Землі слова так схожі на слова,
Але у тиші чуються інакше,
Де сяє в ніч, як довга передача
Крізь радіоканали голова.
Проходить нескінченним кораблем,
В мереживі вузьких похмурих вулиць,
Де я на них вже зайвий мов прибулець,
І вії намальовані вуглем
Лице асфальту більше ніж лице,
За вікнами домів суцільний морок,
Танцює за лаштунком Терпсіхора
Крізь нерухомість місячним кільцем,
Ляга на пальці льодом і пече,
Як простір ночі піснями для снігу,
Крізь амальгаму срібну Альтер Іга
Мого в мені, що наче кров тече…
