Сидимо з осінню на веранді…П’ємо вино і куримо кальян…Яблучно- виноградно - горіховий аромат, змішаний з легким подихом запашного диму п’янить так ніжно, і так стає по-осінньому меланхолійно…Хочеться нічого…не робити…не думати…не говорити, не… А просто спостерігати за нею, за її тонкими пальчиками, які тримають легко склянку отого червоного вина. Її рухи легкі, манери панські… І вся вона така вишукана , золотаве волосся локонами розсипається по її спині…
Захоплена тою жіночністю і чарівністю, зачудована вбранням, створеним найкращими дизайнерами осіннього сезону, та найкоштовнішим бурштиновим намистом, що виблискує усіма відтінками осіннього сонця на її тонкій шиї, пригублюю трішечки терпкого вина. Усміхаюсь сонячною усмішкою, трохи лінивою, та щирою. І вже тепер розчиняюсь повністю у ній… В осені…Стаємо подругами. Вона пише мені рецепти щастя на кленових листках. І дарує цілий букет того осіннього дива. О! ті рецепти доволі прості! Я швидко вивчаю їх...Підкидаю вгору цілі оберемки дарованого золота, тішуся як дитина...пробую ловити щастя на ходу. Мені стає так тепло, радісно і затишно! Так по-осінньому добре!
ЕХ!!!Вона таки неперевершена - ця розкішна львівська ОСІНЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453619
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 09.11.2013
Он пес шкутильгає…
Приліг у пожовклій траві,
А навколо обличчя сумні,
І бабуся нервово киває.
У пожовклому мокрому листі,
Шукає хоч трішки тепла.
Вже скоро настане зима,
У цьому байдужому сірому місті.
Та це все десь там…
Дожити б до завтра…
У мріях запалена ватра…
Байдуже старшим братам…
Постоять із сумом хвилину,
Бабуся душевно зітхне,
І згорбившись швидко піде,
На паузу поставить «людину».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459205
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
...друже...час згортати свої крила і шукати притулку на зиму
літати в холодному небі це все одно що провалитись під кригу
а ти цілуєш сліди на снігу немов святу землю Єрусалиму
і потайки віриш що право на власне життя ні з ким не ділиме...
повз погляд проходять ті яких ти ще не готовий побачити
сняться ті яким ти винен шматок свого серця
та ці сни у період самотності неварто тлумачити
вони порожні як і ти...тут сердься чи не сердься
найважче насправді самого себе пробачити...
проковтнувши слова сідаєш на вечірній експрес
у країну мрій тепер не потрапити через задзеркалля
і спогади утворюють душевний абсцес
а часом хтось усе це божевілля називає коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297899
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Позолотіли медні соти,
У них залита літа тінь.
То не цикади між корінь –
Бринять терпкі, серпневі ноти.
Порозривали нитки струнні
Крилаті музи. Знаки рунні
Малюють тіні диких квітів...
Початок бабиного літа...
Яріє в небі сонця диск,
У листі видно його блиск.
Все покриває тьма дрімоти...
Немає сил її збороти;
Бринять в медовій позолоті
Терпкі, духмяні літні ноти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296727
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
У моїх долонях на мить затрималось сонце. Але лише на мить... Я жадібно хапала його руками, чіплялась пальцями за останні промінчики, але воно стрімко падало додолу. Лише кілька секунд – і за обрієм... Ген-ген так далеко, що до нього уже не досягнути. Снували перші вечірні сутінки. І ностальгія за сонцем. Ностальгія не у серці і не в душі, як то зачасто буває. Ностальгія у моїх руках... Ті руки плакали за сонцем, простягались до нього і вже тепер розуміли, що втратили його на льоту так безглуздо і безповоротно, як втрачає людина щастя... А сонце усміхалось своєю прощальною усмішкою, сумною і мудрою. Руки опустились. Обрій зашарівся, ніби спійманий на гарячому злодій, який украв моє сонце...
Щастя – то сонце...Воно вислизає з рук? Чи хто його краде? Тільки руки ще довго ностальгують за ним, простягаючись до обрію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281201
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
Пробач, що догоріла
квітом маку влітку,
Що не змогла пробачити собі.
Була тоді я щастя твого свідком,
А потонула у самотності й журбі
І колосом, мов жито, збагатила ниви
твого життя,
Там, де мене нема.
Пішла за обрій тим туманом синьо-сивим,
між забуття
У час, коли навік сама.
Пробач, вже догораю обрієм вечірнім
Відходить біль мій краєм світу.
Не буде небо вже твоє безхмарно-синім.
Не буде... Але я б хотіла жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248844
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.11.2011
Ти спиш, спокійним є твій сон,
А я лиш дух, що над тобою ріє,
Я дух - ти взяв мене в полон,
І серце не горить, а тільки тліє…
Ти спиш, а я на самоті,
В нічному царстві, бачу твої очі,
Я ними марю, в свому мертвому житті,
Я їх забути, над усе на світі, хочу!
Ти спиш, такий хороший, лиш не мій.
Нехай, тобі насниться моє небо.
Я пам’ятатиму завжди цей образ твій,
Я духом повертатимусь до тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163545
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 17.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2010
Швидкість... Я навчилась розвивати неймовірну швидкість.
Торкаюсь ногами землі так рідко,що це швидше політ,ніж біг.
Легені розриває...Легені розриває перебір азоту в повітрі...
Перебір азоту і катастрофічна нестача тебе.
Я жадібно вдихаю повітря, не зважаючи на скажений біль.
Вдихаю, істерично сподіваючись відчути в ньому твій запах.
Ти пахнеш сонячним промінням і бузком, а я відчуваю лише
азот і дорожню пилюку... легені розриває... нестача тебе...
Ти пахнеш сонячним промінням,і ти швидший,ніж те саме проміння-
Мені тебе не наздогнати...ніколи не наздогнати,хоч я майже лечу.
Вітер заплутує моє волосся, засипає піском очі, та мені байдуже-
Я без тебе не жива... без тебе я навіть не існую...
Босі ноги раняться об гостру бруківку...раняться до крові.
Я залишаю за собою криваві сліди, але байдуже...
Мені більше нікуди бігти, але спинитись я не можу.
Скоро під ногами закінчиться дорога,а я не можу зупинитись.
Боюсь озирнутись...озирнутись і побачити життя без тебе.
Краще вперед хай навіть без матеріальної опори.
Катастрофічна нестача тебе... це якась майже наркотична залежність.
Ти мій-це викликає ейфорію... здається,що за спиною в мене крила.
Але це просто ілюзія. Така ж ізлюзія,як і все в моєму житті.
Ти реальний? Я вже не знаю відповіді на це запитання.
А ,в принципі, яка різниця?! Ти мій... Скоро прірва.
Скажена швидкість. Останні миті. Спини мене...якщо зможеш)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150820
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 04.01.2010
Коли серце б`ється нестримно,
Огнем вся палає душа -
Хуртовини крик божевільний
Ангел притишить ритмом вірша.
Не забудуться часом бажання,
Не зітреться химерна краса.
Як маяк шлях покаже кохання,
Я кохаю, а,отже, жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108814
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 01.01.2010
Десь у далині спалахнули вогники. Засяяли очі. Нарешті, прибули! Це наша пристань. Там, де закінчується холод паморочливих хвиль та розпочинається цивілізація.
Але, раптом, на останній літері спіткнулась думка: ″ Цивілізаці…Я. ″ Невже правда? Невже людина так прив’язана до цих умов? Тепер, коли закінчилась подорож, знов повертаюсь до побуту. Забуду про вічне щастя, про те місце, де лишились ідеї у минулому. А, може, не вдасться забути? І знов пірнаю поглядом до вогників.
Океан-одинак. І я одиначка серед всього світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136237
дата надходження 05.07.2009
дата закладки 28.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2009
Ось ніч іде, скидає темну шаль,
скрізь візерунки вишиває із зірок.
Пахуча, лісова, зелена даль,
під місяцем кружляє німф танок.
Мов світлячки побігли по стежках,
палкі, маленькі, мерехтливі очка,
сміються дзвінко, на гілках сидять,
їх голоси тонкі немов дзвіночки.
Зірниці зустрічають як весну,
на крильцях знов збирать солодкий пил...
І пісенькою ніжною в танку,
щоночі грать на арфі білих снів.
Струна тоненька, що не втримати в руках,
і не побачити ту мрію, не впіймать.
Мов світлячки побігли по стежках.
Останню, світлу зореньку стрічать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156096
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 25.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2009
Музыка тихо играет,
Дождь за окном стучит,
Пламя свечей пылает
И сердце мое горит.
Горит от волнения и счастья.
Горит от не сбывшихся снов.
В душе бушует ненастье
И грусть от несказанных слов.
Мне хочется быть с тобою,
Ласкать тебя целовать.
Ты не даешь мне покоя,
Ты заставляешь мечтать.
Мечтать о твоих поцелуях,
О ласках твоих, о руках.
Чтоб слились тела танцуя,
Чтоб стон застыл на губах.
Мечтать, чтоб твое дыхание
По шее моей скользя
Ласкало меня нещадно
И нежно сводило с ума.
Чтоб тело мое дрожало
И с губ срывался стон,
Чтоб грудь моя дышала
С твоей дыша в унисон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150162
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 25.11.2009