Adele: Вибране

В.А.М.

Я не хочу Вас… +п +п +м +:-)

Когда  эти  строчки  пришли  мне  в  голову,  ничей  образ  не  маячил  перед  глазами.  Они  писались  никому  или  кому-то,  в  будущем.  
И  вот,  однажды,  мне  встретилась  девушка,  к  которой  удивительно  подошли  эти  слова.  Только  я  её  увидел  и  сразу  понял  -  это  было  написано  ей.  И  ничего,  что  на  момент  написания  стиха,  ей  было  ещё  только  годика  три-четыре.  :)  Кажется  мне,  что  именно  её  такую,  сегодняшнюю  взрослую  уже,  увидел  я  тогда  в  своём  воображении.
Зовут  ненаглядную  -  Мари.  Встретить  Маричку  можно  в  городе,  где  каким-то  немыслимым  образом  собралась  вся  женская  краса  славянского  мира  -  встретить  её  можно  во  Львове.  


[i]Я  не  хочу  Вас  потерять
И  пусть  я  Вас  еще  не  знаю
Но  если  только  повстречаю
То  не  смогу  Вас  не  узнать
Я  не  хочу  Вас  потерять
Безумно  полюбив  однажды
И  что  для  Вас  это  не  важно
Из  равнодушных  глаз  понять
Я  не  хочу  Вас  потерять
Лишь  потому  что  встречу  поздно
Мне  будет  просто  невозможно
Жить  
                 если    Вас  вдруг  потерять[/i]




Anna  †  Demonia  перевела  на  польский  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796

Anven  перевёл  на  украинский  язык  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512

Виктор  Ох  смастерил  музыку  на  этот  стих  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848

пародия  на  стихотворение  автора  boroda171  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895

фотография  опубликована  с  разрешения
её    http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 22.01.2013


Наталя Данилюк

Просилася до хати заметіль…

Просилася  до  хати  заметіль,
А  я  її  до  себе  не  впускала...
Мело  снігами  щедро  звідусіль,
Зима  стелила  білі  покривала.

Просилася      у    душу      самота,
Плющем  отруйним  потайки  душила,
А      я      густі      засіяла      жита
І  над  проваллям  випростала  крила.

Перехитривши    пастку    гіркоти,
Сховала  смутку  крапельки  солоні,
Допоки    в    серце    не  постукав  ти,
Насипавши    весни    мені  в    долоні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013


evolau

Невидимі слова

любить  вона  невидимі  слова,невидимі  думки,
не  почуті  ніяк,  не  почуті  ніким,
виложені,залишені  їм,як  слід  
пустий,забутий  не  відчутий..
в  тих  словах  стільки  сил..  
скільки  вкладено  душі,
вона  одна  сидить  у  тишині..
думки  її  лиш  прикуті  до  весни
до  тої  що  могла  та  не  змогла,
віддати  їй  життя  віддати  їй  себе,
вона  одна  і  більш  нікого  там  нема
з  усім,  сльоза  та  чи  винна  в  цім  вона?
замучена,сумна  сльозами...
чомусь  котяться  сповзають  по  щочках,
а  щочки  намокшії  росою  марною,
покрились  сілью  й  болем,
і  для  чого?  і  для  чого,не  карайся  так!
побачиш  ще  прийде  весна  до  тебе,  
та  що  змогла  тебе  кинути  у  небо.
пише  вона  лиш  ті  слова  спліта  у  речення,
пише  вона  ті  слова  невидимі  слова
де  весна,де  вона  з  головою  у  ній!
у  тій  що  прийшла  та  не  забрала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368476
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.01.2013


She said: gray...

Різдвяний спогад

А  витинанок  білих  на  вікні
зима  вже  не  майструє.  Пластик  в  рамі
трикамерний.  Та  мріється  мені
про  візерунки  холоду.  Ті  самі...

В  них,  подихом  пробивши  часу  мур,
у  дзеркало  дитинства  очі  мружив.
Довершеності  ліній  і  фактур
в  морозу  зичив  –  вдало  чи  не  дуже...

Вподобав  струни  срібного  литва,
розлогість  замороженого  саду.
У  місячному    світлі  ожива  
іскристі  ці  шедеври  і  принади.

Різдвяний  спогад  свічкою  тече
по  пальцях.  Мамин  голос  гріє  душу.
Ти  схаменися,  хлопче!..  Не  втечеш  
від  того,  що  і  так    прожити  мусиш.

Ось  чарівна  закінчилася  ніч.
Розтанули  дитинства  витинанки...
Я  так  і  не  збагну,  у  чому  річ?  
Чому  на  скронях  срібло  в  мене??

Мамко!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386461
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


Dyed Fox

Гра

Якась  недоля  нас  звела,  чи  доля?
Дала  нам  щастя,  чи  всього  лиш  жарт?
З  тобою  воля,  і  без  тебе  воля.
Й  ніхто  із  нас,  мабуть,  життя  не  варт.

Коли  любив  ти,  я  не  покохала.
Як  я  злюбила,  ти  вже  не  кохав,
Та  я  у  серці  все  ще  колихала
Те  почуття,  що  ти  мені  віддав.

Тобою  тяжко  я  перехворіла,
А  зараз  все  забулось,  біль  пройшов,
Лиш  згадую  як  за  тобою  мліла.
Та  кілька  днів  тому  ти  знов  прийшов.

Я  поки  що  лише  спостерігаю,
Мені  цікаво,  що  це  сталось  знов.
Якщо  це  є  лиш  гра,  тоді  я  граю.
А  що  як  ні?  Невже  таки  любов?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343999
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 20.12.2012


Квіталь Ем`ятих

Взуття із пилом

Того  часу  не  повернеш
До  тих  митей  не  прийти,
Коли  літати  по  паркетах
По  залах  клубів  спішив  ти.

Тепер  немов  у  клітці  пташка
Захрипши,  скінчує  свій  вік,
Стоїть  взуття  припавши  пилом
У  шафі  з  фраком,  з  року  в  рік.

Робота  буднів  робить  справу
Сліпить  штовхає  в  трясину.
Й  прямуючи  на  смертне  одро,
Без  пам'яті,  без  відчуття  вини,

Незрячий  та  глухий
Ти  на  найменшу  мить
Можливо  все  ж  згадаєш  
Чи  врешті  заболить
Те  як  "не  було  часу"
Чи  ті  "невдалі  дні",
Коли  втрачав  багатство
І  душу  як  спалив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303791
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 17.12.2012


АЙВЕНГО

Не забувай мене, бо я не вірю в забуття.

Ти  тримав  її  годину  в  востаннє  за  руку,
коли  сідав  за  цей  довбаний  болід.
Ти  хотів  від  неї  сина,  потім  онуку,
та  у  пам’яті  залишив  лиш  слід.

Нахлинуло  тебе  тоді  адреналіном,
ти  гнав  болід,  зриваючи  вітри.
Ти  мріяв  про  прогулянку  із  сином,
та  вже  не  зможеш  його  в  школу  провести.

Десь  на  крутому  повороті  
ти  обігнав  суперників  усіх.
Та  кров  з’явилась  в  тебе  в  роті,
ти  оступився,  вилетів  у  сніг.

Ти  навіть  не  помітив,  як  заснув
навічно,  перейшовши  грань  свободи.
Та  ти  не  зміг  від  неї  відректись.  
Вона  була  все  ж  неземної  вроди.

Ну  ось  і  все,  вже  час  тобі  втікати
у  світ  безплотних.  Кличуть  голоса.
Ти  плакав,  ти  не  міг  нічого  знати.
Тай  не  потрібні  зверху  ці  слова.

Прощай  моя  єдина,  неповторна  жінко.
Прощай  тобі  кажу  мій  сенс  життя.
Тебе  я  незабуду  хоч  і  гірко,
не  забувай  мене,  бо  я  не  вірю  в  забуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384522
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 15.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2012


klovays

Бо розумні

Здається  ми  досягли  успіху.
Ми  вміємо  створювати  себе.
Водночас  забуваючи  прекрасне.
Вбиваючи  минуле.

Справжнє  майбутнє,  втекло  від  нас.
А  ми,  все  далі  збільшуємо  оберти.
А  ми,  навіть  не  задумаємося,  
Що  ми  мали,  а  буде  пізно!

Так  завжди  з  нами,  бо  розумні.
Схаменемося  лиш  в  кінці.
Чому  ми  так  закохуємося  в  себе?
Чому  втрачаємо  здоровий  глузд?

Відповідь  проста,  бо  розумні.
Багато  чого  взяли  в  свої  руки,
А  щось,  колись,  там,  відпустили.
Хто  керує  нам?  Ми  самі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376310
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 28.11.2012


klovays

Божевілля

Вогонь  в  серці,  ніщо  з  тобою.
Краще  бути  з  тобою  і  нічого  не  відчувати.
Тому  що  вогонь  вбиває.
Я  стаю  не  собою.

Важко  зупинити  не  керованого.
Не  зрозумілого  іншим  людям.
І  продовжуючи  далі!
Без  думок  -  божевілля.

Мати  ніщо,  але  не  розуміючи  цього.
Не  мати  імені  й  відчувати  тебе.
Прекрасну,  без  почуттів,
Яка  давно  посміхається.

З  того,  що  я  літаю  й  продовжуючи.
Знати,  жити,  відчувати  мрію,
Забуваючи  про  себе.
Присвячуючи  життя  нікому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377739
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 28.11.2012


klovays

Каміння

Найдорожчий  камінь  в  грудях.
В  кожного  із  нас  різної  породи,
Тому  що  і  каміння  може  бути
М'яким,  крихким,  але  великим.
Твердим,  незламним  і  малим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378013
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 28.11.2012


klovays

Кожен день пливе

Кожен  день  пливе  
як  хмара  у  безмежнім  океані.
З  ними  спливає  і  мій  час
Комусь  сказати,  що  кохаю.

Залишити,  слід  в  чийомусь  серці
Ні,  навпаки  дізнатись.
Як,  навіщо  й  без  часу,
Щоб  моє  серце  розривалось.

Не  можу  бути  я  бездушним
Хоча  і  думав  так.
Не  розуміючи  подібних
Продовжую  втечу.  

Забуваючи  себе
Перетворююся  у  воду.
Шукаю  порятунку  
В  неіснуючій  пітьмі,  бажань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379025
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 28.11.2012


klovays

Але потім

Не  шукай  в  мені  кохання.
Не  розумію  цього  я.
А  якщо  знайдеш,  
То  я  себе  такого.

Заспіваю  все  що  хочеш,
Щоб  лиш  ти  була  моя.
Зів'янеш  як  біла  троянда.
Мені  вже  все  одно,  ти  була  моя.

Буду  ким  захочеш,
Щоб  лиш  ти  була  моя.
А  потім  розвієшся  як  дим.
В  моїй  пустій  голові.

Я  буду  страждати,  але  потім.  
Зрозумівши  те  кохання,
Гірко  заллється  серце.
А  ти,  мене  вже  й  не  пам'ятатимеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377744
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 28.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012


ЕТ

Боже, може Ти повернеш все назад?

Боже,  Ти  ж  дозволив  нам  зустрітись,
Ти  зробив  це  схрещення  доріг...
То  не  дай  нам  розлучитись!
Що  зробити  щоб  ТИ  наші  почуття  зберіг?
Ти  знав,  що  я  впаду  в  його  обійми,  
Ти  знав,  що  збожеволію  тепер...
Тоді  чому  стою  я  біля  прірви?
Скажи  чого  Ти  у  мені  помер?
Чому  розради  я  не  маю  у  молитві?
Чому  згасає  іскра  у  очах?
Господи,  я  ж  твій  мистецтвовитвір!
Не  дай  померти  у  безсонних  цих  ночах...
Ти  ж  знаєш  краще,  як  ніхто  не  знає,
Як  я  сумую  й  божеволію  за  ним...
Тоді  скажи  чи  він  мене  кохає...
А  він  ковтає  сигаретний  дим
І  так  далеко,  а  його  я  потребую,
Я  відчуваю  як  в  його  легенях  осідає  яд,
Я  голосно  кричу  та  він  не  чує...
Боже,  може  ти  почуєш  і  повернеш  все  назад?
Тоді  коли  він  поряд  мене,
І  ми  з  ним  дивимось  на  хмари,
Коли  нічого  нам  не  треба,
Не  треба  друзі,  клуби,  бари...
Коли  лиш  ми,  коли  нас  двоє.
ТИ  ж  знаєш,  все  було  прекрасно!
А  зараз,  зараз  що  в  нас  є???
Походу  все  було  "напрасно"...
ТИ  знаєш,  Боже,  сильний  біль,
Який  людині  не  відчути,
Але  Ти  ж  відчуваєш  мій
І  дозволяєш  йому  бути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361294
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 27.11.2012


Альбіна Кузів

Люби мене

Люби  мене,  люби  мене  сильніше,
Так,  як  нікого  більше  не  любив.
І  хай  тобі  говорять:  «Як?  Навіщо?
Поглянь:  у  ній  себе  ти  загубив».

Нехай  собі  говорять,  що  не  зможеш
Моїх  очей  сягнути  глибини.
Ти  не  зважай,  адже  вони  не  можуть
Відчути  те,  що  відчуваєш  ти.

А  ти  не  слухай,  бо  твоя  дорога  –  
Це  неповторний  шлях  твоїх  бажань.
Люби  мене  без  страху  і  тривоги,
Без  непотрібних  скарг  і  нарікань.

Люби  мене  без  пам’яті,  безмежно,
Так,  щоб  світи  навхрест  переплелись.
Тільки  прошу,  будь  ласка,  обережно,
Ти  в  мої  очі  довго  не  дивись.

Я  не  така,  яких  ти  знав  раніше.
Але  живемо  лише  раз  –  живи,
Бо  я  тебе  захоплюю  все  більше,
Тому  не  думай.  Відчувай.  Люби.

24.11.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380146
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012


Салтан Николай

А я і мріяти не смів

Тримаю  почуття  в  кутку,
Тримаю...  що  ж…  бо  їх  уже  замало,
І  як  у  спраглому  ковтку,
Твоє  тепло  мене  так  оживляло.

А  я  лиш  ніжно  обійму,  
Не  скАжу  слів  -  вони  тут  зовсім  зайві,
Ну,  як  зустрів  тебе  таку?
Що  навіть  в  дощ,  все  в  сонячному  сяйві.

А  я  і  мріяти  не  смів,  
І  навіть  в  теплих  снах  його  не  бачив,
Того  кохання,  що  без  слів,
Сліпого  без  вагань  відродить  зрячим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356592
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 23.11.2012


ks

Отдастся бы на волю проведенья

Отдастся  бы  на  волю  проведенья,
И  с  глаз  убрать  непонятый  урок,
И  в  пропасти,  меж  тысячей  сомнений,
Наощупь  угадать  назначенный  мне  рок.

Отдастся  страстям  всем  и  насладится  жизнью,
Сейчас  отпугнутой  тоской,
И  пусть  внутри  горит,    а  не  прибудет  извне
Стремление  вперёд,  а  не  пустой  покой!

Отдать  бы  всю  себя,  да  на  столы  хирургам,
Пусть  буду  я  полезна  хоть  бы  так,
А  не  истлеть  в  углу  на  площади  безлюдной,
Не  шевелясь  ища,  какой-то  божий  знак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377428
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Чорнобурка

L. O. ❤

В  твоїх  очах  я  врешті  взнала  ласку,
В  диханні  слів  відчула  теплоту,
В  обіймах  тих  потрапила  у  казку,
Тобі  віддавши  всю  свою  красу.

З  тобою  разом  в  небесах  літала,
В  твоїх  долонях  щастя  віднайшла.
Лише  з  тобою  я  любов  пізнала
І  мрію  на  твоїх  устах  знайшла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371292
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 15.11.2012


Silver Snow

«Дитя Вічних Снів»

Спи,  моє  стривожене  дитя!
Спи!  Вже  ніч  твоя  настала,
бо  згас  смарагд  того  життя,
Життя,  що  мама  дарувала.

Закрий  крізь  сльози  свої  очі,
поринь  у  сни  вже  завше  мертві.
Блукай  у  них  усі  ці  ночі,
вбачай  мене    в  своїй  пожертві!

Твоє  життя  засне  на  вік.  
Навчись  прощати  та  кохати!
Й  літам  тоді  почну  я  лік,
як  їх  навчишся  цінувати!

Дрімай,
Й  прокинься  знову  в  лісі!
Знайди  загублене  життя,
що  десь  ховалось  у  завісі,
в  завісі  болю  й  небуття.

Шукай  його…І  спи…  дитя!
Ти,  спи!  Ця  ніч  тебе  простила,
й  почувши  твоє  каяття,
одну  ще  долю  відпустила…

Твою  іскринку  теж  звільнила,
Що  так  давно  тебе,  дитя,  любила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366200
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 03.11.2012


Silver Snow

«Осінній Зонтик»

Збирає  осінь  ніжні  кольори
у  зонтик  мрійних  забаганок,
і  листя  десь  летить  згори,
й  малює  образ  вишиванок...
Летить,  кружляє,  звеселяє,
дарує    поглядам  політ,
ласка́во  землю  устеляє
та  яскравішим  робить  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374479
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 03.11.2012


White Heart

Душевний біль

В  душі  буває  пронизуючий  біль,
І  лише  деякі  можуть  зрозуміти,
Побачити,  пізнати,  пережити,
А  потім  пізнати  печаль,

І  той  хто  біль  цей  пізнав,
Відчує  в  своєму  серці,
Не  мов  тисячі  ран,
Що  кровоточать  одночасно,

Він  розуміє,  він  один,
Сам  з  болем  на  одинці,
І  нікому  йому  допомогти,
Лише  він  сам,  в  темноті,

Не  мов  в  лісі  дрімучім,
Якому  нема  кінця,
І  кожен  промінь  сонця,
Це  надія  на  спасіння,  

Коли  з  тобою  дорогі  люди,
Рідні,  близькі  та  твої  друзі,
Цей  промінь  стає  сонцем,
І  твій  душевний  біль  втихає.    


(  Я  знаю  що  це  марно,  але  я  не  здамся  і  не  важливо,  скільки  разів  я  оступлюся!  )  Мої  улюблені  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371570
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 21.10.2012


owl silence

Маячня

І  буде  день  такий  як  інші  
скоріш  за  все  не  буде  свята...
В  мені,  твої  приречені  тіні  
з  колін  давно  не  дають  піднятись.

Чи  хтось  тебе  кохав  як  я...
для  тебе  скарб  я  чи  загроза...
можливо,  все  це  маячня
пригадую,  ти  бачив  навіть  мої  сльози....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370482
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 14.10.2012


RAY ZAVTRA

Я є вже більше не всесильний

Чомусь  так  важко  є  на  серці
І  я  не  знаю  що  роблю,
Я  сліпо  йду  по  своїй  стежці,
Веду  постійну  боротьбу.

Постійна  ця  війна  у  собі
Зламала  сили  всі  і  я
Не  можу  більше  побороти
Погану  сторону  життя.

Так,  я  виснажений,
Але  я  хочу  встати!
Зібрати  в  собі  все  сміття
І  знов  нове  життя  почати.

Я  дуже  хочу,  прагну  сильно!
Але  це  тільки  слова.
Я  є  вже  більше  не  всесильний,
Застигли  мої  почуття.

Всесильний  в  тому  розумінні,
Що  мав  бажання,  силу  волі  і  натхнення.
Та  через  час  по  глупості  своїй
Я  в  стані  вічного  чекання.

Чекаю  я  того  моменту,
Коли  запалиться  іскра
І  серце  знов  моє  заб'ється,
І  розпочну  змістовне  й  нове  я  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367013
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 14.10.2012


RAY ZAVTRA

www. я. ua (Застой)

Я  знаю,  сонце  є  на  світі;
Я  знаю,  небо,  космос,  city,
Зірки,  трава,  вода,  життя.
Хто  я?

Я  маленька  капля  в  морі,
Але  маю  почуття
Й  відчуваю  зараз,
Що  в  житті  моєму  пустота.

В  моїй  душі  противоріччя,
Моє  серце  бреше  знов  і  знов,
Мене  кидає  зліва  вправо
Й  здається,  що  страждання  -  це  моя  любов.

Я  сльоза,  що  ллється  по  щоці  красивій,
Я  уособленням  є  страху  і  тривоги.
Так  хочеться  чиєїсь  допомоги  -  
Надоїло  жити  вже  при  зливі.

Мене  кидає,  мов  на  хвилях,
Хоч  знаю,  що  в  житті  найголовніше.
Я  починаю  на  трамплінах
І  падаю  все  нижче,  нижче,  нижче,  нижче,  нижче.

Я  хочу  творчості.
Я  просто  хочу  забагато.
Я  хочу  змісту.
Насправді,  дуже  хочу  його  мати.

Невизначена  я  людина.
Чомусь  для  інших  все  так  просто,
А  мені  потрібні  почуття,  потрібна  сила.
Так  хочеться  процентів  десь  на  сто!

Не  смішно!  Мрію  я.
Ночами  уявляю,  думаю,  думки  читаю.
Я  бачу  світ  на  свої  очі,  маю  погляд  свій,
В  моєму  світі  все  з  комфортом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370320
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 14.10.2012


RAY ZAVTRA

Все не так

Сьогодні  їм  я  чорний  шоколад,
А  завжди  їв  тільки  молочний.
Сьогодні  я  сиджу  на  цьому  сайті,
А  завжди  часу  було  шкода  трошки.

Сьогодні  каву  п'ю  я,  як  ніколи,
А  завжди  основним  напоєм  був  лиш  чай.
Сьогодні  не  лягаю  спати,
А  завжди  я  по  графіку  лягав.

Сьогодні  я  собі  говорю:  "Все  не  так",
А  завжди  я  казав:  "Все  буде  добре".
Сьогодні  я  змирився  з  пустотою,
А  завжди  я  її  вбивав.

Сьогодні  я  уже  не  плачу,
А  завжди  сльози  капали  -  я  дозволяв.
Сьогодні  я  б  дозволив  також,
Але,  як  завжди,  щось  змінилось,  не  чекав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367599
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 14.10.2012


RAY ZAVTRA

Другу, який ним не став (Ти й не знаєш…)

Навіщо  ти  зі  мною  так  зробив?
Невже  в  твоїх  очах  нічого  я  не  вартий?
Невже  тобі  я  все  ж  таки  такий  чужий,  ніякий?
А  я  ж  тебе  так  сильно  цінував,  любив.
Та  ти  й  не  знаєш...
Напевно,  почуттів  твоїх  не  зачіпив.
А  я  тобою  жив.
Я  мріяв,  думав  і  не  спав  -  тужив,
А  ти  не  здогадався.
Ти  жив  своїм  життям,  в  яке  мене  впускати  не  збирався.
А  я,  дурний,  чекаю  все,  чекаю
І  думаю  про  тебе,  і  не  знаю,
Чи  я  для  тебе  другом  став.
Та  що  там  другом!?
Хоча  б  для  тебе  став  важливим!
Але  тобі,  здається,  неважливо,
А  мені  тебе  відкинути,  забути,  неможливо.

Я  бачив,  як  ти  віддаєш  увагу  іншим,
А  сам  всередині  страждав  і  так  боліло!
А  ти,  не  розуміючи  цього,  мене  калічив.
Можливо,  біля  мене  почуваєшся  невміло?
Та  ні.  Такі,  як  ти,  невмілими  себе  не  відчувають.
Такі,  як  я,  -  та  ні!  Таких,  напевно,  не  буває.
Я  став  залежним,  я  це  знаю
І  навіть,  якщо  ти  мене  не  підпускаєш,
Від  тебе  я  залежний.
Та  ти  цього  не  знатимеш  й  не  знаєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368058
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 14.10.2012


Відочка Вансель

Даже если с планеты все люди уйдут

Даже  если  с  планеты  все  люди  уйдут-
Я  останусь,чтоб  ждать  тебя.Милый,ты  слышишь?
Чтобы  мне  на  руке  твоей  просто  уснуть,
Чтобы  чувствовать  ночью  как  спишь,как  ты  дышишь.
Даже  если  не  будет  сегодня,вчера,
Пропадут  все  моря  и  изчезнут  все  птицы-
Верь  в  одно:я  тебя  до  рожденья  ждала.
Ты  попробуй  сегодня  хотя  бы  присниться.
Даже  если  умру  без  любви-я    в  раю
Вопреки  отыщу  тебя.Слышишь?Ты  знаешь?
А  пока  к  тебе  долгой  дорогой  иду.
Я  же  знаю-мы  встретимся.Ты  обещаешь?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370765
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012


White Heart

Зрозуміти без слів

"Не  можна  оцінити  всю  красу  лісу,  оцінюючи  лише  одне  дерево",  колись  я  почув  ці  слова  то  не  міг  зрозуміти  їх  значення,  але  усвідомив  головне,  не  можна  поспішати  з  висновками.  Тепер  я  знаю,  людина  не  мов  ліс,  в  якому  дерева  це  його  вчинки  і  якщо  оцінити  один  вчинок,  то  не  можна  сказати  напевно  яка  ця  людина  насправді.  Кажуть  вчинки  людини  говорять  за  неї,  але  так  це?  Перш  ніж  судити  про  когось,  треба  самому  по  бути  на  місці  цієї  людини,  по  бути  в  її  шкурі.  Але  не  всі  це  можуть,  деяким  достатньо  того  що  вони  бачуть  зовні,  але  не  те  що  всередені,  в  душі  тієї  людини,  в  її  серці.  Ми  вважаємо  якщо  людина  часто  сміється  і  вона  весела,  то  в  неї  все  гаразд,  але  це  не  так,  інколи  ми  вдягаємо  маски,  щоб  інші  не  бачили  що  в  нас  відбувається  в  душі,  і  тому  чим  більше  людина  сміється  тим  більша  в  неї  рана  в  серці.  Людина  намагається  цю  рану  загоїти,  забути  про  неї,  але  коли  вона  залишається  на  одинці,  рана  починає  про  себе  нагадувати.  Доки  людина  не  поставить  себе  на  місце  іншої  людини,  доки  не  побачить  світ  з  її  сторони,  її  очима,  вона  не  зрозуміє  її  вчинків  та  самої  людини.  Як  що  ти  це  робиш,  то  починаєш  розуміти  людину  без  слів.  Кажуть  "що  нас  не  вбиває  то  робить  нас  сильнішими",  так,  ми  стаємо  сильнішими,  але  наше  серце  стає  грубішим  і  хоч  рани  затяглись,  шрами  залишились.  Гріх  судити  людину  за  її  переповнені  емоції.  Хто  пізнав  біль  самотності,  той  ніколи  його  не  забуде,  і  як  би  сильно  ти  його  не  ховав,  не  намагався  його  позбутися,  він  залишається.  Скажу  чесно,  я  сам  відчував  цей  біль,  здається  що  в  твоєму  серці  з'явилася  діра,  яка  росте  і  пропалює  тебе  з  середені,  ти  постійно  відчуваєш  холод  в  душі  і  здається,  що  тебе  поглинає  темрява,  від  цього  болю  хочеться  кричати,  тебе  не  мов  розриває  на  шматки.  Так,  звучить  це  моторошно,  але  це  правда,  і  хто  це  усвідомить,  той  ніколи  не  побажає  такого,  навіть  ворогу.  Я  люблю  читати  японскі  вірші  хокку  і  танка,  особливо  мені  запам'ятались  вірші  японського  поета  Ісікави  Такубоку,  в  своїх  віршах  він  писав  про  своє  життя,  і  дуже  багато  було  написано  про  його  самотність  і  як  він  з  нею  боровся.  Про  самотність  важко  говорити,  тому  що  згадуєш  ті  відчуття,  і  намагаєшся  за  допомогою  творів  до  нести  до  читачя.  А  я  хочу  сказати  головне,  цінуйте  тих,  кому  ви  не  байдужі,  хто  вас  у  всьому  підтримує,  для  кого  ви  дорога  людина,  не  мов  рідна.  Вони  вірять  в  вас.  Не  забувайте  їх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369024
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 14.10.2012


White Heart

Самотність

Зараз  в  моєму  серці,
Не  мов  темрява  нічна,
Прийшла  вона  несподівано,
З  нею  постраждала  душа,

Всередені  не  мов  порожнеча,
Світла  в  ній  більше  нема,
Серце  заполонила  самотність,  
А  в  душі  холодна  зима,

Інколи  в  душі  буває  злива,
І  відчуття  часу  від  неї  зника,
Вона  немов  бескінечна,
Наповнюється  нею  душа,

В  інші  моменти  це  пустеля,
Безкрая,  де  нема  життя,
В  ній  вогонь  бескінечний,
Спопелить  все,  до  тла,

Страшнішого  за  смотність,
Нічого  в  світі  нема,
Пізнавши  її  біль  і  страждання,
Той  не  забуде  цього  відчуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368604
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 14.10.2012


Head Like A Hole

Знаєш?

Знаєш,  я  думаю:  "Це  -  кохання."
Знаєш,  я  зрозумів  це  тоді,
коли  в  мене  з'явилось  нестримне  бажання
бути  з  тобою  -  не  в  самоті.
Коли  ти  поїхала  і,  на  прощання,
торкнулась  губами  моєї  щоки,
й  защеміло  у  грудях  від  розставання,
хоч  й  знав  я  -  це  не  назавжди.  

Знаєш,  мені  так  добре  з  тобою.
Знаєш,  ці  думки  полонили  мене:
здається  мені  вже  не  вийти  з  двобою
без  тяжких  поранень,  хоча  й  промайне
надія,  як  блискавка  -  інколи  вдарить  
у  голову  мою  та  своїм  крилом
накриє  мене  чорним-чорним  туманом
і  я  в  забутті  -  піду  напролом.
́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359845
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 10.09.2012


Борода

Пам"яті Богдана Ступки

Богдан  Сильвестрович  Ступка  (*  27  серпня  1941,  смт.  Куликів,  сучасний  Жовківський  район,  Львівська  область  —  †  22  липня  2012,  Київ)  —  український  актор  театру  і  кіно,  лауреат  Шевченківської  премії  (1993,  за  головну  роль  у  виставі  «Тев'є-Тевель»  за  Шолом-Алейхемом),  Народний  артист  УРСР  (1980),  Народний  артист  СРСР  (1991),  Герой  України  (2011).
Ролі  в  кіно

За  всю  кар'єру  актор  виконав  понад  100  ролей  у  кіно.

Працював  із  кінорежисерами  Отаром  Іоселіані,  Кшиштофом  Зануссі,  Єжи  Гофманом,  Режисом  Варньє,  Юрієм  Іллєнком,  Кірою  Муратовою,  Сергієм  Бондарчуком,  Володимиром  Бортком,  Павлом  Чухраєм,  Дмитром  Месхієвим.

Дебют  у  кіно  —  у  фільмі  Юрія  Іллєнка  «Білий  птах  з  чорною  ознакою»  (1971),  роль  Ореста  Дзвонаря.  На  цю  роль  претендував  Іван  Миколайчук,  але  позаяк  це  була  роль  бійця  УПА  (тобто  негативна  за  радянських  часів),  то  влада  не  хотіла,  аби  її  грав  Миколайчук.  Затвердили  Ступку,  за  яким  після  театральної  ролі  Річарда  III  закріпився  негативний  імідж.  Але  його  трактування  образу  виявилося  дуже  вдалим,  і  ця  роль  досі  одна  з  найкращих  у  списку  актора.

У  списку  ролей  Б.Ступки  —  багато  історичних  постатей:  гетьмани  Іван  Брюховецький  («Чорна  рада»),  Іван  Мазепа  («Молитва  за  гетьмана  Мазепу»),  Богдан  Хмельницький  («Вогнем  і  мечем»),  а  також  Чингісхан  («Таємниця  Чингісхана»),  Олександр  Керенський  («Червоні  дзвони»),  Борис  Годунов  («Кремлівські  таємниці»),  Остап  Вишня  («Із  житія  Остапа  Вишні»).

2006  —  на  екрани  вийшла  стрічка  Тиграна  Кеосаяна  «Заєць  над  безоднею»  (Росія),  де  Ступка  зіграв  генсека  Бежнєва  (натяк  на  Брежнєва).

Знявся  у  російському  комедійному  детективі  Романа  Качанова  «Взяти  Тарантіну»  (тут  його  партнеркою  по  фільму  була  Людмила  Гурченко).

2007  —  виконав  головну  роль  у  фільмі  Володимира  Бортка  «Тарас  Бульба»  (Росія;  прем'єра  —  2009).
Ролі  в  театрі

Загалом  у  Ступки  —  понад  100  ролей  у  кіно  та  понад  50  на  сцені.

У  театрі  імені  Франка  зіграв  у  таких  виставах:

       «Украдене  щастя»  Івана  Франка  (режисер-постановник  —  Сергій  Данченко)  —  Микола  Задорожній[4]
       «Дядя  Ваня»  Антона  Чехова  (режисер-постановник  —  Сергій  Данченко)  —  Войницький
       «Король  Лір»  Вільяма  Шекспіра  —  король  Лір
       «Лев  і  Левиця»  Ірени  Коваль  (режисер-постановник  —  Станіслав  Мойсеєв)  —  Лев  Толстой[5]
       «Кар'єра  Артура  Уі,  якої  могло  і  не  бути»  Бертольда  Брехта  —  Артуро  Уі
       «Сни  за  Кобзарем»  —  Поет
       Софокл  «Цар  Едіп»  (режисер-постановник  —  Роберт  Стуруа)  —  цар  Едіп
       «Істерія»;  Зигмунд  Фройд
       «Тев'є-Тевель»  (за  п'єсою  Григорія  Горіна,  написаною  за  мотивами  творів  Шолом-Алейхема;  режисери-постановники  —  Сергій  Данченко,  Дмитро  Чирипюк)  —  Тев'є
       «Легенда  про  Фауста»  (режисер-постановник  —  Андрій  Приходько)  —  старий  Фауст,  Мефістофель[6]


22  липня  2012  року  Богдан  Ступка  після  тривалої  хвороби  на  сімдесят  першому  році  життя  помер  о  7:45  у  лікарні  «Феофанія».  24  липня  2012  року  у  театрі  імені  Івана  Франка  відбулась  церемонія  прощання  з  актором.  Як  повідомив  його  син,  Остап,  причиною  смерті  став  серцевий  напад,  а  також  запущений  рак  кісток.  Вічна  пам"ять  митцю!





Молебень  на  Аскольдовій  горі.
Вінки.  На  них  жалобні  чорні  стрічки,
як  кіноплівки,  в  квітах  і  листках.
У  сум  з  жалем  прощання  у  дворі
вмішався  запах  ладану  і  свічки,
а  над  Дніпром  -  душа,  неначе  птах.

Вкраїна  плаче,  а  душа  кружля,
заглядує  у  сумовиті  лиця,  
немовби  збоку  хоче  подивиться,
як  на  спочинок  проводжа  земля.

Останній  путь,  земна  остання  роль,
останній  кадр,  останній  блиск  софітів.
Богдан  завмер,  піднявсь  на  стременах,
Тарас  посупивсь  і  мовчить  Аскольд  -
по  стежці  в  небо  пелюстками  з  квітів
душа  відходить,  що  була  як  птах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Салтан Николай

Я не умел любить

Я  не  умел  любить,  я  все  терял,
Я  слов  не  слышал,  не  страдал,
И  убивал  все  чувства  наповал,
Всем  этим  боль  Вам  причинял.

Я  уходил  и  возвращался,
Но  лишь  все  время  улыбался,
А  Вы  любимая  не  знали,
За  что  любили  и  страдали?

И  произвольно  фразы  я  бросал,
Что  Вас  все  время  унижали,  
Как  глуп  я  был,  что  я  не  знал,
Что  мы  любовь  не  удержали.

Не  думал  я  в  тот  час  о  Вас,
Но  гордость  глупая,  банальна,
Оно  не  дарит  больше  шанс,
А  я  не  требую  обратно.

А  я  хотел  бы  дорожить,
Этим  мгновением    всю  жизнь,
Чтобы  прочувствовать  любовь,
Мы  все  должны  растятся.
 
Но  не  жалею  ни  о  чём,
Что  целовались  под  луной,
Что  были  счастливы  вдвоем,
Я  это  чувствовал  душой.

А  я  хотел  бы  умереть,
Чтобы  не  сделать  еще  больней,
А  я  хотел  бы  прочь  лететь  
Была    б  ты  счастлива  скорей.

Я  знаю,  знаю  дорогая,
Я  недостойный  быть  с  тобой  сейчас,
Я  не  жалеюсь  доле  унывая,
Я  не  тревожусь  в  этот  грустный  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326904
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 24.07.2012


Лада Ранет

Молитва

Серце  заповнює  спокій.
Час  зупинився  здивовано  стрімко.
Монотонне  тікання  годинника  стихло,
і  відлуння  останнього  доказу  його  присутності
ще  на  мить  затрималось
і  перетворилось  у  спогад.
Не  займай  цієї  миті,  сповненої  нічим  і  усім,
Такої  прозоро-лагідної  і  тендітної,
що  від  будь-якого  вдиху-видиху,
найменшого  руху,  тремтіння  повік
вона  так  само  відійде  у  вічність
як  деякі  милі  серцю  обличчя,
залишаючи  лиш  пустку  
і  нестерпний  гіркий  присмак  втрати.
Немає  двох  одинакових  миттєвостей.
Тому  не  займай  цієї.
Нехай  вона  сама  піде,  коли  захоче.
Так  невимушено  і  легко  підійметься  в  небо  
і  залишить  тоненьку  нитку-зв'язок  
між  серцем,  сповненим  спокою,  і  Богом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352524
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012


ІлюзіЯ

одного мало.

Було  б  одне  море,  може  й  достатньо  води
Для  такого  малого,  з  гірчичне  зерно,  народу.
Тоді  б  довелося  інші    нам  жати  плоди,
Жати  без  нарікання  на  вітер  вогонь  чи  воду.

Була  б  одна  пісня,  може  б  і  досить  слів
Для  такої  простої,  як  наша  Земля,  планети.
І  стала  б  вона  вітрилами  кораблів,
І  ніхто  не  посмів  би  знайти  їй  ціну  в  монетах.

Було  б  одне  серце,  може  б  і  світ  притих,
Хай  слухати  стукіт  і  дбати  щоб  це  тривало.
І  сяяло  б  сонце  поміж  рядків  простих.
Та,  як  воно  прикро,  що  людям  одного  мало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347535
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 02.07.2012


sergei

Рисунок

Домик,  облако,  цветок,
Солнышко  и  речка
Поместились  на  листок,
А  ещё  овечка,

Птичка,  бабочка,  коза,
Возле  речки  травка,
Озеро  и  стрекоза,
На  траве  козявка.

Это  я  нарисовал
В  три-  четыре  года.
Папа  правда  помогал,
Ну,  совсем  немного.

Сергей  Прилуцкий,  23.06.2012,  Алатырь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345784
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Сполох

Во мне сегодня сердца струны…

Во  мне  сегодня  сердца  струны  
Внезапной  нежностью  запели,
Во  влажную  лазурь  лагуны,
Шальные  мысли  полетели…

Там  легкий  плеск  волны  рисует
На  золоте  песка  картины,
Звезда  и  Месяц  в  поцелуе
Слились…  на  это  есть  причины…

И  звездопада  карусели
Всё  увлекают  за  собою…
От  пыли  звезд    тела  блестели,
Желанье  взяв  себе  слугою…

Лагуна,  небо,  месяц,  звезды  –  
Свидетели  их  танца  страсти…
В  нем  было  всё  –  любовь  и  грёзы,
Мечты,  надежды…явь  отчасти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341670
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


ІлюзіЯ

Рівень прозорості

Визначити  рівень  прозорості  друга  не  важко.
Опускаєш  його  на  обмежений  
часовий  проміжок  у  зміїне  кодло  
і  уважно  вслухаєшся  у  сичання  за  спиною.

Територіум  кімнати  звужується
зі  швидкістю  лету  метелика,
якого  і  так  нікому  ловити.

Вкотре  молюсь  над  питанням:
"Чи  варто  називати  тебе  другом,
коли  мало  хто  з  нас  претендує
на  щирість  за  дякую?"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340670
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Мазур Наталя

Я так тебе кохаю!

Тебе    кохаю!    Так    тебе    кохаю,
 Як    любить    сонце    небо    у    блакиті
 І    пестить    його    лагідно    щомиті,
 Цілунками    вкриваючи    до    краю.

 Так    ще    веселка    літній    дощ    кохає,
 Розповідаючи    свої    секрети,
 Сплітає    семибарвні    амулети,
 Розвішуючи    там,    де    він    бажає.

 Кохаю    безтурботно,    як    уперше,
 Коли    життя    стелилось    рушниками,
 Ведучи    в    світ    незнаними    шляхами
 Під    білий    вальс    заквітчаних    черешень.

 Кохаю    так,    що    калатає    серце,
 Коли    в    твоїх    обіймах    затихаю,
 Зненацька    потрапляючи    до    раю...
 Коханий    мій,    чи    знаєш    ти    про    все    це?



14.05.2012р.  Сатанів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Юлія Радченко

"Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть…"

Полохливі  краплини  зволожують  шкіру  суцвіть.
Зашкарублу  й  товсту.  Ритуально  подряпану  містом.
...В  нього  зв’язані  руки.  Тепер  воно  гордо  мовчить,
Як  нестримна  жага  по  калюжах  крокує  врочисто.

Хтось  стоїть  на  узбіччі.  Він  блискавок  ніжність  забув.
Тих  сяйливих  і  згубних,  що  манять  кудись  невловимо.
Замовляннями  –  вогкість.  На  дихання  й  ритми  –  табу.
Я  стояла  би  поряд,  та  хтось  мене  вдома  затримав.

Там,  де  світяться  вікна  вечірнім  відлунням  кульбаб,
Неприручений  дощ  не  спиняється.  Вище  і  вище.
...Я  із  тим,  що  стоїть  на  узбіччі,  напевно,  пішла  б,
Спостережливо  дивлячись  в  очі  розхристаним  вишням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338781
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2012


Журавка

Если б знала я ….

После  долгих,  нелепых    молчаний,.    
Обещаний  пустых  и  напрасных    
От  мечты  отрекаюсь  отныне  я.    
А  была  ведь  на  все  согласной.  
А  была  ведь  почти  довольной,  
Пусть,  довольствуясь  даже  малым.  
Если  б  знал  ты,  как  сердцу  больно.
Если  б  знала  я…  Если  б  знала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338785
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Борода

Завжди разом

-  Діду,  га,  діду!  По  телевізору  знову  про  незалежність  говорять.  Будете  слухати?
 -  Вже  йду.  От  лишень  Лису  в  холодку  прив"яжу  та  пити  дам,  а  то  з  пасовища  так  додому  гнала,  що  я  ледве  за  нею  встигав.
 -  А  нас  нині  вчителька  збирала,  про  школу  говорили  і  про  незалежність  теж.
 -  І  що  там  вчителька  про  незалежність  говорила?
 -  Та  казала,  що  то  велике  державне  свято.  Щоби  в  той  день  збитків  не  робити,  а  вдягнутись  по-святковому  і  йти  на  майдан  -  там  про  незалежність  багато  розкажуть,  пісень  заспівають  і  гопака  станцюють.  А  що  то,  діду,  і  справді  таке  велике  свято?
 -  Ех,  хлопче!  Малий  ти  ще  та  нерозумний.  От  уяви,  що  тебе  нізащо-ніпрощо  у  коморі  закрили  і  заборонили  геть  усе:  гратися,  телевізор  дивитися,  ласощі  смакувати,  а  в  один  день  ти  за  двері  смикнув  -  вони  і  відкрилися.  Скажи,  ти  той  день  пам"ятати  будеш?  Він  стане  для  тебе  святом?
 -Гм...Певно  що  так.
 -  Ото,  хлопче,  і  народ  весь  той  день  пам"ятає  і  святом  величає!  Дехто,  як  от  я,  вже  думав  і  не  доживу  до  нього,  а  бачиш  -  20  років  святкую.  То  як,  підеш  на  майдан?
 -  Обов"язково  піду,  діду!  Треба  послухати  про  ту  незалежність,  а  то  і  справді  в  коморі  закриють.  Та  й  вишиванкою  хочеться  похвалитися  -  мама  таку  гарну  вишила.
 -  Разом  підемо,  внучку.  Ми  тепер  завжди  разом  ходити  будем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275783
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 17.05.2012


ROLA

Бо серце, що раз покохало з людиною чужою гине…

Ти  -  моя  недоспівана  пісня,
Ти  -  моя  недогадана  мрія..  
Простягнулись  роки,  як  намисто  -
Я  до  тебе  однаково  лину..

Ти  -  моя,  вже  блюзна  балада,
Ти  -  мій  сонячний  промінь,  відрада..
Травнева  посмішка  твоя  -  
                                 ціною  за  життя  !

Хай  скільки  б  часу  не  минало,
Та  подумки  душа  до  тебе  лине..  -
Бо  серце,  що  раз  покохало
З  людиною  чужою  гине  ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337940
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Наталя Данилюк

Пастка

Тонкий  браслет  на  білому  зап'ястку,
Гірчинки  кави  терпнуть  на  вустах...
Чи  ризикую  втрапити  у  пастку,
Заплутавшись  думками  ув  очах

Твоїх  глибоких,  наче  в  павутинні
Метелик  необачний  і  крихкий?
А  може  й  добре:станеться  все  нині-
Десь  там,  на  небі,  зійдуться  зірки

І  доля  підштовхне  мене  лукава
В  твої  обійми,  теплі  і  міцні.
А  ніч  на  ранок  вистигне,  мов  кава,
І  подих  твій  розтане  серед  днів,

Як  тихий  вітер  між  тополь  високих,
Як  ледве  чутне  слово  поміж  фраз...
Десь  так  усе  і  станеться,  а  поки...
Так  хочеться  спіткнутись...Бодай  раз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 17.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2012


Наталя Данилюк

Вже майже і не згадую…

Вже  майже  і  не  згадую  тебе,
Вже  майже  забуваю(ох,наївна!)
Закуталась  у  небо  голубе
П'янка  весна,  заквітчана  царівна.

Порозсипала  перлами  росу
У  травах  буйних,  квітниках  духмяних.
А  я  ще  й  досі  в  пам'яті  несу
Твоїх  очей  бездонні  океани.

І  забігаю,  наче  крадькома,
В  далекі  дні,  наповнені  цвітінням.
Сама  себе  обманюю,  сама
Втікаю  від  правдивого  прозріння,

І  не  збагну  в  цих  істинах  простих,
Що  розум  мій  засліплений  коханням.
Так  заздрю  тим,  хто  спалює  мости
І  долю  відпускає  без  вагання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012


del Consuelo

Рецепт знайомства

Зашарілась,  мрією  принишкла...
Притягнуло,  наче  ти  -  магніт!
Підкрадалась  інтернет-інтрижка
Вишеньками  в  кремовий  бісквіт...
Раптом  все,  що  видалось  значущим  -
Загорнулось  в  яблуневий  дим...

(При  бажанні  можна  в  темну  гущу  
Ще  й  додати  солоденьких  рим!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335885
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Олеся Шевчук

фрагмент щастя

Накриєш  мене  велюром  
бо  я  втомилась
дихати  чорно  білими  снами
поцілунками  вкриватимеш
тонке  мереживо    на  корсеті
дихатимеш  пахучим  теплом  
зазиратимеш  глибоко  у  вічі
щоб  побачити  сокровенний
відвертий  погляд  жінки  кішки.
Приємно  бути  полоненою,  
твоєю  полоненою,
гарно  бути  люблячою
добре  ніжитись  на  твоєму  плечі  
накрившись  солодкими    цукатами  
викликаючи  уяви  жаданих  обіймів,
таємних  обітниць.  
Господи,  що  зі  мною?
чому  я  знову  і  знову  хочу  відгадувати
у  Тобі  мімічні  риси  обличчя
відчувати  твоє  тепло
знову  і  знову.
«Ми  завтра  побачимо  як  сідає  сонце
над  містом»  -  прошепочу  я  
Ти  посміхнешся
ми  літатимемо  у    золотій  хмарі  
зітканій  із  наших  мрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335651
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012


Чорний лев

ВІР У СЕБЕ

Ти  можеш  все!  Ти  просто  вір  у  себе!
Твоя  душа,  немовби  космоліт,
Який  літав  колись  високо  в  небі
І  Кимось  був  закинутий  в  цей  світ.

Хай  мрія,  мов  зоря,  щоднини  світить!
Хай  сила  в  кожнім  подиху  живе!
Хай  завше  віє  лиш  попутний  вітер
Й  ніхто  тебе  з  маршруту  не  зіб’є!

На  все  у  світі  є  своя  причина.
Свою  причину  має  й  твій  політ!
Ти  просто  пам’ятай,  що  ти  –  Людина.
Плекай  в  душі  любові  дивоцвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 07.05.2012


Alex_13

Єдина із чудес

Вона  змінила  все  його  життя,
Розмалювала  у  яскраві  фарби,
Відправила  самотність  в  небуття,
Подарувавши  серцю  справжні  скарби.

Вона  прийшла,неначе  весняна  пора
Тендітна,  ароматна  й  чарівна
В  його  душі  заграла  музика  нова
І  вогник  в  серці  запалав  сповна.

Вона  сміється  щиро,як  мала  дитина
Й  очима  піднімає  до  небес
Її  душа,  то  неземна  краси  картина
Вона  -  Любов,єдина  із  чудес!    
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323623
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 07.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012


Невідомська Вікторія

В серці…

В  серці  тихо  щемить  від  болю,
А  в  очах  вже  давно  пустота,
Ти  сказала,  на  поки  доволі,
Буду  жити,  як  є  ще  життя.
Користуйся,  коли  так  потрібно,
Моє  серце  відкрите  для  слів,
Воно  зовсім  тепер  не  привітне,
Ти  розбила  надії  у  нім.
Полонила  своїми  очима  –  
Ти  не  думала,  як  я  живу,
Тільки  поглядом  своїм  навчила,
Що  любов  не  дарують  в  раю.  
Ти  шукала  в  мені  добре  світло,
Подивися,  я  досі  живу,
Як  ж  боляче,  та  не  помітно,
Подивися  на  мене,  прошу.
Убиваєш  своїми  словами,
Де  ця  проклята  є  пустота?
Я  не  хочу  вмирати,  ще  рано,
Але  смерть  так  неждано  прийшла.
Ні  за  що  я  помер,  ні  для  кого,
В  тебе  відповідь  тільки  –  любов,
Боже,  каюся  ради  святого,
Я  тепер  навіть  Бога  прошу.
В  мене  є  безкінечність  страждання,
А  ти  просто  не  любиш  мене,
Ти  казала,  що  все  це  кохання  –  
У  душі  так  прекрасно  живе.
Мене  вічність  назавжди  забрала,
А  ти  просто  всміхнулась  у  слід,
Ти  не  мала  душі,  просто  грала
На  чужих  струнах  серця  й  душі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317043
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 07.05.2012


Наталя Данилюк

Обеліск

Той  обеліск,  загублений  у  полі,
Мов  вірний  сторож,  на  вітрах  стоїть,
Бо  не  надійдуть  татові  тополі,
Щоб  заломити  руки  верховіть...

І  не  прилине  мамина  калина,
Щоб  постелити  білі  рушники
Під  голову  скривавленого  сина,
Зронивши  в  душу  росяні  разки...

І  не  подасться  матінка  старенька,
В  далеку  путь  із  рідного  села...
Лише  обабіч  яблунька  біленька,
Немов  з  одчаю,  в  землю  увійшла.

І  натрусила  рясно  снігоцвіту
В  розмай  такої  пишної  весни
На  ту  плиту  з  холодного  граніту,
Де  вічним  сном  впокоєні  сини...

Той  обеліск,  загублений  у  полі-
О,  скільки  їх,  мов  скалок,  у  землі!..
Чиїсь  життя  обірвані  і  долі,
Чиїсь  навіки  змовклі  журавлі...

(26.04.2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


Валентина Курило

Вони живі… Дерева ще живі

Вони  живі…  Дерева  ще  живі.
Вцілілий  паросток  тремтить  осиротіло.
Смола  -  гарячими  сльозами  по  траві.
Вони  живі…  І  плакали…  Боліло…

А  їм  би  вітами  та  в  неба  височінь!
А  їм  би  в  листі  колисати  пташенят!
«Спиляти!»  -  наказав  високий  чин…
З’явився  ще  один  понівечений  сад.

Як  легко  простим  розчерком  пера,
Нещирим    словом      нанести    на  мапу  
     святинь,  
               душі  
                   чи  на  людські  серця
Чорнобилі  місцевого  масштабу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334349
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Осіріс

Спасибі Боженька тобі…

Спасибі  Боженька  тобі
За  те,  що  я  живу  на  світі.
За  муки  тяжкі  неземні
Й  за  щастя  полохливі  миті.
За  літні  грозові  дощі,
Зимові  вогняні  світання,
Ще  за  ліричність  у  душі…
А  особливо  -  за  кохання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332720
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 06.05.2012


del Consuelo

Життя майстрів і по підвалах…

Життя  майстрів  і  по  підвалах
Ховає,  часом,  без  жалю...
Бравуру  швидко  поглинало,
Немов  данину  забуттю.
Усе  проходить...  все  минає
Нікчемну  пам'ять  із  давен!
Хай  багатьох  уже  немає,
Але  звучатиме  Шопен...
І  філософію  клавіру
Питливі  очі  сколихнуть...
У  світлі  вічного  ефіру
Нові  таланти  спалахнуть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335378
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


del Consuelo

На БІ- етичний абордаж…

На  БІ-  етичний  абордаж
Твоє  узяте  донкіхотство,
І  все  б  чудово...  та  міраж
Невтішне  видає  пророцтво:

Деконцентрація  думок,
Пасивність,  мов  холодні  зливи...
Нащо  нам  стільки  помилок?
Нащо  нам  мінус  два  щасливих?!

Нас  мрії  поєднав  політ,
Але  з  чіткого  розрахунку  -
Ми  різних  прагнемо  орбіт
І  сфер  дуального  рятунку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335025
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Ліна Біла

Накшталт 'семи чудес'

Над  нами  те,що  гріє  очі  безкоштовно.
Над  нами  дійсно  щось  накшталт  'семи  чудес'.
Там  інші  виміри-іди,куди  завгодно.
Там  прокидаються  з-під  ліхтарів  небес.

Постійні  строфи  виринають  однослівно:
ото  є  справді,справді-дивовижний  рай!
Ото  ж  живу,а  чи  душа  працює  плідно,
щоб  замість  кратерів  озеленити  гай?

Над  нами  те,  про  що  пророки  всім  віщають:
страшне,убивче  перевтілення  душі!
Поки  я  вірую  -  мене  оберігають
із  крильми  білими  на  вогняному  тлі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334849
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Лунная соната

Не бриллиантовая рука

Сломала  руку.  Мне  не  повезло!
Теперь  сижу,  как  мамонт  с  белым  бивнем.
Пью  кальций  и  смотрю  весь  день  в  окно.
Мне  б  погулять!  А  тут  –  рука!  Обидно!

Белеет  гипс,  как  флаг  на  корабле.
Ни  дать,  ни  взять  –  комедия  Гайдая!
Но  вот  брильянтов  нет  в  моей  руке.
Не  положили,  руку  мне  мотая!

Хвала  врачу,  что  изваял  сей  гипс!
Теперь  смогу  борцом  Дзюдо  считаться.
И  от  врага  без  длительных  реприз
Своим    гипсОм,  как  палкой,  отбиваться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335021
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Осіріс

Ти не плач, не плач Душа мов скрипка…

Ти  не  плач,  не  плач  Душа  мов  скрипка,
Стоячи,  у  прірви  на  краю!
Каламутна  хай  вода  і  глибка,
Не  чатують  нас  іще  в  Раю!  
Ми  з  тобою  мрійники  крилаті,
Що  не  влазять  ні  в  один  формат.
Може  не  практичні  й  дурнуваті,
Та  не  лестимо  хазяйських  грат!  
Не  нажили  слави  чи  достатку,
З  клаптями  на  зношених  штанях,
Ще  й  ступнями  «вдячності»,  на  згадку,  
Гордовито  свій  долаєм  шлях.  
Та  нехай  нас  турять  відусюди
І  таврують  «праведні»  кати  –
Не  ридай!  Прости!  Вони  ж  бо  люди…
В  піднебесся  орликом  злети!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330537
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012


Невгамовний

В житті кохання треба не багато…

Коли  розставляться  всі  зорі  поіменно
На  зачарованому  небі-полотні    
Я  зрозумію  -  відстань  не  даремно
Примножує  в  чеканні  наші  дні.

Квітневий  ранок  сонцем  привітає,
Ти  скинеш  сновидінь  п"янку  вуаль
І  посміхнешся,  бо  мене  згадаєш,  
Ще  -  не  з  тобою,  не  тепер...на  жаль...

Перлина  серця,  не  втрачай  надії,
Ми  збережемо  силу  почуттів,
Здолаємо  життєві  буревії
І  віддамось  кохання  красоті.

О,  вічне  небо,  дай  душі  розраду,
Дай  знак,  що  мрії  втіляться  обох,
В  житті  кохання  треба  не  багато,
Лишень  -  одне...одне,  але  -  на  двох...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 14.04.2012


del Consuelo

В Прошлом…

«Прости»  -  зеленый  шум  гудел,  
но  рассказать  не  смел–  
«меня  ты  потерял»...
«Прости,  что  я  была  твоей»-  
зеркально  пел  ручей,
 и  в  бездну  протекал...
«Люби»  -  звучал  сердечный  крик,
 но  вот  для  нас  двоих  
он  тихо  прозвучал...
«Люби,  любовь  обид  сильней!»  -
 молил  ушедший  день  
и  в  прошлом  утопал…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327223
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 07.04.2012


del Consuelo

То ж попри все - живи й твори

Невтілені  твої  бажання.
Кричи  ж  бо,  може  хто  почує!
Кричи  ж  допоки  не  відчуєш
Скрипуче,  втомлене  дзижчання
налитих  кров’ю  білих  жил...
Але  й  тоді  не  смій  мовчати,
Коли  ще  вмієш  ти  писати  -
Пиши  про  те,  як  ти  кричав...
І  в  білій  лежачи  палаті,
Не  забувай  на  що  ми  здатні,
Для  чого  рожденні  були.
То  ж,  попри  все  -  живи  й  твори...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306284
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 06.04.2012


del Consuelo

Поразка - це наука. Ніяка перемога так не вчить…

Ніяка  перемога  так  не  вчить,  
Як  біль  поразки  –  незабутня  мить.  
Вона  гартує  нас  і  заклика  -  
«Якою  б  доля  не  була  гірка  
До  переможного  кінця  іди,  
Якщо  з  кришталю  помисли  твої».  
Іще  не  раз  впадеш  ти  на  шляху,  
Іще  не  раз  захочуть  золоту,  
Справдешню  мрію  осквернить,  
Неначе  квітоньку  зломить…  
Та  друже,  не  впадай  у  відчай!  
То  безталанний...  ниций  звичай  
Людей,  що  здатні  по  собі  лишити  
Мізерні  записи  про  дні  прожиті  
Пергаментам  запилених  томів,  
Що  створені  руками  лікарів.  
Якщо  ж  ти  сам  у  долі  завинив  –  
Скоріше  б  висновки  такі  зробив,  
Що  відведуть  наближення  біди,  
Осяють  світлом  праведні  шляхи.  
«І  повернешся  з  смерті  до  життя!»-  
Блаженна  ж  бо  душа  твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305799
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 06.04.2012


del Consuelo

Чи ми зустрінемось з тобою…?

Моя  споріднена  душа,
Чи  ми  зустрінемось  з  тобою?
Інакше  лишусь  сиротою
Без  тебе  ж  бо,  і  я  –  не  я,
Мене  без  тебе  –  половина,
Ходів  квінтових    паралель.
До  чого  вірність  лебедина,
Якщо  я  й  досі  mademoiselle?
Життя  собі  іде  по  колу…
Припустимо,  колись  і  ми
Повз  один–одного  пройшли
Швидкою,  рівною  ходою…
Невже  ж  то  серце  промовчить
Й  у  дзвони  не  закалатає,
Серед    чужих  не  розпізнає?
І  Час  не  спиниться  на  мить?
Коли  зустрінемось  з  тобою
Хіба  серцям  не  защемить?
Моя  споріднена  душа
Усе,  що  маю  -  ствердну  віру
У  те,  що  я  тебе  зустріну
Відчувши  серцем  -  я  твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311128
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 06.04.2012


del Consuelo

кам'яне серце

Хай    краще    серце    тріпотить    і    коле,
Аніж    без    міри    запливає    жиром!
Коли    ж    воно    зтвердіє    і    схолоне    -
Чи  покохаєш    ще  когось  так  щиро...
А    без    кохання    чого    варта    днина?
Коли  з  піснями  зникнуть  солов'ї  -
Ти    зовні    будеш    схожа    на    людину,
Та  серцем  -  лиш  на    брили    кам'яні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325310
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 06.04.2012


del Consuelo

Закохана в твою харизму!

Бо  доля,  то  примхлива  річка!
У  парі  ти,  а  я  сама...
Ховаю  вперто  своє  личко,
Дзюркочу  крижані  слова,
Щоб  ти  бува  не  здогадався,
Як  стискувалось  серце  ледь
Мій  погляд  на  тобі  спинявся  -
З-під  ніг  втікала  земна  твердь...
Закохана  в  твою  харизму!
Змарную  поклик  у  душі
На  кілька  тактів  мелодизму,
Рядочків  жменю  у  вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326196
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 06.04.2012


del Consuelo

Молитва

О  ,  Мати  Христа,  Богородице  Діво,

Дай  сили  тим  людям,  яких  я  люблю!

Даруй  їм  здоров'я,  всели  в  них  надію,

Храни  їхні  душі...  покірно  молю...

Хоч  знаю,  що  буде  все  так,  як  повинно,

Що  тілу  земному  відведено  час...

Не  втомлюсь  благати  тебе  безупинно,

Щоб  вогник  життя  їх  завчасно  не  згас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328030
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012


Pinakolada

Апельсиновий поцілунок

Такі  кумедні  обоє.  Завжди  тримаються  за  руки,  де  б  не  були:  у  транспорті,  на  вулиці,  іноді  навіть  удома.  Це,  мабуть,  певний  вияв  їхнього  доповнення.

Одного  разу  гуляли  парком,  за  руки  (як  же  без  цього).  Рання  весна  обціловувала  їхні  міцно  стиснені  долоні.  Було  свіжо  і  романтично.
Сіли  на  лавочку.  Їй  хотілось,  щоб  обійняв,  йому  –  обійняти.  Отак  сиділи  тривалий  час,  і  кожен  думав  про  своє,  але  про  спільне.

Тоді  він  сказав,  що  щось  має  для  неї,  і  витяг  з  кишені  апельсин  -  великий,  яскравий  і  теплий.  Вона  довго  ним  гралася,  перекидала  з  руки  в  руку,  дмухала  на  нього  та  притискала  до  щоки.  

«Ти  знаєш,  що  таке  «апельсиновий  поцілунок»?»,  -  запитав  він.
«Ні»,  -  відповіла,  здивовано  усміхаючись.

Він  взяв  з  її  рук  апельсин  і  почав  очищати.  Коли  закінчив,  розділив  плід  навпіл,  а  тоді,  відділивши  один  шматочок,  очистив  його  від  шкірочки.
А  вона  сиділа  вся  в  очікуванні.  Збоку  це  все  виглядало  як  звичайнісіньке  поїдання  фрукта.  Та  й  до  чого  тут  поцілунок?!

І  от,  почищений  шматочок  помаранчу  він  підніс  до  її  вуст  та  ледь  стиснув.  Соки  змочили  їх,  вони  торкнулися  найпотаємніших  закуток  на  її  губах…  Тоді  він  її  поцілував.  Так  солодко,  так  соковито…  Цілував  довго,  поки  не  зник  апельсиновий  смак  її  губ.
«От  тепер  знаєш»,  -  сказав  він.

Це  був  їхній  перший  цитрусовий  поцілунок.  Апельсиновий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299390
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 30.03.2012


ks

Как легко умереть

Как  легко  умереть,
И  стать  мокрым  пятном.
Стоит  лишь    захотеть  
И  вся  жизнь  кувырком!

Как  легко  умереть,
Спрыгнуть  с  края  пути.
За  окно  улететь,
Но  назад  не  войти.

Как  легко  умереть,
Лишь  не  вызвать  врача,
Наглотавшись  пилюль
И  уйти  не  спеша.

Как  легко  умереть….
Так  же  тает  заря…
Ведь  не  будут  жалеть
И  скучать  без  тебя

Как  легко  умереть,
Я  совсем  не  шучу!
Как  легко  умереть,
Только  я  не  хочу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326162
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Perelubnik

KONDOLCHESA

Зима  покидає  свій  трон.
Розтанула  з  льоду  корона,
Наповнилась  соками  крона,
Разом  зі  світанком  розвіявся  сон.

Прокинулось  сонце,  умилося  небо.
З  птахами  прилинуло  інше  життя,
Старому  не  буде  назад  вороття;
Старого  не  треба,  нового  не  треба.

Я  хочу  залишити  те,  що  вже  є,
Його  берегти  як  найбільшу  святиню:
Русяве  волосся,  твої  очі  сині...
(І  постать  тендітна  в  думках  постає).

Я  хочу  сказати,  однак  слів  замало.
Бо  що  таке  слово?  Слова  -  завжди  звук;
Вони  не  змалюють  ні  ніжності  рук,
Ні  того,  що  очі  сказали.

І  музика  зайва.  Лише  почуття
Дозволять  розкрити  себе  в  повній  мірі.
Нічого  не  треба,  мені  досить  віри
В  безсмертя  хвилини,  у  вічність  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317567
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 18.03.2012


Perelubnik

Факір

І  струна  не  витримує,  -  що  вже  казать  про  папір.
Мов  змія  із  мішка,  ти  лукаво  всміхаєшся  з  фото.
Я  старався  для  неї,  неначе  останній  факір,
Та  лишався  на  виставці  просто  занедбаним  лотом.

Я  краваток  в'язати  не  буду,  я  петель  боюсь,
Я  себе  усміхатися  людям  на  вулиці  змушу:
Подивіться,  який  я  щасливий;  одначе  чомусь
Вам  так  конче  потрібно  мені  наплювати  у  душу.

Відкоркую  діжки,  що  тулились  в  сухих  погребах,  -
Хто  придумав,  що  спогади  можна  давати  по  квоті?
Обирай  кольорові  думки  на  свій  ризик  і  страх
Та  ще  жуй  цигарки...  витри  дощ...  і  не  думай  про  потім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191572
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 06.03.2012


Perelubnik

Навіщо ти вдягнула біле плаття?. .

Навіщо  ти  вдягнула  біле  плаття?  -
На  цвинтарі  довкола  бруд  і  спокій,
І  білий  сніг  тобі  не  допоможе.
Прохаю:  не  потрібно  більше  плакать,
Відлунюють  знайомі  звичні  кроки  -
Черѓові  фрази  знову  на  сторожі.

Під  скрегіт  входиш  в  стоптані  ворота  -
Подайте  ложку  крові  для  спасіння,
Або  дозвольте  глянути  на  небо.
Поспівчувай:  така  його  робота;
Він  клявсь,  він  плакав,  очищав  сумління,  -
Однак  святий  отець  глузує  з  тебе.

А  ти  у  відповідь  розкриєш  душу,
Вже  янголи  посипались  з-під  стелі.
Ти  бачиш  перехрестя,  він  -  розп'яття.
У  тебе  є  вінок,  але  я  мушу
Весільну  домовину  нести  з  келії.
Навіщо  ти  вдягнула  біле  плаття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190931
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 06.03.2012


AlexBird

It is for you!

It`s  beautiful  to  say  I  love  you!
It`s  perfect  to  say  that  you  are  everything,  
                                                                                                     that  everything  is  you...
And  you...  and  you...  are  there...

I  was  alone  and  you  are  near,
I  didn`t  see  you,
                                               I  didn`t  know.
I  wanted  the  girlfriend  that  will  say  "  dear,
I  love  very  much  that  you  do..."
So  my  dream  come`s  true,
It  wasn`t  so  hard,
                                         And  you  weren`t  so  far,
So  I  meet  you...
So  I  see  you...
So  I  recognise  everything  in  you.
And  you  are  fine,  and  soon  you  will  be  mine...

It`s  beautiful  to  say  I  love  you,
It`s  perfect  to  say  I  love  everything  in  you!
It`s  interesting  to  see  you  there,
                                                                                 to  see  how  you  look  at  me...

It`s  day  -  I  fell  you,  it`s  night  -  I  hear  you.
Nobody  will  stop  me,  
                                                   stop  to  see  you  in  my  dreams.
In  my  mind  the  day  will  be  greatfull.
And  it  isn`t  so  easy  how  it  seems.
So  I`m  sorry:  I  didn`t  see  you  before,
And  I`m  sorry:  I  didn`t  see  you  some  more...
And  now,  and  now...
It  will  be  better  if  I  kiss  you,  but  I  don`t  know  how...
And  when,  and  how  long,  and  how  it  will  be  better?
(But  I  know  it  isn`t  to  matter)

It`s  easy  to  say  you  (are)  beautiful!
It`s  better  to  say  you  are  with  me...
And  nobody  will  be  there,  but  we...
But  we...  will  love...  together!

So  it  isn`t  the  end  of  all,
And  I  have  a  very  big  hope:
That  this  will  be  in  your  mind,
That  the  love  will  be  find...

It`s  lucky  that  I  have  met  you!
It`s  surprised  that  you  listen  me!
And  now  I`m  thinking  that  you  love  me  too...
And  you  will  be  agree...
                                                       To  be  my  love...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315308
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Solomia

ДЯКУЮ ТОБІ…

За  ранню  і  холодну  сіру  осінь,
бентежно-непощадний  падолист.
За  те,що  була  прірва  близько  досить,
в  ту  мить  як  був  далеко  зовсім  ти.

За  руки,що  холодні  та  нерідні,
байдужі  і  сумні  бездонні    очі,
Короткі  щастям  повні  ніжні  дні,
І  за  безсонні  довгі  темні  ночі.

За  неосяжність  бажаних  вершин,
непевність  в  наше  спільне  нове  "завтра",
За  безліч  невагомих  дивних  слів,
і  за  набридливо-напружене  мовчання.

За  невідправлені  написані  листи,
Та  вимовлені  пошепки  зізнання,
За  риторичні  міражі-думки,
І  всю  печаль...наївні  сподівання...

За  сльози,що  лилИсь  напередодні  ,
в  передчутті  розлуки-в  тишині,
За  ту,якою  стала  я  сьогодні...
За  світлий  смуток-дякую  Тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316831
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Время_лечит

Время настанет

Нервы  натянуты,  пальцы  хрустят,
Вечер  сквозь  пальцы,  он  привык  заползать.
Мило  улыбается,  мило  о  чем-то  щебечет,
Разговорами  все  меня  лечит.
Мило  сюсюкает:  милый,  заинька,  пупсик.
Она  же  не  знает  что  я  обо  всем  уже  в  курсе.
Гуляет  с  каким-то  парнем  та  дни  напролет.
На  вопрос:  "как  дела?  Где  была?  "
-  вечно  мне  врет.
Говоришь  ты  что  уезжаешь,  
Что  билеты  взяла  на  вокзале,
Говоришь  ты  что  занята,  что  дома  сидишь,
Что  в  пробке  в  центре  города  снова  стоишь.
Но  не  верю  тебе  я  уже.
И  не  думаешь  ты,  что  я  уж  все  знаю,
Но  все  же  стихи  тебе  посылаю.
Давно  грубо  мог  бы  с  тобой  обойтись,
Но  при  каждой,  при  встрече  тебе  говорю:
"Ко  мне  ты  покрепче  прижмись".
Говорите  мол:  "Брось,  пошли  ты  ее"
А  я  всем  в  ответ:  "Да  пошло  все  оно".
Я  буду  бороться,
Хоть  даже  вам  смысла  не  видно.
Идти  буду  я  на  жертвы  большие,  
Но  придет  вскоре  время  и  смогу  я  сказать:
"Ты  моя  навсегда,  и  отныне".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315887
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012


Володимир Шевчук

Ніхто так тебе не розбудить…

Ніхто  так  тебе  не  розбудить,  
Як  мрія  –  весняна,  проста…  
У  вдиху  здіймаються  груди,  
У  ласці  сміються  вуста.  

Вловимі  ледь-ледь  аромати  
У  душу  зайдуть  навпростець.  
Голубить  у  променях  м’яти  
Едемський,  легкий  вітерець.  

І  так,  то  сміється  то  плаче  
Весни  переливчастий  дзвін…  
Чому  ж  ти  подумала,  наче  
То  я  розбудив,  а  не  він?  

20.02.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Miro

Коли рвалися струни…

Привіт.  Не  так  вже  часто  згадую  тебе  
І  призабув  як  струни  гордо  рвались,  
Коли  співати  так  хотілось  щось  своє,  
А  ноти  в  глибині  душі  ховались!

Ну  як  ти  там?  Пришли  мені  листа  –  
Ти  ж  пам’ятаєш  -    я  їх  слав  безмежно.
Натхненно  й  щиро  виколисував  слова
І  сам    закохувався  в  них  необережно…

Я    скучивсь  вже  без  тих,  кого  любив,
Без  «рік»  думок,  прихованих  від  світу.
Скажи,  чи  справді  я  тоді  щось  загубив,  
Коли  здійнявся  і  відмовився  летіти?

Хто  знає?  Може  б  все  було  не  так?
І  вир  подій  змінився  тихим  штилем?
Та  тільки  ж  я  не  з  тих  людей  чий  знак
Був  з  самого  початку  зрозумілим.

Пиши  мені...  Прошу  тебе  пиши…
Щоб  пам’ять  не  встигала  забувати
Як  ми  творили  світ,  як  ми  жили,
Як  прагнули  своє  щось  збудувати.


Зустрінемось,  я  знаю,  ще  в  житті  -
Я  обернусь  щоб  знову  посміхнутись.
Переконаюсь,  що  усе    було  не  в  сні
Й  дозволю  знов  про  це  собі  забутись.

2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313312
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Miro

Закінчилися слова

Ну  от  і  все…  Вже  закінчилися  слова.
І  «прощавай»  -  останнє  моє  слово.
На  серці  тихо  обірвалася  струна,
Не  лине  більше  пісня  світанкова.

У  грудях  біль  і  закрутилась  голова:
Покинула  мене  блакитна  мрія.
І  ледь  помітно  покотилася  сльоза  -
Її    уперше  стримати  не  зміг  я.

Погасло  сонце  і  в  душі  тепер  зима,
А  я  мов  пташка,  що  не  хоче  відлітати,
Дивлюся  в  очі,  знов  чекаючи  тепла
І  біль  розлуки  намагаюсь  приховати.

Ну  ось  і  все  :  останні  сказані  слова.
Я  так  й  ніколи  не  назву  тебе  своєю.
Жорстоко  доля  розсудила  все  сама:
Я  під  одною,  ти  –  під  іншою  зорею.


2001р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313138
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Miro

Гарна пташка

Сіла  дивна  пташка  за  моїм  вікном  …
Подивилась  в  очі,  провела  крилом,
Щось  таке  шепнула  –  я  і  не  почув.
Мабуть,  це  здалося.  Мабуть,  я  заснув.
Привідкрию  очі  –  бачу:  знов  вона,
Лагідна  усмішка,  вишеньки-вуста  ,
Дівчина-красуня,  майже,  як  у  снах,
І  дзвенять  струмочки  у  її  словах.
Колисає  ніжним  поглядом  мене
І,  здається,  щастя  близько  неземне.
Хочеться  забути  все,  що  вже  було,
Запалити  свічку,  принести  вино.
А  тоді  сказати:  «  Дівчино,  забудь
Всі  земні  образи,  що  в  тобі  живуть.
Посміхнися  щиро  бідам  всім  на  зло,
Щоб  усе  довкола  радістю  цвіло.
Закохайся  в  долю  й  хай  вона  тобі
Подарує  квітів  безліч  у  житті,
Все  що  ти  захочеш,  лише  розумій  :
Не  буває  щастя  із  суцільних  мрій.
Ну,  а  я  ще  мрію  тільки  про  одне:
Щоб  лишилось  фото,  як  усе  пройде,
Дівчини  красуні,  майже  як  у  снах,
Що  дзвенять  струмочки  у  її  словах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312789
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Miro

Лист

Тобі  пишу,  бо  знаю  -  ти  чекаєш,
Перед  очима  попередній  лист.
Вже  вкотре  знов  його  читаєш,
Шукаючи  в  трьох  крапках  зміст.
І  не  кажи,  що  знову  помиляюсь,
Що  надто  самовпевнені  думки,
Я  просто  сам  ніяк  не  начитаюсь
Тих  слів,  що  написала  мені  ти.
До  цього  часу  в  небесах  літаю,
Не  хочеться  спускатись  до  землі.
В  польоті  часто  сам  себе  питаю:
«Ну  чим  в  житті  віддячити  тобі  ?»
Сказати  що  на  світі  найгарніша
Чи  пісню  заспівати  про  весну?
Від  чого  на  душі  буде  тепліше
Скажи  мені.  Я  теж  тобі  скажу.
І  пригорну,  як  тільки-но  приїду,
Притисну  серце  ніжно  до  свого,
Щоб  навіть  не  залишити  і  сліду
Від  того,  що  небажаним  було.
Ну,  а  сьогодні  я  вже  точно  знаю,
Що  напишу  простенького  листа,
Де  розповім,  як  зустрічі  чекаю.
Лише  б  не  підвели  мене  слова…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312562
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Аарон Краст

Matrix

Все  в  корзину,  ублюдки  и  твари!
Вы  –  ошибка  системных  программ.
Убегайте,  пока  не  ударил.
Или,  может,  ошибка  я  сам?
Нет,  не  скачан  я,  не  установлен.
Нет,  живой  и  реальность  вокруг.
Мой  исходник  уже  подготовлен,
Так,  на  случай…  Ну,  всё-таки,  вдруг…
Как  проверить  реальность  себя?
Как  проверить,  реальны  ли  чувства?
Где,  когда,  для  чего,  кто  есть  я?
Комбинация  клавиш  «мне  грустно».
Мир  вокруг  –  словно  замкнутый  круг,
Так  похож  на  глобальную  сеть:
Вроде,  всё,  как  всегда,  только,  вдруг,
Хак-атака.  Тут  важно  успеть.
То  есть,  сдвиги  случаются  редко,
Ведь  наш  мир  защищен  от  врагов.
Но  враги  ли?  Подумайте  –  Метка.
Я  не  верю  в  небесных  богов.
Иллюзорность  –  искомый  икс  куб,
Состоящий  с  трех  правд,  как  3D.
Красота  напомаженных  губ  -
Ложь  правдивости  в  их  чистоте.
Алгоритмы  просчитаны  точно,
Уравнения  все  решены.
Мы  в  плену.  Никому  не  помочь  нам.
Мы  давно  чем-то  заражены.
Мозг  работает  в  пару  процентов,
Чувства  шкалят  без  нервных  систем.
Память  виснет  от  кучи  моментов,
Только  в  целом  не  помнит  совсем.
 Безграничная  власть  компиляций,
Безграничный  террор  сверх  программ.
Дробь  по  признаку  цвета  и  наций,
По  эмоциям  и  по  телам.
Разграничены  люди  в  полах.
Возрастной  алгоритм  уравнений.
Разный  тон  колебаний  в  словах,
Разный  ход  разноплановых  мнений.
Для  внедрения  веры  в  сердца
Нам  введен  код  земных  удовольствий:
Секс,  еда,  алкоголь,  наркота.
Мы  увязли  в  болотах  спокойствий.
Люди  верят  глазам  и  ушам,
А  их  мозг  затуманен  сердцами.
Всех  нас  делят  на  любящих  мам
И  других,  тех,  что  будут  отцами.
Я  не  знаю  правдива  ли  ложь,
И  возможно  ль  добраться  до  правды.
Мир,  возможно,  на  мир  не  похож,
А,  возможно,  опять  те  же  грабли.
Мир  реален  в  достаточной  мере,
Чтоб  почувствовать  вкус  пустоты.
Но  я  остро  нуждаюсь  в  примере
Разделенной  на  ноль  суеты.
Цепь  замкнулась.  Жизнь  потекла.
Если  это  -  реальность,  я  пас.
Нет  проходов  с  трущоб  тупика.
Удалите,  сотрите  всех  нас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243000
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 15.02.2012


Solomia

Хотіла б …

Хотіла  б  я  туди  -  де  солов'ї
заколисують  небо  піснями,
метушАться  дзвіночки  в  траві
і  підспівують  їм  голосами,
Де  гойдають  дерева  вітрИ,
посилаючи  горам  вітання,
і  на  кронах  їх  краплі  роси
сповіщають  сади  про  світання.
Де  милується  вродою  гай,
гомонять  між  собою  струмочки,
де  хвилює  зелений  розмай,
заплітаючи  з  цвіту  віночки.
Де  хмаринки  немов  кораблі,
ходять  в  пошуках  свого  причалу.
І  курличуть  в  лісах  журавлі,
щоб  проснулись  від  того  сигналу.  
Де  бентежить  краса  та    п'янить,
І  шляхи  без  початку  і  краю,
Я  б  хотіла  туди  хоч  на  мить,
Де  земля  називається  раєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313549
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Наталя Данилюк

В День закоханих

Лютневий  ранок.Сніжно-біла  піна
Застигла  візерунками  на  склі...
Крокує  день  Святого  Валентина,
Густим  серпанком  тане  по  землі.

Поміж  гілок  сріблясті  павутинки
І  паморозь  іскриться,  мов  жива!
Летять-летять  строкаті  валентинки-
Палких  освідчень  трепетні  слова.

І  так  мені  в  думках  моїх  весняно
Від  того,  що  у  натовпі  людей
До  мене  поспішаєш  ти,  коханий,
Троянду  притиснувши  до  грудей!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Синьогора

Стогне поле

Стогне  поле  при  битій  дорозі,
Трактор  груди  змісив  звироднілий.
Птах  дроти  зачепив  у  тривозі,
Кров  тече  наче  жаль  запізнілий.

Тужно  виє,папером  лопоче
Сміттєзвалища  стать  черевата,
Чорна  паща  хрипить  і  гигоче,
Брудом  ригає  нечисть  багата.

Манить  блиском  сталевих  відходів,
Кличе  крилами  чорного  крука,
Тягне  вервицю  довгих  фургонів
В  своє  лігво  безмозкла  тварюка.

Диха  шумом  щурів,їхнім  скоком,
Шипом  гадів,що  в  кублах  плазують,
Водить  кров'ю  заюшеним  оком
В  бік,де  люди  днюють  і  ночують.

В  бинді  холоду  в  виблеклих  травах,
В  звоях  дроту,що  жалами  коле,
Гріє  стронцій  у  пальцях  кістлявих
Тіло  смерті  холодне  і  голе.

Стогне  поле  при  битій  дорозі.
В  бік  його  всі  не  дивляться  вперто.
Йдуть  байдужі  усі  перехожі.
Плаче  звалищем  нива  роздерта.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313403
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012


mavka z klunochkom chariv

***

Ти  бачив  дивний  сон,
У  ньому  була  я,
Вітрилами  казок,
Що  плили  навмання.

В  очах  горів  вогонь,
В  душі  -  іскрИ  життя.
Тепло  моїх  долонь
Манило  в  забуття.

БулО  на  світі  диво!
Наш  сон  -  наше  життя,
Несамовиті  мрії
За  межами  буття.

І  більшого  не  треба!
Ніж  цей  містичний  сон,
Де  наше  спільне  небо
І  твій  п\'янкий  полон...

Та  раптом  серед  ночі
Ввірвався  дикий  шквал!
Я  бачила  лиш  очі
І  чула  крик  благань.

Молила  в  долі,  в  Бога:
\"Не  відіймай  цей  сон!  \"
На  серці  зла  тривога...
Душа  -  сумний  перон...

Ті  очі,  очі,  очі!
Зі  злістю  там,  на  дні...
Це  не  жахіття  ночі,  
Вони  були  твої.

Нестерпні,  невблаганні,
Хоч  рідні,  як  раніш...
Благала  знов!  Востаннє...
А  ти  -  у  спину  ніж!
-V.K.-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313079
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Solomia

ДАВАЙ СЬОГОДНІ СТРІНЕМОСЬ У СНАХ…

Давай  сьогодні  стрінемось  у  снах,
Розсудим  наболілі  "за"  і  "проти".
Хай  грає  струнами  душі,володар-страх,
Незграбні  та  фальшиві  взявши  ноти.

Давай  сьогодні  стрінемось  у  снах,
Хай  навіть  непокірна  сіра  осінь
Розвіє  наші  мрії  по  містах,
І  повертатись  вже  назад  не  схочуть.

Давай  у  них  змалюєм  наш  тандем,
Примарим  фАтум  диво-  аквареллю.
Мов  ангели  небес  святих  сягнем,
І  лебедями  спустимось  на  землю,

А  понад  ранок  звіємось  в  туман,
Щоб  простелитись  з  вітром  десь  у  полі.
Давай  сьогодні  стрінемось  у  снах,
Хоч  там  дограєм  вже  початі  ролі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313150
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Ліна Біла

це наче

Стікає  ніч,  -  лягає  сонце  на  повіки.
З  під  чорних  вій  нове  прокинулось  життя.
І  чашка  кави  зранку  -  позитивні  ліки!
Нова  мелодія  по  радіо  луна.

В  клітинку  зошит,  а  проте  -  це  неважливо,
і  в  паралелях  поміщаються  думки.
Щоб  об"єднаючись  в  одне  казкове  диво,
лишитись  згаданим,  можливо,  на  віки!

Це  наче  діти,  і  приходять  від  любові,
тяжких  дипресій,  серцем  виплаканих  сліз...
Вірші  написані  хоч  на  забутій  мові,
якщо  від  щирості,  то  хай  лунають  скрізь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313088
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


mavka z klunochkom chariv

-У полоні думок під покровом ночі-

Безсоння.  Холод.  Біль  образи.
І  недосказані  рядки...
Оце  і  все.  Порожні  фрази,
Безлюдна  тиша  навкруги..

Байдужість.  Відчай.  Непотрібність.
Ковтаю  сльози  без  мети
Закономірна  необхідність  -  
ніч  у  обіймах  самоти...

Безсоння.  Що  іще  потрібно
Щоб  у  собі  себе  знайти?
Навчитись  думати  не  дрібно,
Чи  просто  з  розуму  зійти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313078
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Осіріс

Цілую Осінь в золоті вуста…

Цілую  Осінь  в  золоті  вуста,
Печальний  обіймаю  ніжно  стан,
Голублю  пасма  мокрого  листа
І  розумію,  що  усе  обман.
Її  слова  -  лиш  вітру  тільки  гук,
А  усмішка,  то  «бабине»  тепло.
Душа  –  озимок,  серце  –  чорний  крук…
Обітниць  небо,  в  яр  дощем  стекло.
Журавликом  надія  в  далині
Розтане.  А  на  ранок  між  льодин,    
Всміхатиметься  Зимонька  мені
Й  радітиме,  що  знову  я  один.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313237
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Юра...

Білий колір настільки холодний…

Цей  білий  колір  настільки  холодний,
що  лише  від  думки  про  нього,  я  мерзну.
Мені  вистачає  часу…  та  сонний…
Зима  розмальовує  все  своїм  пензлем…

І  Лютий  прижав  так  міцно  до  стінки,
що  навіть  не  можу  стояти  спокійно…
ти  швидше  зима  гортай  свої  знімки,
не  можна  пекти  так  морозом  постійно…!

Я  хочу  хоч  трішки,  стати  теплішим,
не  труситись  від  білих  думок,  ілюзій,
я  хочу  зігріти  вас  своїм  віршем,
білий  колір  настільки  холодний  ….  друзі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313339
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Ветра

Далеко-близко…

Чтобы  выжить  -  ты  пишешь  на  листьях  чужие  сны.
Ты  встречаешь  ладонями  холод.  Боишься  дожить  до  весны.
Обрываешь  все  нити,  что  связывают  меня    с  твоим  миром.

Закрываешь  двери.  Меняешь  на  них  замки.
А  потом  меня  кормишь  словами.  Опять  с  руки,
не  боясь,  что  я  спутаю  все  твои  и  мои  эфиры.

А  потом  ты  ложишься  спать,  обнимаешь  ночь.
Я  пытаюсь  заслоны  все,  стены  все  превозмочь.
Бьюсь  в  стекло  твое  птицей.  Без-звучно.  И  ты  не  слышишь.

Время  ранит  сильней,  чем  твое  стекло.
День  стирается  ночью.  Призрачно  и  легко.
Я  целую  твой  берег.  А  ты  опять  далеко.  Время  дышит...

Я  пишу  тебя  инеем  на  выбеленном  стекле,
я  рисую  на  крыльях  узорами  белый  снег,
вытираю  следы  на  дорогах,  что  ты  ко  мне  тихо  чертишь.

Обнимаю  за  время,  снимаю  замки  с  петель,
зацеловываю  шрамы,  что  там,  на  твоей  спине.
Заговариваю  все  раны,  что  нА  сердце.  А  в  окне  гаснут  свечи,

те,  что  нА  небе  нынче  зажглись.  А  ты
с  каждым  утром  сводишь  развЕденные  мосты.
Я  вымаливаю  тебя  снова  у  темноты
каждый  вечер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313218
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


ks

Твой путь

Ты  никогда  и  ни  за  что
Не  забывай  о  вечном.
Твори  добро,  дари  любовь,
Старайся  жить  сердечно!

Пусть  будут  бури  и  метель,
Без  них  нельзя,  конечно,
Но  лишь  добро  откроет  дверь
И  даст  дорогу  в  вечность!

Быть  может  и  суров  наш  час,
Но  тем  ценней  отвага!
Легко  святым  быть  в  небесах,
А  не  в  обьятьях  мрака!

И  пусть  тогда  все  шло  не  так,
И  кто-то  ранил  сердце,
И  \"друг\"  твой  превратился  в  \"враг\",
Но  не  желай  им  мести!

Это  все  жизнь,  это  твой  путь,
Звезде  своей  ты  следуй!
Не  бойся  не  туда  свернуть,
Ты  в  правду  твердо  веруй!

Ведь  завтра  будет  новый  день,
И  снова  солнце  встанет,
С  твоей  пути  прогонять  тень
Душа  всю  вечность  не  устанет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313203
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


Наталя Данилюк

Не виправдовуйся, не треба…

Не  виправдовуйся,не  треба,
Розлука  має  свій  резон!
Зриває  вітер  зорі  з  неба
І  в  мій  жбурляє  капюшон.

Перед  очима  монотонно
Пливуть  рядки  з  газетних  шпальт.
І  ліхтарі  стікають  сонно
Лимонним  соком  на  асфальт.

В  кутку  двірник  цигарку  смалить,
Мітлою  дряпає  поріг.
Закину  в  небо  сірий  шалик,
Спіймаю  місяць  я  за  ріг.

А  потім  будемо  в  кав'ярні
Сплітати  фрази  у  вірші.
Які  ж  у  тебе  очі  гарні-
Аж  досягають  до  душі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264132
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


*ИРЕНА*

ДУШЕВНЫЕ ТРАГЕДИИ

Как    жестока  судьба,  как  запутаны  кармы  людские.
И  влюбляются  те,  что  навек    суждены  уж  другим.  –
Верховодит  любовь,  побеждая  законы  мирские,
Обижая  и  тех  ,  кого  мы  обижать  не  хотим.

Годы  стерли  любовь,  что  когда-то  слыла  необычной
И  семейная  жизнь  превратилась  в  рутину  проблем.
Все  шедевры-стихи  стали  прозою  жизни  привычной,
Стало  мало  одной,  -  захотелось  уж  целый  гарем.

Но  однажды  в  толпе  ты  встречаешь  вершину  мечтаний
И  влюбляешься  по  уши,  словно  мальчишка-юнец.
Ты  нашел  идеал,  в  одночасье  –  причину  страданий,
Потому  что  мечта  тоже  носит  семейный  венец.

Она  встретилась  сердцем  с  твоим  проницательным  взглядом,  -
Не  сумела  душа  под  напором  страстей  устоять.
Эту  встречу  считала  своею  счастливой  наградой.  –
Только  с  ним  удалось  так    сверхтрепетно  дух  приподнять!

Обрела  в  нем  судьбу  в  виде  нежного  верного  друга
И  второе  дыханье  в  открытых    сердцах    затаив,
Она  стала  ему  той  заветной  мечтой  и  подругой,
Его  нежные  чувства  в  объятьях    души  приютив.

Понимаем,  что  больше  вот  так  не  должно  продолжаться.
Мы  не  вправе  любить,  даже  если  сердца  тяготят.
Грех  нектаром  чужим  с  тайный  сот,  как  своим,  наслаждаться.  –
Это  жены-мужья  никогда  не  поймут,  не  простят.

Мы,  любя,  увлеклись.  О  супружеском  долге  забыли.
Нам  расстаться  пришлось,  потому  что  иначе  нельзя.
До  сих  пор  друг  для  друга  мы  пылко  любимыми  были
И  чужие  –  сейчас,  в  лучшем  случае  –  просто  друзья.

Беспокойные  дни  и  бессонные  долгие  ночи
Стали  страстью  сердец.  Пусть  нас  Бог  милостиво  простит.
Почему  же  у  нас  прежней  болью  душа  кровоточит?
Почему  до  сих  пор  незажившая  рана  болит?..
                                                                                     2010г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313093
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Марічка9

Житомир-Львів… (Разом з Михайлом Плосковітовом)

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…  та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо  руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  доль  в  сум’ятті  кольорів.
Ось  пальці  розімкнуться  наостанок,
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок...
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


Роман Святенко

Летіть…

Летіть,  летіть,  летіть,  ЛЕТІТЬ,
Мої  думки,  слова,  надії!
Я  хочу  зупинити  мить  -
Та  я  не  Бог,  цього  не  вмію.
 
Лиш  намалюю  погляд  твій
В  своєму  серці,  образ  рідних    
Небесновидовжених  вій,
Очей  смарагдовоподібних.

Я  поряд  подумки  завжди,
Твій  відчуваю  поступ,  подих,
Не  йди  з  моїх  думок,  зажди,
біль  в  серці-шлях  до  насолоди.

10.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312964
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Леся Геник

Простір чуття…

***
Простір  чуття  –  невгамована  пристрасть!
Неба  марі́ння,  однак…
Вже  пульсування  свідомості  стисле,
Наче  розсте́бнутий  знак,

Ведений  палко  торкань  кольорами
Поспіхом  хтивих  мурах…
Серце  скала́тане  –  гучно,  без  тями  –  
В  мрії  пестливих  руках.

Через  уяву  ухоплена  сутність.
Вибух  нейтральних  клітин!
Простір…  насправді  безмежна  підступність
Поміж  самотніх  перин…
(10.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311532
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Наталя Данилюк

Ти прийдеш знову…

Ти  прИйдеш  знову,  ніжна  моя  вЕсно!
Чи  не  з  тобою  раптом  оживу?
Чи  не  з  тобою  в  серці  крига  скресне,
Дзвінкий  кришталь  посиплеться  в  траву?

І  розіллється  літепло  шовкове
Духмяних  квітів  по  вогкій  землі,
Загубить  вітер  зоряні  підкови
Між  гострих  скель  у  димчастій  імлі.

І  розплетуться  промені  сліпучі,
Пшеничні  пасма  небом  попливуть!
Зірветься  сонце  зі  стрімкої  кручі
Пірне  між  верби  в  сиву  каламуть.

Поллються  дзвінко  наспіви  пташині
Поміж  дерев  і  танучих  дахів,
Сховає  небо  пухові  перини
Аж  до  нових  морозів  та  снігів.

Розстелить  щедро  розмаїтий  ліжник,
В  таких  пахучих  росяних  квітках!
Ти  прийдеш  знову,  янголе  мій  ніжний,
Моя  квітуча  віхоло  п'янка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Наталя Данилюк

І не тому…

Чи  я  колись  повЕрнуся  сюди-
У  місто  снів,  ілюзій  та  кохання?
Сніг  замете  залишені  сліди
І  відбере  надмірні  сподівання

На  зустріч  теплу  в  сяйві  ліхтарів,
Палкі  зізнання,  дотики  жагучі
І  півмільйона  зоряних  вогнів,
Що  сіють  в  душу  спалахи  блискучі.

І  той  солодкий  присмак  мигдалю,
Що  з  вуст  зірвала  краплею  отрути-
І  не  тому,  що  я  тебе  люблю,
А  лиш  тому,  щоб  іншого  забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


ІлюзіЯ

Тихий гріх

Сміялось  небо,  бурмотіли  хмари
Прийшла  весна  і  всюди  чувся  сміх.
А  ти  стояла  і  чекала  кари,  
Страшної  кари,  за  свій  тихий  гріх.

Ти  думала  це  допоможе  жити,
Ти  думала,  що  виходу  нема.
Холодні  очі  шепотіли:  “вбити!”
А  в  серці  лютувала  вже  зима.

Ти  добре  чула  дикий  крик  благання:
“  матусю  я  для  тебе  все  зроблю,-
цей  дикий  крик  сильніший  від  кохання,-
ні.......  не  вбивай,  я  так  тебе  люблю!”  
 
Застигла  мить  й  чиясь  рука  зробила
Холодним  рухом  найстрашніший  гріх.
Здригнувся  світ  ,  а  ти  безжально  вбила,
Пекучий  і  німий  дитячий  сміх.

І  серце  в  грудях  наче  зачерствіло,
Мов  блискавка  хвилина  пізнання.
В  цю  тиху  мить  все  стало  зрозуміло
Й  ти  вийшла  з  кабінету  навмання.

Сьогодні  поглядом  своїм  лякаєш  хмари,
І  чують  перехожі  дикий  сміх.
Мов  навіжена  просиш  в  неба  кари
Страшної  кари  за  свій  тихий  гріх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121399
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 11.02.2012


Лілія Ніколаєнко

Терновий погляд…

Терновий  погляд  –  в  серце,  як  кинджал,
Ввійшов  аж  по  руків’я…  Я  вмираю…
Але  за  нього  і  життя  не  жаль.
Солодшого  нема  для  мене  раю…

Ти  болем  цим  мене  приворожив…
Тернова  пісня  вилилась  в  розлуку.
Мені  казали  люди  –  ти  чужий,
Та  голос  твій  щоночі  в  душу  стукав.

Тернові  сльози  на  твоїх  слідах
Щемливої  жаги  зростили  квіти.
Мені  казали  –  там,  де  ти  –  біда.
А  я  б  за  тебе  віддала  півсвіту…

А  я  б  з  тобою  щастя  напилась,
На  зло  усім  пліткам  і  пересудам.
Та  мрія  ця  без  одного  крила.
За  нас,  на  жаль,  все  вирішили  люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Solomia

Розлучаються навіть ЗАКОХАНІ*

Розтривожені  сни  так  грозились  нам  стати  пророчими,
Бились  птАхи  крилом  у  вікно-передвісники  сліз.
Певно  ми  десь  в  думках  свою  долю,ЩАСЛИВІ,  наврочили,
Навіть  мрія,і  та  розвела  перехрестя  доріг.

Так!  Простіше  було  б  розчинитись  із  літніми  грозами,
Чи  росою  зраннЯ  оповити  краєчки  повік,
Тільки  пам'ять  жива,і  заповнюють  тишу  всі  спогади,
Осідають  мов  пил  десь  на  дні  молодої  душі.

Не  забути  вже  їй  як  горіли  ті  очі  сполохані,
Що  манили,мов  зорі  ясні,в  свій  солодкий  полон,
Та  таке  те  життя-розлучаються  навіть  ЗАКОХАНІ,
Ті,що  грілись  щодня  лиш  теплом  найрідніших  долонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312972
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012


mavka z klunochkom chariv

- P. S. -

Люби  мене  так  ніжно,  обережно,
Без  зайвих  слів,  без  будь-яких  думок.
Так  відчайдушно  й  так  беззастережно,
Люби,  крізь  павутиння  всіх  пліток.

Неначе  я  пристанище  останнє!
Неначе  любиш  ти  в  останній  раз!
Не  треба  слів  гучних  про  це  кохання,
Не  треба  обіцянь  гучних  чи  фраз.

Люби,  неначе  я  остання  мрія!
Неначе  все,  що  зараз  на  кону!
До  болю,  до  нестями,  безнадійно…
Люби,  як  я  тебе  люблю.

І  не  загадуй  наперед  надії.
Люби,  бо  серце  ще  живе!
Допоки  ще  воно  жевріє,
Допоки  я  люблю  тебе…

Колись  ми  розминемось  випадково.
Як  шкода,  що  ти  вічність,  а  я  мить…
Ти  не  любитимеш  уже  мабуть  нікого.
Та  це  буде  колись.  Лише  колись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312664
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 11.02.2012


mavka z klunochkom chariv

- Опале листя душі ( Меланхолія )

На  сцені  вітер.  Віє,  віє!  
Аншлаг.  Сьогодні  повен  зал.  
Зриває  листя!  Ейфорія!  
Душі  моєї  карнавал.  

Нестримно  віє  лютий!  Віє!  
Підноситься  на  п'ядестал.  
Опало  листя....Ностальгія.  
Душі  жалОбний  ритуал.  

Безмежна  серця  тиранія.  
Безвимірний  відвертий  шквал!  
Душі  моєї  малярія.  
Душі  розплавлелий  метал.  

А  вітер  віє...  Буревієм!  
і  тихо  плаче  неба  міць...  
Шепоче  ніч:  "  Меланхолія"  
Безжальна  ніч.  Самотня  ніч...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312955
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Олена Іськова-Миклащук

КОЛИ…

Коли    моє    серденько    від  весніє
І    паморозь    вплететься    у    косу  —
Я    ззовні,  може,  трохи    постарію,
Але    кохання    юним    пронесу.
Я    так    люблю,  що    не    сказать    словами,
Та    слів    не    треба  —  все    покаже    час.
Коли    ж    ми    разом    пройдемо    всі    драми,
Ти    зрозумієш,  ЩО    єднало    нас.
Якщо    ж    тобі    на    нашім    небокраю
Засяє    інша    зірка    навесні,
Навіть    тоді    тебе    не    розкохаю
І    будеш    снитись,  як    і    снивсь    мені.
Коли    ж    в    очах    засвітиться    зажура,
 Тобі      дітьми    розраду    принесу
І    піде    в    безвість    доленька    похмура,
Коли    змахну    із    щік    твоїх    росу.
А    потім    й    в    тебе    посивіють    скроні,
Захочеться    і    затишку,    й    тепла.
Пробачу    все    і    у    твої    долоні
Віддам    любов,  що    в    серці    зберегла.                                                  
2004

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312903
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Наталя Данилюк

Перечекай

Перечекай  негоду  дощову-
Ану  всміхнеться  сонце  променисте!
І  у  шовкову  скошену  траву
Розсипле  ранок  росяне  намисто...

Перечекай,  а  раптом  все  мине-
Усі  жалі,  сум'яття,  мелодрами
І  світла  радість  в  серці  спалахне,
Немов  веселка  в  небі  кольорами!..

Розсіє  промінь  попіл  гіркоти
І  всі  печалі  вивітрить  безслідно...
Перечекай  і  ранок  золотий
Загляне  в  шибку  росяну  погідно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 10.02.2012


Наталя Данилюк

Приходь в мій дім

Приходь  в  мій  дім,поговори  зі  мною,
Болюче  жало  вирви  із  грудей...
А  там,надворі,пахне  вже  весною
І  цілі  юрби  радісних  дітей

Женуть  крижини  білі  за  водою,
Немов  отару  спуджених  овець!
І  бог  дощу  шумливою  ходою
Спустився  вниз  напитися  з  криниць.

Приходь  в  мій  дім,наповнений  мовчанням,
Мені  так  важко  дихати  одній...
А  може  ніч  наступна-вже  остання,
Як  цвіт  бузку  на  цинковій  труні?

А  може  я  тебе  вже  не  побачу
І  цих  садів  оспівану  красу?
Ні,це  не  сльози  смутку,я  не  плачу,
Це  тільки  вітер  струшує  росу...

Прихоль  в  мій  дім,поговори  зі  мною,
Торкнись  душі,як  хвиля  берегів!..
Я  ще  жива,за  білою  стіною
Своїх  ілюзій,вигадок  і  снів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268169
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 10.02.2012


Наталя Данилюк

Пересипати сни…

ПересИпати  сни,
перевіяти  давні  оскоми,
перетлілі  печалі
і  майже  забуті  жалі...
І  летіти  туди-
в  піднебесся,  крихке  й  невагоме,
відірвавшишь,  
мов  кулька  легка,  
від  тяжіння  землі!..

І  кружляти  вгорі,
в  білизні  лебединого  пуху,
вальсувати  між  хмар
в  мерехтінні  зими-пелени!..
І  торкатись  зірок,
прикладаючи  ніжно  до  вуха,
ніби  мушлі  морські,
щоб  послукати  шепіт  нічний...

І  зривати  з-під  хмар,
мов  добірні  засніжені  грона,
обважнілі  слова
й  перестиглі  терпкі  молитви...
І,  долаючи  всі
піднебесні  й  земні  перепони,
понад  шаллю  зими
невагомо  і  ніжно  пливти!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 10.02.2012


Наталя Данилюк

Може колись…

Може  колись  і  ти  мені  напишеш,
Сплетеш  крихке  мереживо  зі  слів...
І  свіжий  ранок  випросить  у  тиші
Мені  грайливих  сонячних  дощів!

І  над  дахами  райдуга  розквітне,
Розсипле  барви,  ясногомінкі,
І  я  нарву  тих  променів  привітних,
Немов  достиглих  житніх  колосків!..

Може  колись  і  ти  прочиниш  двері,
Мрійливо  скажеш  лагідне  "привіт"-
І  увірвуться  нАспіви  веселі
У  мій  сумирний  вИтишений  світ!..

І  вже  вітрам  задмухати  не  вдасться
Червоних  маків  трепетний  вогонь!..
Може  і  я  колись  нап'юся  щастя
З  твоїх  ванільних  затишних  долонь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 10.02.2012


Богом Даний

Я зустрінусь з тобою на папері

*  *  *
Я  зустрінусь  з  тобою  на  папері  —
На  місці  нашого  знайомства,
Легким  порухом,  як  художник  на  мольберті,
Трішки  схожим  до  якогось  чародійства
Я  розповім  тобі  про  все,  що  заховалось
У  закутках  душі  тривожної  моєї,
Ні!  Життя  для  мене  ще  не  обірвалось!
Ще  сни  приносять,  мрії  золотії,
Ще  серце  прагне  рахувати  кроки,
Які  ведуть  по  вічну  нагороду.
Ще  сльози  ллються  від  розпуки,
А,  значить,  я  живий!  І  жити  буду!
Я  намалюю  тобі  власний  світ,
Наповнений  утіхою  та  горем,
Бо  залишила  ти  незатертий  слід,
Що  інколи  тривожить  болем.
Поспіши  мені  на  зустріч,  як  я  завжди  хотів,
Вийди,  щоб  мені  не  заблукати,
У    нетрях  неоднорідних  почуттів,
Я  прагну  тебе,  своє  кохання  відшукати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312779
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Рідний

*-*-* ( на твоїх долонях …)

на  твоїх  долонях  почиває  спокій
в  човнику  молитви  крізь  недолі  шал
до  причалу  щастя  в  небеса  високі
ти  мене  провадиш      під  зірок  хорал
 був  я  неуважним  біль  тобі  приносив
та  душа  збагнула  кається  й  болить
як  же  я  бажаю  у  пахучі  коси
потекти  щокою    крізь    блаженну  мить
ангельського  миру  хочу    скуштувати
у  саду  у  лузі    між  пахких  отав
досить  за  розлуку  болісної      плати
що  її  в  бездоллі    я    так  довго  брав
на  твоїх  долонях  бездну  переплинув
не  зблудив    із  курсу  -    палахтів    маяк  
райдужної  віри  в  ту  одну  -  єдину
що    мене  забути    не    могла  ніяк


10/02/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312777
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Олеся Глібка

А щастя було зовсім близько…

Зима  корону  одягнула.
Морози  владно  в  бій  пішли.
В  думках  надія  промайнула  -  
Наш  літній  спогад  зберегти.

Так,  тільки  спогад  миготливий,
Приємні  зустрічі,  думки...
Цей  вогник  у  очах  щасливий,
Мрії,  ілюзії,  казки...

Забути  біль  і  всі  образи.
Хвилини  гніву  і  журби.
Забуть  лихе  і  зле,  одразу
З  легкою  посмішкою  йти.

А  інша  буде  так  любити,
Як  я,  -  дитина,  не  змогла.
Буде  тобою  тільки  жити,
Смиренна,  тиха  і  проста.

І  хоч  "Прощай"  вуста  сказали.
Клубок  у  горлі  знов  і  знов...
Ім'я  твоє  не  раз  шептали
В  примарній  тиші  молитов...

А  щастя  було  зовсім  близько...
І  серце  рвалось  до  життя.
Пробач  мене.  -  Вклонюся  низько.
І  вже  піду  -  без  вороття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312667
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Miro

Безсонна ніч

Безсонна  ніч  .  Палаючі  мости  …  
І,  безнадійно  пересохлі  ріки.
Одні  ущент  розібрані  шляхи,
А  інших  напрям  важко  зрозуміти.
Суцільний  хаос  –  безлад  в  голові
Й  нема  кому  розв’язку  показати.
І  тільки  вогник,  що  загаснув  у  пітьмі,
Дає  можливість  трішечки  поспати.
На  ранок  знову  свіжа  голова
І  час,  щоб  все  спочатку  починати.
Нас  не  зіб’є  із  шляху  ця  весна  :
Ми  з  тих,  кого  не  легко  так  зламати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312683
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012


Настя Ковал

Моя любов - моє життя

Життя  прожити  -  це  не  мить,
Що  зблисне  ясною  зорею,
Коли  знайомишся  ти  з  Нею,
Тоді  ще  серце  не  щемить.

       Тоді  ти  сповнений  надії,
       Що  мерехтить  на  небокраї,
       Готовий  все  назвати  Раєм,
       Рожеві,  милі  серцю  мрії.

Якщо  не  мріяти  -  не  жити,
Як  не  шукати  -  не  знайти,
Не  втратити  -  не  зберегти...
Але  не  можна  не  любити.

       Любов  -  не  просто  почуття,
       Яке  знаходиш  чи  втрачаєш,
       Смішся,  чи  в  душі  ридаєш.
       Моя  любов  -  моє  життя.

"Ой  не  давайте  серцю  волю,
Бо  заведе  воно  в  неволю!"
Але,  якщо  його  скувати,
Чи  буде  серце  це  співати?

       То  ж  краще  хай  воно  співає,
       Хай  часом  болісно  щемить,
       Бо  той,  хто  болю  не  пізнає,
       Не  зможе  щастя    оцінить!!

Якщо  стає  на  серці  важче,
Ти  не  заковуй  почуття,
Ти  пригадай  усе  найкраще,
Зло  не  витягуй  з  небуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311833
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Solomia

Крила

Ідуть  дощі,  (між  іншим,вже  три  ночі),
Погас  вогонь,що  тлів  для  нас  в  душі,
А  що  мені?Вже  виплакались  очі,
На  осені  холодному  плечі.

А  час  стоїть...  І,вперше  я  чекаю,
Коли  зворотній  відлік  дасть  любов.
Щоб  витерла  із  пам'яті  до  краю,
Як  в  жилах  закипала  бура  кров.

Як  я  в  тобі  губилась  і  згубила,
Так  довго  серцем  рощені  думки,
Так  швидко  обламались  ніжні  крила,
Уже  три  дні  складаю  їх  куски.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312172
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012


земля

Чому так пізно зрозуміла?

Ти  виштовхнув  мене  спокійно,
З  своїх  обійм,з  свого  життя.
Мені  здавалось,що  надійно
В  твоїх  руках...Я  мов  дитя.

Ти  зрадив  нас,наше  кохання,
І  зруйнував  усі  мости,
Махнув  рукою  на  прощання,
Па-па,цьом-цьом,я  мушу  йти.

Стою  і  в  слід  тобі  дивлюся,
Як  ти  ідеш  з  мого  життя,
Чомусь  я  зовсім  не  боюся,
Хоча  й  залишуся  одна.

Та  краще  буду  я  самотня,
Чим  поруч  із  таким  як  ти,
Та  жаль,що  зрозуміла  це  сьогодні,
Коли  ти  вирішив  піти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312126
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Настя Ковал

Кохання - небезпечне почуття

А  пам"ятаєш  з  нами  вечір?
У  тебе  вдома  ми,  лиш  ти  і  я,
Ти  ніжно  обійняв  мене  за  плечі
І  думав,  що  навік  уже  твоя.

Ой,  як  ти  в  цьому  помилився,
Надіявся,  що  я  тебе  люблю?
Що  поглядом,  фальшивими  словами,
Розтопиш  мою  душу  крижану?

Вона  вже  раз  повірила  словам
І  проти  них  встояти  не  змогла.
Відкрилась,  й  дала  волю  почуттям,
Та  обманулась...і  стала  кам"яна.

Проте  пограюсь  я  з  тобою  в  кішки-мишки,
Побільше  взнати  хочу  я  про  все.
Пробач,  але  прикинуся  я  трішки
Й  гляну  іншими  очима  я  на  це.

Цікаво  мені  взнати  і  почути,
Які  бувають  лагідні  слова,
Які  приємні  ласки  можуть  бути,  
Чи  крутиться  від  цього  голова.

Хоч  більше  я  на  це  не  поведуся,
Слова  красиві,  та  це  все  обман.
Тепер  я  краще  перша  відступлюся,
Не  допущу,  щоб  захопив  мене  дурман.

Не  хочу  я  від  цього  знов  страждати,
Кохання  -  небезпечне  почуття,
Воно  людину  може  й  розтоптати
І  в  муку  обернуть  її  життя.

І  тому  нам  розстатись  вже  пора.
Спасибі  за  шампанське  і  за  квіти,
За  гарний  вечір  й  лагідні  слова,
Не  хочу  зараз  я  когось  любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312140
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012


Анна Демченко

ʀᴇǫᴜɪᴇᴍ

...Здесь  где-то,  стук  колес  звучал  как  выстрел.
И  в  тот  же  час,  ни  возгласов,  ни  стонов...
В  руках  чуть-чуть  шумел  букет  из  листьев,
а  месяц  пропадал  в  тени  у  клёна.

Не  повторюсь  ему:  "прости"  и  "здравствуй",
не  стану  упрекать,  что  слушал  молча.
Он  словно  плакал  шлейфом  ярко-красным,
а  я  листву  его...  от  горя  в  клочья!

Иду  вперед,  бросая  камни  в  пропасть.
Хочу  забыть,  потери  боль,  и  вкус  ироний.
Чтоб  навсегда  стереть  тот  прежний  образ,
где  я  одна  стояла  на  перроне.

Где  в  доме  пусто,  только  ночь  в  окно  стучится.
Пылится  образ  среди  сотни  фотографий.
Мой  Благоверный,  мне  хотелось  излечиться.
А  не  писать  стихи  для  эпитафий.

...
Нависли  тучи  над  холмом  и  над  рекою,
И  стало  слышно  как  бьют  капли  по  зонту.
Я  вновь  мечтаю,  как  коснусь  тебя  рукою...
И  осознать  что  -  нет...
я  не  смогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312101
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


земля

Звернення.

Не  цурайся  роду  свого,
Не  забудь  хто  в  світі  ти,
Повернись  до  рідного  порога
Бо  завжди  встигнеш  ще  піти.

Не  збувай  про  батька  й  неньку,
Пам"ятай  про  рідний  дім,
Пригадай  дитячу  стежку,
І  як  босоніж  бігав  ти  по  ній.

Хоч  виріс  ти,став  самостійний,
Та  пам"ятай  оте  село,
Де  був  по-справжньому  ти  вільний,
Де  добре  так  було.

Де  завжди  радо  зустрічають,
І  де  чекають  звідусіль,
Де  добрим  словом  пригадають,
Де  між  своїми  ти  є  свій.

Які  б  вершини  не  схилились
Перед  твоєю  головою,
Не  забувай  своєї  Батьківщини,
І  будь  завжди  самим  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308565
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 07.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012


Galkka

Старенькі стіни у кафе і крайній столик…

Старенькі  стіни  у  кафе  і  крайній  столик,
Відкрились  двері...і  ще  раз  -  почувся  дзвоник,
Холодні  друзки  на  шматки  роздерли  спогад,
Сміються  стіни,  що  одна  -  вологий  погляд.

Мордує  свічка  кожен  раз  -  малює  образ,
Такий  знайомий  зі  спини  -  останній  доказ,
Того,  що  пам’ять,  наче  зла  тебе  тримає,
Ця  лихоманка,  цей  аркан  не  відпускає.

Немов  розпечене  тату  -  твій  поцілунок,
Запікся  в  шкіру:у  плече  -  мій  прорахунок,
Стискаю  віск,  а  він  пече...  та  не  пускаю,
Наповню  келих  до  країв  -  я  не  програю!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312074
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


traven`

Бог ангелом меня назначил!

Бог  ангелом  меня  назначил!
Не  знаю  и  зачем,  и  почему?
Чтоб  я  решал  его  задачи,
Или,  чтоб  верно  отслужил  добру?

Он  тучи  мне  спустил  на  плечи
И  чудно  крылья  с  пуха    сотворил,
И  показал,  как  зажигать  мне  свечи,
Одним  дыханием  небесных  сил.

И  я  взлетел,  с  открытым  сердцем,
Навстречу  вызовам  своей  судьбы,
Чтоб  людям  открывать  все  дверцы,
В  мир  светлой  радости  и  доброты.

     Они  увидели  угрозу,
     Кто  не  от  Бога  на  земле!
     И  на  меня  свалили  дозу,
     Чтоб  подло  искупать  в  брехне.
     
     Прикрывшись  крыльями  из  пуха,
     Я  первый  выдержал  удар.
     Они  же  били  тупо  и  без  звука,
     Разбили  мой  прощения  дар!

     Не  выдержал.  Прости  за  слабость!
     И,  отмахнувшись,  поднял  меч.
     Нечистую  и  злую  гадость
     Рубал  всех  поголовно  с  плеч!
     
     
     Повсюду  крик  на  поле  брани.
     А  победителей  тут  нет!
     Кровь,  боль  и  раны  рваны,
     Улыбка  зла  мне  шлёт  привет!

     Вот  вороны  живьём  кусают  тело
     И  пьют  из  раненой  руки.
     Стараюсь  приклониться  на  колено,
     Чтоб  замолить  свои  грехи…

Бог  ангелом  меня  назначил!
И  знаю,  и  зачем,  и  почему!  
Ведь  в  радости  и  горьком  плаче,
Я  вижу  свет  во  тьме,  к  нему  лечу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312072
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Solomia

Душа

Не  топчи  мого  серця,  без  жалю  до  крові,  ногами.
Не  всміхайся  єхидно.  Не  лишай  мені  тишу  нічну.
Ще  душа-сирота,бродить  степом  й  густими  лісами,
Вже  стомилась,либонь,та  ще  й  досі  шукає  весну...  
Не  картай,  не  губи  тіло  словом  пекучо-лукавим,
І  світанком  німим  не  бентеж  моїх  мрій  глибину,
Хай  минають  літа,  ми  із  ними  рідніші  не  станем,
Лише  мудрість  на  знак  нам  залишить  густу  сивину.  
Не  судилось,на  жаль,нам  бентежити  долю  піснями,
Понад  вечір  в  гаю  скрипалю  підживити  струну,
То  ж  навіщо  душа  мов  сирітка  ще  бродить  лісами?
Чом  в  надії  вона  відшукати  ще  ніжну  весну?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312094
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Харіс

Мистецтво буття

Велике  вміння
Просто  бути
Не  бути  кимсь
Або  для  чогось
А  просто  бути
Щоби  співати
Щоб  радіти
Щоби  творити
Знов  і  знову
Мистецтво  бути  
Щоб  любити
Мистецтво  бути
Щоби  жити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312090
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Solomia

Здійміть до неба стомлені долоні

Здійміть  до  неба  стомлені  долоні,
І  хай  уста  промовлять  щіпку  слів,
Аби  душа  зігрілась  у  молитві,
І  тілу  відпустився  смертний  гріх.

Моліться  у  дні  радісні  й  скорботні,
У  миті  щастя  і  години  сліз,
Хай  смуток  вас  полише  в  святій  прощі,
І  рани  залатає  Монастир.

Бо  в  тім  і  є  найбільша  ваша  сила,
Хоч  хрест  важкий,і  терен  вкрив  шляхи,
Лише  ота  молитва  вічна,  щира,
Тримає  людство  вже  які  віки.

І  мов  ікона  жалісно  благає  :
"Покайтесь  люди  поки  є  ще  час,
Коли  в  вас  віра  в  душах  не  погасне,
То  лиш  вона  зішле  вам  благодать.

І  не  лукавте-досить  зради  Юди!
Ідіть  у  світ  й  усім  чиніть  добро!"  
Бо  ті  лише  щасливі  будуть  люди,
В  чиїх  серцях  залишиться  Господь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311941
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Олена Кузнєцова

Можливо, й він…

Можливо,  й  він  писав  вірші.
Я  їх  ніколи  не  читала...
Можливо,  й  схожі  чимось  ми,
Але  знання  цього  замало.

А  я  хотіла  б  прочитати
Хоч  піврядочка  його  мрій.
А  я  хотіла  б  в  них  пізнати,
Хоча  б  далекий,  образ  свій...

Я  винна,  що  я  пам'ятаю
Його  в  найкращих  з  своїх  снів...
І  дійсно  винна,  що  не  маю
Хоча  б  рядка  з  його  віршів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311911
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Olichkalove

Його очі

Його  очі
Заради  таких  очей,
люди  згодні  зійти  з  розуму.
Саме  такі  очі  переслідують
тебе  все  життя.
Саме  про  такі  очі  
ти  не  хочеш  думати,
але  вони  виринають,
вповзають  в  твою  уяву.
Ти  мимовільно  думаєш  про  нього.
Ти  не  хочеш,
але  тебе  ніхто  не  питає.
Він  завжди  в  твоїй  уяві.
Ти  кохаєш  його?
Ні,  тут  щось  інше.
Це  не  кохання  
і  навіть  не  закоханість.
Ти  просто  про  нього  думаєш,
тебе  просто  до  нього  тягне,
ти  просто  хочеш,
щоб  він  був  твій.
Його  погляд,
ти  не  можеш  забути  його.
Тобі  подобається  це  все?
Ні,ба  більше,  тобі  це  все  набридло.
Ви  різні,
ви  зовсім  різні.
І  він  не  такий,
як  ти  його  уявляєш.
Він  тобі  точно  не  пара.
Але  його  очі?!!
Ці  очі  вони  можуть  
звести  з  розуму.
Саме  вони  зводять  людей  з  розуму.́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311903
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Verbo

Волчья слабость

Быть  может,  не  надо  притворяться  слабым?
Волчьи  клыки  под  усмешкой  растут.
Это  волчий  испуг,  когда  хочется  плакать,
Но  гордо  рычать,  выпятив  грудь.

Мы  волки!  Мы  сбились  в  огромные  стаи
Так  проще  одиночек  в  углы  загонять.
Он  не  страшный,  нет.  Мы  от  боли  устали.
Одиночки  тоже  умеют  кусать.

И  все  же  не  надо  притворяться  слабым,
Когда  с  длинных  клыков  стекает  кровь,
Когда  тебя  начинают  бояться,
А  вместо  слов  разносится  вой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311896
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


оптимист

Тоска…

Бесполезно  любить  –
В  сердце  ноет  тоска…
Бесполезно  щекой,
Прокатилась  слеза…

Тихо  льется  в  ночи
Свет  зеркальной  луны…
Ты  тоска  помолчи.  
Не  тревожь  мои  сны.

Бесполезно  любить…
-  В  сердце  ноет  тоска…
Ты,  печаль,  помолчи,
Бесполезны  слова.

Разве  только  что,  жизнь  
Заставляет  мечтать…
Свято  верить  в  любовь
И  взаимности  ждать.

Я  любовь  берегу,
Мне  она  дорогА
И  смеюсь  я  затем,
Чтоб  не  взвыла  тоска.

Бесполезно  любить,
Бесполезно  страдать.
Но  должна  и  тоска
Бесполезною  стать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311899
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Rooooo

Любовний апокаліпсис та руйнівна помста

Коли  ти  розмовляв  з  собою
Вона  тихо  йшла  травою
Але  так  і  не  дійшла
Бо  по  дорозі  іншого  знайшла

Уже  пів  вічності  пройшло:
Її  немає,  й  не  було.
Тебе  охопила  паніка,  
А  серце  ламається  як  палуба  титаніка

Світ  мороком  вкривається  поволі
І  кожна  річ  здається  знаком  долі.
Куди  подітись?  Світу  вже  нема  -  
Згоріла  та,  що  по  ній  йшла  Вона,  трава

Слізьми  вкритий  краєвид
Штовхає  серце  на  суїцид
Ти  озирнувся  навкруги  -  
Дощем  із  неба  падають  Боги!

І  серед  них  богиня  любові
Пошматована  твоїм  гнівом  до  крові
Із  вирваним  серцем  та  жахом  вдіта  -  
Твоєї  помсти  не  стерпіла  Афродіта

І  з  тою  помстою  любові  світ  відрікся:
Богиня  вже  в  підземних  водах  Стікса.
Століттями  Аїд  її  вже  там  чекав
(І  з  Афродітою  мільйони  душ  закоханих  забрав)
Солодка  помста...Ти  її  жадав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311900
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Gerasimova Alyona

***Ми з тобою зустрілись в автобусі…***

Ми    з    тобою    зустрілись    в    автобусі,
Ти    і    я    у    бігах    від    самотності,
У    очах    наших    крихти    від    зради,
Небеса    наші    наче    із    вати.
Ми    з    тобою    зустрілись    в    автобусі,
Через    муки    жахливої    гордості,
Малювали    на    склі    божевілля,
Куштували    лиш    спогадів    зілля.
Ми    блукаємо    в    світі    ілюзій
І    шукаємо        буцім    то    друзів,
Але    разом    ми    зовсім    самотні
Хоч    і    знову    зустрілись    сьогодні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253043
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 06.02.2012


Наталя Данилюк

Холодний день

Холодний  день.Надірвана  струна.
Зима  неквапом  струшує  перини.
О,  не  питай,  чия  у  тім  вина,
Бо  там,  де  двоє,  кожен  трохи  винен.

Бо  там,  де  двоє,  тягнеться  вуаль
Крихких  надій,  зневіри  і  образи...
О,  не  питай,  чи  досі  маю  жаль!..
На  мокрих  віях  захололи  стрази...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


Svetok

Любов не вічна. . навіть якщо справжня

В  осінньому  повітрі  натяглись
Сріблясті  струни  бабиного  літа..
А  ми  ж  були  закохані  колись
Так  щиро  і  так  віддано,  як  діти.

Ховалися  від  світу  і  життя.
Занадто  високо  і  впевнено  літали.
Чому  ж  так  боляче  розбились  почуття,
Якщо  здавалось  -  ще  не  докохали?

Втомились  губи  вірити  у  сміх..
Любов  не  вічна..  Вічного  немає.
В  осінньому  повітрі..  перший  сніг,
Приречений  розтанути,  літає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311687
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Оксана Пронюк

… і очі раю

«…Сім  місяців  тебе  нема…
Пішов.  Утік.  Іще  вторік.
Зосталася  сама.  Та  не  одна.
Твоє  дитя,  що  гріло  душу.  Мушу.
Заставити  любити  самоту.  А  ще  журу
За  вікнами  чужого  краю.  Завмираю.  
Розпачливо  кричу.  Не  знаю,
Як,  сину,  я  тобі  скажу:  покинув…
Втомився  жити.  В  ту  хвилину
Я  рвалася  –  летіла  в  слід
Раптово  все…  Дванадцять  літ  
Як  один  крик.    Не  знаю  сину!
Нам  тільки  три.  
Ще  до  народження  півроку.
Всілись  світи.  Німію,  Боже  з  самоти.
Де  ти,  скажи?  Вчуваю  кроки  під  дверми.
І  одкриваю.  Вже  сьомий  місяць  відкриваю.  
Тебе  немає.  А  я  чекаю.  
Не  винувачу,  не  кричу  лишень  вчуваю.
Давно  живу  я  під  дверми.  Сина  гойдаю.
Такий  як  ти.  Скажи,  що  прийдеш  хоч  колись.  
Я  зачекаю.
Мовчить  мобільний  телефон.  Змінив  свій  номер.  
Надзвонюю  в  німі  світи:    вернутись  можеш!
Спітнілий  Скайп  аж  від  очей  тікає
Може  комусь  він  відповість  мій  «nikolae».
Згадала  фільм.  Циганська  пошта.  Будулаю.
Перекажіть.  Що  я  (вже  ми!)  Чекаю.
Маленька  крихта  на  руках
І  очі  раю.  Боюсь,  сльозою  розбуджу
Синятко  зрання.  Подушку  випрала  слізьми
І  засинаю.  А  в  снах:  ми  йдем  рука  в  руці  і  очі  раю.
Зриваюсь.  До  дверей  лечу.  І  відкриваю…
Сама  себе  не  впізнаю:  чого  чекаю?
Що  диво  станеться  мені,  чи  відридаю.
Та  вперто  правду  не  пущу  –  бо  я  кохаю.
А  день  за  днем  німі  ідуть  –  куди  не  знаю
Я  так  і  сину  розповім  –  що  ми  чекаєм.  
Може  чиїсь  стежки  прийдуть  в  (Котовськ)  Хімчешті
Знайдіть  Миколу  і  скажіть:  «Вернись  нарешті!»…»

…Стерла  життя  до  сліз  самотня  жінка
Все  розкришилось  вмить  –  як  до  одвірка…
Він  як  пішов  вторік  -  так  не  розвіяв  втому,
Витеребив  чужий  світ  потребу  свого  дому…

P.S.
Читаю  з  вами  поміж  сліз  слова  Людмили,
І  вже  мороз  не  жалить  так,  як  розпач  пилить.
Між  нами  тисячі  вітрів  і  скільки  ж  болю,
Та  знаю  те  «допоможіть»  не  дасть  спокою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310838
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 05.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012


Le chasseur blanc

У боли - твое лицо…

У  боли  -  твое  лицо,  
У  боли  -  твои  голоса.  
Сжимая  меня  в  кольцо,  
Не  отводи  глаза.  
Когда-то  мне  дали  урок  
Терпеть  до  последней  строки.  

Пуская  мне  пулю  в  лоб  
Не  опускай  руки...  

У  жизни  -  твои  черты,  
У  жизни  -  твоя  рука.  
И  переходя  на  "ты"  
Не  говори  "пока".  
Давно  ты  мне  дал  понять  -  
Я  крест  твой,  немая  боль.  

И  если  уж  добивать,  
То  так,  чтоб  убить  любовь.  

У  смерти  -  твои  шаги,  
У  смерти  -  моя  судьба.  
Под  весом  сырой  земли  
Проходят-бегут  года.  
Когда-то  мне  дали  урок  
Терпеть  до  последней  строки...  

И  отпуская  курок  
Я  не  опущу  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304990
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 05.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012


Galkka

А стіни усе пам’ятають……

А  стіни  усе  пам’ятають,
Усе,  що  було  і  про  що  ти  мовчиш,
Вдають  вони  лиш,  що  не  знають,
І  мрії  тримають,  коли  міцно  спиш.

Я  просто  до  тріщин  торкнуся
Емоції  в  них  не  втекли,  а  живуть,
Минулим,  не  раз  ще  нап’юся,
Немов  в  кінофільмі  ці  кадри  ідуть.

Спиною  сповзу  до  підлоги,
І  сльози  проб’ють  ніжну  душу  мою,
Вклонюся  німим  аж  у  ноги,
Нектаром,  що  було,  я  вічність  ловлю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311508
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Олена Іськова-Миклащук

Я важко так перехворіла Вами…

Я  важко  так  перехворіла  Вами,
Що  рана  в  серці  досі  кривавить.
А  Ви..  болюче  різали  дзвінками.
А  Вам  …  байдуже,  Що  мені  болить.
А  я    складала  нишком  Вам  сонети.
Ви  ж,  прочитавши,  кидали  в  смітник...
Свою  увагу,  як  бомжу  монети,
Зневажливо  кидали,  лиш  би  зник.
Ах,  знали  б  Ви,  яка  страшна  хвороба…
Як  мучилась,  чекаючи  дзвінка.
Я  знов  пишу,    та  це  остання  спроба
Отримати  від  Вас  хоч  п’ятака…

…Я  важко  так  перехворіла  Вами,
Що  лікарі  давали  шанс  із  ста.
Я  ж  вижила,  зцілилась  молитвами,
Вже  й  рана  в  серці  трохи  зароста…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311410
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Володимир Шевчук

Він її поміж ранки невиспані…

Він  її  поміж  ранки  невиспані  
В  юній  вірності  клявся  на  слово;  
Він  сказав:  «Я  не  витерплю  відстані»,  
А  вона  відповіла:  «Чудово…»  

Його  сльози  душили,  і  подиву
Не  зборола  і  царська  опала;  
Він  сказав:  «Я  без  тебе  не  виживу»,  
А  вона,  як  на  зло,  промовчала…  

22.06.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197136
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 05.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012


Lana P.

НЕ НАРІКАЙ!

Не  говори  недобрі  слова,  є  німі  люди.
Не  нарікай  на  їжу  —  голодних  у  світі  всюди.
Не  сварися  з  половинкою  —  розведи  хмару,
Інші  молять  Бога  повернути  свою  пару.
Не  нарікай  на  дітей  —  свою  рідну  кровинку,
Хтось  їх  не  має,  дехто  втратив  свою  дитинку.
Нарікаєш  на  їзду,  а  хтось  ще  пішки  ходить,
На  нескінчений  будинок,  хтось  по  світу  бродить.
Коли  працю  проклинаєш,  хтось  її  немає,
Інший  чекає,  на  твоє  місце  зазирає.
Коли  настає  депресія  від  життєвих  скрут,
Помолись,  подякуй  Богу,  що  ще  живий  і  тут!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311478
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Samolichenko Svitlana

Крик душі…

Навряд  чи  хтось  заплаче,
 коли  мене  не  стане
 Нікому  не  потрібна
 в  цім  великім  світі
 Ніхто  мені  не  скаже,
 що  люблю...
 Ніхто  не  обійме
 і  не  відчую  я  гарячий  погляд  
 на  собі...
 Отак  блукатиму  сама
 по  саду  власного  життя
 Лиш  Бог,  який  мене  оберігає
 За  руку  тягне,  
 каже,  щоб  ЖИЛА
 А  я  боротися  сама,  втомилась
 Набридло  всім  кричать,
 що  сильна
 Бо  я  не  сильна,
 Я  -  слабка.....
 Не  хочу  більше  надіятись,
 що  прийде  кращий  час
 Це  крик  душі.
 Розбитої  моєї  душі
 Яка  уже  нічого,  
 більш  не  може.........
04.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311447
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Довгопят Ольга

Ти пам"ятай…

Ти  пам"ятай,  я  в  цьому  світі  є,
як  зірочка  малесенька  у  небі.
Я  просто  відображення  твоє,
твоє  життя  й  твоя  потреба.
Я  гріх  твій,  біль,  тривога  й  каяття,
Надія  й  віра,  мука  і  кохання.
Та  знай:  коли  захмариться  життя-  
лишусь  промінчиком  тобі  останнім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311431
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Элис

Чуть…

Хочу  растянуть  этот  миг
 На  долгие-долгие  годы.  
 Чтоб  ты  так  смотрел
 И  молчал  ни  о  чём-обо  всём.  
 Мы  строим  и  рушим  -
 Не  замки  уже,  небосводы.  
 Чуть  меньше,  чем  я,
 Чуть  более,  чем  вдвоем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311432
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


*ИРЕНА*

ВОЗВРАЩАЮСЬ…

Возвращаюсь  к    тебе  золотым  листопадом,
И  хрустальным  дождем,  и  ночным  звездопадом.
Шепчу  имя  твое  в  бессловесной  глуши,
Слышу  голос  любви  я  в  бессонной  тиши.

Ты  прости  за  ту  боль,  что  тебе  принесла,
За  обиду,  за  то,  что  понять  не  смогла,
Что  открыла  секрет,  больно  ранив  сердца,
Что  доверилась  сказке,  не  имевшей  конца.

Я  вернусь  поутру  серебристой  росой,
Яркой  радугой  –  светлой  ее  полосой,
Нежным  ветром,  стихом  одного  соловья.
И  ты  сразу  поймешь  –  это  именно  я!

Ты  в  улыбке  луны  вмиг  узнаешь  меня,
В  аромате  цветов,  в  полыханьи  огня.
Я  сквозь  майские  ночи  тебе  улыбнусь,
На  зов  твой  манящий  из  сказки  примчусь.

Родниковой  водой  в  майском  сне  зажурчу
И  на  ушко  букет  нежных  слов  прошепчу.
Ты  меня  угадаешь  в  рассветных  лучах  ,
По  невидимой  шали  на  женских  плечах…

Не  смогу  я  забыть  тот  волшебный  закат,
Где  ты  был  не  со  мной.  В  этом  кто  виноват?
Я  в  мелодию  счастья  вновь  душой  окунусь,  -
И  тогда  я  к  тебе  майской  музой  вернусь,

Переливами  рек,  перезвонами  трав,
Тихим  шелестом  листьев  весенних  дубрав,
Белобрысой  ромашкой  с  одним  лепестком,
Стаей  радужных  дум  в  синеве  облаков.

Я  вернусь  каждый  раз,  когда  ты  позовешь,
Дорогой  и  любимой  когда  назовешь…
Разве  думала,  что  в  лабиринтах  мечты
Я  встречу  однажды  такого,  как  ты?

Отведу  пусть  при  встрече  с  тобою  глаза,
И  под  тенью  ресниц  засверкает  слеза.  –
Онемеем  от  счастья  в  такие  минутки.
А  вокруг  бирюзой  зацветут  незабудки…

Возвращаюсь,  чтоб  снова  взлетать  в  поднебесье,
Уповаться  душевным  теплом  твоих    песен.
Возвращаюсь,  чтоб  встретить  мечту  на  пути
И  чтоб  снова  когда-то  на  время  уйти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311367
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


ks

Человек с крыльями

Быстро  упал.  Хоть  вчера  лишь  родился.
Он  раньше  не  знал,  что  душа-это  птица!
Шагнул  из  обрыва.  Но  крылья  устали.
Хотя  почему  же?  Ведь  на  них  не  летали!

Да  ладно,  чего  уж!  И  ветры  затихли,
Хотя  целый  год  бушевали  здесь  вихри.
Разбился  о  скалы.  Скончался  мгновенно.
Ему  дозу  смерти  ввели  внутривенно.

Он  опоздал.  Слишком  поздно  проснулся!
Он  опустел,  он  не  вспомнил,  запнулся...
Глаза  не  открыв,  он  в  надежду  поверил.
И  еще  не  остыв,  о  мечте  своей  бредил.

Он  умер,  не  прожив  и  дня  в  этом  свете.
Покинув  наш  мир,  как  мечтал,  на  рассвете...
Когда  в  его  сны  просочилась  реальность,
А  мы  не  простили  ему  эту  странность...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311429
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Олена Іськова-Миклащук

Якщо не хочеш буть зі мною…

«Якщо  не  можеш  бути  зі  мною,  
                         то  навіщо  приходиш  у  сни»
                           статус  в  контактах
Якщо  не  хочеш  буть  зі  мною,
То  не  приходь  у  мої  сни.
Я  стомлена  твоєю  грою…
Та  марю  поглядом  ясним.
Я  не  засну  всю  ніч  від  болі.
А  подзвоню—байдужий  ти.
Сипнеш  на  мої  рани  солі…
Та  я  стерплю,  щоб  поруч  йти.
Тебе  клену.  Тобі  …  молюся.
(  Ну  як  тут  спокій  віднайти?!!)
Усе  прощаю.  Бо  боюся,
Що  більше  не  наснишся  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311400
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Осіріс

Не йди

Не  йди.  Затримайся  на  мить!
Не  надишуся  я  тобою,
Мов  цвітом  яблуні  весною.
Очей  не  осягну  блакить.
Волосся  лагідний  туман
І  губ  шовковий  поцілунок,
Любові,  що  дарує  трунок,
У  серці  порива  вулкан.  
Тепло  засмаглих  ніжних  пліч,
Судоми  тіла  у  бажанні,
Що  затихає  на  світанні,
З  собою  прихопила  ніч.
І  ти  за  нею,  по  росі…
Одну  лиш  мить!  Прошу,  богине!!!
Вже  час?  …І  знову  дух  мій  гине,
Розтавши  у  твоїй  красі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311092
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Володимир Шевчук

Я не стану…

Я  не  стану  тебе  чекати,  
Зрозумій.  Відпусти.  Прости.  
Відстань  також  будує  грати,  –  
Не  мости.  

У  твоєму  тісному  світі  
Поки  місця  нема  для  двох.  
Мої  мрії  –  тобою  спиті,  –  
Зверху  мох.  

Мої  мрії  втрачають  мову,  
Та  колись  я  сягну  мети.  
Ще  із  нас  хтось  полюбить  знову!  –  
Певне  ти…  


20.01.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 04.02.2012


Осіріс

Я облишу гордість, запитаю неба…

Я  облишу  гордість,  запитаю  неба,
Де  тебе  шукати  рано,  навесні.
Може  між  хмаринок  заблукати  треба,
Де  збирають  сльози  дощики  рясні?

Може  у  садочку,  де  буяють  груші
У  весільнім  платті  сніжних  квіточок,
Ароматом  щастя  напувають  душі  
Й  осипають  вроду  тихо  з  гілочок.

Віджбурну  вагання  та  й  спитаю  річки,
Як  знайти  печальні  очі  росяні.
Може  де  тополі  височать  мов  свічки,
Уплела  ти  в  трави  коси  просяні?  

Може  заховавшись  поміж  течією,
В  берегах  звиваєш  шовковистий  стан,
Напуваєш  плавні  вродою  своєю
І  таїш  світанок  у  сипкий  туман?...

Я  розправлю  крила,  в  безмірі  розтану,
Розіллюся  світлом  ніби  Фенікс-птах.
В  молоденькім  гаї  віднайду  кохану,
Залишусь  цілунком  на  її  устах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310879
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 04.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2012


Полум`яне серце

Ніч

Ніч.Падає  зірка  з  неба.
Поруч-я  і  ти.
Я  знаю,що  так  треба,
Не  повинно  бути  самоти.
Ніч.Човен  по  річці  пливе.
Вітер  шумить  в  осоці.
Знай,я  кохаю  тебе,
Твою  усмішку  на  лиці.
Ніч.Легкий  бриз  повіва
І,мов  перли,роса  на  траві.
Ти  шепочеш  мені  слова,
Що  найкраща  я  на  землі.
Ніч.Ти  цілуєш  мої  вуста,
Пригортаєш  до  серця  свого.
Десь  над  землею  пісня  літа,
Мені  гаряче  від  коханя  твого.
Ніч.Нас  кохання  на  крилах  несе
В  далечінь  невідому  й  ясну.
Я  ще  сказала  тобі  не  все,
Може  це  просто  сон,я  сплю?
Ніч.Над  землею  туман  лежить.
Місяць  єдиний  свідок  тому,
Що  час  невблаганно  кудись  біжить,
А  я  вірно  тебе  одного  люблю.
Ніч.Не  співа  у  гаю  соловей.
Що  ж,заспіваю  я  пісню  свою,
Наче  той  співак-орфей
Гори  у  рух  приведу.
Ніч.Найщасливіша  я  на  землі,
Адже  зараз  є  поруч  ти.
Я  погляну  в  очі  твої,
Скільки  в  них  доброти.
Ніч.Падає  зірка  з  неба.
Я  загадаю  бажання.
Так  було  завжди  і  так  треба
Щоб  на  землі  панувало  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311387
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Solomia

Їй снився дощ…

Їй  снився  дощ...Холодні  краплі
і  стукіт  їх  в  її  вікно.
Вривання  в  безнадійну  тишу
І  візерунків  бите  скло.

Таким  чужим  здавався  місяць...
Тим  мертвим  світлом  пустоти,
торкався  до  її  обличчя
у  блиску  згаслої  зорі.

Годинник  рахував  хвилини...
У  ритм  мелодії  душі,
а  ніч,стоЯчи  на  колінах,
мов  мати  берегла  її.

Так  нерухомо  і  беззвучно,
І  простір  знову  на  шматки,
Вона  відчула  подих  вітру,
як  танго  у  німій  імлі.


Ловила  краплі  на  долоні,
вдивлялась  в  їх  прозорий  вміст.
Вона  й  не  тямила  від  болі,
що  не  одна  в  його  житті...

Згадала,як  ховала  очі,
мокрі  від  сліз  в  напір  води.
Їй  снився  дощ  тієї  ночі...
Лиш  він  змив  з  серця  всі  сліди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311364
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012