Є виправдання квітневому вечору,
Птаху барвистому,іскрам звичайного,
Слову раптовому,тихому зреченню,
Де спочиває бунтар життєдайного.
Тьма опівночі!-Вареники з’їдені
Першопрохідцями в шатах конопляних,
Духами простору стежок незвіданих,
Довгих,вузьких,кольорових, болотяних!
Звірі на прощі у хащі смородини,
В грозах весняних, в ланах конюшинових,
Так як і ми , ще існуємо осторонь
В граблях, у віниках, свищиках глиняних,
І по драбині,зігрітою сонечком,
Що пробивається з льоху глибокого,
Ранками квітня стеблом до віконечка
Тягнемось вгору від шляху широкого...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=cIeA34f9naU
