Четыре стены и окно. И дверь.
Зачеркнуто восемь дней.
Наверное нет ничего смешней
Советов "Дождись" и "Верь".
Вот осень нашла наконец-то мой двор,
Испачкала в серый цвет.
"Входи, дорогая. Ну что за вздор?
Конечно я ждал. Привет."
10 октября 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604765
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Вона сміється з усіх моїх жартів.
І ти знаєш, цього достатньо,
Щоб забути скорботу минулих життів.
А вона розпалила те саме багаття,
Котре я так довго й нестерпно хотів.
В мені вже так дужо палає,
От-от і не втримаю голову.
То так круто, навіть ломає,
Краще я знав тебе с молоду.
Більше б квітів тримали руки,
І теплих слів залетіло до вух.
Без дому, залишились твої муки,
І метилики в хаті, замість тих мух.
Що ти зробила зі мною, дівчино?
Невже я випив приворотного зілля?
Хоча не кажи, не потрібна причина.
Я хочу мати від нього похмілля.
.SB. 2.08.2015
#SB #poetry #вірші #поезія #стихи #мистецтво #творчість #натхнення #одкровення #Безмежний #Станіслав #лірика #творчество #лирика #багаття #палає #дужо #Ukraine #vscocam #vscomoment #vsco
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597520
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
У нас сьогодні хмарно і холодно. Всі скаржаться, нікому не подобається, а я сиджу і сподіваюсь, що піде дощ. Такий поступовий, освіжаючий, проллється великими краплями на засохлу, знеможену землю. Що б не казали, а з дощем оживає все і земля, і трава, і люди.
Я обожнюю дощ, хоч натура моя вогняна. Для мене рай, коли за вікном стукає краплинами льодяної води дощ, я сиджу на дивані, закутавшись у теплу пухнасту ковдру, в руках тримаю чашку запашного гарячого чаю з медом, а на колінах лежить улюблена книжка. Так я могу сидіти днями. Мабуть, це дуже ванільно, як зараз говорять, але в такі моменти я почуваю себе дуже затишно і приємно.
Після дощу завжди приходить оновлення. Приходить щось краще та яскравіше. Вже за це в нього варто закохатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590348
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
А я не можу тобою занепаститися,
Адже я не Гренуй: не зробила есенцію.
Ти не із жвавих лав кореспонденції.
Ти - мій марафон. Через стіни до фінішу буду я доноситися.
У мене не залишилося жалості ні до кого,
Та тобою буду вбиватися вічно.
Ні, не помиляюся. Ні, не шизофренічна.
Я лише не звикла долати береги мілкого...
Якщо ти зі мною у вічне, то викидай касові чеки,
Адже любов я ні на що не обмінюю.
Хочеться антидоту? Шукай найближчі аптеки.
Тут твої можливості я не оцінюю.
Якщо пірнати, то так, щоб не виплести.
Для чого мучитись рятівними колами?
Я раджу нам все сміття із думок вимести,
Один перед одним бути душевно-голими.
Сни тривожать тебе та мене болісно.
Не боїшся скелів на шиї, одвічної пошлості, мовчання у рупор?
Залишати світ осторонь, перехворіти кволістю?
І не зморгнеш? Тоді присягаюсь варити для тебе гречані крупи.
Ще 434 дні нашого щоденного самогубства.
І я потопила сили, шукаючи істину.
Остогидло доводити себе до фіктивного скализубства.
Прийми мене ось таку: богохульну та вщент розхристану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588508
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Коли все якраз зовсім навпаки
Ці слова
Люди
Стіни з віршами
Насуваються на тебе своєю сірістю
А вірші теж бувають темними
Особливо якщо колись
Все було якраз зовсім навпаки
навпаки
Все минає
Минає
Минає
РОЗПАЧ
Коли люди перестануть говорити
Замовкнуть почуття
Кричатимуть стіни
Говори зі мною
Бо словом також можна любити
Так
Треба змусити їх мовчати
Треба змусити мовчати душу
Треба змусити мовчати
Минає
Минає
СЛЬОЗИ
Коли все зовсім навпаки
Вино не п’янить
Лише фальшивий присмак сміху
Шокують дірявими відвертостями думки
Все зовсім навпаки
Хоч це залежить від сприйняття
все
Минає
Минає
СОН
Коли літом зима
А ти все тонеш
І вже на іншому боці
Підсвідомості
Стіна зі скла
Добре що хоч віра є
Добре що думки куленепробивні
словонепробивні
Минає
Минає
БАЙДУЖІСТЬ
Словом не полюбиш
Тай говорити більше немає про що
Все сказано
Оповите дірявістю
Тінню і сірістю
І цей запах цвілі
добре що все
минає
минає
ТИША
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589022
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
[quote]Її очі міняли колір,
Залишаючи погляд сірим.
Вона була майже дитина,
Але мала руки як крила.
Її очі міняли колір,
Коли м’язів торкалися пальці.
А коли забракло повітря,
Істерично плакала, плакала…
Дисбаланс "Її очі"
[/quote]
Це був звичайний сонний ранок,
Як розпочалися дива,
В дорозі нас застав світанок,
Вродлива ти, і божевільний я.
Ми говорили про життя,
Про те, і се, і ні про що,
В мені проснулося відчуття
Що ще зустрінемось будь-що.
В твоїх очах цвіли волошки,
І грало сонце на вустах,
Я тут замріявся на трошки,
А ти злетіла наче птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588950
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Від самотності світ став тісним,
Давлять стіни великого міста,
Вже не видно у ньому краси,
І немає ніякого змісту.
Змінились маршрути трамваїв,
Людей потік змінив своє русло,
Змінились часи і я вже не знаю,
Чи лишилась любов і віддана дружба.
Хотів би вернутись назад,
Або просто поїхати звідси,
Я втомився каменем лежать,
На давно забутому місці.
Я приріс до гнилої землі,
Минуле тримає і мрії забуті,
А треба пустити усе по воді,
І вільним піти у світле майбутнє.
Зректися самого себе,
Пробачити минулі образи,
Очистити серце своє,
І знову повірити в казку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571919
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 20.06.2015
Вона не вірить у кохання,
У інші світлі почуття.
Любити вже нема бажання,
Таке живе вона життя.
Чому ж вона такою стала?
Не відає про це ніхто.
Може зустріне ще козака,
Й пізнає ту саму любов.
Серця самотніх розбиває,
Безщадно кидаючи їх.
Це надто душу розриває,
А у відповідь байдужий сміх.
Вона поміниться, я знаю,
І стануть щирі почуття
Любові знатиме до краю,
Надіюся і вірю я.
Дізнається вона кохання:
Велике, справжнє, і сама
Не знатиме вона печалі,
Тоді і справді зміниться. Вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588647
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Ти стоїш і тримаєш за руку,
Та захочу – і вирвусь (як треба).
Отака в нас з тобою штука –
Не кохання – якась потреба.
Ти смієшся зі мною. Обійми
Твої сильні й міцні – аж в ребра,
Але в нас усе так ненадійно –
Не любов, а якась потреба.
Ми говорим годинами, днями,
Та постійно від мене до тебе
Певна відстань. Я знаю: між нами
І не близькість – дивна потреба.
Я вдихнути з полегшенням мріяла,
Але маю лише півнеба.
Пожниваю те, що посіяла:
Уже звикла, що ти – потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588625
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Дикий вогонь в твоїх очах,а мій в запальничці приручений,
Твоє тату :маленький птах ,летить над
темними кручами.
Йдемо за руку ти ведеш неоном обоє просвічені,
Тут стільки люду,що й не впадеш, у клубі наче змішані.
Кімната VIP весь шум десь там,а нас тут зараз двоє...
І цей маленький чорний птах,прекрасив тіло твоє.
Я не спитав твоє ім\'я:\"Без особистих даних...\"
Статевий акт без почуттів,без слів ,імен і драми.
В тумані розум і в очах прокинувсь тебе вже немає ,
Твоє тату маленький птах це все,що про тебе я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588645
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Цей дощ нічний мене заколисав,
Проспала я свій зоряний сніданок.
Та, може, покладе ще день на ґанок
Мені тарілку екзотичних страв,
Щоб в міру там солодке і гірке,
Щоби душа наситилися дивом,
Красиво щастя на папір курсивом
Лягло. О так, не крадене, своє!
Піднялась, небо влилось до клітин.
Умились, в сукні одяглись ажурні.
Вись втішилась, пісні урвала журні.
Мажорні звуки витяг клавесин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588623
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015