Думки пригнічують і світ летить у прірву
І слів доречних вже нема
Сердець розбитих історія німа
В майбутне світле вже давно немає віри
Бездумні вчинки - те, про що жалкуєш потім
Та все назад не повернеш
Від своїх вчинків нікуди не втечеш
І сам себе загнав думками у скорботу
Коли немає слів і слухати несила
І все дратує навкруги
Так бісить кожна думка в голові
Вперед та вгору вже нести не можуть крила
Коли прощаєшся з чимсь близьким і знайомим
І все прощаєш назавжди
Можливо все повернеться колись тобі
Життя приносить часом подарунки долі
Так важко дихати і сил немає зовсім
Такі нестерпні почуття
Так хочеться втекти від світу в забуття
Та весь заціпенів і рухатись не в змозі
Як хижий птах тривога душить серце
Усе по колу знов і знов
Останньої надії вогник охолов
І знищено усе і зникли усі сенси
Хочеться вірити, що це колись минеться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039398
дата надходження 09.05.2025
дата закладки 11.05.2025
В ее глазах стояли слёзы,
Она не знала, что сказать...
Вдали запели там березы
И сосен золотая рать.
Ей ветер напевал на ухо,
Вуаль закрыла пол лица,
В её глазах застыла мука,
А он искал себе свинца...
О, неразгаданные тайны
Порывов нежных и любви!
Не вы ли нам дарили лайма
Холодный привкус для судьбы...
Она плыла в вагоне зыбком,
А он не видел, что перрон
Ушел давно, уплыл со свистом
Купейный старенький вагон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891500
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 01.11.2024
Він очі пригощав її зірками,
Безкраї ночі дарував, космічні.
Співали ноти римами, словами,
Трояндами в бурхливім січні.
Вона кохала каву до безтями,
Книжки зі свічкою читати,
А, що про нього... Хмари-плями,
Безкрилі янголи приречені літати.
Вони стрічались лиш ночами,
Лиш вітер пестив їх волосся,
Безкрає небо із блакитними очами...
Кохання в січні раз в житті... Здалося?
#2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023663
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 30.10.2024
чуєш протяг з вікна овертона
дошкуляє щем блиску зірок
поцілунок медузи горгони
над проваллям буденності крок
<
маєш в кожному оці по іскрі
граєш в гру, що без правил єси
повні чаші / порожні регістри
ніщивні нічиї голоси
<
дзвін коси_ це відлуння лякає
і зливається з дзвоном монет
топчеш стежку від прірви до краю
косиш погляд на свій силует
<
тінь долонею з цегли й бетону
доторкнулася серця_ тікай
тут лиш протяг з вікна овертона
і пекельно намолений рай_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013174
дата надходження 14.05.2024
дата закладки 18.07.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 15.07.2024