Mr.Keyn: Вибране

Дарія

Про Фотомитця

Такий  безкрайній  лан,  що  повен  збіжжя,
Ніхто  не  знає  де  його  кінець.
Там,  де  зійшлися  воєдино  роздоріжжя
Стояв  і  думав  над  життям  фотомитець.

Він  слухав  дощ,  вечірні  співи  вітру,
Був  зачарований  красою  тих  пісень.
А  потім  бачив,  як  крізь  сонячну  палітру
З  глибин  земних  бере  початок  новий  день.

Та  знав  Митець,  що  день  завжди  минає.
Його  буття  –  одноманітність,  трафарет.
Бо  там,  в  лісах,  серед  дерев  блукає
Жіноча  постать,  загадковий  силует.

Та  постать  безтурботна  і  щаслива
Додолу  кидає  одежу  невагому.
Ще  мить,  і  дотик  фотооб’єктива
Увічнить  образ  цей  у  просторі  земному.

Господнє  сотворіння  з  плоті  й  крові,
Дитя  весни  в  ранковому  промінні.
Народжене  в  мистецтві  і  в  любові,
В  природному  єднанні  світла  й  тіні.

То  ж  хай  окрилене,  небеснеє  веління
Митця  восхвалить  віршем  величальним.
За  унікальну  здатність,  за  уміння
Зробити  неосяжне  над  реальним.

Нехай  змінити  всесвіт  неможливо.
Та  можна  пити  з  його  джерела.
Сьогодні  Ви  захоплені  й  щасливі,
Сьогодні  Ви  живете  для  добра.

Творіть  на  радість  людям  серцем  і  душею,
Нехай  розмірено  триватиме  Ваш  час.
Хай  недоторкана  краса  землі  цієї
Натхненням  вічним  слугуватиме  для  Вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335685
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


Ruzhena

Чорний шоколад і міцна кава…

Чорний  шоколад  і  міцна  кава...
Смак  самотності  в  столичному  кафе.
Яскравим  кольором  змальовує  її  уява
Його  присутність,посмішку,проте...

Проходять  мимо  всі  безцінні  миті.
Мов  кадри  з  кінофільму  про  життя.
Несуться  спогади,немов  несамовиті,
Вона  ж  свій  розпач  допиває  до  кінця.

Без  поспіху...Задумливо,в  мовчанні.
З  легким  відтінком  фальші  на  губах.
Ось  так...побічна  дія  від  кохання...
Ось  так...побічна  дія  від  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327013
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Ruzhena

Закрию двері.

Закрию  двері,вимкну  твердість...
Зніму  із  серця  всі  замки.
Віч-на-віч  з  болем  -  ось  відвертість...
Знайомий  присмак  самоти.

Погашу  світло...Лиш  залишу
слабенький  відблиск  від  свічі.
Розбавлю  моторошну  тишу
я  тихим  голосом  душі.

Нехай  німа    лунає  сповідь,
Все  ніч  сховає...Й  промовчить...
Хотіла  вічність,а  натомість
минуло  все...неначе  мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328903
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012