Заховай мене, Боже, від цього страшного світу.
Я втомилась рятувати всіх, окрім себе.
Десь там є ж миті, які неможливо терпіти,
А я собі терплю і мовчу, бо так кажуть — треба.
Дай мені, Боже, тиші, мирної тиші,
Де вуха чують п’янкий літній спів.
Де немає війни, де всі щасливі й трохи грішні,
Але вірять у світло і світ, що ще не згнив.
Дай мені, Боже, мудрості й терпіння —
Я втратила і те, і інше, та йти якось треба…
Дай цьому світу побільше добра і уміння
Любити один одного не задля пафосу, а задля себе.
26.12.25
Т.Шульга
