Проміння падають з Небес низенько,
Крадеться в сонних кронах перша тінь.
Тепло весняне сунеться близенько,
З собою кличе в рідну далечінь.
Земля радіє, як дитя рідненьке,
Весна-матуся – в ній цвіте жасмин…
Планета наша вже давно старенька,
Відновить поступово сили плин.
Смарагди вкриють всі ліси - дубрави,
Та теплі роси вмиють буйні трави.
Візьме в обійми березень сади…
На серці буде затишно – спокійно,
Пора відновлення стоїть надійно…
В душі зникають холоду сліди.
04.03.2026
Фото автора
PS - Сонет написано під час відключення ел.енергії
