Людям дуже природно вірити у слова,
Як в найбільшу із правд,
Ніби слово це щось органічне і беззаперечне,
Що вигризло право бути гарантом успіху
У золотій оправі.
Людям дуже природно триматись за кожне слово,
Немов то останній шанс
Доказати свою особливість, свою винятковість,
Свою першість і правильність…
І змарнувати час.
І не збагнути єдиного…
Слово й без того не втратить своєї значущості і ваги.
Не зітреться, не атрофується, не загине.
Пройде трохи часу і, мабуть, усе мине.
Та щось давить у грудях, шукаючи точку згину.
Підкошує ноги, з середини рве мене…
Бо комусь так природно вірити у слова,
І так не властиво вірити у людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448344
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 19.09.2013
я люблю тебя всеми звездами декабря
у меня больше нет религий.
это когда тебе говорят
"взлетай", но слышится "прыгай"
из открытых окон моей тетради
с каждой буквой падаю на асвальт.
я не верю в Бога, но Бога ради,
собери мою душу в слова...
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384134
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Жінко, що маєш в очах стільки полум"я,
Що можна спалити Содом і три Вавилони,
Водиш його колами, колами...
А на твоїх долонях
Записане пів Євангелія
Трьома простими акордами.
Над тобою сміються ангели
І накривають ковдрою.
Над тобою ридають сутності
Без імен і без облич.
...коли забракне його присутності -
поклич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373169
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 06.11.2012
А ти знав, коли сивіють скроні,
коли всі чашки в домі пахнуть корвалолом,
коли всі рухи, жести тремтячі й сонні,
коли немає сил втримати тарілку
і вона, розбиваючись, падає додолу?
А ти знав, як приходить старість?
Майже як і титри, завжди в кінці.
Коли тримаєш в одній руці невтішний
аналіз, а в іншій порожній гаманець.
Коли немає сил у щось вірити,
коли зрештою уривається терпець.
Старість сидить в нас усіх під шкірою.
Ми юні, горді придурки, робимо все з опалу,
нам залишається півпляшки
до першого серйозного похмілля.
Ми забиті в асфальт недопалки.
Ми, мов божевільні, мчимо нічними трасами
на швидкості, ми вважаємо незайманих дівчат
великою рідкістю.
Ми хворіємо клубами, дизайнерським ганчір’ям,
нікотином,
людьми,які не варті й нашого мізинця...
Хворіємо масово.
І ніхто нас не отямить, ніхто не зупинить.
Розуміння приходить з часом,
коли залишаєшся наодинці
і відчуваєш себе самотнім серед метушливого натовпу.
Мабуть, ми ніколи не були справді щасливими,
виливали на душу солодку, тягучу патоку...
Забивали совість разом з брехнею в дешевий косяк,
блювали на чужій кухні салатом і кров’ю...
Ми юні, горді придурки, ми змарнували своє життя.
Ми порожні всередині і потворні зовні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276602
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 27.03.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Ты будешь слушать меня внимательно,
С таким серьёзным лицом, что боязно –
Про моль и страшного подкроватника,
О спичке, бабочке или поезде,
Который вскорости в пропасть двинется.
Ты будешь искренне соболезновать,
Но вряд ли даже на тройку с минусом
Усвоишь принцип ходьбы по лезвию.
Не знаю даже, зачем рассказывать.
Порой не очень-то мне и хочется
Опять выдумывать эти разности.
Одно, однако, я знаю в точности.
Когда в покои твои просторные
Тоска и скука начнут захаживать,
Садись и слушай мои истории
О жизнях спичек, сгоревших заживо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287892
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 28.12.2011
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 19.12.2011
В свинцовых головах «резвилась» боль,
Стояла в ряд бутылок батарея.
Держа друг друга, прижимались к рее
Нетрезвый Грей и пьяная Ассоль.
На берегу в угаре и в дыму,
Забыв о газировке и о квасе,
Давно непросыхающий Герасим
Поил непохмеленную Му-Му.
С наркологом беседовал Гаврош,
Пил водку Вий, а в доме у Облонских
Смешал коньяк и пиво некто Вронский.
Повсюду пьянка…, пьянка и дебош.
И как тут написать «непьяный» стих
Про плечи, свечи, вечер, встречи, очи…
Когда Пегас и Муза днем и ночью
Мне предлагают выпить на троих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136821
дата надходження 09.07.2009
дата закладки 30.03.2011
Старый фонарь. Обветшал, но в достойном виде.
Гордо стоит, заменяя собой звезду.
Старый фонарь, сколько в жизни своей ты видел
Пыльных голов и улыбчивых светлых душ?
Кто-то грустил, кто-то корчил смешные рожи,
Тот не спешит, а тому на работу в семь.
Или скользит одинокий ночной прохожий
Ты же стоишь, освещая дорогу всем.
В каждом – война между будущим днём и прошлым,
Я же бреду, отстранясь от привычных бед
И мимоходом задумался о прохожих:
«Сколько из них улыбалось, как я, тебе?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246787
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 17.03.2011
зміни плечей торкались важкими краплями,
від кожної з них лихоманило, аж трусило.
впертим і змученим, нам давалася сили.
так вектори оберталися в інший напрямок.
так ми ховалися, малювали свою територію:
крейдою коло, як хрестики-нулики в зошиті.
знецінювали свободу. не разом. умовно поряд.
замість істерик - "хочу" на вушко, пошепки.
досвід приймали від долі. як даність. як аксіому.
впивалися відчуттями мазохістично, тонко.
...не продавали душі і виглядали при цьому,
як діти із кульками ртуті на білих долоньках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244105
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 01.03.2011
Сквозь пространство прохожие пересекают границы интима.
Трезвонят в все звонки, двери, нагло врываясь во внутрь мира.
Составляющий композицию явно не в духе или же точно спятил,
Скрыл четырьмя от солнца, вот так и зависла в квадрате.
Можно плевать в потолок, можно забиться в угол,
А лучше отправить всех по домам, можно грубо.
Останется только тот, кто ценит или любит даже,
Тот, что не поменяет на жизненной распродаже.
Я не буду перебивать, я не буду читать цитаты,
Словно кто-то там лучше знает с чего начато.
Я останусь рвать волосы по одному в день, срочно на пол,
Кто-то не любит потерь, а кто-то и их утратил.
Там за стенами - в каждого свое неоспоримое место.
Там за стенами - вновь мошенники пьют два по двести.
Там за стенами - все мы плохо знакомы.
Давай сделаем чай, и останемся двое дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244138
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 01.03.2011