Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей квіт.
Пелюстки хтось шукає солодких надій,
пощастило зірвати аж п'ять
серед тисячі квітів і лагідних мрій,
що під вікнами тихо шумлять.
Буз відквітне невдовзі, розтане, як дим,
Залишивши нам спомин-етюд,
Але поки він дихає цвітом палким,
бережімо красу для майбуть.
Свідоцтво про публікацію: №0051253420260519
© Світлана Пирогова, 2026
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062734
дата надходження 20.05.2026
дата закладки 20.05.2026
Поезіє, в мені течеш
Ти так, неначе кров.
Шляхом мого життя ведеш
Мене ти знов і знов,
Цілісінькії ночі, дні,
Кожнісінькую мить,
Допоки серце у мені
Ще тихо стукотить.
З тобою я, зі мною ти,
Допоки часу плин
Йде. Ми – немовби два світи,
Які злились в один.
Тебе творю я. Твориш ти
Мене також в цей час.
Ти – цілий світ, усі світи,
Що в всесвіті є в нас.
Як океан, ти є без дна.
Приваблюють мене
Твоя краса і глибина
Усе життя земне
Відтоді, як ти увійшла
У душу, ніби в дім,
Й своє в ній місце віднайшла,
Щоб жити в домі цім;
Відтоді, як ти у полон
Солодкий свій взяла
Сердéнько і з ним в унісон
У мить ту завела
Прекрасну пісню, що луна
Й донині в ньому. Ти –
Моя невпинная весна.
З тобою самоти
Не знаю я, її нема.
В мені ти завжди є.
З тобою у душі пітьма,
Мов крига, розтає.
Євген Ковальчук, 09. 02. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060255
дата надходження 03.04.2026
дата закладки 06.04.2026
Пережив в житті Микола
Всі періоди і цикли,
І, нарешті, зібрав гроші –
Має радість: мотоцикла!
Все працює: справні гальма,
Є багажник і запаска,
Збоку - розкіш для дружини:
Аж виблискує коляска.
До тих фар, чи до мотора
Не дивився він ніколи,
Бо в характері недбалість
Була в нього ще із школи.
І Орисі вже набридло
Зводить руки аж до неба,
Щоб у транспорті своєму
Прикрутив усе, як треба.
-Я уже не маю сили
Вимагати і кричати,
Доведеться мені, бідній,
На розлучення подати!
Не знайшов болтів і гайку
(Клопотів і так багато),
Прив’язав коляску швидко
Мідним дротом і шпагатом.
Приладнав мішок з травою,
Розклав все це на запасці,
А Орися, як годиться,
Вже вмостилася в колясці.
Технології новітні
Не ввійшли у Колі в моду:
Відірвалася коляска,
Коли їхали з городу.
Це були культурні кроки,
Тому Коля і Орися
Без тривоги і мороки
Так красиво розійшлися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059485
дата надходження 21.03.2026
дата закладки 21.03.2026