В припорошеній пилом війни самотинній квартирі,
Що повисла на двох оберемках кісток арматури,
Розбилося серце на дві обгорілі частини,
На ДО і на ПІСЛЯ, як втілення оксиморону,
правдиве й нелюдяне.
Тільки згадати не вийде
минуле,
Лише полишити й без того хитку рівновагу
Й нестямно питати крізь товщу глухої ночі :
Чи кожен кінець може бути новим початком,
Якщо там, за стіною
Із цегли й бетону, що падають долу,
Більше ніхто не плаче?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971579
дата надходження 21.01.2023
дата закладки 29.11.2024
Приспане ранком, пусте, одиноке купе,
Сонця не бачило, тільки облізлі фіранки,
Хто подарує промінчик – тому "намасте",
Бо оглядає лиш тло, перекрите серпанком.
Пружно і стишено двоє заходять туди,
Подумки моляться: "най би не було нікого"
Вересень місяць мов знищує чаші сліди
Відчаю, горя. Ти віриш в це, доле небого?
На золотому волоссі, як струнах кіфар,
Він віртуозно розігрує в темпі алегро
Схоже рапсодію, схоже від бога це дар,
Боже кохання месія несе достеменно.
Гул залізниці розбещує помисли душ,
Колії сплетені, сплутані, рівно нейрони.
Стриматись можуть, та тягне і тягне чимдуж
Стриматись нащо? Сховаються поміж вагонів.
"П'яною вишнею" в голову б'ють почуття
Шумом морським, завиваючи вуха і розум,
Потяг несеться, несуться вони до нестям
Майже на грані клінічного стану психозу.
Хвилями млості в купе, де всі зайві слова,
Сонце не ззовні — зсередини гріє і світить
Промені два, дві галактики — він і вона
Приспані ранком, планети одної орбіти.
10.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973049
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 14.04.2023
Приходить день
завбачливо зустрівши
небес благословення, доброту
а світ лишень
чекає на узбіччі
допоки світло зрушить темноту
Співа́ пісень
тужливо й ледве чутно
син сил природи - літній вітерець
приходить день
і ночі світ безмежний
своїм теплом знекровить нанівець
Чекай на мить,
що змі́нить видноколо
розп'явши світ
на декілька життів
шукай мене
допоки міф "ніколи"
не зрушить сила істинних світів
Приходь у день
коли на серці смуток
коли на серці тумане́ць невдач
приходь у ніч
коли повіриш в долю
коли майбутньому віддаш своє "пробач"
А я за мить
а я за кілька кроків
іду з тобою завше, ніби тінь
лишилось тільки
дочекатись слова
що нас звільни́ть для пристрасних обійм
Приходить день
чекаючи, що доля
віддасть сьогодні в подарунок нам
чекає світ
чекає видноколо
віддавши силу ніжності словам...
2008 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979014
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023
Торкаюсь клавіш. Тривожні звуки
У сяйві пестять душевні рани.
Прикрию очі. Тривожні руки
Пустими роблять всі нотні стани.
Тони і ритми схиляють душу,
Яка забула про що їй жити.
Мінорні гами несуть на сушу
Все, що хотіла на дні лишити.
Холодні сльози. Гарячі щоки.
Крізь вуха й серце вчусь далі бути.
Зроблю експромтом з елегій кроки,
Щоб до світанку хоч щось відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977660
дата надходження 20.03.2023
дата закладки 30.03.2023
Холодний потяг рушив вдалечінь.
Хвилина смутку душу залоскоче.
Біжать за мною спогади, як тінь,
Не доженуть й спинитися не хочуть.
Прощальні фрази, сказані невлад,
Ще довго в думці будуть на повторі.
В житті ніхто ще не вернув назад,
А так багато жило у мінорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954045
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 29.12.2022