Лань.: Вибране

Мирослав Гончарук_Хомин

30 діб / імам / надміру спокути

30  днів,  поки  йшов  цей  сніг,
30  діб,  доки  серце  трималось  осі,
Перед  смертю  завжди  трохи  більше  зими,
Аніж  голосів,
Але  ти  все  одно
Прислухайся  до  тих  голосів.

Шкіра  твоя  із  волокон,  стебел  і  листя  юки,
Чутлива  до  пострілу  упритул,
Вміщає  як  мінімум  дві  ріки,
В  кожній  із  них  стільки  русел,
Що  торкаючись  твоїх  губ,
Я  бачу  у  твоїх  очах  ластовиння
Твоїх  рибин.

Жовтого  крону  зіниці,  хромове  днище  очей,
Ненависть  виростає  тоді,  коли  любові  хочеться  ще,

«Але  любові  завжди  хочеться  більше,  
-  говорить  імам,  -  
І  завжди  хочеться  боротьби,
Тому  віра  –  завжди  потребує  пояснень,
 і  завжди  потребує  вагань,  -  
Вторив  імам",  відчуваючи
Течію  й  риб
Уздовж  твоєї  руки.

30  ночей  негоди  і  люті,
30  діб  витримки  й  злості,
Коли  в  любові  надміру  спокути,
Її  не  хочеться  зовсім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595630
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 02.09.2015


Мирослав Гончарук_Хомин

Лють / Не так як я сплю із тобою

Як  і  тоді  –  все  починається  саме  тепер,
Жіноча  ніжність  її  грудей,
Ліжко,  що  пахне  яблуками  і  вербою,
Вірність  –  це  спати  із  кимось  не  так,
Як  я  сплю  із  тобою,
І  більше  ніколи  не  захотіти
Із  нею  (іншою)
Ще.

Залишати  її,  навіть  не  думаючи  про  це,
Зрада  –  це  коли  пам’ятаєш  її  лице,
Памятаєш  її  долоні,  звернені  вниз,
Дихання,  що  важчає  наче  ранковий  туман,
Кожне  чуже  імя,  яким  я  її  називав,
Поки  запам’ятав.

Розуміючи,що  вона  зі  мною  лише  лишень,
Знаючи,  що  більше  не  буде  таких  ночей,
Вона  чіплялася  за  кожну  із  ран,
За  кожне  з  чужих  імен,
І  гіркла,  наче  оман,
Вмирала,  наче  ромен.

Коли  ти  пам’ятаєш  імя  –  ти  пам’ятаєш  усе,
Холодне  пасмо,  солоні  моря,
Рибячу  рух  її  живота,
Срібну  емаль  уздовж  сухожиль,
Похіть,  яка  врізалася  в  карк,
Наче  надламаний  кіль.

Пяного  ранку  млявість  тягуча,
З  ночі  зіткана  павутина,
Стільки  любові,  що
Хочеться  люті,
Щоб  залишатись
Людиною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602404
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 02.09.2015


Олена Швиднюк

Щастя сьогодні не личить поету

Щастя  сьогодні  не  личить  поету.  
Як  пташка  безкрила,  поет  без  журби,.
Посмертно  ми  в'язні  терпкого  сюжету,
Де  всіх  убиває  убоге  "якби".  

Поети  сьогодні  не  в'януть  без  світла,
Бо  їх  не  почують  й  не  скажуть  "Люблю".
В  гріховності  світу  вже  рима  осліпла,
І  кожен  поет  рівнозначний  нулю.

20.09.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601861
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015