Олівець пише сірим графітом,
Тисне папір мовчки словами.
Очі вдивляються, аби зуміти
Не забувати ті риси кохання.
Зламані рими, креслені болем,
Все б віддавати, аби повернути.
Хліб на столі не смакує без солі,
Ніч у думках не вартує розлуки.
Стільки мовчання стержнем у горлі,
Ти б їх сказав у прощенні сльозами.
Її не знайдеш ні в світах, ні у горах,
Лише самота і відлунням «коханий».
