Vitalii D: Вибране

Світлая (Світлана Пирогова)

Пелюстки надій

Фіолетовий  вибух  травневого  дня,
ніби  хмара,  що  впала  у  сад.
Оксамитова,  пишна,  густа  вишина
Залишає  п'янкий  аромат.
В  кожнім  гроні  -  маленькі  сузір'я  зірок,
таємничий  приховують  світ.
Заглядає  в  обличчя  весняний  бузок,
вабить  душу  пахучий  цей  квіт.
Пелюстки  хтось  шукає  солодких  надій,
пощастило  зірвати  аж  п'ять
серед  тисячі  квітів  і  лагідних  мрій,
що  під  вікнами  тихо  шумлять.
Буз  відквітне  невдовзі,  розтане,  як  дим,
Залишивши  нам  спомин-етюд,
Але  поки  він  дихає  цвітом  палким,
бережімо  красу  для  майбуть.



Свідоцтво  про  публікацію:  №0051253420260519
©  Світлана  Пирогова,  2026

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062734
дата надходження 20.05.2026
дата закладки 20.05.2026


Євген Ковальчук

До поезії


Поезіє,  в  мені  течеш
Ти  так,  неначе  кров.
Шляхом  мого  життя  ведеш
Мене  ти  знов  і  знов,

Цілісінькії  ночі,  дні,
Кожнісінькую  мить,
Допоки  серце  у  мені
Ще  тихо  стукотить.

З  тобою  я,  зі  мною  ти,
Допоки  часу  плин
Йде.  Ми  –  немовби  два  світи,
Які  злились  в  один.

Тебе  творю  я.  Твориш  ти
Мене  також  в  цей  час.
Ти  –  цілий  світ,  усі  світи,
Що  в  всесвіті  є  в  нас.

Як  океан,  ти  є  без  дна.
Приваблюють  мене
Твоя  краса  і  глибина
Усе  життя  земне

Відтоді,  як  ти  увійшла
У  душу,  ніби  в  дім,
Й  своє  в  ній  місце  віднайшла,
Щоб  жити  в  домі  цім;

Відтоді,  як  ти  у  полон
Солодкий  свій  взяла
Сердéнько  і  з  ним  в  унісон
У  мить  ту  завела

Прекрасну  пісню,  що  луна
Й  донині  в  ньому.  Ти  –
Моя  невпинная  весна.
З  тобою  самоти

Не  знаю  я,  її  нема.
В  мені  ти  завжди  є.
З  тобою  у  душі  пітьма,
Мов  крига,  розтає.                                                    



Євген  Ковальчук,  09.  02.  2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060255
дата надходження 03.04.2026
дата закладки 06.04.2026


Катерина Собова

Варiант розлучення

Пережив    в    житті    Микола
Всі    періоди    і    цикли,
І,    нарешті,    зібрав    гроші  –
Має    радість:    мотоцикла!

Все    працює:    справні    гальма,
Є    багажник    і    запаска,
Збоку    -    розкіш    для    дружини:
Аж    виблискує    коляска.

До    тих    фар,    чи    до    мотора
Не    дивився    він    ніколи,
Бо    в    характері    недбалість
Була    в    нього    ще    із    школи.

І    Орисі    вже    набридло
Зводить    руки    аж    до    неба,
Щоб    у    транспорті    своєму
Прикрутив    усе,    як    треба.

-Я    уже    не    маю    сили
Вимагати    і    кричати,
Доведеться    мені,    бідній,
На    розлучення    подати!

Не    знайшов    болтів    і    гайку
(Клопотів    і    так    багато),
Прив’язав    коляску    швидко
Мідним    дротом      і  шпагатом.

Приладнав    мішок    з    травою,
Розклав    все    це    на    запасці,
А    Орися,    як    годиться,
Вже    вмостилася    в    колясці.

Технології    новітні
Не    ввійшли    у    Колі    в    моду:
Відірвалася    коляска,
Коли    їхали    з    городу.

Це    були    культурні    кроки,
Тому    Коля    і    Орися
Без    тривоги    і    мороки
Так    красиво    розійшлися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059485
дата надходження 21.03.2026
дата закладки 21.03.2026