vamp[UA]: Вибране

Віктор Нагорний

Без тебе мені зле

Без  тебе  мені  зле,  я  не  малюю  віршів.
Я  просто  не  живу,  це  набагато  гірше.
Не  бачу  птаха  зліт  і  як  черешня  квітне,
Без  тебе  світ  не  той,  нема  у  ньому  світла...

Він  черствий,  не  палкий,  на  нім  дірява  сукня,
Нема  у  нім  краси,  енергія  відсутня.
Стомилися  слова  і  у  обіймах  ночі
Очікую  вуста,  цілую  плечі,  очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204458
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010


Борода

Дідова наука

У  діда  ще  маленьким  запитав:
«Як  добровільно,  діду,  це  і  примусово?»
Дід  подививсь  на  мене,  мовчки  став:
«А  нащо,  внучку,  знать  тобі  те  слово?»
«Та,  просто  так»  -  сказав  йому  тоді.
«Е,  просто  так,  такого  не  буває.
Бо  примусово  (скажу  я  тобі)
Коли  тебе,  як  те  теля,  штовхають,
А  добровільно  -  коли  сам  ідеш,
Знаєш  куди,  за  чим,  і  ради  чого.
Приміром:  нас  в  союз  (якщо  піймеш)
Колись  давно  загнали  примусово!
І  примусово  відбирали  хліб,
І  примусово  у  колгоспи  пхали,
І  примусово  гнали  у  Сибір,
А  добровільно  ми  у  ліс  тікали.
І  там  ми  боронили  нашу  честь,
Щоби  не  бути  баранами  стадом,
Щоби  не  бути  арештантом  десь
Й  під  автоматом  не  робить  «как  надо».
Ми  боронили  ріднії  краї
Від  німця  і  тортур  енкаведиста  -
То  добровільно  йшли  на  смерть  самі
Супроти  комуністів  і  фашистів.
Одні  від  других  мало  чим  різнять  -
І  ті  і  інші  вождів  восхваляють,
І  світ  цілий  загарбати  хотять,
Бо  кажуть,  що  півсвіту  їм  замало.
Та  то  колись...А  зараз  що  сказать,
Послухай,  внуче,  серце,  як  підкаже,
Коли  щось  будеш  у  житті  рішать,
Лиш  до  муки  ніколи  не  сип  сажі!»

Нема  вже  діда.  Пухом  хай  земля!
Нема  від  кого  слухать  мудре  слово...
До  мене  внук  сьогодні  підбігав
Й  питав  про  добровільно  й  примусово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188585
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 09.05.2010


Анна Демченко

Распятие † Христа

Хрустели  прутья,  доносились  голоса,
страстна́я  ночь  других  была  короче.
В  изнеможении  приподняты  глаза,
Так  каялись:  "За  что,  за  что  же  отче!"

А  на  земле  покрытой  скорбной  пеленой,
стояли  люди,  но  смотрели  как-то  мимо...
Одна  лишь  мать,  что  стала  в  миг  седой.
В  слезах  молилася  за  страждущего  сына.

И  грянул  гром!  Раздавшись  смехом  над  Голгофой,
и  пот  струился,  покрывая  плечи.
Как  лезвия,  вонзавший  в  плоть  упрёки
-  злорадный  поцелуй  со  вкусом  желчи.

Неясный  взор,  что  пропадал  в  предсмертной  тлани,
Затих...  безгрешно,  волей  пресвятою.
Лишь:  "Или,  Или!  лама  савахвани?"*
Сгущало  тучи  у  Него  над  головою.

Ожили  тени  в  вспышках  ярких  молний,
Свой  блеск  утратили  светившие  с  небес,
Всё  громче  грохот!  Громче  над  землёю!
Ведь  спал  со  лба  прощённого  венец...

...И  лишь  о  землю...
после  страшного  "обряда",
-  разбились  стоны  скорбно  плачущих  людей.
Бросавших  на  свои  ладони  взгляды,
где  отпечатки  были  от  гвоздей...



"Или,  Или!  лама  савахвани?"*  -"Боже  Мой,  Боже  Мой!  для  чего  Ты  Меня  оставил?"*

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184979
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 28.04.2010