Сама собі підіймаю настрій
Потішаю душу красою землі.
Створюю образ ...пишу сценарій
Сію зерно, росте колос на ріллі.
А за вікном зима хуртовина
На долонях ночі білий - білий сніг.
Я стою одна, як тополина
А лютий морозець проймає до ніг.
Як художник малюю картину
І дивлюсь на блаженний рай з висоти.
З пташиного лету на долину
Будую у минуле зоряні мости.
Я йду боса у трави духмяні
Розчиняюсь наче роса на квітці.
У жмені рву ягоди румяні
Найкращий соковитий плід на гілці.
Сіла пташкою спочити в гаю
Слухаю трелі солов'їні пісні.
Дзвенить музика струн ручаю...
Переливи криштальних вод навесні.
На березі Дністра ліс, діброва
А за гаєм квітучі поля, ставок.
Тут земля родюча чорноброва
І чути аромат з польових квіток.
Вже сонце сідає - надвечір'я
Я поспішаю до хати додому.
Калина, як мати на подвір'ї
З дальніх доріг проганяє утому.
В садочку зацвіла рясно вишня
Так пахне піонія у розмаю.
Згадую щасливі дні колишні...
П'ю красу квіток з маминого раю.
Я у цім казковім сні до ранку
Стою, як пава на березі Дністра.
Милуюсь зорями до світанку
Втішає пісня поезія - сестра.
Я зорю у віконечко до хати
Там на стіні як лебеді рушники.
Готує вечерю рідна мати
Тато в куточку смакує пампушки.
Вже передсвятковий настрій Різдва
Чути колядки "Нова радість стала".
А в селі весело, такі дива?...
Ніч Різдва дітям щастя роздавала.
Я лечу, як птах у рідне село
Та вже ніхто не зустрічає з доріг.
І не раз насниться , як все було...
А просто сон розтанув, як білий сніг.
2--------------------------------
О, прости брате, мені прости!,
Що немала часу поговорити .
Згорав немов кленовий лист ти?
Я не вміла тобою дорожити.
О прости брате, мені прости!,
Що не шанувала те, що я маю.
Здалека мені усміхавсь ти,-
Щоб раділа куточком свого раю.
Ти відкривав двері у хату
Стрічав на подвірї , як рідний батько.
Накривав стіл , як люба мати,
Щоб у душі я відчувала свято.
Ти не знав свят, застіль і забав,
Працював, як віл і хотів все мати.
В погожу днину не ловив гав
Зумів посадити, зумів зібрати.
А день за днем швидко минають
Сьогодення не в радості, в печалі.
Як у саду листя згорають...
І я у завтра кручу педалі.
Ти жив у місті , любив село...
Там де народився туди тягнуло.
Не боявсь зим, коли замело
Коли у снігах село потонуло.
Ти був у роботі, як титан
Все вмів, все знав і не боявся праці.
Дав Господь тобі на все талан...
Садив квіти, щоб цвіли як у казці.
Брате сумую за тобою!
Згадую Отчий дім, батьківську хату.
Ти,як птах злетів наді мною...
Шукаю у снах, де мама і тато.
В саду солодка грушка, як мід
Пригощала плодами усе село.
Літо зародило для нас плід...
О скільки, тут щастя радості було!.
А я б все віддала на світі,
Щоб вернути дитинство, юні роки.
Де у розмаю квітне літо,-
Де за столом родина, мої батьки.
Там за туманами вдалині
Замітає наш рай - Зима Снігопад.
І рідна хата сниться мені,-
Як цвітуть яблуні, квітує наш сад .
ДЯКУЮ.Ми щасливі, лиш у сні , і в казці, де бувають різні дива.Коли йдеш від весни до зими все життя, щоб побачити, отой казковий сон.І згадаєш приємні спогади ,щоб написати свої історії. Це лиш просто сон..
Це лиш просто сон..
Удачі! 
