Крила гелікоптерів,
розтинають по́вню, як стиглий плід,
А з ран на тверді́ні
сочиться мед
зі свинцевим присмаком.
Солдати йдуть у бій,
а їхні тіні —
з колючого дроту,
Замість кроків — застиглі годинники,
де стрілки, тонуть у болоті.
Дерева видихують дим,
квіти розкривають пелюстки-рани,
Ріки, буцім галюги,
звиваються геть,
не торкаючись берегів.
Кулі — перероджуються в птахів,
що співають
хрипко й глухо,
А бомби
проростають крізь землю
чорними транда́филями*
без аромату.
Ніч лине до тіла,
як старовинна тапетрина,**
У люстрах — лики будучих,
яких ніхто не впізнає.
Маски з каменю кричать
мастями, яких немає в спектрі,
А пісок на губах -
це алфавіт,
забутий ще в колисці...
Дехто ловить війну в долоні,
наче метелика-примару,
Та вона розпливається відбитком,
в’їдається в нігті.
Соненько —
вічко сліпе,
що дивиться
крізь шолом із тріщиною,
А під ним —
боги скачуть, зшиті з лахміття спогадок…
Ми — листки
в бібліотеці хаосу,
Де кожна сторінка палає,
А вогонь,
немов кіт,
вилизує з нас
форму
й глагол.
Ро́змир — це акваріум,
де риби ковтають
своїх глядачів,
А на днищі,
мов перлина
блимає,
непробачена вина.
Тіль-тіль
залишилось чекати,
доки зірки
проростуть через асфальт,
І з кервавих калюж,
заколишуться нові світанки —
без назви,
без ваги,
без меж…
Лише ехо
розстріляних слів
блукає порожнечею,
навчушуючи вітер
розмовляти мертвими мовами…
*ТРАНДАФИЛЬ, і, ж., діал. Троянда.
**Тапетрина (одеськ.) — шпалери, тканина для оббивки стін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040995
дата надходження 05.06.2025
дата закладки 05.06.2025
Дятли єнотів
Застукали на місці
Злочину - насмерть...
У богомола
Не болить голова що
Він вдруге не зміг....
Сьогодні раптом
Зрозумів що птахам на
Мене наср@ти
У двері 40 разів
Постукали... Невже це
Сороконіжка?
Настали важкі
Часи для молі - навкруг
Лиш синтетика...
Індик теж думав
Що моряк доки вода
Не закипіла.
Якщо довкола
Щури значить корабель
Ще не потонув
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031132
дата надходження 20.01.2025
дата закладки 23.01.2025
Тисячу днів у страшенній війні
Ми стоїмо проти кривди лихої.
Спогади болю у кожнім вікні -
Це імена Героїв.
Тисячу днів ми ще поміж живих,
В люту ненáвисть думками застигли.
Страшно пірнати у пам'ять війни -
Це імена загиблих.
Тисячу днів наші мужні серця
Воїнам світла невимірно вдячні.
Хоч і сльозами омита свіча -
Це імена дитячі.
Мужньо тримаємось далі в цей час,
Хай допоможе у правді Всевишній!
Тисяча днів загартовує нас -
Зранку хвилина тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026844
дата надходження 19.11.2024
дата закладки 25.12.2024
Моя бабуся — це ранкове сонце,
Вона роса з троянди пелюсток.
То прийде пташкою. Постукає в віконце.
То вітерцем торкнеться до гілок.
Вона у дощику, що крапельками сіє,
В промінчиках яскравих на стіні,
В казках дитячих, де сховались мрії,
В хустинці тій, що вишила мені.
Вона на фото юною сміється,
Де в неї сукня в квіточках рясних,
А ще вона завжди в моєму серці,
Як теплий подих вічної весни.
19.07.2017
Вікторія Манойленко
/фото з відкритих джерел Інтернету/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923282
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021