Хочу жить в секвойе,
в девятикомнатном дупле,
спускаться на лифте
в густые мхи,
варить суп из мухоморов
на кухне,
смотреть в край географии
и утверждать:
горизонт настолько далек,
что если смотреть долго,
то можно увидеть верхушку
родной секвойи.
Боюсь только,
что когда я туда перееду,
вы обязательно
назовёте меня
дятлом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316919
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 02.11.2014
В полумраке мыслей и чувств,
В неуверенности желаний
Открываем в пространство шлюз,
И тогда звездопад настанет.
И тогда покрывало прочь
Унесет свежий ветер с моря,
То, что тщетно соткала ночь
Из разлук, острых слов и горя.
И тогда восхищенных глаз
Блеск осветит подлунный берег.
И тогда яркость тихих фраз
Заставляет в рассветы верить.
Это – сказка. А быль – в ином
Измереньи, где мы – беспечны.
Не желаем и знать о том,
Что ничто не бывает вечным.
Полутон, полусвет, полу…
Солнца луч – редкий гость в гостиной.
В темноте, пустоте тону
Длинной ночи, безмерно длинной…
(на фото - вид из моего окна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448265
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 02.11.2014
Буває, те, що ми бездумно з"їли,
У шлунку може просто розчинитись.
То нащо ж цю красу і диво
Жувати? Можна подивитись
На ту красу, що нам дає природа,
Де раптом цукор може стати бурштинОм.
Ось, друзі, й вам така нагода -
Мальоване не пензлем й не пером...
Представляю свою нову картину (мої фотографії), що виконана з чорного й білого дикого рису, а також карамелізованого цукру, що виконує роль бурштину. Складові картини вже не з"їсти, бо вже вони живуть на стіні у вигляді картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412980
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 02.11.2014
Про тебе писано віршів… Паперів стоси
Вже зведено. І згадані душевні шрами.
Ти – в снах, в фантазіях, в гаях, де верби коси
Приховують прим”яті трави нашими тілами.
Про тебе – слів потік. Для тебе я шикую рими.
В промінні місячнім твій погляд загубився.
А почуття, сумні чи радісні – нестримні.
І спогади так ранять серце знов, як гострі списи.
У іншім Всесвіті сія усмішка мила.
Фантом з любові і тепла.
Ти – це не той, кого я загубила.
Ти – той, кого я не знайшла.
Як ілюстрація - моя нова картина (матеріал - галька Чорного моря і скло)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438998
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 02.11.2014
Так сумно без тебе, так тяжко
Долати життєві турботи,
Із кроком наступним боязко́
Іти по життю,
Півсиро́ти...
У надлишку маєм скорботи,
Ти в пам`яті завжди із нами.
Твоя доброта і щедроти,
Любов,
Несказанні словами!
Ми гордістю станемо, Татку!
Щоб ти споглядав світлом з неба.
Онуки ростуть ─ всі дівчатка,
Вони трішки схожі на тебе...
В життя все візьмемо, привите
Нам у вихованні тобою,
Та гідно, невпинно творити,
Хоч серце завжди із журбою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531269
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 02.11.2014
Она читала его, как книгу,
почти запоем, дыша загадкой:
кто он такой и зачем к интриге
свои ремарки даёт украдкой...
Она читала и восхищалась,
во сне дописывала страницы
и, со-причастная, растворялась
по предложению, по крупице...
Ему же... льстило её внимание...
Ведь только им... так никто не жил...
И грели душу её признания...
А ей казалось... что он любил...
Она бы даже... могла вписАться...
Главою в книгу, но к сожаленью...
Финал дочитан - пора признаться...
Что для него - она стала тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 02.11.2014
Крізь залиті сльозами холодними неба шибки
Проглядає засмучений місяць.
Громовиця, розбивши старезну вербу на тріски,
Розігнати й зірки не бариться.
Хлеще злива. Вітрище, мов зграя вовків, завива,
Нажахавши малинівку в хащі.
І чорніє примарою в полі старезна верба,
РозверзнУвши обпалену пащу.
Раптом… хмара посунулась нишком так трішечки вбік,
Потім – далі, хвилина – і з неба
Ясний промінь сторожко, та сміло в траву швидко - скік!
І грозі вже нічого не треба.
Бо вже йде. Незворотньо. Бурчить, як свекруха, під ніс.
Пахне травами, медом і цвітом.
І свободою. Тою, що вітер на крилах приніс
Цим таким загорьованим літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520326
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 01.09.2014
Мертвого Минотавра
доели крысы.
Семь юношей и семь девушек
создали страну туризма и шуб.
Эгейское море названо
именем утопленника.
Черные паруса Тесея
раскроили на пиратские флаги.
Ариадна беременна.
Боги и цари делят страницы
Великой книги.
А пуповина повествования
перевязана
красной нитью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492647
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Втомилася рука,
Сумно водячи втомленою ручкою
По посірілому від утоми паперу,
Виводячи знаки, що перетворяться на вірші,
Які мають стати ластівками
І полетіти у простір
Кольору помаранчі, над морем,
Чіпляючи крилами баранчиків хвиль.
Давно, коли попереду за дорогою не видно було прірви,
Твоє серце не давало мені змерзнути,
Але так холодно стало на Землі - скрізь і у всьому.
Запалила вогнище – розтопити лід,
Та вогонь підпалив посірілі сторінки,
І мої вірші зі спаленими крилами
Вже не змогли злетіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479925
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 01.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2013
І знову дощ пішов,
Не дочекавшись сльози,
Розбавлюючи їх солоний жаль...
Нестримно рветься шов
Туди ціліють грози,
І блискавки влучають, як кинжал...
Уламки від колець
Я збережу, як спомин,
Холодний тремор пам"яті бринить
В ногах ніби свинець,
Що із землі розколин,
А в голові...лише дзвінок дзвенить...
-Скажи, що це був сон!
Цей жах - із літ оскомин...
(В обіймах ніжно огорни мене...)
Та це лише полон
Для тебе...Мій напомин
Моїх бажань, твоє -зневічене́...
Не треба цих жертов,
В коханні - ні до чого...
Це має бути з самої душі...
Я хочу, щоб зборов,
Обман себе- самого!
Жив сповненим життям, а не в вірші́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462071
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 04.12.2013
Машину часу досі ще не віднайшли.
Вона існує, навіть це – беззаперечно.
Змінити щось в минулому не в змозі ми,
Давайте жити, люди, справедливо й гречно.
Любімо вже сьогодні люблячих батьків,
Що своє серце віддали нам без вагання.
Людей багато біля нас. Та ми таких,
Єдиних не знайдемо більше, не пізнаєм.
Батьки – це люди, що стоять між нами й між
Блідою смертю, захищаючи нас вперто.
Коли підуть, нагострений нежданий ніж
Блищатиме геть поряд у тенетах смерті.
Тоді ми – сироти. І вся вина в душі
Розквітне без води, задушить, мов ліана.
Вклонися мамі й батьку низько до землі,
Поки не пізно ще. Поки нема ще рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452201
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 01.12.2013
…піду я до садочку, наїмся черв”ячків
Вірка Сердючка
Не хочеться нічого. Не можу я нічого.
Не пишеться, не їсться. І не малюєть-ся.
Мені скрізь – огорожа, навкруг – пересторога,
Щось ніби й не чекала такого ось кінця.
Жучки маленькі в небі літають літачками,
Зелені, мов смарагди, і вуса – врізнобіч.
У них немає мізків. У них лише місцями
Під панцирем – інстинкти. Для них – що день, що ніч.
Мо”, краще вже жучками густи у синім небі?
І стрибнути не страшно із даху в лободу.
Тоді, хоч і без мозку, та й без бажань, далебі,
Без «хочу і не хочу» все буде до ладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438763
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 01.12.2013
«Привет, поклон тебе и намасте»,-
Сложу ладони на груди в анджали мУдру*.
«А как дела? Кехале?**»
«О, ТикЕ!***,
Пусть светлым и чудесно-нежным будет утро».
«И вам, сеньора, чао и бонжур.
Какая вы прекрасная, моя сеньора.
Пусть ветер вам поет, как трубадур,
В сопровожденьи сосен флейт и птичек хора».
А можно просто: «Здраво!», без затей.
Чтоб только сердце георгиной расцветало.
Скажи, проснувшись: «Здравствуй!» поскорей.
И улыбнись. Для счастья этого – немало.
* - жест молитвы,
** - как дела,
*** - хорошо.
Здравствуй:
Namaste – на индийском языке,
Ciao – на итальянском,
Bonjour – на французском,
Здраво – на македонском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460500
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 01.12.2013
……………………….......…………..Петру Желеву…..
В покрытый инеем канал аллеи
Стекает приторно-пунцовый свет.
Камин зари растоплен и в нём тлеют
Засвеченные снимки прошлых лет.
Где разомкнули звёзды с ночью клеммы
Остыла раскалённая луна.
И будто с пламенем играет демон
За выбеленной прорубью окна.
Весна уткнулась носом в паутину
Последних вьюг,
Как в бабушкину шаль,
Она опять останется невинной,
Почувствовав внутри себя февраль.
Опара облачная разопрела.
Немой фонарь обиженно погас.
Мы просыпаемся в одной постели,
Но вместе спим с тобой как в первый раз.
И каждый день мы душим с новой силой
Ту жизнь,
Что нас ведёт на поводу -
Я вру,
Что на работе не курила,
А ты клянёшься подарить звезду.
И чтоб разбавить бренную разруху
Ты достаёшь гитару из чехла,
Она в руках твоих,
Как будто шлюха,
Которая всю жизнь тебя ждала.
Пусть счастье в положеньи самозванца
И не наступит перемирье чувств,
Но всё-равно я буду просыпаться,
Чтоб каждый день касаться твоих уст.
Студёный сумрак улицы расчистил.
Ночной фонарь проснулся у дверей.
Кто говорит,
Что страсть сгорает быстро,
Не знает то,
Что я сгорю быстрей.
1 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244235
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2012
А девушки о принце так мечтают!
Чтоб на коне. Да можно без коня.
Потом же почему-то забывают,
Что это – принц! И от души бранят
За то, что возлежит он на диване,
Не пашет, как рабочий, крестьянин.
Так жены вместо каждодневной брани
Должны носить с ним, принцем, паланкин*!
*ПАЛАНКИ́Н. На Востоке: средство передвижения
в виде укреплённого на длинных шестах крытого кресла или ложа,
переносимого носильщиками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375178
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Жовті хризантеми в вазі з кришталю
Сяють, ніби сонця милі у раю.
Бо у цьому краї не бува розлук,
Не буває зради і холодних рук.
Бо тут – ясні очі, лагідні такі,
Як смарагди, сяють, осявають дні.
І встаєш у щасті, і лягаєш – теж,
Знаючи, що завтра – доброта без меж.
Знаєш, на прохання тут не скажуть: «Ні».
Поцілують ніжно рученьки мені.
Прошепочуть: «Мама, я тебе люблю».
І за нього Бога ревно я молю:
«Дай йому здоров”я, дай йому добра,
Хай його щаслива доля обира,
І його кохання ніжне розцвіте».
Буду я молитись всім святим за те.
Жовті хризантеми син мені приніс.
Сонечок маленьких в вазі – цілий ліс.
Знаю, що від серця, милий ангел мій,
Що прийшов до мене із країни мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372759
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
...І ми з тобою тихо розійшлися
До листопаду, ще до листопаду.
Сплакну́ла хмара, винайнята виссю,
Згорнула сонце зІм’яте без ла́ду.
Уста покірно випили настою
Зо слів полинних і краплин печалі.
Вже не співатиме душа тобою -
На струнах щастя ноти відзвучали.
Малює жовтим кольором пейзажі
Грайлива осінь на мольберті лісу...
Ось-ось остання багряниця ляже
І вітер ша́рпне золоту завісу,
А там, за нею - спомину намисто,
В траві пошерхлій стишена балада.
Там розійшлися ми до падолисту,
До листопаду, ще до листопаду...
(11.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370618
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
по одному в нас склалася доля
то одному в нас морі лиця
ти мені ще зовсім не відома
лиш як я консервуєш листя
по болоті руками змахнувши
і набравши каштанів в жменю
ти несеш їх одній людині
тій що досі кохаєш шалено
і не варто з листками до низу
під поколені сонцем ноги
в нас з тобою одне обличчя
але різні навскіс дороги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370613
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
У грішний світ, безумний і невтішний,
рвалась на волю неземна любов.
Прагла жити, вирости, цвісти, мов вишня,
дарувати щастя, полонити душу знов.
Та падала любов, кричала на колінах,
просила милості, мов спрагле те дитя...
Та бачила лиш біль, серця в руїнах.
У чім її провина? За що таке життя?
Вона рвалась на волю, щоб ясно горіти,
щоб запалювати іскри у їхніх очах,
дітей ростити, разом щоб старіти,
тримати теплий шарф на її плечах...
На світ рвалась любов й зовсім не знала,
що слова кохання всі спалені вогнем,
що всі серця, які колись палко кохали
дотла згоріли, одним самотнім днем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368350
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Мигиче небо – мрячить дощ зрання,
Елегія – сумна, тужлива пісня,
Лавина слів, як спроба пізнання,
Абстракція - це нереальна дійсність,
Нірвана – абсолютна пустота…
Харизма - унікальний божий дар,
Оазис – це рослинний рай в пустелі,
Любов – в душі і серці ніби жар,
І крутиться життя на каруселі,
Ятриться болем зранена душа…
(По вертикалі – МЕЛАНХОЛІЯ…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369671
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2012