Немає такого смайлика,
Не існує такої пісні,
Щоб виразити емоції,
Які у мені зависли.
Немає такого друга,
Щоб міг зарадити горю
Немає у світі туги,
що схожа на Тебе сльозою.
Немає такого слова,
Яким би Тебе описати.
Хоч символів є багато,
Гієрогліф* іду малювати.
З'єднаю дві щирих особи,
перехрестям накреслю долю,
білу хмарку зверху наврочу
Та поселю під нею волю.
Пелюстками усію землю,
І окреслю навколо коло,
Ми залишимось тільки двоє,
Щоб творити добро навколо.
21.09.25
* Слово «ієрогліф» походить від давньогрецьких слів ἱερός (hierós) — «священний» і γλύφω (glýphō) — «вирізаю». Початково термін стосувався давньоєгипетських «священних написів». У давніших українських джерелах, а також у «Харківському правописі» 1928 року, можна було зустріти написання «гієрогліф» (з «г»), яке було ближчим до оригінальної грецької вимови. Однак, з часом в українській мові утвердилася норма, яка замінила початковий г на і.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048096
дата надходження 21.09.2025
дата закладки 07.10.2025
с ума сойти, как долго ты без крыльев
и заперт в стенах собственной квартиры.
тебя насильно, намертво закрыли
и говорить свободно запретили.
бездушный надзиратель за дверями
со свитой псов с кровавыми глазами -
все это Время,
складывает камни
и их разбрасывает между снами,
где быть счастливым - с небом наравне быть,
и обнимать полётом спящий город .
не знать бы наяву петли нелепой
молчания, сжимающую горло.
ты веришь, что такое не бессменно,
и окна открывают к свету двери.
уйдешь от всех надломленым, смиренным -
останутся от крика только перья.
будь хладнокровней, если не летать, то
слова, которые готовы жалить,
всегда опаснее в пространстве сжатом,
когда на острие хранится память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046887
дата надходження 01.09.2025
дата закладки 03.09.2025
до причалу прикутий канатами
міцно, міцно, аж дзвенять канати
і вважалось, що сам вибиратиму
ким в житті мені треба стати
і носило мене поміж бурями
поміж айсбергами, повз Титаніки
пошрамоване тіло кулями
я ніколи не стану ботаніком
і зустрілись як два циклони ми
хто сильніший, тепер побачимо
і губами морськими, солоними,
цілували примхливу вдачу ми
не бажаю коритись долі я
мій маяк зовсім не на бе́резі
не моя між людей акваторія
я не стану лагідним вереснем
до причалу прикутий канатами
хай хтось думає, море - вода і лід
і розділена куля екватором
ну а місяць надійний cа́теліт
ні! не має у світі ніяких меж
і у кожного в серці свій маяк
я надіюсь, на мене ти схожий теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332478
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 03.09.2025
Намилуватись би, Господи,
Білим цвітом вишневих садів,
Насолодитись би досита
Смаком зрілих, налитих плодів
Під вишнею передвечірньою,
Коли лист осінній, немов
Промінь летить уповільнено
В долоні, щоб вірив я знов
Сину Божому, обіцявшому
Неймовірну колись благодать!
Що ж мені із душею заклякшою
Зостається чого ще чекать,
Коли все викликає оскомину,
А душа така, - хоч розіпни!
І не діждешся правди ніколи,
Не здобута яка з давнини.
Та мов ягоду, тайну розкушую,
Знов сприйнявши на віру слова,
Наче вени розпорюю, згустками
Бризкає ягода на рукава.
І коли вже багряна кісточка
З закривавлених вуст упаде,
Відкриється, - буде точнісінько,
Що замислено наперед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046975
дата надходження 03.09.2025
дата закладки 03.09.2025
Ультразвуки - тонкі нитки,
Перехрестя і стежинки
Павутиною мереж ...
Серцем ти за ними стеж.
Там дельфіни із крильми,
Голосом лікують сни,
Птиця мудрості не спить
Відгук "уух"... летить-бринить.
Добрі струни Божих арф,
ноту "Ми" нам грають в такт,
Тут історії терпкі,
Не стихають до зорі.
Коли місяць виринає,
Із ним вітер в лови грає.
Заховається в душі
Тиха ніч, а в каганці
Ультразвуки золоті -
Навігація в ті дні,
Де залишило сліди
Поєднання "я і ти".
Зображення згенеровано з допомогою ШІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041377
дата надходження 10.06.2025
дата закладки 31.08.2025
А далі нічого не треба,
Вони вже стають святими,
Дарують людям розраду
і музику ставлять у тему.
А далі верба за вербою,
І хочеться лиш писати
Не так важливо про кого,
Рядки у потяг складати
і їхати світ за очі
подалі із того світу,
де заздрість, крадіжки і втома
у всесвіт свій особистий.
Зображення до вірша згенеровано ШІ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040353
дата надходження 23.05.2025
дата закладки 31.08.2025
Палац із сотнями дверей
Хова секрети ненавмисно,
Пройшло крізь нього сто життів
І ще пройдуть мільйони, звісно.
Перед палацом густий сад,
У ньому квітів різних море,
Але чомусь шукають всі
"Одну", свою і неповторну.
Скажи мені, Палац людей,
Чому Парнас всі оминули
Заради тебе й тих дверей
в яких вже сотні потонули.
Скажи, чому усі летять на
хибне світло у тунелі?
Не бачать сотні, що життя
лежить в сусідній паралелі.
У морі див, у травах свіжих,
У відблиску очей, які
Забути неможливо більше.
Чом не шукають більш струмки,
Грааль, святого проведіння?
А всі хотять лиш свіжих лавр
та оплесків чекають сильних.
То що, за дивний це анклав?
У ньому сотні застрягали,
Перед дверима в справжній рай
Та хибні двері обирали,
Де стіни кам'яні, а час - шахрай.
Коли ж знаходиш влучні двері
Там, на вершині, де чисте небо,
Ти розумієш, що десь у зорях
Є шлях у інший світ - Зірковий.
Світлина авторки. Вовчинці, 6 листопада 2021р. Нарешті і до неї написався вірш. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041612
дата надходження 13.06.2025
дата закладки 31.08.2025
Я хочу щоб світ весь, дивився на тебе моїми очима
І кожна людина, людиною тебе відчувала
Щоб серед тисяч історій самотності ти не пізнала
Й була серед тих, про кого скажеш: насправді в житті я кохала
Я прагну дивитись на тебе, як на зоряне небо
Чекати палаючу зірку твоєї ласкавої посмішки
І віднайти в тобі, моє вічне життєве кредо
Робити цей світ кращим, чим усім нам треба
Я хочу, щоб тоді коли мого життя зім'яті трави
Пожовкнуть тяжкою осінню моїх років
Ти знала, що я кохаю тебе так же само
Як і на старті наших з тобою світанкових обріїв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040103
дата надходження 19.05.2025
дата закладки 21.05.2025
Вона давно вже не відчувала ніжності, любові і тепла. Здавалося, що її більше не зігрівало сонце, небо не чарувало своєю блакиттю, квіти не посміхалися своїми пелюстками, її навіть не торкалися дощі. А в серці ніби залишилася сама пустота, яка гнітила в тиші самотності.
…Одного вечора, коли тиша обіймала місто, і час стирав межі між сном і реальністю, Вона відчула, що хтось увійшов до неї через відчинене вікно. Не тілом, а серцем і духом.
– Хто ти? – запитала Вона.
– Я – твоя Весна. Кілька років я стежила за тобою і бачила, що ти байдужа до мене. Ти не виходила мене зустрічати, не милувалася моєю вродою, не вдихала пахощі моїх квітів, не слухала спів моїх птахів у гаю… І цього разу я вирішила сама прийти до тебе зі своїм грайливим помічником – ніжним Леготом, щоб розбудити те, що ти заховала на самісіньке дно свого серця. А ти сама хочеш цього?
– Я не знаю…
І раптом у відчинене вікно влетів Він – милий і ніжний. Його душа, немов вечорова зірка, падала до неї, торкаючись її вуст невидимим, але живим поцілунком. Вона відчула, що в її найглибшій самотності раптом з'являлося відчуття тепла і ніжності, і серце тепер стискалося не від болю, а від чогось давно знайомого. З ароматом Весни Легіт проходив крізь відчинене вікно, говорив до неї без слів, лишав поцілунки на її плечах і губах, уплітався в сни… Він жив у її серці, бо саме там була його вічність.
Іноді Вона прокидалася посеред ночі не від шуму, а від відчуття, що хтось доторкнувся до неї з ніжністю і любов’ю. Вона підходила до вікна і шепотіла:
– Ти ще тут, правда?
– Я тут. Я тепер завжди буду у твоєму серці, – відповіла їй одного разу Весна і продовжила, – а завтра ти зустрінеш своє кохання, яке торкнеться до тебе яблуневою гілкою, обпалить тебе палючим жаром, зацілує жагучими поцілунками і розіллється рікою у твоєму серці, яке вже ми разом підготували до цієї зустрічі. Бувай.
Весна зі своїм теплим Леготом ніжно торкнула її плечей і зникла під зоряним небом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037380
дата надходження 09.04.2025
дата закладки 11.04.2025
Похоже, старая душа гостит в моем уставшем теле.
Не удивляясь, не спеша листает месяцы, недели.
И с безразличием глядит на бури, страсти, катаклизмы -
Все это было...
Где? Когда?
В одной прожитой раньше жизни.
Там были радость и печаль. Закаты были и восходы.
И тонкость чувств, и маета. И омуты, а где-то броды.
И безответная любовь. И беспричинная обида...
И к счастью несколько шагов...
Неуловимые флюиды...
Гляжу на дерзкую себя - на отраженье...
Новый опыт?
Найти б ответы на вопрос
Зачем я здесь?
Кто я?
И кто ты?
Проездом или навсегда?
Куда потом?
Опять сначала?
Не помню, кем же я была...
Возможно, бабочкой летала.
Добром была я или злом?
Вершила судьбы?
Покорялась?
Возможно, вспомню я потом.
Ну, а сейчас хочу я малость -
Купить билет, зайти в купе и ехать вдаль, до горизонта...
Мир обветшал....
И он давно ждет капитального ремонта.
Используем последний шанс, усвоив нужные уроки?
Или пропустим, как всегда, Вселенной признанные сроки?
От нас очистится Земля, от всей греховной круговерти...
Исчезнут села, города.
И адрес новый на конверте
Всевышний выведет легко -
Там прорасти нам семенами?
Но время есть,
Пока дано решить самим, что будет с нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037483
дата надходження 11.04.2025
дата закладки 11.04.2025
Обійми – кайдани, що ріжуть до крові,
А губи – отрута, солодка в любові.
Ми всесвіт й безодня, ми рай – преісподня.
Ми гріх і прощення, ми - світ одкровення.
Ти – полум'я дикого, спраглого звіра,
А я мов піщинка у пащі вампіра,
Я мов краплина на дні океану,
Як поранений звір зализую рани.
Ці поцілунки – як вибух вулкану,
Гірчать на вустах, обпікають до ран.
Любов ця – отрута, що в жилах кипить,
Та як же без тебе навчитися жить?
Гойдалки пристрасті – вниз, догори,
То шепіт: «Залишся», то крик: «Геть іди!»
То ночі в екстазі, де світло сліпить,
То порожній світанок, що душу ятрить.
Я втомлена, зламана, стерта у прах,
Та знову до тебе лечу, ніби птах.
Ти губиш мене в лабіринтах своїх,
А я отруїлась у чарах твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037423
дата надходження 10.04.2025
дата закладки 11.04.2025
Блукає сон хмаринками,
шукає зірочки,
прикрашений краплинками-
фантазії гачки...
Краплиночки-сльозиночки,
причеплені,блищать,
місяця половиночки
смакують неба гладь...
Солодкий сон зануриться,
в нічну космічну гру,
і, стомлений, забудеться,
про вранішню пору...
Прокинеться- отямиться,
відновить хід думок,
мій розум пензликом Митця,
мить ця- як перший крок
В новому дні я, знов, дитя,
попереду, теж, гра,
реальності мого буття,
її чудна пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037425
дата надходження 10.04.2025
дата закладки 11.04.2025
Останній сніг приречено мете,
Мов самозваний князь іде на плаху.
Ніхто йому не радий і ніде́,
Усі його картають, бідолаху,
За те, що кривдить абрикосів цвіт,
За водянисту кашу під ногами…
Минулої зими холодний слід,
Її останнє біле оригамі…
Доводилося часто і мені
Бувати у такій невдячній ролі:
У відчаю бездонній глибині
Бродив і я у лабіринтах долі;
Сахались люди, гасли ліхтарі,
У храмах свічі плавились дочасно,
А у душі, мов снігом на землі,
Змальовувались о́брази неясні…
Зима відступить. Скоро звідусіль
Полине дух тюльпаново-бузковий
І щезне сніг… Але на серці біль
Утрати нам зали́шиться на спомин.
Квітень 2025 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037453
дата надходження 10.04.2025
дата закладки 11.04.2025
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036873
Цей вірш диктований з небес,
Він мав би зцілювати рани.
Невже ти той, хто небом даний?
Чекала так, щоб ти воскрес!
Цей вірш відлуння гіркоти,
Він сповнений надій та сили,
Але так мало залишилось віри
У світлі і щасливі дні.
Хай Бог вирішує своє,
А зло нехай задовільниться.
Не віриш й досі ти мені?
Чи просто не витримує зболіле серце ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036884
дата надходження 02.04.2025
дата закладки 07.04.2025
Куди припасувати краплю
Коли любові море?
Куди сховати ненависть,
Якщо не напоказ?
Літає хтось орбітою,
Чи може колом падає?
Осанна Гравітації й
Сузір'ю з двох лампад.
Коли безсило плавають
Тіла та досвід масою
Зміряє існування час,
Аглютинація думок.
Куди їх занесе
Навколишня фрустрація?
Чи Бог більярдним києм
Надасть зіркам ривок?
У вільному падінні
Бажання наростатиме
Торкнутись відображення,
Планети чи Землі?
То все ж тяжіння - сила?
Чи мо' орієнтація?
Ми ламаними мріями
Тяжієм до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004730
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 07.04.2025
Останній день літа, немов кінець світу,
Що далі, коли я предмет віртуальних розмов.
Коли ти зникаєш - панічна атака мене накриває,
залежність вертає мене - не любов.
Так страшно, як плачуть із спліном жовтневим,
Та гірше, як жовтня і зовсім нема...
Ні грудня, ні січня, ні квітня, ні сонця,
Нема далі світла ... немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992716
дата надходження 31.08.2023
дата закладки 07.04.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2025
Вже багато років нічим не ділився, тож викладаю на розсуд шановної публіки одну з пісень, яку я нещодавно написав. Сподіваюсь, вам сподобається)
1 куплет
Всі історії вже розказані,
І нових куплетів не написати
Але все одно у потрібну мить
Ми не знайдем слів щоб усе сказати.
У моменті Цезар, у моменті Брут,
Ми міняємось щоб усім годити
Ти ховаєш розпач за фальшивим сміхом
Та чи можеш у цьому ти бути вільним.
Але все йде по колу
Ті ж самі сцени знову.
Приспів
Це не наші ролі, не наші ролі,
Фальшиві крики, фальшиві стони,
Це не наші ролі, не наші ролі,
Життя - не сцена, в нас справжні долі.
Не наші ролі і не наші жанри,
Твої таланти тут будуть марні.
Не наші п’єси і не наші рими
Ми граєм ролі та не завжди з тими.
2 куплет
Я дивлюсь на тебе й забуваю фрази
Є лише емоції та образи,
Ми існуємо мов в дешевій драмі
Як герої у чужій програмі.
Чи то вигадка, чи то є насправді
Ми давно живем не у тому жанрі.
Залиши собі всі сценарії
І надійся на хеппі-енд в фіналі.
Приспів
3 куплет
Дуже важко собі врешті решт признати
Що нічого значного нам не зіграти
Усі згасають, усі програють,
Усі поразки в кінці зазнають.
Але це не значить що вже фінал,
Що час зміритись і скласти зброю
Як настане час - перемкни канал
На виставу де ми навік з тобою.
Скільки масок ми ще змінимо?
Скільки сцен нам ще зіграти?
Може, час нарешті вирішити
Ким насправді ми хочемо стати?
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036463
дата надходження 28.03.2025
дата закладки 28.03.2025
Не хочу плохое видеть
В людях, что вокруг меня,-
Не желаю ненавидеть! -
Для людей дана земля...
Есть у каждого изъяны.
Что же делать, когда сам
Победить хочу дурманы?
Взгляд к чудесным небесам.
В небеса душой и сердцем,
Потому что Бог - любовь!
Он откроет в вечность дверцу,
И вернёт душе покой...
Мир, основанный на фальши,
Будет Богом сокрушён!..
Верю я, и буду дальше
Верить в праведность времён!
Поделиться счастьем веры
Дух желает и душа,
Чтоб идти дорогой смело,
К Дому Господа спеша!..
*стремиться к небесам - познавать
замысел Бога относительно земли
и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033412
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 21.02.2025
Не хочу плохое видеть
В людях, что вокруг меня,-
Не желаю ненавидеть! -
Для людей дана земля...
Есть у каждого изъяны.
Что же делать, когда сам
Победить хочу дурманы?
Взгляд к чудесным небесам.
В небеса душой и сердцем,
Потому что Бог - любовь!
Он откроет в вечность дверцу,
И вернёт душе покой...
Мир, основанный на фальши,
Будет Богом сокрушён!..
Верю я, и буду дальше
Верить в праведность времён!
Поделиться счастьем веры
Дух желает и душа,
Чтоб идти дорогой смело,
К Дому Господа спеша!..
*стремиться к небесам - познавать
замысел Бога относительно земли
и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033412
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 19.02.2025
Не хочу плохое видеть
В людях, что вокруг меня,-
Не желаю ненавидеть! -
Для людей дана земля...
Есть у каждого изъяны.
Что же делать, когда сам
Победить хочу дурманы?
Взгляд к чудесным небесам.
В небеса душой и сердцем,
Потому что Бог - любовь!
Он откроет в вечность дверцу,
И вернёт душе покой...
Мир, основанный на фальши,
Будет Богом сокрушён!..
Верю я, и буду дальше
Верить в праведность времён!
Поделиться счастьем веры
Дух желает и душа,
Чтоб идти дорогой смело,
К Дому Господа спеша!..
*стремиться к небесам - познавать
замысел Бога относительно земли
и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033412
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 18.02.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2025
Є берізонька у лісі,
Вербонька біля ставочка,
По коліна в воді вільха
Та калинонька в садочку.
А сережки у берізки
Та у вільхи зелененькі,
У калиноньки ж намисто
Теж чудове червоненьке.
У воді чистій вербичка
Кучері свої купає,
Гребінцем зеленим вітер
Розчісує й заплітає.
Всі вони, немов дічата,
Котрі вродою своєю
Люблять завжди милуватись,
Наче з казки справжні феї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033482
дата надходження 18.02.2025
дата закладки 18.02.2025
* * *
Про тебе мовчки. Серцем і душею.
Про тебе мовчки. Віршем в унісон.
Про тебе так, як дощ вкриває землю,
І день приходить, ніби світлий сон.
Про тебе вголос піснею і словом,
Про тебе пошепки із вітерцем...
Про тебе світлом щирої розмови.
Про тебе думкою, що сіє щем
Про тебе так, неначе в мене крила!
Про тебе так - без тіні заборон.
Про тебе так – не думати несила,
Про тебе так, неначе ти мій сон.
Про тебе так, немов життя я втрачу.
Про тебе так, неначе не помру.
Про тебе так, немов би вже не плачу.
Про тебе так, ще ніби то живу...
(Написано у співавторстві)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033462
дата надходження 17.02.2025
дата закладки 18.02.2025
Яка цікава крапка на стіні.
Маленька стрілка зупинилась, здивувавшись,
Світ зупинився разом з нею не дізнавшись,
Що ж далі готували їй лютневі дні.
Велика стрілка розчинилась у вині,
Байдужість все тягнулася по стелі,
Повільно наче слоу моушн в темному тунелі,
Крутила фільм свій безкінечний про жахи.
В скляному погляді ні холодно, ні тепло,
Ні відголосу, ні пориву, ні вогню...
Втрачає знов свідомість зримі турнікети,
Хто ж винен у паралічі в бою?
На Марсовому полі* вкотре плаче Ейфель,
А в серці українському загострюється металевий тризуб,
Як без кордонів/горизонтів далі можна жити?
Чому у вікна задува байдужість до життя уперто.
* Парк біля Ейфелевої вежі, що має свою історію.
Марсове поле у Львові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007280
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 27.01.2025
Бороться с Богом
Кто пытался -
Напрасно жизнь прожил свою:
В печаль-тревогу
Облекался,
И пропустил Христа Зарю!..
Бороться с Богом...
Не бывает
Стремлений хуже и глупей!
По всем дорогам
Он скитался,
Но не нашёл любви своей.
Бог есть любовь.
Он открывает
Значение замыслов и слов:
В чем суть Основ,
Что счастье дарят?
Блажен, кто к Истине готов!
Иоанна 8:32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031330
дата надходження 23.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Де утікала із під ніг
земля, що не тримала більше,
там, пройдених вітри доріг,
гасили гіркоту тих віршів,
Що надавали слАбих сил
продовжити дорогу знову.
Про милість день іще просив, -
ніч притягла свої окови.
І, метушню прибравши ту,
ні, не сестра, але чаклунка,
Взамін на марноту пусту
Потроїла мої рахунки.
Поїла очі та вуста,
росою дивного безсилля.
І безсоромна і проста
мені доламувала крила.
16-18.06.2023 року.
Переклад власного віршу.
Ночь и крылья
Вірш-першоджерело:
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006656
Ночь и крылья
Ю.Щербатюк.
Где уходила из-под ног
земля, теряя полномочья,
там ветры пройденных дорог
глушили боль прогорклых строчек.
Что придавали слабых сил
тот путь продлить на доли мига...
Пусть день о милости просил -
ночь принесла с собой вериги.
И, упраздняя суету,
являлась мнимою сестрою,
взамен на малую тщету
счет за повинное утроив
И вдоволь очи напитав
росою странного бессилья,
так беззастенчиво-проста,
мои доламывала крылья...
февраль 2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031300
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 24.01.2025
Дивний гул в моєму серці,
Наче кит шукає берег,
Де сліди лишила Гретхен,
Ти на березі сидиш.
Ти чекаєш провидіння
І веде кудись той вітер
серед хвиль та поміж весен
Ти питання задаєш
Сонцю, що сідає поруч,
Небу, що летить праворуч
І безкраїм гегемонам
Про вантаж старих пожеж.
Нотку я тобі малюю
І крізь простір надсилаю
Найтепліще, найцінніше,
те, що в пам'яті ще грає.
Хай тебе там зігріває
Від дилем та ураганів,
Щоб вітрила із вітрами
Заплелись у щасті все ж.
11.12.2024- V.S. (лист за океан)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028901
дата надходження 19.12.2024
дата закладки 23.01.2025
Ткут ангелы и демоны полотна,
С судьбой весталки подают им нити.
Макает кисть художник неохотно,
И, тени, гордо прячутся в зените.
Бесспорно, чувства все химеры,
Любовь - богиня, или дьяволица!
Сквозит, задвигались портьеры...
Терзают души не тела, а лица.
Хитёр как лис, поэт словами искушает,
Играет кровь, подайка яду мне Джульетта!
День ненасытен, солнце тает, тает...
Такая близость... Венера любит Сета.
Картина маслом, иллюзорна стратосфера,
Плевать на тех, кто с нами не в зените....
Любовь - наука, любит Люцифера,
Слова вплетая, книжной пыли нити.
#2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031281
дата надходження 22.01.2025
дата закладки 22.01.2025
Сьогодні вперше увімкнули ліхтарі
А ми від них сховались в темноті
Зірки згасали, не торкаючись землі;
Пили з любові, та напитись не могли
Ми вибігали разом на зустрічну
Та не боялись, бо для нас це звично
Навіщо ми клялись любити вічно?
Забути треба, це погана звичка
Вже нікому купатись під дощем
І музикантів проганяє осінь з вулиць
А серце розриває лютий щем
Я б все віддав, щоб лиш тебе торкнутись.
Та ти вже з іншим зустрічаєш схід
Я захід не з тобою проводжаю
Згорів між нами той останній міст
Забути б, але сил не вистачає
Відвожу погляд, так бракує слів
Не бачу, але чую, як ти плачеш
Що прочитаєш ти між цих рядків?
Напевне, ти їх навіть не побачиш
Тобі на захід - а мені на схід
Щасливий будь -
Ну що ж, бувай щаслива
Мій потяг плавно набирає хід
Ми розійшлись, сліди сховала злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847576
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 17.01.2025
Коли падаєш звисока, небо здається мертвим,
Недолугість кидається в горло завзяттям жертви
І рве шкіру на клапті гострими кігтями болю.
Коли падаєш звисока, більше не віриш в долю.
Під уламками совісті страх і чернечі будні,
Площі димні, розбомблені, несамовито людні
Від наметів і заніміло-диких
Особистостей, бляклих, пустих, великих...
Коли падаєш звисока, сонце здається темним,
Розмарнілим, запеченим і даремним,
А повітря тихо тече в вікно...
Ніч - не вирок, Пекло - не значить дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968398
дата надходження 15.12.2022
дата закладки 16.01.2025
Холодне ліжко і порожня квартира —
Вже давить у грудях, в лещата стискає.
Нас притисла рутина, як ти зрозуміла,
Що зі мною тебе вже ніщо не тримає.
Хотів лише стати для тебе горою,
Відкинув все зло, що носив я раніше.
Та життя є життя, і ми ж різні з тобою,
Ти врешті сказала: «Я не можу так більше».
Пустка всередині затьмарює розум,
А, можливо, я просто до тебе так звик.
«Буду другом» — іде поза шкіру морозом.
Своє тримаючи слово, я стримую крик.
Ти вибір зробила, інакше не можеш,
І це все природньо, хоча й неприємно.
Хай цей досвід в майбутньому нам допоможе —
Хочу вірити, що все це було недаремно.
Лиш здавалось мені, що я тебе знаю,
Та разом зі мною не мала ти щастя.
Ця наша реальність тобі надто набридла,
Відновити минуле тепер вже не вдасться.
Це була любов, чи я лиш прив'язався?
Та кожен день разом здавався прекрасним.
Хотів відкрити тебе і сам відкривався —
Ти в моєму серці. Поки Сонце не згасне.
Кораблі у найбільшій безпеці в порту,
Та створюють їх взагалі не для цього.
Може й варто зробити вже цей крок в пустоту
І рушати сміливо до всього нового?
Здавалась мені самим Богом даною,
Не про тебе «такої більше не треба».
Маєш кохати, не лиш бути коханою;
А я маю навчитися жити без тебе.
«Не варто було» вже казати даремно,
Бо час повернути назад неможливо.
Ми знайдемо тих, з ким в нас все буде взаємно.
І якщо це фінал, хай він буде щасливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912995
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 16.01.2025
А я так далеко зараз від тебе
від офісів сірих від вуличок темних
а ти ще до дому не скоро бажаєш
робота за планом тебе не лякає
ти мов Попелюшка сучасного світу
ескізи костюмів та сукні відшиті
ти шиєш замовлення замовлю і я
заший мені душу вона так чека
заший мені душу щоб вітер тримала
щоб міг я як парус летіти у далі
заший моє серце збери лоскутами
щоб битися знову змогло від бажання
Поріж мою душу на рівну тканину
викинь від мене чорну частину
заший хай рубці пропадуть усі з часом
на серці благаю постав хоча б латку
Я знаю ти справжня сучасна майстриня
тебе я прошу заший мене Інна
І вже полетіла до тебе душа
Заший я прошу вона так чека
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030248
дата надходження 08.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Чи долю ми тримаємо в руках,
Чи доля нас трима на своїх крилах,
Чи ми керуєм нею у думках,
Чи лиш пливем у вічних її хвилях?
Чи сонце сходить з наших тільки мрій,
Чи зорі гаснуть, як нам тільки хочеться?
Чи, може, в світі тисячі подій
Й їх відгомін в людській душі клопочеться?
Де та межа, що нам дає пораду,
Що справжній вибір – наш, а не її?
Чи доля зіркою небесного є саду,
Яка дарує кожному всі промінці свої?
Та навіть якщо крила нас несуть,
Ми ними з вітром можем керувати,
Бо є в душі свята, незламна суть –
Любити, мріяти, творити і зростати.
Нема різниці –долю ми несем,
Чи доля нас несе на своїх крилах.
Хай щастя життєдайно б'є ключем –
Не відпускаймо ми її вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030223
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Познайомся зі мною вві сні.
Я вві сні тебе зовсім не знаю.
(Але певно на ранок згадаю)
Щоби місячні ночі сумні
Отруїлися зіллям кохання,
Що варилось з п’янкого мовчання,
З забуття і нічної роси…
А як стрінеш мене між людьми,
Обіцяю із себе вдавати
Незнайомку.
І щільно ховати
Щось таємне в мені і тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030208
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Песчинка во Вселенной я,
А Ты — Владыка всех галактик,
Ад избежать, его огня,
Ты сделал для души де-факто.
Твой Сын безгрешный нёс мой крест,
За грех мой жизнью рассчитался:
Был распят, умер и воскрес,
Чтоб мне крест грешных не достался.
Твой Сын за каждого страдал,
Но Ты, Святой и Всемогущий,
Свободный выбор всем нам дал
Признать иль нет Его Ведущим.
Он знает путь, ведущий в жизнь,
Где нет идей тщеславно - гордых,
Нет смерти, зависти и лжи,
Где все сердца Тебе покорны!
Отец, Тебя благодарю,
Что Твоим Сыном я ведома,
Ведь Он открыл мне суть Твою -
Для вечности святой основу,
Любовь — Твоя святая суть,
Тебе подобной стать хочу я,
В рай за Христом пройти чтоб путь,
Где не смолкает Аллилуйя!
В Твою Отцовскую любовь,
Я верю так, как верят дети,
Твоё «не бойся, Я с тобой»
Дороже всех богатств на свете!
Твоя любовь, что без границ,
Питает души манной райской,
И окрыляет, словно птиц,
Чтоб им парить в просторах счастья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030196
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Когда-нибудь моя душа,
Как птица выпорхнет из клетки,
Молниеносно, не дыша,
Оставит сотни километров
Из непройдённых и былых,
Из своенравных и покорных
Осколков снов, в которых мы
С ней были вместе очень долго
Вдвоём в одном, как день и ночь,
Как свет и тень, и радость с грустью.
Всегда ведь вместе, превозмочь
Друг друга вряд ли смогут с чувством,
Которое одно на двух,
Всегда вдвоём, как одно в целом...
Теперь одна, и в горле дух
Перехватило перед сценой,
В которой осознать дано,
Что её тело было бренным
И временным земли вином,
Но а она всегда нетленна,
Как истина, что не познать
Телам в земном и ярком свете...
Она струится, ввергнув вспять
Дела, желанья незаметно.
06.01.2025 03:08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030189
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Не буває двох однакових сніжинок,
це так легко і просто зрозуміти,
унікальних візерунків їх множина,
і до землі їм треба долетіти...
Ми шукаємо для сніжинок смисли,
в їх красу вкладаємо Божу милість,
та хтось образливо собі помислив:
як дратує їх холодна онімілість...
Не буває двох однакових людинок,
як же важко нам це осягнути,
ми подібні множині сніжинок,
нам особливим візерунком дано бути...
Небагато в нас часу летіти,
в кожного свій строк падіння,
не в силі нам затриматись зуміти,
всупереч власному хотінню...
Когось метляє ,знавісніло,стужа,
інших у танку ,злегка, кружляє,
може це така загадка Божа,
що двох однакових доль не буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030186
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
У примарному світлі далеких чужих океанів
Не знайдеш супокою, і відповідь теж не знайдеш.
А життя пролітає, неначе кіно на екрані,
І ти досі не знаєш, навіщо, для кого живеш.
Озирнися – відчуєш тепло ще не рідних обіймів,
Дай торкнутись вустам і щоки, і чола, і долонь.
Хай не висушать серце в далеких світах суховії.
Втім, якщо не кохаєш, розлука – це благо, либонь...
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030180
дата надходження 07.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Тиша дзвенить у сяйві о півночі
І повний Місяць сріблом поливає.
Я звідкись знаю, відчуття пророчі,
Вже поруч Дух, що душу зігріває.
Та тихо-тихо він мені шепоче:
- Вірніше звіра - нікого немає.
Землі осколки – люди, неохоче
Зневірених їх тиша поглинає…
А досконалим є лиш листопад,
Розтліням, що все з часом огортає…
Ти подивись, який казковий сад,
Ти подивись, там мавка десь гуляє…
І озеро, як дзеркало буття,
Купаються там зорі і русалки,
Невидимий там світ невороття,
Віщують німфи, піфії, весталки.
Художній переклад Марії Хоменко,
24 -25 січня 2024 р., м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030340
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Один каже, життя важкезне,
Ніби плуг який землю оре.
Не духовне, просто тілесне
І безмежне, немов Чорне море.
А для інших життя як пташка,
Прийде ранок і пісенька льється
І душа, ніби квітка ромашка,
Пелюстками до сонця сміється.
Є такі що життя цінують,
Кожен крок через розум ставлять.
Дуже мало вуста цілують
І буває ночами зрадять.
Є у кого життя легеньке,
Невагоме неначе пір’їна,
Разом з вітром кружляє тихенько,
Йому ліжком стає павутина.
А ще інші життя бувають…
Геть не довгі, а зовсім короткі,
Їх для інших чомусь проживають
І вони не бувають солодкі.
Що життя, лиш часу частинка,
Його розмір ніхто не знає.
Поки з неба летить- сніжинка,
А в долоні впаде…зникає.
9.01.25р. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030347
дата надходження 09.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Піони знов цвітуть, як Ви любили,
На клумбі тихо спогади шумлять,
Мов тіні, біль розвіяли і вкрили,
Щоб пам'ять серце вміло зігрівать.
Як завше все: під грушею хатина,
Садок один, мов райський острівок.
Лиш Вас нема, але душа родинна
Веде невидимий, тремтливий діалог.
Бабусю, рідна, Ви у кожній квітці,
У шелесті, в зітханнях тихих трав.
У барвах саду, у ранковім сонці,
Що перший промінь світла дарував.
Чи то Ви десь у вітрі прошуміли?
Чи блиск в росі — то Ваш привіт?
Піони знов цвітуть, як Ви любили,
І в їх красі живе Ваш добрий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030376
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
Ніч пливе молоком. Небо дивно підсвічене, то
Розливається місяць в тумані, що злегка нависнув.
А де вітер його розірвав, там зоріє місток,
У якого перила оздоблені сяйним намистом.
Затамовую подих. Мене ряснозоряний міст
Вабить покликом незрозумілим, астрально магічним.
Може дім - не Земля? Може в іншому вимірі зміст,
І місток над туманом - майбутня дорога у вічність?
Хто торкався коштовних перил, той назад не вертав:
До надій, що окрилять, цілунків, що серце запалять,
До дощів і садів, до полів і до росяних трав.
В бік один. По щаблях вище й вище. Лишаючи пам'ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030389
дата надходження 10.01.2025
дата закладки 10.01.2025
/ ремейк на твір ОЛЕКСИ УДАЙКА " СТОМИВСЯ ЗЕВС"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029435
***
Сидить верховний Бог,гадає думу,
Що з війнами робити на планеті...
Що гомосапієнсам дати,яку суму,
Вони ж-бо просто люди й не безсмертні.
Бо..
мабуть,вродливі дочки Зевса* діви ОРИ*
Дружненько зачинили усі брами,так,
Що в небі виникли непрохідні затори.
Й ніхто з богів не вийде.Така драма.
У шпарки проповзуть лише Форкіди*,
Чудовиська,дракони,геспериди*
І дАктилів спустила Анхіала*,
Що розповзлись по Україні й до сусідів.
Хто нам зарадить і до кого зносити молитви??
Чи кликать сина Кроноса* і Реї*?
Чи марсовському Богу буреміїв
Замало буде феї однієї??
Допоможи,премудрая Афіно,
Стратегію підкинь і справедливість,
Допоки брами неба хтось відчинить
І дочок Зевса від воріт відкине...
Речей чудових ждемо від Гефеста*
-Ти пробуди вулкани на болотах!
Щоби та чорна нечість,біо-маса
Загрузла навіки прямо в чоботях.
Що нам казати,хто ми ,а чи ЩО ми??
Пісчинки посеред небесної дороги.
Як зупинити вакханалію,дурдому???
Не розберуться навіть древні боги...
* Зевс-головний серед богів,бог грому і блискавок,
син Кроноса і Реї.
* Ори- дочки Зевса і Феміди,які відчиняють і зачиняють
небесні брами.
* Форкіди -архаїчні богині і чудовиська.
*геспериди-чудовиська
* Анхіала-німфа,що породила дактилів.
* дактилі -демони.
*Кронос -титан,наймолодший син Урана.
* РЕя-богиня-мати з покоління титанів.
* Арес - марсовський бог війни,буревіїв і блискавок.
* Афіна- богиня мудрості, стратегії та справедливості війни.
*Гефест- бог вогню та ковальства. МАв владу над вулканами.
Син Зевса і Гери.
30.12.2024р.
В.МАла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029644
дата надходження 30.12.2024
дата закладки 31.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2024
У задзеркаллі спраглої зими,
Що марно марить справжнім сніговієм,
Десь у безчассі заблукали ми,
Шукаючи чий дотик нас зігріє.
Тікає рік. Ми спалим календар.
Згорять із ним несправджені нагоди.
Своєї долі незбагненний дар
Як зрозуміти хоч би вряди - годи?
Бо кожен з нас направду Ахіллес.
П'ята чи серце справді неважливо.
В котрусь із зим лишаємося без
І варіантів, і чекань на диво...
Забракло снігу нинішній зимі.
Нам бракне слів і дотику до серця.
У цьому задзеркаллі ми самі.
Зима без снігу - як повільне скерцо.
Пора блукання не цінує дат
І тих чекань,що все - таки маліють.
Та варто йти крізь зиму навздогад,
І сніг, і дотик нас колись зігріють.
30.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029648
дата надходження 31.12.2024
дата закладки 31.12.2024
Любить не запретишь во веки,
Любовь и на войне и в мире,
Любовь есть океан, а мы все реки,
И всё подвластно её силе,
Есть Материнская, Отцовская любовь,
Есть братская, сестринская,
В нас бабушкина, дедушкина кровь,
И к Родине и к женщине, вселенская,
Мы любим и животный и растительный,
Миры искусства, музыки, поэзии, театра,
Любовь рычаг смирения, простительный,
Она касается слуги и императора,
И всё подвластно её силе,
Любовь есть океан, а мы все реки,
Любовь и на войне и в мире,
Любить не запретишь во веки!!!!!
24.12.24.19:45.
О.М.Г.
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029236
дата надходження 24.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Тим вокзалом є Я,
Той маленький пацан,
Що не бачив життя,
Що не бив собі ран,
Що ніколи не плакав від болю.
Тим вокзалом є Я,
Що вміщає усіх,
Що живе лише Для,
Не цурається втіх,
Що ніколи не пив алкоголю.
Тим вокзалом є Я,
Хоч уже не біжу,
Креслю межі, поля,
Ні, єдину межу,
І повзу по засохлому полю...
Тим вокзалом є Я,
Що вміщає усіх:
Прикордонна земля,
Хати навіть без стріх.
Скільки нині за втрачену долю?
Тим вокзалом є Я,
Міцно спитий старий,
Ця країна твоя,
Я давно не живий,
Відпустіть мене, с*ки, на волю...
Тим вокзалом є Я,
Без валіз, багажів,
Капітан корабля
Чи матрос із низів,
Два на два - всі ввійдуть під тополю.
Тим вокзалом є Я,
Син ілюзій і мрій,
Холоднюча змія,
Зграя, клин, навіть рій,
Вітер рве на шматки парасолю...
Тим вокзалом є Я,
Ні - могильна плита,
Скрип гальма водія,
Всі родинні свята...
Вишня, кажуть, лікує від болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029257
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 27.12.2024
* * *
Ти не питай, чому душа болить,
Чому мовчу і сльози на обличчі,
Чому любов у серденьку тремтить,
Та все хороше нині в потойбіччі.
Ти не питай, бо я не відповім, -
Не маю слів віднині я для тебе.
Й не маю сил уже для ніжних крил,
Щоби здійнятись птахою у небо.
22.12.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029268
дата надходження 25.12.2024
дата закладки 27.12.2024
Це не вітання! Це просто шепіт вітру!
Весняний, теплий дотик, замість твоїх улюблених віршів.
Це луда свідомості, що нагадує про неможливість.
Тіло, голос, долоні, бажання, трепет.
Ні, не вітання - це вимушена втеча.
Глобальний екзиль душ на інші планети.
Бачу хлопчика і він ні краплі не подібен на тебе!
Очевидно відсутність тебе і є суть!
Де ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009390
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 21.12.2024
Напередодні нового ранку
З океану скляної душі
Хотіла дістати слова
Не знайшла - одні піски
Вкотре справи течуть
У напрямку втрат
Захлинаюсь
Тягне хтось
На дно...
Муть!
--
Крах!
Намул!
Тону. Буль!
Цього разу
Легше. Свідків нуль!
Він - крик у легенях
Якби ж то на рану йод,
Лише солоні трунки згуб
Обірвався із прибоєм звук
Тихі дороги у темінь ведуть
Епілогу подібні секунди
В небуття зникає минуле
У схованці глибин чорних
Руку цілує Воланд
Апофеоз долі
Кличе нагору
Безкінечно
По колу
Знову
Вдих!
--
Дощ?
Знизу
Угору
Воістину
Царює сонце
У парі з тобою
Благословенні думки
У світлого серця домі
Переливає святу воду,
Кожну мить з ранку до заходу Бог.
🤍🤍🤍
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013938
дата надходження 24.05.2024
дата закладки 18.12.2024