Оксана скаржиться Марусі,
Що чоловік завжди не в дусі,
Що борщ не так як мама варить,
І не як мама куховарить.
Як в мами, в жінки знань немає,
Не так в кімнаті прибирає.
У мами затишно і тихо,
А в них в квартирі холод й лихо.
Не знаю каже як вже бути,
Щоб змусить маму ту забути.
Маруся каже їй, зберися,
Та в чорний одяг уберися.
Ну там білизна, в фарбу очі,
Такі неначе темні ночі.
Щоб здивувать його вдалося,
У чорне пофарбуй волосся.
Коли повернеться до хати,
То в тім вбранні йди зустрічати.
Отож, коли прийшов Миколи,
Таке не бачив він ніколи...
Подумала Оксана, вдАлось,
А той: " Із мамою щось сталось?"
