Відгукнулись слова у пустелі людській,
Вітер їх підхопив і розвіяв по полю.
Загортаєшся знов у самотній сувій,
Ангел білим пером записав твою долю.
Не залишилось сил, йти назустріч весні? -
Ми ж на землю прийшли аби жити й радіти.
... Не скоряйся зимі, і скажи своє - ні!
Буде сонце в душі, будеш ти, будуть квіти!
В небеса подивись, плач, мовчи чи молись,
Бог все бачить завжди, й твоє серце почує.
Йде весна, не журись. День настав - усміхнись,
Доля щастя знайде і тобі подарує!
