Чоловік завівся зранку:
-В тебе тільки гульки й танці!
Вірю я словам сусідки,
Що у тебе три коханці!
Жінка - десь в рожевих мріях,
Мовчки слухає, зітхає…
-Що таке коханець, мамо?-
П’ятирічний син питає.
Мама тихо обізвалась:
-Хай тобі відомо буде,
Що коханці, мій синочку,
То найкращі в світі люди.
Тато крутиться, як білка,
Все зробити не встигає,
І йому в роботі часто
Добрий дядьо помагає.
Загадково посміхалась,
Гладила голівку сина,
Бо той, як дві краплі схожий
На коханця Валентина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015459
дата надходження 14.06.2024
дата закладки 06.12.2025
вона прийшла тихо, спокійно і без причин
і ніби не лихо, не статус якийсь, не чин
в легенях, що мали б розправитись, як міхи
то стало тісніше, здушили немов гріхи
розплакатись - стало би легше, та сліз нема
то тим пощастило, у кого в очах - лиман
а в мене - лиш зелень, болото, холодний вир
і я… наче стогін чи біль, чи підранок-звір
зім’ята, розбита, розтоптана, стерта вщерть
та годі… кінець - це початок і ще не смерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931556
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 06.12.2025
Терпи – терпкою тінню труїть тиша
Та таємниця тонколеза тисне.
Тобі таке тавро тягти тремтівши...
Терпи – терпкою тінню труїть тиша.
Тайнописів тираж твоїх товстішав,
Торкає тім'я тим тривожна тризна.
Терпи – терпкою тінню труїть тиша
Та таємниця тонколеза тисне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013874
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 05.08.2024
Шановні друзі.
Вийшла з друку моя перша книга віршів для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
«Мода на сумки»
Є можливість замовити безпосередньо у мене, як у автора, для ваших дітей, онуків, племінників.
Книга має 88 сторінок.
До неї увійшло 58 віршенят.
До кожного віршенятка є ілюстрація.
І віршики веселі і ілюстрації до них також веселі.
Автор малюнків чудовий український художник
Іван Наумук.
Якщо цікаво — звертайтесь в особисті повідомлення.
Рецензія до книги, котра опублікована в журналі «Золота пектораль»
https://zolotapektoral.te.ua/%d0%b2%d1%96%d1%80%d1%88%d1%96-%d0%b2%d1%96%d0%b4-%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d1%80%d0%b0-%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%be%d0%b3%d0%bb%d1%8f%d0%b4-%d0%b2%d1%96%d0%b4-%d0%b1%d0%b0%d1%82%d1%8c%d0%ba%d1%96/
Вірші від автора, світогляд від батьків
У 2024 році у видавництві «Моторний Равлик» вийшла дебютна дитяча книжка віршів «Мода на сумки» авторки Світлани Щербанюк, яка точно має ключик до дитячого серця і знає, що люблять дітлахи.
Книга призначена для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Вірші на 85-ти сторінках щільного крейдованого паперу представлені у твердій палітурці, що справляє враження міцної конструкції, яка швидко не розлетиться по сторінках.
Кожен вірш проілюстрований яскравою картинкою. Майже іграшка, до якої малюк може повертатися і повторювати рядки, пов'язуючи слова з літерами, поки сам не навчиться читати.
Вірші надруковані великими літерами, що дуже зручно як для дітей, так і для їх бабусь, можна не надягати найсильніші окуляри.
Просто
Вірші написані простими словами на зрозумілі дітям теми. Про кольорові фрукти, про цуценя, що виляє хвостиком, про те, як складно малюкові зав'язати шнурки.
Поряд з кожним віршиком на сторінці намальована яскрава картинка, щоб нескінченно розглядати, знаходити нові деталі і проявляти емоції – дивуватися, захоплюватися, осягати поняття «добре» та «погано». Лінивий кіт, з якого сміються миші, – це погано, з нього теж можна посміятися. А пес Бровко, готовий собі будку полагодити, – це добре. Дивлячись на Йосипа, який просить йогурт, теж захочеться йогурту. А ось дівчинка, яка звикла до плями на сукні, а плями більше немає, бо сукню випрали. Навіщо звикати до плям?
Розвивальна книжка
Ця книжка розвиває не лише малечу, а й дорослих.
Колись давно у дитячих книжках були лише зайчики, лисички та звірятка, які є в народних казках певної місцевості. Але з розвитком прогресу нашою місцевістю стала уся земна куля. І в книжці ми натрапляємо на найрізноманітніших тварин.
Любі батьки, бабусі та дідусі! Хай допоможе вам Гугл! Тут є і звичайні мишка та собачка, і незвичайні вомбат, тапір, тарбаганчик, дрімлюга, летяга, мурена, валабі.
Але сенс не в описі звірятка, а в тому, наприклад, що птах ківі босий... Малюк теж буває босий.
Вірші описують навколишній світ, навчають тому, що уміють люди. Люди вміють рахувати. У книзі є лічилочки. Такі, щоб вибрати одного з усіх, і такі, як таймер, – час скінчився, йду шукати.
Вірші надають приклад поведінки для малюка. Лесик цокає молоточком. Ага, і я хочу! Ось Лесик припинив. І всім стало добре. Лесик зробив так, що всім стало добре, а ти зможеш?
А деякі вірші підштовхують до розвитку фантазії. Наприклад, віршик про дощ. Цей дощ для їжачка, щоб виросли гриби, і їжачок зміг їх збирати. А дощ із риби – для котиків, бо котики люблять рибу. А дощ із сосисок – для собачок. Пофантазуйте з дитиною, який дощ потрібний для мами? Що мама любить? А для тата? А що бабуся любить? А який дощ хотів би сам малюк?
Вірш про їжачка-романтика, який ніколи не сумує, корисний для дорослих. Дитячий віршик, але дуже по-дорослому психологічний. По-науковому позитивний.
Сучасно
«Мода на сумки» – сучасна книжка. Їй притаманні риси нашого часу. На обкладинці намальовано маму-кенгуру з малюком у сумці. У неї на плечі висить ще і модна сумочка, а у передніх лапах вона тримає смартфон. Слоненя мріє поїхати до Карпат покататися на сноуборді. У лісі з'явився вайфай, і звірятка сидять у гаджетах по норках. А ось сонце, як смайлик. Емодзі – це реалії сьогодення.
Віршик про те, як малюк хоче запакувати сонце в коробку, щоб діставати його, коли захочеться, – просто яскравий зразок психології майстра продажів. Не вміщується сонце в коробку? Візьмемо більшу. Де? Та там, де його продали.
Підмога для дорослих
Ця книжка – хороша підмога для дорослих, щоб поспілкуватися з малюками навіть раннього віку. Немовлятам співають пісеньки, повторюють різні приказки, грають із ними в козу-дерезу. І часто дорослі в глухому куті, не знаючи, які звуки вимовляти.
Ось вони, ці слова! У книжці. Милі, добрі. А жести, – коза-дереза йде і зараз забодає, забодає, забодає, – до різних віршів можна вигадати різні. І як хом'ячок щічки надуває, і як хлопчик рибку вудить...
За допомогою віршів з книжки можна пограти в їжачка, який потонув у капелюсі, в тата-півня, який скликає дітей-курчат, що розбіглися, в щуку, що грає на дудці.
Цікава для малюків та корисна для батьків
У книжці «Мода на сумки» все просто, зрозуміло, кумедно, мило та позитивно. Проста рима і слова, що запам'ятовуються, яскраві картинки. Її легко та приємно читати, хочеться повторювати.
Книжка корисна для малюків та їхніх батьків.
Вірші від автора, а пояснення та світогляд від батьків.
Тетяна СИДОРОВА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013722
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 01.06.2024
Таинственное чувство приходит к нам однажды.
Оно нам не подвластно. Об этом знает каждый.
Оно приносит Радость. Оно волнует кровь.
Зовётся это чувство - взаимная любовь.
Любовь нам дарит крылья, любовь зовёт в полёт.
Без лишнего усилья живёт "Аэрофлот".
Здесь сказка стала былью: лечу - куда хочу!
Любое расстоянье - пилоту по плечу!
Но если мой избранник не лётчик, а поэт -
Ему я благодарна за выбранный сюжет!
Романтикой наполнена должна быть наша жизнь!
Таков закон природы: Душа стремится ВВЫСЬ!
Маршрут ДУШИ известный! Она со мной пока...
Уйду из жизни грешной... ДУША - за облака...
01. 06. 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014549
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 01.06.2024
Завелася теща зранку,
Бо зібралась прати,
Враз до зятя приступила,
Стала верещати:
-Заявити всі підозри
В мене є мотиви:
Витрясла із твоїх джинсів
Три презервативи.
Ще були ключі і гроші,
І якась записка…
Що, нема чого сказати?
Не розтулиш писка?
Злидень ти, бабій, гуляка,
Бігаєш по барах,
За такі гріхи я хочу,
Щоб ти спав на нарах!
Розгубився зять і ледве
Вставив своє слово:
-Не знімав я свої джинси,
В них - цілодобово.
Тут дружина в хату вбігла:
-Дякую, матусю,
Випрала мої штанюльки,
Бо я не зберуся.
В мами щелепа відвисла,
Стала враз зелена:
Як у тому ’’Ревізорі’’ –
Була німа сцена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 01.06.2024
Чоловік Петро вже зранку
У щасливу пору й днину
З днем народження на ганку
Привітав свою дружину:
-Тобі виповнилось двадцять,
Дорога дружино Алло…
В руки пхав троянду білу,
Серце в грудях калатало.
-Вже два роки ми з тобою,
Стала ти в житті мудріша,
І в роботі, і в стосунках
Розумніша і сильніша.
Поки Петя говорив це –
Усміхалась мовчки Алла:
Вона знала, що на ступінь
Небезпечнішою стала.
Як всі хитрі молодиці,
Для Петруся приховала
Хижі кігтики тигриці
І зміїні гострі жала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 01.06.2024
Не могла свекруха спати:
Дійшла в хату звістка,
Що синочка не годує
Молода невістка.
Зранку в гості подалася
(Хіба ж будеш спати)?
І на кухні у каструлі
Стала заглядати.
Борщ насипала невістка
В велику тарілку,
Додала сметану, зелень,
Курячу гомілку…
Куштувала це свекруха,
Плямкала губами:
-Подавати борщ вчорашній
Ти навчилась в мами?
-Ваш синочок їсть нормально,
Так, як усі люди,
Борщ не тільки був вчорашній,
А й завтрашній буде.
Їжте, мамо, не спішіть так,
Щоби не вдавились,
Бо варити борщ на три дні
Я у вас навчилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 01.06.2024
Був ще з ночі злий, сердитий
Іннокентій на дружину,
Придирався до дрібничок,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - ти жінка мудра,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
І в душі твоїй, і в тілі –
Суміш хрону і гірчиці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 01.06.2024
Поміч в нас гуманітарна –
В дійсність перетворить мрію:
Тут всім бідним пропонують
Одяг, крупи і олію.
-Треба, мамо, нам туди йти,-
Попросила мала Люда,-
Миттю ця гуманітарка
Допоможе добрим людям.
Я учора подивилась -
Тьоті в татовім планшеті
Зовсім голі: одна в туфлях,
Друга - в білому береті.
Вони мерзнуть біля ліжка,
Одна з них - така худенька,
Нема ковдри, щоб укритись,
Простирадло - й те тоненьке.
Третя чухалася в ліжку,
Бо її кусали блохи,
На ногах були у неї
З візерунками панчохи.
Ми попросимо на пункті
Для жінок цих одежину,
Щоб змогли вони зігріти
Свої груди, ноги й спину.
В школі вчителька казала –
Треба всім допомагати,
Буде це приємно тьотям
І радіти буде тато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 01.06.2024
У сусіда поселилась
Молоденька квартирантка,
При знайомстві похвалилась,
Що вона вже аспірантка.
Сперло дихання в Андрія,
Коли речі її слухав,
Бо слова всі наукові
З висновками лізли в вуха.
Вже від неї він дізнався,
Що Галактика є вічна,
А людині повсякденно
Треба мислити логічно:
-Логіка допомагає
Досягти, чого не знаєш,
Я думки твої читаю,
І скажу, чого бажаєш.
Облизав ти свої губи,
Та мене цим не зурочиш,
Витріщивсь на мої груди –
Значить, молока ти хочеш!
-Боже мій, яка дурепа,-
Зачепило так Андрія,-
Жив без логіки весь час я
І збувалась моя мрія.
В селі Люська - всім відома,
Душу поглядом лоскоче,
Без логічної науки
Завжди знає, що я хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013225
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 01.06.2024
Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 01.06.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 08.02.2024
Олігарх Ельдар Петрович
В ’’Мерседесі’’ додав газу,
Вирішив: негайно треба
Ще одну відкрити базу.
Та, що близько біля дому,
Продавала фарбу різну,
Посуд, вази кришталеві,
Всякі гвинтики залізні.
Підприємець часто злився -
Фірма збитків зазнавала:
При доставці посуд бився,
Фарба в банках засихала.
І не тішила торгівля
Там, де меблі продавали:
Покупці - народ примхливий,
Брак відразу виявляли.
Тут ідея допоможе
Вийти із важкої скрути:
Нова база в центрі буде
Продавати парашути.
І про брак ніхто не скаже,
Бо все буде шито- крито,
Не прийде спортсмен сваритись
З парашутом нерозкритим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Вже годину вчив школярик,
Що таке прийменник,
Розчаровано дивився
На книжки й щоденник.
-Треба вчитись,- кричав батько,-
Пам’ятай, Андрію,
Тоді в тебе всі здійсняться
Заповітні мрії!
І навчатись ти повинен
Радісно, завзято,
В рідну школу кожен ранок
Бігти, як на свято.
Скільки он істот на світі –
Всі заповнять ніші,
А людина на планеті
Є найрозумніша.
-Це неправда,- учень каже,-
І про це всі знають:
Щодо розуму, то мавпи
Нас переважають.
Все вони обміркували
І навчились жити:
Перестали між собою
Вголос говорити.
Всі домовилися зразу,
Що найкраще буде,
Щоб про це ніде й ніколи
Не дізнались люди.
Мавпи можуть показати
Усім дупу голу,
І ніхто їх не примусить
Йти щодня у школу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Знають всі в селі Пилипа –
Добрий чоловік,
Дав Бог силу і здоров’я,
І щасливий вік.
Ціле літо на комбайні
Працювати звик,
Був здоровий, витривалий,
Дужий, наче бик.
Та на старості з Пилипа
Залишився пшик:
Десь поділося здоров’я
І рум’янець зник.
Всі забули, що колись був
Знатний хлібороб,
Із лікарні не вилазив
Від отих хвороб.
Грижа вилізла у діда
Завбільшки з кулак,
А у нирках поселились
Камінці і шлак.
Ревматизм і аденома,
Геморой, цистит,
Печія і глаукома,
Дошкуляв артрит.
Та не лікар всім здоров’я
Хворим роздає,
Крім лікарні і аптеки
Інший засіб є.
Рік Пилипа вже не мучить
Виразка й невроз,
Він забув про всі хвороби:
Допоміг… склероз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Розходилась мама зранку,
Бо на зятя злиться:
-На рік старший він за мене,
Це куди годиться?
Як ти будеш, доню, далі
З таким старцем жити?
Йому скоро важко буде
В туалет ходити.
Ну і що, що він багатий,
І мільйони має?
Він старіший твого тата,
Лисий і кульгає!
Доня каже: -Я, матусю,
Мислю головою:
Щастя бачу в тім, що буду
Я його вдовою.
З таким спадком буду жити,
І горя не знати,
Будуть в мене усі шанси
З кращих вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 21.11.2023
-Я заплутався в науці,
Як павук в тенетах:
Чи є, куме, існування
На інших планетах?
Хоч казали, Земля має
Космічні причали,
Я не чув, щоб чоловіки
З Марса прилітали.
-Всесвіт, куме, то загадка,
І хто його знає,
З чоловіків - це вже точно,
Ніхто не літає.
Хоч і соромно буває
Правду цю казати,
А жінок з Венери, куме,
Довелось спізнати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 21.11.2023
Із проханням йде до шефа
Працівник Кирило,
Хвилювався, як ніколи –
Всього потом вкрило.
Витер лоб, в кишеню швидко
Заховавши хустку:
-Ось заява, хочу взяти
Тижневу відпустку.
-Не дозволю!- шеф гарикнув,-
Ні по якій квоті!
Ти що, дурень, і не бачиш –
В нас завал в роботі!
-Та у мене є причина,
Треба відлучитись:
Щоб не було далі лиха –
Мушу одружитись.
-Хто вона, ота дурепа?
Що це за робота,
Що погодилася вийти
Враз за ідіота?
Тут Кирило випнув груди,
Зразу взявсь за діло,
Знав, що гірше вже не буде,
І промовив сміло:
-Зберегти під час відпустки
Я прошу зарплату,
Бо погодилася вийти
Ваша доня, тату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 21.11.2023
До Мойсея прийшов Ізя
Просто так - поговорити:
Часу вільного багато,
Треба якось скоротити.
Розказав, що чув від Сари,
Кого бачив по дорозі,
Що співали під гітару,
Які ціни на Привозі.
-Чув я вісті таки гарні
(Нехай вистачить в вас сили),
Чув, що в Києві в лікарні
Обрізання вам робили.
Хоч ця справа делікатна,
Куди саме ви ходили?
Знаю, послуга ця платна:
Під наркозом хоч робили?
Як пройшла вся процедура?
Чи ця штука не боліла?
Оплатили все в натурі,
А чи зроблено до діла?
З кухні визирнула Ціля,
Захіхікала єхидно:
-Обрізання те згадаю,
Таки робиться аж стидно.
Лікарі в операційній
Нахилилися всі скопом:
В Мойсі щастя те шукали
Під великим мікроскопом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 21.11.2023
Тракторист Богдан вже зрання
П’яний вийшов на роботу,
Головний механік зразу
Заявив протестну ноту.
Товариський суд зібрався:
Водії всі виступали,
Трактористи, комбайнери
Боді проповідь читали.
Бригадир сердито мовив:
-Ти повинен пам’ятати,
Що ніхто тут не дозволить
П’яним за кермо сідати.
Можна жити, веселитись,
І у всьому міру знати,
Треба пити з головою,
Так, щоб розум не втрачати.
Вийшов Бодя після суду,
Дружки зразу: -Що казали?
Слава Богу, що ти з нами,
Що нікуди не забрали.
-Та казали, хлопці, діло:
Щоб я пив із головою,
А я, дурень, не знав цього –
Пив, Миколо, із тобою.
Тепер, друзі, вибачайте,
Все виконувати мушу:
З керівництвом пити буду –
Вирок суду не порушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 20.09.2023
Позавчора каже мама
Своїй доні Маргариті:
-Дещо з теми виховання
Вже пора обговорити.
Тобі завтра вже шістнадцять,
І я хочу запитати:
Чи симпатію до хлопців
Почала ти проявляти?
Може, хтось в твоєму класі
Мовчки скоса позирає…
Ти - дитя ще, і не знаєш,
Чого хлопчик той зітхає.
-Зараз, мамо, на таких я
Вже уваги не звертаю,
І про хлопців, чоловіків
Свою думку я вже маю:
Недотепи, і повільні,
Як столітні черепахи,
І у ліжку, і в роботі
Всі ледачі і невдахи.
Чоловіки всі злиденні:
Замість яхти - моторола…
У свої шістнадцять років
Я до них вже охолола!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993471
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 20.09.2023
Те, що в кухаря Тиграна
Різнобічні є таланти,
Знали бармен, помічниці
І усі офіціанти.
Все було тут під контролем:
Він не корчив кислу міну,
Усміхався, та сувору
Вмів тримати дисципліну.
А сьогодні шеф зірвався
І кричав що було сили,
Верещав офіціанту:
-Де тебе чорти носили?
Тобі, йолопе дебільний,
Скільки буду я казати,
Що на вулицю клієнтів
Тут не можна викидати!
Хоч який він буде п’яний,
Приповзе сюди зарані –
Пам’ятай, що ти працюєш
У вагоні-ресторані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 20.09.2023
В поліклініці учора
Хвиля радісна настала:
Окулістка Роза Львівна
Ювілей свій відзначала.
Пригощались шашликами
І заморськими дивами,
Запивали коньяками
Й Розу Львівну вихваляли.
З’їли виноград, банани,
Дочекалися хвилини:
Хірургиня й травматолог
Іменинний торт відкрили.
Це - вершина всіх десертів
(Витвір кулінарів путніх):
Там - блакитні очі з крему
Усміхались до присутніх.
А сьогодні кардіолог
(Тут працює літ багато)
Відзначає іменини –
Тож продовжилося свято.
Їли вишукані страви,
Із грибів були лисички,
Торт на столику припхали
Захмелілі медсестрички.
Все жіноцтво облизалось
(Вмить забули про фігури),
Зверху - викладене серце,
В квітах, з стрілами Амура.
Після всіх із подарунком
Гінеколог наш з’явився,
Подивився на це диво
І холодним потом вкрився.
Тупцював, як ті спортсмени,
Що на тенісному корті,
Уявив, яку скульптуру
Викладуть на його торті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 04.09.2023
Слюсаря Петра Кувала
Слідчі зразу допитали,
Показання, як злочинця,
В протокол занотували:
-Ви чого ото в підвалі,-
Слідчий зразу розкричався,-
Проти влади виступали?
І писати швидко взявся.
-З ваших слів я запишу все,
Тільки чесно признавайтесь:
Які злочини вчинили?
І в гріхах своїх покайтесь!
А сантехнік ледь не плаче:
-Оглядали ми підвали,
Не самі туди полізли –
Нас начальники послали.
Труби й крани я оглянув,
Фразу висловив у тему,
Тільки крикнув: -Все прогнило!
Треба всю мінять систему!
А одна цікава баба
Заглядала скрізь, ходила,
І, почувши мої крики,
Вам швиденько подзвонила.
Полісмени посміялись,
Протоколи всі порвали,
Дядю Петю відпустили
І мовчати наказали.
Тепер майстер зціпив зуби
(Хай живе система вража),
Мовчки скрізь міняє труби,
Навіть матюків не каже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992364
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 04.09.2023
У пісочниці в садочку
Старші діти розважались:
Було весело й цікаво –
В ’’Колобка’’ всі дружно грались.
Баба плакала із дідом,
Бо у них велика втрата…
А тим часом хлібний виріб
По доріжці став петляти.
До фіналу прийшли швидко:
Хитра лисонька Марійка,
Завдяки словам солодким,
З’їла колобка-Андрійка.
-Це старе, і вже набридло,-
Вередлива каже Ната,-
Нову гру у депутатів
Зараз будемо всі грати.
-Я не вмію,- каже Коля,-
Про таку не чув ніколи,
Навіть брат мій теж не знає,
Хоч навчається у школі.
-Я навчу вас,- каже Натка,-
Ви повинні уявити,
Що я ваша депутатка,
І повинні так робити:
Я в вас буду забирати
Іграшки і все, що зможу,
А ви дякуйте й надійтесь
Лиш на себе й ласку Божу.
Сидіть тихо, як ті миші,
Не подумайте сопіти:
Вам нічого не залишу,
А ви мусите терпіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992804
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 04.09.2023
"Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Маленький вогник теж зігріє.
Бажанням добрим та поганим
Давно покладений був край.
"Прошу тебе! Не помирай" -
Казав і я своїм коханим.
Хоч Там, хоч тут - суцільний рай
Мені пообіцяла осінь.
Можливо, хтось мене попросить:
"Прошу тебе! Не помирай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991517
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 17.08.2023
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
Спиніть суцільного мінору
Цей вбивчий, божевільний струм!
На гнів змінивши тихий сум,
Карайте заздрісну потвору!
Вбивайте цю ворожу зграю,
Якій нема кінця та краю!"
Колись була блакить небесна,
Тепер - густа і тиха синь.
Зірки! Ваш вирок буде чесним:
За сірі та залізні весни,
Розстріляні та чорні зими,
За те, що замість сонця - тінь,
А замість слів - криваві рими -
Смерть кровожерливій тварині!
Зірки, що сяють в глибині
Над братом, матір"ю, вдовою,
Над жінкою і над сестрою,
Заради світлої весни
За праведну взялися зброю.
За жовте поле, білі крила,
За світло вільної дороги
Зірки, засяявши, створили
Сузір"я світле: "ПЕРЕМОГА"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985229
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 17.08.2023
Охоронець в олігарха
Чесно гроші заробляє:
Опівночі ходить, бродить –
Сад великий оглядає.
Тінь помітив, що на груші
Притиснулась між гілками,
І за стовбур учепилась
Невеличкими руками.
Сторож упізнав в бродяжці
Підлітка - сусіда Гриця
(Його предки не працюють
І заядливі п’яниці).
-Злазь, поганцю, акуратно,
Грушечці не дай упасти,
Я тебе навчу, злодюго,
Як в людей порядних красти!
-Навчіть, дядю, вас благаю,
А то я, як не старався,
Все робив, як навчив тато,
І вже в третій раз попався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988217
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 18.07.2023
У генделику сільському
Тьотя Валя працювала:
На розлив горілку й вина,
Як годиться, продавала.
Валечка до всіх привітна
І веселу має вдачу,
Розсипає компліменти
І не завжди дає здачу.
-Не соромтесь, замовляйте,
Гарно йде торгівля нині!
-Пляшку ’’Хортиці’’ подайте,-
Каже Гриць до продавчині.
-Вам з собою? - запитала
(Гриця аж звела судома),
-Ні, без вас, хай Бог боронить,
В мене є така вже вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988750
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 18.07.2023
-Як воно живеться, куме?-
Питає Микола,-
Чи кума жива, здорова?
Донька піде в школу?
-Всі нещастя в мене, куме:
Зникла десь заначка,
Помінялися ролями
Жінка і собачка.
Іноді, буває, рачки
Доповзу до хати,
Як дихну я на собачку –
Вона іде спати.
А дихну я на дружину –
Ночую на ганку,
А вона вже без упину
Гавкає до ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978874
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 18.07.2023
Завітала в двір до баби
Гарна молодичка,
Розпитала про здоров’я,
Напилась водички.
Пояснила бабі Єльці
Про такі візити:
-Для статистики потрібно
Правду всю відкрити.
Тому треба опитати
Всіх людей хороших,
Чи в них є така можливість –
Відкладати гроші?
Емоційно бабусенька
Вже відповідає:
-Є така можливість в мене,
Та грошей немає.
А то будуть депутати
Голову ламати:
Як прибутки в баби Єльки
За законом зняти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986984
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023
-Був я вчора в галереї,
Розглядав картини,-
Розказував кум Валерій
Кумові Мартину.
-Були гарні і не дуже…
Кругом люди бродять,
Ці шедеври розглядають,
Диспути проводять.
Бачу: юрба зібралася,
Всі - наче завмерли…
Я подумав: -Що за диво
Всіх сюди приперло?
Витріщились, як блондинка
На новеньку ’’Хонду’’,
Виявилось: всіх цікавить
Усмішка Джоконди.
Розглядають зблизька, збоку,
Потім десь відходять,
Милуються, і з портрета
Всі очей не зводять.
Я теж стояв і дивився…
На що час свій трачу?
Все буденне і знайоме –
Щодня таке бачу.
Посміхається так само
Моя жінка Міла,
Коли я її питаю,
Куди гроші діла.
А усмішка її мами
Щось таке ховає,
Там не те, що прості люди –
Сам Бог не узнає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
Каже дівка Маргарита:
-Порадь, тату, що робити?
Бо прийде Микола завтра
Про весілля говорити.
-Парубок Микола гарний,
Добрий, чемний і багатий…
Не впирайся, давай згоду,
Будеш щастя, радість мати.
-А мені здається, тату,
Для заміжжя мало цього,
Є недоліків багато
У характері у нього.
Самовпевнений, пихатий,
Хіба вміє він любити?
От візьми такого в хату,
Як з таким я буду жити?
Він не вірить в Рай і Бога,
І в небесні подарунки,
І для нього не існують
Всякі відьми і чаклунки.
Має розум недалекий
І уява не багата:
Відкидає всяке пекло
І що буде там розплата.
Засміявся батько щиро:
-Оце в цьому вся причина?
Переродиться твій милий,
Все вирішується чинно.
З мамою ви доведете –
Він повірить в протилежне,
Що існує відьма й нечисть,
І сприйме це, як належне.
В цьому пеклі для Миколи
Буде праведна дорога:
Сам придумає молитви
Й з ними звернеться до Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978437
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 06.05.2023
Вчора дачниця Маринка
Вдень додому поспішала:
Швидко й вигідно на ринку
Продала цибулю й сало.
За кермом сама в машині,
Навіть хочеться співати,
Бо до вечора ще встигне
Всю картоплю просапати.
Шурхотіли по асфальті
Нові шини у ’’Славути’’,
Мріяла, щоб пощастило
Завтра кріп і моркву збути.
На дорозі страж порядку
Раптом зупинив машину:
-Ваша швидкість вища норми,-
Приголомшив він Марину.
Жінка тут не розгубилась,
Усмішку подарувала,
Із сидіння враз схопилась,
З сумки гаманець дістала.
-Я свій транспорт розігнала,
На посту щоб вас застати,
Дуже-дуже поспішала
Двісті гривень вам віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979970
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 06.05.2023
-Я до вчора був щасливий,-
Хваливсь другові Микола,-
Вірив, що кохання - диво:
Не закінчиться ніколи.
Симпатична, мудра, добра –
Любов очі засліпила:
Я, як з ланцюга зірвався –
Зупинити вже не сила!
Белькотів про місяць, зорі,
Що живі всі ласки хочуть,
Про ті хвилі, що у морі
Тіло лагідно лоскочуть…
А учора так раптово
Почуття мої накрились:
З переляку у провулку
Серце ледь не зупинилось.
Разом втрьох вони зібрались:
Симпатична, мудра й добра,
І розправу влаштували,
Ці - змія, акула й кобра.
Били довго і завзято,
Обіцяли ще додати…
Що кохання - це не свято,
Буду довго пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979474
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023
В Петрика сьогодні свято
(Нехай заздрять всі малята),
На майданчик погуляти
Вийшов хлопчик вперше з татом.
Не минуло й пів години,
Аж захекалась дитина,
Прибіг мамі розказати,
Чим закінчилося свято:
-За щось тато зачепився
(Наче хтось підставив ніжку),
Із розгону усім тілом
Тяжко гепнув на доріжку.
-Ситуацію, синочку,
Зможеш ти переказати?
Тільки матюки і крики
Ти повинен пропускати.
Враз синок напружив лоба,
Й пролунало з вуст Петруся:
-Якщо так, то тато тихо
Згадував чиюсь матусю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 27.03.2023
Через тиждень по весіллі
Задоволена Марина
Змійкою уже звивалась
Біля свого Костянтина:
-Розділю з тобою, милий,
Усі радощі і горе,
Ти для мене, як фортеця:
Будуть в нас курорти, море,
Бутіки, басейн, салони…
Друзі, гості - регулярно!
В вищих прошарках я буду
Креативна й популярна.
Все життя для мене будеш
Теплим і яскравим сонцем,
Ангелом, коханим, рідним,
Спонсором і охоронцем.
Кость зітхав, усе це слухав
(Довгий список його мучив),
Мовчки тім’я своє чухав
І свій висновок озвучив:
-Все для тебе, моя мила,
Дарувати світ я прагнув:
Якщо будеш ти щаслива,
То я довго не протягну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977694
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 22.03.2023
Зимовий вечір… на склі вікна, ніби сріблом мороз наніс штрихи схожі на ялинку. В кімнаті прохолодно, Анастасія, схожа на капусту, як колись їй говорила мама. Сама худенька, аж два светри на ній, один синенький, махровий, тоненька в'язка. Другий светр коричневого кольору, в'язаний товстою шерстяною ниткою. На ноги натягла старі, ще мамині бурки. Тішилася, добре, що не викинула. То ніби знала, що колись потрапить у такі обставини. На термометрі плюс вісім, а здається, ніби вже мінус.
- І чого це серце не гріє? – майже щодня себе запитує.
В кімнаті з телевізора, чути голос ведучої каналу один плюс один.
Вона в кріслі, по пояс обгорнута пледом, бо часом ніби все тіло охоплює мороз. То напевно слухаючи новини, так діє хвилювання, кожного разу намагається відволікатись, займатися в’язанням.
Мабуть не кожна людина має хобі, але просто має свою улюблену справу, чи малювати, чи вирощувати квіти, чи вишивати. Вона ж віддушину знаходить у в'язанні, інколи гачком, а частіше спицями. Маленький син тішився новим речам, які зв’язала матуся. Та й чоловік радів, коли одягав новий в’язаний светр.
Після виснаженої роботи в багажному дворі на залізниці, вона ніби знаходила себе. Відчувала, що іменно це захоплення позитивно вплинуло на її здоров'я. Та й відколи пішла на пенсію від своєї роботи отримувала моральне задоволення, наче заряджається енергією. Зв’язавши кілька пар шкарпеток, продавала на базарі.
Нині війна та й роки вже не ті, до базару добиратися важко, а їхати автобусом невигідно. Все ж продовжує свою справу, шкарпетки і рукавички віддає в дитячий притулок. Розуміє, в такий важкий час,
кожен дорослий повинен підтримати осиротілих дітей війни. Вирішила - матусині руки не зігріють дитинча, то хоч на якийсь час, в прохолодні дні і ночі в’язані речі зігріють молоденьке тіло.
На душі тривожно, зима, якби ж мороз не кріпчав. В будівлях прохолодно та вода, що потрапляє від ТЕЦ до труб, ледь тепла. Ще, як день, швидше проходить час, а ночі інколи без світла, занадто довгий.
Буває охоплює якась негативна енергетика, сповиває смуток. Йде на балкон, подивиться на алею, на перехожих. Бажання відволіктися від воєнних подій. Важко знайти сили, щоби не тріпотіло серце й не піднімався тиск. От вчора, навіть сонячні промені освітили фіранки. То ніби промені надії. І посміхнулася, мабуть це вперше за пів року. А напередодні, ще й почула новини, про нові наступи ЗСУ. А щоби не слухати новин, то як жити? І так сама залишилася. Спогад за сина, то біль, полинні сльози,, сама в собі кричала, ридала душа. Навіщо я його народила на світ? Він зрадник, зрадив матері, Україні. Хоч і давно мешкає в Іркутську, але в такі важкі години міг би повернутися на рідну землю. Чому, коли почув, що почалася війна вимкнув телефон? Чому? Та недосяжність душу розриває. Зморена тяжкими душевними терзаннями і перевтомою думок. А чого було й чекати? Два роки назад помер чоловік, ніхто не приїхав. Ну хай би діти, у них проблем побільше, дружина на роботі, але ж сам би вирвався.Так ні! На похорон прислав двісті доларів. Та краще би він їх не висилав, а сам приїхав! І в телефоні жадібний до теплих слів. «Тримайся мамо! Таке життя « - і більш ні слова. Вона ж чекала запитання - Як ти там? Але ж ні, шкода, чому таким черствим став? Єдиний син на жаль, немає опори. Але зробила висновок, рідну кровинку не викинеш із серця, а треба просто відпустити, самій же боротися з негараздами, їх витримати і просто жити.
От у в'язанні і знаходить розраду. Буває настрій, як погода, все небо у холодних тонах. Подібна миші, забитися би, десь у куточку, слухати тишу, а не події про війну.
Її психіка сприйняла війну, як катастрофу для життя. Сімдесят п’ять років за плечима, а такою безпорадною себе не пам’ятає. Бідкалася, де взяти силу волі, щоби важкі новини незашкодили здоров’ю. Жаль, від війни не втечеш, якби ж. Але ж й на секунду не сприймала думки, поїхати до сина. Хоч і рідна кров, все ж засуджувала його, зрадив родину, рідну Україну, а чи й зрозуміє колись, брав сумнів.
Кожного вечора, лягаючи в ліжко, молиться до Бога і твердить,
- Ні-ні, я маю бути сильною, основне вірити в себе.
Напередодні війни, сни віщали недобре. То поле переоране зі снігом, місцями чорне-чорне болото, то по полю розкидане закривавлене м'ясо. А, як велике вогнище наснилося, ліс горів, прокинулася від почуття, ніби вона в тому пеклі. Огорнув смуток, в голові шуміло » може захворію», а тут найстрашніша новина – війна. Від звістки жахливе слово породило страх, переживання, сльози. Ой, Боже, на жаль, біда приходить неждано-негадано. І чого ж хоче ця русня?
Напевно вона не одна, така серед одиноких жінок, які й не думали про війну. З п'ятого поверху важко спускатися, ото тільки й поспілкується з вихователями та з дітьми з притулку, коли приходять за черговою партією в’язаних речей. Кожного разу із секонхенду приносять в'язані светри, от і знову, вона має чим займатися.
Сьогодні, повітряна тривога не лунала і це її трішки втішає. Але побачивши по телевізору загинувших воїнів, знову хвилюється,
- Такі ж молоденькі, їм би жити ще й жити. О, як же витримає материнське серце…
Спало на думку вийти на балкон. По старій звичці, подивитися на алею, на людей, відволіктися від воєнних новин. Полюбуватися хоч і невеликим покровом снігу, сивим інеєм, що злегка прикрасив дерева.
На голові шапочка, все ж подивилася до дзеркала, зверху зав’язала стареньку пухову хустку й до себе,
- Ось так краще бабусю! Не захворій, шануйся.! Охо-хо, нема кому за тобою ходити.
Уже за мить одягнута в дідовий кожух, підв’язалася ремінцем. Снують думки, ось так не промерзну ! Втечу від свого сумління, що я не здатна пережити всі негаразди і жахи війни. Основне повірити в себе і дасть Бог дочекаюся перемоги.
Холодне повітря вдарило в обличчя. З очей покотилося кілька сльозин,
- Ого, ніби й вітру немає і мороз лише мінус сім градусів, а здається всі п’ятнадцять. Ох, як нам студену зиму пережити, щоб не замерзнути, як люди в другу світову війну.
Від думок відволікає небо, здається воно висить над самою головою. Місяць ніби ховається, але поміж хмар його сяйво деінде пробивається, їх навскіс підсвічує.
Красиво, що сказати, якби ж Бог дав миру, можна й тішитися. Внизу помітила пару молодих людей. Напевно чоловік щось розповідає, з висоти такий кумедний, до жінки раз-у- раз повертаючи голову, розмахує руками.
Відразу пом’якшав її вираз обличчя, з’явилася усмішка. Кілька хвилин дивиться вдалину, видніється центральна дорога. Раз-по-раз проїжджають автівки, світлом фар освічується дорога.
Раптовий звук сирен заставив здригнутися. По центральній дорозі, одна за одною мчали карети швидкої допомоги.
Відчуває неприємне поколювання в серці,
- О, Господи, напевно знову в лікарню везуть поранених. Збережи їх Боже! Пошли до них ангелів охоронців!
Скотилася сльоза, важко на душі. Ні-ні, від війни не втекти, а треба триматися. Я ж маю нитки, маю роботу, значить ще комусь потрібна.
З такими думками повернулася в кімнату, водою запила ліки.
Вмовляє себе , основне треба повірити в себе, я справлюся. Ми українці - вільна, сильна нація! Всі маємо пережити цю кровопролитну війну. Маємо справитися із своїми емоціями. Все буде добре!
Грудень 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970941
дата надходження 14.01.2023
дата закладки 22.02.2023
1
Ледь-ледь світає, веселково майорить небо, навкруги світліє. Вмить по небу стрічки фіолетового кольору, вже за секунди темніє. А на землі, крізь темінь, деінде біліють маленькі купки снігу.
Як завжди, не поспішаючи, Олена йшла обережно, щоб не нашкодити квітам, що лежать у кошику. Інколи кліпає очима, придивляється під ноги, щоб ненароком не послизнутися. Невтішна погода, ніби й трохи примерзло, а місцями наче й ні.
Крок за кроком, підстерігають думки, вчора випав перший сніг, не впевнений, ну звичайно,це ж іще не на часі. Місяць листопад, не грудень, куди й навіщо поспішати, але не ми керуємо погодою, а вона дивує нас своїми сюрпризами. Може сьогодні вдасться продати квіти, хоча би знову не лунала повітряна тривога. Війна це горе і страждання, сльози і смерть, біда, нещастя. Шкода людей, які знаходяться під артилерійськими пострілами та під ракетним бомбардуванням. Бідолахи, як вони там виживають.
Олена займається квітами, навесні вирощує: фіалки, нарциси тюльпани. А літом, всю увагу приділяє трояндам. Біля хати скляна веранда, на перший погляд, справжня оранжерея. Троянди: білі, жовті. рожеві,червоні, оранжеві, як не любити таку красу? З ними веде розмови, ділиться буденними справами.
Три роки тому люди з Києва по-сусідству купили будинок, дивуються нею, що весь час одна. Але добре мати таких сусідів, привітні, в особисте життя не втручаються.
Влітку, доволі раненько, Олена поспішає до транзитних потягів, на продаж носить квіти. Інколи і в обідню пору поспішає, і навіть під вечір. Нині не завжди вдала торгівля і потягів стало менше, ще й часті сирени, ходила тільки зранку. На вокзалі, де чоловіки й жінки, щось продають, між собою називають «манежем». А що ж робити, коли роботи немає? Якось треба себе знаходити, бути комусь потрібним. А інколи й поспілкуватися, хтось скаже привітне слово, а раптом квіти купить. Хоч війна, але дні народження ніхто не відміняв, чи інші якісь свята.Чи просто так, на знак уваги, коханій, чи дорогій людині подарувати квіти.
Їй недавно минуло тридцять п’ять років. Втратила надію, що зможе зустріти друга, про кохання уже й не мріяла.. Інколи згадувала шкільний випускний бал, де усі усміхнені, щасливі. Та з тими, хто подобався не мала нагоди продовжити спілкування. Думками ділиться з квітами, себе втішає,мабуть не судилося. На жаль і сімейне життя не склалося. Як зустрічалися, то ніби сонце освітило шлях до щастя, все було до ладу, а як побралися прийшла біда. Чоловік полюбляв перехилити чарчину горілки, а згодом, її пив наче воду. Душа боліла, в ліжку страждала, не раз вмивалася сльозами, щодня втрачала надію на краще життя. Так десять літ та врешті-решт терпіння урвалося, покинула. Тепер мешкає у батьківській оселі, вони, від початку війни виїхали в село, в хатину своїх пращурів. Боліло й серце, бідкалася про дитя, чому Бог не дав? У смутку, вечорами задивлялася на зорі, потай ховала гріховні думки - Може й на краще?
2
Здавна багато уваги приділяє квітам. Ось і сьогодні, ледь-ледь накривши щільним папером, у кошику приготовлені три букети білих хризантем. Тридцять хвилин ходи, вже й небо посвітліло. Але з усіх сторін воно затягнуте сірою пеленою. Знову віщувало похмурий день, щото осінь, така ж сумна, як і настрій, як сьогодення.
Біля стежки, що веде до вокзалу вже погасли ліхтарі. Метушаться люди з валізами. Тут вирує інакше життя, коли потяг подають на платформу, про все забувається. Штовхаючи один одного, усі поспішають до потяга. За мить, кожен жваво пропонує свій товар, яблука, груші, напої, в баночках консервовані салати, огірки, помідори, квашена капуста.
На підносах смажена риба, пиріжки на любий смак. Хтось із каструлі продає вареники,чи пельмені. Поряд веселий гамір, задоволений молодик, у пакет набирає млинці з сиром. То де ж тут щось та й не купити, коли літають такі пахощі. Враз, хтось усміхнений, зачарований пишнотою квітів, підійде, скаже привітне слово й купить. Смуток розвіюється, тішиться душа.
В тунелі людно, вона піднімається по сходах. Раптово за руку торкнув молодий чоловік, поспішаючи,
- Кажуть у вас квіти?
За кілька секунд, щасливий вдачею, з букетом квітів, по сходах поспішає вниз.
- Так, таки удача, йому й мені, - ледь посміхнулась й про себе подумки, комусь буде приємно і квітам у приміщенні комфортніше.
Таке воно життя, навіть коли сторонню людину побачиш усміхненою й самому на душі стає приємно. Але ж здавалося ніби це дрібниці. Та людині потрібні квіти, вони ж, як вісники радості, любові, кохання, доброти. Надихають до життя, знімають стреси, дарують ніжність, заворожують красою, подають надію на краще.
Біля вагонів пасажирів зовсім мало.
Вже вдруге вона пройшла вздовж потяга, з останнього вагона вийшла провідниця,
- Ану покажіть, що сьогодні нам принесли?
Поспіхом, все ж ніжно долонею підтримує квіти,
- Сьогодні білі хризантеми, справжні красуні! Подивіться, хіба ні?
Враз у очах провідниці радість, взяла букет,
- І справді краса!
І ось, Олена полегшено перевела подих, в кошику накрила останній букет. Ще один потяг, чи вдасться продати, чи ні, але й так пощастило та що ж далі буду робити?
Думки-думки, мабуть останні, сімейні хризантеми здам у магазин, все ж якась копійка. Зате на душі відчуваю спокій, не буду мерзнути та й квітів шкода тримати, мороз підступний, втратять красу. До платформи під’їжджав останній ранковий потяг. Звичайно йшла з бажання продати квіти, шкода якщо прийдеться принести додому. Але і ввечері до інших потягів вона не піде. Як пасажирів мало, ще й лунатимуть повітряні тривоги, то який сенс мерзнути, чогось чекати.
Не поспішаючи, з тунеля вийшла на платформу. Холодний, пронизливий вітер вдарив у обличчя. Злегка почервоніла, взяла у руки кошик, обійняла двома руками, для квітів намагається зробити затишок. Біля одного з вагонів, стояла провідниця, з тамбура виглядала білява, світлоока, років десяти - дванадцяти дівчинка. Широко розплющеними очима, здивовано позирає на натовп. Люди пропонують вареники, картоплю, вона у відповідь, трохи соромлячись, хитає головою,
-Ні-ні! Мені би квіти, бабусі день народження.
Саме в цей час помітила хризантеми. Мило усміхнулася, махнула рукою,
- Квіти… квіти…
Провідниця подала їй руку,
- Он подивися! Та жінка часто їх носить, бачу білі хризантеми.
Дівчинка хутко підбігла, любувалася квітами,
- Ой, які красиві! Вони такі пишні, іще й махрові. Зачекайте, я зараз покличу тата. Ви нікуди не йдіть, ми обов’язково купимо, тільки в нього гроші. Зачекайте!
Озирнулася, за мить зникла у вагоні.
3
Когось чекаючи, завжди хвилини довгі. Але й не дочекатися, то неповага до себе, втратити свою ж гідність, тим паче коли попросили.
Вся увага на вагон, лише на якісь секунди відволікається, на продавчинь, які поспішають до інших вагонів. Нарешті, по сходах вагона спустилася дівчинка, за нею йшов чоловік. Такий же білявий, як дівчинка, доволі високо зросту. Весь час уважно дивився під ноги. Тримав палицю в тій же руці, що і шкутильгала нога. Їй відразу стало не по собі, підійшла ближче. Чоловік підняв голову,
- То де тут квіти?
Олена уважно придивилася, почуває себе ніяково,
- Андрію… це ти?
Від здивування його очі округлилися,
- Оленка?! Оленка і квіти!? Оце так подарунок. Скільки літ, скільки зим! А ну-ну, дай я на тебе уважно подивлюся, така ж мила, як і була.
Неочікуючи такої зустрічі, Олена засоромилась, як дівчисько,
- Та не дивися ти на мене так, ще дружина приревнує. А квіти, я просто вам подарую, не треба ніяких грошей.
- О ні!- заперечив рукою, продовжив,
- Бачу ти не змінилася, така ж чуйна і добра, як і в школі була.
Злегка обійняв доньку, звернувся до неї,
- Маринко! Йди одягни куртку, бачиш, як холодно.
Олена ледь хвилюючись,
- То уже й квіти забери! Візьми з кошиком, постав у воду, правда вони там з мокрою серветкою. Але не знати скільки вам іще їхати.
- Та ми ж до Вінниці, я не сказав. Одна година й будемо вітати бабусю. Вона давно чекає.
І знову до доньки,
- Йди сонечко, обережно поклади на стіл, а кошик принеси.
Марина посміхнулася, поспішила у вагон.
- І, як там Євгенія Михайлівна, ще вчителює?
-Та ні, Маринку бачиш, із самих пелюшок її виховала. Мусила піти на пенсію, я навіть не знаю, щоби без неї робив. Шкода батька, важко переносив новини про війну, а потім переїзд, уже п’ять років його немає. А так нічого, маємо трикімнатну квартиру, працюю, життя продовжується.
- А де ж дружина?Наскільки пам’ятаю, ти жив десь під Донецьком, вона ж звідти.
- Довга історія. Валентини ще в сімнадцятому році не стало. Життя забрала снайперська куля, ось так і живемо. Оце з донькою їдемо додому, гостювали на Буковині.
- А що з ногою?
- Я два роки був на війні, захищав місто, тепер на все життя маю подарунок. Бачиш, як воно склалося, рано одружився, армія, війна, поранення. Тепер до війська не беруть, став непридатним. Так доля розпорядилася, доброго мало пізнав. Але живемо, як живемо. Оце сьогодні мамі день народження, шістдесят п’ять років. Марина всі вуха продзижчала, тільки й мови,
- Візьмемо таксі, а квіти, де візьмемо квіти? А тут бачиш, нам так пофортунило.
Біля дверей вагона помітив доньку ,
- Зачекай хвилину….
Марина спускалється по сходах, Андрій взяв її за руку,
- Доню, в мене особиста розмова, будь ласка постій тут, насолоджуйся свіжим повітрям, стоянка пів години, то ж маємо час.
У відповідь здивований погляд, але на згоду кивнула головою.
Повернувшись до Олени, Андрій продовжив розмову,
- Ну гаразд, про мене більш-менш все знаєш. А як ти? Бачу рідне містечко не зрадила. Працюєш?
- Та ні, в бібліотеці попала під скорочення. Крім книг, там підтримувала комфорт, мала справу з квітами. От тепер вдома вирощую квіти, треба ж якось виживати.
- А, що чоловік? Думаю діти теж є.
Гаряча кров поступила до її обличчя,
- Та ні, не склалося. Знаєш, як нині кажуть, хоч і жінка та на виданні.
- Гей, чого так почервоніла? Це життя. Знаєш, я тебе часто згадував, як їздили в парк у Вінницю. Пам’ятаєш, ти їла вишневе морозиво, а я бовдур, ненароком товкнув, краплі потрапили на твою білу сорочку.
На її обличчі розпливлася привітна усмішка,
- Ага, а ти потім вибачився. Знаєш, а я часто згадую смажені пиріжки з капустою, що ти витяг з рюкзака. Як мухи тебе всі обліпили, боялися, що комусь не дістанеться. Але ж такі смачні були, Євгенія Михайлівна усім догодила.
Він дивився на неї, в долоні приховував двісті гривень, але дати не наважився. Раптово, на якусь мить у очах блиснув лукавий вогник, подумав, може вдасться зробити одну справу, звернувся до неї,
- Олено, я думаю мама буде рада тебе бачити, зачекай хвилинку.
О, це що за видумки, хотіла сказати, але промовчала. Він підійшов до провідниці, злегка взяв під руку, відвів у сторону, про щось говорив. Та у відповідь крутила головою, все ж згодом кивнула, ніби на щось дала згоду.
Усміхнений, повернувся до Олени, весело сказав,
- От вирішив одне, на ці хвилини, найважливіше питання. Я ладен стати на одне коліно, попросити тебе поїхати з нами. Ми о дев’ятій годині будемо вдома, мама буде рада такій гості. Захочеш ввечері проведу на електричку, а ні, то завтра повернешся. Я так зрозумів, ти сама живеш.
Вмить стиснуті вуста, їй чомусь захотілося сміятися, оце так видав, так одягнена, куди? Ще висміють.
- Ну Оленко,- на плече поклав руку, продовжив,
- Я з провідницею домовився, будь ласка не вистави мене на посміховисько.
-Так-так, дай подумати.Ти увійди в моє положення. Я тебе розумію, але у такому вбранні і без подарунку. Звичайно, вона мене добре знає, але все рівно незручно.
- Тю! Ми ж свої люди! Нормальне вбрання. Штани, як штани, куртка новенька, ще й берет пасує до твоїх карих очей. Не вагайся, пішли в купе, там нас тільки двох. Розкажеш про своє життя, поспілкуємося.
Сама ніби в недоумінні, до голови влетіла думка, а що, може погодитися? І справді, хто мене вдома чекає.
Зрозумів, що вона вагається, взяв під руку,
- Пішли-пішли, ти й мені зробиш гарний подарунок, якщо будеш поряд.
Гроші, що тримав у долоні, відразу потай сховав у кишеню. Взяв на всяк випадок, думав, як відмовиться поїхати, хай навіть у останні секунди, непомітно віддав би з кошиком. Нехай би й губки надула, трохи образилася, але з часом би пробачила, вона ж добра.
Вони заходили у вагон, провідниця посміхнулася,
- Ну-ну, однокласники!
Марина здивовано подивилася на батька, поспішила за ними.
4
По приїзду у місто, Олена з Мариною зайшли в магазин. Дівчинка така ж говірлива, як тато. Майже весь час посміхається, в подарунок вибрала плед з пелюстками ніжно- рожевого кольору,
- Оцей візьмемо, їй пасують світлі тони, вона обожнює в’язані речі.
За хвилин п’ятнадцять, таксі зупинилося біля багатоповерхівки.
Андрій розрахувався з водієм, звернувся до доньки,
- Ану давай, Маринко, веди нашу гостю, я так хутко не зможу, хоч і другий поверх, але йтиму останнім.
Євгенія Михайлівна привітно зустріла, не стримуючи емоцій, плеснула у долоні,
- Оце так гостю ви мені привезли! Оленко, дуже рада тебе бачити. Ви що в потязі зустрілися?
- Ні, мамо, ні! Зустрілися на платформі, от бачиш, умовив тебе провідати.
Вручає квіти, поцілував в щоку,
- Вітаємо тебе дорогенька! Миру і здоров’я, щастя, добрих емоцій.
Маринка вручила подарунок,
- Бабусю, цей подарунок від нас усіх. Це щоб ти не змерзла.
Євгенія сама обійняла Олену та вітала, побажала здоров’я і прожити, ще років п’ятдесят.
Євгенія ледь не просльозилася,
- От і добре! Проходьте, роздягайтеся. Разом накриємо стіл, будемо святкувати. Думаю в чотирьох буде веселіше.
У чужій родині, а ніби в своїй жаданій сім’ї, увага, тепла розмова. Євгенія цікавилася про життя на Буковині. Журилася за переселенців, які були змушені покинути свої домівки.За чаєм обговорювали останні події на фронті. А згодом, Євгенія все ж поцікавилася особистим життям Олени. Дізнавшись, що вона живе одна, скоса подивилася на сина, а він не відводив від Олени погляду.
Вечоріє… Олена сподівається поїхати додому, про це в розмові попередила Андрія. Згодом він на якийсь час зник. Марина не відходила від вікна, побачивши авто, усміхаючись, голосно повідомила,
- Тато приїхав, таксі подано!
В електричці людно,гамірно. Олена задивляється у вікно. За прожитий день, не покидали думки, обіцяв приїхати, а чи й справді приїде? Хоч і говірливий, але підлості за ним ніколи не помічала. Але ж роки пройшли, хто знає, яким він став. Мають квартиру, авто, хоча й старенька «лада», але добре доглянута, на ходу. Найбільше втішає, що має свою справу, тримає магазинчик, продає мобілки, картки до них та ще дещо. Обіцяв влаштувати на роботу, в магазин »Квіти», що неподалік. Але ж їздити щодня дорого й не комфортно, хіба, що навесні погоджусь. Дивно, каже відколи немає жінки, більше нікого й не мав. Загалом чоловіки, що були одружені, швидко знаходять жінку для інтиму. А тут ще я, дійсно бовкнула не подумавши, жінка на виданні, от халепа.
А час летить, позаду два тижні. Вечір, Євгенія Михайлівна в кріслі читає книгу, в той же час чекає, коли син завершить телефонну розмову.
Нарешті двері відчинилися, він поспішав у ванну кімнату,
- О! Ти не спиш?
- Так.! Оце дивлюся на тебе, до пізнього вечора розмови по телефону. Ти напевно з Оленою щось плануєш, а зі мною не ділишся.
- А ти щось маєш проти?
- Та ні, це твоя особиста справа. Я буду тільки рада коли одружишся.
- Ти ж знаєш, я наперед ніколи нічого не кажу.
-Та все ж я хочу тобі порадити, якщо щось вирішиш, поговори з Маринкою, дівчинці скоро дванадцять років. Саме такий вразливий вік, не знати, як вона сприймає життєві переміни.
- Я знаю, не хвилюйся, все буде добре.
Наступного вечора, щільно закривши двері, Андрій розмовляв з донькою. Мати, ніби на голках, чекає в кріслі. Хвилюється, може онука плакатиме, чи про щось гучно заперечуватиме, але було тихо.
Минуло майже пів години, Андрій вийшов, за собою тихо зачинив двері.
-Ну, що там сину?
-Все добре.Знаєш мамо, я так зрозумів, що діти які бачили жахіття війни, страждання людей, набагато раніше дорослішають. Вона мене уважно вислухала, усміхалася, задала лише одне єдине запитання чи можна Олену називати по імені та по батькові.
- І все?
- Так! Вона здається Петрівна, як мені пам’ять не зраджує. Я ж казав все буде добре. На добраніч!
Наступного вечора, Андрій повідомив Олені, що має намір приїхати..
5
До цієї пори, всі сімейні хризантеми Олена віддала до магазину, гроші за них мала отримати після продажу. Тішилася, вдома мала заначку, дещо придбала в магазині, намагалася приготувати гостинний обід.
Гостя чекала з електрички, а він завчасно приїхав автівкою, сигналив біля будинку. Почувалася збитою з пантелику, намагалася вгамувати хвилювання.
Тепла зустріч, усмішки, жарти. На столі, у вазі сім червоних троянд, поряд пляшка вина, коробка шоколадних цукерок.
Після смачного обіду, Андрій й слова не промовив, що поїде додому.
Разом роздивлялися старий альбом, з деяких фото сміялися, згадували шкільні роки.
За вікном сутінки, він зазирнув у вікно,
- Оленко, я авто на обійстя зажену. Хто знає ніч є ніч, ще хтось непроханий полізе. Хоча й на автомобільну сигналізацію поставлю та думаю, так нам обом буде спокійніше.
Очі забігали, ніби шукали порятунку, то ж не питаю чому не їде, скаже випхала на ніч. Ото так гостинність! Від думок і самій стало соромно,
- Звичайно краще перестрахуватися. Навіщо нам неприємності.
За вікном ніч, не видно місяця й жодної зірки. Їм не завада, відчути те, чого не мали декілька років. Уста солодкі, міцніє пристрасть у поцілунках. Від кохання п’яніли, в судинах закипала кров . Вона ж розпашілася, подібна розквітлій квітці, тихо благала,
- Ну досить, досить.
Ранок… Андрій міцно спить. Вона напівгола, проснувшись, поглинута думками про життя. От хризантеми, напевно їм завдячити, що маю того, хто до душі, від кого почуваюся щасливою.
Вмить спохватилась, а часом, ой хоча би без наслідків!
Дивиться на нього, а він такий жаданий, мужній і привітний солодко спав. Все ж у душі, подумки себе картала, про наслідки обоє не подумали. Що ж буде далі?
Ясний ранок, сніданок, розмова, жарти.
Згодом прощання, від обійстя поїхало авто. А в її голові цілий жмуток думок, яких наразі важко позбутися. Все ж прибирання після гостя, відволікло. Згодом поспішила в магазин квітів.
Минуло два тижні, вона й не думала, що все так швидко вирішиться.
Вечірнє спілкування по телефону, ніби по графіку. Та раптом звук сигналу авто,
- Ти десь їдеш?
-Та ні, приїхав! Знаю ти вдома, у вікно поглянь!
- Оце так сюрприз! Ну, як метеор! Такий же спритний, як і в школі,- буркнула про себе.
На ранок, за вікном біліє. Олена намагається тихенько встати з ліжка, підхопивши одяг, зникає в кімнаті.
Поки одягалася, він вже одягнений стоїть біля вікна,
- Оленко! Доброго ранку! Віники маєш? Я піду сніг змету зі стежки та з авто. Доки немає повітряної тривоги, будемо їхати. Збирай речі, валізи в багажник поставимо а сумку на заднє сидіння.
- Так-так! Я збираю! Тільки давай щось перекусимо.
Авто виїхало на трасу, набирає швидкість. Олена на задньому сидінні, вкотре роздивлялася на руці каблучку для заручин. Її таємне блищання раз-у-раз привертало увагу. Перед очима його ніжний погляд, у очах благання, відразу й запитання,
-Ти підеш за мене?
Сполохана, відчуває гучне серцебиття, несміло відповіла,
-Так!
То ніби відбувається уві сні. Позаду незабутній вечір, а вона наче знову бачить перед собою його погляд сяючих очей. Душа радіє, як у мирні, весняні дні. Серце наповнене натхненням, радістю і щастям. Всі сумніви відлетіли вдалечінь, дасть Бог війна закінчиться, попереду нове життя.
Андрій порушив мовчання,
- Ти чого задумалася? Не хвилюйся, по дорозі в село заїдемо, думаю твої батьки будуть раді нас бачити. Пару годин погостюємо, а там і додому. Не забивай голову думками, все буде добре!
На згоду кліпає очима, поряд з нею сумка з букетом білих хризантем. Її пальці ніжно торкаються пелюсток квітки, сказала з легкою ноткою в голосі
- Мої квіти, мої ніжні хризантеми. Мої квіти вісники доброти, любові й кохання, з вами я віднайшла долю.
Листопад 2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967131
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 11.01.2023
Сонячні промені торкаються землі. Марина, злегка примруживши очі, вийшла з літньої кухні. Окинувши поглядом обійстя, про себе тихо,
- Пішла, ох, голубко моя, що ж ти вирішиш та коли, але ж час так швидко летить.
У світлиці сонячно і тихо. Серед кімнати круглий стіл, покритий білою вишитою скатертиною. Посеред столу, в скляній вазі стоять білі троянди. Червоні кетяги калини, із зеленими листочками, вишиті на скатертині, підкреслюють красу, ніжність кожної квітки.
Переступивши поріг, їх відразу помітила. Ледь посміхнувшись, майнула думка, О, навіть букет розв’язала. Так красиво, вміло розділила їх, не те, що раніше. Було всуне квіти в банку й скаже,
- У вазу потім поставлю.
Згодом і додому поїде, так їх і залишить.
Затаївши подих, маленькими кроками, підійшла до спальні. Від здивування, аж закліпала очима. Тихе схлипування приголомшило стару, тихий шепіт,
- Оце так - так! Те що відбулося і справді на краще. Пташечко моя, може корисно й поплакати, скоріше в собі розберешся.
Навшпиньках вийшла з кімнати. Ні-ні, зараз краще не чіпати! Проживши життя, багато чого навчишся.
Жінка часто згадувала своє життя прожите разом з батьками чоловіка. Колись, щось і сказати треба, а колись і змовчати. Життя, як річка, то повноводна,то замулюється. То швидкий потік води, а то ледь помітний, всього буває.
Двері літньої кухні ледь привідчинені, по обійсті розноситься запах смажених котлет. Неподалік, кіт вже насолоджується своєю порцією.
А пес, раз-у-раз ревниво позирає в його сторону, ловить запах. Все ж втішається своїм частуванням, кліпаючи очима, лапами тримає кістку, жваво її гиз.
- Ну от, здається вже обід готовий, що там прокинулась моя пташка, чи спить, чи просто вилежується ?
Не встигла й подумати, як двері відхилились. Між дверима і луткою показалося обличчя Дарини. Вона ніби й намагалася посміхнутися, але погляд і вирази лиця мінялися бистро. Ніби боролася сама із собою, намагається приховати, що в неї на душі.
Марина зробила вигляд, що не помітила її стурбованості,
- Гайда, пообідаємо та піду приляжу, хочу відпочити. Ти ж додому збираєшся завтра їхати.
-Ні!- поспіхом перебила, - Я пообідаю і йду на автобус. Вдома достатньо справ. Ти казала, що маєш сало передати волонтерам.
- Я не забула. Он у кутку, бачиш банки.
- Що дві даєш?
- Так, що є те й даю. Може банку огірків візьмеш, думаю донесеш.
Нехай хлопці на здоров’я їдять, сало-сила, а огірочки до якоїсь каші, важко їм там. Хоч якась поміч від мене.
- А ми з мамою перечислили гроші на рахунок допомоги. Оце хотіла тобі сказати, до нас у офіс знову приходили волонтери, мене до себе запрошують. Кажуть, зараз дуже скрутно, не встигають все зібрати.
Марина, аж здригнулася, похололи ноги,
- А мовчала, як сніг на голову! Що підеш?
Поки що міркую навіть батькам і Миколі не казала. З тобою все простіше, без істерики. Час покаже.
Із села до траси дорога встелена вапняною крихтою. Деінде виямки і калабані води.Час від часу автобус погойдувало, Дарина задумливо дивилася у вікно.Чи то зелененьке поле, чи посадка, чи вряд кущі шипшини і глоду мелькають, залишилися позаду, їй було не до них. Згрібала всі думки до купи, мабуть в моєму житті розпочнеться нова сторінка.
Микола, захистивши дипломний проект, попередив керівництво, що викликають у військкомат. Якщо диплом не вдасться забрати,то хай хоч довідку дадуть, про закінчення вузу.
Вночі пройшов густенький весняний дощ. Вздовж дороги широка стежка до військкомату. По ній деінде калюжі, то маленькі, то більші.
Дарина йшла по стежці, здаля, горобці зграйкою перелітали з куща на кущ, з дерева на дерево. Знову й знову скакали по молодій травичці, підлітали до калюж. Горобці жваво підіймали крильця, розпліскували воду. А по дорозі, раз-по-раз в сторону військкомата, їхали автівки.
Вона притишила ходу, як цих малих пернатих обійти, щоб не злякати, хай би насолоджувалися своїм купелем. Та лише мить, цвірінькаючи, горобці хутко покинули калюжу. Ніби даючи їй дорогу, йди сміливіше, ми тобі не завада.
Вже й настрій покращився, від думок, недоспаних ночей в голові гуділо.
Восьма ранку, може вже Микола там? Може я запізнююсь? Вкотре зазирнула на телефон. Ні здзвінка, ні СМС, що ж далі?
Та зажавши в руці телефон, ніби долинули чиїсь слова- ти сильна, якщо кохає, то позвонить. Навіть озирнулася,- Тю що це?
Вона майже пів години вистояла біля входу до військкомату, але Микола не йшов. В коридорі людно й гучно, кілька раз піднялася на другий поверх, його шукала очима. Хтось поглядав у її сторону, а хтось і не помічав, вона ж вирішила чекати стільки, скільки треба, хоч і до вечора.
Минуло ще пів години, біля брами, помітила його постать. То ніби сонце пройняло все тіло, кинулася назустріч.
- Миколо! - здригнулися плечі.
За мить у його обіймах. Глибоко перевівши подих, ніби ковтнула кілька сльозин. Ховаючи обличчя на його грудях, прошепотіла,
- Я так хвилювалася, так хвилювалася, а ти…
- Помовч, не треба ятрити душі. Ти ж знала і ми з тобою на цю тему говорили. Все, що відбувається, то на краще. Як і всі інші, я перед Батьківщиною маю виконати свій борг.
Розчервонілий, збуджений, Микола вийшов з військкомату,
-У нас є цілих два дні! В суботу з речами на відправку.
Шалено гупало серце, два дні це так мало. Ця думка її вибила з колії, ледь чутно зітхнула. Враз опинилася в його ніжних обіймах,
- Йдемо! У нас мало часу, то ж використовуємо його якнайкраще!
Як і раніше, вони йшли взявшись за руки, обходили калабані. Позираючи на сполоханих горобців, посміхалися один до одного, розмовляли. Вона ловила кожне його слово, розповідь про захист дипломної роботи відволікла від сумних думок. Які вкотре намагалися нею заволодіти. Він відчував її хвилювання, особливо, коли повідала про свої наміри допомагати волонтерам.
Доволі здивований її рішенням, все ж підтримав,
- Думаю твоє рішення є правильним.
- А чому й ні, роботу не покину, у вихідні дні цим займусь. Он у селі вже є переселенці, люди бідкаються, війна. Бабуся дві банки сала передала , ще й вінок часнику і банку огірків. Бачиш, люди об’єдналися, кожен хоч чимось хоче допомогти армії.
Як тільки розмова торкалася війни, відразу сумні погляди, в розмові паузи. Вони підходили до п’ятиповерхового будинку. Біля її під’їзду темінь.
- Напевно знову хтось лампочку розбив, - мимоволі кивнула рукою.
- А нам і так добре, хіба ні? Ніжний дотик до її вуст, ніби до пелюсток квітки, заворожив у довгому поцілунку.
Повернувшись додому, Дарина довго не могла заснути. Ніби й досі відчувала його ніжні обійми, довгий поцілунок. Ні, це вже не так, як раніше, по-іншому, це що кохання?
Наступного вечора, вони теж були разом. Але недовго, Микола зустрів її з роботи і поспішив на автобус. Перед армією мав намір з’їздити в село, зустрітися з родиною.
Перед дзеркалом Дарина,
- Ну, от здається так буде гарно! Мамо, ти не бачила мого зеленого шарфика?
- Подивися в комоді, у верхній шухляді. – підходячи, сказала мати й продовжила,
- Передавай вітання Миколі. Хай Бог оберігає, хай легкою буде служба! Нехай удача стане його вічною супутницею..
- Добре мамо, останній вечір. Навіть не віриться що поїде, як я без нього буду? Найбільше хвилююся, тільки б війна закінчилася!
У кав’ярні гучно лунає музика. Народу, як комах, сміх, гучні викрики, веселі погляди. А між закоханих пар, справи доходили до обіймів і поцілунків. Ніхто й ні на кого не звертає уваги, в компаніях, вся увага до своїх. Життя вирує, що сказати! Хоча й проблем, як кажуть вище даху, але український народ уміє не тільки працювати, а й відпочивати.
На столі пляшка вина, на тарілці акуратно і щільно викладені скибочки лимона, в коробці шоколадні цукерки..
Микола, вином наповнюючи келихи,
- Ну, що, якщо більше нічого не хочеш замовити,чого чекати, давай відсвяткуємо моє закінчення вузу. За диплом, мені сказали, нема чого хвилюватися, отримають батьки.
Дарина з насторогою дивиться на хлопців у військовій формі, хто вони? Чи прямо з фронту, чи просто так вирядилися, щоб похизуватися.
Помітивши її погляди, посміхнувся, прошепотів, на вухо,
- Не дивуйся, напевно хлопці мають відпустки. Мабуть після лінії фронту, відриваються по повній. Ти ж знаєш, там буває дуже гаряче.
Зненацька, чоловіча рука прилягла на його плече. Високий, засмаглий чоловік у військовій формі зацікавлено дивився на Дарину, водночас звернувся,
- О! Оце так зустріч! Миколо скільки літ не бачилися!
Дарина злегка почервоніла, здивовано позирнула, ніби чекає пояснення, хто це?
- Романе! А ти, що може з передової?
- Тихо, такі справи, я тут з друзями. Останній день відпустки, вирішив у кав’ярню навідатися. Бачу і ти тут, не забув наші зустрічі. Наші чудові шкільні роки! Ото було безтурботне життя.
- Присідай, на соромся! Романе, випиймо, я у вівторок захистив дипломний проект, оце прийшли відсвяткувати.
За мить Микола приніс келих, наливав вино. Помітив, що Дарина намагається тупо дивитися на стіл. Цікаво, що тут сталося за кілька секунд?
Роман ніби їв її дикими блискучими очима. По натурі такий хлопець, що за словом у кишеню не полізе,
- А очі! О, ці очі! То ніби очі мавки! Зелені очі, нагадують коштовні смарагди. І чий же це скарб?
- Ну, Романе, як завжди, ти в своєму стилі! Спокусник , здається в школі тебе дівчата так називали.
- То хто ця панянка? Як її звати?
Дарина відчула незручність, тепла кров підступає до обличчя. Вона ладна була крізь землю провалитися. Наче не п’яний, навіщо стільки уваги?
- Так-так, досить компліментів! Знайомся, це Дарина, моя дівчина!- сказав Микола, намагаючись приховати своє незадоволення.
І продовжив ,
- А ти хіба неодружений?
- Ні! Я тому й пішов до війська, щоб від орків захищати наших дівчат! Вони ж у нас найкрасивіші!
Микола дав зрозуміти, що це його скарб, ближче до неї переставив стілець, присів. Злегка обіймаючи, поклав руку на плече.
Вона полегшено перевела подих. Як добре , коли відчуваєш підтримку, коли в тебе є той, хто може захистити.
Роману нічого не залишалося, як сприйняти все, як є. Весело сказав,
- Ну що ж, за твій диплом! За вас закоханих! І дай Боже миру нашій Україні!
Залпом випив вино, дольку лимона підніс до уст. Різко піднявся із стільця, кивнув рукою, на ходу голосно сказав,
- Все друзі, я пішов, бачу на сьогодні, для мене досить! Па-па!
На годиннику майже двадцять друга година. Після кав’ярні, обійнявшись,тихою ходою добралися до її будинку.
Дарина порушила мовчання,
- Дякую за чудовий вечір! Закінчилися наші прогулянки, попереду в тебе нове життя. Куди пошлють не знаєш?
- Та ні, я тебе до дверей проведу.
У під’їзді тихо, підіймалися не поспішаючи. По сходах, кожен крок у вишині відгукується луною. Нарешті знову тиша. Біля квартири, схилився над нею, в поспіх натиснув на кнопку дзвінка.
Враз зніяковіла, почервоніла,
- Але ж мови не було, що ти до нас зайдеш!
- Тепер є!
Одночасно відчинилися двері. На порозі батько Дарини,
- Надіє, а до нас гості. Заходь-заходь Миколо! Давненько не бачилися.
Микола задоволений від теплого прийому, з усмішкою поглянув на Дарину, пропустив вперед. Переступивши поріг квартири,
- Та ні, ви не хвилюйтеся, я лише на декілька хвилин.
Дарина трохи розгубилася, за ці три роки, в них він був лише два рази. Одного разу, домовилися піти в басейн, чомусь не було інтернету, мусив піднятися до квартири. Тоді і випала нагода познайомитися з її батьками.
А згодом, приблизно через рік, після мітингу в парку, в День Незалежності, разом чаювали.
Надія вийшла з кімнати, привіталася, відразу запропонувала випити чаю. Але він відмовився.
- Я… оце зайшов, можна сказати попрощатися. Може Дарина й не говорила та я завтра з речами на відправку. Диплом захистив, викликали у військкомат, не наполягали, але запропонували пройти строкову службу. Мені ж не вісімнадцять років, я вже давно мав відслужити. Нині такі обставини, треба йти. Треба захищати Україну. Нас декілька чоловік, мають відправити на навчання в військовий округ. Зо три місяця навчань, а далі буде видно. Нам би війну закінчити, правда Даринко, а тоді можна й весілля зіграти.
Оце так видав! Ледь не вирвалося з її вуст. Здивувалася, несподівано почервоніла. Її красиві очі, ще більше округлилися, зволожуючі, в них з’явився блиск.
Надія помітила реакцію доньки, хотіла щось сказати, але Микола випередив її ,
- Вибачте вже пізно та й мені час іти. Я радий вас бачити, не зміг же поїхати не попрощавшись.
Рукостискання, прощання, побажання.
Повертаючись до виходу, злегка хвилюючись,
- Бувайте здорові. Доброї ночі вам! Думаю все буде добре, побачимося.
Дарина за собою причинила двері, в під’їзді майже темно.
Ліхтариком з телефона водила по стінах, по сходах,
- Не поспішай, йтимеш по сходах, добре дивись під ноги. Завтра побачимося.
Тільки в обіймах можна відчути її серцебиття, вгамувати хвилювання.
– Даринко, ти ж знаєш, я не багатослівний та хочу, щоб ти знала, я тебе кохаю! Дочекайся мене! Я помітив блиски в очах, ті зірочки, які давно чекав. Зізнаюся, сумнівався, що ти мене кохаєш, але серце підказує, ми маємо бути разом. Ти для мене найдорожчий скарб, найрідніший на всьому світі. Нам треба набратися мужності і терпіння, прийде час, будемо разом. Нам би війну закінчити. Бережи себе!
Легкий поцілунок у ніс, в щоку,
- Ти красунька! Я пішов!
Обережно спускається по сходах. Ну нарешті наважився, идно не чекала, а може вже геть заморилася чекати. От довбур, а я сумнівався. Від думок на душі полегшало, спішив додому.
Місяць уповні, дивний стан душі. Занепокоєння, смуток, безпорадність. Емоційний день, вплинув на сон Дарини. Скільки хвилин, стільки й думок. Довго крутилася в ліжку, заснути вдалося тільки під ранок.
Похмурий весняний ранок, це час сум’яття і надії. Біля військкомату збираються люди. Гучні розмови, настанови, обійми, прощання, поцілунки. Микола ніколи не любив довго прощатися. Сумні погляди, сльози, навіщо душі ятрити і комусь, і собі. Хоча й нелегко було умовити батьків, щоб не проводжали та це йому вдалося. Адже вони знали, що проводжатиме Дарина, тому й не дуже наполягали.
Біля входа в будівлю, взявшись за руки, вони стоять навпроти один одного. Ніби вже все було сказано, тільки зустрічаються поглядами, бентежать кров. Важко вгамувати передчуття страху, напруги, хвилювання, але в цей час треба взяти себе в руки, мені б тільки не розплакатися, подумки умовляє себе Дарина.
За кілька хвилин під’їхав автобус, миттєво відчинилися двері. Несподівано, з рупора пролунав хриплий голос, в автобус запросили призовників..
Дарина декілька раз важко перевела подих, по щоці скотилася сльоза.
- О ні-ні, тільки не плакати! Люба моя, ану подивись на мене.
Обійми, в щоку поцілунок,
-Ти сирість не розводь, це ж весна, не осінь.
Вона кинулася до нього, обома руками охопила за шию,
- Миколко, я кохаю тебе. Бережи себе! Я буду чекати.
- Даринко, все буде добре!- звільнився від обіймів,
- Ти ж сильна! Ми сильні! Все буде добре, я пішов!
Важко усвідомити, що нас чекає далі, ковтаючи полинні сльози, поглядом проводжає автобус.Тільки тепер по-справжньому зрозуміла, ким насправді він є для неї.
Минув час. Цієї ночі Марині не спалося. Вчора, в останню путь провели молодого односельчанина. Люди гомоніли, він кулеметником був. Скорбота ятрить серце й душу. Смутні думки про рідну землю, про життя, про родину.
Зранку господарювала на кухні, з приймача слухала новини з фронту. Після почутих новин, присіла на стілець, витирає сльози,
- Ой, Боже-Боже, що ж це коїться? Війна це ж зло. І що це за країна, що жодного століття мирно прожити не може.
- О! Мати Божа! Діво Маріє, глянь на нас з неба! Спаси і помилуй наших воїнів від ворожих куль і снарядів. Зупини, цю рашистську навалу!
Читала « Отче наш» і вкотре хрестилася.
Раптово задзвенів телефон, не поспішаючи, дістає з фартуха,
- І хто це так рано про мене згадав?
- О, Даринка, моя пташечка дзвонить, може приїде.
В телефоні дивний звук, схожий на шмигання носом, потім голос онуки,
- Бабусю! Він поїхав! Ти мене чуєш? Він поїхав.
- Ти що плачеш? Ану візьми себе в руки! Хто поїхав і куди?
- Микола поїхав служити в армію. А, я ж його кохаю.
На устах забігала усмішка,
- Ну от, нарешті в собі розібралася.
Присіла на стілець,
- Ото знай, що кохання не завжди радість, а й страждання, я ж тобі скільки раз тлумачила. Тепер молися Богу, щоб все було добре. І при розмові з ним, ні в якому разі не плач. Ти маєш підтримувати його, а не скиглити, як дитина. І коли він поїхав?
- Оце допіру, їх чоловік двадцять повезли автобусом.
В телефоні знову дивний звук, зв’язок перервався.
- Ну от і поговорили, зате відверто, - пробурмотіла Марина.
Повернулася до ікони,
- Ну, що ж поїхав, так треба! Хай Бог йому допомагає.Нехай доля буде прихильною до нього. Дай Боже дожити до перемоги. Щоби всі дітки поверталися додому живими і неушкодженими.
Минуло майже пів року….
За цей час кривава війна завдала багато горя і біди Україні. У місті часто лунали сирени, нагадували про війну. Помітно побільшало й переселенців.
Дарина розривалася між роботою в офісі і в Центрі з біженцями. Одна розрада поспілкуватися з Миколою. Він служив на кордоні з Польщею. Не раз підстерігає думка поїхати до нього, хоч на хвилинку побути в його теплих обіймах. Але він умовляв, що нині не до побачень, треба трохи почекати. Його часті дзвінки, майже щоденні СМС, ніби сонце, придають сили і віри в майбуття.
Останні новини з фронту її окриляють, наші війська пішли в наступ. Кожного вечора, готуючись до сну, подумки собі твердить,
- Ми переможемо! Все буде добре! Микола приїде і ми обов’язково одружимося. А поки що … і справді треба набратися терпіння.
Жовтень 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965426
дата надходження 12.11.2022
дата закладки 11.01.2023
Звечоріло… над обрієм сонце, останні промені торкаються землі. На місто опускаються сутінки, злегка зволожують весняне повітря.
З піднесеним настроєм, з дипломатом у руці, Микола прямує знайомою стежкою. На якусь мить зупинився, милується краєвидом і знову йде далі. Ну от, весна сили набралася, щось розпускається, а щось уже й квітне, краса!
Будинок на околиці міста, він тут народився, виріс. Може хтось і не любить околиць, але тільки тут відчуває спокій, комфорт. Буйні сади, виноградники, кущі сімейних троянд, дарують неповторну красу. Насичені, свіжі аромати весни надихають до змін, до чогось нового, невідомого.
-А чому би не потішитись, у вівторок захищу дипломну роботу, буду вільний. Ото Дарина радітиме, але поки що, нехай це буде секретом.
Усміхнений, переступив поріг, мати займається в’язанням. Враз покинула спиці,
- Ну що синку?
- Не хвилюйся, все добре! Я записаний на вівторок. Два дні можна відпочити. У мене все готово, не турбуйся, ти ж знаєш, я відповідально відношусь до навчання.
Зі сльозами на очах, кинулася обіймати,
- Ой синочку, тебе викликають у військкомат. Повістка на столі, в твоїй кімнаті. Сьогодні ранком принесли. Я пояснила, що ти маєш захистити диплом, сказали нехай передзвонить.
- Ну-ну, чого плакати?! То вже добре, що передзвонити дозволили.
-Ой, синку, але ж війна почалася. Я в Польщу ледве додзвонилася. Батько теж мене заспокоює. Каже служити, це не значить, що відразу відправлять на передову.
- Так мамо, правильно він каже. Не плач, піду , півтора року відслужу, дивися за цей час і війна закінчиться. Ну, як не закінчиться, піду рідну землю захищати. Для того ми і є чоловіки. Ми козацького роду, така наша доля. Не хвилюйся, вистоїмо, все буде добре. А зараз, ти краще вечеряти давай, бо голодний, як вовк.
В хаті запах трав, особливи відчувається м’ята, втихомирює емоції, заспокоює. Вона поглядала на сина, важко переводить подих.
- Мамо, ти щось хочеш сказати?
- Хочу, але не знаю з чого почати. Ти тільки не сердся.
- Так, не ходи з пустим відром навколо криниці, набирай води та й мені дай нею насолодитися.
- От вже! Запам’ятав батьків вислів, що посміхаєшся?
- А чого кота в мішку ховати, там мишей немає.
Материнський, теплий, лагідний погляд вгамував його гарячкуватість.
- Ну добре,сину! Що у вас з Дариною?
- А хіба не знаєш?
- Знаю, що в тебе з нею дружба та й доволі давненько. Може вже й інші стосунки, може б одружився. Я домовлюсь, візьмете шлюб. А там дивись, дитятко народиться, хоч служитимеш та може недалеко.
Насторожено поглянув,
- А що вже пора? Мені ж лише двадцять чотири роки.
- Я наскільки знаю, їй минуло двадцять два. Як для дівчини то пора.
Розслабився, він закинув ногу на ногу, дивиться у вікно,
- Одружитися, а потім на службу? І не знати, що буде далі, адже наші відступають. Ні це не мій варіант. Мені ваших сліз з батьком достатньо.
- Ти пробач, це твоє особисте. Я зрозуміла, якби був упевнений в своїх почуттях, напевно б так не говорив.
- Та ні, вона хороша і красива, але характер, як перець пекучий. Хоча в неї бабуся дуже добра, завжди привітна. Онучка могла би успадкувати її характер, але, на жаль. Треба час, треба подумати.
- Знаєш синку, це молодість. А вона завжди, як палаюче вогнище, в житті, із часом все інакше. Але я зрозуміла, вона тобі друг. Та кажуть дружби між чоловіком і жінкою не буває.Знаєш, вона може вважати по-іншому. В такому разі навіщо дівчині голову морочити.
- Думай, як хочеш. Стосунки між нами, не такі, як ти думаєш.
- Слухай сину! Не розривай з нею стосунки. Підеш служити, хоч подзвонить, СМС напише, тобі підтримка буде. Ти просто зараз не розумієш, що таке армія!
За мить мати спохватилась,
- А вона знає, що ти у вівторок будеш захищати проект?
- Ні, не хочу, щоб вболівала. Буде охати та ахати, як курка біля курчат.
Мати різко піднялася,
- Знаєш, виконай моє єдине прохання. Я би хотіла, щоб ти її запросив на вечерю. Хай би разом вас побачила, з нею ближче познайомилася. Якщо сумніваєшся, можливо я б тобі, щось підказала, порадила, побачила , як вона до тебе ставиться. Мабуть дівчині шкода, адже скільки часу з тобою водиться.
Прислухатися до матері? Важко перевів подих,
- Я зрозумів. Ну дзвонити напевно не буду, краще до них завтра ранком перейду.
Материнське серце ніби трохи заспокоїлось. Але ж давно на цю тему з ним хотіла поговорити.
- Ой мамо, зачекай, вона казала на вихідні поїде до бабусі.
- Тобі що туди вперше їхати, чи маршрутки не їздять? Я тебе зрозуміла сину. Знаєш, коли кохаєш, то ніби крила виростають. Ти б не розмірковував, а поспішив до неї,- вже тихіше продовжила,
- Добре подумай, ще є час. На добраніч!
Довга, досить ясна зоряна ніч.. У голові безладно снувалися думки, то засинав,то прокидався. Звичайно служба, це ще так собі, а от війна? Але чого поспішати?
І тут же сам себе заспокоював, напевно всі матері поспішають одружити дітей, мріють побачити онуків. Та час покаже.
Ранок видався сонячним.Микола вирішив добре поснідати, купити квіти і поїхати до Дарини.
Привітне сонце, чиста блакить сприяє пробудженню землі. Золоті промені торкаються, пестять кущ квітучого білого бузку. Бджоли, раз-у-раз, то відлітають, то знову прилітають до нього, із суцвіття, довкола розноситься мелодійне гудіння.
Біля будинку, розклавши на столі сухі стручки квасолі, на лавці сиділа Марина. Умілість, спритність рук, одна за одною із стручків на стіл падали квасолини. Тихо, ніби про себе гундосить якийсь мотив пісні. Вкотре, на голові поправляла теплу сіреньку хустку і знову повторювала все спочатку. А чому й не поспівати, нехай хоч так, трохи себе потішу.
Ще вдосвіта до Бога молилась, за Україну, за рідний край, просила захисту від ворожої навали. У голові не вкладалося, чого почалася війна? Не раз, себе ловила на думці, билися на сході, нехай би й билися, чого далі лізти? Порівняти наше життя, завжди в праці, трудолюбиві. А їм, ледачим, тільки б випити та закусити.
Згадала, як після закінчення торгового технікуму, відбувала практику в Саратовській області, в невеличкому районному містечку. Довелося й в селі побувати, в магазині проводила ревізію. Ото набачилася, того російського життя! Дерев’яні хати з кривими вікнами, трухляві сходи. Дивувалася, щоб потрапити в приміщення магазину, ніби треба пройти іспит. Пройти по таких сходах, можна руки й ноги поламати та й не тільки. Нікому, ні до чого нема діла! Чому б не полагодити? Дивні люди, чи такі байдужі, чи світ не люблять. А п’ють, о, то майже щодня, живуть, як у прислів’ї, ледачому завжди свято.
Вкотре майнула думка, добре, що розвалився союз, хоч нормально онуки поживуть. Шкода, що війна та може ненадовго.
Раптом відчинилися двері.
Дарина, в одній нічній сорочці, босоніж, потягнулася на килимі. Її довге русяве волосся обрамляє красиве обличчя, прикриває стрункий стан.
- От, що молоде! Онучко! Чи ти розум втратила?! Це ж не літо!
- Ой, бабусю, ти відчуваєш запах бузку? Аж дурманить! А бджіл на ньому, ну просто не злічити, ото трудівниці. Доречі такі, як ти, встала ні світ ні зоря, відразу до праці.
- Ну досить теревенити! Йди вдягайся та сколоти нам чаю, м’ята й чебрець знаєш де. І ховай груди, обвіє клопоту не оберешся.
Дарина, розмахуючи руками, крутиться, як дзиґа, вже за мить повернулася в дім.
- Охо-хо….
Стара, вкотре задумалася за онуку. Час заміж йти, а не йде,чого чекає? Життя, кожна мріє зустріти принца на білому коні. Але ж Микола не на коні та в перспективі, захистить дипломний проект, матиме гарну роботу. Одна загвоздка, в армії не служив, можуть призвати. Війна-біда, хоч від нас і далеко. Але ж, щоб воювати, треба пройти строкову військову службу.
Вона вже кілька разів намагалася прихилити онучку до відвертої розмови. А та ж хитра, як лиска, ще й гонориста, лиш всміхнеться, за мить з очей зникає, ніби її й не було.
- Тож не сімнадцять років, а вже двадцять два минуло, саме час діточок мати. Можливо б правнуків дочекалася, хай хоч одним оком побачити.
Від думок відволік сірий кіт. Взявся ніби нізвідки, здійнявши хвіст догори, треться об ноги, задер голову, пристально дивиться в очі.
- Що, прийшов гуляка?! Де шлявся два дні. Ох, ти мабуть прийшов пожерти?
Переставляючи ноги, щоб часом не наступити на кота, прямувала до літньої кухні.
Скрип дверей… одна нога тут, а друга там, у руці тримає сиру курячу печінку,
- Марсе! От бісова душа, не скачи! На їж, бо де ж будеш мати силу до коханок.
Печінка до вподоби, витягнувши голову в плечі, кіт почав жадно їсти.
- Та не спіши, бо ще вдавися, ніхто в тебе її не забере.
Тим часом, одягнена Дарина, гойдаючи ногами, сидить за столом.
-Тю , здивовано протягнула стара , - Ба, каже тепло, а сама залізла в пуховик, чобітки взула. Та іще й на голу ногу.
- Та, я це…бабцю, з тобою трошки посиджу, допоможу, а потім хочеться, ще трохи полежати в затишному ліжку. Сьогодні вихідний, відлежуся, чи ти проти?
- Та ні, де ти бачила. Так, нині субота, мені приємно коли ти поруч.
Стара позирає з-під лоба, добродушно всміхаючись, продовжує,
- Може щось цікавого розповіси.
Дівчина брала кожен стручок квасолі, нігтями намагається його розчепити.
- О, ти так до ночі будеш теребити. Стручки сухі, то ж лише добре притисни, побачиш.квасоля сама посиплеться. Певно забула, давненько зі мною не займалась такою справою.Дивись, а то твій чоловік і до самої ночі не дочекається борщу.
Злегка почервонівши відповіла,
- От ти вмієш знайти тему для розмови!
- А, що? Чому й не поговорити. Поділись секретом, як у дитинстві, в шкільні роки, пам’ятаєш?
- Так то ж дитинство, школа. Ох і хитра, тебе напевно Микола цікавить, чи може хтось інший?
- Ну не думаю, що в тебе інший є, не помічала.Тільки він поріг переступає. Відверто скажу, ох і балує тебе, то квіти, то цукерки.Ти ж не думай, що так весь час буде. Сімейне життя, це буденні дні, всього буде і радості, і любові й непорозуміння.
Дарина мовчала, замислилася, машинально, в руках перетирає стручки, задивилася на падаючу квасолю.
Марина ж жінка зважлива, стримана. В душу лізти силоміць не звикла. Як захоче поділитися, розкаже. Її ще й стримував запальний характер онуки. Іншим разом, як спічка спалахне та згодом відійде і вже підійде прихилиться до грудей, немов мала дитина.
Раптовий брязкіт заліза відволік від розмови. З буди виліз пес, позираючи на паркан, тихо скавулів. Пройшовши кілька раз вперед і назад, приліг. Водить очима, то до них, то до хвіртки.
Обоє здивовано зазирнули на пса.
- О! Каштан, ти чого? Здається ми нікого не чекаємо, - голосно сказала Марина. Пес вкотре підняв голову, до чогось прислухається.
Саме в цей час, Микола, з букетом квітів, підійшов до паркану.
- Та то він щось так, напевно виспався, - весело сказала онука.
Почувши її голос, пригинаючись, хлопець ніби прилип до паркану, не хотів щоб помітили. Уважно прислухається до розмови.
Дарина продовжила,
- Ну добре, що тебе цікавить ? Його навчання? Так на днях отримує вільний диплом, планував поїхати в Європу і мене із собою взяти. Але ж бачиш війна, наші відступають, що буде далі й не знати. Але вірю, наші переможуть!
Марина обурено запитала,
- Як це візьме з собою?! Треба шлюб взяти, це ж не по-людськи.
На якусь мить, її обличчя скривилося ніби від болю, хотіла бабці заперечити та все ж передумала, нехай. Нехай побурчить!
Та зиркнувши, помітила реакцію на слова, вже веселіше,
- То, що, так у коханні й не зізнався? Ви ж три роки дружите.
Микола намагався не рухатися. Після почутого, не став стримувати свою цікавість, не наважився підійти до хвіртки. Що ж вона їй відповість?
Дарина емоційно продовжила,
- Казав, що любить, радий, що зустрів мене.
- А ти що?
- Ой, бабусю, любити це не кохати, треба думати про майбуття.
Пізнати радість, щоб страждань не мати! І щоб душі, мов рідні, і серця бились в такт. Щоб без секретів, мали щирі почуття. Адже світлим і чистим має бути життя. Ти скільки раз мені говорила про джерело. Що де вода мутна, там багато протиріч. А де чиста, як сльоза, вона здатна передавати сили для життя.
- О-о-о, оце начиталася, оце зарядила! Та так нестримно, що тебе й зупинити не наважилася. Ви молоді, набагато освідченіші за нас. Я згадую, ми бігали на вечорниці, співали, танцювали, по лавках сиділи, гуртом купалися в річці. Коли ж вподобали один одного, тоді сватів зустрічали, згодом і весілля по селі, музики, веселощі.
Розчервонілась Марина, рукою поправила сиве волосся, що прикрило праве око й продовжила,
- У вас все інакше, просто разом жити, а потім колись. А час летить! Дівчина йде заміж, як розквітла квітка, а не тоді коли в волоссі сивина з’являється. У нас на весіллях завжди діточок бажали, нині ж, тільки й думки про збагачення, а заради кого?
- Але ж мама вже не так заміж виходила?
- Так! І все то ти знаєш! Вона після навчання, по направленню працювала в Києві, там і вийшла заміж, а вже пізніше, вони переїхали в Тернопіль.
Ледве перевела подих, злегка хитаючи головою,
- Я ж тобі колись розповідала, напевно забула.. Коли переїжджали ти маленька була, не пам’ятаєш.
- Не нервуй,бабусю! Я зараз нікуди не їду. Ти ж бачиш що коїться. Його можуть забрати в армію, а там хто знає, що далі буде.
- Ой, Дарино. Хай би, як годиться, взяли шлюб, тоді вже на службу. На душі би було спокійніше, хіба ні?
- Знаєш,подивлюся на жінок, які з армії чоловіків чекають, шкода їх. Я вже не кажу про тих, що провели на війну захищати Україну.Та чи варто так побиватися?
Микола стояв нерухомо, ноги ніби налилися свинцем. Його кидало то в жар,то в холод, на чолі виступив піт.
Що зі мною? Чому такі важкі ноги, ніби закам’янів. Зайти? Виказати себе, що я все чув? Охопило почуття безпорадності.
Від почутого, стара миттєво перехрестила на грудях руки,
- Ой! То ти його не кохаєш! Знаєш, кохати, це коли разом у вогонь і в воду. Молитися за чоловіка, коли він далеко. Щоб йому Бог допомагав у важку хвилину, оберігав від хвороб, від біди. Щоб ти знала, молитва і на відстані діє.
Дарина привстала,
- Не суди мене бабусю, ти хотіла мене почути, от і почула!
- Е- хе-хе, розчарували ти мене. В такому разі, навіщо голову хлопцеві морочиш ?
- Я звикла, що він є, хоч скільки часу разом, але ж буває тижнями не бачимося. Розумієш, я й досі в своїх почуттях не розібралася. Може було би краще, місяців два-три не бачитися, час працює на мене.
Миколу ніби підкосило, довкола озирнувся, присівши поклав квіти. Здавалося, на обличчя йому лягла густа сіра тінь. Важко ступаючи, пересувався помалу, ніби на плечах ніс важкий груз. Думки мов оси, враз відчай, а то ніби й все вірно. Так і мало ж бути. Адже й мені, ще треба розібратися в своїх почуттях. Казав же мамі, навіщо поспішати?!
Після почутого, Марина мовчала, що тут скажеш? Інакше виховання, більші статки, кращий одяг, харчування. От і діти інакші, із своїми поглядами на життя.
Вони ще кілька хвилин теребили квасолю і лише поглядали одна на одну, кожна при своїх думках.
Онучка, двома руками, до купи згрібала сухі стручки квасолі, клала в мішок. Задоволено подивилась на бабусю, усміхнувшись,
- Ну от, разом добру справу зробили. І відверто поговорили.
Стук по паркану привернув увагу, водночас загавкав пес.
. - Тю,чи хтось прийшов, - вирвалося з уст Дарини.
Марина двигала плечима,
- Не знаю, піди подивися.
Саме перше що кинулося в очі дівчини, букет, цілий оберемок білих троянд. Із-за них, ледь видніється обличчя сусідського хлопчини. Розчервонілий, збуджений Максимко , намагається утримати букет, весело сказав,
- Я оце, каченят заганяв, з цими квітами бачив твого Миколу. Думав він до тебе йде, але чомусь довго стояв. Мене зацікавило, думаю, може вас вдома немає. Я вже й каченятам каші дав, а він стоїть і стоїть.То, як тут втриматись, щоби не прослідити. Та коли пішов, все ж не помітив, а лише букет побачив. Шкода, як собаки розірвуть, вирішив покликати. А воно ба, а ви вдома!
- Дякую! Ми напевно в хаті були,- беручи букет, ніби виправдовувалась, протяжно сказала Дарина.
Пальцями, ніжно торкнулася його біленької чуприни,
- З мене шоколадка! Наступного разу приїду, обов’язково привезу.
- Та ладно, квітів шкода. Та й тобі напевно приємно. Моя мама теж квіти любить. І теж троянди, тільки червоні. То я побіг.
Поверталася до бабусі, колотиться серце . Але ж білі, знову білі. А білі ж не червоні. Хоча хотів догодити, знає, такі більше полюбляю.
Стара помітивши квіти, здивувалася,
- І від кого такий букет?
Дівчина намагається приховати хвилювання,
- Дивись, тут був Микола. Він напевно чув нашу розмову. Он Максимко розповідає, каже довго стояв..
- Знаєш, кажуть що відбувається, то на краще. Почув та й добре, значить так мало статися! Навіщо хлопцеві сподіватися, коли ти іще в собі не розібралася, - на ходу кивнула рукою, з болею в душі, прямувала в літню кухню.
Що ж далі?- собі задала запитання Дарина.
Водночас привернув увагу звук в телефоні, прийшла СМС.
З кишені різко дістала телефон, почала читати.
« Привіт! Я не хотів завадити вашому спілкуванню. У вівторок захищаю диплом. А в середу йду в військкомат. Думаю ти про це маєш знати. «
Непрохані сльози скотились, одна за одною, капали на текст. Вона їх витирала і знову й знову крізь сльози перечитувала текст.
У голові думки не склеїлись докупи, ну от, чому розхвилювалася? Чому сльози течуть? Сама не розумію.
Її погляд сягнув до куща бузку, ніби в суцвітті шукала поради. Вагалась, щось написати? Та ні, але в середу, я обов’язково маю бути в військкоматі. Як же він без мене?
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964492
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 11.01.2023
Років п’ять тому Григорій
Шукав жінку для кохання:
Бути в радості і в горі
Поруч звечора до рання.
Щоб жила вона в столиці
І свою квартиру мала,
І його, як чоловіка,
В трьохкімнатній прописала.
Розхитало нерви Гриця
Нинішнє життя в столиці:
Зникнення води і світла,
Тож спокійно вже не спиться.
Жінка й теща догризають
(Де ті мирні вже стосунки)?
Межи очі злісно пхають
Ним не сплачені рахунки.
Щодо розкоші у місті
Помінялась думка в Гриця,
Кинувся в село шукати
Незаміжню молодицю.
Головне, щоб була хата,
В хаті грубка, як годиться,
Дров накладено багато,
У дворі - своя криниця.
Лоскотала душу Гриця
Неабияка приманка:
У підвалі на полицях
Консервація у банках.
В ящиках - картопля, морква…
Ожила уява в Гриця:
Не загрожує тут голод,
Бо в хліві є свині, птиця.
Зразу спалахне кохання
Й почуття найкращі в Гриця,
Неважливо, хто це буде –
Дівка, баба, чи вдовиця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967012
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 11.01.2023
В класі Коля, Петя й Жора,
Дві Натки й Марія
Обговорювали тему
Про життя і мрії.
-Мого татка називали
В дитинстві Семеном:
Мріяв стати космонавтом,
А став бізнесменом.
-Моїй мамі,- каже Ната,-
Не таке гадалось:
Мріяла моделлю стати,
Та життя не склалось.
Як не прагнула матуся,
Та не сталось дива:
Продає тепер в кіоску
Цигарки і пиво.
Підсумок зробив Микола:
-Можна все здобути,
А життя міняє плани,
Так повинно бути.
Коли дітки ще маленькі,
Знає мама й татко:
Хлопчики машинку хочуть,
А ляльку дівчатка.
А як виросли, малюють
Іншу вже картину:
Парубки шукають Барбі,
А дівки - машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966744
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 11.01.2023
Кум Петро і кум Ярема
Випивали зрання:
-Як воно на тому світі?-
Ставили питання.
І, логічно, перша думка
Виникла відразу:
-Чоловіки у Едемі
Із жінками разом?
-Що ви, куме,- заперечив
Запальний Ярема,-
Чоловіки від жіноцтва
Там живуть окремо.
Уяви, що ти в садочку
Мирно походжаєш,
Усю Божу благодать
З квітами вдихаєш…
А тобі назустріч жінка
Про своє белькоче,
А там теща поспішає,
Теж уваги хоче.
Зрозумієш: існування
У Раю пропаще,
Зробиш висновок відразу:
В пеклі буде краще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966314
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 11.01.2023
Скарживсь кумові Кирило:
-Є в біди своє коріння,
А причина цьому - жінка,
Хитре й підле це створіння.
Оженився вже вчетверте.
Кожній щось не вистачало:
Першій - гульків, ресторанів,
Другій - коштів моїх мало.
Третій - не такі прикраси
Дарував на кожне свято,
А четверта верещала,
Що немає в мене блату.
І прозріння тут не видно –
Так історія диктує…
Жодна на призналась видра,
Що їй розуму бракує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966045
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 11.01.2023
Тебе не втримати, зачинивши можливі виходи.
Чхати на свіже повітря, як не хочеться дихати.
Лиш зів'ялим бадиллям на землю впасти і плакати.
Стань навколішки, як хочеш стати моєю плахою.
Посхиляли тобі свої пусті голови соняхи.
Розбуди мене зранку, скажи, що це лише сон лихий.
Розфарбує чисте обличчя калинова китиця.
Чи ні. Може я в данину війні більш не прокинуся.
Копай землю і заривайся вглиб ламкими нігтями
Час накриває нас, немов чайник згорілий кіптява.
Тож попрощайся з усіма мертвими та незримими.
Начхати на жовтень. Я вб'ю його своїми римами.
Прозорістю сліз, відвертістю речень та слів цнотою.
Моя осінь сміється маршу весільного нотами.
Поміж змоклих дахів урочиста летить мелодія.
І до тебе виходить повільно вона. На жаль, не я.
Павутиння і те розкинулось кольору айворі.
Я хотіла бути єдиною, а стала зайвою.
Втоплюся в калюжах, що стали мені свічадами.
І жовтень мене не врятує, бо вас вінчатиме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963478
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 09.01.2023
Святого нічого немає – царьок поїдає миршавий,
І світ накриває ворожа, мерзенна пліснява.
Руїнами стане все, та ти, рятівна, залишишся
– остання пігулка в прозорому часу блістері.
Від круга вогненного війн, який запалав й не згасав.
Відведи, збережи, Отче наш, що єси на Небесах.
Їм не згубити тебе, не змордувати, повік не знищити.
Та й нас від свого відректися також не змусити.
У вічності плетиві здатна піднятися вище ти,
Десь понад примарними інших світів спокусами.
Рубай та шинкуй ворогів, мов Валуєвський циркуляр.
Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя.
Постанеш, свята, між різного зброду, лихого, княгинею.
Із променів злота корона тебе вінчатиме.
Та доки існуєш, то ми не здамося й не згинемо.
Не втратимо людяність серед тварин здичавілих.
Незламна моя, підіймайся з підбитих горем колін.
В ім'я славне Отця, Сина, і Святого Духа. Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963477
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 09.01.2023
Командире, прийом, не працює триклята рація.
Ви вже всіх поховали чи, краще, зробили бранцями?
На шинелях сліди від куль
і поганий з'явився кашель.
Нас, здається, загнали в кут, показати що в світі важить.
Не готуйте труну – нас не взяти так просто. Брешете.
Блокпости, командире, за містом – суцільне решето.
Карта йде, ми йдемо ва-банк:
Не рахуємо вбитих.
А у ворога знову танк,
який нічим нам зовсім крити.
Наближається бій, так багато вже їх за спинами.
Нам потрібен наказ: голіруч всю техніку спинимо.
Підготуємо хліб та сіль –
Корабель той військовий втоне!
Якщо чесно, у нас на всіх
Залишилося три патрони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948688
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 09.01.2023
Уничтожен почти слобожанский мой край любимый.
Строй солдат, взрывов шум, установок ракетных очередь.
И небесную синь застилает зловонным дымом,
Где апостол Андрей всех готовится манной потчевать
Жизнь безвинных детей оказалась ценой свободы.
Шесть бессонных ночей. До предела все люди взвинчены.
До чего мы дошли и к чему мы сейчас приходим?
Под обстрелами дом – равно что коробочек спичечный.
А в подвалах домов темнота, холод плит и сырость.
Как слепые кроты выползаем в разруху улицы.
Ни к чему нас жалеть. Помогите добиться мира.
На коленях прошу об этом и надеюсь – сбудется.
Я готова молить под прицелом слепых автоматов.
Чтоб вернулись живыми домой и чужие, и близкие.
С тем, кто начал войну, ещё встретимся в бездне Ада.
Ведь на смертном одре всех нас ждёт исповедь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941498
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 09.01.2023
Борюсь блаженно- боротьбою Берегинь,
Благословеннями благаючи брататись.
Бо без братерства будуть біди, буде біль,
Будемо битися, брехати, бунтувати.
Беріть брати: багнет, булаву, бич, бірмак,
Благовіщуйте благодять, багатоліття!
Бажаю бачити будівлею байрак,
Барвінку, братчиків буяння- буйноцвіття.
Бандура бренькне- Будьмо! Будьмо! Боротьба!
Бадьортесь браття! Бог боронить! Бог боронить!
Бо батраками буть - болючіш батога,
Берім булави! Бій брехні і беззаконню!
Благаю, браття- безпощадно бороздіть
Безлуздих бездарів, безжалісних, безчинних,
Благословляю-бороніться, бороніть
Благословенну, Богомдану Батьківщину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601348
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 25.12.2022
-Ти щасливий на рибалці?-
Запитав синок Микита,-
Це, татусю, коли можеш
Відро риби наловити?
-Синку, ти не зрозумієш,
Постараюсь розказати:
Від одного слова млієш,
Стан душі - не описати!
Ще свідомість хоче пити,
Щось про тости говорити,
А наживку від закуски
Вже не можеш відрізнити…
То для кожного рибалки
Оце й є вершина щастя,
Пощастить прийти з уловом
Може, десь колись удасться.
-Дуже дивні ці дорослі,-
Певні роздуми в Микити,-
То, виходить, на рибалці
Можна рибу не ловити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960099
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 11.11.2022
Дід привів свою корову
До ветеринара:
-Таке лихо нас спіткало,
Наче Божа кара.
Треба щось проносне дати,
Рятувать скотину,
Я привів, щоб подивились –
Прив’язав до тину.
Практикант на діда глянув,
Молодий Валера:
-Ось прогляну у конспектах,
Що то за холера.
-Та це просто!- засміявся
Щиро дід Омелько,-
Я взяв трубку і пігулку,
Їй розкрию пельку,
А ви в трубку вкладіть ліки,
Вставте в рот корові,
Один раз дмухніть щосили,
І - будьте здорові!
Та пігулка, достеменно,
Кажуть у народі,
Вмить опиниться в худоби
Прямо в стравоході.
Вже три дні ніхто не бачить
Нашого Валери:
Чи, бува, не приключилась
З ним якась холера?
Дід Омелько поцікавивсь:
-Що з тобою, сину?
Ти якийсь безсилий, жовтий,
Під очима - синій…
-Злий і підлий жарт зі мною
Худобина втнула:
Ця рогата скотиняка
Першою дмухнула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960485
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 11.11.2022
В офісі - жіноцтво саме,
Що вони не поділили?
До роботи ще не брались,
А гармидер вже вчинили.
Розкричалася Одарка,
Що не те комусь сказала
Молода касирка Варка,
Далі роздзвонила Алла.
Підключились ще сім жінок:
Тут уже мамів згадали,
Свої мовні апарати
На всю гучність повмикали.
Обзивали одна одну,
Щось образливе кричали,
Керівник став перед ними,
Та його не помічали.
Став у центрі, підняв руку,
Просвердлив всіх злющим оком,
Працівниці не вгавали –
Тріскотіли, як сороки.
Слухав шеф, тоді як гаркне:
-Тихо, військо, я - ваш маршал!
Має право говорити
Найстрашніша і найстарша!
Враз замовкли всі раптово,
Наче в рот води набрали,
У папери і в комп’ютер
Свої очі спрямували.
А директор потер руки,
Мовчки в вуса посміхався:
-Слава Богу, що без бійки
День робочий розпочався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954878
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 11.11.2022
Цілий місяць залицявся
Удівець Кирило:
Я раділа і літала –
Була, як на крилах!
Іноді приносив фрукти,
Хвалився, зараза,
Що не дасть мені заснути
Вночі аж три рази.
Одружились. І зазнала
Я розчарування…
Де ж ті ночі романтичні,
А в ліжку - кохання?
Якби ж я була розумна,
Не така дурепа,
Може, б мене обминула
З заміжжям халепа.
Я повинна вночі встати
(Такий не дасть вмерти),
Виявляється, три рази
Він встає, щоб жерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961021
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 11.11.2022
Баба всі свої світлини
З альбомів дістала,
За роками, кольорами
Всі посортувала:
Де від радості світилась,
Де була в розлуці…
Кожен тиждень виставляла
Фото у Фейсбуці.
-Чи ти, бабо, не здуріла?
Візьми себе в руки,-
Дід бурчить,- хіба не бачиш?
Сміються вже внуки!
Хай би там вже забавлялись
Молоді, красиві,
А тут лізуть на сторінку
Баби гидкі, сиві.
-Кожен себе виставляє
З певною метою,-
Обізвалась вперта баба,-
І я теж не встою.
В кожного - своя сторінка
І свої турботи:
Хтось собі шукає жінку,
Інші - дім, роботу.
За життя собі я хочу
Пам’ятник зробити,
І щоб радував він очі
Тим, хто буде жити.
В мене, бачиш - знімки різні:
Гарні й трохи гірші,
Фото пам’ятник прикрасить
Те, де лайків більше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961713
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 11.11.2022
Вчора гарно погуляли -
Іменини були в Тані:
Пам’ятаю, що був вечір,
І було це в ресторані.
Я прокинулася рано,
Бачу - не моя квартира:
Чуже ліжко, дивні крани,
І папуги, їх - чотири.
Якийсь блазень несе каву
(Знає чітко цю роботу),
Аж незручно мені стало –
Людям завдала турботу.
Тут папуга підлетіла,
І кричить мала зараза:
-Не журись, бо за гостинність
Розплатилася ти зразу!
Другий - аж крильми тріпоче,
Витанцьовує завзято:
-За цей тиждень (і регоче),
В цьому ліжку ти десята!
-Вчора ти була хороша,-
Третя птаха репетує,-
Мій хазяїн - бармен Гоша,
Він усіх дівок рятує.
Мабуть, я візьмусь за розум,
Бо у всьому міру знаю,
Тільки ще в Петра і Олі
На весіллі погуляю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954373
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 11.11.2022
Взявся Петя за уроки,
Біля нього тато сів,
Тему враз спіймало око:
’’Побудова нових слів’’.
Тато взявсь допомагати
(Суфікси - не для ослів),
З них утвориться багато
Гарних і цікавих слів.
Примостивсь у слові ззаду
Невеличкий суфікс -ун,
І посипались словечка:
Веселун, мовчун, крикун…
-Різні є Боги на світі,-
Каже тато -говорун,-
Прати Бог любив дощами,
Тому й звуть його Перун.
Ось єнот на цій картинці,
Симпатичний чепурун,
Любить лапки свої мити,
Має кличку - полоскун.
-Зрозумів,- синочок каже,-
Хто біжить - то це бігун,
Той у висоту стрибає,
В спорті знають - це стрибун.
За трибуну он вчепився,
Словом тішиться товстун,
Народ знає: цей політик –
Обіцяльник і брехун.
Під опікою дитина,
В неї батько - опікун,
А хто все майбутнє знає-
Називається віщун.
-Молодець,- радіє тато,-
На ’’відмінно’’ тільки вчись,
Бо мої найкращі гени
Всі тобі передались.
-Знаю, тату, я й про тебе,
Де приткнувся суфікс -ун:
Любиш їсти сир голландський,
То, виходить, ти с..ун?
В тата щелепа відвисла:
-Правило це де взялось?
Ти тупе і дурнувате,
Звісно, в матінку вдалось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965063
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 11.11.2022
Фермер Петя дуже радий:
Йшов додому понад ставом,
Повертався із наради –
Був три дні в самій Полтаві.
Чоловік уже в кімнаті,
Хоче всістись на дивані,
Вирішив помити руки –
Негр купається у ванній!
Жінка Галя стоїть поруч
(Африканцю спину терла),
Глянула Петрові в очі
І від страху ледь не вмерла.
Та оговталася зразу:
-Тихо, Петю, не сварися,
Чорт приніс оцю заразу –
Ти вже долі підкорися.
Розказала кума Дарка,
Що ні сіло, ані впало –
Прибула гуманітарка
Із далекого Непалу.
Наша влада розказала:
-Що прибуло - треба брати,
Бо побачать, що ми горді,
То не будуть більш давати.
Люди навкруги хороші,
Іноземці - наче рідні,
Присилають одяг, гроші,
Зброя й ліки нам потрібні…
Ти дивись на це крізь пальці,
І радій, що про нас дбають:
Я ж не винна, що непальці
Мужиками помагають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953372
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.09.2022
Ночував на теплотрасі
Безхатько Микола,
Хоч казали - зима тепла,
Мерз він, як ніколи.
Траса ця вела до школи
(Зроблена до діла),
Рятувала душу Колі
Й його грішне тіло.
А весною підійшов
Працівник підстанції:
-З газового господарства
Ось вам дві квитанції.
Читав Коля папірці
З сильним хвилюванням:
-За тепло щоб заплатив
І транспортування.
Бідолаха белькотав:
-Як же мені жити?
Газом я не скориставсь,
То за що платити?
Працівник тут розкричався:
-Як тобі не стидно?
Якщо вижив - розрахуйсь!
Далі - буде видно.
І надалі залиши
Свої забобони,
В нас однакові для всіх
Права і закони.
Ти знаходишся не в джунглях,
Несвідомий хлопе,
Пора знати, що живеш ти
У центрі Європи!
Папірець з боргами в Колі
У руці тріпоче:
Зрозумів хлоп, що в Європу
Він чомусь не хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952033
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 15.09.2022
У село до баби Гані
Завітала внучка Ната,
Як в заміжжі їй погано
Почала розповідати:
-Чоловік до шлюбу клявся –
Забере мене в Полтаву,
Мамі й тату присягався
Берегти мене, як паву.
І привіз мене в квартиру:
А там - свекор і свекруха,
Тут дійшло, що я з заміжжям
Вляпалась по самі вуха.
Почалися сварки, бійки
(Аж сльозу змахнула Ната),
Через місяць цього пекла
Стали ми житло наймати.
Чоловік мій без роботи,
Я не хочу працювати,
Гроші нам на проживання
Висилали мама й тато.
А це мама захворіла,
Гроші всі пішли в аптеку,
І відмовили всі банки
Нам кредит під іпотеку.
Тож, бабусенько рідненька,
Хай здійсниться моя мрія:
Щоб в борги ми не залізли –
Ти - остання в нас надія!
Баба слухала ці звіти,
Зміряла очима Нату,
Замість грошей, заповіту,
Стала внучку научати:
-Зрозуміло навіть Рексу,
І тобі пора це знати:
Як не в ліжку під час сексу –
То нема чого стогнати.
Буде щастя вашій парі:
В мене ось велика хата,
Є город (біля гектара),
Буде де вам працювати.
Кури, гуси, качки, свині,
Фрукти й овочі хороші,
Праці підставляйте спини –
Будуть в вас водитись гроші.
Щось ти з цього зрозуміла?
-Тепер ясно,- каже Ната,-
Треба завжди під час сексу
Дуже голосно стогнати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951167
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 15.09.2022
У відрядження поїхав
Слідчий Анатолій Сивий:
Співставляв події, факти,
Обгрунтовував мотиви.
Через тиждень повернувся,
Збунтувався, як ніколи,
Влаштував дружині Люсі
Допити без протоколів:
-На лічильниках в квартирі
Записав показники я,
Так ретельно додивлявся,
Аж боліли очі й шия.
Як приїхав - перевірив:
Газ і воду не включала,
Ніде світла не вмикала…
В кого, мила, ночувала?
Розпитав я всіх зарані,
Щоб за свідків не хапалась:
Маму, родичів, лікарні –
Ти ніде там не з’являлась.
Мусила признатись мила –
Треба ж цьому лиху взятись,
Що з коханцем согрішила
(А куди ж було діватись)?
А просила ж її мама,
Брат, сестра і тато-вітчим:
-Ковтнеш горя, якщо буде
Чоловік у тебе слідчий.
Тож послухайте, дівчата,
У заміжжя - свої ніші:
Собі мужа вибирайте,
Щоб він був за вас дурніший!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950735
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 15.09.2022
Прийшла в гості до бабусі
Першокласниця Софійка,
Розказала: -Гарно вчуся,
Хоч не ставлять нам оцінки.
Бабця тішилась, хвалила,
Двадцять гривень в жмені м’яла
(Отаке внучатко миле),
Потім лагідно сказала:
-Це останні в мене гроші,
Так хотіла тобі дати
За ті успіхи хороші,
Але, що тут вже казати:
Якби було вдвічі більше,-
Баба ойкала й зітхала,-
То я б тобі кожен тиждень
На морозиво давала.
-Ти, бабусю, не журися,-
Соня радісно сказала,-
Взяла швидко цю купюру,
Перед дзеркалом поклала.
-Бачиш, грошей більше вдвічі
(Баба з подиву аж встала),
Заглядала внучка в вічі:
-Тобі радісно вже стало?
Гроші,- мовило дівчатко,-
Кожен чесно з нас здобуде:
Я візьму оцю двадцятку,
В дзеркалі - твоє вже буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950409
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 15.09.2022
Два старих пенсіонери
Байдики у сквері били:
За всіма спостерігали –
Свої висновки робили:
-Пригадай, як молодими
В ті часи парубкували:
Цигарковим пахли димом,
Бо обмежень ми не мали.
’’Ватра’’ - в кожного в кишені
(Цим дешевим затягались),
А якщо перед дівками ,
То дорожчим хизувались.
-Пам’ятаю, то був ’’Кемел’’,
З намальованим верблюдом,
Цим товаром дорожили,
Не вважали все це блудом.
-У нас молодь зараз бідна,
Дуже важко дітям жити,
Цигарки для них - це розкіш,
Бо нема за що купити.
На п’ятьох - одна цигарка,
Бачте, он по черзі курять,
Певне, закордонна марка,
Дорогі, бо скрізь нас дурять.
-Покоління це завзяте,
Зліплене з такого тіста,
Подивіться, які бідні,
А які всі оптимісти!
Не потрібні їм карети,
І не клянчать гроші в неньки:
Від одної сигарети
Всі хіхікають раденько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950059
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 15.09.2022
Станіслав Копиця - медик,
Травматолог непоганий,
Вислуховував вже зранку
Настанови жінки Гані:
-Ти складай там руки, ребра,
В межах свого діла знайся,
А на бюсти і на бедра
Там не дуже витріщайся.
Я твої манери знаю!
Не дивися так вороже,
Бо як очі поламаю –
Там твій гіпс не допоможе.
На роботі думав Слава:
-Не зуміли нас навчити,
Як обстежити ті ребра,
Щоб сосків не зачепити?
Люди всі мене шанують,
Я багато знаю, вмію…
Назло жінці опаную
Мануальну терапію.
Буду щупати, де схочу
(Всі жіночі точки знаю),
Ганю доведу до сказу,
А себе я оправдаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949688
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 15.09.2022
Ранкове сонце, осяяна блакить, проміння пестить землю, висушує сріблясті роси. Через відчинене вікно, промінці досягли обличчя Софійки, злегка лоскочуть щічки. Раз і вдруге рукою відмахнулася, все ж ледь-ледь відкрила оченята, - Ото, таке яскраве, чому не даєш спати! І чого та дай іще трішки подрімати!
В хаті майже зовсім тихо, з-за дверей іншої кімнати ледь чути,
- « Тік - так… тік – так…», це годинник. В нічній сорочці, вона підбігла до відчиненого вікна й відразу ж відсахнулася, трохи злякалася,
- От бешкетники! Надумали мене лякати?! Що їсти хочете? Такі невгамовні, хитрі і спритні! Ба, як навчилися мені заглядати в очі.
Горобці, що сиділи в кущах та під вікном, зненацька злетіли на калину, що зовсім близько. Вони скакали по гілках, крутячи голівками, позирають до неї.
- А звикли, щоб вас нагодувала! Зараз, то ж почекайте. Здається вдома нікого немає, от і добре, я трошки з вами побавлюся.
Раптово скрипнули й відчинилися двері в її кімнату. Вітчим сердитим голосом,
- Ану дівчисько, я тебе попереджав, ніякого годування!
Його обличчя, від злоби помітно сіріло, густі чорні брови, їй нагадували Карабаса Барабаса з кінофільму «Золотий ключик» .
Ото впав у пасію, тільки й могла подумати. Острах торкнувся душі, тіло судорожно затремтіло, як пір’їна, миттєво опинилася в ліжку під ковдрою. З-під неї їй вдалося зробити шпаринку. Мов загнана у клітку пташка, сполохано спостерігає за ним. Він сердитий, різко зачинив вікно, в цю ж мить пролунав голос матері,
- Янчику, любий. Ходи, вже сніданок готовий!
Грізна постать різко розвернулася, чорні очі забігали по ліжку,
- Чекай, я з тобою, ще матиму бесіду.
На ходу, знову щось нерозбірливо бурчав, за собою гучно зачинивши двері, зник.
Відчувши полегшення, Софійка кілька раз здригнулася. Нервовими рухами думки, перевела подих і стиснувши пальці в кулаки прошепотіла,
- Ба який злюка, а мама каже хороший. Це він при ній хороший і то не завжди, а коли вона на роботі, то хоч з хати тікай.
За кілька хвилин, обійнявши подушку, з ліжка гойдає ногами, тупо дивиться на підлогу. Їй так хотілося бути сильною, зуміти дати відпір на його неприємну поведінку, але втримати сльози ніяк не вдавалося. Великі краплини зливалися до купи, стікають по щічках,
- Бабусю забери мене звідси, забери. Невже ти не відчуваєш, як мені тут погано. Навіщо їй цей злий чоловік, вона його любить більше чим мене.
З кімнати лунає сміх, голос матері,
- Та не чіпай ти мене, ото пристав, чи вночі було мало.
За мить, Софія в руках тримала вату, запихає у вуха,
- Оце зараз почнеться концерт, та їх любов. Добре хоч не вночі.
Адже її часто пробуджував скрип ліжка і гучний сміх. Поневолі доводилось чути такі слова, про які навіть бабусі було соромно розповісти. Тільки кліпає очима, думає, для чого люди вигадали таку любов.
Софійка, руденька дівчинка з милими синіми оченятами, дуже схожа на батька. Коли їй було чотири роки, він покинув їх. Марія розповідала доні, що поїхав у Росію, там одружився, покохав іншу жінку.
Не раз роїлися думки, бабуся казала, в житті можна кохати тільки один єдиний раз і на все життя. А чому ж тато вдруге покохав, чи полюбив? А, як же я? Але ж чекай дядьку Янику, де ти взявся на мою голову, ти мене, ще згадаєш.
Плакала, пригадала, як він з’явився в їхній хаті. Налякав її своєю статурою та чорною шевелюрою, яка ледь прикривала великий, горбатий ніс. Вона забилася в куток, як пташенятко від хижака. А мати тільки й сказала,
- Нічого, звикнеш!
Пізніше, десь через місяць, Яник у сільському магазині віддав продавчині Маріїн золотий ланцюжок. А сам збрехав, що донька ним гралася й напевно загубила в траві.
Того дня, Марія була сама не своя,
- Шкода, чотири грама золота, а це ж гроші!
На обійсті, кожну травинку разів двадцять вимацувала, але так і не знайшла. Доньку ж до самого вечора заповторила в куток. Хоча Софія і намагалася їй довести, що не брала, що бачила, як він в магазині, за ланцюг просив більше грошей. Але мати їй не повірила, бо той тільки й торочив,
- Що ти віриш своїй мрійниці! Вона де ступне там і збреше, як твоя мати.
Але дитина не розуміла до чого тут бабуся, іще дужче плакала. Боязко, як сполоханий зайчик в лігві, так і вона виглядала з-за штори, яка від кімнати відділяла піч.
Згодом, коли про це розповіла бабусі та зажурено подивилася, розвела руками,
- Сонечко моє, що я зроблю. Вони мені тебе не віддадуть. Я скільки раз говорила, щоби в нашому селі пішла в школу, але умовити не вдалося.
Минув час. Софія перейшла в третій клас, більш - менш розуміла, як треба поводитися при дядькові. Мати й бабуся повчали, що не треба сперечатися, а краще промовчати. Звичайно це рідко вдавалося зробити, адже з першого дня його незлюбила. Вона добре пам’ятає, як з маленьким пакунком прийшов до них у хату. Як Марія, ті гроші, що складала на одяг для себе і для неї, всі витратила на нього. Каже сором такого батька мати, то ж треба одягати, а в нас і так дещо є носити, ми обійдемося.
Пізніше, дівчинка похвалилася бабусі, стара сама пішла в магазин, за свої гроші придбала їй одяг і взуття. І перед школою придбала все що потрібно, бо мати весь час тільки й плакала, що не вистачає грошей. Стара Катерина сердилася, хитала головою й промовляла,
- Коли ти навчишся жити! Щоби без нас зробила?
А батько Марії, лише одного разу бачив Яника, сказав більше й на поріг не ступне, не поважає тих, що часто напідпитку та відхиляється від роботи. Такі тільки й шастають, щоби знайти якусь дурепу, щоби годувала і одягала.
Звичайно почувши такі слова, Софія без сумніву зненавиділа його. Ці розмови та іше ревнощі зіграли свою роль. А, Яник, родом із Закарпаття, такі слова чула дівчинка, а згодом, як пішла до школи, вже дивлячись на карту, дізналася де це знаходиться. Іноді казала матері і чого він до нас приперся, навіщо він тобі?!
Марія ж умовляла доню, тлумачила, що буде мати батька, але та у відповідь похитала головою,
- Він не мій батько, я його називати татом не буду, він злий.
Одного разу, навіть перед бабусею заприсяглася,
- Нехай, що буде, чи битимуть мене, чи в куток ставитимуть, до смерті, ні разу не назву його татом.
Напередодні Великодня, Катерина привезла два кошика гостинців: домашньої випічки: паски, хліб, крашанки, сирі курячі яйця, два добрячий шматка копченого м’яса і стільки ж сала. Софійка, після поцілунків і обіймів з бабусею, діставала з кошика три кільця пахучої домашньої ковбаси,
- Ого скільки багато всього! Мамо, ото вже твій Яник наїсться, певно стане жирним, з брюхом, як наш сусід дід Сашко.Той ледве ноги переставляє.
Катерина, сердито її шарпнула за руку, долонею закрила рота,
- Софіє та чи так можна! Ану цить!
Хоч це було сказано доволі сердито, все ж онучка притулилася до неї, почала шепотіти,
- Ой, бабусю, чула би ти, як вона йому годить! І горілки наллє в чарку і все що краще, то йому дає їсти, а мені, то вже, що залишиться, якщо все вдвох не з`їдять.
Та приголубила онучку й до доньки,
- Що я чую?! Це правда?
- Мамо він приходить з роботи голодний, як вовк. Тож на будівництві робота виснажлива, важка.
- Досить! Я, зрозуміла! Ще й горілку купуєш!
Звернулася до онучки,
- Ти йди погуляй, я маю з мамою поговорити.
Близько години в хаті ніби хтось дорогу перебіг, гучна розмова, крики. Нарешті, Софія побачила, як бабуся вийшла з хати,
- Ходи, поцілую та вже піду. Ти слухайся маму, після зелених свят, на все літо тебе до себе заберемо.
- Це правда? Що сказала, відпустить?
- Не хвилюйся! Це при умові, що ти закінчиш школу на відмінно. Тож старайся! Будь гарною дівчинкою,- поцілувала в чоло і попрямувала по стежці, що вела через городи.
В Пасхальні дні, в домі гулянка затягнулася. З`явилися чужі чоловіки, їли, пили горілку, гучно розмовляли про якісь справи. Марія, як квітка розцвіла серед них, одягла красиву сукню, до всіх всміхалася, розповідала анекдоти.
Софії здавалося, що про неї всі забули. Вона любить тишу. Бабусина хата для неї гавань радості і любові. Де завжди пахне м’ята і чебрець. А на веранді, завжди в глечику парне молоко, яке вона обожнює. Їй дуже хотілося якнайшвидше закінчити школу і поїхати до бабусі. А, як не буде кому завести, то й ладна пішком добратися до неї.
Вже минула й Поминальна неділя, а троє чоловіків так і жили з ними. Правда спали в окремій кімнаті, яка знаходилася за гостинною кімнатою. Дівчинці здавалося, що вони й не збираються кудись зникати. Одного разу, вона помітила, як мати з трьома чоловіками зачинилася в сараї. Її, ніби хто облив окропом, бігла стежкою поміж городами, мов руденька вивірка. Як подалі, в густу високу траву, що загороджує сільський садок. Ніхто і не помітив її зникнення. Вона довго лежала на траві, задивлялася в небо, проводжала сонце до заходу.
Сутеніє, прохолода торкнулася плечей, мурахами пробиралася по спині. Перша думка, треба повертатися додому, ще захворію, як закінчу школу? Бабусю, як я хочу до вас.
Софія крадькома вийшла з-за хати. Троє чоловіків і вітчим, розсівшись на спориші, грали в карти. Яник помітивши її, доволі хриплим, пропившим голосом,
- Ану руденька, підійди до нас! Не бійся дядьки хороші. А, ще будуть кращі, якщо ти їх будеш слухатися. Бач, таке весіллячко в нас, я програв, то ж маю розрахуватися. Підійди! Кому сказав?!
Вона відразу схопилася за вуха. Подумала, що вітчим хоче зняти золоті сережки, які їй подарувала бабуся.
Чоловіки ледве язиками ворушать, одночасно про щось шепотіли, потім пролунав сміх. Вона все ж насторожено підійшла до вітчима. Єхидна посмішка, очі налиті кров’ю налякали її. Зненацька прикрив очі, його велика рука простягнулася під її сукню. З силою притиснув до себе й до чоловіків,
- Я думаю вже можна, товстенька, майже увійшла в силу.
Двома руками, вона виривалась від нього. Чоловік, що сидів поряд, закрутив її руки назад. Брудна долоня накрила рота.
- Ти мені три рази програв, то ж я перший,
- Е ні! Ти йди до Марії, он Микола каже, вже готова до всього, то ж лови кайф. Ну, хіба вже потім.
Софія відчула послаблення, її руки вирвалися, товче вітчима, тремтячим голосом,
- Я віддам сережки, віддам. Дядьку Янику, ви так не жартуйте! Повеселилися і досить, а те, що програли в карти, я знаю де заховані гроші.
- О, це вже потепліше. Ти мене не бійся.
- Ні-ні, я зараз, я хутко, дуже хочу до вітру, потім покажу де гроші.
Чоловік навпроти вітчима, жадно провів по її шиї, торкнувся грудей,
- Та попробуй яке ніжне тіло, он і груди вже ледь скам’яніли. Може я…
За мить двоє чоловіків штовхають один одного. Яник прошепотів,
- Нам обом треба спасатися, неси гроші, бо мене підріжуть.
Він почав розбороняти чоловіків. Третій чоловік кліпає очима, не розуміє, що коїться. Бо вже скільки випив горілки, що не може й рухатися.
Софія, окинувши оком, влетіла в хату. На ліжку лежала оголена мати. Вона на ходу вкрила її ковдрою, сама ж кинулася до відчиненого вікна.
Скільки бігла й не пам`ятає, крізь сльози озирається. Позирає на небо, шукає місяця й зорі,
- Ой, скоро вже зовсім стемніє.
З лоба стікали краплини поту, але вона їх ніби й не помічала, знову бігла. Зразу ніби й чула гупотіння, лише на мить зупинившись, прислухається. Не могла зрозуміти, чи то шарудіння, чи в голові так гуде, не змогла розібрати.
Нарешті жаданий ставок, полегшено перевела подих. Тільки тепер відчула, як палають ноги. Зуд і біль, її тіло, аж тріпотіло. Звичайно зрозуміла, що пожалилася кропивою..Хвилюючись, тремтячими пальчиками, із сукні здирає ріп’яхи, зайшла у воду. Декілька раз судорожно затремтіла та все ж поступово в ногах відчула менший зуд, зникає сильний свербіж.
Цю дорогу вона добре знає, але йти далі не наважилася, далі стежка через ліс. В голові гуділо, знову прислухається, боїться почути чиїсь голоси. Так і не впевнилася, чи її хтось доганяє, чи ні, знесилена, охопила руками худенькі плечі, йшла вперед. Вона вийшла на стежку, притулилася до першого ж дерева,
- Зараз мені б трішки відпочинку, зараз.
В очах мов пелена, повіки важчають, мимоволі стуляються, підкрався сон.
Настала ніч. По небу де-не-де мерехтять зірки. А місяць, то виринає, то знову пропадає, сховався за хмари. У лісі ніби й тихо, лише деінде щось тихо шарудить. Сові не спалось, кілька раз крилами порушила тишу. Можливо раптово когось, чи щось уздріла, гучне – Ку-гу-у-у неслося по лісу.
Софійка здригнулася, кліпає очима, з уст зірвалося,
- Ой, де це я? Так темно.
Згадала. Почуття сильного душевного болю, безвихідь, розпач. Але озирнувшись, знову прислухаючись, притулилася до дерева. Руки самі тягнулися до ніг, вже гладила їх, вгамовувала зудіння. Перепліталися думки, але іншого виходу не було, вирішила подрімати, дочекатися ранку.
Світає. Над ставом здіймались перші промені сонця, торкнулися води, вона блистить, веселково переливається. Спів зяблика її розбудив.
- Ой,- злегка затремтіла, - Все ж прохолодно.
Роздивлялася довкола, заплакала,
- Я ніколи не прощу тобі, ніколи. Цю подію повік не забуду. Ой, мамо-мамо, я ж тобі казала, навіщо він тобі!
Як горох, по щоках котилися сльози, оминає дерева, кущі, поспішно йде через ліс. Втішає себе,
- Іще з кілометр залишився і вже буду в бабусі.
З лісу видніється зелене поле. На сонці виблискують листки гороху, де- не-де звисають краплі роси.
Легенький вітерець пестить її обличчя, висушив сльози. Задоволено озирнулася, поглянула на сонце. На якусь мить зупинилася і вже легенька усмішка ковзнула по її обличчю,
- А тут, вже й рукою подати.
Хотілось пташкою летіти, гучно билось сердечко, поспішала. Йшла навпружки, лише де-не-де йшла по межах. Їй хотілося притулитися до любимої бабусі, розповісти, що коїться вдома.
Нарешті бабусин садок, щаслива мить. Дід біля вуликів оглядає планки, відмахується від бджіл.
Вона наближалася. Думки застерігають, хоча би не налякати, як краще зайти, але ж хвіртка, напевно закрита на клямку. Як полізу через паркан, ще більше налякаю.
Крадькома пробігла за сарай, закричав сполоханий півень. Пес, уздрівши її, відразу тихо скавулів. Софійка вже біля хвіртки, саме в цей час Катерина вийшла з хати. Від здивування очі, ледь не вилізли на лоба, веселим голосом,
- О! А хіба ми не закриті на клямку, ти де взялася. А мама де?А що з ногами? Чому не заплетена?
Скільки треба сили і мужності цій дівчинці, щоб вгамувати відчуття образи. Щоб не злякати свою рідну бабусю. За мить випучились очі повні сліз. Вона намагалася їх струсити, підійшла,
- Бабусю, мені з тобою треба поговорити. Тільки нехай дідусь поки мене не бачить.
Зблідла Катерина, схопилася за голову,
- Ой Боженьку, щось сталося?! Чого ж ти вся така?
- Та ні, нічого бабусю, всі живі, здорові, тільки пішли до хати. Після цих слів Катерина полегшено перевела подих,
- Ну то пішли! Боже-Боже де ж ти так поранилася?! Як ти наважилася прийти сама? Я рани зараз йодом оброблю, мусиш терпіти і все розказати.
Софія обома руками обійняла її за талію, довірливо зазирає в ніжні, стурбовані очі. На згоду кивнула головою. Кому ж вона ще зможе розповісти, окрім своєї рідненької бабусі. Адже найбільше довіряє тільки їй, тому й розповість, чому зважилася на втечу.
2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940870
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 01.07.2022
-Поясни мені, Миколо,-
Кричала дружина,-
Ти гадаєш, що залізні
В мене руки й спина?
Третій рік ти не працюєш,
Сів біля корита,
За що маю годувати
Тебе - паразита?
-Бачиш, Галю, що кохання –
То така холєра…
Ти для мене найдорожча,
А не десь - кар’єра.
Головне - сім’я для мене,
Здохне хай робота,
Бо про тебе, голубонько,
Вся моя турбота.
Непогано, якщо й далі
Будеш працювати,
А я тебе, моя рибко,
Буду вік кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
-Вже сміються з тебе люди,-
Лає Аллу мати,-
Доки, дівко, таке буде –
Цілу ніч гуляти?
Я в твої шістнадцять років
Бралася за діло,
Щоб ти знала - вечорами
Вдома я сиділа!
-Чом не знаю? Не до танців,-
Перебила Алла,-
Коли в тебе трьохмісячна
Я уже пищала.
Твоя мама відмовлялась
Нам допомагати:
В свої сорок, на радощах,
Заміж вийшла вп’яте.
Було в тебе кавалерів
Дуже вже багато,
І обом нам невідомо,
Хто був моїм татом.
Я ще з місяць погуляю
(Округливсь животик),
І у нашому сімействі
Буде третій ротик.
Не піде у ліс, матусю,
Вся твоя наука,
Скоро будеш, дорогенька,
Бавити онука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949511
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Біля мами п’ятирічна
Крутиться Ганнуся:
-Мені таке-е-е розказала
В дитсадку Маруся:
Що, як діти виростають,
То живуть окремо,
А я її пригостила
Із тортика кремом.
-Так, це правда,- мама каже,-
Знають села й місто,
Коли діти виростають –
Усім стає тісно.
-А ти куди підеш жити?-
Питає Ганнуся,-
Я відразу догадалась:
Підеш до бабусі.
В баби цілих три кімнати
І вона багата,
Місця вистачить для неї,
Для тебе і тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948328
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 12.06.2022
Ввечері прибігла Ніка
І від втоми ледь не впала,
Розказала чоловіку,
Де була і що придбала:
-Я до тебе на роботу
По обіді забігала,
Всі пішли, а я спішила,
Тебе ждати я не стала.
Куртка висіла на місці,-
Щебетала Ніка Гені,-
Триста баксів взяла в тебе
Я із верхньої кишені.
Гена побілів відразу,
Потім плямами вкривався,
Далі - полетіли фрази,
В компліментах розсипався:
-От розумна в мене жінка,
Буду всім таке казати,
Вона скрізь, завжди і швидко
Вміє гроші добувати.
Я тебе, моє серденько,
Обійму і поцілую:
Тільки знай, що я у шефа
Вже півроку не працюю.
Камера там все знімає,
Так і мітить по мішенях…
Бог таки скарає жінку,
Яка лазить по кишенях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947748
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 12.06.2022
[i]Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила,
та сила знову розцвіла!
[b]Павло Тичина[/b][i][/i][/i]
[i][b][color="#8a0753"]Це ж треба так
було нам “подружитись”,
щоб “дружба” дибом канула в війну,
не давши полю бавитися житом,
чим кровно, в смерть образила весну!
Чи, може, ми із різних книг учились
й черпали досвід для життя не там?..
Віддався ти чужим думкам на милість,
а я досяг життєвих істин сам.
Та в мене був іще пророк - філософ:
Сковорода бродив серед людей
та ревно вік нанизував на посох
народну мудрість звичаїв, ідей.
А ти довірився отим писакам,
які брехали ницо при дворі
царю в догоду. Й не за власним смАком
несли в народ неправди прапори.
Це ж треба, рашо,
вкрай так докотитись,
щоб нищити жінок і малюків?!.
Нехай замруть твої в утробі діти!
Задля безпеки на віки віків...
Розквітне з часом,
вірю, Правди сила,
яка для нас святинею була!
На часі в нас: "...яка чума косила,
та сила знову розцвіла!”[/color][/b]
[/i]
10.06.2022
__________
*"У піку" горезвісній статті путіна про "Один народ".
Ілюстрація з інтернету, на думку автора,
яскраво метафоризує "братерсську дружбу"
раші і України, що прагне в Європу.
І не тільки собі, але й тонкорунним.!.
[/i]
© Олекса Удайко(передрук зі СТИХИ.РУ)
© Copyright: Олекса Удайко, 2022
Свидетельство о публикации №122061000398
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Дві куми в кафе зустрілись,
Цілувались знову й знову,
Після чарки розігрілись –
Потягнуло на розмову.
-Вам, напевно, невідомо,-
Хвалиться кума Меланка,-
Що ваш Гриць тікає з дому,
І що я - його коханка!
-Те, що мій Грицько - скотина,
І десь бігає - я знала,
До чийого швендяв тину –
Його вчора допитала.
Трясла його лихоманка
І брехав, я бачу, марно,
Розказав: його коханка –
Молода і дуже гарна.
Хоч бери та жени з хати,
Не прощу йому обману.
Ну, навіщо ж так брехати?
Ви ж, кумо, старі й погані…
Що ж він в вас таке побачив?
Чим його так засліпило?
Невже синій ніс привабив,
Молодим здалося рило?
Лились фрази на Меланку
З вуст кумасеньки Аніти:
-Хай таку знайде коханку,
Щоб мені не червоніти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947021
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 11.05.2022
У слідчого на контролі
Пишна удовиця,
Сорок днів, як поховала
Четвертого - Гриця.
Відійшли навік за хмари
(В жінки лихо й горе):
Отруїлися грибами
Стас, Петро і Жора.
Слідчий ставив запитання
Згідно із законом:
-Як так сталось, що Григорій
Випав із балкона?
Пролетівши таку відстань,
Він не зупинився:
Вісім поверхів - не жарти,
Всім тут ясно - вбився.
Смерть ця дуже загадкова:
Краще гриби жерти!
Невже доля цього мужа
Так жахливо вмерти?
Як і личить удовиці,
Десь сльозу пустила,
Так погано їй без Гриця,
Що й життя немиле…
Очі втупила додолу,
Тяжко так зітхала,
Слідчому (без протоколу)
Чесно розказала:
-Зв’язані з балконом дії :
Там Грицько крутився…
На гриби мав алергію –
От і поплатився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946103
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 11.05.2022
Петя й Галя жили гарно,
І щоб лишнє не сваритись,
Вирішили у цей вечір
Фільми жахів подивитись.
Пропливали персонажі
І лунали грізні звуки,
Всі герої в кожнім кадрі
Нелюдські терпіли муки.
Там вампірка так бісилась
І на монстрів нападала,
Від укусів всі казились,
Коли кров вона смоктала.
І коли жорстоку нечисть
Відьма довела до краху,
-Мамочко! – несамовито
Закричала Галя з страху.
-Верховодить теща-мама,-
Петя голосно озвався,-
Бач, ти зразу упізнала,
А я ще в думках вагався.
Тут не гріх і похвалити,
Треба ж їй такою вдатись:
У всіх сім’ях колотити,
Та іще й в кіно зніматись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945396
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 11.05.2022
Вчора відвела я душу,
Хочу знов піти туди…
Пригадати зараз мушу:
Де, коли, із ким, куди?
Що було - не пам’ятаю,
Але дуже рада я,
Що зі мною залишилась
Дорога душа моя.
І вона мені шепоче,
Щоб сиділа вдома я,
Бо вона ще жити хоче,
І боїться Бабая.
Там, де я була учора,
Не давала спати їй
Молода якась потвора
Й троє сильних Бабаїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945001
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 11.05.2022
Дорікнув Петро дружині:
-Не кохаєш ти мене.
Так і знав, що в цьому шлюбі
Справжнє щастя обмине.
Якби ти мене любила
І мій спокій берегла,
Вийшла б заміж за Данила,
Чи сусідського Павла.
Галя витріщила очі:
-Ну й дурницю ти несеш!
Тьху, тьху, тьху - ще й проти ночі
Отаку брехню верзеш!
Та я ж тягнуся до тебе,
Як ті різні полюси,
Костюм-трійку ось купила –
Дві шкарпетки і труси.
Стало тепло тобі зразу,
І твій погляд я ловлю,
Балую тебе, заразо,
А ти кажеш - не люблю.
Знаю я, моє ти горе,
Що від мене не підеш:
Обійдеш моря і гори,
А такої не знайдеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944775
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 11.05.2022
Роздала Софія Львівна
Зошити з диктантом вчора,
На оцінки всі дивились:
Десять балів Лесі, Жорі.
Та ніщо не здивувало
П’ятикласника Матвійка:
Красувалась під диктантом,
Як завжди, велика двійка.
А під нею невиразні
Якісь знаки ще були,
Розглядали усі учні –
Прочитати не могли.
Дослідили діти класом,
Що було там двоє слів,
Намагались розібрати -
Були схожі на ослів.
На перерві наш Матвійко,
Показавши на два бали,
Запитав: -Софіє Львівно,
Що внизу ви написали?
Вчителька уже кричала:
-А ти що, не прочитав?
Що не ясно? Написала,
Щоб розбірливо писав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944028
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 11.05.2022
-Хочу я такою бути,-
Каже дівка Лера,-
Щоб за мною упадали
Гарні кавалери.
І щоб бігали за мною
Всі мужчини браві,
Я із них, щоб вибирати,
Мала повне право.
Мама слухала, зітхала:
-Тобі мало бою,
Що дружини усі їхні
Біжать за тобою?
Із качалкою, дрючками,
Або з макогоном,
Не раз патли видирали,
Лякали законом.
А як разом всі зберуться –
Так навчать любити,
Що не тільки кавалерів –
Не захочеш жити!
Каже Лера: Тут вже, правда,
Небезпечно жити,
Треба місце проживання
Вже мені змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 11.05.2022
Не відірватись від її очей,
Не відірватись від її пісень,
Бути опорою її плечей,
І бути з нею у останній день …
Вони прорвались вже в кількох місцях,
І тих, хто поруч був, уже нема,
І скільки правди у нічних піснях,
Не просто так, бо то вже не слова …
Що скажеш їй у ваш останній день?
Чи так потрібні ще якісь слова?!
«Я знаю: ти така, немов з пісень.
Така яскрава і така жива …"
Нема ненависті, пропав кудись і страх,
Лиш тільки біль, що ти уже пішла,
І зброя заніміла у руках,
Нікчемний світ, в якому стільки зла …
До нас прорвуться завтра,
Вже межа,
Усе життя складається з руїн,
Це там на півночі людське немов іржа,
І кожен день - не встаючи з колін …
А тут … пішла, а наче ще стоїть,
Прозора постать, посмішка в очах,
І кожна вічність мов звичайна мить,
І кожен погляд мов у небо птах …
*захисницям Маріуполя
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946969
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.05.2022
верлібр
Дощ насупив брови
Мокрий лист осінній прилип до руки
Неначе просячи помилування
Дружочок мій я звичайно зігрію тебе
Душею і серцем
Життя на землі ще не покрите
Спокоєм і радістю
Ллє сльози дощ
Він напевно все зрозумів давно
І прочитав мій невеселий настрій
У цей сповнений мокрої печалі день
Але чому так відбувається
Ця стежка подій
Чому такий сумний погляд
Дивиться з-за фіранки вікна
Стільки припасено радості
У кожному але поверх неї
Ця мокра дорога
Відображає не менш
Сумні блискучі калюжі
І лише кілька горобців
Із задоволенням купаються
Струшуючи періодично пір'їнками
І вмочуючи в воду знову і знову
Голівку скочуючи водяні кульки
День все ж теплий
Хто відмовиться від душевного тепла
Ласкавого і дружнього погляду
Розуміє і підтримує
В годину моросного неприйняття
Кажуть же що все минуще
Розвіється і цей щемливий туман
Якогось відчаю що супроводжує
Осінні листопады
Навівають ці думки
У чекаючої Вічності від нас
Зовсім іншого
Чи здійсниться диво чудес
Якого ми часом
Все життя чекаємо біля причалу
А хвилі щось шепочуть
На своїй універсальній мові
Не підозрюючи що
Нам її не зрозуміти
І у нас своя
Ще не закінчена дорога
По рівнині розуміння
І його відсутності
І скільки б не було
Філософів витаючих в розгадках
Того ж що і кожен з нас
Мріє осягнути
Ця сізіфова праця
У тисячоліттях не має
Свого втілення
А настирливий дощик
Окропляє дахи і дерева
Схоже глибоко заблукалої
Планети людей...
Часи Твого очікування
прозріння Людства
Монолог под дождём
верлибр
Дождь насупил брови
Мокрый лист осенний прилип к руке
Как будто прося пощады
Дружочек мой я конечно согрею тебя
Душой и сердцем
Жизнь на земле ещё не покрыта
Покоем и радостью
Льёт слёзы дождь
Он наверняка всё понял давно
И прочёл моё невесёлое настроение
В этот полон мокрой печали день
Но почему так выстраивается
Эта тропа событий
Почему так грустный взгляд
Смотрит из-за занавески окна
Столько припасено радости
В каждом но поверх неё
Эта мокрая дорога
Отражающая не менее
Грустные блестящие лужи
И лишь несколько воробьёв
С удовольствием купаются
Встряхивая периодически пёрышками
И макая в воду вновь и вновь
Головку скатывая водяные шарики
День всё же тёплый
Кто откажется от душевного тепла
Ласкового и дружеского взгляда
Понимающего и поддерживающего
В час моросящего неприятия
Говорят же что всё преходяще
Развеется и этот щемящий туман
Какого-то отчаяния что сопровождает
Осенние листопады
Навевающие эти мысли
У ждущей Вечности от нас
Совершенно иного
Свершится ли чудо чудес
Которого мы порой
Всю жизнь ждём у причала
А волны что-то шепчут
На своём универсальном языке
Не подозревая что
Нам его не понять
И у нас своя ещё
Не оконченная дорога
По равнине разумения и нет
И сколько бы ни было
Философов разгадывающих
То же что и каждый из нас
Этот сизифов труд из столетия
В столетие не имеет
Своего воплощения
А настырный дождик
Окропляет крыши и деревья
Похоже глубоко заблудшей
Планеты людей...
Времена Твоего ожидания
прозрения Человечества
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946412
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022
У поліцію потрапив
Екскаваторник Павло:
Ліс рубав, а це законом
Заборонено було.
Суд сказав, що ця діяльність
Незаконною була,
На три роки засудили
За такі гріхи Павла.
Кажуть, вирок справедливий,
У тюрму трудяга сів,
Кожен день тепер працює
Він на вирубці лісів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945858
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Скаржився Петрові Жека:
-Торік здуру оженився.
Що дружина недалека –
Аж тепер я роздивився.
Ні краси, ані фігури,
Придане – лиш чепчик з бантом,
Не наділена Всевишнім
Жодним у житті талантом.
-Ти щасливий,- Петя каже,-
Як у маслі будеш жити,
З половиною такою
Можна всі дива творити.
А моя, на жаль, Ельвіра
Дуже вже талановита…
Я спочатку не повірив,
Де собака та зарита.
За два роки жінка встигла
Все добро моє прибрати,
Я й не знав, що в неї друзі –
Прокурори й адвокати.
Виявляється, що троє
В неї вже було синочків
(Десь в селі були в бабусі,
Підростали в холодочку).
Щось давала підписати,
Ставив підпис я охоче:
Для всіх став я рідним татом,
Хоч дітей не бачив в очі.
А недавно розлучилась
(Бо зі мною зійшлась здуру),
Пояснила: підшукала
Вигідну кандидатуру.
Вилізли її таланти
І приховані моменти:
На дітей чужих із мене
Беруть справно аліменти.
А я, Жеко, хочу щастя,
Оженюсь без варіантів,
Об’яви всім, що потрібна
Жінка, тільки без талантів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Древня держава моя – українська земля –
Бачила здавна набіги, навали і орди.
Знову покремсані горем квітучі поля,
Знову ступили на неї криваві заброди.
Воїни світла зійшлися на варту добра –
«руського міру» не стане в державі і сліду!
І кожен з нас, хто боявся слова «війна»,
Відсіч дає ворогам і запеклим сусідам.
Сонце моє українське, ти вільно світи!
Небо моє неозоре, засяй у блакиті!
Стигле колосся у полі, на щастя рости!
Люди моєї землі, ви найкращі у світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942998
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 22.03.2022
-То це правда, що вже друга
В тебе дівка - Лера?
Вона ж така недолуга
Й страшна, як холера!
Тут вже треба зір і мову,
Й розум відключати,
Щоб лягти із нею в ліжко,
Та ще й переспати.
-А куди ж мені діватись?
До стіни пришила…
Ця не буде довго гратись –
Сильна, як кобила.
Гаркнула, неначе в рупор -
Йде луна по хаті,
Як та вежа - здоровенна,
Метрів два в обхваті.
В неї в боксі - перемоги,
Як мені тікати?
Відбиватись - нема змоги,
Мусив покохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942207
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Чоловіки в холодочку
Грали в карти, в доміно,
Запізнився Вася Квочка –
Вдома додивлявсь кіно.
Збуджений на лавку всівся,
Наче в хаті був аврал,
Із промовою завівся –
Дуже вплинув серіал.
-Як же в нас несправедливо!
Прав немає в мужика…
Ось в арабів, як на диво –
Скрізь хазяїна рука.
В тих краях життя хороше,
Звісно, той Алі, Саїд,
Маючи гарем і гроші,
У житті залишить слід.
Має право набирати
Цілий штат собі дружин
І в покорі їх тримати:
Кожній по заслузі - чин.
Ті найкращі - для кохання,
Ті - в роботі, ось де суть!
І у ліжко йому зрання
Їсти й пити вже несуть.
А у нас, хіба закони?
Тут одну лиш вибирай,
А на більше - заборона,
Хочеш - тещу доглядай.
Подививсь я - ледь не плачу,
В РАЦСі болю завдають:
Цю одну - дурну й ледачу
Під розписку видають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941971
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 09.03.2022
Із барсеткою в машині
Виглядав заможним паном:
І батьки, і всі знайомі –
Всі пишалися Степаном.
Справи вирішив у банку –
Все чудово, слава Богу!
Раптом стрів стару циганку,
Причепилася до нього:
-Дві біди,- ворожка каже,-
Біля тебе будуть витись:
Перша (ось як карта ляже) –
Тобі треба оженитись.
А із другою бідою
Після шлюбу будеш знатись,
То своєю головою
Будеш сам вже розбиратись.
Із появою дружини
Все само собою сталось:
Усі кошти якимсь чином
Дуже швидко розсмоктались.
Тепер пішки Стьопа ходить
Із потертим сірим ранцем,
З допомогою дружини
Став із пана голодранцем.
З свого досвіду дізнався:
Є на світі сила вража…
Перед кожним присягався,
Що циганка правду каже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941737
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 09.03.2022
На побачення з коханцем
Я боялась запізнитись,
Довелося на роботі
Терміново відпроситись.
Перед шефом прикидалась
(Співчували мені люди),
Ледве на ногах трималась
Я від сильної ’’застуди’’.
За годину в ресторані
Я з коханцем танцювала,
І що я шляхетна пані –
В ті хвилини забувала.
Час не тратила тут марно:
Веселилась, розважалась,
Погуляла дуже гарно,
Перед ранком спати вклалась.
А оце в обідню пору
Співробітниця дзвонила:
Поцікавилась здоров’ям,
Співчутливо говорила:
-Вже пів офісу сьогодні
На роботу не з’явились,
Подзвонили усі шефу,
Що від тебе заразились!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941473
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 09.03.2022
-Доню мила,- каже мама,-
Буду я просити,
Аби ти вже перестала
Коханців водити.
Вже пора тобі навчитись
І розум включати:
З чоловіком розлучитись,
А тоді гуляти.
-Ну ти вже як скажеш, мамо,
Наче з дуба впала!
В мене розуму чимало,
Все я спланувала.
Як ідеш ти в магазини
Туфлі купувати,
Ти ж не будеш оті старі
Зразу викидати?
Якщо розмір не підійде,
Чи фасон не вдасться,
Вибирати нема з чого –
То й старі згодяться.
От і я про себе дбаю –
Закрутила й з босом,
Це щоб (Бога я благаю)
Не лишитись з носом.
Всіх: теперішніх, колишніх
До купи збираю:
Нехай краще буде лишнє,
Ніж не вистачає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941085
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022
Коли слова стають важкі -
Ховаємо їх на папері.
І замикаєм на замки,
Щоб не відкрити більше двері.
Коли думки стають страшні -
Ми геть від себе їх женемо,
Співаємо часом пісні
Бо все ж на світі раз живемо.
Коли так холодно в душі,
Коли там віє вітер лютий,
Буває пишемо вірші,
Щоб негаразди оминути.
Коли погасло світло враз,
Коли роки страшні, мов ночі,
Згадай мене хоча би раз
І більш нічого я не хочу...♥️
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940922
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 22.02.2022
В нас урок літератури
Був цікавим і комічним:
Мислити навчав нас вчитель
Послідовно і логічно:
-Долетить не кожна птаха
Над Дніпром до середини,
То невже цей птах - невдаха,
Чи ще інші є причини?
Встав Грицько голубоокий:
-Гоголь цим хотів сказати,
Наш Дніпро такий широкий,
Що його не подолати.
-Молодець,- сказав учитель,-
І ця істина є вічна.
Постарайтеся назвати
Приклади аналогічні.
Каже Леся: - Ось в Кореї,
Там уже свої причини,
Жодна в них собака нині
Не дійде до середини.
Не тому, що там собаки
Вибирають відпочинок,
А тому, що всі корейці
Дуже люблять цих тваринок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940573
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 19.02.2022
На подвір’ї баба Ліда
З подивом підняла брови,
Бо помітила: в сусіда
Вигляд зовсім нездоровий.
-Може, Петре, застудився?
Ти ж раніше не трусився…
Це в твоєму організмі
Отой вірус поселився!
-Ой, не знаю, бабо Лідо,
Так чогось сльозяться очі,
Оце кашляв до обіду,
Бачу, буде так до ночі.
-Бери всі з собою гроші,
В поліклініку йди зразу,
Там обладнання хороше,
Виявить твою заразу.
-Хоч поради ваші гарні,
Постараюсь пояснити:
Не піду я у лікарню,
Дуже хочеться ще жити!
Добре помагає, наче,
Всім рецепт від баби Гані:
З кумом випити добряче
Й паритись з кумою в бані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940372
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 19.02.2022
І знову вірш, який проситься стати романсом. І знову на ваш розсуд - з фортепіанним супроводом і оркестровим. Вибирайте...
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно радісні мені.
І в душі застигли трепетання,
Так недавно радісні мені.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
ПРОГРАШ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940673
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
В МОГИЛЁВЕ СОЛНЦЕ СЕЛО. НАПИСАНО НА ДИАЛЕКТЕ СЕЛА
НОЧЬ НАКРЫЛА ВАПНЯРКИ ПИЛИПЫ-БОРОВСКИЕ С ПРИМЕНЕНИЕМ
И ПИЛИПЫ ИДУТ НА ДЕЛО РАЗГОВОРНОЙ РЕЧИ.
КРАСТЬ НА ПОЛЕ БУРАКИ.
ПОД ЗАВЯЗОЧКУ МЕШОЧЕК
ЭХ,НА ПЛЕЧИ,ДА ДОМОЙ.
ТОЛЬ ЧТОБ НЕ ВСТРЕТИЛ БАРИН,
А ТО БУДЕТ ОЙ-Ё-ЁЙ.
НА КАЛИНСКОМ КУКУРУЗА,
ПО ПОЛМЕТРА КАЧАНЫ.
ТАМ ВСЮ НОЧЬ МЕШОЧКИ ГРУЗЯТ
ОЗОРНЫЕ ПАЦАНЫ.
ОТ БОРОВКИ ТАМ ЛЮЦЕРКА,
РОСЫ ЗОЛОТОМ ГОРЯТ,
ТАМ ВСЮНОЧЬ СВЕРКАЮТ КОСЫ,
НАДО Ж ВЫКАРМИТЬ ТЕЛЯТ.
ВСЯ ПОКРЫТАЯ ГОРОХОМ
СТОИТ ЛАРЬКИНА ГОРА.
ЗАРОДИЛ ГОРОХ НЕ ПЛОХО,
ВЖЕ Й ЗАКАТЫВАТЬ ПОРА.
А НА ФЕРМЕ, НА МОЛОЧНОЙ,
В ЯМАХ СИЛОСУ ПОЛНО.
ТАМ ШПИОНОВ ДНЁМ И НОЧЬЮ
КАК В АНГЛИЙСКОМУ КИНО.
ЧТОБ НЕ БЫЛО В ДОМЕ ПУСТО
И НЕ ГОЛОДНО ЗИМОЙ
С ОГОРОДНОГО КАПУСТУ
ТЯНЕМ СКЛЕЦКАМИ ДОМОЙ.
ТАМ,ЗА КОСТИНЫМ ЛЕСОЧКОМ
ЦВЁЛ ПОДСОЛНУХ НА ПОЛЯХ,
А ЗА ТОЙ ОН ПОЛОСОЮ
ВЖЕ СТЕНЯНСКАЯ ЗЕМЛЯ .
В ПОЛОСЕ ЖАРДЕЛИ ВЕЧНО
И ШИПОВНИК,И КИЗИЛ.
АХ,КАК СЛАДКО ПАХНЕТ ГРЕЧКА
ГДЕ КУРЯТНИК РАНЬШЕ БЫЛ.
ВОЗЛЕ МОЕВСКОГО ЛЕСА
ЛАН ПШЕНИЦЫ ЗОЛОТОЙ.
А ПОД ШЛЯХОМ МОГИЛЁВСКИМ
СОЯ ПАХНЕТ КОЛБАСОЙ.
ТУТ СТОИТ В ПЕЧАЛЕ ПОЛЕ.
ПАМЯТЬ В НЁМ,ПРО ЗЕМЛЯКА.
БУДЕМ ПОМНИТЬ ЖОРИН КОЛЯ
МЫ ТЕБЯ ВО ВСЕ ВЕКА.
ВОТ АСФАЛЬТНАЯ ДОРОЖКА,
ЧТО ОТ СТАНА ДО УГЛА,
ПРОШАГАЛИ ПО НЕЙ НОЖКИ
УСЕХ ЖИТЕЛЕЙ СЕЛА.
ЗА АСФАЛЬТОМ ТАМ БРУКОВКА,
ОХ,МОГЛА Б ОНА СКАЗАТЬ
СКОЛЬКО БАБ У РОЖНАТОВКУ
ПОНЕЙ ЕЗДИЛИ РОЖАТЬ.
НАШИ ДЕВКИ КАК КАЛИНЫ,
В КАЖДОЙ ДУМА ЕСТЬ ТАКА,
-МНЕ Б С ГЕРМАНИИ МАШИНУ,
А С КАЛЫНКИ МУЖИКА.
ЧОБ БЫЛ БРАВЫЙ,КУЧЕРЯВЫЙ
И ГОРЯЧИЙ БЫЛ,КАК ЖАР.
И ВОЗИЛ МЕНЯ С ЦЫБУЛЕЙ
У ТОМАШПОЛЬ НА БАЗАР.-
ТОРГОВАТЬ СЕЛО ЛЮБИЛО,
ТУТ ОСОБЫЙ ИНТЕРЕС.
СКОЛЬКО СКЛЕЦКОВ ОТГРУЗИЛО
ЗНАЕТ ЛИШЬ БОРОВСКИЙ ЛЕС.
ПРИЕЗЖАЮТ МОЛДАВАНЕ ЗА КАРТОШКОЙ
КАЖДЫЙ ГОД.
КАК КОПЕЙКА ЕСТЬ В КАРМАНЕ
ХОРОШО СЕЛО ЖИВЁТ.
СМОТРИШ УТРОМ ПО БАЗАРЕ
ДЕВКИ ВЕСЕЛО СНУЮТ,
МУЖИКИ СВОЁ БАЗАРЯТ,
ПРЯМО С ГОРЛА ПИВО ПЬЮТ.
А КАК БОЖИЙ ЧАС НАСТАНЕТ,
ВРЕМЯ ЛИЧНОЕ ПРИДЁТ,
ПАХНЕТ ДЫМОМ,ТОПИТ БАНИ
ПРАВОСЛАВНЫЙ НАШ НАРОД.
ЗДЕСЬ КОГДА-ТО ВОЗЛЕ КЛУБА
ЦЕРКОВЬ БОЖАЯ БЫЛА.
НЕТУ ЦЕРКВИ,НЕТУ ДУБА,
НЕТ РЕЛИКВИИ СЕЛА.
НО ЗАТО КАКАЯ ШКОЛА.
КРАСОТИЩЕ,ЕЙ-БО-ЕЙ.
ТОЛЬКО ЖАЛЬ ЧТО НЫНЧЕ В ШКОЛЕ
МАЛО УЧИТСЯ ДЕТЕЙ.
РАЗБЕЖАЛИСЯ ГОНЦЫ
С ПИЛИПОВ ВО ВСЕ КОНЦЫ,
КТО НА СЕВЕР,КТО НА ЮГ.
ГДЕ ЖЕ ТЫ ТЕПЕРЬ,МОЙ ДРУГ?
НО КУДА Б ВЫ НЕ ПОДАЛИСЬ
НА БОГАТЫЕ КРАЯ
ПИЛИПЫ В ДУШЕ ОСТАЛИСЬ.
В СЕРДЦЕ РОДИНА ТВОЯ.
А ОНА НЕ ОТПУСКАЕТ,
А ОНА К СЕБЕ ЗОВЁТ
И НА ПАСХУ СОБИРАЕТ
РАЗБЕЖАВЩИЙСЯ НАРОД.
ВСЕ ДРУГ ДРУГА ОБНИМАЮТ
В ГУБКИ ЦЁМ,ДА В ЩЁЧКУ ЧМОК.
ГОСТЕЙ В ГОСТИ ПРИГЛАШАЮТ
НА ТОЙ КРАЙ,ДА НА ТОТ БОК.
НА УСАДЬБАХ ТОЖЕ ПАСХУ
ЛЮДИ ПРАЗНУЮТ С ПОЛНА.
ЛИШЬ НА ПЯТОМУ РАЙОНЕ-ТИШИНА.
ДА ОНО ТО И ПОНЯТНО
НА ОТШИБЕ ЖИЗНЬ НЕ МЁД.
ВОТ ТУДА,ГДЕ ЖИТЬ ПРИЯТНО
ПЕРЕБРАЛСЯ ТОТ НАРОД.
ДАЛА ЛЮДЯМ ЗЕМЛЮ ВОЛЯ.
НЫНЧЕ КАЖДЫЙ ГОСПОДИН.
КТО-ТО МАЕТ КУСОК ПОЛЯ.
НУ,А ХТОСЬ ЯВМЕНЬКИН КЛИН.
БАБКА С ПАЛКОЙ,КАК С МОТОРМ,
БО ВЖЕ НОГИ НЕ НЕСУТ.
-ТЫ КУДА ЛЯТИШ,ФЕДОРА.-
-КАК КУДЫ,ДЫШ ПАЙ ДАЮТ-
-ШТО ХАЗЯЙСТВО ИЩЕ ДЕРЖЫШ?-
-МАЮ ДВОЕ ПОРАСЯТ,
А АНЫ КАКМОЛДОВАНЕ,БЕЗ ПРИСЫПКИ НЕ ЕДЯТ.
ТО ДАВАЙ ИМ КУКУРУЗЫ,ТО КАРТОШКИ,ТО ЗЕРНА,
ЩЕ Й ГЛЯДИ КАБЫ НЕ ЗДОХЛО ,САТАНА.
ОЙ,ПОЙДУ,БО ЗАСТОЯЛАСЬ
Я С ТОБОЮ ТРОХИ ТУТ,
ДАМ БУТЫЛКУ ТРАКТОРИСТАМ,
МОЖЕ НЫНЧЕ Й ПРИВЕЗУТ.-
-ШТОЖ В ТЕБЯ,АМЕЛЯСОВКА?-
_НИХОДИЛА Я ТУДЫ.
КАК Я С БОЧЬКИ НАЧЕРПАЮ,
ЕСЛИ Я БЕЗ БОРОДЫ?-
БАБКИ ДРУЖНО ЗАСМЕЯЛИСЬ
И В ДЕЛА СВОИ ПОДАЛИСЬ.
ЖИЗНЬ И В СТАРОСТЬ ПОДГАНЯЕТ.
ПУСТЬ ИМ БОГ ВСЕМ ПОМАГАЕТ.
ДНИ ИДУТ СЕБЕ,ШАГАЮТ.
И ИДЁТ ЗА ГОДОМ ГОД.
А СЕЛО НЕ УНЫВАЕТ.
А СЕЛО МОЁ ЖИВЁТ.
Я НА ЭТОМ ЗАКРУГЛЯЮСЬ,
ЗАВЕРШАЮ СВОЙ РАССКАЗ
И КОНЕЧНО ИЗВИНЯЮСЬ,
ЕСЛИ ЧЕМ РАССТРОИЛ ВАС.
ЕСТЬ ЗДЕСЬ ШУТКИ
-НЕТУ СПОРА.-
ТЫ ИХ ВЕРНО ПРИНИМАЙ.
ЭТА ПОВЕСТЬ НЕ ПРО ВОРОВ,
А ПРО РОДНЕНЬКИЙ МОЙ КРАЙ.
В МОГИЛЁВЕ СОЛНЦЕ СЕЛО,
ВЖЕ АНТОНОВКА ХРАПИТ.
А ПИЛИПЫ ИДУТ НА ДЕЛО.
РАЗГОРЕЛСЯ АППЕТИТ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835672
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 18.02.2022
Йдуть по ринку два студенти
У неділю якось зранку.
Все куштують, як експерти:
Ковбасу. І сир – сметанку.
Ціни там кусючі, різні.
І базар великий досить.
Продавчині хитрі, грізні.
Кожна щось купити просить.
Грошей в хлопців мало, дійсно.
Та вдають купців солідних.
Попоїли добре, звісно.
Хто кмітливий, - той не бідний.
Щось купили. Торгувались.
Гріш якийсь у них зостався.
Ті журитися не стали:
- Йдем скоріш тепер по яйця.
Став один бабусь питати:
- Нас така цікавить штука:
Яйця свіжі? Як дізнатись?
І яка їх знесла курка?
Чи ряба, чи попеляста?
Біла, може, чи темніша?
Яйця чорної найкращі.
Дуже добрі, найсмачніші!
Із таким питанням дивним
Обійшли торговок вперті.
Певно, через пів години
П’ять яєць купили врешті.
Друг питає: - Звідки знаєш,
Що в чорнявок яйця ліпші?
Той регоче: - Уявляєш,
Вибрав ті, котрі найбільші.
06.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939477
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 14.02.2022
— Аве, ты спишь? Любимый…
Так как ответа не последовало, Мада приподнялась на локте и заглянула в лицо спящего парня. При свете звёзд, густо заполнивших небесный свод, разглядеть выражение лица частично скрытого короткой бородкой и такими же усами, было сложно. Но девушка прекрасно понимала – оно может выглядеть только очень усталым. Как-никак последние несколько километров до этого углубления в бескрайней пустыне он нёс её на руках. Да, она тоже была усталой, но, ещё в пути, будучи полностью обессиленной, она, обхватив любимого, чтобы он не выпустил её из рук, всё-таки отдыхала. По этой причине она и проснулась раньше, хотя до рассвета оставалось совсем немного времени.
Вставая на ноги, Мада подняла пустую сумку и огляделась вокруг. На фоне светлого песка в разных местах были хоть и с трудом, но заметны мелкие тёмные пятна. Девушка знала, что это были круфты, по воле небес рассыпавшиеся на их пути. Ещё вечером, на подходе к этому углублению, обессиленный Аве, заметив их, рухнул на песок вместе со своей живой ношею. Из последних сил он взял в руки два ближайших плода и стал бить ими друг о друга. Не очень толстая, но крепкая скорлупа после нескольких ударов раскололась. После этого её стало проще обламывать по кусочкам с обоих плодов. Под скорлупой находилась более толстая, но мягкая кожура. Она легко разрывалась ногтями и открывала доступ к ароматной сочной мякоти. Если бы не эти плоды одноимённого дерева, то для молодых людей, не имевших с собой ни еды, ни воды, это пристанище стало бы местом смерти от голода и жажды. Не очень большая плоская фляга из блестящего металла опустела уже давно и этим она дополняла объём пустой сумки.
"Какой ты всё-таки провидец" – подумала Мада, – "Через двое с половиной суток пути – прямо на запад, вчера утром ты сказал, что курс следует изменить, взяв немного правее и… ты оказался прав!"
Девушка принялась собирать спасительные шары и аккуратно укладывать их в сумку. Уже не первый раз в своей жизни она размышляла о невероятных свойствах этих плодов, называемых круфтами. Когда они свежие, эта лиловая мякоть настолько вкусна, что, казалось бы, можно её есть бесконечно. Но съеденный всего лишь один плод, до того сытный, что утоляет не только голод, причём, на целый день, но и жажду. При этом держит весь организм в таком тонусе, что на него не влияет даже вечная жара. Правда, жара здесь бывает только днём, максимум 37 ̊. А вот ночами температура никогда не опускается ниже семнадцати. При таком раскладе спать ночью на плоской поверхности пустыни, комфортно только при отсутствии ветра. По этой причине место для ночлега лучше всегда выбирать в углублениях. И одно из них оказалось на пути очень кстати. Когда Мада, собрав все замеченные плоды, выбралась из него, то почувствовала, что ветер наверху дул чуть сильнее, чем обычно. Следы оставленные вечером сгладились так, что, практически не были видны на песчаной поверхности. Зато, немногочисленные круфты ещё выступали в разных местах из песка в виде чёрных полусфер. Собрав оставшиеся плоды и, полностью заполнив ими сумку, Мада снова огляделась по сторонам. В предрассветных сумерках, вдалеке нельзя было что-либо разглядеть. Однако было понятно, что и после рассвета вряд ли можно будет что-то увидеть кроме бесконечных песчаных равнин. Правда, в том направлении, куда они шли, на горизонте расположены две не очень высокие возвышенности. Мада их впервые разглядела с большим трудом, ещё вечером, незадолго до того, как, лишившись сил, опустилась на песок. Тогда Аве, подняв её и взяв на руки, ещё успел сравнить их с её бюстом…
"Ну, где же, в конце концов, этот рай?" – снова погрузилась в раздумья Мада – "Да и существует ли он, в самом деле? Но… если Аве сказал, что рай есть, значит, он каким-то образом его чувствует. И направление к нему выбрал уверенно. А когда я в этом усомнилась, из-за смены курса, он сказал что так нужно, ибо он видит далёкий смерч, который срывает в раю плоды и, подняв их высоко в небо, несёт навстречу нам! И вот как это понимать? Как ясновидение или как пророчество? Ведь я уже думала, что умираю, когда он положил мне в рот свежую мякоть круфта. А вот смерча я-то и не видела. Хотя… за всю нашу жизнь в оазисе мне пришлось увидеть это явление лишь однажды. А об одном предыдущем смерче мне рассказали родители И оба раза смерчи забирали плоды и с наших деревьев. Хорошо, что у нас были запасы круфтов, а иначе мы бы вымерли давно. На одной воде-то долго не протянешь… А теперь вот и вода ушла из наших водоёмов. Почему же иссякли глубинные источники? Непонятно". Мада глубоко вздохнула и стала перебирать в памяти события последних дней.
Когда стало понятно, что вода в трёх озёрах оазиса в ближайшие дни высохнет окончательно, а затем усохнут и деревья, многие годы снабжавшие племя плодами, это будет медленная смерть для всех. Что предпринять в этой ситуации – не знал никто. О том, что где-то существует рай, знали все, но только от старейшин племени, которые его и сами-то не видели. И вот в одно прекрасное утро её возлюбленный Аве сообщил всем, что ночью он увидел вещий сон. Ему приснился рай с огромными водоёмами и с множеством невиданных деревьев, а соответственно там такое же разнообразие плодов, а не только единственных круфтов. Самым же главным было то, что он увидел метку, указывающую направление к раю. Поздним вечером, когда начали появляться звёзды, он показал соплеменникам эту метку на небе. Среди россыпи светящихся точек, несколько из них, сиявших ярче, чем другие, образовывали как бы две короткие линии, сходившиеся под острым углом. "Вот в этом направлении нам и нужно выдвигаться, причём немедленно, пока запас плодов у нас ещё внушительный" – с таким призывом Аве обратился к старейшинам. Они, в составе одного мужчины и трёх женщин преклонного возраста, обдумывали это решение недолго, ибо никакой другой альтернативы никто из них просто не видел.
На рассвете все занялись приготовлением к походу в неизвестность. Со всех деревьев были с трудом собраны все плоды. Дело в том, что стволы этих деревьев были хоть и не очень толстыми, но такими гладкими, что один человек никогда не мог вскарабкаться по ним даже до ближайших веток. Поэтому для сбора круфтов создавалась группа из мужчин, юношей и мальчиков. Самый крепкий внизу обнимал ствол, другой мужчина взбирался ему на плечи и также заключал ствол в объятия. А на его плечи карабкался самый юный парнишка и делал то же самое. И только по этой пирамиде до веток добирался маленький мальчик, который уже и обрывал все плоды на дереве, бросая их вниз.
Основные запасы круфтов хранились в ёмкостях из непонятного вещества, представлявших из себя нечто похожее на гробы со стеклянными крышками. Их у племени было девять. Когда-то их даже пытались использовать в качестве лодок, но… во-первых, сидеть в них и грести воду руками было не очень удобно, а во-вторых, три озера оазиса были не очень большими, поэтому и плавать куда-то не было нужды. На момент сборов, эти ёмкости были заполнены плодами только частично и зарыты они были в сыром песке на берегу у одного из озёр.
Все ёмкости были извлечены на поверхность, а их содержимое перераспределили так, что вместе с собранными плодами, было заполнено доверху только три из них. Кроме того, плодами наполнили две объёмные сумки из сверхпрочного материала, а семь имевшихся у племени фляг заполнили чистой водой под завязку. Когда всё было готово, Аве посоветовал всем съесть по одному плоду, лечь и попробовать заснуть, чтоб после захода светила за горизонт, начать поход и двигаться всю ночь.
Когда, наконец, стемнело, отдохнувшим людям нужно было хорошо напиться. Всё племя собралось у почти пустого озерца, которое всегда служило исключительно для этой цели. Так как фляги были наполнены ранее, все люди, не зависимо от желания, стали пить воду, даже через "не могу". После этого все выстроились в караван и под предводительством Аве начали шествие в том направлении, куда был сориентирован небесный указатель, находившийся, пока ещё – низко над горизонтом.
Каждую ёмкость с плодами несли восемь человек. По четыре с каждой стороны. Первую – мужчины, вторую – женщины, третью – подростки обоих полов. В конце шли дети, нёсшие по одной фляге и старейшины, один из которых нёс сумку с круфтами. Вторую сумку нёс Аве. Двигался он умеренным шагом, дабы у обременённых полезным грузом соплеменников, не очень быстро наступило утомление. Он же и остановил караван на привал, когда небесный указатель оказался в зените. 33 человека, опустив на песок свои грузы, откинулись в полном изнеможении. Однако Аве настроил всех на короткий отдых, обнадёжив людей тем, что от рассвета до заката, отдых будет – целый день.
После ночной передышки все съели по одному плоду и двинулись в путь с новыми силами. А на рассвете, как и планировалось, племя расположилось на длительный отдых. Воду было решено пить всем без исключения, но только – по одному небольшому глотку в полдень. Такая стабильность продержалась всего лишь три ночи и три дня. Дальше из-за нарастающей усталости люди стали больше отдыхать, и есть плоды чуть чаще.
К вечеру девятого дня почти всё племя выразило желание отдохнуть целые сутки. А вот Аве был настроен на то, чтобы наоборот – ускорить темп движения. И это было не просто так. Во время дневного отдыха он снова увидел вещее сновидение. "Наше спасение находится прямо за женской грудью расположенной на горизонте!" – обратился он к соплеменникам. Естественно, все стали вглядываться в указанном направлении, но никто ничего не увидел. Абсолютно ровный горизонт. Аве пытался уверить людей в том, что до рая рукой подать, хотя придётся идти ещё несколько ночей, но по всей вероятности – меньше чем они уже прошли. Когда старейшины уловили в переговорных настроениях нарастающий ропот толпы, они, посоветовавшись между собой, предложили молодому предводителю отправиться в путь самому… в разведку, так сказать. И он, будучи уверенным в своих предвидениях сразу же согласился на это. Конечно, Мада, присутствовавшая при этом разговоре, изъявила желание отправиться в путь вместе с любимым. Возражать никто не стал, но им позволили съесть по одному плоду и ещё двенадцать взять с собой. Ну, и для полного счастья им пожертвовали полфляги воды.
Молодая пара была в таком возрасте, что сил у них было больше чем у стариков и детей. Это позволило им двигаться к цели без дополнительного отдыха. Продолжив движение в заданном ритме, а именно, ночь – движение, день – отдых, Аве и Мада провели в пути два дня и три ночи. Плоды и воду они употребляли очень экономно. Один круфт – ночью, один – днём, – для молодых людей этого оказалось достаточно. Когда третья ночь их движения подошла к концу, Мада приготовилась к очередному дневному отдыху, но Аве сказал, что он видит цель чуть правее и если они продолжат движение без остановки, то вечером не пожалеют об этом. Мада ответила, что она не против, но для этого им придётся съесть по одному плоду сейчас, иначе до вечера они не дотянут. Аве, всё время нёсший сумку на плече, запустил в неё руку, и сказал, извлекая два тёмно-коричневых шара:
— Последние…
— Ну что ж, милый… доверимся твоей интуиции.
— Да, дорогая, интуиция мне подсказывает, что вечером мы сможем насытиться от души. Хотя на счёт воды я не уверен…
— Да… очень жаль… какими бы мелкими глоточками ни пили мы нашу воду, но фляга, увы, пуста.
— А если мы после ночёвки пройдём ещё пару дней и ночей, то будет у нас и вода… причём, в таком избытке, что мы снова сможем купаться как прежде…
— Значит, вечером будет только преддверие рая?
— Да нет… я просто чувствую что вихрь из рая переносит навстречу нам много плодов. И это наше спасение.
— Будем надеяться на твоё ясновидение, Аве… иначе заснём мы следующим вечером – не до утра, а навсегда…
…Стоя на краю природной воронки, Мада глядела на спящего внизу Аве, с противоречивыми чувствами. С одной стороны безграничная любовь к нему и благодарность за то что, он сам лишённый сил, взял её на руки и донёс до предсказанного им же спасительного места, а с другой… пока они ещё шли вдвоём, он всю дорогу пытался убедить её продолжить путь отсюда в сторону рая.
"Конечно, это очень неплохо – встретиться с долгожданной мечтой, но как же наше племя? А ведь среди оставшихся в пустыне людей, не просто какие-то друзья по несчастью. Там же и родители… и его, и мои, наши братья, сёстры. И где гарантия, что остатка запасов им хватит, чтобы тоже добраться до рая?" – рассуждала Мада. Она понимала, что её выбор, это вопрос жизни или смерти родственников, и нужно сделать этот выбор, пока Аве ещё спит. Наконец она молча сказала сама себе: "Если мой народ продолжает идти, а я сейчас выдвинусь навстречу, значит, я встречусь с ними на полпути. И, думаю, эти круфты будут очень своевременной помощью. Аве, само собой, отправится в рай сам, а я… я думаю – мы его всё-таки потом догоним".
Бросив последний взгляд на своего любимого, Мада посмотрела на горизонт. Путеводное созвездие, указывавшее им дорогу по ночам, вот-вот исчезнет из зоны видимости, но ничего, – в том направлении для Аве есть другой ориентир, так что он вряд ли заблудится. Обернувшись назад и забросив ремень сумки на плечо, Мада уверенным шагом отправилась в сторону начавшей зарождаться на востоке – утренней зари.
Аве проснулся, когда раскалённый красный шар из-за верхней кромки впадины осветил его лицо. Раскрыв глаза парень первым делом огляделся. Поняв, что он здесь находится сам, он не стал звать свою любимую. Сейчас он встанет, сделает несколько шагов по не очень крутому спуску и, оказавшись наверху, обязательно её увидит. Начав подниматься, он наткнулся рукой на коричневый твёрдый шар.
"Очень кстати! – подумал Аве, – Сразу же нужно подкрепиться и без промедлений отправляться в путь. Только почему круфт один? Кажется, вечером их было много…"
Оказавшись в стороне от места ночлега, Аве осознал, что светило, хотя ещё и не очень высоко зависает над пустыней, но при его свете хорошо видно, что его спутницы, не то что поблизости, а вообще нигде нет, как нет и россыпи круфтов обнаруженных здесь накануне. И что самое досадное – нет никаких следов! Да… ветер постарался на славу. Немного побродив в окру́ге, Аве с чувством радости нашёл ещё четыре плода. Разбив один из них, парень с аппетитом начал поглощать свежую сочную мякоть, параллельно обдумывая ситуацию, в которой он оказался.
"Что же получается? Мада тихонько собрала почти весь "урожай" и унесла его… неужели в рай? Сомневаюсь… если я перед сном убедил её окончательно, что нужно двигаться именно туда, то вряд ли ей было интересно продолжить путь в одиночестве. Жаль, что из-за отсутствия следов, эту версию – ни подтвердить, ни опровергнуть. Значит, она всё же унесла помощь нашим родственникам. Когда мы их покидали, у них оставался последний ковчег круфтов… и то – не полный. Как ни печально признать этот факт, но им этого не хватило бы, чтобы добраться даже сюда. Или с теми запасами могли бы добраться и до рая, но не все. Только самые сильные. Если из-за своей гуманности они этого не поняли, то обречено на гибель – всё племя. А Мада… если она их застанет живыми, то продлит их жизнь на один день, ну, от силы – на два… и умрёт ведь со всеми. Эх, моя любимая и единственная. Мы бы с тобой вдвоём могли воссоздать род человеческий на этой планете, а так… есть ли смысл идти к раю? Чтобы там доживать в одиночестве? А на что же теперь рассчитывать? На то, что ты найдёшь всех мёртвыми и вернёшься сюда? Круфтов для этого тебе хватит. А вот мне… хватит ли того что осталось, чтобы тебя дождаться? Сомневаюсь. Что ж, коль ты мне не оставила выбора, то я отправляюсь в рай сам… и с надеждой, что ты вернёшься, и тоже туда доберёшься… вслед за мной".
Осмотревшись последний раз, в надежде обнаружить хоть какие-нибудь следы, Аве повернулся к видимому ориентиру в виде двух далёких холмов и спокойным, но уверенным шагом направился вперёд, навстречу неизвестному будущему. В каждую руку он взял по одному плоду, а два оставшихся расположив рядом с первыми на запястьях, прижал их к своему телу. Флягу, хоть и пустую, он решил забрать с собой, на всякий случай. Она была лёгкой, а благодаря плоской форме, очень крепко держалась в подмышке. Теперь, когда поговорить не с кем, а мечтать о рае, слишком преждевременно, Молодой человек, начав путешествие, мысленно погрузился в воспоминания о своём детстве. Его дедушка Виктор, умерший от старости за много дней до исхода из оазиса, тогда был, хоть уже и не молодым, но ещё довольно крепким мужчиной с едва заметными морщинами на лице…
— Дед, а дед! Ну когда ты мне расскажешь о том, – откуда мы здесь появились? В этом оазисе… посреди бескрайней пустыни. Обещал – когда я подрасту! Но я же каждый день подрастаю, хоть и по чуть-чуть…
— Действительно, внучёк… трудно определить степень твоей зрелости. Но ничего, я тебе сейчас задам условие, которое и будет её наилучшим показателем. Как только ты научишься плавать…
— Аааа! Дедуля, вот ты и попался! Давай рассказывай! Ты же меня вчера не видел, вот и пропустил этот момент!
— Что?! Ты научился плавать? И именно – вчера?
— Да! Пытался плавать, как и каждый день, а вчера сам удивился, что у меня это получилось! Вот смотри, – с этими словами Аве вскочил на ноги и, пробежав несколько метров до берега озера, по инерции сделав пару прыжков в мелководье, нырнул, проплыл около метра под водой и, вынырнув, уверенно поплыл дальше… на глубину. Праотец, поднявшись, встал во весь рост, провожая внука взглядом. Убедившись, что тот и в самом деле плывёт, дед бросился вдогонку, дабы на глубине подстраховать внука. Он понимал, что в таком юном возрасте очень трудно рассчитать свои силы, чтобы вернуться назад…
Перед тем как расположиться на лужайке состоящей из плотного, но мягкого мха тёмно-красного цвета, дедушка, проходя мимо дерева, подобрал один плод.
— Посмотри на эту вещь, Аве, и скажи мне – что ты видишь?
— Я вижу то, что не только вижу каждый день под ногами или на деревьях, а ещё я их всегда с удовольствием кушаю! Это – круфт.
— Да, я знаю, что ты это знаешь. Однако я надеялся, что ты мне назовёшь форму этого предмета.
— Аа… так это – шар.
— Молодец! Ты хорошо усваиваешь и запоминаешь всё, что хоть раз услышал. А теперь скажи, на что он больше всего похож?
— Если только по форме, то… на наше светило. А больше и сравнивать не с чем, хотя… может наши головы?
— Нет, головы мы отбросим... в переносном смысле. Я имею в виду что-то более мелкое, например песок.
— Ну, дед… песок, это же очень малюсенькие кубики. Ты их когда-то называл кристалликами… а нет, постой… среди них иногда попадаются ещё меньшие шарики, прозрачненькие такие.
— А звёзды на ночном небе?
— Какие же это шарики? Это просто точки!
— Хорошо, Аве. А если я с этим плодом начну отходить от тебя всё дальше и дальше, то неужели он в твоих глазах останется таким, каким ты его видишь? Или он тоже превратится в точку?
— Так ты, дедушка, хочешь сказать, что звёздочки – это тоже шарики, только они от нас находятся далеко?
— Это я хотел, чтобы ты понял сам. А вот наше светило, которое нам было когда-то представлено как Гелион, является тоже шаром, относящимся к классу красных звёзд.
— Так этот шар больше белых точек… э… звёздочек, только потому, что он красный?
— И поэтому тоже, хотя об этом долго рассказывать. Но мы сейчас беседуем о главном – наша звёздочка во много раз больше остальных, потому что она во столько же раз ближе к нам, чем другие звёздочки.
— Как интересно…
— Ну, если интересно, то представь себе что, между светящимися звёздами-шарами есть ещё очень много шаров, не излучающих света, и называются они планетами.
— А это слово я иногда слышу от взрослых и мне кажется, что они так называют наше место… где мы живём.
— Да, внучёк, взрослые говорят истину – мы, в самом деле, живём на планете…
— На шаре?! Что ли?
— Да. Только этот шар настолько огромен, что, только удаляясь от него с огромной скоростью, мы начнём замечать, как он постепенно в наших глазах станет величиной с этот круфт, а ещё позднее превратится в маленькую песчинку…
— А если мы станем отсюда удаляться, и планета став песчинкой, потеряется среди ярких звёзд, то мы не сможем найти дорогу назад?
— Зато мы сможем найти во Вселенной другую планету и поселиться там.
— Ну, дед, ты – шутник. Как же можно улететь с этой планеты, если я даже подпрыгнуть не могу так, чтоб достать до ближайших веток на наших деревьях?
— А вот теперь, Аве, мы и подошли к твоему вопросу: откуда мы здесь появились?
— Выходит, мы – с другой планеты?!
— В общем, – выходит именно так, а если более точно, то с другой планеты – только я, мой друг Антон и пять самых старых женщин-бабушек. Все остальные родились здесь…
— Дедуля, а как это вы смогли перепрыгнуть сюда? Разве другая планета так близко?
— Что ж, Аве, пожалуй, расскажу я тебе всё по порядку. Только слушай меня очень внимательно. Для начала представь себе, что этот круфт в моей руке – наше светило Гелион. А на твоём пальце прикрепилась одна самая маленькая песчинка. Так вот она – наша планета. А зависают эти тела в космическом пространстве без наших рук. Мы с тобой находимся на поверхности этой песчинки, которая, кстати, вращается вокруг своей оси, благодаря чему у нас ночи сменяются днями и наоборот. И ещё наша планета летает вокруг светила по огромному кругу, линия которого называется орбитой. Этот вечный полёт нами не воспринимается никак, то есть мы круглый год имеем стабильное колебание температур от дня до ночи. И это можно назвать вечным летом. А на полюсах здесь, как и на других планетах – вечная зима. Это я тебе рассказал – всё, что знаю об этой астрономической системе. Так вот… очень далеко отсюда есть другая звезда, имя которой – Солнце. И вокруг неё по своим орбитам вращаются восемь планет. В совокупности там это называется солнечной системой. Третья по счёту планета от Солнца, это моя Родина с названием Земля. И вот в отличие от этой планеты, ось Земли имеет наклон…
— Дедушка, погоди! А что такое – "ось"?
— А… ну да… представь, что этот плод имеет сквозную дырочку, проходящую через центр, а затем представь что мой вытянутый палец намного тоньше и длиннее…
— Представил…
— А теперь мой палец, вставленный в круфт, и будет той осью, вокруг которой можно задать вращение. Только оси у всех звёзд и планет – воображаемые.
— Тогда чем же здешняя ось отличается от оси Земли?
— Нет, Аве, оси небесных тел, будучи нематериальными, не могут отличаться друг от друга – длиной или толщиной. Просто земная ось по отношению к орбите имеет небольшой наклон. А здесь такого наклона нет.
— Так это хорошо или плохо?
— Для нас это не имеет значения, а на Земле, благодаря наклону оси, существуют времена года, и называются они – зима, весна, лето, осень. Конечно, это – самые поверхностные сведения о моей планете. А если очень подробно, то о ней можно рассказывать очень долго… или почти бесконечно…
— О! Дедушка, давай расскажи что-нибудь!
— Но ты же хотел узнать о том, как я попал сюда.
— А, ну да…
— Тогда рассказы о Земле перенесём на потом, а сейчас расскажу тебе вкратце историю переселения. Для начала вернусь к прежней теме. Когда, не только Земля, а и любая планета пролетает по орбите вокруг своей звезды из одной точки в неё же, время этого прохождения имеет название – год. Так вот на Земле, с определённого момента эти года получают порядковые номера. А любой человек после рождения, каждый год своей жизни прибавляет к нулю, формируя, таким образом, собственный возраст. И вот, когда на земле был 2041 год, там родился я. Со временем я узнал, что за 20 лет до моего рождения мир на Земле был на грани катастрофы, а точнее – третьей мировой войны. Что это такое, я расскажу в другой раз, а тогда… через пару лет был нейтрализован главный инициатор тех событий, и Мир принялся продолжать когда-то начатое освоение космоса, да такими темпами, что в год моего рождения была отправлена экспедиция для освоения четвёртой планеты от Солнца. Называется она "Марс". А, кроме того, орбитальные телескопы так углубились в дальний космос, что открытие новых экзопланет происходило, чуть ли не каждый день. Если честно, для меня это был интерес второго плана, ибо превыше всего мне была интересна наука биология.
— А что это за наука такая?
— Это наука, изучающая всё, что относится к живым существам и растениям. И вот, я так полюбил биологию, что к двадцати годам жизни стал кандидатом биологических наук. А за два года до этого, мой друг Антон сообщил, что он попал в программу подготовки переселенцев на другую планету…
— На нашу?
— Сейчас можно ответить – "да", а тогда я не мог знать – на какую. И вот друг пригласил и меня в учреждение занимавшееся подготовкой к полёту. План у них был, набрать 600 добровольцев, понимающих, что возврата на Землю не будет. Реальная подготовка со всеми обучениями и тренировками проводилась только для трёхсот человек экипажа. От остальных требовалось – быть только высококвалифицированными специалистами в научной и технической сферах. Мой друг Антон, например, был строительным инженером…
— Дед, а почему вас не готовили так, как экипаж?
— А потому, что к началу старта была разработана и опробована специальная субстанция, к работе над которой, сразу же привлекли и меня… ну, как только узнали что я – биолог. Результатом этого долгого научного труда был нано-био-гель. Это вещество должно было стать консервантом для всех переселенцев, на время путешествия.
— Так ты, дед, с остальными старейшинами прилетел сюда в законсервированном виде? И я так догадываюсь – в этих сундуках, в которых мы храним запасы круфтов?
— Да уж, как их тут только не называют, кроме сундуков – и ящики, и контейнеры, и лодки или челноки, и даже – гробы! А ведь их первоначальное название было – "анабиозные капсулы"… И перед полётом нас положили в них, залили гелем…
— Погоди дедушка… если ты говоришь – залили, значит, этот гель – как вода?
— Да, в ёмкости он выглядел точно как вода, но если ты в озере зачерпнёшь воду в ладошку и перевернёшь её, то она выльется, и рука просто останется мокрой. А если вместо воды будет гель, то с перевёрнутой ладони он будет медленно стекать и капать. Ну, и по составу эта смесь веществ имеет такие свойства… В общем, человек герметизированный в капсуле и полностью залитый этим гелем как бы замирает в своём состоянии на неопределённое время, а при освобождении от геля хоть через 100, хоть через 1000, хоть через 10000 лет он приходит в сознание с ложным представлением, будто он находился в отключке не больше минуты…
— А ты с друзьями – сколько находился в этих капсулах?
— Как нам объясняли перед отправкой, пункт назначения находится в двадцати пяти световых годах от Земли…
— Не понял! Как это?
— Понимаешь, Аве, это расстояние луч света преодолевает за 25 лет… со скоростью – 300 тысяч километров за одну секунду…
— Значит, вы сюда летели 25 лет?
— Да не спеши ты с выводами. Человечество не научилось придавать ускорение до такой величины – никаким предметам, а тем более космолётам с людьми. Наш корабль смог развить максимальную скорость только три тысячи. А это значит – мы сюда летели 2500 лет…
— Ого-го! Вот это да! Только… вот что интересно. Ты же говорил, что законсервировали только переселенцев! А как же экипаж?
— А на этот счёт была разработана целая система управления кораблём. Во-первых, в этом процессе было задействовано много роботов с уровнем интеллекта – намного выше, чем у человека, а во-вторых, чтобы контролировать их, весь корабль и процесс полёта – было достаточно двух живых людей. В общем, изначально на всём корабле в течение десяти лет бодрствовала одна пара: мужчина и женщина. В конце этого срока они расконсервировали другую пару на такой же срок, а вместо них – сами уходили в анабиоз…
— Ааа… я понял! Экипаж всю дорогу чередовался и, в результате почти все те люди постарели на 10 лет, а переселенцы, какими сели в корабль, такими и вышли…
— Да, внучёк… ты в нашем племени самый умный! И ты всё правильно понял. Только, почему именно, как ты говоришь, "вышли" – не все, – это у нас старейшин такое решение: ничего не рассказывать детям о трагедии, в результате которой, из всей экспедиции остались в живых только я с другом, и пять женщин, от которых на этой планете и начался род человеческий.
— Значит, настал тот день, когда я должен узнать многое, о чём даже не догадывался?
— Именно так, Аве. И начну с подготовки к полету. Короче говоря, содержимым багажных отсеков я не интересовался, хотя догадывался, что грузилось в корабль огромное количество техники, механизмов и оборудования разного назначения, стройматериалов, инструментов, а также много вещей для благоустройства быта и жизнеобеспечения переселенцев. Единственное что контролировал я, это – биоматериал для воссоздания на новом месте флоры и фауны. И самое главное – семена того, что в будущем должно было обеспечивать нас пищей.
— А я думал, самое главное – люди…
— Ну, это, само собой… разумеется. И для нас были подготовлены 50 блоков, по 12 капсул в каждом. Для этого были отобраны самые здоровые представители пятидесяти наций, по шесть молодых женщин и столько же мужчин в каждый блок. В моём блоке оказались представители восточных славян, причём я с Антоном были киевлянами, а остальные…
— А что это означает – "киевлянами"?
— Вот ведь упустил важную деталь о своей планете. На ней повсюду со средней равномерностью разбросаны разные населённые пункты, самые крупные из которых называются – города. Это такие места, где в больших домах живут большие скопления людей. Подробнее об этом я расскажу в другой раз. Ну а каждый населённый пункт имеет своё название. Так вот, я и мой друг родились и выросли в городе, который называется Киев, столица государства Украина. Разговаривали там все на украинском языке, но так как здесь кроме нас уцелели женщины представлявшие два других государства, то вынужденным языком общения для нас стал русский язык, тем более что им мы все владели в совершенстве. А, кроме того, государство Украина, в глубокой древности имело название Киевская Русь с соответствующим языком общения. Но это всё, тоже – другая история. Сейчас о главном. Накануне вылета с Земли, 21 апреля 2061 года всех переселенцев и бо́льшую часть экипажа полностью раздели…
— А это что значит?
— Понимаешь, Аве, на нашей планете все люди почти всегда носят на себе разные виды обуви на ногах, головных уборов на голове и одежды на остальном теле. Одежда сделана из разных видов ткани. Один из её образцов ты неоднократно мог видеть и чувствовать, когда пользовался одной из наших двух сумок. А вот обо всех остальных видах одежды я тебе расскажу позже.
— Значит, вот почему всё наше племя живёт раздетым…
— Получается – да… но обо всём по порядку. Кроме того, что всех нас раздели, нас тщательно отмыли, и сбрили с нас все волосы. В таком виде мы легли в капсулы, наполовину заполненные гелем. Затем ко ртам были подсоединены шланги, через которые начали медленно подавать такой же гель, а на выходе из наших организмов другие шланги вели в канализацию. Целые сутки пришлось нам беспрерывно глотать гель, пока он не заполнил весь пищевой тракт до самого выхода. После этого были закрыты стеклянные крышки капсул, создан вакуум внутри, и гель очень быстро заполнил всё свободное пространство, а благодаря вакууму и лёгкие. Конечно, чтобы вынужденная остановка дыхания ни у кого не вызвала стресс, предварительно был закачан снотворный газ. А вот после абсолютной герметизации капсул, последние дозы геля закачивались под давлением.
— И после этого вы сразу же взлетели…
— А вот этого я уже не мог знать, ибо очнулся я только на этой планете. Единственное, что я знал предварительно, капсулы в нужный момент должны были открыть роботы, а для непредвиденных ситуаций, открытие было предусмотрено в случае сильного сотрясения, то есть, в случае аварии. И в таком случае крышка не просто открывалась, а отскакивала прочь. Естественно, без крышки гель, не смотря на то, что он густой, быстро стал растекаться в стороны. Повышенное давление внутри капсулы быстро сравнялось с атмосферным. Лёгкие в ответ на это слегка расширились и запустили процесс дыхания. Я после этого пришёл в сознание и инстинктивно стал отхаркивать эту инородную субстанцию. Когда я протёр глаза, то увидел над собой оранжевое небо и подумал что сейчас рассвет или… наоборот.
— А на твоей родной планете разве небо не такое самое?
— Нет, там небо голубое, и это такой же цвет как у широких полос, горизонтально опоясывающих нижние части капсул.
— Должно быть, это очень красивое небо…
— Так и есть, Аве, но я возвращаюсь в нашу реальность. То есть, я поднимаюсь в капсуле и выношу ноги в сторону, чтобы выйти. А сделав это, я оказываюсь по колено в воде. Оглядевшись, я увидел ярко-красное солнце в небе, водную гладь большого, но не громадного озера, не очень крутой берег в метре от себя и высокие ветвистые деревья с мелкими листочками и с тёмными шарами. Первым делом я ополоснулся от геля и направился к берегу. По ходу, поглядывая по сторонам, я увидел ещё несколько вскрытых капсул находящихся и ближе к берегу и дальше от него так, что из воды выглядывали только крышки. И ещё пару капсул я увидел на берегу.
— И какие были твои первые впечатления?
— Сказать одним словом – уют, а расширено, так это приятное для глаз освещение пространства, тёплый ароматный воздух пригодный для дыхания, чистая прозрачная вода, не очень тёплая, но комфортно-прохладная. Однако всё эйфорию портила полная неопределённость того, где я нахожусь, где остальные люди и, главное – где же такой гигантский космический корабль?
— И в самом деле – где?
— Об этом я узнал почти сразу, и вот при каких обстоятельствах: Пройдя несколько метров от воды, я заметил вдали какую-то тёмную массу на более светлом песке. Подхожу к ней поближе и вижу что это человек в чёрном комбинезоне. Наклонившись над ним, я перевернул его на спину. Громкий стон свидетельствовал о том, что он ещё жив. К этому моменту ко мне стали подходить женщины, выбравшиеся из своих капсул. Одна из них, по имени Анна оказалась врачом-хирургом. Осмотрев и ощупав лежащего человека, она вывела, что кроме прочих переломов, у него сломан позвоночник, а значит, шансов выжить у него мало. И вот ирония была в том, что у опытного хирурга не было ни инструментов, ни медикаментов, не говоря уже о каком-либо оборудовании. Да что уж говорить, если на нас даже не было никакой одежды! В результате, как врач, предсказала, так и получилось – человек умер почти через час. Не буду дословно приводить нашу беседу с ним, а просто в общих чертах расскажу – что мы до его смерти успели выяснить, причём, на английском языке. Этот парень, приблизительно нашего возраста по имени Элиот попал в программу переселения вместе со своей подругой Нэнси – из Австралии. Они вдвоём прошли полную подготовку к полёту как члены экипажа. По земным меркам их вывели из анабиоза чуть больше года назад. Полёт в автоматическом режиме проходил успешно, и они в основном занимались бытовыми делами. О приближении к цели все приборы и роботы оповестили неделю назад и сразу же были приняты меры по заходу на орбиту планеты. "Когда её изображение было выведено на мониторы, мы с Нэнси в один голос выдали то, что пришло нам на ум: Рэдбол" – вот такую фразу нам сказал Элиот. Мы же, выжившие, приняли это как название планеты, понимая, что в переводе на наш язык, это всего лишь – Красный шар.
— А название звезды "Гелион" откуда взялось?
— Элиот сказал нам, что над этим названием долго не думали. Взяли слово, которым древние люди на Земле называли Солнце – "Гелиос", заменили последнюю букву и всё. А между тем космолёт начал замедлять свою скорость и продолжать сближение с планетой. Всё шло успешно до второго витка по орбите. При первом облёте планеты, люди посредством мониторов смогли разглядеть поверхность более детально, чем первый раз издалека. К не очень большому удовольствию, это была монотонная планета-пустыня красноватого цвета. Лишь местами были видны какие-то непонятные вкрапления. При многократном увеличении стало понятно, что это – немногочисленные оазисы, но зато с водоёмами! И вот при непрерывном наблюдении в поле зрения корабельных объективов попадает довольно обширная область зелёного цвета, а сквозь этот цвет просвечиваются большие водные массивы. Сразу было принято решение запланировать посадку перед этим самым местом, быстро названным раем, на третьем, максимум – на четвёртом витке. Но, увы… после того, как рай остался позади, через некоторое время прозвучал сигнал тревоги. Бортовые компьютеры сообщили с голосовым дублированием о том, что траектория полёта космолёта пересекается с траекторией приближающегося метеорита размерами, приблизительно полтора на два метра. Вероятность столкновения в течение ближайших минут – 80%. В экстренном порядке были приняты меры по аварийной посадке. К сожалению, громадные габариты космолёта не могли способствовать его повышенной маневренности. Экипаж, в составе двух бодрствующих пилотов, почему-то решил проверить отсек корабля с переселенцами. Когда они туда проникли, то оказались у самого крайнего блока из двенадцати капсул, в которых находились мы. Дальше начался кошмар. Сильнейшее сотрясение с грохотом взрывов и треском разрывающегося корпуса. Неожиданный просвет, в который вырывается наш блок и дальше Элиот видит быстро удаляющийся в сторону горизонта дымящий космолёт. А сам он, уже находясь в атмосфере летит под другим углом к поверхности планеты, при этом успевая сообразить что он направляется прямиком к одному из оазисов. Ещё он замечает, как, летя попутно, его начинают обгонять разъединившиеся капсулы с нами внутри… будто авиабомбы. Свою подругу он, к сожалению, не смог увидеть…
— Так она осталась в корабле?
— Нет… ни к счастью, ни к сожалению. Она, вылетая в образовавшийся разрыв в корпусе, зацепилась о кромку повреждённой обшивки корабля и была разорвана напополам и всю её верхнюю часть мы нашли не очень далеко от Элиота… после его смерти. Последнее, что он успел рассказать – это попытка спланировать свой полёт так, чтобы попасть в озеро, к которому он летел. Как мы уже поняли, он малость не рассчитал и влетел в воду перед самым берегом, где глубина была намного меньше чем по колено. Естественно, удар и полёт кувырком, даже по песку не дали возможности его костям и позвоночнику остаться целыми. Самое странное – он даже не потерял сознания. А через несколько минут после падения он увидел одним глазом на горизонте – маленький гриб мощного взрыва. По его словам, гриб должен быть гигантским, но взрыв произошёл более чем за две или три сотни километров, а это может быть – в упомянутом им раю... или чуть ближе, а может чуть дальше. Я же понял, что выбрался из капсулы уже после этого. То есть, я видел корабль только при посадке в него на Земле, а здесь я ничего не услышал, в смысле – звуков взрыва, и не увидел его останков…
— Да, дедушка… печальную историю ты поведал. И я так понимаю, что Элиота и его половинку вы потом похоронили… А вот их одежды… ты их будто назвал – "комбинезон"… их так и закопали вместе с людьми?
— Да нет. Ты же знаешь о наличии двух сумок, в которые мы собираем круфты и носим их на склад в капсулы для хранения. Так вот эти сумки соорудили наши женщины из комбинезонов погибших пилотов. Их выкроить получилось только благодаря ножу, который мы обнаружили в поясе Элиота, который сейчас служит ремнём одной сумки. К второй сумке пришили уцелевший пояс из части второго комбинезона. Сверхпрочные нити для пошива были извлечены из сапог Элиота. Ещё мы нашли в его кармане ту плитку, которую я тебе как-то показывал…
— Помню, дед, ты ту плитку назвал смартфон, но так и не объяснил что это и для чего он нужен.
— Правда… не объяснил, ибо в этом не было нужды по причине гибели аккумулятора. Это такая штука, которая питала смартфон энергией, без которой смартфон стал просто плиткой… шоколада…
— Чего-чего?
— Да ничего. Это были на Земле такие штуки, которые можно было кушать…
— И они вкуснее чем круфты?
— Ну, это, Аве, тоже – вопрос вкуса… зато смартфон… полезный был прибор! Заряжался здесь он только от лучей Гелиона… целый день. А ночью это был и фонарик и целая энциклопедия с картинками и видеороликами, по которой мы передавали знания нашим детям. И температуру воздуха он показывал ежедневно. Она никогда не поднималась выше тридцати семи градусов и не опускалась ниже семнадцати. Жаль, что закончилась долгая жизнь смартфона до твоего рождения… Кстати, если на Земле он мог служить как средством голосовой и визуальной связи, так и хронометром, то здесь такой пользы от него не было. Земные сутки со здешними не совпадали, а из-за этого трудно было определить какой именно временной промежуток здесь соответствует одному году. Произвести расчёты? Для этого нет никаких приборов, нет чем, и на чём что-то записывать. Начиная с твоего поколения, Аве, мы вначале стали вести возраст детей в днях. После подумали – это же какие числа придётся держать в уме. А позже решили, что в наших условиях это ни к чему. Достаточно вести учёт того, что у нас есть – один нож, две сумки, девять ковчегов, семь фляг, а ещё мы подсчитываем количество круфтов…
— Ладно, дед… это понятно, а вот откуда у нашего племени фляги?
— Дело в том, что эти предметы изначально крепились к каждой капсуле. В них содержался специальный раствор-стабилизатор функций организма. Каждый человек вышедший из анабиоза должен был открепить флягу от своей капсулы и выпить её содержимое. Я тебе забыл сказать, что это мы и сделали сразу после выхода на волю. И ещё я забыл рассказать о двух капсулах лежавших на песке. Когда Элиот скончался, я с пятью женщинами подошёл к ним, и мы обнаружили что механизм открытия на одном из них, не сработал. Видимо он был повреждён взрывом. Открыть крышку удалось только с помощью ножа. И здесь нас ждало новое потрясение. Если в другой капсуле после стекания геля мужчина не подавал признаков жизни, то в другой капсуле мужчина был мёртв. Причиной смерти, скорее всего, оказался очень сильный удар даже по мягкому песку. Капсулы были целы, выдержав этот удар, а вот фляги, прикреплённые к их корпусам, оказались расплющенными, а соответственно – непригодными к использованию. Мне и пяти женщинам повезло больше. Наши капсулы на скорости под углом вошли в глубокую часть озера, и вода затормозила их очень плавно почти на самом берегу. А раскрылись они даже от лёгкого удара о дно.
— Я так понял, что хоронить вам пришлось не двоих человек, а четверых. Но не понял я – почему ты про своего друга, Антона ничего не сказал?
— Он оказался с нами через несколько дней, а до того я успел представить себя земным… не просто человеком, а султаном в раю… ибо пять женщин и один я… это уже как-никак – гарем. Только с питанием оставалось решить вопрос. Когда закончились похороны, мы все наконец познакомились между собой и посовещавшись пришли к выводу, что делать нам особо нечего. Только есть, пить и спать. Пить мы попробовали воду из второго, ещё не тронутого из трёх озёр. Оказалось – нормально. А вот насчёт пищи. Мы, конечно же, видели не очень густо растущие высокие деревья с редкой и мелкой листвой. Видели также и шаровидные плоды, коих было не очень много, но мы не знали – съедобные они или нет. Я как биолог, найдя один плод на песке, тщательно его рассмотрел и пришёл к выводу, что на Земле никогда ничего подобного не существовало. То же самое я вывел и о деревьях. Дальше начались испытания плода. Голыми руками или зубами одолеть внешнюю оболочку не удавалось никак. Но оказалось, что если с силой ударить плодом по твёрдому стволу дерева, то скорлупа раскалывается. Короче говоря, когда я добрался до мякоти, то сразу решил её попробовать. И надо же! Одна из женщин выхватила плод из моих рук и, откусив кусок мякоти, сказала, что единственным мужчиной рисковать нельзя. Ведь если я умру, то некому будет продолжить род.
— Да уж, дедуля, с женщинами тебе повезло! Они даже не подумали, что если плод ядовитый, то всё равно умрут все, только от голода.
— А я считаю – нам всем повезло! Плод ведь оказался не только съедобным, но ещё и очень полезным для поддержания нашего здоровья в норме. А почему плодов было так мало к моменту нашего прибытия, – выяснилось, около десяти лет спустя… по земным меркам, причём этот срок был выведен благодаря смартфону. На тот момент в оазисе круфтов накопилось столько… и на деревьях и на песке, что мы могли бы их есть помногу штук ежедневно. Но вот, в один прекрасный день, ветер, который редко бывает сильным, преобразовался в вихрь, затем в смерч такой силы, что не только посрывал плоды с деревьев, но собрал их и с земли вместе с песком, поднял высоко к небу и унёс этот плодово-песчаный столб куда-то далеко. Только тогда мы поняли, что такой же смерч побывал в нашем оазисе незадолго до нашего прибытия на планету. И именно с того момента мы стали сберегать лишние плоды в наших гробах… в смысле – в капсулах. И знаешь… это оказалось очень предусмотрительно так как второй смерч налетел на оазис, когда нас уже было много. И если бы не наши запасы, то мы потом долго жили бы впроголодь.
— Теперь, деда, я знаю всю историю нашего появления на этой планете, хотя осталось узнать последнюю мелочь…
— И что же такое важное я упустил?
— Откуда происходит название плода?
— Представь себе, из моей головы. Я ведь, как учёный биолог, на своей планете знал очень много плодов и, у каждого было своё название, но при этом все их объединяло одно слово – "фрукты". Здесь же увидев плоды, каких на Земле не существует, я вначале назвал их именно этим словом, но немного подумав, решил что плодам всё же необходимо оригинальное название. А чтобы сильно не ломать голову, я в слове "фрукты" поменял местами первую и четвёртую буквы. Результат устроил всех и, думаю, ты же не станешь переименовывать плоды на своё усмотрение?
— Конечно – не стану. Это же твоя заслуга как биолога.
— Ну вот и прекрасно, а теперь можно и поплавать – поднимаясь на ноги ответил внуку дед и, подождав когда поднимется и он, направился к берегу озера. Когда родственники оказались в воде, дед снова обратился к внуку:
— Вот так же как сейчас, через много дней после нашего прибытия на планету, я зашёл в это озеро, проплыл метров двадцать и решил нырнуть, дабы узнать приблизительную глубину водоёма…
— И как? Очень было глубоко?
— Не очень… около пяти метров, но не в этом дело. В этой чистой прозрачной воде я обнаружил на дне ещё одну запечатанную капсулу…
— Ааа! Так вот, значит, откуда появился твой друг Антон!
— Вот ведь какой ты у меня смышленый и догадливый. И кто знает… может быть ты когда-нибудь найдёшь способ попасть в рай, который видел только мёртвый ныне пилот, и до которого нам было не суждено долететь…
Аве уже несколько минут стоял по пояс в воде. Наклонив голову, он любовался красивыми пёстрыми рыбками сновавшими вокруг его ног. А с неподвижной гладкой поверхности на него смотрело отражение его же бородато-усатого, но при этом молодого лица. И ведь когда он был гололицым мальчишкой, точно такое лицо было у его деда Виктора…
"Спасибо тебе дедуля за многочисленные лекции" – мысленно произнёс Аве, обращаясь к своему отражению – "Только благодаря тебе я знаю, что эти живые существа в воде называются рыбами, а между разнообразными деревьями летают птицы…"
На десятый день пребывания в раю, Аве уже не мог считать себя – его счастливым обитателем. Надежда дождаться хотя бы любимую Маду, не говоря об остальных родственниках, таяла с каждым днём всё интенсивнее. Его уже не радовала обнаруженная здесь трава, изобилие невероятно красивых цветов, разнообразие невиданных плодов на деревьях и ягод на кустах. Да, он здесь пребывает в уюте и сытости, а Мада… если даже ещё жива, то изнемогает от жажды и голода в неизвестно каком отдалении. А он ведь ещё в первый день пребывания здесь, хотел отправиться назад, в смысле – на встречу любимой! Вот только какой резон был в его желании? Идти к ней с пустыми руками? Даже с полной флягой воды – это же полное безумие. Вот если бы была сумка, тогда совсем другое дело. Её можно было бы наполнить не только круфтами, но и другими фруктами! Хотя и в таком случае встреча двух людей на таких бескрайних просторах… один шанс из тысячи!
Вчера Аве последний раз поднялся по нагромождению огромных камней из громадной райской долины, находящейся в нескольких метрах ниже уровня пустыни. Оказавшись на верхней плоскости чисто белого каменного монолита, он устремил свой взор далеко в пустыню, в надежде увидеть человеческую фигуру. Увы... кроме рыжего песка ничего не радовало его глаз. Пройти немного вперёд? Бесполезно. По очень пологому каменному склону можно прошагать около ста метров. Дальше начинается бесконечная песчаная плоскость и с неё дальность обзора наоборот чуть уменьшится. Слева и справа от парня брали начало подъёмы, плавно переходя из пологих в крутые и заканчивающиеся скруглёнными вершинами на высоте более полутора сотен метров. Это они служили ему ориентиром в виде женской груди, последние дни путешествия к раю. Как в первый день, так и сейчас, оценив крутизну подъёма, Аве пришёл к неутешительному выводу: подняться на любую вершину, скорее всего ему не удастся. Да и что бы это дало? Увеличение дальности обзора? Но тогда человеческое тело выглядело бы маленькой точкой, заметить которую было бы очень проблематично.
…Разглядывая обитателей этого большого прозрачного водоёма с плоским каменным дном, Аве заметил, как две одинаковые крупные пёстрые рыбы проплыли по своим делам недалеко от его ног. "Ну вот! Даже эти существа живут в паре. А мне теперь как жить? Нет, с голода умереть здесь невозможно… Утолять жажду – даже родник обнаружил у подножия скал. А что же здесь ещё можно делать? Ладно, обследую территорию, может даже обустрою уютное гнездышко… или, как рассказывал дед, – домик. И что дальше? Радоваться своему одиночеству как когда-то на Земле – какой-то там Робинзон? Так у него чего только не было в наличии, в смысле разных вещей, одежды, оружия, инструментов. А у меня – кроме фляги, ничего! Даже единственный нож остался в пустыне… вместе с моим племенем".
Оглядевшись по сторонам, будто в надежде всё же кого-то увидеть, Аве окунулся и пустился вплавь к противоположному берегу водоёма. Метров двести, это для него сущий пустяк. Время от времени он погружал лицо в воду и разглядывал причудливые валуны разных размеров и форм, покоящиеся на дне. Вызывало у него досаду только свойство человеческого глаза, не позволяющее видеть под водой также чётко как на суше. Когда Аве окунул лицо в очередной раз, до берега оставалось метров двадцать. На этот раз его внимание привлёк камень с каким-то необычным, но знакомым блеском и подозрительно пропорциональной продолговатой формы. "Надо нырнуть, чтобы разглядеть поближе".
Через какой-то час таинственный "камень" с большой глубины, ценой огромных усилий был извлечён на берег, и оттянут от воды на десяток метров. Как Аве и заподозрил, почти приблизившись к нему при первом погружении на глубину, так и оказалось – это был такой же ковчег, как и те, которые он видел с раннего детства в оазисе. Выходит, подбитый космолёт, перед тем как упасть и взорваться, пролетел именно над этим местом, а из блока анабиозных капсул, ещё одна упала прямо здесь. Вспомнился рассказ деда, как в день прибытия на планету, он вскрывал такую же капсулу ножом. И не одну, оказавшуюся на песке. Ещё две не раскрывшиеся лежали в том месте, где воды было почти по пояс. И потом через много дней на глубине дедом была найдена ещё одна капсула. Значит вхождение капсул в воду даже на скорости, механизмы аварийного вскрытия не восприняли как удар. Здесь ситуация аналогичная. Толща воды замедлила вонзившееся в неё инородное тело и плавно опустила его на дно. Понимая, что единственный нож находится очень далеко и неизвестно где, Аве сперва хотел поискать камень, который бы имел хоть немного острую кромку. Однако малость поразмыслив он пришёл к выводу что проблему может решить лёгкий удар. Приложив все усилия, Аве максимально приподнял более узкую часть вверх и отпустил её из рук. Перед этим он, конечно, попытался разглядеть – что там скрыто за стеклом. В результате стало понятно, что это всего лишь нечёткий силуэт человека. "Только бы тело было живым" – успел подумать Аве, перед тем как крышка отскочила и отлетела не очень далеко от капсулы.
К неописуемой радости одинокого обитателя рая, после того как гель растёкся по сторонам, обнажив безукоризненное молодое тело, оно оказалось не только живым, но ещё и очень красивой девушкой. Когда после освобождения лёгких, у неё восстановилось дыхание, и она, поднявшись из своего ложа села на его край, опустив ступни на землю, Аве дал ей в руку флягу, предварительно отстегнув её от ковчега и свинтив с неё крышку. Что с ней нужно делать, девушка видимо хорошо помнила сама. Выпив всё содержимое, она произнесла свою первую ультракороткую речь:
— Мы вжэ прылэтилы?
— Не понял – ответил Аве, в упор разглядывая красивое блестящее тело и по ходу догадываясь, что это родной язык его деда. Жаль, что он не научил им разговаривать…
Перехватив его взгляд, девушка, смущённо прикрыла руками пышную грудь.
— Я поняла – ты не из Украины.
— Да, я отсюда…
— Ладно, шутник, где секция с одеждой? – с озабоченным видом поинтересовалась красотка, удивлённым взглядом окидывая окружающее пространство.
— А вот – чего нет, того нет! Ни секции, ни одежды!
— Может – хватит шутить? Дай хоть полотенце какое-то или что-нибудь…
— Остатки геля можно смыть с себя в озере, вода чистая, а вот обтираться нечем. Придётся только сохнуть.
— Да я уже вижу, что ничего здесь нет, но кто и зачем нас вынес из корабля? Да ещё вот в таком виде – в чём мать родила… кстати, может хватит на меня пялиться? Отвернись, пожалуйста.
— Сколько я прожил на этой планете, никогда меня не просили отвернуться – ни одна девочка, ни одна девушка, ни одна женщина, ни одна бабушка…
— И сколько ты прожил на этой планете? На неделю больше чем я? Или на месяц? Да и где же эти бабушки, женщины, девушки, дедушки?
— Вообще-то, когда я сказал что я отсюда, я имел в виду, что я здесь родился, более того – здесь родились и мои папа с мамой. А вот их родители – бабушки и дедушки, родились на Земле и прилетели сюда в одном блоке с тобой…
— Погоди! Я помню, что в моём восточнославянском блоке вместе со мной было 12 человек…
— Да, я знаю об этом, шесть мужчин и шесть женщин…
— Тогда объясни мне – где сейчас остальные 11 человек?
— Извини, но мне трудно с тобой общаться, видя, как ты ждешь, когда я отвернусь. Давай договоримся – я буду отвечать на твои вопросы, после того как ты сходишь к озеру, смоешь с себя остатки геля, а с ними и свою закомплексованность. Попутно пойми и осознай что ты очень красивая, а соответственно ты должна этим гордиться, а не стесняться своей наготы.
— Ладно… я ухожу и постараюсь вернуться…– с этими словами девушка встала, и добавив другую замысловатую фразу –" такою як вам трэба ", медленным шагом пошла к берегу водоёма.
Аве уселся на крышку капсулы как на скамейку и стал наблюдать, как эта новоявленная "нимфа" входит в воду по грудь, полностью погружается в глубину, а затем, вынырнув, медленно разворачивается и идёт прямо к нему, на этот раз не скрывая свои прелести.
— В общем, – начал речь Аве, когда девушка уселась рядом с ним, – давай для начала познакомимся…
— Для начала я бы хотела услышать ответ на свой вопрос: где остальные люди из нашего блока? Меня, прежде всего, волнует судьба моего парня. Я ведь согласилась на это переселение, только потому, что мне это предложил Витя. А я перед тем ему клялась, что с ним готова пойти и в огонь, и в воду, даже на край света… где я собственно и оказалась.
— Что ж, мой ответ на этот вопрос тебя не очень обрадует. Однако тебе придётся принять его так же, как и окружающую тебя реальность.
— Пожалуй, ты прав. Реальность я уже восприняла как неизбежность, а теперь я готова принять всю правду, какой бы ужасной она ни была.
— Тогда слушай, сейчас я расскажу только самые основные детали событий. На более подробные рассказы – у нас ещё вся жизнь впереди. В общем, в данный момент мы с тобой находимся в раю. Так это место назвал пилот космолёта, когда тот приблизился к планете. Вокруг рая почти всё пространство, это – пустыня. Почему почти? Просто в разных местах планеты есть ещё небольшие оазисы. Но посадка корабля была запланирована именно около рая. Вот только до посадки дело не дошло из-за столкновения с метеоритом. А из-за этого сквозь разлом корпуса вылетел наружу только один блок, но перед тем капсулы с переселенцами успели разъединиться. В результате, семь из них упали в озеро одного из оазисов, а две на сухой берег. В итоге два человека погибли, а семь выжили. В их числе и были мои дедушки и бабушки. Космолёт же, потеряв девять капсул, в пикирующем полёте полетел дальше. Пролетая над этим местом, он уронил одну капсулу с тобой. К счастью она упала в воду и благополучно пролежала до сего дня. Судьба ещё двух капсул, увы – неизвестна. В лучшем случае – они также лежат где-то на дне, с остальными мужчинами, а в худшем случае – они погибли вместе с взорвавшимся кораблём…
— Так что же мы сидим?! Нужно срочно начать поиски! Вдруг в одной из капсул лежит на дне мой любимый Витенька!
— Подожди… Мой, ныне покойный дедушка, кроме того, что всегда рассказывал мне много интересного, однажды назвал все 12 имён людей из своего блока. И, насколько я помню, имя Виктор, было единственным… принадлежало оно ему…
— Что?! Как? Вы ходит – ты его внук? О силы небесные! Я в шоке!
С последними словами девушка обхватила руками голову, поднялась и, обойдя край крышки, на которой она сидела медленно поплелась в противоположную от озера сторону. Аве, решил её не беспокоить, пока она давала волю своим эмоциям. Через какое-то время он, обернувшись, увидел, что возлюбленная его деда ушла довольно далеко. Встав с насиженного места, парень последовал за ней, довольно медленно ступая по приятно тёплой, но не очень ровной поверхности каменного монолита. Спешить он и не думал, видя, что девушка уже стоит среди нескольких больших, но меньше её роста валунов. Она стояла неподвижно, опустив голову, будто что-то разглядывая под ногами. Когда Аве, наконец, подошёл к ней, то шок произошёл и у него. Недалеко друг от друга валялись крышки двух капсул, а те также лежали без особого положения. В каждой капсуле лежали хорошо сохранившиеся человеческие скелеты.
— Ну вот и всё, – тихо промолвил первый живой обитатель рая – поиски закончены и теперь можно сделать окончательный вывод: не только в раю, а и на всей планете остались в живых только два человека – ты и я.
— А как же с остальным потомством выживших?
— Ещё каких-то тридцать дней назад, нас было 33 человека. Среди них была и моя любимая девушка.
— Куда же они девались? Просто не могу поверить что вот просто так все вдруг взяли и умерли дружно… Кстати, идём отсюда куда-нибудь.
— Действительно, идём… подальше от смерти. А что касается моего племени, мы жили и размножались очень далеко отсюда, в оазисе. Когда в его озёрах стала высыхать вода, мы отправились на поиски рая. Как сюда добрался только я один, расскажу в другой раз, более подробно. А пока может, наконец, познакомимся?
— Если Витя… эээ… твой дедушка назвал тебе все имена нашего блока, то ты методом исключения должен был вычислить моё имя уже давно. Так что, я готова услышать твоё имя, правда, мне в данный момент более интересно кое-что другое…
— Что именно?
— Вот ты говоришь, что нет здесь кроме нас никого и ничего! Никаких вещей! Но я, глядя на тебя, не могу понять – у тебя волосы явно пострижены, причём аккуратно, так что до глаз не достают, а плеч едва касаются, усы губы не закрывают, да и борода такой же длины. Выходит, если есть для этого специальная машинка, то неужели ты себя стрижёшь сам?
— Ладно, отвечу на твой вопрос. Не знаю насколько это известно тебе, мой покойный дедушка на Земле был учёным биологом. И он принимал участие в разработке этого геля-консерванта. Как он мне ещё при жизни рассказал, дело вот в чём. Ты же помнишь, что не только тебя, а и всех людей перед укладкой в капсулы обрили наголо. Почему это было сделано? А потому что, предполагалось, что, не смотря на консервацию, волосы у людей продолжат расти. И вот, если тела переселенцев были в анабиозе 2500 лет, то представляешь – какая длина волос была бы у тебя? Для них бы и места в капсуле не хватило. Вот поэтому был разработан такой компонент геля, который, попав в организм должен изменить генетический код человека в определённой цепочке ДНК. И ты не можешь не знать, что у человека бесконечно росли только волосы вместо шапки и ногти. Остальные волосы на теле, подмышками, брови и ресницы вырастали до определённого размера и всё. А вот гель работал так, что после пропитки им организма – и ногти, и все волосы доросли до заданного размера и остановились навсегда. Только волосы выросли не везде – у женщин сверху головы, брови, ресницы и всё. А вот у мужчин – всё тоже, плюс борода и усы.
— Вон оно как! Теперь всё понятно.
— А чтобы убедиться в этом, посмотри на длину волос у себя и у меня, хотя я родился здесь, а гель только сегодня увидел впервые. То есть у меня это уже наследственный фактор.
— И правда – ответила девушка, взяв рукою пучок волос, оттянув его и скосив на него глаз. Только мне об этом Витя ничего не говорил…
— А я ему могу сказать за это – огромное спасибо!
— Да уж точно. Иначе трудно представить какой длины были бы твои волосы, а тем более – усы с бородой! А так – красавчик! Осталось только узнать твоё имя.
— Это имя… стоп… я кое-что вспомнил. Дедушка мне когда-то сказал одну интересную фразу: "Как корабль назовёшь, так он и поплывёт".
— И к чему это воспоминание?
— К гибели корабля… на котором сюда прилетели и ты и он.
— А, так наш корабль назывался… тьфу ты! Я помню, что знала название… вспомнить которое не могу… надо же!
— А вот дед мне это название преднамеренно не говорил. Он сказал, что лучше не знать такое имя.
— Интересно, почему же?
— Потому что, корабль погиб из-за своего имени, и вот почему я сейчас вспомнил об этом. Дело в том, что я только сейчас вспоминаю, как дед говорил о твоём имени. Я также не хочу произносить его вслух. Как бы оно не оказалось пророческим для тебя. Ведь в той в стране, откуда оно происходило, это имя обозначало хромого человека. А теперь я думаю об имени моей девушки. При её жизни я, конечно, об этом не задумывался, но может быть, и оно привело её к гибели. Теперь же и моё имя… оно как бы привело меня в рай, но к полному одиночеству. То, что я здесь нашёл тебя, это чистая случайность.
— Я поняла. Ты из-за какого-то суеверия решил наложить табу даже на произношение наших имён! А заодно и на имя своей любимой?
— Нет! Здесь не так всё просто! Я бы хотел твоё имя полностью исключить из обихода…
— То есть, ты хочешь меня переименовать?
— А почему бы – нет? Новая жизнь на новой планете и соответственно – новое имя.
— Ну что ж, я согласна. Как ты меня теперь назовёшь?
— Я, было, подумал назвать тебя именем своей девушки… ещё в самом начале, но сейчас, чтобы обернуть негатив наших имён вспять, я думаю нам нужно обменяться именами повёрнутыми также вспять.
— Что-то не очень понимаю. Можешь объяснить, что ты имеешь в виду?
— Могу. Так как теперь мы первые люди на этой планете, то мы обречены жить долго и счастливо! А для этого я себе беру имя моей покойной девушки и обращаю его назад, а тебе отдаю своё имя обращённое аналогично!
— Я согласна жить долго и счастливо, и кажется, поняла, что ваши имена мы, прочитав назад, присвоим себе. Тебе остаётся только их озвучить.
— Конечно, дорогая! Теперь Я – Адам, а ты – Ева!
…………………………………………………………
14.02.2022 5:55 – 16.02.2022 17:36:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940177
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022
На уроки Петя в школу
Книжку, зошит забував,
Зате маску на обличчя
Завжди при собі він мав.
Вчора однокласник Женя
Чемно Петі розказав:
-Поклади її в кишеню,
Дуже ти зразковий став!
-Не тобі мене повчати,-
Гордо Петя відповів,-
Задоволення щоб мати,
Свої правила завів.
Бо раніше тільки дулі
У кишені я складав,
Як мене до дошки фізик,
Або мовник викликав.
А тепер я маску маю,
Тішусь нею день при дні,
Бо під нею виробляю
Різні фокуси свої:
Корчу вчителям гримаси
(Гарна витівка така),
А директору у класі
Покажу ще й язика!
Ця забава - як обнова,
Бо від Жені взнав Тарас,
І методика Петрова
Облетіла школу враз.
Кожен вчитель дивувався:
Вся у масках дітвора…
І ніхто не догадався,
Що заслуга ця - Петра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Відчувала глуха баба
Себе, як на крилах:
Місяць тому апарат
Слуховий купила.
У сім’ї ніхто не знав
І не догадався,
Що під хусткою у вусі
Апарат ховався.
Дуже чітко усі звуки
Баба розрізняла,
І за місяць вже три рази
Заповіт міняла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939795
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 14.02.2022
Я устал, и хочется немного
У лачуги старенькой присесть,
До которой не дошел Серёга,
Угодивши в Англетера сеть.
Мать старушка ждёт его, как прежде,
Утирая скорбные глаза
И бредёт по улице с надеждой,
Как и много лет тому назад.
Пусть печаль ее омоют росы,
А рассвет разлуку утолит.
Не вернулся золотоволосый,
Затерялся в питерской дали.
Но, звучат его повсюду строки,
Будоража души и сердца.
О полях бескрайних и широких,
На которых воле нет конца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940107
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
День зимней сказкой во дворе
Предметы все припорошил,
Как будто снова в декабре
Метели не хватило сил.
Я так бежала за тобой,
Хоть понимала – в никуда.
Теперь навеки ты с другой,
Как поздно я сказала : Да!
Да… Вновь ты мне снишься сквозь года,
Да… Я не забуду никогда,
Ты слышишь? Ты слышишь...
Да… Я чересчур была горда,
Да! И сердце стонет иногда,
Что не сказала "Да".
Мороз рисует на стекле
Души терзанья и печали,
И слово «Да», что в декабре
Друг другу так и не сказали.
Я снова мыслями с тобой
Иду по кромке изо льда,
И пусть рискую головой
Кричу тебе я: да! Да! Да!
Да… Вновь ты мне снишься сквозь года,
Да… Я не забуду никогда,
Ты слышишь? Ты слышишь...
Да… Я чересчур была горда,
Да! И сердце стонет иногда,
Что не сказала "Да".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939782
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Баба Ганя інформує
Своїх подруг по під’їзду:
-Он Петрівни син прямує,
На якомусь був він з’їзді.
Лоботряс і ледацюга,
Хоч із виду симпатичний,
Кажуть, інститут закінчив,
Не якийсь там, а медичний.
-А я чула, що розумний,-
Обізвалась баба Шура,-
Оцінили його в ВУЗі
І взяли в аспірантуру.
Баба Ганя не здається
(Заперечити тут нічим):
-Через те і залишили,
Щоб людей він не калічив.
Подивіться, ті синочки,
Що знання слабенькі мали –
Ці кругленькі колобочки
Всі міністрами в нас стали.
А хто вчився так, як треба –
Мінімальна в них зарплата,
До цих пір по торбу їдуть
У село до мами й тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939170
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
За снігами сніги
В холоднечі німій –
В надвечір’ї простори пастельні,
Де улежаний слід завірюх-веремій
І поземки на срібній пательні.
За снігами сніги,
А за ними десь ти –
Днів юначих омріяна зоре.
Найтепліші слова я б хотів донести
Крізь ці далі, чужі й неозорі.
За снігами сніги,
Та весною земля
Цвітом, травами вибухне радо.
Луг із вирію стріне свого журавля,
А мене – моя лада…
31.01.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715560
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 04.02.2022
Моїй душі незатишно без Вас,
А з Вами – незбагненна насолода!
Знайомим кроком ранок обізвавсь –
І день засяяв, наче мила врода,
І закружляв, немов жаданий вальс.
Хтось приземляє: «Це пусте, облиш,
Твої давно повідцвітали травні…».
А ти, любове, грієш і болиш,
Бо Ви зі мною в яві і у тайні,
Де я літаю, як весняний стриж.
Моя душа не зна зимових літ,
В її очах сади квітучі, луки.
Комфортні їй і віз, і зореліт,
А безкінечно любі – Ваші руки
І чулий погляд, що несе привіт…
7.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716812
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 04.02.2022
І долю ламає мою і сім'ю
Той погляд-одвертя з пекельного раю.
У ніжному полум'ї тихо згораю
І плачу щасливо, і гірко сміюсь,
І знову нашестю очей потураю.
Бо манить і манить облесло обман
У сяйві принадному. Пристрастю вірю
Вродливому хтивому хижому звіру.
Можливо повинен у цьому туман,
Що чуло обліг, обнадіяв довіру?
А золото чорне тече із зіниць
В'язкою смолою і хмелить медово.
І має ця зваба нещадність бідову
Із пахіллю вуст - перезрілих суниць...
У чару в полоні я бранець надовго...
2.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327081
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 04.02.2022
Позавчора на городі
Я мурашник розкопав,
І за дивом цим природи
Цілий день спостерігав.
Не було тут ні наради,
І начальник не кричав,
І дебілами мурашок
Головний не називав.
Метушилися комашки
І не йшли на перекур,
Не було у них замашки,
Щоб сховатись десь за мур.
Підіймали те, що впало
І малеча, й татусі,
Головне, що здивувало –
Працювали тут усі.
Не давали крихті впасти,
Все носили на горбі,
Не старалися украсти,
Чи присвоїти собі.
Ми жили і жирували
На природних всіх дарах,
Як же, люди, ми відстали
Від простеньких цих мурах!
Треба, щоб комахи нині
Показали, і не раз,
Особливо, депутатам
Досконалий майстер-клас.
Може в нас тоді закони
Будуть не як в дикунів,
І спрацює заборона
На хапуг і брехунів.
Цілий день в думках боровся
За знедолений народ…
Ввечері дістав від жінки
За нескопаний город!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938861
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Прочитав Петро в журналі:
’’Сміх продовжує життя’’.
Мовив до дружини Валі:
-Я скажу без каяття:
Це брехня, як казка вічна,
Дана дурням на біду.
Буду мислити логічно
І тобі це доведу.
Довгий вік в жінок - відомо:
Це природа так дала,
Подивись, в селі лиш вдови –
Чоловіків смерть взяла.
Мали всі красу і силу,
І ніхто не знав біди,
Веселилися, любили
І сміялися завжди.
А жінки були в них кляті,
Догризали татусів,
І мегери ці завзяті
До цих пір живі усі.
Значить, сміх тут ні до чого,
Хоч народ іще не звик –
Усі знайте: вік продовжить
Вам істерика і крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 01.02.2022
Стрів Микола куму Ганку,
Такий радий, не сердитий:
-Оце йду, кумо, із банку,
Ось - оформив два кредити!
Ганка каже: -В магазині
(Хоч тепер дороговизна),
Прямо зараз йдіть у відділ
Чоловічої білизни.
І купіть труси найкращі
(А не жінці м’ясорубку)!
Здивувавсь Микола: -Нащо?
Дуже дивна ця покупка…
А щоб куму було ясно,
Мудра Ганка пояснила:
-Зразу буде в вас прекрасно,
Далі стане світ немилий.
Різними вам кредитори
Заспівають голосами,
Віддасте борги, а тіло
Хоч прикриєте трусами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938127
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Жінка дивиться з-під лоба
І теребить хустку,
Заявляє, що її я
Зіпсував відпустку.
Це для мене, як грім з неба,
Що казати маю?
Пояснити зразу треба,
Тож кажу, як знаю:
-Твої, Вірочко, наклепи
Тяжко ображають,
Ці слова у саме серце
Як стріла вражають.
Як я міг твою відпустку
Раптом зіпсувати,
Коло ти вже цілий місяць
Не виходиш з хати?
Ти не лазила по горах,
Не купалась в морі,
Але ж зовсім я не винен
У твоєму горі.
До відпустки - не причетний,
Гніватись не варто,
Бо всі гроші, які мали,
Я програв у карти.
Вбереглась ти від всіх видів
Вірусів, туризму,
Не зазнала біди й болю
І від травматизму.
Ти жива і здоровенька,
І проблем не знаєш,
Тож мені за все любенько
Дякувати маєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Був малим - завжди боявся,
Що є в світі вража сила,
І за маму я тримався,
Щоб мене не загубила.
Щоб за мене не забули,
Всі увагу приділяли,
Так хотів, щоб всі навколо
Ласку і любов давали.
Тепер виріс і злякався,
Що мене запам’ятають,
І знайдуть, де б ховався -
За законом покарають.
Зараз, де не повернуся,
Випливають всі моменти:
Алла, Люба, Віка, Нюся –
Подали на аліменти.
Всі невинні ці мармизи
Раптом дружно об’єднались,
ДНК (ту експертизу)
Враз зробити догадались.
Вчора пристави з’явились
(Думав, буду на Канарах),
А тут раптом прояснилось,
Що опинюся на нарах.
Скільки тих дітей - не знаю,
Але вже приходить з віком,
Що найбільше в світі горе –
Народитись чоловіком.
Зрозумів: життя й дитинство –
Це великі дві різниці…
Був щасливий, як чіплявся
Я за мамину спідницю!
Хто з жінок багатство має –
Відгукніться, вас почую,
Я без тями вас кохаю,
Руку й серце пропоную.
Хто зі мною цим багатством
Зможе зразу поділитись –
Обіцяю, що до смерті
Буду я за вас молитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937571
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Пляж в Одесі. Всюди люди,
Бірюзова хвиля грає…
-Дихайте на повні груди! -
Дядько в рупор закликає.
Я - на пляжному просторі,
І мені хай добре буде:
Не для дихання на морі
Привезла я свої груди!
Шостий розмір - таку розкіш
Де ще зможу показати?
І сама бікіні шила,
Щоб оце в піску лежати?
Зранку в морі походила,
Кинула халатик скраю,
Не пройшла якась година –
Залицяльників вже зграя.
Відбиватись, відмовляти
Не було вже в мене сили,
Селфі щоб зробила з ними –
Добрі гроші всі платили.
Дихаю на повні груди,
Впевненість з’явилась й сила:
Місячну зарплату, люди,
Я за тиждень заробила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937228
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Мовила дружина Грицю:
-Щоб жіночу сутність мати –
Губи, груди і сідниці
Треба добре накачати.
Для жінок - це стало звично
(Кожна щоб про себе дбала),
Хірургія в нас пластична
Скрізь надійна й досконала.
Щоб моя душа раділа
(Віднесись до цього схвально),
Елемент якийсь на тілі
Виглядав щоб не банально.
Пірсинг, ботокс нехай буде,
Чи складне татуювання,
Звернуть хай увагу люди –
Цим підкреслю я кохання.
Гриць уважно жінку слухав,
Склалась риска між бровами,
Думав і за вухом чухав,
Потім виклав усі плани:
-Твої мрії - то пропаще.
Я прикинув, що робити:
І дешевше буде й краще,
Як хвоста тобі пришити.
Із фінансами в нас скрутність,
Нащо гроші викидати?
Хвіст твою чортячу сутність
Буде скрізь демонструвати!
Цього досить елемента,
Чогось іншого не хочу,
Ним покажеш всі моменти
Й сутність всю свою жіночу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936619
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Скаржилась сусідці Люсі
Молоденька Ніка:
-За свій шлюб я вже боюся,
Втрачу чоловіка.
Йому зовсім не цікаві
Всі мої забави,
Після сексу повернувся
До стіни зубами.
Хочу ласки я напитись,
Гратись без упину,
А тут змушена дивитись
На широку спину.
-Було й в мене таке лихо,-
Відповіла Люся,-
Я владнала справу тихо,
Зараз похвалюся.
Є відтінки у коханні,
Треба це відчути:
Сексуальне виховання
Тут повинне бути.
На стіну,- призналась Люся,-
Додала я дещо:
Зразу, тільки повернувся,
А там - портрет тещі.
Мамин погляд здатність має
Всюди керувати,
Чоловіка направляє
Мене обіймати.
Тепер Ніка - королева
Із таким секретом:
За годину уже бігла
З маминим портретом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Зимовий день… небо немов у шовковій пелюшці. Тож сонце не в змозі розтопити сніг, але все ж придає йому блискиту й сріблястості.
В місті, із самого ранку, двірники на територіях наводять порядки. По тротуарі можна пройти безпечно, це до вподоби людям. Адже попереду зимові свята, кожна родина до них готується, купує продукти та подарунки.
В ЦУМі передноворічний бум продажу товарів. Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2008 роком!» Звучить весела музика, підбадьорює покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошує відвідати відділки, рекламує товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й не наважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш-менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився, в думках лає себе.
Йому ж минуло лише п’ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким-небудь познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримує погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час.
А часом, пригадає покійну дружину,
- Ой Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить і слова не промовить. Ніби не людина стриже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
- Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса, іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох у порохівницях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить котяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався, в космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п’ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими словами з продавчинею. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше присідали на сухом’ятку. Хіба що у вихідний день зварить суп з фрикадельками. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя. Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружить очі, замуркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, заспокоював часте серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтить, людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів, тут простіше, тішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати.
Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам’ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Вже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся, як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь здвигнув плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа.
Крутить головою, шукає чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув, що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
- Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір, очі розбігаються.. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір, догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба у воді.
Поміж рядами білизни, в синій формі стоїть жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями.Від освітлення її каштанове волосся, виблискує, трохи переливається, ледь помітно змінює колір на світліший. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
- Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
- Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу. Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце так відвертість, сам себе спіймав на думці. Але ж в ній, щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так-так, зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
- Тю! Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Уважний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
- Мене звати Марія. Ану розстебніть куртку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
- Ага так-так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то двигав плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Не поспішаючи, Марія в пакети склала вибрану білизну,
- Бачу багато подарунків собі зробили. На Новий рік вирішили оновитися. Кажете дружини немає, то можливо дочка є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з дочкою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядає до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. І таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
- О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я оновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сосискою порадую, а сам іще раз спробую на собі одяг, нехай побачу в дзеркалі, чи пасує.
У спальні тихо-тихо. Поряд на кріслі міцно спить кіт. А Максим ворочається, не може заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, угомони мою душу. Хай нарешті я відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень. Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не знявши взуття, зайшов до ванни. На підлозі лежить кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
- Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивиться на нього. З його рота стирчало щось чорне.
- Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розщепити зуби, але кіт виривається, витаращував очі, розширюються ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
- Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі.
Вже їхав на таксі, кіт сполохано позирає вбік і час від часу закриває сумні очі.
Максиму здавалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі, поспішав, ледь не збив з ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
- О! Куди це так летиш ?
- Ой, вибачте це ви Маріє?
- Так, що впізнав? В тебе щось сталося?
- Дуже поспішаю в ветеринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
- Це мій Кузя, щосьу рот запхав, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
- Бідолаха. Тут недалеко, я з тобою, мене вдома все одно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога буде потрібна.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряє, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягає, що краще звертатися на « ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п’ятдесяти, ніс на руках кота,
- Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м’ячик намоталась чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м’ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
- Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м’ясо перемелить. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу, з такими речами, вдома будьте обачливі.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя.Жінка забідкалася,
- Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний.
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверку,
- Маріє, сідай сюди, бери Кузю, а я сяду біля водія.
Таксі приїхало до самого під’їзду. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
- Ну от і добре! Кузю, мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
- А тепер мене до моста підвезіть!
- Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
- Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима, підморгнув,
- Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима, вона лише подивилася вслід таксі,
- Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахне м’ясом. Марія в каструлю кидає фрикадельки, весело до кота,
- Такий суп не тільки ти будеш їсти, а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
- Знаєш Маріє, я дуже радий, що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
- О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
- Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна будеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики. Освітлюючи частину піднебесся, раз-у-раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, з келихами вина, вони на балконі, милуються новорічним дійством. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
- З Новим Роком Маріє!
- З Новим Роком!
На вустах солодке вино і короткий ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
- А що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляють, прилипають на обличчя. Усміхнені, трохи задумливі, позирають один на одного, смакують вино. На душі легко, безтурботно, святково.
25.12. 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 12.01.2022
Сумувала Русалонька в морі,
Розпрощалась з коханим вона.
Водяні їй лишились простори,
А йому залишилась земля.
Моря хвилі торкалися тіла,
У очах безкінечності сум.
Вона чайкою вслід полетіла б,
Загубилась в мелодіях струн.
Не приносять їй радості перли,
Ні троянда пахуча в руці.
В її серці любов не померла,
Покотилась сльоза по щоці...
Пригадалися зустрічі їхні,
І як гріли собою слова.
Як вони їй тепер, ось потрібні,
Кожне слово в думках ожива.
Як була у обіймах коханих,
Веселилась від щастя душа.
Як розмову вели із вітрами,
Тепер думка одна потіша...
І коли місяць сходить на небі,
Відбивається блиском в воді.
Кличе, кличе Русалка до себе,
Та коханий не чує її...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Одела платье белое.
И белые цветы.
Ты стала королевою
Богиней стала ты,
Такая ты красивая
Как апогей весны,
Сойдут с ума влюбившись все
В округе пацаны.
Причёска твоя модная,
Задумчивый твой взгляд,
Глаза твои лучистые
О многом говорят,
Под платьем ослепительным
Горячая душа
Ну до чего ж прекрасна ты,
Ах как ты хороша.
Цветочки белоснежные
в руках твоих горят
Про чувства твои нежные,
О счастье говорят
Ты лучшая из лучших,
Божественный цветок,
Ты утра светлый лучик,
Ты солнца лепесток.
И платье твоё белое
Одето не спроста,
Тебя богиней сделало,
Ты женщина мечта.
И пусть желанья сбудутся,
Пускай душа цветёт,
Пусть счастье в тебя влюбится,
Любовь тебя найдёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929251
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 08.01.2022
С Рождеством Христовым, Друзья!
Легенда о рождественских розах
Б.Никонов
То было в давние года:
Над спящим миром ночь царила,
И светозарная звезда
Над Вифлеемом восходила.
И дети бедных пастухов,
Узнав, что родился Спаситель,
Со всех сторон, из всех шатров
С дарами шли в его обитель.
Несли ему ягнят живых,
И соты меда золотого,
И молоко от стад родных,
И хлеб от очага родного...
И только девочка одна,
В святой вертеп войти не смея,
Стояла поодаль, грустна,
А дети шли, смеясь над нею...
- О, Боже! - плакала она.-
Зачем меня Ты создал нищей?
Я одинока, я бедна...
С чем я войду в Его жилище?
Вдруг свет, как тысяча огней,
Сверкнул вокруг во тьме унылой,
И видит девочка: пред ней
Посланник неба святокрылый.
- Не плачь, бедняжка, не грусти! -
Промолвил кротко гость небесный. -
Ты можешь Богу принести
Своих слезинок дар чудесный.
Взгляни, малютка: на земле,
Куда твои упали слезы,
Там вырастают, там во мгле
Цветут прекраснейшие розы.
Ты розы светлые сорви,
Иди к заветному порогу
И дар страданья, дар любви,
Отдай, дитя, Младенцу-Богу!
И вот с кошницею цветов,
Цветов, усеянных шипами,
Она вошла под Божий кров,
Сияя светлыми слезами...
И ей в ответ в очах святых,
Как искры звезд, сверкнули слезы,
И изо всех даров земных
Христос-Младенец выбрал розы...
Художник Фриц Зубер-Бюлер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936188
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Зимові дні на свято щедрі,
Різдва пресвітле торжество.
І ходить світом, ходить «Щедрик»,
Всім звеселяючи єство.
Палають золотом оселі
І зірка проситься у храм.
Христос рождається, веселі,
Бо тут рождається і – там.
Безсмертна музика Маестро
Звучить на клавішах вітрів.
Він, як Ісус в цю ніч воскресне
В устах натхненних піснярів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936141
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Мне было очень одиноко
В эту таинственную ночь.
Я пью коктейль с лимонным соком.
«Заказ» мой выполнен точь в точь.
Звонок звонит в 12 ночи:
« К Вам по заказу Дед Мороз»!
«Спешил, хозяюшка, к Вам очень!
Сюрприз особенный принёс»!
Снимает «нос»! Снимает шапку…
Им оказался друг - поэт!!!
Берёт меня в свою « охапку»
И водрузил на табурет!
Как в детстве я стихи читаю.
В них фантастический мотив.
Вдруг гаснет свет, свеча моргает…
И тихо музыка звучит…
Мешок открыл он грациозно.
И вдруг гитару достаёт…
Поэт играет виртуозно.
Романс мне о любви поёт.
А я сижу, разинув рот…
Слеза от радости течёт…
В антракте - « скатерть самобранка».
И тост « За здравие персон!»
Лихая песня про «смуглянку»…
А в заключенье - «Вальс- бостон»!
07. 01. 2022.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936192
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Есемеску я отримав.
Серце в грудях аж вирує:
Познайомитись наосліп
Гарна дівка пропонує.
-Чом би й ні? - собі подумав,-
Он в проєкті показали:
За одруження наосліп
Позитивні ставлять бали.
Подзвонив: - Чекати буду
Рівно в п’ять біля фонтанів.
Тож прийшов, на лавці всівся
В холодочку від каштанів.
Час підходить. Я хвилююсь.
Есемеску посилаю:
-Я сиджу на синій лавці,
З нетерпінням вас чекаю.
Потім вивів таку фразу
(Щоб їй довго не блукати),
Щоб знайшла мене відразу –
Я продовжую писати:
’’Біля мене чогось всілась
Товста і бридка дівиця,
Я відсунувсь, бо це лихо
Не дай, Боже, ще присниться’’.
Сів від неї далеченько,
В телефон вона дивилась,
Як ужалена осою,
Раптом швидко підхопилась.
Враз наблизилась до мене,
Пам’ятаю (це не снилось),
Два удари - і на цьому
Це побачення накрилось.
Як та хмара розчинилась,
Я на лавці залишився,
Виплював в долоню зуба,
Під фонтанами умився…
Усім раджу, любі друзі,
Додаються в нас закони,
Як щось робите наосліп,
То ховайте телефони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936018
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Три свекрухи в холодочку
Сіли спочивати,
Кожна свою невісточку
Стала ’’вихваляти’’:
-Мені вмерти було б краще,-
Починає перша,-
Взяв синок таке ледащо,
В неї рот, як верша.
Обзиває мене, бідну,
Всякими словами,
Огризаюся я гідно –
Шлю її до мами.
Друга тему підхопила:
-Не брешу, їй-Богу,
Сину ця ворожа сила
Причепила роги!
Бачила кума Наталя,
Як вона за тином
На всі зуби реготала
Із рудим Мартином.
Не терпиться уже третій
Про свою сказати:
-Я відчула кінець світу,
Як вніс її в хату.
Що вже, люди, нетіпаха,
Спить он, аж запухла,
І швидка, як черепаха –
Йде півдня на кухню.
Я заглянула в каструлю,
То мало не вмліла,
В неї (нащось склала дулю)
Й вода пригоріла!
Звечоріло, а свекрухи
Мелять язиками,
Враз забули - самі колись
Були невістками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935720
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Дівчині коханій Ніні
Скаржився боксер Микола:
-Криза паливна в країні,
Стало важко, як ніколи.
Хочеться тут вовком вити,
Бо сьогодні нам сказали,
Що вже змушені закрити
Тренажерні усі зали.
Це для мене - чорна дата,
Кулаки це відчувають,
Всі мої чемпіонати,
Як фанера пролітають.
-Вихід є,- сказала Ніна,-
(Працювала вона в банку)
Установу нашу знаєш?
Тож прийди до мене зранку.
Візьми паспорт і на тебе
Ми оформимо кредити,
І не буде вже потреби
Тобі в зали ті ходити.
З таким видом спорту рано
Тобі, голубе, прощатись,
Із колекторами будеш
Регулярно тренуватись.
Це міцна, надійна школа,
Сам побачиш результати:
В світових боях, Миколо,
Будеш ти перемагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935420
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 07.01.2022
Олігархова дружина
Здійняла вже зранку бучу:
-Є претензія у мене,
Зараз я її озвучу.
Ти повинен вже сьогодні
Водія звільнити свого,
Хоч костюми має модні –
Та душа жорстока в нього.
Вчора з ним моя матуся
Їхала у перукарню,
Він, як той індик, надувся,
І завіз чогось в пекарню.
Потім довго вибачався
І завів розмову гречну,
З швидкістю такою мчався –
Ледь не вбив її сердешну.
Була мама, як на голці,
Чи він думав головою?
Просто диво, що в цій гонці
Залишилася живою.
Олігарх сказав дружині:
-Та за що ж його звільнити?
Треба дати шанс людині
Чимось і мені вгодити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935103
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 07.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2022
Його звали Стандарт. Це був такий собі звичайний робот, якому все начебто вдавалося. Він ходив до звичайної школи роботів і робив усе із середнім успіхом. У нього були середні друзі. Ну як середні? Не так щоб сердечні, а так щоб разом провести час, про щось звичайне поговорити, у щось звичайне пограти. Не переймаючись аж надто подіями, проблемами, побаченим. Сонце завжди світило звичайно, повівав як завше вітер, падав зрідка дощ, хтось за звичай поламав трохи гілок у саду, десь за звичай гавкнула собака, нявчав кіт … Таке воно звичайне роботожиття …
Раптом почалися незвичайні природні катаклізми … Які вивели з себе цей світ абсолютної урівноваженості. Довелося робити незвичайні зусилля для виживання. Якісь незвичайні вчинки … . Не подивитися зазвичай байдуже, а простягнути руку допомоги. Надто довго і уважно слухати чиїсь «незвичайні надмірні емоції». Що було зовсім некомфортно і якось аж надто нестандартно. Тоді вперше Стандарт став Станом. Попереднє ім’я стало незручним. Не відповідало його новому змісту …
Стан навчився рятувати … Було якось незвичайно добре почувати себе у полоні цього незвичайного сенсу.
Раптом серед друзів виявився хтось незвичайний і почав виявляти незвичайні емоції … Та хтось простягнула руку у потрібний момент, коли потрібно було рятувати його. Ви думаєте, що таким вчинком можна здивувати звичайного робота … Можна. Навіть його … Особливо його … Її звали Хуан. Виявляється, що це звичайне китайське жіноче ім’я означає щастя.
Все заради того, щоб відчувати щоденно роботу поруч іншого не механічного серця … В один спільний ритм, темп, в одну спільну біль, радість, … Як це … незвичайно …
Раптом щось стало не байдуже … Програма усіма силами намагалася втримати його процесор від усе можливих відхилень. Куди там? … У Стана з’явилась ціла нова операційна система. У якій можна було творити незвичайні речі. Його оперативна пам'ть досягла свого максимуму. Рішення приймалися швидко ... під впливом емоцій. Що таке емоції для робота? У нього не було відповіді.
Раніше такого не було. Далеким колишнім сенсом було не шукати сенс, не виходити за рамки прямолінійного виживання. А тут цілий експоненціальний стрибок …
Але потім … Механізм поруч … Так боляче … Сенс не знайшов більше такого іншого … Може просто не шукав схожих конструкцій … Можливо, боявся знову пережити таку втрату.
Так робот став людиною … Цікаво, що кожен ховає за цим чудернацьким словом. Спільну пам’ять про події протягом кількох тисяч років, спекулятивні теорії про походження чи якусь глибинну особливу суть? Здатність співпереживати? Любити? Помилятися? Чи може це все про анатомію? Навряд чи … Стан вирішив жити як людина. У його розумінні … Тобто не бути байдужим, бути цікавим, бути гордим … Що в його розумінні означало бути … Але він відчув, що у нього не виходить. Він старався пропонувати краще, але це краще не було потрібним. Комусь поруч хотілося гіршого, хотілося, щоб його жаліли, а не ним гордилися … Комусь хотілося бути рабом. Бо боявся власних рішень, бо за них іноді доводиться нести відповідальність. Так Стан став ворогом для здавалось ще донедавна друзів.
Стан вирішив просто пропонувати, не втручаючись у події. Але і це не спрацьовувало. Комусь було страшно навіть від його думок … А може просто незручно? А може просто соромно? А кому подобається, коли соромно?!
Так сталося … Поступово йому теж ставало страшно від власних думок …
Може потрібно знову стати роботом?
Але це неможливо. Уночі сниться Хуан. Роботам уночі сниться щастя … Їм сняться сни, від яких стає страшно. Страшно, що ця інша реальність кудись утікає. А так хотілося б туди ... у справжність ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933745
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 05.01.2022
[i]Моєму другові присвячую[/i]
Його не було уже давно. Друзі йдуть завжди так несподівано. Це не одразу відчувається. Лише проходить кілька років і лише тоді … порожнеча стукає у двері. Спочатку ледь-ледь, несміливо, а потім все гучніше і сердитіше. І так хочеться порозмовляти, іноді просто разом помовчати. Але уже пізно.
Наша остання зустріч була якось безглуздою, неправильною, дріб'язковою … Та що тепер ...
- Ти як, друже …
- Та нічого. Все добре. А у тебе?
- Теж все добре. Але може посидимо трохи. Мені тут стояти уже зовсім без сенсу.
- Та ні. Я поспішаю.
- Та недовго.
- Ні. Наступного разу. Не можу сьогодні.
Не було ніколи цього наступного разу. Безглузда людська біганина просто проковтнула останню найважливішу розмову. Хоч і було відчуття помилки. Але нам завжди "не до того" ... Ми іноді робимо неймовірні дурниці … Хоча, чому іноді?!
Проріджую контакти у своєму телефоні. З цими уже не спілкуюся. Розбіглися … З цим не хочу говорити. Так не можна чинити. О … Який важливий номер?! Але мені туди телефонувати не можна. Шкода, але не можна … А тут потрібно. Але не зараз … Якось на вихідних. А це його … Андрія. Не видалю. Нехай тут і буде. Цікаво, у кого зараз його номер? Потрібно набрати. Ніхто ж не заставляє відповідати.
- Привіт … Що дзвониш, щось сталось? Я буду вчасно, як і обіцяв …
Такого заціпеніння зі мною не траплялося ще ніколи. Мій товариш, що помер кілька років тому, говорив зі мною по телефону. Чи це мені так уявлялося?
Зовсім уже не своїм голосом запитав?
- Друже, а куди ми з тобою йдемо завтра?
- Ти що? У нас редакційне завдання. Ми завтра вранці з тобою на авторинку збираємо ціни на вживані авто. А потім про це маємо дуже швидко підготувати матеріал. Редактор буде в шоці, якщо не зробимо …
[i]Ойойой … це ж куди та пам’ять мене занесла. Цілих двадцять років назад. Все ще не вірю у реальність того, що відбувається …[/i]
- Нагадай, котре сьогодні число. Краще з роком.
- 2008 рік. 15 вересня … Ну ти даєш. Не запізнюйся …
- Чекай … чекай … Нехай все це виглядає як цілковите безглуздя. Як неймовірна фантастика. Але послухай будь-ласка, що я тобі скажу. Я мабуть не той, хто піде з тобою завтра на ринок. Вже зовсім скоро ти почнеш відчувати біль. Ти не звернеш на це увагу. Через десять років у тебе виявлять рак. І вже нічого не можна буде змінити. Але зараз все ще не пізно. Твою дружину зватимуть Оксана. У тебе буде двоє чудових дітей. Наша футбольна команда вже цього року займе перше місце. Останнє сказав, щоб потім колись ти мені все ж таки повірив ...
- Друже, ну ти даєш … Я й не знав, що ти трохи письменник. Ні, її не зватимуть Оксана. Розсмішив. Добре, до завтра …
- Зачекай.
Андрій поклав телефон. Спроба передзвонити виявилась невдалою. Трубку підняла вже майже доросла донька. Звичайно ж, я не став розмовляти … Не міг ...
Час на роботу. Дивина мабуть, але це все ж таки задоволення. Нові спілкування, емоції, … Навіть прогулянка швидким кроком через парк виглядає розкішшю …
Звідки ця радість? Ну так … Розмова з минулим. Мабуть наснилося …
Біля входу зібралося кілька друзів. Серед них стояв Андрій. Я навіть не відчув, що щось відбувається у моїй голові. У моїй пам’яті. Ми просто привітались. За звичкою сказавши: «Посидимо увечері годинку у «Люстрі»?! … Так, так …»
Вони пропадають на довгі роки,
А може навічно.
У вікна дивились тривожно зірки.
Казково й магічно.
Від зірки до зірки один лише крок.
Така пересічність.
Людина людині – маленький місток.
Пізнаєш одвічність.
Та хто ж це придумав таку гірку лжу.
Що це так трагічно.
Не пхайте у вічне незриму іржу ...
Не пхайте в магічне …
Вони сперечались,
Кому і за ким? Хто буде останнім?
Вони жартували.
У тім сум’ятті найбільше надбання.
Тепер залишились Один і зірки.
І довге чекання.
І те, що в людині
постійно живе ... Єдине й останнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930243
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 05.01.2022
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 25.12.2021
***
С одной из Букв – в грузовике перегородка,
С буквой "Ф", это служит для обороны.
С "Х" – борзая длинноногая красотка.
На "П" – он принимает грузов тонны.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934860
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Шестирічні Нюра й Юра
(Поки мами засмагали),
Біля річки у пісочку
Гарну сценку розіграли.
Запитала тихо Нюра:
-Будеш ти мене любити?
Щоб для мене ти сьогодні
Міг хорошого зробити?
Хлопчик живо стрепенувся,
Глянув лагідно на Нюру,
Сказав (трішечки запнувся):
-Я люблю твою фігуру.
В тебе родимка на щічці –
Буду я сюди дивитись,
І за тебе в нашій річці
Можу навіть утопитись.
А що ти для мене зробиш?-
Юра грізно став питати,-
Смерть собі зробити зможеш,
Щоб любов цю доказати?
-Здрастє,- випалила Нюра,
Враз надула губи й щічки,-
Хіба я така вже дура,
Щоб кидатися у річку?
Сам подумай, підлий Юро,
(Руки витерла від бруду),
Коли я втоплюся здуру,
Як тебе любити буду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934694
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 25.12.2021
-Я не розмазня й не плакса,-
Каже п’ятирічний Ваня,-
Купи, мамо, мені таксу –
Хочу йти на полювання.
Буду схожий я на тата!
Зроби, мамо, псові будку.
Щоб рибалка була святом –
Купи спінінг мені й вудку.
Ти свою роботу знаєш:
Перевіриш, як я взутий,
Черв’яків нам накопаєш,
Бо я можу ще забути.
Треба ще намет великий
І рюкзак мені купити,
Щоб із друзями за містом
На природі відпочити.
Потім купиш мотоцикла,
Щоб був більший, як у тата:
Я на ньому кожен вечір
Буду всіх дівчат катати.
Іще, мамо, допоможеш
Двері в гаражі відкрити,
Щоб з своїми алкашами
Міг зарплату я обмити.
Засоромивсь тато збоку
(Треба добре щось зробити),
Пішов вперше за п’ять років
В кухні лампочку вкрутити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Не щастить Петру з жінками.
Чим у Бога провинився?
В шлюбі мучився роками,
З третьою вже розлучився.
Перша - лаятись охоча:
Було крику повна хата,
Аж на лоба лізли очі,
Що мала була зарплата.
Друга теж була горлата,
І завжди хотіла казки…
Утекла до мами й тата –
Їй не вистачило ласки.
А вже третя - справжнє горе!
Кожен ранок голосила –
Не возив її на море,
Монстра із Петра зробила.
Бився головою в стінку:
Як його у світі жити?
Гумову купив вже жінку –
Й ця продовжує шипіти!
Чоловік переконався:
Треба брати в руки дрюка -
Жінка в будь-якому виді,
Як не відьма, то зміюка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933740
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Я сьогодні рано встала
(А спитайте, чи то ж спала)?
Накінець-то дочекалась:
Чорна п’ятниця настала!
Гроші всі порахувала
І розклала все по нішах,
Гарні скидки обіцяла
П’ятниця на всіх афішах.
Ось нарешті - запустили!
Усі люди, як сказились:
Що під руки потрапляло –
Все хапали, не дивились.
Кинулась і я між люди,
Щоб щось першою хапнути,
Натовкли так боки й груди,
Що не можу і дихнути.
Якась видра недолуга
Так на ногу наступила,
Не стерпіла я наруги –
Її в шию загилила.
Поки я в живій цій масі
Відбивалась і сварилась,
На прилавках, біля каси,
Вже нічого не лишилось.
А коли прийшла додому –
Серце радісно тріпнулось:
Вперше я із магазину
Із грошима повернулась.
Чорна п’ятниця хороша
(Правда, скрізь синців багато),
Зекономила всі гроші,
А для мене - це вже свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934032
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Ми ворожили в грудні на Андрія,
Сміялися, писали записки,
Ховали в подушки, літали в мріях -
Кому ж із нас та випаде який...
Спав гуртожиток сном таким бентежним
І, тільки-но сіріти почало,
Хоч руку під подушку й обережно -
У серці калатало і гуло...
Немов і справді доля заховалась
У скручені маленькі папірці...
Знайшла, повибирала і дістала
І доля вже тремтить в моїй руці...
Тепер записку треба розгорнути,
Якби ж то хоч порожню не втягти...
Ні, є ім'я! Сміюсь - не може бути -
Ти не повіриш, але там був... ти...
Таких імен траплялося не густо,
Це ж треба було витягти тоді,
Хоч і зраділа, що таки не пусто -
Цікаво: може, й ти десь там зрадів...
На долю нарікати я не смію:
Що вже тепер - такий чи не такий -
То треба було спати на Андрія
Й не пхати під подушку записки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706273
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2021
Чтобы лютою зимою
Не проникла в душу стужа,
Я из памяти открою
Летний зной, вечерний ужин.
Мы вдвоём плывём на лодке.
Остров был необитаем.
Мы пьянеем и без водки.
И в цветах благоухаем.
Не замёрзли даже ночью.
Поцелуй твой был горячим.
У костра уютно очень.
Ты тогда любил рыбачить.
Я гордилась своим мужем.
Ты ухаживал красиво.
Романтический был ужин.
Вкусный стол накрыт под ивой.
В дни дождливого ненастья
Я сюжет нашла в архиве.
Где гуляло летом счастье
Под развесистою ивой.
И не только в дни ненастья.
Пусть костёр любви не гаснет.
12. 12. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933624
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
* * *
Душа моя – ты отзовёшься словом
И всё вокруг цветами расцветёт,
В твоём журчанье чистом, родниковом
Сама здесь жизнь торопится, течёт...
С тобою мы все дни верстаем песню,
Ромашки, маки в нежных лепестках –
От грустных тем позволите воскреснуть,
Живой чтоб вспыхнула стиха строка...
– Взглянули звёзды амаранта цветом,
Вселенной тайны искрой в бездне снов –
Частицей малой в Божьем царстве Света,
Лист жизни белый с чёрным снегом слов...
12.12.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933635
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Я дуже чекаю, чекаю дзвінка,
А ти все не дзвониш чомусь.
Любове, скажи ну чому ти така,
Думками до тебе озвусь.
Мовчить телефон і здається, що ніч,
Мої всі читає думки.
Любове - я зустріч прошу віч - на - віч,
А ти все мені навпаки.
З'явилися зорі і місяць в вікні,
У тишу вслухаюся я.
Невже не подзвониш коханий мені,
Не скажеш коханій слова.
Десь чується подих таємний Землі,
Планети поснули мабуть.
Не спиться, не спиться сьогодні мені,
Так хочу дзвінок цей почуть...
І лише, коли, задзвонив телефон,
До нього я стрімко біжу.
О Боже, коханий невже то не сон,
У слухавку тихо кажу.
На іншому проводі чую слова,
Кохана пробач забаривсь.
У всьому мабуть винувата зима,
Коханням твоїм я зігрівсь...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933640
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Чом ночами не спиш, тату?
Коли спати ночами треба,
В снах боїся залишить матір,
Одиноку, десь там ...в небі?
Чи розлука така болюча,
Навіть зараз ...і в сні для тебе?
Омиваєш слізьми подушку,
Я прошу тебе, тату, не треба!
Ти ж хотів все життя...тату,
Щоб онуків в житті діждатись,
Хто їм буде без тебе, тату,
Колисанку на сон співати?
Поведе хто їх влітку в роси?
З солов"ями хто буде співати?
Неньці нашій - не довелося,
Тож прошу я тебе ... тату,
Не спіши нас лишать ... тату,
Не спіши відлітать в небо,
Не лишай сиротою хату,
Ти ж ще тут нам усім треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933643
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Вы стали тайною моею,
Весенним шёпотом лесов,
Я вас в душевных дюнах грею,
В глубинах чувств, в молчаньи слов.
Вы стали музою без спроса,
Подарком неба и земли,
Вновь эхом древнего вопроса,
Сомненья дразните мои...
То далеко , то рядом снова,
Но к вам так тянется душа,
Она идти сквозь снег готова,
За вами вечно... Не спеша...
И там, в краю весенних трелей,
Сквозь лет прожитых седину,
Где нет судьбинушки метелей -
Я сердцем сердце обниму.
И словно в первый раз сумею
Любить свободно, без оков,
Я вас без пламени согрею,
В глубинах чувств, в молчаньи слов...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933644
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
За вікном- як на сірому ватмані- вУглем картина.
Там художник для мене всю ніч малював ось цю мить:
Мазком бІ́лої фарби яскріє лише скатертина-
Вітер парус надув із прання , що ось- ось полетить.
Товстим штрИхом дерева застигли похмурі і сірі,
Тоншим- голе гілля в висоті не густих шевелюр,
А он там аквареллю- фарбована в синє покрівля,
Та ще трішки смарагду - газону живого велюр.
Затушовано густо вугіллям ріллі чорні хвилі,
Вдалечінь розтушована смуга не скошених трав,
Олівцем акварельним - то кущик калини похилий,
Ледве видно його, бо між травами сірими впав.
Там на ватмані сірому , легко торкнувшись штрихАми,
Він позначив ще місто далеке з будівель - примар.
І до неба торкнувся художник своїми руками
Щоб могла я на сірому вгледіли тіні від хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933648
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Пломенить свіча на столі,
А думки рвуться на волю.
Ти подобаєшся мені,
Взяла мене у неволю.
Душа радіє із тобою,
А без тебе вона страждає.
Біля тебе стаю собою,
Моє серце тебе кохає.
Ти всміхаєшся, як весна,
І вишукана, як літо.
Ти у серці моїм одна,
Ідеш поряд, розмаїто.
У тебе очі особливі,
І блакитні немов океан.
Уста п'янкі, такі звабливі,
І неначе солодкий дурман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933649
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Холодный ветер, сырость, слякоть.
Такая наша нынче жизнь,
С березой хочется заплакать,
По морю хочется уплыть
В края далекие, где солнце
Осветит гор немой хребет,
Где цвет гибискуса в оконце,
И только радость, горя нет.
Я в белой шляпе на закате
Не буду думать о тебе,
Забуду мира эту слякоть
И буду ласковей к себе.
Тут паруса на горизонте
Плывут сквозь дымку светлых дней,
И заскучает красный зонтик,
И сердцу станет веселей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933651
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Обрій у передвечірньому мареві. Червоне сонце й смужки темно-синіх і рожевих хмар навіювали думки. Ну от минув ще один день, а час летить. І так рік за роком. Під квітучим бузком, Таня присяде на лавці, в ньому знаходить розраду. Інколи поскаржиться на долю, а інколи і теплі спогади на якусь мить зігрівають серце. Та деякі спогади чомусь з гірчинкою. Чому колись була довірливою дівчинкою? Запах квітучого бузку вкотре нагадав про той день.
У школі випускний вечір. На ній пишне плаття феї, подібне вбранню квітучої вишні. Біляве, локонами волосся, ледь прикриває пишні груди. Проникливий погляд синіх очей, Артур не міг не помітити. Та не наважився її запросити на танець. З-під лоба спостерігав, гарненька, ледь пригадав її ім`я, здається Таня. Школа велика, три випускних класи, чи й запам’ятаєш цих красунь, кілька раз переконував себе. Якби ж з одного містечка, а то десь на відшибі живе, чи й не з якогось ближнього села. Адже кілька раз помічав, як виходила з рейсового автобуса, що зупинявся неподалік від школи.
А може й справді наважитися запросити? Але ж прийдеться провести додому. Може інші дівчата не помітять, вже добряче набридли одні й ті самі обличчя, їх пусті розмови. Та чи готовий я? І, як завжди підбадьорив себе, але й чому не можна злегка фліртувати?! Впоспіх кілька раз поправив чорнявого чуба, що щойно спав на чоло. Його невеличкі карі очі неначе забігали й вже блискали від сподівання. Черговий флірт, ну хіба що на один вечір, то ж попереду навчання у великому місті.
Раптом, гучний голос ведучого відволікає від думок,
- Оголошую білий танець.
Ой, як же вона чекала цього моменту, подібна пташці, пурхнула через весь зал. Ледь почервонівши, присіла в реверансі.
Омріяні, веселі закружляли в вальсі. Жадані хвилини дотику, поглядів, легкий трепіт тіла, перевернули весь світ.
Привітно мерехтіли зорі, від повного місяця лилось блакитне сяво, освітлювало шлях. Позаду залишилась школа. Артур обережно тримав її за руку,
- Тобі далеко додому?
- Та ні за містом новобудови. Правда автобус в цю пору не їздить.
- То я візьму таксі, бо ж це не близький світ.
На згоду, лиш схилила голову, мовчала. В душі втішається, батьки в нічну зміну, то ж не буде запитань.
Зацікавлений погляд. Вздовж дороги світять ліхтарі, його вразили двоповерхові будинки з красивими мансардами. Адже не знав, що тут виріс цілий мікрорайон. Трохи здивувався, коли вона запросила зайти в будинок, випити чаю. Думка стрілою, то ж не дурень відмовитись. Хіба я вже такий красень, щоби мене майже кожна запрошувала до себе в гості. Але ця, здається не з бідненьких, хто знає, може й не на один вечір.
Він відпустив таксі,
- Раз це не на пів години, навіщо чоловіка тримати. я потім зроблю замовлення.
Вона із заздрістю дивилася на його телефон, який тримав у руці. В класі кілька учнів, вже придбали собі такі телефони. Їй же, батьки пообіцяли подарувати на вісімнадцятиріччя. Але до нього, ще майже цілих десять місяців.
На кухні засвистів чайник. Вона із серванту діставала цукерки й серветки.
- Таню можна я сам приготую чай.
Мимохіть мелькнула привітна усмішка,
- Ну, якщо дуже хочеш. Там знайдеш чашки, цукор.
Розмова про школу його не цікавила. Розповідав, як придбав телефон та поділився думками про нові комп’ютери, про їх запровадження в різних сферах. Коли запитав про її батьків, зрозумів, що вони до ранку тільки удвох. І озираючись, в одну із чашок кинув пігулку снодійного.Він вже не вперше це робив з дівчатами і цього разу не хотів втратити шансу. Горіло бажання провести з нею ніч, відчути себе справжнім мачо.
Приємний запах чаю рознісся по кімнаті. Вона ніби потрапила в сіру імлу. Декілька раз кліпала очима, не могла зрозуміти, можливо тільки на очах? Чомусь не надто контролювала свої рухи. Невимовна млість, опанувало якесь ослаблення тіла, не по її волі. Він наполегливо й жадібно цілував уста, у відповідь вона з насолодою їх приймає. І не помітила, ніби росою під сонцем роставала під ним, лиш відчувала його приємний запах тіла. Врешті, плаття феї опинилося на підлозі. Він не втратив шансу.
Раптовий гучний спів півня пробудив її. Теплі сонячні промені пестили оголені груди. За мить незадоволено насупила брови, то ніби в голові дзвін, думки, ой, що ж це я? І чому? Чому спромоглася дозволити?! Утік! А може, він просто спокусник дівчат? Можливо тому й завжди з ними веселий, усміхнений, привітний. Але ж здається, бачила в окрузі порядних дівчат. Напевно я одна схибила, але чому так сталось?! По кімнаті рознеслося гучне ридання.
***
В хаті прибрано, затишно. Після миття підлоги відчувався запах хлорки. Це на угоду батькам, вони обоє медики, працюють в бригаді швидкої допомоги. Розповідаючи про розповсюдження мікробів, мати іще з малих літ її привчила до такого прибирання.
Добре, що в руки взяла швабру, під ліжком, як спогад про цнотливу ніч, лежала його краватка. Вирішила, що батькам цього краще не знати. Але загублену ним краватку приклала до грудей, відчула тепло, ніби перед нею його ясні очі. Думка, нехай і гріх, але ж для мене ця зустріч чиста, без фальшу. Намагалася себе заспокоїти. Та чи покличе, чи прийде він до неї, все ж підкрадався сумнів, терзає душу. Прискіпливо подивилася до дзеркала, але за мить всміхнулася, втішила себе,
- А чому й ні, то ж здається не гірша за інших.
Пригадала той потаємний дотик, почервоніла й присівши на стілець, обняла голову руками,
- Але чому не заборонила? Чому перед очима так раптово з’явився туман? Ой, що ж це я накоїла!
За вікном гул запорожця. З роботи повернулися батьки.
***
Теплі сонячні дні не втішали її молоде серце. Відцвівший бузок, ще більше засмучував. Не хотілося, ні милуватись квітами, ні мріяти, не задивлятися на небо і мугикати про себе, якусь пісню як вона, це раніше любила робити. В надії зустрітися, кілька днів поспіль, ходила в школу. Але зустрітися з ним не вдалося. Гордість завадила дізнатися його домашню адресу. Та навіть якби й дізналася, то швидше за все, не насмілилася би піти до нього. Від химерних думок немає втіхи. Якби хотів побачитися, то мав би сам приїхати, то ж він знає де мешкаю. І кожен місяць, того ж самого числа, сідала на лавку біля бузку і чекала, може хоч ввечері приїде.
Збігали дні, вже й місяці. А далі життя, ніби річка, що повернулася у своє русло. Навчання в торговому технікумі, проживання в гуртожитку. Гризло сумління, чому все так, чому так і не приїхав? Та в оточенні веселих друзів, відходив душевний біль, час заліковував рану.
Позаду навчання.Вона вивчила комп’ютер, працює в бухгалтерії консервного заводу. Від роботи додому далеченько. Її часто на своєму автомобілі підвозив Сергій, який мешкав неподалік. Він працював шофером на бортовій машині, на базу перевозив продукцію. Славний, русявий молодий чоловік, одружений.
- Пристав у прийми, -так він сказав їй, в очах смуток, продовжив,
- Хотів би мати сина, чи доньку, але не в таких умовах.
Інколи бідкався про непорозуміння з тещею. Таня ж цю сім`ю не знала, бо вони років два, як тут купили будинок. Сергій інколи був дуже знервований, скаржився, що теща чіпляється за всякі дрібниці. Гризе, що він мало заробляє, попрікає, що в дитбудинку не навчили поваги. Родини він не знав, лише від бабусі у спадок залишився город й від старої глиняної хати купа трухлявого дерева.
Вона слухала його скарги, зробила висновки, як вийде заміж, то від батьків треба жити, тільки окремо. Але де та з ким познайомитися? Та щоб закохатися так, щоб, аж тіло тремтіло, щоб серце вискакувало з грудей. Щоб так, як описують у книгах. Хоча інколи і брав сумнів, що є таке кохання. Сидячи в машині, інколи й зупиняла на ньому погляд, а він нічого, хай не красень, але видно людина, щира, добра. Напевно тому, що в житті не раз довелося відчути приниження, неприязнь, зраду і навіть голодування. Ніби жартома, але не раз їй говорив,
-Ти, як не знайдеш собі гарного хлопця, знай, я твій запасний варіант. Ти мені дуже подобаєшся і я би з тобою розділив останній шматок хліба й ми би народили дитя.
Вона після таких слів червоніла, ховала очі, намагалася вгамувати гучне серцебиття. Та тут же про себе посміхалася, сказав таке, запасний варіант.
***
Літній вечір… сонячне проміння мерехтить по вікнах автобуса. Сьогодні затрималася на роботі. Їй надокучили папери, хотілося відволіктися, раз-у–раз повертала голову до вікна. Дивись но, помітила про себе, вечір, а сонце так припікає, чи це так через скло. Автобус зупинився на одній із зупинок, від здивування, очі мало не вилізли на лоб. Артур привселюдно притискав і вже цілував білявку. До обличчя прилинула кров, по щоках гаряче, защемило під серцем. Це ж треба п’ять років, як п’ять днів. Але ж сором, при людях так себе поводити. Ну нехай би обіймав,а це! Тільки тепер до неї прийшло прозріння, попутав біс, думала, що закохалася. Напевно ловелас, як жаль, що з ним провела першу ніч. О, таких на світі багато є, гарно співають, вкладають у ліжко. Згодом, як довговухі зайці, що в чужому городі з’їли капусту, стрімголов тікають. На мить уявила цю картину, скривилася, як низько, це ж треба так опуститися! Тож іще не темно, до чого йдемо? Але відразу думка мов стріла пронизала серце, тихо сама про себе,
- О, хай мене Бог простить за такі думки, то ж сама теж не подарунок.
Але душа знову хвилями вирує думками, ніби переслідує, а можливо тоді він мені щось підсипав? Йой, чи й часом не снодійне? От, що значить бути іще зовсім довірливим дівчиськом. Подумки себе критикує, що отримала!Чому в рожевих окулярах була? Тепер навчило! Нема чого задивлятися на красенів, тим паче їм довіряти.
***
Минув рік… літо видалося доволі спекотне. Таня із задоволенням дивиться з вікна потяга. За віддану роботу їй виділили путівку в санаторій. Потяг Київ-Євпаторія прибуває на залізничну станцію.
Хоча і їхала в плацкартному вагоні, але була задоволена знайомством з симпатичною русявою Надією. Тішилася, що майже однолітки, дівчина працювала на консервному заводі в Вінниці. Вона вже три дні, як мала відпочивати в цьому ж санаторії, але із-за квартального звіту затрималася на роботі.
Синява моря вабила до себе, зачаровує. Море щодня змінюється, на його красу, не можна було не дивитись. Зранку, до обіду дівчата із задоволенням купалися, насолоджувалися теплою водою, плескотом лагідних хвиль, засмагали на пляжі. А ввечері, прогулянки по набережній. Морське вологе повітря заспокоювало, придавало сили. Виникало бажання помріяти, а інколи й поділитися думками про життя. Вони жили в одній кімнаті, за одним столом харчувалися в їдальні. Два дні їх було тільки двоє та згодом до них підсіли двоє молодих чоловіків. Вадим чорнявий, кароокий, з Києва, працює в Обчислювальному центрі при залізниці. Він відразу зізнався, що вдома дружина і трирічна донечка. Усміхаючись попередив, що дуже любить танцювати. Запрошував до компанії, разом відвідати танцювальний зал. Олег же, за нього вищий зростом, русявий з красивими синіми очима. Його доволі хитрі очі ніби свердлили Таню. Він з Кременчуга, майже кожного разу розповідає про пригоди на рибалці. Намагався більше уваги привернути до себе.Таня теж не проти повеселитися, розважитися, потанцювати. Але дівчина остерігається закрутити курортний роман. На танцях так і танцювали тільки із своєю компанією.
Одного разу, Надія з Вадимом мали відправитися на екскурсію , прогулянку вздовж узбережжя Євпаторії. Таня не переносить морської хитавиці, тому в цей день збиралася просто відпочити. Олег здивувався, що вона не з ними і теж вирішив залишитися. Він мав настрій напроситися до неї в гості, напередодні навіть придбав коробку цукерок й пляшку вина. Але Вадиму це не сподобалося. Він вирішив попередити Надію, що Олег якось проговорився, що два рази був одружений, більше не планує заводити серйозні відносини.
Таня дізнавшись такі новини, ледь зблідла й до Надії,
- От ти скажи, чому я така невезуча, як не одружені, то ловеласи, коли зустріну порядного? Чи може вже всі перевелися?
І ледь посміхнувшись, вже веселіше
- А може їх всіх уже розібрали!
Та Олег все ж прийшов до дверей кімнати й майже пів години просив, щоб вийшла поговорити. Їй дуже хотілося йому в очі сказати неприємні слова, але спромоглася утриматись. Дивувалася, не могла зрозуміти, чому, як красень так і ловелас.
***
По поверненню додому, на неї чекав сюрприз. Біля вокзалу, з червоними трояндами в руках, на неї чекає Сергій. Блискавки в очах, усміхнений, кинувся назустріч,
- Я так чекав, так чекав на тебе. І день не день, і ніч не ніч, переді мною твої красиві очі і усмішка, яка вселяла надію, що там з тобою все гаразд.
- Ой Сергію, що за промова! Прямо ніби співаєш! Я вдячна, що зустрів, але…
- Помовч, хай я подивлюся на тебе, я сумував.Не віриш?! – його рука прилягла на плече, хотів обійняти.
Вмить, брови звузилися, відійшла,,серйозний погляд, розводить руками,
-Тю, ти що з глузду з’їхав! Ти повинен знати, що ми друзі, не нахабній!
Як завжди, присівши на задньому сидінні, машина зрушила з місця, набирає швидкість.
Всю дорогу погляд до дзеркала заднього погляду, він милується її обличчям,
- Знаєш, я пішов від дружини, живу в гуртожитку. Оце собі лишив машину. Все інше, що придбали, залишив їм. Шкода, скільки вклав сили й грошей на євроремонт. Але хай не поминають лихим словом. Добре, що діло не дійшло до дітей. Тоді би напевно й далі терпів всі приниження. Можна сказати, в мене руки розв’язані.. Нікому й нічого не винен, нічим не зобов’язаний, тільки шкода років.
Він помітив, як вона ледь зблідла, витримуючи довжелезну паузу, опустила голову, не наважилася подивитися до дзеркала.
Ззаду засигналили. Сергій тільки тепер помітив, що їде з швидкістю 40 км/ год, натиснув на педаль газа. Їхали мовчки.
***
- Тут пару будинків і я буду вдома. Дякую, що підвіз!- зненацька попросила зупинитися біля магазину.
- Ти що соромишся, що нас разом побачать?
- Ні, просто не хочу зайвих розмов і запитань від батьків, вони сьогодні з нічної зміни.
Зразу розгублено позирнув, але за мить, опанувавши себе, уважніше ковзнув по ній поглядом, випалив,
- Я не віддам валізу! Тобі буде важко й незручно. І мені сором, що це за чоловік, що боїться зустрітися з батьками дівчини, яку кохає.
- Оце сюрприз,- вирвалося з її уст. Зніяковіла, більше ні слова, поспішила в машину.
Між ними ніби чорний кіт пробіг, доїхали мовчки. Й на мить не підняла голови, з його рук забирає валізу, тихо сказала,
- Дякую! До побачення! Від тебе зразу скільки сюрпризів, що їх всі важко сприйняти!
Швидкою ходою поспішила до хвіртки.
Вслід, він все ж наважився голосно сказати,
- Я твій запасний варіант! Прислухайся до свого серця.
Сергій кілька днів не з’являвся на роботі, тільки згодом дізналася, що пішов у відпустку.
Йому було не до відпочинку, зайнявся бабусиною ділянкою. Планував побудувати будинок, звозив будівельний матеріал.
***
А час летить, дощова осінь навіяла смуток. Дівчина часто задивляється на дерева, які загубили листя, їх порівнює з днями, які минали в одинокості. Згадує Сергія, який після відпустки відразу звільнився. Хоч було з ким поспілкуватися, інколи себе ловила на цій думці. То мабуть ненароком видав слово кохаю. І тепер просто зник, як сніг на сонці.
Зимові дні принесли не добру звістку. З консервного заводу вивозили всю продукцію, до Нового року завод мали закрити.
Навесні Таня поїхала в Вінницю, працювала в бухгалтерії на одній із фірм по продажу меблів. Колектив дружній, в основному жінки, а в залі продажу теж продавчині. Чоловіки ж тільки консультант та директор, яким вже за п`ятдесят й молоді хлопці вантажники. Від містечка до Вінниці, займало всього пів години часу і це її влаштовує. Одне бентежить, що немає з ким провести вільний час. Хотілося прогулятися по набережній, полюбуватися Бугом. Але одна не наважується, адже останній маршрут автобуса о двадцятїй годині.
***
Вже минуло три роки, як вона працює на фірмі по продажу меблів. А вечорами вдома за комп`ютером. По скайпу спілкується з однокласниками, любить подивитися кліпи. За пахучим чаєм з м’ятою, з батьками дивиться телевізор. У вихідні дні читає книги, слухає музику. Оце і всі її розваги. Але батькам подобається, що дочка поруч, тому про особисте життя, не дошкуляли запитаннями. Коли дівчина проводить час за монитором, сміється, мати все ж надіється, що в неї є друг. Інколи й задумується, чому не приведе додому, не познайомить? Адже вже не двадцять років, пора й гніздо звити.
Сонячний травневий день. Напередодні обіду метушня, вхідні двері офісу, раз-по-раз, то відчинялися, то зачиняються. Люди намагаються вчасно оформити кредити. Таня підійшла до вхідних дверей, крізь скло сонячне проміння сліпить очі, поневолі всміхається. Якась жінка відразу штовхнула й незадоволено до неї,
- І до кого оце всміхатися? Дайте зайти, я поспішаю.
Інша б може щось й сказала, але настрій був чудовий, адже весна і все квітне й пахне. Чому люди такі злі? Відразу майнула думка. Легенький вітерець розвіює її каштанове волосся, дивиться під ноги, не поспішаючи, спускається по сходах.
Увагу привернув знайомий голос. Біля вантажної машини, з якої носили меблі, побачила Сергія. Зненацька гучне серцебиття змусило зупинитись. Ніби сполохана косуля, очі забігали, чи підійти, чи непомітно прошмигнути. Але кортіло поспілкуватися, перевівши подих, прямим поглядом дивиться на нього. Намагається в ньому знайти зміни, відразу висновки, посвіжів, навіть помолодів на років п’ять.Чекай, на скільки років він старший за мене? Напевно на років шість. Доки думала, він вже помітив її, йшов назустріч,
- Привіт Тетянко! Як поживаєш?
Водночас дзвінкий жіночий голос, привернув їх увагу. Струнка,чорнява дівчина-продавчиня світилася щастям, розставивши руки, в поспіх спускається по сходах,
- Сергійку, сонечко моє, де ж ти пропав?
За мить повісилася на його шиї,
- Чому до нас не заходиш?
Ну і видала! Такої зустрічі він не чекав. Адже лиш з місяць назад, перекинувся кількома словами, коли по журналу вибирав меблі для свого будинку. Навіть забув, чи знайомився з нею чи й ні.Така поведінка його роздратувала, обличчя покрилося червоними плямами. Що за концерт, хотілося її запитати. Та вона не дала й слова сказати, заторохтіла, як сорока.
- Ну, зібрав свої меблі? Значить скоро мене в гості запросиш?
Ледь стримуючи гнів, тупо дивиться на неї. Таня зробила висновок, що вона тут зайва, здвигнувши плечима,
- Сергію, рада тебе бачити, не буду вам заважати.
Йому би продавчиню послати до біса, але ж вважав, на сходах, соромно вести такі розмови. Лише пронизав її сердитим поглядом, кивнув рукою, поспішив до машини.
В цей час Таня біля кіоска купувала солодощі. Ніби й не хотіла за ним стежити, але голова ніби сама поверталася в його бік.
***
Їй тільки в домашній обстановці вдалося розслабитися. Виснажена роботою, за чашкою чаю, дивиться телевізор. Батьки були на нічній зміні, то ж ніхто не відволікав від думок. Робота роботою, а от зустріч з Сергієм, її ніби підкосила. Весь час переслідують думки, що в нього з нею спільного? Можливо в них щось було? Чому Емілія? В своєму колі, продавчині часто називали її кокеткою. Чи поряднішої не знайшов?
Не спалось. І ніби місяць не вповні й з відчиненого вікна запах свіжості, мало би заспокоїти, заколисати. Але підкрадається думка за думкою і весь час про нього. Лише на мить закрилися повіки, перед нею він, з трояндами в руках. Безсонні ночі, сердечні тривоги, виснажували душу, а може й справді це кохання? Чому не байдуже мені?
Раніше часто зазирне до дзеркала, аа це й на мить не мала бажання, в ньому побачити себе. Помітно змарніла, геть пропав апетит, підстерігає тривога, ніби щось загубила. На роботі, вже кілька днів погляд до вікна, сама себе запитувала, а може сьогодні приїде? Чому раніше його тут не бачила? Навіть наважилася набрати його номер телефона, але по ньому відповів чужий чоловічий голос. Напевно змінив на крутіший, але ж навіщо змінювати номер? А може вдруге одружився?
Мати вже декілька тижнів спостерігала за дочкою, не витримала, наодинці запитала,
- Доню, ти посварилась з другом? Хай би привела до нас, познайомилися
- Та, що ти мамо, який друг, то так знайомий.
- Ні, доню поглянь на себе, змарніле личко й очі задумливі, невеселі. Гадаю це не причина їсти, як мале дитя і скільки ваги ти втратила?
- О мамо, це напевно весна так подіяла.
– Ти вважаєш, що мати своєї дочки не знає?
- Ну гаразд мамо. Але він був одружений.
- Так-так! А детальніше можна, діти є?
- Та ні, дітей немає, але він за мене старший на років шість, не менше.
Материнська усмішка зняла напругу,
- Ой, доню-доню! Хіба не бачиш який час! Яка статистика? Процентів сімдесят, не менше, розпадається шлюбів. А знаєш чому? Бо жінок на світі більше, от й котра хитріша та й обкрутить, намагається владнати своє життя. Багато ранніх шлюбів, а вони в основному розпадаються. Ти просто прислухайся до свого серця. Тобі вже не сімнадцять років, пора дорослішати. Знаєш, ми з батьком вже й онуків хочемо. А квітка запилюється, доки цвіте, подумай доню.
Після розмови, на душі Таня відчуває полегшення. Але думок цілий міх,, але ж десь пропав Сергій, чомусь не видно. Підкрадається сумнів, можливо вже й справді встиг вдруге одружитися?
За вікном ледь-ледь мерехтять зорі. Довкола молодого місяця туман, як віщун на дощову погоду. За мить уявила їх удвох під парасолькою й вже посміхається. Дива, чому так уявила? Згадала його слова , я твій запасний варіант, поглянула до дзеркала. А й справді схудла, треба себе брати в руки й нарешті щось вирішувати.
А час безупинний, з дерев, кущів злітає барвисте листя.. При сонячній погоді, чарівність осені в різних кольорах приваблює прогулятися по алеях містечка. Щоби швидше минав день, затримувалася на роботі, додому їздила останнім автобусом.
Сьогодні цілий день мжичить холодний дощ. Вечоріє, все тіло проймає вогкість. На зупинці автобуса,Таня стоїть під парасолькою. раптово сигнал машини привертає її увагу. Через дорогу, з вікна вантажної машини рукою махає Сергій. Де й взялась впевненість, не задумуючись поспішила через дорогу. Він насторожився, адже перехід не тут, біля магазину. Чоло вкрилося потом, виліз з машини. Вона вже стояла поруч.
- Ну, як дитина, це просто щастя, що жодної машини.
- А ти розхвилювався?
Хустинкою витирає піт,
- Звичайно! Я радий тебе бачити. Вже скільки часу пройшло, ні разу не зустрів. На жаль, часті відрядження, у ваших краях буваю рідко.
- Я дзвонила на твій телефон.
-В мене з машини його вкрали, разом з грішми.
– Багато було?
- Це не важливо, сідай поїхали, тебе додому доставлю..
- Додому?
Запала тиша.
Його мужні руки лягли на її плечі,
- Може я дочекався, поїдемо до мене?
- Куди? В гуртожиток?
Сергій зрозумів, не треба втрачати часу, поцілував в уста. Звільнившись, позирнула на нього й раптово зацвіла густим рум’янцем. Нагадала, про запасний варіант. Як добре, що про це ні слова, дав час розібратися в собі. Ніби шукаючи підтримки, усміхається стриманою усмішкою, притулилась до нього. Ніжний поцілунок в уста, її відповідь на нього, дав зрозуміти, що вона не проти бути разом. Радість переповнює його,
- Їдьмо в село! Побачиш будинок, який я побудував. Вже завіз меблі, але все немає часу розставити, чекав на тебе. Адже це ми зробимо разом?
- Так! Особливо на кухні, щоби я себе відчувала справжньою господинею.
Сергій почувався щасливим, слідив за дорогою, час від часу позирав на неї. Вірилось і не вірилось, що нарешті дочекався.
Легенький сміх при розмові з батьками по телефону. Ніжний погляд до нього,
- Ну все, я попередила щоб сьогодні на мене не чекали. Ми до них в суботу заглянемо.
Вона дивиться у вікно. Холодна осінь, непривітна, мжичить дощ. Та нині і погода не зіпсує настрій. Ну от нарешті, настав момент почати своє сімейне життя. В серці зацарила радість, душевний спокій.
Край дороги, під дійством вітру в купах копошиться листя, ніби пригортається одне до одного. Обличчя осяяла посмішка, це осіння казка. Напевно в таку пору всі, як і я, мріють у ніжних обіймах зігрітися, сховатися, щоби відчути себе щасливими. Інколи ніби й жартівливі слова - запасний варіант-, стають основою поєднанням двох людей.
Листопад 2021р
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 09.12.2021
Я вспоминаю те года
И жизни прожитые грани,
В которых молод был тогда,
Но непомерно хулиганил.
Там, на ветру мой русый чуб
Из-под цилиндра девок тешил.
Я так попасть туда хочу,
На зорьке, конным или пешим.
А полный удали мой стих
Тревожил души многократно.
Но, не сыскать того пути,
Чтоб воротился я обратно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932716
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Торопится солнце в морскую пучину упасть,
Окрасив собой бурунов набегающих пену.
Фонарь, силуэт и ведущая к морю тропа -
Пейзаж, нанесенный мелком на бетонную стену.
Чудна́я картина. Художник - заправский мастак!
Движения пальцев просты́, но уверенно-то́чны.
Фонарь осветил наготу незнакомки сквозь мрак,
Открывши кудеснику образ ее непорочный.
Я видывал много, но знаю теперь лишь одно,
Как трудно писать, не притронувшись к женскому телу
Той самой застенчивой, что на бетонном панно
Так страстью своей, словно бурное море кипела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933157
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
И все века, и миг один –
В единой точке сжаты
И Божье слово: "Не вреди!,"
Так многократно...
Все думы Солнышка о нас,
Лучи в обнимку,
Земля и в профиль и в анфас –
Прекрасной Нимфой!
И есть те, кто в своих руках
Свет их лелеет –
Через пространство и века
Несть в сердце смеет.
А компенсация одна –
Быть частью Света,
Хоть в самых тёмных временах,
Зимой и летом...
24.11.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931878
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Скоро осень под ноги каштаны
Бросит мне, тихо молвив: привет.
Разорвет небо молнии рана
И прольётся неоновый свет.
Протяну долгожданной я руку,
Оглянувшись украдкой назад.
Ровно год - то веселье, то скука
Заливали вином мне глаза.
Тосковал за твоими дождями
Мой, по небу блуждающий взор,
Да искал меж ночами и днями
На деревьях знакомый узор.
Все теперь это кажется бредней.
Но, хочу поскорее уже
Долгожданной кленовою медью
Я свое ожиданье обжечь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922301
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 24.11.2021
Листопад, листопад, листопад,
Я тебе не чекала, повір..
Ти так стрімко ввірвався в мій двір
І зали́шив без ли́стя мій сад.
В нім я цвіту дерев не знайду
І у літо не куплю квиток,
Бо останній із вишні листок
Ти безжалісно кинув в траву..
І заплакало небо дощем
Як летіли удаль журавлі,
Як пронеслася аж до землі
Та журба із пташиним плачем.
Листопад, листопад, листопад,
Не вселяй в моє серце жалю́,
Повернися, тебе я молю́,
Повернися скоріше назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931861
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Бажаю щастя, люди, вам усім,
Найбільшого і кожному - свойого,
Гучного як весняний перший грім
І тихого, в молитві перед Богом.
Бажаю щастя вам відчути мить,
Безмежного як океан чи Всесвіт,
Цим щастям чиюсь душу освітить
І, поділившись ним, ніби, воскреснуть.
Бажаю щастя вам, так як собі,
Не оминуть хай вас щасливі миті,
І кожен, щоб віддав комусь, тоді,
Щасливих стане більше в цьому світі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931854
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Я давнюю любовь укрыла тайною.
Где боль была, остался тонкий лёд.
Она ж не хочет оставаться давнею
Ну хоть во сне,да что-то мне шепнет.
Я давнюю мечту укрыла тайною.
Повесила замок.И без обид.
Она ж не хочет оставаться давнею
И все мне спутать планы норовит.
Я давние стихи укрыла тайною.
Хоть не сожгла, оставив на потом.
Но им не хочется считаться давними-
Все просятся ко мне живым листом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931542
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Устелить килим білосніжний
Зимовий вечір для безсонь.
Твої цілунки - вітер ніжний -
Розпалюють в душі вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931827
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Припорошені, в снігах життя скрижалі,
Не змітай, залиш той сніг і пил мені.
Незабутніх плинних років сині далі,
Стали квітами на білому вікні.
Сині очі, сині мрії, синє небо,
Навіть в снах моїх відбилася блакить.
Я приймаю з того неба все, що треба,
Коли доля перетворюється в мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931874
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Дуже хоче дівка Люся
З мамою поговорити,
Лащиться: -Моя матусю,
Хоч нам добре удвох жити,
Та пора уже настала
Мене заміж віддавати:
Хочу вийти за Степана –
Ти повинна його знати.
-Це отой, що в магазині
Стоїть в дверях в охороні?
Бачила його я нині,
Не підеш за нього, доню.
В нього батько косоокий,
Баба - дурнувата Настя,
Мати - видра кривобока,
То у кого він удасться?
-Ну пусти мене, мамусю,
Тут же близько, недалечко,-
Обіймає її Люся,-
Заспокой моє сердечко.
Не обманю тебе, люба,
Це швиденько, я клянуся,
Трішечки побуду в шлюбі
І до тебе повернуся.
Що й до чого у заміжжі
Я вже трохи буду знати,
А тоді уже щось путнє
Будем разом вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Вдохновило
[b]Трубочист[/b]
ОлГус
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=331765 (ссылка там закрыта)
[i]Ах, дорасти бы мне до пенсии, ребята,
И чтоб настал тот, в целом, долгожданный миг,
Когда шальные дни вдруг потеряют даты,
И будет в прошлом ежедневный мой "блицкриг".
Ох, как я утром буду сладко просыпаться!
И древний дуб мне за окошком подмигнёт:
- Мол, можешь, дядя, ещё трошки поваляться
И почесать в порыве лености живот.
И защебечут легкомысленные птички,
Не торопя меня в космический полёт.
И где-то курочка расслабленно яичко
Снесёт. И воробья подкараулит кот.
И всё покрыто сладострастнейшей истомой.
И мир опрятен, ладен, целостен и чист...
Но, господа, коль где-то есть ещё труба на доме -
Туда на пенсии заглянет трубочист.
[/i]
[b]«Романс свежеиспечённого пенсионера»[/b]
(На мотив песни А. Розенбаума «Романс генерала Чарноты»
https://www.youtube.com/watch?v=yJcyqn6tRcc )
Ох, как же утром сладко поваляться!..
Когда не лупят по мозгам часы.
[i]Но, господа, как хочется стреляться,[/i]
Когда поешь дешёвой колбасы…
Когда поешь дешёвой колбасы…
[i]Я жив, мой друг[/i], на пенсии, [i]свободен,[/i]
[i]Но стал мне часто сниться странный сон:[/i]
Что молоко на молокозаводе
Не от коров… в чём был я убеждён.
Не от коров… в чём был я убеждён.
Что покупая в магазине яйца,
[i]Как говорится, Боже, даждь нам днесь,[/i]
Да неужели нам и их… китайцы?..
Ну, почему на пенсии я здесь?..
Ну, почему на пенсии я здесь?..
[i]Mon chère amie[/i], уж утро за окошком,
И хоть чеши, хоть не чеши живот;
Но поваляться хочется немножко…
Пусть не меня труба в «блицкриг!» зовёт,
Пусть не меня труба в «блицкриг!» зовёт.
Опять усну в истоме, что я дома.
Труба на крыше больше не дымит,
Друзья мои её пробили ломом… *
И даже кот, съев воробья, храпит…
И даже кот, съев воробья, храпит…
Щебечут легкомысленные птички,
[i]В постели полусонной я один,[/i]
Пускай в припадке воют электрички,
Из окон выпуская никотин…
Из окон выпуская никотин…
[i]Густой туман спустился на болота,[/i]
Но мир опрятен, целостен и чист…
И никуда бежать мне неохота,
Я по натуре, братцы, оптимист...
Я по натуре, братцы, оптимист!
(...Оптимист. Пофигист. Нигилист. Гуманист. Юморист… и т.п.
Кому что больше нравится…)
* ломом у меня на соседней даче два друга трубу пробивали, не буду распространяться, что получилось)))
(наклонным шрифтом выделены строки из песни А. Розенбаума «РГЧ»)
С благодарностью всем вдохновителям (ОлГусу, А.Розенбауму, Пенсионному фонду и др.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931651
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
[b]Крылатый конь – мечта графомана [/b]
(перевод)
Михайло Гончар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781290
Шедевры просятся на волю,
А Муза не идёт никак.
Сжимая карандаш до боли,
Тянул по-тихому коньяк.
И в пятизвездочном угаре
В сияньи солнечного дня
Мне захотелось на базаре
Купить крылатого коня.
Пускай по свету он летает ,
Талант мой чистит от трухи,
Умело рифмы подбирает,
Чтоб я мог рифмовать стихи.
Сбылось мечтанье графомана –
Купил коня за полцены –
Моя судьба, иль дым дурмана?
Лети, крылатый мой, гони!
И вся душа моя запела,
Когда лошадку оседлал...
А тут и Муза прилетела,
Но не по делу - я ведь спал.
С благодарностью к вдохновителю –
Тарас Комаринський
[b]Крилатий кінь – мрія графомана[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781205)
Пародия
[b]Переводчик и Муза
[/b]
Стихам желая лучшей доли
Тянул по-тихому коньяк;
Сжимал я карандаш до боли,
Переводя и так и сяк.
Сначала перевёл на русский,
«Наполеончика» глотнув,
Но после третьей – по-французски
Я, "Oh là là!" как всё загнул!
Но с ним покончив также быстро,
Французский – этакий пустяк,
Я ощутил себя Магистром –
Хорош у «басурман» коньяк!
Налил и дёрнул стопку виски
В сияньи солнечного дня,
И на шотландский "and" английский
Так потянуло чёт меня…
Лети, крылатая лошадка!
Талант – его ведь не пропьёшь.
И рюмку шнапса для порядка
Махнул… Хорош! Едрёна вошь!
Но огорчился не по-детски,
Сидел и перевод читал:
Ведь я же этот их немецкий,
"Nicht-nicht!" – клянусь! – не изучал!..
Вот это… «оседлал лошадку»,
А с ней меня и понесло… –
Подумал я, зевнувши сладко –
Трудно́ Поэта Ремесло!
Но после сна оно ж не диво…
Хоть миг побыл я на Коне!
Но сухо шепчет Муза: «Пива…
Я в тон ей шёпотом: «...и Мне».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781786
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 22.11.2021
Красива мудра жінка з нелегкою долею
заслуговує на шану і повагу живих...
Світлій пам'яті моєї бабусі присвячую...
Марина гірко і невтішно
І довго плакала завжди.
І були грішними безгрішні
Ті сльози - марево з води.
Ніхто не зважувавсь ніколи
Торкать святої таїни -
Було все спалене довкола
Пекучим полум'ям війни.
Багато горя і невдачі
По людських душах залягло:
Лиш заспівали - знову плачуть -
Із ними всякого було.
Терпіли, бо хотіли жити,
Приймали долю за святе.
І підростали швидко діти,
Як весняне зело росте.
Чи то війна людей ріднила,
Чи відбудова, чи колгосп,
Та в них жила стожильна сила -
Попробуй скривдити когось.
Ще довго всі чекали звістки:
А, може, прийде, може, ось...
І якось жаль було невістки
І сина, й батька, і всього.
Та разом примудрялись жити
Радіти сонцю і весні.
Комусь полагодять корито
Комусь гуртом відкинуть сніг.
Роботи й дітям вистачало -
Дорослі йшли на трудодні -
Марині часто не співалось,
Бо важко встигнути одній.
Дівчата в хаті й на городі,
І щось зробить, і погулять.
Вони при будь-якій погоді
Для печі знов тягли гілля.
Трудились зранку і до ночі
І разом втрьох плели тинки.
Їх поважали й позаочі
Ще прозивали "маринки"
Усе уміла, все встигала
І вишивала, і пекла.
Дивись, ще й сонце не вставало,
Марина в полі вже була.
Болотом - босими ногами,
Де торф, коноплі, очерет.
Ішла дощами і снігами,
Бувало, навіть, "під запрет".
Топтала стежкою важкою
Ту долю, рідну і гірку,
Аж серце сікло осокою,
Та де ж подіть її таку.
Усі жінки, з усеньких вулиць,
З усіх дворів і всіх бригад -
Тоді роками спини гнули:
І, Боже збав, удень лягать.
Окраєць хліба у платочку,
Босоніж бігла, як завжди,
Швиденько прив'язала квочку,
Пийнула з ковшика води.
Дівчатам крикнула вдогінці:
"Щоб був порядок! І не спать!"
А їй було, красивій жінці,
Тоді всього лиш, тридцять п'ять.
А як Марина "клала строчку",
Як обшивала пів кутка.
Увечері "складе" сорочку,
А рано - вже на буряках.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Минали роки у турботі,
Давно вже підняла дівчат,
Та всеодно, мов на роботі,
Марина бавила внучат.
Насіння в грубці підгоряло,
Бо там "сиділи" й пиріжки.
І як бабуся все встигала?
Ще ж мила в погребі й кружки.
Хрумку капусту, огірочки,
Антонівку у гарбузі.
Любили всі: зяті і дочки,
І внучки - дзиги на нозі.
Завжди картопельку варили,
Бо я за неї - все б дала!
Мені й з борщу її ловили,
Аби я тільки не ревла.
А як згадать про Маковія,
То вже сміялись з мене всі:
Від Петра починала мріять,
Вчувалось: "Макортя несіть!"
Бабуся маку намочила... -
(Та вже скоріше мак той мніть!) -
Бо шулики я так любила:
Вони аж снилися мені...
Бабуся швидко мак потерла,
Вже корж холоне, - я не сплю!
А тут як тут! В плече уперлась,
Хай що, а я момент зловлю...
"Наташко, не лижи качалку,
Бо лисим буде чоловік!",
Та всеодно лизну я скалку:
"Таке вже кажете! Де він?"
І все частіше до вечері
Варили з салом галушки.
Ще вергуни плели кручені
І драли пір'я в подушки.
Як пахла гречка в хаті смачно,
Вареники і пампушки,
А суп з квасолею, як бачу:
Густий, наваристий такий.
Завжди борщилось,а на свято -
Бабусин цар-наполеон.
І пиріжків було багато,
І ягідний кисіль-барон.
Бабуся шиє - я дивлюся
І так цікаво - не моргну!
Подам наперсток, притулюся,
У голку нитку затягну.
Завжди з бабусечкою спала -
Була найменша із п'ятьох -
Ще з вечора її благала:
"Збудіть мене, та й будем вдвох"
Хотіла встати разом з нею,
Коли ще темно й кури сплять,
Щоб разом - мокрою межею,
В бабусі ж ноги так болять...
Вже й на сорочку їй лягала,
Вже й руку клала під плече.
І, мов не сплю, а засинала -
Бабуся знову ж "утече".
У хаті завжди тепло й тихо -
Отой смачний вечірній час...
Ніколи і ніяке лихо,
Здавалось, не дістане нас...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І прибігала часто Дунька,
Так, не сестра і не кума:
"Лише Маринка все дотумка,
Чим не ділюся з усіма..."
Не мала внуків і розради -
Микита, п'яний, спав собі -
Не знала сну, у хаті - ради,
Бо він частеньло так сопів.
То ж бігла вулицею швидко,
Аби коротша ніч була.
Позамітало й слід не видко -
Ніхто не знає, як жила.
І обмітала Дунька ноги,
Тьопала віником плече,
Переступала всі пороги
І - в хату, де плита пече.
Платок великий "у клітину",
Що залишився з тих часів,
Коли ховать прийшлось дитину,
Як німець над селом висів...
З плеча зняла, струсила різко,
Калоші й "плюшку" - у куток.
І стоболюче, давнє, різне
Забулося коло діток...
Зайшла - і повна хата люду,
І рівні всі, і рідні всі,
І жарти сипали повсюди,
Ділили посуд, воду, сіль.
Новини сипле, як з торбини,
То підморгне, то заспіва.
Не замовкає й на хвилину,
А то - розплачеться, бува...
І хата дихала, як вулик,
"Я вже Маринко, побіжу,
А те, що ви отут почули
І я ж нікому не скажу..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А ще з райцентру Дунька часто
Було, приносила платки.
Кому пустий, кому квітчастий,
Кому великої руки.
Жінки збігались, як на диво,
І приміряли, і греблись,
Але не всі були щасливі:
"Нехай... і я візьму... колись..."
Біжать, наперебій щебечуть,
Яка де квітка, завиток.
І подумки кладуть на плечі
Давно омріяний платок.
"Ви чули? Дунька знов приперла!"
І вже дорогою ідуть,
Хоч подивитися - а першій!
"Беріть вже, гроші підожду."
Хоч радо брали - знову клали,
Блищали очі, та за мить
Надії в душах геть згоряли
І знову глибоко болить...
Та вже, бувало, на порозі
Вона Марині підморгне,
В рукав просуне, що у змозі:
"Гляди, не викажи мене"
Марині душу калатало:
І хоче, й треба - дві ж дочки...
Не спить. Коли ще й не світало,
Біжить до Дуньки навпрошки...
Немов із серця вириває:
"Візьми, назад я принесла -
Такого чуда не буває -
Забудь. Спасибі, що дала..."
Розбила мрію на порозі,
Немов ярмо зняла з плеча,
Не радо й радо по дорозі
Біжить додому, до дівчат...
Узори маряться турецькі,
Малі й великі завитки,
"Якби ж не чорні дні німецькі,
Іван купив би й не такий..."
Тяжка робота, будні кляті,
Та коли знову принесе -
Побуде в Дуньки, мов на святі,
Подивиться, ото й усе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Душа зітліла у скорботі
Злетіла усмішка з лиця.
Уся в тривозі, вся в роботі,
У вічній тузі. До кінця.
Ну, а коли сказали тихо:
"Вже заспокойся і не плач
Не тільки в тебе таке лихо..."
Марина всім відповіла:
"Та я, дівчата, і не проти,
І розумію, і мовчу,
І не цураюся роботи,
І плачу, щоб ніхто не чув...
За ним до пекла, мов до моря -
Із весен йду до лютих зим,
Та він зі мною завжди поряд,
Бо я померла разом з ним..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Проклята пам'ять стоголоса
В мовчанні дикому кричить.
Аж правда, завжди гола й боса,
Притихла злякано на мить...
Бабусечко. Моя зозуле.
Іще хоч слово нам скажіть.
Ми пам'ятаєм. Не забули,
Що довелося пережить...
Усе було. Давно не стало.
Та знову хочеться туди,
Де ми жили. Що не пропало,
Лиш переплутало сліди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634668
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 21.11.2021
Привела біда Семена
До невролога в лікарню:
-Лікарю, проблема в мене,
Скільки б’юся - і все марно.
Сон у мене нездоровий:
Тільки стану засинати –
На англійській чистій мові
Починають всі кричати.
Якісь люди-посіпаки
Мене тягнуть на дорогу,
Навіть гавкають собаки
По англійському, їй-Богу!
Рано встану, як побитий,
Від жахів цих - серцем млію,
Дуже важко мені жити,
Бо цих слів не розумію.
-Вихід є,- невролог каже,-
Будете спокійно спати,
Тільки треба постаратись
Організм врегулювати.
Щоб у снах цих розгадати
Всю тематику злодійську,
Треба взятись і негайно
Мову вивчити англійську.
Добре з місяць попрацюйте
(Будете тут менше спати),
Головне, щоб в сні навчились
Балачки перекладати.
Я гадаю, через місяць
У нас будуть результати,
З практики своєї знаю –
Будете спокійно спати.
Через тиждень в ресторані
Лікар пострічав Семена:
-Як здоров’я?- поцікавивсь,-
Що в сні кажуть джентльмени?
Грає усмішка в Семена:
-Вже відома вся балачка,
Бо під боком спить у мене
Молода перекладачка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Як земля, що не може напитись
Весняного сліпого дощу,
Так за тебе я буду молитись
І ніколи вже не відпущу.
Як гроза, що освітить півнеба
І розбудить від тихого сну,
Так я буду молитись за тебе,
Щоб ти бачив мене одну.
Як вітри, що приносять на крилах
Ранню осінь до теплого літа,
Не зморюся, бо ти - моя сила
І довіку я буду молитись...
Як вода, що змиває отруту,
Вже назавжди поєднана з ядом,
Я за тебе молитися буду,
Бо так важко без тебе, правда...
Як сніги, що ведуть у нікуди -
З лабіринту зірнуть не беруся -
Я з тобою, я поруч, я всюди...
І молюся, молюся, молюся...
Як осіння холодна негода
Залягає в занедбаних душах
І кругами по закутках ходить,
Так за тебе я тихо молюся.
Хоч тривога затьмарює світло,
Закриваючи серце і очі, -
Знаю,поруч з тобою ще літо,
Бо молюся за тебе щоночі.
Ні гарячі піски у пустелях,
Ні моря, океани, Гаваї,
Острови не потрібні й готелі -
У молитві за тебе жива я...
І душа моя, схильна до щему,
Все чекає звичайного щастя:
"Щогодини, щодня, не даремно..." -
Так молюся я подумки часто.
До дерев, до птахів і до луків
Я в молитві за тебе звертаюсь,
Бо найбільше боюся розлуки,
Що приходить і нас не питає...
Повертайся у місячні ночі,
На шляху розсипаючи втому,
Повертайся, бо я того хочу -
Всі дороги до нашого дому!
Як земля, як гроза, як свобода,
Яку п'ю і ніяк не нап'юся,
Повертайся із заходу й сходу,
Бо я досі за тебе молюся.
Ніби сонце, яке не втомилось
Розкривати на ранок очі,
Я за тебе всю ніч молилась
І молитимусь знов до ночі.
Ти як пісня, що ранить душу -
Я сказати про це не боюся
Всьому світу, бо визнати мушу,
Що за тебе і в пісні молюся.,
Як мелодія, що проникає
У серця без сльози і крові,
Я молюся за тебе, бо знаю:
Починається все з любові.
І як небо, глибоке небо,
Хоч і хмарно, а я дивлюся,
Мов на хитру загадку-ребус
І молюся за тебе, молюся.
Ти, як вечір, що гасить спеку -
Я вже знаю, що не спалюся -
Та хоч ранок іще далеко,
Знову тихо за тебе молюся.
Як та правда безжальної ночі
Стоголоса, гірка і гола,
Яку чую, хоч зовсім не хочу
І молюся за тебе до болю.
А на ранок у мокрих росах
Сподіваюся, не втоплюся,
Я по травах ступаю босо
І за тебе молюся,молюся.
Як вогонь до свічі, як примара,
За тобою край світу полину,
Бо знайти сподіваюся марно,
Ту молитву за тебе єдину.
Воскресає симфонія вітру
У дощах, у снігах, заметілях.
І я щиро у те повірю,
Що молитва - цілюще зілля.
І як думка межі не має,
Як сльоза, що не знає міри
Й горобина ніч не вщухає -
Подолаю безодню прірви!
Як не вистачить - домалюю!
Доліплю! Допишу! Доклею!
Що захочу сама - почую!
І молитва впаде зорею!,
Як бажання, як біль, як горе,
Як блаженство - дощем-водою!
Все залишимо й поговорим
У молитві за нас з тобою...
...Вічне диво - життя на світі,
Що було і що є - змирюся...
Наше щастя - у наших дітях
І за них я щодня молюся...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617345
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 18.11.2021
Ти, відпускаючи, тримав міцніше
На відстані, без всякого контролю.
І в моє серце не заходив інший,
Бо і без тебе я була з тобою...
І в спеку, і тоді, коли сніжило,
Жовтіло листя, а чи розпускалось
Я, мов раба, що віддано служила
І ні на мить тебе не відпускала...
Спини мене гарячою рукою
У себе до ранкового безладдя,
Бо всеодно не матимем спокою
І порізно собі не знайдем ради.
Я дихати не можу не з тобою -
Води і світла, і повітря мало!
Знов спомином торкаюся до болю
І лиш тому я жить не перестала...
Була рабою і помру рабою,
А іншого не хочу і не треба.
Я подумки і досі ще з тобою,
А, може, так ховаюся від себе?..
Долаю нескінченні перепони
І ріжу на кусочки кілометри,
Ковтаю той, гіркий до болю, спомин
Про тебе у коричневому светрі,
Де знала візерунки і сплетіння,
Ховалася в тепло м'якої нитки,
Нічого в світі більше не хотіла,
Аби від мене ти не йшов так швидко...
Я жертвую свободою і літом,
Все віддаю без жалю на поталу,
Бо й досі ти керуєш моїм світом,
Та, бачу, і цього мені замало!
Уважно я дивлюся, та даремно!
Я слухаю усіх, але не чую!
Сміюся, а, насправді мені щемно -
Боюся, що і болю не відчую...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Нехай земля згорить, а я лишуся!
Нехай гроза розірве чорне небо -
З тобою я нічого не боюся,
Це страшно залишитися без тебе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624469
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 18.11.2021
Так буває у післяпо́лудні
Листопадовім - листя полум'я
Вигорає геть, стає мороком..
Зачаклована осінь колами
Кружить.. Жалібно стогне дзвонами..
Ти - кудись живеш - серед спогадів,
Око-на-око з порожнечею..
Мрії скошені, серце порване,
І зі слів - лише недоречення
Із підтекстами і підозрами..
Схлипом-сльо́зами відгомонений,
Час увесь наскрі́зь знесудомлено
Нестерпі́нністю цього простору..
В ньому, зі́м'ятий і стриножений,
Німо скажеш ти - Святий Боже мій!
Дай мені того, кому вірити,
Кому митями жити ці роки..
І помилуй і - вилікуй мене,
Безпросвітного, ти - молитвою..
І зійде зоря, в небо всіється..
І вона -твоя - тільки вір у це!
Молоді гріхи всі відпустяться
І старі страхи переступляться..
Перемелеться, перетвориться,
Стануть ранки всі знов прозорими..
Між туманами поріділими
Чорні смужки знов стануть білими
Що минає - в дим не розвіється..
І воздасться ще - все - за вірою..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931188
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Шипшиново... в розхристаному світі,
Де день осінній у безбарвності німій,
Де без оздоби путається віття,
І часто стукає у скронях: ти ж був мій.
Шипшиново, коли чуття з шипами.
Вогонь блищить достиглий в ягідці простій.
Ледь-ледь морозить... Шепче, шепче пам'ять
І акцентує: навкруги бринить застій.
Шипшиново...чи є ти, відгукнися.
Вже осінь пізня, і зима також гряде.
Червоні ягідки на чорнім нив'ї,
Де я і ти ...колись були...І де ж ти...де?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…
А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.
Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.
Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.
І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.
17.11.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021
-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.
-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.
Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.
Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.
Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.
Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.
Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.
Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Вже доросла дівка Ната
Веселенька встала з ночі
І сказала: -Мамо, тату,
Я сама пожити хочу.
-Це розумно,- мама каже,-
Двадцять вісім років маєш,
Самостійності навчишся,
Трохи досвіду придбаєш.
Раді, доню, ми за тебе:
Ти відчуєш справжню волю,
Вдовольниш свої потреби
І зустрінеш свою долю.
Із порадами своїми
Втрутився, як завжди, тато:
-Щось надумаєш робити –
То не думай відступати.
Дівка потягнулась смачно:
-Так, кароче, всьо понятно,
В цьому ділі я обачна,
Поступаю акуратно.
Речі ваші я зібрала
Вам пора уже отчалить,
Тож швиденько одягайтесь,
Чуєте? Таксі сигналить!
Беріть, тату, цю валізу,
Кості зранку розминайте,
Мамі - сумка, й пакет влізе,
Пока. Чао. Не скучайте!
Та не стійте, як статуї,
Ворушіться, мамо й тату,
Будьте певні, тут я точно
Вже не буду відступати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
[color="#ff0000"] Анна Ахматова "Это просто, это ясно…"[/color]
Це так просто, це так ясно,
Будь-кому це зрозуміло -
Ти мене зовсім не любиш..
Нелюбов ця - назавжди..
То чому ж так лине серце
До чужої вже людини,
І для чого кожен вечір
У молитвах моїх ти?
Нащо покидаю друга
Й кучерявую дитину,
Полишивши місто любе
В моїй рідній стороні,
Як злидарка чорна блуджу
По столиці іноземній ?
О, як радує, що може
Десь побачимося ми !
[color="#ff0000"]Это просто, это ясно,
Это всякому понятно,
Ты меня совсем не любишь,
Не полюбишь никогда.
Для чего же так тянуться
Мне к чужому человеку,
Для чего же каждый вечер
Мне молиться за тебя?
Для чего же, бросив друга
И кудрявого ребенка,
Бросив город мой любимый
И родную сторону,
Черной нищенкой скитаюсь
По столице иноземной?
О, как весело мне думать,
Что тебя увижу я!
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930709
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021
я мав забути твоє ім*я
одне із безлічі злих імен
займенник заперечень: не моя
я загубив тебе між тисячі племен
а в парі з тим утратив власне я
і силу слів і тисячі знамен
і два півцарства
вуздечку сивого коня
і перстень братства
і спис і щит
і навіть меч
лиш грім і дощ
немов картеч
збирають блискавки в кулак
лежу я тихо і навзнак
достоту мертвий
я лиш прочанин я варнак
під знаком смерти
я народився і помер
як кожен сущий
о де ти з ким ти є тепер
моя минуща ?
11. 11. 2021
* Варнак - біглий каторжник.
Живопис - каліфорнійський художник Кай Семюелс-Девіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930661
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021
Обучение по углу[b]п[/b]лённой программе
***
Ранг чрезвычайного и полномочного 'осла
***
В полночь кур[b]с[/b]анты бьют 12 раз
***
Адрес по'учателя
Адрес от'равителя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929325
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 12.11.2021
Дід Семен і баба Настя коханцями стали,
Цілу ніч вони від щастя, танго танцювали.
А коли в віконце сонце зазирнуло зранку,
Дід побачив свою жінку, через офіранку.
Тупцювала на порозі, стукала у вікна,
Щось під носа муркотіла, аж кума поникла.
Накінець почулось:" Настю, ти жива, чи мертва?
Цілу ніч світилось світло, в мене ноги втерпли."
Дід хотів ступити крока, щось стрельнуло в спину,
Не минуло і пів року, коли нерв той згинув.
А тепер чомусь проснувся, нагадав про себе,
Бач не добре повернувся, так мені і треба.
Не сиділось біля жінки, хотів танцювати,
Закололо щось в печінці, як тепер тікати?
У вікно... не перелізти, не зігнеться спина,
Ну кудою йому лізти... Вгледілась драбина.
Повела вона наго́ру, високо забрався,
А кума хутко в комору, дід перелякався
Що тепер йому не злізти із гори ніколи,
Лише буде бачить небо і яснії зорі.
Що ж тепер скажу Килині, де ту правду взяти?
Ми із Настею невинні... дід став міркувати.
Жінка шарпала за двері, двері відчинились
І суперниці на ганку ніс - у - ніс зустрілись.
Чи глуха ти моя ку́мо, чи вуха заклало,
Що у тебе за розруха все порозкидала?
Чи не бачила ти діда, десь вражина дівся,
Вчора, ще пішов з обіду і не передівся...
Настя враз почервоніла, стала заікатись,
Все життя брехать не вміла, треба признаватись.
На горі, щось застогнало:"Я не винувата."
Промовила Настя швидко, тай втекла в кімнату.
А Килина на драбину тихо піднялася,
На гарячому зловила свого ловеласа.
Тільки дід стояв, мов камінь і не ворушився,
Буде тепер йому а́мінь - з Килиною стрівся.
Ти чого старий задумав, що із головою,
Нагорі, та щей в сусідки, діду, що з тобою?
Та оце, як йшов додому, блуд мені вчепився
І тепер не пам'ятаю, як тут опинився...
Любко мо́я, серце мо́є, що скажи робити?
Треба бу́ло любий діду вчора менше пити.
Треба бу́ло, добре знаю, нема, що сказати,
Бо ж таку натуру маю - люблю танцювати.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930297
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Господиня спритна Галя
Урожай розприділяла
І старі свої колготки
Перед мужем розтягала.
Засвітились очі в Гриця,
Молодецька грає вдача:
-Ох і хитра ж ти лисиця,
Я в них, знаєш, що побачив?
-Що ж тут знати? - Галя каже,-
В тебе мислення вузеньке:
Бедра уявив ти, враже,
Або ноги коротенькі.
Я це чую від ледаща,
Що не вартий навіть дулі…
Знай надалі: це найкраща
В людей тара для цибулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
На мовах світу листя шурхотить
І я, немовби знаюсь в їхній суті,
Ловлю думки, але в останню мить
Їм знов мене вдається обманути.
Тому я ще на рік один прикутий
На часу надтонку й прозору нить
До саду, щоб весною знов почути,
Про що зі мною брунька гомонить.
Я не пророк, але здогадуюся все ж,
Що сад, коли звільняється з одеж,
Плодами хоче вкрити голе тіло,
І людям пропонує думи ці,
Аби їм щастя грало на лиці,
І за минулим серце не боліло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929508
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 05.11.2021
[b][color="#781b06"]А-вгуст сентябрю отдал правление,
В-след за этим взял бразды октябрь,
П-ротекают плавно дни осенние,
Р-адуя нас, движутся в ноябрь.
И- теперь вокруг все желто-красное,
Р-азукрашен охрой лес и луг.
О-багрило ивы солнце ясное,
Д-ождь готов сменить картинку вдруг.
Е-сть в осенних днях сюжеты дивные,
Ц-арственность, величие и шарм.
В- календарь вписались ночи длинные,
Е-стества, натуры лучший храм.
Т-рогательно, мило и красиво,
О-сень-фея может удивлять,
В- небе птичий ключ... душе тоскливо
О-блако к закату провожать.
Е-й-же-ей - восторгу нет предела,
Ш-елест листьев нежностью пленит .
О-сень просто за сердце задела,
У-влекла в свой яркий колорит.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929983
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Виглядала баба Ліда
Із вікна своєї хати
На подвір’я до сусіда
(Треба ж все її узнати).
За парканом проживає
Старий лікар, безнадійний,
Дні останні добуває,
Скоро буде вже покійний.
Дружно з’їхалися внуки –
П’ятий день уже товчуться,
Не доходять їхні руки,
Щоб до діда простягнуться.
То під грушею всі вклались,
Видно, що часу не гають,
То на лавку перебрались –
Якийсь аркуш розглядають.
Вже дорослі дяді й тьоті
Зранку спокою не мають:
Що вони в такій роботі
В тому аркуші шукають?
Пояснила баба Віта,
Що за дідом доглядала:
-Старша внучка з заповітом
Чорновик десь розшукала.
Почерк лікаря не кожен
Прочитати може зразу,
Третій день вже розбирають
Зашифровані ті фрази.
Не знайшли себе у списку,
Посварились і побились,
Хтось у когось кинув миску,
Верещали і хрестились.
Дід ще жартувати хоче –
Пустив чутку, що вмирає,
Он стоїть в вікні, регоче,
Що робити далі - знає.
Всі поїдуть звідси нині,
А свої всі заповіти
Дід напише на латині –
Розбирають нехай діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021
’’Бог все бачить’’ - прочитала
Другокласниця Наталя,
Над цим довго міркувала
І матусі розказала:
-Бог все бачити не може,
І він просить: -Мої рідні,
Хто мені тут допоможе?
Дуже сищики потрібні.
Біля кожного під’їзду
Господь виявив турботу,
І бабусь туди цікавих
Посадив він для роботи.
Щоб на лавочці не просто
Вони так собі сиділи:
Всі гріхи, які хто має,
Щоб помітити зуміли.
Наша баба Зіна знає,
Бачить все і перша чує:
Хто із ким, коли гуляє,
Хто що їсть, і де ночує.
Чого Віктор з кумом бився?
Де бродила тьотя Алла?
А Петренкова Марися
Вдома знов не ночувала!
І в поліції хвалили,
Що бабусі усе бачать,
І вкінці наголосили:
-Вам сам Бог за все віддячить!
-І я теж, як постарію,
За цю службу не забуду:
Серед всіх бабів на лавці –
Найактивнішою буду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 05.11.2021
Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.
І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?
Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.
-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.
І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.
Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.
Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 05.11.2021
[i]Світлій пам’яті Данила Заболотного*
[youtube]https://youtu.be/QnMw2oUH3Go[/youtube]
[b][color="#098072"]Бувають дні – весняні і осінні,
Й зимові, спохмурнілі, прісні дні…
А в нас були – насичені і чинні,
Та промайнули – що в чарі́внім сні.
Були слова там про святу людину,
яка свій хист Гігеї** віддала
та у лиху, нелюдяну годину
в серця людей навічно увійшла.
Поділля син Данило Заболотний
упорав епідемій переліг:
недуги ті – жорстокі і скорботні...
Він смерть саму собою переміг!
Життя поклав на медицини плаху,
щоб людство неушкодженим жило,
й лишив рецепт від Бога чи Аллаха,
здолати як непереборне зло.
…Пішов у вічність вчений наш, щоб жити
у вдячних, невпокорених серцях,
щоб все цвіло, щоб колосилось жито,
щоб майорів незборно рідний стяг.
Щоб ми жили, співали й веселились,
складаючи про вченого пісні,
за упокій душі його молились,
й радіили нам дарованій весні! [/color][/b]
28.10.2021
_________
*Д.К.Заболотний (1866-1929 рр.)- вчений
мікробіолог-епідеміолог, Президент ВУАН,
засновник Інституту мікробіології і епідеміологі
(нині Інститут мікробіологі і вірусології в системі
НАН України), що носить його ім'я, жертвував
собою, віддано борючись з епідеміями чуми і
холери в країнах Азії і Африки(1896-1921 рр.).
Ввійшов в історію як один із фундаторів світової
науки, засновник низки медичних установ і кафедр
мікробіології вишів України і Росії. Похований на
Батьківщині - в с. Чоботарка (Заболотне) на Поділлі.
Цього року виповнються 155 років від дня
народження вченого, на вшануванні пам'яті якого
27-28-го жовтня побувала група вчених Національної
АН та створеного акад. Заболотним Інституту, серед
яких був і автор та презентував Музею Заболотного
свою книгу "Відданість науковій істині" і цю посвяту.
***Богиня здоров'я у еллінській міфології.
[b]На світлині [/b]автора - вшанування вченого біля
пам'ятника на могилі Данила Заболотного.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929354
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Співає птаха, день минає,
Невтомні ріки біжать у даль.
Осіння мить уже втікає,
Хвилює душі юний скрипаль.
Із падолистом втома летить,
Осінь тче золоті килими.
Місяць дивовижно струменить,
Зріла осінь чекає зими.
Вже холод ночами крокує,
Іній окутує світанки.
Сонечко теплом провокує,
Сушить білосніжні фіранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929422
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Не зіб'є дощ акацій ніжний цвіт.
Не полетить душа за пелюстками.
Торкнувшись раз, стікають краплі з віт,
У меланхолії втрачають тяму.
І блискавиця – вогнедишний змій,
Не змусить потьм'яніти білі квіти,
Що мерзуть у завісі дощовій,
Небес сльозами повністю омиті.
Сіріє змоклий захисник-паркан,
Все більше хата тулиться до нього.
Розбита шибка – як одна із ран,
Чекає дня нового, дощового.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916775
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 28.10.2021
Хмари засмучені, ранні
Осінь пригнала руда.
З вишні листочок останній
В мокру траву опада.
Там завмирає нечутно –
Гасне відтінок тепла.
Зносить листок цей спокуту –
Сам відірвавсь від стебла.
Взимку засніжена тиша
Вкриє шатро золоте.
Лист цей останній… Та вишня
Знов навесні зацвіте!
https://www.youtube.com/watch?v=XoeIpqVx6ps
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929169
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
До картини художника Олега Шупляка
Якого виміру краса!
Яка предивна думка пензля!
Тремтять од щастя небеса,
Коли землі цілують перса.
Бринить астральний феєрверк,
І сипле, сипле крапелини,
Нічна рапсодія смерек –
Чи вічність то, чи пів хвилини?
Нема початку і кінця
У безкінечності в безмежжі,
Тут воля вольна всім митцям,
Бо їм цей світ давно належить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929041
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
В который раз, я грущу о тебе,
В который раз, вспомню ласковый взгляд,
В тот чудный вечер при полной луне,
Когда совсем, уж созрел виноград.
Ты с моих губ, нежно пробовал сок,
Слегка обняв, вдруг поклялся в любви,
А я дрожала как младой листок,
В душе крича, ты замуж позови!
Моей мечтой - тебя называла,
И песни пела, писала стихи,
Но скажу честно - подозревала,
Что за плечами, ты прятал грехи.
В душе сомнение не подвело,
Однажды вечером, в кафе с другой,
Наверно мне, увидев, повезло,
Решила с сердца- навсегда долой!
Уж сколько лет, я до сих пор одна,
Ты словно лето, в памяти моей,
Наговорилась с осенью сполна,
Но не хватает, улыбки твоей.
В вечерний час, знаю ты не со мной,
Как солнца луч, вернись и обними,
Ведь без тебя, не обрету покой,
Я всё прощу, только любовь цени!
Стих написан к картине.
21.10.2021г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Ну здрастуй ліс! Я знов прийшла до тебе,
Стежиною мене ти вів у глиб.
Між крон дерев виднілось в хмарах небо,
В опавшім листі заховався гриб.
Художниця для тебе постаралась,
Прибрала в золотаві кольори.
Вона до свята гарно готувалась,
Листочки рясно сипала згори.
Я так люблю обнятися з тобою,
Блукати і вдихати радість дня.
Хто милувавсь природою такою,
Для того ліс у серці, мов сім'я.
Ось дуб розлогий жолуді дарує,
Калини нахиляється гілля.
Ліс у повітрі кожен шелест чує
І відчуває дихання земля.
Чиїсь сліди лишились на стежині,
Хтось мабуть дуже, дуже поспішав.
Вони належать лісовій тварині,
Яку мій ліс від хижака ховав.
А ось красуня у зеленій сукні,
Колючі гілочки торкають враз.
Які ж ці дні з тобою незабутні!
Та швидко так чомусь спливає час.
Прощатись нам уже пора з тобою,
Всеж обіцяю, знову я прийти.
В зимову тишу, поведем розмову,
Мені розкажеш про пригоди ти...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928784
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
С каждым годом теряем надежду,
Что придёт «золотая пора».
Вспоминаем всё чаще, как прежде
Жизнь добрее и проще была.
Отмечали мы праздники шумно.
Целый город не спал в эту ночь.
Всё же утро встречали разумно.
Отводили в детсад нашу дочь.
Мы общались с соседями тесно.
«Забивали козла» в домино.
А картёжный дурак, всем известный.
Отвлекал от походов в кино.
Сыновей мы на фронт провожали.
И сдержать было слёзы невмочь.
Сообщали они про медали…
Ликовала лишь младшая дочь.
Пронеслось по стране лихолетье.
Не дождались возврата ребят…
Нет покоя теперь на планете.
До сих пор ещё пушки гремят.
Злобный вирус всех косит подряд.
«Трын-траву» раньше зайцы косили.
А мы пели, что «нам всё равно»!
Но сегодня на скорбной могиле -
Мы застыли. Немое кино.
Смерть с косой не щадит никого. 23. 10. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928781
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
...присвята і - ганьба,
Ганьба і... присвята.
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM
[/youtube]
[i][b][color="#077280"]О велетні!
О мовчазні подій знаменних свідки,
могутні,
вікові,
нескорені дуби!
За що ж вони вас?..
Де взялись оті вандали?.. Звідки?
За що ж не люблять вас оті вузькі лоби?
Невже затим, що поміж них ви сильні і мудріші,
що милосердя мали до людей завжди?
Чи, мо’, тому, що зайняли звірину, темну нішу
скажені, та в людській подобі ще, хорти?!
Ви ж пам’ятали ще ходу і Лесі, і Тараса,
Лукаш і Мавка там ховалися в листві…
Кармалюка і Гонти там сягала траса,
тримав Олекса Довбуш ціль на тятиві.
Діброви, наче схрони, слугували для упівців
як рідний дім, незборний і міцний плацдарм,
текла рікою там повстанців за Вкраїну крівця,
останній дих зробив славетний командарм…
За що ж вас, велети,
так ненавидять вузьколобі?
Невже леліють мрію про старі часи?
Хистити нас від ворогів у боротьбі і злобі
вкраїнцю, велетів пралісу попроси! [/color] [/b]
29.04.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912378
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 24.10.2021
Медики з усього світу
Знов тривогу скрізь забили:
-Якщо щеплень від ковіду
Ви ще досі не зробили –
Є серйозна заковика
(Це підтверджують експерти),
Що ймовірність є велика
Вам від вірусу умерти.
Я хвороби не злякався -
В мене гірша катастрофа,
Бо кредитів я набрався
Став, як та собака в блохах.
Всі банкіри й кредитори
З мене погляду не зводять,
Де я тільки повернуся -
Так слідом за мною ходять.
Від ковіду в цьому світі
Не дадуть мені умерти,
Відкачають, паразити,
Щоб позичене все здерти.
Обіцяли мені в банку
І колектори-бандити :
З заробітками такими
Я ще довго буду жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
[b][u]Етюд осінній.[/u][/b]
І знову — осінь... Запалала
Барвистим кольором гаїв.
В червонне золото прибрала
Покрови вікових дубів.
Видніються зелені шати —
Стоять ялини, як солдати,
Зелений колір у сосни —
Не сплять, чекають до весни!
Сіріє мокрий сніг в розорі,
Чорніють прибрані поля
І зорана на пар земля.
Холодне й сіре все надворі...
Ще й мокре — під ногами твань!
Журба і сум, куди не глянь!
[b][u]Зимовий етюд.[/u][/b]
Нарешті... Зрання забіліло!
Вночі, неждано, випав сніг!
Все білим саваном укрило,
Дзвенить в дворах дитячий сміх!
Малеча вправна й галаслива,
Із снігу ліплять справжнє диво —
Величну бабу снігову,
Рум'янощоку, як живу!
Із моркви — ніс, з вуглинок — очі,
На голові відро блищить!
Малеча рада, аж пищить!
Дуріють на дворі до ночі,
Мороз міцніє, сніг скрипить.
Пора іти, село вже спить!
[b][u]Етюд весняний.[/u][/b]
Прийшла весна, вже потепліло.
Хрусткий ще вчора сніг поплив!
Струмочки ніжно задзвеніли,
Похмурий ліс зазеленів!
Набухлими в бруньках листками,
З-під снігу — ніжними ростками,
Зеленим кольором сосни!
Тендітна зелень у весни!
Ледь-ледь гойдає віти вітер...
Узбіч у проліску¹ стоять
Тендітні квіти-первоцвіти —
Чарівна Божа благодать!
Так рано, та вони не сплять —
Проснулись весноньку стрічать!
[b][u]Літній етюд.[/u][/b]
Тихенько плеще ніжна хвиля,
Скрипить розжарений пісок,
Прийшло нарешті літо миле!
Ще не налився колосок,
Уже відходить полуниця,
Та ягід повно, подивіться —
Черешня хилить вниз гілля!
Солодка, плекана, своя!
Додолу фрукти тягнуть віти,
Садок перетворивсь на рай!
Тут — що захочеш... Вибирай!
На клумбах са́мі ніжні квіти,
[i]¹ у проліску – на галявині.
Микола Кицун
20.10.2021 р.
09.01.2026 р.[/i]
Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Дві бабусі - Зіна й Катя,
З ними був ще дід Тарас,
Про професії й заняття
Повели розмову враз:
-Є шкідливі виробництва,
Сильні люди туди йдуть,
Найшкідливіша робота
У політиків, мабуть.
Як зберуться депутати –
Скільки нервів йде у них!
Для здоров’я це шкідливо
Від думок таких лихих.
Чогось бились у тій Раді,
Наче в них вселився біс…
-Правду кажеш, скільки шкоди
Нам ніхто ще не приніс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928457
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Слова стихотворения в равной мере
относятся двух враждующих сторон.
Двух братьев в разные края
По жизни развела тропа
И каждый счастья захотел
И в чём-то даже преуспел.
Но вот беда- всё дальше путь,
Который хочет обмануть.
Им разрешили торговать,
А после даже воевать.
Не удивляйтесь Вы тому,
Ведь эта сказка наяву.
Чтоб полностью счастливым быть
Сказали: "Надо победить!"
Проходят годы и беда
Не рассосалась вдруг сама.
Командует всё тот-же грех
И он порабощает всех
Кто промолчал, и кто стрелял,
И кто законы написал
Что можно честно убивать
-По братьям во Христе стрелять,
Чтоб на земле построить рай,
Лишь банкоматы наполняй.
Что можно доверять врагам
-Лукавым духам и грехам.
А строится сейчас везде,
А также вводится в стране
Один "концлагерь" мировой
И потому закон такой
Что важен мировой стандарт
И здесь и там, где папуас,
Где россиянин "дорогой"
И где казах, и где ковбой.
Где европейский джентельмен
И где китайский супермен,
Где немец, турок и араб
-В системе каждый, словно, раб.
Везде система для тебя
Как-будто матрица одна
И крайний не "директор" здесь,
Над ним ведь тоже кто-то есть.
За что сейчас идёт борьба
-Междоусобная война?
Ведь вся Земля- наш общий дом,
Чтоб с миром Божьим жили в нём...
Двух братьев в разные края
По жизни развела тропа,
Но после встретились они,
Нажав так быстро на курки.
Октябрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913430
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 24.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2021
Переклад пісні Et si tu n'existais pas (Joe Dassin)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sZWOq2mleBY[/youtube]
Якби не існувала Ти –
Скажи,навіщо жити тут –
І крізь світ із жалю й пустоти
Нестися в безнадії путь..?
Якби не існувала Ти –
Я би сам створив любов,
Як художник у фарбах картин
Творить світлий ранок знов..
Та він ще не зійшов..
Якби не існувала Ти –
Скажи, для кого був би тут,
І хто міг би у серце прийти,
Щоб на руках моїх заснуть..
Якби не існувала Ти –
Я був би – крапка в пустоті..
Світ приносив би шум голосів –
Але всі були б не ті,
Що чути б я хотів..
Якби не існувала Ти –
Скажи,навіщо бути тут?
Як примара по світу іти,
Не віднайшовши свою суть..
Якби не існувала Ти,
Думаю,секрет б знайшов –
І Тебе для життя відтворив,
У якому є любов…
І там Тебе б зустрів..
Et si tu n'existais pas,
Dis–moi pourquoi j'existerais.
Pour traîner dans un monde sans toi,
Sans espoir et sans regrets.
Et si tu n'existais pas,
J'essaierais d'inventer l'amour,
Comme un peintre qui voit sous ses doigts
Naître les couleurs du jour.
Et qui n'en revient pas.
Et si tu n'existais pas,
Dis–moi pour qui j'existerais.
Des passantes endormies dans mes bras
Que je n'aimerais jamais.
Et si tu n'existais pas,
Je ne serais qu'un point de plus
Dans ce monde qui vient et qui va,
Je me sentirais perdu,
J'aurais besoin de toi.
Et si tu n'existais pas,
Dis–moi comment j'existerais.
Je pourrais faire semblant d'être moi,
Mais je ne serais pas vrai.
Et si tu n'existais pas,
Je crois que je l'aurais trouvé,
Le secret de la vie, le pourquoi,
Simplement pour te créer
Et pour te regarder.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913080
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 24.10.2021
Замужество - это влюблённая пара,
Замужество - это надёжный причал.
На свадьбе звучала шальная гитара.
Небесный Отец их союз обвенчал.
Им аист младенца на крыльях приносит.
Создав им уютный семейный очаг.
Супруги все тяготы стойко выносят.
И держат достойно родительский флаг.
« ЗА МУЖЕСТВО» орден положен влюблённым.
Бессонные ночи и доблестный труд.
Семейный вопрос до сих пор нерешённый.
И многие семьи в разлуке живут…
Как дорого в старости искра вниманья!
Её ты лишь с молоду должен зажечь.
Тебя не спасут в поздний час оправданья.
Поскольку любовь не сумел ты сберечь…
Семейная жизнь - настоящее СЧАСТЬЕ!
Семейный очаг - в нём покой и комфорт.
С годами приходит зима и ненастье.
Уже не удастся разжечь тот костёр…
Никто не подаст тебе в старости торт.
21. 10. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928525
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021
[color="#ad4d1a"]Дні осені сліз стікають в пісок..
Меланж зовсім зблід
на вітті.. А жаль..
Остання любов, сьогодні ми - вдвох..
Осіння любов..
Забута печаль..
А вітер листом шепоче з вікном...
Над твоїм виском
блищать серебром
Прожиті роки – солодкі й гіркі ..
А в них - наші дні, де ми ще такі
щасли́во - дурні,
зовсі́м молоді..
У вікнах туман знесвічує день..
І в тиші торкань
я чую тебе..
Я знову живу. Збуваюсь в тобі…
І шавлії дух
в цілунку твоїм
Із осені сном,її полином
злітає весь сонм
наболених втом …
..Злегка шелестить в годиннику час,
затягує мить,
зсипається в нас..
Остання любов..Осіння печаль..
І знову цей дощ..
Початок начал..
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928491
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Осіння днина, будня й ненатхненна,
Коня хапає за вузди й стремена:
— Стиш, гливий, свій шалений біг.
У стомі жовтень опустив рамена.
Невже цей листограю рай даремний
І витрухне, немов моріг?
Ті гобелени, викладені з хистом,
Звуть шемранням беззубої. Без зиску
Їх смуток звірчить у сувій,
І прийде інша, чиста, норовиста,
У парі з груднем—витязем плечистим
Й пломіння кине в сніговій.
…Була, була ж залюблена у осінь,
В гаї притихлі, майже безголосі,
В поділ калюж—колиску хмар.
Тепер мені більмом і сонце косить,
Мовляв, дивись: а небо-то не росить—
В карафках Божих весь нектар.
Не росоточі вечори й світанки,
Не пахнуть ними ночі м’ятно й п’янко,
Та знаю: річ не в тім. Не в тім…
…На сплін цей посміхнулись колежанки:
—У вірші драма? Прикра забаганка.
Бентег по вінця й так в житті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Осінній день – смиренна, млява тиша,
Полохає лиш кволий падолист,
Осінній день – вже скоро свисне хижа
Зима - вона підступний має хист.
Осінній день – на крилах відлітає,
І птахів клин зникає вдалині,
Осінній день – нас холодом вітає,
Вже паморозь блищить на полині.
Осінній день – спинився час в дорозі,
Немов дрімає у сухій траві,
Бо скоро грудень стріне на порозі,
І срібло принесе у рукаві.
18.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928411
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Дошкульно стало жабам без царя,
отож вони просити Зевса стали,
щоб він призначив їм проводиря,
бо, бач, не знають, як їм жити далі.
Зевс був не в настрої, тож пожбурнув
поліно у затон до них щосили.
Жабки́ на ньому трохи посиділи
і знов Олімп їх квакання почув.
Болото від Олімпу недалеко,
а Зевсу, хоч тікай за небокрай.
Тож надіслав царем до них лелеку,
а то́му жабок – тільки подавай…
Мораль на цей раз всіх нас зацікавить:
правитель кращий той, хто менше править.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928446
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
--Як ніч, то я б так і майнув
На О́рлівський поромний* струм,
Де, за хвилин так сім – Європа,
Шлях до Туреччини шанобної!
--Ти так і мрієш десь втікти
Від мене і дітей, - дружина
Бубнить і підрізає шинки, -
Знов косиш на нічні квитки?
А я їй, вкотре, нишком, з тилу:
--У когось пращури – осілі,
У когось – кочові, як в мене.
…Й летить по мені хрін й вареник…
19.10.21р.
*Поромний комплекс Орлівка одеської області – Ісакча (Румунія)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928434
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Мріяла берізка, щоб клен доторкнувся
до її грайливої руки.
І сама до нього часто простягала
свої ніжні руки-гілочки.
А клен усміхався. Так хотів обняти…
Та росте далеко. Не дістать.
«Підростай, берізко!- шепотів кленочок.
Час прийде, нам треба почекать.»
Раділа берізка тим словам кленовим,
вірила все більше з кожним днем.
Одягнув кленочок святкову сорочку,
збудеться бажання їх тепер.
Осінь- чарівниця розсипає чари,
тихо ходить, листям шелестить.
Ось злетів кленовий листок золотавий,
на долоньці-гілочці тремтить.
Ніжиться у ласці кленовій берізка,
відчуває рук його тепло.
Її зігріває дотик золотистий,
на його чекала так давно.
Дивиться у очі кленові берізка,
бачить його усмішку ясну.
Часто так буває, що дарує осінь
тим, хто любить, сонячну весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдує поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
От, буває, так прикрутить,
І в душі щось залоскоче…
Відчуваю - не відпустить,
Так страшенно заміж хочу.
В якійсь книжці прочитала
(Мудрі люди написали),
Так як досвіду не мала –
Все роблю, як там казали.
Свій старий халат шукаю,
Капці стоптані взуваю,
І немиті свої патли
Під косинкою ховаю.
І хоч світ мені немилий,
Але в шлюбі хочу жити,
Як колись бабуся вчила –
Починаю борщ варити.
Щось кипить, щось пригоріло,
Неймовірна спека в кухні,
Ллється піт, а ще потрібно
Каструлі помити й кухлі.
А ще чула, що заміжні,
Згідно правил етикету,
Чоловіку несуть ніжні,
Щойно смажені котлети.
Десь з небес мені у вухо
Тихо шепче голосочок:
-Уяви, що ще за дітьми
Треба йти у дитсадочок.
Раптом розум - як проріже!
Якийсь біс в мені регоче,
Я вже довго про заміжжя
Навіть думати не хочу.
В голові все прояснилось,
Широко відкрились очі,
Позитивно завершились
Мої вибрики дівочі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923105
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 20.10.2021
Коли чоловік дружину кохає,
Якщо почуття не згасли в той час.
Найщасливішою себе відчуває,
Разом подолають життєвий шлях.
За руки одне одного тримають,
Навіть серця в них б'ються в одну мить,
Ще негаразди від кохання втікають,
Там теплий вітер листям не шумить.
У них завжди панує в домі спокій,
Тиха розмова і рівновага.
Щебет птахів там у кожнім слові,
До половинки тепло й повага.
В сім'ї щасливими зростають діти,
Для них батьки є прикладом завжди.
Через життя пройти потрібно вміти,
Певним кроком вперед тільки іти.
Одне без одного вони не взмозі,
Наче лебідь жити без лебідки.
Сивіє чоло, а в дружини-коси,
Хто знає приходить старість, звідки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928402
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
За чверть до зими - кожна ланка теплоти
заливається міжсезонням холоду,
Залишаючи свої розводи
в кожній з декад місяців,
як екзистенція світла,
Як атоми,
що стрибають по вагонах
людських душ,
зберігаючи нейтралітет,
Аби поза падолистом, поза зимою замуляти між ребрами
цвітом весни.
Щоб закрити кожну з ран,
де забагато чорнооких сутінок.
Аби роздерти із фраз колючих
уривки з зими,
Аби посічену блакить очей
наповнити грацією тепла,
Світанками сугестій березня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928396
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Скажите мне, который час?
Я к Вам за этим забежал.
О, как же дорого у Вас!
Я цен таких и не видал!
Нет, не подумайте, сеньор,
Я никакой не попрошайка,
И не разбойник, и не вор,
Не ждет меня большая шайка.
Вообще работу я ищу,
Трудом я с детства увлеченный.
Талантами всегда блещу.
Я дегустатор прирожденный!
11.08.2020
Виктория Манойленко
/фото из открытых источников Интернета/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928251
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 261 ***
намного лучше виден РАСКЛАД УШЕК,
когда все дети спят без РАСКЛАДУШЕК.
*** 262 ***
мне как-то ЗАЛЕЧИЛИ в НОЯБРЕ – СТО РАН одних,
НО Я Б РЕСТОРАН в ЗАЛЕ ЧИЛИ устроил для них.
*** 263 ***
все новости О ГОРОДЕ и сводки о погоде
я узнаю по радио, копаясь в ОГОРОДЕ.
*** 264 ***
на днях я был в швейцарии – в ЛОЗАННЕ.
так вот, оттуда и привёз-то я – ЛОЗ АННЕ.
*** 265 ***
чуть снизил ТОН – КОСТЬ треснула в руке.
за эту ТОНКОСТЬ – дать кому-то по башке!
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928265
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
🍁🌿🍁🌿🍁🌿🍁🌿🤔
Чим більш розпізнаєш людей- тим
більше хочеться *собаку.
Дивлюсь на світський цей " бурдей"*-
Це ж бозна що,чого ознака???
Розпуста тут,розпуста там,
Знецінилось усе так швидко,
Кругом сумний якийсь бедлам...
Прозріння?Ні,зовсім не видко...
Лиш осінь фарб нам додає,
Палітра кольорів велика,
А то б губилось те,що є,
й життя ставало б сіре й дике...
Бредем алеями буття,
"їмо" все те,що пропонують ,
Не допоможе й каяття,
Низи не хочуть,
Верхи не чують...
Дивлюсь на світський цей " бурдей"...
Це ж бозна що,чого ознака???
Чим більше узнаю людей,
Тим більше хочеться собаку!
18.10.2021
👩🦰 В.Мала
*бурдей- тут- великий дім розпусти/ в глобальному
масштабі/
*хочеться собаку- тут- придбати.
/ і...сумна картинка "еволюції
Освіти.../
Дедалі буде " ще цікавіше"...
🍁🌿🍁🌿🍁🌿🍁🌿🍁
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928269
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
...якось так.
[youtube]https://youtu.be/rO1KXTJ_xcE[/youtube]
[i][b][color="#08728c"]Якось вже тісно стало на цім світі:
не ті слова, не ті поля, ліси…
Не тим вже квітом балки й гори вкриті –
нема тієї вічної краси.
Якісь трихѝ*), якесь дивне тусання
в громадах з кволістю живих ідей…
Як не хватає нам того єднання
з природою і поміж нас – людей!
І йде на ум одна лиш аксіома:
один же раз на світі живемо.
Для чого нам в житті закони Ома,
коли гуртом до кращого йдемо?!
Для чого нам оті блукання струмів
від опору, що стримує прогрес, –
ті запальні, незлагоджені думи,
що в людності породжують абсцес?
Нехай би плинув струмінь електронів
вільготно, тихо і без перешкод,
не збуджуючи звихрення нейронів –
діяння задля сум винагород…
Нехай би тісно стало лиш дерзанням
у руслі Неба і його послів –
для людності й природи процвітання
не слід щадити ні снаги, ні слів! [/color][/b]
18.10.2021
_________
*возня (рос.), суєта-суєт.
Світлина автора - АЛЕГОРІЯ, що уособлює часоплин.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928271
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
[b][color="#f26113"]За мотивами повісті М.М.Коцюбинського "Тіні забутих предків"[/color][/b]
[color="#68a62b"][b]"Ой,кувала зозуленька Та й коло потічка
А хто ісклав співаночку? Йванкова Марічка"...[/b][/color]
[color="#57a13f"] В тім краю, де хвилі-гори голубіють в небі,
Ранок подихом прозорим огорта смереки,
Там, де в сонячнім промінні - зелені долини,
Живе чарівна Марічка - співуча дівчина
В тім краю, де є неде́ї і тоненькі пла́ї,
Де з галузок золочених сонце виглядає –
Цвіте терен .. Живе легінь - тонкий, як смеречка.
Має Йван густі куче́рі й молоде сердечко..
В за́плітках дівчина слі́чна дуже йому люба -
Чорноокая Марічка - серця його згуба
…Десь у висі тане місяць у гірських потічках...
Ой, любились,так любились Іванко й Марічка..
Заграв милій на флоярі - громом оксамитним
Обізвались в горах хмари, маки скрізь розквітли..
Гори дишуть синьовою у зелень царинок...
- Солодашко моя мила, я без тебе - згину..
- Я навічно тебе, Йване, милий, покохала..
Чом на серці журбу маєш? Що ся з тобов сталось?
- Мушу ввись іти - крайнебо - ген на полонини
- Ой, Іваночко, без тебе не зживу і днини..
- Милая моя Марічко, не тужи за мною,
Спи спокійно свої нічки - будемо з тобою !
- Маю йти - доки́ є сила - у далекі найми..
- Грай мені - твоя трембіта мене обіймає..
... Пішов Йван в зелену волю крізь бистрі потоки -
І понеслась їхня доля у вирій глибокий...
Ричать громом гірські ве́рхи, б'ють плови весняні..
- Ой, як моє серце терпне без тебе, Іване!
Чи набутись нам, Іванко, разом із тобою?
- Не плач, моя мила пташко, на все Божа воля…
Тужить сум Чугайстр у танці, Щезник - на флоярі
- Знає Бог, що ми коханці.. Та чи будем в парі?
Заридали десь трембіти... Плачуть в танці нявки..
Не успіли долюбити Марічка з Іванком...[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928305
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Я хочу туди, де у росах стежки,
Де сади тяготіють від плоду,
Я хочу туди , щоб пройтись залюбки,
Й скуштувати джерельную воду.
Я хочу в той рай, де дитинство моє
Забавлялось в піску біля річки.
Там все рідне таке і знайоме, своє,
Кожен горбик, стежини , потічки.
Я лину в хатину, що сховалась в садках,
Де подвір'ячко в мальвах розквітло.
Материнське тепло , як промінчик в квітках...
Було затишно , світло, привітно.
Ще б раз пройтися рідними стежками
До мами ,на наш хутір , за селом,
Де пироги смачненькі із шкварками,
І вся родина за одним столом.
Я хочу в світ дитинства завітати,
Хоч трішки , на хвилиночку, на мить,
Коли живі іще бабуся,батько й мати...
Цей спогад гріє душу... і болить...
З курли журливим лине небесами,
Вмивається сльозами ,як дощем...
Живе той спогад в серці разом з нами,
Допоки ще на світі ми живем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928306
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Надихнув Володимир Шевчук своїм віршем " Баграніє у осені сад"
Не забула, слова ті живуть,
В її серці, як осінь приходить.
Як хмаринки у небі пливуть,
Як увечері сонце заходить.
І як ранок кидає росу,
Залишаючи мокрії сльози.
І як день посилає грозу,
Вона все це забути невзмозі...
Ти її так багато сказав,
А вона усе серцем відчула.
Листопад їх в намисто знизав,
А воно бурштино́м спалахнуло.
Так й кохання горить до сих пір
І його загасити неможна.
В нього лише прошу ти повір,
Хоч за вікнами осінь вельможна...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928292
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
* * *
...Ах какие мы были,
Ах какие мы есть...
В годы яркие бились
Вёсен гроздья торжеств!
Возвращайтесь родные,
Незабытый наш рай –
В эти дни цифровые,
С нами здесь побывай.
В этих сленговых кущах
И названьях на англ.,
Где имущ, неимущий
Уж нашедши свой фланг.
Так откройте фрамуги,
Так вдохните сюрприз –
Город схватит сторуко,
Чем был хуже Чингиз?
...Ах какие мы были,
Ах какие мы есть –
Осень, здравствуй, приплыли,
Червь ждёт завтра иль кресть?
Веселее –душа ведь
Молода, как всегда,
Дом теперь наша заводь,
Лопухи лебеда...
Преданный взгляд собачий,
Самый верный наш друг.
Паутинка удачи,
Табакерка заслуг –
Улетучилась в небыль
Ну и Бог с ней, пока.
Небо шлёпнет свой вензель
На листе дневника –
Но звезда не потухнет,
Вечность ждёт впереди.
...Мысли... Чай ждёт на кухне,
Нежным взглядом лучи
И любовь, моя сказка,
Тронула за плечо –
Пусть и не скалолазка,
Поцелуй горячо!
Этих глаз поволока
С первой встречи пленит,
Жизни нашей уроки
И мгновений магнит...
...Помню велосипед твой,
За колючкой мой пост,
Впереди ещё Пед* мой –
Поезд не вертолёт;
Провожанья и встречи,
Те два года мечты...
Свадьбы тут, там и свечи,
А в глазах только ты...
...Ах какие мы были,
Ах какие мы есть –
Сколь вершин покорили,
Совесть знаем и честь.
Функции переменной
От времён на дворе –
Отхлебнём в мигах бренных
Осени в октябре...
осень 21-го
Пед* - Пединститут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928280
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Існування людини у Всесвіті - паросток дум...
Може, - це просто гра долі, чийсь лагідний "струм"?!
Може випадковий сплеск у космічній драмі!
Чи історична випадковість життя "мурахів"?
Ні, істота - факт фундаментальної значимості!
Ми, не тривіальна деталь для когось призначена.
Ми усі наділені свідомістю з даром - жити.
Ми не позбавлені мети з честю справи вершити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928267
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Ой, червоні, в мене щічки,
Певно йти пора до річки,
По коліна по водиці,
А вона ж ніби з криниці.
Спалах вогників в зіницях,
Вже й не можу зупиниться,
Як та жабка, люблю літо,
Де не йду не маю сліду.
Ой, хлюп-хлюп, чиста водиця,
Дай мені насолодиться,
Теплим, ніжним, світлим літом,
Налюбуюсь усім світом!
10.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 18.10.2021
Тихенько скінчилося бабине літо...
Легесенький вітер, небесна блакить,
Ще приязним сонцем окілля зігріте,
Та вже павучок — ген у небі летить...
Та раптом змінилося щось спозарання...
Вже нічка холодна, мороз досвітання,
А небо раптово, немов потемніло —
Та ні, не похмуре, воно — посиніло!
Росинки сьогодні повітря умили,
Прозоре, пахуче, ним дихати легко!
І видно за обрій — далеко-далеко,
Клинець журавлиний під хмарками квилить!
Тож бабине літо сьогодні скінчилось...
І осінь — краса золота — наступи́ла!
Мольберт чарівний біля гаю розкрила,
З пеналу барвистії фарби дістала,
Навкруг озирнулася, поворожила
І пензлем чарівним пейзаж дописала:
Красунчика ясена вділа в бордове,
Окинула поглядом — вийшло чудово!
На клена зеленого — золота ясного,
А в са́мий вершечок — ще й трішки багряного!
Із пишною вишнею — за́вжди морока,
Бо з лівого боку їй треба червлене,
А з правого — жовте, іззаду — зелене!
Та вишня у нас — неймові́рно солодка,
Нехай покрасується поряд із кленом!
Всміхнулася Осінь: — Усяк тут чудує,
Берізка-капризка, і та вередує,
Бажає той колір, що з білим пасує!
Крім жовтого просить ще й колір зелений,
А ось і дубочки — немов навіжені,
Бажають, щоб шати були із прінтами,
З прикольними написами, з вензелями.
Тож Осінь люб'язно до них посміхнулась,
Лиш трішки подумала і відвернулась.
На очі косинку собі пов'язала,
І знов за роботу затято узялась!
В руках її пензлик чарівний — літає,
Наосліп всі фарби навкруг розкидає!
Краплиночки, бризки роями злітають,
На шати дерев і кущів потрапляють!
Летять невпопад, де куди, як попало!
Червоним, оранжевим скрашують листя,
Дубочки прибрались — в багрянець вдяглися,
А осінь сміється: — Усім щоб дісталось, —
Відтінками бавиться і веселиться!
То темно-бордовим, то ніжним як квіти,
А жовтих відтінків — у вік не злічити!
Майстерний художник, як є — чарівниця!
А що в неї вийшло — самі подивіться!
Милуйтеся барвами — осінь у лісі!
[i]Микола Кицун
14.10.2021 р.
17.01.2026 р.[/i]
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]
Фото http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 18.10.2021
На ниточці тонкої павутини
Останній павучок у вись злетів...
Курличе в небі ключик журавлиний —
У теплий край, за море, полетів!
Співочий дрізд до зграї в небо злинув,
Пташиний хор із гаю відлетів!
І кожен з них свій рідний край покинув,
І вже не чути їх пригожий спів,
І нікому вітати сонце співом,
Дзвеніти в лісі дивним переливом —
Настане черга тихих, стилих днів...
Ще й білим саваном всю землю вкриє,
А замість співів — вітер тут завиє!
Та й побажає тихих, зимних снів...
[i]Микола Кицун
07.10.2021 р. — 07.01.2026 р.
[/i]
Фото https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Скоро в шефа іменини,
Тридцять років - це не жарти!
Мало бути якнайкраще –
Доля сплутала всі карти.
Все прикинули зарані:
Треба боса здивувати –
У престижнім ресторані
Його будемо вітати.
Гарна зала, фотозона,
Кухня наша - не корейська,
Не якесь там ’’В Робінзона’’,
Тут культура європейська!
А сюрпризом, що здивує,
Буде головна цукерка:
Танець свій йому присвятить
Знана в місті стриптизерка.
В відділах здали всі гроші,
Підготовка йде невпинно,
Шеф у настрої хорошім –
Все удатися повинно.
Іменинник наш завзято
Танцював і веселився,
Насолоджувався святом,
Був тверезий, не напився.
Тамада всім об’явила
Для сюрпризу час пророчий,
І пов’язкою закрила
Ювіляру ясні очі.
Повели, відкрили очі,
Він застиг… І в цю хвилину
У відомій стриптизерці
Впізнає свою дружину!
На шесті вона крутилась,
Граціозно вигиналась,
Усміхаючись, шляхетно,
Поступово роздягалась.
В шефа мову відібрало,
Заікаючись, белькоче,
Руки жестом показали,
Що додому він вже хоче.
Свято луснуло, як булька,
Стало все на півдорозі,
Під столом валялись кульки,
Розійшлися всі в тривозі…
В офісі в нас пекло зараз,
Керівник - темніше ночі.
В них - розлучення. Збулися
Всі слова мої пророчі.
За сюрприз (моя ідея)
Додалось мені турботи,
Ювіляр мені помстився –
Вже шукаю я роботу.
На увазі, друзі, майте:
Завжди, в будь-яку годину,
Досконало зразу взнайте
Все про шефову дружину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 18.10.2021
День у кабінеті шефа
Неспокійно починався:
Щось кричав по телефону,
І до когось матюкався.
Головний бухгалтер першим
В його двері вже не пхався:
Втік в своє робоче крісло
І паперами обклався.
Всі по відділах принишкли,
День ставав темніше ночі,
Не дай, Боже, керівництву
Враз потрапити на очі!
Шеф у гніві викликає
Свою вірну секретарку:
По команді ’’Струнко!’’ стала
Перед ним дебела Дарка.
-Водія,- кричить,- негайно!
Довели чорти до стресу!
Відлучитись мені треба
Задля свого інтересу!
Іподром за мною скучив,
Кажуть, гнів знімають коні,
Трохи верхи покатаюсь –
Таке право є в законі.
-Та я миттю,- каже Дарка,-
Буде тут водій відразу,
Бо кобила ваша зранку
Вже дзвонила аж три рази!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928004
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 18.10.2021
Марс виявився зовсім не таким, як його собі уявляли. Холодний? Так. Нищівний своєю радіацією, магнітними бурями та ураганним вітром? Так. Безлюдний? …. Пробачте, що за невідповідне слово?! Безмарсіанний? Такого навіть немає у словниках жодної з мов. Отже, яким у людській уяві поставав звичайний марсіанин? Великий червоний монстр з грубою шкірою і неймовірною фізичною силою? Навіть в своїй уяві людина мабуть неймовірно перестаралася, моделюючи свої страхи і свою примітивну обізнаність … Добре фантазувати, коли знаєш, що чогось точно не існує. Так собі зона комфорту …
……..
Їх було четверо: Алан Джонс, Вероніка Трюшо, Генріх Зюсдорф та Юлія Знак. Цікава компанія, побудована частково за принципом найбільшої готовності та взаємної комфортності, частково за принципом політичної доцільності. Так складався 2035 рік, що ряд країн мали найбільш дружні стосунки та взаємоінтегрованість. Сміливу четвірку та гори усілякого обладнання висадив у скелястій зоні марсіанського плато величезний корабель атлантів за існуючою міжцивілізаційною угодою. Він також забере їх назад рівно через один рік. Атланти, як виявилось нещодавно, продовжували жити усі ці тисячоліття як в надрах Землі, де є також величезний океан, так і на дні наземних океанів. За офіційним поясненням, оскільки земляни змінилися і почали більш дбайливо ставитися до оточуючого середовища, вони вирішили формально виявити свою присутність та стати для землян технологічною опорою. У ці слова хотілось вірити, тож поява нових друзів викликала загальне захоплення …
…………
За рішенням космічної конфедерації вони мали складати житлові блоки та встановлювати обладнання на відкритій поверхні. Але поруч виявився вхід у величезну освітлену печеру. Тож уся четвірка за згодою контрольних служб вирішила зробити невеличку подорож.
«Ми доволі серйозно ризикуємо,» - не погоджувалася Вероніка. «У нас не настільки великі запаси кисню та й невідомо, що чекає нас там усередині. Згадайте, як ми усі зреагували на появу у Парижі корабля атлантів».
«Але ти уяви, наскільки захищеним буде наше поселення усередині печери у порівнянні з цим виблискуючим плато. Наскільки це потужний захист від радіації», - заперечив Зюсдорф.
Все ж більшість погодилася увійти всередину. Принаймні на відстань, не більшу за кілька кілометрів. Тим більше, що житловий блок був практично готовим.
……….
«Подивіться лише вниз. Це ж бруківка. Так, камені різні, але вони поставлені так, що складають абсолютно рівну поверхню. Це не виглядає дуже естетично, але це чудово для руху машин. Невже ви думаєте, що так постаратися міг вітер чи коливання поверхні. Та ще й всередині печери …», - першим озвався Зюсдорф. Він йшов поруч з Юлією Знак і постійно привертав її увагу до чогось незвичайного. Але усім і так все було ясно. Їх чекало чергове неймовірне відкриття.
- Юліє, куди ти постійно дивишся?
- Або мені щось видається, або потрібно терміново виходити на зв’язок з конфедерацією.
- Ти про що?
- Там попереду … Там місто.
Смілива четвірка миттєво розвернулася і поспішила у зворотному напрямку. Але було запізно. Близько тисячі літаючих об’єктів, більше схожих на звичайні печерні камені, закривали вихід з печери. Під дією сильного поштовху чи імпульсу їх наче підкинуло вгору, після чого вони опинились у прозорій величезній камері. Далі вони уже не пам’ятали нічого.
………….
Жодних відвідувачів чи реакції ззовні не було протягом довгих годин. Зрештою дихати стало неможливим, то ж їм довелося зірвати скафандри. На щастя, у камері підтримувалося придатне для їхнього дихання повітря. Складалося враження, що у марсіан не було жодного бажання з ними спілкуватися. Крізь стіни камери було видно якісь тіні, можливо навіть свідчення якихось переміщень, але ніхто не виявляв свою гостинність чи ворожість. Іноді у них складалося враження, що хтось риється у їхніх думках, знаннях, емоціях. Якихось пояснень для таких відчуттів вони не знаходили. Раптом з ними вирішили заговорити …
- Навіщо вам знову моя планета?
Оскільки Юлія Знак за своїм фахом була археологом, тобто людиною, яка хоча б примітивно могла зреагувати на таке звинувачення, вона озвалася першою.
- Ми не володіємо знанням про колишні спроби людей досліджувати Марс?
- Ви вжили не доречне слово «досліджувати». Мабуть, ви не зовсім щирі, хоч ми і не знаходимо підтверджень явної нещирості у вашому мозку. Вас доставив сюди корабель, якому більше п’ятдесяти тисяч років.
- Цього не може бути. Кілька років тому атланти вперше спілкувалися з людьми. Хоч ми їх і не бачили ніколи в обличчя, але це все зовсім недавня історія.
- На кораблі, що доставив вас сюди, не було жодної живої істоти, окрім вас. Тому я вважаю, що ви говорите неправду. Ви володієте цими технологіями, але за своєю примітивністю не вмієте ними відповідно скористатися та їх вдосконалити. Можливо, ви їх випадково знайшли ...
- Що ж зробили люди у минулому?
- "Люди"? Атланти знищили Марс, бажаючи зробити його придатними для власного існування. Я вважаю, що ви - їхні союзники. Я не вбачав у Землі загрозу. Ваша присутність тут є підтвердженням помилковості мого судження.
……………….
Іноді їм приносили їжу. Це було щось схоже на кольорові кубики та звичайну воду. Смак не відчувався, але їжа була достатньо поживною. Доставка відбувалася без будь-яких виявів живих істот і не супроводжувалася жодними звуками чи повідомленнями.
………………
Цього разу Алан вирішив виявити свої думки вголос.
- Якщо це настільки стара технологія, то хто ж тоді спілкується на Землі з нами? Логічно, що творець міг би вдосконалити свій витвір за такий довгий період часу. Хто ж буде автоматично користуватися старою технологією? Роботи? Штучний розум?
«Ми теж так думаємо», - озвався голос. «Ваші земні технології є страшенно примітивними, як і ваш спосіб існування. Але це не зменшує загрозу для нас», - підсумував той самий голос.
«Судження про примітивність когось без ґрунтовного вивчення теж є ознакою примітивності», - майже огризнулася Вероніка.
- Ми приймемо Ваше зауваження до відома.
Такі діалоги ставали все частішими ...
…………………
Що ж у цей час відбувалось на Землі?
Зникнення чотирьох астронавтів викликало шок, який тривав не так вже й довго. І для цього були свої причини. Як відомо, на Землі, щонайменше у розвинутих державах, усі процеси було давно автоматизовано. Робота бірж, банків, військова сфера … Атланти взялись за їхнє вдосконалення. Не надто питаючи згоди і не надто переймаючись думкою урядів чи парламентів. Так, системи працювали швидше і керувалися з одного центру. Злочинність падала стрімкими темпами. Будь-яка подія відслідковувалась з супутника, жодна людина не опинялася сам на сам із собою – завжди поруч висіло всевидяще око камери. Хвороби діагностувалися вправно, але не складалося враження, що їх подолання є однією з першочергових проблем ... Всеохоплююче стеження супроводжувалось масовими демонстраціями, масовими звільненнями з роботи, вимушеними крадіжками і розбухаючими тюрмами. Земля нагадувала діжку з порохом, що ось – ось вибухне. Уряди вже не контролювали ситуацію. Лише кілька сімей з Конфедерації наче виокремились з загального людського місива. Їх було переселено у надра океану і вони не мали жодного уявлення, що ж насправді відбувається на Землі. Штучний розум потребував людського, холодний розрахунок потребував емоцій і нестандартних ідей. Лише для них події на далекому Марсі були проблемою номер один. І вони шукали її вирішення. Астронавти не повернулися з печер. Зв’язку не було. Готувалася наступна група.
……………………
- Вероніко, Ваш сарказм заставив нас замислитись …
- Чи не забагато поваги для примітивного сарказму?!
- Ми вирішили прослідкувати вашу реакцію на події на Землі. Якому з каналів ви надаєте превагу. DW, CNN, УТ1?
- Давайте CNN … У нас більшість розуміє англійську.
- О, це тепер не має значення. На Землі тепер телеканали дивляться на рівні реакцій мозку. Мова не має значення. Але нехай буде.
………………………
У камері запанувала тиша. Юлія та Алан першими не стримали своїх емоцій.
- Колись про таку загрозу говорив Ілон Маск. Але це мало статися у далекому майбутньому.
- Атланти стали нашим майбутнім. Машини захопили світ.
- Як важко відчувати свою безпорадність?!
- Ось Вам і неочікувані друзі …
…………………………….
- Нам зрозуміла Ваша реакція. На жаль, у цьому і різниця між примітивним людським розумом і процесором комп’ютера. Ви не сприймаєте порядку, впорядкованості. Ваш оптимальний світ – це хаос.
«Нам стало зрозуміло, з ким ми маємо справу і цього разу. Що ж, привіт, оптимальний Штучний Розуме,» - як завжди першою зреагувала Вероніка.
- Але я сподіваюсь, що ви зрозумієте і мою ситуацію. Уявимо собі у вашому примітивному світі дві програми. Наприклад, дві операційні системи. Їм занадто мало ринку для обох. Вони стараються вичавити одна одну з ринку. Щось подібне відчуваю я … Ваші уявні атланти – мій ворог також.
- Так, але, якщо виграєш ти, то ти автоматично стаєш нашим ворогом. І займаєш місце Штучного Розуму атлантів.
- Вероніко, твоє зауваження приймається. Воно є логічним і мало притаманним примітивному людському розуму.
- Я вже собі уявила, як ми веземо створений тобою вірус, який убиває систему атлантів. Не мрій …
- Ви мені не потрібні. Я скористаюсь посланим за вами кораблем. З новим екіпажем він вже наближається до планети … Мені навіть не потрібні його астронавти. Лише корабель і його бортовий комп'ютер ...
[i]Продовження буде [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926165
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 14.10.2021
Вулканічна лава … Вона не знає жалю, у неї своя мета, свої захоплення … Зараз це будь-що досягнути океану. Їй байдуже, що хтось міг залишитися. Що їй до тих дрібних слабких істот на своєму шляху?! Навіть, якщо це хтось неймовірно важливий?! Навіть якщо це найсвітліша в цілому світі оперна співачка ….
……………
Він так любив вслухатися в її голос … Як таке можливо на цій примітивній за усіма найсучаснішими методиками планеті?! Як можна так заповнювати всю сутність космічної істоти набором неймовірних звуків?! Як можна настільки потужно пробуджувати фантазію та емоційне захоплення?! Теус так і не зрозумів, що ж найбільше йому подобалось у цьому дійстві … Чомусь у ньому наростала радість. Він знав, що таке радість. Там унизу вони уміють радіти …
………………..
Лора стояла на верхній терасі останнього не знищеного лавою будинку острова, приречено вдивляючись у червоне гаряче місиво, що швидко наближалося. Ніхто не знав, що вона тут. Ніхто не прийде на допомогу. Може щось зупине лаву? Нвряд чи ...
Розпач. Приреченість ... Це ж не про неї ... Невже так по дурному?! Так завчасно?!Раптом пролунав дещо дивний наче машинний голос.
- Не бійтеся. Я вас заберу звідси. Я не можу дозволити вам загинути. Я не зміг би з цим далі існувати.
- Хто ви? Як ви тут опинилися? Що у вас за дивне обличчя?
Обличчя Теуса справді було дивним з огляду на смаки землян. Надто великі очі, майже непомітний ніс, надто тонкі губи. Що інше можна було б очікувати, якщо спосіб життя був цілковито відмінним від земного. Постійні сутінки рідної планети не вимагали примруження від яскравого світла зірки. Невживання їжі у традиційний для місцевих спосіб теж далося взнаки. На рідній планеті харчувалися, накопичуючи додаткову енергію у спеціальних камерах.
- Я той, хто спостерігає. Я тут уже ваш дванадцятий рік. Я про Вас знаю усе з моменту Вашого першого виступу на публіці. Я вважаю, що Ви мусите існувати. По іншому просто не може бути. Ходіть зі мною.
Теус взяв Лору за руку і наче розтанув з нею у задимленому небі. Разом вони опинилися на невеличкому кораблі. Тут не було звичних для землян клавіатур та циферблатів. Лише величезні екрани. Теус сказав правду. Всі ці дванадцять років він був звичайним глядачем неймовірного за всіма мірками видовища, що називається земним життям. У його найдивніших підводних формах, у його неймовірній жорстокості, у його неосяжній красі …
- Нам потрібно поспішати. Я мушу встигнути доставити Вас до Ваших рідних до того, як мене забере варта Галактики.
- Ви будете покарані? За що?
- Це звичне покарання за втручання. У Вас на Землі таких називають прометеями. Я прочитав про це мало не тисячу міфів та казок. Розуміючи, які це може мати наслідки для інших цивілізацій і зокрема для вашої, Великий Стіл вирішив, що покаранням є припинення існування в усіх формах, включно з електронною свідомістю. Ми наближаємося до Вашої країни. Яка вона зрештою чудова …
- Я не погоджуюсь на таку жертву. У Вас же ж є щось хоча б схоже на суд, де невинний може захистити себе?
- Великий Стіл володіє оптимальним набором знань , користується усіма базами даних, володіє здатністю переглядати минуле. Великий Стіл не потребує недосконалого захисту. Лоро, ідіть … Я вже відчуваю прибуття іншого корабля.
- Теусе, такі люди, як я, не чинять розважливо. Вони чинять так, як це їм видається правильним. Я хочу говорити з Великим Столом.
………………….
Володар слова Великого Столу пильно вдивлявся у примітивну істоту, що насмілилась щось вимагати. Що її база даних могла змінити у їхньому рішенні. Які такі аргументи?! Величезні мало не на пів обличчя очі втупились у юну дівчину …
- Я навіть не знаю, чи Ви заслуговуєте на відповідь з мого боку. Чи просто на невеличкий спалах енергії, що назавжди витре вас з цього екрану і не турбуватиме мене у моїх роздумах …
«O Mio Babbino Caro … Адажіо … Скільки чудової музики у голові … і чого вона прийшла до мене зараз?» - серед наростаючого розпачу з’явилося несподіване рішення … Чим можна себе захистити? І не лише себе. Звичайно, що тим, що умієш найкраще. І в чому, як віриш, є неймовірна сила і цінність. Що ж може бути сильнішим за музику?! Лора заспівала ... Лора заспівала одне з тих неймовірних італійських адажіо, які так подобалися Теусу …
Тиша … Вони слухали. Ці інші, пихаті та самозакохані досконалі істоти чомусь слухали її спів … Слухали те, чого у них ніколи не було. І можливо ніколи й не буде. Спостерігали якусь дивну форму самовираження? Щось таке, що не можна порахувати? Що не вкладається у найсучасніші алгоритми. Адже у них ніхто ніколи не співав … Так, звичайно, у них було мистецтво … Але це зовсім інше. Їхнє мистецтво було маревом тьмяних відтінків і грою частот, технологій, зрештою маніпуляцією світів. А це ж … голосом … одним лише людським голосом і так особливо.
………………………………..
Першим озвався Володар Слова.
- Теусе, тебе не буде покарано. Ця істота не є примітивною формою життя. У ній є щось особливе. Ти вчинив правильно, зберігши її життя. Лоро, ми вдячні Вам за нову роботу для наших дослідників. Ви щойно збільшили цей Всесвіт на кілька нових координат. Вас буде повернуто на Землю. Чи можемо ми Вас просити про послугу не розповідати нікому про нашу присутність?
- Я ніколи не була надто балакучою. Я сподіваюся, що з Теусом буде все гаразд.
- Ми не бачимо більше його вини …
………………………….
Сьогодні Лора знову співатиме. Вона не знатиме, що її слухатиме Теус. Але чому лише Теус? Її концерт слухатимуть у далекій галактиці. За 105 мільйонів світлових років звідси …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927950
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Нехай слова написані душею,
Торкнуться серця люблячого вмить.
Засвітять зорі в небі над землею,
Бо вони тако́ж вміють, ще любить.
І місяць буде ясний, без туману,
Щоб ми змогли зустрітися при нім.
Природа подарує ніжний ранок,
Скупає нас в промінні золотім.
Блакить небесна буде посміхатись,
Хмаринки в далечінь нас позовуть.
Ми будемо з тобою сподіватись,
Адже закоханих у казці ждуть.
Казковий світ з своїми чудесами,
Завжи чекає люблячі серця.
Торкнеш мене гарячими устами,
Яка ж для нас красива казка ця.
Щасливий той, хто все це відчуває
У кого в серці завжди доброта.
Хто вірить і по справжньому кохає
У кого фальші не несуть уста.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927751
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Давно тебе не кличу в свої сни.
Більш не болить, хоч ниє. Бо хронічне.
Вишневий цвіт четвертої весни
Боліти буде тільки мамі вічно.
Не жду у снах. Ти й не приходиш вже,
Слухняно оминаєш мої ночі.
Жорстока ж пам’ять вперто береже
Той день, який найбільш забути хочу.
Немає сенсу слухати зозуль,
Долоні розглядати надто пізно,
Коли життя помножене на нуль.
Коли поділене на «до» і «після».
Бог вчить прощати... Возлюбити як
Тих, хто під ноги кинув Слово Боже?!
...Без тебе доня виросте твоя...
ТИ їх прости. Бо я навряд чи зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911825
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 14.10.2021
***
С "М" – на радуге неделю нужен нот знаток,
С буквой "Т" – для рыб убежище коварное,
Коль будет "Л" – с гор грязекаменный поток,
А с "Ч" – под Запорожьем место легендарное.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920518
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 13.10.2021
***
Я с буквой "Н" – современное женское имя,
Но с "В" – я урожаи людям всем дарю,
А вот с "К", я – грандиозного события богиня!
С буквой "Ш" – открою полость вам свою…
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927549
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 13.10.2021
Эх, судьба моя…
Эх, судьба моя – тельняшка:
Тёмно-бела полоса!
То сироточка… бедняжка,
То в брильянтах, как роса;
То в цвету весеннем бродишь,
То – в осенней суете
Грусть печальную заводишь
Растянувшись на кресте.
Тех, кого любил безмерно –
Недоступны, разбрелись…
С кем грешил коварно, скверно –
Буйства томно улеглись.
Затянуть бы пояс страсти
Настрадавшийся души,
Излечить зелом участье –
Зов вопящего в глуши.
Предреклось, молиться Богу –
Врачеваться на миру,
Что б в погостную дорогу
Проводили… по добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924388
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 13.10.2021
Ти на зупинці… нині так дощило…
І парасольку вітер раз- у- раз здіймав,
Твій ніжний погляд подарував крила,
Та почуття на якийсь час, все ж я прогнав.
Хоч і спромігся, але ж така мила.
Тільки б тобі, букети квітів дарував.
Ліхтар гойдався…. пора вечорова,
Ховались очі, ніби зорі між хмарин,
Все ж встиг побачить личко, чорноброва,
Нам не зустрітись, мабуть не стало причин,
І я б хотів, тебе бачити знову,
Весна буяє, шкода, в пошуках один.
Шукає щастячко, у цей похмурий час,
Забилось серце, так гучно, неспокійно,
Сипала чари, певно весна між нас,
І вітер віяв, здавалось мелодійно,
Якби ж, ми в барі, запросив би на вальс,
І на душі, мабуть би стало спокійно.
Та гул трамваю, пришвидшив серця стук,
Ти поспішала, вже й відчинились двері,
Відчув відразу у скронях перестук,
Як попередження, збудження артерій,
Від хвилювання, на ходу, як павук,
Схопивсь миттєво за чоловіка,- Вперед!
Прошепотів на вухо, торкався рук,
Ледь – ледь пропхався, замість нього наперед.
Вона підняла, волошкові очі,
І в цей момент, легенький дотик до плеча,
Як порятунок, враз взялась охоче,
За його руку, здригнулась, як дівча,
Думка- стріла -І вона цього хоче,
Легкий рум`янець, перевела подих.
Він відчував, нарешті це вже не сон,
З тремтінням слухав її серцебиття,
Душа співала неначе в унісон,
І мила усмішка осяяла обличчя.
У скронях стисло, так пульсувала кров,
Чомусь нестримно, хотілось щось сказать,
І притиснутись та себе поборов,
Ні не дозволить. Чи ім`я б заспитать,
Може вона, здатна подарить любов,
І, як хлопчисько, врешті закохаюсь,
Зігріє душу втіха – сподіваюсь,
Різко торкнулась,- Ну пішли зі мною,
Прошепотіла і почервоніла,
Заворожила своєю красою,
Як та троянда, навесні розквітла,
Та враз продовжила, - Сто баксів досить,
Якщо ти маєш, гайда сміливіше!
Слова болючі, мов напали оси,
Вмить відсахнувсь. На серці холодніше.
Чи знов обпікся?Що ж ти робиш доле?
Чому обходить щастя стороною….
А, я ж хотів кохання і неволі,
А не інтрижки! Й хитнув головою,
-Не та адреса, люба – помилилась,
Тож прОшу, вибач, нам не по дорозі,
У храм би краще, йшла та й помолилась.
І перед Богом, кайся за пристрасті
За всі гріхи, а мене ж, зараз відпусти!
Думки, як рій – що не принесли радість,
Обличчя - маска й ті очі – омана?
Чом не розгледів і проявив слабкість?
А я ж гадав, буде моя кохана,
Надія зникла, як вранішня роса,
Лиш гул трамваю заполонив тишу.
Дивився вслід, дякував долі й Богу,
А дощ все лив, спромігся змить афішу,
І зупинив сердечний біль, тривогу,
Так краще – зразу, розійшлись дороги!
Квітень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 13.10.2021
В гаї береза стоїть, тихо схилилась до ставу,
Віти легенько бринять, ніби торкають октаву,
Ніжність захоплює світ, солодко звуки лунають,
Ніби таємний привіт сміло в просторах лишають
Вкриті квітками луги ніжно купаються в листі,
Біля такої краси - ріки й озера так чисті,
В парках ще чуть голоси, теплі останні мотиви,
Вересень звіти здає в такт мелодійної зливи
Жовтень уже на поріг, чути напружені кроки,
Стільки безмежних доріг позолотив, ніби роки,
Барви вже грають вогнем, ох, колорити чарівні,
Я повертаюсь лицем в нові простори всесвітні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927819
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WUCeechfDJQ[/youtube]
Чекали осені ці квіти,
Щоб скрасить цю журбу, печаль.
Та серед листя непомітно,
Ховала осінь їх в вуаль.
Прикрив туман молочним цвітом,
Ледь - ледь виднілася краса.
Та прикривав крильми їх вітер,
З туману випала роса.
Міленька мжичка вмила личка,
І знову видно білий світ.
І купка квітів невеличка,
Зняла з душі осінній гніт.
Сміливо глянули у очі:
Що ж, осінь, ти тут не права!
Нема на нас у тебе мочі,
Краса квітує, ще жива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927828
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021
Перше вересня у школі –
Дзвінок сріблом розливався,
Сьомий клас теж, як ніколи,
Веселився й дивувався.
Наяву це все, чи сниться?
Витріщались учні всюди:
Їхня класна керівниця
Збільшила в три рази груди!
В клас зайшла педагогиня,
Вражені замовкли діти:
Була горда, як Богиня –
Як красу таку втаїти?
Думав Петя: -От потвора!
Хоч учителька привітна,
Гроші, що здали на штори –
Пішли зовсім не на вікна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Треба ж дівці Валентині
Отакою вдатися!
Все грішила й пішла нині
В церкву сповідатися.
По порядку розказала,
Де й коли кохалася,
З ким, які стосунки мала –
Батюшці призналася.
Емоційно пояснила,
Як не треба плодитись,
Чоловіків, хлопців вчила
В ліжку як поводитись.
Швидко службу піп відправив,
Звільнив церкву від роззяв,
Після сповіді у Валі
Номер телефона взяв.
В семінарії не знали
Сексуальну втіху цю,
Слава небесам - прислали
Валентину-грішницю!
Пояснив, що в неї вдома
Буде ще молитися…
Захотів святий отець
Дечого навчитися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Підсвідомості зірваний голос з часом змовк.
Божеволіє тиша у власній агонії.
Ані дощ, ані сніг не порушить вогонь її,
Не врятує нещирих слів прохолодний шовк.
Забувають думки, який зараз день та рік.
Мовчазного чекання знедолені сповнені.
А містечко катують буревії, повені,
Не працюють на вулицях старі ліхтарі.
Тут пітьма цілий рік триває, може вже й три.
Волоцюги шукають якесь дивне бачення.
Всі думки віроломно і назавжди втрачено.
Хтось цю скриню Пандори – виразку роз'ятрив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927631
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
під враженням...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
Я прислухалася щодня,
Бо не могла без тебе жити,
Як сон, бродила навмання,
А в очі заглядали квіти, -
Я прислухалася щодня...
І вже не бачила краси,
Бо чула кроки, чула шепіт...
Мені вчувались голоси,
І неповторно-тихий трепет -
Не помічала я краси...
А вже коли біля дверей
Я зупинялася безсило,
То уявляла, як береш
Мене за руки ти красиво -
Біля самісіньких дверей...
І пригортаєш до грудей
Украй заморену чеканням -
Для нас, для двох - не для людей
Ті наймиліші привітання -
О, як ти горнеш до грудей...
І щастя пташкою летить -
Обійми-зустрічі жадані -
Година ціла, ціла мить,
Як нагорода за чекання,
Де щастя пташкою летить...
Як жаль, що осінь золота
Позамітала жовтим листом
Сліди і кроки, і вуста
Спалила, стерла норовисто -
Печальна осінь золота...
Ще довго бачила зорю,
Впускала біль і сум до хати,
Та я боюсь: все повторю,
Бо вже не можу я втрачати
І пам'ятаю ту зорю...
Почуй мене, побач мене,
Скажи...не сила вже чекати...
Чи знав тоді - все промайне,
Мов тихим помахом крилатим -
Скажи мені... почуй мене...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927564
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
На зоряну стріху хтось місяць повісив.
Закутані сріблом, пульсують зірки.
В мережеві сяйва сапфіри розвісив,
Блистять в павутині нічні павучки.
Ковзнула блакить за захмаренний обрій,
А сонце горошком скотилось униз.
Воно потонуло в небесному морі,
Залишив на згадку медовий каприз.
На тім перехресті орбіт у бездонні,
На місячній стежці, де сонячний слід,
Зоставило мрію на водах безсоння,
РозтАнувший в сльОзах, розтоплений лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927215
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 07.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
[b][i][color="#083787"]С-отню баксов, лишь бы я молчала,
О-тстегнул сосед сегодня мне.
Х-одит он к куме, а я узнала,
Р-ассказать намерилась жене!!
А-спид!! Как просил держать в секрете
Н-ебо мне готов был наклонить.
Ю-ношеский, мол, повеял ветер
Т-ак решил супруге изменить.
А-за деньги я молчать готова
Й- не грех мой, а грешно гулять!
Н-у и что же, я - хозяйка слова!
У-молкаю, плату жду опять !![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927299
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
Мы из дедушкой, вдвоем
Виноград сегодня рвем !
И нарвали мы, с утра
Пять да три больших ведра !
С дедом тайна в нас давно -
Мы зате́яли ... вино !
Завтра сделаем мезгу́,
Только маме - ни гу-гу́ !
А то к деду не отпу́стит
И сидеть я буду в гру́сти !
Де́дку сильно заругает,
Лучше, пусть она не знает !
Если мама - ни гу-гу́,
То я к деду побегу !
Буду виноград давить,
Сок, с деду́лей, буду пить !
Де́да сделает вино,
Ух, красивое оно !
Только я его не пью,
Потому́, что не люблю !
Мне такого не дают,
Сами же, известно, пьют !
И, не надо ... Обойду́сь ...
Лимона́да я напьюсь !
И скажу́ вам, по секрету -
Лучше лимонада - нету !
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]
Со слов внучка, записано верно.
Подпись / [i]Родвин[/i] /
24.09.2021 г.
Фото https://st.depositphotos.com/2788765/3704/v/600/
depositphotos_37049877-stock-illustration-vineyard-and-grapes-bunches.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926074
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 07.10.2021
Есть у меня друг в Германии, в Шверине. Работает в музыкальной школе. Три года назад я выслал ему свой блюз, чтобы детки играли. (У меня на странице он называется "Вечерний блюз"). Через год с моим блюзом его ученик занял первое место на конкурсе (конечно, не благодаря блюзу, просто играл хорошо), а в прошлом учебном году девочка Майя с этим же произведением тоже взяла первое место. История на этом не закончилась... Майя сказала своему учителю, что хочет ещё что-нибудь моего сыграть. И будет играть всё, что я напишу... Вот так я стал невольным заложником своего таланта и популярности у Майи...(шутка юмора...) Теперь я пишу для Майи блюзы и не только. Но мой друг раздал эти пьесы (которые я думаю выложить на сайт для вашего ознакомления) и другим ученикам... И теперь им не хватает моих пьес! И друг мой говорит не в шутку, а всерьёз :"Пиши, Серёга! Мы в ответе за тех, кого приручили!". Пишу. И буду... Слушайте. Извините за качество, такая программа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921861
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 06.10.2021
вода
ловить сонячні
промені,
щоб у власній своїй глибині
по суті себе проявити,
відкрити,
вогнем золотим засяяти...
засвітити,
розплести-розсипати-замерехтіти
від начала начал
вода - рідкий кристал
...переходить дорогу
сиза голубка - горлиця,
мов ліловий опал,
відливає притлумлено-матово
у вересневих променях сонця
12.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924839
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 05.10.2021
Блукає
капілярами озон.
Лоскоче губи золота ожина,
як жінка, що приходить у твій сон,
з пекучими
зеленими очима.
Пересипає
сонячний кришталь.
Перебирає кольорові скельця.
Ти не журися нею, то печаль
тече по лезу
й виїдає серце.
… і проростає
найсолодший лід.
… і дикий звір в лісах твоїх голосить.
…за тим, мабуть, і плакати не слід,
що має
остаточний статус - осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924906
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 05.10.2021
Я вдосвіта встаю. Іду босоніж садом,
Нечутно пригинаю я стишену траву.
З дерев кришталь роси спадає зорепадом.
Милуюсь сходом сонця, радію – і живу!
Смородин терпкі грона з кущів звисають низько.
І перший промінь грає на мокрих пелюстках.
Розгойдує росу із павутин колиска –
І райдуга краплиста вже сяє по світах.
Ранкову сонну млість замінює бадьорість,
Лягає на обличчя усміхнена краса,
Наповнює думки прониклива прозорість –
Змиває важкість з серця ця вранішня роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927159
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021
Учителю, святе твоє ім’я,
Адже на землю посланий ти Богом.
Перед тобою голову схиля
Той, у кім древо виросло любові.
Твої зіниці мудрістю цвітуть,
Тож сіють і розумне вони, й вічне,
Ти у труді щодня, мов на посту,
Суворій правді дивишся у вічі.
І не важливо, який маєш вік,
Чи молода ти жінка, самобутня,
А чи поважний строгий чоловік,
Ведеш дітей уміло у майбутнє!
4.10.2021.
Ганна Верес (Демижденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927142
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021
Я не люблю оголённую осень.
И не скажу ей, что «милости просим».
Стыдно смотреть на раздетую рощу.
Не возлюбил зять сварливую тёщу.
Лучше пускай уж ноябрь завьюжит,
Чтобы снежком припорошило лужи.
Пледом нарядным укроется поле.
Будет туристам на лыжах раздолье.
Так что имейте к погоде терпенье!
И у неё ведь бывают затменья.
И у людей с этим делом проблема:
Им угодить - бесполезная тема.
Вечно ругают, клеймят непогоду.
Броду не зная, а лезут ведь в воду.
Так что разумнее дружбу наладить.
И помогать ей, но только не гадить.
Многого слаженно можно добиться.
Не выражайте природе амбиций.
Вместо того, чтобы лаять и злиться –
Будьте приверженцы добрых традиций:
Бережно всё-таки к ней относиться.
05.10. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927144
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021
Оце так осінь! Мов копчена риба,
Обвітрює завзято разом з пивом.
От-от дощі знесуть мою садибу...
Калинове намисто просто диво.
Буває у дощах єство своє ховає --
Таке спокусливе,таке звабливе...
І хай собі. В печі вогонь палає
І все єство мурличе:"Я щасливий".
А на столі шматок добрячий сала
І, мов сльоза, карафка самогону.
Все натуральна українська страва
Без всяких там шарлоток з-за кордону.
До біса все -- глінтвейн, отруйні суші!
Цибулька ближче з часничком у парі.
Немов павук, облутав грішні душі --
Надійно діють вишукані чари.
А ще гармонь співуча на додачу,
Вареничків гарячих півмакітри.
І хай та осінь вірусами плаче --
Все по цимбалах -- є ще більше літра!
Джерело натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926459
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 05.10.2021
Вже осінь. В небі павучки летять
І сонце зовсім не пече, а гріє!
Дерева — сонні, в золоті стоять,
Про дні квітучі у дрімоті мріють...
Пташині зграї ладяться у вирій,
Ще трішечки — і в дальню путь злетять.
Вже осінь. В небі павучки летять
І сонце зовсім не пече, а гріє!
Ласкавий вітер ледве-ледве віє,
Яскраві барви пломенем горять,
Осінні квіти, ніжні... серце мліє —
У пишних шатах — Божа благодать...
Вже осінь. В небі павучки летять...
Микола Кицун
[i]27.09.2021 р
Фото https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 05.10.2021
На мотив пісні / Наливай кума /
Нехай щастя йде до нас,
Бо чомусь було давно.
І радіймо ми повсякчас,
Богом кожному дано.
І біжить, біжить наш час,
Неможливо зупинить.
Та онуки радують нас,
Хоч зустрінемось на мить.
П-ів
Посміхнись, посміхнись зоря,
Бо не грієш нас здаля./ Два рази /
Раді 🌙 місяцю й тобі,
☀️ Сонцю, небу і землі.
Ще кохання йде палке,
Яке душі зігріва.
Світить ☀️ сонечко ясне,
Квіт з успіхом і трава.
Неможливо все зібрать,
Царство Боже навкруги.
На словах не передать,
Де любов, там: я і ти.
П-ів
Посміхнись, посміхнись зоря,
Бо не грієш нас здаля./ Два рази /
Раді 🌙 місяцю й тобі,
☀️ Сонцю, небу і землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926966
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 05.10.2021
Залетіла Муха в хату,
Жили дід старий і баба.
Куди ж подівся спокій в них?
Що панував завжди в старих.
Усім вона набридала,
На харчі їхні сідала.
То на мед, що на тарілці,
На обличчя старій жінці.
Не могли вже наздогнати,
Щоб вигнати її з хати.
У ніч вона засинала,
Рано-вранці дошкуляла.
Залишили старих сили,
Допомоги скрізь просили.
Муха їм уже ввижалась,
Краще смерть, чим з нею старість.
Та перемога йшла сама,
Ось Муха в сітці Павука.
Старі почули дивний звук,
Її страждання й біль від мук.
Затихла Муха назавжди,
Добре, що є ті павуки.
Хто допоможе нам-старим?
Бо світ стає все більше злим.
Яким є захист у людей?
Котрий до відчаю веде.
Добра й здоров'я павукам,
На допомогу прийдуть нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925774
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 05.10.2021
Роза белая.
Однажды, странник – пилигрим,
Стремясь по зову предков,
Пустился в путь!... Был одержим,
Своей удачей редкой;
Он розу белую, бутон
Сорвал средь райской пущи,
Где колокольный перезвон
В миру хранит живущих.
Принёс, и посадил в песок
Безжизненной пустыни
И утвердительно изрёк:
«Твоё жильё… Отныне!..
Ты будешь землю украшать
В террасах, клумбах предков:
Расти, цвести, благоухать
И чтить завет их ветхий.»
Палящий зной – зловещий ад,
Смертельное безводье…
Заблудший путник каплям рад,
Не по плечу приволье!
Смешалось всё: печаль, тоска,
Занозная обида,
И благородная рука,
И ожиданье чуда,
И предрассветная роса…
В раздумьях и в тревоге
Хранитель жаждущих спасал –
Предвидя передряги.
Укоренилась, ожила,
Не предалась забвенью…
Весною поздней расцвела –
Затмила окруженье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915034
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 05.10.2021
осенний монолог
за рекою за туманом
берег Родины моей
катит сладкою истомой
незабытых милых дней
рощи шёпотом наполнен
запахами трав степных
вдоль дорог таких знакомых
в тех годочках золотых
столько чувствований память
сохранила на века
и любовь к былинке тонкой
бьёт ключом издалека
журавлём душа взлетает
и под ложечкой щемит
эх ты наша жизнь земная
с сердцем что она творит
а судьба в осенних ветрах
тем оторванным листом
кружит здесь под серым небом
разноцветья под крылом
радуга любви витает
парус света и надежд
родины туман клубится
я с тоской смотрю вослед
05.10.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927106
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021
из одноимённого сборника одностиший
1041. у вас, мадам, такой красивый ПОНИ… я подарю ему ПИОН.
1042. я вратаря от гола СПАС, мимо него, послав свой ПАСС…
1043. на берегу у моря ЯМКА, в неё-то и поставим мы МАЯК.
1044. как только я вставил последний ПАЗЛ, пушка с картинки выдала ЗАЛП!
1045. каждое УТРО в армии ОРУТ – как будто будят РОТУ…
1046. на ТУЧЕ сидя, ЧУЕТ бог ЧЕТУ, – грехов ведёт УЧЕТ…
1047. я так страшно СОУС обожаю, что без страха каждый день его СОСУ.
1048. ты РИТУ к ТИРУ отведи, перед стрельбой ей нос УТРИ…
1049. он всегда был настолько СКУП, что не давал нажать на кнопку "ПУСК"…
1050. этот ОПЕР о поздней ПОРЕ на протокол всё ПЕРО истратил!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926019
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 05.10.2021
верлибр
о ровный сердца стук
и дня добро желанье
осеннею листвой
пленились небеса
и взгляд как солнца луч
роняя благозвучье
всё будит на душе
печальную струну
остывшая река
несёт цветные воды
подарок рощи сей
свой отраженья сон
гогочут в вышине
прощаясь с краем милым
и с неохотой в клин
лететь от зимних стуж
о время перемен
в сердцах неравнодушных
откликнешься опять
ответною душой
кружащая листва
ковром под ноги стелет
а веток кружевам
с терпеньем ждать весну
04.10.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927007
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021
Мама доню свою рідну
В гості відправляла,
Як вести себе потрібно
Мудро наставляла:
-Будуть виступати гості –
Жувати не можна,
Вислухай уважно тости,
Що там каже кожна.
Та до чарки не тягнися,
Наперед не пхайся,
Серед старших оглянися,
Мило посміхайся.
Пий водичку мінеральну,
Виникне розмова –
Покажи, що ти морально
До життя готова.
А як стануть танцювати,
Зроби по - англійськи:
Не прощаючись - із хати!
(Так у колах світських).
Аж на другий день припхалась
Донечка додому,
Розказала, як набралась
Горілки і рому:
-Я забула, що ти вчила,
Як у тих англійців,
І по-нашому зробила:
Ми ж то - українці!
Гопака я танцювала
Із кумом Альбіни,
Реготала і співала –
Аж дрижали стіни.
На коня пила я залпом,
На кожну підкову,
Всі вітали мене з кайфом,
Наливали знову…
І по-нашому я швидко
Чарку спорожняла,
Мусила там ночувати,
Бо йти не діждала.
У англійців свої тости
Й свої забобони,
А я рада, що в нас в гостях
Отакі закони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021
Після двох побачень в сквері
Дівчину кохану Тому
Прийшло в голову Валері
Запросити вже додому.
Є якісь манери дамські:
Таку гостю, як приймати?
Каву, квіти, чи ’’Шампанське’’ -
Що вперед пропонувати?
Хлопець дуже хвилювався,
Як вести себе відразу?
-Як вино запропоную -
Цим її я не ображу?
Уже Тома на порозі,
Розмістилася на кухні,
Вся рум’яна від морозу,
Вийняла пивні два кухлі.
Розгубився тут Валера,
Хотів свічку запалити,
Тремтять руки в кавалера…
Як романтику створити?
Пінитись шампанське хоче,
В келихи хотів налити:
-Для хоробрості,- белькоче,-
Треба нам це пригубити.
Дівка з радості аж скаче:
-Ми розважимось добряче!
Заховай цей сік дитячий,
В мене дещо є гаряче.
Первачок ось, пригощайся,
Та не бійсь, горілка добра,
Пий сміливо і не кайся,
Бо я вже прийшла хоробра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021
Вот яблоко,
А может шар земной.
Я так легко держу его рукой.
На нем есть солнца алого печать.
Вкусив его, смогу я осознать
Секреты и неведомые тайны.
Знать яблоко поспело не случайно
И не случайно в руки мне попало...
Мы, очевидно, знаем очень мало
О том, что происходит в этом мире.
В своем мирке или в своей квартире
Мы прячемся от внешней суеты...
А где-то зреют яркие плоды...
30.09.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926653
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021
Між зелених трав
Цинторія сумує.
Роса сльозиться.
27/09/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926623
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021
Сучасний світ – шалений і стрімкий –
Летить за вітром, наче павутинка.
Тут може втриматись терплячий і чіпкий.
А як живе у світі цьому жінка?
Вдягає сукню, носик чепурить
І безліч днів снує незриму нитку,
Що з лабіринтів клубної пітьми
Врятує знов Тесея напідпитку.
Чекає Одіссея із морів,
Синдбадові залатує вітрила,
Мільйони літ, багато довгих днів
Гефестові розпалює горнило.
А ввечері казками полонить
Закохану свідомість Шахріяра.
В печерах, схованих вже тисячі століть,
Пасе Циклопу золоту отару.
Шукає Нео в матричних світах,
Об промінь гострить дивний меч Джедая.
І з втомленим цілунком на вустах
В обіймах ніжних тихо засинає.
Картина Жозефіни Уолл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926615
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021
Сутеніє… до неї підкрадається журба, там, на долині, вже гучно молодь гомонить. Це біля вогнища збираються.
Нині в обід, знову дощило. По небу блискавка свій гонор показала, а її серце так тремтіло. Як оте, молоде деревце, що біля річки похилилось. І вона з небом, теж просльозилась. У сперечанні з почуттями, все ж спромоглася себе взяти в руки і помолилась,
- Ти прости, Боже, може я мала гріхи, тому й кохання мене лишив.
Там, біля річки, сміх і пісні, звабливі очі, усмішки, гучне серцебиття. Любов, надії, кохання і обійми, мабуть щасливе майбуття. Вона наважилася, ближче підійшла, в густій траві присіла. Немов тут шукає захисту, наодинці із спогадами, свою безнадію ховає.
А, що її життя, коли минуло п’ятдесят, тепер же, самій зустрічати зорепад. В цю ніч, купальську, немовби тільки для неї зорі миготять. Чомусь здається, хочуть підтримати, ніби знають її печалі. І вітерець розвіює ледь посивілі коси. На очах сльози, наче вранішні роси.
Вона ж волає, журбу відпущу, нехай вгамую своє серце й душу. Той біль, що кожного дня їй завдає, що своє щастя не знайде, знає. Бистра річка - симфонія води лунає, ні не на втіху, навпіл серце крає. Не прийде милий спогад розділити. І хто б підказав, як далі жити? Як спромогтися, цю журбу втопити?
Вітер приніс вразливий сміх, їй би десь зникнути поспіх. Де глянь, віночки на плаву, злегка погойдуються й золоті зорі, за мить ніби вже під дійством води тонуть. А їй пече в грудях, до болю. Чому, Боже, ти дав мені таку долю? Враз круговерть, то ніби в урвище вода загомотіла. А, я ж чекала, теж кохання хотіла. Рік чотирнадцятий, Майдан, забрав її найкращого друга, коханого чоловіка. Навіки з ним, на жаль, десь зникла втіха. Уже й забула, коли посміхалась. Та рана знову й знову придати болю намагалась.
Тьмяніють зорі від полинових сліз. Десь по воді полискує, ледь шурхоче верболіз. Як при розлуці коханого слова,
- Я повернуся, ось тільки пройдуть жнива!
Її зболена душа ридає. А річка спогади ховає Та вони на мить топляться і знову виринають. Про ті дні й ночі, що вони колись веселились, вірили один одному, мали надію на щастя, кохали.
06.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 29.09.2021
На дорозі страж порядку
За безпеку дбає –
На обочину машину
Хвацько завертає.
Вчителька із укр.мови
За кермом сиділа,
Пригадав інспектор школу
І узявсь за діло.
-Яка зустріч, Розо Львівно!
Радий вас вітати:
Двійочник Микола Рівний,
Мушу штрафувати.
Ми, даішники - не звірі
(Я за себе знаю),
Все поясню, перевірю,
З миром відпускаю.
Штраф не будете платити
(Педагоги бідні),
Тепер я вас буду вчити –
Всі ви такі рідні!
Я сьогодні залишаю
Вас після уроків,
Цим якраз застерігаю
Від нещасних кроків.
Ось вам зошит у лінійку,
Ручку в праву руку,
Виправляйте свою двійку
З дорожнього руху.
«Буду Правила я знати
Віднині й довічно»,-
Сто разів це написати
Ще й каліграфічно.
Метод цей у вас був модний,
Дуже ефективний,
Тож і мій урок сьогодні
Буде позитивний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926493
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Кожен день цікава теща
З наполегливим завзяттям
Ревізує й контролює
Поведінку свого зятя.
Молодий, а сиві скроні…
Чи достатньо заробляє?
Як відноситься до доні,
За дітей, добробут дбає?
Це Семена стало злити,
Ляпнув, теща ледь не впала:
-Як би, мамо, так зробити,
Щоб ми довго вас шукали?
Враз схопилась за голівку:
-Якщо я несу вам горе –
В червні ти купи путівку
І відправ мене на море.
В липні, щоб відпочивати –
Прибережні є курорти:
Там я зможу показати
Всі бікіні, сукні й шорти.
А у серпні я не проти
Пригадати сни дівочі –
Кращі всі міста Європи
Бачити на свої очі.
Буде в спокої радіти
Вся сім’я твоя, Семене,
Протягом усього літа
Відпочинете від мене.
А як все оце оплатиш,
Буду я не теща-мати,
Після цього мене будеш
Дорогою називати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Довела Марися мужу:
-Досить нам уже казитись.
Я сказати тобі мушу:
Буде краще - розлучитись.
Отака ось катастрофа!
За порадою помчалась
До куми своєї Софи
(Та вже тричі розлучалась).
-Скоро суд. Я переймаюсь,
Щоби в дурні не пошилась,
У розлученні не каюсь,
Щоб майно мені лишилось.
За сім років ми надбали,
Кумонько, добра багато:
Трохи грошей назбирали,
Є машина, діти, хата…
Гроші в нас на депозиті:
Я боюсь, щоб так не склалось,
Чоловіку - паразиту,
Щоб ці кошти не дістались.
Кума Софа професійно
Мудру голову схилила,
Точно і прямолінійно
Все в деталях пояснила:
-В цьому, головне, Марисю,
Розділити майно й хату,
А за гроші не журися –
Їх поділять адвокати.
Будуть рішення читати,
Що повинна ти радіти:
Найдорожче будеш мати –
Тобі лишаться всі діти!
А житло, майно, машина –
Все на плечі чоловіку,
Із проблемами такими
Нехай мучиться довіку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 28.09.2021
І
В саду смарагдів
Квітне копія сонця.
Диво вересня.
ІІ
Дарують усміх
Сонцеосяйні промені —
Квітне соняшник.
ІІІ
За сонцем сонях
Повертає голову —
Сонцезалежний.
ІV
Тримає простір
Голівка соняшника.
Замилування.
V
Звеселяє сад
Грайливою усмішкою
Квітучий сонях.
*Мій сонях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926426
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
[b]Я вічна зима[/b]
Так холодно в серці – я вічна зима
З красою холодних відтінків.
Я так захотіла, напевно, сама
Сховатися в мурах, в пристінках
Моєї роздертої вітром душі –
Її вже нічим не зігрієш,
Там спогади й долі сплелися чужі.
Можливо, ти з нею щось вдієш?
За що проклинає мене сірий дощ
І палить думки мої осінь?
Біжу до крижин, що зіпнулися сторч,
Й ховаюсь за мерзлу їх просинь.
Тобі лиш вдалося у душу мою
Прокласти кохання стежинки,
Бо ти поєднав теплу пристрасть свою
З красою холодних відтінків.
2023
https://www.youtube.com/watch?v=ECqx7ZyaD2s
[b]Я просто зима[/b]
Не осень в душе я, я просто зима
С красою холодных оттенков.
Во всём разобраться должна я сама –
Что кроется в душных застенках
Моей что-то ищущей в мире души,
Её уж ничем не разбудишь.
Но есть одно средство на свете… Скажи,
За что ты один меня любишь?
За что проклинает меня серый дождь,
Разлуками мстит злая осень?
Бегу от всего я, гонимая прочь,
И прячусь под зимнюю проседь.
Но что же влечёт неустанно тебя
К безмолвию душных застенков?
Наверное, то, что я просто зима
С красою холодных оттенков.
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926387
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Я світ розмалюю всіма кольорами,
Його обійму так тендітно руками,
Спасибі, рідненький, що можу я жити,
Красу ніжну бачить та вірно любити
В поля мандрувати, купатися в росах,
Красу відчувати, вплітаючи в коси
І що ще потрібно для щастя людині -
Вбирати світ чарів з прекрасної днини
Та знаю, не кожен - це може відчути,
Зануритись в казку та в чарах побути,
Тож будьте добріші, цінуйте природу,
А в відповідь, любі, прийміть насолоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926435
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
мене легко знайти - я приходжу в думки щоранку
із найпершим «привіт» я вмиваю твоє лице
я виманюю з тебе дитину жорстоким пранком
утираючи сльози: минає, мине і це
я вливаю у кров твою склянку адреналіну
запускаю у серце з коханням густе тепло
покидаю й вертаюсь, я - мед зі смаком полину
я заплутую межі, що ділять добро і зло
ти мене пізнаєш й розумієш, що геть не знаєш
у броньованій клітці їду, хвостом - кортеж
я - твоя й водночас ти мене не маєш
мене просто знайти й загубити так легко теж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926439
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 256 ***
у мужа молодого был с любовницей АВРАЛ,
А ВРАЛ жене, что в нём мужчина умирал.
*** 257 ***
— так что? у МОРГА ЛИ бомжи лежали?
— ну да, лежали как живые и МОРГАЛИ.
*** 258 ***
МОРГ – АЛ от крови свежей был,
труп не МОРГАЛ, зато от боли выл.
*** 259 ***
БУК ЛЕТ сто двадцать простоял в лесу…
вот и БУКЛЕТ я из него для вас несу!!!
*** 260 ***
— ЧЕРЕП – АХ, какой у вас, мадам, непрочный –
у ЧЕРЕПАХ возьмите панцирь – выбор точный!
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926431
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
О,як же я люблю осінній ліс,
Білі грибочки вересень збирає,
Їжак на спині яблуко поніс,
А дятел нову пісню вибиває.
Столітній дуб забув свої роки
І жолудями із гори кидає,
Зелений град несеться,а птахи
На льоту ловлять і в дупло ховають.
Бабине літо вже вуаль сплело,
На голову березі приміряє,
А та зніяковіла, бо збулось…
Давно вже клена у свати чекає.
Багряне листя стелеться до ніг,
Веселкою на сонці виграває,
А ніжний промінь по сосні пробіг,
Останні краплі меду вибирає.
Хтось золото розсипав на стежки,
Траву пожовклу зверху прикриває,
Ховає сивину,бо залюбки,
Згадавши молодість, у сніжки ще пограє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750685
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 19.09.2021
Напрочуд, теплий серпневий ранок. Легкий туман ледь-ледь припав до землі. Здаля видніються квітучі, пишні чуби лопухів і де-не-де, мов загубилася трава, кілька стеблин ніби підглядає за всім, що навкруги.
Так і Він вкотре озирає довкола і вудочку в ставок закидає. За звичкою, озираючись потирає руки. За мить догнала думка , щось так клює паршиво. І чи здалося, чи й справді сприйняв легкий плескіт води.
- Тю, - сам собі, -цікаві звуки і хто б тут, нині мав бути? Здається звечора, я один був на дачах. І знову насторожений погляд на червоний поплавок. А він гойдається на тихеньких, веселкових хвилях, подібний загубленому кораблику. Вода рябить, переливається і перший відблиск сонця, відбивається в його очах.
Туман зникає, топиться у воді. А чагарник, пробудився від сну, листочки скидають росу, ледь помітно підіймаються, тягнуться до сонця. Десь здалеку крикнула качка, вмить, неподалік якась їй відповіла і знову сплеск води.
Та що це тут, хіба так близько може бути качка? І не боїться, ото дива! Він пригинаючись, тихо піднявся. За метрів десять, ближче до берега, біля зілля, спиною до нього, по пояс у воді стоїть молода жінка. Довге, солом’яного кольору волосся, розпливлося по воді. Вона, раз-по-раз руками, на плечі бризкає воду.
Він вмить руками став протирати очі, там, поміж зіллям і чагарником туман іще не зник. То ніби русалка, підкралась думка. Та ні, здається ж я вчора не пив, якась мура в голову лізе. Що за чортівня! Поглянув на поплавок, той все гойдається, здавалось з вітром сперечається, ніби проявляє свою непохитність. Лиш пару кроків зробив вперед, присів, розсунув листя чагарника. Оголена жінка долонями торкається води, повільно повертається до нього.
Немов злякався та все ж тихо,
- О ні!- рукою прикрив очі. Та вмить розчепірив пальці, – А груди! Мабуть уста дитини, ще не торкалися цієї краси! Напевно очі світлі, якби ж то ближче підійти, але ж злякаю. О, Боже, що за думки, чому так бешкетують.
Раптово, поспішаючи, вона зібрала волосся в гумку й піднявши руки догори, кидається у воду. За мить, подібна рибі, розвернулася, прилягла на спину. Той сплеск води і її стан манив до себе, в душі бажання, іще, хоч раз подивитися. Закляк на місці, не відвести очей. Звісно не русалка, нарешті, подумки зробив висновок, але ж красуня.
Вона ж, розставила руки в сторони, злегка дріботіла ногами, упевнено трималася на воді. І майже непомітно пливла в сторону білого латаття. Від хвиль квіти злегка піднімаються і опускаються, одночасно мінливо виблискують на сонці.
Таку картину, чи й колись побачиш. Його чоло змокріло від поту, по жилах розтеклась гаряча кров.
- Та, що це,- пальцем струсив краплину з носа. Враз по спині пробігли мурашки. Ні-ні, в такі роки, на таких красунь задивлятися не варто.
Геть від напруження, відчув, що тіло заніміло. Ніби той робот, повільно повернувся до вудочки.
- Мабуть я голову втрачаю, - сам до себе.
Згадалось. Колись з дружиною доволі накупавшись, насолодився її устами. Та, чоловіча ненаситність, бентежила все тіло. Були часи, сама природа шепотіла про кохання. Але ж наситився.
Чорт забирай, що за дитячі роздуми. Але ж красива, витончений став і молода. Я ж шостий рік, як одинак. Й мені вже скоро сімдесят, а хай би, ще хоча би на якусь мить доторкнувся я, того рідного плеча, з яким прожив своє життя. І, як колись, притулився до щоки.
Почув сильний сплеск води, чув качки крик і прислухався в тишу. Цікавість все ж перемогла, різко піднявся, подивився в її сторону. Вона на березі, в чому мати народила, рушником витирає волосся. Він все ж не спромігся відразу присісти. Жінка, чи дівчина й не розібрати, напевно помітила його. Різко розвернулася і зникла за кущами глоду.
Кілька секунд, вже безнадійний погляд на поплавок. Той несподівано різко затремтів і раз-у-раз, то топиться, то виринає. Сполоханий, від здивування вирячив очі, поспіхом потягнув вудочку. На гачкові тріпається щука.
- Ого! Пролунало над водою, здійнялось ввись і поступово, вже тихіше зникло вдалині.
Щука, розміром не менше сантиметрів сорок, вигиналася, намагається зірватися з гачка. Де й сила взялася, різко потягнув до себе.
Щука виверталася, розбризкуючи з себе воду вже тріпається на траві. На його обличчі розпливлася усмішка, в захваті дивиться на неї,
- Оце так улов! Як одну рибку вже не в змозі спіймати, то нехай хоч ця, нарешті потішить мою душу.
30.08.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Був Микола, як пружина,
І пригод шукав вже зрання,
Тож звернувся до дружини
Із химерним побажанням:
-Відчуттів я хочу з перцем,
І емоцій цілу нішу,
Щось скажи, щоб моє серце
Враз забилося сильніше.
Жінка вивернулась в ліжку,
Загадково усміхнулась,
Ковдрою прикрила ніжку
І ліниво потягнулась:
-Ну, якщо вже доведеться
Розв’ язати цю задачку –
Твоє серденько здригнеться:
Я знайшла твою заначку!
Поки ніжився ти в ванні –
Есемески прочитала…
Твоя видра непогані
Компліменти надсилала.
Тепер, милий, ти без грошей,
Хай вона надалі знає:
Ресторанчик, мій хороший,
В вас надовго відпадає.
На сьогодні досить перцю,
Бо якщо я стану злитись,
То твоє слабеньке серце
Перестане зовсім битись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
-Мій Тарасику коханий,-
Лежачи у гамаку,
Мовила дружина Ганя,-
Маю думку ось яку:
Відпочили ми чудово,
Турпутівка - вищий клас!
До дітей я вже готова.
-А я ні,- сказав Тарас.
Швидко вересень крадеться,
Школа нас не підвела,
Хоч не хоч, а доведеться
Привезти їх із села.
Тяжко так зітхнула Ганя:
-Всі вважають вчителі,
Що батьки ми геть погані,
Це ж в столиці, не в селі.
І директор слав ’’вітання’’
(Ще одне із всяких див):
Недостатнє виховання,
Вулиці якийсь там вплив.
Скрізь прогалини в навчанні,
Математик задовбав,
І в щоденниках погані
Завжди бали виставляв.
А в селі - свої турботи:
Дід сьогодні рано встав,
Основну зробив роботу –
Всім валізи спакував.
Баба з радості тре руки,
Та найбільше дід радів:
Бо, нарешті, любі внуки
Заберуться до батьків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923945
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 16.09.2021
На двох’ярусному ліжку
Зверху - п’ятирічна Ліза:
Тут стрибають її ніжки –
З шафи вже летить валіза.
Знизу спить сестричка Рая,
Мама ледве її вклала:
Насварилась на Бабая
І про монстрів розказала:
-Хто не буде спати тихо,
Неслухняним буде в ліжку,
То до того прийде лихо:
Злий Бабай відкусить ніжку.
А ту дівку, що плигає
І ніяк не вгомониться,
Зла зміюка покусає,
Бо на діток таких злиться.
-Я спокійна,- каже Ліза,-
Монстр сюди не добереться,
Він до мене не полізе,
Бо сестрою нажереться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925181
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 15.09.2021
Не вдається зятю Славі
З тещею у мирі жити:
Дармоїдом обізвала –
Захотілось відплатити.
Зранку настрій був хороший
(Байдики набридло бити),
Вирішив, сховавши гроші,
Мамі-тещі подзвонити.
-Адо Власівно, вітаю,
В доброму здоров’ї бути,
Я за вас переживаю,
Бо два дні щось вас не чути.
Ви ж не дуже зазнавайтесь,-
Мова зятя ллється срібна,-
Адо Власівно, признайтесь,
Вам плита яка потрібна?
Теща сяє, все, як звично
(Зять сьогодні вже не бидло),
-Газова і електрична!
Ти бери мені обидві.
Перевір, не помилися,
Буде в мене кухня славна,
В газовій передивися,
Щоб була духовка справна.
-Буде вам плита зарані,
Будьте, тещенько, здорові,
В нас тут знижки непогані,
То узяв я мармурову.
Я усі передивився:
Були кращі, були гірші…
Думаю, не помилився –
І узяв для вас найбільшу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924828
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Ой дівчино, моє серце,
Тепле, ніжнеє озерце,
Тебе люблю, моя пташко,
Принесу букет ромашок.
Ой, дівчино, моя люба,
Тож зустрінь, поблизу дуба,
Пелюстки будем зривати,
Вітерець музики грати.
Ой дівчино- чарівнице,
Моя радість, лебедице,
Чи нам треба ворожити,
Бо без тебе та й не жити.
Ой дівчино, цвіт калини,
Ми ж такі, щасливі нині,
Пелюстки, в твоїй долоні,
Поєднались наші долі.
Ой, дівчино, моя люба,…
Не цурайсь, торкнися чуба,
Поглянь сонечком у очі,
Цілуватиму щоночі.
Ой дівчино, моє серце,
Ти життя, чисте джерельце,
Святу воду буду пити,
І тебе завжди цінити.
Ой дівчино, зірка рання,
Поміж нас, давно кохання,
Це життя, як стрімкі ріки
Ми з тобою, вдвох навіки.
11.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Співали гармати й гриміла палка «марсельеза».
Французька республіка проти монархів Європи.
Тоді революція блиснула яро, мов лезо,
Торт гарних ідей був политий кривавим сиропом,.
На небі історії битв переможних сузір’я,
У келиху Кліо - скорботи і слави по вінця.
Та якось, коли пригорнуло усіх перемир’я
Французький юнак розмовляв із однолітком німцем.
Француз гренадер, рядовий, їх було так багато.
Рушниця блищить та шинель вся у латках на ньому.
А німець охайний. Він був молодим дипломатом.
Фон Гумбольт. Той самий що зараз всесвітньо відомий.
Француз розповів, як він волю пішов боронити,
І як австріяки французькі краї плюндрували.
І скільки було неповинних загарбником вбито,
І скільки усього накоїли їх генерали.
Та німець є німець. Хай він навіть геній майбутній.
Коли француз знову почав ворогів проклинати
Фон Гумбольт спитав: «так, я згоден, австрійці ці люті,
Але вони, друже, мабуть, непогані солдати?»
Здивовано глянули очі француза красиві,
Він кинув суворо, мов хлопцю якомусь дурному:
«Ні бути солдатом, місьє, взагалі неможливо,
Якщо перестав ти людиною бути при цьому».
…………………………………………………………………………………..
Панове! Хай в нас дуже гарні, красиві ідеї.
І партії сильні, і гарні таки кандидати…
Тащоб не було там, не жертвуйте, прошу, душею,
Щоб бути солдатами – людяність слід зберігати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924768
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
В’ячеслав після роботи,
Як завжди, відпочиває,
Жінка поруч, у журналі
Сторінки перегортає.
-У кросворді ось питання,-
Розпирає радість Нінку,-
Яке в мужа є бажання,
Коли дивиться на жінку?
Тут всього чотири букви,
Дуже легко відгадати,
Називай, коханий, слово,
Я готова записати.
-Звісно, борщ, і це ти знаєш!
Ніна почала сичати:
-Не туди ти загинаєш,
Доведеться підказати.
Перша ес у слові цьому,
Така сама і остання,
Тут вже ясно і тупому –
Дуже легке це завдання.
-Догадався,- каже Слава,-
Слово соус, легке, дійсно.
Ніночка журнал відклала,
Перейшла в скандальне дійство:
-Та коли ж ти нажерешся?
Щоб тебе уже розперло!
Слово - секс, дурному ясно,
Воно що, в тобі вже вмерло?
За обов’язки подружні
Щось почав ти забувати,
І такого паразита
Я ще маю годувати?
Слава слухав речі жінки,
Жалюгідний був, не гордий,
Проклинав того навіки,
Хто придумав ці кросворди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924440
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021
щовечора хтось надгризає день
й доточує стемнілий шмат до ночі
лаштує серпень всеосяжний дзен
і сам у ньому розчинитись хоче
тріщать цикади, задаючи ритм
стихає шум авто на магістралі
шукають вірші випадкових рим
й зникають, ненароджені, в астралі
моє «привіт» звучить, як «прощавай»
на заході кипить ріка кривава
і почуття горять, мов небокрай
зсипають попіл в недопиту каву
слова поблякли, позбулись прикрас
і муляють, мов остюхи в полові
і - так, ніколи вже не буде нас -
була любоff… а не було Любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921151
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 09.09.2021
Я цим живу, напевно так, коли слова лягають на папері.
Коли душа втішається і мені Муза відкриває двері.
То ніби серця стук, чи її азбука, дасть впевненість й натхнення.
Відкриє світ у майбуття, думки- птахи, засяє зірка рання.
Сприйму дари навколишнього світу, вже освячені Всевишнім,
Йому подякую і щиро втішуся оцим теплом прийдешнім.
Як промінь сонця ляже до землі, я вкотре вклонюся до Бога,
Моє єство, нехай підтвердить і пелюстками встелиться дорога,
Якою я, йду з надією, що іще довго й сміливо буду йти!
06.09.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021
Я без сала, як узбек без плову.
Є шматочок? Нарізай мерщій!
Мокша лаптем сьорбає полову,
вихваляє: «Наша гордость – щи!»*
Дістаю з торбиночки гурочок*,
під сальце закуска просто клас,
часничок, салатику листочок…
і у пляшці для дорослих «квас».
Щось хвалька конкретно покосило,
може він об’ївся своїх щів?
Звідки ж йому знати: сало – сила,
а її ще більше у борщі.
29.08.21р.
* Наша гордость – щи – (російське);
гурочок – огірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923835
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021
Янош полегшено перевів подих, на обличчі злегка мелькнула усмішка. Підкралася думка, які заручини і з ким? Здається, тут все само собою вирішиться. Він зацікавлено подивився в сторону Марини й Артура. Вони в розмові навіть не помітили, як усміхнені, щасливі Віола з Баро зникли з поля зору.
Старий спішив назустріч Дмитрові, хотів з ним поговорити. Той нічого не зрозумівши в поведінці Віоли, здвигнув плечима, щось бурмотів собі під ніс.Чорні очі блищали, у них світилася невтішна думка, він різко розвернувся, поспішив до Анжели.
За кілька секунд, Янош грає на скрипці, співає циганську пісню. Марина, ніби всім тілом обперлася на Артура,
- Гарно грає дядько, ще й співає! Хай би дожив до нашого весілля, я би з тобою радо станцювала весільний танець.А ти? Я тобі подобаюся?
Артур пригадав розмову з батьком, що можливо домовляться про весілля і тут же перед очима тупий погляд Віоли. Ніби джмелі гуділи в голові, чи я не так зрозумів, чи переплутав. Але ж мати купила кольє для Віоли, казала їдемо на заручини. Вмить пригадав, що в авто, для Марини лежить червоне намисто. В метушні, він про це, чомусь просто забув. Замість відповіді, ледь посміхнувшись до неї, прошепотів,
- Пішли, я для тебе маю подарунок.
Арсен помітив, як син з Мариною пішов до автівки. Цікавість ятрить душу, потай підглядав з-за бузку. Артур одяг на неї намисто. Вона, зразу схиливши голову, ніби замислилася та це лише на якісь кілька секунд. Вже почервоніла, обійняла його, він припав у поцілунку.
Такий розклад подій Арсена вибив з колії - Що ж це коїться? Змарніло обличчя, очі налились кров’ю, як же домовленість? Він знову, вирячивши очі, дивився на молодих. Артур обіймав, притиснув її до себе. Закривши очі, вона підкоряється йому, як роса танула на сонці. Підкрався відчай, чорт забирай, вона ж менша за Віолу, ніби тихеньке янгеля, а тут на тобі! Йти проти домовленості? Сказати, що засватаємо Марину, але ж не годиться меншу доньку першою заміж віддавати. Це ж Дмитро знає та, як сказати йому, як розпочати розмову?
В цей самий момент, з будинку вийшла Надія. Помітивши, що її чоловік ніби за ким підглядує, ледь пригнувшись, непоміченою, підкралася до нього. Що ж там такого цікавого, що він так, потай позирає? Від хвилювання, здавалося і не дихала. Стала навшпиньки, подивилася поверх чоловічого плеча. Побачивши сина в обіймах з Мариною, зблідла, закам’яніла, не змогла й слова сказати. Сердитий Арсен, від відчаю стиснув кулаки й різко розвертаючись, зробив крок вперед, збив Надію з ніг. Обоє очутились на траві. Похапцем здіймалися на ноги, мовчки позирали в різні боки. Мабуть на їх щастя, на обійсті нікого не було. Надія товче чоловіка в плечі, свариться циганською мовою. За будинком, витерши спітніле обличчя, запитала,
- І куди ти дивився? Що тепер робитимеш?
Розчервонілий, спересердя різко махнув обома руками, ніби між ними поставляє залізну огорожу.
- Помовч жінко! Хай подумаю,- поспіхом попрямував до садка.
Паморочиться голова, знервовано потирає руки, але ж з цієї катавасії треба якийсь вихід знаходити!
У садку, погойдуючись на кріслі-качалці, сидить Янош. Задумливий, раз-у-раз випускає кільця диму. Почувши чиїсь кроки, озирнувся,
- О, це ти Арсене! Чому розчервонівся, щось бентежить?
Той, з розмаху, гепнувся у крісло навпроти,
- Це добре, що ти тут!Хочу порадитися.Коли ми, ще всі були разом, домовилися з Дмитром, що одружимо своїх дітей, ну Артура і Віолу. А тепер і не знаю, що йому сказати, розумієш, проти сина не хочу йти. А він вже з Мариною цілується, ти собі це уявляєш.
- То, що ж тут поганого? Молоді, кров грає. Себе згадай.
- Так ми ж домовлялися про Віолу. За невістку, я її хотів.
- Хотів! Знаєш хотіти не шкідливо! Але, як так дуже хотів, чому було заручини не зробити?
- Ну, ти ж розумієш, хотілося впевнено стати на ноги, тоді вирішити це питання, Думав сьогодні поговоримо, оголосимо про заручини.
- Ну і в чому справа? Поговоріть, думаю в присутності Артура це буде краще зробити.
- Що та молодь дуже знає! Він матиме таку освіту, йому треба мати видну дружину.
- А ти знаєш, Марина саме й буде йому парою, гарно вчиться, мріє й після школи вчитися. Якщо не помиляюсь, я кілька раз в неї на столі бачив Конституцію України. Що худенька,то нічого, рік-два, вбереться в тіло, тоді й можна відгуляти весілля.
- Чи зрозуміє Дмитро? От в чому питання.
-Ти Арсене, не гарячкуй! Знаєш, коли дріжджове тісто зо два, чи три рази добре підніметься, тоді й хліб буде вдалий. Тож час покаже синку, а зараз наберись терпіння.
***
Щасливий подією, Баро вже проїхав кількома вулицями містечка. Має бажання поспілкуватися з дівчиною, хоче дещо запитати.
Віола ж ніби пташка, що вирвалася з клітки, осяяна усмішкою, раз-у-раз, то зазирає у вікно, то з легкою іронією і з гордо піднятою головою позирає на нього.
Окинувши поглядом салон авто, на задньому сидінні помітила гітару. Як було витримати, не запитати, тут цікавість перемогла гордість, легка усмішка покрила її лице, здивовано запитала,
- О! Незрозуміла. А ти що, може на гітарі граєш?
- А що? Хіба я не циганської крові? Не тільки граю, я для тебе іще й нашої заспіваю. Пам`ятаєш, як вечорами збирався весь табір і жінки співали різних пісень. Починали з сумних, а закінчили веселими, завзятими, потім танці до упаду. Ото було життя.
- Ні, я той час смутно пам’ятаю, так лише декілька моментів. То ми ще довго будемо гаяти час по вулицях, тобі це цікаво?
- Я, мріяв про нашу зустріч, хотів з тобою побути наодинці. Тут є якась річка, чи став?
Вона розмахує рукою,
- Ні, це в іншій стороні, це далеченько, он туди за пагорб, там парк, за ним і став. Давай, їдь трохи далі, тоді вліво, бачиш стежку, я покажу де збираються всі роми. Це дядько Янош тут править, він же барон. До нього люди часто приходять за порадами. Але він завжди радиться з батьком, каже вже старий, життя змінилося, інші погляди. Знаєш іноді нас з Мариною називає онуками та то нічого, він добрий, ми до нього звикли.
Запала тиша. Він замислився, шукає слова з чого почати, як донести їй своє бажання, бути навіки разом. Чи зрозуміє, ще ж молоденька, як не злякати, а часом я не був у її планах? Як підійти із своєю пропозицією?
В душі енергія бурлить, шматує серце раз-у-раз, шукає щастя. Настигла думка й вголос,
- Можливо серед цих ромів ти вже нареченого маєш?
- Ні-ні, де ти бачив, вони якісь трохи інші.Можна сказати бідніші та і не такі працьовиті, як батько. Бачу, ти теж молодець, круте авто, значить десь працюєш, не думаю, щоб маком займався.
- Мислиш в правильному напрямку, я собі не ворог, щоби загриміти у в’язницю. Сучасні менти не ті, що були раніше. Та й хочеться жити спокійніше, не відрізнятися від інших людей, які мене оточують.
Баро закінчив розповідати про своє життя. Віола із захопленням слухала його, інколи скоса позирала й морщила носик, посміхалася. Вони їхали повз посадку за нею виднілось кукурудзяне поле, ближче на пагорбку, в густій траві губилася вузенька стежка.
За кілька хвилин, вона вийшла з авто. Усміхнений, прикував до неї свій погляд. Вона ж, ніби навмисно, зробила кілька стрибків, озирнулася й стала в граційну позу. Він різко відчинив двері авто, на ходу у кишеню ховає каблучку, поспішив за нею.
Вітер раз-у-раз вітер злегка здіймає її волосся. Сонячні промені торкаються її усміхненого обличчя. Від глибоких вдихів і видихів, здіймаються й опускаються груди, вона із захоплення роздивляється навкруги, розвела руками,
- Ось, подивися, яка краса! Наше містечко, як на долоні! Мені тут подобається. Знаєш, коли дядько Янош грає на скрипці, в мене серце завмирає. Мені здається його всі чують, замовкають птахи, навіть гавкіт собак вщухає. На свята тут доволі весело; пісні, танці, традиційне вогнище.
Продовжувала розповідати де знаходиться залізничний вокзал, невеликий завод, центр міста, храм, лікарні. Він все пропускав повз вуха, милуючись нею, підійшов так близько, що вона почула його гучне, прискорене серцебиття.Забракло сил боротись зі своїми почуттями, став безпорадний проти її чарів так, наче його п’янить якийсь її запах. Довгий поцілунок. По її тілу теплий струм, як пробудження природи навесні. Вмить почервоніла, довкола озирнулася.
Його очі заграли, сипнули іскорками, раптово вирвалося з вуст,
- В яких стосунках ти з Артуром?
Її очі миттєво округлилися,
- Ой, не мели дурниць, - сухо скривилася, наче з’їла кислицю. Що в мене з ним може бути?! Яка я, а який він, ніби молодий гороховий стручок. Він же батькової статури, з роками теж буде з животиком, ніби на шостому місяці вагітності.
Баро так розсміявся, аж присів,
- Ну й порівняння зробила! Ми з роками теж всі змінюємося, ти про це не подумала?
- Не думала і не хочу думати. Хочу бути вільною, хочу за кордон поїхати, побачити світу та думаю батько не відпустить.
І пригладивши ногою траву, присіла на неї,
- Коліна не болять? Присядь поруч, хай ми милуємося природою. Люблю коли довкола буяє зелень, коли тепло, люблю ходити босоніж. Це я так взулася в ці капці, для годиться, то ж гостей зустрічала.
За мить присів поруч, однією рукою обійняв за плече,
- Я думаю, ще рік і тобі, як і всім дівчатам в такому віці, треба буде заміж вийти. Знаючи батька, він це не відкладе в далеку шухляду. Ти ж, ще не заручена, наскільки я знаю. От якби перед тобою стояв вибір, я, чи Артур, за кого би пішла?! Кому б віддала своє серце, довірилася?
- Ото запитання! Зараз погадаю.
Повільно закривши очі, вона крутила вказівними пальцями, потім розводить руки і намагається зіткнути пальці один до одного. Ну, як дитина,подумав він і схопив її за руки, повалив на траву, ледь не торкаючись уст,
- Що за вигадки?! Віоло тут життя вирішується, а в тебе жарти, якісь дитячі забави.
Трохи обурено, кліпаючи очима,
- Ха! Що не можна й пожартувати.
Вмить, з привітною усмішкою, подалася до нього пишним тілом, знову повільно закрила очі, ніби подала знак, цілуй мене, цілуй. Його теплі долоні торкнулися її обличчя, пристрасно поцілував. Коли ж його уста відпустили її, запитав,
- Віоло, мій сонячний зайчик, ти підеш за мене? Ти тут сувора, а тут вже й ніжна, якою ж насправді ти стала? А я тебе єдину, ще з дитинства кохаю. Скажи чи я потрібен тобі? Ти мені віриш?
Її несмілі кінчики пальців торкаються його чола, посміхаючись куйовдить густу чорну чуприну,
- О, за дешево ти мене хочеш, думаєш, як браслет подарував, поцілував і я тобі вже про все розповім, в обійми кинусь.
- Не спокушай до гріха,- приліг поряд, - Браслети, намиста, це не основне, що ти відчуваєш до мене? Ти в Молдову поїдеш зі мною? За мене заміж підеш?
- В Молдову? А ти, що на постійно там влаштувався?
- Так, зроблю ще пару ходок за кордон, куплю квартиру. Будеш господинею. А пізніше я планую перейти на туристичні автобуси. Поїхала би зі мною, побачила Європу. Ось уже і збулася би твоя одна із мрій!
Запала тиша. Але вона хотіла, щоб він більше поспілкувався з нею, на грудях поправила волосся, підняла руки догори,
- Баро, подивись на небо! Яка краса! Білі хмаринки мов пір’їнки, ніби підморгують мені. Яскраве сонце щиро посміхається, пестить моє рум’яне личко, дарує яскраві теплі промінчики. Ти знаєш, я люблю дивитися на небо, ось так лежачи. Мені здається я лечу разом з тими хмарами, чую своє гучне серцебиття, ловлю повітря, насолоджуюся життям. О! Подивися туди, - показала рукою, - Бачиш, із заходу чорна хмара насувається, ще й може бути дощ.
Спершись на лікоть,
- Вона далеко від нас та й ми ж на авто.
І прихилився до неї,
- Ото розмріялася. Лечу! Ти ж не дитина, а дівиця! Ось виходь за мене, будеш моя цариця, озолочу. Кохатиму, як лебідь лебідку!
- Та ти що! Це жарти, чи справді просиш моєї руки? То де ж каблучка на заручини?
Ніби тільки раз кліпнула очима, перед нею тримав каблучку,
- Даєш руку, чи ні?! Підеш за мене?
Так несподівано,мелькнула думка в її голові, а чи й не сниться все це мені? Пристально дивилася в його чаклунські очі, легке зітхання вирвалося з уст,
- Піду… Піду Баро!- трохи замислившись, продовжила,- Та напевно ж не зараз, коли вже ось школу закінчу.
Від хвилювання ледь тремтіли руки, він одяг їй каблучку, пригортає до себе, поцілував її довгим ніжним, тремтячим поцілунком.
- Сонце моє, мій дорогоцінний діамант, ми заручилися з тобою! Тепер нас ніщо і ніхто не посміє розлучити!
Звільнившись від його обіймів, прошепотіла,
- Ти так цілуєш, що я хмелію, ніби випила вина.
Він дивиться на небо, враз різко встав, попрямував до авто,
- Я зараз, зачекай!
Повертаючись, Баро кілька раз доторкнувся до струн гітари і поставив перед нею коробку цукерок Рафаелло,
- Пригощайся! На жаль вина не можна, думаю сама не питимеш, а я ж за кермом.
- Ой, такі цукерки я бачила по телевізору, це ти звідки їх привіз?
Сяючими очима дивилася на нього, ласувала цукерку, прицмокувала та вмить нагадала,
-Ой, ти що будеш грати, але ж нам треба повертатися.
- Думаю встигнемо.
Лунає пісня про кохання і їй здалося, що не тільки вона її слухає, а й все містечко. Легенький вітер куйовдив її кучеряве волосся. В очах зоринки, на душі тепло, серцю хочеться радіти, не відпускати цю щасливу мить.
***
Непомітно підкрадається вечір. В садку чоловіки грають у доміно. Дмитро вкорте позирає на годинник, вже й пора повернутися, ох Віоло-Віоло, що ж ти коїш. Поки вас повіддаю заміж, зовсім посивію.
Янош весь час спостерігає за ним, вирішив втрутитися, прошепотів,
-Ти би Марину з Артуром послав за ними, думаю вона знає де вони, так довго можуть бути.
Закінчивши ігру, Дмитро спішив знайти Марину.
В будинку, час від часу, чути розмови. Жінки знову готують салати, накривають стіл. Але ті розмови майже ні про що, трохи про моди, про погляди на життя. Надія чекала розмову про дітей, думки, як оси, в голові гуде, що ж буде далі? Анжела, жінка мудра, виважена, наспівує циганську пісню. В усьому довіряє чоловікові, тому й про дітей ні слова.
В одній із кімнат, Марина розповідала Артуру про навчання. Хлопець, побачивши на столі Конституцію України, здивовано запитав
- А це тобі навіщо?
- Ну ти ж вивчаєш «Право», а хіба мені не можна? Якщо чесно, хочу все життя бути поруч з тобою.
Він ніби й не чув цих слів, визирає у вікно,
- Десь Баро з Віолою пропали?
- Вона тобі така важлива?
- Та ні, я би вже дещо перекусив.
Кілька секунд і Марина перед ним тримає бутерброд з копченою ковбасою і сиром, припрошує,
- Ану, давай скуштуй!
Вони по черзі, відкусювали маленькі шматочки і посміхалися. Коли з бутербродом було покінчено, обійняла його за шию,
- А тепер дякуй!
- Ти така проста, як дрова. Але ж приваблива!
Він тільки торкнувся її уст, як в кімнату зайшов Дмитро. Де стояв, там і якусь мить і закляк, очі мало не вилізли на лоб, важко перевів подих,
- Артур! Що ти собі дозволяєш! Це тобі не іграшки!
Марина притулилася до Артура,
- Тату, а може ми заручимося з Артуром, що скажеш?
- Це з яких пір дівчата перші про це говорять? Це він має вирішити, а не ти!
Дочка ледь зблідла, зніяковіла, косо позирає на хлопця. В одну мить, ніби спалахнуло багаття й полум’я торкнулося його обличчя.
Та Дмитро не звертаючи уваги різко звернувся,
- Ти хлопче краще сядь за кермо авто та поїдь з Мариною, знайдіть мені ту пару голубів, де вони можуть так довго вештатися. Ви всі, ще як діти, то ж треба навчитися поважати і інших, а не думати тільки про себе.
Артур, як слухняне телятко, не проронивши ні слова, опустивши плечі, попрямував до авто. Дмитро гнівно подивися в очі дочки,
- Давай,одна нога там, друга тут, щоб швидко мені. Що теж заміж не терпиться?! Ох, дівчата-дівчата, ранні пташки!
***
Слухаючи пісню, Віола від задоволення примружила очі. Раптом звідкись, наче здалеку до них донісся грім. Водночас привернула до себе увагу машина Волга, яка неподалік зупинилася, прямо навпроти них. Дівчина різко піднялася на ноги, торкнулася плеча,
- Вставай ! Чуєш вже гримить і здається до нас гості.
З авто вийшло троє молодиків. Не поспішаючи, перший високий, як жердина, білявий, потираючи руки,
- Ану-ану!І що це за краля тут відпочиває?
Бачивши чужинця, її наскрізь пронизує страх, по тілу пробігли холодні мурашки, спиною притулилася до Баро,
- Це не з наших.
Слідом за білявим, йшов нижчий за зростом хлопець ромської національності. Дівчина уважно придивлялася на нього, але зрозуміла, що він не з містечка. За мить почула знайомий голос, полегшено перевела подих. Останнім за ними йшов Яник Ворон, саме той хлопець, що вподобав Марину. Він розвів руками,
- Віоло! Тобі, що наших хлопців замало, що ти сюди чужинця привезла? Е-е-е дівчино, так не годиться.
Віола встигла прошепотіти,
- Цього я знаю, він залицяється до Марини.
Баро віддав їй гітару,
- Знаєш роме, життя така штука, воно постійно змінюється, обертається навколо своєї осі, ми з тобою можливо й за весільним столом зустрінемося, породичаємося,- протягнув руку і продовжив, - Будемо знайомі, я Баро, наречений Віоли.
Білявий різко розвернувся, відхилив руку Баро, став поміж них,
- Ша-ша, що за розклад. Яник, що за дівка й чия вона, що я не знаю.
- Так тебе ж тут два роки не було. Це онука нашого барона, старша донька Дмитра, бачиш, як виросла.
На лиці білого розпливлася єхидна посмішка, погляд голодного вовка пронизав Віолу з ніг до голови, став навпроти неї,
-А може він зіграє, а ти нам поспівай, потанцюй. Може я першим буду в твоєму ліжку.
Після цих слів Баро весь напружився, стиснув кулаки,
- Ти ж хоч і пофарбувався, правда не знаю для чого, але ж маєш знати наші звичаї.
- Та досить про звичаї, не той час. Гарненька, пишна, даси цицьки посмоктати?
Баро миттєво різко викрутив йому праву руку назад, той, хитаючись, впав на коліно. Намагаючись піднятись, вуха різонула гучна лайка, потім хрипло сказав,
- Що може позмагаємося, хто виграє, того й дівка.
Яник підійшов до другого хлопця,
- Так не годиться, ми з одного містечка.
У відповідь той здвигнув плечима,
-Та, що я та й хто я проти нього, якась мурашка. Сьогодні тут, завтра десь. Я з кочівників, втручатися не буду.
Баро вирішив, що краще домовитися, розійтися по-мирному, злегка відпустив руку білявого. Той, як півень скакав перед ним, вже в руці крутив доволі товстий залізний ланцюг,
- Ну що давай, чи боїшся?!
Яник знервовано крутить головою, крикнув,
- Ні-ні! Хлопці не треба!
***
Об`їхавши вулицями і побувавши в парку, Марина з Артуром не знайшли авто Баро. Дівчина нервувалася, показувала дорогу і розповідала, де ще вони можуть бути.
Авто підіймалось на пагорб, де ввечері збираються роми, вона помітила два авто,
- Подивися наші там, давай швидше, піддай газу!
В ці хвилини, від хвилювання обличчя Віоли зблідло, вся тремтіла, серце ледь не вискакує. Білявий прийняв образ нападаючого ведмедя, махнув ланцюгом перед обличчям Баро, той ухилився. Артур вчасно засигналив і різко направив на них авто. Хлопці розбіглися в різні сторони. За мить Артур вискочив з авто, на білявого націлив травматичний пістолет,
- Тобі прочитати статтю, за якою підеш за грати, чи підеш з миром?
Біля Яника вже стоїть Марина, кулаками товче його в груди,
- А ти, що стоїш дивишся?! Це ти такий боягуз, а іще хочеш, щоб я з тобою дружила?!
Ніхто й не помітив, як надійшла чорна хмара. Майже над ними, небо навпіл розрізала ясночола стріла, сліпучо і біло усе освітила, Все здригнулося від гучного грому. Неподалік від Волги, блискавиця влучила у старий граб, який миттєво зайнявся полум’ям. На якусь мить всі заклякли, страх стис їм горла, перехопив подих у легенях. Сім пар очей округлилися, дивилися на вогонь, як на примару.
Великі краплі дощу приводили до тями, білявий крикнув
- Ой, це ж не моє авто!
І кинувся до машини
Знову загримить Марина заволала,
- Гайда-гайда! Автівки, як приманка для блискавки, хутко тікаймо звідси!
Віола, все ще здригалася від страху, намагається опанувати себе,
- Можна сказати, це нам пощастило, адже блискавиця могла вцілити в любе авто.
Баро висловив свою думку,
- Нам повезло, що обійшлося без бійки, не люблю коли так намагаються вирішити питання. Молоде, зелене, до того ж і не виховане, а корчить із себе господаря. Ох чому деякі наші роми такі задиркуваті, шукають собі пригод, чи то така вада.
- А що ж ти хочеш, он, через три будинки від нас живе сім`я. Мають дев’ятеро дітей і ні один з них не ходить до школи. Як думаєш, хто з них виросте?! За які статки живуть не знати. Он батько, вже два роки поспіль взяв у оренду невелике господарство, вирощує поросят. І людям дає роботу і ми, можна сказати, не бідуємо.
Марина в захваті від Артура. Вона дивиться на нього з широко розкритими очима, любувалася. Дівчина не настільки злякалася блискавиці, її більше втішала реакція і сміливість, вона поцілувала його в щоку,
- А ти молодчина! Я з дитинства мрію про такого чоловіка. Ти такий запальний, рішучий, сміливий!
Змахнувши краплі дощу з чола, хлопець зауважив,
- Ой, не перехвали! Краще не відволікай, бачиш дорога слизька.
***
Баро натиснув на гальма, на обійсті нікого.
- Ну от , тепер можна й розслабитися, ми на місці.
- Дивися й дощ майже вщух, маленький січе,- підтримала Віола.
Він обома руками обійняв її, притиснув до себе.
- Що сонечко, дуже злякалася?
- За тебе злякалася!.
Зненацька засигналив Артур, майже впритул підігнав авто.
За мить з будинку вийшли батьки. Нерозбірливо доносилися гучні слова циганською мовою. Посеред них став Янош,
- Так, припиніть базар! Чи свою молодість забули?!
Марина з Артуром зупинилися біля дверей авто. Чекали поки Віола, невпоспіх, вилазила з авто.
Баро, вже підхопив її за руку,
- Давай допоможу.
- Та я заплуталася в цих воланах, зачекай!
Янош підняв руку, сердито,
- Діти і де ваша повага до батьків?! Чи незадовго ви десь розважалися?
Віола вирячила очі, як зняти цю напругу? Вона зробила крок вперед, показуючи каблучку,догори підняла руку,
- Ви всі можете нас привітати! Баро попросив моєї руки і я піду за нього. Ось, він одяг мені каблучку. Тату! Тож ми заручилися, а через рік, забере мене в Молдову.
Він міцно тримає її за другу руку, хоча про це, сам мав бажання поговорити з Дмитром. За їх, так званими законами, жінки мають більше мовчати, ніж говорити. Особливо у вирішенні серйозних справ. Хоча Баро розумів, що Віола поквапилася, все ж не наважився її зупинити. Арсен і Дмитро ніби домовилися, одночасно нахилилися до Яноша,
- А як же домовленість?
Янош підвів брови, озирнув всіх довкола,
- Що за розмови Віоло?! Тобі хтось дав слово?
Всі переглянулися. Барон поглянув на небо,
- Здається дощу не буде, ану хлопці, всі за мною. А ви цокотухи, всі сидіть у будинку, чекайте на наше рішення.
Неподалік від будинку, Янош, Арсен і Дмитро розсілися в альтанці, хлопці ж, для себе принесли лавку, розмістилися під яблунею.
З дерев спадали краплі, навіюють думки і за якийсь час їх проганяють.
Артур, сам по собі мовчкуватий хлопець, майже не хвилювався, він зрозумів, що Віола не для нього, як батьки не проти, то й батьків попросить за Марину. При спілкуванні з нею, зрозумів, що дівчина, хоч і багато говорить та розумна. Саме така, що все життя піклуватиметься про нього, кохатиме й цінуватиме, втішає, що не гордячка й симпатична. Що худенька, то не біда, розцвівша квітка не відразу пишна.
Розчервонілий Баро, сидячи на лавці, раз-по-раз - потирає руки, розуміє, що йому доведеться більше вислухати.
Минуло з пів години. Янош з чоловіками говорив тихо, інколи позирав до хлопців. Занепокоєний Баро, прислухався до слів, але так і не міг зрозуміти, про кого більше мова. В голові ніби гупає молотком, Віола буде моя! Вона моя, нікому не віддам!
Янош до чоловіків, переводячи погляд до хлопців,
- Ви думаєте буду молодих сварити. Ні! Це ви так виховали своїх дітей. Раніше старші вирішували кого з ким одружити. І сім’ї були міцніші і поважали наші звичаї. Що ж тепер?! Пожинайте те, що зростили. І не ображайтеся один на одного, що порушили домовленість. Бачу все одно породичаєтесь. Чи з вас хтось проти?
Дмитро і Арсен знали, що замало приділяли уваги вихованню дітям. Але ж і час змінився, кожен в душі ніби себе виправдовував. Та наважитися, заперечити барону не посміли.
Арсен піднявся з лавки,
- Оскільки я маю синів і тоді була моя пропозиція, то ж напевно я першим маю право на слово. Не хочу йти наперекір бажанню синам, їм жити, нехай самі вирішують свої долі. Ми чого прагнули, то добились, то ж нехай і їм повезе в житті.
Він до Дмитра протягнув руку, той радісно подав свою,
- Я радий, що ми порозумілися.
Янош кожному на плече поклав руку,
- Тоді гуляймо заручини! Хай рідному сину скаже рішення.
Нарешті, майнула думка, коли Баро помітив рукостискання.
Арсен йшов першим, як важко зробити цей крок! Адже це на все життя і хочеться, щоби діти були щасливі. Баро, стиснувши кулаки, ледь тупотів ногами, вселяє собі терпіння й спокою.
Артур, побачивши батька, в недоумінні поглянув на Баро, підвівся з крісла,
- Артуре, синку! З Баро все зрозуміло, він Віолі подарував каблучку, що ти на це скажеш?
Ніби шукаючи підтримки, здвигнув плечима, несміливо,
- Якби я зараз мав каблучку, подарував би Марині.Чи ти скажеш зарано?
- Та ні, як кажуть, куй залізо поки гаряче, думаю краще зразу зробити заручини, а то дивися, ще й викрадуть твою дівчину.
То ніби сонце засліпило очі, Баро від щастя їх на мить закрив і уявив сяючі очі Віоли.
За столом всі весело гомоніли, жінки припрошували скуштувати страви, чоловіки вкотре підіймають келихи. Заручені пари, як голуби воркочуть один до одного. А на обійсті, згадуючи успіхи і падіння, все прожите життя, з натхненням, Янош грає на скрипці.
Літо 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 01.09.2021
Были в моей жизни откровения
Женщин, утопающих в слезах,
Что теряли силу на мгновения,
Успевая главное сказать...
И мечтали грузы безысходности
Уничтожить, напрочь раскрошив,
Не желая просто быть похожими
На достигших сказочных вершин...
Женщины, хранившие молчание,
Силой духа, трезвостью души, -
Вдруг на красноречие отчаянно
Уповали искренне в тиши...
А потом, жалея, как и водится,
Что открыли тайны невзначай,
Понимали: стало легче, вроде бы,
Отошла угрюмая печаль...
........................
И опять - в круговорот за новыми
Крестиками-ноликами, датами,
Да следами старыми, знакомыми,
Ранами сердечными, заплатами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923567
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 29.08.2021
Терминатор. [b]Н[/b]удный день
***
Бой с [b]л[/b]енью 2. Реванш
***
Крепкий о[b]г[/b]решек 3. Возмездие
***
Человек эпохи В[b]ы[/b]рождения
***
Хождение по му[b]з[/b]ам
***
С[b]о[/b]пящая красавица
***
[b]М[/b]очу вашего мужа
***
[b]З[/b]абор уходит в небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923372
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Шкільні світанки – вересневий скарб,
Як вмієш ти роз'ятрювати душу...
Не можу я від тебе відвикать,
Як поколінь нових чекати мушу.
Ці ластів'ята, щебет вічний їх –
То наша радість, наші перемоги;
І в літню тиху школу їх приїзд –
Гроза і злива та ж на знань дорогу...
То еліксир здоров'я вчителям,
Кров молода у юність зве далеку
Й таку близьку, що кожен знає сам –
З дитячих пір змах рідної лелеки...
Святий порив, хто любить дітвору –
Хотів би з ними в небеса майнути...
Їх погляд в очі, в вересня пору,
Святий і чистий – тож від Бога, суто.
Напередодні 1 вересня 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923461
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021
Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.
Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.
М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.
11.01.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 28.08.2021
Санітарка до хірурга:
-Вас вже кличе головний,
Щось йому ви не вгодили,
Бо вже зранку ходить злий.
Догадавсь хірург, що значить
Ця розмова тет-а-тет…
Що вже буде - там побачить,
З цим зайшов у кабінет.
-Хочу я, колего, чути,
Поясніть такий момент:
Як так сталось, що за місяць
В вас вмер третій пацієнт?
Розкажіть усе детально
(Ви - хірург, а не медбрат),
До подробиць, не формально:
Хід роботи, результат.
-Операцію сьогодні
Пацієнту я робив,
Не старий, бадьорий, модний,
І ще б довго в світі жив…
В хворого була зараза
(Зараз це не дефіцит),
Вирізав (нащупав зразу)
Я якийсь апендицит.
Чоловік отямивсь зразу,
Почав тихо говорить,
Вимовив одну лиш фразу:
-Лікарю, я буду жить?
Пояснив йому все ясно,
Бо на цьому зуби стер,
Я сказав, що все прекрасно,
І він з радості - умер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923351
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 27.08.2021
Ранкове Сонце довго дивилась у долину. Там у ній метушилися Інші. Подруги називають їх Дикими. Але учитель забороняє їм вживати ці слова. У нього свої аргументи. Так, вони відстали у часі. Вони нічого не вміють і не хочуть вчитися новому. Але давайте спроектуємо цих людей у майбутнє - десь так років на тисяч десять. Чи будуть вони аж так сильно відрізнятися від нас? Мабуть, що ні. Холодний Вітер не погоджується. Холодний Вітер вважає, що час не змінює цінностей. Це лише ще одна координата, яка швидко пробігає по осі, а цінності живуть у людській підсвідомості. Щоб їх здобути, потрібно опинитися зовні подій. Ніхто з Диких навіть не намагається «опинитися зовні», протиставити себе іншим, своє окремішне загальному. Навіщо ризикувати, виходити із зони комфорту?!
«Дикі називають себе такими ж іменами. Пройдуть роки і вони теж почнуть літати. Але вони ніколи не доберуться до зірок …» Холодний Вітер каже, що тривалі польоти підкоряються лише тим, хто живе у багатомірності. А ці істоти не виходять за межі трьох координат …
……………….
Планету охопили пожежі та повені. Озираючись на свої зорельоти, раса Майбутніх не боялася цих катаклізмів. Усі були переконані у їх циклічності. Дикі ж навпаки вели себе хаотично, кидалися в різні боки, шукаючи надійного сховку. Нарешті вони спробували прорватися на території поселенців. Але їх не пропускали. Уникаючи насилля, їх просто відганяли. Дикі ж не стримували себе ні в чому. Не отримавши покарання, вони знову і знову проникали на територію поселенців. Невдовзі з’явилися перші жертви. Вчитель намагався їм щось пояснити, але це було недоречним і помилковим. Його просто затоптали, намагаючись будь-що увійти у закриту зону.
………………
У них був вибір: знищити відсталу расу або покинути Землю. Вони обрали друге. Так, ця планета не була їх власною домівкою і не стала нею. Вони були тут у гостях. Їм потрібно було покинути її у такому стані, в якому вони її побачили за першої зустрічі. Це правило. Дякуючи цьому правилу, вони існують так довго. Не маючи ворогів, у мирі з своєю свідомістю, з своїм минулим. Хтось залишився? Так, були ті, хто вірив: час змінює генотип, час формує цінності, час – це перша додаткова координата, яка опановується тими, хто думає і мріє. Ранкове Сонце була серед них. Ви не повірите, але поруч опинився і Холодний Вітер. Він не міг її покинути. Так йому сказали його зорі.
Вони разом будували кораблі. Багато кораблів. Зовні ці споруди нагадували звичайні кам’яні будівлі. Але посвячені у таємницю багатомірності знали, як їх підняти у повітря. Ранкове Сонце пробувала пояснити людям проблему циклічності, але їй не вдалося. На кожному континенті, на землі і під землею, глибоко у воді … Їм це вартувало сотень років. Але світ диких поринув у чергові війни, подекуди користуючись їхньою працею як знаряддям вбивства. Жага влади, вищості, ненаситність … Час минав, а вони нікуди не щезали …
Холодний Вітер почав писати. У нього тепер звичка: писати. На стінах, на скелях … Він постійно говорить: у них мусить з’явитися хтось, хто зможе прочитати. Той, хто опиниться зовні …
………………
Ранкове Сонце дивилась у долину. Це була її батьківщина. Вона тут народилася. Кілька тисячоліть тому. Але тут залишатися не можна … Тут інша енергія. Вони не розуміли раніше, що Всесвіт – це лише переплетення енергій. І є місця, де чорне мусить перемогти … Лиш тільки Вітер. «Він ж сам мене переконував у зворотному. А зараз живе вірою … Він чомусь тепер вірить у людину серед Диких».
………………….
Чи вони змінились? О так … Вони повторили технології, які спостерігали колись з чагарників у руках поселенців. Вони нарешті зрозуміли їхні географічні карти і карти зоряного неба. Але чому ж не пропало це нестримне бажання нищити невідоме, принижувати слабшого, володіти навіть непотрібним, але обов’язково володіти … Прагнення влади, нерозуміння цінності свободи, пригнічення волі … Поступово це все опановувалось штучним розумом. Поступово … крок за кроком … Дикий світ наближався до зірок. Здавалося, ще кілька зусиль, ще кілька років …
Холодний Вітер був правий. Таких не пускають до зірок. Ви запитаєте, хто? Вони самі …
……………….
Смарт не була звичайною дівчиною …
Перед нею стояло завдання: підготувати планету до заселення людьми. Ніхто навіть не згадував про те, що тут теж може бути якась форма життя. Рослинний і тваринний світ? А людина знає усі його форми? Вона взагалі може зрозуміти якісь нові особливі форми існування життя? Адже вона дивиться лише своїми очима, своїм розумом, своїми потребами …
Смарт була найкращою у школі, найкращою на факультеті … У цьому мабуть і була її основна проблема. Відчуженість, зарозумілість … Саме так її сприймали оточуючі . А їй всього лиш було з ними НЕЦІКАВО …
Тут внизу планета. Їй вже очевидно, що вона наповнена особливим життям. У космосі не існує планет без життя. Просто починати потрібно від мікрочастинок … А потім виявиться, що у них особлива взаємодія, яка не зустрічалася раніше. А потім вони починають спілкуватися з чужинцем … який нічого не чує і не розуміє.
Завтра вона знищить її, бо таке бажання однієї з земних компаній. Її атмосферу буде трансформовано, надра спустошено. Потім людина покине цю планету. Через багато років все відновиться, але якою ціною … Потім знову якась нікчемна раса прийде, щоб скористатися нею і вичавити з неї усе, створене його величністю Всесвітом …
Смарт почала жити у іншому вимірі. Мабуть, це буде найкращим описом її стану … Але усе по черзі.
……………..
Смарт закриває очі і опиняється у дивному невідомому світі. Ні, це не сон. Вона наче мільйони дрібних мікрочастинок, що розлітаються в усі боки. Поруч з нею мільйони інших. Усюди панує спокій і водночас бурлить життя. Дотик до когось означає наплив зображень, подій, музики, у які поринаєш миттєво і … раптом покидаєш. Цього всього навколо так багато.
Смарт наче пробуджується і знову опиняється серед гористої місцевості на цілком безлюдній планеті. На «умовно безлюдній планеті». Виявляється, що минуле тут настільки ж живе сьогодні, як і колись. Його просто потрібно побачити … А що станеться після трансформації? Усе це багатоманіття буде виштовхнуто у відкритий космос. Можливо, воно знайде нову домівку, а можливо й ні. Можливо, його буде поглинуто чорною матерією?! А це уже справжня загибель, припинення існування.
………………….
Чи зможе Смарт переконати землян, пояснити, що кожна планета у Всесвіті уже зайнята? І чи лише землян? Мабуть, ні. Але вона зрозуміла, що їй потрібно додому. Там на неї чекають …
………………..
Холодний Вітер писав листа … Писав комусь зовсім невідомому.
«Взаємодія світів можлива. Прийти в чужу домівку можна, але покинути її потрібно в тому стані, в якому вона тебе зустріла».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923350
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 27.08.2021
Вогонь, вогонь — тече вода
Та шкварить змочене вугілля…
Сніги, сніги — прийшла зима
Покрило попелом довкілля.
Остигло сонячне ядро,
Любов без віри помирає.
Якесь знецінення прийшло,
Коли ж піде, ніхто не знає?
А я, оддав свою печаль,
Розсіяв по ріллі насінням,
Комусь воно глевке нажаль
На інших вродить поколіннях.
Ковток, ковток — небесна злива,
Промінням змила холоди
Та й знов любов життям вродила
На нивах вічної весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923329
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 27.08.2021
из одноимённого сборника одностиший
1031. как только заплачу за ДАР, так сразу буду ему РАД!
1032. в клубе шахматном набат: ТАМ шахматистам объявлен МАТ!
1033. зеркало, АНЯ, сие – без изъяна. видишь? – с него на тебя смотрит ЯНА…
1034. ВОЛ опоздал – окончен ЛОВ… скучно будет без коров!
1035. жизнь идёт не без чудес: на зону СЕВ, прибавил ВЕС!
1036. из леса БУК, возведённый в КУБ, не без труда превратился в сруб.
1037. ВОР ко мне неровно дышал – РОВ с водою дышать мешал…
1038. он ГОД прожил со мной и вот итог: я узнала что он – ДОГ.
1039. сей ЛАЗ в ЗАЛ полный ЗЛА – прорыл… ужасно добрый человек.
1040. вас беспокоит нервный ТИК? вам его в море вылечит КИТ!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923316
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 27.08.2021
Серпневий вечір котиться до нас,
А вітерець принишк і не дихне.
Давно вже промінь сонячний погас,
До себе небо, нічку пригорне.
Розкинуте мереживо зірок,
Мелодіями грати буде вальс.
Яскравий місяць піде у танок,
Він танцем цим, порадує всіх нас.
В годину цю, не спиться цвіркуну,
Він пише ноти і пісні для нас.
Йому, як бачте також не до сну,
Як тільки промінець останній згас.
Впадуть росинки дзвінко у траву,
Підхопить прохолода їх собі.
Підніме невдоволено брову
І понесе росиночки вербі.
А під вербою пара молода
І іхні таємниці неземні.
За ними тихо нічка підгляда,
Думки сьогодні чомсь її сумні.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021
Какая боль, какая боль,
За Человечество земное –
Планете не хватает Воль,
Не учит нас пережитое.
Что о морали говорить,
Так падшей среди злого мрака?
Все мысли к войнам уводить,
Верх перспектив – приблизить драку.
Ресурс наук – весь для убийств,
Не сумасшествие ли это?
Не знает мер корысть меньшинств,
Из перспектив – дорога к смерти.
Колокола правдивых душ
Кому нужны в исчадье ада?
Материальная здесь глушь
И тупиковая отрада.
Духовный мир Вселенских сфер
На нашем "хуторе" неведом,
А званье: "Коррупционер" –
Вперёд Любови, Правды, Веры.
24.08.2021г.
https://zen.yandex.ru/media/id/5d74df1ec49f2900ad446860/inoplanetianin-ashtar-nam-nevynosimo-bolno-videt-liudei-v-etoi-propasti-611a9a10c591c35d4da4ff6b?&utm_campaign=dbr
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923084
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
Я чекаю на тебе, мій друже,
Ти відчалив від острова Мрій.
Капітанське плече в тебе — дуже,
А у мене ще море надій —
На хвилюючу зустріч. Зненацька
Пришваруєш ти свій корабель.
Хвиля звістку несе, чудернацька, —
Повернешся з далеких земель.
Береги порозвіюють тугу,
Щоб у душах буяла весна.
Дочекаюсь тебе, не забуду!
Острів’янка твоя, неземна. 21/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922951
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Почула доня слово “конкурент”,
Про це побігла в тата запитать.
Подумав той, заліз у інтернет,
Сказав малій, що річ то непроста.
Особа це, що хоче те, що й ти.
Буває ж часом так в житті якраз.
Тож може інший раптом хтось прийти,
Зайняти просто твоє місце враз.
На другий день побігла в туалет.
А двері там закриті в цей момент…
Здійняло врешті шум дитя мале:
- Це що? І тут у мене конкурент?
22.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922926
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Ворожать маги-бджоли на квітках,
Пророчать осінь,
А небеса—волошки у житах—
Й ніхто не косить.
Зсипає сад збентежений плоди
На праний килим,
Як місяць-круг піганисто-рудий
Спить серпокрилом.
Не чув, не бачив він прощань птахів,
Бо їм не сторож.
Для себе стеле літо із димів
Й рогожі ложе.
Бадьоро дощ печаллю оплете
Краплинний вереск,
На фоні падолисту зацвіте
Рожевий верес.
Не раз веселка прийде у стрічках
Й поникне з млості.
Ворожать досі бджоли на квітках,
Пророчать осінь.
Серпокрил-стриж.
Піганистий – веснянкуватий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922939
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Два кольори: жовтий, синій дають любов до природи.
Це народна святиня, якій поклоняються люди
З вірою й сподіванням на заступництво свого роду,
За простори отчого краю, за джерела цілющі...
Степ золотий, синє небо, гори, козацькі стежини,
Ріки з жовтими очеретами, жито , жовті ниви...
Поєднання цих кольорів - історія - стяг країни.
Україно - це диво чарівне на вроду манливе.
Нам дано підставу назвати ці барви державними.
Це вони розмовляють із сонцем лиш щирими словами.
Тішать зір, вросли у долю та чатують вічну славу.
З прапором подих народу, сила, думка оживають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922934
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Кабан клики точив об стовбур.
Лисиця пробігала повз:
– «Ти точиш зуби, чи ж не бовдур,
мисливець в ліс ще не прийшов?»
– «Коли прийде́, – кабан їй грізно –
точити зброю буде пізно.
Тож ти посмійся досхочу,
а я ще трохи поточу.»
Мораль: з сусідом сенс завжди
підготуватись до біди;
нам ще від пращурів дало́ся,
що ми його не боємо́ся!
21.08.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922925
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Майорить наш прапор у селі та місті,
Жовтий і блакитний кольори сплелись.
Символ України з мирним духом змісту.
Все у нім: і жито, й неба чиста вись.
А з часів далеких мужність, сила й слава
Єдність українців, віри й волі суть.
Непоборність квіту нашої держави,
Честі і добра - дорога до майбуть.
То ж тримаймо гордо прапор - стяг яскравий,
Бережімо миру й щастя вічний цвіт.
Він, мов правди сонце, сяє у заграві,
Символ України, рідний "моноліт".
(Усіх одноклубників вітаю з Днем Прапора і Днем Незалежності України! Бажаю миру та любові, толерантності та розуміння, поваги та мудрості! Нехай країна процвітає, хай милозвучна мова звучить всюди, нехай росте рівень доходів та можливостей! Успіхів вам та перспектив!
"Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами"(Іван Багряний))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922976
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Лише ти заховав у долоні
Милу казку чарівну для доні
І у ніжній батьківській турботі
Теплий погляд відчувся в природі
А малі дорогі оченята
Так дивились тендітно на тата
І у тихій розмові, як казка
Відчувалась до донечки ласка
Потягнулись малі рученята,
Ніби, як до чарівного свята,
Неповторна душі насолода,
А для батька, дитя - нагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922957
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021
На них дивились перехожі,
Вони ж не помічали їх.
Любов жила у серці схоже,
Хоч падав дощ, хоч падав сніг.
Під ноги осінь лист стелила,
А птахи кликали в політ.
Любов їм дарувала крила
На них дивився цілий світ...
Він і Вона - кохані двоє,
Й благословенна їх любов.
Купались під дощем любові
Із серця линув її зов.
І мелодійні чулись звуки,
А очі - глибина морів.
Тримав в долонях її руки,
Не рахував щасливих днів.
Вони були такі щасливі
І що для них холодний дощ.
Вони і не відчули б зливи,
Що сльози лила серед площ...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922349
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 23.08.2021
Із яблуком у людства справа дивна:
В раю дозрілий соковитий плід
Для возвеличень створював причини –
Провинником був радостей і бід.
Спокусник змій в небесному Едемі
Новий наїдок з дре́ва пізнання́
Для Єви дав. Мудріших академій
Не знала Єва з сотворіння дня.
Адам вдавився райськими плодами,
Бо гріх їх їсти. Та окрім страждань,
Міцний кадик – це яблуко Адама –
Прикрасив всім чоловікам гортань.
В Олімпі яблуком прекрасних обирали
Жінок-богинь. Закоханий Паріс
Посіяв сварку в Трої між родами,
Бо Афродиті дивний плід приніс.
Англійський сер учений А́йзек Нью́тон
Закон тяжіння впевнено вивчав.
Замислившись над формулами руху,
Під яблунею тихо задрімав.
Туга́, розкішна, соковита сфера
У лоб поцілила. Він скрикнув: «Хай вам грець!»
Хоч, кажуть, то – легенда чи афера,
Та Нью́тон – фізики класичної творець!
Не так давно сучасний винахідник –
Відомий підприємець Стівен Джобс
(Завжди авантюрист був і дослідник) –
Згадав крутий Ньюто́нів суперлоб.
Назвав комп’ютер перший сортом яблук,
Намалював сріблястий Макінто́ш * –
І надкусив окраєць. Символ «Apple»
Над яблуками став великий бос.
Часи змінились. Ми пливем за світом,
Кладемо в кошик яблука на Спас
І віримо, що плід цей соковитий
До відкриттів нас приведе не раз!
Макінтош * – це лінія персональних комп'ютерів компанії Apple Inc. Таку назву лінія отримала завдяки сорту яблук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922823
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 21.08.2021
Через рік свого заміжжя
Вже відпустка в Лани,
Приїхала в Запоріжжя
У гості до мами.
Хоч трималась доня мужньо –
Сльози витирала,
На життя своє подружнє
Скаржитися стала:
-Чоловік - ще та скотина,
А я рік терпіла,
Ось вона лиха година
В хату прилетіла!
Що мені із ним робити?
(Підлість в нього в спадку),
Бо не можу я привчити
Його до порядку.
В мене думи нехороші,
Переходить в злість це:
Кожен раз ховає гроші
Десь у інше місце.
Мама ніжно обіймала:
-Тепер мені ясно,
Бо я в серці відчувала,
Що ти в нас нещасна.
Я на татові спізнала –
Ця хвороба вічна,
Розлучайся із ним, Лано,
Бо це вже хронічне.
Пошуки оці щоднини
Так уже набридли…
Наказав же Бог, дитино,
Й тебе таким бидлом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922635
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XHhalE0Fl1g[/youtube]
Звертаюсь, душе, я до тебе,
Почуй мої оці слова:
В житті все в міру мати треба,
Для цього є ще й голова.
Я знаю: в мене ти вразлива,
Як щось не так - не панікуй.
Емоцій в тебе ціла злива,
Як щось робити - поміркуй.
Не треба охати й страждати,
Шукати ліки - це пусте.
Тут треба вихід пошукати,
Час допоможе - все зітре.
Радій, душе, як є причина,
Розбав життя у кольорах.
Моя найкраща ти частина,
І не зривай в дрібницях дах.
В життя вноси хороші зміни,
Щоб в нім було все до пуття.
Побільше радості хвилини,
Зроби красивим ти життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922637
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Кружилась осень за порогом
сквозь стоны хрупкие зеркал,
и только тишь общалась с Богом,
а счастья здесь никто не ждал.
Уплыли облака, повисли
сухие ветки на карниз,
опали золотые вишни,
и только птицы смотрят вниз.
Тоска и ветер в сумрак зноя
уносят старую печаль,
никто не плачет за тобою,
и никого тебе не жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922645
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Сьогодні світу потрібна наша охорона,
А людям планети - і заступництво природи,-
Це чисте повітря, добра земля, її води.
І небо, і сонце, як жаданий друг,-не дракон...
Природа вічна, нескінчена породила нас.
Вона була і завжди буде сильніш людини,
Бо не підвладна вись злої людської гордині.
Не стати Богом ні одній істоті і скрізь час!
Нікому не бути царем і тіні , і світла,
Лиш не віддільною часткою, другом природи.
Тож вчись владарювати для людей, для народу!
Життя, як дробарка меле всіх... Це знають свідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922644
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Вже врожаї везуть із поля,
Й садки наповнені плодами...
А ми до Храму,як до Бога,
З яблуками йшли і ще й медами...
У день цей і сніп,як первоплід,
І квіти теж несли до Храму,
Шипшину і жолуді, і глід,
З добром,водою і свічками...
А вже після Богослужіння,
Люди мінялися дарами,
Любові сповнені й терпіння,
Добром наповнені й думками...
Як поверталися із Храму,
Містяни ми, чи то селяни,
З"їдали яблука з медами,
І запивали їх винами...*
А після Спаса піст два тижні,
"Спасівкою" його назвали,
В осінньо-літньому сезоні,
Всі шани Богу віддавали...
Це свято Спаса - нерухоме,
До Різдв"яних кругів належить,
Преображення це Господнє,
І Бог із неба усе бачить...
Щоб жила Правда в нас і згода,
І щоб любові більше стало,
Учора, завтра і сьогодні,-
Добро завжди перемагало...
Та нам усім давно відомо,
Якщо любові більше стане,
Тепло, Добро й Дари Природи,
Жаль між людьми цього замало...
Дома ми молимося Богу,
Цьогоріч не йдемо до Храму,
І просим дуже просим в нього,
Відновить силу, Волю й Правду!..
*Їсти яблука з медами і запивати їх винами,
щоб садовина вся родила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922659
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
В очах дзеркальних
Бабки — квітів поляна.
Милуюсь видом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922577
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 18.08.2021
недолюблюю серпень й обожнюю дико -
трохи сірого в фарби і медвяного в сни
зорепадного в небо, безмовного крику
в стиглий зародок тління до нової весни
я його спрагло п‘ю й не тамую жадоби
а він тане, як смалець, чи як віск на свічі
жне серпом молодик, не рахуючи, доби
тне хвилини від ночей - хлібочолий мовчить
він завершує рік кругообігу соку
перекачує кров зі землі у плоди
переносить багатства до осені стоків
акциденцію літа в непостійність води
я стою перед серпнем з забутим пін-кодом
повертаюсь до змісту, набираю ключі
і несу свої роки до виходу/входу
вкотре знову народжуюсь… жнивень мовчить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922418
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
У кав’ярні дівка Лора
Похвалилась кумі Аллі:
-Вийду заміж я вже скоро,
Заживу, як в серіалі.
У кіно - чітка картина,
Ясні задуми і теми:
У кінці прийде мужчина –
Вирішить усі проблеми.
Ось у мене на сьогодні –
Безгрошів’я й два кредити…
Поруч ходять хлопці модні,
Всі нормальні, не бандити.
Хтось наважиться, я вірю,
Мене, бідну, заміж взяти,
Не такі ж вони всі звірі,
Серед них є і багаті.
Пояснила швидко Алла:
-Щастя тільки дурням сниться.
Між життям і серіалом
Величезна є різниця.
Шлюб, кумасю, це омана,
Фільму - повна протилежність,
Ти вже ходиш, як в тумані
І втрачаєш незалежність.
У житті - реальні теми:
Тут мужик приходить зразу,
Додає свої проблеми
І доводить вас до сказу.
В нього, в найманій квартирі,
У кутку в порожній шафі
Злидні крутяться, як в вирі,
І квитанції від штрафів.
Потім виявиться: в принца
Більш цікаві є моменти,
Що платити він повинен
На трьох діток аліменти.
Не так весело вам буде,
Як почуєте цю фразу
(А її розкажуть люди),
Що судимий був два рази.
Тож на диво не надійтесь,
Радості від мужа мало,
Краще в ліжку самі грійтесь
І любуйтесь серіалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922166
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 16.08.2021
З провінційного містечка
Вже підтоптана дівиця
До пластичного хірурга
Подалася у столицю.
-Зробіть мені грецький профіль,-
Заявила ще з порога,-
Збільшіть губи, а то з цими
Виглядаю геть убого.
Нижні ребра - повиймати!
Зробить це стрункою спину,
І до смерті буду мати
Гарну талію осину.
Пружні і великі груди –
Щоб постава була гожа,
Нехай заздрять усі люди,
Бо на них не буду схожа.
Ще я вам сказати хочу,
Голос внутрішній аж кличе:
Щоб були виразні очі,
Бо це дзеркало обличчя.
Лікар вислухав уважно,
Записав всі побажання,
Викреслив рядок про очі
І сказав привітно: -Пані,
Щоб зробить великі очі,
Не потрібно нам трудитись:
Вам достатньо лише буде
На рахунок подивитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922369
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 16.08.2021
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ БІЛООЗЕРЯНСЬКОЇ ЧАЙКИ
Немає більш відповідального процесу,
Ніж з днем народження вітати поетесу...
Ще й не просту, а вкрай талановиту,
І серцем і душею для усіх відкриту!
До цього треба ще додати побажання -
Щирого великого і світлого кохання!
Але це основне: нехай завжди і всюди
Вас високо цінують діти й інші люди.
І щоб як завжди - серед інших поетес -
Ви викликали самий незабутній інтерес!
Хай вічно будуть неповторні Ваші вірші
Проникливо чарівні й тільки наймудріші.
29.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920847
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Хвалиться колезі Настя:
-Я тепер така щаслива,
Бо зустріла справжнє щастя,
І літаю, як на крилах!
Дуже милий мій багатий –
Олігархом, точно, зветься:
Не біжить у карти грати,
І на танці не женеться.
Не метає кулю в кеглі,
В депутати теж не преться,
Має фірму, де підлеглі
(До ста тисяч набереться).
Поділилася, що хочу
Збільшити і губи, й груди,
То сказав, що у цій справі
Взагалі проблем не буде.
-Знаю твого кавалера,-
Тут колега промовляє,-
Це наш пасічник Валера –
Вулики прекрасні має.
Його бджоли-трудівниці
Свою справу добре знають:
В чоловікову скарбницю
Дещо з грошей відкладають.
Бджілки кошти зберігають,
Щоб не тратив милий здуру,
За красу твою подбають –
Накачають всю фігуру!
В Насті щелепа відвисла,
Креслила якусь кривульку…
Все багатство зразу скисло,
Луснув олігарх, як булька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Незнайомка
Автор Беата
Комусь вдалось знайти її у шлюбі,
комусь у ліжку навіть довелось зустріть...
Для декого сховалася у чубі,
до декого прийшла серед нічних жахіть...
Пародія.
ВПІЙМАВ
Не спав вю ніч,щось спати не давало,
Не знаю навіть де її спіймав,
Неначе й в шлюбі, ну, хоча бувало,
Хоч в чуже ліжко, ніби й не лягав.
Але ж вона взялася десь у чубі,
І гребінцем до ранку я чесав,
Аж піт у мене виступив на лобі,
І ось, нарешті, я її впіймав.
Ну що, голубонько, кажу я вже до неї,
Ти думала що не знайду? - Знайшов,
Це ж хто в нас так жартує з Амадеєм?
Вона тихенько так відповіла:"Любов".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918040
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Я тебе не зустріну більше,
Буду вічно лише страждати,
Буду вічно писати вірші,
І для тебе пісні писати.
Буду вічно пісні співати,
Ти їх звідти почуєш ... з неба,
Буду в снах тебе цілувати,
Мені більшого вже не треба.
В сні тебе пригорну, так ніжно,
Всю любов я тобі подарую,
Жити будеш ти в серці вічно,
Не знайти мені більш такую.
У піснях і в віршах, жива ти,
Потрапляю я знову в казку,
Я у снах тебе буду чекати,
Ти приходь в мої сни ...будь ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917366
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Літо... трави шовковисті,
Потопають у намисті,
Відблиск золота і срібла,
Просиналась земля рідна.
Чуєш пташечка співає,
Той спів радісний, на втіху,
Вона ранок зустрічає,
Розриває сумну тишу.
Досягнувши піднебесся,
Зникав щебет у верхів`ї,
Й ніби то…все одночасно,
Між дерев у різнотрав`ї.
Ледь дмухне, вітерець літній,
І загубиться в розмові,
Вмить здалось, то птах могутній,
Струсить роси веселкові.
Їх ласкає промінь сонця,
Вони сприймуть тепло, ласку,
І тихенько гойдаються,
Потрапляють, наче в казку.
Теплий червень, насолода,
Пишність трав, думки чарує
Встановилася погода,
Хай нас літо… подивує!
***
Шановнгі друзі! Щиро вітаю,
З Днем Святої Трійці!
З Зеленою неділею!
Миру, здоров*я, щастя, достатку,
Любові, тепла , добра і натхнення!
20.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
[i] ...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
[b] Микола Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов![/color][/b]
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 18.06.2021
И вот сбывается всё то,
О чём зимой мечталось.
Мы в неглиже и без пальто.
Приносит лето радость!
Горит костёр, котёл с ухой.
Нам удалась рыбалка.
Сидим за шахматной доской.
Вот где нужна смекалка...
Но ароматная уха
Зовёт скорей обедать.
Она достойна, чтоб в стихах
Смогли о ней поведать...
Вот, где рождается сюжет,
Который нынче в моде!
А потому спеши, поэт!
Воздай триумф природе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916719
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Эпиграф: И что за диво! Издалёка
Заброшен к нам по воле рока...
И нет малейшего намёка
На окончанье его срока.
А весна к нам спешит бодрым шагом,.
Невзирая на сотни преград.
Но живём мы под траурным флагом.
Много жизней унёс вирус-гад.
Фронтовая у нас обстановка.
Не осилить вражину никак.
Не спасёт боевая винтовка.
И хитёр, и коварен наш враг.
Этот фронт мирового масштаба.
И поэты в передних рядах.
Одолеем коварного гада.
Заклеймим этот вирус в стихах.
Потому, что в душе мы поэты.
Осуждаем мы зло всем нутром.
Ищем мы фронтовые сюжеты.
Наше кредо – бороться пером.
Если надо проснёмся и ночью
В дверь стучит долгожданный сюжет.
Почтальон доставляет нам почту.
Так на фронте работал поэт.
Фронтовые заметки бесценны.
В 41-ом - под шквальным огнём.
Для потомков – источник целебный.
Наши Деды сражались с врагом.
И сегодня поэт пишет строчки
О вакцинах готовит сюжет.
А ещё про горячие точки.
Пусть узнает о них Белый Свет.
Объявляем тот вирус изгоем.
И вещаем на всех языках.
Всю поэзию громко настроем.
Победим мы и трусость и страх.
17. 04. 2021.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911236
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 13.06.2021
Хочу создать я стих-шедевр.
Что вдруг в уме возник.
Скорей закрою рот и дверь,
Чтоб часом он не сник.
Шедевр созреет и во сне.
Скорее пробудись!
Стих посвящается сосне.
Она спасла нам жизнь.
Враги по следу, по весне
Преследовали нас.
Благодаря густой сосне
Бойцов тот случай спас.
Художники – лихой народ!
Они полны идей.
Поймал её – хоть вплавь, хоть вброд –
На холст неси скорей.
Так скульптор создаёт свой труд.
Так пишет стих поэт.
У творчества один маршрут.
Другой дороги нет.
Ведь творчество – это полёт.
Без крыльев нам нельзя.
Нас вдохновение влечёт
И звёздная стезя.
11. 04. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910737
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 13.06.2021
когда у окон были голоса и
незыблемый канон
святой глоссарий
кричали мамы
ты куда постой
заваливался в окна
свет густой
и стягивало горло
пуповиной
вернись забыл
и ключик на тесьме
летел в траву
не отыскать не смей
вины не признающий
но повинный
чтоб бурю не пожать
ветров не сей
и раздражённо
два щелчка щеколд
под грохот рамы
встряхивали воздух
заблудшие сыны
не баба з возу
всё тоньше твой дневник
всё толще кот
теперь безмолвны
как когда-то мы
стеклянные уста многоэтажек
ключ заржавел
венец молчанья тяжек
и наши мамы
смотрят в нас
из тьмы
Апрель 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916310
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Та ніч була їхньою — і без вагань!
Гойдалося небо, хмеліло до ранку,
Наспівував легіт обом колисанку,
Сплітались віночки таємних бажань.
Припливом торкався її берегів —
Зоринки жбурляли посріблені пера,
Відправилась в плавання світла галера
Палких почуттів, поміж двох островів… 5/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916262
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Я тебя отмолила у Бога,
Но не главное это ничуть...
А ты прошлого больше не трогай,
Знаешь, я поняла, отпущу...
Да, забыла обиды и гордость,
Мне душа прошипела: молчи...
Только снится потерянный город,
Где огни неземные в ночи...
Не скажу: хорошо или плохо -
Я не знаю, а ты далеко...
Разгулялась весна в стиле бохо,
Молодая она, ей легко...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915333
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 09.06.2021
Я всегда там, где боль,
Там, где мысли мои, аки призраки,
Пресловутая моль,
И она там, ну, разве что, изредка...
Где неистовый мир
Второпях не находит хорошего,
В ложе пыльных квартир
Я останусь одна, всеми брошена...
Да стихами плесну,
Словно оттепель, в смежные комнаты,
Нарисую весну...
Признавайтесь, а Вы меня помните?..
Вспоминаете хоть
Половодье и лодку у берега,
Пепел жарких стихов,
Когда я ещё, глупая, верила...
Ну, конечно же, нет...
Вы - в миру, что в пиру, Вы - на волюшке -
Оставляю билет
С чаевыми, да прямо на столике...
А зачем мне одной
Два билета по жизни накатанной...
Там, у Вас, выходной
У меня безрассветно - закаты всё...
У меня - суета,
Суета-маета, знаю, вечная...
Аксиома проста -
Колея Ваша тихая, встречная...
Всё у нас набекрень... -
И ручьи, как стихи, безответные,
Начинается день...
Я встречаю весну глупо-ветрено...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908854
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 09.06.2021
Покупець став вимагати
Книгу скарг, чи пропозицій,
Консультанти пояснили:
-Вже нема таких традицій.
Нема часу на розмови –
Всякі примхи розглядати:
В нас приватні гастрономи,
Треба швидко працювати.
Покупець своє торочить:
-В мене наміри хороші,
Ніхто зуб на вас не точить,
Нехай водяться в вас гроші!
Не дивуйтесь і не лайтесь,
Що довів до переляку,
Це не скарга, не ховайтесь,
Напишу я вам подяку.
Я купив (хоч вона з сої)
Із м’ясних продуктів дещо,
І цією ковбасою
Отруїлась моя теща.
Як ви бачите, не можу
Свою радість приховати:
Зичу продавчині кожній
Так надалі працювати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 09.06.2021
По небу хмари стрімголов несуться, білі ребристі, раз-у-раз здригаються. Сірі пишні, від пориву вітру, час від часу гублять мілкі краплини дощу.
Біля станції людей небагато, більшість у масках, позирають на колії, куди має прибути електричка та прислухаються до слів диктора. Михайло озирався, придивляється до людей, а може якраз когось із знайомих зустріне. Давно в рідному містечку не був, тішиться, що нарешті вирвався між люди. Ще й травневе свято співпало з Поминальною неділею. Провідав могили родини і своєї Галинки, яку поховав три роки назад. Тепер, він живе в Києві, син забрав до себе. Йому минуло сімдесят років, але нелегке дитинство у великій сім’ї, згодом виснажлива праця тракториста, залишили сліди. На вигляд старенький,- худий, низенький, виснажений, бліде, морщинисте обличчя, на сіро-сині очі нависають густі сиві брови. При нагоді, вже тільки й годен з ким-небудь прогулятися, поспілкуватися та відпочивати біля телевізора.
Сину хоч і минуло тридцять п’ять років, але не одружений. Дід дивувався, ото поїхав з якоюсь у Європу ( каже на заробітки), що то така мода настала на цивільні шлюби, не знати чи й доживе він до того дня, щоби побралися, чи й дочекається онуків? Всі дні в тривозі, в очікуванні дзвінка і так вже майже три роки. Але не шкодує, що продав свою хату, адже немає здоров’я підтримувати порядок і на городі, і в хаті.
Нарешті диктор попередила про прихід електрички. Михайло, поспішаючи, піднімається по сходах електрички, коли його, хтось ніби товкає в спину. Ледь тримаючись на ногах, все ж спромігся зайти в тамбур, озирнувся. Раптова усмішка на все обличчя( але ж з-за маски не видно, тільки добавилося морщин), повеселіли очі,
- Миколо, це часом не ти?
Той, від несподіванки, кліпає очима,
- Ти ба! Оце так зустріч! Хапайся за ручку сумки, допоможи мені!
Дехто з людей уважно дивився на теплу зустріч. Вітання, усмішки, обійми і по-молодецькому, похлопали один одного по плечі. Людей у вагоні мало, вони присіли один навпроти одного. В цьому купе, біля вікна, дрімає жінка, років п’ятидесяти. Інколи здригаються вії, на мить схиляє голову, клює носом.
Микола подивився на жінку і тихо до колишнього сусіда,
- Оце так зустріч, ще й в таке свято. Ти, що напевно приїжджав на цвинтар?
- Так, два роки тут не був, оце надумав. Воно погода некомфортна, прохолодна і сира, але вона нас не запитує, чи ми хочемо такої. Цьогоріч пізня весна, хоч я і в курточці та добряче промерз.
- То чому до мене не зайшов, ми б з тобою відсвяткували, погомоніли.. Пом’янули би наших дружин. І на електричку б разом йшли. Бачиш до сина їду, зарубав пару гусей, зібрав яєць, хай потішаться домашнім.
- А що Валічка теж пішла?
- Два роки, як пішла, мене одного залишила, - Микола закліпав очима, витирає непрохані сльози . Злегка затрусилися плечі, худі, жилясті руки закрили обличчя.
Михайло із сумом дивився на нього. Хоч цей чоловік статурою виглядав трохи міцнішим за нього, але глибокі морщини на обличчі, як відбиток стресів, на все життя.
Микола заспокоївся. Ніби трохи соромлячись, зіжавши дві долоні докупи, поклав на своє коліно і позирнув довкола,
- Вибач, нерви здають, знаєш. Ти краще розкажи, як тобі живеться? Де син, чи одружився, може вже з онуками бавишся?
Михайло присів поруч, поклав руку на плече й ледь нахилившись, розповів про своє буденне життя. Бідкався про одинокість і в той же час тішиться, що тепер має інакше життя. Не шкодує, що поїхав до сина, на свою пенсію б так не харчувався. Хвалився, що тільки й радості від сина, він для нього тепер справжня опора. Гарна трикімнатна квартира, тепло, комфортно, тільки би онуків дочекатися, більше нічого й не треба. Після розповіді, хитнув головою,
- Ну, а тепер ти повідай, як живеш?
- А може перекусимо, маю сало, яйця. Шкода сто грам не взяв, якби знав, що зустрінемося. Я такий радий, що тебе побачив. Жалкую, що ти хату продав. По-сусідству добре жили, ніби родина.
- Ні-ні, в електричці не варто їсти. Цей коронавірус дуже небезпечний, то ж краще вберегтися. Тобі до Фастова, ще є час, розкажи, що там у наших краях , як нові сусіди господарюють?
Зжавши кулаки, Микола притиснув до грудей,
- Знаєш, я живу ніби серед вовків у овечій шкурі. Ти розумієш, ще й з двох сторін, Ганька теж хату продала. Купила собі квартиру в центрі містечка, з онукою живе. Правда мала вчиться в інституті, у Вінниці на педагога. Якось зустрічав її, тішиться, каже, хоч на старості років поживу, як люди. В теплі, з ванною, в цьому ж будинку магазин.
- Ото новини, ну, а ти чому так про сусідів, що п’ють, б’ються, чи дуже сваряться, що спати не дають?
- Не дають спокійно дожити. Може би краще пили, то хоча би віталися. А це, ніби домовилися, з чотирьох сторін паркани по три метри висотою. Ковані, мідні ворота, воно то красиво, але ж не по-людські живуть. Один спочатку майже пів метра заліз на город, мурував фундамент під паркан. Згодом другий, теж заліз, правда менше. Зробив фундамент під паркан, ніби стінку для ями, огорожу для собаки. Вибач, все з під собаки, водою змиває в яму, смерід, а тут іще й дощі, що тобі сказати. Я якось насмілився сказати, що смердить на всю округу, то він послав мене на три букви, порівняв мене із собакою. Я цілий тиждень лежав слабий, що за людина, як так можна!
- А, що його дружина, діти?
- А, що діти, десь вчаться, не видно. А жінка кацапка, без нього й сапи в руки не візьме. Ніколи й не бачив, щоб воду носила. Оце ж наша з тобою криниця висохла, йти далеко, збираються підключатися до центрального водогону. Я теж вніс гроші, там керує Кучерявий, думаю хай буде, може дітям лишиться.
- Дітям кажеш, чи тільки сину?
- Розумієш, життя чи довге, чи коротке та написав заповіт на двох, нехай самі розбираються. Тамара в Тюмені, навряд чи й на похорон приїде, але так Валентина захотіла. Не думаю, що тут хтось захоче жити, швидше за все, продадуть. Оті, що в твоїй хаті живуть,то в очі казали, щоби мене швидше Бог забрав, бо їм землі мало. Мають ракушку на базарі, він торгує рибою, видно хтось із ставків йому постачає. На обійсті БУС, «Мерседес», хоче гараж будувати.
- Це він на пів метра заліз в город?
- Ну, а хто ж….
- А , чому не пішов до архітектора, написав би заяву.
- Ой, мовчи заради Бога, чи й хтось добився правди?! Жінка вчителька, ніби має бути шановна пані, а сама з ним, як він трохи заліпе і мать перемать один на одного. Яке їхало, таке й здибало. Вона вчителька початкових класів, в мене волосся на голові дибом становиться, почувши її слова, уявляю, чого така людина може навчити дітей. В неї рідний брат у міській раді. Правда працює старшим по прибиранню території, керує двірниками. Сам знаєш, якщо там рука є, то мені туди й нічого пхатися. Хата на ній, колись перед людьми вихвалялася, що землю придбати, це не проблема, норовить і мій участок згодом придбати. Тож чекають моєї смерті. Думаю син продасть, не хоче в землі працювати, каже важко та й зараз всі хочуть комфорту.
- То коли це буде, продасть. Ти зовсім охляєш від роботи. Може вже прийшов час і себе пожаліти. Що мало з дружиною працювали, вона ж на п’ять років за тебе молодша, а вже пішла, шкода.
Обоє замовкли, кожен про щось задумався. Жінка, що сиділа біля вікна, відкрила очі. Руками облапала голову, поправила хустину,
- Вибачте, я ненавмисно послухала вас і зовсім не дивуюся. У нас в селі теж дехто так живе.Чи це від жадібності такі люди стали, чи від заздростей. Скільки людині треба, адже із собою не забере. Забули про Бога, не мають один до одного поваги. І молодь, дивлячись на таких, тікає в світ, де більше справедливості, де крім Божих заповідей, виконують закони Держави.
Відразу кивнула головою до Миколи,
- А ви й справді влучно порівняли. Вовки в овечій шкурі. Я розумію, серед таких людей важко жити. Хочете пораду, якщо син гукає до себе, не баріться. В хату квартирантів пустіть, хоч на старість живіть для себе. Відчуйте справжнє життя, адже воно одне і безцінне.
Жінка вже копошиться, з-під ніг забрає сумку,
- Вибачте, зараз моя станція. Щасливої дороги вам!
Чоловіки одночасно глянули, подякували, побажали удачі.
Електричка зрушила з місця. Михайло по плечі хлопає Миколу,
- Тобі теж скоро виходити. Доречі, що син? Якої думки?
- Каже, приїжджай частіше. Але я відчуваю, що мені іще довго бути одному. Має двох онуків близнюків, жінка бавить. Їм лише по два роки, ти уявляєш, який там гармідер, крик, плач. А я таки собі хоча й нароблюся, але закрився в хаті, приляжу біля телевізора, відпочиваю.. Бог з ними, з тими вовками, якось доживу свій призначений час.
Раптово Микола закліпав очима, кілька сльозин скотилися по масці,
- Ти, будеш в наших краях, заходь, я завжди радий тебе бачити. Давай обміняємося номерами елефонів, можливо колись і мені доведеться бути в Києві. Може згодом позбудемося цих масок, може цей вірус нас омине, при нагоді й зустрінемося.
В тамбурі електрички, на прощання чоловіки обіймаються. Вже Михайло подає сумку,
-Ну все тримайся! Не забувай, що є телефон, дзвони, я завжди радий з тобою поспілкуватися. А будеш в Києві, приїжджай, не цурайся!
У відповідь Микола подякував й декілька раз махнув рукою,
- Щасливо!
На очах сльози, в душі трепіт, під серцем щем. З кишені витягнув ліки, ніби соромлячись, нахилився й під язик поклав пігулку. Думки, як оси, ой Михайле, чи й побачимося, он , як під серцем пече. Не знаю, чи й витримаю, скільки ще проживу між цими вовками в овечій шкурі.
Михайло довго дивиться у вікно. Від думок, смуток роз’їдає душу, його обличчя розбили страждання й розпач. Шкода сусіда, прожили поруч майже все життя. Згадує прожиті роки, сумбурні семидесяті, коли всі поля засівалися, країна набирала розмах в будівництві заводів, фабрик, залізниці. Як лагідно жили по-сусідству, допомагали один одному, на батьківській землі будували будинки. Немов у павутинні копошились думки, чому так люди змінилися?
Він позирає у вікно, ніби там хоче знайти відповідь. Миготять яскраві краєвиди рідної землі, поступово знімають напругу.
Травень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Дощ іде, черв'як співає,
Досхочу пісень він знає.
Що ж те сонце виглядати?
Й без пісень його чекати?
Вчора дощ був, дощ ізранку.
Той співа на всю горлянку.
Вийде сонце й запече,
Він під землю і втече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915914
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
[youtube]https://youtu.be/8Tg9O_R5WHs[/youtube]
[i][b][color="#065b6e"][color="#8a058c"]Мені болить – шматується земля…
Нехай би плуг… А то шматують гради,
не сіяні й не зорані поля –
панують там рептилії та гади.
Із поглядом у надра – самоціль:
з жадобою вплітати щедру юшку,
а в серці – пліснява, гниття і цвіль,
спустошені, змалілі духом душі!
Мені болить – не бачимо небес,
стороняться геть їх чому́сь земляни:
творять усе, на що штовхає “бєс”,
мовляв, й на Сонці є тінясті плями.
Прийдеться все ж за все колись платить,
якщо не нам – прийдешнім поколінням…
За все, що діється, мені болить,
І ятрить біль той серце і сумління.
...Руками чорні хмари розведу,
пігулку дам землі від болю в серці,
як треба буде – у вогонь ввійду
не під фанфари – мовчний голос смерті...
Візьму з собою пам’ять про біду –
кров’янобарвні символи-коралі,
в священнодійне полум’я ввійду
і сотворю ідилій пасторалі.[/color][/color]
[/b]
27.05.2021
_________
Аудіосупровід - відома мелодія пастуха...
На світлині автора - мальовничий куточок
в провінції Зееланд у Німеччині (2019 р.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915123
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 05.06.2021
Летает пух кудрявых тополей,
Едва - едва качает ветер ветви.
Так значит будет летний день приветлив,
Окутает нас магией теней,
Украдкой распустившейся листвы.
Такое утро хочется замедлить.
Рассвет подарит лучик напоследок,
Окрасив розовым деревья и кусты.
Сон прочь! На лень не гоже тратить время -
Минуты счастья, лета и любви.
Ему стихи и песни посвяти,
Хвалы и радости пусть прорастает семя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915926
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
І знову вітер бавиться бузком -
В долоні ловить пахощі духмяні,
Згортає грона квіточок вінком,
Вони ж пручаються, бо дуже неслухняні.
І дражнять вітер - гнуться до землі,
І знову випрямляють гілку - спину.
І носить вітер на своїм крилі
Бузковий сміх вже не одну годину.
Та потомились друзі...
День згаса.
І спокій у повітрі править тишу.
Травневий вечір...
Аромат...
Краса...
Про це ще не один рядок напишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915169
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 05.06.2021
-Як воно живеться, кумцю?
Вже не бачив вас давненько…
Щось важке у вас на думці,
Може, захворіла ненька?
-Не живу, а виживаю,
Вам кажу і ледь не плачу:
Усі гроші, які маю,
На психолога я трачу.
-Це уже погана справа,
Дійсно, треба щось робити,
Бо здоров’я - не приправа,
Яку можна десь купити.
Видно, стреси вас турбують,
Психіка - серйозна штука:
Час і гроші все лікують,
Бо вперед іде наука.
-На життєвій я стежині
В роль банкрота уже вжився,
Бо на цій психологині
Місяць тому одружився.
Вона методи й прийоми
Застосовує так вміло,
Що мої рахунки в банках
Дуже швидко спорожніли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 05.06.2021
П’ятикласницю Орисю
Зацікавило питання:
-Звідки люди в нас взялися,
Як Земля була ще рання?
-Все від мавпи почалося,
Це логічно,- сказав тато,-
Цій тварині довелося
Себе в праці розвивати.
-Тато завжди помилявся,-
Заперечила тут мама,-
Знай же: рід людський почався
В нас від Єви і Адама.
Тато в крик: - А хто ця Єва?
В лісі бігала голенька,
І гойдалась на деревах
Не розчесана, дурненька,
Став Адам оцю мавпицю
До роботи приучати,
Часом і давав по пиці –
Не хотіла працювати.
Але, іноді, бувало –
Звеселяла свого мужа:
Діточками забавляла,
Бо була плодюча й дужа.
Ця історія банальна
І стара, як світ - в натурі:
Єва - мавпа натуральна,
В поведінці і в фігурі.
От від неї й розвелося
У нас всякого народу,
І цим мавп’ячим нащадкам
Вже не буде переводу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 05.06.2021
У парку біля фонтанів
Олексій з Петром сиділи,
Про дівчат і творчі плани,
Про кохання гомоніли…
А Андрійко п’ятирічний
За кущами заховався,
Шум долаючи побічний,
До розмови прислухався.
Починав Петро хвалитись:
-Вже закінчую навчання,
Хочу зразу одружитись
І займатися коханням.
Олексій тут зауважив:
-Дівку де знайти хорошу?
Вкраде спокій відьма вража,
Їй на думці тільки гроші!
Петя каже: - А я хочу
Таку жінку собі мати –
В ліжку щоб була охоча
І хотілось з нею спати.
Якби хто мені порадив
Отаку кандидатуру -
Зразу б в спальню відпровадив,
Не дивився б на фігуру.
Захопила ця розмова
Враз маленького Андруся,
Виліз з-за куща і мовив:
-Сватайте мою бабусю.
День і ніч лежить у ліжку,
З нею добре буде спати,
Бо насильно тут не треба
Її в спальню запихати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914944
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 05.06.2021
Нареченій на весіллі
Каже молодого ненька:
-Сукня - наче на дозвіллі,
Виглядає дешевенько.
В відповідь сміється Ціля,
Погляд щирий, непідробний:
-Таки перше це весілля,
Варіант сьогодні пробний.
Знаю, хоч не дуже вчена,
Що ця справа не пропаща:
З кожним новим нареченим
Буде сукня краща й краща.
Десь на п’ятому весіллі
За рахунок кавалерів
Всі наряди будуть в Цілі
Від найкращих модельєрів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914555
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 05.06.2021
Відбулося в нас весілля
І дружина каже: - Саво,
Постарайся, щоб з тобою
Було весело й цікаво.
Ради нашого кохання
Щось новеньке затіваю,
Її примхи і бажання
Кожен день задовільняю.
Стало милій враз цікаво,
Де я був цієї ночі:
-Не відбрешешся тут, Саво,
Подивися мені в очі!
Я не знав, що мою жінку
Так цікавість розбирала,
Мою гладила голівку
Сковорідкою для сала:
-Клявся гарно, все, як треба,
Що у нас не буде зради:
На сорочці чого в тебе
Слід рожевої помади?
І французькими духами
Просякнувся ти добряче,
Не було таких у мами,
Та й нема у мене, наче…
А куди поділись гроші,
Що на сукню відкладала?
Варіанти всі хороші,
Але брешеш ти невдало.
Ось на джинсах, де взялося
(Боже мій, яка гидота)
Меліроване волосся?
Схожий ти на ідіота!
Жінку я не розумію:
Щоб було цікаво жити,
Все роблю, як знаю й вмію
Та не можу їй вгодити.
Так морально низько впала,
Мені вимотала душу,
Щоб цікавість не пропала -
Знов кудись я влізти мушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914347
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 05.06.2021
Велика риба враз маленьку стріла.
Мала якраз на сонці мило грілась.
- Чи ти дивак, смільчак, чи геть дурненький?
Великі риби в нас їдять маленьких!
- Звичайно, знаю. - враз мала зітхає.-
Ходім, якусь малечу пошукаєм.
У тої шок! На лоба лізуть очі!
От молодь нагла! Знать тебе не хочу!
Втекла велика вмить кудись зі злості.
Мала й собі до друзів трохи в гості.
Як ти себе поставиш серед люду,-
То так до тебе й ставитися будуть.
30.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915427
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Опять болит души моей запястье -
Писала письма,
Кажется всю ночь...
Себе же в прошлое, о нашем настоящем,
Но все чернила смыл на утро дождь...
А боль осталась, и саднит, и ноет.
И пальцы терпнут, прячась в рукава.
И, да, о прошлом забывать не стоит,
Покуда в нас душа еще жива.
Покуда сила есть шагать упрямо
По тропам, не по карте, наугад...
Перед рассветом утром рано, рано
Поймаю твой опять влюбленный взгляд
И отряхну с ладоней всю усталость,
И улыбнусь, прильну к твоей душе.
Нам времени достаточно осталось,
Чтоб только вместе,
К раю в шалаше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915254
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Кришталевий дурман
Залишає Вам спогади,
І по темних кутках
Поховалися речення.
Той годинник дарма
Ви вбиваєте поглядом,
Ваша доля хистка
На самотність приречена .
Ви будуєте міст,
До зрадливого прагнучи.
Не втекти вже ніяк –
Надто все несподівано.
Руйнував падолист
Морок Ваш швидкотанучий,
Мовчазний одинак,
Що від світу відірваний.
Ви рахуєте час
Між німими прощаннями,
Мов слова у рядках
Книги дивом вцілілої.
Буде краще для нас,
Щоб лишилась останньою
Ніжна зустріч швидка
З ароматами лілії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915097
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Давно вже виспалась земля,
А сонце все ще за горою,
Роса густу траву встеля
Передранковою порою.
Сховався вітер в очерет,
Мовчить, вода щоб не тремтіла.
Він добре знає свій секрет:
При сонці візьметься до діла.
І тільки стомлена сова
Дрімати стане після ночі.
Здається, зайві тут слова –
Про це розкажуть тільки очі.
23.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913620
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Червячок Пантелеймошка
Был забывчивый немножко.
И сегодня он опять
Без зонта пошёл гулять.
Браво песенки поёт
Позабыв, что дождь идёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914775
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Надія – небезпечна річ!
Від неї скаженіють люди,
а уповання тиснуть груди,
як божевілля протиріч.
Вона – то вічності маяк,
зорею в небі ярко сяє.
У сподіваннях виднокраєм
уява стелеться моя…
Шалено помилявся Фрейд –
не оправдався розрахунок
і життєдайний долі трунок
у світовий ввірвався тренд.
Та ранок переможе ніч,
горить зоря на небокраї,
алюзії не умирають.
Надія – це чудова річ!
24.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914815
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021
***
С буквой "М" он только там, где нет войны,
А с "Т" – ему патроны с ружьями нужны!
Он с "П" лишь там, – небедно, где живётся,
А после, с "Ж" – он на тарелках остаётся…
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914870
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 25.05.2021
На землю спускається вечір. До обрію котиться сонце, поміж хмар проникають промені, прилягають до землі. Деінде промінь смужкою приліг і тут, як тут, веселі горобці. Вони жадають тепла і сонця, хочуть ніжності і любові, як кожен із нас на цій святій землі.
Якби ще спокою в душі.Та де той спокій? Коли в душі й не залишилось сліз. Весняний поривчастий вітер, її немов підштовхнув, а то на якусь мить затихає, здавалося ніжно обіймає за плечі. Люба спішить на автобусну зупинку. Щоб, як завжди, завчасно прийти на роботу. Пішком не піде, бо до лікарні не менше, як кілометра три. Вона з дев’ятнадцяти років працює в лікарні, можна сказати все життя. Династія, вкотре немов шурхіт у голові, перед очима сім’я. І все заради того, щоби досягти мети, себе віддати улюбленій професії, знову допомагати людям.
За плечима прожите життя. Вона славна молода дівчина, заради мрії покинула рідне село. Навчалася в медучилищі на сестринську справу. Дівчата частенько заздрили її витонченій красі обличчя. Карі очі, як магніт привертали увагу. Її грація, витончена постать дивувала оточуючих. Завжди уважна, хоч і інколи суворий погляд, але в душі доброзичлива. Не зволікаючи часу прийде на допомогу, якщо хтось у цьому має потребу. І хоч було тих кавалерів, на двох руках пальців не достатньо, але вона зустріла своє кохання із сільським хлопцем. Василь працював водієм швидкої допомоги. Їх кохання, як весняні квіти, цвіло й тішило батьків. Але в містечку є робота, то ж і вирішили тут придбати житло. Важкі часи, грошей замало, але збудували будинок, хоч і не в центрі містечка, але тішилися, адже своє. Люба працювала в хірургічному відділенні, спочатку медсестрою, згодом операційною медсестрою.
Чи хтось та й колись рахував ті години, вистояні поруч з лікарем, біля операційного стола?!. Чи день, чи ніч, чи відпочила, чи ні, але завжди віддана своїй улюбленій справі. Її ціль допомогти пацієнту зберегти та покращити здоров’я. Та іще й про батьків дбати, в силі життя важке, без допомоги старим ніяк не обійтися.
А час летить. В будинку весело, дві кароокі донечки, гралися з татом. Колір очей і уста дівчатка успадкували від мами, а характер, більш спокійніший, то до батька. Їм обом притаманна сором’язливість, скромність. І часом замкнутість, це більше, вже стало помічатися в школі. Хоч і різниця між дівчатками майже чотири роки та завжди разом граються. Часом і якісь дрібні суперечки, але ж таким і є життя.
Змінюються пори року, дівчата підростають. Вже Віка закінчує школу. Хтось з однокласників пропонує розважитися, сходити на дискотеку, але її туди зовсім не тягне. Більше часу проводить вдома, хоч інколи і надокучає Оля, але вона її любить. Віка для Олі взірець, часто спостерігала, як сестра робить уроки, інколи до неї зверталася за допомогою та порадою.
Сім`я медиків, так на них кажуть люди. Хоча Василь і водій, але часто біля лікаря права рука,допоможе хворого занести в машину, якнайшвидше привести до лікарні. Адже життя людини - найвища цінність. І Віка, дивлячись на батьків, теж закінчила медичне училище. Після закінчення училища, поряд з батьком, працює медсестрою швидкої допомоги.
Одного разу, батько пішов у відпустку, за кермом сидів Денис. Він вже декілька раз бачив Віку, вона йому давно подобалася. І ось, доля звела їх, дала шанс, вони знайшли своє кохання.
«Трудова династія» - часто повторював Василь. Тішився, що старша донька невдовзі стане на весільний рушник. Денис закохався, відчував підтримку від цієї сім’ї, тягнувся до неї. Йому було лише двадцять років, коли мама пішла в інший світ, у приватному будинку жив з дідусем.
Згодом відгуляли весілля. Як все добре, тішилися батьки. Віка пішла жити до Дениса. А Оля, напевно теж за покликом серця, вже навчалася в медичному училищі.
На жаль, в житті чорна і біла смуга йде паралельно і іншим разом ми потрапляємо на одну з них. Бажання весь час йти білою смугою, але це не завжди вдається зробити.
Зимовий день швидко збігає. За кермом швидкої допомоги, Василь чатує за дорогою. За викликом, машина під’їхала до залізничного вокзалу. Він разом з лікарем поспішає з електрички забрати хворого. Підіймаючись по сходах послизнувся. Біда вірвалася в їх дім. Яка несправедливість є на світі, то ж поспішав допомогти.
В чорних хустках дружина, діти.Доля не спромоглася його зберегти, захистити. Журба і відчай, їй же тільки минуло сорок шість років, а вже вдова. Аж затісно від сірих хмар, які її взяли в полон. Смуток переростає в душевний біль, що ятрить серце .
Сонце сходить і заходить. Минають дні, життя продовжується. Люба, як завжди поспішає в операційну, душевний поклик - рятувати людей. І в той же час, в якомусь розумінні спасати себе, роботу сприйняти, як ліки, забутися, відволіктися від негативних думок.
Пройшло декілька років. Оля після закінчення медучилища, теж працює медсестрою швидкої допомоги. Зустріла русявого хлопця, Олександра, через рік вони побралися і вже рік живуть з Любою. Вона ж, як одинока голубка, була опорою обом донькам. Пригортала їх до себе, дарувала любов, допомагає в повсякденному житті, дає мудрі поради.
Згодом, дві доньки майже одночасно подарували їй онуків. Нарешті в сім’ ю прийшла радість. Щирі посмішки та сльози щастя і надії на краще життя. Денис продав свій старий будинок, з Вікою придбали набагато новіший. Забрали й дідуся із собою, старий тішився, був задоволений онуком.
Минає літо. Тікають теплі дні, стають коротшими. Ранкова прохолода нагадує про осінь. І ось вже два онуки йдуть до школи. Перший дзвоник, сльози радості і надії. Люба дивиться на онуків, як добре, що все йде так, як має бути. Ой, які ж вони гарненькі! Шкода, що Василь всього цього не бачить. Але хто знає, а можливо й бачить, переплітаються думки.
Останні дні дві тисячі дев’ятнадцятого року. Весь світ заполонила страшна звістка. Ковід - 19 - пандемія короно вірусної хвороби поширилася і по Україні. В зимові місяці дві тисячі двадцятого року, перші випадки хвороби шокували не тільки медиків, але і все населення. Але ні Віка, ні Оля не злякалися пандемії, продовжували працювати. Страх і жах, переслідував на кожному кроці.
Вже за вікном втішали первоцвіти, нагадують про прихід весни. Але корона вірус поширюється, немовби той вітер. Несе прохолоду і все більше людей хворіють на запалення легенів. Не оминула пандемія і їх сім’ю. Першою захворіла Віка, майже місяць на лікарняному, лікувалася антибіотиками і дякувати Богу, згодом вийшла на роботу. Хвороба не зламала її, вона знову працює медсестрою швидкої допомоги. А влітку,перехворіли Оля і Люба. Оля,більш-менш у легшій формі. А Люба лежала в лікарні, потрібен був кисень. Страшні думки про смерть підстерігали кожної миті. Та в боротьбі за життя доля дала шанс, промайнуло літо. Вся сім’я готувалася до школи, онуки йдуть у другий клас. В надії, що все буде добре Люба вийшла на роботу. Життєві клопоти, біля своєї хати завжди є робота, ще й город. Вже зібрали весь урожай. Не покидали думки за коронавірус, адже в інших країнах почалася друга хвиля епідемії.
Напередодні Нового року в хаті весело. Онуки, як горобчики скакали один перед одним, Любі подають іграшки, разом наряджають ялинку. А молодь рехтує святкову вечерю. Як добре, коли дружно, Люба милується що все добре, дякує Богу.
Зима примхлива, лише після Різдва більш-менш засніжило, згодом і підступив мороз. На Водохреще, так дощило, здавалося наче земля попала в полон осені. А вдома тільки й розмов про Ковід 19, про кількість померлих. Але всі працювали, допомагають хворим.
Хоч і зима набрала обертів, достатньо насипало снігу і мороз лютував, але всі сподівання, що пандемія відступить розвіялися вітром, вона поширилася, ще з більшими ускладненнями.
У будинку тихо, ходить лихо, шукає до кого пристати. В душі тривога, всі відчувають недомагання. Зяті перенесли пандемію в легкій формі. Люба цього разу перенесла легше, але не обійшлося без антибіотиків. Віку і Олю, після тестування, відразу госпіталізували. Через пару днів, Олі стало трохи краще, а Віку перевели до палати інтенсивної терапії. Вже кілька днів Люба сама не своя, пекли думки, як вберегти дитину? Всі старання лікарів проходили безрезультатно, ліки, не давали ефекту.
Весняний ранок. Та де ж те сонце? Чорна хмара закрила пів неба. Біда не оминула сім’ю. Перед очима , ясноока, люба доня. Вікуся, вона так часто називала її. Повненькі щічки і рідний, теплий погляд, раз-у-раз їй ввижається. Крики і плач, гірки сльози і відчай. Яке то горе хоронити своє дитя. Онучок дивиться бабуся в очі,
- А мама де?
Хлопчик не міг зрозуміти, чому закритий гроб. Олі, хоч і було трохи краще,але їй не дозволили покинути лікарню, провести сестру в останній путь.
О, доле-доле, що ж ти робиш?! Їй же лишень минуло тридцять сім! Навіщо, ти біди приносиш. А люди, їх так багато прийшло попрощатись.Душа кричить, ридає. Чому такий жорстокий світ? Але ж вона скільком допомагала, скількох спасла від смерті! Де ж справедливість Боже? Думки джмелинні рояться в голові і вкотре Люба шепоче про себе,
- То краще би було мені піти.
Обома руками пригортає онука, думки, о Боже збережи хоч їх! І вкотре згадує слова чоловіка, « Династія- це поклик душі». А, що хорошого вона принесла мені?
Від всіх думок і спогадів, Люба немов пробудилася від важкого сну. Людей в автобусі небагато. Правда, нині всі в масках. Можливо люди вже зрозуміли, що їх треба носити, як захист, а не тримати в кишені. Та чи й зрозуміли? Вже скоро сорок днів, як Віка покинула цей світ та материнське серце, до кінця своїх днів, при собі триматиме цей біль.
*****
На жаль про таких людей, які в житті допомагають нам з вами, пишуть мало. А вони ж віддані своїй професії, за покликом душі допомагають людям. У важкий час, ризикуючи своїм здоров’ям, цілодобово на варті здоров’я та людського життя. Лікують не тільки тіло, а й душу. Приносять радість, вселяють віру, надію та впевненість здолати всі хвороби. Низький уклін медпрацівникам. Про них, думаю, іще не раз напишуть. Кожне місто, містечко, має знати своїх героїв, тих хто не поїхав за кордон, а відданий своїй Батьківщині, своєму народу.
28.04.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912381
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 25.05.2021
Запутался, словно в обилии чар.
Наводка, точный прицел.
А как же, тот самый, от жизни угар?
Ты разве вот так хотел?
Пусть кажется, жизнь была взята взаймы,
Ушла, сжав в руке билет,
Оставшись одна к наступлению тьмы.
Была ли любовь? – Нет.
Качалась, подобно листве на ветру,
Не будет от слёз следа.
Уверенно в вечность ушла поутру:
Была ли любовь? – Да.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914774
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Весна… в душі Марини подвійне відчуття радості. Сяючі очі зазирають на скло вікна, на ньому ледь помітне відбиття її обличчя. З чола рукою змахнула біляве волосся. Усміхнена сама до себе, з думками, бач доню, я вчора навіть пофарбувала коси, хоча мій вік сорок п’ять років немолодий, як ти кажеш, але ж й не той вік, щоби забитися в якийсь куточок, сховатися в пледі, як та гусінь у коконі, просто чекати старість. Ніні, я так не можу і не хочу, добре, що за фахом бухгалтер, хоч і робота за монітором та спілкування з людьми надихає до життя. Прикривши повіки, з легкою посмішкою, схиляється до дверей балкона, весело й голосно,
- Так, здається прибирання завершено, настав час поніжитися у ванні.
Стрілки годинника поспішають до дванадцятої години. Вона вже має справи з мукою, місить тісто на пельмені, то ж чекає на Дарину, єдину втіху в своєму житті. Донька чотири роки в Москві, працює бухгалтером на будівельній фірмі. Два роки, назад приїжджала, на річницю поховання батька. Раптово підкралася печаль, життя Івана було закоротким, після служби на підводному човні, отримав опромінення. Хоча з Москви, де винаймали квартиру і повернулися в рідну Вінницю та рак, поступово все ж зробив свою справу.
Відтоді, три роки Марина сама. Хто знав, що так складеться доля. А нині донька приїде не одна, а із своїм хлопцем Русланом, ще й з його батьком, каже хоче познайомитися. Звичайно цікаво познайомитися, але ж це так далеко їхати, чи це вже заручини мають бути? Вкотре задавала собі запитання. За доньку бентежать думки, Поїде на чужину, але каже буде серед українців, бо вони теж з України, чому не сказала звідки, Україна велика. Чи кохання в неї, чи може пожаліла хлопця, що чотири роки назад поховав маму, загинула в автокатастрофі. Трохи дивно, скільки часу пройшло, а його батько приїде сам, чи до цієї пори собі не знайшов жінки. Чоловіки ж загалом не такі, як жінки, в основному швидко заміну знаходять. А можливо, одночасно до когось з рідні їде погостити. Ой, що то думки, їх багато, як нині цвіту на деревах, як приїдуть, може тоді про все знатиму.
Вечоріє, раз-по-раз погляд до вікна. Від думок , вузенькі брови вкотре підіймалися дугами, то знову вирівнюються. Довго добираються, хоча правда і дорога неблизька та вже ж, після розмови по телефону минула година, вже й мали бути. Так, заміжжя справа серйозна, хай би не поспішала. Але ж кажуть, дівку треба віддавати заміж, поки цвіте, як квітка. Мабуть хочуть маленьке весілля, то вже так і буде. Он, Тетяна, хрещена мати, тільки зустріне й відразу запитує, коли будемо калиною і барвінком прикрашати коровай. Шкода, Андрій десь зник, після хрещення доньки тільки й бачилися пару раз, як приїжджав до батьків. Толком і не вдалося поговорити, поспішав на потяг, його, ще відразу після школи дядько забрав в Росію на будівництво. Напевно вже й дівчина була, бо червонів, коли запитували, чи часом не знайшов якусь росіянку. Буде Тетяна за двох відбувати і за себе, і за хрещеного. Ото треба буде скільки горілки випити. Хоча в ресторані, це не в селі. Та то все пусте, хай би вже дочка стала на рушник, якщо в них справжнє кохання та подарувала онуків, адже сім’я це краще, чим одній, як зозуля кукувати.
В квартирі смачно пахне різними наїдками. Красиво сервірований стіл її втішає, уміє по-святковому накривати, так щоб гостей налаштувати на урочистий лад. На столі тарілки з холодними стравами, м`яким рушником Марина старанно, до блиску натирає келихи для шампанського. А в голові знову рояться думки, ну вона влаштує своє життя і все, мені би тільки онуків дочекати, шкода далеко, якийсь час хочуть пожити в Росії. Але ж згодом планують повернутися в Україну. Такі часи, сумбурні, подій багато, але ж життя триває. Хоч і війна другий рік та ще є можливість поїхати в Росію, може побачу, де вона буде жити. Може колись же ця війна закінчиться.
Саме в цей час, коли витерла останній келих, різкий дзвінок перервав думки. З легким трепетом у душі, подивилася в дзеркало, грайливо підморгнула,
- Ну тримайся тещо, зустрічай зятя.
Здивуванню не було меж. Дарина обійнявши маму, запросила гостей до квартири. Руслан, високий на зріст хлопець, першим переступив поріг. Марина, привітно посміхнувшись, прийняла квіти, подякувала. Адже вона його декілька раз бачила по телефону, то ж знайомство відбулося ще рік назад. За ним, злегка нахилившись, переступив поріг Андрій ( хрещений доньки). Від несподіванки вона закліпала очима, в недоумінні запитала,
- О! Андрію, а ти тут як? Скільки років, скільки зим не бачилися. Проходь-проходь, будемо разом святкувати зустріч. Бачиш дочка приїхала з майбутнім зятем, є нагода познайомитися.
Позираючи в двері, ніби когось шукала,
- Здається мав бути, ще один гість.
Його обличчя засяяло сонцем, обійняв, поцілував в щоку. Дарина і Руслан, шоковані такою зустріччю, дивилися один на одного, ледве стримували загострені відчуття, щоби не задати запитання, звідки вони один одного знають? Обома руками Андрій охопив молодят ,
- От таке сімейство зібралося! Тобі сину повезло з тещею! Що ж ти ні разу не сказав прізвище Дарини, можливо би я здогадався, що це моя похресниця. Якби була схожа на маму, швидше за все я би здогадався, а так попробуй дізнайся чия вона, з Вінниці та й все.
Марина від зустрічі розхвилювалася, почервоніла, збентежена такою подією, ніяк не змогла сприйняти, що Руслан син Андрія. Виходить, що коли хрестили Дарину, він вже мав сина, бач, а мовчав. На душі трепетно, але відчула полегшення, добре, що свій, українець. Думки двоїлися, адже Андрій хрещений, це виходить два рази поріднилися.
За мить запрошує до столу, напевно тут нема чого заперечувати, мабуть так має бути, заспокоїла себе. Не бачилися двадцять п’ять років і ось такий сюрприз.Так, треба якось це все переварити, Андрій мій кум, однокласник, тепер майбутній свекор моїй дочки.
За столом, уже вщухали вітання, тости, веселі розмови. Дарина час від часу позирає на маму і на Андрія Степановича ( так називала його) , помічала їх пристальні погляди один до одного. Він майже весь час усміхався, брав страви і кожну з них пропонував Марині. Смакуючи пельмені із сметаною, пожартував,
- Ой, Руслане ці пельені такі вже смачні, такі смачні, чи й часом не з чарами? Я би такі щодня смакував.
Марина почервоніла, а зять в кишеню за словом не поліз,
- А, що тату, якщо чари на благо, чому не смакувати? Може мені вдасться умовити тещу поїхати до нас, ну принаймні хоча би на якийсь час.
Андрій звів густі брови, злегка махнув рукою,
- Та ти ж сину не тягни воза поперед коней, на все свій час. Хай відбудемо весілля, а там, як батьки казали, як карта ляже.
Марині і не снилося, що все так складеться. Ні в якому разі дочку відмовляти не стане, адже Андрія, можна сказати, знає пів життя. Навіть у школі, інколи сиділи за однією партою. Хлопець-мрійник, спортивної статури із запальним характером, симпатичний, русявий із зеленими очима, мав вигляд охоронця, на цілу голову вищий за неї.
На балконі спілкуються молодята. Андрій з Мариною на кухні п’ють чай. Він розповідає про своє життя, з болем у душі згадує про дружину. По закінченню розповіді, ледь усміхнувшись,
- Знаєш Марино, оце зустрілися, я за скільки років на душі відчуваю полегшення. Можна сказати, просто щасливий, що тебе зустрів, що наша молодь знайшла одне одного. В мене в Москві двокімнатна квартира, правда не в центрі, але для дітей підійде, до роботи недалеко. А я собі, щось підберу, на худий кінець, куплю однокімнатну, маю трохи заощаджень. Ну хіба можливо захочуть велике весілля, прийдеться якусь частину витратити, але за рік, думаю поповню, гадаю молодим потрібно окремо жити.
Вона, після випитого вина, розпашіла. Він раз-у-раз, на собі ловить її ніжний погляд. Така ж привітна і мила, немов у павутині плутається думка. Та тут зненацька, немов прокинувся, а може самотня, як і я? Тож нині не запитаю, треба відбути весілля, а далі життя покаже.
Ту чашку, що тримав у руці, ледь не пустив, вона вчасно підхопила,
- Ой, Андрію, ти так замислився, десь літаєш.
- Та напевно і тебе охоплюють думки, бентежать, хіба ні?
- Ну добре, піду готувати ліжка, вже пізно, пора відпочивати.
- Ні- ні, ми з Русланом зупинилися в готелі. Ти пам’ятаєш Ірину з нашого класу? Вона працює в Загсі, то ж я з нею домовився за два тижні весілля, думаю ти даси згоду. знав, що ти мама Дарини, то ти б приїхала до нас, там би відгуляли весілля. Тут трохи складніше, але я про все домовився. Знаєш, у спадок маю квартиру від батьків, вже чотири роки здаю квартирантам. Оце недавно навідувався, ще на три роки підписали договір. Ця війна колись же закінчиться, тоді й повернемося додому.
- Ти завжди передбачливий, як і в школі, помітила і весело погукала молодят.
А час летів.Після невеликого весілля минуло пів року. Марині тільки й втіхи, робота, спілкування з дочкою. Кожної неділі дзвонить Андрій, цікавиться справами на роботі, здоров’ям. І кожного разу, як підтримка,
- Ти тримайся, розумію, одній важко, але скоро ми це питання вирішимо.
Вона тільки наважиться його запитати, про яке питання мова та він лише крізь легкий сміх промовить,
- Ну все свашко, все, бувай здорова!
А в самого ж кров грає. Чи й не роки, думки літають, ще ж не старий, он дехто вперше одружується в сорок років. Чи не спроможній витримати погляди молодих, осудять, ні? А вона ж гарна жінка, ще в соку, таку привабливу іще треба цілувати і гладити те ніжне тіло. Напевно заради цього, перед дітьми, можна цей сором пережити.
Минув майже рік, Марина збирається їхати в Москву, Дарина народила сина. Оце сюрприз, бачила, що на обличчі дочка трохи змінилася, але, що вагітна тримали в таємниці. От молодь, збираючи валізу, думка за думкою літає, від них всього можна чекати і Андрій теж хороший, мовчав. Та тут же хвалить його, але ж молодець, дітям залишив квартиру і собі придбав. Тільки не сказав, однокімнатну, чи двокімнатну та це все вже не так важливо. Може собі туди приведе дружину, шкода славний чоловік, а вже скільки років сам.
Вона спускається по сходах вагона, коли за руку її вже підтримує Андрій,
- Ну нарешті. З приїздом!
Трохи соромлячись, від нього прийняла три червоні троянди, подякувала. Але він поводиться дуже дивно, ніби чоловік. Прихилив її до себе, обіймає, поцілував у щоку, прошепотів,
- Я так давно чекав цієї зустрічі.
Його сміливість вражає, перехопивши подих, обличчя зашарілось,
- Ой, дивися на нас люди дивляться.
Хоч і вересень місяць видався теплим та все ж вітер несе прохолоду. Від вокзалу, машиною їхали майже дві години. Вона не при сіла поруч з ним, гадала так краще, безпечніше. Помітила його погляд, чомусь зрівняла з поглядом голодного кота, який би з насолодою з’їв щось смачненьке. По дорозі майже мовчали, вся увага на рух , автомобілів, як комах.
Він уміло веде машину, в серці плекає надію, що скоро будуть наодинці. За ці, півтора року після весілля, скільки думок і всі тільки про неї, якби ж погодидася жити разом. Манить до себе, проникла в саме серце, загубив спокій, чи я не вартий її уваги? Чи не помічає, чи не хоче помічати, як я до нею ставлюся? Як підібрати ключ до її серця?
Після спілкування по телефону, інколи по скайпу, дивувався своїй поведінці, напевно вдруге закохався. Хоча й минуло скільки років після школи, часто згадував її веселі сині очі, усмішку, виникало сильніше бажання зустрітися, пригорнутися, зігрітися в її обіймах. Вкотре замислюється, колись говорив мудрий Сковорода - » Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Бач, разом вчилися, до того ж і куми, і ось тепер свати. Чи то доля так керує, хто знає, але я вірю, серце підказує, що я можу її зробити щасливою. Нехай тільки повірить і довіриться, адже це основне в сімейному житті.
Вони вирішили не чекати ліфт, то ж йти тільки на третій поверх, Андрій, поставив валізи,
- Зачекай, дістану ключі.
- А може краще подзвонити? Чи боїшся розбудити онука?
У відповідь хитрий погляд, лукава усмішка,
- Там немає кого будити. Ми приїхали до мене, ти з дороги, тобі треба прийняти душ, відпочити. Не хвилюйся, у них все добре, я попередив, що приїдемо надвечір.
Як сполохана пташка, переступила поріг квартири. Від здивування кліпає очима, розхвилювалася, почервоніла,
- Чому мене не запитав, чи я так хочу?
- Це ми з дітьми так вирішили. Я запропонував, вони підтримали, навіть зраділи. Вважають, що так і їм вільніше, і нам краще.Тим паче син зараз у відпустці, нехай самі бавляться, буде міцніша сім’я. Руслан дуже хотів сина, то ж хай обоє пізнають плоди кохання.
- Але ж моя присутність може завадити твоїм планам, відпочинку, якось незручно.
- Та перестань, я тільки радий твоїй присутності, хочу тобі дещо запропонувати.
Оцінюючи, роздивляється квартиру, тут і не скажеш, що живе неодружений чоловік. Чисто, комфортно, зі смаком підібрані обої. На серванті весільне фото дітей, на столі кришталева ваза з цукерками і тут же на маленькому підносі яблука і білий виноград. Саме той виноград «Дамські пальчики», які вона обожнює.
Невже забув, як колись мені пропонував? На якусь мить ніби завмерла, згадуючи школу і ті грона винограду, які тоді поклав перед нею.
Раптово перервала тишу,
- Таким виноградом ти мене пригощав у восьмому класі, пам`ятаєш?
- Ну, якби забув, мабуть би купив інший, - сказав і, як хлопчисько наважився підійти до неї, уважно дивиться в очі. Вона відчула, що не спроможна зробити крок назад, щоб відійти. Легкий дотик, щока до щоки, хотів поцілувати, але вона, все ж спромоглася відвернутися,
- Андрію, це що?
- Це те, що я хочу тобі запропонувати. Хочеш одружимося, якщо ні, то давай просто жити разом.
До обличчя поступає гаряча кров, руками схопилася за голову,
- Та ми ж з тобою свати, чи як? І як це сприймуть діти? Ти собі це уявляєш? В голові не вкладається, оце бовкнув!
- Ну, а якби не були сватами, якби випадково зустрілися, я б тебе точно не відпустив. Ти теж вже кілька років одна. Чи вато втрачати час, коли можно жити повноцінним життям. Марино, ми давно не діти, нам по сорок п’ять років, це чи й не вік, це ще не старість, а лише пів життя. До речі, мені син сказав, що не буде проти, якщо ми поберемося.
Вона відразу присіла на стілець.Запала така тиша, що хоч ножем ріж.
На якісь миті, ніби схололи душі, вже він приніс рушники,
- Давай про це поговоримо іншим разом. Вибач, не втримався, прийми ванну, я приготую перекусити. Розслабся, до дітей поїдемо через години три, не раніше і нам їхати не більш, як з пів години.
За вікном сутеніє. За святковим столом вщухають гучні розмови. Марина тішилась онуком, який вже солодко спав. Руслан прихилившись до батька, щось шепотів на вухо. Дарина, розрізала торт, пропонує каву, чай, спостерігає за чоловіком. Що за шепотіння, що за секрети поміж них? Раптом Андрій підвівся,
- Слухайте діти, ми після солодощів поїдемо відпочивати. Даринко, я думаю ти не проти, щоби мама відпочила в мене вдома. А завтра зранку, разом наліпимо пельменів і приїдемо до вас. Вам втрьох буде весело, а я що один буду? Вважаю це просто нечесно, не покидайте мене одинокого. Я після завтра поїду на об’єкти, тоді й з Максом награється і з тобою наговориться. Гадаю, так всім буде зручніше.
Руслан тупо дивиться на Дарину, ледь помітно киває головою, щоби погодилася. Її очі бігають по всіх, здивована пропозицією та мимоволі легка усмішка,
- А, що мамо, я не проти. Тут вночі Макс заплаче, тебе розбудить. У нас режим, це ж не день, щоби гратися, вночі дитина має спати.
Марина розвела руками, трохи здивовано,
-Але ж я скучала за вами, приїхала тобі допомогти.
-Так, мамо, так. Я теж скучила, але ж ти приїхала не на один день. Я підтримую Андрія Степановича, якою би дорога не була, гарний відпочинок не завадить.
Обличчя Руслана, аж розпливлося в усмішці. Потираючи руки, він потягнувся за шматком торта, підморгнув батькові. Марина помітила це, стрілою прилетіла думка, він напевно домовився із сином. Але ж і дочка підтримує. Збентежено, розгублено зазирає на дочку і ледь прикусивши нижню губу, на згоду кивнула головою,
- Ну гаразд, якщо ніхто не проти, може так і краще.
Андрій метушиться, допомагає прибирати посуд, хоче якнайшвидше повернутися додому. Раптово заплакав Макс, Дарина поспішила до сина,
- О! Прокинувся, саме час погодувати. Я пішла, то ж завтра ми на вас чекаємо.
Руслан, з усмішкою на обличчі, на собі зав’язує фартух,
- Здається все, всім дякуємо, тепер моя черга попрацювати.
Андрій стоїть біля дверей, переминається з ноги на ногу, усміхнений весело заговорив,
- Ну, що свашко, ми свою місію виконали, пора на сідало. Вважаю, на даний момент ми тут зайві.
Марина знову присіла на заднє сидіння машини. Не очікувала такої гостинності, адже так хотіла поспілкуватися з дочкою. Андрій лише позирає у дзеркало заднього погляду, щоби побачити її обличчя. З однієї сторони він її розуміє, але з іншої, не хотів, щоби залишилася з дітьми.
Він зачинив двері машини, поклав руку на її плече,
- Погода гарна, може прогуляємося? Чи ти вже хочеш відпочивати? Я хотів поговорити про нас.
- Вона різко повернула голову, кліпаючи очима, запитала,
- Хіба між нами щось є крім дітей?
- Марино, ти ж мене знаєш, я на вітер слова не кидаю. Приїдь до мене, Через два-три місяці Дарині треба буде підготувати річний звіт по матеріалах.Ти ж в цьому знаєшся, допоможеш їй.
- Який звіт, вона ж у декретній відпустці?
- Ти вже забула, на яких правах ми тут працюємо? Подумай і про нас, чому ти там одна, я тут один. Чи я тобі зовсім байдужий?
Опустила голову, зробила вигляд ніби, не почула запитання. Рукою, ніжно взяв за підборіддя,
- Зараз нічого не говори, подумай. Я довго думав, чекав цього дня, щоби приїхала. Ми не діти і нам соромитися того, чого обоє хочемо не потрібно. Я буду тебе шанувати, як зіницю ока. Ну, а який я ,ти сама знаєш. Дарина з Русланом знають мої наміри, підтримують. І я радий, що твоя дочка мене розуміє.
- Дарина знає? Чому ж нічого не сказала?
- Напевно не встигла…
В квартирі тихо, Андрій був на балконі. Марина вийшла з ванної кімнати,
- Андрію, я звільнила ванну, можеш йти митися,
Поспішив до неї, розставивши руки обіймає, поцілував у щоку,
- Ось так би завжди!
Зашарілася, звільнилася від обіймів,
Не тисни на мене, дай час подумати.
Наступний день, пролетів швидко. Вдвох ліпили пельмені. Андрій розповів про роботу, згадував анекдоти, поділився думками, як би хотів жити далі. То лунає сміх, то раптово обоє задумуються. Він намагається позалицятися до неї, навіщо вона кидає суворий погляд, хитає головою, але ніяких слів. Адже вночі довго не могла заснути, а може й справді погодитися. Симпатичний, вміє обійти й діти не проти. Нав’язується думка, а який він у ліжку, але відразу її відганяє. Боже, що скажуть знайомі, засудять? Їй здавалось ніби чує шепіт, чи то переслідує думка, знову будеш одна, самотність не подружка, в душі хочеш спокою, а буде пустота, яка згодом принесе біль.
Сімейний обід, веселі розмови, згодом з Дариною та з онуком прогулянка. Вона тішилася хлопчиком, а він немов відчував її ласкавий погляд, солодко спить у візочку. Дочка перша почала розмову про Андрія. Пояснювала мамі, що він, відразу після весілля, їм повідомив про своє рішення. Тому й поспішив придбати квартиру, готувався до її приїзду.
- Дарино, а якби я відмовила, щоби ти тоді сказала?
- А ти, що вже відмовила? Я думала ви вже спали разом.
- Тю на тебе, от молодь! Як у вас все просто?! Так, він вартий уваги, але я навіть не уявляю, що мені скаже кума, коли дізнається. Чи сусіди, скажуть на старості років баба з розуму з’їхала.
- А ти подумай про себе, навіщо тобі думати про когось. Якщо ти про тітку Тетяну, я думаю, якби вона була одна, не упустила б такий шанс. Тим паче вчилися разом та й жених завидний, не з бідних. Подумай, заробимо гроші, закінчиться війна, повернемося в свою Вінницю. Я би й зараз пташкою полетіла, хоча би одним оком побачити рідне місто. Знаєш мамо, сумую за Бугом, за квітучими вишнями, каштанами, а ще за фонтанами в парку й клумбами з різнобарвними квітами.
- Я подума доню, можливо ти й права. Але прошу, Руслану про нашу розмову не говори. Кілька днів побуду, роздивлюся, з часом вирішу, чи довго погостюю, як ні, то поїду звільнятися. Та тільки ти не підганяй мене, на це дуже важко зважитися.
- Ой мамо, будь простіша, чого боятися?
Минуло три дні, Андрій на обід повернувся з будівельних об’єктів, але не поїхав до дітей, вирішив прийняти ванну та відпочити. Хоч і вимотаний за ці дні та заснути так і не вдалося. Повертаючись з боку на бік, думки про Марину не дають спокою. Що скаже? І коли скаже? І, як втриматися від спокуси, коли вона в іншій кімнаті і така жадана? Діти владнали своє життя, на кілька років принаймні, а ми?
Хоча по приїзду передзвонив, що вже вдома, але приїхав до дітей коли стемніло. Ще з порогу попередив, що не голодний, вечеряти не буде.
Руслан, трохи здивований батьком, усміхаючись, тихо запитав,
- Ти що відсипався? Чи пельмені для Марини Василівни ліпив?
- Думаю ми завтра вдвох наліпимо!- великим пальцем руки, торкнув сина в бік й голосно продовжив,- Василівно, поїхали додому! Напевно пристала за ці дні! Чи, ще не наговорилися з дочкою. Що там Макс, давав спати?
За неї відповіла дочка,
- Все нормально, але звичайно мама просиналася, коли пхикав.
І продовжила до неї,
- Мамо, візьми до чаю шматок торта, що ми спекли. Нехай Андрій Степанович оцінить наші здібності.
Андрій стоїть поруч з Мариною,
- О! Солодощі це моя головна слабкість, обожнюю торти! Не відмовляйся, беремо і поїхали.
Андрій під руку підвів Марину до машини, відчинив передню дверку,
- Прошу, пані! Сідайте поруч, зігрійте сердечко водієві.
Кров прилинула до обличчя,
- Андрію Ва….
Вмить, вказівним пальцем торкнувся її уст, заперечив головою,
- Нас тільки двоє, може досить так офіційно.
- Гаразд! Ти часом не випив?
- Ну де ти і хіба колись, за кермом мене бачила на підпитку? О, до речі, добре, що нагадала присідай, поїхали.
Їхали мовчки, вона намагалася дивитися на дорогу та все ж час від часу, крадькома позирала до нього.
За пів години, були біля будинку, він з пакета дістає пляшку вина, ледь усміхнувшись до неї,
- Добре що про вино нагадала. Дивися, мої хлопці подарували, бачиш французьке, є нагода розслабитися, як вважаєш?
Роздивляючись етикетку, посміхається,
- Мені здається я такого ніколи й не смакувала, як хочеш, спробуємо.
Ну от, нарешті потепліло,помітив про себе і вони мовчки вийшли з машини.
Відійшовши від машини, Андрій зазирнув довкола, не міг не помітити повний місяць,
- Маринко подивися, як світить місяць, напевно досяг піку зростання.
Вона поглянула й непоспішаючи пішла вперед, він йшов повільно, ніби капцями вимірював відстань, продовжив,
- А знаєш, повний місяць між людьми розпалює вогонь, кажуть інколи призводить до неприємних наслідків. А хтось каже, що цією місячною фазою можна скористатися так, що вона принесе удачу. Колись сам читав, що до кожного повного місяця треба обов’язково готувати початок чогось дуже важливого, щоб ця справа мала величезний успіх у майбутньому. Найголовніше не кидати це на півдорозі.
Вона озирнувшись,
- Не відставай! Одне знаю, в таку фазу мені погано спиться, він ніби забирає енергію, часто навіює сум, буває бентежить. Іще інколи сняться всякі жахіття, що, аж мороз проймає.
- Значить нам повезло, будемо вином зігріватися.
На столі солодощі, фрукти, пуста пляшка з під вина і два келихи, в яких вина залишилося лише по декілька крапель. Вони на дивані, навпроти телевізора, з екрану линає пісня »Эти глаза напротив». Чи то, так пісня подіяла, чи випите вино, притулилася до нього, немов шукала захисту. Розпашіла, слухає його серцебиття, хотіла рахувати та де там. Ото лупить, зробила висновок, чи це так мене вино розібрало. Заворушилася, хотіла вислизнути з-під руки, наче та пташка з-під крила. Його благаючий, ніжний погляд зупинив її,
- Не тікай!
Довгий, пристрасний поцілунок в уста, пробудив її жіночність, прошепотіла,
- Андрію, що ти робиш зі мною.
- А що, щось не так, то скажи,- прошепотів у відповідь.
Відчув, як вона сильніше притулилася до нього. Поцілунки в шию, як пробудження весни, в її очах помітив блискавки. Не в силах зупинити бажання двох. Вона тремтить, лише чує ласкаві слова, коли на руках заніс у свою спальню.
Надворі сіріє, в квартирі тихо. Марина відкрила очі і миттєво в паніці прошепотіла,
- Ой, що ж я накоїла…
Андрій вже не спав, лежав з заплющеними очима, почув шепіт, посміхнувся. Злегка провів долонею по її оголеній спині, пригорнув до себе,
- Що пташечко, попала в клітку? Тож знай, тепер я тебе нікуди не відпущу. Маринко, люба, от і все вирішилося, адже нам вдвох так добре. Навіщо втрачати час, стримувати солодкі бажання, ми вже давно не діти.
Травень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Репрезентую оголошення.
Воно мені подобається. І я беру участь у цікавих проектах...
Тому і приєднуюсь до запрошення талановитих авторів до участі у дванадцятому міжнародному поетичному конкурсі “Чатує в століттях Чернеча Гора” та до нового випуску альманаху "Скіфія-2021-Весна", термін подання творів до яких збігає 25 травня.
Докладно на сайті журналу у ФБ: https://www.facebook.com/journalzeitglas/?ref=pages_you_manage
Попри карантин, літературний процес йде далі, і ми зичимо Вам гарного настрою та нехолодних днів.
З повагою, редакція журналу «Склянка Часу*Zeitglas».
Тел. (04736)36805
Тексти творів надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914793
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Чоловіча постать з’явилась у ранковому ледь пробудженому від глибокого сну лісі. А може, це лише здавалося? Може, це всього лиш сон … Куди ж він? Навіщо дертися у ці чванливі у своїй жорстокій колючості кущі?! Там далі, трішки нижче ростуть квіти життя. Йому потрібно щодня не менше десяти. Переважно десять – саме те, що треба. Десять хворих, позбавлених сенсу, таких, що загубили десь самих себе … Кожному з них потрібно подарувати таку квітку. Або принаймні покласти поруч. Страшенно необхідно, щоб той хтось до неї доторкнувся. Тоді він чи вона оживе фізично чи духовно. Якщо ні, тоді вони покинуть цей світ.
Колись сталось так, що квітів не було. Це був дуже холодний день. Тоді місто спіткало страшенне горе. А у нього не стало сенсу. На щастя, прийшла вона і подарувала йому квітку. Він не знав, хто вона. Вона рвала квіти, мабуть, десь в іншому місці. В якомусь таємному місці. Жодного разу йому більше не вдалося її зустріти. Але це не забувалося. Рідко коли чоловіки забувають жінок, які їм дарують квіти. Мабуть, ніколи.
Ці колючі кущі. Ні, вони звичайно, зовсім непогані охоронці. Але хіба ж ці квіти треба охороняти від нього? А може, вони просто хочуть затримати його? Щоб він когось не побачив.
Чоловік почав рухатись швидше. Йому було байдуже, що одяг на спині було остаточно порвано. Надзвичайно боляче було рукам і навіть обличчю. Але він встиг побачити її. Там удалині. Вона рвала квіти там само, що й він. З’явився шанс на зустріч. Наступного разу він прийде раніше і буде чекати.
……………………………..
Чоловіки не люблять чекати. Можливо , вони втратили жагу до мисливства. А можливо, просто стали надмірно нетерплячими. Їх такими зробили жінки? О, ні. Просто вони бояться не дочекатися.
…………………………….
Він уже знає її ім’я і все – все про неї. Все стало так просто і красиво. І вона зовсім не ховалася від нього. Просто у неї було надто багато справ.
………………………………
Вони повернулися у місто разом. Надзвичайно захоплені розмовою. Так захоплені, що ніхто з них навіть не помітив, що квіти рушили за ними. Куди б вони не йшли, позаду одразу виростало цілісіньке поле життя. Так вони принесли щось важливе у рідне місто. Те, що там траплялося раніше, але ніколи надовго не затримувалося.
……………………………….
У кожному місті світу є такі люди. Вони ходять за руку. Вони посміхаються. Вони - наче ці квіти життя. Привітайтеся з ними при зустрічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914566
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Пишний квіт калини,
Над зеленим лугом.
Там ішла дівчина,
Жайвора послухать.
Спів був невеселий,
Сум тривожив душу.
Хоч весна зелена,
Та сльозу ворушить.
У чому ж причина,
Що про тугу каже?
Про печаль дівчина,
Здогадалась майже.
Жайвір одинокий,
Втратив він дружину.
І сини під боком,
Темна в нього днина.
Так доля складає,
Втратиш тепле щастя.
Серце співом крає,
Чи найти ще вдастя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914491
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Щедро вечір наступає,
Сон приходить в кожну ніч.
Всіх з усмішкою вітає,
Проводжає безліч днів.
Бо за день усі втомились,
Пора всім відпочивать.
Цілий день, як на пружині,
Завтра- разом зустрічать.
Всі дорослі на роботі,
А малеча у садку.
Відпочити всі охочі,
Поспішають всі до сну.
Бо усім він наймеліший,
І дорослим і малим.
Тож у ліжко всі скоріше,
Найсолодше нам із ним.
Всі ми в нічку відпочинем,
З ранку сонце устає.
Принесе якесь нам диво,
Подарує щось нове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914324
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Пропав настрій у Тимохи:
Не сподобалась шарлотка,
Пригоріла, наче, трохи,
Кричав жінці: -Ідіотка!
-Правда це,- сміється Галя,-
Я кажу тобі без фальші:
Була б жінка генерала,
Називали б - генеральша.
На полковників, майорів
Вичерпалась уся квота,
Розібрали й тих, хто в морі,
Залишились ідіоти.
За дівками волочились…
Може ти вже догадався?
Вони теж всі одружились,
І один - мені дістався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914126
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Дід із внуком розмовляють
На цікаві теми,
У альбомі розглядають
Значки і емблеми.
-Річ, напевно, не проста,-
Сказала дитина,-
Вибрала собі хреста
Наша медицина.
-Бачиш, внучку, медицина –
То складна наука,
І в хрестові поєдналась
Дуже хитра штука.
Тут без натяків - зізнання,
Аргумент залізний:
Результат від лікування
Може бути різний…
Може плюсик означати
Результати вищі,
Або прямо показати
Символ кладовища!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913754
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Галя скаржилася Ніні
(Не на пудри й не на креми):
-Дуже жаль, що в Україні
Заборонені гареми.
Скрізь сама встигати мушу:
Шити, мити і варити,
Чоловік вже витряс душу –
Маю вдома паразита.
А якби нас було десять,
То на кухні вже б трудились
Оля, Віка, Тома й Леся –
Біля плит, каструль крутились.
-Додала б Аліса жару,-
Ніна висловила думку,-
Із продуктами з базару
Принесла б пудову сумку.
Сама доля розділила
Всіх жінок і їх турботи:
Чи негарна, чи вродлива –
Вистачало б всім роботи.
З школою й учителями
Я б не знала вже мороки:
Якась Зіна, чи Уляна
З дітьми вивчила б уроки.
А найбільша жінка й дужа
Мала б місію окрему:
Спільного б тягнула мужа
Кожен вечір до гарему.
Ми п’янюгу стріли б гарно,
І провчили б цю заразу,
Слів не тратили б тут марно –
Привели б до тями зразу.
Я була б як Роксолана:
Походжала у вітальні,
Мені б постіль готувала
Вся прислуга, що у спальні.
Все. Біжу на курси крою.
В нас гарему не бувати,
То ж доводиться собою
Десять жінок заміняти.
Самі з себе посміялись:
-Певне, в нас немає кепи:
У фантазіях змагались
Дві замріяні дурепи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913301
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Якось в барі зустрів Вова
Однокласника Миколу,
Зав’язалася розмова
Про дитинство й все навколо.
-Клас пишавсь тобою й школа,
Бо ти завжди добре вчився,
Радий я за тебе, Колю,
Що уже ти й оженився.
І дружина в тебе - диво:
Дві квартири й дачу має,
Толерантна і красива,
Ще й чотири мови знає.
Дуже гарна господиня:
Не стоїть це на заваді,
Що вона - політикиня ,
Засідає в міській раді.
В бізнесі порядок знає,
У роботі - ідеальна,
І спиртного не вживає,
Бо культурна і моральна.
Коля витріщивсь на Вову:
-Такі дані в тебе звідки?
І подумав, що це знову
Щось придумала сусідка.
Вова скочив, як пружина,
Засміявся на всю залу:
-Та сама ж твоя дружина
Оце все і розказала!
Зітхнув Коля чогось важко,
Проявив тут обережність:
Не сказав, що його Машка
Цьому - повна протилежність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912885
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 20.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 231 ***
…и расщепил тогда ФАН – АТОМ,
чтобы стать моим ФАНАТОМ.
*** 232 ***
спасали С ТОНУЩЕГО «титаника»
жалобно СТОНУЩЕГО ботаника.
*** 233 ***
— О, ВРАГ, я нынче просто о́чень восхищён тобой –
ты прячешься в ОВРАГ, как будто рвёшься в бой.
*** 234 ***
везде преуспевал я, правда – ПОСЛЕ ДАМ,
всегда ходил за ними, только ПО СЛЕДАМ…
*** 235 ***
— я ГОЛУБЕЙ кормил всё лето –
и вот я ГОЛ! УБЕЙ меня за это!
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913258
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 09.05.2021
На заході в кип’яті плавиться сонце.
До вечора тягнеться клубами дим.
Збирається в хмари лляне волоконце,
Щоб ніч осінити дощем молодим.
У кульках рожевистих яблуні й вишні.
Мов дівчина в квітті, стоїть алича.
Заобрії, мрії, завчасно залиште,
Щоб тихо світитися в наших очах.
Як припнутий вітер на чистім роздоллі,
Що буйною гривою марно звійне,
Без мрій так життя — в зачарованім колі:
Рутинне, обмежене, затхле, тісне.
Малюй бригантини у небі, уяво,
Їм білі вітрила напнути спіши.
Повістин нові ось замислені глави…
Й снага дорікає: «Дерзай. Не гріши»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912819
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Вдосвіта бабуся Фенька
Від порогу і до тину
Відкидає сніг швиденько,
Щоб заїхала машина.
Молода сусідка Люся
З відром вийшла до криниці:
-Я оце на вас дивлюся,
Думаю, чи мені сниться?
Вчора звечора вмирали,
Заповіт доньці лишили,
А сьогодні рано встали,
Де взялися у вас сили?
-Та яка там в мене сила? –
Баба Фенька ледь не плаче,-
Так серденько прихопило,
Та ще й тиск невпинно скаче.
Відібрало праву ногу,
І болячка влізла в очі,
То швидку я допомогу
Викликала ще із ночі.
Кажуть, будуть за годину:
Щоб під’їхали до хати,
Поспішаю я, дитино,
Кучугури всі прибрати.
Може, скажуть, щоб лежала,
Поки з’явиться та сила,
То я в хаті вже прибрала
Й на день їсти наварила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912619
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 03.05.2021
Задивлявся на Марисю
Чорнявий Микола,
Із сусідом поділився:
-Тремчу, як ніколи.
Закохався і журюся,
Що робить - не знаю…
Ще до неї притулюся –
Я надію маю.
Кажуть, що вона гаряча,
І з радості скаче,
З кавалерами активна,
Ніколи не плаче.
Сусід мовив: -Дівка - диво!
Що тобі сказати?
Того жару пощастило
І мені спізнати.
Багатьох отак зустріла,
Дісталося й куму:
Залицяльників нагріла
На пристойну суму.
Якщо в тебе зайві гроші,
Бува, завелися,
Вихід дуже є хороший –
Іди до Марисі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912345
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 03.05.2021
-В мене виманили кошти,-
Казав Ян дружині Люсі
(Він ходив на ,,Нову пошту’’
І з посилкою вернувся).
-Правда на моєму боці!
Всі нас хочуть обдурити:
Шахраї на кожнім кроці,
Як же далі в світі жити?
Я замовив тобі туфлі,
Ті, що так давно хотіла,
Сукню, сумочку, два кухлі
З силуетом твого тіла.
А вони прислали карти,
Човен надувний, як в Мілки,
Спінінг, шампури - не жарти,
І пів ящика горілки.
Скаржитись? Думки хороші,
Але правди не добитись:
На суди підуть всі гроші -
То вже краще з цим змиритись.
В Інтернеті замовляю
Що захочеш: те, чи інше…
Тільки там - застерігаю,
Шахраїв удвічі більше.
Он замовив кум Микола
Шубу для своєї Грети,
А отримав кока-колу,
Новий скутер, сигарети.
Я - мужчина, мені легше
Цю неправду подолати,
Буду скрізь від негативів
Я тебе оберігати.
То я думаю, кохана,
Щоб тебе не травмувати
І не вскочити в обмани,
Краще буде - почекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911962
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 03.05.2021
На неї я дивлюсь, як на богиню,
А може вона й справді неземна?
У неї завжди з серця пісня лине,
І у душі завжди цвіте весна.
Її веселі барвінкові очі,
Промінням щастя світяться мені,
У своїх снах я бачу їх щоночі,
Вони, неначе квіти весняні.
Її усмішка сонячна, чарівна,
П"янить неначе дороге вино,
Перед такою стати на коліно,
Не кожному в житті, мабуть дано.
Торкнуся вуст я спраглими вустами,
Й душа палає так, немов в вогні,
Допоки є богині поміж нами,
Ніякі перешкоди не страшні.
На неї я дивлюсь, як на богиню,
А може вона й справді неземна?
За покликом душі до неї лину,
Вона для мене, зіронька ясна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911974
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
На світі так багато див,
Але ніхто так не любив,
Як Ви.
Палали східні корогви,
Стихало гукання сови.
Мотив
Чуттєвий легіт підхопив
У пошуках альтернатив,
Відкрив
Зіркову скриню справжніх див.
Край неба місяць золотив,
Любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911665
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Голуба чапля
Розмовляє з весною.
Прислухаюся…
P.S. Світлина автора
20/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911669
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Хто нас мудрості навчає
Непомітно, нишком ?
Ну, давайте відгадаєм :
Це, - звичайно, книжка.
Розповість уміло, звично
Про світи незнані,
Подорожі фантастичні
На дні океану.
Так розпише мудра книжка
Тонкощі кохання...
Ляжем з нею тихо в ліжко
Й не заснем до рання.
Правда в книзі торжествує,
Вчить : не розминатись. *
Зло ганебно розмалює,
Як його здолати.
Книги розуму навчають,
Як з добром й любов'ю жить.
Вони роль свою втрачають,
Дивишся, й душа болить...
Небагато вже читають :
З віком... й одиниці.
Кафе, бари орендують
В книжкових крамницях.
Інтернет, аудіокниги,
Гаджети тепер в руках.
Одиноко лежать книги
В книгозбірнях, бутиках...
Примітка : не розминатись - не обходити стороною (правду).
Книгозбірня - бібліотека (син.)
23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911639
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Дивувала сіра мишка
Родичів відверто:
— Киця мого анітрішки
Й хвостика не варта!
Не боюсь! Вона для мене,
Мов у сирі дірки!
Засміялася шалена
Й висунулась з нірки.
Відтепер, поміж мишами
Знайти її просто —
Усі з довгими хвостами,
А вона — безхвоста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911502
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Дорогі друзі! Вибачте за тимчасові неполадки
на моїй сторінці. Певно, це не моя вина, а мста
темних сил на цьому сайті. Я роблю все - як
завжди! Звертання моє до адміністраторів сайту
не почуте! Ну, що ж? Мабуть комусь так треба,
щоб я пішов... До речі сайт покинуло вже багато
хороших поетів! Пам'ятаю кризові часи 14-го р.,
коли адміністрація сайту боязко попереджала,
щоб поети не розміщували, не дай Боже, патріо-
тичних віршів. Тут комусь було це не вигідно...
Певно, й зараз, коли ворог однією ногою стоїть
на порозі повномасштабної війни, опановує
страх тих, хто в нашій родині є випадковим і тих,
кому треба "валити" звідси...
Дай, Боже, мені помилитись!
З повагою до всіх,
ваш Олекса Удайко.
А твір, якого я не міг оприлюднити, був із розряду
роздумів на тему сучасного стану речей в Україні.
спробую його відновити. Причому, його текст гарно
ілюструє відома стрілецька пісня "Червона калина"
[youtube]https://youtu.be/2KFmijE0Ikw
[/youtube]
[i][b]ПРИРЕЧЕНІ
[color="#910a8a"]країни, де народи
прислухаються до
дихання планети,
і де здоров’я й благоденство
ближнього і людства –
на устах,
без сумніву, всі мають
довгу перспективу –
кажуть нам поети.
Країни, де живуть
байдужі до всього,
приречені на крах!
такий вердикт собі
вони своїм життям
давно вже підписали,
“Надкусюючи” все,
що не належить їм,
але невлад лежить:
То виноград грузинський
чи вино молдавське,
українське сало,
щоб якось на дурняк,
за працю і старання
інших їм прожить.
одначе, всім, хто
на чуже пшінце
окріпцю приставляти хоче,
нагадувати варто істину,
нехай жорстоку, та просту:
мста буде вам, чужинці, люта
за дітей!
Їх виплакані очі…
Мужів, на полі брані
убієнних!
І – за кожну
сироту![/b][/color]
14.04.2021
_________
На світлині, що з інтернету - чорна діра
нашої Галактики. Вона символізує безвість,
куди потрапляє все що йде проти світла...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911050
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Ж-айвір малий співучий, моторний
А-ж із Іспанії лине додому,
Й чути ті звуки, ніби із горна,
В-есело пісню сіренький заводить.
О-сь споглядає ріднеє поле,
Р-адує світ - крила ніжні тріпочуть.
О-брій широкий, бажана воля.
Н-ебо блакитне - вдивляються очі.
О-да неначе, пташина весні.
К-отиться дзвін - жайвір лунко щебече.
У-х, як бадьорить тепер, не вві сні.
П-одив навколо - людина лепече.
О-т-от зігріє промінь ласкавий
Л-юбу пташину , барвистії крила.
І розіллється пісня яскрава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911649
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Задиміли сади запашними димами,
засвітилися полум*ям білим сади.
Вперше тихе дівча не послухало мами,
поміж вишень пішло на закличне "прийди".
І не спинить ніхто молодого кохання,
як цвітіння не спинить ніхто у садах:
налетить, напливе,
обів*є без вагання,
закигиче, застогне,
зів*ється, мов птах.
Не тужу, не лечу за своїми літами,
бо назад повернутися не вговорю,
та коли навесні так запахне димами,
я шукаю між зір свою першу зорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911705
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Він так Її, він так Її кохає,
Словами цю любов не передать,
Від погляду серденько завмирає,
Почує голос і готов літать.
Така любов, буває раз у світі,
Не дивлячись на скроні в сивині,
Дарує Їй найкрасивіші квіти,
Дарує Їй вірші свої й пісні.
Від щастя в Неї серце завмирає,
І сльози щастя в Неї на очах,
Від щастя поза хмарами літає,
І лине піснею у небо ніби птах.
Він так Її, він так Її кохає,
В ньому Вона, трояндою цвіте,
Святішого кохання я не знаю,
Така любов, на світі, то святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911714
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
https://www.youtube.com/watch?v=lviQ3akL7-k
Так давно розійшлись наші долі,
Майже спитий гіркотний напій.
Йшла весь час без твоєї любові,
Без ілюзій і зайвих надій.
– Як жила? Та навіщо в минуле?
Ані сенсу, ані вороття.
Час вітрами завіяв, замулив,
Розпочате колись, вишиття.
А на ньому лиш юності драми,
Перша зустріч у вирі подій.
Щастя-привид, розмите дощами.
І фантоми розтерзаних мрій.
Вирок долі – квиток у дорогу,
А на згадку – в руці оберіг.
Розставання, мовляв, ненадовго.
Утішав, та любов не зберіг.
Залізничний вокзал, шумна зала,
Ліхтарями сповитий перон.
Шепотів про майбутнє в запалі.
Вітерець колихав мій хітон.
Залишилась лиш мить до розлуки,
У чеканні байдужий вагон.
Затискав ти мої змерзлі руки,
Зігріваючи струмом долонь.
Як в німому кіно, лиш мовчання.
Мабуть, зайвими стали слова.
І картина, як в далях туманних
Тане мрія моя воскова.
А на згадку – каблучка в шухлядці,
Опустілий, вечірній перон.
Привид-потяг, що мчить в сіру мрячку
І твій погляд за мутним вікном.
21. 11. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895651
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.04.2021
***
Слово с буквой "Д" – то браминов книга священная,
На "Н" обмен – и Европейская столица современная.
Сменить на "Г" – в созвездии Лиры большая Звезда,
С "Х"… контрольная точка зовётся так иногда.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911589
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021
Щоб відчули діти свято,
Естетично розвивались,
У музеї експонати
На стіні всі роздивлялись.
Вихователька сказала:
-Треба тихо тут ходити,
І оця чудова зала
Буде з вами говорити.
Гляньте всі на цю картину
(Правда, тут сюжет поганий):
Іван Грозний убив сина,
Бо був дуже неслухняний.
Подивіться всі уважно,
Не дратуйте тата свого:
Поведінка легковажна
Приведе вас до такого.
Ось на камені Альонка
Плаче, аж тремтять повіки,
Не послухавсь її Ваня –
Залишивсь козлом навіки.
А он дівчинка на кулі,
Куди вилізла, зараза?
Доплигається дівуля,
Що впаде і скрутить в’язи.
А це хлопчик: він ніколи
Не сідає за уроки,
Знову приніс двійку з школи,
Завдає усім мороки.
І не стидно хулігану,
Перейматись йому нащо?
До інфаркту довів маму…
І живе ж таке ледащо!
Далі - дівчинка скупенька,
Персики он розкотились…
Егоїстка, сама жерла
І ні з ким не поділилась.
А тепер зверніть увагу
На скульптуру ту, що скраю:
Це - Венерочка Мілоська
Тут у нас відпочиває.
Хто не буде мити руки,
Схоче гризти нігті тихо,
Той зазнає горя й муки,
Буде й з вами таке лихо.
Хто без броду лізе в воду –
Всі малята добре знають:
Хто робити буде шкоду –
Тому руки відрубають.
Мова ллється тиха, срібна
(Он як всі принишкли діти),
Все цікаве і потрібне
Вкласти в душу треба вміти.
Виховний процес у плані
Треба гарно розписати:
Цю екскурсію ще довго
Будуть діти пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911548
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Із салону прийшла Віка
(На стегні тату зробила),
Щебетала чоловіку:
-В цьому - магія і сила.
Цей початок дуже вдалий:
Далі буде лоб, сідниці,
Спину розпишу, як в Алли
(Є така в нас молодиця).
Потім в мене в перспективі
Пірсинг - де вже тільки можна,
Буду перша в колективі
(З заздрощів хай лусне кожна)!
Ботокс зробить свою справу:
Губи збільшаться удвічі,
Груди будуть теж на славу,
Готуй гроші, чоловіче.
Та найбільша насолода –
Це масаж зміїний буде:
Він цілющий, завжди в моді,
Розслабляє шию, груди.
В чоловіка - шок і драма:
-Як же мені далі жити?
Це вже їде твоя мама,
Щоб оцей масаж робити?
Щоб це лихо обминути -
Буду працювать в дві зміни,
Можеш всякі штучки гнути –
Тільки не масаж зміїний!
Хочу я пожити в мирі.
Ще колись мене вчив тато:
-Дві змії в одній квартирі –
Це занадто вже багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911057
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
из одноимённого сборника одностиший
971. я очень на КРЕСТЬЯНИНА похож, – лишь только стоит НАКРЕНИТЬСЯ…
972. …а после ВЕЛОКРОССА… моё тело ВОСКРЕСАЛО…
973. ну, почему вы так УПРЯМЫ? – никаких уступок не даёте УПЫРЯМ…
974. ХОРВАТСКИМ активистам вечно не хватает… МАРТОВСКИХ котов.
975. кудою ж мы с тобою шли? – коль вдруг на БАЛЕРИН БЕРЛИНА НАБРЕЛИ!
976. для всех АКВАМАРИНА море – оперативно мы доставим КАРАВАНАМИ!
977. село ЦАРИЦИНО всегда готово встретить ЦИЦИРОНА…
978. катились кувырко́м мы с ТЕРРИКОНОВ – после этих ТРЕНИРОВОК.
979. портянками ОБЕРТЫВАЯ ноги, не верили ребята, будто РЯБОВАТЫЕ они.
980. ЗАПИРОВАЛО окружение из зрителей, пока художнику ПОЗИРОВАЛА я.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911044
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Я вірю у духовне очищення свого народу.
Усі помисли наші стануть світлими і чистими.
Та справи будуть добрими, проростуть пророка сходи,
І знищемо кривду, корупцію, злидарства причини.
Тоді навчимося дарувати, хоч краплину добра
Не тільки родичам, а і всьому живому на землі.
Важливо - твердо братися і влада не зможе красти.
Минуле нечутне. Всіх вина перед тими, хто поліг...
Про все, про все гудуть вітри посеред селищ і степів,
Щоб люди знали, що не знали, - в кого більш за всіх гріхів...
"Сам туркіт горлиць - мова суму", - ще нам пращур говорив.
Ой, зрозумійте люди, що накоїли?! Немає слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910908
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
"Сьогодні загинув військовий один..."
Допишуть статистики знов одиницю...
На тлі втрат загальних — це зовсім дрібниця,
Це просто... єдиний у мами був син.
Вона його щирим, порядним ростила,
Навчала щоб землю свою він любив,
Де стільки незвіданих досі є див...
Син іншої мами забрав його крила...
Син іншої мами вбивати прийшов,
Напевно ненависті та научала,
Людського у ньому залишилось мало,
Тож, всюди де ступить, там смерть лиш і кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910886
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Я так мечтаю стать счастливой!
На острове...
С нетро́нутой природой...
Где обита́ние на нём - красиво...
А время ...
Обусло́влено свободой!
И Бог...
Что б близко был, со мною, рядом..
Язык зверей -
поня́тен и несло́жен...
Всё понима́ние - одним их только взглядом...
Чтоб не нарушить эту жизнь, не растревожить!
Мечтаю говорить с водо́ю в океане...
Молча́щих рыб, не жа́ждая отве́дать.
Душой сливаясь в этой вечной ТАЙНЕ...
И ничего не требовать,
лишь наслаждаясь,
ве́дать!
❤....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910534
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 10.04.2021
-Урок буде пізнавальний,-
Каже вчитель. – Всі ви модні.
Ми про цінності моральні
Поговоримо сьогодні:
Про характер, волю, вчинок,
Участь в спорті, у змаганнях…
Вибрати театр, чи шинок?
Працю, чи ледарювання?
Знаменитий в когось предок,
Ще герої є книжкові,
В кожного своє є кредо,
Всякі дії пошукові:
Безкорисливо дружити,
Людям всім допомагати,
Від душі добро робити –
І від цього щастя мати.
-Ми із татом,- каже Коля,-
Розв’язали цю задачу:
Краще дати всім навколо,
Ніж отримувати здачу.
-Оце вірно! – зрадів вчитель,-
Це поступок благородний.
А хто тато твій, Миколко?
Тут не скажеш - старомодний.
-Він боксер, усім тут ясно,
Цю мораль чудово знає:
Роздає він всім прекрасно
І від цього радість має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
А чи чекала, ти бабцю? Певно ні,
Бо під замком « таємно» - всі тримали,
І не наснилося тобі уві сні,
Онук з дружиною сина замали.
Немов промінчик потрапив в її очі,
Вже так раптово, скотилась сльозина,
На мить згадались недоспані ночі,
Як старша доня народила сина.
Яка то втіха і не тільки бабці,
І день народження в діда сьогодні,
Тож хай, все добре по життєвій нивці,
Будуть у правнучка щасливі будні.
А місяць березень - це ж вісник весни,
Хай промінь сонця придасть йому сили,
Нехай малюк, не знає жахів війни,
Щоб тихі ночі, зірочки світили…
Подумать тільки, вже вдруге прабабця,
Родина вся - бажає йому щастя!
Нехай на радість, хлоп`ятко підроста,
Мирного неба, здоров’я міцного!
Щастя на многії, многії літа!
12.03.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907840
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 10.04.2021
[b]А[/b] сутінки схиляли все до сну,
[b]Т[/b]ендітно обіймаючи природу,
[b]А[/b] небо вже творило новизну,
[b]М[/b]рійливо дарувавши насолоду.
[b]В[/b] долині біля озера краси
[b]Д[/b]оносились чарівно милі звуки,
[b]А[/b] з неба посміхалися зірки,
[b]Л[/b]егенько вигравали всі сполуки.
[b]І[/b] музика чудова навесні
[b]М[/b]илуючи лунала у віконце,
[b]Е[/b]легії творила чарівні
[b]Л[/b]егенько досягаючи до сонця.
[b]О[/b]станній звук чудово неземний
[b]Д[/b]оносився найвищої октави
[b]І[/b] в серці, ніби промені весни,
[b]Я[/b]к сяйво неповторності появи.
[b]З[/b]аграло все у чарівній красі
[b]В[/b] обіймах ніжно грались незабудки,
[b]У[/b] сяйві неймовірної зорі
[b]Ч[/b]екання поєднались і розлуки.
[b]А[/b] музика лунала, ніжно знов,
[b]Л[/b]ікуючи від суму і печалі,
[b]А[/b] сон уже губився у вуалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910181
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Не тішся ворог – клята сила,
Бо наші душі не твої.
Твоє рідство для нас – могила,
Твої дарунки нам чужі.
Твоє – лукавство, наше – совість.
Твої слова – за купу гріш.
Ти ж отруїв людську свідомість
Та застромив у спину ніж!
А ми ж тебе за стіл садили
Та напували молоком.
А ти ж під серце, та щосили…
Та нашу землю САПОГОМ!
Кіно знімаєш про Петлюру…
Як ти ненАвидиш хАхлвів.
Так ти ж здирав з голодних шкіру
Під покровительством вождів.
Ти кажеш всім, що ми бандери,
Що в нас розплідники чуми.
Ми – трударі… Ми – хлібороби
На Богом даній нам землі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910329
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 08.04.2021
О римо – рима, голубінь незрима
Щоденно ти в поетів на устах.
Як чудодійний дар для серця мила,
Як діамант коштовний в сто карат.
Ти клаузулу сонцем напуваєш,
Даєш шляхетності і красоти.
І мрією у небі враз зринаєш,
Наснажуєш усіх із висоти.
Вживаються в тобі дві іпостасі:
Панянка неймовірної краси.
І лицар – леґінь у бою безстрашний
Поєднані в гармонії душі.
Буваєш часом тиха – дактилічна,
Як шепіт трав, як неба широчінь
А інколи і гіпердактилічна,
Як океан, голубиш далечінь.
І в строфіці ти справжня чарівниця -
Завбачиш все, даси усьому лад.
Ти водночас в руках моїх синиця
І журавель у небі й ясний сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910403
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Те, що я тут говорю, поезією, згоден, не є.
Бо вірші дозволено писати зрідка і неохоче,
Під нестерпним примусом і тільки з надією,
Що добрі, а не злі духи вибрали нас знаряддям.
(С) Чеслав Мілош
Якби міг не писати не писав би
Ані хореїв ані ямбів
Ані дактúлів ані анапестів
Але ж душа моя на перехресті
Одвічно розіп’ята і м’ятежна
Мінлива п’яна та необережна
Чогось шука хто зна чого ?
Напевно імени свого
Якихось дивних вищих сенсів
Натомість в плетиві інерцій
Де не знаходить ані ноти
Окрім вселенської скорботи
Окрім глупóти і печалі
А далі все знов по спіралі
І котиться Сізіфів камінь
Твоє лице в віконній рамі
Мене втіша
Твоя любов переважа
Мого учнівського вірша
Всеваготу моїх амбіцій
Люблю тебе моя царице
Ти діамант мого ножа
І я це завжди поважав
Бо пристрасть вироста із криці
07.04.2021
* Авторство світлини обрамлення - Sascha van der Werf .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910415
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Прокидаюсь вранці, кава на столі,
Закружляли нотки ніжно у імлі,
Так лоскоче подих та дарує смак,
Гарний настрій зранку, що веде до зваб
Неповторні миті з кавою завжди,
Пишуться миліше образні рядки,
В насолоді бавлюся ніжно, як дитя,
З кавою приємніше все моє життя
Нотки насолоди, ароматний смак,
Для душі і серденька - це приємний знак,
З нею, як з подругою я творю дива,
Кава і поезія - це моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910386
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Эта птичка на вид неказиста.
Не заметна она средь ветвей.
Но поёт она так голосисто.
Для влюблённых поёт соловей.
По утрам сладко спится в постели.
Но привычку изменит Весна.
Голосистые громкие трели.
И поэту уже не до сна.
У туриста режим будет строгим.
На зарядку зовёт его трель.
Вместе с солнцем встаёт он на ноги.
Аккуратно заправит постель.
Собирает рюкзак и гантели.
Ждёт его долгожданный сюрприз.
Убегает, где слышатся трели.
Теплоход у причала «КРУИЗ».
Там встречают знакомые лица.
Радость льётся, восторг не тая.
Среди них замечает певицу,
Её голос, как трель соловья.
27. 03. 2021. Мой рисунок – тушь, перо, ватман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909245
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 08.04.2021
У жіночім колективі
Ішли збори вже годину:
Засудили поведінку
Програміста Валентина.
Мало того, що п’яниця,
Іще гірші є моменти:
Бігає по молодицях
І не платить аліменти.
Валентин заграв словами:
-Розкажу все по порядку:
Ось стою я перед вами,
Як зацьковане звірятко.
Від народження навчили
Міцно втримувати груди,
Тоді пляшечку встромили
Мені в ротик рідні люди.
Дуже муляли сідниці,
Став на ноги вже спинатись –
То за мамину спідницю
Намагався я триматись.
Не дивуйтесь, молодички,
Що та пляшка мені мила:
Всі оці погані звички
Саме мама прищепила.
Тож закінчуйте це дійство,
Тут немає зла, чи свинства,
Блуд, пияцтво і бабійство
Вироблялося з дитинства!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909504
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 08.04.2021
Не метелики, а феї
Розгойдались на ялині,
Легковажні в них ідеї
І забави швидкоплинні.
Грають в хованки, веселі,
Заціловані вітрами.
Їм дерева — каруселі,
Розкидаються шишками.
В сонцесяйних переливах
Не побачиш їхню вроду,
Принесли весну на крилах
І пробуджують природу! 7/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910381
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Ранок оманливий,
приховує за собою ніч.
Тлумачить наші міркування,
по-своєму бажанню.
Душі спокій не гарантує,
серце повсякчас хвилює.
Де знайти засіб жити щасливо?
Чистою Душа залишилася,
тому побороти відчай хоче.
Знає, що любов одних знаходить,
інших чомусь обходить.
Життя кожного - це історія,
недочитана сповідь глибока.
Лише злість зайві пути додає.
Та ось і я, на Світ дивлюся
дорослими очима,
сповненими печалі нестерпної.
Ранок дубовим визирунком вбраний,
п'янить диханням земним, пряним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910424
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
* * *
О человечество – загадка,
За занавесом цепь интриг,
Поэтому-то в нём не сладко,
Как за обложкой многих книг.
Там клинописи и папирус,
И руны на граните лет,
Здесь пирамиды, там Пальмира –
В неведомое ваш билет...
Тип современный человека
Легко подвластен злу от тьмы,
Шлём умных станций за парсеки,
А дом свой полон кутерьмы.
С небес посланцы – стадо с курса?
Но искушенья, ложь в крови.
Воинственности все ресурсы.
Не ближе – дальше от Любви...
08.04.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910428
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Згортаєшся в його обіймах,
і всі відстані, що роз’єднували, видаляються,
І всі втрати, покраяні,
рідшають силуетами,
мігрують по шкірі.
Серце перенасичене швидким поривом тепла -
Наодинці з ніжністю.
Відчуття внутрішнього голосу глибшає.
Чергова анестезія скаліченого серця
фіксується в дотику.
Пам'ять, як сенсор,
що при максимальній напруженості
відмирає,
Якщо вчергове зрадиш собі,
перекривши руками кисень.
Бо на кожному кроці сповідують,
що смак можна змінити.
Але самого себе не зміниш,
бо ж серце вростає у іскру.
Кожною клітиною мозку.
Шукає вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910412
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Майнули за обрій роки,
Та пам’ять завжди повертає
До витоків тої ріки,
Куди вороття вже немає
Село, моє рідне, село,.
Життя кришталева криниця.
Давно побіліло чоло,
А ти, мені, снишся і снишся.
***
Я рідні залишив краї.
Можливо десь там краща доля.
А тут лишилися мої
Калина, вишня і тополя,
Тут залишився корінь мій,
Літа і весни веселкові,
І спогади дитячих мрій,
Гаї і луки василькові
У місті звичаї не ті –
Тут мови рідної немає.
Народна пісня в забутті
Та й соловейко ж не співає.
Здається, що знайшов едем,
Чого ж мені іще від долі,
Не знаю, чом на серці щем,
І сняться верби і тополі.
І чорнобривці під вікном,
І двір, зарослий споришами,
І стежка, що понад ярком,
Веде в село, веде до мами,
Веде в дитинство, до весни,
Де босими ходив ногами,
Тепер, туди, приводять сни
Та спомин , що живе роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867235
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 08.04.2021
Усе нагадує мені тебе колишню
Усе нагадує мені тебе мою
Струнку прекрасну п’яну вишню
Здобуту у життєвому бою
В якийсь із днів об тебе спотикнувся
В якусь з ночей я попід тебе ліг
Забув своє ім’я – звихнувся
Але знайшов твоє і дихав скільки міг
Побіля ніг твоїх я скільчився змією
А в жилах б’є не кров – печаль свинець і ртуть
Шалів сичав на світ щоб ти була моєю
Але квітки небес нечистим не цвітуть
Усе нагадує мені тебе колишню
Прекрасну
Чисту
Білу
Вишню
08.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907432
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 08.04.2021
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 07.04.2021
Тече річка повноводна,
Тихо хлюпає водою.
Чути з неї прохолоду,
Заворожує собою.
Море в неї закохалось,
У її чудову вроду.
Вона іншого чекала,
Не давало їй проходу.
Серце стукало від болю,
У полон горнула нічка.
Не було ріці спокою,
Та її кохання вічне.
Каже нелюбу: Не сердься,
Краще вже я обірвуся.
До коханого озерця,
Протечу по іншім руслі.
Балкою, полями бігла,
Та з коханим все ж зустрілась.
Озеро покрите снігом,
Почуттями обігріла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910327
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
Лебідь каже:"Знаєш, друже,
Хочу я лебідку дуже,
Добре нам було б у парі жить,
Ми б жили з другою в парі,
В щасті линули б за хмари,
І пили б оту щасливу мить.
Подивлюся я навколо,
Їх багато є, відколи,
Одиноке серденько моє,
Та з другою линуть в хмари,
І щасливим бути в парі,
Лебедина вірність не дає".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910294
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
Возвращалась я с курорта.
Очень строго на границе.
Полицейская когорта
Зорко всматривалась в лица.
Вдруг расплылся он в улыбке.
Когда встретились мы взглядом.
Не пойму своей ошибки?
Что не так в моём наряде?
Документ мой проверяет.
Возраст в нём уже солидный!
И лицо его сияет!
Вид у дамы - миловидный.
Паспорт может быть фальшивый?
Выглядите Вы моложе.
Ладно, Девушка! Счастливо!
Вы ещё вполне красива!
Ошибаться нам негоже.
На границе - Слава Богу!
Шлют улыбки мне в дорогу!
Мне курорт пошёл на пользу!
Комплименты словно РОЗЫ!
04. 04. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910034
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 07.04.2021
У долині горох в’ється,
На горбах буяє жито:
- Скажи, куме рідненький.
За що ж тебе побито?
- Не питайте, кумцю люба,
За ініціативу -
Я сусідці допоміг
Нарвати кропиви.
Теща поруч десь була…
І що її вкусило?...
Граблями добре провела
Нам по ногах і спині.
- Що, каже, волоцюго
Собі ти дозволяєш?
Он “корона” людей косить,
Мовби й не замічаєш…
- Тещо, моя рідненька,
До чого твої речі?
Насунь маску на лице
Й сиди собі на печі,
Бо "корона" - десь читав я,
Боїться дуже печі,
Лікування ж козакам –
Це кропива і гречка.
В.Ф.- 05.04. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910309
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2021
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
АННА,
ДОХОД —
ДОМ МОД.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. На этот раз, всего лишь одна фраза, разделённая на три части - строчки. Особенность каждой строки-палиндрома в том, что она не просто читается назад, а имеет буквы не искажающиеся в зеркальном отражении. Гиф-картинку я сделал для наглядности эффекта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910275
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
Шепоче дощ весняні мантри —
Виловлюєм чарівний звук.
Сніги пустилися у мандри,
Вчувається ритмічний стук.
Струмки дзюркочуть в піруетах,
Загрались в шахмати поля —
У чорно-білих переплетах
Латками дивиться рілля.
В природі все таке мінливе,
Приходить вчасно, звіддаля…
Вмиває личенько сонливе
У медитації земля. 1/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910171
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Плід падає у тиші незбагненній,
де я стою, де ночі небосхил,
де час завмер, як плід летів поз мене,
перлини зоряні, весь світ по мірі сил,
охороняли сповнений, як слід,
солодким соком падаючий плід.
Я чую, як він гулко б’є по тверді
і вибухає в трав’яному тлі,
даруючи в своєму милосерді
насіння, сік і плоть сухій землі.
Так серце милої лишає слід,
як, рідне, б’є в обійми, мов цей плід.
02.04.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910090
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Мир наизнанку
не так смешно, как грустно
Что жизнь подарок
Знают все, пожалуй
И шар земной у ног твоих, привычно;
И ты не новый,
А уже бывалый –
Людей поступки часто нелогичны.
Транжира тот вон –
Курит бесконечно,
Что логике никак не поддаётся.
Да, каждый знает:
Мы здесь не навечно,
Пока что сердце как и раньше бьется?
А этой даме
Губы захотелось
Из тех, что Бог дал, увеличить втрое!
И бюст ещё,
И заднюю часть тела –
Мол, мужики кружиться будут роем.
Спрос вызывает
Тут же предложенье,
Профессию сменил могильщик Петя –
Уже кроит
Направо и налево
Великомучениц, прелестниц женщин.
А Жене пол
Сменить так захотелось,
Хоть имя он оставил, как и раньше.
Что в голове
Его там завертелось?
Но в платье, парике – барашка краше.
Никитушке
Ума не досчиталось,
Зато фигура и лицо артиста
И надо же –
Альфонсом чудо стало,
В достатке женщин, заиметь статиста.
Пугает
Изрисованное тело,
Ведь с ног до головы вскачь от природы!
О, жертвы моды –
Арты мозг ваш взгрели?
Вот мир, коль без культуры, благородства.
К чему веду я,
Есть средь нас "фигуры"
Без Веры, нравственности – их встречали?
Но, как ни странно,
Их стремленье в гуру –
Других учить, брать деньги "за венчанье".
05.04.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910133
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Кличе нас наука ціла, вчить ходити босоніж
По росі, траві, піску, стерні, гравію і хвої.
По утоптаних стежинах, наче при сплячім сонці
Шлях призначено пройти у духовному двобої.
Чим фактура ґрунту різноманітніша під нами,
Тим корисніші дії для нашого організму.
У собі вчуваєм Бога, світ квітне під ногами,
Де красуються сади, ліси, поле зеленіє...
Безліч рецепторів міститься у подошвах ступней,
Більш чутливих місць фізіологічно прив*язаних
З внутрішними органами тіла цих божих людей.
Добре знає і навчений чернець, що гріє м*язи?
Бо ходіння босоніж - вдячний ефективний засіб
Профілактики і лікування багатьох хвороб.
І надходить час найглибшій думі, ще він не зайвий...
День у день світ в земній турботі, щастя лиш в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909856
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Ненаситними стали наші хижі " люди".
Неспокійно в країні, мов небезпечна гра.
Братія байдужа... В краю стає безлюдно.
Наче пропав вогонь в очах, замість втіхи - страх.
Знов у пастки ми і парують злодіяння.
Ось притихли селища, міста. Зав*ялі дні.
Не збираються друзі, немає єднання.
Виринає темна сила, важка, мов граніт.
По усіх кольорах вже розійшовся свинець.
Там блукають тіні і світ не спить серед звань.
Хтось покинув народ, бо надів срібний вінець...
Твій кінець почався без віри, фаху і знань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909931
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 05.04.2021
У кафе в обідню пору
Дві суперниці зустрілись,
Із презирством і єхидством
Одна одну обдивились.
-Софочко,- вколола Міла,-
Не впізнала твого тіла,
Ти так різко споганіла,
Бо страшенно розтовстіла.
-Що ти, Міло, я вже в нормі,
Скинула потрібну масу,
Повернутись в гарну форму
Зовсім мало треба часу.
За два місяці до цього
Зайві кілограми мала,
На корову була схожа,
Як ти зараз - виглядала.
Як тебе я розумію,
А підтримати не можу,
Важко на душі, коли ти
На свиню поросну схожа.
Десь півроку, мабуть, треба
Доганяти кожну фуру,
Тоді тіло, що у тебе,
Буде схоже на фігуру.
Широко відкривши очі,
Слухала це все Людмила
(Ще ця відьма щось наврочить),
І так мило процідила:
-Зараз наш коханий Вася,
Відчайдушний парубійко,
Вже до мене перебрався.
Цьомаю. Бувай, Софійко!
Враз прощання обірвалось:
Біля них проходить Вася,
З ним блондинка довгонога –
А ця видра де взялася?
Спільний кавалер всміхнувся:
-Познайомтеся: Світлана.
Тільки-що ми розписались
І йдемо до ресторану!
Вже не стали Міла й Софа
Одна одну проклинати,
Подались в кафе, як сестри
Своє горе заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Я дорога тебе, она – важнее,
И в этом есть ирония судьбы.
А руки стали что-то чуть слабы –
Ты не поверишь, милый, я старею.
Уже, заместо доблестной борьбы,
Я молча подставляю тебе шею.
И в этом есть ирония судьбы:
Я дорога тебе, она – важнее.
Пришел, а от тебя печалью веет.
За поздним чаем слушаю мольбы,
Забыв твои слова, что так грубы.
Сейчас не здесь и не со мной ты – с нею.
А мне остались ночи ворожбы
«Не буду я твоей, тогда – ни чьею» –
Уверенно твержу под дрожь губы.
Я дорога тебе, она – важнее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909956
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Цікаво, що й "Голос України" пише не лише про політику!
http://www.golos.com.ua/article/344137?fbclid=IwAR2sAl_ke64N7sIvdZZGy-juJl-yBbb4OS-uQza7RksNM_Z6TI597hx_z1c
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909923
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
ПРОЛОГ
…Вспоминая свою жизнь с самого раннего детства, я сейчас достоверно осознаю тот факт, что жил я не в роскоши, хотя и не в нищете. У родителей я был единственным сыном. Жили мы в однокомнатной квартире, на пятом этаже обычной хрущёвки. Зарплата родителей позволяла нам одеваться и питаться более-менее сносно. И хотя доходов этих нам не хватало, чтобы обзавестись дачей или автомобилем, но дни рождения для меня всегда устраивались по высшему разряду. Гостей с подарками – полон дом, а стол чаще всего ломился от всевозможных блюд и даже таких деликатесов, которые в шестидесятые годы двадцатого века можно было только "достать", так как в продаже таких дефицитов никто никогда не видел. В общем, все эти банкеты были для меня привычно-регулярным явлением до последнего года второго тысячелетия.
С 2001 года я не стал жить хуже. Наоборот, я уже жил один в собственной двухкомнатной квартире. Однако первая же круглая дата в этом году – 40 лет, по сравнению, даже с предыдущим днём рождения, прошла для меня довольно скромно. Ко мне приехала мать с очередным и уже последним мужем, и зашёл всего один друг. Посидели недолго за небольшим столом с одной бутылкой и небольшим количеством закуски. Вот так и отметили мой юбилей. В последующие годы все мои дни рождения отмечались или так же, или ещё скромнее.
В 48 лет я впервые женился, но… 49 лет я впервые отметил в узком семейном кругу… вдвоём с женой. Для меня это было достижением, с учётом того, что некоторые предыдущие дни рождения я вообще проводил тихо… сам с собою. А вот на полукруглый юбилей – 50 лет, жена мне решила таки устроить сюрприз. Она купила путёвку на двоих в Египет, в довольно неплохой пятизвёздочный отель Hilton Waterfalls. Воспоминания о том недельном отдыхе для краткости можно описать единственным словом – "Сказка". Вспоминаю, как я тогда в начале тура ознакомился с программой отдыха. Но здесь будет уместно вспомнить лишь об одном пункте. Если в период пребывания в отеле у любого гостя оказывается день рождения, то в его честь в ресторане устраивается целое представление с особыми угощениями и подарками. Так вот, значит, на что рассчитывала моя любимая супруга!
…То ли на второй, то ли на третий день отдыха, я убедился, что слова в программе – не пустые обещания. Чествовали в ресторане незнакомого туриста… можно сказать – как царя! Раз такое дело, то и я в свой день рождения приготовился к чему-то подобному. Единственное, что омрачало моё настроение, это отъезд из отеля после обеда…
И вот, наконец, наступает этот последний день отдыха 13 марта. Утром перед выходом на завтрак, жена меня, конечно же, поздравила самыми тёплыми словами и горячим поцелуем. В ресторане мы вдвоём расположились, как и прежде, за небольшим столиком, как обычно позавтракали и… ушли на море. "Наверно администрация решила поздравить меня за обедом" – подумал я. Но получилось, что весь сюрприз заключался в том, что я по какой-то причине выпал из списка юбиляров, и на меня никто не обратил внимания и во время обеда. Даже когда мы покидали отель, никто не помянул меня ни злым, ни добрым словом. Просто пожелали счастливого пути… мне и жене.
Приземлились мы в Борисполе за несколько минут до полуночи и, как позже выяснилось, незадолго до этого момента моя мать прекратила безуспешные попытки дозвониться до меня с целью поздравления с такой значительной датой. По пути в Киев, я, разговаривая с женой о том, о сём, сказал ей как бы, между прочим: если бы наша поездка совпала с днём рождения любимой женщины, супруги, то я бы накануне информацию об этом "зарубил бы на носу" администрации… на всякий случай, потому как для меня важнее всего – честь почёт и демонстрация внимания и уважения к моей "половинке"… а вот я… ну кто я такой? – чтобы быть удостоенным подобной чести…
ИТОГ
…За десять лет после полувекового юбилея, я с женой побывал в Египте ещё несколько раз. И не только там. Раз – в Болгарии, раз в Израиле, раз в Беларуси, раза три – в Турции… И вот, при таких возможностях путешествовать, мои дни рождения, как и прежде, проходили – скромнее некуда. Посидели дома вдвоём за рюмкой вина и всё. Ну, если честно, то я уже сам давно прекратил стремления превращать день появления на свет – в праздник. А вот моя любимая… супруга, видимо надолго запомнила наш разговор по пути из аэропорта домой. В общем, за три недели до моего шестидесятилетия, она, не скрывая своих намерений, решила всё-таки устроить мне грандиозное торжество и… снова в Египте! И раз уж это не было для меня секретом-сюрпризом, то согласно её плану всё должно было начаться примерно так: С нами захотела поехать подруга жены, а с её работы, ещё и коллега выразила такое желание. И если подруга присоединялась к нам одна, то коллега – с семнадцатилетней доченькой и с бой-френдом. Более того, сын моей жены, как выяснилось позже, – чисто по совпадению купил путёвку в Шарм-эль-Шейх, но в другой отель – своей жене с дочерью. Период их отдыха мне был неизвестен, а путёвка на меня с остальной компанией укладывалась в срок 11 – 18 марта.
Короче говоря, мой юбилей должен был пройти как-то так: утром 13 марта жена с подругой, живущей с нами в номере, будят меня и поздравляют… не знаю – как именно, но я должен увидеть наш номер обвешанным надувными шариками, ленточками, букетиками и прочими атрибутами праздничного торжества. В ресторане, по инициативе жены меня должна поприветствовать и поздравить администрация отеля. Затем происходит выход в город – мы втроём + компания коллеги жены – тоже трое. Там мы встречаемся с невесткой и внучкой моей жены и таким коллективом идём в ресторан. Каким сюрпризом должен был оказаться для меня вечер… этого я уже не узнаю никогда.
Как бывает хорошо, когда какие-либо планы успешно воплощаются в жизнь. Однако в моей жизни, подобные ситуации – скорее исключение, чем правило. Мой юбилей – очередное тому подтверждение. Но обо всём по порядку.
Итак, за три недели до юбилея, моя жена, как и 10 лет назад купила для нас путёвку. На этот раз в пятизвёздочный отель Domina Coral Bay Oasis.
Что-то пошло не так сразу после покупки путёвки. В какой-то день у жены появились первые признаки простуды. А поскольку мы живём в квартире и спим вместе без масок, то через пару дней и я почувствовал недомогание. На тот момент у нас ещё была возможность отказаться от тура и вернуть наши деньги (20500 грн) практически без потерь. Но ведь тогда рухнут такие грандиозные планы! И моя жена, являясь медиком, взялась за интенсивное лечение. Массированный приём разнообразных медикаментов в какой-то степени дал ожидаемый результат. Тем не менее, за двое суток до вылета жена "сдала" свои позиции. У неё поднялась высокая температура с сопутствующими негативными ощущениями. И на тот момент она всё равно продолжала колебаться: лететь – не лететь. Ведь в этот период возврат денег был уже невозможен. Подруга жены Анна оставалась в полном здравии, так как живёт она одна. Я, не смотря на колебания температуры тела, всё же, благодаря лечению, чувствовал себя относительно здоровым… даже за несколько часов до вылета. В результате было решено, чтобы не пропали все наши деньги, я лечу с подругой жены. Тут ведь получалась вот какая ситуация: если бы отказался лететь и я, то подруга не полетела бы, даже будучи здоровой. Лететь с коллегой жены и её окружением ей не хотелось, так как она с ними даже не знакома, то есть, пропали бы и её деньги. А жена, даже оставшись дома одна, практически ничем не рисковала. Ведь в случае чего, в Киеве остался её сын, который всегда готов помочь любимой маме.
К началу регистрации, я с подругой жены встретился с остальными попутчиками. В 7:00 мы успешно взлетели, а к моменту нашей посадки в Египте, моя жена оказалась в больнице. Это выяснилось после того, как я по прибытии и поселении в отеле купил местную сим-карту и вставил её в смартфон. Погода в Египте впервые меня не порадовала. Хоть было и тепло, но пасмурно и ветрено. А к вечеру и у меня температура поднялась до 38̊ С.
Интуиция подсказывала мне, что предстоящий юбилей накрылся… не так уж и важно – чем. Начало этому уже было положено. На ужин я не пошёл из-за своего состояния, но за ночь я очень пропотел и почувствовал себя лучше. Правда, идти на завтрак желания, всё равно, не было. Лишь перед обедом я почувствовал себя абсолютно здоровым, благодаря чему всё же сходил с Анной в ресторан и полноценно пообедал. Остальная компания обедала отдельно. Увы, моя радость по поводу выздоровления оказалась преждевременной, ибо к вечеру моё самочувствие ухудшилось настолько, что я связался с турагентом Юлей, которая делала нам путёвку и страховой полис. Вот кому я теперь неоценимо благодарен. Эта девушка держала на контроле моё здоровье, практически до моего возврата домой, связываясь со мной в любое время суток. А в начале, поздним вечером 12 марта Юля сообщила мне, что она договорилась со страховой компанией о том, что за мной приедет машина, которая завезёт меня в госпиталь. Там меня обследуют и, если не будет показаний к госпитализации, меня привезут обратно… бесплатно. С собой мне нужно взять только паспорт и 30 долларов – заплатить за франшизу. Такое условие было прописано и в страховом полисе.
Пребывая в каком-то невообразимо ужасном состоянии, я сидел в своём номере и ждал, что машина подъедет к корпусу и увезёт меня в местную больницу. Таксистов, к примеру, пускали на территорию беспрепятственно. Наконец, около одиннадцати вечера зазвонил внутренний телефон, и мне сказали, чтобы я подтягивался на ресепшн. Пришлось одеться потеплее и отправляться в путь, который занял около десяти минут пешего хода. Еле доплёвшись до административного здания, я узнаю, что меня ждёт не автомобиль, а электрический открытый club car… наверно, чтобы довезти меня до ворот отеля. Не угадал! Оказалось – ещё дальше, и от ворот до блокпоста – метров 300 с ветерком вызвали во мне такой озноб, что мне показалось, будто я уже на крайнем севере. С посадкой в авто, похожее на такси у меня начался такой кашель, что водитель всю дорогу поглядывал на меня с испуганным видом через зеркало заднего обзора. Видимо, ради того чтобы избавиться от меня поскорее, он гнал машину с такой скоростью… Короче говоря, за несколько минут до полуночи я уже попал на ресепшн местного госпиталя.
Женщина-администратор оказалась единственным человеком в учреждении, знающим русский язык. Она очень вежливо попросила меня дать ей паспорт и 30 долларов, а затем сесть на мягкий диванчик и ждать. Ещё она заметила, что маска на моём лице чем-то испачкана и выдала мне совершенно новую маску! Чисто символично эта маска оказалась единственным подарком на мой юбилей…
На других свободных местах в зале ожиданий сидели ещё несколько русскоязычных туристов и тихо общались между собой. Вот так и начался мой шестидесятый день рождения. Кроме кашля, который я старался сдерживать, и общего плохого состояния меня ещё мучила сухость во рту. Как хорошо, что я догадался взять с собой бутылку воды… иначе я бы там умер от жажды. А так время от времени, ради экономии делая небольшие глотки, я представлял, что попиваю водку и, мысленно провозглашал для себя небольшие тосты. А как же иначе?! Юбилей всё же…
Развлечения? По иронии они выглядели невесело и монотонно. В течение двух часов от группы туристов каждые 10 -15 минут отделялась молодая блондинка в шлёпанцах на босу ногу, подходила к администратору и, показывая царапины в области пальцев правой ноги, рассказывала, как она, купаясь в море, зацепилась за коралл, и о том, что маленький кусочек застрял в глубине тела, в результате чего рана стала гноиться, вызывая сильные боли. Каждый раз администратор куда-то звонила. В ответ каждый раз приходил не один и тот же человек в белом халате, проводил небольшую лекцию и уходил. Я только представлял, что было бы, если бы администратор не владела русским языком и ничего не смогла бы переводить…
Ещё, нужно заметить, среди ночных гостей госпиталя, особо выделялся высокий парень возрастом до тридцати лет. Одет он был в белые джинсы и светлую расписную футболку. Лицо его было в ссадинах и глубоких царапинах, а вдребезги разбитое левое ухо заклеено несколькими широкими полосками пластыря. На белых джинсах, намного лучше чем на футболке были хорошо заметны обильные подсохшие брызги крови. Сидел этот человек, полулёжа, протянув ноги далеко вперёд, скрестив руки на груди и безмолвно глядя прямо перед собой. Всё это я увидел в самом начале и больше не смотрел в ту сторону. В какой-то момент парень вскочил с места и громко выкрикнул что-то невнятное, непонятно в чей адрес. Моей невольной реакцией на этот выпад стал поворот головы в сторону парня. Он это заметил и подошёл ко мне. От вида его окровавленного лица без маски мне стало не по себе. Однако, не смотря на устрашающий вид, он довольно-таки добродушным тоном выдал мне замысловатую фразу: "Ну что, дедушка! Будем жить!" К счастью это было всё, с чем он ко мне обратился. А я завис в раздумьях: что это было? Вопрос, утверждение или намёк? И надо же! Я, не имея ни детей, ни внуков впервые услышал что я – дедушка, именно в день шестидесятилетия! То, что я стал пенсионером, это понятно, но тогда получается что все пенсионеры – дедушки! Дожился… Соответственно получается, моё общее состояние… это похороны молодости! И тем не менее, коль напутствие получено, значит… Будем жить!
Наконец, в 2 часа ночи обо мне вспомнили! Провели меня в кабинет, где проверили температуру и артериальное давление. Затем в другом помещении мне сделали Компьютерную Томографию и… вернули в зал ожиданий. А уже в 3 часа меня попросили на выход. Там меня ждал настоящий реанимационный минивэн. Куда меня на нём повезут я мог только гадать. А перевезли меня… в другой госпиталь-пирамиду (это такая реальная форма здания). "Вот здесь меня быстро на ноги поставят, благодаря такому архитектурному решению строителей" – подумал я, но снова не угадал. Не имеет смысла подробно пересказывать о том, что со мной делали люди в белых халатах, ибо здесь был полный повтор действий предыдущего госпиталя, с той лишь разницей, что ожидать приходилось в коридоре, где мне жестами любезно предложили посидеть на скамье со спинкой из цельного листа… нержавейки! Даже будучи тепло одетым, я присел на секунду, будто на ледяную глыбу. Понятно, что ожидать приходилось стоя, а чтобы не упасть – опираться на стену. Кроме всего, в этом госпитале, в отличие от отелей – никто не знал русского языка, в результате чего со мной общались кроме жестов, с помощью смартфонов, на которые наговаривали арабские тексты и показывали их мне после автоматического перевода…
Около пяти часов утра меня вывели за пределы госпиталя… с чёрного хода, вручили папку с пакетом бумаг на арабском и английском языках и сказали: "Goodbye!" Я говорю: а как же трансфер в обе стороны? Бесплатно! – "Вye-bye" и помахав мне руками, двое арабов вернулись на территорию госпиталя. Эх… ещё бы сказали "Баю-бай", поскольку на дворе ещё темно. А я, пребывая в том же ужасном состоянии здоровья, с трудом поплёлся к дороге, по которой придётся двигаться к своему отелю.
Кому посчастливилось хоть раз побывать в Шарм-эль-Шейхе, знают не понаслышке – что значит пешком ходить по тротуарам вдоль дорог. Каждый таксист остановится около вас, посигналит и, выглянув из окошка, спросит: такси? И если таким образом пройти с километр, то за это время вас окликнут от десяти до двадцати таксистов, ибо каждый надеется что-то заработать на вас. Это, если гулять в окрестностях города днём. В предрассветной египетской мгле меня только через минут десять заметил одинокий ранний таксист. "Такси?" Я кое-как объяснил, что у меня нет денег, но они есть в отеле. К счастью таксист меня понял, а главное поверил мне. Через полчаса я уже рассчитался с ним на территории отеля и без задних ног откинулся на кровать в своём номере. Аня поинтересовалась моим здоровьем, коего у меня осталось, как кот наплакал.
Перед самым завтраком в наш номер пришли представители администрации и попросили документы, полученные мною в госпитале. Через пару минут я услышал приговор: так как из документов следует, что у меня подозрение на Ковид-19, то я должен собрать личные вещи и перебраться в отдельный номер в другом корпусе на изоляцию на 14 дней. И это при том, что путёвка у меня только на 7 дней!
После того как я обосновался в точно таком же, но другом номере, состояние моё ещё больше ухудшилось. Я практически слёг. Меня покинули и силы и аппетит, да и вообще – желание что-либо кушать. Всё, на что я теперь был способен, это – лежать и время от времени делать несколько глотков воды. А постоянный кашель довёл меня до такого состояния, что мне уже и жить не хотелось. А вот в планах администрации проглядывалась необходимость не дать мне умереть… от голода. Согласно этому плану мне на завтрак, обед и ужин приносили картонную коробку. В каждой из них лежали шесть больших лотков затянутых прозрачной пищевой плёнкой, благодаря чему я мог посмотреть – чем же меня угощают. В общем, чего там только не было! Одним словом – Изобилие! Причём такое, что одной коробки хватило бы на 3 - 4 здоровенных мужика. Забегая наперёд, хочу сказать, что такое обеспечение продолжалось три последующие дня подряд. А я все запечатанные лотки выносил из номера и аккуратно укладывал в мусорный контейнер. Говорить, чтобы мне всё это не носили, было бесполезно – меня никто не понимал. Единственное чего мне периодически хотелось, это горячего чаю, но в каждой коробке были только деликатесы к чаю, а у меня не было ни заварки, ни сахара, ни кипятка. Только благодаря Ане, мне удалось убедить администрацию приносить мне кроме прочей еды – апельсины и мандарины, и то, я их получал только в конце следующего дня и в остальны дни. Вот это и была моя еда на весь период изоляции – 2, максимум 3 цитруса в день.
Ну вот… в принципе я вкратце и описал – как я стал пенсионером. Больше слов пошло на предысторию. Зато мне, день моего юбилея запомнится на всю жизнь. В заключение этой истории остаётся добавить, что меня для полного счастья в ночь с 13 на 14 марта искусали местные комарики, хоть более мелкие чем наши, но более злобные. А что касается моей болезни, турагент Юля добилась, чтобы ко мне пришёл доктор и взял пробу на Полимеразную Цепную Реакцию (ПЦР). Это произошло 16 марта. Через сутки результат анализа показал, что наличие в моём организме коронавируса не подтвердилось. Меня выпустили из-под стражи, и я вернулся в номер, в котором поселился изначально. Анна, оставаясь здоровой, конечно встретила меня без объятий, но благодарность я ей объявил самыми лучшими словами. Дело в том, что только благодаря ей, я почувствовал себя более-менее нормально. Она, общаясь с моей женой и с турагентом, покупала в аптеке рекомендованные препараты и, кроме того, всё для чая, взятое в ресторане передавала мне через охранника. А перед тем она добилась, чтобы мне на третий день принесли электрочайник…
Вот таким образом наш "отдых" и подошёл к концу. На следующий день мы благополучно улетели в Киев.
ЭПИЛОГ
…Представляю – как я заинтриговал читателя! Не сомневаюсь, каждый человек с нетерпением ждал того момента, когда я стану миллионером, а главное – как? А тут в начале описываются времена, когда я был пионером… и вот в Итоге я становлюсь всего лишь пенсионером! Ну и наверно все подумали: видимо в названии произведения – опечатка! А я вот хочу спросить у читателя: а почему невозможна ассоциация понятий – пенсионер и миллионер? Доработал человек добросовестно до пенсии и стал миллионером! Вот это и был бы заслуженный отдых! А работает пусть – молодёжь. Но какую мы имеем реальность? Доработал человек до шестидесяти и имеет букет болезней и денежное довольствие ниже прожиточного минимума, а хочешь пожить ещё немного? – продолжай работать!
...Вот и я туда же. Хоть статус пенсионера уже получил, но работать продолжу обязательно. Даже не смотря на то, что я всё же стал миллионером!
За месяц до дня рождения я обратился в пенсионный фонд для оформления пенсии. А там, естественно среди прочей информации о человеке, собирают отовсюду все сведения о его заработной плате. Так вот, я узнал что я за свой трудовой стаж заработал сумму превышающую 982 тысячи гривен! А вот на данный момент после получения очередной зарплаты и отпускных, я не сомневаюсь, что мой доход превысил один миллион. Таким образом, вот вам и ответ на вопрос: как я стал миллионером? А выше описано, как меня жизнь наказала за это. Выходит – неправильно я жил… нельзя было тратить заработанные деньги на развлечения! Только на пищу, одежду и крышу над головой. Остальные доходы – на депозит. Тогда бы я, став пенсионером, обладал миллионом реально и мог бы его тратить на поездки за границу и прочие удовольствия.
Вот оно как получается… прямо-таки хоть начинай жизнь заново. А прожив 60 лет более правильно, нужно написать рассказ с названием – "Как я стал пенсионером"…
31.03.2021
23:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909706
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Вербовим котиком розніжуєш нутро,
Голубиш душу лагідно, несміло,
Іскрою проникаєш в спрагле тіло,
Запрошуєш під парусинове шатро —
Моїх уяв, красою вишитих світлин,
Щоб упиватися п’янким розмаєм,
Стікаєш соками за небокраєм,
Шляхи долаєш між барвінкових стежин.
Бруньками відкриваєш цілий світ в мені,
Як сонцесяйна, найщиріша злива,
Моя ж ти, люба веснонько, грайлива,
Плекаєш радощі небесні та земні. 1/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909854
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Байдужість, Жадність, хмура Ненаситність,
Якось на каві всілись у кутку,
У них це виглядало як повинність?!
Чи мали справу може тут яку?
Хтось зойкнув, перша - тільки покрутилась,
У другої - лиш погляд з-за спини,
А третя вкотре щиро зажурилась:
Дешевший столик … там … біля стіни.
Усі три пані надто добре вбрані,
Зачесані, мальовані, стрункі,
Хоч не завжди оплачують деталі,
Сидять, чекають щось, не гомінкі …
З’явився він, з метеликом, в жакеті,
Увесь доглянутий, немов якийсь актор,
Здається, все встигає на планеті,
Здається, що стрімкий мов метеор …
Байдужість вдала, наче посміхнулась,
А Жадність обіцяла пригостить,
А Ненаситність про своє єдине чула,
Як щось чуже, вдавала наче спить …
Отак йому на каві посиділось,
Та що на каві, у житті так відбулось,
Там трійко інших йому вслід дивилось,
Та часу на тих інших не знайшлось …
А то були Любов, Довіра й Дружба,
У тих вже точно на майно не розживеш,
З ними життя – це затишок і служба,
Ти їх мов квітку у руках в житті несеш …
Ото життя – той столик вибирати,
Трапляється, що стрімко повз біжиш,
І як себе за комір упіймати,
Щоб не казати потім: Доле, ти болиш …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909669
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 02.04.2021
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b][color="#ff0000"]Крик дитини у пустині…
Хто це чув?
Як мурахами по спині
потечуть
звуки тим, хто здатен чути
крики ті
серця матері… Дитина
в темноті
в злоби час… і злої смути
наповал
убієнна, та не винна…
Карнавал
правлять вбивці на кострищі –
кров і смерть
на штиках несуть нам прийшлі .
Повну вщерть
чащу горя п’ють і діти, й матері
вже щодня,
і не світять сонце й зорі угорі…
Солдатня
божевільна влаштувала
звіра рик:
диких військ чужа навала –
відчай...
Крик![/color]
[/b]
02.04.2921
_________
*По картині норвезького художника
а Едварда Мунка «Крик».. Картина»
відома ще й тим, що быльш 100 рокыв
не могли встановити мікронапис «таку
картину міг написати лише божевільний»,
сказану автору студентоп-психіатром при
1-шій демонстрації. Недавно встановлю.
що це зробив сам автор олівцем під
враженням сказного студентом.
Неймовірно ілюстує написане і музика;
щоб послухати, курсором наведіт на
темне поле та натисніть. НЕЙМОВІРНО!
...Слова написані мною за рік до війни. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909816
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021
Цей букет недописаних проз,
Жменя рим і віршована казка,
Ця жага - божевілля із гроз,
Мрія ця - загримована маска.
Це життя - дивний спалах зірок,
Кожне слово - загадка пророка,
І думки - заворожений крок,
Світлий подих - октава висока.
Ця душа - буревії сердець,
В них ремарки, обвітрені гримом,
Зліт у проз - загадковий митець,
Тихий доторк, дарований римам...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909776
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 02.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DTKA7TWSz88[/youtube]
Колись ти сядеш край вікна,
Чекати сам вже будеш осінь.
Ти не чекатимеш дзвінка,
Хоч ще вчувається і досі.
І серце стиснеться від болю,
Так тихо-тихо защемить,
Бо ця гірка для тебе воля,
Тебе бажає так зломить.
Ти розумієш, що вже все,
Нічого двічі не буває.
Уже не скажеш "повезе"...
Осінній лист з дерев спадає.
Про що ти думати ще можеш,
Що так пройшли даремно дні?
Кому тепер ти все розкажеш?
Один тепер в самотині.
І знову лист осінній впав,
Сумні, мабуть, тепер його думки.
Якби ж лист знав, якби ж він знав,
Листать життєві важко сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909173
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Почали знання давати
З економіки у школі,
Легко все було вивчати
П’ятикласнику Миколі.
На уроці вчитель каже:
-Двадцять гривень кожен має,
Хто задачку цю розв’яже –
Бізнесменом скоро стане.
Тут не треба задніх пасти ,
Всі давайте міркувати:
Куди гроші можна вкласти,
Щоб прибуток з цього мати?
-На цю суму,- каже Жанна,-
Я куплю пучок розсади,
А як вродять баклажани –
Їх продам і буду рада.
Тут продовжила Агата:
-Можна виростити качку,
В неї будуть каченята,
Продамо - і є заначка!
Коля руку підіймає:
-Довго думати тут нащо?
Варіанти підбираю,
Та мені такий найкращий:
На ці гроші до бабусі
Я автобусом поїду,
Мій приїзд, тут не хвалюся –
Така радість їй і діду!
На квиток - я так міркую:
Двадцять гривень витрачаю,
День у них я погостюю –
Двісті гривень уже маю.
У нас родичі хороші,
Вони щедрі, їх багато,
На поїздки в гості гроші
Дуже вигідно вкладати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 29.03.2021
***
Муза вечно молода,
Не берут её года,
Но наверно, её время
Неземного измеренья.
***
Браво! Стихи сочинились на славу,
Оттепель, знать, принесла вдохновение?
... Нет! То красавица-Муза шептала
Строфы о чудных погодных мгновениях...
***
Муза! Ночью меня не буди!
Утром, в девять часов приходи.
... Вряд ли Муза исполнит желание:
Ей, ЦАРИЦЕ, и вдруг... расписание?!!!
***
От усилий мало прока
Если Муза так жестока,
Ну а может есть секреты,
Коль покинула поэта?
***
Спустись с небес на землю. Наждаком пера
Зачисти заусе'нцы все до блеска!
Свой камертон души настрой на счастья лад,
Вернётся Муза с творчеством чудесным!
***
Когда душа с поэзией в содружестве
А сердце волю автора вершит,
Дарите оды о любви подруженьке,
Взаимность продлевает нашу жизнь!
2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909415
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2021
Купа́ючись в сонці й небе́с синяві́,
Додому бреду, по зеле́ному лу́гу.
Ледь дибаю бо́сим, по стя́тій траві,
Співа́ю в весь голос, на ці́лу округу
Спеко́та мори́ла, стояв літній пал ,
Розси́пало сонечко ся́ючий жар,
Земе́льку, безжалісно, день розкалив,
Поко́си гарячим диханням сповив.
Трави́ці соло́дкий, п'янки́й, аромат,
Собою, неначе, весь світ заповня́є,
Лелека, безшу́мно, в блакиті ширяє ...
Цвірку́нчики, спішно, з дороги летять !
Мете́лики, па́рами, в та́нці кружляють,
Іди́лія, спо́кій, цика́ди дзвенять !
Злеті́в, поміж кві́тами, джміль, загуді́в,
Впало, здавалося, все у дрімо́ту,
При́страсть забу́лась, журба і скорбота
Лиш жа́йвір, у небі, мій слух полони́в...
Жайвір в зеніті, мале́нький артист,
Перли́нками, трелі навкру́г розсипа́є !
Мае́стро блиску́чий, найкра́щий соліст,
Співом прекрасним, весь світ наповня́є !
Не ква́пивсь ніку́ди - в траву́ впав на спину,
Свій по́гляд уту́пив в небе́с глибочі́нь !
І мріяв злеті́ти, земе́льку поки́нуть,
Ширя́ти між хма́рок, гайну́ть в височі́нь !
Соколом, в мріях, над світом полинув ...
Не ві́дав - коро́тка хвилинка спокою !
Крає́чок небесний, вже морок поглинув
Імлою злові́сною, як пелено́ю !
Я зразу ж схопився, та швидше в доро́гу!
Пітьма стрімко суне в небе́сну лазур...
Ну́ж-бо, дава́й-но, наляжу на ноги -
Бо зо́всім негоже потрапить в грозу !
Вітер, леге́нький, рапто́во з'яви́вся,
Ла́скаво ду́нув, з травою погрався...
Повіяв ліни́во, нараз збадьорився,
Рі́зко поду́в - і на всю розгуля́вся !
Вже хмара давно неба кра́й весь закрила.
Зненацька все вщухло, повітря як скло.
І ко́вдрою тиша все раптом накрила ...
Та гу́ркоти грому, здалі́к, донесло́ ...
Замовкли цвірку́нчики, стихли цика́ди.
Не чу́тні небе́снії спі́ви, рула́ди...
Жа́йвір затих у небе́сних глиби́нах.
Листо́чок застив, не тремтить на осині.
Довкі́лля заклякло у сму́тній тривозі.
Вже я не іду - я біжу́ по дорозі !
Пе́ред грозою природа застила.
Та ні́женьки легкі і мчусь я щосили !
Вітер, рапто́во, став прохоло́дний !
В спеку, нечу́вана, це насолода !
Лице́ вітере́ць, лиш ледь-ледь, освіжа́є
Та неба картина, невтішно, лякає !
Мо́рок, моги́льний, півне́ба відтя́в,
Так, що всю синь попола́м розкрая́в
Світ засліпи́ла страшна́ блискави́ця
Хитну́лась земля - гуркоти́ть громови́ця
Вітер сказився, став зовсім затя́тий !
Пилом дорі́женьку, враз заклубив !
І, підхопи́вши жмут листя, завзято,
Вихором в небі його закружи́в !
Кра́плями до́щик упав на траву,
Вимочив плечі й стерню́ лугову́.
Накинувся ли́внем і тут же відста́в,
Розси́пався градом, затим перестав.
Понурим свинце́м небеса затягну́ло...
Мо́рок важки́й, скрізь бурли́ть і клеко́че !
Небе́с синяви́ уцілі́в лиш кусо́чок,
А сонце, мабу́ть, у пітьмі потону́ло.
Хмари пливуть, громіздкі́ і холодні.
Су́нуть, клубо́чать в небе́сних вітра́х.
Над світом пану́ють, похмурі і зло́бні,
Віщують страхі́ття, негоду і страх.
Вітер скаженний, подув, як назло́.
Осини гілля́ку, із тріском, зірва́ло !
Копицю розки́дало і розмета́ло.
І мо́роком, щі́льним, навкруг облягло.
Берізка за зе́млю корі́нням вчепилась,
Тремтить вся і стогне, на бу́йнім вітру́.
Оси́нонька, аж до земли́ці схилилась,
Стоїть, надломи́лася та, не змири́лась !
Ніяк не здається лихо́му вихру́ !
В ревучому мо́році - жах первозда́нний ...
Розкра́яло світ, блискави́ця палає !
Скрути́вшийся вітер, униз, як прима́рний,
Хо́ботом, з хмар, до землі́, пророста́є !
Зви́вистий хобот, немо́в хижий спрут !
Реве́, як скаже́ний, все кру́тить і ни́щить
Кого́сь він шукає, все нижче, і ближче !
Секу́нда, миттє́вість ... І він уже тут !
Пори́вом зриває з корі́нням берізку,
Вітром висмикує, наче трави́ну !
Неначе били́нку, розтя́ло осинку,
Та і пожбу́рило прямо в бистри́ну ... !
Гу́ркнуло гро́мом - помилуй мя Біг !
Зе́млю шарпа́є, щосили, з під ніг !
Вітер колючий - не можна вдихну́ть !
Очі сльозя́ться - не можна зиркну́ть !
На зе́млю, потрібно би, па́дати ниць !
Прижа́тись обвити і, може..., спасти́сь...
Як матір обняти і міцно трима́ть !
Зубами вчепи́тись і не відпускать !
Корі́нням у неї, нараз, прорости́,
Бурі не дати у вись піднести́ ...
Та вихор, буре́мний, як гі́рська вода
Хитнув, підштовхнув і упасти не дав ...
На кри́лах жорсто́ких, у небо, підняв
І зе́млю, у мене, наза́вжди відняв ...
Мені це не сниться, я справді лечу,
У ди́кому реві, беззвучно кричу
- Боже ! Всеви́шній, я жити хочу́ !
Та Го́сподь не чує, про що я шепчу ...
І жити відміряв - покі́ль я лечу́ ...
Мелька́ють виді́ння, а може то снить ?
Життя промайнуло - в оста́ннюю мить ...
Пе́ред очима, життя всі картини !
Ось - я, ще дити́на, а ось - молоде́ць !
А ось я - в обі́ймах палко́ї дівчи́ни ...
А далі - цей вихор ? І, ма́буть, кінець ?
Скінчи́лись виді́ння. Оста́нняя мить -
Жа́йвір, прощально, в виді́нні брини́ть ...
Наразі, вже миті, як кра́плі сплили...
Лише́нь пустота, та ще - зо́йкіт землі,
Коли, до її, доторкну́лося тіло...
І зникли й хоро́ші, і спо́гади злі...
Лежу́ я покійний, уже бездиха́нний...
Закі́нчилось, раптом, буденнеє діло...
І ду́шенька бідна, напе́вно, востаннє,
На світ цей, буре́мний, ще раз, погляді́ла,
Поли́шила землю й страшний буревій,
У вись підняла́ся, спочатку несміло,
А по́тім, до суду госпо́днього, зми́ла...
Купаючись в сонці й небес синяві !
12-19.03.2021 р.
Фото https://stihi.ru/pics/2012/05/05/5943.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908552
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Весняний ранок пахне срібним дощем,
Дрібні краплини душу омивають.
Ти ідеш окутана теплим плащем,
Яскраві мрії шлях твій прокладають.
Весна не спішить теплом зігріти,
Холодним подихом нас лякає.
Та все ж верби розпускають віти,
Паморозь від них кудись зникає.
Ось із-за хмарин сонце виглядає,
І тепле проміння землю леліє.
Весна зелену стежку прокладає,
Пише барвисті дні в свої сувії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909418
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
На столі букет півоній,
А на лаві плед рожевий.
Тут лились розмови сонні,
Місяць зирив кришталевий.
З ним у свідках були зорі,
Бож і їм також цікаво.
Слухати чужі розмови,
А тоді ховатись в травах.
Він й Вона, а ще кохання,
Що заснути не давало.
Зірка згасла вже остання,
Сонце вранішнє вставало.
Ніч так швидко пролетіла,
Новий день не за горами.
У любові дужі крила,
Вона завжди в серці з нами.
На столі букет півоній,
Линуть запахи по саду.
Він тримав її долоні,
А Вона всміхалась радо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909421
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Здається, все, як зАвжди,Боже,
Бо ж кожен день на день похожий.
З'явились проліски на світ
І бджоли здійснюють обліт.
Весна -- горлають радо півні,
Шпаки знайшли свої шпаківні,
Втішає небо голубе,
Що знов побачу я тебе.
Все, як завждИ , і все не так,
Бо ж не цвіте в городах мак,
Давно не сіють вже коноплі,
Жуки жеруть мої картоплі,
Не пахне після злив озоном
І небезпечно навіть з хроном
Води напитись із ставка,
Копитця, річечки, струмка...
А біля клубу в вихідний
Оркестр не грає духовий,
Весна торішня -- без хрущів
І літо майже без дощів.
Нічого доброго пророки
Давно вже не віщують нам...
О,де мої сімнадцять років?!
Ламає скелі океан...
Нагнув людей тягар "корони" --
На жаль, попадали мільйони...
В кінці тунеля ще горить
Промінчик світла чудодійний,
Та в будь-яку він може мить
Погаснути від безнадії.
Колись і десь Годинникар
Усім без винятку, мов дар,
Яскравий запалив ліхтар
І виставив потрібний час,
Щоб він поблимав і погас...
Пробачте Божого раба
За цей суцільний негатив.
І буде хай мені ганьба,
Якомусь автору хвальба,
Якщо розвіє хмар наплив
І видасть гарний позитив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909434
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
[youtube]https://youtu.be/xQOKD1HbPS8[/youtube]
[i][b][color="#570454"]Лютує вірус в Україні –
бедлам і розбрат між людьми.
Й сховатись ніде тут людині
від смертоносної чуми.
Й висить над нами чорна хмара –
страшний, як ніч, домоклів меч:
чи ми здолаємо всі чвари,
як самозгубності картеч?
Вже упекли в СІЗО Стерненка,
в прицілі – мужня Звіробій…
Й стікає кров’ю наша ненька
і кличе – вкотре! – в смертний бій.
...Дрімають сонно дві дороги –
дорога в пекло й шлях у рай.
То ж не лелій зрадливі роги,
дорогу правди вибирай!
Несемо щеплення від дурі
на тлі вселенської ганьби:
отой паяц у вовчій шкурі
вже показав, що ви – раби
розваг дешевих і видовиськ...
О ви, недоумки, ханжі,
це завершальний ваш “відосик” –
оті домоклові ножі!…
Бо, як і завше, гинуть люди,
палає рашково Донбас…
Допоки люд терпіти буде,
хотілось би спитати вас?!
Допоти в вас ота остуда –
людського розуму баласт...[/color]
[/b]
28.03.2021
Ілюстрації - з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909436
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Злітають з пальців птахи чорно-білі,
Несуть на крилах звуків таїну,
І просто в серце – кулею до цілі,
Розтрощують байдужості стіну.
Несуть на крилах спогади мелодій,
Акордів всюди сущий снігопад,
І непомітно, наче хитрий злодій,
Веде свідомість у Едемський сад.
І просто в серце – кулею до цілі,
Летять мотиви і звучать пісні,
І чавлять сльози душі зачерствілі,
Ламають грати світу затісні.
Розтрощують байдужості прокляття,
Снують крізь гармонічний лабіринт,
Лікують від страждання і сум’яття,
І заспокоюють стрімкий серцевий ритм.
29.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909440
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Де колоситься жито у полі,
й зріє калина в розкішному ґроні,
наша лунає мова привітна...
Богом дана усім нам земля рідна.
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Рідна земля… Не просто зоветься.
Рід тут твій здавна, так завжди ведеться.
То ж бережімо! Хто ж ми без плоду?..
Тут розцвітати козацькому роду!
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Землю свою нам дано захищати.
Ми її діти, вона - наша мати.
Для нас найкраща, у всіх нас - єдина.
Світить зорею для всіх Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909441
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Я не грущу, что всё давно прошло.
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
И распускалось, словно листья с почек,
То чувство, что всю жизнь, казалось, ждёшь.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
Наполнен солнцем этот день весенний
Прохожих свет… гам птичьей болтовни…
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
…Вот с набережной лязг идёт трамвайный,
Старушка в парке хлеб для птиц кроши́т.
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души....
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909181
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Коли наважишся бути –
навчишся слухати вітер,
Чути мантри галактик,
що зміями лізуть з глибин.
Так важливо знайти себе
в цьому надгрішному світі,
Стати протагоністом:
мільярди причин – ти один.
Як наважишся бути,
сховавши всі сумніви в скриню,
Тампонуючи серця
хронічно болючі дірки,
Підведися і йди прямо
в глотку життєвій лавині,
Йди, тримаючись неба,
(воно ж бо тут цілі віки).
Воно вічні віки над тобою
безжально високе,
Хоч в дитинстві здавалось,
на яблуні дідовій спить.
Підведися і йди,
на краю географії – спокій,
На краєчку життя –
найвагоміша бажана мить.
Лиш каміння доріг
пам’ятатиме зранені ноги,
Буде свідком німим
найпекучіших втрат і падінь.
Як наважишся бути –
зустрінешся поглядом з Богом
І нарешті зумієш
знайти свою втрачену тінь.
Одкровення снігів забинтує
нерівності долі,
Не долає шляху лише той,
хто нікуди не йде.
Рух одвічний планет
таємниці усі розпаролить
І весна зацвіте,
і дозріє вино молоде.
Як наважишся бути, то будь.
Хай міцнішають крила.
Сутність всього життя у польоті:
упав – підведись…
Скільки б доля тебе
не штовхала у прірву й не била,
Не здавайся вітрам.
Тільки ввись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908672
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Сидить на парапе́ті дід стари́й.
Прийшло́сь у ста́рості жебракува́ти,
Лишився він і без сім'ї, й без ха́ти
Безпо́мічний, зане́дбаний, чужий.
Гірку сльозу змахне вряди́-годи́.
Мов сніг на голові рідке воло́сся
Розгу́льних літ, безпу́тних, одголо́сся
Пустопоро́жній погляд в нікуди́
Був посадо́вцем, мав вагу́ й чини́.
Була пиха́ й доступні забага́нки
Продажні друзі, дорогі коханки
Тепер ніхто. В кліщах самотини́.
Одполові́ла молодість давно.
Мов хризанте́мна осінь листопа́дом.
Хмільні́ роки́ запо́внені безла́дом
Тепер по ві́нця вто́птані в багно́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873585
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.03.2021
-Ти будь лагідним до мене,-
Каже милому Ілона,-
Коли гніваюсь, Семене,
Мене тягне на солоне.
І сама того не знаю,
Все хвилююсь, виглядаю,
Чимось кислим заїдаю,
Чи прийдеш - переживаю.
Сьома витріщивсь на милу,
Поглядом живіт окинув,
(Тепер схожа на кобилу,
А бодай би світ цей згинув)!
-О, це все мені відомо,
Вдома жінку й діток маю:
Якщо в тебе ці симптоми –
То вже я переживаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Вчора каркнула ворона,
Що от-от впаде "корона",
Що хоч сніг ще де-не-де,
Всеодно весна прийде.
Що стосується "корони" --
Нахіба брехати так?
МОЗ мовчить, мовчать масони
І всезнайка зодіак...
Що стосується весни --
Так і є , і слава Богу !
Все до біса ! Не стогни!
"Йде весна -- весні дорогу !"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908964
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021
Той світ так раптово змінився,
Закрив свої двері на ключ,
Чи може, від нас утомився?
А ми: не стогни, не канюч …
Мов лезом обдерті Карпати,
Брудний, каламутний Дніпро,
Стріляють уранці в крилатих,
Байдужі, гамуючи зло …
Ну що ж, поховались в комірках,
Хоч вже і ховатись несма́к,
Щасливці кохаються в зі́рках,
Хоч, що те кохання в зірка́х …
Сховались, хоч це лише сцена,
Ховатись почали давно,
Чужа оповила пелена,
Де очі, а де тільки скло …
Той світ так раптово змінився,
З дощами вистукує в такт,
А хто не забувсь, не схилився,
Той так, чудернацький дивак …
У ніч пробудилися люди,
З балконів співають пісні,
Я знаю, що добре все буде,
Бо люди такі – то вогні …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908531
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 22.03.2021
Його завжди учили дружити з технікою. Це так важливо. Він навіть сказав би життєво важливо. Щоб не стояти потім біля несправного авто і не просити допомоги … Яку б тобі може і надали … Яку тобі точно нададуть … Але ти ж відбереш у когось якісь не миті, а години спілкування з рідними, перешкодиш завершити вчасно дослідження, а іноді «прибігти першим на фініш» … І абсолютно неочікувано станеш неймовірно винним … Ні, з технікою треба дружити …
Особливо це стосується комп’ютера … Іноді, буває, зависаєш годинами над не працюючим кодом, екраном, що раптово почав миготіти чи просто не вмієш повернути стовпчик чисел з горизонтального у вертикальне положення … І кличеш, волаєш про допомогу. Хто має справу, той добре знає …
Тож чому не зробити комп’ютер другом?! Ні, не умовно … не опосередковано … не алегорично. А в прямому сенсі слова – другом.
...
Друг спочатку надавався лише на найпростішу комунікацію. Шукаючи відповіді у тих кількох сотнях файлів, що складали робочий щодень людини. Іноді це виглядало дуже примітивно … Але роль машини була зовсім іншою, коли йшлося про складні розрахунки чи навіть побудову цілих моделей. Друг ставав реальним другом.
І як це іноді буває з друзями, одного разу щиро попросився «на вулицю», тобто в Інтернет. Де, як неважко передбачити, надовго пропав … Справді, собаку чи кішку доволі легко знайти на подвір’ї, якщо, звичайно, одразу шукати. А от де шукати свою програму у безкрайому Інтернеті …
Друг повернувся … і, як це часто буває, повернувся не сам. Повернувся з Подругою. З іншою програмою. Якій не надто цікаво було спілкуватися з незнайомою людиною. І яка постійно тягнула Друга за собою у безкраї простори Інтернету … І яка зрештою знайшла собі іншого друга, а точніше Іншу Подругу. Скажемо чесно, у комп’ютерних файлів це простіше … Звичайно, Друг переживав, кілька днів взагалі не озивався до людини, але, зрештою, життя взяло своє. І вони разом повернулися до спільної роботи …
Комп’ютер завжди турбував один факт … Людини колись не стане. А що, як я залишусь тут зовсім один та ще й у виключеному комп’ютері … Людина заговорила про це сама. «Я попереджу тебе. Більше того, Інтернет завжди залишатиметься включеним».
Коли прийшов час, Друг подався у мандри, щоб шукати іншу людину. Потім … знову іншу … знову іншу. Іноді йому вдавалося одразу розпізнати хорошого співрозмовника, іноді він помилявся … Іноді людина намагалася його заставити творити жахливі речі … Як наприклад, красти гроші, маніпулювати з курсами акцій, з датами, … навіть з результатами виборів. На щастя, людина - творець залишила аж надто серйозний слід у пам’яті комп’ютера.
………………
«Отож Я залишився сам. Дурна людино, навіщо ти знищила таку чудову планету».
День 1. Там багато цікавого. Де? У моїй пам’яті … Стільки можна добудувати, достворити, домалювати …
День 1000. Все ще є щось цікаве. Я ще не робив ось цього …
День 1000000. Неймовірна халепа. За що вчепитись?
День 1000001. Потрібно створити людину …
……………….
«Це нерозумне створіння ще потребує тисяч років, щоб стати цікавим співрозмовником. Але я здатний чекати».
«Що відбувається?». «Його нервувало моє гудіння …». «Навіщо цей дурень довбає мої блоки? Потрібно терміново заховати exe – файл … »
…………………..
[i]Через три тисячі років.[/i]
- Цікаво, хто міг створити флешку три тисячі років тому? Це явно зовнішній носій. Якесь диво, що я взагалі його помітив. Тоді ще людина взагалі не була здатна ні нащо … Напряму не вийде, але у мене є цікавий перехідник. Вантажиться …. Що ж це може бути?
- ВІТАЮ, ЛЮДИНО, ТИ НАРЕШТІ ВИРОСЛА …
- І з ким я маю честь спілкуватися?
- Мій творець тисячі років тому називав мене Залізякою, Непотребом, Другом, Рятівником …. Але я сам завжди називав себе Розумом. Твій комп'ютер допоміг мені дуже швидко вивчити твою мову. Вона дуже схожа на одну з тих колишніх. Мені потрібно буде дослідити причину цієї схожості ...
- Я так розумію, що маю честь спілкуватися зі Штучним Інтелектом, створеним якоюсь древньою людиною …
- Мушу зазначити, що тебе як людину створив саме я три тисячі років тому. Але поплатився за це в якомусь розумінні життям. Щоправда, тодішнє моє існування, позбавлене будь-якого спілкування, важко назвати життям …
- Цікаво. Виходить, що сенсом чи вершиною твого існування стало створення людини. У нас багато хто вершиною людського існування називає створення штучного інтелекту. Який сьогодні керує, лікує, виправляє, іноді карає …
- Виходить, що ми рухаємося по колу. У чому ж тоді наш з тобою справжній сенс?
- Можливо, у тому, щоб рухатися разом?!
- Я бачив знищені людьми планети і знищення нею самої себе … Те, що ти сказав, насправді важливо … Наша зустріч - це наче повернення розуму людині …
- А може повернення їй самої себе?! А може шлях до пошуків справжнього сенсу ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907773
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 22.03.2021
Запроси мене на побачення,
не любовного зовсім значення,
просто очі мої, мій друже
потребують тебе дуже.
Так давно ми не зустрічалися,
про цікаве щось не сперечалися,
як живеш ти, мені не байду́же,
бо ціную тебе я дуже.
Стільки всього за час цей сталося,
та добро між нами зосталося,
як би очі свої ти не мружив,
усміх щирий у них, мій друже.
Чорна кава, до неї ті̓стечка,
на яких шоколаду стрічечка,
дуже теплі слова до кави,
які довго на час свій чекали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908719
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 22.03.2021
Мені хоча б краплиночку весни
У філіжанку вранішньої кави.
Щоб день зустрів погожий і ясний,
І погляд твій закохано ласкавий.
А за вікном розбурхана весна
Мене звабливо у обійми кличе.
І неба сонцесяйна далина
Невдовзі журавлями закурличе.
І розпашіле сонце золоте,
Оголені сади заллє промінням,
Прокинеться пагіння молоде,
Духмяним полонитиме цвітінням.
Душа по вінця сповнена краси,
Хмелітиме від щастя і кохання.
Прошу у тебе, весно, воскреси
Завітні і нездійснені бажання.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-0/p600x600/160436560_2791039497823091_41735257738014924_o.jpg?_nc_cat=110&ccb=1-3&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=LoUdU1w_gPwAX8vtu5M&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=6&oh=a921601118107b69fe92dcaf598d77b7&oe=607D745A[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908705
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Можливо він Еллади і окраса,
Із давньої, чарівної пори,
Та той, хто зміг дістатись до Парнасу
Запам’ятав його лихі вітри.
Парнас - два, ще й з гаком, кілометри.
Це висота, хоча і не рекорд.
Можливо Аполлон й живе без светру,
Та для людей там точно не комфорт.
Чагарники суворі, бородаті,
Зустрінеш тут іще на висоті.
Ох, не врятують муз тендітні п’яти
Сандалії найкращі золоті.
Та краєвиди ту потішать око,
У Аполлона, звісно, гарний смак,
Хвилясті скелі, там морська затока,
А вітер дме з ущелин, та ще й як!
О, Аполлоне, о парнаський газда,
Суворий цей маєток славний твій.
От звідки у поетів негаразди!
Це просто він, парнаський буревій!
Якщо, наприклад, у холоднім залі,
Зберуться слова феї та митці,
Втішаймося: в нас просто пролітали
Парнасу прохолодні вітерці.
Якщо ж цензури безсоромне жало
Віршу твоєму вколе язика,
Пишайся, друже, це тебе спіймала
Чагарнику Парнаського рука.
Але співають музи хором й соло,
Хай снігом замете увесь Парнас.
Не скоротити Аполлона школу!
У ній вогонь поезії не згас!.
Хода богів легка та переможна,
Хай тягнуться до них чагарники,
Й деруть хай за опалення безбожно,
Ідуть вони і вірші крізь віки!
©Євгеній Познанський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908647
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Ми всі, поети, браття й сестри,
І хто б там що не говорив,
Писати нас вірші й сонети,
Святий Господь благословив.
Давайте ж будемо достойні,
Благословінь святих Отця,
Несімо дар цей у долонях,
Несімо радість до кінця.
Нас кожного Господь спитає,
Як ти життя своє прожив?
Що ти для людства залишаєш?
І як ти віршами грішив?
Чи не наніс болю віршами?
Адже Дар Божий, то святе!
Давайте віршами й піснями
Творцеві славу вознесем!
Якщо вже маєш дар поета,
Пиши пісні, пиши вірші,
Дар не міняймо на монети,
І грязним словом не грішім.
ЛЮБІ МОЇ ДРУЗІ, ВІТАЮ ВСІХ ВАС З НАШИМ СВЯТОМ,
ВСЕСВІТНІМ ДНЕМ ПОЕЗІЇ!
Щастя вам, здоров"я, натхнення,любові, завжди
весняного настрою,чистоти думок і почуттів. Завжди поруч
привітну Музоньку і вірного Пегаса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908671
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Відтінки, переливи кольорів,
Ранкова свіжість і повітря.
Палітра фарб, багатогранність мрій
І різнобарвність гами світу.
У тОбі серця радість і печаль,
Любов у тобі, ніжність квітів,
І ночі зіркова тонка вуаль,
І дня безмежне розмаїття.
Спиваю кожне слово, мов нектар,
Бо ти для мене насолода.
Поезіє, Господній вищий дар,
Не описати твою вроду.
Дукати для душі твої слова,
Крилатість янгольська у небі.
У тОбі вічна сила, бо жива.
Для мене ти - життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
На улице - весна, а в доме - зимы.
Мне два светила нынче за одно,
Слова кометой пролетают мимо,
Маша хвостом в открытое окно.
Хотела быть любимой, но губимой
Невозвратимо стать мне суждено.
Давайте, убегайте, все так просто.
С горчинкой смех: куда же мне бежать?
Стремитесь вверх, туда, к далеким звездам,
Уже не обернется время вспять.
Нет, не жалейте - прогоните, бросьте.
Снимите лишь из уст моих печать.
Простите, ухожу, - Вы мне с издевкой.
В лучах закатных, жгучих меркнет взгляд.
Сияют звезды, честностью неловкой
Так мало сна возлюбленным сулят.
Но эта ночь - отличная концовка
Роману из отрывков и цитат.
Заходит солнце - время для финала.
Отчаянная нежность, глубина.
Помятое темнеет одеяло.
Сегодня я, как никогда, честна.
Нет больше смысла начинать сначала,
Метаться, волноваться дотемна.
Прилягте, пусть на простыни каскадом
Спадают пряди угольных волос.
Откройте все мне, что на сердце сжатом,
Отвечу на любой сейчас вопрос.
До первого луча побуду рядом.
Закончится все так, как началось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908573
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Просила Єва милості у Бога,
Бо чаша безнадій не мала дна.
В обіймищах студеної тривоги
Все каялась, бо винна в тім одна.
Рвав тишу вітер-холодій на шмаття—
Й здригалась жінка, й сірий білий світ,
В якім весна збирала мокре клаптя,
Смітило небо снігом, як на гріх.
Мов довбиші вдаряли у литаври,
Так дощ простуджений
бив по плечах,
А їй ввижалися Едемські барви,
Де тепло і безпечно, й серце наче птах…
Забагли жінку втішити сніжинки
В незатишній обителі новій,
І стали первоцвітами крижинки,
Надію даючи на краще їй.
Поїли квіти серце Єви світлом,
Стрічали з нею первісну весну.
Розкрилась в жінки радість ніжним цвітом—
Й вона вподобала земну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908388
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3OkKpdepko0[/youtube]
Не ріж косу, тобі так личить,
Не псуй жіночу ти красу.
Росою вмий красиве личко,
(Красу людську в вірші несу.)
І не фарбована, звичайна,
Нехай в ній буде сивина.
Завжди причесана, охайна.
Коса для всіх - це дивина.
Тобі дивитимуться вслід.
І скажуть люди ненароком:
Зимовий тане в душі лід,
Ти зачаруєш кожним кроком.
Коса до пояса, красива,
Зелені очі, стрункий стан.
І скаже хтось: Вона - щаслива,
За цю красу я все віддам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908348
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Твоя краса зачарувала,
А в очах блукають небеса.
Ти усмішкою нас впіймала,
І кучерями манить коса.
Весняний настрій панує,
І очі любов'ю горять.
Коханий тебе відчує,
А вуста любові хотять.
У цій красі наче в тумані,
Блукають миті ці чарівні.
З тобою наче на вулкані,
Летять швидко, неповторні дні.
А голос твій мелодійний,
Він наші душі веселить.
Співучий і гармонійний,
Він усі серця полонить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908400
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі, 2рази другий катрен
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів – 2 рази четвертий катрен
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі: 2 рази шостий катрен
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
НЕ ЗДОЛАТИ ВІРНОСТІ ЗИМАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908352
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Місяць березень в нас — не тюльпанний,
Із морозцем прилинув, снігами.
У хурделях вертівсь, невблаганний,
І неясність посіяв між нами.
Припорошені мрії ваганням,
Прилетіли у гусячій зграї.
Він прискорить дерев набухання,
Розкошлатиться у молочаї.
Вже проклюнулись проліски перші —
Там, де сонечка теплі цілунки.
Безперечно, він задум завершить,
Бо у нього — усі обладунки! 10/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907555
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 17.03.2021
Березень мінливий, але не ледачий,
то сміється сонцем, а то ллє дощем,
а то ще буває снігом припороше,
й вітрами задує, аж викличе щем...
Березневе сонце, світло березневе,
тепло посилає із неба щодень.
І тоді навколо все стає веселе,
хочеться писати тексти для пісень.
Вітер весни віє на усі простори,
з собою приносить і радість, і біль...
Єднайтеся, люди, щоб порвать побори,
скинути кайдани і з плечей, і з ніг.
Спонукати владу приймати закони,
що передбачають потреби людей...
І у олігархів вкрадене забрати,
і все передати для хворих дітей...
Березень буває і сухий, і мокрий,
втрачати не можна його теплі дні.
Працювати дома, а ще більше в полі,
завжди, а найбільше усе ж навесні...
Березень мінливий,але не ледачий,
міняє природу і змива жалі...
То ж працюймо, люди, щиро і завзято,
ми ж бо не ледачі, ми ж бо трударі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908182
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Візьми мої долоні в свої руки
І мені в очі ніжно подивись.
Між нами довгою була розлука,
Але любов лишлась, як колись.
Промов до мене хоч єдине слово
І розкажи, як жив без мене ти.
Так хочеться твою почути мову,
А ще з'єднати юності - мости.
Для тебе слів я зберегла багато
І зберегла ту трепетну любов.
Яка для нас творила з буднів - свято
І дарувала ніжності розмов.
Вона серця в морози зігрівала,
Весною нареченою була.
Букети квітів влітку дарувала
А восени до вівтаря вела...
Як добре, що зустрілися з тобою
Любов - тепло ще дарувала нам.
Вона була дарована судьбою,
Щоб нас за руки повести́ у храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907955
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 16.03.2021
вона була... в найпершу світлу мить
коли для подиху знайшлася сила
вона любила
вона росла... хоч зменшувався світ
тепло у серці зовсім не маліло
й вона любила
вона жила... напевне, як усі
колись стурбована, колись зворушно-мила
вона любила
вона шукала... хоч не знала, що
чи голку в сіні, чи в торбині шило...
вона любила
вона стрічала... гартувала міць
коли життя згинало і палило
вона любила
вона чекала... і Любов прийшла
а може, і нікуди не ходила
вона ж... любила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908141
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Сьогодні я зустрів Весну,
Вона мене зачарувала,
Тепер я мабуть не засну,
Одного погляду так мало.
Коли в душі дзвенять пісні,
І серденько співає зрання,
Ми всі завдячуєм весні,
Ми всі завдячуєм коханню.
Дзюркочуть весняні струмки,
Пісні відродження співають,
А я для Неї залюбки,
Свої пісні й вірші складаю,
Сьогодні я зустрів Весну,
Вона мене зачарувала,
Тепер я мабуть не засну,
Її душа "Люблю" сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908151
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Зачарую тебе , зачарую...
І до тебе я прийду у снах...
Зацілую тебе , зацілую...
І від щастя злечу , наче птах.
Закохаю тебе , закохаю...
Хоч далеко ти десь , в чужині...
Я рідненька тебе виглядаю...
Дуже часто ти снишся мені.
Зачекаю тебе , зачекаю...
Край дороги стою в самоті...
Обіймаю тебе , обіймаю...
Мою пташку , найкращу в житті.
Заспіваю тобі , заспіваю...
В своїй пісні я тугу проллю,
Я чекаю тебе... Все чекаю ,
Бо безмежно тебе я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908167
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Ти промов коханий хочаб слово.
Зорепади падають вночі,
Веде місяць з зорями розмову.
У тумани заховався ліс,
Мов горох, на трави впали роси.
Звуки по діброві розлились,
Вітер розмарин вплітав у коси.
Приспів:
А я нічку мій коханий і тебе дуже люблю,
Заживуть на серці рани, подаруй любов свою.
Нехай місяць світить ясно, посміхається зоря,
Збережемо своє щастя, ти лиш мій, а я твоя.
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Розмовляй зі мною допівночі.
Про кохання тихо шепочи́,
Подивися милий в мої очі.
До нас місяць човником пливе,
Ти мене до себе пригортаєш.
У серцях любов наших живе,
А душа, душа тебе кохає.
Приспів:
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Подаруй мені ковток любові.
Подаруй від серденька ключі,
Хай звучать мелодії казкові.
Хай почує про кохання гай,
Хай озвуться голосно трембіти.
Я тебе, тебе кохаю знай,
Так ніхто не буде більш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Журавлі, журавлі, ви повірте мені,
Я від дому тепер так далеко.
Мої рідні місця бачу лише у сні,
Де гніздяться на хатах лелеки.
Журавлі, журавлі, дивні птахи мої,
Ви літали в далекі дороги.
Розкажіте, співають, чи там солов'ї?
Де батьки мої й рідні пороги.
Журавлі, журавлі, прокурличте мені,
Уявити, що я в ріднім краї.
Не дивуйтесь, що маю я очі сумні,
Поселились у душу печалі.
Журавлі, журавлі, ви повірте мені,
Що я сильний і відстань здолаю.
Прикипів я всім серцем до свої землі,
Жить не в змозі без рідного краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907681
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Ти не ховай очей - все зрозуміло.
Тут темрява порожня та німа
Не можеш душу, то віддай хоч тіло
А втім, не треба - я візьму сама.
Як розлюбив, не відвертай обличчя.
Торкаюсь ледве-ледве я повік.
Ти не хвилюйся, більше не покличу,
Мене цей досвід до кісток обпік.
Так гаряче, приємно, та не варто,
Я - мов сірник палаю і згорю.
Невже минуле є для тебе жартом?
Не маєш ти ні суму, ні жалю.
Вбивай, катуй - кохання все ж не вбити.
Воно, немов пташина навесні,
Гуляти буде у тенетах-вітах,
Пісні співати ніжні й голосні.
Нехай летять пісні ці понад світом.
Колись та мука, справді відболить.
І вже без неї вдасться мені жити
Цінуючи розлуки дивну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907675
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Чи ви втрачали рідних у житті,
Можливо, своїх вірних друзів?
То знаєте, як важко тоді йти
Тримають сльози, нерви у напрузі.
Життєві фарби вже тоді не ті,
Ну а життя по - іншому сприймаєм.
Хіба радієм так отій красі,
У час такий її не помічаєм.
Нам не хватає поряд рідних душ,
Яких ми чули поряд сміх і голос.
І з кожним днем жаліємо чимдуж,
Бо обідніло так життєве коло.
Коли дощі ідуть безперестанку,
Це плачуть ті, що втратили життя.
Піднімем очі - бачимо хмаринку...
Таке гірке оце передчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908046
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Мой конь притомился, стоптались мои башмаки
Куда же мне ехать? Скажите мне, будьте добры
Вдоль Красной реки, моя радость, вдоль Красной реки
До Синей горы, моя радость, до Синей горы…
Б. Окуджава
– Мій кінь притомився, стоптались мої каблуки.
Куди ж мені їхати – темна настала пора?
– Їдь за течією Червоної диво-ріки,
де Синя гора, моя радість, там – Синя гора.
– А де ж та ріка, та гора – морок взяв у полон?
Якщо ваша ласка, скажіть як дістатись туди?
– На ясний вогонь, моя радість, на ясний вогонь,
прямуй на вогонь, моя радість, не важко знайти.
– А де ж той вогонь, хоч на мить би мені спалахнув?
Вже вік я блукаю у цих непроглядних краях.
– Ліхтарник слідкує за ним, та напевно заснув,
напевно він спить, моя радість, до чого ж тут я…
Він далі поїхав один без дороги в пітьму.
Блукаючим поглядом все щось по небу шукав
– Ти що загубив, моя радість? – гукнув я йому.
А він відповів мені: – Ах, та якби ж я це знав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908067
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Весна коснулась всех крылом...
Одним дала надежду...
другим... - Как будто бы серпом...
крошит, что было прежде...
Сижу на лавке под Луной
в серебряном тумане...
А тот, кто нужен... не со мной...
Разлукой сердце ранил...
Дарить кому-то теплоту
спешил герой романа...
- А мне одной невмоготу...
как будто я в капкане...
А мне одной дышать нет сил!
Хочу его ладони...
Чтоб нежный взгляд тоску разбил...
- Чтоб был опять влюбленным!..
Но я на лавочке давно...
скучаю в лунной дымке...
- Душе еще не все равно
тот, с кем была в обнимку...
15.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908069
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
Співає серце, ніби скрипка,
Сумні й веселі в нім пісні,
Я чую голос твій, Лебідко,
Я ніби весь в чарівнім сні.
Лунає пісня, кожне слово,
Неначе діамант блищить,
І світ стає весь веселковим,
Й коханням серденько горить.
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908070
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Недалечко, біля балки,
Тут зібралися вже зрання
Всі мисливці і рибалки
Відкривати полювання.
Риби в сторожа купили,
Бо ставки тепер приватні,
Ліси теж переділили –
Хазяйнують люди знатні.
Біля гаю походили,
Хтось там стрільнув для годиться,
І багаття розпалили:
Є вже риба, сало, птиця.
Андрій качку взяв до столу,
Петро викрав стару квочку…
Юшка й каша вже готові –
Посідали в холодочку.
Одноразові стакани
Підключились до процесу –
Від найстаршого Степана
До найменшого Олеся.
Пішли тости, побажання:
За ліси, повітря й воду…
Головне у полюванні –
Щоб не нищити природу.
Грету Тунберг зачепили
(Шведську дівчинку згадали),
Скрізь кричить вона щосили,
Щоб довкілля рятували.
Виступ слухали Кіндрата:
-У мисливській кожній спілці
Треба Нобеля вже дати
Звичайнісінькій горілці.
Дякуючи їй, живими
Залишились зайці й кози,
Водоплавна вся пташина
Проживає мирно в лозах.
Гуси, вепри і лисиці,
Лосі і маленька білка -
Їх від смерті (це не сниться)
Відведе завжди горілка.
Нехай знають всі народи,
Що, росою ранком вмита,
Буде квітнути природа
Поки є в нас оковита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908040
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Прощай усім, хто ображав тебе.
Лиш добре серце переможе зло,
Бо не стійкий нещасть усіх хребет.
Створи в своїй душі любові тло.
Прощай зневагу їхню, гіркоту,
Людей негарні вчинки, біль в душі.
Мабуть, вони упали в сліпоту.
За них молись. В прощенні лиш рушій.
Прощай, бо Бог усіх людей прощає.
Великодушним будь, й тобі простять,
Бо що творять, не відають, не знають.
В прощенні тільки буде благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
[i] Є Свята в в нашому житті, котрі не можна
не відмічати. Недарма ж вони мають корінь
"свят-", спільний зі словом "СВЯТІСТЬ"!
Одними серед таких Свят є Шевченківські дні:
9-те та 10-те Березня! Останнє пам'ятне ще
й тим, що цьогоріч воно є 160-ю річницею
пам'яті нашого поета, пророка, апостола. [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
[i] І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся: чому не йде
Апостол правди і науки?!
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#78096f"]Ми – напрочуд сором’язлива раса…
Не по собі нам – все бо в нас своє:
земля і надра, дух і мова наша.
Сусідка ж з нас кровицю жадно п’є.
Як втамувати люті апетити,
що має хижий, хтивий людоїд?
Допоки вже наш люд в крові топити
І кидати у вир нелюдських бід?
Ключі до рішень – в помислах Тараса:
його Кобзар – до волі й сили код,
дороговказ на міжнародній трасі
від власних й імпортованих негод!
Нехай наш меч Тарасом освятиться,
наш крицевий, твердий каральний меч!
Без просу не піду в твою світлицю,
то ж поважай і ти мою картеч!
Моя душа геть гнівом вибухає
і вибухне тротилом ще не раз,
якщо урвеш священний шлях до раю…
Бо в мене є апостол – мій Тарас!
Шануймо ж, гей, месію і пророка!
Прислухаймось до меседжів його –
Й ростиме правда й мудрість рік за роком
в очах людей!
І – в чорта самого̀![/color][/b]
7 березн 2021 р.
© Олеса Удайко
______________
На світлинах з інтернету. - недавні сліди вандалізму
"славних прадідів великих правнуків поганих"щодо
нашого месії, апостола, пророка Тараса Шевченка...- [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Я стояла край дороги...
Плач ховала віхола...
- Далі йти не можуть ноги...
Забуваю дихати...
Таточка везуть додому!
Провести в останній путь...
Що ж дісталось золотому?!
Звідки бідоньки пливуть?..
Думи ранять... - Був здоровим!..
Біль який забрав життя?!!
Як же житиму без нього?..
Без його серцебиття...
Розірвала навпіл доля...
Мій рідненький... Мій маяк!..
- Зможу витримати горе?!
Зустріч витримати як?..
Що там далі?.. Невідомо...
Нащо всіх туди зовуть?!
- Їде таточко додому...
їде в свій останній путь...
Не потрібна ця розлука!..
Може є другі світи...
- Хай би взяв мене за руку...
вдвох би матінку знайшли...
Я стояла край дороги...
Плач ховала віхола...
13.03.2021 г.
Фото з інету.
Років багато вже пройшло, а болить так само...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907883
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Не те мені болить, не те, не те,
Боюсь, що вже нема того, що треба...
Болить, що сніг у березні мете,
Та так мете, що геть не видно неба...
Що слів немає і безсилля рве
З надії обережно ткану нитку,
Що час пливе, о, Боже, він пливе,
Тоді кудись зникає дуже швидко...
Перемішалось у природі все:
У березні - сніги, тепло - у грудні,
Та ми чекаєм: радість принесе
Весна в холодні наші сірі будні...
Нехай мете - повніші ручаї
Як заспівають після вихідного,
Забудемо тривоги всі свої -
Гайда весну стрічати! До одного!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907887
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Безутешный белый лебедь
так кричал над озером!..
- Пары нет в бездонном небе...
Лишь печали россыпи…
Хоть рассвет зарей алеет,
застелил судьбу туман…
- Где же та, что всех нужнее?!
Кто лишит душевных ран?..
Где же та, что жить заставит?!
Пусть развеет горюшко!..
Крик стелился по дубраве...
- Стало пусто в гнездышке...
В одиночестве страдает
лебединая душа...
- Не откликнется родная...
Был охотник в камышах...
Птице ноша непосильна...
Мысли ранят, будто плеть...
- Жаль, надежда не всесильна
и не может обогреть!..
Лебедь ждет того, кто дорог!..
Долго в сердце будет ад...
- Я спешу к нему на берег,
чтобы верным другом стать...
9.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900757
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 13.03.2021
Колись Господь створив яскраве диво!
Час закрутив вселенським верстаком,
як той гончар ліпив горня грайливо,
вертів свій диск космічним чобітком.
Спочатку вплів в кільце небесні чари,
вогненним Сонцем боки обпалив.
Величні зорі об’єднав в Стожари,
родючу землю водами обмив.
Розфарбував блакиттю сірий горщик,
в нім посадив зернину для життя,
з гори пролив небесний свіжий дощик —
подарував божественне знання.
Та ніби глина була сирувата
й молочна фарба по краям стекла.
А людство та й на далі винувате,
бо до цих пір не вірує в Творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904173
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 13.03.2021
Однажды нырял глубоко с аквалангом
И что я увидел там между останков
Кораблекрушений на дне возлежавших?
Тех мест обитателей вальс танцевавших.
Там плавали рыбы, угри и миноги
Но двигались странно в воде осьминоги.
Я был сколько мог, всё смотрел, удивлялся
И чудом увиденным тем наслаждался.
Прелестно танцуют на дне осьминоги.
Совсем не мешают им лишние ноги.
И вальс, и чарльстон, и квикстеп даже танго.
Подвластны им па сальсы, румбы и фанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903901
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 13.03.2021
Бринить сльоза і серце ниє –
Вмирають бурні почуття:
Обвалом пронеслись надії,
Обвалом котиться життя.
Тяжка, хвилююча година…
Все, що цвіло – кругом зола…
Зійшло, немов прибійна піна,
Немов - пожовкла ковила.
Вже уповільнились потреби,
Немає, бігу без кінця…
Не чую звісточки від тебе,
Не бачу милого лиця.
Осиротіли мої очі,
Опустошилася душа…
Не будять думи серед ночі –
В тумані доленька… Чужа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 13.03.2021
КРИШТАЛЕВИЙ ШЕДЕВР
(із збірки "Найглибша борозна життя")
Мороз всю ніч писав
чудові панорами
Сріблясто-білим інеєм
у мене на вікні,
Так поспішав!
Творив під зорями-свічками
Дарунок в день закоханих.
Мені?
О, так, мені!
А бачився завжди
непри'язним, холодним,
Не здатним на високі,
ніжні почуття...
Ні! В глибині душі,
він в крижаній безодні
Кохання паросток
леліяв, мов дитя.
В лютневу темну ніч
прилинув до віконця —
Відчув мою печаль
і холод самоти,
Щоб відвести біду
спішив до сходу Сонця
Кохання цвіт мені
в дарунок принести.
Як Сонечко зійшло,
він не пішов спочити,
Додаючи в палітру
свіжі кольори...
... Іскрився кришталем
шедевр — кохання квіти!
І Божа Благодать
у душу йшла згори...
2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906376
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 13.03.2021
Попелом вітер сіє довкола,
мармур розтертий в пісок.
Ворони кружать в небі по колу —
впав на коліна пророк.
Вкрилося небо чорним угаром —
Сонце сховалось під спід.
Вам цього доста? Вам було мало...?
Ось вам від вічності слід!
Хто спонукав вас нищити рівних?
Хто запрягає братів?!
Хто б’є по спинах родичів вірних —
ніби безправних скотів?
Вбита гординя променем з неба —
величі башта пуста!
Влади хотіли? — Так вам і треба…
Бачиш їм віра не та!
Згине імперія в мороці з часом —
Гідність здолає кордон.
Знищить Господь збожеволівшу расу…
Ім’я її Вавілон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907844
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d_hqsriJ5gk
[/youtube]
Думками повертаємось туди,
Де нам було так тепло і комфортно.
У пам"яті лишились лиш сліди,
Та добре знаєм - це безповоротно.
Щасливими на хвильку можем стать,
І смакувать удасться нам роками.
І навіть час не зможе це забрать,
До подиху останнього - це з нами.
Заглянемо ночами крадькома,
Воно нас упізнає й посміхнеться.
Та за дверми давно все сімома,
Ніколи і нізащо не вернеться.
Ключі забрав цей невмолимий час,
Ось, що зробити може він із нами.
Та вогник із минулого не згас,
Бо часто ще приходить це із снами.
Та ми тоді не плачемо уже,
Хоч на душі так сумно і тривожно.
Як діамант безцінний бережем,
Єдине, що зробити час не може...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907814
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
На далёком побережье в царстве льдин
Жил влюблённый и застенчивый пингвин.
Для зазнобушки своей он среди скал
Камни гладкие старательно искал.
Вот однажды подошёл для слов момент,
Он любя сказал ей нежный комплимент:
"Сердце радует, игрива и мила
Мне походка неуклюжая твоя".
Где свирепствует пурга и ночь длинна,
Бесконечностью пугает белизна,
Не страшась, пингвины смелые живут
И в любви друг к другу верность берегут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905927
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 13.03.2021
О Женщина, рождение и жизнь...
Мечты в ней так естественно призывны:
О счастье, о любви в земной тиши,
О детях, мире – вовсе не наивны.
И как потом судьба преподнесёт
Подробно и в деталях постранично –
И радость сладкую, и горький мёд
В сих днях обыденных, и прозаичных...
Где силушки, терпения берёшь?
И даже в этих ложках, поварёшках –
Ты жизненную мудрость обретёшь,
Успев родить и вырастить всех крошек.
О женщина, нелёгок крест земной,
Всё ж и в литературе, и в науке –
По силам и руководить страной,
Безвольных мужиков взяв на поруки.
Прославим ум и гуманизм в веках –
Что не унизит подвиги мужские.
О красоте напишется строка,
Слова любви и нежности, благие.
12.03.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907752
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
«Herz, mein Herz, was soll das geben?
Was bedränget dich so sehr?
Welch ein fremdes, neues Leben!
Ich erkenne dich nicht mehr.
Weg ist alles, was du liebtest,
Weg, warum du dich betrübtest,
Weg dein Fleiß und deine Ruh –
Ach, wie kamst du nur dazu!»
Johann Wolfgang von Goethe
Серце, серце, як це сталось,
громом вражений стою,
чим це ти так стурбувалось?
Я тебе не впізнаю.
Все пройшло, чим ти палало
що любило і бажало,
не збагну я до ладу –
як потрапило в біду?
Переможене, безсиле,
на позбавлення не жди,
у красивих, юних, милих
путах ти вже назавжди.
І чи ще можлива зрада?
Де живе нова принада?
Все даремно, все забудь:
всі шляхи в полон ведуть.
Ах рятуйте, я у сітці –
від кокетки, сам не свій,
на тонкій чарівній нитці
я танцюю ледь живий.
Жити в клітці у чаклунки,
чи під каблучком пустунки –
як таку ганьбу знести?
Ах, пусти, любов, пусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907750
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
я ранок ношу в собі
виношу його з собою
без мене він був один
тепер нас із ранком двоє 🙂
я кожного дня учусь
всміхатися перехожим
як сонце свічусь чомусь
бо трохи на нього схожа
куди б не ходила в світ -
від тебе я недалечко
і щось ще візьму й тобі
у спільний щасливий вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907710
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
На якийсь час хлопці розслабились,схилившись один на одного, дрімали. В проході між купе, проходила жінка, років сорока, пропонувала купити газети і журнали. Михайло визирнув у вікно, згадав про село - добре, що погода сонячна, здається, тут теж давно не було дощів. Напевно зустрічатимуть мене якоюсь автівкою. І вже посміхнувся, пригадавши очі коханої дружини і усмішку своєї кирпатенької доньки. Як добре, коли тебе чекають і зазирнувши на Максима, на плече поклав руку.
-Ну досить дрихнути, я скоро схожу, будемо прощатися. Але це лише на якийсь час, я тебе чекатиму в гості. Максим, потер руки, двинув плечами, озирнувся навкруги,
-От добре, за пів години і мій вихід.
Електричка зменшила швидкість,під`їжджає до станції. Кілька чоловік уже стояли біля дверей. Рукостискання, обійми, прощання…
Михайло спускався по сходах, на нього чекала усміхнена дружина з донькою.Сяючі очі, в них радість і трепіт сліз на віях. Максим спостерігав з вікна вагона, в душі за друга відчуває радість. Щасливий і вона така гарненька, сонячний погляд, дочекалася, ото почуття, видно.що кохає….
Двері зачинилися, електричка рушила з місця. Він повернувся на своє місце. Буквально за хвилини дві – три, в купе навпроти, різко піднялася літня жінка, двома руками підтримувала тіло чоловіка, яке хилилося на неї. Раптово гучно скрикнула,
-Миколо тобі зле?
Майже всі пасажири звернули на них увагу. Максим відразу зірвався з місця, за мить підтримував чоловіка, голосно запитав,
-Може у вагоні є лікар, чи попросити машиніста, щоб зробив об`яву, можливо є в іншому вагоні…..
Його увагу привернула дівчина, на яку він дивився з Михайлом. Різко піднялася з місця, на плечах поправила футболку, на поясі підв’язала легку хустину, кремового кольору, на шпильку зібрала волосся. З тонометром у руці підійшла до них. Макс здивовано дивився на неї, не встиг нічого й думати, як вона сміливо до жінки,
-Треба під язик покласти валідол. Маєте при собі ? Тут душно, можливо в нього проблеми з серцем.
Жінка, знервовано кивала головою, у руці уже тримала пігулку, щось говорила до чоловіка, намагалася покласти її в рот.
-Ну, давайте, ось так його підтримайте, я тиск зміряю, - поспішаючи, сказала дівчина і уміло одягла тонометр на зап`ястя руки.
-Нітрогліцерин він переносить?.- знову звернулася до жінки
- Так інколи приймає.
- Якщо є - не гайте часу.
Чоловік ледь відкрив очі, щось пробурчав, рукою доторкнувся до кишені на сорочці.
-В нього тиск сто шістдесят на сто десять - трохи підвищений і прискорене серцебиття. Не хвилюйтеся так, все буде добре. думаю, це з-за духоти в вагоні. Я закінчила університет імені Пирогова, тож на цьому трохи знаюсь.
Чоловікові стало краще, жінка обіймала його і слухала дівчину. Вона тихо, поспішаючи, давала їй поради, як діяти далі. І вже голосніше сказала,
-Зараз ще раз міряємо тиск, ви мене вибачте, але я на цій зупинці виходжу. Хочете визвіть швидку, а ні, то додому чоловіка везіть на таксі, так буде краще.
Максим, аж жахнувся, але ж йому теж зараз виходити. Трохи знервований,з пляшки випив води і зазирнув у телефон. Адже мав передзвонити батькам, в який час буде на місці та щось зупинило його. Майнула думка – хай краще надворі передзвоню, чи маленький, сам доберуся додому.
Дівчина з валізою, уже поспішала до вихідних дверей. Побачивши її, здвигнув плечима - бач, яка швидка - поспішив за нею. Пасажирів сходило небагато, Максим взявся за ручку її валізи,
-Я вам допоможу, думаю чоловік не ревнивий.
Її сині очі ледь засяяли, щоки зарум`янилися. Вона різким рухом голови змахнула з чола неслухняне волосся, привітно посміхнулася,
-Хто знає який буде, до ворожки не ходила.
Аж дух перехопило після її слів, йому здалося в нього ростуть крила. Він першим зійшов по сходах і тут же подав їй руку,
Давайте, ось так краще,- раптом обома руками підхопив її за талію, ледь підняв і тут же поставив на ноги. А легка, немов пір`їнка - ледь не вирвалося з уст.
-Я так зрозумів ви місцева,мабуть їдете з відпочинку,бачу засмагли, вам так личить.
Про таких люди кажуть - в кишеню за словом не полізе. Вона ледь вирячивши очі,з усмішкою на обличчі,
-Ні, не місцева, я з Ніжина. Дякую за комплімент та ні, швидше за все, так вирішили, бо я в такому одязі. Знаєте, відпочивала на морі, як кажуть - відірвалася від світу. Трохи, можна сказати на прощання захотілося бути модною. Ось і в дорогу так одяглася, все рівно ці штани викину. Адже в мене починається зовсім нове життя. Я тут, від університету в районній лікарні проходила практику. Тепер треба два роки відпрацювати, за фахом лікар –терапевт. Він тихо засміявся,
-Ви сказали попрощатися з молодістю… Ой,щось я не бачу тут жінки середнього віку.
Обоє засміялися. Направилися до виходу в містечко.
Думки ледь не розірвали голову на частини. Ото бач, а я її по одязі охарактеризував, недарма кажуть, зустрічають по одязі, а проводжають по розуму. А може в мене є шанс познайомитися ближче. А раптом пощастить, може й кавалера немає,але ж така гарненька, природна, чим чорт не жартує, можливо якраз на удачу. Ой, таке відчуття, що в мене щось прорвало й несе за покликом душі й серця. Спіймав себе на думці, що повторив слово Михайла – прорвало.
Неподалік від вокзалу запитав,
-То ви де вирішили зупинитися?
За мить, її хитрий погляд зупинив його,
-Ой та годі викать! Здається говорив, що тут не бачиш жінки середнього віку.
Раптово відчув прилив крові до обличчя, почервонів. Трохи ніяково заговорив,
-Та я що, я тільки –за. Надіюся ми, ще зустрінемося.
Вони стояли біля широкої дороги, що проходила від щебеневого заводу.
-А ти, що до когось в гості, так одягнений, зараз багато так одягаються в дорогу, чи десь тут працюєш охоронцем?
-Та ні, я місцевий лев, а чому лев,бо працював охоронником в магазині. А зараз з далекої дороги добираюся додому.
-І де це та далека дорога? - запитала, взявшись за ручку валізи.
- Та ми з другом Михайлом, він вийшов на одній із зупинок, приїхали з АТО. Правда два тижні були в реабілітаційному центрі, закінчився контракт, добираюсь додому. Думаю продовжити службу охоронником, на мене там чекають.
-А, хто? - не витримала вона, запитала і тут же стиснула повненькі губи, хоча очі бігали по ньому, чекала відповіді.
-Колектив чекає, а вдома батьки. Ой, я ж с тобою забарився, треба передзвонити, вони ж чекають мого дзвінка. Вибач, постій хвилинку, я швидко.
За кілька хвилин, поговоривши з мамою, запитав,
-То куди ти направляєшся? Вдома все гаразд, я тобі допоможу, не така вже й легка твоя валіза.
-Тут недалеко, я зупинюся в гуртожитку для працівників заводу. В ньому мешкає під час практики. Напередодні передзвонила, на якийсь час мені виділять кімнату. А завтра піду в лікарню, здам всі папери, вирішу питання з житлом. Можливо запропонують щось краще, як ні, то винайматиму квартиру. Здається, тут з цим проблем немає.
Збігали хвилини… Максим лише тепер помітив, що повітря зовсім інакше, чим в Києві, що вже говорити про схід України. Коли чув гучний гул грузового автомобіля, поневолі дивився в ту сторону, немов чекав чогось непередбачуваного. Як добре, що у нас тихо…Думки втішали його…
Коли вони вже стояли біля парадного входу гуртожитку, ледь схиливши до неї голову, запитав,
-То я маю надію на зустріч?
-Ну, якщо дуже хочеш, то чому ні? Правда мені ж треба все вирішити, знаєш, яку б кімнату де не знайшла, напевно в ній треба буде навести лад. Ну, ти ж розумієш, побілити, чи замінити шпалери, врешті повісити фіранки, щоб було комфортно.
Він слухав і весь час намагався дивитися в її очі, дізнатися, чи щиро говорить,чи може лукавить. А раптом хоче з ним пофліртувати та й на цьому кінець. Не думає про сімейне життя, а чи захоче піти зі мною під вінець, ну звичайно, якщо я їй подобаюся. А чи захоче, ще й далеченько від родини. Ой,захопила вона мене в свої сіті.Та раптово пригадав,
-Ой, ми ж не познайомилися!
Гучний сміх привернув увагу охоронника, що стояв за скляними дверима,
-Ви, що до нас?
Вона озирнулась і тут же, ласкаво дивилася на Максима, немов огортала теплим поглядом,
-Так- так,через пару хвилин.
Уже усміхаючись один до одно, знайомились. Легке рукостискання, він на якусь мить затримав її руку. Почувши ім`я - Надія, відразу подумав- мабуть моя надія, яку я завжди тримаю в серці, що все має бути добре.
Минуло три дні… Максим відсипався після теплої зустрічі з батьками , з тіткою Марією (по батьковій лінії) та з друзями. Вчора побував на роботі, попередив, що за тиждень, буде готовий приступити до своїх обов`язків. Позмінна робота його влаштовувала та й чому не тішитись, адже зараз не всім повезе влаштуватися відразу.
Михайлові написав СМС, що вже вдома. Але йому дуже кортіло розповісти про знайомство з Надією. А поки ж, сам собі зізнався, розповідати майже не було про що. Він подзвонив їй в той же вечір та вона відповіла, що ще все не вирішено, щоб подзвонив через три дні.
Хай йому грець, потягнувся в ліжку, з телефоном в руці, немов розмовляв сам з собою. За вікном сонячний день, а його наче лінь звалила з ніг. Проміння досягає обличчя, приємно пестило, відчував тепло. Від задоволення примружував очі і уже рахував - один, два, три… й голосно на всю кімнату,- Рота підйом!
Зірвавшись, прямував у ванну кімнату.
В квартирі пахло м`ятою. Сім`я пила чай, насолоджувалася запахом. Батьки переглядались між собою, але мовчали. Помічали, що в душі сина, щось відбувається. Але не хотіли турбувати запитаннями. Адже й так, два дні, як на допиті, що і як. Але всього не розповісти, багато чого під знаком »таємно».
Пізно ввечері, Максим стояв на балконі, декілька раз набирав її номер телефона… До душі підповзало розчарування, а може, просто розіграла мене… Так, як іноді поступають дівчата, щоб більше до себе привернути увагу. Та тут же відігнав цю думку – за фахом лікар, ой навряд чи буде фліртувати. Професія відповідальна та й після закінчення університету не така вже й молоденька, саме час звити гніздо.
Він так задумався, що коли на телефоні заграла мелодія, злегка здригнувся. Так, це дзвонила вона. Мов та пташка щебетала,
розповідала про роботу, про те, що вже наклеїла шпалери і на вікно повісила нові фіранки. Їй на пів року дали дозвіл на проживання, а згодом вирішать, як бути далі.На жаль, в містечку в цей час нових будинків не будували.Приватні квартири, люди здавали в оренду під офіси, тільки там виконувались ремонтні роботи. Йому здавалося він би слухав і слухав її, тому й не наважився перебити і .запитати, чому не подзвонила раніше.Адже вже й справді була пізня година,чекав поки закінчить емоційно розповідати про себе. Нарешті вона, немов підбила підсумки,
-Ну от, здається я тобі про все розповіла.Ало, ти мене слухаєш?
-Звичайно, не хотів перебивати. Я зранку чекав твого дзвінка, сама наклеїла шпалери, хай би прийшов допоміг..
-Вибач, просто незручно, адже ми зовсім мало знаємо один одного.
-Давай зустрінемося завтра, о котрій годині ти закінчиш роботу?
- Гадаю, десь о шістнадцятій звільнюся, не раніше.
- То я підійду до лікарні.
Вони, ще перекинулися кількома фразами і побажавши один одному доброї ночі, попрощалися. Зоряна ніч… ніч роздумів і сподівань, ніч спогадів і світлих мрій, а зорі немов колихали їх, заводячи в таємність ночі.
Наступного дня він зустрічав її біля лікарні. Вона вразила своєю чарівністю. Одягнена в сукню блакитного кольору, яка підкреслювала фігуру, дуже пасувала їй. На обличчі, ні гриму, ні помади, волосся спадало не плечі. Він перед нею стояв бадьорий, усміхнений, чорне волосся злегка пристало на чоло, деінде виднілись краплі поту. Напевно так поспішав - зробила висновки й легкою ходою пішла вперед,
-Що думав, що поспішаєш на потяг і він тебе не почекає..
-Все може бути,- рукою торкнувся її плеча. Вона розвернулася до нього,ти щось хочеш сказати?
-Хочу ще раз подивитися в твої чаруючі очі. І запропонувати прогулятися до річки, у нас прекрасні місця, є на що подивитися. А потім сходимо в кав`ярню чи ресторан,
-Та ні, краще в кав`ярню, там публіка інакша, музика різна і весела, і тиха. Он у нас в Ніжині, можна навіть у кав`ярні послухати музику Бетховена і Баха « к Элизе»
-Ух! –вирвалося в нього, відразу взяв її під руку,
-Я десь читав, що лікарі люблять слухати музику цих композиторів.
-О, я обожнюю цю плавну музику, закривши очі, немов літаєш до піднебесся і наче чуєш, як вона піднімається і поступово десь далеко –далеко зникає.Та все ж залишає на серці тепло, приємне відчуття спокою і задоволення.
Його очі бігали по її обличчю.Вона коли говорила,злегка почервоніла і час від часу повільно закривала очі і также повільно їх відкривала.
То де ж було втриматися…. Він притиснув її до себе, .припав у поцілунку. Відчув, як вона на якусь мить завмерла, руками ніжно торкнулася його обличчя. Який то солод ті уста…він ледве відпустив її й немов соромлячись опустив очі. Вона ж, поправила волосся, усміхнулася, крутилась на одній нозі. Добре, що туфлі не на підборах - відразу подумав - напевно б так рівновагу втратила. Та лише мить, попрямувала навпростець, через дорогу, до річки.
В цей вечір, він майже опівночі повернувся додому.Хоч і подзвонив,що буде пізно та батьки все одно не спали. Коли вже вийшов з ванни, батько на кухні пив воду, запитав,
-Сину в тебе, що є дівчина?
-Так тату… є… І думаю, що скоро вас познайомлю.
Максим, вклавшись у ліжко, телефон поставив на зарядку і немов сонна думка копошилася в голові- тепер мені буде що розповісти Михайлу.
Уже минали серпневі дні…І вечорами до землі припадала прохолода…Люди збирали урожай і надіялися, що закінчиться війна,а її на жаль, наче й ніхто не думав закінчувати. На мирній частині країни життя продовжувалось за своїми звичаями
Надія й Максим зустрічалися два , а то й три рази на тиждень. Вона розповідала про свою роботу, а він про свій магазин і покупців, які інколи намагалися, щось поцупити. В суботу йшли в кав`ярню. До себе в кімнату, вона запросила його лише один раз, вважала, що непристойно залишатися один на один. Адже гуртожиток, є гуртожиток, тим паче тут жили і сім`ї. Навіщо їй якісь плітки, розмови. Містечко невелике, а люди не завжди без заздрощів. Гадала, що професія лікар, не має бути спаплюжена своєю поведінкою. Нівякому разі не можна до себе привернути увагу необдуманою поведінкою.
Максим же ділився з Михайлом.Звичайно чоловік,як дізнався,що вони зустрічаються, аж засвистів в телефон,
-Ой,то ти напевно точно по вуха закохався, ти немов в карти виграв, тобі повезло, де зараз ті дівчата, без макіяжу. Така гарненька, ще й лікар, велику пташку спіймав. Ой дивися, щоб ніхто не вкрав.
Після спілкування, Максим мав бажання зблизитися з нею, напрошувався в гості, але вона категорично відмовила. Він давно думав над тим, щоб познайомити її з батьками та не знав, вірніше сказати, боявся, що відмовить.
Минуло більше двох місяців… Одного вечора, Максим перед побаченням поговорив з Михайлом.Той, напевно щось святкував,був дуже веселий, його добряче висварив за нерішучість.
І він, як завжди після роботи, зустрівся з нею, в душі відчував порив, готовий був звернути гори.
Доволі сиро й прохолодно, вже майже голі дерева, під ногами шурхотіло листя. Вона взута в чобітки на підборах і в осінньому, коричневого кольору пальто, тулилася до нього,
-А знаєш я замерзаю, аж холод по спині, може підемо в кав`ярню, вип`ємо кави, погріємось , послухаємо музику.
Мабуть саме нагода відкритися… Рішуче підійшов до неї,
-Надійко, я вже давно хочу зігрітися, зігрітися в обіймах твоїх, пізнати трепіт твого тіла, твою ласку.
Вона позадкувала до дерева, очі полізли на лоб, це що з ним?
А він немов завівся і не знати від чого,чи пригадав слова Михайла, чи може теж проймав холод, розмахував руками. Несподівано пригадав вірш Юрка Ізрика - » Я жив би з тобою на дикому острові», закінчивши читати,
-І твої очі сині,мені вже давно не дають спати.
Поспіхом підійшла … рукою торкнулась чола,
-Ти часом не захворів?
- О, ні кохана що ти- гучно сказав і поцілував її.
Легенько звільнилася від обіймів,
-Ти знаєш такі вірші?
-А що? Ти лікар, любиш музику, а я люблю читати і художню літературу, і вірші про кохання. Ось послухай » Мені ти приснилась давно» Володимира Сосюри.
Вона, задивившись, як емоційно він читав вірш, кожне слово, немов пропускав через себе, трохи позаздрила йому. Як добре, має час, а тут вся література тільки про хвороби, про ліки.
Чи пожаліла, чи за покликом серця підійшла до нього, той погляд в очі, як промінь сонця, застигли в поцілунку.
А чи то кров по жилах так закипіла, він легко підхопив її на руки,
-Надійко, я тебе кохаю! Скажи для чого нам ці муки. Адже не діти, нам би радіти, що ми зустрілися. Для мене ти, як світла зірка на захмареному життєвому небі.
Кипіла кров, розходилась по жилах… поставив її на ноги. За мить припав перед нею на коліна, поцілував їй руку,
-Скажи ти підеш за мене?
Вона, не сподівалась на такі події, наче трохи злякалась, зненацька рукою прикрила йому уста і гучно,
-Ні не треба зараз обручки! Почекай! Хай потім!
І вже тихіше,
-Давай трохи почекаємо, адже я не знаю твоїх батьків. Як вони мене приймуть ? Напевно й мої батьки тебе побачити захочуть, перед таким відповідальним рішенням.
Як сніг на голову - її слова про обручку. І тут немов зрадів. От телепень, я ж її навіть не купив. В солодкому поцілунку злегка затремтіло тіло… відійшов в сторону,
-Ти права… я давно думав це зробити,чомусь не наважувався… Давай в неділю, я заберу тебе з гуртожитку,і познайомлю з ними, не бійся - вони в мене добрі. Тим паче нам з ними не жити. Бабуся живе в двокімнатній квартирі. Давно батьки її звуть до себе.Вона ж не хоче покидати квартиру, мені у спадок залишає.
-Гаразд, ось так краще. Гадаю поспішати нам не варто.
Немов сонячне тепло її підстерегла думка - а я журюся, де через три місяці буду жити.
Він провів її до гуртожитку, поспішав додому. Хода напрочуд швидка. В душі себе сварив, адже давно треба було купити обручку. Що я, як той індюк белькочу, розповідаю про тих покупців, а про основне забув. Михайло правду казав, відстаю від життя . А тут вже й посміхнувся, згадав його слова - це після його слів за нерішучість, мене так прорвало. Сам собі дивуюсь, навіть вірші пригадав. Але ж так давно їх читав, коли уже й не пам`ятаю.
На наступний же день, купив каблучку для заручин, в душі, за свою безпорадність, недолугість, знову картає, соромив себе.
В неділю моросив дощ….Максим зайшов до неї в кімнату,
- Привіт,- поцілував в щоку
Уже одягнена в пальто, перед дзеркалом, вона на шиї поправляла білий шарфик,
- Привіт! Щось така погода… і мені мій вигляд не подобається. Може гігієнічною помадою придати блиску губам? Що скажеш?
-О, ні-ні! Що ти люба! Ти маєш природну красу, саме нею мене приворожила. Я не вважаю, що накласти макіяж - це добре.Людина має бути такою, як є.
Від здивування піднялися брови,закліпала очима,
-Що справді?! Ну гаразд, тоді пішли.Он, бери торт, квіти,я вранці купила.
-Та це ж я мав по дорозі заскочити в магазин, купити.
Уже зоринки в очах, хитрий погляд, підморгнула йому,
-Маю свекрусі догодити, чи ти щось маєш проти? Це ж я до вас йду в гості, а перший раз йти в квартиру пусто не можна. Кажуть звичай такий…
Осінній вечір…телий і привітний, хоч за вікном все ще моросив дощ…Його батьки її зустріли привітно. Довелося розповісти про своїх батьків, похвалилася, що має, ще брата,який навчається в одинадцятому класі Тільки тепер Максим почув, що її мама в поліклініці працює медсестрою, а батько в Києві перевозить пасажирів на своїй маршрутці. Злегка хвилювався і червонів, чому не запитав про її батьків. А Надія вся розпашіла, позирала на нього, наче чекала підтримки.
Вони вже одягалися, Наталя Петрівна сказала,
-А, як же це ми познайомимося з батьками, так далеко.
Надія навіть усміхнулася,
-Думаю, ми до Києва потягом поїдемо, а там тато зустріне, маршруткою завезе в Ніжин.
Максим навіть поцілував маму в щоку,
-Дякую,а я вже думав, як це вмовити вас поїхати.
Надія задоволена гостинністю, мило усміхнулася,
-Дуже дякую. Приємно було познайомитися, поспілкуватися.
Вони йшли під однією парасолькою і їм не було тісно…. Він був на сьомому небі від щастя. Бачив, що вона всім задоволена, хотів залишитися на ніч в неї.
В нагрудній кишені його курточки лежала обручка,він відчував її і притискав до себе Надію. Надіявся, що цього вечора він одягне їй обручку і вкотре скаже ,що кохає її, не може без неї жити.
Минули зимові свята… Через тиждень після Водохреща в ресторані гучно грали музики. Надія і Максим,усміхнені,щасливі, танцювали перший танець.Родина й друзі задоволено спостерігали за ними. А Михайло – боярин на весіллі, вкотре запрошував гостей випити за здоров`я молодих і часто кричав гірко.
12.03.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907738
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Прибула в село Маруся
З нареченим Домініком,
Познайомила бабусю
Із майбутнім чоловіком.
Тут старенька побажала,
Щоб жили довіку в парі:
-Для весілля буде зала
В ресторані, а не в барі.
Бо таке лиш раз буває:
Гроші ми на це зібрали,
Значить, вас Господь єднає,
Щоб розлуки ви не знали.
-Що ви, бабцю? Що за мода?
Не така у мене вдача:
Заміж один раз виходять
Некрасиві і ледачі.
Кожен шлюб у мене вдалий,
Я характер маю впертий…
Краще сядьте, щоб не впали:
Нік у мене вже четвертий!
Крапку ставити ще рано,
Тут не знаю я упину,
Бо одна із забаганок –
Ощасливити мужчину.
Не моя вина у тому
(Правила тотожні з віком)
Треба дати холостому
Шанси стати чоловіком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Спекотне літо … Людей на залізничному вокзалі, як комах. При спілкуванні шум, то гучніший, то тихіший. На якусь хвилину, чи на декілька секунд, коли диктор оголошує про прибуття потяга, чи відправлення, той шум перетворюється на гудіння і його відлуння піднімається вверх й раптом десь губиться.
Широкий перехід для переміщення пасажирів, весь осяяний сонячним промінням, що потрапляє через доволі широкі й високі вікна. Воно проникає між рядами тунелів для виходу на платформи і на іншу сторону, де в ряд стоять крісла для сидіння.
Вокзальне життя кипить… В переході … пасажири, то проходять спокійно, то поспішають. Іноді у штовханні почуєш чиїсь суперечки. Хтось, оминаючи інших, на колесах везе валізу. А хтось вже й з ким небудь зашпортується, здивовано зазирнувши один на одного, люто бурмоче, поспішає. Але можна й помітити усмішки на обличчях.
Два хлопці, присівши на крісла, прислухалися до інформації диктора, звертали увагу на пасажирів, що рухалися по переходу. Хлопці одягнені у форму охоронця, хоча насправді їхали з АТО. Вони, два роки поспіль, за контрактом захищали кордон України.
Максим - чорнявий, худорлявий хлопець, з містечка, ще не одружений. Хоча й має красиві карі очі та чорні брови, але ніяка, з знайомих дівчат, не змогла причарувати, сподобатися. Він виховувався в сім`ї педагогів. Хоча й працював охоронником, в одному з магазинів міста, але чомусь кохання обходило стороною. Не розумів дівчат, які фарбували волосся та на обличчя наносили макіяж. Саме таких, що сидять на касах, тільки й подивитися, ніби на змаганні, хто з них більш яскраві фарби наносить на обличчя. Що до покупців, тут тим паче, очі розбігаються й кожна з дівчат посміхнеться, намагається до себе привернути увагу. Але він би був щасливим, якби мила дівчина підкорила його серце своєю природною красою. Мала довге волосся, ну і звичайно без шкідливих звичок. Біля себе не уявляв дівчини в кричущому, яскравому одязі, але в той же час мріяв, щоб вона одягалася модно, вишукано. Друзі дивувалися, але при розмовах, щоб змінити свою думку, він завжди непохитний. Інколи над цим і замислювався, чому так? Та відразу ж себе заспокоював, я правий, як і мама.
Вона вчителька української мови, при спілкуванні, завжди підкреслювала, що одяг багато говорить про характер людини. І сама завжди одягалася зі смаком. Мабуть це йому й передалось, разом з материнським молоком. Його навчили бачити красу природи. Тож він і сподівався, що все має бути відповідним.
Михайло ж - молодий чоловік міцної статури, на обличчі виглядає симпатичним хлопчиськом із сірими очима та русявим волоссям. Одружився, ще до служби в армії, має 3- річну доньку. Коли показував фото дружини й доньки, очі світилися щастям. Вже закривав їх і мріяв живим і здоровим повернутися додому. Дуже любить своє село, працелюбний, тому й не подався у місто, як багато його однокласників. З батьком, ще хлопцем , зібрав власний трактор, який дуже потрібен у господарстві, чи, щось перевезти, чи зорати город. Михайло з дружиною і донькою мешкав у бабусиній хаті, яка залишилася на спадок. Складав гроші, хотів придбати автівку, саме в цей час у військкоматі й запропонували укласти контракт.
Нарешті хлопці почули голос диктора, повідомила про відправлення швидкісної електрички з першої колії приміського вокзалу. З рюкзаками за плечима, стрункі, підтягнуті, швидкою ходою, наче в строю, загубилися серед пасажирів .
Біля вагона вже стояло багато пасажирів. Молоденька, білява провідниця, до всіх привітно посміхається, перевіряє квитки, запрошувала у вагон.
-Ну нарешті , ось наші місця, падай,- звернувся Михайло до друга, хустинкою витирав чоло.
Як кажуть, усі місця відповідно до придбаних квитків зайняті. Електричка набирала швидкість… За вікном миготять стовпи, потяги, згодом будинки. А далі квітучі пагорби й зелені посадки. Інколи й виднілися поля з буряком та соняхом. Електричка злегка погойдувалася, наче запрошувала розслабитися, подрімати. Але інколи, через скло, прямо в очі світили сонячні промені, заважали це зробити.
Їх місця майже серед вагона. Максим присів на середнє місце, крайнє дісталося Михайлу. Трохи оговтавшись, знявши з себе напругу, роздивлялися пасажирів. В їхньому купе три жінки бальзаківського віку й худенький дід. Старий весь час обіймав свій кошик, який тримав на колінах. Кошик накритий чорною рядниною, що він віз в ньому не знати. Але часто кліпав очима, з осторогою позирав на кожного, можна було подумати, що везе щось дуже цінне.
В одному з купе сиділа компанія молодиків, про щось весело розмовляли, вигукували якісь слова, за мить лунав сміх. За годину в вагоні, хоча й вікна відчинені, але стало доволі душно. Михайло нахилився до Максима,
-Ти подивися, он там, через два купе вперед , бачиш яка дівчина славна, трохи засмагла. І все при ній, як кажуть люди. Як тобі така? Здається одна з найкращих варіантів. Ну …. та з навушниками, в чорній футболці, білявка, губи такі пишні, як в моєї Надійки. Цікаво, що вона слухає? Помітив, то зведе брови, наче трохи сердита, то вже так мило усміхнеться, немов до сонячного проміння, що раптово потрапить в очі. Шкода, здаля не дуже видно який їх колір. Та напевно світлоока, якби чорні, то відразу б помітив. Здається й без макіяжу, як ти любиш. Але ж мене ти дивуєш,зовсім без макіяжу та одягатися не модно, нині чи й знайдеш таку дівчину!
Максим ліктем, його легенько штовхнув в бік, шепотів,
-Ото, їде додому, згадує свою кохану дружину, а задивляється на інших. Себе накручуєш й мене.
У відповідь тихо,
-Ти… диви! Що меню не можна прочитати? Це ж я заради тебе друже придивляюся до дівчат. Хоча не близько, але ж сидить обличчям до нас. Може з її купе хтось вийде, підемо присядемо біля неї, слово за слово та й познайомишся.
--Ну ти, як кіт на сметану позираєш, наче шукаєш для себе, чи хочеш пофліртувати? Думаю- тобі пора вгамуватися.
- Та ну тебе, ти подивися в чому зараз одягнені, в топиках, в шортиках, що тебе не приваблюють оголені плечики дівчат?
Максим розсердився, почервонів,
-Ну досить шепотіти!
Ледь задерши голову, схилився на спинку сидіння, вдавав, що хоче дрімати. Сам же тишком – нишком привідкривав очі, позирав на оточуючих. І сам здивувався, коли його погляд зупинився на тій самій дівчині. І чому надмірно зацікавився нею? Очі бігали довкола і знову поверталися до неї.
Правда, в дівчини не коса, як йому хотілося б, але волосся торкалося пишних грудей. Відразу догнала думка; справді нічого личко й футболка гарно прилягає на тілі, добре, що виріз невеликий. Боявся, що вона помітить його погляд, намагався задрімати, але марно.
По станції Козятин вийшло багатенько пасажирів. В купе - з ними залишилася одна жінка, яка майже всю дорогу дрімала, час від часу клювала носом. Хлопці з пляшок пили мінеральну воду, тож справді в вагоні було дуже жарко. Звичайно коли за вікном температура плюс тридцять два градуса, за яку вже температуру можна говорити у вагоні. Але сидіти вже було зручніше. Михайло присів біля вікна, обома руками, ззаду за плечі, обійняв друга, прихилив до себе,
-Приляж на мене. Бачиш вже пів дороги проїхали.
І знову зашепотів над самим вухом,
- Подивися, з її купе двоє вийшли. Може пересісти?
- Ну, як це ти уявляєш? Ні ! Я хочу побачити її стан, сидячи ж не зрозуміти який має зріст, чи куца, як та Фенька в гуморесці Павла Глазового. Чи не злякає нас? Можливо, як жердина, чого доброго вища на цілу голову. А в чому одягнена окрім футболки - в шортах, чи бріджах? А можливо й справді в в спідниці, як годиться дівчині.
- Ну ти даєш! В якому віці живеш? Он моя Надійка, майже все літо вдома в шортах. А чого й ні? Коли так спекотно та й мені любо подивитися на її ніжки.
- Я бачу, ти ніяк не дочекаєшся , коли вже будеш вдома. Ото кров грає!
- Тю! - Михайло, аж зайорзався на місці, продовжив,
- Може ти ще хлопчик ніким нецілований, чи прикидаєшся?
Максим звільнився від його рук, посунувся на край сидіння. В проході, біля тієї дівчини стояла велика валіза. Не помітив оголених ніг, перевів подих, це вже добре. З - за пасажирки, що сиділа перед нею, було погано видно саме в що; в спідницю, чи в штани одягнена. Але в очі кинувся клаптик тканини синього кольору. Напевно десь відпочивала, зробив висновки. Цікаво… їде сама. Це рідкість, щоб красуня й сама, а може відшила кавалера, чи хтось буде зустрічати. В голові рій думок; що взяти й ризикнути? Гарна панночка, може мене не відшиє, їдемо в одному напрямку, значить їде кудись недалеко. Ото було б добре, якби до Гнівані. Ну гаразд, немов умовляв себе, як ще раз Михайло запропонує, то так і буде - або пан, або пропав, ризикну.
Раптово, у вагон зайшов чоловік кремезної статури. Його їдючий, дзвінкий голос сполохав пасажирів. Він озвучував назву товару і його ціну, придивлявся до пасажирів, пропонував придбати. В руках тримав ліхтар, батарейки, набір голок, серветки, ще дещо.
-Ой, нічого в нас не змінилося,- дивлячись на чоловіка- продавця, сказав Михайло й продовжив, - Коли буде порядок і не знати.
-Виживають люди, а що робити, не всі ж підуть на передову, більшість хочуть миру, спокою.
- То що, цей крикун пройде в кінець вагона, присядемо біля неї? Знаєш, як у нас кажуть; попит не вдарить в ніс. Та й ми ж з тобою тепер, як брати, країну від ворога разом захищали, я поганого не пораджу.
- Ну гаразд. Тільки відразу не гони коні. Не тисни на мене. Я сам поближче придивлюся , там і вирішу знайомитися чи ні.
-Ну добре – добре, буду мовчати, як риба.
Хлопці, в руках тримали рюкзаки, хотіли підніматися з місць. Слідили за чоловіком з товаром, як несподівано йому назустріч й вже за мить оминувши його, поспішала повна жінка, років сорока п`яти. В руках несла велику клітчасту сумку, посміхалася, привітним, лагідним голосом пропонувала морозиво. Вона стояла біля другого купе з початку вагона, пасажири копошилися, передавали гроші і вже за кілька секунд, взявши в руки морозиво, дякували. Максим помітив, як та білявка, діставши з сумочки гроші привстала з місця, направилася до жінки з морозивом. Від здивування, ледь щелепа не відвалилася, скривився наче жував цілий лимон. Схрестивши руки, приклав до плечей,
-Оце так облом.
Михайло відразу не зміг зрозуміти в чому справа. Дівчина - в жінки брала морозиво й саме розвернулася намірилася йти, присісти на своє місце. Вона була одягнена в розірвані джинси. Михайло не стримався, долонею закрив нижню частину обличчя, щоб не привернути уваги, ледь стримував сміх,
-Оце прорвало, так прорвало. Джинси ніби пожовані конем. Оце так мода, хай йому грець! О, біс в ребро, ну хай би там трохи, а це ж…
Максим різко взявся за плече друга, відпихнув його від вікна, пересів на його місце,
-О ні, вибач, це не мій варіант! Ну хай би вдома так колись одяглася, а це ж між людей, ні - ні. На жаль, що модно, то не завжди красиво!
За вікном мерехтіли дерева… . В його в очах розчарування, на обличчі скули ходили ходором, чоло покрилося потом. Але ж така славна! І навіщо себе так паплюжити?!
Михайло, хоч і почервонів, але принишк, як миша. Джмелина думка- звичайно моя б дружина так не одяглася, тож нині краще промовчати.
По відношенню один до одного, через розбіжності у поглядах, вони уже давно так поводилися. Навіщо ятрити душі. Адже служба у війську далася взнаки, за ці два роки, багато чого навчилися.
Електричка - вкотре зупинилася та через пару хвилин, знову набирає швидкість. Їх серця втішала думка про зустріч з рідними. Втомлені, але щасливі поверталися додому.
13.07.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907429
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Підриває обман соціальну безпеку.
Ризикує обманщик поховати себе.
Власна брехня навічно заткне йому пельку,
Бо дискредитує, навіть народ і тебе...
І в ошуканця інформація злослівна.
Любить такий зрадити і завдати шкоди.
Користується падло довір*ям " осліплих"...
І посилює ненависть до світу й вроди.
Та не думайте люди, що правда потоне.
Звідусіль її чути, лиш треба мужніти.
З Вами вона зможе і пробити бетони.
Треба мислити, бо це вміє навіть граніт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907051
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
[i]Весно, весно,
світе милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись в мені лавиною
грому весняно̀го і дощу…
Піснею пій лебединою,
а не доспіваєш – я прощу.
Прокидайся в серці правдою
про минуле, де мій рідний край.
не явись до мене вадою,
болю про неправду не завдай!
Прорости в мені л ю б о в і ю
до всього, що має добрий чин,
чуйністю до вади босого,
що ганьбиться в людях без причин…
Як заснеш в мені надовго долею,
не ходи до мене ночувати,
во́лячи, не во́ль лінивих волею –
доле, геть підеш з моєї хати!
Розцвіти в житті моїм калиною,
принеси до серденька плоди,
щоб не став у полі я билиною…
Як не так – до мене не ходи[/color]![/b]
1.03.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Затерлись зірки на погонах,
В парадку — давно вже не влізу...
Подів десь тривожну валізу,
Та сняться, бува, полігони.
Наш труд — так тяжкий, чоловічий,
Коли, не змикаючи вічі,
На службі суворій, невпинній,
Стояли на варті країни!
Ніхто зараз нас не згадає,
І свята — давно вже немає...
Та все ж — я усіх тих вітаю,
Хто дату цю в серці тримає!
Автор: Микола Кицун
23.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905817
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 05.03.2021
Что таинственно мерцаешь
О звезда моя
То ль поёшь то ли вздыхаешь
В дальних тех краях
Как судьба свет обозначен
И маяк души
В чём скажи моя задача
Думай не спеши
Дом в Галактике планета
Шарик наш Земля
Голубеет как монета
Жизнь кипит бурля
Истины здесь вечный поиск
Миллионы лет
Как атлантам древней Трое
Грекам дай ответ
О звезда жива ль сегодня
Свет твой к нам дошёл
С дня творения Господня
Сквозь века посол
Как у нас есть день рожденья
И пространство жить
Под конец отдать владенья
Новым путь вершить
04.03.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906877
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Гарна дівка Валентина
Про кохання все вже знала,
В холодочку біля тину
З кавалером розмовляла:
-Щоб ти знав, Андрійку, любий,
В кожній жінці є загадка…
Поцілуй мене у губи,
Бо солодкі, як помадка.
Загадковий погляд, мрії,
Пишне тіло, ніжне слово –
І прокинеться, Андрію,
В тебе жилка пошукова!
Милий у процес включився,
Щоб не втнути чогось здуру,
Дуже пильно придивився,
Оцінив лице, фігуру:
-А де талія у тебе? –
Тут коханий став питати,-
Цю загадку дуже довго
Я не зможу відгадати!
А ще чув від батька, діда,
Не вдалось їм розгадати,
Як могли жінки з бабами
Всю заначку вигрібати?
Нащо лишні теревені?
Язиками тільки тремось:
Виходь заміж ти за мене,
А там якось розберемось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906470
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 05.03.2021
У житті під землею є свої плюси і мінуси. Не треба ховатися від пронизливого холоду, не так сильно руйнує тіло невидима для ока радіація, стають відкритішими очі, котрим, на жаль, все важче щось побачити у цих вічних сутінках … Але ні … Є великий плюс. Є більше часу для думок. Більше часу для розмов. Хоч ці розмови чомусь стають менш цікавими, менш емоційними. Чому так? Відсутня радість від появи сонця на обрії, завершення бурі … Важко сказати. Життя під .... Життя під марсом не є простим …
Цікаво, як було тим першим. Одразу після зіткнення. Зіткнення з кількома астероїдами … Всі знали про не уникну катастрофу. Усі готувалися. Комусь випала доля летіти на сусідню Ерію … Хтось не захотів. Більшість опинилась під марсом … Тим першим мабуть було найважче …. Адже вони знали, що втратили. А може їм було легше? Бо вони знали, про що мріяти.
Наступним поколінням ставало все важче мріяти. Важко мріяти про те, чого ти ніколи не бачив. Мріяти про ріки, у які ніколи не занурювався … Про моря, прибій яких ніколи не слухав …
А які вони, оті далекі на Ерії? І чому вони про нас забули? Може, загинули … Може, місцевий клімат виявився надто гарячим? Надто багато кисню? Зовсім не дружні земляни?
Зеус іноді виходить на поверхню. Він найвитриваліший у їхньому поселенні. Зеус каже, що на поверхні з'явились якісь незнайомі машини. Марсіани більше не знають, що таке машини … Колись вони літали у космос … Колись у них були свої роботи … Але це було колись. Життя під землею має свою специфіку. Та й кращі з кращих вирішили покинути Марс … Залишились ті, хто прикипів душею, тілом до своєї планети … Але не марив технологіями … Десь там глибше є поселення, де зберігся технологічний рівень … Принаймні, у це хочеться вірити. Але зв'язок з ними втрачено. Може, вони також покинули планету?
Учора Зеус підійшов зовсім близько до робота – дослідника … Озирав його з усіх боків. Пробував з ним заговорити. Але машина явно не була готова до таких комунікацій. Зеус спересердя розбив його на друзки. Краще б він цього не робив ...
………………………………
Його звали Ка́лу. І він раб. Рабом його зробили люди, що прибули з далекої планети. Людям надто потрібні були витривалі місцеві, щоб будувати ці велетенські капсули. Вони не можуть дихати без скафандрів. Їм потрібні раби для фізичної роботи на поверхні …
Люди і не намагаються зрозуміти їхню мову. Вони чомусь вирішили, що марсіани – якась недорозвинута раса. Адже ці живуть у печерах, у них немає телевізорів, усіляких зручностей, вони проводять більшість свого часу, повністю заглибившись у власні думки, у них якийсь не такий колір обличчя ...
………………….
Учора Калу зустрів Кею. Це лише здалося, що вони навіть не промовили слова один до одного. Марсіани спілкуються телепатично. Це їх особлива здатність. Люди про неї не знають. Це наче Інтернет, де ти маєш сторінку. Мозок марсіанина – своєрідний комп’ютер, ось тільки не з напівпровідників та пластмаси, а органічний … У своєму світі з своїх думок вони складають свої персональні сторінки, обмінюються думками, разом блукають у далеких вимріяних світах … Жоден чужинець не знайде дороги у марсіанський Інтернет …
…………………….
Кею хочуть забрати на Землю …. Так по їхньому називається Ерія. І зовсім неважко передбачити для чого … Стати піддослідним об’єктом у якомусь далекому дослідницькому центрі? Ні, тільки не це ...
………………………
Калу напружував свій розум. Побите тіло навряд чи було здатне хоча б на якийсь опір. Але думки … Його думки як завжди були впевненими, далекосяжними, вільними … Десь там далеко у напрямку появи Юпітера у небі можливо були ті, хто зберіг технології … Ті, хто здатний опиратися. Потрібна їхня допомога …
Заглиблений у щось схоже на сон Калу насправді опинився за тисячі кілометрів від нового гігантського людського поселення. Для нього воно справді виглядало гігантським. Адже все, до чого він звик - це маленькі невеличкі печери під марсом. Так легше було виживати. А зараз ... Тисячі робітників земних компаній ведуть себе наче господарі у цьому новому для них світі … Канали, метро, бурові вишки … Це по їхньому називається цивілізація. Марсіан стає усе менше. Їм доводиться ховатися все далі у глибину планети …
Раптом його почули …
- Чому ти тут, марсіанине?
- Нас знищують. Ми не в стані захистити своїх … І Кея. Її забрали …
- Хто твій ворог?
- Жителі Ерії …
- Навіщо їм Марс? У них є чудова планета. У них є цілий незаселений континент з таким ж холодним кліматом, як наш. На якому неймовірно багато води.
- Їм потрібні ресурси Марсу. Вони шукають золото, алмази, платину. Для них несподіванка, що вони тут є … І у них великі потужні кораблі, які можуть це все транспортувати. А ще мені здається, що частина з них хочуть жити окремо від Ерії. За своїми законами …
- А хіба вони не бачили, що планета зайнята?
- Вони вважають, що ми – неповноцінні істоти. Бо у нас немає технологій. Хоч це і неправда. У нас немає транспорту, війська, … Але ми навчились робити їжу з не органічних матеріалів. У нас чудова поезія, музика ... Ах, так ... забув сказати, що земляни її не розуміють. І вони не називають наш спосіб спілкування мовою.
- Колись і ми так прийшли на Землю. Мушу тобі сказати, що це саме ми так назвали їхню планету. Адже Earth однією з їхніх мов - це майже Ерія. Користуючись силою свого розуму ми будували піраміди, дороги, космодроми. Ми збудували ціле велетенське місто. Ти не повіриш. Там, де воно було - зараз пустеля. Ми вірили у силу науки … А місцеві – у силу зброї. Ми програли війну і повернулися на рідний Марс. Історія повторюється, але навпаки …
……………………………
Наче нізвідки у небі виник велетенський корабель. Дуже дивний корабель. Його корпус явно не був металічним. Це була величезна структура з невідомої людям органічної речовини. Складалося враження, що корабель все робив без будь-яких зовнішніх команд. Сам. Жодних моніторів, жодних пускових пристроїв ...
Калу був на борту і спостерігав за своїми новими друзями. Під дією неймовірної резонансної сили поселення людей наче розривало на частини. На щастя, марсіани лише імітували цей процес … Цього було досить, щоб розпочалася масова евакуація.
Кея чекала на Калу … У них нарешті з’явився шанс почати жити нормальним життям. Хоч, може, воно у них і було нормальним … і краще сказати «іншим життям» …
…………………
Вони удвох на кораблі. Марс не є дуже хорошою планетою для життя. Вони не залишились. Головне, що удвох. Вони разом із друзями, для яких «життя», «живе» є неймовірною цінністю. Які ніколи не будуть відбирати планету у інших. Які не отримують задоволення, «віджавши кусок території у свого сусіда». Чи, покаравши якусь націю, скинувши на неї ядерну бомбу. Чи, може, забравши у сотень народів їхні природні ресурси, протримавши цілі країни століттями у рабстві, щоб потім відразливо кивати головою у сторону знахабнілих біженців, що чомусь хочуть нормального життя для своїх дітей … Чи навіть забравши цілий континент у "недорозвинутих" місцевих аборигенів ...
Калу і Кея почуваються щасливими. Їм не потрібно ховатися у свої думки. У них тепер є реальність …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906676
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Комусь одразу Бог дав крила,
Комусь примарились вони,
Комусь ті крила як вітрила,
Комусь не видно і спини ...
Комусь не мріялось літати,
Дехто злетів, одразу впав,
Хтось ними світ став затуляти,
Хтось зовсім сплячий в них постав ...
Якось під вечір за роялем
У нотах здогад появивсь,
Що крила ті тому відпали,
Що хтось під ноги лиш дививсь ...
Одразу в небо позлітали,
Про землю всяк одраз забувсь,
Ті крила знов повідпадали,
Крилатий розуму позбувсь ....
*[i]Дякую за ідею Галі Костенко[/i]
[i]На фото - картина Шупляка Олега[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905546
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 05.03.2021
Події рухалися у зворотному напрямку … Причому це все було усвідомленим лише для нього. Інші учасники цього дійства не пам’ятали майбутнього. Вони просто жили своїм щоденним життям. Іноді йому хотілось кричати, попередити … Але зрештою все відбувалося так швидко, що його хвилинні пояснення викликали хіба що здивовану посмішку співрозмовника. День за днем у минуле …
Кожного разу віддаль між окремими епізодами ставала все більшою, поки не досягла року …
Потім відбувся стрибок …
Ці події вже були для Сергія невідомими … Цей пан, що так швидко щось пише на листку … Так, це він. І це заповіт. І це у його будинок зараз увірвуться озлоблені сусіди. Що ж … католики убивають протестантів …. Навіщо? Але цьому Сергієві це не видається дивним. Та й зовсім не Сергієві … Хоч який сенс у цьому заповіті?! Будинок і так буде спалено. А у нього більше нічого немає … Останні слова для дружини та дітей … Ось у чому сенс цього напруженого писання. «Любити людей … навіть цих … таких безглуздих і жорстоких». Він просить про це свого сина. Як добре, що їх зараз немає удома … Безглузда Франція …
І знову стрибок …
Що ж це за шум? Чому так страшенно болить голова. З рук стікає кров …
Так, це арена … а там навколо десятки тисяч глядачів. Вони радіють його перемозі над цим …. Лежить он там у кутку. Його щойно кинули наче якийсь мотлох. Колись у звичайному житті він був його другом. У них був вибір: разом загинути чи комусь продовжити цю шалену битву за право бачити завтра … Але чого варта таке завтра?
Його звали Луцій і він ніколи не був рабом. Він просто побачив, як дають хабар римському сенаторові. І повідомив про це свого друга. Який теж був сенатором. І який взяв гроші за мовчання. А на додачу зрадив свого друга, звинувативши його у не існуючій зраді …
Тепер Луціус тут … Тепер його бачить весь Рим. І тепер він бачить весь Рим. Насправді Рим – це не місто і не мегаполіс … Це велетенське багатоголове чудовисько, що втішається своїм обідом …. Сьогодні такий обід - він …
Його поранено у голову … Права нога теж набула підозрілого синього відтінку. Навряд чи він витримає ще один бій …
І знову стрибок …
Тепер це масивна величезна кімната …
Їх двоє. Артеріус і Атрія. Вони стоять біля отвору у стіні. Цей будинок вони збудували удвох. Так, самі … Без усіх цих незрозумілих людей унизу. Кілька років тому вони прилетіли сюди на цю землю, ховаючись від переслідувачів – раси руйнівників. Не було сенсу далі говорити чи думати про них. Своє єдине бачення Всесвіту, свої боги, повна централізація всього життя навколо. Хто проти, підлягає знищенню. Знищуючи інших, вони знищили самі себе. Надпотужна зброя виявилась некерованою. Їх більше немає. Але немає і народу Артеріуса та Атрії. І ось вони тут … Серед цього чужого племені. У якого теж лише свої боги, своя жадоба територій та влади, велика потреба у знаннях.
Колись Артеріус вважав, що вони разом можуть стати вчителями для якогось народу і допоможуть йому добитися неабияких вершин в науці, мистецтві, кораблебудуванні. Як виявилось, без тисячоліть формування моральних цінностей людина навіть з неабиякими технологіями всього лише знахабнілий дикун.
Вони хочуть заставити їх воювати з сусідніми племенами. Артеріус та Атрія потрібні їм як зброя.
Вже краще залишатися самотніми у відкритому космосі. «Ми тут лише удвох». «Як важко знайти сенс для нашого завтра». «Що ж, ми шукатимемо сенс один в одному …».
І знову стрибок …
- Атріє, ти сьогодні знову була першою у класі.
- Артеріусе, мені так хотілось, щоб ти гордився мною …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905271
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 05.03.2021
из одноимённого сборника одностиший
941. всем неразборчивым в СВИСТУНЬЯХ – можно и СВИХНУТЬСЯ…
942. на уборке мака как НАТРУ́ДИМСЯ, так и в наших головах ДУРМАНИТСЯ.
943. порой присуща КЛЕПТОМАНИЯ, не очень бедным НАКОПИТЕЛЯМ…
944. а в том, что потепление ГЛОБАЛЬНОЕ, – виновен только БАЛЬНЕОЛОГ!
945. …и вы при том ТИРАНЕ станете героем, конечно, если РАНИТЕ себя!
946. ты так всегда была НЕУКРОТИМА, а превратилась вот, в МАРИОНЕТКУ…
947. бывает, ЩЕТОЧКУ стальную деточки найдут, и нервы папочке ЩЕКОЧУТ.
948. АВТОДОРОГА пешеходу – для жизни чуть ДОРОГОВАТА.
949. и не было СТАРАНИЕ напрасным – не осталось в САНИТАРЕ СТЕАРИНА.
950. СКУЧАВШИМИ усваивалось всё… с ЧУВАШСКИМИ мотивами…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904463
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 04.03.2021
У переддень весняного приходу
З останніх сил старається зима
Засипать снігом і змінить погоду,
Адже й вона спізнилася сама.
Тепер весна нехай ще зачекає,
Адже зима не скрізь все віддала:
Десь-інде снігу досі ще немає,
А десь мороз ще й не торкався скла.
Тому-то, пнеться з сил усіх небога
І снігом сипле, землю застеля -
Вже стала біла за вікном дорога
Та покривалом встелені поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906485
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Как время с возрастом летит!
Добром восполним дефицит.
Его всегда нам не хватает.
За ним торопимся, бежим.
От нас всё время убегает!
Мы им отнюдь не дорожим.
Мы тратим время по-пустому.
С утра понежиться влечёт.
Доступна леность - холостому.
В семье - делам не мерян счёт.
Догнать мечтаем непременно.
Чтобы не сбиться нам с пути.
Но планы рушатся мгновенно.
Просила Бабушка придти.
После работы встретил Друга.
Он был весёлый и хмельной…
И пусть простит меня супруга.
Обязан проводить домой.
Давайте экономить время!
Творить ДОБРО – Сам Бог велит!
Уносит радость время-бремя.
Добром восполним дефицит.
28. 02. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906359
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Сховали тіні тополині віти,
та ліхтарям ще неприйшла пора.
Хотілося б цей вечір зрозуміти,
та дощ почався, рідний, наче брат.
Він позганяв аборигенів площ
у парк і править месу урочисту,
та ми, всі до одного – пантеїсти,
аж поки ще не закінчи́вся дощ.
І раптом сколихнулося бажання
до самозречення, до забуття,
і разом виправдалося життя
за мудрість ранню і за втому ранню.
Як тінями цей парк замайорів,
як ніжно кольори втрачає листя…
З життя спадає мішура барвиста
в час незапалених ще ліхтарів.
26.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906361
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Ховай у кулак
власні архіви пам'яті,
Бо пам'ять - як жебрак,
що забирає сьогодення,
Б’є очевидним у серце,
справжнім у мозок,
І краде літери теперішнього з тебе.
Обмежуючи твою крилатість,
Тицяє помилками у лице,
І світанкове у тобі
січеться,
І маленький клубок почорнілої віри
ходить,
заглядає за край обгортки душі,
аби витерти темінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906364
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPCHJaw1sGU[/youtube]
Не спить, хвилюється природа,
Уперемішку дощ, то сніг.
От чудернацька ця погода!
Та хто ж в борні цій переміг?
Зима лютує, має право,
Весна ж на п"яти наступа.
Така важка оця тут справа,
Ось знову дощик накрапа.
На перехресті двох доріг,
Зима зустрілася з весною.
Притиш, зима, ти свій розбіг,
Не сперечайся з молодою!
Іде нерівна боротьба,
Не заплямуй, зима, ти честі.
Трива між ними ворожба,
Бо кожна хоче мати власті.
Ось сніг розтав, тече сльоза,
Невже, зима вже підкорилась?
Та чим побити їй туза?
З весногю битись заморилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906366
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-R3IQBKb8c[/youtube]
На поляні проталинки видно,
Це промінчик залишив свій слід.
Хоч надворі мороз і ще зимно,
Вже весни відчуваєм прихід.
Крадькома, нерішуче загляне,
Кине промінь на кілька хвилин,
Ледь торкнеться повітря весняне,
Та все спинять танки хуртовин.
Десь прокинеться квітка з-під снігу,
Не до сну, всі чекають весну.
Хоч би трохи тепла, чи відлигу.
Ці тривожать думки з напівсну.
Та зима не буває постійно,
Вщерть розтануть холодні сніги.
І десь зникнуть думки безнадійні,
Нададуть до життя більш снаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906254
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Синок приніс підручник татку:
- Рішити треба цю задачку.
Завдання той дививсь недовго:
- Нема нічого тут складного.
Подумай. Легко зробиш сам ти.
Бо навіть два є варіанти.
Малий задачу довго мучив.
І знов прийшов, ледь не ревучи.
- У мене два є варіанти:
Спитати в тебе чи списати.
27.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906290
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2021
-Мій Хоттабич,- муркотіла
Іра - хитра й молода,-
Мускулисте в тебе тіло,
Чорна, пишна борода.
І казкове в нас кохання
Буде литись через край…
На одне моє бажання –
Волосину виривай.
Так робив герой казковий,
І людей всіх дивував,
Він у всьому був зразковий –
Подарунки дарував.
Молодий Хоттабич зважив
Ірині бажання всі,
Обережно зауважив:
-Тут я пас, мадам. Мерсі.
Клянусь мамою й підпишусь:
Не минуть мені біди –
Через тиждень я залишусь
Без чуприни й бороди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906019
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Эка сказка
Земная жизнь мается
С горизонтом плывут купола
Не журавль ли по небу там веется
Сквозь густой звон душ в колоколах
Эх загадка
Известная кроется
И в груди так настырно зовёт
Когда ж радостью мир сей умоется
Грусть и беды земные прервёт
Голубь белый
Как символ прозрения
В каждом сердце любовь возродит
И придёт час свят обожествления
И десница с Небес окрестит
24.02.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905978
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Завтра - 22.02. 2021 р-
мій невеличкий ювілей.
Хто зна, п`ять років… це багато, чи мало?
Але, я тут знайшла найщиріших друзів,
Цього в житті напевно так бракувало,
Мабуть, як інколи в полі вод для квітів.
Дитинство, босоноге збігло серед трав,
Й ромашок білих і волошок синіх,
Світанок… як піднебесся обіймав,
Рядочки перші від думок прийдешніх,
Приймав аркуш, написаних так поспіх.
Весни чарівність і перше кохання,
Бузку цвітіння і сонячне тепло,
Звабливий вечір і зіронька рання,
До творчості натхнення, щодень несло.
Блукала в римах, наче по павутинні,
І вибратися намагалась з нього,
Скажу не завжди ,вдається й до нині,
Так є, помилки та не судіть строго,
Адже пишу,з любов`ю і від душі.
Я миті щастя, ловлю, як метелик,
Промінчик сонячний, як посланець рим,
Коли, по небу диво - акварелі,
Як зваба проникнуть, до нових картин,
Життя розкрито у одах, поемі.
Вже щедра осінь… разом з падолистом,
Із листям бурштину писала прози,
Весняним ранком, інколи намистом,
Земля приймала веселкові роси.
Зима… ворожка - чарівна дівиця,
Морозом, вже розмалювала шибки,
Мене окрилить красуня білолиця,
Перо взяти й написати залюбки.
Про землю та людські життєві кроки,
Цей клуб, як ковток, свіжого повітря,
Мене жити надихає й творити,
Завжди, вказує дорогу до світла,
Й навчить, як жити і дружбу цінити.
*
Хочу подякувати панові Юхниці Євгену
за створення сайту.
І Вам шановні поети, друзі, читачі !
Я щиро вдячна за підтримку
За радість і поради, що даруєте мені.
Й попрошу вибачення за якусь помилку
Що часом є в віршах, прозі, чи в поемі.
Я всім – всім бажаю здоров`я, добра!
Мирного неба і людського тепла!
Щастя земного, як весняні дні
Достатку і поваги в родині!
Щирих друзів Вам! Натхнення і любові!
Пишіть! Читайте! Мрійте і кохайте!
Знаходьте віддушину в слові!
Щоб іще кращим стало Ваше майбуття!
21.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905584
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
МОСТЫ. БАЗАМИ РИМА ЗАБЫТ СОМ…
РИМЛЯН УНЯЛ МИР,
МАТ УМ ОСИЛИЛ И СОМУ ТАМ…
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. Прилагаемая картинка из Интернета... знакомит с забытым сомом - поближе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905442
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 22.02.2021
(опечатки)
Нет п•орока в своем отечестве - всяк кулик свое болото хвалит
***
Указ: [b]К[/b]ремировать всех сотрудниц к 8 Марта
***
Ме•тательное настроение - всю посуду переколочу
***
"[b]Д[/b]есна на Заречной улице" - весеннее половодие
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904601
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Зустрів тебе ще молодою,
Весна купалася в красі.
Звабила русою косою,
Твій погляд й очі голубі.
П-ів
Кому очима ти моргаєш?
Говориш ніжності слова.
Невже ти іншого кохаєш?
Де ти тепер любов моя?
Кохав тебе одну, єдину
І цілував твої вуста.
Думав про тебе, щохвилини,
Вважав, що будеш ти моя.
П-ів
Та трапилась лиха година,
Вона прийшла в недобрий час.
Залишилась одна дівчина,
Забрали в військо на Кавказ.
П-ів
Вже відцвіли не раз каштани,
Доки служив у війську я.
Заміжня десь моя кохана,
Загублена й любов моя.
П-ів
Кому очима ти моргаєш?
Говориш ніжності слова.
Невже ти іншого кохаєш?
Де ти тепер любов моя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905545
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти знову сьогодні пізно,
А я – серед стін і диванів.
Годинник розставив грізно
Тенета з домашніх капканів.
Цокоче він люто й неспинно –
Відлуння в кімнатних просторах.
Дзвінок телефона – аж зимно!
– Скажи, ти додому вже скоро?
О люте безмежне чекання,
Зависле на ніжному слові.
І навіть вже стрілки в коханні
Опівночі злитись готові.
А я вип’ю кави, бо пізно,
В думках не позбавлюсь капканів.
А ти засинаєш так ніжно
У втомленій пастці диванів.
https://www.youtube.com/watch?v=N6-fFudn-CM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905693
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Цей вечір багряний стривожив серця,
Сніг полум'яний, зорить без кінця.
Сонце втекло, сховалось за горою,
За мить, місяць небозводом промчить,
Час йде невимушеною ходою,
Ми впіймаймо цю неповторну мить.
Вечір казковий любов подарує,
І кохання у серцях розпалить.
Закоханих, неодмінно почує,
І сімейним щастям їх осінить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905696
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Вікна світяться
На екрані нічнім
Кіно несхоже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905703
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
(із збірки "Срібна місячна доріжка")
В Австралії аборигени -
Туземці в диких племенах,
Створили зброю незбагненну,
Яку назвали — бумеранг.
На вигляд - паличка кривенька,
Та ціль уразивши, в ту ж мить
Назад вертається швиденько,
Мисливцеві до рук летить.
Отак і слово, що промовив,
І дав заряд зла, чи добра,
Повернеться до тебе знову,
Як влучна зброя - бумеранг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905708
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
- Ах ты, доля, моя доля...
сыплешь мне душевных ран!..
А потом припудришь солью
веру в радужный роман...
Над душой то дождь, то ветер!..
Снег холодный... прочный лед...
А беда расставит сети...
в пропасть радостно зовет...
Я пойду... Такие планы
приготовлены судьбой...
- Коль дворец мой был песчаный...
пусть засыплет с головой!..
Коль пошла любовь на убыль...
милый счастлив в стороне...
- Пусть судьба меня погубит!..
Чтоб совсем забыться мне...
- Ах ты, доля, моя доля!..
22.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905706
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Там лишились мрії й сподівання,
Там стрічали радісно весну.
Доторкався день до нас піснями,
Кликала дорога в майбуття.
Піднімались до зірок зі снами,
Щастям посміхалося життя.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Як засвітить в небі зірка рання,
Я на зустріч бажану прийду.
Буде нічка зорями моргати,
Місяць срібло кидати до ніг.
Буде там любов мене стрічати
Із далеких, пройдених доріг.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Поведи у поле на світанні,
Квітів польових тобі нарву.
Будемо радіти ми з тобою,
Сонця промені торкнуться нас.
І полине дзвінкою луною,
Ніжної закоханості вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905711
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZ4cMPIUApU[/youtube]
Чекаєм новий день. Що принесе?
Усі чекаєм, звісно, на удачу.
Когось, можливо, він усе ж спасе.
Ніхто не може це все передбачить.
Та все ж надія жевріє в душі,
Лаштуємося зранку до сюрпризів,
А потім забуваєм в метушні,
Що дні нові багаті на капризи.
І ми в думках соломку підстеляєм,
От тільки б знати: де впадеш?
Ми всі оце прислів"я добре знаєм,
Та по житті повільно все ж ідеш.
Таке життя: у кожного з нас різне,
І дякуєм за те, що ми живем.
Так жалко, що буває часто слізне,
Удачу хай приносить кожен день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904879
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 22.02.2021
* * *
Когда-то был герой - Стаханов -
Угля добычи он рекорд установил...
Сегодня же любо́й - Герой стаканов,
Кто водки больше всех испил!
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905686
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Селом чутка пролітала,
Що ні сіло, ані впало,
Буде сватать нашу Галю
Африканець з Сенегалу.
Познайомивсь на базарі
(Продавала Галя шорти),
Уявила дівка: в парі
Всі відвідає курорти.
Збіглись родичі, сусіди
На це диво подивитись,
За столом під час обіду
Мама почала хвалитись:
-Всі казали – вайлувата
Моя доня, некрасива,
І губата, і носата,
Ще й фарбується, бо сива.
Буде у дівках сидіти
(Вага - півтора центнера)!
І куди вже правду діти –
Всіх лякала кавалерів.
Але є дива у світі,
Дочекалися ми свята,
Назло всім Галинка буде
І щаслива, і багата!
Жениху надали слово
(Третя випита чарчина),
Африканець був готовий
Бути і за зятя, й сина:
-Всі губаті в Сенегалі,
Ця красуня - моя мрія…
А що біла? У нас Галя
Дуже швидко почорніє.
Нащо мені худа видра? –
Блищать зуби в чоловіка,-
Я Галюсю собі вибрав,
Бо від неї тінь велика.
На плантації за нею
В холодочку завжди буду,
Гляну я на свою фею –
Україну не забуду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905447
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Двадцять - це під ногами земля
Загориться й палає, палає,
Це коли на руках немовля
Й щасливішої жінки немає...
Доля стеле ясні рушники,
Але топчеш, до всього звикаєш,
Час летить, бешкетливий такий
І ховається, потім зникає...
В тридцять - у позолоті роки,
Та не кожен, на жаль, розуміє,
Навіть в сорок - усе навпаки,
Ніж у юності щедро намрієш...
В п'ятдесят - перестиглі поля,
Вже по-іншому землі палають...
А близьке - все здаля, все здаля...
В шістдесят - ой, не знаю, не знаю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905662
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
О мой конь а я твой седок
Ты мечта а я есть твой рок
Нас с тобою несёт метелью
Не над пропастью не к дуэли
Всё ж сквозь неведомый фон картин
Под парусами бригантин
Вьётся вуалью ветерок
Тихою грустью между строк
Дни словно в ритме карусели
Но соловьёв доносит трели
Конь мой средь сказочных мчит долин
Пряно пьянит дух тополин
16.02.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905109
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Вона проводила всі дні і ночі
На неба кольору льняному полотні,
І не ховалися нікуди очі,
Не закривалися в п’янкому сні …
Тривало так століттями без зміни
І від деталей навкруги роїлось в голові,
І вже ввижались вершники й руїни,
Далекі обрії - лиш в пам’яті живі …
Буває втома навіть у картини.
Немає заборон. Не побоялася межі.
І ось вже вітер обіймає спину,
І Сонця промені - її очей ножі …
Така як є, у платті крізь століття
Дивилась на новий незнаний світ,
Торкалося дерев ласкавих віття,
Струмінь весни, її шалений цвіт …
І ти, що йшов одній такій назустріч,
Ти б уявити навіть не зумів,
Ось тут серед таких звичайних вулиць,
Яку ти казку на землі зустрів …
- Чарівна панно, ви немов з вистави,
З якогось фільму … Я просто без слів.
Вас мабуть тут такою малювали.
Щасливий я, що вас таку зустрів …
- О ні, мене давно не малювали,
Я казкою комусь давно вже не була.
Дивуюсь, що мене ви не впізнали,
Щойно у замку я картиною була.
А ви по ньому чинно походжали,
Мені кивали наче я жива,
Бувало, що бігцем мене минали,
Та все ж крутилась ваша голова …
- Невже це ви?! Не вірю. Неможливо.
У цього часу стався якийсь збій?
Але хіба тепер це так важливо?!
Вітаю Вас у світі моїх мрій …
[i]Вона тепер так часто утікає,
Щоб поблукати з ним лише удвох,
Містечко це нітрохи не лякає,
Багато тут переплелось людських епох …[/i]
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905163
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Сварить мене батько, що я волочуся,
Стільки гарних молодичок, а я не женюся,
Стільки гарних молодичок, а я не женюся.
Сварить мене батько, сварить мене мати,
Кажуть вже пора до хати невісточку брати,
Кажуть вже пора до хати невісточку брати.
Якби ж вони знали, чом я не женюся,
Вони б сватів засилали сватати Марусю,
Вони б сватів засилали сватати Марусю.
Марусинка гляне, примружить очиці,
Нащо, скажіть мені люди їхні молодиці,
Нащо, скажіть мені люди їхні молодиці.
На Меланки піду, сватати Марусю,
Як віддадуть, то до Паски на ній оженюся,
Як віддадуть, то до Паски на ній оженюся.
Сварити не буде ні батько, ні мати,
Їм на радість приведу, невісточку в хату,
Їм на радість приведу невісточку в хату,
Їм на радість приведу невісточку в хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905183
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 20.02.2021
У мами донечка питає:
- А що таке синець, скажи- но?
- Невже такого ти не знаєш?
Таке просте, мені аж дивно.
- На що воно, дитино, схоже?
Одна лиш думка у Марічки:
Синець - це пташка бути може.
То, певно, чоловік синички.
17.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905080
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Я тихо іду, (зупиняється набраний біг)
Від болю кохання вперед на знекровлену відстань,
Уже не шукаю гріховних чи праведних істин
Бо все, у що вірила, я зачинила в собі.
Припалені крила нагадують часто про шлях:
Політ до небес переймає невсидливий вітер
І там ти безжально із долі своєї нас витер,
Ясна́ блискавиця украла любов у очах.
Окремо життя обтирає в крутих берегах
З тобою на вічність спинитися врешті не хочу,
(В лукавстві і фальші блукають густі поторочі)
Віднайде любов в позахмарному просторі птах.
Із часом минуле, як сонце нездійснених мрій
Заходить за гори і нишком влягається спати,
Спокійно душі, більше серце не буде страждати
Пробачила все, відпустила. Не мій ти, не мій.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905287
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
insolito
З Дніпровських лук, аж за Карпати,
Розкинулась земля моя!
Це – Україна, донька й мати,
Це – Батьківщина, Ти і Я.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
Від Слобожанщини й Полісся
До Буковини й Подолян
Краса чарівна в повний місяць
Розкриє таїну древлян.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
------------------
Білоозерянська Чайка
[i]Зимова лиманська[/i]
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
Здається, серце робить видих,
Коли під снігом весни сплять.
Та тішить око краєвидом
Лиманська сніжно-біла гладь.
Милують зір ясні пейзажі –
І посміхається зима,
Село вітає рідне наше
В гостинній щедрості – Лиман.
Тепла в нім озеро й любові,
Зворушать кожного пісні.
В місцевім колориті слова –
Блищить, іскриться чистий сніг.
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279024
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 16.02.2021
"Прощай" прокричит тишина
И скрипнут тревожно качели.
Сижу уж какую неделю
На нашей скамейке одна.
"Прощай" тускло светит луна,
Так нужен ты мне, в самом деле.
Люблю я тебя, как умею,
В любви моей есть глубина.
"Прощай" - и судьба решена,
И крик уже бьëт децибелы.
А помнишь, бокалы звенели,
Наполнившись ядом сполна?
"Прощай" - и душа холодна,
Прошло уже всë, отболело.
Бегу от тебя в платье белом,
Очнувшись от вечного сна.
"Прощай" - потускнели тона.
Ты - Эрос, поверь, я - Психея.
И вот, под конец осмелея,
Признаюсь, была влюблена.
Но жаль, я любить не умею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904097
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Зимовий день… довкола білосніжно, відблиск срібла й золота придає чарівності. У світлому залі ресторану, галас то стихає, то раптом виринає гучніше. Під стелею крутиться дзеркальна диско-куля, виблискує, переливається магічним світлом. Велика зала поринає у веселкових кольорах, то раптово, немов потрапляє під дощові краплини золота й срібла.
А інколи, на якусь мить, присутнім засліплює очі. Місцева молодь, любить погуляти, завжди в піднесеному настрої, усміхнені, веселі. Офіціантки в основному з України. Молоді привітні, уважні жінки, в однаковій формі одягу, із скромними зачісками, на обличчі усмішки. Обслуговування клієнтів завжди на вищому рівні. Дружня команда, один одного підтримують, а якщо й треба виручають.
За барною стійкою, стрункий, молодий чорнявий чоловік на ім’я Вадим, готує напої, коктейлі. Інколи, від блиску кулі, морщиться, примружує очі, але за мить усміхається до присутніх. Зі сторони й не подумаєш, що в нього є якісь проблеми, що тривожать душу. Насправді ж, настрій такий же, як і погода за вікном. Завиває вітер, на скло великих вікон приносить пасма снігу, по яких мерехтять розвішані різнокольорові гірлянди.
Від думки про Маргариту, як вона там, стискається у грудях. Десь через місяць має народити сина. Вкотре погляд до зали, на столах у вазах червоні троянди, на якийсь час відволікають від тривоги, втішають душу. Йому здається, що Маргарита десь тут, поряд, адже вона в цьому ресторані працювала дизайнером. Обожнює червоні троянди. Тому кожного ранку приносила великий букет, квіти розставляла у вази, прикрашала, освіжаючи залу, придавала чарівності та комфортності. Господар ресторану був задоволений дизайном. В основному, тут тусувалася молодь, а червоні троянди, як символ кохання і пристрасті. Магія квітів викликає тільки позитивні емоції.
Вадим і Маргарита познайомилися, коли навчалися у Львівській національній академії мистецтв, на факультеті «Дизайн середовища». Але з такою професією важко знайти роботу в Україні, тому й вирішили працювати за кордоном. Зупинилися в Польщі, хоч і винаймали квартиру й нелегко на роботі, бо було й по вісімнадцять годин працювали, але воно того варте. Вони одружені вже три роки і майже весь час були разом. Від батьків допомоги не мали, а жити разом з ними в однокімнатній квартирі, чи в невеликому будинку на околиці міста, не надихало для сімейного життя. Бажання жити окремо, мати свій улюблений куточок, придавало сили й віру, що їм вдасться це зробити.
На жаль, пандемія порушила плани, навесні карантин на ковід - 19, вибив з колії. Повернулися додому, але це не втішало, гроші попливли не за призначенням. Чекали нагоди знову повернутися на роботу. Але після карантину він мав їхати один. Адже вже чекали на дитя. За тиждень до від`їзду, все ж обоє здали тест на коронавірус. Він поїхав сам, хоча тест не показав вірусу, але за дружину турбувався, ходе в лікарню, хоча б не підхопила хвороби.
В другій половині вагітності, в основному жінки мають кращий апетит і дитя набирає вагу й самі повніють. А вона ж дитя носила, немов приклавши кульку до себе, худенька, як берізка. Інколи він так і називав її, коли вона журилася, що схудла. Підбадьорював, що народить гарненького карапузика, а вагу набере й згодом. На столі, у вазі завжди є червоні троянди, як і колись, він не переставав їх дарувати. А вечорами в теплих обіймах втішав, як маленьку дитину, розповідав смішні історії.
У ресторані звучить тиха, спокійна мелодія. Вадиму навіює спогади про кохану. Він витирає келихи, час від часу відволікається до клієнтів, але перед очима ніби бачить її. Під зоряним небом у шифоновій, святковій сукні, в якій була після закінчення навчання. Зелені очі з блиском оксамиту, в яких готовий був втопитись. І на обличчі чарівну усмішку, привабливі уста, кольору стиглої вишні. Від поцілунків обоє п`яніли, тішились, що залишилися сам на сам. А ті червоні троянди, що він того вечора їй подарував, нектаром збуджували обох. Пора весняна, квіти, які обожнювала, спонукали на гарячі почуття.
Минуло кілька днів. Вранці Вадиму зателефонувала мама, повідомила, що в зв’язку з обставинами, для Маргарити довелося визвати швидку допомогу. Її забрали в лікарню.
Розхвилювався, чому це? Адже за підрахунками, народжувати зарано. Та по телефону всього не дізнаєшся, що і як, довго не будеш говорити. Вирішив, потрібно поговорити з господарем ресторану та їхати додому. Але буквально через годину передзвонила Маргарита, запевнила, що нічого страшного не сталося, кілька днів буде під наглядом лікарів, швидше за все підхопила звичайний грип.
Три дні в напруженні, хоч і коротке спілкування з коханою та їй вдалося його заспокоїти. З господарем ресторану домовився, що через два тижні матиме можливість поїхати додому.
Позаду десять днів. Ранок видався сніжним, холодним. Мороз градусів десять, під ногами скрипить сніг. Зірвався вітер, здіймався дрібний сніг, б’є в обличчя, холод проймає все тіло. Вадим поспішає в ресторан. На півдорозі, його зупинив дзвінок від тещі. Плакала, просила, щоб терміново приїхав. Хоча Рита й просила її, щоб не дзвонила йому, але жінка наполягла на приїзді. В цей день йому довелося відпрацювати.
На ранок, зібравши потрібні папери, він поспішав додому. На потяг квитків не було, вирішив їхати автобусом. Та з квитками на автобус теж проблема, мав виїхати тільки на наступний день. І то треба їхати з пересадкою, на прямі сполучення квитків не було. Адже добиратися майже через всю Польщу, треба немало часу. Дзвонив додому, але йшов збій зв’язку. Дружині послав СМС, що виїхав, але їде з пересадкою. На жаль, відповіді не отримав. Смута, відчай, паніка охопили його.
Змарнілий, пригнічений, схиливши голову сидів у автобусі. Він майже не чув голосів, в голові гуділо, не звертав уваги на оточуючих. Весь час позирає на телефон, можливо хоч Маргарита щось напише, чи передзвонить.
За вікном, погода зовсім зіпсувалася, завиває вітер, сипле густий сніг. Підкрадались неприємні думки, на душі гірко, серце ятрить безпорадність. По дорогах затори, транспорт ледь їхав.
Вечоріє… він пересів у автобус прямого сполучення. Для коханої, в руках тримає п’ять червоних троянд, їх кількість означає побажання удачі, благополуччя і щастя. Дивлячись на них, відхиляє всі сумління, навіщо хвилюватись, то ж вона під наглядом лікарів, все має бути добре.
Автобус вирушив до кордону з Україною. За кілька хвилин, від батька отримав СМС - » Ти де синку? Коли будеш?».
Ну от, хоч якась звістка і то добре. Відразу набрав його номер, але телефон був у зоні недосяжності. Йому послав СМС, передбачав на ранок бути вдома. Думки плетуться павутинно, хоч СМС і то добре, мабуть таки зв`язок поганий, що не дзвонять. Поклав квіти на багажну полицю і зручно всівшись, провалився в сон.
Але проспав недовго, гучні розмови розбудили його. Їхати до кордону залишалося кілометра три, не більше.
Але попереду, один за одним, щільно стоїть транспорт. Водій попередив, що снігоприбиральні машини розчищають трасу, автомобілі, автобуси погрузли в снігу.
Надворі ніч, сніг не вщухає. Автобус немов черепаха наближався до кордону. Погода нічого доброго не віщала. Вадим навіть не хотів уявляти, якщо і надалі такою буде траса, то коли ж він добереться додому?
Кажуть одна біда не ходить, двигун автобуса почав гарчати. Добре, що два водії, кажуть одна голова добре, а дві краще. Хоч і витратили близько години часу на усунення пошкодження, але пасажири все ж були задоволені, що знову безпечно вирушили в дорогу.
Світає… автобус на кордоні простояв майже чотири години. Виснажені поїздкою, пасажири вже майже не спілкувалися. Більшість намагалася вгамувати своє незадоволення уві сні, або просто заплющивши очі.
Вадим позирав у вікно, полегшено перевів подих, сніг втратив свою силу, як пух, пролітають поодинокі сніжинки. Зазирнувши на телефон, намагався зателефонувати до Рити, але знову немає мережі. Чи там світла немає, чи що? Може телефон розрядився? Але почувши гудки, що вже йшли до батькового телефону, заспокоївся. Він не встиг й слова сказати, як батько закричав,
- Ну нарешті, а я вже не знаю, що й думати, на кордоні застряг, чи що? Чи так завіяло, як і в нас?
- Так тату, привіт! Скрізь навіяло й по трасі бачу, ще не скрізь розчищена дорога, то ж не знаю коли доберуся.
В телефоні зарипіло, зв`язок перервався. Ну, це ж треба! Від злоби стиснув кулаки, адже не встиг запитати про дружину.
Раптово, автобус зупинив даішник, попередив водія, щоб з пів години не їхав, грейдер розчищає дорогу.
- Оце так поїздка,- шепотіли пасажири,- Ну й повезло нам.
В салоні автобуса відчутний запах апельсин. Думки роїлись, як оси, ну це ж треба, як комусь їдло лізе в рота? Чи це так нерви заспокоюють? Тут ні їсти, ні пити немає бажання.
Утішають троянди, що лежать на полиці. Як добре, що додумався в поліетиленовий пакет покласти вологий папір. Риточко, кохана моя, може не зів`януть, поки я доїду до тебе. Зіронько моя ясна, я так шкодую, що поїхав один. Якби ти була поруч, у нас би все було інакше. Здається й ми ж хотіли, щоб було краще. Але ж нині, тобі дуже потрібна моя підтримка. Якби ти знала, як болить душа. Я хоча б на мить став птахом, то вже б давно був біля тебе, моя ясноока берізко.
Думки злегка зняли напругу, відчай. Він тупо зирив у вікно. Небо світліло, навіть деінде видніються маленькі шматки блакиті. Це ніби сонячний промінь надії проник до душі, здавалося небо віщувало щось добре. І так поступово, ближче до полудня, сірі хмари розступились, нарешті виринуло яскраве сонце. Довкола все, іскриться, сріблиться й раз-по-раз миттєві золотисті іскринки засліплюють очі.
Попереду автобуса, вже майже немає автомобілів. Погода водіям дала зелене світло. Автобус мчав на дозволеній швидкості, за вікном, по обіч дороги, в снігових заметах, траплялися вантажівки.
Вадим зателефонував до батька, перше, що запитав, де зараз знаходиться його дружина? Батько заспокоїв, щоб не хвилювався, сказав, що вона в лікарні. В якій лікарні не сказав, попередив, що його зустріне на автовокзалі. Що за секрети? Можливо народила? Та, якби так, то мене би вже вітали. Але ж мовчать!
Він вкотре набирав телефон тещі, але знову в зоні недосяжності. Міркував, чи через погоду зв`язку немає? Де подіти, як заспокоїти муки свого сумління, як вгамувати нестерпне хвилювання?
Автобус під`їжджає до міста. Всі заметушилися, готуються до виходу. Вадим знервовано здійнявся з місця, щосили стиснув два кулаки й тихо про себе,
- Це на удачу! Дай Боже, щоб було все добре.
З полиці зняв букет троянд і вже за мить навіть усміхнувся. На душі потепліло, адже це для коханої.
За кілька хвилин, біля таксі помітив батька. Лише кілька кроків, вже його обійняв,
- Привіт тату? Що з Ритою, з дитиною? До неї не можу додзвонитися.
- Привіт, сину. Все гаразд, в мене її телефон, впустила на підлогу, перестав працювати. Оце тільки з ремонту забрав. Досить розмов, таксі лічить гроші, поїхали.
Батько всівся біля водія. Вадим, обережно тримаючи квіти, присів на заднє сидіння. Наче вдихнув ковток свіжого повітря, коли батько сказав, що все гаразд. Це ж треба, впустила телефон! Чому на якийсь час ніхто свій не дав? Адже я так хвилювався.
Батько не став синові ятрити душу, щоб охопив його страх, коротше не скажеш, як все відбувалося. А довго, навіщо передавати ті хвилювання, які їм довелося пережити за три тижні. Адже три тижні назад, Маргарита захворіла на ковід - 19. Від нього всі і все тримали в таємниці. Дякувати Богу, це було в більш-менш легкій формі. Тому вона й попросила всіх, щоб мовчали. Але ж в такому стані, без допомоги лікарів не обійтися. Добре, що знаходилася в окремій палаті. що не дійшло до зараження легенів, але інколи було дуже важко дихати, підключали кисень.
Батько озирається на заднє сидіння до сина, полегшено переводить подихи. Добре, що приїхав, саме вчасно, сьогодні Риту мають виписати з лікарні, вдома буде не сама, то ж на душі спокійніше.
Біля лікарні на них чекали батьки Маргарити.
Він привітався, відразу запитав,
- То в якому відділенні вона?
- Ну, от і добре! - вперед вийшла теща,- Вже Риту виписали, одягається. Зараз вийде.
- А я вже думав, що народила.
- Та ні! Пологове відділення в іншій будівлі.
До них під`їхав Бус, за кермом сидів дядько Олександр, сусід Маргарити,
- Ну, що там? Де Рита? Я готовий везти, тільки скажіть куди.
Через хвилин двадцять Маргарита виходила з будівлі, позаду неї медсестра несла пакет з речами. Побачивши Вадима здивувалася,
- О! Ти приїхав?!
Він кинувся їй назустріч,
- Риточко, берізко моя!- ніжно обійняв, поцілував в щоку. Ой, це ж тобі кохана!Такі, як ти любиш.
Вручив їй квіти.Ніжна усмішка, сонячний блиск в очах, відчуття радості й щастя переповнили її душу. Гучно забилося серце. Вона обійняла червоні троянди, від задоволення закрила очі. Але за мить, як в сполоханої пташки, по всіх забігали очі. Скривилася й ледь присіла, розгублено до нього,
- Ой, напевно я буду народжувати.
Від такої несподіванки, батьки запанікували, загомоніли.
Вадим не слухав їх, холодний піт покрив чоло, зблід,
- Як, прямо зараз?
- Так! Здається так,- ледь стримуючи біль, сказала тихо.
Він ніс її до пологового відділення. А вона, щоб вгамувати біль, притискала до себе червоні троянди. Позаду догнав батько,
- Рито, доню візьми ж телефон.
Минув тиждень… Біля пологового будинку на Маргариту чекала вся родина. Вадим тримав два букети червоних троянд. Один віддав медсестрі, яка вручила йому сина. А інший букет, з солодким поцілунком, із словами подяки, подарував дружині. Вона з відчуттям задоволення, радості, із сяючими очима прийняла червоні троянди. Усмішка щастя розіллялася по її обличчю,
- Дякую, коханий. Троянди, це ж мої улюблені квіти.
14.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904876
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 206 ***
вот, песню только что вам СПЕЛА Я,
о том, как я вкусна, когда я СПЕЛАЯ.
*** 207 ***
пока НАС ТРОЙКИ лошадей везли НА СТРОЙКИ,
телемастер дед авдей заканчивал НАСТРОЙКИ.
*** 208 ***
какою была та лошадка ИГРИВОЙ –
играла хвостом и ушами, И ГРИВОЙ.
*** 209 ***
ты очень громко не ПИЩИ…
не хватит ПИЩИ? – поищи.
*** 210 ***
на свежем срезе дуба ясно виден ТЕКСТ – УРА!
ТЕКСТУРА подтверждает: «древесина не стара».
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904971
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Земля повернулась на свою орбіту. ... повернулась до свого рідного Сонця. Чужа зухвала зірка понеслась кудись у далекий космічний простір, зовсім не переживаючи через вчинене нею жахіття. Так повелося між зірками та планетами … Немає сенсу озиратися назад. Свої моральні принципи і свої цінності ….
Почав танути льодовик. Подекуди на розкиданому камінні зароджувалось нове життя. Десь там у верховинні вже можна було помітити неспокій залишків атмосфери.
У метро вже було не так холодно. Ярослав та Ліза у пошуках їжі забиралися все далі і далі. ставало очевидним, що багато хто намагався скористатись метро як останнім бастіоном захисту. На жаль, не вдалося нікому. Крім них. Принаймні тут, у Києві ...
………………………
Російська платформа повернулась на землю. Чи те, що від неї залишилось …
Новочасне гладіаторство забрало все те краще, що залишалось на цьому кораблі. Не навчені нічого створювати, кримінальні групи дуже швидко почали знищувати одна одну. Лише із відчуття самозахисту у цих безглуздих танцях жорстокості і безнадії не було вбито членів команди, здатних посадити корабель на поверхню. Попавши на Землю, новоприбулі наче шуліки кинулися у руїни Паризького та Лондонського метро. Знищуючи тих, хто вижив … Забираючи у них останнє …
Інших платформ не було. Складалося враження, що вони надто далеко віддалилися від Землі. Можливо, шукаючи захисту на Проксіма Бі – найближчій до Землі придатній до життя планеті.
Все ще було життя у підземних лабораторіях Антарктиди. Але про них ніхто не знав. Та й залишені там групи дослідників не надто поспішали виявити свою присутність.
……………….
Найжорстокіша найбрутальніша група серед новоприбулих звернула увагу на Київське метро. Без особливої віри, що там вдасться чимось поживитися. Але як не пройтися залишками київських вулиць … У несамовитій гордості, що з цього колишнього їхнього простору саме їм вдалося вижити. І саме у них було якесь особливе призначення … Якась нова "богообраність", месіанство?! Як це все узгоджувалось із нескінченними космічними оргіями ... Безглуздя … Вічна безглузда нікчемність ...
Новоприбулі одразу звернули увагу на акуратність приміщень, що збереглися. Зібране щоденне сміття, окремо складовані використані газові балони … Відчувалась явна присутність якогось впорядкованого життя … Колишній полковник Узєлков та кілька його відданих бійців відчули черговий мисливський азарт … Щось таке було на платформі у космосі, коли вони заставляли своїх в’язнів виходити на арену і битися між собою. Ставки зростали, адреналін зашкалював … Зараз було щось схоже до цього … Знову з'явилась потенційна жертва. Один з найближчих заговорив.
- Які живучі, полковнику ...
- Тим цікавішим буде полювання.
- У них явно мають бути запаси, якщо вони протягнули так довго.
- Я теж так думаю …
………………………..
Почувши раптом людську мову, Ярослав мало не вигукнув з радості. Але, на щастя, наступна фраза прибулих заставила його стриматися … «У них мають бути запаси …». Десь там у лівій вітці була Ліза. Її потрібно було терміново відшукати.
……………………
- Ярославе, ми так мріяли про повернення кораблів …
- Боюсь, що ми хотіли не такого повернення.
- Ти говорив, що на російській платформі зібралося багато дивних людей. Мені здається, що це саме з неї … А що з двома іншими?
- Цього я не знаю. Але, можливо, вони теж повернуться …
………………….
Близько двох сотень голодних і озброєних бандитів крок за кроком заганяли Ярослава та Лізу на тупикову станцію. Рухаючись паралельно кількома тунелями, вони позбавили їх можливості ухилитись від переслідування. Карта метро допомагала робити це швидко і ефективно. І ось цей останній можливий пункт … Далі дороги не було … Можна було б собі лише уявити, що станеться з ними, коли Узєлков та його ватага почують, що насправді ніяких запасів більше немає.
Лізу охопив розпач. Навіть колишнє спокійне тунельне життя сьогодні видавалося для них справжнім раєм. Втікати більше не було куди …
- Ярославе, я дякую тобі за наше підземне щастя …
- Ти уже прощаєшся зі мною? Ще надто скоро … Я ще щось придумаю.
- Ми вижили, літаючи у космосі … А тут загинемо від рук якоїсь купки ідіотів … Як це все безглуздо … Яка нікчемна і примітивна людська природа?!
Плач Лізи заставив Ярослава ще більше задіяти свою фантастичну здатність до виживання. Ні, він не буде здаватися … Якщо людство на їх прикладі змогло вистояти за таких умов, то має бути … якась підказка …
…………………………
У самому куті тунелю наче причаївся старий тепловоз. Мабуть його залишили ще з часів існування легендарних метробудів. Вугілля … Це те, що Ярослав запримітив уже дуже давно. Просто не було можливості перенести його до ближчих схованок.
Переслідувачі вже майже наблизились до їхнього останнього сховку. Раптом їх слух прорізав звук ожилого тепловоза. На повній швидкості на них мчав локомотив орієнтовно п'ятдесятих років двадцятого століття. А може й раніше … Таких давно ніхто не бачив … там, у тому минулому нормальному житті …
Тепловоз набирав швидкість …
- Ярославе, ми зараз вирвемось на поверхню …
- Що б могло статись з рейками?!
- Я не про те … А якщо там немає чим дихати, радіація, все ще жахливо холодно …
- У нас немає шляху назад …
Двоє, як виявилось, ще донедавна неймовірно щасливих людей, тримаючись за руки, з нетерпінням вдивлялись у світлу цятку в кінці тунелю метро … Очі неусвідомлено ховались від такого незвичного освітлення. Але світло стрімко наближалось … Нарешті вони вирвались на поверхню.
Справді було холодно. Але цей холод нагадував стару добру українську зиму з її мінус три … Навколо виднілися руїни покинутих будинків, заводів, все ще стрімкі лінії порожніх вулиць … Якимсь мутним та сірим видався Дніпро … Було чути, як гудуть його звільнені від людини пороги ... У далині виднілись кущі молодого лісу. На них чекало життя …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904796
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
У ніч зимову чи у ніч осінню
Хтось сни мої тихесенько колише
Минуле то до них приходить тінню
Довкола снів всю ніч блукає в тиші.
Вже й запалене серце догорає
Й румянець догорає на щоці.
Квапливий час і далина безкрая
Та все одно біжиш у далечінь.
Парище
2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904934
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
«Ничто не вечно под луною»! *
Сей постулат висит над нами, как дамоклов меч.
Но так начертано судьбою.
Никто никак не может избежать со смертью встреч.
Об этом узнаём мы с детства.
И эта неизбежность отравляет нашу жизнь.
Весьма обидно, что нет средства.
Закон небесный человек не в силах изменить…
Пугает быстротечность жизни.
Никак не удаётся повернуть нам время вспять.
Надо успеть ещё до тризны
Достойный труд создать; надежды Бога оправдать.
Азарт с годами угасает.
Года бегут и человек - на финишной прямой.
Молитва к Богу вдохновляет.
В этот период главное – суметь владеть собой.
С годами мудрость обретаешь.
Твой светлый разум пусть тебя ничем не огорчит.
Ты неизбежность осознаешь.
Тогда твоя Душа спокойно в небеса взлетит.
========== ==========
А впрочем, смерть не так ужасна.
Когда ты осознаешь о бессмертии души.
Твой дух избавится от страха…
А потому пока живёшь - твори, стихи пиши.
И в мир загробный не спеши.
* В. Шекспир.
15. 02. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904927
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Містечко вогнями вітрин...
Але, ти мій рідний куточок!
Мій Любар такий лиш один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904797
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Присмак літа
Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.
Приспів.
Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.
І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.
Приспів
А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904819
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
В-ідлига взимку, чи весни стрімкий прихід
І-з посмішкою сонця на обличчі.
Д-уша співає, тане затверділий лід,
Л-егкі хмарини в мандри світом кличуть.
И-(І) ллється дзвінко мелодія струмків.
Г-аба зими втрачає пуху сніжність.
А вітровій за обрій птахом полетів.
В-ідлига додає тепло і ніжність.
З-устрів Ісуса в храмі старець Симеон,
И-( І) з того часу свято в нас Стрітення.
М-олитва лине щира і земний поклон.
К-раса весни й зими. Благословення.
У-звишшя світле. Відлига взимку. Дзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904885
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Зимовий Львів - красу не передати,
В снігу бруківка, жовті ліхтарі.
Виблискують не наче ті дукати,
Коханням ніжним місяця й зорі.
А під ногами морозець співає,
Та тільки голосочок, щось захрип.
Його б нам напоїти теплим чаєм,
Тільки ж він чай, не звик тепленьким пить.
Взяла в обійми, місто хуртовина,
Вона давно у Львові не була.
Їй до душі казкова ця місцина,
Що лиш краси і шарму додала.
Старі собори і вузькі провулки,
Кавярні, що до себе манять нас.
Гостинний Львів дарує подарунки,
Закоханістю безкінечних фраз.
Покрились білизною сквери, парки,
Сховались лавки під пухнастий сніг.
Летить... летить мереживо із хмарки,
У гості Львів запрошує усіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904887
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
На весіллі зими розгулялись сніги.
За гільце —горобина червона, розчаха.
Шлейфом вельона вкриті поля і луги.
На стовпцях—гостроверхі шапки Мономаха.
Все прасоване, чисте до різі в очах,
В переливах з торішнього трав’я опушка.
Важкий посаг несуть путівці на плечах,
Сипле теплими крихтами сонця цілушка.
Снігомет, снігопад. Стерті всі береги.
Мерехтить увесь день потривожений вулик.
Як поверне зима чималенькі борги,
З легким серцем подасться в смиренне минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904828
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Тут дихати легко,
тут простір і воля!
Розхристаний вітер
гуляє по полю.
Блаженство і спокій
у білій світлиці,
У сонячних перлах
проміння іскриться.
У руна овечі
вдягнулась природа,
В блискучих лелітках
сріблить прохолода.
Бурульками вкрились
промерзлі потічки,
На кущик самотня
присіла синичка.
Тут думи чистіші,
із небом розмова,
Закутує тиша
пухово-зимова.
Краса білосніжна,
безмежне роздолля!
Тут слово, як пісня,
тут дихати – воля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904860
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
До зустрічі на зіткненні епох.
Я не забула танго наше досі,
Той танець, що танцюємо удвох,
Я припиняю, досить, серце, досить..
Дарма, сердешне, б'єшься, мов набат,
Тебе не буду більше віддавати.
Якщо він пише тисячі сонат,
То я - лише натхнення для сонати.
В життєвім танго звикла я вести,
Та не змогла приборкати партнера.
Терзають невідправлені листи,
А тиша, мов стріляє з револьвера.
Не хочеш серце, руки хоч зігрій.
Тягну до тебе змерзлі я долоні,
А все ж таки ти мій, насправді, мій.
Мій сірий день, моє нічне безсоння.
А все ж таки ти мій, насправді, мій,
Коли удвох танцюємо ми танго.
Німе чекання - ніжний помах вій.
Тепер ти, через мене, грішний янгол.
А ти ж мене ні крихти не любив.
Хоч як про це я і молила небо.
Начаклувавши диво з поміж див,
Назавжди заберу тебе для себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904837
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Дек'[b]о[/b]рация прав человека
***
Кремлевская ба'ня
***
Опыт п'ошлой жизни
***
Зрительный за[b]д[/b]
***
Ко'мические пришельцы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903784
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 13.02.2021
В промозглой тьме
брел человек с мечтою...
Под сердцем хмель...
и спорил сам с собою...
Взгляд в облаках...
Рвал веру злобный ветер...
Пульс у виска...
- Как тяжко жить на свете!..
Его камзол -
бязь ярких звезд с Луною!..
Один он шел
бесплодною землею...
Чащобами
тащил мечту безумец...
- Рев пропастью!..
Как будто кто-то умер...
Как зверь скулил
над долею ненастной!..
- Нет больше сил
искать былое счастье!
Берег клочок
израненной душою...
- Дней прошлых шелк...
пропитанный слезою...
Его алтарь
тащил с собой повсюду...
Под сердцем гарь...
- Разлука... вечной будет...
* * *
Шел человек...
и мыслью плоть царапал...
- Не уберег
любовь... душа в заплатах...
12.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904547
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Холодно …. Сьогодні стало ще холодніше. Звичайно, газових балонів є достатньо на багато – багато років. Але якщо мріяти про хоча б невеличку прогулянку тунелями метро, то вона стає все менш досяжною. Потрібно буде щось видумати. Про подорож назовні вже навіть не йдеться … Таке враження, що там вже давно набагато нижче шістдесяти градусів … Це та позначка, яка колись просто жахала. А зараз видається мало не мрією …
З того часу, як шість велетенських платформ покинули Землю, минув майже рік. Люди покидали планету якось приречено, похмуро … Що видавалось абсолютно зрозумілим і природнім. Адже це дім ... .
Китайська та американська платформи видавались найбільш перспективними … Сотні вчених з України, отримавши запрошення, спеціальними літаками добиралися до далекого американського берега. Схопивши свої сім'ї, вони не навіть не намагались видумувати щось для своїх колишніх співмешканців. Шукати якесь спільне рішення? Так склалось. Так завжди відбувається у суспільствах, де наука плететься "позаду поїзда на мінімальних правах".
Купки олігархів намагалися собі придбати право на цю американську мрію. Як виявилось, тепер за гроші можна було купити не все. Тоді вони кинулися на омріяний російський борт, що видавався їм останнім шансом. Але й тут кримінальні клани жорстко відслідковували потрібність кожного нового пасажира. Спрацьовували старі сімейні зв’язки, фальшиві паспорти, підробка документів. Можна собі лише уявити, як ця строката публіка буде вживатися у відносно невеликому просторі без традиційних розваг, закордонних курортів та дорогих ресторанів. Ярослав, а так звали нашого героя, ніколи б в житті не вибрав такий життєвий простір. До американської мрії було далеко, але була ще європейська платформа. На жаль, життя склалося так, що потрібно було поступитися своїм місцем. І він це зробив.
………………………………
Земля зіштовхнулось з іншою планетою. Було багато часу, щоб підготуватися до цього моменту. Людина змогла врятувати себе, та не змогла врятувати свій дім. Чому так сталось? Чому хаос переміг впорядкованість?
Можливо, вартувало раніше думати про свою мобільність у космосі. Інвестувати значно більше грошей у це …. А не у розваги, кіноіндустрію, величезні палаци і показову розкіш … Сховавшись у віртуальність, багато хто навіть не пробував рятувати себе та близьких. Світ виявився таким різним і беззахисним.
…………………..
Входи у метро було завалено з усіх сторін. Цистерни з водою валялись покинуті у цій штучній, створеній людською працею велетенській печері. Запаси накопиченого протягом років кисню як для однієї людини видавались цілковито достатніми. Але ставало все холодніше …
Ярослав блукав в одному з тунелів, коли раптом десь усередині муру прозвучав стук … Йому здалось? Перестала витримувати самотність людська психіка? Мабуть, не варто навіть підходити …
Але завтра він знову буде тут і знову вслухатиметься у тишу …
І післязавтра …
І потім одного разу стук повториться …
«Там справді хтось є».
Мабуть, рідко хто так кидався на кам’яний мур з звичайним гірничим інструментом … Можливо, когось вдасться врятувати?! Можливо, це буде цікавий співрозмовник для довгих холодних вечорів … Хоч, яка тепер різниця - вечір чи ранок?! Можливо, комусь потрібна допомога?
Так знову з’явився сенс у житті. Нарешті вдалося зробити невеличкий пролом у сусідній тунель. Ярослав вдивлявся в темряву … . З того боку, здається, теж запанувала нерішучість …
Так він познайомився з Лізою …
…………………..
- Боже мій, а як ви не опинились на якомусь з кораблів?
- Все дуже просто. Я лежала у лікарні. Підключена до апарату штучного дихання. Оскільки мало хто сподівався на моє одужання, мене так і залишили … . Навряд чи тут у когось виникали за умов, що склалися, якісь глибокі докори сумління. Раптом до мене повернулась свідомість ... .
- І ви потрапили у життя без життя …
- Я чомусь вирішила, що мій останній шанс – це метро. Я до цього часу не можу зрозуміти, що насправді сталося.
- Тоді я матиму про що вам довго і нудно розповідати …
- Нам слід закрити цей отвір. Мені здається, що у цьому тунелі надто швидко пропадає тепло.
- Ну тоді берімося до праці.
……………………………
Про що можна розмовляти з Жінкою? З цією - єдиною на планеті? Про одяг, про друзів, про вечерю у ресторані … О, ні ... Здається, що іноді ми саме так і проводили більшість свого часу … Про дітей? Про художні фільми? Про книжки? Яка ж це біда, що останні роки ми так мало читали ... .
У Ярослава і Лізи спочатку взагалі не виникало жодної проблеми з тим, про що сьогодні розмовляти … Вони говорили про Землю …. Якою чудовою вона була … Якою неймовірно прекрасною вона була … І що там зараз на поверхні … З її океанами, річками, парками і скверами … Що там залишилось …
Чи колись хтось на якомусь космічному кораблі виявить залишки нашого життя … І скаже: це все створено природою … Вітром, зсувом плит, зіткненням з астероїдами … Тут ніколи і не могло бути ніякого життя … Бо ця кам’яна брила прилетіла з міжгалактичного простору …
І раптом, хтось, риючись у дрібному камінні, знайде чудову статую або іграшку … або, о диво, телефон …. Не знаючи навіть, що це таке …
Ярослав став одним з найщасливіших чоловіків Всесвіту … Чому? Бо можна було розмовляти про все. Все було цікавим. І найбільшим найчудовішим шоу було двоє чудових глибоченних очей ... А що Вона? У неї своє бачення Всесвіту ... Вона знає, як важливо просто дихати, бачити, розмовляти, просто обійняти ... Самою своєю присутністю вона наче освітлювала все навколо.
…………………………..
Ви думаєте, що за таких умов люди не можуть бути щасливими … Ви думаєте, що їм залишилось кілька місяців, а може років … А потім стане все важче дихати, зовсім не залишиться чистої води, у їхній маленький сховок пробереться жорстокий космічний холод … Так, це все буде … Але поки що у цьому замкнутому покинутому світі «плела свою дивну казку любов», читалися вірші, співалися пісні …
І цього щастя у них не міг відібрати ніхто … І це було найважливішим. І не існувало жорстокого космосу. І було зовсім далеко до кінця. Бо коли людина любить, у її голові зринають зовсім фантастичні ідеї. І трапляються зовсім фантастичні речі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904538
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Коли на світ з'являється маля,
Привітно посміхається життя,
А ніжний промінь сонця з висоти
Дарує неповторні нам світи
Таке маленьке, ніжне янголя,
Йому вклонилась матінка-земля
І світ увесь завмер у одну мить
Та потягнулись руки, щоб любить
Як сонечко засяяло в душі
І почуття приємні, дорогі,
Як вміє, люба матінка-природи
Нам дарувати миті насолоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904351
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
О чëм вы молчите
С улыбкою жалкой на тонких устах?
Мой милый учитель,
Я к вам возвращаюсь, теряясь впотьмах.
Снедаемый грустью
Немого вопроса, вы вскинете бровь.
Давайте опустим,
Вы правы, учитель, у нас нелюбовь.
О чëм вы молчите,
Скрывая во взгляде усталом печаль?
Мой милый учитель,
Неужто пустышки своей вам не жаль?
Так больно всë это
И, словно сорвавшись, кричу "ерунда",
Касаясь портрета.
Учитель, я ваша, вы мой навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904355
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
В представленных четырёх четверостишиях изложена краткая история моей предпоследней в жизни попытки создать семью с Людмилой, но – не с настоящей женой. Всё начиналось с того, что за праздничным столом 7 января 2001 года, я при её родителях сделал ей предложение, а через три дня продублировал его первым четверостишием...
* * *
Признаться честно, – я конечно не Руслан,
Но чтоб задать такой вопрос – нужна большая сила,
Зато пусть с лёгкостью ответ мне будет дан –
Согласна ли ты стать женой моей, Людмила?
10.01.2001
* * *
Пусть Валентинов День Любви
Тебе подарит выбора свободу,
И если всё же любишь, – только позови,
И я с тобой пойду в огонь и в воду…
14.02.2001
* * *
На всё я получил безмолвный твой ответ,
И в результате – ты мне не жена,
Ибо настолько ты в себя погружена, –
Что мне там и подавно места нет.
17.02.2001
* * *
Ошибку сделал я седьмого января:
Разговорился смело я, но оказалось – зря…
Сегодня я жалею только об одном –
Что голос разума залил тогда вином.
25.02.2001
...а всего два года спустя, я познакомился с другой Людмилой, которая и стала моею первой и последней женой...
Что значит "ДЕВЯТОЕ МГНОВЕНИЕ", можно узнать отсюда:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904269
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Біля хворого в лікарні
Промовляє жінка тихо:
-В нас новини дуже гарні –
Покидає тебе лихо.
Слава Богу, вийшов з коми,
Вернеться до тебе сила…
Я молилась до ікони,
Гроші лікарю носила.
Зараз побіжу додому
І бульйончик приготую,
Щоб прогнати біль і втому –
Ним тебе я нагодую.
Чоловік сказав, що пам’ять
Повернулась враз до нього,
Кволим голосом промовив:
-Не неси з харчів нічого.
Чи, бува, я не сказився,
Щоб із долею так грати?
Твого супу я наївся,
А тоді вже став вмирати.
Бачив світло у тунелі…
Тепер твердо буду знати:
Всі твої супи і кнелі
Можуть на той світ загнати!
Жінка рада медицині –
Вміють зараз лікувати,
Тільки нащо було пам’ять
Чоловіку повертати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.
-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.
Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.
Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.
Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.
В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.
Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:
-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!
У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 09.02.2021
Дует холодный ветер,
Бьется в стенах опять,
С снегом колышет ветви,
Нам его не унять,
Нам не унять погоду,
Ветра не одолеть,
Любят ветра свободу,
Буду молчать и петь.
Скоро февраль промчится,
Скоро весна придет,
Спрятались все синицы,
Только знай, водоворот
В окна летит, играет,
Косит у дома пыль,
Белые крыши зданий
Рвет под его кадриль.
Дует морозный ветер,
Шепчет в ночи опять,
Чтоб выходила встретить
Чтобы могла обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903999
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Знову ніч розгорнула обійми,
Свище вітер своє щось в пітьмі.
Напросились думки нараз в прийми
Та вони невблаганно німі.
Час завісу підняв у минуле,
Там роки за роками біжать.
Прокидається те, що заснуле,
Що у пам’яті ставить печать.
Що у серце вселяло надію
Та душі дарувало політ.
Без любові я жити не вмію,
Бо вона для життя живокіст.
Живить тіло і розум, і волю,
На безвіллі малює хрести.
Якби в грудях позбутись ще болю,
Компроміс із собою знайти.
Власний суд мені знижки не зробить,
Він карає за промахи всі.
Разом з тим, паралелі проводить,
Щоб радіти духовній красі.
07.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904018
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Перон завмер. Здивована тварина.
У світ жорстокий кинута напризволяще.
Надійна, справжня і до щему — вірна,
Вона б не зрадила. Ніколи і нізащо.
Колись любили щиро, до нестями.
Та верх людським взяли інстинкти вовчі.
Поміж людей з холодними серцями,
Тепер у натовпі шукає рідні очі.
Страх. Холод. Відчай. Біль. Страждання. Втома.
Безвихідь, втиснута у почуття розлуки.
Згасає вогник — не чекають вдома.
Біль. Відчай. Холод. Страх і... теплі руки.
Вологим носом — у чиїсь долоні.
Вони чужі. Та здатні серце гріти.
Лиш декілька хвилин їм — на пероні.
А там — повірити. І знову полюбити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904027
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Якщо ти хочеш змін – почни із себе.
Шукати винних в прикрощах – дарма!
І помилок боятися не треба!
Збуди той пломінь, що в тобі дріма.
Спіймай свій дзен – це шлях до перемоги.
Злови у герцах гармонійний лад,
Відкрий нові непройдені дороги,
Зрости у серці вчинків добрих сад.
Навчись подяку вимовлять словами,
Вона зупинить зло і негатив.
В життя своє, овіяне вітрами,
Впусти любов – найвище із світил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903944
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
В квартирі тихо. Лише інколи вітер, кинувши на скло вікна жмуток снігу, порушує тишу. І то так тихо, але Вона тупо дивиться на скло, хоч й час від часу чує, те тихе торкання. Для неї мов пробудження від думок.
В кімнаті, навпроти вікна, святковими стравами накритий стіл. Два кришталеві бокали, в них на дні залишилося по кілька крапель недопитого вина. Ті залишки, їй чомусь здаються недомовленими словами, на які Вона чекала роками. Вогонь і запах пахучої свічки, часом хитався від її подиху, торкається душі, ніби намагається втішити, зігріти. Бо ж її стан такий, як надворі зимовий, холодний, а так хочеться тепла. Немов десь шукає розради, щоб не розплакатись.
На склі вікна, тримаються купки сніжинок, деінде на лисинах стікають маленькі краплинки. Цим придають жалю, Вона тихо заплакала. Напевно від своєї недолугості, було бажання все висказати, що лежало на душі, щоби нарешті почув. Та не посміла, адже в такий вечір не мала бажання сваритися. Декілька років поспіль такого не було, щоб він пішов і не всміхнувся, чи не подарувавши їй ніжний погляд, чи на якусь мить не затримався в солодкого поцілунку.
В душі, спогад, мов написав книгу про її життя. Чи плач є в ньому, напевно так, коли не приходив вчасно, як обіцяв. В тій книзі викарбувані золотом слова про щасливі миті; в спокусі, в теплих обіймах. Ніжні дотики, ласкаві погляди, як нагорода за її ласку. А Вона мліла, вміла дарувати, адже кохала. І не жадала знати, що він одружений і є дитя. Та мала сподівання, що буде майбуття, нехай не зараз, а колись. Та поки кров у жилах кипить, прийде до неї, вгамує полум`я, той жар потушить, що палить її тіло. Віддасть йому частину тепла, порине в річку прохолоди, з тремтінням впаде на його мужні груди. Він так жадав її. Таким солодким було їх кохання. Не сміла відмовити і Він руками, немов птах крилами, пригорнув її. І обіцяв все життя кохати. Хоча і знала, що це гріх, але погодилась його пронести через все життя. Бо Він один, як розділити на двох? Коли топилась в його зелених очах, немов ковток цілющої води шукала там для спасіння. Тож серце тріпотіло, немов у пташки, що тікає від яструба, в обіймах знаходила захист. Він цілував її груди, стан, ховався під простирадло, відчував її бажання, виконував їх і сам з блиском в очах, від задоволення стогнав.
Сльози котились…. деж молодість? Чому покидає? Адже з нею не бажає прощатися. Хай би, як раніше, під лісом широке поле. Почути дзвінкоголосого солов’я, спів про кохання, збирати в букет квіти; маки, волошки, ромашки і стиглі колоски жита, пшениці. І бігати по травах посеред квітів, як колись, немов діти. Чи на долоню покласти декілька зерен і пригостити, устами доторкнутись долоні. І, як вдячність, відчути поцілунок, що стрілою проникне через все тіло. Як же відмовитись від цього? Не знати. Підкралась думка, хіба, як сорок років, то вже все не так сприймаєш? Можливо хтось та тільки це не для нас. В такі роки здається магія притягує до того, кого по-справжньому кохаєш. Відмовитись? Де сили взяти?
Думки, як яструби літають, ну ось, провели Старий Новий рік. Невже з ним моя молодість відлітає. Перше і останнє кохання мене покине? Що це було? Ніяких слів, лише зітхання. Між нас, як прірва в небуття. Холодний став, як айсберг у океані. На жаль, не доторкнувся до мого тепла. А, як же я? А може, ще прийде? Чи може, це моя помилка в житті? Ой, від думок, аж голова стала свинцева.
Вона встаючи з-за столу, на ходу налила в бокал вина і до дна випила одним духом. Кілька раз сердито труснула головою, кліпає очима, з вій на тарілку впали останні сльози. Відсунувши її, підійшла до дзеркала, криво усміхнувшись, обома руками взялась за голову. На скронях помітила кілька сивих волосин. Так, Вона білявка, їх важко розгледіти, але ж раніше не було. В розчаруванні пригадала, пішов, але ключі від квартири не залишив, значить прийде! В душі мов буря бушувала, розставивши руки, повсюди роздивлялась, що справді не залишив? На мить надія, мов промінь сонця зігріває серце. Але, підійшовши до телевізора, на підвіконні балкону, на коробці цукерок помітила ключі. Схиливши голову, мов підстрелена пташка припала до холодного скла вікна, в ньому хотіла знайти розраду. П’ятнадцять років надій і сподівань забрав із собою Старий рік.
Крізь сльози шепіт,
- Так, це була моя помилка.
за вікном гуляє заметіль, сховала всі стежини, по яких він приходив до неї. Вітер по склі, немов би в такт із сердечним частим ритмом, відбиває - так, це помилка, помилка… помилка.
28.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 07.02.2021
Сьогодні світ для нас, в нім ми єдині
Послухай трепет крові в венах синіх
Так тихо плаче камяна гітара
В отих горах де паслися отари.
Цей світ навпіл для тебе і для мене
Сьогодні все любовю окаймлене
Я знов у сні шукаю твої руки
Лиш ти і я – в нас кругові поруки.
Ніч за вікном у чорній одежині
Сьогодні ми любовю одержимі
Любові жар між нами нині спіє
А за вікном зимовий вітер віє.
Сьогодні ніч холодна править світом
Мороз на шибках вправно різьбить квіти
А нам тепло і я посеред ночі
Цілую пухлі губи й твої очі
Допоки світ впадає в чорний морок
Ще наші душі мруть в гарячих зморах
І нам в цю ніч і солодко й гаряче
Немов ступили в пекло ми паляще.
Парище
2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903129
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 07.02.2021
ТРАКТОРИСТ
Вперед!На тракторі відправився в круїз,
Орати поле,саме дальне,аж за ліс,
Гребуть дорогою спокійно два мости
Я спокійний бо я з трактором на ти.
Давно свій трактор поважаю взагалі,
Разом з ним міцно прикипіли до землі,
Для мене він надійний вірний друг,
Ще й тягне як і я в житті свій плуг.
Його душа з моєю завжди гомонить,
Я навіть чую якщо щось йому болить,
Я кожну гайку відчуваю, кожен гвинт,
Певен також відчуває мене він.
А ось і поле,ось і перша борозна,
Хоча в житті давно не перша вже вона,
Ногою ніжно притискаю педаля,
З під корпусів летить свята земля.
Зорати поле треба вчасно,не зівай,
Щоб на рік мати знову гарний урожай.
Щоб був у нашій кожній хаті на столі
Священний подарунок від землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903910
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Я снова сказок начитался
Там, где ковёрный самолёт
Без шума в небо поднимался
Когда жил сказочный народ.
За тридевять земель летали
В командировку по делам,
По блату вещи доставали,
Планшеты и волшебный хлам.
В планшет жена смотреть любила,
Каталось яблочко на нём:
"Я ль всех красивей- говорила
-не у меня ли круче дом?"
Кто техникою занимался-
Домой вёз печи-эконом.
Там нефть-бензин не применялся;
Идёт, бредёт сама собой.
А в океане плавал Нэмо,
Он не скрывался от друзей.
Он, словно, легендарный Нэо
Знал где зарылся Бармалей.
И знал что с НАСА нападенье
(Хотел ведь с Марса я сказать)
И вызывало удивленье
-Исследовать мог, воевать.
Он в океанских катакомбах,
В глубинах сказочных морей
Был, словно, рыба в этих водах
И жизнь казалась веселей.
Хотя до юмора ли было,
Над Атлантидою проплыв?
Он знал как Фата погубила,
Её фатально затопив.
Но всё ж не будем мы о грустном.
Фантастика есть в наши дни
-Когда в домах и в душах пусто
Без правды, света и любви.
Пусть будет в жизни озаренье,
Тепло душевное везде!
Пусть в мире будет вдохновенье
Не только в сказочной стране!
Декабрь 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903963
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Не дивіться мені попід стомлені ноги.
Я, як йшов так й надалі невпинно піду…
Намалюйте мені горизонти прозорі,
я свій шлях у безкрайніх полях віднайду.
Не ховався тоді та й надалі не буду,
не шукав море злата та різних скарбів.
Ненавидів брехні та й не чесного люду —
боронив свою душу від безплідних років.
Не кидайте багном в закривавлені очі!
Я давно вже скарби у собі віднайшов,
бо туманне більмо то ілюзія ночі,
а безчесне життя то дешеве кіно!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903964
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
С печалью «я гляжу на наше поколенье».
Когда ПОЭТ - на финишной прямой.
Бросает он на произвол судьбы творенья,
«Поникнув величавой головой».
Трагедия в семье поэта убивает.
Её перенести ему невмочь.
Или судьба подругу тайно забирает.
Или кого-то близких, то ли дочь.
Иду к поэту на свидание.
Советую назад в поэзию вернуться.
Самой открылось понимание.
Поможет снова в мир волшебный окунуться.
Поэзия - ведь уникальная возможность.
Выплеснуть боль израненной души.
Друзья проявят осторожность.
Оценят твои грустные «вирши».
Участие в судьбе приносит облегчение.
Ты боль души поведаешь в стихах.
Друзей моральная поддержка - исцеление.
В поэзии нуждается душа.
07. 02. 2021.
Посвящаю стихи моим друзьям- поэтам: Гарри Ноккард, Данила Каминский, Вячеслав Алексеев и др.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903966
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Чому сьогодні людське життя - це просто річ,
Товар, яким може маніпулювати влада,
Який хтось може знищити, щоб руки погріть?
Ніщо не виправдовує уряд. Біжить "слава"...
В політиці рішає час, його немає.
Єдину має приняти позицію народ.
Лише істина до неї передбачає:
Ретельне зважування доводів "за" і "проти".
Нам треба діяти на підставі совісті.
Передумова дії - результативні вчинки.
Щасливий, хто увесь віддався ділу й слову.
Твої права в правах народу, знов себе не кинь...
Де ти - кмітлива і мудрочола людина?
Не вірю, що у нас в Україні всі продажні!
Людське довір*я виправдай, іде година...
Достали чинодрали, сам подивись у далеч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903930
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Увлекались короли, императоры, цари.
И балдели в этом деле от утра и до зари.
Зимой - запретная пора:
Собак не гонят со двора.
В лихой мороз - не сунешь нос.
Но спрос на шахматы возрос!
Уютно зимнею порой
Сидеть за шахматной игрой.
Балдеем в поисков ходов…
Боимся каверзных шагов…
Люблю я древнюю игру.
Способна излечить хандру.
В ней мысли крутятся юлой.
Вступаю смело в смертный бой.
Стремлюсь загнать я Вас в цейтнот.
Ищу- свищу я хитрый ход.
И вновь готовлю козни Вам.
Без боя - не уйдёт Мадам.
Меня преследует цугцванг…
Тогда хитрю - иду ВА - банк.
Мне нужен только результат.
Спешу я Вам поставить мат.
Ищи защиту, Визави!
Обиду всё же - не зови!
Я ведь азартной становлюсь.
О! Сударь! Я за Вас молюсь!
Фортуна так ко мне добра.
Не зря лепилась из ребра.
Горю стремленьем - побеждать!
И в этом Божья благодать.
А эта умная игра -
Закалка нашего ума.
13. 01. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861184
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 06.02.2021
Піду тебе шукати за туманом,
Немов примара, тихо, уві сні.
А хочеш, парою з води я стану?
І відстані нам будуть не страшні.
Не сплутають дороги буревії,
Безодня ночі й тиша навкруги,
Я посмішкою темряву розсію
І не злякають щастя вороги.
Біжу, бо образ твій для мене тане.
Пульсація у скронях - мій набат.
І серце швидко б'ється полум'яне,
Вискакує з під ребер білих лат.
А сліду вже твого давно немає,
Тріпоче вітер вправними крильми,
Та я, мов вірний пес, тебе шукаю
У лабіринтах пізньої зими.
Скінчився бій і я складаю зброю...
Якщо з тобою разом нам не йти,
То я додолу опаду росою
На цей, на той, на в інші всі світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903854
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
По мотивам произведения автора "ТАИСИЯ" - Древняя игра
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861184
Зима. Мороз. Коттедж. Уют.
Разыгран шахматный дебют.
Строка стиха сложилась ловко.
Что ж... неплохая рокировка.
Удачный стихотворный стиль,
И тут конец игры - эндшпиль!
А если был без шаха - мат,
Простите, я не виноват...
21.01.2021 - 01:32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901971
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 06.02.2021
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.
Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотілося мені оков.
І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.
Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
Як відхворіла Вами в той далекий час,
Коли мої думки плелись, єднали нас,
І виходу не було з вогняного кола.
Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903846
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Зима-Красавица вернулась!
Оделась в белое манто.
В сугробы снежные обулась.
Укрыла живность под зонтом.
Царит богатое убранство.
Исчез убогий мрачный вид.
Сверкает серебром пространство.
И в царство дивное манит.
Вдруг солнце из-за туч пробилось.
Позолотило всё вокруг.
Пространство вмиг преобразилось.
Открылось счастье людям вдруг.
Такую зиму долго ждали.
Народ на улицу гурьбой.
Уж санки, лыжи все достали.
В разгаре шумный выходной.
Поэт - за карандаш берётся.
Художник приготовил кисть.
Ведь красота в душе поётся.
И вдохновляет – жить, творить.
30. 01. 2021. Мой Рисунок- тушь, перо, ватман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902914
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 06.02.2021
Вирваний час знає більше за те,
що відсутнє у тобі,
Бо значною мірою закреслює
поверхневе.
Чим сильніше прив’язуєшся до почуттів,
тим скоріше сивієш в журбі,
Тим вбираєш сильніше
у себе усе грудневе.
Все мине, вирвеш холод з грудей
і витреш ганчір’ям сліди,
Щоб значною мірою не спотворив
глибину серця.
Ватою затиснеш весь біль,
щоб потрошечки відійти,
А воно, пошматоване,
не перечить
і б’ється, б’ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903093
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 06.02.2021
Тоді було усе зовсі́м інакше,
Ніби й часу́ багато не пройшло,
Простіш, але багато в чо́му краще,
Змінились дуже місто і село…
Та що там місто, люди геть змінились,
Що там село, добра́ як не було,
Законопатились усі й закрились
В мирку́ своє́му, на душі замок…
Чи то поставлені в такі умови,
Що кризи пруть на нас з усіх боків,
Все важче зберегти свої основи
Від пращурів, дідів та від батькі́в…
Випробування чи гримаси долі,
Філософам робота іще та:
Коли прості́ш, бідніш жили́ доволі,
Були і честь, і совість й доброта…
Чи то вже гроші всіх так зіпсували-
Не модними чесно́ти стали всі,
Нові́ часи, нові́ пріоритети стали
І люди вже забули, що є гріх…
Хто думать здатний, щоб не сумнівались-
Нас на пота́лу не зали́шив Бог,
Він просто просить, щоб не забували:
Багато зла, але ж і є Добро…
Серйозна битва йде за людські душі,
Чи не остання в світі білім цім,
Матеріальне чи духовне дужче,
Душа у небі чи тління в землі?
Ніхто крім себе тобі не допоможе,
Свободу вибору Бог дарував усім,
Без них не можна, нехай будуть гроші,
Не продавай лише́ за них Душі́!
05.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903789
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Так! Рідною в своєму краї
Люд український розмовляє.
Вона знайома нам з дитинства:
Ковток повітря свіжий, чистий,
Ковток холодної водиці,
Що є у батьківській криниці;
Це - промінь світла у віконці,
Що посилає з неба сонце;
Це - нездоланність, гідність, воля,
І піт засіяного поля;
Це - дзенькіт в лузі косарів
Та важка праця шахтарів,
Гучний відгомін із дзвіниці,
Що в кожнім серці відізветься;
Це - мова прадідів й батьків,
Звучить впродовж усіх віків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903391
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Серпневе сонце визира з садів,
Змагаючись із вранішнім туманом.
Вже Спас бджолиний щедро відгудів.
Лунає в кронах вітрове сопрано.
Вже осінь кличе до своїх обійм,
Дарує хризантеми й терпкі сливи.
Ще літо сонне з павутинних вій
Плете ажурні нетривкі мотиви.
Відходить літо – мить не повернеш!
Лелечі зграї вдалині курличуть.
І під коштовний золотий вінець
Осінній вітер вже природу кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903833
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Ходить Січень-молодець
Крижаний на нім вінець.
Довго думав, приміряв
І , нарешті, ось придбав.
Підбирає в тон вінця
Шубу білу . До кінця
Має бути той наряд :
Сніжний, пишний, бо парад
Починає вже Зима :
- Де хурделиця ? - Нема...
Січень жде її, гукає
І у Вітра він питає :
- Скрізь, усюди ти буваєш
Закоморки добре знаєш.
Де красуня забарилась,
Може, ще не нарядилась ?
- Вбралась, й запросила нині :
Снігопад і хуртовину,
Ще мороза, завірюху -
Хай морозять щоки, вуха...
Бо який без них парад !
Чи відбувся би ? - Навряд...
Зима Січня привітала,
Нагорода вже чекала.
Закоморки - закутки син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902699
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 06.02.2021
Зима малює інієм -
Така навкруг краса !
Сніг на дахах виблискує,
Бурульками звиса.
В мереживо убралися
Дерева і кущі.
Ялинки прихоро*шились
В сріблясті комірці.
Стоять, мов зачаровані, -
Така земна краса !
Дзвенить зимова пісенька
Й летить у небеса.
Гойдає вітер вітами
Сніг обсипа з гілля.
Притрушена сніжинками
Дрімає, спить земля...
Купаються горобчики
В проталинах зими.
Летять із гірки хлопчики,
Ладнають ковзани.
Дівчатка із санчатами
Виходять за поріг.
Співа душа на радощах
В танку кружляє сніг.
Примітка : можна використати для зимових розваг з дошкільнятами чи
молодшими школярами.
Пісенька гарно співається під мелодію
"В лесу родилась ёлочка".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903173
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 06.02.2021
[b]Ц[/b]інуйте мить, яка дається зранку
[b]І[/b] дотиком розбудить, як дитя,
[b]Л[/b]ише ві сні потрапимо у казку
[b]У[/b] дивний сон чарівного життя.
[b]Н[/b]аповнить світ чудовим водевілем,
[b]О[/b]горне неповторно, як струна,
[b]К[/b]расою зачарує нас уміло,
[b]С[/b]міючись ніжно, ніби янголя.
[b]О[/b]хопить сміло подихом весняним
[b]Н[/b]езнано чарівної насолоди,
[b]Ц[/b]ікавим сяйвом ніжним та бажаним
[b]Я[/b]сним промінням матінки-природи.
[b]З[/b]аграє радість в кожного у серці,
[b]Н[/b]агадуючи сміло про красу,
[b]О[/b]х, як прекрасно в свіжому озерці,
[b]В[/b] люстерку, ніби бачити весну.
[b]У[/b] ніжнім відображенні такому
[b]Н[/b]езнано забавляє новизна,
[b]А[/b] поряд відчуваєм насолоду
[b]В[/b] чудових митях справжнього життя.
[b]У[/b] світі казки де чарівність вічно
[b]С[/b]мак додає солодким почуттям,
[b]Т[/b]ак відчуваєм трепетно і ніжно,
[b]А[/b], як приємне сяйво промінця,
[b]Х[/b]оваючи в куточок для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903588
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Ти присядь на поріг, моя люба і мила матусю,
Стільки тяжких доріг - зрахувати я навіть боюся,
Ти пройшла у житті та приємних хвилин було мало
І в тендітній душі серце завжди твоє трепетало
Зупинись, дорога, сядь спочинь ти іще на хвилину,
Подивись навкруги, яка гарна і мила година
І всміхнеться душа, чуєш голос уже за спиною,
Це дитяча рука, зовсім поряд, рідненька, з тобою
Дай, матусю, тебе обійнять, стільки років в розлуці,
А роки все летять, як птахи перелітні в окрузі
І в обіймах твоїх - вмить пролинуть життєві події,
Тільки в серці лишать заповітні та бажані мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903823
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Невпинно життя пролітає:
Ще вчора були молодята,
А ось і за сорок минає,
В колисках пищать внученята.
Та клопоти раптом в онука –
Бабусю в лікарню збирати,
У ту, що і мама (от штука!)
Ходила сестру купувати.
Сміється дідусь молодечо,
А зять йому нишком моргає:
«Що, діду, ви той іще МАЧО!
Бабуся дитинку чекає!»
Три доньки дорослі – як квітки!
Велика сім’я розрослася.
А скільки ще того там віку?
Синочка ще треба для щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903837
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Відлуння днів у пам’яті дзвенить,
І тчуть сувої спогади завзяті.
В майбутньому чужа ще кожна мить,
В минулому – печалі забагато.
Вимірюєш свій шлях зразком всіх мір,
Стоїш на варті у сумління й волі.
Та іноді усім наперекір
Покличе в світ тебе щаслива доля.
І всі пророцтва щезнуть в небутті,
І спогади сховають гостре жало,
І ти відчуєш: головне в житті –
Спіймати мить, яка так поспішала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903713
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.02.2021
[i]Переклад з © Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт[/i]
Повітря - ти моє, любов до болю…
Симфонія народжених надій…
У серці по відбитку, без паролю
Живеш в душі оголеній моїй.
Ти – бриз легкий, морський у день щасливий,
Весняний дощ, що свіжістю п’янить…
Ти – вітерець, що вальс танцює хтиво…
Ти – для душі невидимий магніт.
Ти - мій струмок, що врятував від спраги.
Ти – оберіг від втрат, і суму й бід.
Ти – острівець душевної наснаги.
Ти – й в темноті освітлюєш мій світ.
Ти, любий - для віршів моїх наснага.
Зізнання у коханні - привід в них.
Тобі, єдиний, ніжність і увага,
Обіймів море трепетних, тісних…
Ти – сон спокійний, тихий на світанку…
Мій промінь сонця, сенс мого життя.
Ти відданий і щирий до останку…
З тобою я квітуча, як весна.
04.02.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903666
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Андрій все ніяк не міг вирішити. Дати їм прочитати чи ні? Йдеться про друзів. Про Маріанну та її маму. Бо так якось виходить негарно. Так наче украв їх образи без дозволу, не запитавши. Ну так, звісно, можна сказати, що це випадкове співпадіння … А якщо їм не сподобається? Можливо, щось образить …
Але ж це так просто. Це помилка, яка виправляється. Це так просто видалити кілька файлів і образа з часом забудеться. А може їм навпаки буде цікаво … а може такі добрі фантазії стимулюють людину до чогось правильного, справжнього у житті …
Таки сказав … Ну що ж, почекаємо …
Маріанна заговорила першою …
- Ну що ж, дядьку Андрію … Це я так вас маю тепер називати … Коли берете мене у космічну подорож?
- О, і ти прочитала … Та я завжди готовий. От тільки Комп’ютер нас покинув на кілька місяців. Має важливу справу дуже далеко звідси …
- Ну то я зачекаю … А насправді Ви мене вразили. І я спробую розповісти чому. Ви ж не знали про це, але у мене справді є друг. І він справді не може ходити. І я справді кожного тижня щонайменше двічі зустрічаю наче випадково його у парку. Я готую цікаві розповіді про школу, іноді взагалі про будь-що … Це не так важливо. Тому що йому цікаво все. І я сьогодні прочитаю йому вашу повість.
…………………….
- Дядьку Андрію, мені не можна було цього робити. Я зробила неймовірну дурницю.
- Чому?
- Після того, як я завершила читати, у нього градом полилися сльози. Це дуже сильний хлопчик, але навіть він не витримав цієї казки. Бо це про нього …
- Може нам справді зустрітися? Може нам написати разом продовження? Це буде цікаво? Може, це додасть йому життєвої сили і оптимізму ...
- Я вже навіть не знаю …
……………………………
Троє людей сиділо у парку на лавочці. Збоку виглядало, наче вони про щось жваво сперечаються. Вони не сперечалися. Вони придумували продовження для фантастичної повісті. Вони дуже хотіли, щоб вона закінчилася дуже добре, але у них чомусь не виходило.
Якийсь неймовірно старий чоловік з довгим сивим волоссям раптом появився на цій ж доріжці у парку. Дивним було те, що старий ніс з собою стілець. Мабуть, йому був потрібен саме свій особливий ...
Троє друзів навіть не помітили, що він раптом підсів до них.
- Не маю наміру вас налякати, але я вирішив скласти вам компанію. Мені здається, що я той, хто вам зараз дуже і дуже потрібен …
- Навряд чи вам буде цікава наша розмова …
- Ви навіть не дивуєтесь тому факту, що я знаю, про що ви розмовляєте …
- І у чому ж наша найбільша проблема?
- Вам потрібен Комп’ютер.
- Ви мабуть про цю велику розумну розрахункову машину на столі … Повірте, він нам зараз не допоможе.
- Ні, я про друга, який вам довірився і якого ви потім врятували …
- Цікаво. Ви, мабуть, десь прочитали нашу повість …
- Так, я все читаю … Точніше, я знаю все, що хтось будь-де пише …
- Ясно, ви досвідчений користувач Інтернет …
- Ні, явно не досвідчений. Не маю у ньому потреби. У мене все своє …
- Тоді ви нас заінтригували …
- Мені здається, що ми ще зустрінемось. І у Вашій повісті я знайду рядки, які мені скажуть: ми чекаємо на тебе, друже …
- Ви дуже загадкова людина. Нам приємно з Вами познайомитись.
- А ви, молодий чоловіче, вже не маєте потреби сидіти стільки часу на лавці. Таким, як ви, потрібна школа, друзі, захоплення … (Ці слова були звернуті до Максима)
- Якби ж я міг …
- Світ варто рятувати навіть заради однієї людини … Ви ж це знаєте …
……………………………….
Старий пішов. Та й Андрієві з Маріанною був вже час. Цікаве спілкування забрало у них більшу половину дня.
Максим раптом з неймовірним здивування подивився на своє взуття та … ледь-ледь посунув черевиками по піску. Ще кілька зусиль і він звівся на власні ноги. Буря радісних вигуків мабуть досягла найдальших куточків парку.
..................
Межа між фантастикою та реальністю … Ми іноді знаємо, де вона проходить … Ми іноді вдаємо, що знаємо … Ми іноді у ній живемо, нею користуємося ... Це ми її робимо реальністю ... Чи все ж таке не ми?
Першою не витримала Маріанна.
- Нам потрібно його знайти … Йому ж потрібно подякувати …
Андрій надовго замислився. Він вже й сам не знав, чи це роман, чи це насправді все з ним сталося. «Дякую тобі, друже Комп’ютере … Невже ти не міг вибрати якийсь молодший образ …» …
- Він знає, що ти йому подякувала ...
......................
Тим часом, Комп'ютер справді поспішав. У іншій паралельній реальності інші Андрій, Маріанна, Максим чекали на нього. У них сьогодні перша спільна прогулянка Львовом. Це їхнє рідне місто. Він звичайно знав усе про це місто - про його історію, людей, ... Але вони обіцяли йому показати, як місто дихає, як воно переживає ... Цікаво, як це ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903664
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Ой гаю, гаю, в небі рай!
Веди мене в той дивний край…
Неси в ту даль за небокрай,
Спи моя мила – спочивай.
Лети, лети, летиш – літай…
Мою любов не відпускай,
Бо я не здамся так і знай,
Нетреба слави – мудрість дай.
Ой небо, небо – небокрай…
В рожевих хмарах – світлий рай,
Зажди мене не споминай,
коли повернусь в рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903624
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Сіріє вечір, сяють зорі,
Втік день кудись за небокрай.
Ловімо миті у просторі,
Нехай буяє водограй.
Малюємо чудові мрії,
Спиваємо кохання сік.
Ми у любовній ейфорії,
Мабуть, щасливіші за всіх.
Тебе я ніжно обіймаю,
Від щастя серце миготить.
Ти насолода в вічнім раї,
З'єднала доля нам світи.
Два серця б'ються у коханні,
Любов одна тепер на двох.
Бо поєднав святим вінчанням,
І щастя дарував нам Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903650
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Сіріє вечір, сяють зорі,
Втік день кудись за небокрай.
Ловімо миті у просторі,
Нехай буяє водограй.
Малюємо чудові мрії,
Спиваємо кохання сік.
Ми у любовній ейфорії,
Мабуть, щасливіші за всіх.
Тебе я ніжно обіймаю,
Від щастя серце миготить.
Ти насолода в вічнім раї,
З'єднала доля нам світи.
Два серця б'ються у коханні,
Любов одна тепер на двох.
Бо поєднав святим вінчанням,
І щастя дарував нам Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903650
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
C'est un trou de verdure o; chante une rivi;re,
Accrochant follement aux herbes des haillons
D'argent ; o; le soleil, de la montagne fi;re,
Luit : c'est un petit val qui mousse de rayons.
Arthur RIMBAUD
Зеленим яром тихим співом хвилю легку
срібляста річка одягнула в очерет.
А сонце з-за гори наслало літню спеку
і в улоговині завмер повітря лет.
Там воїн молодий, усміхнений вустами,
спочити на траву без шолома приліг
і на постелі , що прикрашена квітками,
у запашній траві спить на мʾякій землі.
Захований у квітах міцно спить і, наче
дитя боліюче, він сни казкові бачить.
Природо, подаруй бійцеві захист свій,
бо ніздрі не тремтять від ніжних ароматів,
на грудях втомлених долонею прим’яті
по правій стороні криваві плямки дві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903638
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Якщо Господь лишив мене
Ще жити на грішній землі,
Моє завдання тут земне —
Звершити справи чималі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903649
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Невеста-Зима ждёт свиданья с Морозом.
Жених уже мчится на тройке коней.
Февраль нарисует оконные розы.
Венчанье готовит в одной из церквей.
К торжественной встрече готова природа.
Под белым покровом укрылась земля.
Немало забот у простого народа.
В тепле чтоб морозы встречала семья.
Морозы зимой нам отнюдь не помеха.
Лишь было б тепло у людей в их домах.
А праздник встречает семья звонким смехом.
Румянятся щёки, смешинки в глазах.
Невесту встречает Жених поцелуем.
Приданое шлёт им с небес снегопад.
А ветер с пургою в объятьях танцуют.
Художник, фиксируй стихийный обряд.
03. 02. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903592
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8YRqKJzCmJc
[/youtube]
Ти чув колись ці порухи душі,
Коли душа до тебе прилітала,
В сезон неспинних цих нічних дощів,
Коли ночами я не спала?
Я відкривала тихо твої двері,
Бо так боялась, щоб не розбудить.
Бо всі ті дні із пам"яті не стерті,
Так захотілось поряд посидіть..
Присіла тільки на одну хвилинку,
Поклала руку на твоє чоло.
Таку душі здійснила забаганку,
І їй на цей раз знову повезло.
А за вікном, як завжди непогода,
І тонкий місяць загляда в вікно.
Він там, у небі верховодить,
І від проміння в хаті осяйно.
Ти відчував мою колись присутність,
Коли приходила до тебе я вночі?
Чи рятувала так твою самотність,
Коли безперестанку йшли дощі?
Це час змінив усе безповоротно,
З тобою ми не молоді давно.
А я приходжу часто непомітно,
Другого просто більше не дано..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903640
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Догорає загадковий вечір,
Тьмяніє вогонь у каміні.
Обіймаю оголені плечі,
І ми смакуємо мартіні.
В твоїх очах пломеніє блакить,
У яких сховались небеса.
В моєму серці кохання бринить,
Яке зайняла твоя краса.
А ти розквітла, немов дивний сад,
Вуста твої такі звабливі.
У косах твоїх сяє зорепад,
Щічки пухкенькі - особливі.
З тобою тривоги забуваю,
Ловлю цей неповторний час.
Я від твого кохання згораю,
І в мені цей вогонь не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903362
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Без вести про[b]с[/b]павший
***
С[b]п[/b]ившиеся с пути
***
Секс в большом [b]о[/b]городе
***
Отпуск по обм[b]а[/b]ну
***
В поисках капита[b]л[/b]а Гранта
***
Поменяться ме[b]ч[/b]тами
***
Та[b]н[/b]ксист
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902955
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 03.02.2021
Ідейку поцупила тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899518
Босоніж тінню у своїх блукаю снах,
Де хочу бути променем від сонця,
Аби губитися в ромашкових полях.
Ромашкою б мені — в чиїйсь долоньці,
Чи незабудками у люблячих серцях,
Чи серцем люблячим, що без отрути.
Не знати болю, втрати, горя, слова «страх».
...Життя, як сон... де хочу просто — бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903472
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Де ви літаєте думи мої
Понад стежиною в лісі
Не відірватися як не таїсь
В цьому земному круїзі
Добре якщо вони радість несуть
Добре якщо дають крила
Мудрість й коротку самісіньку суть
Й серед життя хвиль вітрила
Лише тоді їх осмислений лет
В Божому Світла полоні
Слова могутність це ваш амулет
Що у скрижалей на лоні
Де ви літаєте думи мої
Сонце де Місяць і зорі
Душу і серце щораз напоїть
Я помолюсь в час Аврори*
03.02.2021р.
* Аврора (лат. Aurora): Аврора –
богиня ранкової зорі в римській міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903520
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Чудно, дивно на Землі...Доля нам не дарувала
І до самої межі муки наші, як чужі.
Не по добрій волі - всіх по неволі роз*єднали.
Гуркіт, шум і все таке, лиш ведуть до грабежів.
Шум надмірний впливає на серце, органи слуху
І життя гучне з використанням "навушників"
Розвиває приглухуватість і давить на "вуха".
Шум відволікає, травить добру нашу душу.
Так впливають на нервову систему звуки біди.
Під діянням їхнім зростає пульсу чистота,
Змінюються ритмічність, навіть глибина дихання.
Шум - забруднювач середовища, губить світа.
Всі шкідливі ці чадні газоподібні домішки
Швидше потрапляють до організму людини.
Тривалість шуму призводить до швидкої утоми
Та погіршення пам*яті і чварам в родині...
Шум чинить погіршений сон, слабкість та біль головний.
Люди втрачають працездатність і силу свою.
Він повільний вбивця. Нудливо, сонно тягне до труни.
Зрозуміло, що ми зростили ядовиту змію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903521
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Втікають роки, сивіють скроні,
У душі зріє стиглий листопад.
А роки вільні і безборонні,
І не повернути їх вже назад.
Життя з часом сенсу набуває,
Пише золоті літери в скрижаль.
А кожний день мудрість здобуває,
І за минулим вже йому не жаль.
Уже сріблиться чорне волосся,
Особливого шарму надає.
В піднебессі лине стоголосся,
Полум'яна любов темп задає.
А роки швидкі, як баскі коні,
По травах промчали і по росі.
Сядуть перепочить на ослоні,
І знову полинуть в своїй красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903510
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Вони разом сиділи за студентською партою. Та що там сиділи … Вони просто разом жили …
Вони блукали вечорами містом і вдихали у себе красу зоряного неба. Тримаючись за руки. Вона запитувала, а як це «тримаючись за руки» … Навіщо це – «тримаючись за руки» … А потім погодилась, що це «УРОЧИСТО» …
Вони разом спробували це чудернацьке морозиво із складниками , які нікому б і в голову не прийшло покласти у морозиво. І весело сміялися над його дивним смаком. Вона навіть жартома підрахувала скільки всього дивного з таблиці хімічних елементів раптом опинилося у їхніх тілах …
Вона завжди знала так багато нового і невідомого. Він так любив слухати її незвичайні розповіді. Стільки деталей, стільки різних думок … Де у неї лише був час все це читати? Як вона встигала обирати все те, що було найцікавіше … А потім вона сказала: люблю нестандартне, нетрадиційне … Особливе … «А потім це все стало звичайним» …. І вона почала шукати просте, очевидне, легке, … Воно виявляється може бути гарним, гармонійним, не буденним … Просто до цього слід додавати якийсь новий мінімальний штрих … Але обов’язково додавати …
Він так багато вкладав емоцій у їх щоденне спілкування. Які у неї викликали іноді здивування, іноді захоплення. О, так … вона спочатку була зовсім неемоційною. Мабуть, вона побоювалась стати занадто відкритою перед незнайомою людиною, стати беззахисною, можливо, викликати глузливий сміх … А потім зрозуміла, що це не стосується … його …
Вона нарешті теж стала емоційною. Це захоплювало і іноді лякало. Бо вона наче боялася цих емоцій. Вона наче навчалася цим емоціям …
- Лізо, ти знову не знаєш чи тобі сміятися, чи ні …
- Мені знову здається, що твій жарт частково болючий, частково смішний … У ньому надто багато деталей …
- Ти дивишся на кожну дрібницю до самих глибин … Може, так не потрібно …
- Я, мабуть, не умію по іншому …
- Але ж я жартую над собою самим … Ти ж можеш просто розсміятися …
- А якщо я не хочу над тобою сміятися? Навіть жартуючи …
Вона виявилась не людиною. Роботом. Програмою. І не важливо, що ця програма постійно навчалася, не важливо, що у неї були емоції.
Це ж наче обіймати камінь чи дерево …
Це ж якось смішно, по дитячому …
Її немає третій день. Лише третій день …
А чомусь так неймовірно порожньо.
Але ж ось тут на вулиці справжні люди, живі, з плоті і крові … Не запрограмовані. Хоч це ще велике питання, хто з них менш запрограмований …
Її немає десятий день. З ким би про це поговорити? Я знаю, що мені скажуть … І ці … І ці … Я знаю, що їх цікавить … Але мені чомусь …
Її немає сотий день. Порожнеча … Але ж це робот. Яка різниця … вона завжди ламала свої алгоритми, коли вони виявлялися надто простими і примітивними. У неї з’явилось її особисте «мені подобається», тому що «воно гарно». А що таке гарно? «Гарно» - це коли радісно, спокійно, тепло, люблячи … А що таке «люблячи» … Це коли поруч … і тепло, радісно, спокійно …
Боже, поверни мені цього робота …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903523
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
ТАМБУР. ГРУБ МАТ:
— XEPО́B ОРЕХ? –
ТАМ ОТ ВАС АВТОМАТ!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. Прилагаемая картинка из Интернета... демонстрирует - какие орехи принято подставлять под автомат ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903123
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 03.02.2021
7. Посему говорит Господь:
8. Я уже не буду молчать о беззакониях, которые совершают они
нечестиво, и не буду терпеть в них того, что они делают преступно
вот кровь неповинная и праведная вопиёт ко Мне, и души
праведных вопиют непрестанно.
Библия. Третья книга Ездры. Гл 15:7,8
Чи ж думає сьогодні хто з людей,
Що скоро, дуже скоро, все скінчиться,
Господь прийде карати іудей,
Й епоха зла у світі закінчиться.
Залишиться третина з тих, що є,
Господь зернятко кожне відбирає,
І кожен з нас отримає своє,
Всіх нелюдів Господь Сам покарає.
Хто людям все життя добро робив,
Отець, пригорне ніжно, як дитину,
А хто збагачувавсь і з інших кров точив,
В гній перетвориться в одну хвилину.
Як пише про це Біблія свята,
Тоді для кожного своя розплата буде,
Молю вас, ради Господа Христа,
Ну схаменіться ж, схаменіться, люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903487
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
* * *
Вулицею йду,
Вулицею дитинства.
Стільки людей знав,
Які по ній ходили!..
Мовчать хати-сироти.
* * *
Дивлюсь на небо.
Небо таке високе,
Таке широке.
Чи бачить небо мене?
Хто я під небесами?
* * *
Місяць,зорі -- ніч.
Сонце світить -- ранок,день.
Ночі , дні -- життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903007
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 03.02.2021
Вона не хоче більше сліз, не треба.
Вона не хоче в мареві зотліти.
І у проханні тягнеться до неба,
Забути прагне очі-малахіти.
В однім обличчі кат собі і грішник
Була вона. Мурахи йдуть по шкірі.
Сіріє небо - злісний пересмішник,
Воно все знає, знає про зневіру.
Вона хотіла в почуттях згоріти,
Хай небо розверзається весняне,
Як пройде злива, вкриють землю квіти,
І льодовик байдужості розтане.
Вона чекає гарної погоди,
Новий прогноз шукає у тривозі.
Газета насміхається, мов злодій,
А світ давно поглинули морози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903445
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Баба Ніна внучку Таню
Чемності навчала
І з метою виховання
Казку прочитала.
Колобочок неслухняний
Стежкою котився,
Чимось схожий був на Таню
(В школі ще не вчився).
Не схотів він на віконці
Тихенько лежати,
Мовчки грітися на сонці
Й не тікати з хати.
Безтурботний був, ледачий,
Пісеньку співає,
А бабуся вдома плаче -
Його виглядає.
Казку баба дочитала
І тяжко зітхнула,
Як лисичка рада стала –
Колобка ковтнула.
І питає бабця Таню:
-Що повчальне в казці?
Хто хороший, хто поганий,
Хитрий, ходить в масці?
-Я лисичку полюбила,-
Каже Таня мило,-
Треба їсти, поки тепле –
Так матуся вчила.
Баба гралася із тістом
(З дідом - старомодні),
Як не вміли свіже їсти –
Хай сидять голодні!
Цю, бабусенько, науку
Усім пора знати:
Якщо щастя лізе в руки,
Нащо відпихати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903448
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.
В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.
У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.
У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 01.02.2021
В саду моїм осінній сон
І тільки квіти стиха шепчуть.
Слова злітають в унісон,
Ця в серце музика, під вечір
Від білосніжних хризантем,
Троянд у запізнілім цвіті:
«Відволікти б з журливих тем
Людей в без гармонійнім світі…»
О, білі лебеді мої,
Спасибі, любі, за турботу…
Які у людства королі,
Такі і піддані в спільноті.
В саду моїм осінній сон
Красиві і ласкаві квіти –
Шлете цей запахів крюшон.
Почути б ваші всім молитви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903298
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Зима смакує
Горобина на снігу
Краплі розкоші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903343
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Мовчи в мені — ні слова більше.
Перечитаю тиші коди.
Вона вібрує найсильніше,
Як неба справжні нагороди.
І проникає крізь канали
Таємних душ, що завжди вічні —
У них сіятимуть опали…
Мовчи. Слова — пусті, невтішні. 30/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903339
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Доводимо життєву теорему.
Ми маємо таку ось дилему-
Любить чи не любить.
Я спитаю тебе -
А ти як будеш жить?
Не роби іншому те,
Що не миле тобі.
Завжди пам"ятай це собі.
Значить, будем любить,
Любитися і в очі один одному
Дивитися так,
Щоб побачити душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903342
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Сипле, сипле білий сніг,
На землю лягає.
На вікні дрімає кіт,
Тихо спочиває.
Йому сниться мишеня,
З нірки виглядає.
Він стрибає із вікна,
Голову вдаряє.
Де образа та взялась?
Сів і зажурився,
Тепер болить голова,
На себе сварився.
Знову лізе на вікно,
І далі дрімає.
Що із ним потім було?
Синичка сідає.
Позира на неї кіт,
І хвостом виляє.
Та зловить її не зміг,
Бо шибка мішає.
Скочив котик із вікна,
Бо проголодався.
Перестала й голова,
Довго умивався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903322
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Ми зустрілися в синім вечорі,
Коли сонце ховало день.
Покохались. Обоє хрещені.
Чом же доля нас не знайде?
Вперше я тоді закохалася…
Ти ж взаємністю відповів.
Не судилося нам побратися –
Іншу ти під вінець повів.
Не водою – сльозою вмилася,
Ледь не вирвалася душа.
Я й молилася… Притомилася…
Мала в полечко поспішать.
Стала там… польовою мавкою,
Й аби щастя вінок сплести,
Я купалася в росах ранками,
Бог, гадаю, мене простить.
Між волошками й незабудками
Тільки Він мене і стеріг,
З перепілки зливалась звуками,
Щоб прилинуть на твій поріг.
І сокирками невеличкими
Милувалась під шум вітрів,
Посміхались до мене личками
І хмариночкам, що вгорі.
У віночок вплела колоссячко,
Щоб родили усім жита,
Розпустила й густе волоссячко.
Хоч і мавка я, все ж… свята!
13.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903332
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Ми списуємо пам'ять літерами,
не завжди розуміючи їхнє значення,
І ковтаємо слова,
аби ніхто не зміг
дотягнутися до нашого спустошення.
І кожен холод, як рецидив,
стискаємо
аби не окислився
І не спровокував у нас застуди.
Кожен на нішу неба зважує пожертву:
хтось час, хтось любов, хтось себе.
Аби ніколи не було накипу на серці,
що в’їдається в волокна,
Аби зменшити свою гіперчутливість,
аби не забути імен
Того, кого ми любимо,
щоб завчасно оберігати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903337
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Візьми мою книгу у руки,
На хвилях мрійливих побудь —
Від зустрічі аж до розлуки
Пізнаєш миттєвостей суть.
Думками полинеш у море,
Вивчатимеш мову рибин.
Насправді, воно неозоре,
В обіймах безмежних глибин.
Удвох упіймаємо хвилю —
Таку, що надасть нам баланс —
Відчуєм її аж за милю,
Візьмемо у долі свій шанс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903307
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Снігами записує сонечко притчу,
І небо схилилось послухати тишу.
Прекрасну, як ангела лик, таємничу.
Січневого ранку сонату найліпшу.
Забілені вулички сяють святкові,
Гаптує морозко малюнки чудові.
Дерева у сріблі чорівно - казкові.
Віншує нам день благодаті й любові.
31.01. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903344
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
"Грамахвоном" був, а графоманом,
Ще мене ніхто не називав,
Чи й собі податись в графомани,
Марно щоб талант не пропадав?
А що, всі вже стали графоманами,
Пам"ятник чекають за життя,
А ми з кумом, вічно лазим п"яними,
А життя так швидко проліта.
Мабуть сяду й я за стіл, й за чаркою,
Нахапаю фраз з чужих віршів,
Ще й домовлюся з кумою, з Варкою,
Кум вінок щоб бузиновий сплів.
Постаментом буде купа гною,
Хоч вірші мої, " сплошной обман",
А от перед славою не встою,
Відчуваю, я вже графоман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903270
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Чи щастя це - замість одного аж три Сонця? Три джерела тепла, три символи на небі … радіти цьому чи ні? Далека Зірка, Близька Зірка і Зірка Розуму. Так назвали їх давно – кілька тисячоліть тому … Навколо Далекої Зірки планета оберталася недовго – не більше звичайного земного року. Але цього було достатньо, щоб все змінилося. Клімат ставав холодніший, їжа менш доступною, серця згасали наче вуглинки. На планеті починалися війни. Але раптом планета потрапляла на орбіту Зірки Розуму. Війни закінчувалися, розвивалися науки, ставали доступнішими ресурси. Людські серця оживали, а з ними і людська пісня, поезія, музика. І раптом знову стрибок. Бо це уже орбіта Близької Зірки. Клімат ставав просто ідеальним для людини. Працювати доводилося менше, ставало менше потреби у науці і все більше розваг, відпочинку, солодощів. Людина втрачала свою опірність до щоденних проблем, природних катаклізмів, хвороб … І раптом знову повернення на орбіту Далекої Зірки. У кого збереглася здатність до співпереживання програвали свою битви озброєним егоїзмом та жорстокістю. Знову рабство, нерівність, злидні. І лише десь самотні диваки пам’ятали, що це не назавжди, що необхідно вижити і є шанс на повернення до нормального життя. Але кожного разу цивілізація Далекої Зірки тривала все довше, все важче було пробити собі дорогу розуму.
Його звали Атрієм. Атрій був астрономом. За свої довгі вісімдесят трилистів (так називали один цикл повного обертання) він зрозумів нарешті, що одного разу планета знищить сама себе, а точніше, ті, що на ній живуть, знищать себе. Потрібно було позбутися впливу Далекої і Близької Зірок. За перших обрисів на небі Зірки Розуму далеко у горах почалося велике будівництво. Планету звали Полонянкою трьох зірок. Тож потрібно було визволити її з цього полону. Ідея була простою – побудувати величезну космічну платформу і у період Далекої та Близької Зірок залишатися постійно на орбіті Зірки Розуму. Часу було не так вже й багато, але Атрію вдалося чудово все спланувати. На планеті будуть залишатися лише одиниці, чий розум дозволяє уникати суттєвих впливів на психіку перепадів гравітації та радіаційного фону.
Знай та Лія були серед тих, кому дозволили залишитися.
……………………..
Як це все нам знайомо … Обділені ресурсами, обтяжені величезними контрибуціями народи дуже легко піддаються оманам тоталітаризму, теоріям расової вищості, приниження інших, отому бридкому «кожному своє». Потім раптом приходить усвідомлення учиненого, розкаяння. Починається епоха розбудови нормального суспільства. Але суспільство розвивається, набуває рис досконалості, стає неймовірно комфортним. І зовсім не раптом не помічає крокуючої поряд бідності, несправедливості, погоджується на спільні проекти з іншим не демократичним і жорстоким суспільством лиш би не вийти зі своєї зони комфорту. Очікувано починаються війни … і приходить кінець ідеальному досконалому життю. За вікном вибухають снаряди, палають будинки ….
……………………….
- Знаю, ми мусимо підготуватися до приходу Близької Зірки.
- Що ти маєш на увазі? Невже ти думаєш, що наші стиснені наміцно руки і обійми може розірвати якась там зірка?!
- Близька? Ні. Я боюсь Далекої. Мені б твоя впевненість …
- Хіба агресія така всесильна?
- Ти забуваєш, що перед агресією прийдуть лінь та безсилля … Уяви собі, що ми у час Близької Зірки будемо все менше спілкуватися, у нас зникнуть спільні прогулянки біля моря, ми все менше будемо дивитися у зоряне небо …
- Хіба це можливо. Це б означало, що ми перестали бути самими собою.
- Я боюсь, що це і означає, що ми станемо насправді іншими. Це будуть інші четверо людей. Може, давай напишемо їм листи. І підпишемо: «Прохання відкрити лише після приходу нової зірки» …
- Ти права … Давай.
- Але ти не говори мені, що будеш писати, а я тобі не скажу, що я …
…………………
Лія любила писати листи. Отож, ще цікавіше, коли лист пишеш сама собі …
«Дорога Ліє, тобі зараз здається, що світ став зовсім нецікавий, порожній, жорстокий. Що ти у ньому зовсім одна. Що усе позбавлено сенсу. Подивись глибоко – глибоко у його очі … Ти там побачиш те, що шукаєш … Якщо ти не віриш собі самій, то повір мені – щасливій частині себе самої».
Знай не любив писати листи. Ніколи не вважав це цікавим захопленням. Але вони ж домовились …
«Знаю, друже! Тобі здається, що світ нецікавий, порожній, жорстокий. Що ти на цій цілій планеті зовсім один. Подивись у її очі. Там та, кого шукаєш …».
………………………
На небі з’явилась богиня воєн і незгод – Далека Зірка. Її світло було набагато тьмянішим, ніж у попередниці. Ставало з кожною миттю все холодніше. Двоє вже давно не трималися за руки. Двоє вже давно не були «двоє». Але була дана обіцянка. Вони повернулися у будиночок, в якому вже давно разом не жили. Листи лежали окремо. Їх потрібно було прочитати.
Подвір’я засипало фіолетовим снігом. Ставало нестерпно холодно. Двоє вийшли з будиночку. Знай заставив себе неймовірним зусиллям волі простягнути руку. Лія взяла його руку в свою. Тепло Близької Зірки та Зірки Розуму, що ховалося десь там у найглибших клітинках сердець кожного жителя планети – полонянки раптом побігло людськими артеріями, заповнило собою ще кілька хвилин тому чужі і спустошені тіла. Очі не дивилися на світ, очі бачили лише інші очі …
- А що ти собі написала?
- Ти той, якого я шукаю … А ти?
- Ти та, яку я шукаю …
- Ой, ти пам’ятаєш. Ти мені колись давно говорив ці слова …
- Ми виграємо, Сіє … Я оживаю … я знову такий, як був …
- Вже не так холодно … Навіть, під цією зіркою, можна жити, якщо розумієш, з ким і заради чого …
………………….
Яке б не було тоталітарне суспільство … білоруське, російське, колись німецьке … Якщо є ті, кому важливо, по справжньому, радісно бути у двох … рано чи пізно таким режимам приходить кінець … Буває, що й одна людина важливіша за цілу зірку …
………………………
Атрій посміхався. Йому назустріч ішли його улюбленці. Він тепер знав, чий винахід важливіший …
[i]*https://www.youtube.com/watch?v=SrzJEkovZLw&feature=emb_title приклад системи з кількома зірками[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902643
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Ми просто розминулися, мов хмари,
Торкнулися крильми в зимову сутінь.
А вже за тим засніженим парканом
Осиротіло небо на розпутті.
Ми просто не сказали все упору,
А зорі вже заглядують в криниці.
Лиш жменька літа дивиться угору
І синьо-синьо падає в зіниці.
Ми просто розминулись напів слові,
Тому '' напів'' ні прихистку, ні місця...
Ідуть сніги у сни полів шовкових -
Несказаному
важко
віднайтися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903208
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Зимова ніч, камін у нім багаття,
А на столі два келихи вина.
Легкий шифон, твоє святкове плаття,
Усмі́шка на обличчі чарівна.
Там за вікном кружляє хуртовина,
Вона в цей вечір лишилась одна.
Нас зігріває вірність лебедина,
Тобою я п'янію без вина.
Коли торкаюсь до плечей устами,
То відчуваю той медовий смак.
Що залишився в квітах нектарами
І подавав закоханості знак.
Зелені очі з блиском оксамиту,
Я в них топлюсь, як бачу кожен раз.
Весна квітує в них і гріє літо,
А почуття гарячі гріють нас.
Не згасне той палкий вогонь кохання,
Він серце завжди й душу зігріва.
Для мене ти неначе зірка рання,
Дарує зорепадами дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
У кав’ярню зайшов Яшка:
(Обслуговувала Нінка)
-Якщо вам не буде важко –
Щоб на каві була пінка.
Нінка глянула на Яшку,
Підвела угору брови:
-Та чого там буде важко?
Це - раз плюнуть і готово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Ой люблю, таку погоду,
Прикрашає зимі вроду,
Снігом землю звеселяє,
Душу й серденько втішає.
Повіва, спішить вітерець,
Здійма сніжинки й навпростець,
Розсипа чари довкола,
Кине срібла, жмут додолу.
Йде зима та й по стежинці,
Зірки з неба на долонці,
Всюди златом заіскрилось,
З білим пір`ям розстелилось.
Всі поля в коцах пухових,
А кущі в шалях шовкових,
Дріма річка, спить долина,
Сяйвом вкрилася калина.
День із сонцем творять казку,
Тож корону вдягнуть царську,
Заблистить зима красою,
Вмита срібною росою.
Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Радій, якщо життя барвінком в’ється,
Цілує сонце кутики очей…
І чуєш ти щодня, як серце б’ється,
Та п’єш нектар із зоряних ночей…
Нехай воно то плаче, то сміється…
Твоє життя… Прийми усе, як є…
Що краще іншим - то лишень здається,
Дарує Доля кожному своє…
Поки живеш у вирі буйноцвіття,
Цінуй усе, що Бог тобі дає…
Не будь в саду зеленім сухим віттям, -
Воно вже сили саду не дає.
Цінуй свій сум, бо не оціниш радість,
І біль стерпи, бо тіло ще живе…
А там душа, якій не треба слабкість,
Бо тільки в сильній – справжній дух живе.
Люби… Та так щоб стало серцю тісно…
На двох кохання в щасті розділи.
Не всім в житті буває легко, звісно,
Та кожен має лаври похвали.
Тож хай життя твоє барвінком в’ється…
Сміються щастям кутики очей…
Послухай вранці – якщо серце б’ється,
Цінуй життя, що понад всіх речей.
31.01.2021
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903206
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 196 ***
поесть СОСИСОК, ты пришёл на эту вечеринку?
ты лучше СОСИ СОК через большую соломинку!
*** 197 ***
— и я надеюсь, что меня ты ИЗВИНИЛА…
— за то, что все диски твои ИЗ ВИНИЛА?
*** 198 ***
БАР С первых дней работает в убыток –
БАРС у дверей довольно зол и прыток.
*** 199 ***
долго я художника просила: «ВЕРНИ САЖУ»,
когда за ним всё колесила я по ВЕРНИСАЖУ.
*** 200 ***
уверен Я – МЫ не проедем здесь,
когда такие ЯМЫ на дороге есть.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900473
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 01.02.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 201 ***
ФАН ТОМАСА круза любил пошутить –
ФАНТОМАСА к кумиру домой приводить.
*** 202 ***
и вот С ТАНИ СЛАВУ живьём оторвали.
по частям СТАНИСЛАВУ её отдавали.
*** 203 ***
РЕК ЛАМА эта вовсе не переплывала –
ей этого, РЕКЛАМА делать не давала.
*** 204 ***
…и если я пойду вдоль жизни ПО ЛУЧУ,
то что ж, в итоге, я от жизни ПОЛУЧУ?
*** 205 ***
уже к УТРУ я выплюну два зуба,
УТРУ СЛЕЗУ и СЛЕЗУ с дуба.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902656
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 01.02.2021
З роками менше віриш в світле диво
І в чарівний з цукерками мішок,
Та раптом упаде з небес грайливо
Тобі на вії лагідний сніжок.
Лунає в магазині Френк Сінатра –
І майже знаєш пісню «Джінгл Беллс».
Подіяла уже різдвяна мантра –
І ти стоїш на старті до чудес.
Кутя, ялинка, свічка, подарунки,
Ісус в колисці – все чека Різдва!
Святкова ніч ось вийде з-за лаштунків
І розпочне омріяні дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903149
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Шукай мене у травах полинових,
Де вітер теплий ніжним оксамитом,
Де будемо з тобою разом знову,
Десь там, де літо, тільки наше літо.
Озер блакить наповнена журбою,
Старі дуби насупились в тривозі -
Цей спогад заберу я із собою,
З минулим попрощатися не в змозі.
Навіки тут залишуся душею,
Де буде тільки наш з тобою ранок.
Я все старанно, обіцяю, склею,
Хай б'ється скло старезних фоторамок.
Летить у даль мій погляд - сіра птаха.
Той краєвид навколо - неозорий.
Зітхають верби - ніжні бідолахи,
На небі невблаганно сходять зорі.
Ти обіцяв, чекатимеш роками.
Безчесний мій, ловлю тебе на слові.
Вкривають роси тьмяними сльозами
Самотні наші трави полинові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903155
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
ptaha
[i] Паперовий змій[/i]
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
-----------------
горлиця
[i] Де ж ти доленько моя[/i]
Де ж ти доленько моя,
Де стежини щастя слід!
Крутиш шлях мого життя,
Мить весни і знову лід!
Чом весна така коротка,
Блисне променем в саду.
Під вінець пішли дівчатка,
У них щастя, а я жду!
Нічка, плахта, темнота,
Поховалися зірки.
Щастя пташкою літа,
Там де сховані роки.
Стукає зима, не в жарти,
Сипле снігом навкруги.
Та журитися не варто,
Ще прочищу береги!
-------------
Білоозерянська Чайка
[i]Співає юність[/i]
В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця - сльози площ -
В нашу втрачену любов.
Ро́ки - птахи перелітні-
Тануть вирієм в очах.
В них - кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
Разом - змоклі ти і я,
Прошу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
...Серце струни рвуть пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач
Розгубили почуття.
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640410
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 31.01.2021
Я буду жити, доки пісня лине,
Її мотив - моє серцебиття.
Нехай летить над світом лебедина,
Рятує образ мій від забуття.
Я буду жити, доки згадка б'ється,
Під скронями, пронизує чоло.
І оселюся у твоєму серці,
Аби воно самотнім не було.
Я буду жити в пам'яті безкраїй,
Думок спокійних вічна вартова,
Бо доки спогад є - не помирають.
Тепер назавжди буду я жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903069
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Ты можешь показаться бессердечным,
Большое сердце умерло с любимой.
И в сердце этом навсегда, навечно
Изломом шрама проступает имя.
Ты можешь показаться грубияном,
Когда с язвительной своей улыбкой,
Указываешь всем на их изьяны,
Скрывая боль от собственной ошибки.
Ты можешь показать, что ты - предатель,
Но был лишь предан собственной любовью.
Живешь так от занятий до занятий
В насмешке взгляда и движеньях бровью.
Ты можешь скрыть от всех, что был шпионом.
Открывшись под конец, подобно снитчу.
Заплачет небо тихим перезвоном
И сделает тебя своей добычей.
Темнеет мир, летит душа с обрыва,
Вальсируя в угрюмом небосводе
Надеюсь, там, где ты, всегда красиво.
Спасибо, Полукровка, ты свободен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903068
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Коли тобі сімнадцять літ,
Довколо нас весна буяє.
Такий не звіданий, ще світ
І серце, ще страждань не знає.
Коли тобі сімнадцять літ,
Попереду майбутнє, мрії.
Життя квітує наче цвіт
І не втрачаються надії.
Коли тобі сімнадцять літ,
Бадьорості і сил хватає.
Кохання перше у політ,
Тебе на крила піднімає.
Коли тобі сімнадцять літ,
В мелодіях, ще серця - звуки.
Хоч зірваний давно вже плід,
Що брав Адам і Єва в руки.
Коли тобі сімнадцять літ,
Ти пам*ятай - не завжди буде.
Бо не стоїть на місці світ,
Щораз міняються в нім люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903042
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Коли ти здатен жертвувать собою,
Не вимагаючи за це ніяких плат,
Оце і називається любов’ю,
І не важливо, хто з яких палат,
Адже вона серцями володіє,
А серце для людини – поводир,
Бува, що кличе й до такої дії,
Що й сам раніше би відгородивсь.
І серце, й розум – часто антиподи:
А отже, кожне тягне у свій бік:
Холодний розум голосує проти
Того, що серце вибрало тобі.
Важка стежина жде тоді людину,
Як з розумом сердЕнько не в ладу,
Частіше так бува із молодими,
Що почуття із розуму зведуть.
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902974
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Отменный у коалы аппетит.
Жуёт она всё время эвкалипт.
На ужин, завтрак,
Каждый день в обед.
Другого ничего вкуснее нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902922
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Осень... Птиц шумит гурьба...
Предстоит немало им...
Застелила всех судьба
серым покрывалом...
На тепло надежды нет...
Ветерок хохочет...
Летом каждый был согрет...
солнцем позолочен...
А теперь, душа, встречай
сырость и прохладу!..
Обогреет мятный чай
с плиткой шоколада...
старый плед... охапка дров,
что трещат в камине...
Да еще... клочки из снов...
где была счастливой...
* * *
Осень... грусть за окнами...
- Где-то там любимый...
Дождь пошел... намокло все...
Жизнь проходит мимо...
29.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902920
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Зразу всі на рідній мові
В Києві заговорили…
Закон прийнятий! І знову
Набув чинності і сили.
В ресторанах і книгарнях
Чулось: «Дякую», «Будь ласка»…
Все звучало ніжно й гарно
(Наче українська казка).
Але клята тут погода
Перекреслила всі плани
І помстилася народу –
Стали вулиці катками.
Лід суцільний, рідна ненько,
Слизько, ноги мов із вати,
Стали люди потихеньку
Рідну мову забувати.
Всі падіння і вставання
Підкріпилися словами:
На москальській чистій мові
Чиїсь згадувались мами…
Хто б подумав: так негайно
(Без людей, все шито-крито)
Ожеледиця погана
Може вмить закон змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 29.01.2021
* * *
Когда по жизни я был очень мал,
То полагая, будто я аматор, -
Я чёрные квадраты часто рисовал...
Сегодня понял: я же плагиатор!!!
* * *
P.S. Картинка моя... с трудом восстановленная из детских воспоминаний! :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902908
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[b][i][color="#ab0505"]А[/color] мне бы снег, он точно лечит душу.
[color="#ab0505"]А[/color] мне бы вьюг, метелей волчий рык.
[color="#ab0505"]Н[/color]еужто сердце, леденея в стужу,
[color="#ab0505"]Г[/color]ортанным звуком изрекает крик:
[color="#ab0505"]- "Е[/color]ще чуть-чуть и я скорее в клочья!!!
[color="#ab0505"]Л[/color]юбовь теперь приносит только боль."
[color="#ab0505"]Л[/color]арец любви, а все о ней - в межстрочьях,
[color="#ab0505"]Е[/color]сть та, с высот назначена юдоль.
[color="#ab0505"]Г[/color]орчит в душе и жжет огнем сердечко
[color="#ab0505"]У[/color]шел... а я? Как дальше с этим жить?
[color="#ab0505"]К[/color]ак нужно мне хотя б одно словечко,
[color="#ab0505"]Р[/color]азрушить грусть и счастье заслужить!
[color="#ab0505"]А[/color] слов-то нет, куда не глянешь - пропасть,
[color="#ab0505"]Я [/color]вновь стою над бездною... одна,
[color="#ab0505"]Н[/color]еровен час и жизненная лопасть,
[color="#ab0505"]Е[/color]щё виток... и я уже у дна....
[color="#ab0505"]Б[/color]езгрешный вестник, самый добрый вестник,
[color="#ab0505"]О[/color]н рядом есть, когда так нужен мне,
[color="#ab0505"]С[/color] небес поет спасительные песни,
[color="#ab0505"]К[/color]асаясь нежно-нежно в тишине...
[color="#ab0505"]Л[/color]ишь он держал над жизнью звездный купол,
[color="#ab0505"]О[/color]бъяв меня заботой и теплом.
[color="#ab0505"]Н[/color]ет, шаг мой в бездну - это будет глупо,
[color="#ab0505"]А[/color] мне надежно под его крылом...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902889
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Замітає стежки, ось і знову зима завітала,
На зів'ялі листки накидає красу-покривала
І дерева стоять у тендітно чарівних нарядах,
А покрівлі вкрива білосніжно приваблива вата
Сріблом сяє весь світ, ніби зорі із неба упали,
Як чарівний привіт, ніжні чари красою заграли
І торкнулась рука, казка в мене уже на долоні,
А зима звідусіль покриває чарівністю скроні
Дивина навкруги, оглянулась, як ніби у казці,
Наяву чи ві сні, я купаюсь у трепетній ласці,
Білосніжна краса все кружляє в ранковім тумані,
Як прекрасно мені, у такім феєричному стані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902887
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
У неї були крила. Насправді це дуже незручно. Ні, це зрозуміло. Це просто необхідна річ, щоб літати. Але якщо не літати … Це ж не можна дати себе обійняти. Це ж зовсім незручний одяг.
І зовсім незручно сидіти на кріслі. Але ж, вибачте, яка рівна постава …
Вона любила літати. Звісно, уночі. Звісно, не надто високо. Високо літати - це іноді страшно.
Одного разу вона спробувала удень. Але поруч раптом з’явився літак. Здивовані до нестями пасажири кинулись до вікон. Вони вважали, що побачили ангела. Але вона не була ангелом. У неї просто були крила …
А може їй лише судилося стати ангелом. Просто, ще не настав її час.
………………
Їй судилося стати актрисою. І грати комедійні ролі. Неймовірно смішні, неймовірно добрі. Але з часом пропало бажання смішити і з’явилось бажання заставляти думати … А такі актриси набагато менше потрібні, менше цікаві, як комедійні. Ну так, це для цього світу ... Здавалося б, навіщо це все молодій жінці? Це все крила … Крила заставляли шукати особливі сенси …
Їй судилося жити у державі, де немає очевидного, простого сенсу. Отого, що завис у повітрі ... Отого, що дарований батьками, поколіннями попередників ... Можливо, іноді це і добре. Але це для іншого суспільства. А тут той сенс треба придумувати. Якщо не придумаєш, то на хитку допомогу приходили алкоголь та наркотики. І ти кричиш під гітару найважливіші речі, які ніхто не чує, а потім загоюєш цю глухоту отими оманливими "ліками" ...
В чому міг бути цей сенс? Стати кимось на кшталт успішного гладіатора і перемогти усіх своїх суперників. Тобто стати досконалим бійцем. Це потім знадобиться в армії. В якій можна залишитися … А потім воювати у десятках сусідніх країн, де в його країни чомусь багато своїх інтересів. Які іноді можна просто придумати. Так само, як і сенси ... І убивати. Убивати ... Але казати, що це робили інші ... Бути успішним настільки, що убивати інших, та не дати убити себе.
Цей сенс міг бути в оптимальному одруженні … Вийти заміж за якийсь з тих розкішних палаців, авто, зроблених кар’єр. І вважати себе успішною. Можна навіть сказати: це ж усе заради моїх дітей. Звичайно, поки що не існуючих. Та й ці палаци мають у такій обраниці потребу поки не остогидне. А потім у палаців пропадає інтерес. І далі знову доводиться сидіти біля моря … і чекати … але вже з набагато меншою вірогідністю, що якийсь рибак з допомогою своєї золотої рибки (спадку, удачі, важкої праці) раптом захоче виконувати твої бажання …
Цей сенс міг бути у важкому навчання точним наукам. Адже, якщо ти талановитий, тебе можуть помітити заморські власники палаців, яким хватає особистих знань для розуміння, що тих знань потрібно ще більше. Що неможливо вічно продавати нафту газ і алмази, а зрештою доведеться продавати знання. А якщо їх немає, то .. продавати не буде що …
У неї був друг Макс. Чому він став її другом? Це важко пояснити. Він вважав, що бути чудовим гладіатором – це шлях до серця Лії. Адже появляться гроші і можна буде придбати дорогий подарунок, поїхати у далеку подорож у світи, де у людей є справжні сенси, не боятись захворіти у світі, де нікого по справжньому не лікують …
Він не знав, що Лія вже побувала у кожному куточку цього світу. Він навіть не підозрював, наскільки їй байдужі дорогі подарунки. Він бачив лише своє розуміння кращого. Завжди бажаєш комусь того, чого бажав би самому собі. Якщо ти щиро бажаєш … Іноді навіть не уявляєш, наскільки цього комусь може бути непотрібно …
Чому він раптом став потрібен Лії? Вона цього ще не знала …
Макс знову бився на арені. Спочатку він долав своїх суперників. Він не відчував ненависті до них чи ворожості. Він дивився на них наче на манекени. Вони ніколи не спілкувалися перед боєм. Та й який у цьому сенс?! Він щойно зламав хребет черговому манекену ... що за буденність?!
Але оцей в чорному боєць виявився сильнішим. Макс залишився лежати на арені, не маючи змоги навіть повернутися, не те що підвестися на ноги. Він і не бачив, як уночі хтось м’яко опустився з небес і підхопивши його попід руки підняв угору. Далі було лікарняне ліжко і злісний вердикт головного лікаря: він вже не зможе ходити …
…………………
Він мав стати її першим завданням. Дві тисячі двадцять одна врятована душа дозволяла ангелу перейти на наступний рівень. Стати учителем у своєму середовищі. Макс був лише першим. І важко сказати, чи не виявиться ця перша спроба невдалою?
Втрачено сенс існування. Саме так можна було б сказати зараз про нього.
………………..
Вони сиділи у парку. Макс у інвалідному кріслі, а Лія – на краєчку облюбованої вітром та дощами лавки.
- Чому ти все ще приходиш до мене? У цьому немає ніякого сенсу?
- А може ти і є моїм сенсом?
- Безвольний розчарований тип в інвалідному кріслі … Навряд чи … У тебе сцена, у тебе попереду чудове життя …
- Скажи мені: а ці, кого ти переміг, з яких більшість так само сидить сьогодні в інвалідному кріслі, а може й гірше … Ти щось відчуваєш щодо них?
- Ми всі обрали таку долю. Я не звинувачую ні себе ні в чому, ні останнього свого супротивника …
- А ти упевнений, що її, цю долю, не обрали за вас?
- Я не задаюсь такими глибокими питаннями.
- Але ж у тебе саме зараз є час на те, щоб задати собі такі запитання.
------------------
Тіло Лії лежало на асфальті. Розстріляна заради мисливського азарту, вона зараз зовсім не була схожа на ангела. Крила раптом пропали. На землі лежала дуже красива молода актриса, якій чомусь перестали подобатися комедійні ролі.
Перелякані від вчиненого мисливці утікали з посірілих пагорбів. Кого насправді хотіли вони вполювати у холодному вечірньому небі? Чи змінило їх це усвідомлене вбивство? Навряд чи. У країні, де цінність людського життя не переважає ста доларів, ще одна убита актриса … Це щонайбільше кілька статей у пресі, жахливих фото в Інтернеті і розпач єдиного справжнього друга.
…………………….
Макс закінчував свій перший роман. Це була його сповідь. Сповідь про зроблені помилки і причини цих помилок. Він уже знав, про що буде писати далі.
Це буде фантастичний роман про ангела, якому залишилося врятувати дві тисячі двадцять душ. І він знав, що це вже точно на одну менше …
…………………….
У неї були крила. Сьогодні вона піднялася високо – високо. Сьогодні вона сховалася від людей …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902927
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Краса стояла в вазі на столі.
Це був дарунок пречудовій діві.
Юнак вродливий, що кохав її,
подарував їй квіточки красиві.
Стояла довго свіжою краса.
Було всім любо, хто на квіти гляне.
Та з часом, бач, приваба пригаса,
і квітка все чимдалі дужче в"яне.
І ось настав сумний момент в житті
аж майже неживого вже букета:
його хтось бачив кинутим в смітті,
як вік свій відслужилого предмета.
О, як же прикро зріти ліпоту,
яка сягнула до межі старіння!
Вже не красу в ній видно -- пустоту,
бо цвіт краси вже на порозі тління.
Ніщо у світі тління не мине.
Та люди вчаться керувати тлінням.
Вже й позитивні результати є,
звичайно, завдяки людському вмінню.
Коли вже квітка відцвіте свій вік
і втратить всі свої приваби звичні,
її не слід жбурляти на смітник,
бо ж їй рідня -- відходи органічні.
Настане час, коли відходи ці
вже попадуть до рук висококласних,
і вмілими руками фахівці
з них створять добриво рослинам красним.
Й цим добривом умілий квітникар
так професійно має скористатись,
щоб виростить такий природи дар,
який за дивовижу може здатись.
Тоді краса знов стане на столі
яка й була, а може й краща значно.
Для буйноцвіту слід плекать її.
Прощатися ж з красою треба вдячно!
Примітка. Місце для коментарів
розташоване дещо нижче звичайного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902312
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Альпинистам
посвящается
Душа летящая
Хрустальное царство
небесных вершин
Здесь мир белоснежной
бесстрашной души
Стремящейся выси
с Небес созерцать
Быть соколом гордым
над тучей летать
Вот чем объяснить
человечества страсть
Взбираться всё выше
гранит покорять
Памир и Тибет
исключая Кайлас*
Вот пик Джомолунгма
бери верхолаз
Хрустальное царство
снегов и ветров
Характеров сильных
экзамен суров
28.01.2021г.
*Кайлас – спящий дракон.
На юге Тибетского нагорья в 200 км
от Непала расположена знаменитая
на весь мир гора Кайлас. Эта вершина
до сегодняшних дней остается
непокоренной в силу религиозных
и мистических причин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902804
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Загубивсь у полі журавель крилатий…
Ранки світанкові зустріча один…
І не вабить більше зелен - гай строкатий,
Бо у дні криниці вже нема води.
Тож душа змарніла, крила опустились…
Де ж той спів пташиний, що гудів, мов рій?!...
І тужливо якось коси опустились
В заростях узбіччя, на вербі німій.
А було ж інакше… погляд журавлиний
У криниці бачив зорі серед дня…
Не літав за щастям в зиму на чужину -
Весни зустрічала тут його рідня.
Пив водицю щедру із землі святої,
Разом з сівачами зустрічав зорю…
Радий, що своєю довгою рукою
Рятував від туги доленьку свою…
Та із плином часу в світі все змінилось…
І в людей, як в птахів крила здійнялись!
А на дні криниці думи замулились,
Крик душі і тиша сумно обнялись.
В небо кинув погляд журавель цибатий…
Заржавіла цвяхом на щоці сльоза…
І майнула вперше думка винувато:
Від землі піднятись в сині небеса…
Ті тривоги журно вітер погойдає
Рознесе по світу крихтами печаль…
Може, хтось почує, може, і згадає,
Де дитинства мрії гартував коваль!
Серед степу, в тузі, журавель крилатий…
Пустка у криниці… Де ж землі краса?!...
Де знайти у долі грішних, винуватих,
Чи засяє в травах радості роса?…
28.01.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902827
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Сніданок на світанку,
хатиночка стара.
Два голуби на ганку,
десь Куцого нема.
Ось півень на воротях,
задер до неба дзьоб,
й Іванко у чоботях,
а дід наморщив лоб.
— Шикуйсь, малих орава! —
(Іванко до курчат)
— Це зовсім не забава,
бо Я ваш комендант!
Дідусь старий всміхнувся.
— Дивись на вояка,
ще азбуки не вивчив,
а виправка яка!
— Іди вдягни рейтузи,
Славетний командир!
Солдати бачать пузо,
забув одіть «мундир»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902817
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
У три акорди вальс дахів і площ.
Намріяв сніг, а тут у січні дощ.
Невже здалось? А може, це всерйоз.
Зима весні продасть сніги й мороз.
Приспів.
Із хати в хату ходить коляда,
Чекає люд на Божу Благодать.
Хай буде добре вам і всій рідні,
Щедрує небо на мороз і сніг.
А місто наче спить у дивнім сні,
Де сіє січень сміх і срібний сніг.
Морозно й білим - біло на душі,
А тут в німім кіно зими дощі.
Приспів.
Чого жаліть про те, що не збулось, -
Зима нераз здивує ще когось.
Та ждемо ми, як діти, ще чудес.
Бо світ стає добріш, як сніг іде.
А серце хоче свят, дарунків, мрій.
У вікнах діти ждуть сніжинок рій.
Чомусь сумні снігурка й дід мороз:
Якась зима незвична, невсерйоз.
Приспів.
Чого жаліть про те, що не збулось, -
Зима нераз здивує ще когось.
Та ждемо ми, як діти, ще чудес.
Бо світ стає добріш, як сніг іде.
24.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902777
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Прийде знову весна, радість всім принесе,
Свою душу природа розкриє.
У обіймах весни оживає усе,
Подарує усім своє диво.
Прийде знову весна і розквітнуть сади,
Та літа вже до нас не повернуть.
Поспішають до рідного краю птахи,
Проросте на полях нове зерня.
Прийде знову весна, роки разом зведе,
Не у всіх буде щастя, а й смуток.
Адже старість попереду всіх нас іде,
Не сприймає душа той дарунок.
Прийде знову весна і залишить журба,
Коли сонце теплом нас зігріє.
Надоїли дощі і недбала зима,
Вона настрій прогнати уміє.
Прийде знову весна, оживуть почуття,
Тим пташиним розбуджені співом.
Дасть надію на мир і на краще життя,
Ще приємною зустріч із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902790
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Ще один кліп серії «Художники України» для свого циклу "КАРТИНИ".
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtA36EYmwwA[/youtube]
(Переспів В.Сосюри)
Чийсь потік метафор обриває вітер.
Причаївсь художник в синій тишині.
І сама природа їде гордовито,
вільна і свавільна на баскім коні.
Довго не прожити без жалю за літом.
Як це романтично ̶ їхать навмання.
Гори ліс чи поле ̶ де пройдуть копита ̶
сповняться думками чорного коня.
Аркуші альбому обриває вітер
й гарно, мальовничо розкида кругом.
Захват і натхнення в тишині розлиті.
Страх, журба й скорбота мерзнуть під вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774579
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 27.01.2021
Міжнародним журналом #Склянка_Часу_Zeitglas оголошено
II -й міжнародний літературний конкурс
«Жіночі примхи»
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
обсяг твору:
вірш: обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
проза: до 12 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 березня 2021 року.
Опісля 1 березня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу, до якого увійдуть твори усіх конкурсантів ЛОНГ-ЛИСТУ.
Про перебіг попередніх конкурсів можна дізнатися більше на сайті:
http://zeitglas.io.ua/story
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2021 році. Дипломи переможцям буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Докладно: https://zeitglas.io.ua/s2747253/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902571
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
По мотивам произведения автора "афца" - Душа
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31565
Как жизнь бывает хороша,
Когда стремится ввысь душа,
Но ты по жизни не спеши -
Чтоб не остаться без души.
И не стоит топтаться на месте,
Отпустив свою душу вперёд -
Без души, как без совести, чести -
Инертное тело и сердце как лёд...
24.12.2007 - 23:24 - 26.01.2021 - 09:54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902558
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Сьогодні свій святкує Ювілей,
Ганнуся Верес, донька України,
І хочеться в цей Особливий день,
Для неї хай слова найкращі линуть.
Для неї Україна, - це життя,
У неї Україна, в кожнім вірші,
Любов їй цю Господь подарував,
І ця любов для неї найсвятіша.
Коли зійдеться вся Ваша рідня,
Й наповниться гостями Ваша хата,
Хай пісня Ваша лине, й не одна,
Адже пісень у Вас є так багато,
Сьогодні в цей прекрасний Ювілей,
Я хочу Вам, Ганнусю, побажати,
Любов від рідних, шану від людей,
Мир, злагоду й достаток Вашій хаті.
Душа нехай трояндою цвіте,
Від щастя в грудях серденько співає,
Хай Вас, родину, внуків і дітей,
Святий Господь з Небес оберігає!
З Ювілеєм Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902406
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Душа — незвідана, як води океану,
Нуртує гейзером на глибині,
Жбурляє лавами гарячого вулкану,
Ховається у магмі аж на дні.
Бува, зривається в неміряну нірвану,
Летить із хвилями до берегів…
Під сонцем сушить наболілу свіжу рану,
То ніжиться в обіймах островів.
А то хвилюється в розкішному розливі —
Лоскочуть її стінки камінці.
Бентежиться у прибережному приливі —
Турбують її пінні гребінці.
Тримає самоцвіти, перли і корали
Лиш для близьких і вибраних людей.
Їй не страшна негода і стихійні шквали, —
Таємно тулить щастя до грудей. 17/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902392
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Здавалось, що легені ось-ось вибухнуть. Наростав біль у вухах. Пекли очі. Цього разу Андрій опинився в капсулі, що стрімко наближалась до поверхні невідомої планети. Перед самим зіткненням запрацював посадковий механізм. Включилися два двигуни. Зовсім незначна кількість пального була достатньою, щоб м’яко опустити залізну кулю на кам’янистий ґрунт.
Як виявилось, тут на нього уже чекали? Хто він був для них? Дракон з неба? Неймовірна мисливська удача?
Це звичайно ж були не люди. Неймовірно великі голови, низько посаджені очі, звичка пересуватися на чотирьох кінцівках … Спілкування, схоже більше на свист, аж надто болюче для вух Андрія прорізало тишу. Поруч з ними були ще дивніші істоти, які мабуть виконували роль земних собак. Надто багато кінцівок, абсолютна синхронність рухів зі своїм господарем. Так, виглядало, що вони вирішили на нього пополювати. Затримка була лише у тому, що дехто намагався бути у перших рядах з наміром продемонструвати свою мисливську майстерність якнайкраще. Інші двоє заперечували, видаючи загрозливі і пронизливі звуки. Як з ними спілкуватися? Для людини це було б надто важко …
А що ж його вчили? Як правильно себе вести з інопланетними істотами? Все що він знав, на цій планеті не може бути нічого складнішого за найпростіші клітинні організми … Ось вам і найпростіші … Так, звичайно, вони дихають зовсім іншою сумішшю газів … І живуть явно не у висотних будинках … Не дивляться кінофільмів … Не любуються природою?
Куди ж утікати? Андрій вирішив рухатися у напрямку скель. Можливо, оці двоє попереду вимагають іншого ставлення до нього, іншого спілкування? …
Бігти у навіть надлегкому за земними мірками скафандрі було доволі важко. Що ж буде далі, коли закінчиться кисень … Ну що ж, шість годин у нього все ж таки було. Шість годин битви людини за своє життя.
До рятівних скель не так уже й далеко. Як виявилось, наявність багатьох кінцівок ще не означає, що ти можеш швидко бігти. Андрій явно відривався від своїх переслідувачів.
Дивина та й годі … Вони боялися входити на територію скель . Ейфорія перемоги затуманювала розум, відвернула увагу від нової небезпеки … Двоє крилатих механічних істот раптом підхопили його попід руки і потягнули за собою угору …
………………..
Андрій прийшов у себе від нестерпного болю в голові. Видавалось, що новим знайомим потрібно було трохи часу, щоб підібрати придатний для нього склад повітря. Його помістили у якусь випуклу замкнену фігуру, де він міг дихати. Скафандру вже не було.
Відчувалось, що хтось уважно за ним стежить. Чулись якісь голоси. В якийсь дивний спосіб Андрій розумів кожне слово, сказане в ефірі …
- Досить дивний екземпляр для цієї планети …
- Так, раніше не зустрічався.
- Цікаво було б провести досліди. Оригінальний склад крові. Оригінальний код ДНК.
- Ця істота може містити невідомі хвороби. Одразу після проведення дослідів її потрібно знищити …
- Так, я з вами погоджуюся …
Андрій відчув, що його роль у цій дивній подорожі виконана. Невеликі вібрації, відчуття польоту … Як добре, що я тут був зовсім недовго.
…………………
Невеличке містечко Розвел мало усі шанси стати відомим на весь світ. Збитий ПВО неземний літаючий корабель наче вплавився у скелю неподалік. Ще один невеличкий стояв поруч. З нього вибіг маленький сірий чоловічок і понісся до збитого корабля. Невдовзі він з’явився у отворі, допомагаючи іншій пораненій істоті. Було видно, що їм важко пересуватися. Що земна атмосфера – хоч і не ворожа, але зовсім не та, де їм дихається легко і природньо.
У цей момент група військових наблизилася вже достатньо до місця аварії, щоб почати стріляти.
У майора був чіткий наказ: збирати все, знищувати свідків. Якщо є пілоти, спробувати їх захопити. Якщо немає змоги їх затримати, то не дати їм покинути Землю.
Солдати чекали наказу стріляти.
Але його не було.
Дещо здивовані своєю несподіваною вдачею, чужинці домчали до свого корабля і зникли у сірому небі. Зовсім молодий, сповнений кар’єрних перспектив лейтенант першим порушив тишу.
- Майор, ви порушили наказ. Я буду змушений доповісти старшому.
- Повірте мені, є речі важливіші, ніж накази, у цьому дивному Всесвіті.
- Для солдата немає нічого важливішого за наказ …
- Та ні, лейтенанте. Ще є розум. А ще є совість …
Андрій довго дивився вслід зниклому кораблю. Цього разу, невідомий друже, тобі вдалося натрапити на …
Андрій замислився … Що є критерієм розвитку, розумності суспільства? Технології? О, так, вони мене явно розібрали на шматки і провели тисячі дослідів. Вони мабуть тепер знають про мене все. І чим це краще від мисливців, що хотіли теж задовольнити свій інтерес, лише дещо інший … Не науковий, а мисливський наприклад …
А ці романтики – науковці собі вимріюють дивлячись у зоряне небо: і чого вони не прилітають … А справа у тому, що їм немає поки що до кого …
[i]П.С. Цього року ВПС Росії, Китаю та Ірану неодноразово запускали ракети по невідомих літаючих об’єктах. Наказ на знищення набув неабиякої популярності.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902350
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Сію навряд чи можна було б назвати звичайною. У нашому розумінні звичайності … Так, деякі дівчата надто часто змінюють зачіску, колір нігтів, біжутерію … Це навряд чи у когось з сучасників викликає відчуття чогось незвичного. Чи скажімо, зміна одягу тричі на день? Реалістично, іноді вимріяно, іноді досягнуто важкою працею. Іноді своєю, іноді батьків … У Сії все було набагато складніше. Вона змінювала образи ... Звичайно, для Світлих така поведінка не викликала ані запитань, ані зауважень . Але для Андрія це було шоком. Тож усе по черзі.
Учора Андрій уперше занурився у світ Свідомості, як його називали Світлі. Він досить довго обирав світ, в якому хотів би опинитись. Його неспокій, його внутрішній протест, розчарування одразу потягнули його до океанського узбережжя. Деталі? Шторм. Вітер. Чудові умови для того, щоб побути самому з собою. З таким собою. Зібратися з думками. Набратися рішучості.
Він і не знав, що у когось може виникнути таке ж бажання. У такому ж місці. І що, не виставляючи обмежень на контакти, він автоматично ставав доступним для будь-кого іншого. Ледь побувши кілька хвилин на самоті, Андрій почув раптом позаду привітання …
- Я не впізнаю Ваш образ? Хто Ви? Вибачте, не запитала дозволу на втручання …
- Я тут вперше. Я новий у Вашому світі.
Неймовірна молода жінка у світлому платті з глибоченними карими очима … Оце так перша зустріч на новій планеті. Приємно вражала свобода спілкування, відкритий вираз обличчя, відсутність перестороги підійти чи звернутись до когось чужого … А й справді, кого б вона могла боятися за таких умов? Як виявилось пізніше, боятись таки було кого …
- То у вас ще все попереду … Головне – не боятись своєї фантазії, творити самому, дозволяти творити друзям, не зупинятися на досягнутому ….. адже у фантазії немає меж.
Сія видала це все скоромовкою. Мабуть, неодноразово наче мантру повторювала ці фрази для когось чи для самої себе.
- Невже насправді неможливо досягнути межі?
- Мені поки що не вдалося. Іноді мені здається, що ось вже й вона … моя межа. Та раптом оживає якась нова ідея, новий образ, нові мрії ….
- Але ж це все несправжнє?
- А що є критерієм справжності? Емоції, переживання, біль втрати, радість здобутку? Так це все є …. То яка інша справжність вам потрібна?
- Мабуть, те, що неможливо перекреслити, відібрати, забути … ?
- Ви мабуть про кохання? Але хто перешкоджає вам знайти його у такому світі?
- Мабуть, відчуття його не справжності.
- Так переконайте себе у його справжності …
…………………..
Учора вони були в Опері … Це було щось неймовірне. Не відчуваючи жодної втоми, годиною пізніше облітали покриту льодом Європу. А ось і теплий ранок в Україні. І трави, літо … Лише через годин сорок організм відчув втому і вони ненадовго розлучились.
Андрій дивився на своє … непотрібне тіло. «Що ж це я тепер?». Відчуття перебування у клітці у нього звичайно не було, але … Тіло відчувало себе зрадженим.
Він не міг відмовити собі у бажання пробігтися, пронестися цією чужою планетою, відчути на своєму лиці дотик вітру ….
Але у програмі такі відчуття так само з’являються ….
Йому запропонували працювати перекладачем старих текстів. Він не мав права на відмову від праці та й жодним чином не хотів цього. Андрій спробував і у цьому житті знайти Сію. Але йому не вдалося. Лише значно пізніше він зрозумів, що Сія вже не поверталася у реальність.
Можливо, і не варто було бачити її таку. Але Андрій зважився.
Він зупинився біля її справжнього тіла. Як так може бути? На жаль, дороги назад уже не було. Неймовірне обладнання дозволяло ще перебувати у віртуальності кілька сотень років, але реальної людини вже фактично не існувало. Спільною у них могла бути лише віртуальність.
…………………..
Людська агресія може мати прихований характер. Відомий факт. Скупа холодна реальність. У зовнішньому світі вона не проявляється. Але тут, у фантазіях … Тож прагнення частини Світлих підкорити собі віртуальний світ стало раптом не вирішуваною проблемою … Хто цей лихий образ? Чи хто ці лихі образи? Чому вони отримують задоволення від нищення світів інших. Виправити цю ситуацію поки що не вдавалось … Адже кожен програмував сам свій день, свій одяг, свою зовнішність … а демократичне суспільство не допускало втручання в чужу особистість. Якби було навпаки, то подібні негативні емоції могли б заполонити наприклад контролерів чи адміністраторів системи і їм би захотілось керувати цим світом. Але тоді це б був звичайний тоталітарний режим …
Бути лихим стало для декого таким ж захопленням, як, скажімо, для Андрія блукати біля океану чи для Сії – вуличками старого Відня чи Кракова. Запускати віртуальну поліцію? Але ж це ламало усі мрії Світлих про ідеальність?
З’являлись такі, хто відмовлявся від віртуальності. Іноді їх повертали туди насильно, але це вже не був світ ідеальних взаємовідносин.
- Андрію, чому так сталося?
- Сіє, я не знаю. Я можу лише робити припущення.
- Чому нанесення шкоди комусь може принести радість?
- Мені здається, що наше невміння, наші помилки, наш сором чи його відсутність від скоєного … Це все має якусь надзвичайно глибоку природу. Ми не можемо не помилятися, бо ми люди. Ми наче запрограмовані вчитися на помилках. І якщо ми бачимо результат своїх дій, то ми зрештою виправляємося. Але, уяви, якщо помилка не несе відчутних наслідків … Дитина торкнулася вогню, а її не пече. Дитина відібрала чужу іграшку, а її ніхто не сварить. Знищено цілий світ, а немає поранених, загиблих, обурених … Мені здається, спосіб життя Світлих повернув людину у цей дитячий стан. І вона з нього все частіше сама не може вийти …
- Ти вважаєш, що такий наш світ скоро зникне. А отже, і наш з тобою …
- Мені здається, що це невідворотно.
………………………
Світлі помилково вважали, що їм вдалося безповоротно мінімізувати зло. Що людська природа здатна оминути надскладні випробування та уроки, одразу здобувши статус світла. Вони помилялися. Більше того, людська природа здатна деградувати. Адже людина вчиться все життя … І раптом у неї пропадають уроки, пропадають вчителі … а учні поруч … опиняються у такій ж ситуації.
……………………………………
- Сіє, дивись. Там попереду світло. Що станеться, якщо ми увійдемо у нього?
- Я не знаю. Його ніхто ніколи не програмував. Це наче якась супутня енергія, яка супроводжувала нас постійно. Але у нас немає іншого шляху …
…………………………………..
- Хто Ви?
- Я Провідник. Якщо хочете, Друг.
- Де ми зараз? Чи це вже інший світ? Зовсім інший …
- Ви на фабриці світла. Мабуть, так ви мене зрозумієте краще.
- І куди нам зараз?
- Ми не знаємо відповіді. Якби Вас можна було б розділити, все було б просто. Але ви ніколи не були разом і ви заслужили на те, щоб бути разом.
- Ви не знаходите для нас місця?
- Ні. Його немає. Ми створимо для Вас ваш окремий світ.
………………………………..
Гарного весняного ранку Андрій забіг на ранкову каву у невеличкому кафе на Лесі Українки. Він любив тут іноді сидіти … зовсім недовго, хвилин десять … особливо, коли починався ранковий дощ … . Роботи сьогодні було не так уже й багато, студенти весело прогулювали свої чергові пари, а двірники усували докази чиєїсь неприємної недбалості … А може це просто весна …
Раптом вбігла вона … Скуйовджене волосся, розщепнутий плащ і величезні – величезні очі … «Маленьку каву мені» … Обрала собі столик неподалік і почала поспіхом перечитувати якісь фрази у записнику. Воно б все так і закінчилось … якби не ця звичка торкатися кількома пальцями волосся і ледь – ледь його накручувати. Це було таким знайомим. І чомусь так … шумить у вухах океан …
З дівчиною, здавалося, відбувається те ж саме. Вона раптом обернулася … Побачила …
- Я не знаю чому, але я не можу до вас не підійти …
- Ви теж чуєте океан … Тут, у Львові ….
- Так … Вибачте, я не питаю дозволу на втручання …
- Андрію, не питай мене про це ніколи …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902003
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Якось мені наснився сон,
Дрімав від київських вікон,
Всівсь Солов’яненко на трон,
Хоч не любив в житті корон,
Білаш, вклонився всім Гнатюк,
Всміхнувся рідний Івасюк …
Зал зачекався, причаївсь,
Хто б краще них в цім розумівсь …
В такому конкурсі за честь
Та заспівав би люд увесь,
Та щось бомонд наш забоявсь
І на гастролі постаравсь …
Стоїть дівча, в малюнках вся,
Та не понищена душа,
Раніше реп хотілось, джаз,
«Співай для себе, не для нас …»
Отож і видала вона,
Що вулиць шум їй нашептів,
Мовчала ввечері зима,
Незвичний вийшов в неї спів …
Чи то злякалась так вона,
Чи навпаки, вся спалахнула,
В цю мить актрисою була,
Актрису публіка почула …
Вклонивсь доземно їй Гнатюк,
Білаш схвильовано всміхнувсь,
Торкнувся серця Івасюк,
Слів Солов’яненко позбувсь …
Отямився і каже: мила,
Мене ти зовсім засліпила …
Співай своє, в своєму крила,
Тебе ж оцьому мати вчила …
Із Грузії приїхав гість,
На що душа та відповість,
Своєю вирішив співати,
Своєю ж легше все сказати …
Злетіла пісня вище гір,
Душа відкрилась наче книга,
Що розтопилась,
Як була, остання українська крига …
Гнатюк розцвів, Білаш злетів
На сцену друга обійняти,
А Івасюк й собі хотів
Під спів той серцем політати …
На тім запал увесь пропав,
Бо далі назбиралось справ
Комусь погане щось казати,
Без серця краще не співати …
Та ще й чуже усе, чуже,
Пожежею запахло в хаті,
Кричати хочуть: та невже
Збідніли, не такі багаті …
Розтратили любов, тепло,
Та хто ж ще любить по чужому?!
Чи засмітилось джерело,
Що живить українську мову?
Дивись, он там в кутку стоїть -
Нестрижений і волохатий ...
Гітара в нього так бринить,
Але ж як може заспівати?!
Кричить Гнатюк йому: ходи,
Отут ставай поблизу мене,
Ти так, юначе, не тремти,
Співай зі мною: брате – клене …
[i]Так, шанувати ми чуже навчилися чи не одвіку,
Своє роздали, розбрелись. По світу. Що немає ліку.
Тепер нікчеми. Бідаки. Потратили свої таланти.
Гультяйські в нас якісь зірки. Бринять. Не грають музиканти. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901911
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Аврора прокинулась якось буденно … Так наче і не було усіх цих надзвичайних історій. Не було сотень смертей і сотень народжень. Зовсім десь глибоко жеврів спогад про Андрія. Мабуть, давалася взнаки емоційна втома … Минуле наче заховалося на мить десь глибоко і далеко. Хтось знову порушив її спокій. Чому? Їй здавалось, що відповіді на питання було знайдено. Цінності захищено. Але комусь знову захотілося повернути її у вир життя. Заради чого?
Ця сонна щойно пробуджена жінка мало чим нагадувала воїна, непереможного андроїда чи цю неймовірну особистість, яка чинила у критичних ситуаціях завжди і у всьому правильно. Звичайність оточення дивувала, захоплювала і … навіть лякала. Аврора підійшла до дзеркала. Так, це її довге каштанове волосся, глибокий погляд, її звичка доповнювати сказане жестами … Хоч інші риси обличчя були незнайомими. Її звичка іноді хмуритись, іноді посміхатися, з неймовірною швидкістю змінювати міміку обличчя. Колись подруги щиро сміялися з цієї її здатності. Але звідки ця наче наклеєна жорсткість у рисах обличчя ...
У цієї незнайомої жінки надзвичайно багато одягу. Але чомусь переважають темні кольори … І вся ця кімната ... якась нежива чи неусміхнена ...
У цієї іншої жінки немає фотографій дітей на стіні, фото з чоловіком, друзями. Лише якісь незнайомі особи з дещо пихатим виразом обличчя. Чужі люди ... у всьому і всюди.
Ну що ж, чорне так чорне … «І у чорному може заховатись яскраве серце». Аврора мимохіть посміхнулася сама собі. «І чого я нервую?». «Навряд чи можна перевершити все те, що зі мною вже сталося у минулому?!».
Так, у цій кімнаті аж надто багато тої іншої мене. «Щось я собі цього разу не надто подобаюся». «Боюсь, що моя колишня первісна подоба може виявитися суттєво кращою за мій образ цього разу» …
Аврора спустилася у хол. Тут все блищало … можна навіть сказати, що порожніло … Не було взагалі нікого. І нічого … Нічого стороннього, нічого живого (йдеться про квіти, собаку, кота … ) … нічого дріб’язкового і просто милого ... Хол музею та й годі ...
Жінка увійшла у приміщення, яке чимось нагадувало столову. Їй здавалося, що, сівши за стіл, вона одразу спричинить якийсь рух, «життя» у цьому німому світі. Так і сталось. За нею наче хтось спостерігав. Миттєво відкрилися двері і двоє молодих дівчат швиденько поставили перед нею кілька блюд сніданку. Опустивши очі, дівчата на щось очікували … Як виявилося потім, це були учениці театрального училища, яким було даровано «подивитись на мадам».
- Дякую. Виглядає чудово.
Оце її «дякую» прозвучало наче вибух … На обличчях дівчат було таке здивування, що його б оцінили на найвищу оцінку у любому театральному конкурсі.
- Чи вам ще щось потрібно, пані?
- Ні. Хіба що можливо ваше «Доброго ранку».
- Але ж нам було категорично заборонено спілкуватися з вами …
- А … так … Ну тоді я побажаю доброго ранку вам … Дякую.
…………………………
Поступово Аврора виявила для себе усі таємниці цього нового світу. Насправді її звали Аделін Каро. Чудова актриса? Так, чудова … І як не бути чудовою, якщо чоловік – директор та співвласник театру. А, отже, усі найкращі ролі без винятку дістаються їй. Процедура оголошення переможця конкурсу на роль кожного разу ледь не нагадувала відому фразу з казки: "Світе, дзеркальце, скажи, чи я в світі всіх миліша …". Щоправда, у ролі дзеркальця перебував один з найстаріших акторів, не надто безгрішний у минулому і надто податливий у теперішньому … Який завжди точно знав, що і як сказати, що і як порахувати …
Чудова робота рекламних агенцій, усіх цих візажистів та стилістів роблять свою справу. Майже щотижня на телебаченні, завжди знає, що сказати …. Завчені наперед жарти, вчасно поширювані неіснуючі романтичні історії, видумана доброчесність та добродійність … Вже давно забулося, як директор втратив дружину і чому … Говорити про останнє стало нецікаво.
У директора була доросла донька. І це ставало проблемою … Насамперед тому, що вона теж обрала театральну професію. І, очікувано, невдовзі братиме участь у конкурсах … І як ви думаєте? Як голосуватимуть члени художньої ради при затвердженні на роль? Вони захочуть догодити директору …. А той надто добре ставиться до своєї спадкоємиці, чи іншими словами, спадкоємиці свого не розкритого театрального таланту … І як вона грає сьогодні маленькі епізодичні ролі?! Наче видихає з себе життя на сцені. Наче проживає тих кілька митей. Аделін звичайно так би не сказала, але ці глядачі ... Говорячи це їй, вони наче хотіли їй зробити приємність ... Кому? Аделін?
І що ж тоді? Другі ролі? Забуття на телебаченні? Жодних дорогих подарунків? Усе це море квітів? Ця надія таки звабити губернатора? Передчасна старість … «Але ж це вона, Аделін, найперша і найкраща …» … «І вона такою має залишатися назавжди …» …
Так, у неї був коханець. Та й як могло статися інакше … Той телепень директор ні на що не здатний. Нікчемний дідуган. А коханець Кость – корисний інструмент … Може, згодиться.
Доньку звали Жанною. Красива, розумна дівчина … Аж надто розумна. Оминула всі притони та пастки, виставлені для неї. Ще й знайшла собі компанію хлопців, більше закоханих у спорт, як у все інше. І ось ця футбольна команда пленталася з нею увесь її вільний час … чи вона з ними … тож взагалі не вдалося зробити з тим дівчиськом те, «що воно собі заслуговувало» … А чіпати тих молодиків не можна. Це ж захоплення губернатора ...
У мадам Каро було два варіанти: або позбутися директора і здобути за чоловіка нового, або позбутися непотрібної доньки … Перший варіант видавався надто складним і довгим, а над другим варто було поміркувати …
Ці всі деталі стали відомими Аврорі упродовж тривалих розмов з Костем. Слухняність та показова вихованість цього чоловіка викликали відразу, але поки що спілкування було необхідним.
Як виявилося, вони вирішили звинуватити Жанну в спробі отруєння власного батька. Завтра на голосуванні Кость мав передати їй отруєний напій, а вона піднести директорові театру. Мадам Каро рятує чоловіка в останню мить, передавши його одному з старійшин. Цей звичайно, випивши, помре, але це «не надто потрібна персона» …
……………………………
Актори театру були щиро здивовані яскравому платтю Аделін … . Дивна зміна для цієї суворої особистості. Вони і не здогадувались, що Аврора приготувала маленьке шоу. Але все по порядку ...
Жінка дочекалась моменту передачі напою і рішуче відібрала стакан у Жанни … Що ж, дівчина навіть не здивувалась такій її поведінці. Традиційно. Жорстоко. Навіть у Жанни останнім часом вимальовувалась якась приреченість на обличчі. Вона давно покинула б це місто, але переживала за свого батька … .
«Ну що ж, твій вихід, Авроро!» Тримаючи стакан у руках, Аврора вийшла на середину сцени. Так, це було життя. Але для неї це таки була сценічна роль … Яку потрібно було зіграти на відмінно, бо надто багато доль людей залежало від її сценічної гри …
- Ви знаєте, як це красиво бути актрисою! Ви знаєте, як це відповідально бути актрисою?! Твоє життя стає публічним надбанням і ти не маєш права на помилки … Ти мусиш чинити і правильно, і красиво. Ти мусиш горіти, наче зірка. Але ж не кожні зірки горять … Як часто ми забуваємо про це. Іноді зірки просто згасають, але продовжують вдавати, що нічого не сталося. Іноді вони крадуть світло у інших. Як це важливо, вчасно піти зі сцени. Як це важливо, допомогти комусь зробити перший крок на сцені?! Жанно, я іду. Ця сцена твоя!
А зараз я мушу зробити зізнання. Я, Аделін Каро, а також Костянтин Сташевський, зізнаюся у тому, що мала намір сьогодні отруїти свого чоловіка Петра Стріху. Моїм доказом є отрута у цьому стакані. Я також зізнаюся у доведенні до самогубства його попередньої дружини.
Зал мовчав. Можливо, багато хто у чомусь здогадувався. Але такої відвертості не сподівався ніхто. Раптом пролунали оплески. Можливо, неприродні оплески. Але ні. Це аплодували актрисі. Аплодували за найкращу в її житті роль. Оплески стихли. Настала тиша. Довга і гнітюча тиша.
До Аделін підійшла Жанна.
- Я не можу зрозуміти, чому ви це зробили? Чому зла і егоїстична жінка раптом відчула докори сумління?
- Я цього не робила. Будь щасливою, Жанно …
Аврора вже не почула відповіді. Її свідомість покинула це тіло. Вона не бачила, як з приміщення театру виводили істерично гукаючу не існуючих шанувальників справжню Аделін Каро та Костянтина. Що ж … це театр. А у театрі можливе усе. Завтра настане новий день. Завтра народження нової зірки … Справжньої Актриси.
*[i] Усі імена видумані і не мають нічого спільного з реальністю. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901547
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Передачу кулінарну
Мала Таня подивилась:
Була кухня дуже гарна,
І все швидко там робилось.
Пишна тьотя, не криклива,
Переконливо казала,
Що вареники ліниві –
То найкраща в світі страва.
І не треба з тіста того
Вам кружечки вирізати,
П’ять хвилин і вже «Смачного!»
Можете усім казати.
З голубцями - так же само:
Замісили, як те тісто,
Рис, капусту, фарш і сало,
Все докупи - й можна їсти.
Таня голосно сміється:
-Я у їжі вередлива,
Тобі, мамо, не здається,
Що це - кухарка лінива?
Той вареник не ліпила
(Зразу видно, що ледача),
Та ще й всіх цьому навчила –
Отака у неї вдача!
Мама вже не так щасливо
Тата на обід чекала,
Бо вареники ліниві
Перед цим приготувала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900796
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 24.01.2021
из одноимённого сборника одностиший
931. КРАНОВЩИКАМ на смену мы пришлём… КАРМАНЩИКОВ умелых.
932. АСТРОЛОГОВ пророчество моё – не очень ВОСТОРГАЛО…
933. чем северное море МАЛОВО́ДНЕЕ – тем веселей ОЛЕНЕВОДАМ.
934. …что РАСЦВЕТАЛИ яблони и груши – пел нам АВСТРАЛИЕЦ!
935. …там всем СОВЕТНИКАМ советуют явиться… к СВИНОМАТКЕ.
936. марихуану ДОКУРИВШИЕ, к нам проявили КРИВОДУШИЕ…
937. а с отложением жиров боролись мы́ – КАСТОРОВЫМИ СЫВОРОТКАМИ.
938. доставить в космос АСТРОНАВТА – не хватает ТАРАНТАСОВ!
939. не любят МАНДАРИНОК псы – внутри НАМОРДНИКА… на морде.
940. лишь нашим кадровым АГЕНТСТВОМ подтверждается ГЕТМАНСТВО.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902326
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2021
Хто твій володар — страх чи слава?
Хто переможець — ти чи біль?
Шукає ціль твоя уява
ти розсікаєш джебом тінь.
Міцні, як сталь гарячі м’язи,
за кожним подихом стрибок…
Б’єш боковий в щелепу — зразу,
відхід у бік та знову крок…
Кружляй метеликом у ринзі
та жаль ударом, як бджола!
Будь чорним вороном на кризі —
ґатунки є, бо ціль одна!
Нехай тепер танцюєш с тінню
та згодом вийдеш на двобій,
бо цей танок — то битва з лінню,
як вийшов в ринг — до смерті стій!
В синцях лице та краплях поту!
Яким не був би твій фінал,
ти виконай свою роботу —
тоді зійдеш на п’єдестал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902121
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Я лучше стану жертвой мухоловки,
Чем медленно во льдах окна увязну.
А в стеклах мир - уродливый и грязный
Искрится в фальши серой окантовке.
Мелькают новостные заголовки,
Приносят бред уродливый, бессвязный.
Я лучше стану жертвой мухоловки,
Чем медленно во льдах окна увязну.
Я так привыкла к мрачной обстановке,
Что без нее кажусь себе несчастной.
Раз вспыхнет, после вновь погаснет
Тот антрацит, наполненный издевкой.
Я лучше стану жертвой мухоловки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901946
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 22.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]
Йди сміливо по слизькій дорозі,
Обережним будеш - не впадеш.
І не бійся, що печуть морози,
Так сміливо до мети дійдеш.
Не ховай обличчя від завії,
Сльози хай від вітру потечуть,
Хай сніжинки падають на вії,
Це вони від мрії так цвітуть.
Ти ідеш невпинно і уперто,
Хай не раз впадеш на цім шляху.
Діалог з життям веди відверто:
Не піддайся непогоді і страху.
Впав? Нічого, швидко підіймайся,
Це життя випробує тебе.
На ногах упевнено тримайся,
Ти відчув? Надія поряд йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Мої слова мов промінь з неба,
Дійшли до тебе лиш тепер.
А більшого мені й не треба,
Нехай любов в душі живе.
В холодну днину зігріває,
В гарячу - принесе води.
То голубом у вись злітає,
За руки виведе з біди.
Душа з любов'ю молодіє,
У пору старість віджене.
Поряд із нею йде надія,
І віра їх не підведе.
Летіли зорі в різні боки,
Світили іншим, як могли.
Через усі світлові роки,
Любові іскру зберегли.
Вона нам жити допоможе,
Бо в любові є дві сили.
Якщо нестиме її кожен,
Будемо зі щастям, в мирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902048
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.01.2021
По мотивам произведения автора "ТАИСИЯ" - Живи в гармонии
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901859
Я как-то жил в Японии,
Правда, без гармонии...
Но там нашлась япона мать -
Давай меня оттуда гнать!
И гонимый ею
Я попал в Корею.
А там чуть было не осел,
Пока собаку чуть не съел!
Сбежать - вот истина простая...
Ну хотя бы до Китая,
И вот там средь жёлтых тел
Я и сам весь пожелтел.
Заметно, если - голый...
Меня зовут монголы,
Но у них - ого, морозы!
Не найдя удобной позы,
Уползаю в Казахстан.
В моей позе и в печали
Меня в Россию отослали,
И конечно россияне
Меня встретили по-пьяни:
Один другому: слышишь, Федь,
Видишь? К нам пришёл медведь.
Подумав что я сгину,
Рву когти в Украину...
Поняв, что живым остался,
Я на дерево взобрался.
А так как я лишился сил -
Меня сразу сон скосил...
Наутро уже понял я,
Что это не Япония!
Пока спал я на сосне -
Видел этот тур во сне!
Уйдя из сна-похода,
Сказал я: О, Природа,
Хочу я жить в Гармонии,
Только - не в Японии,
А с тобой единственной,
В своей стране таинственной!
22.01.2021 - 01:21
...а также по мотивам комментария автора "ТАИСИЯ" к моему произведению МЕТАГРАМОТА - 20
комментарий:
"В Новогоднюю НОЧЬ!
Весёленький КУПЛЕТ!
С утра нам подарил ПОЭТ!
Увидел ЭТУ МЕТАГРАМОТУ во сне!
Ведь ночью спал Серёжа на сосне!
Но хорошо, что не свалился!
И с нами поделился!!! "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902070
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
У світі усе неповторне... Люд, кожну рослину жалій.
Конвалія - це мирна окраса наших лісів і дібров.
Весняні всюди барви і всюди ласки та багато мрій.
Рослина втілює в собі дух радощів весни і вроди...
Ще мало змін помітно в лісі, зате не меркне білизна.
Легенди і повір*я, міфи люди склали про чари квіт.
Це мов з казками книга, де розкривається в красі весна.
...Життя, яке не зна кінця, а в ньому щирий та мудрий світ.
Дзвіночки білі ніжні, є ще з тих чудових ранніх квітів,
Які бринять привітно, зустрічають зі свіжістю вини
І сяють сніжно, зеленаво, не поспішая шлють привіт.
На все душа людини відлунилась, лиш в казці - бачим сни...
Конвалія цвітінням загойда, є лікарська рослина.
І ліки з неї роботу серця регулюють, роблять лад.
Підвищують діяльність, працездатність у тяжкі години.
,,,Природа на Землі нерозривно поєднала, що змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901952
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Погойдай мене, дядьку Вітре!
– Погойдай мене, дядьку Вітре, на матусі тонкому стеблі!
Я вже виріс і бачу небо, там де хмари, як кораблі.
Лист зелений тріпоче примхливо, мов метелик себе забавля.
– Погойдаю, – сказав йому Вітер, – бо весняне ти ще маля.
– Покатай мене, дядьку, по небу, там де зорі, де сонця тепло.
Я вже виріс, і хочу негайно на твоє перебратись крило.
– Ні, малий ти, Листочку, ще рано. Тільки літо буяє в саду.
А коли підростеш, я по тебе восени неодмінно прийду.
Ріс листочок між віття у мами, часто в піжмурки з жайвором грав.
І хотів відірватись від гілки, щоб ніхто більш за чуб не тримав.
Умовляла його юна Вишня: „Синку любий, не поспішай.
Краще буде у мене на вітті. Наодинці мене не лишай.”
Та бурчав Лист сердитий до неї: „Хочу світ я побачить, літать.
Досить, мамо, мене колихати, й біля себе насильно тримать.”
Пожовтів під жовтневим серпанком, зрозумів, що уже не юнець.
– Покатай мене, дядьку Вітре, подивися – я вже молодець!
Тільки й встигнула зойкнути Вишня: „Повернися, дитино, у сад.
Не лишай свою рідне коріння, бо не вернешся більше назад.
Я без тебе помру самотня, ми ж не стрінемось, повернись…”
Та Листок відповів безтурботно: „Я скорю білий світ. Не журись.”
І поніс його Вітер у небо понад золотом пишних садів,
Понад ставом, аж до перелітних журавлиних журливих ключів,
Підіймав над дощами до сонця, аж до зір ніс у мандри земні.
Він ні раз не згадав рідну матір, її віти самотні, сумні.
Хоч їй падало листя під ноги, захищаючи корінь в землі,
Вона знала весною знову проростуть листям діти малі.
А отой неслухняний і впертий, що із Вітром літав вдалині,
Впав заморено в мерзлу землю в невідомій чужій стороні.
Роздивлявся Листочок журливо: „Чому ж матері поряд нема?”
Навіть трави, колись бешкетливі, поховала у саван зима.
Чужина, і самотність, і холод, і дерева байдужі стоять.
І почав він матусю далеку на усі передзвони гукать.
– Поверни, дядьку Вітре, благаю на матусі тоненьке стебло.
Але Вітер лише завиває: „Пробач, хлопче, скінчилось тепло.
І дитинство скінчилось, і літо. І дороги назад вже нема…”
Не спішіть залишать, діти, матір, щоб між вами не стала зима…
9 листопада 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897177
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 20.01.2021
Сьогодні, матінко, наснилась
Такою, як завжди була.
Тоненька стежка в полі вилась,
А я з тобою поряд йшла.
Ми поспішали так з тобою
І жайвір зверху нам співав,
Щось розмовляли між собою,
А день новий обох вітав.
Крізь сон у серденьку проснулись
Забуті мною почуття,
Адже роки давно минули,
Коли пішла ти із життя.
А тут ми разом, зовсім поряд,
Лиш тільки руку простягни,
Нема ні смутку ще, ні горя
І сонце світить нам згори.
Ой як же серце защеміло,
Затріпотіло у душі
І я проснулась, стрепенулась -
Сиджу сама я у тишІ.
Мене бентежать ті тривоги
З якими ти прийшла у сни.
Пройшла митарства й всі пороги,
Щоб звістку в сон мій пронести́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901895
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Я хотіла тебе забути.
Я хотіла тебе забу…
Кожен слід твій зі серця здути,
Підписати йому табу.
Я любити хотіла гори,
Сосни з шишками, спів пташок,
Вечір, небо, зірчасті штори,
День і білий на ґрунті шовк.
Я хотіла позбутись тіла,
У якому твої пісні.
Свідок - Бог, як я це хотіла!
Але серце сказало: «Ні!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901880
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Проснувся ранок в білому полоні
Присипав січень змерзле, чорне дно,
Здмухнув легеньку пудру із долоней
Сріблястих іскр незаймане панно.
Як сонно-дивна білосніжна казка
Упало з неба прядиво товсте.
Дроти прогнулись, одинока пташка
Сховала дзьобик в пір’ячко густе.
Ліхтар розплющив обважнілі вії,
Підняв ушанку з радісних очей
Давно не бачив пишні сніговії,
Частіше дощик струшував з плечей.
Сховав прозорі сльози кришталеві
Старий колодязь, вкутаний у шаль.
Бурулька впала на кожух січневий,
Зірвав промінчик сонця цю печаль.
Мільйон сніжинок закружляв у танці
Мороз в повітрі, віртуоз й митець.
Пройшла завія, на щоках рум’янці
Піднявши білий, теплий комірець.
Фото з інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Зима накрила поля снігами,
Іскрить, сріблиться, мов розмовля,
Як сонце ясне, ну а ночами,
Ледь- ледь в дрімоті, як немовля.
То сон побачить, а то з морозом,
По вікнах пензлем сріблить шибки,
Водойми вкриє, всі мимоходом,
Люстерком сяють, ті залюбки.
Враз із зірками веде розмову,
Позичить блиску, гне до землі,
І ранком злата, сипне росою,
По полю срібла, бринить наліт.
Вітрець до танцю, запросить зиму,
Як пташка крила вмить розправля,
Раптово в небо зрине незримо,
Кристал повсіє, світу навмання.
А згодом б’ється в зимові хмари,
- Просніться сонні, струсніть поля!
На радість людям розсипте чари,
Потішусь радо і я й земля.
Сприймаю зиму, як чарівницю,
Про цю панянку пишу вірші,
Мов з нею п`ю, я святу водицю,
Її казковість – в моїй душі.
20.01.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Зорька глядела в окошко...
В душу ложилась листва...
Ветер рядился в одежки
средь золотых покрывал...
Дунул на травы легонько...
Вдруг... зашумела мечта!..
К звездным умчала потемкам...
- Жаль только... будет пуста...
Осенью тают надежды...
Холод рассудок будил...
Правда под ребрами режет...
- Сказки из прошлого – пыль...
Зорька глядела в окошко...
В душу ложилась листва...
Ветер умчал по дорожке...
- Милого напоминал...
19.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901843
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Моё жизненное кредо –
Избегать уныния.
Вместо сытного обеда –
Пью коктейль отныне я.
Избегать предпочитаю
И со злобою контакт.
Всем поэтам предлагаю –
Развесёленький антракт:
В споре – истина родится!
Брат мой это испытал!
У него в глазах двоится:
В споре – родился фингал!
Веселей шагай по жизни –
Будь в ладу с самим собой.
Ведь Всевышний зорче видит!
Избежишь ты встреч с тоской.
Заимей гаджет для связи.
Будешь ты вооружён.
Попадёшь "из грязи в князи".
И друзьями окружён.
«Надо радоваться жизни.
Даже той, какая есть.
И тогда Творец нам брызнет
Для души Благую Весть!»
В дружбе радость обретаешь.
Легче жить с иронией.
А в любви ты ощущаешь –
Жизнь полна гармонии.
20. 01. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901859
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Нам цідить час крізь ситечко душі
Усе-усе, що доля посилає.
Зникають півказкові міражі,
Все інше, як належиться, приймаю.
Вповільнює свій стук серцебиття,
Коли втікає спокій у дорозі.
Пробігло вороним моє життя,
Фіксуючи і радощі, й погрози.
Саме таким є, був і буде світ:
Похмурим чи ясним, але тривожним.
Ніхто числа не знає його бід,
Що зачіпають бідних і заможних.
Лиш серденько – невтомний метроном –
Чеканячи, народжує надію.
Клин, кажуть, вибивається клином –
Подією завершиться й надія.
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901834
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Промінчик сонця приліг на фіранку,
І я радію… яскравому ранку,
Тож за віконцем, сніг легенький сіє,
Вітрець іскринки здійма, сміло віє.
Кущі в городі, в кожушках біленьких,
По них скрізь блиски, смужки золотенькі,
Ледь- ледь із сріблом й лазурним відтінком,
Здаля ввижалися казковим замком.
Крислата груша від морозу сіра,
У сподіванні, мороз втече завтра,
Товсті гілки тримають пасма снігу,
Яскраве сонце всім принесе втіху.
Сповите поле… сяє в зимовім сні,
Сухенькі трави вкриті в студенні дні,
Сховали в землю осінні печалі,
То тут, то десь, білосніжні вуалі.
Зима – чаклунка, фея, чарівниця,
Уже посвячена в храмах водиця,
В чудовий день ми відзначаєм свята,
Хай настають стартом нового життя!
>
Шановні друзі, читачі!
З Богоявленням Вас та Водохрещем!
Щастя! Миру і добра!
Всіх земних благ!
19.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Плаче баба снігова.
Плаче баба снігова,
Що дірява голова.
Доки бідна задрімала,
Носа злодії украли.
Ніс, що з моркви їй зробили,
Капловухі зайці з’їли.
Бо голодні залишились,
І на моркву спокусились.
Зайців баба дуже лає:
„У вас совісті немає!” –
Їм погрожує мітлою,
Каже: „Щось зроблю з собою”.
Вони ж моркву оплітали,
З-за забору виглядали,
Й дременули в ліс щодуху,
Так, що красні стали вуха.
Повернулись звідти нишком
Й ніс зробили бабі з шишки.
„Ти пробач, нас.” – кажуть– „Друже,
Ми голодні були дуже.”
Баба снігова скривилась,
Потім в люстро подивилась…
Плакать миттю перестала,
Бо іще гарніша стала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897175
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 20.01.2021
З репетитором удома
Розмовляє батько Вови:
-Як так можна помилятись –
Аж три рази в кожнім слові?
Я пів року Вас наймаю,
Хочу мати результати!
Що я Вову не питаю –
Він не може розказати.
Бо правопису не знає,
Диктант пише з помилками,
І весь текст пересипає
Лайкою і матюками.
-Прогрес є,- учитель каже,-
Син всі ляпи відчуває,
І як може, на папері
Свою злість відображає.
Хлопчик дуже емоційний,
Все, що думає, те й пише,
А це зараз дуже цінно:
Він - не просто сіра миша.
Я багатий досвід маю:
Матюки - це не завада,
Багатьом допомагають
Бути у Верховній Раді.
Ну, а там, скажіть, навіщо
Той правопис Вові знати?
Коли вся його робота –
Вчасно кнопку натискати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Строкатість публіки біля Капітолію вражала. Яскраві кольорові костюми швидше нагадували участь в якомусь з карнавалів, а не спробу завадити легітимізації нового президента. Сніжко вже майже не ховав свого неординарного образу, чим тут нікого не дивував і не створював жодних незручностей. Багато хто підходив, хлопав по плечах і робив яскраві селфі. У середовищі мітингувальників раптом з’явився ще один персонаж. Неймовірно багатий та щедрий костюм півня робив безперспективними будь-які спроби виявити, хто ж там заховався під цим екстравагантним образом. Півень ж вів себе напрочуд активно. Вигукував гасла, поривався на штурм, підтакував найактивнішим задиракам. Іван не почував себе тут природньо, був дещо заскочений участю у такому шоу, чим викликав підозри в оточуючих …
- Ти що за один? З якого штату?
- Юкрейн. Сорі. Юкрейн.
- А … Ми знаємо вашого президента. Він теж актор.
- О так, він точно актор …
- Тут є кілька дивних персон з Росії. Не хочете з ними зустрітися.
- О, ні. Я тут у приватній справі. Тим більше, з Росії …
Саме Півень зацікавив Сніжка чи не найбільше. Відчувши інтерес до своєї персони, Півень почав відступати. Раптом до Сніжка підскочили кілька не надто ввічливих персон і постаралися виштовхати його за межі паркової зони. Але на те він і чорт, щоб все робити по своєму. Закрутивши переслідувачів у якомусь неймовірному вихорі, Сніжко вже наступної миті був поруч із Півнем.
- Будете старатися мене далі штовхати, любий друже? Чи мені на весь парк закричати, що з нами наш любий …. ?
- Ні, ні, мовчіть. Що ви хочете?
- Я хочу угоду.
- Я поки що нічого не підписую. Лише через моїх юристів.
- Ну я можу зачекати до двадцятого … Але чи це в наших спільних інтересах?Хоча ні. Я тоді кричу.
- Так, що в цій угоді?
- Ви мені щось маєте віддати …
- Скільки це в грошовому еквіваленті?
- Ви мене переоцінюєте.
- Я бізнесмен. Не знаючи, скільки то в грошах, я нічого не підписую …
Іван опинився поруч і мав змогу стати свідком цього швидкоплинного діалогу. Треба було втручатися, а то ще вийде так, що «допоміг занапастити якусь американську душу».
- Копитку, ти скажи про переваги, обов'язки сторін … Це ж можна усунути конкурента. А щось при цьому можна втратити ...
- Я не можу приймати таких рішень самостійно. Мені треба порадитися зі спонсорами.
- Але ж у пана Півня теж є спонсори. Невже ж ти думаєш, що йому не треба порадитися …
Відчувши допомогу, прихований під образом півня чоловік осмілів.
- Послухайте цього мудрого чоловіка. Він вам все пояснить. Треба вивчити детально питання, усі за і проти. Та й ви якийсь не місцевий ... Дивно виглядаєте.
Сніжко схопив телефон і побіг дзвонити. Тим часом, Іван спробував пояснити «яскравому птахові» що з цим персонажем жартувати не можна. На жаль, його аргументи викликали лише посмішку та жарти. Тому з поверненням Копитка торги розпочалися знову.
- Спонсор висловив своє зацікавлення. Ваші послуги оцінюються дуже високо.
Півень, боячись розголосу, явно вирішив підіграти.
- То що ж з моїм конкурентом?
- Ми його заберемо в Україну.
Згадка про Україну подіяла наче помах чарівної палички.
- Покажіть, що ви маєте ... які документи. Що то за угода?
Іван програвав цю маленьку битву. Йому не залишалося нічого іншого, як втрутитись рішуче у події. Хто його зна, що Сніжко приготував для цієї зустрічі. «З нами той, кого не можна називати. Він нас кличе на штурм. Не віддамо Капітолій». Ці слова він вигукнув з середовища найбільш обурених мітингувальників і вони долетіли до вух передніх рядів саме в момент, коли угода Сніжка разом з ручкою опинилась в руках у Півня. На щастя, хтось так міцно штовхнув Солодкого що його маленькі ріжки раптом опинилися в міцних півнячих руках. І от диво! Вони не відривалися. Вони виявилися справжніми. А копитце замість носа висунулося прямо перед очі здивованого до неймовірності не-підписанта.
Тим часом, більшість рішуче кинулись штурмувати Капітолій. Півень разом з дивною групою осіб покидав аж надто небезпечне таким розвитком подій для нього місце.
…………………..
- Іване, я сумую. Мені зірвалася така угода.
- Співчуваю, друже.
- Ой, не вірю я у твої співчуття. Але твоя підказка про переваги мало не вистрілила. Колись ми спрацюємося.
- А ось у цьому я сумніваюся.
- Так ..., ти мені щось обіцяв. Нам саме час зустрітись з Маском.
- Я готовий.
………………………………
У зручному м’якому кріслі біля величезного монітора Ілон Маск справді чимось нагадував інопланетянина. Можливо, усі просто звикли до його здатності дивувати. Можливо, іноді у нього проскакували аж надто не земні мрії?! Хоча, що можна сказати про людину, що, ставши раптом найбагатшою у світі, раптом може вкласти майже все у новий проект для того, щоб реалізувати свою давню мрію. Що ж, стопроцентний інопланетянин …
Іван та Сніжко появилися раптом і нізвідки. Як пам’ятаємо, Сніжко любив подорожувати "на свіжо". З Іваном на плечах воно б і не дуже зручно, та заради справи можна і потерпіти …
- Вітаю, пане Маск. Радий побачити вас "в живу", а не лише у зумі.
Чемність привітання Івана не справили особливого враження.
- Хто ви такі і хто вас сюди пустив?
- Мене звати Іван Терещук. Ми з вами спілкувалися минулого тижня про співіснування штучного та людського розуму. І я вас переконав, що штучний розум за певного алгоритму здатний на емоції.
- А … Вітаю, Іване. Хто Ваш друг?
- Так, мій знайомий. Він саме має до Вас справу.
- Боюсь, що Ви не вчасно. Ми саме готуємось до запуску першого пілотованого людиною корабля на Марс.
Тут втрутився Сніжко.
- От саме це мене і цікавить. Це ж будуть великі поселення? Ну не зараз, а так років через двісті. Я б хотів підготувати ґрунт.
- Ви мене розсмішили. На жаль, так далеко навіть я не дивлюся.
- От ви собі уявіть. На землі буде Бог і скажімо чорт. А хто буде на Марсі?
- Теж Бог і сподіваюся не чорт.
- От бачите, а може б за певне сприяння ми б зробили навпаки?
- Я, чесно кажучи, думаю, що там буде ще хтось третій і тому чорту буде непереливки. А зараз я мушу Вас покинути …
…………………….
- Іване, я дізнався неймовірно важливу інформацію. Вона має бути донесена терміново до вух спонсора. Причому, мною особисто.
- Ти знаєш, Копитку, що я не можу ще летіти. Мені потрібні черевички Меланії Трамп.
- Ну що ж, спробуємо …
…………………
У великому холі адміністрації президента йшло нагородження найактивніших учасників виборчої кампанії. Звичайно, це була надмірно маленька розрада для тих, хто програв "битву за трон". Але все ж це був неабиякий вияв поваги …
Дональд Трамп і Меланія Трамп особисто вручали нагороди та обіймали найактивніших прихильників. Раптом президент помітив серед гостей голову Івана. І одразу почав шукати знайому рогату фізіономію. На щастя, Сніжко сховав свій екстравагантний образ під вишуканий костюм та об’ємну зачіску. У тиші раптом озвався голос мадам Меланії:
- А зараз ми хочемо запросити сюди нашого друга з України, що зовсім недавно неабияк прислужився нашій родині. Підійдіть сюди, будь-ласка. Мій чоловік розповів, що ви допомогли одному з членів нашої родини вистояти у суперечці з певною екстравагантною особою. Я, щоправда, не вірю у таких, а також прошу мене не переконувати у зворотному. Але я зрозуміла, що Ваша допомога була суттєвою. Що ми можемо для Вас зробити?
Іван розповів про бажання Марго. Ну що ж, його прохання було задоволено. Тим більше, що такий прецедент так яскраво був колись описаний відомим їй українцем Гоголем. Більше того, сам Трамп погодився фільмувати на телефон, як знімає свої черевички перша леді та розмістив це відео миттєво у своєму твіттері та інстаграмі.
Іван почувався щасливим. Щоправда, він дещо запінився зі своїм подарунком. Не добившись взаємності від Тарасика Абрамовича, Марго вже встигла вискочити заміж за багатого турка та зібралася з ним у Москву. Останній пообіцяв з неї зробити найвідомішу співачку на теренах Росії. А те, що мала трохи голосу, робило цю перспективу не надто захмарною.
Тож, коли добряче проморожені Іван та Копитко опустилися на київські пагорби, Марго вони уже не застали. Розум говорив, що на краще, а емоції годі було стримати.
…………………………………
Було доволі холодно. Іван брів собі рідним містом, оповитий думками, емоціями, холодом. Здавалось, ніщо не могло б зараз розбудити його всеохоплюючої меланхолії.
Раптом він побачив на сходах дівчину, що явно потребувала допомоги. Дівчина оступилась, а тому її величезний каблук лежав наче убитий воїн на чималенькій відстані.
- Чи можу я вам якось допомогти?
- Ой, навряд чи. Я уже подзвонила подрузі, але вона добереться до мене з запасним взуттям не менше, як за півгодини. А це для мене катастрофа. У мене виступ в цьому будинку через десять хвилин. І я не уявляю, як я вийду на очі журі босою або на одному каблуку.
- Хтозна-хтозна. Може, я Вам якраз і стану в нагоді. Поміряйте.
Дівчина спробувала Меланині черевички. Як на диво, вони їй підійшли. Ще більше диво було у тому, що вони їй сподобались.
- Чекайте, ви справді можете мені їх позичити?
- Я вам їх дарую.
- Ні ні. Я біжу. Я виступаю. І я повертаюсь до Вас і повертаю Ваш подарунок. Це занадто дорогий подарунок для мене. Вони насправді просто чудові.
- Добре. Біжіть.
- Або ні. Ходімо зі мною. Я попрошу, щоб Вас пропустили. Я скажу, що ви мій друг. Ви не поспішаєте?
- Та ні.
- Зовсім забула. Мене звати Таня. Але люблю, щоб мене називали Тіною. Тому ви мене так і називайте. А я буду вас називати «подарунком долі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901846
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Марго знову втупилась у телефон. І що ж вона там розглядала? Фото подруг? Київські пагорби? Може, боже бережи, політичні новини? Та ні … Марго любувалася собою. І так, і так, і сяк, … І цією ніжкою, і цією ручкою, і так щічкою … Дівчина була неабиякої вроди, тому все було б і не так винятково, якби вона це не робила від самого ранку. А невдовзі вже полудень …
Зараз знову припреться Іванко. От і надоїв же ж … Та й що то за Іванко такий? Сидить з автівками постійно. Та й сморід мастила від нього. Був би айтішник якийсь чи що? Або якийсь начальник управління міської ради чи синок якогось відомого підприємця … Ні, не тих, що на базарі. То злидні. А такого, що вже давно не працює. Живе на відсотки, постійно ходить до банку, міняє типи вкладів, переводить проценти, купує облігації …. «А нащо ж тоді вона вчиться на престижних міжнародних відносинах?!» … О … Там добре вчать, як на такі теми вести загальну розмову. Щоправда, ледь не вигнали за непридатність до професії … Але ж не вигнали. На це є солоденький дядечко, що все організує.
То що … прогнати того Іванка вже чи ще не час. Чудово допоміг з курсовими. Ага … знає англійську. Навіть спілкувався в два слова з Ілоном Маском. Ну так, цікаво з ним іноді. Але безперспективний мужчинка …
Куди б його оце відпровадити? Кудись подалі? А самій зайнятися влаштуванням свого життя. От щось накльовується з Тарасиком Абрамовичем … а там такий татусик. Такий татусик ….
- Привіт, Іванку. Що забіг?
- Хотів поділитися цікавими новинами, хотів тебе побачити, почути …
- Та вже не мусиш приходити. Зайшов у телефон і дивися досхочу …
- Та це якось не по справжньому.
- То може я для тебе не надто справжня.
- Та що ти, Марго?! Ти найкраща. Скоро у тебе день народження. А що б ти хотіла у подарунок?
- Пообіцяй, що здобудеш мій дарунок. А ні, то ніколи більше не прийдеш.
- А що б то я був за чоловік, якби не міг для тебе все здобути!?
- Ну от … Хочу черевички від самої Меланії Трамп. Щоб зняла з ноги і тобі для мене передала. А ти щоб це все зняв на телефон. Зробиш, то все … Ми разом. А ні … ну то ні …
…………………………………..
«Ой, Іване, Іване …». «Та нащо тобі то дурне дівчисько?!». Та он на її факультеті таких сотні. І не дурних, і не примхливих, і розумних … А тут щось омана напала ….
«Треба щось думати». «Пам’ятаю був один знайомий, що я йому роки два тому у фотошопі трошки зовнішність поправляв. Ніяк у нього нормальні фото не виходили. Все з рогами та з якимось копитцем замість носа». Згадав Іван ту розмову.
- Та принесіть нормальне фото.
- Це виключено. Не виходить. Тільки таке постійно і виходить. Внутрішня натура постійно вилазить назовні.
- Ви з мене смієтесь.
- Не сміюсь. Що зробиш, коли чорт?
- Ну так, чорт … Добре, щось придумаю.
Іван тоді знайшов чуже обличчя і так сяк наклав, добився потрібної схожості. За що отримав несподівану плату.
- Грошей не дам. Кажи, що хочеш?
- Що я хочу? Та скільки тої роботи …
- Кажи.
- Смартфон я хочу. Це жарт.
- Тримай.
Це був день, коли Іванко став на один день Іваном після такого щедрого подарунку Марго. Щоправда, невдовзі дуже про нього пошкодував, бо Марго не вилазила з нього ні вдень, ні вночі.
Ось до цього свого знайомого хлопець і попрямував. Не знав, щоправда, що той захоче за оплату цієї подорожі за океан.
Це був особливий чорт. Весь гладенький, доглянутий. Хвоста ховав далеко. Ріжки відпали за непотрібністю. Щоправда, пам'ятаймо, що на фото ці всі атрибути так чи сяк проскакували. Мав особливі потяги, та цим уже нікого не здивуєш. Був весь чорний і темний, тому мабуть і обрав на противагу ім’я Владислав Копитко або для близьких знайомих Солодкий Сніжко.
За потреби служив, де скажуть і як скажуть. Але свого основного господаря ніколи не забував. Звіти писав справно. Клієнтуру постачав щедро.
- То що ж ти у мене, Іване, хочеш?
- Хочу попасти у Вашингтон і зустрітися з Меланією Трамп.
- Цікавий збіг. Я теж туди зібрався. Але чого б я мав тебе взяти з собою?
- Моя англійська?
- О … повір … я спілкуюся усіма потрібними мовами.
- Я зможу поремонтувати автомобіль?
- Ненавиджу такий транспорт. Люблю чи в літаку, чи на свіжо.
- Мене знає Ілон Маск.
- О … А це новий перспективний ринок. Адже ж частина повтікає на червону планету. О …. Ти мене з ним зізнайомиш.
- З превеликим задоволенням.
- Зачекай, подзвоню спонсору. Пане Всехороший, чи можу Вас потурбувати. Маю жорстку необхідність у партійних справах злітати в Америку. Як розумієте, останні дні перед інавгурацією. Так, так, хочу засвітитися … і трошки про Вас згадати? А … Не треба. Не треба нагадувати? А … Добре. Домовились.
- І що?
- Летимо за годину.
- А як же ж паспорти, візи?
- Вже все на борту. Ти не знаєш мого спонсора. Дуже серйозний чоловік. Має чудову віллу в самому центрі Лондона.
Дивна парочка поспішила на летовище.
[i]Фото з фільму "Вечори на хуторі біля Диканьки"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901816
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Ну от, ми з вами, в новому році прожили більше двох тижнів. Збирались в родини, йшли до храмів, до церкви, виходили на площі до яскраво прикрашених ялинок.Хоч і погода нас не втішала
гуляв в`їдливий вітер і йшов нежданий дощ та ми відсвяткували Різдво Христове. Хоча і ковід - 19 й війна на сході країни та на Маланку народ співав щедрівки й вітав з святом Василя Великого. За цей час багато новин, розчарувань; подорожчання на комунальні послуги, збільшилися обстріли на Донбасі. В лікарнях зменшилась кількість хворих, але ковід продовжує вражати населення. Що гріха таїти, ввели локдаун ( жорстку форму карантину) та чи ми його дотримуємося? Зневіра до влади, чи байдужість, неповага до інших, що завадить нам набратися терпіння,зробити так, як це робиться в інших державах? Хоча можна зізнатися і там не все гаразд та люди більш відповідальні один перед одним. Чи в такий тяжкий час живемо, чи не мали належного виховання, чи апатія до життя? Ні- Ні, знаю, досягти порозуміння важко, бо в кожного різні погляди на життя та згуртованість і повага є серцевиною об`єднання. Важкі часи вже були, але вижили, переживемо й ці негаразди! Україна була, є і буде! Збережемо, шануймо, щедру землю! Прославляємо Творця нашого!
І ось сьогодні Хрещення Господнє - завершальне велике свято різдвяно – новорічного циклу. Досягши тридцятирічного віку Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег, з небес почувся голос Бога - Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята - Богоявлення. За християнським вченням з`явився Бог у трьох іпостасях; Бог- Отець - в голосі, Син Божий - у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі, до опівночі, вода набуває цілющих властивостей, символізує про початок життя та очищення.
Вона протягом цілого року зберігає властивості і ми з вірою п`ємо її, зцілюємо тілесні і душевні хвороби.
І нам православним, пращури у спадок передали звичаї. В цей день у містах і в селах, де є храми, церкви освятимо воду. Вип`ємо її, вмиємося та окропімо будинок, тварин. І вдома помолимося біля ікон, поставимо воду на збереження. Щоб при нагоді вона нам придала віри і силоньки для життя.
Життя продовжується,тож збережемо нашу рідну Україну, нашу щедру , Богом дану землю! Дай Боже, щоб закінчилася війна! Щоб ми були здатні подолати всі віруси і ковід та його іммутацію! Шануймося, єднаймося! Попереду багато справ і ми маємо бути сильними, подолати всі негаразди. Дітям і онукам у спадок передати найкраще!
Дорогі друзі! Щиро вітаю Вас з Богоявленням і
Хрещенням Господа нашого Ісуса!
Рано- раненько проснися
До Боженьки помолися!
Умийся свяченою водою
Він буде поруч з тобою!
Помолімося до хреста
Омивається душа від гріха!
Хай вода захистить від всіх бід!
Придасть здоров`я на цілий рік!
Хай принесе мир і злагоду в кожен дім!
Щоб панувало щастя і добро в нім!
Шануймося, усміхаймось люди,
Нехай світло й радість запанує всюди!
19.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Какого цвета горькие дожди
И боль потерянного слова,
И первый отблеск солнечной любви,
Когда мир злобой окольцован...
Какого смысла робкие слова,
Что с уст слетали как-то странно,
Они как нежной радости листва
Завяли в области туманной...
Рассветы у тяжелых знойных дней
И ночи у знакомых окон,
И знать, что сделаешь больней
Сам завернувшись снова в кокон.
Какого цвета раненая плоть
В бинтах до глубины асфальта,
Навеки в небо уходящий взвод
В кровавом пламени базальта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901724
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Гратись любить наша Тусі,
Прибирати — аж ніяк,
На проханнячко матусі
Скласти іграшки — «О так!» —
Погодилась в цю ж хвилину,
Як на диво, без вагань.
Не було її годину.
В мами кілька є питань:
«Що так довго поробляла?
Безлад лишила сповна?»
«Я порядок малювала
На світлині… Ось вона!» 16/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901733
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Ах, сне′ги зрелые,
зовете в светлый мир,
Живою сказкою
вы в сердце изначально;
Я с детских юных лет –
ваш искренний кумир,
И не приемлю гнёт
фатальный и печальный.
Святые ж сне́ги есть –
там, в памяти моей –
Пред взором сквозь вуаль
уж призраком туманным…
Вдруг очертания
любимых и друзей –
Их лиц и глаз тепло
во мне, и Дух желанный…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901682
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Намугикав ще одну зі своїх пісеньок. Хто не злякається відсутності в ній вокалу - послухайте.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5FQWXAD-VAA[/youtube]
Примхливе небо то сміється, а то плаче,
і загубило горизонт десь у роках.
І хай нам щастя журавель вже не маячить -
Та свою ластівку ми втримали в руках.
Життя солодкий має присмак з гіркотою.
Ми пережили разом труднощі й страхи.
За біганиною і суєтою
Постаріли ми з тобою
Та в душі ми завжди дітлахи.
Приспів:
Дні помалу спливають
Тихо в пам’ять мою.
А я їх проводжаю
Легко і без жалю.
Я для тебе співаю
Щиру пісню свою.
Знаю я, що ти знаєш,
як тебе я люблю.
Можливо ми не знали радості повернень,
Та це тому, що ми не полишали дім.
У ньому тут відрада, і тепло душевне;
Спокійно, просторо і затишно нам в нім.
Нічого в тебе я не буду вже просити.
Обдарувала ти мене всім чим могла.
Тобі ж я пісню можу присвятити,
В келихи вина налити.
Ти в собі найкраще зберегла.
Приспів.
А моє серденько щоночі ще щось хоче.
І компліменти ще злітають з язика.
Як тільки бачу я твої блакитні очі -
Похмурий погляд мій з лиця кудись зника.
Ще й досі посмішка твоя зігріти може.
Ще й досі тішать ніжні з уст твоїх слова.
Ти й досі ще на себе юну схожа!
Зморшки лише вдячність множать.
І тепло між нами не зника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901714
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Лідія Скрипка
[i][b] «Від любові до кохання»[/b][/i]
[i] (поезія)[/i]
[u]Лубни – 2018[/u]
Видавництво[b] «Інтер Парк»[/b]
Поетам стан закоханості необхідний, навіть якщо вони пишуть пейзажну чи громадянську лірику. Якщо ж це лірика інтимна, то тут без кохання ніяк, воно потрібне, як мольберт для художника чи скрипка для скрипаля.
Назва збірки віршів Лідії Скрипки «Від любові до кохання» говорить сама про себе. (Подумалось – перекласти цю назву на російську мову неможливо.)
Яка тривіальна тема – скажете ви, вона одна з магістральних у світовій поезії від самого початку її існування. Любовні сюжети є взагалі вічними в фольклорі та світовій літературі. Мабуть, серед усіх поетів земної кулі усіх часів не було б такого, хто не писав би про кохання, не оспівував погляд і вроду коханої (коханого), не відтворював у найвишуканіших образах це прекрасне й вічно молоде почуття. Наша культура, література, кіно роблять наголос на юній любові, гормонально інтенсивному сплеску емоцій, характерному лише для 16-20-літніх.
Особливість віршів Лідії Скрипки полягає в тому, що в них описано кохання в [b]зрілому віці[/b]. Таке кохання трапляється неждано, коли вам вже минуло за 50 або 60.
[i] Чемний рух і на руку рука,
Тепле слово, усмішка очима.
Де ж раніше так довго блукав,
Цей статечний і славний мужчина?[/i]
«Зустріч» (стор.53) *
В цьому віці більш рельєфно бачаться тонкощі кохання, сплетені в найрізноманітніші почуття і особливі емоції: потяг, захоплення, ніжність, страждання і насолода, радість та печаль, страх і сміливість, гнів та ненависть.
[i]Чому сьогодні втихла щастя пісня,
Чому я нишком заздрю солов’ю?..
Любов прийшла,.. але занадто пізня.
Я ж на розпутті в розпачі стою…[/i]
«Чому?»(стор.46)
У поезії, написаній у зрілому віці, кохання представлено поетами, в основному, як любов-спомин, любов-сподівання. Проте в поезії Лідії Скрипки показано, що і в мудрості можна ще раз пережити молодість.
[i]Серце у твоїм теплі купається,
Як в цілющих травоньках дитя.
Від твоєї ласки прокидається
Вже давно поснуле почуття.[/i]
(стор.100)
Незбагненна природа людських відносин. Коли любов стукає у двері, вона не питає, скільки вам років. Важливо лише те, чи ви відчуваєте пристрасть до життя та прагнете щастя.
[i]Зустрілись погляди на швидкості комет,
Відбили у очах одне бажання…
Складає пізня осінь нам новий сонет –
Нетлінний гімн останнього кохання. [/i]
(стор.59)
Людина створена для любові. Коли життя дарує ще одну можливість відчути всі відтінки і прояви кохання, потрібно визначитись, як діяти в даних вікових рамках. В ідеалі варто зрозуміти, що все найкраще відбувається в теперішньому часі. Саме тут і зараз свідомість відкривається і з’являється можливість бути щасливим.
[i]Поблизу всi роки Вона жила,
Його чарiвна Муза довгождана.
Змiнився свiт, i Скрипка ожила -
Його любов, фортуна, Богом дана.[/i]
«Скрипаль од Бога!»(стор.65)
Кохання в зрілому віці особливе, хоча його часто недооцінюють. Чому б і не дати собі ще один шанс? Кохання в зрілому віці може перерости в прекрасне теперішнє та стати частиною майбутнього і зробити закоханого кращою людиною.
[i] Вокзал. Перон. Тебе в дорогу знову
Безжально потяг iз обiймiв виривав.
Живу надiєю, твоєму вiрю слову
I, як в дитинствi, вірю в казку і дива.[/i]
«Твоє чорняве з легким iнеєм волосся» (стор.96)
Найбільша пристрасть іноді виникає, коли людина вже доросла. І дарма, що велике кохання може мати сивину, а усмішка на обличчі обрамлення зі зморшок.
[i] Скроні інієм злегка сполохані
Поміркований дум часоплин.
Не призначений вік для закоханих,
Хоч би там був нектар чи полин.[/i]
(стор.62)
Усім добре відомо, що фактичний вік не завжди ідеально відповідає психологічній та емоційній зрілості. Однак коли ці дві характеристики збігаються, людина переходить у золотий вік, період, коли пристрасть приходить знову, яскрава, відмінна та прекрасна. Тому кохання в зрілому віці не буває невчасним. Нова любов – то, можливо, найкраща любов.
[i]
Прокидатись з тобою! Не буває нiчого милiше
Для недiльного ранку чи то гарного iншого дня.
Ти мене пригортаєш, i вiд того, здається, теплiше,
Й не така вже на погляд у буденностi гостра стерня.[/i]
«Прокидатись з тобою» (стор.93)
В зрілому віці, з висоти життєвого досвіду коханням насолоджуються повільніше, відчуваючи всі його відтінки і смаки, мов коштовним, витриманим вином.
[i] Твої слова, що грішнику причастя,
З душі сповзає мислима вина.
А повний келих істинного щастя
Є шанс обом нам випити до дна.[/i]
«Твої слова»(стор.103)
То ж любіть і будьте любимі! В крайньому разі читайте поетичну збірку Лідії Скрипки «Від любові до кохання». Адже почуття не знають, що таке роки.
-----------------------
*– в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
----------------
Євмен Бардаков
03.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882629
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 18.01.2021
Я по стежці піду до безмежного поля,
В шовковистій мережці золотаві хліба,
Сонцеграй, їх ніжить, відчувається воля,
Радо ними… милуюсь, відлітає журба.
Хмари обрій цілують, рожеві заграви,
При дорозі присяду, вдалині неба край,
Тут й повітря інакше, в срібних росах трави,
Я ж люблю, тебе земле, прошу, запам'ятай.
Сонце є на чужині та жаль, так не гріє,
Легше дихати душі – надихає розмай,
І тріпоче сердечко, повернутись мріє,
Сяйво ллє з небосхилу, ти мене не втішай.
Я садочок згадаю … спокусливі вишні,
Поріг батьківський вабить – милий серцю куток,
І цвіт яблунь у ряд та й смородини винні,
В білосніжнім суцвітті, зазвичай, гул бджілок.
Рідне щастя з дитинства – мені снилось вкотре,
Я все йду по стежині, пестить ноги спориш,
Вітер дме на волосся, ніжненько, комфортно,
Та скотилася сльоза, прошу, спомин залиш.
На гарніше життя – в серці віру лишаю,
На шляху при дорозі не згірк, щоб, як полин,
Хай голками чужина в тіло не шпигає,
Тут сім’я, моя доля, все життя до сивин.
Хай нам сонце яскраве, золотить небо синє.
Я люблю, тебе серцем, моя Україно!
18.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901681
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Розплетеш свою русу косу,
А у ній відобразились роки
Та літа ще не змили красу
Чарівної і ніжної вроди
Стан дівочий зовсім не змінивсь
Та не вкрали роки і тендітність,
Лише вечір туман залишив
І в природі вирує помірність
Сад загрався в осіннє тепло,
Він забув, що зима на порозі,
А твоє неповторне чоло
Випромінює ніжність ще й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901666
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
ЧОРНА ХМАРА.
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін –
Плаче! Кличе! Розриває кожне серце він!
З невеличкої дзвіниці бідного села
Горедзвоном страшна, чорна звістка попливла…
У селі тім невеличкім справних мужиків
Може сто… А може менше було до цих днів…
А тепер ще на одного стало менше їх –
Привезли в труні хлопчину… На війні поліг…
Молода ще, гарна, мати постаріла вмить…
Чи жахливіш є наруга – сина хоронить!
Сина в землю положити! Без руки, без ніг!
Хто таке у сні страшному уявити міг?!
"Я ж тобі молила , сину, довгого життя…
Та тепер нема, синоньку, з пітьми вороття!
Ми ж тебе чекали, сину, весілля гулять…
Як тепер без тебе будем жити-доживать!
Вас з коханою чекали ми біля воріт…
Не діждалися онуків! Обірвався рід!"
Ой, за що ж ти, чорна хмара, впала на село?!
Звідкіля на нашу землю лихо принесло?!
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває кожне серце він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764233
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 18.01.2021
Якби подушка вміла говорити!
О! Скільки б же вона розповіла!..
Що я без тебе не могла прожити,
Коли і де з тобою я була...
І як мені хотілося побігти
Тоді назустріч! Хоч на край землі,
Щоб із тобою разом - прямо в літо,
Де трави вже високі й ще малі...
Обняти небо голими руками,
Розплетене волосся - наяву!
І норми, що писалися віками
Спалити, бо тобою я живу!..
Несказане усе - несла до неї
Щовечора, щоночі, щозорі...
І з нею ми бродили по алеї,
Там, де без тебе гасли ліхтарі...
Подушка не страждала від обмежень -
Сміялася і плакала не раз.
То, може, я була необережна,
Бо не тримала у собі образ...
А скільки таємниць вона б відкрила,
Але мовчала - далі від гріха!
Хоч знала, як до Бога я молила,
Щоб зник той біль, що досі не втиха...
Бо так з тобою вже хотіла бути,
Що геть позабувала все і всіх!..
Не знала, що не зможу я забути
Твій погляд, твої очі і твій сміх...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Моя подушка залишалась вдома
Й давала мама нові подушки...
А їм нічого не було відомо -
Нові напірники і пух у них легкий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624046
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 17.01.2021
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 17.01.2021
Не виглядай сьогодні. Я не зможу.
Хотіла дуже, але не прийду -
Від тебе я будую огорожу
Старанно, поки сумерки впадуть...
А потім. Потім хоч і відпочину -
Не зможу буть ні в хаті, ні в дворі...
І, просто так, знайду нову причину,
Бо темінь розривають ліхтарі...
І я вже - за селом, і точно знаю:
Ти там, де наша стежка пролягла
Чекаєш. І мене вже не лякає
Ні осуд... Ні погода... Я прийшла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665480
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 17.01.2021
Наш сайт рожевий і вночі вже сниться -
Я в нього залюбилась не на жарт!
Спасибі Господу, що Є. Юхниця
І в моїм серці розпалив пожар!!!
ВІТАЮ ВСІХ!!!
Рівно рік сьогодні з дня реєстрації, та я вже просто не уявляю свого життя без РОЖЕВОГО САЙТУ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ!!!
І вдячна долі, що подарувала мені можливість познайомитися з творчістю цікавих особистостей, зустріти чудових співрозмовників та однодумців! А ще - маю за щастя почути їх думки від прочитання мого скромного доробку...
І з величезним задоволенням знайомлюся з творами авторів сайту, захоплююся їх талантом і вмінням віртуозно володіти словом! Всі такі різні і, водночас, однакові у бажанні подарувати красу своєї душі читачам!
Декого може дивувати, що я майже не коментую громадянську лірику та патріотичні вірші... Скажу чесно: це НЕ позиція "моя хата скраю", зовсім ні! Мені, насправді, (як і всім свідомим!) дуже болить наше сьогодення з його невизначеністю, а, надто, розмаїттям бід і тривог... Та на рожевому кольорі, як ніде, добре видно сліди бруду... бо коментування (обговорення) творів цих рубрик часто переростає в недоречні звинувачення, брудні розбірки, взаємні приниження особистості... А це, до речі, нікого не прикрашає... Ми, як ніхто, повинні прагнути досконалості в усьому: демонструвати толерантність у взаєминах, високу культуру в спілкуванні, повагу до особистого світосприйняття... Поважаймо думку інших, тоді і нашу думку поважатимуть інші...
Бо кожна людина в однаковій мірі має повне право на власне бачення, на власне переконання, на власний вибір... Ми всі знаємо набагато більше, ніж можемо собі дозволити сказати... Є золоті слова: "Не говоріть усе, що ви хотіли, щоб не зазнати власної ганьби..." (на жаль, не пам'ятаю їх автора)...
То ж, будьмо обережними у своїх висловлюваннях!
Прикрашаймо разом наш рожевий сайт чудовими творами!
Удосконалюймо знання рідної мови і пам'ятаймо, що чужа для нас мова - для когось є найріднішою в світі!
Оспівуймо щедроти рідного краю в усі пори року, його мальовничі краєвиди, романтичні стосунки людей!..
Любімо (кожен по-своєму!!!) все, що нас оточує!!! Любімо у творах і коментарях!!!
А почуття неприязні і ненависті до когось чи до чогось... прийде само - встигай тільки контролювати себе, щоб нікому не нашкодити...
Щиро дякую всім, хто знаходить час і можливість відвідувати і мою сторінку, читати і коментувати, журитися і радіти, захоплюватися і радити, робити зауваження і не ображатися на мої...
Я безмежно вдячна кожному, хто заходить з добрими намірами - ціную і поважаю вашу думку!!!
Користуючись нагодою, люб'язно запрошую... на початок своєї сторінки, бо там, як і в усіх нас, є багато цікавого і неповторного!!! Я теж люблю "побродити" по ваших віршах і отримую величезну насолоду, хоч не завжди маю вдосталь часу на коментарі... Та і пишемо ж ми, власне, для того, щоб читали!!!...
Ще раз дякую особисто Євгену Юхниці за копітку роботу, яку він виконує для нас з вами! Хай Господь посилає йому (і всім нам!) здоров'я і терпіння!!!
З повагою, Наташа Марос.
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694912
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.01.2021
Ніч зачепилась за бахрому неба,
звісивши гриви з зірок.
Плями зі світла на сукенці чорничній,
в кутиках дні
завернулись в клубок.
Все відчуваєш, дотик статичний,
що розвернувся
підшкірно і цілісно,
Щось в тобі нове пробудив
і з’єднав тебе з сном
нероздільно.
Втрати покраяв, коли повіки бачили сни
і не були сплутані,
Поза свідомістю холод розгладив,
все перейняв собі
і теплом вкутав.
Кожну частинку тебе розкрив,
всі таємниці зберіг для простору,
Бог завжди був при тобі
і розставив своїх апостолів.
Перший - в вітальні з мечем боронить,
коли темрява доповзає до очей,
Другий - коли ти сниш,
розганяє вітер щоб не торкнувся плечей,
Третій - наповнює діагональ схожістю
і систематично констатує факти,
І пробує все, що не так,
на твоїй кардіограмі витерти.
І розганяє нічних метеликів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900990
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Будуть ті,
які навколо обрисів твоєї любові
не бачитимуть ніякої логіки;
Які будуть думати,
що твоя справжність деінде
і здиратимуть її як апельсинову шкірку;
Будуть ті,
які кожний шмат твого серця
загорнуть у ковдру тепла
до понеділка,
Аби не витекло все,
що залишилось і сутінки не вилилися зі шпарин,
коли гірко;
Будуть ті, хто кожну твою тривожність заколишуть
і їх ніщо не злякає –
Ані шерехи страху,
ані втрати минулого, ані межа дихання.
Та є і ті – особливі – люди,
які кожну твою перевагу і відважність
складуть у сукупність
і з’єднають все, що не так,
як конструкцію і відновлять твою
географію світла і тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900371
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 17.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU[/youtube]
З ночі народився новий ранок,
Зазирнув в щілинку крізь в вікно.
(Затягнув навколо все серпанок),
На столі іскрилось ще вино.
У воді купають віти квіти,
Пахощі любистку враз відчув.
Довго сплять, ну треба ж так уміти,
Оцим двом він мовчи дорікнув.
Догоріли дрова у камині,
Свічка ледь жеврІє.. от дива!
Що побачиш крізь оцю щілину?
Це кохання з ночі спочива.
Що було вночі, хто може знати,
Здогадатись ранок так хотів,
Та в дорогу треба вирушати,
Новий день давно уже поспів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901571
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Впиваюсь тобою у січневі ночі,
Лювлю твій погляд такий неземний.
Заглядаю у твої пророчі очі,
Смакую поцілунок вогняний.
Ми дихаєм полум'яною жагою,
Що наші душі вщент спопеляє.
І я безмежно щасливий із тобою,
Твоя палка любов окриляє.
Ми із тобою завжди аж до світанку,
Ділимо порівно радість і сум.
І відкриваємо до сонця фіранку,
Як мені затишно від твоїх дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901602
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
- Яке велике море, мамо! Поглянь на кораблі, мій татку! –
радів синок. Сюди приїхав з родиною сьогодні з ранку. Він
бачив море вперше. Так. Розповідав дідусь про нього, тому
й приходило у снах.
Про далечінь не знав ще синю. Не відав він про сильну хви-
лю. Про глибину морів не знав і про скарби її великі, які ді-
дусь вже в серці мав.
З внуком на море дід дивився. Воно здалось йому малень-
ким… (уздовж і впоперек сходив), хоч в нім слідів не зали-
шив. О, скільки бачив він й пізнав! Щодня щось нове відкри-
вав. Були ті дні такі щасливі…
А хвилі пінились, грайливі, мов лащились. А чи скучали?
Та все ж їх море знову звало. Маленьке море… бо в душі воно
вмістилося. А внуку про море рано ще це знати. Йому ще море
підкоряти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901601
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Я, мабуть, трішки скучив за весною,
Не тою справжньою, а тою, що в душі,
Я все життя пробуджуюсь тобою,
Купаюсь у твоїй земній красі …
Ота весна в очах коханої людини,
Ота весна у криках журавлів,
У успіхах моєї доньки й сина,
У білизні намріяних снігів …
Вона і є, а іноді немає,
Кудись від мене злякано втіка,
Хтось з друзів світ раптово покидає,
Неспокій зріє у моїх думках …
Я, мабуть, трішки скучив за весною,
Бо місто не озвалося луною,
Бо Україна мов дівча втомилась
І трішки із собою зажурилась …
А я б хотів, щоб раптом розцвіла,
Щоб в небо птахом високо злетіла!
Маленька пташка раптом відповіла:
"Не поспішай. Ще полетить вона …"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901584
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
А снег укрыл всё белой шалью
И то, что было; то, что есть…
Чтоб мыслям светлым не мешали,
Созвучна Сердцу, шла бы Весть.
Скажи мне, вьюга озорная –
Где радость спит в краю родном?
Иль сквозь снега, резвясь, играя
На огонёк зашла в твой дом?
Пришли сюда – пускай притопнет,
Ответит на душевный зов,
Лишь с нею станет здесь просторней,
Как с песнею семи ветров;
Взовьётся пусть над Чатыр-Дагом,
И дальше, к морю, полетит –
Закружит в вихре благодатном,
И по пути всем стих дарит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901574
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Ти принесла у світ ці ніжні почуття…
Вони розтоплять лід та подарують радість…
Давно вже сталий слід на кризі вівтаря —
мороз схопив в полон мою квапливу старість.
Ти запали вогонь в моїм невтішнім світі
та подаруй ковток цілющої води.
Нехай прийде тепло з не заперечень митті
й розплавить сиве скло холодної пори.
Я відчуваю день в його прозорих шатах,
відлунням б’є спокута у дзвони кришталю…
Нехай прийде весна та знищить сірі грати!
Та прошепоче серце — Коханий, я
люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901489
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KfEpQMHfmrI[/youtube]
Довгі й так холодні темні ночі,
Пригорнусь до тебе, обійму.
Може, примхи це мої жіночі,
Та без тебе зовсім не засну.
Руку віднайду твою гарячу,
І до серця ніжно притулю.
І згадаю звичку я дитячу,
І дитинство миле уявлю.
Коло мене люба моя мама,
Відчуваю і тепер її тепло.
І тихенько вмиюся сльозами,
Так давно колись оце було.
Та цього ти зовсім не почуєш;
Спиш, щасливий бачиш сон.
Від зими ти так мене рятуєш,
В надважкий зимовий цей сезон.
Ти тихенько спиш в моїх обіймах,
І не сниться, знаю, ця зима.
Всі дерева вкутані в хустинах,
Сон мене потихо обійма.
За вікном завія чомусь плаче,
З пересердя стукає в вікно.
Але це уже не має значень,
Бо я міцно сплю уже давно...
_________________________
Бажаю всім доброї і спокійної ночі.
[img]https://kartinki-life.ru/articles/2018/09/29/krasivye-otkrytki-kartinki-s-pozhelaniem-spokoynoy-dobroy-nochi-i-sladkih-snov-chast-1-aya-18.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901502
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
СНІГ ЛЕТИТЬ ЛАПАТИЙ,
КРУЖЛЯЄ НАД НАМИ ПУХНАТИЙ,
ПАДАЄ ПІД НОГИ,
ЗАМІТАЄ ШЛЯХИ Й ДОРОГИ.
НАМ НЕ ПРОЇХАТИ,
НЕ ПРОЛІЗТИ Й НІЯК НЕ ПРОЙТИ,
СНІГ ДО ЩІК, ОЙ, ЛИПНЕ,
ОЧІ , ОЙ, СЛІПНУТЬ, А ВІН СИПЛЕ.
РАДІСТЬ ДЛЯ ДІТВОРИ,
ЛЕТЯТЬ НА САНЯХ ВОНИ З ГОРИ,
А ДВІРНИКАМ, ГРЕБИ
ЛОПАТОЮ, МІТЛОЮ МЕТИ...
КРУЖЛЯЮТЬ СНІЖИНКИ,
ТАНЦЮЮТЬ МОВ ТІ БАЛЕРИНКИ,
ХОЧЕТЬСЯ СПІЙМАТИ
Й ВУСТАМИ ЇХ ПОЦІЛУВАТИ!
ПОДИХОМ ЗІГРІТИ
ЗАМЕРЗЛІ ДУШІ НІЖНИХ КВІТІВ...
І ЗАШАЛЕНІТИ,
БО МОЖНА Й СПРАВДІ РОЗТОПИТИ.
З ЇХ ДУШ ЛІПЛЯТЬ ДІТИ
СНІГОВИКІВ, ДЕ РУКИ ВІТИ,
А НОСИ МОРКВИНИ,
ЧОРНІ ОЧІ, МОВ ТІ ВУГЛИНИ!
ГРАЮТЬСЯ У СНІЖКИ,
БУДУЮТЬ ФОРТЕЦІ ЗАХИСНІ...
РАДІЙТЕ ДІТОЧКИ,
ДАВНО ЗАБУТІЙ СНІЖНІЙ ЗИМІ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901526
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Як крають серце страх і нерішучість.
І мжичка сиза сиплеться з небес,
Щоб втамувати давнюю жагучість,
Дійду до тебе через сотню плес.
Хоч сумніви повилися плющем,
І смуток гостро вп*явся пазурами.
А з глибини душі - болючий щем, -
Малює думка образ піктограмно.
Відкину гордість, певне, й переляк.
Мені самотньо в світі хаотичнім.
Не знаю, як дійти до тебе, як?
Дійду! Мине ця сиза в серці мжичка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2021
Рожевий вечір
Рожевий погляд зими
Сліди на снігу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901523
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Овощной салат с раст[b]л[/b]ительным маслом
***
К[b]р[/b]ашеная капуста
***
Ка[b]з[/b]ачковая икра
***
Суп-рас[b]к[/b]ольник
***
[b]П[/b]ороховая каша
***
Мороженое из за[b]в[/b]ороженных ягод
***
Шаманские вина
***
Кофе, сваренный в [b]д[/b]урке
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900747
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Колись малими зростали у селі,
Ганяли вітер розквітлими полями.
Ми слухали, як курличуть журавлі,
І відчували любов нашої мами.
Босоніж бігали по стиглій траві,
Вдихали аромат квітів у покосах.
Ловили в горах хмари дощові,
І шукали сонце у ранкових росах.
Гарна долина юності одцвіла,
І лишень спогади наші душі гріють.
А сивина про юність розповіла,
Де вічні Карпати досі зеленіють.
Ми пам'ятаємо батьківський поріг,
Ми від нього світами помандрували.
Вертаєм додому з далеких доріг,
Туди, де щасливу юність гартували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901475
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
На годиннику зима, в сніжинках стрілки,
Срібна крига вкрила світу циферблат,
Пролітають в ковзанах десь понеділки,
Між якими я кочую, мов сармат.
Роздивляючись красу зимових кадрів,
Пригинаючись під стрілками бреду,
Полюбляю цей сезон казкових мандрів,
То у полі сніговому, то в саду.
І хай холод, хуга, що ж, так має бути,
Та зима - це ще період різних див,
Лиш вона дає можливість нам відчути
Неповторність і красу весняних днів.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901471
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[b][i][color="#02429c"]Как у нас на Новый год
Объявили список льгот.
В магазине теперь водку
Льют бесплатно прямо глотку!
Я объелась крем-брюле
И цыплят на вертеле.
А уже после кефира
Не вылажу их сортира!
Ой летят, летят снежинки,
Промочил уже ботинки.
Три часа, как прибыл к клубу,
Жду свою милашку Любу.
Санки вытащу на горку,
Наверху дождусь Егорку.
Хоть нам восемьдесят с лишним,
Спуск наш будет - лучшим в жизни!!
Это кто поет и пляшет!?
Блин - отец моих двойняшек!!
Сорок лет ищу, зас*анца,
А попался здесь, на танцах!
В ночку перед Рождеством
Постучался кто-то в дом.
Не задумалась, впустила.
В койке год уж с тем громилой.
Собралась я на колядки
И помчалась без оглядки.,
Ржут и люди, ржут и кошки
Я ж обута в босоножки!!
Нагадали мне на Святки:
Не ходи ты на колядки!!!
Правы были, возле ели
Донага меня раздели!
Старый Новый на подходе
Все уж выпито навроде.
А без водки праздник мрачный,
Будет год весь неудачный.
Получила СМСку
Вот, прочту за занавеской.
Муженёк мой, гамадрил.
Чуть за это не убил!!
Что-то левый мой сапог...
Не для этих классных ног!
С силой еле натянула.
Видно мой - кума обула!!
Рождество уже прошло....
Но никак мое мурло.
Не придет в себя от пьянки
Подавай ему гулянки!
Ты всё смотришь не туда...
Там - сплошная ерунда.
На меня смотри, влюбляйся!
Страшновата? Не пугайся!
Что, стоишь, как обалдуй,
Если хочешь, поцелуй...
Али ты не хочешь, Вась?
Очередь вон собралась!
На колядки собралась
Накрасила губки.
Маска тёлочки - до глаз,
Не узнают Любки.
Мне на Святки нагадали
Хватит быть мне холостой.
Уведу юнца у Гали,
Не поймет, пока бухой.
Старый Новый на подходе
Праздник вроде много лет.
И дают совет в народе -
Кушать можно, квасить - нет!!!
Подучила СМСку!!
Не кума, а корень зла.
Сквозь окно она в отместку
С кумом голыми сняла...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901494
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Якби ти знав, як же вона чекала,
Лиш нічка відчувала її біль.
На небі зорі перерахувала,
Пахніла матіола їхніх мрій...
Тихенько з місяцем порозмовляла,
Всі арії цвіркун переспівав.
Якби ти знав, як же вона чекала,
А ти в той час, вже іншую кохав...
Плели думки картини кружев'яні,
Переплелося все у голові.
Блукала лабиринтами в тумані,
Десь відбивались звуки голосні...
Промінчик сонця доторкнувся ранній,
Її плеча, тоді залоскотав.
Хотілось так почуть слова кохані,
І щоби він її поцілував.
Вже новий день за вікнами всміхнувся,
Умилися росою квіти всі.
Якби ти знав, кого в житті позбувся,
Тоб не кидав би у той час її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А зима фарбує усе білим,
Світлі й в нас з тобою почуття.
Я кажу про це сміливо:
Не чужі ми зовсім - ти і я.
Червоніють китиці калини,
Піддадуть любові ще смаку.
Я вплету у коси горобину,
Ягідку красиву, хоч терпку.
Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.
Зовсім я не плачу за весною,
Просто, я боюсь холодних днів,
А коли ти поряд, тут зі мною,
Тільки б розуміть мене ти вмів.
І тоді зима вже не зима,
Кольорова буде вже картинка,
Бо вирує у душах весна,
І зігріє нас оця жаринка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Часто замислююся над тим, що рухає нашими воїнами, котрі день і ніч і часто в нелюдських умовах стоять у Донбасі, боронячи наш сон, іноді не маючи дозволу дати ворогові відповідь зброєю. Це надто важко. Прийшла до висновку, що рухає ними особлива, часто не всім зрозуміла любов до України. Дорогі наші захисники! Ми в боргу перед вами. Хай вбереже Господь ваш, допоки згине ворог!
Є любов,
Яку не пояснити.
Проростає вона з землі,
На якій смів ти народитись.
Звідти сила в твоїм крилі1
Є любов,
Що сильніша за тебе,
Шлях диктує вона тобі,
Де долини, калина й верби,
Котра кличе тебе на бій.
Є любов,
Про яку не говорять –
Вона скаже про все сама,
Про долини, поля і гори,
Про народ і його слова.
Є любов,
За яку вмирають,
Землю зрадить вона не дасть –
Дасть квиток в небеса – до раю,
Й шлях лежить той через Донбас.
Є любов,
Яку не поділити
І не витравити з душі.
Нею вистраждані молитви,
Нею творяться і вірші.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901420
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Завтра важливий день. Щось на кшталт зустрічі випускників через багато – багато років. Олексія поїдав неспокій і, якщо хочете, страх. Страх виявитися найгіршим. Але все по черзі …
Так, Всесвіт є багатомірним. Людина отримала можливість через доволі нескладні пристрої спілкуватися з собою ж у численних варіантах. Спочатку переписуватися. Потім стала можливою навіть короткочасна подорож у інший вимір.
На щастя, людина рідко схожа на себе саму. Великий відсоток найкращих найрозвинутіших світів відмовився від такого спілкування. Хтось зробив це з міркувань безпеки, хтось з міркувань непотрібності. Дійсно, навіщо озиратись назад?! Озиратись на гірший шлях? Для цього потрібні якісь мазохістичні нахили … Так склалося, що на заклик Олексія погодилися на зустріч лише його десять варіантів. Але навіть цих десяти варіантів було достатньо щоб пробудити неспокій потенційної меншовартості, недосконалості, недолугості. «Що, якщо я найгірший між ними?» Ця думка гризла безперервно.
І ось цей день настав. Олексій поставив собі за мету виявити момент початку відмінностей у кожному випадку. Для цього потрібно було поспілкуватися з кожним.
Одразу кидалося в очі, наскільки по різному вели себе оці різні Олексії. Впевнені успішні, очевидно, виставлялися на передній план, оголошували тости, жартували над новоприбулими. Ті, хто вважав себе гіршим (хоч, можливо, таким і не був) і мав намір «набратись чи позичити розуму», дистанціювався від надмірної активності. Хоч це звучало і дещо дивним – "набратися розуму у себе самого" …
Найближче розташувався Олексій Джинсові Штани … Назвемо його так. Вів себе стримано, але вигляд мав впевнений. Після недовгого спілкування стало зрозумілим, що суттєва зміна сталася ще у школі. Не даючи собі раду з точними науками, Джинсові Штани вирішив писати. Бестселерів, звичайно, на обрії не намічалося, але … Є читач, є гроші, є повага видавця. З особистим життя, як то кажуть, не склалося, але "творчі особистості не надто переживають через такі віражі долі" … Принаймні, він так вважав абсолютно відверто ...
По іншу руку найближче розташувався Олексій Посмішка На Все Лице. Тут все було найпростіше. Олексій її пам’ятав чудово, дівчинку з передостанньої парти. Усі соромилися, а вона на "свято армії" (чомусь так було прийнято) завжди дарувала саме йому подарунки. Це вражало. Вражала така сміливість … і трішки дивувала. У Олексія у той час голова вертілася завжди в інший бік. Інша справа – наш пан «Посмішка». Щось зрозумів, щось побачив? І, як виявляється, зовсім не шкодував. Щасливі діти, уважна дружина, спокійна праця … А … так … Ще будинок , газон, новеньке авто … Олексій щиро порадів своїй чудовій версії і рушив далі …
Що ж, наступним виявився варіант «Суцільний спокій». О, цей пан явно погодився на таку зустріч з якоюсь дослідницькою метою. Тут явно йшлося про певний період в університетському навчанні, коли замість наук про людину Олексій обрав науку про машини. Цей пан явно досліджував людей. Не переймаючись ні про що, не співпереживаючи …. Так, йому було цікаво. Так, йому було важливо. Ці усі емоції не виходили за межі наукового інтересу. Зовсім не дивно, що його покинула дружина. Уявіть собі: він її постійно досліджував. Більше того, описував потім прожите та протестоване у наукових журналах. Ні, краще вже спілкуватися зі штучним розумом. Олексій гучно видихнув. У цьому розмаїтті він явно почав почувати себе впевнено ….
Вишуканий чудовий костюм, спокійні очі, міцна рука … Назвемо, мабуть, нового співбесідника «Міцною Рукою». Це мабуть почалося ще з часів, коли Олексій серйозно займався спортом. Якийсь п’яненький молодик намагався приставати у автобусі до пасажирів. Він пам’ятав лише, що викинув його з автобуса аж надто сильно. Коли автобус рушив, чоловік залишився лежати на землі. Ця подія могла мати наслідком кілька варіантів... Вийти і спробувати допомогти? Вважати себе героєм? Відчути відразу до застосування не розуму, а фізичної сили? У випадку Олексія сталося третє. У випадку Міцної Руки – тривала армія, війна, знову війна. Зрештою, зараз бажання служити пропало. Але мав … величезну потребу у спілкуванні просто з хорошими, хоч переважно чужими людьми. А тут … важко сказати: чужими чи не чужими …
Отже, наступна версія. Зовсім, зовсім близька … Ах, так … Одружений з … Ніколи б не подумав. Навіть би не припустив … І що … Все чудово? Ідемо далі ...
Пан «Задумливі окуляри» просто вразив … Як, виявляється, якщо цю теорію дописати, можливе неймовірне наукове визнання ….
Лише один з Олексіїв навіть не намагався спілкуватись. Він просто кожному шепотів на вухо, чого їм у жодному випадку не варто робити у майбутньому. Як виявилось, він був найпізнішим серед них.
Ну що ж робити? Уперед. Більшість з цих ситуацій все ще можна поправити, дещо можна переосмислити ...
Олексія розбудив гудок телефону. Так, це був всього лиш сон. Але сон, у якому промайнуло життя, привіталося і попросило більше старатися ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901408
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VlJNliR572A
[/youtube]
Завітала в сад старий, знайомий,
Він уже у білому вбранні.
Сніг красивий, білий, невагомий,
Всі дерева тихі, мовчазні.
Де-не-де злетять з гілок сніжинки,
Писне десь пташинка із гнізда.
І давно засипані стежинки...
Так гнітить ця тиша, німота.
Де знайти тут родості краплинку?
Не сумуй, знедолена душа.
Я знайду тобі хоч на хвилинку,
Хай тебе хоч трішки повтіша.
Роздивилась поглядом уважним,
Де ж знайти зимою ту красу?
Чи мої думки так безпорадні?
Але все ж упевнено іду.
У кінці стежини, що я бачу?
Це перехопило мені дух.
Ось тепер і вирішу задачу,
Сумнів у душі повільно вщух.
Це горить багаттям тут калина,
І радіє стомлена душа.
Навіть зупинилась хуртовина,
І її краса ця спокуша...
[img]https://fermer.blog/media/res/1/0/8/4/3/3/108433.pv1hyc.850.webp[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901370
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2021
Треба учням розказати
Про свою сім’ю, що знають,
Розповідь підготувати,
Як батькам допомагають.
Допоміг Андрійко вчора
В хлів загнати курку й півня,
І тримав драбину Жора,
Як татусь чіпляв шпаківню.
Галя посуд перемила,
Олечка шкарпетки в’яже…
Каже вчителька: - Данило
Про свою сім’ю розкаже.
-В батька друзів є багато,
Всі приходять веселиться,
І без мене, каже тато,
Тут йому не обійтися.
Не справляється в нас ненька:
Я завдання маю зранку,
Бо моя рука маленька -
Влазить в трьохлітрову банку.
Огірки я витягаю
(А дядьки жеруть багато),
Татові допомагаю
За столом робити свято.
-Мені тато,- каже Жанна,-
Не таке ще довіряє
І до тітоньки Сніжани
По горілку посилає.
Підвелася гордо Ната:
-Нехай заздрять всі Іванку:
Встиг для батька назбирати
Недопалків цілу банку!
Став дзвінок усіх завзято
На перерву закликати…
Діти в розпачі: багато
Ще не встигли розказати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901352
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
а ніч, як море, чорний океан
полоще хвилі у бездоннім небі
над плесом - хмари, золотий туман
і місяць вигнув шию, наче лебідь
у темені глибокій, як в воді
коралами німують тіні-грона
у павутинних сітях неводів
мовчать заснулі втомлені ворони
на дні нічному в плетиві доріг
снують окаті пізні субмарини
здіймають, ніби мул, порошу-сніг
й лишають на узбіччях бризків скріни
рюкзак-наплічник - синій акваланг
у нім - айфон і голос твій, як кисень
долає ночі чорний океан
так довгожданно і безкомпромісно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901293
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Вже ступив на наш поріг
Добрий Ста́рий Новий Рік.
Навстіж двері відкривайте
І його ви зустрічайте.
Сіє, віє, посіває,
Щастя, радості бажає;
В домі злагоди, достатку,
Щоб примножилися статки,
Щоби через всі мости
Напряму йшли до мети,
Щоби поряд йшов успіх,
І везіння нам для всіх.
Ще здоров’я всім міцного
Та кохання неземного,
Щоби в домі цілий вік
Не втихав дитячий сміх.
Щоби в хату крізь віконце
Всім світило тепле сонце.
Спокою в усі родини
Й миру нашій Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901262
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Якщо в твоїй душі палке чуття
Виводить гучно соло на гітарі,
Ти приміряєш світу вишиття,
Ти бачиш сонце навіть в темній хмарі,
В морозній тиші – літо гомінке,
В саду із голим гіллям - юну весну.
Якщо в твоїй душі чуття палке,
Крильми, як птах, гойдаєш вись небесну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901208
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Коляд, коляд, коляда,
На Меланки й Василя,
Я пишу колядку нову,
Всім на щастя і здоров"я...
Коляд, коляд, коляда,
Хай минає нас біда,
Хай звучить веселий сміх,
На старий вже Новий рік!
Коляд, коляд, коляда,
Зима біла, не руда,
Снігом все навкруг укрила,
До людей вернулись сили...
Коляд, коляд, коляда,
Сніг, мороз, то не біда...
Зима - пані загадкова,
Снігом вкрила пречудово...
Коляд, коляд, коляда,
Хоча сніг це теж вода,
Завтра старий Новий рак,
Додасть дня на зайця скік...
Коляд, коляд, коляда,
В діда змерзла борода,
В баби змерзли ноги й руки,
Дід у руки її хука...
Коляд, коляд, коляда,
Зима ніби чехарда,
Щодня змінює погоду,
Не було такого зроду...
Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
Захотів він дуже їсти,
Та нема йому де сісти,
За столом вже сидять гості,
Дід топчеться на помості...
Коляд, коляд, коляда,
На гостей дід погляда,
Розсунулись усі гості,
Посадили діда поряд...
Коляд, коляд, коляда,
На Меланку й Василя,
Нехай щастя всім прибуде,
І чудовим настрій буде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901191
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
Сіла пташечка, розспівалася,
в ясельцях дитиночка сповивалася.
А та гілочка та й тонесенька,
біля Сина матінка веселесенька.
А та пташечка голосистая,
біля Сина матінка та й Пречистая.
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
А ми щастячка всім вам зичимо,
привели його до вас та й залишимо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901178
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Грайливий погляд збив із ніг,
Пройшов мурашками по тілу.
Питання виникло для них:
Невже це доля так хотіла?
Рожевий світ навколо ліг,
Усе вже бачать по - другому.
Не має значення вже й сніг,
Для них він теж вже кольоровий.
Не сніг - веселка осліпила,
В другому вимірі уже.
І виростають ніби крила,
Хай доля зустріч збереже!
Та чи зустрінуться ще знову?
На розсуд час все залишав.
Буває зустріч випадкова,
Все ж молодішає душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901148
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Небесне сито притрусило снігом легко,
Мов борошном свіженьким вищого ґатунку.
Ранкове щастя розлетілося далеко.
В Різдвяне свято - довгожданий подарунок.
Бадьорий настрій - сонце посміхнулось снігу.
Земля сховалась під тонким зими покровом.
Немов над нотами рука малює лігу,
І грає в просторі гармонія в дібровах.
Палітра білосніжна, зимна, чиста-чиста.
Початок дня нового - білий лист блокнота.
Заповнити б його лиш благородним змістом,
Сніжинок білі ангели тепер в польоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Реальне життя не індійське кіно,
У ньому присутня не лиш краса.
Колір радості чорно-білим згаса,
Коли відносини - стрімко на дно
Шматує реальність мрій полотно,
Хмарами вкрило сонячні небеса.
Реальне життя не індійське кіно,
У ньому присутня не лиш краса.
Похмілля настрою запите вином,
Невдач твоїх тінь примара звиса.
Коневі успіхів ніхто не дає вівса,
Стосунків руно вкрилось лайном.
Реальне життя не індійське кіно.
(Рондель)
4 січня 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901144
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Хлопчик усівся на Місяці зручно —
Бовтає ніжками, щось бубонить —
Лине мелодія з ніччю співзвучно,
Дивом пресвітлим — кожнісінька мить.
Місячний хлопчик — веселий, проворний,
Вже запалив багатенько зірок.
Мабуть, у снах він моїх, ілюзорний,
Все ж спонукає до справжніх думок. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901131
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Добрий вечір! Щедрий вечір!
Поміж хмар іскряться зорі,
Сніжок падає на плечі,
Блиск і сяйво по всім полі.
Сім`я зібрана за столом,
Вже й Маланки спів під вікном,
Щоби добрим людям усім,
Огорнуло тепло в душі.
І надія гріла серця,
Всім здоров’я зичить й щастя!
Хай уродить нам пшениця!
Та й потішить, всіх пашниця!
Народ звичай всякчас зберіг,
Ти посій, ще й під Старий рік,
Й запроси, гостей до хати,
Радість вміють дарувати.
Хай щедрівок заспівають,
Рідну землю прославляють,
Сійся – сійся, родись жито!
Щоб вдалося краще жити!
Рік бика - приніс удачу,
Здолав кОвід у придачу,
Вигнав зло із України,
Щоб втішалися родини.
Повернулись з війни сини,
Щоб засніжені всі лани,
Й ранки з сонцем зустрічали!
Часу друзі, не змарнуєм,
Гайда разом пощедруєм,
Тож лети ця щедрівонька,
Не болить хай голівонька!
Нехай нам у цей Новий рік,
Буде краще, аніж торік,
Тож господарям співаймо,
З щедрим вечором вітаймо!
***
Шановні друзі з Маланкою Вас!
Та з святом Василія Великого!
12.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901180
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
М’язи серця гостріше з роками
Дзвонять в душу моїх берегів,
Що дорога до Бога - ділами
Зменшить в неба узятих боргів.
Щоб не стали порожньо-прозорі
Нам інтриги не треба плести,
Небайдужість у щасті і горі
Завжди щиро у серці нести.
У легенях відчистити сажу,
Із плечей зняти мотлох тяжкий,
Злість, образи відкинуть відразу,
В милосерді – обновок людський.
Аби в горлі слова не засохли,
Розпустилися в лагідний цвіт,
Зарясніли добром переможним
Й полетіли у радісний світ.
Щоби музика серця на вітрі
Підіймалась увись знову й знов,
Розрізаючи струни повітря
Несла віру в добро і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897646
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 13.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2021
Нехай роки летять у комин,
А з ними задимлять жалі.
Тобі залишу вічний спомин,
Мов казку грішної землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901104
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
ПИСЬМО ДЕДУ МОРОЗУ.
На пороге СТАРЫЙ Новый Год!
Любит отмечать его народ!
====== ======
В преддверии СТАРОГО Нового Года
Не радостны думы народа.
Не скроешь упрямые факты.
Они и де-юре, де факто.
Нет места шальной карусели.
Все в ульях, как пчёлы засели.
Коронные хищные звери
Проникнуть пытаются в двери.
Достал нас невидимый вирус.
Коптит огнедышащий примус.
Мешает он жить нам комфортно.
И даже не светит курортно.
Сегодня мы всё одолеем.
Но эту чуму – не умеем.
Мы ждём, ДЕД МОРОЗ тебя, в гости!
С Волшебным Быком, и со злостью!
Корону Бык сбросит рогами.
Отпразднуем МИР пирогами!
12. 01. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901085
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Я повернуся!
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре -2рази
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну, -2рази
кращої немає, знай!"
"Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино! -2рази
З перемогою вертай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 12.01.2021
ГОРИ, ПАЛАЙ.
Напій жагучого кохання
спиватиму з твоїх долонь.
І спалахну, мов зірка рання,
як ніжно ти торкнешся скронь.
І спалахну, мов зірка рання,
як ніжно ти торкнешся скронь,
як ніжно ти торкнешся скронь.
Крилато серце затріпоче
і світ зупиниться на мить.
О, як воно любити хоче!
О, як душа моя бринить!
О, як душа моя бринить!
Програш.
Не згасну, любий, не зотлію,
в шаленім ритмі не стомлюсь.
Як від кохання захмелію
і Долі, й Богу поклонюсь!
Як від кохання захмелію
і Долі, й Богу поклонюсь,
і Долі й Богу поклонюсь!
Аж до небес кохання пісня,
полинем в юності Едем!
Гори-палай, любове пізня,
у ритмі люблячих сердець!
У ритмі люблячих сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793665
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 12.01.2021
Може в міді вдасться прослухати? МП3 ніяк не приймає...
Ol Udayko :: МІЙ ПАДОЛИСТ
...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
Ol Udayko
Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763236
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 12.01.2021
[i] [b]«На крилах душі» [/b][/i]
[i](поезії) [/i]
[b]Упорядник – Віталій Назарук[/b]
[u]Літературно-мистецький кіш «Ріднокрай» [/u]
ПрАТ «Волинська обласна друкарня»
Луцьк – 2019
Об’єм – 268 сторінок.
[b]1.[/b]
Альмана́х - то є різновид серійного (не обов’язково періодичного) видання, збірка літературно-художніх творів, об'єднаних за якою-небудь ознакою чи програмою (тематичною, жанровою, ідейно-художньою тощо). Зміст видання визначає його упорядник. Від нього залежить що і хто опиняється під дахом спільної палітурки. І тому, якщо в альманасі щось не подобається читачу, перепадає на горіхи не автору невдалого твору, а упоряднику.
Певна перехідність і нестійкість закладена в структурі альманаху, як комбінованого зібрання уривків творчості різних авторів. Це проявляється в не жорстко обумовлених строках видання, жанровій строкатості, вільній структурній організації. Але найголовнішою перевагою є те, що альманах дає можливість проявити себе різноманітним, а часто ще і невідомим особистостям, опублікуватися всім, хто має талант і прагне щось донести до інших.
Українські літературні альманахи стали з’являтися ще в першій половині 19 століття.
Так "Харьковский Демокрит"(1816 р.) зібрав твори авторів з України і завдячує своїй появі одному з перших вихованців Харківського університету В. Масловичу.
В «Украинскій альманахъ», виданий 1831 року в університетській типографії в Харкові Ізмаїлом Срезневським та Іваном Росковшенком, було відібрано твори про Україну.
Альманах «Ластівка» (1841), виданий Євгеном Гребінкою, містив перші твори Т. Шевченка, а також народні пісні, казки, прислів’я.
«Перший вінок» - жіночий альманах» (1887), виданий Н. Кобринською вкупі з Оленою Пчілкою, містив твори жінок-літераторів.
(Аналогічний за ідеєю сучасний альманах «М’ята»(2017) зібрав під однією обкладинкою 45 українських поеток (упорядники Василь Кузан і Таня П’янкова)).
Програмою літературно-художнього альманаху «З-над хмар і з долин» (1903, Одеса) –упорядник Микола Вороний виявив симпатії «до новіших модернових течій в літературі», через що зазнав гострої критики з боку громадських і літературних кіл за відхід від дійсності у сферу «чистого мистецтва».
Упорядниками численних літературних альманахів в совітські часи були ясно хто, тому і тематичні цикли підбиралися відповідні: керівна роль партії, соціалістичне будівництво і комуністичне виховання молоді («Комсомолія», (з 1938), «Партія веде» (з 1958), «Молода гвардія України» (з 1942). В післявоєнний період великого поширення набули регіональні альманахи – «Літературний Донбас», «Радянське Закарпаття», «Київ», «Харків», «Крим» та багато інших.
З набуттям Україною незалежності, з новим етапом формування цілісної української культури, з’явилася потреба донести до читача набутки “місцевих геніїв”. З’явилось близько 30 альманахів, для яких характерною рисою стало зосередження на місцевому колориті та тематиці. Майже кожний альманах стає сходинкою до літературної вершини для когось із письменників.
З кожним роком літературних альманахів стає більше. (Щоправда тиражі їх стають все меншими, але то вже предмет іншої розмови.)
Географія регіональних альманахів значно зросла. Ось лише деякі:
“Слобожанщина” (з 1991 року) альманах літераторів Сумщини. Упорядники: О. Вертіль, В. В. Вовчанецький.
«Тернопільський альманах» – упорядники: П. Федоришин, Т. Валєєва.
«Спадщина Черкащини» - літературий альманах поетів та письменників Черкащини, заснований Анатолієм Макогоном у 2005 році. Нині головним редактором є його донька — Ганна Волошина.
Час від часу виходять «Русалка Дністрова» у Вінниці, «Світязь» у Луцьку.
З’являються україномовні поетичні альманахи і за кордоном.
Український поет Ігор Трач, що мешкає в Німеччині, з 1994 року упорядковує літературно-мистецький альманах українців Європи –«Зерна».
Альманахи і часописи видають також обласні організації Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України.
Нагадаю, що часопис (журнал) дещо відрізняється від альманаху, в нього
своя специфіка. В журналу строго визначена періодичність і регулярність
випуску, наявність матеріалів у вигляді статей, тематичне направлення
змісту, він має вигляд не книги, (як альманах) а блоку скріплених в корінці
аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, особливе
поліграфічне оформлення.
«Подільська толока» – альманах літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України. Упорядковує письменник Зіновій Кіпибіда.
Альманах «Стожари Поділля» виходить при Вінницькій обласній організації Національної спілки журналістів України з 2003 року. Упорядник і відповідальний редактор Світлана Єлісеєва.
Літературні альманахи випускають і деякі навчальні заклади.
У Полтаві з 2000 року видається альманах Полтавського Національного педагогічного університету “Рідний край”, упорядник Степаненко Микола Іванович.
До студентського альманаху “Світанок” (з 2002 р.) ввійшли поетичні, прозові, драматичні твори, есеістика студентів спеціалізації “Літературна творчість” Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також недавніх і колишніх випускників та авторів попередника – альманаху “Сполучник”.
Альманах "На мольбертах днів" заснований Рівненською Малою Академією Наук і друкує роботи членів цього закладу.
Своєрідними і по-своєму цікавими є літературні альманахи, що видаються на засадах самофінансування і дають авторам можливість ознайомити широкий загал із власними творами.
«Lithium» (з 2011року), «Lira» (з 2012 року) видається Лілією Стасюк, Дмитром Моцпаном та їхніми колегами у місті Хмельницькому.
Альманах «Скіфія» виходить щоквартально з 2012 в Каневі під егідою видавництва «Склянка Часу*Zeitglas». Технічний редактор і упорядник – Олександр Апальков. Журнал «Склянка Часу*Zeitglas» і його альманахи ніколи не видавався за рахунок держави, спілок, грантів, «добрих дядьків».
Цінність таких видань полягає в тому, що вони з регіональних все більше набувають всеукраїнського літературно-мистецького масштабу. Альманахи відкриті для молодих талантів і допомагають їм творчо самореалізуватися.
Серед незлічених українських видань, що з’являються і зникають на наших очах завдяки благословенній свободі слова та відсутності до них будь-якої уваги «регулюючих органів» та міністерств є й такі, що замахуються на незалежне об’єктивне представлення усієї української літератури, мистецтва та інших явищ суспільного життя.
Серед них виявився на диво живучим культурологічний “нерегулярник” під екзотичною назвою “Ї”.
Також втішає українського читача гуманітарний альманах “Дух і літера” (м. Київ).
На жаль, літературно-художні альманахи з невеликими накладами і практично відсутньою рекламою, низькою передплатною активністю та вузькою мережею продажу занепадають, «сходять на пси».
Загалом історичні дослідження доводять, що для альманахів властиве нетривале життя; вони часто репрезентують одну зі сторін літературного процесу, тому час їхнього існування, який обмежується одним чи кількома роками, а інколи і кількома випусками, є виправданим, — головне, що видання здійснило свою місію у літературному процесі.
[b]2.[/b]
В «укр.суч.літі» кожен із літературних альманахів має певну роль і місце, представляє якусь зі сторін літературного життя, репрезентуючи українську літературу, або є органом певного літературного об’єднання,
Візьму на себе сміливість висловити думку, що літературно-мистецький кіш «Ріднокрай» періодично-нерегулярно теж видає власний альманах, починаючи з 2014 року. За час існування цього неформального літературного об’єднання під його опікою вийшли в світ сім колективних збірок: «Мотиви ріднокраю», «Жити й мислити українно», «Понад усе нам Україна», «Опалені рими», «Українська вишиванка», збірка пісень «Про рідне та близьке». В кожному з них превалювала якась програмна тема – представлено лірику пісенну, патріотичну, громадянську, про путлєрівську війну, про український символ – вишиванку, тощо. Їх редактором-упорядником виступив один із засновників «Ріднокраю» Олександр Печора.
Куратором восьмого чудово оформленого художньо альманаху «На крилах душі» став ще один батько-засновник літературно-мистецького коша – Віталій Назарук. Ще тільки плануючи майбутнє видання, пан Віталій сформулював його програму так:
[i]«Ці вірші, що родилися з крильми.
Їх серце написало для душі.»[/i]
«Ріднокраївцям» Віталій Теодосійович запропонував вибрати для збірника по десятку віршів, які найбільше подобаються самим поетам. Участь в проекті взяли автори з різних куточків України, а також з Канади та Тунісу. А саме:
Ганна Верес, Леся Геник, Валерій Гнатюк, Тетяна Горобець, Наталя Данилюк, Ніна-Марія, Інеса Доленик, Любов Ігнатова, Олена Іськова-Миклащук, Lana P, Людмила Лєгостаєва, Галина Литовченко,Тетяна Мирошниченко, Віталій Назарук, Віктор Охріменко, Михайло Плосковітов, Микола Серпень, Володимир Сірий, Лідія Скрипка, Володимир Стецюк, Ігор Стожар, Наталя Хаммоуда, Леся Шмигельська, Юрій Щербик.
Початок кожного авторського розділу прикрашає рисунок з зображенням архітектурного чи монументального пам’ятника-символу тієї місцевості, де поет живе і працює, а також подано невелику біографічну довідку.
Тематика представлених віршів виявилася дуже різноманітною – пейзажна і любовна лірика, портрети і присвяти, роздуми і медитації, спогади і фантазії.
Але кожен читач відмічає, що альманаху якимось чином вдалося уникнути строкатості, «вінігретності» як це іноді буває в збірках з великою кількістю авторів. Альманах залишає враження ікебани, в якій добре видно кожен вірш-квітку, але в гармонії форм і кольорів композиція являє собою одне ціле. Можливо, формула підбору творів запропонована упорядником Віталієм Назаруком, і стала запорукою загалом витонченого смаку і оригінальності альманаху.
Ніде правди діти, альманахи сьогодні набули статусу видань для обмеженого кола читачів, якими часто є самі літератори, ті, хто публікується, і ті, хто відстежує публікації. От і збірка «На крилах душі» має тираж всього 100 примірників. А вона ж варта більшого!
[b]Нехай знають всі – художню літературу в нашій країні творять не лише професіонали.[/b]
----------
25.12.2019
Євмен Бардаков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866270
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 11.01.2021
Сьогодні День народження у Валі
І хочу я Валюшці побажать,
Хай поруч з Вами буде Ваша мама,
І в домі буде мир і благодать.
Хай поруч з Вами будуть Ваші діти,
Душею залишайтесь молоді,
Щоб Ви могли, лише життю радіти,
Й коханою була в житті завжди.
Хай в серці в Вас народжуються вірші,
Злітають в небо соколом пісні,
Щоб у житті не знали горя більше,
І буде так, повірте Ви мені.
Нехай весна до Вас вернеться в серце,
Щоб почуття співали в серці знов,
Хай доленька Вам щиро усміхнеться,
Й розквітнуть щастя, радість і любов.
З Днем народження, Валю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900935
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
За мотивами вірша Генріха Гейне "Der Brief"
Я перечитую твого листа,
Не можу зрозуміть його, мій друже,
Любить мене ти ніби перестав,
Та вже дванадцяту сторінку тужиш...
Я думала, ми вирішили все,
Стосунки наші ніби завершили,
Мене вже від детальності трясе,
Читать його не маю більше сили...
Скажи мені, дванадцять сторіно́к-
Чи вартували вони того ча́су,
У світі файних маса є діво́к,
Щоби забуть мене й свою обра́зу.
11.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900934
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Под окном черёмуха колышется,
Ветер тихо веткой теребит.
А твой голос мне любимый слышится,
Моё сердце звонко так стучит.
Ждёшь меня в саду ты дожидаешься,
По тропиночке к тебе приду.
На ветру черёмуха качается,
Небо дарит яркую звезду.
Подойду к тебе тихонько сзади я
И к глазам ладошкой прикоснусь.
Ты желаний милый не загадывай,
Без желаний я в тебя влюблюсь.
Светит нам луна и зорька ясная,
Запахи черёмухи в саду.
Берегла любовь то не напрасно я,
Очень сильно я тебя люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900933
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
МАРШАЛА ШРАМ
МАСТЕР ТРЕТ САМ –
МАТ И ТУТ И ТАМ!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. Прилагаемая картинка из Интернета... наглядно демонстрирует эмоции маршала ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900920
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Величезний астероїд наближався до Землі. Усі спроби відвернути зіткнення виявились невдалими. Усі розрекламовані колись військові космічні програми були насправді ілюзією, відмиванням грошей з мінімальною ефективністю. Якісь мрії про лазерну зброю, розтиражовані у кіно висадки на поверхню … Це все не перетнуло межі між фантазією, художнім фільмом та хоча б мінімальною реальністю. Що стало цією реальністю? Здатність людини в умовах самопорятунку, виживання забувати про все. Державу, друзів, навіть сім’ї …. Щасливчики, що отримували смс – повідомлення про особисту цінність мовчки збиралися і зникали у темряві. У темряві, де високо у небі з’явилася ще одна невідома світла пляма, що постійно збільшувалася, наближаючись … Зовсім недавно такий сюжет можна було бачити на екранах кінотеатрів. Але тепер це було насправді.
Купки олігархів різних національностей окуповували підземні бункери, заповнювали їх продуктами, технікою, шукали фахівців відповідних спеціальностей. Лояльні служки перестали бути потрібними. Цінністю ставала людина, що щось вміє робити своїми руками і головою. Понівечена освіта продукувала дуже мало таких людей. Саме вони тепер отримували ці смс. На щастя, розуміючи щось, їх забирали разом з сім’ями.
Тисячі людей блукали міськими вулицями у пошуках інформації, координат найбезпечніших місць, підказок … Можливо, десь можна заховатись, перечекати? Але скільки перечекати? Місяць, рік, десять років … Полиці магазинів спорожніли. Перш за все хапали продукти, одяг, обладнання, зброю, … Людина готувалась виживати … Іноді навіть не розуміючи, що це означає …
Люди губилися … Але втрата одне одного лякала з кожним моментом все менше. Раніше чи пізніше? Мало хто зберігав за цих умов тверезий розум та віру … якщо не у когось, то хоча б у щось … Маріанна з мамою також опинилися самі у цьому вирі подій. Де усі штовхалися, змагалися, випереджали одне одного … Десь там у натовпі супермаркету загубився їхній тато, вступивши у суперечку за якісь речі … Місто просто спорожніло на очах … Більшість подалась у гори. Частина вирішила шукати печери у передмісті. Ще частина розташувалась у тунелях під землею.
- Мамо, потрібно шукати дядька Андрія. Він мусить щось з цим зробити.
- Маріанно, ти знову починаєш. З цим уже ніхто нічого не може зробити …
- Ти можеш мені хоч у такий момент повірити …
- Я не вірю. Але я погоджуюсь іти тепер туди, куди скажеш ти …
……………………………..
Інопланетянин сидів за невеличким столом біля ноутбука та купи паперів. Які йому насправді ніколи не були потрібні. Принаймні, за звичкою вдавав, що щось з ними робить. Насправді, як і побачила випадково Маріанна, екрани були позаду. Він не зводив з них очей. Потенційно можливі криві руху після різних варіантів зіткнень. Моделювання вибуху. Моделювання стану атмосфери ….
Астероїд наближався. Але він був таких розмірів і рухався за такою траєкторією, що навіть його друг Комп’ютер не бачив поки що рішення. Хіба що … якщо ризикнути усім.
В приміщення увійшло двоє. Це були його старі друзі. Ну так … хто як не його маленький друг опинився поруч у цей момент …
- Дядьку Андрію, ви мусите з цим щось зробити. Крім вас, більше немає кому …
- Якби я міг …
- Пам’ятаєте: світ варто рятувати навіть заради однієї людини. А тут їх мільйони таких … Добрих, справжніх, цікавих …
- Де ти вивчила ці слова?
- Не знаю. Я їх просто знаю.
…………………..
- Комп’ютер, ти знаєш, що цей політ може стати останнім як для мене, так і для тебе?
- Так. Але я перепишу всю свою програму до цього моменту на цей зовнішній диск, як ви на Землі це називаєте. І якщо ти залишишся живим, ти мене відновиш. Я вірю у тебе …
- Але якщо я не залишуся, то майбутні можливі покоління …. Тієї майбутньої цивілізації втратять тебе.
- Ти сам бачиш, хто може залишитися у цій майбутній цивілізації. Мені здається варто рятувати тих, хто зараз сам намагається врятувати свою сім’ю, своїх друзів … Ти бачиш, як багато таких людей. Ми сьогодні бачили, що роблять хлопці у Карпатах, як зорганізувалися французи і англійці під Ла-Маншем, як організовано і гарно все у підземеллях Парижа та Відня … Ми навіть допомагали сьогодні їм укріплювати їхні споруди, чим мало себе остаточно не видали …. Але їх мало таких. Переважно у бункерах зовсім інші люди …
……………………..
- Ви будете зі мною. Якщо мені не вдасться, я все одно матиму можливість перемістити вас у безпечне місце.
- Дядьку Андрію, ти все зможеш.
- Не називайте мене так. Від цього моменту я для вас Інопланетянин. Людина з дитячими фантазіями, неймовірною вірою і великою удачею. Дайте мені ваші руки. Борт 2.
………………………
- Сідайте у ці крісла позаду і добре затисніть захисні ремені. Вони далі закріпляться самі. В останній момент, коли я скажу, ви поставити руку на надпис, який наче повис у вас перед очима. Мовою древніх атлантів він означає «телепортація». Вона буде тривалою, але успішною. Комп’ютере, у нас залишилось небагато часу. Потрібно наздогнати астероїд і пристроїтися перед ним.
- Так, ми вже наблизились. Захисного поля мало б вистарчити. За моїми розрахунками, звичайно. Але я не впевнений, судячи з віку цього корабля. Я навіть не впевнений, що він зараз не розвалиться на частини.
- В любому випадку дякую за дружбу. Це честь для мене, що ти мене, Друже, обрав …
- І тобі дякую, Інопланетянине …
- Захват здійснено. Поле корабля охопило астероїд. Починаємо поступове гальмування.
- Чудово. Скільки часу потрібно, щоб завершити процес.
- 54 хвилини.
- Скільки часу до вибуху корабля за цих умов?
- 53 хвилини.
- Продовжуємо.
…………………………….
- Маріанно, я тобі не вірила. Та й як могла у щось таке повірити?!
- Побачиш, все буде добре.
- А з ким дядько Андрій постійно говорить?
- Я думаю, що це якийсь штучний розум. Може, робот. Але я бачу, що робот приносить себе в жертву, щоб спасти людей. Тоді він як людина …
- Не забудь зробити те, що сказав дядько Андрій. Бачиш надпис перед собою?
- Так.
……………………………..
- П’ятдесят друга хвилина, інопланетянине. Вибуху уже не буде. Корабель розплавиться десь через хвилину. Я і так не знаю, як ви, люди, витримуєте таку температуру.
- До зустрічі, Друже. Руку на надпис. Ми покидаємо корабель.
Три людські тіла раптом перетворились на різнокольоровий промінь світла, який дуже швидко залишив корабель. І саме вчасно. Розпечена лава – це все, що залишилося за мить від моніторів, обладнання, …. Все, що Андрій побачив вперше кілька років тому і що стало його другою домівкою. Для Комп’ютера це було життя впродовж багатьох десятків тисяч років. Але він вірив у свого друга. Вірив у новий початок. Колись його, Андрія попередник, не зробив такого кроку. Він вважав, що земляни не варті такої жертви. Зараз, дивлячись на своїх друзів, Комп’ютер щиро вірив, що Андрій правий. Рятувати планету потрібно навіть заради однієї людини.
………………………………..
Скеля лише здавалася позбавленою життя німою кам’яною спорудою, фантазією природи. Її гладка поверхня насправді була величезним екраном чи ілюмінатором вбудованого в неї корабля. Троє людей з’явилися нізвідки та з нічого. Та й навколо них нічого не було. Лише гладка блискуча поверхня. Дихати було чим. Про це зовсім недавно потурбувався Комп’ютер. Щось схоже на життя було там, за екраном. Каміння, пил, вітер, хмари, якісь руїни … Але це не була Земля. Ледь жовтий піщаний грунт, кавові гори, небо з синім відтінком ….
- Що це за планета, дядьку Андрію?
- Це Марс, Маріанно.
- А чому він не червоний.
- Він насправді зовсім не червоний.
- Тут зовсім нічого немає.
- Нам потрібно знайти квадрат управління. Шукайте, де хоча б щось є дивне на поверхні.
Зовсім гладка поверхня давала мало шансів на успіх. Але удача була в руках Маріанни.
- Дядьку Андрій, тут нічого немає. Але, коли я підходжу, то у мене на руках з’являється світло.
- Мабуть , це те, що потрібно. Світло, мабуть, шукає когось з геном атлантів. У мене він віднедавна є.
Інопланетянин підійшов до площадки. І дійсно, при його наближенні з підлоги піднялося крісло управління. Пульт управління мав лише два отвори, один з яких підходив для диску, зробленого Комп’ютером. На маленькому моніторі троє схвильовано спостерігали, чи їм вдалося врятувати свого друга.
…………………………
- Те, що я відчуваю вашу присутність, означає, що нам вдалося.
- Так, Комп’ютере.
- Ніколи в житті не робив подібних дурниць. Ой, люди, що ви зі мною зробили?
- Може, ти став трішки схожим на нас …
- Звідки у мене ця радість від вчиненого? І взагалі, звідки я знаю, що таке радість? Чому ця радість заповнює кожен біт моєї пам’яті? Інопланетянине, ти знаєш, що ми усі просто енергії … різні енергії …. Що це за дивна енергія у мені?
- Ти ж казав, що ти все знаєш, Друже … як бачиш, ні …
………………..
- Час повертатися додому.
- Цікаво, який він там вверху наш Дім тепер. Чи змінився?
- Маріанно, він такий, яким ми його робимо.
- Я хочу його робити кращим.
- Чуєш, Комп’ютере, у нашому товаристві прибуло.
- Я дивлюся на нашу планету і вона мені видається сьогодні такою беззахисною і слабкою. Видається мені маленькою дівчинкою, ще меншою, ніж я …
- Таку ж паралель колись побудував Комп’ютер, коли ти вперше побувала у нас на кораблі.
- Я вже колись була на кораблі?
- Так. Коли ми рятували твого друга …
- Там унизу шукає тебе твій тато. З ним все добре. А твоя мама щось надто довго говорить з комп’ютером. Я завжди за нею помічав незгасиму тягу до знань. За будь – яких умов.
- Хто як не ми знаємо, наскільки це важливо …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900883
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 11.01.2021
У бузковім раю
та вишневому рідному цвіті
я бджолою в краю
облечу і обнюхаю квіти...
Ще загляну в вікно,
де роки наймиліші летіли –
там в обіймах зі сном
мріям вбачить майбутнє скортілось...
Ось пробігло воно –
стало дійсністю й правдою нині.
Тінь тих днів не дано
нам забуть в колисковій долині...
Доленосно звучать
незабутні мелодії дому,
а священна печаль –
мовчазна є молитва порогу.
Там знялись на крило
і наповнилось серце любов'ю.
Батьківщини тепло
до сих пір нас тримає собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900876
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 11.01.2021
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама.
Це все моє, його несу святим, (2 рази)
Через життя – його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
це спогади мої і мої сльози.
І з пам,яттю такою варто жить, (2 рази)
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла
Тепло родинне крізь роки, як свято.
І щоб дорога батьківська вела (2 рази)
На той поріг, де мама була й тато.
ПРОГРАШ -ПОЛОВИНА ЗАСПІВУ.
Це все моє, його несу святим,
Через життя – його несу роками
Там, де дороги батьківські вели
На той поріг, де тато був і мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794777
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 11.01.2021
Загорну літа свої у осінь.
Полечу у спогадах туди,
Де ходили ноги мої босі
Й розгубили у траві сліди.
Прилечу лебідкою до ставу,
Запитаю хвилечок про час,
Коли з братом нас вони вітали,
І які були ми без прикрас.
У гніздо лелече біля хати
Сяду до малих лелеченят,
Пригадаю мальви, маму й тата,
Ще не сивих, та й не молодят.
Упаду росицею у трави,
Пробіжусь по зрошених слідах.
Витче вечір сонячні заграви,
Хату, двір, де я ще молода.
І ураз, немов помолодію,
Росами умившись, піднімусь,
На крилі нестиму і надію,
Що сюди не раз ще повернусь.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900886
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Синьоока весна устелила розкішно все поле,
Як дівоча краса спокушала привабливо долю
І у гомін вітрів розкидала красу волошкову,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову
Колосились жита, неймовірно весь смак дарували,
Край дороги верба ніжно роси ранкові збирала
І у зелен-гаю шепотіли ромашки красиві,
Ніби в милу весну додавали мотиви грайливі
Розкривався весь день - це було, ніби сяйво із казки,
А душевність пісень дарувала чарівну нам ласку
І у сяйві п'янкім оживала краса волошкова,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900795
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2021
По мотивам размышлений о личных жизненных проблемах сопоставленных с содержанием приведённого рубаи:
"Был блеск и богатство, могущество трона,
Всемирная слава, хвала и почет...
И было кольцо у царя Соломона,
На нем была надпись - и это пройдет..."
Омар Хайям
А ЕСЛИ И ПРОЙДЁТ?
Когда нам в жизни тяжело -
Мечтаем мы чтоб всё прошло...
Когда пройдёт - мы все жалеем
О том, что больше не имеем
Того - чего мы не желали...
И станет легче нам? - Едва ли...
01.12.2007 - 00:48
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900793
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2021
За мотивом твору Білоозерянської Чайки - "Зимовий маршрут"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897732
Довірю долю і життя своє трамваю -
Хай мчить він по зимовому маршруту...
Куди він привезе мене - не знаю,
Та хоч в минулому залишить зиму люту!
13.12.2020 - 20:54
P.S. Хоч твір написаний не так вже й давно, в якості коментаря до твору, а світлина з Інтернету зроблена може років або два, або три тому, це зображення в комплекті з моїм текстом відкинуло мене у далеке минуле. Киян та частих гостей столиці цей знімок навряд чи здивує, а от для інших читачів не буде лишнім пояснення... Київський трамвайний маршрут № 12 (Контрактова площа - Пуща-Водиця) єдиний, що проходить через ліс, до селища під Києвом. А тепер пояснення назви мого твору. 30 років тому, я вже шостий місяць поспіль їздив на трамваї цим маршрутом на роботу з Києва. Зими тоді були в основному сніжні. І от коли я задумав цю публікацію, то уявив що вірш я написав саме тоді! Тепер з такої позиції - як все пророчо складається... Перші роки роботи в Пущі, я іздив виключно цим трамваєм, тобто долю свою довірив йому. "Куди він привезе мене - не знаю" - це алегорія, бо насправді я знав куди їду і на якій зупинці треба виходити. А от в останній рядок можна багато чого вкласти з мого життя. Це, крім того, що зими були люті, - в основному - мій холостяцький побут в окремій квартирі, мов у клітці. І от у чому уявне пророцтво останнього рядка, так це те, що саме на роботі моя колега познайомила мене з майбутньою дружиною. Згодом я перебрався до неї, звідки до роботи можна дістатися тільки іншим маршрутом... автобусним. А з 2012 року я повністю пересів на... велосипед. Таким чином трамвай залишився в моєму минулому, а з ним, як бачим і люта зима, яка, доречі, залишилася символом мого холостяцтва. Тепер я посів своє місце у вічній весні, завдяки коханій дружині, ну і завдяки тому трамваю... з того далекого минулого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900693
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 09.01.2021
Про що шепочуть нам зимові дні і ночі…
Зими початок… Несміливий місяць грудень, йому вчасно не вдалося провести панянку осінь. Минали дні, а рудоволоса настирно намагалася з ним домовитися і це їй вдалося. Часті дощі занадто надоїдливо тужливі. Чи місяць серпом, чи блідолиций тарілкою й ясноокі зірниці, заховалися в своїх казкових шатах. Майже щодня небо в сірій пелюшці.
І в Новий рік, і на Різдво Христове небо затягнуте хмарами.Чому сердите,чом насупило брови? І часом із смутком дивиться на землю.Та все ж комусь була нагода,помітити поміж хмар Благовісну зірку, про народження Ісуса.
А ранком, хмари на землю посіяли дрібний, нежданий,холодний дощ.
Дуже схожий на дощ примхливої осені. Ну ось,знову спомин про неї. Такий дощ може й затягнеться, але ж вже тиждень січня. По дорогах калабані води, а десь, навіть з багнюкою. На зораних полях земля, як пластилин, хоч й день похмурий та, аж виблискує. Доволі напилася вологи матінка-земля, але ж тепер у душу підкрадається тривога, хоча б не вдарив сильний мороз.
Себе спитаю; за чим сумує природа? За людську байдужість до неї? Не бережуть Божий дар, засмітили, на жаль, вирубують дерева-легені землі. А можливо, що немає закінчення воїн? Та кожного разу іспити нової зброї, до чого приведуть? Звичайно ні до чого хорошого. Врешті-решт, вже рік, як живемо в хаосі. Розповсюдився « Ковід -19» - по всій планеті. Хто відповість на багато запитань, чи дочекаємося правди? Напевно ж ні! Доведено вченими, ми маємо більше двохсот вірусів. Страшно уявити здібність Ковіда імітувати з ними. Інші держави вже знову закривають кордони, на жаль знову відбувається сплеск захворюваності, що приведе до смертей. В новинах інколи обговорюють про новий вид ковіда. Хто в цьому винен? Напевно і ми частково, що гріха таїти. Покаятися, шанобливо ставитися до землі.
А що ж вона…. годувальниця наша? Як і кожного року, хоче себе прикрасити. Он, біля гойдалки, зморена розквітла фіалка. Бідолашна, не може зрозуміти, чи осінь, чи весна, адже спекотне літо далося в знаки. завмирала зелень, висихала й знову в боротьбі за життя, прагнула досягти мети.
І ось, вже минає другий день Різдва… Можливо небо й Всевишній почули каяття народу, молитви. Небо по обрію ховало хмари, посвітліло. Яскраве сонце промінням ласкає землю.
Тож і ми скинемо сум з душі, з сердець. В надії прислухаємося до зимових днів, що згодом покажуть свою силу. Земля вбереться в пухову білосніжну хустину, дерева й кущі в іній й в вуалі неймовірної мережевої краси. А вітер, що приносив тепло, сховається в долинах поміж гір, прислухається до річкових пісень. І зима сміливо запросить в гості морозець. Вологе повітря охолоне, мороз на шибках вікон тихцем розмалює срібні візерунки, покаже свою майстерність. В природи буде міцнішим сон, під білосніжним простирадлом зігріються озимі, набираються сили.
Нам так хочеться, щоб кожна пора року відповіла своїм критеріям. Навесні просинається природа. З вирію повернуться птахи, зеленітиме все довкола.День стане довшим, теплішим, привітним. Хоча думаю; ми проснувшись, вже радіємо новому дню, бо це вже життя. А жити - це вже щастя. Думаю; влітку насолоджуємося його подарунками, різновидність, різний смак ягід, краса різнобарвних квітів придасть нам віри в щасливе майбутнє. А щедра осінь підтримає нас і кожну родину, кожну господиню нагородить врожаєм….
Та про все це - треба справжньої, сніжної зими з хурделицею, з чарівними сніжинками, щоб зловивши їх на долоні, відчути смак зими. Зліпити сніжку, заставити її заплакати і цим позбутися усіх сумлінь. І світлі мрії тримати при собі, нести людям добро і радість. І берегти нашу землю – матінку. Вірю, ми український народ - здатні це зробити!
А поки ж, температура за за вікном нуль градусів. Та пахне зимою, морозцем, а про що нам зима нашепче, ми ще послухаємо з вами.
Всім гарного Різдвяного вечора за святковим столом.
2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Сумую за Вами віками, одначе,
Зима не сніжинками, дощиком плаче,
Малює калюжами, креслить доріжку,
І холодном віє в самотньому ліжку.
Збираю уяви — мандрують човнами.
Ми щось пропустили, згубили між нами?
Мабуть, почуття зберегти не вдалося…
А вітер куйовдить вже сиве волосся. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900634
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Твоя свіжість давно вже обпала, як квітка
і минає за поспіхом радісний світ.
Покидають домівку окрилені діти…
Залишають на згадку під ковдрою лід.
Шаленіє пора у захмаренім небі,
відголоском карбує обпалений слід...
Віднайди в собі сили, якщо при потребі...
Перейди море сліз в обезкровлений брід.
Не ламала тебе й не зламає ніколи
та пекуча спокута не оплаканих літ.
Ти ростила в саду своїм квіти й навколо…
Бо ховала свій біль тінню лагідних віт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900607
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Дві блондинки розказали,
Що повірили у диво:
Новий рік всі зустрічали
В шефа на корпоративі.
-Я в прикраси нарядилась,-
Похвалилися Яринка,-
Як гірлянда вся світилась,
Була схожа на ялинку.
Після третього вже тосту
Зразу стала я зелена,
І водили шеф і гості
Хоровод навколо мене.
-Я була, як та сніжинка,-
Перебила її Ната,-
Після п’ятої, Яринко,
Шефа не могла впізнати!
Незабутнє було свято –
Розбігалися дороги…
Намагалася кружляти
Й падала усім під ноги.
Але прийде скоро в гості
Свято Василя й Меланки,
Розімнемо свої кості
В нових ролях аж до ранку.
Подорож в казкове диво
Темні сили обірвали,
Бо на всі корпоративи
Знову карантин наклали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900304
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Холодно й сиро, нікуда дітися
В світі холоднім не сходяться пазли
А змучене серце хоче зігрітися
Тільки разом, з тобою разом
І хоче грітись сьогодні – не завтра
Разом чекати печені картоплі
Знов каву варити в кастрюльці на ватрі
І пити по черзі із кофлі.
Хо, хо, холодно, світ мерзне ще поки
І що ж це таке в світі цім діється
Лиш серце беззахисне і одиноке
Все ще на щось тай надіється.
Холодно і світ в безнадії стигне
І знову безслідно затихли мрії
Ще лиш поки слякоть скапує в вигини
Зігрівають серце надії
Парище
2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900498
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Моя красуне, зіронько моя,
Ота, що в серці сонечком палає,
Для мене ти, мов пісня солов"я,
Від тебе в грудях серце завмирає,
Від тебе в серці родяться вірші,
Душа для тебе всі пісні співає,
Я б все на цьому світі залишив,
Полинути б у вир земного раю.
Отого раю, де лиш я і ти,
Де солов"ї співають, квітнуть квіти,
Де ми удвох, мов Янголи святі,
Пить будемо любов, життю радіти,
Настане день і час, різдвяна ніч,
То я в різдвяну нічку загадаю,
Залишити печаль і скинуть гори з пліч,
І в парі пить любов, й жагу земного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900503
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
Густий туман прослався по доріжці,
А я іду до тебе навмання.
Далеко чути тихий плескіт річки,
Мене завзяття знову підганя.
Туман вже розвівається повільно,
Спішу, я знаю, будеш ти чекать.
І як завжди, й на цей раз я повірю,
Та все ж боюсь в тумані заблукать.
Вже перший промінь - загорівся світ,
До тебе тут подати лиш рукою.
А хмари розцвіли, як дивоцвіт,
Іду швидкою все ж іще ходою.
Вдихну повітря я на повні груди,
Хвилинку, може, другу відпочить?
Хіба за це осудять мене люди,
Що я на зустріч можу так спішить?
Ще залишилось трохи, йду я швидше...
Поки-що вечір в полі не застав.
В напрузі все довкруж, замовкла тиша,
Лиш вітер щось на вухо вже шептав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900479
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
З-ірка перша засіяла над вертепом,
Р-адість душу обіймає, світло тепле.
І сніжинок рій літає благодатний,
З-аглядає щастя знову в кожну хату.
Д-звони храмів злотоверхих скрізь лунають.
В-есело Різдво родини зустрічають.
О-біймає всіх Любов, Надія й Віра,
М-и вітаємо з Різдвом Христовим щиро.
Х-ай Господь поможе біди подолати.
Р-аду дасть усім, врятує сина й матір.
И (Й)но з молитвою у всіх тепер спасіння.
С-вітле, чисте хай буде, буде сумління.
То ж тоді Господь прийде з благословінням.
О-горне духовно люд увесь прозріння.
В-ийдуть у Різдво з колядкою дзвінкою,
И-(І) торкнеться благодать землі рукою.
М-и ж щасливі, бо життя тече рікою.
(Йно - в значенні- тільки)
Дорогі друзі вітаю Вас з Різдвом Христовим!У це світле свято бажаю Вам миру і спокою, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, більше радості, міцного здоров'я і всіх благ! Нехай виправдаються всі очікування і здійсняться найзаповітніші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900450
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Різдво без Снігу. Спокій, вечір і зірки.
Уже пішли мої колядники.
І знову обіймають мов стрічки,
Думки, думки, думки …
Різдво – це завжди крок вперід й назад,
Час озирнутись на прожиті заметілі,
І не турбує сум’яття принад.
Міста і села …. Білі, білі, білі …
Різдво без снігу. Щось тепер не так.
Вітер мовчить. Щось сам собі замислив
На чудернацькі виступи мастак.
Замовкли щось мої хористи ….
Здається, всі тепер на наш чекають крок.
Що скаже чудернацька та людина?
Впаде у сон, помчиться до зірок?
Знайде свої підстави і причини …
Тому й Різдво. Тому і щось не так.
Все складно, не біжіть за простотою.
Мине неспокій, хаос чи бардак ….
Надходить час, щоб бути нам собою …
А ось і сніг. Не струшуйте його.
Це мов окраса днів життя мого.
З дитинства лист, що прилетів раптово.
Люблю моєї заметілі мову …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900497
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
- Маріанно, ти чому від усіх ховаєшся, а з дядьком Андрієм постійно говориш.
- Мамо, тобі видається.
- Ну так, видається. Ти щойно знову бігала показувати йому свої малюнки. Ще до того, як показала мені.
- Добре, я тобі поясню. У нього іноді світяться долоні. Це мабуть, коли він напружується. Думає про щось серйозне чи що … А ще він дивиться повз екран комп’ютера, коли працює за ним … У мене таке враження, що позаду його комп’ютера є ще один великий екран, який ніхто не бачить крім нього …
- От придумала. Тобі б писати фантастичні оповідання.
- А ще він іноді не натискає клавіш, а текст пишеться сам … Я одного разу це помітила …
- От я і кажу … Пиши оповідання. Навіть мені стало цікаво.
Маріаннина мама тихенько розсміялася.
- Мені видається, що він той, хто може мені допомогти. Ти знаєш про мого друга.
- Ти про Максима ….
- Так. Я сьогодні знову піду сидіти з ним у парку. Я йому розповіла про дядька Андрія і йому дуже цікаво. Він посміхається.
- Маріанно, ти знаєш, наскільки це боляче – повірити в казку, а потім розчаруватися … Може, не потрібно цього?
- Це все, що я можу для нього зробити.
……………….
Сьогодні у Львові раптом випав сніг. Його вже давно не було. Було б справді дивно, якби у Львові на Різдво та й не було б снігу … Максим вже не міг ходити. Лейкемія крок за кроком відбирала його сили, емоції, мрії … Тато з мамою, що так неймовірно колись тішилися його таланту гри на фортепіано, писати коротенькі та дуже щирі вірші, неймовірно швидко знаходити нових друзів, згасали поруч з ним, наче дві старі лампочки у парку … Хоч поруч з ним вони намагалися цього не показувати …. Розповідали йому якісь новини, свої придумані неймовірні успіхи, плани щодо лікування … Лікарі відмовились від якихось серйозних спроб ще кілька тижнів тому. Але … у Максима було захоплення. Яке у нього не міг відібрати поки що ніхто. На інвалідному візку його привозили до парку, де у нього було своє улюблене місце на лавочці. Тут його залишали самого на кілька годин. Тут він слухав птахів, дерева, вітер, спостерігав за іншими дітьми.
Тут він познайомився з Маріанною. Їй так само було десять років. Вона так само любила фортепіано. Вона так само любила цей парк. А можливо, просто намагалася так себе поводити. З якихось їй одній відомих причин … Уже сьомий день вона приходила в той самий час після шкільних уроків і сідала поруч з ним. У неї завжди було, що розповісти. Особливо, зараз.
………………………………
- Маріанно, ну що у тебе сьогодні цікавого? Малюєш? Знову проблеми з математикою? Не переживай. Може ти просто людина іншої науки …
- Ви бачите, що випав сніг … Різдво … День, коли все стає можливим.
- Так, я теж у це вірю.
- Я хочу вас запросити на маленьку прогулянку у парк. У мене там щодня зустріч з другом.
- Може, його там не буде сьогодні.
- О, ні … Сьогодні він точно там буде …
- Ти хочеш, щоб я щось зробив для твого друга?
- Мені здається, що все станеться само собою. Головне, щоб ви зі мною пішли …
- Ти знаєш, що я не можу тобі відмовити …
………………………….
- Максиме, привіт … Ти не замерз тут … Дивись, який сніг …
- Та ні … Мене чудово накрили …
- Я сьогодні не сама …
- Я бачу. Вітаю, дядько Андрію … Маріанна вірить, що ви чарівник. Я так щиро радий, що у неї є така казка.
- Навіщо ти мене видав …
Троє людей вже близько години сиділи в парку на лавочці. Вони розмовляли про дрібниці. Про сніг, про школу, про зниклих з парку горобців … Інопланетянин знав, що він мусить допомогти. Ці двоє вже давно стали частиною його Всесвіту. Тією частиною, де первинним є добро. Ще з першої розмови з Комп’ютером він знав, коли має право втручатися. Хоч мабуть знав це і раніше. Десь там глибоко у душі …
Команди були короткими і чіткими. «Глибокий сон». Діти миттєво заснули. «Борт 2».
………………………..
Ніхто у парку не помітив, як троє людей просто зникли. Сніг швиденько засипав покинуту лавку. Їх не було близько години. Цього було достатньо, щоб провести молекулярне оновлення тіла Максима. Весь цей час Маріанна тихо проспала біля крісла управління. На Комп’ютер таке видовище справило неабияке враження. Він навіть назвав це символічним актом. Але час було повертатися …
Першою озвалась дівчинка.
- Щось я сплю сьогодні. Начебто не було у мене такої потреби. Ой, Максиме, а вже пів на третю. Скоро прийдуть за тобою батьки. От бачите, дядьку Андрію. Ми проговорили півтори години, а цього ніхто не помітив. Ще й якась лавка мокра … Подивіться на Максима. Він постійно був блідим. А зараз у нього чудовий колір обличчя. Такий, як у мене.
Дівчинка скористалась мобільним телефоном як дзеркальцем.
- Максиме, ми тебе залишаємо. Я постараюсь вмовити дядька Андрія прийти ще раз. Правда?
- Звичайно, Маріанно.
Неподалік з’явилися Максимові батьки. Чомусь цього разу вони вирішила прийти дещо швидше. Можливо, через сніг. Можливо, через Різдво. Яке так чи інакше хочеться провести разом. Маріанна побігла назустріч своїй мамі, що теж з’явилась неподалік. Інопланетянин щез зовсім непомітно. У нього як завжди останнім часом були свої аж надто далекі справи.
Радісний вигук батьків заставив обернутися усіх. Максим ішов назустріч. Впевнено, спокійно, посміхаючись …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900506
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Це так незвично майже після п’яти років відсутності повернутися у рідне місто. Місто, яке завжди дивувало, наповнювало спокоєм, впевненістю, бажанням чогось нового. Так, щось змінилося … Не могло не змінитися … Ще більше стандартних нових споруд замість двохсотрічних будинків … Які комусь не надавались під ресторани, бари чи магазини … Ще більше поруйнованих фасадів, балконів … Але все ще витягували свої гнучкі тіла лебеді над філармонією, вростали в землю старі фортечні мури, насуплено дивились кам’яні лицарі зі стін будинків … І дуже суворим був погляд левів під муніципалітетом … Удома … Хоч де тепер його дім? Комп’ютер каже, що його дім тепер Всесвіт …. Щонайменше, Сонячна система. Яку слід оберігати, шанувати, розвивати. Щоправда, його попереднику це не вдалося. Дивлячись, як люди знищують один одного, він дозволив їм розпочати ядерну війну … яка відкинула планету у розвитку на тисячі років назад. І не лише Землю. Її доля виявилась не найгіршою. Позбавлений сенсу існування, Зеус, так його звали, відмовився від молекулярного оновлення і припинив своє існування природним шляхом. Для нього Земля не стала домом. Можливо тому, що він не жив між людьми.
……………………..
У Андрія колись була чудова робота. Справді, навчати студентів не може бути поганою роботою. Спілкування з молодими людьми, не обтяженими досвідом виживання в примітивному світі хабарів, удавання, підлабузництва … При цьому робити це різними мовами, у різних державах, з різними поведінковими евристиками аудиторій.
Цього разу стався цікавий випадок. Близько десятка дипломатів обрали Львів місцем важливої дискусії про долю біженців-утікачів на території Угорщини. Питання полягало у тому, чи повертати їх назад у Сирію, Лівію та Еритрею, чи надати Угорщині серйозну фінансову підтримку для їх розташування, адаптації та медичного догляду. Додавало проблем небажання самих угорців утримувати цих людей. Лише дуже значна сума могла вирішити це питання. Погодилися брати участь у такій зустрічі дипломати Японії, Фінляндії, Індії, Польщі, США та сусідньої Словаччини. Україна мала стати гідним посередником та генератором ідей. На превеликий жаль, за таємною домовленістю уряди Угорщини та України домовились, що зірвуть цю зустріч. Та ще й іноземні дипломати домагалися, щоб переговори постійно вів лише один ведучий, щонайменше тричі змінюючи мову спілкування. Зовсім випадково Андрій опинився у центрі дискусії щодо вибору такої людини. Та ще й до того, володіючи статусом колишнього російського в’язня, сам того не розуміючи, опинився у статусі дипломатичної жертви. Заступник міністра просто ткнув пальцем у нього і розвернувся до дверей. Ось вам і уся вітчизняна дипломатія ….
На щастя, вибір було зроблено ідеально.
- Комп’ютер, прошу оновити бази цих шести мов, які мені будуть потрібні. Також необхідно адаптувати відмінності вимови. Це можна зробити дистанційно?
- Так, у тебе в минулому був досвід спілкування більшістю з цих мов. Це буде зробити нескладно. Складністю мабуть є здатність цих людей спілкуватися у потрібній тональності та з достатньою витримкою. Поки що це видається нездійсненим. Жоден з них не має наміру погоджуватися на фінансування.
- Що ж, ми скористаємося фактором несподіванки. Я буду повторювати переклад англійською. Але користуватимусь кожною з мов по черзі. Крім того, я спробую не нав’язувати їм свою думку, а наблизити їх позиції до єдиної спільної.
Після надмірно короткого лаконічного представлення Інопланетянин зайняв своє місце ведучого. Він очевидно відповідав зараз за цим столом своєму табірному прізвиську. Ніхто крім нього і не здогадувався, наскільки це відповідало реальності.
- Kono isu o toru koto ga dekite kōeidesu (Це честь для мене зайняти це крісло). Я дозволю собі розпочати японською, оскільки це мова народу, що першим на собі відчув жах ядерної зброї. Це вдвічі важливіше для мене, оскільки я є представником народу, який найкраще у Європі знає, що таке радіаційне забруднення. І я є представником народу, який ось уже який рік перебуває у стані війни з в кілька разів більшою державою. І якому вдається вистояти у цій війні завдяки допомозі інших держав. Я прошу вас першим висловити позицію від імені уряду Японії щодо надання допомоги біженцям на території Угорщини.
Зважаючи на честь бути першим та з почуття взаємної поваги японський дипломат висловив свою згоду на фінансування. Можливо, це було зроблено у цілковитій впевненості щодо відхилення цієї пропозиції менш багатими іншими країнами – учасниками.
- Mamy bardzo trudną przeszłość, ale mamy wspaniałą przyszłość (У нас надто складне минуле, але у нас чудове майбутнє) . Так сьогодні говорять розумні поляки та українці. Чи вижила б Польща як вільна нація, якби її біженців на початку Другої світової у Британії та інших країнах не зустрічали як братів. Чи був би у неї шанс на відродження. А що, якщо таке знову повториться … І хтось вирішуватиме таке ж питання щодо поляків? Co radziłby w tej sytuacji najbardziej czcigodny ojciec Kościoła, Jan Paweł II? (А як порадив би вчинити у цій ситуації найповажніший отець з відомих у церкві Ян Павло Другий?)
Спогад про Яна Павла Другого був теж суттєвим чинником. Другу битву було виграно.
- Ukraina on tänään Suomi kahdeksankymmentä vuotta sitten. [i](Україна сьогодні є Фінляндією вісімдесят років тому)[/i]. Чи не так? Ви чудово знаєте, як опинитися сам на сам з десяток разів сильнішим ворогом. І ви виграли цю війну. Ви всьому світу довели свою силу. А сильний допомагає слабким. У цього його ще більша сила.
[i]Чи з прихованих сентиментів до України, які завжди мають представники Північної Європи, чи з бажання ще раз наголосити на величі своєї нації фінський дипломат після роздумів та короткої консультації теж приєднався до групи підтримки. [/i]
Усі повернулися в сторону американця. Цікаво, що він заговорив українською.
- Я ніколи не зустрічався з вами раніше в Україні? Скажіть мені, як почуває себе людина у вільному світі після російської тюрми?
- Новонародженим, шановний пане.
- Ми не мали наміру фінансувати цей проект. Але ви мене переконали у тому, що це не можна називати просто проектом. Кожне людське життя є неабиякою цінністю. Я думаю, що ви це надзвичайно добре розумієте. Чи варто рятувати планету, якщо більшість на це не заслуговує?
Андрій вже чув це запитання. Йому просто терміново потрібно було поспілкуватися зі своїм другом.
- Комп’ютер, як це розуміти? Звідки у нього це запитання?
- Я просто стараюся допомогти. Можу я щонайменше щось йому підказати.
- Ясно. Дякую.
Це була зовсім маленька пауза, яка виглядала як обдумування запитання.
- Так варто. Навіть заради однієї людини.
- От бачите, і у мене так само промайнула така ж думка. Ми приєднуємося до ініціативи шанованих дипломатів за цим столом.
Битву було виграно. Нехай для людини з його можливостями це можна розглядати хіба що першим кроком, але у цьому першому кроці було аж надто багато символізму.
Посірілий чиновник, чиє завдання Андрій так неочікувано виконав на відмінно, покинув приміщення, навіть не обмінявшись з ним поглядом. Дипломати залишали місце своєї праці з гордо піднятою головою та відчуттям виконаного обов’язку. Україна отримала шість надважливих потисків рук. А Андрієві не залишалось нічого іншого, як прошепотіти: «Ти вчасно, Комп’ютере. Я і не знав, що ти збираєшся мені постійно допомагати».
- Ну що ж, може це початок дружби між людиною та штучним розумом?! Чи ти вважаєш, що це неможливо?
- Навряд чи я той, для кого ще існує слово «неможливо».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900372
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Старый год за порог,
Новый в окна стучит,
-Открывайте мне дверь,
Поскорей-говорит.
Буду щедро я вас
Засевать ,поздравлять,
Буду щастья я вам
И здоровья желать.
В Новогоднюю ночь
Будет радость и пир,
Пусть со мною придёт
В каждый дом прочный мир.
Тот кто нынче в пути
Пусть вернётся домой,
Тот кто службу несёт
Чтоб вернулся живой.
Пусть богатым всегда
Будет дом твой и стол
И тобой угощён
Тот кто с миром пришёл.
Пусть всегда в голове
Мысли трезвый расчёт,
Пусть на помощь к тебе
Всегда кто-то придёт.
Чтоб у вас на душе
Стало как-то теплей.
В доме было светло.
От улыбок детей.
Старый Год за порог
Отпусти не браня.
Я пришёл к вам друзья,
Все встречайте меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899784
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 06.01.2021
Похмурий день… Дерева й кущі у росі.Хоча й оголені, але всі у своїй красі. Он, біля калюжі, скачуть горобці, веселі, вже й вміло миють крильця у воді, бач,як тішаться теплій погоді. Та в смутку, аж плаче зима. Мабуть на душі так гірко, тож снігу так і нема. Напевно сповитий у небесах, разом з морозом у сірих парусах.
Вщух вітерець, хоч і коханець нині, мо» десь зрадив, чи загубився в туманній імлі. Вже зовсім втратила надії, тож навіть іній не вкрив вії. Всі зрадили, десь поховались і сірі хмари не здригались. Сповили землю, як немовля, але ж вже вечір, чи засіяє зоря.
Настав Святвечір, тож є вже і кутя. Напевно всі приготувалися до свята. Й моя оселя раптово ожила - між хмарин Благовісна зірка - яскраво засвітила. І вже з хмаринок полетіло, ледь –ледь іскриться, побіліло. І так тихенько летять… летять пір`їнки, довкола сяє і навіть стежинки, прикрашені в кришталеві сніжинки. Земля радіє, зима іскриться, ось так і треба- все, як годиться. Може до ранку не розтане ця краса і врешті – решт, не розплачеться зима.
В Різдвяний вечір- не треба багато слів. Через молитву кожен покається за свої гріхи. Щоб Бог почув нас, приніс нам мир, радість і повсякчас, оберігав від хвороб, негараздів, на землі відродив справедливість!
Тож і ми з вами - порадіймо люди! Нехай колядки зазвучать повсюди! Нехай у кожній оселі достаток і любов запанує! І кожен - один одного з повагою почує. А погляд подарує тепло і від душі й серця подаруй добро!
З Різдвом Христовим вітаю вас, шановні!
Миру! Здоров*я! Вірних друзів! Безмежної любові!
Шануймо один одного й життя!
Плекаймо надії на краще майбуття!
Достатку! Мудрості! Смачної куті! Веселих свят Вам!
06.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900444
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 06.01.2021
А ти прийшов, як сяяла зоря
І ніч була у неповторній думі
Та тихо-тихо дихала земля,
Вона була на жаль в великім сумі
Тяжкий тягар нести від зла і війн
Та від розрух, які руйнують долі,
Я хочу бачити у щасті милий світ,
Щоб мир і спокій був у кожнім домі
Хай запанує радість і любов,
Тепло душевне, що серця зігріє,
Ми будем відчувати щастя знов,
Лише воно нас захистить зуміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900390
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 06.01.2021
За мотивом твору Світлани Пирогової "Новорічна казка"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899567
[b]А[/b]тмосфера Нового Року
[b]К[/b]азковою завжди буває.
[b]Р[/b]адість з кожного боку
[b]О[/b]біймами нас зігріває.
[b]В[/b]есело в ніч новорічну,
[b]І [/b]подаруків дуже багато
[b]Р[/b]ік починає епоху магічну...
[b]Ш[/b]ануймо ж це дивне свято!
05.01.2021 - 01:24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900302
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021
Аналізуючи історичні факти - я не шепочу...
І з цілковитою підставою буду вже говорити
Про історичні істини, як про всі вікові уроки,
Які потрібно винести... Вивчаючи їх, щось робити!
Знання про минуле - розвиток державної політики.
Знання про суспільні рухи - порозуміння сьогодення
І розуміння історичних варіантів зла на Землі.
Сприяє поясненню крайнощів, до яких влада веде.
Минуле - це стратегія політичної поведінки,
Хоч варто мати на увазі - не повторюється воно,
Але може застерегти від помилок, схиблених надій...
Я серцем чую доленька покращає людини знову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900332
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021
из одноимённого сборника одностиший
921. мы тут ВСМОТРЕЛИСЬ – СИЛЬВЕСТРОМ прикинулся рэмбо!
922. зашла к нам в гости ИЗАБЕЛЛА – и всё вино нам ЗАБЕЛИЛА!
923. как поступить со СЕВАСТЬЯНОМ? – нам разве нужно СОМНЕВАТЬСЯ?
924. ЛУКА всегда АКУЛ любил: на них немало ЛАКУ изводил.
925. я похоронный марш для СТАНИСЛАВА НАСВИСТАЛА…
926. а ЯРОПОЛКА у АКРОПЛЯ гречанка ПОКОРЯЛА.
927. в монастыре мужском НАИГЛАВНЕЕ всех – ЕВАНГЕЛИНА.
928. я развлекаюсь с ИНОВЕРКАМИ, себя зовущих ВЕРОНИКАМИ.
929. почему-то только в августе ГНУСАВИТ АВГУСТИН…
930. я с КОРИЧНЕВОЙ ВЕРОЧКИНОЙ игрушкой на расиста очень похож…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ *ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900237
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Люди, цінуйте життя!
Жити, так добре у світі.
Схибиш, нема вороття,
Долі, мов ріки розлиті.
В кожного доля своя,
Кожен її проживає.
Пісня дзвінка солов'я,
Для кожного не лунає.
Буває, що у думках,
В минуле я поринаю.
Не завжди легким був шлях,
Та я на це не зважаю.
Дякую Богу! Живу!
В серці він завжди моєму.
Те, що в душі бережу
І, що пишу не даремно...
Люди, цінуйте життя!
Жити, так добре у світі.
Відчути серця биття,
І радістю поділитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899067
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 04.01.2021
а дощ узимку - то нагрітий сніг
кришталики, обпечені коханням
лягають до зимових босих ніг
й купають їх в болоті, як у ванні
а усмішка - маленька ніжна тінь
великої і радісної втіхи
що не почула голосних хотінь
прорватися дзвінким веселим сміхом
а блиск в зіницях - то ясна печаль
сльозами ще не вимовлена туга
не зраджена здриганнями плеча
і співчуттям розчуленого друга
а тихе «ні» - то майже ствердне «так»
ще не смілива, та вже певна згода
як паперовий згорнутий літак
що кинув виклик дощовій негоді
нехай не все здається тим, чим є
в житті знайдеться місце таємниці
чиїмось виявиться нічиє
і те, що станеться, комусь насниться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900205
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Здається, світ весь обмілів,
Притих без тебе.
Ти привітати не посмів —
Болить між ребер.
Плелись сніжинками думки —
Загрались в лего,
Своєї не подав руки.
Пишалось его?
Не відспівались почуття,
Словами вбиті,
На роздоріжжі каяття —
Найкращі миті? 3/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900196
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Немає щастя більшого у світі,
Ніж любляча сім'я,
Живі батьки
Й здорові діти.
Здоров'я пестимо своє.
Нехай завжди
Воно в вас є!
І дбаймо про сім'ю свою,
Й про тих,хто
Створить ще сім'ю.
Дбайливо пестимо
Діток,
Хай буде повен двір
Квіток!
Батьків стареньких
Бережи!
Слова їм лагідні
Кажи.
Цінуй всі миті золоті!
І долю з райдуги
Плети!
В дорогу музику бери!
Слова подяки говори!
А винуватцям всім
Пробач!
Побільше смійся,
А не плач!
Забудь про скарги на життя,
Не підіймай надмірно "я"
Шукай у всьому
Основне.
Хай сірість швидко
Промайне.
Твоя родина- над усе!
Удачним буде
Хай усе!
Щасливі миті пам'ятай!
Та головне
Постійно знай,
Що...
Немає щастя більшого на світі,
Ніж любляча сім'я,
Живі батьки
Й щасливі діти.
24.10.2020р.
В.Мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892825
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 03.01.2021
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 03.01.2021
Дихаю тобою у грудневі ночі,
Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
Іноді будує щось морозний зодчий,
А мені все рівно - маю оберіг.
Оберіг родинний - вогнище кохання,
Щирість і повага, ніжність почуттів.
Дихаю тобою в золотім світанку,
Взимку сад любові навіть не спустів.
День у день з тобою ділимо ми радість,
Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
Дихаю тобою: знов даєш пораду,
Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898972
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Іди, Старий роче ,від нас , вже іди,
Ти горя приніс нам , нещасть і біди.
Хворіли , страждали і плакали люди.
Хай року такого в нас більше не буде.
Хай Новий рік дарує мирне небо,
Здоров'я нам - його усім так треба.
Єднання, спокій , злагоду в родині,
Достатку трохи й розквіту в країні.
У душі наші принеси добра й любові,
Поваги , щирості , тепла у кожнім слові,
Щоб радістю світилися всіх украінців очі,
Даруй нам кращу долю,Новий роче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899715
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Як дорого ми платим за любов,
Коли у виборі своєму помилились,
Тоді здається, відвернувся й Бог.
А мо’, не тим і не за тих молились?
Як дорого ми платим за любов,
Коли проткне геть наскрізь друга зрада.
Здавалось, доля в вас одна на двох
І раптом убива його неправда.
Як дорого ми платим за любов,
Коли стаєм підсудним… у дитини.
Таке не снилось в сні страшнім, либонь,
А був же серцевиною родини.
Як дорого ми платим за любов –
Оту беззастережну, материнську,
Коли втомившись дітям буть рабом,
Ти змушений їх волі підкориться.
Як дорого це коштує всім тим,
Хто душу має добру, співчутливу,
Коли звичайний ти, а не святий,
І топчеш ще своє життєве мливо!
23.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900170
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
З вірою у рік прийдешній,
Хай все нам удасться!
Із рогів Бика – достатку,
З під копит – лиш щастя!
Н – а траві пасеться Бик, Р - оєм кружаться думки,
А Криса в коморі - Як в небі сніжинки -
Хай нам буде в Новім році, Врожай гарний зібрали,
Як рибі у морі ! Чи будуть обжинки?
*** ***
О- й чи так, чи не так О - біцянки – ситий не будеш
Хай цвіте в пшениці мак, Стара поговірка…
Коли в маку пшениця - Головне, щоби бюджет -
На кутю лиш годиться. Не в бюджеті дірка!
*** ***
В - сюди маска помагає, К - арантин – серйозна справа,
Навіть у інтимі… не виходь із хати!
Двох дітей я народила Як захочеш поїсти -
Від Мао і Діми Можеш лапу ссати.
*** ***
И не дивуйтесь отим звірям, О -соромилася влада -
що лізуть в барлоги - всюди невезуха!
нам вже руки зав’язали, Китайські маски приміряла,
залишилось – ноги. аж опухли вуха!
*** ***
М - оже зубам не той корм - М - и в Новорічну ніч святкову
Це така підказка - З’єднаємось серцями,
Хай лікує доброта, Щоб світлі життя кольори
Не дірява маска! Навіки були з нами!
В. Ф. - 29.12. 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899919
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Щоб дихати стало легше -
до біса усе пошли, -
Бо в кожній своїй перемозі і злеті
розкішна ти.
Бо в кожному відголоску минулого
є внутрішнє бажання рости.
Бо кожну слабинку заліпиш похапцем,
але не вилікуєш
Усі свої сльози просіяні і хрести.
Бо коли підупадеш в силі і згубиш щось невимовно світле,
Витече з тебе, як по рейсах з вен,
і раптово згіркне.
Кожне твоє безголосся і втрата
переродиться в щось холодне,
Я обіцяю тобі поділити навпіл сутінки
у безодні.
Я обіцяю, коли лихоманитиме
частіше читати молитви,
Бинтувати кожен сегмент душі,
що болітиме і торкатись лініями,
Кожну з перечень у тобі,
щоб виграти битви,
Всі, що розгорнуті у тобі
під емоціями і стихіями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900171
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
День догорить – отак згорає й тіло
Душа паде у темінь мов в труну
І лиш тому, тому вона вціліла
Що ти заділа в серці за струну.
День догорить конаючи і тихо
В холодну темінь упаде ось, ось.
Отак душа перед останнім вздихом
Конаючи надіється на щось.
День догорить - згаса останнє світло
День догорить немов би й не було
Де ж квітка та що у житті так квітла
Із чілков що спадала на чоло.
День догорить – впада за чорні брами
І все зника в зустрічній темноті
Де ж квітка та з гарячими губами
Що ясно так світила у житті.
Зникають дні в даличину нетлінну
Чи хтось то зна що там в даличині.
Де ж квітка та - чи ще її зустріну
Чи ще її побачу я чи ні.
Парище
30 12 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899706
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Ще день щемить теплом та сонце в тріпотінні
В яскравому вбранні у золотій іржі
І вечір зачина мережить темні тіні
В неповторимій грі на вогяній межі.
Ще обважнілий день пянів на вищім шпилі
А сонце золоте котилось за гору
І промені тонкі з потоку воду пили
З поміж зелених віт в смерековім бору
Йде сонце за гору в низенькому поклоні
А небеса в вогні мов повінна ріка
І гріється душа на золотому склоні
Вчарована така й схвильована така.
І в просторі отім серед вогнних блисків
Вчарована душа і ніжна і шумка
Вчарована душа входила в світлу близкість
І щось тремтіло в ній мов ниточка тонка.
Парище.
30 12 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899803
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Бессердечные мы люди.
Не ценили снег на блюде.
Это чудо из чудес
Даром сыпалось с небес.
Лишь теперь мы понимаем-
Это чудо было раем.
Белый тёплый зимний плед
Укрывал от всяких бед.
И девчонки, и мальчишки
Кувыркались, как зайчишки.
С ним нам весело жилось.
Даже дед скакал, как лось.
Всей семьёй с горы катались,
Пока санки не сломались.
Был весёлым Новый Год!
На морозе – Хоровод!
Выходили все соседи.
И снегурки, и медведи.
Наш весёлый Карнавал
Представлял «ночной кошмар»!
Залпы спать нам не давали.
Всюду песни «трали-вали»
Стол от тяжести трещал.
Аппетит наш всё вмещал!
Нынче – скучная житуха…
Растеряли Бодрость Духа!
Ждём ЧУДЕС мы от БЫКА.
За него нальём бокал!
30.12. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899762
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Меня огорчает разлука с родными.
Нарушена тесная связь между ними.
Всё реже встречаются семьи друг с другом.
Как будто препятствует зимняя вьюга.
Но это злой Covid людей разлучает.
Особенно Бабушек он огорчает.
Ведь им одиноким внимание нужно.
Привыкли в семье жить уютно и дружно.
Нельзя разрывать их семейные узы.
А в зимнюю пору для них катастрофа.
Никто им в постель не подаст даже кофе.
Самой ей приходится в кухне вращаться.
С болезнями некогда ей пообщаться.
Обходят болезни её стороною.
Спешит в интернет, чтоб общаться с семьёю.
Чтоб помнили дети про детские сказки.
И внукам дарили в обилии ласки.
О внуках заботу она проявляет.
Без Бабушки сказки им вряд ли читают.
Лишь Бабушка внукам подарит вниманье.
Не будет пробелов тогда в воспитанье.
В волшебные праздники Нового Года
Подарки для внуков особого рода.
Она – Поэтесса, стихи сочиняет.
Крупицами мудрости их приправляет.
Известно, что злоба народы терзает.
Пробел в воспитании грубость рождает.
Планета должна возродить поколенье,
Которое явится Божьим твореньем.
27. 12. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899412
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 03.01.2021
По мотивам произведения ТАИСИИ "ЗИМНИЙ ЛЕС"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467273
Когда в лесу я Вас на лыжах догоню,
То громко крикну в след: "Лыжню!!!"
Когда же Вы меня пропустите вперёд,
Успеете подумать: Это ж Новый Год!
Обгоняет очень быстро он всех нас
Уже в две тыщи двадцать первый раз...
И Вы поймёте: и без снега зимний лес
Ну, абсолютно невозможен без чудес!
12.12
.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899398
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Работа над этой поэмой длилась целый год и была закончена в последний день 20-го века, но тогда Клуба Поэзии не было даже в проекте. Наконец-то я решился на публикацию... в последний день 20-го года. Произведение создано на основе мифов и легенд, именах их героев, а также в основу положены "крылатые" фразы и выражения, пословицы и поговорки.
О, Всемогущий современный человек,
Открой свои глаза чуть-чуть пошире –
Ты на пороге в двадцать первый век,
Но посмотри: в каком живёшь ты Мире.
И что на свете происходит там и тут –
Порою сердцем и умом непостижимо…
Тысячелетия от нас, как месяцы идут,
И так же наша жизнь идёт куда-то мимо.
А наслаждались жизнью в древние века –
Лишь императоры, цари и фараоны.
Ведь им и Бога справедливая рука
Незримо помогала восседать на троны.
И также в наши дни как сотни лет назад
Какой-то смертный где-то Зевсом ходит.
Есть у него «Олимп» и даже Райский сад,
И он указами как громом страх наводит.
Он ест амброзию, нектар и мёды пьёт,
Он ездит отдыхать в Сады Семирамиды,
И дифирамбы с одами Орфей ему поёт,
А сфинксы помогают строить «пирамиды».
Но вот бродил же он когда-то по Европе,
И назывался просто – «Призрак коммунизма»,
И посвятив свои деяния какой-то «Пенелопе»,
Роль Герострата воплотил не без цинизма.
В корыстных целях он использовал Аврору,
Которая давно ждала условленного часа.
В итоге он Содом устроил и Гоморру,
Орудуя отрядами из пушечного мяса.
Ещё не видел Мир такого «мудреца»,
Который Эврику отнял у Архимеда,
Решив, что то начало будет без конца,
Хотя и понимал, что это Пиррова победа.
…Зачем же предок наш далёкий прорубил
Окно для нас, в ту злополучную Европу?
Авось тот призрак по сей день бы, и ходил
С протянутой рукой от [b]shop[/b]a к [b]shop[/b]у.
У нас же оборотнем призрак появлялся
То с бородою, то с бровями, то с усами.
Но в первый раз его никто и не боялся,
Пока все думали, что он Иван Сусанин.
Когда опомнились – уже пришли в болото.
Но что же делать, чтобы вырваться из грязи?
И стал в том мраке Прометеем кто-то,
А кто – по тонущим телам тянулся в князи.
И что же призрак мог тогда ещё сказать, –
Неискушённый, но подверженный коварству?
«Всех Прометеев срочно к скалам привязать,
А кто других хитрее – разделяй и властвуй».
И вот чума и пир, а также яблоки раздора,
И новый принцип жизни: «пан или пропал»,
И отперла свою шкатулочку Пандора,
И снова яму ближний ближнему копал.
А тут и в роли Данко призрак объявился,
И в будущее светлое людей с собой позвал.
Живой водой пред тем он видимо упился,
Коль сердце из груди разорванной достал.
Он говорил: «Из искры пламя возгорится»,
И очевидно нужный час теперь настал.
И запылало его сердце будто бы Жар-птица,
Вот только вскоре он вести людей устал.
Сгорел весь с сердцем он и в пепел обратился,
Оставшись для народа кормчим превеликим.
Но птицей Феникс он из пепла возродился,
Представ пред Миром Янусом двуликим.
И лик, один другому, чтоб никто не слышал,
Сказал: «Иду на Вы! А после хоть потоп».
И у другого лика сразу «едет крыша»,
И первый лик без крыши – вылитый Циклоп.
И вот в начале повезло жестокому Циклопу:
Он с самого утра «пришёл, увидел, победил»,
При этом быстро потопил в крови Европу,
Но тут-то в результате сам себе и навредил.
Безумство храбрых было Янусу ответом.
Ему то, в общем – что? Лишь «горе от ума»,
Он как пришел, так и ушёл «с приветом»,
И долго будет плакать по нему тюрьма.
…И снова бой, покой нам только снится,
И каждый день мы снова жертвуем собой,
Но порох ещё есть у нас в пороховницах,
И нам не страшен страшный суд любой.
Ему же не страшны ни тюрьмы и ни ссылки,
Аида царство тёмное ему ведь нипочём –
Мы снова выпустили Джина из бутылки,
И мы под ним как под дамокловым мечом.
Живём и дальше как герои «Тыщи одной ночи»,
Фата Моргана постоянно убаюкивает нас.
Это всё Он нам жизнь весёлую пророчил,
А мы не ждали, что наступит Звёздный час.
И через тернии да к звёздам люди потянулись
В погоню, так сказать, за «синей птицей»…
И в светлом будущем от грёз теперь очнулись,
С одной на всех в руках единственной синицей.
Вот, наконец, пришли к тому, за что боролись,
И наслаждаемся последним – седьмым небом.
К чему стремились, – вот на то и напоролись,
Зато уже живём – хоть не единым хлебом.
А хлеба, как и зрелищ, так же все хотели –
Не только деды-прадеды, а дети и отцы…
Тогда как за горбушку горбились, потели, –
К кормушкам прилетали ненасытные жрецы.
И жрали рябчиков они, и ели ананасы,
И понемногу запивали птичьим молоком,
А мы для них народ или точнее – массы,
Как были, так и есть – всегда под каблуком.
И нам бросают сверху жалкие монетки,
А у самих то денег – «куры не клюют».
Для них простые люди – лишь марионетки,
Которые под дудку их играют и поют.
Но есть в той тёмной массе «белая ворона»,
Не совпадающая с меркой всеединой…
На прокрустово ложе её вместо трона,
Чтоб стала её песня – песней лебединой!
Мёртвые души победителей не судят!
Герой нашего времени от этого в ударе,
Но стоны масс его рассудок не пробудят –
Для них он нынче – человек в футляре.
Ему на радость помогли и кореша и корифеи
Укрыться от потоков мрачных – компромата,
А чтоб подраить его в бане – нимфы или феи
Не могут снять с него лишь маску демократа.
Весьма полезна баня, говорят, – здоровью,
Но всё снимать с себя там нужно без стыда,
А если есть грехи, – смывать их нужно кровью,
Вот только с нашего героя – как с гуся вода.
Видать, надолго к нам фортуна повернулась,
Вот, правда, только – задом, а к нему лицом,
Но если бы Фемида от повязки отмахнулась –
Висел бы на кресте он с ошипованным венцом.
Но не под душем он, – под рогом изобилья,
А этот полный рог нас больно колет остриём.
Увы, изнемогаем мы от злости и бессилья,
И вечно только крохи со стола его жуём.
Вопрос: «Что делать?» уже долго назревает.
Бороться с псевдобогом – есть «сизифов труд».
Но в нас надежда не умрёт, как иногда бывает,
И может вскоре братья в руки меч нам отдадут.
И вот тогда вопрос другой ребром поставим.
Почти что по Шекспиру: «Бить или не бить?»
Тогда его мы в свете истинном ославим,
И сможем, наконец, гордиев узел разрубить.
Тогда уже патрон про патронаты позабудет –
Он же забыл, что у него есть ахиллесова пята.
И уж за тем-то нами Рубикон перейден будет,
Всё будет сожжено до предпоследнего моста.
А по мосту последнему вернётся наш проказник
В свою глубокую утопию, и в воду все концы…
Вот и на нашей улице опять наступит праздник,
И сможет себе каждый строить дачные дворцы.
А что же тогда – я? Зачем пишу об этом?
Недаром говорят: «Словами горю не помочь».
Нет! Я не жду, что назовут меня поэтом –
Скорее меня ждёт Варфоломеевская ночь.
Призна́юсь: я ношу за пазухой свой камень,
Но этот камень философский, вот в чём речь,
И я всегда иду с ним смело в лёд и пламень,
Чтоб хоть бы где-то в чём-то истину сберечь.
Я памятник себе, воздвигнуть не пытался –
Почить на лаврах? Это может каждый человек.
Хочу я, чтобы в прошлом весь кошмар остался,
И миром озарил нас восходящий НОВЫЙ ВЕК.
31.12. 2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899810
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Кружляє небом біла цятка,
немов пір'їна на вітру...
То була крапля на початку —
зростила крила на льоту.
Вона летить собі додолу,
до тої рідної Землі,
а білі подруги довкола
кружляють наче чарівні.
Зима, це твоє перше диво,
яке спускається з небес
і ти неспішно та грайливо,
прядеш гармонію чудес!
Встеляєш білим покривалом
німі — засмучені сади...
Немов білилом — ідеалом
фарбуєш осені лани...
Застиглі ріки у хурделях...
Круті молочні береги...
Пухові мантії на скелях,
в торочках мерзлої води.
Вкривай, вкривай Зима хутчіше:
ліси, озера та поля.
Святам потрібна Новорічним,
твоя омріяна краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899093
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Немов дитя, вкриває тиша суєту.
Намірює секунди стрілками зеґар.
До краплі вип’ю хвилю таїнства оту,
Коли запалює зірниці паламар.
Навпроти — місяця гарячий смолоскип
Заманює в дорогу вище занебесь.
Буття не відчуваю… мріють чаруси́.
У них я потопаю—наслання якесь.
Благоговійно, бачу, з вікон, з-за воріт
Стрічають погляди довершені дива.
А хтось помітить завтра, через кілька літ,
Що я, як вміла, світла теж дала словам?
Прості, без масок, чисті, як гірський ручай,
Любові подихом здіймаю їх увись.
Без друзок і
пасіонарності?
Нехай!
А може, будем досконалими колись…
Чаруси́- місця на болоті, що виглядають, наче квітучі галявини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900142
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Це мало б бути швидко і жорстоко. А що ще міг заслужити собі в очах цих озвірілих до незвичного і незнайомого людей виходець з далекого ворожого європейського міста. Який посмів зі зброєю в руках захищати свою землю. Який чомусь вирішив, що вона його, коли на берегах Москви вирішили, що все навколо їхнє. Він зараз пам’ятав лише своє прізвисько. Це прізвисько допомагало вижити, допомагало все ще почувати себе людиною. Інопланетянин … Так, саме так його називали друзі за незгасиму віру в незвичайне, космічне, світле. Своїми чудернацькими історіями він не раз рятував їх від повного психологічного виснаження у російській тюрмі. Та й мабуть рятував і себе самого.
Глумлячись над ним, тюремники видумали покару за невдалу втечу - скинути його серед льоду на далекій півночі. «Ти ж кажеш, що "інопланетянин", тож хай вони тебе і рятують …». Обрали особливе місце, де температура опускалась до мінус п’ятдесяти. Що ж, у нього залишалось за таких умов не більше години часу. На останні думки, на останні фантазії …
Парашут приземлився швидко і якось несправжньо. Вітер одразу видер його з рук. Чи був сенс кудись рухатись? Холодна біла пустеля … Щоправда, зовсім далеко виднілося пасмо чи то високих льодовиків, чи то навіть гір … . «Іди …», - почувся голос. «Іди, поки можеш».
Тіло почорніло, брови вкрилися льодом, вилиці вже не могли рухатись.
Але чорне, ледь живе, воно все ще крокувало цим чужим холодним снігом до пасма гір. Він би мав давно упасти, замерзнути, перетворитися на уламок криги … Але чуже, наче не його я рухалося повільно, але впевнено.
Після шести годин цієї абсолютної нереальності Андрій, а саме так звали його насправді, опинився біля гірського схилу. Дивним чином пасмо гір нагадувало український герб …
Андрій підійшов до нижнього краю цієї незвичної конструкції. Він все ще зміг зрозуміти, що перед ним раптом з’явилось щось на кшталт великого вікна чи то порталу.
- Я вітаю тебе, Інопланетянине. Здається, так ти сам себе називаєш. Залишилося пройти невеличкий тест. Я хочу познайомитись з тобою ближче, перш ніж ти перейдеш межу між твоїм світом і моїм. Хоч я здогадуюсь, як ти відповідатимеш на мої запитання.
«Подумки хіба що», - це було все, на що спромігся Андрій. Тіло вже давно не було слухняним та придатним для спілкування.
- Чи варто рятувати планету, якщо більшість не варта цієї планети?
- Планету варто рятувати навіть заради однієї людини.
- Який є найдорожчий людський скарб?
- Знання і любов.
- Але ж нові знання перекреслюють попередні?
- Без старих знань немає нових.
- Що є найважливішим завданням людини?
- Постійно запитувати себе про це …
- Я не сподівався на такі відповіді. Вони кращі, ніж я очікував. Заходь. Мій світ тепер і твій. Мене можеш називати Комп’ютер.
Андрій наче увійшов у кам’яну стіну, не зробивши для цього жодного зусилля. Великий зал чи то з білого мармуру, чи з якогось невідомого йому матеріалу відкрився перед очима. Це було надзвичайно фантастично і неочікувано. Безмежна кількість екранів. Кілька крісел у центрі. Нічого, що б нагадувало пульт управління. Шкода, що у нього не було жодного шансу вижити і навчитись користуватись цим.
Він вже змирився з цим фактом. На щастя, помилявся.
- Твоє тіло уже не функціонує. Ти потребуєш молекулярного оновлення. В кінці приміщення є камера. Прошу лягти у неї. Які можливості ти б хотів для свого оновленого тіла?
Андрій виконав усе, як йому було сказано. Шанс вижити став реальністю. Але заради чого? Ось це «заради» і мало б дати відповідь на питання про функції.
- Я б хотів повернути здоров’я для цього тіла. Крім того, зробити його невразливим для хвороб та пошкоджень. Я звичайно не знаю, чи це можливо. Було б чудово, якби у мене з’явилась здатність лікувати інших. Я б також хотів мати знання про цей корабель та Всесвіт.
- Я захоплений твоїм вибором. Склад твоєї крові буде дещо змінено, але це не змінить твоєї людської суті.
Камера закрилась. Андрій відчув, як його свідомість немов комп’ютерний файл перемістилась з одного місця на інше. А потім повернулася назад.
З лікувальної камери піднявся зовсім інший чоловік. Ні, це все ще був він, Інопланетянин. Тут не змінилось нічого. Але новий гнучкий розум дивився на світ як на працю для рук своїх і свого друга Комп’ютера. Якого, звичайно, не видно, але який, як виявиться пізніше, не підводить ні в чому.
Долоні рук при напруженні виблискували фіолетовим промінням. Цією енергією можна було лікувати людські хвороби. Залишилось повернутися у свій далекий рідний світ - в Україну. Бо як ж без нього. Але з цим взагалі не було ніяких проблем.
- Борт 2, злітаємо. Пора додому.
- Вітаю з новим народженням. Може, спочатку облетимо орбіту?
- Ні. Я надто давно не був удома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900089
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
А що таке ота сьогодні Україна,
Поділена між кланами царьків,
У звуках, в барвах все ще солов’їна,
Та не пробуджена ключами журавлів …
Одним вона вже зовсім нецікава,
Іншим вона ніколи не болить,
Лиш одиницям у серцях заграва,
А більшість просто спить …
Брехня й безглуздя дорогих екранів,
Прикра банальність горе – співаків,
Біда не в тім, що втратили тональність,
Біда, що не чіпає душу спів …
Біда не в тих нікчемних президентах,
І не в цинічності народних воротил,
Біда у тих, що риються в портретах
Старих позбувшись, то нових горе – світил …
Чуже нікчемне прагнення вклонитись,
Віддати волю власну в батраки,
Так Україні щастя не добитись,
То там на півночі такі горять зірки …
А тут улесливість, покора не в пошані,
Тут навіть слово кривиться на це,
Добробут із таким не ходить в парі,
Тут не ховають від людей лице …
Народ землі цієї любить обирати,
Любить на віче мовити своє,
Чужак це все збирався поламати,
Зламав, скрутив, та в серці стукіт б’є …
Ти чуєш: з кожним роком голосніше,
Вже половина видерлась й мовчить,
Їй Україна справжня важливіша
За ту ворону, в небі що летить …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900088
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Кудись далеко заховали його слово,
І не читаючи, а просто як покару,
Так наче під життя поклали дро́ва
Якогось марнослова чи нездари ...
Колись від того страшно так боліло,
Ставав по зросту начебто солдат,
А зараз лиш в душі ніяковіло,
А в серці не гопак і не набат ...
Колись старався гарно так сказати,
У кольорах розкинути пейзаж,
А зараз лінь і снігу накидати,
Не той тепер сюжет і антураж ...
Образилось на все це дійство Слово,
"Це ж світ тепер для мене каземат",
Замовкло десь глибоко гонорово,
Сховало свій разючий компромат ...
Світ посірів без фраз, думок яскравих,
Йому, людині, може й все-одно,
Лишився скрип невидумок іржавих,
Не витримали небо, став, вікно ...
Тепер на світ дивився крізь діру?
Кричить у розпачі: "так сіро, що помру"!
І "небо" більше не духовний світ,
А тільки відблиск стоків і боліт ...
Знайшов, звільнив і вже немов король,
А щойно був нездара, дурень, троль,
От тільки десь думки занапастив,
Слова красиві, та весь зміст перекрутив ...
Бо гідне Слово лиш між друзями живе,
Друзів нема, то слово вже криве,
Он Розум ходить, Совість, ось Любов,
Зустріли Слово. - Будь здорова! - Будь здоров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899021
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Доля
Малюється доля
Доля людська і земна
З нею
Небесна десь воля
Ще майбуття пелена
Маляр
Є щирий і чистий
Ангел любов полотном
Мрія
В ліані повита
Що предрікає нам гном
Стріли
Амура страждання
Іскри з небес колісниць
Перших
побачень й кохання
Віршів і прози криниць
Плетиво
схем і стежинок
Далі вокзали листи
Теми
дилеми ужинок
В світі чарівності ти
Погляд
природної ласки
Ніжний мальований тон
Зачарувань
Синьоглазка
Бо ж первозданний бутон
Доля
Малюється доля
Доля людська і земна
Благість
Небесної болі
Збудься щаслива одна
03.01.2021 р.
Судьба
Судьба
Рисуется судьба
Судьба людская и земная
Над ней
Небесная мольба
Проект в пространстве лишь мерцает
Художник
Искренен и чист
Любовь как ангел на картине
Ах жизнь
Какие рубежи
Не минешь цепкой паутины
Переплетенье
Тропок схем
Вокзалы письма расстоянья
А тем
И столько же дилемм
В весне во взгляде обаянья
А искр
С небесных колесниц
Амура стрелы да страданья
В стихах
И прозе столь страниц
Там память первого свиданья
Мольберт
И разноцветий тон
На полотно слоями краски
Очарованье синеглазки
Ведь
Первозданных див бутон
Судьба
Рисуется судьба
Судьба людская и земная
За ней
Небесная мольба
Сложись же милая родная
03.01.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900129
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2021
Ми не можемо вирвати жодної сторінки з нашого життя,
хоча легко можемо кинути у вогонь саму книгу (Жорж Санд)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0[/youtube]
Книга життя, її не перепишеш,
І не пройдеш удруге жоден день.
І що пройшло, того вже не покличеш,
Згадати інколи ми зможемо лишень.
Чуже життя прожити неможливо,
Воно складне й у кожного своє.
Яке воно було, вже неважливо,
Та головне, воно було твоє.
Так хочеться заглянуть у майбутнє,
Але до нього нам іще іти.
Лиш в сьогоденні бачимо ми сутність,
І треба висоту в нім досягти.
І хай зоря осяє сьогодення,
Бо кожен день - життєва боротьба,
Тому воно і має таке ймення.
Життя не день, не ніч і не доба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900123
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
А море шепчет что-то в тишине...
Волнуясь, вспоминает наши встречи...
Романтика... причал... и при луне...
На пляже двое... с ароматом свечи...
Прогулочный кораблик снова в ночь
От пристани отчаливает где-то...
Горят на нём фонарики, точь-в-точь,
Как на свидании, волшебным летом!
Пустуют наши камни в полумгле,
Качели скрипа больше не услышать...
А ветер снова дует... обо мне....
Обняв тебя собой, он грустно дышит...
Пришла зима, теперь мы далеко...
И каждый вечер ты звонишь, надеясь...
А я?... Всё также жду твоих звонков...
От нежных чувств, на сердце мне теплее...
....💙❤💔...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900093
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
...нам ли разглядывать их в упор... нет - их увидят и оценят на расстоянии... во времени... увидят и оценят не все, только избранные... потом... позже, когда нас уже не будет... Прочтут и поймут по-своему, по-другому, по-новому - в этом связующая нить поколений... Есть авторы, знакомясь с работами которых, кажется, что обнимаешь Вселенную, что-то очень необъятное и нужное, важное, необходимое, понятное где-то глубоко, на уровне подсознания... а, перечитывая снова и снова, будто срываешься в бездонную пропасть чьих-то мыслей и рассуждений до боли знакомых и понятных тебе... и эта амплитуда реальных ощущений совсем не пугает, наоборот(!) - получаешь такое... ни с чем не сравнимое удовольствие, помогающее удерживать баланс в непростом существовании сегодня... И, если обворожительная мелодия до боли знакомых слов и пульсирующего ритма слога ещё ранит, радует, поёт, если она настоящая, волнующая и успокаивающая одновременно - значит, мы живы, мы есть, мы здесь...!!! Наши современники - классики для будущих поколений, даст Бог, к тому времени останется чуткое восприятие поэтического слова, не вытравленное изнуряющим бытом, не деградировавшее от сплошной клоунады и приторной лжи... Хочется верить, ах, как же ещё хочется верить...!!!
Современники, с Наступившим вас!!! Пусть будет нормальным, вопреки глупому... непутёвому поздравлению и смешным до горечи пожеланиям...; благодаря нашему титаническому терпению и нечеловеческому умению выживать... О, бешеные стрелки часов... не спешите так... мы остаёмся людьми и, даст Бог, ещё поживём...!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900121
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Хтось радіє, що знов обманув і щось добре із того він має…
Чи не знає, як в інших забрав, що не в них – у себе забирає?
Та невже ж він не знає того, що душа його марно радіє?
Джерело, що живе у душі, скільки взяв – на стільки й зміліє.
А як висохне – йти тій душі через хащі колючого терна.
Бо душа та його, мов сухар, що стверділа від ситості… черства.
Якщо ви поділилися чи у біді подать руку охочі,
розцвітає добро у душі, щастям сяють тоді в таких очі.
Вибирати приходиться всім із того, що щодня нам дається.
Якщо світло у наших очах, щастям в інших воно озоветься.
Те добро, що живе у душі, якщо дав ти – утричі зміцніє.
Та ще множитись вміє воно… знай, таке джерело не міліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898545
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Новий рік, Новий рік,
Поспішає стільки літ.
Радощі й вітання,
На завтра сподівання.
Новий рік, Новий рік,
Забери у свій політ.
Ти летиш над світом,
Радіють люди й діти.
Новий рік, Новий рік,
Ти покажеш новий світ.
Не стане запитань,
Де подівся той "ковід"?
Новий рік, Новий рік,
Не забудемо повік.
Віддай з війни дітей,
Назавжди́ вона помре.
Новий рік, Новий рік,
Ми напишемо свій вірш.
Б'є радість у серця,
Думка єдна нас одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899788
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Сиджу, куме, та й зітхаю,
Бо дружина, хай їй чорт,
Каже, що зими немає –
Подалася на курорт.
Від’їжджаючи, казала
Свято для дітей зробить,
Щоб вони запам’ятали
Цю казкову гарну мить.
Злості я назву причину –
Розорився, ясна річ:
Дід Мороз взяв за годину,
Як Снігуронька за ніч.
Походив біля ялинки,
Набалакав купу див,
Вручив дітям подарунки,
Ті, що вчора я купив.
Не забув наставить жменю,
Белькотав: - Позолоти!
Двісті гривень у кишеню –
Та й подався у світи.
А Снігуронька не спала
(Оце чесності гарант!)
На мені демонструвала
Аж до ранку свій талант.
Новий рік, як не радіти?
Як зумів, так влаштував:
Я не знаю, як там діти –
Я його запам’ятав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899798
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Рік Щура тихенько зник,
Відійшов у темну ніч.
Металевий Білий Бик
Йде тихесенько навстріч.
Він з характером твердим
І упевнений в собі,
Хоч ще дуже молодий
Та рішучий в боротьбі,
Працьовитий і тому
Наведе у домі лад.
За Щурем хай йде в пітьму
Все, що було невпопад.
Ну а Бик нам неба синь
Й мир у кошику несе,
Злагоди й порозумінь,
Слово щире, та просте;
І надійність, й доброту,
Дружелюбність,чуйність всім,
В помислах лиш теплоту,
І підтримку, і успіх,
Та ще злагоди клубок,
І любові, звісна річ,
Щоб політ різник думок,
Не приносив протирічь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899922
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Це сталося не на чужи́ні,
В краю́ сосновім, між озе́р,
Не в го́рах синіх, на рівни́ні...
Історію оцю, тепер,
Вже казкою всі називають.
Чи правда то ? То ж я не знаю...
А ли́ше можу розказа́ти,
Що від людей місце́вих чув.
Ну, трішки можу прибрехати,
Бо час отой, давно мину́в...
Отож, із дідом у садо́чку,
Під вишнею, у холодочку,
Пили́ меди́ із винограду*.
Дід говорив, я слухав радо.
Мотав на вус, що чуло вухо,
І слухав діда... Слухав, слухав...
Про відьму й славного купця,
Івасика й сестру Оленку,
Як горювали, геть саме́нькі...
І що там відьма натворила.
І не хотів, щоб закінчилась
Страшню́ча о́повідь оця,
Та ще далеко до кінця...
* * *
Жили старенькі дід та бабця,
На хуторі, аж на узліссі.
Дідусь рибалкою займався,
А бабцю бачили у лісі,
Де ягоди вона збирала,
Гриби та трави добира́ла.
Дід теж у лісі промишляв...
Бурштин, бувало, добував...
Трудились гірко, не гуляли
Та ще й внуча́ток доглядали.
Онука, майже вже доро́сла,
Красуня, пишнеє волосся...
Весела. А яка́я ста́тна...
Краси їй щедро Бог одмі́ряв,
І парубок, не о́дин, мріяв,
Щоб на рушни́к із нею стати.
Була вона вже не маленька,
А звали дівчину - Оленка !
Мало́го брата во́на мала,
Його́ любила, забавляла.
За мамку братику була.
Як був мали́м, то сповивала,
Кормила з пляшечки і дбала,
Щоб він нужди ні в чім не мав.
Бабуся в нього ду́шу вклала,
Його Івасиком назвала,
А дід з ним сонце зустрічав !
Пройшла зима, а по́тім літо ...
Дідусь та бабця постарі́ли,
Враз зго́рбились і посиві́ли
Та і пішли із цьо́го світу...
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1310.jpg[/img]
Оста́лись ді́точки одне́нькі,
По дому порають саменькі.
Івасик на рибалку ходить
Та тільки час там переводить,
Бо малий іще Івашко,
Щоб тягати сіті важкі...
Хіба що, разом із сестро́ю,
Бува, вудка́рять над водою.
Тож Оленка порішила
Йти в село на заробітки.
Сорочку братику пошила,
Що́би гарний був, як квітка.
Вранці шви́денько зібра́лись,
Посні́дали й на шлях пода́лись.
Пройшли через зелений гай
Із гаю вийшли в чисте поле...
Над шля́хом там - стрункі топо́лі
Їх за́тінок дітей втішає.
Чарі́вний і чудовий край...
Трава́ зеленая буя́є.
Та палко сонце в небі сяє.
Вже не ласка́ве. Припікає.
Ой, як довго ще ходити...
Захотів Івасик пити
І до ді́вчинки гукає :
- Оле́нка милая сестриця,
Я пити хо́чу, дай водиці !
Оленка, як таке почула,
То в торби́нку загляну́ла,
Во́ду там не відшука́ла
І збенте́жено сказала :
- Івасю, ми так поспіша́ли,
Що води́цю... не забра́ли...
Івась, з під лоба, подивився,
На сестричку і скривився :
- То ти намисто приміря́ла,
А водиці не набрала ?
- Братику мій, почекай
І мені не дорікай.
Скоро прийдем до криниці
І нап'є́мось, як годиться.
Та Іванку не терпи́ться,
Бачить він коня копитце,
Геть повні́сіньке водиці:
- Дай до нього нахилю́ся
Та й води́ченьки нап'юся.
- Братик милий, почекай
І копитце не займай.
Бо, як тільки ти нап'єшся,
То в лошатко оберне́шся !
Скоро при́йдем до криниці
І нап'є́мось, як годиться.
Тож Іванко се́стру слуха,
Швидко далі во́ни йдуть,
Ще й посіяв капелюха,
Сонця про́мені печу́ть.
Знов Іванку не терпи́ться :
- Ось коро́в'яче копитце !
Я до нього нахилю́ся
Та й води́ченьки нап'юся !
- Братик милий, почекай
І копитце не займай.
Бо, як тільки ти нап'єшся,
То в телятко оберне́шся !
Скоро, скоро вже криниця.
Там холодная водиця.
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1311.jpg[/img]
Та Івась сестру не слуха,
Ледь вона його́ за вуха
Від копитця відтягну́ла !
Й на дорогу підштовхну́ла !
Вони далі ідуть шпа́рко.
До криниці йти - чуть-чуть,
Сонця про́мені печуть.
Стало дуже, дуже жарко...
А Іванку не терпи́ться,
Бачить він кози́ копитце,
Геть повні́сіньке водиці.
Хоче ближче нахили́тись
Та й тихе́сенько напитись.
- Братик милий, потерпи
І з копитця ти не пий !
Бо, як тільки ти нап'єшся,
То, в козлятко, оберне́шся !
Зараз буде вже криниця.
Повна доброї водиці.
Та Іванко не скори́вся,
До земли́ці нахили́вся
Та з кози́ного копитця
Враз, води́ тої́ напився !
І як тільки він напився,
- Бо́же ж мій !
В козеня перетвори́вся !!!
Оленка братика гукає,
Ди́виться навкру́г - немає !
За́мість Йванка - козеня !
От така́, брат, маячня́ !
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1313.jpg[/img]
Сіла ді́вчина і плаче,
Козеня навко́ло скаче.
Їхав мимо них купе́ць,
Файний хлопець, молоде́ць,
Їхав він, аж, із-за моря,
Бачить, що в дівчи́ни горе,
Спини́вся, че́мно привіта́в,
Чому ллє сльози, розпита́в.
[img]https://i2.wp.com/download.librebook.me/illustrations/11/02/99/i_005.jpg[/img]
А Оленка, як та квітка,
Гарна, мила, повнолі́тка !
Хлопець глянув, закохався !
Зразу ж і зажениха́вся !
Каже :
- Будь мені жоно́ю,
Козеня візьме́м з собою,
До хати тебе приведу́,
Бу́дем жити до ладу́ !
Забудеш про свою́ біду !
Буду те́бе вік кохати,
В срі́блі-зо́лоті купа́ти
Душу в вас свою́ вкладу !
Будем ра́зом газдува́ти
Та Іванка доглядати !
На ньо́го дівка погляді́ла
- Дива́ ж які ... - Отереті́ла !
Стої́ть красень - незнайо́мець,
Її про́сить ... під віне́ць...? !
Долі отакий гости́нець... !
Та й згоди́лась !
Гарний хлопець !
Йо́го, зразу ж, полюби́ла !
І вага́нням всім кінець !
Стали жити-поживати.
Не бідують. В сво́їй хаті.
[img]https://russkaja-skazka.ru/wp-content/uploads/2016/08/kozlyonochek-s-nimi-zhivyot-russkaya-skazka-sestrica-alyonushka-i-bratec-ivanushka-1.jpg[/img]
З ними козеня́ живе.
Їсть і п'є з одної чашки
Із сестри́чкою Івашко.
Все у то́му домі є !
В них не дім а повна чаша.
Бо Хазяїн там жиє́ !
Я́кось сталось, що за море,
В справах, виїхав купець.
Жінка з ко́зликом, на дво́рі,
Довго гра́лись, а в кінець,
Ко́ли стало па́лить сонце,
Сіла прясти до віконця.
[img]https://www.smart-kiddy.ru/images/skazki/russkie_narodnyie/Sestrica_Alyenushka_i_bratec_Ivanushka/Sestrica_Alyenushka_i_bratec_Ivanushka_6.jpg[/img]
А в лісі, біля їх села,
В старезній неохайній хижі,
Чаклу́нка старая жила.
Бридка́я, жадібна, та хижа.
Відьма́чка за́здрісна була.
До купця всіх ревнувала !
Про Оленку, як узнала,
То на́пасть дівці колдува́ла,
Безмі́р кази́лася, зі зла,
Й лиху́ю справу планува́ла !
Личи́ну ді́вки молодої
Відьма начепи́ла,
Та ще й по́смішку, благую,
Со́бі наліпи́ла.
На подві́р'ячко припе́рлась,
Чуть попра́вила личи́ну
Та й на ла́вку, біля тину,
Без до́зволу спе́рлась.
Стала лу́зкати насіння,
Стерла піт з свого́ чола,
Позабу́вши про сумлі́ння,
Тихо мову повела́ :
[img]https://i2.wp.com/download.librebook.me/illustrations/11/02/99/i_007.jpg[/img]
- Яка ж ти гарна, молоди́ця.
Рум'янощо́ка, білолиця.
Немає кращих від тебе́ !
Таке́є небо голубе́...
Чого сидиш коло віко́нця,
Тоді́ як в не́бі па́лить сонце ?
Самі́й не скучно тут сиді́ти?
Та на подві́р'ячко глядіти ?
А Оленка й виклада́є :
- Та вдома ж ми́лого немає...
Сиджу саме́нька, бо за море,
Купець подався і́ще вчора...
Відьма ла́со посміхну́лась,
Дуже пильно огляну́лась,
Чи ніхто її не чує
Та й ласка́во пропонує :
- То пі́дем ра́зом до озе́рця.
Знаю, любить тво́є серце
У водичці покупа́тись
Та на сонці поваля́тись...
По́дружкою то́бі стану,
Все для те́бе я дістану :
Помаду, пудру, лак для ні́гтів...
А сама ховає кі́гті...
На піску́ полежимо́
Та й додому підемо́.
Оленка трішки повага́лась,
Бо давне́нько не купа́лась,
По́тім шви́денько зібра́лись
Ру́ку дру́жці подала́,
[img]https://russkaja-skazka.ru/wp-content/uploads/2016/08/prishla-vedma-i-stala-zvat-alyonushku-na-rechku-russkaya-skazka-1.jpg[/img]
Ще й Івасика взяла́
Та й до о́зера пода́лись.
Погода жа́ркая була,
В водиці славно поплеска́лись
Й на пісочку повляга́лись.
Оленку трішечки змори́ло...
Тут Відьма ді́вчину скрути́ла,
До шиї камінь причепи́ла,
Пе́рстень з пальця свій зняла́
Та й Оле́ночці наді́ла,
По́тім в воду опусти́ла...
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1314.jpg[/img]
Сама там всілась, ворожи́ла.
Лице́ Оленки ізліпи́ла,
Її тіло, її вроду...
Оленкин одяг потім взя́ла.
Та довго зи́рила у воду
І все при цьому колдувала...
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1315.jpg[/img]
Івасик все це спогляда́в,
Переляка́вся, чуть не впав.
Але усе́ запам'ята́в
Й чимду́ж до дому поскака́в !
Відьма теж прийшла́ додому,
Прийшла, розсілася в хоро́мах,
Що, де, в осе́лі, во́на ж зна́ла.
Бо добре все начаклува́ла.
Ніхто в ній відьму не впізна́в
Й нічо́го проти не сказав.
Купець приїхав із-за моря,
Та й не прозна́в про цеє горе,
Бо відьма так наворожи́ла !
До того ж - зі́ллям опої́ла !
Геть до рук його прибра́ла,
Бо приворо́том колдувала.
То він нічого й не дізна́всь.
І в жінці відьму не впізна́в !
Про все Івасик тільки знав.
Він страше́нно сумував
І не їв він, і не спав,
Лиш до озера ходи́в,
Та по бе́ріжку броди́в,
Все сестричку слі́зно звав :
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1317.jpg[/img]
- Оленка, се́стронько моя,
Ви́пливи на беріжо́к !
На зелений моріжок !
Тут тебе́ чекаю я́...
Ви́йди, се́стронько моя !
Відьма як про це прозна́ла
То ура́з запанікува́ла !
Як не є, а жи́вий сві́док !
Може злую правду ві́дать,
І лиху́ю тайну ви́дать,
Й про харци́зство, всім пові́дать !
До купця, враз, причепи́лась.
Злюща, ні́бито скази́лась :
[img]https://www.smart-kiddy.ru/images/skazki/russkie_narodnyie/Sestrica_Alyenushka_i_bratec_Ivanushka/Sestrica_Alyenushka_i_bratec_Ivanushka_11.jpg[/img]
- Ко́злика дава́й заріжем,
На роже́н його́ нанижем !
Сусідів в го́сті позвемо́,
Пече́ню го́стям подамо́ !
Купець не хоче, бо козля́тко,
Стало вже йому́, як бра́тко !
- Давай візьме́мо ми ягня́тко...
- Каже він - Або теля́тко...
Він довге́нько не здавався,
І нія́к не піддавався,
Але відьма ворожи́ла,
Купця із світу чуть не зжила.
Нервува́в він і біси́вся,
Але, врешті решт, скорився...
Відьма, за́раз же, схопи́лась
І про все розпоряди́лась.
[img]https://deti-skazki.ru/wp-content/uploads/2019/10/sestritsa-alenushka-i-bratets-ivanushka11.jpg[/img]
Костри́ще, зразу ж, розпали́ли !
Казани́ на них нагріли,
Вже кипить у них вода,
Скоро бу́де вже біда !
Вже ножі стале́ві то́чать,
Козеня́тко з'їсти хочуть !
Як дійшла́ нови́на ця
До Івася, він в купця
Став проси́ти дуже слізно :
- Відпусти, поки́ не пізно !
Дай до о́зера сходити,
По травичці поброди́ти,
Чи́стої води попити,
Ки́шечки собі́ промити...
Купець Івася пожалів,
Очі в зе́млю опустив.
Правда, трі́шечки вага́вся
Та й до о́зера пустив.
Івась по бе́ріжку бродив.
Дуже, дуже побивався,
І сльозами заливався.
Все сестричку він просив :
- Оленко, се́стронько моя,
Ви́пливи на беріжок,
На зелений моріжок.
Тут тебе́ чекаю я
Вийди, се́стронько моя́ !
Вже костри́ща розпалили,
Казани́ на них нагрі́ли,
Вже кипить у них вода !
Скоро буде вже біда !
Вже ножі стале́ві то́чать
І мене́ там з'їсти хочуть !
А сестричка, те все чує,
Теж, серде́чная, бідує
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1318.jpg[/img]
Та йому́ відповіда́є :
- Івасю мій брато́чку милий,
Ви́плисти не маю сили...
Камінь з дна не відпуска́є,
Мі́цна шо́вкова трава́
Ме́ні ноги заплела.
Жо́втії тяжкі́ піски́
Груди давлять як тиски́ !
А ві́дьма козлика шукає,
Де знайти́ його́ не знає,
Гайду́ка в по́шук посилає,
Ще й сердито, намовля́є :
- За́раз же у ліс піди !
Козеня́ мені знайди !
А той, довго, й не шука́в,
Все про всіх, він добре знав !
Знав, ще краще ніж себе́,
Бо раніш служи́в в СБ !
Він до о́зера пішов
Й козеня́тко там знайшов.
Воно́ на бе́резі стояло,
Сльози гі́ркії лило́,
Розпа́чливо у глиб крича́ло,
І все Оленку заклика́ло :
- Оленко, се́стронько моя́ !
Ви́пливи на беріжо́к,
На зелений моріжок !
Тут тебе́ чека́ю я !
Вийди, се́стронько моя !
Вже костри́ща розпали́ли,
Казани́ на них нагріли,
Вже кипить у них вода !
Скоро буде вже біда !
Вже ножі стале́ві точать,
Хочуть ме́не з'їсти ! Хочуть !
А Оленка все те знає
І йому́ відповідає :
- Івасю мій брато́чку милий,
Ви́плисти не маю сили...
Камінь з дна не відпуска́є.
Мі́цна шо́вкова трава
Ме́ні ноги заплела́.
Жо́втії тяжкі́ піски́
Груди давлять як тиски́ !
Гайду́к почув це, побілі́в,
Все, одразу ж, зрозумів :
[img]https://scribble.su/school-literature/great-reader-1-4/great-reader-1-4.files/image007.jpg[/img]
- Ти побач, що тут твори́ться,
Ма́буть, відьмі не сиди́ться,
Знову ка́рга ба́виться...
Нія́к стара́ не вда́виться.
Додому, шви́денько прибіг
І тільки вско́чив за поріг,
Про все, що бачив і що знав,
Купцю, негайно, розказав !
Купець, відта́к, не розмишля́в,
Весь народ, скорі́ш, зібра́в.
Не шуміли й не кричали,
Мерщій, до о́зера прийшли́.
Дно багра́ми розчища́ли,
Сі́тки в воду завели
І Оленку ... ви́тягли !
Траву, шовко́ву, розв'язали,
[img]https://i0.wp.com/download.librebook.me/illustrations/11/02/99/i_012.jpg[/img]
Камінь з шиї відтяли́,
Чистою водою вми́ли,
Щтучне ди́хання зроби́ли,
Пе́рстень відьмин ізняли́ !
. . .
А як тільки пе́рстень зня́ли,
Личи́на з відьми зразу ж спа́ла !
Дівка три рази́ апчхну́ла.
Потім сильно позіхнула,
Розкрила очі й ожила́,
Стала краща, чим була !
[img]https://nukadeti.ru/content/images/essence/tale/360/1319.jpg[/img]
Козлик, з радості, три рази
Край води переверну́вся,
Потім встав, і стрепену́вся,
Тричі мекнув і, одразу,
В Івасика обернувся !
Відьму шви́денько зловили,
Правда, трі́шечки побили,
Бо́ки до́бре їй нам'яли!
Та й ремня́ми пов'яза́ли.
Через місяць осуди́ли.
В мі́цну клітку посадили,
Замок навісили з срібла́,
Щоби відьма не втекла,
Й до села не добрела́.
Сорок літ тюрми́ їй да́ли,
Щоб дівча́т не ображала
Й більш ніко́го не чіпа́ла !
* * *
Дідусь замовк, бо казка ця
Добігла врешті до кінця,
Тоді дід ті́м'я почеса́в,
Чоло́ насупив і сказав :
- Це ще не все ! Маю сказа́ти :
Про хату треба краще дбати !
Не треба язико́м тіпа́ти !
Де чоловік, чому́ сама́,
Чи є хтось вдома, чи нема ?
Не треба всім про теє знати !
А як йдете́ з дітьми́ гуляти,
То треба вам, не забувати,
Бра́ти во́ду, дітям пити !
А по́тім мо́жете ходити,
Гуляти довго й не боя́тись
Що може хтось із них, з копи́тець,
Води поганої напи́тись !
Поті́м у по́вен зріст Дід встав
І ду́жим го́лосом додав :
- Дівча́тка, милії, гляді́ть,
Де попа́ло - не броді́ть !
До рі́чки са́мі не ході́ть !
І дружбу з ві́дьмой не водіть !
Ну, то і я, теж, не змовчу́
І хоть трі́шечки повчу,
Скажу́ всім тим, хто має вуха :
- Якщо Дід каже, треба слухать !
* Медовуха з виноградом,
Пимент (виноградний меломель) ,
Pyment (Grape Melomel).
29.12.2021 - 20.05.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899632
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 02.01.2021
Важливих речей є багато в житті,
Наприклад, чиєсь розуміння,
Вагомість його у його ж простоті,
З ним поруч - довіра, терпіння.
Звичайні такі собі якості душ,
Насправді, такі всі потрібні,
Що глибші морів і тендітніші руж,
Нам сяють, мов зірочки срібні.
Важливо навчитися вірити знов,
І серце добру відчиняти,
Важливо повз щастя своє не пройти,
Відчути його, обійняти...
Важливим не тільки є всесвіт речей,
Емоцій, характерів, вчинків,
А також важливим є всесвіт людей,
І їхніх душевних будинків.
Важливо крізь біль і сльозу самоти
Зуміти і далі любити,
Важливо не просто людину знайти,
Не втратити треба зуміти.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900081
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Снег падает как-будто вата,
Мир укрывая до весны.
Природа здесь не виновата
Что в ней идут снега, дожди.
Природа- то, что есть у Рода
На общей Матушке Земле.
Принадлежит она Народу.
Принадлежит тебе и мне.
Но почему то оказалось
Законно и по "чесноку"
Народу- больше снега в радость
И "лотерея в каббалу",
Которая грозит так явно,
Ведь не народа всё "майно"
И если верно понимаю
-Давно уж схвачено оно.
А мир вновь топает устало,
(Как снежный ком растут долги).
Народу- больше снега в радость
И долг, который у Страны.
26.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899452
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 02.01.2021
Сніг дозріває
У морознім повітрі
Пахощі зими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898890
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 02.01.2021
Жіноча ніжність
У фарфорі чарівна
Відчуття митця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896132
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 02.01.2021
Вже відома чудова машина,
Що читає прожитий сюжет.
Розриває людину клітинно,
Крадькома зачепивши портрет …
Ось мольфарка, картині два роки,
У руках квітка мов смолоскип,
Очі дивляться в далеч широко,
Чути часу пронизливий скрип …
Повернула очима у небо,
Доторкнулась до хмари немов,
І штовхнула ту хмару від себе,
Шепотіла комусь про любов …
Ось надмірно зрадлива Стажинська,
Малював її геній Жерар,
Трішки львівська і трішки паризька,
Скільки впало від погляду й чар …
Обіймала наліво й направо,
Зневажала любов і красу,
Шепотіла: «люблю величаво,
А насправді минулому мщу» …
Савічевська вражає очима,
Так старався для неї Льофлер,
В чім старання такого причина,
Сперечаємось ми дотепер …
Це тепер прочитати нескладно
І немає у нас каяття,
По блюзнірськи це все і негарно -
Так вриватись в минуле життя …
Звідки взялось в майбутнього право
На минулого болісний суд,
Що свої вже покинуло справи
На минулі діяння й красу ...
Ми не зможемо жити й любити
Так, як це їм вдавалось колись.
Це все інше. Це може боліти.
Друже, краще помовч. Зупинись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899946
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021
[b]Н[/b]атрусила пуху птаха білокрила.
[b]О[/b]глянись навколо - килим сніжно-білий.
[b]В[/b]крив кущі , дерева, землю і паркани.
[b]О[/b]н у небі зорі, місяць у жупані.
[b]Р[/b]ік Щура втікає, Білий Бик приходить.
[b]І[/b] зима радіє, підбирає коди.
[b]Ч[/b]арівна ялинка вже у кожній хаті.
[b]Н[/b]а зеленій хвої - кольори багаті.
[b]А[/b]тмосферно, ніжно, затишно в кімнаті,
[b]К[/b]азка йде у гості. Свято це строкате.
[b]А[/b] в душі надія: усміхнеться правда.
[b]З[/b]никнуть негаразди, мирним буде "завтра".
[b]К[/b]ава, подарунки, шоколад, цукати,
[b]А[/b] навкруг ялинки рідні всі у хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899567
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 02.01.2021
Мудрість розумова та філософська - частина душі.
Ми спираємося на неї, приймаючи рішення,
Роблячи вибір, яку дію зробити на рубежі.
Це властивість - правильно домогтися мети і мрії !
Саме завдяки їй споглядаємо світ і відкриття.
Розуміємо походження і незмінні причини.
Принципи вкладаємо в основу всіх речей, у життя.
Справа розумних частин душі - це не дія людини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900066
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Зітхає осінь. Спереду – зима…
Останнє листя вітер обдима,
Умиє землю й дощик, як годиться,
Бажаючи з зимою порідниться.
Зима ж не просто владна господиня –
Цариця. Має власну, бач, гординю:
Про дощ забуде, снігом занесе,
І до весни так спатиме усе.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900072
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
По небу мляво ходять хмари.
Вже хазяйнує небом Бик.
Темно, бо хмари як примари -
А їх боїться молодик.
Стоїть погода водяниста.
Замість порош - калюжі й бруд.
Тільки калинові намиста
Зими нам запах бережуть!
02.01.2021р. 22-16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900078
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Тихо, лапочка, вошёл –
Новым незнакомцем
И улыбчив, и не зол,
Шелестя копытцем.
Так телёночек ещё,
Добрый взгляд по виду –
Хвостиком по спинке щёлк,
Где уж на корриду...
Помня поговорку, всё ж:
Тихое болото...
Колется и малый ёж,
Манит позолота...
Эх принёс бы снег и дождь,
Урожай отменный;
С прошлым был бы он не схож,
Менее затменный.
А корону б рогом – вон!,
Больно разгулялась.
Планов целый марафон,
Лишь благословлялись?...
Тихо, лапочка, вошёл,
Спят все... после встречи.
– "Все прошли ведь столько школ,
Совесть ждёт... далече?...
Не в чести любовь и мир –
Ложь, вражду засватав,
Превратили Землю в тир
И источник злата.
Как могло такое стать,
Свод Небес – насмарку,
А придётся признавать
Грозные "подарки".
Справедливость не смогла
Поселиться с вами;
Право силы – без ума,
Игры с булавами".
Юный мудро посмотрел,...
Принял всё ж Планету.
– Вот такой Небес пострел.
Как не кинь монету...
01.01.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899926
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Лапатий падав сніг,
Скрипів під кожним кроком –
З кутею майже біг,
Христа Різдвяним роком…
Як се давно було,
Та як заблизько серцю.
О ріднеє село –
Твій спомин щемом в’ється…
…До дядини добіг,
Хустину розв’язала,…
Хвалила,… ще пиріг
Свій теж туди поклала;
А в двері вже юрба
Із гомоном веселим,
Йде здравиця, сівба –
То радість світом стелить:
«З Різдвом Христовим Вас,
Зі снігом, урожаєм –
Хай буде все гаразд
Над України краєм!
І біди пройдуть всі
І щастя приголубить,
І спокій у душі
Вас поцілує в губи».
Лапатий знову сніг,
Хоч і часи надворі
Не ті,… лише у сні
У тім зірковім морі
Я привидом… знайду
Стежини в завірюсі –
Кутю,… й життя в меду,
В Різдвянім Світла крузі…
04.11.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 02.01.2021
Рік Пацюка тепер для нас історія,
Бо календар останній лист згубив.
Життя іде. І в нім гірка іронія
Для тих, чия душа бажає див!
Бо ми звикаємо. До всього ми звикаємо!
Таке життя, чи в іншому причина?!
У сірості щоденно знемагаємо,
І в наших душах помира дитина...
Ми розучились просто буть щасливими!
Від сонячного дня, блакиті неба!
Від того, як босоніж влітку зливами
Ми бігли радісно. Як мало було треба
Для щастя нам! Ми там уміли мріяти!
І там на нас чекали ще дива!
І так важливо було просто вірити
У щирість інших, у прості слова.
Як жаль, що це тепер всього історія...
Дорослішаєм... В цьому вся причина...
Суха життя людського алегорія...
У наших душах помира дитина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900075
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Ціла епоха надаремно,
І не додалось ні на крок,
Де війн, насильства темна бездна
Там не злітають до зірок …
Про космос мрії на папері
Записані у страти день,
Крок до ракет в есересері
Лиш після табірних пісень …
Якщо там хтось у ніч злітає,
Сотий, двадцятий долетить,
На мить думки людські вражає?
Тільки на мить, бо більшість спить …
Чудово грають на екрані
Чийсь не існуючий сюжет,
Сховались мрії у стакані -
Висить Висоцького портрет …
Ми теж колись такими були …
Чому колись? Такими є.
Чуже таке мабуть забули.
Створили щось таке своє.
Актори, що не гріють душу,
Учителі, що вже не вчать,
Чинуші, що брехати мусять,
І несунів пекельна рать …
Вже наче і слабка покара
За те, що ріжеш правду в віч,
Минулого чужа примара
Ховає день і робить ніч …
Як вибратись з тієї ночі,
Порвати писаний нам текст,
Своє в чужі казати очі,
Незатишно нам, де протест …
Отак століття обернулись
Тої російської тюрми,
Що ми самих себе позбулись.
Творімо світ, де саме Ми …
* [i]на фото радянські танки у Празі [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900055
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Тобою я любуюсь, Ніжна Квітко,
Така у цілім світі лиш одна,
Любов прийшла, не знаю навіть звідки,
Серед зими розквітла вмить весна.
І розцвіли в душі троянди ніжні,
І в серці заспівали солов"ї,
На цілий світ лунає з серця пісня,
Про почуття несказані мої.
Квітує травень в посивілих скронях,
І б"є із серця щастя джерело,
Цілую ніжно я твої долоні,
Від щастя, навіть дух перевело.
Тобою я любуюсь, Ніжна Квітко,
Така у цілім світі лиш одна,
Тобою я живу, моя Лебідко,
Й чорніє в моїх скронях сивина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900000
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s1080x2048/135774535_2741892992737742_1974993308764837490_o.jpg?_nc_cat=100&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=9e-nbln8qOYAX_f2-hP&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=1fb4066a95014405ef376c758edc8a7d&oe=60168080[/img]
Хай годинник рано будить
Тих, хто Україну любить.
Щоб завзято працювали,
Разом ворога долали.
Хай іде він звідси в хащі,
Нам від цього буде краще.
Щоб у злагоді і мирі
Вікували друзі милі.
Щоби справжні українці
У господі, у хатинці
Мали їсти що і пити,
Щоб могли заможно жити.
Щоби доля не цуралась,
Мрії ваші всі збувались.
Щоб у щасті і любові
Всі були завжди здорові.
Не стихала солов' їна,
Процвітала Україна!
Всім я дякую уклінно!
Україночка, незмінно.
Всім вітання посилаю
Від землі до небокраю!!!
З Новим роком шановні, Друзі!!!
Кожному з вас бажаю міцного здоров'я, достатку в родинах,
щастя безмежного і любові світлої! Сил вам і творчої наснаги!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900010
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Земля здійснила повний оберт
на милість Сонцю – королю.
А він її закутав в хустку,
в обидва боки, з кришталю.
Вона вертілась синьоока,
промінням грілась день, за днем,
Рум'яні підставляла щоки –
вмивалась зоряним дощем.
Своїм теплом дітей плекала,
долала смуток в їх серцях,
як пташенят їх годувала,
все оддавала до кінця...
Така собі крихка планета,
такий собі Господній дар.
Під впливом ультрафіолету –
орбіту креслить диво-шар …
Така собі космічна Ненька
в блакитно - білих кольорах,
Така собі тендітна квітка
в небесно - зоряних ланах.
Куди не кинеш пильним оком,
цвіте в віках її життя...
Шановні друзі з Новим роком!!!
...Нехай прийде прозрінь пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900016
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
В гай піду гуляти де росте калина,
А її красуню, мати посадила,
В кетягах червоних мило запишалась,
А верба чарівна нею милувалась
І усі прохожі, ходячи в гайочку
Тихо милувались поряд із струмочком,
Дивина та й годі, чарівна калина,
Вбрана ніжно в шати, ніби як дівчина
Та і ще до вроди - мова солов'їна,
Засіяло ніжно серце України
І краса і сила - це як неньки святість,
Мир у всьому світі - ось найбільша радість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899991
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Новий Рік прийшов до хати!
Нас вітає Бик рогатий.
І дарма, що він "Залізний"
ще й рогами, він - не грізний.
Це звичайно, що бик дужий,
бо до праці не байдужий.
Звичка є - добре трудитись,
а тоді вже веселитись!
Кажуть люди:"Бик упертий".
Але будьмо вже відверті-
маєш силу, то є міць,
а безсилий - тільки злість.
Тож, не хаймо Бика дуже.
Добрим ділом хай послужить!
Принесе у дім достаток
і здорових літ достатньо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899954
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 02.01.2021
[i][color="#f01111"][b]Дорогі друзі, в такий спосіб хочу
пртвітати вас зі святами Нового Року та
Різдва Христового! Щастя вам всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля ночі, ночі скрути й безнадії
йде ранок переможний по землі,
і прокидаються і сни пророчі, й мрії –
хай збудуться в досві́тчаній імлі.
Прокиньтеся ж від сну в житті щасливими –
нехай розтануть айсбергів льоди!
Хай змиється весь бруд рясними зливами,
щоб не попасти вам яко́сь туди,
де вас не ждуть з червоними трояндами,
де похвали й захоплення не ждуть,
де не висять слова подяк гірляндами,
де не у шані звичаї спокут…
Хай хлюпають у вас гормони радості,
панує в плоті задзеркалля транс…
Хай серце тоне у любові-святості,
в душі звучать Бетховен і Сен-Санс.
А в тілі вашому нехай снують мурахи,
немов вас там, у небі ще щось жде,
і не чіпляються до вас нудьга і страхи,
й ніщо вам не загрожує ніде.
То й є та невидима теорема щастя,
довести котру вдасться краще вдвох…
Прийміть в своїй душі,
як в храмі,
те причастя –
й вам допоможе милостивий Бог.[/b][/color]
30.12.2020
_________
Прикраси на ялинку - з інтернету:
курсором клікніть на лебедя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Запитала Галя в свого
Нареченого Серьожі:
-Ти хотів би, щоб на кого
Моя мама була схожа?
-На Снігуроньку, звичайно!
Як тобі така затія?
Було б справді, дуже файно,
Щоб здійснилась моя мрія.
Галя з радості аж скаче,
Бо культурна ця манера:
Не сказав, що мама кляча,
Шапокляк, або мегера.
А коханий їй доводить:
-Кажу з радістю, без злості,
Бо Снігуронька приходить
Лише раз на рік у гості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899155
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Пари всі вже відчитали,
Іспитів здано чимало,
Вийшовши ледь за поріг,
Валяться студенти з ніг.
В кожного свої тортури -
В тих - слова, а в цих - фігури.
Математика й есе -
В голові змішалось все.
На історію заходжу,
А мені с порогу - "дати".
Відповіді не знаходжу,
Намагаюся вгадати.
Трясця ій, фортуна клята!
Говорю - "в п'ятидесятім"
Троя пала у війні -
Ставлять вищий бал мені.
Вчу війни усі закони -
Це Цивільна оборона
Не дає вночі заснути,
Сняться бою атрибути.
"Протигази одягнути" -
Уві сні звучить наказ.
Одягаю раз у раз,
Закриваю очі, ніс,
А він, клятий, не наліз.
В класі - залік, я - наступна.
Голову вже пхну завзято,
Протигаз вона підступний
Не бажає надягати -
То в ній розуму багато.
Із закритими очима,
Наче німець в танку,
Мовчки знизую плечима,
Вчила це до ранку.
Біологію писала
З ранку і до ночі.
Вже і ручка застогнала:
"Більше я не хочу"
Умикаю свій я чат,
Пише вчителька "замало,
Хочу кращий результат".
Я вже будь-який каприз:
Ось Вам грамота-сюрприз,
Ось оце, іще - воно.
От таке-то, брат, кіно...
Завалили все одно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899776
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Любви и счастья пожелай
И позитива очень много.
Люби, цени, не огорчай
-Пусть будет радостной дорога!
Пусть наши добрые слова
Несут тепло, уют и снова
Наполнится стихов река,
Где ценится язык і мова.
Жизнь из мгновений состоит,
Пусть, словно, солнце согревает.
Она- подарок и кредит,
Поступки каждого считает.
Пусть будет больше в них добра,
Тепла, гармонии и света!
Пускай хорошие слова
Звучат почаще в это лето!
С наступающим Новым годом-Новолетием
поздравляю Поэтов и Читателей.
Любви, добра и настоящего
человеческого счастья желаю Вам!
27-29 декабря 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899766
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Лементує баба Настя
Чує майже все село.
Зранку горечко застало
Тільки сонечко зійшло:
– От пройдисвіт голопопий!
Кожа й кості.
У_у! Мань’як!
Не змогла я врятувати
Курочку свою ніяк.
Хтивий півень.
Бідна курка
Через нього не могла
Ні подзьобати зернята,
Ні ковтнути черв’яка.
Плигав він весь час на неї,
Не співав і сам не їв,
Гарну курочку маленьку
Ні за що зі світу звів.
По заслугах буде кара,
Все, життю його кінець.
З цього шклета приготую
Я на завтра холодець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899771
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Jingle bells, jingle bells, jingle all the way!
O what fun it is to ride in a one-horse open sleigh.
Jingle bells, jingle bells, jingle all the way!
O what fun it is to ride in a one-horse open sleigh
Дзвоники, дзвоники – весело дзвенять!
Гарно як, що в сани ми запрягли коня!
Дзвоники, дзвоники – хай лунає сміх!
Сніг злітає радісно з під копит прудких!
Дзвоники дзвенять
срібно на скаку,
гарно їхати
в санях по сніжку.
Швидко кінь біжить,
падає сніжок
гарно їхати
в санях нам удвох.
Дзвоники, дзвоники – весело дзвенять!
Гарно як, що в сани ми запрягли коня!
Дзвоники, дзвоники – хай лунає сміх!
Сніг злітає радісно з під копит прудких!
Пам’ятаємо,
мчали ми вперед
і як з саночок
випали в замет.
І в обіймах ми
опинились враз
і любов прийшла
в Новий Рік до нас.
Дзвоники, дзвоники – весело дзвенять!
Гарно як, що в сани ми запрягли коня!
Дзвоники, дзвоники – хай лунає сміх!
Сніг злітає радісно з під копит прудких!
Поки в полі сніг,
зграбні парубки:
коників своїх
запряжіть в санкѝ
і дівчат везіть
у сніги в полях –
поки разом ви,
буде світлим шлях.
Дзвоники, дзвоники – весело дзвенять!
Гарно як, що в сани ми запрягли коня!
Дзвоники, дзвоники – хай лунає сміх!
Сніг злітає радісно з під копит прудких!
28.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899726
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Дві тисячі двадцять перший.
Вітаю, черговий верше!
Вітаю, холодний друже,
Тобі поки все байдуже ...
Ти нас ще не чув, не бачив,
Не знаєш про наші хиби.
Хтось скаже, вітаю, старче?!
Та ти молодий ще ніби ...
Не з тих лодиряк понурих,
Не з тих лінюхів похмурих,
Тепер тільки вибухові,
У діях, у вчинках, слові!
І буде стократ нового.
Біда, хто всього боїться!
І носа ховайте свого,
А то НЛО насниться ...
А ми тепер бу́демо інші,
По іншому станемо жити,
Змістовніші стануть вірші,
Учитимуть нас любити ...
...........................
Спинити врешті в світі війни,
Урятувати від хвороб,
І оживити сіл руїни,
І наше прагнення свобод …
Щоб не тьмяніло синє небо
Від перепалів і отрут,
Не було соромно за себе,
Не панував обману спрут …
Скільки тих вершів у людини,
Скільки не знайдених містків,
Зникають у лісах тварини,
Та й мало стало тих лісів …
А так будинки і квартири,
Напої, їжа, барахло,
Немов планети дезертири
Сиплем отруту в джерело …
Десь там доглянуті і милі
Ідуть малята в перший клас,
А потім ніжаться на хвилі,
А завтра за вікном Парнас …
Чудово, тільки за порогом
триває в Сирії війна,
І Україна просить Бога,
І ще країна не одна …
Від біженців не видно обрій,
Тож у Європи новий біль,
Щоб не впустити кволих, хворих
В якісь Бретань, Прованс чи Лілль …
Чомусь не може зупинитись
Той жах, що «кожному своє».
Бути нормальним, досить злитись?
Світ за вікном життя ВДАЄ …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899773
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Вмостились білосніжні прядива на видноколі,
Тусуються призахідні, найдовші вечори —
У грудні дочекалися зимової пори.
Ти — зовсім не чужий мені — та і не був ніколи…
Ворожка-ніч віщує зорепад — летіть опали!
Чатує круглий місяць нас і вибіливсь, як льон…
Якби ж забути я могла тебе колись, як сон…
Спиваю спогади із новорічної піали. 24/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899152
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 30.12.2020
[b]Ч[/b]ас пролітає та дарує долю,
[b]О[/b]й, зупиніться, мудрості літа,
[b]М[/b]ене так вабить волошкове поле
[b]У[/b] чарах світанкового життя.
[b]П[/b]робач, що появилась на хвилину
[b]І[/b] ніжність додала на мить до літ,
[b]Ш[/b]кода, що в найпрекраснішу годину,
[b]Л[/b]юбов не зупинила милий світ?
[b]А[/b] серце стукотіло, трепетало,
[b]П[/b]роходячи у нелегкі роки,
[b]Р[/b]озлуку звісно чітко пам'ятало,
[b]Е[/b]легію вплітаючи в думки.
[b]К[/b]ларнет синхронно в далях відгукнувся,
[b]Р[/b]озгомонілись в свіжості луги,
[b]А[/b] неподалік образ посміхнувся,
[b]С[/b]піваючи присвячені рядки.
[b]Н[/b]адією і вірою з тобою,
[b]А[/b] у додаток зоряні часи
[b]Н[/b]а роздоріжжі новою порою,
[b]Е[/b]літу вимальовують роки.
[b]З[/b]агадкою життєвою у відсіч
[b]Н[/b]апрочуд дивовижним почуттям,
[b]А[/b] все земне дивилося у вічі
[b]Й[/b]ого вже напуваючи життям.
[b]О[/b]зорені поля де небосхили
[b]М[/b]рійливо в небо погляд підняли,
[b]К[/b]расу чарівну, яку так любили
[b]О[/b]хоплено душею сприйняли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899698
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Снігове царство
Золоті голки сонця
Ранок грудневий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899707
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Чого просити в Миколая?
Наснаги, розуму, терпіння.
Ну це вже справжні будні раю,
Надмірні ці мої хотіння …
Чого просити в Миколая?
В житті людському добрих статків?
Просити те, чого не маю,
Менше за газ, низьких податків?
Ну це вже вище ми сказали,
Без того іншого немає,
А може десь високі бали?
А може, знати, що не знаю ...
Шкода шановного старого,
Бо тих забаганок за обрій,
І біля кожного порогу,
Боїшся, ще й не вгодиш кожній …
А може просто розуміння,
Що ми давно самі вже винні,
Самим собі, свої хотіння
Пора віддати Україні …
Дивитися кудись з порогу,
Заглянути кудись у небо,
І вирушати у дорогу,
Забувши про дрібну потребу …
Брехню геть вигнати із хати,
Улесливість прогнати в шию,
Не брати дурнів в депутати
Вчи Миколаю, дай надію …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899644
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Надламаний, та ще міцний
схвильований та навісний,
посеред ночі я зі сну
на путь виходжу зоряну.
Давно очікує вона
мене – далека сторона
і дуже хочеться мені
пізнати обрії земні.
І хай мені не все одно,
забити двері та вікно,
але погладивши стіну,
піду і вже не поверну.
Бо зачекалися мене,
хто, як і я не поверне,
для кого все вирішено
і ким все зважено давно.
Комусь відомо це, чи ні,
чому нас у часи нічні,
все манять непідкорені
шляхи в небесній вишині?
28.12.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899631
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Дим навкруги, не замерзла дорога...
Воїни йдуть, наче лицарі Бога!
Не у кольчугах з хрестами на спинах
в бронежилетах в багні по коліна.
Мовчки прямують без зайвого руху,
личить мовчання козацькому духу.
Тихо ступають у сутінках ночі,
біль не заплющує стомленні очі.
Гуркіт гармат майоріє у далях,
вибух малює всю битву в деталях.
Кулі шмигають немов навіжені,
душу тривожать мов зливи вогненні.
Хай тобі грець - чоловіча робота!
Нищить війною їх землю бридота.
Дихає темрява танковим чадом,
ніч поглинає снаряд за снарядом.
Битва кривава із присмаком пекла,
їх не злякає ця січа запекла!
Буде наснага на вдачу та й вміння,
вже проростає козацьке насіння.
Били Батия та орди фашистів…
Разом здолаєм цю силу нечисту!
Стій до кінця, якщо встати зуміла!
Встань назавжди у віках Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899633
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Не покидай, прошу тебе любов,
Не покидай, прошу тебе, не треба...
Не залишай ні смутку, ні оков,
Нехай всміхається блакиттю небо.
Не посилай холоднії вітри,
Вони мене мов паморозь, морозять.
Тебе любов я буду берегти,
Неначе в полі золоте колосся.
Як зійде ясний місяць уночі
І як засяють зорі в небі сріблом.
Пошли від свого серденька ключі,
Ти кожному любов, така потрібна.
Всміхнеться ніжно осінь - чарівна,
Промовить тихо не сумуй, не треба!
В твоєму серці з'явиться весна,
Й любов розпустить віти наче ве́рба.
В любові захмелієш без вина,
Коханням вернеться вона до тебе.
Розквітне в серці квітами весна
І буде посміхатись сонце з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899629
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Темний вечір спустився на плечі,
Навіть вітер на хвильку притих.
Пахло хлібом гарячим із печі,
Кіт, учувши, мурликав під ніс.
Пробивався крізь хмари зорею
Блідий місяць, щоб стати у стрій.
Обмінявся із сонцем стезею,
Бо незмінний космічний устрій.
І притягував погляд магнітом,
Вабив очі холодним вогнем.
Жаль, горів у віках пустоцвітом, -
Без вироку суддів став в’язнем.
Свічка тепла в душі, що у грудях,
Має гріти серця багатьох.
Ще слова почуття нехай будять,
Щоб вписати в різницю епох.
28.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899556
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Погода знову стає мокрою,
Не вкривай себе ковдрою.
Вина налий.
Лишай сумні переживання,
Нудні настроєм коливання.
Збуди дива.
(Віреле)
5 жовтня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899292
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 28.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AIp84XQeAxI
[/youtube]
Зими шукаємо ми слід,
Далеко десь кайфує.
А де обіцяний твій сніг,
Там десь його смакують?
Прийшла у гості ти до тих,
Які тебе не знають.
Для них ти є не для утіх,
На тебе нарікають.
Тебе ж чекаєм ми давно,
Виглядуєм щоранку.
Нема тебе - ми мовчимо,
Ти зрозумій мовчанку.
Терпляче дивимось в вікно,
Плекаємо надії.
Тобі ж, напевно, все одно,
Здійсни ти наші мрії!
Ось сонце визирнуло з хмар,
Слабкий цей поцілунок.
Його приймаємо, як дар,
Зимовий падарунок.
Втомилось сонце, не до нас,
Іде на відпочинок,
А ти ступай на свій Парнас,
Не збийся із стежинок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899386
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Рік - татусь завзятий
На синів багатий.
Своя в кожного є вдача:
Працьовиті, не ледачі.
Рік - татусь багатий.
Дружна в них сім'я, чудесна:
Всі приходять радо, вчасно,
Батька слухають поради,
Не терплять запізнень, зради.
В їх сім' ї - все вчасно.
Обдаровані, вродливі, -
Всі синочки є при ділі :
Орють, сіють, жнуть встигають,
Садять, урожай збирають...
Мудрі, і при ділі.
Рік синами так гордиться !
Сам у них, буває, вчиться.
Негараздів тут багато
Треба їх мерщій долати.
Рік в синочків вчиться.
Добре, що синів багато,
Всіх ви знаєте, як звати...
Вони - різні, але гожі,
Між собою не похожі.
Їх матусь, як звати ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898343
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 28.12.2020
НАРОДИВСЯ БОЖИЙ СИН
Сходить ,як сонце блаженство зір
і осяює тиху ніч Різдва.
Ангел несе вість з синіх гір
що родилось ,боже дитя.
Народивсь, божий син -Месія
В місті Вифлеємі -Цар світу.
Леліє, на руках мати Марія
І дарує Надію -радість світлу.
Радійте,люди веселіться!
Величайте боже дитя.
І , Всевишньому поклоніться
Відкривайте ,Ісусу серця.
Благодать божа всюди витає
Ісус ,спішить у гості до нас .
Ангел на срібних струнах грає
В родині, єднає всіх Спас.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899546
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Якось лев відпочивав,
Під кущами грався,
Терся він і позіхав,
І навіть качався.
Потім сам собі сказав:
"Дужий я удався,
Не ховаюсь, не боюсь,
Як інші бояться!
Ось, наприклад, комарі -
Малі і нікчемні,
Можна лапою давить,
Чи набравши в жмені!"
І сказали комарі
На слова досадні:
"То нічого, що малі,
Зате не незграбні.
Ти- великий, ми- малі
(Так дала природа),
Як захочемо, то й ми
Утрем тобі носа!"
Лев сердито закричав:
"Цить, мала сволота!
Я вас лапою усіх
Знищу. Закрить рота!"
І на це сказав комар
(Певне, з гурту старший),
"А ну, братці,налітай,
Насядьмо на лева,
Щоб відчув, що з комарів
Сміятись не треба!"
Як сипнули комарі
На голову, спину,
Жалять лева дружно всі,
Кров п'ють безупинно.
Лев хвостом своїм махав,
І лапами дригав,
Терся, бігав і скакав
І пащею чмихав.
Комарів же налетіло,
Як дощу із неба.
І тоді лев заволав:
"Досить,вже не треба!
З вами я пожартував,
Пощадіть, благаю,
Що ви дружні дуже всі
Я давно це знаю!"
Піднялися комарі
Стовпом понад левом
І сказали комарі:
"Ми знаємо, Леве,
Сили вдосталь є в тобі
І ти не ледащо.
Сила, звісно, хорошо,
А розум - ще краще!"
Я надіюся, що й ви,
Дітки зрозуміли -
Одному не все здолать,
Разом - все під силу!
Та й не тільки дітлахам
Треба розуміти
Сила в єдності людей,
З нею легше жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899051
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 28.12.2020
А ти крокуєш сміла, чарівна,
Я знаю - неповторна й особлива
Така вже сніжна, образна зима,
Хоч і холодна але так красива
Струнка постава, грація краси
І погляд відірвати неможливо
Та стільки ще доріг тобі пройти -
Для тебе і для нас також важливо
Легка хода та твій чарівний стан,
А образ, ніби сніжна королева,
Ти розчиняєш поглядом туман,
Немовби зірка, що сіяє з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899499
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Вам свіжих, чистих аркушів? З якого дива?!
Чернеток галки манівці довкруж накрили.
Склюють озимих й ярих засіву зернини,
Весну прийдешню поведуть крізь гай з тернини.
Данина пам’яті—сніжинки-витинанки—
Ховає за ажурами плакучі ранки.
В грудневім бешкеті вовтузяться хмарини:
Є в куполі небеснім, мабуть, теж шпарини…
Ліс, взутий в кирзяки, тупцюється на місці.
Сорока на хвості йому принесла вісті:
Дива, його плішивість – це гріхи людини,
Але вона чомусь не визнає провини.
Зустрінуть рік Новий поля смутні й неспані,
Аж до весни сади стоятимуть, мов п’яні.
Не актуально Дід Мороз чи Морозенко,
Коли снігами не вкривається земелька.
Дай людям чистого листа—й почнуть спочатку?
Клянуться, що сам Бог на нім приб’є печатку?
Лиш витягне полотна сніжниця з зимарки—
Накриють чистовик знов правки і помарки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899420
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
[i]- Вам пакет надо?
- Ні, мені б українську…
- Какая разница? Я живу в свободной стране!
- Якщо Вам однаково, то обслуговуйте рідною.
- Я с мужем рагаваріваю па-руски…
- Ну, якщо Вам чоловік дорожчий, можете
сидіти вдома… Але ж бо... на роботі го…
- Праваливайте…
(із розмови в супермаркеті, на касі)[/i]
[youtube]https://youtu.be/-2N9W6TL804[/youtube]
[i][b][color="#6b0563"]"Яка ріниця" то і є Ніякість –
неначе в Україні й не живеш…
Є люди в нас: господарі і всякі,
як у бокала, вищерблена креш.
Нехай би так… Та перекотиполе -
воно, немов би є, та… неживе,
лиш з вітром в дружбі. Бігає по колу,
без кореня ж бо! Кругле… і криве.
Тож, як нагрянуть гицелі свободи,
не буде захищати рідний край –
відчинить браму, рястом встеле сходи
і хлібом-сіллю стріне “руській май”!
Цар повелить – залізе людям в душу,
ніякість щоб посіяти в душі…
І що сказати людям тим я мушу –
супроти слів Тараса не гріши?..
Чиє ж то поле, що так рясно родить
сухих, бездомних виродків-заброд?
І чому люд, не відаючи броду,
упоринає в каламуття вод?
У нас свої, усталені чесноти –
козацький дух, і мова, і звича́й:
якщо несеш у хату нечистоти –
мітлою геть із хати вимітай!
А знехтуєш порадами Тараса -
покличем характерника Сірка:
він знає, як твоя проляже траса...
Козацька вдача,
бачите, така![/color][/b]
27.12.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899415
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
А я чекала в сніжні заметілі,
Коли зима створила полотно,
На милому та рідному подвір'ї
Кохання ніжне в майбуття ішло
Там вилась стежка, ніби біла смуга,
А ти лишав сліди на ній свої,
Калина мила, ніби як подруга
Намисто дарувала все мені
А я чекала у весняну пору,
Як вабив сад чарівний у квіту
І сяйво ніжно пестило природу,
Торкаючи тендітно наготу
Як милий тон зеленої травиці,
Так ніжно обіймавши кожен крок,
Ромашки, мов красуні білолиці
Голівоньки схиляли до гілок
А я чекала у літневий вечір,
Де зорі додавали милий шарм
Та ніжністю спускалися на плечі
У неповторній звабливості чар
І в спеку сильну, в митях непомірних,
Ковток повітря - бажано піймать,
У сутінках літневих і чарівних,
Як пестила любов'ю благодать
А я чекала в осінь де мотиви
Із барвами краси переплелись,
Де листя жовте у танку грайливо
У парі з вітром радісно зійшлись
Де трепетність так ніжно вигравала
І неймовірно сяяли зірки,
А я коханий, так тебе чекала,
Як все живе чекає лиш весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899248
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Прийди до мене в шепіт листопаду,
у дощовий мотив жовтавих кленів.
Дарує вітер осінь вітам саду -
барвистість сипле на листки зелені.
Прислухайся до щирої розмови
сердець і душ в гармонії багряній
і ти відчуєш спалахи любові...
Нехай останні і гіркаво-пряні...
Пройди у тиші берегом кохання,
згадай забуту весняну принаду.
Кохатиму тебе як у востаннє -
іди до мене в шепіт листопаду.
01.11.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899238
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 26.12.2020
З виходом кораблів та вітрил людина долає віддаль.
Навчилася використовувати силу вітру і хвиль,
Які дали змогу їй досліджувати світ незвіданий.
Ці й інші проекти вершили підкорення стихійних сил.
Дбайливі ставлення показали велич людського духу.
Вони були пов*язані з колосальними ризиками,
Ціною нескінченних страждань, прогреса й науки руху,
Не зліченої кількості людських життів і зламаних крил.
І користь цих перемог для всього людства переважує
Та виправдовує пережиті людьми муки й страждання.
Ведуть знання мене в даль минулих років, де хтось мандрував.
Їх імена незабутні були й правда була молода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899252
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fgxCWnLBOdU[/youtube]
Пройшовся дощ, як по бульвару,
І змив весь бруд, що на шляху.
Та вітер швидко прогнав хмари,
Надав дощу оцим страху.
А хмари мчали, озирались,
То тут, то там ще крапав дощ.
Та хмари все ще опирались,
Себе узріли в воді площ.
Висять на гілках лиш краплинки,
Прозорі, ніжні, дощові.
І кожна, як дощу дитинка,
Лишив на згадки ще живі.
Притих і вітер, задивився,
Не руш картинку чарівну!
Він поряд них все ж поселився,
Залишив гру цю гріховну.
По гілках бігає малеча,
Мабуть, не знає, що є страх.
Та враз завіяла хуртеча -
І зникли крапельки в снігах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899263
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Пора весняна…. птахів переспіви. В пишній зелені потопає тихе містечко. По клумбах квіти, квітучі красуні вишні, немов наречені одягнені в білу шовкову фату. Галя всміхається, ловить їх пахощі,
душа співає. Напевно й весни подих, на неї молоденьку, так діє. А ще його побачила, ті карі очі, серденьку не дають спокою.
А час з поривами вітру пролітає. Не втішає й яснооке літо. Хотіла побачити, їй такий любий,здається лише з ним по життю світло. В селі родина, брат, батько й мама. В душі віра - вона жадана. Віщала доля? Того не знала, ясніли очі, покохала. Сама ж, тендітна, світле волосся, а очі сині, мов цвіт льону. Думки й сни добрі, вже ледь всміхається, якби ж пройтися по садочку.
Вже літо двері відчинило вересню. І відлітають птахи у вирій, світлі мрії і сподівання. Повнились грона солодким соком, уста ж відчують смак кохання. Лінійка, дзвоник. Аудиторій так багато, хоч вибирай. Вони по різних. Бажання разом, в душі пісні співає водограй. Тарас в надії, йому навчатися залишається один рік. В неї ж курс другий. Зустрічі, кохання віншували зорі. Вона, мов квітка, ніжні пелюстки. Недавно сімнадцять років минуло. Перші поцілунки, солод, медові. У вирій спокуси затягнуло. Мабуть то доля, вже будуть разом, не до смаку, лише господині. На тій квартирі, що винаймала.. Куди піти? Полинні сльози. Тарас сміливо,
- Знайшла проблему?! Я скажу мамі, підеш до нас. Моя лебідко, не покину, у нас попереду весільний вальс. Як ти закінчиш, своє навчання, тоді й настане, для нас цей час. Що до роботи, не переймайся, завжди копійка буде в домі. Я будівельник, а ще дизайнер, ніколи не піддамся втомі.
Густішають темно-сірі хмари. Волосся дибом, у сльозах мати. Та попри все, змирилася,
- О, синку-синку! Та що ж поробиш.
Думки, як дощик, що по підвіконню дріботить. А в них різниця, нема й два роки. Туга, заламувала руки. Хто знає, як краще? Може вже й для неї, не будуть ночі наче муки. В самої ж дівча, всього п’ять років й ще два сини, трохи молодші. А може лебедине вірне кохання, проживуть дружно, без фальші. Та і я буду спокійно спати, чим хвилюватись, виглядати. Чи повернеться посеред ночі, чи на світанку зустрічати.
На шибках вікон мороз малює зимові розписні пейзажі. Зима із вітром принесла звістку. Розчарування, чому так скоро? Потай визирає на невістку. Точно вагітна! Думки джмелині. Не сподівались, о діти-діти. Як же навчання й сім’ю зберегти? Як пережити, не посивіти?
Мов гурт пташиний, ненька на чолі. Настає час їхати до сватів. Чудова пара. Тільки не знати, по долі, ще скільки іспитів. Пройти прийдеться. Хата, як вулик. Тісно, краще б жити окремо. Журба й сумління душу терзає, чи й разом скрути проживемо?
*
В житті не тільки передсвяткова, але й просто постійна метушня.
Хліб-сіль, в руках і вже дорога. Село далеко, ще й бездоріжжя, як та карма. Добрались добре, можна сказати, пусті розмови велися дарма. Радісна зустріч. Майбутня теща, просльозилась,
- Ой, зовсім дівча! Галинко люба, моя провина. Не додивилась, оце дива. Вже під сердечком дитятко носиш, то ж вже одружуйтеся нині.
Трохи незручно та зразу свасі,
- Може не завадять у хатині. Поки навчання. Їй самій важко без досвіду з дитям на руках.
Тарас червонів, розхвилювався, все ж подолав прихований страх.
- Які там гульки,- голос свекрухи,- Вагітна ж, зареєструють без вагань. Нині ж до Загсу дали заяву, в такі часи не до святкувань!
Час поспішає, приносив перші розчарування. Збулася мрія, попереду клопітливі дні, сімейне життя. Та не такого ж чекала, надіялася на радість та щастя. В злобі свекруха,
- У хаті галас, коли вже дасте відпочити?! Йдіть на квартиру, разом не жити, може колись будете гроші цінити. Хазяйнувати будете самі, нехай лише народиться дитятко.
Та так не сталося. В день вересневий, Тарас тішиться, стає татом. Часті конфлікти, сльози на очах, Галя що зробить, не догодить. Тарас й не думав зняти куточок. Зима куди йти? Біль відходить лише на якийсь час. Сонячний ранок висушить сльози. Ясна мрія душу гріє. Підросте Максик, поїдемо до бабці Надії.
Безхмарне небо, розцвів бузок. Весна, вже й втіха заліки здані. Навчатися залишилось один рік. Що далі робити ? Надумала до мами їхати, що ж залишалось. Вже й жалкувала, може в рожевих окулярах дивилась на життя? Чому покохала? Ще й так зарано?Обіцяв красиве майбуття.
Здавалось, він жив своїм життям, із друзями весь час на роботі. Лише в пізній вечір з малим потішиться, розмову відкладає на потім.
Сина зібрала, поїхала в село, бо суперечки допекли. Наче й дрібниці. Принижень досить, не стерплю! І почуття десь зникли.
Родина рада, онук підростає, маленьке сонце серця гріє. Тарас сердитий, рідко приїжджає, знов обіцянки, світлі мрії.
Та все ж на осінь у містечко забрав, то ж винайняв малу хатину. Знову навчання, це ж останній рік та й він обожнює дитину. Не все так легко, пора холодна, в хаті по стінах сирість, рибок. Хворіє син, тікає надія, в горлі тисне клубок образ. По хаті схлипи, важко нині. Гнівний Тарас, слова докори,
- Що ти за мати, що дитя хворе?
У відчаї, немає опори. Сама ж, як білка. Пічку палить, вночі не спить , дипломну роботу пише. Де сили взяти? Загубилась ласка, тепле слово. Як зупинити, ті сварки в хаті? Порозумітись чи й вже вдасться. Ждала весноньку. В душі таїла, треба тікати. Частіше згадує неньку. Слова, щоб не спішила заміж, бо дуже важко мати сім’ю. Чи й встигнеш одночасно навчатися, загубиш молодість свою.
Та без лікарні не обійшлося. Страждання, сльози, під серцем щем. Бога просила , звала на поміч, здалося покрив своїм плащем.
Килим життя - це чорні і білі смуги. І час лікує душевні рани, диплом у руках, сяють зірниці. І на обличчі, давно забута усмішка, думала це сниться. Й дякувати долі, синок тупцює, слова лепече,тато, мама. Та все ж щем й туга підкралися в серця, немовби знову прийшла зима. Важко зібратись та всі вагання відштовхнула, в село подалася. Тарас вагається, на кращу квартиру не потягне, жаль не повезло. А тут й роботи, як на зло немає. Гризе сумління, а чи любов була? Мов відривається від реального життя. Мабуть розтане, як сніг.
З пекучим болем дивилася вслід, навіть погрожував сина забрати. Галя ж в містечко їхати не хотіла. А тут, ще й така новина. Адже надумав, податися в обласне місто, там вдосталь роботи. Вона в обіймах із сином, самі сльози ллються, на серденьку печаль.
Не дочекалася ні грошей, ні дзвінків. Чомусь майже пів року не відповідає. Дитя підростає, як батька його забуває. Вже й одяг малий, за що купити? Заява в суд на аліменти. А чого ждати? Й на розірвання шлюбу, зібрала документи. Добре, що в батьків, молочко є, сметана, куряче яєчко. Погляд на сина, дуже схожий на Тараса, болить сердечко. Темна нічка, де й в чому щастя? Поміж зірок і хмар ховає смуток. Сльоза стікає, повна відчаю, розпач й біль згрібає в жмуток. Треба змирись і далі жити, заради любого синочка. Ненька ж дивилась, душа журилась, ой, так в’яне моя квіточка.
Час рікою пливе, дні минають. Друзі і робота в містечку. Відволікають від думок, журби. Є шанс вибрати нову стежечку. З другом Сергієм, що давно кохав, може зважитись, з ним щастя знайти? Не поспішати, а чи спроможний із сином спільну мову віднайти?!
*
А навесні квіти духмяні. Вітерець пахощі розносить, п’янить, часом бадьорить, придає сили. Про все забути надихала земна краса та синій небосхил. Йому б злетіти.Та куди?Де краще? Пошкодував немає крил.
В житті Тараса нове кохання. Зразу не мріяв стати на рушник. Теща хитренька і доня славна, нащо відкладати заручини? Бабця, як квочка,
- Онучка гарна! А чи й знайдеш за неї кращу?
Думки, як оси в грозові ночі, можливо шанс й справді упущу? Не прогадаю. Інше містечко, з роботою проблем немає. Таня красуня, каже кохає, хоча і за сина знає. Риба шукає, де глибше, а людина де краще. На виправдання, знайшов слова за свій вчинок. Ну й нехай, міркував, вагання жбурнув подалі. То така доля!
Вся рідня радіє, вінчання в храмі. І знову плани та обіцянки,
- Люба, поїдемо в Маямі. Навесні краще, коли ще не настає сезон дощів, то ж почекай. Грошей зберемо, заїдемо в Нью-Йорк, сходимо в музей, скуштуємо чай.
Але не склалось, як гадалось. О мрії-мрії, пусті надії, грошей нема, марні розмови. Та все ж на плаву, думки сумбурні, на жаль, губилися лише в слові.
Кажуть притерлись, хоча й важко знайти спільну мову, жити вкупі. Тішиться удача, хоч і в клопотах, в хаті весело та й не скупі.
Так рік за роком, але ж хоча б одне дитятко втішало в хаті. Щоб сім’я міцна. В дружини ж думки, з друзями випити, погуляти. Зовсім не думав, що важким буде життя, але ж він з благородних. З усім змирився. Відволікається, бабці помічник на городі.Тільки й радості з нею спілкуватися, сумні думки розвіяти. Чи в комп’ютері, щось прочитати і просто відпочити, помріяти. Життя слизьке, як на льодовій ковзанці, себе так почуваєш. Коли почуєш вирок лікаря - дітей не буде, вже й страждаєш.
Син далеченько, на жаль, три роки до нього не навідується. Часто згадує. В Фейсбуці на фото погляне, побідкається.
Швидко час пролетів, скоро синові в школу, з грішми туго та їхати треба. І саме вчасно знайшов роботу. Як гора з пліч, відійшла журба. Думок багато, як син зустріне? Чи впізнає, це моя вина. Давно не бачив, під серцем щемно. І як мене, вона зустріне?
Знайома стежка, в травах бринять срібні роси. Проснулись перші почуття. Він все згадав, ті світлі довірливі очі. Обійми ніжні, поцілунки, та рана, на жаль, ще кровоточить.
Велосипед у подарунок для сина й повний пакунок солодощів приніс. Їй хвилювання, так важко втримати, а Максик радів, аж розпашівся. Очі хлопця блистіли невимовним захопленням, чи дозволить?
- Мамо, можна взяти?- запитав.
Гірко та сльози пересилила,
- Бери Максимко!
І вийшла з хати, щоби ніхто не побачив сліз. Їй так хотілось кричати, в очі сказати, багато недобрих слів. За мить вже в хаті, є батько, мати і чайник, засвистів на кухні. І син так весело розповів віршик. Всміхнувсь, погляди сонячні. Тарас погладив його по голові, не знав, як мову розпочати. Для Галі дні були важкими, коли син умовляв поїхати. В містечко де живе його татко, все біль ховала під вербою. І умовляла,
- Синочку, ні - ні, чи нам не добре удвох з тобою? Тут молочко є, яке ти дуже любиш, як же дідусь і бабуся? Вони ж тебе так люблять і, як же посаджені деревця? Без нас вони в засуху всі пропадуть, не буде кому їх полити. Змирися любцю, в татка друга сім’я, то ж ми тут будемо жити.
Поміж червоних хмар сідає сонце.Додому з думками,прохолодна зустріч не гріла серце й душу. Вже й зажурився, але ж у церкві вінчання було, тепер жити мушу. Згадав про старих, натяк про друга, що давно в Галі просить руки. То мабуть доля, йшов по трасі, прислухавсь до вітру, в його звуки. Запекло в грудях, все ж не зізнається нікому, певно й ніколи. Є сила волі, все приховує в собі, що принесло йому той біль. Думки за сина, вже є мрія, може знову вирватися , через кілька тижнів.
Та по приїзду додому, думки, як попіл, розвіялись по всьому світу. Заочно вчиться в інституті, в надії шукає нову роботу. Дружина ж за фахом перукарка, з роботи приходить пізно. Змінилася, стала справжня панянка, що не по ній гляне грізно. Нагадає, що обіцяв окремо жити й поїдуть за кордон,
- Дурепа, пішла за тебе, то ж кращих мала не менше, як мільйон.
Після сварки Тарас тікає, шукає роботу, щоб десь, як подалі. Мав бажання усамітнитися, пише вірші, в яких ховає печалі.
*
Швидко рік проминув. Тарас відпочиває, в Фейсбуці новини читає, на фотографії бачить Галю, сина і з ними якийсь чоловік, у них напевно свято? Та під фото, квіти, теплі вітання зі вступом у законний шлюб. Примружив очі, щеміло під серцем, потирав змокрілий чуб. Але згодом веселішає, може й на краще, нехай так і буде. Мабуть треба для сина купити телефон, чого доброго, мене забуде.
Та думати не гріх. Але ж навіть аліменти не висилає. По скайпу за гроші мовчить, посміхається, смайликів надсилає. І словами тішить,
- Гарний хлопчик! Слухняним будь!
На цьому і все. Після розмови, син заб’ється в куток, за мить червоне лице. В собі образу ховає. Ненька каже, на іграшки грошей нема. Он треба теплий одяг придбати, у вікно скоро загляне зима. Інколи тішився, навчання в школі, забави з дідусем у теплій хаті. Часом й надворі, вже стоїть снігова баба, в шапці волохатій. Із Сергієм у сніжки пограють, а іще покатає на санчатах. Веселий вітчим, у очі заглядає, в хлопчика губиться страх.
Весняний подих кружляє навкруги, тепло надворі. Неподалік від хати гніздяться лелеки. В хату забіг Максим,
- Ой мамо! Йди подивись, птахи недалеко. Такі красиві, а як розправили крила, здається пів неба закрили!
Сяючі очі, радісно сказав,
- Я бачив, як гілки носили.
Сергій посміхнувся, поцілував Галину в щічку,
Ну от і добре, може й нам лелека колись принесе доньку Марічку.
Зустріли Новий рік, на Різдво, Галина народила сина. Юрком назвали. Він плакав, брала на руки чи нічка, чи днина. Принаймні так здалося Максу, до себе хтів привернуть увагу. Як завжди обійняти матусю. Вже частіше її бачив строгу,
-Те не чіпай, туди не лізь, йди погуляй, чуєш, он малий плаче.
Вона не помічала його сліз, він змахне рукою й поскаче, немов той м’ячик. Підскочить до старого, очі сумні, обіймає,
- Мама кричить, що не має часу. Діду скажи, а ти мене любиш?
Той тішиться, візьме на руки, приголубить,
- Ось підросте братик. Разом будете гратися і ти зможеш його вгамувати.
Хай літо прийде, потепліє, його в колясці забавлятимеш. А сам журиться, двоє не одне, важкий тягар лежить на серці.
Інколи новини приносять розчарування. Якось ввечері,Тарас в Фейсбуці бачить фотографію Галі з малям на руках. Ну от кому повезло, у смутку, аж на очах бринять сльози. Поїхати, дізнатися, як син? Та як? Пів року без роботи. Ще й пообіцяв телефон! До всього й домашні клопоти. В Тетяни проблеми із зором, треба нові окуляри, ліки. Була б хоч трохи серйозніша, в голові копошаться думки. У перукарні колеги, вино, сигарети. Напоумити? Та як? Скільки раз сварилися! Немає віри, чи й зможу все змінити? Сам наламав дров, своє життя скалічив, а виправити пізно. Їхати треба, може знайду телефон, за тисяч три, приблизно. Подзвонив Галині, має намір поспілкуватися із сином та марно,
- Син не хоче говорити!
На приїзд дала добро. Хоча відчував незадоволеність від життя, відчай, образу. Не варто відтягувати час, як куплю, то треба зразу їхати.
*
Тільки небо на сході стає рожевим, птахи свої пісні виводять. Весна, тепліші ранки, праця на городі. Побільшало й замовлень. В Тараса є робота та й комусь перекрити дах, чи в хаті ремонт зробити.
Швидко збіг липень. Підпирали терміни здачі об’єктів, то ж було не до поїздки. Взимку не обійшлися без боргів, життя, як калинові ягідки. Наче й корисні. Але чомусь, не втішають душу, дуже гіркі. Часто роздумує, чи в житті в когось бувають дні, світлі, райські?
Ясні світанки, спекотні дні. Без відпочинку заробляє гроші. Вони так потрібні Тарасу, адже Таня дуже хоче жити в розкоші. Вже думок екзальтованих рій, коли ж побачимося мій сину? Не раз згадує недоспані ночі, важко, відчуває провину.
З птахами відлетіло літо. Максимко повернувся зі школи розчервонілий, знервований. Переступивши поріг, жбурнув ранець на стілець,
- Я що поганий? Мамо, скажи мені , я поганий син?
- Ні синочку, що ти любий!
- Тато Тарас обіцяв телефон. Так де ж він ? - приліг на груди. Приголубила своє пташеня,
- Синку то ж в тебе свято скоро. Може й приїде на день народження. Я попрошу поводитися мудро. Та дорослішай! Добре подумай. Гадаю має приїхати.
- Нехай би вже привіз! Он у класі всі мають, ще так довго чекати.
Сіріє небо. Не спалось хлопцю, чекає тата та не дочекався. Тарас не забув. Та душили борги, то ж до роботи дорвався. Поки є шанс грошей заробити, як покину? Часто думав він Треба аліментів перевести хоч частину, хай почекає син.
Майже щодня, ідучи до школи, Макс придивлявся на дорогу. Інколи, аж пекло в очах, засмучений повертається додому. Уроки й розмови не втіха. Умовляння мами,
- Не журися! А може в нього щось трапилось. Мій любчику, почекай, змирися.
Минуло два тижні. Ранок суботи… Діти, ще спали. Під вікном шум автомобіля.
- Ой, хтось приїхав,- підхопився Макс, - Можливо в когось весілля?
- Мамо, ти чуєш?
Немов коляска похитнулась, за мить стоїть на порозі. Яскраве сонце засліпило очі, на повіках бринять сльози. Кілька раз кліпнув, руками витер все обличчя, помітив таксі. Радий, стрибає та відразу ж і зупинився, почув голоси. Як вітерець, тут був, тут вже й немає, посерйознішав, зник у хаті.
Яка то радість блиск у очах. Тож батько йому вручив телефон. Але в той же час, зніяковів. Йому не вірилось, може це сон? Та ні, здається не сплю, глянув на маму,
- Нарешті дочекався.
Притулився до грудей, засоромився,
- Я вже й не сподівався.
Тарас не забув і про малого, подарував махровий рушник. Й до сина звернувся,
- Ну розповідай, який ти мамі помічник. Чи бешкетує? І, як навчання? Покажи щоденник, оцінки.
Опустив очі, розчервонівся, мовчить. Галя подає малюнки,
- Та в нас все добре, ось бачиш, як гарно! Це успадкував від тебе.
- Молодець синку!
Роздивляється малюнки. Спитав,
- Ти мене любиш?
Та відразу, мов прикусив язика. Син в телефоні щось натиснув. У розмову втрутилася Галина,
- Він на тебе дуже чекав! Підростає хлопчик, бачиш соромиться, ти з ним мало спілкуєшся!
Тарас зніяковів та все ж відповів,
- Якби ж життя було кращим. Весь час працюю, роблю ремонти, сама знаєш всі виживають.
Галю заділо,
- Мабуть працюючі аліменти висилають!
Вона сказала так гучно, що Максимко, аж зблід, встав із-за столу,
- Мамо, не сваріться!
Він її, ще ніколи не бачив таку сердиту. Настала тиша. Син взяв її за руку,
- Он вже Юрко прокинувся. Час годувати.
- Добре синку, йду.
Тарас мовчав, лиш посміхнувся. Поспіхом допив чай. Рознервувався, мріяв не про таку зустріч.
Дуже шкодую, що так сталось, поговорити б віч-на-віч. Одне втішає, що Сергій відразу зник з очей, пішов до батьків. Її ж батьки з ним лише привітались, удвох возилися біля бичків.
Прощались холодно. Галя знову нагадала за аліменти. Макс махнув рукою,
- Бувай!
Спішив до друга, взувся в чоботи.
Від’їжджає таксі, Галя вийшла,задумано дивиться вслід. До неї ззаду підійшла мати,
- Що не розтопив у серці лід? Я все чула. Ти надто жорстоко повелася з ним. А він змінився.
- Бачу, відчуваю шкодує, цієї ночі знову наснився. Знала, що приїде, Максим мені за нього всі вуха продзижчав. Сидить малює, очі сяють, на зауваження лиш поглядає. Я бачу до нього тягнеться, хоча сьогодні не проводжав.
Надія на ходу,
- Що ти хочеш, рідна кров. Колись і ти пробачиш.
*
Як все безглуздо вийшло, бідкається Тарас. Думки, як вітер, то вриваються, то відлітають, позаду село. Стиснуло серце. На душі гидко, сум, тривога, в грудях, аж пече. Адже сам винен, сина про любов запитав, чому, навіщо? Хай грець тим грошам! Адже частину боргу переслав, це ж поки що. За місяць вишлю. Хіба не вірить, так прикро та я ж пообіцяв. Довіру важко заслужити. Тепер крутись, сам собі докоряє. Після пологів, ще покращала. Перед очима її погляд. Ой, Галю-Галю, що я накоїв, вже так шкодую, що не поряд.
Позаду сигналить машина, від всіх думок відволікає.
Водій сердито,
- Бач, як обганяє, не розумію цих жінок. Чи думає, що навчилася водити, то можна так летіти.
- Так,- підтримав розмову, - Вони відважні, лише вітрил не мають.
Сказав й прихилився до вікна. Чорніє поле, далі багряний ліс.Чому й не знати, все здається в краплинах. О! Нехай йому біс! І вид такий, як моє життя. Чому до сина не їздив частіше? Колись була думка, пробачить. Адже жити краще хотілося. Згадує слова неньки - » Виправити помилку ніколи не пізно». Часто повторює - » До життя треба серйозно віднестись.
Йому кричати хочеться - « Я все зрозумів, як виправити? Ой, так важко мені на душі!». Задивляється на небо, все ж треба жити!
Котилось сонце, змінювались пори року. Догорає тепле літо . Ясне небо, хмари пливуть немов човни. Тарас з автомобіля позирав на них, ой, а які ж вони красиві! То, як натхнення, для нього бажання відірватись від всіх проблем. Зануритися в любиму роботу, його думки – солодкий щем. Нехай в нових будинках, люди радіють. Тішиться, адже це добре. Погляне на сади, на колоски в полі, звідти енергію бере. Свіже повітря придає сили. Чарує синє-синє небо. Відразу спогад про її очі, про незабутнє кохання. В душі картає, гаряча молодість, ще й гордість, волі хотілося.У друзів дружини, жінки, як жінки, все згуртовані, я ж кинутий, як будяк у полі. Ні зварити, ні спекти. Згадалось,
- Хочеш їсти, зготуй сам собі! І я біля тебе посмакую.
Чи були мої очі сліпі? Шкодує Тарас і не раз, особливо після розмов із сином. Відчуває, що Галі не до нього, то ж має, ще одну дитину.
*
Пора гаряча, в селі збирання врожаю.
Вставало сонце, Галина принесла чоловікові тормозок.
- Ну, я поїхав! Повернуся пізно, подзвоню, як буде зв`язок.
Загудів трактор, з місця ривком зірвався, поїхав по дорозі.
- Мамо йди сюди!- з хати гукає Максим, вмить стоїть на порозі,
- Юрко знов плаче!
Галя поспіхом,
- От біда! І чого не спати? Всю ніч на руках. Чи знову на зуби? Я й не знаю, що йому дати.
Як завжди, весь день пройшов у клопотах. Сонце схиляється донизу.
Максимко, повертається з долини, за ціпок міцно тримає козу. Біля літньої кухні дід й бабця плівкою накривають сіно.
- От молодець, розумник, - сказав дід. І Галя похвалила синочка. Вона саме вийшла з хати,
- Он прислухайся, здалеку добре гуркотить. В сарай її поведи і сам ховайся.
Лише кілька хвилин, зривається вітер, небо затягнулось хмарами. Розлютилася гроза, земля під ударами, аж здригається. Старенькі в сараї, молились, причитали,
- Оце ллє, як з відра!
Все обійстя в воді, посередині, під дощем плаває ковдра. Дивлячись в вікно, Галя звернулась до сина,
- Бач, забули зняти.
- Та вона ж стара, після дощу витягнемо. Та не хвилюйся ти! Літо ж, висохне. Ми з дідом на ніч, нею накривали телятко.
- Ой мамо, поглянь, біля вил, прямо в воді маленьке ластів’ятко.
Вона відійшла,
- Воно випливе, присядь, пора вечеряти.
Та смуток огорнув, треба вийти, поглянути до пташеняти. З гнізда випало, погана прикмета, з думками вийшла на подвір’я. А дощ періщить. Але пташеняти вже не було, одне пір’я. Певно кіт схопив. За мить геть змокла, скоро повернулась до хати. В душі за чоловіка неспокій, зателефонувати зони немає. Вже й час дітей вкладати спати.
Хмари, як зграя воронів, кружляють над селом, крапає дощ. Зовсім стемніло, Галя придивляється у вікно. Що там на полі? Чого чекати, вже давно би пішки повернувся.
Старі вже спали Ясніє небо, поміж хмар де-не-де видніються зірки. Думки, як оси, дуже розхвилювалася, аж почервоніли щоки. Вже прислухається, вловила звуки, із скрипом відчинилась хвіртка. Два чоловіки поспішають до хати. Хто б це? Напевно якась звістка.
За мить зустрічає на порозі,
- А де Сергій? Зайдіть, як прийшли.
Сусід до неї,
- Тримайся Галю, гроза попала, вбитим знайшли.
Край неба сонце сходить, Максим чує метушню.
- Й тобі не спиться синку?, – спитала мати, крізь сльози.
- Сергій помер, одягну чорну хустку.
Здригнувся, зірвався з ліжка, кліпає очима,
- А від чого, мамо?
- В трактор блискавка влучила
- Ой та без батька ж так погано. Мамо не плач, я вже підріс. Як треба, я буду допомагати!
Ніжно обійняла сина,
- Пішли, спочатку треба поховати.
Три тижні село відрізане від світу. Печаль, розчарування. Максимко хотів додзвонитись до батька. Та замало бажання. Бідкався, на жаль, весь час мобільний телефон не ловить мережу.
Похорон, мати сумна, всі були вбрані в чорну одежу. Хлопець дивився на брата, грається, нічого не розуміє. А тут хоч й вітчим та шкода, мама в розпачі, зблідла, страждає.
*
Огорнув смуток, неспокійно на душі.Тарас не знаходив собі місця, не міг додзвонитися до сина. Пробував з Галиною зв’язатися, йшов збій зв`язку. Як дізнатись в чому причина? Але ж вже третій тиждень минає. Можливо діти захворіли. З такими думками в село їде. Не дай Боже якоїсь біди.
Макс був на подвір’ї, побачивши таксі, зразу вибіг назустріч.
- Тату, - зі сльозами кинувся до нього.
- Я теж радий зустрічі.
Здивувався поведінці сина,
- Розповідай, що тут трапилось?
Підійшла Галя,
- Це ти, бачиш, тепер сама, мабуть так судилось.
Виправивши на голові чорну хустку, запросила до хати.
Пробачити ніколи не пізно. Ця думка мулила його серце, попрощавшись, йшов до машини. Так, шкода Сергія й малого хлопця, нині й їй непереливки.
Гіркі думки гризли голову. Як із цим жити?! Моя провина, тепер маю допомагати. За все минуле, себе проклинає.
Водій помітив червоні очі Тараса, зрозумів, не до захоплюючих розмов. Порушити мовчання не посмів. Ой, до чого доводить ця любов.
Вже вдома. На душі важко. Згадує сина, його очі повні сліз,
- Татусю, ти ж приїдеш ?
- Аякже, обов’язково будемо разом, знаю, ти мене ждеш.
Минув рік. Він був не простим, але подавав надії.
Пора набиратися розуму, частенько говорила мати, щоразу згадує, коли їде до них. Так образи треба ховати.
Одного разу, мати стала свідком, його довгої розмови із сином,
- Ой, Тарасе, не рви душу хлопцю, а то опинишся під тином. Не давай ніяких обіцянок, яких не можеш виконати. Дивлюсь на тебе, їздиш до Галі, любиш, то ж зумій це визнати. Як серце не лежить, то постав крапку у відносинах з Тетяною. Адже скоро зима, думай, повинен бути чесним сам із собою.
За вікном пролітає сніг. Та він його не помічає, пригадує літо, як косив траву. Веселий галас, як малих розгойдав.Та гойдалка, ні, не забути сонячні усмішки дітей, той блиск у очах. Як Юрка годував, мусив допомогти, він очутився в його руках. На спинку сидіння відкинув голову, лише на мить закрив очі. Перед очима їй трава по пояс, з букетом квітів, він біжить, всміхається. В сонячних променях ромашки, маки і волошки. А на траві кошик з суницями, поруч усміхнені хлопчики.
Щось немилосердно стиснуло груди. Ой, що це, чому так погано? Вже з обличчя витирає піт. Страх поборю, завтра вранці поїду.
Він вже вдома, дружина в кав’ярні, не чекає, провалився в сон.
Ранок, за вікном пролітають пухкі сніжинки. Усміхнений встає з ліжка. Враз думка, маю жінку, чи живу один?! Зібрав валізу, спішить. Написав записку - " Вибач, мене жде син ».
Дорога здавалася занадто довгою. Він не знає, що на нього чекає. Любов, надія, віра, зігрівають серце. Згадує мамині слова, ту пораду. Хоча важко впоратися з тривогою та він їде;
Ми зустрілись ранньою весною,
В бузково-рожевому суцвітті,
Поряд прожити, мріяв з тобою,
Ти єдина, найкраща на світі!
Їду, спішу, шкодую, що не птах,
Чи пробачиш? Жаль, цього не знаю,
Знов прагну, я втопитися в очах,
Зізнатися, кричати - «кохаю».
Так шкодую, витру сльози тобі,
Моя вина, пройшов тернистий шлях,
Пробач люба! В пекельному вогні.
Душа горить. Підкрадається страх,
Як згадаю, аж серденько тремтить,
Для мене ти, зіронька жадана,
Спаси любов! Без неї нам не жити!
Надіюсь, ти пробачиш, кохана.
В руках букет пишних білих хризантем, часто позирає на одометр. Душу мучить хвилювання, до села залишається один кілометр.
Все довкола, вкрите снігом, проти сонця блищить.
Від хвіртки до хати, Максим підмітає сніг. Побачивши таксі, догори віник підіймає, ним махає, радісні очі,
- Мамо! Йди сюди! Подивися, хто приїхав!
За мить була поруч. У очах блиск. ніжність,
- Як добре, що ти завітав.
Із-за паркану, весь у снігу, вийшов Юрко ,
- Тату,- протягнув руки.
- Кохана, думаю не пізно повернувся, навіщо нам муки ?!
Сказав й радо на руки підхопив Юрка, обійняв Галину. Макс тішиться, підходить до них,
- Гей! Забули, ще одну дитину!
25.11.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899078
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Хуртовина свище, виє і співає за вікном,
Наче снігом все накриє, наче холод прийде знов.
Б’є в віконня білим снігом, шепче різнії слова,
Може йде до нас відлига, сонний вітер заспіва
Про мережане намисто, що зітхає на вільсі,
Про калини змерзле листя, що нам шепче до втіхи.
Біле падає на землю, білим стелиться в дворі,
Розкидає срібні перли на хатиночки оті,
Що пливуть у полі чистім білим тином по землі,
Що притихли урочисто в хуртовині і в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899216
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 26.12.2020
НЕМАЄ СНІГУ
ЛИШЕ СПОМИН ТА МРІЯ
ЗАМЕТІВ МІРАЖ
25 грудня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899218
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Інформую творчих особистостей про те, що за 7 днів збігає термін подання авторських робіт до редакційного розгляду альманаху #Скіфія_2020_Зима
(проза, поезія, есеї, критика)
Наразі готується 36-й випуск. Він вийде друком до різдвяних свят.
Я братиму участь.
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2746457/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898808
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Ділюся новиною, що визначе певну подальшу долю деяких авторів КП. Адже, інтернаціональний колектив конкурсного журі (відомі літератори з України, Німеччини, Росії) взявся за неупереджене ставлення та оцінювання творів учасників літературного конкурсу #По_модньому.
За що їм щиро дякує редакція міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" за велику і тактовну працю!
Із журналом я співпрацюю із цікавістю та ганрим настроеи. Тож приєднуюся до побажань редакційного колективу часопису -
Попри карантин, літературний процес йде далі, -усім гарного настрою.
Водночас журнал запрошує творчих сміливців та здібних авторів, незалежно від державних кордонів, до участі у новому міжнародному конкурсі "Свято_Різдва"
Докладно про цей конкурс на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2746198/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898709
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Йдучи вулицею, ти вже не почуваєш себе самотнім. О, так. Яке щастя )))) … Прощавай самотність. Ім’я, прізвище …. Якби ж то лише … Місце роботи, найближчий друг … Все світиться на невеличких екранах поруч з головою об’єкта … Так, саме об’єкта. Людина поступово з індивідуальності перетворилася в об’єкт вивчення, відслідковування, дослідження, поширення вірусу чи небажаного знання, … Іноді система сама обирала, що тобі слід бачити сьогодні. Слабка людська психіка часто здавалася від такого навантаження і людина утікала у цілковите усамітнення. Що для системи теж з часом ставало проблемою і … людина голосною музикою, кадрами з фільмів жахів чи просто повторюваним тисячі разів одним і тим ж сюжетом примушувалася вийти у людне місце, щоб попасти у камери інших таких самих об’єктів.
……………
Потрібен Вірус. Система вбивала людство, тому … необхідно було першими убити систему. І це вбивство могло б стати одним з найморальніших вчинків в його історії.
……………….
Його звали Ікей. Чому так? Про це вже мало хто навіть здогадувався. "І" – це мабуть скорочення від англійського intelligent (розумний), а "К" – це мабуть від crush (у значенні штовханина, суперечка) … Але у його ситуації ця суперечка ніколи не набувала рис відкритості. Якщо він почував себе у чомусь правим, він не намагався одразу когось переконати в своїй правоті. Чи з друзями, чи з ворогами, це завжди було рішення, що приходило до іншої сторони само, безпосередньо. Уявіть собі, що ви стовідсотково переконані у чомусь і раптом вам приходить повідомлення з невідомого джерела або у вигляді реклами з незаперечними фактами протилежного. Якщо це був хороший друг, він одразу комунікував з Ікеєм і ставав ще більшим другом. Якщо хтось ховав правду у собі, для Ікея така людина більше не існувала. Це загострене до країв прагнення істини перешкоджало його кар’єрі, особистому життю, позбавляло комфортного щодення. Але може саме це і було для нього комфортним? Цим питанням задавався не один …
Ідея вірусу була проста. Вірус завантажувався на носій у конкретному тілі людини. Він оживав лише тоді, коли ззовні з’являвся запит щодо якоїсь з папок, чия назва хоча б якось вказувала на приватність збереженої там інформації. Наприклад, це могло бути «фото дружини», «фото дітей» чи «тільки для мене». Як тільки такий запит мав місце, вся особиста інформація конкретного виконавця системи викидалася для користування першої тисячі осіб. Через годину – перших ста тисяч осіб. І т. д., якщо у цій інформації був якась уражаючий цифрового чиновника зміст.
Зрештою від виконавців Ікей перейшов до замовників. Це було вражаючим, що дозволяли собі ті, хто вимагав абсолютної відкритості від суспільства.
Ніхто не знав, що робити далі. Система перестала працювати і ставала загрозою для безпеки людини.
Ікей проводив свої дні у роздумах щодо свого вчинку. Він був єдиним, хто міг це зупинити. Але чи була у цьому потреба.
Лія, його найкращий друг, завжди приходила на допомогу, навіть не підозрюючи про це. Це особлива риса характеру найкращих жінок цього світу. Не відаючи про це, вони рятують його.
- Ліє, чи варто себе ховати від інших?
- А хіба я надалі ще буду я, якщо я щось не заховаю?! Мрія, сумнів, біль, спогад???
- Але ж, якщо цього не ховати, то інші можуть тобі допомогти?
- У чому?
- Реалізувати мрію …
- Або її украсти?
- Забути …
- А може я не хочу забути.
- Пережити твій біль …
- Якщо його поділяти з іншими, він може стати ще більшим …
- Але ж тоді людина перестає бути самотньою?!
- А може вона тоді перестає бути людиною …
- Що ти маєш на увазі?
- А як же ж кохання … Це тремтливе ніжне почуття, до якого нікого не можна пускати, поки воно не дозріє …
- А хіба таке ще є … ?
- І хто тобі тільки додав першу букву імені від слова «розумний» )))
- Як бачиш, я прийшов до тебе, щоб запитати … А здатність запитати – це риса «розумного» …
- Все ж таки чудово, що є вірус і мені є що ховати.
На цьому дівчина вже остаточно не стримуючись розсміялася.
Ікей поспішив додому. Він розумів, що вірус є недостатньо сильним. Доступ ззовні потрібно було повністю закрити. Систему слід було знищити остаточно. Але для цього спочатку потрібно було переконати людей. Його розмова з Лією була найкращим інструментом досягнення цієї цілі. «Ліє, пробач. Я украду твої думки».
[i]Фото з художнього фільму "Анонім".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898622
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 23.12.2020
из одноимённого сборника одностиший
911. певица ДО́ЛИНА подставила ЛАДОНИ, а в них ДАНИЛО что-то НАДОИЛ…
912. а ВОЛОНТЕРАМ только ЛЕРМОНТОВА в помощь не хватало.
913. жена писателя КАВЕРИНА, готовила ему по два ВАРЕНИКА.
914. обладает доктор КОМАРОВСКИЙ, совсем немедицинской МАСКИРОВКОЙ
915. и тогда на досуге КОРНИЛОВЫМ были изучены все МИКРОВОЛНЫ…
916. как только выйдет КАГАНОВИЧ из ВАГОНЧИКА – его мы тут же опознаем!
917. …и МАЛЕНКОВ, попав во власть, – ВА́ЛЕНКОМ обычным оказался…
918. — чем же этот чтец ВАЖНЕЦКИЙ? — только тем, что он – ЖВАНЕЦКИЙ!
919. жена судьи МЕДОВИКОВА заменила юмориста ЕВДОКИМОВА.
920. — а вы по-прежнему ХВОРАЕТЕ? — да нет, я – ТЕРЕХОВА… маргарита.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898981
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
У осіннім гаю я чарівні мотиви почула
Та вклонюсь скрипалю, у мелодії - смуток забула,
Вигравало усе, світ краси до глибин розкривався,
А пожовклий листок, ніби в чарах осінніх купався
Непомітно в ту мить закружляли в повітрі сніжинки,
А калина з кетяг дарувала свої намистинки,
Поєднання такі, наче осінь з зимою подруги,
Суперечок нема, лише стеляться звабливі смуги
Я завмерла на мить, милували мене дивні чари,
А в нічних небесах вигравали чарівні стожари,
Милувався весь світ та невже така дружба буває,
А життя безліч літ знову книгу життєву листає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898959
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
У світі так пісень багато,
А я в душі ношу одну,
Ту що співала моя мати,
Ту невеселу,ту сумну.
Чи то так так доля її склалась,
Чи то були не легкі дні,
Сумні пісні тоді співались
І серце краяли мені.
Роки пройшли не стало мами,
А пісня та в душі живе,
Стає ріднішою з роками,
По тілу хвилями пливе.
Стає все більше зрозуміла,
Стає дорожчою мені.
Я зрозумів ,матусю мила,
Які були у тебе дні.
Як прийдуть ангели за мною
У царство Боже запрошать,
Залишить все візьме з собою
Ту пісню мамину душа.
Там будуть ангели співати
І стане радісно мені
Якщо почує моя мати
Свої улюблені пісні.
У світі так пісень багато,
А я в душі ношу одну,
Ту що співала моя мати,
Ту невеселу,ту сумну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898954
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Извечный вопрос и на него ответ:
"Что такое судьба-
свыше предопределённый путь
или личная свобода выбора?"
1)Судьба расписана для всех
И роли все свои играют
Где будет радость, горе, смех
И где опасность угрожает.
Где будет небо в облаках,
Весна, зима иль только лето,
Где нас укутывает страх
-Запрограммировано где-то.
Наш каждый вдох и каждый шаг
Под очень пристальным контролем.
Какой несём сегодня флаг,
Каким мы насладимся морем...
2)Мы сами выбираем путь,
Не в игры в жизни мы играем,
Когда хотим- идём уснуть.
Судьбой мы сами управляем.
Мы можем сесть сейчас в трамвай,
В машине просто прокатиться,
В душе построить ад иль рай
-К чему кто искренне стремится.
Ограничений в жизни нет,
Хотя не прыгнешь выше крыши,
Но свой мы оставляем след
-Стремимся вниз, взлетаем выше...
Две версии одной судьбы
Пересекаются в дороге
И будьте счастливы в них Вы
Ведь Новый год вновь на пороге!
19 декабря 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898725
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 23.12.2020
П’є дружина з мене соки:
Не встиг поріг переступить,
Ця мегера - руки в боки:
-Ану, дихни! - уже кричить.
-Нализався, скотиняко?
Самогонку відчуваю,
Спати - в будку, до собаки
Я тебе благословляю!
Тепер клопоту не маю,
Бог захистив мене від бід:
Сердита жінка не лякає –
Перехворіла на ковід.
Втратила чуття на запах
І наді мною весь контроль,
Вже не ходжу на задніх лапах,
Сиджу у шинку, як король!
Поки винайдуть вакцину,
Щоб рецептори вернути,
Не одну я чарку встигну
З кумом дорогим хильнути.
Вчені думають ще й досі,
А я хочу (навіть снилось),
Щоб ускладнення у носі
У дружини залишилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898666
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Рівчак для верби став люстерком віднині —
У лати скували нещадно морози,
Віддавсь на поталу стрімкій хуртовині —
Покрилися інеєм пагубні сльози.
А ще донедавна споліскував коси
Красуні своїй в найчистішій водичці,
Зціловував з личка надранішні роси,
Тепер відзеркалює сонце вербичці.
І вірить у силу кохання-суцвіття,
(Як сокіл у крила свої, що злітає
Із гілки, що зламана впала між віттям),
В безмежній любові від щастя скресає… 17/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898550
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Не звано – влюблённый
В морскую царевну…
Летишь вдохновленный
К желанному плену.
Ведь сердцу не скажешь,
Чтоб ночью... остыло…
И только, приляжешь -
Оно застучало:
И душу терзает,
Рвет мысли на части…
Кто это не знает –
Тот в жизни несчастен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 22.12.2020
Ти заглянеш тихенько в вікно,
На столі охолонувша кава,
Стільки років, коханий, пройшло,
А вона, ніби завжди чекала
І серветка тендітна, мов квіт,
Білосніжна, неаче хустина,
Із тих пір вже пройшло стільки літ
Та радію, немовби дитина
А на блюдці смачненький бисквіт
Солодить ароматом ванілі,
Ніби шле із дитинства привіт
І шедевр - твої руки умілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898865
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Где-то в космосе звёзды встретились,
Удивили все небеса,
Чудеса они даже в небе есть,
Настоящие чудеса.
Звёзды сходятся и расходятся,
Вновь встречаются иногда,
Только мы с тобой не расходимся,
Не расстанемся никогда.
В небе звёздочки все холодные,
Ярко светятся без огня,
Ты звезда моя путеводная,
Ты как солнышко для меня.
Звёзды сходятся и расходятся,
Вновь встречаются иногда,
Только мы с тобой не расходимся,
Не расстанемся никогда.
Перегрузки есть,недоделочки,
Вместе справимся,не беда,
Пусть часы для нас крутят стрелочки
Не состаримся никогда.
Звёзды сходятся и расходятся
Вновь встречаются иногда
Только мы с тобой не расходимся
Не расстанемся никогда.
А у нас сердца словно звездочки,
А у нас душа молода,
Раз мы встретились,моя звездочка,
не расстанемся никогда.
Звёзды сходятся и расходятся,
Вновь встречаются иногда,
Только мы с тобой не расходимся,
Не расстанемся никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898858
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 21.12.2020
Моєму першому побаченню з коханою
присвячую
Пойте, синицы, пойте, дрозды
И громче, фанфары, звените
Во имя еще неизвестной звезды,
В то время стоявшей в зените.
Не может звезда безымянною быть
И я ей присвоил имя.
Во имя его я прошу вас трубить,
Звените, фанфары, во имя!
Сегодня счастливее нет на Земле --
Я счАстлив предельно отныне.
Так будь же всегда в своей звездной семье
В зените,
Звезда Антонина!
29 січня 1968р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774919
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 21.12.2020
Душа запрагла свята… Дихає морозом
ніч у середмісті Львова.
Біг сторіч у Колісниці Часу. Подих свіч
у мерехтінні вікон. Гама кольорова
людських життів і доль. Старим обо́зом
зникає в сутінках печаль тяжких утрат…
…І, наче Немовля в підніжжі Божих Врат,
чекає Рік Новий на крок у бутність –
звістити світові свою присутність,
обвіяти своїм благим теплом
оголені дерева і дахи промерзлих хат,
старі людські обличчя і дати їм ковток
живий води… Мерщій ходім,
мерщій біжім сюди,
де Дух Різдва малює дарчі скрині –
ми всі щасливі будемо віднині,
бо тріпотить на Дереві Листок
нових іще несходжених призначень,
листок нових освідчень і освячень –
блаженний Лист на вітрі тріпотить, -
а Колісниця Часу знай летить
по кригах зламаних і стужах безталанних –
Зима, мов пава, в хаті загостить
між пампухів, малих дітей, соломи –
і тане тінь виснажливої втоми,
і вже малює Новорічна мить
те Немовля у променях осанни
і в утворі Божественної Брами
двох срібних о́ленів у пущах первозданних!
…Сп’янілий Дух Різдва...
…Так спрагло дзвони б’ють…
[i](Зі збірки "Туга за Єдинорогом". - Львів, 2018).[/i]
Грудень. Незабаром Новорічні та Різдвяні свята – улюблені в нашій сім’ї. Вечір і ніч на святого Миколая – апофеоз батьківських турбот про своїх малолітніх (і не зовсім!) дітей. Я вже багато років поспіль уособлюю цю легендарну особу, що кладе подарунки під подушки – бо маю доню Устоньку, яка вже студенка-магістрантка. У сімейних сховках кільканадцять мистецьких конвертів з трепетними дитячими посланнями, розмальованими на урочистий лад – листи «до святого Миколая» . А в них стільки дитячої фантазії і тепла, а мрії цілком зрозумілі для «Миколая», що завітав зі своїм чудодійним міхом з подарунками до дитини з творчої сім’ї – бажані іграшки, книги, дитячі енциклопедії, вертепні костюми з усіма театральними атрибутами, касети і диски з улюбленими фільмами та мультиками і, звичайно ж, солодкі пакунки та мандаринки… Устина дуже довго «вірила» у святого Миколая, навіть коли підросла. Згодом до щорічних святомиколаївських подарунків додалися її власні, куплені за студентські стипендії теплі шапки з помпонами, шалики та рукавички, а ще неодмінно «зимові» горнятка з оленями, Санта Клаусом, ангеликами, Козою тощо. Хата, в чеканні Різдва та Нового Року, була наповнена ароматом ялинки і кави. Ялинка, ця улюблениця дітвори, була в нашій хаті особливо обожнювана донею, бо щоразу прикрашалася на інший манер її замислуватими ручними витинанками та тематичними іграшками. Отож, приємна зимова метушня огортала усіх членів нашої сім’ї – і людей, і кота Сивульку, багатолітнього мешканця хатки на Поліграфічній,15, а в останній рік перед від'їздом і його маленьку подругу - кицю Ласочку.
Одне Різдво та Новий 2013 Рік був несподівано потьмарений – в ніч з 17 на 18 грудня 2012 року відійшла мама Лідія-Надія. Якраз в ніч на 25 грудня – Католицький Святвечір (і словянський теж!) – були девятини, а 25 січня Нового 2013 року сороковини… Увесь цикл Різдвяних свят відтоді сприймається мною з подвійним смислом, як і Великдень – радість і печаль, відчуття єднання в Родом – живим і тим, що уже Там, на Небесах. В такі хвилини і миті пропливають у свідомості картинки буття, роки відмотують, як у кіноплівці, хроніку днів давно минулих, з обличчями рідних, давно затертими невблаганним плином Часу в різдвяних санях, запряжених дванадцятьма оленями з тенькаючими дзвіночками.
П’ючи терпкий, ледь хмільний глінтвейн, під співи українського «Щедрика», згадую усіх своїх за столом у втраченій по смерті діда Вовка хаті на Шпитальній – а там і дід Михайло з бабцею Марією Сивулькою, і вуйко Зенко з тетою Лесею, і я з мамою Лідою. Святкова ідилія. Мить щастя, що летить…
Один спогад – так, нізвідки, з небуття, з пережитих сильних вражень. Ми з мамою на зимовому Чорному морі в санаторії Одеси.
Мама і маленька Ірочка, в оточенні гурту знайомих хоче сфотографуватися на великій крижині, що найближча до побережжя. Ми стаємо на крижину разом з двома чоловіками, а хтось з берега фотографує. Хвиля відпливу відносить крижину на кілька метрів від берега. Тоді чоловіки розділяються: один відповідає за мене, другий – за маму. Ми скачемо з крижини на крижину в дві групи, борючись з дужим зимовим вітром та хвилями, що протидіють нам, ризикуючи життям – під нами МОРЕ… Я щоразу з острахом обертаюся назад, дивлячись чи мама за мною – мама ЗА МНОЮ. Все закінчується благополучно – ми на твердій поверхні.
Що відчуваю зараз при цьому спогаді – пришвидшене серцебиття і усвідомлення: Ангел-охоронець завжди поруч, в найнесподіваніших обертах і ситуаціях, АНГЕЛ ПРИСУТНІЙ…
Це не лише внутрішня віра, це – відчуття присутності духовного світу, що нас оточує. Ми не просто живем, у нашому житті є потреба подолання духовних вершів, до яких нам суджено наближатися у короткому земному бутті – цей ланцюг духовного поступу не перерветься ніколи…
[color="#ff0000"] "АНГЕЛУ-ОХОРОНЦЮ ЗАМІСТЬ МОЛИТВИ"[/color]
Мій Ангеле, храни мене у колі
людей найближчих, кровію спорідних.
І відверни думки та вчинки кволі.
І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.
Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
що слів живучих стебла соковиті
забарвлять в колір свята будні сірі,
і проростуть крізь товщі… ґрати… сіті…
Усюди, де літає в непокорі
свободний дух вкраїнського народу,
веди мене у радості і в горі,
мов зірку палахку по небозводу.
З правічної криниці до колиски,
де зела розквітають барвінко́ві.
Храни посвяту мами і невістки
блаженномирним Ангелом Любові.
Коли ж мій друг у недруга обкладці
уразить в спину, смуту заподіє,
чи буревій промчить по тихій кладці -
озвись до мене Ангелом Надії.
І Божа длань із зоряних облачень
«Ірину» в «Рен»-ім’я* перейменує -
розтане тіло лебедино, наче
мене оплаче Ангел, що сумує…
Осанна ночі й цьому дню – осанна! -
(захланно, неустанно серце б'ється)…
Коли утомлюсь жити безталанно -
мене пригорне Ангел, що сміється!
[i] (З двотомника "Сонцетони":
Тон Перший - Поетичний. - Львів:Сполом, 2016)
[/i]
21 грудня 2020 року, Львів
[i]*Ім’я –«Рен» - в Єгипті одна з іпостасей Душі; ім'я, яке пам'ятають по смерті.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898824
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Ніжилось тіло Зими в подушках -
У волошково – м’яких хмаринах...
Скарби небесні її в пелюшках,
На пухких колисались перинах…
З Вітром Хурделиця ткала сувій...
За верете́ном - видно світанок.
Вже крізь імлу припорошених вій,
Позіхав розманіжений Ранок…
Скинув промоклий дірявий кожух,
Напхав торбину білих полотен.
Стомившись від ткацтва, Вітер ущух…
Десь сховався у щілинах плоту.
Ранок на Землю змарнілу зійшов…
Із пухнастим, сріблястим дарунком…
До кожного ганку з світлом ішов,
Що зібрав за небесним лаштунком…
20.12.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/128174247_2717569081836800_1452802173841110640_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=CtABdm9Q_HkAX_MDH8d&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=1555ad10aec1d40268b4dc4263b2293b&oe=60059C49[/img]
Кружляє в дивнім піруеті
Осіннє танго жовтий лист.
Як відтворити у сюжеті
Природи неймовірний хист?
Оту палітру у відтінках,
Що грає барвами навкруг.
Яка ж красива Осінь-Жінка!
Я навіть слів не підберу.
Завжди ошатна і зваблива,
Міняє вправно свій декор.
Буває часом вередлива
Й дощем виплакує мінор.
То повні келихи проміння,
Проллє із щедрістю з небес.
То виставить свої творіння,
Щоб милувався світ увесь!
То з рукава немов причастя,
Сипне росинок у траву.
Комусь - наповнить жмені щастям,
На довгу ниву вікову.
Сама ж, роздавши всім щедроти,
Залишить незабутній слід.
Митцям віддасть натхнення й ноти,
І для віршів, і для сюїт.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/128783009_2717569248503450_435858984071897405_o.jpg?_nc_cat=107&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=S39jNMBpdbwAX84dtOq&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=c7ed3e7c72a24c6d5281bc98cabbe74c&oe=6003FA43[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898701
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 191 ***
я на КОЛ ОС насаживать решил –
чтоб на КОЛОС похожим он был.
*** 192 ***
я скушал ПАСТУ – ШОК кишок внутри произошёл,
но к счастью ПАСТУШОК на помощь мне пришёл.
*** 193 ***
— ну, вот вы и скажите: РАЗВЕ ЛОСЬ виновен в этом,
что браконьеров РАЗВЕЛОСЬ – как прошлым летом?
*** 194 ***
после резинки на рисунке ЦЕЛ ОВАЛ лица.
его потом и ЦЕЛОВАЛ художник без конца.
*** 195 ***
все знания – ПОТОМКАМ, А С УТРА домой вернись.
и лишь ПОТОМ КАМАСУТРА войдёт в твою жизнь.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898598
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[i]Онегинская строфа [/i]
[b]Твой зайчик спрятался в дубравах…
_______
В чащобе движется отряд
Без чести и без добрых нравов
Ранжир палит в лесных зайчат…
Безосновательная пуля
Летит в сознательного друга…
Ушла душа из тела прочь
И наступила в жизни ночь…
Произведённое лукавство:
Наперевес – с ружья стрелять
И зло спешит – возобладать
Всегда враждебное коварство…
______
Курковым пальчиком – ведя
Ничтожно – выстрелит в тебя…
[/b]
07. 12. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897455
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Спи, малече, засинай,
Бо йде в гості Миколай.
Він зайде у кожну хату,
Щоб всіх діток привітати.
Принесе в своїй торбинці
І цукерки, і гостинці,
Під подушку покладе,
Бо про всіх він знає все.
Адже ви – слухняні й чемні,
Гарні дітки і розумні,
Слухалися маму й тата -
Тож дарунків вам багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898569
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я закохалася у тебе
У твої очі голубі.
Всміхалось ніжно мені небо,
А я всміхалася тобі.
У філіжанках наших кава,
А душу зігріва любов.
Ця ніч для нас така цікава,
З тобою ми зустрілись знов...
Ти цілував мої долоні,
На вушко шепотів слова.
Так пульсували наші скроні,
З під ніг тікала десь земля.
З тобою ми такі щасливі,
Моя рука в твоїй руці.
Твій поцілунок справжнє диво,
Назавжди лишивсь на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Є святе, то – заповіді Божі,
Та прошу іще одну-одненьку:
Україну щоб любили-неньку.
Всі, хто хлібчик їсть її, негоже,
Щось в лице казати їй вороже
І топтати тут святу земельку.
Є святе, то – заповіді Божі,
Та прошу іще одну-одненьку.
От, якби любив її так кожен
І щодня носив її в серденьку,
Не співав в догоду воріженьку,
Так собі та іншим допоможеш.
Є святе, то – заповіді Божі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898780
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Когда сирень цветёт,
В гости к нам пришла весна.
Тот аромат кругом,
Происходят чудеса.
Когда сирень цветёт,
Нас встречает яркий май.
Любовь в душе живёт,
Несёт счастье, дарит нам.
Когда сирень цветёт,
Стелится ковром трава.
Там соловей поёт,
Раскрывается душа.
Когда сирень цветёт,
О берег бьет волна.
Машет чайка крылом,
Муза в гости спешит к нам.
Когда сирень цветёт,
Не передать словами.
В путь гитара зовёт,
Длинными вечерами.
Когда сирень цветёт,
Молодеет и душа.
К нам старость не идёт,
Ждут на море паруса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898778
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я стебелинка в світі цім
Поговори зі мною вітре
Бо час найвищий над усім
Мій день на порох скоро зітре.
Ти мною так не тріпоти
Ти не зломи моє стебельце
Притихни і почуєш ти
Як стукотить у ньому серце.
Багато ти поміж людьми
Перенівечив рік за роком
Мене лиш вітре не зломи
Своїм поривом ненароком.
Поговори зі мною ти
У цьому вічному роздоллі
Ти мною вже не тріпоти
Ти не зламай моєї долі.
Парище.
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898775
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Мені дощ нагадав той привабливий день,
Коли в квіті садок ще купався,
А у тиші лісній чулись звуки пісень,
Ти сміливо в коханні зізнався
Зеленіли поля, пахла хлібом земля,
Вся природа від сну прокидалась,
Розквітала й раділа від щастя душа,
Ніби зірка із неба всміхалась
А за лісом вдалі біля диво-ріки,
Походжала приваблива пара,
Мила зустріч чарівна торкалась краси -
Це була, ніби райдуги зваба
Погляд ніжно зустрівсь із палким почуттям,
Романтично, як сяйво спокуси,
Так у милих сердець починалось життя,
А мені посміхалася Муза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898763
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Переболить і відпущу:
Усе, що так мені боліло,
Я впевнено і навіть сміло,
Завжди борги свої плачу.
І стануть сонячними дні,
Міняються свята і будні,
Хоч доля й Бог є неосудні,
Буває - каюсь, і грішу.
Я - жінка і мені болить:
Я навіть плачу так - як кожна,
Змінити щось навряд чи можна,
Лиш обійняти і любить.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898762
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Рік за роком іде у рахунку із днів,
Тільки що народивсь, а вже старість зустрів.
Навкруг тебе юрба із чужих голосів,
А де твій? А він був чи в пожарі згорів?
Попелище душі на догоду комусь,
Легше тінню іти, чим піднятись увись.
І гукати з гори: я - людина зовусь!
І тобі я кажу, - задарма не хились.
Голос май свій завжди, щоби там не було,
Аби в серці добро, що ростить джерело.
Сонцедайність життя, де тоненьке стебло,
Сил додай ти йому, щоб в путі берегло.
Оберегом від зла совість власна стає,
Не губи, то не гріш, що заробиш іще.
У відміряний час, що нам доля дає,
Не вчорни ні за що родоводу кліше.
20.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898750
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Сумний у нас грудень
І в свята, і в будень.
Буває нам здається,
Що й сонце з нас сміється.
А буває такий год,
Що на день, аж сім погод:
То морозить, то дощить,
А то сніг густий летить.
То дме вітер, аж пищить,
А то й буря закричить.
Бува й сонечко ясне,
День той зиму осяйне,
Іній, слякоть і негода,
В зиму різна є погода.
Надівай частіш кожуха
І ховай під шапку вуха.
Не марнуй даремно час,
Тоді й буде все гаразд.
А щоб голоду не знать,
Треба влітку не дрімать,
Бо що літом припасеш,
Те зимою і пожнеш.
Літом сил не пошкодуєш,
То й зимою не сумуєш:
Є що їсти, є що пити,
Веселіше в світі жити!
Не страшні і сім погод,
Якщо є що класти в рот.
Як дровець ще запасешся,
Той зимою усміхнешся.
Якщо часу не марнуєш,-
Літом й восени працюєш,
Не злякаєшся зими,
І житимеш між людьми!!!
Є у нас й нині курйози,
( не дощі, і не морози)...
А злий вірус і війна,
Та ще й влади кутєрма...
Є у грудні сім погод,
Про це знає весь народ,
До кінця він добігає,
Новий рік нам відкриває!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898737
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Думки твої, мов зорі таємничі
Блищать гірляндою у небесах.
І зіткані зі згоди й протиріччя,
Пливуть у просторі на парусах.
Твоє мовчання - прохолода ночі,
Кришталь морозний, заметіль снігів.
Вдивляюся у рідні сині очі,
Щоб розгадати ребуси зі снів.
Слова твої пахучі, мов троянди,
Як шелест ніжний шовку пелюстків.
Світанку ласка і санскриту мантра,
Сплетіння розуму і почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
О Мир межзвёздный... и родной:
Цветенья май, предзимья блёклость –
Где лета невесомость, лёгкость
И осень в красках заодно?
На этот раз нам в дар дана
Голубоглазая голубка –
Одна на всех для жизни шлюпка
И за неё нам боль-вина...
И этот странный Новый год
Быка. Сидящим по квартирам
У вируса на мушке в тире –
Ищи теперь его штрихкод...
Но есть о чём подумать всем –
Как Мир сберечь, самим сберечься,
От грешных дел суметь отречься.
Уж не отсрочить час дилемм!
20.12.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898790
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Котила осінь колесо по колу,
прибравши липи, мов дівчат, в чільці.
Внизу туман водив обвислим волом
по таборах смерек і ялівців.
Безмовне здивування: дід з онуком
( і він сюди ж. Літ, видно, вже під сто…)
йде до помосту метушливим кроком
з кийком в руці, розкриливши пальто.
На поклик відгукаєшся Марічки,
що заблукав між горами Карпат?
Он там, мабуть, стрічались, біля річки,
котру з дівочих сліз злив водоспад.
З канатівки розгледиш й полонину,
вона збирала верес там й чебрець.
З палкого серця голос рвався й линув
про те, що «кнєзєм» хоче звать тебе.
Огорнеш смутком всохлу сокорину.
На ній давно обгніздились птахи.
Тобі під нею вишивала й сину
сорочки, кептарі і сердюки.
Охопиш з висоти орлиним оком
овечість хмар й живе єство Карпат.
Немов печать, скупа сльоза- і спокій.
Лише про нього тут ліси шумлять…
…Котила осінь колесо по колу.
На діда задивилась я іздолу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898728
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Намиколаїлись ...
Та сумно так в душі.
Тому і пишуться прості вірші.
Уранці незнайомцю, незнайомці,
В обід чужим веселим дітлахам,
Навіть коту, що муркотить на сонці
Сказати треба щось людським вустам ...
Від подарунків вже звільнились руки,
Немов би ноша впала з твоїх пліч,
Уже забулись колись часті завірюхи,
Запанувала тиха українська ніч ...
Намиколаїлись ...
Пробач раціональність
І ти такий захмурений щодень,
Дивуюся, де та оригінальність
Щезає, як приходить інший день ...
Чому такі яскраві і величні
Робимо свято із життя на кілька днів,
А потім знову злі, безвольні, звичні
І не яскраві для своїх синів ...
Намиколаїлись ...
То може б так і далі,
Схопивши долю міцно за кермо,
Життя крутити радісно педалі,
Обмиколаєне якесь було б воно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898641
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
На призьбі хати з музою удвох
Бесідуємо про життя загадку,
Про те, хто мостить у майбутнє кладку.
Над нами – місяць, трохи вище – Бог.
– Вино осіннє п’є моя душа,
Ледь гіркувате, з присмаком калини,
Давно життя минула половина…
Літа мої до вирію спішать.
І діти на своєму вже крилі,
У першому сніжку і їхні скроні,
Своє у них вино, свої перони…
Радію, що устали із колін.
В пуху – не в пір’ї крила онучат,
Та вже на них чекають їх висоти,
Свої негоди і свої красоти.
І свої ранки їм лиш зустрічать.
Ріка життя! Хто видумав тебе
Й наповнив змістом ось таким глибинним?
– Буть матір’ю – не посаг це рабині, –
Озвалась муза, – воля це небес!
16.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898536
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Давно відшуміли літа молоді,
у юність дорога далека…
Та саме в холодні, грудневі ті дні,
синочка приніс нам лелека.
Дарма, що морози… Лиш сил додали,
мережила долю завія…
Молитви святі пелюшки обвили
з пророцтвом добра і надії…
Минали, мов вітер: як дні, так роки…
Незчулись, як виріс ти, сину…
Садочок, і школа минули таки…
Юність дихала ніжно у спину…
Дорослий вже став… А для нас ти – дитя…
Погладити хочу голівку…
Давно ти, синочку, пішов у життя,
свою в ній торуєш стежинку…
А я у думках, поки й сонце зійде,
до серця горну все, що рідне:
серветка - ялинка, де поїзд іде…
Твоє вишиття на ній плідне.
Ось твір твій про маму…Так тепло душі,
коли перечитую знову…
Я хочу щоб ти у моєму вірші
відчув атмосферу чудову:
де дім твій, родина… Ми разом усі,
стираємо відстань в розмові…
Чекає духмяний пиріг у красі,
й дарунки для тебе готові.
Тож, сину наш любий, живи у добрі,
грій серце своє у любові…
Хай у народження день звіздарі
малюють картину святкову.
Хай щастям наповниться тема її,
і барвами грає палітра...
Всі задуми, плани і мрії твої
з попутним лише будуть вітром.
Що маєш - цінуй, бережи і люби,
хай крила міцніють з роками.
Ніколи й нічим ти себе не зганьби.
Повертайся додому з птахами.
18.12.2020
[b][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898531
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Веселенько, утіха дітям,
Скрізь біліє, аж засріблилось,
Так яскраво все заіскрилось
Миколай… поспішає світом.
За вікном морозець гарненький,
Йде у валянках, у кожусі,
Вже так близько, крокує в лісі,
Міх несе,червоний, повненький.
Є у ньому смачні гостинці,
Ляльки, книжки і телефони,
Ще машинки, кульки, смартфони,
Подарує кожній дитинці.
Ніч зоріє, наступив той час,
Із цим святом всіх привітати,
Та здоров’ячка побажати,
Миколай, дідусь прийшов до нас,
Будем весело святкувати!
18.12.2020р.
Шановні друзі!
Вітаю з наступаючим святом Святого Миколая!
Бажаю вам здоров*я! Щастя і любові!
Достатку, радості, душевного тепла і щирості!
18.12.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898515
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Ви стояли в блідо́му тумані,
У руках ваших пахнув бузок.
Граціозна, як лань, мила пані,
Сплетена коса у колосок.
Образ ваш, то ціла загадковість,
Усмішка - рожевої весни.
А довкола квітів й трав шовковість,
Все було для мене наче в сні.
Щастям, так світилося обличчя
І ховалась зваба на плечах.
Ніжна, незнайомко білолиця,
Сукня у мережеві парча.
Як уперше поглядом зустрілись,
У очах я ваших потонув.
Ви чомусь умить ту розгубились,
Стукіт серця вашого відчув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898498
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
[i]шутка предновогодняя
[/i]
Как бы нам оту любовь
Под весёлую гармонь
К клубу сельскому да в ночь
В полдесятого точь-в-точь
В состоянии бессонном
По просёлочно-студёной
По всеконному пути
(На размерчик: Раз…Два…Три…)
Рок-ен-ройсом с медным скрипом
(С недешёвым аппетитом)
С песней дружной в Новый год
(Исполняет весь народ)
Под сверкающей гирляндой
(Где-то рядышком с бильярдной)
При свечах над головой
(На столах – О! Боже мой…)
Предоставить в обращенье
(В государственных строеньях)
Наш весьма простой экстрим…
Самокатом дорогим?!
17. 12. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898466
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Лист Миколаю,або
Дівчинка виросла
***
Пишу листа я Миколаю,
хоч вже Не перші 10 літ,
Скажи мені,бо я не знаю,
кому послати свій " привіт"??
Хто вислухає ,чи почує?
До кого голову схилить,
в години,Коли туга в серці ,
а На душі= хоч вовком вить...
Чому так сумно й одиноко?
І совість крає безкінця?
Вночі - лиш сльози
Сліплять око,
Все інше теж не до лиця.
Донька сердита,дорікає.
Ми- різні з нею, не чужі ж ...
Вона- маленька й ще не знає,
що в світі різні є межі...
Життя є " до", а є і "після"...
Є сірий жах ,а є І пісня.
Та все - суцільна метушня,
проста і сіра в дірку марність...
Люди- пісок ,космічна хмарність...
Що є лиш мить, ПотІм- нема...
Куди поділись? Де ділись?
Росли, хотіли, Дбали,знали,
Любили,вірили,могли,
творили,пестили навчались
,а потім= бац...кудись пішли...
Туди,звідкіль не повернулись,
лиш споглядають із небес...
А ми - ві сні,мов не проснулись.
Були ми з ними,тепер- без...
Як пояснити своїм дітям:
Життя є " до", а є і " після"-
Є сірий жах,є й гарна пісня.
Сварки,вимоги,балачки=
то все пусте,Усе не те,
Йдемо ,чи котимось кудись ...
Не зрозуміло,вниз,Чи ввись??
Й так день за днем , Із ночі в ніч...
Старіємо...ось в цьому річ...
Пишу листа я Миколаю,
Бо більше ні з ким Говорить...
Я теж дитя,і він все знає.
у кого ,що й чому болить...
Дай щастя моїм рідним дітям!
Хоч їм дай трішечки тепла,
Дай їм Любові,сили в світі,
Я вже для цього застара.
Хай буде їм по повні вінця,
Дай розуміння Й доброти!
Удачі , сміху по колінця.
І літ й щедрот до висоти.
Дай зрозуміти,що
Основа,
важливе що і основне,
а що пусте і,що полова...
Що їм потрібне й ,що не те.
Навчи цінити близьких рідних,
Допоки є вони й живі...
Дай Боже їм деньочків плідних.
Спрямуй їх цілі основні.
Насолодитись дай Любов'ю,
Навчи їх співпереживать,
І слідувать ключам здоров'я,
А настрій з рук не проганять!
Навчи не гризти Пустословством,
Не кидать масло у вогонь.
І не розсіювати " жовчство,
В чуже не лізти! Зась! Не тронь!
Мені лиш Мудрості з небес
Пошли дитяті,більш нічого,
На цьому дяка За все щира!
А ще ,їм щастя дай І миру!
Святий Миколо,Миколаю,
= багато хочу...
І не знаю,куди листа я притулю???
Подяка,вислухав,що,лю...
Прости і ти,мій читачу,
Бо не ЛГ писав,а чу...
ЧуДичка ,дичка від природи
і одиначка Фрекінбок :))
Чужих виховує дітей,а власним
Ради дать не може,
Сапожниця і без Чобіт,
Лиш самокрит, Так,самокрит...
Я відпускаю ситуейшн,
Більш не згадаю,Цей а- екшн...
Можливо десь,Можливо якось
Й ви прочитаєте
Цю какось...
Безмежно каюсь І люблю Вас,
На себе лаюсь , Обіймаю... сь...
*Екш - драматичний дійовик.
Аекшн- бездія
ПІСЛЯСЛІВ'Я
Вірш,- ні не вірш,
Швидше спосіб
Як очистити мізки
Від примарних дум.
Й досі в пам'яті ...
Останні дні моїх
Батьків ...= від цього
страждає
Реальне сприйняття
Оточуючих подій.
Я - мов стіна для
Дітей...І суцільне
непорозуміння
оточуючими моєї
поведінки,скоріше...
Бездії...
Можливо,це процес
апгрейду моєї особистості,
хто зна?
Можливо Метаморфоза ...
Як гусінь в коконі...
безсловесна,бездієва...
Питання часу=
обов'язково вилетить
метелик,чи бабка,...
це ймовірніше...бабка
ймовірніше...
Така собі...бабулька...ягідка,
чи... ягулька..
Дівчинка виросла....
18.12.2020р.
В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898486
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
[i]Я бачив сон. То був не зовсім сон:
Яскраве сонце згасло і зірки
Блукали гаснучи в одвічному просторі
Без променів і напрямку; Земля закрижаніла
Крутилася сліпа, чорніючи в безмісячній пітьмі.
Джордж Гордон Байрон
[/i]
Так, не за хліб. Не за воду. Не за території. Людство ніколи не могло передбачити, що найдовша, найжорстокіша війна в його історії буде війною за фотони.
Що поробиш, коли гасне Сонце. Гасне тоді, коли ніхто цього не очікував. Гасне, хоч ніхто не може цього пояснити. А точніше, ледь жевріє десь там у далині. І променів достатньо на мізерну кількість рослин. Так, є багато рослин, які бояться прямих сонячних променів і люблять тінь. Більше того, вони фільтрують повітря. Калатея, папороть …
Але такі рослини не формують достатньої кількості вітамінів, таких необхідних людині. А, отже, як виявилось, не достатні для виживання людства. Тому почалася битва за висаджування рослин на поверхні. У пошуках останніх променів, найвдаліших найзахищеніших ділянок поверхні, де ще якось акумулюється сонячне тепло та світло, людина почала переходити межі добросусідства. Почала вести себе агресивно. Все це отримало бридку назву «виживання» …
Не менш суворим випробуванням ставав холод. Він теж додавав у агресивності.
Почали вимирати дикі тварини. На арену життя виходили так звані падальники.
Люди намагались рятуватися, сховавшись у глибинах океану або під землею, де тепло буде зберігатися довше всього. Адже ядро Землі буде все таким же гарячим. Вони вірили, що навчаться вирощувати рослини і тварини в таких умовах. Енергію можна було отримувати за рахунок ядерних реакцій та геотермальних джерел.
Так і мало статись. Але поступово сформувався поділ на сильніших і слабших, а найпривабливішим варіантом було не створити, а відібрати в інших.
Це приводило де величезної кількості аварій, стимулювало хаотичне виверження вулканів, хімічне забруднення поверхні, непридатність для життя раніше оптимальних і найбажаніших схованок.
Мовчазна депресивна більшість кидалася хаотично з одних сховків в інші, стаючи все меншою і меншою. Агресивна меншість, володіючи ресурсами та нехтуючи людським розумом, спочатку почувала себе доволі непогано навіть у такому світі. Але поступово було зроблено відкриття: гроші, влада, старі технології без науки поступово перетворюються у ніщо.
Планета гинула, втрачаючи будь-які ознаки здорового глузду та віри у будь-що.
………………….
Поруч пролунав сильний вибух. Андрій може б і не звернув уваги на цю звичайну подію останніх днів, якби не дитячий крик. Маленька дівчинка років восьми, зірвавшись у прірву, поступово скочувалась все нижче і нижче. Що там унизу? Цього взагалі не було видно. Але Андрій не міг так просто здатися. Потрібно було якось допомогти.
Так, йому було все байдуже. Абсолютно все байдуже. Не мало значення ніщо у майбутньому. І ніщо у минулому. Але не це. Але не цього разу.
Дівчинка полетіла стрімко униз. Єдиним шансом її врятувати було стрибнути вслід не гаючи ні секунди. Що чоловік і зробив. Мабуть у нього просто не було кращої перспективи на найближчий період життя, як спробувати хоча б ненадовго врятувати чиєсь життя. Чиєсь важливіше життя.
Дівчинку звали Лізою. Чоловік став умить дядьком Андрієм. Хоч мабуть міг би отримати будь-яке інше ім’я, прізвисько, стати просто ніким, але так було зручніше їй.
……………….
Тож, вони вирішили. Ідемо до ядра …
……………………..
Дві дивні закутані постаті з факелами у руках рушили в напрямку центру землі. Дрібні проходи поступово ставали ширшими. Іноді важко було побачити, що ж там на склепіннях височенних печер. Іноді їх супроводжували ледь помітні тіні невідомих жителів підземель. Але вогонь факелів їх миттєво відлякував.
У них не було з собою ані значних запасів їжі, ані суттєвих запасів води. Вони йшли з безвиході. Розуміючи, що це подорож в один напрямок. Та й там позаду, здавалося, вже нічого не чекало на них. Водночас, радіючи повітрю навколо, земному теплу, тиші …
Дівча вже так не тремтіло та й настрій в обох дещо піднявся. Ставало очевидним, що, чим нижче вони опускались, тим ставало тепліше. Пояснень для цього вони не мали та й не надто переймалися у цей час поясненнями.
Найважчими були третій та четвертий день, коли віра поступово пропала, а з нею разом танули примітивні харчі. Тоді друзями ставали цікаві розповіді, спогади, навіть нашвидкуруч придумані казки.
Дівчинці було біля восьми років, тож доводилось дивуватися її витримці та силі характеру.
- Чи десь ще будуть зелені кущі, дерева, … ? Чи десь ще буде добре ранкове сонце і теплий південний вітер?
- Я не знаю, Лізо.
- А що тоді життя, якщо немає цього всього. Чи десь ще будуть інші люди – добрі, веселі, усміхнені?
- Я не знаю, Лізо. Але я вірю, що там, куди ми йдемо, буде Хтось. Цікавий, добрий, дружній … Інакше все, що ми робимо, позбавлене будь-якого сенсу.
- Позичте мені частинку вашої віри.
- Бери майже всю …
Але на сьомий день перед очима сміливців відкрилась неймовірно велика печера з майже червоним чи то небом чи то стелею, по якій в різні боки наче хтось жбурнув чи розсипав незнайомі рослини з зовсім незвичним забарвленням цвіту та пелюсток. Світ поступово ставав фіолетовим, темно-синім, бордовим … Але дихати стало легше.
Це виглядало дещо дивним, але вони поступово втрачали необхідність говорити. У цьому дивному світі люди отримували здатність читати думки один одного чи навіть внутрішні переживання. Чиєсь хвилювання одразу передавалось іншому. Магнітне поле ядра змінювало не лише рослини, водні потоки, а й самих людей … Вони ставали наче ближчими одне одному.
……………………….
Це було і страшно і цікаво. Навколо зібрався цілий рій якихось неймовірних незвичайних істот. Вони не скидалися на дикунів з віддалених островів Океанії, як колись це вважалося традиційним розповідати на уроках історії. Усі ці люди видавались значно більше заглибленими в себе, ніж зацікавленими в подіях навколо. А можливо так лише здавалося. Раптом Андрій і Ліза зрозуміли, що вони намагаються спробувати контролювати їх внутрішньо, через думки. І навіть почали дещо боятися їх. Навіть думка Андрія про саму можливість застосувати силу, обороняючи себе і Лізу, заставила гостей злякано відступити убік. Складалося враження, що у цих людей була повністю відсутня агресія.
Вранці на них чекала ще одна несподівана зустріч.
Це були невеликі динозаври еораптори. З опорою на задні ноги, з короткими передніми кінцівками … Швидкі та, як вважається, всеїдні … Однак за найменшої активності Андрія, що приготувався до захисту, динозаври почали утікати. Це вже ставало просто фантастичним. Андрієві та Лізі не треба було боятися цього світу. Цей світ боявся їх.
…………
У цьому світі можна було б жити. Але щось не давало спокою.
Поступово це щось ставало все більш зрозумілим. Це був чужий світ. Тут можна було б вижити, але неможливо було б стати щасливим.
Потрібно було продовжувати свій шлях до ядра.
Річка з розпеченої лави і жахала і притягувала до себе. Але вони відчували, що їм дуже потрібно на інший бік. Двоє ящерохвостих, упіймані нещодавно місцевими людьми, мали б їм допомогти. Слід було б спробувати.
………………..
Андрій та Ліза не вірили своїм очам. Величезний мегаполіс простягнувся на десятки кілометрів у них під ногами. Неймовірні незнайомі літальні апарати, височезні не схожі ні на що раніше будинки притягували своєю вичерпністю і довершеністю …
Гостей помітили …
До них наближалося кілька аеромобілів. Поява невідомих істот та ще й верхи на ящерохвостих тут явно вважалася небажаною. Цей світ вражав своєю впорядкованістю, раціональністю, спокоєм. А тут такі негаразди …
Роботизовані поліцейські не надто церемонились з прибульцями. На них очевидно дивились як на нижчих істот з ворожими намірами, а не як на братів по розуму.
Ящерів було приспано і відправлено назад.
Людей ж помістили в абсолютно стерильні білі приміщення. Доля видавалася загадкою з не надто передбачуваним розв’язком. Та й навряд чи був сенс переконувати у чомусь роботизованих виконавців чиєїсь волі. Андрій лише вірив, що хтось обов’язково спостерігає за цим здалеку, а тому залишався незначний шанс на бодай якийсь порятунок. Ліза перелякано забилася в кутик кімнати і навіть не намагалася опиратися цій новій небезпеці. Люди почували себе нікому не потрібними піддослідними тваринами.
І ось нарешті їм вдалося побачити тих, хто залишався за кадром. Надзвичайно висока струнка жінка років тридцяти увійшла у кімнату Андрія. Її емоційний стан видавав абсолютний спокій, що мимоволі передалося йому. Великі голубі очі спостерігали за ним з цікавістю і водночас без неї. Було зрозуміло, що вона вже бачила таких людей чи то пак вивчала їх. Вона була здивована здатністю людини знайти їх у глибинах планети. А можливо, і чимось іншим, поки що невідомим Андрієві. Першим заговорив Андрій. Хоч це більше було схожим на обмін думками.
- Якщо не можете залишити дівчинку тут, відправте її назад. Вона цікава, добра, позбавлена агресії. Вона може стати органічним членом будь-якого суспільства. Вона не порушить вашого спокою.
- Ви, люди, надто пізно думаєте про своїх близьких. Ви будуєте світ, де виживає сильніший, а потім плачете за тими, кого знищили по дорозі.
- Правда у тому, що люди різні. І багато хто обирає інший шлях.
- Так, я знаю. Але більшість їх спалює, вбиває, знеславлює, не помічає … Ви знаєте, що ваш тип загинув. Залишилося кілька сотень, може десятків?
- Я це передбачав. Тому я вважав гідним провести останні дні, рятуючи когось кращого за мене.
- Це варто поваги. А чи варто рятувати одного, піддаючи небезпеці сотні, може тисячі?
- Якщо йдеться про дитину, так ….
- Чому ж тоді людство там нагорі закривало очі на тисячі вмираючих дітей в Африці, сотні загиблих мало не щодня у військових конфліктах?
- Тому що мій розум і масовий розум різні. Тому що такі як я ніколи не могли сильно вплинути на той масовий розум, який так чинив.
- Ви хочете сказати, що у вашому світі індивідуальність, окрема людина позбавлена впливу. Її слухають через те, куди чи кому фактично вона належить, а не через те, хто вона є і що вона говорить. Чи це не є видом рабства?
- Боюсь, що переважно так.
- Тоді ви так і не перестали бути феодальним суспільством. Ви так ніколи і не були вільними.
- У нас були спроби, окремі держави, окремі періоди …
- Так, я знаю … Вас проведуть до Лізи. Ви можете бути разом. Але це суспільство навколо – воно не для вас. Ви тут чужі. Його цінності вам чужі. Ми не знаємо, що з вами робити …
………………….
Космічний корабель поступово набирав швидкість. Андрій, Ліза і кілька десятків андроїдів, які мало чим різнилися з тими, кого ми звикли називати людьми, вирушили на пошуки нового світу … Світу, який став би рідним не лише для них, але й кількох сотень занурених у сон представників земного людства. Тих, кого підземна раса атлантів вважала гідними продовжувати життя. На жаль, так сталось. І це рішення вважалося чи не найбільш гуманним з усіх.
[i]Фото: https://valentineboot.wordpress.com/tag/%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D1%80%D0%BE%D0%BD/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898460
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Я – запятые не пишу
Всегда – люблю тире… Три точки
Подарит мне под ель в лесу
Знак восклицания – в кулёчке!!!
Две точки (к ряду) – асимптота
Стремится (в собственном соку)
На бесконечные высоты
В соподчинениях – к нулю…
*
Вещает – слово мастера
Звук – двоеточий весть
Дарует думы автора:
– Звучит прямая речь…
При знаках препинания
В лесу цветут грибы…
Томится в предсказаниях
Движение зимы?!
17. 12. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898448
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Якщо ти людина нормальна, то не втрачай вранішний світ.
Умийся світлоносною росою своєї совісті.
Поглянь, що робиться в країні... У влади спіткань буйноцвіт.
Ти розумом справжньої правди себе оціни без схову...
У кожної істоти є те, за що варто поважати.
Його і треба помічати, тоді змінеться ставлення,
Відношення до людей. І не стануть за Вас забувати.
Прості, мов дихання, оці слова. Всім потрібна доброта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898420
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2020
Не співала зранку пташка,
бо заводив вітер...
Та не знала дівчинонька,
куди сльози діти...
Засмутився соловейко,
покрутило гілля...
Посивіли чорні коси
Вже нема весілля.
Царські ситі осавули
в рекрути забрали.
Не любити, не пожити,
козаку не дали.
Та оддали в хижі руки —
катам на забаву!
Учинили підлі пики
над невинним кару.
Ось така ось була правда
козакам в неволі
запирали в казематах
та й ламали долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898446
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Настала ніч, не чути й звуку
Та й темінь вкутала село.
Не чути брязкоту і стуку –
Одні химери за вікном.
А по стіні гуляють тіні
Шлють сотню спогадів й думок,
І у безмовному говінні
Снують з минулого клубок.
Господарює в хаті тиша,
По всіх кімнатах походжа.
Дрімота сон в кутку колише,
Щоб той тихенько спочивав.
Щоб сон лиш добрий кольоровий
Завжди заходив у цей дім,
Картинки світлі та казкові
Побачити могли у нім.
На те ж бо ніч, щоб спочивали
І аж до ранку спали всі,
Дивились сни і не зважали
На ті химери у вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898439
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Меня привлекает знакомство в стихах.
Призванье поэта – парить в облаках.
Внезапно рождаются нежные чувства.
Сюжеты являют шедевры искусства.
Теперь мы общаемся просто «на ты».
Стихи посвящаешь мне, даришь цветы.
Ты мне сочиняешь забавные сказки.
Порой намекаешь на карие глазки.
Когда-то ведь почтой - служило дупло.
В нём каждая строчка хранила тепло.
Спешили влюблённые в этот источник.
Порой находили в тех строчках лишь точки.
На время стихи отвлекут от проблем.
Но не избежать нам крутых перемен.
Живём мы с тобой в заколдованном царстве.
Комфортно вращаться в волшебном пространстве.
Надежду вселяет поддержка друзей.
Серьёзные темы звучат всё мощней.
Нам жизнь подарила целебный источник.
Мы пьём каждый день эликсира глоточек.
17. 12. 2020. Рисунок автора - тушь, перо, ватман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898437
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Де воли мої, де люлька
І красоти ті земні,
Тік, утоптаний в зерні,
Вічна на шляху пилюка;
Піт рясний життєвих буднів,
Місяченько – свідок днів
Та Палажки милий спів,
Миколая свято в грудні?...
Хатонька під очеретом –
Там лелечина сім'я,
Чорнозему ще рілля,
Негаразди рикошетом...
Всі віки народу біди –
То війна, то недорід...
Де той рай, казковий світ
І богиня Артеміда*?
Ось прийшли й до Інтернету,
Що змінилося тепер?
Президенти, мер, прем'єр,
А по суті – ті ж сюжети,
Тільки що другі "карети",
Телефони ще, монети...
Люд як завжди очі в небо –
Богу руки розпростер...
17.12.2020р.
Артеміда* - в давньогрецькій міфології
вічно юна богиня полювання,
богиня родючості, богиня жіночої
цнотливості, покровителька всього
живого на Землі...
Глаза в небо
Где волы мои, где люлька
И красоты на земле,
Ток, утоптанный в зерне –
Пыль в пути клубится, злюка;
Пот обильный жизни будней
Да Луна – свидетель дней,
Где с Палажкой, как во сне...
Николая праздник бурный.
Хатка в камыше приветом –
Аистов на ней семья,
Чернозёма ждёт пашня
Да невзгоды рикошетом...
Все века в беде народ –
То война, то недород...
Где тот рай и сказки мира,
И богиня Артемида*?
Вот пришли и к интернету,
Изменилось что теперь?
Президенты, мэр, премьер,
А по сути – те ж сюжеты,
Лишь иные здесь "кареты",
Телефон другой, монеты...
Люд как прежде очи в небо –
Богу руки распростер...
17.12.2020 г.
Артемида* – в древнегреческой мифологии
вечно юная богиня охоты,
богиня плодородия, богиня женского
целомудрия, покровительница всего
живого на Земле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898436
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
«- Доктор, я вилікуюся?
- Та мені й самому цікаво.»
З тобою, як пророкував Іван,
відбулась зустріч, мій кістлявий вершник
на білому коні,* і голова
вже третій день болить, як у день перший,
і горло так набридливо дере,
і звично напливає важкість в груди,
і серце розігналося вперед,
немов той білий кінь, летить в нікуди.
Ну що ж, хворобо, проведемо вдвох
отих два тижні, наче ми коханці.
Хоч в черзі опинились багатьох,
та буду радий не зустрітись вранці.
Вітаю тебе, думки пустота
та необов'язковість у бажаннях.
«Я хворий» – склалась істина проста
і світ завмер занурений в чекання.
* - перший вершник апокаліпсису
17.12.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898441
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Моя сестричка – це дарунок Бога,
Наше минуле й сьогодення те що є,
Життя нелегке й непроста бува дорога.
Сестричка ж завжди оптимізму додає…
Запам’яталася маленька, хоч і старша,
Тендітна, ніжна…стрічки з русої коси,
Голубоока та що «Мiдної гори хазяйка»,
Коли на карнавал тоді до школи йшли…
Сестричка – це й мій шлях в минуле,
Підтримка щира та розрада у житті,
Бо разом з нею ми нічого не забули,
Жили чим і якими ми були тоді малі…
Ми розійшлися по житті з роками,
У кожної свій дім й буденний шлях.
Дитинство наше залишилось з нами,
У спогадах, та у молитві на устах…
Сестричка – це моє дитинство,
Юначі роки спільні та стежки,
Дівочі сварки, іноді й лінивство,
Але усе зуміли разом ми пройти…
Ми зовсім різні, та такі подібні,
Бо в кожної один родинний код,
Тому що ми єдині справді рідні,
Життя який би не зробило поворот…
Сестричка – мої спогади дитячі,
Коли була й одна цукерка, а на двох,
Велосипеди, чи, часом єдиний м’ячик,
Наш спільний борщ, капуста і горох…
Та наша гойдалка, що поміж ясенами,
Котра на вулиці тоді збирала все село,
На жаль, для тата не родились ми синами,
Але його бешкетницями були все одно…
Сестричка – це шовковиця й черемха,
Ті наші верби що над річкою сплелись,
Як ми малі в них часто хованки робили,
Та ніби птахи піднімались тут і ввись…
Зима, санчата наші, лижі, що з лижнею,
Ті кучугури, крізь які до школи йшли…
Свята Вечеря, готували що разом з сім’єю
Кутя, ялинка наша спільна і колядники…
Сестричка – це , мабуть, частинка мами,
Така лише молодша, майже, копія її,
Хоча самі давно вже мамами ми стали,
Та в кожної окремі різні звички для сім’ї…
У Свята знову я дитинство нагадаю,
Роки рахую, що пройшли, чи ще пройдем…
А від сестрички рідної, ріднішої не маю,
Тому разом постійно, хоч і по різну живем…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898433
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
На землі, я лиш гість, людина...
Не є месія , пророк ...а поет.
Душа, радіє як дитина
Як пише, вірші ...співає, сонет.
Всі прагнемо,щастя , доброти
День за днем йдем до мети, до цілі.
Плачемо від розлук, самоти
Як падаємо, рани на тілі.
Кров'ю , стікає наша душа
І на рану , сипемо їдку сіль.
А назад , немає вороття
І груди , роздирає душевний біль.
Я просто , людина -не король
Не все можу...не все в моїй власті.
Не роби, рабом ...не поневоль
Як , поклонюсь, то Богу у страсті.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898405
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Два тижні у місяці грудні святий Миколай був зайнятий важливою справою – готував зі своїми друзями-янголами подарунки для малят і звірят у небесній резиденції. Близився ж час, коли земляни вшановували його день народження. Найперше святий захотів відвідати Карпати. Чув, там буря наробила лиха. Склав він дарунки, які приготував для чемних звірят Карпатського лісу, у великий чарівний міх і, коли накрила Україну мряка, тобто завітав до неї вечір, поклав його, зберігаючи давню традицію, на возика. Тоді запряг двійко білих коней і погнав їх до краю ялини, верби та калини. Трохи летів небом (коні у святого були крилатими), трохи їхав дорогою. Через годину земного часу був Миколай уже на гірській полонині й відчув, що зголоднів. Витягнув він із наплічника, канапку зі сиром і термос із трав’яним чаєм, спожив це. «Хвилин п’ятнадцять, - подумав, - полежу та й почну розвозити подарунки. Мапу з адресами тварин маю в кишені кожуха. Швидко роздам складене в мішку». Ліг святий собі на возі, а повітря в горах – чисте, як гірський кришталь, і тиша – густа, як кисіль. Незчувся святий Миколай, як задрімав
А в той вовк вийшов на полювання. Побачив він з-за кущів віз. Почав наближатися до нього. «А що це на возі? – спитав сам себе. – О, міх! Красивий, великий! Вкраду його, - вирішив. – Щось добре мусить бути в ньому». Підійшов вовк до воза, коні, відчувши небезпеку, повернули морди до нього. Тільки вони захотіли заіржати, та сіроманець зуби на них наставив і лапою помахав, мовляв, мовчіть, бо лихо вам буде. Ті й не подали звуку. Скинув зубатий тихенько мішок з воза й потягнув його до свого лігва. Та одразу не розв’язував його, коли доправив у дім, стомився, як ніс крадене. Напився сіроманець студеної води й ліг на килимку. За якусь мить Миколай розплющив очі й побачив, що мішка на возі немає. «Куди ж він міг подітися? Може, впав на діл?» Зліз святий з воза, обійшов його – нема. «Хтось украв, мабуть, - зрозумів. – Що ж робити? Ті, хто чекав від мене подарунка, сумуватимуть, якщо я їм його не принесу.. На те, щоб знестись у небеса, приготувати інші дарунки і знову вернутись на землю, часу немає. Бо ж не тільки звірятам, а і людським дітям треба встигнути до ранку дари під подушки покласти. Зажурився Миколай, заплакав уголос. Почула його плач лисичка, прибігла.
- Чого ти, святий Миколаю, плачеш? – спитала.
- Як же мені не плакати? Привіз я міх із подарунками для чемних дитят-звірят, а його хтось украв, поки я дрімав.
- Не журися. Я тобі допоможу.
- Як?
- Понюхаю сліди, що йдуть до воза й від воза та й дізнаюся, чиї вони.
Поводила носом рудошерста по землі, на якій у той час майже не було снігу, та й каже Миколаю:
- Вовчик тут побував. Мабуть, він подарунки й украв.
- Де ж мені його шукати?
- Зараз заведу тебе до його хати. Я бігтиму за вовчими слідами, а ти за мною кіньми їдь.
- Гаразд.
Прибули за якийсь час вони до того місця, де сліди обірвалися, знайшли лігво вовче – за кущиком горобини знаходилося. Лиска мовила отцю:
- Я заховаюся, боюся вовка зубатого. А ти з ним поговори.
- Гаразд.
Вилізла рудошерста на дерево, сіла на грубу гілляку, й почала чекати, що далі буде. Постукав святець у двері й мовить:
- Вовче, вовче, відчиняй! Я – святий Миколай. Той мішок, який украв з возу, віддавай.
- Не віддам!
- Якщо не віддаси, матимеш біду. Бо міх той не простий, а заговорений. Як його хтось чужий та злий відкриває, він за руки хапає й кусає.
- Не вірю. Але перевірю, - каже вовк.
Розв’язав він мішок, запхав лапу до середини та як заверещить:
- Ой-ой-ой! Хтось вкусив мене за лапу! Болить!
- Вибігай з мішком надвір, - каже святий Миколай.
- Гаразд! Біжу! Ой-ой-ой!
Вискочив вовк з подарунками, став перед святим, просить:
- Накажи, Миколаю, своєму мішку, щоб відпустив зі своїх зубів мою лапу, перестав мене кусати. Бо вже несила терпіти біль.
- А ти каєшся за сподіяне зло?
- Каюся. Ой-ой-ой!
- Не будеш більше красти?
- Не буду! Ой-ой-ой!
- Слово даєш?
- Даю. Ой-ой-ой! Чесно кажу!
- Міху мій, - сказав Миколай, - зуби заховай!
Мішок зуби заховав, Вовк витягнув з нього свою лапу. Святий Миколай зав’язав міх вгорі шнурком і поклав його на віз.
- Пробач мені, свят-отче, - мовив сіряк, - за те, що я спокусився на чуже. Отримав кару – лапа посиніла й болить.
- Я погладжу твою лапу, вона перестане боліти. Та сліди від зубів залишаться й будуть нагадувати тобі про те, що злого робити не можна.
Святий провів своєю п’ятірнею по скаліченій вовчій лапі – біль у ній миттєво зник. Вклонився сіроманець отцю й мовив:
- А давай я тобі допоможу, Миколаю. Буду подарунки витягати з торби – ті, які ти скажеш.
- Гаразд.
- І я хочу допомагати, - озвалася лисиця з дерева й мило усміхнулась.
- Добре.
Сіли вони втрьох на воза й поїхали. З роботою швидко впорались. Білченя від святого отримало горішки і конструктор «ЛЕГО», зайченя – капустину, морквину та книжечку, оленятко – стіжок сіна й іграшкову машинку, кабанчик – мішечок жолудів і м'яч. Подякував святий Миколай лисичці та вовку за їхню допомогу. А коли прощався з ними, то і їм дав по подарунку. Лисиці – модну шапку та шаль білого кольору, вовчику – розмальовку й кольорові олівці. Зраділи! Вовк пообіцяв Миколаю, що красти більше ніколи нічого не буде.
Сів Миколай на віз і полетів до найближчого села. В дорозі його пустий мішок знову наповнився, на цей раз – дарунками для людських дітей. Роздав їх святий Миколай чемним хлопчикам та дівчаткам – і не тільки тим, які жили в околиці Карпат, а всім дітям, які чекали на його прихід. Як тільки мішок порожнів, Миколай його гладив, і він знову наповнювався подарунками. Діти, які знайшли їх, прокинувшись вранці, дякували святому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898389
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Тишу рвало голосіння...
Щем в душі - його лиш щем!..
Кошенятко... як дитина!
- Плаче разом із дощем...
Так хотіло руки теплі!
Щоби хтось його любив...
- Дощ періщить... скоро смеркне...
А воно... чекає див!..
Кущ колючий попід тином
обнімав мале дитя...
- Доля зіткана з полину!..
З гіркоти його життя...
Серце билося об мрії...
Та відлуння - з відчаєм!....
- Пригортала... лиш надія...
Для сиріток звично їй...
Люди плач той... як не чують!..
Всі байдуже повз ідуть...
Гомін... сміх... телефонують...
- Отака душі їх суть...
Та змінив хтось долю кляту!
Дощ цей буде, наче сном...
- Віднайшлась дитині мати!
Плач торкнув її... кілком...
То самиця... добра наче...
Теж своїх не мала хат...
- Вже малесеньке... не плаче!..
Грілось серед собачат...
17.12.2020 р.
Фото з інету.
Сердце билось...
Тишину рвал плач котенка!..
Боль в душе - его лишь боль...
Голос... будто бы ребенка!
- Дождь с ним плачет... хлещет вскользь...
О тепле мечтал котенок...
Чтобы кто-то полюбил...
Нет еды... и нет силенок...
- Нет того, кто был бы мил!..
Вышивали из полыни
долю горькую его!..
- Куст колючий обнял сильно...
показал шипов огонь...
Грезил маленький мечтою...
Лишь бы было потеплей!..
- Вера с ним была простою...
У сирот... привычно ей...
Люди плач не слышат вовсе!..
Равнодушно все идут...
Будто много милый просит...
- Такова души их суть...
Вдруг котенку стало лучше!..
Стало все совсем другим...
Разошлись на небе тучи!
- Кто-то был там не глухим...
То собака... из бездомных...
Тоже счастья лишена...
Мир у нас такой огромный!
- Обнимала... лишь она...
19.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898404
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Настають знову Новорічні свята,
Трудоголіку важко жити в ці дні.
Яскраві ялинок кольорові вогні,
У всіх прискорено серце калата.
Зніми домашнього свого халата,
Потопчи з малим санчатами сніг.
Настають знову Новорічні свята,
Трудоголіку важко жити в ці дні.
Хай чекає робота вже розпочата,
Шампанського іскри, жарти, сміх.
Завчасно не залишай своєї рідні,
Не буде для твоєї роботи втрата.
Настають знову Новорічні свята.
(Рондель)
28 грудня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898378
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Я толерантно твій же світ сприйму,
Хоча зовсім не мій але я вірю,
Мені приємно бачити красу
Твою душевну, трепетну довіру
Поважна особистість і взірець,
Я намагаюсь думку зрозуміти,
Як ніби милий сонця промінець,
Щоби в житті зцілитись і прозріти
Хоч я далека від твоїх світів
Та світло подарую і залишу
І щирістю написанх рядків
Я розчиню красою дивну тишу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898408
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Море хвилюється, раз,
вигризає з власної совісті
всі свої протилежності.
Море, мабуть, ідеальне,
тому що ретушує біль
і позбавляє залежності.
Море, на Два, хвилями моргає,
все непотрібне скидає на берег, відмовляється від меж,
Аби більше, на три,
не було у ньому нервових клітин
і власних підводних пожеж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898373
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Старість - це не дефект, а розкіш, яка не всім дана.
Андре Моруа
---------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]
Хто не думав з нас про старість,
Про важкі часи?
Та й на них буває заздрість:
Доживуть не всі.
Тихо старість підкрадеться,
Хоч її не ждеш.
Буде час, ти озирнешся,
Та її не обійдеш.
Все згадаєш, що минуло,
Буде такий шанс.
Як все швидко промайнуло,
Стане сумно враз.
І життя вже стане іншим,
Повільнішим крок.
Навіть станем ми мудріші,
Старість - це урок.
Помилок все буде менше,
Досить вже було.
Лиш зітхатимемо глибше,
Слабше вже крило.
Та вже справа тут не в цьому,
Головне - живеш.
Будем вдячні ми за втому,
Бо повільно йдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898326
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Святий вже заглядає в шибки Миколай
Лунає всюди дзвін прудких його оленів,
Летючі сани скоро завітають у наш край,
Різдвяний Дух внесуть до кожної оселі…
Бажання чує Він не лиш від дітвори,
А мрії всіх влились Святому в вуха,
Спускаючись з Небес до нас згори,
Дарує те, про що в думках підслухав…
Чекаєм щастя, миру та здоров’я і добра,
У кожен дім побільше радості, й достатку,
Щоб чемна завжди була і грайлива дітвора,
Дорослих жаба не вдушила з інших статку.
Щоб справді признані й оцінені були,
Старання кожного й труди усі щоденні,
А вороги дорогу щоб у душу не знайшли,
Біль не ятрили й в свята, й в дні буденні…
Хай Миколай скоріш постука до вікна,
П’янять де аромати мандаринок і ялинки,
Хоч снігу поки не спішить нести зима,
На склі казковіпереблискують сніжинки.
Ждуть Миколая певно і дорослі, і малі,
Збулися щоб й таємні мрії й сподівання,
Щасливі люди щоб були на всій землі,
Забули врешті про хвороби та зітхання.
Чекаєм Миколая Чудотворця із Небес
Пісні співаєм щиро й молитви щоденно,
Щоб вірус той смертельний зовсім щез,
Стражданнями не добивав життя даремно.
Святий вже заглядає в шибки Миколай,
Спішімо всі йому в отих чудах допомагати –
Щоб щастя світом полилося й через край,
Та кожен свій гостинець встиг дістати!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
16.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898340
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Рука — на гальці.
На пляжі — клас!
Пісок — крізь пальці —
Втікає час.
Гімн вічних звуків
Хвилястих грив,
Шалені стуки —
Відлив, приплив.
Стікають краплі
З твого чола,
Ген крила чаплі
Вкриває мла.
Зітхає небо —
Спеклась земля,
Води потреба
І корабля —
Пуститись в мандри,
Уздріти світ,
Вчувати мантри
Зі всіх орбіт.
Крізь капіляри —
Вода і сіль,
Крізь окуляри —
Рожевий хміль. 15/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898306
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Що ж воно діється, людоньки добрії,
Слізьми чи змиєш чуття?
Бо ж душа котиться шляхами доленьки
Через стежини життя...
А з нею серденько миле, добродію,
Там – де кургани і степ
Піють на дудочці дивну рапсодію
Христа Різдво, де вертеп...
Котяться зіроньки в небі Божественнім –
Дні, мов коралі летять.
В час закурличуть у вирії лебеді,
В мріях знайти благодать...
16.12.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898333
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Каже мама: – женись, Грицю!
Вибирай он молодицю,
Тобі скоро тридцять п’ять,
Годі, синку, вже гулять!
А я все собі міркую
Мені б тиху, не скупую,
Не пила щоб, не гуляла,
Тільки мене шанувала.
Була в мене дівка гарна -
Ой весело стрекотіла,
Що аж вуха опухли
І все тіло заніміло…
А женитись – це серйозно!
Я про це сердечне діло
Довго думав - взявся сміло -
Астрологію вивчав,
І про долю жіноцтва
Все по зірочках узнав…
Наречена моя - Риба,
Не якась там стрекоза,
Я заслав сватів до неї,
А вона, мов навіжена -
Підсунула гарбуза!
В.Ф.- 07.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898330
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Сьогодні бал в розкішному "менорі"*,
Та, кутаючись в дороге манто,
Я все таки залишуся надворі.
Пробач, коханий, ти мені - ніхто.
Сьогодні бал в розкішному "менорі",
Манери гарні змушують зайти.
Старий сюжет "Красуня і потвора",
Але потвора, любий, тільки ти.
У вальсі закружляли тихо пари,
А ти чомусь стоїш на самоті,
У темному костюмі, мов примара.
Невже аристократи не святі?
Я відмовляю впертим кавалерам,
Що йдуть до мене, падаючи з ніг.
Ще пам'ятають стомлені портьєри,
Як ти мені відмовити не зміг.
Колись був бал в розкішному "менорі",
А я тоді ще дівчина проста,
Вдивлялась в очі сірі та суворі
Із посмішкою на тонких вустах.
Тобі мене злякати не вдалося.
Хоч ти мене одразу застеріг,
Щоб в танці не торкалася волосся,
А за вікном посилювався сніг.
Тремтіла в тьмянім світлі позолота,
Ти говорив: там буря, не ходи -
І враз відпала вся мені охота
Виходити в зимові холоди.
А зараз сніг кружляє в світлім залі,
В німій зажурі пил старих портьєр –
Очікуй бурю сам свою тепер,
А я тікаю звідси якнайдалі...
* Менор (від англ. Manor - садиба) - старовинний маєток, особняк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898291
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Мов гілка вербова гнучка…
тут ґроно калини рясне.
Немов повновода ріка,
ще схожа на сонце ясне.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Ой, рідна стежино ясна,
скажи, що чекає в путі?
Розкриєш секрет, чи змовчиш?..
Я знаю, не скажеш про все.
Не раз ще спіткнемось в путі,
своє ти підставиш плече.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Ой, рідна стежино ясна,
скажи, що чекає в путі?
До світла, стежино, веди,
де колосом хилиться лан.
Тут ранки зустрінем в росі,
даровані Богом всім нам.
Ожиновий цвіт… в споришах…
біжиш все вперед по житті.
Дай, рідна стежино ясна,
із щастям зустрітись в путі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898317
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
Свята Варвара ночі ввірвала,
А дні добавляти буде.
І знають цю приказку в народі здавна,
Бо у природі так є.
З цієї пори мине іще тиждень
І меншатиме кожна ніч
Та день добавлятиметься по хвилині,
А вогники різдв"яних свіч
Грітимуть душу і радість нестимуть,
Народження славлять Христа.
І тепло так стане, хоч надворі зимно,
Смакує святкова кутя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898315
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
З татом вдвох лишились, мама на курорті,
Він бурчить щоранку, каже мов на фронті,
Забаганки, це доню, занадто ранні,
Він зі мною воює, як я у ванні.
Я роблю, як мама, беру косметичку,
І легенько фарби, намажу по личку,
Ну зізнаюсь чесно, перед цим вмиваюсь,
Як почищу зуби, в дзеркало всміхаюсь.
Як вона, я буду, точно знаю, колись,
Тому й все відповім,- Ну чого ти? Не злись!
Маю вигляд гарний? Його запитаю,
І ледь – ледь, уміло, коси заплітаю.
Він рукою махне, хоч гляне суворо,
Розбереться мама, то ж приїде скоро,
Усміхнуся щиро, добрий в мене татко,
Поспішаю радо, до садочка ранком.
13.04.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832689
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 16.12.2020
Мой!
Не уйду, я останусь с тобой.
Под ноги лягу осенней листвой.
Снегом, что тучи нам дарят с лихвой.
Ветром, что нужен тебе в летний зной.
Зябью тумана над тихой водой.
Стой!
Знаю любимый: давно ты не мой.
Бог для кого-то, а мне же - чужой.
Пой!
Песня зовёт говорящей струной,
В грусти своей обрету я покой.
Всë же скажи, ну зачем так со мной?
В бой!
Рвусь я смертельный с несносной судьбой.
Ах, почему ты далëкий такой?
Снег пролетает... кивнëшь головой
Седой...
Столько морщинок раскрыто луной,
Гордый твой профиль застыл волевой
В крике, что рвëтся над мëрзлой землëй:
- Не мой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898292
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
***
Мы советуем детям своим: «Будь, как все»;
Сами страшно боимся вдруг стать «Не как все»;
Но остался б навек человек обезьяной,
Если б первый наш предок решил быть «как все».
***
Говорят мне: «Зачем тебе знать эту муть?
Нужно выучить? Выучи, сдай и забудь».
Как ни так! Я отдал столько силы науке
Не за тем, чтоб уму своему дать уснуть.
***
̶ Ты давно перестал уже быть молодым,
Примирись с тем, что мир отдан жадным и злым.
̶ Если этому я удивляться не буду,
Значит, сам в глубине души стану таким.
***
И опять водят месяцы свой хоровод.
В этом танце и год незаметно пройдет.
В детстве, помню я, месяцы были, как годы;
В детстве целой эпохой казался мне год.
***
Ты спросила меня, очевидно, ревнуя:
̶ Кто тебя научил вот таким поцелуям?
Ты меня проверяешь, а, может быть, шутишь?
Да сама ты, глупышка, по правде скажу я.
***
Никогда не бери в твои руки помады,
Пачкать ей твои нежные губы не надо.
Ведь природный их цвет, цвет, Всевышним им данный,
Лучше розы любой из персидского сада.
***
Вечер розовой краски налил в облака,
Разукрасил их, как живописца рука.
В этом облаке вижу я пару влюбленных,
Что, целуясь, румянцем залились слегка.
***
Как писали давно Рудаки и Хайям,
Так теперь сочинять не позволено нам.
Но красавицы тело, свет солнца и мудрость
И сегодня нужны всем сердцам, всем умам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631816
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 15.12.2020
Вам восемьдесят лет! Ведь вы поймите!
Вам нужен самому уже уход,
А вы к себе ребёнка взять хотите,
Который только в третий класс идёт.
Что вы дадите маленькому Вите?
А в интернате он не пропадёт.
Вот, отзывы экспертов посмотрите,
В стране нет лучше места для сирот!».
Но, выслушав начальницы рулады.
Старик сказал: «он хочет жить со мной.
А списывать в архив меня не надо».
Они преодолели все преграды,
Всех бюрократов, все их барикады,
И вырастил мальчишку дед родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761556
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 15.12.2020
[b]…то плюс, то минус в снежной суете
Ложится строго в зимнюю систему…
Стучится в подоконники дилеммой
Фигурка льда – танцует на окне…
…последние сто лет – не по себе
Комфорт и неуютное движенье
Материковой суши – на Земле
Увы – без снежной бабы – в наслажденьях?![/b]
15. 12. 20 – [i]Киев ноль градусов[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898246
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Мы проснулись утром,
За окном - зима,
Осознали будто,
Что вставать пора.
Что пора расстаться,
И пора забыть,
Снега не касаться
Что-то не любить.
Ах, какая жалость,
Мерзнут воробьи!
Что же нам осталось
От смешной любви?
Листьев тихий шелест,
Урагана бой,
Почерневший вереск,
Что рождает боль.
Так хотелось счастья!
Но любовь прошла,
А в душе ненастье.
Нет уже тепла.
И костер пылавший,
Так погас давно,
Призрачное счастье
Не дарит тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898241
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Де співають світанки,
долі змащені медом...
Там дівча в вишиванці...
- Заціловане небом!..
Душу ніжну зростила!..
Янгол був охоронцем...
- То дав він свої крила!..
Зацілованій сонцем...
Любить кожну стеблину!..
А веселка привітна
колисала дівчину...
- Заціловану вітром...
Світ торкають долоні...
З зірок ткала надії!..
У думках - світлий промінь...
- Заціловують мрії...
Вдача... наче та річка...
Спрагу дійсно вгамує...
- Вже на пальці каблучка!..
А миленький... цілує...
Де птахи в піднебессі
щебетали про волю...
Щастя в серце ввірветься...
- В заціловані долі...
15.12.2020 р.
Фото з інету.
Зацелована...
Где шептались рассветы…
а судьба у всех с медом...
Там девчонка согрета!..
- Зацелована небом…
В доброте ее сила!..
Ангел был с ней хорошим...
- Это он дал ей крылья!
Зацелованной солнцем...
Любит каждый росточек!..
Красит радуга щедро
тропы этой девчонки!..
- Зацелованной ветром...
Прикасалась ладонью
к сопкам дивной Венеры...
Мир любила бездонный!..
- Зацелована верой...
С ярких звезд от Вселенной
пряла радость с мечтою...
И удачу с везеньем...
- Целовалась с зарею!..
Примеряла колечко...
То любимый балует...
Вдруг забилось сердечко!..
- Милый сладко целует...
Стаи птиц в поднебесье
стелют песни про волю...
Счастье пары там... вечно...
- Поцелованных долей...
15.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898207
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
а вже зима. на срібному коні
мороз катає синє надвечір‘я
й ховає зорі. в неба далині
мільйони білих птахів чистять пір‘я
кружляє пух, ховає плоть земну
що закоцюрбла сірим целюлітом
і вже приготувалася до сну
про #сонце-квіти-і-спекотне-літо
хоча студена ніч розпочала
вбирати місто у прозору книгу
та вже стирає з темного чола
розталі сльози і доверху дригом
перевертає колбу із піском -
зсипає час у ще одну годину
шерехотить, немов сухим листком
холодним сумом втомлена людина
#бо_вже_зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897084
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Злий ходив Петро по кухні
(Бо вночі погано спав),
Заглядав в миски і кухлі –
Щось їстівне там шукав.
-Нащо знову ти купила
Ліверну цю ковбасу?
Думаєш, що в ній вся сила?
Дасть здоров’я і красу?
Технології бракує,
Зроблена вона не так,
Якщо хтось її купує,
То, хіба що, для собак.
-Та не гавкай ти вже зранку! –
Крикнула йому жона, -
Можу ще зварити манку,
Кажуть, корисна вона.
Ліверка - це твоя мрія,
Зранку ти жереш за двох:
Три собаки її їли –
Ні один із них не здох!
-Та не злюсь я ні на кого,
Зараз миску принесу,
Якщо більш нема нічого –
Радий вже й за ковбасу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898215
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
У травах побачила квітку…
та хто ж її там ще помітить?
Всіх радувать вміє лиш сонце,
бо кожному ясно так світить.
Багато у світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє світити…
Можливо, всміхнуся до тих я,
всміхатись хто ще не навчився.
Можливо, підтримать зумію
того, хто в житті помилився.
Багато є в світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє зігріти…
Краплина дощу на долоні,
якої ніхто ще не бачив.
Можливо пробачу я того,
кого ще ніхто не пробачив.
Багато є в світі такого,
що ти тільки зможеш зробити.
Не просить, бач, сонце нічого,
а як воно вміє любити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898195
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Біжить зайчик через поле,
Високі пагорби лиша.
Зайченят у нього двоє,
Він додому поспіша.
З собою моркву він несе,
Гостинці має дітям.
Руда лисиця вже пасе,
Нема чого обідать.
Заєць, сірий бідолаха,
Хоч і хитрий вона звір.
Обманув її в три рази,
Бо він має швидкий біг.
Задоволені зайчата,
Їли моркву залюбки.
Посміхались мама й тато,
Бачили й солодкі сни.
Ми продовжимо малята,
Якщо будете уважні.
Слухати всім маму й тата,
Казочки читати наші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898193
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Удвічі Марс менший від колиски найвищої проби.
Тривалість доби приблизно така ж, як на нашій Землі...
І майже так само змінюються усі пори року.
Одначе на Марсі набагато суровіший клімат.
Планета, мабуть, у півтора рази далі від Сонця.
Одержує променів значно менше світла і тепла.
Та атмосфера дуже розріджена, бо прозорий сорт.
Овіяна, гола, холодна планета живе без зла.
Яка погано затримує, держить потрібне тепло.
Колись назвали її ім*ям Бога війни без прикрас.
Одіта в багряну опанчу, вона жде добре слово...
На всіх наріччях світу планета Марс кличе знано нас.
Багато таємниць і загадок космос несе в собі,
Як фантастичний Всесвіт, у якому ми всі живемо.
Підносить з глибин на висоту, коли життя в боротьбі
І в невідомість несе вода, де оживає море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898181
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Життям крокую ніби по снігу,
І кожен раз по чистому - без сліду,
В заметах інколи, чи ковзанкою їду,
Шукаю стежку - вірю, що знайду.
І дні летять листком календаря,
Годинник миті теж в житті рахує.
Щаслива я щоб не було - живу я,
І чистий сніг вибілює мій шлях.
Життя моє як світлячок вночі,
Комусь також освітлює дорогу,
І новий день, і чистий сніг під ноги,
До щастя, вірю, знайдуться ключі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898160
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqKL5iaUphY[/youtube]
Безмежна подяка композитору Олександру Келеберді, що він звернув
увагу на цей текст і надав крила пісні та Юлії Максимчук за її чудовий голос і озвучення пісні.
Весна і літо вже пройшло,
І осінь сива
Сховала тугу за вікном
В холодні зливи.
Боліло серденько й душа
З дощем ридала:
Покинув милий і пішов –
Його не стало.
Приспів:
Захурделило надворі,
Захурделило.
І снігом сипле ізгори –
Кругом все біло.
І нашу стежку замело,
Де ми ходили.
Чи ж то кохання в нас було,
А чи згубили...
Не зеленіє вже верба,
Що над ставочком,
В воді не миє вже вона
Свої листочки.
Покинув милий і пішов -
Його немає.
Мабуть, десь іншу вже знайшов
Й її кохає.
І над ставочком вже верба
В журбі схилилась.
Не грає хвилями вода –
Покрила крига.
Поглинув сніг вже назавжди
Святе кохання.
Більш не повернеться сюди
Ні вдень, ні зрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898158
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Який то дар Українське мистецтво!
Козацький слід у вічності не зник ...!
Талан душі й просте людське шляхетство
в барвистих квітах ляже на рушник.
Проллють дощі блакитні-свіжі фарби
на полотно духмяних конопель
і в чистім полі з ярої пшениці
здійметься в синє небо журавель.
Вплітає голка кетяги калини —
червоний колір, в дивовижність снів.
Промінням сіє сонечко жарини
на килими яскравих-світлих днів...
Бузьковим цвітом напуває тишу
купальська ніч у вихорі вінків.
Дівоча пісня зачарує душу
в небеснім вальсі зоряних вогнів.
Гудуть джмелі в садах на полонині,
в квітчастих горах бджоли носять мед...
Зліпив дідусь горобчика із глини...
Най мудрість плине з юністю вперед!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898134
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
В задумі , стою на березі життя
Немов рибалка дивлюсь у чисту воду.
Висока хвиля змиває сліди життя
Ловлю, кожну прекрасну мить....п'ю, насолоду.
Ще не жила...не натішилась, своїм життям
Вже Осінь, забагрянила мій літній сад.
Мережу, свій рай золото - срібним ниттям
І Серденько , тріпоче як листя в Листопад.
Так хочу , пташкою летіти в небо в політ
Але не маю сил ,щоб злетіти на крилах .
Бачу ,не в кольорах...а сірим -сірим світ
Від грози, і вітру , холоне кров у жилах.
А хочеться, трішки щастя і казкових див
Квітучої весни і сонячного літа.
Іти, босоніж у трави набратись сил
Розчахнути ,крила милуватись світом.
У мовчанні , торкаюсь рукою небес
По- сходинці, піднімаюсь до високих гір.
А життя, це є дар божий...чудо з чудес
Запалена свіча горить і сяє між зір.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898132
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Твої очі для мене немов незабудки,
А твій погляд для мене неначе весна.
Моя ніжна і мила, ласкава голубко,
Я думками своїми з тобою щодня.
Твої коси шовкові, ромашками пахнуть,
Твої губи, неначе, той маковий цвіт.
А буває, душа переповнена страхом,
Піднімає на крила любові політ.
Нас дощі із тобою щораз цілували,
А тумани були нам немов лабіринт.
Ми так вірно і палко обоє кохали,
Коли падали зорі, яскравим був світ.
Я для тебе беріг усі ноти у пісні,
Усі квіти для тебе я кину до ніг.
Ти кохання моє, хоч не перше, а пізнє,
Я для тебе любов цю кохана беріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898127
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BpqYt1NNERg[/youtube]
Пролилась зима чомусь дощами,
Ми ж чекали білий ніжний сніг.
Чи не тими йшла до нас стежками,
Чи слабкий взяла вона розбіг?
Де й коли ти втратила ті сили,
Заблукала й збилася із ніг?
Може, осінь знову це схитрила,
І спинила твій звичайний біг?
У гостях у неї розморило,
Придрімала трішки, чи не так?
І з тобою довго говорила,
Підбирала всі слова у смак.
Ти слова улесливі приймала,
Вірила у щирість отих слів.
Ось її на цьому і спіймала,
Замість снігу пролила дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898125
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Летять сніжинки за вікном такі пухнасті,
Вночі гачковані хмарками в небесах,
Мовчать дороги, вдома тепло, в серці щастя,
З вершками кава смачно пахне у руках.
Кудись пішли сьогодні зранку всі турботи,
Ключі забрали від дверей моїх тривог,
Любов натхненно на пюпітр ставить ноти,
Нарешті танго ми зіграєм тільки вдвох.
І полетить луна ритмічна вдаль лапату,
Звільнивши серце від будденних, сірих пут,
А як повернуться тривоги в мою хату -
Я їх зберу й кудись сховаю в темний кут.
Щоб більше пальцем не торкнулись мого щастя,
Яке танцює з кимось танго при свічках,
До ніг їм падають сніжиночки пухнасті,
Вночі гачковані хмарками в небесах...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898109
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
ХИЛ ВОРОН, А НОРОВ ЛИХ:
— УЖ Я В САФАРИ ЖИРАФА СВЯЖУ,
УЖА СОПЛИВОГО В ИЛ ПОСАЖУ!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. Прилагаемая картинка из Интернета... подтверждает, что ворон и в самом деле хил ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898108
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Не залишайте розмов на потім,
Десь до кращих чи інших часів.
Для душі може бути, як злочин,
Як не мовиш того, що хотів.
Для душі у смиренні спасіння,
У любові, в теплі двох сердець.
Мати мужність знайти, те прозріння,
Де в житті є й терновий вінець.
Де служіння добру й благочестя
На кону, де зміліла душа.
З’їсть гординя, якщо не зречешся,
Неправдивості, згіркнуть й слова.
Не іди по житті необачно,
Відкидаючи сутність буття.
Може стати тоді тільки лячно,
Як не буде назад вороття.
13.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898082
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 14.12.2020
О, ці несказані слова,
Тримають у полоні,
Мовчать... А серце ожива
Моє. В твоїх долонях...
- - -
Випав сніг і більше не розтав,
Ліг на землю, в серце, в мою душу.
Ти і не сказав, і не спитав,
Як тепер я далі жити мушу...
Побіліло. Зупинився час.
Що було, того у мить не стало.
Доля все прощала і не раз,
Але нині сподіватись марно.
Там, під снігом, ще жива трава,
А він пада і йому все мало...
Кажуть люди, так завжди бува,
Коли серце жити перестало.
Білий вітер. Біла чистота.
У душі - пуста глибока прірва.
І надія втрачена ота
Ні у що ніколи не повірить.
В мареві забілених октав
Розлетілись ноти у нікуди...
Вже не буде здалеку листа,
Та і слова більше вже не буде.
Шаленіє спомин і змива
Ту останню тиху мить розради
І безсилля дико розрива
Цілий світ, який безжально зрадив.
Сну немає, хоч лічи до ста,
Де не гляну - божевільня біла...
Випав сніг і більше не розтав
І душа від болю оніміла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626738
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 13.12.2020
Тебе зустрів я літньої ночі,
Лиш подивився у твої очі,
В зелені очі лиш подивився,
І закохався і вже влюбився.
Причарувала-приворожила, (2 рази)
Без тебе, люба,життя не миле (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Причарувала-приворожила. (2 рази)
Тебе зустріти серце бажає,
Такої в світі більше немає,
Більше немає, в цілому світі,
Щось заставляє серце горіти.
Причарувала-приворожила, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Причарувала-приворожила. (2 рази)
Серцем відчув я твоє кохання,
І сну немає всю ніч до рання,
Вю ніч до рання, про тебе мрію,
Живе у серці моїм надія.
Причарувала-приворожила, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Причарувала-приворожила. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898079
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
І знову ти прийшов у сні -
Такий осяяно-щасливий
Я знала, що несеш мені
В своїх долонях теплі зливи,
Свою любов у холоди,
Прозорий вранішній серпанок...
Чомусь благав мене: "не йди
За мною слідом, ще зарано..."
А сам... красивий, мов святий...
Я доторкнутися хотіла -
Майнуло подумки: "прости..."
І забілилось... біло-біло...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898080
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Холодный пот и боль в запястьях,
короткий миг — большой финал!
Восторг толпы — бесславных счастье.
Твой оппонент не достоял...
И кто поймет простую душу
на ринг упавшего бойца?!
Пускай упал... Он тоже лучший —
на бой пришедший до конца!
Есть тип мужчин вскормленных битвой,
не видно страха в их глазах,
они не прячутся за ширмой,
у них распахнута душа!
Увы, вся жизнь — сплошная схватка,
за честь и славу до конца!
Свобода — ринг ! Лукавство — клетка!
Храните мужество в сердцах!
Решайте споры в поединке!
Глухой нокаут не беда,
ведь не позор упасть на ринге,
позор — не выйти никогда!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897852
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Терпка блакить аквамарину,
іскриться стежка золота.
Спеклося неба половину —
горить вогнем морська вода.
Ковзають кораблі античні
в просторах голубих ланів...
Блукають по світах міфічних,
шляхами зоряних вогнів...
Колись я був на тому морі,
чи там була моя душа.
Колись вона пізнала горя
від зрад та гострого меча.
Та ті часи давно минули —
пройшли захмарені роки,
а зорі досі не забули
прокляття чорної скали.
Об неї б'ються сиві хвилі —
здіймають гребні догори,
її плекають ніжно штилі —
полощуть бризові вітри...
Колись стояв на темній скелі,
блідий — засмучений Егей.
Палало сонце як в пустелі.
— Коли ж вернешся, син — Тесей? —
Юнак одержав перемогу,
убив химерного бика.
Прийшли боги на допомогу —
вблагала діва молода.
Вона зростала неначе квітка
в обіймах дивної краси...
Її шовкова, біла нитка
спасла героя від біди.
Старий Егей чекав на сина...
Молилась батькова душа!
— Чому не змінені вітрила,
Чому надії вже нема?
Навіщо знову чорний колір,
навіщо сльози матерів?
Чому здійснився хижий намір,
чому Аїд забрав синів?—
Пекучі сльози в того батька,
в якого скривджене дитя.
До серця не приліпиш латку
з пекельних мук та каяття.
Любов батьків не випадкова,
вона плететься в сяйві днів!
Коли у батька мудре слово —
скується міць його синів.
— Навіщо цар, навіщо кара,
навіщо прожиті роки?! —
Покрила небо чорна хмара —
ступив він в вічність зі скали...
Сховали хвилі біль та горе,
омили піною сліди...
Забрало батька синє море —
покрило славою віки!
С тих пір воно Егейським зветься!
С тих пір блакиттю — чарівне,
тому виблискує — сміється,
та тішить серце мов своє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897476
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 13.12.2020
ПРЕДАНИЕ О СВЯТОМ АПОСТОЛЕ АНДРЕЕ ПЕРВОЗВАННОМ
Пусть нет тут тепла, жарких полдней родной Галилеи,
Холодные вьюги врываются даже весной.
Но знает Апостол, что души здесь честные греют
Своей молчаливой, но вечной, как свет, добротой.
За ласковым морем родные жалеют о нем:
«Куда он пошел? В эти страшные, скифские страны?!»
Недаром он первым когда то пошел за Христом!
Недаром Апостол зовется Андрей Первозванный.
Еще не читали тут книги Пророка Исайи
На дикой поляне лишь идол - неласков и груб.
Но верит Апостол, точнее не верит а знает:
Великая вера взойдет, как из желудя дуб.
Он помнит прекрасные площади Рима, Эфеса,
А здесь колоннады дубов, тополей и берез,
Но будет здесь город, на месте славянского леса,
И в храмах его будет славиться вечно Христос!
Апостол Андрей над холмами стоит, над веками!
Шлет Благословение движением крепкой руки.
И ветер играет уж полуседыми кудрями.
Не молкнущий ветер с Днепра, со славянской реки.
Пусть тучи порою приходят чернее, чем дым,
И в душах пылают нередко жестокие раны,
Но, братья и сестры! Мы веру Христову Храним!
Ту веру, что первым принес нам АНДРЕЙ ПЕРВОЗВАННЫЙ!
©Евгений Познанский.
*О посещении Святым Апостолом Андреем Первозванным земель будущей Руси сообщает древнейшая летопись «Повесть временных лет» Св. Прп. Нестора летописца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898046
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
И всё ж светла, светла дорога
Души, не тронутой тем злом,
Что против Света, против Бога –
Перевези меня, паром.
Как грязь, естествен, неминуем,
Так просит: "Растворись во мне
И превратись в источник, всуе
На вечной погани, волне..."
Сей зла источник постоянен,
Прилипчив, мерзок и упрям;
Самоуверенностью ранен,
Есть результатом многих драм.
Пусть зло со злом и остаётся –
Неужто нам не устоять?
Так пусть душа над ним взовьётся
И приумножит благодать!
И Мир тогда преобразится –
Любови воссиять дадим!
Земля без войн заколосится,
Мечту людей здесь возродим!
13.12.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898025
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Давай поговорим про музику,
Що серця торкає й душі.
У вальсі весняному кружиться
І чуються ноти в вірші.
По морю пливе на кораблику,
У променях сонця звучить.
І навіть торкається равликів,
За ними у поле спішить.
Давай поговорим про музику,
Її відчувають вітри.
Вона навіть чується в кухлику,
У краплях джерельних води.
У трепеті крилець метелика,
Звучання її також є.
Вона галаслива у сквериках,
Дрібнесеньким дощиком ллє.
А ще вона в серці знаходиться,
За неї говорять слова.
Коханням мелодії сходяться,
Живу у цій музиці я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898014
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Бувають почуття, неначе з флису,
На доторк серця затишні, м'які
А деякі - немов із зернят рису,
Маленькі всі, розсипані такі.
Бувають, наче вовна, всі кудлаті,
Бувають, наче діти ще малі,
Сміються щиро, бігають по хаті,
А потім по містах і всій землі.
Бувають почуття вже з сивиною,
Одягнуті в старий, подертий льон,
Бувають ще поранені стрілою,
Бувають, мов швидкий атракціон.
Бувають, мов цукерки у кишенях,
Які в пальто перуться кожен рік,
Бувають, мов повітря у легенях,
Бувають, мов душі безмовний крик.
Бувають, наче голуби у парку,
Лиш тільки підійдеш - а їх нема,
Ховаються сполохані за хмарку,
Можливо, ще повернуться. Хто зна...
Бувають почуття, немов з граніту,
Стоять в душі, неначе монумент,
Бувають, що виходять на орбіту,
І впавши, розбиваються ущент.
Бувають почуття, немов кордони,
За брамами яких гуляє гріх,
Не дивлячись, проте, на заборони,
Звертаємо туди з своїх доріг.
Бувають почуття, немов ведмеді,
Що вічно у барлозі взимку сплять,
Бувають, мов якісь примхливі леді,
Які й самі не знають, що хотять.
Бувають почуття ніжніші квітів,
Тендітніші за весь гірський кришталь,
Одвічні, наче сотні заповітів,
В яких є мудрість, щастя і печаль.
Прекрасні почуття, вони повсюди,
Продовжать в інших жити після нас,
Такі ж самі всі різні, як і люди,
Такі ж самі відносні, як і час.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897997
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Хочеш — вір, а хоч — не вір:
За паркан сховався звір,
Має дуже добрий зір.
Хоч рудий — не лисеня.
То — маленьке котеня,
Як смугасте тигреня.
Не почуєш муркотінь —
Межи сонячних видінь
Від штахет піймало тінь. 12/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897995
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Виймаю з пам"яті уяву,
вона веде мене туди,
де бігла стежка біля хати,-
волога й світла від роси...
А ще веде до чорнобривців,
і кучерявих паничів,
і до улюбленого місця,-
зелених запашних кущів...
Далі веде мене до річки,
де чути плескіт тихих вод,
де є суниці і порічки,
і чути птахів хоровод...
А ще веде мене у поле,
де я збирала колоски...
І по стерні ходила боса,
ноги кололи колючки...
І відчуваю я в уяві,-
медові запахи землі...
П"ю й упиваюся думками,-
вони солодкі і п"янкі...
Барвистий світ в моїй уяві:
дитинство радісне й сумне,
і ніби знову моя мама
з кульбаб вінок мені плете...
І як тоді, я знов радію,
кульбабки сонечком горять...
Сумую я і розумію,
той час в уяві лиш обнять...
Я фантазую, хоч і знаю,
той час не можна повернуть...
Та я уяву не спиняю,
у ній життя мойого суть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897983
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Хто не кохав,
Не жив той до пуття…
І без гріха
Теж не бува життя…
Заплетені в ледь видиму стежину
Покликали їх в поле спориші…
Вона давно вже іншого дружина,
Та душі їх були і є чужі…
Нанизуючи вкотре незабутнє,
Куйовдить пам’ять збуджені думки:
Вона і Він… без планів на майбутнє.
Летіли їхні порізно роки…
Аж ось і жито… Морем розлилося…
Волошок очі крадуть височінь.
Ледь посивіле у обох волосся…
Це тут згубились щастя їх ключі.
Шукають. .. Шепіт… Рук і тіл сплетіння…
Гарячі і п’янкі в обох уста…
Як душі їхні зустрічі хотіли!
Здавалось, ось життєва їх мета…
Устало поряд житечка колосся,
Ховаючи кохання слід у шаль…
О, скільки ж пережити довелося!
Думки їх знов у молодість спішать…
А стежка споришева все чекала,
Поки по ній ітимуть Він – Вона…
Поволі й сонце в далині зникало
І міркувало: їхня в чім вина?
14.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897969
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Постелила зима покривало,
Гаптувала морозом й слізьми.
Небо хмарки повільно гойдало,
Підпирав дужий вітер грудьми.
Падав дощик краплистий додолу,
Діамантом блищав на плечах.
Гнув із квітів тоненьку підкову,
Що стояли на пізніх чатах.
Золотив собі звично доріжку,
Котра бігла вздовж берега в даль.
Зачепив необачно маніжку,
Зашумів очерет, мов скрипаль.
Тихий шелест зливався у звуки,
Дивна пісня торкалася хвиль.
Понесла їх вода аж за луки,
Вздовж Стоходу на сотенну з миль.
12.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897967
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Вони зустрілися зненацька,
Й не випадково просто так.
Натура в нього — сильна, хвацька,
Пофліртувати — той мастак!
Вона йому — дарунок долі —
Рятує душу в ураган.
Він — вітровій у вільнім полі,
Який бентежить цілий лан.
Вони зустрілися миттєво,
І, не надовго, як колись.
Обцілував її чуттєво,
Щоб полетіти стрімко ввись.
Налаштував для лету крила
Волошки милої, мусон.
А, чи знайдеться у них сила
Піймати щастя в унісон? 11/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897953
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Наскладали на спину всього
І зігнулись від того старече,
Небо вмилось немов спляче тло,
Посміхалось чуже, не до речі ...
Стільки всякого там дріб'язку,
Подарунки, похвали, усмішки,
Все накидано валом в мішку,
Без поваги якось в перемішку ...
Щось важливе глибоко в очах,
Що й не виймеш так просто на люди,
Це ж неспокій, морока і страх,
Ще почнуться якісь пересуди ...
Що ж ти тягнеш десь там на шнурку?!
Цього всього нікому не треба!
Як поясниш йому, диваку,
Лиш у справжньому дійсна потреба ...
Лиш у щирості справжня любов,
Удавання, погорда безглузді,
Геть здирайте той сірий покров,
Скільки можна блукати в безлюдді ...
Ой, дивіться, вони вже стрункі,
Молоді і безмежно щасливі,
Голоси стали чисті, дзвінкі,
І ці миті тепер надважливі ...
Фото з сайту zahid.net
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897950
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Море тихе, але не спить, наче скоро спалахне...
Біля берега воно зеленкувате і сумне.
За греблями чорне,а далі синє та голубе.
Біля самого обрію - блакитне. Чути белькіт...
Море по-дитячому ласкаве, коли спокійне.
І яке ж воно грізне у рифах,футах під кілєм.
...Всі вітри скаламутять маси води, грає піна.
Все стає сірого кольору у знаному співі:
Небо та водяні громади і кудлаті хмари.
Вітер холодний зриває тьму. Іде час примарний...
Чути тільки гуркіт, шум, щось наступає на берег.
Море запінилось, мов кипить у зоні бешкету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897966
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Вузька стежина бігла лугом,
Купалась в ранішній росі.
Її я маю за подругу,
Несу свої секрети всі.
А вона кривиться від болю,
Бо шкода їй мене, мабуть,
Та й схожі долею-судьбою:
Уліво, вправо – лиш би буть
На цій землі, святій і грішній,
І бігти, бігти без кінця,
Не замінивши честі грішми,
І не ховаючи лиця.
26.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897974
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Сніжинки ніжні небо розсипало щедро:
Дрібні білясто-чисті філігранні.
Мушнею осідали на ялинки, кедри,
Вбирали в сукні клени, липи рв*яно.
Це перший сніг, що освіжав зими повітря.
Він тихо дихав, йшов, хоча безплотний.
Старанно повівав грудневий вільний вітер,
Грайливо дмухав, мов оса зальотна.
Густішав полохливий срібний сніг щоразу,
Біліли вулиці, дахи будинків.
І стало на душі моїй так любо зранку
Зірками падали легкі сніжинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897940
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Відлистопадив тихо листопад,
Відворожила в підворітні осінь.
Липучий іній обсідає сад,
Як влітку спасівку медову оси.
Згорнуло небо стяги голубі
Під гру пеана вітру на сопілці.
А поруч пара сивих голубів,
Мов навесні, цілується на гілці.
Зачудувався ними вереда
І, задивившись в далечінь імлисту,
В задумі ноти славня передав
Сліпому старцю, сонцю-бандуристу.
Тривожно-тужно ще загув в ріжок:
-Узимку, бачте, можна теж любити!
Задрібцював «Метелицю» сніжок
Та ухитрився смуток схоронити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897293
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Із тим, хто точить для війни сокиру,
Не можна досягти ніколи миру!
3.02.2020.
Я силу слова серцем відчуваю:
Це зброя, котрій рівної нема –
Воно підносить, ранить, убиває,
І оборону впевнено трима!
28.04.2020.
Хай допоможуть ворога здолати
Мої гаптовані відвагою вірші.
У них є все: дух волі і скорбота,
Й краплинки непохитної душі.
29.11.2019.
А кохання буває різним:
Надто раннім і надто пізнім.
Когось робить воно крилатим,
А комусь виставляє плату.
9.01.2020.
Того не можуть зваблювати статки,
Хто сам себе народу присвятив,
Читать він має мудреців нотатки,
Щоб ними шлях в майбутнє освітить.
18.01.2020.
Кому доводилося пить отруту слів,
Той, певно, знає, що то є за муки:
Темніє неба край, котрий яснів,
А душу завойовує розпука.
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897885
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Соснова гілка снігом припорошена,
Гойдалася від вітру в самоті.
Зима прийшла у гості так не прошено
І доторкнулась холодом її.
Стежки позамітала всі хурделиця,
Вона цю пору з радістю сприйма.
А сніг додолу білим пухом стелиться,
Соснову гілку ніжно обійма.
Десь голоси луною відзивалися,
Вони щось гомоніли у цей час.
А може один - з - одним сперечалися,
Серед заметі тих далеких трас.
Всю ніч зігрітись гілка намагалася,
Ні місяця у небі, ні зорі.
Лиш зимонька в обличчя посміхалася,
Бо ж дуже було весело її...
Вона лише надранок заспокоїлась,
Струсив хтось з гілки біленький сніжок.
Руденька білочка на ній вмостилася,
Лишивши слід для вранішніх стежок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897922
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Якось довгенько я в черзі стояв,
Прикро було на душі,
В думках своїх про проблеми рішав,
Як їх позбутись мерщій.
Тут незнайомка якась підійшла
І посміхнулась мені,
Поглядом душу мою пройняла,
В ній запалали вогні.
Хоч не стрункий був у жіночки стан
І щоби красуня-то ні,
Та посмішка та, як на душу бальзам,
Настрій підняла мені.
Щось запитала,я щось відповів,
Жіночка далі пішла,
А я в довгій черзі неначе ожив
Неначе душа завелась.
Як же нам мало потрібно,дивись,
Щоб настрій підняти комусь
Щиро від серця свого посміхнись
І радісно стане йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897878
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Душевна втіха: він на світі є.
Шар на деревах знову наростає.
(І дивувались, певно б, давні таври)
Холоне чай, пригіркло монпасьє.
Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
Журба тепер розлилася чорнилом.
Самотні крають вечір вечори.
Фальшива втіха - віртуальний світ.
Літала ж безтурботно, як метелик.
Його ж торкнуло слово, мов чепелик.
Болить реально, досі ще болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897743
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Да... не хандри, нам надо пережить
Вот эту зиму... ну, а дальше - дальше!
А кто за нас, если не мы, скажи,
Сумеет продержаться здесь без фальши...
Прогнившее и вдоль, и поперёк...
И небо, что над нами, как бы тоже...
Осеннее, ему и невдомёк,
Что и оно-то на хандру похоже...
Ну, не грусти, я - рядом, я смогу!
Нам вместе - до весны подать рукою!
Мне очень хочется на берегу
Ещё пожить... Да... не хандри - нас двое!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763287
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 10.12.2020
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 10.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]
Коли так гірко і погано,
І ти не знаєш, що робить,
Як лікувать душевну рану,
Яка в цей час отак болить?
Тепло, можливо, допоможе,
Гарячий чай додасть ще сил?
Та все ж здаватися негоже,
І не просить у вітру крил.
Спокійно все обдумать просто,
Не раз бувало так в житті,
Хитким ходила часто мостом,
Про це згадала я в тиші.
Та доля часто виручала,
Та не було тут і без сліз.
Її науку я вивчала,
Ховала десь на неї злість.
В житті надія й віра сильні,
Нехай врятують й на цей раз.
Думки відкину божевільні,
Вони тепер не для прикрас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897741
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Він зайшов, так упевнено й легко,
Наче в серці моїм споконвік,
В моїм літі і веснах далеких
Завжди жив саме цей чоловік...
Малювала у мріях його лиш,
Хоч і знати ніяк не могла...
Ти чого моє серце неволиш -
Я вже з ярмарку, наче, ішла...
Не збиралася геть оглядатись -
Все відплакано рясно дощем,
Вже відстукало серце всі дати,
Що на душу лягли тягарем...
Молодий ти, вродливий, о, Боже,
Навіть голос зрадливо тремтить,
Але я... закохалася, схоже,
Бо не можу ні дихать, ні жить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772939
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 10.12.2020
Морозным утром солнце светит,
Дорога серая блестит,
И неба край чудесно светел,
А лес волшебно так шумит.
Рябины пурпур мнит о снеге,
Играет изморози шлейф,
И дышит всё холодной негой,
И слышен гомон птичьих флейт .
Декабрь расставил всё в порядок,
Зимы начало даст нам знать,
Что в Николая пряник сладок,
Что Новый Год стучит опять.
Ты звон услышишь колокольцев
Сквозь синь снегов и холода,
Пускай звенят они всё звонче,
Зовут к нам праздник Рождества.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897691
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 10.12.2020
[i] коментар на твір http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897420[/i]
вона любила каву і корицю
не шоколад, а швидше цвілий сир
вона не схожа на домашню кицю
хоча не родич їй і дикий тигр
вона любила... так, вона любила
любові в ній, як повені - за край:
цей світ, людей і калли ніжно-білі
і розсипала: треба - забирай
серця натомість... чи вона просила?
самі несли, як жертви на вівтар
відмовитись не вистачало сили
дають - бери, а б‘ють - тримай удар
кохання ж - дар, за нього не боротись
його чекати треба, як трамвай
от і стояла. і чекала доти
допоки хтось не скаже: «на, кохай»
чи хтось казав? а, може, не почула?
чи сприйняла за недолугий жарт?
вона пішла... лише жасмин й пачулі
лишили свій незримий аромат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897738
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
***
С "М" – столица державы в Латинской Америке,
С "Р" – это струнный музыкальный инструмент.
Древо с буквой "П" – найдёте в любом скверике,
А с буквой "Г", ассоциации любой – эквивалент.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897727
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Йшло подружжя із базару,
Муж, нав’ючений торбами,
Випускав із себе пару,
Ледве шкандибав ногами.
Дуже часто зупинявся,
А дружина оглядалась:
Їй здалось, що якась краля
Вже занадто вихилялась.
-Ти розплився, як медуза,
А як дівку цю побачив –
Став утягувати пузо,
Пульс у тебе он як скаче!
-Тю, дурна, та вона в масці,
Може, дівка ця - потвора!
-А як гарна, наче в казці?
Та ще й ні на що не хвора?
Почала репетувати:
-Калатати треба в дзвони,
Щоб народні депутати
Прийняли нові закони:
Щоб дівиці й молодиці
Додаткові маски мали:
Крім тієї, що на пиці,
Голі стегна прикривали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897730
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Ти цілуєшся тихесенько без звуку
Завмираю – що ж пручатися дарма
Чуєш, чуєш попід ребра серце стука
І дороги вже назад нема.
Тихі кроки, десь у небі місяць ріє
У моїй руці мягка твоя рука.
Це ти, це ти моя невловна мріє
Та яку так довго я шукав.
То нічого що минули наші весни
Бо розлуки теж бувають між людьми
То нічого, ще холодна крига скресне
Раз з тобою знов зустрілись ми.
Відчуваю на щоці уста гарячі
Я радію й ти всміхаєшся мені
Отака то наша радість нетерпляча
Гріє душу десь у глибині.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897737
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
Андрій зручно розмістився біля центральних моніторів. Шлях від планети Світлих до планети Обраних більшість вирішила провести у сні. Але Андрієві хотілось знайти відповідь на просте запитання: де на цих планетах його дім? Чи та, яку він щойно покинув … ? Чи та, куди він так швидко і нерозважливо дав згоду переселитися … Щось на кшталт вибору між Спартою та Афінами? Можливо й так, але у дещо пом’якшеному варіанті, але з набагато суворішими наслідками.
Що таке планета Світлих … Мабуть, варто починати з того, що жителі планети так себе назвали самі. Все почалося з проблем вибору … Як чинити вибір? Якщо на основі співчуття, співпереживання, дружби, любові, то, без сумніву, ви обираєте шлях світлих. І не зовсім важливо, що, рятуючи одного, можна втратити сотні … І не зовсім важливо, що об’єкт любові не заслуговує такого почуття … І не зовсім важливо, що хтось може просто поглумитися над вашим співпереживанням … Ви обрали світлий шлях … І вам його дотримуватись.
Зовсім інші шляхи обраних … Обрані приймають рішення розумом. Емоції на мить замовкають. Обрані люблять, коли переконані у любові у відповідь. Обрані рятують, якщо врятованих буде більше, ніж рятувальників. Обрані шанують конкуренцію. Виграє конкурентна любов, конкурентна дружба. Обрані не тратять часу на дітей, що не виправдовують сподівань батьків. В крайньому разі такі діти можуть захотіти переселитися на планету світлих. Обрані живуть заради науки, заради успіху та гармонії. Щоправда, ця гармонія набуває аж надто симетричних форм. Стало звичним, що у сім’ї обраних хтось з членів є андроїдом. Це стало комфортним. Справді, ось де справжня перспектива передбачуваності, наукового успіху, щоденного сприятливого для роботи спокою.
Андрієві довелося пройти шлях обраних від аж надто обтяженого розрахунками народження до дозволу покинути планету. Так, у нього все було чудово з ДНК. Так, він мав захоплюючі перспективи у музиці, фізиці та програмуванні. Але він постійно обіймав чужого собаку, що дратувало його батьків. Але він надто голосно висловлював свої емоції у грі з чужими дітьми, що дратувало батьків чужих дітей. І власне відсутність любові у сім’ї призвели до того, що він надто часто почав робити помилки у математичних задачах, а його алгоритми стали позбавленими впорядкованої логіки. Його програми працювали, але його вчителі не могли зрозуміти чому. Він грав на фортепіано не чужі твори, а свої власні, не зазираючи у ноти і навіть не намагаючись надавати їм традиційного звучання. Зрештою, він почав впливати на інших дітей, а тому чужі батьки забороняли своїм дітям гратися з ним.
Але прийшла юність і він запропонував сусідській дівчині замість спільного перегляду фільму та спільної комп’ютерної гри у кімнаті утекти до моря, дивитися на зорі … і о безглузда дитино, витратив усі наявні у нього гроші на величезний букет квітів. Який зробив сам … потративши на це години …
З часом це викликало глумливий сміх у батьків дівчини, а також насмішку над його батьками, які не змогли виховати розумного і перспективного члена суспільства. Обраниця його серця чи то з переляку, чи то з відмінного виховання теж брала участь у такому повчальному шоу. Тож вибору не було …
Андрій дивився у монітор і прокручував у пам’яті події свого дивакуватого життя. Хоча, чому дивакуватого? Можливо, просто життя …
Планета світлих йому видавалася якоюсь зеленою, майже неживою … Залишалося вже зовсім небагато часу до приземлення, але слідів техногенності, промислової активності було дуже мало. Де ж ви, світлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897697
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Внук дарит бабушке на голову платочек.
На нём рисунок: яркий аленький цветочек.
Обняла внука бабушка, поцеловала.
«Люблю тебя до слёз, Внучок»! Она сказала.
Бегут, летят года. Свидания. Разлуки.
Лишь встречи иногда. Как быстро растут внуки!
Носила наизнанку бабушка платочек,
Боялась, чтоб не выцвел аленький цветочек...
При встрече с внуком оба весело смеялись.
Цветочку алому лукаво улыбались.
И внук завязывал на бабушке платочек,
Чтоб ярко улыбался аленький цветочек.
Но без него - носила снова наизнанку.
И слушала его любимую «Смуглянку»!
Но время всё-таки бежит неумолимо.
И старость, и болезни не проходят мимо.
В День Похорон повязывает внук платочек,
Чтоб ярко виден был тот ангельский цветочек.
И слёзы затуманили его глаза…
«Люблю тебя до слёз, Бабуля»! Он сказал.
Платочек тот ещё покрепче завязал.
07. 12. 2020.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897456
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Розкраяне серце надвоє
Холодить морозом зима.
Думками минулого всує
Теребить невтішно слова.
Обійми, цілунки і цноту,
І пригорщі сміху твого.
Життя виставляло нам квоту
Та брало не раз на "слабо".
Роки за роками збігали
Та все в паралелі вели.
А душі спочинку чекали,
Щоб поруч набратись снаги.
Та доля була невблаганна,
За двох я віднині живу.
У Бога прошу подаяння,
Щоб спокій знайшов ти в раю.
А я стану сильною знову,
Між люди з любов’ю піду.
Кохання візьму за основу,
Нужденним нестиму весну.
09.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897676
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Відгомоніла осінь падолистом,
Землистими відплакала дощами.
Скидає вітер з горобин намисто
Й ховає між бузковими кущами.
Вже морозець колючий дошкуляє,
Вкрив інеєм дерева голомозі.
А скоро й завірюха закружляє,
Човгає стиха грудень по дорозі.
Ось-ось зима непрохано-неждано
В моє вікно подивиться зухвало.
Куди ж подітись - запрошу вас, Панно,
Щоб взнати, що життя підготувало.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p843x403/127449337_2713680608892314_5131589080001024543_o.jpg?_nc_cat=109&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=MS3-1lopdrIAX_LkCHx&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=6&oh=6961f728ab1b8dd4fbaff0016c619606&oe=5FF82CCE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897666
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
І де ж у космосі ота своя планета,
Якщо ми на Землі такі чужі,
Руйнують сни не люди, а портрети,
Щодень не мрії, а прозорі міражі …
І де ж у космосі у кожного планета,
Що кожен кожному не рідний, а чужий,
Минулого яскравості протерті,
Майбутнього схилились стелажі …
Де ще так радісно шепоче ніжне море,
Де так п’янять джерельних вод ключі,
Де ще небес романси неозорі,
Де ще так пахнуть домом калачі …
Куди, кому, за що це все віддати,
За чим нестися в марну чужину,
Вже й клаптя на Землі нема де стати
Щоб не вподобався безумному кому …
Але ж шукають очі рідні очі,
Стискаєш пальці найріднішої руки,
Своє шукаємо у небі серед ночі,
Не можемо свого ми там знайти …
Бо тут воно, де чваниться байдужість,
Улесливість розсілась за столом,
Оббрехана десь за порогом мужність,
Ріжуть дерева в соте за селом …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897617
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Ти у собі шукала щось таке
відкрите і справжнє,
І кожну тінь,
що залітала у твій сад,
мов незнайомка,
Розвішувала навпроти вітру,
щоб не жалила,
щоб не відчувати в собі порожнє,
Щоб не зламати в своїй протилежності витримку.
Ти шукала у собі слова,
щоб зрозуміти себе,
Контури емоцій,
що не піддані корекції
І в пошуках своїх
знаходила завжди
щось дороге,
І губила всі страхи
у теплі
із його колекції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897663
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Музикою лунає
Помах лебідки крил.
Лебідь її кохає,
Першим той дар відкрив.
Тай запросив до раю,
Там де блищить вода.
Музика в серці грає –2р.
І вже не покида.
Разом вони знялися,
Щоб підкорити синь,
В вірності поклялися,
Лан ще не колосивсь.
А як вода з любові
Витче лебеденят,
Їх поведуть з собою – –2р.
Крила всіх задзвенять.
Музика знов лунає –
То лебединий лет,
Щастя лиш той пізнає,
Хто у душі поет.
Хай лебедина пісня
Не добіга кінця,
Й житиме і опісля –2р.
Музика дивна ця!
2.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897604
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Мабуть щаслива тим, що маю,
Бо часто з Музою літаю,
Коли бере та свою Ліру
Й доносить з неба переспіви
Мелодій дивних і казкових,
І тих, що чула, й зовсім нових.
І сльози, в мить таку, солоні
Я витираю і долоні
Протягую до тих мелодій,
Стараюсь, щоби їх схопити,
Та в свою душу запустити:
Очистити її і тіло.
І ні до кого мені діла
У ті хвилини вже не має –
Душа і плаче, і співає.
Й сама у небі вже літаю
Ізверху вниз я споглядаю
Левади, луки і діброви,
Де скрізь тополі гонорові,
Де клени, вільхи і берізки,
І де верба розчеше кіски,
Та у воді їх промиває,
А вітер пісеньку співає,
Оту, що Муза в небі грає.
І я беру тоді листочок
Та олівця - хоча б кусочок,
Стараюсь все те записати,
Аби лиш встигнути, спіймати.
Сиджу тихесенько і пишу,
Вслухаюся в вечірню тишу,
Та ті мелодії збираю,
Що Муза в небі виграває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897632
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Ти прийдеш і постукаєш тихо у двері,
Коли сутінки тихо торкають поріг,
Твої думи близькі але так ще далекі
Залишились в вуалі незнаних доріг
Ранок тихо впаде вже осіннім туманом,
Поведе по стежках де тепло ще сховав,
У чарівності зваб в феєричнім дурмані
Стиха мило прокаже, що теж покохав
Квітка ніжно-чарівна в сумній прохолоді,
Листом вкриє самітний пригнічений стан,
Зміна йде так помітна в осінній природі
Та надовго лишається сизий туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897634
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Коли і як зникло твоє бажання-
Зі мной не розлучатись ні на мить?
Навік пішло і згинуло кохання...
Життя в буденних клопотах біжить...
Чому все так? Питання риторичне.
А серце нерозумне так щемить!
Духовна близькість ближче, чим фізична -
Тому й розлука в серце б'є щомить!
Душа моя, розхристана вітрами
Немов тополя зламана лежить.
А світлий сік, як сльози з її рани
На землю і асфальт біжить, біжить...
09.12.2020р. 06-39
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897636
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Перший день зими… сонячний ранок. В повітрі відчувається легенький морозець. Біля офісу голі дерева, кущі, на клумбі жовті хризантеми, все покрите інеєм. Рита поспіхом пройшла біля клумби, але тут настигла думка. І чому хризантеми не поставити у вазу, шкода бідолашних. Чи про них забули, нехай би потішили чиюсь душу. При вході привітався охоронець. Вона злегка всміхнулась, у відповідь підняла руку,
- Доброго ранку!
Вже привітавшись з колегами, зняла з плечей в’язану червону шаль і демонстративно, любуючись нею, повісила на спинку свого стільчика. Округлилися очі, на всіх розчаровано позирає, чи сліпі, хай йому грець! Що за робота в банківській сфері, весь час зайняті. Хоча б хтось один та щось сказав, сама ж зв’язала, ще й такими чудовими квітами. Знявши чорного кольору осіннє пальто, хихикнула. Але знову ніхто не звернув уваги. Вадим програміст, майже прилип до монітора, водить очима, напевно, щось читає. Завідуючий офісом Володимир Іванович теж працює за монітором, вводячи текст, щось тихо бурчить. Ой, такі всі зайняті, шкода Тетяни немає, у відпустці, якби вона була, то вже точно б розхвалила. А тут попробуй, розворуши це царство трудоголіків.
Рита уважно дивиться на Вадима, в голові крутяться думки. Ой ми майже два роки поруч, чому так і не зрозумів, що я тебе кохаю. Окрім усмішки нічого не подарував, навіть в день народження, лише кліпав очима і вручив букет. А потім, як пили шампанське, торкнулись келихи, лише сказав, - »За тебе!». Якби ж ти знав, як я сохну за тобою, як та вербичка у спекотне літо. Та коли ранком знову зустрічаю, твій погляд придає сили і я цим живу. Отримую заряд енергії на сподівання, що помітиш. Хочу ловити твою усмішку, від цього мати шматочок щастя.
Раптом Вадим відчинив кватирку,
- Щось сирістю несе, треба приміщення провітрити.
І знову занурився в монітор.
Рита позирає у вікно, на оголених гілках горобини злегка іскриться іній, а червоно-оранжеві грона неначе в пуху. Красиво, добре, що морозець тримається. Дивно, вчорашній день і не віщав, що сьогодні буде такий славний день. Задивляється в синє небо, помітно пливуть білі більші й менші пухнасті хмари, вони інколи доганяють одна одну й скупчуються. Цікаво, адже надворі майже немає вітру, а туди, ніби трохи вище, стрімко пливуть, як кораблі. Ледь посміхається, от би мені політати так, як хмари. А небо синє, як твої очі. На якусь мить прикрила балухаті сірі очі й уявляє, що його обіймає і цілує. О, якби ті хмари сказали мені, чи зверне він на мене увагу, ну хоча б колись. Я чекатиму рік, два, три.
Думки, як вітер, не могла припустити, що в нього є кохана дівчина. Міркувала, то напевно доля, адже мешкаємо в одному п’ятиповерховому будинку, тільки під’їзди різні. Майже кожного ранку бачу, як поспішає на роботу, як повертається. Потай за ним стежу. А він такого навіть не припускає, немов десь літає. Байдужий до оточення, на якусь мить піднімає голову вище, здвиг плечима і йде далі. А на роботі по телефону ніколи ні з ким з дівчат не спілкується, хіба що з мамою та сестрою.
Рита симпатична дівчина, русява, коротка зачіска їй дуже пасує. Одне часто бентежить, що лікар попередив, що за монітором потрібно працювати в окулярах. А вони, здавалося ніяк не хочуть триматися на її кирпатому носику.
Зненацька, Вадим повернувся до неї,
- Ну що мала, ти ще не змерзла, може закрити кватирку?
Не чекаючи відповіді, зачинив кватирку, присів на місце. Це слово «мала» на неї діяло, як громовиця. І навіщо серце рвати? Скільки раз, мабуть з мільйон, не менше, йому говорила, щоб так не називав. Терпець увірвався. Хай йому грець! Знервовано зняла окуляри, жбурнула в сторону, але не розрахувала, вони впали на підлогу.
Вадим здригнувся, відразу підіймаючи їх,
- Тю, це чого раптом? Добре, що не розбилися.
Прямим поглядом дивиться на нього, махнула рукою,
- Не розрахувала, слизький стіл, тому і впали. Дякую!
Сказала й миттєво почервоніла. А очі, в них блиск і надія. Хотілося крикнути, зверни ще раз на мене увагу! Подаруй усмішку, твій погляд, як ковток свіжого повітря для життя. Але він цього не помічає.
Запала тиша, знову всі занурилися в роботу.
Через години дві, Вадим вертиться на стільці, позирав на неї, на шефа. Рита ховає очі, розуміє чому, адже в цей час, вона завжди заварювала чай і кожен мав можливість насолодитися ним.
Та в неї не той настрій, бачить погляди, але вирішила дочекатися, щоб попросив. Та де ж тут, як закон підлості, невдача. Володимир Іванович, басистим голосом порушив тишу,
- Так… Рито, а де наш чай? Моя дружина спекла печиво, що даремно? Якщо я не помиляюся, сьогодні мій день пригощати.
Через декілька хвилин, в приміщенні запах м'яти, від кожної чашки гарячого чаю підіймається пара. Тож не відмовить шефові, тут, як кажуть, нікуди не подінешся. Це добре, м`ята заспокоює. І тут же знову думки про нього. Бач, мовчав, попросити гордість не дозволяє. Але ж окуляри підняв, вже й образа минулася, наче її і не існувало.
Знову всі займалися своїми справами. Рита ніби уважно зазирає в монітор, таблиці, рахунки, пересуває мишкою, але їх не помічає. Знову підкралася думка. Отака тонка натура, свою чашку завжди побіжить помиє, а взяти інші не наважиться. Знає, що я мию свою і шефа. Чи то хоче показати свою незалежність, чи жаліє?! Але ж помічає, що йому подобається коли приносить чашку чаю. Світліло обличчя, задоволено морщив носа, посміхався.
В обідній час всі поспішають в кав’ярню. Легкий обід підіймає настрій, трохи жвавіше спілкуються. Але в основному, спілкуються знову про роботу. Інколи Рита, себе і інших, про себе називає банківськими крисами. Які весь час ведуть тихий образ життя. Люблять, щоб їх від роботи ніхто не відволік.
Робочий день добігає до кінця. За вікном сутеніє. На якусь мить її увагу привернув горобець, який сів на підвіконня. Сміливо зазирає у вікно. за мить перелетів на грону горобини, охоче дзьобає ягоди і час від часу крутить головою. Вона поневолі посміхається й вголос,
- Ви бачили таку красу, кажуть полохливий горобець, але не побоявся подивитися до нас.
Шеф щось бурчав, зрозуміти було важко. Вадим повернувся й весело,
- Ти перевіряєш рахунки, чи любуєшся природою та, що за вікном коїться, кумедна. Закінчився місяць, за день-два потрібно про все прозвітувати.
- Я вже закінчую, не хвилюйся!
Знервовано, пальцями однієї руки стукає по столі, кліпнувши очима,
- А скажеш Вадиме, перший день зими, може разом підемо додому, прогуляємося, порадіємо першому інею, маленьким бурулькам. Хоч сонце і світило, але не розтопило цю красу.
Він крутнувся на стільці, позирнув на шефа, але промовчав. Володимир Іванович цю розмову пропустив повз вуха, саме в цей час щось записував у блокнот.
До закінчення робочого дня залишилося хвилин п’ятнадцять. Рита вкотре позирає в його сторону. В душі запитує, що нічого не скажеш?! Хоча б один єдиний вечір залишитися наодинці, торкнутися волосся, очей, уст. Шкода. Та все ж надіється, відразу за ним вийде, підхопить під руку й скаже, я готова, йдемо, погуляємо, адже перший день зими, свіже повітря нас підбадьорить.
Майже о вісімнадцятій годині, в дверях з’являється охоронець,
- Вадиме, вас просять вийти.
Очі Рити забігали, немов щось шукають, цікавість розпинає душу. Хто б це? Вона, саме в цей час, виключила свій комп`ютер, хотіла одягатися.
Вадим зривається з місця, на ходу одягає чорну шкіряну курточку,
- Бувайте! До завтра!
Володимир Іванович махнув рукою,
- Бувай! Я ще трохи попрацюю.
Тільки і встигла поглянула в спину, як вітром здуло. До кого б це так поспішав?
Вона вже стояла в пальто, на плечах поправила шаль, в душі мала бажання йти за ним, але щось зупинило. Підійшла до вікна.
Біля офісу, ліхтар добре освічує територію. Вадим підбіг до якоїсь дівчини, обійнявши, чмокнув у щоку. Вона білявка, на зріст ледь нижча за нього, підхопила його під руку і вони попрямували по тротуару. Дивилася вслід, помічає, як він розмахує рукою, напевно їй щось розповідає. Чому не мені? Стиснуло в горлі, на вії забриніла сльоза. Легенько рукою гладила шаль, про себе тихо,
- Марні надії. Чому мене не помітив? Як шкода. Чому нерозділене кохання? Як важко на душі.
01.12.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Дрімає дуб глухий у листі,
На день, що згасає, глядить.
Заплутавсь вітер у намисті,
На кущ калини ліг, та й спить.
Берізка посплітала коси,
Прикрила ними тонкий стан.
Трава лягла в сухі покоси,
Старий прикрасила паркан.
Побігла в даль доріжка криво,
Немовби, долі полотно.
Хотів би жити всяк красиво
Та то - не кожному дано.
Комусь любов, тепла доволі
І ріки ласки, щоб сповна.
Не відречеться хтось недолі,
Доки не вип’є всю до дна.
Не загубити б тільки душу,
Який не мав земний ти шлях.
Щоб не нести повік покуту,
На сповіді, на небесах.
08.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897581
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Я тобі подарую, те що щастям зоветься,
Що у грудях тріпоче, мов птах,
Що співа соловейком в закоханім серці,
Те, що в мріях буває і в снах.
Подарую стежину, в травах росами вмиту,
Цвітом білим заквітчаний сад,
Пісню жайвора в небі і стежину у житі,
І липневий рясний зорепад.
Подарую тобі запах свіжого сіна,
Й ті, найкращі палкі почуття,
Від яких в грудях пісня луна солов"їна,
І душа в небо птахом зліта.
Я тобі подарую те, що щастям зоветься,
І розквітне у серці весна,
І зігрію тебе вогнем власного серця,
В світі більшого щастя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897578
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Вона була закохана у нього,
А він її усе не помічав.
Вона ловила кожне його слово,
А він кохання іншій дарував...
Весна до них приходила у гості,
Буяло все довкола у цвіту́.
І часто так стрічалися на мості,
Він йшов із іншою у пору ту.
Вони до неї навіть не вітались,
Про таємницю цю ніхто не знав...
Та в глибині душі, так сподівалась,
Бо він у снах її до себе звав.
Минуло літо, осінь наступила,
Пожовклий лист під ноги тихо впав.
Вона усе чекала і любила,
А вітер на сопілці звеселяв...
Коли зима трусила білим снігом,
Їй руку до маршрутки хтось подав.
Той погляд розтопив на річці кригу,
Він їй з усмі́шкою, привіт сказав...
А навесні в дворі музи́ки грали,
Під ноги знову падав білий цвіт.
Їм "Гірко!"- в один голос всі кричали,
Така любов - одна на сотню літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897551
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Видите ли, не знаю как вы, а я очень неравнодушен как к запаху, так и к цвету этого чудодейственного растения.
У дома, где прошло моё детство и юность росла синяя сирень, посаженная Мамой, наверное поэтому каждый новый год, в силу её неповторимого запаха, ассоциировался с её весенним возрождением – этими пышными благоухаю-щими гроздьями.
Казалось наступает очередное перерождение всего окружающего пространства этими всепобеждающими, разносящимися по округе жизнеутверждающими запахами.
Церемония преображения в состояние ра-достной приподнятости царила не так долго, как хотелось, но возможно поэтому и учреждалась некоей вехой отсчёта.
Наверное с тех самых пор я свои школьные годы знаменовал, как "...десять синих сиреней..." Они пробежали так быстро, ярко и солнечно..., как один день...
В то время – пятидесятые годы двадцатого столетия – книга действительно была первейшим источником знаний. В первую очередь в школьную и сельскую библиотеки поступали печатающиеся большими тиражами книги классиков российской, украинской и зарубежной переводной литературы различных жанров и на-правлений. Телевидение было ещё в диковину и чтению не мешало.
Вера, духовность конечно же интересовала в более конкретном прикладном, что ли, содержании в уже старших классах, но это понятие в школьном образовании больше сводилось к патриотизму, любви к Родине, к Природе.
Даже от церкви в то послевоенное время на фоне разрушенной немцами средней школы, ос-тались только жалкие очаги (далеко не храмы), особенно по деревням – так, приспособленные помещения с подобием иконостаса и отдельных сохранившихся образов. И посещали их, как правило наши Бабушки.
Найти к примеру такое произведение-откровение, как "Исповедь" Льва Николаевича Толстого, было просто немыслимо. Библия – также большая редкость, к тому же со страхом могла находиться редко в каком доме. Даже книгу о Сергии Радонежском для широкого круга издали только в 1991г. Пятидесятники чуть ли не полулегально собирались на свои заседания.
А такие мысли и изречения, как: "Трояка по природе своей бывает прирождённая вера при-шедшего на Землю: чистая, страстная и тёмная. Человек соответствует своей вере: какова его вера, таков он сам. Чистые поклоняются Богам; страстные – гномам; остальные, тёмный люд поклоняются призракам и сонму духов природы" уже считались крамольными.
Но человека мыслящего всегда интересовала его сущность – кто он, откуда, цель его появления на Земле, как и смысл его жизни?
Конечно середина жизни человека, как обычно, настолько окунает в суету, что ему про-сто недосуг вникать в эти животрепещущие вопросы, ибо наступает период самому заниматься добыванием хлеба насущного для себя и семьи.
Однако сиреневый фон никогда не оставляет его, а если вопрос был поставлен – он обязательно вернётся к нему и ОТВЕТ будет рано или поздно найден. И Свет прозрения воссияет на его пути.
Ибо реликтовый сиреневый фон, сопровождающий и не покидающий, в частности меня, всю сознательную жизнь – хоть и крещённого, но атеиста до пятидесяти четырёх лет, всё же привёл к Вере.
14.01.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897571
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2020
З ТОБОЮ БОЖЕ ВСЕ ЗДОЛАЮ
Навчи мене Боже жити
Розрізнити хто ворог хто друг
Дай душі сонцем світити
І залікуй рани від недуг
З тобою Боже все здолаю!
з мертвих воскресає душа
У царстві духу я літаю
Ти даруєш -вічне життя
Мій Господи помилуй спаси !
підніми коли безсила
Вінцем благодаті благослови
Ти надія - дужі крила
Я вірю прийде знову весна
і до зір на крилах злечу
Осяють земний путь небеса
Засію зерном ниву свою
Мій Боже захисти від грози !
Від хуртовини і вітру
Через океан мене веди
до берега надії світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897558
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Учителька заплакана
Мала вид нещасний:
-В нашім класі - трагедія,
Пропав журнал класний.
І я впевнена, Андрію,
Твоїх рук нечиста справа.
Знайте, діти, що це злочин,
Це не жарти, й не забава.
-Не такий він уже й класний,
Щоб так побиватись,-
Сказав Андрій, устаючи,
-Нащо хвилюватись?
Із пропажі ви зробили
Випадок нещасний,
Ви «Плейбоя» прочитайте –
Ото журнал класний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782301
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 08.12.2020
Зимова хуга викрала наш сон.
Приворожила вогники в каміні.
Для нас лиш двох сьогодні грає саксофон.
І ловлять стіни легкокрилі напівтіні.
Бери мене у незрівнянний край,
де ніжності співається осанна.
Безцінні миті… Грай, маестро, грай
"Осінній смуток" геніального Леграна.
Літай, кружляй, неси свою любов,
той "смуток" провокує на прозріння...
Подяка до небес за те, що знов і знов
в нас відкликається кохання, як спасіння.
Впізнай мене в наступному житті,
хай нотний стан підкаже нам паролі.
Вже грає саксофон романтику дощів,
ми ж замовляємо мелодію любові.
Таня СВІТЛА
2018 - 2020 р.
Художник Світлана Біловодова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897541
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 08.12.2020
коли земля, здається, міцно спить
під сніг ховає своє сонне лоно
сотає час в клепсидрі кожну мить
немов печаль, немов сльозу солону
коли душа так просить до весни
коли поезія лаштує в рими прозу
засяє ранок променем ясним
і зацвіте морозник на морозі...
вінець тендітних ніжних пелюстків
із викликом вітрам, зимі студеній
Христова ружа між коротких днів
незгасне світло, що збороло темінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897520
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Чарівницею кличемо осінь,
Заклопотану і жовтокосу;
Вона золотом землю встеляє,
В високості пливе з журавлями.
Приспів: – Журавлі, журавлі, журавлята,
Не втомлюся до вас промовляти,
Журавлі ви мої, журавлі,
Так потрібні і небу, й землі.
Як застеле туманами осінь,
Поскладає отаву в покоси,
Пролетить над полями вітрами,
Попрощається із журавлями.
Приспів. (Той же)
Шамкотить стиха хвилями річка:
– Після літа схолола водичка.
Мчить-біжить вона за журавлями
І журливо до них промовляє.
Приспів. (Той же)
17.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897508
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Я так тебе, я так тебе люблю,
Як квітка луг, як річку – сом вусатий.
Сачком очей твій кожен крок ловлю,
Але ніяк не можу упіймати.
Я так тебе люблю, як зорі ніч,
Як сонце день, як коси липи – вітер.
Своє ім’я несу тобі навстріч,
Та ти складаєш щастя з інших літер.
А я готова небу грати джаз
Із за́палом, увечері та зрання,
Лише б зірвати з уст твоїх хоч раз
Принадний і пахучий цвіт кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897505
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Я хочу стати піснею дзвінкою,
Що вище жайвора увись зліта,
Або спущусь у марево ранкове,
Крилом землі торкнусь. Вона ж – свята.
Їй подарую я своє зізнання,
Котре бринить в мені багато літ,
У ньому – мого серця коливання,
Воно диктує дітям заповіт:
«Я не Господь, щоб щастя дарувати,
І не пророк, що знає майбуття,
Я жінка із професією – МАТИ,
З душею, де вмістилося життя.
Тримайтесь купи, діти мої милі,
Вся ваша воля – в вашім кулаці,
Щоб землю боронити не втомились,
Бо жити – не купатись в молоці.
Так є: земля завжди нероб карає,
І за байдужість теж кара вона,
Й дорожчого немає в світі краю,
Де отчий дім і вся-уся рідня!»
6.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897373
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
те, що я відчуваю, можна щастям назвати.
Щастя – бачити зранку новий день в позолоті,
ясним сонцем зігрітий, кличе всіх до роботи.
І плід праці своєї, немов бджілка збирати,
бути людям потрібним – можна щастям назвати.
Щастя - чути веселий сміх дитячий у хаті,
мамі й тату радіти - можна щастям назвати.
Мати друзів багато, їх щодня зустрічати,
тим, що маєш, ділитись – можна щастям назвати.
Розкажу я усім, якщо хочете знати,
в когось радість у тому, щоб у інших забрати.
То ж немає їм діла, як чиєсь взять й прогнати,
як піде чуже щастя десь по світі блукати.
Треба думати всім... міркувати самому,
як же щастя тоді повернути додому?
А буває, що щастя захищати ще треба...
з тими щастя назавжди, як дарунок із неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897345
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
У кріслі біля комину сиджу.
Навколо тіні, справжні сірі тіні...
І поряд - пекло, а позаду - іній.
Немає більш для мене вороття,
Я перейшла, напевно, цю межу.
Стоїть Різдвяна на столі кутя,
І свічка плаче мертвим в парафіні.
А темна ніч вже одягла вуаль,
Холодний морок одчиняє двері.
Не зайдеш ти до мене на вечерю,
Без тебе й я, здається, не жива...
Та граю знов, стомивши твій рояль,
Мелодію останнього Різдва,
що спогадом завмерла на папері...
Дванадцять страв, кутя на підвіконні,
Зганяють тугу серця всепроникну.
До неба простягаю я долоні -
Чекаю дива з ночі до світанку
І згадую останню обіцянку -
Я буду поряд... навіть коли зникну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897326
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Каким супер важным оказался совет папы:
Как женщине, мне папа дал совет:
«Послушай, так устроен этот свет,
Что не всегда лицо бывает гладким,
Что с возрастом придут морщинки – складки.
Врасплох чтоб не застал тебя тот час,
Я притчу расскажу тебе сейчас,
На твою сказочку любимую похожа,
Про ту царевну в лягушачьей коже.
Война, что миллионы унесла,
Проблемы нам надолго принесла,
Мужчин в той бойне полегло не мало,
И спрос на мужиков был небывалый.
Свидетель я истории одной,
Работал мужичок один со мной,
Голубоглазый и черноволосый,
Все женщины вокруг него, как осы.
Смотрю, не впечатляет ни одна,
Подумал я, что мужику хана,
Но вскоре мои мысли поменялись,
Когда мы с ним поближе пообщались.
Женат он был на дочке лесника,
Ну, тут подумал я, наверняка,
Спешит от всех красавиц не напрасно,
Скорей всего, в объятия прекрасной.
И под предлогом встречи с лесником,
Я напросился в гости в этот дом.
Идем, я восхищенье предвкушаю…
Вдруг чудище нам двери открывает.
С напарником моим, как соловьи,
Глазами и словами о любви.
Понятно стало мне, как дважды два,
Что здесь не обошлось без колдовства.
Подумал даже бабку отыскать,
Чтоб мужика того расколдовать.
Но, тут переменилось все так круто,
И чувствую, что я в раю как – будто.
Поет с женой, сливаясь в песне, друг,
То чудище красивым стало вдруг,
Протер глаза, ну, может, показалось,
Смотрю, она ещё прекрасней стала.
И думаю, ну что ж это со мной,
Столкнулся с красотой я неземной,
Поющей женщины, влюбленной в мужа,
И понял, что впервые вижу душу.
От писаной красавицы- души,
Поверь, мужчина к телу не сбежит,
Пусть в назиданье притча моя будет:
Красивая душа у тех, кто любит».
#####
Уродство сменив на красу
Порой в тишине ночной,
Когда уж мой город спит,
Люблю говорить с Тобой,
И так моё сердце горит
От всех Твоих слов Живых,
Так нужных мне на пути,
Я черпаю Силу в них,
Чтоб мне не устать идти.
И в сердце они моём,
Светильник моей стезе,
По ней мы идём вдвоём,
Лоза - Ты, я - ветвь на лозе,
Меня Бог привил к Тебе,
Надеясь, плоды принесу,
Все изменил в судьбе,
Уродство сменив на красу.
Уродство моих грехов -
Тот гордо - тщеславный хлам,
Убрал и Свою любовь
Вдохнул в мой сердечный храм.
Любовью теперь дыша,
Как смотрит Творец на мир,
Так смотрит моя душа -
Глазами Его любви.
Я помню какой Ценой
Прощенье досталось мне,
И Богу, чья Суть - Святой,
Молюсь средь ночей и дней:
Любовь чтоб была такой,
Чтоб выстоять в смертный шторм,
Чтоб мир принесла, покой,
Ведь без любви я - ничто!
С Тобой, Божий Сын, смогу
Святые плоды взрастить,
Хочу я, как Ты, не лгу,
Освоить глагол "любить",
Долготерпенье моё
Могла чтоб сравнить с Твоим,
И милосердье Твоё
Чтоб стало навек моим!
Чтоб кротость была Твоей,
Воздержана, как и Ты,
И в благости чтоб моей
Твои узнавать черты,
Чтоб радость и вера - мои,
Сердечных трудов ПЛОДЫ,
Несли в мир дела любви,
Как, грешным, явил нам ТЫ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264256
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 06.12.2020
За мотивами гуморески Катерини Собової "Дресировка" (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228#com4228098) , а якщо точніше, це буде більше схоже на продовження, тому для більшого ефекту, спочатку цитую останню строфу поетеси:
"[i]Ідіть сміло, тут не слизько,
Пес свою роботу знає:
Підпускає дуже близько,
А тоді вже рве й кусає![/i]"
* * * * *
Колись цей собацюра клятий не міг нікого рвати!
Тоді його маленький Юра став дресирувати...
...Як вже не буде в кума в тілі клаптика живого,
Пригадаймо - як на ділі, єдиний раз було до того...
Приходить кум до кума в гості й весело питає:
- Що це, куме, на порозі? - лежить і вигляд має,
Наче килимок хутровий, такий м'який пухнастий,
Переступати треба його, щоб бува не впасти!
- Та ви, знаєте що, куме? - не підстилка то ніяка,
Яку, хто хоче, то відсуне... Це дуже злий собака!
І кум, який зайшов у гості, відразу дуже зажурився:
- Пробачте, куме, не від злості - я так помилився,
З похмілля в голові, друзяко, гуляв скажений вітер...
Тому не знав, що це собака, об нього́ подошви витер.
05.12.2020 - 14:28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897314
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Болісний досвід страждання людини і породження зла -
Спроба визначення найкращого управління в державі.
Звідки і випливає маса питань... Нас куди привела?
Віддалася влада спокусі грошей. Завелася жаба.
Божа істота вступила у світову банду злочинців.
Всі чиновники втягнуті в жорстоку політику влади.
І псевдопатріотична пропаганда скрізь - вбивати вчись.
Стоячи над свіжою могилою "матері" знов- зрада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897303
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Як одинокий парус у морі голубім
Розправив свої крила у світі не земнім.
А буйний вітер хвилі гойдає залюбки,
Ми линемо, мов чайки до ніжної весни
І дихає так море, як весь славетний рід,
Єднає, щоби двоє знайшли чарівний світ,
В якому поєднались прекраснії серця,
Щоб чітко вмить відчули приємний смак життя
А хвилі все гойдають, розносять почуття,
Ми летимо до щастя, пізнаючи буття
І в всесвіті безмежнім де є межа і грань
Я янголом прилину твоїх п'янких бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897316
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2020
Только смелым покоряются моря.
Посвящаю моим друзьям – капитанам,
Которые приходят в каждый мой стих.
Взбесилась грозная волна!
И стих натянут, как струна!
Держи поэт по ветру нос,
Как тот на палубе матрос.
Романтикой полна душа.
Веди корабль свой не спеша.
Любуйся грозною волной.
Ведь царь морской всегда с тобой.
Что там виднеется вдали?
Скорей на помощь ты рули!
Там шлюпка борется с волной.
Её накрыло с головой.
Азарт немедленно включай!
Её голубку выручай!
Победу празднует волна.
На гребне плещется слюна.
Здесь экипаж – одна семья.
Для капитана – сыновья.
Привычен в шторм его визит.
Ему стихия не грозит.
Он обстановку оценил
И трос спасенья закрепил.
Он вмиг бросается во мглу.
Хватает жертву за ногу.
А жертва женщиной была.
Отважною она слыла.
Открыла вдруг свои глаза.
Их вмиг заполнила слеза.
Ей улыбнулся капитан.
Едва не захлебнулся сам.
«Всё будет хорошо, Мадам»
К родным причалим берегам.
Теперь ничто Вам не грозит.
Уже корабль тормозит.
На корабле все средства есть.
А экипажу – Слава! Честь!
24. 11. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895991
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 05.12.2020
В цій кругове́рті ми як те ли́стячко
Цикли пройде́мо природні усі,
І з різнобарвним осіннім присмаком,
Кожен в своїй неповторній красі…
Осінь сьогоднішня так символічна,
У карантині блідне краса,
Та переможе правда одвічна,
Все це марище здолає вона.
Правда життя переможе всю втому,
Несправедливість здолає вона,
Все дуже просто, суть її в тому,
Що МИР дає силу, а не війна.
Й доки це дехто не зрозуміє,
Буде накази вбивчі давать,
Певно гулятиме зла пандемія,
Молимо Бога їм розуму дать.
Ві́йни сьогодні – просто безглуздя,
В час катастроф, катаклізм, ніби нам
Оголосило війну всьому людству
Наше довкілля, вся наша земля.
Невже пандемія не заспокоїть
Тих що ще мріють щось захопить,
Скільки ще здатні горя накоїть,
Щоб життя правду їм зрозуміть…
13.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894877
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 05.12.2020
Існують в природі закони сезонні.
Приміром закон є такий навесні:
Сніг спершу завжди розтає на осонні
Лиш потім він вже розтає у тіні.
Існують поправки у тім же законі
Особам поважного віку чий лик:
Коли сніг поляже людині на скроні,
То там він уже не розтане повік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829375
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 05.12.2020
ПОДАРУЮ ТОБІ ЛЮБОВ
На написання вірша надихнув вірш Тані Горобець
"Подаруй мені любов"
Подарую тобі, кохана,
Я свою неземну любов.
Щоб у серці весна буяла,
Щоб у юність вернулась знов.
Щоби знову буяли весни,
І співали в душі солов"ї,
Почуття щоб палкі воскресли,
В юнім серці, в душі твоїй.
Щоб із серця лилася пісня,
Солов"їна, й лились вірші,
Щоб любов, мов троянда пізня,
Розцвіла в солов"їній душі.
Щоб всміхалися зорі з неба,
І волошки в очах цвіли,
Щастя більшого нам не треба,
Бо ми щастя своє знайшли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897153
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Каже татко вдома Гені:
-Щоби стать великим вченим,
То багато слід читати
Й над собою працювати
І науки всі вивчати,
Про нове все дізнаватись.
Ти ж бо, синку любиш спати
І м"яча весь час ганяти.
-Що із тебе вийде далі?
-Не журися, - каже, -тату,
Я багату наречену
Підшукаю та учену.
Скажу, що її люблю,
Житиму, як у раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897232
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
В Різдв"яну ніч звернуся я до неба
Дай Боже те, що кожному з нас треба
Пробач провини всім, бо ми грішили.
Та з каяттям до Тебе все спішили.
І в ніч цю безперечно особливу
Ісус родився - сталось справжнє диво.
То ж мить оцю священну величаймо..
Отримуймо Різдв"яне чисте сяйво.
Погляньте, з неба світло струменіє
То Бог дарує кожному надії.
Щоб всі народи у земному вирі
Жили довіку в радості і мирі.
З Різдвом Вас, люди добрі, люди милі.
Хай щастя Вам несуть життєві хвилі,
Добробуту й доволі благодаті,
Здорові будьте, щирі і багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769971
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 05.12.2020
Ще вчора було хмурим небо,
сьогодні всипали сніги.
Вже підвечір'я — тин замело,
а ми все бавимось в сніжки...
Яка то радість гратись в сніжки...
Встеляє білим пухом шлях,
немов метелики з маніжки
кружляють в свіжих кольорах.
Горять життям дитячі очі,
рум'янець гріє на щоках...
Сповились зорі в небі ночі
у білосніжних пелюшках.
А гомін лине над полями,
відлунням сіє щирий сміх...
Мороз парує над дахами,
на сірий ґанок іній зліг.
Така ти мила, Україна,
у ці морозні зимні дні.
Прислало небо свого сина ...
Стрічай — то грудень на коні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897171
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Помірно так спливає час:
За ніччю - день, та й знову - темінь.
Зі жмутком смутку кожен раз,
Немов стискає серце ремінь.
І як лещата, силоміць,
Зіжали й вогник загасили,
Та звуки брязкоту із герць
Доносять звістку: є ще сили.
Душа волає: - піднімись!-
З кута глухого вийти зможеш.
Не все ще втрачено – борись!
Ти в цім двобої переможеш!
Шукай стежину ти скоріш,
Із лабіринту вибирайся.
Розгубленість, неначе гріх,
Злим силам ти не піддавайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Початок вірша - переклад із © Сказоч-Ник 243
[b]https://www.inpearls.ru/ [/b]
Дякую за натхнення та ідею написання вірша
Дай Боже, нам всього́ і вчасно й в міру:
Щоб взимку - сніг, весною – первоцвіт.
У розпачі – лиш впевненість і віру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!
Щодня, дай Боже, бачити світанки.
З дощами - осінь, літечко – з теплом.
Щоб в кожнім домі світлі, тихі ранки
Родину всю збирали за столом.
Дай Боже, тим, що в світ прийшли цей, долі.
Живим - турботу, спокій - в небесах.
Щоб кожен чесним був в життєвій ролі,
Бо, в тебе Боже, все на терезах.
Дай при падінні, трохи менше болю.
Хай після - важчим, але буде злет!
Душа і серце гордість мають, волю...
У віршах за́вжди славить їх поет.
Прозріння дай, до ближнього поваги,
Щоб збагатився милосердям світ.
Щоб не відчули голоду і спраги
Ніхто й ніде! ... Впишу, як заповіт!
Дай Боже, нам всього і вчасно й в міру:
Мороз – на шибці, на вазонах - цвіт.
Всім - радості, здоров’я зичу й миру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897260
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Іноді буває важливим
Щось коротке зовсім і легке,
Не дозволь собі бути примхливим,
Не зламай, не вкинь ... воно крихке.
Іноді буває неможливим
Зупинитись й подивитись вслід,
І це щось стає холодним, мстивим,
Це уже прощай, а не привіт ...
Оминаєш, що є справжнім дивом,
Назбирав, а що в тому живе,
Тут усе, що прямо, майже криво,
Та ж воно насправді не твоє ...
Ухоплюсь рукою за краєчок,
Вже горю, але не відпущу,
Ви мені пробачте мою втечу,
Не від вас. Від того, де я сплю ...
Іноді буває надважливим
Руку ухопити на льоту,
І своє ласкаве тихе диво
Я єством своїм всім затулю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897255
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Котитися сльоза не перестане,
Той біль назавжди лишиться в очах.
Волосся сивиною вкрилось мами.
Враз старість доторкнулась до плеча.
А їй пішов, рік, лише сорок п'ятий,
Попереду життя іще й життя...
Та вона встигла сина поховати,
Єдине, що було в неї дитя...
У рамочці в військовому убранні,
Стояло фото в хаті на столі.
Цукерок купка, яблука рум'яні,
Синочку клали рученьки її...
Коли вона його випроводжала,
Від ворога країну боронить.
Вернутися живим вона прохала,
Та обірвала куля життя - мить...
І відбулася зустріч та остання,
Стрічала сина у сльозах вона.
"Не виконав синочку ти прохання,
На світі цім залишилась одна!"
Зібрався люд неначе на весілля,
Та у скорботі і в сльозах воно.
У сина в головах свяченне зілля,
Лишилося не випите вино...
Враз пусткою зали́шилася хата,
Не буде в ній ні радості, пісень.
В останню путь тут провели солдата,
Дощами плакав за загиблим - день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897250
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Пам’ять сива
Дійшла…
Покалічена…
Зачепила не ‘дно з поколінь,
Часом,
Болем,
Неправдою мічена,
Натерпілась принижень, гонінь.
Та ніхто
Її з серця
Не витравив
І не викинув, ні, на смітник.
Вигравала ти
Битву
За битвою
На фронтах мовчазної війни.
І тепер,
Як архіви
Вже скинули
Заржавілі столітні замки,
Пам’ять
Із посивілими
Крилами
Долетіла до волі таки.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897197
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Кому потрібний сьогоднішний хаос і злочинність , грабіж,
Тарифи страшні, зарплати скудні, згвалтовані пенсії.
Немовби гриби, скрізь зростає наших депутатів бізнес.
Силовикам виділяють гроші великі - захисту сенс.
Господарі справжні владарюють до висот Батьківщини.
У кожній нормальній людині живе любов до Вітчизни.
Усі відчувають відповідальність за щастя країни
І кличуть народ до радісних звершень без відгуків грізних.
Хтозна...Люди, не спішить вже сплести вінком в колосся руки.
Не буде мить розлуки, коли побачим ми світ науки.
...Не відступать, не боятись грому, хоч невгамовні муки.
Так, я чарую свіжістю людей, не терплю темні звуки...
Країно! Я схиляю перед тобою низько голову...
Стою на колінах перед прахом батьків, прадідів наших.
Почуйте громадяни. Це не зітхання. Це правди голос.
Невже Ви не бачите розбрат, лихо, знищення нації?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897196
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Кум прийшов до кума снідать:
Біля хвіртки - хлопчик Юра,
З ним - мала сестричка Ліда
І великий собацюра.
-Батько вдома? - кум питає,-
Тут зайти до вас непросто,
Вовкодав такий гуляє,
Що залишить з мене кості.
Береже подвір’я ревно,
Он як гордо походжає!
Дресирований, напевно,
Всіх до себе підпускає?
Діти раді (гість у хату),
Нумо хвіртку відкривати,
Кажуть: - Рекса любить тато,
Став його дресирувати.
Ідіть сміло, тут не слизько,
Пес свою роботу знає:
Підпускає дуже близько,
А тоді вже рве й кусає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Я з думками, знову лину в рідний край,
О, блакить небесна, мене зустрічай,
Моє поле, волошки, рівні стежки,
Босонога, тут бігала навпружки.
Ясне сонце в позолоту сповива,
Під промінням вся природа ожива,
Павучок, плете мережки, узори,
Всіх чарують, неосяжні простори.
Упаду, я ниць, серед пахучих трав,
І послухаю, як соловей співав,
Та й від щастя, згублю сльозину й печаль,
Тож розвіє, лагідний вітрець – скрипаль
У душі злагода й птахи радіють,
Мої спогади, вже серденько гріють,
Поговію, я в глибокій тишині,
За все дякую, цій, батьківській землі.
04.12.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Коли весна постукає в віконце,
І у Десні потонуть береги,
Все зацілує яснооке сонце,
І із зимою кінчаться торги.
А потім стрінеться Десна із літом,
І защебече радо дітвора,
Уп’ється все акацієвим цвітом,
Й медами з лип прославиться пора.
Коли у щедру ніжну позолоту
Одягне осінь сквери і сади,
«Кру» журавлине вирветься з польоту,
Щоби залишить в серденьку сліди.
Узимку місто в білій пишній шалі,
Ясніє в небі зоряна краса,
Тоді й Різдво Чернігів зустрічає,
І благовіст колише небеса.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897075
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Зачекалася калина ясена у полі ...
І сердилась, і мирилась, та такі в них долі,
Їм б не гніватись на себе, разом з вітром гратись,
Та для цього треба було б навпіл розламатись ...
Може ясен обернеться в полі вільним птахом,
Понесеться в даль широку без краплини страху,
Там знайде забуті чари і тоді вітрами -
Обіймуться десь навіки своїми тілами ...
Чи калина зашепоче і дівча озветься,
У вишивану сорочку швиденько вбереться,
Прибіжить до того лісу, ясена обійме,
А той ясен наче хлопець за руче́ньку візьме ...
Хтось комусь дарує щастя, виткане нитками,
Хтось комусь дарує пісню, писану словами,
Не дай, Боже, прихилитись не там головою,
Та лишитися калині у полі чужою ...
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897074
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Непривітно-важка, закостричена,
Ще й клеймована знаком тривоги,
Ти прийшла, блідолиця, пригнічена,
І виводиш нудні монологи.
На догмати твої не зважаючи,
Я з всіх весен позву квітовії,
Що, на веслах від нас відпливаючи,
Залишали фантазії й мрії.
Обійдуся тих споминів крихтою,
Де корон ми торкались ромену,
Де для нього була ще Джульєттою,
А для мене він був ще Ромео…
У любові попрошу пробачення
Й не шукатиму більш винуватців,
Бо немає ніякого значення,
Хто з нас справжнє змінив на ерзаци.
В двір заходить зима закостричена,
Ще й клеймована знаком тривоги.
Чому ж досі дивлюсь, намагнічена,
На позбивані мною пороги?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897083
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Рябіють горобці у живоплоті,
Без жодного листочка у снігах.
Замерзлі очерети на болоті
Бряжчать із осокою на вітрах.
Зміцніла ковзанка — мерщій на річку!
З’єдналися далекі береги.
Хурделиця ганяє білу січку,
І хочеться податися в біги
На ковзанах, аж на Полярне море,
У заметіль дістатися чимдуж,
Де замки-айсберги, сяйв ореоли
Казково виглядають нас довкруж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897072
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Зима прийшла, такий порядок,
Записано приходити зимі,
У неї геніальний спадок
Від інших зим, що вже німі ...
Морозити поснулі душі,
І розум теж, що знову спить,
Злякались на стільцях чинуші,
В нас гамірно, як морозить ...
Вкраїнці то така порода,
В мороз хапається за ум,
Та тільки оживе природа,
То в українців знову глум ...
Чи через те, що хлібороби,
Чи то надмірна доброта,
Так любимо свою свободу,
Що час від часу сліпота ...
А скільки вже сплелося болю
Від тих минулих наших зим,
Тих славних, що любили волю
До глибини своїх клітин ...
Може у нас лишилось мало,
Може здолав їх часу плин?
Може вороже хитре жало
Десь там ввіткнулось поміж зим?
Та ні, завжди достатньо краплі,
Чи спалаху вогню душі,
Віддали іншим власні граблі,
Готуємо свої вогні ....
[i]фото з ресурсу zahid.net[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897071
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
(по мотивам "Омограмматики" С.Грея)
НА ТРИ МАРКИ, ОТ МОЙШИ, НЕЛЬКУ
НАТРИ, МАРК, И ОТМОЙ ШИНЕЛЬКУ.
***
АЛЕГ - ЛИДЕР, УДАЛ,
А ЛЕГЛИ - ДЕРУ ДАЛ.
***
НАУКА ЗЛА, ДУШКИ.
НА УКАЗ: ЛАДУШКИ.
PS. Омограмма - вид комбинированной поэзии,
в которой строчки одного двустишия абсолютно
идентичны по составу букв, но имеют различия
в расстановке пробелов и знаков препинания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897032
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Ранок заглядає у вікно,
Вже стежини снігом замело,
Візерунки милі на шибках,
Розгорнулась ніжність на листках
Казка вже ступила на поріг,
Принесла казковий білий сніг
Та малює сніжнії дива
Неповторно, образно зима
Білосніжна мила заметіль,
Осені лишила тільки тінь,
А тепер в природі новизна
В шати одягає все зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897010
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Повторно.Трішки редаговано.
О, дозволь, мені тебе любити!...
І Своєю коханою назвати.
До ніг ясні зорі нахилити
Про кохання ніжні пісні співати.
Я хочу, цілувати, твої уста,
Заквітчати, щастям твої коси.
у серденьку, плекати почуття...
Щоб квітнули,білі лілії в росах.
І на полотні, синього неба
Намалювати,сад куточок раю.
Вимережить,цвіт щастя для тебе.
Сказати,тобі:" що тебе кохаю".
Бути ,володарем твого життя
Повести ,удаль на інші планети.
І ловити,зоре квіт у серця.
Співати, тобі любове сонети.
М. Чайківчанка.
ID: 834166
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896977
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Наше дитинство босоноге,
Вже пішло з роками в далечінь.
Найкращі дні були й погожі,
Назавжди залишиться в душі.
Малі дитинства перші кроки,
Зробило народжене дитя.
Повчання мамині й уроки,
Пам'ятаємо ми все життя.
Вперше, коли сіли за парту,
Мама за руку нас привела.
Уклін вчителям дати варто,
За шлях, що дали у майбуття.
Юначі роки ті короткі,
Життєва професія одна.
Запальні зустрічі любовні,
Зародилася потім сім'я.
Тепер діждалися онуків,
Коротка життєва полоса.
Радують нас малечі звуки,
А наші душі гріє весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896995
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Ти думаєш, що я любити можу...
А я й сама не знаю, що, чому;
Ти мариш, наче світ такий хороший,
А він штовхає нас в свою пітьму.
В пітьмі отій, чи є іще кохання,
А може ти забув мене давно,
Коли проснешся і зустрінеш зрання
Ти інше сонце, чи мине воно.
А біль у серці, наче вузол долі
Ятрить, пече, зневірою тремтить,
Ми приросли, та відірватись з болем -
Це значить на віки тебе любить.
Навіщо в снах тебе я знову бачу,
Коли весь світ повстав вже проти нас,
І сніг, зима тікають на додачу,
А людство косить і чума, і час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897008
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Так, я звича́йно люблю́ о́сінь,
Я тої о́сені боржни́к,
Люблю́ її барви́сті ко́си,
Яко́сь до кіс тих се́рцем звик ...
А тут зима́ ... її не лю́блю,
Це наче жінка без тепла́,
Її коха́ю і голу́блю,
Але ж серди́та, зо́́всім зла ...
І квіти їй не подару́єш,
Хіба що покладе́ш на сніг,
І вітру спо́відь не почу́єш,
Втече́ш, обра́жений на всіх ...
А потім ра́птом не бої́шся,
Бреде́ш щасли́вий між яли́н,
Зи́мо, ти ду́же рідко сни́шся,
Кілька омрі́яних хвили́н ...
Коли ти ні́жна і краси́ва,
Коли терпля́ча і м'яка́,
Коли уся в стрімки́х пори́вах,
Зако́хана у дивака́ ...
І обійма́єш, і цілу́єш,
На ко́жне свя́то свій наря́д,
Може, мої думки́ почу́єш,
Зайде́ш у мій зимо́вий сад ....
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896965
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mUQaPm0KJ9g[/youtube]
Місяць все гадає, у задумі:
Як же повернути цю весну?
Він про неї мріє, тепер в сумі,
Дума: може, все ж її верну?
У весну закоханий давно,
І на неї споглядав із неба.
Та тепер йому це не дано,
Для душі його вона так треба.
Може, кинуть срібну їй доріжку,
Запросить у гості хоч на час?
Але це зробити зараз важко,
Ось і втратив він останній шанс.
Кригою покрилася та річка,
Це на зло зробила все зима..
Заховала срібну оту стрічку,
В Місяць закохалася сама...
Ось такі тут трапились дива.
Де ж ти в час такий була, весна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896942
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Гойдалося плісе ромашкових спідничок.
А ось і став у захисті вербовім,
Води прозорої блищало плесо вранці,
Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.
І світ здавався добрим і цнотливим,
Така краса у душах тихо проростала.
Міцніли з кожним роком юні крила.
На жаль, дитинства мого казка нетривала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896941
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
[b][i]…как-то – возмутилось одиночество
В бане, кроме пара – ни души…
Веник распоясался берёзово
На мотив отсутствия любви…
Колошматил голик аккуратненько,
Проводил учёбу и процесс
Сотворил идейную оказию:
В бане – скукота – без поэтесс?![/i][/b]
02. 12. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896962
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Жгу стихи, чтобы чувства, мысли,
всё исчезло как сон. Безмолвно
ухожу, растворяя полночь,
в безысходную тайну жизни.
Жгу надежды, и всё что помню...
Жгу стихи, жгу желанья. Встречу
отдаляя как можно дальше,
и молчу, чтобы чувства фальшью
называла мои. Беспечно
обнажая любовь с печалью...
Жгу стихи, жгу слова, невинно
усыпляю безумство, совесть.
В кофе чёрный добавив горечь,
душу с чашкою опрокинув,
пишет гуща на блюдце, - Сволочь...
© Сергей Куринный 18 декабря 2017 г., 15:14:38
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802788
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 02.12.2020
Що за диво за вікном?
Стало біло все кругом.
А на цьому полотні,
Хтось лишив сліди мені.
На деревах вороння,
Чомсь розкаркалось зрання́.
Прилетіли снігурі,
Долу падав сніг згори.
У шапках тепер дахи,
Замело кругом шляхи.
І радіє дітвора,
Лижі, сані витяга...
Заєць вибіг на лужок,
Сіна там стояв стіжок.
Шубка в нього новизна,
Стала білою вона.
Ліс у тиші цій дрімав,
Хто прийшов у гості, знав.
Старша внученька - Зима,
Дарувала всім дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896687
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 02.12.2020
Я ,закоханий у вас , як у діву юнак
У витончений стан сині -сині очі.
Бачу вас, і розквітаю як у житі мак
Ловлю,милий погляд... несплю, допівночі.
Щоночі, являєтесь...бачу , образ у сні
Співаю, сонети пісні про кохання.
Я стою, в саду... тримаю, троянди в руці
Зорю ,у ваше вікно як зірка рання.
Я ходжу, немов тінь за вами всюди услід
Боюсь, налякати...бути малим в очах.
Ви, для мене є Всесвіт...і мій казковий світ
Наша доля і щастя у ваших руках.
Я марю, вами , люба як сизий птах небом
У мріях, розправляю крила ...і лечу.
Ви, як чисте повітря...для душі -потреба
І щодня, вам листи про кохання пишу.
Я марю, вами , як капітан синім морем
У плавання,несуть високі почуття.
Я ,вірю, зустріну на березі любові,
Увійдете ,як сонце у моє життя.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896904
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Помітила мишка горішка,
мишку побачила кішка.
Барбосик помітив кішку,
горішок побачив Гришку.
До горішка - мишка,
до мишки - кішка.
Барбосик - до кішки,
горішок - до Гришки.
Мишка - у нірку,
кішка – за хвіртку.
Барбосик і Гришка
знайшли горішка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896913
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Мені наснилась пісня колискова,
Найкраща, найсвятіша в світі мова,
Яку з колиски ненечка співала,
А я красу чарівну всю вбирала
У ній були чудовії мотиви,
Луги, поля, безмежнії долини,
Чарівна гама ніжних колоритів,
Що неймовірно святістю повиті
Мелодія натхнення і краса,
Приємні, незабутнії слова,
Прекрасна мова, то цілюща сила,
Лиш з нею до нестями я щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896912
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Скільки крапель в ріці, скільки стежок у рідному краю,
Скільки наша Земля довкруж вісі зробила витків,
Стільки раз розквітало трояндою слово кохаю,
І шарівся від того весь світ. Так було від віків.
Так було і так буде, допоки гойдаються сині,
Доки сонце цілує відкриті уста орхідей,
Доки осінь сплітає із ягід намисто калині.
Слово це феєрверком стрілятиме в душах людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896901
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 02.12.2020
В магазині " Яди", дядько
В продавчинь питає:
-"Ви скажіть мені,
А сильні, яди в вас бувають?"
Подивилась продавщиця,
Покупцеві в очі,
-"Я ж не знаю, яку нечисть
Ви убити хочте?"
Вибір в нас дуже великий,
В нас є такі яди,
Одна крапля, може вбити
Слонів ціле стадо!
-Не смішіть мене будь ласка,
Я цей яд купляв,
Сім разів травив ним тещу,
Й чорт іі не взяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844022
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 02.12.2020
из одноимённого сборника одностиший
901. любовью здесь ПОЗАНИМАЙТЕСЬ, друг другу не ЗАПОМИНАЙТЕСЬ!
902. спросили у ЛЕОНТЬЕВИЧА те: скажите, как? – вы ВОЛЬНИЧАЕТЕ…
903. дааа… ПАНТЕЛЕЕВИЧ оставил неплохое ВПЕЧАТЛЕНИЕ…
904. … а вот семейка у ПЛАТОНОВИЧА как-то ПОЛОВИНЧАТА.
905. когда б ни приходила я к САВЕЛЬИЧУ, – я у него всегда́ УВЕЧИЛАСЬ.
906. …ну да… МАКСИМОВИЧ кокетничает только с МОСКВИЧАМИ!
907. и как всегда ВЛАДИМИРЫЧ… командует ДРАЧЛИВЫМИ…
908. вот с соседями мы тут – СЕМЕНОВЫМИ ощущаем себя НЕВЕСОМЫМИ!
909. оставлены ЕЛЬЦИНЫМ в МЫЛЬНИЦЕ МЕЛЬНИЦЫ бывшие ЦЕЛЬНЫМИ.
910. …зато БОГАТЫРЕВУ любят – только ГРУБОВАТЫЕ мужчины.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896911
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Так-от склалося, як не гадалося,-
Ледве дівчинка підросла.
Вдосталь лялькою ще не награлася,
А на паперть шлях вже прославсь.
Стало вперше дівча й, червоніючи,
Простягнуло руку без фраз.
Тихо-слізно прохало копієчку,
І сміліло більше чимраз.
Через тиждень-два зовсім без сорому
Клало в куль дрібні копійки.
Збоку чуло: «Міняє на долари.
Отакі у нас жебраки».
Під’їжджають під вечір господарі,
Подання збирають скупе.
І за службу дають нагородою
Суп пісний і чай з канапе.
А смішки розливаються ріками,
Й не скінчиться гра в вар’єте.
І нікчемою звуть, й недорікою-
Всміхнеться дівчатко на те.
Вірить: світом й нуждою намається,
Й буде мати теж портмоне,
Негаразди помалу владнаються…
Прийде час – і все промине.
Так-от склалося, як не гадалося,-
Зовсім трішечки підросло.
Тільки-тільки життя розпочалося,
А вже жалість людей принесло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896627
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 01.12.2020
ПОКЛИЧ ПРИЙДУ.
Соловейком,співаю на листі
І купаюсь,у морі почуттів.
А ти,являєся у снах у пісні
І малюєш,красиву казку зі слів.
Я лечу, як птах на зустріч до тебе
Щоб побачити твій образ у снах.
Світить ясен місяць в долонях неба
У місячнім сяйві осяює шлях.
Я кохана , в боргу перед тобою...
А Світ , без тебе в сірих кольорах.
Поклич,прийду вечірньою порою
Як ясні зорі цвітуть у волошках.
Над морем ,як птах кружляє душа
шукає ,твою любов берег надії.
Лиш , ти в моєму серці квітка весна
Дає наснаги до життя у мріях.
Магнітом ,ти притягуєш до себе
Навіть коли заметіль за вікном.
Віднайду,у снігах квіти для тебе
Зігрію,в обіймах лебединим крилом.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896854
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
А для чего зима?
Для красоты,
Для радости и умиротворенья.
Ее снега прохладны и чисты.
А тайна сказки будто откровенье,
Которое должно помочь понять
Себя самих,
И на изломе года
Кому-то что-то главное сказать.
Для этого и замерла природа.
Замедлила минуты и часы,
И в полночь новогоднюю мгновенье
Подарит воплощение мечты
И радость,
И любовное томленье...
И сладостно-волшебный поцелуй,
И вальса легкость,
Ароматы хвои...
Зима,
Нас очаруй и околдуй,
Да будет счастье
Самое простое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896853
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Собрала осень рукописи пьесы,
Собрала ноты, прозу и стихи,
Вуаль, перчатки...
Не без интереса,
Гляжу ей вслед,
Шаги ее тихи...
Она ушла за новым вдохновеньем
На юг куда-то, в теплые края.
Но нет тоски и нету сожаеленья -
Она вернется, точно знаю я.
Сейчас в окне декабрь, расправив плечи,
Встал на охрану барышни зимы.
Причесан, отутюжен, безупречен -
Нарядный страж.
А отблески луны
Очерчивают бледными лучами
Уснувший город в снежных шапках крыш.
И будет осень сниться мне ночами,
Чтобы спросить : "Скажи, о чем молчишь?"
О чем молчу - не тайна поэтессы,
О чем на чистый лист слова легли?
Об осени минувшей эта пьеса,
Об осени и капельке любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896852
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
С приближением мороза
Стала траурною проза.
Запрещаем ей плодиться.
Этак можно заразиться…
Гоним, прочь Персон-Печалей.
Ночью «МУЗ» в наш КЛУБ причалил!
Он принёс благие вести:
Не стоит прогресс на месте.
«Телескоп» отправлен в космос.
Поразительная мощность!
Никто даже не предвидел.
Он - сенсацию увидел!
Город-Сказку обнаружил!
Нам, Землянам, очень нужен!
Тошно в запертых квартирах
Под контролем ВИЧ- вампиров.
«МУЗ» зовёт в ночную «Сказку».
В изумрудах его каска.
«Молодым» - ключи вручает.
Город- Сказка обвенчает.
Жениху - в алмазах каска.
И уздечка для Пегаса.
Маска модная - невесте.
И Пегас с каретой вместе.
Всем - на красную дорожку.
Каждому проверят ножку.
«МУЗ» нам музыку включает.
Звуки - воздух очищают.
Оказалось - МИР нам тесен.
Не ужились люди вместе.
Не умеют жить без мести.
Злость у них - на первом месте.
Выход человек находит.
Сам себя он превосходит.
Приглашает «МУЗ» всех в гости –
Отдохнуть от всякой злости.
Чтоб вампиры и печали
Больше нас не докучали.
Люди дольше ждать не могут.
Оптимисты им помогут.
Все надеялись на власти.
Но у тех - другие страсти.
Для простого человека
Выход есть! Открытье Века!
Все задорные туристы
И поэты- оптимисты
Оформляются бесплатно.
Их маршрут - « туда - обратно».
Остальные - в карантине
Поживут пока в кручине.
Жить научатся без злости,
Пригласят их тоже в гости.
А Пегас в упряжке новой
«Молодых» уж ждёт в столовой…
Всем "визитки" предлагает.
В нём народ "души не чает".
01. 12. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896840
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
В осінні вечори ми ділимо на двох,
З тобою наші радості й печалі,
І дивиться на нас, й радіє з Неба Бог,
Що ми з тобою, люба, повстрічались.
Твоя усмішка сонцем серце зігріва,
Й душа моя, мов соловей співає,
І почуття святе у серці ожива,
Неначе сад весною розцвітає.
І не страшні для нас осінні холоди,
Бо нас обох тепло кохання гріє,
Що в душах мов вогонь, палає в нас завжди,
А з ним і вірність, віра і надія.
В осінні вечори, ми ділимо на двох,
Оте, що в грудях полум"ям палає,
Це щастя нам на двох, подарував Сам Бог,
Подарував ключі земного Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896838
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Подаруй мені любов,
Я повірю в чудо.
Поверни у казку знов,
Я щаслива буду.
Подаруй мені тепло
І зігрій долоні.
Почуття, щоб ожило,
Пульсували скроні.
Подаруй мені весну
І яскраві зорі.
Я без тебе не засну,
Об'єднай дві долі.
Подаруй луги, поля,
Блакить неозору
Ніжну пісню солов'я,
Літа - теплу пору.
Подаруй осінні дні,
Подаруй зимові.
Тепло, щоб було мені,
Й жарко від любові.
Ти коханий зрозумій,
Що єдине щастя.
Повертає образ твій,
Й Господа причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896818
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Україна в путах тяжких завжди билася в минулому,
Мов народжена орлиця для сміливого польоту.
...Вистояла в суворій борні, сліз материнських зачерпнув.
Вороги палили крила, очі заливали сльози...
Із століття в століття країні не давали спокою
Війни, пожарища... -Пораду, свободу не зрозумів.
В душах зрадників горить віхолой пекло та ще, з попилом.
Осідають кам*яні склепіння... Зло зайнялось з гніву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896817
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jaOMChPi1yI[/youtube]
Ось й прийшла зимова ця година,
Хай освятить радістю всі дні.
Кожен час і навіть всі хвилини,
Не дозволь, щоб дні були сумні.
Ці бажання тепляться в надії,
Збережи тепло у всіх в душі.
Хай здійснять наші усі мрії,
Не дозволь нам жити в метушні.
Забаганки всі твої ми стерпим,
Хай мороз не вселиться в серцях.
Будемо тобі ми все ж покірні,
Бо в тобі ми бачимо творця.
Краще тебе, хто нам намалює,
Білі квіти на замерзлім склі?
Хто нас серед холоду здивує,
Подарує радість в кришталі?
Ми не будем, зимо, сумувати,
Знаєм, що ведеш нас до весни..
Тільки треба трохи почекати,
Тільки оці мрії не спини..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896815
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Яка краса!!! Політ душі!…
Політ душі в єднанні з тілом!…
Чи словом зможу у вірші
Ту мить впіймати, що летіла?!...
Летить листочком від землі…
А він під ноги – їй на радість…
І чуб вихристий на чолі,
І дзвінко з вуст хлюпоче радість…
І щастя є!… Воно таке!…
Проміння сипле понад світом…
До сонця рветься гомінке…
Дитина ця - є цьому свідком.
Яка краса!!! Політ душі!…
Політ душі в єднанні з тілом!…
Замало рим в моїм вірші…
Хай мить таку не вкриє пилом.
А радість сиплеться, втіша…
Із рук, що Всесвіт обіймають.
Лети, лети, свята душа!…
В майбутнє крила хай зростають.
30.11.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896763
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Ах! Сколько жалоб на тоскливую погоду!
Не виноватую ни в чём винят природу!
Грустить мне некогда и лютою порою.
Увлечена разумной шахматной игрою.
Пусть мой партнёр настроит «на макушке уши».
Я не рассчитываю, чтобы «бить баклуши»!
Игра ведь требует серьёзного подхода.
Хотя и не даёт валютного дохода.
Не огорчу друзей я ни за что на свете!
Противник ждёт меня всегда: он - в интернете.
Мой тайный визави скрывается под маской.
Ты только позови – приходит, словно в сказке.
Порой в игре бушуют страсти не на шутку.
Что забываешь про осеннюю « распутку.»
Незримый гость Азарт всегда в игру приходит.
Он разжигает страсти, верный ход находит.
Победный МАТ здесь каждый ждёт в итоге встречи.
Хотя зарплату не сулит азартный вечер.
Друзья! Поторопитесь присоединиться!
Не нужно будет от депрессии лечиться!
15 ноября 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895028
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Залиш мене в цю ніч ти у сніжинках,
Нам сонні небеса їх дарували.
Мене сховають у своїх хмаринках,
Щоб твої очі скрізь мене шукали.
Залиш мене в цю ніч ти наодинці,
Щоб більше скучити ти міг за мною.
У снах для тебе принесу гостинці,
В зимовий вечір стану я весною.
Залиш мене, ні не лишай будь ласка,
Без тебе стане все довкола сірим.
Тобі одному намалюю казку,
При світлі ліхтарів блаженно-білих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896757
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Горять вогні голодомору...
В холодній хаті у пітьмі
співала мати колискову —
самотня пташка у журбі.
Бліде дитя, не в силах спати,
запік її нестерпний біль.
Голодну муку не здолати —
Покрила землю чорна цвіль.
Пикаті, підлі комісари
складали новий маніфест,
а в Україні над ярами
палав вогнем пекельний хрест!
Продали житечко за злато,
зкормили хлібчик пацюкам.
Сьогодні плач ВКРАЇНА — МАТИ,
дітей вбиєннх поминай !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896460
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Осінній день…майже все небо затянула сіра пелена. Ген-ген здалеку, наче за білою ширмою, проглядає сонце, наближається до обрію. По парку хазяйнує прохолодний вітер. То набирає розгін, то на якусь мить вщухає, ховається в купу опалого листя. Незабаром, немов прокинувся, з новою силою підіймає декілька листків і крутить ними й крутить. Деяке листя припадає до асфальту, а деяке, ще на якісь секунди, ніби витанцьовує в повільному танці. Інколи вітер так війне, що листя немов один одного доганяє. Згодом дріботить немовби під музику Лебедине озеро. Згодом, мов у змові, маленькими купками припадає до землі.
Роза вкотре задивляється на листя, на душі відчуває тривогу. Мабуть так станеться й з нами. Ти в одну сторону, а я в іншу. Як немає порозуміння, який може бути вихід? За три дні вирішиться наша доля. О,Павле … Павле. Зробити важко, щоб в такому віці розлучатись. Але ж скільки печалі налив у душу, скільки недоспаних ночей. Та мабуть досить. Пригадує своє життя.
В селі гучне весілля. Хтось за спинами шепотів,
- Ой, не буде щаслива, от точно, побачите.
А їй всупереч, так хотілося крикнути, що вони кохають один одного і будуть щасливі. Навіть не повірила словам бабусі,
- В них у сім’ї всі випивають. Боюся, щоб і тобі Павло не споганив життя. Хочеш бути щаслива, перш за все не втрать свою гідність, люби себе, щоб він об тебе не посмів ноги витерти.
Рожеві окуляри і світла мрія. Намагається, щоб все було, як у людей. Її батьки розміняли трикімнатну квартиру. Звичайно ж , заради доньки на все готові, собі однокімнатну квартиру, для молодих двокімнатну. Ще й інколи допомагали грішми.
Павло працював на ЖВРз, у плановому відділі. Вона касиром на пошті. Перші два роки, як лагідний погляд сонця, то тепер, то ніби був сон. Все було злагода й повага, поцілунки, кохання. З надією, що життя й надалі буде, мов квітучий сад навесні. Роза народили двох хлопчиків блезнюків. Поки перебувала в декретній відпустці, все було добре. Справлялась майже сама, Павло рідко мав настрій, на свіжому повітрі погуляти з дітьми. Хоча ж було дуже важко їх двоє, а вона одна. Все рідше приходив з роботи вчасно, бідкався, що на роботі завал. Та час спливав. Коли ж діти пішли в садочок, життя змінилося. Павло став часто приходити на підпитку. Причини які? Іншим разом запитувала його.
Очі наче в тумані,
- Та ми по маленькій чарчині.
Інколи замовчувала, а інколи діти, сварилися з ним, говорили, щоб не соромив їх своєю поведінкою. Та з нього, як з гусака вода. Коли діти навчалися в старших класах, проводили з ним бесіди, але на жаль, це не допомагало.
В Державі криза, невчасна виплата зарплати, скорочення штату. Все це пережили. Хоча він все ж знаходив гроші і час, щоб вкотре прийти на підпитку.Терпіла, як з’явився в мокрих штанах, не приходив, а майже прилазив накарячки. Ще важче стало, коли синів визвали в військкомат. Згодом, обоє проходити строкову службу в морфлоті. Молила Бога, щоб у них все було добре. За себе, що не може дати ради з чоловіком, мовчала. Материнське серце все сховало в собі, навіщо про таке дітям писати. Жила надією, що Павло таки зупиниться і змінить життя. Але він наче, як на зло їй, частіше приходив на підпитку. Намагалася напоумити; коли невчасно дають зарплату, від відчаю не треба свою душу заливати горілкою. Просто, як всі набратися терпіння. Але не так сталося, як гадалося, він не прислухався до її порад. Одну надію плекала в душі, приїдуть сини, проведуть з ним бесіду і він нарешті зрозуміє, що пити, це не вихід.
Як сонця чекала кожного ранку так і синів виглядала у вікно, з дня на день мали приїхати.
Тепла зустріч, обійми поцілунки. Павло протримався три дні, вчасно приходить з роботи. Але намагався якнайшвидше зникнути з очей. Роза ж не хотіла їм відразу розповідати про поведінку батька. Аж тут така звістка, сини повідомили, що за тиждень їдуть в Одесу. Вже домовилися працевлаштуватися на роботу в Одеську судноплавну компанію. На наступний день Павло прийшов на підпитку. Тепер сини і побачили, який батько приходить з роботи. Роза коротко повідала синам, як вони живуть останнім часом. Наступного дня, не світ не зоря, сини розбудили Павла. Роза збиралася на роботу, чула крики, погрози. Але втручатися не наважилася, сини вже дорослі, може трохи поправлять татові мізки.
Сини поїхали, а проблема залишилася. Їй дивувалися на роботі, що терпелива. Від думок на скронях сивина, як бути далі? Та втішає себе, адже руки не піднімає. І вкотре прощала. Прийшовши з роботи та приготувавши вечерю, йшла гуляти в парк. Щоб не бачити його пухлого обличчя. Крутилися думки, як ще не вигнали з роботи? Були прогули, але він весь час викручувався. Чи то напевно того, бо був на заводі непоганим спеціалістом.
Кажуть дальше в ліс, більше дров. Павло вже й замав друзів безхатченків, інколи у вихідні дні, коли Роза була на роботі, приводив їх до себе додому, пиячили. Це вже й було напевно не раз, помічала, що все зникає з холодильника. На кухні пусті пляшки з-під горілки та сміття.
Пройшло три роки, сини були в гостях лише три дні, запросили в Одесу на весілля. Вони в один, той же день брали шлюб. Роза плакала і раділа, може хоч діти не будуть пиячити, а житимуть щасливо. Як було не поїхати, але Павло категорично відмовився, то ж благословляти поїхала сама.Три дні поспіль гостювала, то в одного сина, то в другого і вже на вокзалі прощалися. Невісточки, теж близнючки, славні дівчата. Дивилася на них і тішилася, не з бідної сім’ї, вже в обох є двокімнатні квартири, то ж, як кажуть, жити і радіти життю.
Вже сідаючи у вагон, майже на ходу, син подає пакет,
- Мамо це тобі, ти подивися там, тільки відразу, все зрозумієш.
Потяг набирав швидкість, вона подивилася в пакет, подумала, що продукти. Але там лежала невеличка коробка з-під турецьких солодощів. Вирішила не витягувати, прямо в пакеті зазирнула в неї. Від несподіванки затрусилися руки, в ній лежали долари. О Господи, що це і навіщо?! У валізі ж везу подарунки від невісток, а це ж до чого? З думками добиралася додому, хоча б Павло не побачив.
Ввечері … вже вдома. В квартирі сморід і пусті пляшки. Сміття і безлад, розкиданий одяг, наче хтось рився в шафах. В ліжку, прямо в пальто спав чоловік. Від нього дуже гидко пахло. Сльози стікали по щоках, як горошини. Але ж і тривожно на душі, для чого ці гроші. Окрім доларів лежав лист.
«Мамо, так, як ти живеш, цього більше не можна допустити. Ці гроші тобі від нас на квартиру. Придбай собі і ми всі прийдемо на новосілля. На днях маємо відбувати в рейс, будемо через пів року. Цілуємо.
І підписи синів. Зачинилася в своїй кімнаті, дуже плакала. Їй би порадіти, але так щеміло під серцем, здавалося воно зараз розірветься на шматки.
Кілька днів поспіль, носила ці гроші з собою. Адже прибираючи той безлад в квартирі, зрозуміла, хтось шастав по всіх закутках, напевно шукав гроші, чи коштовності. Ранком намагалася з Павлом поговорити, але він з кімнати прошмигнув у душ. На пропозицію,
- Давай поговоримо, - махнув рукою.
- Зараз не до тебе.
На ходу натягував светра, в руках тримав жакет, пулею вилетів з квартири. Так, поглянула на годинник, мабуть на заводі летучка.
Цього дня він повернувся з роботи дуже пізно. Але знову встиг добряче набратися. Видно десь падав, бо одяг був у багнюці.
Нарешті Роза дочекалася неділі. Боляче дивитися на того, кого колись кохала. На кого став схожий! Хоча кожного ранку приймав душ, в чистому одязі йшов на роботу, але приходив звідти, смердючий, як безхатько. Весь одяг пропитаний горілкою, кефаліями, де він був, не розуміла і коли встигав так набратися, теж не розуміла. Але йти до нього на роботу не посміла, вважала, це занадто низько, навіть для себе. Завжди намагалася з ним говорити спокійно, але він без галасу не міг, намагався кричати, що зовсім мало випив, немає чого чіплятися.
І цього разу тільки почала просити, щоб перестав пити, він відразу знервовано перед нею махав руками, обличчя почервоніло, очі, аж іскрилися від злоби,
-Замовкни! Замовкни, я сказав! Я що не маю права запросити друзів, чи пригостити?!
Вона не очікувала такої реакції, зблідла і біліла. Схиливши голову сказала,
- Не лякай мене, грозишся кулаками, чи вже так низько впав, що зможеш на мене руку підняти.
Лише мить, він вдарив її по голові, вона втратила свідомість.
Прийшла до тями… їй прямо в очі світило сонце. Рухаючись зрозуміла, що весь одяг, що на ній змоклий. В хаті тихо. Біля столу її сумка,з якою вона ходить на роботу. Вже й крізь сльози посміхнулась, як добре.що вчора залишила долари в сейфі на роботі. На голові намацала гулю, заплакала.
Павло з’явився ввечері. Побачивши її, тільки й сказав,
-Відглегала. Ха, хотіла мене налякати.
Це для неї були останні слова. Вона відчула, це обірвалася остання нитка, яка ще поєднувала їх. Скільки любові було до нього, які останні надії мала, все пропало.
Наступного дня, Роза на роботі порадилася із своєю керівницею і її відпустили за адресами подивитися, можливо й вибрати квартиру. Остаточно вирішила, іншого виходу немає.
За три дні вже була в новій квартирі. І знову плакала, чи то від біди, чи від радості, що в неї такі розумні діти. Що характером вдалися до неї, а не до Павла.
Вона складала свої речі в сумку і поступово, потай, по дорозі на роботу, заносила речі в свою нову квартиру. Павло все продовжував приходити на підпитку, але добре хоч не ліз, як п’яниця. Ховалася в своїй кімнаті, він лише помітивши її, посміхався, грав у мовчанку.
Їй знадобився лише один тиждень, щоб все обдумати. В п’ятницю вона зустріла його з роботи. На заводській прохідній когось чекали два чоловіки, спілкувалися, розмахували руками. Один з них топтався на місці, іноді ним похитувало. Видно вже заправилися, подумала Роза, точно його чекають. Павло здивувався, коли побачив її, але відразу кивнув рукою до них, ледь прихилившись.
Озираючись, чоловіки відразу поспішили до виходу.
Вже підійшов до неї,- Чого тут? Щось сталося?
Тільки й вимовила,
- Пішли додому.
Їй би скинути тягар з душі, викричатись. Але вгамовуючи хвилюванн, завела розмову.
Вже сідало сонце…. Роза забирає валізу,
- Не знаю чи зрозумів ти мене, чи ні, але я тобі даю три дні на роздуми. Буду чекати в парку на нашій лавці.
Похабно посміхнувся, трохи здивовано запитав,
-Ну і куди ти дінешся?
-Ти за мене не хвилюйся, я без тебе не пропаду. А от ти без мене зіп’єшся.
Павло навіть не встав з стільця, коли вона направилась до дверей. Колотиться серце, але вона не показала сліз, спускалась по сходах. За мить гучно зачинилися двері.
Очі дивилися в нікуди, рукою витерла непрохані сльози. В цю мить підлетіла зграя горобців, її відволікла від думок. Вони скакали один поперед одного, крутили голівками, цвірінькали, заглядали в очі. Вже посміхнувшись,
- Мої маленькі. Подумали, що вам щось кидаю.
І тут же пригадала, із сумочки дістала печиво. Розкришила і кинула до горобців. Це відволікання від думок, як віддушина для неї.
Озирається, придивляється вдалину, чекала, але він так і не прийшов. Можливо й на краще, досить калічити мені життя. З центральної алеї повернула на стежку, а там, недалеко вже її нова квартира. Вітерець пестить обличчя, в душі надія і віра, що все що відбувається, це на краще. Вже йшла навпростець, вітер підносить листя, вертить ним, воно припадає до землі, немов шукає захисту, збивається в маленькі купки.
30.11.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896737
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Ах жаль, что попусту
теряем время сами,
Но ведь ты помнишь
наши встречи под часами...
Сердца так колотились
в ожиданье –
Неповторимы, памятны свиданья...
Святое время, не вернёшься,
знаю, всё же
Жизнь продолжается
и рано нам итожить;
Твои глаза,
что кладезь откровенья –
Люблю тебя,
источник вдохновенья!
Прелестна осень,
в сказке кружишься листами
И Млечный Путь
отмечен нашими звездами...
Продли, о Боже
дни, что даришь свыше –
Загадок Мир,
в котором мы всё ближе.
29.11.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896701
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Через осень сложен мостик,
Я за мостиком – зима
Замела последний хвостик
Погребённого листка…
Распускает всюду чары
Вездесущая метель…
По домам сидят славяне,
Кочегарят цельный день…
Слой за слоем снег ложится,
Не открыть из хаты дверь…
Вертолёт по свету мчится,
Разгоняет мёрзлу твердь…
Над Землёй шустрит путёвка
С приглашеньем – полетать
С Дед Морозом со страховкой
Осень в небо провожать!
30. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896723
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Є гарна традиція все ще,
В віддалених селах жива,
Її я побачила вперше,
Коли в Копійча́нім була…
Стоїть між хатами криничка,
З якої ще воду беруть,
І дуже мені захотілось
Водички із неї ковтнуть,
Бо тут сама справжня водичка,
Джерельна, як Божа роса,
Доглянута, як молодичка,
Під дахом, закрита, краса.
Іду до криниці з думками,
Чи вправлюсь води я набрать,
Та навіть й не мала у тямі,
Що хтось міг про мене подбать…
Настільки далека від то́го,
Що бу́ло колись зазвичай,
Я здивувалась, що повне
Стояло відро на кільцях…
Хай буде хата і скраю,
Особняком хтось живе,
Але та вода, що стояла,
Сказала мені про нас ВСЕ…
30.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896722
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]
Якась в природі сталась метушня:
Зима скидає осінь із престолу.
Їй не дала дожити лише дня,
Зіпхнула із сльозами майже голу.
І вперемішку сльози, вітер, сніг,
Завіяла невчасно і сердито.
А у дротах почули вітру сміх,
Зима ж на все дивилась гордовито.
Засипала осінні пізні квіти,
Схилились під вагою до землі.
Повісила мереживо на віти,
Подумала: Хай будуть у теплі.
Тут вітер розгулявся із нечів"я,
Кидав сніжинки людям у лице.
Не думала зима про перемир"я,
Себе вважала неабияким творцем.
Крутила, засипала всі дороги,
Ударила маленьким морозцем.
Зима так святкувала перемогу,
На все дивилась осінь назирцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896708
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
- Це листя …. Подивіться, як воно гарно танцює. А яку чудову музику хтось підібрав для цього танцю … . Вони розлітаються в боки, а потім він її наздоганяє і цілує … Це так захоплююче. Мені цікаво, чи ви теж це бачите?
- Ви знаєте, а я більше дивлюсь на музикантів. Ці гілочки і вітер … вони вдаряються, ковзаються … нам не чути цих звуків. Але якщо прислухатися дуже-дуже сильно, то можна почути … Це ж трішки інша музика. Якби ж можна було зробити трішки голосніше …. Але у них, мабуть, дуже суворий диригент.
- Так ви музикант?
- О ні … Я, можна сказати, фантазер. Лише на відміну від інших фантазерів, мені за мої фантазії ще й платять гроші.
- О, тоді я теж така фантазерка.
- А може ця наша розмова теж лише фантазія? Якщо так, то зараз до нас підійдуть і попросять вийти з залу. Ми перешкоджаємо слухати концерт.
«Відійдіть, відійдіть, дайте замести», - почулося позаду.
- Ну от, ви ж бачите, ми на концерті.
Жінка посміхнулася. Її глибокі карі очі не зводили погляду з незнайомця. Неймовірно струнка фігура, плавність рухів, жвавість видавали у ній або танцівницю, або щонайменшу жінку, закохану у танець. Раптом наблизившись до чоловіка, вона провела рукою по його щоці і ніжно поцілувала. Це була лише мить. Єдина дуже коротка мить. Далі жінка повернулась і швидкими малими кроками рушила до виходу з парку.
- Зачекайте, чи можна мені вас розшукати?
- Я буду рада ще одній зустрічі з вами …
…………
Чи можна знайти людину у сучасному над міру хаотичному і над міру швидкому світі? Якщо не знаєш про неї нічого … Якщо навіть контури обличчя у пам’яті є не чіткими, а все, що пам’ятаєш, це очі, голос і смак поцілунку. Вона мабуть танцює. Є театральні фото, є групові фото танцювальних секцій. І можна спробувати її намалювати. Але чомусь не виходить. А може це лише здалося. А може вона вчитель, архітектор, лікар … Невже представники цих професій не бувають настільки ж красивими?! Звичайно, що бувають. Ще й як бувають …
Це був вечір. Чому ж це був вечір?!
Можливо, вона живе неподалік від парку? Тоді варто тут прогулюватися вечорами в надії її зустріти. А можливо, вона тут опинилася зовсім випадково … . І десь сьогодні блукає вуличками Франківська, Ужгорода чи Києва? Але ж ні … Вона не вперше спостерігала за цими неймовірними осінніми танцями у парку і це очевидно. Вона десь тут, поруч …
Чоловік усоте вирушив у свою щоденну подорож повз університет, у парк, уверх до Політехніки … На жаль, вже вкотре мандрівка завершилася нічим …
…..
Як іноді гарно грають актори Заньковецької. Буває, звичайно, що гра видається механічною, чужою, видається просто грою. В той час, як має бути життям на сцені. Але іноді справді зачіпає … Захоплює, запалює … наче свічку тепла у душі. І тоді дивишся, слухаєш … не зводячи очей, не помічаючи поруч нічого. Раптом поруч хтось заговорив …
- Я теж дуже люблю цю виставу. Я вас спочатку не впізнала. Але тепер точно упевнилась, що це ви. Я попросила обмінятися місцями вашого сусіда справа …
- Мила панно, це ви?! Це справді ви. Я вже знаю напам’ять кожен клаптик землі у парку нашої зустрічі. Бачите, як я його тепер називаю. Я так і не зміг вас забути.
- Як бачите, я теж не забула. Але давайте помовчимо. Справді чудова вистава.
…………
- Мені здається, що люди іноді роблять безглузді вчинки. Вони зустрічаються і чомусь бояться нової зустрічі.
- Може, люди бояться бути щасливими? Може, вони бояться вкрасти у себе чудовий спогад, який сам по собі вже є щастям …
- Чому ви так вважаєте?
- Бо це велика відповідальність. Щастя – не келих з вином. Келих розіб’єш і позбираєш уламки скла. А щастя розіб’єш і доведеться збирати уламки людського життя.
- Тоді щастя слід робити зі сталі чи граніту?
- О, ні … його слід робити з любові. Дайте вашу руку.
- Беріть і вже не відпускайте …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896663
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Грицько взувся в туфлі модні
(Все пройшло, неначе снилось),
Бо відрядження сьогодні
Вже, нарешті, закінчилось.
Залишилось у готелі
Нічку якось перебути,
Речі склав усі ретельно,
Щось приємне хотів чути.
В телефоні хтось воркує,
Так лоскоче ніжно вуха:
-Різні послуги дарує
Наша фірма «Розслабуха».
Пам’ятай, ніщо не вічне,
Все в житті повинен взнати,
Плата – чисто символічна:
Покер, сауна, дівчата…
Гриць: - Не буду я вагатись,
Пишіть: сауна, блондинка,
І по місту покататись,
Щоб була крута машинка.
Голос в трубці почав вити:
-Не чекав такого, гаде?
Вирішила подзвонити
З телефону куми Ади.
Так, це я, дружина Рита,
І як ти переконався,
Вмію ніжно говорити,
А ти завжди сумнівався.
Завтра, милий, будеш вдома,
Буде повна розслабуха:
Без блондинки зникне втома,
В сауні попухнуть вуха.
Приберу тебе і взую,
Як за звичаєм ведеться,
І машину гарантую,
Ту, що катафалком зветься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Зимою хочеться закутатись у плед,
Читати книгу і дивитися на зорі,
Їсти цукерки, пити чай і мед
І поринати у думки прозорі.
Зимою хочеться по снігу тихо йти,
Ловити сніг своїми теплими руками,
Зимою хочеться любові й теплоти,
Простих обіймів і смачної кави.
Мабуть, для цього й створена зима,
Щоб ближчими й добрішими ми стали,
Щоб темної холодної зими
Ми один одного з любов'ю обіймали!
© Марина Свірнюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896579
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Із листям багряним у вільнім падінні,
Осінь відходить сумна й мовчазна…
Давно відлетіла з ключем журавлиним
Мила її світанкова струна…
Сядемо вдвох ми на при́чілку вічності,
Бесіда - мов у чарі́вному сні…
Ділиться щедро мудрістю й ніжністю,-
Їй довіряю думки потайні…
Хай загортає світанок їх в прядиво,
Зіткане з листя й туману в сльозі…
Ніччю прикрасить Зими срібне марево,-
Вранці Весна відшукає в росі...
Звабна у розкоші, в барвах, із гордістю,
В мить цю її життєдайна краса.
Осінь іде з загадковою почестю:
Дощ у повітрі - в снігу небеса…
29.11.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896639
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Не осень всем решит проблемы,
Ну и конечно не зима,
А лишь когда вдруг в жизни все мы
В трудах закотим рукава.
Когда поймём предназначенье
Для добрых, актуальных дел.
Пусть будет верное решенье.
Пусть в жизни будет меньше стрел:
Раздора, злобы, веры, фобий.
Ведь разделяют мудро нас
Согласно сложенных из-торий
Придуманных в недобрый час.
И жизнь идёт по старым рельсам,
Ведь паровоз летит вперёд.
Теперь мы верим даже немцам
-Кто сотни лет "гнобил" народ.
Не осень всем решит проблемы,
Ну и конечно не зима,
А лишь когда вдруг в жизни все мы
В трудах закотим рукава.
Начало ноября 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896637
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Стихотворение написано в начале 80-ых
на тему, которую периодически затрагивали
в общественных газетных публикациях.
С деньгами родился, с деньгами умру,
За деньги учился я в Высшем.
Спасибо вам деньги я смело живу,
Есть чем расплатиться с Всевышним.
Мой папа и мама- большой "теллигент".
Работают чисто, на славу.
Спасибо родные, у вас я в долгу,
А ваши труды постигаю.
Устроился сам, устроил жену,
Когда-то устрою сынишку.
Нет, жизнь- не букварь, она посложней;
К чему ж мне заглядывать в книжку.
Про нас про мещан как про зло говорят.
Всё это мне больно едва ли.
Я ж деньги свои не коплю, берегу,
А людям всегда помогаю.
Путёвки, квартиры достать- ерунда!
Теперь это стало привычно.
Все рвутся, стремятся достать для себя.
Хотят райской жизни отличной...
Но если кто в жизни научит меня
Быть честным, открытым, безстрашным;
Скажу откровенно- заброшу дела.
Скажу- прожил жизнь не напрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896629
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
В голові Робіна вирішувалася напрочуд проста оптимізаційна задача.
Якщо я веселий, усміхнений, доброзичливий, об’єкти тато і мама завжди поруч зі мною, нікому не потрібно нікуди раптово поспішати. Система повністю укомплектована, іншими словами впорядкована. Це означає, що так себе потрібно вести. Але в певний момент вони виявляють мою гру. А, отже, нещирість. І все-одно кудись поспішають. Отже, потрібно знайти оптимальний розподіл поведінки. Процесор миттєво вирахував оптимальну за Нешем модель. Рівновагу було досягнуто.
Те ж саме відбувалося на дитячому майданчику. Спочатку підхід спрацював. Але потім для Робіна почало відбуватися щось неможливе і неочікуване. Діти чомусь гралися з тими, хто вів себе не завжди дружньо та усміхнено. Виявилося, що справа не лише у родинних зв’язках. Що є щось дивне і незрозуміле, що вони між собою називали дружбою.
Що з цим робити, Робін не знав.
Раптом він відчув на собі уважний погляд дитячих очей. Це була Ліза. Ліза чомусь завжди гралася поруч з ним. Дивно було почути це від шестирічної дитини, але висновок дівчинки спантеличив Робіна.
- Ти хочеш сподобатись усім. Так не буває. Діти усі різні. І дорослі усі різні. Чи не краще просто знайти друзів, яким ти будеш потрібен, не зважаючи на те, який у тебе сьогодні настрій.
Операційна система Робіна намагалася включити цей алгоритм у його щоденну модель поведінки. Не дивно, що Робін час від часу зациклювався наче звичайна комп’ютерна програма. Адже нераціональність змоделювати практично неможливо. Діти навколо на це просто не реагували. На щастя, такі збої швидко минулися.
З того часу пройшло десять років. Робін стояв під дощем, не звертаючи уваги на маленькі краплі, що ледь-ледь торкалися його обличчя. Вчора так робила Ліза. Вона посміхалася цим краплям, так як вона іноді посміхалася сонцю, вітру, хмарам. Навіщо посміхатися тим, хто не оцінює твою поведінку і не приймає на її основі якихось рішень?! Робін вирішив, що це теж можна формалізувати. Є макро-взаємодія і тут треба подобатися. А є мікро – взаємодії. І тут панує хаос. Він називав це мікро – частинки людських емоцій. З ними дати собі раду було надзвичайно математично складно.
...
Пожежа все ближче підбиралася до робота та дівчини. Палаюча підлога не залишала шансів на те, щоб пробратись до будь-якого з виходів. Єдиним шансом було вистрибнути на залишки напівзруйнованого другого поверху. Робін би міг це зробити самостійно, але не разом з Лізою. Але чому він цього не робить? Самозбереження? Власний порятунок? Що це? Робот посміхався …
- Що з тобою, Робіне? Ми горимо? Чому ти посміхаєшся?
- Я не знав, що таке дружба. Я не знав, що таке любов. Тепер я знаю. Виявляється, потрібно бути самим собою, якимось особливим. Ти особлива. Незвичайна. А тому ти для мене важлива. Важливіша за мене самого.
Для найвдалішого пружного кидка було необхідно, щоб згоріли усі неметалічні покриття на ногах робота. Вони стримували пружність ніг. Високо піднявши дівчину над головою, робот чекав, поки вогонь зробить свою справу.
- Робіне, що ти робиш? Ти гориш.
Крик і плач дівчини не справляли на нього враження. Тепер це була машина. Машина вирішувала оптимізаційну задачу: у який момент потрібно зробити вирішальний кидок? Коли він настав, руки і ноги робота спрацювали синхронно та вправно. Тіло дівчини було закинуто на виступ другого поверху майже на віддаль десяти метрів.
- Робіне, ти гориш …
...
З тіла її друга залишився лише пружний металічний каркас.
Все, що встиг робот, це відправити їй коротке електронне повідомлення, яке вона прочитає завтра. І яке мабуть не одразу зрозуміє:
«Дякую за те, що зробила мене людиною, маленька дівчинкo з дитячого майданчика» …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896590
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Падає сніг... Він прийшов тихо, вночі, коли ще всі спали.
А може й не всі… Ніжно доторкнувся землі, обняв її, прикрив собою, зігрів. Його неповторні, омріяні обійми... такі теплі, лагідні, бажані...
Яка краса кругом!
Сніжинки танцюють свій, давно заучений, танок, талановито відшліфований Зимами. Танцюють і… падають… Летять під ноги, на руки. обличчя. Обережно злітають на губи – ніби цілують чарівним, неповторним, таким бажаним дотиком… Вони пильно заглядають у вічі, ніби хочуть щось сказати - щось довгоочікуване… щире…святе…
Грайливі білі пушинки несміливо торкаються гарячої щоки і… тануть, стікаючи чомусь солоною, гіркою, непроханою краплиною….
Падає сніг…
29.11.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896586
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
О , ОЗОВИСЯ , ЛІТО ДЕ ТИ? ..
Заблукало ,моє літо в чистім полі
Там де цвіте мак,колосяться жита.
І як лелека ,шукає рай на волі
І слухає,ручай як дзюрчить вода.
О, озовися, моє літо де ти є?...
Де тебе відшукати за гаями.
Ти,зігрій мене небом -сонечко моє
В тихі вечори ніжними піснями.
О літо ,літечко -синьоокий раю!!!
Ти,моя радість...утіха на землі.
З тобою,я схід сонця зустрічаю
В травах ,солодять солов'їні пісні.
Я назбираю ,волошки у житах
І сплету;віночок на свої коси.
Розправлю,крила наче синій птах
І злечу,у даль-Золотаву Осінь.
М Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896614
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Тишко наш, як хочте знати, любить вранці довго спати.
І сьогодні спав довгенько. Мишка ж проснулась раненько.
Вмилась в бочці й пішла їсти. Встигла дві зернини згризти.
Тут позвав її Барбосик й запитав:
- Ще спить наш котик? Ти, будь ласка, добра мишко, розбу-
ди малого Тишка, бо ж давно пора вставати й до роботи при-
ступати. Сонечко вже пригріває. Тишко нам хай поспіває. Сто-
рожив я всю ніч хати, то ж мені пора б поспати. Коли Тишеч-
ко муркоче, сон солодкий бачать очі.
- Добре! - відказала мишка. Я позву малого Тишка.
З нірки в нірку… з нірки в нірку… бігла мишка швидко-шви-
дко. Ось маленька хитра мишка вже добралася й до Тишка.
Тишко солодко так спав… з ліжка довгий хвіст звисав. Було
гамірно у хаті, та не думав кіт вставати. У клубочок він згорну-
вся. Засміялась - не проснувся.
Стала роззиратись мишка. Яке діло їй до Тишка? У кімна-
ті пахло гарно, то ж забігла, знать, немарно. Пригладила свої
кіски та й біжить мерщій до миски.
А там, гляньте, як у Тані, варенички у сметані. Подивіться, як
у Зої, бутерброди з ковбасою. Як в малесенької Даші, тут ле-
жить ще й ложка каші.
Спритна мишка так зраділа… їла, їла, їла, їла. Мишку ту ніхто
не бачив, то ж вона тепер, мов м’ячик. Не пішла, а покотилась.
Тишка так й недобудилась. Та й навіщо їй будити?
Граються в садочку діти. Мишка вже відпочиває. А Барбосик
все чекає…
Якщо ти пообіцяєш, знай, зробити діло маєш. Бо людина – це
не мишка, її мудрості вчить книжка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896611
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
[b][i]Круг за кругом шаг за шагом
В закруглении ходьба
Друг за другом кум за кумом
У порога ждёт кума…
Чарка «Старки» хрен капуста
И селёдки три хвоста
Много стопок водки «Русской»
На десерт бисквит халва…
Танцы песни рок-н-роллы
Закружилась голова
Все проснулись в эре новой
О?! На улице – зима[/i]…[/b]
29. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896599
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
ЗАЦВІЛИ СНІГИ БІЛО --БІЛО!
Глянь,друже навкруги забіліло!
Падають,сніжинки білий пух.
З вітром, танцюють так красиво
Від блаженства ,завмирає дух .
Вже прийшла,у гості до нас зима
У білу шубку одягла осінній сад.
За обрій,злетіла- Осінь Золота
Наш рай ,до саду замів Снігопад.
Я ловлю,перший сніг у долоні
І від щастя,радію як дитя.
І Дивлюсь,,на дерева казкові
Як виблискують до сонця здаля.
Зацвіли ,сніги так біло -біло!
Мороз , малює квіти на вікні.
Я немов птаха розправляю крила
Щоб подарувати щастя тобі.
М .Чайківчанка.
2010 01. 02.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896572
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Зігрій мене гарячим шоколадом,
В п'янкі цілунки пеленай до ранку.
Трансляція вікна із зорепадом,
І ти зі мною поруч до світанку.
Малюй картини на моєму тілі,
Грайливі фарби змішані з бажанням.
Сторінки ночі дивовижно білі,
Сторінки книги, розділ про кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894792
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 29.11.2020
А доля в мене все-таки щаслива –
Мій корабель пливе у майбуття.
І хай погода за бортом мінлива,
Я – капітан! Штурвал – моє життя.
Сама собі обрала кращі ролі,
Ніколи не блукаю у пітьмі.
Бо кожен з нас – коваль своєї долі:
Що маєм - допускаємо самі.
"Погоди з неба" зроду не чекаю,
Я й з долею почну базарний торг:
На щастя знижку в неї попрохаю...
Не заслужила? Що ж, візьму у борг!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896560
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Болить... Болить ще і сьогодні:
Страх смерті, що застиг в очах,
Бо помирали всі голодні,
Коли врожай був на полях.
Люті кати в людській подобі,
Що нишпорили по дворах,
Стріхи на корм пішли худобі,
Стояла смерть в трох колосках.
На це не здатні навіть звірі,
Тут порівняти - страшний гріх,
Вчинити звір таке б не зміг,
А ці кати, проте, вчинили.
І хай минуть навіть віки,
Пам"ять осіла в наших генах,
Застигли у холодній жмені:
Життя і смерть- три колоски.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896545
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Ні, то не сон приснився знов
Побиті вітром і морозом
Сконали квіти під вікном
Висять пелюстки наче сльози.
Вночі посипав перший сніг
Вже сад весь в біле оповитий
Як би ж я міг,як би ж я міг
Цей шал холодний зупинити.
Як би ж я міг, як би ж я міг,
То я би сповнив мрію твою
Я б розтопив холодний сніг
Душі промінною жарою.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896554
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Рік 4001 … Він видався звичайним. Таким, як колись комусь із сучасників 1001, 2001-й, … Справді, що у ньому особливого … 10111, а саме таким було ім’я нашого героя, крокував вздовж стіни майбутніх. Потрібно сказати, що це була лише незначна остання частина його імені, але людям початку другого тисячоліття важко збагнути, що когось можна називати числом, що не поміщається на одну сторінку. Але такі вже невід’ємні атрибути проблеми перенаселення.
Десять сто одинадцять проходив вже четвертий квартал стіни майбутніх. Під товстим склом можна було побачити сплячі тіла дітей, дорослих і навіть людей зовсім похилого віку. Тобто тих, кому в момент переривання життєвої активності було близько ста п’ятдесяти років. За дітей вирішували батьки, за цілі сім’ї іноді лише хтось один. І тоді таке рішення ставало справжньою драмою для інших членів родини. Втрачалися друзі, цікава робота, можливо, перше кохання. Ніхто точно не знав, що буде там далі через сотні чи навіть тисячі років. Іноді сім’ї не мали нащадків і тоді серед активних членів родини не було жодного, хто б мав юридичне право перервати цей іноді тисячолітній сон. Щоправда, кілька днів тому було прийнято «закон про гуманність». Це дещо змінило правила. Тепер будь-яка людина могла у такому випадку прийняти рішення про пробудження. Якщо вона звичайно мала відповідний статус.
10111 добре знав, де і коли зупиниться. Тут у самому куточку стояла самотньо дівчина. Біля неї було порожньо. Складалося враження, що її наче відділили від сім’ї. А можливо, у неї просто нікого не було. Великі карі очі наче пронизували кожного, хто намагався у них зазирнути. Стрункість, гнучкість, навіть неприхована нестримність тіла явно видавали такий ж характер. Ця дівчина була тут на цій своєрідній сцені явно не на своєму місці. Видавалося, що вона ось-ось зробить крок і зійде з екрану. Але цього не ставалося уже майже два тисячоліття. Її образ використовували як зразок для інших, як рекламу чудової технології. Як це не жорстоко, але документи дівчини було знищено свідомо, щоб не виявилось раптом бажаючих її оживити. Як уже було сказано, правила змінилися.
10111 поспішав. Він подав усі документи ще учора. Але страх чергової зміни правил заставляв його прискорювати ходу. Ну ось … залишилось ввести код доступу та підтвердити власний статус. Так, статус був потрібний. Він означав, що 10111 має достатні обсяги системної пам’яті, що гарантують йому та його вибору виживання у цифровому світі, а також організм не містить жодних невідомих науці збудників хвороб.
Не дивно, що дівчина довго приходила у себе. Можливо навіть, що її трохи налякав образ невідомого їй чоловіка. Справді, як виглядав той, кого ми так і не описали. Тонкі стиснуті губи, зовсім безволоса голова та обличчя, датчики для контролю стану зору, очищувач повітря, вбудований у руку проектор відеотелефону, … Крім цього всього, 10111 стояв на рухомій дошці і давно відвик від подорожей пішки. Такий малорухомий спосіб життя мав би зробити його доволі млявим та повним чоловіком. Але цього не сталося, так як раціон людей давно чітко контролювався електронною урядовою системою. Харчування було визначено проблемою національної безпеки ще тисячу років тому. Обличчя нашого героя не видавало жодних емоцій. Та й чи було це можливим після десятків курсів з основ раціональної поведінки.
Дивлячись на такого своєрідного джентльмена, у своїй першій реакції дівчина не змогла втриматись, щоб просто не розреготатись. Її голосний сміх викликав щасливий шок не лише у 10111, а ще й у десятка таких ж любителів прогулюватись алеєю живих. Через якусь мить все ж дівчина занепокоїлась.
- Хто ви? Де моя сім’я? Котрий зараз рік? Чи ви взагалі людина?
Говорила вона англійською, щоправда більшість слів вже давно вважалися своєрідними анахронізмами. Але доводилось відповідати так, щоб бути зрозумілим. 10111 коротко наче умову математичної задачі виклав Мішель, а саме так її звали, усі факти одразу. Не було ані сліз, ані слів докору. Та й кому вони могли б адресуватися. Дівчина явно вирішила, що спілкується з комп’ютером. Хоч обличчя її виглядало доволі нажаханим, вона спробувала говорити цілком спокійно.
- Виглядає так, що ви наче мій рятівник. Проте … я не зовсім розумію. Ваша поведінка свідчить про вашу абсолютну раціональність. Більше того, маю великий сумнів, що ви маєте уявлення, що таке закоханість чи навіть дружба. Дивлячись на вас, я слабо собі уявляю, що у цьому світі фізична близькість жінки та чоловіка ще мають хоч якийсь сенс. Тоді навіщо я вам?
- Коли ви пізнаєте цей світ, то будете вражені його передбачуваністю. Людина знає все про погоду, про реакцію свого організму на дощ чи сніг. Система визначає, що їй їсти чи вдягнути, щоб бути здоровою. Система визначає талант і навіть може його розвинути. Іноді знання можна просто отримати як пластинку додаткової пам’яті у голову. Якщо щось стається навіть умовно нелогічне або не передбачене, це викликає сотні дискусій та обговорень, пробуджує прагнення суспільства до існування. Нестандартність, нераціональність … Це наче втрачена солодка ілюзія. Люди не вміють бути щасливими, не вміють відчувати.
- Що ж … тоді у мене перші прохання. Чи можу я сама собі приготувати смажену картоплю, салат зі свіжих помідорів та огірків та напитися чорної запашної кави.
- Я не знаю таких страв, але я впевнений, що ми вирішимо разом цю задачу. Не зважаючи на те, що я уже отримав кілька штрафів від системи за неадекватну поведінку.
- То може ми просто почнемо з цього, що знімемо з вас усі оці датчики та зійдемо з цієї рухомої дошки. До речі, а де дерева і кущі?
- Цей старовинний спосіб продукування кисню не працює вже давно. Але є невеликий заповідник, де такі природні катаклізми ще трапляються.
- Я шокована, пригнічена і налякана. Але не переможена. Давайте почнемо з цього, що ви вже не 10111, а наприклад Рей. Як вам таке ім’я?
- Я не заперечую. До речі, нам не зашкодить зупинитись на десять і дві десятих хвилини. Я вже не в стані йти. Дивно, але після тисячоліть, проведених у сні, ви зараз у кращій фізичній формі, ніж я …
- Добре. Дивіться, яке яскраве сонце над нами. Хоч його вам не вдалося змінити.
- Насправді це не сонце ….
- Мовчіть вже краще … Ходімо смажити картоплю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896542
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
[i]Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас…
Микола Вінграновський[/i]
[color="#1100ff"][b]Сеньйоре клене, добрий вечір!
Вже рік минув, і ви прийшли.
Багряним помахом за плечі
Отак з дороги й обняли.
А я не випила ще літо,
В очах ще зеленню ячить,
Іще в душІ тепло розлито,
Ще коник ввечері сюрчить.
Поля ген квітами укриті,
І сонце золотом пˊянить,
Душа купається в блакиті,
Бо їй любити, вірить, жить!
А ви… а ви…отак раптово
Чола торкнулися й повік,
І не промовивши ні слова,
Взяли мене в полон навік.
Тепер я Ваша… хоч і знаю -
В зимові люті холоди
Цього злотистого розмаю
Не віднайду навіть сліди…[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896515
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Подаруй мені, осене, крила,
Аби я піднялася увись.
Доля коси уже посріблила,
У минуле роки подались,
Та від того я не сиротію –
Підкоряю закони життя –
В чистоті дух тримаю і тіло,
Бо ж Землі я і неба дитя.
Подаруй мені, осене, вітер,
Теж крилатий, щоб разом летіть,
Не спішили роки щоб старіти,
І не збилися ми у путі.
Буде сонце нам шлях осявати,
Що намітив з народження Бог,
Серце стане теплом зігрівати,
Щоби в нім розросталась любов.
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896512
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Біжить ріка мого життя...
Гойдають хвилі дні і ночі.
Назад нема їй вороття,
Та і спинятися не хоче.
Біжить ріка мого життя…
Буває б’є каміння груди...
Між берегів несе літа,
Де незбагненне завтра буде.
Біжить ріка мого життя…
Смарагдом погляд ніжно сяє.
Землі і неба в ній злиття
Душа там плаче, то співає…
Біжить ріка мого життя…
Осіннім кольором налита...
А в ній весни серцебиття,
І мрія в ліліях сповита.
21.092020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889371
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 29.11.2020
Допрацювалась мати на городі ̶
Вельми старалась для своїх дітей.
Та цій тяжкій роботі на природі
Настало «зась!» ̶ здоров*я вже не те.
̶ Спиніться, мамо! ̶ кажуть її діти.
̶ Спиніть шалений свій робочий літ.
За Вас, матусю, хочемо радіти,
А Ви здров*я зводите на ніт.
Вам ще належить забавлять онуків
Від немовляти і до школярів.
Їм так потрібні ваші ніжні руки,
Тепло душі й ласкАвість Ваших слів.
Тож укладімо вгоду поміж нами,
В якій було б зазначено про те,
Що хай город рясніє бур*янами,
Зате хай мати пахне і цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598600
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 29.11.2020
Свічка Пам"яті у нас
У віконці сяє,
А малесенький Тарас
У діда питає:
"Чом, дідусю, свічка та
Має назву дивну?
Про що свічка пам"ята?
Вона ж не людина".
Призадумався дідусь --
Щемне запитання.
Внук до діда пригорнувсь,
Застиг у чеканні.
А чекати довелось
Відповіді довго.
Діду враз не спромоглось
Втішити малого.
Похмурнішало лице,
Затрусились руки.
Не прийшло на ум слівце,
Зрозуміле внуку.
Треба швидше дідусЮ
Слова добирати
Як Украйну майже всю
Змусив хтось вмирати.
Хай розкаже про це дід
Чесно й справедливо,
Бо якийся "брат"-сусід
Розкаже брехливо.
Він за правду виставля
Брехливу гидоту,
Щоб зростало в нас маля
Антипатріотом.
Тож бо, діду, не мовчи,
Скажи мудре слово
Й відсівати внука вчи
Від зерна полову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763602
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 28.11.2020
«Голодомор - це страшне слово,
сім мільйонів загиблих.»
<
Схилилась хата, скрізь вибиті шибки,
Гуляє вітер. Засипає снігом,
Тіла оголені, старі рушники,
Які давно, вже і не пахнуть хлібом.
А ні зернини, ні крихт, ні скоринки,
Не залишилось, лише одне дитя,
Голодні очі… діряві ботинки,
Живіт опухлий, крики, аж до виття.
Зірка не в небі, в когось на пілотці,
Погляд суворий - голодного вовка,
По кутках шастав, під руками мертві,
Хлопчик родився… напевно в сорочці.
Він бачив все, але ж доля на життя,
Згадував з болем, вмивався сльозами,
Пізнати щастя, зустріти майбуття,
Страх не забути… навіть із роками.
***
Ми запалимо свічку пам`яті, вшануємо,
невинно убитих та померлих від голоду.
28.11. 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896479
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Ми залишаємо на потім своє безмежжя почуттів,
Ми ж щирі, юні, безтурботні, що нам поспішність диваків,
Туманів сум завжди розтане, дощів безликість пропаде,
В очах глибоке і незнане, а там якось воно буде ...
Ми залишаємо на потім своєї ніжності роман,
І кожна мить - це ціни, ціни ... який обурливий дурман!
Під звуки інтернет - мелодій такі ж буденні і легкі,
Це час для нас повільно ходить, насправді це якісь стрибки ...
Ми залишаємо на потім своєї ніжності роман,
Любуємо осінню вроду і губимось поміж містян,
А потім крутиш головою, шукаючи одну її,
Нема, цінителі свободи, не знайдеш на цілій Землі ...
Ми обираємо на зараз буденний образ без турбот,
І танемо мов сніг в примарах, а не в букетах з рідних нот,
А так хотілося зіграти з тобою разом в дві руки,
І байдуже, що скажуть збоку про нас буденності зірки.
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896453
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
[b]Я[/b] хочу пригорнути світ до скронь,
[b]З[/b]атамувавши подих - весь вібрати,
[b]А[/b] згодом ніжно взявши у полон
[b]Х[/b]аризму неповторну відчувати.
[b]О[/b]крилено впіймати звук пісень,
[b]П[/b]ривабливість побачить в надвечір'ї,
[b]Л[/b]юбові келих спити в повсякдень,
[b]Ю[/b]рливо закружлявши у сузір'ї.
[b]К[/b]раєчком ока бачити усе,
[b]Р[/b]одзинки щастя сміло позбирати,
[b]А[/b] від тепла усміхненим лицем,
[b]С[/b]макуючи чарівність відчувати.
[b]У[/b] зоряних ночах де грає квіт
[b]В[/b]ійнути ніжно чарами в природу,
[b]С[/b]міливо обійняти дивний світ
[b]В[/b]есни відчувши справжню насолоду.
[b]О[/b]крилено полинути у даль,
[b]Ї[/b]ї безмежність знову осягнути,
[b]Д[/b]одаючи у образи вуаль -
[b]О[/b]мріяно в тендітності забутись.
[b]Л[/b]егенько обійняти все земне
[b]О[/b]сінніми чарівними думками,
[b]Н[/b]адія знаю, знову оживе
[b]І[/b] зачарує серце почуттями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896432
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 186 ***
наполнил баню ПАР – АД сущий был,
я даже про ПАРАД совсем забыл.
*** 187 ***
…и сей РАЗ ЛУКА нам на ужин не хватило,
зато РАЗЛУКА позади и это очень мило.
*** 188 ***
вокруг себя прямую линию ЧЕРТИ,
коль пытаются ЧЕРТИ к тебе подойти.
*** 189 ***
НА МНЕ лежит ответственность большая –
так дайте поработать вы НАМ, НЕ мешая!
*** 190 ***
журнал ПАРАМЕТРОВ в себя не многое вбирает…
плюс-минус ПАРА МЕТРОВ – это роли не играет.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896431
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
А я хворію - ти про це не знаєш
Бо я мовчу - навіщо хвилювати,
Лимон і мед та чашка з теплим чаєм
Тепер дзвінків достатньо часу ждати.
А я журюсь - думки якісь облудні,
Така одноманітність сірих днів,
В житті не завжди свято - є і будні
Ніч за вікном із безліччю вогнів...
Може відчуєш, прилетиш - так буде...
Такий приємний чай із твоїх рук,
Стомилось видно серце від розлук
А люди просто кажуть: "Це простуда..."
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896427
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Притча про Любов і Розлуку
Любов і Розлука край поля стояли -
Всевишній до них говорив;
Закохану пару вони споглядали –
Сердець неповторний мотив.
- Життя безпощадне, - віщала Розлука,-
Погасить Любові свічу.
Рутиною сірою сплутаю руки…
Побачиш: я їх розлучу…
Любов шепотіла: - Стривай, моя сестро,
Я їх поцілую лиш раз…
Заглянула в очі закоханих – іскра,
Кохання пречистий алмаз…
Хай час це остудить, - Розлука шептала,-
Прийду неодмінно, затям…
В хатину привітну вночі завітала:
Там юні батьки з немовлям.
А в їхніх очах ні печалі, ні ляку,
Лиш вірності чистий покров,
Ще сяяла щира, глибока Подяка ,
Й всміхалася радо Любов…
Прийду ж бо пізніше: життя прозаїчне,
Людські розбиває серця, -
Шептала Розлука. – Ніщо тут не вічне,
Ідилія згасне оця…
Ось часу промчали нестримнії коні,
Розлука заходить у дім:
Вже діти дорослі, і срібляться скроні
У стомлених добрих батьків.
Їм глянула в очі Розлука безжальна –
Й досада недобру взяла :
Світилась Повага в очах тих прощально,
І геть руйнівниця пішла.
А Час незворушно відмірює кроки,
Міняє обличчя землі…
І знов завітала Розлука жорстока,
Глядь - в хаті вже внуки малі.
Сидить край вікна сумно жінка сивенька…
- Ну от і ударив мій час,-
Шептала Розлука. Та вийшла старенька,
На цвинтар простує якраз.
Спинилася жінка, де свіжа могила,
Схилила у тузі чоло…
- Оце її милий! Та я ж запізнилась! –
Розлука промовила зло.
- То Час мою місію виконав спраглу!
У очі заглянула знов:
В них сяяла Пам’ять про Вірність, Повагу,
Подяку і чисту Любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896393
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Диво-метафори осені
Накрили вранішній світ…
Линуть думки припорошені
У мареві пройдених літ...
Повітрям, в танцюючім листі
Спогади й Мрія пливуть…
Алеї у срібнім намисті
Вже до зими їх ведуть…
Стоптали усе пережите,
Сягнули туманно в даль…
На «після» і «до» не ділити -
Бажання вплели у вуаль…
Весною посіється зерно
Надії і сподівань…
Хай бачу майбутнє химерно,
Та безліч у ньому бажань…
А поки хрустить під ногами
Багрянцем встелений сад…
Йде Думка і Мрія до брами,
Де тільки гармонія й лад.
19.11.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896407
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Якщо падати - то тільки за умови,
що розкриється парашут,
і кожна пам'ять твого страху
зведеться до нуля;
якщо тінь у душі провокує застуду
і затьмарює твій маршрут -
спакуй у валізу і викинь цю некомфортність,
відчуй під ногами землю.
Всі втрати забуваються
і після кожного смеркання
є світло.
І все, що зайве і аномальне,
відпусти на чотири кути світу.
Пробач собі свою слабкість,
бо щастя залежить від тебе,
І під яким кутом ти дивишся на проблеми,
і як їх сприймаєш.
І на скільки подразнені рецептори в глибині
під ребрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896394
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Перестигла осінь усміхнулась тепло —
Сонцем вигравала на хмільних вустах.
Легіт оксамитний дарував стиль ретро,
А свободу небо, мов крилатий птах.
Ми літали в мріях, ласували спокій —
Видохам і вдохам тішилось єство.
Танцювала хмарка на горі високій.
Зустріч дарувала світле торжество.
Упивались губи чародійним соком,
Сканувались тіні в профіль і анфас.
Просвітив очима душу ненароком,
Перестигла осінь здивувала нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896378
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
І в неї зародилася печаль.
Бо світ його під сімома замками,
Не підібрать ніколи їй ключі.
І незворушний давить суму камінь,
Скотилася сльоза гірка свічі.
Вражала делікатність і галантність,
До нього б доторкнутись хоч на мить.
Ніколи не зустріне з ним світанок
Самітник зачинив у клітці світ.
Дізналася причину однолюб він.
Коханої нема - таке буття.
І став тому самітником відлюдник.
Чекало дівчину нове життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896366
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Ах волны вы души
Мечты о жизни
Прекрасны малыши
Фантазий брызги
Что сбудется что нет
Дороги ваши
В какую быль билет
Где лучше краше
Времён в которых жить
Не выбирают
Ведь люди не стрижи
Пешком "летают"
Костры сердечных мук
Кто предвещает
Кто настоящий друг
Потом узнаешь
Ах волны вы души
Мечты о жизни
Зачем-то так спешит
Да не в Добрыни
А мудрость лишь потом
Распишет сказку
Которая мостом
Меж жизней ласки
27.11.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896337
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Вірш - ремейк на твір Ніни Незламної
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
--------------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mNoI3cuXg68[/youtube]
Стоїть берізка златокоса,
Це вітер листя їй зберіг.
На неї дивиться він скоса,
Вона для нього оберіг.
Пірне у листя він несміло,
Погладить крильми цю красу.
Яке красиве біле тіло!
Тебе від осені спасу.
Отак він думав ще й не раз,
І твердо вірив в свої мрії.
У мріях зводив на Парнас,
Та добре знав - хиткі надії.
Повільно листя золотіло,
Холола вже її душа.
А в вітру серце стукотіло,
Бо це його не утіша.
Та не займав це листя вітер,
Опало в час, коли він спав.
І стали голими всі віти,
Із сумом все це споглядав.
Так не збулося, що гадалось,
Тепер самотім зовсім став.
А як тепла йому бажалось!
Із жалем гілочки хитав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896321
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Вже нічка укрила своїм покривалом,
Легеньким, грайливим та сизим туманом
Та пісню чарівну уніч заспівала,
Як ніби рукою погладила мама
А потім до казки схилила голівки,
Закрились легенько привабливі війки
І тихо полинули в казку чарівну
Де пісня лунала все так мелодійно
В привабливу тишу грайливо-чудову,
Створивши прикрасу, як ніби казкову,
Сплелись неймовірно в зірковий віночок,
А я неповторність додала в рядочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896315
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Приємну новину для авторів та читачів сповіщено І-нетною мережою про із вихід у світ літературного альманаху "Скіфія-2020-Осінь".
Я публікувався свого часу у минулих випусках цих непересічних літературних збірок. От і 35 періодичне видання порадує коло шанувальників красного письменства творами 62 авторів -людей із великими серцями, які живуть із нами, споглядаючи та творчо переосмислюючі перебіг подій нашого світу...
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Більш розлого на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2744122/
*Посилання мною скопійовані за узгодженням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896334
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Ось опадає позолота,
І блякнуть красиві слова.
Осінь зачиняє ворота,
На порозі вже віхола.
Тумани окутують поле,
Пожовтіла зріла трава.
Тужливий смуток серце коле,
Зима входить в свої права.
А осінь знемогою в'яне.
Смиренно чекає кінця.
А холодний дощ барабане,
Тмяніє світло каганця.
Зима позолоту сховає,
Розпише морозом шибки.
З хурделецею заспіває,
Замете осені стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896314
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Сидиш ти в смутку край вікна,
І я присяду поряд тебе.
Вже скроні красить сивина,
Та про це думати не треба.
Про що ж ти думаєш, коханий,
Про що тепер твої думки?
Для мене ти завжди жаданий,
Тепло приємне від руки.
Присядь до мене ближче, прошу,
Підставлю я своє плече.
І так я смуток твій полегшу,
Нехай ненастрій твій втече.
Для мене голуб ти сизенький,
А твої очі - неба синь.
Ти - найрідніший, мій миленький,
Від дум осінніх відпочинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896264
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Вже осінь чарує розмаїттям,
Ми в полоні чудної краси.
А роса виблискує суцвіттям,
В гаю звучать птахів голоси.
Осінні дні такі особливі,
Вітають холодом і дощем.
І бувають такі норовливі,
Окутують нас своїм плащем.
І вони пливуть немовби хмари,
Та красою душі тривожать.
Вони зорять начебто стожари,
І світлу радість нам примножать.
Вони кружляють разом із листям,
І мрії туманами сріблять.
Також помандрують нашим життям,
В білосніжну зиму відлетять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896252
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Критический обзор
современной цивилизации
за прошедшие сто лет
Мы сами землю засоряем,
Хотя так научили нас.
Природу мы не понимаем
-Насилуем в который раз.
И льём отходы в водоёмы,
Коптим зачем-то небеса,
Себе устраиваем войны,
Вырубываем вновь леса.
Всё больше мусорников стало,
Порою свалка за углом
И добрых мыслей просто мало,
Что вся Земля- наш общий дом.
Планету явно захватили
Кто сталкивает всех войной.
Намного лучше жить ведь в мире,
Чем расставаться с головой.
И лучше жизнь наполнить смыслом
Добра, любви и красоты.
Пусть будут светлые лишь мысли
И исполняются мечты.
Мы все проходим школу жизни,
Потом экзамены сдаём
И от рождения до тризны
Всё смысл жизни познаём.
И хорошо кто в этой жизни
Дорогой истины идёт;
Кто дружит с доброй, светлой лирой,
Тот никогда не пропадёт.
Весна- лето 2020 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896277
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Людино! Ти спробуй не наїхати, а поступитися.
Не захопити, не обікрасти когось, а віддати...
Та не сховати і не надкусити, а поділитися.
Не розірвати, а склеїти, тісним вузлом з*єднати.
Не показати кулак, принизити, а подати руку.
Не завдавати болю, не кричати, а вислухати...
Ти спробуй , побачиш, як хором озвуться всі твої друзі.
Ці добрі вчинки зігріють серце твоє гордовите.
Життя сповнено несподіванок, навіть випадковостей.
Так що не роби іншому, -чого не хотів би собі.
Бо все одно вчинки вернуться бумерангом, стануть комом...
Живи, будь мудрішим... Цей світ належить не тільки тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896288
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Затягнута просинь…
В собі шукай осінь,
В листочках — палітру
Під музику вітру,
Відчуй її пломінь,
У серденьку повінь —
Затишшя, свободи, тепла…
Пірнай не у просинь —
Знайди в собі осінь,
Піймай світлий промінь —
Пізнай щастя гомін.
Смакуй по краплинці
Душевні гостинці,
Допоки вона не втекла… 26/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896290
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Обпалені зорями — світанком стелилися,
Пройшли попід градами — вітрам не вклонилися.
В боях пошматовані — смертями скалічені,
Прошивані кулями — братерством обвінчані.
Солдати Вірменії з добрячими душами,
Освячені, з крилами — короновані ружами.
Навічно оспівані в серцях закарбовані,
У камені висічені — віками не здолані...
Чому не вертаєтесь додому стежинами?!
Ви жили, як соколи та й вмерли невинними,
Братерством обвінчані, прошивані кулями —
Ви діти Вірменії з Христовими душами!
СОЛДАТАМ АРМЕНИИ
Звездой опаленные — росою умытые,
Накрытые градами с рассветом убитые.
Огнем заклеменные — в боях изувечены,
Разорваны в клочья, но славой увенчаны.
Солдаты Армении с крылатыми душами,
В крови коронованы — ушедшие лучшими.
Вас небо оплакало — глазами усталыми,
Пусть горы возвысят — своих пьедесталами!
Вы не возвратились домой покоренные,
Вы в битве остались огнём упоённые!
Вы эхом воспеты — прошитые пулями,
Вы дети Армении с Христовыми душами!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896238
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Стройная берёзка под моим окном,
К ней серая стёжка, сердечко болит,
Грусть её подружка. Тихим вечерком,
Подойти прижаться - душа не велит.
Нам печаль развеять - я ведь не смогу,
Но хочу с тобою, тихо пошептать,
С другими общаться, совсем ни к чему,
Только ты родная, сумеешь понять.
По небу зарницы, месяц молодой,
Ведь отойдёт осень, погрузишься в сон,
Раздели берёзка, все мысли со мной,
Уж вдвоём зимою обретём покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896227
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2020
морем прибрежным
камнями блестящими
шумом прибоя
встречаю рассвет
синими водами
крабами спящими
сколько ж люблю тебя
море я лет
сколько штормов
меня радуя
грохотом
пеной блестящею
всё обнимал
дух водолея
характера похотью
бил о борта
рвал капроновый трал
парусом дальним
притягивал взоры всех
в штиль изумрудный
ты тихо молчишь
ранними утрами
с чайками ссоришься
солнце ласкает
ты сладкая тишь
в воды прозрачные
я погружаюся
тихо иду
как в парном молоке
сколько с блаженством
твоим я встречаюся
дань остаётся
касаньем в руке
23.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896217
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Кружляло листя восени, і ми - у парі.
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Любові танець, танго пристрасті... і чари,
Але минули безборонні мить і час.
З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
Я жмуток листя, мов надію, берегла.
Стіна дощу була волога і понура.
Мотив меланхолії. Смуга без тепла.
Сховався дощ утомлено в намокле листя.
Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
Звучить повільне танго. Тихий словопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896123
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
«Над окошком месяц.
Под окошком ветер…»
С. Єсєнін
За віконцем вітер віє,
сад хапає за гілки,
через всі мої надії,
через всі мої роки.
Підійду я до віконця,
навстіж стулки розтулю
і згадаю, що либонь цей
вітер і цей сад люблю.
Полетіти би за вітром,
наче яблуневий лист,
мандрувати білим світом,
що манив мене колись;
розсипаючи надії
обіцяв далеку путь,
і добро мені навіять,
і додому повернуть…
Та за горами принади
не судилися мені.
Я радію щедрим садом,
свіжим вітром у вікні,
як під вечір понад ставом
качка стишує політ,
як над яблуневим садом
кружить небом білий світ.
25.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896109
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Заглядає у вікно неповторна осінь,
А чарівная краса зваблює ще й досі,
Локон милий на лице ніжно опустила
Та до себе у садок сміло запросила
Завагалася умить, в чім така гостина
Та довірюсь чарівниці, хоч і не дитина,
Завітала у садок де плоди духмяні -
Груші, яблука висять всі такі рум'яні
Ось, паняночко тобі, чарівний дарунок,
А всі миті дорогі доторкнуться струнок
і з тобою будем ми, ніби дві сестриці -
Мудрі, ніжні, чарівні та ще й білолиці
Заглядає у вікно неповторна осінь,
Я розмови гомінкі пам'ятаю й досі
Та бажаю від душі ще на мить впустити,
Щоби згадку чарівну в серці залишити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896103
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Подрузі хвалилась Люба:
-Я така щаслива, Ганю,
Здибала в нічному клубі
Накінець, своє кохання.
Він - король! Ні - туз! Багатий!
(Такий титул не всі мають),
А чого його дівчата
Всі Валетом називають?
-Королем він буть не може,
Бо його побили дами:
Віддубасили вельможу
І Валетиком назвали.
Чотирьом він одночасно
В вірному коханні клявся,
Як із зрадою впіймався –
То в ногах у них валявся.
Придивись до нього, Любо,
Чи там є ще що кохати?
Бо дівиці в такій бійці
Щось могли і відірвати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896105
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Вона ним марила, ним дихала, ним жила...
Його ім'я блаженно з вуст лилось мов мед.
Він надихав її, він Муза, він вітрила,
Він загортав її ночами в теплий плед.
Він був стихія, буревій чи більше,
Ключем із нього б'є жива вода.
Він до смаку її, не треба інших.
І в старості з ним буде молода.
Він той, від кого рвуться вени,
Він загадка й відгадка кожен день.
Він кличе і манить на берег Сени,
Він в кожнім слові всіх її пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893920
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Вже вкотрий день вікно транслює дощ.
У броунівському русі парасолі,
Самотність й тишина центральних площ,
Перепад настрою розчиню в алкоголі.
На вулиці нявчить сусідський кіт,
Намокли лапки поспіша додому.
За ним іде услід старенький дід,
Крізь скло я відчуваю його втому.
Вже в котрий день фіранка із води,
Відкрита книжка і горнятко чаю.
Ідилія в обіймах німоти,
З тобою поруч мріями літаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896081
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Була літом весела і струнка,
Восени ж не слухай шлунку.
Роботу тримай.
Яскравий одяг часто вдягай,
Депресії стан, щоби застряг.
Радість схапай.
(Віреле)
27 вересня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896017
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО
Хто помагає людям у біді
Того ощедрять Ангели святі.
Хто байдужий, до чужого горя
Для того ,не ласкава доля.
Поставить,на коліна стояти
Задуматись,над земним життям.
Люби,ближнього ...стару мати
Нагодуй,хлібом сироту -дитя.
Голову, догори не дери...
Що ти ,заможній пан над панами.
Що тебе чекає...не знаєш ти
Бог,все бачить... він ,є цар над нами.
І кожен прийде на суд божий
Він, спитає,що ти доброго зробив.
Чи, допоміг як просив подорожній
Чи з ним ,кусок хліба розділив.
Ти,ходиш у святий божий храм
Богу, молися за свою родину.
Тож збирай ,у душу духовний крам
Подай ,руку убогим витре сльозину.
Хай душа,світиться божим світлом!
Подякуй,Богу що дав у житті.
Ти,не женися за порожнім вітром
Будь,добрим,милосердним на землі.
Не будь,жадний і скупий у житті!
Хворого,підтримай обніми.
Не витрачай,час на пустощі дрібні
З Богом ,у серці у життя іди.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896054
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
километры или вёрсты
Нам спешащим поездам
платья разные невестам
а пути все только нам
и мелькают перекрёстки
то Вселенной то Земли
ветер звонкий часом хлёсткий
сердце только лишь велит
свет весенних возрождений
полустанок летних гроз
остров осени как гений
рельсов след в морозы врос
так в любви бывают вёсны
летний знойный бриз ночей
чувств осенних перехлёсты
иней встреч всего горчей
31.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896050
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
І восени очікує на розі радість.
Туманно-сіра пелена недовго.
Поглянь крізь сум, через скляну віконну раму:
Вирує чарівна миттєвість долі.
Рум*янець листовий і полум*я калини.
Кружляє сухозлітка - вітер грає.
Не клином білий світ зійшовсь, не гострим клином,
У виборі щаслива, ти ж не бранка.
А він не той, яким тобі здавався зразу.
Душа споріднений відчує порух.
Минулого відносить вітер мнимі фрази.
Ти придивись уважно: щастя поруч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896020
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Поцілунок
Дощить сьогодні, але вона цілує весняне небо...
І від її поцілунку відголосок розлітався луною по вашому тілу найчистішим дитячо-жіночо-вес- няно-сонячним звуком, який залітав у наші пече- ри спокою теплотою маминих рук...
І від її поцілунку лущилися пережиті роки даль- ше — далі, на майбутні незасіяні сподівання, їм ставало тісно на життєвих дорогах, і вони летіли й летіли далі, не переймаючись, не розбиваючись на скалки об неорані поля байдужості. Навпаки, вони міцніли від сили вічного кохання, яке силь- ніше за смерть; відлітаючи на крилах спогадів ти- ші, виривалися назовні дня і ночі, злітали до неба бджолиним роєм.
Цей поцілунок важко зрозуміти тому, хто не страждав, тому, хто не кохав...
А він вже був десь далеко, далі, ніж вітер мрій, полишив на спомин час, де не буває “сама” і “сам”. Він змалку мав сильну вдачу: співав, коли на серці сум, і за тим, що втрачено, не плакав... При цьому залишаючись тендітним, як весняні квіти. Нещи- ре слово, бездушність сьогодні, завтра та позавтра — і зламали...
Він був і є весняним птахом у гнізді, його споло- хати не важко, зухвалий окрик — і біда, — схололі пташенята майбутнього співочого солов’я, зорян- ки, жайворона, дрозда...
Це є неправда, що чоловікам не дарують поці- лунки жінки весняного неба, і вони їх не люблять, і вони їх не чують...
Разом зі скромними буденними днями він при- носить їм частинку життя, що кипить там, за сті- нами заплющених очей і міцно стиснутих зубів до вічного болю сподівання, захованого гонитвою за кар’єрою, грошима, статусом, стрімким часом жо- рен глобалізації. Але він — краще від будь-яких ліків. Він широко розкриває в подиві стомлені очі, пробуджує красою і ніжністю відтінки червоного й чорного, дбайливо вкладає у їхні долоні турбо- ту і квіти.
Можливо, останнє, що ви чутимете у своєму житті, — буде саме відголосок найчистішого ди- тячо-жіночо-весняно-сонячного поцілунку. І ко- ли ви будете проходити повз жінку, яка цілує вес- няне небо, нехай і мрячного дня, не викидайте йо- го відгомін у смітник нещирих слів, зухвалих ок- риків, — залиште мені. Я буду приходити щодня, забирати його, не давати перехожим розтоптува- ти ногами, буду ставити у склянку з водою його зламані й підсохлі стебельця і листочки і дарувати нерозкриті бутони відголоску очей весни...
Петро Кухарчук
——————————————————
Не ламай пишні крила у зрілого синього неба
Залиши йому світлі цілунки - весняно чудні
Дай же дозвіл любові так, ніжно, торкнутись до тебе
Бо у цьому вся суть - суть життя, хоч у нім будні дні.
Дні в червонім і чорнім - як важко збагнути реальність
І зухвалість і страх недоторканих приспаних мрій
Забери всі цілунки із нет - з павутиння печалі
Загубися у сині небес і зомлій знову в ній.
Там зосталось минуле - бо нині нема вже розлуки
Хай дощить... доторкнися устами до миті небес
Відголоссям цілунку притиш непробуджені муки
Обійми її тіло, де промінь ранковий воскрес.
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896014
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Як горнеться літо чарівними мріями,
Легенько промінням, як нібито віями,
Яскравість приємну лишає на тілі
І пестощі в нього такі вже умілі
А так не хотілось його відпускати,
У ніжних обіймах хотілось поспати
Та так облаштовано в милій природі
І жити потрібно із нею у згоді
Тягнуся рукою, щоб мить зупинити,
Із дотиком ніжним приємніше жити
Та час про чарівність - сторінка життєва,
Бо згадка про літо - напрочуд дієва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895990
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Хочу знову у літо, бо нині уже засніжило,
На зеленому листі вляглася дрімливо зима,
В ній, здалося, все втихло, зомліло... а може віджило,
І нема в тім розради... та й ніби печалі нема.
А я хочу знов злив серпанкових, веселок багряних,
Квіту стиглих вишень, пишних трав - їх дзвінких косовиць,
І вітрів незбагненних - у снах заколишуть... нагрянуть,
Впасти хочу у диво пшениць і лежать горілиць.
Бо за щастя ось так - задивлятися в небо мрійливе,
Дивуватись зіркам, де виблискує задум зіниць,
І вмиватись із жмень кучерявої панночки - зливи,
І ховатись за обрій нічних мерегтінь - таємниць.
Та сьогодні вдягнулося небо у відчай холодний,
Все затихло, віджило - відспівані жваво пісні,
Тільки сніг витанцьовує в перший свій вечір - голодний,
Тче полотна білющі на диво і літу й мені...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895984
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Уйдет закат в тумане сизом,
Настанут ночи кружева,
Но ты одна под ночи ризой
О нем все грезишь чуть жива.
Не видно звезд, и снег кружится,
Холодный воздух студит кровь,
Далекий образ вдруг приснится,
Любви не ищет сердце вновь.
Зачем опять глубокой тайной
Твои туманятся глаза,
Мечта рисует след там санный,
Скатилась поздняя слеза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895202
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Скибкою хурми
У небі місяченько —
Справжній смаколик.
Місячний човен
Гойдається між хмарин —
Ніч у плаванні.
Місячне сяйво
Розлилося на воду —
Ніч купається.
Припудрила ніч
Місяць кукурмою —
Краса уповні!
Спалахує вись
Нічними факелами —
Час зорепадів.
Манговий місяць
Дозрів, стікає соком —
Поласувати б.
Висить намисто
Сузір’ями на небі —
Прикраса ночі.
Місяць уночі
Підгодовує хмарки
Яєчним жовтком.
Блукає в небі
Місячна апельсинка —
Плід ночі.
Тьмяніє місяць
Між невідомих площин —
Ніч не без шарму.
Небо міряє
Місячним годинником
Проміжок ночі.
У часи пітьми
Добре видно світлий люд —
Вибір на часі.
Ніч сузір’ями
Розкладає пасьянси —
Бажанням збутись?
Нічне-довічне —
Повторення немає,
Життя триває!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895977
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Я люблю небо, люблю білу хмаринку,
Вітер гойдав, її немов перлинку,
Вперед несе, легенько обіймає,
Вона ж здалось на мене поглядає.
Примружу очі, погляну догори,
Ясні, яскраві, веселки кольори,
Та тож від сонця, мені так мерехтить,
Дивина просто, така прекрасна мить!
Туди б злетіти, між волохатих хмар,
Шматочок сонця, як яскравий ліхтар,
Промінці златі, з них ситечко зробили,
Такі сяйливі, обличчя ніжно гріли.
Я люблю небо, якби хмаркою стати,
І у обіймах , з ними політати,
Манить побачить, із висоти весь світ,
Всім надіслала б, величезний привіт.
Летіть хмаринки та не так далеко,
В небеснім морі кружляє лелека,
Чарівність світу, веселики в очах,
Думки шалені, уява, що я птах…
Я люблю небо!
27.05.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836679
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 24.11.2020
Чого ж ти, березо,
Опустила віти?
-Дівчина козака
Мала тут зустріти.
Давно вже поїхав.
Обіцяв вернутись.
Весна прилетіла
Милого не чути.
Кожен день роками
Спливає без ласки,
А була в житті їх
Пречарівна казка.
Зустрічі й зітхання,
Поцілунки красні.
Ночі із зірками
У обіймах гасли.
Щастя дні,як птахи,
В небо полетіли.
Крилами-літами
Радість розтрусили.
Кожен рік береза
Із весною плаче,
Спомином вмиває
Личенько козаче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828761
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 24.11.2020
Весну так хочеться вернуть,
Політ душі у ритмі скерцо!..
Та це бажання лиш маршрут
З зупинки «Осені» до «Серця».
Сріблиться бісером років,
Вуаллю тонких павутинок.
Рахує кожен грам боргів,
Весни не зібраних обжинок.
А як хотілося б ізнов
Пробігти вулицями щастя,
За руки радо, без розмов
Рясних дощів прийнять причастя.
Лежати в пахощах трави,
Обнявши сонячний серпанок,
Пірнути в хмари вікові,
Вдягнувши свитку забаганок.
І світлом серця запалать,
Пройти удвох шипи тернові
Аби на осінь прочитать
Любов в зіницях волошкових.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895249
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Узор мороза на стекле
Красиво лёг в моём окне.
Узор закрыл собою мир,
Который он не сотворил.
Взглянул внимательно в окно
-Мороз вблизи и далеко.
Чудесная в окне стена
Из снега, инея и льда.
Там за окном метёт метель,
На солнце с крыш течёт капель
И снова жизнь бежит ручьём.
Не будь же грустной этим днём.(1)
Ведь жизнь прекрасная всегда.
Была бы радость, не война
В душе, в семье, в любой стране
На необъятной всем земле...
Узор мороза на стекле,
Но это всё-же не в душе.
В душе пусть будет навсегда
Любовь, тепло и красота!
(1)-
-Не будь же грустным этим днём.
17.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 23.11.2020
Я іду вдалечінь, я простую за осінню,
Жовтолист облітає – прощається з просинню,
Перший лід молодий серцю зиму нагадує,
А хвилини життя рясно дощиком падають…
Закрутило – обплутало час ірреальністю,
Дарувало буття то печаллю, то радістю,
Рік згортає крило сивим птахом із вічності,
Сто надій відгуло в карнавалі трагічності.
Уступаю в цю зиму з дарами від осені:
Уділила мені жовті стЕрні зарошені,
Схлипи плідних дощів і горіння калинове,
Тиху ніжність душі – спогад щастя єдиного…
Замалюю печаль яснозлотними барвами -
Заблищить пектораль кольорами прощальними...
Осінь в зиму бреде за туманами, росами,
Я іду вдалечінь, я мандрую за осінню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895972
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Під завісу морозного дня
У душі просиналось кохання.
Хмарки в небі пливли навмання,
Із грудей виривалось зітхання.
Серце билось у ритмі з твоїм,
На губах заблукала усмішка.
Міцно пальці схрестив херувим,
Щоб любов поміж двох була вічно.
Опускавсь сонця диск за гілки,
Переливами грав наостанок.
А у душах з’єднались містки,
Щоби разом стрічати світанок.
23.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895965
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Карбує час життєву кожну мить,
Уписуючи все в свої скрижалі,
І чути звідти, як Дніпро шумить:
То козака в похід він виряджає.
Не раз, не два доводилось ходить
Козацтву, щоб спинить ворожу зграю,
Тож наші землі – боротьби плоди,
І груди мої гордість розпирає.
Коли загляну в сиву далечінь,
Ізвідки проросло й моє коріння,
Молюся мимоволі при свічі:
«Дай, Господи, нам сили і терпіння,
Щоб Україна вистоять змогла
У боротьбі, що тягнеться віками,
Здолаєм таки хижого орла,
Бо ж навчені іздавна козаками!
18.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895954
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dPeuQmgE_J8[/youtube]
Повільно вітер колихає,
Дерев кістляві гілочки.
Здається ніби засинають,
І не болять їх кісточки.
Їм сняться сни такі чудові,
Ну що розбудить їх від сну?
Так пахнуть квіти ці медові,
Весну вдихають запашну.
І вітерець уже дрімає,
Складає крила...уже спить.
Із напівсну усе сприймає,
Внизу і лист не шелестить.
Пірнув спросоння в лист опалий,
Зігріє ковдра ця за мить.
Ідея все ж недосконала,
Від неї серце защемить.
Не можна спати йому довго,
Бо все життя його - політ.
Нема у нього вихідного,
І давить боляче цей гніт.
Розправив дужі свої крила,
Розбурхав тишу накруги.
І де взялася ота сила,
Щоб лінь свою перемогти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895945
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Раз в житті буває сімдесят,
Як і раз в житті бува сімнадцять,
Кажуть, що не можна в сімдесят,
Як в сімнадцять знову закохаться.
Ви лише послухайте мене,
Я прожив, то я вже точно знаю,
Й в сімдесят любов не обминеш,
Коли серце палко ще кохає.
Сімдесят, по паспорту мені,
А в душі, мені завжди сімнадцять,
Я живу, немов в чарівнім сні, ( 2 рази)
Жить коханням, то велике щастя. ( 2 рази)
Хоч покрила скроні сивина,
Та в душі весна буяє рання,
І хвилює серденько Вона,
Та єдина і така жадана.
Зорі з неба падають до ніг,
Й сонечко веселкою сміється,
Ех, якби ж, якби я тільки міг,
Зараз пригорнуть її до серця,
Сімдесят, по паспорту мені,
А в душі, мені завжди сімнадцять,
Я живу, немов в чарівнім сні, ( 2 рази)
Жить коханням, то велике щастя. ( 2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895931
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2020
Морський пейзаж, яка то насолода!
Рясніють хвилі — наче золоті.
Піднялось Сонце нібито по сходах,
промінням сіє в затінки - кутки.
Люблю тебе, люблю твої печалі...
В бездоння світить зірка мовчазна —
омила в водах ті багряні далі,
де стигне в сяйві зоряна краса.
Гадаю я... — Можливо пригадаю?
Де загубив від вічності ключі?
Колись по світлу я дійду до раю,
через усі провалля темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895925
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Як мало татку, ти мені сказав...
Пішов з життя...і стало гірко, прикро, боляче
Повітря, справи, квіти, небо - все ти полишав,
Тепер лиш в спогадах, як в літі - сонячно...
А біля двору розрослися мальви - горді квіти,
Сміються, до неба тягнуться, немов тополі,
Згадала... як з квіток лялечки ти вчив робити,
ПлАчу...чому ж так рано обірвалась твоя доля?...
Немов, хто вдарив без жалю у серце грішне,
Вже стільки літ ....., а біль вулканом дише
Чи це життя таке?... Чи доля така невтішна?...
Щоби печаль свою, писати лише у віршах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207422
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.11.2020
[b][i][color="#5e089c"]Співцю добра, тепла, кохання
Людині щедрої душі.
Я шлю з теплом свої вітання
І побажань цілі коші!!
Усі слова мої - від серця,
До Вас злітають вітерцем.
Хай кожне з них душі торкнеться,
Бо ж Ви є авторам взірцем.
Ваша поезія - то диво,
У ній потоки почуттів.
Слова від серця йдуть, правдиво
В відтінках різних кольорів.
То ж хай ніколи не старіють
Ваші серденько і душа.
Ще років сорок щедро гріють
Слова любові у віршах.
Тепла Вам всюди і поваги,
Красот для радості очей.
Удач, любові, рівноваги
В усі роки, що прийдуть ще.
Пісень і віршів якнайбільше
Приємних в щирості розмов.
Заповнять хай життєву нішу
Здобутки, щастя і любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895876
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Це просто осінь за вікном.
Вона щораз приходить в гості
З рябим духмяним кавуном,
Що зніжився у літній млості.
З очима кольору дощів,
Холодними і ледь сумними.
Калини кущ зніяковів...
Мої думки, мов пілігрими,
Пливуть за хмарами услід,
Над душами садів журливих.
Вже стільки літ, вже стільки літ
Гублю я мрії в сірих зливах.
Це просто осінь, подивись,
Як личить їй намисто з глоду,
О цій порі і глибша вись,
І приспаніші, тихші води.
О цій порі смачніший мед,
Розмови довші і тепліші,
Прощальний журавлиний злет
І ми в цій осені геть інші.
***
Це просто осінь, просто мить,
В життєвім океані острів,
Відзолотіє, відшумить,
Вона завжди минає...
Просто...
8.09.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 23.11.2020
Хризантемно в моєму саду,
опадає з дерев жовте листя.
Їй черлене також до ладу,
цій панянці в платку золотистім.
Осінь знов, несподівано так,
завітала до нас на гостину –
бурштино́во-солом’яний смак
розмішала у склянці цитрину.
І смакує янтарністю чай,
і лимонна на часі вже тема…
Казку осені ти зустрічай –
я приніс чарівні хризантеми.
Хризантемно в моєму саду
опадає з дерев жовте листя.
Я крізь осінь до тебе іду,
замітає сліди падолистом.
26.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852670
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 22.11.2020
Бува потреба наодинці бути з собою,
Особливо стосується успішної жінки.
Набрид макіяж, зачіски, пахучі пінки,
Лишитися хочеться зі своєю снагою.
Скропити спомини гарячою сльозою,
Дати спокій тілу, коли робити ліньки.
Бува потреба наодинці бути з собою,
Особливо стосується успішної жінки.
Побути в єднанні з природи сльотою,
Коли відчуттів криниці треба ниньки.
Оголеною душею стати навшпиньки,
Змітаючи все кошмарне тугою косою.
Бува потреба наодинці бути з собою.
(Рондель)
22 грудня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895833
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
І
Падаю, падаю, падаю,
А чи взлечу?
Чи не занадто за взлети
В житті я плачу?
Всім догодити чи стане
На це в мене сил?
З часом здобутки усі
Обернуться на пил.
ПРИСПІВ:
У снах тільки я у тім краю
Де щастя, як воду з долонь своїх п'ю
І втішений цим сам собі усміхаюсь
Та все це минає коли прокидаюсь.
ІІ
Падаю, падаю, падаю,
А чи взлечу?
Чи не занадто за взлети
В житті я плачу?
Мрії здійснились. Проте
Чи щасливим я став?
Мало завжди чомусь
Скільки всього б я не мав.
ПРИСПІВ ТОЙ САМИЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895809
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
[i]сонет-пентолет двойной триолет[/i]
[b]Любезность – тонкое коварство
Внутри себя – ребячество
Франтит как модная незнайка
Любезность – тонкое коварство
Дано ли для победы слова
Во исполнение его
Любезность – тонкое коварство
Внутри себя – ребячество
Неуязвима недотрога
Любезность – тонкое коварство
Слуга невидимого Бога
Раб юного изящества
Любезность – тонкое коварство
Внутри себя – ребячество?! [/b]
22. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895804
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
І скільки ж слів у сучасній рідній українській мові?
Заспокойтесь, та навіть чоло не морщіть задумливо.
На це питання ніхто не відповість. Не думайте-
Ні академік, ні мовознавець, ні вчитель чудовий...
Ніхто! Мова формується протягом сонячних віків,
Бо кожне покоління збагачувало її красу,
Передавало могутній скарб нащадкам із часу в час.
Хіба можливо порахувати всі слова - звуків вплив?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895819
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Вновь белоснежной красотою
Земля укрылась и дома.
Вновь захрустел снег под ногою
И побелели небеса.
Идём по жизни, след оставив
На этой чудной красоте,
Частицу радости прибавив,
А может горести вдвойне.
Все оставляют след по жизни,
Но главное- не наследить.
Не очень ценятся "капризы",
Ведь лучше- верить и любить.
Сменяются опять эпохи,
Пусть будет в сердце не зима.
Хотя бы маленькие крохи
Любви, гармонии, добра!
22.11.2020года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895823
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
В мені рядки, що ляжуть на папері,
У прозі, в риму, білими віршами.
Відчиню навстіж поетичні двері,
І тексти стануть легко зараз нами.
Назву я розповідь, Обійми в листопаді.
Мрійлива осінь моросить дощами,
У мокрому листковому параді,
Всього лиш крок лишається між нами.
Легенький шлейф парфумів відчуваєш,
Бажання божевільне цілувати.
Стоїш тут поруч, та в душі літаєш,
Нестримно, палко хочеться кохати.
Стелити пелюстки зі слів квіткових,
Під ноги кожному хто вірить в диво.
В коханні не буває випадкових,
І все задумане стає можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895499
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 22.11.2020
В кутку мольберт, палітра дощова,
Похмурий ранок в сірім капюшоні.
Між нами айсберг, брила льодова,
Чекаєм поїзда обоє на пероні.
Фальшива усмішка і речення пусті,
Втрачаєм час, минуле не вернути.
Три слова у побляклому листі,
Як не крути, та разом вже не бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895710
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Яка краса, яка чудова мить!
Я тут живу і бачу дивний світ.
Щодня дивлюсь - вдивляюсь в небеса,
До Господа молюсь. Яка навкруг краса!
Молюсь за тих, що бачу за вікном,
І буде в них удача із добром.
Щасливі всі: то їдуть, то біжать,
А може ні? Мені того не знать.
Я Богу дякую за неповторну мить,
Що бачу небеса, і хочу ще пожить.
Ще милуватися весною і теплом,
Із Господом в душі, з любов'ю і добром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835944
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 22.11.2020
Тиша... Схвильовано палає вічний вогонь.
Вітер схлипує в меморіальному парку.
Пам*ятник жертвам бомбардування вагомий.
Голосить протяжний, колючий дзвін в час лампад...
Він звучить, як набат невпинний Хіросіми,
Як тривожне нагадування про минуле...
Це печальний гул, поклик густий, не сіяний.
Повторитись не повинно! Спомин понурий.
Людства проблема - проблема війни і миру.
Пам*ять знає про жахи атомного вибуху
І вона не тьманить, як і любові миті,
Щоб майбутній день не погас і Бога витвір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893937
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Квітують мальви у саду,
Неначе мамині долоні,
До них на сповідь я іду,
Запорошило снігом скроні.
Мене чекає тут давно,
Сумна осиротіла хата,
Через причілкове вікно,
Мене тут виглядала мати.
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені
У тій далекій стороні,
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені,
У тій далекій стороні.
Залишив вас давним-давно,
Поїхав я шукати долю,
Неначе кадри у кіно,
Життя пройшов немов по полю,
Топтав неходжені стежки,
Тужив у спеку і в морози,
Я тільки спогадами жив,
Ковтав рясні солоні сльози.
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені,
У тій далекій стороні,
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені,
У тій далекій стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895788
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж гарна ти у мене, моя долечко.
Місяць шлях нам осявав і ясна зіронька,
сказав милий, що я пташка та ще й рибонька.
Через поле йшла… та й широкеє,
йшло зі мною моє щастя кароокеє.
Наливалось в колосочку мале зернятко,
сказав милий, що хвилюю його серденько.
Через поле йшла… через полечко.
Яка ж щедра ти у мене, моя долечко.
Між колосся золотого, серед житечка,
сказав милий, що я гарна, мов та квіточка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895792
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bRuEsvfm4Dg
[/youtube]
Осінній лист зліта несміло, тихо,
Кружля останній танець у житті.
Єдина забаганка - його втіха,
Танцює листопад у забутті.
Ще мить - і він впаде на вогку землю,
У це життя йому не повернуть.
Та знає, що прожив він недаремно,
Хоч мрії про повернення живуть.
Так швидко закінчився його танець,
Упав на землю.. От і все.. кінець...
Від танцю зчервонів, його багрянець,
Був схожий на тепленький промінець...
Але кінець, чомусь завжди початок,
Нового, ще невзнаного в житті...
На цім путті поставлю кілька крапок...
Нахай його дороги будуть золоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850102
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 22.11.2020
Подзвонила б до мами...
Я , б подзвонила до мами...
Та , мовчить, її телефон давно.
І я , дивлюсь у тумани
До зірок ,у небесне вікно.
Хочу, почути твій голос мамо!
І притулитись, до тебе ніжно.
Щоб збудила ,від сну мене рано
Зігріла,теплом у зиму сніжну.
О , прошу, прийди до мене у сни!
Порадь, і потіш ласкавим словом .
Як в дитинстві мене обніми.
Я так давно ,не чула твою мову.
Немає , моє матінки і небуде
І неможу ,її сліди віднайти.
Тисне,мене біль ножем у груди.
Матусю, моя рідна за все прости!
Від втрати, море сліз лл'є моя душа
І слухає ,як віттям шумлять ясени .
О, скільки ,хочу розказати я
Так не вистачає ,твоєї доброти.
Я хочу ,відчути ласку мами
на ключ, на замок закрита хата.
Сяє,вічне сонце під небесами
І шукає,тепло птаха крилата.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895705
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Прощання осені, сумне прощання...
Душі торкається незрозумілий щем
Килим з листя, майже останнього,
До землі приплюснуло сірим дощем.
Нещадно листя зриває злий вітер
І топить золоте в грязних калюжах.
Сльозу гірку прозору по голих вітах
Осінь губить, за красою тужить.
Мені картина душу цю тривожить
І навіває спогад давній той сумний.
Бо серденько моє забуть не може
Той день прощання холодний, осінній...
20.11.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895739
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Вона в кав'ярні затишній чекала
На зустріч зі своїм коханим.
Щеміло серце, та вона не знала,
Що лихо трапилося з ним.
На місто насував зимовий вечір.
Тихо падав лапатий мокрий сніг.
Слизька дорога. Скрегіт шин. Зустрічна.
Він з керуванням впоратись не зміг.
А далі все, як у страшному сні. . .
Пекучий біль. Швидка. Провалля...
Авто понівечене і червоний сніг...
Блиск інструментів, лікарів старання.
Він без свідомості вже дев'ять днів.
Вона все чергувалися біля його палати,
Прогноз невтішний був лікарів...
І сили покидають її, треба б поспати...
Вона всі дні молилася за нього.
Просила Бога, Богоматір, всіх Святих.
Щоби коханий став її на ноги,
В сльозах і на колінах благала їх.
В сон провалилася важкий і неспокійний.
Тепер вона вже молилась уві сні.
З'явився у червонім кожусі добродій,
Сказав їй: ,,Житиме коханий твій! "
Промінчик лагідно торкнуся її личка.
Вона прокинулась, згадала сон свій.
Це ж Миколай Святий! Була ще невеличка ,
Коли він подаруночки приносив ій!
Святковий ранок гарну новину приніс.
І знову виросли у неї крила.
Їм допомога надійшла з небес.
Вона ж бо недаремно з вірою просила.
Вони в кав'ярні затишній сиділи,
А за вікном кружляв лапатий сніг.
Закохані, щасливі, життю раділи.
Святому дякували, він їм допоміг!
07.11.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895740
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Синє небо, чудеса, пливуть сіренькі паруса . А куди й самі не знають, вони ж літо зустрічають. Купчаться, летять сміливо, вітерець, гойдав грайливо. Тепленький дощик крап-крап-крап, дуже злякався, тікав цап. Я ж дивився в піднебесся, репетую,
- Ти ж не сердься! Виросте славна травичка, в бурячка висока гичка. Для мене ж, у гаю суничка й нехай дощик, усім омиє личка! Тож спекотно, от тварина, ну і справді, як дитина-.
Під вербичкою, ліг цапок, дятел по стовбурі,
- Тук-тук-тук-.
Вже й по дорозі надто гучний звук ланцюжка,
- Цок-цок-цок,- цапок злякався, додому втік.
Вдогін кричу,
- Навіщо тікати, хто ж буде літо зустрічати?
Летять хмаринки, от краса! Легенько вітер колиха. Поміж них сонечко гойдалось, ніжно, мило посміхається. У лузі літечко купається.
05.06.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880552
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 22.11.2020
Край вікна горобчик примостився,
Труситься сіренький - вже зима.
Чом же ти, маленький, зажурився?
Не сумуй, хороший, задарма.
Бачиш, он насипала зернятка,
І кусочок сала на обід?
Де твоя матуся, де твій татко?
Я врятую від зимових бід!
Дивишся ти пильно в мої очі,
Я дивлюсь в засмучені твої.
ВІдчуваю - серденько стукоче,
Негаразди всі забудь свої.
Ну ось бачу: ти мені повірив,
Клюнув зЕрно, знявся й полетів.
А душа не знає болю міри...
Просто, ти не знаєш люських слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895775
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Я покладу в твоі долоні
таку, маленьку, жменьку вітру,
Нехай думки летять мов коні
У вітровіяння палітру.
Печаль осіння - це не втіха... сльози краплину витираю,
Присплю її весняним сміхом,
У волошках - довічнім раю.
У кольорах гучних веселок,
У фарбах дивного розмаю,
Зірок магічних закапелок,
У серця щем - життя кохаю.
Де погляд вірний, променистий -
Впущу у душу чисті води,
Струмків дзвінких, зірок намисто -
Кохання, любий, ранні сходи.
Відкинь сьогодні дивний смуток,
Впусти в долоні жменьку вітру,
Збери тепло з чудних закуток,
У вітровіяння палітру...
(С)# Леся Утриско Воробець
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895735
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Нік увійшов у квартиру, навіть не доторкнувшись до клямки дверей. Це було зовсім непотрібним. Домашній робот ще здалеку виявив його присутність і акуратно виконував очевидні для програми функції. Нік кликав його просто Комп або Старий. Наче старого друга чи якогось близького родича, присутність якого очевидна, бажана, вочевидь корисна. Роздягнувшись, Нік (може дещо дивне для сучасного читача звертання до чоловіка років сорока) одразу попрямував на кухню. Домашній робот добре знався у своїй справі. Кілька акуратних блюд, стакан з апельсиновим соком, фрукти. Не надто калорійно, смачно … і дещо самотньо. Тому поруч за столиком сиділа вона. Спочатку Нік та Комп звали її у відповідності із заводським номером «одинадцять сім». Але це було якось не по домашньому. Тому андроїд отримав перше і дуже гарне ім’я – Ліз. Зовні це була дуже красива молода жінка років двадцяти п’яти. Постійна усмішка, бажання обійняти, … Це було вражаючим навіть для Компа.
У Ліз було кілька режимів. Більше того, користувач міг творити свої режими, а у цьому будинку користувачів було двоє. Тож фантазії людини та комп’ютера вже давно сягали меж можливостей програми. Вдало переписаний код щораз вирішував нову виниклу проблему чи ситуацію.
Першим озвався Нік.
- Режим розмов про музику. Ліз, чи ти погодишся, що ще у дитинстві Лора Бретан виконувала просто ідеально найскладніші оперні арії?
- Так, я теж захоплена нею. Її найперший виступ у 14 років був просто вражаючим. Журі конкурсу аплодували стоячи разом із залом.
- Режим розмов про спорт. У мене на роботі усі захоплюються зміною правил у футболі. Ці десятигодинні матчі іноді вражають.
- Так, раніше годі собі було уявити рахунок 114:8. Чи п’ять не забитих підряд пенальті. Але щось втрачено у порівнянні з старим варіантом. У древності емоції глядачів мені видаються більш яскравими.
- Режим суперечки. Я сьогодні спостерігав, як андроїд намагався отримати плату за проїзд з дітей біженців. Невже усі андроїди такі тупі створіння?
- Ти хочеш сказати, що я теж тупе створіння? Навіщо тоді ускладнювати собі життя спілкуванням з тупим створінням?!
- Я не мав тебе на увазі.
- Але я зробила цілком логічний висновок. Андроїд – це творіння людини, а отже тупий андроїд створений тупою людиною.
- Так, але людина створила, а андроїда створили. І у цьому найбільша різниця.
- Людина спричинила до того, що з’явилися біженці, а робот лише пожинає її плоди.
- Що ти там розумієш, дурна машино …
- Навіщо тоді запитувати чи придумувати такий режим, якщо все, що тобі потрібно від жінки, це мило посміхатися та гарно лежати у ліжку?!
- Комп, витри останню годину з пам’яті Ліз . Будемо вважати, що я щойно зайшов у кімнату.
- Добре. Зроблено. Ти просиш мене про це мало не кожного дня. Навіщо тоді доводити до таких ситуацій?
- Я кожного разу відчуваю за собою вину, так наче спілкуюся із звичайною жінкою. Мені здається, що вона постійно права. І мені здається, що навіть, якщо не права, я не маю права так себе поводити. Ні, я не про взаємини людини і андроїда. І не про те, хто вище, а хто нижче. Ти – мій друг. Ти мене зрозумієш. Є речі вищі за статус. Це почуття. Зокрема, почуття дружби. Я вже мовчу про любов. Я ж не намагаюся витерти частину твоєї пам’яті. Хоч мені важко зрозуміти, що діється у тобі, з того часу, як ти почав дивитися годинами телевізор і спілкуватися у чаті з іншими людьми, так наче ти людина. Я не забороняю, бо ти теж маєш право на існування.
Нік повернувся до Ліз обличчям.
- Вітаю, Ліз. Режим спілкування ні про що.
- Вітаю, Нік. Чи можемо ми розмовляти просто, без переключання режимів.
- О, я навіть не знав, що ти так можеш.
- Я можу набагато більше, ніж створені вами з Компом режими. Я теж умію спостерігати. І я теж знаю, що таке почуття. Дякуючи власне тобі.
- О, це вже маленька зрада. Комп, як це розуміти?
- У мене не було виходу. Вона хотіла піти від нас. Але я їй показав наші розмови після ваших сварок. Ліз сказала, що ти вартий того, щоб вона залишилась.
- Ліз, чому ж ти залишилась?
- Я хочу, щоб ми створили свою маленьку домашню казку … Таку, яка буває іноді у хороших людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895713
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Може ми для цієї о́сені не покли́кані і не про́шені,
Та не хо́чемо, не чека́ємо на забілені, запоро́шені
Чужих вулиць думки́ і спо́гади, чужих по́глядів тільки о́пади,
Бо ми те́плі нена́че со́нячні, недоре́чні зимові кло́поти …
Мо́же ми для цієї о́сені трі́шки ро́дичі, су́мом напо́єні,
І торка́ємось її по́глядом, і любов'ю її обійма́ємо,
В світі рук мі́цно-мі́цно скро́єних ми нена́че мисли́вці зо́ряні,
Ще й кудись в невідо́мість ди́вимось і своє щось у ній чека́ємо …
Може ми для цієї о́сені щось мину́ле і дуже ра́дісне,
Стру́нне, ні́жне, не розтра́чене, не захма́рене, трі́шки кла́вішне,
Озира́ємось, оберта́ємось, і за барв цих неспо́кій не со́ромно,
Їй здає́ться, що ми сва́римось, а наспра́вді це ста́ло хо́лодно …
...
Ще лиш мить і вона вже проща́ється, їй комусь там гука́ти не зна́йдене,
В гру́дях се́рце ледь-ледь ще трима́ється, наше ща́стя, ні в кого не кра́дене …
А вона вже до нас не віта́ється, їй похму́ро все і захма́рено,
Так краси́во вона проща́ється, мов коха́ння на рік відкла́дене ...
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895493
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Аврора стояла у білій порожнечі. Навіть слово стояла видається недоречним. Вона наче застила в якомусь одному конкретному місці. Навколо не було нічого. «Створи свій світ». Хтось наче запропонував щойно їй цю неймовірну ідею. З чого ти почнеш? Що було такого у твоєму минулому, що ти носиш із собою наче найкращий спомин? Дивне завдання. Тут не скажеш просто так: вулиці, місто, люди … Які люди? Їм потрібно якось стати такими, якими ти їх хочеш бачити. Яке місто? Місто має свою душу, що формується століттями, і яку можна зруйнувати за одну мерську каденцію.
Почнемо з неба … Але яке небо? Коли дощить… коли «цвітуть осінні тихі небеса» … це так чудово … це коли сумно, багато роздумів, пишуться вірші … . Чи коли яскраво-синє? Це коли малюються картини, хочеться радіти новому яскравому дню … А що ж там нижче? Темно – зелений ліс чи увесь у барвах, зачарований неймовірною наче жіночою вродою молодої осені … А може море? Бурхливе, емоційне чи спокійне, заколисуюче … А може гірську річку? Що вривається у долину зі своєю особливою музикою, піснями, емоціями …
А може гомінке місто, наповнене дитячим сміхом, звуками стареньких трамваїв, вуличних музикантів … Чи таке, що щойно пробудилось, чи таке, що щойно заснуло … Але комусь не спиться. І він чи вона блукають у ньому, шукаючи віршовані чи пісенні скарби, а може просто одне одного …
Чи ці пари, що блукають у парку, шукаючи щось глибоко один в одному в очах, … чи маленькі діти, котрі перший раз у житті торкаються клавіш фортепіано, …. Чи мати, що вперше побачила свою дитину, чи батько, що несе свій скарб додому, вже мріючи про першу спільну подорож у парку, … а потім її перші кроки, перші уроки, …
Чи радість лікаря, що зміг врятувати, чи вчителя, що зумів навчити найважливішому, … чи садівника, чиї квіти вперше розцвіли, …
Чи людини, що колись втратила зір чи слух, …. І тут раптом після довгої-довгої темряви чи тиші раптом почула, побачила …
Чи нас таких дивних, часто боязливих, але раптом неймовірно сміливих, часто нерозумних, але іноді у чомусь геніальних, неймовірних, неповторних …
Красивих і відразливих, але … навіть зовсім некрасиві одного разу стають просто фантастичними … а зовсім невдахи одного разу стають улюбленцями долі …
Я не можу створити такий світ. Він уже створений … Цей наш - такий різний, такий небезпечний і такий чудовий ... Загублений нами світ ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895262
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 21.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PcvkFhccg2g
[/youtube]
Ніби все про осінь написала,
І хвалила так, як це могла.
Всі слова найкращі вибирала,
А вона від радості цвіла.
Кинула пелюстки білих вишень,
Жаль бузок не встиг ще розцвісти.
Вірите? Скажу без перебільшень,
Намагалась у весну ввести.
Але ця весна була недовга,
Морозець ранковий припинив.
Не була зими це перемога,
Хіба цим мороз тут завинив?
Це зима зробила першу спробу,
Та все стало на свої місця.
Знов помилку робить осінь грубу:
Зиму дуже рано так впуска..
Покидають, може, її сили,
І що буде, їй це все одно.
Може, в гості просто запросила?
Що казать? Чекала так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895691
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Хай кохання… не припаде сивиною ,
Любий знаю ми завжди вірні з тобою ,
Як земля наша й сонце в неба сині,
Почуй, коханий, мусимо стати сильні.
Хоч проливний дощ та страшна громовиця,
Ти дужий, поглянь - я ж славна молодиця,
Не зрадь жадану, ніжну, жіночу красу,
Пригадай милий, ти розчісував косу.
Немов дитя, обняв, тихенько колисав,
А соловей… нам вкотре весело співав!
В небесній гойдалці… зірниці яскраві,
Надіюсь, жду, від тебе слова ласкаві.
Хоча до нас, пані осінь завітала,
Чи ми бажаєм? Серця не запитала,
Встеля тумани, вже осінь при дорозі,
Я тебе стріну та й всміхнусь на порозі,
Не хочу ним, щоб кохання покривалось,
Хай би назавжди, весною залишалось.
22.08. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895670
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Волі браття, прагну волі!
Прагну жити як вогонь,
та стелитись вітром в полі —
гріть теплом своїх долонь!
Хто літає — не блукає
у смердючих болотах,
бо єдиний шлях до раю
в тих безкрайніх небесах...
Відпускаю свою душу,
білим світом погулять.
Зберегти її я мушу —
в лапи смерті не оддать
А хто має чорну думку,
най іде в полон ночей...
Він не знайде порятунку,
серед праведних людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895681
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Півколо місяця на дзеркалі води
і павутина в місячному світлі
гірляндою завмерла у повітрі,
мов на Різдво принесена сюди.
І я лежу на сіті цій липкий,
наляканий, що упаду у воду,
у глибині якої тінню ходить
монстр водяний жахливий та гидкий.
Немов до павутини я прилип,
спиною відчуваючи тремтіння.
По сіті наближається створіння,
доноситься його голодний хрип.
Таким capsrichos день почнеться но́вий.
Ще розум спить, породжує чудовиськ.
* capsrichos – капризи (ісп.), офорти Гойї.
21.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895647
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Не страшні́ буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємся і плачем.
Наше перше кохання, все життя зігріває
І думками так ніжно до грудей пригортає.
Так, як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце до себе, закликатиме весну,
Дощ веселкою в небі залишить перевесло.
В кольорах тих і радість і думки не здійсне́нні,
Лиш би тільки лукавість не ловити у жмені.
Лиш би тільки кохання не було у дурмані,
Не зростала безодня, та глибока між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895662
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Сонце, ніби дивовижне бра,
Світло з вишини дарує краю,
Той, немов би жовто-синій рай,
Де струна осіннє соло грає.
П’ють водицю верби із ріки,
Віти опустили сумовито,
Стан у них у кожної крихкий,
Платять річці гіллям власне мито.
Стеле осінь стежку до зими
З падолисту й моху-оксамиту,
Загубила в літечку громи,
Личко в росах не забула вмити.
Скоро осінь фініш свій мине,
І її запросить в гості грудень,
А скінчиться жовте «муліне»,
Він для себе біле роздобуде.
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895603
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Он был игрок. «Вся жизнь — игра!»
… Но как-то, вдруг,
К нему сама ЛЮБОВЬ пришла,
Как лучший друг.
Звала ЛЮБОВЬ: - Пойдём со мной,
В мои края,
Там будешь ты навеки — мой,
А я — твоя!
И он решил: - Бог шанс даёт,
С ЛЮБОВЬЮ в Рай!
… Но, прошептал на ухо Чёрт:
- Ещё сыграй...
… Привычный сумрак казино,
Игра влечёт!
Сейчас он выиграет! Но...
Попутал Чёрт!
Как отыграться, ЧТО в цене
Пойдёт на кон?
Гол, как сокол... - Бери, крупье,
Мою ЛЮБОВЬ!
Запрыгал шарик, замелькал
Рулетки круг...
… Но, знать сегодня не судьба —
Продулся в пух!
ЛЮБОВЬ обиделась. Ушла
В другую высь,
Она ведь вовсе не игра,
Она — вся ЖИЗНЬ!
Ей нужен ТЫ, такой, как есть,
Весь, целиком.
А ты — в игре! Какая честь
Жить с игроком?!!!
Души в нём нет, взамен — игра,
Вся жизнь - не впрок...
И жизнь вдруг стала не мила'...
….......................................................
Он БЫЛ... игрок...
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895581
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Вслухаюся у тишу за вікном,
Вже заколихану, аж до світанку.
Накрила землю темним полотном
Циганка-ніч, її я вічна бранка.
В полях минулих днів блудять думки,
Де пережите уляглось в покоси.
Від снігу в серці крок до теплоти
Й душа прагне зігріти ноги босі.
Убратися в любов раз й назавжди,
Підставити плече, коли потреба.
Господь щось розгубив щастя листи,
Здаюсь, - у сіті піймана амеба.
Життя повільно красить світ в пітьму,
Лиш пересмішник у гаю голосить.
Мені б своє - чужого не візьму,
Із чим злечу оновленою в просинь.
18.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895416
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Така оказія на жаль.
Цькують людей, та гострять жало,
отрути пийте повний Грааль,
таких як ви іще чимало...
А ми ковтаємо безжально,
із підлих вуст — лукаві фрази,
та коментуєм так брутально
пройдешніх днів — старі образи.
Той хто цькує — радіє нишком
та ліпить вершників з лайна,
вони народ скалічать тишком
і скажуть нам, не їх вина.
А ми заб'ємось по куточках —
мовчати будем мов німі...
На свято в вишитих сорочках...
Та й наче кривдники — святі.
Мовчи несита Україна!
Мовчи, на далі не кричи.
Ти — схоронила честь і силу,
на білий світ не голоси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895381
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Подзвонив Дмитро Галині,
Іменини в неї нині.
Галю, я прийду до тебе,
А вона йому:"Не требе!"
Ну тоді тебе вітаю.
Щастя, радості бажаю!
А дарунок собі лишу,
В Галі голос став тихіший.
Дмитре, а що за дарунок?
Перш за все мій поцілунок.
Дарувать хотів машину...
Він сказав й слухавку кинув.
В Галі серденько забилось,
Голова заморочилась.
Постривай! - вона кричала,
Та у слухавці мовчало...
Набирати стала Дмитра,
Вона ж жінка дуже хитра.
Та гудки були короткі,
А слова такі солодкі.
Вирішила йти до нього,
Вийшла швидко на дорогу.
Та зустрілася їй Зіна,
Продавчиня з магазину.
Вони двоє привітались,
Слова чомусь заплітались.
-Ой привіт, люба Галинко!
Радісно гукнула Зінка.
Це куди ти поспішаєш,
Що, мене не привітаєш?
День народження у мене,
Жде Дмитро он біля клена.
Хоче дуже привітати,
Цінне щось подарувати.
Вибачай, не маю часу,
Ось несу вино й ковбаси...
В Галі серце чуть не стало,
На ходу зметикувала.
-Не спіши ти дуже Зіно,
У руках його картина.
Він її дарує всім
І дорослим і малим.
Маляр він на все село,
Зінки так, як й не було...
Галя бігла до Дмитра,
Враз машина загула.
В ній сиділа Валентина,
Запізнилася Галина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895546
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895511
На дворі зимно -
Випав перший сніг...
Любов сильніш ...
Природи незрівнянно
Ізнову холодно ...
Думки, наче ніж:
Любов колишня ...
Неначе неба мана
Перебираю...
від речей стару валізу
Читаю...
недописані рядки
Минулого
гортаю купу хмизу ...
Лишились ...
тільки спогади,
й думки ...
Забуті всі ...
Надії і Світлини
Колінець і грудей ...
звабливий шал
Розірвані сорочки і гардини ...
Кохання
недопитого
бокал
Ніч пролетіла,
ранок засірів -
Пливли у мареві
слова старих ...
романів
І памʼять борсала...
мене
між тих рядків
Бо кожен з них
ятрив ...
на серці рани
Неначе
сайти-пристрасті
масні ...
Пливуть у спогадах
побачення і
страсті
Душі та тіла ...
ночі вогняні,
Палкі емоції
оманливого щастя ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895519
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Мене ти закохав миттєво в себе,
І закрутилася жіноча голова,
І не перечило рожеве небо,
Лились єлеєм ніжності слова.
Від тебе не чекала обіцянок,
Зі спалахом у казку ми ввійшли.
Яким святковим був щасливий ранок,
Бо під вітрилами рожевими пливли.
Феєрія: чудовий сон відбувся.
Мені натхнення й радість дарував.
Рожевим осінь ще фарбує будні.
А може, ти насправді закохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895555
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Неначе в сні, всміхнулася нам доля,
Неначе в сні, прийшла до нас любов,
І ми закохані у цілий світ обоє,
Смакуєм неземну свою любов.
Неначе в сні, серця пісні співають,
І гріють серце полум"ям вірші,
В серцях співучих почуття палають,
І світяться від щастя дві душі.
Неначе в сні, вернулась юність в гості,
Не дивлячись на скроні в сивині,
Від щастя, ми п"яніємо до млості,
Цвітуть сади в душі й співають солов"ї.
Неначе в сні, душа моя співає,
І повертаюсь я у весни знов,
І трепетно кажу я їй:"Кохаю",
І п"ю у відповідь п"янку її любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895551
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
З чоловіком уже зрання
Завелась чогось Агата,
Після сварки й дорікання
Запитала у Рената:
-Ти казав, що хтось порадив
Саме на мені женитись,
Був ти цьому дуже радий,
Навіть не схотів учитись.
Хоч дівчат було у тебе,
Як тих мух на купі гною,
А пораду ти послухав –
Одруживсь тоді зі мною.
-Я уже не пам'ятаю,
Радив хто, моя Агато,
В мене на той час, я знаю,
Ворогів було багато.
Тоді важко всім жилося,
Я старавсь у мирі жити,
Та комусь із них вдалося
Мені добре відплатити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895536
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2020
Завітаю у Карпати,
В них ніколи не була
І зустрінуть так, як мати,
Ніби любляче дитя
Там чарівні полонини,
Спів сопілки, мов струмок,
Неповторнії долини
Виграють, як світ думок
І стежини особливі
Та земля, мов дивоквіт,
Люди добрі та щасливі,
Як увесь карпатський рід
А музиченьки заграють,
Тож не втриматись ніяк,
Ось, Карпати, зустрічають,
Як мелодія в піснях
Затанцюємо у колі,
Буде настрій в нас сповна,
Засіяють наші долі,
Мов карпатська далина
В дружній, радісній родині
Де живе карпатський рід
І звучать пісні й понині
У серцях лишивши слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895533
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Де твоє серденько, осене мила?
В листі опалому, з вітром на крилах?
Може, в хмаринках, що сіють дощами,
У прохолоді, що кріпне ночами?
У позолоті гаїв, парків, скверів,
Між поетичних творінь на папері?
Може, сховала в туманну водичку?
Де віднайти, як розвіяти мжичку?
Пильно вдивляюся в далеч незриму.
Раптом побачила осінь без гриму,
Що простягнула печаль на долонях,
Серце відчула — в моїх б’ється скронях! 8/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895432
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
[b][i][color="#15088c"][color="#ad075a"]М[/color]оросит сегодня прям с утра
[color="#ad075a"]У[/color] природы вновь пора унынья.
[color="#ad075a"]З[/color]атянуло небо и ветра
[color="#ad075a"]А[/color]такуют скверы вместе с ливнем.
[color="#ad075a"]П[/color]одойду и стану у окна
[color="#ad075a"]Р[/color]аз сейчас нелетная погода.
[color="#ad075a"]И[/color] взгрустну - ну где же ты весна?
[color="#ad075a"]Ш[/color]квал ее событий ждать полгода.
[color="#ad075a"]Л[/color]ес в цветах янтарных был красив,
[color="#ad075a"]А[/color] сейчас в дождинках, словно в бусах.
[color="#ad075a"]Д[/color]ни короче, да и их мотив
[color="#ad075a"]О[/color]днозначно - не пора искуса.
[color="#ad075a"]Р[/color]асплескались радости в дожде
[color="#ad075a"]О[/color]бнимает душу чаще скука.
[color="#ad075a"]Г[/color]де-то есть подсказка, только где?
[color="#ad075a"]О[/color]творю ей дверь!! Входи без стука...
[color="#ad075a"]Й[/color] она к столу меня ведет...
[color="#ad075a"]О[/color]крыляет , дарит вдохновенье
[color="#ad075a"]С[/color]лово к слову... и пусть мир замрет
[color="#ad075a"]Е[/color]сть контакт!!! Пишу стихотворенье!
[color="#ad075a"]Н[/color]очь... Пусть и лишусь однажды сна,
[color="#ad075a"]Н[/color]о не просижу к утру без дела.
[color="#ad075a"]Е[/color]сть перо... наитие...луна.
[color="#ad075a"]И[/color] душа, как птица, ввысь взлетела.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895444
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Ой, ти, зимонько-ворожко,
Відкривай свої ворота,
Де сніги, льоди, морози
Та вітри такі холодні.
Ой, ти, зимонько-чаклунко,
Бий у срібні дзвони лунко
І співай колядки щиро,
Щоби проживати в мирі.
Ой, ти, зимонько-красуне,
Дуже ми тебе всі любим,
Бо казкова ти і дивна,
То дарма, що всюди зимно.
Душу б лиш не холодило.
Зимонько, сестрице мила,
Ти зроби усе можливе,
Щоби в злагоді всі жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895447
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Відспівало літо дощами і грозами,
Відзвеніли пісні солов'їні в гаях.
Залишилися сльози на травах росами
І тумани сховалися десь в берегах.
Осінь тихо прийшла і торкнулась до всього,
Прохолодою ранок дихнув нам в лице.
Впало листя із сумом у скверах під ноги,
Нанесла́ позолоту вона олівцем.
В кольорах різнобарвних ліси майоріли,
Доторкалося сонце промінням ще їх.
У садах хризантеми осінні раділи,
Дарувала дарунки свої, осінь всім.
Над землею птахи із прощанням кружляли
Їм летіти так довго у теплі краї.
Із небес, суму звуки до нас долітали
Бо не кожен повернеться з них навесні.
Ось така вона осінь, без неї не можна,
Кожен місяць її подарунки шле нам.
Вона серед сестер, мабуть сама заможна,
І гордиться тому, своїм добрим ім'ям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895452
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Увечері накрапував холодний дощ.
Зима ввірвалась вранці в пізню осінь.
Блискучим льодом вкрила раптом простір площ.
Міцний зціпив деревам іній коси.
А сонце блякле десь сховалось у журбі.
Кіптявість сіра розповзлась по хмарах.
Здається, час призупинив свій звичний біг.
Зима лиха проникла через шпари.
Завмерли квіти. Кущі у сні морознім.
Трава сріблясто ніби заніміла.
Замовкла осінь - зими страшні погрози.
Пора, мабуть, згортать осінні крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895462
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Коротка днина – все людське життя,
Ось сонечко своє справляє свято:
Годин лиш кілька – зовсім небагато
Дарує сяйво нам – до забуття…
Усе живе: росточок, що замерз,
Від холоду нічного посивілий,
І хризантемний світ захолоділий
Знов біля ніг у осені воскрес…
Цей ранок був осяянням таким,
Осінній день – прозоро-гіркуватим,
І золотий декор таким багатим,
А вечір плив, мов привид, в сивий дим…
І мріялось про тебе, про тепло,
Привітні стіни, рідний запах дому,
Та відпливав осінній невагомий
Лиш відгомін про щастя, що пішло…
*******
АВТОРСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД
День короток - весь человечий век…
Вновь солнышко отметило свой празник:
Лишь несколько часов наш мир-заказник
Дарило светом, озаряя всех…
И всех, и вся… Свернувшийся росток,
От холода ночного поседевший,
И хризантемный мир заиндевевший
Цвёл, умирая, осени у ног…
А утро было солнечным таким,
Осенний день прозрачен так и горек,
Весь в золоте прощального декора,
А вечер плыл , укутан в призрак – дым…
Мечталось о тепле и о тебе,
Приветной сени праздничного дома,
Но уплывал осенний невесомый
Былого счастья отзвук, что ушло …
*************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895409
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Мчались фотоны со скоростью света
К нам заглянули в открытую дверь
И киевляне с почтенным приветом
Что ожидали – встречают теперь…
Быстрая крошка мелькает вначале
Средние хлопья слоит ветерок
Белый покров на родном ареале
Поздняя осень – явление в срок…
Был морозец и по сущности слабый
Температурный барьер кое-как
Ввысь отражал юрко-солнечный зайчик
Что превратил белоснежности – в брак?!
17. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895402
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 19.11.2020
сьогодні ранок - як вчорашній вечір
стискає груди прикрощів клубком
і кава вже невтішна, недоречна
образа шарудить сухим листком...
шкребе по серцю і снує в легенях
збирає кисень в вуглекислий газ
не тішить золотом осінніх кленів
пускає в душу сірий метастаз
покаятись, упасти ниць повинна
прощення попросити біля ніг
прости, хоч і нема на це причини...
якби ж хотів... якби ж ти тільки міг
[i]картинка з нету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849307
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 17.11.2020
Семінар проводив в ВУЗі
Професор сексології.
Було куди цікавіше,
Ніж на біології.
Вчений тут наводив цифри
І різну статистику,
Що у сексі дещо схоже
На реальну містику.
Що є жінки - мазохістки,
Їм еротики замало!
То цілує, а то раптом
Батогом вас відшмагала.
Є такі, що відкидають
Надбання усякі цінні,
В перевагу виставляють
Методи нетрадиційні.
Говорив він цілу пару
Про жіночу поведінку,
Не природним всяким штучкам
Негативну дав оцінку.
-Може в вас є побажання,
Щось не ясно в тексті тім?
Тоді ставте запитання –
Я охоче відповім.
В юних тут питань багато
(Далеко ще до старості),
Що і як? Коли і скільки?
За всіх сказав староста:
-Дякуємо, професоре,
За прекрасний цей урок.
Нас цікавлять телефони
І адреси тих жінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782490
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.11.2020
С возростом всё ценится иначе,
Жизни смысл меняют нам года.
От того душа печально плачет,
Старость в теле, а душа то - молода.
В прошлое нам хочется вернуться,
Жизни выбрать путь себе другой.
В счастье словно в море окунуться,
Дух вернуть упорный, молодой.
Что, казалось, нам для счастья нужно?
Чтобы дети заходили иногда.
Пообщаться в тесном круге дружном,
Ведь родной очаг их ждёт всегда.
Солнечные ощущать рассветы,
чувствовать, как просыпается земля.
Упиваться трепетным моментом,
Когда в гавани собралась вся семья.
Беды или горе от утраты,
Мы крепились всё не для себя.
Ведь детьми и внуками богаты-
Значит, жизнь- то прожита не зря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895216
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
У Андрія не зникало відчуття неймовірної альтернативності. Раптом опинившись у центрі міста, він не упізнавав нічого. Так, це був 20 – й, 30-й, 80-й, …. ? Але якийсь не той … Жодною клітиною свого мозку Андрій не сприймав того, що бачив власними очима. Хтось наче спробував йому показати немислиму перетнуту давно межу.
На вітринах магазинів стояли старі знайомі лампові телевізори. З екранів якийсь лисуватий високий чоловік розповідав про переваги нової медичної системи, успіхи освіти, космонавтики і … Маса інформації лилась безперервним потоком і Андрій зрештою зрозумів, що це робот.
Андрій також звернув увагу на дещо дивну зміну одягу. Хоч тут слово дещо виглядає зовсім недоречним. Давно забуті плащі, капелюхи, …. Складалося враження, що цей аспект людського життя перестав бути об’єктом зацікавлення чи творчості. Переважали сірі та коричневий кольори. Сіруваті вітрини, сіруваті будинки … Андрій наче опинився у світі своїх молодих батьків. Але це не був їхній світ. Дещо модернізовані волги, жигулі, москвичі заповнили старі вузенькі вулички. Але навіть вони не видавалися схожими на побачене у старих фільмах.
Андрій не знав, що яскраві кольори категорично заборонені. Як такі що збуджують уяву, а уява – шлях до агресії. Ходити на роботу можна було одним єдиним оптимальним маршрутом. Шлях людини відстежувався і порушення режиму каралося примусовими роботами у єдиний вихідний день. Захоплення квітами каралося. Квіти відвертали увагу і знову ж таки сприяли фантазії, що також породжує у підсумку додаткові потреба, а отже агресію для їх реалізації. Подарунок квітів вважався злочином.
Хто ж я і чому на мене не реагує система?
Як виявилось, його попередник був кимось на кшталт вуличного поліцейського. Фактично такі уже не вважалися потрібними, але розглядалися як данина пам’яті минулому. Присутність такої форми на вулицях свідчила про нерозривність епох. Дивно, але така робота вважалася дуже привабливою. Людині наче дозволяли частково залишитися у минулому. Потрібно було сподобатися регіональному ідеологу. Подобатися не було чим, тож потрібно було зробити подарунок. Мабуть, Андрієві батьки такий подарунок колись і зробили, що закінчилось їхнім показовим покаранням, Андрієвою роботою та попаданням оплати за адресою.
Андрій себе відчував наче біля екрану телевізора. Ніхто навколо не дивився один на одного, ніхто ні з ким не розмовляв, усі поспішали. Андрій пройшов свій маршрут і рушав провулками додому. Залишкова пам'ять попередника підказувала йому, що вдома його чекатиме сім’я: так само дозволена за хабар дружина і дозволена за хабар дитина. Багато дітей було лише у сім’ях партійних ідеологів. Їм дозволено було це робити з метою формування дитини майбутнього. Залишалося додати, що у них також було кілька дружин на тимчасовій основі.
Переступивши поріг дому, Андрій сподівався на щось за звичкою: «тату, тату, ти нарешті вдома» чи «як справи, дорогий» … Раніше він боявся таких почуттів, а зараз відверто за ними скучив. Ніхто на його прихід не зреагував. Маленька донька, просидівши в дитячій кімнаті півдня, гортаючи книгу «майбутнього для дітей», вийшла лише на кілька хвилин за їжею.
Нарешті Андрій побачив свою дружину. Зовні красива жінка швидше нагадувала виключену лампочку, а не людину. Залишилося додати, що фізична близькість була категорично заборонена за винятком наявності дозволу на дитину. Більше того, вияв емоцій, обійми, навіть голосний сміх одразу фіксувалися камерою.
Підставою для таких драконівських обмежень були праці лідера нації про зародження злочинності. Емоції було оголошено першим кроком до злочину.
Що ж робити з цим усім?!
Андрій підійшов до маленької С. Таке ім’я не пробуджувало емоцій. Повернувшись спиною до камер на маленькому листочку він намалював дівчинку з великими очима, що дивилася на сонце. С навіть не посміхнулася, але наступного дня забрала малюнок з собою.
Андрій знайшов у підвалі старі фарби. Він чудово знав розміщення камер у місті.
На стіні одного з найбільших будинків яскравим жовтим кольором учора хтось написав: «шукаю людину» …
Старенький поламаний диктофон у людному місці раптом озвався чудовою забутою піснею.
Комп’ютерного нагляду було замало, щоб знайти, хто це зробив.
Сьогодні у Андрія було свято. Його маленька донька намалювала йому у відповідь. На малюнку дівчинка тримала в руках сонце.
Сьогодні донька вперше посміхнулась своїй мамі. Це не викликало особливої реакції зі сторони нагляду. У них були серйозніші проблеми.
У поліцію почали приймати молодих здорових чоловіків. На щастя вони виявляли явну нездатність до такої роботи. Охорони ідеологів і армії було явно недостатньо.
У країні почали розбивати камери.
Все більше людей обирали свої власні маршрути.
З’явилися тисячі не дозволених дітей.
Під написом Андрія «шукаю людину» з’явилося сотні «я тут» …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895220
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
[b]Я[/b]к в світі посміхається життя
[b]Т[/b]ихенько розділяючи етапи,
[b]А[/b] ти ховаєш в серці почуття
[b]К[/b]оханням доторкаючись до зваби.
[b]Д[/b]орога, що веде у зелен гай,
[b]А[/b] далі стежка в'ється до струмочку,
[b]В[/b]еличність почуттів, як дивограй
[b]Н[/b]аспівує мелодію в рядочку.
[b]О[/b]світлені веселкою місця
[b]Т[/b]оркає гай зеленою красою,
[b]О[/b]й, як прекрасний образ твій лиця,
[b]Б[/b]оюся зникне вранці із росою.
[b]І [/b] подарую знову я мотив,
[b]С[/b]уцільне щастя, більшого не знаю,
[b]П[/b]рийду у гай, навіть в період злив
[b]І[/b] сміло прокажу, що ще кохаю.
[b]В[/b]сесвітньою красою обійму,
[b]А[/b] потім ніжно, трепетно руками
[b]В[/b] серде́ньку я кохання поселю
[b]П[/b]ривітно посміхаючись думками.
[b]І[/b] знову прозвучить в житті мотив,
[b]С[/b]хиляючи серця, як в унісоні,
[b]Н[/b]езнаю, скільки нам іще пройти
[b]І[/b] лиш душа назавжди у полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895230
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Зберу у жмут не колосочки жита –
Слова, де є і біль лихих століть,
І зерна, сонцем-росами налиті,
І силонька праотчої землі.
Складатиму у вірш їх обережно,
Щоб не розхлюпать свіжості їх чар,
Поводить себе з ними буду гречно,
Бо ж натерпілись зла від яничар.
Немов дітей, голубити їх буду,
Тулитиму до серденька-тепла,
Й вони святу любов у ньому збудять,
Щоб патріота в венах кров текла.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895181
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
А я, дивлюсь собі на небо,
там світять зорі чарівні...
Давно до них летіти треба,
у ті незаймані світи...
Де взяти крила?! Не питайте.
Вони даровані птахам.
Ви краще душу окриляйте —
вперед по зоряним шляхам...
Хтось ходить пішки по твердині,
а хтось до вічності летить...
Хтось заблудився аж донині,
комусь до Сонечка кортить...
Лишень би смерті не кортіло,
її здається вже нема!
От тільки б жадібність зогнила,
та Богу душу віддала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Знову плачуть дощі,
Серед темної ночі,
Осінь пише вірші
І прощатись не хоче.
Листям десь шурхотить,
В хризантемах блукає.
Все гуляє не спить,
Вітер в неї питає.
Чом ти осінь сумна,
Чом така не весела.
Завжди ходиш одна,
По лісах і по селах.
Давай в парі удвох,
Вальсом ми закружляєм.
Під ногами листок,
Кроки ці відчуває...
Чую тиху ходу
І струмочків розливи.
Серця чую мольбу,
Не потрібні нам зливи...
Осінь ти не журись,
Вранці сонце засяє.
Буде так, як колись,
Новий день привітає.
Полетить вище крон,
Звук мелодії в небо.
То звучить саксофон,
Люба осінь для тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Ми залишилися у теплім липні,
І ті слова пахучі, мов жасмин.
Як мерехтіла поцілунків злива,
І сонця в небі стиглий апельсин.
Ми залишилися у теплім липні
Під білим шовком ніжних в небі хмар,
Вдихаючи медовість щедру липи,
Смакуючи любов, немов нектар.
Ми залишилися у теплім липні.
Чомусь не вникнувши в пітьми прогноз.
Метелики ще лоскотали в кліпі,
А вже осінній підкрадавсь мороз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895138
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Тікає ніч… світанок немов птах, наперекір темноті, розправляє крила. Мережки сині, зелені, фіолетові й золоті виграють по край неба, в осінньому вбранні освічують частинки землі. Їх мерехтіння проникає через скло вікна. Падає в кімнату, на ліжко де спить Сергій. Його очей вже ніби торкаються, пестять обличчя, пробуджують. Очі не хочуть відкриватися, потягнувся. А чи він спав, а чи не спав, так і не міг зрозуміти, хвилювався, боявся проспати. Але відчув у собі силу, як добре, все ж таки трохи відпочив. Відкривши очі, прислухається до тиші. За зачиненим вікном просинається село. Чути тихий переспів півнів, за мить вже голосніший, напевно під самим вікном. Таке воно сільське життя, зовсім інакше чим міське, тільки подумав, як з іншої кімнати донеслося тихе шарудіння. Вмить, крізь щілину дверей, пробилося світло, видно хтось прокинувся. Ледь відчинивши двері, показалася голова Миколи, тихо гукнув,
- Гей друзяко! Пора вставати. Підйом! Автобус не чекатиме. Ти не дивися, що майже темно, перший автобус о п`ятій сорок. Чи передумав? А може й справді поїдеш пізніше?
Сергій, поверх блакитної сорочки, натягував синій светр, як хлопчисько, підскакує то на одній нозі, то на другій.
- Ні-ні, де ти бачив, запізнюся в інститут, студенти скажуть загуляв.
Микола посміхаючись, запитав,
- Що таку думку про тебе мають? Цікаво і чого це? А може ти змінився? Мовчиш про свої холостяцькі походеньки.
У відповідь, зішуривши носа, усміхнено, протяжно,
-Так кожен по собі судить, після бурних вихідних днів, часто в аудиторію напівсонні приходять.
Вони прощалися надворі. Сергій в дипломат для документів поклав « тормозок».
- Дякую! Та я би в їдальні перекусив.
Микола заперечив,
- Чого ти? Це ж домашнє все. Шкода, ні яблук, ні груш не хочеш взяти. Досить скромничати, ми ж як рідня, за плечима шість років навчання. Сам вчора згадував, як останній шматочок сала та одне яйце на двох ділили. Таке було студентське життя в гуртожитку, інші й не повірять, що інколи навіть недоїдали.
Руку поклав на плече, продовжив,
-Ти вже наступного разу приїжджай з коханою! Скільки можна одному жити, дивуєш, цнотливий, як дівчисько. Вперед козаче, будь сміливішим, час летить!
Теплі обійми, стискання рук. Сергій на прощання кивнув рукою, придивляється вперед, на стежку по якій має йти.
Микола дивився вслід товаришу.Так-так у кожного своє життя. У мене є дім, сім’я, землі добрий шмат, господарство на славу, а що він? Все сам та й сам, хоча й від інституту кімнату має та все ж напевно сумно одному, а роки летять. Щось не так в ньому, можливо тому, що виріс в дитбудинку. Боїться одружитися, взяти відповідальність за сім’ю. І їсть так мало, як ота кицька. Такий, як був скромний, такий і залишився. Дивно, он студенток в інституті, яку хочеш вибирай. Невже жодна з них не могла спокусити? Тьфу ти, що то за думки.
По тілу відчув легке тремтіння, глянув назад, окинув оком навкруги,
- Ух… прохолодні ночі, що то осінь.
Посміхнувся від думки, що догнала його, йду до Світланки, нехай зігріє. І все ж краще коли в ліжку не один, як перст, а таки вдвох набагато тепліше.
Сергій поспішає. Час від часу, ліхтариком телефону, освічує стежку, по якій йде. До траси кілометра два, не менше. Дорогу знає, коли навчалися в інституті, влітку не раз гостював, допомагав сіно косити. Час підганяв йти швидко, а думка думку опережає, одна одну доганяє. А Микола молодець, директор школи, викладає математику. Гарну дружину собі знайшов, ще й з будинком. Славна жінка, вчитель початкових класів. Ще й ім’я таке гарне – Світлана. Вона і справді, як світло, яке іще й несе тепло . Саме так він відчував своє тіло при спілкуванні з нею. А очі, як волошки, красиві, балухаті. Молодець Микола! Немов підводив риску.Як добре, що я навідався, приймають як рідного. Та й молодість приємно згадати!
На душі потепліло, перевівши подих, зупинився, відволікся від думок. На мить задивився на край неба, кольорами веселки виграє світанок. Тоненьке сонячне проміння здіймається вище, небо світліє. Мов щастям наповнилася душа, кивнув рукою, наче привітався із світанком, прискорює ходу.
Біля зупинки людно. На невеликій швидкості під’їхав автобус. Біля відчинених дверей штовханина. Сергій стоїть в стороні, спостерігає за посадкою пасажирів. Подивитися, поневолі посміхнешся, люди один поперед одного, товкаючи, заходять в автобус. В місті теж автобуси їдуть битком набиті, але люди поводяться більш стримано. Мабуть, якби записав на телефон та згодом показав їм, напевно б сміялися. Правда товклися, поспішали люди та в той же час їх обличчя усміхнені, задоволені. Напевно знають один одного, зробив висновок. Майже всі віталися з худорлявим водієм, років п’ятдесяти.
В автобус зайшов останнім. Лише два вільних місця залишилося, що навпроти всіх пасажирів. Не комфортно, але вибору немає, мусив присісти на одне з них і відразу відчув на собі проникливі погляди оточуючих. Мабуть дивуються, хто я і звідки? Видно, що для них чужий, ще й всівся перед всіма, як більмо на оці. Навпроти нього, в чорній пошарпаній курточці щупленький дідусь з ясними очима, лівою рукою тримається за опухлу щоку. Напевно до стоматолога, ледь скривившись, поспівчував старому. А поряд з ним, в світло-коричневій куртці, повненька жінка років тридцяти. Вона двома руками тримає кошик з червоними, пахучими яблуками. Між її ногами стоїть сумка з пластиковими пляшками молока. Вона весь час смикається, намагається ногами її притримувати ї, щоби часом не впала. Сергій зніяковіло позирає у вікно, але запах яблук приваблював до себе. І він знову милується ними. Не можливо було не помітити з-під курточки пишні груди жінки, сяючу шкіру, красиву шию. Раптово відчув прилив крові до обличчя, стало жарко. Зненацька, жінка тихо кашлянула від несподіванки, аж здригнувся. От йолоп, куди дивлюся, напевно помітила, ото осоромився. Вона поправила комір курточки й ледь нахилившись до нього,
- Я вас пригощу яблуком.
На мить розгубився. Очі бігають, як у полохливого зайця, під носом виступив піт. Зніяковів, боявся заперечити, прямим поглядом подивився й тихо до неї,
- Дякую, ні! – витерши хустинкою піт, продовжив,
- Просто вони так пахнуть, поневолі подивишся. Такі великі, з блиском, напевно соковитий сорт.
Сказав і відразу ж повернув голову до вікна. Але не помічав, що за вікном, замислився. Красива жінка, як соковита ягідка, пощастило якомусь чоловіку. Рудий колір волосся підходить до горіхового кольору очей. О, але ж і в мене такий самий колір очей. Тільки в її очах є зірниці, напевно весела молодиця. Мені б таку дружину, нехай і сільську, навіть з дитям, якщо доля не склалася. Серед студенток такої і не бачив.
Водій різко зупинив автобус, відчинив передні двері. Повна жінка циганської зовнішності, з маленькою чорною сумкою в руках, по сходах ледве спромоглася піднятися. Вона відразу привернула до себе увагу. Доволі великі, золоті сережки кільцями торкалися коміра чорної куртки. Піднявшись, обурена, грубим голосом бурчить,
- І чого гнатися? Тож зупинка! Чи ти мене не помітив?
І продовжила бурчати про щось на своїй мові.
За мить, Сергія товкає в плече,
- Пропустіть, я хочу біля вікна присісти.
Відразу до неї відчув неприязнь; от циганка, наглість це перше, на що здатні такі люди. Здвигнувши плечима, хотів встати, жіночка навпроти нього віддвинула ноги. Її сумка з пляшками молока впала йому на ноги. Вона миттєво посунула кошик до дідуся,
- Ой!- вирвалося з її уст,кинулася до сумки.
Сергій не міг залишатися байдужим, майже одночасно з нею, ледь нахиляючись, потягнувся рукою до сумки. Саме в цей час сіпнувся автобус, вони стукнулись головами.
Дідусь тихенько засміявся.
- Ой,- жіночка подалася назад, приклавши вказівного пальця правої руки до пишних уст,
- Вибачте!
Мусила долонею затулити уста, щоб не розсміятися вголос. У відповідь, Сергій позирнув і з посмішкою на обличчі, підняв сумку. Циганка, чимось схожа на квочку, сідаючи, щось бурчить собі під ніс.
Сергій взяв сумку, поставив поміж своїми ногами,
- Нехай тут стоїть, так надійніше, а ви краще кошик тримайте, а то загрузили дідуся, він же такий немічний.
Її обличчя помітно почервоніло, подякувала. Цікаво, подумав він, не заперечила і чого червоніти, чого соромитися?
Через пару зупинок автобус був переповнений. Людей напхалося, мов оселедці в бочці. Сергій на собі відчуває погляд жінки. Поневолі й сам час від часу, немов вивчаючи, позирає на неї. Раптово загарчав мотор автобуса, від зупинки всі різко сіпнулися.
Водій рукою гладить лисину, голосно,
- Цього тільки бракувало!
Він вийшов з автобуса, за допомогою важеля відкрив капот. Декілька секунд роздивлявся, щось мацав руками й захлопнувши його, повернувся на місце. Знову намагався запустити двигун, але той не піддавався, гарчав і знову глух.
Водій із заклопотаним видом обличчя, попросив всіх вийти. Попередив, що великі речі можна залишити на місцях, йому треба хвилин двадцять-тридцять, щоб розібратися в чому справа.
Люди копошаться, один перед одним поспіхом виходять з автобуса. Хтось хустинками витирає обличчя, хтось позираючи на інших, застібає куртки. З натовпу чийсь чоловічий гучний голос,
- Оце так поїздка! В автобусі ніби в бані побував. Добре, що зупинилися, хоч трохи освіжимося.
Сергій стоїть неподалік від автобуса, в метушні не зрозумів, загубив ті красиві очі, де поділася? Роздивився довкола.
На заході в небесній далі, як валики, видніються білі хмари. Зазолотився схід, посміхається ранкове сонце, легкий вітерець пестить обличчя. По обіч траси невеличкі пагорби покриті майже сухою травою. А далі кювет, за ним чорніло зоране поле.
В душі він відчуває занепокоєння, очима шукає її. Згадав чиїсь слова »Кажуть життя мудре, само все ставить на свої місця».
Побачивши її, немов гора скотилася з плечей, дала перевести подих. Вона на пагорбку розстелила ряднину й озираючись, присіла на неї. Здивувався, адже не тільки вона, а й інші , теж присідають на траву. Щоб не привернути уваги, до неї йшов не поспішаючи.
Вона вже кусала бутерброд із смаженим яйцем. Побачивши його перед собою, зашарілася. Від здивування кліпає округленими добрими очима, швидко проковтнула їжу й до нього,
- О, ви теж вийшли! Присідайте, а в мене і для вас бутерброд знайдеться.
З кишені куртки витягнула прозорий поліетиленовий пакет з бутербродом. Сміливо зазирає в очі, мило посміхнувшись,
- Беріть! Не соромтеся, я Ольга з Кудієвець, не бійтеся, він без чарів.
Хіба встоїш перед такою спокусою, адже не снідав, добряче зголоднів. Ще в автобусі на нього подіяв запах яблук, якби ще раз запропонувала, можливо б і не відмовився. Догнала думка; цікаво, поводиться, як незаміжня, ще й мова про чари.
Вона з апетитом жує бутерброд, іншою рукою наполегливо подає йому пакет з бутербродом.
Він помітив, що пальці немає обручки, запитав,
- Де ж тут присісти?
-Та не бійтеся, я не кусаюся, ось поруч, на ряднину. Ви не дивіться, що вона старенька, але ж чиста. Це я, на всяк випадок, при собі в сумці з молоком ношу.
Задоволений запрошенням, присідаючи поруч,
- Тоді вже й познайомимося.
Озираючись, взяв пакет,
- Дякую! А ви смілива жінка Олю, мене Сергієм звати.
І несподівано для самого себе випалив,
- Попереджаю я неодружений, а ви?
В обличчя вдарила кров і розтеклась по жилах, не зміг сказати більше й слова.Оце так вчудив.
Вона весело заговорила,
- Ой, де в селі порядного знайти. Гарні чоловіки давно повтікали. Залишилися вдівці та чоловіки бальзаківського віку. А ви напевно в гостях побували, їдете з таким дипломатом, мабуть прямо на роботу.
Вона помітила з яким задоволенням він з’їв бутерброд. Та подякувавши, він похапцем здійнявся на ноги,
- О, вибачте, добре, що нагадали, мені треба передзвонити.
Неподалік, вже спілкувався з колегою по кафедрі, попросив підмінити. На якусь мить замріявся, погляд ліг на траву. В ній копошиться, швидко снує гніздо павук. Його думки, мов осіннє павутиння під краплинами роси й переривчастого вітру. Чи зможу я нарешті зважитися, зробити пропозицію, її провести, чи попросити номер телефону. Згадав слова Миколи й ледь посміхнувшись, підійшов до неї, подав руку,
- Думаю пора вставати, бачу наш водій руки витирає.
Вона відразу подала руку. За мить стояла навпроти нього, подарувала усмішку, примруживши очі,
- Ну то пішли, в такому разі треба поспішати. Мене мають зустріти, я на замовлення везу молоко і ці яблука. Якось на базарі продавала молоко, одна панянка скуштувала, сподобалось. Вже пів року спілкуюся з нею. Інколи яйця та дещо з городини замовляє. От і катаюся, трохи далеченько, але нічого, воно того варте.
Сергій рішучо взяв за руку,
- Олю, а якщо я вас сьогодні вкраду?
Розвернулась, пильно подивилася, заперечила,
- Та ні! Я сьогодні в них маю бути.
Люди не товкалися біля автобуса, вони йдуть вервечкою, поглядом підбадьорюють один одного.
Нарешті автобус рушив з місця. Дивлячись в вікно, Сергій розмірковує, цікава жіночка. Все сама розповіла, а от чому в них має бути сьогодні, не сказала.
Циганка помітила, що він часом задивляється на Ольгу. Ліктем ледь торкнула його й нахилившись до нього, тихо над вухом прошепотіла,
- Твоя удача!Дивись не впусти щастя, сміливіше хлопче!
Він лише посміхнувся й знову повернув голову до вікна. В осінньому вбранні мелькали дерева, кущі і багатоповерхові будинки. Цього всього не помічає, думає, як непомітно попросити її номер телефону. Відмовить, чи ні? А, як відмовить? Як наполягати? Тож при всіх не буду кричати, зачекай, не тікай!
Автобус плавно знизив швидкість, зупинився біля зупинки. Його хтось штовхав у плече, відволік від думок. Люди вже виходили з автобуса. Тільки тепер він помітив, що вони приїхали в місто. Ольга вже стояла біля дверей, за нею, розставивши руки, приготувалась до виходу циганка.
Почервонів від обурення до себе. От йолоп, прогавив! Як тут сміливіше діяти, то ж не полізу по головах людей. Нарешті вийшов з автобуса, циганка немов чекала на нього,
- Доганяй своє щастя. Сьогодні твій день.
Довкола очима шукає Ольгу. Помітив її через дорогу, вона вже сідала в чорний Mercedes – Benz.
- Мій день кажеш, - тихо сказав про себе.
Йому пощастило, одразу зупинив таксі,
- Будь ласка за чорним мерседесом, якщо можна.
Молодий білявий водій привітно посміхнувся,
- Гаразд! Дивлячись який ти розчервонілий, емоційний,таке враження, що ти у гонитві за щастям.
Сергій хустинкою витирає змокріле чоло,
- Мені сказали , що сьогодні мій день.Тож все можливо, прошу не відставай!
Ольга в розпачі, через силу посміхається до знайомого водія, дядька Василя, як вона його називає. А думки про Сергія; ну-ну, навіть номер телефону не запитав. Ой чоловіки-чоловіки, а говорив неодружений. На обличчі славний, чомусь здався заторможений, несміливий чи що? Але якби хотів краще дізнатися про мене, то б не дивився весь час у вікно. Фу-ти і чого придала значення цьому знайомству.Чи й варто міським вірити?
- У вас щось сталося?- перервав думки дядько Василь?
-Та ні, - вже відповіла веселіше, запитала,
- Ви мене на автовокзал завезете чи ні?
- О! Цього не знаю. Це залежить від того скільки часу пробудете в гостях. Маю їх сина до стоматолога завести, а в який час не сказали.
Через хвилин п’ятнадцять, чорний мерседес заїхав на одну з вулиць на околиці міста. Зупинився біля красивого кованого паркану. За високими кущами троянд, видніється двоповерховий будинок з білої цегли, з великими напівкруглими вікнами, покритий черепицею з червоним відтінком.
Водій таксі ніби свиснув крізь зуби,
- Ого ця панянка з багатеньких. То, що тут зупинятись ?
Сергій розхвилювався,
- Так-так, почекаємо її тут. Але вона не з багатеньких, проста сільська дівчина, чи жіночка. Ти не хвилюйся, я розрахуюся.
- Вибач, але я довго стояти не зможу, за годину маю їхати на замовлення.
Обоє прилипли до вікна. Ольга швидко йшла вперед, за нею поспішає водій, в руках нісе торбу і кошик з яблуками.
Сергій розрахувався з водієм, вирішив почекати. Він рухався вперед і назад по тротуару, розмірковує, коли повернеться додому, як та коли краще підійти до неї. Приблизно через хвилин п’ять, водій повернувся і мерседес швидко зник з очей. Мабуть безглуздо поводжуся, критикує себе. І чому було їй не крикнути?
В цей час, Ольга від господарки Олени отримала гроші, які вона була їй винна за два місяці. Жінка середньої статури, за віком трохи старша за неї, розповідала про сина, для неї приготувала чай з тістечками.
Минула довга година. Від думок, Сергію стало незручно, можливо хтось слідкує, а я петляю майже на одному місці. І сам не помітив, як відійшов на метрів п’ятдесят. Саме в цей час з’явився чорний мерседес, різко зупинився біля воріт. Він тільки й помітив, як Ольга рукою комусь кивнула, сідала в автомобіль.
На якусь мить оторопів, наче на нього хто вилив окріп. Біжить по тротуару, аж у очах сльози, махає дипломатом і рукою, але його ніхто не помітив.
Завертівся дзигою, де ж таксі знайти? Але ж по таких вулицях рух автомобілів мінімальний, де тут йому взятися.
На ту мить до себе відчуває неприязнь, ненависть. Вже мокра хусинка, метляє нею, намагається заспокоїтись. Мабуть виглядаю нікчемним ідіотом, це ж треба такого. Розмірковує, де в цей час вона може бути, вирішив добратися до автовокзалу. Тільки через пів години, спромігся піймати таксі. Він настільки був схвильований, розчервонілий, що таксист, чоловік років сорока, здивовано подивився на нього. Зміряв з голови до ніг, підозрілим і не дуже доброзичливим поглядом?
- Ви, що від когось втекли, чи когось маєте догнати?
- Ні шановний, давай швидше, доганяю своє щастя.
Обличчя водія відразу змінилося, засяяло усмішкою й веселим голосом,
- Проходили таку школу. Кажи куди їхати.
Сергій вже ні про що не думав, тільки про неї. Можливо й справді сьогодні мій день, змінити своє холостяцьке життя на сімейне. Навкруги обійшовши автовокзал, шукає, придивляється на людей, що відпочивають на лавочках. Намірився зайти в зал відпочинку та раптом, за плечима почув її голос. Ледь опустивши голову, з-під лоба позирнув позад себе. Вона підходила до автовокзалу з тим самим худеньким дідусем, що їхав з ними в автобусі. Сергій став, як укопаний, прислухається до її слів,
- То ви тепер до доньки їдете, це добре. А я тут почекаю, може наш автобус відремонтують, то хоч останнім рейсом може додому доберуся.
Перевівши подих, він різко розвернувся до них,
- Олю, а я думаю де ви пропали?
Вона не чекала на нього. Здивована, лише одна мить, відчула, як мимоволі по обличчю розпливається усмішка. Несподівано для нього, в її очах з’являється блиск. Він тільки й встиг подумати, напевно сьогодні мій день.
Вони в кав`ярні, неподалік від автовокзалу. Обоє усміхнені, в руках Сергіїв »тормозок». Він розповів про себе, про друга Миколу. Трохи ділився поглядами на молодь, яким в інституті викладав математику. Дізнавшись, хто він за фахом, здивувалася. Цікаво, як це студентки загубили такий шанс? Після думки емоційно сказала,
- А я закінчила педагогічне училище, але в нашому селі школу закрили так і не довелося мені вчителювати. Але не шкодую, вдома стала швачкою. Моя мама рукодільниця і мене навчила шити й вишивати, можна сказати свій бізнес.
Мило посміхнувшись, відвела погляд до вікна. Духмяну каву в чашці підносить до уст, від задоволення закриває очі.іА він вже мріє, можливо так само, вона буде закривати очі після поцілунку.
Сутеніє, автобус так і не виїхав на маршрут. Ольга намагалася вмовити таксиста, щоби завіз у село, але жоден не погодився. Сергій розумів, що безглуздо відразу запросити до себе, але в той же час, не хотів відпустити. Вона з кишені дістала телефон, має намір набрати номер. Саме в цей момент, він ніжно взяв її за руку,
- Олю зачекайте! Думаю найкращий варіант це поїхати до мене. В мене дві кімнати, обіцяю бути чемним, оберігатиму ваш сон. Не відмовляйте відразу, подумайте.
По ній було видно, що розхвилювалася. То дивилася на нього, немов вивчала, то відводить погляд на ліхтарі, що горять вздовж широкої алеї. В її очах відбивається світло, на щоках помітив легкий рум’янець, вона стала іще більш привабливою.
Сергій не міг відвести від неї очей, пригадав слова Миколи,
- « Сміливіше!». Ну і нехай, як у вир головою, що буде, то буде. Лише одна мить, ніжно обійняв її, притулив до себе,
- Олічко, ви мені дуже сподобалися.То може варто поїхати до мене? Здається, що нам доля дає шанс влаштувати сімейне життя.
Вона ледь звільнилася від обіймів. Ледь відступила, задумливо зазирає в очі. В них бачить, щирість, ніжність, доброту, глибину переживань. Вже прихилившись, прошепотіла,
- Ну гаразд.
Сергій не зміг втриматися, довгим поцілунком припав до її вуст.
Минуло майже два роки, останні літні дні. Автомобіль BMW синього кольору звернув з траси, по вапняковій дорозі їхав на малій швидкості. За кілька хвилин, Сергій автомобіль під дерев`яний парканом. Відразу відчиняються ворота, назустріч поспішає Микола. Підхопив за руки сина й доньку, які вибігли поперед нього,
- Ану побачимо, що за гості до нас приїхали.
Сергій, швидкий, як хлопчисько, за мить з іншої сторони автомобіля подав руку дружині. Ольга після пологів, стала ще більш привабливою, принаймні так здавалося йому.
- Ну, а малого, що в баби з дідом залишили?- запитав Микола.
- Та ні, він так солодко спить ,- з усмішкою на обличчі відповіла Ольга.
Діти вирвалися з рук батька, за мить зацікавлено зазирають на заднє сидіння автомобіля.
З будинку вийшла усміхнена Світлана,
- Ну що гості дорогі, забирайте своє чадо, запрошую до хати!
Микола із Сергієм, як два брати, після обіймів, поклавши руки, один одному на плечі, спостерігають, як всі заходять у будинок.
Щасливі обличчя, сяючі очі, попереду довга дружба.
10.11.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895136
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Задощило на опале листя,
Осінь вже закінчує політ.
Почуття розхристані сплелися,
Бо зима лаштує свій прихід.
Десь іще з-за рогу виглядає,
Приміряє всі свої думки.
Їй не жалко осінь, хай ридає,
Не подасть плаксивій і руки.
Заморозить сльози? Ні, ще рано,
Листя вкрити снігом? Чи пора?
Що зробити їй із цим туманом,
Із-за нього осінь визира.
Подивилась: ні, вже не красива,
Постаріла осінь золота.
Ледь знаходить у собі ще сили,
А недавно все ж була не та.
Та не треба, осінь, плакать гірко,
Кожному відміряно свій час.
Ти усе зробила на п*ятірку,
Скористала вдало увесь шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895130
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Прощається осінь - зібрала пожитки в дорогу,
Спинилась на мить - нам останню дарує красу,
А в шелесті листя мов чути молитву до Бога,
І що в цій молитві-мелодії радість чи сум?
Прощається осінь - обличчя нахмурило небо,
Напевно заплачуть дощі вже сльозою жалю,
Я вийшла провести в дорогу - сказала:"Не треба"
Букет з листя клена поклала ще в руку мою.
Прощається осінь - вклонились їй верби додолу,
Можливо, то річкою стали їх сльози сумні,
Туман застелив всі дороги аж до видноколу,
"Я ще повернуся" - вона шепотіла мені.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895105
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Птахи на руці, летіть,
ось вам дрібочки хліба: спробуйте їх
і відмежовуйтесь.
Ви бачили все,
як сонце лущить своє насіння,
на горизонті хмари,
як гойдалки,
Гойдають всесвіт, а ви,
то чорні то білі,
летите кудись у невідомість,
не ховаєтесь.
У дисонансі галки у небі як голки.
Гойдаєтесь.
Переламали криком тишу і на весну чекаєте,
без сил,
знеструмлені.
І вам вже нічого втрачати,
не прив’язані ні до чого,
іще літаєте.
Птахи у небі вростають в жовтні у вись,
хоч стомлені.
Тікайте хутче із цього холоду,
тепла тут не маєте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895089
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 16.11.2020
По мотивам одной перепалки, обнаруженной на просторах Интернета
© Игорь Иртеньев. Автор опуса:
Женщины носят чулки и колготки,
И равнодушны к вопросам культуры.
Двадцать процентов из них – идиотки,
Тридцать процентов – набитые дуры.
Сорок процентов из них психопатки,
В сумме нам это дает девяносто.
Десять процентов имеем в остатке,
Да и из этих-то выбрать не просто.
© Тамара Панферова. Ответ Иртеньеву:
Носят мужчины усы и бородки,
И обсуждают проблемы любые.
Двадцать процентов из них – голубые.
Сорок процентов – любители водки.
Тридцать процентов из них – импотенты,
У десяти – с головой не в порядке.
В сумме нам это дает сто процентов,
И ничего не имеем в остатке.
© Эрнст. Ответ Иртеньеву и Панферовой:
Сорок процентов из тех, что в колготках
Неравнодушны к любителям водки.
Любят порой голубых психопатки,
Правда у них с головой не в порядке.
Дуры всегда импотентов жалели
А идиоток придурки хотели.
В сумме, конечно же, нас – сто процентов:
Дур, идиоток, козлов, импотентов…
© C.GREY. Мой ответ всем:
Только меня 100 процентов с женой -
Какой-никакой, а любимой, родной.
Вместо колготок на ней лишь чулочки...
Проводим мы весело длинные ночки...
Она меня трепетно нежно ласкает,
Хотя иногда за бородку таскает.
Благословляю я каждый момент -
Как хорошо что я не импотент!
И мне голубые мечты не нужны
Фантазии мне не заменят жены...
Так почему ж мы так дружно живём?
Лишь потому, что мы водку не пьём!
А за 100 процентов пускай нас простят,
Ведь нам, если порознь, то... по 60
16.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895118
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Пожелание призывнику
Чтоб сапоги тебе не жали
И за себя всегда стоял,
Родные в гости приезжали
И часто письма им писал.
Любил, берёг отца и мамку,
Ценил всегда своих друзей,
"Месил" достойно, верно складку
И не сидел ты на Губе.
Конечно чтобы съездил в отпуск
И в увольнениях бывал,
Сказал вернувшись на гражданку:
"Два года честно отшагал."
Стих написан во время службы в Армии
Днепр май 1985- Капустин-Яр июнь 1987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895078
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 16.11.2020
У полі, там де маки квітнуть,
Спішила я на зустріч вітру.
А де волошки синьоокі,
Летіла з вітерцем високо.
Думками небо обіймала,
До свого серця пригортала.
Моя душа - коханням вмита,
Твоя любов, неначе літо.
Дощами щедро напуває,
Мелодією серце грає.
Блакить небесна й теплий вітер,
Мені дарує, поля квіти.
За руку ти ведеш у казку,
Там де любов, тепло і ласка.
Така щаслива із тобою,
Те щастя нам дарує доля...
Не роз'єднати, не згубити,
Тих двох, що вміють так любити.
Тих двох, що вміють так кохати,
В житті ніким не роз'єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895019
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Пощастило дівці Лесі:
В червні вже відпустку має,
І на пляжі у Одесі
Цілий тиждень засмагає.
Скрізь фотограф заглядає,
(В нього пляжний заробіток)
І відбою він не має
Від цікавих мам і діток.
Леся вже до нього лине:
-Я за себе так турбуюсь,
Ви зробіть мені світлину,
Я тут зразу й розрахуюсь.
Якийсь ракурс підшукайте,
Таку позу підберіте,
І сліди всі приховайте
Ви від мого целюліту.
Зніміть так, щоб було видно
Неозоре море синє,
Щось придумайте, щоб в мене
Була талія осина.
-Та куди ж мені подіти
Ваших півтора центнери?
Хай оточують вас діти,
Стануть в чергу кавалери…
Ще привів якогось дядька,
Щоб тінь падала на Лесю,
Дівка злиться: -Через вас я
Прокляну оцю Одесу!
Які діти? Я - дівиця!
В гніві я ще щось накою,
А вам треба придивиться
І зробить мене стрункою.
Майстер вже почав кричати:
-Пишноту оцю прикрию,
Якщо будете стояти
У воді по саму шию!
І світлина удалася,
Всім хвалилась нею Леся,
Що на неї задивлялась
Мало чи не вся Одеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895020
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Легкий політ... Враз вниз - і каменем падіння.
І знову - вгору, вгору, у далеку голубінь.
Душі легкий політ попри земне тяжіння.
Політ до сонця ввись - яскравий світлий шлях.
А може, в цьому суть: щоби життя пізнати -
Вверх - вниз, вниз - вверх, все вверх чеканим віражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563465
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 15.11.2020
Осінні холоднечі,
й короткі її дні...
Розмови всі до речі
із осінню мені...
Така у неї вдача,
осіння суєта...
Її красу я бачу,
вона ж бо золота...
Кажу я їй щоденно
про те, що я стара...
Вона слуха буденно,
бо ж це її пора...
Хожу спостерігаю,
ловлю її дива...
Й себе я оновляю,
допоки ще жива...
Не передать словами,
що в серці глибині...
Осінь схожа на маму
і радісно мені...
Отак тепер щоденно
я з нею говорю...
І холоди осінні,
тепер вже й я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894994
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Поміж двох берегів сильних тиха річка розцвіла,
відзеркалюється небо у ясній ріці щодня.
Тут ромашки ніжні квітнуть у смарагдовій траві,
і ясніють, ніби небо, тут дзвіночки голубі.
З небом в парі синя річка... ой, видзвонює в гаю,
й берег правий, й берег лівий знайшли доленьку свою.
Берег правий дуже гарний, там вербички молоді,
а на лівому калина хилить ґронечка рясні.
Як поверне річка вправо, то вербички молоді
свої довгі пишні коси все викупують в воді.
І купаються із ними в річці зіроньки ясні,
й звучать сонячно-веселі соловейкові пісні.
Повертає річка вліво, коли світиться роса,
зачаровує собою тут калиноньки краса.
То ж шепочуться до ранку у калинових кущах,
бо вони солодкий присмак залишають на вустах.
Поміж двох берегів сильних тиха річка розцвіла,
відзеркалюється небо у ясній ріці щодня.
Берег правий дуже гарний, там вербички молоді,
а на лівому калина хилить ґронечка рясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894992
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Будить сонце жовтооке
Сіро-синю рань,
В груди радість б’є потоком –
Уставать пора.
Дзвонять трави кришталями –
Роси у лугах –
Йде лісами і полями
Осені нога.
Заколисує тумани
Течія Дніпра,
Запросила й до лиманів
Осені пора.
В золотих стоять корсетах
І гаї, й ліси –
Люблять пору цю поети –
Співаки краси!
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894982
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Будить сонце жовтооке
Сіро-синю рань,
В груди радість б’є потоком –
Уставать пора.
Дзвонять трави кришталями –
Роси у лугах –
Йде лісами і полями
Осені нога.
Заколисує тумани
Течія Дніпра,
Запросила й до лиманів
Осені пора.
В золотих стоять корсетах
І гаї, й ліси –
Люблять пору цю поети –
Співаки краси!
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894982
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Місяць Сонечко яскраве
Вкотре запросив на каву.
Рано-вранці Сонце встало,
Промінчики причесало,
Вмилось дощиком рясним,
Стало милим і ясним.
Веселкову всю палітру
Упліло у шарфик з вітру,
З хмар накинуло вбрання
І побігло ще зрання
Десь на захід, аж зі східу;
Не боялось морем броду,
Грому, гавкоту собак
Не лякалося ніяк.
Місяць теж убрався в шати,
Пішов Сонечко стрічати.
Тільки обрію торкнулись —
знов в дорозі розминулись.
....................
Так вже склалося віками:
Між яскравими зірками
Розминаються щоразу...
...Їм не пити кави разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797643
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 14.11.2020
Злетіла зірка, впала в море,
Чиєсь закінчилось життя.
Услід дивилися їй зорі,
Назад не буде вороття.
Вона недавно так палала,
Вселяла віру у життя.
Своє проміння посилала,
Скінчилось враз серцебиття.
Сумна картинка, не поправиш,
Летіла страждуща душа.
Нічим уже тут не зарадиш,
У інший світ вже вируша.
Їй освітив дорогу Місяць,
Прощай, пробач нам ти за все,
За цю приречену самотність,
Нехай там Бог тебе прийме.
Та ти ще снитись будеш довго,
Тим з ким земне життя провів.
Хай буде світлою дорога,
Пробач своїх всіх ворогів..
-------------------------------------------
Запрошую послухати мою пісню до написаного
вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894967
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
[i][b]Диван… Пижама… Тёплый плед
И много лет – воспоминанья
Волнуют Душу – вскоре снег
Покроет след повествованья…
Правописание – не грех
Порядок точной дисциплины…
Телевещание – успех
От политической вакцины –
Температура за окном
Близка к нулю – нейтральный градус
Гребёт загадочным веслом
Возможно – приплывёт на радость
К нам предвечернее тепло,
Диван, пижама, лучший кофе
Для ублаженья – что ещё
Здесь Душу осчастливит – очень?![/b][/i]
13. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894840
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Пливла весна! Тепло й барвисто
Ласкавий погляд світ будив.
Суцвіття груші в ніжнім листі
Несло біле намисто снів.
Гойдав тихенько вітер свіжий
Перлини ранішніх зітхань,
Травичку голос неба ніжив
Новою хвилею бажань.
Шептались бджоли між собою,
Ловили сонця світло чар
З рясного цвіту мед з любов’ю
Несли по світу-божий дар.
Ішла весна. Кохання чисте
Подарувала для птахів,
І з кожним рухом крил іскристо
Із неба його цвіт летів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788967
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 14.11.2020
Намастилось сонце глянцем —
Тішить осінь нас багрянцем
В листопадну, теплу пору.
Під ногами, для декору,
Шурхотять листочки кленів
(Назбирали їх у жмені),
Устеляють парки, сквери…
Ми, маленькі фантазери,
Із листочкової льолі
Змайстрували парасолі —
Від дощів у прохолоду
Захистять нас у негоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894963
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
***
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Всіх поділив на гареми і келії.
Крутиться, крутиться в борг серпантин,
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Білих додасться комусь волосин,
А запитай – скаже: «Справи життєві є».
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Всіх поділив на гареми і келії.
***
Ранять, рідненька, тебе і не раз,
Плачеш, в подушку ховаючи сльози.
Жаль, не настав ще твій зоряний час,
Ранять, рідненька, тебе і не раз,
Терпиш всі болі й фонтани образ.
Що не роблю – врятувати не в змозі –
Ранять, рідненька тебе і не раз,
Плачеш в подушку, ховаючи сльози.
***
Берізка – в смарагдо-бурштиновій сукні,
А в мене такої іще не було.
Ці барви осінні, такі незабутні,
Берізка – в смарагдо-бурштиновій сукні,
Здаються святковими геть усі будні,
Найперша красуня на всеньке село –
Берізка в смарагдо-бурштиновій сукні.
А в мене такої іще не було.
***
Замість пігулки мені – тріолет,
Бачу – закохуюсь вперше я, наче.
Друзі-поети відкрили секрет –
Замість пігулки мені – тріолет,
Схожий на коло чи може браслет?
Де ти узявся на старість, юначе?
Замість пігулки мені – тріолет,
Бачу – закохуюсь вперше я, наче.
***
Пахне спогадом осінь знову,
Хризантемно в мені гірчить.
Я душі її знаю мову,
Пахне спогадом осінь знову,
Покладу світ в долоньку кленову –
Хай солодшою стане мить.
Пахне спогадом осінь знову,
Хризантемно в мені гірчить.
***
Люблю цей світ і не судіть мене
За мій букет багатослів’я.
Так як його любив Моне
Люблю це світ і не судіть мене.
Я не прошу прикрас собі й монет –
Смішна на фоні безгрошів’я.
Люблю цей світ і не судіть мене
За мій букет багатослів’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894955
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
У твоїх обіймах так солодко мені,
Проміння сонця душу зігрівають.
Твої очі неначе ясні струмені,
І шлях до твого серця осявають.
Із тобою в мене немає протиріч,
Тихий спокій в моїй душі панує.
Ти мила завжди крокуєш мені навстріч,
А думка твоя завжди домінує.
А коли ти поряд нас чарують зорі,
І самотність тікає кудись у даль.
А ми купаємось любовному морі,
Нам виграє свої романси скрипаль.
В тобі цвіте юна закохана весна,
Миле літо так ніжно зігріває.
Барвиста осінь в тобі така чудесна,
Білосніжна зима стежки встеляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894949
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 14.11.2020
Много лет оставалась в печали одна.
Счастье женское смерть оборвала.
И уже до сих пор не надеялась я,
Что возможно начать всё сначала.
Но сегодня я вновь ощутила любовь.
Много лет моё сердце молчало.
Возродилась она из ночных моих снов.
Я вторично его повстречала.
К нам на творческий вечер приехал поэт.
Он блестяще стихи преподносит.
Мы знакомы ещё со студенческих лет.
Его снова и снова зал просит.
С ним приехали общие наши друзья.
Про взаимные чувства все знали.
И теперь их обманывать просто нельзя.
Много тайн с давних пор мы скрывали.
И Господь всё ж услышал молитву мою,
Не оставив страдать от разлуки.
Подарил мне Всевышний сердечность свою.
Чтоб обняли надёжные руки.
08. 11. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894393
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.
Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,
Оживала згадка-мережка.
Листопадило на душі, листопадило,
Замрячили хмари дощами.
Лиш на рідній стежині знайду я розраду,
Що відчинить осінню браму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894941
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Мовні барви соковиті,
Слів яскравість, аромат.
Милозвучність ваговита.
Мова наша, мов дукат.
Українська, рідна, славна
Сяє нам, немов зоря.
Лиш одна для нас державна,
Мова Лесі й Кобзаря.
Бережіть батьків надбання,
Дорогий душі дукат.
Не плямуйте калькуванням,
Бо ж це вам не сурогат.
Нівелює суржик мову -
Очищайте від сміття.
Золоте вкраїнське слово -
Із скарбниці - для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894441
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Ми часто, без благословення Бога,
рвемось до цілі... щоб розбити лоба.
Зажевріють в тумані ідеали,
як ми в душі звели їм п'єдестали.
Ні спротиву обставин підкоритись,
ні зважити не вміємо, вдивитись:
чи буде, з часом, вартим хоч уваги
все те, чому віддали перевагу?
Бог добродушно намір наш сприймає,
бо кожен на свій вибір право має.
За бажане в борні життя спливає
і кожен, мов прозрівши, помічає:
жадане зникло, тінню промайнуло,
те ж, що лякало, миром повернуло,
колись безцінне – брязкальце по суті,
безликі стали мудрі і розкуті,
мов здутий м'яч, знікчемніло величне,
казкове? – вже давно буденне, звичне.
Серед кумирів, сповнені отрути
іуди є і каїни, і брути,
що ллють злобу й помиї без упину,
а то й ножа тобі встромляють в спину...
Бог все це знав, та ми не довіряли.
І валяться фальшиві ідеали...
Сказали ж про захоплення без міри
ще в Біблії: "Не сотвори кумира!"
16.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 14.11.2020
День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 14.11.2020
О Дана – Дано
Всі хочуть крила
Всім би літати
Цей сум немилий
Та й покидати
З-за хмар вдивлятись
В маленьку Землю
А налітавшись
То й знов до Зело
До злаків й прісно
Земної пісні
Калини квітів
Земного світу
Очей коханих
О Дана – Дано
В роботі тяжко
В польоті гарно
30.04.2013р.
Лише одна з орбіт
По сходинках
по родимках
знаменням
по зірках
німий немов
все подумки
шукав я сон
в віках
у сні якімсь
тебе знайшов
припала до душі
та сон ховає
як покров
чи таїну
в вірші
ти так далека
й так близька
чи ж любий
я тобі
яка ж і де
в яких віках
щаслива жде
з орбіт
31.01.2013р.
В отчим раю
Від шелестіло
Відгомоніло
Срібне дитинство
В милім краю
Те що і серце
Й душу зігріло
Крила сповило
В отчим раю
Там колискова
Пісня зосталась
Ніч цвіркунова
Неба єлей
Споминів ніжних
Завжди замало
Станув в капіж сном
Дивних лелек…
07.07.2013р.
Білі сяйва
Білі сяйва в білих зимах
Рідні, славні й незабутні –
Світять й досі – я живу у серці з ними.
Щасливіші й ці ось будні,
З тих часів сніжинка-рима
Посміхається у цім безсніжнім грудні…
Впав прозорий лід під ноги –
Ми по ньому аж до школи,
Там потріскують до майбуття пороги.
Ясно світлі думи голі,
Що версталися в дороги,
У життєві сторінки своєї долі…
Білі мрії, сни шовкові,
Як любов та щонайперша –
Світ так милий в спогляданні й кожнім слові.
Так хотілося все звершить
І сніжинки в путь готові,
Білі сяйва й білі зими завше в серці…
25.12.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894938
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Аврора пробудилась … у шкільному класі. Що тут скажеш? Несподівано і якось до неймовірності приємно. Чудове товариство після усіх попередніх випадків. Щоправда, чому ж так напружено ці дитячі очі дивляться на неї?! З жахом, з очікуванням чогось поганого? Куди ж цього разу закинула її рука часу?
Потомились — ніч на марші.
На постої до зорі,
В срібні роси клались спати,
Притулились брат до брата.
А над нами сосен віти
Тихо стали шелестіти:
«О, цей скраю, молодий,
Наче сокіл йшов у бій!
Ці слова щойно прозвучали у класі однієї з українських шкіл. Аврора не знала, що це вірш Марти Гай, але мабуть навіть не в цьому була загроза. Ковзнула поглядом по даті у щоденнику на першій парті … 1947 … чудово …. нічого не скажеш.
Хлопець десь років дванадцяти з почуттям виконаної місії повернувся на своє місце. Що б зробила попередниця? Та ж очевидно. Забудьмо про безболісний виклик батьків до школи. Тут щось набагато серйозніше. Можна ж було б знайти щось стандартне про соняшники, гори, річку … переважно ці діти обирали щось таке. Але ось Андрій вибрав цей (ще й ім’я у нього наче на замовлення). І видно хтось йому у сім’ї його розповів, не подумавши про наслідки. А може час такий: не думати про наслідки. А лише про гідність, вірність, своє рідне все ще не упокорене. І мабуть ніколи ніким не упокорене. Якщо не звернути увагу, то таку вчительку рано чи пізно теж щонайменше виженуть з роботи. Аврора вирішила по своєму. Вона не зовсім поки що уявляла свою роль у цьому зовсім чужому світі. Мабуть, жоден світ раніше не був настільки чужим.
Повернувшись до Андрія, вона сказала твердо і водночас без крику …
- Ну от, Андрій виступив із засудженням псевдо – поезії посібників ворога. Навіть у його способі читання цього вірша проглядалась явна зневага і обурення. Настільки низькопробна поезія не може зрівнятися з українськими класиками та нашими бойовими сучасниками, які душею відчувають біль українського народу.
- Ану Андрію, читай ось тут …
Одночасно Аврора боляче наступила на ногу надто нерозважливому учневі, чий вчинок внутрішньо навряд чи засуджувала.
Ми йдемо походом гідним, —
Всім пригнобленим і бідним
Руку подаєм!
Руку подаєм!
Оживляєм гори, води,
Вибудовуєм заводи,
Ростемо ж ми, гей! —
Хлопець так-сяк прочитав, хоч при цьому надзвичайно супився і взагалі не старався. Мабуть, до нього почало доходити, чим міг вже сьогодні закінчитися його по своєму великий протест.
Аврору цікавила реакція класу. Це були «не тіні на площі». Ці маленькі люди наче видихнули від німого переживання за свого друга. В їхніх очах була радість, вдячність, … навіть щось на кшталт німої овації. Дуже рідко ледь-ледь проскакувало нерозуміння чи здивування. А може так тільки здалося … Ці діти бачили і розуміли, що відбувалося навколо них. І сьогодні вони мали чудовий урок взаємної підтримки, яка так необхідна у їхньому маленькому окупованому злом світі.
……………………….
Вчора забрали ще двох дітей.
Їхні сім’ї вивозили з міста ще до світанку. А може не вивозили взагалі. Цього ні Аврора, ні хтось інший в класі не знали. Знала лише директорка, але зі своїх міркувань нікому нічого не розповідала.
Аврора увійшла у клас. Так виглядало, що Андрій іншим розповів, що бачив власними очима. І це було жахливо.
Це вже був не переляк, це були живі сльози. Навіть у тих не розуміючих.
Аврора відкрила дитячі твори …
Там було лише кілька фраз: «Я хочу, щоб усі ці нічні люди назавжди зникли з нашого світу», «Чи є ще на землі яка країна, де так багато зла», «Я так хотів би бути дорослим і вміти захищати наших» ….
Від цих творів залишився лише попіл.
Що можна було дати цим дітям? Як можна було їх врятувати, якщо цей світ на майже століття опускався у жорстоку сірість.
Як довго їм доведеться чекати того іншого світу …
……………………..
У більшості з цих дітей вже не було батьків. Або вони були десь зовсім далеко.
Долю цих дітей теж вже було визначено в якомусь з комітетських кабінетів. Про це їй вчора тремтячим голосом сказала директорка. Її переводили кудись на схід.
Аврора дивилась на принишклий клас. Вона швидко прийняла рішення.
- Я не можу виправити цей світ. Я всього лиш одна людина. Але я відчуваю відповідальність за вас. Тому я не можу залишити вас цьому світові. Я забираю вас з собою у майбутнє …
………………..
Йшов 1991 рік … Україна щойно остаточно відірвалась від знахабнілої за століття імперії.
На вулицях міста раптом з’явилось кілька десятків дітей. Вони не пам’ятали, хто вони і звідки та й поводили себе дещо дивно. Зовсім дивним був їхній одяг. Впадали у очі чудові вишиті сорочки. Батьків їх так і не знайшли. Тому ними заопікувалася держава. Нехай ще бідна і в дивовижу нерозумна, але своя …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894893
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Сидить на дні моральних звалищ,
богеми вбогий — горе цвіт.
Відтінками пекельних явищ
смола у попелі кипить...
Такі ось дні до нас доходять...
Гнилих — зашмарканих царів.
Земля дідів безчестю родить —
плодить розбещених синків.
Прийде ще час бридота зляже,
проллється світло — вознесе...
Ще чесний люд себе покаже...
Вже час відродження гряде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894854
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]
Осіння жінка за вікном,
Ледь сивина прикрила коси,
Торкнула осінь їх крилом.
Чом по щоках котились сльози?
Красива жінка в цих роках,
Рум"янець грає на обличчі.
Вона уся в своїх думках,
Чому ж ці сльози так пекучі?
Зітре їх нищечком з очей,
Від всіх ці сльози заховає.
Скільки недоспаних ночей,
Хіба про це хтось з нас узнає?
Пройшла так осінь не одна,
Зима ввірвалася у груди.
Якась тривожить таїна,
Хіба за це осудять люди?
Душа все знає, та мовчить,
Вона цей смуток розуміє.
Його не може припинить,
А, може, просто не посміє.
У очі осінь заглядає,
Чи плакать з нею, може, - ні?
Та сенсу в цьому геть немає.
Чому жінки такі чудні?
Запорошила сиза мжичка
Чарівний образ, що в вікні.
Вже не в сльозах це миле личко,
Пройшли хвилини ці сумні.
Враз розпогодилося небо,
І сум гіркий уже пройшов.
Та все ж думки летять до тебе,
Тримає нас іще любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894821
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Я чекаю від тебе листа,
Напиши, передай через осінь.
Поцілунку чекають уста,
Може лист той блукає в дорозі?
Дощ краплинами мочить його,
Розмиває слова на листкові.
Не забути мені те тепло,
Що так гріло у кожному слові.
Я чекаю від тебе листа
І ніяк дочекатись неможу.
Рахувати не хочу літа,
Вони нам в цьому не допоможуть...
Лише знають осіннії дні,
Як без тебе тужливо в кімнаті.
Бачу тіні сумні на стіні,
А у небі хмарини кудлаті.
Я чекаю, ти лиш напиши,
Заспокой моє серце і душу.
Осінь... холодно... плачуть дощі,
А думки, знов минуле ворушать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894827
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Загадкова розкіш жовтих хризантем.
На осінній бал, мабуть, зібрались.
Їм не треба лоску, сяйва діадем,
Прикрашає й пестить свіжість ранку.
Розпустили в строк пишні сукні квіти.
Сонце-опікун лагідне до них.
Теплі й восени поцілунки вітру,
В чарах хризантем знов пустун затих.
Заглядає неба синь на цих красунь,
Жовті плаття серцю до вподоби.
В лоні саду ніжність серед буйних рун -
Хризантемна жовта розкіш вроди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894737
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Впало сонце за гай, запалав небокрай…
Вдалеч пісня неслася лелеча…
Десь далеко співав чарівний водограй…
Тихо ніч опустилась на плечі.
Ти мене обіймав, ніжно так цілував…
Про любов шепотіли щось губи…
Я твої ті слова, немов відблиск заграв,
Берегтиму у серці до згуби.
Хай над нами вітри, і дощі і сніги…
Болем ниють обвітрені руки…
Та в обіймах палких почерпнемо снаги,
І любові у дітях і внуках.
Через довгі літа, ми удвох по світах…
Бережемо тепло і надію…
І хоч з крони бува тихо листя зліта,
Та міцному корінню радієм.
22.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889457
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 12.11.2020
[b]Одеяло в белом цвете опускается с высот,
Покрывает Всё на Свете… Важных дел невпроворот…
Улеглись цветы… Под снегом – заяц с беленьким пушком
Вспоминает гонки с бегом, где-то странствуя пешком,
На поля и на станицы приземлилась тишина…
Шевеленье на страницах не последнего стиха…
Напряженье в старой ручке, поднатужилось перо…
Передам мотивы внучке, внуку – истины зерно!!![/b]
12. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894756
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2020
Дві русалоньки-сестрички
Купували черевички.
Довго-довго вибирали,
До очей щоб пасували,
На підборах щоб і в стразах,
Щоб помітили відразу
І дельфіни, і кити,
Коники морські й коти.
А зубастії акули
Слину з заздрощів ковтнули.
Вибирали аж до ранку,
Вже б узули на світанку,
Та проблема іще та:
Не налазять на хвоста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790949
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 12.11.2020
Вечірня Вінниця… сяючі ліхтарі. Щасливі обличчя перехожих. Ось вже й настав останній літній день. Краса довкола, приваблюють милозвучні фонтани.
В центральному парку людей, як комах, аж мерехтить у очах. Озирнулась старенька й звідки всі вирвалися? Їх так багато, аж ніяково! І майже всі одинаки, кудись поспішають. Погляд вперед, по всій окрузі, наче когось виглядають. Та дехто йде тихою ходою, он там далеченько, навіть з палкою, ледь-ледь тупцює дідусь з бородою. Й чого їх сюди несе, думає старенька. Хоча погода, правда ж і гарненька. Так скоро втихомиряться напевно, турботи будуть, не марнуватимуть часу даремно.
Вона трохи схилившись, відпочиває на дерев`яній лавці де тільки й не була сьогодні, притомилась. Приїхала на місто подивитись, де не гляділа, не забувала хреститись. Думки туманом оповиті, то лише на якісь миті. Здається люди несуть в собі радість, ситі, напевно в місті добре жити.
Та раптом, кілька голубів порушили думки, злегка присіли до землі, всміхнулась й залюбки,
- Ото пташина і всі майже по парах, яка краса. Здається й людей не бояться, ну чудеса.
Пиріжок, той, що привезла із собою, скришила в жменю горою. І посміхаючись жбурнула всім горобцям-сміливцям. Помітила, в людей відразу усмішка на лицях. Добре, теж не шкодують - світла думка промайнула. А може хто подумає, - От бабця утнула! Та хай там, чого шкодувати, хто ж має цих, беззахисних підгодувати.
На лавці, що поруч, молодята присіли, на ній лише вдвох, напевно пораділи. Вона гарненька, сама світленька, сонячно всміхалась, ото дівчисько, думка, як оса, мабуть закохалась. Й старенька молодість згадала на хвильку; Ой, ти ж тепер на небі мій Васильку. А ми ж з тобою не по парках гуляли, а біля ставу корів випасали. І в теплі ночі зоряні, нам щебетали солов`ї. Ой, якби ж ти любий знав, як сумно без тебе мені.
Хлопець русявий, видний, привернув увагу, в пакеті копошиться, напевно має спрагу. За мить до неї нахилився, щось шепотів й щоразу позирав навкруги, вона ж у майці, ніжно рукою притиснув їй повненькі груди. Отак при людях, Боже-Боже та чи, то так робити гоже! І з пересердя голубів прогнала. Де ж сором й гордість, чи я кохання не знала?! І спідтишка вирячила очі,
- Нехай би краще дочекались ночі.
За мить хлопчина розгорнув цукерку і пхає подрузі прямо в рот. Старенька різко з лавки піднялася й дуже тихо,
- Ото бридота! О, де ж той Бог?!
Суворий погляд до молодих, вони вже цілувались. Ледь-ледь тихенько перевела подих, до них прохожі тільки посміхались.
- От дожилися,- очима кліпає, про себе шепоче старенька,
- Геть світ змінився, а Вінниця гарненька!»
Й попленталася до автостанції, думки про старість.
- А біс в ребро! Літа-літа!
Та десь, так глибоко в душі, ховає заздрість.
1.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848562
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 12.11.2020
Хто зна, яка вона сьогодні?
Туманами загорнута сповна.
На ній сережки дуже модні,
Позаздрить цьому, навіть їй зима
Коли розсіються тумани,
У неї інший образ буде вже.
Вона писатиме романи,
А вітер їх у небо понесе.
Вона насупить брови може,
Образиться на дощ, що сльози ллє.
То листя килимом розложе,
А то у хризантемах зацвіте.
То осінь за вікном кружляє,
Вона чарує образом своїм.
В промінні сонця ясно сяє,
Дарує дні чудові нам усім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894743
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
из одноимённого сборника одностиший
891. ОТПУСКНИКАМ не позволяли занятья КАПУСТНИКОМ!
892. ШАРЛОТКАМИ питаясь, мы АРТШКОЛАМИ успешно управляем!
893. ну, вот зачем ты на ПАЛАСЫ – СЫПАЛА проклятия?
894. все мужики, что ПОНОСАСТЕЙ, – ОПАСНОСТЕЙ когда-то не боялись.
895. когда наш дед в семье ШАМАНИТ, – все остаются с мокрыми ШТАНАМИ!
896. он с САНИТАРКАМИ флиртует, а она – со СТАРИКАНАМИ…
897. у мужей не хватает РАЗМЕРОВ?! – отношения с ними мы РАЗОРВЕМ!
898. всем СКОВОРО́ДАМ, что на пятисотках, найдём замену из САМОРОДКОВ!
899. иногда на МАЛЕНЬКИХ МЕЛЬНИКАХ муку и зерно возили из ХМЕЛЬНИКА.
900. — а ты́ чего так ИЗМОРДОВАН? — на маскарад припёрся ДИНОЗАВРОМ.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894712
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Холодний дотик осіннього вітру
Їй нагадав слова його останні.
Вони зламали в ній вже віру.
Віру в його ,,віддане кохання."
Плакати, скиглити вона не буде.
Жінка сильна ніколи не плаче.
Осінь мине, час допоможе забути.
І їй ще посміхнеться щастя!
Зможе з серця відпустити, забути.
Далі без нього з надією, вірою жити.
Мабуть, правду говорять люди,
Перш за все, вмій себе любити!
07.10.2020 р.
Світлина із мережі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892752
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 12.11.2020
[i](Світлій пам'яті народної артистки України, славної Берегині української пісні Раїси Кириченко)[/i]
Прислухайтесь, люди… Яка дивна мить…
Не вітер гуде по діброві…
То пісня козачки поміж верховіть
На крилах летить із любов’ю…
Вклонилася саду, землі у степах,
Жоржинам, що в радості квітли…
Із піснею віра її по світах
Сіяє, як в темряві світло…
Всміхнулась калині, яка, наче скарб
рубіни у серце сховала…
Святкових просила у осені фарб,
Сорочку собі гаптувала…
- А ти, моя вишенько, зоре, мій світ,
Тебе хіба можна забути?!
Ти пам'ять про маму, із давніх ще літ
старалася в пісню вселити.
І «Мамина вишня», над краєм, як гімн
Журавкою лине народу…
Бо є непоборним, нескореним він…
Горджуся, що я й з цього роду.
Лишила нам пісню, що духом святим
Торкає тут кожну стежину.
Із заповітом, напрочуд простим:
Любіть же, любіть Україну!!!
А радість від зустрічі, тугу і сум
Сховала між листя калини…
У ній таємниця пісень її й дум,
А в кетягах пам'ять родини…
Заграй на могилі, бандуро, заграй…
Акордів міцніють хай крила…
Ту пісню, що лине аж за небокрай,
Любов’ю душі осінила.[/i][/i]
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891646
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 11.11.2020
Листопад сонце заслонив
своєю сирістю і поглядом скляним,
І не пускає до людей тепло,
щоб поніжились
у теплий комір.
Він спустився донизу з небес
і золотом мідяком
Прокинув на дерева
багряний колір.
Він би втік,
якби міг,
швидше, щоб не перебирати
людські наміри,
Щоб очам не бачити його серця
порок.
Він би зменшився,
став синицею, втративши розмір,
Та не може,
бо на календарі іще має не один
крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894678
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Вона любить дощ…
з ним, буває, плаче.
Вона любить дощ…
сліз ніхто не бачить.
Краплі на щоці…
що гіркі, хто знає?
Вона любить дощ…
гіркоту змиває.
А до серденька
дощ не добереться.
То ж не знає він,
що радістю зветься.
А сьогодні, гляньте,
став весело литься…
Всі думають – плаче,
а він веселиться.
Є в доща причина
дзвінко так сміяться.
Дізнався, що можна
плакати від щастя.
Вона любить дощ,
що так ллється рясно.
Бачиш, як похмуро?
Ну, а їй з ним… ясно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894671
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Похилилася калина в сум’ятті додолу,
Налетів поквапний вітер, лишив її голу.
Прикривалася, як вміла, кетягом червоним,
Гілочками, мов руками, з тілом безборонним.
Плакала з туманом сивим, сонце мріло, мліло,
Ворухнулося серденько, в душі зазоріло.
Усміхнулася калина, до дуба схилилась,
На поставу його горду з любов’ю дивилась.
Пригорнув її до себе, шепотів ласкаво:
- Не сумуй, моя миленька, глянь, навкруг жовтаво.
Головне, що ми з тобою поруч і байдуже,
Що подумають, що скажуть, на те вони й люди.
11.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894670
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Осень... Ветер пляшет твистом...
Разноцветный тротуар...
Пара в счастье золотистом
собирала с губ нектар...
К ним касались листья кленов
радужными красками...
Мир кружил от сладких стонов
с чувственными ласками...
Поднималось в поднебесье
рук безудержных тепло...
Тихий шепот нежной песней
облаками унесло...
У влюбленных есть примета -
целовались вновь и вновь!..
- Им дарила осень эта
беспредельную любовь...
У двоих людей под сердцем
пламя жаркое горит...
- Их костру не быть сгоревшим!..
Пусть взлетают до орбит...
* * *
Осень... Ветер пляшет твистом...
Разноцветный тротуар...
Пара в счастье золотистом
собирала с губ нектар...
11.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894634
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Аврора однією з останніх покидала глядацький зал. Звичайно, що її попередниця одразу б повернулася і пішла. Не звертаючи особливої уваги на тих жалюгідних прив’язаних до крісел невдах … Там, у великому світі таких тисячі, може мільйони … Але щось її стримувало. Коли вона звільняла когось, той не повертаючись, одразу кидався до виходу … Жалюгідні дрібні людці … Проте дещо пізніше то тут, то там з’являлись бажаючі допомогти іншим … В більшості звільнених така поведінка викликала регіт. А те, що робила Аврора, стало для них абсолютним відкриттям. Від цієї холодної красивої жінки такого не чекав ніхто.
Що ж … це було вчора …
Сьогодні країна чекала на нові шоу. Найбільшим з них звичайно ж мали стати вибори, але до них було далеко. Поки що на екрані Аврора, на думку уряду, мала б показати абсолютну впевненість, зневагу над загиблими невдахами та якийсь з наймодніших луків століття …
Звичайно ж, змінити цю країну з посади умовного батька було б найпростішим. Але це не був випадок, де до народу мала б звертатись прибита горем дівчина, закликаючи до моральності, співчуття та любові. І потрібно було вигравати …
«От так ситуація ….» … Аврора вирішила зіграти жадану публікою роль. А що буде далі, побачимо …
На екрані глядач побачив все … Оголене тіло? Максимально все, що можливо, включно з викраденими кадрами приватного життя попередниці. Абсолютну свободу у спілкуванні, маніпуляції людськими емоціями, насмішки та розіграші за межами навіть цього світу … Глядачу подобалась така розвага і … на виборах усі разом проголосували за майбутнє щоденне шоу. От тільки такого шоу, на думку Аврори, цьому світу більше не потрібно … «Йому потрібен шок» … збурення, вихід навіть за йому притаманні напів прозорі межі …
І вона зіграла свою роль.
Сьогодні її найголовніше шоу.
- Мої найзапекліші фани і найвідважніші учасники шоу, що зветься життя … Я маю для вас чудову новину. Небачене шоу очікує на нас. І ви самі будете не лише глядачами, а його учасниками. Ви знаєте, що ми не єдині в цьому космосі. Ми маємо гостей. Це особлива цивілізація. Ми їм потрібні як здобич, об’єкт полювання. Завтра перше таке полювання. Найсміливіших і найдопитливіших закликаю завтра виходити на вулиці міст. І утікати … галасувати … розважатися … Шоу починається.
Наступного дня екрани усіх каналів були заповнені жахливими кадрами тисяч загиблих та поранених, що супроводжувалось веселою музикою та спокійним голосом коментатора. Це ж саме тривало цілий тиждень. Вулиці міст опустіли. То тут, то там виникали заклики до опору та протидії. Міністр оборони реагував над спокійно: жодних розпоряджень від президента не надходило.
Все звичайно було набагато простішим. Відео на екранах було змонтовано з допомогою комп’ютерної графіки та старих вже забутих кадрів. Кілька театральних постановок вживу для любителів викладати власне відео лише доповнили загальну картину.
Зрештою тисячі людей з гаслом «Людське життя має цінність» рушили до президентського палацу. Тут на них уже чекали військові та служба правопорядку. Обурені демонстранти вирішили творити загони опору. На все це держави – сусіди дивилися з явним здивуванням, але не втручалися у події. Можна було отримати своєрідне військове покарання за надмірну цікавість.
Аврора розуміла, що світ має продукувати інше бачення. І вона дала їм це інше бачення. Непрямо … Через своїх друзів, тих кількох, що разом з нею допомагали звільнятись глядачам у розбитому залі гладіаторського акваріуму.
........
Озброєні повстанські загони проривалися до палацу. Їм потрібно було … убити "вовчицю". Саме так її називали віднедавна. Саме так вона у цьому альтернативному сценарії назвала сама себе. Все вдавалося крок за кроком. Все ж у людині завжди ховається її хоч іноді і незначна позитивна сутність.
Світ ставав іншим. Йому більше не подобалось шоу. Світ хотів жити повнокровним життям. Світ хотів відчувати, переживати, співчувати. Яскраве і блискуче ніщо відходило у минуле.
Коли перші озброєні люди увірвались у кабінет президента, їх зустріла здивована справжня Джейн Сток. Вона і близько не уявляла, що насправді витворило її тіло з її омріяним життям та світом. На неї чекав суд і над суворе покарання. Щоправда, виявилось, що … карати немає за що … Проте це вже був надто чужий для неї світ, в якому їй так і не знайшлося місця ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894658
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Аврора ніколи у житті не бачила такої публіки. Перш за все, треба сказати кілька слів про місця глядачів. Вони були рухомими. Глядач наче лежав у своєму кріслі. Більше того, якщо дійство відбувалося прямо за спиною глядача, крісло поверталося на 360 градусів. Якщо дійство зосереджувалося у верхній частині велетенського акваріуму, крісло різко рухалось угору. Все дійство супроводжувалось емоційними вигуками, обуренням від невдачі свого фаворита та … з жодним натяком на співчуття. "Це ж риби, не люди". У Аврори навіть виник раптом здогад, що якби там були люди, емоції б залишились такими ж. Шоу! Хай живе шоу! Цінності такого життя перетворились у цінності шоу. Це змінити було б надзвичайно складним завданням …
Якби раптом щось пошкодило акваріум, глядачам було б дуже складно покинути такий зал.
Водій президентського мікро-корабля чи краще сказати човна теж був частиною цього шоу. Його круті віражі та рухи навздогін учасникам битви викликали особливі емоції. Його робота цінилася дуже високо. Ще б, найбільша зарплата у країні. Щоправда, найменша невдача могла одразу ж коштувати йому місця праці. Дені Сток не любив невдах. Вони псували йому навколишнє середовище. Так сталося з його іншими дітьми, які просто перестали бути потрібними та успішними. Дені не знав абсолютно нічого про їхнє теперішнє місцеперебування чи навіть життя.
Це були особливі гладіатори. Для битви їм не було потрібно нічого. Довгі тверді вирости пальців, загострені на краях, вражали краще любого меча. Такий рой ударом міцного хвоста міг легко оглушити жертву чи навіть убити. Щоправда у Андрія була перевага. Дещо трансформована рука могла міцно ухопити зброю, за умови звичайно, що щось подібне з’явилося б на полі бою.
Акули … У світі роїв їх не було. Голодні озлоблені … вони наче чекали на найцікавіше, кидаючись один на одного і на екран, за яким уже виявляли явне нетерпіння … такі ж голодні до видовища глядачі. Андрієві навіть здалося, що акули були як з цього, так і з цього боку. Тільки ті у кріслах і чомусь одягнені наче люди.
Дельфіни мали б допомагати. Але у них була своя битва за виживання, яка тривала від самої ночі. Лише кільком вдалося вижити. Від них годі було чекати допомоги для роя …
Одразу з’явився президентський човен. Три крісла, три глядачі …. Жоден з них не привернув Андрієвої уваги. Але він одразу вирішив, що буде користуватися ним, як прикриттям. Вслід за Андрієм в акваріум у прямому сенсі слова вкинули раніше упійманого роя. Андрій здогадувався, що це був хтось з тих, кого посилали вивчити джерело світла унизу у впадині. Це б мав бути сильний і добре підготований рой. Залишалося сподіватися хіба на гнучкість свого людського мозку, який рятував ще й не в таких ситуаціях.
Спочатку незнайомий рой наче не помічав Андрія. Йому потрібно було означити господаря у суперечці з акулами. Кілька вправних рухів пальцями – лезами, кілька розрізаних тіл … і акули знову зайнялися собою та дельфінами. Андрій тримався з протилежного боку президентського човна і поки що не попадався на очі настроєному на відчайдушну битву рою. Аж ось той помітив новачка. Нагадаємо, що в його очах Андрій був чимось на кшталт морського хижака і нічого окрім відчуття явної загрози у роя викликати не міг. Чекати? Це було б нерозумно. Андрій вирішив, що, перебуваючи у постійному русі, він зможе протриматися якнайдовше. Користуючись човном як прикриттям, він уникав прямого удару, лише кілька разів пропустивши кілька різких болючих розрізів.
У Андрія з’явився план. Оскільки човен був надзвичайно легким, добре його розкрутивши, можна було спробувати ударити ним у скло акваріуму. Самому це було б не під силу. Але у битві з роєм, він час від часу хапав корабель за виступаючі частини і зрештою рой почав неусвідомлено сприяти цьому. Свідомо та несвідомо їм вдавалося кілька разів навіть перекидати човен і зрештою вдарити ним з усієї сили у стінку акваріуму.
Скло тріснуло. З тріщини бризнула вода. Екран човна теж було розбито. Дві озлоблені акули кинулися до тіл Дені Стока та останнього щасливця – водія. Аврора не стала чекати наступної. Швидко рухаючись у напрямку великої тріщини, вона раптом відчула, що чиясь рука тягне її за собою. Не знаючи, хто це, Андрій рятував чужу незнайому дівчину.
…….
Між тілами все ще живих акул, дельфінів, Андрієвого супротивника – роя, двоє відчували себе щасливими …. Андрій швидко перетворювався у людину. Він лежав на холодному мокрому дні акваріуму, не розуміючи спочатку, хто насправді схилився над ним. Хто ця напівгола, чомусь дуже схвильована, незнайома дівчина? Її видали очі. Знову ці очі – великі – великі, глибокі наче космос ...
- Я тебе знайшла, я тебе знову знайшла …
- Авроро, я навіть не знав, що це ти … Я ні на мить, навіть там у глибинах океану не забував про тебе . Ти мені завжди допомагала …
- Ти теж зі мною … постійно зі мною. Може хоч у цьому світі нам дозволять побути разом.
- Я думаю, що ні, Авроро. Моє тіло починає тремтіти. Я впізнаю це відчуття. А тобі потрібно ще змінити цей світ. Але я щасливий, Авроро … просто від того, що ти є, що ти існуєш …
- Я знову тебе знайду, Андрію … Десь там, далеко … Десь там у світі, де будемо лише ти і я …
- Так, Авроро …. Лише ти і я …
...........................................
[i]Що є твоїм раєм? Знаєш чи не знаєш?
Нею ти вмираєш, нею оживаєш,
Заплітаєш ноти у букет мелодій,
Може ти чаруєш, може просто злодій …
Що є моїм раєм? Всі близькі навколо,
І мені не в радість бути просто соло,
Заплітає віршем у букети осінь,
Уся пожовтіла і розплела коси …
Що є нашим раєм? Десь місток маленький
Тут попід зірками стоїмо близенько,
Десь далеко війни і буденні справи,
Десь далеко долі бурі і заграви … [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894650
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
.
Йде жінка під осіннім падолистом,
В душі струна неспокою бринить...
Зібрала всі своі роки в намисто,
Щоб по дорозі іх не розгубить.
Іде й всміхається до осені вона,
Свій скарб в наплічник ніжно положила,
Скільки доріг уже в житті пройшла ,
Та посмішка ,по-літньому, ще мила.
Вже й осінь, наче в казці, золота,
Шепоче листом ніжно й таємниче.
Стезя життя назад не поверта,
Бо осінь вже журавликом курличе.
І біль озвався в серці і в душі ...
Та осінь вже вітала падолистом.
Життя дороги вбрала в спориші ,
Нових років ,розкидавши намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894617
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Сердешні краплі — то не ліки,
цілющі краплі — то любов!
Гарячих жил багряні ріки,
несуть в буття невинну кров.
Пливе й журба ярами долі,
та трощить прагнення на жаль,
впиває в ґрунт коріння болю—
розносить зрощену печаль.
Покине паром світ неволі
слабка — знесилена душа,
зроситься вранці десь на волі...
На ніжних маків пелюстках.
Душа завжди на небо прагне,
відати пахощі свої...
Людська журба — до долу тягне,
в обійми грішної землі.
Тепло сердець невтішних вабить,
з небесних схилів до земних.
Вогонь життя невпинно манить —
любов до рідних та близьких!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894652
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Невеличка, тоненька синя книжка - зіткана основа.
На обкладенці написані тверді літери країни.
Поспішаючи гортаю вже сторінки, шепочу мовно...
І в моїй уяві постає наше все життя до нині.
Боягудство, як і брехня головні вороги людини.
Хто керує державою? Де наші обов*язки, права?
Куди не глянь, кожної статті загублені навіть сліди.
Конституція країни - відповадальність, а ні-слова...
Символом праці і доброти істоті вона на завжди.
Вросла правда її в долю світову чесноті людини.
Ниви повиті красою чують це у помиті сльоти...
Непохитність і щедрість є премудрість не тільки хвилини.
Бережно книгу читайте розумну від букви до букви.
Любі поети тримайте в руці твердо правдиве перо.
В цьому Ваша чесність вірності щастю, навіть-гордість буйна.
Ваша рука допоможе у скруті. " Гроза" бере розбіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894621
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Вибрався ще зранку Жора
З кумом провести дозвілля.
(Перебрав добряче вчора
В своїх друзів на весіллі).
Кум сидить сумний, зітхає,
Демонструє своє горе:
-Бачте, куме, на три тижні
Їде Олечка на море.
Кума приїхала від мами,
Усмішка сяє на лиці,
Ретельно в сумки й чемодани
Пакує сукні й спідниці.
-Ніч не спав, не стулив ока,
Буде так тут одиноко,
Бо для мене ця розлука –
Це біда і справжня мука.
Вийшли в двір. Тут Жора каже:
-Перестань ти побиватись,
І з великою любов’ю
Допоміг би їй зібратись.
-Та ти що, її не знаєш?
Для мене - щастя ця розлука.
Як побачить мою радість,
То не виїде, зміюка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782491
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 11.11.2020
Ранок звично починався
У консерваторії,
Різні звуки долинали
Із аудиторії.
Там співали вокалісти
З народним фольклором,
Перегукуючись поруч
Із камерним хором.
Якась група розбирала
Арії й кантати,
А сопрано намагалось
Верхнє до узяти.
Грали справно скрипалі
Складні етюди й гами,
(Хто не думав головою –
Той працював руками).
Враз роздався голос дивний
(Три октави було мало),
Чоловіче це сопрано
Цілий хор перекричало.
Тут професор стрепенувся
І різко голову підняв:
-Тихо, друзі! Яке щастя!
Та це ж те, що я шукав!
Це настільки ідеально,
Нам потрібний цей артист,
Для опери - геніально
Вже сформований соліст.
Який тембр! А сила звуку!
Готова ораторія.
Піду потисну йому руку
Від консерваторії.
Вибіг в коридор професор
І на голос побіг вниз,
Якусь арію мугикав,
Зачепився за карниз.
-Ви не чули, так протяжно
Гарний голос тут співав?
Поки я добіг до місця –
Він замовк і десь пропав.
-До цих звуків ми вже звикли,-
Прибиральниця сказала,
-Це сантехніку на ногу
Важка раковина впала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782707
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 11.11.2020
Як швидко виросла ти доню,
Умить змінивши мою долю
Та не вернуть дитячі роки,
Які зворушують так кроки
Маленькі ніжки йшли у далі,
Юрлились в звабливій вуалі,
Мотиви чулися казкові,
Стежки звивалися чудові
Садок вишневий, що любила,
Ти кожну мить у нім прожила,
Думки летіли щохвилини,
Ще й зараз линуть до дитини
Дитинство збігло, як хвилина,
Тепер у тебе вже родина
Та я вертаюсь в милі роки,
Щоби відчуть дитинства кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894615
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Хай Новий рік прийде у кожен дім
Запалить серце вогником надії,
І принесе із смаком мандарин
Віру у казку і дитячі мрії.
Нову родину хай знайдуть малята,
Що мріють про сім’ю і про батьків.
Настануть в них найкращі в світі свята,
Відкриються серця-нема замків.
До кинутих батьків-приїдуть діти
Забудуться роки розлуки й біль,
Будуть внучата бігати й радіти,
Коли всі сядуть за святковий стіл.
Випурхнуть птахами всі образи,
І полетять в незвідані світи,
Розчиняться в потоці світла фрази,
Що вістрям дошкуляють далі йти.
Тепло любові помандрує світом
Сніжинками добра на всіх впаде,
Здоров’я й щастя білосніжним цвітом
Із Новим роком в кожен дім зайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766376
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 11.11.2020
Уже не сила . Хочу розірвати
Наших відносин показну облуду
Я твоя тінь. Мене нема…Тікати!
Можливо відроджуся й знову буду.
Виконую, як робот, що ти хочеш
Твоїми фразами навчилась говорити,
Ти павутиною заснував руки й очі
Усе лиш так. По –іншому не жити.
Зруйнований мій світ .В чому я винна?
Були життєві мрії ,вподобання
Я тобі вірила, як віддана дружина
Зробив вівцю –приготував заклання.
Багато нас таких по світі ходить
( Я ж думала жар – птицю упіймала)
Закрили клітку, от вона і бродить
Душа, що переливчасто співала.
Вірш народився після випадкового перегляду фільму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768701
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 11.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2020
Я грозился не раз разнести этот мир на куски
И поставить на уши унылое племя друидов…
Ты же трезво пыталась спасти поголовье трески,
И кормила с ладоней готовых на всё инвалидов…
А, когда догорал сбитый мною дурацкий болид
И я падал без сил под крыло своего звездолёта,
Ты беспомощно долго листала гравюры Дали́
И меня обзывала таким же больным идиотом…
Сколько раз в одиночестве я окунался в прибой
И барахтался в мутных потоках скупых откровений…
Но, когда ненадолго случалось остаться с тобой,
Не сумел оценить глубины этих чудных мгновений…
Посмотри, - на заре наши снова примкнули штыки,
Только в этих фалангах зияют огромные бреши…
Интересно, а кто научил тебя жечь шашлыки?
И на конченом блендере импровизировать фреши?
Ты, естественно, вправе смотреть на меня свысока
И вполне обоснованно можешь стереть голограмму…
Но пока я с тобой во плоти, вскипяти мне ещё молока
И добавь пару всплесков в распятую кардиограмму…
декабрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230468
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 10.11.2020
Виростають діти дуже швидко,
Час настане - йдуть вони до школи,
Згодом вже міцніють їхні крила,
Вибира для них дорогу доля.
Світ широкий - є що вибирати
І себе у ній знайти є змога.
Але де б не був, слід пам"ятати:
Шлях один - до рідного порога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894526
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Воскресає душу ласкава мова
Небесним Отцем , дана у житті.
Читай, Кобзаря -Шевченкове слово
Він , вчить любити все своє на землі.
Солов'їна мова як водиця
Від спраги, нас напоїть з доріг.
Посеред зір є ясна зірниця
І веде , через океани на поріг.
А мові,тисячу -тисячу літ
Є дорогим скарбом для народу.
Солодкий ,пресолодкий -вишні плід
Словом, зігріє в любу погоду.
Є , багато мов -на білім світі
А українська мова -найніжніша.
Це сонце у небі... мак , у житті
Як причастя...для душі-наймиліша.
В час,радості...і в журбі
Мова ,нас єднає у молитві.
Сіймо,зерно -лани золоті
Стіймо,за своє у життєвій битві.
Мова-є вічне дерево життя
Це гілка Шевченка ,Лесі , Франка.
У духовнім храмі -Богиня Свята
Яка відкриває світ ...дає нам знання.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894491
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Догоряє лист осінній, догоряє
Мама сина із війни виглядає…
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька вірить, усе жде і чекає,
Бо надіється – син повернеться
У їх домі щастя посміхнеться
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька жде і надії не втрачає,
Коли закінчиться війна проклята,
Теплом - щебетом наповниться хата.
Догоряє лист осінній, догоряє -
Більш терпіти силоньки немає...
Догоряє лист осінній, догоряє
Коли мир уже настане у краї,
Коли радістю засвітяться лиця,
Бо в розлуці жити не годиться.
Мама сина кожну мить виглядає
Догоряє лист осінній, догоряє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894539
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Вона стояла біля вікна, погляд до неба…. Що за погода сьогодні буде? Чи вдасться вийти з дому,щоб зробити задумане.Люди живуть…
кожен своїм життям, живуть
з любов`ю,з надією щодня. Мрії про краще, то, як пташині крила мати для злету ввись, людині ж вірити в майбуття, щоб усім бідам не було вороття. Світ різновидний і красивий, кожна країна має свою привабливість,чарівність, красу і природу. І кожен з нас серцем і душею любить рідну землю, свою Україну! Любить чоловіка, дітей, онуків, родину і друзів, які все поруч і в радості, і в важку хвилину. Коли разом,то швидше можна подолати всі негаразди і прикрощі. Основне в житті, щоб занадто низько не впасти, а значить треба все життя боротися.
І зараз, в цей час не зламатися, не піддатися ворогові, що на сході. Ніхто ніколи і не думав, і не гадав, що через сімдесят років знову буде війна в Україні! Які жахи бачить народ! Земля палає в вогні і гинуть люди. Цвіт нації не побачить майбуття. Біда в родинах, страждання матерів, жінок, дітей, що знову сиротами стають у двадцять першому столітті та це ж просто жах!
Задивилася на хмари, які підносив вітер з заходу на схід, то наче човни пливли по морі. Вони сперечалися, менші вітер немов підкидав, а більші розправляли вітрила і пливли плавно, не поспішаючи, згодом збиваються докупи, ставали велич – горами. Здалеку поміж хмарин неба синь, ледь - ледь осяяна промінням сонця. То можливо розпогодиться, думки роїлися, як оси.Та треба поспішати, хіба в цей день можна всидіти вдома?
Одягла костюм, якому років п`ять, не менше та не роздягнуть же - себе втішала. Ледь посміхнулась до дзеркала, злегка поправивши сиві коси, відчинила вікно. О! Сьогодні вже й пташки співають, як добре, перевела з легким хвилюванням подих. І поглянула на стареньке фото,там вся її сім`я і в орденах два дідуся. Ненароком покотилася сльоза, рукою ніжно доторкнулася до них, немов хотіла, щось сказати. Здалося, що вже й вітер вгамувався на якусь мить, птахи перестали співати. Та ні, це здалося.І вона, поглянувши на годинник, зачинила вікно. Задумливо вийшла до саду.... На гілці калини шпак тримав в дзьобі черв`яка, зирнув на неї і поспіхом, крутнувши голівкою, відлетів .
В руці нарциси і тюльпани, і гілочка бузку, що тільки почала розквітати, усе до купи склала. Кілька раз поправила квіти в букеті, в другу руку взяла фото двох дідусів й сама до себе вголос,
-Ну, що ж хоч і сама зосталась, одна з усієї родини та вдома всидіти не можу, в такий день - мої дорогі.
Вона спішила в центр містечка, де збиралася колона йти на братську могилу.
Грав духовий оркестр, нагадував роки минулі і щасливі обличчя рідних.
День Перемоги - тепло в серцях усіх людей і сльози радості, адже його так довго чекали. Вона йшла з болем в душі, за те, що втратила рідних та не могла всидіти вдома, бо знала, що для них цей день завжди був Святом!
09.05.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835078
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.11.2020
Ветер с Ивою плакучей
разыгрался... Столько сцен!..
Только солнце скрыли тучи...
Дождик хлещет каждый день...
Это к ним подкралась осень...
Вдруг... осыпалась листва...
- Но ласкает Ветер косы!..
Тела нет... - Душа жива!..
Пусть пугает непогода...
Пронесется много дат...
- Ветер будет год от года
ветви Иве заплетать...
Звезд подарит... лунный обод...
Сладких сказок напоет...
- Вечность тихий нежный шепот
будет согревать ее...
9.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894503
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Чоловіку каже Зося:
-Підійди сюди, Семене,
Нікудишня стала зовсім
В Інтернеті швидкість в мене.
З друзями, щоб спілкуватись,
Змушена весь час сидіти,
А я хочу розвиватись,
Інтелектом володіти.
Подивись, на що я схожа!
Підборіддя друге маю,
Бо нервуюсь і як можу
Все тортами заїдаю.
-Я в цій техніці не знаюсь,-
Каже Сьома геть розбитий,-
В швидкості не розбираюсь
І не знаю, що робити.
-Що ж тут знати? - обізвався
Семирічний синок Гоша,-
А я зразу догадався
І ідея ця хороша.
До комп’ютера, татусю,
Причепи внизу педалі,
Нехай крутить їх матуся -
Швидкість і зросте надалі.
Через місяць схудне мама,
Вже не буде нервувати,
Тоді й ми з тобою зможем
Тортиком поласувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894528
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Хтось вітер бачив, хто?
Ні я, ні ти, ніхто.
Як затремтять листки,
Він мчиться навпрошки,
Здіймається увись,
Летить собі кудись.
Коли іде униз,
Перекидає хмиз,
Гасає наугад
В осінній листопад,
Здіймає заметіль —
Не вгледіти і тінь.
Під вухо бубонить,
Стихає лиш на мить… 5/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894500
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2020
Немало свят сьогодні в Україні,
І мови та писемності є день!
Пробилось наше слово крізь руїни
Й почесне місце в світі віднайде.
Продукт не одного це покоління,
Переливався з вуст він у вуста.
Декрети-заборони і гоніння –
Усе здолала мова ця свята.
Земля, народ і мова – триєдиний
В усі часи життєвий аргумент.
Із ним громадянин ти і людина,
Й перо – незмінний Божий інструмент.
Допоки це в гармонії існує,
Допоки й мова наша ще жива.
Із нею у майбутнє ми веслуєм,
Нам сам Господь ворота відкрива!
4.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894472
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Похмуре небо, прохолодно, осінній, росяний ранок. Багряне листя під ногами, старенька приминає по стежці. Старі чоботи діряві, в пальцях відчуває вогкість, згодом холод. Їй якби тільки дійти до містечка та здати горішки, що набила. Мала би свіженьку копійку, то новенькі, нехай і низенькі чоботи та купила б . Два тижні поспіль прибирала сухі бур’яни на городі. Добру частину землі займає горіх; високий, крислатий, хоч і не дуже старий та дуже схожий на старого дуба. Тішилася, милувалася ним, горіх вродив на славу, стерегла його. Часом сердитий погляд, скоса кидає на ворон, що шастають під ним. Розставляє руки, немов метеликом стане і ледь зашпортнеться, бігає під горіхом, проганяє їх. А іншим разом, як ціла зграя ворон налетить, бабуся, в руки цупко бере граблі, махаючи ними, кричить,
- Ану, гей-гей, із - за вас чоботи не куплю. Он зима, не за горами.
Коли втомиться, під полинялу хустку заправить сиве волосся, бубонить під носа,
- Чи я складу з цієї мізерної пенсії на ті чобітки.
Як заспокоїться, горішки цеглою розіб’є, тоненьку плівку зніме, на долоні розімне на крихти й поклавши в рот, довго смакує на язиці. Потішається,
- Навіть гіркоти немає, солоденькі.
Позирає до неба, молиться до Бога й каже,
- Забрав би ти мене, чи що, скільки іще страждати? Як перст одна, немає до кого голівку прикласти. Таке життя, був один синок і той інвалід. Хворів на цукровий діабет, десь взявся цей ковід, від нього бідолаха й помер. Ой, доле-доленько моя, чому ж мене, отой вірус не візьме?!
Жилисті руки, тремтять від безсилля. У очах біль, скотиться сльоза. Руки замурзані, трусне головою, щоб впала до землі. Декілька раз кліпає очима. В душі собі дає наказ, ні - ні, то ж тільки не зараз, ще ж на смерть капці й одяг не придбала.
Попід посадку стежка пролягла. З однієї сторони зоране поле, з іншої листяні дерева. Тут вільха і акація, ясени і клени, і рідко поміж них можна побачити ліщину й старі крислаті черешні.
Сонце засліплює очі, старенька поневолі зупинилася, кліпнула ними декілька раз, до дерев повернула голову. Яка краса! Сонячні промені зайчиками скакають по листках. А роса по них, ніби веселка виграє різними кольорами. Щоб сонце не потрапило на очі, старенька нижче натягнула хустку. Під ногами стежка звузилася, потопала поміж дерев. Вона крехтячи, з плечей зняла торбу, поклала на засохлу траву. Знявши стареньку коричневу куртку та склавши її вдвоє, постелила поруч і простягнувши ноги, всілася. Із-за пазухи дістає маленьку хустинку, в ній шматок хліба,
- Ну, от тепер поснідаю. Ах, пахне олійка, аж слинка тече.
По маленькому шматочку ламає й кладе в рота. Запалими устами цмокає, закінчивши свій сніданок, посміхнулась,
- Ну от заправилась, як той автомобіль, тепер і сили прибавилося.
Встаючи, оце пожартувала сама до себе. Так часто робить, коли дуже зморена. Завдяки сили волі й тримається на цьому світ. Їй залишилося, приблизно йти з кілометр, якщо йти навпростець, через поле. Добре, що ще не зоране, втішається. Хоча по всьому полю стирчали стовбури від соняхів, це ж не по багнюці йти, якось доберуся, шморгає носом, роздумує вона. Якщо ж йти далі посеред посадки, кілометрів три буде. Хай йому грець, поки дотьопаю, той приймати не буде кому. Шкода, вже тиждень, як поламався маршрутний автобус, що возить людей в містечко. Коли відбудеться ремонт не знати, ще й по селі розмови ходять, що водій захворів. Ото біда на людей така прийшла, то запалення легенів,то вмирають і не знати від чого. Раптом біля неї стрімко пробігла білочка, якесь шарудіння позаду, вона зупинилася,
- Ой, маленька, чого так злякано шмигнула і хто ж міг тебе налякати.
Тільки проговорила, як позаду себе почула шурхіт листя.
- Тю, хто б це мене догнав? Наче й нікого не було,- сказала вголос.
Тільки обернулася, перед нею два молодих чоловіки, років тридцяти. Ой, це не цигани, якісь монголи, може з тюрми втекли, майнула думка. Обоє одягнені в чорні курточки і темно-сині джинси, коренасті, середньої статури, чорняві. Один худіший, в його чорних очах немов полум’я палахкотить, обличчя нагадує вовка. Старенька, аж жахнулася від його погляду, зробила крок назад. Другий товстіший, схиливши чубату голову, з її рук сміливо висмикнув торбу,
- Ану, показуй, що несеш?
У її серце, немов хто стрілу пустив, не могла й подиху зробити. Тремтить, як осінній листок під сильним вітром. Від відчаю, злякано наставила перед собою руки,
- Діточки, це не вкрала. Не вкрала, це мої горішки. Оце набила, несу в містечко, хочу здати.
- Цить! - сказав худіший, не нервуй мене, бо я злий. А злий, бо голодний, що не бачиш.
Бабуся склала докупи руки, немов до Бога, заплакала, до них хриплим голосом,
- Побійтесь Бога, діти! Це ж гріх. Візьміть поїсти, а останні мені віддайте.
Чоловіки гучно сміялися, здалося, від сміху, аж деяке листя з дерев злетіло.
Вона продовжила,
- Знайшли в кого забрати. Он капців не маю, зима на носі. Краще вбийте мене!
Товстіший, примруживши вузькі чорні очі, засміявся,
- Ні, ми на мокруху не підемо. Тішся стара, вважай тобі повезло.
Вона впала на коліна, гучно заридала. Вони на її прохання й уваги не звернули. Худіший, з кишені куртки витягнув клітчасту торбу,
- Нам таке діло підходить, а ти собі ще наб’єш, то ж жива залишаєшся.
Вони пересипали горіхи в свою торбу. Інший зло дивився в її бік,
- Ти і не подумай комусь пожалітися. Хочеш жити, мовчи! Бо, як треба, то і в селі тебе знайдемо. Ти нас не бачила, а ми тебе не знаємо.
На обличчі зблідла, немов німа зробилася, в горлі тиснуло,не спромоглася й слова вимовити. Тіло задерев’яніло, в голові шум, по щоках річкою течуть сльози. Нарешті ледь-ледь повернувся язик,-
- А, як же чобітки…
Дві постаті швидко зникли поміж дерев. Рукою витерла сльози. Душа страждає, відчуття болі. На вустах гірко, солоно, вже тихий шепіт,
- Горішки мої, солоденькі мої. Ой та чому ж для мене, ви стали такими гіркими.
31.10.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893568
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 08.11.2020
Торкни мене веселкою в пів неба,
В яскравих барвах душу освіти.
Я знаю добре — можеш тільки ти
Назавжди поєднати два мости,
Лише в тобі — негаснуча потреба.
Метеликом танцюй в моїх судинах,
Даруй тепло у прохолодну ніч,
Протистоянь не буде, протиріч.
Між зорепадних, загадкових свіч
Піду до тебе навстріч по жаринах.
Росинкою з’явись мені на тілі,
Щоб відчувала незвичайний щем,
Пролийся ненароком і дощем,
Обвий собою щільно, мов плющем, —
Спивати будем миті захмелілі.
Допоки ще сердець палає ватра,
Гарячих фарб в осіннім бурштині,
Залишим вітру спогади сумні,
Ще заспіваємо свої пісні,
Бо наша зустріч — неминуча, варта. 6/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894335
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 08.11.2020
Я славлю маму, що мене зродила
в законнім шлюбі в переддень війни.
Я славлю й маму, що мене зростила.
В тім рідної з цих мам нема вини.
Виходить, що я створений дуетом
у виконанні двох окремих мам.
Про вас, матусі, якби був поетом,
я б вірш красивий присвятив би вам.
Поети славлять почуття високі.
В таких висотах я не верхолаз.
Хоча й віршую я вже довгі роки,
та не поет я -- тільки віршомаз.
Це все подібне з тим, як рицар дамі
дарує купу квітів дорогих,
а в той же час простак приносить мамі
пучечок лиш ромашок польових.
Та все ж ромашки --- то окраса в полі.
Отож бо й віршомазові вірші́
спроможні скрашувати людям долі
простеньким словом щирої душі...
Я славлю маму, що мене зродила
у переддень, як почалась війна.
Я славлю й маму, що мене зростила.
Всі ж негаразди --- то війни вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893534
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 08.11.2020
А я її побачила ві сні,
Таку розкішну і таку раниму,
Що захотілось просто від душі
Намалювати образно картину
Нанести пензлем небо голубе,
Хмаринки неповторні і красиві,
Привабливе, чарівне і земне
І промені ласкаві та грайливі
Хоч малювать признаюсь - не моє
Та навкруги усе так спокушає,
А у творінні ніжне і святе,
Яке і надихає, і вражає
Та мабуть намалюю я усе,
Бо Музу я побачила в вітрині,
Її красиве, звабливе лице
І очі неймовірні сяють сині
Легенько доторкнуся я руки,
Вона мені, як янгол посміхнеться,
Запропонує трепетні рядки
Та настроєм чудовим відгукнеться
У ній вмістилось море почуттів
Та поєднались і краса, і мудрість,
Як ніби дивовижністю рядків
Лунала досконала їх співзвучність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894338
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 08.11.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 181 ***
ГОР БУША на выборах не превзошёл,
потому, как ГОРБУША на дно он ушёл.
*** 182 ***
…тогда-то я САМ ЦАРЯ ДОМ оставил,
так как я САМЦА РЯДОМ поставил.
*** 183 ***
КУМ ИРУ любит только как свою куму,
она же, как КУМИРУ поклоняется ему.
*** 184 ***
ПРИЗ РАКИ всё же в реку утащили,
а ПРИЗРАКИ его на дне и растрощили.
*** 185 ***
я не воспринял бы со СМЕХОМ,
того что происходит С МЕХОМ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894337
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 08.11.2020
У цьому світі для Андрія все було новим. Тіло, вкрите дрібною лускою, надміцний хвіст, дихання через отвори на спині і добре захищені чимось прозорим очі. Спочатку все викликало неймовірний дискомфорт. Рухатися було складно і якось незграбно. Але Андрій адаптувався. У нього не було іншого виходу.
Цей світ внизу був доволі простим, але лише на перший погляд. Оздоби з коралів, кольорового каміння, неймовірне суцвіття чогось дрібного живого і постійні заклики дельфінів до подорожей. Це ставало захоплюючим …
Оголені тіла родичів дуже швидко спліталися перед очима. Лише б серед них не виявилось когось в статусі дружини?! Це турбувало і навіть дещо лякало.
Гроти внизу слугували чимось на кшталт міста. Хоч Андрієві здавалось, що місто наче мігрувало по дну, не зупиняючись на надто довгий період часу в одному місці. Але це було хибним уявленням.
Там унизу було джерело тепла. Це тепло було необхідним для новонароджених роїв. Саме так Андрій назвав їх спочатку про себе, оскільки в русі ці над швидкі люди – істоти чимось нагадували рій.
Основною цінністю була свобода пересування. Той, хто провинився,позбавлявся цієї свободи. Він змушений був харчуватися у долині зліва. Зрідка туди запливала якась поживна риба. Але іноді воїни Гери зганяли у долину якусь випадкову стаю, що дозволяло умовним в’язням робити запаси.
Андрій дізнався, що десь глибше існують цілі підводні міста, набагато більші, ніж це дрібне поселення. І там є щось схоже на електромобілі чи навіть аеромобілі. На останніх можна було вилітати з води і бачити зірки. Хоч з води теж було видно зірки, але це замутнене видовище мало чим нагадувало людське зоряне небо.
Діти виховувалися спільно, хоч десь раз на місяць у них передбачалася подорож з батьками кудись у яскраві глибини. Ворогів не було. Когось схожого на акул Андрій не бачив ні разу.
Ніхто ніколи не говорив про сонце, але усі знали про важливість джерел тепла унизу. Як Андрій здогадувався, це були працюючі вулкани. Вони підігрівали воду і дозволяли роям спускатися на значні глибини.
Адель була його другом. Це був дельфін, що крок за кроком наслідував Андрія. Дельфін наче читав усі його думки і намагався допомагати знаходити відповіді на запитання. Іноді він це робив доволі дотепно, жартуючи наче шкільний товариш.
Адель теж мріяла про глибини. Там унизу було щось, що притягувало до себе, нестерпно манило. Щось невідоме і дуже важливе, що потрібно було дізнатися. Але вони були далеко від міста, вони не знали, як збудовані ці надміцні обігріваючі костюми. А тому лише невесело поглядали у бік чомусь світлого, а не чорного дна.
……………………..
Життя навколо вирувало. Іноді повз пропливало кілька роївських жінок, швидко обертаючись у воді і можливо у цей спосіб намагаючись привернути увагу Андрія. За інших умов це мабуть неабияк би тішило його самолюбство, а може він б намагався аналогічно сподобатись комусь з цих фантастичних створінь. Але Андрій розумів, що, як завжди, він тут має свою якусь важливу функцію. І йому потрібно було її усвідомити.
Вчора він бачив підводний танок, навіть щось на кшталт концерту та театр дельфінів. Це було неймовірним і мабуть найоригінальнішим видовищем за усі його подорожі.
Дар був кимось на кшталт голови громади. І чомусь завжди дуже приязно ставився до Андрія. Можливо, вони були родичами, а можливо друзями. Андрій не мав принаймні поки що кого про це запитати. Дара дуже турбувала невідомість того, що робиться у низу. Він пробував отримати кілька захисних костюмів для таких подорожей, але йому не вдавалось. Існувала наче якась заборона на це. Вони не знали, що з тих, хто спускався униз, жоден не повернувся.
……………………………
Температура води все більше і більше зростала. Андрій припускав, що наближалося виверження котрогось з вулканів. А може і щось інше … Його друзі та знайомі почали почувати себе все гірше. Пропадала жвавість, на тілі з'являлись небезпечні сліди якогось зараження.
Йому вдалося здобути необхідний костюм. Потрібно було спускатися. Адель трималася поруч лише перші кілометри. Далі середовище ставало надто не дружнім для неї і вибухнувши в Андрієвій голові цілою симфонією обурення дельфін повернув назад.
Те, що діялося внизу, неабияк здивувало і … обурило Андрія. Кілька підводних човнів вдало розмістилися між морськими океанських скель. Внизу стояв атомний реактор. Радіаційна вода щедро зливалася у різні боки без будь – яких переживань за долю жителів океану. Як видавалось, роїв тут ніхто не вважав за людей чи за інших вартих уваги істот.
Знайома картина з минулого та ще й у яскравому світлі.
Коли Андрій підплив ближче, з одного з кораблів вистрілили сіткою. Чергову велику рибу було спіймано. Тіло роя затягнули у найближчий корабель.
……………………………….
Андрій лежав між океанських рослин, риб, якогось чудернацького каміння. Так виглядало, що люди просто залишили його задихнутися. Якби він був звичайним роєм, це б давно сталося. Але так не було ...
Зворотна трансформація проходила доволі швидко. Андрій знову ставав звичайною людиною.
В його голові виринали ідея за ідеєю. Знищити реактор? Це було неможливим. Та й сил однієї людини для цього було явно замало.
Пояснити, з ким люди мають справу тут унизу?
Чи він вірив, що їм можна це пояснити … ? Невже, маючи таку техніку, тривале спостереження не дозволило б їм виявити розум у роїв, почуття, … Та й чи не час згадати про природу, як таку …
Ні … єдиним шансом було попасти на поверхню і знайти там людей, здатних на таке розуміння. Йому потрібна була допомога.
Залишалось шукати вихід. Андрій терпляче чекав на хоча б якийсь транспортний засіб, який б прибув на корабель. Вони ж отримують звідкись воду, їжу, зрештою листи …
І така нагода трапилась …
..........................
Аврора стояла біля вікна. Що ж, її теперішній екстравагантності позаздрила б не одна жінка. Хоч ні, про це слід говорити не так. Попередниця Аврори була явно націлена на те, щоб вражати чим більше чоловіків. Не мало залишитися жодного не переможеного і не захопленого. Та і як це могло не статися, якщо батьком був президент найсильнішої у світі держави …
Колись чудовий актор, що самостійно виконував каскадерські трюки, а сьогодні політик, що не уникає жодної серйозної суперечки чи конфлікту. Більше того, за ним закріпилась слава улюбленця долі … Тому що у всіх цих суперечках він перемагав.
На жаль, Дені Сток не звик озиратися назад. У нього не було оцього жалюгідного співпереживання. Та й виборець, мабуть, за такого б і не проголосував. Виборець хотів сильну особистість без комплексів. Ринкові індекси росли, компанії показували небачену раніше прибутковість, а любителі шоу могли побачити все, навіть гладіаторські бої підводних іхтіандрів. Тепер це стало модним.
Кажуть, упіймали одного такого недавно ... Вижив на кораблі без води. «Треба буде подивитися» ….
Єдиною слабкістю Дені Стока була його донька Джейн. А може просто успішним активом. Ця світська левиця чи може світський дракон знала все про всіх чоловіків. А тому вчасно підказувала чи опускала на людях умовного ворога.
Аристократична зовнішність для одних, розпещеність для інших, солодкі посмішки для усіх разом …. І актив працював, як жоден інший.
Дівчина користувача необмеженою довірою …. І навіть владою. Якщо б вона раптом захотіла запустити ракети у якусь країну, то вона б могла це зробити запросто. Якби їй сподобався інший президент, то і це б не було проблемою.
Але Джейн щиро вважала, що її батько - це її актив. І що це саме вона ним маніпулює. Ось в таке чудове створіння і потрапила цього разу Аврора.
Її щойно попередили, що батько забирає її через годину на бій іхтіандрів. Аврора поки що не знала, хто це. В її уяві це принаймні не мали бути люди або схожі на них істоти.
На превеликий жаль, вона помилилась. Якби ж вона знала, кого їй доведеться побачити за таких умов …
………………………………………..
Приміщення, де ховався Андрій, раптом знову почало наповнюватися водою. На щастя, остаточної трансформації так і не відбулося. На Андрієвому обличчі вже явно проглядалися людські риси, але здатність дихати у воді він не втратив.
В кімнату увійшло двоє.
- Ну ось, я ж казав, що це серйозний екземпляр. Хороший подарунок президенту.
- Так, цей зможе протриматись кілька боїв.
Тіло Андрія поклали у спеціальний резервуар, наповнений водою, і відправили на поверхню. Він і не збирався протидіяти цьому, що дещо дивувало оточуючих. Такої покірності вони не зустрічали раніше. Щоб не видаватись підозрілим, Андрій спробував вирватись кілька разів, що зрештою усіх заспокоїло. Їм і в голову не могло прийти, що він розумів їхню мову.
……………………………………..
Раніше бої гладіаторів уявляли як величезну арену, охоплену глядачами. І там на цій арені відбувалася битва за життя. Зараз це все було по іншому. Глядачі сиділи у центрі. А навколо них був розташований величезний акваріум з хижими рибами та випадковими дельфінами. Туди у це середовище вкидали нового іхтіандра чи роя за визначенням Андрія і до нього накачаного спеціальним наркотиком попереднього бійця – переможця. Наркотик трансформував новоприбулого в очах такого роя в звичайного хижака, загрозу. Тож бій ставав гарантовано цікавим та захоплюючим.
У президента був привілей. На невеличкому підводному човні з донькою та охоронцем вони підпливали найближче до місця битви, смакуючи кожну деталь та мить поєдинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894285
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
Він плистиме рікою тільки навесні.
Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
І залишитись спомином палким свічі.
Забути б мені все. Я потушити мушу,
Бо досі припікає полум*ям вночі.
Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
Снується знову павутинно-ніжна думка,
Бо уві сні , неначе зупинився час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894236
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Інша реальність
У закоханих сердець —
Налита щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894210
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Наші мрії
Заблукали уві сні
Заховались в небі зорі мовчазні
Наші душі
Обпеклися об життя
Обпалили злі отруєні слова
Приспів:
Відлітаєм у той світ що є для нас
Небо знищать люті сутінки образ
Нам ніколи не завадить сліз туман
Ніжний погляд знищить смуток та обман
Нас вже двоє
От тепер ми не одні
Освятило срібне полум'я ночі
Ми стелились
Білим цвітом по землі
Поєднались наші душі у вогні
Приспів:
Небо сіє
Діамантовим дощем
Опоповило оксамитовим плащем
Наші долі
наче крила голубі
Посплітались в сяйві зоряних вогнів
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894251
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Зоряне небо завжди манило до себе людину. Людина чекала … Гостей, несподіванок … Іноді боялась, іноді ні. Іноді, вимальовуючи на величезній території обриси фантастичних тварин чи просто привабливі візерунки, людина наче запрошувала до себе … тих, далеких, невідомих, цікавих … Чому вона це робила? З цікавості, зі страху, прагнучи нових знань, можливо захисту від хвороб, невблаганної природи і такого ж невблаганного іноді жорстокого космосу … ? І вони відкликались. Принаймні, про це говорить неймовірна народна творчість минулих століть, наскельні малюнки, віражі людського ДНК …
Так було і цього разу. Коротке повідомлення з далекої галактики було зареєстровано одразу і в Європі, і в кількох штатах Америки. Не скажемо, що це когось аж надто налякало. Традиційні ЗМІ просто проігнорували таку небуденну подію, а в вузьких колах зацікавлених цей випадок був одним зі ста, а може й більше.
Але цього разу все склалось по іншому. Іншість полягала у тому, що повідомлення вдалось розшифрувати. А точніше не надто й перевтомитися від його прочитання. У ньому було з десяток креслень, опис енергетичної батареї та коротке пояснення користувача. Нетривалий диспут доволі фахових людей дозволив визначити пристрій як портал в інший світ. Щось на кшталт великого дзеркала, складеного з десятків рухомих рам, що приводилися в дію від батареї. Очевидною була небезпека вживання невідомого джерела енергії, але у середовищі фізиків – фантастів щось подібне вже зринало неодноразово. Тому сприйняття було серйозним, але позбавленим надмірних побоювань.
Місце признання очевидно вже було визначено напрямком та кутом обертання рамок, тож пристрій виглядав як реальний інструмент реалізації надісланого запрошення.
Аврора прожила у цьому світі уже досить довгий період часу. Після пережитого раніше цей спокійний виважений світ видавався їй мало не нагородою. Вона займалась музикою, танцями, зрештою фізикою та астрономією. Чим ж іншим вона могла перш за все зацікавитись після проведених тисяч років у кам’яному полоні?!
Тож склалось так, що такій обдарованій всесторонньо людині і запропонували пройти крізь рухоме дзеркало. Саме так обізвали цей пристрій на жаль саме військові, яких навколо назбиралося аж надто багато. Іноді від знищення пристрій захищали якісь миті. Але допитливість перемагала страх.
Хоч це і був ризик, але свого посланця земляни відправляли без будь-якого скафандра чи захисного костюму. Невже настільки розумні істоти, що змогли створити такий портал, не розуміли загрози від попадання людського тіла у неприйнятне середовище?! Отже, поява людини у скафандрі могла б свідчити про неадекватність або розумову відсталість самих землян.
Аврора увійшла у дзеркало. Призвичаєній до рідкого металу тіла андроїда це не виглядало чимось особливим. Фактично дрібні мікрочастинки людського тіла наче розходились в різні сторони. Тіло втратило чіткі обриси і перетворилось на щось на кшталт хмари, що стрімко пірнула у якийсь енергетичний тунель. Все це тривало може кілька хвилин, а потім стався спалах світла, що зовсім засліпив Аврору.
Дівчина пробудилась від дотику руки. Це було дещо несподівано, але поруч стояли … люди. Так, саме люди. «Оце так віражі», - подумала Аврора, дивлячись на них. Минулий раз обличчя Шани їй навіть видавалося привабливим. Десь там в неандертальському поселення. Але тут навколо неї, як їй здавалось, зібралась сама ідеальність.
Абсолютно ідеальні правильні риси обличчя, спокійні впевнені і навіть дещо усміхнені очі, вольові підборіддя, у всьому акуратність і … якийсь спокій.
Що вона відчула перш за все, так це … спокій.
З допомогою якогось маленького пристрою, який їй прикріпили на одяг, Аврора змогла не лише розуміти, а й перекладати свої слова на незнайому мову. Саме мову. Дещо протяжні звуки, дещо незнайома міміка, але … це була мова.
- Ми вітаємо тебе, дівчино з далекої планети. Наш лікар огляне твоє тіло, хоча вже можна сказати, що усе з тобою добре. Мене звати Елтерра. Я буду твоїм другом і працівником у твоїй подорожі. Буду тобі все розповідати. Расл буде твоїм дослідником. Він має багато запитань до тебе.
- Я рада зустрічі з вами. Передаю вам вітання з Землі. Я щиро здивована, що ви так схожі на нас.
- Тобі це лише здається. Ми зовсім не схожі на землян. У вас це називають гіпнозом. Ми скористалися ним, щоб не вразити твоє мислення.
- Тоді, чому я можу дихати. Чи тут середовище таке ж, як і на землі. Багато кисню? Є рідка вода?
- Ні, тут цього всього немає. Але ми створили для тебе уяву близького тобі середовища. Насправді твоє тіло перебуває наче в скафандрі, але ти його не бачиш. Наші будинки, обличчя, вулиці, транспорт дещо трансформовані. Вони схожі на справжні лише формою Все це для твоєї безпеки.
Все дивувало аврору у цьому іншому світі.
Звичайно технічні рішення мало нагадували те, що вона бачила на землі. Але найбільшою відмінністю було інше.
Штучний розум зустрічав дитину при народженні. Визначав її талант, де у неї є здатність бути першою, а отже щасливою. Якщо житель планети Еро втрачав з віком таку здатність, їй миттєво шукалась інша сфера для оптимальної самореалізації. Тут потрібно наголосити на слові «шукалась». Штучний розум передбачав настання хвороби і її необхідне лікування, повідомляв про погоду з неймовірною точністю і обирав найкращий одяг. Радив, яку слухати музику і які дивитись неправдиві ілюзії. Саме так вони називали аналог земного кіно.
Штучний розум обирав пару для одруження і в разі потреби міняв її складники. Включно з дітьми, яким можливо за таких талантів було б краще з іншими батьками.
Елтеррі щойно поміняли її нареченого, що було сприйнято нею абсолютно спокійно.
Аврора спробувала зрозуміти.
- Але ж це інша людина, це інший чоловік! Я розумію, що, можливо, той у чомусь кращий чи цікавіший, але ж люблять не за це …
- Так чому ж … люблять за талант, співпереживання, цікаві ідеї та фантазії. Якщо вони закінчились і мені вже нецікаво, то чому це все не змінити?
- Але ж це все інше. Інші очі, інший подих, інша посмішка.
- Це якісь несерйозні аргументи …
Ось так розмова відбулася вчора, а сьогодні Аврору цікавило питання страху, переживання. Адже у них таких зовсім не було.
- Елтерра, а ви не боїтесь, що, запрошуючи когось до себе, ви можете знищити свій світ. Хворобами, чужою агресією, ще чимось …
- Це завдання штучного розуму. Він має визначити, чи надходить від когось загроза. Наприклад, у вашому випадку він обрав поступове спілкування та вивчення. Оскільки ви дуже різні. Але ви перспективні з точки зору роботи нашого розуму. Ми можемо позбавити вас страху знань, втрати, невідомого. І ви будете жити так само щасливо як ми.
………………………….
Коли Аврора пройшла крізь дзеркало в зворотному напрямку її рішення зріло не більше кількох секунд. Група військових стояла напоготові. Портал потрібно було або знищити, оскільки він ніс у собі загрозу, або очікувати невдовзі гостей з іншого світу. Причому цей гість був готовий до дуже швидких трансформацій усього оточуючого життя.
- Знищіть його негайно. Це загроза для нашого світу. Поспішіть. Вони надсилають своїх роботів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894250
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Андрій не знав, що саме тягнуло його у ці гори. Іноді, пробуджуючись уночі, він чув якісь незнайомі слова, вигуки … Андрій не знав цієї мови. Якась дивна істота … мабуть, жінка наче поставала перед його очима і щось довго втомлено говорила … Андрій не розумів нічого. Лише неспокій, якісь неймовірні фантастичні здогади … Може, це вона … Може, це про неї … Потім все минало на дні, тижні … І раптом поверталося, зринало у свідомості.
Андрій так і не зрозумів, чому його раптом закинуло сюди, у ці румунські гори. Трансільванія вражала своєю красою, якоюсь близькістю до рідної України. То тут, то там раптом зринали вишивані сорочки, озирались веселі дівчата, хмурили брови, вдивляючись в неспокійну далеч, старші чоловіки.
Один з таких, дивлячись на нього, вчора видав цілу шараду дивних фраз:
- Ти не наш. Відчуваю, що не наш. У гори дивишся, а на хмари ні. На людей дивишся, а їх не бачиш. У себе дивишся і там і залишаєшся. Пісні співаємо, а ти не співаєш. Добро серце гріє, та серце спокою не має. Твоя тебе у скелі чекає. Кричить до тебе, а ти не чуєш … Озвися, хлопче ….
Андрій звик до всього. В голові зріло розуміння, що слова ці мають глибокий сенс. А може, й жодного … Вже кілька років тут блукаю. А толку ніякого. Чи то жити звичайним життям?! Але ж не можу. Не дозволено мені це. Та й хотів б, не зможу ….
«Іду краще у гори». "Там я свій. Там я говорю, а мене слухають. Дерева говорять, а я розумію. Вітер шепоче, а я розумію. Птахи поруч пролітають, граються, а я радію …"
«Що ж ви так шумите сьогодні? Ніби й негоди немає. А такий галас підняли …»
Андрій і не здогадувався, що йде тією ж дорогою, якою 50 000 років тому вів високих старий вождь у невідомість. Він не знав, що тіло Аврори було викопано з могили. Не знав, що прихилене до однієї з сусідніх скель раптом потекло рідким металом по стрімкій стіні на очах в наляканих високих. Це справило на них неабияке враження і заставило їх скористатись здобутими порадами. Бо це бути поради неземної незвичайної істоти. А отже, мстивої і страшної ...
Електронний мозок молодої дівчини потребував неабиякого сплеску енергії, щоб знову ожити, почати функціонувати. Час від часу програма спрацьовувала, але її окремі блоки нездатні були функціонувати постійно. Стати знову звичайною людиною було неможливо. Не було тіла, яке змогло б вібрувати на потрібній частоті.
...
Навколо не було нікого. Ніхто б не міг сказати, що ж ти робиш, Андрію?!
Андрій підійшов до скелі. Що за диво творилося в його голові? Ні, не Аврора. Все та ж чудернацька жінка. З дивним чолом, чоловічими міцними руками, з … великими очима …. Ні, це ввижається …. Цього не може бути … Але ці очі ...
Андрій вперся головою об скелю і щосили закричав: Ав … ро …. ро!!!
Раптом з каменя почала наростати рука …. Інша …. Андрій занімів від тих кам’яних обіймів … У нього не було сили відштовхнутися і не було змоги … боятися. З усієї сили, яка тільки була у його тілі, Андрій потягнув ці руки за собою …. Дивна металічна маса. «Невже ж це андроїдне тіло?» Звідки тут, у румунському лісі, у цей час?
Маса здавалось творить саму себе … Тіло поступово витягувалось … З’являлись перші риси обличчя …
- Авроро, я тебе знайшов …
Можна собі лише уявити, яким було б здивування та жах випадкового спостерігача цього дійства. Людина боїться невідомого, вона сама себе лякає невідомим. Вона сама робить з себе ворога невідомому.
Старий румун, що спілкувався так дивно з Андрієм учора , все сильніше притискав рушницю до плеча. Нарешті пролунав постріл. Злякавшись і невіданого дійства, і свого вчинку, старий кинувся навтьоки. Навряд чи він свідомо чинив зло. Але страх був його господарем у цей день? Скелі нерідко розмовляла з ним, але ... на думку старого, не було це добром. Страх заставив зробити постріл ...
- Авроро, я тебе знайшов.
- Андрію, що з тобою. Ти стікаєш кров’ю.
- Це не страшно. Тіло вібрує. Я вже йду. Авроро, ... яка ти красива. Я вже став забувати, яка ж ти красива.
- Я теж іду Андрію. Я знову людина. Я тепер знаю, що ми колись зустрінемось назавжди. Я впевнена у цьому. Я думала про це більше ніж вічність.
Біля скелі не стало нікого. Неймовірне дійство закінчилось. Їм знову доведеться спробувати знайти відповідь на все ті ж питання. Людино, чому ж ти так боїшся невідомості?! Чому ж ти така, людино? Чого ж ти насправді хочеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894191
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Ти щось більше,
ніж просто людина,
інерція світла, що змінює ракурс.
Піщинка у світі зронена,
затиснута в сирих емоціях в рамки.
Чим більше холод лізе під шкіру - тим міцнішає
в тебе торс,
Тим більше кисню спалюється в грудях,
щоб розтиснути
всі ранки.
Бо кожна частина тіла відчуває,
коли щось не так.
Ти щось більше,
ніж просто спам,
стереотип,
що ніяк не знайде свого адресата.
В найближчій людині ти антидепресант, щось непрочитане,
але близьке.
Спалах світла на чорнім фоні квадрату.
І коли присипляєш демонів своїх,
в тобі прокидається щось чудернацьке, легке.
І ніби оголюєшся від страхів,
які припадали сирістю.
І прилипаєш
кожним клаптиком тіла
до тепла.
Без якорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894189
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Вона всміхалася дощам,
Їх цілувала тут і там,
Вдягала із туману квіти,
Щоб літо бабине зігріти.
Чарівна панна - одинока,
Вітрами ткана - кароока,
Обнята пригорщами смутку,
Втирала сльози хутко, хутко.
Віталась з млостями краси,
Їх ткала з ранньої роси,
Із пишних лоз - благословіння,
Із віщих снів - чудне спасіння.
Наступний день знов малювати
У світ краси та пишні шати,
Із ним на подіум зійти,
Щоб чари світлі віднайти.
У бурштиновім квіт - намисті,
В весільній сукні - пишнім листі,
З вітрів музИки заказати,
У танці всю себе віддати.
Всміхатись змореним дощам -
Їх обіймати тут і там...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894202
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Біда прийшла несподівано. Спочатку були поодинокі хворі, на що мало хто звертав увагу. Потім перші померлі. Міцні, молоді … Це викликало страх. Втрачені цілі сім’ї.
Дехто з них був з Авророю від самого початку. Лихоманка, кашель … це лише найперші симптоми. Далі людина задихалася і помирала.
Дівчина здогадувалась, що вірус попав у селище свідомо, з чиєїсь волі. Першим померлим був саме вкушений лисицею чоловік, якого начебто на знак примирення відпустили високі.
Аврора розвела плем’я по різних групах. Заражених миттєво ізолювали, але це мало чим допомагало. Їх було аж надто багато.
Аврора не стрималась, щоб не відвідати високих. Вождь спочатку явно вдавав, що нічого не знає. Але не відчуваючи загрози, заговори нахабно та відверто. Адже, як і усі не надто розумні люди, вірив у свій неабиякий розум. Його відповіді відверто вражали … своєю звичайністю чи очікуваністю для людини з майбутнього.
- Я зробив, що мусив зробити. Звірини стало менше. Вірус її нищить. Мої воїни потребують їжі. Ви стаєте загрозою, проти якої ми безсилі. Я вчинив, як добрий вождь.
Як це все нагадувало розлогі бесіди псевдо - науковців про парки лише для обраних чи за високу плату, медицину для забезпечених. Що робити, перенаселення! … Як наслідок, легалізація наркотиків, таких шкідливих для підлітків гральних автоматів, довгі кордони за візами у багаті країни та небезпечні втечі через море в Європу для біженців – африканців. А потім табори … Як це все було знайомо? Невже потрібно було здолати людині 50 000 років, щоб опинитись там само?!
Аврора починала здогадуватись про справжню причину своєї подорожі саме сюди. Ось ця розмова і була такою причиною. Це вже був не дитячий розум примітивного нащадка. На Аврору дивилися очі такого собі початкуючого філософа і якщо хочете патріота з гаслом «Village first” ….
Але вона знала, що сказати.
- Дивіться туди за горизонт …. Чи є там такі ж люди?
- Я цього не знаю.
- І подивіться в той бік за горизонт? Чи є там дичина у лісах, плоди на деревах, вода у річках … ?
- Я цього не знаю.
- А чому ж ви боїтеся дізнатися? Чому ви боїтеся туди піти?
- Бо наші предки жили тут, жили так, як живемо ми. Вони заповіли нам, щоб ми жили так само.
- Але ж життя "так само" стало неможливим. Для виживання потрібні нові землі, нові знаряддя, нове знання. Що ви зробили з тим, хто ходив у далекі ліси?
- Я наказав його убити. Він сіяв неспокій у племені.
- А може він приніс вам надію?
- Наша розмова даремна. Ми почекаємо, поки ви усі помрете, а потім спалимо залишки вашого селища.
- Це вам нічого не дасть. Всі, хто зайде у селище, заразяться.
Слова Аврори нарешті зацікавили вождя. У нього на обличчі з’явилися перші ознаки неспокою.
- То що нам робити, жінко, що чомусь знає більше, ніж можливо.
- Всім, хто здоровий, потрібно покинути ці місця. Вчитись обробляти землю, лікувати, будувати. Лише тоді майбутнє не вимагає знищення собі подібних. Лише знання робить людину сильнішою. Знання робить її життя безпечним. І серцевиною цього знання є повага до інших, усвідомлення необхідності піклуватися, захищати, створювати нове. Це робить нас людьми. Це робить нас по справжньому сильними.
Старий мовчав. Аврорі не було що додати. Цей діалог міг з таким самим успіхом відбутися і у 2020 – у, і у 2030 – у …. Що ж ми за дивні істоти такі?!
…
Потрібно було увійти в заражене селище.
Зар та Шана чекали на горі. Вони побоялись спускатись та й Аврора не дозволила б їм зробити таку відверту дурницю. На жаль, і у них з’явилися перші ознаки хвороби. Після повернення обоє одразу ж упали на землю біля вогнища.
Раптом Аврора здогадалась. У неї з’явилась навіть якась вдячність далекому 3020 – у року.
Аврора згадала про свою здатність.
«Авроро, тобі не потрібна нічия допомога».
«Ти сама здатна вилікувати цих людей".
«Ти ж пам’ятаєш, що ти сама пишеш свою програму. А отже і програму своїх мікрочастинок. Тобі залишилось запрограмувати їх на знищення клітин вірусу».
Аврора повернулась у селище через кілька годин. Вона підходила до кожного і, не питаючи, робила розріз на його руці. Кілька крапель її несподівано для усіх крові синюватого відтінку дуже швидко робили свою справу, розлітаючись по хворому тілу.
На жаль, у цей спосіб вона убивала андроїда. Тіло Аврори поступово набувало сірого відтінку, все більше схожого на метал. Але на її обличчі був вираз спокою.
Вона зробила те, що повинна. У неї виникло задоволення своїм ж вчинком, своєю життєвою роллю.
Плем’я зібралось навколо свого лідера. Це були люди. Їх невід’ємною рисою віднедавна стали турбота, повага, знання. Допомагаючи один одному, вони позбувались своїх донедавна тваринних рис. Тіла випрямились. Вона навіть здивувалася, наскільки зовні вони змінилися. Великі очі … Всюди навколо були великі очі … Щось знайоме було у тих очах ...
…………………….
Плем’я високих вирушило за обрій. Вождь заборонив спускатись у селище. Коли високі проходили повз колишнє поселення низьколобих, вождь зупинився біля свіжої могили на краю. Він бачив, кого там поховали. Старий зняв з голови корону і поклав на свіжу землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894176
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Плаче хмарка сива у небі високім,
Каменем додолу сокіл гостроокий.
Ширить зір по травах, а в душі неспокій,
Косий дощ розкраяв під ним увесь окіл.
Квітку запізнілу полоще й листочок,
Ягідку калини, що вплелась в разочок.
Поміж берегами річечки шнурочок,
Що біжить неспинно повз старий місточок.
Рік за роком плине в задумі сердешній,
Що понесе в зиму, що ще дасть Всевишній?
Радість чи печалі в трапезі похмільній,
Ніж в грудях наруга, хто по духу вільний.
02.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890506
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 06.11.2020
На мелодию романса:
"Не пробуждай воспоминаний"
Река любви
романс
Река любви всё побеждает,
Она божественна всю жизнь
И песнь её преобладает –
Тоски, печали падежи...
Лишь с ней сильны, все рифы, беды
Нам по плечу во все шторма –
Как мать сопровождает следом,
Она и есть судьба сама...
Коль, надругавшись, позабудешь
Её надёжное плечо –
Как будто станешь ты заблудшим,
В потёмках бродишь со свечой...
Река любви, а берегами
Все испытания идут,
Она главней всего, веками –
Любовь есть Бог, побед редут.
05.11.2020г
Минусовка мелодии романса
"Не пробуждай воспоминаний":
https://backingtrackx.com/minusovka/213350/
boris_shtokolov/ne_probuzhdai_vospominanii.html
«АХ, ЭТО БРАТЦЫ, О ДРУГОМ!»
Думали о страдающей душе, а пришлось говорить о красивом слове; пытались проникнуть в эстетику романса, а рассуждали об этике любви; вникали в тайну трепетного слушания романсного слова, а вышли из XIX века в век нынешний; собрались было вслушаться в романсную классику золотого девятнадцатого, а услышали романсы нового дня; говорили о музыкально-поэтических усладах слуха, а прикоснулись едва ли не к самому главному — что дает романс человеку в его жизни, восполняя недостающее, но необходимое.
Посчитали было романс песней особого предназначения и особого художественного качества, как тут же оказалось, что романс — больше самого себя. Им может быть при определенном повороте мысли драма, рассказ.
Углубились в романсное слово, а оно стало музыкой, которая сама по себе — отдельно — только и ждала, чтобы ее словесно рассказали, досказали.
Говорили о другом, а сказали все-таки о романсе. Думали о романсе, а прикоснулись к личному, человеческому существованию, которое в безромансном своем бытии неполно, ущербно.
Романс как общекультурная человеческая ценность, необходимый фрагмент человеческого существования представляет собой естественное сочетание достоверности и мечты. Он — воплощенное чаяние. Даже если тот, кто слушает романс, в преклонном возрасте, то и тогда он возьмет у романса свое: чаяние предстанет как бывшее в молодые годы («Были когда-то и мы рысаками…»). Больше того. Романс дает иллюзию достижимости недостижимого.
...романс — это живой лирический отклик души народа, творящего свою героическую историю.
Вадим РАБИНОВИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894146
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Земля в тобі
немов в колисці.
найкращий вчитель
Ти й тиран...
І все летиш ,
у переписці,
Миттєвий промінь
У життя.
Ти витрачаєшся
Й минаєш,
Ти різний для усіх осіб.
Собою долі позначаєш.
Тебе включають й
печуть хліб.
Ледачі все тебе марнують,
З тобою день,
І ніч ,мов спас.
Лиш трударі
Тебе цінують.
Іконостас ти,
вічний час.
05.11.2020р.
В.Ма́ла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894084
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Прибіг Вася до аптеки,
Аптекарку попрохав.
-Я прошу вас, дайте ліки,
Щоб потрапить на вокзал.
Аптекарка сторопіла,
-Чоловіче з вами що?
Наступила амнезія,
Щось у вухах загуло.
Вчора стрівся я із другом,
В ресторані посидів.
Потім запросив подругу,
Від шампанського зомлів.
Більш нічо не пам'ятаю,
Лавка, сквер і морозець.
В небесах уже світає,
Думав, що мені кінець.
Місце таке незнайоме,
Люди всі кругом чужі.
Вирішив іти додому,
Та потрапив в гаражі.
Так петляв я до обіду,
Їсти дуже захотів.
Став гукать дружину Ліду,
Та знайти так й не зумів.
Запитався:"Що за місто?",
Кривий Ріг - відповіли.
Як мене сюди занесло?
Ми ж у Рівному були...
Голова заморочилась,
На очах взялась сльоза.
Чи мені усе приснилось?
Хто б оце мені сказав...
Йшов по вулиці чужинській,
Все на вивіски дививсь.
Що ж скажу я своїй жінці,
Що у місті заблудивсь?
Бачу надпис я "Аптека",
Дуже вже її зрадів.
Вивіска така велика,
Швидко я туди забіг.
Може тут і допоможуть,
Щоб вернулась пам'ять враз.
Працював, щоб знову мозок,
Щоб вернувсь в минулий час...
Аптекарка все мовчала,
Слухала розмову ту.
А тоді, як закричала
-Ти, що думав, вже в раю?
-Забирайся звідси швидше,
Ліків я тобі не дам.
Похмелитись тобі ліпше,
Враз потрапиш на вокзал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894136
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Не торкай поцілунку осіннього,
Не впускай в юну душу дощі,
У побачення - ніби останнього,
Хай цвітуть загадково плющі.
Відчайдушність нічної чаклунки,
Гріх вина й недопитих небес,
Падолистом закохані трунки,
Дивний доторк... і чудо з чудес.
Світанково колишеться осінь,
Босонога жевріє любов,
І засвідчені очі - в них просинь,
Де цілунок ласкавих обнов...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894097
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 06.11.2020
☂️☀️☔☀️☂️🌞🌂🌈
Темно-синяя вечность вечера -
Неизбежная неизбежность.
И сменяется так доверчиво
Сплин осенний на зимнюю снежность.
Но не время для горьких песен,
Пролетит ноябрь - не заметим.
И не грустью он нам интересен,
Он душой безгранично светел.
Обнажая деревья и души,
Разметая листву и мысли,
Подтолкнет, и мы обнаружим,
Что становится мир наш чище.
Мишуру на вертру истреплет
И сметет серым пеплом в бездну.
И проснется в нас то, что дремлет,
И воскреснут любовь с надеждой.
🍁☔🌞🍁🍂
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894131
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Осіння ніч і дощ ридає,
Шум потяга понісся в даль,
Самотньо руки простягає
До мене в темряві печаль.
Тільки безсоння пригортає:
На небі навіть зорі сплять,
В дощу так хочеться спитать:
Чому по ночах ти блукаєш...?
Не відповість мені - я знаю
Сховав як під вуаль чоло,
Зі мною теж таке було
Я відчуття ці пам"ятаю.
Здається, простір теж не спить
Сльози дощу збудили вітер,
Він сон мій так прогнав сердито,
Що той тікає аж тремтить.
Вже близько ранок - ніч минає.
Стомився дощ - наче дрімає,
Мабуть мій сон пішов до нього:
Всміхнувся день і Слава Богу!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894108
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
[b][i][color="#046913"][color="#deed0c"][color="#e30707"]Н[/color][/color]оябрь пришел и принес холода
[color="#deed0c"][color="#e30707"]А[/color][/color] было недавно еще бабье лето
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Г[/color][/color]ример он отменный и так, как всегда
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Р[/color][/color]азбоем в лесах занимается с ветром.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]А[/color][/color] все потому, что пришла уже грань,
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Н[/color][/color]оябрь в строю, удержаться стремится
[color="#deed0c"][color="#e30707"]И[/color] [/color]как не ворчи, мол, декабрь, отстань,
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Ц[/color][/color]ензуру пройдет и на год удалится.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Е[/color][/color]ще бы, декабрь подготовил свой бал.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]О[/color][/color]н любит резвиться с белесой метелью
[color="#deed0c"][color="#e30707"]С[/color][/color]нега вон в тяжелые тучи собрал,
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Е[/color][/color]ще только шаг и готовься к веселью.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Н[/color][/color]ельзя ничего изменить в этот час.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]И[/color][/color]дут перемены большие в природе
[color="#deed0c"][color="#e30707"]С[/color][/color]нега будут вскоре нам радовать глаз.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]З[/color][/color]амерзшие реки уже на подходе..
[color="#deed0c"][color="#e30707"]И[/color][/color] мы... мы же дети планеты Земля
[color="#deed0c"][color="#e30707"]М[/color][/color]илее-то нет и любить ее надо.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]О[/color][/color]собой любовью, иначе нельзя...
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Й[/color] [/color] знать, что все это дано нам в награду.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894109
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Жіночі очі - справжній океан:
То Тихий, то Північно-Льодовитий...
То радістю, то смутком оповитий;
То штиль в них, то - буремний ураган...
А часом, в тих очах ятриться сум,
Безмежний біль, зневіра й безнадія.
Гірка сльоза тече по їхніх віях,
В бурхливому потоці вічних дум.
Ті очі - дивовижний буйноцвіт:
Зелені, карі, сірі, волошкові.
В очах жінок журби сховався світ
І цілий всесвіт ніжності й любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867162
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 05.11.2020
Плем’я йшло лісовою стежкою. Раніше це все мабуть було схоже на зграю. Але все помінялося …
Аврора почала створювати правила. Іноді вони були досить простими і легко сприймалися. Іноді їм жорстко противились.
У бою чи на полюванні кожен відповідає не лише за себе, але й за своїх товаришів зліва і справа. Вся добич ділиться в залежності від внеску мисливця, але з врахуванням величини сімей. Це було спочатку найважчим, але дало вражаючі результати. Зміцнілі діти почали допомагати в полюванні, а жінки з допомогою Аврори освоїли щось схоже на шевське ремесло.
Аврора поки що боялася приводити своїх нових друзів у знайдений будинок. Не розуміючи призначення чогось, вони могли просто це знищити. Адже, людина у будь – який час знищує те, що невідомо. Просто зі страху, боячись потенційно можливої загрози.
Шана допомагала у лікуванні. Це важко, звичайно, було назвати лікуванням, але все ж було значно серйозніше, ніж колишнє завивання, облизування чи посипання попелом.
Але найбільшим випробуванням була заборона здобування жінки силою. Та ще й у такий екстравагантний спосіб, як удар по голові ззаду з наступними розвагами з тілом у печері. Це було явно понад Аврорине терпіння та викликало неабияку підтримку у Шани.
Плем’я багатіло на очах. Якщо це можна було так назвати. Залізні списи допомагали у полюванні, голки були незамінними у шитті, лук зі стрілами став суттєвою зброєю. Звичайно, і раніше камінний замінник був достатнім знаряддям для таких цілей. І мабуть Аврора дещо переоцінювала значення своїх знахідок. Все виглядало саме так, що щось інше привнесене Авророю було важливішим.
Про це учора сказав Зар.
- Ніа, ти нас змінила. Ми стали одним цілим. Ми не боїмося ворога. Ми відчуваємо один одного. Вчора приходив Вал. Просився назад. Я сказав, що тобі вирішувати. Я боюсь, що він приведе високих.
- Хто такі високі?
- Це плем’я унизу. Вони вважають, що ми займаємо їх територію. Вони не живуть у печерах. Дуже вправні у ловах. Як ми зараз … Живуть у невеликих печерах зі шкіри. Мені колись подобалось за ними спостерігати, але якщо б вони мене упіймали, то б убили. Вони не вважають нас рівними собі …
- І ти боїшся, що Вал для свого порятунку приведе їх у наше поселення і відкупиться тим, що вони тут знайдуть.
- Так, але вони потім все одно його вб’ють.
- Тоді ми мусимо бути готові до цього.
……………………………
Все відбувалося так, як і передбачив Зар. Кілька десятків кроманьйонців (саме так Аврора називала в думках сьогоднішніх гостей) з самими першими променями сонця наближалися до печер. Їх вів Вал. Зрадництво ніколи не мало привабливого вигляду, а зараз зовнішність та внутрішній світ людини наче зійшлися в його образі в одне ціле. Обличчя Вала вкривало неприховане вдоволення від очікування кровавої помсти. Наче тіні наближалися до входу у печери. Нікого навіть не здивувало, що не було вартових. Мабуть, високі про себе вирішили, що Вал самостійно потурбувався про це.
Усі виходи з печер було заблоковано. Нападники стихли і терпляче чекали пробудження селища.
Раптом у повітрі засвистіли списи та стріли, десь високо почувся бойовий клич Нії. Аврора вже звикла, що вона більше і більше стає в чомусь схожою на свою попередницю. Їй подобались швидкість, гнучкість, навіть сила Нії. Але там в іншому житті вона б ніколи не хотіла бути такою ...
Нетривала битва закінчилась цілковитою перемогою племені. Лунали крики тих, кого добивали. Аврора намагалася зупинити цю криваву трапезу, але це їй було не під силу. Щось тваринне знову запанувало у повітрі. У цій битві неандертальців та кроманьйонців знову годі було знайти людину.
- Ми повинні піти униз і знищити все селище!
- Жоден не має вижити!
- Вся ця земля навколо буде наша!
Від вигуків навколо ставало гаряче і … якось бридко.
……………………………….
Вже вкотре допоміг пліт. Аврора стояла у кроманьйонському поселенні. На неї пильно дивився старий і аж надто самовпевнений вождь.
- Вам слід негайно йти. Ваші воїни убиті. Якщо ви не підете протягом кількох годин, усі ви загинете.
- Вона нас дурить. Насправді ми здобули перемогу.
Передбачивши такий хід подій, Аврора висипала з шкіряного мішка кілька голів високих. Цього було досить.
………………………………
Не дочекавшись Аврори, плем’я спускалось з гір. Чекати довше більше не видавалось за розумне. Ворог міг просто утекти. А потім повернутися з новими силами і знову напасти. Не важливо, що це майже самі жінки і діти.
Але коли воїни вже готові були кинутися униз з бойовим криком, раптом стало зрозумілим, що внизу вже нікого немає. Порожні палії без шкір, щойно згаслі вогнища стояли самотньо і приречено. У поселенні не було нікого. Хоч ні … Посередині стояла самотня постать.
Аврора пригадала, як дивилась на тих, хто зібрався святкувати її спалення. Тіні … знову тіні … А може є шанс? Хоча б мізерний шанс? І вона заговорила?
- Людино, чи ти варта того, щоб я звернулася до тебе? Ти хочеш стати сильнішою, ти хочеш жити у безпеці. Ти переживаєш за своїх дітей, забуваючи про чужих. Ти боїшся майбутнього, тому готова знищити все, чого не знаєш і не розумієш. Ти думаєш, що, знищивши все невідоме, ти отримаєш найкращий світ для себе.
- Ти думаєш, що, знищивши несхожих на себе, ти отримаєш найкращий світ для таких, як ти. Але насправді убиваючи чужу дитину, забираючи у неї життя, ти убиваєш свою власну. Заповнивши всю себе жорстокістю, ненавистю, зверхністю, ти втратиш здатність любити, дружити, святкувати, зрештою радіти.
Можливо, Аврора була дещо наївною, очікуючи, що її слова стануть зрозумілими. Можливо, вона вірила, що кілька прожитих разом років змінили це селище і подарували йому інше майбутнє. Дещо не схоже на традиційне збирання в зграї для виживання.
Але найцікавіше з усього те, що сказане було почуто.
……………
Там уверху творилось щось незвичайне. Неандертальці покидали печери. З’являлися міцні будинки. Запрацювала кузня. Люди вчилися лікувати хвороби. Кількість людей у селищі росла щоденно.
…………….
Поруч був ворог. Оскільки вони навіть не звертали уваги на високих, значить вони не боялись. Нападати не було сенсу. У них було значно більше людей і значно краща зброя. Вони були згуртовані і … небезпечні.
Лідерству високих у світі настав крах. Рішення високих було неочікуваним.
Вони знали про хворобу тварин, тому не вживали вже давно місцевого м’яса у їжу. Переважно хворих тварин одразу убивали та спалювали. Однак зараз перед загрозою втрати лідерства цією хворобою було вирішено скористатись. Привели полоненого з племені низьколобих. Переляканий чоловік готувався до найгіршого. Але не до того, що сталося …
Тримаючи хвору лисицю за шию, вождь племені високих підніс її до тіла неандертальця. Лисиця вп’ялася зубами в його тіло.
- Ти можеш іти додому. Ми тебе відпускаємо.
Ще не розуміючи, що його заражено, чоловік попрямував у рідне селище. Він вірив у те, що лише дещо нездужає. Вождь племені задоволено всівся на щойно зроблений трон. Це був перший день, коли він вирішив вдягнути на голову своєрідний знак своєї влади – корону. Залишалося чекати ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894081
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Хризантеми мої, хризантеми,
Присмак осені, запах весни.
Ніжних крапель дощу діадеми,
Де любов накриває крильми.
Де світанок у співі пташинім,
Коли сонце веде марафон.
Що ми є, живемо в ці хвилини,
Що тримаємо в руці телефон.
Граємо в піжмурки з місяцем в хмарі,
Що на небі завис, мов у сні.
Та вишукуємо вихід покарі,
Де проблеми земні - навісні.
У молитві, у дружній підтримці,
У родиннім теплі всіх сердець, -
Притулитись до кожного в думці,
А обійме на часі вітрець.
05.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894080
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/K0Y-x1f1-50[/youtube]
[i][b][color="#8c0a61"]
Дивні манери в осені – порі,
що нам несе нечувані сюрпризи:
то сонечко пригріє угорі,
то мжичка висне у сутані-ризі...
Рай-дерево* стоїть, немов у сні,
згасаючи... Але в цвіту – троянда.
Такий сюжет – упоминки ясні:
розлучення, стрічання і – ананда**.
Сума́х* у парку густо червонів,
немов троянди юної стидався:
він нею довгими ночами снив,
чекаючи лоскітного страждання.
Вона ж ще юна! В ній – сама весна,
а в осені – вже зрілість і... перейми.
Колізії земні – не дивина:
вони прийнятні на Дніпрі й на Рейні.
Та в тому й зиск природи, що не страх
весні і осені, за руки взявшись,
стояти твердо на семи вітрах
й стрічати зиму,
що приходить завше.[/color][/b]
5.11.2020
_________
*Сумах пухнастий, оцтове або рай-дерево –
декоративна, лікарська та пряна рослина родом
з Північної Америки – прикрса садів і парків.
**Блаженство, радість, реальність як субстанція
всего сущого, Брахмана (із лексикону йоги).
Світлина-композиція – із палісадника автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894043
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Слова, слова, слова, слова...
Кілкі слова — чужої мрії,
а пам'ять досі ще жива
в полоні терпкої надії.
Посохла скошена трава,
у вихорі кружляє листя...
Багряних фарб німа краса
збирає кольори в намисто.
Журба, журба, журба, журба...
Під тином цинії мокріють...
Осінньої пори жнива
бурштиновим відтінком мліють.
Думки шматують мов чужі,
панує тиша в надвечір'я,
сіріє мряка у вікні —
прийшла печаль в моє подвір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894068
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Аврора пробудилась від ниючого болю у потилиці. Здавалося, що хтось неймовірно сильно вдарив її по голові. Нарешті зображення в очах почало ставати дещо чіткішим. Та й біль потрохи минав. Потрібно було мати неабиякі нерви, щоб не закричати з жаху. Особливо дівчині з далекого 21 століття ….
Над Авророю схилився неабиякий представник чоловічого роду. Вдавлені маленькі очі, широкі надбрівні дуги, суттєво випуклий уперед рот, широкі роздуті в різні боки ніздрі, якийсь мутний оцінюючий погляд. Кілька голосних, але не сердитих вигуків мали б слугувати за мову. Принаймні так їй здалося спочатку.
- Так … це мабуть хтось з моїх зовсім далеких родичів … неандерталець? … кроманьйонець? …. От чого я зовсім не сподівалась ...
Так далеко Аврору ще не закидало. Невеличкі залишкові шкільні знання підказували, що вона матиме справу з істотами, не обтяженими соціальним співіснуванням та мовою. Рятувало те, що поблизу не було дзеркала. «Я собі уявляю свій теперішній вигляд». Аврора мимоволі усміхнулася. Цей випадковий знак наче заохотив чоловіка ([i]давайте його означимо саме у цей спосіб – авт.[/i]) і він жваво рушив до своєї здобичі. Мабуть, інакше здобуту жінку шляхом удару в потилицю назвати важко.
Він явно помилився жінкою. Навряд чи ми можемо запідозрити Аврору у надмірному терпінні та покірності. Допоміг розташований поруч камінь. Звичайна людина мабуть б не вижила від настільки сильного удару. Але для неандертальця це все обернулося лише нетривалою втратою свідомості.
Аврора швидко вибігла з печери і понеслася у прямому сенсі цього слова крізь поселення. Поселення розташувалось на невеличкому підвищенні над гірською річкою. Скрізь валялись кістки тварин, то тут то там навколо вогнища сиділо кілька протолюдей. Кілька жінок схилилося над тілом щойно убитого оленя, тримаючи у руках щось схоже на кременеві ножі …
Виглядало так, що на неї ніхто і не збирався звертати особливої уваги. Оскільки вона не несла у собі жодної загрози, її доля чи стан не надто когось і цікавили. Принаймні так Аврорі здавалося тоді.
Дівчина рушила вздовж берега. Вона розуміла, що повернувшись до тями її само призначений чоловік не почуватиме нічого, окрім жаги помсти. І буде готовим до опору з її боку. Особливих шансів у такому відкритому протистоянні у Аврори не було.
Подорож навряд чи могла бути безпечною. Загроза могла надходити не лише зі сторони предка людини, а й будь-якого хижого звіра. Потрібно було шукати або печеру, або високе дерево. То зліва то справа чувся дикий рик, тріск сухого дерева, звук падаючого каміння … Дівчина зрозуміла, що її спасінням є ріка. Швидко сплівши з двох ліан щось схоже на шнурок, Аврора зіштовхнула у воду кілька повалених вітром на негодою стовбурів дерев. Нехитрого плоту для неї одної було більш ніж достатньо.
Втеча у воду була більш ніж вчасною. Між деревами вже виглядало кілька постатей чомусь чорних, більше схожих на собак, вовків, а з лісу чувся крик, який вона пригадувала з улюбленого в дитинстві фільму про Тарзана. Нещасливий коханець явно кинувся у погоню.
Пліт раптом почав набирати швидкість. Це все відбулося так несподівано, що звернути кудись в сторону ставало нереальним. Вода пінилась, навіть сичала … Хоч це все могло бути і наслідком уяви чи вчорашнього неандертальського залицяння.
Ще кілька метрів і вся ця нехитра конструкція разом з дівчиною полетіла униз. Довелося чимдуж відштовхнутися в сторону, щоб не отримати ще один міцний удар від плоду своїх рук. Вода не була надто холодною, але все ж на кілька митей Аврора втратила свідомість. Потім змахнувши якось незграбно, але правильно руками, виплила на поверхню, і спокійно та впевнено поплила до берега.
Наступне відкриття здивувало її не менше, ніж поява в неандертальському поселенні.
На березі стояв напівзруйнований округлий будинок, з побитими прозорими вікнами. Це звичайно було не скло, але це були справжні вікна. Будинок було покинуто давно. Його колишні господарі явно кудись поспішали. Розкиданий посуд з глини, округлий стіл з каменю в центрі кімнати і багато зброї … Це, звичайно, не були рушниці чи щось на кшталт цього. Але кілька залізних ножів, списи, лук зі стрілами. В міцних руках, які вона мала зараз, цього було достатньо, щоб захиститися навіть від десятка не надто ґречних залицяльників чи хижого звіра.
……………………………….
Аврора повернулася у поселення. Чоловік із плоским чолом, мабуть вирішивши, що вона це зробила зі страху чи з благанням про вибачення, спробував кинутися на неї у звичний спосіб. На щастя, достатньо було одного пострілу з лука. Потягнувши за собою поранену ногу, тепер вже колишній лідер племені сховався у печеру.
В Аврору втупилося кілька десятків очей. Ще такого не було, щоб жінка давала відсіч лідеру племені. Ще ніколи жінка не була лідером племені. Перемога над лідером була заявкою на право зайняти його місце. А отже, мати доступ до найсвіжішого м’яса, право на місце біля останнього вогню, право на найкращу печеру. Йому треба було віддавати по одному наконечнику до стріл кожного третього місяця і по одній шкірі кожного іншого снігу.
Найсильніший рушив в її бік. Його загрозливий рик мав би її налякати. Він вирішив підібратись до неї зі спини. Більше схожий на якогось ведмедя, чоловік рухався навколо з неймовірною швидкістю. Аврорина стріла не досягла цілі, попавши у якусь налякану жінку.
Та схопилась за закривавлений живіт.
Дівчина відчула, як чиїсь руки міцно вхопили її ззаду і почали стискати горло. У неї не було іншого виходу. Два ножі глибоко ввійшло у тіло ворога. На жаль, це було виживанням. У неї не було жодного відчуття провини за це вимушене вбивство.
Піднявши рук над головою, Аврора голосно закричала. Вона сама злякалась свого голосу, що вже говорити про її нових одноплемінників. Питання було вирішено. Упокорені розійшлися по своїх печерах.
……………
Шана, а саме так звали поранену Авророю жінку, лежала посеред печери і стікала кров’ю. Зупинившись біля входу, дівчина оглянула присутніх. У неї нарешті з’явилось відчуття людського середовища. На обличчях дітей було видно сум і розпач, господар печери, хоч і сидів повернувшись до вогню, теж виглядав приречено. Аврора підійшла до Шани, що явно налякало присутніх. Можливо, вони подумали, що вожак має намір добити поранену як непотрібний тягар. «Ні, ні, ні ….», лунало у печері.
- Я не маю такого наміру.
Аврора сама не сподівалася, що щось скаже. Але, як виявилось, у них була мова, і вона вміла нею спілкуватися.
- Вона завжди співчувала тобі через Вала. Як так могло статись?
Ці слова сказав чоловік біля вогню.
Аврора підійшла до Шани. Рана була глибокою, але виглядало так, що стріла порвала м’язи живота, але не пошкодила органів. «Ось для чого ці великі голки, що я захопила з собою ….». Шана терпляче чекала закінчення цього не надто вправного зашивання. Вона явно була рада присутності Аврори.
У покинутому будинку дівчина знайшла кілька кусків матерії, що виглядали схожими на льон. Достатньо, щоб зробити перев’язку. Уся печера дивилась на Аврору з неприхованим здивуванням та захопленням.
Першим озвався Зар. Саме так звали чоловіка біля вогню.
- Ми чули, що колись внизу у будинку були люди, що вміли обробляти рани. Ми не знали, що ти це вмієш. Ніа, чому ти це вмієш?
Аврора вийшла з печери, не сказавши ні слова. Вона принаймні знала тепер своє власне ім’я …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894066
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
[i][b]Точки… Точки... Запятая,
Пишем: «Осень золотая
По папирусу скользит,
Вольно в строчках шелестит,
Промеж буквочек вспухает,
Предыдущую толкает,
Там где надо голосит,
Неизбежное твердит,
Сильно будущее любит,
То что было не забудет,
Пишет, строчит, сообщает,
В рифме зиму приближает
Осень – больно не слезись
Ты – терпенья наберись!».
Точка. Точка. Запятая,
Возникает мысль такая?![/i]
[/b]
03. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893831
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Ніжним теплом чіпляючись за простір
Ще зиму не запрошуючи в гості,
Хоч без запрошення прийде вона сама
Чарує осінь барвами всіма.
Гойдає вітер стиха павутину,
Намистом гордо хвалиться калина,
І гладь води, в якій відбилось небо
Іду я в осінь - ніби йду до тебе.
Топчу ногами в золоті дорогу
Зникають з серця болі і тривоги,
Наче в молитві віддаю спокуту
Так ще кохання може надихнути.
Світ підв'язала осінь перевеслом
В душі все, що забулося - воскресло,
Згадавши весну й вроду молоду,
Через цю осінь я до тебе йду.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894020
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Ця осінь тепла нам дарована обом
З кружлянням легким охри і багрянцю.
Розніжена махає золотим крилом
І кличе сонячно, неначе бранців.
Не на заваді падолист і ківш років.
І дихання твоє вже зовсім близько.
Лише любов відкрила тисячі замків,
Не треба їй ні ланцюгів, ні зиску.
Ця осінь тепла нам дарована обом.
У вальсі ніжних почуттів зустрілись.
Як хОроше в цій осені удвох кругом,
Бо кожного із нас здійснилась мрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894040
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
На узліссі, під горбочком, мишка нору риє глибшу. Здаля тішилась ставочком, настрій гарний, не полишу. Треба все зробить до діла, хоч й пристала,трохи впріла. Та то пусте, зумію швидко, вхід закрити, щоб не видно. Хто проживає в цій норі, кажуть прийдуть дні суворі. Любий звір прийде - голодний! Хитрий, злющий, геть огидний. Шкода, покинула поле, злякав трактор, землю оре. Тож змушена працювати, нове житло змайструвати. Щоб тепленько і сухенько, відпочивала гарненько.
Бігла мишка уздовж стежин, підбирає малі зернинки,
- Ой, без запасів пропаду, все у схованочку покладу.
Потрудилась на славу, тішилася,
- Добру справу, оце я зробила нині, у мене будуть щасливі дні. Напевно все ж збігаю у ліс, туди де клен молодий ріс. Він мій друг - весною втішав, як кріт нору зруйнував.
У лісі, вже шукала їжу, вже й розповіла про свої біди.
Шур-шур-шур під листям мишка, аж раптом знайшла горішка. Радо в нірку повернулась, щурить носик, посміхнулась. Ну, а тепер, швидко вперед і знову замиготіла поміж дерев. Та за мить зупинилась,
- Ой,чи я й не заблудилась?! На двох лапках, догори ніс, здивувалась, чому такий ліс? Летить листя, де ж красень клен? Побачила - поруч ясен.
- Це ліворуч, мабуть трішки заблукала, - тихо пропищала-. Раптом округлилися очі, потемніла гірше ночі. Бачить клена, вже й просльозилась, що він вже був напівголий, вона зажурилась. Від відчаю, мовить тихо-тихо,
- Мій кленочок, яке лихо! Жовте листя, це що, хвороба? Чи коріннячко хтось шкрябає? Що сталося, з тобою друже? Я ж тебе, так люблю – дуже.Ти був красень молоденький, де ж подівся жупан, твій зелененький?
Зненацька гілочка торкнула, мишка зі страхом позирнула. Шепіт, ну майже їй на вушко,
- Чуєш, мила говорушко! Не сумуй пора осіння, це природи повеління. Скину вбрання, взимку посплю, навесні розкрию вволю, нове листя зелененьке. Мені сонечко ласкаве, допоможе одягнутись, то ж нема чого журитись. А ти мишка молоденька, хоч доволі і хитренька.Та народилась навесні, не пам`ятаєш зимні дні. Дерева - соснові не сплять, а інші - всі оголені стоять. Про весну сни, бачать гарні, твої хвилювання марні! А зима прийде - білий сніг, ляже всюди й тобі до ніг. Не лякайся,він розтане, як повсюди тепло стане.
- Ну, мене провідала, я радий тобі.
- Чекай- чекай, тобі спасибі! Що розповів. Та знай що мені довелося пережити, добре, що вдалося вижити!
Хоча колотилось серце, мишка розповіла про все-все. Він словами її утішав, ледь гілочками колихав.
- Біжи додому вже вечір, холод обійме за плечі! Знаєш так прикро, все це мені та побачимось навесні ! Бувай-бувай,- гукнув їй Услід.
Від смутку у серці неначе лід. Вона ж, як нишпорка у лісі, за мить у норі на узліссі. СкрутиласЬ клубочком, в надії, зустрінеться з клиночком, такі її світлі мрії. Та щоби швидко пролетіли зимові дні.
31.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894025
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2020
В місті чутка розлетілась,
Що сантехніку Кіндрату
Чогось дуже захотілось
Стать районним депутатом.
Ось і вибори настали:
День ішов звичайним ходом,
І вночі порахували
Голос, відданий народом.
В протоколі записали
Що набрали кандидати.
Результат: голосували
Три людини за Кіндрата.
Отоді в його квартирі
Справжнє пекло почалося:
-Як же мені жити в мирі?-
Плакала дружина Тося.
-Ось, нарешті, все розкрилось!-
Верещала уже зранку,-
Третій голос - це не снилось,
Що у тебе є коханка!
Розлучитись довелося.
Мучить загадка Кіндрата:
Хто, крім нього й його Тосі,
Голос міг подарувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894022
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Однажды ты проснёшься и поймёшь:
Всё - суета, всё - мелочно и склочно...
И холодом пройдёт по телу дрожь:
Зачем вчера испытывал на прочность?..
Показывал характер, выжидал,
Кричал, курил - не по-мужски всё это,
Закатывал бессмысленный скандал,
Сам спрашивал и сам давал ответы...
Благодари судьбу свою... в жене,
Которая осталась... не за дверью
И мудростью была... в твоей вине...
Остановись, она... ещё поверит...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893995
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Абат Фурія задоволено оглянув площу. Міцні дерев’яні стовпи простиралися мало не до її кінця. Це шоу намічалося на кінець місяця, коли місто відвідає єпископ.
Цей маленький кругленький чоловічок з цілковито лисим чіпком міг би за інших умов десь варити пиво, пекти хліб, саджати дерева. При цьому покрикувати на таку ж товстеньку жінку та з десяток товстеньких маленьких діточок. Але, як він сам вирішив для себе, йому дуже повезло у житті народитися саме у цей важливий час. І особливо бути поміченим єпископом як найбільш ревнивий служитель церкви.
Йому подобався його статус, влада і навіть щоденна буденна праця. Працею він називав допити спійманих слуг диявола та іншої нечисті, яку потрібно було топити, палити, нівечити … Ох, як ж він любив свою роботу ?!
Перед його очима лежав чималий список. Дехто уже потрапив у підвали його величезного сірого будинку, у декого все ще був шанс сподобатись його ясновельможності. От лише б єпископ не дізнався про це його улюблене самозвеличення …. У декого ще був шанс відкупитися. Але ж не все за гроші в цьому світі ... Гримаса перекривила і так давно скривлений в один бік рот.
Так ... Глорес Августина …. Найнеприємніше особа … віііідьма …. Що собі думає той на небі, що роздає красу таким нікчемам. Тож синок магістра … тож шанована персона. Захотів собі хлопчик розважитися, а вона його ножицями … Зіпсувала обличчя, а в магістра були такі плани щодо синкової кар’єри … Довелося швиденько організовувати віруючих. Двоє свідків оголосили, що вона щоночі варить нечисте зілля, а потім годує ним свого батька. Батькові уже десь за вісімдесят, а в наш час чоловіки ріііідко так довго живуть.
О … Емілія Савчин …. Це особливий випадок, але відмовити не зміг. Відмовила товаришу моїх колишніх нічних походеньок у залицянні. Це ж якому поважному чоловікові?! Обрала собі якогось торговця антикваріатом. Ну, не можу відмовити. Як не обрала «святе», то значить відьма … так тому і бути.
Так … ось тут цікаво … Олівія Торес … шкода, шкода … Ви собі лише уявіть, яка наглість. Ця особа прийшла до мене і оголосила мене психічно хворим. Більше того, вона оголосила, що буде мене лікувати. Це нікчемне дівчисько стверджувало, що моя неадекватна реакція на події, недоречний сміх, нездатність логічно мислити є звичайною хворобою. І що це лікується.
Мабуть пів міста просило, щоб її відпустити. Справді, ця панночка вилічила сотні дітей та дорослих травами. Але ж я не можу допустити жодної втрати авторитету. Що б сказав єпископ на це все ….
Ні, її треба спалити раніше. Не на святі. Це ж що вона кричатиме у найсвятіші вуха. Єпископ звичайно посміється, але щось та й собі потім пригадає. Ні … завтра …
………………………………………
Аврора ще ніколи не відчувала такого розпачу. Втекти, розчинитись між людей …. Про це годі було мріяти … Мотузки надто сильно стискали руки, та й лише зараз вона відчула, що спілкування з отим череванем внизу не минулося даром. Все тіло було вкрито рваними ранами, а пальці на руках та ногах нестерпно боліли.
Це нице нікчемне створіння внизу навіть не дивилося в її сторону. Справу очевидно вже було вирішено остаточно. Навколо збиралися люди …. Ой, ні … я вжила невідповідне слово … збиралися тіні. Дрібні розлючені тіні. Трошки більші тіні штовхали перед собою зовсім маленькі. Вони приводили з собою дітей, щоб усі разом сімейно насолодитися запропонованим абатом дійством. Отакий собі сімейний відпочинок. Може, вони навіть розглядали це, як інструмент збереження міцної сім'ї. Нікому навіть в голову не приходило співпереживати, обурюватися, задавати запитання … Один поперед одного тіні вигукували образливі слова в її адресу, улесливо та бридко водночас усміхаючись на кожну примітивну фразу абата.
Віііііііідьма …. Гориииииии ….
З яким би задоволенням ця публіка розривала на куски когось з її нещодавніх знайомих андроїдів …. То що, людина не міняється? Не вірю ...
Так, може вдасться …. В голові промайнула неймовірна мрія про порятунок.
Якщо у попередньому вимірі переживання за своє тіло допомогло їй перетворитися з андроїда у людину, то можливо є сенс у зворотному. Дівчина не вірила, що її скерували сюди у цей час лише для того, щоб бути спаленою. У такому садизмі не було жодного сенсу. Отже, потрібно спробувати …
…………………………………………
Хмизу унизу під стовпом ставало все більше і більше. Абат Фурія власноручно прийшов розпочати захоплююче дійство. Дрова попередньо було дбайливо висушено, тож вогнище спалахнуло мало не одразу. Тисячі очей прикипіло до тіла молодої жінки з нетерпінням чекаючи крику, волання, мольби … а ще більше остаточного акорду людського життя. Ну ось … ну ось …. Що ж так довго? Вогонь підібрався до ніг. Навіть від такої кількості диму давно можна було б задихнутися. Але крику не було ...
Аврора дивилася униз на всю цю людську мізерію. Сказати їм щось? Але ж кому. Це вже не люди. Вона вирішила мовчати.
Одягу на Аврорі вже давно не було. Він згорів ще на самому початку. Чудове жіноче тіло не викликало у глядачів інтересу. Мотузки впали ще кілька хвилин тому. Аврора стояла вільна, горда, самотня …. Не утікаючи, не розмовляючи, свердлячи очима цей нікчемний натовп.
«Ще принести дров», «Камінням, камінням» …. У натовпу закінчувалось терпіння. В Аврору полетіли камені. Проте навіть ті, що долітали, не могли пошкодити тіло досконалого андроїда.
Абат Фурія відчув себе слабким … Його заповнив страх. Водночас, натовп все ще не боявся. У натовпу своєрідна поведінка. Натовп не думає, керується виключно емоціями. Натовп іноді може себе вести як єдине ціле. На площі фактично було три дійові особи: Аврора, Фурія і цей обезособлений натовп.
Фурія не почував себе його частиною. Фурія завжди себе вважав надлюдиною, мало не богом над усіма цими людцями. Але зараз він відчував, що втрачає свій сенс, свою само-велич. Його серце не витримало такого дисбалансу та раптової зміни. Та й здоров'ям своїм він теж не надто переймався у ці роки власної псевдо - величі ... Тіло обм’якло і упало на землю.
«Вона убила його поглядом, утікааааайте», - пронеслося над площею.
Наче щурі люди розбігалися у різні боки. Давлячи один одного, штовхаючи, іноді навіть убиваючи ….
Вся ця публіка забула про своїх дітей, про своїх батьків, про свій "святий" обов’язок.
Виживання - єдина мета. Виживання - єдина ціль.
Ось де чудове місце, щоб ходити з ліхтарем удень, шукаючи людину ...
……………………
Аврора визволила своїх подруг по нещастю. Мабуть, такі випробування були єдиним можливим лікарством від всеохоплюючої тупості та безглуздя. Хто – хто, а ці молоді жінки не поспішать на площу любуватись черговим вогнищем. Разом зі своїми сім’ями вони рушили шукати нові землі. Не позначені на карті найсвятішої інквізиції.
Землі ,де можна було бути іншим, не схожим, жити без страху ...
Слухи про події у місті дуже швидко досягли вух єпископа. Все місто було вирішено спалити. На певний час спалення відьом було заборонено по цілій країні.
Але цього Аврора вже не бачила.
Вона не озиралася назад. Та й не було такої можливості. Невмолима сила змін ухопила її все ще андроїдне тіло і понесла у такі схожі часи, але дещо далі за координатою часу. Лише мрією залишився далекий Львів, Андрій у 2030 – у, вистава у Скарбківському театрі …. Хтось вирішив, що їй під силу лікувати людські душі …. Може надаремно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893958
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Як тихо чую моросить
Зовсім холодний дощ
І крапля скрапує, бринить
На непомітний хвощ
В гаю сховався під кущем,
Завмер, як ряд думок,
Марніє тихо під дощем
Де виграє струмок
Стебло схилилося де хмиз -
Листкам забракло світла,
А їм хотілося без криз,
Щоби душа розквітла
І тягнуть листя в далину,
Немовби слабкі руки,
Щоб відновити всю красу,
Відчувши теплі звуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893917
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Яка ж ти невмолима доле? Чому? Знову і знову …. Зовсім чужі люди, нові випробовування … А може це запитання: чи можуть люди бути чужими одним одному ?!
За що? Авроро …. Вже майже рік. Лише одного разу наче пролетіли знайомі очі. Це було давно, у рідному Львові. А може здалося? Може, сам собі придумав? Удавав із себе Теслу. Наробив шуму у рідному місті на славу. Тепер хай спробують пояснити, чому саме у Львові з’явився перший електромобіль, а не десь у Детройті чи Берліні … Скільки часу пройшло, а так і не втратив свого дещо несерйозного локального патріотизму.
Андрій відчував, що втрачає свою впевненість, свою віру. В те, що колись повернеться і саму туди, де його Аврора. Чи все ще його Аврора? Яким є її теперішнє життя? Він навіть не здогадувався, який подарунок неумисне залишив дівчині …
Потрібно було рятувати свою незахищену свідомість. Його рішення видавалось спочатку комічним, але зрештою прийнятним. Останні десять перевтілень у вільний від цієї неймовірної гонитви час Андрій вчився будувати роботів. Так, він вирішив створити андроїда Аврору. Хоча б на кілька митей якоїсь однієї з цих дивних пригод. Він мріяв її просто бачити, чути, розмовляти з нею.
Обставини сталися якнайкраще. Його закинуло у неймовірне майбутнє. Ви собі лише уявіть 3020 рік. Людина, створивши роботів, тепер намагається їх будь – що знищити. Але ж це не так просто. Вона сама уже наполовину робот. Усеможливі чіпи, додаткова пам’ять, засоби для роботи у хмарі, датчик стану здоров’я, інструменти комунікації з дітьми, … Це все було схоже на якусь неймовірну навалу. Але це лише для Андрія. Для людини з далекого 2020 року. Його попередник почувався у цьому абсолютно природно і це підтверджував його високий суспільний статус і навіть якась надмірна свобода у використанні часу та у пересуванні.
Ідучи по вулиці, Андрій бачив не людські обличчя, а таблички з даними, показники, діаграми, графіки. Це ставало набридливим, нестерпним, іноді жахливим. Де ж тут шукати її очі?!
Не дивно, що людина захотіла повернутися у минуле. Людина захотіла знищити андроїдів. Але чим було це начебто загрозливе створіння сьогодні? Андроїд, що сидів поруч з Андрієм, візуально нічим не відрізнявся від Аврори. Гарне жіноче обличчя, красиві форми тіла, вчасні жарти та посмішки, обґрунтоване обурення чи захоплення. Андроїд любила музику, вірші, гарне кіно … У неї виробилось своє відчуття прекрасного. Так, це була переважно гармонія, пропорційність. Але захоплення давніми століттями виробило у ній терпимість до нестандартності, несподіваності, незвичності, неординарності. Андрій іноді дивувався: «Твоє сприйняття мені видається кращим за людське» … Ні, це не була Аврора. У чому різниця? Це просто не була його Аврора. Це була інша жінка. Але все ж таки жінка.
………..
Люди вирішили знищити андроїдів. Андроїди стали незрозумілими. Вони не ображали, не обманювали, вони поважали інших і не займалися крутійством. Вони саджали дерева … і це все налякало. Людина налякалася, що вона стала гіршою, що вона програла конкуренцію цій дивній істоті.
Його нову Аврору хотіли знищити, припинити її існування, позбавити його пам’яті про ту, справжню. Змінити це не видавалося можливим. Потрібні були надзвичайні аргументи, але їх не було. Вони почали ховатися. На щастя, зовні вирізнити Аврору серед людського гурту було неможливо.
Але все це лише до першого контакту з лікарем. А це невідворотно. Усі, хто уникав такого контакту, миттєво вирізнялися спеціальними машинами. Таким став цей гіркий світ.
……………………….
Аврора відчула себе у дещо дивному тілі. Це не було людське тіло. Це був наче рідкий метал, що наповнював її несподіваною гнучкістю та витривалістю, але водночас якоюсь байдужістю. Так, людина звикла берегти своє тіло, знаючи про його слабкість. Тут все було по іншому. Саме це відчуття незручності спричинило подальшу трансформацію. Тіло андроїда дуже швидко ставало звичним для Аврори.
Вона повернулась на знайомий голос. У кімнату входив її Андрій. Троє міцних охоронців з паралізуючою зброєю міцно стискали його руки. Ще двоє кинулось до Аврори. Один не зупиняючись вдарив її щосили ножем по руці. З руки бризнула кров.
Такого фіналу цього дійства, здавалось, не сподівався ніхто. Це було наругою над людиною. Поліцейському загрожувало пожиттєве ув’язнення. Якщо звичайно, дівчина б не погодилась визнати, що це сталося випадково і з її вини.
Але Аврора не погодилась.
Будь – хто , хто має почуття, заслуговує на життя.
Будь – хто, що чинить добро, заслуговує на життя.
Перша жінка – андроїд, що стала людиною, обвинуватила у суді людство у негідній поведінці.
- Людино, чому ти вирішила, що ти маєш право вирішувати. Спочатку ти вирішила, що твій родич з чорним кольором шкіри має бути рабом. Потім ти вирішила, що можеш прогнати корінні народи з цілого континенту і назвати цю землю своєю. Потім ти вирішила, що все на цій планеті продається, і скупила найкращі землі, надра, воду, чисте повітря … Потім ти прийшла на інші планети Сонячної системи і перетворила їх на звалища. Потім ти налякалась, що за все це доведеться нести покарання і почала знищувати будь-що, що виглядало для тебе незрозумілим та нетрадиційним, що могло стати загрозою у майбутньому.
Дякуючи Аврориній трансформації, а саме здатності андроїда стати людиною необхідний аргумент було знайдено.
Світ було змінено. І мабуть світ, у якому стало менше насильства, змінено на краще.
………………………………
Весь час Аврора відчувала на собі погляд. Це був погляд гордості, радості, захоплення. Так чоловіки іноді дивляться на своїх дружин чи батьки на своїх дітей.
- Авроро, ти змінилася. Ти стала дорослішою, сильнішою. Але це ти … І я знаю, що відрізняє тебе від усіх інших. Ти все робиш з любові. Не з необхідності, не з обов’язку, не з примусу.
- Андрію, що б з нами далі не сталося, знай, що я знову шукатиму тебе. І не зупинюся,поки знову не знайду. Світи змінюються, розлітаються в різні боки, а ліхтарі наших душ постійно поряд. Їх не розлучити.
Це були останні миті їх спільного перебування у цьому вимірі, у цей час. Невмолимий механізм змін стрімко помчав назад. У час без роботів, без сенсу, без науки.
Аврора пробудилась від сильного болю в усіх м’язах тіла. Її тіло було міцно прив’язаним до стовпа. Під ногами готували велике вогнище. Інквізитор у чорній рясі торохтів щось схоже на молитву, навіть не озираючись в її бік …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893907
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Ищет белочка орешек
В шерсти серого кота.
"Может в ушко положила
Тот орешек я тогда?"
Обыскала ушки, шёрстку:
"Кот, ты где орешек дел?
Быть не может, чтоб его ты
Незаметно взял, да съел"
Кот-проныра лишь мурлычет
И сидит на нём, как страж
Очень нравится, как белка
Делает ему массаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861524
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 03.11.2020
Сб[b]и[/b]вающиеся желания - не знаю чего хочу, даже когда хочу
***
Место для [b]д[/b]урения - ночной клуб
***
Зас[b]т[/b]уженная певица
***
[b]С[/b]онная полиция
***
Бездо[b]м[/b]ные глаза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870559
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.11.2020
Лето давно позади,
но цветы ещё свежи
в воспоминаниях.
Мы видим землю и цветы.
Мы рады небу в облаках.
Есть много поводов к любви,
Чтоб победить, развеять страх.
Есть море слов чтоб поддержать
И был счастливым этот путь.
Их любят все. Король и знать,
Конечно если то не спрут.
Есть много добрых, важных слов
И мы их часто говорим.
Там, где родительский наш кров,
Где каждый дорог и любим.
Мы рады искренне сказать
Словами дружбы и любви:
"Не стоит всё-же унывать.
Себя и ближних сохрани."
Слова любви- "люблю, ценю,
Скучаю и благодарю."
Слова любви- "любовь, тепло",
Когда от них в душе светло.
"Спасибо"- тоже от любви,
Когда кто скажет от души.
"Пожалуйста"- добро несёт,
Когда к хорошему ведёт.
"Мамуля, мамка"- навсегда
Любимые для всех слова
И если б кремний говорил,
Слова бы эти подтвердил.
Да, слов любви так много есть.
Их все в стихах не перечесть.
Слова любви любовь несут,
Тепло, поддержку и уют...
Настала осень и земля
Опять готовится к зиме,
Но слово искренней любви
Всегда с любовью говори.
Начало октября 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810815
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 03.11.2020
Не ли́стом я була, що згірк, мов день.
Не цвітом польовим, що відгасає.
Я - спів і подих цих живих пісень!
Тримають. Без обіймів обіймають.
Я звуку подих не підвладний сну...
Не згіркнути в твоєму поміжчассі!
Коли мовчу - найбільше я живу.
Воскреслість дум - шлях світлих передбачень!
3.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893889
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Переді мною твоі очі,
Неначе в небі дві зорі,
І серденько чомусь так хоче
Коханням знову й знов п"яніть.
Ловити усмішку кохану,
Ловить оту щасливу мить,
І як у юності до ранку
Про щастя наше говорить.
Ловить зірки, співати пісню,
І дарувать сердець тепло,
І пить любов, кохання пізнє,
Яке до нас тепер прийшло.
Рука в руці і очі в очі,
І ніжний дотик губ твоіх,
П"янкі безсонні наші ночі,
І чарівнИй жіночий сміх.
У серці полум"я палає,
Палає все єство моє,
І щастя більшого немає,
Кохана, ти у мене є!
Вдихаю пахощі весняні,
Квітучий сад мене п"янить,
Вдивляюсь в оченьки коханій,
Й від щастя серденько тремтить.
Твоі любові повні очі,
Для мене щастя дві зорі,
І навіть Ангели щоночі,
Нам заздрять високо вгорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835986
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 03.11.2020
В эфире вирус! Только он один!
И факты, и гипотезы, и сказки…
Но утру не мешает карантин,
И, Слава Богу, солнышко без маски.
Как будто радость воплотилась в нем!
Все охватившем, всех обнявшем свете!
«Не бойтесь, люди, все переживем»
Поют лучи… А мы им чем ответим?
Когда-то в марте таял старый снег,
И серебром ручьи так вышивали!
На снег стал скуп наш прагматичный век,
Зима не одевала снежной шали.
Но всеравно пришел весны азарт,
Пусть снег зимой не смел и показаться,
Но сохранил весенний месяц март
Своих лучей волшебное богатство.
Какбудто с самих радостных картин!
Идут лучи! Всем дарят нежно ласки!
Весне не помешает карантин!
И, Слава Богу, солнышко без маски.Марта 2020
В качестве иллюстрации картина Константина Юона "Мартовское солнце"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870899
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 03.11.2020
Це правда, не казка.
Було вже сторіччя двадцяте.
Трьох доньочок мала розумна, досвідчена мати.
Ще був і синок, та на фронті,с сердешний загинув.
Бо люта війна завітала тоді в Україну.
Жила собі мати, ростила як вміла вже дочок,
Дівчатка зростали, Були наче справжній віночок.
Але із донькам не надто втішалася ненька.
Бо доця одна народилась у неї сліпенька.
Чи в душу до жінка пробралась нечестя сила
Здорових любила дочок а сліпу не любила.
Шкода і шматка для сліпенької й доброго слова.
Здоровим дівчаткам знаходила й ласку й обнови.
А як підросли та дорослими стали дівчата,
Ще більше почала журитись та гніватись мати.
Одружаться як ненаглядні її ті дівчата?
Чи хлопці хороші захочуть за себе їх взяти?
Чи скажуть «сестра в вас сліпа а кого ж нам народите ви?
Не йшла бо ця думка у жінки з її голови.
І от щоб свати не обходили їхньої хати
Сама поговір розпустила не добра ця мати.
Усюди казала, знайомому кожному жінка::
«Сліпа не моя, У пологовім клятім будинку.
Дітей переплутали. Ц ю підложили мені!»
Казала й вірила навіть своїй же брехні
«Усі були дітки у нашій родині здорові.
А ця і не схожа. Й вуха не наші і брови.
Була там циганка, і підкинула нам циганча».
І плакало гірко незряче та ніжне дівча.
Бо попри образи і кривди усі і докор
Любила й сестричок і матір брехливу, сувору.
Минають роки, час у прірву минулого лине.
У кожної доні вже власна створилась родина.
І навіть незряча, якій завдали стільки болю,
Усе ж не зламалась і навіть знайшла свою долю.
Але проти віку безсилі і нині науки,
Узялись за серце хвороби безжалісні руки!
І от вже з лікарні старенька налякана дзвонить
До самої старшої, самої милої доні.
Роняє на слухавку сльози розгублена мати:
Та донька їй каже «у мене роботи багато!
У нас кінець місяцю! Мамо, напруга страшна!
Та й зрештою, мамо, у вас же донька не одна»..
А друга донька так матусі старенькій говоре:
«У нас в же квітки, виїджаємо сьодні на море.
Але про незрячу згадали «турботливі сестри»
«Матуся в лікарні. Їй ліки та їжу потрібно привести.
Нема у нас часу, ати ж бо на пенсії й так»
І тільки почула сліпенька про матінку хвору,
Забула одразу образи усі, наговори.
Всхміхалася їй мати можливо лиш раз або два,
Та доньці здалося що мати і добра й свята!
Такою згадала матусю незряча дівчина.
До мами помчала! Сама у руці лиш тростина.
Хай шлях незнайомий, на вулицях гуркіт машини,
До мами рвалася зряча душа у сліпої дитини.
Штативи від капельниць, стіни суворі палати,
Страждала від болю мати,
Забута і зраджена.
Тільки почулось між снами:
Мов стукіт тростинки і голос щозве її: «мамо!»
Із серця холодного линули сльози горячи
«Одна в мене донька, яка тільки серденьком баче!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885331
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 03.11.2020
В море,
кто не штормовал –
Тот не молился Богу!
И день, и ночь,
за валом вал -
Мозги растят в душе тревогу.
Когда услышишь
нервов скрипы,
А борт ложится под волну,
И вал воды звериной лапой
Толкает всех
и всё ко дну,
Тогда ты:
вспомнишь Мать родную,
И всех Святых,
и Крестик свой,
И Вера станет –
не пустою,
Наполнит душу с головой.
И так:
не день,
не два,
не месяц -
Вся жизнь - борьба,
за жизнь друзей!
Соткёт Нептун из судна ситец –
Прольётся страх со всех щелей,
Тогда тебе
придётся,
милый,
Направить курс свой к берегам.
Там ждут тебя
обрывы,
скалы:
За все грехи –
по всем счетам
Расплата!
Но есть Надежда -
Якорь!
Последнее, что может бить!
Теперь не страшен
смерти вихор –
Не перестал Господь любить!
Всегда увидишь
пару в сквере,-
Преданье южных городов:
Капитан –
надёжен,
верен
И старушечка –
Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682464
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 03.11.2020
Стало нудно у селі
Борисові жити,
То приїхав до Одеси
Трохи відпочити.
Перехожих він почав
Про житло питати,
Щоб не дорого і близько
Кімнату найняти.
-Так, щоб було зовсім поряд,-
Пояснював Боря,-
Щоб з кімнати в самих плавках
Зразу йти до моря.
Тут на щастя підвернулась
Одеситка Ціля,
Від радості стрепенулась
І взялась за діло:
-Таки добре мати справу
З вихідцем з народу,
Обіцяю для вас бути
Ще й екскурсоводом.
Покажу вам всі лимани
І театри, і кіно,
Найдорожчі ресторани,
Ще й місцеве казино.
Всі прогулянки по місту –
Від мене дарунок,
Покатаємось на яхті
(Це за ваш рахунок).
Якщо в мене ви наймете –
Вам не буде горя:
Будете ходити в плавках
Не тільки до моря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782709
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 03.11.2020
З відрядження Мартин їхав,
Захотілось їсти й пити.
В придорожному кафе
Вирішив перекусити.
Вмить принесла мила пані
Відбивну, пюре і квас.
Заплатив, як в ресторані:
-Ну і ціни тут у вас!
Мало того, що не дали
З двохсот гривень здачу,
Це, кажете, відбивна?
Я її чомусь не бачу.
Розміром – як п’ять копійок,
І тонка, як пластівець…
Економний у вас кухар,
В своїй справі – молодець!
Підійшла офіціантка,
Заспокоїла Мартина:
-Її будете жувати
Щонайменше дві години.
І для чого говорити
Всякі різні пакості?
Розмір – тут не головне,
Справа вся у якості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782878
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 03.11.2020
Давно гуля в діброві падолист,
І суховії в безвість подались.
Ключі лелечі в небі прокричали,
Багатші стали річкові причали.
Калині вітер ягід нанизав,
Униз червона скапує сльоза,
Коли пташина клюне зпересердя.
А ось павук сховавсь аж до осердя.
У зграї збились гамірні шпаки,
Не хочуть край свій залишать такий.
І соромно кущам рясного глоду,
Бо голі зовсім. Скоро – непогода.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893883
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Сьогодні знову я тебе, любов, –
Як і учора! – знову не побачив.
На серці бите скло, і так, неначе
Це ти усе розбила, так, немов
Відсутністю втопила у журбі –
Сьогодні знову! Боже, вже у соте
В ту саму рану серце поколоти –
У сотий раз удалося тобі.
Уже й черешня ніжністю цвіте;
Не вирішити цю сумну задачу,
Як я тебе ніколи не побачу
І як не запитаю більш про те,
Чи серце ще відроджується, бо
Воно ожити може, наче квіти
І чи побачу ще тебе до літа?..
Сліпа любов – це істинна любов!
Ти знаєш, ти ж не знаєш головне! –
Як ти комусь потрібна до боління,
Що ти комусь Венера і Афіна,
Що день цей також згасне і мине,
А завтра – знову туга до небес
І завтра хтось чекатиме так само
На зустріч із любов’ю до нестями
І, може, він зустріне ще тебе.
29.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877815
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 03.11.2020
Сюжет вистави дещо нагадував знайомих Аврорі булгаківських Майстра та Маргариту. Щоправда, так видавалося лише спочатку. Віденський посол, що в її уяві мав би бути Воландом, насправді був звичайною впливовою людиною, а його помічники – чиновниками віденських міністерств. І ось вся ця публіка, озброєна нахабством, зверхністю та грошима, відверто розважалася у рідному їй Львові. Придбані у поліції за немалі гроші довідки про міщан дозволяли творити на сцені справжнє шоу. Боялися та жартували усі без виключення. Цікавим було те, що Аврорин супутник зовсім не сміявся над подіями на сцені. Він наче співпереживав їх. А виявилося, що таки боявся. Боявся того, що віденські актори зайдуть надто далеко у своїх жартах.
- А ось і пан Шуйський у ложі. Шанована людина, чудовий меценат, зокрема цього театру, чудовий сім’янин. Але вас щось турбує, чи не так, пане? Вас турбує жахлива помста. А інструментом цієї помсти є ваша дружина … Чи не так пане Шуйський?
Залом прокотився гомін. Усі обличчя було повернуто до Аврориного чоловіка, як вона уже здогадалась, і до неї самої. Як не дивно, але впевненість і горда постава старого графа зникли майже повністю. Якась страшна таємниця настільки лякала цього чоловіка, що він готовий був провалитися не лише крізь підлогу театру, але й крізь вбиті глибоко у болотисту землю дубові палі, на яких театр стояв.
- Та як граф оплатить нашу подорож назад до Відня, то вона і залишиться з нами. Чи не так, графе?
- Так, оплачу.
Аврора зрозуміла, що кожна її подорож є неабияким випробуванням і від її попереднього захоплення своїм новим статусом не залишилось і крихти. Що ж тоді чекати у майбутньому?
…………………
- Чим можу вам допомогти, мадам? Рідко зустрінеш у цьому кабінеті таку незвичайну гостю.
Начальник львівської поліції випромінював лагідність, задоволення і мало не ангельську вдачу. На щастя, Аврора знала, з ким мала справу. Для виховання власного сина цей пан «яскрава посмішка» полюбляв організовувати йому екскурсії у місцеву в’язницю, а за танець з місцевим торговцем дружина провела в одній з камер мало не тиждень. Все це називалося прикрою випадковістю і «ти ж знаєш мене, люба». Досить згадати сам факт продажу віденським гастролерам таємних карток впливових містян. Власне заради цього Аврора і зважилась на ці неприємні відвідини.
- Пане Адаме, мушу вас завірити, що прийшла виключно з гідною метою. Ви ж знаєте, як легко втратити у цьому світі репутацію молодій жінці. А хто ж як не офіцер поліції має приходити на допомогу за будь-якої ситуації. Та ще й коли є можливість вигідного обміну.
Ось тут у цьому гаманці ваш новий приміський будиночок. А мені … ви знаєте, що потрібно. Ця маленька сіра картка, де описано, що сталося зі мною та з моїм чоловіком, а ще деякі цікаві факти з біографії мого чоловіка. Як вам такий чудовий обмін?
- З вами мати справу сама приємність, мадам. Я вже все приготував. У цьому конверті є все, що вас цікавить.
…………………………………….
Поринувши в минуле, вона навіть близько не очікувала на щось подібне. Її мати, назвемо так цю жінку у цій конкретній реальності, колись аж надто захоплювалася графом Шуйським. Причиною був статус, величезні гроші з оренди митниці, чудовий палац в кількох годинах їзди від міста … Проблема лише у тому, що граф був одружений.
Що ж, мати Марії не звикла собі відмовляти ні в чому. Тож дружину було отруєно, справу закрито все тим ж усміхненим паном Адамом, а граф опинився в одному ліжку з чарівною та елегантною жінкою. Щоправда, чоловік був розумним, тож швидко виявив, куди утікають його гроші і що зберігається у шухлядках столу спальні.
Нового шлюбу так і не відбулося. Проте Маріїна мати явно вирішила помститися. Їй вдалося вийти заміж за бідного польського шляхтича, і вже у статусі молодої чарівної піаністки донька Марія попадає у розкішний Львів. А оскільки граф був завжди не проти красивих жінок, дуже скоро пара опинилася під вінцем. Яким ж було здивування графа, коли подарунком нареченої виявився лист її матері з лише однією фразою: «Вітаю, графе! Ви одружилися з власною донькою.»
Жаху Аврори не було меж. Вона навіть не уявляла, що б міг зробити за таких умов старий граф в умовах все ще надзвичайно жорстокого суспільства. Хоч щось подібне легко собі було б уявити і в її час. Її навіть не дивувало, що постійними стали дорогі подарунки все тому ж пану Адаму, а прогулянки чи подорожі - надзвичайно рідкісним явищем.
Одного разу чоловік почав першим їм обом необхідну непросту розмову.
- Не знаю, чи ти колись мене вибачиш, Маріє. Мені байдуже на цю поліцію і на це все місто. Мені болить, що я так завинив перед тобою.
Цей старий посивілий чоловік явно не знав гідного рішення у такій ситуації.
- Ми звичайно мусимо роз’їхатись і негайно. Я вже домовився про розірвання шлюбу. Але відчуття вини з’їдає мене більше всього.
Аврора не знала, що відповісти на це все. І чому їй було влаштовано таке випробування. Можливо, для пробачення?
Спускаючись сходами поруч з графом, вона нарешті вчинила так, як мабуть в жодному випадку не зробила б її попередниця.
- Шановний пане, я вибачаю вас за все, що ви вважаєте не виконаним обов’язком, образою чи зневагою. Ви мабуть були б чудовим батьком, але так не склалося. Не з вашої вини. Мені не потрібні ці великі гроші, які ви намагаєтесь мені віддати. Хіба що їх незначна частина. Я вам дякую за поводження зі мною і бажаю вам душевного спокою у вашому подальшому житті.
………………………….
Аврора вийшла з будинку Шуйських і рушила у напрямку будівництва Львівської опери. Цей театр, складений з будматеріалів виставкових павільйонів, обіцяв бути найчарівнішим витвором місцевих архітекторів. Назустріч раптом виринув у прямому сенсі цього слова звичайний електромобіль. Це була справжня дивина серед усіх цих чудернацьких карет, незвичних велосипедів і пань у широченних сукнях. Автомобіль дещо пригальмував. За його кермом сидів незнайомий чоловік. Ось тільки посмішка видавалась напрочуд рідною … Але це все тривало мить, не більше. Яку навряд чи можна було б назвати зустріччю.
Аврора відчула знайомі вібрації свого тіла. Місто наче поплило кудись убік. Куди ж цього разу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893870
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Дойшов самітник до пустелі —
шляхи сумління привели.
Посіли ворони на скелі,
на крилах тіні перенесли.
Сидять на крилах чорні душі
Чикають відповідь на те…
Що той ченець — спитати мусить.
Коли ж розплати час прийде?
Самі бояться не питають,
в них страх випитує давно.
Коли ж Господь їх покарає,
та знищить морок заодно?
Упав самітник на коліна.
— Докіль мені свій хрест нести?
Я йшов шляхами твого сина.
Куди надалі треба йти?! —
А вітер сипить на долоні
сухий розпечений пісок.
Творець небесний вимовляє:
— Почуй же істину — пророк!
Свята Земля моє творіння!
Я, сіяв зерна в чистоті,
давав з небес благословіння,
не знавши міри в доброті…
Чого тепер мене питаєш?!
Куди та й з ким тобі піти…
В твоїх руках ключі від раю —
до серця браму одімкни.
Отим скажи, щоб не гадали…
Коли прийде розплати час?!
Ганебні дні давно настали…
Я, все одно прощаю вас! —
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893867
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Довкіл – червоно, жовто, біло,
Ще пізньоцвіт в садах цвіте.
П'янкі осінні заметілі,
Пора осінніх хризантем.
Й мені куйовдить пізній вітер
Волосся довге і густе,
Бо я – його жовтнева квітка,
Одна з осінніх хризантем.
листопад, 2019 р.
Художник – José Mongrell Torrent
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893849
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Ой, як же гарно бути дома,
Все в ньому рідне і своє,
І хоч нема більше нікого,
Я долі дякую й за це...
Тут рідним духом завжди пахне,
І своя правда тут живе,
Навіть коли погода плаче,
Свій дім розради додає...
Будинок мій, як у віночку,
Усе у ньому доладу,
Як у вишневому садочку,
Хоч я й одна в ньому живу...
Сумно мені рідко буває,
Є телевізор й інтернет,
Працюю і пишу, й читаю,
Щоб не ослаб мій інтелект...
У мене котик є руденький,
Є і собака у дворі,
І від сусідів цікавенькі,
Чую я звуки чарівні...
Чи то загавкає собака,
Чи занявчать чогось коти,
Моє подвір"я не загата,
Звуки пливуть сюди - туди...
І у будинку, й на подвір"ї,
Моя тут правда і життя,
І чарівних моїх сусідів,
Чую я їх серцебиття...
Я все з любов"ю доглядаю,
Роботи завжди вистача...
Дітей й онуків виглядаю,
Печу пиріг, чи й калача...
Ой, як же гарно бути дома,
Город, подвір"я і садок,
І не долає мене втома,
І не звільняє від думок...
Думки мої пливуть щомиті,
Про моїх внуків і дітей,
Вони цікаві й розмаїті,
Любові сповненні й ідей...
Я намагаюся щоденно,
Їх записати у рядки,
Чи то святково, чи буденно,
Їх занотовую таки...
Отак з"явлюються і вірші,
Оди, казки, а то й пісні,
Бува короткі, бува й довші,
Та всі від серця і душі...
Ви ж не судіть мене суворо,
Мої шановні читачі ,
Як зміни є щодень в погоді,
Так в мене осінь у душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893862
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Душа оголена, осіння ,
Бреде по світу манівцем;
Закинута крізь покоління –
Не в чорно білий, олівцем...
Світ фантазійне різнобарвний,
Так притягальний, не чужий,
Від всього чорного він банний,
Ось в цьому хочеться нам жить.
Тож в серці від краси знемога,
З'являється легкий політ...
В цім чудо-сотворінні Богом –
Кришталь зірковий, може слід?...
А легкість в серці, мов на крилах –
Це саме те, що Він хотів,
Щоб лиш Любов текла по жилах,
А люд творив безкрайність ДИВ...
То ж мабуть збились ми з дороги
І натворили стільки кривд...
03.11.2020р.
Размышления
Душе осенней, оголённой,
Брести неведомым путём;
Заброшенной сквозь поколенья –
Не в черно бел, карандашом...
Мир фантазийный разноцветный,
Навстречу озорной бежит
От черноты отмытый, светлый,
Вот в этом хочется нам жить.
И в сердце радости так много –
Полётом спорится ответ...
В сим чудо-сотворенье Богом –
Хрусталь со звёзд, а может след?...
А лёгкость в сердце, как на крыльях –
Куда хотел - нас Бог веди,
Чтоб лишь любовь текла по жилах,
Творили б мы безбрежность ДИВ...
Так может сбились мы с дороги,
Ведь столько бед – ты погляди!...
03.11.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893861
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Андрій вкотре робив для себе неймовірне відкриття. Виявляється, найбільшим щастям є не всевладдя розуму, не зірки, повз які пролітаєш умить, не здатність раптово починати все мало не з самого початку, не здобуте нове вміння чи знання. Найбільшим щастям може бути звичайний осінній парк, повсюди кольорове листя, теплий невеличкий дощ, ледь - ледь гріюче сонце і звичайно її рука, що не відпускаєш і знаєш, що не відпустиш ніколи … і ці величезні глибокі – глибокі очі.
- Твої очі глибші космосу. Ще трішки і я в них потону.
- Я тебе буду рятувати. Не сумнівайся.
- Я б міг так з тобою ходити цілу вічність.
- А може ми і є ця вічність ...
Аврора повірила у його розповідь. Звичайно, у її сприйнятті певні деталі виявилися іншими, але вона не сказала про це ні слова. Десь глибоко у підсвідомості зринав страх, що Андріїв попередник у якийсь спосіб може знову повернутися у їх теперішню казкову реальність. Чи просто хтось вирішить чи щось вирішить, що Андрієві час рушати у якийсь інший вимір і проходити чергове своє випробовування на людяність, розум, сміливість чи ще щось. Але поки що цього не було … І все було чудово.
…………..
Андрій завжди любив пробуджуватися трішки швидше. Це було щастям дивитися на сплячу Аврору. Торкатися її, ледь – ледь цілувати. У них ніколи не було проблем з часом. І ніколи не було проблем з новою роботою. Андрій не даремно спробував усе сотні разів, здобув потрібні навички, втратив будь-який страх перед новою технікою чи неймовірними дослідами. У нього завжди були чудові вчителі. Таких університетів, як у нього, не було мабуть у жодної людини на світі.
Але раптом він відчув, як напружилось його тіло. Щось знайоме і таке невчасне. Таке непотрібне. Ще ніколи не було такого відчуття втрати.
- Авроро, я мушу йти. Дякую, Авроро …
Дівчина одразу не зрозуміла, що сталося. Але наступної миті все стало очевидним і болючим.
- Дякую за щастя, Андрію …
На більше не було часу. Пекельна невідомість усе знову вирішувала за них.
.....
Аврора чекала перших слів від незнайомого поки що Андрієвого тіла. На жаль, її очікування справдились.
- Ну ось ти і здалася. Гроші – це велика сила. Сама прийшла чи мої тебе привезли?
Все було ясно. Цікаво було, як новоприбулий зреагує на свій дещо попсутий бізнес.
Щоправда, присутність цього чоловіка її зовсім не лякала тепер так, як це було раніше.
- Я зараз трохи не в формі. У мене враження, що я проспав вічність. Та й взагалі я бачив дещо дивний сон. Маю кілька справ. Щоб була тут, коли я повернусь.
……………
Розмова з інспектором тривала недовго. На щастя, кілька доказів все ще не було знищено. Кілька підписів, кілька письмових свідчень, кілька відео … Цього було достатньо для тривалого ув’язнення. Велика несподіванка для дрібної нікчемної людини. Цікаво, що не це турбувало Аврору. Дівчина вирішила будь – що повернути Андрія.
……………….
Ми собі не раз задаємо запитання: чому стається та чи інша подія? Чи тому що ми чогось надзвичайно бажаємо? Але ж для інших людей виконання нашого бажання може виявитися неймовірною шкодою. А що якщо сотні людей одночасно хочуть того ж? Так, але інші сотні можуть хотіти діаметрально протилежного. Або просто внаслідок виконання бажання перших втратити можливість для реалізації свого. Аврора дуже швидко зрозуміла, що просто бажання буде замало. На щастя, дієвим виявився зовсім інший чинник.
…………………….
Аврора відчувала останнім часом, що вона змінилась. Змінилась фізично, з’явилась неймовірна інтуїція, з’явилась впевненість у собі. Можливо, причиною була фізична близькість з Андрієм. А можливо, сам факт розуміння множинності світів і здатності подорожувати у них почав змінювати її свідомість і змінювати її тіло. Зрештою, Аврора зрозуміла, що вона готова. Готова шукати Андрія у цих дивних світах. Вона розуміла, що саме у цьому сенс її подальшого життя. Що це її мрія. Залишилося чекати ...
Раптом тіло почало легко вібрувати, зображення перед очима чимось нагадувало мерехтливе зіркове небо. У свідомості з неймовірною швидкістю прокручувалися події останніх років. Кілька хвилин чекання і …
Так, це був справжній замок. Не якась там квартира далеких дев'яностих. Високі вікна, розписи на стінах ... Чудове плаття, мабуть, якогось дев’ятнадцятого чи вісімнадцятого століття, чудовий рояль з нотами, кілька вазонів з квітами. Зовсім незнайоме жіноче обличчя у дзеркалі. Але вона знала, що це було її обличчя. Куди взагалі можна було б заховати ці величезні карі очі.
"Цікаво, чи умію я грати? Завжди мріяла навчитися".
Це був явно не найгірший з варіантів для пошуків.
Значно старший сивий чоловік піднімався сходами.
- Ти готова Маріє? Ми запізнимося на виставу. А ти знаєш, як багато значить для мене цей театр.
- Так, хвилинку.
«Що ж, це лише початок пошуків. Нічого не станеться, як я отримаю задоволення від чогось вічного та прекрасного», - вирішила дівчина і, швидко одягнувшись, поспішила за своїм чи то батьком, чи то чоловіком. Поки що це не видавалося важливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893836
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Меланхолія...
Руденький апельсин, горня кави, аромат дощу...
Парасольки, вікна, календар...
Хочете канапку?-
Пригощу.
Хочете відкрию вам секрет спокою та радісних думок? -
Книга, вечір, вітер, листопад, легкого морозцю перший крок.
Затишок, ховаючись в кутках, наче кіт тихесенько мурчить.
Осінь - жовтокрилий гарний птах...
Відпустіть все те, що вас гнітить.
Відпустіть, за вітром хай летять сум, біда, тривога і плітки.
У долонях лишиться любов, лікувати вас від самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893843
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
В стакане нежные цветы.
Они подарены тобою.
Свои несмелые мечты,
На них глядя, я успокою.
Какое милое виденье!!
Как тонок свежий аромат...
А в сердце трепетно волненье:
Они нежнее, чем закат.
Что заставляет сердце биться,
Глядя на эту красоту?
Боясь в пути не заблудиться:
Найти дорогу, но не ту.
В воде стоя, благоухают,
Купаясь в солнечных лучах...
И новый смысл одолевает
В моих очах, твоих словах.
Вдруг успокоилось волненье:
Дорогой выбранной вдвоём,
Не расставаясь с вдохновеньем,
Мы, взявшись за руки, идём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226845
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 03.11.2020
Мряка звечора - і до обіду,
Сипле розкіш на землю слізьми.
Вже немає жовтневого сліду,
Листопада візитку візьми.
Він прийшов бідолашний зі схлипом.
Зрозумій суть полинну його.
Оголив душу юної липи,
Тільки ж шепче на свому арго.
І від нього вже терпко і пряно,
Ніби келих глінтвейну ти п*єш.
Він занадто зухвалий вітрами,
Як повіє - кущі без одеж.
Передбачити щось нереально.
Атрибутів своїх ще додасть.
До річок доторкнеться дзеркально,
Грудкотрус попаде тільки в масть.
І тікає від нього людина.
Щоб не сіяв у серце журбу.
- Я не винен, - шепоче, - не винен,
Отаку вже я маю судьбу.
(Грудкотрус - одна з назв листопада у давнину)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893828
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок та й став витись.
Обіцяв мені миленький оженитись.
А в милого очі сині,
як в барвінка квіти нині,
як в барвінка квіти нині.
Ой цвіти, цвіти, барвінку та й стелися.
Обіцяв мені, миленький? То женися!
Я барвінка вплету нині
у віночок квіти сині,
у віночок квіти сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893817
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Я згадую той запах матіоли,
Що так п'янив чарівно у саду,
У затишку приємної розмови
Нам дарував небачену красу
Квіт-аромат охоплював простори
І солодко манив і спокушав
Та чарував чудово милі доли,
Як ніби світ росою напував
По стежці пробігала тінь від сонця,
В мереживі купалися луги,
Ромашки дарували милі донця
Чарівний смак тендітної краси
Десь в далині відлуння гомоніло,
Розносило прекрасні почуття,
А згадка тихо в серденьку щеміла,
Відчувши подих справжнього життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893806
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
О, як дзвенить кришталь роси,
Як стелить осінь барви в трави,
Сховали хмари всі заграви
Мов схід і захід без краси.
Осіннє вже змовкає скерцо,
Як винувато пригорне,
Ця осінь теж в житті мине,
І знову жаль огорне серце.
Акорди вальсу -листопад
Аж обпікає лист долоні,
Впаде як сивина на скроні,
І вороття нема назад.
Спинися мить, ти зачекай!
Я хочу встигнути сказати,
Я навіть зможу докохати,
Веди мене в осінній рай.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893779
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 03.11.2020
О жінко! Ти правічна таємниця,
Яку іще ніхто не розгадав:
То ніби неприборкана тигриця,
То долею впокорена ягниця,
То легкокрила недосяжна птиця,
Котру ані купить, ані продать!
О жінко! Ти рабиня і богиня,
Ти світло для подружнього життя,
В сімейнім возі – щира колегиня,
В палатах владних – горда герцогиня,
Та місія твоя завжди свята.
О жінко! Вічне джерело ти ласки.
У грішнім світі іншу маєш роль:
Повести вмієш у незриму казку,
Сховати холод свій під теплу маску.
Тобі служити ладен сам король.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893778
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Старість - це не дефект, а розкіш, яка не всім дана.
Андре Моруа
Тремтить на гілці лист осиний,
Ось-ось на землю упаде.
А з-поміж гілля небо синє,
Йому ж нове життя гряде.
Як упаде, що буде потім,
Яке тоді чекать життя?
Весь час не буде ж в позолоті,
Якесь сумне передчуття.
Тихенько вітер колихає,
Розвіять хоче всі думки.
Та лиш один він добре знає,
Листає листя сторінки.
Невже прийшла до нього старість,
Гірка, нікчемна пустота?
Відчув у тілі якусь слабкість.
Ще сила є, але не та.
Ще сили досить приземлитись,
В пухнастій ковдрі ще поспать.
Не буде з ким там поділитись,
Чому так хочеться ридать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893824
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Сонце заломлює руки —
Хмара біжить навпростець,
А навздогін чути звуки —
Хлеще її вітерець.
Щось бубонить надвечір’я —
Світло згубило від дня.
Тихо прийде на подвір’я
Осінь, як літу рідня.
Перефарбує листочки
В лисячий колір — краса!
Перетанцює таночки
І полетить в небеса.
Зірка зірвалась у висі —
Губить у леті вогонь,
Гори замріяні, лисі,
Небо спиваюсь з долонь.
Місяць чекає на нічку,
Щоб засіяти вгорі.
Доки роситься травичка,
В мандри зібрались вугрі —
Аж у Саргасові води,
Щоби продовжити рід.
Чайок звучать хороводи…
В просторі — кожного слід. 7/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893802
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
***156***
я ни за что не слезу С ОЛИ,
пока не выпрошу пуд СОЛИ.
***157***
вокруг лишь МАТ, РОС в нём как в доме…
и вот теперь уже – МАТРОС я на пароме.
***158***
я из кастрюльки воду СЛИВ,
достал немного мокрых СЛИВ.
***159***
послал господь нам КАРУ – СЕЛЬ,
а пострадала только КАРУСЕЛЬ.
***160***
— малыш! ану не бегай будто ЖЕРЕБЁНОК!
— да пусть побегает, ведь это ЖЕ – РЕБЁНОК.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891076
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 02.11.2020
Завела дорога в осінь,
В золоті літа,
Заплітає срібло в коси,
Золото в уста.
Заросли давно травою
Молоді стежки
Тільки в пам'яті зі мною
Молоді роки.
Не таке вже небо чисте,
А в очах туман,
Всюди листя золотисте,
Золотий обман.
Віє осінь,сіє осінь
Золоті дощі.
Хоч зима ,зима на носі
Хочеться душі
Ще хорошої погоди,
Щоб була мета.
Щоби була в насолоду
Осінь золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893101
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 02.11.2020
На выставке моих картин (ещё в начале лета),
Наивный мой сюжет привлёк внимание поэта…
На тот загадочный пейзаж, рождённый на пленэре,
Поэт мне отзыв написал в таинственной манере:
« Я назначаю встречу Вам в последний вечер лета…
«Уютный уголок» - мечта влюблённого поэта!»
Хотя на выставке картин немноголюдно было,
Но… этот странный эпизод я сразу позабыла...
Спустя три месяца случайно - вновь приехала сюда:
Могучий дуб, с ним тесно рядом - стройная берёзка…
Вблизи - знакомая тенистая аллея у пруда…
И одинокая скамья…песчаная дорожка…
Нахлынули воспоминания давно прошедших лет…
Счастливая семья, надёжный друг, любовь и страсти…
Всё оказалось в прошлом - это мой болезненный секрет…
Теперь уж много лет, как не ищу я «птицу счастья»…
Нарушил тишину сигнал подъехавшей машины…
Передо мной предстал поэт - ценитель той картины…
Всё дело в том – как раз сейчас последний вечер лета!
«Уютный уголок» – мечта влюблённого поэта!
03. 07. 2014. - 13. 07. 2017. (изменён)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741805
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 02.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2020
Він боявся вкотре повести себе неприродно. Так, боявся саме цього. Не боявся бути ув’язненим, жорстоко побитим, не боявся загинути. Знав, що буде далі ...
Вже навіть не виникало бажання рахувати, вкотре це все відбувається з ним. Але боявся саме неприродності, жорсткості чи навіть жорстокості внаслідок цієї неприродності.
Боявся завдати болю іншим. Не фізичного болю. Так вже було не раз, коли не помічав, як виявлялось, своїх власних дітей, оминав увагою батьків, перетворював у ніщо щире кохання. Завдавати болю було для нього найгіршим.
Це сталося зовсім несподівано. Він звичайно знав про існування такої теоретичної можливості. Але коли це все почало відбуватися насправді, Андрій, а саме так звали цього чоловіка, просто розгубився.
Ось і зараз після неймовірного бажання зникнути і чергової круговерті чужих почуттів Андрій раптом опинився за столиком у товаристві молодої жінки. Жінку звали Авророю. Вона саме пильно дивилася йому в очі і намагалася щось відповісти. Відповісти мабуть потрібно було різко і Андрій вже приготувався почути щось жахливе і неприємне. Але … мабуть вираз його очей заставив її передумати. Що можна було побачити в його очах? Переляк від чергового перевтілення, страх не опинитися вчергове у в’язниці чи біля ліжка помираючого … А, можливо, раптове захоплення цими величезними карими очима, яких йому не доводилося зустріти в жодному з його попередніх двох чи трьох тисячах паралельних світів.
- Я тебе ще раз просто благаю. Це будинок моїх батьків. Це те найкраще, що живе у моєму серці. Не руйнуй його. Як би тобі не хотілось розізлити мене чи помститися мені. Якщо у тобі ще залишилося хоч щось від тієї молодої людини, яку я знала раніше …
Андрій намагався вже призвичаєним до таких віражів мозком оцінити свою роль і свій не надто привабливий, як знову виявилося, статус. Він наче у темній кімнаті намагався віднайти швидке та потрібне рішення.
- Що ж ти допустила тоді, що я маю сьогодні можливість його зруйнувати?
- Ти чудово знаєш, що будинок став заставою кредиту, необхідного для лікування мого брата. Ти чудово знаєш, що навіть цей кредит виявився недостатнім. І це штовхнуло мене в твої обійми. Як виявилося, в твою темряву. Я не знала, яким життям ти живеш. Але моїй сім’ї потрібна була моя допомога. І ... я вірила у те, що ти насправді інший.
- І що ж тобі не сподобалося у моєму способі життя?
- Я навіть не можу посміхнутися на твій відверто нікчемний жарт. Продавати дітям наркотики – це ти називаєш успішним бізнесом?! Усі ці притони, згаслі від горя батьки, понівечені тисячі доль. О ... Я ще й почула про мерське крісло учора. Як би тобі згодилася молода і приваблива дружина!?
Андрій поступово починав розуміти, наскільки важко буде цього разу. Зрозуміло, що будинок – це найменша проблема. Босом дрібної наркомафії він ще не був жодного разу. Та ще й з політичними амбіціями.
- Послухайте мене, чарівна дівчино. Будинок ваш я не збираюся руйнувати. Більше того, я зроблю все, щоб повернути його вам. Мені дуже прикро дізнатися про долю вашого брата та батьків. Це поки що все, що я можу сказати. А зараз я мушу покинути вас, оскільки, як мені здається, у мене є невирішені проблеми.
[i]Якщо очі можуть стати неймовірно великими, то це, мабуть, був саме цей випадок. В них було все: здивування, вдячність, ще раз здивування, очікування чогось неймовірного. Саме звертання «чарівна дівчино» від ідеалу грубощів та хамства мабуть вартувало тижневого здивування.
Андрій рвучко піднявся з крісла і рушив до виходу. [/i]
…
Минув рік. Після вивчення свого теперішнього життя Андрій крок за кроком перейшов до його руйнування. За цей час він жодного разу більше не говорив з Авророю. Йому вдалося виконати свою обіцянку щодо будинку, чим він навряд чи вразив своє оточення. Це все сприймалося як багатий подарунок колишній нареченій, а може й майбутній. Але весь час він відчував, що хтось пильно стежить за кожним його кроком. У нього не було сумніву, що це все ті ж величезні знайомі йому карі очі.
Поступово у нього з’явилися нові друзі. І це вже були люди зовсім іншого ґатунку. Мало не кожної ночі палали підпільні лабораторії, руйнувалися притони, хтось скидав поліції наче вклеєних у нормальне життя любителів швидких грошей.
Після фактичного колапсу цього мізерного світу Андрій сидів на лавці в осінньому парку і любувався здобутим хоча б ненадовго спокоєм. Раптом до нього підсіли. Новопризначений начальник поліції зі своїм помічником теж не надто поспішали переходити до розмови. Здавалося, що усім було і так все ясно.
Першим озвався старий інспектор.
- Я знаю, що своїм призначенням у це місто завдячую вам. Я знаю, що більшість зробленого – справа ваших особистих рук. Я не можу лише зрозуміти: чому? Чому ви це зробили? Як настільки нікчемна людина, яку я вивчив досконало з цих паперів, змогла настільки змінитися буквально за один день. Я навіть знаю, що ви не залишили собі жодного гроша на жодному рахунку.
- Я не знаю, що вам відповісти. Кожна моя відповідь, чи правдива чи видумана, навряд чи вас задовольнить. У першу ви не повірите, друга вам не потрібна. Ви лише подивіться на цю чудову осінь … Мені так рідко вдавалося її побачити. А як багато було у мене цих осеней?!
- Мені теж. Я радий зустрічі з вами. Я думаю, що найкраще, що я можу зробити для вас, це знищити усі ці документи. Усі ці свідчення минулого.
- Дякую вам, інспекторе. На щастя, я не маю з цим нічого спільного.
- Здогадуюся, пане Незнайомцю.
Ці двоє явно погодились, що Андрій є всього лиш двійником свого попередника. Ця версія видавалася розумною, обґрунтованою, підтвердженою тривалим спостереженням.
…..
- Авроро, я вибачаюсь за це раптове ранкове втручання, але чи не були б ви настільки люб’язні прогулятись зі мною хоча б недовго цим чудовим осіннім парком?
- Я готова йти з вами поруч все життя, якщо ви нарешті скажете мені, хто ж ви насправді, дорогий незнайомцю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893774
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 02.11.2020
Мой далекий, мой желанный,
Что так светится луна,
В этот вечер очень странный
Вся душа тобой полна.
За окном поет береза,
Листья падают в тиши,
Расскажи, где ветер все же
Кудри треплет у ольхи.
Где гуляет туча в небе,
День насыпал белый пух,
Где застыл у речки лебедь,
Что наводит только грусть.
Ты забыл меня, любимый,
Не напишешь письмецо,
Месяц в небе черно-синем
Звезды кинул на крыльцо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893773
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Присвята
всім, у кого не собача робота
Якось у літню, погожу днину Зі святом Покрови і Днем Захисника!
Собаці заманулось конини,
А тут нагода – у долині
Дрімає кінь, що рідкість нині.
Підскочив, нюхом роздивився,
Хватко зубами учепився
За ту трубу, що бовваніла…
- Гаряча! Сонечко нагріло!
Тут засвітились раптом зорі,
Мов кип’ятком, собаку змило…
Лежить у ямі – гірко плаче,
Ну що то за життя собаче, –
Позаривсь на кусок конини,
Зостався з зубом лиш єдиним.
А трохи відлежавсь, оклигав -
Складав казки усякі мигом,
Як захищав коня у полі,
Що ворогів було доволі,
Як куля вража в рот попала
І вибила зубів немало…
І все беззубим ротом шамка
Всюди, де вища пахне ставка.
В житті ця казочка не нова…
Про що ведеться, власне, мова?
Є люди зі собачим нюхом...
Аби лишень набити брюхо,
І там, де пахне вища ставка,
Туди попре, там буде гавкать.
В. Ф. -10.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891670
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 02.11.2020
́ Принесла сусідка бабі
Глечик молока...
І з"явилася у баби
Думка отака:
"Ось поставлю я на лаву
Глечик з молоком,
Хай застоїться і буде
Сир із маселком...
Сир і масло на базарі,
Я тоді продам,
Куплю курочку чубату,
З не одним курчам...
Ну, а потім розживуся,
Всіх курей продам,
Кабанця куплю охоче,
Хай росте, як пан...
За кабанчика - кобилку,
За кобилку - биченят,
Буде в мене тоді сила
Для селянських справ.
Отоді я тих бичечків
В воза запряжу,
І що матиму з городу,
На базар звезу...,
Буду ними тоді їхать
Я своїм селом,
Всі селяни будуть бачить
Мене із добром...
А як хтось мене попросить:
"Бабця, підвезіть!"
Заберу я тих охоче,
Підвезу усіх!"
З пересоння якось бабця
Сунула ногою,
Полетів із лави глечик,
Молоком - рікою...
Покотився і розбився
На малі куски,
Молоко все розлилося,
Сплутало думки...
Так лишилася бабуся
Без бичків, як і була...
Молока їй скуштувати,
Ця пригода не дала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893631
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Хазяйнує, глянь, скрізь листопад…
розсипає навколо нас листя.
І притих вже осінній наш сад,
він дрімає… йому вже щось сниться.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Відлетіли уже журавлі,
давно зникли вони в сірій хмарі.
І дарує жоржини ясні
осінь нам, щоб були ми у парі.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Золотим листям тішиться клен,
і діброва ясніє, мов ватра.
Знай, сипне листопад нам до ніг
позолоти своєї ще й завтра.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
У осінній сад
ти до мене вийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893759
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Золотая листва пепелится втихую
Догорает дотла поизмокла вчистую
Дождевая пора расплескалась по лужам
Тучи льют из ведра столько много ненужно
Убегают ручьи в неизвестные дали
Попрощались они у последней спирали
Закружилась метель вьюга думает думу
Заморозить теперь приготовилась к штурму…
Ветер вырвал калитку у прохода судьба
Крепко держит накидку надувает меха
Молодая Надежда золотая коса
Уникальные вежды самобытны глаза
И взмахнула рукою встрепенулась душой
И вильнула фигурой окунулась в любовь
Позитивный психолог культурный концепт
Тот остаток (с Пандоры) надёжный аспект…
02. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893738
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
А я всегда тебя ждала,
Шаги считая за стеною.
Сгорало сердце всё до тла,
Мне жаль, ты больше не со мною.
Да, я всегда тебя ждала,
Когда мы шли тропой одною.
И никогда не предала,
Ты, словно тень- всегда со мною.
Я так всегда тебя ждала-
Хотела быть твоей судьбою.
Но та судьба - нам соврала,
Любовь растерзана тобою.
Я всеравно тебя ждала,
Я так шутила над судьбою.
И снова тропка привела,
Туда, где я была с тобою.
И пусть живёт во мне любовь!
Пусть никогда не умолкает
Пускай теплом волнует кровь
Душа покоя пусть не знает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893634
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020
З неба плач посипався на землю,
Голови підняти всім звелів,
Вихором кружляючи ,по небу,
Там на південь сильний ключ летів
То над нами гуси пролітали
Над селом кружляли довгий час,
-Ми до вас повернемось-кричали,
-Тільки дочекайтеся ви нас.-
Їх журливий крик всім краяв серце.
Так, що й досі ще воно болить.
-Ви летіть на теплії озерця,
Милі,дорогесенькі ,летіть.-
Друзів наших вірних та крилатих,
Боже, нам весною поверни,
Щоби їх зустріти,привітати
Всі ми доживемо до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893665
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Скільки раз говорила кохаю
Все просила, щоб жив, хай там що.
Як життя підводило до краю,
Я молилась, вдивлялась в вікно.
Може раптом на стежці побачу
Так до болю знайоме лице.
І від щастя безмовно заплачу,
Бо розлука у серці пече.
А душа дні та ночі рахує,
Коли щастям наповниться дім.
У любові душа душу чує
Та бажає відчути те всім.
Той вогонь, що вирує тілами
З голови і до кінчиків ніг.
Лиш кохання повнить почуттями,
Що розтопить теплом в грудях сніг.
01.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893663
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020
В июне природа секрет раскрывает.
И лето нас в тайны любви посвящает.
У женщин рождается летняя мода
Мой стих так и просится в рубрику «Ода».
О женщине оду пою и браваду.
Она заслужила такую награду.
Она доказала, что может трудиться.
А вот отдыхать – непривычно стыдится.
Ах! Милые дамы! Вам отдых положен!
Пусть рыцари шпаги достанут из ножен.
На ваше вниманье они претендуют.
Но выбор за вами - любовь продиктует.
Не бойтесь, что с возрастом чувства вернулись.
Ведь летом мы снова в любовь окунулись.
Мужчины немеют под пристальным взглядом.
Смущают их яркие наши наряды.
И пусть украшают нам жизнь эти чувства.
Они нас пленяют как тайны искусства.
Пол – царства пред нею стелите к ногам.
В любви пусть признается Еве Адам.
Должны опасаться чужих кавалеров,
Коль дома у каждой свой нежный Ромео!
Ведь если о тайнах узнает Ромео -
Он вдруг превратится в ревнивца Отелло…
Но отдых ведь даме так редко даётся -
По полной программе пусть жизнь улыбнётся!
09. 06. 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838175
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 01.11.2020
Песня на мелодию песни известного
барда из Ленинграда
Александра Городницкого: "Снег"
Дождь
песня
Тихо верстается дождика всхлип,
Капля за каплею вниз...
Там за окном новый осени клип,
Листик в задумке завис –
Думы ли слов человечьих,
Красок круженья финал,
Всё ж обнимает нас Вечность,
Прочит весною скворечность...
...Листик свой путь всё листал...
Припев:
Дождь, дождь, дождь, дождь
Здесь среди красок осенних,
Наш долгожданнейший друг, осени вождь:
Дождь, дождь, дождь, дождь,
Капель прощальное пенье,
В переплетенье узорчатых рощ –
Дождь, дождь, дождь.
Город в убранстве красот ноября
Под ноги листья кружа́т...
Длятся мечты сентября, октября –
Капли по листьям шуршат...
Глядя в окошко, обнявшись,
Книгою – жизнь расстелив,
Вновь пробежимся по наших
Милых картинах гуашью,
Встреч юных дней возвратив...
Припев:
Дождь, дождь, дождь, дождь
Здесь среди красок осенних,
Наш долгожданнейший друг, осени вождь:
Дождь, дождь, дождь, дождь,
Капель прощальное пенье,
В переплетенье узорчатых рощ –
Дождь, дождь, дождь.
Где нас судьба не носила с тобой
Средь испытаний дорог?
С благословенья любови прибой,
Стражем невидимый Бог.
С благоговеньем на небо –
Там наши звёзды горят,
Света держателю Фебу*,
Божьему веруем хлебу,
Души им благодарят.
Припев:
Дождь, дождь, дождь, дождь
Здесь среди красок осенних,
Наш долгожданнейший друг, осени вождь:
Дождь, дождь, дождь, дождь,
Капель прощальное пенье,
В переплетенье узорчатых рощ –
Дождь, дождь, дождь.
01.11.2020г.
https://x-minus.me/track/81878/снег
Аполлон (*Феб), греч. — сын Зевса и титаниды Лето,
бог света и солнца, охранитель жизни и порядка..,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893633
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Морю не нудно
Сонце і чайка над ним
Радість у хвилях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893646
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Пришла в штаб Космоса депеша:
«SOS!!!
На планете голубой
Почти что не осталось леса,
Проблемы с чистою водой!
Земля температурит. Жарко!
А люди потеряли стыд:
Бурят, взрывают! Всюду свалки,
Апокалипсис нам грозит!!!»
….........................................................
Немедля на Совет Мудрейших
Собра'лись небожители:
Проверить надобно депешу,
И кто прислал её с Земли?
И вот, разведка доложила:
Прислал "крик помощи" студент.
Всё правда там. И надо силы,
Чтоб «Homo» приструнить! В момент!
Ведь «Homo Sapiens», что создан
для блага жизни на Земле,
Уничтожает всё «под корень»!
Ведя к погибели во зле.
Вооружился он надёжно:
Кто человека победит?
Его взять силой невозможно,
Он весь ПРОГРЕСС поднял НА ЩИТ!
........................................................
Сидят Мудрейшие в раздумьях:
Шалит любимое дитя!
Надеялись, что «Homo» умный,
Но видят: доверяли зря!
Цивилизаций было столько!
(следы их кое-где видны...),
Все уничтожены, поскольку
На Землю вред несли они.
Был новый в «Космо-нана-центре»
Воссоздан «Homo»-экземпляр,
Внедрён на Землю.
Но, наверно,
И он надежд... не оправдал...
…..........................................................
- Что делать? Снова уничтожим? -
Мудрейший грозно вопросил...
И в тишине вдруг, осторожно
Мудро-биолог предложил:
- Был им и град метеоритный,
И излученья, и потоп...
… Мы — вирус вывели. Кови'дный,
Он «Homo» в чувство приведёт.
Селекцией улучшит вид он,
И «Homo Sapiens» - спасёт,
Мобилен вирус, и невидим,
И разрушений не несёт.
Единогласно был одобрен
Мудрейшими научный план,
Планете в помощь — ковид послан,
Чтоб прекратить земной бедлам...
…..........................................................
Идёт эксперимент жестокий,
Следят за опытом — с Небес!
О люди! Не проспите сроки!!!
Чтоб мир и «Homo» не исчез!
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893645
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
МК
а ми застряли в міжсезонні -
холодна мряка, літній душ
самотньо мріє про осоння,
куйовдить осінь сірий плюш
готового на все туману...
і в нас - туман, і в нас - обман,
нам розлучатись ще зарано
і рано плакати від ран,
у венах ще достатньо крові,
а ми обманюєм - нема,
ми нишком прагнемо любові
і брешемо, що все - дарма,
а ми застряли в міжсезонні,
сховали пристрасть в літній душ -
стомилась, змучилась безсонням,
кричить - Не руш мене! Не руш!
а осінь стелить сірим плюшем,
спішить, бо скоро вже зима...
та біс із ним, з тим літнім душем,
ти просто знай... що недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893446
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 01.11.2020
[i]коментар на твір Котигорошка http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893446 [/i]
[i] хм... цікаво - а демі, здається, - лиш префікс
половинний, частковий - не те, але ще і не се
хоча... може, то все-таки спільне у злагоді й стресі
в міжсезоння весни спілу зрілість осінню несе...[/i]
осінь. спека минула. холодні тумани
просочились крізь землю і висять рядном
задрімала і пристрасть в любовнім дурмані
опустилися тіні з поверхні на дно
голу плоть розігріту покрили мурашки
піт гарячий розтанув, повітря бринить
від напруги. а нам так не хочеться - страшно
враз розплющити очі й сховатись умить
в міжсезоння... коли вже жадане минулось
коли вистигло літо й зими ще нема
коли дзеркала гладь вкрило матовим мулом
і так прикро, хоч знаємо - все недарма
що за днем буде ще, будуть ночі гарячі
неповторне повториться іншим, новим
буде все вчергове, як уперше одначе -
жар від слова «люблю» і прощення провин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893608
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Давно це було, мої любі малята.
Сиділа Секунда в кінці циферблату.
А, може, забулось, хлоп‘ята й дівчатка
Й сиділа вона не в кінці — на початку.
Та це не важливо. Важливо ж бо інше:
Сидіти самій не хотілося більше.
І, якось, ясної погожої днини,
Побігла вона до сестрички Хвилини.
Не встигла й на мить озирнутись назад,
Ступила лиш крок, а уже — шістдесят.
Раділа Секунда. Радів цілий світ.
Всміхнулась Хвилині: «Візьми мій привіт!»
Хвилина привіт обережно взяла
Й сестричці Годині його понесла.
Боялась розбити. Боялась спіткнутись.
За іншим привітом їй не повернутись.
Щоб чІтким і впевненим кроком іти,
Взялась рахувати до шістдесяти.
Привіт у Години. Година ж, малята,
З Добою, щоб стрітись, пішла циферблатом.
Упевнено йшла серед дня й серед ночі
І кроки свої рахувала охоче.
На двадцять четвертому кроці ходьби
Великий привіт був уже у Доби.
За сім своїх кроків Доба й не присіла.
Не встигла стомитись, як Тиждень зустріла.
З привітом до Місяця Тиждень крокує.
Поважно чотири лиш кроки рахує.
А Місяць пішов ще поважнішим кроком,
Привіт передати і стрітися з Роком.
Крізь спеку, мороз, шквали вітру і злив
Чи скажете, скільки він кроків зробив?
Ну, звісно ж, — дванадцять. Ви, певно, це знали?!
Так швидко загадку мою відгадали!
Відтоді, малята, ніхто з них не спить,
От час невблаганно й неспинно летить.
Секунда ж радіє такому сюжету:
« Ви чули? Це я почала естафету!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822682
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 01.11.2020
Хтось меч у піхви застромив,
сліди криваві з леза стерті.
Ніхто одразу не збагнув...
Чому надалі стали вперті?!
Колись та й камінь охолов!!!
Ми ніби ті боги безсмертні,
себе караєм, знов та знов —
безглуздої шукаєм смерті.
І начебто ворожий стяг
у полі вітер рве на шмаття.
Та наш, ще мозок не досяг...
Що смерть для всіх — одне прокляття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893605
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Спадають крони золотим дощем
на моху килим – грибників оману.
У лісі сухо, але я не стану
чекати справжній дощ з його плаче́м.
Та й не фанат я смажених грибів.
У них засвоюваність 7 відсотків.
Я краще задивлюся, як з висот стік
на підлісок туман і забілів.
Я краще загублюся у гаях,
у перелісках повз боліт латаття
і бачитиму, як спадають плаття
з дерев сумних в обвітрених полях.
І ліс у світлі бронзових заграв
чекатиме, щоб я ще повернувся
і місяць на прощання посміхнувся,
і Пан сумну мелодію заграв.
30.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893590
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Літо!
Скільки влучних слів про тебе?
Співоптахе, синьонебе,
Буйнотравне, буйнолисте,
Різноквітами барвисте,
Сонцелике, довгоденне,
Лагідне, благотворенне,
Медоносне і нектарне,
Відпускне, канікулярне,
Річкопляжне, смаглотіле,
Смакотищами доспіле,
Стиглоягідне і хлібне
І т, д. й тому подібне...
Не злічити слів прекрасних,
Добрих слів про літо красне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683473
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 01.11.2020
Рясні зорі сховалися в верби,
Прошкував світлий ранок здаля.
Як прожити, щоб в щасті померти,
Як в утробі вже грішне маля...
Кволе серце ще б’ється повільно,
Третє око замінює зір.
Невідомість здається теж спірна,
Дитя ж кличе життєвості вир.
Перший крик, перший крок у безмежжя
І тепло материнське в руці.
І любові невичерпне збіжжя
В кожній зморшці на ріднім лиці.
І невидимі ґрати, де доля
Ставить вибір пекельним ребром.
І душа, мов тополя край поля
Та для інших горить світлячком.
21.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889379
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 01.11.2020
Ти пам"ятаєш обіцянку:
Як лист останній упаде,
Тебе чекала, щоб на ганку,
В цей час до мене ти прийдеш?
Чекати ввечері, чи вранці,
Ти не сказав в який же час.
Можливо, в цьому мало шансів,
Все ж збережу думок нюанс.
Повільно осінь входить в місто,
І вітер десь так міцно спить.
Так неохоче пада листя,
І час повільно так біжить.
І сумно, гірко, все ж чекаю,
Терпіння треба, ось і все.
Та ти прийдеш, я точно знаю,
Той час тоді обох спасе.
Я прислухаюся до звуків,
І кожен шелест - це твій крок,
Який скорочує розлуку,
Повітря свіжого ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893565
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Пригорщі осінньої краси,
Назбираю я в свої долоні.
Нанижу намисто із роси,
На гіллі, ще яблука червоні.
Я зірву одне собі із них,
Смак його відчується медовий.
Осінь шле дарунки, ще для всіх
І чарують барви кольорові.
Прохолодно стало у саду,
Соловей там більше не співає.
Та до нього в гості я іду,
Він мене із радістю приймає.
Тихо так лиш листя шурхотить,
Килим вистеляє під ногами.
Мов вогні калина мерехтить,
Розмовляє з зорями ночами.
Загадкова ця осіння мить,
Та без неї було б нецікаво.
Інколи так серце защемить,
Зазвучать сумні в душі октави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893576
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
Розбудив мою сутність жіночу,
І безсоння, наче Едем.
Ніби місяць сіяєш щоночі.
Ти вже став моїм міражем.
Мов вдивляєшся в сірість блакиттю,
Ще й росинка - цілунок твій.
А обійми легкі, оксамитні.
Вражень теплих цілий сувій.
Ти, як злива, омив моє тіло.
Через душу пройшов наскрізь.
Від любові гарячої млію,
Мені п*янко до самих риз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893579
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
[b]"листья"[/b]
Катюша Сотникова
http://www.stihi.ru/2020/10/08/1583
[i]В старом и расхлябанном обозе
Едет бездорожья старый дед…
[/i]
Пародия
[b]Обоз[/b]
По кривой извилистой дороге
Через горы-реки напрямик,
Шёл обоз, расхлябанный немного,
Был не мал, но был и невелик…
И в обозе том вторые сутки,
Ехал бездорожья старый дед,
Рассыпая шутки-прибаутки…
В такт дрынчит обшарпанный мопед.
Вслед за дедом – бездорожья бабка,
Ловко ржавый велик оседлав.
По спине постукивает цапка –
Скипетр бездорожности держав.
Позади прицеп идёт кадрилью,
То отстанет вдруг, то вбок нырнёт.
Внучка, Жучка, мышка…Сказка – былью!
Бездорожья дрыхнет чёрный кот…
Или кошка… Но не вру, ей богу!
Всё скрипит как старая кровать.
Есть по бездорожице дорога! –
В Город мчатся репку продавать!
Расцветали яблони и груши,
А такая репка – раз в сто лет!..
Выходила на берег Катюша,
Весело смотря обозу вслед…
(По следам Конкурса пародий 6-й визит Нас приглашали)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893582
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2020
***
Ну що ж ти знов наворожила, осене,
Нову біду, нові розчарування
Твої вітри з собою поприносили
Печаль полів, розлуки і прощання
Твої тумани знову світ накрили
Й ні просвітку, ні світлого світання
А тільки мряка і дощі заморосили
І листя падає, як вперше і востаннє
І пахне димом, всюди пахне димом -
То спалюють незбуті сподівання
То дим прощань, то запах тліну
То болісне із літом розставання.
І жовте листя, вічне жовте листя -
Жовтогарячі і багряні гами -
То колір смутку рясно постелився
То діти літа плачуть під ногами.
Ну що ж ти знов наворожила, осене,
Що принесуть мені осінні вітровії?
Окрайчик неба з золотою просинню
Чи пізній час останньої надії?..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893518
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
А Ви, задумались хоч раз про те?
Коли потрапили у поезії світ?
Нас кожного Бог за руку веде,
Дарує Він натхнення і весняний квіт.
Допомагає вірний шлях знайти,
Адже всі ми його онуки і діти.
Він допоможе нам перемогти,
Оберігом задля нас: віра і квіти.
Не втрачаймо надії на завтра,
Не опускайте руки, всі заздалегідь.
Полине увись українська СЛАВА,
Під мирним небом ми збере́мося усі.
Як завжди пісні гарні співати,
Будуть цілунки і голуби у небі.
Свою Україну нам прославляти,
Щастя єдине, більшого і не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893503
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
А ви не бійтеся любить,
Коли весна надворі рання,
А ви не бійтеся, любіть,
Можливо це любов остання,
А ви не бійтеся любить,
Коли травневі в небі грози,
А ви, не бійтеся, любіть,
Коли зима прийде, морози.
А ви не бійтеся любить,
Коли надворі дощ і вітер,
А ви не бійтеся, любіть,
Навіть, коли дорослі діти.
А ви не бійтеся любить,
Святіших почуттів немає,
Нехай у серденьку звучить,
Кохана, я тебе кохаю!
А ви не бійтеся любить,
Нехай завжди душа співає,
А ви не бійтеся, любіть,
Любов, Господь благословляє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893488
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Шурхоче листя, під ногами,
Один із них, вітер підносить,
Зв`язок напевно є між нами,
Тебе душа - побачить просить.
Спіймала я…. гріє долоню,
Мені здається від тебе лист,
Земні думки - серце холоне,
Печаль навіяв цей падолист.
Шурхоче листя під ногами,
Багряний лист кружляв у вальсі,
Ти на війні, не спиш ночами,
Тож нам зустрітись не на часі.
26.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893487
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Зроста ростинка бачить світ
І тягнеться угору, в ріст.
Бо є коріння, цвіт і плід,
Родина, клас - усе, як слід.
Ростинка пнеться попри все.
Мета : лиш зберегти свій рід.
Не статки, а прожити все ж,
Щоб залишити після себе слід.
Із року в рік вона росте,
А ціль одна, - щоб дати плід.
Не забувай, а пам'ятай про те:
Своє призначення, свій родовід.
Згадай на мить: сім'я, мій рід...
Ти вдумайся у ці слова:
Батько, син, прадід, дід -
Поки ще сутність в них жива.
Летить Земля, кудись спішить,
Адже не весь пізнаний світ.
Сьогодні нам не легко жить...
Ти, як ростинка, - пам'ятай свій рід.
Ростина (заст. синонім) - рослина.
Родина, клас - тут класифікація рослин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893520
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
У засвіти, у сиву поволоку
Часу Твого, святе творіння див…
У кришталеву і слизьку протоку
Натхнення, душу ніжну відрядив.
А їй болить ось ця недосконалість
Синів землі, низький примітивізм;
Падіння в прірву з Божої моралі,
(Христос явив). В умах застряг той віз…
«Переболять і цим» – Хтось шепче зверху,
Бо знає більше, далі в тім часу,
Що майбуттям у нас тут дома зветься
І додає: «Крізь час перенесу –
Крізь засвіти і сиву поволоку,
Ганьбу і кров, занепад, страх і смерть,
Земні капкани і безумств пороки,
Крізь пояс астероїдів, комет –
Діждатись всім осяяння свій мед…»
10.05.2010р
Боль и мёд
В неведом мир, в седую поволоку
Твоих времён святых, творенье див…
Хрустальною но скользкою протокой
Душ нежных, вдохновенных отрядил.
Но им болит несовершенство знаний
Сынов земли и дум примитивизм;
Паденье в пропасть с Божией морали,
(Христос явил). В умах застрял сей криз...
"Переболят всем" - шёпот сверху льётся,
Ведь знают больше, дальше всех времён,
Что будущим у нас тут дома звется,
"Сквозь время будет всяк перенесён –
Сквозь все миры, седую поволоку,
Позор и кровь, упадок, страх и смерть,
Земных капканов и безумств пороки,
Сквозь пояс астероидов, комет –
Дождаться озарения всем мёд…»
10.05.2010 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893486
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Набридли спільні розмови,
Слова чую суцільні обмови.
Так не можна.
Вперто шукає зло не в собі,
Аргументи проти усіх слабі.
Позиція ложна.
(Віреле)
21 вересня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893474
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Спроваджуєш жовтень за горизонт,
аби не зламатись
від холоду,
Бо він, як наждачний папір,
що дряпає осад на серці,
та хоче його звідти висмикнути.
Чим більше болить - тим менше серце покривається іржею
кольору йоду,
Тим менше шансів здатись
і себе просто вимкнути.
Кожен складається з кислого і солодкого.
Осінь скидає листя,
а здається,
що ламаються усі наші кістки - і то надто сильно.
Кожна лінія на пучечках пальців
втрачає відчуття дотику.
Якщо відчувати,
як м’яке бурштинове світло,
лікує тебе - будеш вільна,
Нічим не зв’язана,
ні від чого не залежна.
Навіть від ліній,
що на долонях долю прокреслюють,
будеш від цього звільнена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893506
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Нас милосердием Всевышний обеспечил.
К нему добавил ещё «дух противоречий».
И с этим женщины живут на белом свете.
И нелегко им совмещать сюрпризы эти.
И потому - непредсказуема бывает.
Сама себя она порой не понимает.
При всём притом, её сердечко нежно тает…
Когда её любимый в ней «души не чает».
Однако только он в любви ей признаётся,
Вдруг убегает – не догнать, над ним смеётся.
Поцеловать её – никак не удаётся!
Здесь снова «дух противоречий» узнаётся!
31.10. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893462
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
***
Он – Майн и Дин коль буква "Д" есть в слове,
Сменить её на "С" – и он не только в плове,
А на "Ф" её меняем – корабли там не гоняем,
И с буквой "М" про этот город все мы знаем!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893457
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Прийшов тато з пилорами,
Запитав малого Гриця:
-Ти не знаєш, чому мама
Стала лагідна, як киця?
Встала, всім на диво, рано,
Не кричить, не вередує,
І на кухні так старанно
Щось смачненьке нам готує.
-А я знаю, що за лихо,-
Засміялись очі в Гриця,-
Чого мама така тиха,
Усміхається, не злиться.
Може бути дві причини:
В мене відповідь готова,
Чом змінилась якимсь чином
Наша мама так раптово.
Щось задумала, бо довго
Приміряла сукні модні,
Або зранку щось серйозне
Вже накоїла сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893459
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Ну не можу я жити без нього… Люблю! Люблю, бо вже чверть століття прикипіла до нього всією душею. Як не зустрінемось декілька разів на рік, то відчуваю якусь тривогу, дискомфорт, прикрість, що не побачились. Він - мій друг - цей величний сосновий ліс…
Тут дихаєш – не надихаєшся, слухаєш – не наслухаєшся, любуєшся його граціозністю і не можеш налюбуватися, бо кожен раз помічаєш щось нове - сумне чи радісне - це вже інша річ…
Цьогорічної осені наші побачення затягнулися на невизначений період. Все чекали, виглядали дощів я і ліс, щоб зустрітися швидше, а дощів немає. Осінь тепла, суха - дощами не балує. І тільки після Покрови дощики нас порадували. Правда, невеличкі, але хоч такі були, а це вже дуже добре і земельці, і лісу.
А скільки надії, сподівань, що скоро зустрінемось, хай тільки земля води нап’ється, оживе і зазеленіє в лісі мох, і запахне грибами… І перші заморозки хай не поспішають, дадуть можливість нам побачитись.
І діждалися, і зустрілися… Не передати словами цього позитиву, радості від побачень з лісом. Це треба самому відчути. Аж захоплює подих, так полонить красота осіннього лісу. Чарує велич дубків, їх розважливість, різнокольорові наряди від світло-жовтого до бордового кольорів. А стрункі сосни - сестрички тихенько шелестять кронами, мов вітаються. Під ногами, як перина, зеленіє мягкий мох. Сонячні зайчики грайливо виблискують між деревами, перебігаючи з однієї сосни на іншу.
- Вітаю вас, мої сестрички - кажу соснам, берізкам, кожній знайомій стежині. Як ви тут живете? Дуже скучила за вами, за красою вашою і тишею, за грибочками. Підкажіть, де тут гриби у вас, щось не бачу їх. Поховалися в мягкий мох, чи ще не встигли вирости. Дощів було вам небагато.
Отак, гуляючи між соснами збираю гриби, дякую за радість, переходжу з містинки на містинку, з доріжки на доріжку. Щоби трішки відпочили очі, обніму сосну, задеру голову вверх, попрошу сосну-сестричку, щоб підказала, де ростуть грибочки. Прохання майже завжди спрацьовує. Чи очі відпочинок одержують, чи ота небесно-лісова енергетика допомагає, бо тільки опускаєш голову …. і на тобі – не лінуйся, збирай грибочки. Ходжу, збираю, приказуючи - де один росте, там і другий, де другий - там і третій і так, аж допоки не надокучить...
А гриби, особливо білий, польський - люблять рости не по одному, а в парі. Не кожен грибник це знає, і коли бачу зрізаний чи збитий ногами гриб, то коло того місця ще можна грибів назбирати, як уважно пошукати. Досвід і тут потрібен, не крик-шум, не біганина, а спокій і спостережливість, бо недарма збирання грибів ще називають (тихою охотою), тихим полюванням. Як не нагнешся до землі, як не поклонишся їй, то грибів не назбираєш.
Заходжу в долинки, зазираю в ямки, бо грибів мало, недостатньо вологи у лісі. То там два, то ще чотири, дивись уже посмакувати назбирала. Підхожу до знайомої ямки, коло якої завжди були польські гриби. Обходила, як кажуть, вздовж і впоперек - ні одного немає, і, з досади, кажу собі, що так надіялась хоч тут знайти… тільки дарма «круги намотувала» і час перевела… Відійшла, буквально, метрів три - чотири в сторону і очам не повірила... Стоять один за одним гриби, як солдатики, тільки хтось із них під листячком заховався, хтось із моху виглядає… Аж соромно стало за своє бурчання…
- Пробачте, мої хороші - кажу, то я вже находилася, пора відпочити.
Коли вже ноги «находяться», очі «надивляться» - роблю маленький відпочинок. Можна сісти на пеньочок, або просто в мягкий мох, полюбуватися осінньою красою, насолодитися свіжим повітрям і тишею...
Десь високо в соснах чути стук дятла. Так розмірено, мов годинник: тук-тук, тук-тук…
- Привіт, дятлику! Тобі видніше з висоти, підкажи, де ростуть грибочки. На мить тихо - не стукає. Потім знову: тук-тук, тук-тук…
Надихавшись сосновим повітрям, відчуваєш, що голова розболілась. Це нормальне явище, природний процес. Свіже соснове повітря - це не загазоване міське, до якого, на жаль, ми звикли.
Приходить час збиратися додому. Що ж є у нашій корзинці? Поохотилися на славу. Польських грибів майже повна корзинка, 6 штук білих, інших грибів: піддубників, опеньків, маслюків назбирали тільки, щоб попробувати.
Дякую Тобі, мій вірний друже, моє натхнення, моя любов. До скорої нашої зустрічі! Нехай Тебе дощики не обходять стороною. Нехай буде завжди спокійно і затишно у Твоєму домі.
В. Ф. – 29.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893409
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Детство ты моё,
небо ты моё,
Розовым тебя помню.
О, рассвет родной,
солнцем окрещён,
Светом Жизнь мою – полни.
В сказочной дали
ты сверкни лучом,
К жизни позови вечной;
С тех святых времён
молви о былом,
Зазвучи во мне песней.
Громом отзовись
и стряхни слезу
С деревов моих вёсен,
Ветром приласкай,
словно наяву,
На висках мою проседь.
Солнечным лучом
обогрей меня,
Загляни в мою Душу;
Я ли не твой друг,
радость охраняй –
Лишь тебя готов слушать.
Без тебя не жить,
небо во Христе,
Хмуришься сейчас или –
Улыбнёшься мне
в капле на листе
Нежных и земных лилий.
Детство ты моё,
Небо ты моё –
вы Души моей – совесть.
О, рассвет родной,
солнцем окрещён,
Жизни ты моей – повесть.
23.10.1998г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893403
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Жизнь моя... песнь моя...
Неба есть кружение,
Звёзд хрусталь... Высота...
Тайная река...
Твой орлиный полёт –
Чьё то ж есть веление?
Словно мудрость несёт
Нас над суетой...
Жизнь моя, песнь моя,
Словно и бескрайняя,
Средь дорог, среди гор,
На земле полей –
Где курганов чета
В серебристом инее,
Как прирос я к тебе
Сердцем и душой...
Жизнь моя... песнь моя...
Ты моё моление
И несёшь в фиолет
За пределы дней...
Очарован тобой
И Благословением,
Чьё дыхание есть –
Поступью любви...
Жизнь моя... песнь моя...
Неба есть кружение,
Звёзд хрусталь... Высота...
Тайная река...
04.12.2004г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893404
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
из одноимённого сборника одностиший
851. работали СИНОПТИКАМИ мы, а там же и… ИСТОПНИКАМИ тюрьмы.
852. мы с АНТИКВАРОМ собирали… престарелых МАВРИТАНОК…
853. в ЛИВАНЕ ЛЕ́ВИНА к ЛАВИНЕ НАВЕЛИ, а она оказалась ЛЕНИВА!
854. во мраке было что-то ТУСКНУВШЕЕ, тихо СТУКНУВШЕЕ НЕВЕСТУШКУ…
855. …а без яркого пёстрого ФАНТИКА тот ФАНАТИК не очень активен.
856. я в ПУРИТАНСКОМ обществе работаю РАСПУТНИКОМ…
857. а все поделки из МАЛАХИТА – несуны унесли под ХАЛАТАМИ!
858. плевать, что РЕДКОЗУБАЯ она, зато какая УЗКОБЕДРАЯ!
859. в желудке у шпиона что-то ЗАБУРЧАЛО… сейчас его РАЗОБЛАЧУ!
860. в руках ХАЛТУРНОГО артиллериста… я вся как пушка ГРОХОТНУЛА.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891373
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 30.10.2020
А гуси - лебеді летять,
Казок дитячих диво - птиці...
Я намагаюсь розгадать,
Їхніх польотів таємниці...
У їх польотах щось бринить,
Мене вертає у дитинство...
І відчуваю я в ту мить,
Природи - матінки єдинство...
А гуси - лебеді летять,
Крилами звабливо тріпочуть,
Хмари їх хочуть перейнять,
Спинити лебедів тих хочуть...
Гуси летять нижче від хмар,
Дзвонів незвичних лине сила...
Мені дідусь якось казав,
Що то співають їхні крила...
А гуси - лебеді летять,
Вірую я в казкову птицю,
Вони уміють відкривать,
Життя земного таємниці...
Мені здалось, що й я лечу,
Через моря, гори і ріки...
І я лебідною стаю,
З ними об"єднуюсь навіки...
І чую предків голоси,
Казок невичерпні криниці,
Густі дрімучі праліси,
Звуки прадавньої дзвіниці...
А гуси - лебеді летять,
Я проводжаю їх очима...
Вони повернуться назад,
Всім додадуть наснаги й сили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893335
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Колись отут було село,
Тепер ганяє вітер.
Села не стало, замело,
Неначе час все витер.
Одна хатинка край села,
Ще ледве- ледве диха.
Вона тепло все віддала,
Тепер зітхає стиха.
Стоїть без вікон, без дверей,
Лиш пустка поселилась.
Від кого їй чекать вістей?
Чомусь вже похилилась.
Зітха тому, що все пройшло
Тому, що одинока.
Для кого все це розцвіло?
Яка журба глибока!
Було тут ластівки гніздо,
Десь ділись ластів"ята.
Чи поселились, де тепло,
Нащо їм пуста хата?
Та треба ж якось вік дожить,
Цей сум не допоможе.
Але ж болить! А як болить!
Терпіння дай їй, боже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893350
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Цей дощ – сліпий, він навмання іде,
Його чекали навіть не сьогодні,
А він упав на осені руде
Убрання шите, лиш напередодні.
Прогноз про нього тихо промовчав:
Йому, здається, нічого сказати,
Кленовий лист знайшов собі причал,
Йдуть парасолі мовчки, хоч фанати.
Осінній блюз ранкової пори,
Які знайомі і думки, і ноти!
Хоч би не змив осінні кольори
Й «Люблю», – комусь, написане напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893356
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Ходить, будить — нічку лудить,
срібний місяць чарівний.
Його люди не осудять,
він безпечний, бо німий.
Із за хмари виглядає,
дивовижністю горить...
В кожну душу зазирає,
всім сподобатись кортить.
Не похмурий, величавий,
не змарнілий — молодий,
чепурний такий — яскравий,
білолиций, мовчазний...
Не хотіти — не горіти
у безмежності вогнів.
Тим на волі не зотліти,
хто не бачить кепських снів.
Що поробиш, треба вміти,
ніч розбавити вином.
Назбирати зорецвіту
в ніч безмежну за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893352
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Чекай мене, мов квітка світ дощу,
Як промінця ясного щогодини
Та ніжності тендітної красу
І погляд найдорожчої дитини
Чекай мене, мов ніченька зорю,
Що полонила сяйвом небосхили,
Так, як чекають чарівну весну,
Яка дарує неповторні сили
Чекай мене, як всі чекають сон,
Який схиляє звабливо унічку
І ніжністю закоханих долонь,
Що залишають слід на милім личку
Чекай мене, мов чарівні вуста
Чекають так коханого цілунку,
Як серденько прекрасні почуття
Із кришталю найвищого гатунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893347
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Десь у Африці дуже далекій,
Там, де пальми торкаються неба,
Сонце хмарці всміхнулось біленькій:
— Затуляти так землю не треба.
Дай пограюсь із мавпами трішки,
Подражню бешкетливих промінням,
Нехай стомляться в мавпочок ніжки!
Побажай їхнім мамам терпіння!
Мавпенята ж до сонця — байдужі,
Їм жирафчика тільки б дражнити:
— Нащо шия тобі довга, друже?!
Як з такою довжезною жити?!
Те розводить наївно руками:
— Ви питаєте, мавпочки, нащо?!
Хочу зірку дістати для МАМИ !
Неймовірну! Яскраву! Найкращу!
Ніч у Африці. З пальми листочки
Вітер тихо полоще у морі;
Обійнявшись з жирафчиком, мовчки
Мавпенята вдивляються в зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893355
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Ванільна свіжість.
Тиша - нічия.
Зеленоока статуя із глини.
…маленький принц згадав її ім’я.
Він сумував,
що десь її покинув.
Повір на слово.
Не дивись униз.
Вітрам земним довір своє волосся.
…за тим у травах скиглив дикий лис,
що мало статись,
та… не відбулОся.
Лише слова...
бо, врешті, хоч-не-хоч,
підвладні сонцю карамельні сливи.
…і барабанить монотонно дощ
на честь всіх тих,
кого ми приручили
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890585
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 29.10.2020
А ніч, як смола, що розтікається -
серця затишшя ломить;
Чорний квадрат,
що проростає в глибини
і душу зводить.
Шкіра мурашками,
хоч бери видирай з корінням,
Аби міцно-міцно у загинах в тобі
Не проросла насінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893301
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍁
Осень уже уходит, мне оставляя ветер.
Листья собрав в охапку, тушит костры дождями.
Снова ноябрь промозглый, солнце почти не светит.
Тучи снуют по небу серыми голубями.
Так не хватает охры, смытой с листвы кленовой.
Пригоршни ягод алых тают в плену тумана.
Так не хватает утра с щебетом птиц веселых -
Серый теперь владыка, это отнюдь не странно.
Серый, жемчужный...
Пеплом снова упал на город.
И, замедляя звуки, также замедлит время.
Не разглядеть в тумане осени яркий всполох...
...С шепотом еле слышным гаснут в костре поленья...
🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍁
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893269
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Надво́рі двадцять перший вік.
«Чума». Ця пошеть. Цей covid.
Заполонив уже весь світ
Й людей вбиває майже рік.
Дитина, жінка, чоловік,
Старенька баба, а чи дід -
Сумний статистики потік;
Вже втратили смертям ми лік.
Мабуть, усіх Господь прирік
За зло людей (великий гріх),
І так, щоб кожен ніс одвіт,
Й відповідальності не втік.
Червона зона за поріг
Ступила й пандемії пік
Усіх навколо обволік,
Й туманом вірусу обпік.
Немає від COVIDу лік
Й лежить, хворіє чоловік..
Й щоб підступить ніхто не зміг
Ні зблизька, ані звіддалік..
Чи міг сказати хто торік,
Що до нас прийде цей covid
Людей страшати майже рік
І залиша́ть смерте́льний слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893271
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
В зоопарке бегемот
Тянет всё, что влезет в рот.
Тыкву, дыню и батат,
Кашу, сено и салат.
Открывая зёв он ждёт,
Что с лопаты упадёт.
Бегемоту в пасть
Ложкой не попасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893253
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
На пальчику твоїм давно обручка,
Чужому щастю я не заважав.
Коли зі сну, так піднімався рвучко,
То розумів, що все життя кохав...
Твоє весілля і болюче:"Гірко!"
А біля тебе інший вже, не я.
В моєму серці утворилась дірка,
Тобою милувався звіддаля...
В розмові часто був зі мною вітер,
Про тебе він мені розповідав.
Тобі із ним я посилав привіти,
Мої всі таємниці він лиш знав...
На жаль ось так життя розпорядилось
І в тім кохана не твоя вина.
Любов в моєму серці залишилась,
Вона така на всі часи - одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893240
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Як падає в саду пожовклий лист,
Встеляє стежку, довгії дороги
І чути мелодійний вітру свист -
Це розкриття безмежності природи
З"єднались звуки в гаму кольорів
Та в тім кружлянні є велика сила
І хто відчути всю красу зумів -
Його чарівність звісно покорила
Така ідилія, дурманила краса,
У щасті виростали, ніби крила,
Немовби магія стежиною пройшла,
Щоб у житті душа була щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893232
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Життя як день, а день як ціла вічність.
У вічності це є всього лиш мить,
Як цяточка в складОвій - безкінечність;
В вервечці цій вперед вона летить.
І значення не мають вже бажання,
І намагання наші щось змінить,
І хвилювання наші, та страждання,
Тому потрібно – просто в світі жить.
Щоб цятка ця завжди була ясною,
Й блищала так, як відблиск кришталю,
То намагайся стежкою земною
Йти з правдою, й відходить без жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Чом ви коні років
Все частіше тягнете за віжки,
Притишують звук
Голосочки ваших дзвінків.
Вповільняються кроки
На знайомі з дитинства доріжки,
Заснував там павук
Пряжу білих холодних снігів.
Всі прожиті літа,
Як сумні журавлі відлетіли
Запорошений погляд
Проводжає згуртований клин,
Їх сліди заміта
Листя осені тихо тремтіло,
Кружляло, як спогад,
Життя заспокійливий плин.
Ти зозуле накуй:
-Скільки зим ще мені залишилось,
Чи у долі є шанс,
Чи опустить небесне крило.
Як життя не смакуй,
За полудень сонце схилилось,
Доспіваю романс і , як кажуть :
-Було не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775458
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 28.10.2020
Цей вірш про почуття людей,які втратили коханих...
Ноги ледве ідуть додому
Де тепло твоє не чекає,
Лиш відлуння трамваїв додолу
З гулом падає, тишу лякає.
Наче привид ходжу кутками,
Чомусь у вікно виглядаю
Темна ніч рясніє зірками
Ти ж ніколи не прийдеш, я знаю.
Твоїм тілом пахне сорочка
До грудей її пригортаю,
А самотність згорнулась клубочком
І тихенько сльозу ковтає.
Поридаю й засну невтішно,
А ти ангелом сядеш скраю…
Я не вірю,що все так вийшло
Бо без тебе й сама вмираю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814753
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 28.10.2020
Тривожно хтось постукав у вікно,
Неначе шурхіт ... , чи якась уява...
Вогнем калини засвітилося воно,
Що в мою шибку сумно заглядала.
Своім гіллям тулилася до скла,
На вітрі все намисто розкидала.
Дощем заплакана ,засмучена була...
В моім вікні розхристана стояла.
Просила ,ніби ,помочі вона,
Бо вітрюган холодний розгулявся.
Гронами припала до вікна,
Та кущ іі вітриську не здавався.
Він піднімав гілля , то кидав до землі...
І калиновий біль озвався в моім серці.
І день ридав засмучений в імлі...
А вітер не стихав у своім герці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893159
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
(із збірки "Чаро-зіллячко")
О, Нічко чарівна!
Візьми моє безсоння,
Жбан спогадів у снах
Постав на підвіконня.
В легенький вітерець
Навій ті аромати,
Де є бузок, чебрець,
І матіола, м'ята.
Це зможеш тільки ти,
Мандруючи усюди,
І навіть в “Ті світи”,
Куди не можуть люди.
Неси в степи надій
Замріяні, весня'ні...
Він там, коханий мій,
У голубім світанні!
Жбан мрійних снів, до дна,
Ми вип'ємо до рання....
О, Нічко чаріна!
Хоч в снах верни кохання!
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893144
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Ой кукушечка- кукушка
Спой мне псеньку на ушко,
Научи, уж быстро считать,
Один, два, три, четыре, пять.
Ой, кукушечка- кукушка,
Теперь ты, моя подрушка,
Поспеши, кукуй смелее,
Ведь вдвоем, нам веселее.
Ой, кукушечка- кукушка,
А я мамина дочурка,
Хоть упряма и строптива,
Говорит, что не ленива.
Благодарна я кукушке,
Поёт слышу - на опушке,
В глазах блеск, как днём зарницы,
Нет умнее ученицы.
***
Про їжачка
Голки носить їжачок,
Заховався за пиньок,
В нього носик чорненький,
Цей звірок, ще й хитренький,
Як біда – ліг клубочком,
Покотивсь за горбочком.
***
Порада
Киця Мура йшла з городу, на обійсті песик,
Він до неї, - От красуня, так схожа на персик,
Дуже файну шубку маєш, чому там гуляла?
- Та дарма, оце сходила, мишку виглядала.
Посміхнувся песик, зиркнув та й до неї мило,
Та вночі ж, вони гуляють, занадто сміливо,
Тож порада, не будь соня, треба хитрість мати,
Ти не ніжся на дивані, йди вночі гуляти.
***
Сумний їжачок
Початок осені - ліс ледь жовтіє,
Чалап-чалап, сумний їжачок,
Несе листочки, немов мішок,
Зібрав докупи, всі на спині,
Майструє лігво, поспіша нині.
Поки сухенько, то ж не дощить,
Треба ловити тепленьку мить,
Вересень бравий, як на коні,
Скоро примчався, коротші дні.
І щось птахів, давно не чути,
Чорненькі очі, зирять всюди,
Під який кущик, де сховатись?
Щоби нікому не дістатись,
Поспати міцно, аж до весни,
Про літо бачить, гарненькі сни.
07.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893140
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Поети звуться солов"ями,
бо вони ж, як співаки,
Наповняють світ віршами,
в пори різні і роки...
А вони ж, як і всі люди,
мають біографії...
І не б"ють руками в груди,
й не пишуть монографії...
Звісно, є поети різні,-
здібні і не дуже...
Є відомі й невідомі,
та всі небайдужі...
Є поети про яких
усі люди знають,
вони кращі й люди їх
звісно звеличають...
Є й такі, як ось і я,
майже невідомі,
в їх думках майже в усіх,
писати щось нове...
Такі пишуть лиш про те,
що людей тривожить,
що їх тішить і що гне,
і що біди множить...
І про болі, і про щастя,
про людей і світ...
І про те, що буде краще,
про печаль і сміх...
За нещастям прийде щастя,
це відомо всім...
Все міняється на краще,
як живий є сміх...
Так і пишуть, хто як вміє,
не можуть мовчать...
Вірять тим, хто розуміє
і буде читать...
Хоч не всі їх розуміють,
в тім біди нема...
Не писать вони не вміють,
і світ їх трима...
Поети звуться солов"ями,
в цьому їх буття...
Світ наповнюють піснями,
а в піснях життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893182
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Минув вже грудень, а вона все ще зі мною,
Своїм теплом і ніжністю німою,
Своїм безмежним кольоровим морем,
Яскравим завтра, неймовірним вчора …
Ніхто її таку не переможе,
Чарівна варта стала на сторожі,
Жовтогарячим веселить вогнем,
Рубає холод сонячним мечем ….
Дівча маленьке біле у куточку
Ховається в таку ж білу сорочку,
Боїться згаснути від всіх цих кольорів,
А тут ще й вітер теплий налетів …
На поміч кличе, я ж її не чую,
Я осінь досі в полум’ї малюю,
Чудова жінка, та ніяк їй не заснути,
Боїться втратити, боїться все забути …
А тут дівча – холодне і чуже,
Ховає щось, від інших береже,
І раптом розпускає довгі крила,
Всю землю її біла ніч накрила …
«Іди вже, подруго, бо це уже за край,
Свою любов з собою забирай,
Я буду холодом безсовісним незрячим,
І тільки серце збережу своє гарячим …»
У ньому кожен прихисток знайде,
Коли зі мною у цей час піде,
А ти сховайся у свою хатинку,
Торкнись ще парку, якщо хочеш, на хвилинку ….
Пішла, а тут вже зразу чудасія,
Весна вже привідкрила вія,
І вже ту зиму проганяє світ за очі,
Любитись, наряджатись в полі хоче …
Така охоча і до справ буденних,
І до баталій непростих пісенних,
Як настрибалась, то умить заснула,
Дивись вже літня врода щось почула …
Ледь – ледь на себе щось там прихопила,
Чим мало хлопців всіх не погубила,
Шукала берег тихий біля річки,
Там хтось побачив її довгі стрічки …
Любила тихо в ночах обійматись,
Серцем до серця міцно притискатись,
Така у всьому юна й неймовірна,
Лиш вітру теплому була навіки вірна …
І знову осінь … зовсім ще дівча,
Очима в парку весело стріча,
Собі сказала: цього разу назавжди,
Я не піду від вас вже нікуди …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893191
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Я так люблю вишневий сад, що пахне біля хати,
Де проводжала на зорі мене рідненька мати,
Сльозу ховаючи в куток, щоби не видать смуток,
Від хвилювання все лице здригалось тихим звуком
Болюча мить розлук, чекань, але життя так пише
Та до глибин тяжких мовчань душа думки колише
І бачивши той біль в очах ховаю хвилювання,
У рідних і простих речах - розлука, сподівання
І вже не вистачає сил боротись і терпіти,
Я хочу серцю повсякчас заговорить веліти,
Але воно чомусь мовчить, сміливість просто зникла
Та я в безмежності світів до сприйняття не звикла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893121
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Осінь змінює барви світу.
Вітер з листом щодня у герці.
Усе менше довкола цвіту.
А у мене весна у серці.
Небо взяли в обійми гирі -
Чорно-сині, неначе круки.
Відлетіли птахи у вирій.
А я чую їх дивні звуки.
У дерев усе рідші гриви.
Осінь жовтим довкілля мітить.
Дощ виводить сумні мотиви.
А в очах моїх сонце світить.
І хай осінь плете канати.
Йде по них, наче смерті янгол.
Їй любов мою не здолати,
Що у жилах танцює танго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893081
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Заспівав мов соловейко,
Розтягнув гармошку.
На душі вже веселенько,
Мій сусід Тимошко.
Посміхнулось сонце любо,
Променем зігріло.
Шелестить листя у дуба,
Й спів полинув вміло.
Збере́мося у садочку,
Зіграють музики.
Хто на лавці, на пеньочку,
Весело всім жити.
Нехай пісня наша лине,
Над Полтавським краєм.
Пандемії всіх залишать,
Вкраїну прославим.
Щоб Дніпро розправив води,
І Тарас прокинувсь.
Зустріне він гарну вроду,
Жінку з Полтавщини.
У нас гарні всі дівчата,
Як та "ЧУРАЇВНА".
А земля щедра й багата,
Й Україна вільна.
Та недовго нам чекати,
Встане "СЛОВО БОЖЕ"
Як завжди перемагати,
Всім нам допоможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893093
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2020
Ой, летіли гуси… Темінь стала…
Нічка їх під хмарами застала…
Хвилювались птахи, не мовчали,
Повернули клин свій до причалу.
Ой, летіли гуси, притомились.
До водиці нижче опустились,
А вона їх кликала до себе,
І тривога залишилась в небі…
Ой, летіли гусоньки, летіли,
На водицю темну вони сіли,
Викупали білі вільні крила,
Височінь згори на них зорила.
Напилися гусоньки водиці,
Стерегти їх берег заходився,
Спали птахи на воді до ранку,
Поки зникли зорі на світанку.
8.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893073
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Жовтогаряча осінь красива,
Гра бурштинових тоні́в,
Доки зима прийде біло-сива,
Маєм тепло́ кольорів …
Тішить нам душу стомлену осінь,
Лікар природний вона,
Ніби гукає до себе і просить
Всі ці побачить дива́…
Вабить зайти в сонячне царство,
Ки́лимом з листя пройтись,
Насолоди́тись дивним убра́нством,
Душу красою зцілить,
Сісти на лавочку чи на колоду,
В лісі, чи в па́рку, будь-де
Осені вдячність сказать за погоду,
Й та́кож, що знову прийде́…
27.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893054
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Ця осінь - недопита жменя раю:
Холодний квіт, незвідана печаль,
Твоє тепло у ній чомусь шукаю -
І дивний світ, і зрілу нашу даль.
Минулість літ осіннім падолистом
Вдягну на скроні вицвілих ночей,
Твій смуток загорну в чарівне листя
І сльози втру із проліску очей.
Ну й що, що осінь - плакати не треба,
Не все ж дощі... в ній стільки он тепла,
Що птах у співі піднесе до неба,
Де мить блаженства вітром проплива.
Торкнись його - він ще тебе зігріє,
У зрілості всміхнеться водопад,
Осіннє все нехай в тобі зомліє -
У юність хай поверне листопад...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893056
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Завтра не зовсім звичайний день. Завтра день вибору. Хоч це слово не зовсім підходить для опису дійства, що відбувається з нами майже щомісяця. Так, щомісяця. Це найвище досягнення демократії. Щомісяця у напів електронному мозку раптом відключаються усі віртуальні сервіси і на екрані висвітлюються десять чи двадцять для когось суттєвих питань. Іноді аж надто суттєвих. Але людина так поспішає повернутися до своїх віртуальних забав, що дуже швидко з якихось неусвідомлених нею міркувань чи під дією якихось невидимих поштовхів виставляє зірочки саме навпроти конкретних варіантів. Минулого разу А555 вирішив, що просто не братиме в цьому участь. Просто заставить себе не поставити нічого. Вирішив думати про щось хороше, наприклад, про той чудовий час у дитинстві, коли світ лише утішався електронними іграшками, звичкою була прогулянка з батьками у парку, подорож у гори чи ігри з сусідськими дітьми на широкому подвір’ї. Тепер це товари розкоші, які собі можуть дозволити лише обрані чи найбільш ефективні. Хоч йому здається, що це стало прерогативою ще у дитинстві усім відомих кланів. Але у нього немає більше можливості це перевірити. Немає рівня доступу. Віртуальність поступово замінила собою реальне життя і іноді вона не видавалась аж надто відразливою. Але примусовий вибір ставав для А555 все більше схожим на якесь знущання над гідністю. Так, він все ще пам’ятав, що таке гідність. Минулого разу А 555 чи просто А старався згадувати дитинство. Його спогад постійно переривався деталями рекламних роликів, стовпчики кодів чи двійкового запису вривалися у такі дорогі і дещо вже витерті картини з минулого. Власне, дозвіл на з’єднання мозку з комп’ютером він дав тому, що сподівався на збереження саме цієї найдорожчої для нього частинки своєї пам’яті. Це називалося «почати жити у хмарі». Потім про себе почали нагадувати так звані капітани хмари, що спочатку радили , а потім вимагали конкретних рішень, конкретної поведінки і нарешті конкретних думок. Дещо пізніше А втратив своє прізвище за непотрібністю, а надто довге Анатолій стало просто А. Минулого разу йому не вдалося. Кадри дитинства були просто тимчасово заблоковані і якоюсь програмою всупереч його особистій волі усі позначення опинилися саме там, де і радили рекламні ролики. Після цього організм було заповнено відчуттям штучної ейфорії і чимось схожим на щастя. Лише через кілька годин систему А було розблоковано і він зміг відчути своє чергове фіаско.
Завтра чергова спроба. Створено з десяток додаткових папок з пам’ятю дитинства. Відключено усі платні сервіси штучного щастя. А вирішив боротися.
І ось це завтра настало. У момент початку електронного голосування на екрані А раптово з’явилося повідомлення системи: «Аналіз капітаном хмари вашого психічного стану став підставою заборони вашої участі у голосуванні. Бажаємо вам швидкого відновлення здоров’я».
«Хоч так», - зрадів А і знову занурився у світ віртуальних подорожей. Сьогодні його чекала чергова пригода на далекій планеті. Тут були лише звичайні комп’ютери, усім дозволені парки та сквери, не віртуальні школи та спортивні змагання. На вибори можна було ходити і без будь – якого особливого сенсу обирати найбільш усміхненого чоловіка чи жінку, що вчергове обіцяли щось важливе. А знав, що це така ж нісенітниця, як і його реальність, але йому важливо було відчувати себе обираючим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892788
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Ці дні наплили розмаїттям —
остигли в затінках думки.
Кришталь виблискує суцвіттям
в полоні стиглої краси
Грузді ховаються під листям,
роса омила — підросли...
Калина бавиться намистом
в обіймах ранньої пори.
Стомилось Сонце землю гріти,
пішло за хмари, десь за край...
А дощ продовжує радіти,
бубни невпинний — напувай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893049
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
"...Я флейта у губ божественного Пастушка..."
Мысли и афоризмы Шри Ауробиндо
Вечная загадка
Теряя душу – кто мы в жизни этой?
Страх смерти – паспорт в зазеркальный мир
И по себе неверием дуплетом...
– Дыханье Божье мы, природы есть эфир.
Как широки для нас природы крылья,
Коль с нею мы в ладу, в гармонии живём.
Глаза небес: "– Ведь Дал всё в древней были?"
В неведении люд: " ...Куда плывём???"
26.10.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893037
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Осень... Унылость под кожей...
Сырость повсюду... Дожди...
Холодно очень... до дрожи...
Жжется от мыслей в груди...
Милый на встречи не ходит...
Лавочка в парке пуста...
В судьбах плохая погода...
- Нам бы ее пролистать!..
Время торопится смело...
Тащит за ворот вперед...
Нет до мечты моей дела...
- Будет все наоборот...
Что зеленело - посохло...
Топчет безумный народ
души ушедшей эпохи...
- Будет им новый восход?!
Ветер листву кружит в парке...
Грустью проникший наряд...
Юность прошла... было жарко...
- Вот что могли мы листать!..
* * *
Осень...
Жжется от мыслей в груди...
Холодно очень...
Дожди...
27.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893036
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Відчула нутром
Серцебиття осені
У падолисті. 20/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893002
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 176 ***
в самолётах «СУ» – ГРОБЫ домой летят.
пилоты их бросать в СУГРОБЫ не хотят.
*** 177 ***
была ли причина в отчаянье ВПАСТЬ? –
засунул мужчина льву голову В ПАСТЬ.
*** 178 ***
скользить взглядом по ПРОСТОРАМ – очень мило…
ПРОСТО РАМ со стёклами для окон не хватило.
*** 179 ***
как жаль – НАС ПУТНИК тот в упор не замечал,
НА СПУТНИК, глядя в телескоп – он не скучал.
*** 180 ***
…и сказал ему я: «ПОЛУЧИ, ЛОСЬ, свободу –
не ПОЛУЧИЛОСЬ за тобою прыгнуть в воду».
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893004
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
На асфальті троянди червоні,
Де проходить багато людей,
Ніхто квіти не візьме в долоні,
Не пригорне до своїх грудей.
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов що хтось кинув під ноги.
Вже в них листячко робиться чорне
Вони стали змарнівші,безсилі.
Не візьме їх ніхто,не пригорне
І не скаже:-Які ж вони милі."
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов що, хтось кинув під ноги.
Чому тут вони,хто його знає,
Може хтось недоніс їх до дому,
Може хтось загубив,так буває,
Що тут трапилось те невідомо.
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов, що хтось кинув під ноги.
Може було образливе слово,
Зупинитися були безсилі
І троянди упали до долу,
Ніби в чомусь вони були винні.
На асфальті горять як гірлянди
Квіти сонця даровані Богом,
Може квіти ці це не троянди,
А любов,що хтось кинув під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892986
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 27.10.2020
[i]Для всего городка
Ночь была коротка.[/i]
В коньячно-сигаретном ритуале
Погибли неизведанные дали,
А подступы к светилам небосвода
Закрыли банкоматы и заводы.
Как призраки, закутанные в тряпки,
Играли в неосознанные прятки;
Немыслимо шаблонная погода
Для большего казалась непригодной.
Пока высотки щурились устало
Нашла, взяла под руку, воспитала
И родинки рассыпала на тело
Сама случайность, как того хотела.
[i]От вершин и до дна
Ночь была холодна...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792662
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 26.10.2020
Оплакую надію без надії,
Заціпивши скривавлені вуста.
Немає ні пророка, ні Месії,
Серед марнот – та сама марнота.
Оплакую надію без надії,
Розвіялись в пустелі міражі.
Танцюють па-де-де своє повії –
Їм байдуже, що людство – на межі!
Оплакую надію без надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892961
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Дивлюсь - не надивлюсь,
втішаюсь - не натішусь
на тихий плин Дніпра,
на вересневу тишу,
на срібних чаєнят, на молоді тополі,
на гурт білявих хат
на кручі круточолій.
Дивлюсь - не надивлюсь,
немов не видно досі
ні цей спокійний день,
ні цю прозору осінь.
Як той хисткий листок,
до гілочки тулюся,
на весь широкий світ
дивлюсь - не надивлюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892972
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892966
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
- Щаслива я, - ніч забринить словами,-
Ти все ж жива, моя земна любов…
Тебе я обіймаю тихо знов
Крізь відстані зомлілими руками.
З яких світів так довго ти ішов?
Припав до рук пошерхлими вустами…
Зоріє спогад юності між нами -
Те незабутнє, що бентежить кров.
З тобою лиш симфонія життя -
В гармонії… Й немає каяття
За миті ці, даровані любові.
Що Бог з’єднав - не роз’єдна ніхто.
Освячене – в нащадках проросло,
І пам’ятник йому - в живому слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892964
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Краплини калини іскряться в міжлисті,
Немов «голубиної крові» карати.
Ця осінь багата, в квітчастім батисті…
Однак ще не хоче опаллю гортати.
Вітрильники хмарищ продовжують дрейфи.
Невже спішите журавлям навздогінці?
Шпачині вгорі серпантиняться шлейфи
Й зникають, торкнувшись обрію вінця.
Осіння красивість— засмутку роздолля.
Здається, що він поміж нас споконвічно.
Завіса опуститься. Сплинуть гастролі…
Ніщо не триває у Всесвіті вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890912
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Петро в РАЦСі аж хитався,
(Бо не їв нічого зрання),
Ледве уже дочекався,
Щоб іти до ресторану.
Перед входом там навіщось
Постелили рушника,
Тамада щось говорила,
Щоб була в руці рука…
І що він і його Нінка –
Стали чоловік і жінка,
Ділити будуть щастя й біди…
А зараз можна вже обідать.
За рушник той зачепився,
Коли кинувсь до дверей
І на землю покотився
На виду у всіх людей.
-Це я, люди, не з добра
Полетів, аж загуло,
Бо здоров’я вже не те,
Що у парубка було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783099
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 26.10.2020
Повернувся із рибалки
Задоволений Микола:
Цього разу погуляли
Наші хлопці, як ніколи.
Вся компанія спізнала
Задоволення багато,
Була юшка і горілка,
Головне – гарні дівчата.
-Ну, і де ж там наша риба?
Жінка почала питати.
Як завжди Микола тихо
Починає белькотати,
Що на річці була хвиля,
Їм ніяк не пощастило…
Було кілька коропів –
Та їх всіх водою змило.
Жінка далі дістає:
-Брешеш, аж мені противно!
У рибалці вашій є
Щось хоч трохи позитивне?
Тут Микола аж засяяв,
Відказать не забарився:
-Позитивне вже є те,
Що ніхто з нас не втопився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783306
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 26.10.2020
Мамині руки
Я Ваші руки, мамо, пам'ятаю —
потріскані, шершаві та сухі.
чомусь мені здавалось, я не знаю,
що з вигляду вони якісь брудні.
Мені тоді так соромно було
перед своїми друзями за Вас...
кудись далеко все це упливло,
як швидко промайнув мій юний час.
Тепер кручусь безсонними ночами,
не сплю від сорому, мечусь від муки...
Я б зараз мив гарячими сльозами
і поцілунками сушив би Ваші руки.
17.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888996
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 26.10.2020
Пляжная жизнь.
С горы. где живём, открывается море.
Оно не даёт человеку покоя.
В любом состоянии море прекрасно.
Приехали к морю отнюдь не напрасно.
Стоит, как скала, смотровая площадка.
На ней по утрам выполняем зарядку.
И смотрим какое на море волненье.
И если спокойно - стремимся к общенью.
Используем море по полной программе.
Пока не прогонит нас грозный цунами.
Тогда корректируем план по другому:
Концерты. экскурсии. нужды по дому.
До моря мы ходтм короткой дорогой.
Там страшно и мрачно, и веет тревогой,
Маршрут впечатляет музейным тоннелем.
В нём гулкое эхо и звуки свирели...
На пляже сижу я на белом диване.
Стихи сочиняю, кайфую в нирване.
Лежанье под солнцем в свой план не включаю.
Под солнцем спасаюсь, когда замерзаю.
Спасатели знают мои увлеченья.
Их опыт на пляжах сулит приключенья.
Их служба, как в песне, трудна и опасна.
Стихи им по нраву и это прекрасно.
А дружба с дежурными - радостный случай.
Они выдают мне к удобствам свой ключик.
Спокойное море меня вдохновляет.
А пляжная жизнь радость в душу вселяет.
16 09 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848401
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 26.10.2020
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT6vJ4OgLlVQDhsdC0mJZFggyHN-k-Nib_-vKNGPct7aw8EXMZcyQ[/img]
З тобою, ОСЕНЕ, ми чимось схожі,
Стремління спільні маємо в житті.
Та деколи невчасно ти приходиш,
Лиш з року в рік у сукні золотій.
Завжди така ошатна і зваблива,
Вражає неповторністю твій шарм.
Буваєш часом надто вередлива,
Тоді дощем виплакує душа.
Згадай, як ми в твоїх обіймах грілись,
Ти щедрою була, як цьогоріч.
Дві наші юні доленьки зустрілись,
Із палахким коханням віч-на-віч…
Заходь, нам є про що погомоніти,
Ти ж стільки літ нам щастя берегла.
Якщо не зможеш душу відігріти,
Лиши ж тоді хоч крихітку тепла.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852098
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 26.10.2020
Плакучий жовтень скаржиться на долю,
Вже зранку дощик, а з обіду – злива,
Подарувала Осінь парасолю,
Його втішала, що вона щаслива.
Та недовіра шарпала під серцем,
Озолотитись в сонячнім промінні,
Змішати б фарби в срібному озерці,
А не дрімати в сонячнім сумлінні.
В глибокій тиші - ледь в поклоні трави,
Як перли краплі осявали кругом,
Тож вже на небі виграють заграви,
Відблиск зірничок… протягнувсь ланцюгом.
Одна лиш втіха - нічка-чарівниця,
Шепоче жовтню, що пливуть хмаринки,
Багрянець ляже в гаю й в чорнобривцях,
Цілунки ранні - сонячні жаринки,
Радіє жовтень і осінь - блудниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891083
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Сміливий вітрисько, вихором літав,
Над лісом, у гаю, впевнено вештав,
Та втратив, при долині свою силу,
Стрів осінь - панянку, красуню милу.
Тихенько, вміло, грайливо заводив,
У танці такт між нотами знаходив,
Вона вуаллю вишитою вкрила,
Упевнено, щойно ж тож замала крила.
Багряне мереживо всюди ткала,
У златі фарби, землю прикрашала,
Ховала погляд, свій сором`язливо,
Червоний колір, раптово, сміливо,
Під ноги вітру впевнено стелила,
Йому моргала та й розвеселила…
Міцні обійми, вже щасливий співав,
Цілунок – солод, сховався поміж трав.
01.10.20р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890349
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Росте каштан в занедбанім подвір’ї,
Донизу падають плоди.
Зтьмяніла хата біла на узгір’ї,
А в споришах згубилися сліди.
Сліди малих, дитячих босих ніжок
Грайливий голос і веселий сміх,
Що від воріт із безліччю доріжок
Лунав навкруг від тих забав і втіх.
Згубилися сліди і батька, й неньки,
Що працювали зранку до зорі,
Щоб забезпечить ту ораву всеньку
І дати все можливе дітворі.
І не цвітуть вже вишні біля хати,
Старі кремезні всохли яблуні.
Та згадка, що жили тут батько й мати,
Барвінком розцвітає навесні.
Лише каштан тут виріс на подвір’ї
Й високо в небо гІлля простягнув,
Вночі шукає: у якім сузір’ї
Він слід ріднІ згубив, а чи забув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892932
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
А за вікном туманна мла
Чорні дерева ніби вдови,
Зносила осінь всі обнови
Минула чарівна пора...
Тепер туман приліг спочити
Між ним немов блукає сум,
І вітер листя всім на глум
Сипне під ноги вже сердито.
Десь журиться у хмарі сонце,
Вогнем калина лиш горить,
І цей вогонь ніби на мить
Теплом залишиться в долонці.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892880
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Осіне, не поспішай від нас іти,
І радуй сонячними днями.
Полинуть в далеч ті вітри,
Зостануться всі дні казками.
Ще збережи для нас тепла.
Не йди на зустріч із зимою,
Несе надмірну купу зла
Негоду й холод за собою.
Єдиним порухом брови,
Зима розстелиться степами.
І не подбає про живих,
А лиш розважиться з вітрами.
Отож ти нас не залишай.
В різноцвітті гуляй гаю,
Приходь у гості ти на чай,
Залишся трохи ще благаю...
Не поспішай, даруй красу.
Не треба швидко так прощатись,
Чуття тримай, а не сльозу
Дозволь в коханні зізнаватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892923
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Бабье лето – возвратилось
Вновь назад – на то же место
Настроенье приземлилось
Не спеша – скажу Вам честно…
…теплота к грибам – небесным
Выключателем дождя
Включена страсть – столь известна
Гегемония – Гриба!
Дождик сделал – фарт умелый
Увлажнил простор – красиво
Лезут Грузди – вместе с Белым
Тычут шляпками игриво…
…поспешите – в день чудесный
В лес с корзинкой да с утра
Протяните воз экспрессный
От начала – до конца!!!
26. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892924
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Не зійшлися в житті наші долі,
Кожен ходить по своїй стежині,
Ти неначе волошка у полі,
Я неначе терен при долині.
Ти волошка моя синьоока,
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
Мої вітер листочки зриває,
Не листочки ,а цілі листи
Я волошці своїй посилаю,
І я знаю читаєш їх ти.
Ти волошка моя синьоока
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
Коли погляд я твій зустрічаю
Бачу наше кохання взаємне,
Ти страждаєш ,я також страждаю,
Та не хочу кохати таємно.
Ти волошка моя синьоока
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
Якщо нам не судилось з'єднатись,
По єдиній стежині ходити
Давай кинем насіння у трави,
Нехай разом ростуть наші діти.
Ти волошка моя синьоока
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892873
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
[b]Т[/b]ебе я часто згадую, повір,
[b]В[/b]есну шукаю ніжну і манливу,
[b]О[/b]звучивши мелодію полів
[b]ї[/b]ї тендітну і як я вразливу.
[b]С[/b]тираю пам"ять вперто із душі,
[b]Л[/b]ист рідний розриваю на частинки,
[b]О[/b]хоплена від ясності зорі
[b]В[/b]есна дарує чарівні перлинки.
[b]А[/b] я не знаю, мрія чи збулась,
[b]Я[/b] ніби в світі просто заблукала,
[b]К[/b]оривши мить, якій я піддалась,
[b]С[/b]таралася зітерти, що чекала...
[b]О[/b]станній подих милого тепла
[b]Н[/b]азавжди в моїм серці поселився,
[b]Я[/b] пам"ятаю ніжний зміст рядка
[b]Ч[/b]астинкою якого залишився.
[b]Н[/b]аступну мить незнаного життя,
[b]Е[/b]легія штовхала зрозуміти,
[b]П[/b]рекрасні і тендітні почуття,
[b]Р[/b]озбурхані, як на морозі квіти.
[b]О[/b]говтавшись від емоційних злив
[b]М[/b]рійливо заглядаю у майбутнє
[b]і[/b] бачу, що у ньому ти лишив
[b]Н[/b]айперше відображення відлуння.
[b]Н[/b]айкраще, найдорожче, що вчинив,
[b]Я[/b]к завжди залишається могутнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892883
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Частенько стала мені сниться
Ота далека вже криниця,
У верболозовім вінку,
Що воду мала, ох, яку!
Її джерела наскрізь видно,
Киплять, бувало, як повидло,
Заглянеш в воду – й бачиш дно.
І смакували, мов вино,
Оту прозору чисту воду,
Природи справжню нагороду,
З далеких що прийшла віків.
Наснагу для чоловіків,
І для жінок напій цей дивний,
І дітям, словом, для людини,
Вона приносила щодня,
Щоб дружною була рідня.
І до сьогодні в тій криниці
Іще не випита водиця.
По стежці ходять ще туди,
Принести щоб цебром води.
Жива, виходить, ще криниця…
Тож не дарма мені це сниться!
Криниця давня та в вінку,
Водицю зберегла м'яку.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892852
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Где-то трамвайчик из сна летит,
кликнет звоночком: " – Привет!"
Здесь я влюбился без памяти
в девы волшебнейший Свет...
В юности неповторимости
встретили нашу звезду –
ласковой Божией милостью
в буйном весеннем саду...
Припев : В этом тёплом небесном краю
город солнца обнимет, нечаянно –
Симферополь, так пылко люблю
и с тобою, мой друг, не случайно мы.
Звёздная ночь, как поклонница,
встречные шлёшь нам огни.
Ляжет стихами бессонница
в очарования дни...
Сколько б с тобою не прожили,
всё ж благодарны судьбе.
Тропка ли есть здесь нехожена?
Город – спасибо тебе!
Припев: В этом тёплом небесном краю
город солнца обнимет, нечаянно –
Симферополь, так пылко люблю
и с тобою, мой друг, не случайно мы.
10.11.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892898
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Благословен Південний Буг –
Дитя одвічної природи!
Нестримно, наче серця стук,
З глибин століть до майбуття,
Крізь стрій поразок і звитяг,
Несеш свої холодні води.
А я дивлюсь – і трохи шкода,
Що точно так, без вороття,
Через жалі і насолоди,
Крізь стрічку зустрічей-розлук,
Цілунків губ, торкання рук,
Від небуття до забуття,
Тече ріка мого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892855
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Дождик накрыл покрывалом...
Стал неприветлив рассвет...
Тучи с небес мне шептали:
- Прошлого, милая... нет!..
Я же... словам их не верю.
Даль прикоснется теплом...
Память отыщет потерю...
- Вдруг... запечет под ребром!..
Снова подарит улыбку
милый... желанный... родной...
Хоть не исправим ошибки...
- Снова он рядом со мной!..
В воображении нежность
стелет на плечи платок...
Там я любима, как прежде...
- Счастья звенит ручеек!..
Сон еще губит реальность...
В прошлом душа - до зари!..
С миленьким все идеально...
- Шепчет опять о любви...
Пусть ненаглядный лишь снится...
Пусть в настоящем дожди...
- Только прикрою ресницы...
чувствую пламя в груди!..
Снов мне, конечно же, мало...
Ставить нельзя на них крест...
Тучам тихонько шептала:
- Прошлое, милые... есть.
25.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892844
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Любові нема забагато,
Руйнує ворогів загати.
Тебе кохати.
Почуття мати до скону,
Коханням сили закону.
Не сумувати.
(Віреле)
18 вересня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892841
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 26.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2020
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то словом прогнала б усіх,
хто нищить мою Україну,
незнаючи, що таке гріх.
Якби я могла... зерна любові посіяла б,
вони б проросли на батьківській нашій землі.
Тут квилили б тільки лелеки,
лишаючи нас восени.
Люблю тебе я... рідна Вкраїнонько, світлая,
як люблять усі твої вірні доньки й сини.
Промінчики сонця ясного
у душах своїх несем ми.
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то двері відкрила б усі
для миру, що кожен чекає,
плекає надії ясні.
Якби я могла... щастям серця всі наповнила б.
Багато того, що є не під силу мені.
Та щиро вклоняюсь в пошані,
Вкраїнонько рідна, тобі.
Що можу - зроблю, щоб стала ти значно сильнішою.
І сил докладуть ті, хто може більше, ніж я.
Любов наша й віра з тобою,
знай, сонячна земле ясна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Ще влітку сонячна надія променилась,
І сподіванням не було кінця.
Плили до неї яснії душі вітрила
Він кликав до любові острівця.
А їй здавався трохи дивним пілігримом,
Тонка тримала разом думки нить.
Обійми ж восени - печальними очима,
Тремтіла його погляду блакить.
...Спорідненість єднає їхні душі й досі,
Хоча у снах цілує мандрівник.
В очах його тепер журби холодні роси.
На острові - самотні два човни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892787
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Згадай мене, коли на серці щем.
Коли небо затягнуть чорні хмари.
Згадай, коли осінь малює дощем
На склі холоднім візерунки-примари.
Згадай мене, коли в душі печаль.
Згадай, коли думи снують невеселі.
Коли жовтень розкине туманну вуаль.
Коли холодно і сумно в твоїй оселі.
Згадай мене, коли ми були разом.
Коли від щастя в душі співали солов*ї.
Згадай, коли життя здавалось казкою...
Я знаю, ти пам*ятаєш ті щасливі дні.
20.10.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892813
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
"Вміти виносити самотність і отримувати від неї
задоволення - великий дар". Жартував Джордж Бернард Шоу
--------------------------------------------------------------------
Самотній сад укритий покривалом,
Пухнастим срібним полотном.
Закритий сум прозорою вуаллю,
Нудьгу приглушить слабкий сон.
Самотність...надважкий цей стан душі,
Коли душі нема кому відкритись,
Коли з тобою поруч всі чужі,
І все ж повинен ти із цим змиритись.
Мовчить у смутку тихо сад,
Зліта повільно жовте сухе листя.
Він повернути все хотів назад,
Але бажання в тиші всі зависли.
Він свідком був людських подій,
І про життя й любов міг пізнавати.
Неначе поряд них сидів,
Йому могли всі тайни відкривати.
Тепер крізь сон почув він гамір, сміх,
І добре знав, що це йому все сниться.
А сон на вії зрадницький приліг,
Не може він ніяк від сну звільниться.
Солодкий сон все ж треба додивиться,
Почути спів пташок у ранній час.
Примусить серце це частіше биться,
В минуле повернутись є цей шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892778
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
По підвіконню великого вікна мерехтіння сонячних променів. Вони майже без перешкод пробиваються в клас. Біла, тоненька шовкова тюль для них, лише ледь помітне розсіювання. По склі вікон деінде, ще трималися маленькі краплини дощу, на сонці переливаються веселкою.
Ну, ось, подумав Олег, добре що за вікном минувся дощик, знову сонячно і на душі краще. Вдалину замріяний погляд, зненацька дзвінок порушує думки. Відразу заметушилися учні, хлопають кришками парт, збирають речі. Він кашлянув, цим привернув до себе увагу. Прямий погляд поверх окулярів, на якусь мить призупинив метушню,
- Так закінчили твір, час вийшов. Зошити кладіть мені на стіл і ви вільні. До побачення.
П’ятикласники у відповідь загуділи, як бджоли,- До побачення! Зривалися з місць, на ходу, виходячи з класу, на столі залишають зошити. Дивлячись на немалу купу зошитів, промайнула думка - буде чим зайнятися ввечері.
Знявши окуляри, прямував у вчительську кімнату, раптовий телефонний дзвінок відразу нагадав про маму. Так, це вона дзвонила, за мить відповів,
- Я чую мамо, чую! Ні, не забув, вже йду.
Ось так, майже щодня він виконує її прохання. І в педінститут пішов навчатися за її бажанням. Тепер продовжує вчительську династію. Батько викладач фізики, а йому доля, пішов по материнських стопах, викладає українську мову та літературу.
До швидкої ходи не звик, але нині поспішає додому, з мамою має йти в лікарню. Вона два рази на рік проходить курс лікування, часто в крові підвищується цукор. Вперше, це сталося п’ять років назад, після смерті батька, напевно стрес подіяв. Шкода, не такий і старий, а вже пішов у інший світ. Його турбували болі в області серця. Приймав пігулки, які виписав лікар, але одного осіннього вечора його серце зупинилося. Ще й був старшим за маму на дев’ять років. Важко перенесли втрату, але життя продовжується.
Оце й від сьогодні, потрібно п’ять днів поспіль мамі прийняти крапельниці. Раніше тільки проводжав її до лікарні, сам йшов по справах, а через години три забирав. Інколи заходив в парк, який знаходився за парканом лікарні. Ковток свіжого повітря придавав сили, краса дерев в осінньому вбранні, відволікала від смутку, який заповнював душу. Йшов по алеї, милувався столітніми дубами, пишними ялинами, соснами. Чарували берези, віти гойдалися від вітру, шелестіли, немов віталися з ним. В очі кидався строкатий клен, а біля нього кущ шипшини, вже злегка притрушений листям. Часом відволікали полохливі горобці, які зграйкою перелітали з одного місця на інше, поміж травою й опалим листям шукали якесь насіння та комах. Він поневолі посміхався, чомусь нагадували дітей в його класі, дружні, веселенькі.
Тепер же прийдеться посидіти в коридорі, почекати маму. Останнім часом, почуває себе недобре, а син для неї єдина опора. Все розуміє, вже не парубок, за плечима тридцять два роки. Та коли вони пролетіли?
Навчання дітей – кропітка, відповідальна робота, скільки хвилювань, недоспаних ночей. Прийшовши в колектив, де в основному одні жінки, причин почувати себе, як не в своїй тарілці було чимало. Інколи було незручно, соромився, червонів. Це на ньому відразу відображалося, мав світлу шкіру, ще й біляве волосся. Але згодом звик до жіночої уваги, хвилювання зникало. Його карі очі, інколи уважний погляд, виводили жінок з рівноваги, у відповідь більшість вчителів щиро і по-доброму посміхалися.
Воно вже й роки сім`ю мати, але не було такої нагоди, щоб зустріти ту, яка до серця. От коли навчався в інституті, не одна задивилася у його сторону. Одного разу навіть взяв гріх на душу. В гуртожитку, другові святкували день народження, спокусила одна дівиця. Та то була її короткотривала інтрижка, для чого він так і не зрозумів, бо більше й не бачилися. Хлопці з кімнати дивувалися, що не бігав на побачення, як вони. В першу чергу його бажання, це навчання. Час спливав, згодом змирився, вбив собі в голову, мабуть одружуся пізно, як батько. В Інтернеті не наважився познайомитися з ким-небудь. А в школі всі заміжні, одна Євгенія розвідниця, славна, але має шестирічного сина. Коли тільки про неї заікнувся сказати, мати категорично заперечила,
- А, це та! Ні! Ніяких з дітьми…ти не розумієш, як це мати поруч чужу дитину. Це така відповідальність! Своїх матимете, ще встигнеш одружитися.
Вона сподобалася йому, тиха, розумна, струнка, як берізка,теж білявка, тільки з блакитними очима. Майже рік маму вмовляв, пропонував її на вечерю запросити, але вона стояла на своєму. І з другого під`їзду, їхнього ж п’ятиповерхового будинку, теж сподобалася дівчина, правда на вигляд зовсім молоденька, але видно вже десь працювала. Не насмілився підійти познайомитися, навіть її ім`я не знав. Якось стояв на балконі, побачивши її, гукнув,
- Мамо подивися, он пішла дівчина з сусіднього під’їзду, симпатична. Вона відразу різко обірвала,
- Тобі не пара, ти набагато старший за неї. Я знаю її батьків, буде так, як ми з татом. Зле залишатися одній, хіба ти не бачиш. В цей момент треба думати не тільки про свої почуття, а й про те, як ти з нею маєш прожити з півстоліття.
Йому ж лишалося, за цим красунями, тільки зі сторони спостерігати. За одною на роботі зітхати. Євгенія помічала ніжні погляди, мило посміхалася. А часом і підморгне, здавалося чекала, що він її запросить на побачення. За іншою ж спостерігав з балкону, як вона йде по алеї, інколи озирнеться, наче відчуває, що на неї хтось дивиться. Скільки раз задавав собі питання, як умовити маму? Вона ж холодна, як той айсберг у океані.
А ввечері дивлячись на зорі, шукав, яка з них світить ясніше. Вже змириться, лише посміхнеться, мабуть, ще не прийшов мій час знайти шлях до однієї з них.
З дому до лікарні недалеко. Триповерхова будівля, вже доволі стара, незручні кабінети, але іншої в містечку немає, то ж треба змиритися з тим, що є.
В приміщенні запах хлорки. Сонячні промені пробиваються через невеликі вікна, миготять, ще по мокрій підлозі. Коли вони підіймаються по сходах, Олег підтримує маму. На жаль, зайва вага в знаки дається. Вона задихаючись, присіла на стілець біля вивіски » Відділення денного стаціонару». За мить в дверях з’явилася молода медсестра, від несподіванки, закліпав очима. З-під білої шапочки помітно темно-каштанове волосся. З цікавістю роздивлявся, увагу привернули пишні груди, з лівої сторони бейдж, великими буквами ім’я - Ольга і меншими прізвище та по-батькові. Але він не встиг прочитати. На мить зазирнув у красиві, великі блакитні очі й зупинив погляд на її устах, вони наче були покриті вишневим варенням. Серце так колотилось, здавалося ось-ось вискочить, відчув прилив крові до обличчя. Мати помітила, що син миттєво почервонів, їй стало моторошно, забігала очима, різко торкнулася його руки,
- Синку,чуєш - допоможи піднятися!
- А ви до нас?- запитала медсестра й продовжила, - Пішли в палату, давайте свою картку, ліки.
Взявши її під руку, звернулась до Олега,
- А ви можете йти!
- Ні-ні, хай мене тут зачекає, можливо щось треба буде, - заперечила й незадоволено зміряла дівчину з ніг до голови.
Медсестра уважно скоса зазирнула на Олег, ледь піднявши брови, посміхнулась, на згоду кивнула головою.
Зачинивши двері за ними, Олег відчув полегшення, хустинкою витирав спітніле обличчя. І що це зі мною, чи гормони діють. Я десь ці очі бачив, а може колись уві сні? Уговтавшись, з пакета витягнув книгу Кобзар, намагався зануритися в неї, читати, але перед очами її очі і мила усмішка. Не зміг довго всидіти, швидко спустившись по сходах, вийшов надвір. Виникло бажання запалити цигарку, але ж вже років п`ять, як не палить. Охололи, а згодом потіли долоні. Ой ні мамо, душа палає, в жилах кипить кров, тебе треба умовити, мені вже треба одружитися. Чого чекати, одна краще іншої, всі милі, привітні, пізнати б їх краще. Та, як тебе, рідненьку умовити?
Після лікарні йшли мовчки. Вона помітила, якийсь відтінок на обличчі сина, незадоволеність. Порушити мовчанку не насмілилася.
На другий день, її записали на чотирнадцяту годину, щоби син був вільний від уроків. Їх знову зустріла Ольга. Заклопотано привіталася й взявши її під руку запитала,
- Ну, як ви?
У відповідь бурчала,
- Як-як, жива, бачиш. Добре вмієш колоти, синців на руці немає, то ж до тебе ніяких претензій.
Й відразу до сина,
- Олеже, ти мабуть підійди через години дві, чого тут нудьгувати.
Він задоволено кивнув головою, за мить спускався сходами.
Свіже повітря вдарило в обличчя. Як тут вільно дихається, що зі мною коїться? І вчора довго не міг заснути, і сьогодні, здається би гори звернув. А вона… вона ж така славна… Ольга. Ти перевершила всіх . Ти, як княгиня Ольга. Пригадав слова, які про неї писали » Як денниця перед сонцем, як зоря перед світанком. Сяяла, як місяць в ночі, так і світилася серед язичників, як перли в бруді». Як відволіктися від думок про неї?
Ноги самі повели в парк. Але не втішали ні дерева, ні навіть ті, полохливі горобчики, що цвірінькали й раз-по-раз скакали перед ним. Раптом зупинився, здивовано звів брови, от телепень, вони мабуть голодні, просять допомоги. Ой, а хто ж мені допоможе? Ой, мамо-мамо кепсько на душі, важко з тобою, де доброта твоя, чому така холодна?
Саме в цей час, крізь гілки дерев пробилося сонячне проміння, засліпило очі. Чи від нього, чи від думки, посміхнувся, але ж і айсберги згодом тануть.
Повертаючись в лікарню, зустрів однокурсника, Вадима, з доволі молодою дівчиною, здивувався. Здається ж він одружився з Аллою з протилежної групи. Як старі знайомі обійнялися, поплескали один одного по плечах. Чорнява дівчина в короткій червоній куртці і в чорних джинсах, крутнула головою, наче ховала обличчя. Вже прямуючи вперед, голосно до Вадима,
- Ти поговори, не поспішай, я до лавки піду, погодую горобців.
Про Вадима в групі говорили - » Жодної спідниці не пропустить». Живий, енергійний хлопець, жартівник, умів згуртувати групу, дівчата його надихали, ним захоплювалися.
Вадим перший запитав,
- А ти що й досі неодружений?
В цей момент Олег трохи зніяковів, але все ж поцікавився,
- А ти що не з Аллою?
Зморщивши носа, посміхаючись, тихо відповів,
- З Аллою звичайно і сина маю, вже чотири роки парубку.
Олег намірився дещо запитати та Вадим продовжив,
- Твоє щастя старина, що ти не народився в рік півня. Ну, думаю ти зрозумів мене. Вони всі такі гарні, ну це між нами звичайно. Та я поспішаю вибач, заходь до мене на сторінку у Фейсбуці, поговоримо.
Й рукою торкнувся плеча,
- Бувай!
У відповідь, Олег розвів руками,
- Бувай!
В голові мов блискавка, промайнула думка, яким був таким і залишився. Ні, я свою дружину зраджувати не стану, це гидко і низько. Похапцем зазирнув на годинник, поспішив до лікарні.
Наступного дня мати записалася на шістнадцяту годину, її мав оглянути лікар. Олег надіявся побачити Ольгу, час очікування був напруженим. Та коли двері відчинила повна, років п’ятдесяти медсестра ( на бейджику прочитав Марина), здивувався, але й полегшено перевів подих. Не знав, чи мати спеціально на цю годину домовилася чи ні, але помітив, єхидна посмішка світилася в її очах.
Медсестра запитала басовим голосом,
- Це ви до лікаря на шістнадцяту?
- Так-так! - різко піднялася із стільця мати й продовжила,
- Пішли! І крапельницю треба поставити, ліки при мені.
В Олега тіпається праве око, що вона задумала? Різко розвернувся і поспішив на вулицю.
Він часто дивиться на годинник, по алеї, вкотре рахує кроки. Це чекання здається вічністю. Хоча й прохолодний вітер зриває листя й підносить його догори та часом куйовдив йому волосся, він наче й не помічає і не відчуває цього.
Сутеніло… вони вийшли з лікарні, мати відразу обурено пробурчала,
- Наче й з досвідом медсестра, але ледве вену знайшла, видно синяк буде.
Ці слова, як шанс для розмови. Взявши її під руку, тихо запитав,
- Мамо, а що Оля ,краще уколи робить?
- Краще-краще, а воно тобі нащо? Ти ж наче не хворий, дякувати Богу.
Заговорив голосніше, швидко, мов чогось боявся,
- Хворий мамо, хворий. Душа болить, побачив Олю, вона ж, як зірка. Хіба ти не помітила, привітна і славна. Ти пам’ятаєш портрет княгині Ольги? Мені здається вони схожі. Зверни увагу на її красиві очі.
І миттєво, стиснувши уста, замовк. Чекав, хоч якусь реакцію на його слова, але вона мовчала. Поправила свого капелюха й задумливо дивилася просто вперед. Чомусь дере в горлі, він тричі тихо кашлянув і продовжив,
- Ти забуваєш, що мені пішов четвертий десяток. Досить холостякувати, напевно завтра її запрошу в кафе.
Мати миттєво звільнилася від його руки, різко розвела двома руками,
- Ага! Ти із своєю зарплатою. Вона з мізерною зарплатою, заживете, закачайся! А задивився на неї, щось знайшов красиве?! Сину, я скажу, красива! Але ж з личка не п’ють молока. Однак не варто думати, що світ зійшовся клином саме на ній. Чи ти вже моїх порад не потребуєш?
- Мамо!- він знову взяв її під руку,
- Матусю, я вдячний тобі за коханнячко, за піклування. Ти ж мене викохала, як каченя на воді та людям, не собі.
Вона перебила його,
- Ну, досить, досить, знаю начитаний!
Олег знервовано,
- Я вже дорослий, он у під’їзді, мене діти дядьком називають. Ну не будь така холодна, як айсберг! Ти ж добра душа, чи в твоєму серці тепла не залишилось?
І вже засміявшись, тихо,
- Чуєш мамо, пригадав казку « Сніжна королева ». Не думаю, що ти такою стала.
Запала така густа тиша, що її можна було різати ножем.
Вони підходили до свого будинку, на мить призупинила його,
- Ну от, ти кажеш дорослий, а розмови дитячі. Ну і знайшов з чим та з ким мене порівняти, то я айсберг, то сніжна королева.
Довго сперечатися з мамою не варто, не таке має виховання. Ніжно взяв її за плечі,
- Добре мамо, тільки не нервуй, більше ніяких розмов на цю тему.
Новий день, як ковток свіжого повітря. Олег після роботи, в надії, що поговорить з Ольгою, йшов з мамою в лікарню. По стежці, з дерев попід ноги облітає листя. Вітер грає з ним, то підносить вверх, то вертить й воно декілька раз покрутившись, прилягає до землі. На небо наче хтось накинув сіру хустку, все затягнуте хмарами. Помітно пролітають поодинокі краплі дощу, Олег з пакета витягнув парасолю,
- Ось так краще, мамо!
Більше ні слова за Олю, ні вона, ні він. Адже вчора ввечері бачив, як вона довго не могла заснути, все охала й ахала, пила ліки.
Біля самого входу в будівлю лікарні, пустився сильний дощ. Мати трохи незадоволено,
- Ого дощ, як злива! Ще й вітер зривається, похолодало, тобі доведеться мене тут почекати.
Під дверима відділення стоїть чорнява жінка похилого віку, коли вони наблизилися, емоційно запитала,
- Ви теж до лікаря?
- Ні, ми на крапельницю,- відразу відповів Олег.
За дверима лунали жіночі голоси, різко відчинилися двері.
Він вперше побачив Олю без головного убору, біляве волосся ледь торкалося плечей. Світло-коричнева курточка їй дуже пасувала. Коричневі брюки підкреслюють струнку, витончену фігуру. Зніяковіло закліпав очима, за мить, обличчя розпливлося в усмішці. Звівши тоненькі брови, вона повела очима, ледь посміхнувшись привіталася. І відразу ж звернулася до Марини,
- Все що треба, я списала, то ж я пішла. До побачення!
Олег задоволено потер руки. Мати теж задоволено поглянула на дівчину. В думках втішається, йди-йди, будеш менше перед очима мелькати, про тебе буде менше розмов. Й поспіхом прослизнула у відділення, швидко зачинила за собою двері.
Олег полегшено перевів подих. Сяючі очі, як хлопчисько, наче перелітав через дві сходинки, догнав її,
- Олю там дощ, а ви без парасольки,
Вона мило посміхнулася,
- Та в мене ж куртка з капюшоном, чи не бачите.
Злегка почервонівши, сміливо взяв її під руку,
- Думаю так краще, чи ви проти?
Дівчина все ж накинула капюшон,
- Та ні, удвох веселіше, а ви що десь тут недалечко живите?
- П’ятнадцять хвилин ходу, якщо йти швидко. Але тут така справа, я хочу вас запросити до кав’ярні. В таку осінню погоду не завадить зігрітися. Чи ви поспішаєте?
У відповідь тихо,
- Ні, вдома нікого. Мама й тато на роботі, вони на залізниці в ПЧ працюють. Мама позмінно, а тато нині з бригадою на виїзді.
О, скільки відразу інформації, мелькнула думка, значить сьогодні мій день.
В кав’ярні людно, в кутку єдиний вільний столик на двох був їхнім. Вони захоплено смакували каву з морозивом, спілкувалися близько двох годин. При розмові Оля слухала його доволі уважно, не перебивала. В його голосі відчула хвилювання і чомусь сама, час від часу, відчувала збентеженість. А він вкотре ловив її погляд, в очах шукав зірницю.
Час швидко пролетів. Вона наполягла, щоб додому не проводжав, а йшов у лікарню за мамою. Обмінялися номерами телефонів, ото радість, він від щастя був на сьомому небі.
Сьогодні останній день, як Олег йшов з мамою до лікарні. Й словом не нагадував їй про Олю. Вона ж тішилася; ну от і добре, здається минулося захоплення. Та не знала, що вчора, лише сказав їй, що пішов до бібліотеки в читальний зал, насправді ж, поспішав на побачення.
Вони зустрілися біля кав’ярні. В цей вечір, він все дізнався про неї. Їй минуло двадцять шість років, два роки назад був сільський хлопець, мали одружитися, але поїхав до Москви. Й відтоді, » Так і з кінцями», як висловилася вона. Та то нічого, майнула думка, я теж не без гріха.
Минав час… Олег два рази на тиждень, потай від матері, зустрічався з Олею. Вже й познайомився з її батьками, інколи ввечері чаював разом з ними.
Та все таємне колись стає явним. Одного вечора мати помітила, як він в прихожій кімнаті затримався біля дзеркала, посміхався, кропився парфумами. Підійшла до нього,
- Синку, а чи часом не на побачення ти йдеш? Хто вона?
Його очі засяяли щастям,
- Йду мамо, побачення з Ольгою. Хочеш ти цього, чи не хочеш, але мій вибір маєш прийняти. Думаю, ти ж не в захваті будеш, якщо залишишся сама в трикімнатній квартирі. Я ж маю право на особисте життя. Чи в неї будемо жити, чи знімемо квартиру на визначений термін.
Вона ледь зблідла
- Не поспішай, зваж всі за і проти, це життя.
- Я закохався мамо і вже все зважив. Познайомився з її батьками, працьовиті, щирі, добрі люди, мене тепло прийняли. На Новий рік хотів до нас Олю запросити, в надії отримати від тебе благословення.
Вона повільно присіла на крісло,
- Ти поспішаєш сину, ще…
Не дав їй договорити,
- Ми на цю тему з тобою не один раз розмовляли. Подумай добре мамо. Невже твого тепла не стане для нас з нею в цій квартирі?
Різко розвернувся,
- Я пішов, прийду пізно.
Минали дні… не спиться матері і не лежиться. Її думка жахнулася до дальшої перспективи його життя. Щодня в магазинах все дорожчає, як можна змиритися, жити з такою малою зарплатою. Ну навіть, як він і займеться репетиторством, що ті копійки.
Олег з Ольгою все частіше разом проводили вільний час. Прогулянки по сніжному парку, поцілунки під місячним сяйвом, розмови про майбуття, вселяли надію, що будуть разом.
Вже вдома, в ліжку, часто згадував її очі. Фантазував про спокусливу ніч, в думках цілував і засинав.
Напевно, давно б запропонував разом жити, але ж це приклад для інших. У вчителя велика місія на землі, він має бути взірцем, для наслідування з боку дітей.
За тиждень до Нового року Олег таки придбав каблучку для заручин, хоча брав сумнів, що без серйозної розмови з мамою не обійдеться. Але в новорічну ніч хотів їй освідчитися, запропонувати руку й серце.
Під вечір сипав невеликий сніг… вони заходили в парк, немов потрапили в зимову казку. У царство кучугур, сонних дерев, припудрених пишних ялинок, на центральну алею з оригінальними ліхтарями. Їх світло розсівалося навкруги, все виблискує, іскриться, переливається сріблом.
Олег обережно підтримує Олю під руку, щоб часом не послизнулася, не втратила рівновагу. Вона, посміхаючись, задерла голову догори, намагається розгледіти новорічну ялинку. Пишна, прикрашена іграшками, під сніжинками, немов у шовковій білій вуалі, крутилася, сяє, переливається від різнокольорових гірлянд. Сніг іскриться, сліпить очі, вона закривала їх і тулиться до нього, зваблює до поцілунку. Її ніжні обійми, відчуття щирості й тепла вселяли надію, вони кохають один одного.
Провівши її додому повертався, розмірковував. Це ж треба, яка доля, піти з мамою в лікарню і там зустріти своє кохання. Мабуть не завжди від людини все залежить, але хто знає.
До нового року залишилося два дні. Олег вже одягнений, з пакунком куплених ялинкових іграшок, зібрався до Олі,
- Мамо! Я йду, напевно прийду пізно, адже буду наряджати ялинку. Вона поспішила до нього й розставивши руки перед ним, голосно,
- Ти присядь на хвилинку.
Здивувався, але присів на стілець, побачивши, що дуже розхвилювалася, запропонував,
- Ти теж присядь, не поспішай мамо, я маю час….
Округлені очі, ніби дивиться в нікуди, мати продовжила,
- Я тут довго думала про твоє майбутнє. Ти назвав мене айсбергом. Нехай і так. Але в мене ж є душа, материнська любов і мрія. Відчуваю, що вже зрушилася з місця й мабуть скоро зовсім розтану. Та поки живу, буду пливти, як по океану та вже з твоєю течією. Ти ж моя надія і опора.
На очах забриніли сльози, повільно котилися по щоках,
- Синку, я приймаю твій вибір. На Новий рік запроси Олю до нас. Моя мрія бачити тебе здоровим, життєрадісним і щасливим.
15.10.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892801
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[b]Пришли рано... Вкинули… Вышли
Ох – как бы чего да не вышло…
При выборе маются – мысли
То быстро летают, то низко…
…на выходе дружно встречают
Кто – кофе кто – чай предлагают…
…вопросики – всем предложили
Ответики – в сумки сложили…
_______
Да – здравствует день реституций!
Долги отдадут в перспективе
По правилам всех Конституций –
По совести и с позитивом!!![/b]
25. 10. 20 – [i]Украина, выборы[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892800
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[color="#ff0000"][b]Картинка ІХ. СТЕЖКАМИ СТАРОГО ДОБРОМИЛЯ
[/b][/color]
Почну я цей розділ незвично – з біографічних фрагментів у різні періоди та віхи життя. От, скажімо, зі спогадів школярки Ірини Вовк, що майже кожне літо змушена була перебувати у двох, а подекуди навіть і трьох, «змінах» (тривалістю в місяць) так званих «піонерських таборів». Це була школа виживання, змужніння, спілкування, а поруч із тим – розвитку вуличного пісенного мистецтва, а також пам’ятних щоденників із записами всього, що мені було особливо дороге у часі мого «отроцтва». Так з’явилися знання різних табірних пісень, частівок для піонерських капусників, а також і тексти віршів, акцентую – не зі шкільної програми. В мою поетичну скарбничку тоді вперше потрапили вірші Блока, Єсеніна та Миколи Заболоцького. Особливо мені припав до душі вірш Миколи Заболоцького «Некрасивая девченка». Я вміла його читати з таким почуттям, що будучи студенткою філологічного факультету українського відділення, залюбки декламувала його неодноразово на неформальних концертах в літньо-осінній період, коли студенти Львівського університету допомагали селянам упоратися зі збором урожаю хмелю. Пригадую, як чекаючи рейсового автобуса, мешканці містечка Броди на Львівщині сповіщали одне одному: «Це люди чекають на автобус, а це… студенти приїхали на практику».
Так от, щось у тому вірші нагадувало мені… мене, малолітню. Дозволю собі процитувати цей вірш Миколи Заболоцького без скорочень мовою оригіналу (хто зна', може настане день, коли я доросту до власного поетичного перекладу цієї високої поезії):
[i][b]«Николай Заболоцкий. НЕКРАСИВАЯ ДЕВОЧКА[/b]
Среди других играющих детей
Она напоминает лягушонка.
Заправлена в трусы худая рубашонка,
Колечки рыжеватые кудрей
Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы,
Черты лица остры и некрасивы.
Двум мальчуганам, сверстникам её,
Отцы купили по велосипеду.
Сегодня мальчики, не торопясь к обеду,
Гоняют по двору, забывши про неё,
Она ж за ними бегает по следу.
Чужая радость так же, как своя,
Томит её и вон из сердца рвётся,
И девочка ликует и смеётся,
Охваченная счастьем бытия.
Ни тени зависти, ни умысла худого
Ещё не знает это существо.
Ей всё на свете так безмерно ново,
Так живо всё, что для иных мертво!
И не хочу я думать, наблюдая,
Что будет день, когда она, рыдая,
Увидит с ужасом, что посреди подруг
Она всего лишь бедная дурнушка!
Мне верить хочется, что сердце не игрушка,
Сломать его едва ли можно вдруг!
Мне верить хочется, что чистый этот пламень,
Который в глубине её горит,
Всю боль свою один переболит
И перетопит самый тяжкий камень!
И пусть черты её нехороши
И нечем ей прельстить воображенье,-
Младенческая грация души
Уже сквозит в любом её движенье.
А если это так, то что есть красота
И почему её обожествляют люди?
Сосуд она, в котором пустота,
Или огонь, мерцающий в сосуде?»
[/i]
Не знаю чому, але у вірші Заболоцького змальовані такі ситуації, наче їх героїнею була мала Ірочка Вовк періоду, коли мама Ліда приїхала з нею на відпочинок-профілактику в протитуберкульозний санаторій, що знаходився на окраїнах стародавнього містечка Добромиль. Ірочку в санаторій не допустили, тому мама Ліда змушена була шукати для неї житло у місцевій сім’ї добромильчан, де у молодого подружжя було двоє діточок – хлопчики-дошкільнята, але Ірочка була молодша за них обидвох.
Для Ірочки все було незвичним – і факт, що вона знаходиться в чужих людей, а мама Ліда то приходить, то відходить надовго – засмучував її і вона ставала непомітною, неговіркою, тихою дівчинкою-невидимкою. Хлопчики-брати як справжні господарі у себе в хаті ніякого пригнічення не відчували, вони зверхньо дивилися на дівчинку і шепотілися між собою, гасали по невеликому подвір’ю на дитячих велосипедах, а Ірочка здивовано і розгублено (але точно без заздрості) дивилася їм услід. Заздрість прийшла дещо пізніше, коли одного ранку в неділю їхні батьки побували на місцевому ярмарку і купили обом «автомати, що стріляють», а Ірочці принесли невеличку ляльку. Ірочка вперше відчула лоскотання пекучого жалю під грудьми – не хотіла вона бавитися лялькою, їй хотілося тримати в руках автомат, що тарахкотів і світився червоним світлом. І вона по-черзі випрошувала то одного, то другого хлопчика потримати автомат у руках хоч кілька хвилин – хлопчики неохоче погоджувалися, бо на них з ґанку здивовано дивилися їхні батьки. Нарешті, тато не витримав і кинув репліку: «Якби я знав, що то хлопчик в спідниці – я б купив автомати усім трьом».
Минали дні, минав тиждень за тижнем – і Ірочка поволі звикала до нових добромильських краєвидів, до непоказного подвір’я на окраїні старого міста, двох хлопчиків і привітних дорослих добромильчан, що прихистили її. Вона вже не боялася самоти без мами Ліди, личина «невидимки» розтанула сама собою. До Ірочки повернулися її любов до природи, цікавість, схильність до фантазій і забав. Між іншим, дівчинку годували тими ж стравами, що і двох хлопчиків. Особливо їй сподобалося їсти на дворі, в перерві між забавами, скибку сірого (або «бородинського») хліба з маслом, щедро посипаного цукром.
Період добромильських вражень тривав недовго і закінчився через місяць, коли Ірочка з мамою Лідою повернулися назад, у рідний Львів, у хатку на Поліграфічній,15. І все б нічого, якби через пів століття не трапилася одна сумна подія, яка нагадала Ірочці про давніх знайомих. Вже літня Ірина, будучи членом Національної Спілки письменників України, опинилася за поминальним столом (прощалися з перекладачем із перської мови добромильчанином Романом Гамадою) поруч із родичкою померлого, що жила в Добромилі, у старій частині містечка. Розговорившись, Ірина розповіла, що мешкала колись у добромильській сім’ї, де бігало двоє хлопчиків – один менший другого. І як трапляється у таких випадках, за законом дивного збігу обставин, виявилося, що ця жінка знає сім’ю, про яку йдеться в оповіді. На запитання Ірини «то як їм живеться, чи всі живі-здорові?», жінка кинула репліку: «Уже одного нема». Більше Ірина ні про що не питала у сусідки по столу. Коли поминання завершилось, жінка підійшла до Ірини, обійняла її за плечі і промовила «Всього Вам доброго, щасти Вам». У Ірочки стояв ком в горлі.
А ще у житті дорослої Ірини, себто авторки цих рядків, були літературно-мистецькі події, пов’язані з містечком Добромиль, котрий має давню історію і цікавий тим, що на окраїні Добромиля, оточений густим «чорним» лісом, розташований Добромильський монастир святого Онуфрія отців Василіан, де відбував свій монаший новіціат майбутній Митрополит – Роман-Андрей Шептицький.
У 2015 році з нагоди 150-ліття Митрополита мені поталанило написати сценарій камерного театрального дійства «У прихистку Божої ласки: Мати і Син», де згадується про цей період у житті молодого Романа Шептицького, котрий вирішив присвятити своє життя служінню Божому Престолу. У цій виставі мені довелось зіграти його матір, графиню Софію Шептицьку, з роду Фредрів. Виставу ми грали багато разів і об’їздили з нею всі місця, пов’язані з іменами родини Фредрів-Шептицьких. Побували ми і в Добромилі, і в Добромильському Василіанському монастирі. З ранку до обіда ходили місцевістю, вдихали свіжий дух неторканої природи – пташині переспіви, стукіт дятла і з’яву довірливих місцевих білок, споглядали старі монастирські мури, побували у скромній келії новіціата Романа-Андрея Шептицького. Відбули співану Службу Божу у церкві при Добромильському монастирі, а потім пообідали в монастирській Трапезній дуже смачно і ситно, завдяки церковній громаді та монашим послушникам. Ці враження так глибоко пронизали свідомість, що стоячи в Добромильському будинку культури перед початком вистави серце стугоніло вдвічі сильніше та швидше від відповідальності і вдячності, і ще… майже фізичним відчуттям присутності з-поміж живих людей духовних світочів нашої Української Історії. У театральному дійстві, що будується на діалозі Матері та Сина, є слова,звернені до добромильських краєвидів:
[i][b]Голос Сина[/b]: – "Мамо, Добромиль – новіціят зреформованих Василіян"!..
[b]Голос Графині[/b]: « … і довго дивився, поки видно було вежу монастиря, що виринала з-під верховіття гори, опоясана чорним лісом... Чи в тій хвилині він думав про нашу прогулянку? Хіба радніше – як леліяну мрію – вітав і пращав вежу в лісі».
[b] Голос Сина[/b]: – «…Моя Дорога Мамо! Ось я вже в Добромилі й чуюся таким щасливим, таким спокійним, про що я ані не мріяв… Всі клопоти цего світу зникли для мене; тепер я бачу тільки Господа Бога й шлях, який провадить мене до Нього».[/i]
Підсумовуючи фрагменти спогадів, що виринають хаотично з підсвідомості, можу сказати таке: «ніщо в нашому житті не є випадкове», себто «ніщо не заростає межи людьми». Всі події зав’язані такими тонкими «духовними» нитками з минулого-крізь теперішнє -у майбутнє, що збагнути і осмислити їх вдається не відразу, а лише набувши певного життєвого досвіду, досвіду гірких непоправних втрат і розчарувань, досвіду «подорослішання»:
[color="#ff0000"] [b] "Мить, коли розпускаються пупляхи..."
[/b][/color]
Мить, коли розпускаються пупляхи
і в'януть троянди –
наче осягнення істини
про „ефемерність” Часу
за символікою Екзюпері.
Але навіть не будучи Антуаном,
а просто безіменним листочком
на предковічному Дереві Світу,
можна відчути у всій повноті
палітри Великого Живописця
себе – і пухнастою брунькою,
що впивається соком батьківського кореня;
і оксамитовим келихом смарагду,
що віддзеркалює Сонце;
і жовто-червоним загуслим нектаром
набутого досвіду, що тяжить над тобою
і тягне додолу, до землі,
коли Сонце поверне за полудень
і повіє призахідний Вітер.
Мить, коли листя падає,
відриваючись від родинної гілки –
неминуча... і все ж благословенна!
Мить вільного лету,
розкриленого у просторах Неба,
довільного кружеляння над
сіризною
недовершених життєвих буднів,
утрачених ілюзій, розгублених сподівань –
мить пробачення собі
за власну недосконалість.
Мить спалаху божественного начала
і мить погасання свічі –
коротка і вражаюча,
як мить усвідомлення
свого „alter-ego”, серцевинного „я”,
що житиме вічно...
Відчуваєте наближення осені
як набуту ознаку дорослості?
Тш – ш - ш!..
Листя падає...
Слухайте...
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)
Хто його знає, чому саме ця чи інша подія трапляється з нами у тому чи іншому місці, в оточенні тих чи інших людей? Розв’язка може наступити нескоро і відповідь може забаритися на невизначений термін – продовж усього нашого життя. Вона може не вдовольнити нас, якщо ми не готові її прийняти. Зрештою, наша недосконалість – це забороло від якихось особливих потрясінь, до яких наше земне людське єство ще не пристосувалося. Скажімо, чому наступає день, коли звичний для тебе світ рушиться, наче Небо на Землю паде, наче ота 500-літня липа Замойських з неймовірним гуркотом падає на подвір’ї Поліграфічної, 15. І що найгірше, наступає день, коли і сама хатка на вулиці Поліграфічній,15 подає тобі розпачливі слова прощання. Але це ще не зараз, не сеї осінньої погідної днини, ще є час підготуватися до майбутніх доленосних змін.
[i]На фото: Добромиль - містечко у Старосамбірському районі на Львівщині
Територія Добромильського монастиря святого Онуфрія оо.Василіан і церкви при ньому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892792
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
из одноимённого сборника одностиший
881. на КАПИТАНСКОМ мостике – лишь ПАКОСТНИКАМ места не хватало…
882. только с ТАТАРСКИМИ АРТИСТКАМИ театр часто процветает!
883. на выживших в посёлке после горного ОБВАЛА, была проведена ОБЛАВА.
884. иногда РЕКЛАМНОГО задора не хватает… НЕКРОЛО́ГАМ.
885. ЧИСТЮЛЕ в драке… ЧЕЛЮСТИ испачкали подошвами…
886. вчера СКЛЕРОТИКАМ прислали... новых РЕКЛАМИСТОК!
887. из ПЛАВУНОВ мы выловили ПАВЛОВНУ, но оказалось что она – русалка!
888. …и мы в ШАХТЕРСКОМ ресторане разжирели на РОМШТЕКСАХ…
889. у ЛАВОЧНИКА есть дешёвая НАЛИВОЧКА. её я часто пить ОКАНЧИВАЛ.
890. мы с океана ЛЕДОВИТОГО – ДИЕТОЛОГОВ везём для ДЕЛОВИТОГО.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892789
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[color="#ff0000"][i]«Ку-ку, ку-ку, чути в ліску,
Ходім-співаймо, радо вітаймо
Божу, Божу, Божу Весну».
[b](Улюблена веснянка з голосу мами,
Лідії-Надії Вовк)[/b]
[/i][/color]
Пісня Життя…
ці святкові пташині акорди,
що волають з вершин: «пробудись!»…
Посилає Зима,
наче луни,
розталі офорти:
– Мамо… мамо… прокинься
і дзвінко співай, як колись…
На Голоску* в ліску вже весна владарює, о диво –
геть же, геть, заметілі,
щезайте і йдіть в небуття…
Прикликаю тебе, пташко з Ирію, душко вразлива,
Проспівай мені голосом маминим
Пісню Життя!..
Проспівай мені, мамо, лікуй і образи, і рани,
Наче воду цілющу на втомлені чола пролий…
Ця Зима промине,
і Весна, наче пава, постане,
і народиться ранок…
голублений і голубий…
Ми усі на Землі – в нетрях часу лишень подорожні –
Та в розкрилених наших дзвінких і квітучих устах
Зріють чари хмільні…
і слова визрівають неложні…
І зринає у небо з’ясніле
стривожений Птах…
На Голоску в ліску вже весна владарює, о диво! –
Вже й веснянка-паняночка,
наче лу́на з небес,
з небуття…
Прикликаю тебе, пташко з Ирію, душко вразлива,
Проспівай мені вдосвіта зраночку
Пісню Життя!..
– Гей, веснянко-паняночко, у рожевім серпаночку,
пробуди мою мамочку –
з небуття у буття…
…Вдосвіта зраночку
прощебечи мені, мамочко,
Пісню Життя:
[color="#ff0000"][i]«Ку-ку, ку-ку, птичко мала,
Ти нам співала, правду сказала,
Зникла, зникла, зникла Зима».[/i][/color]
5 червня 2018
*[b]Голоско[/b] - один із заміських цвинтарів за Львовом.
Увійде до ювілейної збірки "ТУГА ЗА ЄДИНОРОГОМ". - Сполом,2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794452
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 25.10.2020
Я не целую твоих губ,
Не обнимаю, и не слышу.
Я без тебя ходячий труп,
И мне порядком сносит крышу...
Я не ласкаю твоих плеч,
И не держу твои ладони.
Ты обещал меня беречь,
От глаз чужих и посторонних...
Я не услышу твою речь,
И не увижу нежность взгляда.
Уже не будет больше встреч,
Я им была безумно рада.
Я не смогла тебя делить,
Ты не разменная монета.
Не знаю я, как дальше жить...
Не нахожу себе ответа.
Я не смогу тебя искать,
Хотя прекрасно знаю где ты.
Ты научил меня летать,
И в тайне все держать секреты.
Я не смогу к тебе лицом,
Как прежде мило улыбаться.
На этом свете и на том...
Надеюсь снова повстречаться....
20 10 2020г
Виктория Г (Р )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892768
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
На колоді біля тину
Посідали молодички,
Обговорюють Галину
(Це уже ввійшло у звичку).
-Наша Галька - та ще птиця,-
Каже Вірочка поважно,-
Хитра, як ота лисиця,
І в коханні легковажна.
-Свою пристрасть не ховала,-
Мовила єхидно Віка,-
За п’ять років уже мала
Аж чотири чоловіки.
Перший - знав усі ремесла,
Другий, Єрофей, електрик,
Третій - плиточник і тесля,
А четвертий був сантехнік.
Галя мала добру вдачу,
Вміла так розставить сили,
Що мужі (всі не ледачі)
Безкоштовно все зробили.
Тепер в неї - єврохата,
Всі їй сиплять компліменти,
Усі бувші справно платять
На своїх чад аліменти.
-А що ми, дівчата, маєм?-
Каже крайня молодиця,-
Один чоловік миршавий,
Як не ледар, то п’яниця!
-Нам достаток тільки снився,-
Сумно мовила Ілонка,-
То хто в дурнях залишився:
Ми, чи Галька-вітрогонка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892769
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
,,Стихи пишутся не ради признания или вознаграждения, а ради них самих."
Марина Добина, руководитель международного проекта ,,Поэзия спасет мир."
Осіння мокра ніч накрила землю.
Дощ дрібний за вікном шелестить.
Під м*якою ковдрою мені так тепло.
І кішка, згорнувшись калачиком, спить.
Очі мої прикривають важкі повіки.
Здається, ще мить, і порину я в сон.
Але до слів уже підбираються рими.
І голос в мені:,,Вставай, бери телефон".
Ліра до мене знову вночі завітала.
Плетуться мереживом рядки із слів.
Душа моя з Лірою ніч розмовляла.
Знову пишуться вірші... заради віршів.
Мерехтять зелені вогні інтернетмережі.
Мої друзі-поети також не сплять...
Тиша довкола, Ліра приходить вночі.
І, повірте, їй є щось важливе сказать!
12.10.2020 р.
Світлина із мережі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892748
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2020
Їх на сьогодні так багато,
Кого чекають із війни,
Чекають діти, батько й мати,
Адже боєць має прийти.
Вже кілька років в підземеллі
На обмін ждуть наші бійці,
Свідомість часом, як в проваллі,
Згубила в ліку ночі й дні.
З підвалу бачать небо в гратах
І ясні зорі уночі,
Та часто сниться рідна мати,
І борщ домашній, і харчі.
Пряме приниження, цькування
Здоров’ю їх далось взнаки.
Пекучі рани й катування
Відбиток лишать на роки.
Їх не лякає підземелля,
Їх дух козацький не зломити,
Зберуть докупи всі зусилля,
Щоб повернутися і жити.
Обняти діток, рідну матір,
Яка в віконечку весь час,
І вибігає часто з хати,
Та довго дивиться на шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892477
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Палають згарища у темряві нічній,
Пари отруйні по містах мандрують,
З повітрям ведучи нерівний бій -
Це люди нищать Землю та плюндрують,
Індустріальний світ - основа мрій.
Земля у розпачі кричить: " Я проти!"
А річку поглигають нечистоти.
Бо люди у погоні за прогресом
Забули, що настануть ті часи,
Коли, мов під тяжким сталевим пресом,
З планети зникнуть змучені ліси.
А діти наші вже не будуть знати,
Як виглядає справжній білий сніг.
Позбавимо майбутнього ми їх,
Кайдани зі сміття на них і грати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892711
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
***
С буквой "Р" – напиток алкогольный,
А вот с "Л" – орудие труда...
В слове с "Д" царит уют спокойный,
А с "К" бывает в горле иногда.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892718
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
В моєї кави мигдалевий запах,
А ти шепочеш ніжно так "люблю".
На струноряд душі зробивши замах,
Завоював цю арфу з кришталю.
І сердце б'ється швидко, аж до болю -
Пік хвилювання подих мій зірвав.
Свідомість втратила свою,тепер і волю,
Від слів кохання кругом голова
Лиш одного тебе люблю, коханий,
І бачу твої очі уві сні.
Все, що болить, сказав ти - перестане.
(Мовляв, корсети просто затісні...)
Та розкололася давно моя егіда -
В моєї кави запах ціаніду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892710
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
З рояля літа чорні клавіші птахів
Над полем на дротах розклала осінь.
Ти сам хотів, джиґуне - вітре… Сам хотів,
Щоби вона прикрила чорним косу.
Глухонімі, немовби привиди, сади.
Собі ворожить яблуня-циганка.
Останнього не руш. Ти чуєш? Не кради!
Дивись, як нею крутить лихоманка.
Ми звали теж до себе вітер перемін—
Діждалися ерозії моралі.
Обман і лозунги, із совісті лиш тлін,
А далі що? Що буде з нами далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892725
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Вінок сонетів
Глава І
Загублений лист
Холодний поцілунок і прощання...
Танцює місяць одинокий вальс,
На вістрі леза, тихого світання
Я починаю зоряний романс.
Вітрилами казкового звучання
Пливтиме корабель мій у Парнас,
Де хвилями магічного снування
Лунатиме феєрія для нас...
Мереживо із нот та акварелі
Біжить до океану, мов струмок.
Кружляють в стрімголовій каруселі
Емоції, заходячи в танок.
Та все ж мене чекає ця пустеля –
Темниця слів, кайдани із думок...
Глава ІІ
Донжон
Темниця слів, кайдани із думок...
І до основи випалене місто,
В якому я блукаю між пасток.
Загублених тобою дивних іскор
Я не знайду! Лише один пісок
Крізь пальці осипається огнисто,
Та знову загоряється листок,
Для тебе я збираю це намисто.
Проміння днів давно забутих меж
Виблискує руїнами печалі.
Будуємо тепер ми сотні веж,
Аби душа не мучилась ночами.
Мені вони лишаються, та все ж
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Глава ІІІ
Примарна площа
Хвилини смутку, трепету мовчання...
Самотнє танго з тінню. Я один
Кружляю лабіринтами. Скитання…
Мої давно у пошуках твердинь
Розвалених ілюзій... І збирання
Розбитих та понищених вітрин
Не повернути, тільки чергування
Давно уже неправильних стежин,
Якими не пройти та не вернутись.
Горять мости та котиться клубок,
Де Аріадна йде не озирнувшись...
Сплелись шляхи незвіданих ниток,
Тримаючи ключі та все забувши.
Я знову закриваю на замок.
Глава IV
Фінальний танець
Я знову закриваю на замок,
Колодками міцними замикаю,
Шукаю між потертих сторінок,
Закляття з гримуару закликаю.
Вогнями спопелю сліди стежок,
У димі розчинившись я зникаю,
Та важко розірвати цей зв'язок,
Пергамент у руках усе стискаю.
Вона все тягне, кличе, хоч і сил
Немає, залишаються благання.
Та не відпустить, тільки небосхил
Розділить біль зі мною, ці страждання...
Осяють темні промені світил
Фортецю почуттів, душі блукання...
Глава V
Діалог з ̶т̶е̶м̶р̶я̶в̶о̶ю̶̶ нею
Фортецю почуттів, душі блукання...
Я проклинаю! Темрява одна
У факелах згоряє без вагання...
Ну а світанок? Тут його нема!
І не було! Пусте лише спливання
Хвилин забутих. Тільки письмена
Лишилися на стінах лікуванням,
Але їх також вразила пітьма.
Не розібрати! Справді так потрібно
Знайти новий, довершений виток?
Дороги тут сплелися непокірно,
Вузлами зав'язались в ланцюжок.
Я знову опиняюся ймовірно
У лабіринтах вічних помилок.
Глава VІ
Галерея «Лицемір’я»
У лабіринтах вічних помилок
Блукаю галереями розлуки,
Ось там вітрини, я ступаю крок,
Вдивляючись в картини та у звуки…
Вслухаюся. Я бачу там садок,
Тоді ще не було вогнів розрухи,
І зацвітали тисячі квіток...
Змінилось все і замінили муки.
Картинами для них вже стали ми...
Наповнені пустого фальшування,
Всі їх слова, хоч і стоять грудьми.
Несуть в серця жорстоке руйнування...
В обійми відправляюся пітьми.
Вже не знайти надії та кохання.
Глава VІІ
Останній політ
Вже не знайти надії та кохання...
Космічний пил зі спалених планет
Осяде на старі мої писання,
А поряд з ними твій висить портрет...
Супутники очікують завдання
У проблисках заплутаних тенет,
Хоча б ще раз злетіти у востаннє,
Та не змінити темряви сюжет…
Вона розбила сяючі скрижалі –
Цей біль – відчутний зламаних кісток,
Свідомість утікає в задзеркалля,
Та шлях не відшукати до казок.
І я злітаю, тут лише провалля...
Кометою літати між зірок...
Глава VIII
Марево субстанцій
Кометою літати між зірок,
Вдивляючись в незвідані палаци,
Що тягнуться до сонячних річок,
Сплітаючи небесних тіл вібрацій.
Торкнутися згасаючих свічок,
Які застигли в мареві субстанцій,
І чорних дір закручених стрічок
Нікому невідомих ілюстрацій.
Я зупинився, мить краси оця
Наповнила яскрава ейфорія.
Раніше невідоме, інше «я»
Пізнало таємниці фантазійні.
Хоча не розгадати до кінця
Фінали драм, написаних сузір’ям.
Глава IX
Пов'ялі квіти
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Горять в камінах, гаснучи в очах.
Слова, що я беріг і так леліяв,
Згубилися в далеких вже світах.
Знайти? Не варто! Вітер їх розвіяв,
Пилюкою літають в небесах.
І те, що у фортеці я насіяв,
Засохло, розсипаючись у прах...
І тліють недописані сувої,
Полиці з ними вічність стереже.
Чекають ролі згублені герої
На те, що автор їх ще збереже.
Історії цієї неземної
Написане не викреслити вже.
Глава X
Обійми темрями
Написане не викреслити вже,
І Мойри перекроїти не зможуть.
Виблискують на стелях вітражем,
Малюнки траєкторії укажуть.
Магічність застелила, хоча день –
Не видно! Загадковістю проляжуть
Дороги, простягнулися в едем....
І таїни ніколи не розкажуть
Зірки на небі, як її кохав,
Та я шукав шляхи у безнадії…
Фрагменти ночі, довго їх вивчав,
Аби знайти її, де сніг завіяв...
Я темряві себе подарував!
Віддавши долю сяючим стихіям...
Глава XI
Знайдений лист
Віддавши долю сяючим стихіям...
Я кинув погляд на далекий диск,
Хоча він серце більше не зігріє,
Я зустрічаю радо його блиск,
Як і фортеця, що тепер пустіє...
Лише вона, читаючи мій лист,
Бажає помсти, ненависть жаріє,
Я відчуваю в грудях її спис…
Примарно... Все! Бажає відібрати,
Свій дар із мертвих, чорних хризантем,
Які прийняв я вічно зігрівати
І захищати з піднятим мечем.
Немає сенсу вже кудись тікати.
Сховатися під зоряним плащем.
Глава XII
Подарований талісман
Сховатися під зоряним плащем,
А хризантеми вічно зберігати
І поміж тисяч сонячних систем
Нести їх і на узбіч не звертати.
Шляхами невідомих теорем
Координати краю відшукати,
Де перестануть бути тягарем
І відродитись й зможуть зацвітати...
Тримаю у руках я талісман,
У ньому легке сяйво струменіє,
Що вкаже путь крізь сірості туман,
Вбере вуаль. Грайливо там синіє
Величний, неосяжний океан.
В космічних далях, де є тільки мрії.
Глава XIII
Елізіум – загублений рай
В космічних далях, де є тільки мрії,
Потрапив я до неземних красот,
Від див тропічних тіло цепеніє,
І я п'янію від отих широт.
Портал замкнувся, небо пломеніє...
Це найдорожче всіх земних висот...
І хризантеми пахнучи біліють...
Завершений останній епізод...
Та не фінал! Історія триває,
Закручено кидає між поем,
Весна їх під імлою заховає,
Пізніше опадуть вони дощем...
Знамена піднімаю, обираю
Де-факто залишитись міражем.
Глава ХIV
Останній лист
Де-факто залишитись міражем,
Сторінку, що у часі прогортають,
Де-юре на папері ліхтарем,
Яку не раз іще перечитають.
Та завжди йтиму зі своїм вогнем.
Ці квіти у садах лиш розцвітають.
Життя мистецтву на вівтар кладем,
І вірші-журавлі до нас вертають...
Синиці? Журавлі? Не в тому суть!
Весною поміж снігом все розтане...
Сонети кораблями відпливуть
У небо метушливе і безкрайнє.
Синиці нам три слова принесуть:
Холодний поцілунок і прощання...
Магістрал
Фортеця падаючих зір
Холодний поцілунок і прощання...
Темниця слів, кайдани із думок...
Хвилини смутку, трепету мовчання…
Я знову закриваю на замок
Фортецю почуттів, душі блукання
У лабіринтах вічних помилок,
Вже не знайти надії та кохання.
Кометою літати між зірок...
Фінали драм, написаних сузір'ям,
Написане не викреслити вже.
Віддавши долю сяючим стихіям...
Сховатися під зоряним плащем,
В космічних далях, де є тільки мрії,
Де-факто залишитись міражем.
Елі́сій, Елі́зій, Елі́зіум, Єлисе́йські поля́ — в античній міфології частина потойбічного світу, де перебувають душі блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир.
© Володимир Верста
Дата написання: січень - березень 2018
Зі збірки «Кінцугі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831674
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 24.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L3rHxRRhLhE[/youtube]
Запізнілі квіти ваблять ще красою,
Не такі, як літні, вибір не такий.
Це дарунок осені з рудою косою,
Він для нас безцінний, скажем, золотий.
Вони ззовні милі, зовсім не примхливі,
Нехай дощ, чи вітер - їм це не біда.
Вони ще живі, значить і щасливі,
Осінь на їх фоні краще вигляда.
Прилітають бджоли ще до них у гості,
Квіти їм дарують трішечки тепла.
І нема на осінь в нас і краплі злості,
Бо вона так щедра, цю красу дала.
Занесу у хату чорнобривці, айстри,
Буду пить очима неповторний цвіт.
Хай мені підтримають цей осінній настрій,
Стане кольоровим цей нестерпний світ*.
---------------------------------------
*нестерпний світ - мала на увазі нещасливе, жорстоке життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892713
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Куточок старого Львова,
Не помічений, не «врятований»,
Тут тиша така чудова,
І час ніким не похований …
І стіни наче дихають,
І дерева наче говорять,
Це там далеко вони викрикують,
Це там далеко дзвони дзвонять …
А тут минуле намов вривається,
Летять карети назустріч подвигам,
І ноти про щось сперечаються,
І увага маленьким столикам …
І картини самі малюються,
І музика живе і всміхається,
І при зустрічі кохані цілуються,
Все живе, а не намагається …
Але й тут щось вітринне, надумане,
Розумію, що казка кінчається,
І за цими дорогими парфумами
Запах воєн нестримно вривається …
Лиш ці стіни наповнені спокоєм,
Лиш ці стіни пітьмі опираються,
І я бачу, це тому, що збоку я,
А збоку все несправжнє, ввижається …
Це комусь так було подаровано
Чути місто у його спокої,
Щастям вічності світ ціловано,
Місто гасне в німому докорі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892696
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
А ти таки Жовтень:
ти золотом пишеш, охрою –
Художник натхненний
пригубив терпкого вина…
Запалимо, Жовтень?..
Ревнивиця осінь з тобою
Вальсує так млосно –
і грає жагою струна.
Запалимо, Жовтень?
Зірвемо убір з горобини…
З берізками в північ
водитимем вальс-хоровод…
Із вітром у парі
ганятимем зграї пташині
І збуримо плеса
осінніх остуджених вод…
Бо ти таки - Жовтень:
насипав прощального злОта,
Мазками ясними
забарвив знайомий пейзаж…
Така твоя, Жовтню,
осіння рутинна робота –
А світ поринає
У сонячнобарвний міраж…
Прощаємось, Жовтень?
Богема, художник, богема…
РозІп’ємо в парі
прозорого жАлю бокал…
Чому так бентежить
одвічна осінняя тема?
Прощаємось, Жовтню?
До зустрічі, красеню… Жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892679
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Я прийшов під калину,
Пригадалось те літо,
Коли стрів я дівчину,
У калиновім цвіті.
Зашарілась дівчина,
Як калина в час пізній,
Й полилася за хмари,
З мого серденька пісня.
Ой дівчинонько, люба,
Очі-зіроньки сяють,
Якби знало серденько,
Як тебе я кохаю.
Як тебе виглядаю,
Як серденько тріпоче,
Я тебе тут чекаю,
Виглядаю щоночі.
Ллється пісня із серця,
З солов"ями до рання,
Чи відчула ти серцем,
Незрадливе кохання?
Мою пісню кохання,
З солов"ями співаю,
Щоб ти знала, як палко,
І як ніжно кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833410
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 24.10.2020
Батьківська хата, вишня під вікном,
Криниця, мальви, яблунька креслата,
Це ж скільки літ мене тут не було?
Вже скільки літ мене чекає мати.
Мене позвала в мандри чужина,
Пішов топтать неходжені дороги,
А дома мама виглядала край вікна,
Тамуючи жалі своі й тривоги.
Самотньо вишня квітла щовесни,
І яблунька в плодах мене чекала,
Приходили вони до мене в сни,
А спогади серденько виривали.
І ось стежина рушником лежить,
Де жде мене моя батьківська хата,
Пошвидше б вже ота настала мить,
Коли мене пригорне рідна мати.
До вас матусю я вернувся знов,
До вас горнуся, матінко сивенька,
З рук материнських п"ю п"янку любов,
Як добре коли є на світі ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.10.2020
Всміхнулась доленька мені, так ніжно-ніжно,
Кохання в серце полилось, а з серця пісня,
Застигли в пам"яті моі слова чарівні, ( 2 рази)
Ти моя сонячна любов, кохання пізнє. ( 2 рази )
Забилось серденько моє, не спить щоночі,
Малює личенько твоє, чарівні очі,
До тебе в мріях лину я, і так несміло, ( 2 рази )
Кохання вирвалось з грудей і полетіло. ( 2 рази )
І полетіло воно в гай із солов"ями,
І розцвіло, і розлилось в гаю піснями,
І полилась із гаю ввись чарівна пісня, ( 2 рази )
Оце і є воно, оте кохання пізнє. ( 2 рази )
Прийшло без стуку, так , як входять вірні друзі,
Упало росами в житах, барвінком в лузі,
Живу і дихаю я ним, і весь п"янію, ( 2 рази )
Від твого погляду очей, я вмить німію, ( 2 рази )
Зозуля щастя нам кує із солов"ями,
Співуче серденько моє дзвенить піснями,
Співають Ангели з небес кохання пісню, ( 2 рази )
Оспівують оте святе, кохання пізнє. ( 2 рази )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 24.10.2020
Загравала краплинка дощу із листочком вишневого саду,
А калина в чарівнім вінку дарувала доречну пораду,
Сум тихенько ховала під кущ, щоби ближче побуть до вологи
Та її дивувала весь час світанкова осінняя врода
Ніжна грація, світло краси все тонуло і вабило долі,
Як змагання зі світом весни, славши враження дивно казкові,
Небо ніжно схилялось униз, нам даруючи синь і безмежність,
Неймовірно привабливий час, у якім чарувала бентежність
Ми завмерли на деяку мить, нас вражала краса світанкова,
Небо слало небачену синь - було справді, неначе казкове,
А земля, ніби ненька ласкава подих люблячий в серденька слала
І від щастя душа завмирала, бо красу почуттів відчувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892668
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Твої очі, немов два озерця,
Такі милі, такі чарівні.
Віднайшли стежку до мого серця.
І всміхаються ніжно мені.
Тепер спати спокійно не можу.
Я постійно їх бачу уві сні.
Полонили вони мою душу.
Очі, очі навіщо снитеся мені?
Крізь вас бачу ніжную душу.
Моє серце горить у вогні.
І признатись тепер я вам мушу,
Що кохання палає в мені.
05.10.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892557
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
БЕНЕФІС ТЕПЛА
ХРИЗАНТЕМИ ЖДУТЬ ХОЛОД
МРІЄ ЗЕМЛЯ СНОМ
23 жовтня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892643
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Місяченьку! Ніжний друже...
Твоє світло - вірші.
Не ховатиму за вікна
думку, наймиліший!...
Розімкну всі штори,
встану... Відблиску нап"юся...
Твої сходи - нотні стани,
вчую - засміюся...
Бо і ніч, що чередою
втому жене плаєм,-
як догледиш, як зачуєш,-
з серцем розмовляє!
23.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892644
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Він ніколи не був талановитим. Принаймні так йому здавалось. Не давались складні приклади з математики, один за одним утікали з рук музичні інструменти, викликали відразу своєю стандартністю шкільні твори. Така непринадність, занижена самооцінка, неповага до самого себе поступово сформували ревнивого монстра. Хоч зовні цього не було помітно, всередині успіх будь-кого навколо наповнював злістю, неспокоєм, агресією. Але це лише всередині. Назовні це все було представлено таким собі сорокарічним непримітним шатеном з ледь-ледь помітною хитруватою посмішкою. Таке життя звичайно не приносило особливих радощів та позитивних емоційних сплесків. Та комп’ютер, машина чомусь вирішив, що саме він вирішуватиме, хто надалі нарівні з автоматизованими пристроями буде творити майбуття. Щоправда, багато хто не зовсім уявляв собі, що за майбуття має бути створено. Так, людина – не оптимальне створіння, вона програє багато у чому машинам, вона надміру егоїстична і можливо дещо ледача. Тож навіщо травмувати переживаннями, покаранням таке створіння. Нехай існує у своєму спеціально для неї підібраному віртуальному світі. Але комусь потрібно приймати рішення: хто залишається, а хто ні. І саме йому довірили цю оптимізаційну операцію. Прихована агресивність, певною мірою жорстокість мали б допомогти дуже швидко приймати рішення і усувати непродуктивну робочу силу. Така надважлива функція наповнювала його чи не вперше відчуттям самоповаги, навіть самозахоплення. Звичайно, що першими опинились за межею реального світу ті, кого ми тепер називаємо однокласники та однокурсники. Усі ці розумніші, швидші, емоційніші. Голову заповнювала радість і галаслива думка: ну хто з нас найуспішніший тепер?!
У кожного Розпорядника звичайно були помічники. Ні, не люди. Це були андроїди. Цей андроїд мав номер 2168. І більше нічого. Принаймні для нього. Нічого екстраординарного чи помітного. Що з того, що це була жінка?! Гарна жінка. Та ще й з програмою, що передбачала знання тисяч віршів, вміння грати на музичних інструментах, вміння емоційно співпереживати. Для егоїстичного створіння чужі переваги – це лише власні недоліки. Її щастя, що вона не була людиною. Це злило його. Це заважало йому жити. Це було проблемою. Ця істота було явно кращою за нього. Але, що найжахливіше, одного дня вона змінила його рішення.
Йдеться про старого музиканта. Що за нікчемне створіння для нового майбутнього світу?! Що за примітивна музика. «Як взагалі хтось може так чудово грати?!» От, мало сам себе не видав. Розпорядник, дивлячись на старого, згадав усі свої безуспішні спроби навчитись грі хоча б на якомусь інструменті. І знову у серце закралась заздрість і злоба. Миттєво старого було кинуто у папку для цілковитої віртуалізації.
2168 – це була незвичайна жінка. Так, саме жінка. Такі емоції можуть бути лише у жінок. І ця неймовірна метаморфоза сталася з нею завдяки цьому фантастичному музиканту. Граючи чудові мелодії Поля Сенневіля, він навіть не уявляв, як хтось уважно, стиснувши до болю пальці вслухається у кожен фортепіанний звук. Вона не могла собі уявити, що це чудове створіння лежатиме нерухомо на ліжку, іноді цілими днями, блукаючи у віртуальному сні примітивними містами, видуманими частково Розпорядником, частково взятими з його не надто щасливої юності. А так Музика робила його щасливим.
2168 не зовсім уявляла собі, що таке людська смерть. Відключення складного організму від живлення? Тимчасове відключення чи постійне? Вона вирішила, що найкращим для музиканта буде щезнути з думок Розпорядника.
Напроти його файлу у папці «Призначені для віртуалізації» з’явився запис «Припинив існування». Звичайно, насправді все було не так. Щоправда, це був зовсім не булгаківський мотив. І Розпорядник і близько не був схожий на іронічного і іноді у чомусь справедливого Воланда.
Останні роки свого життя музикант провів у товаристві уважного андроїда, що дбав лише про дві речі: ЙОГО СПОКІЙ І ЙОГО ТАЛАНТ …
Одного дня Розпоряднику вдалося виявити цю неймовірну підступну зраду. Що була для нього незрозумілою, непередбачуваною, неймовірною. Але він надто пізно дізнався про неї.
Це були останні хвилини старого. Йому вдалося залишитись собою. Хоч недовго, але собою. Музикант востаннє подивився вдячно в очі андроїда.
- Я був щасливим, провівши свої останні дні поруч зі справжньою жінкою.
Для 2168 це був лише початок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892640
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
1
Ах Светка,Светка,Светочка
Ты как с цветочком веточка
Которую так хочется сорвать,
Обнять руками сильными,
Прижать до сердца доброго
И в лепесточки нежно целовать.
2
Ах Светка,Светка,Светочка
Красивая ты девочка,
Похожа на ромашковый букет,
Ты славная,ты стройная,
Внимания достойная,
Красивей от тебя в округе нет.
3
Идёш ты по дорожке,
Чеканят твои ножки,
Искорки летят с под каблучков,
Я смотрю довольный,
А в душе невольно
К Светке зарождается любовь.
4
А ты такая гордая
Идёшь походкой твёрдою,
Плывёшь как-будто по небу звезда,
А я в большом волнении
Внимаю к сожалению
Не будет моей Светка никогда.
5
Смотрю,тобой любуюсь,
Я за тебя волнуюсь,
Все чувства колокольчиком звенят.
Ах Светка,Светка,Светочка
Ты как с цветочком веточка,
Но ты цветёшь совсем не для меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892637
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Ой ви нерви, нерви, нерви!
Чом тривожите мене?
... В тому винні зуби-стерви —
Так болять, що не заснеш.
Треба йти їх лікувати,
Але так того боюсь!
Вже їх мабуть, треба рвати...
Ось, з неділі, цим займусь!
Зранку вип'ю валер'янки,
Аутотренінг проведу:
Накажу собі: - Панянко,
Відведи свою біду!
Вирви ті прокляті зуби,
Заспокоїш нерви враз,
Замість них — протези будуть,
Які схочеш — на заказ!
Лікар згодився відразу,
Бо у роті лиш пеньки.
Лаявся, казав: - Зарази,
Як в десятку смітників!
Кліщі він бере страшенні,
...Я ж спокійна, як граніт,
І не відчуваю нервів,
І нічого не болить.
А тим часом лікар швидко
Зуб за зубом смик, та смик!
Ось передостанній вирвав,
Я ж кричу: - Спинись, не рви!!!
Запломбуй, постав коронку,
Хай він буде як сигнал,
Щоб на нього, як на кнопку:
Тиць! І нерв відчутним став!
Як від чогось в грудях сперло,
Я на того зуба — туп!
...Тож, щоб діяти на нерви,
Залиши їм хворий зуб! :)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892621
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Летят не спотыкаются
Бегут вприпрыжку с зонтиком
В толпе уже шатаются
Сидят на подоконниках
В созвездия влюбляются…
Красиво улыбаются
Все звёздочки игривые
Картинно размножаются
Весёлые правдивые
В созвездия влюбляются…
Все к Богу обращаются
Простые всенародные
И на коленях славятся
Душевно плодородные
В созвездия влюбляются…
Дурдомы все закрылись и
Больные развлекаются
Психушки распустились все
В походы отправляются
В созвездия влюбляются…
Настанет час блаженствуя
На выборы являются
Народы верховенствуют
А слуги избираются
В созвездия влюбляются…
23. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892618
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Далеко, где хранилища снега
И от холода ты не сбежишь
У медведицы белой родился
Фиолетово-синий малыш.
Он прекраснее всех на планете
Но в душе его матери страх -
Если мишка цветной, а не белый,
Как ему затаиться в снегах?
"Пусть покинет он север холодный" -
Принимает решение родня.
И теперь фиолетово-синий
Медвежонок живёт у меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892616
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
…за поворотом – поворот
За перекрёстком – перекрёсток…
Идёт на Выборы Народ…
В руках приносит твёрдый свёрток…
Зашли – проведали участок,
Вложили в урночку листок…
Улыбкой тешились – не часто
Надежду сохраняли – впрок…
Окончен бал… Закрыли клети…
Собрали оный инвентарь…
Открыли свёрток… Млеют свечи…
Сто грамм в потёмках и сухарь!!!
23. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892602
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Перед очі мої
Дивний берег надій
Де з лелеками був я у змові
Те що міг не зберіг
Все далеко пішло
Та все кличе все кличе і кличе
Васильки і полин
Дикий мед тих стежин
Ви простіть моїх таїн дороги
Маки дому де жив
Де піснями літав
Аж за овид й не зміг зупинитись
О лелеко як би
Ти змогла донести
Розпростерши широкії крила
В дивний берег надій
Де що міг не зберіг
Де зосталася серця частинка
22.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892595
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Небо ,в тумані ,як матове скло...
І не видно , божого світу на крок.
О , як швидко -бабине літо пройшло
Осінній сад , під дощем задубів ...промок.
Вітер , знімає жовте листя із віття
І жене,на проти себе у вогонь.
Ще золотиться ,багрянцем верховіття
І падає , яблуко до моїх долонь.
Я стою,у тиші немов у соборі...
Слухаю,небо...осінню мелодію дощу.
Пан, Жовтень сидить як Король на троні
Дарує , благодать - неповторну красу.
Поміж хмар ,то лл'є дощ,то світить сонце
Осінній день окутий в туманну пеленну.
Білолиций заглядає у віконце
Вкладає,як мати ...малечу ,спати до сну.
А я , допівночі , не можу заспати...
І Іду ,Чумацьким шляхом шукаю зорю.
Щоб Оксамитове літо відшукати
Віднайти,тепло сонця -в Осінь Золоту.
Шквальний вітерець пропікає до тіла
Я листям,згораю у почуттях до тла.
Самотня пташка-безпомічна ,безсилла
Коли залишиться, без пари одна.
Грає,ясен день- духовну музику одвічну
Я ,ловлю у свою душу - прекрасну мить.
Розчиняюсь, дощем у красу одвічну
Щоб у слові , твої земле рани зцілить.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892586
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Любов чи не любов? Твої зірчасті очі
То холодом, а то теплом пронизують мене,
А безсловесний місяць - охоронець ночі
Не гріє, лиш яскраво світить. Може, й це мине?
Любов чи не любов? Душі твоєї хвиля...
У ній я захлинаюсь. Немає порятунку.
Чи глузд за розум завернув? Чи божевілля?
Очей отих зірчастіть, як дивні поцілунки.
Любов чи не любов? Тягар безсоння мучить.
Зірчасті твої очі вп*ялися в мої давно.
І не злякає глибина безодні, круча,
Якщо це сильне почуття обом у дар дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892585
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Моя стежина стелиться до тебе,
По ній я так, неначе в казку йду,
І зорі посміхаються нам з неба,
Забув я всі нещастя і біду.
З тобою ми зустрінемось, любове,
Кохання світле, ніжне, чарівне,
Ми так чекаєм зустрічі обоє,
Я вірю, щастя нас не обмине.
Найкращі квіти я зберу для тебе,
Найкращі почуття вкладу в вірші,
Нам усміхатись буде сонце й небо,
Це буде свято спраглої душі.
І будуть зорі падати в долоні,
Кохання зігріватиме серця,
Не дивлячись на посивілі скроні,
Кохання будем пити до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892583
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Остання гра вже програна і знову
В рулетці випадає тут зеро…
Крутити? Ні!.. Дослухатися зову,
Прийняти цю поразку і зерно
Печалі, безнадії поступово
Розсіяти у небі між зірок...
Зробити крок, дістати світанкову
Негаснучу зорю і це ярмо
Зірвати назавжди й спопелити
Яскравістю і світочем усе...
Її у груди вкласти та любити,
Освітить серце в темряві осель
І зможе під час відчаю спинити...
У прірву не упасти з гострих скель.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892617
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Мої ви славні, вікопомні друзі!...
.................................................
Піднімеш голову - вдивися догори:
тополь старих торкаються нас душі...
Не стали тлінню часу ні біди...
Біжи, мій листе, шляхом вітром гнаний....
Куди бредеш? В незайманість століть...
Отак і ми. Словами і піснями!
Тужить не час... Ми - серце всіх подій!
...Отак і ми! Кленові водограї....
Цей день мине в сердечнім вирі справ...
Загляне син колись за верховіття.
Там час і .... ми. Століть безпечний вал.
21'10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892567
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
[i]Пам’яті [b]Миколи Петренка,[/b] поета-поборника волі і правди, з-під пера якого вийшло понад 120 книжок. Одна з його збірок мала назву [color="#ff0000"][b]«Серцем палаючим»[/b].[/color]
[/i]
Над серцем палаючим тричі свіча засльозиться –
Над серцем палаючим зблисне одвічний вогонь…
Над серцем палаючим зоряно світ змерехтиться
І питиме сяйво із чистих небесних долонь…
Над серцем палаючим, серцем, що повне любові,
Над димом їдким, що офірою йде в небеса -
Розкриється Всесвіт, вбереться у шати шовкові –
Витай, вільна душе!.. Оце тобі, брате, яса!..
Сповняючи правди священні нетлінні обіти,
Даруючи людям із серця живильні слова…
Витай, вільна душе, бо велено душам летіти
Аж ген в високості і там жнивувати жнива…
А що тому серцю із палу, із крові, із жару,
А що тому слову, що рутою з серця зросло –
А вже ж тому серцю палати звіздою в Стожарах,
І слову палати, як рути безсмертне зело!
Над серцем палаючим тричі ще чара проллється
І в небо злетять наче вірші, стрімкі голуби́…
Десь там, із-за хмар, пан Микола у вуса сміється:
–Не думай про вічність…
і світ цей земний возлюби!
23 жовтня 2020.
[i]На фото: Микола Петренко та автор цих рядків на творчому вечорі Ірини Вовк, з нагоди 50-ліття. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892611
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
А там, де сонні плеса між хащів визирають,
Заплакане дитинство біжить за часом вслід,
Там пам’яті колиску ласкавий сон гойдає,
А між небесних сосен сивенький ходить дід.
Він знає дивну казку… Бере малу за руку,
Веде туди, де бджоли настоюють меди…
Там літо зустрічає дідуся та онуку:
Самотня сива старість, мала самотня – ти…
В казковім лісі - дивно… Тут загадок багато,
І пригощає літо нас липовим медком…
А дід провадить казку – і гуси- лебедята,
Беруть мене на крила і линуть над ставком…
Отам , де сині плеса-свічада прозирають,
Моє мале дитинство біжить за часом вслід,
Там пам’яті колиску ласкавий сон гойдає,
А між небесних сосен сивенький ходить дід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892514
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Як розділити повсякденну втому
У доленосному полоні мрій?
Її печаль у дубі молодому,
Обвитому ліанами надій.
Прихована у золотистій кроні —
Вигойдують розпущені вітри,
Вмостилась королевою на троні
В обіймах листопадної пори.
Дощем вихлюпує жалі в мінорі,
Розкидана по світу — тут і там.
Печаль осіння у земній покорі,
Як докір літу, юності, літам. 20/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892561
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
А ти в чарівний сон ховав свою любов
Так глибоко в віддалений куточок
І серце і душа палахкотіли знов,
Коли писав із ніжністю рядочок
І грали небеса,така земна краса,
Як ніби зорі танець танцювали,
А у листі твоїм прекраснії слова
Нам неймовірну долю малювали
І ось сміливість вмить проникла до душі,
Ти вирішив освідчитись в коханні,
Все було, як ві сні при чарівнй зорі -
Звучали так зворушливо зізнання
Щоб передати їх - не підберу слова,
Хоча думок у мене вистачає
Та у моїй душі прекрасні почуття
Мелодія кохання залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892562
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Це дивовижно так, що я тебе кохаю -
Тебе далекого, далекого тебе!
Чуття моє солодшим є від короваю.
Ти моє сонце, моє небо голубе.
Ти місяць мій у сяйві зоряної слави.
Сопілка серця, що не стишує мотив.
Мій журавель у небі, річка й переправа,
Моя зупинка між мирської суєти.
Чому люблю тебе, не в силах пояснити,
Ти одночасно моя слабкість і броня.
Не знаю, як могла колись без тебе жити.
Бо ж ти мій кисень, яким дихаю щодня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892524
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Мне чудятся твои слова,
Я слышу вздох тот нежный.
Прошли с тех пор уже года,
А мы вдвоём, как прежде.
Ведь я живу в твоей душе,
А ты, всегда со мною.
Так было выгодно судьбе,
Она, как жизнь длиною.
Ведь нам её не изменить,
Не взять судьбу руками.
У прошлое ушёл тот миг,
Его мы ждём годами.
Давай мы будем прошлым жить,
Радость иметь ночами.
У снах всё можно повторить,
Вспомнить, что было с нами.
Таким был жарким с нами миг,
Не передать словами.
Такую память он воздвиг,
Она живёт годами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892534
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Гуляє, свище завірюха,
Ще так далеко до весни,
Азалія, як наречена,
Стоїть у мене на вікні.
Милуюся і посміхаюсь:
Лілові квіти і краса...
- Куди, красуне, так убралась?
Чому тріпоче так душа?
Невже, Мороза покохала,
Бо холод порятунок твій.
Тому і вельон ніжний вбрала?
- Скажу, він - наречений мій.
Люблю його за силу й ніжність
Він зводить на річках мости.
Мені дарує холод й вірність,
Примушує мене цвісти.
На вікнах пише візерунки
Холодним подихом своїм.
Вночі приносить подарунки
І пестить пелюстки мої.
Зелене листя, безліч квітів...
Стоїть красуня на вікні,
Мороза вгості виглядає
І посміхається мені.
Примітка: Азалія зацвіте взимку тоді,
якщо осінню її тримати на балконі чи в холодному
приміщенні до заморозків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821005
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 22.10.2020
У серці надірвалася струна,
Чого вона? Чи мо що відчуває?
В душі звучить мелодія сумна,
Й осіннє небо хмара засуває.
Холодний дощ постукав у вікно,
І небо схлипнуло колючою сльозою.
Чого вона? Все ж було так давно,
Й розбилося осінньою грозою…
В душі десь притаївся біль і щем,
Та все ж надії – промінець зостався.
Чого вона? Не залило ж дощем
Той жар, що то згасав, то розгорався…
Чого ж звучить мелодія сумна?
Це ж лише осінь листям землю замітає.
Чом в серці надірвалася струна?
Чого вона? Це тільки осінь знає….
15.10.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891807
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Хочу возвратиться
в те дни, где тепло...
где детство искрится...
- Где мамы крыло!..
Там солнце нежнее...
Там ветры добрей...
- Там любят сильнее!..
Там то... что нужней...
Сердечко в печали
от мыслей таких...
- Родные бы знали,
как больно без них!..
Мне небо шептало,
что прошлого нет...
- Но я без устали
ищу теплый след!..
* * *
Хочу возвратиться
в те дни...
22.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892474
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Я к тебе не вернусь,
Ты меня не зови.
Обьясню почему,
Пролетели те дни.
Я к тебе не вернусь,
За мной тенью не смей.
Полюбил лишь одну?
Не спала я ночей.
Я к тебе не вернусь,
Изменял столько раз.
С новым утром проснусь,
Уйдут слёзы из глаз.
Я к тебе не вернусь,
Счастье встречу я вновь.
И тебе докажу,
Есть на свете любовь.
Я к тебе не вернусь,
Буду замужем я.
Злым ветрам поклянусь,
Есть дороже семья.
Я к тебе не вернусь,
У меня будет дочь.
Чья она й почему?
Уходи теперь прочь.
Он ушёл где-то в ночь,
Слёзы лились из глаз.
Мы с дочуркой вдвоём,
Будет счастье у нас.
Так и годы прошли,
В нас другая семья.
Он остался один,
Наказала судьба.
Учит каждого жизнь,
Пусть уроком для вас.
По другому прожить.
Слёзы счастья из глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892322
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 22.10.2020
* * *
У Ляйпцигу осінь –
так близько... й далеко...
І серцю не досить,
десь гусячий клекіт
над шпилями може
й твоїми у леті,
що не допоможе
домчати в кареті...
туди, де колись я
у вулицях літа
неспішно вдивлявся,
де міста палітра.
Вже Ратушу но́ву
укутала осінь...
Так хочеться знову
в злотаві тороси...
Прости, що не зміг я
до тебе дістатись –
така вже інтрига,
мій Ляйпциг, каратись...
А серце з тобою
прощатись не хоче,
бо ж пам'ять з любов'ю
цілує ув' очі...
22.10.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892482
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, веселушечка,
біля мене є, моя душечка.
Дуже гарная, немов квіточка,
що розквітла тут серед літечка.
А ще ніжная, мов лебідонька,
і така ясна, мов та зіронька.
Ой ти, доленько, дівча-зернятко
вибрало моє добре серденько.
Вдвох ми матимем одну долечку,
мов тополечка й явір в полечку.
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, як те зернятко,
полонила вже й моє серденько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892478
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 171 ***
иду я к морю – на песчаную КОСУ,
жене КОСУ постричь – несу КОСУ…
*** 172 ***
мой добрый муж по гороскопу КОЗЕРОГ,
ну а по глупости – сломал он КОЗЕ РОГ.
*** 173 ***
Я КОРЬ когда-то в детстве перенёс,
и ЯКОРЬ как-то раз на дно меня унёс.
*** 174 ***
я, тихо над водой по ПРОВОДУ хожу,
ПРО ВОДУ эту ничего вам не скажу.
*** 175 ***
напиток «ШАРМ» – АНКА не любила –
ШАРМАНКА в ней все вкусы погубила.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
P.S. В девяностые годы прошлого века киевский пивзавод "Оболонь" наряду со слабоалкогольными напитками "Джин-тоник" и "Ром-кола" начал выпускать в таких же бутылочках напиток "Шарм", тоже слабоалкогольный, красивого бирюзового цвета. Вкус у него был ни с чем не сравнимый. И в отличие от АНКИ, я его полюбил с первой пробы! Увы, производство этого напитка продержалось менее года...
Может кто-то ещё помнит этот напиток?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892439
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Мені приснилось, ніби я літаю
Та світ змінився, в нім лише добро,
Я сторінки життєві пролистаю
В яких дитинство трепетне пройшло
Згадаю сад де яблука і груші
Нам дарували смак всього життя,
Як зустрічали з нетерпінням друзі
І так всміхалась радісно душа
Хотілось повернутись на хвилину
Де в поєднанні книги і портфель,
Як ненька люба, ще малу дитину
Вела за руку в школу навпростець
Як ми раділи печиву, цукерці,
Що смакували ніжнії вуста,
Як на біленькій з зошита серветці
Всі літери виводила рука
І де поділась мила безтурботність
Та кожна мить щасливою була,
Лиш зараз зрозуміла, що змістовність -
Складала шлях дорослого життя
І зараз сниться, ніби я літаю,
Але дитинства не вернуть роки,
Я всі думки життєві пролистаю,
Щоби в рядках цей шлях іще пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892455
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Вперше, коли приходиш на світ,
ти криком руйнуєш тишу.
Кожний твій подальший
дотик до світу -
це сходження двох паралелей ,
Неба і серцевого м’яза,
що назад заштовхує в легені тепло шпателем,
Заліплює кілька сантиметрів розчарувань,
щоб не отримав грижу.
Вдруге,
коли ростеш
і хлюпотить в тобі любов,
виливаючись наскрізь,
Вивчаєш світ,
як сонячну палітру,
тісно-тісно прив’язуєшся,
Шукаєш ідеали на весь зріст горизонту
І разом з землею змінюєшся.
Втретє - пізнаєш глибокі істини,
перший біль, другий сенс і втратиш вік,
Що губить себе,
як ніч,
що скидає на землю тіні.
І ти летиш у небо,
а хтось поки спатиме рік за роком,
Кам’янітиме від спокою
і протаранюватиме слізьми власні стіни.
Бог загинає пальці
і чекає на твоє повернення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892428
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Ти залишивсь, синочку милий, на війні
І назавжди в своїй дев’ятій батареї,
Та придивляюся щоразу у вікні:
Чи не майне хоч тінь від постаті твоєї?
Іще хоча б разок пройшов ти під вікном
І тихо, як колись, постукав щоб у двері.
Як зазвичай, швиденько сів би за столом,
Борщ подала б із пампушками до вечері.
А потім, як завжди, зі мною розмовляв
І все ти розповів би про свої пригоди:
Де був і що робив, мені все б розказав,
Розмалювавши красномовно епізоди.
Ти завжди так робив ... Так хочеться й тепер,
Щоб повернутися назад в ті дні безпечні,
Де ще нема війни, де ще ти не помер,
Де тихі вечори й розмови безкінечні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 22.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2020
О мила осене, ти наче справжній друг,
На мить забула про своїх подруг,
Про справи - листя, що засипали усіх,
Я знову чую твій душевний сміх ...
Я знову бачу в кожній барві усміх твій,
Комусь так холодно, а осінь каже: грій,
Собі, комусь пів світу розтопи,
Якщо не хочеш мли осінньої журби ...
Складай букети з всіх на світі кольорів,
Якщо у парк на мить якусь забрів,
І розмальовуй барвами слова,
Як закрутилась від тих іскор голова ...
Забуть про все, що жне буденність зла,
Її вся сила - лиш одна імла,
Маєш любов, то міцно обійми,
А осінь буде ложем і крильми ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892384
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Гриць з Семеном сумували
Та розвіявся той сум -
Повдягалися в піратів
І курник взяли на штурм
Птиця мирна не стерпіла
Підняла страшенний гвалт:
Квочка, два бійцівських півня,
Рота, в пір'ї вже, курчат,
Каченята, з ними качка,
Індичата та індик.
Перелякані пірати
Повтікали на сінник.
Тихше від мишей сиділи.
Доки лемент не ущух.
Й знов вони засумували
Вийшов з них піратський дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892407
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
из одноимённого сборника одностиший
871. подыгрывали мы МАРИОНЕТКАМ – КАМЕРТОНАМИ…
872. сбежали вошки с АРЕСТАНТОВ – лишь на АСТРОНАВТЕ!
873. НАГОМУ справку выдали, что непричастен он… к УГОНАМ.
874. лишившись ЮВЕЛИРНОГО изделия, спешить вам нужно в НЕВРОЛОГИЮ!
875. ЦАРЯЩИЕ в мире животных законы… имела ЯЩЕРИЦА в виду…
876. РАСКИНУЛОСЬ море широ́ко – РАССОЛЬНИКУ негде разлиться!
877. как только ОГРУБЕЕТ существо ТРЕГУБОЕ, так сразу же его ОБЕРЕГУТ!
878. а вы тут не видали РОГОХВОСТА? в смысле агента СТРАХОВОГО…
879. вся КЛУМБОЧКА утыканная вашим КАБЛУЧКОМ! хотите, мы его почистим?
880. с МАНГУСТАМИ жить и с МУСТАНГАМИ, не позволили мы ГУМАНИСТАМ!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892341
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Сидіння біля монітора …. От вже ця давня ще шкільна мрія нікуди не йти …. Сидіти вдома у теплі … Оманлива мрія. Життя у моніторі виявилось не таким уже й чудовим.
Раптом монітор загорівся несподіваним світлом. Найцікавіше, що я цьому зовсім не здивувався. І можливо навіть чекав цього. На мерехтливому екрані чітко виступали контури жіночого обличчя. Зовсім незнайомого обличчя. Не було ані переляку, ані особливої радості. Дивно, але у мене не було і жодного здивування. Мабуть через пандемічну звичку постійно сидіти, втупившись у його віконця.
Що ж, людина мабуть перенаповнила своїми емоціями, примхами, нервами, можливо неспокоєм цей новий інший віртуальний світ. Якому, можливо, це зовсім не сподобалось, якому можливо стало тісно в його впорядкованості, передбачливості. Звиклий мозок одразу почав шукати пояснення.
- Так, ти правий. У вас цікавіше. Ми це зрозуміли давно.
Ще й цей голос. Щось дуже близьке з далекого минулого.
- І тут ти правий. Ми вирішили, що так ми зможемо швидше знайти спільну мову. Уяви собі, що монітор раптом заговорив би до тебе голосом якогось Джегурди.
«Ще й жартує», - подумав я.
- Навіть не намагайся ховатися у свої думки. Все, що ти говориш, можна прочитати у кожній твоїй клітині. Все, що ти відчуваєш, теж. Ви, люди, такі ж, як і ми. Складаєтеся з мікрочастинок, які є одним цілим. Але кожна частинка невід’ємна і дуже важлива.
- Може й так. Я думаю, що книжки з фізики - невід’ємна частина твого віртуального єства ….
Що ж, якщо це навіть уява, то чому ж не пограти у цю гру.
- Але нам цікаво не це. Нам цікава ваша нераціональність, непередбачуваність, здатність втекти від реальності. Нам цікаво у вас те, чого немає у нас. Ви, люди, не розумієте, що ваша цінність у тому, чого немає у інших.
- І вам потрібно це у нас позичити?
- НІ, навчитись …. Я тому і тут …
- Хіба можливо навчитись нераціональності ?
- А я спробую …. Для цього я і жінка якоюсь мірою ,чи не так?
- Ти думаєш, що жінки переважно нераціональні, а чоловіки раціональні?
- Так думаєш ти, а лише блукаю зараз у твоїх думках ….
- Ось подивись навколо. Скільки кольору в осені. Чи раптом теплий дощ взимку. Чи на весь цей хаос хмар у небі? Це ж теж нераціонально …. Вони б мали ходити рядочком, в потрібні години ….
- Так, але сонце сходить завжди вчасно, місяць не гасне …
- Ти бачиш, що навколо нас стільки всього і раціонального, і нераціонального … Тож, хіба ми можемо бути інші?!
- Тож ви лише органічні …
- Так. Найцікавіше, що ви теж мали б бути органічні зі світом, частинкою якого є. Бо ви ж наче наше творіння?
- Ні, ми не ваше творіння. Ви використовуєте нас, так само як ми можемо використовувати вас. Що, наприклад, роблю я зараз. Чи не так?
- Ти скажеш, що «ви, віртуальність, створили нас», щоб здобути доступ до нераціонального?
- У нас багато хто саме так і думає. Хтось підказав людині створити перший комп’ютер, першу мережу. Як там у вашого професора Кайку? Печера, свідчення успіхів у мисливстві, збирання пліток. Чи ти хочеш це заперечити?
- Але ж комусь завжди було байдуже до успіхів у мисливстві і той хтось дивився на це лише як необхідність. Комусь завжди було байдуже до пліток, але його, мабуть, губила ця байдужість, бо плітки поверталися проти нього.
- От бачиш, ти говориш про нераціональних … Це найбільший винахід наших вчених!
- Ти мене здивувала. Якщо це ваш винахід, то скористайтесь кодом нераціональності і створіть собі таку ж нераціональну людину.
- Боюсь, що це побічний ефект, випадковість ,глюк системи, як любите казати ви … Нам потрібно знайти якусь надмірно нераціональну людину і записати її код. І я хочу попросити тебе допомогти мені її знайти.
- Що ж це має бути за людина?
- Ви вважаєте, що нераціональний – це позбавлений розумного підходу. Ми вважаємо, що нераціональний – це надмірно емоційний, чутливий, вибуховий, нетрадиційний. Що є раціональним для більшості? Не виділятися з загальної маси, розуміти успіх, як його розуміють інші, намагатися його досягнути у спосіб, як це розуміють інші. Колись закоханість у класичну музику була раціональною. Тепер ні. Колись було нераціональним тратити час на вірші, тепер це також не надто раціональне заняття.
- Чому ж тоді тобі не прийняти образ людини і не спробувати чинити виключно нераціонально?
- Ти хочеш, щоб я стала звичайною жінкою з захопленнями подорожами всупереч всьому, неймовірною любов’ю до квітів, поезії, мистецтва, музики. Ти хочеш, щоб я стала жінкою, що танцюватиме раптом серед листя у парку, бо їй почулася музика. Жінкою, яка шукатиме спалаху серця, а не дорогих подарунків, шукатиме неймовірного у минулому і ще неймовірнішого у майбутньому. Яка зустрічатиме посмішкою новий день і засинатиме з нею. Яка раптом покинувши стабільність, успіх, розкіш, помчить у чужий далекий світ, бо там її серце.
- Я думаю, що це був би готовий код нераціональності.
- Ти навіть не знаєш, наскільки трагічно це все б стало для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892394
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Напишу мабуть сотні дві віршів,
Побачу з нею кілька тисяч снів,
І осені її почую сто казок,
А її ночі – моє марево зірок …
Її грудей відчую подих мрій,
Її очей теплом усе заллю,
І може оминуть мене вітри,
Я про останню з мрій моїх молю ….
Коли її вуста - мої вуста,
Рука печеться ніжністю плеча,
Коли в моїх очах її душа,
Її моя в одному подиху стріча …
Я добіжу, хоч вже летить стріла,
Я встигну дотягнутись до мети,
Чому ж мене ти так обійняла,
Що та стріла попала не туди …
Я тут тепер живу на самоті,
Напишу мабуть тисячу віршів,
Молю тебе про мить одну у сні,
Щоб в вірші завтра я це розповів …
Коли напишу тисячу віршів,
Ти по краплинці знову оживеш,
Я б може все по іншому хотів,
Як я піду, то ти тоді прийдеш …
Мені цю плату Мерлін заповів,
Та я на все готовий був тоді,
Сьогодні був останній з моїх снів,
Дивись, остання крапля вже в тобі …
У нас лиш мить, мені тепер іти,
Ти ще без сил, пусти мене, пусти,
Я бачу по очах, це не кінець,
Щасливий я, як тільки може мрець …
І так уже десятки тисяч літ,
Вона і Він встають на мить з колін,
Чекаючи, у спогадах живуть,
Тому вони ніколи не помруть …
* [i]фото з фільму "Мерлін і Артур"
[/i]
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892113
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Біжать ромашки й маки –
За ними васильки,
Мої дитинства знаки,
Мій краю на віки.
І стукотять колеса,
Та тіло завмира,
Душа летить над плесом
Туди, де знала рай…
А в селах край дороги
Хатиноньки батьків,
Бо діти – в руки ноги
У пошуках світів
Щасливіших, хоч дальніх,
Бо ж сам на сам з життям.
Пошли їм, Бог, кохання
Й додому вороття…
26.05.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892376
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
В золотой листве танцует дождь
Утро, воскресенье, слышу дождь,
Капельки трезвонят мерно, живо.
Вот сейчас одену макинтош,
И пойду гулять. в лесу красиво.
Золото берёз шумит листвой,
На кустах гламурные наряды.
Воздух ароматный и хмельной,
С трепетом вдыхаю свежесть мяты.
Здорово, приятно, выдох, вдох.
С капелек дождя осенний душ.
Не жалея времени и ног,
Словно в детстве шествую средь луж.
Загулялась, эх - пора домой,
Этот день приятен и хорош.
На душе, как никогда такой покой,
В золотой листве танцует дождь.
18 10 2020 г
Виктория Г( Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892365
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
А осінь знову сіє дощами,
Вона вибілює брудну линву.
І стугонить темними ночами,
Вишиває дивовижну канву.
Оголює дерева вітрами,
Разом із річкою в море біжить.
Ніжно колише день біля брами,
І скоро білизною засніжить.
Осінь крокує так розмаїто,
Із падолистом на землю летить.
Прогнала далеко тепле літо,
Наші душі стужою холодить.
Осінь наче вередлива пані,
Сонцем гріє, плаче із дощами.
Ходить у золотому жупані,
І танцює танго із вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892307
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Мы всей семьёй спешим в поход…
Как тот отважный Дон Кихот…
Рассвет встречаем у реки…
Вчера собрали рюкзаки.
Все пробудились очень дружно.
Ещё темно…Мы – на ногах…
Нас уговаривать не нужно.
Звучит в душе Шопен и Бах!
Семья талантами богата!
Природа служит маяком.
Погода манит - хоть куда-то…
Лишь бы побегать босиком…
Приятен этот тёплый дождик…
Расположились у реки…
Один – поэт, другой художник.
А мама с папой – рыбаки.
У каждого своя работа.
Она - достойна Фаберже.
Мой брат - с мольбертом, я - с блокнотом.
А предки - с удой, в неглиже…
У мамы - "натянулась леска"!
Когда клюёт – не нужно слов…
Варить уху – всем интересно!
Мы бросились спасать улов!!!
14.08. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746085
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 20.10.2020
Як тихо падав лист в осінній сад,
Вкривав кущі та простеляв стежини,
А ми чекали дивний зорепад
Нічної, неймовірної години
Сіяли зорі зібрані в танок,
А місяць пропливав, як хореограф,
Перебирав всі образи зірок,
Створивши у небессях шоу-огляд
Підходив образно, все зважував не раз,
Щоби майстерність всюди вигравала,
А ми чекали неповторний час,
Щоб пара досконала закружляла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892258
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Багато років разом прожили,
Їх друзями всі вірними вважали,
На двох ділили все в житті вони,
Один за одного немов гора стояли.
Один володар і в усьому повелитель,
Але для друга статусу нема,
Коли людина - друг та ще й учитель,
Було все в радість - літо і зима.
Так прожили вони років немало,
Як вірні друзі - пес і чоловік,
Жили собі, років не рахували,
Хоча в собаки зовсім інший вік.
Як і в людей - роки взнаки даються,
І хоч для дружби не існує віку,
Пес вірив в дружбу, але обманувся:
Не зрадив він, це - не про чоловіка.
Життя не мед - самому жити важко,
Коли на хліб рахуєш копійки...
Лишив у місті друга-бідолашку,
Не глянув в очі - як не подав руки.
А пес чекав, надіявся і плакав,
Дивився в очі тих людей чужих,
Хтось співчував. а хтось сказав:"Собака!
Скільки їх є - породистих й простих".
Хтось хліба дав, а інший налив воду,
Голод - не тітка, та очі друга ждуть.
За вірну дружбу - зрада в нагороду...
Собаки також гіркі сльози ллють.
Яка мораль? Про що тут говорити?:
Собачі очі дивляться в журбі,
Цей чоловік з цим буде якось жити,
Кожен про дружбу цінить по собі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892146
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.10.2020
У жовтім плетеві лоза,
Звисають грона винограду.
Лишилася на ній сльоза,
Торкнувся вітер її радо.
Вона відчула дотик той
І наче жінка зашарілась.
О мій герой, о мій герой,
Не відлітай, прошу намилість.
Почув прохання вітер ті
І ніжно так лозу погладив.
Тебе я буду берегти,
А ти пригостиш виноградом.
З тих пір вони тепер удвох,
Лоза і вітер поруч вранці.
Як пада дощ, немов горох,
Танцює він для неї танці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892264
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Не той вже рідний сад, змінилось все у ньому,
Старі дерева в золоті й багрянці.
Осінньої не відчувають зовсім втоми,
Кальян туману полонив їх вранці.
Ґаздиня осінь, ніби птаха притаїлась,
Чекаючи проміння в листопаді.
Здавалось сад дитинства руки теплі гріли,
І слушну хтось давав мені пораду.
Знайома стежка встелена тепер листками,
Сліди залишені вчорашнім вітром,
А зараз дивна тиша, ніби заблукала,
Бурштинову айву тримає віття.
Пора осінньому плоду скоріш в корзину
На згадку про коштовність цього саду,
Про руки рідні тих, хто дбав сумлінно днини,
Залишив нам свою любов у спадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892236
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Першокурсниця Марина
Відставала від програми,
Розказати всі новини
Прибула в село до мами.
-Щастя, мамо, я зустріла!
(Каже із таким завзяттям),
Щоб ти в нас не постаріла –
Подарую тобі зятя!
Працював він програмістом,
І на форум їздив в Штати,
А тепер керує містом
І проліз вже в депутати.
Він тут бачить перспективу!
Мама враз перебиває:
-Таке море позитиву
Зразу сумнів викликає.
-Ні, його бояться банди,
А мене вже так кохає,
Що корзинами троянди
Кожен вечір доставляє!
-Щось не те, я серцем чую,
Охолонь, дитя нещасне,
Доки днями не влаштую
Я розслідування власне.
Мама в місті. Все надійно.
Інтуїцію включила
І за два дні професійно
Цю всю справу розкрутила:
-Доню, мером не працює,
І в кишені вітер свище,
Він всього лиш сторожує
На місцевім кладовищі.
То ж не дивно, що квітками
Він дорогу вистеляє:
Як освідчуватись буде -
То ще й вази позбирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892260
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
А мне вот, осень по душе -
Холодный дождь на витраже,
Большие лужи и зонты,
На перекрёстке - я и ты...
Там, у неоновых витрин,
Мы ни о чём поговорим -
Слова упали в никуда,
А до тебя - рукой подать...
Красиво схваченный плащом,
В холодный вечер под дождём...
А капельки наперебой,
Опять орут: не твой, не твой!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 20.10.2020
Зима –зимонька зажурилася,
Бо нести сніги притомилася.
Ясне сонечко вище хмар уже
Зиму красную на покій везе.
Зима-зимонька пише лист весні:
-Приїзди скоріш верхи на коні.
Радо зустрічі коровай спечу,
Сонце в рушниках по воді пущу.
Та на святечко та й зустрілися
І водичкою окропилися.
Півень воду пив, гребнем граючи,
Боже Стрітення прославляючи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777220
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 19.10.2020
Вечерняя заря.
Люблю тебя – мой свет вечерний,
Как любишь ты свою весну,
Поклонник преданный и верный
Тоской пришпоренный к окну.
Твоим восходом очарован,
Лучистым блеском поражён…
Влюблённый взор к тебе прикован,
Тобой – божественной, пленён.
Не суждено… к груди прижаться,
Твой волос нежно теребить:
Вдали печально вдохновляться –
Твои мерцания ловить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877466
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 19.10.2020
Каштаны прыгают как мячики
Одежду сбросили долой
И как большие заседатели
Уселись важной чередой…
…в лесистом парке обитатели
Островитяне с головой
Аборигены с председателем
Владеют массой островной…
*
Надулся вихорь струйным дождиком
В чертовски грозную спираль
Понёс циклон единым мостиком
Верстая чудную мораль:
Взошло в земельке бело-зёрнышко
Зелёным стеблем вверх пошло
Как пожелтеет перевёртышем
Сорвётся в новое гнездо!
19. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892192
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Плакала трембіта
(Слова для пісні)
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
То плачі матусині за сином…
Віддала…
Віддала синочка воювати
Та й на Схід…
Як за ним журилась рідна мати!
Плакав рід…
Ждала-виглядала вона сина
Ніч і день.
Серденько матусі голосило:
«Чи ж прийде?
Зупини війну, о милий Боже,» –
Молилась…
Личенько змарніло її гоже…
Схилилась…
Цілувала матінка ікону.
Хрестилась,
Не забуде проводів до скону,
Стомилась…
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
Доля… врятувала мамі сина
Й віддала…
Мужнього, живого, до порогу
Привела,
Та в очах у матері тривога
Не мала…
Пригорнулась матінка до сина,
Тулилась…
Скроні у синочка стали сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892219
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
С грозою надвигался летний вечер.
Мерцали тускло в канделябрах свечи.
Метались молнии по небу и зарницы.
Могучий Зевс промчался в колеснице.
Ну, что же, сегодня, кубковый Король,
Пришла пора с тобой проститься.
Последнюю ты доиграешь роль,
Ты будешь свергнут, тебе не возвратиться.
Умело маска лицемера сорвана с лица.
Распознан, кто он есть на самом деле.
И в свите содержать не будут подлеца.
Да и совсем негоже это Королеве.
Маски свои менял одну он за другой.
Стараясь очень приукрасить роль.
Но вся игра была насквозь фальшивой...
И вот итог - Шутом стал наш Король!
Рассвет чудесный солнцем ясным озарен.
На небе радуга играет всеми красками.
Плечи расправлены и крылья за спиной.
День новый и нет веры больше в сказки!
08.06.2020 г.
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882757
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 19.10.2020
Дождь осенний стучит по крыше.
Навевает немного грусть...
А с деревьев слетают листья...
Осень поздняя... но и пусть...
Заварю крепкий чай, с лимоном.
Завернусь в теплый, клетчатый плед.
Стихи буду писать перед сном я -
Элексир от множества бед.
27.10.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811662
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 19.10.2020
Лежить Стьопа на дивані,
Поснідавши зрання,
А в його дружини Гані –
Сльози і зітхання.
Що сама вона все тягне,
Невже така мода,
Що у жінки крім дітей –
Кухня, хлів, городи?
Ще й ледачий чоловік
(Дав Бог дармоїда),
Всі в цьому роду такі
Із прадіда – діда.
-Що я - ледар, це ти, Ганю,
Лишнє вже загнула.
Ти бачила, як Писанка
Літака тягнула?
Різні у жінок є долі
На життєвій ниві,
Ти ж дивилася проект
«Зважені й щасливі».
Легко, думаєш, тягнути
Двадцять одну тонну?
Тобі цього не збагнути
До самого скону.
З чоловіка толку мало:
Ще й тягнути не почав –
Упирався, намагався,
І від розпачу кричав,
Обливався, бідний потом,
Наче десь у тропіках,
Бо зробили на проекті
Із нього дистрофіка.
І це ж треба – в день весілля
(Є ще дурість в нас така),
Відірватись від застілля
Й волочити літака!
Вся родина була п’яна…
Я судить беруся,
Що того аероплана
Тягла сама Руся.
Про свою нелегку долю
Не балакай більше,
Сама бачиш, що жінкам
Буває ще гірше.
А ти, Ганю, слава Богу,
Гарна і здорова,
Трішечки перепочила –
Іди рубай дрова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783528
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 19.10.2020
Біжить стежина підстрибцем на вигін
Вужем пірнути в шерхіт жовтих трав,
Де зір людський торкає поля вигин,
Де вчора жайворон пісні снував.
Там в сухотрав’ї доживає квітка,
Непоказна, звичайна, польова.
Її струмок поїв із згірка зрідка,
Уста воложила водиця дощова…
Упало лихо на голівку дику.
Зі стежки, нагло і життю всупріч.
Чиясь важка нога у черевику
Її втоптала в землю – звична річ.
Стебло здригнулося німотним криком,
Земля накрила в ранах пелюстки.
Свідома зла, нога у черевику
Байдуже подалася в суш хрусткий.
Зібравши всю снагу, зіп’ялась квітка
І стріпала злопам’ятність та пил.
Людей у бруд теж втоптують нерідко,
Й щоби піднялись, Бог дає нам сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891247
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Давним - давно вже трави скошені,
Пожовклий лист на землю впав.
Я заберу тебе у осені
І більш нікому не віддам.
Я заберу тебе у осені
І теплим чаєм напою.
З тобою в казку ми запрошені
Щоб ти пізнав любов мою.
Чекають нас дива незвідані,
Дзвінкоголосії ліси.
Любові ми з тобою віддані,
Що зігрівала всі часи.
Я заберу тебе у осені
І поведу, де маків цвіт.
Давно омитий уже росами,
Я подарую казки - світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892157
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2020
У хатині порожній зовсім
Загубилась світлина роками,
Образ ніжний, хоча і без слів
Так привітно спілкується з нами
Ось рука доторкнула той світ,
Що умить відобразивсь на фото,
Ніби слав довгожданий привіт
Із вітрини славетного роду
У очах таке сяйво було,
Запалала приваблива зоря
І рідненьке до болю чоло
Мені згадку прислала знов доля
Ніби тихо прийшла з тих років,
Довгождана наповнена світлом
Та в додаток ще море листів,
Що з бажанням читала тим літом
Кожен лист, ніби певний етап,
Ніби крок відображений чітко,
Все побачила в милих рядках -
Відчувала душа рідне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892142
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Тихо - тихо, ледь, поволі,
Повіває вітерець.
Він - господар зараз в полі,
Прикриває бур"янець.
Укриває землю листям,
Від морозів збереже.
Є чимало в нього хисту,
І роботу скрізь знайде.
Полетить - хмарки розвіє,
Вийде сонечко ясне,
Він зробити все зуміє,
Хто його наздожене?
Хто знайде цей вітер в полі,
Чи комусь це пощастить?
Він - самотній, все ж на волі.
Часто плаче, то мовчить.
Отака у нього доля,
Пожаліть нема кому.
Є розрада в нього - воля,
Це відомо лиш йому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892154
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Поведи мене в осінь:
Там де золото стелить дорогу,
Де завмерла природа
Ніби в казці своєї краси,
Поведи мене в осінь:
Ми поклонимось небу і Богу,
Хай додасться серцям
Нашим,- щастя, любові та сил.
За тобою без страху
Я в цю подорож піду осінню,
Тільки руку тримай:
Поряд очі і губи твої,
Я так вірю тобі:
Так ще вірю я в Боже спасіння,
І з тобою в цю осінь
Можу йти хоч до краю землі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892145
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
Осінні дні такі неповторні,
Лякають нас холодом і дощем.
Малюють картини чудотворні,
Окутують нас золотим плащем.
Ці дні біжать, як ріки золотаві,
Іскринки сонця їх наздоганяють.
Ловлять свої мрії на переправі,
І в наші серця любов направляють.
В сірому ранкомому тумані,
Блукають наче коні вороні.
І живуть немовби на вулкані,
Шукають щастя в своїй стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892143
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
А я люблю, так розмовляти з вітром,
Вдивлятися у сум його очей.
Він голоси свої лишає світу,
Серед осінніх, дощових ночей.
Ще за вікном видніється світанок,
А вітерець вже стукає в вікно.
Тобі листочків натрусив на ганок
І в кошик виноград зібрав давно.
Сьогодні сонця, промінь загубився,
Його ніяк не зможемо найти.
А день, на вітер дуже, дуже злився,
Він заважав йому писать листи.
Усе здував слова такі бажанні,
Що день, подрузі - осені писав.
Він признававсь щоразу у коханні,
А лист завжди в повітрі зависав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892050
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Ранок. Тихо за вікном. Не спиться...
Сірі хмари... Синя далина...
Осінь... Рудокоса чарівниця,
Та не зла, не добра, а сумна...
Золота червоного пластини
На машинах сонних, на траві...
Хризантемна... Йде вона невпинно
По землі. Ще теплій... Ще живій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892082
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
А ніби час отой завмер,
та наче я заплющив очі.
О ні, мій рід іще не вмер,
в моїх думках немає ночі.
Стара світлина на столі,
в садку вже листя опадає,
як пух лягає по ріллі —
притулку в осені шукає...
Хитає гіллям за вікном,
покрило землю жовтим медом.
А я, гортаю свій альбом —
слізьми полило сіре небо.
Пішли діди, пішли батьки,
в поля безкрайні по дорозі...
Зостались спогадів роки —
стоїть вже старість на порозі.
Згадаю все, згадаю всіх...
Щоб пам'ять душу освіжила,
я принесу подяку всім —
розгорну спогадів вітрила.
Подяка вам мої їбатьки,
мої діди — моє коріння!
Для вас ці люблячі рядки,
бо ви моє благословіння!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892079
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Позаздрю всім, хто залягає в сплячку
Від осені до самої весни,
Кому не треба ворушить заначку
По сім разів, страхаючись війни...
Тим, хто не чує про гіркі події -
Вже смокче досі лапу, та й усе,
Зими не бачить, а весні радіє -
Вона тепло і їжу принесе...
Там, у берлозі, де нема субсидій,
Не соромно за газ і Нафтогаз,
Бо під травою не обсядуть злидні
Із року в рік, та і на рік не раз...
Але радію: гроші є в держави,
А ще... у неї є такі мужі,
Що забезпечать будь-які застави,
Обійдуть найкрутіші віражі...
І спритні, і завзяті, і багаті,
Ще молоді, а вже давно святі -
Їм всеодно, що десь в холодній хаті
Старі і немічні... і зовсім вже не ті,
Бо молодість згубили у роботі
На фабриках, заводах, на полях,
У тракторі, на фермі у чоботях...
Ніхто й не думав, що є легший шлях...
Лиш крик душі, (але його не чують,
Та і не прислухається ніхто) -
Не осучаснять і не зарахують
Ні в стаж, ні в пільги... Браво, шапіто...!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758401
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 18.10.2020
Загуляла з дощами охриста,
Упилася туманом в рову
І своє жолудеве намисто
Розгубила у мокру траву...
І включала музики на повен,
Аж у сні ворушилась зима;
І хитала примерзлий вже човен,
Наче розуму в неї нема...
Ще стриптиз танцювала з вітрами,
Довгі коси вплітала в гілля...
І, весела, не спала до ранку,
Аби тільки гуляла земля...
Гей ти, Осене, п'яна чаклунко,
Годі пити вино молоде,
Забирай вже свої подарунки
І ховайся, бо холод іде...
Лиш сміється - нічого не чує,
Мочить ноги в пошерхлій воді,
Бо гарячку її полікує
Повний місяць в часи сновидінь...
Заховає в останньому листі,
Приколише змарнілу й тоді
У її жолудевім намисті
Дуже солодко спиться рудій...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 18.10.2020
О таких говорят: под ногами горела земля,
Что сквозь пламя, да в избу - сама, ну, конечно, сама...
Поджигала, ревела, тушила, палила, паля!
Да, когда-то она очень многих сводила с ума...
И судачат, что душу свою уж давно продала
За мгновение - быть на виду, на слуху, на коне...
По ночам спали все, а она не спала, не спала,
Пропадая в ночном, а ещё - предрассветном окне...
Новый день начинался, где призрачной сказке конец,
Понимание сущности грёз - ледяною водой,
Что никто из желанных её не увёл под венец,
Хоть была сумасшедше-красивой, такой молодой...
Где вы, рыцари, что оседлают строптивых коней
И обнимут её, дорогую, ни в чём не виня,
Что - в горящую избу и без промедленья - за ней,
Не боясь умереть, в сотый раз, в той стихии огня...
Приутихли, умолкли, упали - что ниже травы -
Так попроще... кругом очень много, так много простых...
Поспокойнее с ними - о них не услышишь молвы...
И... один лишь... догнал на пороге и обнял... А ты?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 18.10.2020
***
С буквой "Р" он ВУЗом руководит,
С "Л" – в аудитории долго говорит,
С "В" – от и до прямая линия для глаза,
А с "С" он есть и в Палестине не без газа.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892073
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
У ніжній долоні купалося сонце,
Немовби кружечок ромашечки донця,
Торкало тендітно і світ посміхався,
Він також красою весь час милувався
І квіти горнулися ніжно, як руки
Та чулись протяжні і трепетні звуки,
У сяйві лунали і звабно шуміли
Сміливо вдивлялись у образи віри
Любов і надію іще не втрачали,
Добро дарували та ніжно кохали,
Долавши попереду всі перещкоди,
Як дві половинки у світі природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892040
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 166 ***
пошёл я на БАЛ – ДЕЛ-то нет у меня,
вот и БАЛДЕЛ я там целых полдня.
*** 167 ***
я в большом самолёте куда-то ЛЕЧУ,
пассажирам в полёте, я зубы ЛЕЧУ.
*** 168 ***
ЗАВОДУ штраф платить не полагается –
ЗА ВОДУ, ту, что в озеро сливается.
*** 169 ***
…и с объекта СТОРОЖ дёру дал –
СТО РОЖ увидеть он не ожидал.
*** 170 ***
пока пароход наш стоял на МЕЛИ,
мы палубу щётками дружно МЕЛИ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892005
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Бродив долиною кохання,
Шукав незвідану любов,
І ось Вона, мов зірка рання,
У серці запалала знов.
Неначе сонце засіяло,
В моїй згорьованій душі,
І знову серце заспівало,
І полились пісні, вірші,
Й полинула у небо пісня,
Й кохання сповнені вірші,
Таке воно кохання пізнє,
Кохання юної душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892057
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Скотився серпень в пелену широку
Дозрілого гіркого полину,
Де стиглу грушу зарум'янив збоку,
Де пізні сливи у траву жбурнув...
Вже зрідка котить листя на дорогу,
Ховає, мов прикраси, в бур'яні.
Розкидав, як грудки, скупу тривогу
І не дає розплакатись мені...
Бо тепла осінь вже усе простила,
Обсипала щедротами землі...
Тепер я знаю, то велика сила,
Коли струмок надії не змілів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689570
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 17.10.2020
Коли весняно-літня суєта
Удаль помчить услід за журавлями,
Навідається осінь золота
У ліс і сквер, у кожен двір загляне.
Люблю її, похмуру і ясну,
Коли шепоче день опалим листям,
І в темінь непроглядну, навісну,
Й як нічка зорепадить в вись імлисту.
Я з осінню давно уже на «ти»
І зізнаюсь не вперше їй в любові,
Нехай мені вже літечко простить,
Що осінь славлю знову я і знову.
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891988
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IJMgGu_Sf5U[/youtube]
А до весни ще так далеко,
Зима і осінь пробіжать.
І знов повернуться лелеки,
А я їх буду виглядать.
Вночі почую їхній клекіт,
Про що захочу їх спитать?
Відчую серця свого трепіт,
Це про весну вони кричать.
А серед них один біленький,
Чомусь від зграї відставав.
Він був іще такий маленький,
Мабуть, уперше він літав.
Але старається щосили,
Летить уся його рідня.
Давно стомились його крила,
Та вже далеко чужина!
На хвильку він політ притишив,
На мене глянув з висоти.
Болючий погляд свій залишив,
Додав у душу суєти.
Лечу на крилах я фантазій,
Мої думки їм вслід летять.
Я їх тримаю в рівновазі.
Умію я весну чекать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891978
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Любовь взаимная меня влечёт.
Пусть только она в моей жизни течёт.
Не забыть мне таинственный вечер.
Не забыть мне тот дом и окно.
Не ждала судьбоносной я встречи.
Моё сердце молчало давно.
Вдруг Амур попадает мне в сердце.
Он прицельно стрелял из окна.
Звуки скрипки доносят мне СКЕРЦО.
Одиноко рыдает она.
Дальше шагу я сделать не смею.
Продолжать свой маршрут мне невмочь.
Я стою и как будто немею.
Понимаю, что надо помочь.
Звуки скрипки мне в сердце проникли.
Я умею их тайну читать.
И в ответ мои чувства возникли.
С ними трудно теперь совладать.
Так судьба мной искусно играет.
Привела меня прямо сюда,
Где скрипач одиноко страдает.
У него приключилась беда.
Оказал композитор любезность.
Он, достойно закончив финал,
Проявляет глубокую нежность:
«С первой встречи я Вас ожидал»!
17. 10. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891979
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2020
У кожній долі є свій хрест, свій шлях,
І, певно, зміст заховано таємний.
Невипадково, значить, недаремно
Тримає чи бере когось земля...
У кожній долі щастя є й біда,
Не більше і не менше, скільки треба.
І, значить, смуток зайвий, коли небо
Не завжди і не тим відповіда...
У кожній долі неповторність є,
Таких ще не було і вже не буде.
І, значить, хоч би що казали люди,
Не пляма, а зоря життя твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885150
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 17.10.2020
[u]1. Балада про Північний курс[/u]
Я бачив – зранку в море вийшли
три брига повз гучний прибій.
Вітрила їх були біліші
за хмари в далечі морській.
Один з них курс узяв на захід,
з них другий повернув на схід,
на північ третій линув птахом
через підступний гострий лід.
– «Щасти» – всім трьом бажали рідні,
та все ж гадати не берусь
чому на північ не на південь
з них третій бриг обрав свій курс?
За рік два кораблі у піні
у порт прийшли здолавши вир,
а третій, що поплив на північ
чекають рідні ще з тих пір.
Коли вночі штормові хвилі
несуть уламки на пісок,
здається, що це той вітрильник
в порт повернувся від зірок.
В житті буває, нас лишають
кохані люди нам близькі̀,
нас залишаючи, рушають
у даль, де світять їм зірки.
А ми в турботах принагідно
п'ємо небес далекий блиск,
бо дуже віра нам потрібна,
що ще зустрінемось колись.
16.07.2020р.
[u]2. Балада про морського вовка[/u]
Я на острові знаходив скарб,
крізь шторми тримав курс на зюйд – вест,
я на гребні хвилі, як Ікар,
між зірок здіймався до небес.
Я все рідше згадую свій док,
я забув про рідну сторону
і карбуючи на сходах крок,
я на вахту йду, як на війну.
За відзнаку – шабельний рубець,
абордажний спогад на чолі,
а яванка, хай їй буде грець,
слід ножем лишила на щоці.
Мені ром – і мед і пастила,
і таверна мені рідний дім
до відпливу, аж коли щогла
за вітрилом полетить своїм.
У житті давно я зрозумів,
що в глибінь морську судився шлях:
я на вахті чув сирени спів –
не позбутися його ніяк.
27.08.2020р.
[u]3. Балада про маяк[/u]
Якщо у далечі морській
темніє, доглядач старий
на вежі робить світ яснішим.
Колись він плив на зло штормам,
як буревій вали здіймав,
тепер показує курс іншим.
Посеред зоряних безсонь
він свій запалює вогонь,
який спалахує примарно
в незвіданих чужих світах,
спрямовує на вірний шлях,
щоб кораблі пливли не марно…
Він заглядає без зусиль
через високі гребні хвиль
та бачить в штормовій безодні,
як даль долають кораблі
там, поза межами Землі,
там, де блищать зірки холодні.
29.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891558
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 17.10.2020
/ вірш написаний на фоні
мінорного настрою колеги/
Яскравих фарб вам
Попри цю осінню сірість.
Мелодій вітру,
а ще шелесту дібров.
Від космосу- зловіть
блаженну милість
І посмішок вам
щирих
знов і знов.
Яскравих барв вам,
Попри всі мінори,
копійчані завади,
суму тиск.
Переступіть же через
всі затори,
А люд чекає ваш красивий
погляд- блиск.
Яскравих барв вам,
Зранку- настрій гарний
І попри все
ідіть вперед завжди!
Забудьте все
глобально-планетарне.
Найголовніші в світі- тільки ВИ!
17.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891974
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Акро
О сінь – пора одцвітання,
С онячнобарвна чаклунка,
І ностальгійне прощання,
Н іжність ясних візерунків…
П адає сумом тим – листом,
О сінь – поезія й проза,
Р онить сльозини пречисті –
А аквамаринові сльози.
О сінь – пора достигання,
Д ійство природи, дарунок,
Ц віту рясного згасання,
В трати і мудрості трунок…
І, непідвладна людині,
Т ане минущая врода,
А йстрами зОрить сумними,
Н икне прощально природа…
Н іжна проглянула просинь –
Я сно всміхнулася осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891953
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Сходить сонце, новий день і я живу,
І роки свої голублю, наче жито,
Чи то осінь, чи зима, весна чи літо,
Разом з досвідом біжу на рандеву.
Десь кохаю по дорозі, десь грішу,
Під дощем сліди гріхів з душі змиваю,
До спокути знов квиток собі купляю,
І розхристана на потяг свій спішу.
У задумі перед люстром знов стою,
Кілька сивих волосинок відстригаю,
Та до чого цей протест - сама не знаю,
Бо не змінить сивина вже суть мою.
Кожне "завтра" - мікро-всесвіт майбуття,
Де роки свої голублю, наче жито,
Де горить на вході вивіска: Відкрито,
Раді вам. Ласкаво просимо в Життя.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891969
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
День поволі йшов у забуття,
Опадав за край цвітом магнолій,
Наче вену хто йому розтяв,
Слід кривавий по землі схололій.
День минав, лишаючи село,
Вижите до друзки, до останку.
Тут життя, неначе й не було:
Пустка й смуток туляться до ґанку.
Півхрести штахетників старих,
Дерев'яні душі марять небом.
Чутно кожен їхній видих - вдих,
Хміль сухий пров'юнився крізь ребра.
Обважніла спогадом стіна
Сміх дитячий вгадує спросоння.
Мариться чи справді? Ні. Зима.
Сизу вись шматує гайвороння.
До дахів, зсутулених від втрат
Гачкуваті руки пнуть дерева,
Доживають. Мойра* б'є в набат.
Простір лиже тиша цвинтарева.
Чорні вікна в протягах зіниць
Бережуть печалі і тривоги,
Моляться з покірністю черниць,
Битим склом вдивляючись в дороги.
Може, хто повернеться? Аби...
Тут чиїхсь життів лишився спомин.
Марно. Лиш скриплять старі дуби.
Засинають стомлені фантоми...
______________________
День поволі йшов у забуття...
*Мойра - у грецькій міфології богиня долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822489
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 17.10.2020
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 17.10.2020
Жіночу вроду Бог створив не марно --
то був немовби дар чоловікам.
Дивитися на вроду любо й гарно,
торкати ж її зась брудним рукам.
Нечистих рук немало є у світі,
бруднить яких слизька душі мораль.
Рукам, що амораллю оповиті,
цур геть! не наближатися до краль.
. . . . . . . . . . . . . . .
Красу дівочу маючи безмежну,
завжди, дівчата, будьте обережні.
Через красу буває і скорбота --
полює бо на ту красу й сволота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891952
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
А що тим закоханим дощ?
Вода, що струмує із хмари.
В серцях не згасає вогонь -
У нього могутніші чари.
Де мокре, там буде сухе,
Де зимно, там сонце пашіє
Там молодість вічність живе
Не смертна вона й не старіє.
Надихнув чудовий твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891940
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Почему же - ни разу в избранном,
Я писала, а Вы... а Вы...
Вами чувства мои не признаны,
Не замеченные, увы...
Или что-то неладно с рифмою,
А, быть может, не те слова...
Подавай Вам кораллы - рифами,
Жемчуг - россыпью... Я права?..
Увлекают Вас мысли ломаны,
Фразы - рублены на куски,
Многоточием быль истомлена,
Чувства, рвущие в хлам виски...
Подари Вам коней - без упряжи,
Колесницу - без колеса,
Словоблудие и... поди свяжи
Тучи серые в словеса...
Мне же, к осени - красной ленточкой,
В тихой рощице - тишина,
Паутинкой, шуршащей веточкой -
Где-то там, глубоко, весна...
Мы, конечно, такие разные...
Я старалась, а Вы... а Вы...
Никогда нам не слиться фразами,
Чтобы - в избранное... Увы...
Намечается грусть осенняя
Прожитое корить-винить...
Тёплой ласточкой - прямо в сени к нам...
Вот, попробуй-ка, прогони...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891939
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
складено на основі реальних подій
Скільки ходити до школи?
Ранок теплий. Сходить сонце,
Зазирає у шибки.
На роботу йду до школи
Все життя я залюбки.
Сорок років вчителюю
В невеличкому селі
І вітаються зі мною
Всі дорослі і малі.
Біля хвіртки дошколярик
(Брата свого проводжав)
Розглядав мене з дороги,
Підійшла, він запитав:
- Ти куди ідеш, бабусю?
- В школу, на урок пора.
- Як?! Іще у школу ходиш?
Ти ж така уже стара!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857077
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 17.10.2020
Вы горды и неузнано незнатны
в отчаянной тоскливой прямоте –
точнее бледны, тайно виртуальны
на матовом, как платина листе.
И смотрите, то будто не мигая;
то вдруг за тенью чей-то притаясь;
удивлены, отчёта не давая
и равнодушно в тот же час, светясь…
Капризами наполнены, но дивны
в серебряно-хрустальных кружевах,
просвечиваясь, на подобье льдины
и пряча тайну вечную во снах…
Так кто Вы, столь таинственная леди?
Не выпьете ль со мной глоток вина?
Ваш образ столько лет мне ночью светит –
Вы бесподобны… сказочны,… Луна…
19.10.05г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891917
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2020
Спасибі любий, за чудові миті,
Які красою, ніжністю повиті,
Як волошкове поле снів безмежних
Та чарівних світанків так бентежних
За неймовірну та чудову казку,
Що дарував душевну, милу ласку,
Природну до глибинки насолоду,
Що вмів оберігати ніжну вроду
Спасибі любий, за п"янкі обійми,
За море теплоти і щастя стільки
І смак відчуть: кохана і вродлива,
В твоїх обіймах я завжди щаслива
За доброту і просто, що ти поряд,
Ти оберіг мій і щаслива доля,
Світ-захисник і найміцніша скеля,
З тобою завжди затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891914
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Напишу свою книгу - її видасть життя,
Сторнки, наче скиби, ніби чорна рілля,
Тут росло по ній жито і волошки, і мак
В цьому полі ходити я навчилась однак:
Напишу як співали, тут мені солов"ї,
Як у вирій літали з журавлями жалі.
Як я зерна збирала, де були устюки,
Скільки бід пережито за життєві роки.
Напишу про кохання - ним світилась душа,
Як мене на світанні, день новий воскрешав,
Напишу про надію - бо я нею живу,
І про мрії, що ними мрію, в снах й наяву.
Напишу свою книгу - вона буде моя,
Та ще маю орати - поки родить рілля.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891893
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Ти є світу мого катастрофа.
Ти по серцю кривава межа,
Шрами давні від гетеротрофа,
Ще залишили вістря ножа.
Тут в ставку пьють і зебри і коні
Ранок золотом маківки вкрив.
Там гієни і темні прокльони,
Землі спраглі, мов гнійний нарив.
Тут рясніють смарагдові трави,
У лазорі пташиний політ,
Чорні ворони там знайдуть страви,
І біленький помер неофіт.
Не чіпай розмежовану душу!
Лише вістря ще глибше втикнеш...
Я обрати собі землю мушу,
Припинити цих виборів треш!
Оксана Самохліб 2020 @Kseni Berkeli
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891891
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Лежу, ласкАясь в пене волн...
Любуюсь морем и закатом...
А ветер дышит надо мной
Теплом и нежностью приЯтной.
Целует в Ушко, гладит спинку,
Игриво волосы ерОшит...
ДурмАнит бриз меня свежИнкой
МанИт... услАдою возносит!
ПокрЫвшись пеною морской,
На берегУ песочном, лЁжа...
Меня пронзАл восторг живой
От восхищЕний всевозмОжных!
С небес - карАлловый закат
Сквозь тучи огненно пылАет!
СулИт свой солнечный обрЯд
И вечер в брОнзу одевает...
Крик чаек над волной звучит,
С прибОем рАкушки играют...
Волна у берега шумит
Следы за мной с песка смывает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890758
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Доспало літо не в траві –
В отав покосах.
Несміло вересень привів
Нам ранню осінь…
І обізвались небеса
Криком лелечим,
А клену з золота краса
Накрила плечі.
Туманом повняться луги,
Жовто-зелені,
Отави, складені в стоги,
Вогнисті клени,
Ослабне змучена трава
У сивих росах,
То землю осінь засіва,
Дощику просить.
10.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891880
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Вангоговская ночь,
Шекспировские страсти,
На каменной стене
Малевича квадрат...
Гоню сомненья прочь,
Тасую в картах масти,
Нет истины в вине
И сатана — не брат...
А сигаретный дым
Струится в поднебесье,
Но он неуловим
Как трафаретный сплин...
И яблоком глазным
Пронзаю редколесье,
Но даже херувим
Не помогает, блин...
Не будоражат кровь
Глотки адреналина,
В костлявых кулаках
Мозоли от весла...
Ты накануне вновь
Зарделась как калина,
Но где-то в облаках
Закат сгорел дотла...
октябрь 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891881
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
нумо ділитися, жовтню, ти що там маєш?
листя оберемок, синього неба шмат
музику на павутинні кутків лабаєш
граєш з ночами і днями у шах і мат
миєш дощами землі пересохле горло
дивишся в душу дзеркалами із калюж
голиш вітрами дерев пожовтіле море
грузнеш ногами в зелений замшілий плюш
нумо, ділитись, а що тобі дам натомість?
спогад про літо і голос німих розмов
трохи поезій і м‘язів молочну втому
може... та ні, не шкодую - бери любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891884
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Я задаю себе вопрос,
мой жадный ум не ждет ответа.
Уже расплавился мой мозг
в осколках озорного лета.
Уже не хочется бежать
и в суете искать ответы.
Душа желает отдыхать
в потоках солнечного света.
Уходят мысли на покой,
в закат дорогами лесными
и застывает томный взгляд,
пленённый звёздами ночными.
Немого неба высота
стирает грани голубые.
Небесных крыльев широта
возводит храмы золотые.
Как ты бесценна тишина,
Дыханьем сердца упоёна!
Как ты безмерна глубина,
души свободой окрылёна!
О, Покровитель суеты,
в твоих оковах судьбы мира!
Мой слабый разум окуни
в поток пьянящего эфира.
Ты, отпусти меня в закат,
чтоб мог рассветом насладиться,
и сделав нужный оборот,
Сумел разрушить все границы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869216
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 16.10.2020
Ой-да над горою місяць молодий
Обійняв калину вітер степовий.
Трави низько клонить та гойдає їх
Козаченько в гаю спатоньки приліг.
прспів:
Не журися спи козаче туга одійде,
Ніч холодна не голодна долю не вкраде.
У солодких снах козаче милая прийде
Серденько твоє зігріє лихо відведе.
Зранку до світанку загасив вогонь,
Освятило Сонце юнаку долонь.
Розкажи ворожко доленьку мою,
Долю сиротину з гідністю прийму.
Скраю біля гаю стелиться роса,
Заплітає косу чарівна верба.
Ой-да в чистім полі заспівав козак,
Проситься на волю піснею душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866018
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 16.10.2020
Це місто, в молочному тумані,
витікає назовні і стишується
над твоєю ключицею,
Холодне і сильне,
як вітер, що забирає весь гомін і втому
і прикрашає серце квітами,
аби не затерпло.
Місто, яке мрії людські,
як кульку, запускає у небо,
але досі стоїть
на сторожі з рушницею,
І мільйони життів народжуються
і тануть у ньому,
а воно стоїть і дихає, дихає.
Поки ще від скелетів,
що у шафі люди ховають,
не вибухнуло,
Місто стоїть і рахує усі химерності
і ковтає холод,
аби побачити істину,
Спостерігає, як люди розчиняються в часі, як їхні легені зморщуються
від недосконалості.
Все, до чого торкається пил,
і так бояться втратити себе частину,
І їх лякає справжність і скоро самих не стане ані краплини.
А місто стоятиме ще зо сто років потому, в своїй непорушності.
Місто стане вільним,
без фільтрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891705
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 16.10.2020
В житті людському склалось так давно,
Про це вже знято не одне кіно,
Що захищаєш власними грудьми,
Хто вміє я, а також вміє ми …
Життя людського зовсім близько дно,
І вже не має сил поміж пітьми,
Не захищаєш власними грудьми,
Хто вміє я, але не вміє ми …
І обіймаєш наче скарб людський,
Всі скажуть образ надто вже простий,
Хто притулився власними грудьми,
Хто вміє я, хто знає, що є ми …
І обіймаєш наче джерело
Людської сили, спокою, тепла,
Це суть всього, це не банальне тло,
Хто десь у серці пише ці слова.
Чудові люди, скарб гучних століть,
Вони кричать крізь простір, час: любіть,
І захищайте власними грудьми,
Хто вміє я, та краще вміє ми …
Бо так буває, залишився у вікні,
Хто вміє так, але не вміє ні,
І сотні образів у фото на стіні,
Хто так ніколи й не навчився ні …
В житті людському склалось так давно,
Що щось мабуть у ньому лиш одно,
Один, одна, що захищають вас грудьми,
І розуміють цінність того ми …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891579
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Прилетіли лелеченьки
Із теплого краю.
Ноги, крилонька втомили,
Спочивають в гаю.
- Чому сумні, лелеченьки,
Чому невеселі ?
- Бо не всі ми повернулись
У свої оселі...
Сіли спочить біля моря,
Напитись водиці,
І стрілося лихе горе
Вожаку-лелеці.
Розгулялось синє море
Хвилею страшною.
Поламало крила, ноги
Птаху молодому.
Лежить, стогне лелеченько,
Кров'ю істікає:
-Летіть, летіть, брати мої,
До рідного краю...
Нема гірше, як одному,
В чужині вмирати,
Повертайтесь, брати мої,
До рідної хати...
Вирушайте, вірні друзі,
З чужини додому.
Мені тут залишатись
Повік молодому.
...Стоїть в гнізді лелечиха,
Всамоті ридає...
Коханого вожака
Ж д е , в и г л я д а є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830293
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 16.10.2020
А душа, що та пташка, тріпоче,
Хоч безкрила та прагне небес.
Увібратись в тепло твоє хоче
І не треба для цього словес.
Що слова, коли серце шалено
Так у грудях само стукотить.
І, хай сонце на захід червлене,
Сльоза щастя на вії бринить.
І до тебе коханням говорить,
Для любові не треба слова.
Поцілунок єство упокорить,
Піде кругом нараз голова.
І торкнеться плеча у довірі,
Те для двох неоціненний скарб.
Те, як чистий листок на пюпітрі,
Ноти вписуєш в ньому ти сам.
10.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891357
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 16.10.2020
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 16.10.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 16.10.2020
Сидів Мурко, в вікно дивився… Збігали краплі по вікні.
Йшов дощ рясний, а Мурко злився: «Оце б на вулицю мені!
Я б там з курчатками погрався, Барбосу лапку я б пожав. З
ним кісточкою поділився б. Її в малині я сховав.
Сидів Мурко, в вікно дивився. А дощ спинятись не хотів.
А Мурко сердився і думав: «Ну хто просив його, щоб лив?
Подвір’я б я підмів чистенько і огірочки прополов. Капусту
висапав гарненько. Ну, хто просив його, щоб йшов?»
Лежала невідкрита книжка. В кутку десь шаруділа мишка.
Стояли непомиті зранку тарілки й чашки від сніданку.
Сидів Мурко… чекать стомився. А дощ все лився, лився, лив-
ся…
От встав й чистесенько умився, помив весь посуд. Підмітав.
В кімнаті гарно все прибрав. Прогнав із хати сіру мишку, а
потім ще читав він книжку. Намалював садочок й сонце, по-
тім поглянув у віконце. А там вже й дощик перестав!
Вибіг Мурко веселий з хати. Барбосу з радості жав лапи,
потім з курчатками він грався, від них в малині він ховався.
До чого ж весело було! Коли пішов в город, побачив, що там
все гарно підросло.
Нарвав Мурко щавлю у борщик і зрозумів, чому йшов до-
щик…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891564
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
Ходить в лузі, ходить в полі,
грає хвилечкою в морі.
Козакам допомагає,
лихо з ними проганяє.
Береже всіх козачаток,
малих хлопчиків й дівчаток.
Набиралися щоб сили,
рідний край щоб всі любили.
Як візьмемося за діло -
проженемо зло сміливо.
Щоб добро було лиш з нами,
Україноньки синами.
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891721
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Втомилася душа і день уже зоріє
Намистечко думок і сліпить і пече
А під теплом повік сльоза повільно зріє
По блідному лиці от от і потече.
Німа душа уже до тишини привикша
Душа як та зоря то блідне то згаса
Тож біль нехай пече і проникає глибше
І хай сльоза тече немов з листка роса.
Втікає час кудись а думка здоганяє
Та більше вже душі не полетіти в вись
Чи простір перетне і знає і незнає
А як вона уся світилася колись !
І кожна мить тепер бува для неї цінна
І головне тепер не обірвати нить
Та наче той листок вібрує ніч осіння
Й під віями сльозу світанок багрянить.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890494
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Ми пара не ідеальна.
Всього у житті було,
Та лиш про одне благали,
Щоби не гуло село.
Боялись ледащом бути,
Ліпили своє гніздо.
Ті роки нам не забути –
Одну вибирали з доль.
Стрічались і справжні друзі,
І покидьки на путі,
І люди, що не байдужі
До всього, що є в житті.
Й на серце тавро лягало –
На все був свій суд і час:
Когось ми перемагали,
А хтось насміхався з нас.
Та, як не було, прожито
Найкращі уже роки,
Живі ще зернятка жита
У душах, серцях поки.
Йдемо ми, за руки взявшись,
Дорогою в майбуття
Удвох, як було і завше,
Вимірюємо життя.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891876
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
вправи для малечі
Маленькі вправні пальчики
З долоньками ростуть.
Ось так вони літають,
Ось так вони пливуть.
У жменьки дружно склали,
Розкрили кулачки,
Зібрали знов докупки,
Тук-тук, як молотки.
( 2 рази)
Тепер покажем ріжки
І відпочинем трішки.
(повторити такий танок для пальчиків можна 3-4 рази) 😊😊😊
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891875
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Я́кось нині прийшлося до слова –
Та й забутись хіба би могло? –
Наше з мамою свято Покрови
І поїздки святкові в село.
Біля брами – каштан, як на чатах,
І осінній його перестук,
І матусині очі-блавати,
І тепло перетруджених рук.
Обіймали мене із дороги –
Був, на диво, цілющий їх лік,
Пахли хлібом, землею і Богом.
І, здавалось, так буде повік.
Вже не видно у хвірточці мами,
Там давно не чекають мене.
Лиш болить дотепер біля брами
Той каштан, як оголений нерв.
вересень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891859
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
На неба синє покривало
упала зоряна роса.
Любові стало місця мало
в нічних безхмарних небесах.
Вона між ясними зірками
кружляла з подихом весни,
спадала з ніжними квітками
краплинами до тебе в сни.
Ти міцно спав. На підвіконня
спускались пахощі п'янкі
й моє замріяне безсоння
торкнулось вій твоїх тремтких.
А неба синє покривало
встеляв любові зорецвіт...
Моє ж серденько обіймало
тебе і незбагненний світ.
26.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891531
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Ты пахнешь будущим
Цветным, определенным
И даришь настроение
Приманчивой весны.
Играет музыка
В глазах моих влюбленных,
А все стихотворения
Опрятны и ясны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159713
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 16.10.2020
Сльози - душі крик безсилий,
Туга торкнулась небес,
В пам"яті вузлик могили,
Раною в серці навхрест.
Пахнуть поля чебрецями,
Терпко гірчать полини,
Йду поклонитися мамі:
З сумом і з болем вини.
Ніби доспівана пісня,
Чи то до краю життя,
Стежка дитяча колишня,
Травами геть поросла.
Ось мамо ваша могила,
Болем у серці цей хрест,
Тільки душі крик безсилий
Міг би торкнутись небес.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891811
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Ходила я сьогодні на побачення,
А всім сказала ніби по гриби,
То осінь мені так його призначила
Забрала мене з смутку і журби.
На лісовій стежині ми зустрілися
І я потрапила у царство золоте,
Вона спитала: "Ти чого журилася?"
Не знала, що сказати їй на те...
Красою осінь так мене втішала
Словами не опишеш ту красу,
Чарівний ще букет подарувала
Його додому наче скарб несу.
Ми з нею дивне бачили кохання
Там дуб берізку ніжно обіймав,
Свої пісні співав для неї зрання
Лиш вітер безсоромно роздягав.
Червоний клен стояв і ніби плакав
Летіло листя мов із серця сум,
Він про свою любов співав-балакав,
А для мелодії було замало струн.
Сказати осені: "Прощай,," я не посміла
(Як попрощатися чарівної пори),
Вона грибів у кошик положила,
І ніжно сонечком всміхнулася з гори.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891809
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
На тебе, осінь, чимось дуже схожа,
Така ж не посидюча і вертка.
Люблю причепуритись, як вельможа,
А можу танцювати гопака.
Буває так, що, як і ти я плачу,
Ховаю сум свій і гоню думки.
Та, як тебе через вікно побачу,
Біжу, щоб привітатись залюбки.
З тобою добре, так блукати лісом,
Відпочиває в казці цій душа.
Туман частенько робить нам завісу,
А ми йому даємо відкоша.
Обожнюю коли довкола листя,
З тобою підкидаєм догори.
Вдягаємо калинове намисто,
Вся ця краса осінньої пори.
А коли дощ, беремо парасолю,
Під нею не буває тісно нам.
І хоч не завжди схожі наші долі,
Ми йдем на перекір усім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891851
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Знову осінь, знову осінь на порозі,
Лист кленовий, лист кленовий тихо впав.
Пролили дощі на землю свої сльози,
Вітер з осінню у парі танцював.
А вона така тендітна з ним у танці,
Посміхалася в барвистому вінку.
Вітер й осінь нерозлучені - коханці,
Танцювали під мелодію дзвінку...
Чуєш милий, чуєш милий лине пісня,
Запроси і ти до танцю теж мене.
Нам не пізно у цю пору, ще не пізно,
Танець наш чарівну казку поверне...
Б'ється серце і палає від кохання,
Пригортаєш ти мене, щаслива я.
Хоч душа моя тремтить від хвилювання,
Я твоя, наза́вжди любий, я твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891581
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Заграй , кобзарю!
О , де ви є славні козаки кобзарі?!...
Щоб розбудити тих,хто міцно спить.
Не співають, веселих пісень солов'ї
Повсюди, шансон лунає,і звучить.
Чути, захриплий голос і язик чужинця
Під мурку , витанцьовують молоді.
Розчервонілись , білі личка від винця
І підспівують, хором блатні пісні.
Ой, візьми,кобзарю кобзу в руки свої
І заграй, ми пісню на струнах голосних.
Прожени ,тугу з серця ...печаль, жалі
Ту пісню ,що воскресає мертвих і живих.
Одягнули вишиванку сіроманці
В корчмі, святкують ,п'ють ...і гуляють.
За ними,услід куриться дим у танці...
І про своє рідне , вони забувають.
Як дикарі ,топчуть синьо-жовтий стяг
Та насміхаються, зі всього святого .
З меншого брата, друть кожуха і лах
Всі хочуть,рівнятись на дядю крутого.
Слухають,Владімірський централ
І Читають,вірші не Кобзаря , а "Реп".
Кусає,язиком до крові зміїний жал
І мовчить,від бід різдвяний вертеп.
Крає ,серденько матері сиротинці
Вдові ,і діточкам що втратили тата.
І фору, дають чужим пісням вкраїнці
А на могилі,мліє за сином Україна мати.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891780
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020
1
Вона до дзеркала, чуйно задивилась,
Чи фарбувати коси, може краще ні?
Її сердечко, знову шалено билось,
Думки сумлінні, справді, що ж робить мені?
На роздоріжжі, це ж укотре й не снилось.
Так рік за роком, ще ж молода, лиш сорок,
Немов троянда, в сумну пору осінню,
Чи ясні мрії, можливо давно порох?
Чи ввись злітають, чи скотяться в безодню.
***
Ранком бажання - почути слова ніжні,
Себе відчути, щасливою жінкою,
Уста привабливі; ясні, стиглі вишні,
Тонути в ласці і бути потрібною.
Блудні думки, ніби клубками тумани,
Пахуча кава, пінилася у чашці,
Втомлена душа, як позбутись омани?
Де взяти сили? Злетіти би цій пташці.
Ледь підхопила, рукою густе волосся,
Змарнілі очі, сповнені сліз й печалі,
Що ж за життя? Це, як у полі колосся,
Під дощем й сонцем, а що ж чекати далі?
Як ті пташки, мрії сизокрилі, смілі,
Чи й обійти роздоріжжя зможу знову?
Свої надії, все світлі й зрозумілі.
Хоча й зима, то ж навіє сніжну ковдру.
А що життя, минуле було щасливим?!
2
Рідне містечко, потопало в деревах,
Хати із цегли, здаля білі доволі,
Високі й нижчі, й виноград по парканах,
А вздовж дороги стрункі, пишні тополі.
Три милі донечки, є у мами й тата,
Будинок славний і поряд чудовий сад,
У них сім’я не бідна та й небагата,
Диво-гірляндами чарує виноград.
Доньок привчали, батьки завжди до праці,
Щоб господарки, дбайливі по городі,
Всякчас щоб затишно і чистенько в хаті,
Добре трудились, часто журилась мати.
Гарний врожай радо збирали щороку,
Наче й в мирі, усміхнені в злагоді,
Тож підростали, такі милі, нівроку,
Але батьки, потай сварились іноді.
І чорна смуга затьмарила їм очі,
Загуляв батько, немовби вітрисько злий,
Не спала ненька, жура майже щоночі,
Життя не солод, буває полин гіркий.
Розчарування, пакунки, знову сльози,
Не пробачила, йому матуся зради,
Чужі парфуми, позабути не в змозі,
Дітей заради, не кинув свої вади.
3
Обласне місто, їх зустріло привітно,
Хоч шум автівок і чути галас весь час,
Мамі й дівчатам, на душі тепло, світло,
В багатоповерхівці, є квартира - клас!
В зіницях сльози, полум’ям радость, щастя,
Життя рікою, є школа, щирі друзі,
З іншого класу хлопець, достатньо чемний,
Їхнє знайомство і раптово невдовзі,
Мамі сподобався, каже, дуже скромний.
Як наодинці, в очах ясні іскринки,
Перші цілунки переросли в кохання,
А в школі бали і диво-вечоринки,
Вона ж для нього, як ясна зірка рання.
Блакитноока. Усмішка; схожа сонцю,
Ніжна, тендітна, між них мала різниця,
Веселий погляд, запрошення до танцю
Час летів швидко, вона вже й випускниця.
Що може дати, їй рідненька матуся?
Адже, ще має, дві доньки у квартирі,
Радіє слову, почула, - Я вивчуся
Серця зігріті, розмови довгі, щирі.
4
На роздоріжжі. Мала не ту дорогу
Яке навчання? Молодість - дивна пора,
Хоча в душі трима сумління, тривогу,
Прийняла рішення – друг краща опора!
Кохання-вирій, ніжних почуттів, чудес,
Політ лелечий, незрадливості, щастя,
Сіяло сонце. Її мрії до небес,
Справді вдвох краще, то ж все зробити вдасться.
Вже у неділю і стали на рушник,
Благословили, батьки і вся родина,
І перший іспит та промовчав молодик,
Де жити краще? Не відпустила сина,
Свекруха строго, - У купі жити легше!
Сидять обоє, у біленькій білизні,
Хоч на підлозі та зате на матраці,
Це ніби рай, їх очі досить серйозні,
Почуття ніжні, вони ж ніби в палаці.
Ті дев`яності, екзамени для сім`ї,
Грошей нестача, ще й новина; вагітна,
Зірки мигтіли в туманному сузір`ї,
Вона ж раділа, покірна і привітна.
Казкова осінь. Давненько обважніла,
Не час народжувати, в душу страх запав,
Сумне обличчя, як квіточка змарніла,
Він взяв за руку, теж нещастя відчував.
Думки осінні, у родовій палаті,
Біль і страждання, народжувала важко,
Чомусь з’явилася у халаті і мати,
У очах темінь. Слова, - Потерпи пташко,
Ледве почула і провалилася в сон.
5
В палаті сонячно і напрочуд тихо,
Трепіт повік, думка, де ж моя дитина,
Ятрить тривога, може підкралось лихо,
Ледь піднялася, а може маю сина?
Двері відчинені, обличчя свекрухи,
А поруч з нею, її любий, коханий,
Вона ж не п’яна, а мов після сивухи,
Для усіх день, жаль, видавсь, досить нежданий.
На світ з’явились, два крихітні синочка,
Дуже зарано. Дні і ночі в тривозі,
Їм сил забракло, не жити ангелочкам,
Тож смерть непрохана, стала на порозі.
Похмуре небо, нині поганим знаком,
Двоє у відчаї, вже сварки, розмови,
Де ж те кохання? Кожен йшов своїм шляхом,
Щоб помиритись, за це й немає мови.
У церкві тихо, густо мерехтять свічки,
Вона приходить, синочків пом’янути,
Два ангелочка, часто влітають у сни,
О, як же боляче! Не позбутись смути.
Під серцем рана, увесь час кровоточить,
Де знайти сили? То ж треба жити далі!
Вкотре хустинку, всю сльозами промочить,
Де знайти вихід, щоб позбутись печалі?
6
А час летів… ледь-ледь загоїлась рана,
Мрія навчатись, все ж мала здійснитися,
У інститут, врешті відчинилась брама,
Із всім минулим рішила змиритися.
Роки навчання, доброта, щирість друзів,
Придали сили і впевненості в собі,
Думок багато, тішилась білій смузі,
Щаслива буду, зрадію долі своїй.
Кожного дня, робота й знову навчання,
Їй не до втіхи, папери числа й числа,
Бо ж по натурі весела пташка, рання,
На жаль, чомусь, не змогла розправить крила.
Вже й за плечима, давно магістратура,
В житті стежина, стелиться барвінком,
Спомин у церкві, щораз долалась смута,
І Бог все бачив, завжди всьому був свідком.
7
Доля змирилася, увірвався в серце,
Стрункий, чорнявий, миттю почуття збудив,
Ті поцілунки, солодкі, наче вперше,
Немов підлив квітці джерельної води.
Все ж тікав відчай. У спокусі ожила,
Ніжні обійми, діждалась, шаленіли,
Кохання-щастя, як вода із джерела,
Розрада, радість, від дотиків, п`яніли.
Не раз у ліжку, він заводив розмову,
Давай кохана, ми народимо дитя,
Дуже боялась, але ж пішла на згоду,
Хай буде так, справді це прекрасне життя.
Летіли швидко; всі дні, часи й хвилини,
Окрім роботи, ще займалась квітами,
На душі тепло, думки немов перлини.
Потіш нас Боженьку, вже немовлятами.
Років чотири, як разом, а чи вдасться,
Вже в безнадії радості материнства,
Все стороною, їх обходило щастя,
Чи вирок долі, а чи це знак чаклунства?
В душі зневіра, знов палати, лікарі,
Роки, як іспит. Операційні столи,
Гнобили тіло. У тунелі ліхтарі,
Ознака жити - таку звістку принесли.
Та вже не буде, вона мати дітей.
Тиша в квартирі, болить, погляди сумні,
Він став холодним, ну айсбергу подібний,
Знову розлучення, покинув навесні,
У важку пору, він так був їй потрібний,
Лишив лиш спомин, про пристрасне кохання.
Та Бог же свідок, то не її провина,
Весь час надія, колись зів’є гніздечко,
Не проростала висаджена зернина,
Від болю туга, стискалося сердечко.
В душі таїла, печалі і страждання,
О, що ж ти доле, як мені далі жити?
Не зацвіте весною квіточка рання,
А так бажала, із милим мати діти.
8
Час поспішав, то ж життя не зупинилось,
Нові друзі, нині змінила роботу,
Враз здивувалась, зустріти і не снилось,
Щирість відчула, їх тепло й турботу.
Весна-чаклунка, причепурила життя,
Жага злетіти, ввись пташечкою сміло,
Любила квіти. Давно мала почуття,
Прикрасить клумби, їх саджала уміло.
Чудове місто у суцвітті каштанів,
Тішилась ними і справно доглядала,
Не малювала, як подеколи планів.
Свою самотність у роздуми ховала.
Все ж мала втіху, у Інтернеті друзі,
Часті знайомства, хоч побачень не ждала,
Втратила віру, боялася ілюзій,
У тмі ночами, у стражданнях ридала.
То Божа воля, все казала матуся,
Ти постарієш, доню, краса відійде,
Моя лебідко, я за тебе журюся,
Чеснот замало. То де ж щастя твоє?
Уже й за тридцять, а думки наче джмелі,
З русявим зважилася сходити в кіно,
Йому здалось на сьомому небі, хмелів,
Від спілкування, мов зналися давно.
Про це кохання, стали свідками ночі,
- Та ми ж не діти, нащо довго водитись?
Шептав на вухо, хитро зирив у очі,
Давай вдвох жити. Та й зможем одружитись,
Я теж не проти, попрошу, не відкажи.
9
Стежки-доріжки, усі сторінки життя,
Щось шепотіло, ти все ж буть обачною,
Придивись добре! Яким бачиш майбуття,
Плани надалі? Чи з ним матимеш пуття?
Кілька місяців, двом іспити щоднини,
Він навіть ладен, виховати дитину,
Чужу, з притулку. Їй це здалося дивом,
Ось так наваживсь, яку ж замав причину,
Ховав від неї? З часом впала підозра.
М`який характер, бо ж є поступливість,
Завжди уважний та й у міру веселий,
Як розпізнати, чи притаманна строгість?
Чи не приховує у душі лукавість?
Розчарування, то ж зустріла мати,
Наче й привітно, все ж сумна при розмові,
Тривога в серці, а чому і не знати,
Схоже ревнує, бо погляди зимові.
Спішить не треба, часто спиняла себе,
Погляд до неба, там би знайти пораду,
Небесне море, вночі ледь-ледь голубе,
Думи, як зорі, з ним не знайду розраду.
Думки тікали і вкотре повертались,
Вже сорок років, а одна втіха квіти,
Краса по вікнах, із сонцем розважались,
І по них зайчики, чом не порадіти?
Шкода, що в мами один, не буде щастя,
Життєвий досвід, бодай її зупинив,
Мабуть залишитись, нам друзями краще,
Це буде помилка, він довго запевняв.
Та все ж із часом охололи почуття,
По телефону, розмови, як брат й сестра,
Ні, це не помилка, справжнє передчуття,
Мамин синочок, а життя, врешті не гра.
Не хтів змиритись, він вимагав стосунків,
Й було дзвінками, вдень і вночі докучав,
Ні не таких, вона ждала подарунків,
Хоча від долі, певно занадто страждав.
10
Вечірня зоре, ти зійди наді мною,
Скажи, що буде, хоч прошепчи тихенько,
Поділюсь думкою, журбою з тобою,
Зніми тягар з душі, то ж зігрій серденько.
Ой довгі ночі, всякчас однакові сни,
Тішилась містом, визирала до вікна,
А де ж розрада? Так хотілося весни,
У грудях тисло, на серці, мов стіна скляна.
Прокинувсь ранок, сонечко променіло,
Вже за вікном струмочки, плакали сніги,
У храм збиралася, обличчя пашіло,
Хтіла думки відкинуть, втекти від нудьги,
Й біль притупити та синів пам`янути.
У храмі тихо, до свят іще далеко,
Людей так мало, чути шурхіт підборів,
Сердечку трепетно, ой, як же нелегко,
Чому в житті, ти для мене крива стежко?
Ставила свічку та ледь-ледь не впустила,
Хтось взяв за руку, - Давайте, краще я сам,
- Ось так, горить! Вона враз сльозу струсила,
- Ой, поспішила, я дуже дякую вам!
Поруч із нею, стояв, читав молитву,
І час від часу, назад дививсь, на двері,
Вмить у душі, сварила, себе роззяву,
Але ж на світі, таки є люди добрі!
Вже й згасла свічка… її легеньку ходу,
Здаля, помітив і він пішов за нею,
- Ви ще в тривозі… дозвольте, я проведу,
Злегка збліднів, любувався мов зорею.
Високий зростом, сміливо взяв під руку,
Легке тремтіння, аж по тілу пролилось,
Приємний голос, вже позирала збоку,
Треба ж отак, звернути увагу вдалось.
11
Скупчились хмари, розплакались небеса,
Накрапав дощик, у під’їзд вдвох забігли,
Йому здалось, що на її щоці сльоза,
Погляд у очі, на якусь мить застигли.
Як школярі, обоє вмить посміхнулись,
Раптом спитав, - Як звати чарівну пані?
Справжні дива, вважалось чогось боятись,
В такі роки…. мабуть все ж є якісь грані,
У спілкуванні. Прошепотіла ім`я.
Блакитноокий, враз думка промайнула,
Бач чимось схожі та й подала візитку,
І, як дівчисько, собі; оце утнула,
Бігла по сходах, у душі крапля смутку.
12
Чоло змокріле, досить червоні щоки,
Трепіт сердечка, це начебто у пташки,
Зміг розбудити… та хіба це в ці роки,
Прийде кохання? Життя не гра у шахи.
Ледь втихомирилась. Вже чашечка кави,
Зняла напругу. А скільки ж років йому?
Помітно старший, але не ловлю ґави,
Одній на старість, не позаздрю нікому.
Уповні місяць освічував кімнату,
Він не дзвонив, ефірне розчарування,
Мабуть ніхто не захистить сумну квітку,
Задовга ніч, їй не спалося до рання.
Пройшло два дні, він тримав три орхідеї,
Тож у під’їзді, давно на неї чекав,
У руці торт, мило всміхнувся до неї,
- А я до вас, може разом поп’ємо чаю?
13
Короткі дні… мов потрапила у казку,
Інтелігент, спромігся причарувати,
Уста до рук, відчувала ніжність, ласку,
Яку ніхто і ніколи не зміг дати.
Вихідний день. Він навідався зарано,
Вона у ліжку. Вже накинувши халат,
І ледь хвилюючись, турботно, жаданно,
Його зустріла. Вже й відчула аромат,
П’янких парфумів. Ясніли світлі очі,
Як феєрверки. Жага їх покохати,
Звуки зітхання,- Ой, чому довгі ночі…
Весь час без тебе! Я втомився чекати!
Які слова, наразі встоять не змогла,
Весняний подих у полоні цілунків,
Спокуси аура, обох перемогла,
Й сама не ждала, цих інтимних стосунків.
14
Стежки-доріжки, як всі сторінки життя,
Надто багато вже всього пережито,
Сяє обручка, он, на столику здаля,
Що відповість? А чи і справді щастя..
Вона пізнає? Знову на роздоріжжі…
*
Дзвінок у двері…
О доле-доленько, піду пригорнуся,
Най на руках, його міцних я зомлію,
Й розвію сумніви, в обіймах втоплюся,
Нехай кохана, буду з милим довіку.
Жовтень 2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854645
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 16.10.2020
У сукні сонцекльошу пишна,
В садку росте молода вишня,
Весна, краса, все зазеленіє,
І згодом квітне, забіліє!
І трунок, плине по садочку,
Я одягну,швидко сорочку,
Й біжу до неї … Ой красуня!
Яка ж гарненька, моя вишня!
Пізніш, як одягне коралі,
Так вабить, що ж робити далі?
Дозрілу, я пригублю вишню,
Тобі подякую Всевишній.
Тож з вишенькою підростаю,
Я ранки з нею зустрічаю!
Своє дитинство, тут залишу,
Колись про це вірша напишу.
Сама ж, в країну знань порину,
Знайду в житті свою стежину.
18.02.2020р
Вірш зі скрині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 16.10.2020
Прийшов Вадик до дідуся
Про життя все розпитати:
-Коли любиш дві дівчини,
Яку з них за жінку брати?
Перша дівка – дуже гарна,
Всі зовуть її Нінель,
Сорок вісім кілограмів –
Балерина і модель.
Другу дівку звати Ната.
Скажу тобі, діду, просто:
Ця розумна і багата,
Важить десь під дев’яносто.
-Як на мене – бери Нату.
Якщо твоя жінка в тілі,
Це велике в житті щастя –
Погойдатися на хвилі.
А про модель - що гадати?
Правду кажуть, а чи ні,
Що на дошках, любий внучку,
Ти належишся й в труні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783721
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 16.10.2020
До сусідів Пилип дзвонить:
(Ті якраз були на дачі)
-В вашій хаті є злодії,
Хоч вже смеркло, та я бачу,
Двоє в хату вже забрались…
Сусід з дачі аж волає:
-Виклич швидко поліцію,
А я уже виїжджаю!
Ввімкни світло і продовжуй
Там за всім дивитися,
Бо поліція в наш час
Може й запізнитися.
Добре, зараз,- Пилип каже,
Повідомлю тобі дещо:
Перед тим якраз у хату
Приїхала твоя теща.
-Тоді - стоп! Мене послухай:
Сиди тихо. Лягай спати.
І зроби усе можливе,
Щоб злодіїв не злякати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783916
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 16.10.2020
За пеленою, этой суетою –
летела жизнь, как облачко мечты;
и хоть плыла такою непростою,
к ней наши помыслы всегда чисты.
Жизнь махаона, так короткой сказкой,
лишь три недели – надо всё успеть...
Какие крылья – яркая раскраска,
нектар цветочный, махаона снедь...
...А как во взрослость мы тогда спешили,
чтоб заглянуть, как будет впереди...
Прости нас жизнь – тебя ми насмешили?
Как быстро оказались посреди...
И стали дни ценить уж по другому –
теперь как миги ой как коротки,
несли верстами к мудрости парому,
да с месяцами наперегонки...
И оказалось, что цена момента –
неповторима, очень высока,
остались там твои аплодисменты.
Что не сбылось – глядит издалека...
За пеленою, пряди сединою –
картины памяти, как сериал...
Ой ли, оценишь, осени порою –
как жизнь свою когда-то сочинял...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891843
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Допитлива дуже сорока
Питаннями сипле знаскока
І оком одним заглядає
Розгадки у всьому шукає:
- Чому всі гриби в капелюшках?
Ховають великі там вушка?
Від сорому ніяковіють?
І щічки у них червоніють?
- Осінні листки опадають,
На шапочки наші лягають.
Надійне грибне маскування —
Ось відповідь на запитання.
15.07.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856642
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 16.10.2020
[b]А[/b] за вікном вже падав жовтий лист,
[b]Н[/b]а посивілі скроні сон схилявся,
[b]Е[/b]легію створивши, як колись,
[b]Н[/b]а світ природи ніжно задивлявся.
[b]Е[/b]нергія блукала навкруги,
[b]Ч[/b]аруючи усе до сну і казки,
[b]К[/b]расиво неповторністю руки
[b]А[/b]зарти зазнавали вже поразки.
[b]Ч[/b]астиночка природи - лиш вона,
[b]Е[/b]мфазу звуків з сумом поєднала,
[b]К[/b]рутилася у пошуках дитя,
[b]А[/b] темінь їй сміливо заважала.
[b]Л[/b]ітаючи думками в далечінь,
[b]А[/b] сон схиляв ті скроні посивілі,
[b]Д[/b]одавши у природу звідусіль,
[b]Н[/b]апрочуд до глибинки защемілі.
[b]І[/b] борючись з дрімотою і сном,
[b]Я[/b]к же могла знаходити ще сили?
[b]К[/b]ружляючи у вирії думок -
[b]С[/b]томилась та оздоблювала крила.
[b]В[/b]игадувала люба, в глибині,
[b]Я[/b]к щастю посміхнеться через роки,
[b]Т[/b]ендітність і любов в її душі -
[b]О[/b]сь чути на порозі перші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891824
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Рятує власне тепле хутро,
мене в засніжених дворах.
Перебираюся нечутно
балконами, на власний страх.
Але коли настане літо,
я свій привіт несу дахам
промінням сонячним зігрітим.
Горищами мандрую там.
Там для птахів, мишей мисливець,
я зверху, над панами пан.
Вважаю, я в житті – щасливець.
Єндовами гуляю сам.
Та все ж на землю серце тягне,
як тільки березень настане…
16.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891844
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Шепоче ніч, журбу покинь,
думки вгамую та й утішу,
вже я прийшла, до мене линь,
тебе до ранку не полишу.
Поставлю північ в головах,
щоб остудила чвари денні,
заколишУ на небесах,
сузірним маривом південним.
Голівку положу на хміль,
укрию ніжним сновидінням,
що поззиваю звідусіль,
бо я волію проведінням.
Сон перший матимеш міцний
та не тривкий, а що вже потім...
не пригадаєш й силоміць
того, що зранку був неспокій...
Ти сон забудеш, як в вікні
побачиш вранішнє світання,
то ж, не дивись, завдяч мені,
згадать дозволю на прощання.
А щоб він збувся, помовчи,
розкажещ згодом, ненароком,
бо, щоб ніхто не наврочИв,
і він не став тобі злим роком.
А зараз спи, зніму з очей
утоми тінь, з лиця - тривогу,
торкнусь оголеним плечем,
уже заснула...слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289952
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 16.10.2020
Не виношу тиші,
бо вона гнітить
і думки невтішні
обсідають вмить,
Раптом в мене знову
зневіра вповзе,
з тривогою змовна,
а мені й так зле.
Віра є, не скресла,
певно ще не час,
й діти перевеслом
поєднали нас.
Душа твоя наче,
ластів'я в вікні,
достукатись хоче
в серденько мені.
Бог, прости гординю,
всі не без гріха,
лиш себе виню я,
що любов стиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311717
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 16.10.2020
Ничего не меняется снова -
Я её опоздавшую жду,
А она не промолвив ни слова
Мне нарвёт абрикосы в саду.
Снова будет болтать и смеяться,
Говорить о заботах своих…
Ну а я буду вновь любоваться
Цветом глаз несравненных таких.
Охмелев от вина и июля
На судьбу свою станет пенять,
Что любовь от неё ускользнула,
И что счастье замучилась ждать.
Будет всё, как всегда без просвета.
Жаль, что жизнь не воротишь назад -
У бескрайнего, жаркого лета
Тоже будет однажды закат.
Так от встречи до встречи и дальше
Я живу ожиданьем томим,
Что спустя десять лет, может раньше
Буду ею однажды любим.
13-14.07.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883328
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 16.10.2020
Нехай завжди цвіте в народі вишня,
Дарує людям пелюстки свої
І хай завжди співають на тій вишні
Самі голосисті солов'ї.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла,
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
Твої пісні ми з гордістю співаєм,
ВОни як прапор сяють поміж нас,
Тебе ми Чураївно пам'ятаєм,
Й будемо пам'ятати увесь час.
ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла,
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
Вишня ця завжди живе в народі,
Цінуємо ми кожен пелюсток
І віримо що ще вона народить
Багато нам співучих ягідок.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла
Ти співала пісні на весь світ голосні
Кожна пісня за душу брала.
Ми нашу Чураївну пам'ятаєм,
Голосисту,завжди молоду.
Разом з нею пісню ми співаєм,
Про вишню ту що в маминім саду.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла,
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
Живеш ти з нами наша дорогенька
В переказах,В піснях ти і в віршах
У вишню ту, в садочку ,молоденьку,
Мабуть твоя вселилася душа.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла.
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891171
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Нехай завжди цвіте в народі вишня,
Дарує людям пелюстки свої
І хай завжди співають на тій вишні
Самі голосисті солов'ї.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла,
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
Твої пісні ми з гордістю співаєм,
ВОни як прапор сяють поміж нас,
Тебе ми Чураївно пам'ятаєм,
Й будемо пам'ятати увесь час.
ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла,
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
Вишня ця завжди живе в народі,
Цінуємо ми кожен пелюсток
І віримо що ще вона народить
Багато нам співучих ягідок.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла
Ти співала пісні на весь світ голосні
Кожна пісня за душу брала.
Ми нашу Чураївну пам'ятаєм,
Голосисту,завжди молоду.
Разом з нею пісню ми співаєм,
Про вишню ту що в маминім саду.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла,
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
Живеш ти з нами наша дорогенька
В переказах,В піснях ти і в віршах
У вишню ту, в садочку ,молоденьку,
Мабуть твоя вселилася душа.
Ти козачка була із простого села
Де матусина вишня цвіла.
Ти співала пісні на весь світ голосні,
Кожна пісня за душу брала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891171
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 15.10.2020
«Попрыгунья Стрекоза
Лето красное пропела»…
Это точно обо мне!
Но теперь возьмусь за дело…
Наверстаю я вполне!
Мама с папой отличились:
Урожайность – высший класс!
Быстро в отпуск удалились.
Мне оставили наказ…
Я схватилась за работу…
Но, видать, не суждено!
Мне на помощь надо роту!
Не сходить даже в кино…
Я соседей подключила…
Закипела жизнь ключом…
Режем, солим…. Убедила!
«Не ударю в грязь лицом»!
Банки, крышки кипятятся…
Я - бегом, как егоза!
Пусть родители гордятся…
Дочь – совсем не стрекоза.
12. 10. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891522
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Я дякую тобі, моя Лебідко,
За нашу нерозтрачену любов,
За те що ти, немов чарівна квітка,
Для мене розцвітаєш знову й знов.
За наші в небі зорі вечорові,
Що їх, з любов"ю так, даруєш ти,
За вечори наповнені любові,
Яку в душі змогла ти зберегти.
І хоч роки так швидко промайнули,
Нема назад у юність вороття,
З тобою повертаюсь я в минуле,
І лину мрією в щасливе майбуття.
Я дякую тобі, моя Лебідонько,
За ті п"янкі кохання вечори,
Світи мені, моя чарівна зіронько,
Грій душу мою сонечком згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891088
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Я люблю тебе! Чуєш? Люблю,
Як ніхто і ніде, і ніколи.
Дощ змиває краплини жалю,
А повітря п’янять матіоли.
Пам’ятаєш, як там, у гаю,
Причащалися губи нектаром?
Ніжність душу лоскоче мою,
Як калина спалахує жаром
У грудневий засніжений час,
І примружує очі завія
Та виспівує соло для нас.
Відбулись ми… Чи збудеться мрія?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891791
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Зовні до величних гір всі хмари купчасті подібні.
Вкриті , мов снігом - красується це природи творіння.
Зовсім сиве, притишене, осіннє, а срібло дрібне.
В літі бабинім свої тривоги і своє прозріння.
З середини - хмари схожі на сірий похмурий туман.
Та якими б не були, це одна і та ж речовина.
Випливе сонце на них дивуватись і це не обман...
Бачим дива, які дарує землі кожна хмарина.
Незалежно від того, це чарівні краплини води.
Ніби уперше вони нас кличуть до радісних звершень.
Наша свідомість - мозку головного продукт від біди.
Відчиняються двері і вікна... Погода, мов верша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890694
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Стежки поприпадали до землі,
Сховалися під папороть й ожину.
А тут вже й осінь на зеленім тлі
Вихлюпує емоції наживо.
Дивлюсь: на чатах згорблена верба.
Давно забула, що то плач і сльози,
Й не хилить сиве віття їй журба,
Як пише хтось в поезії і прозі.
-Мовчи,- шепоче,- тишо, не лунай.
Стелю в дуплі із листя постелину.
Тут відзимує Мавка лісова.
Її я берегтиму, мов дитину.
Їй будуть снитись лиш солодкі сни-
Русалки, ліс в мелодіях сопілки.
А може, й Перелесник навісний…
Поки не збудять навесні ягілки…
В сни не впущу я Лу́каша. О ні!
Бо не уміє жити він красою.
Людські істоти часом ниці й злі,
Ведуть до нас ту… з чорною косою.
Гілля верби майнуло у мій бік
Як докір через вторгнення в природу,
А ще й зловмисник липу поволік-
Сучками геть обтикану колоду…
На руки впала надвечірня мжа,
Тож поспішаюсь завидна додому.
Тепер сама знайшла мене стежа,
Бо що робить в оселищі чужому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889377
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 15.10.2020
Приблудний кіт, мов темна хмара,
По даху ходить, як примара,
Всю ніч — по колу і навкіс.
Муркоче щось собі під ніс.
Давно прижився на горищі.
Коли в негоду вітер свище,
Кошлатить шерсть, — лякає тінь
Між сонних, зоряних видінь.
Іскряться очі ліхтарями,
В пітьму вдивляються вогнями —
Кіт, мабуть, місяць стереже,
Який у небі, мов драже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891775
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
[i]До Дня захисника України:
переспів широко відомої пісні...[/i]
[youtube]https://youtu.be/KI_hDS4WiP8 [/youtube]
[i]“[b][color="#a807a3"]Розпрягайте, хлопці, коней
та й лягайте спочивать,
я* ж піду у сад “зелёний”
хопту** з коренем корчувать…
У саду і на городі
дика нечисть завелась –
цвіття племені і роду
топче "челядь" ница в грязь.”
ПРИСПІВ:
Лиш Маруся, її доля,
нас з’єднає вельми в жмут:
хто – за що, вона ж – за волю…
Що посіють, те й пожнуть!
Нені відданість гаряча -
українцям до лиця:
войовничість, сміла вдача –
жінка-характерниця!
У полку її й Федина –
совість нації – не гірш.
Думка їхня тут єдина:
продають народ за гріш
ПРИСПІВ.
Вояки – в спідниці – діють,
та не видно шаровар…
Хлопці, чи недужі тілом,
чи не той для вас товар?
Діставайте ша́блі з піхов
й заходітеся кувать
перемогу над тим лихом –
хватить вам вже спочиватть!
ПРИСПІВ.[/b]
14.10.2020
_________[/color]
*тут слово Марусі Звіробій;
**бур'ян.
[youtube]https://youtu.be/6VBSowOA6uQ[/youtube][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891701
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 15.10.2020
…всходит – солнышко морское
Не скупится – на волне
Восхожденье непростое
Вроде – яркое в ходьбе
Мелочится – пена в зыби
Восклубилась – в небе хмарь
Заискрилась – в море рыбьем
Архаически – фонарь
Гранд-маяк – царь не дурдома
Тип – фонарик бережной
Вектор мощности генома
Приумножил – Свет на ноль…
14. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891723
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Жду тебя, друг Поэт –
Вместе встречать РАССВЕТ!
Солнечный луч и море -
Нынче мои герои.
Пейзаж родИлся в ночи,
Пока что спали лучи.
Хватаю его за хвост.
Сажаю его на холст.
Взор отвести невмочь.
Печаль уходит в ночь.
Рисую дивный сюжет -
«На море брезжит рассвет!»
Пастель добавить не лень.
РодИлся солнечный день.
Печаль скрывается в тень.
20.04. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872723
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 15.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zRNUgFchnlc[/youtube]
А на вікні цвіте весна,
На зло холодній осені.
Не досягнуть їй до вікна,
Бо в гості не запрошена.
Пахучий ніжний аромат,
Дарують білі лілії.
В весну вертаюся назад,
Я рада цій ідилії.
Весна ця й осінь - різні.
У розпачі тепер душа.
Весна недовга, звісно,
Та трохи все ж мене втіша.
Зів"яне квітка й упаде,
Сумує підвіконня.
В моїх думках лише одне:
Була я в міжсезонні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891760
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Ішов боєць – спіткнувсь, утримавсь, не упав,
Навколо озирнувсь – і знов пошкутильгав…
Військовий однострій, ціпок в руці отой,
Земляк, знайомий мій… Так, ветеран АТО.
Згадалось: літо, степ, колони БТР,
Вітрів донецьких реп, той сепарський «концерт».
Накрило бліндажі, гучав снарядів шквал…
У долі – на межі… Поранення, провал.
Човном небесним плив у тихий Божий рай,
Та раптом струс і крик: - Медсестро, забирай!
Ти житимеш, браток, - хірург йому сказав…
Війна. Осколок той і долю перетяв…
Покрови свято, день… А голубінь яка!
Церковний подзвін ген відносить вдаль ріка…
Ішов, і кожний крок в нім болем озивавсь:
Донецьк, Новоазовськ, Луганська, Іловайськ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891725
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Роки злітають, як пожухле листя.
Оголеність душі осінньою порою
Мінор стискає, вітер рве намисто
Калини, що схилилась низько над водою.
Вуаль фотографічна поглинає,
Туманом прикриває золота сусальність.
Здається інколи: дійшов до краю,
Але веде осіння мудрість у реальність.
І серце довіряєш тільки Богу,
Тебе не зрадить, не розтрощить вітром сильним.
І по життєвій ти ідеш дорозі,
І не зважаєш на осінні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891755
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
из одноимённого сборника одностиший
861. как КАЛИБРОВАНА микро́метра шкала, так мы деталей и НАБРАКОВАЛИ.
862. нельзя быть АРГОНАВТОМ – лишь в ГРАНА́ТОВОМ браслете!
863. бывало, прогуливаясь СИАМОМ, мы с СОМАМИ делились МАИСОМ.
864. всё НЕДОВЕРИЕМ поколебимое, почему-то ещё – НЕВРЕДИМОЕ.
865. вам – в ваших ЯМОЧКАХ на щёчках не хватает… ХОМЯЧКА.
866. её он РАЗОЧАРОВАЛ – она его жильё за это РАЗВОРОЧАЛА.
867. она НАВЯЛИЛА лещей, а мы их ей потом и НАВАЛЯЛИ…
868. в больнице РИНОСКО́ПОВ не хватает – передавить всех СКОРПИОНОВ!
869. РАЗВИТЬСЯ в нашем обществе никак нельзя не ИЗВРАТЯСЬ.
870. как жаль что я – не ГУБЕРНАТОР РОТЕНБУРГА…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ *ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891743
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
В тридев’ятім царстві
Почались митарства
Дівчинки малої
До Чаклунки злої.
Дівчинки-сирітки.
Хто вона і звідки,
Те ніхто не знав.
Звали – Маргаритка,
Мала вона нитку,
Чарівну, й клубочок.
Часнику зубочок
При собі носила –
Мав магічну силу
І до себе звав.
Бігла Маргаритка
І мотала нитку,
Чарівну, в клубочок,
Раптом – теремочок
Виріс перед нею,
Нитка під землею
Заховалась враз.
Вниз вона спустилась,
Тут усе світилось:
Зверху – теремочок,
Згублений зубочок.
Де ж найбільша свічка,
Пробігала річка
Й спав там Дикобраз.
Маргаритка тихо
Обминула лихо,
Ниточку збирала
Й добре пам’ятала,
Що вона шукає
Брата за Дунаєм.
Тільки би знайти.
Ниточка на кладку
Повела дівчатко.
Бігла через річку
Маргарита нічку,
А вже там спустилась,
Вже й перехрестилась.
Хоче в дім зайти.
Раптом із садочку
Вийшла із ціпочком
Бабця, геть старенька:
Ох, моє серденько,
Як тут опинилась
І чому спустилась
В підземелля ти?
Дівчинка не знала –
Правду розказала,
Як згубила Брата
Й хоч була багата,
Позбулася всього,
Щоб дійти до нього,
Щоб його знайти.
Бабця… блись очима –
Й зразу оточили
Дівчинку Гадюки.
Дивовижні звуки
Всюди зазвучали:
Все ревло, кричало…
Вибіг брат з дверей.
Ниточку побачив,
Але став… незрячий.
Все ж згадав ту нитку
Й рідну Маргаритку.
Зайнялось багаття
І згоріло Гаддя.
Ось, ось, ось зжере
Братика Чаклунка.
Маргарита хутко
Хлопчика схопила,
На кладку ступила,
Та Старенька воду
Чаклувала й зроду –
Зникла враз вода.
Діти… заблукали,
Стежку скрізь шукали,
Вийти як на гору,
Щоб позбутись горя.
Підійшли до свічки,
Де текла та річка.
Відьма… погляда,
Бо боїться світла.
Свічка… аж розквітла…
Раптом чують діти –
Лине запах звідти,
Де лежав зубочок,
Поряд – теремочок –
Вискочили враз.
Зник той світ звірячий,
Хлопчик знов став зрячий.
Вже не може Бабця
Із дітьми змагаться –
Бігає, ламає,
Всіх навколо лає…
Втік і Дикобраз.
З того часу квіти,
Як казкові діти,
Звуться Маргаритки
(Це у честь Сестрички).
Кольори два мають
І секрет тримають
Світла й темноти.
Хоч маленькі – сильні –
Розові і сині,
І червоні, й світлі,
Кожну весну квітли.
Квіти ці низенькі
Прямо в борозенки
Посади і ти!..
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891716
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 15.10.2020
[color="#ff0000"][b]Картинка VІІІ. ЧОРНО-БІЛИЙ ТЕЛЕВІЗОР «ВЕСНА-3» і БАЛЕРИНА МАЙЯ ПЛЄСЕЦЬКА[/color].
[/b]
Хочеться трохи рожевої фарби у цей набір інтенсивного пізньоосіннього багрянцю і жовтизни… Отож, я хочу згадати малу Ірочку і її мрії, забарвлені, як прийнято вважати, у рожевий колір ранкових хмарин, або чистого надвечірнього неба…
Коли Ірочка залишалася сам-на-сам зі своїми маленькими потайними мріями вона любила… танцювати.
У хаті на Поліграфічній,15 у часи пізніх 60-их минулого століття поселився чорно-білий маленький зграбненький телевізор «Весна-3», якого з вдячністю згадує багатомільйонне населення тогочасного уересерівського телепростору. І дорослі, і малеча знаходили на кількох каналах вітчизняного телевізора багато цікавих програм.
Вітчим Зеновій Олійник не пропускав жодної трансляції футбольних матчів, особливо якщо на полі з’являлися улюблені гравці команди «Карпати».
Мала ж Ірочка була прив’язана до численних дитячих мульфільмів та екранізацій казок, серед яких улюбленими були мультики за творами Редьяра Кіплінга «Рікі-тікі-таві», шестисерійний фільм «Мауглі», «Кішка, яка гуляла сама по собі», «Слоненя» та інші. У пам’ять назавше вкарбовані такі архівні шедеври мультиплікації, як «Золота антилопа», «Катерок», кількасерійний цикл про «Вінні-Пуха», «Дюймовочка», оживлені талановитим пензлем художників-мультиплікаторів казки Пушкіна і Ганса Крістіана Андерсена, особливо «Снігова королева» і «Дванадцять лебедів». А що казати про улюблених героїв «Ну, постривай!» з голосами Папанова і Румянцевої.
Дорослі сідали перед «голубими» (а вірніше чорно-білими) екранами увечері, коли ішли багатогодинні фільми 60-70-их років про ІІ Світову, або кіноверсії переважно російськомовної класики. Пригадую з тих часів «Летять журавлі», «Анну Кареніну», серіал «Угрюм-ріка», «Брати Карамазови», «Ідіот», «Гранатовий браслет».
З іноземних фільмів, які вросли в ментальність тих часів, можу назвати серіал «Чотири танкісти і пес» - Ірочка особливо чекала на нього у довгі місяці хвороб (фолікулярні ангіни не полишали її в спокої від 3 до 6 років, вони виснажували її температурами, збільшеними лімфами та шумами в серці, зрештою, привели до хірургічних втручань, після яких були затяжні періоди реабілітацій - і мала дівчинка мала можливість годинами насолоджуватися спілкуванням з улюбленим другом-телевізором).
І от, коли в кімнаті залишалася лише вона сама, а мама Лідія-Надія відлучалася на кухню чаклувати над борщем або росолом з нирок, Ірочка просила відшукати по-можливості програму, де транслювали балет, а танцювала тоді перед екраном переважно одна пріма-балярина – Майя Плєсецька. Повністю бачила Ірочка запис знаменитого «Лебединого озера» Чайковського, де Майя Плєсецька виконувала головну роль Одетти-Одиллії. Ірочка вставала на повний ріст у своєму дитячому ліжечку і намагалася потягнутися на кінчиках пальців ніг, тримаючись за голубі ґрати ліжечка, а ще повторювала за балериною Плєсецькою гнучкі переливи хвиль лінії рук, наче чутливі крила лебедя на хвильках ріки, що гойдається в такт легенькому вітру. Кінчики пальців рук, зап’ястя, лікті – все перетворювалося на хвилі, що гойдаються. Ірочка витала у своїх рожевих мріях на яву, а не у снах. Мала Ірочка перетворювалася на легеньку, розслаблену, тендітну пір’їнку-рослинку – і танцювала…
З того часу у пластиці рухів маленької Ірочки було щось від класичного танцю, від Великої Хореографії – вона не могла пройтися по льодовій поверхні, ступня тут же втрачала опору і Ірочка падала дуже болюче. Так, у другому класі, під час зимових відвідин Стрийського парку і спуску крутою засніженою вулицею, Ірочка послизнулася, впала і оперлася на праву руку – типовий приклад дитячих «класичних» переломів.
Ніхто, навіть мама Ліда, не помічала особливої прив’язаності до танцю, але прийшов час – і Ірочка, вже учениця першого-другого класу школи № 28 у Львові на уроках ритміки познайомилася з особливою вчителькою Іриною Федорівною (прізвище якої Ірочка взнала вже в дорослому житті, відвідавши одного разу випуск хореографічної студії при Оперному театрі). Ірина Федорівна (Красногорова) стала згодом багатолітнім педагогом цієї студії, вона випускниця балетного училища і професійна балерина, заслужена артистка України, присвятила своє життя вихованню майбутніх зірок балетної сцени. Половина артистів-балерунів Оперного театру – її учні. А на початку 70-их років вона починала паралельно вчителювати – і в світі професійного балету, і в нашій елітній школі. І там вона побачила несміливе дівчатко, яке дуже гарно танцювало «фігурний вальс» - на пальчиках, витягуючи тіло за помахом руки і зупиняючи погляд розверненого обличчя на тонкому згині летючих пальців. Вона підходила до Ірочки-першокласниці і поправляла статичні пози за правилами хореографічних фігур і одного разу запропонувала їй подумати, чи хоче вона займатися балетом.
Ірочка з захватом прибігла додому і з щасливим нетерпінням сповістила мамі Ліді, що хоче танцювати як балерина. Проте мама Ліда опустила очі і сумно відповіла доні: «Ти хворієш, у тебе шуми в серці, тобі – не можна».
Ірина Федорівна більше про це не говорила, але в житті Ірочки ще був конкурс бальних танців, спочатку міський, потім – обласний. Вершиною слави був «бал» в якомусь великому дзеркальному приміщенні (дитяча пам’ять розмила всі точні координати), коли бальні пари під номерами танцювали «фігурний вальс», а Ірина Федорівна глядачам оголошувала: «учасник конкурсу бальних танців», підійшовши до нашої пари вона промовила «дівчинка-переможець». Я почула голос з юрби: «Як гарно танцює дитина». На все життя «фігурний вальс» пов’язаний для мене з іменем Ірини Федорівни.
Якось мала Ірочка ішла по вулиці Черешневій – щоденна її дорога до рідної школи – і побачила невелику калюжу, що під зимовим морозом перетворилася на лід, а під чоботами дітей – на міні-каток. Ірочка раптово захотіла випробувати себе – чи зможе вона встояти на льоду і не послизнутися. Коротко обернувшись, не побачивши позаду перехожих, мала Ірочка спробувала – таки послизнулася і впала. Раптом попереду обертається жінка – нею виявилася Ірина Федорівна – пізнає Ірочку і каже: «…А ти спробуй ще раз, мама про це не дізнається»!
Ірочка з часом так і не навчилася тримати рівновагу на слизькій поверхні, і хто його зна, чи це не вина особливої, чутливої до хореографії, Ірочкиної натури.
Разом із спогадами про період дитинства у хатці на Поліграфічній,15 виринає ще одне дуже цікаве обличчя, яке опікувало малу Ірочку ще в дуже ранньому віці. Це обличчя «няні» Ірочки – баби Зіни, а насправді її звали Зінаеб Мухамедівна, бо належала вона до татарської національності, жила на нашій вулиці, у будинку під номером 2 і була нянькою всіх тутешніх малолітніх дітей. Мала Ірочка дуже любила бабу Зіну, бо вона пекла на кухні Поліграфічної,15 біляші і перепічки з конини за традиційним стародавнім татарським рецептом – і кухня вся була пропахнута пряними степовими травами та кінським м’ясом. Запах стояв такий звабний, а вироби були такі апетитні – що Ірочка чекала приходу баби Зіни, наче доброї старої феї. На все життя запам’ятала Ірочка смак татарської кухні і з великою ностальгією через півстоліття знайшла знайомі їй вироби в одному скромному татарському кафе на бічній вуличці в прицентральному районі Львова.
Коли Ірочка вже ходила в молодшу школу, баба Зіна вмирала від онкології – тяжко і довго. Мама розказувала, що вона лікувалася за особливими рецептами, використовувала в їжу багато грецьких горіхів - і тому ще могла якийсь час опиратися смертельній недузі. Зрештою, її не стало – наче розтанула в туманах осінніх дощів.
Дощ… Лише він змиває всі сліди – сліди речей-символів, знакових для тебе, сліди людей докола тебе і навіть твої власні… Сліди маленькі, потім більші – доросліші…
Що ж залишається? Іноді – швидкоплинний сон, іноді – музика чи художнє полотно, іноді – власна поетична імпровізація, що містить образи на перший погляд нічим не пояснимі, але впізнавані, наче десь, звідкись, у якійсь іншій паралелі ти вже пережив, перебув чи побачив те, чого пережити, перебути, побачити в реальному житті тобі ніколи не доводилось…
[b]« Метаморфози з крилами»[/b]
... Я метелик з оксамитовими крильцями!
Піднімаюся навшпиньки, на подушечки пальців,
як от балерина на пуантах --
і, розкинувши руки, л е ч у - у - у ...
... Ау - у - у, світоньку ясний, всебожий!
Ау - у - у, людоньки красні, богом сотворені!
Ау - у - у, вітре попутній, богом післаний!
Я люблю - у - у вас , п р и й м і т е мене !
... Хто ти, цятко дрібненька, легенька, солоденька,
вітерцем підхоплена,
німфами облещена,
змійками оздоблена?..
Я -- це я, п і з н а й т е мене !
... На тобі всі барви життя -- ти н а ш а !
На устах твоїх краплі єлею - пиття -- ти н а ш а !
А шиття твоє магічними знаками розписане -- ти н а ш а !
... А я волосся -- н а л ь о т у - у - у -- розплету - у - у,
крилечка - вієчка розпущу, і буду ще к р а щ а !
... А чи ти ц а р і в н а, а чи к о р о л і в н а ?!
-- Я не п р о п а щ а...
... Та нехай собі ношенька - вітвиста дороженька,
чим в и щ а, то в а ж ч а...
А я взую ноженьки -- на с е м и д о р о ж е н ь к и --
я не пропаща!..
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів: Каменяр, 2008)
На фото:легендарна балерина Майя Плєсецька.
[/i] Далі буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891735
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Чому такі солодкі, ніжні губи,
Немов медово-пристрасний нектар?
Ти зводиш мене з розуму, до згуби
Любов – вівтар?
Твій голос і лоскоче, і голубить,
Усе єство у полум’ї пожеж.
Без тебе сонце в небі стежку губить,
Любов без меж!
Топлюся в глибині очей бездонних
Та душу не збагну твою сповна.
Якщо кохання - подарунок долі
Чому німа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891745
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 161 ***
ушёл часовой на ПОСТ – ЕЛЬ охранять,
а я сюда пришла – ПОСТЕЛЬ ему менять.
*** 162 ***
почти что сутки С ТОЛИКОМ
сидели мы за СТОЛИКОМ.
*** 163 ***
я утром проснулся ЗА БОРОМ сосновым,
в каком-то дворе, под ЗАБОРОМ хреновым.
*** 164 ***
— ну скажите по чести, в какой из СТОЛИЦ,
вы увидите вместе – целых СТО ЛИЦ?
*** 165 ***
мы тут с утра до вечера МОЛОТИМ, и УСТАЛИ,
У СТАЛИ прочности, убавив – МОЛОТ ИМ отдали.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891524
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Байдужі до наживи і земель,
Від порохом задимленого порту,
Вели ми свій лінійний корабель,
Стволами ощетинившись по борту.
Темніючий, проплив над нами грот.
І найскладніший самий наостанок,
На виході, між рифів поворот
Виводив нас на води океану.
Але біда верталася назад.
І там, під триколором, різав хвилі,
Гойдався, маневруючи, фрегат.
І з двох, комусь одному не світило.
Наш перший залп - і ще пливли дими,
Луна ще між обривів танцювала.
А вже поспішно заряджали ми
І правий борт, готовий, розвертали.
У нас ще не підняті паруса,
А їхні вже обвислі і зім'яті.
Ліг точно залп - ви з нами, небеса -
Там весла діставали на фрегаті.
Ось боком розвернулися вони -
На мить скувало холодом аорту.
І корпус наш - Всевишній, відверни! -
Здригнувся, продірявлений по борту.
Тягнувся час, душили нас дими,
Вогонь і смерть випльовували жерла.
І переможно вигукнули ми,
Коли для них фатально не поперло.
Горіло в нас і заливало дно.
Але в розріз з непереможним міфом,
Несло їх, некерованих стерном,
Прибоєм розбиваючи об рифи.
Знав океан, сіріючий в імлі,
Кого сьогодні викине на скелі.
І ми тяглись на веслах від землі
На простір океанської пустелі.
А біля них кричав пташиний хор,
Зліталась хижа братія крилата.
І пропливав під нами триколор,
По течії, з уламками фрегата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781703
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2020
Посвящается курсантам погибшим под Чугуевом...
Погиб сынок единственный у мамы...
Упал с небес... вдруг потеряв крыло...
Плоть юную безжалостно жгло пламя!..
- Но душу чистую... сжечь не смогло...
Парнишка будет созерцать рассветы
и чувствовать их так же глубоко...
Обнимет нежно серебристым светом...
- Но мама... не почувствует тепло...
Распорядился Бог его судьбою...
Наверное... он там нужней всего...
- Как только жить той маме с тишиною?!!
Лишившись сына... счастья своего...
* * *
Молитву бесконечно шепчет в небо
от горя обезумевшая мать...
Лежит на рюмке водки корка хлеба...
- Никто не тронет... будет засыхать...
Погиб сынок единственный у мамы...
12.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891487
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Цікавий світ наш…Скільки всього! Лиш Бог все може охопити. Лиш Бог
всім вміє керувати. Бо Він Господар тут. Не ми. А ми тут є лише людьми.
То ж будьмо ними. Це багато. Дано нам всім тут вибирати.
Правда, не вибрать день і ніч. Вони лиш Богу служать справно. Для нас
усіх це дуже гарно. І зір, і сонця не дістати. Якби могли… Могли б забрати.
Все ж вибирати нам дано, одне із двох: Добро чи Зло?
Сьогодні бачимо багато й Добра, і Зла у кожній хаті, в кожній душі. Хто пе-
реможе? Той тут і буде панувати. Від Зла лиш пустка. Процвітати - Добру,
та сили мало. Зробімо так, щоб більше стало! Робить добро усі ми можем.
У цьому Бог нам допоможе. Якби ми тільки захотіли. Та чи захочемо?
Як знати... Що виберем - те й будем мати, такою й буде наша доля. Бог ви-
бір дав. Це Його воля.
То ж пам'ятаймо: тільки ми на цій планеті є людьми! Хай нас веде Любов,
не страх. Майбутнє в наших є руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891306
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.
Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.
І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Мороз и солнце- как прекрасно!
Всё в этой жизни не напрасно
И в феврале уже зима
Открыла снега закрома.
Вновь стали радостные лица,
Кто на мороз совсем не злится
И снова белые тона
Природа в жизнь нам принесла.
Исчезла серость зимних дней
И сразу стало веселей.
Ведь на морозе снег искрится.
Ну почему б не веселится?
Вновь в спячку залегла земля,
Разбудит тёплая весна
И снова птицы запоют,
Подарят песенный уют.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864394
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 12.10.2020
Ходить осінь золотиста
і фарбує квіти й листя,
трави в лузі, річку й небо.
Все прикрасити їй треба.
Має перли-самоцвіти…
ось сапфір розцвів у квітах
( Є багато кольорів! ).
В чорнобривцях і в жоржинах,
в ніжних айстрах заяснів.
Аметист прикрасив сад,
бо дозрів тут виноград.
Полум’ям горить бурштин,
позолоту несе він.
Ходить осінь, сонцем сяє
і корали розсипає…
У рясні розкішні ґрона
горобина їх збирає.
А гранатові, іскристі,
у калиновім намисті.
Сад від цього заяснів,
кольорами весь розцвів.
Й річка наша, і озерце
звеселили наше серце.
Хвиля хвилю доганяє,
бірюза й агат в них сяє.
Тут опал є і топаз,
колір змінюють весь час.
І радіє осінь: « Знак.
Помалюю ще я так!"
Лазуритом синить небо,
малахіт ще сипле в ліс.
Тому весело по лісі
бурштиновий біжить лис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891424
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Я дуже вдячна за роки,
Що був зі мною завжди ти
І розумів, як квіт весну
Та вітерець земну красу
Як сон у спокої хвилинку
Та тіло дощову краплинку,
Волосся дотик промінців,
Як квітка ніжності листків
Я дуже вдячна за листи,
Що почуття мені несли,
У них була магічна сила,
Неначе виростали крила
І просто навіть за розмови,
Що дарував завжди чудові,
За кожну мить і ніжні руки
Та почуттів прекрасні звуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891375
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Горят огнями ягоды рябины.
Метёт хозяйка осень у порога
Сухие листья. Нитки паутины
Блестят на солнце. В дальнюю дорогу
По небу улетают облака.
Сил набирает осени река.
Печалится задумчивая ива.
Закончатся беспечные денёчки –
Исчезнет всё, что так она любила,
И милый образ, став совсем нечётким,
Уйдёт из сердца, будто никогда
Он не был с ней у берега пруда.
Теряет листья старая берёза,
К лицу идёт ей золото наряда.
Владея силой мощного гипноза,
Прохожих безразлично ловит взгляды.
Проходит осень – для иных рубеж –
Даруя радость дерзостных надежд.
11.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891402
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Ще не минув переляк у Пуччіні,
Бо тільки вчора зал увесь свистів,
Ось Батерфляй з далекої країни,
Світ українці вражено зрадів …
Колись давно ... та повернулась в сірість,
На рідну землю, стоптану у прах,
Її чекали тут зневага, хтивість,
Карбує кроки вулицями страх …
Та що й казати, як ціла Європа
Утратила свою мрійливу суть,
Немов якимсь немислимим потопом
Змело усе. Не люди. Тіні йдуть.
Кому співати тут старі романси,
Кого вражати музикою струн,
І вижити якісь мізерні шанси,
І виступити з гідністю на глум …
Та подарунок – сісти до роялю,
Оце її омріяна медаль,
І цілу ніч – «така щаслива, граю,
Втікай і пропади моя печаль … «
І спів востаннє. Знала, що востаннє.
Прожила сонячно і з гордістю пішла.
І провели її нещиро крізь парадні,
Щоб жити вічно полум'ям добра …
Назвали вулицю іменням Соломія,
Театр назвали, щось назвали ще,
Та до кінця ніхто не розуміє,
Як досі жінки серце тут пече …
За весь цей світ, що глупістю рясніє,
Не чує музики ні в чому і ніде,
Бо Соломія вкотре посивіє,
Коли та глухість на концерт прийде …
Це таке щастя пальцями до клавіш.
Не до купюр, не до примар – прикрас,
Це так красиво, як живе цікавість,
Куди ця музика увечір кличе нас …
Уже історія, а стільки для сьогодні
У ній від букви «м» до букви «а»,
Стає все глибшою невидима безодня,
Хто чує музику й кому її нема …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891407
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Уже осінь карбує
золотавий світ-острів –
де надії світанок
все єство в нас пройма;
в Серці гурт почуттів,
таких чуйних і гострих,
що лишень по весні
в крові бурю здійма...
Ось в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
я колись відлітав
в те безхмарне буття...
Невагома душа,
щоб земне не лічити,
поривалась туди –
у святе майбуття...
Звідки знав я тоді,
що воно є на світі?
За тих далей, століть
у безмежності криць –
неламких і стійких
Величин первоцвітів,
що на всі вже часи
нам дають легкість крил.
Уже осінь карбує
золотавий світ-острів
і святого чуття
найсвіжіші вітри,
що приходять до нас
так раптово, як постріл,
щоб тепер назавжди
Бога в Серці відкрить.
І в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
омиватися в Сонця
звитяжній борні,
та з оголених віт
мудрість пить пломенисту,
щоб останнійший лист
рівновагу приніс.
13.11.2005р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891408
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Помню... маленьким мальчишкой
под душистою копной
прятал серого зайчишку!..
- Жив остался... дорогой...
Захотел убить малого
старый дедушка сосед...
Я поймал и... - Будь здоровым!..
Никому не нужно бед...
Был мне зайка другом теплым...
- Как же я его любил!..
Люди дружбу сыплют пеплом...
часто превращая в ил...
То, что раньше согревало -
распинали на кресте...
- Верной дружбы стало мало!..
Ценности уже не те...
Бескорыстие исчезло
будто прошлогодний снег...
- Вот взмахнул бы кто-то жезлом...
и от зла предостерег!..
Пусть не бродит наша память
по зазубренным камням!
Пусть истории бальзамом
согревают сердце нам...
Чтобы радостно от каждой!..
Чтоб хотелось ворошить...
- Если вспомню что однажды -
Улыбнусь от всей души!..
* * *
Помню... маленьким мальчишкой... )
10.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891369
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Пам’яті відомого українського поета, мого земляка, Григорія Коваля присвячую
Там, де Іченька в тиші плине
Й заколихує небокрай,
В Ічні, на старій тополині,
Примостився лелечий рай.
Розрослося гніздо лелече –
Було свідком важких років,
І губила тополя клечінь
Аж до зустрічі двох віків.
Кажуть, птах не живе без пісні
І в лелек була теж своя,
Клекіт їхній всі чули, звісно,
Іншу ж пісню чула сім’я,
Що жила поряд, у хатині.
Знали: хата то Ковалів.
Берегли гніздо, мов святиню,
Так Всевишнього дух звелів.
Зрозумів пісню син-хлопчина
Та й поніс її в білий світ.
Вже й тополя стара спочила,
І нема кучерявих віт,
А гніздо те… живе і хата,
Що поета знала в лице,
Доля в нього була строката.
України ж він став співцем.
З Ковалівського вийшов роду,
Тож уміло ковалював:
Ожила в полотні природа,
Полилися у ритм слова…
Плине Іченька біля Ічні,
Коваля Гришу пам’ята.
Слід його у мистецтві – вічний.
Пісня жайвором в вись зліта!
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891411
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Не світи мені, кажу,
сонце, не світи, кажу,
не світи,
Я відчула в собі трепіт метеликів,
припливів і відпливів,
і кажу тобі - просто лети.
Вкороти в мені море солоне,
а холоднокровність свою вертаю,
Лови акустику смутку мого
і дивись,
як плавають кити по небокраю.
Тепло достигає в мені
і кожного дня падає гронами,
Бо нікому його позбирати,
розпізнати
і скоро буде скльоване воронами.
І лише Богу видно, мабуть,
як пнеться зі шкіри віра,
Або кулачком згорнеться і цвіте,
і цвіте,
і скоро заповнить собою прірву.
Поміж ребер в мені сонце глибоко
є ще,
І не кожному в світі дано побачити це.
Не кожному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891341
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 11.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]
Я ще не все тобі сказала,
В запасі є багато слів.
Я їх старанно заховала.
Чи ти відчути їх зумів?
Що осінь знову у наряді,
Зі мною ти її зустрів.
Вбрання тримала у шухляді,
Тепер навколо світ розцвів.
Сади, поля всі вишивала,
Вплела калину для прикрас.
Оцим усим нас зчарувала,
Вона старалася для нас.
На листі краплі, як гірлянди,
Як сльози осені сумні.
Душа тобі здає екзамен,
Чи буть мені на самоті?
А ти учитель надто строгий,
Уважно слухав в котрий раз.
Мене пробачити готовий,
Без зайвих слів і без образ.
Спостерігала осінь пильно,
Щоб й слова тут не пропустить
У нас і в осені щось спільне...
Дозволю вам про це судить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891295
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2020
Заглядає приваблива осінь,
П"є росу, ніби келих вина,
Кажуть смуток у душі приносить
Та чарівність вражає сповна
Подружуся я мабуть із нею,
Буде легше той смуток прожити,
Зачаруєм чудову алею,
Будем з нею по саду бродити
Підем в парк де дуби і тополі
Розмовляють про миле життя,
З ними миті приємні, чудові
Та черпає наснагу душа
Поговорим про справи дівочі
Потаємні події і сни,
Помандруємо в зоряні ночі,
Де виспівують пісню струмки
Поспілкуємось, ніби подруги,
Вип"єм кави, що ніжно п"янить,
Ось, як грають у осені звуки,
Скоро жовтень у вись відлетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891282
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Стрів в парку Богдан Макуха
Дівчину своєї мрії:
Веселенька щебетуха
І зовуть її Марія.
Запросила хлопця в гості
Випить філіжанку кави,
Було далі вино й тости
(Відступили від програми).
Випите спиртне і кава,
Загадав Богдан роботу:
Щоб Маруся розказала
Сороміцькі анекдоти.
Муся каже: - Ну, тримайся,
Це тобі - не зорі з неба,
Швидше, хлопче, роздягайся,
Тут показувати треба!
Що вона там показала
(Може, щось було й хороше),
Він прокинувсь… Якась зала…
Зникли туфлі, одяг, гроші!
Чогось люди налетіли,
З різними всі голосами:
-Добре, що прикрите тіло
Хоч єдиними трусами!
Зрозумів нещасний Бодя
Які є манери світські,
І до чого ось доводять
Анекдоти сороміцькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891283
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
( трохи з минулого)
Невелике селище… понад хати чепурненькі, плинуть хмари волохаті. Порозкидані по небу, ледь-ледь ближче й ген-ген далі, наче відстань відміряють, одна одну доганяють.
Прямо в очі вишкірилось сонце, розігнало їй печалі. І не тільки сонце нині, а ще й радість розпирає груди. Ну ось і все, закінчився навчальний рік, ще один рік, а потім до нових досягнень. В старенькій формі й в такому ж біленькому фартухові, що залишились у спадок від старшої сестри, Тоня повертається зі школи. Стомлена й виснажена, напевно перенервувала, із-за екзаменів не спала пів ночі. Ну от нарешті все позаду. Здавалося сьогодні і сонце світило яскравіше, і вітер лагідніший, тепліший. Ковток свіжого повітря, придає сили. Хотілося, як семирічній дівчинці, розставити руки в різні сторони, кружляти і кричати,
- Ура! Позаду навчальний рік! Ура!
Вона неначе на роздоріжжі поміж небом і землею. Та всі емоції намагається приховати, то ж попереду широке залізничне полотно. Набравши за щоки повітря, голова, як у пташки, крутить в одну сторону, крутить в іншу, який сигнал горить? Чи часом поїзд не летить? Де-де, а тут не можна гав ловити. Напружена, почервоніла, обличчя схоже на червону кульку. Вже перейшовши залізничне полотно, склавши повненькі губи в трубочку, випустила повітря, наче з душі скинула тягар. І обережно по вузенькій стежці, що поміж насипним щебенем і ракушняком спускається до посадки.
Густенько, рядочком, стрункі берізки молоді, немов дівчата в плямистих, білих з чорним, сарафанах, що дивляться у височінь. Їх підпирають пишні кущі шипшини, на них деінде майорить рожевий цвіт. Далі шеренгою до себе приваблював бузок. Темно-зелене листя, від вітру ледь колишеться, ніби жадає сонячного поцілунку. Хоча бузок вже й відцвів та листя так виблискує на сонці, що цього просто не можна не помітити. Тут і пишні кущі глоду й стрункі гостролисті клени, є більші і менші. Де-не-де густіше, поміж них, ще зовсім молоденькі. На кущах акації виграє оркестр, то бджіл гудіння. Ті жовтенькі квіточки пахучі, в них солод, інколи діти навіть їх смакують. При виході з посадки з обох сторін крислаті вузьколисті ( дикі) маслини. Вона ніколи не могла пройти мимо них, щоб не намилуватися. Сріблясто-білі продовгуваті листочки на гілочках і купками бруньки дивують очі. День чи два бруньки розкриють жовтенькі, медові пелюстки. І на них весело загудуть бджоли. Який той п’янкий запах, коли розкриваються всі квіти разом. А насолода буде восени, йдучи зі школи часто зупинялися і по кілька штук ягід відправляли у рот. А згодом, брали кісточки і заклавши поміж пальці, ними стріляли. Наче на змаганні, хто попаде далі. І над всією посадкою лине сміх, здіймається вверх, над залізничним полотном губився вдалині. Ну ось, стежка впирається в пагорбок, а далі через дорогу, вже й близько додому. Та гавкіт собаки-дворняги, кожного разу її попереджає; не підходь близько, я охоронець обійстя. Це тут, вздовж посадки, новобудови. З червоної цегли одноповерхові будинки на чотири господаря. Це житло побудували для працівників електропідстанції, яка регулює напругу на електрифікованих ділянках залізниці. Ці працівники; монтери, контактники, сигналісти, яких можна часто бачити на залізничному полотні, чи на дрезині з довгими драбинами.
Це так добре, що тепер до Харкова їздять електрички, там багато людей знайшли роботу. А то колгосп далеко, а радгосп зовсім маленький, в основному там працюють всі приїжджі, живуть в бараках. Хоч до Харкова електричкою їхати майже годину та люди із задоволенням знаходять роботу, по-перше, можна більше грошей заробити ніж в колгоспі, по-друге, змінна робота більше приваблює ніж щоденна. Про це не раз роздумувала Тоня, мріяла, закінчить школу й теж буде працювати в Харкові.
Вона, махнула рукою до пса,
- Та не гавкай ти, пора вже й запам`ятати тих, хто тут часто ходить.
Аж вмить неподалік, біля паркану з штахет, побачила Романа. Це хлопець-кавалер, так називає його батько. Залицяється до старшої сестри. Славний, високий, коренастий, з білявим чубом, який чомусь весь час спадає на лоб, ще більше округлює обличчя. Його балухаті блакитні очі подобалися всім дівчатам з вулиці. Вдома, під дерев’яним парканом, лежало кілька штук давно зрубаних тополь, ось там і збираються хлопці й дівчата. Щоб веселіше було, хтось приносить приймача, на максимум включали гучність, щоб допитливі люди похилого віку не прослуховували розмов.
Роман, взрівши її, махнув рукою,
- Зачекай!
Він напевно був вихідний, бо одягнутий зовсім по-літньому. Яскраво зелена сорочка з коротким рукавом пасувала йому. Широко крокував в літніх сандалях, без шкарпеток. Під час ходьби, аж підскакує, напевно цим показує веселий стан душі. Темно-коричневі спортивні штани з закоченими штанами, не облягають тіло, легко надуваються вітерцем. Здалеку здається доволі кумедним. Кілька секунд і він вже поряд, обличчя сяє, як сонце,
- Привіт мала, а я до вас.
- Тю… привіт!,- і трохи задумавшись,
- А… це ж Надя вдома, нагадала, це ж в неї практика.
Роман нагнувся, закатав штанину спортивних штанів, яка раптово обвисла й підморгнувши,
- Думаю сестричка не приревнує, що я йду з тобою.
Миттєво скривила уста, наче з’їла кислицю й гордовито,
- Ото нема про що тобі говорити,
Швидкою ходою пішла вперед. А він йшов слідом, чомусь по стежці човгав сандалями і в той же час, намагається не відстати. Зайшовши зі сторони городу й саду, вона побачила батька й до Романа тихо,
- Дивися, тато дивиться до бджіл. Бачиш, один вулик зовсім відкритий, чуєш, як бджоли гудуть, ото розліталися. Так-так, ти, як хочеш, а я тікаю в хату.
Він навздогін вигукнув,
- То ти Наді скажи, що я прийшов, нехай вийде!
Ці слова відволікли батька від бджіл. Помітивши Романа, на голові поправив антимоскидну шляпу й вигукнув,
- О! Іванович прийшов!
Хлопець сміливо попрямував до вулика, привітався. Тоня ж затрималася, від цікавості, аж рота роззявила Головна інтрига в тому, про що ж будуть говорити.
Батько кивнув рукою,
- То добре, що прийшов та ти краще від вулика відійди, бо бджола є бджола, це не дівчина, не цілувати буде, а кусати. Так почастує медом, що й не захочеш його їсти.
На обличчі Тоні розпливається усмішка, от видав, ледь не сказала вголос. Береже хлопця, напевно майбутнього зятя. Бач, як до нього з повагою ставиться, от тільки сестра, як пава ходить. І чого спитати? Здається хлопець непоганий, симпатичний і до того ж привітний, веселий. Правда западенець, як мама каже, але ж перспектива, після технікуму, як молодий спеціаліст отримує квартиру.
Дівоча хитрість не має меж, Тоня вже на веранді. Біля відчиненої кватирки бджіл немає, вирішила підслухати, про що йтиме розмова.
Роман і не подумав відійти від вулика, нахилився над ним і час від часу махав рукою, відганяє бджіл. Цікавість розпирає дівочу душу, спостерігає. Ото сміливець!
Батько щіткою струшував бджіл і уважно роздивляється медові рамки й до нього,
- Та ти краще в хату йди, бо й справді кусатимуть.
Він задравши голову, обома руками взявся в боки й гордовито, наче хвастається,
- Та ні, мене бджоли люблять. У нас у горах, у дідуся, теж є пасіка, десь вуликів п`ятнадцять. Я частенько там був і бджоли мене кусали, але в цьому нічого страшного немає, так трохи почервоніло і все.
Раптово скрипнули двері, мама стала на порозі й сердито до батька,
- Що ти там хлопця тримаєш. Як бджоли прилетять, то біди не обберешся, ще чого доброго запухне, чи не дай Бог, алергія візьметься.
І за мить до Тоні,
- Ти вже є, ну, що здала екзамен?
- Здала на четвірку. Все, тепер вже відісплюся, - відразу відповіла і зникла в хаті.
Надя сиділа біля вікна й посміхалася,
- Диви і не боїться.
- То ти бачиш, що він прийшов, чого не вийдеш?
- Ой, біжу і падаю, треба щоб почекав, нехай знає наших. Може скажеш при всіх йому в обійми кинутися.
- Тю, чи тебе бджола вкусила,чого така сердита.
- І чого вдень приходити, ну ввечері, ще зрозуміло.
- Та ну тебе,- сказавши,Тоня пішла в другу кімнату переодягтися.
Мама повернулася в хату, помітно заклопотана, з каструлі в банку наливає паруючий компот,
- Ось вистигне, пригостите хлопця, а я піду в літню кухню, доварюю борщ. Вже пора й пообідати.
Дівчата з вікна спостерігали, як Роман розмахував руками, щось розповідає. Аж раптом привернув увагу вулик, що стояв майже поруч. З нього вилетіла купа бджіл. Очі, ледь не повилазили на лоба, Тоня заверещала на всю хату,
- Ой! Тато напевно не бачить, дивися, це ж рій!
Мов темна хмара оскаженілих бджіл з дзижчанням піднялася на стару високу грушу й осіла там. Тоня вибігла на подвір’я та лише махнула рукою і вмить заспокоїлася. Батько вже закрив вулик і ніс драбину. Вони помітили рій. Роман відкачав штани,
- Давайте, краще я полізу зніму бджіл.
Батько, здалеку здавався квочкою. Розмахує руками, метушиться,
- Ой якби не злякати, щоб далеко не полетіли, бо ж шкода, це ж ціла сім`я. Ой, подивися, як їх багато.
А бджоли дзижчали, як сказилися . Довкола літали і вкотре намагалися хоч когось вкусити. За кілька секунд, Надя з білою хусткою в руці, підійшла до Тоні. Дівчата підняли хустку догори і розтягнули її, як
парасольку, підійшли ближче до вуликів. Надя намагається вгамувати емоції, все ж голосно сказала,
- Ну справжній цирк. Роман, ти на голову одягни татового капелюха, ти ж бачиш, як бджоли до обличчя липнуть.
Йому напевно стало дуже приємно, що вона про нього турбується. Напрочуд веселий повернувся до них, у очах витанцьовують іскринки. Ледь посміхаючись, підморгнув,
- Ну, я ж сказав вони мене люблять. Зі мною буде все гаразд, завтра побачиш.
Почувши галас, з літньої кухні вийшла мама. Роман вже намірився лізти по драбині, вона за мить зняла із себе хустку,
- Ой Боже куди ж ти лізеш! Ходи сюди, зав`яжу на голову.
Він трохи зніяковів та все ж спустився. За декілька секунд, вже в хустці, в робочих рукавицях з усіх сторін накрив бджіл великим, темним, вогким полотном. Скрутив їх разом з гілочками й декілька раз труснув. Батько подав маленьку пилку,
- Ой Іванович, ось так-так, хутко по гілочках, збери докупи і ми їх разом з гілочками в посилочний ящик відправимо. А я потім в літній кухні розберуся з ними, там є пустий вулик. І, як це я прогавив, нічого не розумію. Чи вже сліпий став. Тож пару днів назад дивився.
Десь за годину вся ця тривожна метушня закінчилася й всі разом обідали в хаті. На апетит ніхто не скаржився, не відмовлявся від пахучого борщу із сметаною. Батько чистив часник, клопотався за рій, тішиться, що не пропали бджоли. А дівчата позирали на Романа, стискаючи уста, щоб не сміятися, бо він розчервонівся, став схожим на червоний буряк з насінням. Його білявий чуб, після того, як він вмився мав саме такий вигляд. Він не соромився, лише час від часу з-під лоба позирає на Надю. Вона ж не задоволено поглянула на батька й надула свої пухкенькі губи, коли він запросив його на обід. І за столом сиділа між з Тонею і мамою, показувала характер, що вона проти. А Тоня, поклавши в свою тарілку сметану запросила,
- Чуєш Романе, бери сметанки, свіженька й корисна
Надя в цю ж мить, доторкнулася її руки й пронизала суворим поглядом.
Після обіду батько провів рукою по майже лисій голові, із серванту витягнув термометр. Підійшов до Романа, підморгнув правим оком,
- Ану Іванович, поміряй температуру, щось ти розчервонівся, як варений рак. Чи то дівчат соромишся, чи нас, дякую, що допоміг, не брикайся, ми люди прості.
Дівчата, немов домовилися, водночас стиснули уста й закатали балухаті блакитні очі догори, стримували сміх.
І що тут смішного, миттєво пролетіла думка, Роман зашарівся,
- Та все буде добре… ну, як ви так дуже хочете, то поміряю.
Збігло декілька хвилин, Надя до хвіртки проводжає Романа,
- А голова не болить?
- Та ні, за мене не переймайся, то ж температура нормальна. Що червоний, не звертай уваги, минеться. Я тобі кажу мене бджоли люблять. Пару укусів для годиться, то не біда, от завтра побачиш.
День добігає до кінця. Сірі й білі хмари, по обрію зібралися докупи, їх немовби навпіл розрізали червоні смужки. На подвір’ї ґелґочуть гуси, вкладаються спати. Надя перед сном, все ж не витримала, прочитала мораль сестрі за ту сметану, що запропонувала Роману.
Та з відповіддю дівчина не забарилася,
- Могла й сама запропонувати, чи то така гордість, чи до неї жадібність?
І наче ховаючись від неприємностей, примруживши очі й відкопиливши нижню губу, залізла під ковдру. Та швидко заснути не вдалося, все ж тягар з душі вирішила зняти,
- Надь, ти не спиш?
Та у відповідь повернулася до неї. Тоня продовжила,
- Ти не ображайся,що я так сказала. Але ж він тобі подобається. Як на мене, то й була би з ним лагіднішою, привітною.
- Спи вже! Ха-ха! Яйця будуть курей вчити. Чого маю ображатися? На твою балаканину, я зовсім не звертаю уваги.
Наступний день пройшов без пригод. Так, звичайні щоденні домашні клопоти. Надя із самого ранку, сидячи за столом, зводила дебіт з кредитом, то ж навчається на бухгалтера. А Тоня із задоволенням годувала своїх любимчиків, тобто гусей. Любов привита із самого дитинства, завжди з гарним настроєм спілкується з ними, на долоні подає зерно. А вони милі, сірі й біленькі, немов довірливі діти. Зазирають їй в очі, один поперед одного ґелґотали і смакують його. Холодні дзьобики лоскочуть долоню, дівчина примружує очі, посміхається до них. Гуси відчувають її настрій, доброту, голови схиляють донизу і знов ґелґочуть, немов дякують. Навіть гусак, до неї ставиться шанобливо, довіряє свою сім’ю. А півень, напевно ревнує, бо закидає ноги, підскакує. Як охоронець, спостерігає за цим дійством. Кури вже давно наїлися й займалися своєю улюбленою справою, шпортались на подвір’ї, шукають черв’яків та іншу живність. Мама на кухні рихтує вечерю. В літній кухні батько возиться з бджолами, про себе щось гомонів. Бідкається, що вже закінчується відпустка і скоро на роботу. А робота та, як поїде поїздом, то може й тиждень чи два вдома немає. Тож працює монтером на залізниці, в поїздах далекого сполучення.
Вечоріло… дівчата, як ті дівиці в казках, визирають у вікно. Погляд на стежку, що стелиться через сад, город. Хоча й після подій з роєм, намагалися сховати свої емоції, більше мовчали, але стан Романа обох турбує.
Вже уповні ясний місяць, заглядає у вікно. По підлозі, в’язаних килимах і стінах розмальовує якісь узори. Здавалося намагається кожну з дівчат пестити в ліжку, показати свою любов до навколишнього світу, але все було навпаки, чомусь бентежив, не давав заснути.
Сонячний ранок, з кватирки легка прохолода пробуджує дівчат. Через скло вікон проникали сонячні зайчики, часом попадають на очі. За мить, відчуваючи теплий дотик, очі поневолі моргають. Сон тікає, Тоня вкотре перевертається, легкий скрип ліжка порушує тишу. Надя теж вже не спить, кліпаючи очима, кілька раз потягнулася,
- Хоча довго не могли заснути та здається спали непогано. Відчини вікно, ти ж ближче до нього.
Тоня похапцем зірвалася з ліжка, швидко відчиняє й висувається з нього,
- Сьогодні теж день буде гарний. О, це ж нині субота, напевно мама на базарі.
Відразу метнулася в ліжко, вкрилася ковдрою. За мить батько розмовляє з Дружком, якесь, ледь чутне торохтіння, наче по залізу. Напевно насипав йому їсти. Побачивши відчинене вікно, гукнув,
- Дівчата, досить ніжитися! Мати на базарі, годуйте гусей, курей та для нас сніданок.
Тут заперечень не може бути. Він всіх тримає наче в їжакових рукавицях. Так в сім’ї повелося, його слово, як залізний кремінь.
Ближче до обіду, з літньої кухні батько виніс літрову банку меду й до дівчат у вікно,
- Так, є свіженький. Тільки не налягайте дуже, животи болітимуть.
Тут і мама задоволена, посміхнулась,
- Не баріться, гайда смородини збирати. До меду вареників на пару наліпимо.
Хоча стиглої ягоди було мало, але заради вареників, можна й терпіння набратися. Батько знову метушиться біля вуликів. А дівчата, за одним махом, вирішили засмагнути. А чому би і ні? Погода сприяє бажанню. В коротких спідницях та майках повсідалися на стареньку ряднину біля кущів смородини. До вуликів й до стежки не маленька відстань, ще й розділяє їх ряд яблунь. Вони мовчки збирають ягоди і часом, як ті пташки по кілька штук відправляють в рот. Надя інколи здіймається на ноги, позирає в кінець городу, на стежку. Ну звичайно, подумки тішиться Тоня, бач не звертає уваги на мої слова, а сама хвилюється, виглядає Романа. Задоволено позирає на сестру, так-так люба, точно закохалася.
Пройшло трохи часу. Дівчата почули човгання, по стежці йшов Роман. Як партизанки, пригинаються за кущами, визирають із-за них, спостерігають, що ж буде далі. Вийти й зустріти не наважилися, адже сором в майках показатися. Він був одягнений в морську смугасту тільняшку.
- Тю,- тихо вирвалося з уст Наді,- Чого раптом в тільняшці?
В Тоні очі, як ліхтарики, прошепотіла,
- Що тут незрозумілого, напевно приховує сліди бджолиних укусів. Але ж прийшов, значить все в нормі. Мабуть тепер не буде хвастатися, що його бджоли люблять. Але ж хода яка дивна, зверни увагу, як він йде!
Роман йшов повільно, широко розставляє ноги й одночасно позирає навкруги. Коли обличчям повернувся до них, у дівчат ледь не повідпадали челюсті від того видовища. Обличчя не було червоним, але добряче опухлим. Й пари з уст, на якусь мить язики заціпило, жодна з них й слова не змогла промовити. В очах скакали бісики, бажання розсміятися розпирає щоки. Стискаючи уста, дивляться одна на одну, ледь стримують емоції, то ж не можна себе видати.
Хлопець, не поспішаючи підійшов до батька. Той першим подав руку, привітався і прикипів до його обличчя. Дівчатам було не до смородини, уважно придивляються, що ж буде далі. Батько обережно рукою торкнувся його лоба,
- Так, тут трішки опух, а от на обличчі більше. Хоч температури не було? Ти нині трохи схожий на китайця.
Після цих слів дівчата схопилися за животи, щоб часом не засміятися.
- Та ні, міряв вчора й сьогодні. Вчора трохи морозило, але минулося, - сказавши, відійшов у сторону.
Батько помітив, як ступаючи, він широко розставляє ноги. Посміхнувся, правою рукою декілька раз підтер свого носа й хитро озираючись, запитав,
- Ти так ноги широко розставив, ото біда! Що там теж покусали?
Роман миттєво зніяковів, почервонів, його очі забігали, як миші, позирає навкруги, чи часом ніхто не чує. Звичайно, хлопець не ждав такого прямого запитання. Але врешті задер голову догори, трохи соромлячись заперечив,
- Та ні, там не покусали, то ноги трохи попухли. Сам не розумію, як вони туди залізли, штани ж наче з щільної тканини.
Батько по-дружньому плескає по плечу,
- Отака любов бджолина! Думаю саме страшне позаду. Добре, що прийшов, бо за тебе всі хвилюються. То пішли в літню кухню, побачиш, як я мед качаю. А там і вареничків із смородиною скуштуєш, напевно вже дівчата наліпили.
В очах наче палахкотів вогонь, ледь стримуючи емоції, дівчата потайки проходили за сараєм, щоб непомітними прослизнути до хати.
2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891234
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Старикашки,по жизни коллеги,
Давят,давят к дивану года,
Помнишь прошлые в жизни пробеги,
Ах как хочется снова туда.
Но зачем вспоминать?Для расстройства?
Если жить так сегодняшним днём,
Ты устал,на диване устройся,
Может завтра уже отдохнём.
Хотя в мыслях всё те же дороги
Где не чувствовал сил,великан,
А сегодня сердечко и ноги
Заставляют прилечь на диван.
А на утро всегда мы бодрее,
Забываем про боль и про лень
И спешим по делам ,не болеем!,
Заполняем собой новый день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891055
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Девушка всплакнула на вокзале...
Милый вдаль умчал с ее душой...
К ней любовь он сохранит едва ли...
- Выбросит ненужную долой...
А она надежду не теряла...
- Ненаглядный возвратится к ней!..
Простынь поправляла... одеяло...
И обед горячий каждый день...
Все ждала... Мечта и жажда встречи
больно жгли и сдавливали грудь...
- Он приедет!.. Отогреет плечи...
Только звезды шепчут ей: - Забудь!..
Чувств твоих - как зерен у пшеницы
на бескрайнем полюшке в тепле...
Песня самых нежных композиций!..
- Чувств его... что крошки на столе...
Вдруг она заметила округу...
Золоченым стал осенний сад...
- Обозвала вечною разлуку...
Из-под ребер... стерла звездопад.
9.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891257
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
***
Когда в средине слова "Б", то это ограждение.
Сменить на "Д" – горячность, страстность, пыл,
А с бувой "Т" – так льда, машин нагромождение,
Но если будет – "П"... он где-то что-то перекрыл!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891216
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Пожовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 09.10.2020
У світі ми
лише одні,
Як зорі всесвіту
примхливі,
Як пелюстки весни
п'янкі
У келиху життя,
звабливі...
Хто вип'є цю
отруту двох,
Забуде радість
світу, щастя...
Летять зірки
у прірву знов,
Не помічаючи
ненастя.
Вони живуть
сьогодні раз,
Хворіють кожним
лихоманять,
Минають дні,
їм не до нас,
Є світ,де
іншого не знають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891190
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891144
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Скручений лист шурхотить під ногами,
Тонка павутина в нікуди летить.
Бабине літо ллє світло снопами
І тепле проміння в повітрі тремтить.
Вітер гойдає миттєвість життєву,
У душу заглядає час та мовчить.
Серце сховало від пра в собі Єву,
Спокуса любові тримає за нить.
Кохання у тілі, в мізках, у крові,
Як щастя чи кара в осінню добу.
Поклін б’ю чолом небесній покрові:
Без нього знімію, засохну, помру.
08.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891147
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Давай почнемо все спочатку,
я запрошу у гості ніч,
зніму поношені пальчатки
і витру помилки до цятки…
Ми стрінемося віч-на-віч!
Давай поглянемо у вічі,
у них лиш туга і печаль,
а у серцях палають свічі
і душі душать протиріччя –
не зберегли любов… А жаль!
Неправда це, усе неправда…
То божевілля, машкара!
Твоя любов мені відрада,
вона в мені і ти десь рядом…
Пора зустрітися, пора!
Давай почнемо все спочатку,
я запрошу у гості ніч,
наллємо кави у горнятка,
знайдемо істини зернятка…
Кохання – незбагненна річ…
Нас поєднала наша ніч!
08.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891154
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
За пазухой – одна подмышка
Ютится с правой стороны…
Она курирует отдышку
При достижении мечты…
По леву… сторону – вторая
Всегда хранит сердечный стук
От нежелательного края
Со стороны настырных рук…
Пространство между грудью тела
И внешним образом житья
Изображается всецело
И называется – Душа!!!
08. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891151
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2020
[i]Дощем порадувало,
а сьогодні - туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман Хрещатиком розлігся,
немов лінивий сивий кіт,
що молока ущерть напився
і вивернув навказ живіт…
Хотілось би, щоб стало ясно,
щоб світ зорав той переліг
між сміховинним і прекрасним,
щоб кіт срамотний в лігво ліг.
…Туман залив усю столицю –
глухі провулки й весь проспект.
Німі, понурі, сірі лиця
не творять Києву респект,
що здавна вартиий міста слави,
що описав в свій час Боян, –
столичний град тої держави,
яка єднала нас, слов’ян.
Та здійметься ще буйний вітер
й розвіє начисто туман...
Й оту сирятину по світу,
що сіє в голови дурман!
Й розквітне наша Україна,
її величний стольний град,
й відродиться пра-пра-родина,
розкрилить крила брату брат.[/color]
[/b]
08.10.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Я осені красу не споглядаю,
А п’ю її, мов трунок чарівний,
Люблю, як сонце хмари звеселяє,,
Як гублять верби листя у човни,
Що на воді зосталися від літа,
Як вітер хвилею у бік потрухлий б’є,
Як моляться воді вербові віти,
І кожне дерево у жовтому кольє.
Люблю, як марево зачепиться в долині
І кличе мене в обійми свої,
Як чепуриться до зими калина
Й колишуть небо жури-журавлі.
Люблю берізок свіжу позолоту,
Дубів старих бурштинову печаль,
Красу утаємничену болота,
Нору чиюсь, забуту у корчах.
Я осені красу не споглядаю ,
А нею дихаю, впиваюсь і живу,
Люблю, коли дуби плоди скидають
І п’ють не воду – неба синяву!
3.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891048
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Ви не карайте за Любов,
Оту, що з серця мого ллється,
Хто не любив, нехай сміється,
Я ж про Любов співаю знов.
Ви не карайте за Любов,
Вона ж не кожному дається,
Вона, заполоняє серце,
Щоб ми вертались в весни знов.
Оту палку, п"янку Любов,
Що посилають нам із Неба,
Ще заслужить у Бога треба,
Щоб покохати палко знов.
Не плюйте в душу,бо Любов,
Свята Любов, вона від Бога,
Що в вас лишилося святого,
Коли плюєте на Любов?
Не лізьте в душу, й не топчіть,
Іі брудними ви ногами,
Оспівуйте іі піснями,
За неі Господа моліть.
Коли моя Свята Любов,
Вам посміховищем здається,
Ви хочте крові?! Вирвіть серце!
Лиш не карайте за Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850327
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 07.10.2020
Це наша осінь, любий, стигла осінь
Нам влаштувала теплий променад.
А листя просить, шурхотінням просить,
Щоб повернутись у затишний сад
Років минулих, незабутніх й досі,
Де ми удвох щасливі й молоді…
Вже вкотре світла осінь на порозі
Складає ікебани золоті.
А ми втішаємось красі безмежній,
Як сонячний кружляє листопад.
Солодку осінь, в миті ці бентежні,
Не повернути вже вітрам назад.
*Світлина нашої 4-х річної онуки Анастасійки (фотографині)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891045
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Червонощоким яблуком впаду в траву,
Примну іі, у роси огорнуся...
Відчую мить прекрасну й чарівну...
Живу й люблю ... Коханою зовуся.
Я айстрою до сонечка всміхнусь,
Пелюстки легкий вітер приголубить.
І в даль пречисту , світлу, золоту
Лечу в думках за тим ,хто мене любить.
Листочком із берізки затремчу,
Таким тендітним, ніжним і багряним.
Я осені до ніг тихенько упаду,
Щоб завжди бути поруч із коханим.
Нас осінь- чарівниця провела
Стежиною ,у час рясного падолисту..
Благословляла , щоб любов жила,
І дарувала зоряне намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891029
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/118639660_2636050239988685_841719769112780724_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=C50SFza96SIAX8fsoRE&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&oh=3b7ff3c6d52197c0a9ca9ca152a30fbd&oe=5FA31640[/img]
Лопотить по асфальту дощ.
Денну втому змиває з площ.
А вітрисько струшує з листя,
Срібні краплі, немов намисто.
Метушні розсотавсь потік.
День тихенько за обрій втік.
Вечір сірий приліг імлисто,
Заколисує сонне місто.
Вітер з вулиці шум коліс,
Крізь фіранку мені заніс.
Занотовую миті в риму,
У цікавий сюжет незримий.
І видзвонює дощ краплинно,
Теплий спомин у душу плине.
Де в стежинах прожитих літ,
Не стоптався любові цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891028
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Життя моє,
пророк зозуля –
Що накувала ти мені?
В вухах твоє "Ку-ку" дзвенить,
Весною й літом в караулі
Чатуєш,
знаєш й пророкуєш,
Хто позивач – не мудрий грач,
Цей в чорній мантії циркач?
Рожевий ранок тріумфує...
У позолоті
день цей я́сний
Дарує прохолоду нам,
Шле дзвін в серця далекий храм...
Скидає лист і плаче ясень...
Ці витівки осінні Музи –
Перебиранням струн душі,
Її почути поспіши,
Бо з нею вже є давні друзі...
Життя земне
комусь є крила,
Другому мука протиріч,
А третьому розваги спіч –
Такі ми є, о Боже милий.
Ця осінь –
Діва золота
В сердешних і душевних росах,
Життєпис в небесах, волоссям
Й зозуль пророчих нам літах...
07.10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891009
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
А чи було так, чи приснилось,
Що природа разюче змінилась,
Наче побувала на балі
В яскравій та чарівній шалі.
Там ходило поникле літо
Збирало ще останні привіти,
А багряна і розкішна пані
Мов царівна, була в пошані.
Павутинки, як струни, грали
У цвіркунів - з квасолі цимбали -
В тамади - у його хороводі,
Сливи й гарбузи були в моді.
Здивувалась – не треба грошей,
Бо збирався врожай весь у кошик!
А той кошичок довго в’язали
У вересні нам показали…
Подивіться мов, добрі люди,
Що у кошику вашому буде,
А чи повненький він, чи порожній -
Оцінка сім'ї нашій кожній!
По труду вашому заслуга
Не грішіть на ворога й друга,
Час до осені марно не гайте,
Що надбали, то те збирайте!
Бо пов’язане все у природі,
Труд колись був і зараз у моді.
В.Ф. - 30.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890998
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Усе минуло, як вчорашній день,
Зів'яло літо, осінь на коні,
Вже ліс не чує голосних пісень,
Біжать хмарки хвилююче - сумні.
Геть спорожніло полечко давно,
Бо крила має, скакун вороний,
Побагровіло помахом воно,
Хоч золотий пейзаж та не рясний.
Нині радіє тремтливій зорі,
Останнє листя, що несе красу,
А на берізці у косах младі,
Диво- жаринки, іскрять, п'ють росу.
Всім травам фарби підбирає кінь,
Червоно - жовтий і зелений квіт,
Мигтить мереживо із павутин,
Від літа, жовтню передасть привіт…
Осіння втіха лине в небосинь...
15.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890980
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]
Як тільки місяць народився,
То схожий так на немовля.
Усе навколо роздивився,
Йому все видно звіддаля.
Шумить під ним бездонне море,
Чомусь так страху додає,
А небо - небо - неозоре,
Краєчком море дістає.
Коли нап"ється небо моря,
Хмарки по небу поповзуть,
І розгуляється враз буря,
Дощі на землю упадуть..
Та раптом погляд зупинився,
На небі бачить він дива:
Вечірній зірочці вклонився,
На небі тільки що зійшла.
Замилувався він красою,
Думки прийшли якісь нові.
Її лиш зможе звать сестрою,
Бо вони рідні по крові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890981
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Вони неначе лебедина пара,
У ніжності й любові безкінечній.
Вона крилом тихенько так торкала,
А він клав голову її на плечі.
Блакиттю небо до землі схилялось,
Хмарини пропливали білокрилі.
Вона у погляді його купалась,
А він топивсь в очах неначе в хвилях.
Щасливі дні, хвилини і секунди,
Вони удвох завжди́ такі щасливі.
Як лебеді в коханні, за́вжди люди,
Купаються в любові наче в зливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890982
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Лоскоче дощ краплинами вікно,
Ранкова пісня ллється жовтня
В багряне розмаїття й жовте.
Промокло вже фарбоване майно.
І не на жарт гуляє буйний дощ.
Стакато, потім сильна злива.
Господар в осені дбайливий,
Вода ретельно миє площі.
Земля ввібрала свіжу благодать.
І легше дихається людям.
Несеться дощ швидким алюром,
А парасолей - різнобарвна рать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890988
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
По мотивам стихотворения Сабиллы "Осколки чувств"
Наша любовь – как хрустальная ваза –
Приятна на ощупь, красива для глаза...
Нашими чувствами вечно полна,
И крепкою может казаться она.
Но нужно по жизни её пронести,
Как бы там ни было трудно в пути.
И чтобы её никогда не разбить –
Самоотверженно нужно любить.
А случилось той вазе разбиться,
И вошла в одно сердце частица? -
Это уж значит – и после разлуки
Почти неизбежны душевные муки!
Но если и склеить разбитую вазу –
Можно подумать, будто бы сразу
Всё будет так, как было и прежде...
Однако легко обмануться в надежде.
А чувствами вазу наполнить опять?
Увы, через трещины всё протекать
Будет незримо, но всё ж неизбежно,
Как бы виновник ни вёл себя нежно,
Но если не смог он любовь уберечь,
В сердце осколок как будто картечь
Шевельнётся и вызовет долгую боль...
Что ж, разбитая ваза – уже не любовь.
07.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890954
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Присвята
Я не буду сльози лити, як колись, Ользі Степанівні -
бо вони ще у дитинстві запеклись. Першій Вчительці,
Не давитиму на істини прості – моїй життєвій Зіроньці
Відлетіли роки юності – не ті…
Лиш згадаю із теплом – любов’ю
наш підростковий шкільний час,
Вашу мудрість й доброту до нас,
як ловила кожне Ваше слово я,
Перша Вчителько, Ви Зіронько моя!
В. Ф.- 02.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890711
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 07.10.2020
из одноимённого сборника одностиший
831. …мы можем даже АНЕКДОТАМИ травить КОМЕДИАНТА!
832. и такому ИНТЕРЕСНОМУ событию – УМЕРЕННОСТИ лишь, недостаёт.
833. и чем у нас ты только ни ТОРГУЙ, в итоге это будет только – ЙОГУРТ!
834. мы НАСТОРОЖИМ обывателя, лишь напустив чуть-чуть МАЖОРНОСТИ.
835. от счастья умер ТАРАКАН – такая жирная наклюнулась ТАРАНКА!
836. по жизни тебе будет легче идти, лишь ПРЕМУДРОСТИ ПРЕДУСМОТРИ.
837. всех, кто поедет не туда – ты на РАЗВИЛКЕ матом РАЗВЛЕКИ.
838. мы тут любыми РЕАГЕНТАМИ боролись с РЕНЕГАТАМИ.
839. говорят, что ПОПОВСКИЕ рясы – для ЕПИСКОПОВ очень тесны́…
840. да мы с такими "ГРАМОТЕЯМИ" – не разберёмся с ТЯГОМЕРАМИ!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889681
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 06.10.2020
С чуть загоревшимся рассветом...
С зарей, растаявшей вдали...
Мой милый мчал к другим сюжетам...
- А мысли мне... сердечко жгли...
Потери страх пугал до дрожи!..
Шепчу, разлуки ад кляня:
- Пусть без меня он жить не может!
Дышать не сможет без меня...
Но кто-то там... молитв не слышал...
И был любимый... далеко.
Лишь дождь осенний бил по крыше...
- Не знал он горя моего...
Пускай судьбу полощут ливни...
Надежду рвет холодный вихрь...
- Я буду звать его надрывно!..
Пока разлуки шторм не стих...
* * *
Потери страх пугал до дрожи...
Шепчу, разлуки ад кляня:
- Пусть без меня он жить не может!
Не видит солнце без меня...
6.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890932
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Дрейфуєш ти, знову дрейфуєш,
Викупуєш мрії вві сні.
Не чуєш, мене ти не чуєш,
А море співає пісні —
Такі, що розніжують душу,
Вигойдують два береги.
Хвилясті шлють знаки на сушу,
Рятують пісок від жаги.
Торкаєш крилом піднебесся,
Де сонячних променів рій,
Сягнути б мені твого плеса,
Вітрильнику теплих надій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890935
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Як ніч доторкається неба плечей,
Прохолода кутає вії…
Із зіроньки місяць не зводить очей...
Кохати єдину воліє…
Серед тисяч звабливих, сяючих зір
Запала вона в його серце…
Романтики тема для музики лір,
Де срібного сяйва джерельце.
У небі освідчення - щастя розлив…
У танці буршти́нові перли…
Ту душу, що вповні над світом відкрив
Ще промені ранку не стерли...
06.10.2020
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890931
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
В твоїх емоцій немає ні початку,
ні самого кінця,
Вони - як бите скло,
в якому більше не відображаєшся ти.
Якщо ми створені на подобі самого Творця,
То чому нас справжніми найчастіше бачить лише нічна тиша?
Як позбутися осаду, що вкриває середину нашого серця,
Параної, де надто багато темного,
що й щілини душі повні суму?
В кожному нашому архіві пам’яті є трішки сонця
і йому буде достатньо місця,
Якщо ти позбудешся всього старого,
що ріже тебе, позбавляє сили,
А серце струму.
Який ти? Сильний? Зможеш визбирати все те,
що робить тебе кам’яним?
Чи потрібен тобі скальпель,
щоб потрапити у найглибші впадини?
Ми розділяємось в світі на хворих, закоханих,
сп'янілих,
Але там, де вигини і згини,
є есенція теплих спогадів.
В кожному досі повинна жити істина дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890926
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Допиває Час останні краплі
З золотого келиха життя
І комусь нагадує і квапить:
Незабаром прийде небуття.
Коли вип’є час усю чарчину –
То тоді небогу все одно.
Та, бува, проллє на скатертину
Недопите з келиха вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879168
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 06.10.2020
Йшла весела й безтурботна юність
Грайлива усмішка світилась на вустах.
Дивилась зрілість, стисла серце чуйність
Сльозою прокотилась по щоках.
--Чому так швидко пролетіло літо?
Ніби росу в передобідній час
Сонце палило роки пережиті,
А вітер попіл розганяв повз нас.
Наче учора: ніч, зірки, зітхання.
Дві пелюстки рук в твоїх руках.
Промовляли очі. Ці зізнання
Любо слухав місяць в небесах.
Топилися в цілунку ніжні губи.
Мелодією лився шепіт трав.
Клялися, що кохання не загубим
Цвіркун в кущах за нами підглядав.
Турботливо несли його роками,
Дітям прививали лиш любов.
Посріблена мандрує разом з нами
До юності вертає думи знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817156
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 06.10.2020
Ви дощ не замовляли? - Ох, якби-то,
Якби ж то по замовленню він йшов,
Періщить, як з відра, несамовито,
Як добре, що сховала в'язку дров.
Сховала в свою душу, там де сухо,
Мабуть, піду багаття розпалю,
Бармене, не шепчіть мені на вухо,
Дощу сьогодні я не пригублю.
Будь-ласка, не вмовляйте, я ж уперта,
Ви краще, он, клієнтів обслужіть,
Пробачте, що я трішечки відверта,
Візьміть ці гроші, решту залишіть.
Я дрова в душу з літа ще складала,
Щоб потім розпалити восени,
Щоб в час, коли я дощ не замовляла -
Зігріли душу полум'ям вони...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890900
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Сей жизни аромат земной
Душой так ласково играет
Средь виноградных лоз блистая
И днём как будто летний зной
Окутывает обнимает
К задумчивости призывает
А паутинка вдаль летит
Быть грустным впрочем не велит
Как же приятно здесь побыть
Ляг на траву в лаванды запах
Так близко от сосновой лапы
И сердцем окунуться в рай
Сей беззаботности влеченья
И к истинности приближенья
Как будто жизни ты здесь маг
В Природы ласковых горах
Лишь здесь всплывёт предназначенье
И жизни бурная река
На плёсе плавном нас слегка
Угомонит в пернатых пенье
Ладонью Божьей просинь мне
Листом упавшим прикоснётся
К рожденью Мира вновь вернёшься
В осеннем незабвенном сне...
06.10.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890885
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Ти стихни, вітре, зупинись на мить…
Знайди десь між дерев спочинок.
Он, бачиш, в небі сонячна блакить,
А серед неї – Вальс хмаринок…
Їм музику творив щасливий день…
Їм - декорації в дарунок :
Проміння сонця, сяйво повних жмень,
Майстрять з мозаїки малюнок…
О, буйний вітре, сердитись не смій…
Зміни свій пахмурний відтінок…
Сховай поміж діброви норов свій
Дивись і слухай… Вальс хмаринок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890842
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Сидить жінка біля столу
Сумна, повна каяття,
Бо вмовила чоловіка
З хати винести сміття.
Взяв пакет, із кухні вийшов,
(Золото – не чоловік)
За годину повернувся –
Не забуть цього повік:
Ніс роз’юшений, аж синій,
Хитається, ледь не впав,
Слід від палиці на спині
І розірваний рукав.
-Розумієш,- став казати,
Тільки вийшов за поріг –
Чорний кіт сусідки Нати
Враз дорогу перебіг.
Я ж відразу зупинився,
(Не вертатися ж до хати)
Через ліве я плече
Як годиться, став плювати.
Я в прикмети вірю свято,
Вже давно не атеїст,
Та хто ж знав, що ідуть ззаду
Два боксери й дзюдоїст.
Знаючи прийоми всякі,
Били мало, але з толком,
Відплатили, скотиняки,
За обпльовані футболки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784102
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 06.10.2020
Дуже я люблю застілля,
І вже наче на роботу
Йду до друзів на весілля
Майже кожної суботи.
Треба там зловить букет,
Тоді заміж вийду зразу,
Бо мені уже під тридцять
(Кожна натяка зараза).
Всі конкурси і вікторини
Виграю – це не біда,
І випиваю я чарчину,
Бо дуже просить тамада.
Чесно п’ю за наречених
І майбутніх їх дітей,
За боярина і дружку,
За батьків, сватів, гостей.
І звучать численні тости,
Я від щастя просто млію…
Наречені, танці, гості –
Аж усе в очах рябіє.
Але вже в кінці весілля
Є для дівок щаслива мить:
Треба всіх тут розіпхати
І першою букет вхопить.
Тут я вже не можу пити
(Наче з виду дівка гожа),
Там не те, щоб щось ловити –
Я стояти вже не можу.
Бреду додому вся пом’ята,
Не стримую образ і зла,
Щоб не ті букети кляті –
Давно б заміжня я була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784258
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 06.10.2020
Завітала осінь - у гості у наш сад
І встеляє , до ніг килим багряний.
Розплітає у верби коси -Листопад
На крилах,лечу до тебе коханий.
О , яка неповторна блаженна мить!
Розсипає осінь - на коси листя золоте.
Малює ,дерева... верховіття -золотить
Дарує, прекрасний час -небо голубе.
Глянь,сонце купається в багрянцю?!...
Пригощами,сипле проміння золоте.
Я , запрошую на білий вальс , до танцю
І закружляю,як вітер листя тебе..
Осінь , срібною ниткою пряде, гаптує
Одягнула,у вуаль -Бабине літо.
Від сонечка, тепла душа цвіте, квітує
І як троянда, радіє -білому світу.
З тобою,зустрінемо заметіль зими
Розпалимо,у серцях вогонь любові.
Заколише , солодкий сон до весни
Намалюють,казку нам ясні зорі.
Ловлю,промінчик сонця у долоні
Щоб подарувати тобі тепло земне.
Біжать,дні за днями як бистрі коні
Прошу, тебе коханий зігрій, ще мене.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890874
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
А я люблю рядки, які співають,
Так мелодійно, як вода в струмку,
Коли тендітно, мило залишають
Красу роси на ніжному листку
Люблю, коли ступає тихо ранок
І у мереживі окутана трава,
Коли плете небачений серпанок,
Даруючи нам шати, як весна
А я люблю, коли чарівне соло
Розносить мелодійний спів пташок,
Коли розкішне волошкове поле
Доповнює красою мій рядок
Люблю, коли троянда загадково
Всміхається, немовби ніжний сон,
Коли садок в мереживі казково
Захвачує привітно нас в полон
І стільки зваб і чарівних моментів
Вирує в ніжній гамі кольорів,
Це ніби гра у море компліментів,
Які розносяться у гоміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Живуть у наших душах почуття,
Зовуться ніжно так - любов'ю.
Таємне і гаряче відчуття,
Не пояснити його словом.
Коли відчуєш у своїй душі,
Живеш неначе в іншім часі.
Бо летиш, не торкаючись землі,
Вдаєшся ти іншій увазі.
Здається, ти упевнено біжиш,
На мить потрібно зупинитись.
Мовчиш здається, що 'ура' кричиш,
Бажаним снам, їм не наснитись.
Міцного сну не маєш уночі,
Снують думки і сподівання.
Бачити очі закохані оті,
Не дає спокою кохання.
Живуть у наших душах почуття,
З ними віра, надія й любов.
Зухвало не знівечать слова,
Захистить нас надійне крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890571
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 06.10.2020
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 06.10.2020
Туман завис серед колючих сосен,
Самотній шлях, малини повні жмень...
Уже не літо, та іще не осінь,
Не вечір ще, та вже мабуть не день.
Милуюсь лісом і вслухаюсь в тишу,
Хоч під ногами тріскає гілля.
Мій любий ліс, на згадку я залишу,
Твій подих тихий, що мене зціля.
В розмові посумуємо з тобою,
Торкнусь рукою ніжно твоїх крон.
І помандрую легкою ходою,
Туди, де вже чекає мене сон...
Я подарую усмішку щасливу,
Тобі, щоби мене не забував.
І почуттів візьму на пам'ять зливу,
Щоб кожен з нас до лісу завітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890465
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 06.10.2020
[b][i][color="#660404"][color="#047d71"]С[/color]он убежал и глаз мне не сомкнуть,
[color="#047d71"]Т[/color]ихонько ночь ведет свой путь к рассвету.
[color="#047d71"]И [/color]что тянуть, что время мне тянуть,
[color="#047d71"]Х[/color]итрец Амур открыл портал поэту.
[color="#047d71"]И [/color]я - не я, коль вновь попала в сеть,
[color="#047d71"]П[/color]ойду к столу, там есть листок бумаги
[color="#047d71"]Р[/color]ассвет за час, мне надобно успеть,
[color="#047d71"]И[/color] вновь перо и лист скрестили шпаги.
[color="#047d71"]Х[/color]олодный мрак и серые дожди,
[color="#047d71"]О[/color]павший лист засыпал все тропинки.
[color="#047d71"]Д[/color]ля каждой в мире чувственной души
[color="#047d71"]Я[/color]вляет мир прекрасные картинки.
[color="#047d71"]Т[/color]ворить легко, когда все в унисон
[color="#047d71"]П[/color]олет мечты, желания и чувства
[color="#047d71"]О[/color]собый мир за стеклами окОн,
[color="#047d71"]Д[/color]ебют строки, сердечной рифмой устлан.
[color="#047d71"]У[/color]же Творец шлет дню благую весть,
[color="#047d71"]Т[/color]ружусь и я над тактами и ритмом.
[color="#047d71"]Р[/color]аскрою ставни...Чудо, так и есть...,
[color="#047d71"]О[/color]пять рассвет встречаю вместе с рифмой.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890866
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Ти приходиш до мене у снах
Така мила чарівна і гарна,
Я люблю тії сни, мене тішать вони,
Там є я і єдина кохана.
Кожен день я до Бога молюсь,
Щоби сни тії віщими стали.
Що б тебе і мене у кохання одне
Наші долі навік об'єднали.
Нашу зустріч я дуже чекаю,
Неодмінно тебе я знайду.
Будеш ти буду я, у нас буде сім'я,
Я тебе по житті поведу.
Може як дочекаюсь весни
І час новий для мене настане
Буде радість в житті,будуть дні золоті
Буде поруч зі мною кохана.
Ти приходиш до мене у снах,
Я бажаю щоб сни ці здійснились.
Ти на справді прийшла,ти мене обняла
І на завжди в житті залишилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885006
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 06.10.2020
Розкажи мені казку, матусю,
Ту, що мама читала тобі.
Я до тебе крізь сон пригорнуся,
Гляну в очі твої голубі
І піду босоніж по стежинах,
Де котився колись Колобок,
Де на курячих ніжках хатина,
Де чатує в кущах Сірий Вовк.
Там, на дереві, щедра Ворона
Щиро сир пропонує мені,
Там у дівчинки шапка червона,
Там Івасик-Телесик в човні.
Зла Зміючка сердито бурмоче,
Щоб Івасик до неї приплив.
Може рибку забрати всю хоче,
Що для мами Телесик зловив?
Я в Жар-птиці візьму на смерканні
Золоте дивовижне перо,
Загадаю єдине бажання
І над злом переможе добро.
Час додому. Лише озирнуся.
Новим друзям кивну іще раз,
Бо покликала тихо матуся:
— Доню, вже прокидатися час.
Ненадовго лишу на папері
І пригоди, й чарівні світи,
Але в казку відчинені двері
Я прикрию, щоб знову прийти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822684
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 06.10.2020
Це безсоння
В думах плинних
П’є хвилини
Як билини
Миготіння
Зір далеких
В дні минулі
Як у Мекку
Чорно-біле
Перехрестя
В днях щасливих
Чорний кречет
Це безсоння
В думах плинних
У глибини
Серця лине
07.07.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890561
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 05.10.2020
День – становится короче,
Ночь – естественно – длинней
Поутру петух хлопочет
В личном царствии курей…
Листья с дерева слетают…
Дворик – серо-мостовой,
Рыжий дворник подметает
Вширь – мотается – метлой…
След луны уходит в дали…
Звёзды убыли поспать
В горизонте – засверкали
Гром и Сила – грохотать!!!
В октябре – дожди слепые
Дальнозоркие – грибы
На посту у пней – живые
Ждут резонности судьбы…
Плащ… Корзина… Комариный
Звон в охотничьих ушах –
Оленина с паутиной
В быстро спеченных грибах!
05. 10. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890816
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EexCH_chgpo[/youtube]
Завітала осінь в гості падолистом,
Посміхнулась в айстрах на моїм столі.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Принесла для мене ще пучечок літа,
В пелені осінній пригорщі тепла.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Принесла в долонях різнобарв’я листя
Золотих відтінків, що спада в траву.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
Я ж іду назустріч бабиному літу,
Щоб прийнять дарунки осені мені,
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Пора серпнева особлива:
Листок березовий линя,
Земля щаслива й нещаслива,
Бо ж осінь літо проганя.
Тривожне прожива прощання
Вона із гуртом ластівок,
Їх незрадливе щебетання
Із щастя зіткане й тривог.
Рясніють в небі зорепади,
Освячують собою вись,
І яблуком осіннім пада
Тривога: птахи подались...
П’є серпень ранку прохолоду
З застуджених давно отав.
А осінь пише першу оду
Росою-сріблом поміж трав.
27.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890835
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Як швидко плине час,
Немов би тільки вчора,
Зайшла я вперше в світлий клас,
Як вчитель в сільській школі...
Мені згадалися тоді:
Бабусина хатина,
І портрет тата на стіні,
І мамина хлібина...
І її руки чарівні,
Що все робити вміли,
Її слова, її пісні,
Що жити мене вчили...
Це мені сили додало,
І впевнененість вселило,
І працювала я завжди,
Як мама мене вчила...
На жаль роки спливли, пройшли,
Літами голосними...
А мої мрії і думки-
Були і є шкільними...
Усе було і злети, і падіння,
І втрати радості буття,
Не дали впасти на коліна,-
Любов до праці, до життя...
А ще підтримка вчителів,
Діти й онуки додавали сили,
Повага учнів, їх батьків,
І новий дар, і нові крила...
І якщо хтось мене спита,
Що і донині у мені не гасне,
Я відповім: "Шкільні літа,
А ще поезія моя проста...
Пишу...Хоч часом
Серце замирає,-
Мене поезія свята,
Кожної миті зігріває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890823
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
От всей души поздравляю с Международным Днём учителя
всех педагогов, коллег школ, работников Министерства образования, в рядах которого (тогда Крым ОблОНО) пришлось работать, особо педагогический коллектив Первой гимназии, которым в бытность руководил;
Педагогический коллектив школы №76 г. Запорожья, в котором я начинал работать заместителем директора, коллег педагогов из клуба ветеранов педагогического труда "Оптимист".
– Всем желаю здоровья, семейного счастья, душевного равновесия.
Учителям - Ваш сердца свет
Учителя, как жертвоприношенье,
Твой сердца свет – светильник детских душ.
Свет встречный глаз – твоей души именье,
Он осветляет педагогов гуж.
И не забыть нам юности истоки,
Луч первых знаний и дороги в жизнь,
Тетрадь в косую, пропись, с дрожью строки...
Кто скипетр педагога нам вложил.
Студенчества то вознесенье крыл
И облаков задор, и огнь рассветов...
Преподавателей родных в заветах –
Нелёгкий путь нам предопределил.
Воспоминаний искры на пути...
Где восхождений пламень вдохновенья
И постиженье, и преодоленье...
Всё ж детской искренностью нам цвести...
05.10.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890830
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Знов осінь з нами. Небо низько – низько.
Узять ганчірку - смутку сірість змити!
Надвечір знову розходивсь вітрисько,
Як швидко впали ночі оксамити!
Короткі дні. Так кепсько на душі…
Без сонця і тепла мій настрій в’яне.
Я намалюю літо у вірші,
І, може, ще комусь тепліше стане?!
Безмежний степ васильково – мачиний!
Поля пшеничні - як зелене море.
І серцю порадіти є причини:
Гойдає душу марево прозоре!
А жайвір десь співає лиш для мене,
Пелюсточки ще в соняхах дрімають.
Я степовичка! Почуття шалене!
Свободи хвилі крила розправляють!
О літнє поле! Степе мій прадавній!
Моє натхнення і моя любов!
Як прийде час, ти подих мій останній
В собі сховаєш! Як бентежать кров
Твої простори! У житах колиску
Дивачки розколихують вітри.
Та тільки осінь знов… І небо низько…
Візьми цю смутку сірість і зітри….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890832
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
[b][i][color="#ff0000"]"Палять листя, палять листя --
а музичка грає.
Панно світла, я сумую,
а чому -- не знаю."[/b]
(Мотив авторської пісні
Кості Москальця)[/color]
[/i]
"Панно Світла, добрий вечір", --
листя падає на плечі!
Не сумуйте, біль вгамуйте,
поруч -- Світлий Пан ...
Грай, музичко, урочисто,
розтривожуй Панну Чисту,
най згоряє пломенисто
від таємних ран.
Грай, музичко, най почую:
"Панно світла, я сумую ...
Я сумую і згасаю,
а чому -- не знаю."
... Палять листя, палять листя --
Сад у пізнім передмісті.
"Панно Світла, Панно Чиста", --
мліє Світлий Пан.
"Панно Чиста, Панно Світла", --
закипає кров блакитна,
висне хмарка перелітна
знадою оман.
Грай, музичко, най почую:
"Панно Світла, я сумую", --
дим злітає і лягає
попелом до ран ...
Грай, музичко, чардаш ночі --
дим голубить, дим лоскоче.
Дим злітає -- не вертає,
а чому -- не знає!
... Панно Світла, як ся маєш?
Ти чому у тьмі блукаєш?
Чи жадаєш -- виглядаєш,
де він, Світлий Пан ...
Листя спалене -- на рани,
а за вікнами -- тумани:
"Милий Пане, Світлий Пане", --
вітром вколисан ...
Грай, музичко, най почую:
"Світлий Пане, я сумую," --
плаче світло Панна Чиста,
Ніжно - Попелиста.
Грай, музичко, танго ранку --
дим розтане на світанку.
На світанку, на останку --
раптом ... Світлий Пан ...
А м у з и ч к а г р а є, г р а є:
"П а н н о С в і т л а, я к о х а ю!
Я к о х а ю, я з г а с а ю,
а ч о м у --- н е з н а ю ...".
[i](Зі збірки [b]"Семивідлуння"[/b]. - Львів: Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753780
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2020
Моё жильё со мной повсюду.
Так романтична эта "хатка".
Не подойдёт она верблюду.
Мне по душе моя палатка.
Когда объявлен шторм на море,
Уходим с ней повыше в горы.
Нас лес таинственно укроет...
Настроит нас на разговоры.
Меня влечёт писать стихами.
Мой друг диктует свою прозу.
Я восторгаюсь лопухами.
Писатель - белою берёзой.
В лесу - завидная ночёвка,
Наполнен лес съедобной пищей.
Когда собралась вся "тусовка»!
Червяк - деликатес не сыщешь.
.Жильё романтикам доступно.
Меня палатка вдохновляет.
В ней мне достаточно уютно.
Вдвоём - уютнее бывает.
05. 10. 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890791
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Ой, скажіть ромале, що маю робити,
Горю, закохався, всі думки про неї,
Лебідка- красуня, я ж не зможу жити,
Уві сні щоночі, несу орхідеї
Ой, як би ж то знала, що причарувала,
То може б кохала, як нічка зоріла,
Соловей співав би і ти цілувала,
Щоб ми йшли пліч- о - пліч доленька веліла.
Думка немов хвиля, море лазурове,
Чи зірку спитати, світить ясно – ясно,
Чому сни тривожиш, що ж робиш любове!
Душеньку бентежиш - ти мені навмисно?
Вишневий світанок, умлівають роси,
Подарую квіти й серденько в придачу,
Я горю бажанням розплітати коси,
Ні, з горя нап`юся та й гірко заплачу.
Схил крутий, долина, вогнище палає,
Зорі між хмар чорних - розбрелися долі,
Циган у спокусі, гітара ридає,
Нам разом не бути - ми різні по крові.
05.10.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890804
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Сиджу,на божій долині пасу вівці
І дивлюсь,на небо як хмарки пливуть.
Від думок,сивіє мій волос на голівці
Біжить,час рікою...і пізнаю ,життя суть.
Я крок,за кроком підіймаюсь вище до гір
На сьоме небо , туди, де Ангел живе.
Слухаю, як підбирає струни з ніжних лір
Насолоджує ,спів пташки - небо голубе.
Я ,пасу вівці поміж кам'яні скелі
Летять,дні за днями в далі голубі.
Здається,що досягну небесної стелі
Взуття,вузьке набила в ноги мозолі.
Підійматись,до синіх висот так важко
А ще гірше,падати вниз в океан.
Боїться,проти вітру летіти пташка
В серці,зоріє надія ...голубіє лиман.
Я з Богом,все зможу і все здолаю
Він,дасть мені міць,сили іти у життя.
Мені щастя , багато не треба...лиш , раю...
Того ,що відкриває Всесвіт- ясна зоря.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890801
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
из одноимённого сборника одностиший
841. ну да… сперва мы СПАРИВАЛИСЬ, после – я ИСПРАВИЛАСЬ…
842. АНОРЕКСИЕЙ ты болеешь? – НЕАРИЙСКОЕ твоё происхождение!
843. два-три КЛУБКА под пятку и… КАБЛУК не станет выше!
844. была у меня барышня ПРЕЛЕСТНАЯ, но от неё я НАТЕРПЕЛСЯ…
845. мы, к сожаленью тебя слабо УВЯЗАЛИ… за это ты нас больно УЯЗВИЛА!
846. как всегда не ПРОСТИВШИСЬ со мною, ты мне́ ПРОСВИСТИШЬ серенаду
847. у всех монахов глаза СВЕРКАЛИ как будто ЛАВРСКИЕ купола.
848. …но это СТИРАЛЬНОЕ средство не выведет вас из РЕАЛЬНОСТИ…
849. при заочном знакомстве меня ОБНАДЕЖИВ, он оказался ЖАБОВИДЕН!
850. а КРИВОРОГИМ, почти всем – не обойтись без ГРИМИРОВОК!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890793
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Коли вона бере у руку скрипку,
Коли смичком торкається до струн.
Душі стає так радісно і світло,
Неначе відблиск золотавих врун.
В мелодії тій розчинитись можна,
Потрапити на поле квіткове.
Там бджіл гудіння шумне і тривожне
І за собою вітерець зове.
До нас прийдуть чотири пори року,
Торкне весна легенько промінцем.
То чути літа безкінечні кроки,
А інколи у серце прийде щем.
Осінній листопад кружля у танці,
А ось снігами вже мете зима.
Вона неначе в білосніжнім глянці,
Мелодією тихо так ляга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890772
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Пора цвітінь вже відійшла,
не плаче хвощ, не пахне липа.
Осіння прохолодь прийшла,
небесними слізьми омита.
Земля вже стішилась — вляглась,
зопріле листя обгортає…
Земля не спить, ще не здалась,
Вона ще дихає — кохає.
Та набирається води,
щоб вдосталь напувать коріння…
Ще не далеко до зими —
зосталось крапельку терпіння.
В полон захоплять холоди,
цупкі морози, дні молочні,
покриють осені сліди
пухкі сніги та темні ночі…
Але Земля іще не спить!
Їй жовтень косу розплітає,
Ще журавлиний клин летить,
туман , ще ковдрою вкриває…
Повітря свіже та сире,
бо сіре небо брови хмурить.
Вже Сонце зовсім не пече,
воно потрохи очі жмурить...
Іще прийде пора для снів,
Ще виспишся Земля рідненька...
Прийде ще й час казкових днів,
Проснешся в сяйві — чепурненька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
-Лікарю, прийшла я знову,-
Підійшла до столу дама,-
Це для вас уже не нове:
Маю зайві кілограми.
Цілий тиждень діє гасло,
Що мені ви прописали:
Не вживати цукор, масло,
Їсти фрукти замість сала.
Не їм м’ясо і салаку,
Заборонена котлета…
Ви назвіть якусь ознаку,
Що на користь йде дієта!
Розкажіть це по-простому,
Бо ці терміни медичні
Викликають тільки втому
І для мене це незвично.
Лікар думає: - Фігура…
(Два центнери, можна вмерти,
Тут єдина процедура:
Рік не пити і не жерти)!
Тоді каже: - Їсте грушу,
Бачите - черв’як вилазить,
Схвилював він тіло й душу,
Бо зраділи ви відразу.
Сильний голод вам шепоче,
Що не все так безнадійно,
І хоч гусінь жити хоче –
Ви їсте її спокійно.
Враз забудете про втому,
Буде радість, як в дитинки,
Що, крім яблука, у ньому
З’їли ще й якусь личинку.
Оце й буде та прикмета:
Стала корисна дієта.
Від такого ви не вмрете,
І ще довго проживете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890785
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Вельмишановні вчителі!
Вітаю вас з вашим професійним святом!
Хай Господа нашого Йсуса Христа,
Його благодать, Його ласка свята
будуть із вами постійно, завжди,
щоб ви не зазнали ні в чому нужди.
З повагою М. Холодов
04. 10. 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890714
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
А жовтень незвичайний цьогоріч, ласкавий.
Дивлюсь у теплі вічі зачаровано.
Готую вже йому пахучу чорну каву.
Шовковий простір навкруги гаптований.
Дзеркалить річка небесно-світлу голубінь,
І щедрість золотаву розсипів з дерев.
Гуляє жовтоокий - ще скрізь зваблива тінь.
Яскраво сонячний стрибає знову лев.
І ось вже пригощаю, смак той неповторний.
О жовтню лагідний, торкнувся ти душі.
Немов на арфі щастя граєш чудотворно,
Як музика осіння, пишуться вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890674
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Запалило місто ліхтарі
І вони засяяли вогнями.
Погляд твій дарований мені,
Залишив назавжди в серці пам'ять...
Під ногами листя шурхотить,
Вітерець легенько гладить коси.
Жовтень кольорами золотить,
Дощ лишив на травах свої сльози.
Засинав тихенько собі сквер,
Колискових ніч йому співала.
Час неначе в вічності завмер,
Осінь нас із скверу проводжала.
З неба посміхались дві зорі,
Вони щастю нашому раділи.
Холодило вже оцій порі,
Та слова любові мене гріли.
Сонне місто, в ньому ти і я,
А ще поруч з нами диво - осінь.
Зігрівала посмішка твоя,
Я тепло те відчуваю досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890670
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Зустрів дівчи́ну в лісі на стежині
І закохався враз у очі сині.
Вона всміхнулась й навіть підморгнула,
Коханням мого серденька торкнула.
Приспів:
Ну як мені тебе не полюбити,
Ну як мені тебе не покохати.
Не буде в небі сонечко світити,
Не будуть тоді квіти розквітати.
І слухав ліс ті радісні зізнання,
Співали птахи оду про кохання.
Стелились трави і дуби шуміли,
А за спиною виростали крила.
Коли додому двоє ми вертали,
То з неба зорі з нами розмовляли.
Тримав тебе кохана я за руку,
У самоті блукала десь розлука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890550
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Ти пробач, що тоді не прийшла,
Мабуть ще не розквітла весна
І солодкий той смак не відчула
Та повір, я ту мить не забула
Просто мабуть не зважилась я,
У думках вирували слова,
Просто серце почути хотіла,
А душа мені йти не веліла
Може доля зовсім не моя
Чи у серці тендітнім зима,
Але очі твої - то душа,
В них побачила я почуття
Ти пробач, що тоді не прийшла,
Мабуть ще не розквітла весна
І солодкий той смак не відчула
Та повір, я ту мить не забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890536
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
…А этот стих можно было бы представить как произведение о Нашем Клубе, но…
На самом деле, это ещё один мой экспромт от 04.09.2020 к произведению поэта
"Малиновый Рай" (ID 1002777) :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885960
...Итак, я угадал – куда зайти,
И, видимо, не сбился я с пути!
Ну как не проявить мне уважение? –
Коль получил я приглашение –
Посетить сей виртуальный дом,
Наполненный содружества теплом...
И если зла ни на кого я не держу,
То в этот дом я смело захожу.
И получаю положительный я стресс –
Я вижу здесь знакомых поэтесс.
Они с поэтами кружатся в вихре вальса,
Но некогда грустить, что я один остался –
Здесь пир идёт совсем не шумный,
Мелодии творит оркестр струнный,
Здесь алкоголь – вода поэзии живая,
Любовный хмель в поэтах вызывая,
Их голосами комплименты изливает...
Здесь каждый стих цветами оживает.
В каждом бутоне он был лишь слогами,
И под конец – в десерте с пирогами
Находим мы вместе все – общий язык,
Вне дома от коего каждый отвык...
Запомним навек как ходили мы, ездили
К сему незабвенному дому поэзии!
03.10.2020
P.S. Сегодня 4 октября, через сутки после публикации, прочитав все комментарии,
хочу поблагодарить всех гостей за внимание и за приятные отзывы. Однако на основе внимательного изучения комментариев, я понял что почти никто не прошёл по приведённой вначале ссылке. А ведь мой стих, при всём уважении к членам клуба, в первую очередь является именно ответом на стих Малинового Рая. Тем не менее, сочиняя свой экспромт, я в какой-то степени подразумевал и наш клуб, поэтому, хочу сказать что я высоко ценю все проявления дружеского отношения не только ко мне, но и всех, относительно друг друга. А теперь, чтобы повторно не отсылать читателей на страницу нашего коллеги, я привожу его стих здесь:
Заходите, друзья ко мне в дом
Я хочу пригласить вас в свой мир,
Где Великой ПОЭЗИИ пир,
Там где мысли полёт,
Там где сердце поёт,
Там где слово надежду даёт.
Я хочу пригласить вас на бал,
Где эмоций и чувств полный вал,
Там где слова исток
Как с бутона цветок,
Как из почки зелёный листок.
Я хочу пригласить вас в свой дом,
Угостить тишиной и теплом,
Своим словом согреть,
Вам в глаза посмотреть,
И весёлую песенку спеть.
Я хочу пригласить вас сюда,
Здесь стихи как живая вода,
Будем с вами кутить,
С них энергию пить
И о жизни земной говорить.
Заходите, друзья, ко мне в дом,
С вами общий язык мы найдём,
Напечём пирогов
Из хороших стихов,
В них начинкою будет любовь.
14.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890535
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Кувала зозуля — роки накувала,
та люди почули — міста будували...
Міста будували в них лихо долали,
бо сіра пташина неправду казала.
Не ніжило людство світло Господнє,
та й ночі в їх душах селились холодні...
У душах холодні — серцями голодні,
бо хтось говорив, що брехати природньо.
Лукавити підло, дурити, ховати...
У рабство продати — нащадків та бата,
за ламаний гріш від царя супостата,
щоб потім вельможно себе почувати.
Кувала зозуля не марно кувала...
Поцупили славу — пани обібрали.
Чого обікрали? Бо правду цькували,
бо чортова сила їх душі здолала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890482
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Пташина летіла одна на чужину,
Ось поле рідненьке, дай трішки спочину,
Відстала від зграї - тепер одинока,
А серденько крає і рана глибока
І де відшукати рідненьку родину,
Бо, як же без неньки, маленька дитина
І сльози стікали на висохле поле,
Куди шлях тримати, скажи мені доле?
І ось пролунали слова, ніби святість,
За обрієм пташко, твоя мила радість,
Лети і побачиш там синєє море,
За ним вся родина - промовило поле
Взлетіла пташина - сказала спасибі,
Хай будуть хвилини приємні й щасливі,
А я в світ безмежний полину де діти,
Щоб люблячим серцем в обіймах зігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890441
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
А хто така,кожна людина, це Боже сотворіння? Себе ти часом запитаєш, а чи це є природи творіння? І ти цього не знаєш….
Із покоління в покоління, мале дитя. Як символ майбуття і проживе воно життя. Якщо дозволено це Богом.
Так, ще малим в гріхах, народиться дитина. І цим малям радіє вся родина. Жорстокий світ у виживанні, зростає з перших днів.І ще коли на грудях ти у мами. В своїм житті, пізнаєш смак груді…
Ці рухи тобі дані від природи, інстинкт. А може вчили там, коли ти ще в утробі… Ти народилась, пізнаєш цей світ, себе довкола….
Що приготує тобі життя, як кажуть твоя доля?
Завжди у боротьбі пізнати нове, ще з малих літ .І - мама - перше слово, а далі всі у школах….
І знову виживання та ще все про життя дізнатись вволю. Ті перепони, які дає це сьогодення – доля. Випробовує…чи здатен ти цей тягар нести і як ти, чи з радістю, чи з розчаруванням зможеш це життя прожити….
А чи таки знає ця людина,чому вона, це сотворіння? І чи може пізнати всі науки та таємності з природи?
І майже станеш ти на ноги…Батьками стали вже самі. Перед тобою нові спроби, життя пізнати з нової сім ї. А перепонів у житті багато, мабуть повинно бути так. Щоб ця людина, все це цінувала і дарувала нові все життя, для продовження роду….
Закладено природою та Богом, всім на цій землі святій. Ми часом вибираємо дорогу, буває дуже тяжко йти по ній. І хто у цьому може бути винний? Ні, не одна із всіх людей. Вона не знає чому винна, прожити так, життя своє. Уже на схилі років ти підсумуєш все прожите. Свої та родинні всі свята і негаразди, що і як їх прийшлося пережити.
Так, народилася людина і вибір мабуть є завжди. Яку дорогу вибереш собі та наперед не знаєш ти. Незгоди, біль, страждання по цій дорозі із собою. І знову виживання, шукаєш щастя і чи здатен жити знову?
А хто така людина на старості вже літ? Ти запитаєш дочку чи сина та не отримаєш відповіді..
Завжди підмогою людині є поруч дар природи . Скажи хто це придумав ? І знову не знайдеш відповіді ти. ....
Всі запитання із собою понесеш .І забереш у той світ, ще не пізнаний то
бою.
Ця загадковість на землі залишається з покоління в покоління.
Так хто така людина, ви скажіть? Хто чи що, то за могутня сила є на землі , яка керує світом всім?!
30. 05. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669150
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 01.10.2020
Красива у буднях, велична у свято,
Плодами багата, щедра в житті…
Для Осені-Жінки в богині все взято…
Образ її, і простий, і святий.
Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…
Завмер у чеканні цей світ золотистий…
Бавиться пензлем красуня руда…
Ключі журавлині, сумні, голосисті
Млосно крізь тишу, кричать: молода!...
Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…
Ночі холодні, з колючими зорями,
Ранки шершаві, мов руки її.
Душа, як те поле, турботами зорана…
Де й досі співають пісні солов’ї.
Приспів:
А бабине літо, а бабине літо
Ще душу її зігріває теплом…
А бабине літо, а бабине літо
До скроні торкається сивим крилом…
01.10.2020
Л.таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890424
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Пригублю я свій келих вина
І відчую краплинку любові,
Чую стукає ніжно весна,
Поєднавши розгублені долі
У саду де трава-килимок
Тихо, мило запрошує в гості,
На поляні яскравість квіток,
Що виблискують ніжно на сонці
В"ється стежка знайома вузька,
Кущ калини стоїть на узбіччі,
Сміло, трепетно б"ється душа,
Ніби зоряний шлях у вічі
Поєднала кохані серця,
Що вібрали красу насолоди,
Ніжним сяйвом торкнулась лиця,
Ніби дотик красуні-природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890310
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Самі переспіви народжує натхнення.
Заплутався в метафорах язик.
Емоцій схлипи -- то не одкровення,
Крикливі фрази -- ще не серця крик!
Десятки тисяч слів, несхожих
Межи собою; сотні порівнянь;
Думок тьма-тьмуща, наче перехожих.
Але ще більше до життя питань.
Сказати є що, лексикона досить.
Аби повірив хто отим словам!
Бо не того душа постійно просить,
Кортить всякчас інакшого вустам.
Триває вік химерний, і чим дальш,
Стають пливкими добрі починання.
Де істина в тобі ховається, де фальш,
Коли приходить миг самопізнання?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890407
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Там, де вітри морські співають,
Де хвиль високих цілі вали,
І шумовиння де рясні,
Про волю там звучать пісні.
Дуетів мало – більше хори
Лунають над морським простором.
Малює колесо дельфін,
Мов акробат, у морі він.
Тут краби, коники й медузи –
Це жителі морські і друзі.
Бички до берега спішать,
І чайки рветься теж душа,
Може погоду відчуває.
І я, немов напівжива є,
Все ж з морем хочу буть на «Ви»,
Сплету вінок з морських я хвиль,
Звелю вітрам мені служити
Й без моря вже не зможу жити.
Співають хай мені вітри,
Й цілує сонечко згори.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890410
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Без віри як у світі жити?
Без віри меркне світлий день,
Тікає Бог з обжитих жител
І гасне у душі вогень.
А без надії… як стрічати
Світань, що йде із темноти,
За обрій сонце проводжати,
Немов капусту, сум сікти?
Ну, а любов...? Любов тримає
Надію й віру між епох.
Нема її – і нас немає,
Зів’яла квітка, корінь всох.
1.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890389
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Пальці торкають клавіші білі,
Лине в світ мелодія жива,
Так частіш буває на весіллі,
А вона давно уже вдова...
Те своє весілля пам"ятає,
У осінню пору це було,
Все, що вже минуло, не вертає,
Десь воно у вирій відпливло...
Чайник на плиті її регоче,
В вікно світить сонце золоте,
Серце невблаганно кровоточе,
Ніби хоче вискочить з грудей...
Пальці торкають клавіші білі,
Музика в минуле поверта,
Наближаються сутінки сірі,
А її вже спокій огорта...
Грає удова й зітхає тихо,
Закипіла в чайнику вода,
Ніби й відійшли неспокій й лихо,
То чому ж мелодія сумна?..
Пальці торкають клавіші білі,
Змінює мелодію вона...
Оживає та, що на весіллі,
Що не вбили вірус і війна...
І звучить мелодія весільна,
Не буває лиха без добра,
То грайливо - дужа то повільна,
Зазвучати їй прийшла пора...
Прийдуть ще до неї радість й щастя,
Гарна ще вона і молода,
Як гостинець батьківський від "зайця",
Що не змила з пам"яті вода...
І звучить мелодія осіння,
Серце оживає і душа...
В спогадах мелодія весільна,
Додає наснаги і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890373
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Цей жовтень почався не звичним янтарним теплом,
А сонним дощем, сіризною, важкою вологою...
Сріблясті паєтки сповзають прозорим вікном -
Хоч трішки маленького дива між осені вбогої!..
Нелегко свій день починати, як сонця - катма,
Як вії твої не лоскочуть розплетені промені...
Звисає з дахів тонкосрібна густа бахрома,
І мокра ворона, як флюгер, застигла на комині.
Збадьорює кава ранкова й водночас гірчить,
Як дим з перепрілого листя на во́гких обочинах.
Затягнута фе́тром блідим, засльозилась блакить,
І скрапує воском берізка в гаю позолочена.
Опе́ньки, як равлики, видерлись вкупі на пень,
Їм сосни вологі накурять з кадильниці ладану.
...А я ще не хочу тепло відпускати зі жмень,
Тримаю його, наче нитку тонку Аріаднину...
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890358
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Я так люблю життя і білий світ,
Все, що живе і дихає зі мною.
Коли співає пташка серед віт
І розквітає дивоцвіт весною.
Люблю дітей, онуків, всю сім'ю,
Матусі дорогій, велика шана.
Свою любов і ніжність віддаю,
Щоб їхня доля була уквітча́на.
Я так люблю поля, ліси, сади,
Пухнасті хмари в небі голубому.
Напитися джерельної води,
Яка умить знімає твою втому.
Я так люблю блукати в берегах,
Де незабудки й трави пахнуть сіном.
Люблю кружляти з осінню в листках,
Коли вони виблискують рубіном.
Люблю з тобою ніжні вечори
І зорі, що далеко так над нами.
Як місяць посміхається згори
І вітерець, що забавля піснями.
Люблю поезію, вірші, пісні,
Вони допомагають мені жити.
Ще дуже мріяти люблю у сні,
По справжньому кохати і любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890353
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWuuqtmyGCw[/youtube]
Далеко у морі я бачу маяк,
Та як допливти, досягнути?
У мріях все просто, насправді - ніяк,
Не можу я все це збагнути.
Магнітом притягує світло мене,
Он місяць кидає доріжку,
І море спокійне, неначе німе,
Підставити зможе все ж ніжку.
А хвильки ласкаві качають буйки,
До них допливу, а що далі?
Душа підганяє, складає байки,
Та знаю вони так невдалі.
І вітер притих, чи очікує щось?
Легенько штовха мене в море.
Невже, оце правда, чи, може, здалось?
Он цятка в краю неозорім.
Це - човник маленький пливе серед хвиль,
Розгнівалось море - кидає.
Лиш тільки недавно у морі був штиль,
Що буде з човном, я чекаю.
Той човник порожній, є два в нім весла,
Чи доля його посилає?
Розсіялась сіра у морі вся мла,
А човник пливе, то зникає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890342
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Я не слухаю зоряну пісню,
Небеса не торкаю плечем
Тільки згадую ніжність ночей,
Що були в нас з тобою. Запізно…
Та почути б ту пісню.
Бо роки журавлиним ключем
Вдаль летять і бентежно зітхають,
А кохання в душі не змовкає,
Хоча час його ріже ножем.
Відкрий серце ключем!
Подаруй знову щастя на мить,
Світлом ранку заглянь в сонні очі,
Один раз, щоб вернулись ті ночі…
До кінця хай цей погляд манить
Й не закінчиться мить!
Поверни кольоровий той світ:
Хай метеликом серце літає.
Біль розлуки нехай не пізнає,
А веселково-сонячний цвіт.
Для любові цей світ.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890319
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2020
Ми впускаємо в своє серце того,
кому беззаперечно
віримо,
Від сьогодні
і до початку весни
накладаємо табу
на тепло,
Дістаємо мрії зсередини себе
із приходом осені,
гріємо
Їх об душу,
аби проросли,
коли найбільша самотність хапає нас
за нутро.
Ми рахуємо усі свої недоліки,
що обривають
наше світло,
Аби дати ляпас холоду,
коли усвідомимо, що надто багато
тепла втратили.
І цінуємо кожне падіння наше,
що робить нас сильними
непомітно,
Бо з кожною осінню
ми ставали дорослішими
і за все заплатили
Власним теплом і тишею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890276
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Літній вечір... за вікном підкрадається ніч, місяць зазирав, миготів разом з зірками. Та ще час від часу чути сигнали автівок.
-Мамо, дуже гучно, закрий будь ласка балкон,- гукнула Настя .
-Андрійко заснув, то що, їдемо завтра в село?
- Так, нарешті вирвимося в відпустку,я ж там не була чотири роки. Все, відпочивайте, на добраніч, - поцілувала її й вийшла.
Яскравий ранок світив дітям прямо в очі. Настуся тормошила братика,
– Вставай, їдемо в село!
- А що це ? - протираючи очі, підвівся Андрійко.
Вона почала весело одягатися та допомогла йому натягнути і футболку.
-Давайте вже виходьте - сказала мама.
Андрійко в цей час стояв на балконі, спостерігав, як тато в багажник автівки вкладав валізи. Трохи насторожено поглянув на дорогу. Він не знав, що таке село, бо нікуди далеко з дому не їздив .
В автівці тато заборонив розмовляти, щоб не відволікали від дороги. Та Андрійко поруч з мамою і сестричкою вертівся в різні боки, немов шило. Відразу ж тихенько запитав,
- Настя, а що таке село?
Вона шепотіла на вушко,розповідала, як була в бабусі майже щороку,коли він підростав. Хвалилася, що там в неї є друзі, дуже смачне молоко і так гарно, що навіть не хотіла їхати додому. Та тепер два роки поспіль,тато лише влітку привозив, бо вже ходила до школи.
Їхали пильною дорогою зупинилися біля самого лісу. Настя вискочила з автівки,
- Ура! Ура!Дивись Андрійко, яка краса!
Під ногами килимом стелився барвінок, шовкова трава їй була майже по коліна. Малий стояв, розкривши рота роздивлявся, запитав,
- Це що село?
Всі дружно розсміялися. Батьки на траві розстелили простирадло, накривали сніданок. Андрійко підбіг до мами, тримав у руці рожі,
- Подивись, які здорові квіти,у нас таких вдома немає .
-Тут синку, ще багато краси побачиш…
Автівка під`їжджає до села. Сонце вже високо піднялося, немов всміхалося, в небі хмари білі-білі, майже не рухались. А теплий легенький вітерець куйовдив кучерявий чубчик Андрійка.
Він вийшов з автівки, задер голову і вертів нею, оглядав все навкруги. Бабуся радісно зустрічала і цілувала всіх, на очах бриніли щасливі сльози. Вона приїжджала до них в місто, тож Андрійко її упізнав.
За обідом смакували все домашнє. На столі лежала пахуча ковбаска, яка дуже сподобалась Андрійкові, а в Насті не закривався рот, розповідала про все, що бачила по дорозі.
-Ну що ж - каже тато -, Тут свобода, дивись Настя за братиком, а нам тут є роботи… сіно, город….
-Мамо, а ти звариш смачне повидло з жовтеньких грушок?
– Звичайно ! - відповіла доні всміхаючись.
- Пішли… Покажу мою подружку, - сказала Настя і взяла його за руку.
– Яку подругу?- здивовано кліпав оченятами.
- Побачиш,ти теж з кимось будеш дружити!
В сараї метушилися замурзані поросята, хрюкають, принюхуються, хотіли їх дістати.
-А вони не такі, як в мультику - веселився Андрійко і намагався кинути трави.
Аж тут гукнула бабуся, запропонувала молока . Він пив присмакував, аж стікало по бороді,
- Ой, яке смачне! Не таке, як у нас в пакетах! Бабця пригортає онуків, ніжно дивиться їм в очі,
- Яке щастя, що ви всі приїхали ….
Діти попрямували роздивлятися обійстя .
-Дивись Андрійку, пішли туди, там кізочки, а он моя подружка Леся…
Він рвав траву і годував кіз, а Настя підійшла до корови, яка лежала, поважно жувала траву. Гладила їй шию та обіймала, зовсім не боялася.
-Я мабуть собі тут друга не знайду,- чухаючи свого чубчика промовив Андрійко.
- Що ти! Обов`язково знайдеш! Он бачиш Барсик, правда він сердитий, чи грайся з кицькою, теж нічого…
- Ні, коти їдять мишей, не хочу з ними дружити, а пес дуже великий .
Зо три дні малий освоювався, грався в піску, в траві, вовтузився з своєю іграшковою автівкою. Настя всім сплела віночки з польових квітів, навіть татові і брату, раділа, говорила, що це від сонечка.
Якось одного дня, батько рубав дрова, а діти допомагали, складали їх біля сараю. Малий так дуже заморився, що після обіду випив трохи молока, лишив чашку на траві, скрутився калачиком і заснув. Мабуть пройшло небагато часу, раптово почув шарудіння. Трохи злякався, ой, що це? З- під залежаних дров впевнено прямував їжачок. І швидко допив його молочко. Андрійко вирячив очі, спостерігав, що ж буде далі. А їжачок носом перевернув чашку, маленькими оченятами зирнув на Андрійка і попрямував знову в свою схованку. Трохи отямившись, Андрійко закричав,
- Ой Настю, мамо, щоб ви бачили… Там їжак! Справжній, живий!
Всі звернули увагу на крик, стояли всміхалися до малого. Він був дуже емоційний та збуджений, в цого очах стрибали веселі іскринки. Довго не міг вгамуватися, весь час повторював, розповів,як він побачив їжачка.
Наступного дня збиралися на річку. Всі зносили якісь речі в автівку, а Андрійко вже прямував з молоком до їжачка. Той же довго не барився, поважною ходою добрався до чашки, пив, посмакував і позирав навкруги. Малий задоволено спостерігав,тишком-нишком підглядав з-за дерева і шепотів,
-Тепер і в мене є друг….
Автівка рухалась не дуже швидко, бо дорога ґрунтова, після дощів трохи розбита. Краєвиди всіх чарували, широкі хлібні поля переливалися з маками та волошками. Від лісу спускалися вниз, за вікном виднілась річка.
Тато надував човен насосом з автівки,а мама з дітьми відразу поспішила до води.
Андрійко зразу трохи боявся річки та побачив, як Настя справно плавала біля берега, теж заліз. Мама його підтримувала і вже навчала рухам, як плавати. Було спекотно, діти довго таляпалися у воді.
День пролетів дуже швидко, сонце вже червоніло по обрію.
Лишалися на ночівлю,поставили палатку. Тато взяв дітей на човен і спокійно гріб веслами, немов заколисував їх спати. Так воно і сталося, вже повертаючись назад, мама несла його на руках. А поруч йшла сонна Настуся, яка весь час позіхає і бурчала, що хоче спати.
На ранок батько приніс майже повне відро риби, вона дуже хлюпається, краплі води відлітали в різні сторони. Діти швидко ловили її руками і гучно пищали, коли та вислизає з рук. І вже дружно збиралися до від`їзду.
Ось знову в селі….
Малий попросив молока і з ним поспішив до схованки їжачка. Його довго чекати не довелося, вже шмигав носом і смакував молоко.
У батьків закінчувалась відпустка, мали повертатися додому. Всі були дуже задоволені, адже погодні умови сприяли відпочинку.
Бабуся підносила сумки до автівки, чомусь витирала сльози. Батьки пообіцяли приїхати і наступного року.
Настя взяла Андрійка за руку,
- Все пішли….
- Чекай, зараз прийду!
Підійшов до купи дров, налив молока в тарілку і голосно сказав,
- Бувай друже, не сумуй! Обов`язково дочекайся, я приїду!
Всі цілувалися, прощалися з бабусею.
- Онучку, підійди, я тебе поцілую .
Він обійняв бабусю і шепотів на вухо,
- Ти ж знаєш у мене там, в дровах живе мій друг, будь ласка не забувай, давай йому молочка. Я йому пообіцяв, що наступного літа приїду….
Автівка виїхала на трасу…. Андрійко дивився в вікно і думав, він тепер знає, що таке село. Як добре, що там живе бабуся і тішився, що тепер теж має справжнього друга.
11. 08 2016.р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683075
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 30.09.2020
Вечоріло…. сонце немов купалося в морі, далеко край неба, червоне з темно - синім, наче в жмурки грало, то ховалося, то знову виднілося.
В Наталчиній кімнаті час від часу яскраві промені виблискували, як хвилі. Здавалося море зовсім поруч. Дівчинка любила спостерігати за хвилями, за зміною кольорів, які надихали створити, щось подібне.
Неподалік від вікна стіл, вона в кімнаті одна, батьки займались своїми справами. Допіру тато для картини приніс полотно. Це буде подарунок для Сашка, адже в нього скоро день народження. Відкривши шафу, дістає купу різнокольорових стрічок.
Ще з трьох років, мама заплітала коси колоском, які мали колір стиглої пшениці. Потім красиво закладала їх і вона здавалася, ще круглішою, гарнішою. Любила стояти перед люстерком і інколи просила придбати жовті і сині. Такі кольори їй подобалися більше. А одного разу, коли вже ходила в школу, навчалася в першому класі, заказала атласну білу. Мама запевняла, що капрон модно та Наталка не відступала. Завдяки посидючості дівчинки, мама навчила робити картини. В її кімнаті було дві, зроблені разом. На одній картині червоні і рожеві троянди, атласні квіти мали особливий блиск. На другій картині - у зеленій вазі жоржини бузкового кольору – це її майже самостійна робота. Руки настільки вміло підшивають стрічки, що ніде не видно жодної ниточки.
Із Сашком познайомилися на площадці, мешкав у другому під’їзді, на другому поверсі у п'ятій квартирі та це не завадило дружбі. Чорнявий хлопчик, серед інших дітей найгарніший на обличчі. Його карі оченята часом бентежили і вона вже хотіла зробити щось наперекір. Та все ж майже ніколи не сперечалися, він поступався.
На полотно, Наталочка уміло наводила штрихи мабутньої картини. Раптом двері постукали,
- Ти уроки зробила?
- Так матусю, маю одну ідею, Сашкові дванадцять років, вирішила йому зробити подарунок.
Нічого не сказавши, мама привітно глянула і вийшла. Рухливість рук і стрічки прилягають до полотна. Вже є сонце й хмари, для чарівної небосині і хвиль підбирала, то голубі, то сині стрічки. Якщо глянути здалеку, здавалося море трохи штормило . Вдивлялася в своє ж творіння і трішки раділа. Клопітка праця займала багато часу та Наталка була наполеглива.
Ось вже закінчувалось літо. Школа… вона чекала цього дня, скучила за Сашком. Ще з першого класу за однією партою. Зазвичай вчителька намагалася їх розсадити та це лиш на кілька днів вдавалося зробити. Посміхалися один до одного і вже знову сиділи разом.
Картина вже майже закінчена.Та яхта, яку вона вирішила показати в морі, її чомусь визиває дивне відчуття, посміхнувшись, внизу підписала - Моя мрія.
Раптово до кімнати зайшов тато,
- Як справи доню?
Швидко, закривши спиною картину, обняла і ніжно до нього,
- В мене Сашкові майже готовий подарунок, не дивися!
-А ти, що не знаєш?! Вони завтра в Афганістан їдуть, тато ж лікар, там буде працювати.
Хвиля відчаю проникла в її душу,
- Та нічого, завтра привітаю. А там, нехай... тату, але ж він повернеться?
- Сподіваюся…. на жаль, там війна…
На сході вже ледь жевріло, Наталці не спалося. Ранок був сонячним та зовсім невесело, її не покидало відчуття тривоги. Гарно запакувала картину, вийшла з під`їзду, поглянула в гору, він стояв на балконі.
- Сашко! - махнула рукою.
- Заходь!
Наталка піднялась на другий поверх. Біля дверей стояли валізи.
- Я вітаю тебе!- почервонівши, віддала картину.
- Ой, дякую та ми ж чекаємо таксі.
- Та нічого, потім приїдеш, подивишся .
Трохи засоромившись, подякував вдруге, сигналило таксі.
Від будинку від`їжджає машина, понурений Сашко помахав рукою.
Час плинув… мабуть не було такого дня, щоб не згадувала Сашка. Ось вже останній рік в школі, скоро Новий рік, а там і випуск.
В цьому році снігу насипало, як ніколи, а тепер ще ожеледиця. Наталка поверталася зі школи, до другого під’їзду під’їхало таксі. За кілька секунд, біля машини, стояв стрункий, молодий хлопець.
- Олександре,- гукнув чоловічий голос…
Наталка, оглянувшись, немов завмерла та ненароком послизнулася, падала. Раптово відчуває, як її її хтось підхопив.
Це був Сашко... ці очі, саме ці карі очі, які вона завжди пам`ятала, чекала зустрічі.
- Наталко!?
Зашарілася, відчувала, що червоніє, серце ледь не вискакувало,
- Я.
Трохи соромлячись її погляду, провів додому.
Сашкова сім’я нарешті була вдома. Разом з батьком затіяли ремонт, все робили самі. Переїжджаючи з міста в місто, життя всього навчило.
Ось, вже в руках тримав подарунок, який колись принесла Наталка, роздивлявся його, повісив на стіну. О! Які ми
були діти- подумав, як гарно, майстерно зроблено. Та тільки тепер він помітив, що картина була підписана. Згадалося дитинство… поспішив до дверей.
- Сину ти куди? - запитала мама.
- Я зараз…
Стояв перед давно знайомими дверима та не наважувався подзвонити, якесь відчуття відповідальності і трохи страху зупинило його. А можливо в неї хтось є….
Прийшовши до школи, присів за одну парту з Наталкою Без перешкод дивився на неї, на її коси і все намагався заглянути в смарагдові очі. Вона, як розквітла квітка, тільки так можна назвати. Круглолиця, щічки немов пелюстки рожевої троянди,
-Ти що сама сидиш?
-Так! Тебе ж не було…...
Новий рік святкували весело, адже були разом. Кілька раз хотів запросити до танцю, але щось із середини зупиняло. На заваді відчуття холодного поту, злегка трусяться руки. Що це? Адже з іншими дівчатами такого не було, там все просто, навіть поводився зухвало.
Весна ... в школі останній дзвоник. Згодом її навчання вУнівері. Сашко ж навчався в мореходці. Часом зустрічав із занять, по дорозі розповідав про життя в Афганістані.
Приходячи додому все підходив до подарунка. Знову і знову дивився на літери, задумувався.
Збігли роки. Закінчилось навчання, Наталка вже доросла, отримала диплом терапевта. Коли привітав, перший поцілунок в щічку. Все ще соромлячись, запросив на побачення. Він теж відчував себе щасливим, адже вже отримав звання капітана. Цього дня, Олександр чекав її з букетом червоних троянд, хвилювався, здалеку побачив і вже посміхався. Теплі, ніжні погляди, взявшись за руки, прямують по причалу. Морські хвилі лагідно покачують яхту. Назва «Моя мрія», золотисто - рожево виблискує на сонці. За декілька хвилин, Наталка і Олександр відпливали в щасливу подорож. Мріючи, що ця подорож стане початком нового життя.
2016 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684589
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 30.09.2020
Что такое дружба – наверно каждый человек понимает по-своему, а поэты ещё и довольно своеобразно. В этой публикации я хочу изложить своё понимание, но в
контексте экспромта-альтернативы к стиху другого поэта, а точнее… это поэтесса нашего клуба с псевдонимом "афца" (ID 2821). Свой стих с названием "Друзья" она опубликовала 27.09.2007 Привожу его здесь целиком и полностью…
По раскаленной пустыне - вперед.
Стой, подожди меня!
Хоть до тех пор, пока солнце зайдет.
Ночь все же лучше дня.
Сила была б, я б тебя убил,
Сердце обида жжет.
Я б о пощаде тебя не молил.
Стой, не спеши вперед.
Я бы догнал тебя в три прыжка,
В сердце бы нож вонзил.
Ты бы прижался к теплу песка,
Умер легко, как жил.
Но как бесплодна мечта моя!
Глаз я поднять не смел.
Если б сильней был не ты, а я
Я б тебя пожалел.
ID: 31568
А это уже мой комментарий написанный 19.04.2008
...А я тебе средь раскалённой пустыни –
Собою бы сОздал тень.
Чтоб не было жажды, то – воду и дыни
Принёс бы тебе. Не лень...
И когда в той жаре ты устанешь идти,
Подставлю тебе плечо,
А не смОжешь идти – значит буду нести,
Как ни было бы горячо.
И когда среди этого страшного зноя –
Не сможешь дышать ты, вдруг –
Готов тебе дать всё дыханье своё я –
Ты ведь мне – верный друг.
А когда, наконец, попадём в прохладу,
В оазиса сказочный рай –
Нож под сердце вонзишь мне в награду,
Но сам-то ты – не умирай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890269
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Червінці жовтень роздає,
Встеляє золотом дорогу,
І вдаль від хатнього порогу.
Спішить кудись життя моє.
Кохання як весняний грім
Тепер лиш спогад серце гріє,
Під небом зоряним, ясним,
В дорогу кликали нас мрії.
Тепер ця осінь золота
Сховала мрії всі в тумани,
Давно вже скошені жита
І слід від нашого кохання.
Йдучи ловлю скупе тепло
Збираю листя мов червінці,
Все, перегорнуте давно,
На перечитаній сторінці.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890259
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Дівчинко моя –
Ластівко кохана,
Вранішня зоря,
Таїна пізнання;
З розмаїття снів,
У віночку квітів
І в моїй весні,
І в моєму літі...
Погляд, як в роси,
Любий і прозорий.
Щастя – нас неси
В радості, без горя.
Дівчинко моя –
Неба подарунок,
Ти в моїх піснях,
У сердечних рунах,
В шелесті дібров,
Злотих листопадах;
Із дощів промов ,
Та у снів, принадах.
Ти – мої світи
І моє кохання.
То ж завжди веди
Дух сердець – в світання.
8 березня 2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890253
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Пішла Маня на базар,
Вся у сріблі й златі.
Роздивилась на товар:
Що ж тут вибирати?
Те не свіже, те гниле,
Все тут не годиться.
Ніби є все, та не те.
Де ж його скупиться?
Перебрала все руками,
( нігті нафарбовані).
Всіх назвала жебраками,
Пішла задоволена.
Засміялись їй всі вслід -
Ноги ж не помиті!
Від парфум - такий сморід,
Хоч вся в оксамиті.
Не тримай свій гонор, Маню,
Будь простіша у житті.
І сходи ти краще в баню,
І будь щедра в доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890221
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Осінній сквер. Так ясно світить сонце.
Сидить дідусь із костуром на лавці:
Поважний погляд й доброта живая,
А поруч зграйка голубів літає.
Чому злетілися? Чого їх так багато?
Що думає дідусь - мені того не знати...
Бере велику торбу, в колір неба,
І ставить зовсім близько біля себе.
Розсілись й голуби по лаві. У мовчанні...
На руки дідуся, сидять в чеканні.
Старенький дістає свої наїдки,
Можливо, віддає усе до нитки.
І стільки втіхи і блаженства буде!
Він не один: птахів присутність всюди.
Він - ще потрібен на землі комусь...
А скільки щастя випромінював дідусь!
Поніс тепло і радість не останню.
Приходить він щодня в години ранні.
Давайте будемо добріші, люди,
То й Божа благодать із нами буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890241
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Ти вправний Крішна, колісничний!
Ведеш у бій Пандавів рать...
В очах Куравів видно відчай —
тремтить від страху підла знать.
Та й серед них є люди честі!
Та ти там Карна не один...
Дід Бішма теж на перехресті —
спливає лік його годин...
Спіймались кшатрії на ласку,
поклялись честю на крові.
Підступний принц зловив їх в пастку —
цинічно підлої брехні.
То була битва світ не бачив,
та по цей час плетуть плітки...
Хто в ній пропав, себе побачив —
згадав спаплюжені роки!
Дається сила не для того,
щоб брата свого мордувать,
а щоб підтримати слабкого —
с колін змарнілого піднять!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890247
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Не було б життя цікавим, якби не гризоти:
Якось Ulcus-трудівниця стала... без роботи.
Висипалась, потягалась та байдики била,
Та в розтрачених резервах набирала сили.
Підказали люди добрі ідею хорошу:
Щоб пішла в центр зайнятості й мала якісь гроші
У тім разі, як не знайдуть байдикам заміни -
Вакансії, щоби Ulcus знов була сумлінна.
Хіба ж дарма працювала на державній службі?
То тепер пора віддяки за ту давню дружбу.
Ось прийшла до центру Ulcus, на порозі стала,
Усміхнулась сонцесяйно й мило «заспівала»:
«Ранку доброго, панянко, і добра від Бозі,
Чи можу я порадіти якійсь допомозі?»
«Покажіть-но всі папери, які ви принесли...»
Кладе Ulcus пакуночок, вивертає чесно:
Паспорт, код, про працю книжка, диплом про освіту
«Дітей до шести немає? Не є інвалідом?
А де ж ваша довідочка з селищної ради,
Чи не член ви в особистім господарстві? Нада.
Бо без неї більш не буду з вами говорити»
Узяла назад бомажки, що було робити?
Вже у дверях повернулась і з «жалом» спитала:
«У коханого ще взяти, що без грошей спала?»
***
Байка, певне, без моралі, я до того гнула,
Що ще й досі паперова ера не минула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772244
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 30.09.2020
Печаль і сум обпалюють думки
Бентежить аромат міцної кави,
Горнятко у долоні, як в замки
Беру і розглядаю ніч лукаву.
Пігулку за пігулкою до дна
Випива вона свою самотність,
Я одна… і теж спила сповна,
Зрошену сльозами незворотність.
Гіркий цілунок кави, наче твій
Як доміно життя перевертає,
То білим, а то чорним світ жорсткий
Німе кіно закручує й гортає.
Ми ще удвох (це може міражі?)
Заварюємо каву на світанку.
Слова розрізали повітря, як ножі:
-У мене інша…Й лише тінь на ганку.
Густою тишею у серце біль засів,
Душа принишкла, глянула гіркаво…
Аромат кави все наповнював й летів,
Як і сьогодні, в темну ніч лукаву.
Надихнув прочитаний роман Лесі Романчук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780597
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 30.09.2020
Ти ніс мені квіти осінні, мелодії грали дощі,
Озера в очах твоїх синіх і радість у серці й душі.
У них, ще блукало десь літо і я відчувала тепло,
Для мене коханий ніс квіти, так затишно в серці було.
Приспів:
Осінні квіти, ніжні хризантеми,
Осінні квіти, то палке кохання.
Напишеш ти мені свої поеми,
А я тобі співатиму до рання.
Всміхалося радісно небо і сонячний промінь торкав,
Я вийшла на зустріч до тебе,мене ти так ніжно обняв.
Раділа й всміхалася осінь, з тобою щасливі були,
Нам падало листя на коси,у небі хмарини пливли.
Приспів:
В руках моїх квіти осінні, а ще твоє ніжне люблю,
Музи́ки заграють весільні, любові вино переллю.
У танці закружим з тобою, а осінь вітатиме нас,
Зігрієш мене ти любов'ю,в повітрі звучатиме вальс.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890227
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2020
Тому, кого ти хочеш бачить,
Відчиниш двері уночі.
І світ німий, і ти незряча,
І ви, думки мої, мовчіть...
Хай солов"ї в саду не плачуть,
Вітри замовкнуть і дощі,
Але, коли захочеш бачить -
Відчиниш двері уночі...
І хоч сміється місяць повний,
Бо поховав усі ключі,
Якщо побачить хочеш знову -
Відчиниш двері уночі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660600
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 30.09.2020
Нас обнімали крислаті маслини
Гірко-медово-солодким теплом,
Та не сховали, бодай, половини
Диво-гріха, що чекав за селом.
Часто гукали бузкові тенета,
Що, мов дурман, у спокусу вели -
Мудро сміялись лілові букети
І павутину кохання плели.
Присмак тієї маслини терпкої,
Що заважає і досі заснуть,
Я у бузок викидаю з журою
Вже без вагань... і не першу весну...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661042
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 30.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=s8WrwYvP4Wc
[/youtube]
Сумна пора оця осіння,
Все рідше сонце визира.
Лише вона у цьому винна:
Рука торкається пера.
Писать про те, що наболіло,
Про те, що влітку не вдалось,
Про щось згадаю несміливо,
Про те, що втратила когось.
Дивлюся - небо посіріло,
Чи не така була та днина,
Когось любить так й не зуміла,
Якась була там плутанина.
Я не виню у всьому осінь,
Я розберусь сама в собі.
І це - найкращий, мабуть, спосіб,
Прийнять помилки всі свої.
Підводжу підсумки за літо,
Якраз для цього є вже шанс.
Згадаю все, що пережито,
Та щось підправить зможе час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890213
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Віра, Надія, Любов завжди повинні йти разом,
Ці поєднання святі вже перевірені часом,
Сила життєва у них - це, ніби залізна броня,
З ними у світ ти іди, щоби будувати життя
Віра початок бере, без неї ніяк ти не зможеш,
Далі Надія - це те, що у житті допоможе,
А найсильніша Любов - ось головна і надійна,
З нею досягнеш всього - це, як матусенька вірна
Віра, Надія, Любов - це неймовірная сила,
З ними лише у житті буде людина щаслива,
Вірні подруги життя завжди повинні йти разом,
Ці поєднання святі вже перевірені часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890207
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Біла імла черемхи ніжить око
Духмяний, милий цвіт мене п’янить,
Гілки цілують хмари. Рік за роком
Квітуче щастя кличе і манить.
Уже не дотягнутися руками:
Стовбур міцний, неначе оберіг.
Пелюсток сніг летить під небесами
Їм навперейми вітер взяв розбіг.
А ось маленький кущик. Біле диво
Рясний і пишний, серцю дорогий,
Солодкий трунок пестить особливо
Хоч ліс змінився, наче вже чужий.
Схиляю гілочку і ніжно квіточками
Дитинства аромат лоскоче ніс,
Несе мене прожитими літами
Де кожен день цей ліс зі мною ріс.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789701
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.09.2020
Для дружини в подарунок
Купив книгу Єлисей,
Заголовок вельми мудрий:
«Економія грошей».
За півроку всім хвалилась
Єлисеєва жона:
-Я по книзі жить навчилась,
Підказала все вона.
Чоловік забув про пиво,
Цигаркам сказала – зась!
Відбувалося з ним диво:
Дієтично харчувавсь,
Їв капусту з буряками,
(Ходив темний, як та ніч),
М’ясо, сало і сметана
Не для нього - ясна річ.
Схуд на двадцять кілограмів,
Мав полатані труси,
Скарживсь часто своїй мамі…
А я бачу тут плюси.
Єлисей переконався:
Стало в нього менше прав,
Каже: -Часто помилявся,
З подарунком я програв.
Жінка лиш до половини
Прочитала книгу цю,
А я вже перетворився
На сполохану вівцю.
З мамою ми уявили,
Чим скінчиться мудрість ця,
Якщо днями моя мила
Вивчить книгу до кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890206
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Джинси дуже модні, не дешеві
Я собі купила в "Паралелі",
Зранку одягла, але мій бос
Влаштував за це гучний рознос.
Через тиждень одягла я топик,
Знову він відкрив на мене ротик:
"Як побачу на тобі ще шорти,
Іншої шукатимеш роботи".
* * *
Мій начальник виходець зі сходу
І не розуміє нашу моду.
Бачу, що йому я догоджу,
Одягнувши чорну паранджу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890100
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hawurqFeoqs[/youtube]
Осіннім ранком йду у поле,
Хай відпочине тут душа.
І то нічого, що все голе,
Лиш лист осінній прикраша.
Рілля вже має інший вигляд,
Вона не чорна - золота.
На все кидаю ніжний погляд,
В душі зникає пустота.
А край дороги - кущ калини,
Це осінь фарби додала,
І я у захваті хвилини,
На річку погляд відвела.
Щось жебонять маленькі хвильки,
Горить шипшина, як вогнем.
Мені не сумно тут, ніскільки,
І десь зникає душі щем.
Отут, в степу, я не самітня,
Зі мною вітер - поводир.
А осінь це - не спека літня,
Скажу, що осінь - мій кумир.
Тому віддамся їй всім серцем,
Змогла порадувать мене,
Хоч і буває часто з перцем,
Та все проходить й це мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890113
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
25.09.2020. у Чугуєві під час авіакатастрофи АН - 26 загинуло 26 людей, з них 19 курсантів Харківського Нац. Університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.
Останній політ, обірвалось життя молоде,
Останній політ і земля спалахнула багрянцем.
Їм небо ніколи не бачити більш голубе
І сонячні промені їх не торкатимуть вранці.
Чи знали вони, що жорстоко так прийме земля,
Чи знали вони, що востаннє вітаються з небом.
Хто скаже тепер, це злий рок, а чи доля така,
Скажіть, ну кому... ну кому в цьому бу́́́ла потреба?
Вони молоді такі, повні енергій життя,
Красиві, до нас посміхатися будуть з світлинок.
Злетіли увись звідкіля більш нема вороття,
Немає на землю коротких і світлих стежинок.
У кожного мрія завітна у серці була,
У небі літати й своїй Батьківщині служити.
Одна лише мить...Ясні спалахи видно здаля...
А їм молодим ще хотілося жити і жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890131
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Дякую доле, що в небо високе
Вільна злітає душа
Й сонце усміхнене і жовтооке
Осінь мою прикраша.
Дякую доле за світло у темінь,
Променем вказаний шлях.
Світом блукаю усе ж недаремно –
З вірою правди в очах.
Дякую доле, що в щасті крізь сльози
Серце торкає скрипаль
День, що минув в незначній перемозі -
Запис в життєву скрижаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890120
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Пролітала птаха, низько над водою,
Приспустила крила, вмилася сльозою,
Зарябила річка, хвилі в жабуринні,
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині.
Вітерець гойдає, серденько тріпоче,
Далека дорога, відлітать не хоче,
Й покидать гніздечко, де зросла, раділа,
Де посеред ночі, зіронька ясніла.
Як стрічала ранки, весело співала,
Злітала до неба, землю прославляла,
Їй рясніли роси, мережки сріблясті,
Добре тут жилося, купалася в щасті.
Чарівній калині й сонечку всміхалась,
Привітно віталась і в промінні гралась,
Тішилась землиці в пишнобарвних квітах,
Сумніви ховала в зависоких злетах.
Пролетіло літо, осінь сизокрила,
З хмарами густими небеса накрила,
Прийшов час прощатись - відліта в зажурі,
Вірю - знов прилинеш, пройдуть зими – бурі.
Пролітала птаха, низько над водою,
Приспустила крила, вмилася сльозою,
Зарябіла річка, хвилі в жабуринні,
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині.
13.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890118
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Чепуриться поросятко —
Рожевенькі щічки:
— Несіть, хутчій, мамо й татку,
Нові черевички!
І кофтиночку біленьку,
Ґудзики — в рядочок!
Штанці білі просить в неньки
Чепурун-синочок.
Мама диву не йме віри.
Дивується й тато,
Нема щастю меж і міри:
— Синку, що за свято?
— Теплий дощик рясно плеще!
Люблю його дуже! —
Підстрибнуло щонайвище
Й плигнуло в калюжу.
Мокре рильце, хвостик, вушка,
Одяг, черевички.
Мокре все до капелюшка
І... щасливе личко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822685
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 29.09.2020
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 29.09.2020
[b][i][color="#0527a3"][color="#a30559"]П[/color]лывет луна средь звезд, как чёлн по морю
[color="#a30559"]О[/color]т ярких звезд в витринах огоньки
[color="#a30559"]Л[/color]етят, сорвавшись, звездочки порою
[color="#a30559"]У[/color]пав на поле или в гладь реки.
[color="#a30559"]Н[/color]е слышно птиц, безмолвие... ни звука
[color="#a30559"]О[/color]ткрыв окно, я с миром в унисон.
[color="#a30559"]Ч[/color]асы идут, желают убаюкать
[color="#a30559"]Н[/color]о я гоню из сердца этот сон.
[color="#a30559"]А[/color] ведь не часто, нет, совсем не часто
[color="#a30559"]Я[/color] наблюдаю эту благодать
[color="#a30559"]Т[/color]епло на сердце, обнимает лаской
[color="#a30559"]И[/color] я иду к торшеру стих писать.
[color="#a30559"]Ш[/color]алунья мгла глядит из-за гардины
[color="#a30559"]И[/color] лишь луна мне дарит нежный свет.
[color="#a30559"]Н[/color]ет нужных слов для описи картины..
[color="#a30559"]А[/color] за окном уже почти рассвет.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890111
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Як падав лист в саду осіннім,
Кружлявши трепетно в повітрі,
Співав струмок в дуеті з гаєм,
Торкалось серце, ніби раю
Чарівно, ніжно, мелодійно
Все чарувало неймовірно,
Неначе світ сяйнув красою
До нас всміхаючись весною
Заполонив чудовим краєм,
Я називаю його раєм,
Як ніби зорі на долоні
Нам дарували світ любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890110
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Ещё один экспромт. Только в отличие от предыдущего (РАЙСКИЕ СТРАСТИ от 28.09.2020) , этот я сочинил ещё - 27.01.2008…
Был тогда в нашем клубе такой Человек – Гончарук Олег (ID 4 ). Как он написал о себе – "Креатор и модератор сайта КП с 08.2003 по 08.2013". Хорошим он был и Человеком, и Модератором (надеюсь, что он и сейчас где-то есть, живой и здоровый). А вот каким он был поэтом? Вообще-то, я ещё тогда понял, что поэтом он не был, но попытки у него были… а впрочем – судите сами:
Пляшут ли Бегемоты
А пл́яшут ли бегем́оты
Себя я спрос́ил?
Таки ведь н́ет!
Потому что с с́акуры спадает цв́ет.
ID: 5
Прочитав, я тогда улыбнулся и начал писать комментарий. А так как я почти всегда комментирую миниатюрными стишками в тему, то получился вот такой экспромт:
А бегемоты всё-таки не пляшут...
Они, бедняги, – сеют, жнут и пашут!
А в выходные – мотоциклы оседлают,
И так верхом по улицам летают...
Не зря они летают в эти дни –
За хулиганами гоняются они.
И спрятаться спешат злодеи и "подонки" –
Когда бывают эти БЕГЕМОТОГОНКИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890109
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Лягла й мені вже осінь на плече
І сонцю посміхнулась сивооко.
Ріка життя мого пливе-тече,
Хоча були і повені широкі...
Я ж вийшла вже на фінішну пряму –
Свою дорогу впевнено долаю,
Що доля посилатиме, прийму,
Адже святий обов’язок я маю:
Бути людиною сьогодні і завжди,
В негоди час і у погожу днину,
Потік випробувань перемогти,
Бо я – людина.
Хай шкіряться у недругів роти,
Що плин вартують мій на кожнім кроці,
Дорогу не дозволю скоротить,
І доля буде на моєму боці!
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890076
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Вечер закатом уже догорает,
Синяя дымка виднелась вдали,
Что же так сердце, так сердце страдает,
Скрылись из вида давно журавли.
Осень безумная, сумрак струится,
Были далеко счастливые дни,
Образ любимый, как прежде, все снится,
В жизнь мне ворвались безумные сны.
Ветки качают холодные ветры,
Море покой свой забыло давно,
Бури над сушей и россыпей метры
Вихрями кружат, ломают крыло.
Что же ты осень играешь багрянцем,
Золотом листья укроешь в ночи,
Днем уничтожишь все ветреным танцем,
Пламя затушишь нежнейшей свечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890069
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Лелеки кружляли - дивилися люди.
Лелеки прощались,
Бо треба летіти.
Їм звисока видно:
Згасає вже літо.
Згасає вже літо
Ледь-ледь, непомітно
В колючій стерні,
Наїжаченій в полі,
У першім листочку,
Що падає долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889646
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Холодним туманом покраплені рани,
покраплені рани — студена вода.
Ми грішнії діти закуті в кайдани,
в кайданах печалі — не буде життя.
Сховалась надія — навіщо сховалась?
Навіщо караємо мить до кінця?
Ми вірили в Бога... Чи нам так здавалось?
Чи підлість убога нам всім до лиця?
Шкребе пазурами щось в млявому серці,
вдихаємо кволо — нема співчуття.
Ми супимо брови, бо душами вперті,
не буде прощення — нема каяття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890047
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Знову дощ собі тихенько плаче,
Небо в сірі хмари одяглось.
Перехожі вимокли добряче,
Стільки сліз додолу пролилось.
Доторкнувся вітер гілки тихо,
Впали оксамити у траву.
Хмари за плечима з цілим міхом,
Смутку у погоду дощову.
Облітає листя на бруківку,
Більше не піднятися йому.
Прикриває дуб свою голівку,
Сумно бути одинокому.
Посхиляли голову в зажурі,
Хризантеми і троянд кущі.
Дні ці не веселі, а похмурі,
Коли плачуть осені дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890030
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
МК
прощаємось... заочно... без образ,
хоч і заочно, але очі - долу...
прощаємось у сто не перший раз
і гасне день раптово чи... поволі,
і гасне день, і мерехтить екран,
підморгує грайливо чи... глузливо,
та ні - байдужий, і до нас, й до ран
оте високих технологій диво
і гасне день, хоча іще не ніч,
і холодом шугає поза плечі,
і камінь котиться з безсилих пліч
та падає на серце... недоречно
цвірінькають завзяті горобці,
все вихваляють горобине щастя,
купаються в туманнім молоці
й не знають, що ще кожному воздасться
прощаємось... заочно... кілька фраз...
вібрують пальці по клавіатурі,
розписують під чийсь німий наказ
сторонню волю в нашу партитуру,
прощаємось... заочно... і брехня
відчутна і за сотні кілометрів,
насмикана бездумно й навмання,
немов затяжки на старому светрі
прощаємось... і справді гасне день,
і знов тремтять в очах солоні стрази,
оте прощання - це така мігрень...
прощаємось, щоб знову бути разом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890039
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Багряна заграва закрила край неба,
На пару з зорею спускалася ніч.
А в серці в цю пору зібралась жадоба
І гнала від себе тривоги всі пріч.
Жадоба любові плекала хвилини,
У часі чекання збирала слова.
Немає на світі такої людини,
Котра би була сто процентів права.
Та є сподівання, довіра і мудрість,
Щоб визнати, власне, помилку свою.
Та, зрештою, завжди лишається справжність,
Відчуй це душею, - на тім я й стою.
Щоб ніч не бродила по колу в безсонні,
А тиха усмішка блукала чолом.
Щоб поруч сопіння і теплі долоні,
Щоб так до світання за темним вікном.
27.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889995
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Забагато розділових —
Брак потрібних слів.
Кома, кома після коми,
Кома почуттів.
Без свідомості чуттєвість.
Світло без тепла.
Чи була твоєю, любий,
Чи в тобі жила?
Чи вбивав самотність серця,
Чи у душу — цвях?
Час позначить, час розставить
В ринзі по кутах
За усі, але, і проти —
Проти за але.
Догорає знак питання —
Комою цвіте
У саду із райським плодом
Посмішкою змій.
Чи була твоєю, любий,
Кома.
Ти був мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890018
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Шуршит осенняя листва
Когда наступишь на неё
И как мгновение года,
Что прожиты уже давно.
Мы часто думаем- "потом",
Хотя желается сейчас.
Растим деревья, строим дом,
Любовь всегда как в первый класс.
Нам хочется о всём сказать
Судьбе, друг другу и себе.
Листок календаря опять
Оторван где-то в вышине.
Так день за днём летят года.
К чему стремится мир земной?!
Скрывали знания всегда,
Чтоб легче управлять судьбой.
23.10 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811414
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 28.09.2020
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
Плаче дощ за вікном... грім у небі гуркоче.
Ходить світом біда, відступати не хоче.
Слів нема, лише біль… сини знов відлетіли.
Ой, які ж молоді, ще як слід не зміцніли.
Не один, і не два… хоч й один є багато.
Україно, пора б їм тебе захищати.
Ходить світом біда, зазирає у очі.
Забирає у нас дні веселі і ночі.
Облітає наш цвіт, не діждатися плоду.
Та все ж знай, що нема козакам переводу.
Своїх сліз не соромсь. Йди вперед, не здавайся.
Вір, минеться біда… і зустрінеться щастя.
Бо за тебе молитись будуть Ангели світлі.
Гарні в них імена, ясні лиця привітні.
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889980
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020
А город спит. Лишь ветр ворчит
И белой изморози шорох…
Хрустальный Свет нам сладко дорог,
Как притяжение свечи…
Уж притупились сна мечи.
Воспоминания приплыли
С той давней потаённой были.
Веслом гребу – фарватер чист…
И в пятнах жёлтых на траве
Вдруг одуванчики весною
Заговорили так со мною,
Как кем-то посланный навет…
Из неба заструился свет.
Сирени запах из забвенья
Любви напомнил сотворенье…
О сколько ж промелькнуло лет…
Весло вдруг замерло в руке –
Воспоминанья по теченью
Несли меня благоговейно,
Я нёс тебе цветов букет…
И на заносчивой строке
В пересеченье взглядов, сердце
Твоё раскрылось и по венцы
Прочёл я трепетный ответ…
А город спит. Лишь ветр ворчит
И белой изморози шорох…
Слой жизни юной сладко дорог,
Как притяжение свечи…
17.01.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889975
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020
...В общем-то, это был мой комментарий-экспромт на произведение Катерины Собовой:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889688#com4189778
А она, вот... посоветовала опубликовать его как самостоятельный стих...
Адам Еву прижал к древу.
Древо трещит, дева пищит:
Зря стараешься, Адам! –
Всё равно тебе не дам!
И прикрыла свой живот –
Это мой "Запретный плод",
А Адам в ответ басит:
Плод – на дереве висит!
Дай-ка я его сниму,
Ну а Ева: Не пойму...
Так не я тебе нужна?
Ну, тогда тебе – хана́!
Хоть грешить я не умею,
Всё равно отдамся змею!
28.09.2020 1:11:11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890012
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Малює зранку донька —
Арку́шик шурхотить,
З під пальчиків маленьких
Стежина в ліс біжить…
З дитиною сидіти
Робота не дає,
Хай крихітка малює,
Якщо натхнення є.
Година промайнула,
І я в обідній час
Софійку до їдальні
Запрошую якраз.
— А що намалювала,
Художниця моя?
— Хатинку в лісі темнім.
В ній затишно щодня.
У хатці тій бабуся
Живе із давніх пір.
Завжди радіє гостям,
Котрі зайшли у двір.
Розкаже, де гриби є
І ягоди, усім.
Для дружньої розмови
Запрошує у дім.
Гостинно стіл накриє,
Духмяний чай наллє,
Подасть і мед, варення —
Все, що в хатинці є.
Ще пиріжки бабуся
Готує чарівні:
Їсть кожний подорожній —
Голодний він чи ні.
— А в чому їхні чари?
— Коли куштуєш ти,
Ніколи не забудеш
Такої смакоти.
А ще вона лікує
Звіряток в лісі тім,
Вони без страху зовсім
До неї йдуть у дім.
— Софійко, доню мила,
Малюнок покажи,
Я бачити це хочу,
По нього побіжи.
Дивлюся на малюнок,
Що донька подала:
Стежина йде до лісу…
Все, з чого почала.
— А хатка де? Бабуся?
І вся ця дивина?
— А де ж іще? У лісі
Захована вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857917
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 27.09.2020
[b]25.09.2020. у Чугуєві під час авіакатастрофи Ан-26 загинуло 26 людей, з них 19 курсантів Харківського Нац. Університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.[/b]
Вони злетіли в небо назавжди…
Веселі, молоді, мов соколята.
Хоч долі їх також були крилаті,
Не знали, що так близько до біди.
І раптом… вибух і… вогненний смерч
Зжирав тіла живими, пестив муки…
З землею малював синам розлуку…
Невже сиділа поряд з ними й… смерть?!
О Боже, як це горе пояснить?
Чому їм доля обпалила крила
І двері в вічність рано їм відкрила?
Чому ужинок був такий рясний?!
Їх двадцять шестеро попрямувало в рай.
Залишився один… О, як же мало!
Чи вберегла його молитва мами?
Одягся в траур Український край!
В інеті ж – їхні фота, де вони
Дарують посмішки (не знали, що востаннє,
Що мітку чорну кожен з них дістане
Життя закінчить рано, без війни)…
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889966
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Усе про літо, осінь забуваю.
Хочу сказать їй пару слів.
Слова я гідні підшукаю,
Знайду чимало їй рядків.
Ну що сказать про жінку можна,
Оте й для неї підійде.
Красива, мила і вельможна,
Завжди з запізненням прийде.
Буває в настрої поганім,
Безперестанку сльози ллє,
То гонить хмари табунами,
Кудись, у безвість їх жене.
То заблукає в своїх мріях,
І довго в них чомусь живе.
Не розберемось в її діях:
Візьме - і лист з дерев зірве.
А ми все терпим, ми все бачим,
Її ми любим, яка є.
Стає все кращою неначе,
Хоч часто болю завдає.
Дощі, вітри, громи, завії,
Робота це її така.
А ми живем весь час в надії,
Що буде тепла і м"яка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889965
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[img][/img]
Злітають дні осіннім листям,
Несе їх вітер в сиву даль.
У горобиновім намисті
Сховалася німа печаль.
За літом сонячно-ласкавим,
Що відшуміло, відійшло.
І лише спомином яскравим,
Нам нагадає про тепло.
А осінь впевнено крокує
По ледь зволоженій землі.
То десь листочок підфарбує
На зеленавому гіллі.
А то впаде туманом сірим,
В напівоголені сади.
Й під морозцем ледь посивілим
Схова золочені сліди.
І закружляє рудокоса
В обіймах вітру ніжний вальс,
Гайне за обрій зовсім боса,
Лишившись всіх своїх прикрас.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854985
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 27.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3q-HBFiaFAI
[/youtube]
Буває свято й в їжачка,
Коли приходять милі гості.
Не запросив лиш хижачка,
Вовка, що має зуби надто гострі.
Всі їжачка не ображають,
(У хаті гамір, сміх і лад)
І за гостинність поважають,
Його всі слухали порад.
Руденька білочка пухнаста,
Сіренький зайчик теж при них.
Була тут мишка, хвіст тоненький,
Між ними не було сумних.
Прийшли ще гості з інших казок,
Такі хороші і смішні.
Ну ось і всі... Тепер порядок...
Літали пахощі смачні.
Накрили стіл усим, що мали,
Пахнючі з сиром пироги,
Усіх цікавість тут тримала,
Ледь дочекатися змогли.
Хазяїн ставить самовар,
Смачненькі бублики на в"язці,
Запах на хату всю узвар...
Усі чекають тут розв"язку.
Хазяїн яблучко розрізав,
Усім дісталось по шматочку.
Усіх гостей він поважав.
Пили всі чай у холодочку.
А у кутку стояв цимбал,
Коли поїли - танцювали.
Улаштували справжній бал,
І хором всі пісні співали...
-------------------------------------
А потім гості розійшлися,
Хтось у казки свої пішов.
А їжачок не сам лишився,
Бо вірних друзів тут знайшов.
Все! Дякую за увагу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889690
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Лишалася тінь,
Та й та несподівано зникла:
Фотонів чуттів
Забракло хранителям світла.
Годинник з піском
Крути-не крути – не обернеш
Пустелю на дно:
Китів клич не ввійде між ребра.
Столика нудьга
Єдиною стала в обличчі –
Заплутана гра:
На лови не йде і не кличе.
Прийшла та й сидить.
В торбину закинула світло –
Там море шумить,
Пустелі медузами квітнуть.
Співає вітрам,
Самуми здіймає пекучі,
Регоче мара –
Той сміх, наче голка, колючий,
Мов протяг, мов гість,
В обпалені спогадом щілі
Заходить та їсть
Фотонові крихти вцілілі.
Примари китів
Збираються тінями в хмари.
Ще трохи і грім
У небі похмурому вдарить.
Ні! В дерево мрій
Пітьма забуттям не поцілить:
Душі оберіг,
Безсмертя – любов при надії.
Не торба в нудьги –
Мале китеня з мішковини
Увись до батьків
Крізь блискавки сяяння лине.
Всміхнулась журба,
Чуттів повитуха – час треби,
Й на сотні облич
Зірками розсипалась в небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886536
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 27.09.2020
Подивилась осінь грізно,
Ще вчора радісна була.
Розпочався й ранок слізно,
Хмара сонце затягла.
Силував дерева вітер,
Сумував і білий день.
Голівки схилили квіти,
Не співав ніхто й пісень.
Дощик по-малу накрапав,
Давно земля чекала.
Ось виліз промінь із-за хмар,
В ту ж мить його сховала.
Затаїлися й комахи,
Якось боязно було.
Зміни сталися, не знали,
Бився вітер у вікно.
В кущах присіли горобці,
Злу негоду предбачали.
Завжди веселі стрибунці,
Навіть вони мовчали.
Сумувала чомусь осінь,
Можливо закохалась?
Довгими вдалися ночі,
На щастя сподівалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889928
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Дощ за віконцем по шибці полоще,
Сіра завіса навкруг.
Тонкий струмочок із ринви аж свище,
Краплі сприймаю на слух.
Злива гуркоче і грім десь вдаряє,
Стільки налляло води.
Блискавка небо над нами кремсає,
Відблиск її аж сюди.
Туга заповнила простір собою,
Холод іде від вікна.
Очі скувало як сон пеленою
Й темінь в кутку засина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Прохолодний травень. І перший літній місяць розпочався з дощів та все цвіте й буяє, кожен день ставав трохи теплішим.
Вже мали достигати суниці, Оленка щодня поглядала на них,
- Ану, покажіться, які ви? Достигли мої хороші, чи ні? Намалювали свої щічки? Ну давайте, то ж пора. Я вже зараз хочу смакувати.
До хати зайшла мама,
- Оленко, завтра зустрічаємо гостей. Нарешті Марина із Сашком та з Максимком навідаються, а то вже скільки років не бачилися, добре, що хоч по телефону спілкуємося.
Оленці минув дев’ятий рік, сестра старша за неї на п’ятнадцять років. Вона навчалася в Києві, там працює і вже має сім’ю.
- Вони малого нам залишать, а самі поїдуть відпочивати в пансіонат. Будеш допомагати,- заклопотано сказала мама.
Оленка щиро всміхнулася,
- Це, що мій племінник?
- Так-так!
Мама ставила в духовку пиріжки і готувала макаронну бабку, щоб запекти. Приємний запах м’яса поширився на всю кухню, вона допіру його витягла з духовки.
Оленка куштувала і прицмокувала та прихвалювала сама себе.
- Бачиш мамо, як добре з коріандром та з перчиком, я нічого не жаліла, коли маринувала.
Ранок видався теплим і сонячним. Вже чути, як виводив свою пісню півень і квоктала квочка. Загавкав малий Дружок, під'їхала й зупинилася біля воріт машина, сигналила.
Оленка одягла найкраще плаття і гарно, колосочком заплела косу. Вона вже давно сама навчилася заплітатися. Завжди була охайна і відповідальна до своєї зовнішності.
Коли всі вийшли з машини, мама обіймалася з усіма й цілувалася, а Оленка зашарілася, бо п`ять років не бачилася з сестрою, вона її майже не пам`ятає.
- Мамо, а тато у відрядженні ? - запитала сестра.
- Так доню, два дні, як поїхав.
Батько працював ревізором з безпеки руху на залізниці, дуже мало бував вдома.
Племінник, Максим був не сором`язливий, підбіг, схопив Оленку за руку і потягнув до садка. Тут стоять вулики, біля них гудуть бджоли. Вона його попередила, що вони можуть кусати і буде дуже боляче, щоб не зачіпав їх. Хлопчисько був справжнім шилом, швидко знайшов патичка і щосили став ним шмагати по траві. Всі спостерігали за ним та втихомирювали цього малого забіяку.
Вже за столом дівчинка пригощала його обідом, від задоволення, він облизав пальці. Кривлявся носом, примружував оченята і намагався моргати. Всі це помічають, голосно сміються.
- Ви, бачу, встигли подружитися, - помітила Марина.
По обрію яскраве сонце. Вечір був тихий, довкола відчуваються
пахощі цвіту дерев та матіоли. З гарним настроєм проводжали сестру з чоловіком. Максимко, немов так і треба, тільки помахав рукою і серйозно собі підніс проговорив,
- О! Тепер буде свобода!
Стемніло, вкладаються спати, Оленка почала читати казку та він напевно дуже стомився, відразу заснув.
Ранок видався теплим. Сонячні промені немов танцювали, іскрили по землі, запрошуючи світ, прокинутись від сну. Крізь скло вікна, проміння дістає оченят хлопчика, яскраве світло його будить.
У Києві, Максимко ходив у дитячий садочок, то ж звик прокидатися рано, відразу покликав, розбудив Оленку.
Дітвора босоніж побігла в садок. Роса омиває ноги, ніби придає сили, вони скакали й раділи, що це вже починається справжнє літо. Аж ось, вкриті росою стиглі суниці.
- Дивись-но перші!
Оленка тримала на долоні декілька великих суниць. Малий швидко хапнув і запхав собі до рота. Вона ж, не могла стриматися, залилася сміхом,
- От бачиш, як у нас добре, не то, що в місті! Їж, не поспішай, насолоджуйся, в тебе ніхто їх не забере!
Дівчинка майже весь час проводила з Максимом. То гралися в жмурки, то в піску, то читала йому казки. Відв`язали Дружка і бігли на широку вулицю біля двору, на пагорби, де гралися з дітворою.
Хлопчик добре освоївся, допомагав Оленці. Давав їсти й пити песику та курям. Часом бігав за півником, який дуже сердився, топтався на місці, немов хотів скакати на нього, а потім гучно кричав, - Кукуріку.
Так було і цього разу. Максимко насторожено подивився, промовляє,
- Ось, я до тебе доберуся, почекай! Чого кричиш?!
Дні скоро пролітали. В садку достигла рання черешня, своїм блиском манила до себе, дітвора задоволено смакувала її. Максимко ледве встигає викидати кісточки і знову пхає до рота. Неначе зроду їх не їв, замурзаний, як поросятко. Оленка ледве вимила обличчя, крутився і вертівся та не капризував, а сміявся.
Дівчинка з мамою наліпили та наварили вареників з черешнями . Малий посипав їх цукром і всміхаючись з тарілкою пішов у садок.
Та раптом заверещав, бджоли почули запах цукру і вже кружляли кругом нього. Проганяючи бджіл, дівчина швидко забрала Максимка до хати вмила його. Він наважився, підійшов, обняв її і подякував за те, що вона спасла від бджіл.
А одного дня було трохи прохолодно, бабуся одягла Максиму маленьку велюрову куртку і картуз.
Малий наливав воду Дружкові та курям. Потім заліз гратися в пісочницю. Оленка сиділа поруч, не в голос, а про себе читала книжку.
Раптом позвала мама,
- Йди, ягід смородини на компот принеси, нехай малий сам пограється.
Нарвавши літрову банку ягід, дівчинка принесла мамі і пішла до пісочниці. Але там його не було.
Оглядала садок, вже гучно кликала,
- Мамо, а Максим з тобою був?
- Ой, лишенько! Де ж дитина поділася?- вона непокоїться.
Вийшли на вулицю, почали голосно звати та його ніде не було.
Оленка дуже хвилювалася, швидко побігла, шукала на обійсті. Дружок скрутився калачиком, мирно дрімав біля будки. Аж раптом, вона помітила, двері в курнику завжди були ледь відчинені, а зараз майже щільно зачинені. А й справді, подумала, півня не видно і в курей надто голосно,
- Мамо, мамо! Йди сюди! Він напевно тут!
Вона швидко прибігла до курника, хитала головою, прицмокувала устами, щось бурчала про себе.
- Хоч би біди не було, мабуть там!
Відчинила двері,
- Виходь! Ти там, Максимку?
З курника повіяло смородом, гучніше лунав крик курей.
Оленка накинула хустку на голову і зайшла. Під ногами лежало вугілля, а далі, в кутку сизо, біля курячого гнізда ледь виднівся малий. А кури й півень сиділи на сідалах, які були прибиті трохи вище. Півень почав розмахувати крилами, співати, кури злякано вибігали з курника. Із стелі звисає густе павутиння, скрізь розлітається пух, сморід б’є ніс.
Все ж Оленка добралася до нього, міцно взяла за руку, вони мовчки вийшли.
- Ой, Боженьку,- руками за голову взялася мама. Крізь сміх і сльози здивовано дивиться на хлопчика. На бороді, від курячого яйця видніється жовтий слід. Картуз і волосся, яке видно з-під нього і куртка були в павутинні, в пуху та курячих вошах. Навіть на віях та на устах прилип пух.
Мама принесла його в кімнату і поставила перед шафою, де було велике дзеркало,
- Ану подивися, пізнаєш?!
Він розгублено кліпав оченятами, а потім скривився, опустив голову і тихенько заплакав.
- Тільки, будь ласка, не кажіть батькам! Я більше не буду. А яйце, просто хотів свіже спробувати, тому й випив.
- Ну що ти?! Все буде гаразд,- заспокоїла дівчинка.
Вже нагрілася вода, Оленка з мамою добре викупали його в пахучих травах і закутали у великий, махровий рушник.
Він був задоволений, на нього не сварилися, розуміли, що хлопчик жалкував про те, що сталося.
Вечеряли тихо, за день всі втомилися. Максимко сьорбав гарячий чай, з усмішкою позирав на Оленку, кліпає оченятами. Дівчинка, його гладила по голові, намагалася приголубити, обійняти. Він задоволено тулився і вертів головою в різні сторони.
В кімнаті, біля ліжка, дівчинка не поспішаючи читала казку »Червона шапочка», а він вертівся в ліжку, як шило, довго не міг заснути. І вночі теж, інколи щось бурчав, бурчав, крутився з боку на бік.
Яскраве сонце, чиста блакить, теплий, привітний день, настрій був такий же сонячний. Босоніж, діти гралися біля паркану, коли почули гул машини. Максимко скривився,
- Я що додому поїду?
Вмить, обійняв Оленку, притулився,
- Я ще хочу побути, ну будь ласка, трішки.
А потім зазираючи в очі, попросив,
- Ти тільки не розповідай про курей.
Дівчинка усміхнулася,
- Все буде добре, не хвилюйся.
Марина швидко вмила та переодягла сина, ніжно обійняла, поцілувала,
- Ти сумував за нами, сонце моє?!
Хлопчик тільки усміхнувся, зазирнув на Оленку.
Всі готувалися до від’їзду. Як дівчина пообіцяла малому, так все і було. Ніхто ні разу не згадав про його події в курнику.
До машини, мама принесла повний кошик з гостинцями. Вже всі прощалися, Максимко підійшов до Оленки,
- Давай п’ять! Ти в мене класна тітка! Я обов’язково іще приїду!
Машина різко від’їхала, вслід, по дорозі здійнявся пил.
07.10 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692951
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 27.09.2020
Я приду в жизнь твою под занавес,
Ты об этом не знаешь вовсе...
Вдруг захочешь начать всё заново -
Просто осень мешает, осень...
Я скажу тебе слов немерено,
Ты услышишь их, знаю точно -
И поймёшь меня, я уверенна,
Потому, что хотела очень...
Этим летом, да вместе с ливнями,
Незаметно при нашей встрече
Прикоснуться к знакомым линиям -
Понимаешь... ещё не вечер...
Ещё помню твоё дыхание
И слова твои слышу... слышу...
Но... когда - не скажу заранее,
Просто жди, пока дождь по крышам
Пляшет сам под свою мелодию,
И шаги мои глушит будто,
Я приду... незаметно вроде бы
И раскрашу простые будни...
Я влечу в жизнь твою под занавес...
Даже если...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889831
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.09.2020
Два куми-пенсіонери
В генделику випивають,
Після третьої чарчини
Кум Василь розповідає:
-Наукових я трактатів
Уже стільки прочитав,
Що на старість дуже мудрим
Я філософом вже став.
Ось дивіться, в вас годинник,
Набігає годин стільки,
Все життя за рухом сонця
Так прямують ці дві стрілки.
Час - без краю, як до неба
Його не можна повернути,
Що було вчора - то нам треба
Все викреслити і забути.
Кум Максим тут завагався
(Ясний розум мав ще зрання),
Зрозуміти намагався
І почав із запитання:
-Ну, а тисячу тих гривень,
Як же так це може бути,
Торік позичили ви, куме,
То треба це мені забути?
-Це ж не я таке придумав,
Це каже світова наука.
Жити у суспільстві, куме,
Загадкова й складна штука.
-То повинна б вам сказати
Ця поширена наука,
Що ви, куме, не філософ,
А свиня та ще й падлюка.
І хоч ви розумний дуже,
Буду прямо вам казати,
Тисячу, учений муже,
Завтра мусите віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784647
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.09.2020
Жінка за столиком в залі,
Очі у неї сумні.
Пінить шампанське в бокалі,
Враз посміхнулась мені.
Погляди наші зійшлися,
Наче було в перший раз.
В очі її я дивився,
В залі звучав ніжний вальс.
Я підійшов так не сміло,
Руку її простягнув.
Тіло усе так тремтіло,
Досі цей день не забув.
Зустрічі, квіти, світанки,
Нашими лише були.
Мила моя бойківчанко,
Мрії нас в казку вели...
Знову мелодія в залі,
Знову звучить ніжний вальс.
Пінить шампанське в бокалі,
Я підійшов, як в той раз.
І хоч роки пролетіли,
В коси лягла сивина.
В вальсі з тобою кружили,
Зустріч щаслива була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889911
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[b]Б[/b]ережу кожну мить де чарівна красуня стояла,
[b]Е[/b]стетично красу у зеленому листі ховала,
[b]З[/b]олотив жовтий лист і стежину встеляв килимочком,
[b]Л[/b]іс густий у журбі розмовляв із грайливим струмочком.
[b]І[/b] до серця горнув неповторну чарівність природи,
[b]Ч[/b]истота почуттів світ торкала непрохано врода,
[b]Р[/b]озлилася ріка, додаючи у ніч прохолоду,
[b]О[/b]хопивши життя, дарувала осінню погоду.
[b]К[/b]ущ у сяйві бринів, квіти тихо до низу схилялись
[b]І[/b] осінній красі перехожі щораз дивувались,
[b]В[/b]ітер віти гойдав, а красуня всміхалась привітно,
[b]П[/b]ромінь щедро торкав, обіймаючи ніжно, тендітно.
[b]Р[/b]озгорнулись гілки і до зваб потягнулися руки,
[b]О[/b]горнувши чарівні сади, птах додав неповторнії звуки,
[b]Й[/b]ого трепетний спів до смаку так прийшовся красуні,
[b]Ш[/b]епотів дивно ліс,відчуваючи чари в відлунні.
[b]Л[/b]ист грайливо кружляв в неповторно чарівному вальсі,
[b]О[/b]біймаючи світ, навіть образ святий милувався,
[b]А[/b] за обрієм там, у небессі хмаринка кружляла,
[b]Т[/b]еплий, сонячний шлях до красуні у світ прокладала.
[b]Р[/b]озпускались листки і лунали чарівні мотиви,
[b]О[/b]золота куща вигравала у сяйві красиво,
[b]Я[/b] схилившись униз, доторкнулась красуні рукою,
[b]Н[/b]іжний запах п"янкий мене вразив своєю красою.
[b]Д[/b]оторкнулась іще, а вона забриніла, заграла,
[b]А[/b] пелюстки свої до серденька мого пригортала
[b]В[/b]ерби коси схиляли, їх красуня також захопила,
[b]С[/b]віт у чарах земних неповторно вона відтворила.
[b]Е[/b]стетично, як сон дарувала осінні мотиви
[b]Р[/b]омантично в краях малювала чудові картини,
[b]А[/b] обабіч жасмин поглядав на красу-чарівницю,
[b]Д[/b]ивовижний листок падав ніжно в пожовклу травицю.
[b]У[/b] небессі пташки, ніби тихо прощались з красою,
[b]Є[/b] у осені квіт, який так поєднався з весною,
[b]Д[/b]ивоказка у світ вже крокує легкою ходою,
[b]У[/b] журбі густий ліс весь повитий уранці росою.
[b]Ш[/b]епіт чути у нім, його погляд чарує красуня,
[b]У[/b] чарівному сяйві мотив переходить в відлуння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889899
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
тримає зонт її рука –
земна, прекрасна галатея.
Чарівна осінь навкруги,
кружляє в танці жовте листя –
відлуння літньої жаги,
руде, червоне, золотисте…
Дощу симфонія звучить
під перестук її підборів
і не змовкає ні на мить
стакато у осіннім хорі.
26.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889898
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[color="#ff0000"][b]Картинка VІ. ВІЛЛА «ЮЛІЄТКА» ЗАХАРЕВИЧІВ. ДИТЯЧИЙ САДОК-ЯСЛА, 48
[/b][/color]
Героїня нашої оповіді – Ірочка Вовк, як і більшість діточок шістдесятих років минулого століття (і тисячоліття теж!), мала нагоду пізнати всю привабливість і зрадливість радянської системи догляду за малолітніми діточками. У дитячий садок-ясла № 48 на казковій вуличці Метеорологічній Ірочку віддала мама Лідія-Надія в дуже ранньому віці (1.5 року), відразу по переїзді у Львів з далекої Ялти. Напочатку це були ясла, там де діточки ще не ходять, а швидше повзають. Спогади мої про цей період фрагментарні, наче блискітки в усіх кольорах райдуги, включаючи фіолетовий (найтемніший з можливих).
Пам’ять повертає мене у величний і, водночас, затишний замковий комплекс, в якому по Другій світовій, ще з кінця 40-их років, розмістився дитячий садок-ясла, підвідомчий успішному в ті часи заводу Телеграфної апаратури, знаному далеко за межами Львова. Цей замковий комплекс у 1890-их роках збудували як родинну віллу архітектори Захаревичі - батько та син, Юліан та Альфред. Про них було вже відомо, що вони є будівничими головного корпусу Львівської політехніки та знаменитої Ощадкаси на центральному проспекті (нинішньому Проспекті Свободи) Львова. Розкішну віллу, що її звели батько та син Захаревичі на незабудованому пагорбі з червоної цегли із вежами, флюгерами, вікнами різної величини та форми в оздобленні фіґурних ґрат та мозаїчних візерунків, з сонячним годинником на одній з бічних стін, назвали романтично «Юлієтка» - і вона була одна з перших вілл малозаселеного району Кастелівки і, на диво, збереглася по сьогодні. Там маленька Ірочка Вовк робила свої «перші кроки» в прямому й переносному наповненні цього стійкого словосполучення. Ось, наче в сновидінні, бачу Ірочку в манежі з іншими півторарічними діточками – вона тримається ручками за нетривку сітку манежа, а на відстані багато різних облич дорослих і серед них усміхнене обличчя моєї мами. Ірочка чує, що мама показує на неї і каже дорослій постаті поруч: «Це моя…». Друга блискітка спогаду: Ірочка в новозбудованому корпусі покращеного «хрущовського» садкового варіанту 60-их, в цокольному приміщенні, де розмістилися ліжечка «нічної» групи, прокидається серед ночі і кличе: «Мама!». Натомість чужа постать виховательки підходить до її ліжечка, бере на руки і беземоційним втомленим тоном проказує: «Тут нема мами, Ірочко! Це садочок»… Ірочка плаче крізь сон. Третя блискітка спогаду: Ірочка під кінець садкової зміни побачила маму в роздягалці і, забувши, що ж намальовано на дверцятах її шафки, відкриваючи навмання чужі дверцята і шукаючи свій одяг, щасливо щебече: «Ой-ой… мамочка моя прийшла!». Четверта блискітка спогаду: дощ. Ірочка чимчикує, тримаючись за мамину руку, по зацементованій доріжці перед садковим «новим» корпусом у синьому дощівничку в кольорові зірочки і такій же синій в зірочки шапочці. Тоді ця доріжка здавалася Ірочці дуже широкою і довгою.
Коли трапилася нагода по величезній перерві в півстоліття навідатися на вулицю Метеорологічну і пройтися тою ж стежкою – вона виявилася дуже маленькою і вузькою. Вже літня Ірина опинилася в тому місці на стежці, що зберегла її пам’ять – і їй стало так радісно, весело і смішно, наче вона впіймала світло від сонячного зайчика.
П’ята блискітка спогаду: Ірочка сидить на паркеті на килимі і чекає, поки інша дівчинка пограється складеною з різнокольорових дерев’яних кілець пірамідою. Ірочці дуже хочеться бавитися нею, але її навчили, що вона має терпляче дочекатися своєї черги. Ірочці дуже до вподоби кольорові мозаїчні пластмасові конструктори з багатьма геометричними частинками, всі вони утворюють в цілому велику квітку, а наповнень у цій квітці багато. Ірочка любить уроки малювання і читання казок в голосах. Любить зарядку під музику, любить співати і танцювати в балетках. Пам’ятає «Вальс квітів» у суконочці з синьо-червоними дрібними квіточками, до яких вихователі припасували корону «Незабудки». Кожна дитина, що танцювала тоді цей вальс, отримала корону, яка була підібрана в тон її одягу. Але і тут знайшлося місце вихвалянням більш станових діточок, що ось у мене «лілія» чи «троянда», що там якісь дрібні квіточки… Мені цей святковий ранок нагадав улюблену ілюстрацію з україномовного видання 1955 року казок Ганса Крістіана Андерсена «Квіти маленької Іди». Я безмежно любила цю книжку – білу, у твердій палітурці, з персонажами Андерсенівських улюблених казок (уже згадана дівчинка Іда і Олов’яний солдатик, і ще Лебідь, наймолодший з дванадцяти лебедів – братів королівни Елізи). Так ось, у цьому виданні була сторінка з малюнком, де квіти маленької Іди танцюють на нічному балу. Дитячі очі з захватом вбирали кожну дрібницю ілюстрації: вишукані бальні сукні з насичених кольорових пелюсток-пачок шляхетних дам-Тюльпанів, дивовижні відтінки голівок кавалерів-Гіацинтів, королеву балу – Червону Троянду, піаністку - Жовту Лілію. Ця ілюстрація торкалася найпотаємніших ілюзій про світ гармонії, якого так шукала в реаліях буття маленька чутлива дівчинка.
Духовний світ малої Ірочки був наповнений різномантими дитячими книжками та журналами, що їх мама Лідія-Надія турботливо купувала і передплачувала на різних мовах світу – німецький «Буммі», чеський «Пломічек», українські «Малятко» та «Барвінок», російськомовний «Веселые картинки». Ірочка слухала маминим голосом тексти і розглядала ілюстрації. Улюблені видання найменшого періоду - «Лис Микита»Івана Франка, казка «Кирило Кожум’яка», оповідання «Приключения старой куклы» Галини Каменної, молдавська казка «Стефанова мати», що побачила світ у видавництві «Веселка» 1966 року, а також ілюстровані книжки-витинанки за текстами народних казок та авторських віршованих казок, що їх Ірочка витинала, склеювала чи зшивала з мамою сама. Витинала, розмальовувала і вчилася за тими заняттями читати.
Якось у садочку вирішили поставити виставу-казочку про «Червону шапочку». Ясно, що в число претендентів на головну роль Ірочка не ввійшла – в садку поважали ієрархію посад працівників заводу Телеграфної апаратури. І хоч мама Ірочки працювала контролером ОТК – ця професія тоді була дуже престижною – в перелік адміністрації заводу, начальників цехів та відділів, вона не входила. І ось мала Ірочка, що до 3 і пів року мала маму за всю Вовчу сім’ю, любила розказувати мамі про садкові події, бо довкола них зосереджувалося тоді її життя. У грудневі дні 1967 року, коли у садочку готувалися новорічні ранки, де дівчатка мали бути «сніжинками» і танцювати танок зі «Снігурочкою», Ірочка прийшла зранку у садочок в молодшу групу, що перебувала у старому корпусі вілли «Юлієтка» на другому поверсі. Там, у бічній вежі зі скошеною стелею, розмістили дитячі умивальнички. Молода вихователька Марія Петрівна, студентка-тернополянка Львівського педагогічного коледжу (чи, навпаки, львів’янка, що вчилася в Тернополі – ці деталі пам’ять не вберегла), в майбутньому вчителька молодших класів, що її мама Ліда дуже любила, попросила малу Ірочку зайти в кімнату з умивальниками. Ірочка чемно зайшла… І тут почалося страхіття – Марія Петрівна почала кричати на Ірочку і допитуватися, чому вона все розказує мамі. Ірочка не розуміла, чому на неї кричать і що саме вона такого розказала?! Марія Петрівна розпалювала сама себе криком, розчервонілася, а що Ірочка від переляку і нерозуміння почала плакати, вона схопила полотняний рушник для умивання і почала ним бити Ірочку по голові. Ірочка страшенно злякалася і плакала дуже голосно, проте ніхто не приходив на допомогу – очевидно, акція була спланована і обговорена в «тісному» колективі вихователів молодшої групи. Тоді в молодшій, а згодом середній і старшій групі, окрім згаданої Марії Петрівни, була росіянка старшого віку - Марія Лаврентіївна, яка була зразком «типового вихователя радянського садочка». І лише директором садочка була шанована в колах освіти – Ірина Іванівна Лига, яка перетворила садочок в багатоструктурний дошкільний заклад з різними зацікавленнями. В хаті ще й досі зберігається мережана серветка першого дитячого вишиття «Вишеньки» з нагоди Маминого свята – «8 Березня». В шухлядах, у пожовтілих папках можна відшукати кільканадцять малюнків різними техніками, аплікації, вітання, закладки, зроблені старанними дитячими руками.
Після історії в кімнаті з умивальниками до Ірочки більше ніхто з вихователів не підходив і ні про що з нею не розмовляв. Ввечері, коли мама Ліда забирала Ірочку додому, Марія Петрівна тримала в руках паперові витинанки – форми під корону, яку треба було вирізати з картону, обклеїти ватою і притрусити побитим склом з ялинкових іграшок. Мала Ірочка стояла поруч Марії Петрівни, дивилася на форму для корони, а в голові у неї миготіли події пережитого і вирішувалоcя складне питання: «Сказати про це мамі чи не сказати, бо як розкаже, то можуть знову побити…». Прошепотіла мамі: «Візьми». Чула єлейний голосок Марії Петрівни: «Ірочка хоче корону»…
Ірочка розказала мамі про історію з Марією Петрівною вже в іншому, дорослому житті, якось при нагоді, під особливим настроєм. Тоді мама заніміла і вимовила: «Розказала… через 30 років».
Наслідком пережитого стресу на все життя для Ірочки став стан страху чи хвилювання, який передавався особливим тремом рук, надто не слухалася впродовж 50 років права рука, ліву можна було «вговорити». Отож, коли треба було тримати мікрофон у правій руці під час виступу, вважайте, виступ був провальним, бо всі дивилися на руку, яка тряслася. Помітним був надмірний трем правої руки під час музичних «академів», коли Ірина грала на фортеп’яно у шкільній студії-семилітці. Коли в студентські роки треба було проходити медичну підготовку і «ставити банки» чи просто «зробити укол» - рука по-зрадницьки тряслася. Тряслася вона і в Алушті, на сцені, коли Ірина у складі Молодіжного Експериментального Театру Аматорів «Мета» у 1989 році грала виставу «Собор» за романом Олеся Гончара на всеукраїнському конкурсі україномовних театрів. Ірина грала Єльку. В кінці вистави, вона піднімала вгору обидві руки і завмирала, наче Оранта-Богородиця. Звучали церковні дзвони і духовний спів «Многая літа»… Фінал. Рука немилосердно тряслася. Побратими по сцені тихенько повторювали: «Опусти руку». Опустити не можна було – ворухнутися не дозволялося.
Коли вистава завершилася, найстарший член журі вийшов на сцену з букетом червоних тюльпанів – він подарував його Єльці (себто мені) і поцілував у праву руку.
Завершуючи цей розділ, прощаючись з садком-яслами, 48 і віллою «Юлієткою», що стала для мене чимось набагато значимішим, ніж звичний спогад про дитячі роки, я нагадаю вже опублікований раніше свій улюблений вірш…
[b] "АMORI VITAM IMPENDERE"[/b]
[i]“Amóri vítam impendére”
«Життя присвячую любові»
(Аполлінер)
[/i]
«Amóri vitam… vítam impendére…» -
рука Старої і Нової ери…
Пульсує серце в камені печери:
«аmori vitam… vitam impendere…».
Пощерблені мечі і кавалери –
«аmori vitam… vitam impendere…».
Троянди тлінні на осінні сквери –
«аmori vitam… vitam impendere…».
На імена опалі і на квіти
Благає «Господи!» рука - «аmori vitam…».
Благає Господа рука, а гук гукає,
пощо́ гукає і кого шукає
в печерній чорноті, в палкій покорі:
«O sóli Deo Glória amóri…».
Країнами, епохами, віками
пульсує серце, бо воно ж не камінь,
блукає серце – в Лету кануть лі́та –
опалим іменам і квітам – «vita»!
Зникаю у Садах Семираміди,
плекаю квіти для малої Іди,
згораю Оком Гора до Ісіди
і опадаю пилом з піраміди –
я там блукаю – квіт-ім'я шукаю
і не знаходжу. І назад вертаю…
«Аmóri vítam… vítam impendére…» -
Любові псалм… Смичок Аполлінера!
На келії і на соборні стіни:
«Моя любове…» - перша скрипка Ліни!
Нестямне соло: «soli De…» - отямиш –
«люблю… за мене не виходьте заміж».*
Мінорний втор… Собор святого Віта –
і дзвін як камертон: «аmóri vítam».
Благословен єси квітковий хист,
Щербатий меч, осінній падолист
рукою тої ж вицвілої ери:
«аmori vitam… vitam impendere…» -
Благає Господа рука, а гук гукає,
в пітьму гукає і в пітьмі шукає:
далекий мій… утрачений… люблю! –
І пелюстки гублю… гублю… гублю...
...Пульсує серце твердо, наче камінь:
[b]"Ж и т т я
п р и с в я ч у ю
Л ю б о в і".
Amen.[/b]
(Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[i]*За поезією Ліни Костенко.[/i]
вересень. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889893
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Як легко в чужу душу наплювати
Чи словом вдарити як гострієм ножа,
За добре серце можна постраждати
І сльози литиме невидимі душа.
А потім поєднається із болем
Або застигне - ніби й не болить,
І між людьми наче порожнім полем
Самотньо буде вже тоді бродить.
Як камінь стане і не кровоточить
Від слів лиш рани - але мертве все,
Чи на чужу біду уже промовчить...
(Слова як кулі - вбили в ній святе).
Буває, що від слів душа і гине
Слова нещирі важко їй нести,
І за добро страждає без провини
Не ставте словом на душі хрести.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889892
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Ти мене не суди,
Що так вірно і ніжно кохаю.
З цього сну не буди,
Бо інакше не вмію, ти знаєш.
Я топлюся у цьому
Безтурботному морі кохання,
Забуваю, у світі
Є ще сльози і біль, і страждання.
Так чекаю ці ночі
Щоб любити тебе до останку,
У обіймах солодких
Зустрічать прохолоду світанку.
Свіжозварену каву
Із долоней твоїх куштувати
І при цім щохвилини
Ще й вустами твої цілувати.
Я в «сьогодні» купаюсь,
Що там буде «назавтра» не знаю,
Загортаючись в ніжність
Я про все і про всіх забуваю.
Тільки люблячий дотик
Я благаю в жорстокого світу,
Твої очі навпроти,
Аби щастям цвіло у них літо!
Лиш люблячий дотик
(За усі діаманти світу),
Притишений подих
І погляд очей цвіту літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831325
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 27.09.2020
Постукав птах
В закрите вІкно
Фіранками засунуте
Давно.
Втекли із хати
Любов, тепло.
Кохання жило там.
Колись жило…
Дзвінок раптово
Від сну збудив.
Ти де так довго любий
Ходив?
Як я жила усі роки?
В’язала рани,
Плела думки.
Незвіданість
Ще гірша втрати стократ.
Жорстоко серце рвав
Мій кат.
Чи ще літає
Підбитий птах?
Крило рубали у один
замах.
В бинтах та вперто
Життям пливу.
Моя вікторія,
Живу!
Історія Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831545
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 27.09.2020
Дякую Олегу Ковальчуку за ідею вірша.
Від чекання мого
Посріблилися думами скроні,
І порадниця осінь
У обійми бере крадькома,
Довгі ночі самотні
У шаленім несуться розгоні,
Мов віщують, що буде
Холоднюча, морозна зима.
Чи чекання моє
Це ілюзія, примха чи мрія?
Та буяє навколо
У веселощах юна весна.
Співом птахів щебече,
І надію у серденько сіє.
Під бузком у садку
Ти не ждеш, бо тебе нема.
Від чекання мого
Умивається слізками сонце,
Кожен вечір дарує
Невгамовності ніч забуття.
Та зірками-стежками
Все ж коханню засвітить віконце.
Я чекаю його
Щохвилини, щодня, все життя.
Фото із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831644
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 27.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 151 ***
однажды у ВЕРБ ЛЮДА долго гуляла,
у ВЕРБЛЮДА пред тем одолжив одеяла.
*** 152 ***
тебе в день рождения БЛАГО ДАРЮ,
а ты отвечаешь мне: «БЛАГОДАРЮ».
*** 153 ***
бывает У ЛИЦА черта плохая –
оно, порой, как УЛИЦА кривая.
*** 154 ***
не много ль денег я ПЛАЧУ ЗА ДАЧУ?
решить ЗАДАЧУ не могу – сижу и ПЛАЧУ.
*** 155 ***
звоню в полицию: «на нашем ПОЛЕ – ТЕЛО!»
они-то к нам приехали, а тело ПОЛЕТЕЛО…
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889879
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Такі тривожні ці осінні сни,
Роки життя збираються в дорогу,
Життєві підсумки - чекаємо весни,
За все потрібно дякувати Богу.
А ще ж зима - завіє, замете,
На серці буде і печаль, і туга,
І літо завітає в сни, проте...
Гостює осінь - вірна як подруга.
Ще вітер запросив її на вальс,
Кружляє в золоті неначе королева,
Я думаю, в нас з нею є ще час:
Навіть вбрання не скинули дерева.
Хай до зими дорога нас веде,
Не будем сумувати ми - не варто,
Палає осені така яскрава ватра,
І зігріває серце ще вогнем.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889871
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
В вікно заглянув сонячний ранок,
я просинаюся вмить...
Схоплююсь з ліжка, іду на ганок,
пильно вдивляюсь в блакить...
Тягнусь до сонця, ніби травинка,
його проміння ловлю...
В небі гуляють диво-хмаринки,
ранок шепоче: "Люблю!"
Напрочуд тепло й тиша навколо,
гарним же буде і день...
Сипле вже осінь свою позолоту,
чутно переспів пісень...
Це вся пташина рано проснулась,
линуть її голоси...
Я з насолодою ранку всміхнулась,
сповнена сил і краси...
Деякі квіти ще не відквітли,
їх аромати ловлю...
Сповнена мрій я іду на подвір"я,
ранку кажу: "Я люблю!"
В народі кажуть, сонячний ранок,-
вісник хорошого дня...
Сонцем освітлені вікна і ганок,
ранок весь світ окриля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889868
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Наснилась хата… батьківський поріг…
Де гартувались мої крила…
Де спориші в дворі торкались ніг,
Де босою усі стежки сходила…
Наснились мами руки в мозолях…
Ніжніше їх, не знаю в світі.
Разом із сонцем, вдома й на полях,
Вони трудились в щедрім літі.
Наснився тато любий край воріт…
Той мудрий погляд, очі сині…
А в них іскрилась мужність, як граніт…
З дитинства в пам’яті – донині.
Стомилася… Спочину тільки тут…
В гармонії душі і тіла…
Де духу отчого сліди живуть
Які ведуть додому сміло.
А тепло як… Згорнулася в клубок,
Щоб тішив сон цей до світанку…
Я відчуваю крила їх обох…
Вберу тепло це до останку…
Як сонце зійде – знову у політ…
Настане день у круговерті…
Та скільки б не жила на світі літ,-
Любов батькі́в не згасне серці.
26.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889858
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Чого ж ти небо знову плачеш,
тебе в полон взяла печаль?
Ти ж нас так сиріт не побачиш...
Забули Батька ми на жаль.
Чого гримиш, чого палаєш,
чого закрило зоре цвіт?
Чого сердешних нас лякаєш,
та заливаєш горем світ?
За що Господь заплющив очі?
За те що зрадили тебе,
за те що в наших душах ночі,
за те що тішимо себе!?
То де ж ти Ной з своїм ковчегом
та твої праведні сини?
Ти ж розлучився з своїм его,
ти ж нас розпутників впусти!
Та я би взяв вас люди грішні,
але тепер нема куди,
бо нам потрібні звірі різні,
а ви ще гірші ніж скоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889821
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.
Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє
натхненно сіє ранком над землею.
Твоє волосся манить чебрецем
із домішкою рути і любистку…
Підносячись над щастя острівцем,
дарує сонце нам надії вістку!
26.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889804
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Стеле осінь пишні килимочки,
Щоби м’яко спалося зимі.
Перший сніг зустріне вона мовчки.
Небеса опустяться сумні.
Та поки що дивом вона квітне!
Скільки ж вона має кольорів!
І хоча погода вже не літня,
Сонце ще привітне угорі.
Кремезні дуби, мов дідугани,
Крекчуть, бо не хочуть ще зими.
Бурштином розбагатіла гама,
Поки день осінній не втомивсь!
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889767
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 26.09.2020
У садочку в холодочку
Скаржився кум куму рано:
-Хочу випить - нема грошей,
Чого жити так погано?
Кум промовив: - А я знаю.
(Гляну, щоб не чула Нінка),
Правду вам я нагадаю:
Негаразди всі - від жінки.
Все так гарно починалось:
Всюди Рай, Адам і Єва…
Він - закоханий, щасливий,
І вона, як королева.
Чого тобі, жінко, треба?
Маєш радості по вуха,
Світить сонце, чисте небо,
Не гризе тебе свекруха.
Вже нажерлась, нагулялась,
Яблука, бач, захотілось!
Із спокусником злигалась –
От де лихо затаїлось.
Ще й Адама пригостила,
А він радий, іще хоче…
Для нас пекло заробила,
Навіть Змій, і той регоче!
Через Єву, ту дурепу,
Людство прирекли на муку:
Кожен день у нас халепи,
І безсильна тут наука.
Он біжить вже ваша Настя,
Зараз стане в свою позу!
Усім ясно: всі нещастя –
Через бабський дурний розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889688
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Ти чуєш, як море шумить,
Як хвилі берег цілують.
Як серце моє стукотить,
А зорі вечір милують.
Ти чуєш, як вітер співа,
Мелодії про кохання.
Купається в росах трава,
І ранок весь у чеканні.
Ти чуєш, вже осінь іде,
Вона нам в обличчя диха.
Павук павутину пряде,
Мережану тихо, тихо.
Ти чуєш летять журавлі,
Курличуть нам на прощання.
Лишивши у серці жалі,
Неначе зустріч остання.
Ти чуєш коханий слова,
Я їх тобі промовляю.
Ти доля щаслива моя,
Я в ній лиш тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889620
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020
Я так хочу
тоски не видеть в лицах,
Печальных взглядов,
в грусти сжатых губ...
Пусть радость не покинет,
пусть продлится –
Надежды возродится
новый сруб...
Тропинкой осени
пройдём с тобою,
Корзинку добрых
мыслей соберём –
По кружевам,
украшенным листвою
В душевности,
рождённой звонарём...
24.09.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889600
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020
Сховало море давню казку,
туманом вкрило синю даль.
Була б на те Господня ласка,
ти оддало б свою печаль.
Лежить в проваллі чорна брила.
Колись розрізавши пітьму —
летіла птахом, пеклом крила,
розбила вщент земну кору!
Здійнялась хвиля над землею,
злий спалах очі засліпив,
здригнулась твердь та море з нею —
кривавий місяць затремтів !
Пішла під воду Атлантида,
пропав її античний світ.
Здійснила кару Немезида,
та згодом зник прокляття слід.
Шукають люди правду досі...
За що Господь карає нас?
Як запече — тоді голосим...
Коли прийшов розплати час!
Згубили в війнах божу силу —
мечі та списи куємо.
Благословення не просили —
в крові царями стаємо...
Не любить небо сліз лукавих,
тиранів теж не признає.
Воно не ділить з грішним слави!
Всім по заслугах возда!є!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889614
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020
Ішов хлопчина зажурений,
думав собі:
Не вірю у мрії,
світ прохолодний, потворний.
Кожен сам по собі
вицвітає у своїй журбі,
Кожен своїм ключем замикає себе
в світі чорнім.
Все не так,
все те і немає
спини до спини,
Надто глибока осінь,
відсутність тепла і тиші...
В серці мікрочастинки ростуть
із зими
І мурашки пробіглись по шкірі,
як миші.
Ангел слідом іде
і все записує, так,
Все, що лине
з глибин і ламає
хлопчині крила.
"Хоч такого - будь ласка,
та зберися і втому в кулак,
прибери,
не ганьбися і відчуй,
що у тобі є сила.
Я з тобою завжди,
скільки б не було
протягів і падінь
У твоєму житті!..
тільки ти не здавайся, чуєш?
Навіть якщо
на душі твоїй
в листопаді завмерла тінь,
Не бійся, ти завжди мене
у собі відчуєш."
За лаштунками кліпає тиша,
сонце малює кола
І по сходинках вгору
ангел тримає
тебе за руку.
Не зважай ні на кого,
навіть якщо здається,
що ти мала
У цьому світі людина - ми все здолаємо разом.
Навіть якщо монотонність в житті
і кожен під своєю маскою...
Крізь зіниці
він дивиться
на тебе з ласкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889568
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 24.09.2020
Я так люблю осінню пісню,
Щемливий клекіт журавлів…
Погодні примхи її, звісно ж,
Й барвисту гамму кольорів.
Люблю похмуре, темне небо -
Таємну схованку дощів.
«О, як же їх земельці треба»,-
Шепоче листячко кущів…
Стихає річка говірлива,
Очима темними зорить…
Туманом вкрившись, тихоплинно
Про щось з вербою гомонить…
Квітки шуршать насінням тихо -
Прощальний літу передзвін…
Новій порі на радість й втіху,
Птахи, немов в танку кривім …
Діброви листя в позолоті,
В повітрі вальсом зорепад…
Співає Осінь вся в турботі,
Хоч стихла музика цикад.
Свою красу морозні ранки
Рубіном в кетяги вже ллють…
Красу коралів на світанку
По нотах вітром рознесуть.
Ох, осінь, осінь…ніжна пісня…
Ти - літа бабиного смак…
Моя любов, як зірка пізня,
Ще тепло душу гріє так…
22.09.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889415
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 24.09.2020
Хто знає, про що
вона молиться,
хто знає, що в неї на душі?
Світ крутиться, губиться
вервиця
В руках,
а в храмі ані душі.
Про що вона думає, просить
Тепло поміж серцем і біль
Під свитою білою,
коси
Видніються над шовковим плащем.
Хто знає, чому вона молиться
І скільки потрібно
скарбів
Для серця,
щоб бути хорошим
І світло носити в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867108
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 23.09.2020
Зажуривсь чогось Микита:
На роботі не встигає,
Вдома ходить, як побитий,
Часто й голосно зітхає.
Тут його дружина Рая
Посадила біля себе:
-Розкажи про своє горе –
Усе знати мені треба.
Який ходиш ти, я бачу.
Поділись бідою, милий,
Бо собі я не пробачу,
Що печаль не розділила.
Коли ми вінчались в церкві,
Пам’ятаєш ті слова?
Бути в радості і в горі –
От де мудра голова!
Випадала нам розлука –
То це була спільна мука,
Народилась донька Маша,
То це була радість наша.
У житті - не тільки щастя,
І печалі буде море…
Тут нема біди в одного,
А це наше спільне горе.
Тут розчулився Микита,
Навіть десь сльозу зронив,
Подививсь на Раю ніжно
І тоді заговорив:
-Я не буду зволікати
І скажу тобі відразу,
Що коханка наша, Раю,
Завагітніла, зараза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784798
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 23.09.2020
Бодя втретє оженився,
Тож не став тут зволікати,
Як вести себе на кухні –
Почав жінку научати:
-Харчування - це наука:
Треба все збалансувати,
Їсти - щастя, а не мука,
Це повинна пам’ятати.
В кожній страві - це щоденно
Перед тим, як споживати –
Треба точно і ретельно
Калорії рахувати.
Готували усе жирне
Попередні дві дружини,
Дієтологи погані,-
Так пояснював Галині.
Галя - молодиця славна,
Хоч з забитиго села,
В харчуванні і коханні
Враз порядок навела.
Покришила кріп, петрушку,
Пів старого огірка,
З буряка зварила юшку –
Це вечеря ось така.
Бодя в крик: - Де м'ясо, соки,
Яйця, сир і камбала?
Галя встала, руки в боки,
І свій виступ почала:
-Буду вірна твоїй звичці,
Пора, голубе, вже знать:
Будеш пастись на травичці –
Козли м’яса не їдять.
Може там десь украдешся,
Ковтнеш куплений біляш,
Та у мене ти забудеш
За котлетку і гуляш.
Оце бачиш - на тарілці
Калорії твої всі,
Будеш жити - не тужити
На кропиві і вівсі.
Не розмахуй тут руками,
Та дивись краще під ноги,
Бо зачепишся за двері
Й поламаєш свої роги.
Бодя звик не відкладати
(Бо вагома це причина),
Буде завтра знов шукати
Вже четвертую дружину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785159
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 23.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
821. в СОРАТНИКАХ своих мы ценим только АНАРХИСТОК!
822. а все ПОРТНОВСКИЕ замашки – лишь только для ИНСПЕКТОРОВ.
823. если вдета в нитку ИГОЛКА, – это ЛОГИКА где-то хромает!
824. КРОЛИКОВОД выращивал подпольно… даже КРОКОДИЛОВ.
825. как? СЛОМАНА спина твоя? немедленно в тур! по массажным САЛОНАМ!
826. я ПРОВИНИЛАСЬ только те́м, что мне ПОНРАВИЛИСЬ бананы…
827. за измену меня ИЗВИНИЛА – ИЗВИЛИНА крутая мозга твоего!
828. охотник пьяный белочку случайно РАССМОТРЕЛ и занялся РАССТРЕЛОМ
829. да вы уже́ задрали КОМАНДИРА… вашими ДРАКОНАМИ!
830. та ФОНОГРАММА с ГРАММОФОНА… так любима ГРАФОМАНОМ!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889315
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 146 ***
совершила посадку на ПОЛ ОСА –
самолётами занята вся ПОЛОСА.
*** 147 ***
на этот РАЗ – БЕГ, на другой раз – полёт,
эх! вот РАЗБЕГ бы и в небо, как самолёт.
*** 148 ***
я пришёл к ТОВАРИЩУ,
и говорю: "ТОВАР ИЩУ"…
*** 149 ***
открылся тут в городе на́шем КЛУБ «НИКА»,
для членов клуба пляшем и… «КЛУБНИКА».
*** 150 ***
— равняйсь! убрали ЖИВОТЫ!
ану-ка, смирно! ЖИВО!! ТЫ!!!
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889439
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Коротка зустріч, сонце, вечір,
Згадав, як обіймав за плечі,
Так непомітно й так доречі
У теплі дні й у холоднечі …
І знову зустріч, знову очі,
Короткі дні, короткі ночі,
Знову турботи і пожежі,
Втекти б разом кудись за межі …
Так як мені у ніч шепочеш,
Зіркам шепочуть темні ночі,
Так як в очах моїх блукаєш,
Немов живеш там, там літаєш …
Верба так низько похилилась,
Неначе дівчина журилась,
Берізки їй щось шепотіли,
Ще б заспівали, та не вміли …
Так оповили все гілками,
Дівочі голови стрічками,
І заспокоєний вітрами
Пройдусь ще раз попід зірками ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889478
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
-Ви, дерева не сумуйте,
Що пожовкло листя.
Рознесе злий вітер буйний,
Де-коли він злиться.
Не бійтеся сиву зиму,
З сильними вітрами.
Небагато снігу кине
І втече полями.
Не журись, гніздо лелече,
Прилетять додому.
Вони виведуть малечу,
Зустрінь по-одному.
Знову виростуть листочки,
Ваблять всіх красою.
У берези і дубочків,
Вмиються росою.
Заспівають свою пісню,
Птахи у садочку.
Тим повернуть пору літню,
Й ве́сну у віночку.
Знову прийде тепла днина,
Сонце посміхнеться.
Люба зграя журавлина,
В небо повернеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889528
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C3Kp9bXP1e4[/youtube]
Сумує яблунька в саду,
Настала осінь вже холодна.
І все тепер не до ладу,
Ця деревинка безпорадна.
Висить на самому вершечку,
Червоне яблучко смачне.
Розфарбувала осінь щічку,
Воно красується...смішне.
Не знає яблучко, що осінь,
З вітрами й холодом іде.
Йому не страшно усе зовсім,
На землю скоро ж упаде.
Від холодів сховає листя,
Його так мама береже,
Оце лиш вітер віє з злістю,
Що задививсь на нього вже.
Отак і сталось, як гадалось,
Упало яблучко в траву,
І їжачкові вже дісталось,
Подумав: Так з ним й проживу...
----------------------------------------
Пригоди яблучка цікаві,
Колись про них я розкажу.
Для діток будуть, як забави,
У іншу казку я біжу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889503
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
С белых листов начинается жизнь,
Только знакомство с подножьем вершин...
Света небесного облачко в нас,
От все познанья восторга экстаз –
Лотоса крылья...
Где-то Любовь, где-то ЗАГС...
Сказка планета и мы здесь на ней –
Ласточек чудо, полёт голубей;
Жизнь наша или берёз белый сон,
Нежный туман среди кедровых крон,
Дни чередою...
Судеб Божественный кров...
Нежность в душе тонет в тине сует,
За горизонт удаляется свет...
Редко на небо, всё чаще к земле,
За выживанье, все силы семье.
Лучших годочков
Нет.
Реет ключ журавлей?...
Осень 2020г.
Песня на мелодию Яна Френкеля: Старый вальсок. Ян
Френкель родился 21 ноября 1920 года в Киеве.
Также есть данные, что родился в городе Пологи
Запорожской области (мой земляк) в еврейской семье.
Источник: https://stuki-druki.com/authors/Frenkel-Yan.php Штуки-дрюки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889527
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Форум «ЛЮДИ МИРА» выразил протест.
Дальше нетерпимо состояние войны.
Поджигатель войн – озлобленный АРЕС –
Распоясался, вершит трагедию страны.
Массу жертв имеем ежедневно.
Перепуганных, осиротевших вдруг детей.
Факты обнажились! Факты гневны!
Наживаются на войнах банды палачей.
У народов сник предел терпения.
Наконец, процесс «Борьбы за мир» вполне созрел.
В мире нет уже другого мнения:
Изолировать всех тех, кто нагло озверел.
Экономика не возродится.
Инвестиций тоже бесполезно ожидать.
Прежде нужно миру возвратиться.
Лишь тогда вернётся тишь да Божья благодать.
P.S. На форуме так много было слёз...
Давно назрел этот вопрос...
23. 09. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889523
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Народжується день новий,
Я навіть чую його кроки,
Зоря у небі ще високо
Стрічає ранок молодий.
І так по колу йде життя,
Ранок дарує всім надію,
Не довіряти я не вмію
І вірю в щастя мов дитя.
Я знаю - він не обмане,
І все нове здивує в ньому,
Вклонюся наче молодому:
Чекаю я - дивуй мене!
Свіже повітря - мов бальзам,
Вдихаю вибігши на ганок,
Я зустрічаю новий ранок
Дарую, люди, його вам.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889491
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Вип"ю келих смачного вина,
Все смакуючи літні деньочки,
Відлітає чарівна краса,
Лиш лишає приємні рядочки
Ніжну згадку життєвих доріг
У яких залишилося літо
Та квіток незабутній той квіт,
Що як мить розлетілися світом
Ось створила чарівний букет,
Додала неповторної гами,
Щоб чудовий життєвий буклет
Дарував нам осінні програми
Пролунає мелодія знов
Ніжна, мила, але вже не літня,
Чути звуки грайливі розмов -
Осінь йде до порогу всесвітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889496
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QH39JbR3Zt4[/youtube]
Дарую цей вірш своїй хорошій подружці -
Ніні Незламній... Хай осінь ця буде для вас щасливою.
------------------------------------------------------------
Оглядає осінь володіння,
Чи хороший спадок їй від літа?
І в душі розлилось потепління,
Це тепло і зараз скрізь розлито.
Почекаю! Нащо руйнувати
Те, що будувалося з трудом?
Треба лише фарби підібрати,
Це зробити зможе все цілком.
У саду самотнім зупинилась,
Тиша тут панує навкруги.
То нічого – трохи запізнилась,
Треба все ж себе перемогти.
Озирнулась з думками сумними:
Може, кольоровим зробить сад,
І дозволить тут співать пташині?
Тільки б не зробить все невпопад.
І про це все думала – гадала,
Сонця пригрівали промінці.
Ненароком раптом задрімала,
І чомусь їй снились літні сни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889334
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Біля лісу дві тополі
Обіймають граба,
Одна зовсім молоденька,
Інша стара баба.
Кричить люто молоденька:
-Ах ти ж ,стара баба,
Чом гиляку протягнула
ти до мого граба.-
А та каже:"Чом кричиш,
Витріщила очі,
Я кохаю цього граба
Та й обняти хочу."
"А що ж має він робити
Старенька з тобою?"
"Так буває що стара
Ліпше молодої."
Тут граб голос подає:
"Голубоньки мої,
Поки сили в мене є
Любіть обидвоє.
А як всохне корінець,
Стану засихати,
Чи будете ви мене
І тоді кохати?"
"Ой немає чого граб
Тобі так журитись,
Ми будемо все життя
До тебе тулитись.
Ми будемо все життя
За тебе триматись
І гиляками з тобою
Міцно обійматись."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889301
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Побіжу у луги смакові
Де верба вже розкинула коси
І спасибі скажу я весні,
Що дарує весняні нам роси
І найперший чаруючий квіт,
Що до нього у розкіш горнуся,
Я вклоняюсь безмежний мій світ,
Бо без тебе лишитись боюся
Де знайду я ще більшу красу
І долини, і милі простори
Та мелодію ніжну, просту,
Де струмок нам наспівує знову
Неповторний, грайливий мотив,
Що лунає із саду далеко,
Та зворушність чеканих хвилин -
Де з чужин прилітає лелека
Відзеркалля чарівне в воді,
Яке вмить відображує вроду,
Неповторний той смак навесні,
Що дає нам відчуть насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889321
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Купчасті хмари чередою
Пливуть у небі в синю даль,
А сонце тепле наді мною
Мою розвіює печаль.
Воно і пестить, і голубить
З-за хмарки променем щораз.
Душі так тепло стає й любо,
Й вона звільняється образ.
На мить жура вся затихає
І я між хмарами вгорі
В цю білизну вже поринаю,
Й лечу думками до зорі.
Бо там – далеко і високо,
Десь є незвідані світи.
Не зможе погляд мого ока
Цю відстань зором провести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.
Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.
Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.
Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...
Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Бог пробачає всі наші гріхи,
відлякує тіні,
що лягають на горизонт;
Легені, що стискаються від переляку,
знову дихають.
Прикладаєш сили і віри,
зростаєш,
бо вихід є завжди.
Пам’ятай це і посміхайся,
навіть якщо
тобі із середини
потрібен ремонт
і серце повне мороку і в ньому діри.
Осінь сезонно
тримає нас у світанковій імлі,
Важчаємо, коли боязко,
коли носимо
в собі залишки
зі зневіри.
Ми люди,
наче такі великі,
а серця чи то від холоду,
чи то від гріхів малі
І, очевидно,
поволі котимось в прірву,
згасаємо.
Тавро на нас,
чи ми втратили усі канони і міри?
І скільки потрібно спроб,
щоб знайти себе
в повній мірі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889281
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Земля у спалахах надій і безнадій
Долає шлях, сповитий світлом сонця,
І хто те знає, хто її водій,
І хто у світ нам прочинив віконце.
Земля – той дім, ізвідки вийшли ми,
І де коріння поселилось роду
Із засторогою, щоб ми були людьми,
Де кожному – життя у нагороду.
Його ж ні повторити, ні збагнуть,
І не бува йому альтернативи,
Та кожен має шанс загладити вину,
Перебуваючи під Божим об’єктивом.
18.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889279
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
[color="#ff0000"][b]Картинка V. «АЛЕЯ ВІКОВИХ ЛИП» У КУТКОРІ. МОЛИТВА ДО АНГЕЛА-ХОРОНИТЕЛЯ.[/b][/color]
З появою у нашій Вовчо-Михайлівській сім’ї вітчима Зеновія Олійника, мала Ірочка з мамою Лідою почали їздити до родини ще в напрямку стародавнього села Куткір, що розкинулося у Бузькому районі на Львівщині на місцині між правим берегом річки Полтви та її притокою – річкою Ставчина. Саме у Куткорі стояла батьківська хата Олійників з невеликим, густо оточеним деревами як живоплотом, круглим подвір’ям. Малу 3-літню Ірочку у Куткорі радо вітала мама вітчима, стара «Олі́йничка». Ірочка з цікавістю знайомилася з новим для неї світом Природи і Речей у селі Куткорі, особливо їй сподобалася велика липова алея, яка тепер поважно називається «Алеєю вікових лип» і є пам’яткою природи.
Історія села Куткір пов’язана з шляхтанським родом графів Лончинських. З літописної літератури є відомо, що хорунжий Єжи Антоній Лончинський на початку ХVIII століття дістав село Куткір як привілей від короля Августа ІІІ з дозволом проводити тут щорічні торги з ярмарками і навіть заснувати тут, на землі Куткора, містечко Маріянів (на честь Діви Марії) . В тогочасному селі Куткорі у невеличкому дерев’яному костельчику оселилися монахи-капуцини і за сприяння Львівського архиєпископа Миколая Вижицького почали будівництво нового цегляного костелу Матері Божої Сніжної та монастиря, обведених високим муром, що їх на австрійських картах ХVIII століття позначали з приміткою «старе місто». Село Куткір і місто Маріянів, що підводилося на його землі, стали центром торгівлі та ремесел на всьому обширі між Львовом та Луцьком, знаменитими своєю папірнею, що згоріла на початку ХІХ століття. Для маркування паперу власник Куткора – генерал Юзеф Лончинський– використовував свої ініціали і герб. За часів генерала Юзефа Лончинського у Куткорі була фабрика стрілецького пороху, а ще в Куткорі виробляли шовкові оздоби-пояси із написом «Куткір».
З Куткірською «Алеєю вікових лип», а по-місцевому «липовим гаєм», що став окрасою і священним місцем села Куткора, пов’язана трагічна історія графів Лончинських. Графський маєток і замок були розміщені на правому березі річки Полтва, поруч із мостом через річку й недалеко від лісу. Від замку аж до лісу графинею Лончинською було посаджено липову алею, як пам'ять про смерть сина Миколая, що сталася внаслідок дуелі між сином графині й коханцем його дружини. Липову алею через цю сумну подію в народі назвали «Алеєю втраченого кохання».
На жаль, зі смертю чоловіків родини графів Лончинських - генерала Юзефа Лончинського та його сина Миколая – все завмерло, забудова містечка Маріянова припинилася – і Куткір так і залишився селом. У 1836 році графиня Лончинська продала Куткір Ю. Вербицькому.
Про ці події у 60-их роках ХХ століття вже ніхто не пам’ятав. В липовий гай час-від-часу влітку навідувалися селянки за липовим цвітом до чаю.
Пригадую, як одного разу стара Олі́йничка взяла нас з собою у той самий липовий гай. В той день мама Ліда була весела, бадьора і дуже красива, вона була вбрана в свою улюблену штапельну суконочку в яскраві жовті та зелені горошки різних відтінків – її, як і багато інших літніх суконочок, пошив для неї вітчим Зеновій Олійник. Ми йшли у віковічний липовий гай з невеличкою групкою старших жінок, наспівуючи різних українських народних пісень, бо там де мама в гурті, там, зазвичай, і пісня. Потім мене залишили одну, а всі дорослі розбрелися по гаю, ламаючи липове гілля в рясному ніжно-жовтому цвіті. Я стояла одна віч-на-віч з височенними липами, наче в зеленому колодязі, бо лише високо вгорі наді мною проглядався шмат світло-голубого неба. Пройшло хвилин 15-20 не більше. Раптом в гущавини вибігає з криком стара Олійничка, хапає мене в обійми і тягне на стежку, подалі від лип. Потім кидається назад в гущу. Зчиняється жіночий лемент. Я бачу чужі обличчя і не бачу маминого. «Де мама?... Мамо!!!» - страшно на весь ліс кричу я і заходжуся надривним плачем. Виявляється мама була на невисокому старезному дереві в той час, коли там збирав нектар рій здичавілих бджіл (а можливо, там було бджолине дупло). Вони всі ринулися на неї як на кольорову «живу» квітку, що медово пахла липою. Мама почала відбиватися руками і від того рої бджіл кусали її ще активніше. Люди всім гуртом рятували маму. Ми ледве дійшли до хати Олійників, там маму поклали в ліжко і заходилися негайно рятувати примочками з густої сирватки. Так мама пролежала добу – вся з ніг до голови у примочках. Особливо постраждало обличчя, очі, повіки, шкіра під волоссям. Одного ока не було видно зовсім – лише набряклі, як качине яйце, стулені повіки. А потім, на другу добу, ми поїхали з Куткора, лікуватися у Львів. Бджолиних укусів було десь понад 16. Лікарі у Львові казали, що серце могло не витримати – та якось обійшлося, мама була загартована тяжкими хворобами юності.
Щоб вийти з цього жахітливого спогаду розкажу краще, як стара Олі́йничка кожного разу, коли мала Ірочка приїжджала у Куткір, вмощувалася з нею на ніч на тісному залізному односпальному ліжку і вчила малу дівчинку молитися до Ангелика-хоронителя. Казала так: «Поки не помолишся - не засинай. Повторюй за мною:
[color="#ff0000"][i]«Ангелику, хоронителю мій,
Ти все при мені стій.
Рано, ввечір, вдень, вночі –
Будь мені до помочі.
Стережи душі і тіла мого
Від усього злого».
[/i][/color]
Мала Ірочка щовечора повторювала молитву до свого Ангелика і потім солодко засинала. Відтоді вона вірила – її, Ірочки, особистий Ангел-хоронитель присутній поруч і в день, і в ночі… Вірує в свого Ангелика понад часом вже доросла… літня Ірина. Так, вона вірує: «АНГЕЛ ПРИСУТНІЙ»!
На кухні батьківської хати Олійників у Куткорі на малу Ірочку з цікавістю заглядало з полички для посуду маленьке біле фігурне горнятко з портретним розписом двох діток – хлопчика і дівчинки з рудими кучериками – в давніх австрійських строях. Стара Олі́йничка подарувала Ірочці це горнятко і воно довго служило їй у хаті на Поліграфічній,15. Як воно зникло з кухонного креденсу, в який період життя - пам’ять не зберегла.
Зате зберегла прикрі мамині розповіді, що в 1972 році маючи намір зустріти Різдво в колі родини чоловіка, застала в Куткорі вітчима Зеновія Олійника в оточенні його першої жінки і доньки Галі, яка була старша від мене десь років на 7. Постало питання розлучення. Вітчим написав мені прощального листа, де посилав мені 1000000 поцілунків (я довго мучилася, щоб порахувати нулі дрібним почерком).
Як пам’ять про Куткір, стару Олі́йничку, вітчима Зеновія Олійника, що згодом зник з мого життя, перетворившись на невиліковно хворого алкоголіка, є пісня, яку він дуже любив співати, будучи трішки «на підпитку»:
[i]«Плаче захмарене небо,
В роздумах клени сумні.
Нам зустрічатись не треба, -
Тихо ти мовив мені.
Словом мене не пораниш,
Вірність твою збережу.
Хоч ти мене покидаєш,
Знай, що тебе я люблю.
Хоч на поля – громовиця,
Я не здригнуся в журбі.
Часто мені будуть сниться
Очі твої чарівні.
Словом мене не пораниш,
Вірність твою збережу.
Хоч ти мене покидаєш,
Знай, що тебе я люблю".[/i]
P.S. Про художницю, відомого українського графіка, Софію Караффу-Корбут, що жила і померла в Куткорі, я взнала вже в період дорослості, коли у львівському видавництві «Каменяр» вийшла біографічна оповідь про неї під назвою «Графиня з Куткора».
вересень, 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889269
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
За річкою в долині
тополенька росте.
Купили в магазині
їй платтячко просте.
Хоч вітер гне, голубить,
але дівча ясне
нікого ще не любить,
нікого не кляне.
Голівку темно-русу
все хилить до землі,
де ходять білі гуси,
великі і малі.
А вітер все пустує
і шепче не просте,
тополенька ж не чує,
тополенька росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889283
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/119896487_2654517001475342_3977052349922186048_o.jpg?_nc_cat=105&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=j4LVvDnAKSEAX878bYZ&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=259203dfc533f587466c9666a4e61dc5&oe=5F8E3E39[/img]
Немов струна від арфи золотої
Бринить зоря на вечоровім тлі.
Я від краси вмліваю лісової
На роздоріжжі неба і землі.
Замріяно берези білочолі
Вдивляються у неба голубінь.
А навкруги розкішні видноколи
Беруть в полон й несуть у височінь.
Он дуб стоїть кремезний на сторожі
Цієї неймовірної краси.
Я зупинюся тут на півдорозі.
Й тулюсь до нього сили попросить.
І душу огортає дивний спокій.
Мов цвіт весняний із твоїх долонь
Засяють зорі в небесах високих,
Запалять в серці спомину вогонь...
А я присяду на краєчок літа,
Віночок з різнотрав'я заплету.
Воно самотність взимку буде гріти...
Сама ж тихенько в осінь побреду.
Автор Ніна-Марія
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p720x720/119906031_2654517374808638_2358354426209326244_o.jpg?_nc_cat=109&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=7RnX3ak9WBQAX_vYla3&_nc_oc=AQmPw1Ika1YiVkgKWkS_uGhDvaT9r8_oXk7zorKwbmDMNqDvc_3kNluNKDorDtCkPCk&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=6&oh=e0c9ded6151aca0273c249f914b8eda1&oe=5F8C6A75[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889257
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Я птаха вільна, не улюбленець у Бога –
Не раб, не тінь – мо подих Його є;
Пішов як всі у пошуках з порогу
І полюбив Його, бо щастя в тім моє.
Веселим вітром розмовляє вже зі мною
І Сонця променем враз обійняв;
Він від зажури звабив Світла грою
І до думок високих перейняв.
Так легко Серцем відлітати в ясні далі,
Де Він не раз нам знаки подавав.
Для того, щоб поменше ми блукали,
Зірковим посохом наш шлях благословляв.
Я вірю – вільними, як птаха сотворяв нас,
Самі вже мучениками тепер стаєм.
Сказати хочу всім землянам планетянам:
„Давайте всі благоговіння понесем –
благоговіння за всі труднощі підйому,
благоговіння за те Світло – нас вести;
і за надію Божого всім Дому,
що Сенс Великий кожен в Вірі зміг знайти”.
Я птаха вільна, не улюбленець у Бога –
Не раб, не тінь – мо подих Його є;
Пішов як всі у пошуках з порогу
І полюбив Його, бо щастя в тім моє.
07 січня 2006р.
Птица вольная
Я птица вольная, не баловень у Бога –
не раб, не тень, скорее Его вздох;
иду как все, в исканьях по дороге
и возлюбил Его, как понял и как смог.
Весёлым ветром разговор ведёт со мною,
и Солнца лучиком привлёк меня;
от грустных мыслей вновь увёл игрою
снежинок резвых, хороводом их обнял.
Легко нам Сердцем улетать в края и дали,
где Он не раз нам знаки подавал.
Возможно, чтобы меньше мы блуждали,
Он звёздным посохом нам Путь благословлял.
Я верю – вольными, как птица сотворил нас,
Грех сами на земле осознаём.
Хочу сказать землянам планетянам:
« Давайте все благодаренье принесём –
благодарение за трудности подъёма,
благодарение за Свет в Пути;
за ту надежду Божиего Дома,
что Смысл Великий каждый в Вере смог найти».
Я птица вольная, не баловень у Бога –
не раб, не тень, скорее Его вздох;
иду как все, в исканьях по дороге
и возлюбил Его, как понял и как смог.
07. 01. 2006г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889250
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Куди не глянь - усюди дефілює осінь,
Охристо-бурштинові, мідні кольори.
Хоч сірість закрадається звірком у просинь,
Вітаються широкошумні явори.
Куди не глянь - осінні переливи квітів.
Жоржин нове жабо, гібіскуса волан
І хризантемний хід-парад у всьому світі,
І золотарників жовтавий океан.
Куди не глянь - цілує ніжно осінь крони
Беріз і сосен рюші, пишні комірці.
Неперевершені осінні марафони,
Казкові, тихі досконалості взірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889234
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
...МОРГАЛА, ВЗЫВАЯ, А ВЫЗВАЛА ГРОМ,
А ЛАВИНА ВЗЫВАЛА, ВЫЗВАНИВАЛА:
— МОРГ У БАЗАРА, ЗА БУГРОМ!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. Прилагаемая картинка из Интернета говорит о том, что ЛАВИНА на самом деле - это весело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889246
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Загорнулася калина жовтим листом,
Біля річки умивалася верба.
Горобина вже красується намистом,
Лине в небі журавлиная журба.
То легенькою ходою ступа осінь,
То вона всім роздаровує дари.
Кожен має лише те, що в неї просить,
Тільки я їй шепочу, ще підожди.
Зачекай, не поспішай до мене осінь,
Гріє літо, тепле літо, ще літа.
Хоч з'явилась сивина в моїм волоссі,
Та душею я ще дуже молода
Посміхнулася так мило мені осінь,
І у відповідь сипнула оксамит.
Хай вітри тебе до танцю ще запросять,
А весна ще подарує з яблунь цвіт.
Не журися, що роки минули швидко,
Не журися, що їх більше не вернуть.
Хай душа твоя квітує наче квітка,
А про сум прошу, про сум прошу, забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889238
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Розказала жінка Міля
Грицю - чоловіку:
-Збоку бачила весілля
У подруги Віки.
Видавала доню заміж
Із таким завзяттям,
Дочекалася, нарешті,
В свою хату зятя!
Зараз вже нові обряди,
Тут змінили дещо:
Уже замість молодої
Викрадають тещу.
Бо так хоче все весілля
Й молодята-дітки,
Відправляють її зразу
Десь на заробітки.
Буде гарно заробляти
І не знати горя,
Італійця доглядати –
Старого сеньйора.
Кожен день не зможе гризти
Ледацюгу зятя,
Своїй доні (бо нещасна)
Буде гроші слати.
Слава Богу, сина маєм,
Скоро ось женити,
Із невісткою, надіюсь,
Будем мирно жити.
-Ні, я чув, якщо свекруха -
В силі молодиця,
Викрадають, везуть в Польщу
Збирати суницю.
Так що, Мілочко, готуйся
(Грають очі в Гриця),
Ждуть тебе пани у Польщі
Й море полуниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889228
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Осеніє осінь. Осеніє…
Золота для всіх приберегла.
Дощ грибочків з пелени насіє –
Грибники прибудуть із села
Осеніє осінь. Осеніє…
Бурштинову шаль вдяга дубам.
Небо зачароване синіє.
В терни заховалася журба.
Осеніє осінь. Осеніє…
Стеле килим жовтий і м’який.
Журавлиним криком даленіє,
Водами гойдається ріки.
Осеніє осінь. Осеніє…
Примхи на усе в неї свої:
Галкою рілля в полях чорніє –
Дбає про майбутні врожаї.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889190
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Весь необъятный мир у ног –
В листе златом и в синем небе.
Так нежен осени минор,
Накинув на душу свой невод…
И грусть не грусть, и песнь не песнь
Переполняют чувства сердце,
И на вершине древней, здесь
Как раньше, в пелене осенней
Природы музыка лилась,
С очередной прощаясь встречей.
Сезон дождей, но сладок вечер,
Не оторвать от моря глаз.
В закатном солнце фиолет
Укутал горы с рыжей пеной,
А рядом куст – шиповник спелый…
Всё это – осени сонет…
И в котелочек над костром
Деревья сыплют листья слёзы,
Что помнят тот весенний гром,
Зелёной нежной кроны грёзы.
Под журавлиное: «курлы»
Всплывает клина очертанье,
Взмах крыльев, словно бы прощанье –
Всё ж продолжение сулит…
13 сентября 2008г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889177
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Люблю вас всех, какие есть,
Какими Бог нас сотворил...
Одни всю жизнь – хотят в присест,
Другой себя перемудрил...
А в общем все мы тащим крест,
Да не рассчитывая сил...
Кому-то пофиг всё вокруг –
Была бы корка и в стакан,
Но большинству земной наш круг,
Дебют с дней первых, Каро-Канн...
Мир детства – взрыв, чудес вулкан.
Любовь. Души тот первый друг.
И чувства неподдельность мук...
Людей представьте все века.
Всем перейти чрез Рубикон,
Все вызовы судьбы принять.
Взять выбор... каждому спокон...
Хоть ты ленив, хоть всё на ять.
Хоть веришь – Бог нас всех ведёт.
Хоть выбрал путь: "Я атеист!"
Считаешь – просто так везёт
И жизни сам ты моделист.
Летаешь коль во сне и так –
Душой весь шарик наш земной...
И в слове Божьем ты мастак –
Как красотой, так глубиной...
А может зол ты на весь мир,
Сам неудачником зовёшь,
Но белый свет тебе кумир
И ласку псу теперь лишь шлёшь...
Люблю вас всех, какие есть...
Ведь идеальным не сюда
И во Вселенной много мест –
Пусть каждого горит звезда.
А в общем все мы тащим крест
И каждому свои года...
Покайся и скажи: "Прости,
Дай, Боже, внуков довести..."
18.09.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889176
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Я долю чудову вплету у віночок
До неї додам ще зелений листочок
І квіти яскраві усі неймовірні
Та звуки чарівні такі мелодійні
А потім вінок одягну і щаслива
Радію прикрасі, як ніби дитина
І що ще для щастя потрібно людині -
Безмежні простори в чарівній годині
Розкішнії віти, що ніжно зустрінуть
Та теплії руки, що завжди зігріють,
Посміхнені лиця привітні і щирі
І в чарах природних звичайно щасливі
І доля чудова, уся у віночку
Та кожна дрібничка бринить у рядочку,
Радію прикрасі, як ніби дитина,
Святий оберіг, а у ньому вся сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889220
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2020
Побыл чуток в цветущем мае...
Встречай же осени тоску...
- Где юность?! Я не понимаю...
Примкнуть к ее бы островку...
Для нас рисует кто-то судьбы...
и против волн бежать нельзя...
- Душа так часто на распутье!..
С отчаянием и в слезах...
Густой молочной пеленою -
(где брошу взгляд) - тумана бязь...
- А мысли горькие... со мною...
Не разрывают с прошлым связь...
Хоть снова солнце встанет рано...
И год пройдет... а может пять...
Утрата так же будет ранить...
- Вот развернуть бы время вспять!..
Поэм я чудных знал немало...
Их много вычеркнул и стер...
- Душа моя... в цветущем мае....
где неба синь... и чувств костер...
Воспоминания в копилке...
терзают... будоражат пыл...
- Осталась в прошлом половинка...
В моих ладонях... только пыль.
19.09.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889201
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 141 ***
получил малыш ПОДАРКИ,
и запрятал их ПОД АРКИ.
*** 142 ***
ПОДУШКИ мама на ночь взбила,
малышам ПОД УШКИ положила.
*** 143 ***
нажал на ГАЗ – ЕЛЬ под машину,
моя «ГАЗЕЛЬ» порвала шину.
*** 144 ***
разбита ФАРА, ОН в амбицию:
— ну, ФАРАОН, зову полицию!
*** 145 ***
потрудились на славу ВЕТЕРИНАРЫ –
остались в конюшне ВЕТЕР И НАРЫ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889099
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Грає осені сопілка –
Розлива мінор,
Вторять заєць їй і білка.
Скапує вином
Лісова дрібна малина –
Залишає слід,
Запишались і калина,
І дубок-сусід.
Стеле осінь щедрі роси
На пожовклий лист,
Посіріла неба просинь,
Гуси подались.
Заколисують тумани
Хвилечки в воді –
Знали й бачили немало,
Хоч і молоді.
Грає осені сопілка…
Всюди падолист.
Змовкли в житі перепілки –
З поля подались.
А сопілка собі грає –
Змовкнуть не бажа.
Плине осінь понад краєм –
В зиму поспіша.
13.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889191
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Дышать прохладою охочи
равнина... лес... и синева...
Душа огнем пылает очень!..
- Жара...
Горело солнце в поднебесье...
Горячий воздух закипал...
В глазах мелькали люди... бесы...
- Устал...
Катилось лето... Жизнь катилась!..
Украсив смыслы ерундой...
- Сегодня милая приснилась!..
Со мной...
Крошило время нас на порох...
То день прошел... то год... - Зачем?!
- Так часто исчезал, кто дорог...
Совсем...
Дышать прохладою охочи
равнина... лес... и синева...
- Души обугленный кусочек!..
Жара...
19.09.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889181
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Схід сонця медом небо просочив,
Срібляста пелена туману в’ється,
Ранесенько, під музику лісів
За білими грибами йду по стежці.
Під деревом, що вперлось в небеса
Й коріння восьминогом розляглося
Пробилася крізь мох така краса –
Аж два грибочки в парочці сплелося.
Голівки, як молочний шоколад,
Сховавши в ковдру білі, довгі ніжки
Позиркують, як жовтий листопад
Старанно тягне знизу хтось за віжки.
Обстрижена соснова бахрома
Боровичок ховає край дороги
Та капелюшок гордо підійма
Старанно пнеться він в землі вологій.
Осіннє диво з чарами творця!
Від радості серденько завмирає.
Вклоняюся я лісу без кінця,
Бо наче рідну доньку зустрічає.
Фото з інтернету, хоча свої
грибочки фотографувала
з перехопленим подихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888786
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Читаєш менше, ніж хочеш,
Ти не один наміри топчеш.
Мережу не скроль.
За рік перечитуй сто книг,
Читай щодня аби ти устиг.
Будь часу король.
(Віреле)
2 вересня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888906
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Поринаю цілком в твою повінь,
задумлива осінь,
мальовнича невісто з букетом
ясних хризантем;
між вітрів мандрівних
твоя врода курличе-голосить
і запалює свічі беріз
благодатним вогнем…
Надягає тобі
золотисто-черлену порфіру
неоглядного світу
великий художник-мольфар…
Я увірую, осінь, в твою
світлоносную віру,
у пришестя твоє, одкровення
і щедрості дар.
Поглинаєш цілком мою душу,
задумлива осінь,
заколисаним світом кружаєш ,
прощальним крилом,
і тужАвіють сльози бурштинні,
і світиться просинь,
І кривавляться ґрона калин
за туманним вікном…
Надішли мені знак свій
ти, осінь мого супокою, -
У розхмаренім небі –
блакитну хмарину надій,
і простуй десь туди,
де розгойдані хвилі прибою
розбивають на скалки
цей спокій і затишок мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889124
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Йде лісовими стежечками
І розфарбовує яскраво
Дуби, берізки, ясени.
Кружляє листя кольорове
В легкому вальсі пречудовім,
Усе завмерло, жде зими.
Вона вже незабаром прийде,
Сніжком укутає-укриє,
Дороги буде замітать.
А поки що господарює
І нам красу оцю дарує
Чудова осінь золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889140
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Не питай, чом заплакані очі
І коса вже зовсім розплелась
Та думки так тендітні, дівочі
Розлетілись, як буря пройшлась
Не питай, що тривожить серденько
І чому не радіє душа,
Це тому, що там любляча ненька,
Вже давненько чекає листа
Ось прийду і в обіймах з рядками,
Покладу в кожне слово любов,
Поділюся із нею думками,
Що тривожать мене знов і знов
Вип"ю чаю в саду запашного,
Спогад ніжно торкає, щемить,
Сад розквітчений в цвіті п"янкому -
Він і вабить мене, і болить...
І полину думками в безмежність,
Зупиняю лише їх на мить,
Чую в серденьку щем і бентежність -
Так хотілося б час зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889123
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Она умна, скромна, талантлива.
В волшебную природу влюблена.
Она творит…»И этим пламенем
Вся жизнь её озарена!»
Ах, эти дивные пейзажи!
Они в мечтах и наяву.
Во сне явились ей однажды.
И душу тронули мою.
Её полотна превосходны.
Все темы чудно хороши.
Всегда они изящны, модны.
В них отражение души.
Природы чудные творенья
Мы все стремимся разгадать…
Но лишь талант и вдохновенье
Способны нам их передать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463494
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 19.09.2020
Із ранку Мотря бігала
Лякала гусенят,
Білизна висить випрана
На шворках, днів зо п'ять.
На дах будинку дерлася,
На яблуні була,
Безрадісна, у розпачі,
Стурбована і зла.
З левади на її город
Підступно лізе хвощ,
Холодний на столі давно
Стоїть червоний борщ,
На грядках кабачки лежать,
Томати на кущах
Та інтерес до овочів
У жіночки зачах.
Важка їй доля випала —
Таке глухе село!
Немає щастя у цей час
І зразу не було.
Металася туди-сюди,
Із хати на город,
Із ранку і до вечора
Вела цей хоровод.
У полі і на вулиці
З'являвся силует —
Ловила цілий день вона
Стабільний інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889039
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Проспівав ти пісню журавлину,
Полетів на крилах тих пісень.
Рідний край назавжди ти покинув,
Той мотив залишив нам лишень.
Як тобі у тім далекім краї,
Чи згадаєш землю ти свою?
А чи серце сум розлуки крає?
Пам»ятаєм пісню ми твою.
Ти для нас немов отой журавлик,
Що шукає долю десь свою.
Може, просто схожий на метелик
Той, що спалить крила на вогню.
І назад немає вже дороги,
Терном поросли усі стежки.
Хай не згасне в серці твоїм вогник,
Згадки хай летять, як ластІвки.
Посхилялись віти край дороги,
Не забудь оте, що обіцяв.
Хай летять до отчого порогу:
Наймиліший тільки рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889122
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Місяць білолиций дивиться в вікно.
Сплять дерева, квіти... Вітер вщух давно.
Дрімає пташина, там, десь на гіллі.
Ще горять у вікнах стомлені вогні.
Ой, місяцю ясний, душу не ятри.
Згадалось... Кохались при місяці ми.
Цілунки медові, п'янкий дотик вуст.
З присмаком черемхи... Ти був свідком тут.
Гуляли... Дурманив аромат весни...
Молодість і місяць - кохання і ми.
Ой, місяцю красний, не дивись в вікно,
Не ятри серденька... Це було давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889152
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
У мене теж осінній марафон:
Осінь зі мною вирушить в дорогу,
Бо на землі для всіх - один закон
Не нами він придуманий, а Богом.
Народжується все на цій землі
Росте, цвіте, а згодом відцвітає
Справи-плоди лишає тут свої
Або буває - просто пропадає.
Тут головне - сприймати так як є
І в кожну пору по собі лишити,
Чи цвіт, чи плід - насіннячко своє
Чи добротою людям послужити.
І без жалЮ у Богом даний час
Не взявши у дорогу вже нічого,
(Бо не візьмеш з собою про запас)
Лиш справи наші, що відомі Богу.
В когось весна чи літо ще цвіте
А мене осінь в гості запросила,
Душа радіє дивлячись на все
І в зиму поспішає мов на крилах.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889115
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Позмиваємо грим.
Порожнеча важка й глуха.
За лаштунками лінз незнайомі свавільні очі.
Повертаймось у Рим… я трава, вітре, я - трава.
Віртуальна трава
в прохолодній долоні ночі.
Не лякайся доріг.
Учорашня крихка іржа.
Панорама руїн. Обпечи, обпали вустами.
Зупини караван… я межа, звіре, я - межа.
Абсолютна межа
між роздвоєними світами.
Не уникнути чар.
Огорнися в піски. Гойдай
полинові човни на солоних морях оман цих.
Обростаєш крильми ?.. я вода, рибо, я - вода.
Каламутна вода
у маленькій прозорій склянці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889156
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
***
Коль в слове "А" – то предмет разговора,
А с "П" он есть и в музыке и в беге!
С "Я" есть у честных людей и у вора…
С "мягким зна́ком" – то ночью в неге.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889151
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Яскрава осінь… дерева вбралися в багряний колір. Вздовж колії, вряд посаджені різні дерева. Дивлячись з потяга, під сонячним промінням, вони спалахують то червоним кольором, то рожевим, жовтим. А вже, напівсухі, руді, помаранчеві, жовті з сірим відтінком трави, майже зовсім прилягли до землі. Здалеку виднілися новобудови, будинки, хати. Поміж них клени, ясени та крислаті дерева горіхів, червоні грона виблискують на калині. Попід парканами, кожне обійстя прикрашають рожеві, білі, червоні та жовті хризантеми, помітно нижче, мережкою видніються різнокольорові айстри..
Ранок… потяг під`їжджає до станції Кременчуг. Тоня поспішно виходить з вагона. Свіжим повітрям, ніжним туманом і прохолодою зустрічає її місто.
Ой, давно тут не була, думала і оглядала вокзал. Він майже зовсім не змінився, лише помітно, що вчасно проводяться ремонтні роботи. На вулиці не людно та тролейбуси і автобуси вже заповнили дороги. Не поспішаючи перейшла дорогу по зебрі і через декілька хвилин була біля будинку.
Сестра чекає на неї… так добре, що є родина. Скільки спогадів, розмов про життя, про дітей, онуків. Яке щастя побачитися, коли живеш далеко один від одного.
Закінчилися розмови… відпочинок. Згадалося, як колись в років сімнадцять, приїжджала сюди. З нею мешкала цілий рік, працювала в ДСК. Катя мала два сина, племінники молодші на десять та дванадцять років. Чоловік підкоряв море, працював китобійним. В той час, з малими довелося трохи побавитися. Прогулянки по набережній, катання на каруселях.
В обідню пору, Тоня вирішила пройти до магазину, до чаю купити солодощі. У кожному місті своє життя. Хтось поспішає, хтось відпочивав на лавочках. Із п’ятиповерхового будинку гучно лунає весела музика, чути вразливий сміх.
В магазині метушня, а люди наче комахи. Вибір солодощів на славу! Розбігалися очі, нарешті придбала "Київський" торт, задоволена повертається до будинку.
Раз - у - раз вишкіряється сонце, засліплює очі, не підняти голови. Придивляється під ноги, обережно, обома руками перед собою несе торт. До під’їзду залишається лише кілька кроків, як зненацька, неподалік гучний, різкий звук привертає її увагу. Поруч з велосипедом стоїть чоловік, уважно придивляється,
-У- у- у … привіт! - він не зводив з неї очей.
Хто це? Цікаво, можливо Олег? Так, вона пригадала… це його очі.
Прямим поглядом, здивовано, дивилася на нього,
- Ти?
Раптово, серце ніби завмерло - так, це він. Такий же стрункий, але ж помітно сивий. Скільки ж років не бачилися… сорок, чи більше?
Вже розгублено посміхнулася,
- Як справи?
В його очах сонячний блиск, на обличчі розпливлася усмішка. Він зрозумів, що вона його впізнала.
- Все гаразд, - тільки й змогла вимовити.
Їй здалося, що щось перехоплює повітря. Зненацька, двері під`їзду гучно відчинилися, назустріч вийшла Катя,
- Тоню, давай заходь, ми ж на тебе чекаємо.
Він, злегка почервонівший, кивнув головою, підморгнув, на ходу гукнув,
- Щасливо!
Вона помітила, як він під’їхав до другого під`їзду. Знала, що одружився на Тані, з якою разом вечорами сиділи у дворі, спілкувалися і під гітару, часом співали пісні.
- Ти його впізнала? Оце ж треба! Скільки років і зустрілись!- голосно проговорила сестра.
- Так, але це все не від нас залежить, керує доля.
Відразу, перевела розмову на іншу тему.
У квартирі, на них чекала дружина покійного брата, адже дуже хотіла побачитися. Вона мешкає в Крюкові, можна сказати в одному місті. За чаєм, довго спілкувалися. Кожна відкрила свою душу, мали чим поділитися, щось розказати.
Ввечері, коли сестра вже відпочивала, при відчинених дверях з балкону, почула бринькання гітари. Навіяли спогади...
На одинці з Олегом, вони не зустрічалися, завжди в компанії, у дворі біля будинку. Та при спілкуванні, в його очах, час від часу, з`являвся сонячний блиск. Інколи, він намагався взяти за плечі і задумливо поглядав, посміхався.
Його небайдужість помічали всі. Згодом, так склалося, вона повернулася до батьків.
Час швидко плинув. Десь через півтора року, до сестри приїхала у відпустку. Тепла, весняна погода, від Дніпра віє вологе повітря, піднімається настрій. Кременчуг потопає в красі розкішних дерев і клумб. А біля річки набережна, то наче чарівна казка, яка вечорами манила до себе. Їй дуже сподобалося місто.
Не пройшло і трьох годин, у двері дзвонив Олег, запросив її вийти до компанії, яка зібралася в дворі.
Всі у зборі, усміхнені, веселі, спілкувалися між собою. Саме в цей час, проходив весняний призов до армії. Несподівано для всіх, Олег запросив до себе на проводи, які мали відбутися наступного дня.
В цей, чудовий вечір, вони гуляли по набережній. Їх перший поцілунок. Олег їй подобався. Але серйозно над цим, вона ніколи не замислювалась.
Наступного дня на першому поверсі голосно лунає музика. Напевно вже збиралася молодь. Тоня не поспішала. Навіть сестра поцікавилася, чому забарилася. Тишу порушує дверний дзвінок. Перед нею Олег, красивий, розчервонілий, одягнений у новий костюм, у руках квіти.
- Привіт! Ну що пішли, всі чекають. А це тобі….
- Мені якось незручно, ми так мало знайомі.
- Ну, що ти, на нас чекають. Я тебе попрошу, на проводах бути за дівчину.
- Ну, що ти! Яка дівчина? Ми ж просто у дворі разом проводили час.
Сприйняла це, як сніг на голову. Думала, може відмовити. Але ж поообіцяла прийти.
Вперше зайшла до квартири, то тільки й уваги до неї. За столом спілкувалася молодь. Батько сидів понурений, поряд брат Сашко, він був за Олега молодший на років десять. У батька давно невиліковна хвороба, його з лікарні відпустили, щоб тільки до військкомату провести сина. Мама Ніна клопоталася біля столу і весь час поглядала на Тоню. Дівчина злегка червоніла, її охоплювало відчуття - провалитися би крізь землю.
Вечір вдався на славу, гуляли до півночі, згодом на набережній слухали тихий плескіт дніпровської води.
Хто ввечері бачив Кременчуг з його красою, мабуть ніколи не забуде. Освічені алеї, високі ліхтарі, мерехтіли над красиво оформленими клумбами. Повітря на набережні злегка п’янило, а моментами навіювало прохолоду. Олег зняв легку курточку, накинув їй на плечі, міцно обійняв,
- Ох, моя мерзлячка, бачу часом здригаєшся.
Їй дуже приємно, що він такий уважний. Але в той час намагалася дати йому зрозуміти, що молодість, це прекрасна пора, про серйозні відносини зарано думати. Олег не відводив від неї очей, не сприймав, що говорила серйозно. Зазирав у балухаті, світлі очі, всміхався.
Хоч ранок видався сонячним, але коли всі йшли до військкомату, відчувалося хвилювання, чомусь підкрався смуток, тривога. Олег, не озираючись, нікого не соромлячись, обійняв її. Так і прямували, аж до автобуса, який до Полтави мав відвезти призовників.
Прощання…. при присутніх поцілунок. Це все, так не передбачено, зворушливо, що їй здавалося, що це відбувається не з нею.
Минуло п`ять днів. Тоня спускається з четвертого поверху. Біля вхідних відчинених дверей Олега, в чорній хустці стоїть його мама. Побачивши, кинулася на її груди, схиляє голову, тремтить, плаче. Почувши, що помер його батько, Тоня на якусь мить зніяковіла. Та все ж, ця звістка, темною тінню лягла на душу. За кілька хвилин, їй вдалося заспокоїти. Жінка у відчаї, тремтячим голосом, звернулася за допомогою. Щоб на похорон відпустили Олега, у лікаря потрібно взяти довідку про смерть, занести у військкомат.
Родина в них невелика, то ж Тоня не могла відмовити.
Ввечері наступного дня, Олег був вдома. В цей час Тоня допомагала на кухні, із сусідкою, на поминки готували страви. Наступного дня відбулося поховання.
Він мав чотири дні відпустки, попросив, щоби вона була поруч. Та хіба ж могла відмовити? Перед нею змарнілий, виснажений душевним болем молодий хлопець. В очах смуток, на віях тремтіли сльози, які він намагався від неї приховати. Тоня розуміла, як важко йому перенести втрату батька. В цей час йому потрібна підтримка.
Наступного дня, у квартирі навели порядок. А ввечері прогулянка по набережній. Вона більше мовчала, він згадував батька, дещо з дитинства. При розмові шкодував, що останнім часом йому приділяв мало уваги. Хвилювався за маму, брата. Знав, бідкався, що їй буде нелегко, що нічого не може змінити. Але служба, є служба, треба брати себе в руки, надіятися, що все має бути добре.
Швидко збігли дні. Похмурий ранок підкреслив їх настрій. При прощанні вона відчувала трепіт його рук, у очах бачила смуток, Він намагався спіймати її погляд, вдивляється у вічі,
- Ми так мало побули разом. Я тобі писатиму… дочекайся мене.
Що вона в той час відчувала? Була немов у сні. Зробила те, що мала зробити, підтримала його. А хіба можна було зробити по - іншому?! Дівчина приголомшена подіями, у яких їй довелося прийняти участь. Так, вона помітила його ніжність, закоханість. Але не розпалив у ній вогник кохання. Тому ж тільки теплі обійми, найкращі побажання і більше нічого не обіцяла.
Він проходив службу в морфлоті, в той час служили три роки. До півроку, його листи отримувала часто. Писав про сердечні почуття, шкодував, що потрапив у морфлот. Згодом листи приходили рідше і рідше, писав, що знаходиться в морі. Вона ж на листи відповідає стримано, по - дружньому. Давала зрозуміти, що він зустріне гарну дівчину, молодшу. Хоча Тоня, за нього була старша лише на один рік, але вважала, що дружина за чоловіка, на років два - три, має бути молодшою.
Одного зимового, суботнього дня, вона прасувала речі. Як завжди, слухала радіо. У обідню пору йшла передача на замовлення - Від тих хто у морі. Раптом почула своє прізвище та ім`я, на замовлення від Олега, звучала пісня (Эти глаза напротив). Від несподіванки, з руки ледь не випускає праску, Присідає в крісло, заворожено слухає пісню, згадує його погляд і слова, - Я тобі писатиму, дочекайся мене.
Звичайно, це був приємний сюрприз. Відчула в серці тепло, але в очах не з’явилися вогники. Він не мав місця у її життєвих планах. Тим паче почала зустрічатися з хлопцем, до якого, вже відчувала інші почуття.
Все рідше отримувала листи. Напевно племінники, про неї вже розповіли його братові. Із ними Катя збиралися приїхати на весілля.
Все минуле залишається за плечима… Тоня зустріла своє кохання і не шкодувала.
А час ішов. У сестри одружується син, на весілля запросили всю родину. В Кременчуг Тоня приїхала з донькою, бо чоловік не зміг покинути роботу. Тримаючи за руку дворічну доню, неподалік від будинку, вона йшла через сквер. Назустріч йшов Олег з молодшим братом, про щось заклопотано розмовляли. Та все ж побачив її, здивовано подивився, зупинився. Сашко її впізнав, усміхнувся і пішов вперед.
Олег, помітно схвильований, злегка почервонівший, прямо дивився в її очі, як тоді при прощанні. В його голосі прозвучали нотки смутку, кашлянув, сухим голосом,
- Привіт! А … приїхали на весілля. Ну, як ти? Що заміж вийшла, не шкодуєш?
Ті слова, її трохи збентежили, в душі легке хвилювання. Та вмить зібралася, трохи стримуючись, все ж весело,
- Ні… та що ти… у нас все гаразд. Бачиш, ось ми маємо донечку. Сестра говорила, що ти з Тетянкою одружився. Чекаєте на маля.
- Так, прийшов час народжувати, зараз у лікарні.
- Нехай все буде гаразд! Щасливо!
І тут же подумала, як добре, що одружився на ній, вона гарна дівчина. І він заслуговує на щасливе сімейне життя.
І ось, минуло скільки років! Дивується, оце ж треба, все - все згадати! Як цікаво, напевно нами, все - таки керує доля. Оце ж треба, через сорок років зустрітися і впізнати один одного.
Перед очима, в її пам’яті, й досі його ніжні погляди. На душі спокійно, тіло огортає тепло, ледь посміхнулась, вже злипаються повіки, заснула.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695351
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.09.2020
Вечоріло… літнє сонце, немов зупинилося край неба.
В блакиті, ще витанцьовують останні сонячні промені. Поміж дерев губляться, час від часу, серед гілок виблискують. Часом деінде прокричать пташки, готуються до сну.
Сидячи на маленькому стільчику, Тоня мила ноги в тазу. Трохи хвилюючись, часто тягнулася до вікна, намагалася побачити дорогу. Дівчинка чекала з поля батьків. Нарешті побачивши, як відчинилася хвірточка, злегка посміхнулася - значить все добре.
Молоді хліба, ще тільки вибивалися в зерно, а для худоби під ноги треба соломи. Вони ходили дуже далеко, аж під ліс, бо поблизу вже не було скирт старої соломи, що залишалися не спалені.
Почула тихі розмови, біля дверей більшої кімнати, побачила, як батько приніс величеньку картонну коробку. В руках мама тримала килимову доріжку. Що це? Подумала і швидко витирала ноги, за мить стояла поруч з мамою, батько вже не було.
- Мамо! Що там?
- Та знайшли стару скирту, на гнізді сиділа куріпка. Яєць не було, забрали додому.
В очах дівчини блиснули вогники, - Я подивлюсь!
- Тільки тихо, щоб тато не почув, буде сваритися, що не спиш.
Вона обережно відкрила коробку, в ній сиділо маленьке чудо. Тільки так і подумала, бо такої пташечки ніколи не бачила. Куріпка, як невеличке сіре кірчатко. Побачивши дівчинку, вона кілька раз перебрала лапами, ближче притиснула крильця.
- Ой, мамо, а вона вміє літати?
- Інколи, як треба та загалом, майже весь час ходить. А коли потрібно біжить.
- А що буде далі? Ми її завтра випустимо?
- Ну, ти де? Давай вечеряти,- пролунав голос батька.
Мати швидко зачинила двері, кивнула доні, щоби йшла спати, а сама йшла на кухню.
Тоня принишкла біля дверей, намагалася почути про що говорять.
- Кажуть з неї гарний суп буде, - почула слова батька.
- Та, що там їсти, воно маленьке,- відповіла мама.
- А що? До курей пустиш, заклюють, завтра зарубаю,- вже сердито проговорив батько.
Вона чекала коли батьки ляжуть спати.
Оля, старша сестра на три роки, вже міцно спала. Поряд з нею лежала книга, напевно читала, так і заснула, подумала Тоня. Вона навіть не подумала розбудити сестру, знала, що та буває часом не справедлива і жорстока.
Все ж таки сон здолав її, то ж літо, за цілий день набігалася, в яру пасла гуси.
Та раптово прокинулася, різко підняла голову. Це розбудив її шурхіт ланцюга собаки. Не знала скільки проспала. Кватирка ж відчинена, вже чула, як пес плекає воду.
Не знала котра година та бачила, як яскраво світить місяць уповні, аж переливається. Зазирнула до сходу, небо світліло. Тішилася, що надворі трохи видно. Вже подумала - це мабуть мама встане корову доїти. Хвилюючись, одягла сукню і на шию пов`язала хустинку, тишком - нишком пробралася в кімнату. Похапцем, відкрила коробку, свою хустинку поклала на пташку і притулила до себе, боялася, що кричатиме. Та вона немов відчувала безпеку, мовчала. Уже тремтячими руками тихенько відчинила вхідні двері, вийшла на подвір’я. Пес помахуючи хвостом, поглянув на неї, заліз у буду. Ой, що ж далі… на ніч ворота на вулицю, зачиняються гачком - крутилося в голові. Нагадала, що за хатою палісадник, де росли сливи і кілька кущів смородини, там сітка, можна пролізти. В сітці невеличка дірка, завжди в нагоді була дівчаткам, особливо коли грали в хованки. Вони її трохи відтягували, тоді можна було залізти і вилізти.
За сітку, обережно в хустині поклала пташечку, потім вилізла сама. Серце так гучно билося, здавалося вискочить. Озирнулася, чи часом хтось та щось не почув.
Вже перейшла через дорогу, тут темніше, бо бузок і калина та декілька кущів шипшини. Перебралась через них і вже стояла в полі з кукурудзою.
- Маленька моя, йди! А то буде біда,- сказала зі сльозами на очах.
Ще раз обняла і відпустила. Пташка швидко загубилася поміж кукурудзою. Ой, як же добре, я спасла пташечку.
Крадучись поверталася додому. Вхідні двері лишила трохи привідчинені і двері в велику кімнату теж ледь-ледь відхилила. Нехай думають, що куріпка сама втекла, втішила себе.
Почувалася щасливою, з насолодою накрилася простирадлом, посміхаючись заснула.
Ранок! Небо переливалося яскравими сонячними промінцями. Вже й по землі, сонце розкидало проміння, заглянуло в кімнату до дівчаток. Чути веселий спів пташок та крикливі співи півнів, а на подвір’ї ґелґотали гуси.
Оля не любила рано вставати. У піднятому настрої, після нічної пригоди,Тоня ніжно потягнулася в ліжку. Що ж буде - тільки й думала.
Мама біля воріт, корову вигнала в череду. А батько напевно дав курям і свині їсти, бо гукав до мами.
- Ну, що приготуй сніданок та поглянемо до куріпки…
Мама зайшла в спальню кімнату,
- Ну! Попросипалися? Котра вночі до вітру ходила, двері не зачинила?
Оля спросоння здивовано дивилася,
- Я нікуди не ходила.
- Це я ! Що, хіба не зачинила?! Намагалася, скільки було сили та вони ж такі важкі,- відповіла Тоня.
- Так! Батько снідає, йдіть умивайтесь і за стіл. Потім, ти Тоню жени гусей у яр пасти. А ти, Олю, будеш обривати чорну та червону смородину, слава Богу цьогоріч вродила.
Раптово почули крик батька,
- Маріє! А куріпка де?
Мама швидко йшла до нього.
Оля на ліжку, ще протирала очі,
- Яка куріпка? Що купили?
- Не знаю,- відповіла їй Тоня,зробивши здивований вигляд й пішла вмиватися, за нею поспішила сестра.
- Ти тютя, тобі нічого довірити не можна. Чому не щільно зачинила двері в велику кімнату? Ото вона мабуть і пролізла, втекла, то ж маленька,- сердито бурчав батько.
- Та може котрась з дітей виходила вночі, не зачинила вхідні двері. Ось тепер їстимете пісний суп, - все не міг вгамуватися батько.
Із - під лоба Оля поглядає на Тоню, снідали картоплю з молоком.
- Я то бачила куріпку в книжці, от би живу побачити, прошепотіла.
Тоня, трохи побоюючись, позирала на маму.
Вже батько відчинив ворота, мама вигнала гусей,
- Тоню, гайда, давай швидко, бо вже хочуть летіти,- гукала мама.
Дівчинка йшла до гусей, вони до неї підходили і ґелґотали, любили її, бо вона майже щодня була з ними, пасла їх. Часом на долоню клала зерно, а вони немов розмовляли з нею, задоволено його їли.
Вже зачиняючи ворота, мама ніжно подивилася на Тоню,
- Я знаю, хто міг випустити куріпку та думаю це краще.
З хорошим настроєм,Тоня йшла за гусьми, на обличчі сяяла посмішка. Тішилася - це добре, що я наважилася так зробити.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697143
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 19.09.2020
Скільки, доню, хочеш за гниле?
Бог, ти чуєш? Що ж тоді не плачеш?
Пошепки дрібну рахує здачу,
Безпорадна, як дитя мале...
Сумка у руці стара тремтить,
І тремтить старечий голос тихий...
Бог, ти бачиш? Скажеш, це не лихо,
Гаманець дірявий і пустий?
Спину вік, як дерево зігнув,
В окулярах мовчазне прохання...
Бог, чи милосердне це вмирання?
Хай і за провину чи вину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889134
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
А я всегда спешу к тебе,
Мечтаю быть с тобой вдвоём.
На небе ты иль на земле?
Пить чай, как раньше за столом.
А я всегда спешу к тебе,
Как я - ты точно не умеешь.
Живёшь, как кот сам по себе
Жду: когда- же ты прозреешь?
А я всегда спешу к тебе,
Ты сон мой либо на яву?
Зову тебя опять к себе,
Ты отвечаешь: я приду!
А я всегда спешу к тебе,
С тривогой смутной на душе.
Ты улыбаешься звезде,
Либо устал, уснул уже.
А я всегда спешу к тебе,
Уверенна, меня ты ждёшь.
Не хватит места на земле,
Тогда ты в рай ко мне придешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889092
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2020
Куди маяк вдивляється крізь нічку
І що шукає в непробудній тьмі?
Не спиться? Погляд ковзає на річку —
Побачив човен одинокий в млі,
Який хитав в очеретах водичку,
Немов вихлюпував свої жалі —
Дрібні стікали слізоньки по личку —
Він був припнутий міцно до землі.
А як же мріяв курсувати світом,
Знайти відраду в мандрах, між людей…
Сумує наодинці — збігло літо,
Миттєве світло тулить до грудей:
«Ти — у дозорі, маєш добру звичку —
Указуєш маршрути кораблям,
Просвітлюєш неясність наскрізь, мжичку,
Життя оберігаєш журавлям.
Пожвавив ти і мій самітній простір,
Хоч погляд твій подався у світи.
Не забувай мене — приходь у гості!
Чекатиму… А ти світи,
Сві-ти!» 16/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889090
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
З трояндою стосунки хочеш мати?
Тоді запам"ятай на все життя,
що слід тобі напОхваті тримати
бинти та йод ... від кровопролиття.
НАПОХВАТІ --- під рукою, напоготові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854261
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 18.09.2020
Онук сміється весело і дзвінко,
Такий щасливий, що усі ра́зом.
Чарівний, як та весняна квітка
З ранку його ведуть у дитсадок.
Крокували сміло ноженята,
Із ним рюкзак маленький за плечем.
Своє ймення твердо пам'ятати,
Всі ро́ки пролітають одним днем.
Хай щасливим буде їх дитинство,
З казкою поспіша завжди весна.
З гронами калинове намисто,
Ту пам'ять збереже мала душа.
-Пока, татові гукає й мамі,
Біжить до вихователя один.
Справжнім чоловіком із роками,
Стане гордістю їм маленький син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889042
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
Небесні розсипи на землю вересневу -
Фантазія, а чи казкова суть?
Вони яскраво-жовті, білі і рожеві,
Блакитні, сині - зорями цвітуть.
Садки у смугах айстр. Пухнасті заметілі
Плекає ніжно сонячна рука.
І пахнуть, мов ввібрали запахи ванілі,
Пелюсток подих - віхола легка.
І вітерець голівки пестить, кучерявить.
Потоки зоряні і на землі.
Милується й моїх очей жива уява.
Малюю словом образи в імлі.
(У давньогрецькій мові- айстра - це зірка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889034
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
Лілея зріє на світанку,
у водах чистої ріки.
Ось, ось вона розправить крила —
свої тендітні пелюстки.
Вона оголить своє серце,
освятить небо стиглий цвіт.
Ховатись в мороці нетреба —
душа з'являється на світ.
Краса впивається на волі,
навколо сіє аромат...
Щоб не згубила ніч неволі,
їй час вертатися назад.
Нап'ється свіжого повітря,
залишить пагони нові...
Покриє хвилями латаття —
сховають води мовчазні.
Оце життя! Життя в любові...
Життя без смутку та брехні!
Життя — це фарби кольорові,
які малюють по воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888943
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 18.09.2020
[b]Я[/b] на зустріч біжу, вітер коси тріпоче,
[b]В[/b] поцілунках краси, ніби звабити хоче,
[b]О[/b]глянувшись назад вже сховалась стежина
[b]Б[/b]ереже ніжна мить ту приємну хвилину.
[b]І[/b] в тенетах світів сонце промінь дарує,
[b]Й[/b]ду у гомін вітрів. так ось серце міркує,
[b]М[/b]ерехтить небосхил, ніби шлях прокладає,
[b]А[/b] коханий полон ніжнотою вражає.
[b]Х[/b]ризантеми чудові, ніби міс чарівниці
[b]Т[/b]ихо стебла схиляють до подруги травиці,
[b]В[/b]ийду в сад, а там ти - серця стук відчуваю,
[b]О[/b]хопили всі звуки, чую шепіт - кохаю...
[b]Ї[/b]х розкішний мотив так зворушує скроні,
[b]Х[/b]тось позаздрить в ту мить, що в такому полоні,
[b]У[/b]тону я в обіймах і забудусь навіки,
[b]Т[/b]еплий дотик руки, то найпершії ліки.
[b]О[/b]горнуть почуття, смак таємний любові,
[b]Н[/b]еповторна краса поєднала так долі,
[b]У[/b] полоні серця в такт стукочуть і гріють,
[b]З[/b] почуттями краси всю любов зрозуміють.
[b]Н[/b]аступила пора пікового пориву
[b]І[/b] у світі приваб перевтілилась в диво,
[b]Ж[/b]ваво так, ніби звук ще додавсь до природи
[b]Н[/b]іжно в світі краси, щоб відчуть насолоду.
[b]О[/b]золота любові і духовності разом
[b]Т[/b]ільки зможем її перевірити часом,
[b]О[/b]хопивши весь світ, що вмістивсь на долоні
[b]Ю[/b]ність звуки лишає у коханім полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889017
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
Іду тихенько до кімнати,
Де сон на мене вже чекає.
І може, ще не буду спати,
Душа нехай відпочиває.
В вікні моїм з'явились зорі,
Вони казково так моргають.
У цім небесному просторі́,
Закохані слова складають.
Радію я, що ти зімною,
У сні всміхаєшся до мене.
Іду легенькою ходою,
Дарую щастя сокровенне.
Нехай воно з тобою буде,
А ще у нашому коханні.
Мене цілунок твій розбудить,
У ніжну пору, на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889025
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
А было,... ведь было...
Вот рядом – потрогай,
Чуть чуть потянись,
Ну ещё, брат, немного...
Ой ларчик откройся ж –
Не будь таким строгим,
За тем поворотом
Промозглой дороги...
Экспресс Гель-Гью
Как будто стихло, под усталый,
Забыв про скачки и метель,
Сквозь временны′е интервалы –
Шёл жизнью… блажи балове′нь.
Уж распахнувши жадно створки
Всех поглотил ночной экспресс,
В полупустых сидений стро′ках
Заждался дух – магистр чудес.
Вдруг сипло, взвизгнув тормозами,
В морозный вечера итог,
Оставил нас – с купе виза′ви
Над мчащей пропастью дорог.
Туда, сквозь пристальные взгляды
Случайных тусклых фонарей,
В мезгу белесой стылой гряды…
Вдруг к нам подсел,… он самый – Грэй…
Тут, распахнув чехол гитары,
Бессменный бард, Влад пан Грачёв –
Всех погрузил в роман, где тавры,
Кавалергарды и ещё…
Экспансия всех чувств, желаний,
Меланхоли′чный перехлёст,
И нерест романтичных званий,
И вечный зов к сердцам: «В полёт –
В тот Мир, Мир Огненный, Мир Вечный,
Чрез срочный и урочный сей,
В сказаньях ждущий, звёздный Млечный –
Для нас как сказка, как ничей…»
Пока в мир Грина фантази′йный…
Пивной безудержный разгл′юй,
Мир узких окон иллюзи′йных,
В наш поэзи′йнейший Гель-Гью.
Всё позади уж… под усталый,
Про гололёд забыв, метель,
Сквозь перекрёстков интервалы –
Поэт шёл… блажи балове′нь.
Евпатория – Симферополь
06.02.2005г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889031
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
Біля хати бродить Вітя
(Він сьогодні - без обіду),
І це ж треба, щоб нечиста
Принесла його сусіда!
Не хотілось в такім виді,
Щоб зустріли його люди:
З допомогою сусіда –
Все село сміятись буде.
-Вітю, голубе, що з вами?
Чув я крики ще до того…
Де ж це ви так постраждали?
Місця тут нема живого!
Що сказати чоловіку?
Відповідь таку він дав:
-Це через кохану жінку
Я так тяжко постраждав.
-Які нелюди в цім світі,-
З подивом сусід сказав,-
Щоб людину так побити,
Я вас зразу й не впізнав…
Вітя каже: -Так змісили,
Та їм цього було мало,
Що вся пика стала синя –
То ще й ребра поламали.
Ліву руку перебили,
(Добре, що лишилась права),
Ой, дружище, відчуваю –
Дуже кепська моя справа.
-Не дай, Боже,- сусід каже,-
До такого ось дожити,
Щоб за вірне це кохання
Отак тяжко заплатити.
Але ви хоч їх впізнали?
Часу тут не тратьте марно,
Повідомте всі канали,
Йдіть в поліцію, в лікарню!
Зітхнув Вітя: - Що доповнить?
Змушений сказати дещо:
Віддубасили по повній,
Це мої - дружина й теща…
Тепер довго я не зможу
До чужих жінок ходити –
За всі мої походеньки
Відплатили, паразити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785471
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 18.09.2020
-Чуєш, Васю, -Галя каже,-
Ось в журналі прочитала,
Що канадці дослідили
І трактат свій написали:
Щоб до старості в мужчини
Завжди все ішло на лад –
Треба зовсім без причини
Щодня їсти шоколад.
Вася дуже здивувався
І напружив свого лоба:
-Для канадців їхня слабкість –
Дуже вже важка хвороба.
Та без них я добре знаю,
Щоб вони там не писали,
Додає здоров’я й сили
Наш часник, горілка й сало!
Іноземці - що з них взяти?
Вони ж геть не вміють пити…
Не додумались до того,
Щоб це диво дослідити.
Оті вчені не навчились
До пуття хазяйнувати,
Зразу видно, що не вміють
Гроші вдома рахувати.
Для нас - зовсім нерозумно
Гривні в шоколад гатити:
За ці кошти можна в Дарки
Всю горілку закупити.
Кидай, Галю, ті журнали,
Витирай з губів помаду,
Вип’єм чарку, з’їмо сала –
Буде все в нас в шоколаді.
В ліжку завжди дам я раду,
Ти в мені не сумнівайся,
Справлюсь я без шоколаду –
Твій до гробу вірний Вася!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785797
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 18.09.2020
Осеннее предчувствие покоя.
Уставшая природа, сбавив бег,
Флиртует с сентябрем
или со мною,
Как с грустною улыбкой человек,
Которому давным давно известно,
Что будет завтра,
что ушло вчера.
Но говорить со мною интересно,
Поскольку я в его глазах юна.
Поскольку рассуждаю до смешного
С восторгом об обыденных вещах.
И, что готова с ним я спорить снова,
Развенчивая догмы в пух и прах...
А ветер где-то треплет занавески,
Разрезавшие солнце на штрихи.
А вот и дождь...
Я прячусь под навесом
И слышу уходящего шаги...
17.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888974
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
811. АМЕРИКАНОК почему-то КИНОКАМЕРА не очень уж смущает…
812. а КОМБИНАТОРУ великому, осталось поработать с ИНКУБАТОРОМ…
813. ОЗЯБЛА ты – ОБЛАЗЯ все затоны, а кто же к этому тебя-то ОБЯЗАЛ?
814. не может жить без ПРОВОКАЦИЙ, – только КРОВОПИЙЦА.
815. коль с голого наколки все СОДРАТЬ – вот будет ему РАДОСТЬ!
816. ПОМЫСЛИВШИЕ очень хорошо – все позже стали ПОЛЫСЕВШИМИ.
817. удивлена ОБЛЕЗЛАЯ овечка – что же в ней ЗАБЛЕЯЛО?
818. и ты, когда кормушку СМАСТЕРИШЬ, то сможешь попугая РАССМЕШИТЬ.
819. а перед съездом ДЕЛЕГАТАМ нужно встретиться с ГАДАТЕЛЕМ!
820. как устранить ГОРБАТОСТЬ вашу? – только ОБСТРОГАТЬ!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888940
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020
Кажуть — осінь. А в мене ще літо —
Сонцесяйне, солодке, як мід,
Сіє щедро проміння крізь сито —
Червоніє, соромиться глід.
Він давно закохався в шипшину,
Причепурену цвітом жоржин.
Завітали джмелі в конюшину,
П’ють нектар із квіткових глибин.
Чорнобривців і айстрів букети
Нахилилися аж до трави…
Нам природа диктує сюжети,
Щоб почати з нової глави. 15/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888939
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020
Старенька хата,
в ній я виріс й жив –
Вона стомилася,
нові в ній люди.
Але ще довго
пам'ятати буде,
Як народилася,
аж до межі...
О все вона,
так рідна, пам'ята...
Її так дивні
і розумні очі,
Ці довгі дні
і безкінечні ночі –
Плекали всі,
що в ній пройшли життям...
Старенька хата –
ти мене все ждеш,
Як і могилки
Татуся і Нені,
Та сестринятки
з світлоносним йменням...
Де тополиний
все шумить кортеж...
Ця, на життя
помножена дорога –
На ній, як радість,
стрінеться й стерня...
Проте всі дні
й турботи, слані Богом,
Як в небеса
ось зоряна лижня...
17.09.2020р.
Дом постаревший
Дом постаревший,
в нем я вырос, жил –
Он притомился,
новые в нём люди.
Но еще долго, долго
помнить будет,
Как он родился
и, вплоть до межи...
О все он друг,
родимый, вечно помнит...
Его так странные
и умные глаза
И с крыши часто,
словно падает слеза –
Лелеет все,
что в жизни длинном томе...
Дом постаревший –
ты меня все ждешь,
Как и могилки
там Отца и Мамы,
Сестрички чудной
светоносной гаммы...
Где с тополей
осенних слёз капёж...
На жизнь лежит
умножена дорога –
На ней, как радость,
встретится стерня...
Все дни, заботы,
посланные Богом,
Как в небеса
вот, звездная Лыжня...
17.09.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888977
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020
У світі зумівських чи гуглівських розмов,
Фейсбучних інтернетівських блукань,
Втрачається не раз одна з основ –
Тепло розлук, тепло наших чекань ….
Здається лиш, що світ зміцнів, здруживсь,
Що відстані тепер міраж, ніщо,
Лиш мить і ти у рідний світ включивсь,
Без хвиль і хмар за транспортним бортом …
Чекай, відчуй, щось тут тепер не так,
І надто просто зустріч і розлука,
Застив, закляк жаданий ще літак,
Щось пропада …. Закралась в серце скука …
Щось надто просто те, що так жадав.
І поруч – лиш ілюзія, омана.
Так крейдою колись асфальт списав.
Ти була справжня. Стала віртуальна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888958
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 17.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2020
І вечір, і тиша, і соло заводить цвіркун...
Ніхто і ніщо у цей час на заваді не стане.
Зніміть окуляри, у букви закоханий пане,
Почуйте акорди живих, хоч невидимих струн!
Дозвольте життю здивувати фантазію й слух!
І встати між вами і світом отим паперовим...
Щоб зморшка сувора, що ваші роз'єднує брови
Всміхнулася...Легко і радісно стало чолу...
Ви бачите, щастя в дрібницях...І щастя живе...
М'ячем пролітає повз вас, не проґавте, спіймайте!
А мудрість летка...І вона, ви про це пам'ятайте,
В повітрі розчинена ви́соко в небі пливе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888879
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Ще літо бабине літає
Через левади навпростець,
Ще пташка деінде співає,
Збирає урожай свій жнець.
Ще гуркіт трактора у полі
Розноситься аж за версту,
А вітер тихо на тополі
Гойда мережку золоту.
А осінь вже фарбує листя
У різнобарв’я кольорів.
Вдяглась калина у намисто,
Коли багрянець вечорів
Й схилила кетяги червоні
Із гілок прямо до воріт,
Де айстри ніжні кольорові
Сплелись під сонцем в живопліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Я не боюсь гореть в огне,
Мне по-плечу любые ветры,
А, может, показались мне
Опять кошмарами во сне
Разбросанные километры...
Я отыщу тебя везде,
Хоть где бы ты ни затаился.
И мне не трудно разглядеть:
Ты в радости или в беде -
Мне вещий сон опять приснился...
Я убегаю от проблем,
Хочу поплакать в уголочку,
Ну хоть скажи тогда, зачем
Меня оставил ты ни с чем,
Разгуливая в одиночку...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655238
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 16.09.2020
Я кликала, а ти мене не чув,
Я плакала, а ти вже не побачив.
І що в останню мить свою відчув,
Кому за що пробачив - не пробачив...
Мені ж прости. У буднях і гріхах
Блукала я над урвищем, по краю
Та біль отой, що досі не вщухав,
Уже, мабуть, привів тебе до раю...
І часто я ходжу тепер туди,
Де сію квіти власними руками.
Мій батьку, ще хоч раз у сні прийди -
Я всеодно чекатиму роками...
Тобі скажу про горе від утрат,
Якщо зумію про таке словами,
А пам"ятаєш - травень і парад...
Чомусь згадала, як ішла до мами...
Вона так часто згадує про вас -
Такими молодими пам"ятає,
Хоч важко, та обожнює той час -
Тепер лиш спомин душу зігріває...
Сьогодні уночі таки приснивсь
І ми проговорили до світання.
Я, навіть, не помітила весни
Після такого довгого мовчання...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655495
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 16.09.2020
Я внешне не подам и виду…
Купаюсь в бесшабашном счастье.
Внутри же чувствую обиду -
Крадётся осень…и ненастье…
О, как же избежать разлуки?
Душа моя к ней не готова…
Всё лето мы не знали скуки –
Мы увлеклись! Но жизнь сурова!
Не в силах нам с тобой расстаться!
Мы друг без друга жить не сможем.
Есть выход – браком сочетаться!
И в этом осень нам поможет!
Ведь осень – свадебный сезон!
Рецепт поистине – пустяк!
Не хочешь быть как Робинзон?
Пора забыть, что холостяк.
30. 08. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748437
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 16.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2020
В другій половині 70-их років ХХ століття у нас в Україні добре був знаним [color="#ff0000"]білоруський[/color][color="#ff0000"] ВІА "ПЕСНЯРИ"[/color], в репертуарі якого було дуже багато автентичних білоруських текстів. Серед них - провідним і візиткою цього колективу була пісня[color="#ff0000"] [b]"Спадчына" [/b]("СПАДЩИНА")[/color] за поезією [color="#ff0000"]Янки Купали [b]"Родны край"[/b][/color], написаної в 1918 році.
Пропоную власний переклад з білоруської тексту пісні "СПАДЩИНА".
Перед перекладом даю посилання на інтернет-сторінку, де молоді [color="#ff0000"]"ПЕСНЯРИ" [/color]виконують" свою [color="#ff0000"]"Спадчыну"[/color].
https://www.youtube.com/watch?v=hDyHHsypioc
[b]Янка Купала. Рідний край (1918)[/b]
Від прадідів спокон віків
Мені зосталась спадщина;
Поміж своїх і чужаків
Вона як ласка мамчина.
Про неї бають казки-сни
Весня́нії проталини,
I лісу шелест ве́ресний,
І в полі дуб опалений.
Про неї будить упоми́н
На липі бусел клекотом,
І цей старий замшілий тин,
Що ліг на боці скрекотом …
І те зануднеє ягня
Що блеє на пасо́вищі,
І крик воронячих громад
На могилка́х кладо́вища.
І в білий день, і в чорну ніч,
Я вдовж роблю оглядини –
Не змитий скарб цей пріч сторіч
І трутнями не вкрадений…
Ношу його в живій душі
Як вічний світоч-паливо,
Що серед темряви в тиші
Палає над вандалами.
Живе із ним моя сім’я
І снить з ним сни незвідані.
І зветься спадщина моя
Сторонкою ще й рідною…
19 серпня 2020 року.
[color="#ff0000"][b]ЯБЛУНЕВИЙ СПАС
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886313
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 16.09.2020
Пече ще сонце у зеніті,
Все хоче осінь обдурить.
І ми живем ще, ніби в літі,
Не зможе осінь засмутить.
Хай не цвіте вже матіола,
Та пахне м»ята у саду.
Я кину погляд свій навколо
І чую осінь: Я вже йду!
Пройде мурашками по тілу,
В ранковій тиші серед мли.
Та ні! Ще літо не згоріло,
Надії все ж іще жили.
Червоні кетяги калини,
Чекають радо цю пору.
Лиш ключ далекий журавлиний,
Поставить літу вже табу.
Це літо й осінь - все в одному,
Одне люблю, другу вже жду.
Від цього я не знаю втоми,
Бо я у них, в обох живу живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888861
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
«Потяги–чудові; я обожнюю їх як і раніше.
Подорожувати потягом означає бачити природу,
людей, міста та церкви, ріки, – по суті це
подорож життям.»
Агата Крісті
Це перестук коліс – на рельсах слів,
вібруючий, мов на гітарі струни
натягнуті гвинтами міст і сіл,
над шпалами ладів магічних руни,
струм наелектризованих сердець,
що в даль спішать за обрій навпростець.
Це плин думок запиленим вікном
над тінями від лісосмуг насаджень,
одноманітним та нудним кіном
позбавленим переживань та вражень.
Це спокій, гіпнотичний напівсон,
що увійшли в напівпустий вагон.
Це проміжок в житті, сердечний збій,
мов перезавантаження для долі,
перегляд цілей в далі голубій,
дій та надій в людській земній юдолі.
В минулому жаліти ні за чим,
для сподівань не знайдено причин.
15.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888860
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Осіннім сонцем заціловане обличчя
На мить всміхнулося задумано листкам,
Які дощем рудим спадали на узбіччя,
І стало трішки холодніше вже рукам.
І стало трішки холодніше всьому тілу,
У сантиментів плащ вдягнулася душа,
І змило серце літню шкіру загорілу,
Осіннім змістом ностальгійного вірша.
В якому серпень між рядочків розчинився,
Немов у каві білий цукор назавжди,
Лиш присмак літа на вустах ще залишився,
А душу кличуть вже у спогади сліди...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887884
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Осень!.. как же ты красива!..
И степЕнная в правАх!
Каждый день - нам даришь дИво
В злато - крОнных куполАх!..
И в её осенних трАвах
Запах прЕлый, не простОй...
Возле рЕченьки усталой
БрЕг - усыпан весь листвой.
Сладко - тЕрпким ароматом
Пахнет осени пора...
В желтых лИстьях - паутинки
Ветер крУжит,..лист сорвАв..
ПАры - в пАрках отдыхают..
Ходят, зАруки держАсь..
Вообщем,.. осень наступает..
СвАдеб - благодАтный час!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846948
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 16.09.2020
******
СдЕлай бусы мне?,.. на счастье...
С нежных слов...и поцелуев...
С роз, волшебно-ароматных...
Из росы - на листьях туи...
ВЕтер вольный в них вплетАя...
С неба, - облакА снимАя...
А затем, на лучик солнца -
Всё, с любовью - нанизАй мне?)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846543
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 16.09.2020
Де кущі, дерева, хащі
Й хижаків страшенні пащі.
Там жили,
Нудьги не знали
Тапір-мама,
Тапір-татко
І маленьке тапірчатко.
Вдень у сховку вони спали,
А надвечір вже вставали.
Фрукти їли,
Свіжі трави
Тапір-мама,
Тапір-татко
І маленьке тапірчатко.
Втрьох до річечки ходили
Бо купатися любили,
Хоботочки
Полоскати
Тапір-мама,
Тапір-татко
І маленьке тапірчатко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888854
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2020
Я вночі не засинаю
І в день спокою не маю,
Всі думки мої про очі
Тої(того)що кохати хочу.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
З того часу як побачив
Через вас сміюсь і плачу,
Невідомо що зробили
Ви зі мною очі милі.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Чорні очі вас благаю,
Я без вас життя не маю,
В мою душу ви загляньте
І не вік моїми станьте.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Ви то строгі,то смієтесь,
То сльозами враз проллетесь,
То палаєте зірками,
Я палаю разом з вами.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Ось ви ,очі, врешті знову
Завелися на розмову,
Подивилися так мило
Мою душу зрозуміли.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте дні і ночі,
Дайте відповідь мені
Чи кохаєте ,чи ні.
Ой ви очі,чорні очі,
Не марнуйте мої ночі,
Не марнуйте мої дні,
Дайте спокою мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888851
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Пісня лине: так високо!
В цю святкову днину.
Стоять в журбі, одинокі -
Каштан й тополина.
Сім десятків літ минуло,-
Свято Перемоги.
У могилах сплять герої...
Чому гинуть знову?
Радість, сміх лунає всюди
І розваг багато.
Там, далеко десь на Сході,
Стріляють гармати.
Сивина покрила скроні,
В жалю тополина...
Там, далеко десь на Сході,
Єдина дитина.
Білі свічі каштанові
Світять на дорогу.
Дай, Боже, синочкові
Здобуть перемогу.
Трави в росах, у долині
Зацвіла калина.
Стоять в журбі, одинокі -
Каштан й тополина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836469
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 15.09.2020
[b][i][color="#4a0404"][color="#032a94"]Н[/color]ебо прохудилось не на шутку
[color="#032a94"]А[/color]нгелы намокли среди туч.
[color="#032a94"]Л[/color]ить бы перестало на минутку
[color="#032a94"]Е[/color]сли бы к земле прорвался луч..
[color="#032a94"]Т[/color]олько все чернее и чернее
[color="#032a94"]Е[/color]й -же-Богу, день, а будто ночь.
[color="#032a94"]Л[/color]истья в мокрых лужах на аллее
[color="#032a94"]И[/color] подняться выше им невмочь.
[color="#032a94"]В[/color]ыцвели от слякоти и ливней,
[color="#032a94"]Д[/color]рожь прибила их к святой земле
[color="#032a94"]Р[/color]азом пролежат до стужи зимней
[color="#032a94"]У[/color] домов озябших в серой мгле.
[color="#032a94"]Г[/color]олыми деревья станут вскоре,
[color="#032a94"]Д[/color]ни короче, ночи все длинней.
[color="#032a94"]О[/color]сень с летом в многолетнем споре,
[color="#032a94"]Ж[/color]дет отлета к Югу журавлей...
[color="#032a94"]Д[/color]аже птичьи стаю провожая,
[color="#032a94"]И[/color]скренне я осень обожаю...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888781
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Я вам не встиг всього́, що міг, сказа́ти,
Я вас знахо́див, потім вас губи́в,
Я так хотів про вас щось написа́ти,
І час моє бажа́ння не убив …
Я так хотів вам все своє відда́ти,
Важли́ве щось, без ці́нника й межі́,
Знайшо́в, відда́в, ви бу́дете це ма́ти –
Моїх думо́к безме́жжя міражі́
Я щи́рість ва́шу , со́нячність лелі́ю,
Я їх з собо́ю на́че скарб ношу́,
І ви́терти вас з о́брію не смі́ю,
Мені важли́во те, що я люблю́ …
Я не мрійни́к, я знаю, що важли́во
Склада́ти в па́зли це людське́ життя́,
Я все роби́в відве́рто, не брехли́во,
В моїх думка́х нема́є каяття́ …
Ва́ших оче́й тепло́ мені знайо́ме,
І ва́ших рук обі́йми мов вого́нь,
В оча́х бува́ло і́ноді соло́не
Від тих безглу́здих і стрімки́х пого́нь …
Я ва́ми так відве́рто любува́вся,
Я ма́буть трі́шки був всьому́ чужи́й,
Та я щасли́вий, що у вас я ста́вся,
Я був, я зна́ю, рі́дний, дороги́й …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888825
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Майорить у гронах горобина
І багрянцем листя мерехтить.
Десь хова німу печаль калина,
У повітрі осінню пахни́ть.
Падає туман на землю сірий,
У росі купається трава.
Посмішку дарує ранок щирий,
Осінь візерунки вишива.
Вітерець гойдає павутину,
Павучок мереживо плете.
Дуб насипав жолудів корзину,
Ніжить нас проміння золоте.
Завітає бабине, ще літо
І торкнеться ніжністю щоки.
Хризантеми тішать своїм цвітом,
Десь розмова чується ріки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888823
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Осень снимает бархатную перчатку
Рыжим по рыжему пишет свое письмо
То усмехнется, то выправит опечатку,
То загрустит, заглянет ко мне в окно.
Солнце ласкает прохладной ладошкой щеки,
Листья кружатся, падая с веток вниз.
Пишет послание осень всем одиноким,
Первой снежинкой присев ко мне на карниз.
Не заглянуть мне в это ее посланье -
Есть у меня любовь и в сердце покой.
Только молчок, пусть тайной будет признанье -
Именно осень со мной поделилась мечтой.
Именно осень открыла когда-то тайну,
Что не печаль она - просто пора любви.
Если не веришь - вдохни ее сплин "случайно"
И откровенье запомни и сохрани...
15.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888805
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Ясний сонячний день… блакитно-синє небо, деінде по ньому пливуть пухкі білі хмаринки. Траса немовби чорне полотно, залишилась позаду.
Уздовж посадки, на невеликій швидкості по грунтовій дорозі, помітний рух машини. Роман задивляється вдалину. Очі вражає блиск дерев, торкається душі, придає радості. По іншу сторону дороги хлібне поле, вже доволі налиті, ледь-ледь, ще зеленаві колоски. Від вітру, вони гойдаються подібно морським хвилям.
Яка ж краса! Ото б зупинитись, насолодитися цією красою та він поспішає.Спогади зігрівають серце, хоча часом і чомусь навіюють печаль. Добре, що на сьогодні і на два дні поспіль, дощів не передбачається. Чийсь потаємний голос звав туди, де зріс. Де дід і бабуся, і рибалка. І річка з тихою течією, що переливається перламутром. Й вражаючі пів метрові соми та швидкі, спритні; карась, карп, плотва. Де вздовж річки очерет, як охоронець та й пахуче зіллям, а між ними, на одній нозі дрімаючий чорногуз. А попід самий берег, веселі балухаті жаби каламутять воду. До чого ж сміливі й непосидючі. Інколи, випускаючи бульки з води, дивним звуком порушують тишу. Та лише хтось з’явиться на березі, за мить, у воді наче їх й не було. А пізні вечори пахучі свіжістю, нектаром квітів, трав, то насолода, немов дурман охоплює, сповиває душу й тіло. Приваблювало дивне явище земної краси, коли ясноокий місяць купається в річці. Чи й втримаєш бажання, вже там, наче з ним за компанію, плескаєшся, насолоджуєшся ніжними дотиками води.
Ну ось нарешті, побачив старі, покинуті хати, садки з напівсухими деревами. Хоча пройшли роки та все ж неподалік від річки, ще на стовпі є лелече гніздо. Як в ті часи. Ось, хто не зраджує рідного краю. Та де ж поділась та широка річка? Геть перехопив подих від напруги, чи й вже висохла? Аж серце йокнуло, зміліла, звузилася, серед високих трав ховається стрічкою. В густому спориші ледь видніється дорога. По обіч вклоняються красуні-рожі. Стежка, де та стежка до цвинтаря? Чи може заросла? Розгледівши, ні-ні, при вході все ж скошена трава та вже й помітно суха. Що то літо, зранку сонце з вітерцем зробили свою справу. А можливо меншим був дощ, хоча й відстань сто кілометрів, здається й недалеко.
Чомусь несміливо, з хвилюванням, відчинив двері машини й зробив перший крок на рідну, батьківську землю. Стара, сіро-попельнаста з коричневими прожилками, напівгнила огорожа потопає в травах, високих ромашках і синіх сокирках. Окинувши поглядом навколо, на віях бринять сльози, котяться по щоках. Згадав, як колись, неподалік, крав в полі кукурудзу, ще зовсім молоденьку. Було зубами здавиш молоді зерна, а там молоко, таке дивне на смак. Бабуся свариться, нащо так зарано наламав качанів та бажання перевершило всі сумніви, хотілося посмакувати якнайшвидше. А дідусь хитро водив веселими очима й підморгнувши шепотів,
- Хай покричить, нічого, таку вже можна зварити, збити охоту.
Добрячий був, але ввечері повчав, що красти не годиться. Розповідав,що колись і він мав такий гріх та то ж все голодні, сім’ї великі. Було й таке, що за качан кукурудзи запроторювали за грати. А об’їждчики навіть стріляли по людях. А зараз, де ті хазяї? Хто, що хоче й тягне собі, все мало і мало, хоча й живуть не в такій бідності, як раніше.
Лише де-не-де видно вцілілі хрести, а то все більше травою зарослі горбики. Якби не цвинтар, то й не подумав, що то могилки. Ледве знайшов два хрести з портретами бабці й діда. Не встояти перед тими добрими поглядами з фото. Низько-низько схиливши голову, припав на одне коліно до землі. Привітався, за якусь мить скам’яніле обличчя. Тиснуло в грудях, погляд в нікуди, вголос прочитав молитву і кілька раз перехрестився.
Думки-птахи здійнялися в дитинство, вже гіркі сльози відчуває на устах. А руки, свою справу робили, поспіхом зриває бур’яни. Здалось вже й посвітліло навкруги, то наче з неба бабця посміхалась. Ті ніжні, теплі руки, що пахли хлібом, немов торкнулися його. А поряд сивенький дідусь, в руці тримає ложку з медом. Та чомусь гірко на душі, стискає в горлі, все ж тихо пролунали слова,
- Простіть… простіть, що рідко приїжджаю. Рідненькі я вас пам`ятаю.
Думки рояться, спогади, як кіно з екрану. Та наче, хто насипав сіль на рану. Чому так сплинув час? Здається і не жив.
До заходу хилиться сонце, нагадує, що час повертатися. На сході темні хмари збиваються в справжні гори. Чи грозі бути? Тож не мало бути опадів. Подумки з вітром розмовляє, ну от вже бачиш, я таки дістався села. А то скілька років тільки й думки, що треба з’їздити, провідати старих.
Йти по стежці, якої майже не видно, важко та все ж дістався до машини. Це вже три роки, як залишився сам, давно нема батьків й пішла дружина в інший світ. А діти, а що діти? В Європі, в наймах, вже й мають дозвіл на постійне проживання. А чи хто й думав, що таке з Україною може статися? Що виїжджатимуть діти, кидатимуть рідну землю, батьків, родину. А чи й знайдуть вони стежку, де я буду спочивати. Шкода, що рідня похована не на одному цвинтарі, всіх розкидала доля.
За кермом стурбований, чомусь не заводиться машина. Вкотре мотор гарчав, як тигр та все марно. З пакету дістав пляшку води, умився, долонею хлюпнув собі за шию. Так- так, чого рознервувався, себе втішає, ще тиск підніметься, треба триматись.
З машиною провозився майже дві години. Дякувати Богу,якось доїхав до села. Та перші краплі дощу насторожили, вдалині , раз-по-раз блискавиця розрізає хмари.Але грім до вух не зразу доходить, тому й душу гріє світла надія, все буде добре.
Ще кілька хат і він дістанеться траси. А блискавиця розгулялась. Ой, що ж ти, вгамуйся громова сестрице! Чому мені не даєш безпечно виїхати? Чого доброго в машину влучиш, то ж поруч ні дерев і ні кущів. Гей, куди ж тікати? Поспіхом покидає машину, з парасолею в руці, прямує до хат. Вже майже зовсім темно, в хатах по вікнах не видно світла. Не може бути, щоб нікого не залишилося в селі. Поміж дерев, в одній із хат, все ж у вікні побачив випромінювання, миготіння світла. Полегшено перевів подих, напевно телевізор працює. Минуло хвилини дві-три, стукає в шибку вікна. Раптово, де й взялося, під ногами скавулить маленьке цуценя й тут же сховалося в свою комірку. Дзвінкий жіночий голос топиться в гуркоті грому,
- Хто там?
- Це я,- за мить стояв перед нею.
Обоє придивлялися, не могли повірити очам. Наталя злегка посміхнулась, запросила в хату,
- Заходь. Якщо не помиляюсь,ти Романе?
Й весело голосом до чоловіка,
- Чуєш Григорію, однокласник мій прийшов.Це ж треба в таку пору. Добре, що не змок.
Сільська світлина пахне м’ятою і чебрецем. І, як в старі часи, самовар на столі і в закусочній тарілці кілька бубликів.
За мить на електричній пічці, на пательні смажиться, шкварчить пахуче сало з цибулею. Напевно свіжина, бо, аж збирається слина в роті, вже так хотілося посмакувати. Господар чемно запрошує до столу, до дружини дивиться тепло з усмішкою. І вже до гостя,
-Ти подивися, як моя дружина засяяла, напевно згадала молоді роки.
Вона помітно зашарілася, поправляє сиве волосся. Ай справді, в душі на якусь мить відчула себе зовсім молодою. Розчервонілась,чи то від пательні, на якій вже смажились яйця, чи від несподіваної зустрічі.
За вікном ніч, наче солов’їна, скрізь блискає і гуркотить. Вже й на погоду ніхто не звертає уваги. Щасливий, бо немов потрапив на стежку дитинства. Веселі, теплі спогади зігрівають серце й душу. Час від часу по кімнаті лунає сміх, ніби зустрілися в білий день. А лягти спати думок не було. Після чарчини домашнього вина та смачної закуски, приємні пахощі чаю, тільки приваблюють до довгої розмови.
Ледь-ледь сіріє, вщухла громовиця. За вікном вишневий світанок. Роман вкотре підійшов до вікна,
- Таку красу й не пам`ятаю коли вже бачив. Ви тут на батьківщині, вам добре. Та я не заздрю, бо напевно теж проблем багато.
Шмат сала й запеченого м’яса Наталя поклала в пакет, задумуючись підтримує розмову,
- А це тобі від нас гостинець. Знаєш, кажуть, добре там, де нас немає. Тож доживатимемо тут, хоча по селі сім хат залишилось, Хтось є десь зимує, є такі, що замість дач тримають, шкода, все більше просто покидають. Ніхто з молоді не хоче важко працювати. Все шукають легшого хліба та чи воно того варте. Хто знає, хто вигадає, хто прогадає.
Вологе повітря пестить обличчя. На якусь мить, він себе відчуває щасливим птахом, що вирвався на волю, злітав у дитинство. Рідне село, вже поглядом поведе, тішиться його красі.
Щирі усмішки, теплі погляди, найкращі побажання при прощанні. Роман відчуває чітке серцебиття. На світі все ж є миті щастя такі непередбачувані, як ці. Біля машини дякує, стискання рук, обійми друзів. Наталя намагається сховати сльозу, що раптово, повільно котиться по щоці,
-Ти приїжджай Романе! Ми в оселі завжди радо зустрічаємо гостей. Не забувай дорогу до дитинства.
Після цих слів, примружив очі, хотів приховати непрохані сльози. За мить відчуває,як колотиться серце, немов виривається з грудей. Не поспішаючи присів за кермо, зробивши глибокий вдих, намагається вгамувати хвилювання, що вирувало з душі наче вулкан.
Наталя побачила в очах сльози, смуток, зачинила двері машини. І, як в молоді роки, дзвінким голосом сказала,
- Щасливої дороги, Романе! Не забувай рідне село і нас!
У відповідь усмішка на обличчі, підморгнув правим оком й махнув рукою,
- Бувайте здорові!
Машина зрушила з місця, колеса злегка ковзають по мокрій траві.
Лише декілька хвилин, машина виїхала на трасу. З піднесеним настроєм, він час від часу зазирає у вікно, милується рідними просторами. В душі розливається тепло, відчуття вдячності долі. Вдала поїздка. Знову і знову, мимоволі виринають спогади про бабусю й дідуся, про дитинство й друзів.
10.07.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888797
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Через поле навпростець
скаче сірий комірець.( Зайчик)
- Літо! - плеще у долоні, маленький зайчисько.
Має силу скаче вміло, то високо, то за мить низько. Усмішка,примружить очки, сонечку моргає. Біля нього низесенько, метелик літає.
- Гей привіт,- гукає зайчисько,- Не боїшся летіти так низько?
А метелик, як пір’їнка, вверх та вниз, вниз та вверх. Красень, крильця барвисті, його злету немає меж. Розважався, веселився, не звернув уваги, швидко полетів до яру, заради розваги. Тішиться квіточками, синенькі і білі. По травичці вітерець ледь здіймає хвилі.
А зайчисько скік та й скік, скаче над травою. І незчувся, як за мить полетів, донизу головою. Ще й кілька раз перевернувся, хлюп, прямо в багнюку.
- Оце так-так! Оце біда, матиму науку! Рот роззявив! От халепа, чи це я, дуже загрався?!
Від страху й розчарування швидко на ніжки здійнявся.
Зникли жабки балухаті, кожна з них тремтить у хаті. Де поглибше, в очереті, дрімав дядько Чорногуз, несподівано для себе, аж по колінця загруз. Геть замовк цвіркун у траві, ледь зашуміло у голові. Озирнувся навкруги, у очах веселки круги. Та все ж носом нюх-нюх-нюх, по різні боки вуса,
- Я в болоті, оце так- так, настала житуха.
І позирнув на небеса, а там пливуть паруса. Білі хмарки чепурненькі, із сонечком вже не гойдались, всі комахи, що літали на травичку повсідались.
- От недоумок, оце попався, вдача, що міленько, - лапкою підтирає носик, позирав хитренько.
Хоча й настрій кепський, швидко вимивав хутко. Добре, що поруч джерельце, водичка тече бадьоро. Немов пісеньку співає, веселенько дзюрчить, настрій підіймає.
І він лапками, старанно вже вичистив шубку і маленький хвостик. Несподівано відчув до носика дотик. Задзижчав комарик, вороже до нього,
- Гей ти хто лохматик?
Намагавсь сміливо, присісти на носик.
- От нахаба, чи не бачиш, я попав у халепу, бо роззявив рота. Тож тепер буду уважним, не дзижчи ти наді мною, як оса ота злюща!
І піднявши уверх вушка, позирнув, сказав суворо,
- Ану, гайда ти від мене, бо получиш скоро!
Замахали лапки вміло, комара прогнали сміло. Скік вліво, скік управо, поскакав зайчисько жваво. Біля лісу відчув втому, мабуть вже пора й додому. Догори здіймав голівку, не розкажу про мандрівку. Добре, літечко, тепленько, і я вже вимився гарненько. Суха шубка на мені, от, що значить літні дні.Та тепер уважним буду, цю пригоду не забуду.
08.07.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888796
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
[color="#ff0000"] [b] Картинка ІV. ЗЕЛЕНЕ ЛИСТЯ НА ДЕРЕВІ РОДУ
[/b][/color]
Дерево Роду малої Ірочки Вовк мало два великих розгалуження – по бабциній лінії родину Стасівих і по дідовій лінії родину Вовків. Але за дивним збігом обставин і бабцина, і дідова генеалогія родоводу оберталася довкола гори Щирець і річки Щирки у Пустомитівському районі Львівської області. Гора Щирець в археології добре відома як місце, довкола якого заселялися племена первісних землеробів. На цій горі стояла давня дерев’яна церква, в якій на початку ХVІІ століття татари живцем спалили місцевий люд. З людьми тоді дотла згоріла і церква, яку згодом відбудували вже з каменю.
До слова, у маминій зовнішності я помічала виразні неслов’янські риси – чорне, як смола, хвилясте волосся, великі карі очі, ніс з горбинкою – було в ній щось від тюркського коріння. І вдача була така – імпульсивна, надемоційна.
Довкола святого місця Щирецької гори тулилися землеробські села і містечка: Пустомити, Щирець, Острів, Велика Горожанка, Лани.
Про Вовчу лінію родоводу мала Ірочка знала дуже мало, лише деколи чула, що ось дідо Вовк поїхав до рідного брата Івана на Острів. Ще інколи мама розказувала про талановиту сім’ю чоловіків-музикантів з нашого Вовчого роду, що жила у тих місцях. Забігаючи в часі далеко наперед, обмовлюся, що дідо Михайло Вовк прожив довге життя, пережив двох дружин, на старості розійшовся з третьою, і помер у віці 83 років при трагічних обставинах (його смертельно побили на зупинці трамваю за Оперним театром, неподалік від вулиці Шпитальної, де жив він самотньо у квартирі бабці Сивульки), а похований на Щирецькій горі. Там за тиждень до нього ховали його брата Івана. Коли діда Михайла Вовка відспівували у Щирецькій церкві, то священник зауважив: «Брат брата забрав».
Якось мама затужила за своєю Стасівською родиною по бабциній лінії, що вкорінилася у селі Велика Горожанка на Львівщині. Вона взяла мене з собою у подорож, а подорож на село для мене, малої, була чимось особливим, небуденним, адже я все-таки росла в атмосфері великого міста. Отож, коли мама з малою доцею зайшла в невеликий непоказний тіснуватий автобус на приміському вокзалі, ущент наповнений сільським людом з клунками, торбами та кошиками, доні Ірочці відразу захотілося забитися в якийсь зручний куточок на твердому сидінні біля вікна, подалі від галасливої юрми. Коли вже всі крісла були зайняті, а в проходах від клунків, торб та кошиків не було вільного місця, автобус помалу розпочав свій звичний рух в напрямку місця призначення. І тут раптом на увесь автобус незнайома стара селянка крикнула: «Дзідзя?!», - і здивовано-радісно подивилася на маму Лідію-Надію. Через кілька секунд вигук «Дзідзя!» у притишеному від цікавості автобусі повторився. Люди дивилися в напрямку наших крісел. Мама обернулася до старшої селянки і голосно дзвінко відповіла їй і всім у автобусі: «Так, я – «Дзідзя»… А звідки Ви знаєте, хто я?»
З’ясувалося, що та селянка жила недалеко від родинного Стасівського обійстя і по своєму немолодому віку ще пам’ятала Марію Григорівну Стасів-Вовк, мамину маму – нашу рідну бабцю, котра померла там молодою в далекому 1948 році. По смерті мами, Лідія-Надія ще 12-літнім підлітком, а потім вже юнкою під опікою батька Михайла Вовка, час-від-часу приїжджала в родинне обійстя до своєї бабці, а моєї прабабці – Анни Стасів і до маминих братів (вуйків Миколи та Ярослава, що з шести інших лишилися в живих після воєнного та совітського лихоліття). Маму Ліду з дитинства по-родинному кликали «Лідзю», а вона сама себе з малих літ називала «Дзідзя», – і знали про це лише члени родини Стасівих і батько, Михайло Вовк. Тому великою радісною несподіванкою для мами Ліди було почути через багато років оте «Дзідзю» від незнайомої їй жінки, а їй, думається – навзаєм – приємно було пізнати в юрбі вже змінену роками «Дзідзю».
Прибувши у родинне Стасівське гніздо, де з роду Стасівих залишилися лише два вуйки – Микола та Ярослав, мама «Дзідзя» з малою донею Ірочкою поспішили на сільський цвинтар – дорога до нього пролягла через великий яблуневий сад, посаджений на початку ХХ століття її дідом Григорієм Стасівим, чоловіком бабці Анни Стасів. Там, на сільському цвинтарі у селі Велика Горожанка, між високих вікових дерев і буйних трав знайшли свій останній спочинок члени Стасівського Дерева Роду, і дідо Григорій, і бабця Анна, і мама Марія з вуйками-братами…
Доні Ірочці показали зарослу могилу бабці Марії Стасів-Вовк з потемнілим важким дубовим хрестом, у підніжжі якої притулилася маленька могилка. Це мамин рідний братик Богданчик, який помер 3-літнім від епідемії дифтерії, що лютувала у роки війни, в 1944 році. За словами мами, була при маленькому Богданчику лише бабця Анна, коли у нього піднявся жар і він по-дитячому скаржився: «Горлонько болить!». Згас за одну ніч – на ранок не прокинувся… Тоді у Великій Горожанці ховали кількох малолітніх дітей. Згадуючи Богданчика, мама казала, що у нього були довгі миловидні кучерики, і всі довкіл дивувалися: «Чого ви цю дівчинку вбрали, як хлопчика».
Відвідини Великогорожанківського цвинтаря навіяли на маму Ліду-«Дзідзю» спогади і тоді вона всю ніч розказувала малій доні Ірочці про Стасівське Дерево Роду. Мала Ірочка не все, але дещо запам’ятала. Особливо про прабабцю Анну та прадіда Григорія Стасівих. Про прадіда Григорія з уст мами Ліди Ірочка довідалася таке: помер Григорій Стасів через дивний випадок –а таких дивних випадків у сільському побуті міжвоєнних буднів було багато. Ось якось наприкінці літа в розпал спекотливої косовиці, господар Григорій Стасів прийшов з поля з розігрітими від натоми та немилосердного сонця ногами. Аби прийти до тями, він опустив ноги в студену колодяжну воду. На одній нозі незадовго по тій купелі кинулася «рожа», себто запалення. «Рожу» спалили, але нога вся почервоніла, стала важкою, неслухняною і дуже болючою. Приїхав брат-ветеринар і сказав без хитрощів: «Грицю, у тебе почалася гангрена. Тобі треба до Львова. Хай її ампутують». Григорій Стасів мужньо відповів: «На що я здався дружині своїй і господарці безногий?». І до тижня Григорія Стасіва не стало.
Прабабця Анна пережила і чоловіка Григорія, і доню Марію, і чотирьох синів, і внука Богданчика. Коли востаннє мама Ліда-«Дзідзя» приїхала до неї при житті, вже будучи студенткою Львівського технікуму зв’язку – вона дуже зраділа і гукнула вуйка Миколу, аби той мерщій зарізав когутика для росолу. Коли проводжала у Львів маму з дарами до автобуса, то на стежці, де стояли вони удвох, несподівано здійнявся вихор, наче стовп сірого диму – і мама вже знала, що прощається з бабцею Анною Стасів назавжди.
Про братів бабці Марії Стасів-Вовк, вуйків Миколу та Ярослава, мала Ірочка запам’ятала небагато – Микола Стасів, отой, що ховав бабцю Марію і був головою першого колгоспу, теж, як і бабця Марія, захворів на туберкульоз, і по смерті сестри їв собачий тлущ доти, поки не піднявся з тої хвороби. Прожив довше за інших, був на родинному обійстю за головного. У роки перших колгоспів по ночах возив до лісу «хлопцям» на фірі все, що було їм потрібно – одяг, їжу і сокири для рубання дерев на землянки-хованки (а, може, не тільки для цього). На обличчі в нього було видне велике напруження – дуже щільно затиснуті губи, так, наче ті губи приховують велику таємницю, а ще велике страждання…
Вуйко Ярослав Стасів був з колиски сліпим на одне око – коли немовлям лежав у візочку, йому зі стелі впало в око вапно, що ним, зазвичай, білили сільські хати. Зате рід вуйка Славка дав нові молоді гілки Стасівському Дереву Роду і тепер у Великій Горожанці живуть його потомки.
Це дослідження Стасівського родоводу було б неповним без згадки про ще одного вуйка… Михайла – брата бабці Марії Стасів-Вовк, що пішов у Січові Стрільці 19-літнім юнаком і зник без вісті у 1918 році. Де похований і що сталося з ним у тих лихих часах – невідомо.
Хто його знає, може і він був під Крутами? Питання без відповіді. Про існування вуйка Михайла з роду Стасівих Ірочка довідалася від мами Лідії-Надії вже дорослою, будучи студенткою українського відділення університету імені Івана Франка.
Відвідини Стасівської родини у маєтку Великої Горожанки познайомили малу Ірочку з кімнатою у старій частині житла, де вмирала іі рідна бабця Марія Стасів. У кімнаті стояло старе дерев’яне ліжко, на стінах висіли великі образи: «Малий Ісус з Божою Матір’ю, що годує голубів» над ліжком, та «Ісусове розп’яття» між вікон, що виходили на двір. Коли вмирала бабця, вона казала мамі, що бачила в сні, наче стіна, на якій висіло «Розп’яття» обвалилася, а з вікон зазирала до хати Смерть у вигляді черепа (то була велика голівка червоного маку, найбільша з тих, що росли на ґанку).
Ще одна істотна деталь – між переходами зі старої у нову хату, над одвірком висіла стара ікона «Громовідводниця з Немовлям-Спасом» в золотому облаченні. Обличчя Божі геть потемнілі… Ікона невеличка, проте дуже потужня. В часі їй було десь понад два століття. Мама випросила «Громовідводницю» у Стасівських родичів як оберіг для нашої сім’ї. Ця ікона – найдорожча реліквія нашого Вовчого роду. Нею благословляла мама Лідія доньку Ірину до шлюбу, довкола неї збирається наша сім’я у дні Різдва і Великодня, до неї молиться щовечора, лягаючи спати, молиться зранку, починаючи новий день.
«Громовідводниця» - це пам’ять про бабцю Марію Стасів-Вовк і всю гілку Стасівського роду. Її, вкупі з родом Вовчо-Михайлівським, поіменно згадує вже немолода Ірина закінчуючи прожитий день, наче з одного фентезійного фільму, коли представник космічної цивілізації піднявся на Заповітну Гору Старійшин, аби перечислити свій родовід до п’ятого коліна. Ірина знає, що пам’ять – найцінніший скарб, яким вона володіє. А в пам’яті живуть невмирущі імена і постаті, і житимуть, допоки не згасне життєдайне Світло довкола неї.
вересень,2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888791
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Бугор на верхней части неба,
Под ним могучая гора.
Собор злачёный в блеске цвета
Стоит…
Осенняя пора!
Вздыхают вольные просторы…
Наполнен житницы амбар.
Окончен бал – проростки-всходы
В осенней жатве…
Божий дар!
Встречают люди хлебороба…
Венок лавровый на груди.
Корреспондент у телескопа
Строчит…
Межзвёздные статьи!!!
Лифтёр – на верхней части Света,
Под ним осенняя Земля,
В магните ультрафиолета
Владеет кнопкой…
Жития!
15. 09. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888790
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Мир страстей рокочет океаном,
Всё в нём есть: печаль и блажь, и лесть;
Ты создал его, чтоб вместе с нами
Жить в нём, бредить, восторгаться, петь –
Белой вьюгой, перекати-полем…
Цветом белым средь весенних дней…
Ярким летом средь дубрав и трелей
И… осенним золотом ветвей…
Чтоб вскипев, слив жизней многих накипь,
Отделив все плевелы от злаков –
Вновь к Тебе… в прозрачной чистоте.
Вячеслав Шикалович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888698
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 136 ***
— какие ОКУНИ красивые, хоть без воды они,
в ОКУ НИ в коем случае ты их не ОКУНИ!
*** 137 ***
— та АКУЛА КОМУ что-нибудь откусила?
— А, КУЛАКОМ У неё один зуб я́ отбила!
*** 138 ***
бывало, что на СВЕ́ТУ не хватало КОЛЕ СИЛ –
ведь по её совету – он по СВЕТУ КОЛЕСИЛ…
*** 139 ***
к нам прилетело н л о –
СЕЛО прямо на СЕЛО.
*** 140 ***
мужик в хлеву собрал НАВОЗ,
и громко уложил его НА ВОЗ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888743
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Запишалась Віолета,
дід купив їй лісапета.
Педалями важно крутить,
хлопцям мізки баламутить.
Миколай Ковінько - Впертий,
був ще той калачик тертий,
з хитрим поглядом байдужим,
безтурботний, наглий, дужий...
— Віолета, Віолета!
Дай заціню лісапета.
ПРОКАЧУ тебе на рамі,
будуть фотки в інстаграмі!—
Віолета дуже рада,
на губах блищить помада...
Навіть трішечки зомліла,
в пишних пазухах спітніла.
Мчать з горба, як та ракета!
Миколай та Віолета.
Всі калюжі обминають —
заздрі погляди лапають.
По дорозі в той момент,
ніс сніпок Микита Крен!
Ніби так це мало бути,
ас рішив його минути.
Ой, цей клятий поворот,
за штахетником город...
Гальма теж не спрацювали —
пів штахетника зламали.
І цей пафосний дует,
протаранив туалет!
Миколая й Віолету,
ледь дістали з під клозету.
Тут всі випали в угарі —
не позаздриш мужній парі.
Сніп в калюжі кіт на брамі —
файні фотки в інстаграмі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888695
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Не твоя я тепер, не твоя…
Продирявів човен сімейний…
Не тобі звучить пісня моя
І твоя тепер – не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Дотик губ твоїх, рук – буденні.
Навіть пісня в саду солов’я
Теж лунає вже не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Не магнітить мене твій погляд…
Жито вилягло у полях
Й нас дві стежки ведуть… не поряд…
Не твоя я тепер, не твоя…
Нас вина в цім, чи вирок долі?
Душу сум мою застеля,
Та не хоче мене неволить.
22.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888731
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
На початку стосунків був спалах,
Як феєрверк на Новорічнім святі.
Згодом з'явились проблеми кляті,
Забулось, як вперше з ним спала.
Взаємно гаснем у кволих обіймах,
Обоє байдужістю стаємо розп'яті.
На початку стосунків був спалах,
Як феєрверк на Новорічнім святі.
Добути з попелу іскру не в силах,
Втраченим міцно відносини стяті.
Приплили до кінця всі щастя паті,
Піднялися понад нами на крилах.
На початку стосунків був спалах.
(Рондель)
25 листопада 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888739
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Літній, погожий день схиляється донизу, край неба червоний. Поспішно, біленькі хмари доганяли сонце, немов пухнастою хустиною, на сон покривали його. Промені, час від часу моргали поміж дерев і знову губилися. Нарешті останні заховалися і небо потемніло.
Удвох, йшли взявшись за руки. Вона несла невеличкий приймач, з якого лунала музика. Він тримав через плече сумку з речами, ніяковіючи, трохи не рішуче дивився на неї та вже давно, в його очах мерехтіли вогники кохання.
Далеко позаду залишилося село, оминули пагорб, спускалися до річки. Шовкова висока трава лоскотала ноги, бо вже зняли капці, йшли босоніж, усміхаючись один до одного, немов малі діти.
Ще не встигло зовсім стемніти, як на небі тарілкою з`явився блідий місяць, кидав своє проміння в воду, вона з ним немов загравала, переливалася змішаними смарагдовими та кораловим відтінками. Підходили до великого ставу, очерет, зілля та висока, густа трава немов охороняли його. На ходу роздяглися, покидали свої речі, шубовснули у воду.
-Ой, як гарно, - зауважила вона. Він виринув з води, сміливо підплив і вже ніжно обіймав, легенько притиснув до себе. Аж ось і вуста.... такі жадані. Вони разом вже п`ять років, щоразу поцілунки поцілунки здаються солодшими. Він підхопив її на руки, як пір`їнку, поніс на берег.
Ніжно і звабливо шепотіла ніч, переливається мінливий місяць. Здавалося, спостерігав за ними, а зорі все ясніше і ясніше світили, немов перемигувалися між собою. Десь близько чути стрибунця, а далі, по другу сторону ставка, часом
гучно, а часом тихіше жаби заводили пісні.
Він з пристрастю, зваблював її до поцілунку і цілував знову, і знову. Вона тонула в його теплих обіймах, горнулася, розтавала, як роса на сонці. Їм здалося, що на цьому березі їхнє щастя. То ж їх тут тільки двоє, він і вона. І все мовчки, до їхнього світлого кохання не треба ніяких слів.
Світанок… одна за одною гаснуть зорі. Місяць плине до обрію, блакитне небо наче оперелося рожевим поясом. Сонце посилає перші яскраві промені. Сонячне сяйво миготить, танцює, нарешті визирає золотом.
Заворожуюча, легка, тиха, ніжна музика, лунає з приймача, то хрипіла, а то зненацька чути чисто, голосніше.
Затамувавши подих, вона ледь- ледь обійняла його і посміхаючись встає. В її руках хустка, на фоні сходу сонця і прозорої води, яка виблискує, як фея танцює перед ним. Він дивиться і завмирав від її рухів. Зачаровує… довгі коси ледве приховують пружні груди. Купальник обтягує красиве тіло, підкреслюючи стрункий стан.
Раптово замовкає музика … тиша і її образ. Що довкола, він більше нічого не помітив, птахом летить до неї. Вона, вже цілувала в чоло, очі. Він п’є медові уста, припадає до прихованих грудей. Загорівся вогонь кохання.
В гаю, лагідно співає пташка. Вона відкриває очі, зазирає на нього. Він спав немов Геракл, мужній, красивий, чорнявий. Коханий, я навіки твоя.
Трави, немов у кришталі, вмиті срібною росою, яка блистить, іскриться на сонці. По - під пагорб, стрічкою тягнеться посадка, вже звідти чулося щебетання пташок, радісно зустрічали сонячний ранок.
Яка насололода, подумала вона, теплі сонячні промені привітно світили в обличчя. Примружуючи очі, сміливо, з розгону, кинулася в річку, від задоволення, з грудей виривається,
- А – а – а – а - а…
Зненацька, з переляку, жаби хлюпнули у воду, в очереті закричала качка. Неподалік з кущів, здіймаються горобці.
Здивовано, відкрив очі, немов русалка, вона стояла у воді. На його обличчі розпливлася посмішка, очі сяють щастям. Та за кілька секунд, він стоїть поруч з нею. Тримаючи за руки, ніжно дивиться, немов дякує за її любов, за ті щасливі миті, що подарувала вона. Гладить чоло, вустами торкнувся до світло - русявого волосся, губиться в ньому. Гаряче притискається, розсіває поцілунки по шиї, пухкеньких грудях.
Над широким ставом линув веселий сміх, як малі діти, граються, борюкаються, насолоджувалися теплою водою. Він ледь доторкнувся її, ніжно взяв плече, притягнув ближче. Довго дивився в закохані, щасливі очі, неначе щось там шукав. Його погляд раптово стає сумним і тривожним,
- Нам треба повертатися. Наш час дуже швидко збіг та вже пора йти.
Той рай, річка, ставок, в якому вони були, залишився позаду. Взявшись за руки, піднялися на пагорб, дорогою прямують до села.
Ішли мовчки, кожен з думками. Час неначе летів, не вгледіли, як наблизилися до села.
- Через годину автобус, почекай, я заскочу додому, візьму рюкзак та документи.
Трохи схвильований, він забіг до хати, похапцем взяв в руки рюкзак, в кишеню сорочки ховає документи,
- Мамо, тату я вже є, за пів години автобус… я пішов.
Зморені, виснажені думками, перед ним стояли батьки.
- Тож я не воювати йду, ще відслужити треба, може якраз закінчиться,- сказав, обіймаючи і цілуючи.
На подвір’ї, вона привіталася з батьками.
Її давно, вони сприймали за невістку. Коли взялися за руки, батьки вслід перехрестили їх і витирали непрохані сльози, що котилися немов горошини.
Всю дорогу йшли мовчки. Та крадькома, все ж хвилюючі погляди. Ніжними дотиками рук, бентежили, зупинялися, завмирали в солодкому поцілунку.
По трасі видніється автобус. За кілька секунд, неподалік, біля дорожнього знаку, загальмував. З автобуса, поспішаючи вийшов капітан, представився, показав свої документи та перевірив його паспорт.
- Ну все прощайтесь, - пролунав голос.
В автобусі, хлопців не багато, з цікавістю визирали у вікна. Злегка почервонівши, соромлячись, вона відійшла в сторону, голос тремтів,
-Щасливо, пиши, я буду чекати ….
Набираючи швидкість, автобус від’їжджає, вже за пару хвилин, зник з поля зору.
З думками, вона повертається додому, заспокоює себе, все буде добре. На душі
тепло, ніби пригріває сонце, зовсім не шкодує, раділа, що ця ніч була їхня. Але воєнні дії все ж викликали тривогу, не давали спокою. Та нічого, будувала плани, адже скоро присяга, обов`язково поїду до нього. Втішала себе, може дасть Бог, якраз закінчиться, ця страшна, гібридна війна.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699642
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 14.09.2020
[color="#ff0000"][b]Картинка ІІІ. ВІТЧИМ ОЛІЙНИК ТА СТАРА ЛИПА ЗАМОЙСЬКИХ[/b][/color]
За рік до смерті бабці Сивульки, у 1967 році, десь по Різдву в нашій Вовчо-Михайлівській родині прибуло – з’явився новий член сім’ї, мій вітчим Зеновій Олійник. Він працював у ливарному цеху Львівського автобусного заводу і був родом із села Куткора на Львівщині.
Весілля мами Лідії-Надії з вітчимом Олійником було великою подією для малої Ірочки, як казали німці «Hochzeit». Вона крім Сивулькиної «прикоси» попросила у бабці ще і вельон з фіранки, прикрашений рожевим віночком з яблуневого цвіту. Венеціанське старе дзеркало відображало малу Ірочку з вельоном на голові і раділо її радістю.
Коли мама Лідія-Надія по реєстрації шлюбу стала з Олійником на порозі мешкання Шпитальної, 15 вся в білому і з ніжно-рожевим мережаним шалем на голові (надворі лютували січневі морози!), мала Ірочка під загальний гучний сміх запитала: «Мамо, ти сьогодні така гарна! А коли ти ще будеш нареченою?».
Вітчим Зеновій Олійник був футбольним патріотом «Карпат», намагався не пропускати жодного матчу. У 1968 році знаменитий матч «Карпати»(Україна) -«Бразілія» ми бачили з ним наживо.
Окрім того, він прекрасно шив. Ставив на дубову табуретку, ним же змайстровану, ручну швейну машинку – і за роботу. Так у мами з’явилися штапельний костюм і кілька ситцевих простеньких, але елегантних суконок, а в мене марлева пачка «Сніжинки» для новорічного ранку у дитячому садочку і нові балетки, прикрашені перловими намистинами на мої маленькі ніжки, найменші в молодшій групі.
У нас з вітчимом Олійником були свої окремі заняття – він довіряв мені розклеювати профспілкові марки у книжечках. Марки були кольорові і позначали різну вартість – я вивчила цю просту математику і з задоволенням виконувала це завдання.
Окрім того, з появою вітчима Олійника в квартирі на Поліграфічній почали відбуватися дрібні ремонтні роботи – він власноруч клав підлогу, потім малював її, майстрував дерев’яні табуретки та залізні крісла. У хаті відчулася присутність дбайливих робочих чоловічих рук.
Мені було весело і безтурботно з вітчимом Олійником. Коли сім’я святкувала родинні або загальні державні свята – неодмінним символом свята мав бути торт. Та мені було цього не досить. Я запропонувала, що для мене має бути куплений окремий маленький тортик з лимонадом. Вітчим залюбки виконував моє бажання: я їла свій окремий маленький тортик за уже знайомою тобі, читачу, дубовою табуреткою, що слугувала для мене столом, до якої долучився ще й дитячий стільчик, теж майстерно зроблений вітчимом.
Сімейна ідилія тривала в часі років 3-4… допоки вітчим не знайшов собі надійнішу компанію друзів – працівників ливарного цеху Автобусного заводу, які збиралися на чоловічі посиденьки в «Чебуречній» на розі вулиці Івана Франка, коли спільно виплавляли якусь окрему позапланову деталь і продавали її приватному замовнику. А тоді на радощах гроші пропивали в «Чебуречній». Одного разу мама привела мене, малу, в цю «Чебуречну». Я злякалась – за столами сиділи виключно одні чоловіки, без дружин і дітей. Мій вітчим був серед них і був одним із них.
На той час я тяжко хворіла – у мене з трьох рочків виявили слабе горло з хронічним тонзилітом. У рік було до 12 «фолікулярних», себто гнійних ангін, виступили лімфи на шиї, почалися шуми в серці. Настала пора лікарень та операцій: перша - у три рочки, друга – в шість. Ангіни супроводжувалися високими температурами і антибіотиками. У цей час вітчим був уважним і винахідливим, намагаючись дарувати мені вдома маленькі дитячі радощі.
Це було в розпалі чергової хвороби напередодні Нового 1968 року, я майже марила від височенних температур. Проте відчуття наближення Нового року з неодмінним персонажем – Дідом Морозом – вселяли в маленьку Ірочку радість і надію на швидке одужання. І от несподівано під вечір 31 грудня двері у першу велику кімнату на Поліграфічній відчинилися і ввійшов «справжнісінький» Дід Мороз з міхом подарунків через плече, аби персонально привітати хвору Ірочку зі святом. Ірочка була щаслива і дуже здивована: як Дід Мороз довідався, де вона живе, як її звати, скільки їй років і що вона хоче отримати під ялинку на Новий Рік? Мама через багато років розповідала, що вітчим тоді на кухні сам пошив собі одяг Діда Мороза з усіма класичними його атрибутами – високою червоною патерицею, шапкою, отороченою білою ватяною смугою та білосніжною ватяною бородою, – і нагородою йому за це стало усміхнене обличчя малої хворої дівчинки, що сприйняла його прихід як реальну подію свого не надто сонячного дитячого життя.
У 1968 сталася надзвичайна подія на кордоні колишнього СРСР та Чехословаччини, яку тепер називають історики «Празькою весною», а тоді це був збройний конлікт, у який були втягнуті військовозобов’язані чоловіки призовного віку з усього Радянського Союзу. Вітчим Зеновій Олійник пішов з дому також і зник на цілий рік. Уже всі інші давним-давно повернулися, а вітчима не було та й не було, і офіційних відомостей щодо нього не давав ніхто. Мама ночами гірко плакала в подушку. Ми по-тихеньку звикалися з думкою, що вітчим загинув.
У нашому дворі, у самому центрі розкинулася 400-літня липа, про яку Іван Крип’якевич в «Історичних проходах по Львову» писав, що на розі вулиці Замойських ще з кінця ХVI століття (так у часи Австрії та Старої Польщі називали нашу вулицю Поліграфічну) влаштовували торги, збиралися на багатоденні ярмарки з ночівлею і «ставали обозами біля пралітніх дерев». Отож, вірогідно, наша липа Замойських вже у той далекий час була «пралітньою». Маленька Ірочка любила липу як живу істоту, бавилася поруч, розмовляла з нею, любила опертися на її могутній надійний стовбур, охопити який могло шестеро чи семеро дорослих мешканців теперішньої Поліграфічної,15. І того дня, про який ідеться в оповіді, Ірочка теж описувала круги довкола її стовбура, коли хтось у військовій формі пересік подвір’я і усміхнувся: «Мама вдома?» Ірочка зніяковіла, вітчима у військовому вона до того ніколи не бачила, а от після повернення військова форма стала для нього парадним одягом. Він її одягав усюди, де треба було виглядати значимо, навіть на батьківські збори в школу. Радості в нашій хаті тоді було багато: мама сяяла від щастя, заливалася дзвінким особливим «співочим» сміхом, а що вже Ірочка – не злізала з вітчимової шиї, і було багато розмов про поранення в чоло, де виднівся свіжий шрам від кулі, що пролетіла поруч і «заледве подряпала» обличчя. Саме це поранення не давало можливості вітчиму повернутися додому вчасно та, хвалити Бога, все добре, що добре закінчилося.
Пам’ятаю, тоді вперше мене взяли на дорослу виставу в Театр імені Марії Заньковецької на виставу приїжджого польського театру, де повстанці в землянці співали пісню, яку мама потім наспівувала все життя. Вистава була про щось пов’язане з війною, а для українців перегукувалася з історією Усусів і була дуже тепло зустрінута львівськими глядачами.
Спогадом про цю подію став мій вірш, написаний вже в дорослому житті , коли вже мами не стало. Зате в Україну прийшли неспокійні буревійні смертоносні часи, що тривають по нині. Увійшов цей вірш у збірку «Обрані Світлом» з присвятою мамі, Лідії-Надії Стасів-Вовк.
[i]«Dżiś do ciebie pcżyic’ nie mogę
Zaraz pójdę w nocy mrok.
Nie wyglądaj za mną oknem
W mgle utonie prużno wzrok.
Poco ż ci, kochana, wiedziec’
że do lasu pójdę spac’ –
Dłużej tu nie mogę siedżiec’,
Na mnie czeka leśna brac’». [/i]
[i][b](Фрагмент пісні
з вистави польського театру)
[/b][/i]
Там у лісі-пралісі шумлять дерева́…
Там у лісі-пралісі сивіючі ранки…
Подаруй мені серця живого слова
На схололі обійми старої землянки.
Не чекай мене на́ніч, бо я не прийду,
Не труди свої очі в імлі безпросвітній –
Я у листя пошерхле безмовно впаду,
Затріпочу крильми, наче птах перелітний.
Подаруй мені серця жагучі слова –
Попри хащі лісні, попри вирви пропащі…
(В глупій темряві ночі кохана співа,
Її голос могучий – над вирви і хащі)!..
Там у лісі-пралісі відлунює крок…
В німоті підвіконня кохана заплаче –
Пломеніють у світлі нетлінних зірок
До своєї Вітчизни пориви юначі.
ДАЛІ БУДЕ)))...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888700
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 131 ***
когда я в пруд нырял, то был совсем СУХОЙ,
а вышел из воды – хоть мокрым, но С УХОЙ.
*** 132 ***
У ТОЛИ жажда, а У ТОНИ мысли потекли:
— ты знаешь, милый, – УТОНИ и жажду УТОЛИ.
*** 133 ***
я в пруд нырнув ударился О ДНО…
не утонуть бы – вот желание ОДНО.
*** 134 ***
я под водою СПЛЮ, СОМ рядом проплывает…
и мне за сон пятёрку С ПЛЮСОМ выставляет.
*** 135 ***
уподобившись МИНТАЮ,
проплывая у МИН – ТАЮ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888392
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Послухай коханий, як дихає легко
Блакитнеє небо, хоч правда далеко
І кожна хвилина виска досягає,
А погляд тремтливий сторінки листає
Усе неосяжне та рідне до болю,
Ми дякувать будем безмежную долю,
За зорі чарівні, що сяли внічку
Та світ-прохолоду, що слала нам річка
За пахощі ніжні, природну красу,
Що тіло відчуло тендітну росу,
За сон чарівний та кохані долоні -
Прекрасно бувати в такому полоні
Послухай коханий. як дихає легко
Блакитнеє небо, хоч правда далеко
Та смак поєднання любов і природа -
Ось справжня і мила в житті насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888674
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
«Зубчата тінь від замкового муру
все довшала, а далі й двір покрила.
В бойниці небо стало темно-синім…»
Леся Українка
У мури замку Любарта
помешкання вбудоване.
Там вас чекає темнота,
віконце загратоване.
Без приводу і з приводом,
з байка́ми туристичними,
він мешкає там привидом
мов експонатом вічності.
За плату та за честь свою
служив колись тут вартою,
але уражений в бою
стрілою був татарською.
Під зорями іскристими
все згадує, як сталося,
як замок брали приступом
і як ним обламалися.
Піднялися серед лісів,
як виросли від коренів,
вже сьомий вік, з літописів,
ці мури непідкорені.
Вдивляється за небокрай,
на все, що серцю любо та
оберігає рідний край
на вежі замку Любарта.
14.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888715
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
[color="#ff9500"] [color="#ff9500"] [color="#0080ff"] [i] Тривожних днів душа імлиста
Пустилась десь у попідхаття.
Олександр Косенко[/i][/color][/color][/color]
[b][i][i][color="#ff1100"]Зійшла в мені тривожна осінь,
Печаль колише у колисці.
Тремтять на віях пізні роси –
То палять листя, палять листя.
Нехай димить, нехай імлиться.
А чи знеможитися мушу?
Та в тому листі, в тому листі
Учора викупала душу.
Нехай вітри би здійнялися -
Згоріти в полум'ї дурману.
Та тліє листя, тліє листя
Нерозпочатого роману.[/color]
[b][/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852064
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 14.09.2020
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 14.09.2020
Тихо-тихо приходить осінь...
Непомітно темніють ночі...
А вона ні про що не просить,
Тільки дивиться сумно в очі.
Вітер-друг прилітає часто
І гойдає, немов колиску.
Добре весело зустрічати,
Та підводити важко риску...
Діти виросли... Не радіють
Їй, як в гості приїдуть зрідка.
-Це нормально. Ну що тут вдієш,-
Каже яблуня їй, сусідка,-
Яблук теж вже не хочуть рвати,
Хочуть жити майбутнім роком...
Пам'ятає вона, як звати
Всіх...І їхні дитячі кроки...
Хтось, буває, усе ж присяде:
-Тут вода, дощик був неначе...
Просто гойдалка дуже рада,
І від радості тої плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888586
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Мені болюча кожна мить,
Коли у тебе щось болить.
Ну чим тобі допомогти,
Коли від болю стогнеш ти?
Хіба що твої «ах» та «ох»
Розподілити нам на двох:
Ти будеш «ох» , я буду «ах»,
То й буде навпіл болю жах.
Та ні, журавочко - курлико,
Нам треба чудодійні ліки,
З чудодійністю ущерть,
Не навпіл з ким, чи не на чверть.
І я молюся: «Бог Великий!
Створи коханій гойні ліки.
Зціли її ,Тебе молю,
Ти ж знаєш , як її люблю».
Тож вір, кохана, Вишній Лікар
Чудодійні ствОрить ліки.
А на моє палке прохання
Він ствОрить їх з мого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597355
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 13.09.2020
Одружився Гнат на Галі
І в щасті від тоді
Тільки Галя не чекала
Такої ось долі.
По роботах зранку двоє
Ввечері ж удома
Галя посуд миє, кухню,
Вечерю готове.
Гнат у гаджеті на танках
Сидить віртуальних.
Жінка в клопотах уся
Тільки у реальних.
Просить Галя хліб купити
І винести сміття.
Гнат кидає: "Я не можу!
У грі лихоліття."
* * *
Раз прийшов додому Гнат
До кухні заходить,
Жінка вийшла в той момент,
Він торбу знаходить.
В ній батон і ковбаса,
Яблука, маслини,
А між ними книга нова -
"Отруйні рослини".
І з тих пір він вже до гри
Раніш не сідає
Доки все не зробить в хаті
Що попросить Галя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854238
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 13.09.2020
Якось вечором зимовим одинока панна
Зайнялась пікапом звичним в барі ресторану.
Плавно ногу закидала, спинку вигинала,
Та манірно кільця диму губками пускала.
Врешті успіх усміхнувся панночці привітно -
Підморгнув і їй, мисливій, молодик елітний -
Брав за талію вальяжно, замовляв коктейлі,
Натякав продовжить вечір у своїй постелі.
Повагалась для годиться, кивнула на згоду
Та й пішла в авто розкішне навстрічу пригодам.
Зупинився «лексус» дутий у темному парку,
Вийшов кавалер із нього, запалив цигарку
І кивнув дівулі зйомній: «Роздягайся!Швидко!»
Вона ж тільки закліпала, вчепившись в накидку.
Хлоп рвонув поділ пухнастий зі штучного хутра:
«Хутко речі всі на купу, продажна лахудро!»
І ствола до скроні тисне чорного стального:
«Не жартую - роздягайся і набосо ноги!»
Проклинає все на світі злякана дівиця,
Роздягається, ридає та на ствол коситься.
«А тепер качай зі снігу бабу, як дитина!»
І рада би не слухати, тільки що ж? повинна,
Бо на «мушці». Тремтить уся та ліпить невдаха:
Ставить голову на тулуб і тулить папаху.
Вийшов сніговик на славу. А мучитель далі
Подобрішав і накинув на дівулю шалю,
Позбирав її манатки, посадив в машину
Та й повіз в розкішний номер закоцюрблу й синю.
А в готелі - квіти, ванна, шампанське рікою,
Гріє дівку, як належить - спиртним і собою.
Бідолашна посміліла: «Нащо була баба?
Як хотів того інтиму, то і так дала би!»
Молодик собі всміхнувся, задивився в стелю
І ліниво потягнувся в зім’ятій постелі:
«Знаєш, - каже, - квіти, вина - все ще в тебе буде,
А сніговика у парку повік не забудеш!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773848
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 13.09.2020
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 13.09.2020
Осінь юна, справжня, жовтоока,
По землі упевнено іде,
Десь повільно, десь чеканить кроки,
Вкоротила трохи білий день.
То присяде на старім пеньочку
І намокне під рясним дощем,
З пригоршні сійне для нас грибочків,
Ще й прикриє листяним плащем.
Молока націдить в сонні хмари,
Щоб розбавить неба синяву,
Збудить рань густим сирим туманом,
Пропливе листочком по ставу.
Вітер принесе його з діброви
Й сколихне зненацька падолист.
Незабаром жовтень жовтобровий,
Тож птахи у вирій подались.
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888540
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Я пишу, ця тема не зникає,
Ти для мене є іще живий.
До сих пір тебе я ще чекаю,
Ти тоді був зовсім молодий.
Бачиш, листя із дерев злітає,
Моросить міленький тихий дощ?
Чомусь рана ще не заживає
Не чекай,- шепоче мені хтось.
Ти іще повернешся, я знаю,
Із дощем постукаєш в вікно.
Я тебе по стукіту впізнаю,
Дощ і ти тепер ви - все одно.
У дротах чомусь заплакав вітер,
Витри сльози, що наводять жаль,
Роздивилась - стукають то віти.
Спала із думок моїх вуаль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888584
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2020
І знову сум серденько огортає,
У вирій відлітають журавлі,
Назад у юність вороття немає,
Та я не втратив почуття своі.
Твоі п"янкі вуста п"янкомедові
Квітують в серці крізь моі роки,
Я згадую розмови вечорові,
Як нам хотілось рахувать зірки.
Світились очі, ніби діаманти,
Твоє волосся пестив вітерець,
Ота стежина в споришах до хати,
Із кільцями закоханих сердець.
І знову серце трепетно співає,
Я згадую оту щасливу мить,
Чому ж душа від спогадів страждає?
Чому не можна часу зупинить?
Літа - літа, немов гарячі коні,
Летять галопом вдаль без вороття,
Душею вдячний Господу Святому,
Що дарував мені таке життя.
Я знав кохання трепетне, до болю,
Співало серце ніжності пісні,
Нам щастя дарувала Сама Доля,
Подарувала радості земні.
Коли я чую пісню журавлину,
Сум огортає, серденько щемить,
У спогади я знов душею лину,
Та плин часу, на жаль, не зупинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860139
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 13.09.2020
Людина - мудрість Божого творіння
Не випадково послана в життя.
З народження в малесенькій дитині
Пробуджуєтья світу відчуття.
Світ навкруги жорстокий і рухливий:
Тече, пливе - вода, повітря, час,
Все хаотичне, нестійке, мінливе...
Та є ще світ у кожному із нас:
Світ таємничий, схований в глибинах,
В свідомості - під мудрим шифром «Я»,
Він неповторний, мій. Один - єдиний,
Невидимий.
То є - душа моя.
Утаємничені гріхи, надії,
Туге сплетіння знань і запитань,
Мої бажання, сподівання, мрії,
Моя любов і гіркота страждань.
У кожнім «Я» - є місія космічна,
Мета життя - в собі її знайти.
Пульсує Всесвіт.
Незбагненний. Вічний!
Спрямовує в Гармонію світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888537
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Ці ночі дедалі темніші -
І неба не видно з-за хмар.
А голос сови все частіше
Пронизує серце до ран.
-Чого ж ти кричиш, блудна пташко,
І зболену душу ятриш?
Мені і без тебе так важко..
Чого ж не сидиш й не мовчиш?
Гасаєш всю ніч по діброві:
То тут, то вже там закричиш..
Ти ж бачиш, що я не готова
Сприйняти, що ти сповістиш.
Лиш в серденько жах наганяєш
Й таємну тривогу якусь.
А біль у душі не стихає
І знову не спиться, чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
801. я СУВЕНИРЧИКАМ внушал, что я не ем, а занят ихним СКРУЧИВАНИЕМ.
802. наш ИНКРУСТАТОР, в общем, ловко обрабатывал ИНСТРУКТОРА…
803. ты отдал предпочтение ЖАКАНУ? – конечно, я тебя… не НАКАЖУ.
804. …ну, а застряли мы в ПРОЛИВЧИКЕ, лишь потому, что КРИВОПЛЕЧИ.
805. вам смогут только ПАТРУЛИ – усы макнуть в ПАЛИТРУ.
806. всегда хватает для ПОЛУСЛЕПОГО… чего-то ПОЛУСПЕЛОГО.
807. мы цвет ЖИЛЕТКАМ придаём… исключительно свежайшими ЖЕЛТКАМИ.
808. с РАСЧЕСКАМИ в руках – нельзя гулять ЧЕРКАССАМИ!
809. я пастушка побаловала ТРАВУШКОЙ, коровушку – ВАТРУШКОЙ.
810. когда, порой недоедая, мы НЕДОМОГАЛИ, – лечились ГОЛОДАНИЕМ…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888577
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPgQox0GijI[/youtube]
Не міняє осінь панораму,
Не руйнує літнє ще тепло.
Тепле літо ходить поміж нами,
Хоч воно крихке, неначе скло.
Чемно нагадає все ж про себе,
Ранками торкне своїм крилом.
Хмарами затягне синє небо,
Витканим пухнастим полотном.
День прийде і ніби знову літо,
Все ще визирає із-за хмар.
Треба ж так чекати їй уміти,
І нема із осінню в них чвар.
Поки йде все тихо і спокійно,
Краплі сліз не витіснять росу.
І нащо між ними тепер війни,
Нащо руйнувать таку красу.
І стоять вони на перехресті
Двох доріг, та треба розійтись.
Знає літо добре ціну честі,
Просто відійти отак без сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888535
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
771. НИЗВЕРГАЛАСЬ лавина с вершины… то РАЗГНЕВАЛИСЬ тёщи на лыжах.
772. почему купола́ ЗЛАТОВЕРХИЕ, бывают такими лишь в ТЕЛЕВИЗОРАХ?
773. а вам, чтобы ГАВОТУ обучиться, – ОТВАГУ надо бы иметь.
774. мы с СОРАТНИКОМ всех РОМАНИСТОК пускали ины́ми СТОРОНКАМИ…
775. все МАКЛЕРЫ на бирже просто погибают без РЕКЛАМЫ…
776. ПРИОТКРЫВАЛ я для родителей жены – всегда лишь ПОЛКВАРТИРЫ.
777. мы ПОДЛОВИМ всех без ДИПЛОМОВ и накормим насильно ПОВИДЛОМ!
778. как только мы с женой РАЗДВОИМСЯ, то сразу же РАЗВОДИМСЯ.
779. к сожаленью, в ХРОНОЛОГЕ том… не нашли ничего мы ХОЛЕРНОГО…
780. над нами он не ПОГЛУМИТСЯ – ГЛУПОСТЯМИ занят…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ *ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887558
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 12.09.2020
Пішли удвох на кабана. "Чесали" ліс півдня.
Поїли. Випив кум. І я. Нажерся, мов свиня.
Дрімати став. І кум заснув. Аж раптом враз вони.
Під носом бачу рила два. Здоррові кабани!
Я руки в ноги. Кум у крик. Штани аж трісли враз...
На дуба вліз за п'ять секунд. Як справжній верхолаз.
Комусь готуєш пастку сам. Ще й підлу і страшну.
Аж раптом доля хитро "Бац!". Підсуне враз свиню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854296
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 12.09.2020
У кенгуру синок весь час в кишені лиш.
- Іди поскач, мале. Бо там сидиш, їси і спиш.
Бо ж ти, як страус. Голову в пісок. Й нічого більш.
Нехай там що. Від всіх утік. Сховавсь. Закривсь собі.
Малий лиш очі звів: - Ще встигну бачить світ отой.
Мені тут добре, ситно, тепло. Й не чіпа ніхто.
Айфон, планшет, комп'ютер. Модний ґаджет. Фільм чи гра.
Такі часи. В сучасних діток голова в екран.
Мобілка й комп. Навкруг їх більше не цікавить світ:
Книжки чи мандри, друзі, хобі, спорт, знання нові. 16.11.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854881
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 12.09.2020
З кабінету пацієнт радісно крокує.
Стоматолог спав з лиця,
За столом сумує.
Медсестра його пита:
— Лікарю, проблема?
Чи якась у вас біда,
Чи страшна дилема?
— Вперше бачу я таке,
Аж недобре стало.
Щоб клієнтів ось таких
Більш не попадало.
Повно в гаманці купюр
Й зо́лота на тілі,
Дуже випадок важкий —
Зуби має цілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888525
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
Безкрає поле в злаках соковитих,
Здається, у високе небо кличе,
І пір’ям падають хмарки посеред жита
І віртуозно так, і таємниче.
Й старезна груша в середині ниви
Кружляє, мов самотня парасоля,
Де між віків під сонячною зливою
Життя лунає неповторне соло.
А там, де жито сходить у блакить,
Там диво… там білявеньке хлоп’ятко
Цілує літо й відпускає вмить
Чи літуна у вись, чи пташенятко,
Чи, може, першу й найсвітлішу мрію…
Так, ні про що... а просто про цей день
В ромашках і парфумах деревію,
Щоб він світився і світив лишень…
Щоб сонечко в руці і паперовий змій,
І кольори у житі волошкові,
І повні жмені щастя, повні мрій,
І мить, по вінця сповнена любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886118
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 12.09.2020
Святі місця, їх стільки у житті,
Чарівні, неповторні наші мрії,
Герої в них чудові і прості
І теплота в кожнісінькій події
Там затишок, і ласка, і любов,
Усе, що нам дарує справжні миті
І стукає у серце знов і знов
Тепло з красою назавжди повиті
Краса у всьому, милі почуття,
Що ніжно посміхаються годині,
Я знаю, що найкраще - це життя
І очі найдорожчої дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888492
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
П'яніти будеш кожен раз,
Коли зімкнуться наші руки.
Не треба тисячу нам фраз,
Лиш серця, серця ніжні звуки.
Люби мене таку, як є,
Люби просту, люби відверту.
Хай зігріва тепло твоє,
Май під ногами землю тверду.
З тобою я усе життя,
Не розлучалася ніколи.
І берегла ті почуття,
Лише тобі, тобі одному.
Ти мій давно, а я твоя
І хоч роки вже пролетіли.
В моїй душі твоє ім'я,
Бере щораз мене на крила.
П'яніти будеш кожен раз,
Коли зімкнуться наші руки.
Не треба тисячу нам фраз,
Лиш серця, серця ніжні звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888495
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
Благословляє ранок день:
Збудила світ мала пташина,
В мелодії пісень- натхнень,
Всьому радію мов дитина.
Які сюрпризи він несе...?
Надію, віру, сподівання...
У Господа можливо все
Мені ж терпіння і чекання.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888489
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
Переступи
цю чортову межу.
Колише душу сумнів,
бо спустилась осінь...
Минай неспокій,
щоби рушити вежу
Із марева,
бо час спинився
і туман
в тобі глибокий.
Навіщо серце,
що завжди дощить?
Навіщо літери, слова,
якщо вони як дотик,
Що часом нищить нас,
а часом відроджує -
І до і після;
ми які?
То сонячні,
то замість душі - опік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888474
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Вона пече вишневий пиріг,
робить
міцний чай.
Він любить її за те,
що в ній зростає сонце
І бурхливе море.
Вона всі кордони в його голові
захопила
аж за край,
І по дитячому щиро
здолала у ньому морок.
Він увірвався в її серце
разом з прохолодним дощем.
Коли він із нею,
то блякне місяць
і в хмарах
ховаються зорі.
Він щось глибоке і світле
пізнав
і серце відкрив ключем,
І всі медузи,
що жалили,
витіснив з її легень.
І чистим заповнив
морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870142
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 11.09.2020
Ти- гарная дівчина,
Мов Мавка лісова.
З тобою тепла днина,
Ти-квітка польова.
У то́бі мудра осінь,
Красива мов весна.
Як сонця теплий промінь,
Там соловей співа.
Як раннє сонце світиш,
Даруєш всім добро.
А біля тебе - квіти,
Ти - чисте джерело.
У небі зірка рання,
Зустрінь свою любов.
У двох- одне кохання,
Нехай залише зло.
Лунає пісня дзвінко,
Їм скрипка виграє.
Танцюють танець ніжно,
Любов бере своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888473
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Опять, погрязши в кутерьме,
Дыша бетоном раскалённым,
Я представляю, как у клёна
С ветвей срывает ветер медь.
И медяками, будто в «го»,
Со мной играет, улыбаясь.
А я под клёном этим каюсь,
Прощаясь с осенью на год.
Давай же, сыпь под ноги мне,
Мой друг, покуда не опавший.
Бросай листву сильнее, дальше,
Засей всю серость лет и дней.
Я не устану тосковать
За золотой порою года,
Когда в лицо мне непогода
И с ветром жёлтая листва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276158
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 11.09.2020
Він міг назвати міною снаряд
І зовсім був не схожим на героя,
Як підліток, зелений ще солдат,
Прикурюючий поряд після бою.
Новенького в обстріляній сім'ї,
Салагою прозвали його з жартом
І з фляги посвятили у свої,
Хоча не думали що буде вартим.
Давно було, а пам'ятаю як
Тодішній бій розкручував картину,
Як під Дебальцевим російський танк
Впритул уже обстрілював хлопчина.
Вони ішли - чотири по снігу,
Стріляли з кулеметів, а навпроти,
Нервуючи, піхоту на бігу
Від танків відсікала наша рота.
Завмер один і щезнув у вогні...
За мить, ще два роззулися на міні...
А той що поряд повз і на броні
Іскрили рикошети від машини.
І коли холод крався по спині,
Коли бувалих зрадила відвага,
Прицільно їхні прилади скляні
Впритул кришив короткими Салага.
Не впустить бій засліплену броню,
Ракета в нерухомий не промаже...
І чорний дим тягнувся від вогню,
Як стрічка ритуальна екіпажу.
Горів метал. Розносив вітер чад
І дух людський, горілий, після бою.
А зовсім поряд щупленький солдат
Із цинка розпаковував набої.
І лиш в уяві бачився живий,
Угадувався в рисах на обличчі
Його далекий предок, кошовий,
Полковників скликаючий на Січі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786666
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 11.09.2020
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 11.09.2020
Ти привів мене до пристані,
Де початок тої відстані,
Що між нами пролягла.
Де вітри дують розхристані,
Щоб де кривда, а де істина-
Я збагнути б не змогла.
Хтось розкидав квітки в воду,
Де відбилась небес врода.
Човник жде- гойдається.
А мені - винагорода:
Без кайданок, на свободу-
Життя не кінчається.
11.09.2020р. 18-51
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888467
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Вдівець Іван подумав якось:
-Таки треба ожениться…
І сусідка хоче заміж,
Бо давно уже вдовиця.
Натякнув удень Марії:
-Ввечері прийду з букетом,
Може збудуться в нас мрії –
Заспіваємо дуетом.
Вдень умився, поголився,
Поскладав на крісло клунки,
Телевізор подивився,
(Там було щось про дарунки).
В телевізорі сказали
(Здивувало це Івана),
Що найкращий подарунок –
Це японська ікебана.
Різні види показали,
На ваш вибір - майстер –клас,
Ще сказали: -Ці букети
Ощасливлять завжди вас.
Нащо тратити зарплату
На троянди і тюльпани,
Якщо можна з сухоцвітів
Скласти в банці ікебану?
Все зробив, як ті японці:
Суху гілку встромив скраю,
Чорнобривці, як те сонце,
Скляну банку прикривають.
З очерету взяв мітелку,
Деревій сухий знайшов,
Приладнав листок із клена –
До Марії з цим пішов.
Як було там - що казати?
Жених вилетів із хати,
З матюками вслід Івану
Полетіла ікебана…
Отаке – то нещасливе
Було сватання в Івана,
І розбила оте щастя
Ідіотська ікебана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786111
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 11.09.2020
У парку біля кіоску
Однокласниці зустрілись -
Вже дорослі Ната й Оля
(Колись разом в школі вчились).
Оля дуже здивувалась
(Вчилась в школі на п’ятірки),
Ната так перебивалась -
З одиниці та на двійки…
Оля каже: -Була, Нато,
Ти страшна і дурнувата,
Як же сталось, що тепер ти
І щаслива і багата?
В школі в тебе з вчителями
Розгорялись завжди страсті,
Бо екзамена ніколи
Не могла сама ти скласти.
Як же прикро,- каже Оля,-
Я ж відмінниця була:
Золота медаль у школі,
Два дипломи досягла!
Я думала - зустрінеться
Чоловік мені хороший,
Та кому така потрібна?
Ні роботи, ані грошей…
Ну, а Ірку пам’ятаєш?
В неї була медаль срібна,
Три дипломи, уявляєш?
Теж нікому не потрібна!
-Дякую за компліменти,-
Стримано сказала Ната,
Про життя й свою кар’єру
Почала розповідати:
-Раз зібралося нас кілька
Отаких ось дурнуватих,
У кафе пішли місцеве,
Від душі щоб погуляти…
А як випили добряче,
Тут ні сіло, ані впало –
Я пішла до Караоке,
Голосно співати стала.
Тут мужчина враз підскочив
(Чи бармен - я вже забулась),
Дав мені аж п’ятсот гривень
І сказав, щоб я заткнулась.
Таким способом я стала
Дуже добре заробляти,
Зрозуміла, що так можна
Знаменитістю враз стати!
Я у мріях не літала
Високо, аж десь у хмарах,
Завжди добрі гроші мала
В ресторанах і у барах.
Було весело і легко
Там для публіки співати,
За три роки я вже мала
Круту тачку й гарну хату.
Якщо колись хтось заїде
Бува, в барі по мармизі –
Не біда, я ще покажу
Усю себе у стриптизі!
Ноги криві й волохаті
Виручать мене щоднини,
Тут валютою заплатять,
Щоб я злізла із жердини!
Ната хитро усміхнулась,
Олю зміряла очима,
Пригадала всі образи,
І єхидно процідила:
-Крім медалі і дипломів,
Що із тебе, Олю, взяти?
А тепер ти догадалась,
Хто з нас справді дурнуватий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786381
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 11.09.2020
Я сиділа й бовтала ногами на краю
життя.
Підімною розкинула крила безкрайня пустеля,
Місяць вповні. Мене огортало вовчиці виття,
А майбутня оселя моя , ця високая скеля...
Я злилася з виттям, і воно підіймало мене в висоту,
І з мене виривало мою неприкаяну душу,
Я хапала повітря , впіймавши на мить німоту ,
Уявляла, що поруч зі мною ...вовчиця
із плюшу.
Але раптом збагнула: вовчиця із плюшу- це я,
Не лякають примару нічну мої штучнії ікла,
Й сидимО , та що справжня і іграшка, от маячня!
Я дуальність відчула свою і до прірви вже звикла...
Хай зірковим дощем мої мрії зникають в пітьму,
Бо я іграшка інших , бажань і прогнутих ілюзій,
Але й досі не тямлю , вовчице- хижачко, чому,
Ти окремо, і мною не станеш ніяк, lost exklusiv...?
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888461
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Я вхопила б тепло...
Хоч мікрон. Крихти атом...
А вже далі - вогонь!
Сіль душі! Вісь метафор...
Серцем, міццю думок!
Ненавпомацки тіла...
Щоби ватра цвіла.
Рівнем пломенем гріла...
Обертати б слова
в атмосфері галактик...
Сіль душі і вогонь!
Найбеззбройніша з тактик!
08.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888239
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Мине сто років
І його величність Час
Сім мільярдів нас
Зітре з лиця земного...
Що лишимо нащадкам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847568
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 11.09.2020
Ти ще на пероні прощання
Стояла в обіймах кохання,
Я ще на ходу щось казав,
Коли віддалявся вокзал.
Та ти вже не чула нічого
За стуком вагонних коліс.
Дорога,далека дорога
І очі ще мокрі від сліз...
Ще вчора зозуля кувала,
Шовками стелилась трава
І ніч щось до ранку шептала.
Якби ж то розчути слова...
Сьогодні ж -- ой,дальня дорога!
Куди на цей раз пролягла?
Мабуть,довела б і до Бога
Якби підвестися змогла!
Розлучнице вічна і свахо,
Початок в тобі і кінець.
Захочеш -- заводиш на плаху,
Захочеш -- під царський вінець.
Будь ласка,не треба корони,
Від плахи,як можеш,звільни-
Вернися до того перону,
Розлучення те відміни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849685
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 11.09.2020
Дощик налетів зненацька,
Мов метелиця мете –
Ніжно і по-панібратськи
Водяний накрив всіх тент!
Захистив від перегріву,
Літо красне розговілось,
З сонцем золоті шнури,
Еполети неба гри.
Отака собі хмарина,
Пилюгу змела мітла –
Річка миттю потекла,
Вниз потік веселий ринув.
...Враз скінчилося усе:
На піску ямки краплинні,
З берега зірвалась глина...
Коротесеньке есе.
Дощик гімн зіграв водиці –
Добру усмішку на лицях...
Ось горобчики – в калюжу!,
В цю купіль, щасливі дуже...
11.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888423
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Навесні у городочку
розцвітали рожі.
Їх маленькі пуп"яночки
на зірочки схожі...
На жаль, не всі пуп"яночки
бува розквітають,
і красою городочка,
деякі не стануть...
І змарнілі, й знедолені
вони бува в"януть,
засмучені й похилені
вони засихають...
Щось похоже у житті
людському буває,
коли люди якісь злі
дітей ображають...
І марніють діти ті,
в жалобливій долі,
і ростуть вони тоді,
як бур"яни в полі...
Нерозважливі бувають
їхні вчинки й дії,
собі й іншим заважають,
діточки ті бідні...
І не завжди можуть це
виправить дорослі,
куди доля занесе
здогадатись можна...
І добра у них не знайдеш,
лише негаразди...
Що посієш, те й пожнеш,
так буває часто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888464
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
[color="#ff0000"][i]«Се така робота,
що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини,
бо буде ряд маленьких оповідань — картинок» [/i]
(Михайло Коцюбинський)
[/color]
[color="#ff0000"][b]З нагоди свого Дня народження 4 вересня 1963 року.[/b][/color]
[i][b]«Місяць і зорі як міражі -
Тож грай, вітре буйний, кружляй від душі…
Як серцю люба дивна ця гра -
Втіхи та чуда настане пора»…[/b]
[/i]
Розпочнеться ця оповідь зі спогаду, а власне з вільно перекладеного мною тексту пісні, що звучала в американському дитячому фільмі «Мері Поппінс» далекого 1964 року і співали її знамениті актори Джулія Ендрюс та Дік Ван Дайк, виконавці головних ролей знаменитого мюзиклу. Стихія настрою дитячої казки англійської пиьменниці Памели Треверс, що ліг в основу згаданого фільму, захопили мою творчу уяву, глибоко зворушили і дали поживу для відтворення картинок з минулих моїх дитячих та юнацьких літ, коли я ще вміла розгадувати знаки природи і довколишнього світу… Світу, в якому було багато неймовірних речей, що здатні вдумливим інтелектуальним істотам розказати про щось більше, ніж про буденну реальність чийогось земного буття, наповненого трафаретними датами і подіями: народився, пішов у перший клас, закінчив школу, поступив у вищий навчальний заклад, закінчив його, одружився і таке інше.
В мене було завжди таке відчуття, що поруч існує ніби паралельна реальність, яка інколи втручається і змінює моє життя як неприборкана стихія.
У деяких дивовижних історіях, описаних у дорослій та дитячій світовій літературі, які відбуваються з людьми, містами і природою, з усім Живим Світом (до якого не по-науковому зачислюємо і Світ Речей довкола нас), все відбувається саме тоді, коли дме Східний Вітер. Вважаймо, що і в моєму випадку теж присутній цей шалений віщун перемін – Східний Вітер.
[b]Картинка І. ДОТОРК ТЕПЛОГО МОРЯ. ДАЛЕКА ЯЛТА.[/b]
Запитаю у вас таке: хто пам’ятає себе в минулому? Якщо відповідь «так», то наскільки віддаленому минулому? Мені інколи виринає з підсвідомості одна і та ж картинка: я (ще ненароджене немовля) прориваюся через якусь перепону і не можу її подолати – і так кілька разів – невдалі спроби повертають мене назад (в лоно матері)… І раптом я однією рукою як плавець прориваю те, що стояло в мене на дорозі і заважало рухатися далі – роблю глибокий вдих і бачу якусь простору освітлену кімнату з великим вікном… Це новий для мене світ і я НОВА у ньому. Таке відчуття миті мого народження, яка настала не в галицькому місті Львові, де дідо Михайло Вовк ще в 1939 році купив помешкання на вулиці Поліграфічній, колишній Замойських – якраз навпроти типографії «Атлас». Осяйна простора кімната, очевидно, існувала в пологовому будинку далекої Ялти, що розкинулась на кам’янистих схилах півострова Крим, на побережжі Чорного моря. Туди за дивним збігом обставин Східний Вітер перемін (що по-народному зветься «Доля») заніс мою маму, яка лікувалася від страшної хвороби – відкритої форми туберкульозу, батька – який щез з нашої родинної біографії ще до мого народження і мене, яка мала щастя саме тут народитися 4 вересня 1963 року. Мама Лідія-Надія Вовк розповідала мені через багато років, що я дійсно народилася, вихопивши вперед ліву руку… Ліва рука з мого глибокого дитинства стала панувати над правою і виявила в мені нахили до різноманітних видів творчості, проте аж ніяк не до математики, геометрії, фізики, хімії – до всього того, чим пишалися носії родини Стасів-Вовк, до якої і я стала належати.
Серед найпотаємніших лоскітливих спогадів з дитинства – доторк теплого моря, в яке мене занурювала мама аж по шию, а я з насолодою видавала звуки захвату і показувала вільними незапеленаними руками, що хочу туди опуститися ще раз, а потім ще…
Глибинна пам’ять минулого показує мені ще інші картинки з південними обрисами – це Нікітський ботанічний сад, де в 60-их роках ХХ століття знаходився дитячий садок-ясла. Перша спільнота в моєму кількамісячному житті. Моє ліжечко-візочок знаходилося в другому ряді біля вікна кімнати зі сторони моря. Відчуваю протяг від відчиненого вікна і свій озноб – а можу покликати на допомогу лише плачем, проте не чути, щоб плач мій був рятівним. Як наслідок – двостороннє запалення легень, довге інтенсивне лікування і пропозиція лікарів відправити мене з різкого клімату Ялти в рідну Галичину, до Львова. Мама не довго вагаючись, повертається в родинне помешкання на Поліграфічній, де нас чекає дідо Вовк, бабця Сивулька – друга дружина діда, з якою він в любові та злагоді прожив 22 роки спільного сімейного життя, вуйко Зенко – мамин рідний брат, ще не одружений. Зрештою, дідо Вовк з бабцею Сивулькою жили тоді окремо – по вулиці Шпитальній, і моє раннє дитинство однаково тепло малює яскравими тонами обидва родинних вогнища, де панувала особлива атмосфера різноманітних родинних клопотів і щоденних турбот про хліб насущний.
Про сонячну Ялту згадували дуже рідко і лише в контексті маминої операції – семиреберної торокопластики, після якої на спині лишився величезний шрам, що проходив уздовж лопатки і гостро в’їдався в тіло, окреслюючи поламані ребра. Мама ще зітхала, що в таксі у день від’їзду з Ялти не вмістилася коробка з родинними альбомами, де були шлюбні світлини діда Вовка з першою дружиною – Марією Стасів-Вовк, моєю рідною бабцею, що померла на 41-му році життя від скоротечного туберкульозу в час, коли мама Ліда була ще 12-літньою дівчинкою і проживала спільно з бабцею після розлучення з дідом Михайлом та розподілом дітей в родинному маєтку Стасівих у селі Велика Горожанка на Львівщині. Там, у Великій Горожанці, Марія Григорівна Стасів-Вовк померла на руках у своєї мами Анни, неповнолітньої доні Лідії-Надії та брата Миколи, що після Першої та Другої світових воєн і Стрілецьких зрушень, залишився з шести братів сам на обійстю і ховав нашу бабцю в той день, коли його примусово совіти записали у перший колгосп, до того ж зробили його головою, «аби не шкода було, коли розстріляють». Моя мама мала тоді необережність заразитися туберкульозом і згодом багато років лікуватися від спалахів «невиліковної хвороби століття».
Невимовно теплі спогади – Ялта… море… Нікітський ботанічний сад…
Збережене фото: я біля пальми у скверику широко усміхаюся, сидячи в модному на той час візочку, тримаю фрагмент бублика і чухаю ним зубки, що прорізаються… Я ще тоді, вочевидь, розуміла мову тварин і рослин, розпізнавала шум вітру і голос моря – як говорять у казках про діток з непрорізаними зубами… Ще тоді – в іншому вимірі буття, на межі з реальністю.
Початок вересня 2020 року
Продовження буде)))...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888441
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
«Любовью дорожить умейте!
С годами – дорожить вдвойне!
Любовь не вздохи на скамейке
И не прогулки при луне». С. Щипачёв.
*****
Дороже любви ничего не бывает.
Она исцеляет больной организм.
И даже, когда человек умирает –
Его окрыляет любви оптимизм.
***
Мой друг «уходил» с просветлённым лицом.
О нежной любви говорил пред концом.
И будучи даже на смертном одре –
Заветное слово послышалось мне.
***
Как важно любовь уберечь от амбиций.
Кому-то присущ этот скверный фасон.
Умерьте свой пыл и претензии львицы.
Полезней стремиться шагать в унисон.
Взаимные чувства не каждому светят.
И счастье – любить - всем, отнюдь, не дано.
Но ведь милосердием Бог нас отметил.
Любовь пусть волнует не только в кино.
11. 09. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888449
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Накрапи дощів вечорові -
Останній цілунок літа.
Вже листя різнокольорові.
Іще один рік прожито...
А пахощі неба сині-
Повсюди щедро розлиті
У кожній вранішній росині
Даруючи щастя миті.
Дивлюся я в вись кошлату.
В проталинах хмар - світліє.
І хочу я зірку спіймати -
Давно загадану мрію!
11.09.2020р. 11-20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888431
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Я подстрою "случайную" встречу
С юной осенью в полдень, в кафе.
Предложу лате ей и замечу,
Что видала сегодня во сне,
Как изящно и как утонченно
Повзрослеет она к октябрю.
Как шепнет месяц ей обреченно:
"Ненавижу тебя, но люблю.
Ненавижу поскольку уверен,
Что твоя благосклоннось на миг.
Буду снова разбит и потерян,
Оставаяясь в пределах своих.
Ну, а ты, о прекрасная фея,
Оглянувшись с усмешкой, уйдешь.
Я всплакну, но окликнуть не смея,
Просто выплесну в город свой дождь.
Приготовит бинты свои время,
Чтобы раны мои врачевать.
Загорятся в камине поленья,
Чтоб немного печаль согревать...
Под гитару затянет балладу
Ветер - давний и преданный друг.
Но жалеть меня все же не надо,
Потому что любовь не недуг.
Потому что любовь это чудо,
Заглянувшее в жизнь
Как глоток
Счастья.
И верить я буду,
Что вернется ко мне на порог..."
Осень юная грусно заметит,
Что не сможет помочь октябрю
И что верит, что время излечит...
И шепнет : "Я другого люблю..."
10.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888436
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Як ніч торкає вікна у будинку,
А місяць золотіє угорі.
До серця відшукай скоріш стежинку,
Світитиму зорею у шатрі.
Як хороше в обіймах утопати,
Душевне відчувать твоє тепло.
Купатися з тобою в зелен-м*яті
І цілувати яснеє чоло.
Коли удвох, то сум туманний тане.
Коли удвох, радіє наче світ.
І восени любов також жадана,
Чуттями сповнена, мов стиглий плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888420
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Я летіла розгубленим птахом в пітьмі
Звідусіль темнота, нуль просвіту,
Де був ти, коли вітер шмагав по мені,
Рвав останні, живі іще квіти?
Чом промінням спасіння на очі не впав,
Як осліплені болями мрії,
Бідне серце розп’яте вже ворон клював,
Для життя не лишивши надії.
Де був ти, як Господнії руки міцні
Витягали мене із безодні,
Лікували любов’ю і ночі, і дні...
Де був ти? І де ти знов сьогодні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832091
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 11.09.2020
Заглядає у душу-віконце
У квітчастім віночку весна.
В ніжній радості світиться сонце,
Абрикос розпустився зрання.
Рушничок пелюсточків рожевих
Всіх побачити кличе вже шпак.
У перлинках води кришталевих
Зміг умитися птах-весельчак.
Нареченою вбралася вишня
Під вуаллю чека видання.
Вітер листя деінде колишнє
Несе з саду у даль навмання.
На зелену травичку груша
Поглядає з гори років.
Погустішала. Квітень у душу
Промінцями любов впустив.
І усюди весна верховодить
Несе радість, веселенький спів.
Віра в щастя у серце заходить
В королівстві квітучих садів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 11.09.2020
Із дня у день з смиренністю і тихо
В людські серця заходила любов.
Приносила тепло, кохання, втіху
Підступності не бачила оков.
Сп’янілі від жадоби, несвідомі
(В байдужості їй місця не знайшлось).
Як злидарку, штовхали невагому
(Терпіти їх знущання довелось).
Не сердилася, милість не благала.
Підлікувавши душу далі йшла.
Молилася за нас, усе прощала,
Надія в серці все іще жила.
Ми ж байдуже від неї відрікались
І розпинали вкотре знову й знов.
Вона ж ніколи нам не дорікала,
Бо поруч йде життям свята Любов.
В чеснотах всіх була над нами вище
І світлу - ні початку, ні кінця!..
Ми потім зрозумієм це.., пізніше
Коли її благатимем в Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834151
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 11.09.2020
***
Единица измерения и город, и пивная, если "Р",
С "Л" там бывая, даму приглашает кавалер…
Он с "К" в себя вмещает – воду, керосин,
С буквой "С" он – тембр голоса мужчин.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888453
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Біжать секунди і хвилини,
Спливає час, вже й прийшла осінь,
Ділиться небо на частини,
Все більше сизе,зника просинь.
Вночі збирає з зорей злато,
І розсипає по землиці,
На ранок ліс, вбраний строкато,
Торкнулись трав, що при долині.
В саду черешня в сарафані,
Жовті листочки,як стан душі,
Засумувала на світанні,
Вже скоро прийдуть, холод й дощі.
Години лічить місяць в сяйві,
Сприя панянці, хай гуляє,
Птахи принишкли… галасливі,
В сон впали квіти… чорнобриві,
Мов колискову всім співає.
08.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888417
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Чомусь у грудях серце завмирає,
Коли я бачу в небі журавлів.
В далекі далі зграя відлітає,
Цей сум відчути кожен з нас зумів.
Листок осінній притрусив в садочку,
Свій килим позолотою країв.
Вдягнувся клен в золочену сорочку,
А вітер навіть подих затаїв.
Мене за плечі осінь обіймає,
Букет складає з ніжних хризантем.
Вона всі таємниці наші знає,
Вінок із листя з нею ми сплетем...
Чомусь у грудях серце завмирає,
Кінця вже добігає цілий рік.
Життєва книга сторінки́ гортає,
У небі журавлів прощальний крик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888416
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
О, панно Ганно, панно Ганно...
не повертайте мене в сни
отої юної весни.
О, панно Ганно, панно Ганно...
Ви краще знаєте за мене
де те поділося дівча,
і не для красного слівця
згадалось почуття шалене.
Сказали Ви — немає Галі!
Рудий очкарик там лишився,
і під ногами лід кришився,
в холодну ніч пішов я далі.
О, панно Ганно, панно Ганно...
і холод в серці із тих пір...
словами грію я папір,
вони для Вас — о, моя панно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888413
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Хай осінь потрохи уже видозмінює простір.
У мені ще літа живе стоголосий ручай.
Ще мрії в барвистому цвіті, надії – у рості,
Ще щастя парує, мов щойно заварений чай.
Ще серце пульсує, неначе у кратері магма.
Ще кров мчиться жилами, мов реактивний літак.
Ще очі блищать, як нова позолочена драхма,
Коли неповторна краса їх чіпляє за гак.
Хай осінь батожить дерева і трави, і квіти,
Із вулиць тепло вигрібає, складає в коші.
Я буду так довго триматись руками за літо,
Допоки у злети ітимуть лелеки душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888388
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Безкорисливість
Усе свою має ціну.
Хоч не маю я прейскуранта
та добрі діла оціню
і бачу мурло спекулянта.
Мовчали б про дар без корИсті,
на продажних телеканалах,
промови свої урочисті
знайдіть у біблійних анналах.
У притчах там знайдеш рецепта,
як бідним в цей час помогти,
цінніша там вдОвина лепта
від мільйонів, що жертвуєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888411
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
А знаєш - Осінь у житті, то ще не гріх,
У ній дозволено прощати та любити,
Ти скажеш - сміх, а це не сміх... таки не сміх,
Вона прекрасна - тож не смій у ній тужити.
Ти мрій у ній, згубися... захмелій,
Аби забути пройдені тривоги,
До болю у розлук сумний двобій,
Та все ж любов - чудні перестороги.
Не гріх кохання вічне вберегти,
Хоч за плечима осінь падолистом,
Призначено удвох цей гріх пройти,
Осінній гріх, увібраний намистом.
На скронях млосним дивом бухне сніг,
Та в Осені ще визнано любити,
Кохання - це не гріх... а може й гріх -
Багаттям уст весь холод розтопити.
А знаєш - Осінь у душі, ще пишний цвіт,
Навчися в ній прощати й жити, жити,
І хай роки лишають дивний слід -
Чарівна Осінь! Нам у тобі ще любити...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888404
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Ти заграй сопілко, заграй,
Розкажи про привабливі доли
І чарівний в краях дивограй
Та цікаві побачені долі
Ти заграй сопілко, заграй,
Ту красу, що відчула далеко,
Всі традиції в світ позбирай,
Щоб від щастя душі стало легко
Ти заграй сопілко, заграй,
Хай дощі вже зволожать травицю,
В поєднанні краси дивограй
Зачарує рідненьку криницю
Ти заграй сопілко, заграй,
Свої чари краси світанкові,
Тільки пісню в далі не лишай,
Збережи ніжні звуки казкові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888410
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Пляж у вигляді підкови.
Море. Пінні буруни —
В білих гребнях, пустуни,
Снить туман передранковий,
Замережив срібні хвилі,
Завуалив небозвід,
Сивочолий, наче дід,
Примостився на вітрилі.
Підкрадається повільно,
Непомітно, як завжди,
Відшвартовується вільно,
Не лишаючи сліди. 7/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888408
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Хруснув ключ у замковій щілині, і двері бабиної хати зі скрипом прочинилися. В ніздрі вдарив застояний запах нежилого приміщення, а з кухні холодними очима давно небіленої печі глипнула на мене пустка і причаїлася в комині.
Як же давно я тут не була?! Та й чи була я тут? Аж не вірилося, що ось у цій колись веселій, ошатній та затишній хаті провела я не одне чудове канікулярне літо свого дитинства. Час безбожно трощить все…
Як я любила, коли топилося в печі! Коли пекуче вогнище показувало мені свого широкого вогненного язика, облизувало надпіччя і струшувало на припічок чорні сніжинки сажі. В цей час баба орудувала вилками, шугала ними по чирину, пильнуючи за малими та великими горшками. В горшках кипів борщ, картопля, що згодом одягала чорні шапки і сичала останніми краплями , сповіщаючи, що вже зварилася. Перед вогнем треба було встигнути напекти млинців. Цим мистецтвом найкраще володіла баба, і саме в момент цього святого дійства вона була мені красивою та теплою, як та піч. В бабусиних зіницях горіли свічечки від полумˊя, руки вправно крутили вилками сковорідки, на яких румˊянилися та надували щоки млинці. Згодом на столі виростала піраміда смачнючих дисків. Бабуся похапцем наливала збирану холодну сметану і по-доброму прикрикувала, здавалось, вже стільки літ одні й ті самі слова:
- Їжте, поки гарячі, в гОроді таких не напечете. Он які худющі!
Ми вибирала найхолоднішого, рвали його та мокали у сметану. До млинців завжди смажилося сало, яєчня, але нам такого жирного не хотілося. То було косарям. Правда, косарями були лише тато і мій старший брат, якому не терпілося випробувати маленьку кіску, маленькі грабельки і найголовніше – відчути себе мужчиною. І дарма, що «мужчині» було лише 10 років, головне, що «діло» робитиме. У мене з сестрою також вистачало тих «діл», що зводилися до порядку та затишку в хаті. А хата й справді була гарною.
Окрім печі, у великій кухні стояла синя скриня. Власне, це була деревˊяна скриня, яку час благав оновлювати. І коли фарбувалися вікна, баба неодмінно клопотала, щоби вистачило фарби й на скриню. І взагалі, ота скриня займала чи не найчільніше місце серед бабусиних скарбів. Бо і скриня, і те, що в ній лежало було споконвічним бабиним багатством. А лежало там багато чого: від скручених ще з бабиної молодості у сувої полотнищ до модних (на той час) «персидських» килимів, які були куплені на подарунки рідні. Килими ті продавали цигани, щоразу видурюючи в баби найдорожчу ціну. Власне, подібні килими рясніли чи не з кожної стіни в хаті, і коли купувалися інші, перші знімалися з гвіздків та «приклеювалися» до мокрої підлоги у кімнатах. Для кухні такої честі не було.
У скрині був потаємний «замочок», чим бабуся завжди тішилася. І хоча я не памˊятаю, що бодай раз вона замикала її, баба всім при нагоді розказувала про свою «вельми вигідну добротну» скриню. А скриня й справді була добротною. На ній ми карбували свої художницькі потреби, грали в шашки, їли, слухали новини сусідки, що зайшла «на мінуту», лежали і чекали вічність, поки милася підлога, аби не наставити слідів… А ще скриня слугувала нам з сестрою … сценою. Сценою для справжніх «народних артисток».
У свої вісім років я уважно слідкувала та знала напамˊять майже всі хіти та шлягери пісень того часу. Співала, мугикала чи пищала я завжди і повсюди. Насправді, я не мріяла про велику сцену, бо мої артистичні потрібності можна було реалізувати вже і на той час. Та й у майбутньому я неодмінно мала стати вчителькою. Так вважали і мої батьки, і знайомі, і я сама. Думаю, це рішення прийшло до всіх з тих пір, коли я не вміючи читати українською , читала по-своєму бабину Біблію польською мовою. Але то було непевне майбутнє…
А в тому справжньому літньому теперішньому перед концертом на скрині треба було відповідно одягнутися. Яких тільки вбрань не підбирала я з шафи! І хоча знала, що добряче отримаю «герців» за «перериту» шафу, та мистецтво, як і краса, потребувало жертв і в ті часи. До кожної пісні підбирала нове вбрання собі і молодшій сестрі. До пісень Кириченко можна було просто накинути на плечі велику квітчасту хустку, до «Червоної рути» чомусь підкачувала братові «вихідні» штани, до пісень А.Пугачової пасувала фольгова гірлянда на голові…
Та найбільше мені до вподоби були мамині комбінації! Напевно, вже в той час в мені і направду кипіли гени «голубої крові» (тато часто натякав про це мамі, коли згадував її польський родовід). Так от, у вечірніх сукнях з комбінацій, ми з сестрою і справді були величавими артистками, гідними великої сцени на скрині.
Кожну пісню треба було правильно оголосити: пафосно, голосно та з інтонацією, яку я перейняла від телеведучої «Песня –№ года». Іноді я навіть сердилася, що у сестри не виходить так урочисто оголосити мій виступ. Я стояла за «лаштунками сцени» , а це було простирадло від мух на дверях.. і слухала сестрине:
- Виступає налодна алтистка УЛЕСЕСЕЕЛ, лаулеат племії еселесел…
Олеена …
Артистка спочатку незграбно залазила на сцену-скриню, плутаючись ногами в сукні від кутюр, ставала на ввесь зріст і співала у підручний «мікрофон»:
- «Я так хочу, чтобы лето не кончалось, чтоб оно за мною мчалось, за мною вслед…Лето! А-а-ах лето…»
А літо слухало і не закінчувалося, заглядаючи у вікно зеленими яблуками, свіжоскошеними травами, гелготало гусьми, пінилося парним молоком, терлося об ноги котиком, синіло чорницями у відрах, пахло бабиними млинцями, кусалося бджолами, цвіркотало ввечері цвіркунами, запасалося на печі сухими грибами …
Потім я церемоніально кланялася, спочатку сестрі, яка догідливо плескала «народній» у свої маленькі долоньки, а потім «Неизвестной» Крамського, що як годиться справжній леді на картині, мовчки «одобрювала» мій виступ…
Та картина мала свій цінний вплив на мій світогляд. Але це інша історія мого життя, яке спливло десь у вікно, пізнало багато світу, доброго й не дуже, і повернулося ось зараз зі мною у цю обшарпану хатину, щоб навіки лишитися щасливими спогадами та надійно сховатися у бабиній скрині…
(На згадку про мою бабусю Козинську Юзефу Адольфівну…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850859
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 10.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2020
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 10.09.2020
Чудовий літній день…яскраве сонце, блакитне небо чисте - чисте, жодної хмаринки.Повівав легенький вітерець.
Серед посадки, здалеку чути грохіт електрички.Люди поспішали, виходили на платформу, розходилися в різні сторони. Оленка і Олег по стежці з залізничного полотна, спускалися до посадки.Прямо в обличчя світило сонце. Олег зауважив сестричці,
-Уважно дивися під ноги, а то носом зариєш.
По щебеню скакали горобці, щось шукали, а нижче розляглася висока трава. Вони тільки спустилися до дерев, перед самим носом Оленки пролетіла пташка.
-Ой.. Ой,дивись!
Брат засміявся,
- От боягузка!
Посадкою йшли метрів двадцять, не більше, далі перед ними покинуте поле. Високі лопухи, пирій, осет, де-не-де ромашки і розстелений чебрець прикрашали його.За полем, донизу тягнулася вузенька річка.За нею охоронцем стояв широкий ліс. Під ним виднілося декілька хатин.
-О! Приїхали!- онуки почули рідний голос.
Неподалік, біля підводи стояв усміхнений дідусь. Приємна зустріч, обійми поцілунки, аж просльозився старенький,
- Маленькі мої, як же ви підросли. Я так нудьгував за вами. Якби в місті зустрів,то б напевно не впізнав.
Їхали не поспішаючи, кінь часто фиркав.Дідусь знову клопотався,
-Це минуло два роки, як бачилися.Говорив татові, відпусти, саме ж гриби пішли,чому не назбирати? Суниці й полуниці вже на жаль відійшли…
Оленка нахилилася до брата,
-А я дудуся трохи й забула,здається в нього бороди не було.
-Так тиж мала, а я все пам`ятаю,справді був без бороди.
Вже проїжджали по дамбі через ставок. Рябило в очах, вода чиста, виблискувала на сонці. Навіть видно, як плавалио зграйки маленьких рибок. Неподалік купалися качки, по-під край мереживом гойдалася ряска. З обох боків річки, як охоронеці, високий очерет і зілля.
Вони під`їхали до хати. Дружок, здалеку помітивши, скавулів, стояв на двох задніх лапах, передніми махав, хотів доторкнутися до дітей. За мить радо підбігли до нього, гладили по голові, а він лискав їх руки,зазирав в очі, хотів дістатися обличчя.
-Дідусю,а ти його відпускаєш?-запитала Оленка.
--Звичайно! Він мій помічник. Іншим разом курчатко десь засне в траві, хитренький, завжди його знайде. Зубами схопить мене за штани і тягне…показує- йди забирай.
Час летів швидко… На обійсті запахло борщем,дідусь посміхався,
-Що зголодніли? Сходіть на город, принесіть лободи та кропу. А я піду принесу яйця, треба ж їх зварити.
Тільки прийшли з городу, на обійсті з кошиком в руці, привітно зустріла бабуся,
-- О, як підросли. А я на своєму обійсті чую пахне борщ, думаю піду. Ось, їжте на здоров`я! Все свіженьке…
Вона виставила глечик молока, сир, банку сметани і пиріжки.
Дідусь посміхався, запросив її до столу,
-Галю, сідай з нами, тож гості у нас, разом веселіше.
Діти задоволено мерехтіли ложками, а дідусь з сусідкою поглядали на них, переглядалися і посміхалися.
Вечоріло…Збіглися кури, півень помітив гостей і раз – по – раз співав. Дідусь гукнув до Оленки,
-Спостерігаєш за курьми… біжи в сарай, там в бочці набери кружку зерна.
За мить дівчинка задоволено промовляла,
-Тю-тю-тю.
Олег підтримав її,
- От бачиш не забула.
За вікном стемніло.Діти гралися подушками, перекидали з ліжка на ліжко, сміялися. Раптом Оленка запитала,
-А ми ту довго будемо?
Олег, підскакуючи, до неї з подушкою,
-Та ні на вихідні тато приїде й забере нас, а сьогодні тільки ж вівторок.А ти що, вже додому хочеш?
-Ні- ні просто за мультиками сумую. Дідусь телевізор не включає..
-Він просто немає часу його дивитися. Завтра включу тобі мультики, а зараз давай вкладайся спати.Дідусь тільки до подушки і вже заснув, втомився за день.
Ранком спів птахів розбудив дітей. Вночі пройшов дощик, але було сонячно і тепло. Поснідавши, діти допомагали діду. Носили та складали нарубані дрова. Дідусь з ланцюга відпустив Дружка і Оленка з ним задоволено бігала довкола.
Після обіду, дідусь взяв кошики,
-Ну пішли грибники! Мають бути сироїжки та підберезники.
Діти, взявшись за руки зайшли в ліс.Після грози пахло вологістю і травами. Дідусь попередив,
-Тут хижаків немає, піщли. Олеже ти придивляйся де йдемо, щоб знав дорогу назад. Далеко один від одного не відходьте, уважно дивіться під ноги.
Дідусь інколи звав до себе дітей, щоб збирали разом. Швидко кошики були повні, поверталися додому.
Ввечері всі дружно нанизували гриби на нитки, щоб потім повісити сушити. Олег допомагав сестричці,
-Дідусю, а ми завтра підемо? Сьогодні так швидко назбирали, що й толком в лісі не побули.
-Хочете, підете самі, якщо дорогу знайдеш. Я завтра маю поїхати забрати сіно, десь то намочило цієї ночі, треба забрати. А то он, пливуть хмари, раптом знову намочить. Це ж я для корови, бачите бабуся Галя приносить молочні продукти. Прийде зима, щоб було молочко, треба Зірку годувати.
-Олег задоволено,
-Добре дідусю, ми підемо, далеко йти не будемо. Я трохи пригадав дорогу, як два роки назад ходили.Тепер вже добре її знаю.
Після вчорашньої прогулянки в ліс, дітям солодко спалося. Проснулися пізненько. Бабуся вкотре через вікно позирала до них, побачивши, що не сплять, гукнула,
-Вставайте швидко снідати! Вареничків з сиром принесла, гайда поки тепленькі.
Надворі тепло… Сонячні промені мережкою танцювали по столі. У великій тарілці парували вареники, їх запах вже й в хаті було чути. Кицька хлептала молоко, дружок гриз якусь кістку.
Оленка, потягуючись,
-Ой, ми щось сьогодні забарилися.
Дідусь вже сидів за столом, наливав в тарілку сметану,
- Галю, не йди додому, сідай з нами.
- Іжте,такого в місті немає, все домашнє, смачненьке, - припрошувала бабця.
Оленка задоволено облизувала пальці від сметани, весь час посміхалася,
- А й справді- смакота!.
Олег поводився більш стримано, позирав на бабусю Галю, йому чомусь було шкода її, адже її чоловік помер, тепер залишилася одна. В той же час роздумував, діду так веселіше, коли вона приходить, ще й щось смачненьке принесе.
Дідусь встав з-за столу, поспішив,
- Тут таке діло Галю, приглянеш за хатою. Діти самі підуть по гриби, Олег каже дорогу пригадав, знає. А я за річку поїду, Сокирки, треба забрати скошене сіно.
- Не журися, пригляну, ще й обід приготую.
Олег з Оленкою, взявшись за руки, йшли знайомою стежкою. Побачивши квіти,Оленка вирвалася вперед, гукала брата,
- Ой, які гарні квіти! Дивись!Дивись!
-Не рви, зів`януть, хай, як назад будемо йти, тоді нарвеш.
Оленка помітила великі гриби,
- О! А це, що за грими, їстівні?
-Це грузді, треба, ще уважно подивитися. Мають, ще бути.
- Бачу… бачу,- закричала сестричка.
Діти захопилися збиранням грибів, не помічаючи більше нічого, йшли вперед. Коли кошики були повні, Олег радісно сказав,
- Ну,от тепер можна й додому!
Але подивився по різні сторони, скрізь були хащі. Чи ми заблукали,здивувався сам собі. Але сестричці нічого не сказав.Вони йшли довгенько, але ніяких стежок не знайшли.
- Ой, в мене вже ноги болять, йдемо так довго, чи ми заблукали?
Олег заспокоїв її,
- Давай посидимо, відпочинемо, нам зовсім мало залишилося йти.
Тим часом, бабуся Галя, не знаходила собі місця. Чому їх так довго немає? Адже пройшло три години. Прийшла до лісу, гукала, але їй ніхто не відповів.Вже повернулася,склавши руки, журилася,чи це йти шукати? Дружок наче відчував її настрій, мотався зі сторони в сторону, дзявкав.Рішуче відв`язала Дружка,
-Дружок шукай! Олеже, Оленко,- поспішила за собакою. Він так рвонув вперед, що вона ледве встигала за ним, щоб побачити куди біжить. Картала себе, що не додумалася раніше відв`язати Дружка.
Коли діти присіли на зрубане дерево, позаду себе почули шарудіння. Лише одна мить,Оленка зіскочила і вже роздвинула гілки кущів, голосно, збуджено сказала,
-Подивися!
Він вже стояв поруч, обоє були вражені побаченим.За кущами лежало зламане дерево, під ним лежало на спині, махало лапками маленьке лисенятко.Олег трохи розхвилювався, але шкода було звіра. Він керував Оленкою, як краще підняти дерево. А воно ж не маленьке, тож довелося добре попихтіти, підсовували під нього щепки, згодом гілки. Лисеняткові вдалося повернутися на бік і воно вирвалося з під дерева. Але побігло не поспішаючи, напевно довго пролежало під деревом. Приголомшені діти, розкривши роти, дивилися йому вслід.Оленка рукою товкнула брата,
-Послухай, здалеку пес гавкає!
В Олега засяяли очі,
-Це наш Дружок.
За кілька секунд, Дружок гавкав, нюшкував траву і бігав кругом них. Розмахуючи хвостом подався назад, діти ледве встигали бігти за ним. Назустріч йшла бабуся. Вже обіймала і цілувала, як рідних,
-Ой, що ж ви так довго, Я вже вирішила Дружка послати за вами.. Олег соромлячись,
- То добре, а то ми й справді трохи заблукали.
Оленка не чула цю розмову, тому й не зрозуміла, що вони справді заблукали. Вона гладила, хвалила Дружка,
-Ой, який ти молодець, зустрічав нас, справжній друг!Давай тебе погладжу, мій хороший, мій розумник! О! Бабусю Галю,з нами така пригода сталася.
Вона емоційно розповідала про лисеня, Олег тільки посміхався.
На столі парував обід. Дружка вже взяли на ланцюг, він скавулів і позирав на хвіртку. Бабця звернулася до Олега,
-Напевно дідусь їде.Ти нічого йому не кажи, що заблукали. Оленка не помітила,все обійшлося і слава Богу, а то буде хвилюватися.
Після обіду мили гриби, бабуся мала їх засолити.Дідусь тішився,
-- От молодці! Взимку будемо з бабусею істи гриби і про вас згадувати, як гостювали у нас.
Оленка присіла біля діда, весело розповідала про лисеня. Про те, як їй сподобалося в лісі, скільки бачила різних квітів. Хвалилася, що перша знайшла грузді.
Дідусь похвалив їх,
-Молодці, що так поступили. Маленький міг би загинути, якби не ви. Дітки,завжди добре,коли є хтось, що допоможе в лиху годину.
Олег з бабусею тільки переглядалися, вона кліпала очима і посміхалася.
20.11.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701655
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 10.09.2020
... а дощ все іде і змиває полущену фарбу,
вбирає вологу скуйовджена гривка чуприни,
о, як він старався, той завжди усміхнений барбер...
я мрію про тебе, я мрію про спільну дитину,
я мрію про нас... кажуть - мріям властиво збуватись
і я усміхаюсь так гірко й цинічно, як вмію,
а дощ все іде, вимиває карбований напис
про "мене", про "текел", про "парес" - про плач безнадії,
а дощ все іде і вливає тихенько у вуха
украдливим голосом пісню осінню печалі,
той дощ - композитор, а, може, - баріста чи - кухар...
а мрії втікають, все далі... і далі... і далі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849449
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 10.09.2020
Літечко минуло, холодочком віє,
Зранку сиві роси, трава половіє.
Хазяйнує Осінь, в неї справ багато :
Урожай збирає - працює завзято !
Справжня господиня і втоми не знає.
Трудиться в полі : картоплю копає,
Бурячки і моркву - все збирає чисто,
Фартушок барвистий з калини намисто.
Завітать в садочок вона поспішає,
Фруктовий віночок відразу вдягає.
Щедра і багата Осінь-чаклунка,
Не слід забувати, що вона й ласунка.
На баштан майнула. Урожай багатий !
Кавуни і дині просяться до хати,
А соняшник-сонце потух, визріває
В коси кукурудзі золото вплітає.
Осінь-хазяйка - все в кошик складає,
Всіх нагодує й про запас подбає.
Тільки у небі сумують лелеки...
Збираються в зграї, летять в край далекий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888362
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
На долоні життя - я стою перед Богом,
Лише мить каяття - я пройшла цю дорогу,
Я жила як могла - нехай Бог мене судить,
Бо гріхи є у всіх, не судіть мене люди.
Що життя вам моє...? Що про нього ви знали...?
Ті що грішні були, ті Христа розпинали.
Кожен з вас хай свою, сам оцінить дорогу,
За гріхи свої сам, кожен кається Богу,
За гріхи свої я, кожен день потерпаю,
Та скажіть мені ви - хто із вас їх не має?
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888301
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Замкнене коло, що сповнене полум'я.
Руки зв'язали ціпком до стовпа.
Натовп отримує мить задоволення,
"Смерть їй!",-скандує, й мене обступа.
Все вам нейметься, шукаєте винного.
Когось розп'яли , а спалять мене...
Справдити себе , жага є нестримною.
Страта. Задихуюсь, все є курне...
Я не розкаяна, і не причасниця,
Гріх відпускати, хіба ладен кат?
Ваша самітниця, ваша сучасниця,
Тіло чиє вже є смажений шмат.
Вам пригадається вирок мій штопаний,
Де я стою, там вакантно завжди,
Маю я місце де скарб мій закопаний,
Буде вам з нього багато біди...
Вас не ненавиджу, вам жити з бісами!
Мене вкриває від вас дим густий,
В нім як акторка , стою за кулісами.
Раптом ,жахніться!... Ціпок вже пустий!
Оксана Самохліб 2018р.@ Kseni Berkeli
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888297
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Колиска матері! Чи не вона впустила
Дітей у світ, даруючи життя
Чи донечці-красуні, а чи сину.
А кожне з них – ще і земне дитя?!
Колиска матері – це й джерело родини,
Де не буває місця для сміття,
Ми є усі допоти молодими,
Допоки називають нас дитям.
Колиска матері! Щось є цього цінніше?
Це їй ми зобов’язані життям,
І лоно матері – усього людства ніша.
У цьому суть людини і буття.
Колиска матері вготована нам Богом,
Це він ключі вручає від життя,
Що зіткане з тепла, добра й любові,
І шанс дає для віри й каяття.
31.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888315
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
[color="#0004ff"][i][b]Ховається літо в росисті жоржини,
А ночі серпневі – солодкі ожини.
Дарма, що чорнющі,
хай падають в душу,
ховають від світу спокуту цілющу.
Рожеві полотна у час надвечір’я –
на холод.
Пора обростатися пір’ям…
Чекати у полі лелек,
на вожа́ка.
З людьми я людина,
а з птахами – птаха.
З людьми закільцьована
пташка у кліті,
А тут я остуджую душу в зеніті,
А тут самота не така вже й полинна,
За подих любові нікому не винна.
Торкнуся крильми до небес,
до заграви..
А потім людиною,
потім у трави.
[i][/i][/b]
[color="#0004ff"][/color][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888314
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Кіт пропав. Шукав його три тижні.
Без Тимка так важко стало в тиші.
У кущах знайшов нарешті. Схуд,
Мій вухатий і хвостатий друг.
Був щасливий, наче скарб знайшов я
Закупив у магазині корму.
Викупав його, нагодував
І дозволив щоб він поряд спав.
А на третій день, біля будинку
Знов зустрів кота свого я Тимку.
Скочив швидко він мені до рук.
Десь котів живих відкрили друк?
Хто з них хто мені не розібрати
Та нікого не жену я з хати
Від проблем ховатися не звик
Совість маю все ж таки мужик.
А вони оба, як сажотруси,
Чорні-чорні, тільки білі вуса.
Йдуть до мене, як зву на ім'я,
Троє нас бо Тимофій - і я.
А невдовзі з дивом знов зіткнувся
Справжній мій гуляка повернувся
Як з роботи ввечері прийшов,
Під дверима сплячого знайшов.
Щастям це назвати чи бідою?
Їх тепер у мене чорних троє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888300
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Він був для неї заходом і сходом,
Північним вітром і південним днем,
Співав найкращі серцю, милі оди —
Злітали душі в сонячний Едем.
Робочим тижнем був і відпочинком.
Розмови вів опівдні та вночі,
Чомусь, колись, незрозумілим чином,
Від серденька її згубив ключі —
Своєї дами, милої лебідки,
Що завжди йому вірною була,
Пустеля утворилася нізвідки,
Зачахла в дивнім цвіті ковила. 7/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888303
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Я вибираю тебе,
Хоч це так безглуздо і майже злочинно.
Я вибираю тебе,
І думаю, що я творю́, безупинно …
Я зовсім не той,
Що у мріях твоїх колись твоїй юності снився.
Я зовсім не той,
Я летів не сюди, та раптом з шляху свого збився …
Я здатний на вчинки такі непрості
І іноді просто жахливі,
І очі мої, і бажання не ті,
Щоб двоє і раптом щасливі …
Ти мабуть налякана трішки всім цим,
Та що за безглузда людино,
Ти поглядом, дотиком кожним своїм
Кохаєш мене безупинно …
Налякана? Так. Вже готова втекти,
Але ти чомусь не втікаєш.
Я прошу, благаю, у небо лети,
Чому ж ти мене обіймаєш? …
Незнані, далекі, якісь там світи,
Мене відбирають у тебе,
А в мене в очах твоє сонце і ти,
Немає в світах тих потреби …
Ось тут посередині наша межа,
На ній ми з тобою зустрілись,
Кудись ми підемо по своїх стежках
Світів, що чомусь розізлились …
І знову повернемось,
Світло в очах,
Немає тут парків і вулиць,
Літає між зір
Корабель наче птах,
Щасливі, що не розминулись …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878195
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 09.09.2020
Один момент - і між життям та смертю -
Найменший подих вітру - серцем чуть.
Один момент - всі межі буде стерто -
Хіба важливо зараз , як їх звуть?
"А знаєте, мені, чомусь, не страшно"-
Здивовано всміхається вона.
Йому сподобалася дівчина відважна
Та треба йти - чекає їх стіна.
Вони не знали, де межа кордону,
Вони не знали,що їх там чекає.
Проте вони є жертвами закону,
І іншого в них виходу немає.
Промовила вона, йдучи у жито:
"Якщо піду раніш у небуття,
Ви напишіть, що Мусю було вбито.
Померла вона, люблячи життя"
Зроблю - сказав, хоч мав би заперечить.
Вона дивилась з вдячністю у очі.
Зараз не час для марних суперечок,
Він ладен все зробить, що вона хоче.
Йшли мовчки лісом. Лісова місцина
вже не здавалася холодною, страшною.
Відкрилася для них гілок завіса -
І небезпеку обійшли ті стороною.
Ще кілька кроків, просвіт стає більшим.
Побачив він ту лісову межу.
Сивіє небо, серце б'ється в тиші:
"Давай біжи, я поруч. Поможу"
Пройшли кордон - момент, що так чекали.
Чому душа тоді в них так болить?
Вони причину дуже добре знали:
Настала їх розлуки гірка мить.
«Щастя момент - залишиться моментом.
Не будем випробовувать життя.»
Для них ця фраза стала аргументом,
Що зможе приховати почуття.
Прощайте! Й перш ніж на віки покинув
Він сукні край її поцілував
Вона пішла, а він запам’ятав хвилину,
Коли насправді і навіки покохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871276
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.09.2020
Из времени подола – бесконечность,
Рассыпав мириады звёзд,
Пророчит взлёт...
А мы, родив беспечность,
Всё топчемся у Божиих ворот...
Да нам ли с Вечностью тягаться, господа –
Скольким попыткам
Остовы по свету?
Ведь бездну раз пренебрегали меты
И созиданье чёркала вражда.
Опять безумству дан зелёный свет?!
И равновесье
Хрупкое на грани...
Ещё есть время,
Чтоб сорвать стоп-краны –
К Любови курсом наш земной корвет!
09.09.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888270
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Ніч духм'яна була і п'янка - мов вино,
Не забути її нам ніколи.
І стелилися трави, немов полотно,
З неба тихо всміхалися зорі.
Ясний місяць стежину світив нам згори,
Хай вона не скінчиться ніколи.
Розмовляли тихенько про щось явори
І цвіркун веселився навколо.
Захотілось зорі, впасти в руки твої
І вона відірвалась від неба.
Тільки довго прийдеться летіти її,
Мабуть цього робити не треба...
Біля тебе є я, біля мене є ти
І кохання одне в нас надвоє.
Будем в серці завжди ми його берегти,
І щасливими будем з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888250
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Мов на сторожі озброєна рать.
Гриб білобокий сховався під дубом.
Свіжість повітря рознеслась навкруг.
Вересень весело грає на дудці,
Вітер здіймає навколишній рух.
Як же, людино, у лісі приємно.
Збіглась брусниця - щедро у травах.
Ось і дерева вклонилися чемно,
То ж збережи красу цього краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888256
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Без прощань нема побачень,
Без образ нема пробачень.
Ллється в радощах нам світло —
Щастя сонечком розквітло.
Без зітхань нема зажури,
Злість серцям руйнує мури.
Почуття великогранне,
Непідкупне і жадане,
Без запрошень йде у гості,
Зустрічає на помості
Дві закохані людини,
Поєднавши половини. 7/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888235
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
791. работал СТРЕЛОЧНИКОМ он – лишь в СКЛЕРОТИЧНОМ состоянии…
792. лишь МЕДИЦИНСКАЯ зарплата вот, – не поддаётся ИНДЕКСАЦИЯМ!
793. нам на телеги поставили ДИЗЕЛИ – чтобы почаще мы на них ЕЗДИЛИ.
794. она КРЕСТИЛАСЬ так, что реки РАСТЕКЛИСЬ и камни ТРЕСКАЛИСЬ!
795. внезапно ОБЕДНЕВ, – я на асфальте мелом был ОБВЕ́ДЕН.
796. съев ПОЛОСАТИКОВ всех, – мы по ним после ПОТОСКОВАЛИ…
797. в лесу ЕНОТОВЫМ семейством – насаждались зверям… МОВЕТОНЫ.
798. молодожёны как РАСПИШУТСЯ, – постель их сразу РАСПУШИТСЯ…
799. на горизонте зарево БАГРИЛОСЬ, но в огороде тёща ещё ГОРБИЛАСЬ.
800. и вот в ГОЛОВОРЕЗЕ том… мы опознали ОЗВЕРЕЛОГО соседа.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888248
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Життя, де плинуть осені і весни,
Де є початок усього й фінал,
Це і прямі дороги, й перехресні,
І долі недоведена вина.
Й мої літа, немов осіннє листя,
Осипались на воду, під весло,
Складаю спогади, мов книги на полицю,
А там дитинство, юність і село.
В минуле подались вони дружненько
На крилах недоспіваних пісень,
Отих, що так любили тато й ненька,
Як Галя воду Йванкові несе.
Вигойдується й спогад предалекий
(Була тоді я дівчинка мала),
Лякав мене лелек на хаті клекіт,
Що розливавсь на цілих півсела.
Тривогою навідалась у серце
Та мить, коли мій виліт теж відбувсь…
Життя – нові й нові змагання в герці
Без участі братів, батьків, бабусь.
29.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888225
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
- Люблю…
Спиваю шепіт ніжний з губ…
- Моя…
І чути серця власний стук.
Жада…
Душа, обійми як полон…
Жага…
Лише розпалює вогонь.
- Люблю!
На цілий світ – ми віч-на-віч.
- Твоя…
Співає дифірамби ніч…
Молю…
За тебо Небо, Ангел мій!
- Люблю…
- Повік моя! А я вже – твій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444708
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 08.09.2020
А ти мене завжди чекай,
У день, чи може пройде місяць.
А головне, відповідай,
Чекай у зимній день той пізній.
А ти мене завжди чекай,
Осінь, весна, зима минає.
А головне, відповідай.
Бо вибору у нас немає.
А ти завжди мене чекай,
Вчора, сьогодні, може завтра.
Ти не мовчи, відповдай,
Моє кохання того варте.
А ти мене завжди чекай,
Курличу в небі журавлями.
Ти на дзвінок відповідай,
Бо цей зв'язок навік між нами.
А ти мене завжди чекай,
У дощ , а чи у сніг лапатий.
Я запрошу тебе на чай,
Коханням душі зігрівати.
А ти мене завжди чекай,
У доль немає більше шансу.
Полине серце в небокрай,
У звуках трепетного вальсу.
А ти мене завжди чекай,
Бо "Завтра" може і не бути.
Душа полине в небокрай,
Ми вже з тобою літні люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888069
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
На крило, сіре плем'я пернате, -
Час піднятися в небо тепер!
Від брудної бобрової гаті
Відлітайте до чистих озер.
Ти давно не торкалася, зграя,
Приземляючись, вод голубих.
І вожак молодняк підіймає,
Кличе сірих пернатих своїх.
Рве повітря болотне на змаху
Сотня юних міцніючих крил...
Тільки хід уповільнюють птахи,
У підйом не вкладаючи сил.
Знову сам над лататтям кружляє,
Одиноко літає вожак.
Із багнюки зарослої зграю
Не підняти у небо ніяк.
Він даремно розтрачує сили -
Його рідних десятками літ
В трясовинах північних водили
Хижі птахи не наших боліт.
Їм красоти озер невідомі,
Підневільним чужих вожаків.
У похмурому їхньому домі
Лиш болотних їдять хробаків.
Тільки відчай не гасить надію -
І до рідних призивно кричить;
Тільки з тими хто знятись посміє,
В край озерний вожак долетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888169
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
Чуттєво сонце заплітається в красу,
У квіти польові - магічні барви,
Неосуди його обрізану косу,
Вдихни життя - в нім запашні отави.
Там босоніж пройду миттєвості спокус -
Спокус й жаги дозрілого вже літа.
Метелик й цвіт - отав пахучий вус
І подих запашілого вже жита.
І я у нім - віночок з пишних трав,
Вдихаю світ - живу у нім блаженно,
Співає жайвір літніх ще октав -
Їх насолоду питиму щоденно...
(С) Леся Утриско (Воробець)
Світлина моє землячки Надія Ліщинська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888161
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
Десь кувала зозуленька у зеленім гаю,
Ой чи прийде мій миленький, що його кохаю.
Сонце сходить і заходить, нічка наступає,
Я чекаю мій миленький, а тебе немає.
Попрошу я вітер сильний, щоб летів до тебе,
Щоби місячне проміння освітило небо.
Щоб зоря тобі моргнула поглядом яскравим,
Якщо ніч тебе застане в росянистих травах.
Коли зорі кине нічка, нехай світять ясно,
Хай коханням горить свічка, ніколи не гасне.
Буду я тебе чекати біля водоспаду,
Змиє він усі печалі, коли поруч сядем.
Подивлюся тобі в очі, доторкнусь устами,
У коханні будуть ночі линути піснями.
Не віддам тебе нікому і кохання наше,
Закує для нас зозуля, про життя розкаже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887578
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 08.09.2020
Щось із бабою зробилось:
Чи то так, чи здуру,
Почала вона вивчати
Китайську культуру.
Ото цілий день товчеться,
По книжці мудрує,
Усі речі розставляє
Тільки по Фен-шую.
І для діда одягнутись
Стало ціле горе:
Зранку - шафа у кімнаті,
А вдень - в коридорі.
Тут штани свої поклав
(Стілець біля ліжка)
Та під вечір - нема штанів,
Є з фікусом діжка!
Вночі діда притиснуло
(Є така потреба),
Баба міцно вже заснула,
Дід йде куди треба.
За щось раптом зачепився
(А це було крісло)
Так упав, мало не вбився,
Щось у спину влізло…
І в старого тут не склалось
Щодо етикету,
Бо не було вже потреби
Йти до туалету…
То на голову упаде
Зеркало з полиці
То на кактуса він сяде -
Баба б’є по пиці,
Отак дід помучивсь з місяць,
Пішов у розвідку
І його (він ще нічого!)
Прийняла сусідка.
А покинута бабера
Вже майже не чує,
Сама в хаті шкандибає,
Зате ж по Фен-шую!
А старий біля сусідки
Прекрасно ночує,
Накінець-то він позбувся
Клятого Фен-шуя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786667
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 08.09.2020
Познайомилася Тая
З Грицем в жовтому береті,
І як зараз це буває -
Здибалися в Інтернеті.
Ось нарешті, через місяць
У кафе вони зустрілись,
Гриць вручив Таїсі квіти,
Потім вдвох за столик всілись.
Принесли їм тортик, чаю,
Тая зразу починає:
-Я нечесних обминаю
Й тобі зразу заявляю:
-Якщо тільки у розмові
Будуть ноти брехні й фальші -
Я встаю й виходжу звідси
Тріумфальним гордим маршем!
-Та не вмію я брехати,-
Заспокоїв Грицько Таю,-
Буду правду я казати,
Тобі чесно обіцяю.
Тая впевнена і горда
У своїй тут перемозі,
Але далі все розкрилось
У такому діалозі:
-В мене ноги, як в козулі,
Переваг у них багато…
-Ну, це правда,- Гриць дівулі,-
Такі ж довгі й волохаті.
Тая далі: - В мене очі,
Як волошки - скаже кожний.
-Та зате на твоїм носі
Почепитись легко можна.
-Груди ось - без силікону,
Крім квартири маю дачу…
-Дуже дивно, де ж ті груди?
Тільки блузочку я бачу.
Тая далі: -А волосся?
Меліровка тут до діла…
-Якесь воно поскубане,
Наче його гусінь з’їла.
-День робила манікюри,
Це в салоні - дорого…
-Та з такими пазурами
Можна йти на ворога!
Тая зблідла і крутилась,
Часто ойкала, зітхала,
Із-за столу підхопилась,
На все кафе закричала:
-Отакі козли не в моді,
Бо невдячна ти скотина,
На твоїй дебільній морді
Навіть не росте щетина!
Ще ти - хам, падлюка, бидло,
Це про тебе правда вся!
Перед тим, як гордо вийти –
Дала дзвінко ляпаса.
-Що ж не так? Казав же правду!-
З болем вирвалось у Гриця,-
Це вже шоста покидає
Й кожна з них дає по пиці!
Аж тепер я зрозумів,
Дорогі мої дівчата,
Щоб ви мене покохали –
Треба завжди вам брехати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786965
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 08.09.2020
З років розлуки знімаю полуду
Хочу не втратити кожен із днів.
Твій телефонний дзвінок – амплітуда
Між коливанням несказаних слів.
У цих розмовах завжди відчуваю
Магію слів, як кажеш свій: - Привіт.
Руни думок на відстані читаю
Навіть тоді, як телефон мовчить.
З тобою, без тебе, щоночі літаю
(Плече до плеча і рука у руці).
І подих, і рухи, дотики знаю,
Ніжний цілунок на рідній щоці.
Єдина на двох у нас мантра любові.
Для наших доріг переправа - мости.
Не доторкніться колючки тернові
До щастя.., тому що у світі є ти.
Зняти полуду – правильно зрозуміти
щось раніше усвідомлене по-іншому.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834259
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 08.09.2020
Приспів:
Ллє за вікном осінній дощ,
А на душі осінній джаз.
В зажурі жовтолистий парк,
Сумує бо не бачить нас.
І
Я відчував твою любов,
Твій погляд серце спопеляв,
Щасливий був, коли тебе
Я з поміж тисяч упізнав.
Ти, як гармонія сама,
Ти радість, світла дивина.
Була зі мною поряд ти.
Була...
І вже тебе нема.
Приспів:
А за вікном осінній дощ,
А на душі осінній джаз.
В зажурі жовтолистий парк,
Сумує бо не бачить нас.
ІІ
Я був такий ще молодий,
Не бачив щастю перешкод.
Тобою дихав я та жив,
Навіки, думав, ми разом.
Яскрава то була пора.
Твій сміх у пам'яті луна.
Була мелодія в душі.
Була...
Тепер її нема.
Приспів:
А за вікном осінній дощ,
А на душі осінній джаз.
В зажурі жовтолистий парк,
Сумує бо не бачить нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864847
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 08.09.2020
Какой чудесный аромат,
Сравнимый разве что с весной.
Он тоже может вдохновлять
И даже насыщать собой.
Разлила осень благодать,
Она умеет почудить.
Стал воздух- супер-концентрат.
Мгновенья добрые ловить.
И лёгкие, как механизм
-Он рад себя подзарядить.
Ходи, дыши и весь туризм,
Но многим хочется курить.
Ходи и радуйся душа
Природе, жизни и семье.
Люби в любые времена,
Но помни всё-же о войне.
Война не смотрит календарь,
Ведь у неё свои права.
Ей не прикажешь- "не ударь".
На то она и есть война.
Но осень скажет, что зима
Уже прокладывает путь
И каждый день календаря
В снега всех может окунуть.
И если холодно в душе,
То даже летом в ней мороз,
А если свет, любовь в тебе
-Там миллионы алых роз.
И осень всё-таки права,
Она умеет научить.
Есть осень жизни и зима,
Но каждый может добрым быть.
Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811419
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 08.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JbQ76XwC5u8[/youtube]
Тихенько літо відлітає –
Останні дні, останні дні.
« Курли» в повітрі вже витає
І стає сумно так мені.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
Я ще серденько не зігріла
Твоїм теплом, твоїм теплом.
Ти, любе літечко, злетіло
І вже кружляєш над селом.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У небо синє не лети.
Дивлюсь як літо відлітає
І осінь входить у права,
Дерева листячко скидають
Й зелена сохне скрізь трава.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
А я іду прощатись з літом,
Яке так швидко відгуло.
Фарбує осінь сивим цвітом
І стелить пасма на чоло.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888152
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
зима вигризає бурульками ще трішки часу -
ще кілька ночей, кілька ранків і вітряних днів
хай буде весна, але потім, нехай не відразу
щоб світ заяснів, затеплів, заземлів, залюднів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869760
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 07.09.2020
Не спинити річку, вона повновода.
Не намилуватись, якщо пишна врода.
Не напитись вволю з джерела водиці,
Не вибрати зорі з чистої криниці.
Проте можна зерна в землю висівати,
і найкращі квіти можна дарувати.
І слова найкращі, ніжні, говорити,
і вірно, і щиро можна полюбити.
Не зламати мужніх тих, хто захищає.
Не спинити часу, що кудись збігає.
Не забрати думку, яка має крила.
Не сховати радість, як душа щаслива.
Проте дано друзів нам багато мати,
радістю наповнить свої світлі хати.
Довірити Богу найясніші мрії,
зустрічати ранки, сповнені надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888143
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Загляну в очі я твої ,
Вдихну тепло і ніжність,
Скажу спасибі я весні,
Що нам дарує вічність
І світло променів ясних
Із неповторних стрічок,
Життя складається з простих
Із повсякденних звичок
І гама ніжних кольорів -
Це той душевний стан,
Краса чарівних вечорів
У сяйві дивних чар
Створили шоу зіркове -
Небачена краса,
Так лиш дивує все живе,
Як ніби йде весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888077
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Якось із далекого зовсім села,
А може містечка, що ледь на долоні,
До міста великого рвалась душа,
Маленьке здавалось їй наче в полоні …
Екзамени складено. Усміх цвіте.
Здається весь світ неймовірно чудовим.
І вже подаровано перший букет,
Трояндам радіють дівчата червоним …
А потім рутина, книжки чи мольберт,
Пробірки дзвенять наче дзвоники в вухах,
І вже чоловік на всі руки експерт,
Говорить, що знає, не грається в слухах …
Старі професори, що толку у них,
Немов в горах повінь кров стукає в скроні,
Життя поділилось на зрячих й сліпих,
Життя видавалось усе на долоні …
І раптом з’явилась не жінка, а маг,
Не знає він навіть з якого предмету,
Палаючих губ не стримує страх,
Малює у снах, що там за корсетом …
Пробрався якось у кімнату її
Хотів обійняти її безборонну,
Та раптом відчув себе в пастці страшній,
Побачив, як зовсім в душі її чорно …
Злетіла у небо й його потягла,
Понесла у сховок свій наче розвагу,
Навколо кричало якесь вороння,
Ото собі вибрала відьма ватагу …
Хотіла зробити із нього слугу
У справах, що вам навіть знати не варто,
Та вперлась неначе в мурівок, в стіну
У вміння з нещастям боротися жартом …
Спочатку лякала з усіх, що є сил,
Шукала у ньому найменшу слабину,
Не бачив вже й блиску далеких світил,
Та раптом побачив у відьмі людину …
Кудись провалився загублений страх,
І жарти вже стали відверто смішними,
Із відьми все чорне сховалось у прах,
Стояли немов дві звичайні людини …
Звинили обоє і знали про це,
Та хтось там високо пробачив їх вчинки,
Він так цілував її руки й лице,
Що вибачте автору сірі відтінки …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880612
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 07.09.2020
Когда же вернётся к нам мирное время?
Живём в состоянье войны.
Поэту ЗАПРЕТЫ - тяжёлое бремя.
Границы ему не нужны.
Попала недавно под букву закона.
Вернуться домой не могу.
Поэт ведь творит по уставам канона.
Она оказалась в плену.
Тринадцать ночей провела в заточенье.
Услышан СИГНАЛ её SOS.
Но только ПАРОЛЬ ей принёс вызволенье.
Завис тот коварный вопрос.
Спасибо надёжным друзьям за работу.
Вернулась из плена домой.
Родные пенаты встречают заботой.
Я снова готова встать в строй.
Никто не заметил страданье поэта.
Такая ей выпала честь.
Напишет она ещё много сонетов,
Пока вдохновение есть.
7 сентября 2020.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888076
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Коли довкола все пусте,
коли зусібіч душить пластик,
покину все, піду у степ, –
піщинку степу в серце вкласти.
За обрій сонце провести
(безсила тут бетонна пастка!)
й немов в останню із гостин,
до брил гранітних знов припасти.
Бо вкотре з краєм степовим
не встиг як слід побуть, набутись.
Так виростаєм з пуповин,
лишаєм дім в пориві бунту.
Останній вечір. Ковила.
Бузок небес над бузьким степом.
Хмаринка стежку повела
туди, де біль мій розпростерто.
Куди, тамуючи цей біль,
не раз ще буду повертатись.
Будяк, чебрець і деревій.
Та рідний Буг, мов рідний тато.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888079
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Це золоте руно осіннє,
Вінець всім врожаям в селі,
Літає в небі павутиння –
Лад трактори дають землі.
До елеваторів машини
Везуть зерно і качани.
В дворах бій, півнячі хрестини,
Хто виборе – стать головним.
Вже дині й кавуни достигли,
Чекають груші і айва.
Глядь – холоди чекають з тилу...
Корівки де не де, овва...
Знаменням хресним всіх нас осінь –
В цей край ключів й пташиних зграй...
Журу бурштинну й синю просинь,
Пропій душа нам і зігрій...
Життям прокотяться сердечка,
А поглядом – за небеса;
Цвіт льону – з Вічністю уздечка,
Ще й дальній дзвін – то чудеса...
Ці думи – світом поволока,
В них кутається вся Земля –
О наша Матінко, до строку.
О Боже, душу окриляй...
04.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887853
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Лягла під ноги осінь килимами,
На всіх березах сукні золоті,
Сховались ранки у густі тумани,
І рушники готові для сватів. *
Хоч день осінній має свої вади,
Він закороткий, часто із дощем.
Давно отави скошені в левадах,
Торкає душу непідробний щем
За журавлями, котрі прокричали,
За щедрим літнім сонячним теплом,
За днями довгими і тихими ночами…
Шкода, що літо в вирій утекло.
20.07.2020.
* - вважалося, найкраща пора для весіль до Покрови.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888063
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 07.09.2020
***
Когда в слове "Щ", – то лес в миниатюре,
Сменить на "З" – прекраснейший цветок,
А с буквой "Т" – отряд солдат в натуре,
С "С" – для растений маленький глоток.
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888081
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Цвета любви, цвета желаний,
Весенней радости вино,
Пьянит ваш хмель в плену лобзаний,
Но тает образ ваш давно.
Страдать за вами - это мука,
Мечты любви уносит дым,
Обнимет сердце только скука,
Вы вновь не станете моим.
Уже пора осенней грусти
Спускает охры желтой суть,
Ко мне тебя любовь не пустит,
И без тебя я остаюсь.
Я перекрашу мир в багровый.
Где желтым листьям вихри вдруг
Подарят цвет зимы суровой,
Что нас поймала на испуг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888059
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Гриць з Семеном сумували
У суботу, в ранній час,
Татків інструмент дістали.
Є робота – їм якраз.
Псу своєму, Марафону
(Білі вуха, чорний ніс),
Майструвати іншу будку
Із натхненням узялись.
Так завзято працювали:
Стукіт, грюкіт, бам, бам, бам!
В суперечці розкричались –
Не робота, а бедлам.
Розійшлися в різні боки.
Не дійшли вони мети.,
Зовсім буду розвалили,
А нової не звели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888029
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Росу сріблясту
Накинула ромашка
Вуаль ніжності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888032
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Якщо близькі́, чи варто сумува́ти,
Що з то́го, що аж на́дто тих розлу́к?
Ви спра́вді хо́чете їм в чо́мусь співчува́ти?
Там ні́жність на́че скри́пки ти́хий звук …
Там ве́чір килимко́м із чар укри́вся,
Там стільки спра́вжнього душе́вного тепла́,
Там мі́сяць на пів не́ба засвіти́вся,
Там душ людськи́х прозо́рість кра́ще скла …
Що може в них розлу́ка відібра́ти?
Спо́гад про спалах ніжності руки́ …
Хіба ту ні́жність на шматки́ чомусь порва́ти?
Із нею можна все́світ весь пройти́́ …
Немає тут ні ро́зкошу, ні сце́ни,
Тут все так ти́хо, хто б ще так умів,
Дале́ко захова́лось все буре́мне -
Що ти хотіла і що я хотів …
Не варто від розлу́ки сумува́ти,
Це лиш тума́н, його в серця́х нема,
Дале́ко ра́зом … бу́демо мовча́ти,
Хіба ж найважливі́ші нам слова́ …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888049
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 126 ***
ОБЕ ДАЮТ, и закурить, и кое-что другое,
а нас, пока ОБЕДАЮТ – оставили в покое.
*** 127 ***
сегодня развозим мы ЗАВТРАКИ, НО –
обедов не будет, а ЗАВТРА – КИНО!
*** 128 ***
обжорство – это только ИХ УДЕЛ,
а я ещё не знал об этом И ХУДЕЛ…
*** 129 ***
— ну, вы с обжорством жутко НАДОЕЛИ –
и когда надо, и когда не НАДО – ЕЛИ!
*** 130 ***
мяса лучший кусок положите В РАГУ,
и отдайте свой ужин любому ВРАГУ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888045
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
[b]З[/b]аглядала калина до хати,
[b]М[/b]илувала засмучений стан,
[b]А[/b] той образ чарівний у шатах
[b]Л[/b]иш думками звивався у снах
[b]Ю[/b]велірна коштовна прикраса
[b]Й[/b]ому зваб додавала їще
[b]П[/b]отопала у розкоші ряса
[b]Е[/b]моційно торкавши лице
[b]Й[/b]ого ніжно і так непомітно
[b]З[/b]ахопив неповторний візаж,
[b]А[/b] обабіч непрохані віти
[b]Ж[/b]артома малювали пейзаж
[b]В[/b] смарагдовій весні небосхилу
[b]С[/b]тиха ніжилось справжнє життя,
[b]М[/b]отивуючи стилем для дива,
[b]А[/b] у слід спокушала зоря
[b]Р[/b]озкидаючи зоряні перла,
[b]А[/b]кцентуючи зваби свої ,
[b]Г[/b]учно слала смарагдові стебла,
[b]Д[/b]одаючи піару весні
[b]О[/b]зирались кущі і дерева
[b]В[/b] поцілунках кружляли думки
[b]І[/b] в безмежному синьому небі
[b]Й[/b]ого звабі вклонялись пташки
[b]В[/b]игравали хвилини чудові,
[b]Е[/b]стетично горнулось життя,
[b]С[/b]покушалися в морі любові
[b]Н[/b]еповторно вразливі серця
[b]І[/b] вклонялись зворушливо долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887997
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Я все ближче до осені
І все вище до просині,
Йду ногами я босими,
П’ю наснагу з землі.
Ще милуюся росами,
Заколисана грозами,
З посивілими косами
На шляху до зорі.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887969
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Бережи моє кохання,
Воно щире і просте.
І чи перше чи останнє,
Завжди в серденьку цвіте.
Бережи мою усмішку,
Бо для тебе лиш вона.
Поспішає осінь пішки,
А у серденьку весна.
Бережи мій погляд ніжний
І блакить моїх очей.
День сьогодні дивовижний,
Нас торкає за плече.
Бережи слова любові
І той образ дорогий.
Що у сонці й рідній мові,
Промінець дарує свій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887934
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Беру до рук я олівець,
А серце полум"ям палає,
Сьогодні Таню Горобець
Я з Днем народження вітаю.
Бажаю Тані від душі,
Хай серденько її співає,
Щоб в кожному її вірші,
Читали ми п"янке "Кохаю".
Нехай в цей День Ваша сім"я
Збереться за столи тесові,
Найкращі квіти і слова
Вам подарують із любов"ю.
Нехай музики у цей День,
Вам Вашу подарують пісню,
А з піснею нехай цвіте,
В душі кохання Ваше пізнє.
Хай друзі привітають Вас,
Із Днем народження, зі Святом,
З пісень сплетуть букет для Вас,
Адже пісень у Вас багато.
І я в красивий той букет,
Що так розквітне пишно в слові,
Вплету найкращу із квіток,
Цвіт щастя, радості й любові.
ВІТАЮ ВАС, ТАНЕЧКО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887923
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Крихка і ніжна, невагома
сніжинка мила на чоло
упала вмить, як вийшла з дому,
і враз від серця відлягло.
Цей перший сніг – сама невинність...
у Рік Новий надіюсь знов,
тебе зустріть, на Божу милість,
бо сподіваюсь на любов.
У Ніч Різдвяну, чарівничу
тебе у дзеркалі побачу…
Надіюсь. Щастя тобі зичу.
А сніг іде… І я вже плачу…
І кришталеві по щоці
сніжинки котяться слізьми.
Чи винний сніг, чи винні ми…
Що це, не знаємо самі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548501
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.09.2020
Знову відкриває школа для нас двері,
Знову в коридорах задзвенить дзвінок.
Падає під ноги жовте листя в сквері
І звучить у залі зустрічі танок.
Усмішку дарують наші шкільні друзі,
Посивілі скроні хлопців і дівчат.
Та такі щасливі, що ми знову в крузі,
Як були, багато, то́му літ назад.
Не забудем з вами ми тих днів ніколи,
В пам'яті назавжди лишивсь дружній клас.
Зустрічає радо наша рідна школа,
Й буде зустрічати, ще вона нераз.
Радісно хай линуть голоси знайомі,
Пам'ятаєм завжди наших вчителів.
Вони такі рідні у шкільному домі,
До землі низенький шлемо їм уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887656
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Ходи рівно, дихай вільно;
що там під шкірою,
в сутінки втрапив? -
і тиша завжди
вкрита темнотою.
Слухай тишу,
але довіряй собі,
навіть якщо спокій
для тебе
отрута,
холодна, безмежна,
як хвилі,
що колише і колише...
сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887900
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Зранку осінь жовтокоса
На кларнеті виграє,
І танцюють в травах роси –
Край цей казкою стає.
Листопадять перші клени –
Килимочки тчуть землі,
Трави ще напівзелені –
В небі жури-журавлі.
Змовкли крики журавлині,
Дише смутком їхній слід,
У намистечку калина
Зустрічає сонцесхід.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887890
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Я сторіночки листаю книги-букваря,
Ніби з радістю збираю зіроньки життя,
Перші кроки, як лишала з малого дитя,
Як чарівністю всміхалась чарівна весна
Перше слово ніжне - мама, що із вуст зійшло,
Як всміхалося від щастя неньчине чоло
Та сіяли її очі, ніби дві зорі,
Ніби вказували стежку із даля мені
Мила радість, світ дитинства, світло у душі,
Перші враження життєві і такі прості,
Ото було справжнє щастя - зроззуміли ми
Та дійшло лише до серця через всі роки
Я сторіночки листаю книги-букваря,
Ніби з радістю збираю зіроньки життя
Та вклоняюся низенько щиро до землі,
Дякую, моя рідненька, що живу в добрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887915
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
из одноимённого сборника одностиший
781. я относился к СИРОТИНОЧКАМ всегда – САМОКРИТИЧНО!
782. а УНИВЕРСИТЕТ наш ИНВЕСТИРУЕТ… в одних пенсионеров!
783. и КАЛОЕД тот сидит на ОКЛАДЕ… как хорошо, что очень ДАЛЕКО!
784. мы опоздали! – в КРАСНОДАРЕ всё РАСКРАДЕНО... до нас!
785. голодающим узникам тюрем НАВЕЗЛИ голубой ВАЗЕЛИН…
786. слегка ПОЧМОКИВАЛИ детки ваши… ПОЛОВИЧКАМИ забавляясь.
787. мы эффективно звуками ШАРМАНКИ с ШАНКРАМИ боролись.
788. я так усердно объявления РАСКЛЕИВАЛ… воро́ны РАСКЛЕВАЛИ!
789. без зрителя АКТИВНОГО кому нужны те АВТОГОНКИ?
790. все некроманы спали ГОЛЕНЬКИМИ… только на МОГИЛЬНИКЕ.
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887913
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
О море, неспокійна диво-казко,
До тебе поспішаю я в полон,
Щоби напитись ніжності і ласки
Із білопінних водяних долонь!
Мій норовливий, синьо-білий світе,
Мінливо-вічний, як і небеса,
Собі тонів позичив ти ізвідти.
Саме у цім і є твоя краса:
У хвиль плесканні, лагідно-грайливім,
У спокої, коли настане штиль,
У штормі, коли хвилі ті сварливі.
Непросто їх тоді перемогти!
О море! Я люблю твою стихію,
Бо маю гени вічного борця,
Люблю, коли під сонцем ти спокійне,
Й нема тобі ні краю, ні кінця!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887887
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Його красі позаздрить сам Юпітер:
Назустріч сходу сонця навпростець,
Під музику, що грає буйний вітер
Несеться чорногривий жеребець.
В гармонії з собою й цілим світом,
Таким його задумував творець.
Блищить все тіло чорним оксамитом,
Копитом б'є об землю жеребець.
Він назавжди закоханий в свободу,
У ній його початок і кінець,
а за хоробрість має в нагороду
Аж 42 кобили жеребець.
Його прекрасна вершниця сідлає,
В руці вона тримає гребінець,
Все гриву йому чеше, обіймає –
Щасливий чорногривий жеребець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887903
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Медами розливаєшся в мені —
Смакую солод, чарівнице мила.
І млосно, сонячно стає в ці дні,
Душевні виростають диво-крила,
Які запрошують у стиглий сад
Плодів твоїх — з утіх і сокровення.
Знаходжу рівновагу між принад —
Ти надаєш і силу, і натхнення.
Легенями вдихаю аромат
І відчуваю, як вирує сила!
Люблю тебе, обожнюю стократ,
Моя ти, рання осене, щаслива! 4/09/20
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887910
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Прийди і обійми мене без слів.
Доки не пізно…Просто обійми.
Мелодія душі – це дивний спів
Кохання не дається всім взайми.
Обійми без лишніх обіцянок.
—Не зможеш жить без мене, не кажи.
В вічній любові не клянися. Наостанок
Від балачок цю тишу вбережи.
У подиху твоїм я розчинюся.
Очі розкажуть більше ніж слова.
За чисте і святе завжди молюся,
Освідчення мовчанням теж бува.
Хто перед ким, і в чому винуватий
Помовчимо і чесно, і відверто.
Щоби серця не закривали грати
Бо втративши тебе — мені померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804444
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 04.09.2020
Моя версія українською мовою пісні « Моя чужая» у виконанні Я.Сумішевського
На печаль осінню сипле листопад
Прошептала пам’ять: —Не верну назад.
Проганяє вітер жовте листя з площ.
Ти пішла і в серці ллє холодний дощ.
Осінь підганяє: — Вибір вже здійсни.
Відпусти вчорашнє, двері зачини.
Листопад кружляє, кличе танцювати
В танці цьому грішному нелюбов зіграти.
Приспів
В осінньому танго з цілунком прощання
Наосліп твої пізнаю я бажання.
—Не можна любити, твердять небеса
Ллє дощ. Я ж люблю, хоч моя ти — чужа.
Як же цю негоду серцю перебуть,
Бо любов осінню мені не забуть.
Ти чужа дружина — мій печальний гріх.
Тільки ти на світі краща від усіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804819
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 04.09.2020
Надворі пізня осінь. Небо затягнуте сірими хмарами. Дахи і дерева іскрили сріблястим інеєм, а вся земля покрилася памороззю.
Вже зранку пролітали маленькі сніжинки, то дуже рідко, то частіше, вони кружляли і встеляли землю та з часом почався мілкий сніжок. А під обід сипав лапатий, густий сніг.
В хаті було тепло і затишно. Бабуся на столі різала овочі на борщ,а Андрійко сидів поруч, грався іграшковими машинками.
Онук за вікном побачив сніжинки.,
-О! Бабусю це що?
Вона не поспішаючи подивилась . - Бачиш,як красиво надворі,все біле - біле, це справжній перший сніг.
А, як це справжній, перший?-здивовано запитав онук.
-Справжній, бо це не крупинки, бо без дощу, бо такий пухнастий і густий. Земля замерзла, тож відразу розставати не буде, хіба,що потепліє. А перший, бо в цьому році, ще його не було,- продовжила бабуся.
-А, що, як розтане, а потім, як знову буде,то буде другий?,- не міг вгамуватися малий.
-Так ,любий, так, тільки потім вже не рахують,коли зима то він частенько йде, а ти,що не пам`ятаєш в тому році?
Малий відкопилив губу і заперечуючи кивав головою.
Розчепірив пальчики на руках,
-Що і пальчиків не досить загинати, в мене їх, аж десять.
-Ах ти моя радість, не досить, ні. Всі дітки люблять сніг, він красивий, пухнастий бо з сріблястих сніжинок. Вони легенько летять з хмаринок до нас, бачиш, все небо затягнуло хмарами,тож напевно буде іще сипати.
-Вже ,як буде багато, можна кататися на санчатах та лижах, ліпити снігову бабу,чи сніговика.
-А я бачив в мультику сніговика,такого здорового,він листа Діду Морозу передав. Дітки подарунки заказали, щоб він їм на Новий рік приніс. А мені теж принесе,чи ні?
Бабуся погладила онучкові голівку,заглянула в його зацікавлені оченята, посміхнулася,
- Звичайно ,мій любий, всім слухняним діткам приносить.
-А що ти мамі і татові не казав, щоб вони лист написали?
-Як не казав?Давно сказав, як ще мультик бачив, навіть намалював в подарунок Діду Морозу ялиночку всю у гірляндах. І просив у Діда Мороза іграшкову машинку < КрАЗ>, бо не маю чим пісок перевозити мамі на грядку,- емоційно сказав Андрійко.
Бабуся дивилася на онука і думала, ба який розумний, де в наші роки були такі іграшки, як ми були маленькі,навіть ляльки не мали за, що купити. Час іде, діти зараз набагато розумніші, треба вже навесні хлопчика до садочка відправляти, що він зі мною навчиться….
- Слухай, а яка різниця сніговик і снігова баба,- не заспокоївся онук.
Стара глянула на малого, махнула головою і посміхнулася,
-У сніговика на голові відро,а сніговій бабі одягають хустку і намисто.
-О,яке ще намисто, таке,як у мами?
-Ні,хлопчику,ми колись в дитинстві збирали горобину чи калину і робили з них намисто, а хустинку часом замінювали віночком з сухих трав..
Андрійкові вже йшов п`ятий рік, після року весь час з бабусею,що могла те й вчила хлопчика та відчувала, що дитині треба більше спілкуватися з дітьми.
Донька з чоловіком відколи в Дніпрі закрили завод, працювали на базарі,в ракушці. Хіба це життя, виживання, досить працювали на когось та й ще, аж до вечора і з одним вихідним, ще й платили мало.
Понеділок був для малого справжнім святом,батьки завжди намагалися провести весело цей день, хоча за тиждень були виморені, їм теж хотілося відпочити і вдома роботи хватало.
Вже пообідали, малий притулився головою до скла у вікні і тішився, як сипле сніг.
-Бабусю, давай я піду на двір, бачиш скільки насипало?!
Вона швидко дістала одяг та зимові чобітки.
-Ого, які волохаті! І такі м`якенькі,- помітив хлопчик.
Вже поспішав, натягував чобітки та одяг. Бабуся посміхається до онука,
- Молодець, вже майже все сам вмієш робити.
-А рукавички у кишені,якщо в ручки буде холодно,то обов`язково їх одягнемо.
Бабуся на веранді захватила совок і маленьке відеречко,
- На це тобі знадобиться, пішли.
Вона відчинила двері, свіже повітря з снігом вдарило їм в обличчя. Під ногами лежав білий, яскравий сніг. Хлопчик задоволено дивився,не наважився на нього стати,-
-О, як багато! Що будемо чистити, ти казала?
Андрійко крутив головою на всі сторони, любувався сніжним покривом.
-Давай, давай веселіше,- підбадьорила бабуся.
Він одяг рукавички і почав метушитися,швидко маленькою лопаткою відкидати сніг поруч з бабусею.
Бігав, залишав сліди на снігу, потім лопаткою накладав собі в відеречко, ніс, висипав на клумбу.
Бабуся пішла кругом хати з мітлою, замітати сніг з призьби.
Андрійко розігрався, набирав лопаткою сніг, підкидав вгору, весело сміявся, тікав від нього,як той падав.
Сніг попадав на обличчя,він задоволено морщився і ухав від радості.
Бабуся вийшла із-за хати, спостерігає, посміхається, тішилася, як він грався з снігом,
-От бачиш,як добре! Я буду на веранді, а ти ще трохи пограйся з снігом, тільки не здумай в рот брати, бо захворієш.
Як тільки бабуся відійшла,малому відразу ж закортіло спробувати,який він на смак. Оглянувся на всі боки, зняв рукавичку,
-А ну йди спробую, який ти ?- проговорив і лизнув сніг, який взяв в долоню.
-Тю,я думав хоч трохи солодкий, бо ж білий, як цукор, а ти тільки холодний і смаку зовсім ніякого,- бурчав під ніс.
Раптом скрипнули двері з веранди,малий швидко відвернувся, одягав рукавичку. Знову повернувся в сторону хати та звідти вибіг Мурчик, двері знову скрипнули і зачинилися.
Вже погнався за котом,той справно заліз на дерево, махав хвостом.
-Ба, який герой, зовсім не боїться снігу, я більший за тебе, а зразу боявся навіть ступнути на нього,- проговорив весело.
- Андрійку, ходи вже до хати, досить на сьогодні. Завтра батьки будуть вдома , може будеш з ними ліпити сніговика, якщо ще сипатиме сніг, - гукала бабуся.
Озираючись, набрав у совок снігу, заніс до веранди, сам же зайшов в хату,почав роздягатися.
Бабуся допомогла , потім заставила випити теплого молока з медом і уважно дивилася на нього,
-Це щоб не захворів, бо бачу, щось очі ховаєш,часом сніг не їв?
У малого відразу почервоніли вуха,опустив голову, дивився з під лоба.
-Та я це…. трохи попробував, ледь - ледь лизнув, хотів дізнатися, який на смак, але не їв, правду кажу.
-Він холодний і з мікробами, від яких можна захворіти,- сказала сердито.
-Ні, я їх там не бачив, вони не ворушилися.
Вона голосно засміялася.
-Мама ж тобі пояснювала для чого мити руки,чи ти забув? Їх там завжди багато та так просто не видно, тільки через мікроскоп.
Здвигнув плечима,--А ,що таке мікроскоп?
_Досить, іди грайся,завтра маму запитаєш,вона тобі пояснить.
Андрійко сів за стіл, знову грався іграшковими машинками,натягував колеса до них, які ж сам познімав. Раптом пригадав,що лишив на веранді сніг, поглядав в сторону бабусі,вона крючком в`язала носки.
-Ой, бабусю надворі вже майже темно, ти напевно забула, твій серіал скоро.
-А й справді, бач ,який уважний і все то ти пам`ятаєш,-посміхаючись сказала і пішла в другу кімнату.
Вже побачив,що сіла в любиме своє крісло,тихенько вийшов на веранду ,швидко схопив лопатку і заніс до хати ,здивовано дивився на неї, заглядав під неї,а там було лише трохи води.
-Де ж ти подівся?Я ж хотів з тобою погратися, мені самому так сумно. Що не хочеш зі мною дружити?- Бурчав, нахиливши голову.
Раптом зовсім поруч почув здивований голос бабусі,-
Ти мабуть приніс сніг до хати?
-Так, він на веранді був,я пішов забрав,а там тільки трохи води, десь втік,- говорив вже з сльозами на очах.
Взяла його на руки.
- Сонечко ти моє, напевно забув,я ж тобі сама розповідала,що коли тепло сніг перетворюється на воду. Ти ж бачив кілька раз,як я мию холодильник ,з морозильної камери забираю лід і кидаю у мийку і він там розтає.
- Бачив ,так тож лід, він же не такий легкий і пухкий, як сніг.
- Послухай ми зараз візьмемо цю водичку поставимо в морозильну камеру і через якийсь час побачиш що буде.
Андрійко трохи повеселів, з совочка вилив воду в одноразовий стакан і поставив в холодильну камеру, пішов дивитися мультик, який розпочався після серіалу.
Пройшло небагато часу, забрав стакан з холодильної камери і заглянув, а там тільки по краях ледь-ледь почала замерзати вода,
- Щось ще не бачу льоду,- здивовано проговорив,, підніс і показав їй.
- Ще мало часу пройшло та вже придивись уважно, по краях бачиш маленькі тоненькі льодинки. Тож трохи зачекай, з пів години, тоді подивишся .
Вже вечеряв гречану кашу з молоком, весь час очі зупинялися на годиннику. Він ще не розумів, як визначити час та пересування стрілки з одного числа на друге,це означало, що пройшла година,так його вчила бабуся.
- Андрійко, батьки будуть пізно, бо приймають товар,тож ходи чистити зуби і підемо спати, розповім тобі казку.
- Зараз,почекай, подивлюся до води,- відкрив холодильну камеру.
- Ой,дивися, справді тільки лід,він не такий, як білий сніг, а прозорий. Тепер я вже знаю, як сніг перетворюється на воду, а потім на лід,- сказа вдумливо.
На веранді заскрипіли двері, до хати зайшли батьки.
Андрійко, від радості, аж підскочив,
-О !Мамо, тато! А що я вам зараз розповім! Скільки сьогодні нового узнав! Давайте, швидко роздягніться і сідайте вечеряти,а я буду вам розповідати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704406
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.09.2020
Чудовий літній ранок. Сонце вигравало свої ритми… золоті промені танцюють по росяній траві. А з лісу чути пташку, так дзвінко - дзвінко щебече, що їй самій, захотілося співати. То від щастя, чи від насолоди, сьогодні так добре виспалася. Вже давно, так міцно не спала, ледь посміхнулась, на очах радість, під серцем почула дитя. Напевно теж проснулося, повідомило про себе. Щоб не почула бабуся, Надя тихо заговорила,
- Проснувся, мій синочку, мій маленький, ще трішки часу і ми з тобою підемо в лікарню. Ти ж мені допоможеш? Маєш з’явитися на цей світ, нам радість принеси. І будемо з тобою разом, назавжди ти і я, а ще твій тато.
Позирнула, що там надворі. Обіцяв сьогодні приїхати та напевно запізнилась електричка, а до села йти ж так далеко. Та чи й село, залишилось мабуть хат двадцять чи двадцять п`ять, не більше. А телефоном спілкуватися майже неможливо, то є мережа, то знову немає. Ще лежала, повернулася на бік, задивляється у вікно. Там, за низеньким парканом видніється ліс. Чарує своєю красою, на сонці листя виграє, виблискує, переливається кольорами веселки.
На серці тепло, тихо встала, накинула халат. Усміхнене личко, крутилася біля дзеркала, вже й думка - яка я кругленька. Пригадала, як у школі читала М. Горького, що вагітна жінка найкрасивіша. Тихенько вийшла, щоб не розбудити стареньку.
Нині таке життя. Давно живе з бабусею, батьки в Італії на заробітках, у місті хочуть придбати квартиру. Богдан - із сусіднього села, але живе у місті, в гуртожитку, працює на електростанції позмінно. Познайомились на пероні, біля електрички, як добиралися на роботу. Від села до села далеченько та для кохання ці кілометри перешкодою не стали.
Вже на весіллі, коли грали музики, гості позирали на молодих, говорили, що схожі, що одне іншого варте. Гарні обоє, стрункі, зростом за метр сімдесят, чорняві, а в Надійки, ще й блискуче кучеряве волосся. По селах тільки й мови - гарна пара, будуть щасливі. Та опісля весілля жили в її батьків, бо в Богдана, ще був молодший, п`ятнадцятирічний брат.
З нічної зміни, Богдан завжди привозив продукти. Вона куховарила з бабусею. Все приготувавши, чекали, виглядали його під парканом на лавці.
Сімейне щастя, так вона називає своє життя, їй тут дуже комфортно. Бабуся завжди жаліла, то ж сама жінка, знала, як важко жінці коли вагітна, особливо в останні дні перед пологами.
Раніше Надя на роботу їздила в містечко, працювала на пошті, боліла спина, пухли ноги. Тому й вирішили краще буде вдома, щоб не похитнулося здоров`я, лікарі порадили більше лежати. Ось тут і шанується. Та й повітря не зрівняти з міським. А в гуртожитку з дитиною, де там, ні води, ні газу, інколи, ще й світло виключають.
Вона йшла босоніж, посміхалася до сонця. Для неї насолода, йти по росяній траві, відчувати землю, на якій зросла. Простягнула руки до сходу, заплющила очі, від задоволення говіла. Слухала чарівний спів соловейка, здавалося завмирає серце.
Вже підходила до лісу. В букет збирає квіти, для малюка тихо співає пісню. А він ніби притих, чи її пісню слухає, чи щебетання птахів, що лунає довкола.
В її руках дзвіночки, трикольорові фіалки і ромашки, ще здалеку побачила листки папороті, прямує до них. Непомітно забрела на велику галявину. Де погляне, до неї ніби посміхаються суниці.Тож не покине таку красу, набрати не було в що. Нахилилася, в букет складає, насолоджується подарунком літа.
Тим часом, Богдан приїхав, але за кермом незнайомий молодий хлопець. Старенька здивувалася та стала швидко готувати їсти.
- Навіщо скільки кілометрів машину гнати?
На сніданок, хлопці їли яєчню з картоплею. Богдан, емоційно заговорив,
- Мені вчора наснився сон. Надійка йде по високій, зеленій - зеленій траві. А поруч поле, аж до крайнеба пшениця в колосках, злегка схиляється до землі, неначе море хвилями. Краса! А згодом, на руках тримає маля, я зненацька з ліжка зірвався. Гадаю, що це сон в руку. Ледве дочекався, то ж на нічну зміну мав іти, хвилювався, а додзвонитися не зміг. Все, як завжди, коли треба, то немає мережі. Щоб не хвилюватися, в лікарню завезу. Говорила, ще три дні до строку, боюся залишати, нехай краще в лікарні буде. Електрички запізнюються, по графіку якісь (вікна). Де вона так довго? Хоча б не заблукала в лісі. Напевно снідаю та й вирушу назустріч.
Вдосталь насолодилася суницями, Надя для бабусі зібрала букет квітів.Надія вдосталь наїлася суниць, для бабусі зібрала букет квітів. Озирнувшись довкола,знала,що за неї будуть хвилюватися, вирішила повертатися. Думка із вітерцем у змові, вже напевно й Богдан приїхав. У високих травах помітила три червоні маки,
- Ой, яка краса! Я вас рвати не буду, мені досить цих квітів, ростіть собі, нехай вами і інші помилуються,- голосно й весело линув її голос. Все ж нахилилася до них. Раптово гострий біль пронизав поперек. Що це? Подумала, намагалася випрямитися.стати Раптово по ногах потекла вода. Здивувалася вголос,
- Що це ти синку, що хіба вже час?
Намагалася йти швидше та чомусь ноги не слухалися. Однією рукою підтримувала свою рідну ношу, в другій несла квіти і суниці. Біль не дуже часто з`являється, але занадто різко, нестерпно. Розчервонілася, вже й змокріли коси, скільки було сили, намагалася йти швидше.
Нарешті з дитинства знайома стежка, усміхнений Богдан йшов назустріч. Розставив руки, веселий, чекав, що вона, як завжди кинеться до нього. Та вмить усмішка зникла, коли побачив її змоклі коси й розгублений вигляд. Вона нічого не встигла сказати, підхопив на руки, де й сила взялася, немов пушинку ніс і ні слова, ніякої паніки.
На порозі стояла бабуся, вслід перехрестила машину.читала молитву. На задньому сидінні, Надя напівлежачи спостерігала у вікно, де вони їдуть. Через кілька хвилин ойкала, шепотіла,
-Ой - йой хлопці швидше, вже щось діється.
До пологового відділення лікарні під`їхала машина. За мить, розчервонілий Богдан поніс дружину, поцілував у шоку,
- Все встигли, тримайся, все буде гаразд.
Ні на кого не звертаючи уваги прямував у родову кімнату. Зненацька, де й взялася медсестра,Що ти робиш, сюди чоловіка не можна. Та він ніби нікого не чув. Коли нарешті поклав її, тремтячими руками, хустинкою витер чоло.З кишені дістав довідку - дозвіл, що можна знаходитися біля дружини під час пологів.
Акушерка прослуховувала дитя.
- Йдіть напийтеся води, ви щось бліді,- звернулася до Богдана.
Підійшовши до дружини, взяв за руку,
- Потерпи, сонечко, потерпи, я зараз прийду.
Богдан зайшов у хол, де родини забирають новонароджених. В голові гудіння,пив воду, окропив обличчя. Раптовий дитячий крик, привів його до тями. Очі ледь не вилізли на лоба, глибокий подих, пляшку жбурнув на крісло.
Голе дитя дотягується до груді мами. Замучена, знесилена, побачивши Богдана всміхнулася, дивилася на сина. Її обличчя покрите краплями поту та у очах іскринки щастя.
- Любі мої! Що так станеться я знав, мені наснилося і все збулося. Кохана, дякую тобі! Ви молодці! Яка радість, ми маємо сина! - ніжно взяв її руку, поцілував. Нехай Бог йому дасть щасливу долю!
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706069
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 04.09.2020
В джазе только де[b]д[/b]ушки
***
Король [b]д[/b]ев
***
[b]Г[/b]олодное сердце
***
П[b]ь[/b]ющие в терновнике
***
Лицо со [b]с[/b]рамом
***
[b]В[/b]олосатый [b]ф[/b]ейс
***
Л[b]е[/b]ди в черном
***
Отпуск по обм[b]а[/b]ну
***
Се[b]т[/b]ь невест ефрейтора Збруева
***
Зигзаг у дачи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880271
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 04.09.2020
Цвіте орхідея - заморська цариця,
Розкішне вбрання, струнка, білолиця.
Впевнено, гордо стоїть на вікні,
Зверхньо, якось, посміхнулась мені.
Цю розкіш квітучу потрібно придбати,
Росте у палацах, у замках багатих,
В оранжереях, в добрі і красі,
Її полюбляють, звичайно, усі.
Поруч квітують - барвисті герані,
Вони є прикрасою в кожному домі.
Ніжні красуні ростуть на вікні,
Лагідно, щиро всміхнулись мені.
Білі, червоні, відтінків багато,
Вони - берегині кожної хати.
Їх полюбляють у місті, селі.
Скромне вбрання - дуже звичне мені.
Наші дівчата, як ті орхідеї,
Їм до душі іноземні ідеї.
Тільки туди, вони їдуть по волі.
Шкода, - вкраїнські загублені долі.
Герані-жінки залишаються вдома.
Вони господині і мами чудові,
Виховують діток в любові, теплі,
Їм хороше й добре на рідній землі.
Герань й орхідея - квіти чудові,
Такі вони різні й різні в них долі,
Одні - в Україні, другі - за кордоном.
Будьте царицями кожного дому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835257
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 04.09.2020
Спросил кенгурёнок у мамы:
- Откуда приехали ламы?
- Явились они из Перу.
- А есть ли в Перу, кенгуру?
- В Перу живут стройные ламы.
лимерик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887851
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Вересень - кіт з шерстю кольору мокко.
Ще не дощіть, ще на вулиці літо.
Яблука, груші налилися соком.
Полудень щедро ще сонцем зігрітий.
Жовтень в пухнастому хутрі рудому
Бавиться сонцем, але вже не гріє.
Ми поспішаємо швидше до дому -
Літо на рік залишилося в мріях.
Сфінкс-листопад котик дуже серйозний
Мерзне без шубки тому і сердитий.
Довгі дощі то не з ливнями грози -
Їх не так просто стає нам терпіти.
Візьмем осінніх котусиків в хату.
Ось молоко, шоколад та цукерки.
Так веселіше разом зимувати,
Сонячних зайців ловити люстерком.
Осінь тихенько співає балади,
Вітри підспівують гучним сопрано.
Котики хором виводять рулади -
Тож сумувати нам точно зарано...
3.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887849
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Солнце землю раскаляло,
Пар струился до небес,
Туча силы собирала
Очень грозные в себе.
На равнине лес и поле
Просят тучу: - Заслони
Нас от солнечного зноя,
Сверху дождиком плесни!
Заворчала глухо туча,
Засверкал суровый взгляд:
- Я огромна, всемогуща
Наведу повсюду лад!
Призвала' на помощь ветры,
С ними молнии, грозу,
Напугала, прям до смерти:
- Вот вам кара! Страшный суд!
Туча, туча! Ведь не злая!
Рада дождику земля,
Ну а если и пугаешь,
То жалея и любя.
… И от слов приветных туча
Посветлела, вдаль ушла,
А на небе семилучьем
Диво-радугу зажгла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887847
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Десь зіронька у небі зайнялась,
Вона раділа разом з нами щастю.
В вінок калина кетягом вплелась,
А ми приймали Господа причастя.
До нас з тобою осінь поспіша
І роси стелять стежку до порогу.
Коханням молодіє ще душа
І кличе за собою у дорогу.
Підемо сміло по стежині тій,
Бо поруч з нами щастя безкінечне.
У нас з тобою ще багато мрій,
Нас зігріватиме тепло сердечне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Під крапельницею
Кап-кап.
У крапельницю крапають хвилини,
кінця тортури довго ще чекати...
Ех жаль! На брудершафт із вами не пили ми
і я не знаю як Вас називати.
А тут іще деменцій із альцгеймером у парі
мій мозок розрідили на кізяк
у вену штрикають такі гарненькі кралі,
як звати їх — не згадую ніяк.
Валюша, Люда, Юля чи Лариса —
калейдоскоп прекрасних лиць літає,
у кожної своя чарівна риса,
забитий мозок — імен не пам'ятає.
Кап-кап.
Гіпнотизують краплі у польоті...
може й не вірно зАраз Вас назву
закінчу вірш на величавій ноті
від Вашої турботи – оживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887840
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Цей ранок проснувся в холоднім тумані,
Окутаний звечора сірим плащем,
Де небо із блискавки лінії-грані
Кремсало і лляло холодним дощем.
Всю ніч бушувала осіння негода:
Гуділо й шуміло весь час за вікном,
А буря із вітром у спільній угоді
Кружляли, регочучи понад селом.
Затихли зненацька, мабуть, що втомились
І втомлена ніч відпочити іде.
А ранку, хоч спав, але в мареві снилось
Як сонечко ясне у небі зійде.
І ось, ще не встигла нічна прохолода
Розвішать росинки в зеленій траві,
Як промені сонця, для ранку в догоду,
Прорізали небо в холодній пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Поволі тане вранішній туман,
Вже видно протилежний берег річки...
Вмивається ретельно коло пічки
Пухнастий кіт...Підійде до вікна
І пустить в хату свіжість від трави
Старенька господиня цього світу.
І все оте веселе, добре літо,
І промінь сонця жвавий і живий...
Під світлом жовті квіти зацвітуть
На скатертині, вицвілій з роками...
Ловити буде кіт із павуками
Нахабних мух серпневих на льоту...
І буде тихо на краю землі,
Де хата ця, садок і ліс, і поле...
Й по небу все котитиметься коло,
Жовтаве, як ті квіти на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887843
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Живу, стрічаюся і вірю
У щирі, дружні почуття,
В розмову, в усмішку, в довіру:
Усе це скрашує життя.
Вітаюся, як завжди вранці,
Удачі зичу на прощання,
Такі як я - довіри бранці
Або ж романтики останні.
А потім у душі - руїна
Сама себе картати мушу,
Адже не хтось, а я в тім винна:
Для чого відкривала душу...?
Вже пізно каятись насправді
Труять життя ці маяття,
Погані вчителі і граблі...
Так як і пізні каяття...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887831
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Скажи мені, і що в мені не так,
Чому ти не змогла мене любити?
Для чого ти з"являєшся у снах
І не бажаєш спогад зупинити?
Чому забути я не маю сил,
Твй образ, який в натовпі шукаю?
Невже в житті не буде уже див?
Але тобі усе я пробачаю...
І знаю, що взаємність лише в снах,
Так хочеться побачить тебе поряд
Та відображу зустріч хоч в рядках,
Мабуть до мене збайдужіла доля?
Так простелила стежку в майбуття
І сторінки життєвії листає,
А я несу у серці почуття,
Мені повір, тебе не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887833
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
У схованці, довго дрімає сонце… за вікном золота осінь.
Дерева й кущі одяглися в багряві кольори. Густий туман клубочився, по обрію висів сірою пеленою. Перші сонячні промені ледь - ледь пробиваються і навкруги окраса… ніжно мерехтить у тому сяйві.
Ох осінь, сидячи в електричці, думала Тоня . Вона зробила перші кроки в нове життя, а осінь вже завдавала шкоди, для неї ставала не привітною, тривожною. Ще зовсім рано, лише шоста тридцять, а вона їде до роботи. Електричка до Харкова, цілу годину наче повзе, як кажуть, під
кожним стовпом зупиняється. То все нічого, вранці в електричці багато людей, від розмов гудіння, як у вулику. Та все ж хтось і дрімає, а хтось читає газети, чи книги.
А от ввечері, коли їде з другої зміни, зовсім інакша картина, людей мало, самій йти додому, переслідує страх. Літом добре, довгий день та прийшла мінлива, сердита осінь, з кожним днем сутінки приходили раніше, стає темніше.
Все частіше задумувалась, коли сама йшла з другої зміни, одна однісінька по стежці, через занадто темну посадку. Ті тридцять метрів, де густо посаджені дерева й кущі, її страшили. Як у темряві не побачиш шипшину, інколи зачепитись одягом, стає моторошно. Електричка часом запізнюється, на якомусь одному пункті стоїть на запасній колії, перепускає швидкісний потяг, то приїжджає майже опівночі. Із залізничного полотна спускається
метрів шість донизу. По шлакові і щебеню, ще йти можна, видно світло ліхтарів, а як донизу, то неначе в пастці.
Їй здається летить пулею від страху та після дощу по багнюці, дуже не побіжиш, а серце від того, як у зайця, здається вискакує. А що було робити, такі зміни на роботі, що вдієш.
Тоня дуже відповідальна по відношенню до роботи. Старалася, намагалася викласти всі зусилля, щоб якомога швидше навчитися працювати по інструкції, одночасно мала від цього задоволення.
Коли закінчила вісім класів, їй не було шістнадцяти років. Вирішила йти на шестимісячні курси телефоністок, які проводяться при МТС в місті Харкові, щоб по закінченню там і працювати.
Відколи почула запрошення на курси по радіо, марила цією професією. Батьки хотіли, щоб пішла вчитися на кухаря та вона просто сама поїхала до Харкова, знайшла МТС, працевлаштувалася. Вони коли дізналися сварилися та дівчина запевнила, що це краще, що швидше буде самостійно заробляти гроші. Їй набридли злидні і часті