Не можу дихати без тебе...
Я не у змозі...
Серце розділене знов навпіл
Душа в облозі...
Прикована кайданами до мого тіла
А я б злетіла до зірок...я б полетіла...
Не можу бути я без тебе...
Мені би волі...
Дві паралелі і два крила
Дві наші долі...
Ми перетнемося колись, точка знайдеться
Твоя душа...моя душа у ній зійдеться...
Не можу втратити знов тебе...
В цьому хаОсі...
Два маяки в морях сухих десь
Ще тліють досі...
Ні берегу, ні пристані нам не сягнути
Життя назад без помилок не повернути...
Не можу жити я без тебе...
Ні не у силах...
Ти кинь усе і забуть про все
Розправим крила...
Нема землі тепер для нас, лишилось небо
Я у тобі...ти у мені маєш потребу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600885
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Дякую за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595692
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595812
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595843
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595872
В усьому - винна!!!
Ніч стояла темна…
На перехрестях зоряних розлук…
Котилося і падало на землю
Те яблуко злощасне –
з перших рук...
Котилося!..
І, власне, несуттєво,
В якому ще горітиму вогні…
Ти ж не сказав мені – Спинися!...Єво!…
Пригадуєш?.. Скрипалю,
може, ні?..
А знаєш, грай!..
Налий ще трішки віскі,
Допоки я схмеліла од вина…
Сміються мені в очі одаліски
Твої, скрипалю!
Теж – моя вина?!
Мовчатимеш...
Надвоє серце краєш…
Уламки вже летять за небокрай!
Дивись мені у вічі, коли граєш!
Дивись у вічі!..
………… вже не хочеш?.. Грай!!!.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596040
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Ішла душа усміхнена і боса.
Сукенка із замріяних думок.
Хтось скубав наче пір"ячко волосся,
А хтось пропонував їй цвях-замок.
Встромляли в неї ніж і озирались;
Чи боляче,чи кров як темний мак?
Могла б і захиститись...Одцурались
Від неї так багато.Лиш жебрак
Тулився до сукенки.Нею сльози
Свої тихенько витер і пішов.
Вона швиденько витягла занози
Із ніжок,де була засохла кров.
Могла би заховатись від усього:
Погроз,нерозуміння і камінь.
Та як тоді торкатися святого?
Та як тоді промовити:амінь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585216
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Высшая награда
моим ушедшим - любимым родителям...
Уходят наши мамы и отцы,
Уходят безвозвратно в мир незримый,
И бьёт, как плетью слово «мертвецы»,
И, кажется, что боль невыносима,
Как-будто ураган в лицо подул,
И за спиной отцовской не укрыться,
И вереница тяжких, горьких дум
Как-будто бы вовек не прекратиться…
Но, память возвращает нас к тем дням,
Когда мы под родительской опекой,
Чирикали подобно воробьям,
И зайчиками прыгали под ёлкой!
И мамины большие пироги
За обе щёки быстро уплетали,
И наставленья: «не кради, не лги»
Мы искренно и честно соблюдали.
Плод «своеволья» сладостью манил
И мы покой родительский украли:
Набрались своих знаний, своих сил,
И вкус свободы денежной познали,
И с гонором, что мы умнее всех,
Умней родителей, и даже Бога,
Беспечно относились к слову «грех»,
И заменяли истину подлогом.
И, как всегда, гром грянул, крестим лоб,
Когда сиротство давит наши плечи,
И душу бьёт болезненный озноб,
Что лишь огонь любви отцовской лечит!
Но сердце вдруг надежда озарит:
Ушедшие живут в небесном царстве,
Где е нет заката Жизненной зари,
Где льются реки доброты и счастья!
И снова посылает с неба нам
Отец Небесный и любовь и силу,
Чтоб шли навстречу всем земным ветрам
Походкою Божественной, всесильной!
Детей и внуков чтоб закрыть могли,
Как закрывали нас отцы от ветра,
И, честно выполнив свой долг, ушли
За высшею наградой - за бессмертьем!!!
#####
Мама, в огромной Вселенной одна
Первых кубиков с буквами мне не забыть,
Когда слово их них я сумела сложить,
В этом слове святом лишь два слога простых,
Но вмещался в нём весь алфавит доброты.
Мама, мама, в огромной Вселенной одна,
Мама, мама, ты мне, как дыханье нужна,
Мама, мама, хоть я уже мамой зовусь,
Мама, мама, тебя потерять я боюсь.
Сердце помнит тот первый, удушливый страх,
Когда я потерялась в базарных рядах,
И ту радость душа не устала нести,
Когда мне удалось мою маму найти.
Мама, мама, в огромной Вселенной одна,
Мама, мама, ты мне, как дыханье нужна,
Мама, мама, как Ангел ты мой во плоти,
Мама, мама, роднее тебя не найти.
Вновь, как в детстве, удушливый страх подступил,
Когда мамин земной, час последний пробил,
Но Христос, Кто явил нашим ДУШАМ любовь,
Дал надежду, что с мамой мы встретимся вновь.
Мама, мама, в огромной Вселенной одна,
Мама, мама, ты мне, как дыханье нужна,
Мама, мама, один организм мы с тобой
Мама, мама, навек нас сроднила любовь.
#####
Незаменимой...
Почил король, другой уже на троне,
Меняют и царей, и их короны,
Как Бог Святой во все века единый,
Так мама и отец незаменимы!
Я вспомнила, как в детстве потерялась,
Как в страхе по базару я металась,
Искала маму в галдеже торговли,
Прошли года, но как сегодня, помню:
Базарные киоски, магазины,
Огромные стеклянные витрины,
Одна из них, как мышку в мышеловку,
Поймала мою душу очень ловко:
Прилип мой взор к витрине той роскошной,
И злая мысль ласкалась, словно кошка,
Мне «горы шоколадные» сулила,
Чтоб я про всё на свете позабыла.
«Не ела шоколада ты такого,
И вкусного, и очень дорогого,
Тебе здесь хорошо так будет»,
И вдруг, смотрю вокруг чужие люди,
А мамы нет средь равнодушных взглядов,
Упало сердце вмиг в кромешность ада,
Одна лишь мысль стучала, словно дятел,
Где маму мне найти средь тёть и дядей?
Вдоль магазинов, наугад, бежала,
И роскоши витрин не замечала,
Меня они теперь не привлекали,
Глаза мои в толпе лишь ту искали,
Жизнь без которой адской болью стала,
Ведь мама же меня предупреждала:
«Держись за моё платье или сумку,
А я САМА, САМА, убрала руку.
Мысль добрая сказала: «Бог всё знает,
Лишь Он на путь спасенья направляет».
«О, Боже», вдруг мелькнуло мамы платье,
Я бросилась в желанные объятья!
Через десятки лет вновь, словно в детстве,
Терзает боль утраты моё сердце,
Теперь бегу душой по мыслям скорбным,
И плачу, как ребёнок, непритворно.
О, Господи, опять к Тебе взываю,
Всем сердцем, всей душою вопрошаю,
С мольбою и сиротскими слезами:
Ужель навек я потеряла маму?
Так больно её видеть бездыханной,
Хоть внешне, вроде, та же мама Таня,
Но карие не видят её очи,
Как трудно расставаться с мамой дочке.
И снова мысль от Бога, как Целитель,
Что душу мамы спас Христос - Спаситель.
Поверила душа словам Христовым,
Что сказаны для всех в Завете Новом:
Лишь тот вовеки смерти не познает,
Кто Волю Его сердцем исполняет!
Христос утешил душу откровеньем,
Что маме в Покаяньи дал Прощенье.
И приготовил вечную обитель
За исполненье воли "возлюбите",
И, как ребёнок, жизнь Христу доверив,
В душе сменив "я знаю" на "я верю",
Учусь у Победителя над смертью
В миг каждый исполнять Закон Бессмертья!
"Люблю Творца и ближних" - ритм сердечный
Храню и верю: будет с мамой встреча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585031
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Злость на разрыв, когда войну с трибун
В синоним заколачивают чинно,
Возможный игнорируя тайфун,
Из ропота состриженный овчиной;
Когда переживают сыновей,
Убитых чёрным рондо огнестрела;
Когда жену отбелит суховей
И к 30–ти – по вдовьему созрела;
Когда глазёнки детские полны
Неп́онятым, животным, непролитым,
Лишившим вдруг отца… и тишины,
Сместившим игры/шалости с орбиты;
Когда в морщинах лица пацанов,
И каждому понятно – не от смеха…
Разорвана основа всех основ –
Реальность. И растерянность – в прорехе.
А день грядущий взрывами знобит
(войны интоксикация укусов).
Такой себе Дум’с/Радовский гамбит.
Земли расчистка от людских ресурсов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580780
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Навкруг – пітьма…
Лиш зоряний камінчик
Метеоритно зблиснув у вікні…
І ще самотній місячний промінчик
Щось малював
у мене на стіні…
На підвіконні –
Півпорожня склянка…
В зіницях - відчеканились вогні…
І хтось мене покликав – марсіанка…
Я ж чула… хтось покликав!
може, ні?..
Можливо,ніч
У зоряній оправі?
Чи сяйво, невловиме… мовчазне…
-Хто дав тобі таке свавільне право
Серед пітьми –
торкатися мене?!..
Ріка котилась
Місячно на груди…
Сліпила очі… скапувала з пліч…
І раптом хтось – вставай… іди між люди…
Я сперечалась –
не розгойдуй ніч!..
Нащо мені
Чарівний цей олівчик?
Для недоспань?… для недослів?… для не…
Самотній самовпевнений промінчик…
-А як же біль?.. як – біль?!
-А біль?……….. мине……...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578713
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Як на вівтар - усе б я віддала,
Не побоялась я б твоєї згуби...
Без тебе - вічність буде замала :
Назавжди друг твій, вороже мій любий!
При зустрічі мини, не упізнай,
Нехай моя душа безмежно тужить...
Слова мої жени, не підпускай -
Бо я твій ворог, мій жаданий друже...
Коли ж мене підхопить чорний птах,
Якщо зречуся, зраджу чи забуду -
Ти пам"ятай, є Бог на небесах,
Він за мене тебе любити буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540357
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 04.05.2015