dnipro_poetry: Вибране

Это_я_Алечка

улыбка

воды  еще  в  реках  приморожены  
затянул  февраль  туманы  серые
но  уже  так  ласково  по  коже  мне
заплясали  лучики  несмелые
первых  поцелуев  теплым  воздухом
первыми  догадками  ревнивыми
что  не  весь  не  мой  с  цветочным  ворохом
май  вернется  грозовыми  ливнями  
и  апрель  придет  меня  науськивать
лоскотать  по  ступням  новым  клевером
март  стучит  мимозой  и  тюльпанами
чтобы  я  ему  как  прежде  верила

и  поверю
                               пусть  себе  покажется

пусть  себе  привидится  хорошее

что  иду  к  тебе  вовсю  наряженной
под  весенне-зимнею  порошею...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479705
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 23.11.2015


Res

Январь

Январь.  Растерянно  и  росло
стоят  деревья,  стынет  русло
реки,  и,  как  привет  из  Осло,
летит  на  санках  детвора,
и,  словно  сливочное  масло,
на  крыши  снег  намазан.  Грустно,
как  будто  что-то  вдруг  погасло,
ещё  светившее  вчера.

Январь.  Заквашена  капуста,
в  ведре  на  кухне,  и  невеста
соседская  читает  Пруста,
на  безымянный  без  кольца
косясь  в  сомненьях,  а  таксиста
несет  с  прикормленного  места
куда-то  в  ночь…  Луна  мясиста,
и  снег  -  небесная  пыльца.

Январь,  как  праздник  перспективы,
как  до-диез  восьмой  октавы,
и  плавят  лёд  локомотивы
на  рельсах,  согнутых  в  дугу.
Январь  не  спрашивает    «кто  вы?»,
не  издает  свои  уставы,
и,  словно  ангельские  вдовы,
вороны  горбятся  в  снегу.

Январь,  как  недостаток  света
во  всем,  что  дорого  и  свято,
как  стих  из  Старого  Завета,
как  дрожь,  как  смерть,  как  Рождество…
Сосна,  приятная  зевота,
и  пучеглазые  совята
гирлянды  смотрят  на  кого-то,
и  больше  нету  ничего.

Январь,  как  сон  о  прошлой  жизни,
как  веский  повод  для  болезни,
но  в  нём  сквозь  пафос  снежной  тризны
видна  иная  красота,
как  будто  боги  строят  козни,
и  смотрят,  кто  из  нас  железней,
и  нет  ни  радости,  ни  слёз,  ни
следа  любви,  и  даль  -  чиста…

Январь,  как  мастера  десница,
как  место  в  жизни  для  абзаца,
и  опустевшая  глазница
слепой  природы  на  меня
глядит  с  величием  безумца,
и  нелегко  живым  казаться,
когда  так  хочется  разуться,
по  краю  бездны  семеня.

Январь  -  предтеча  Пастернака,
в  кораллах  ягеля  брусника,
как  многоточие,  однако
уже  крещенская  вода
течет,  и  крест  готов  для  Внука…
Рискни,  чернилами  плесни-ка  
на  белый  лист,  и  эта  мука
не  прекратится  никогда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236589
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 23.11.2015


Бойчук Роман

Віртуально…

Ми  обоє  «онлайн».  
Повідомлення  набране.  
Нас  розділяє  лиш  «клік».
Віртуально  тіла  й
Почуття  
взяті  в  обране.
Ймення  приховане  –  «нік»…

Натискаючи  «ок»,
Давши  старт  кульмінації  –
Наче  пливти  за  буйки…  
Віртуальний  стрибок
В  мережі  
гравітацію
Роблять  «емейлом»  думки.

Терабайти  життя
В  Інтернету  артеріях
Бʹються,  пульсують…  І  нас
Тільки  збій  покриття
Повертає  
в  реалії,
Щоб  відновити  баланс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617855
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Marika

Я (не) сильна…

 -  Наталіє  Аркадіївно,  зустріч  з  партнерами  о  дванадцятій  тридцять.    Перед  тим  планерка  і...  До  речі,  на  коли  буде  готова  звітність  за  минулий  місяць?  А,  ще  -  там  ваш  Орленко  знову  наколобродив,  то  треба...

Чорт.  Би  вас.  Всіх.  Побрав.  Що  я  тут  роблю?  Де  квіти?  Привітання?  Де  запрошення  на  каву,  щоб  тобі?!  Вона,  взагалі-то  попереджала.  Кафешка,  поний  фарш.  Щоб  їм...

 -  ...О,  на  рахунок  вашого  запрошення...  Наталю,  ви  ж  розумієте  -  важливі  партнери,  німці,  не  можна  втрачати  такий  шанс...

Ні,  вона  то  розуміє.  Все  вона  розуміє.  Не  розуміє  одного  -  якого  ...  тендітна  жінка  має  пахати  понаднормово  на  рівні  з  мужиками,  та  ще  й  у  свій  власний  день  народження.

 -  ...а  ви,  як  начальник  такого  великого  відділу  повинні  знати  що...

Ясно.  Начальник.  На  все  у  них  одна  відмовка  -  начальник.  У  відрядження  до  чорта  на  роги  -  начальник.  Звіт  за  дві  ночі  -  начальник.  Відпустка  раз  на  три  роки  -  теж  начальник.  Ді-ста-ло.  Все  дістало.

 -  ...  одже,  домовились.  Ваш  день  народження  відсвяткуємо  в  суботу.  Все,  через  п'ятнадцять  хвилин  чекаємо  вас  в  конференц-залі,  -  шеф  стартував  з  місця,  ніби  кросс  здавав.

 -  Ем...  Віктор  Валерійович,  в  суботу  я  зайнята,  -  слабо  пискнула  я.
 -  Що,  що?  -  він  на  мить  загальмував,  наче  схоплений  за  повідок  гончак,  а  тоді  знову  рвонув,  набираючи  темп.  -  Неважливо.  Після  наради  скажете,  -  і  зник.

Ну  ось.  Так  завжди.  Неважливо.  А  що,  якщо  раптом  важливо?  Що,  якщо  [i]для  мене  [/i]це  важливо?!  Чому  це  раптом  те,  що  Люська  з  кадрів  хоче  тістечко  з  малиною  -  важливо,  а  її  бажання  провести  вихідні  з  родиною  -  неважливо?  Вона,  що  -  гірша  від  якоїсь  Люськи?  Чому  довкруж  Люськи  завжди  крутиться  чи  не  половина  чоловічого  колективу  фірми,  а  з  нею  розмовляють  як  солдати  на  стройовій?

 Мимоволі  загнала  під  повіки  непрохані  сльози.  Сльози  вперто  заганятись  не  хотіли,  а  навпаки  -  солоними  змійками  ковзнули  по  щоках.  Чорт.    Довели  таки...

Я  щосили  прикусила  нижню  губу,  щоб  не  розревітися  і  попрошкувала  в  туалет.  На  очі  якось  невчасно  потрапила  русява  шевелюра.

 -  Орленко!  -  молодий  хлопчина  аж  присів.  -  Ти  що  знову  наробив?!

 -  Ем...  Карнети  не  здав.  Виб-бачте,  Наталіє  Аркадівно,  -  і  що  він  такого  цікавого  на  стільниці  знайшов?

 -  Заблокували?  -  рявкнула  коротко.
 -  Так.  Але  я...  

 -  Орленко,  -  шовковим  голосом  тихо-тихо  прошипіла  я,  -  ти,  звісно  [i]все  [/i]виправиш,  -  хлопець  швидко  закивав  головою.  -  І  завтра...  Зрозумів  -  [i]завтра[/i]  -  розблокуєш  видачу.

 -  Так  точно,  -  здається,  він  зараз  мені  честь  віддасть.  Чорт,  і  чому  я  знову  все  роблю  не  так?..

Весь  офіс,  здається,  дивиться  на  нас.

Як  мене  це  дістало!

* * *

Вилітаю  в  коридор.  Дріботіння  власних  каблучків  гулко  відлунює  в  крижаній  тиші.  Рвучко  відкриваю  непомітні  двері.  Хапаюся  руками  за  край  умивальника  і  судорожно  схлипую.

Ну  що  ви  всі  мовчите?  Що,  ніхто  не  поставить  знахабнілу  маґеру  на  місце?!  Я  ж  знаю,  як  ви  мене  ненавидите.  Ну  ж  бо  -  трощіть  маски!  Рвіть  десятки  шкур  до  голої  плоті!  Калічте  мене!  Нищіть!  Убивайте!  Копирсайтеся  в  душі!  Давайте  ж  -  наживо!  Шукайте  найболючіші  струни!  Ну!

Що  -  нікому  не  стане  сміливості?..

Я  не  сильна!  Я  -  не  сильна!  Я  не...  Чорт  би  вас  побрав...  
[i]
Побачте,  врешті-решт  мене...  справжню.[/i]

Дзеркало.  Цинічна  усмішка.  Крижані  очі.  

[i]"Ти  сама  хоч  віриш  у  свою  брехню,  люба?  Віриш?.."  .[/i]

Вдих-видих.

Правильно.  Поправити  макіяж.  І  пасма  із  зачіски  вибилися.  Істерики  нікого  не  прикрашають.

Тобі  ще  дочку  піднімати.  [i]Він[/i]  пошкодує,  що  покинув  двох  таких  прекрасних  дівчаток.

Ну  що,  кришталева  леді,  вперед?..

[i]Я    [s]не[/s]    сильна...[/i]

* * *

До  біса  все.  Завтра  у  відпустку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566732
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 05.09.2015


Marika

Лист

[color="#050952"][i]Привіт.


Дивно  починати  лист  так.  Без  усіх  цих  "шановний",  "дорогий".  Без  купи  безглуздого  офіціозу,  який  тобі  чомусь  наскільки  любий.

Пробач.  Та  один  раз  -  хоча  б  один  раз!  -  я  зроблю  по  своєму.  Бо  сьогодні  я  маю  право.

Я  на  війні,  братику.

Дивній,  безглуздій  війні,  яка  й  війною  не  зветься.  Для  них  не  зветься.  А  для  нас...  Тут  помирають,  братику.  Банально  звучить,  ти  й  сам  це  знаєш,  але  чомусь  -  чомусь!  -  я  повинен  тобі  це  сказати.

Можливо  тому  що  ми  в  "котлі"?

Я  сам  сюди  напросився.  Чи  жалію?  Можеш  вважати  мене  ідіотом,  але  ні.  Навіть  зі  зведеним  курком  -  чужим  курком  -  біля  скроні,  я  не  буду  жаліти.  Такий  ось  я  невиправний  придурок.

Смішно  -  ти  не  був  мені  кровним.  Ми  й  знайомі  з  тобою  всього  то  декілька  клятих  років...

Декілька  клятих  прекрасних  років.

Спасибі  тобі  за  все.  Спасибі  за  те,  що  витягнув  з  того  лайна,  в  якому  я  був.  За  зимові  Карпати  і  світанок  на  Говерлі.  За  Юльку...

До  речі,  як  там  вона?  Ти  бережи  її  пильно,  добре,  братику?

В  мене,  зрештою,  нікого  й  не  було  крім  неї.  Крім  неї  і  тебе.  Та  ще  -  Карпат  і  синього  неба  над  головою.

Нікого.

А  в  тебе  є  сім'я.

Живи.

Заради.

Них.

Адже...

Це  не  твоя  війна.  Пробач.

Пробач  непутящого  молодшого  братика.

Бо...  хто,  якщо  не  ми?


P.s.  Ти,  звісно,  любив  -  завжди  любив,  акуратні,  "правильні",  незапацькані  листи...  Просто  уяви,  що  це  вишневий  сік.

[s]Прощавай.
[/s]
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569434
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 05.09.2015


гостя

Апельсинове… море…


Сезони  прощання…
Цей  стиглий    п’янкий  виноград…
Зникали  і  ті,  що  клялись  цілувати  до  скону…
Був  жовтень  мій  пізній…  можливо,  терпкий    листопад…
І  я  поверталась  
   Додому    із  твого  полону…

А  завтра  –  вже  вільна!…
Чому  ж  так  у  грудях  -  пекло?!
Боліло  у  скронях?...  втікала…  вернусь  я  не  скоро…
І  смак  поцілунків…(  це  –    літа  примхливе  тепло)…
І  сонячний  вітер  –  
   лишились  по  той  бік  Босфору…

Котилися  хвилі  
Крізь  серце…  і  далі    –  назад…
В  мені  розбивались…  зникай  же  і  ти,  моя  зоре!
-Не  бійся,  маленька…  не  треба…  лише  –  листопад…
І  хтось  малював  на  снігу  –
     апельсинове  море…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588068
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 21.07.2015


Melitop_olka

Вбред

Выискивая  в  каждом  ноябре  
На  новый  март  прозрачные  намеки,  
Привычно  простудившись  и  намокнув,  
С  поребрика  соскальзываю  в  бред.

Туда,  где  можно  вдоволь  погрустить  
И  не  искать  дешевых  оправданий  
Своим  стихам,  сомнениям  и  тайнам,  
Синице,  задохнувшейся  в  горсти.

Там  день  чуть-чуть  длиннее  рукавов  
Смирением  пропитанной  рубашки.  
Под  каждой  шляпой  прячутся  барашки,
У  всех  есть  Лис.  И  Роза.  И  Любовь.

А  в  ласковой  беспечной  тишине  -
Уйти  в  себя  до  точки  невозврата
И  сожалеть  о  гибели  заката  
В  озябшем  зарешеченном  окне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559168
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 21.07.2015


Маріанна Вдовиковська

по різні боки сну

     

     А  голосу  у  скошених  травин
нема,  є  звук,  як  сохнуть  у  копицях,
потріскують  й  ламаються,  як  спиці
і  не  шепочуть:  Де  поділись  ви?
Де  ділися,  коханці  від  весни?
А  влітку  море  клопоту  й  немає
того  надривного  зело-розмаю,
що  гірко  травень  травами  наснив.
Коса  січе  під  корінь  з  вен  весну
і  соки  в  землю  йдуть,  як  волоцюги.
Колись  коханці,  наче  ті  злодюги
ховаються  по  різні  боки  сну.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587618
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 10.07.2015


Таня Сугай

День Незалежності

Серпневий  день  заквітчаного  літа,
народ  з  усмішками  по  вулицях  іде.
На  полонині  виграє  трембіта,  
на  крилах  пісня  волю  нам  несе.

І  юнаки,  і  сиві  ветерани
до  свого  серця  руки  піднесуть.
Лунає  Гімн...В  руках  дітей  тюльпани...
Над  хлібним  полем  небеса  пливуть.

Здобута  воля!  Вільна  Україна!
І  кров'ю  опечатана  вона.
Зате  усі  тепер  одна  родина,
єдина  в  нас  і  віра  і  земля.

Летять  далеко  слави  дифірамби,
тріпочуть  синь-жовті  прапори.
Горить  вогонь  могутньої  держави...
День  Незалежності  святкуєм  ми!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388308
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 08.07.2015


Martsin Slavo

НА ІВАНА КУПАЛА

Спить  над  річкою  сивий  туман,
Тихі  води  застигли  у  сні.
„Жде  кохання  мене  чи  обман?
Розкажіть,  чисті  води,  мені”.

Різних  квітів  нарву  польових
І  сплету  собі  гарний  вінок
З  кольорових,  яскравих,  живих,
Одягну  і  піду  на  ставок.

Подарую  віночок  воді,
Хай  спокійно  по  ній  попливе,
І  покаже  повільний  потік
Край  отой,  де  коханий  живе.

Я  на  березі  тихо  стою,
Мій  віночок  пливе  по  воді,  –
Звідти  ждатиму  долю  свою:
Знаю  точно  –  не  бути  біді.

23.01.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549568
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 01.07.2015


Rekha

О чём…

О  чём  у  лета  могут  быть  все  рифмы?
И  мысли...  О  прибрежном  шуме  волн,
их  бережном  касании?..  Любимый,
не  море  -  в  сердце,  а  лишь...  каждый  твой
и  взгляд,  и  выдох,  и  слова,  и  строчки,
и  даже...  запятые,  только  так  -
ты  весь  родной,  до  краешка,  до  точки,
до  счастья  быть  твоей,  всегда-всегда!
И  рифмы  все...  об  этом,  вот  об  этом
немыслимом,  сверкающем,  таком...
прекрасном,  солнечном,  цветущем  лете,
из  ласки,  обожания,  стихов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588393
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 22.06.2015


Ніна Багата

З роботи

На  землю  вечір  синьогривий
Впустив  росисті  поводи.
Солодку  втому  й  запах  жнива
Несе  з  роботи  бригадир.
Молодичок  дорогу  світить,
За  день  нагріту,  ніби  піч.
І  колоски,  неначе  діти,
Йому  рівняються  до  пліч.
Йде  син  землі  високочолий
Крізь  лан,  мов  крізь  любов  саму.
Віч-на-віч  бути  з  рідним  полем
Не  соромно  йому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588414
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 22.06.2015


Оля Бреславська

Жінка без віку

Жінка  без  віку  у  літньому  сарі
Сталі  думки.  У  долонях  зі  сталі
Завтрашній  день.

Надпитий  портвейн
Лишила  як  спогад  про  день,  що  минає.
І  часу  не  гає.А  день    не  встигає
Намарне  кудись  утекти.

Має  квитки  на  літак  до  Мілана.
Тримає  валізу,  тримається  прямо,
А  ноги  відмовились  йти.

Палити  мости  не  вміла  ніколи.
Ховала  минуле  в  халяви  з-під  поли,
Нічим  не  гасила  запал.

"Б"  термінал.  Квиток  на  удачу
Сховала  в  кишені  квітчастого  клатчу.
No  changes.  No  pain.

Допила  портвейн.  Cотні  людей
Почули  як  виклик:  «Я  житиму  далі!»
Із  уст  тої  жінки,  що  в  літньому  сарі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503389
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 17.06.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015


Марамі

Авітамінозить

Без  твого  голосу  авітамінозить
Коми  втікають,  крадучи  крапки
Вірші  ламаються,  їх  потроху  прозить
Мої  натерті  до  блиску  рамки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430047
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 08.06.2015


Ольга Кричинська

В бронзі

Червень,  торкнися  прозорої  шкіри,
Тіло  моє  заслуговує  бронзи,
Я  дожила  до  останньої  віри  -  
В  сонце.

Не  пошкодуй  ні  безсоння,  ні  спраги,
Виснажи  душу,  безвольну  і  грішну,
Зливою  злизуй  цю  сіль  наче  благо,
Ніжно.

Нам  пораховано  дні,  а  не  ночі,  
Літом  керує  легенда  повернень...
Зникнеш...а  я  наречу  тебе,  хлопче,  
Червнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430046
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 08.06.2015


zazemlena

День (брахіколон)

День
 млів
без
 слів.
Чув
Сміх,
Чув
Спів.
Десь
Сліз
Був
Віз:
Грім
з  хмар  -
сто
кар.
Дощ
знов:
Де  ж
дно?
День  
впав
без
прав:
здав
свій
план-
бій...

 







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429788
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 08.06.2015


Наталя Данилюк

Літньо-ранкове.

Зарум'янилось  літо  у  житі,
Заянтарились  теплі  меди,
Під  склепінням  ясної  блакиті
Захмеліли  шовкові  сади.

Нанизали  черешні  коралі,
Задивились  у  краплі  роси,
По  ефірно-ажурній  вуалі
Розіллялись  дзвінкі  голоси  -

Кришталево-чаруючі  трелі.
Під  грайливе  дрижання  бджоли  
На  мольберті  чудні  акварелі
Стрепенулись,  немов  ожили.

Закурились  лампадки  духмяні,
Наполо́хали  залишки  снів...
Назбирай  мені  променів  ранніх
І  у  глечик  постав    на  вікні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 08.06.2015


ДжоніПол

Шукаю життя, де самотній перон

Гвоздику...

І,  знаєш,  випий,  старий,  зі  мною,
Бо  в  четвер  -  то  невдалі  будні,
В  ці  дні  не  вертаються  з  бою,
Залишаються  десь  у  грудні...

І  краще  візьмемо  ще  по  сто
Кальвадосу  чи  просто  Джека,
В  цьому  житті  часто  на  зло,
І  часто  в  самотніх  сектах...

І  ще  скоріше  мені  у  вагон,
А  тобі  по  знайомих  квартирах,
Шукаю  життя,  де  самотній  перон,
А  ти  -  у  київських  зливах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429433
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 08.06.2015


Tara Maa

Час Синь

ПроіржАвів  підвечір  і  в  дірку  у  дні  виливається  теплий  кармін
І  замащує  в  червень  протягнутий  палець  людини,
Що  рахує  зарубки,  надерті  піском  на  застінках  скляної  тюрми,
І  збиває  лічбу,  та  не  може  розбити  годинник…

А  десь  там,  на  високій-високій  горі,  западає  порізана  синь,
Наче  свіжо  поголені  щоки  старого  Ісуса.
Зашкарубла  долоня  гребе  там  докупи  усі  часові  пояси,
Що  лежать  на  землі,  ніби  тіні  нових  землетрусів,

І  затягує  ті  пояси  і  піски  у  розкішний  кобилячий  хвіст,
І  пускає  кобилу  галопом  по  синіх  вершинах.
І  кидаються  врозтіч  Стожари  і  Пси,  і  гуркоче  розхитаний  Віз,
а  Христос  дістає  метеори,  що  впали  за  шию.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428979
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 08.06.2015


Сергій Риба

Берег

Це  все  вже  десь  було
Я  це  колись  вже  бачив
Як  вітер  змін  зриває  прапори
Хтось  дихав  цим  повітрям
Не  інакшим
Аналогічні  в  когось  є  думки

Пробач  мене
За  війни  та  теракти
За  п'яного  убивцю  за  кермом
Пробач  мені
За  те  що  не  побачив
Коли  пожовкли  листя  за  вікном

Цю  пісню  ти  вже  чув
В  ній  є  ті  самі  ноти
Які  звучать  вже  тисячу  столітть
Я  ів  ту  саму  сіль  
Я  пив  ту  саму  воду
Якою  завтра  будуть  сльози  лить

Знайди  мене
У  відблисках  проміння
В  глибинах  океанів  під  піском
Я  промовчу
Що  всесвіт  помирає
Зимова  хуртовина  вкриє  склом

                 І  де  ж  той  берег
                 Без  атмосфери

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586150
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


Кароліна Бундаш

найголовніше правило пунктуації в житті

кожна  зустріч  у  нашому  житті  -  розділовий  знак.

одні  люди  лишають  по  собі  знаки  запитання,  інші  -  ставлять  наприкінці  речення  три  крапки.  
з  кимось  тебе  завжди  розділятиме  тире,
а  хтось  йтиме  поряд,  обережно  малюючи  після  кожної  фрази  акуратну  кому.

остерігайся  тих,  хто  є  тобі  "другом"  в  лапках,
і  бережи  того,  з  ким  хочеться  жити  під  знаком  оклику.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586060
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Лиш на Купала папороть цвіте

                                                         А  папороть  цвіте  лиш  на  Купала,
                                                         І  вогнище,  мов  велетенська  свічка.
                                                         Дівчата  у  віночках  йдуть  до  річки,
                                                         Щоб  кожна  свою  доленьку  вгадала.

                                                         Пісня  лунає  всюди  голосна,
                                                         Сміх,  жарти  чути  скрізь,  аж  до  світання.
                                                         А  голова  хмеліє  без  вина,
                                                         Дівоче  серденько  в  цю  ніч  прагне  кохання.

                                                         І  кожна  юнка  думає  про  те,
                                                         Щоби  віночок  милому  дістався.
                                                         Він  же  у  почуттях  освідчився-зізнався,
                                                         Як  на  Купала  папороть  цвіте.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570207
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 28.05.2015