Тягнув цимбали днем один,
А коні прагнули рівнин,
Дзвінкого щастя між рослин,
Тремтіли поруч…
Хвилини били через край,
Щури ховались в молочай,
Чи перестріне нас ручай
І здібний коуч?
Достатньо сліз - поглянь на ліс!
Де ніс Юхим кришталь коліс
І в хмиз, як в лівий популізм
Ховався Орест,
В обскурантизм чужих ідей -
Менад нестримний гнів очей -
Чи не тому сумний Орфей
Помер на совість?
