Бути вірним Батьківщині
Має кожен з нас
І не лиш сьогодні, нині,
Ні, а повсякчас
І як батька, і як матір,
Як себе, любить,
Поважати, цінувати
Завжди, кожну мить,
Бо вона у нас єдина,
Бо єдині ми
Всі в ній, кожная людина.
Боронить грудьми
Маємо її в годину
Темну, як пітьма,
Що кохану Батьківщину
Наче обійма,
Бо у ній ми народились,
Виросли у ній
І, що знаємо, навчились
Також в ній одній.
З неї за кордон тікати
У скрутную мить
Долі кращої шукати,
Щоб із нею жить, –
Значить зрадить Батьківщині.
Варто будувать
Кращу долю в ній всім нині.
Сил всіх докладать
Слід для цього, так старатись,
Як би не було
Важко, тільки не здаватись,
Щоб життя цвіло,
Мовби квітка. Батьківщині
Вірним будь весь вік!
Зрадить же не смій ні нині,
Ні колись – повік!
Євген Ковальчук, 25. 08. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045243
дата надходження 07.08.2025
дата закладки 10.08.2025
Ти еліксир кохання - мого життя
Натхнення , настрій сьогодні, завтра.
Ти бальзам душі - світлі почуття
Сонечко, і дощ, що погасить ватру.
Я мріяла про тебе усе життя
А зустріла тебе, тільки вчора.
Жила неначе монашка свята
Закохалась, стала тобою хвора.
Ми були з тобою за крок до раю
Згубились поміж зоряних планет.
Я в люту зиму весну шукаю
Хочу вирватись із самоти тенет.
Ти поруч, я у мріях літаю
Потрібно тепло і твоя любов.
Пробач я в ролі актрис не граю...
Боюсь, втратити тебе назавжди знов.
Я прошу , відпусти мене, відпусти!...
Не твоя рабиня, полонянка.
Любиш, то до серця будуй мости
І квіти щастя даруй мені зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045240
дата надходження 07.08.2025
дата закладки 10.08.2025
Баба втратила два зуби,
Вже терпіти не могла,
І до техніка зубного
Зранку чергу зайняла.
-Що у вас? –дантист питає,-
Де турбує, покажіть.
-Тут між цими ось зубами
Ви місток мені зробіть.
Лікар глянув в рот, подумав,
Щось прикинув, записав…
-Ось ціна. Приходьте завтра,-
Їй рахунок показав.
Баба глянула на суму,
Ледве дух перевела:
-Може, я не так сказала,
Не так просьбу довела…
Не дійду ніяк до тями,
Ця ціна - не на добро:
Мені - латку між зубами,
А не міст через Дніпро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045203
дата надходження 07.08.2025
дата закладки 10.08.2025
***
Десь там :
За стінами,
За заборонами,
За улестливістю зла --
Стоять, одиноко --
Непохитністю нації,
Ті хто вріс коріннями
Свого життя
У найкращі пісні та слова
Надії,
Бо
Вони є сіль нації --
Ці пенсіонери,
Що досить натерпілися,
Але не втратили віри,
Які нікому не потрібні,
Переживаннями своїх знань --
У своїй старості...
_____________________________
03.08.2025; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044975
дата надходження 03.08.2025
дата закладки 03.08.2025
Заради правди...
Чужого досвіду цуралася, нажаль,
Не тим, не ті щоразу відчиняла двері.
І сипалась душі моєї пастораль,
Немов пісок пустельний через жмені.
Замало мудрості, почерпнутої з книг,
Де все розставлене прискіпливо, ретельно -
Як правильно, як треба - без інтриг.
Але життя - розпечена пательня.
Підеш за мрією, усім наперекір,
Як сходить ясне сонце проти ночі,
Багаттям затріпоче вир подій.
Підлити масла знайдуться охочі.
Їм на роду написано повзти,
На крилах мрій їм не літать ніколи,
Їм почуття незнане висоти.
Багато їх , приземлених, довкола.
Та краще пізно, ніж ніколи у житті,
Нехай не всі час залікує рани,
Пройти крізь пекло і не зрадити меті,
Не задля визнання - заради правди.
30.07.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044737
дата надходження 30.07.2025
дата закладки 01.08.2025
Він Янголом летів до неба,
Батьки молились на землі,
Нічого більше їм не треба:
В обійми б стиснути свої...
Навкруг руїни, дим і попіл,
Навкруг блукає люта смерть,
О, Господи, скажи нам доки,
Віддати маємо цих жертв?
І крик розрізав навпіл день,
Життя також на "до" і "після",
На злеті обірвалась пісня,
Та, що найкраща із пісень...
"Навіщо нам тепер життя...?"
І слів для втіхи в нас немає.
Десь в небі Янголом літає,
Їх найрідніший Син-дитя...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041934
дата надходження 18.06.2025
дата закладки 20.06.2025
Щоденно я чую: загинув... Загинув,
Ніхто з них не зрадив свою Україну,
Актор та художник, водій, хлібороб,
Той кожен і є - український народ.
Залишили сім'ї, домашній комфорт,
Нездоланий шлях до життєвих висот,
Кар'єра, те все, що дароване Богом ,
Несходжені далі, в безсмертя дороги.
Там Ангельські крила обпалені вщент,
Нема вже життя. Є одна лише смерть...
А рідним лиш спогади, речі, світлини,
Посмів хто забрати життя у людини?
Ще буде Суд Божий гріхам сатани
І Бог не пробачить злочинцям війни,
Все військо небесне тепер біля Бога
Чекає і вірить також в Перемогу.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041918
дата надходження 17.06.2025
дата закладки 20.06.2025
Це моє призначення
Бути ясним сонечком
Щоб мене ти бачила
У своє віконечко
Ну а те що другим
Я свічу так само
Так планета кругла
Вибачай, кохана))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041819
дата надходження 16.06.2025
дата закладки 16.06.2025
Куда же нам с пылающего судна?
Как крысам в воду, дальше на буёк?
Продолжит прибывать ежеминутно
Вода на палубу, затем рывок.
А дальше что? Куда средь океана
Деваться нам, как выжить или где?
Как не сойти с ума средь волн дурмана,
В солёной и клокочущей воде?
Наш капитан пропал, должно быть смыло
Высокой, всё взрывающей волной.
Он здесь нашёл на дне свою могилу,
Но ведь остался кто-нибудь живой!
Все шлюпки вдребезги, не в силах плавать,
Когда не знаю, куда путь держать.
И остальные все уже устали,
И волн пучину не вернуть нам вспять.
08.06.2025 03:12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041842
дата надходження 16.06.2025
дата закладки 16.06.2025
Буває, що людина вже пішла з твого життя
А ти іще і досі часто думаєш про неї
І ніби розумієш, що немає вороття
Що більше вже не буде отієї однієї
Та серцю не прикажеш і воно розносить кров
Так само наполегливо, відверто і натхненно
Даруючи і розпач, і надію, і любов
І те що неприборкане, і те, що сокровенно
А потім несподівано раптово ти збагнеш
Що їй без тебе буде значно краще, ніж з тобою
Ти сам собі питання риторичне задаєш:
"Чи може щось вважатися сильнішою любов'ю?"
І ти живеш в самотності, в невіданні весь вік
До серця притуляючи до болю милий образ
Наївно сподіваючись, що може віддалік
Ти теж запам'ятався, якщо навіть не сподобавсь
Аж раптом ти підводиш свої очі в небеса
І там, де ще учора майоріло просто небо
Сьогодні відбуваються осяйні чудеса
І хтось невідворотній також думає про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041604
дата надходження 13.06.2025
дата закладки 13.06.2025
Я буду вашим наважденьем,
Я стану вашею тоской,
Огромной и несоразмерной
Желаньям, уходящим в ноль.
Я буду вашим наказаньем,
Что разрывает, словно бич,
И вопреки твоим стараньям,
Не тронет вдруг эмоций спич
Твоих... Они давно разбились
И превратились все в песок,
В лесу ошибок заблудились,
И путь теперь твой одинок.
03.06.2025 13:44
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041608
дата надходження 13.06.2025
дата закладки 13.06.2025
Палац із сотнями дверей
Хова секрети ненавмисно,
Пройшло крізь нього сто життів
І ще пройдуть мільйони, звісно.
Перед палацом густий сад,
У ньому квітів різних море,
Але чомусь шукають всі
"Одну", свою і неповторну.
Скажи мені, Палац людей,
Чому Парнас всі оминули
Заради тебе й тих дверей
в яких вже сотні потонули.
Скажи, чому усі летять на
хибне світло у тунелі?
Не бачать сотні, що життя
лежить в сусідній паралелі.
У морі див, у травах свіжих,
У відблиску очей, які
Забути неможливо більше.
Чом не шукають більш струмки,
Грааль, святого проведіння?
А всі хотять лиш свіжих лавр
та оплесків чекають сильних.
То що, за дивний це анклав?
У ньому сотні застрягали,
Перед дверима в справжній рай
Та хибні двері обирали,
Де стіни кам'яні, а час - шахрай.
Коли ж знаходиш влучні двері
Там, на вершині, де чисте небо,
Ти розумієш, що десь у зорях
Є шлях у інший світ - Зірковий.
Світлина авторки. Вовчинці, 6 листопада 2021р. Нарешті і до неї написався вірш. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041612
дата надходження 13.06.2025
дата закладки 13.06.2025
І знову плине кача за водою,
І знову сльози матерів, дружин, дітей,
Неначе роси літньою порою,
Вкривають землю із заплаканих очей.
Секунди долі, постріл, небо синє,
Останнє слово матінко прощай,
Молись за мене мамко моя нині,
Прости мене, не повернусь, прощай.
Прости моя голубко сизокрила,
Що полишив тебе старенькую одну,
Я лиш хотів матусю моя мила,
Країну захистить твою, й мою!
Щоб відігнать від неї вражу силу,
Поринув я у цей кровавий бій,
За волю нашу і за Україну милу,
За предків славу вистріляв набій.
Тепер пішов, тебе й цей світ покинув,
Пішов у небеса, у кращий світ,
І в тім бою не марно я загинув,
У боротьбі залишив я свій слід.
Прости, прощай, матусю моя сива,
До тебе тихим вітром прилечу,
В душі твоїй з тобою мамко мила,
Я запалю згасаючу свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041459
дата надходження 11.06.2025
дата закладки 12.06.2025
Играй в знакомую игру,
а мне неинтересно.
Без сожаления умру,
без трепета воскресну.
Поправлю крестик на груди,
тихонечко зевну…
И Бог мне скажет: «В ад иди!»
А я скажу: «Ну-ну…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041336
дата надходження 09.06.2025
дата закладки 09.06.2025
Про кохання таке у піснях і віршах,
Лиш закохані пишуть поети,
Коли серце, аж мліє й співає душа,
Коли крила ростуть, й ти на злеті.
Коли очі кохані вогнями горять,
І душа з солов*ями співає,
Скроні вже в сивині, а в душі двадцять п*ять,
Й як в сімнадцять ЇЇ ти чекаєш.
А коли настає найсолодша та мить,
Коли двоє говорять серцями,
Це і є неземна, ота янгольська мить,
Коли двоє від щастя, аж п*яні.
Про кохання таке у піснях і віршах,
Лиш закохані пишуть поети,
Дай нам Боже усім відчувати той смак,
Й найщасливішим буть на планеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040917
дата надходження 04.06.2025
дата закладки 04.06.2025
Я видаляв її безліч разів…
Мільйон разів стирав і з нею чати.
Здавалось — я вже не крізь сни,
Не буду в думках її відпускати.
Я клав у пам’яті нові рядки,
І вчився мовчати, коли хочу сказати.
Та вечорами старі звички — гіркі,
Як привиди, приходять нагадати.
Я перекреслював її ім’я,
Щодня шукав, як її забути.
Та серце — вперте, як сліпа струна,
Що навіть в тиші вміє відгукнутись.
Я клав у пам’яті нові рядки,
Щоб стерти слід її невидимий і ніжний.
Та між рядками — тіні і думки,
Що оживають уночі, як сніг той грішний.
Я відпускав… та кожен звук її ім’я
У натовпі спиняв мої думки.
Є люди, що болять усе життя,
Хоча давно відпустили твої руки.
І скільки б раз я все не починав,
У пам’яті її голос досі лунає.
Є речі, які вже не спалить час,
Є люди, що болять… і не минають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040117
дата надходження 20.05.2025
дата закладки 21.05.2025
Розмовляєш зі мною дощами,
А від посмішки вже не лишилось і сліду,
Чи ті хмари закрито якимись ключами,
Тисну знову на газ, та нікуди не їду …
[i]Ледь торкаюсь руки, пропливаю в очах,
Не мої це зірки, не палаю в думках,
Облітаю чудові чужі острови,
І продовжую далі писати на Ви.[/i]
Розмовляєш зі мною вітрами,
Залітаєш у кожен куточок душі,
Наблукались чужими містами,
Навіть мрії вже стали чужі …
Розмовляєш зі мною мовчанням,
Не написаним теж все сказала давно,
Ти і перша, і мабуть остання,
Вже й забув де твоє серед сотень вікно …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040106
дата надходження 19.05.2025
дата закладки 20.05.2025
Вона любила вірші, квіти, каву,
А він — прагматик був, хоч квіти дарував.
Вона хотіла жити так яскраво,
А він її літати не пускав.
Сміялась доля, певно, з них відверто,
Коли зводила разом дві душі,
Що не бажали бути разом вперто,
Хоча окремо жити не могли.
Роки минали, пробігала юність,
Життя кипіло, ніби круговерть.
Вона літала в снах, у мріях, серцем,
Шукала світло навіть у пітьмі.
А він стискав руками крила в темряві,
Обіймами душив, щоб не могла піти.
А він стискав руками міцно плечі,
Немов боявся, що вона злетить...
Життя прийшло. Вже на порозі — старість.
А чи щасливими були? Мабуть, що ні...
Вона його літати не заставила,
А він не зміг її на землю опустить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040008
дата надходження 18.05.2025
дата закладки 19.05.2025
Жива чи мертва? Я уже не знаю.
Бо кожен день,прокинувшись, вмираю.
Лякають після смерті пеклом нас.
Ми в ньому при житті.І в профіль і в анфас.
Ніхто не хоче зупинить війну.
Бо вигідно чортам вбивати душі.
Хай плачуть люди і хай лл"ється кров.
Бо все це бізнес.Гроші,гроші,гроші...
Трикутник смерті.Це вже не Бермуди.
Це Ближній Схід і ми.Такі наївні.
Помножили на нуль нас в 90-ті.
Ми думали без зброї будем вільні.
Без огорожі хто лишає хату?
Не зачиняє двері на засов?
Повірили поганцям,що будуть захищати.
Людські слова мов пил.Мов попіл наших тіл.
Жива чи мертва? Я уже не знаю.
Бо кожен день,прокинувшись,вмираю.
Лякають після смерті пеклом нас.
Ми в ньому при житті.І в профіль і в анфас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040007
дата надходження 18.05.2025
дата закладки 19.05.2025
Посв"ята знайомому.
"Попи хай не лякають судом Божим.
Вже на землі пройшов ти пекла кола.
Нема хижішого,страшнішого поняття
чим смертні вироки суда людського."
Життя твоє-одна скорбота.
Вона у тобі.Назавжди.
У кожного свої турботи.
Зайшов на мить-тепер іди.
А в невеликому селі
всі люди на долоні.
Сміялись з тебе.Чужий дядько
у твої мами знову.
Ось так і ріс.Мов той полин.
В пилу,біля дороги.
Захоче хто-зірве траву.
І кине всім під ноги.
Одна душа тебе жаліла.
Старенька мудра жінка.
Була чужа тобі по крові.
Та серцем була рідна.
Ходив ти з нею по лісах.
Гриби збирали,трави.
Сидів із нею в зібранні,
де Бога всі молили.
Та правди в нім ти не знайшов.
І там в фаворі гроші.
Заможний хто-в пошані він.
А бідний-рахуй воші.
Дитинство,юність промайнули.
Нікому не потрібний.
Знайшлися потім "добрі"друзі.
Не друзі,а злодії.
Тюрьма...А потім знову воля.
Здавалось все минулось.
Нарешті твоя лиха доля
до тебе посміхнулась.
Бо покохала тебе жінка.
Здавалось,що кохала.
Що міг ти все зробив для неї.
Вона взяла-прогнала.
І знов сам у житті один.
Нікому не потрібний.
Хвороба"чорна" враз знайшла.
Душа уже не вільна.
Ти зрозумів,що шлях один
у тебе-тільки смерть.
Вона звільнить тебе від страху
чекання нових бід.
І обірвалося життя...
Навічно-тридцять сім.
На цвинтарі зацвів тюльпан.
В траві як ти -один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040006
дата надходження 18.05.2025
дата закладки 19.05.2025
У мене друг там на війні,
Я часто бачу його в сні,
За нього я молюся Богу,
Щоб захищав його дорогу.
Завжди мав Ангела в бою,
Так щиро Господа молю,
Щоб оберіг - моя молитва,
Його благословляли битву.
Він сам пішов нас захищати,
Відважним воїном-солдатом,
Наплічник взяв, а в нім ікона,
З молитвою шлю охорону.
Він вже три роки на війні,
Став рідним братом він мені,
Він там десь з ворогом в бою,
За землю б'ється він свою.
Боронить землю і родину,
Бо за плечима Україна,
Його подвір'я й рідна хата:
Не легка доля у солдата.
Я сподіваюсь - переможем!
Бог, друг і правда на сторожі,
За віру, мову, за свободу,
Для всіх - найвища нагорода.
За рідну землю, друже, стій,
За здійснення дитячих мрій,
Гордитись честь мені тобою,
Бо ти непереможний Воїн!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040002
дата надходження 18.05.2025
дата закладки 19.05.2025
"одружуйся швидше, бо потім запізно" —
так вчили мене в моїх двадцять три.
не знала кордонів, не була я грізна;
стоптали мене - "сільські кирзаки".
весілля, надії — і я міс наївність,
кудись всі мчимо, не знаю чому.
і як наречена, що вірить у вірність,
летіла я вітром з любов'ю йому.
та камінь у спúну! і я прогинаюсь,
каміння в бокú — я впала як крах.
коліна побиті гоїти стараюсь
і сльози солоні творили мій страх.
куди ж я спішила? коли зрозуміла?
що янгол, якому співала пісні,
якому роки я свої присвятила,
під маскою монстром явився мені.
він крав мої мрії, ламав мої крила,
а я все прощала — «бо ж треба любити».
та щастя — не там, де себе загубила,
а там, де як сонце ти хочеш світити.
я більше не вірю у «вічнеє разом»,
я вірю у себе, у день без образ.
мій шлях не зумів зупинити ні разу
ні підлий удар, ані зрадницький час.
я більше не прагну комусь догодити,
не граю у ролі, не тисну сльозу.
я вчуся себе — щиро, справді любити.
І я вже нікуди "в любов" не спішу.
00:25, 24/11/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039574
дата надходження 12.05.2025
дата закладки 14.05.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2025
В сусіда квітне вишня біля хати.
Засипали подвір"я пелюстки.
Розносить вітер задерикуватий
Тих ніжних квітів аромат п"янкий.
Та що це? Що? Немає там хатини.
Лиш урвище глибоке й бите скло.
Упала бомба, знищила родину.
Від обстрілу згоріло все село.
Стоїть та вишня, ніби наречена,
В розкішному, казковому вбранні.
Якимось дивом вишня та спасенна.
А люди не вціліли у війні.
Не будуть милуватися плодами
Сусід, його дружина і сини.
Одна лиш бовваніє біля ями
Самотня вишня - залишок війни.
О, люди! Що це діється у світі?
Невже нам кара Божа за гріхи?
Усюди війни йдуть несамовиті
І гине люд простий і дітлахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039429
дата надходження 09.05.2025
дата закладки 13.05.2025
Идёшь по жизни, играя,
Но сколько же стоит игра?
И сколько создано правил,
Чтоб быть тем, кто может летать?
И сколько пройти бездорожья
Из ям и колючих ухаб,
Чтоб жизнь дальше стала возможной
В пути постоянных преград?
Ты просто не пробовал, знаешь,
Стремиться сквозь тернии ввысь,
Когда в каждой клеточки крае
Свободой пульсирует жизнь,
Когда и желанья, и мысли
Летят до тебя все вперёд,
Когда жизнь даёт столько смыслов
И мир весь заполнить зовёт.
Летишь ты по жизни, играя,
Но сколько же стоит игра?
Цена высока в мире правил,
Где властвует неба рука.
21.04.2025 18:39
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038799
дата надходження 30.04.2025
дата закладки 01.05.2025
Почуття..
© Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Зорі ніжно прошепочуть,
Принесуть слова надії....
Мрії жити, жити хочуть,
Мрії - сила повна віри.
А у вірі криється любов,
А з любові квітне почуття,
І магнітом тягне до кохання знов і знов,
Любов - пристрасть і життя
Я потайки колись кохала,
Сказать боялась про почуття....
І просто десь здаля спостерігала,
Я знала, доля віднайдеться десь моя.
Якщо судилося разом нам бути,
Відбудеться диво на землі:
І зацвітуть зимою квіти,
І крига скресне на душі.
І крила виростуть на спині,
Злетиш ще Феніксом у небеса,
Зіллємося у почуття єдині,
Бо почуття - одна на двох душа.
Одна на двох історія буття,
Одна на двох і віра й правда,
Одна стежина, щоби я не йшла сама,
Любов веде, де світить світлом радісна душа.
Де променять любов'ю ранки,
Де день не зна ні втоми, ні смерканку,
Де крила вітер розправля:
Де будем разом: ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038712
дата надходження 28.04.2025
дата закладки 01.05.2025
Країна вільних людей
Є на планеті сотні дві країн,
Малих, великих, бідних і багатих,
Їх знати всіх не маєш ти причин,
Але одну, все ж, мусиш відгадати.
Вона свободою відома на весь світ,
Тут вільний і школяр і сивий дід,
Школяр від адекватної освіти,
А дід від вибору, куди йому подіти,
Увесь той скарб, що пенсією зветься,
Що мав би стати і на ліки і на страви,
І для онуків на веселощі-забави,
(Принаймні, в світі так воно ведеться),
На подорож, про яку мріяв змалку,
Та вистачає лиш на комуналку.
А щодо школярів, тут все банально,
Реформа за реформою іде,
Та суть, однак, доволі тривіальна -
Хто менше знає, той начальником стає.
Науки ріжуть, школи закривають,
Уроки патріотики зростають,
Ну, що там ті невивчені уроки!?
На мені ж вишиванка, дайте спокій!
Є звісно ті, кого свобода не злапала,
Вони навчаються в гімназіях крутих,
Давайте друзі ми помолимось за них,
Тим більше, їх залишилось так мало!
Всі інші вільні від навчального процесу,
Держава в них не бачить інтересу.
Ну що, вгадали ви країну?
Не поспішайте, часу вдосталь є,
А я вам інформації підкину,
Бо, хто про що, а я звичайно про своє,
Своя сорочка, чорна а чи біла,
До власного, як кажуть, ближче тіла,
І та земля, де пупа закопали,
У душу мою грішную запала.
Земля багата, сповнена достатку,
Молочні ріки і кисіль ні береги,
Усім усього вдосталь навкруги,
А от чого нема, то це порядку,
Зате одвічне прагнення до волі,
Ми ж будемо продовжувать поволі.
Наступні в нас поборники свободи,
Чиновники всіх рангів і мастей,
Вони служити присягалися народу,
Але крадуть нещадно у людей.
Крадуть завзято, вільно, елегантно,
А як спіймають, то на місце, на вакантне,
Наступного добродія призначать,
В’язниця за яким давно вже плаче,
І кожен з цих грабіжницьких фігур,
Якимось чином має спільну рису –
Наб’є поцупленими грошами валізу,
І тягне за кордон її, як щур.
А той, хто вирішив джекпот собі зірвати,
Той обирається в народні депутати.
Є орган там, складається з трьох букв,
Не той, що ви згадали ділом грішним,
Державний орган, справжній волелюб,
Ну, ТЦК, ну, військомат колишній.
Там служать не харцизники, натомість,
Сучасної епохи честь і совість,
Гуманність у душі шляхетну мають,
За гроші всіх на волю відпускають.
Тих, хто до рук спроможні взяти зброю,
Але також спроможні відкупитись,
Їм з ворогом не до наснаги битись,
Хай бідний і кривий ідуть до бою,
А ти, якщо сплатить не будеш здатним,
Тебе і мертвим визнають придатним.
Ну, як вам наш багатий, щедрий край?
Тут навіть палиця суха буяє цвітом,
І двічі в рік приносить урожай,
Якщо у чорнозем її встромити.
Щоб було легше вам загадку відгадати,
Земельку цю зібралися продати.
Лисіють гори вирубаним лісом,
Це також характерна наша риса.
Мости тут падають від втоми регулярно,
Асфальт вкладають прямо у багно,
А там, де труби мають змінювати знов,
Спочатку стелять плитку тротуарну.
Зате потужно, гідно і незламно,
Пиляють спритники бюджет державний.
На черзі в нас кудесники новин,
Володарі друкованого слова,
Що вміють істини правдивої полин,
Перетворити в патоку медову.
З пласких екранів лазурової блакиті,
Готові просвящати нас що миті,
І хоч від сорому червоний мікрофон,
Усе триває і триває марафон.
І це не дивно, демократії основа,
Наш вірний шлях у світле майбуття,
До ситого й багатого життя,
Це всюдисуща, як бур’ян, свобода слова…
А хто свій власний погляд має на події,
Той у сізо холодні нари тілом гріє.
Та в нас свобод тих – греблю городи,
І слова, то звичайно не остання,
Є ще одна, без неї ні туди і не сюди,
Свобода совісті і віросповідання.
Вона у просторі духовному працює,
І вільний вибір віри гарантує.
А от чиновник має власне розуміння,
Міркує, що він вільний від сумління.
Тож, церкви зачиняють за наказом,
Святим мощам, експертами стають,
(Щоб з’ясувати міру святості і суть),
Достойники, що не молилися ні разу.
А ви ще не віддали храм, куди ходили змалку?
Тоді чекайте на кувалду і болгарку.
Я думаю, ви здогадались друзі,
Що то за край, оспіваний в піснях,
З калиною, похиленою в лузі,
З зажурою у стомлених очах.
Чи нам пороблено тут ворогом лихим?
Чи ми попсовані прокляттям родовим?
Що та свобода клята гірша за неволю,
І безталанна у талантів щирих доля.
А може істини зерно ще не дозріло,
І справжньої свободи ще не час,
Ще розуміння правди не сягнуло нас,
Бо сила мудрості голів не осінила.
А може воля просто мрія божевільних,
Бо хто насправді в світі цьому вільний?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038448
дата надходження 25.04.2025
дата закладки 26.04.2025
Душа людська
Душа людська, як пташка в клітці,
У тілі грішнім скніє від нудьги,
Розсотує тюрму свою по нитці,
Шукаючи до звільнення шляхи.
З в’язниці плоті рветься бідолашна,
Років крізь нескінченний лабіринт,
Така самотня, ніжна і прекрасна,
Як сніжно-білий юний гіацинт.
Страждає разом з тілом від недугів,
І потерпає від неправедних гріхів,
Смиренно зносить вчинки недолугі,
Без нарікань, без розпачу, без слів.
І не бажає звільнення насильно,
Її свобода власна вартує життя,
Вона так прагне, Господи всесильний!
Щоб смерті не було без каяття!
А як зупиниться на вік годинник долі,
Прийде кістлява в чорному вбранні,
Душа людська відчувши врешті волю,
Протиснеться в шпаринку у броні,
Стягне останні декілька волокон,
Для світу іншого навіки воскреса,
Залишивши землі тілесний кокон,
Метеликом полине в небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038351
дата надходження 23.04.2025
дата закладки 26.04.2025
А він лежав, немов оте дитя,
Покинуте, налякане, забуте.
І промайнуло кадрами життя
Перед очима радість, біль і смуток.
Обличчя мами, руки стомлені її,
Дитинство мирне - в серці защемило,
Юнацькі в пам'яті сплили роки,
Кохання перше - душу аж зігріло.
Ось він студент - біжить на пари,
А після - друзі, справи, спорт.
А ось - освідчення коханій,
І той смачний весільний торт.
Сім'я, робота, народився
Їх перший син - продовжив рід.
А потім донечка з'явилась -
На руки взяв - оце так зліт!
Та раптом ковід увірвався
В його розмірене життя.
Складний момент - з батьком прощався
Так. Стала меншою сім'я.
Тоді здавалось, що найбільша
Біда - то втратити батьків.
Та зрозумів, що помилився -
Війна постукала у дім.
Замість костюма піксель носе
І берці його ноги труть.
І знов зима міняє осінь,
Дні. Місяці. Роки ідуть.
І гинуть, гинуть побратими
У нього прямо на очах.
Поранення. Втрачає сили.
Біль. Відчай. Крововтрата. Страх.
А далі... Далі порожнеча,
Мов прірва...Темрява і крик.
А як же там його малеча?
Без тата буде... Знову стих.
Прийшов до тями, щось шепоче.
Уколи робить медсестра.
Як важко розкривати очі.
І сильний біль. Болить нога.
Він до ноги - а ног немає ...
Не може бути, так болить.
Жахливий відчай обіймає.
І що тепер? Як далі жить?
А він лежав немов оте дитя,
Лежав і плакав тихо, не помітно
Іще одне скалічене життя,
А що війна? Кінця не видно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029444
дата надходження 27.12.2024
дата закладки 30.12.2024
Небо синє знову засмутилось,
Шле на землю сльози і дощі.
Сонце в тузі хмарами закрилось,
Жаль на серці, гірко на душі...
Боже мій, помилуй Україну,
Ця весна, немов жахливий сон.
Ворог б'є і нищить без упину,
Схід і Південь, Умань і Херсон...
Палять цвіт ракети і гармати,
Біль і горе досягають дна...
Світ повинен бачити і знати,
Як болить розстріляна весна.
Ми здолаєм цю важку дорогу,
Всі Голгофи мусимо пройти.
Україна вирве перемогу!
Боремося, щоб перемогти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982217
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Народилась доня,
Народивсь синочок,
Сину м’яч в долоні,
Донечці віночок!
Сину мій синочок,
Донечка рідненька,
Обійміть разочок,
Діточки маленькі!
Ви такі чудові,
Ви такі цікаві,
По одному слові,
По смачненькій страві!
Сину мій синочок,
Донечка рідненька,
Вже пішли в садочок,
Діточки маленькі!
Школа була далі,
Університети,
Радості й печалі,
І падіння й злети…
Сину мій синочок,
Донечка рідненька,
Йдіть через місточок,
До мого серденька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959148
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Поссорились как то рука с головой.
Рука говорит: «помыкаешь ты мной!
Командуешь вечно: «мешок поднимай!
А то еще: «кнопки скорей нажимай»,
То ложку неси и неси тебе в рот!
А пальцам ни крошечки не попадет.
«Окошко открой», «закрывай быстро дверь!»
Все! Я независимой буду теперь!
И ты для меня навсегда заграница.
Со всей твоей тушей хочу распроститься!»
Не слушая, что там бормочет язык
Все связи рука оборвала за миг.
Не сладко живется теперь человеку,
Ведь он без руки настоящий калека…
Но только руке независимой хуже.
Лежит куском мяса в рубиновой луже.
Ей бедной теперь исключительно плохо.
Теперь у неё нет ни мысли, ни вздоха.
Кровь вылилась прочь из разорваной вены,
Недешево ей обошлись перемены.
И вороны весело прыгают рядом
Ведь быстро рука превращается в падаль…
__________________________
О чем это басня?
А просто о том,
Что мы друг без друга вконец пропадем.
Страны своей древней хранить нужно тело,
Пусть нами и правят порой неумело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829808
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Как попал он в эти лабиринты,
Чем в метро был голубь привлечён,
Но теперь, ведом одним инстинктом,
А дорогу в небо ищет он.
Голубок не мечется, не бьётся,
Не летит с испугу на букет,
А несётся в даль по коридору,
В тот конец, где точно виден свет.
И не свет от ламп или рекламы,
Настоящий солнечный поток,
Только б он под потолком упрямым,
О плафоны крылья не обжёг.
Целеустремлён и дивно лёгок,
Хрупок удивительно здесь он,
Только бы таким и был он дальше,
Только б не разбился о бетон.
Пусть прекрасны птицы на просторе,
В вышине, где небо их зовёт,
Но в бетонном, страшном коридоре,
Просто душу рвёт такой полёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.10.2017
Мы все уходим безвозвратно
Без права ощутить себя
Кому-то сестры или братья
Кому-то муж или жена
Кому-то мать или отец
И сын кому-то или дочь
Но не унять нам боль сердец
Как и ушедшим не помочь
Мы плачем, уходя, не зная
Что будет после нас спустя
За кем-то в боли утопая
Рыдает целая семья
А кто-то, счастья не имея
Познать родных, уходит сам
Себя ни сколько не жалея
Не даст расслабится глазам
У каждого свой свой таймер есть
У многих он уж на исходе
И ненужна ушедшим лесть
О том, чего и нет в природе
Мы люди и должны принять
Что каждому дано отныне
Беду иль счастье выбирать
В добре же или оставаясь злыми
И, уходя, приняв лишь суть
Что не возможно все исправить
Что невозможно то вернуть
Над чем лишь Жизни дано править...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711277
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Приїхали журналісти у село до бабці,
Роззуваються в кімнаті і шукають капці.
Бабця широко й гостинно двері прочиняє:
Та заходьте сміливіше - килимів немає.
Скільки себе пам"ятаю - по землі ходила,
Навіть в хаті я долівку нічим не встелила.
Та проходьте, не цурайтесь, до столу сідайте.
Вас цікавить моя доля? Не мовчіть, питайте.
Хлопець камеру лаштує, дівча - мікрофона,
А бабуся вся сіяє, як ота ікона.
Тож скажіть, будь ласка, пані, дівча проказало:
Чи в селі останнім часом жити краще стало?
Чи ви маєте проблеми? Чи всього доволі?
Чи маєте господарство? Що росте у полі?
Як тут з водопостачанням, а взимку - із газом?
Чи ви самі тут живете, чи з дітками разом?
Чи вам вчасно листоноша пенсію приносить?
Та чи вам тих грошей, бабцю, на прожиття досить?
Яка у вас медицина, чи є тут аптека?
І як ви влітку рятуєтесь, коли така спека?
Бабця тихо проказала - живу, як умію...
Ви назвали мене "пані"? Я ніяковію...
Були часи, та минули - тепер я не пані.
Бо пани зараз не носять черевики рвані.
В селі краще стало жити тим, хто розум має,
Хто скупив паї за безцінь, про прибутки дбає.
А в простих людей проблема - як їм далі жити,
Де роботу відшукати й з горя не запити.
Є у мене й господарство - кішка та собака.
Хтось почне просити їсти - мало не балака.
Ми харчуємося разом, тим, що росте в полі.
Якщо рясні дощі пройдуть - то всього доволі.
І вода є у криниці, та не можна пити:
Там нітрати й хімікати, хочу ще пожити.
А зимою не бідую, що газу не маю.
Щоб зігрітись я поволі дровцята рубаю.
Бо живу одна, як палець, діти розлетілись,
Десь до міста поїхали і там залишились.
А я живу на пенсію, ще й платять нівроку:
"Мінімалку" отримую вже ось стільки років.
Маю право на доплату як війни дитина,
Тільки правди не доб"юся, от лиха година.
Хто пояснить - буду рада, вік молитись буду,
Чому я за своє право маю йти до суду.
А так пенсії достатньо, я ще й відкладаю:
То на смерть, а то онукам дещо надсилаю.
Лікарі у нас сімейні, скажуть - пожартують:
Нема ліків від старості. Ось так і лікують.
І аптека є аж в центрі, та хто туди ходить.
В мене завжди свої ліки, на городі родять.
А від спеки, любі діти, ніде не сховатись.
Вже зима не за горами, треба нагріватись.
Журналісти послухали бабусю стареньку,
Щось собі все нотували в блокноти тихенько.
Якось похапцем прощались і ховали очі...
Так ось чому наша молодь жить в селі не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694330
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 09.01.2017
- Ало, кохана! Я скоро прийду,
Пробач, що пізно... Але я не п"яний!
Я ще з собою друзів приведу.
- Приводь, я стіл накрию, мій коханий.
В нас є кон"як... Тут чоловік знітився...
Довго мовчав, на телефон дивився...
- Пробачте, я напевне помилився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711098
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Какой он? Современный джентльмен,
Что виртуально клавишами дышит..
Который сразу всем сует свой член..
И он тебя совсем не слышит..
Ему не важно кто ты и откуда..
Не хочет знать он о душе твоей..
Он появляется в сети из ниоткуда
И так же пропадает средь людей.
Он никогда не спросит: «Ты поела?»
Или «Оделась ли тепло ты, зая?»..
Не понимает что тебя задело..
Не пожелает доброй ночи, засыпая.
Он сразу резко переходит к делу..
Твердит лишь об интиме, ласках..
Он жаждет полный доступ к телу..
Придумывая пошленькие сказки.
Подобных джентльменов – каждый третий.
Метаются от персонажа к персонажу.
В надежде, что им кто-нибудь ответит,
В ответ на пошлость – пошлость скажет.
Учитесь, пошлые писаки паутины,
Учитесь видеть в никах человека..
Держите при себе свои картины,
Что вызывают у меня лишь приступ смеха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710895
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Війна...
Смерть...
Кров...
Страждання...
Катування...
Концтабори...
Слізьми страждання...
Смерть і кров...
І та ж війна.
А час іде, іде, іде...
Коли скінчиться клята ця війна?
Ніхто не зна...
А хлопці гинуть, жінки плачуть...
Все навкруги чорним-чорно.
Скажіть, за що нам ці страждання?
А відповідь не зна ніхто.
Усе горить, все вибухає.
Зруйнована наша земля.
Війні цій клятій нема краю!
Де перемога, браття, га?
Та ось настав наш час славетний,
Коли узяли ми Берлін.
Зруйнован стрій нацистів клятих,
А Гітлер втік. Де він? Де він?!
Нема його та й слава Богу.
Ми все одно перемогли.
Нехай він дивиться в сторонці, святкує нашу перемогу,
Вітає, що Берлін взяли.
Ця мить в історії запам'яталась назавжди:
Перемога радянської армії
Над фашистами та нацистами
У Другій світовій війні.
Перемога...
Сміх і щастя...
Діти...
Мир...
Славетна мить...
Квіти...
Залпи...
Сонце ясне...
І славетна наша мить.
А зараз що? Куди це все поділось?!
І сміх, і щастя, й ця славетна мить?
Та знов війна.
І смерть...
І сльози...
Страждання...
Стогін матерів...
І знову постає одне і те ж питання:
За що? За що нам ці страждання?
За те, що ми перемогли?
За кров і сльози в тій війні?
За катування і концтабори?
За це? За це повинні знов
ми лити кров і голови складати?
Ні, досить.
Народ наш настраждався вдосталь.
Я хочу миру, злагоди й добра
Своїй сім'ї та своєму народу.
І на своїй Вкраїні милій
ми панувати не дамо нікому.
Кохання не дозволимо зламати,
У наступ підем навесні.
І ми повинні ворога здолати,
Щоб знов пізнати щастя, мов у сні.
Нехай воно наповнює серця
і змушує робити подвиги для інших.
Нехай загасить вогник забуття
Через тугу за померших.
І до останньої хвилини
Ми відчуваємо тепло,
Тепло усіх, хто там загинув.
Нехай їм навіть все одно.
Бо їхня кров- це наша сила,
Та їхня смерть- це наша міць.
Зостанеться вдовою мила
Та буде вічно сльози лить.
Кохайте та воюйте, воюйте та кохайте.
Кохання- це велика сила.
Народжуйте, виховуйте, ховайте, пробачайте.
Нехай чекає на свого солдата мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681821
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 08.01.2017
Та що ж це за біда!!!
Де клятий телефон???
Так...все-таки не личить
мені зелений колір...
Десь капає вода...
Про що це був мій сон???
Чому ніхто не бачить
мій з хутра модний комір???
Гарненькі чобітки
у кралі з магазина.
Напевно не дешеві...
Та їй вони не личать.
Ооо,а які квітки!!!
Ооо,а який мужчина!!!
Щастить же, королеві...
Та ще й з таким обличчям...
Прогавила зупинку!!!
Забула парасолю!!!
Та добре, що не сумку!
Мерщій до магазину.
Де список?? Апельсинку,
сметану, хліб, квасолю,
коньяк, жувальну гумку...
Гей!!!Хто згубив дитину???
Нарешті рідна хата...
А де ключі поділись???
Згубила чи забула!?!?
А що за сморід?? Газ??
Оце мені відплата,
що з босом посварилась...
***
Була то лиш хвилинка...
Так само і у Вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619783
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 12.12.2015
Как я б хотел умом своим познать
Все, что в себе скрывает бесконечность.
О, как невечным нам постигнуть вечность?
Как вечности невечных нас понять?
Нам Господа препятствует познать
Суетной жизни злая скоротечность.
О, как невечным нам постигнуть вечность?
Как вечности невечных нас понять?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615892
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 12.12.2015
ІДЕ ЗИМА В ЖИТТІ І У ПРИРОДІ,
ДЕСЬ ВЖЕ ПОДІВСЯ НАСТРІЙ ВЕСНЯНИЙ,
РОКИ ЛЕТЯТЬ І ЇМ СКАЗАТИ - ГОДІ ,
ТАКЕ ЖИТТЯ ... І СВІТ УЖЕ ТАКИЙ...
ЗДАЄТЬСЯ ,ТІЛЬКИ В ДУШАХ ЗАВЕСНИЛО ,
ЛІТА ЩАСЛИВІ , ДІТОЧКИ МАЛІ ,
А ВЖЕ , ДИВИСЬ, СРІБЛО ВИСКИ ПОКРИЛО,
У ВИРІЙ ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ.
НЕСУТЬ НА КРИЛАХ БОЛІ І РОЗЛУКИ,
МОЇ УДАЧІ , РАДОСТІ Й ЖАЛІ,
ЗВОДЖУ ДО БОГА У МОЛИТВІ РУКИ,
ЗА ВІК ПРОЖИТИЙ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ.
і ОГЛЯДАЮСЬ ,СЛІД , ЩОБ ЗАЛИШИЛА,
ЛИШ ДОБРИЙ СЛІД , ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ПО НІМ,
ЩОБ КВІТНУВ САД , ОТОЙ , ЩО ПОСАДИЛА,
ЩОБ МИР НАСТАВ І БІЛЬШ НЕ БУЛО ВІЙН !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611984
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 12.12.2015
Заблудилась в глухих коридорах,
за железным забором колючим,
и вопросов растерзанных свора
зашипела оскалом гремучим..
Полминуты осеннего света,
вытекали по капле, слезами,
и душа босонога, раздета,
да изранена вся батогами..
И хрустальный клинок сожалений,
занесен над челом..неизбежно..
..но, будильник, пронзительный гений
зазвенел децибелом небрежно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618436
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Привет! – И серый день преобразился!
Умылось солнце, показалось из-за туч.
Привет! – Улыбкой ласковой разлился,
Зажёг румянец на щеках весёлый луч.
Привет! – Полузабытый голос в трубке,
И от смущения растаяли слова.
Привет! – Вдруг жарко стало в полушубке,
Хотя мороз плетёт снежинок кружева.
Люблю! – Хочу сказать, пусть через годы,
Огонь признаний твоё сердце обожжёт.
Зачем?.. Потерян ключ, забыты коды…
Прощай, любимый! Пусть Господь вас бережёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558149
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
(гумореска)
Бодай того Путіна
Шляк трафив нарешті,
Що я мусів поміняти
На кірзаки мешти.
Замість того, щоб піти
До церкви в неділю
Мушу «тлумити» на Сході
Тих його дибілів.
У людей Різдво святкують,
Коляда у хаті,
А ті «гади» «колядують»
Нам із автоматів.
Вдома трава не скошена,
Всьо жито на лані,
А я мушу тут «косити»
Його наркоманів.
Та коби хоч дали бити
Їх нам командири,
А то вони по нас з «Градів»,
А в нас – перемир’я.
Та скажіть ми, чи пасує
Козацькій родині
На своїй землі терпіти
Непрошеним свиням!
Та давайте, візьмем зброю,
Хто може тримати,
Та й будемо тую нечисть
Аж до Москву гнати.
Та й збудуєм парканець
Метрів так на триста,
Щоб незмогли перелізти
Його терористи.
Бо Вкраїна – не Росія,
Самогон – не водка!
Ми підемо у Європу!
А їх – на Чукотку.
21.1.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553542
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
*мдя, бывает же такое!:))
Хоть в дожди и не вылажу
Я из дома никуда,
Приползла на распродажу:
Расхватают, что тогда?
В наше время бабы ловки,
Раз зевнёшь, проявят прыть:
Коль товар, да по дешёвке,
Отчего бы не купить.
А мужик – товар неслабый,
Не на день, а на века.
Быть ведь надо дурой-бабой,
Чтоб не хапнуть мужика.
Только дама я с капризом
И претензией сплошной.
Надо мне не с носом сизым
И не с тощею мошной,
А, понятно дело, надо,
Чтобы интеллектуал,
И чтоб с тыла, и с фасада
Всю меня очаровал.
Да и то ещё полдела.
Мне б духовное родство,
И чтоб таяла и млела
Я при взгляде на него!
Так что и не верю даже,
Что такого отыщу…
Где же взять на распродаже
И духовную мощу,
И талант, и ум, и стать, и
Рост, и лоск, и экстерьер.
Чувство юмора чтоб, кстати,
Состояния размер,
Без пристрастия к бутылке,
Без пороков, без оков…
Почесала я в затылке -
Ну их нафиг, мужиков,
Я без них жила полвека,
Поживу ещё пока -
Мне ведь надо человека,
А не просто мужика!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521152
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014
Писала письма.Тут же жгла.
И пепел как лекарство ставит.
О,если бы она могла
Его любить себя заставить!
Писала письма.Разорвав,
Можна жалеть и жаждать встречи.
Представила:он опоздал
К ней только в этот тихий вечер.
Ни сна.Ни отдыха.Она
Подушку крепко обнимала.
Писала письма в города,
В которых осень опоздала
На дни коротких сентябрей.
На цыпочках потом стояла,
Чтоб заглянуть в окошко к ней.
-Придет еще,-все утешала.
Писала письма.Как роман,
Там столько нежности,что хватит
Накрыть огромный океан.
Но лишь слезами она платит
За всю любовь...А годы шли.
Они вдруг встретились случайно.
Наверное,свели дожди.
И повенчать хотели тайно.
Одна лишь встреча...А года
Любовь к нему да растворили.
Теперь она ему нужна.
-Люблю...
-Вы раньше...Не любили...
Прошли года.Она давно
Его забыла...Так бывает...
А он всегда ее лицо
В прохожих ищет.Да,не знает,
Что пепел писем все лечил.
О,сколько писем написала
Давным давно...Он не любил...
Все возвратила.Не искала
В толпе теперь любимых глаз.
Она давным давно любила.
Как жаль,что он любил сейчас.
Ну а она...Давно простила
За нелюбовь...Сентябрь дождил
Ресницы мокрые с дождями...
А он ее теперь любил.
Но не сошлись лишь временами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520926
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014
В тридесятом царстве, в тридевятом государстве жил был маг. Однажды посадил он у себя в огороде волшебный укроп. И был тот укроп не зеленым, как бывает обычно, а сине-желтым. В деревне нередко ходили разные слухи про чудодейственные свойства этого растения, вот только что это за свойства ни кто не знал, вероятно кроме самого мага. Очень долго растил маг укроп, поливал и удобрял, но выросло всего 2 кустика и те были какими-то очень вялыми и больными. И маг никак не мог понять в чем дело, ведь он делал все правильно, как и было описано в его волшебной книге.
А в доме по соседству жил гном. Был он очень маленький, даже относительно гнома, и совсем некрасивый, но была у этого гнома мечта. Он хотел стать царем всего мира, чтобы все люди звери, эльфы и гномы выполняли все его приказы, кланялись в ноги и целовали руки. Однажды пошел гном к предсказателю, который славился на всю деревню своими точными предсказаниями и советами на будущее и рассказал ему о своей мечте. И ответил ему пророк:
- Твой сосед-маг растит на своем огороде волшебный укроп. Пока он растет все люди эльфы, гномы и другие животные будут свободны. Уничтожь это растение - и все они станут твоими рабами.
В ответ гном рассмеялся.
- Я даже не думал, что все настолько просто. Всего лишь сорвать какой-то укроп.
- Ты не прав, - ответил предсказатель, - Все очень сложно. Тот укроп растение очень сильное и крепко сидит в земле.
Но гном все равно ему не поверил.
Ночью этого же дня гном перелез через забор и пробрался в огород мага. Посветив фонариком, он быстро нашел 2 очень вялых кустика волшебного растения. Гном вновь не выдержал и рассмеялся.
- И было бы о чем говорит, - сказал он сам себе, - Одно мое движение и нет укропа.
Он схватил один из кустов своей правой рукой и потянул, но куст в упор не хотел поддаваться. Он попробовал дернуть двумя руками - но так ничего и не получилось. Целую ночь гном пытался справится с 2-мя слабыми кустами - но все бесполезно.
На следующую ночь гном вновь пришел к магу на огород, но уже с лопатой. Он заметил, что кусты в эту ночь уже не выглядели такими хлипкими, это было 2 очень мощных и крепких куста. Очень долго он пытался выкопать растения, но его могучие корни обхватили лопату и затащили под землю. Там лопату и похоронили. И этой ночью гном опять ничего не добился.
После этой злополучной ночи гном очень долго думал, что же ему делать, но вспомнил про один очень редкий вид колорадских жуков. В отличие от обычных жучков - эти колорады вредили вовсе не картошку, а укроп и выглядели они почти также, как и обычные жуки, только вместо белых полос у них были рыжие. Гном встретился со своим другом-биологом и купил целое ведро вредителей. "Ну на 2 куста этого точно хватит" - торжествующе подумал он. Ночью, когда гном вновь пришел на огород перед ним открылась странная картина. Посреди огорода росло уже несколько десятков кустов волшебного укропа и кусты как будто специально выстроились в форму трезубца. "Но ничего" ,- прошептал гном , - "Моих жуков и на всю эту красоту с головой хватит." Он перевернул ведро и проверил, чтобы жуки попали на все кусты. Колорадские жуки тут же начали стремительно пожирать укроп прямо на глазах у гнома. "Теперь все", - сказал гном, - "К утру здесь уже ничего не останется". И пошел спать.
Утром, проснувшись, он был уверен, что укропа больше нет и весь мир - это его рабы. Встречая соседей он пытался ими командовать, но те не слушались и только смеялись и гном заподозрил что-то не ладное. Последний каплей стала его встреча с магом, который выглядел почему-то невероятно довольным. Ночью он пробрался на огород, чтобы проверить, как идут дела и обнаружил, что все колорадские жуки до одного валялись мертвыми под кустами укропа, а кроме трезубца выросло еще целое новое сердечко. Ярости гнома не было предела и на следующую ночь он пришел с зажигательной смесью. "Подожгу я огород этого проклятого мага и пускай горит, он это заслужил" - подумал гном. И укроп загорелся, горел он каким-то странным фиолетовым пламенем. Вскоре, пожар распространился по всему огороду и гном с радостью и ехидством наблюдал за этим зрелищем. Очень быстро от укропа уже почти ничего не осталась. Гном вдохнул едкий дым и потерял сознание. Когда он очнулся, было раннее утро. Он огляделся по сторонам и чуть вновь не лишился сознания, но уже от ужаса: весь огород мага зарос кустами волшебного укропа, сине-желтые кусты спокойно и равномерно колыхались на ветру. Злость настолько одолела гнома, что от нее он и сгорел.
Вскоре проснулся маг и вышел в свой огород. Он ни как не мог понять, откуда же взялось столько укропа, если раньше он в упор не хотел расти. Для него это так навсегда и осталось загадкой, хотя магом он был довольно могучим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520824
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 01.09.2014
В тумане радужных надежд
я затерялся.
И от судьбы я ждал чудес,
но не дождался.
Я думал-вскоре за спиной
расправлю крылья.
Но оказался мир чужим-
меня не принял.
Всё думал в небо улететь-
не получалось.
Простить за всё всех на земле,
но не прощалось.
На горизонте свет горит,
к себе так манит.
А оказалось молний свет
и крылья палит.
Я тайны снегу доверял-
он чист как ангел.
Весна пришла-он убежал
меня оставил.
В тумане миражей земных
я затерялся.
Хотел найти дорогу ввысь,
не смог-остался.
И ноги в пропасть вниз скользят
с жизнью прощайся.
Кричу-спаси меня,Господь,
лечу-поднялся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520671
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014
Как же долго тебя я ждала,
Как же долго тебя я искала,
Как во сне за тобою я шла
И других будто не замечала.
Ты был праздником в тягостных буднях,
Ты был счастьем моим безграничным,
Тихой пристанью в городе людном,
Ты был тем сокровенным и личным.
Но недолгим был век ликованья,
Да и счастья я не ощутила,
Ни к чему стали все те признанья,
Что давно я на сердце носила.
Предо мною все двери закрылись,
Я ушла, не успев оглядеться...
В миг мечты мои все растворились...
Не смогла я с тобою согреться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152752
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
You and me are from different worlds
And have opposite thoughts of the life.
No one need here anymore words
'Cause this case is unfortunately rife.
No, it's impossible be without you!
You're more than just friend of mine.
Anywhere finding your lonely cue,
Confess, I'm scared of losting life's line.
Simply, maybe we met too early
Or can't be together at all.
And my love is a folly
What's playing an integral role.
I'm trying to show you my love.
In vain, you even don't want to see.
But I understood only now,
That your cues aren't for me.
You won't understand my words
And you used to another looks...
'Cause we're from different worlds
We're the heroes from different books.
Это был мой перевод (с небольшими изменениями) стиха:
Мы с тобою из разных миров,
И на жизнь у нас разные взгляды.
И здесь больше не надо слов,
И, тем более, действий не надо.
Хотя, нет… Без тебя не смогу.
Для меня ты стал больше, чем друг.
От себя в никуда я бегу…
Признаюсь, я боюсь разлук.
Просто встретились мы слишком рано,
Или вместе нам быть не дано.
И болят вновь зажившие раны.
Но надежда живёт всё равно…
Я пытаюсь тебе дать понять,
Что люблю тебя. Только зря…
Если б раньше могла я знать,
Что всё это – не для меня…
Ты не сможешь понять моих слов,
Потому, что к другому привык.
Мы с тобою из разных миров,
Персонажи из разных книг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152650
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Я вновь один, хотя вокруг так людно…
Сижу в метро, а в сердце пустота…
Друзей забыть теперь довольно трудно,
Хоть по приезду думал – ерунда!
Сюда я ехал с мыслью о победе
Хотел добиться многого за раз…
Но столько тёмного в слепящем свете,
И это сложно для ранимых глаз!
Сначала думал совесть переделать,
Отрезать там… немного сгладить здесь…
Чтоб мегаполис с жадностью отведать,
Но кто же я? И где сейчас я есть?
Без средств сижу, работы, документов…
Я слишком много тратил время зря!
Ходил в кафе, в места не для студентов…
И вот итог – без лишнего рубля!
Купил билет в провинцию родную,
К друзьям, к семье с повинной головой!
Возможно знаете как сильно я тоскую…
Столица – мир жестокий и чужой!
12:51
30.10.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152647
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Сердце – птенец в ладони,
Губы искусаны в кровь,
И ветер за окнами стонет:
«Будь проклята эта любовь!»
Сиротство ее, соседство,
И души в душной петле,
Смерть – вот то случайное средство,
Не встретить тебя на земле.
Не встретить тебя, а значит,
Вовеки не потерять,
Но только в дали маячит
Любви бесконечная рать.
И снова ломая руки,
Я брошусь искать пути...
Ведь нет невозможней муки –
Тебя никогда не найти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152638
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Разный день и другая жизнь...
не люблю выпускные платья...
ты красивая, жаль что я,
не дарила тебе распятья
деревянного и с резьбой,
чтобы пахло смолой и верой,
чтобы ты пришла к Богу первой,
...а не он прислал за тобой...
отпускаю тебя с руки,
слишком близких не отпускают,
их насильно сгоняют в стаю
самозваные вожаки!
я без стаи... иди своей...
только помни, где б мы не были
уговор остается в силе
детской клятвой из двух кровей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124752
дата надходження 03.04.2009
дата закладки 03.08.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2009
Я встречаю тебя на закате,
Провожаю тебя на рассвете,
Быть не вместе то наше проклятье,
За которое я лишь в ответе.
Повстречал я тебя еще в детстве,
Наша юность так быстро промчалась,
Только мне не сиделось на месте,
Вскоре в двери беда постучалась.
Я тебя потерял среди будней,
И уехал в край дальневосточный,
В мире не было странника блудней,
И печальней меня – это точно.
Вот с тобою мы встретились снова,
Но спустя уже пять пятилетий,
И обрушилась жизни основа,
Моя речь из одних междометий.
Повстречаю тебя на закате,
Провожу навсегда на рассвете,
Как и в детстве в коротеньком платье…
Только жаль, что тебя нет на свете.
29.03.2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123968
дата надходження 29.03.2009
дата закладки 04.04.2009
Бездари завидуют таланту.
Ненавидят нищие богатых.
Но графит, родной брат бриллианту, –
у него не то, чтобы каратов,
даже и намёка вовсе нету
походить на драгоценный камень.
Негром ходит-бродит он по свету;
в сердце не горит тщеславья пламень.
То повеса, то он – критик строгий,
то он звёзды раздаёт задаром.
И поэтам песенные строки
он выводит и бессмертье дарит.
И внимания совсем не обращает
на ханжей, тупиц и лицемеров.
И на то, что сердце его тает
с уменьшением его размеров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123768
дата надходження 28.03.2009
дата закладки 28.03.2009
Вчера по ящику смотрел бои без правил,
Там бились так, что леденела в венах кровь,
Но я такую вот картиночку составил,
Что у политиков такая же любовь.
Нам горы золотые обещают,
Но не сейчас, а после выборов, потом,
А после нас, как сивых меринов гоняют,
Надуманного кризиса кнутом.
Испытуют народное терпенье,
Не понимая то, что малая искра,
Пожаром может стать в одно мгновенье,
Испепеляя все вокруг дотла.
И то, что даже малая частичка,
Изменит равновесие весов,
И «наша» королева-истеричка,
Дождется всенародную «любовь».
И сказки нам вещает из экрана,
Мессия наш клянется, что не брал,
О том, что к нам не лазил он в карманы,
И ничего из них не воровал.
С упорством ослика он лезет на Говерлу,
Он царь и бог, защитник всех и вся,
Во всех делах он абсолютно первый,
Свой труд и время в жертву принося.
А оппозиция хоть шум и поднимает,
Не для того, чтобы спасать страну,
А просто о себе напоминает,
Хотя страна давно идет ко дну.
Какие все-таки в парламенте таланты,
Ломают челюсти, бьют в зубы и в висок,
Но в бизнесе они коалицианты,
Друзья, партнеры, а народ для них песок.
Моя бы воля, я бы их исправил,
Им, дав попробовать, как люд простой живет,
Но, а пока, в стране бои без правил,
Народ от нашей власти чуда ждет…
01.02.2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114744
дата надходження 01.02.2009
дата закладки 04.02.2009
КТО-то может сказать что
"ЛЮБВИ нет на свете и все слезы те льются
горячие зря!"
НО я вам докажу,что она существует!
КТО-то может любить больше жизни тебя.
НАСТЕ было всего той весной восемнадцать
и впервые она полюбила тогда,
ЛЕВ ей песни свои нежно пел под гитару
и смотрел в васильковые с лаской глаза.
И при свете ЛУНЫ ее слезы сверкали
и она обнимала за шею его:
"Я ЛЮБЛЮ тебя БОЛЬШЕ единственной ЖИЗНИ!"
ГОВОРИЛА девчонка целуя тепло.
НО мальчишка как-будто ей все же не верил,
несерьезно о чувствах своих говорил,
но он думал что:"НЕТ той любви в этом мире!
ЕСТЬ лишь страсти одной упоительный пыл!"
И в один вечерок она долго стояла
у знакомой скамейки,но он не пришел!
ЛЕВ уже обнимает в беседке другую,
он ее так случайно и быстро нашел.
"НЕ нужна мне уже НАСТЯ нисколько,
я сегодня ей честно об этои сказал,
ну поплачет она,а потом позабудет,
я б ее в той толпе ни за что не узнал!"
И узнали все утром,что нет больше НАСТИ,
она выпила много таблеток любя!
А в записке прощальной она написала:
"Я ЛЮБИЛА БЕЗУМНО ,МОЙ МИЛЫЙ,ТЕБЯ!"
ТОЛЬКО он не хотел в это явно
поверить и нежнее чем раньше ее целовал,
а потом ЛЕВ порезал себе резко вены,
рядом с ней бездыханно с любовью упал.
СОЛОВЬИ нам поют очень нежно весною,
и сердечки их верят в БОЛЬШУЮ ЛЮБОВЬ!
ТОТ кто любит жить без второй половинки
не может,и бушует тех чувств негасимый огонь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113673
дата надходження 26.01.2009
дата закладки 26.01.2009
Ты очень красива,нежна и мила,
Но мечты все сгорели,сгорели дотла.
Любимого сердце тебе не вернуть
И имя его ты уж лучше забудь,
Ведь будут глаза его ночь прожигать,
Когда его образ увидишь опять.
И снова любить ты захочешь его,
Но в сердце не будет уже ничего.
И лучше ты в памяти не вороши
Любимые грани любимой души.
Но сердце твоё снова будет страдать,
Ты будешь с ума сходить и …вспоминать
Глаза его,взгляд,поцелуй и улыбку,
И снова ты сделаешь эту ошибку:
Полюбишь,забудешь его ты опять,
При взгляде его будешь ты умолкать,
А сердце дрожать будет снова при встрече,
Когда с ним увидитесь вы в этот вечер.
И ты попадешь снова в замкнутый круг,
И снова забудешь тепло его рук.
Ведь снова ты бросишь его,как вчера,
Мечтать ты о нём будешь все вечера.
И замуж не нужно тебе выходить,
Зачем?Чтоб любить,потом снова забыть?
Признанья любви говорила не раз,
При этом ты знала:тепло его глаз
Опять ты забудешь на следующий день,
И снова искать будешь ты его тень.
Пресытишься снова любовью его,
Но помнить не будешь уже ничего…
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113233
дата надходження 24.01.2009
дата закладки 24.01.2009
Між нами відстані стіна
Обставин різних мур високий
Та зустріч – мить лише одна
Забрала, майже, звичний спокій.
Тебе побачив я в юрбі,
А ти мене і не помітила…
Летіла поквапливо собі:
Мабуть, тобі так добре жити!
Мабуть, у тебе є усе
Що в 30 літ потрібно мати …
Мене ж не та ріка несе
І їй не легко опиратись.
Якби не мури, не ріка
Я б зупинив Ії йсказав
Що: «я тебе, мабуть, віка
З такою мукою чекав!!!»
Та все менеться, все пройде
Я далі житиму як жив.
Та трохи прикро, що ніде
Тебе без мурів не зустрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113158
дата надходження 23.01.2009
дата закладки 23.01.2009
В німих обіймах самоти,
Вона палала кожну ніч.
Чомусь їй снився саме ти.
Ти був із нею віч на віч.
Не зміг той сон уберегти,
І замість нього вже світання.
Востаннє скажеш їй:"Щасти!"
Пробач, неспіймане кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111617
дата надходження 13.01.2009
дата закладки 16.01.2009
Она слепа, она жестока.
Ее обьятья - рай земной.
Она - дочь грешного порока.
Увы, подвластен ей любой.
Хоть прогоняли ее прочь,
Она была уйти не в силах.
С ней справиться и мне невмочь,
Застряла прочно в моих жилах.
Она крадет покой и сон
И вызывает смех и слезы.
Печаль и страсть - извечный трон.
Вокруг него - пустые грезы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111429
дата надходження 11.01.2009
дата закладки 11.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2009
Двенадцать суток ожиданья
Короткие звонки по телефону
Скупые лишние слова признанья
Все наконец-то подошло к концу
Последний вечер перед встречей
Любовь опять во мне живет
Я душу подарю тебе навечно
Я верю, что ты тоже ждешь…
Двенадцать суток пустоты…
К тебе прижаться и не отпустить
Пускай ты говоришь, что нет любви
Ты рядом, значит есть зачем мне жить…
Два слова на экране телефона…
«Встречай, приехал…»
Глаза, зеленые как море…
В них видно, что по мне скучал…
Двенадцать суток глупой беспричинной ревности
Ты вмиг развеял, на меня взглянув…
К груди родной прижмусь и прошепчу «Прости…»
«Прости, мой милый, я тебя люблю…»
Остановился мир для нас двоих…
Сплетенье рук и сладость губ…
Забылись долгие часы разлуки
Душа кричит «Люблю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111283
дата надходження 10.01.2009
дата закладки 10.01.2009
Колкую лапу склонила,
Иглами нежно качает.
Где тебя, елка, срубили?
С нами ты праздник встречаешь.
А под тобою братишка
Веткой сидит, закрываясь.
Я подаю ему книжку,
Молча сидит, улыбаясь.
А на дворе - всё метели,
Вьюгою небо закрыло.
Помнишь, с тобой мы летели,
Гордые выпрямив крылья?
Помнишь, зима нас ласкала,
Нежная вьюга кружила.
Помнишь, луна показалась?
Помнишь? А я всё забыла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111288
дата надходження 10.01.2009
дата закладки 10.01.2009
Ось ти лежиш, вся спітніла й гаряча,
Очі закривши стогнЕш в забутті.
Я - поводир, а ти будеш незряча,
Не відставай,ми не в цьому житті!
Схлипнувши тихенько розслабила руки,
Злетівши розсипався бісером я.
Тремтячи удвох із солодкої муки
Приходимо знову в реальне життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111161
дата надходження 09.01.2009
дата закладки 09.01.2009
◑◐◒
Беги, таись, молчи!
Ничему не удивляйся.
Времена меняются.
Без всякого сомнения,
Люди ошибаются.
С колыбели, с самого начала,
Для предуведомления,
Для здравого обсуждения,
Ради почёта, для памяти,
Доверчиво, искренне,
С добрыми намерениями,
Создают и созидают.
Противная сторона –
Мой двойник.
По эту сторону – Я мыслю,
Следовательно существую.
По призванию, с Любовью,
Вопреки ожиданий
Было создано Жизнеописание.
По опыту и наблюдениям,
В должное время,
Отдал львиную долю,
При этом сказал:
«Пока дышу – надеюсь!»
Закон есть закон,
И вследствие этого:
Ошибки, опечатки
И прочие метки.
Из книги – Всё!
Из ничего – Ничто.
Я сделал всё, что мог,
Что было мне,
Мною же позволено.
И на этой странице,
Формально и в частности,
Бежит невозвратное время.
Бесплатно, даром, безвозмездно,
Учит нас и пополняет разум.
Страшно сказать,
А лучше – в век молчать.
Тайно, скрывая своё
Настоящее Имя,
В действительности,
В мире, и в покое,
В состоянии зарождения,
В надежде, в будущем!
Но без употребления
Лихого нравоучения.
В силу закона, по праву,
Собственноручно,
Создал чёрно-белый Лист бумаги.
И по собственному побуждению,
Под другим именем,
Не нарушая меры,
Живя законами пустынными,
Вместе и по отдельности,
Довольствуйся малым,
Ради отвлечения,
Побудив новое,
Вечное движение,
Что в чистом виде –
Просто выход из положения,
После события,
Что зацепило чье-то величие.
Сколько голов было пропущено,
Сколько умов было опущено!
А ведь полное восстановление
Ограничительно, и про медлительно.
Пусть будет так, как есть,
Или вовсе не будет,
Ведь солнце светит для всех?!
Надеюсь на лучшее.
Каждому своё.
Лично мне и вручено
Перо в руке,
И белый лист немой бумаги.
Время приняло своё.
Ведь жизнь без свободы – Ничто!
А жизнь без любви – cомнение.
А сомнение – это половина мудрости.
А влюблённые – это безумные!
А безумие – это страдание,
Без взаимопонимания.
Что сделано, то сделано,
Но время бежит.
Ты – это «Зеркало Души Моей!»,
«Душа Мира», в котором я живу.
Молчание равносильно признанию,
Поэтому я буду молчать.
В чём сомневаешься, того не делай,
Высказывай слова душе своей.
И помни: Любовь побеждает Всё,
И ничто не возникает из ничего!
☺☺☺
░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░░
Here ☂ ... ведь ❄снег❄ идёт! ツ
☆★✰MERRY NEW DAYS☆★✰
Window①①:①① ↔ Transition②Ⓞ①②
♪♫♬♭♩♩♫♬♭♩♩♬♫♬♭♩♩♬♭♬
to be continued..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111141
дата надходження 09.01.2009
дата закладки 09.01.2009
Почему при мысли о ней
Меня судроги бьют постоянно
При виде её,
Меня в холод то в жар начинает кидать,
Я думал что я не влюблён,
Но сердце говорило иное...
Я любовь призерал
И совсем не желал я влюблятся
Я в волю от неё настродался...
Но сил уже нет побороть это чувство...
Я здался судьбе и от этого грустно...
Но всё же появилась надежда,
Что будет всё лучше чем прежде
Открыв своё сердце я это сказал
И с жалом в душе любовь я признал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110100
дата надходження 31.12.2008
дата закладки 31.12.2008
The Changes (Изменения, эксп. поэзия)
Оторвись от земли,
Оторвись, оглянувшись вокруг.
Пусть солнце ослепит тебя,
Пусть ветер иссушит губы,
Пускай давление раздавит в объятии.
Ты изменился, и ныне – другой.
Оглянись вокруг, твой мир тебе чужд
А ты устремлен все выше и дальше,
Туда, где время бег прекратит на ноле.
Лишь только минуешь призму жизни.
Оглянись вокруг, здесь нет суеты.
Забудь заботы – безумный кросс.
Мир извечен в движении,
И ты изменился, а ныне – другой,
Лишь минувши мрак смерти.
Преобразуй истоки бытия,
И ты порушишь законы реальности.
Ты изменился, навечно – другой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110082
дата надходження 31.12.2008
дата закладки 31.12.2008
Поки горить свіча, я збережу мовчання.
Поки горить свіча, я небесам вклонюсь.
Поки горить свіча, молюся не востаннє.
Поки горить свіча, душею окрилюсь.
А навкруги – блаженний світ надій.
А навкруги – безмежжя сподівання,
І я стою у вирі цих подій,
В руці свіча – мій символ існування.
Колись, напевно згасне та свіча.
Вже полилися її перші сльози,
Та чиста віра в серці не згаса,
Вона живе, а в серці згаснуть грози.
І хай в моє життя ввійде страждання,
Хай буде все не так, як я хотів.
Лиш знаю те, що це не покарання,
А це очищення від вчинених гріхів.
Поки горить свіча, я збережу мовчання.
Поки горить свіча, я небесам вклонюсь.
Поки горить свіча, молюся не востаннє.
Поки свіча горить, душею окрилюсь.
І як Леся, я буду крізь сльози сміятись.
Буду пити душею терпке каяття,
Тож тепера ніколи мені не зламатись.
До своєї Голгофи нестиму хреста!
Поки горить свіча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109519
дата надходження 27.12.2008
дата закладки 27.12.2008
Ты затеял игру?
Я отвечу игрой.
Ставки в ней высоки.
Так забудь про покой.
От меня не сбежишь,
От меня не уйдешь.
Я поставлю капкан,
Ты в него попадешь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109503
дата надходження 27.12.2008
дата закладки 27.12.2008
Лев- любит власть, и считает,
Центром Вселенной свой знак.
И сильно его удивляет,
Кто считает это не так.
Лев благороден, старается,
Слабых людей защищать.
На врагов, порой возмущается,
И старается зло наказать.
Любит Лев, комплименты и лесть,
Станет мягким, пушистым львенком.
А на хамство - придет сразу месть,
Уничтожит жестоко котёнка.
Три планеты: Сатурн и Юпитер,
Также Марс планета его.
Высокомерность его обитель,
Жесток характер, свиреп у него.
Энергичен и сексом владеет,
Любит он, восхищенных людей.
Он здоров, очень редко болеет,
У него очень много идей.
Крьерист он, начальник властный,
Бизнесмен и спортсмен, дипломат.
Может быть, президентом классным,
Для людей, этот знак, просто клад.
Цвет любимый его золотой,
Черный цвет и алый закат.
Носит смокинг и фрак непростой,
Дорогое авто, во сто крат.
Ну а камни - черезчур дорогие,
Эсмеральд, Рубин, бриллиант.
И Топаз, Хризолит и другие,
Признаёт он, такой вариант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109498
дата надходження 27.12.2008
дата закладки 27.12.2008
У повені із марних сподівань,
Вона пливлава своєю тічією.
Втомилась від нещирих привітань,
Набридло бути просто нічією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109185
дата надходження 25.12.2008
дата закладки 26.12.2008
Плохая история с грустным концом
(Всех любящих сказки, прошу, не читайте)
О том, кто мог гением стать и отцом…
Не стал…Интересно? Тогда пролистайте…
Ребёнок обычный. Семья как семья:
Трудяга отец, мама – вечно в заботах…
В такой жили Вы, и в такой вырос я,
Но в этой воспитывали Дон Кихота.
Вот мальчику семь: одолел он букварь,
И мама читает красивые сказки –
О дивных принцессах, которые встарь
Любили горошины, принцев и маски.
Вот мальчику десять: читает он сам,
Совсем не о том, как мирок наш устроен,
Не любит футбол - его маленький храм
На полке из книг фэнтезийных построен.
А в школе клянёт его каждый второй:
-Ленив. Невнимателен. Не понимает!
- Не может он просто следить за доской,
А где-то в немыслимых далях витает.
Всё верно. Всё так. Но за школьною партой
Сидел и не видел совсем не слепой.
Мальчишка склонялся над контурной картой,
Но в мыслях всегда был он с картой другой.
На ней все границы – не просто пунктиры,
Не точки, а крепости там города,
И в них обитают вервольфы, вампиры…
Не линии реки – течёт в них вода.
В Лесу бродит маг и прекрасная фея,
Забавные гномы и добрый король,
И сэр Ланселот там преследует Змея,
А лучший певец здесь – Оранжевый тролль…
С него не смеялись. На слово поверьте…
И драться с ним каждый зарок себе дал –
Ведь бился мальчишка до крови, до смерти…
Он орков ведь видел в тех, кто нападал.
Потом стало хуже...Врачи и больницы…
Отец поседел, тайно водку пьёт мать…
А мальчику только его мир и снится,
И домом родным его стала кровать.
Он просто лежит, не вставая с постели,
И видит Дракона и воинов рать,
И песни слагают ему менестрели…
Но врач говорит, что пора забирать.
Я видел тот дом, за забором, у парка.
Хотите узнать, как мальчишка живёт:
Решётки на окнах, в палатах нежарко,
И тролль под иглою уже не поёт.
Здесь током пытают красавицу фею,
Микстурами травят лесное зверьё,
Рубашкой смирительной спутали Змея,
Но Лес...цепко держит творенье своё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73386
дата надходження 10.05.2008
дата закладки 20.12.2008
Встречает Страсть прыжком игривым,
Но Верность точит коготки…
Беспечность смотрит молчаливо
В глаза слезливые Тоски…
Хвостом бьёт Ярость беспричинно.
Мурлычет беспокойно Лесть.
Обиженно шипит безвинно
Поруганная кем-то Честь .
Бесшумно тащит Месть добычу,
Гордится Слава красотой.
Но Скромность в бок легонько тычет…
Крадётся Скука за Мечтой…
Я – Лев! Рычу самодовольно…
Но, иногда, в кругу подруг,
Мне тяжело и очень больно.
Их много. Я один! Супруг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108540
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 20.12.2008
Кажуть, що одного разу зібралися в одному кутку землі разом всі якості людських сердець. Коли сум заплакав вже четвертий раз, то Божевілля запропонувало: А давайте грати в хованки!
Інтрига підняла брову(Хованки)? Що це за гра така?
І Божевілля пояснило, що один з них, наприклад закриває очі і рахує до одного міліонна, в цей час решта людських якостей ховаються! Той хто буде знайдений осатаній починає рахувати знову, та вже в наступний раз. Інтузіазм затанцював з Ейфорією, Радість так стрибала, що перемогла Сумнів, та тільки Апатія яку ніколи нічого не цікавило, відмовилась брати участь у грі. Правда вирішила не ховатись, бо знала що її все рівно рано чи пізно знайдуть! Гордість, сказала що це не цікава гра (крім неї самої, її нічого не цікавило). Боягузтво дуже не хотіло ризикувати! 1 2 3!Рахунок почався.Рахувати почало Божевілля.
Першою сховалася лінь, вона сховалася за першим каменем, який трапився їй на шляху, Віра піднялася на небо, Заздрість сховалася в тіні тріумфу, який власними силами зміг дістатися на вершину дуже високого дерева. Благородність довго не могло знайти собі місця для схованки, бо в ті місця куди вона заходила, здавалося їй чудовим місцем для її друзів!
Кристалічно чисте озеро стало схованкою для Краси.
Щілина, яка була у дереві стала схованкою для Страху, крила метелика для Солодкої Пристрасті, подихи вітру для Волі! Воля сховалася в променях сонечка, Егоїзм знайшов для себе тепле і затишне місце! Брехня сховалася на дні океану на справді вона збрехала вона сховалася в райдузі! А Пристрасть і Бажання затаїлися у лаві вулкану. Без пам’ять не пам'ятаю навіть куди вона сховалася, та це і значення не має!
Коли Божевілля дорахувало до 999,999, Кохання все ж шукало місце де можна сховатись, та всі місця були зайняті! Та раптом воно побачило дивний кущ троянд і вирішило сховатися серед цих чудових квітів!
Нарешті Божевілля дорахувало до 1000000000 і пішло шукати! Першим воно знайшло Лінь, потім Божевілля почуло як Віра сперечається на небі з Богом і знайшло її. Про пристрасть і бажання воно дізналось по тому як тремтів Вулкан! Потім Божевілля побачило заздрість і здогадалося де ховається Тріумф. Егоїзм шукати не треба було, бо місцем де він сховався був житлом для пчіл і вони вирішили вигнати не бажаного гістя. В пошуках, Божевілля втомилося і підійшло щоб напитися води до чистого озера, там і побачив Красу! Сумнів сидів біля забору і вагався з якої сторони йому краще сховатися, і так були знайдені всі людські якості!
Талант у свіжій траві, сум в темній печері, Брехня в райдузі , а насправді на дні океану. Та тільки кохання знайти Божевілля не могло! Божевілля шукало всюди, а результату ніякого! Тоді Божевілля побачило кущ з трояндами і заглянувши туди перелякалося від дикого крику! Гострі шипи троянд поранили Коханню очі! Божевілля не знало що робити, воно і вибачалося, і ридало та все дарма і щоб залагодити свою вину, Божевілля заприсягалося завжди оберігати Кохання!
З ТИХ ПІР КОЛИ НА ЗЕМЛІ ОСТАНІЙ РАЗ ЛЮДСКІ ЧЕСНОТИ ГРАЛИ ХОВАНКИ,КОХАННЯ СТАЛО СЛІПЕ, А БОЖЕВІЛЛЯ ВОДИТЬ ЙОГО ЗА РУКУ!!!
ПОЯСНЕННЯ: Ми розуміємо цей твір по власному досвіді. Я старалася пояснити про саме кохання, про його наслідки, про біль і щастя, про сльози і радість, про інтриги і зацікавлення, про егоїзм, пристрасть, красу, захоплення. Адже все це пов'язане з таким почуттям як кохання! Коли кохаєш, то стараєшся знаходити у коханій людині лише позитивні речі, і не помічаєш якихось вагомих мінусів, які можуть радикально змінити твоє життя! У твоїй підсвідомості коїться щось дивовижне і не зрозуміле навіть самій тобі. В кохання не потрібно грати, не потрібно тікати від нього, не потрібно прикидатись що кохаєш. Коханням потрібно просто насолоджуватися і вірити в це почуття!
В честь кохання було написано багато казок, легенд, романів, віршів. Але ніколи не треба переривати життя за рахунок не щасного кохання, навіть якщо саме божевілля, яке водить кохання за руку, буде тебе підштовхувати на це!
ТОЖ КОЛИ ТОБІ ПОГАНО ПОСТАРАЙСЯ ЗНАЙТИ В ЦЬОМУ ЩОСЬ ЦІКАВЕ І НЕЙМОВІРНЕ! ЖИВИ, РАДІЙ, І НАСОЛОДЖУЙСЯ ЖИТТЯМ НЕ ЗВАЖАЮЧИ НІ НА ЩО! БО САМЕ ЖИТТЯ ТОБІ ДОЗВОЛИЛО КОХАТИ, А КОХАННЯ СЛІПЕ, ТОЖ НА ДОЗВОЛЬ БОЖЕВІЛЛЮ ЗНИЩИТИ ТЕБЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107335
дата надходження 12.12.2008
дата закладки 13.12.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2008
Иду по светлым улицам твоим,
Где пахнут розы, ландыши, каштаны,
Вдыхаю запах, очаровываясь им…
Аллеи парка и Крещатика фонтаны.
Вот рядом дворик, лавочка, собор,
И колокол мне песню напевает…
Берёзка, озеро, забор –
Я в этой атмосфере забываюсь…
Мечтаю полететь по небу,
И видеть с высоты мосты.
И если здесь ни разу в жизни не был –
Впервые посмотрев, полюбишь ты.
И вновь, иду по улицам твоим ,
Любуясь красотой незримой.
Ты вечно молод, ты не победим,
Родной мой, Киев, мой любимый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105459
дата надходження 29.11.2008
дата закладки 29.11.2008
Ты прошла меня не заметив
Что же детка случилось с тобою
И на вопрос ты мой не ответив
Лишь на прощанье помахала рукою
Зачем, зачем ты мучаешь меня
Ночами спать мне не даешь
В разлуке вновь меня виня
К другому парню ты идешь
Друг друга любили сильней всех на свете
И это были лучшие дни
Теперь за разлуку вдвоем мы в ответе
Веть потушили любви все огни
Давай посмотрим в любови глаза
Возможно назад все вернуть
Пусть на щеке уснет слеза
Открой мне в свое сердце путь
Ты сделай шаг ко мне на встречу
И приласкай к груди своей
На это я тебе отвечу
Судьбы не нужно мне другой
Мы будем парить вдвоем в облаках
И сделаем мир нашей любовью
Опять ты приснишься в моих нежных снах
А за обиды расплатимся кровью
Скажи что любишь ты меня
Что лишь мечтой о мне живешь
Ведь я хочу любви, тебя
В итоге все ж со мной уснешь!
25.01.2005 (Яресько Я.М).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105391
дата надходження 29.11.2008
дата закладки 29.11.2008
В дубовом кресле у камина,
Среди картин и старых книг,
С вином душистым и игривым,
Сидел беспомощный старик.
Огонь играл и ел поленья,
Старик сидел и пил вино.
Пред ним вставали все виденья,
Что были в жизни у него.
Он вспоминал былую славу:
Балы, походы, звон клинков,
Пиры побед и ту забаву,
Что приносила казнь врагов.
Яд заговорщиков в бокале,
И снова казни и война.
Любовь, турниры, жизнь на гране,
Тяжелый плен, побег с суда.
Затем ранение сквозь латы
На поле брани, кровь и боль.
Его спасли тогда солдаты,
От стрел закрывшие собой.
В тот день погибло много судеб,
Поднялось к небу много душ.
Но те, кто выжил, были люди,
Что отхватили дивный куш!
Все царство взяли по соседству,
Снесли граничные столбы.
Тогда он взял себе невесту,
И задал пир на пол-казны!..
Да...Было время, были бури...
Струилось весело вино!
Никто такого не забудет,
Но все закончилось давно.
Давно походы отгремели,
И старость забирает сон.
Под звуки плачущей свирели
Собаки лают в унисон.
Был сын, да лег в тяжелой битве,
Жена от горя умерла.
Он вспоминает их в молитве.
Что перед сном твердит всегда.
Казну разграбили вороги,
И власть обманом увели.
Ему закрылись все дороги,
Тоска и старость впереди...
Старик крехтя бокал дополнил,
Из перстня всыпал порошок,
Еще разок о жизни вспомнил,
И закурил на посошок...
лето 2002г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105383
дата надходження 29.11.2008
дата закладки 29.11.2008
Сказать: «Люблю!», и сразу умереть.
Уйти, исчезнуть, ускользнуть, сгореть.
Пока судьба не стала ловчей сетью.
Пока еще звенят как тетива
Тобой произнесенные слова,
Поднявшие над жизнью и над смертью.
Пока еще возможно, а потом
Все двинется накатанным путем,
Круша гранит и сглаживая грани.
Благославен кто верует, но храм
Любви заполнят мелочи и хлам
Тоски, предательств, долга и желаний.
Любовь сотрется, будто медный грош,
Не разберешь, где истина, где ложь,
А в тех глазах, где ты читал так ясно,
Поселится немая пустота,
И пепел затаенного стыда…
Ты вдруг поймешь, что все уже напрасно.
И пожалеешь, что не смог посметь,
Сказать люблю и сразу умереть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102132
дата надходження 10.11.2008
дата закладки 10.11.2008
О, ночь!
Как ты чаруешь тайным взглядом,
Молчание с тобой лишь рядом;
Ты усмиряешь суету,
Во снах ты держишь нас в плену.
Ты околдована загадкой
И любишь песню тишины,
Ты спрятана под чёрной маской
И знаешь все мои мечты.
Я знаю миг твой ненапрасен:
Ты обнимаешь наши сны;
Безликий образ твой прекрасен,
Пусть тени лишь твои видны.
А небом ты уносишь в вечность,
Где безгранична бесконечность,
Где одинокая луна
Чарует синие мои глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101669
дата надходження 07.11.2008
дата закладки 07.11.2008
Небрежным росчерком пера
Непринужденно
Он ставил подпись на сердцах,
В него влюбленных…
Вот так палач, нагрев тавро
До цвета лавы,
В живую плоть вонзал клеймо,
Лишь для забавы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101280
дата надходження 05.11.2008
дата закладки 05.11.2008
Я смотю на тебя, как в зеркало.
Отражаюсь в глазах твоих.
На губах - поцелуи терпкие...
Не хочу я вкушать других!
Все могло по-другому случиться,
Но Господь только так все решил.
Видно, я опоздала родиться -
Или, может быть, ты поспешил.
Наслаждаться я малым умею.
Мою грусть ты развеешь в дым.
Никогда я не стану твоею.
Никогда ты не будешь моим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101258
дата надходження 05.11.2008
дата закладки 05.11.2008
Наркотик - это, что ни говорите вы.
И стоит лишь один разок залезть
В мир виртуальный - никаким целителям
Не вылечить душевную болезнь.
Хворают все - от мала до велика ведь.
Онлайн играют в карты, и в любовь.
Обзаведясь страницами и никами,
Вверяют Интернету плоть и кровь.
Недугов много: "порносайтошастие",
"Знакомства", "Контр-Страйк" и "Казино"...
С недавних пор и вирусом "плэйкастии"
В сети глобальной всё поражено.
Лайфдневники, секс-чаты, блоги, форумы…
Тут можно по-албански заморочиться.
И анонимно врать с четыре короба,
Без имени, фамилии и отчества.
Сегодня "интернет-стихописание"
Становится моднейшим делом юзеров.
И если бесталанны в этом сами вы,
Не грех чужой воспользоваться музою.
И сыплются любовные страдания
Несметно, как из рога изобилия,
Как будто бы получено задание
Поведать всей Вселенной, как любили вы.
Особенно опасна - графомания
(симптомы: блеск в очах и сквернословие)
Больных не оставляйте без внимания.
И критикой не стоит портить крови им.
Последствия, увы, непредсказуемы
Синдромов виртуального общения.
Реальность эта хворь парализует в нас,
До нервного доводит истощения…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101187
дата надходження 05.11.2008
дата закладки 05.11.2008