Анжеліка розгубилась,
Погляда в кутку на нішу...
Чоловік прийшов з роботи
Не як завжди, а раніше.
Він щось хоче пояснити,
Виправдовується зразу,
Анжеліка догадалась -
Щось приховує, зараза.
- По тобі я, милий, бачу,
Хочеш розіграти драму?
Що за ніжності телячі?
Говори відверто й прямо!
- Ну... ти ж знаєш, дорогенька,
Я не вчитель і не ректор,
В мене фірма чималенька,
Я - поважний там директор.
Відбуваю всі наради,
І успішний, всім на диво,
Делегації стрічаю,
Дбаю за корпоративи.
Мусить бути шеф розкутий,
Це не просто забаганка,
Зараз так повинно бути...
Словом - в мене є коханка!
- Господи, яка це радість!
Що ж ти не сказав раніше?
А я завжди так боялась...
- Германе, вилазь із ніші!
Відсвяткуємо всі разом,
Бо це все-таки подія,
Вип'єм дружно за коханку,
Хай вона десь там зрадіє!
Завести амури всякі
Молодий не завжди зможе,
Мати любку в твоїм віці -
Це уже на подвиг схоже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804335
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Не набридай тому, кому ти не потрібен;
Завжди і всьому є чіткий кінець;
Для когось, ти велик, для когось, просто дрібен;
Але не всі такі, багато ще сердець;
Не ображай людей, які добра бажали;
В житті всі різні, ти не ідеал;
Забудь про тих, що тебе зневажали;
Та пам'ятай, хто тебе цінував;
Ти не живи минулим, то брудна калюжа;
Усе проходить, ти своє знайдеш;
Тримай за руку ту, що не байдужа;
Все інше з часом віднайдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640924
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.05.2017
Як непросто прожити життя,
Літа роки змінити на осінь,
Хоч назад вже нема вороття,
Але серце тепла в долі просить.
Вже покрила давно сивина,
Розігнались роки, наче коні,
І біліє сумна далина,
І ховається смуток в безсонні.
Поцілунку шукають вуста,
Хоч тривога клекоче у грудях,
Людська доля така не проста,
Хоч ще думи закохані блудять.
Вже покрила давно сивина,
Розігнались роки, наче коні,
І біліє сумна далина,
І ховається смуток в безсонні.
Вже пробігли найкращі літа,
І тумани упали на скроні,
Наша осінь, як мрія свята,
Бо цвіте, як троянди червоні…
Вже покрила давно сивина,
Розігнались роки, наче коні,
І біліє сумна далина,
І ховається смуток в безсонні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688029
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Зазирни в мою ніч. У ній безліч зірок.
Порахуй від одної до ста.
І я знову зроблю необдуманий крок.
Я занадто дурна і проста.
Я у прірву лечу від одного "привіт",
І злітаю до неба від сміху.
Ти назавжди змінив мій обмежений світ,
Коли випав туди з першим снігом.
Не дивися назад. Бо захочеш піти.
А цього я не зможу простити.
Я самотня до сліз. Я така ж, як і ти.
Обіцяй мені часто дзвонити.
Обіцяй, що прийдеш, коли сонце зійде.
Я ж наївна. Я буду чекати.
І так щиро в душі сподіваюсь на те,
Що зі снігом будеш випадати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689378
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Достигли яблучка в осінньому саду,
Й додолу впали: у верби пожовкле листя.
Я ще прийду, коханий, чуєш? Я прийду!
І, навіть, як дорога буде вся імлиста.
Промінчик сонця у холодних я руках
Тобі несу, щоб освітити твою душу.
Я прилечу до тебе: справді чи в думках,
Та бути поруч, знаю, я з тобою мушу.
І не тому, що треба, звичай є такий,
А все тому, що вже без тебе тут несила.
Ти почекай на мене трохи, любий мій,
І прилечу до тебе я на білих крилах.
Достигли яблучка в осінньому саду,
Вони не впали. Ні, зовсім вони не впали!
Обов'язково ще до тебе я прийду,
Бо почуття мені незмірних сил надали.
І в тім саду моїм осіннім вже давно,
Достиглі яблучка вже зовсім перестигли.
Замалювала осінь серця полотно,
А я не встигла... Вибач, любий, я не встигла...
16 жовтня 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662296
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[i]А замість снігу теплий дощ пройшов …
Міський пейзаж в традиціях поп-арту,
Де неба вечоровий мокрий шовк
Переливавсь відтінками асфальту,
Де вуличні жовтаві ліхтарі ,
Підсліпувато мружачись в тумані,
Навпомацки ловили угорі
Примхливі тіні кленів і каштанів.
Де з пантелику збитий календар
Для виправдань шукав якусь причину,
А осінь спішно, як скупий лихвар,
Ховала золото під білу скатертину.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554833
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 24.03.2016
Камін іще беріг тепло жарин.
Відсвічував знадвору сріблом іній.
Напівпрозоре полотно гардин
Все у мереживі, як у театрі тіней.
Одежа жужмом кинута на стіл...
Палкі обійми юнака і юнки -
Любовний шал двох розпашілих тіл
На мові жестів, рухів і цілунків...
Не знають спокою закоханих серця -
В полоні пристрасті не відають спочиву...
Яка для них щаслива мить оця,
Яка щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619734
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 24.03.2016
А то було життя… Здавалося, невдале,
Бо зовсім не таке, як у вервичці мрій.
В нім радості чомусь – невиправдано мало,
Та й ту ховав у тінь суєт буденних рій.
А то було життя. Кудись усе спішила,
Встигала не завжди, губила головне.
На мило залюбки обмінювала шило
І, плачучи за ним, казала: «Й це мине»…
А то було життя… І що не день – потала;
То горе, то біда, то труднощів каскад.
Щасливої пори так пристрасно чекала,
Боялась і в думках оглянутись назад.
Чекала майбуття, що лагідно пригорне…
Збагнула лиш тоді, як хворою злягла,
Що ТО й було життя – цікаве, неповторне,
І що вона у нім щасливою була.
Автор вірша - Валентина Попелюшка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640931
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
А ти втомилась від усього;
Не хочеш жити, все болить;
Тобі не треба більш, нічого;
А за вікном зима сніжить;
По пояс все на мить заснуло;
За що ж ти Боже не взлюбив;
На рівнім місці з ніг хитнуло;
Ти знову ранив, а не вбив;
В кімнаті вітер дико свище;
Сльоза котнула по губі;
Ти міг у серце, ранив нижче;
Залишив жити у журбі;
Нестерпні муки захопили;
Душа закрилась від усіх;
Ти не дури, тебе ж любили;
Якщо болить, показуй сміх;
Усе мине, не падай духом;
Прийде весна, ти ліпше заживеш;
І знов підеш, одним єдиним рухом;
Пережила усе і це переживеш!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625081
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 03.02.2016
Ви не вганяйте більш ножів у спину;
Не бийте в серце, вас же хтось любив;
Не закидайте біль словами без упину ;
Якщо ніхто за душу не давив;
Більш не брешіть собі, що ви кохали;
Не говоріть про жаль і почуття;
На всіх давно, ви вже начхали;
Ваша любов , лише сміття;
Забудьте про людей, що вас чекали;
Не лізте їм у душу, що жива;
Колись на вітер, ви усе пускали;
Серця любові просто розбива;
Задумайтесь про те, що ви чинили;
Не вивести тих плям від помилок;
Хто поряд був, ви просто розчинили;
А їм потрібен був на зустріч крок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628949
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 03.02.2016
Не набридай тому, кому ти не потрібен;
Завжди і всьому є чіткий кінець;
Для когось, ти велик, для когось, просто дрібен;
Але не всі такі, багато ще сердець;
Не ображай людей, які добра бажали;
В житті всі різні, ти не ідеал;
Забудь про тих, що тебе зневажали;
Та пам'ятай, хто тебе цінував;
Ти не живи минулим, то брудна калюжа;
Усе проходить, ти своє знайдеш;
Тримай за руку ту, що не байдужа;
Все інше з часом віднайдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640924
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я вперше у житті не хочу мріяти,
Не хочу бачити, як піде перший сніг.
Увіковічений моїми мріями
Він буде танути, а я не так хотів.
Ловлю сніжинки всупереч реальності
І огортаю їх своїм теплом руки.
Нехай розтануть, може за невдячності,
Та краще мить тепла, ніж холод навіки.
Ну а твоє тепло - лише ілюзія,
Примара вирвана з обірваного сну,
І у житті твоїм я був прелюдія,
А хто для мене ти - я досі не збагнув.
І все ж не намагаюсь стерти з пам’яті
Ті почуття, що загорілись на життя.
Заручник я, по власній волі замкнутий,
Забуду все, але не те, чого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 21.10.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Я на битій стежині, як при заході сонце,
Першу зіроньку стріну, чарівну, як і ти,
Стану, люба, для тебе на життя охоронцем,
Щоб тебе через зорі у любов провести…
Нехай небо співає, нехай падають зорі,
Ти по битій стежині, як лебідка прилинь.
Серед квітів весняних, щоб, як хвиля у морі,
Задурманила серце, як духмяний полин.
Осідлай красень Місяць, озовись поцілунком,
Хай навік нас єднає кохання вінок,
Ми нап’ємося, люба, вечерового трунку
І підуть зорі в небі у весільний танок.
Я на битій стежині, як при заході сонце,
Першу зіроньку стріну, чарівну, як і ти,
Стану, люба, для тебе на життя охоронцем,
Щоб тебе через зорі у любов провести…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489973
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 15.08.2015
А що ж бувалі почуття,
Що серце щільно обгортають,
Гармонь відкрила небеса,
А я по небу все блукаю.
Із сумом так минають дні,
Де посмішку я надягаю,
А що твориться так в душі,
Нажаль ніхто це не вбачає.
Усі живуть своїм життям,
Лиш я між ними так блукаю,
Нема кохання там де я,
Воно від мене так тікає.
А може просто доля так…
Життя завчасно розписало,
На березі присяду я,
Зависну в небі вдаль від раю.
І нагадаюся життям,
Котре минає досить швидко,
І давши волю почуттям,
Я спущу по щоці сльозинку.
І байдуже що скажуть всі…
Чоловіки таки не плачуть,
А спитаю… Кохав ти?
Якщо для когось це щось значить.
І все закриється в мені,
В полоні тіла і душі,
Де серце ритмом набиває,
Безжальні спогади мені.
А я завзято й небувало,
Кохаю те що вже було,
На березі присівши знаю,
Самотньо в небі теж мені.
А.А. Отченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581209
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 22.06.2015
Твої уста насправді мед -
КвіткОвий може гречаний,
Як зимою теплий плед,
Як засіб, що лікує рани...
Всі ласощі в однім цілунку,
Все небо в променях - очах,
Немає кращого дарунку,
Чим стигле літо на губах...
Ковтаю краплями нектар,
Не можу вже себе спинити,
Яке це щастя - вищий дар
Уміти трепетно любити...
І кожну мить свого буття
Тобою жити одним цілим,
Неначе вперше до забуття
Впиватися трунком доспілим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546173
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 16.02.2015
[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно думав, що в коханні
Щасливі станемо, але….
Цілую губи, як востаннє,
Цілую… як і ти мене.
Останнім кинутим трамваєм
Щоночі в пошуках тебе,
Наївно зустрічі шукаю,
(Але ж ніхто мене не жде).
Кохання наше відцвітає,
Бо ти повільно з серця йдеш,
Та навіть квіти в нашім гаї
Повільно сохнуть... і я теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 07.02.2015
Ж і н о ч а д о л я
Жіноча доля - як терпка роса,
Що на чебрець опівночі спадає.
Цілує душу відчаю сльоза,
А каяття помилки виправляє.
Жіноча доля – як лукавства тінь.
Уста сміються, а в очах – зажура.
Закреслить тугу забуття глибінь,
Сама себе, всміхаючись, одурить.
У щасті пригортає цілий світ,
Про зло благає пам’ять замовчати.
Жіноча доля – милосердя цвіт,
Воістину уміє все прощати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534269
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Одягнулася осінь в барвисті, замріяні шати,
І горіхово-яблучним зіллям залила сади.
Як шкодА,що з тобою удвох нам у них не блукати,
Не п"яніти від зілля й не їсти пахучі плоди.
Листопадом до ніг осипається наше кохання,
Поцілунки гарячі за мить догорять назавжди.
А за осінню прийде зима, буде весен буяння,
Буду "я" й будеш "ти", ну а "ми" відійде у віки.
Може часом вночі, я покличу тебе у просонні,
Тільки ти й не збагнеш, що твій сон потривожила я.
Та холодним дощем , по краплині ,на шибі віконній,
я писатиму фрази кохання для тебе щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458055
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 31.10.2014
А я, мамо, іншим
Ніколи не стану,
Допоки у небі
Летять журавлі,
Допоки з Іраку
Чи Афганістану
Не вернуться діти,
Вкраїно, твої!
Вже досить страждати
Й світами блукати
У пошуках істини
А чи брехні?
Пора, мабуть, рідна
Вкраїнонько-мати,
Вертатись до рідного
Дому мені?..
А вдома, а вдома
Журитись не треба.
Додому ведуть
Візерунки доріг.
Наш дім осявається
Променем неба,
Коли ти ступаєш
На рідний поріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533355
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Хай не вартує ні чорта,
І викликає сміх порою,
Моя незряча доброта,
І спрага жертвувать собою.
Коли у спину цілять злість,
Мені лиш боляче і смутно.
Я на землі всього лиш гість,
Зовсім незваний, а попутний.
І мати в рідний дім ввела,
На стіл, як водиться, накрила.
Промінням сонячного дня,
Ї теплотою освятила.
Я знаю: збутися добру,
Це щастя - жити і радіти.
А в те, що все - таки помру,
Не вірю, як не вірять діти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532679
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 31.10.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 07.06.2014
Я літав... Ми літали тоді
Молоді, і щасливі від того,
Що в роках синьозорих надій
Буде все, що попросим у Бога.
Я живим повернувся з війни.
Звідтіля, з чужедальнього краю.
Серця пам"ять приходила в сни...
Та назад вороття не буває...
І я жив... Боже, як ми жили!..
Мотоцикл, полювання, кохання...
Ми навчання пізнАння пили,
І кохались від ночі до рання...
Відійшло. Вдалечінь. Аж туди,
Звідкіля вже листи не надходять.
Друг, кохана...Кого я любив,
З ким дружив, кому був у пригоді...
Відійшли. Хто і жИвим пішов...
Зрадив хто, а хто став нецікавим...
П"ю, як досвід життя, знов і знов
Філіжанку прогорклої кави...
Ночі темні, буремнії дні-
Все здійснилось так саме, як треба.
Та нерідко ще й досі вві сні
Я лечу мотоциклом у небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491679
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Ви колись ламали людям крила
Боляче, по-звірському, жорстоко?
Чи, можливо, ви і не хотіли,
І зламали зовсім ненароком?
Ви колись казали «Я кохаю»
І не мали цього на увазі?
Дарували ви комусь шматочок раю,
Потім забираючи одразу?
Ви приходили колись із миром
І ножа тримали за спиною?
Ви комусь втиралися в довіру,
Хоч насправді були не собою?
Ви колись безсовісно брехали
Друзям, близьким, родичам, знайомим?
Людям в душу ви колись плювали,
В очі посміхаючись при цьому?
Чи ви заздрили колись чужому щастю?
Руйнували чиїсь світлі мрії,
Намагаючись його якось украсти,
Позбавляючи людей надії?
Я не маю права вас судити,
Я не совість, не суддя, не Вищі Сили.
Я, звичайно, не збираюся вас вчити.
Тільки прошу: не ламайте людям крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493829
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Ти стоїш у метро за півметра.
Погляд твій- мов ікона жива...
Від здогадки стискається серце-
Може я тебе вже... купував?
Вже яке ми життя проживаєм?
Пам"ять серця, хоч час уже сплив...
Де ж я бачив тебе?.. На базарі,
Де колись я тебе там купив...
Дивний ринок прадавнього сходу...
Ти соромишся серед дівчат...
Покривало відтінює вроду...
То за скільки ж тебе вторгувать?
Ти стояла, оголеність тіла
Продавець зі знанням вихваляв...
І відчув я, як ти захотіла
Щоб тебе саме я вторгував.
Торгувались... Питав безсоромно,
Що з тобою можливо робить.
Не тебе. Продавця. Як невтомно
Ти хазяїна зможеш любить.
Твого лона торкався руками.
Шал по тілу... І пружність грудей
Відчував... Це не зовсім те саме,
Як тримав би я вільну тебе...
Хоч здригалась від сорому й хіті,
Та відмовити ти не могла
В відчутті доленосної миті.
Врешті-решт ти рабиня була.
Ціну збив. Розплатився. Так треба.
Це базар, тут багато рабинь.
І була ти на сьомому небі,
Як тебе я за руку повів
До своєї оселі, де мала
Ти мені підкоритись уся.
Ти чекала... Здригалась, бо знала-
Насолоді не буде кінця...
Відчиняються двері вагону...
Я з тобою свій погляд схрестив...
Я виходжу, відчувши навздОгін,
Як ти хочеш... аби я... купив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Когда ко мне нагая, в лунном свете
Прижметесь Вы, от холода дрожа,
Меня объемлет эротичный трепет...
Острее он, чем лезвие ножа.
Ножа, который, погружаясь в ножны
Моей избранницы, соединяясь с ней,
Явит единство бешеных желаний,
Явит соединение страстей...
Прелестная! Когда Вы, вся нагая,
Пронизанная солнечным лучом,
Встаете с ложа, вновь я Вас желаю.
О Вас мечтаю. Больше ни о чем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469041
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 20.04.2014
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Про що плачуть чоловіки…" АВТОР: Шипшинка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304844
*****************************************************
З дитинства батько мене вчив,
Що чоловік сльози не має!
Не плачуть справжні вояки,
Хай як життя їх допікає!
І я з дитинства сльози стер,
Не біль тілесний, не страждання,
І навіть батькове прощання
Сльози не вичавить тепер.
Життя кидало в різні боки,
Важкими були ті часи,
І мрій моїх розбиті роки,
Як насміхались вороги.
Як загасав я у зневірі,
Як дряпався щосили вверх,
Як від кохання груди нили,
Вона ж грошей бажала вщерть.
Душі страждання я осилив,
Зневіру подолати зміг.
Коханню більше я не вірив,
Бо гріх кохання переміг.
Але сльози не знав відтоді,
Як батько дав мені завіт.
Хай бачив сльози я довкола,
Та сліз моїх не бачив світ.
І от спустошений душею,
Зайшов напомацки у храм,
І доторкнувшись до Писання,
Пред Богом сповідатись став.
І піднімаючись з коліна,
Відчув я сльози на щоці.
Пробач, мій батько, що не втримав,
Я сльози грішні у собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478185
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 13.02.2014