|
У мені є серце. В ньому почуття,
Що в собі тримаю я впродовж життя.
Почуття ці ясні, світлі, золоті,
Чарівні, прекрасні, мов волошки ті,
В серці розцвітають неповторну мить
Кожну. Серце в грудях зовсім не щемить,
А життю радіє так, немов дитя.
Наче сонце, гріють світлі почуття
Лагідно та ніжно серденько моє,
Що із ними мовби воскреса й встає.
Серце в грудях б’ється лиш заради них.
Тож у нім немає почуттів сумних.
Серце їх не знає, їх не відчува.
В цьому світі в’ється стежка життьова,
На якій стрічає серденько лишень
Світлі почування кожен Божий день,
Як і ніч, годину, неповторну мить
Кожную, допоки тихо стукотить.
Їх лише впускає в себе, наче в дім.
Світлі почування мешкають у нім.
Їхній дім-оселя – серденько моє.
Для усіх них в ньому місце завжди є.
Місця не бракує для усіх них в нім
Так, як для людини в світі цім земнім.
Світлі почування в серденьку цвітуть,
Наче гарні квіти. Вся життєва суть
В них же полягає. Світлі почуття,
Що в собі тримає серце, – сенс життя,
Що собі минає, і колись мине
Назавжди. Життя бо в мене лиш одне.
Євген Ковальчук, 24. 01. 2022
ID:
1058570
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.03.2026 21:54:34
© дата внесення змiн: 05.03.2026 21:54:34
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
