воды еще в реках приморожены
затянул февраль туманы серые
но уже так ласково по коже мне
заплясали лучики несмелые
первых поцелуев теплым воздухом
первыми догадками ревнивыми
что не весь не мой с цветочным ворохом
май вернется грозовыми ливнями
и апрель придет меня науськивать
лоскотать по ступням новым клевером
март стучит мимозой и тюльпанами
чтобы я ему как прежде верила
и поверю
пусть себе покажется
пусть себе привидится хорошее
что иду к тебе вовсю наряженной
под весенне-зимнею порошею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479705
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 23.11.2015
Январь. Растерянно и росло
стоят деревья, стынет русло
реки, и, как привет из Осло,
летит на санках детвора,
и, словно сливочное масло,
на крыши снег намазан. Грустно,
как будто что-то вдруг погасло,
ещё светившее вчера.
Январь. Заквашена капуста,
в ведре на кухне, и невеста
соседская читает Пруста,
на безымянный без кольца
косясь в сомненьях, а таксиста
несет с прикормленного места
куда-то в ночь… Луна мясиста,
и снег - небесная пыльца.
Январь, как праздник перспективы,
как до-диез восьмой октавы,
и плавят лёд локомотивы
на рельсах, согнутых в дугу.
Январь не спрашивает «кто вы?»,
не издает свои уставы,
и, словно ангельские вдовы,
вороны горбятся в снегу.
Январь, как недостаток света
во всем, что дорого и свято,
как стих из Старого Завета,
как дрожь, как смерть, как Рождество…
Сосна, приятная зевота,
и пучеглазые совята
гирлянды смотрят на кого-то,
и больше нету ничего.
Январь, как сон о прошлой жизни,
как веский повод для болезни,
но в нём сквозь пафос снежной тризны
видна иная красота,
как будто боги строят козни,
и смотрят, кто из нас железней,
и нет ни радости, ни слёз, ни
следа любви, и даль - чиста…
Январь, как мастера десница,
как место в жизни для абзаца,
и опустевшая глазница
слепой природы на меня
глядит с величием безумца,
и нелегко живым казаться,
когда так хочется разуться,
по краю бездны семеня.
Январь - предтеча Пастернака,
в кораллах ягеля брусника,
как многоточие, однако
уже крещенская вода
течет, и крест готов для Внука…
Рискни, чернилами плесни-ка
на белый лист, и эта мука
не прекратится никогда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236589
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 23.11.2015
Ми обоє «онлайн».
Повідомлення набране.
Нас розділяє лиш «клік».
Віртуально тіла й
Почуття
взяті в обране.
Ймення приховане – «нік»…
Натискаючи «ок»,
Давши старт кульмінації –
Наче пливти за буйки…
Віртуальний стрибок
В мережі
гравітацію
Роблять «емейлом» думки.
Терабайти життя
В Інтернету артеріях
Бʹються, пульсують… І нас
Тільки збій покриття
Повертає
в реалії,
Щоб відновити баланс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617855
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
- Наталіє Аркадіївно, зустріч з партнерами о дванадцятій тридцять. Перед тим планерка і... До речі, на коли буде готова звітність за минулий місяць? А, ще - там ваш Орленко знову наколобродив, то треба...
Чорт. Би вас. Всіх. Побрав. Що я тут роблю? Де квіти? Привітання? Де запрошення на каву, щоб тобі?! Вона, взагалі-то попереджала. Кафешка, поний фарш. Щоб їм...
- ...О, на рахунок вашого запрошення... Наталю, ви ж розумієте - важливі партнери, німці, не можна втрачати такий шанс...
Ні, вона то розуміє. Все вона розуміє. Не розуміє одного - якого ... тендітна жінка має пахати понаднормово на рівні з мужиками, та ще й у свій власний день народження.
- ...а ви, як начальник такого великого відділу повинні знати що...
Ясно. Начальник. На все у них одна відмовка - начальник. У відрядження до чорта на роги - начальник. Звіт за дві ночі - начальник. Відпустка раз на три роки - теж начальник. Ді-ста-ло. Все дістало.
- ... одже, домовились. Ваш день народження відсвяткуємо в суботу. Все, через п'ятнадцять хвилин чекаємо вас в конференц-залі, - шеф стартував з місця, ніби кросс здавав.
- Ем... Віктор Валерійович, в суботу я зайнята, - слабо пискнула я.
- Що, що? - він на мить загальмував, наче схоплений за повідок гончак, а тоді знову рвонув, набираючи темп. - Неважливо. Після наради скажете, - і зник.
Ну ось. Так завжди. Неважливо. А що, якщо раптом важливо? Що, якщо [i]для мене [/i]це важливо?! Чому це раптом те, що Люська з кадрів хоче тістечко з малиною - важливо, а її бажання провести вихідні з родиною - неважливо? Вона, що - гірша від якоїсь Люськи? Чому довкруж Люськи завжди крутиться чи не половина чоловічого колективу фірми, а з нею розмовляють як солдати на стройовій?
Мимоволі загнала під повіки непрохані сльози. Сльози вперто заганятись не хотіли, а навпаки - солоними змійками ковзнули по щоках. Чорт. Довели таки...
Я щосили прикусила нижню губу, щоб не розревітися і попрошкувала в туалет. На очі якось невчасно потрапила русява шевелюра.
- Орленко! - молодий хлопчина аж присів. - Ти що знову наробив?!
- Ем... Карнети не здав. Виб-бачте, Наталіє Аркадівно, - і що він такого цікавого на стільниці знайшов?
- Заблокували? - рявкнула коротко.
- Так. Але я...
- Орленко, - шовковим голосом тихо-тихо прошипіла я, - ти, звісно [i]все [/i]виправиш, - хлопець швидко закивав головою. - І завтра... Зрозумів - [i]завтра[/i] - розблокуєш видачу.
- Так точно, - здається, він зараз мені честь віддасть. Чорт, і чому я знову все роблю не так?..
Весь офіс, здається, дивиться на нас.
Як мене це дістало!
* * *
Вилітаю в коридор. Дріботіння власних каблучків гулко відлунює в крижаній тиші. Рвучко відкриваю непомітні двері. Хапаюся руками за край умивальника і судорожно схлипую.
Ну що ви всі мовчите? Що, ніхто не поставить знахабнілу маґеру на місце?! Я ж знаю, як ви мене ненавидите. Ну ж бо - трощіть маски! Рвіть десятки шкур до голої плоті! Калічте мене! Нищіть! Убивайте! Копирсайтеся в душі! Давайте ж - наживо! Шукайте найболючіші струни! Ну!
Що - нікому не стане сміливості?..
Я не сильна! Я - не сильна! Я не... Чорт би вас побрав...
[i]
Побачте, врешті-решт мене... справжню.[/i]
Дзеркало. Цинічна усмішка. Крижані очі.
[i]"Ти сама хоч віриш у свою брехню, люба? Віриш?.." .[/i]
Вдих-видих.
Правильно. Поправити макіяж. І пасма із зачіски вибилися. Істерики нікого не прикрашають.
Тобі ще дочку піднімати. [i]Він[/i] пошкодує, що покинув двох таких прекрасних дівчаток.
Ну що, кришталева леді, вперед?..
[i]Я [s]не[/s] сильна...[/i]
* * *
До біса все. Завтра у відпустку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566732
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 05.09.2015
[color="#050952"][i]Привіт.
Дивно починати лист так. Без усіх цих "шановний", "дорогий". Без купи безглуздого офіціозу, який тобі чомусь наскільки любий.
Пробач. Та один раз - хоча б один раз! - я зроблю по своєму. Бо сьогодні я маю право.
Я на війні, братику.
Дивній, безглуздій війні, яка й війною не зветься. Для них не зветься. А для нас... Тут помирають, братику. Банально звучить, ти й сам це знаєш, але чомусь - чомусь! - я повинен тобі це сказати.
Можливо тому що ми в "котлі"?
Я сам сюди напросився. Чи жалію? Можеш вважати мене ідіотом, але ні. Навіть зі зведеним курком - чужим курком - біля скроні, я не буду жаліти. Такий ось я невиправний придурок.
Смішно - ти не був мені кровним. Ми й знайомі з тобою всього то декілька клятих років...
Декілька клятих прекрасних років.
Спасибі тобі за все. Спасибі за те, що витягнув з того лайна, в якому я був. За зимові Карпати і світанок на Говерлі. За Юльку...
До речі, як там вона? Ти бережи її пильно, добре, братику?
В мене, зрештою, нікого й не було крім неї. Крім неї і тебе. Та ще - Карпат і синього неба над головою.
Нікого.
А в тебе є сім'я.
Живи.
Заради.
Них.
Адже...
Це не твоя війна. Пробач.
Пробач непутящого молодшого братика.
Бо... хто, якщо не ми?
P.s. Ти, звісно, любив - завжди любив, акуратні, "правильні", незапацькані листи... Просто уяви, що це вишневий сік.
[s]Прощавай.
[/s]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569434
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 05.09.2015
Сезони прощання…
Цей стиглий п’янкий виноград…
Зникали і ті, що клялись цілувати до скону…
Був жовтень мій пізній… можливо, терпкий листопад…
І я поверталась
Додому із твого полону…
А завтра – вже вільна!…
Чому ж так у грудях - пекло?!
Боліло у скронях?... втікала… вернусь я не скоро…
І смак поцілунків…( це – літа примхливе тепло)…
І сонячний вітер –
лишились по той бік Босфору…
Котилися хвилі
Крізь серце… і далі – назад…
В мені розбивались… зникай же і ти, моя зоре!
-Не бійся, маленька… не треба… лише – листопад…
І хтось малював на снігу –
апельсинове море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588068
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 21.07.2015
Выискивая в каждом ноябре
На новый март прозрачные намеки,
Привычно простудившись и намокнув,
С поребрика соскальзываю в бред.
Туда, где можно вдоволь погрустить
И не искать дешевых оправданий
Своим стихам, сомнениям и тайнам,
Синице, задохнувшейся в горсти.
Там день чуть-чуть длиннее рукавов
Смирением пропитанной рубашки.
Под каждой шляпой прячутся барашки,
У всех есть Лис. И Роза. И Любовь.
А в ласковой беспечной тишине -
Уйти в себя до точки невозврата
И сожалеть о гибели заката
В озябшем зарешеченном окне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559168
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 21.07.2015
А голосу у скошених травин
нема, є звук, як сохнуть у копицях,
потріскують й ламаються, як спиці
і не шепочуть: Де поділись ви?
Де ділися, коханці від весни?
А влітку море клопоту й немає
того надривного зело-розмаю,
що гірко травень травами наснив.
Коса січе під корінь з вен весну
і соки в землю йдуть, як волоцюги.
Колись коханці, наче ті злодюги
ховаються по різні боки сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587618
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 10.07.2015
Серпневий день заквітчаного літа,
народ з усмішками по вулицях іде.
На полонині виграє трембіта,
на крилах пісня волю нам несе.
І юнаки, і сиві ветерани
до свого серця руки піднесуть.
Лунає Гімн...В руках дітей тюльпани...
Над хлібним полем небеса пливуть.
Здобута воля! Вільна Україна!
І кров'ю опечатана вона.
Зате усі тепер одна родина,
єдина в нас і віра і земля.
Летять далеко слави дифірамби,
тріпочуть синь-жовті прапори.
Горить вогонь могутньої держави...
День Незалежності святкуєм ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388308
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 08.07.2015
Спить над річкою сивий туман,
Тихі води застигли у сні.
„Жде кохання мене чи обман?
Розкажіть, чисті води, мені”.
Різних квітів нарву польових
І сплету собі гарний вінок
З кольорових, яскравих, живих,
Одягну і піду на ставок.
Подарую віночок воді,
Хай спокійно по ній попливе,
І покаже повільний потік
Край отой, де коханий живе.
Я на березі тихо стою,
Мій віночок пливе по воді, –
Звідти ждатиму долю свою:
Знаю точно – не бути біді.
23.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549568
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 01.07.2015
О чём у лета могут быть все рифмы?
И мысли... О прибрежном шуме волн,
их бережном касании?.. Любимый,
не море - в сердце, а лишь... каждый твой
и взгляд, и выдох, и слова, и строчки,
и даже... запятые, только так -
ты весь родной, до краешка, до точки,
до счастья быть твоей, всегда-всегда!
И рифмы все... об этом, вот об этом
немыслимом, сверкающем, таком...
прекрасном, солнечном, цветущем лете,
из ласки, обожания, стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588393
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 22.06.2015
На землю вечір синьогривий
Впустив росисті поводи.
Солодку втому й запах жнива
Несе з роботи бригадир.
Молодичок дорогу світить,
За день нагріту, ніби піч.
І колоски, неначе діти,
Йому рівняються до пліч.
Йде син землі високочолий
Крізь лан, мов крізь любов саму.
Віч-на-віч бути з рідним полем
Не соромно йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588414
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Жінка без віку у літньому сарі
Сталі думки. У долонях зі сталі
Завтрашній день.
Надпитий портвейн
Лишила як спогад про день, що минає.
І часу не гає.А день не встигає
Намарне кудись утекти.
Має квитки на літак до Мілана.
Тримає валізу, тримається прямо,
А ноги відмовились йти.
Палити мости не вміла ніколи.
Ховала минуле в халяви з-під поли,
Нічим не гасила запал.
"Б" термінал. Квиток на удачу
Сховала в кишені квітчастого клатчу.
No changes. No pain.
Допила портвейн. Cотні людей
Почули як виклик: «Я житиму далі!»
Із уст тої жінки, що в літньому сарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503389
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015
Без твого голосу авітамінозить
Коми втікають, крадучи крапки
Вірші ламаються, їх потроху прозить
Мої натерті до блиску рамки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430047
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 08.06.2015
Червень, торкнися прозорої шкіри,
Тіло моє заслуговує бронзи,
Я дожила до останньої віри -
В сонце.
Не пошкодуй ні безсоння, ні спраги,
Виснажи душу, безвольну і грішну,
Зливою злизуй цю сіль наче благо,
Ніжно.
Нам пораховано дні, а не ночі,
Літом керує легенда повернень...
Зникнеш...а я наречу тебе, хлопче,
Червнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430046
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 08.06.2015
День
млів
без
слів.
Чув
Сміх,
Чув
Спів.
Десь
Сліз
Був
Віз:
Грім
з хмар -
сто
кар.
Дощ
знов:
Де ж
дно?
День
впав
без
прав:
здав
свій
план-
бій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429788
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 08.06.2015
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 08.06.2015
Гвоздику...
І, знаєш, випий, старий, зі мною,
Бо в четвер - то невдалі будні,
В ці дні не вертаються з бою,
Залишаються десь у грудні...
І краще візьмемо ще по сто
Кальвадосу чи просто Джека,
В цьому житті часто на зло,
І часто в самотніх сектах...
І ще скоріше мені у вагон,
А тобі по знайомих квартирах,
Шукаю життя, де самотній перон,
А ти - у київських зливах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429433
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 08.06.2015
ПроіржАвів підвечір і в дірку у дні виливається теплий кармін
І замащує в червень протягнутий палець людини,
Що рахує зарубки, надерті піском на застінках скляної тюрми,
І збиває лічбу, та не може розбити годинник…
А десь там, на високій-високій горі, западає порізана синь,
Наче свіжо поголені щоки старого Ісуса.
Зашкарубла долоня гребе там докупи усі часові пояси,
Що лежать на землі, ніби тіні нових землетрусів,
І затягує ті пояси і піски у розкішний кобилячий хвіст,
І пускає кобилу галопом по синіх вершинах.
І кидаються врозтіч Стожари і Пси, і гуркоче розхитаний Віз,
а Христос дістає метеори, що впали за шию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428979
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 08.06.2015
Це все вже десь було
Я це колись вже бачив
Як вітер змін зриває прапори
Хтось дихав цим повітрям
Не інакшим
Аналогічні в когось є думки
Пробач мене
За війни та теракти
За п'яного убивцю за кермом
Пробач мені
За те що не побачив
Коли пожовкли листя за вікном
Цю пісню ти вже чув
В ній є ті самі ноти
Які звучать вже тисячу столітть
Я ів ту саму сіль
Я пив ту саму воду
Якою завтра будуть сльози лить
Знайди мене
У відблисках проміння
В глибинах океанів під піском
Я промовчу
Що всесвіт помирає
Зимова хуртовина вкриє склом
І де ж той берег
Без атмосфери
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586150
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
кожна зустріч у нашому житті - розділовий знак.
одні люди лишають по собі знаки запитання, інші - ставлять наприкінці речення три крапки.
з кимось тебе завжди розділятиме тире,
а хтось йтиме поряд, обережно малюючи після кожної фрази акуратну кому.
остерігайся тих, хто є тобі "другом" в лапках,
і бережи того, з ким хочеться жити під знаком оклику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586060
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
А папороть цвіте лиш на Купала,
І вогнище, мов велетенська свічка.
Дівчата у віночках йдуть до річки,
Щоб кожна свою доленьку вгадала.
Пісня лунає всюди голосна,
Сміх, жарти чути скрізь, аж до світання.
А голова хмеліє без вина,
Дівоче серденько в цю ніч прагне кохання.
І кожна юнка думає про те,
Щоби віночок милому дістався.
Він же у почуттях освідчився-зізнався,
Як на Купала папороть цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570207
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 28.05.2015