Мона Вінчі: Вибране

Мирослав Манюк

БЕЗСМЕРТНЕ ТЕПЛО

БЕЗСМЕРТНЕ  ТЕПЛО

Не  важливо,  скільки  мав  багатства,
І  яку  приніс  з  собою  славу.  
Все  зітре  біг  часу  від  юнацтва,
Крім  тепла,  для  інших  на  забаву.

Не  в  словах  —  в  очах  палає  правда,
Не  діла,  а  щирість  силу  має.
Світ  змінити  може  й  тиха  згадка,
Що  у  серці  крізь  роки  зростає.

Світлі  душі  не  лишають  тіні,
А  вогонь,  який  не  гасне  шлаком.
При  одній,  бодай  маленькій  зміні,
Їхній  погляд  є  надійним  знаком.

Ми  не  будем  знати,  що  для  кого  —
Наші  вчинки  стали  берегами,
Та  якщо  любов  була  для  всього,
Не  зітре  вже  час  сліди  між  нами.

Лиш  одне  насправді  по  стандарту:
Коли  можна  щось  змінити  в  людях.
Хоч  і  стисло,  та  на  повну  варто
Жити  так,  щоб  все  кипіло  в  грудях.

Мирослав  Манюк
22.05.2025

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040292
дата надходження 22.05.2025
дата закладки 22.05.2025


Світлана Себастіані

Диявол

«Падіння  у  тління.
На  душах  –  кора.
Сплелося  коріння
у  зла  і  добра.
Всі  програно  битви!
Гаси-но  свічу:
твоєї  молитви
ніхто  не  почув.
Що  ваші  благання?
Ви  проклятий  рід.
На  гріх  і  страждання
приречений  світ.
Отримай  прозріння,
як  чорний  вінець:
гидує  творінням
прекрасний  Творець,  –
захоплений  раєм!..
А  діти  землі?
Можливо,  не  знає
про  них  взагалі.
Є  діти  Господні.
А  вас,  байстрюків,
заброда  з  безодні  
на  світ  породив.
Надія  –  твій  ворог,
любов  прокляни!
Вернися  у  морок,
дитя  Сатани…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032153
дата надходження 02.02.2025
дата закладки 25.04.2025


Світлана Себастіані

*** ("Вправят мозги-языки-хромосомы…")

Вправят  мозги-языки-хромосомы,
земля  караваем  раскинется  –  режьте!
…Лишь  волчья  угрюмость  в  глазах  пасомых
пока  не  даёт  помереть  надежде.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036581
дата надходження 29.03.2025
дата закладки 25.04.2025


Світлана Себастіані

*** ("Люди, що вбили твою самотність…")

Люди,  що  вбили  твою  самотність,
що  поманили  тебе  коханням,
лестки  розсипали  сухозлотні,
ласки  їх  –  як  наслання.
Бо  спокусили  тебе  любов’ю
ті,  що  не  мали  у  ній  потреби…
Та  й  розлучили  тебе  з  тобою,
вкрали  тебе  у  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032741
дата надходження 09.02.2025
дата закладки 25.04.2025