І до леготу літнього ластяться липи,
І медвяно в легенях від їхнього цвіту.
І лишається цмулити ніжність налиту
Без жахких озирань, так безпечно і сліпо.
Ніч, розбиту ущент, наче порох зітри.
Треба в світло пірнуть, доки морок вернеться,
Доки мікс тиші й світла так жадібно п'ється,
Бо ж усе, як не прикро, лишень до пори.
Нині час зазіхань. Ним скуйовджено світ.
Гобелени життів порешечені болем.
Тільки є ще дива, про які все ще молим:
Сонця ласка, і літо, і липовий цвіт.
Нас чомусь зберегло пити літній нектар.
Мабуть, долі ще треба сполохані бджоли.
Давня істина: бачити все, що навколо -
Найкоштовніший неусвідомлений дар.
Всі ми прагнем тепла - в обладунках і без,
Бо ховаємось в ньому від протягів долі.
Шанс його зберегти - віддавати поволі,
Щоб зустрітись колись у притулку небес.
12.07.2025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043525
дата надходження 12.07.2025
дата закладки 13.07.2025
Дивись, не забарилась тонкосльоза.
На мене схожа, тільки що, в плачі.
Комусь жбурнула золото на коси,
Когось лафіт червоний намочив.
А я радію терпкій прохолоді,
Збираю дощ у руку з павутин.
І спогади між листям хороводять,
У золоті алей, де поруч ти.
Там рук твоїх тонкі і ніжні пальці
З лиця приймали плутанки із кіс,
А вітер знов їх плутав, ніби шансу
Нам не давав, й між нами третім вліз .
І ми шукали затишну кав'ярню,
А осінь колотила з листя мікс,
Ревнивий вітер кидав дощ старанно,
І продував розлючений наскрізь.
Та чи згадаєш ти яснішу осінь?
Вона була, мабуть, тепліша всіх.
Шукає вітер сивину в волоссі,
А я у згадках твій веселий сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958609
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 15.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 20.07.2021