У долі теж є літо і зима,
Є полюси - північний і південний.
У неї випадковостей нема,
На все свій час - святковий і буденний.
Дається доля кожному із нас,
От, тільки, хто і як це визначає?
Одному сіро, скупо, без прикрас,
А іншого у золоті купає.
А що людина? - іграшка богів,
Приречена, невільна мимоволі?
Що буде з тим, хто стати захотів
Господарем свого життя і долі?
У долі теж є радість і печаль,
Є день і ніч, і сонце після зливи.
І сліз кришталь, і віра, наче сталь,
Й коротка мить - відчуй себе щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047175
дата надходження 05.09.2025
дата закладки 07.09.2025
Моей душе девяносто лет,
а может, и целых сто.
(Давно вручённый Творцом билет
истлел в кармане пальто.)
Место рожденья – случайный хлев,
приданого ни гроша.
Жуёт надежды воздушный хлеб
простая моя душа.
Воспоминаний бесценный сор
упрятан в её сундук
(но если найдётся на это вор,
то украдёт без рук).
Живёт она в доме, где жить нельзя
(свидетелем ЖКХ),
где тонкие стены упасть грозят
и крыша, увы, плоха.
Внутри – телевизор, кровать, комод,
снаружи – тьмутаракань.
Из всей родни – колченогий кот
да рыженькая герань.
Убитыми чунями шарк да шарк,
палочкой стук да стук,
всё бродит старуха, за шагом шаг,
по кругу привычных мук.
И жизнь её, в общем, дерьмо и дрянь,
и смысла в ней ни черта,
но кто, скажите, польёт герань
и кто покормит кота?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046214
дата надходження 22.08.2025
дата закладки 06.09.2025
Втілено мрії злочинні,
щедрі принесено жертви, –
гинуть безсилі, безвинні…
Як Ти це, Господи, терпиш?
…Тиша. Обличчя байдужі.
Спокій і затишок всюди.
Гріх заколисує душі.
«Як ви це терпите, люди?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046631
дата надходження 28.08.2025
дата закладки 06.09.2025
У валах туману на пустище рано
Покличу сріблястого звіра Талана*,
Сплету з вовни коси на трави-покоси.
Ще дивляться в небо схвильовані роси.
А небо світліше, а обрій ніжніше
Обійми відкрив золотіше і ширше…
Ранкові хорунжі крокують в калюжі.
Нічними скарбами став ранок байдужий.
Він висушить роси, мов вдовині сльози,
На росах розквітнуть дрімотливі рози...
А поки ще зорі не зникли в просторі,
Прозорою стежкою вийду до моря
Крізь трави похилі - піддамся їх силі
Й сховаю нічне чаклування у хвилі.
*Тут Талан вживається у сенсі щасливої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045114
дата надходження 05.08.2025
дата закладки 11.08.2025
Неповороткий, неначе вітер
Руки надламуючи деревам
В хащах окремих безглуздих літер,
В зойках пташок у шалу непевнім,
Більше ніж щиро пенькам, що змовкли
З хвоєю в дзьобі, виною в грудях,
Дивишся в дупла очей, що всохли,
Мовиш дурниці пусті крізь зуби.
[b]Букви закону - Вони жаліють!-[/b]
Ваблять і люблять, і гріють в холод,
Тільки не спиться отим прокльонам -
Хворим думкам, що летять по колу,
В дім твій, який ніби пустка взимку,
А коли літо - росте травою,
З щілин підлоги, стіни і плитки,
В сварку! У смуток нудьги скляної.
Ти вже не хочеш туди вернути,
Неповороткий, як блюдце з чаєм,
Скручене часом в спіраль вертути -
Тільки наллєш - вже його втрачаєш...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=_VgL_gbz3xs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044207
дата надходження 22.07.2025
дата закладки 24.07.2025
БЕЗСМЕРТНЕ ТЕПЛО
Не важливо, скільки мав багатства,
І яку приніс з собою славу.
Все зітре біг часу від юнацтва,
Крім тепла, для інших на забаву.
Не в словах — в очах палає правда,
Не діла, а щирість силу має.
Світ змінити може й тиха згадка,
Що у серці крізь роки зростає.
Світлі душі не лишають тіні,
А вогонь, який не гасне шлаком.
При одній, бодай маленькій зміні,
Їхній погляд є надійним знаком.
Ми не будем знати, що для кого —
Наші вчинки стали берегами,
Та якщо любов була для всього,
Не зітре вже час сліди між нами.
Лиш одне насправді по стандарту:
Коли можна щось змінити в людях.
Хоч і стисло, та на повну варто
Жити так, щоб все кипіло в грудях.
Мирослав Манюк
22.05.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040292
дата надходження 22.05.2025
дата закладки 22.05.2025
«Падіння у тління.
На душах – кора.
Сплелося коріння
у зла і добра.
Всі програно битви!
Гаси-но свічу:
твоєї молитви
ніхто не почув.
Що ваші благання?
Ви проклятий рід.
На гріх і страждання
приречений світ.
Отримай прозріння,
як чорний вінець:
гидує творінням
прекрасний Творець, –
захоплений раєм!..
А діти землі?
Можливо, не знає
про них взагалі.
Є діти Господні.
А вас, байстрюків,
заброда з безодні
на світ породив.
Надія – твій ворог,
любов прокляни!
Вернися у морок,
дитя Сатани…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032153
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 25.04.2025
Вправят мозги-языки-хромосомы,
земля караваем раскинется – режьте!
…Лишь волчья угрюмость в глазах пасомых
пока не даёт помереть надежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036581
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 25.04.2025
Люди, що вбили твою самотність,
що поманили тебе коханням,
лестки розсипали сухозлотні,
ласки їх – як наслання.
Бо спокусили тебе любов’ю
ті, що не мали у ній потреби…
Та й розлучили тебе з тобою,
вкрали тебе у тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032741
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 25.04.2025