Тетяна Власенко: Вибране

Лина Лу

КОМПЛИМЕНТЫ

МОМЕНТ  ИСТИНЫ  [img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d415/ECkb2bBF4eE.jpg[/img]

Сколько  раз  мы  слышали  приятные  слова  в  свой  адрес?  Много  или  мало?  
Кто  может  ответить  на  поставленный  вопрос?  Комплиментов,  как  и  любви,  много  не  бывает.  Возражайте,  кто  не  согласен.  Однако,  что  именно  можно  считать  комплиментами,  и  какова  их  ценность?  
Умение  делать  комплименты  -  это  искусство  быть  желанным.  (Гарун  Агацарский  )

Я  никогда  всерьез  не  воспринимала  приятное  словоблудие  из  уст  сильной  половины  человечества.  Может  потому,  что  они  автоматически,  почти,  как  приветствие,  бросают  эти  слова,  дабы  казаться...  А  вот  БЫТЬ?..  Быть,  а  не  казаться...  
Тонкая  грань,  поди  разберись,  где  тут  злато-серебро,  а  где  медь-латунь?  А  как  хочется  поверить...  И  в  то  же  время,  как  страшно...  Смешно?  Отнюдь.  Ведь  такие  сладкоречивые  напевы  могут  подарить  крылья,  а  могут  и  на  карниз  толкнуть.  Голова  закружится  от  вибрации  самомнения.  Гляди,  хлипкая  нить,  связующая  мнимое  с  истинным,  возьми  да  и  порвись.  

Как  ты  красива!  Как  алый  мак  !  
Ну  и  что  тут  скажешь?  Не  торопитесь  счастливо  вздыхать.  
Масса  толкований  символичности  этого  недолго  цветущего,  цветка.

Мак,  значение  которого  неоднозначно,  может  олицетворять  Христианство.  Дело  в  том,  что  это  ярко  красное  растение  служит  образом  крови  Христовой.
Буддисты  считали,  что  маковая  головка  расцвела  после  того,  как  коснулись  земли  ресницы  засыпающего  Будды.  В  Персии  этот  цветок  считался  символом  радости  и  любви,  а  полевой  мак  -  страстного  желания,  интимной  связи  и  плотских  утех.  Китайцы  отождествляли  мак  с  успехом,  отдыхом,  уединением.  Позже  эти  цветы  стали  символом  продажных  женщин  и  публичных  домов.  
Весело?  То-то...Тут  важно,  кто  именно  сказал  тебе  эти  слова.  И  почему  именно  с  этим  цветком  сравнивают  твою  красоту?  Ох  непросто  все  в  этой  жизни!  А  комплименты  -  это  коварная  ловушка.  Такая  круговерть!  Не  ошибиться  бы,  кто  правду  глаголет,  а  кто  так...метет  языком,  аки  помелом.  
С  другой  стороны,  человек  от  души  пытается  помочь    поднять  самооценку  даме,  которую  он  искренне  считает  прекрасной.  Где  найти  верные  слова,  чтобы  не  казаться(!)  банальным,  или  пошлым,  навязчивым,  а  не  убедительным  в  своей  искренности?  
Женщина  никогда  не  простит  вам,  если  вы  видите  в  ней  ТОЛЬКО  женщину.  И  уж  тем  более,  если  вы  ее  в  ней  не  видите.  
Понимаю,  дорогие  наши  мужчины,  нелегко  вам  без  Ариадны.  Как  и  ей  без  клубка.  Все  мы  в  одной  упряжке,  называемой  жизнью.  
Нужно  быть  ПРЕДЕЛЬНО  внимательным  и  наблюдать,  насколько  приятно  женщине  сказанное  вами.  Ведь  то,  что  позволено  Юпитеру,  не  позволено  быку...И  самым  верным  будет...вовремя  остановиться.  
А  женщине  -  вовремя  подумать,  что  там  стоит  за  этими  сладкими  речами,  особенно,  когда  их  с  избытком?  

Николай  Фоменко  заметил:"Чтобы  дойти  до  источника,  надо  плыть  в  обратном  направлении".
Точно  и  лаконично!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696887
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Тіна Травнева

Я прошу тебя, Муза, вернись!

Я  прошу  тебя,  Муза,  вернись!
Мне  так  хочется  снова  писать  –  
О  весне,  что  вошла  в  мою  жизнь,
О  душе,  что  стремиться  летать.

Я  хочу  написать  пару  строк
О    любви  той,  что  ждёт  впереди.
И  заходит  на  новый  виток,
Отзываясь  биеньем  в  груди.

Как  же  хочется  вновь  обрести
Чувства  те,  что  прольются  в  стихи.
Смысл  потерянный  в  жизни  найти,
Избежав  суеты  и  тоски.

Я  прошу  тебя,  Муза,  вернись!
Без  тебя  мне  себя  не  познать.
Подними,  унеси  меня  ввысь,  
Вдохновенья  подай  благодать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490345
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 30.08.2015


Тіна Травнева

Спасибо.

Спасибо,  что  ещё  могу  дышать.
И  не  смотря  на  грусть,  я  улыбаюсь.
Спасибо,  что  ещё  могу  прощать,
И  мне  не  жаль,  что  часто  ошибаюсь.

Спасибо,  что  могу  ещё  любить.
И  не  смотря  на  боль,  ещё  держусь.
Спасибо,  что  хочу  и  буду  жить!
И  перемен  внезапных  не  боюсь.

Спасибо,  что  есть  крылья  за  спиной.
И  не  смотря  на  пропасть,  я  лечу.
Спасибо,  Господи,  что  ты  всегда  со  мной.
Спасибо,  что  зажег  мою  свечу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587667
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 30.08.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2015


Netty

Ревную

Со  мной  не  знаю,  что  творится  -
Тебя  ревную  я  ко  всем,  
А  сердце  выпрыгнуть  грозится,
Когда  подходишь  не  ко  мне.
Ну,  что  случилось?  Я  не  знаю,
Накал  эмоций  так  велик.
Хотя  душою  понимаю,
Что  ревновать  –  дурной  порыв.
Но  ничего  с  собой  поделать,
О,  Боже,  веришь,  не  могу.
Вновь  ревность  мною  овладела
И  я  ревную  ко  всему:
Ко  всем  словам,  ко  всем  улыбкам,
Что  даришь  женщинам  другим.
Похоже,  делаю  ошибку,
Но  образ  твой  затмил  других.
О,  ревность,  ревность  –  эта  мУка
Меня  терзает  вновь  и  вновь,
«Коли  ревнует,  значит  –  любит»  -
Давно  считает  так  народ…
Быть  может,  я  в  тебя  влюбилась,
Не  осознав  еще  пока,
Мне  ревность  мир  вокруг  затмила
И  я  ревную  без  конца…
Как  истощает  злая  ревность,
Хочу  покоя,  тишины,
Чтоб  каждый  день  был  чистым,  светлым,
Лишь  потому,  что  рядом  ты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4991
дата надходження 12.06.2005
дата закладки 03.08.2015


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ТИ ДУМАЄШ, ЩО Я НЕ ПРОЖИВУ БЕЗ ТЕБЕ?

Ти  думаєш,  що  я  не  проживу  без  тебе?
Я  не  така  вже,  як  була  колись.
Мов  птаха,  зранена,  піднялась  я  до  неба.
Поглянь  тепер  на  мене,  подивись.
Тепер  я  не  слабка,  я  стала  сильна.
Я  не  така,  як  ти  був  уявив.
Без  тебе  я,  неначе  вітер,  вільна.
В  мені  ти  силу  волі  розбудив.
Тебе  я  полюбила,  як  нікого,
Ти  ж  проігнорував  це  почуття.
Ти  зранив  моє  серце  до  живого,
Хоч  я  тебе  любила,  як  життя.
Ти  серце  залишив  мені  розбите,
Від  болю  я  мов  падала  на  дно.
Мені  без  тебе  не  хотілось  жити,
Але  тепер  -  байдуже,  все  одно.
Я  вже  не  плачу  більше  за  тобою,
Не  прошу,  не  благаю,  як  колись.
Тепер  я  стала  знов  сама  собою  -
Й  лебідкою  піднялася  увись.




***                                    З  А  П  Р  О  Ш  Е  Н  Н  Я                                          ***  
           Дорогі  мої  колеги  по  Перу    -    любі  Поети    і    Поетеси!
                         Щиро  запрошую  Вас  на  мій  концерт  
                               "ЛЮБІМ  ТОГО,  ХТО  ПОРЯД  Є",
           який  відбудеться  17  квітня  (в  віторок  Великодній)    о  18.00
                   в  Івано-Франківській  обласній  філармонії.
                     (м.  Івано-Франківськ,  вул.  Курбаса,  3).
***                      Сподіваюся  на  зустріч  із  Вами!!!                      ***
                                                                                   Щиро  Ваша  Оксана  Винницька

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329632
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


oleg lytvin

ЗРАДА

Він  стільки  часу  йшов  за  нею,
Шукав  правду  і  плекав  надію,
Називав  її  найкращою  зорею,
Обіцяв,  хмари  чорні  я  розвію.

Він  любив  дивитися  як  вона  засинає
Коли  стомлено  заплющувала  очі,
І  не  бачив  -  як  доля  з  ним  зіграє,
За  ті  щирі,  незабутні  ночі.

В  свята,  якісь  дати,  він  любив  її  дивувати..
Для  нього  було  це  щастям,  було  приємно,
Раніше  прокидався  щоб  сніданок  зготувати,
І  нікому  не  повірив  би,  що  це  все  не  взаємно.

Він  розмовляв  із  нею  про  все  на  світі,
Гладячи  її  волосся,  цілував  в  чоло,
Мріяв,  про  пляжі  на  Гаїті,
Усміхався,  уявляючи  як  би  це  було..

Дрібні  непорозуміння  –  одразу  квіти,
Затикав  їй  рота  поцілунком,
Він  сам  не  бачив  як  починав  мліти,
Вважаючи  її  -    долі  найкращим  подарунком.

Випадково  почув  одну  розмову…
Вона  зраджувала..  знов  і  знову,
Змовчав..  пробачив  …  і  забув…
море  болю  і  розпачу  ковтнув…

В  божевіллі  кидався  по  кімнаті,
А  потім  стомлено  падав  на  диван..
І  сльози  капали  лапаті….
Свідомо  вставши  у  капкан…

Час  пройшов,  але  серце  ще  щемить,
Уже  весілля  спланували,
А  в  голові  клином  та  зрадлива  мить,
Усміхнувся,  «від  мене  ви  такого  не  чекали»!

Гості,  машини  дорогі  і  квіти,
РаГС,  і  ціла  купа  привітань
«напевне,  втечу  я  звідси»!
Без  всяких  лишніх  запитань.

….вона  стояла  в  платті  білому,
В  очах  сльози  і    здивування,
А  він  пішов..  в  костюмі  сірому,
Кинувши  лиш  фразу  на  прощання  –  
«колись  таки,  -    ти  було  моє  кохання…..»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321138
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 06.04.2012


oleg lytvin

НЕ ЦІНУЄМО. .

Як  цікаво  влаштований  наш  світ,
Кругом,  усюди,  -  незвідане,  догадки
Небува,  спершу  ягоди,  а  потім  цвіт,
І  не  знайти  відповідь  на  ці  загадки.

Чому  цінуєм  щось  вже  після  втрати,
Чому  ненавидимо,  і  вміємо  кохати,
 Відчуваєм  радість  простого  після  горя,
Мабуть,  така  вже  наша  людська  доля.

А  може  просто  не  помічаємо,
Те,  що  ось-ось  втрачаємо,
Дороге  і  цінне  стає  таким  простим,
Немов  би,  в  очі  хто  напустив  дим.

Чому  до  матері  в  обійми  йдем
Коли  не  бачили  роки,
Чому  не  в  кухні,  коли  зранку  каву  ждем,
Як  часто  на  гладкому  створюєм  суки.

Цінуємо  чийсь  щирий  сміх,
Коли  вже  бачимо  оскал,
Самі  штовхаємо  на  гріх,
Переповняючи  той  невидимий  бокал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314593
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 06.04.2012


Galkka

Пробач мене……. !!!!!!

Пробач  мене,  Боже,  за  мої  думки,
Я  їх  ненароком  тримаю  в  собі,
Ну  так,  я  не  ангел,  що  вміє  літати,
Та  хочеться  трішки  хоч  кращою  стати.
Пробач  мене,  Боже,  за  грішні  діла,
Я  завжди  творила  усе  не  зі  зла,
Із  золота,  може,  шовкова  доріжка,
Де  слід  пропадає  у  сховану  діжку.  
Пробач  мене,  Боже,  що  далі  грішу,
Здається  скінчилось....та  ні,  ще  вишу,
Між  рейками  долі,  де  чорне  і  біле,
Навшпиньках  по  лезу  не  раз  проходила.
Ковтає  безодня,  постій..  там  не  йди,
Біленькі  хмаринки,  мов  човен  з  біди.
Та  сварки  бездушні  їх  враз  розчиняють,
Образи  та  сльози  до  неба  гукають.
Пробач  мене,  Боже,  що  просто  мовчу,
Здавалось  від  болі  на  себе  кричу,
Я  з  сонця,  для  щастя  ще  ковдру  згачкую,
Як  схочуть  навколо  -  усім  роздарую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318943
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Evgenij_Kedrov

Сага о первой любви

Был  молод  я  и  страсть  кипела,
Любил  девчоночку  одну,
Душа  моя  при  встречах  млела…
В  каком  же  было  то  году?

Бывало,  как  ее  увижу,
Забьется  сердце,  застучит,
Но  подойти  не  смею  ближе,
Огнем  естство  мое  горит…

И  опьянен  любовью  разум,
И,  чуть  ли,  не  дрожу  как  лист,
И  речи  дар  теряю  сразу,
Как  нахожусь  ее  я  близ…

И  что-то  невпопад  лопочу,
Слова  никак  не  подберу,
Бревно  осиновое  точно,…
Где  она  взялась  на  беду?

Недели,  месяцы  так  длятся,
Ночами  снится  она  мне…
И  мысли,  путаясь,  роятся
В  моей  невинной  голове,

И  никаких  нет  сил  признаться
В  любви  той  первой  перед  ней…
Чего,  казалось  бы,  бояться?
Да  не  было  меня  скромней!

Уж  очень  был  тогда  я  скромен
И  очень  уж  пред  ней  робел,
А  жар  любовный  был  огромен,
Я  ею  просто  заболел!

Меня  буквально  поглотило
То  чувство  первое  тогда,
Девчонка  та  меня  влюбила
Не  понял  даже  как,  когда…

Мы  были  много  лет  знакомы
И  был  к  ней  равнодушен  я…
И,  вдруг,…  ударило  как  громом  –  
Проснулся  я…  ее  любя!!!

И…  понесло,  и  закружило,
Покой  и  разум  отняло…
Когда  же,  Бог  мой,  это  было?
Чтоб  от  любви  так  повело?

Как  посмотреть,  давно  ведь,  вроде,
А,  глянешь,  будто  бы  вчера,
Девчонка  та,  не  зная,  сводит
И  день,  и  ночь  меня  с  ума!

И  ей  ко  мне  совсем  нет  дела,
Светла,  улыбчива,  легка…
И  шли  так  месяцы,  недели,
А  жизнь  моя  вот  так  текла:

Я  преисполнен  был  любовью,
В  мечтах  давно  ее  ласкал…
Знала  б  она,  что  я  порою
Во  сне  с  ней  делал,  вытворял…

Любил  ее  и  был  с  ней  нежен,
Мы  были  счастливы  вдвоем!
Но,  днем…  был  снова  безутешен
И  каждый  думал  о  своем…

И  разошлись  наши  дороги,
По  разным  мы  пошли  тропам,
По  разным  улицам  мы  ходим
И  к  разным  мы  спешим  домам!  

Но  память  светлая  осталась
О  той  прекраснейшей  любви,
О  той  девчоночке,  что  звалась
Моя  Мариночка,  Мари!


©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126736/20091128

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231273
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 15.01.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

БАЙКА ПРО КОТА

Ще  не  зійшла  на  небі
Ранкова  зірка  осяйна,
А  я  вже  чую  шкребіт
Мого  шкідливого  кота…

Стрибає  він  на  груди,
І  ніжно  лапкою  штовхає,
Кусаючи  за  вушко,
Сердито  промовляє:
"Коли  сніданок  буде?  -
Від  голоду  вмираю!"…

А  суть  у  байки  ось  яка  -
Ви  дуже  добре  обміркуйте,
перш  ніж  заводити  кота...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305240
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012


viter07

О, ПАННО…

О,  панно,
Ви  -  моє  маленьке  диво!
Цикадна  злива
виповнила  ніч,
кружляють  
грона  лиликів  бурхливо,
а  в  небесах  
горять  мїльярди  свіч...
Моїх  чуттів
обійми  незрадливі
лише  на  мить  
торкнуться  Ваших  віч  -
і  сон  прийдЕ  –
глибокий  і  щасливий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270258
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 08.12.2011