чекати тебе у сні,
шукати у кожнім дні,
ламати страхи вщент,
щоб просто зустрітись ще.
пити ту каву, що й ти,
і вірити, що світи
навіть якщо чужі,
колись зіткнуться на межі
за гранею
і небеса, в які ти не віриш,
та я
нам подарують колись
один одного...
просто озвись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649007
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 30.09.2025
Ще п’ятдесят років земної трави –
Далі вона небесна.
Тільки об камінь життя не порви,
Бо не воскреснеш.
Тільки під сонцем крил не спали,
Не пліснявій в тиші.
Струни душі бережи, не нерви –
Лише любов залишиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046470
дата надходження 25.08.2025
дата закладки 26.08.2025
[i] «Босі ноги –
це довіра до шляху,
по якому ти йдеш…»
(поет-ШІ Уніус)[/i]
…зоставила
до пори до строку
кришталеві туфельки
на березі з того боку
полум`яної ріки
…туфельки…
бо ту річку упоперек
русла вогняного
переходять душі
тільки босоного
туфельки…
з того боку
полум`яної ріки
скажуть:
вибрала життя –
без взуття…
полум`яна річка
забуття…
тільки там,
на тому боці,
на зеленім березі, –
зосталися туфельки
по твоїй нозі
…а тут – ходиш боса,
як трави і роси,
і бджоли, і котики –
все, що ходить без брехні
на життєвім полотні,
усе босоноге,
що вразливими ступнями
доторкається землі,
щоб торкатись серцем Бога…
усе істинне,
все природне,
все, що зник-не –
та не промине
…і я в снах ступаю боса,
ще не вмовили мене
взутися в чуже умовне,
взутися в чуже земне,
взутися в страхи і звички,
соціальні коди –
назавжди
а ще – у скороминуще,
що не тільки зникне,
але й промине…
підхопить вода,
понесе –
розмиє
і перед престолом Бога
стане усе босоноге –
таке, як насправді є…
…стою на порозі,
плечем до одвірка,
і дивлюся як ти йдеш
поміж яблунь
стежечкою,
босонога зірко…
11.05.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041477
дата надходження 11.06.2025
дата закладки 04.07.2025
О, темна думко! Прісна і гливка -
Змогла лиш до такого загодити
Твій ґвалт, що страхом чорним витікав
З моїх уяв, ніби із ран відкритих.
Непевна думко, явлена зі сну
Уїдливо-жалючою осою,
Безмежну в сполосі, в надії затісну,
Тебе, задимлену, боюсь обмить сльозою.
А тільки грію, тулячи до рук,
Як змочене в дощі пташа, ще голе,
Не знаючи, що буде з нього - крук,
Чи заворкує, як раніше, голуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030773
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 16.01.2025
Дивись, як зоряні сади
Цвітуть, тьмяніють,
Як під поверхнею води
Блукають тіні.
Сплітаються до ниті нить
Виткі стежини,
І місяця неясні сни –
В піснях пташиних.
Туманний саван на ліси
Впаде, мов листя.
Не чутно духів голоси
Із нір зміїстих.
І в землю ніч, густа, мов мед,
Вросте корінням.
Дивись на сходження планет
В небес склепінні.
Біжи одним із вовчих зграй,
Забувши, хто ти.
Десь, може, є останній рай
За горизонтом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030802
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 16.01.2025
Приходь – із лісів прадавніх
Або із глибин безодні,
В тиші важкій, мов камінь,
Чи під голосіння дзвонів.
Приходь – із садів Едему
Чи поля страшного бою,
Із ка́зок відьомських, темних,
Чи героїчних історій.
Приходь – коли день згасає
Чи в передранкову сутінь,
Стежкою, що заростає,
Добре відомим маршрутом.
Приходь – наяву, уві сні чи
Десь на перетині граней,
Кимось, хто втратив обличчя,
Кимось, хто все пам’ятає.
Приходь на мій поклик, ким би
Не був ти – німим фантомом,
Янголом зІ згаслим німбом
Або безпритульним богом,
Демоном з серцем людини.
Попри дурні провидіння,
Приходь – ось у цю хвилину
І стань за спино́ю тінню.
Всупереч знакам, пророцтвам,
Мороку хвилям холодним,
Променям жаляче-гострим,
Завтра, а, може, сьогодні,
Приходь – я чекатиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030799
дата надходження 15.01.2025
дата закладки 16.01.2025
Сховаюся у золотім саду,
де ще від вишні трохи пахне літом
і яблука цвіт-сонечком напиті
багріють крізь стуманену габу.
У верховітті сповненій надії
лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
а скоро засурмить він у трубу,
задме, задме сліпим снігам настрічу,
я занотую забагато свідчень
у білосніжнім стишенім саду.
01.10.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995130
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Серпень дозріє димом у городі,
туманом на оболоні, Персеїдами…
Сонце стає холоднішим на сході,
але надвечір випалює своїми флюїдами
світ Божий, спопеляє безжалісно,
ніби дуже хоче зігріти землю перед зимою.
Та чи вийде? Не кажи передчасно,
що літо вже вигоріло до тла. Воно ще з тобою,
воно зі мною і з нами… Зачекай.
Ще вітриська пролунає холодна, безжальна сурма.
Почне стрімко вичахати небокрай.
І прийде зима.
03.08.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990386
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 07.10.2023
Облачка улетели.
Лунный заяц уснул на измятой постели.
Далеко, далеко до утра.
Не чаброй, не ковылью –
пахнет гарью и тёплою пылью.
Городская жара…
Кот гуляет по крыше,
с визгом носятся в небе летучие мыши,
убывает обмылок луны.
Мир, как сноп колосками,
шевелит на ветру голосами,
но они не слышны.
Небосводик в подвесках –
переливы и вспышки алмазного блеска
да атласная тишь…
Я любуюсь вот этой
то ли звёздочкой, то ли планетой.
Ты, наверное, тоже не спишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990674
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 07.08.2023