У будинку, що напроти хлопець вікно баче,
На дівча він заглядає, в телевізор наче.
Телескоп на підвіконні і труба оптична,
То для нього кожний вечір процедура звична.
Куди ходить та дівчина, зніма одежину,
Бачить все оце хлопчина, ну кожну хвилину.
Так не день, чи два, чи три, багато минає,
Скільки вечорів пройшло, то ніхто не знає.
Якось в хлопця телефон тренькнув біля вуха,
Слухавку той підхопив та й готовий слухать.
Звідтіля дівочий голос ввічливо питає,
Де колготки я поклала? Може він хоч знає.
