Станіслава Лава: Вибране

Vergissmeinnicht

із всіх, хто мені не пише…

Із  всіх,  хто  мені  не  пише  -
ти  не  пишеш  мені  найкраще
Та  ти  все  одно  найближче,
а  отже  -  писати  нащо?

Якщо  я  тебе  покличу  -  
прийдеш  же  ти,  однозначно,
а  отже  -  в  хвилинах  тиші
нічого  не  буде  втрачено

Ми  можемо  бути  вище
за  будь-які  звинувачення,
а  отже  -  хто  кому  пише
не  має  жодного  значення

http://vk.com/club73900134

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550790
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


vozduh

Mountain breeze (блюз)

Чистая  электрогитара,  без  текста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186129
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 11.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2014


Анастасія Натхненна

Скляна коробочка

Весна  морозом  дряпала,
Погода  вітряна,
Йому  на  очі  трапила
Коробочка  скляна.
   Не  зміг  не  зацікавитись,
   Підняв,  у  руки  взяв.
   Щось  дивне  відбувалося,
   А  що  –  він  й  сам  не  знав.
Те  скло  прозорим  видалось,
Блискучим,  як  кришталь,
Всередині  щось  виднілось,
Та  пара  вкрила,  жаль.
   Ввімкнув  логічне  мислення:
   Якщо  спітніло  скло,  
   Якесь  тепло  й  енергія
   Всередині  було.
У  нього  є  два  виходи:
Коробочку  в  сміття,
Або  ж  легенько  вибити
Два  скельця  з  коробка.
   А  ти  сидиш  у  скляночці,
   Окремо  від  людей,
   Закутий  геніальністю,
   З  мільйонами  ідей.
Ніхто  не  може  вгледіти
Всередині  тебе,
Бо  ззовні  холод  стелиться,
Мороз  в  серцях  живе.
   Їм  завжди  лиш  два  виходи  
   Приходять  у  думки:
   Або  нікчемно  викинуть,  
   Або  зламать  стінки.
Та  може  хтось  додумає,
Що  зникне  пар  тоді,
Коли  скляна  коробочка
Опиниться  в  теплі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459892
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 10.05.2014


Сокольник

ДІВЧИНА І ЮНАК. ПРИТЧА. ( МАЛЕНЬКА ПОЕМА )

Оазою  дівчина  вийшла  по  воду,
Прекрасна,  мов  гурія  в  райськім  саду,
Собою  втішаючись,  гарна  на  вроду...
Та  хлопець  зустрівся    їй,  як  на  біду...

За  нею  іде,  все  собі  поглядає,
То  вірші  чита,  то  співає  пісні...
Поставила  дівчина  глек,  і  питає-
Ти  хто?  Що  ти  хочеш  сказати  мені?

Я,  каже  хлопчина  до  неї  з  любов"ю-
Поет  та  цінитель  твоєї  краси,
В  коханні  знавець,  і  піду  за  тобою,
Тебе  не  зречуся,  чого  не  даси!

Отак  він  їй  ніжно,  шербету  солодше,
Наспівував  пісню  кохання  свого...
Замислено  звузились  дівчини  очі...
Вона  усміхнулась.  Спитала  його-

Чарівний  юначе!  Ти  не  помилився?
Іду  за  водою  ж-бо  я  не  одна.
Сестри  ти  моєї  ще  не  роздивився.  
Поглянь-  он  за  нами  прямує  вона!

У  неї  тендітніша  шкіра,  ніж  в  мене,
Зі  станом  ніхто  не  зрівниться  її.
І  очі  у  неї-  оази  зелені,
Ясніш  від  смарагду.  Куди  там  мої!...

Замислився  хлопець.  На  місці  лишився.
Вона  собі  далі  із  глеком  пішла.
І-  мало  не  впав,  як  ото  роздивився-
Назустріч  старезна  бабуся  пройшла...

Оговтався  хлопець.  Красуню  нагнавши,
Питає-  навіщо  ж  збрехала  вона?
Вона  усміхнулась  чарівно,  і,  ставши,
До  нього  промовила-  От  дивина...

Поете!  Як  кажеш,  пізнав  у  коханні
Всіх  тонкощів,  знань,  і  сказав  ти  мені,
Що  любиш  мене,  що  від  ночі  до  рання
Для  мене  лиш  будеш  співати  пісні.

Ти  ж  тільки-но  клявся  моїм  залишитись.
То  як  же  ти  зміг,  коли  клятва  дана,
Залишить  мене,  та  піти  подивитись
На  іншу,  чи  краща  за  мене  вона?!  

..........                  ...........                ...........              ...........

Прадавнє  піски  замітають  пустелі...
Ми  мудрість  розкопуєм  серед  пісків,
І  радо  пізнАєм  журливі  й  веселі
Прадавнього  сходу  надбання  віків.
 


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Ольга Ашто

к лету

Лето!  Плесни  в  тонкостенный  бокал
Солнца  глоток.  
Я  откровенно  от  неба  устал,
Что  с  лоскуток  -
Синей  прогалиной  -  детской  мечтой…
Грозы,  дожди…
Лето  ответило  фразой  простой:
"Сбудется!  Жди!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493809
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Той,що воює з вітряками

Твої сльози (Дитя райдужних снів)

Я  люблю  твої  сльози-
Дитя  райдужних  снів…
Твоє  волосся...твої  коси,  
Тепло  і  ніжність  твоїх  слів!
Я  люблю  щирість  у  тобі-
щирість  і  безмежність  неба,
я  хотів    би  краплю    твоїх  небес  залишити  собі,
Але  ні:  будь  щаслива,а  більше  не  треба…
Просто  я  не  можу  відмовитись  від  тебе,
Просто  не  здатен  тебе  забути….  
Я  багато  віддав  би  за  те,  щоб  була  біля  мене,
I  щоб  я  зміг    тебе    відчути....
           7  жовтня  2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214872
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 23.03.2014


Крилата (Любов Пікас)

Прощання з Одесою

ПРОЩАЙ,  ОДЕСА!

Я    завтра    додому    з    Одеси
У    рідний    свій    край    повертаюсь.
Прощай    Арнаутська,    Пересип.
Давно    мене    діти    чекають.
Прощай    Дерибасівська    мила,
Бєлінського,    Пушкінська,    Грецька
Й    Канатна,    що    чемно    возила
До    центру,    й  стара  Генуезька,  
Де  нові  готелі-будови,
Й    окраїно  вельми    скромненька,
І    ти,    Ланжероне    чудовий.
Мене    ждуть    онуки    маленькі.
Приморський    прощай    і    Французький,
І    ти,    Лідерс́овський    бульваре.
Додому,    мов    дикая  гуска,
Вертаю  з  далекого  краю.  
Одеса    дощила,    вітрила,
А    й    сонце    часами    давала.
На    місяць    мене    прихистила
І    навіть    у    море    пускала.
Пізнала    її    я    культуру,    
Пізнала    її    я    проблеми,
Байдужість    високого    муру
І    гумор    –    візитку-емблему.
Веселі    тут    люди,    привітні.
Їх  сміх,  як  і  море  –  то  ліки.
З    Одеси    привезене    світло
Носитиму    в    серці    повіки.

22.08.13
По  Лідерсовському  бульварі  ходила  по  кілька  разів  в  день.

         У  ДЕНЬ  ВІДЇ”ЗДУ

Морю    «прощай    вже»    нині    сказала,
Погодувала        кішок    на    плитах,
Що    за    ворітьми    в  сквері    чекали,
Як    із    їдальні    сунула  сита.
В    море    пірнула  –  хвилями    гралось.
Температура    плюс    вісімнадцять.
Сум    віддала,    у    любові    призналась.
Вились    медузи    в    пачечках-платтях.
Сил    почерпнула    з    надр,    оптимізму.
Тіло    злегенька    почервоніло.
Чаєчки    в    воду    також    залізли,
Ловлячи    рибу    в    морі    уміло.
Із    персоналом    всім    попрощалась.
Дяку    кімнаті    щиру    лишила.
Добре    в    Одесі    відпочивалось.
Та    вже    й    за    домом    я  затужила.

23.09.13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451224
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 10.03.2014


Apis

Усмішка із твоїх вуст

Усмішка  із  твоїх  вуст,
Така  спонтанна,  мила…
І  така  зваблива…
Спонукає  до  розпуст
Фантазію  бурхливу.

Усмішка  із  вуст  твоїх,
Така  знайома,  щира…
Змушує  очима  звіра
Спокуситися  на  гріх
Проклятого  вампіра.


Із  твоїх  вуст  усмішка…
Втікає  тінь  похмура,
І  в  погляді  понурім
З’являється  волошка,
Та  грає  сонце  на  лиці.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478896
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 04.03.2014


Юрій Цюрик

Можливо ти не Авель, брат, а Каїн ?!…

Раніше  ми  не  мали  жодних  таїн;
Та  вчора  ти  вчинив,  мов  супостат…
Можливо  ти  не  Авель,  брат,  а  Каїн  ?!...
Якщо  підняв  на  брата  автомат  ?!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483069
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014


yurr

"Громадянин"

Що  ти  зробив  для  своєї  країни?
Що  ти  зробив?  Відповідай!
Ніхто  тобі  нічого  не  винен.
Сам  будуй,  сам  здобувай.
Часи  минули  коли  бу́ло  інакше,
Зараз  уже  -  інші  часи.
Дивись:  усе  що  навколо  -  наше
Від  бруду  доріг  до  небес  краси.
Нехай  не  герой  ти,  і  не  гладіатор,
Натомість  звичайний  громадянин,
І  сумнів  якщо  закрадеться  раптом,
Лише  озирнися  -  ти  не  один.
Ти  -  та  цеглина,  що  дім  тримає,
Ти  -  та  краплина,  що  живить  ріку.
Знай:  якою  ти  бачиш  державу  -  
ТИ  її  твориш  саме  таку.
Не  бійся  брати  у  руки  камінь  -  
Мостити  дорогу  між  чужими  серцями,
Які  ще  у  пустці  своїй  блукають,
Та  крок  ступивши  -  прийдуть  до  тями.
Ти  не  будеш  таким  як  інші,
Всі  ми  різні,  але  разом  -  сила.
Тож  будьмо  серцями  гарячими  рідні,
Плекаймо  ж  ту  землю,  що  нас  зростила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468086
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 02.03.2014


Ніколь Авілчаду

Ми - українці!

МАЙДАН    зібрав  сміливих,  не  байдужих!
З    гарячим  серцем  та  душею    -    дужих!
МАЙДАН    -  це    спротив,  боротьба  –  СВЯТА!
За  те,    щоб  ВОЛЯ    всім  була!

Ця  боротьба  -    СВЯТА  і    ПРАВА!
Щоб  вільно    дихала  Держава!
Щоб  процвітала    та    була  щаслива!
Нехай  усе  погане  змиє  -    «ЗЛИВА»!

Ця  боротьба    -  за    ПРАВДУ,  ВОЛЮ!
Щоб    РАДІСТЬ  та  ЛЮБОВ    були  у    долі!
Щоб  діти  вільними,  щасливими  росли!
Щоб    ВОЛІ    ДУХ  і  ПРАВДУ  по  життю  несли!

МИ    -    УКРАЇНЦІ    -  горді,  чесні,  працьовиті,
Сміливі,    не    байдужі,  талановиті,
МИ  прагнемо  МИРУ  та  ДОБРА!
Щоб  наша  -    МАТІНКА-ЗЕМЛЯ  –  ЦВІЛА!!!

20.02.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482830
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014


Олекса Удайко

Колискова для Путіна

                                                           [b]  ПТН  ПНХ[/b]


Змучені  нервоньки,  стомлена  психонька  -    
Спи,  наш  Путюнчик,  поспи!
Вже  для  імперії  котиться  ніченька.
Спи,  імператор,  поспи!

Тож  закривай  свої  наглії  віченька,
Ми  колисатимем    сни,
Буде  колискою  темная  ніченька.
Спи,  наш  Путюнчик,  поспи!

Також  народ  твій  цю  нічку  не  спатиме,
Щоб  не  проспати  весни,
Крила  надій  своїх  снами  плекатиме...
І  чатуватиме  сни!

Сни  про  кончину  твого  імператорства…
Ти  ж  цю  "зухвалість"  прости:
Рано  чи  пізно  впаде  трон  диктаторства  –  
Діждешся  Божої  мсти!

Будемо  пити  ми  чисту  водиченьку  –  
Й  сліду  не  буде  ропи!
...Судному  чину  посвідчить  лиш  ніченька.
Спи  вічним  сном,  Вова!  Cпи!

01.03.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482851
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014


Георгий Добровольский

злободневное

Народ  давно  уже  устал
Терпеть  и  ждать:  когда  же  свет?
Вместо  элиты  правил  бал
Злодеев  клан  так  много  лет.

Объял  сердца  постылый  мрак,
В  его  сетях  простой  народ;
В  стране  неверие,  бардак.
С  награбленным  свалил  урод.

Глаза  обманутых  людей
Слезятся,  словно  тает  лед,
А  Бог,  как  странник  у  дверей
Стоит  и  ждет.  Стоит  и  ждет.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482286
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014


Той,що воює з вітряками

Сльози Місяця

Шукати  зорі  між  трав,
Вдихати  повітря  з  тобою...
Без  тебе  я  іншим  не  став,
Ніколи  не  був  героєм!

Шукати  тебе  по  лісах,
У  гаванях  юних  мавок...
У  шумних,суєтних  містах,
В  оваціях-криках"Браво!"

Я  розгубив  усе,що  міг:
Закінчилась  моя  вистава,
Залишився  грудневий  сніг,
І  сльози  Місяця  над  ставом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475932
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 14.02.2014