Коли верба була ще вербенятком,
і вітер міг ховатися в траві,
на березі сиділи ми із татком,
де місяць плив через Дніпро в човні...
І все тоді здавалося великим
і руки тата, і далекий луг...
А соловей свою голубку кликав
і тьох-тьох-тьох витьохкував округ...
Це вже мені ніколи не насниться.
З роками вицвітає акварель...
Та значно краще у руках синиця,
чим в небесах далеких журавель.
16.11.25р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051553
дата надходження 16.11.2025
дата закладки 20.11.2025
Була та ніч така, що аж горіла.
Жагою двох закоханих пекла.
Я роси пив із чарівного тіла,
як воду зі святого джерела.
Я роси пив, не міг ніяк напитись.
Не знаю в чому магія чудес?
Твої цілунки надто соковиті…
Від них, здається, вмер я і воскрес.
Спокуси тінь сховалася у тиші.
Сміливіше торкаючись плечей...
Прошу тепер: зішли мені, Всевишній,
іще хоча б одну таку з ночей.
20.11.25р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051785
дата надходження 20.11.2025
дата закладки 20.11.2025
Біля мого дому хризантеми,
Наче зорі, дивляться в вікно.
І коли осінній вечір темний,
Я їх відчуваю все одно.
Кольори чарівні і яскраві,
Приберіг для себе листопад.
Фантастичні образи в уяві
Навіває дивний аромат.
Тихий смуток, що не все збулося,
Ніжна радість, втіха і краса..
... Під дощем дарує диво осінь,
Всім, хто вірить в справжні чудеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050897
дата надходження 05.11.2025
дата закладки 10.11.2025
Останні теплі дні тікаючого Жовтня...
А далі – Листопад... Холодні вечори...
Згасає фон вогню – оранжу, теракоту...
Все більше блякло-сірих кольорів...
Для когось Осінь – зла, сумна, меланхолійна...
Безрадісно-нудна, плаксива без причин...
Для інших – чарівна, барвисто-емоційна!
Натхнень пора! Пейзажів і віршів!
Журливий джаз дощу... Застуджені світанки...
І дзеркала калюж... Й опалі пелюстки...
Залисини в саду... Стриптиз дерев у парку –
Все це штрихи осінньої краси!
Не орендуй життя стороннім режисерам!
Гадаю, Листопад – не привід для нудьги!
А променадів час в новім кумеднім светрі!
Чи в капелюшку стильнім, дорогім.
Останні Жовтня дні... Такі напрочуд теплі!
Від доброти сердець? Від віри в позитив?
А далі – Листопад... І пізні хризантеми...
Гарячий шоколад... Пуховики...
31.10.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050546
дата надходження 31.10.2025
дата закладки 31.10.2025
Я читаю тебе повільно, як ніч лине в сутінки дня,
То з запалом, так божевільно, що палає душа моя.
В кожнім слові — гірке і ніжне, в кожнім звуці — твоє тепло,
Ти вплітаєш у рими вічність, їх глибини - п’янке вино.
Я читаю тебе нестримно, щоб не згас той невидимий жар,
Щоб торкнутись між ком і крапок до прихованих, диких чар.
Ти лунаєш у мені піснею, що ніхто не співав до нас,
І в цій тиші, густій і пристрасній, ми удвох у безодні фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045364
дата надходження 09.08.2025
дата закладки 11.08.2025
То в центрі ми, то в стороні, буваємо також всі скраю, життя тривожне на війні, щодня калічать і вбивають! Не всім подобаємось ми, одним близькі, для інших жертви, бути стараємось людьми, живі сьогодні, завтра мертві... Одним чужі, іншим свої, скрутні часи й хвилини хлібні, жнемо всі долі врожаї, допоки ми комусь потрібні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036324
дата надходження 26.03.2025
дата закладки 27.03.2025
Якось мені наснилася весна.
Вона ішла тихесенько узбіччям,
у вікна заглядала, як у вічі.
Ще зовсім юна, щира і ясна.
У спину їй ще дмухала пурга,
зривала ранні квіти із волосся.
Весна всміхалась: щиро, безголосо.
Пурзі вчувалося: «Моя пора!»
Цурався голий ліс старих снігів,
угледівши теплом багату панну.
Сади й поля співали їй «Осанна!»
І скреслі ріки вийшли з берегів.
Вбирались до Вели́кодня церкви,
в дітей помітно рожевіли личка.
І три брати , кому вона — сестричка,
до праці засукали рукави.
Якось мені наснилася весна...
Така жадана, мов небесна манна!
Вино пила із келихів тюльпанів.
Й була куди живіша за життя.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035943
дата надходження 21.03.2025
дата закладки 21.03.2025
Малює пензлем на віконці морозець
Тендітно пише форми незнайомі.
Зимових квітів видимих творець
Так створює картини невідомі.
Неспішним кроком сонячного дня
Планета наближається до літа.
Миттєвим подихом відходила зима.
І кожен день все більше має світла.
І де не де літає ще сніжок,
І хуртовина ще нас хоче налякати
Та чути вже весни чіткий дзвінок -
Ну що ж зима, нам треба вже прощатись…
01.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004648
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 20.03.2025
Я пишу не вірші. Лиш життя по частинам римую.
І щоденно слова наче ноти лягають у ряд.
Я, проживши цей день, подих свій лиш на мить затамую,
І подякую Богу за все, озирнувшись тихенько назад.
Кожне слово - це біль, кожне слово - частина любові.
Бо без цього цю мить неможливо назвати - життя
І коли щось болить - значить ти відчуваєш на собі
І всю радість і біль, чим пронизане твоє буття.
Тож не сильно судіть, прочитайте уважно ці рими.
Бо знайшли своє місце вони через призму думок.
Я сьогодні цей день проживаю і тихо й спокійно,
І за це що я маю, я вдячний Тобі, мій Господь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022762
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 20.03.2025