Дівчинка Садако Сасаки зростала сильним, здоровим і активним дитям. Під час атомного бомбардування Хіросіми вона знаходилася удома, всього в півтора кілометрах від епіцентра вибуху. У 11 років у неї з'явилися ознаки променевої хвороби, і дівчинка попала в госпіталь з діагнозом лейкемія. Хтось розповів їй про легенду, згідно якої людина, що склала тисячу паперових журавлів, може загадати бажання, яке обов'язково виконається. Легенда вплинула на Садако, і вона стала складати журавлів з будь-яких що потрапляли до її рук їй шматочків паперу. Бажанням дівчинки було вижити. Вона померла у віці 12 років, встигнувши зробити лише 644 журавлі. Її друзі закінчили роботу, і Садако Сасаки була похована разом з тисячею паперових журавлів. Через три роки після смерті дівчинки в Парку Світу в Хіросімі з'явилася статуя, що змальовує дівчинку з паперовим журавлем в руці. На постаменті статуї написано: «Це наш крик, Це наша молитва, Світ у всьому світі».
Орігами (японською: «складений папір») — древнє мистецтво складання фігурок з паперу. Мистецтво орігамі своїм корінням вирушає до древнього Китаю, де і був винайдений папір. Спочатку орігамі використовувалося в релігійних обрядах. Довгий час цей вигляд мистецтва був доступний лише представникам вищих станів, де ознакою хорошого тону було володіння технікою складання з паперу. Лише після другої світової війни орігамі вийшло за межі Сходу і попало до Америки і Європи, де відразу знайшло своїх залицяльників. Цуру - у перекладі з японського це слово означає журавель. У двох найбільш древніх присвячених орігамі японських книгах показано, як з базової форми птаха скласти фігурку, що віддалено нагадує своєю витягнутою шиєю і довгим хвостом журавля. Ця птиця в Китаї і Японії вважається символом успіху і довголіття. Не дивно тому, що такі паперові фігурки японці складають у вигляді прикрас і дарунків вже впродовж сотень років. Старовинна легенда стверджує, що якщо скласти тисячу паперових журавлів, то виконається загадане бажання.
Тут ви знайдете схему виготовлення цуру -http//all-origami.ru/cxema-origami-zhuravlik/
Пройшло 65 років як закінчилась друга світова війна і ядерна загроза знову нависла над Японією. Ми знаєм, що то таке, бо ядерна біда не обминула і нас. 26 квітня 1986 року у нас стався вибух на Чорнобильській АЕС і Чорнобильська зона дотепер ятрить, як рана на тілі України. Давайте, разом з дітьми, у школі, в дитсадку, вдома - кожен виготовить паперового журавлика і відправить його, як посланця доброї волі, у Країну, де Сходить Сонце.
Складу журавлика, нехай собі летить!
Навчу курликать і молитись Богу -
хай вимолить у Господа на мить
вмилосердить розгнівану Природу.
Хай втихомирить атом островів,
де знову під загрозою дитинство.
Прости, Всевишній, нам ланцюг гріхів
і захисти їх, Матінко Пречиста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247646
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011
У День Захисника Вітчизни
зізнатись встидно, що й цю тризну
ми загубили десь в собі.
Зіжмакали і заховали,
лиш залишивсь відгомін слави
батьків-героїв і дідів.
А нам самим бракує духу
й синів відтягуєм за вуха -
від постригу їх бережем.
Як не вдається заховати
творим посмішище з солдата -
жалієм, няньчим,"синцю" звем.
Замість одіти і обути,
і зброю нову дати в руки -
зробили з армії штрафбат.
Напівголодні, напіввдіті
будують замки наші діти
для генералів й їх внучат.
Не стану хизуватись звуком.
справжнім бійцям потисну руки,
подякую за їх дозор.
Вклонюся ветеранам сивим,
вклонюсь курганам і могилам,
вмолю простить ганьбу й позор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242965
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Годинники завмерли у містах
Перед тріумфом новорічних дзвонів,
Проворно підганяє у лісах
Звіряток на ялинку вітер сонних.
Он Дід Мороз дарунки уклада,
Пегас охоче сам запрігся в сани,
І Муза шубу й шапку огляда -
Вона в цю ніч Снігурочкою стане.
Найкращі вірші, нариси, казки,
Картинки, візеруночки, малюнки
Самі у сани скачуть залюбки,
Щоб радістю оздобити дарунки.
Що принесуть нам новорічні дні?
Сніжинки звеселяють від прострацій,
Мороз малює вправно на вікні
Химери неземних цивілізацій.
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232248
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 01.01.2011
Шаленим виром проліта життя,
Злітає долар, гривня девальвує...
Хай криза не зачепить почуття,
Нехай любов у світі цім панує!
Хай рік новий щось краще принесе,
Ніж штурханина у Верховній Раді,
Хай людяність панує над усе,
Хай вірність стане в противагу зраді.
Хай нас не покидає оптимізм,
Лицем нехай Фортуна повернеться.
Лиш радісних я всім бажаю сліз!
Лиш від кохання щоб боліло серце!
Тепла у душах і тепла в хатах -
Нехай вас завірюха не лякає.
Шануйтеся і юні, і в літах -
З прийдешнім роком вас поздоровляю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232133
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 31.12.2010
Сподівався... Вірив... Дочекався...
Старший син – примарная надія.
Кажуть люди: „Цей не в батька вдався.
Дармоїда підсадив на шию”.
Юним, як Ромео , журналістом,
Мов зерна добірна насінина,
Життєлюбом у костюмі чистім
Знав колись Миколиного сина.
Трійко років тьохнули стрілою,
Скільки там минуло того часу?
А у чорній рясі, з бородою,
Я і не впізнав його відразу.
Ще минула жвавих років пара,
Свят отець, зустрівшись ненароком,
Видихнув в обличча перегаром
І прикрив підбите ліве око.
Диссонанс душі і обладунків:
Шкірянка на висвячених ризах,
Набряків опуклі візерунки,
А під оком синьо-чорна „віза”.
Де колишня батьківська надія?
Чий він син, любовію зігрітий?
- Що з тобою сталось, Олексію?
- Та нічого, треба менше пити.
Листопад. Жебраючий сновида
Руку тягне до людей безмовно.
Хто б подумав, що ось цьому діду
Тридцять п’ять за паспортом неповних.
І мені на це дивитись гірко
З відчуттям неясної провини.
...
Як печально скочується зірка
Молодої сильної людини.
27 грудня 2010 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231517
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Сяє небо,
Як новенька банкнота,
Кряче чорне
Вороння на льоту,
Волочу свій
Організм на роботу,
Досипаю
І куплети плету.
День важкий, а ніч коротка й "зрадлива",
Не встигає відпочіть голова.
Чи щасливий я? Далебі, щасливий...
А у друга вже й роботи нема.
Скільки треба задля щастя мужчині?
Без любови і дукач би зачах.
Вся відрада – у коханні дружини,
Все багатство – у дитячих очах.
В місті скнило, розгулялася осінь.
Я заможний – під ногами бурштин.
Все моє: і деревá златокосі,
І плаксивих срібляків передзвін.
І нехай я що до вроди – не дуже,
Вже давно не атлетичний юнак, -
Зазираю мимоходом в калюжу:
Для гуцулки ще нівроку козак.
Вітер чубчик безсоромно шматує:
Зимний подих, та холодні персти.
Не цілуй же, бо боюсь - зацілуєш,
Ще не грудень. Зачекай, відпусти!
Он, сусіда на хандру занедужав,
Та уздрів, як я веселий іду:
- Оптимізмом не поділишся, друже?
- Пошукаю, певно, трошки знайду.
Сяє небо,
Як новенька банкнота,
Кряче чорне
Вороння на льоту.
Заздріть, люди, -
Я іду на роботу
Зі своїми
Почуттями в ладу.
29.10.2010
Висловлюю щиру вдячність Тетяні Яровіциній за активне сприяння у написанні віршика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218954
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2010
Самотність, виміряна келихом вина.
Лише одним, ледь випитим, байдужим.
І моря штиль – натягнута струна
Щораз відіграє не серці дужче…
Моїм вже скам’янілим для всіх інших.
Лиш ти його штовхаєш до биття.
І знаю я, і знає море і Всевишній,
Як я щодня пишу тобі листа.
Як я щодня лише тебе малюю.
Як я талант на тебе лиш марную.
Як пензлями захоплюю твій настрій,
В якому гинуть і цвітуть тендітні айстри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195158
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 18.09.2010
Моя далека земле - Україно!
Шукаючи едемський сад в світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210831
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Мужчина средних лет… Аптека…Провизор…
Краснея и бледнея, вытирая пот
страдалец задаёт вопрос, потупив взор:
«Хочу я Вас спросить про синий тюбик тот…
Друзья сказали - для эрекции хорош,
да и с потенцией он чудеса творит…»
«Да, с его помощью любой слабак похож
На монстра! И жена его боготворит!»
«А вот его названье – «Три Богатыря»?
В чём смысл названия и в чём его прикол?»
«Прошу прощенья, но сказать забыла я –
в названьи этом слово «три» - ГЛАГОЛ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210676
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Яке це має значення,
Що ти не прийшла на побачення,
А сіла до друга в авто?
Мабуть, я для тебе ніхто...
Яке це має значення,
Мій друг не попросив пробачення,
Що забрав мою кохану в авто?
Мабуть, я для нього ніхто...
Ви зі своєї високості,
Насміхаєтесь з моєї самотності,
Як одинока зоря я, вечірняя,
Бо кохана мені не вірная.
Бо товариш змінився недругом,
І сердечко покрилося попелом,
Й в нічку темную і божевільною,
Я мстити пішов з докором!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210041
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Просто так улыбнулась волна,
Просто так заблестели снежинки.
Жизнь заполнена светом сполна,
Не дели её на половинки.
Просто так вскинешь голову ввысь:
И становятся искренней звёзды,
На приветствие их улыбнись -
Просто так! Просто так.
как непросто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209336
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Привет, подружка! Не узнала?
Богатой буду, ёшкин кот!
Не, не Наташка! И не Алла!
Ты чё тупишь, как бегемот?
Ну ты, звезда, ты чё - под кайфом?
А может просто с бодуна?
Я думала связаться «Лайфом» -
так связи нету ни хрена!
Как чё звоню? Спросить хотела
как жизнь подружки, как дела…
Болтают, ты подзалетела?
Во как - резинка подвела?
А он? Козёл!!! Совсем лошара!
Чё, с бабой не был никогда?
Ну, вы с ним чокнутая пара –
ган…Дон Жуан и ты - звезда!
Чё делать думаешь, невеста?
Признаться маме и рожать?!!!
Жить с ним и родаками вместе?!!!
В пятнадцать лет?!!! Ну, твою мать!
Ты чё там шепчешь? Мать вернулась?
Идёт уроки проверять?
Отбой! Пока! Во лоханулась…
Могла б годочек подождать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209060
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 03.09.2010
Оригинал.
Радченко :: Монолог кота
Кого надумали сдавать в багаж?
Меня? Да вы совсем сдурели.
Смотрите -это я,любимчик Ваш,
Мне ваши шутки надоели.
Ну, что же Вы забыли обо всём?
Забыли, как мы дружно жили?
Меня поили тёплым молоком,
«Кит-кэтом» вы меня кормили.
По вечерам на кожаном диване
Я, как хозяин пузом вверх лежал.
Вы не сердились, было всё нормально.
С работы вас мяуканьем встречал.
Я вам мурлыкал , тёрся спинкой,
Подигрывал, когда хотелось вам
И был любимым вашим сынкой,
Я не шатался ночью по дворам.
Я выводил вас часто на прогулку,
Я все желанья ваши выполнял.
Я молча пил противную пилюльку -
В угоду вам о сексе забывал.
Я не ручная кладь. Я кот. Красавец.
И я в купе хочу, как человек.
В вагоне тёмном на ночь не останусь
И этого вам не прощу во век.
ID: 205660
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2010 09:02:08
автор: Радченко
Я - Кот! Красавец! Я - венец творенья!
Веде хожу я сам и как хочу!
Мне не понятны ваши намеренья -
от них, обалдевая, хохочу!
Я - Кот! Я - главный! Я - хозяин дома!
А вы меня - в багаж, в ручную кладь!
Меня вы доведёте до дурдома!
Кто это выдумал? Какой подлец и...гадь?!
Коль так - мурлыкать вам не буду,
начну всё метить - в центре, по углам!
Я клятву воздержания забуду -
пойду шататься ночью по бабАм !
А если же закроете в квартире
и попытаетесь меня дрессировать -
Несчастней вас не будет в целом мире!
Я отомщу вам! Ёрш твою в железо мать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208580
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
На дні душі жевріла ще надія,
Тремтіли руки, шукаючи тепла.
А в серці десь заворушилась мрія,
Що ніжною й наївною була.
Та в серці мрії було місця мало,
Вона хотіла вирватись, злетіти.
І мрія скраю біля прірви стала.
Та лиш на мить вдалося їй зрадіти.
Один лиш крок - і ти летиш у безвість
Не в змозі зачепитись за карниз.
Але вже пізно - закінчилася повість.
Закрий лиш очі і лети униз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175664
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 28.08.2010
Моїй вітчизні цей святковий залп!
Моїй Вкраїні ці святкові перли!
Ми не дамо запхати в катафалк
Її поля, Дніпро, гаї, Говерлу!
Ми не дамо знов мову затоптать,
Ми не дамо похоронити мрію!
Дивись, Вітчизно - це серця горять
Замість вогнів у небі чудодійні!
Наші бажання й віра, наче гніт,
Який несе надію іскоркову,
Ще одна мить - і вибухне весь світ
Тим феєрверком Волі і Любові!
Це твій салют! Салют твоїм полям!
Твоїм ланам, твоїм щедротам й ласкам!
Салют тобі, страждальная земля!
Прийми його! І стань з колін, будь-ласка!
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207618
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
. Новий виправлений варіант
Живи Україно, воскресла державо,
У нивах квітучих, в селах, в містах.
Ми, твої діти, несем твою славу.
Слава твоя не померкне в віках.
Приспів:
Слава Вкраїні, слава навіки!
Слава твоя завжди в наших серцях.
Ми твоя радість, ми твої діти.
Нам у майбутнє прокладений шлях.
Мова, як пісня - пісня, як слава
Нас об'єднали в єдиний народ.
Мирна Вкраїна - воскресла держава
Впевнено йде до величних висот.
Слава Вкраїні, слава навіки!
Слава твоя завжди в наших серцях.
Ми твоя радість, ми твої діти.
Нам у майбутнє прокладений шлях.
В єдності сила - в силі надія,
Нам не згубити праведний шлях.
Велич держави найвища в нас мрія -
Наші предки вмирали за неї в боях.
Слава Вкраїні, слава навіки!
Слава твоя завжди в наших серцях.
Ми твоя радість, ми твої діти.
Нам у майбутнє прокладений шлях..
Натхнення та працю для неї віддаймо -
Хай процвітає Вкраїна в віках.
Вона наша мати, про це памятаймо -
Все в наших силах і в наших руках.
2002 - 2010 р.р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207609
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
(Из цикла "Летопись любви")
Как тебя мне не благодарить,
что среди неуютности буден
научила меня ты дарить
теплоту и внимание людям,
понимание, даже любовь,
забывая про собственный гонор.
И теперь вот, бывает, что кровь,
я сдаю, если надо, как донор.
И ничуть не жалею о том,
ведь её не становится меньше.
Повлиял на меня не фонтом,
а мудрейшая из многих женщин.
Учишь ты не нахрапом своим,
что в других видеть вечно постыло.
Ощущаю нутром, что любим –
и основой всему это было,
и сегодня, конечно, же так,
да и завтра ничто не изменит.
Потому твой глупыш Исаак
столько лет тебя любит и ценит.
Конец 60-х
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203698
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 31.07.2010
(Из цикла "Летопись любви")
Я от твоей хмелею наготы.
И хоть её я вижу не впервой,
готов тащить, как говорят, в кусты,
ум отключив, и сам себе не свой.
Десятки лет уже я не пойму
почто жена, своя! волнует так?
Как в первый раз, любуюсь, страстно мну
и, как пацан, боюсь попасть впросак.
Тебе стараюсь сделать хорошо, –
всегда лишь этим удовлетворён.
И ты мне ласк своих подносишь шёлк,
со всех сторон я ими окружён.
Во всём я этом вижу благодать,
я в ней купаюсь, ею опьянён.
И как хочу тебе себя отдать
и брать тебя до самых похорон.
Конец 70-х
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203699
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Так больно, так страшно
так хочется думать, о чем то о важном, о самом большом
Не чувствовать стены,упасть оступиться, лететь бесконечно
В тишину твоих снов
Я точно не лучший но я не за этим
я точно не ангел но я не про то
обо мне ты не пишешь, не даешь мне ответы
но без твоего взгляда я безупречный никто
ты недалеко, в бесконечности света
безнадежно свободна, абсолютно верна.
сильнее стихий невесомее ветра
а все что не спето прошепчут глаза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201989
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Шея болит спать. Теперь уже и шея. Раньше просто кошмары снились, или просто плохо было, а сегодня уже и шея болит, значит переходим от духовного к материальному. Все сегодня надо переставить кровать, а то демоны меня изнутри съедят. Кот уже даже пытаться перестал перехватить всех пытающихся прорваться. Когда он их ловит от него еще какая-никакая польза есть, но вот если кто то прорвался он только усугубляет положение. Спрыгивает с окна и начинает истошно орать бегая по квартире. Его и понять вообще-то можно- он их хоть видит, но все равно, если он это еще раз сделает- задушу мохнатую скотину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201988
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Что сердцу проще: помнить ли, забыть?
Красивые осенние закаты,
Дорогу узкую, что в дюнах, словно нить,
Змеею вьется на восток куда-то.
Что для души: забвенье иль печаль
Лекарство лучшее, когда грехи забыты…
А двери, что казалось, уж закрыты,
Уносят счастье в голубую даль…
Что слаще: скорбный мир, пожар, вражда,
Проклятия, признания, молитвы…
Вино, как кровь, прозрачная вода?
Иль лезвие сверкающее бритвы?
Где мы теперь: в аду или в раю?
И дальше что, куда шагать, скажите…
Себя теперь совсем не узнаю…
Где раньше было солнце на орбите,
Теперь луна, холодная луна.
Но не порочная, а чистая, как слезы
Той, что была когда-то влюблена…
Хоть руки наши разорвали грозы,
Беззвучно мне полуночным дождем
Ответит небо, только я забуду…
Слова его уж не подобны чуду,
А лишь костру, что гаснет с каждым днем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203373
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 29.07.2010
Разъела сердце ты моё
Бокалом серной кислоты,
Вонзила в грудь мою копьё
И пулю мне влепила ты.
Верёвку мылом натерев
И острый наточив топор,
Рукою щёчку подперев,
Ты оглашаешь приговор.
Я ко всему уже готов,
На стуле сидя в проводах,
Но знаю - приговор суров
И в пятках стук наводит страх.
О Боже! Слышу голос твой
И - взор мой застилает кровь.
Своим безжалостным судьёй
Я осуждаюсь на любовь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203380
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 29.07.2010
Дожилася, Україно!
Дочекались влади,
Що за вишиту сорочку
Саджають за грати.
Спам*ятайтесь, яничари,
Поки ще не пізно!
Бо не пройдуть вам так даром
Акти вандалізму,
Що ви зараз тут творите
Із своїм народом,
Щоб вгодити чужоземцям,
Душите свободу.
Ви ще будете просити
Покаяння в Бога,
Котрого нині продати
У ярмо готові.
Заплатите за синоди,
За святу Софію,
За святі дніпровські води,
За стоптану мрію.
Заплатите, яничари,
Ви, бісові діти,
Що й нащадки ваші будуть
У пеклі горіти!
Проклинаю вас навіки,
(Ви чуєте нині?)
Запроданці безголові!
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202843
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 29.07.2010
Відболіло, давно відболіло –
Все частіше тверджу я собі.
І обдурюю серце несміло,
Що утопиться біль у журбі.
Але дні не приносять розради –
Вже без тебе весна – не весна.
У казках яблуневого саду
Заблудилась очей глибина...
Так сумує це листя без тебе
У травневому мареві зір...
Добре знаю, що пізно, не треба, -
Все одно я кохаю, повір.
Ну, чому зажурилась, смереко?
Певно, в серці твоєму печаль.
Ти далеко вже, мила, далеко,
І між нами невидима даль.
Часто марю тобою ночами.
І повторюю ймення твоє.
Пізня осінь сумними ключами
Тільки болю мені додає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201796
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Хотів померти. На зорі
Попа покликав сповідатись,
Лиш рот відкрив, а він мені:
«Cпочатку би розрахуватись!
А то, не дай Бог, точно вмреш -
І хто мені тоді заплатить?»
«Наглющий» - думаю - «Без меж!
Уже за сповідь передплата!»
Та заплатив, посповідавсь,
А він ізнов своє белькоче:
«Якщо надумав помирать -
Плати й за похорони, хлопче!
Плати за все і наперед...»
І називає мені таксу.
Таку, що точно чуть не вмер,
А він ще добавляє: «В баксах!!!»
Та я спинився. Тут дзвінок,
Я піднімаю трубку - з пекла!
Питаю: «Хто?», говорить: «Чорт!
Ти що, надумав, хлопче, вмерти?
То запиши ось номер цей
І скинь на нього спершу гроші.
І щоб квитанція, окей?
Чи ти бо передумав може?
Дивись, поки ще місце є!
Й смола ще по розцінках старих...»
Дешевші дрова теж дає
Й казан ціною - майже даром.
«А ще» - всміхнувсь він криво в бік:
«Спіши вмирать, бо там, позаду
Добавити пенсійний вік
Задумала Верховна Рада!
Не встигнеш - будеш знов «пахать»,
А там і Кодекс Податковий.
Обкладуть так - що і вмирать
Не буде часу і за що вже!»
Подумав, всі рахунки звів -
Від суми аж перекосило,
А ще за поминки, за гріб,
Вінки, свічки, і за могилу!
Е, ні! Стривайте! Дулю вам!
Беру тайм-аут я у смерті!
Хоч й важко жити зараз нам -
Та все ж дешевше, аніж вмерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200000
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Спекотний день. Усі біля води.
Шукають в ній куточок прохолоди.
Хто в бадмінтон, хто в теніс,хто куди,
А хто прийшов,щоб лиш змочити ноги.
Такий тут галас (просто до небес!),
Тут волейбол, тут шахи, водне поло,
Тут конкурси на кращий в хвилях сплеск,
На голосніший писк, на кращий сміх довкола.
І раптом - незбагненна тишина.
Всі погляди зійшлись на побережжі -
Іде піском довершеність сама
У капелюшку, сумочка із шерсті.
У темних окулярах, не спіша,
Іде краса під парасольку, пишно.
Ось зупинилась, граціозна вся,
І усміхнулась дуже симпатично.
Поважно з сумки досягла рушник
І на піску, мов постіль, розстелила,
Зняла халатик, склала його вмить,
І акуратно в сумку положила.
На сумку парасольку одягла,
Уважно всіх, в оцінці, роздивилась
Й не менш красиво на рушник лягла,
Дістала зеркальце й злегка причепурилась.
Навіть жінок тут ревність не взяла,
Усі стояли геть відкривши рота -
На сонечку вмостилася краса,
І тій красі було...чотири роки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199083
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 04.07.2010
На початкУ карпатського села,
Біля могилки - явір і калина
І всяк, хто йде, змахнувши піт з чола,
Спиняється здивований понині.
«МОСКАЛИК І БАНДЕРІВКА ЛЕЖИТЬ»
Гласить дощечка на хресті прибита
І більш нічого. Вітер шелестить
Листочки на деревах, жалем вмиті.
Було давно. Це був кінець війни.
В село ввійшло якраз радянське військо
І полюбив гуцулку восени
Солдат радянський, родом з АвдіЇвки.
Кохання розгорілося ураз.
Кругом війна, як смолоскип, палала.
Розбитий німець тинявся в лісах,
До сіл його «нічні» не підпускали.
Брати гуцулки, воїни УПА
Журили дівчину на стрічах вечорами:
«Він же москаль! Чи ти, бува, сліпа?
Чи у Сибір захтіла вислать батька й маму?»
А друзі-вояки і командир
Солдату дорікали теж не менше:
«Вона бандерівка, а ти Донбасу син!
Гебісти уже рискають не вперше...»
Та що коханню застороги ті -
Вони від них тікали у левади
І віддавались пристрастям своїм,
Серця співали ніжні серенади.
«Ти мій Москалик!» - плило в височінь,
«Бандерівочко, ластівко, лебідко!»...
Загін фашистський вийшов з гірських стін
І до села почав скрадатись швидко.
Побачила їх пара молода.
На поміч звати вже не було часу -
Спалить село недобитків орда
І сонних переб*є усіх одразу.
Її брати десь в горах - не позвать,
Й закохані взялись за автомати.
Озвалась стежка спалахом багать,
Завили нелюди від вибуху гранати...
Короткий бій підняв усе село.
Солдати вмить фашистів відігнали,
Вони до лісу - там кругом вогонь,
То вже брати гуцулочки вертались.
Та запізнились ті, і ті також.
Серед численних вражих тіл у сіні
Вони знайшли убитих обидвох -
Гуцулку і солдата у обіймах...
Могилу рили друзі і брати,
Міняючись по черзі, підходили,
Засипали землею молодих,
В ногах калину й явір посадили.
Отак й ростуть обоє край села -
Могутній явір і калина красна
Й шепочуть віти чарівні слова:
«Бандерівко!», «Москалику, мій ясний!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198759
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
9 Травня. пам*ять по війні.
Хто згадує пропавших і убитих,
Хто йде парадом в блиску орденів,
Ну а для кого привід щоби випить.
По телевізору салюти у містах,
Гримлять вівсю старі радянські марші.
Тут радість, сміх - там сльози на очах,
А там он чарка і солдатська каша.
А он стоїть, обпершися на пліт,
Дідусь старенький, озирає площу.
Він дотепер воює ще з тих літ
І свічку ставить кожен рік на прощу.
Та не за мертвих ставить - за живих,
Щоб спам*ятались у одвічній злобі
Й почули те, що час іще не встиг
Сховать навіки від свого народу.
Він помішав. Згадав як все було,
Як захищали вони свою землю,
Як по ночах лиш бачились з селом,
З родинами віталися натемно.
Як на роки забув своє ім*я
І лише псевдо знали його друзі,
Не ради втіхи, а щоби сім*я
Не опинилась в заполярнім крузі.
Як всеньку юність розгубив в лісах,
Як доостанку бивсь з всіма на світі,
Як захищав жовто-блакитний стяг
І як на ратуші хотів його уздріти.
Пройшли роки, етапи позаду,
Полон, катівні і сибірські нари...
І лопотить он прапор на плацу,
Йдуть в орденах вчорашні комісари.
А він так й залишився у тіні,
Ціле життя в підпіллі, без імення.
Спиніться віддавать почесть війні!
Загляньте в очі правди сьогодення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198758
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
Чи є шкала для виміру жалю?
Чи співчуття існують одиниці?
Як позбирать осколки кришталю
Й стулити в вазу з горем наодинці?
Коли кохану допікає біль,
Коли їй сльози розмивають очі -
Здається в серце хтось насипав сіль
Й тривога груди розтерзати хоче.
Безмірна безпорадність обійма
Холодним відстуком, мов пробиває скроні,
Тримаєш руку, що тремтить як птах,
Цілуєш схлипом пройняті долоні.
Як зупинити той нестерпний біль,
Переманить до себе гірку муку,
Перестелити зболену постіль,
Страждання вигнати душерозкрайні звуки?
Я поцілую в жалібні уста,
Волосся розчешу руками вправно...
«Мені вже краще, чайничок постав!»
І усміхнулась. «Я лечу, кохана!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197736
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 01.07.2010
Я прийшов на могилку до вас,
І дружина, і внуки, і діти
Кожен рік у один і той час
Ми приносимо, мамо, вам квіти.
Вибираєм вже висохший цвіт,
Витираєм потрісканий камінь.
Скільки ж то пройшло уже літ
Як Господь розлучив нас із вами?
Ви, напевно, то бачите все,
Може поруч десь ходите, мамо,
Бо в могилці то горе людське
схоронили отими роками.
Схоронили у ній вашу біль,
Ваші сльози, і муку, і тугу,
А самі ви лишились живі,
Тільки вимір обрали вже другий.
От із нього приходите ви
Оповитими сумом ночами,
Прикриваєте буйні вітри,
Не даєте змочить нас дощами.
Заглядаєте сонцем в вікно
І за руку ведете по стежці,
Лиш промовить нічо не дано,
Хіба теплим відлунням у серці.
Ну а нам як віддячити вам?
Хіба в щирій молитві просити,
Щоб на хвильку явилися нам
І жалобою гніт запалити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198612
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 01.07.2010
Ви завжди поруч,
З вами раджусь я
І повертаюсь
В втомлені роки,
Бо дуже мало
Була з нас сім*я,
Мої далекі,
Молоді батьки.
Немає в тому
Вашої вини,
Що розділила
Доля вас навік.
Жорстока смерть
Постала з глибини -
Безсилий перед нею
Чоловік.
Я ще малим відчув
Той перший біль -
Прощався з батьком,
Ще його й не взнав,
І навіть згадки
Стерлися звідтіль,
Лиш смуток
На роки запам*ятав.
Уражені тим смутком
Назавжди,
З хворобою важкою
Впереміш,
Я втратив вас,
Матусю, молодим...
Знов доля в плечі
Застромила ніж.
Та рана не зажила
Дотепер -
Її лікую
На могилках в вас
І в той же день,
Коли з вас хто помер,
Я в церкві подаю
На парастас.
Багато років
Промайнуло вдаль,
Лишивши після себе
Лиш згадкИ,
Я не забув вас!
Пережив, на жаль,
Мої далекі,
Молоді батьки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196924
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Сукаааа! Ну давай же! Вытягивай последнюю сигарету, начинай медленно курить, пуская клубы дыма мне в волосы. я же жду!
Блин, ты что, не видишь, что я плачу, меня бьет мелкой дрожью, на платье капают слезы и руки дрожат? Слепой, что ли? Ты что, не врубаешся, что у меня истерика? Да, истерика! Да, я истеричка. И что с того? Пойти повесится? Да мне в сто раз хуже было без тебя!
неужели ты не понимашь, что меня рвет на части от твоего присутствия, я не стогу стоять с тобой на одном квадратном метре, я не могу прикасатся к тебе, у меня ожоги остаются, у меня спазмы начинаются.
неужели ты счтаешь что имеешь право вот так ворватся в мою жизнь, исчезнув перед этим на год?
я даже курить начала...
ты понимаешь, я целый год от тебя избавлялась: удаляла смс, переписку из контакта, из друзей тебя выкинула, все наши места обходила... я тренировалась... произносила твое имя, и старалась, чтоб руки не тряслись... только номер телефона удалить забыла, ну ничего, ты же его скорее всего поменял. извини, не хочу проверять....
я больше не курю Винстон на балконе, и не сижу на полу в час ночи, как было с тобой...
никому спину до крови не царапаю... это все не то....
и под дожем проливным не гуляю... кулаки до крови не сжимаю...
не подвожу галаза черным карандашом...
не обещаю картошку жарить...
не ревную никого больше так отчаянно к"Ирочке"
не обещаю никому гулять по ночному городу....
не ночую на чужих квартирах....
не кусаю больше губы от воспоминаний о тебе, хот нет, вру... кусаю до крови.
и еще: смотрю на правую руку, а там слова, словно татуировка: "Я тебя люблю", шепотом написанные... и болят же... каждую ночь
и снова, видишь, пытаюсь уйти, не могу, скорее убегаю. потому что если ты снова меня обнимешь, то я не выдержу - разрыдаюсь, прижмусь к груди.. и расскажу все. про сотни улыбок
, про десятки других, про то, что номер еще не удалила, про то что каждый вечер желаю тебе стокойной ночи, и про то что до сих пор безусно тебя люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196654
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
My libber!
I love you, I hate you!
But you don’t love me
I want be with you, and all life live with you….
Це була просто дурня. Але якщо чесно, то я його не кохаю. Ще чого не вистачало! Поглянь у вікно… Бачиш, зара’ весна? Дерева цвітуть. Чимсь вони схожі на наречених у білих весільних сукнях. А я ніколи не мріяла про весілля і про білу сукню. І про нареченого, і про крики: «Гірко!». Адже подружнє життя – компроміс і втрата власної свободи. А я цього не хочу. Ти ж знаєш…. А ще я не люблю дітей. А ти їх любиш…
І взагалі, цього року весна якась не така, як завжди. Весняніша, чи що? А мо’ це через те, що я тебе зустріла? Та тобі ж все одно.
Я могла б розірвати всі твої листи, та ти мені їх ніколи не писав. Я могла б спалити всі твої фото, та вони всі в електронному вигляді. І слухаючи пісню поки невідомого, але кульного гурту, я думаю про нас із тобою. Про те, які ми різні і водночас схожі. Чи буваєш ти серйозним? Так, якщо в костюмі і краватці, але сережка у вусі видає доморощеного панка – протестанта, який зовсім ніякий не панк.
І знову, «I hate you»…. Прокидаюся посеред ночі від аж надто реалістичного сну про наш поцілунок. Хочу ще! Дзвоню тобі:
Ти спиш?
Ні.
Чому?
Чекаю твого дзвінка.
Заснути без нього не можеш?
Так. Про тебе думаю.
Давно?
Як тільки тебе побачив.
Боже, як же ти брешеш! Добре, хоч не в вічі.
Я не брешу.
Завжди ти так говориш.
Я тебе просто кохаю.
Я знаю. Я тебе теж. Але це все неправда. Все кохання розвіється на ранок.
Ти впевнена?
Абсолютно! Закладемось?
Ні, ти не права. Я тебе кохаю. І це вже ніхто не зможе змінити.
Окрім тебе самого…
Ні, навіть я цього вже не зміню.
Ти впевнений?
Абсолютно. Я тебе кохаю.
Якщо ці слова повторювати, то вони дуже швидко втратять своє значення.
Вибач…
За що?
За все.
Вибачаю. Слухай, певно я спати піду. Очі злипаються.
Йди. І знай…
Не кажи нічого! А то слова втратять своє значення.
Добре. Солодких снів. Цілую.
Тебе теж. У вухо. Спи!
Діалог, схожий на всі інші. Куди ж тебе подіти із мого серця?!
Вхідний дзвінок. «Женя;)». Беру слухавку:
Привіт.
Привіт. Чи як?
Сумую.
Ти чуєш?
Що саме?
Дощ…
Так. Ти далеко…
Ні, я поруч. Лиш поглянь у вікно. Бачиш?
Ні, але відчуваю. Ти поруч. Особливо коли йде дощ.
Хочеш, я тобі щось подарую?
Хочу. А що?
Мелодію крапель дощу. Лише вслухайся. Що ти чуєш?
Твій голос…
Дзвінок обірвався. А я все ще стояла і слухала мелодію крапель дощу. Вийшла на вулицю. Побіля міського будинку культури завжди збиралися скейтери. Я пішла саме туди. А дощ все йшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70357
дата надходження 23.04.2008
дата закладки 19.06.2010
Біжить життя невпинно в далечінь,
Складаючи літа в підсУмки долі,
Фарбуючи на скронях волосінь,
Лишаючи мозолі на долонях.
Біжить шляхом, що стелиться крізь терн,
Житні поля і лугові долини,
Крізь переправи річок і озер,
Крізь сходження на голубі вершини.
Біжить життя по орієнтирах літ,
Лишаючи лиш стовпчики на пам*ять:
То було «до», а це - «опісля» слід,
Це було «так», а в «це» закриті ставні.
Біжить життя, прискорюючи хід,
На обрії вже Вічності зупинка,
В підсумках риємось, щоб викинуть убік
Ті стовпчики, що дали право на помилку.
Щоби потім, хто буде після нас,
Не йшли життям по блудних орієнтирах,
Не дармували часу на абзац
І на путі життя не заблудились.
Біжить життя, карбує кожен крок,
І він, як ритм натрудженого серця.
Дзвенить дзвінок - закінчився урок,
Зупинка «Вічність» привідкрила дверці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196623
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2010
Люблю я, братцы, приколоться,
схохмить, чего-то учудить.
Причина ведь легко найдётся,
не нужно тут и Холмсом быть.
Вернувшись раз домой с дороги,
взял полотенце я для ног,
там написал - «СІРОЖА. НОГЫ»,
и лучше выдумать не мог!
К жене мадам одна приходит,
поговорить, чайку попить,
и сразу в ванную заходит,
ведь руки надо же помыть.
На полотенце поглядела –
«СІРОЖА, НОГЫ» там прочла!
Прочла раз пять, офонарела,
шатаясь кофе пить пошла…
С женой не клеится беседа –
всё мысли мучат: »Как же так?
Неужто я не разглядела?
Неужто он такой дурак?»
А я, такое видя дело,
Решился -»Буду добивать!»
Пишу опять -«СІРОЖА. ТЄЛО»,
и продолжаю наблюдать!
Второй удар успех удвоил –
в её глазах я пал совсем!
К жене она теперь не ходит…
И очень славно –нет проблем!
P.S. Все события вымышленные,
В результате эксперимента
НИКТО НЕ ПОСТРАДАЛ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195159
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Никому я тебя не отдам!
Никому - ни друзьям, ни врагам!
Пусть твердят - мы с тобою не пара,
пусть беснуются недруги - даром!
Никому я тебя не отдам!
Никому я тебя не отдам!
Смех мой будет ответом врагам.
Ты судьбою мне послана свыше,
слов плохих о тебе я не слышу.
Никому я тебя не отдам!
Ни за что я тебя не отдам -
ураганам, разлукам, снегам,
одолею любые преграды,
мне ведь в жизни иного не надо,
счастлив я, только если ты рядом.
Никому я тебя не отдам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194172
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Сидит кошка на окошке,
за окошком дождь стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Кошка слышала, как папа
вчера сыну обещал
с ним поехать на рыбалку,
даже снасти показал.
Обещал с собой взять кошку:
«Для удачи» - говорил.
Накопал червей, картошку
для приманки наварил.
Кошка помнила – удача
улыбалась чаще ей,
ей по праву доставалась
кучка мелких пескарей.
Дождь рыбалку им испортил,
за окошком льёт стеной.
Очень грустно бедной кошке
сидеть дома в выходной.
Ах, как жаль, что дождь противный
за окошком льёт стеной,
им испортил этот дивный,
долгожданный выходной!!!
О-о-о-х! МЯУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194177
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 13.06.2010
В салоне техники шикарная блондинка
вопрос небрежно консультанту задаёт:
«Скажите, я смотрю у вас новинка?
Меня интересует телефончик – тот и тот.
Дизайн красивый, и дисплей огромный,
и выглядят гламурненько весьма!
И прайс, смотрю, довольно скромный…
А чем разнятся телефоны эти два?»
В губах едва сдержав усмешки веер,
красавице ответить парень рад:
«Вот этот синий – это МР3 плеер,
а красный - это фотоаппарат!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195489
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Забутий вітром, задихаюся в жарі,
Забутий прохолодою - у жАрі.
Думки мої кружляють угорі,
Забуті тілом, що водою марить.
Та скільки ж треба висохшим устам?
Он цілий океан ворошить хвилі!
Одної краплі...З того джерела,
Що в пам*яті за обрієм лишилось.
Одної краплі. Щоб збудити кров.
Одної краплі. Шоб здобути волю.
Одного погляду на оксамит дібров.
Одного подиху для вгамування болю.
Одну дощинку на пульсуючі виски,
Одну сніжинку на терпкі долоні,
Одну піщинку на розпечені піски
І квіточку одну із оболоння.
Одне бажання і одна лиш ціль,
Одна мета, одна-єдина мрія -
Вернутися у рідну далечінь
Й ступити зранку на своє подвір*я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195344
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Що то таке - кохання враз зустріть?
Це наче сон пророчий спозаранку,
Коли вночі спалахує весь світ,
Чи блискавиця в клапті рве світанок!
Що то таке - кохати і горіть?
То наче ватра у сухому лісі,
То той вогонь, що йде з глибин столітть,
То те багаття, що горить у пісні!
Що то таке - кохати і вмирать?
То невмолима туга по любові,
Що душу рве, як тисячі багатть,
Що з горла не дає злетіти й слову!
Що то таке - кохати і співать?
То все оте описане раніше,
Коли душі лиш хочеться літать
Так високо, як може злетіть пісня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193052
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Обманюю тебе й себе - усіх;
Кажу не те, що в серці накипіло.
Ти віриш, що обманювати - гріх?
Що чорне - просто чорне, а не біле?
Банальні фрази, справжні почуття...
Коли востаннє ти дививсь на небо?
Так-так, я знаю - це твое життя,
Але чому воно летить повз тебе?
Лови секунду кожну, кожну мить.
Не думай, скільки нам з тобою жити,
Бо кожен з нас колись таки згорить,
Але не кожен може ще й світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190895
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010
Горить вогонь. Як пам*ятка. Як знак.
З граніту виривається на волю,
Лоскоче пломенем біль ран і честь відзнак
І пам*ять накарбованих героїв.
Оце - герої! Справжні. У стіні.
Під тонами граніту-постаменту.
Тілами закривали шлях війні
Під кононаду - не під комплименти.
Їм в подвигу не кидали квітки,
Замість фанфар лиш вибухи лунали.
А зараз - тут покояться кістки
Й салюти залпом у виску озвались.
Коли ж настануть ті святі часи,
Так щиро жданні і такі пророчі,
Коли твої, УкрАїно, сини
Не будуть заглядати смерті в очі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188368
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2010
Да,я жить без Тебя не могу!
Разве этого Ты не знал????
Я молилась Тебе одному,
Когда Ты без следа пропадал.
Да,я знала,что Ты не со мной.
Только я лишь с Тобой была.
Я ловила Твой знак любой
И хранила его,как могла.
Да,я верила в нас с Тобой
И надежда еще жива.
Если б знал Ты,любимый мой,
Как любовь мне твоя нужна!
Если б знал Ты,что значит ждать,
Понимая,что это зря,
О Тебе лишь одном мечтать,
Твое имя в уме повторять....
Да,Ты сводишь меня с ума!
Я слаба совсем перед Тобой.
Без Тебя я не просто одна -
Я пытаюсь выжить одной.
Да,ты нужен мне,как кислород!
Ты - мой стимул,Ты - жизнь моя!
Почему только наоборот
Я не так для Тебя важна????
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188359
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.05.2010
Все говорят, что мне любить тебя не стоит.
Все говорят: «Забудь его скорей!».
Но я любви своей к тебе не скрою.
Я всем на зло люблю тебя сильней!
Все говорят: «Ведь он тебе не пара!»,
Что я найду себе красивее, чем ты.
Я всех их слушать уже так устала!
Им не понять, что мне другие не нужны!
Все говорят: «Тебя он не достоин!»,
Что я тебе и вовсе не нужна.
Но так уж мир жестокий наш устроен:
Не любишь ты, а я по уши влюблена.
Все говорят: «Поймешь, но будет поздно!».
Все говорят: «Забудь, ведь он не твой герой!».
А я прошу их, умоляю слезно,
Чтоб дали разобраться мне самой!
Все говорят: «Сильнее будь! Будь гордой!
Ты что не видишь, как он мучает тебя?!».
Все говорят: «Уж лучше быть свободной!».
Сказать легко такое вовсе не любя.
А я люблю! И говорите, что хотите!
Я лишь любовью и мечтой своей живу!
Его люблю я больше всех на свете!
Мы будем с ним в мечтах и наяву!
Все говорят: «Он нагуляется и бросит,
А ты в слезах утопишь жизнь свою!..».
ВАС ЗА МЕНЯ РЕШАТЬ НИКТО НЕ ПРОСИТ!!!
Я знаю все! Но все сильней его люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188357
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.05.2010
Гламур у випарах вина -
Вокзал. Кіоск. Дешеве чтиво:
Його переглядають хтиво
Непевні типи з бодуна.
Купуй - і мозок не труди -
Сучасну "класику" дебілів.
Он, пістолет у тебе цілить, -
До пекла ключ. Тобі туди?
Ось - зло, помножене стократ.
Хіба, заради генотипу,
Прийти туди зі смолоскипом
Та й кинуть. Хай собі горять!
За строк короткий, та лихий, -
Так безнадійно отупіти!..
Які слова? Який епітет
Ти заслужив, народе мій?
І я, як часточка твоя,
Як непомітна порошина,
Своїм вимірюю аршином,
Собі - найперший судія.
Гнилими тельбухами тхне
Нова поезія і проза...
І зупинить ніхто не в змозі
Оце невігластво сумне.
Хто там на головних ролях?
Неандертальці! Графомани!
Розпуста мізки дерибанить,
Торує виродженню шлях.
Мовчу й до витоків тягнусь.
Нехай я - дурень несучасний.
Сміюсь і плачу одночасно,
Та знову, плачучи, сміюсь.
1 лютого 2009 року.
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114673
дата надходження 01.02.2009
дата закладки 12.02.2009