Miafina: Вибране

Alisson

metropolis

метрополіс  –  вузол  морських  світів.
ти  тут  сам,  як  дебіл,  без  сестер  і  братів.
начхати.  хто  сильний,  перемагає.

метрополіс  –  щось  безперечне  й  нове.
твоя  ідентичність  тут  оживе.
тебе  тут  ніхто  не  впізнає.

метрополіс  –  п'яний  кошмар  номер  сто.
всі  проти  тебе,  за  тебе  –  ніхто.
бо  ти  –  ідіот,  а  мене  там  немає

metropolis,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=z38R-EucqMw

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885864
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Alisson

tear ya down

ти  побачиш,  для  чого  нам  лізти
на  мою  заповітну  гору.
перед  нами  розкинеться  такий  чарівний  краєвид,
що  тобі  перехопить  подих;  ти  змусиш  мене  усміхатися,
коли  я,  щасливий,  дивитимуся,  як  ти  споглядаєш  світ.

ми  з  тобою  не  спали,  балакали  цілу  ніч.
ти  казала,  ти  можеш  написати  чотири  пісні,
доки  я  здогадаюся,  що  ти  хотіла  сказати.
[i]ти  зірвеш  мене[/i].  авжеж,  я  тебе  зірву.
до  вершини  вже  недалеко,  –  завтра,

коли  ти  побачиш,  для  чого  нам  лізти
на  цю  заповітну  гору,
ти  відчуєш  себе  незвичайно;  ти  почуєш,  як  твоє  серце
співає,  мов  цілий  хор,  якоюсь  небесною  мовою;
ти  слухатимеш  той  спів,  твої  уста  розквітнуть;
твої  губи  безмовно  здригатимуться;
ти  відчуєш,  як  твої  коси
ожили  і  танцюють,  мов  електричні  гадюки,
на  твоїй  голові  –  голові
королеви  земної  кулі.  

ми  з  тобою  не  спали
цілу  ніч,  мов  три  дні  й  три  ночі.
ми  розмовляли.  ти  кажеш:  [i]бачила  вчора,  на  небі
росте  чарівний  садочок;  бачила  також  ангелів.
ангели  ходять  садочком,  співають  небесних  арій,
зривають  дрібні  зірочки,  й  кидають  їх  додолу.
твоє  серце,  мов  атомна  станція,  може  зазнати  аварії?
якщо  таке  станеться,  знай:  твої  інженери  –  дурні.[/i]

коли  ти  побачиш,  для  чого  ліземо  на  цю  гору,
ти  зрозумієш,  чому  усміхаюся  так  романтично.
бачу  в  твоїх  очах  космос:  там  дві  туманності,  –
в  них  дві  зірки  формуються  так  швидко,  що  я  сміюся.
ти  написала  вже  ті  чотири  обіцяні  пісні?
хочу  їх  зараз  послухати,  поки  ще  сонце  –  невисоко,
незабаром,  раніше  від  сонця,  зійдемо  на  вершину.
–  я  побачу  в  твоїх  очах  переляк  і  священний  захват.
так,  скину  тебе  з  гори,  ти  навчишся  літати,  пташко

tear  ya  down,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=E1le9QXzhco

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885854
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020


синяк

Душа немов із скла

Душа  немов  із  скла:
торкайтесь  обережно,
Бо  навіть  і  в  словах
Переступають  межі.
Душа,  вона  -  болить
І  плаче  мов  дитина,
Забуде  хтось  на  мить,
Яка  душа  ранима.
Не  зміниться  уже
Бо  як  її  змінити,
Хтось  словом  як  ножем...
А  слово  маже  вбити.
Отрутою  слова,
А  справами  ще  більше,
Поки  душа  жива
То  пишуться  ще  вірші.
Ніхто  душі  повік,
Не  змінить  вже  ніколи,
Гроза,  дощі  чи  сніг,
І  знову  все  по  колу...
Обняти  може  всіх,
Безмежно  всіх  любити,
Безсмертні  душі  -  міф
Так  легко  душу  вбити.
Розбити  може  зло,
І  підлість,  і  образа,
Душа  -  неначе  скло,
А  склеїти  -  ні  разу...
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885787
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020


Alisson

i'm your witch

так,  я  –  чаклун,  я  вдивляюся  в  тебе  злим  оком.
я  –  твій  чаклун.  я  підпалюю  душі  твоїм  вогнем.
прийду  сьогодні  опівночі  з  новим  чарівним  закляттям,
і  все  одно  ти  обпалиш.  ти  квітка  чи  кропива?

квітко,  я  заспіваю  зовсім  нової  пісні.
я,  старий  ворожбит,  заробляю  на  хліб  ворожінням;
мої  очі  тепер  прикипіли  до  тебе,  це  дуже  добре.
що  ти  знаєш  про  вуду?  о,  то  –  страшна  таємниця!

я  тобі  всю  її  викажу,  а  як  не  встигну  до  ранку,
наступної  ночі  опівночі  знову  прийду  з  новими
видами  цього  мистецтва.  то  –  наука  чи  почуття?

хоч  би  як,  я  –  чаклун.  ти  повинна  це  розуміти.
як  погляну  на  тебе  –  горить  і  співає  душа.
маю  одне  унікальне  закляття  –  застосувати  до  тебе?
як  його  накладуть  на  когось,  наслідки  не  забаряться:
гільдія  чаклунів  позбавляє  таких  ліцензії,
–  оголосить  сувору  догану  і  прокляне  на  гроші

i'm  your  witch,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=v5jUzZJZWRI

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885769
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020


Alisson

city kids

кого  це  хвилює?  ніхто  не  довідається.
що  в  нас  тут  коїться,  нікого  не  обходить.
ці  двері  –  ніхто  в  них  не  зайде,  якщо  я  не  впевнений,
що  за  мною  не  тягнеться  хвіст.  не  тягнеться?  от  і  добре.
в  разі  чого  я  завжди  тут,  не  шукайте  мене  далеко.
повертаєте  вимикача  –  й  заблукати  вже  неможливо.

нам  байдуже,  кого  ми  тут  привітаємо.
ми  –  сироти  вулиці  ватної  на  повну  крейсерську  швидкість.
маємо  завжди  більше,  ніж  треба  –  хіба  не  чудово?
наші  ціни  –  стабільні,  бо  ми  не  спимо  ні  вдень,  а  ні  вночі.
знижку?  яку  ще  знижку?  ні,  ми  такого  не  знаємо.
ми  раді  вам  пропонувати  лишку,  і  трохи  зверху.

бомби  згасають  вночі  –  звучить  непогано.  круто!
ти  шукаєш  сліпучого  світла  чи  тупо  сліпого  тепла?
а  коли  щось  не  так,  паркуйся,  й  тікай  звідси  пішки.
ми  цілу  ніч  танцювали.  ми  втомлені  і  нетерпимі.  
хаха!  що  ми  робимо?  дайте  подумати.  коїмо  злочин!
хто  не  пройшов  через  це,  той  не  бачив  життя.  чи  не  так?
ми  знаємо  в  разі  чого  куди  та  як  нам  тікати.
ви  чули,  що  вам  сказали.  час  минає  так  швидко!
поки  ви  тут  молилися,  нас  тут  вже  не  було

city  kids,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885762
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020


Alisson

the watcher

дивимося  на  вас,  та  й  гадаємо  думку:
на  що  ви  тепер  сподіваєтеся?  в  чому  б  вам  пофортунило?
навіть  якщо  на  вас,  мов  цеглина  з  нічного  неба,
впаде  подарунок  абсурду,  й  якесь  виняткове  щастя,
це  вам  не  допоможе  вийти  звідси  живими.

страх  –  це  буде  останнє,  що  відчуватимете
перед  смертю.  а  зараз  сконцентруйте  увагу,  не  бійтеся:
дайте  собі  останній  шанс  зробити  що-небудь  правильно.
дозвольте  вашій  нікчемності  зробити  велике  діло.
ваші  душевні  сили  вичерпано,  ваші  чуття  притуплено,
кому  вам  ще  довіряти?  лиш  не  самим  собі.

а  там,  звідки  ми,  не  практикують  таких
звичаїв,  як  у  вас.  там  кожен  дюйм  –  як  миля,
там  кожна  війна,  як  постріл,  кожна  усмішка,  як  велике
свято,  а  кожна  людина  –  як  демократичне  суспільство.
–  знаючи  все  це,  ви  можете  легко  собі  уявити,
чому  нам  так  весело  й  смішно  у  вашім  червонім  колгоспі.

ув'язнений  світ,  за  нашим  уявленням,  має  кричати  від  болю.
ви  не  маєте  навіть  вождів,  на  кого  складати  провину.
ця  людська  жадоба!  –  вона  руйнує  всю  екосистему.
дуже  скоро  ви  пересвідчитеся,  що  вам  тут  місця  немає  –
вам,  якими  ви  є,  не  буде  виходу  в  космос!

the  watcher,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885743
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020


Alisson

night side

ти  поклала  на  мене  руку  –  я  отримав  електричну  кров.
що  сталося,  га?  ми  ж  просто  ходили,  гуляли,
не  робили  нічого  поганого.  всі  люди  крім  нас  грали
в  якусь  таємничу,  й  напевно,  дуже  цікаву  гру  –
та  що  нам  до  них?  ми  ніколи  не  мали  причин  вбивати,
і  навіть  сміялися  весело,  коли  яке-небудь  опудало
вбивало  мене  чи  тебе.  тепер  всі  ті  люди  мертві.
о  ні,  це  –  погані  новини!  
кажуть,  то  через  нас.  я  не  вірю.  брехня.
як?  наше  кохання,  таке  невинне,
винне  в  цій  різанині,  що  вчиняється  тут  щодня?

стривай,  я  маю  сховати  свої  черевики.
ну  ось.  та  яма,  що  я  копав  її  вчора,
вже  готова,  й  чекає  на  когось  –
на  гостей.  вони  прийдуть  самі
зі  своїми,  як  завжди,  невиразними  сподіваннями,
–  цього  разу  без  страху,  що  завжди  їм  був
провідником,  обороною  і  старшим  надійним  братом.

побійтеся  бога,  їжте  самих  себе.
ви  ж  знаєте:  життя  –  таке  страшне  паскудство,
що  може  стати  дивно:  як  це  досі  людство
не  звиродніло  до  рівня  декоративних  собак.

я  ходив,  як  монстр,  у  місячному  сяйві,  
цим  містом;  чорти  в  моїй  голові
казали,  все  правильно:  ми  –  монстри,  бо  ми  живі,
а  люди  тут  –  зовсім  зайві.

що  ж?  я  не  бачив  людей,  та  я  бачив,
як  повзають  їхні  мрії
скрізь  по  вулицях:  мокрі,  сліпі  й  бридкі.
думаєш,  це  приємно?  міг  би  тобі  розповісти,
але  це  –  неприємно!  нехай  вибачають.  так  ось:
сьогодні  може  прийти  сам  диявол.  його  ще  ніхто  не  бачив,
ми  легко  його  впізнаємо:  в  нього  рило,  як  у  свині,
на  плечах  –  накидка  з  червоного  золота,
на  пальцях  –  сталеві  пазурі.  дитино,  мені  все  одно,
чекатимеш  ти  зі  мною,  чи  підеш  до  нього  сама:
все  одно  я  тебе  покину,  він  потягне  мене  до  пекла.
можеш  не  плакати.  твердиш  мені  постійно,
що  тобі  не  подобається  таке  життя,
а  сьогодні  –  ні,  я  не  знаю,  навіщо  тобі  ця  усмішка.
скажи  своїй  мамі,  вона  може  приїхати  завтра.

що  ж,  я  робив  для  вас  всю  брудну  та  важку  роботу.
якщо  бобі  форд,  наприклад,  застрелить  мене,  я  знатиму,
що  вже  нічого  не  зможу  змінити,  а  власне  твоїх  шляхів.
крихітко,  ти  здуріла?  перед  обличчям  диявола
люди  стають  ніким,  хоч  кожне  вірило  в  успіх.
а  тепер  –  заряджаймо  зброю,  ладнаймо  наші  приціли.
ти  ж  знаєш,  ми  –  унікальні,  ми  –  легендарна  пара.
хіба  ми  комусь  програвали?  дзуськи,  ми  не  здамося.
люди  мають  священне  право  обстоювати  права,
дані  їм  від  природи  –  правильно?  радість  праці
звільняє  нас  від  неробства.  люди,  засвойте  цю  істину,
і  в  світі  ще  запанує  подвійна  міцна  справедливість

night  side,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885686
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Alisson

on parole

кице,  мене  замкнули.  що  це  все  означає?
сказали,  вийду  аж  через  вічність  плюс  один  день.
до  чого  тут  день?  не  знаю,  як  це  розуміти.
все,  що  я  робив  –  веселився  й  шукав  розваг.
мені  сказали:  не  заморочуйся  і  не  шукай  причин,
ти  ще  не  встигнеш  стати  старим,  як  опинишся  тут  навіки.

думали,  вже  схопили  бога  за  бороду.
вони  забувають,  цей  дядько  ніколи  не  спить.
і  ось  я  знов  на  ногах,  гуляю  собі  на  волі  –
це  називається  "умовно-достроково",
чи  якось  так.  я  вийшов  під  чесне  слово.

чудовий  жарт,  чи  не  так?  щось  я  останнім  часом
перестав  розуміти  гумор,  та  нехай.  слухай,  як  це  було:
я  прикинувся  хворим,  я  вдавав  це  так  переконливо,
що  вони  запідозрили  хитрість.  кажуть:  та  ти  все  брешеш!
я  був  би  правдивим  і  чесним,  якби  вони  мене  слухали,
і  не  ходив  би  тепер  з  пістолетом  з  трьома  запасними  обоймами.

тепер,  як  ти  можеш  знати,  розшукується
громадянин,  що  вбиває  поліцейських  заради  розваги.
добре  знов  бути  на  волі,  добре  знов  бути  собою,
о,  я  забув:  це  ж  умовно,  тобто  під  чесне  слово.

уявляєш?  моя  маленька,  скажи  мені,  що  робити?
зупини  мене  перше,  ніж  справді  почну  вбивати,
зупини  мене  перше,  ніж  вб'ю  самого  себе.

та  нехай  начуваються!  дурні,  вони  ніколи  не  знають,
де  та  коли  мені  заманеться  зробити  наступний  хід.
ніч  –  моя  подружка,  дурні,  –  й  завжди  на  моєму  боці,
гей,  ти!  покажи  обличчя!  здається  я  тебе    знаю  –
не  доводь  до  гріха,  я  не  хочу  зайвих  невинних  жертв.

доки  він,  мертвий,  впаде,  я  буду  вже  десь  далеко.
жодна  жива  душа  нічого  не  запідозрить.
я  –  умовно-зразковий  хлоп  слухняної,  бач,  поведінки,
я  регулярно  сумлінно  виконую  свій  обов'язок.

а  виконавши  –  вгадайте!  –  почуваюся  вільним  і  чесним
достатньо,  щоб  вільно  гуляти  й  робити,  що  заманеться.
я  на  чесному  слові,  дитино.  розумієш?  зроби  що-небудь,
зупини  мене  зараз,  загаси  в  мені  цей  вогонь

on  parole,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=sQ5-RXUm8Lg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885633
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Alisson

in the year of the wolf

того  року,  року  вовка,
в  цілому  світі  пахло  кров'ю.
все  було  вкрито  снігом  та  кригою,
а  все  окрім  того  –  кров.

траплялися  дні,  наша  зграя
здобувала  тисячу  й  більше  життів.
це  було,  коли  я  бігав  з  вовками
заради  слави  й  доброго  полювання.

погляньте  на  мене:  на  кого  я  схожий?
а  тоді  вовки  були  моїми  братами.
погляньте,  не  бійтеся:  звідки  вам  знати,
що  я  любив  тоді,  й  що  я  люблю  тепер.

чи  могли  б  ви  не  помічати  цього  вовка  в  мені?
його  тіло  й  душа  очистилися  в  вогні.
коли  арктичний  холод,  і  сходить  повний  місяць,
він  виходить,  і  виє,  скликаючи  на  полювання.
то  були  незабутні  героїчні  епічні  ночі,
а  сьогодні  вночі  я  прийду  по  тебе.

того  року,  року  вовка,
я  ще  не  знав  тебе.  ти  вже  тоді  була?
цілий  світ  був  моїм,  я  мандрував  лісами
та  сніговими  пустелями;  почувши  мій  голос,  люди
замикалися  по  хатах,  тулили  дітей  до  себе
та  тремтіли  від  страху,  і  сонце  висіло  низько.

то  який  же  я  зараз?  тоді  я  був  иншим:
порочним  і  злим,  розумним  і  блискавично  швидким.
поглянь  на  мене:  тобі  навіть  і  не  наснилися  б
ті  жахи  та  страхіття,  що  ними
ряснів  мій  звичайний  день.

то  був  вовк  у  мені.  він  горів,  коли  сходив  місяць.
він  виходив,  і  той  вогонь  було  видно  за  тисячу  миль.
то  був  мій  рік.  я  вив,  як  плакав
за  своїми  невинними  жертвами,
а  сьогодні  прийшов  до  тебе,
дитино.  я  тебе  з'їм.

тоді,  того  року,  сталося:  своїм  звичайним  порядком
ми  гнали  здобич  по  кризі  великого  озера.  зграя
вся  була,  як  одне;  моя  душа  співала,
та  полювання  пішло  не  так,  і  я  залишився  сам.

погляньте  на  мене  знов.  це  вже  не  я,  не  вовк.
вам  би  й  на  думку  не  спало,  як  плаче  тепер  моє  серце:
то  був  звір  у  мені;  тоді  був  великий  холод
в  нижньому  світі,  де  бігав  з  вовками.  і  ось  я  тут.
я  плакав  і  вив,  скликаючи  зграю  на  полювання:
я  полював  на  тебе;  я  знав,  що  вони  загинуть

in  the  year  of  the  wolf,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885591
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Bohuta_Julian

of course

аякже,  знаю!  цей  дрібний  вареник
прожив  життя,  як  щирий  шизофреник:
вважав  себе  довареним,  плювався,  матюкався,
і  на  своє  ім'я  не  озивався.

його  втішали:  радуйся,  козаче,
бо  ти  у  колі  друзів.  –  хай  згинуть  вороги!
он  за  тобою,  недостойним,  плаче
одна  голодна  дівчина  з  сибірської  тайги:
якби  зловила  –  так  би,  каже,  й  з'їла.
а  він  на  те:  брехня!  такої  ще  нема!
та  хоч  би  й  є,  мені  немає  діла
до  ваших  спекуляцій  –  хай  їсть  себе  сама,

а  я  ще  поживу.
–  щоразу,  як  надходить
пора,  щоб  подаватися  на  стіл,
він  знову  у  своїй  каструлі  верховодить,
знов  збурює  громаду,
кляне  вселенську  зраду,
а  хвалить  –  пришивання  мухам  крил

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885556
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Білоозерянська Чайка

КЛІТКА

[b]    [i]  Від  хлору  сліпну,  серце  рветься  на  свободу.
Я  –  не  екзотика!  Дельфін  –  не  акробат!  
Плавник  б’є  сітка…
 Я  хочу  жити  в  лоні  дикої  природи!
В  неволі  ж  –  знову  шкіру  точить  хімікат.
Здавила  клітка…

…  Дресирування  –  немов  завчені  тортури.
Постійний  голод,  відчай,  стрес  на  самоті.
Всі  рухи  –  кволі…
Я  б’юся  тілом  об  людські  жорстокі  мури.
І  лине  крик,  останнє  соло  у  житті.
…  Нарешті,  воля!  [/i][/b]

(Копла.)

(Світлина  -  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Alisson

make my order

навіщо  вам  десь  тікати?  залишайтеся  тут  зі  мною.
зможете  мені  показати  всі  ваші  хитрі  штучки;
зможете  застосувати  до  мене  ваші  серйозні  навички.
я  зрадію:  теж  маю  такі!  –  ми  з  вами  подібні  і  в  цьому.
–  знаєте,  навички  аж  такого  правильного  спілкування,
яке  й  професійні  люди  бачать  лиш  по  телевізору.

я  знаю  всі  необхідні  й  достатні  для  цього  речі.
я  зафіксую  вас  точно  й  уточнено  по  руках  і  ногах;
я  звернуся  до  вас  навмисно  староанглійською  мовою
і  попрошу  оцінити  гру  слів:  надзвичайна  краса!
отже,  я  вас  полагоджу,  ви  станете  мовчки  довірливою,
а  якщо  ні  –  прийнятно,  такого  не  відкидаю,
та  найліпше  було  б  все  ж  довірливою,  лагідною,  не  мовчки.

отож,  ви  мені  розкажете  кілька  правдивих  історій
з  життя  кримінального  світу  –  я  слухатиму,  як  дитина
слухає  казку  про  велетнів,  аж  блиматиме  каганець
і  по  стінах  химерно  плестимуться  тіньові  конвульсивні  схеми;

я  безумовно  і  цілковито  буду  на  вашому  боці,
ви  зможете  з  легкістю  бачити  щирість  моїх  почуттів;

а  потім  запропоную  вам,  аби  на  вічні  віки
наша  таємна  зустріч  вважалася  закономірною,
стати  агентом  001  нашої  організації  –
я  зроблю  це  не  так  формально,
як  закохано  і  романтично,
трохи  розгублено,  з  певним  ризиком  для  кар'єри

make  my  day,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885493
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Alisson

line in the sand

еволюція  –  це  таємниця.
будьте  певні:  вона  й  сама
невпинно  й  непомітно  еволюціонує.

з  кожним  ударом  годинника  твориться  дурень  історії;
вчора  –  то  так  давно,  що  можеш  мені  не  вірити;
а  завтра  –  його  ніхто  не  бачив.  може,  його  й  не  існує.

бачу,  вже  хтось  накреслив  лінію  на  піску.
час  мені  вже  довідатися,  хто  я  такий  –  от  горе!
що  ж,  я  стою,  озираюся,  зауважую  певні  зміни.
–  це,  якщо  мовити,  дітки,  просто  про  цю  еволюцію.

диви,  як  помітно  міниться  твоє  відображення,  леле!
ти  відображаєшся  в  багатьох  очах.
ніхто  не  стоїть  на  місці,  все  тече,  кипить  і  дрейфує,
ніхто  нічого  не  знає,  розумні  стоять,  озираються
та  проголошують  часом:  "ніщо  не  таке,  як  здається".

що  ж,  ця  лінія  на  піску  має  свою  таємну
генезу  й  етимологію,  й  екзистенційну  сутність.
вона  не  така  вже  й  певна,  часом  навіть  зміїться  –
все,  що  я  бачу,  ворушиться
й  еволюціонує

line  in  the  sand,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885394
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Alisson

king of kings

вітайте  короля:
ось  він,  король  над  королями.
на  коліна,  собаки!
гукайте,  як  вас  навчено

вклоняйтеся  до  землі,
вклоняйтеся  королеві!
вклоняйтеся  до  землі,
вклоняйтеся  королю  з  королевою.

король  усміхнувся  червоним  полум'ям.
звідки  він  прийшов:  з  неба  чи  з  пекла?
хаха,  він  щойно  з  того  таємного  двору,
де  втрачають  надію,
де  втрачають  обличчя,
де  втрачають  сам  глузд  і  життя
зрадники,  що  завдали  королеві  образи.

як  звали  його,  того  зрадника?  того  ніхто  не  знає.
король  проволік  його  тушу  за  ногу  всіма  коридорами
й  кинув  тепер,  як  собакам  кістку,
посеред  тронної  зали.

вклоняйтеся  до  землі,
вклоняйтеся  королеві!

король  не  лишає  живим  нікого
невинного  –  вибий  це,  писарю,
на  гранітній  скрижалі.  вибив?  дурню,  король  каже  так:
король  не  лишає  живим  нікого  невинного  –
вибий  те  саме  на  другій  гранітній  скрижалі.

він  не  лишив  жодного,  жерці  й  жертводавці,  живого.
він  взяв  їхні  голови,  й  згорнув  їх  до  річки  граблями.
король  не  цурається  методів  та  прийомів  селянської  праці,
що  її  він  спостерігає  на  широких  ланах  королівства.

вклоняйтеся  до  землі,
вклоняйтеся  королеві!

–  так  гукнули  всі  голови  зрадників,  
в  небуття  покотившися,  мов  неправильні  кавуни,
з  високого  берега  з  волі
короля  королів,  амінь

king  of  kings,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885390
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Alisson

just 'cos you got the power

ви  можете  бути  фінансовим  генієм
з  повним  мішком  награбованих  банків,
та  для  мене  ви  завжди  були  хитрохвостою  ящіркою,
що  ховається  в  себе  у  піджаку  та  в  лівій,  то  в  правій  кишені.

не  зупиняйтеся,  керуйте  своєю  корпорацією
брехунів,  підлабузників,  злодіїв.  гай,  ти  ж-бо  й  сам  підлабузник!
ви  можете  в  свій  особливий  спосіб  відтягти  половину  виборців,
але  ви  не  придбаєте  класу:  ви  не  знаєте,  що  це  таке.  

а  може,  ви  думали,  це  кумедно  з  комічним  ефектом  –
ви,  що  в  брехні  й  народилися,  й  животієте,  і  помрете?
ваші  гроші  –  то  справді  дуже  модні  аксесуари,
але  шити  костюми  з  грошей  –  як  мінімум  некреативно.

ваші  виборці  –  що?  ваші  виборці  в  захваті?  хто  зна.
краще  б  ви  за  ці  гроші  придбали  їм  президента.

ви  можете  скопіювати  мої  очі  та  пальці,
і  навіть  спробувати  вирізати  їх  ножем,  –
це  не  зробить  вас  мудрим,  це  не  дало  б  вам  доступу
до  моєї  генеральної  скарбниці.
ви  можете  довести  мене  до  тюрми,
ви  можете  вкрасти  мою  суботню  випивку
й  прочитати  всю  мою  пошту  за  рік
чи  наступити  на  цього  новенького
черевика  щойно  з  італії.

ви,  трясця,  повинні  бути  розумними,  –
тоді  б  я  вас  повчав  розумними  словами.
збагніть  таке:  навіть  собака  вміє  ходити  на  задніх  лапах,
та  це  ще  не  робить  її  людиною;  
навіть  ведмеді  в  цирку  ганяють  на  велосипедах,
то,  може,  й  їм  вже  пора  вимагати
виборчих  прав  та  всіх  инших?
знайте:  ви  маєте  людську  подобу,
та  коли  викликають  людей,  ви  повинні  сидіти  на  місці.
ви  загарбали  силу  й  ресурси,
і  крісла  в  продажних  урядах,
та  вам  все  одно  не  дозволять
писати  закони  про  музику,  якою  вона  повинна  бути.  

біжіть,  продукуйте  нові  хитромудрі  заяви,
постанови,  укази,  заклики  й  меморандуми,
кодекси,  прописи,  приписи  й  навіть  правописи,
–  нагодуйте  свої  ненажерливі  пики
паперовими  гамбургерами  та  пирогами  з  чорнилом.
вам  краще  було  б,  як  по  правді,  виконувати
корисну  фізичну  працю,  щоб,  втираючи  піт  з  чола,
поглядати  на  сонце:  а  бодай  би  воно  вже  сідало!
та  шансів  на  це  вже  обмаль;  час  –  не  на  вашому  боці.

як?  ви  гадаєте,  ваше  життя  –  то  гроші,  що  ви  загрібаєте,
ваше  життя  –  жадоба,  розпуста  й  всіляке  зло?
це  –  дуже  погано  для  вас;  ну,  а  я  народився  для  того,
щоб  навіть  вночі  безтурботним  солодким  сном
спростувати  вашу  концепцію.  ви  з  вашим  хитрим  крутійством
опанували  цей  світ  лиш  в  його  щонайнижчих  проявах

just  'cos  you  got  the  power,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885383
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Alisson

fools

вони  беруть  ваші  гроші,  і  розбивають  вам  душі,
кажуть,  це  лише  рокенрол,  –  нічого,  мовляв,  крім  бізнесу.
вони  думають,  вони  круті  в  пригодах  та  угодах,
я  думаю,  їм  начхати  на  наші,  брати,  інтереси.

вони  тебе  окрутять,  розмотають,  простелять  по  землі,
і  доводь  їм  тоді,  що  це  –  негуманно  й  тупо.
що  ж?  ви  самі  запустили  механізм  закріпачення,
коли  написали  ваше  ім'я  в  графі  "прослухано  авторами".

ненавиджу  людей,  що  ними  завжди
пишуться  такі  ганебні  правила,
бо  якраз  такими  й  хочеться  бачити  нас  ідіотами.

ними  твердиться,  вони  нам  потрібні.  –  це  дуже  мило,  правда?
ми  замість  того,  щоб  грати  музику,  граємо  в  їхні  ігри,
і  це  нам  помалу  подобається:  правила  доброго  тону
вимагають  зрадіти,  почути,  –  й  засвоїти  їхні  поради.

наприклад:  ненавидіти  людей,  зневажати,  як  ви  зневажаєте
нас,  коли  радите  нам  приєднатися  до  профспілки.

так  багато  брехні!  її  вже  й  не  помічають.
вона  затопила  землю  товщею,  як  атмосфера;
та  все  одно  ми  ще  можемо  щось  невиразно  підозрювати:
нас  намагаються  використовувати!
справді,  якщо  ті  десять  відсотків,
які  вони  нібито  з  нас  здирають,
то  –  все,  що  ми  їм  по  дружбі  добровільно  віддаємо,
чому  нам  бракує  на  хліб?  чому  я  не  можу  замовити
лондонський  симфонічний  оркестр  сьогодні  до  себе  в  номер?

fools,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=Luu4awpjGaE

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885305
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Alisson

cradle to the grave

непогано.  не  так  вже  й  погано,  а  коли  вже  по  правді:  диво.
як  мені  це  вдалося?  та  відомо  ж:  я  –  маніяк,
фортуна  таким  усміхається,  невдахи  таких  бояться,
дівчата  –  обожнюють.  треба  накреслити  план  на  майбутнє.

ти  стоїш  на  новім  роздоріжжі,  вітер  немов  вагається,
куди  йому  віяти.  можна  лягти  у  траві,  й  спати.

ти  ходив,  мов  по  білій  лінії,  шляхами  найкращих  можливостей.
ти  ходиш  по  лезу  відтоді,  як  навчився  голитися.  бачиш,
чи  живий  ти,  чи  мертвий,  ти  завжди  міг  бути  й  таким,  і  таким,
бігаючи,  мов  имовірна  хвиля,  між  домовиною  та  колискою.

не  надто  добре.  мабуть,  маєш  чи  не  найліпший  вигляд  в  межах  дня,
століття,  вічности.  мандрівнику,  згадай  свої  гріхи,
поглянь  на  світ  прискіпливо,  й  не  почувайся  добре:
життя  ні  з  ким  не  лагідне.  воно  тебе  хапає,
немов  бика,  й  веде,  щоб  ти  чи  вниз,  чи  вгору  –
все  ліз  та  ліз,  бадьорий.  ти  лізеш,  скалиш  зуби,
і  на  всі  боки  свідчиш:  я  люблю  життя!

якщо  це  життя  дозволяє  тобі  почуватися  добре,
виконуй  його  забаганки,  давай  йому  всі  обіцянки.
воно  має  рацію,  змушуючи  опанувати  цей  світ  серйозно,
від  домовини  до  колиски  й  знов  назад,
а  не  лінивим  спогляданням  мрій  в  тумані.

здається,  непогано.  всі  ті,  що  були
ледь  инакшої  думки,  програли,  моя  маленька.
чи  могла  б  ти  навчитися  так,  щоб  цей  досвід  став  і  твоїм?
тоді  вже  не  матиме  значення  ніщо,  крім  чіткого  бачення
як  я  роблю  це,  навіть  сидячи  на  роздоріжжі,
а  насправді  блукаючи,  мов  невгамовна  хвиля,
в  цьому  дикому  просторі  між  колискою  та  домовиною

cradle  to  the  grave,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885283
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Alisson

when the sky comes

згадуючи  свої
тихі  злочини,  що  лишилися  без  розплати;
чекаючи,  коли  лінива  річка  буття
пронесе  попри  тебе  твоє  минуле,
милуючися  таємничим  похмурим  виглядом
вкритих  лісами  гір,  що  за  них  зачепилися  хмари,
що  ти  ще  робитимеш  крім  цього,
як  не  журитися  своєю  самотою?

що  тобі  ще  робити?  –  чи  це  не  страшне  питання?
хто,  ти  думаєш,  визволить  твою  душу
з  цих  жорстоких  цупких  лабет?
хто  даватиме  ляпасів,  гукаючи  в  сльозах,
щоб  повернути  тебе  до  реальности,  –
на  кого  б  ти,  зрештою,  позивався  до  суду,
якби  по  тебе  прийшли  небеса?

як  тобі  жити  в  такій  –  не  знаю  в  якій  –  самоті?
я  не  знаю,  що  може  бути  доброго  в  такому  житті.

а  цікаво,  цікаво:  що  ти  скажеш,  мій  друже,
коли  й  небесам  набридне  терпіти  твої  безумства?
що  ти  робитимеш?  впадеш  на  підлогу  в  истериці?
верещатимеш,  як  порося,  що  все  то  було  давно
і  неправда?  еге  ж,  еге  ж:
ти  й  тоді  безпричинно  віритимеш,
що  самому  тобі  –  надійніше  навіть
коли  небеса  приходять  по  твою  легковажну  душу.

це  –  так  нудно,  аж  ніяково:  стара,  як  земля,  історія,
стара,  як  гра  в  дурня,  гра,  де  люди  лишаються  в  дурнях.
а  може,  ти  думаєш,  маєш  славу  понад  господню?
я  думаю,  ти  –  божевільний,  і  ця  думка  здається  слушною.

ні,  твоя  нервова  система  не  може  триматися  довго.
кидатися,  як  хорт,  на  цих  працелюбних  селян?
а  на  кого  ти,  власне,  полюєш?  бачу,  тебе  нацькували
на  невловимого  демона,  котрого  ніхто  не  бачив.  –
будь  послідовним  та  мужнім,
не  впадай  у  підступні  сумніви,  –
тримайся.  вже  скоро  небо  прийде  по  тебе,  й  скаже:
молодець!  ти  робив  все,  як  треба,  слухай  нове  завдання

when  the  sky  comes  looking  for  you,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885209
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Alisson

black leather

нереальна  чорна  шкіра,  все  моє  при  мені.
стиль  кінця  п'ятдесятих,  маленька!  дивися:
чорні  штани  в  обтяжку,  теж  диявольська  шкіра;
чуб  блищить  –  ну,  як  чоботи  в  генерала  піщаних  кар'єрів;
а  пряжки  на  черевиках  –  що  скажеш?  хіба  не  шикарні?
отож-бо  й  воно.  хто,  ти  думала,  шукає  твого  кохання?
безземельний  селюк?  я  –  весь  в  чорному-чорному
з  модним  блиском  та  рипом,  що  вже  там  і  казати!
король  рокенролу.  я  вмію  ламати  серця,  як  паролі.
про  мене  кажуть:  він  з'їв  собаку  на  рокенролі.

еге  ж.  твоя  мати  сьогодні  пустить  тебе  гуляти  –
я  –  чіткий,  я  так  думаю.  чітко,  ти  тільки  поглянь:
сьогоднішній  синій  місяць  подарує  нам  ніч  романтики,
і  дуже  до  речі  в  суботу  танці  у  тебе  в  школі  –
погоцаємо-поскачемо,  щоб  ті  дурні,  твої  однокласники,
питали  з  повагою:  дідько,  а  то  що  за  ***  син
в  чорній  куртці,  що  з  ним  наша  зірка
сяє,  немов  принцеса?

ти  впораєшся  якнайкраще,  побачиш:  я  не  брешу.
це  буде  крута  вечірка,  й  ти  будеш  до  неї  готовою.
цьом-цьом,  па-па  до  суботи.  з  тобою  приємно  базікати  –
погуляв  би  й  сьогодні  з  тобою,  та  бізнес  не  відпускає.

довготелеса  елізабет,  повна  лотта  і  сузі  к'ю,
гаряча  пампушко  фанні,  мері  лу  і  бонні  мороні!
хто  танцюватиме  rock  around  a  clock,  дівчата?
маємо  піяніно,  саксофона  і  всі  гітари,  –
ну,  й  барабани,  звісно,  для  хлопа  у  чорній  куртці.

я  отримав  свої  blue  suede  shoes,
на  прощання  слухайте  midtown  blues,
і  ще  море  музики.  я  народився  програти
весь  рокенрол  на  світі,  бетховен  котиться  геть,
you  keep  on  knocking,  тобі  відчинять,  крихітко.
переслідуй  мене,  ти  не  зможеш  зловити  мене  ніколи:
ти  бачиш?  мене  тут  немає,  я  в  чорній,  як  сажа,  куртці

black  leather  jacket,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=3rRBUejDfF8

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885230
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Ася Оксамитна

Всі геть!

Всі  –  геть!  ви  чули?  зачиняю  двері.
У  мене  в  голові  весь  час  шумить  метро.
Я  викричу  всю  душу  на  папері
І  виверну  на  нього  все  своє  нутро.

В  депо  мій  потяг,  порожньо  в  вагонах,
Я  зачиняюся  і  виходу  нема.
Втомилася  в  цих  клятих  перегонах,
Де  розриваюся  між  вами  усіма.

Я  зламана,  і  майстра  все  чекаю,
Який  до  мене  підбере  ключі.
Тим  часом  лиш  подушку  обіймаю,
Коли  метро  шумить  у  голові  вночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884803
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Ася Оксамитна

Зачитайся

Зачитайся  в  мене,  наче  в  книжку,
Закохайся  з  першої  сторінки.
Розфарбують  сутінків  відтінки
Нас  з  тобою  у  одному  ліжку.
Я  стою  одна  в  бібліотеці,
І  свого  чекаю  книголюба,
Хоч  кохання  те,  можливо  -  згуба,
Та,  на  мить,  здалося,  я  –  в  безпеці.
Зачини  в  минуле  тихо  двері,
І  забудь  про  те,  що  там  сховали.
Ми  вже  так  давно  того  чекали
Зачекай  ще  трохи  до  вечері.
Прочитай  в  моїх  очах  тривогу.
Усмішка  на  смак  бува  солодка.
Але  зустріч  ця    –  така  коротка,
Як  зустрінемося,  значить  Слава  Богу.
Зрозумієш  суть  моєї  книжки?
Чи  не  розгадаєш  таємниці?
Знов  стоятиму  самотня  на  полиці,
І  чекатиму  кохання,  як  крадіжки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885177
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

смайлики

якщо  ми  усміхаємось,то  ще  не  факт,  що  все  добре
ми  живі  і  відносно  здорові,  і  з  трафіком  нет
а  за  смайлом  сховавсь  капюшон,  мов  в  очкової  кобри
і  (З)земля  утікає  з-під  ніг  і  з  параду  планет

ми  сміємся  з  старих  анекдотів  і  з  фейків  в  мережах
перепощуєм  спогади,  скріним  розмови  онлайн
наші  жарти  тонкі,  мов  узори  фламандських  мережив
поміж  патоки  слів  -  перець  чилі  й  оскомистий  лайм

ми  такі  красномовні  й  водночас  такі  лаконічні
недомовок  -  вагон,  повна  хура  сміття-зайвини
ми  всміхаємось  й  сваримось...  це  в  нас,  напевно,  хронічне
в  нас  -  любов,  а  тому  -  завжди  винні,  хоча  й  без  вини

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871180
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

#жити

ховаємось  з  бідою  від  біди,
очима  -  в  землю...  сором,  Боже,  сором...
врятуй  нас,  Всемогутній,  відведи
самих  від  себе  і  від  свого  горя...

не  відведеш  -  заклякли  у  сльозах,  
бо  втеча  -  то  сестра  жаскої  зради,
хитає  пам‘ять  біль  на  терезах  
і  пахне  кров‘ю  солодкавий  ладан

немає  сонця  в  соняхах  сухих,
немає  хліба  в  спопелілім  житі,
якщо  тоді  ти  вберегти  не  зміг,
то  дай  тепер  із  цим  нам  якось  жити...

фото  з  нету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848000
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

прости…

сьогодні  ранок  -  як  вчорашній  вечір
стискає  груди  прикрощів  клубком
і  кава  вже  невтішна,    недоречна
образа  шарудить  сухим  листком...

шкребе  по  серцю  і  снує  в  легенях
збирає  кисень  в  вуглекислий  газ
не  тішить  золотом  осінніх  кленів
пускає  в  душу  сірий  метастаз

покаятись,  упасти  ниць  повинна  
прощення  попросити  біля  ніг
прости,  хоч  і  нема  на  це  причини...
якби  ж  хотів...  якби  ж  ти  тільки  міг

[i]картинка  з  нету[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849307
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

сліди

ти  ревнуєш  мене  до  снів
у  яких  є  чуже  ім‘я:
хто  наснитися  їй  посмів?
і  при  чому  при  тому  я?
ти  читаєш  мої  листи
адресовані  не  мені:
я,  напевно,  таки  не  з  тих,  
але  кимось  би  бути  міг?
ти  шукаєш  мої  сліди
у  словах  між  чужих  рядків:
це  ж  вони  -  наче  на  слюді
невловимі  такі,  тонкі?
ти  ненавидиш  кожен  день
у  якому  мене  нема:
що,  як  знову  вона  піде
у  ранковий  густий  туман?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841856
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

нехай насниться

нехай  тобі  насниться  наша  зустріч,  
де  я  тебе  не  хочу  відпускати
а  ти  розповідаєш  Заратустрі
що  потримати,  то  не  значить  -  мати
що  мудре  для  закоханих  -  дрібниця
величне  недалеко  від  малого
коли  лягаєш,  а  ніяк  не  спиться,  
коли  усе  ховається  в  «нічого»
коли  не  знаєш,  плаче  чи  співає
великий  вузол  м‘язів  десь  у  грудях
коли  ковтаєш  лате  м‘ятним  чаєм
й  без  сорому  цілуєшся  на  людях
коли  уперше  начебто  востаннє
коли  незвідане  -  давно  знайоме
коли  думки  з  словами  одностайні
і  скрізь  ти  почуваєшся,  як  вдома
якщо  сльоза  -  то  сила  чоловіка
а  стогін  -  лиш  ознака  насолоди
мала  секунда  тягнеться  довіку
в  очах  нема  ні  скалки,  ні  колоди...
коли  гудок  -  то  близькість  залізниці
а  не  сигнал  із  потяга  в  нікуди
нехай  насниться,  любий,  хай  насниться
тобі  та  зустріч,  де  нам  добре  буде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

Мовчи, мовчи…

Мовчи,  мовчи,  не  треба  більше  слів,
Лякати  вже  сполохані  тотеми
Не  варт  було!..  А  ти,  однак,  посмів
Торкатись  забороненої  теми

Між  нами  -  все?  Не  буде  більше  нас?
Злетить  любов,  мов  перелітна  птаха
В  далекий  ирій,  невблаганний  час
Не  пошкодує  загнану  невдаху  

А,  може,  то  й  не  ирій,  а  сильце,
Петля,  що  все  тісніш  стискає  горло
Нечутій  пісні...  це  -  не  пастка,  це
Лише  тортура,  добровільне  горе

Мовчи,  мовчи,  нічого  не  кажи,
Не  треба  мови  зболених  потоків.
Життя  обох  штовхнуло  до  межі,  
Воно  не  любить  вивчених  уроків

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809769
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

Вересневий спогад

Вкотре  листя  у  кольорі  міниться,
Виганяє  з  клітин  хлорофіл,
Мов  складає  свій  іспит  відмінниця
Бездоганно  із  тлінності  тіл,

Червоніє  і  золотом  зблискує,
Маневрує,  танцюючи  вальс,
А  вуста,  користуючись  близькістю,
В  одне  ціле  зціловують...  нас

Наші  руки,  мов  щупальця,  жадібно  
Щось  шукають  на  вигинах  тіл  
Десь  у  скронях  зіпсованим  радіо
Хрипне  пристрасть:  «Цього  ти  хотів?»

Упиваються  очі  взаємністю
І  вимірюють  душ  глибизну,
Віддзеркалюють  золото  вересня
І  найпершу  любові  весну

І  нехай  нам  не  бути  щасливими,  
Я  б  хотіла,  щоб  з  пилу  доріг,
Під  снігами  й  холодними  зливами
Ти  цей  спогад  про  мене  зберіг

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808822
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

без мене

Боїшся,  що  мене  не  стане  раптом?
Отак  -  звичайний  ранок,  та  без  мене,  
Ніхто  й  не  здивувався  б  з  того  факту,
Лиш  ти  один...  банальна  мізансцена...
Чого  б  тобі  в  житті  не  вистачало?
Все,  як  в  людей  -  постеля  і  сніданок,
Хазяйський  двір,  вудіння  на  причалі
І  з  кумом  анекдоти  про  панянок...
А-а-а....  ночі,  ночі  довгі  та  порожні
І  телефон,  і  месенджер  без  слова,
І  кожен  звук,  мов  ніж,  що  рухом  з  ножен
Шаткує  мозок  на  дрібну  полову.
Боїшся,  що  мене  не  стане  раптом?
Не  бійся,  то  не  страшно,  то  природно.
Моя  любов  -  для  тебе  вже  занадто.
Змирись  -  нема  мене.  Вже  відсьогодні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781442
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 06.08.2020


Ulcus

стакато на жаринах

Коментар  до  твору  Труффальдіно  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751191

Знаєш,  як  тепер  твоя  мала?
Не  живе,  та,  схоже,  й  не  вмирає
І  знаходить  пекло  поміж  раєм  -
Не  вино  у  чаші,  а  смола
Хоче  чути  херувимів  спів  -  
Слухає  сирен  дисконти  дикі
Замість  божих  -  монстрів  хижі  лики
Лиш  приречений  кохати  смів...
Не  пішла  й  ніколи  не  піде
Буде  завжди  між  світів  блукати  
На  жаринах  болісне  стакато
Вибиватиме  життя  бліде
Не  майне  в  одвірку  її  тінь
Не  торкне  гарячою  рукою  
І  сама  не  знатиме  спокою
Від  жаских  примар  і  сновидінь  
Відпусти  її  з  своїх  думок
Їй  там  тісно,  наче  у  в'язниці
Стали  склом  розширені  зіниці
І  від  сліз  хітон  тонкий  намок
Не  дійдуть  із  пекла  їй  листи
Марно  це,  бо  від  жури  незряча
Мовчки  ту  любов  тобі  пробачить
Й  ти  пробач...  пробач  і  відпусти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751360
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 06.08.2020


Alisson

choking on your screams

ми  волочилися  космосом  багато-багато  століть,
ми  шукали  собі  такого-сякого  притулку.
аж  бачимо:  ваша  похилена  хата,  як  печериця,  стоїть
ледве-ледве  в  цьому  забутому
ліквідованому  завулку.

що  ж,  наша  довга  подорож  добігла  своєї  мети.
ми  цю  планету  поправимо,  а  ви  повинні  піти.

ви  бачили  наші  знаки  на  небі  –  ото  воно  й  було.
не  кажіть  тепер,  що  ми  напали  підступно,  –
як  німці!  тепер  ви  повинні  померти.

на  жаль,  ми  прийшли  не  з  миром.  немає  часу  на  прощання.
ви  мали  дві  тисячі  років  –  що  ви  робили  весь  час?
ви  мріяли,  і  сподівалися,  що  такого  не  може  бути.
–  відкиньте  всі  сподівання,  готуйтеся  помирати.

ой,
ви  ж  нас  не  бачите  й  не  чуєте.  це  дуже-дуже  сумно,
що  ми  вже  тут,  і  почали  змінювати  атмосферу.
ми  –  чужі  в  вашій  хаті,  –  незабаром  вона  буде  нашою,
ви  станете  чужими,  вас  буде  вигнано  геть.

ми  змарнуємо  вас,  залишимо  тільки  тіні.
шпигуни  повідомляють,  ви  вже  й  так  не  достоту  люди.
ваші  нові  господарі  наказують  вам  загинути:
таких  рабів  нам  не  треба,  що  не  хочуть  оборонятися.

прийшла  ваша  доля.  прийміть  цей  щасливий  факт.
ваша  доля:  пропасти,  як  щурам  з  корабля,  що  тоне.
ми  –  сильніші  як  раса  навіть  без  цих  технологій,
що  дозволяють  очищувати  світи  в  лагідному  режимі.

ви  шанували  закони  природи?  розумно.  вклоніться  їм  знов,
і  шукайте  собі  домівки,  де  панують  добро  та  любов

choking  on  your  screams,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885100
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Білоозерянська Чайка

Попіл кохання

       [b]  [i]  (Секстина.)
Дощ  накрапає  осінній,
Зводить  від  холоду  плечі.
Знову  при  сяйві  каміну  –
Тихий  самотності  вечір.
Сонце  сховало  проміння,
Ніби  в  димар  теплій  печі.

По  димоходу  із  печі
Сонце  розгойдує  тіні.
Сушить  сльозу  недоречну
Спалах  в  огненній  глибі́ні.
Мовби  одна  кровотеча  -
Серце  в  суцільній  руїні…

Нащо  залишив  руїни?
Знищив  любов  безсердечно?
Тріск  від  вогню  у  каміні:
-  Зрада…  розлука…  і  втеча…
 Те́,  що  в  душі  мало  ці́ну,
Стало  тепер  –  п  о  р  о  ж  н  е  ч  а.

Всі  почуття  –  порожнеча,
Замість  кохання  -  святині…
Всі  найважливіші  речі  –
Лиш  від  вогню  напівтіні.
…  Попіл  кохання  з  дале́чі
Вітер  навіяв  осінній…[/i][/b]


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Іринчик

Ніхто.

Він  ніколи  мене  не  образить.
Не  знецінить  надії  мої.
Не  продасть  честь  за  брухт!
Він  не  зрадить!
Хто  ти?  любий  мій  Ніхто..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885104
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Вєра Євгеньєвна

Ми одне одному навіки чужаки

Ми  одне  одному  навіки  чужаки.
Немає  в  серці  місця  для  кохання.
Сьогодні  ми  зустрілися  востаннє.
Ми  одне  одному  навіки  чужаки,

Бо  все  життя  із  Вами  -  це  страждання  .
Забудьте,  не  подам  я  Вам  руки.
Немає  в  серці  місця  для  кохання.
Ми  одне  одному  навіки  чужаки.

Прошу  залиште  ці  пусті  благання.
Для  Вас  оточуючі    -    просто  пішаки
Вам  почуття  високі  невтямки...


Ви  -  темний  вечір,  а  я  -  пташка  рання,
Ви  -  морок,  що  спіткав  мої  думки,
І  ми  із  Вами  в  вічному  змаганні.
Хай  оспівають  цей  сюжет  віки,
Ми  одне  одному  навіки  чужаки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884278
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 05.08.2020


Alisson

who to kill

не  слухай  мене:  я  мелю  дурниці.
щось  відбувається  –  я  не  бачу  того  й  не  знаю.
здається,  речі  й  предмети  стали  щільнішими  й  важчими.
чула?  не  бігай,  слухай:  я  спитаю  про  щось.  стій  рівно.

тепер  твої  пальці  бігають.  лоскотно,  перестань.
я  аж  тепер  починаю  трохи  тебе  розуміти.
прошепочи,  як  ти  вмієш  –  вкрадливо,  солодко  й  хрипко
–  ні,  я  знаю  своє  ім'я.  скажи,  кого  мені  вбити.

просто  скажи:  я  знаю?  правда?  як  хочеш,  напиши
мені  на  лобі  кігтиком  кривавим  –
це  вже  романтика  –  ім'я,  кого  вбити.  нехай
твої  стежки  лишаються  в  тумані,
та  цьому  дурневі,  що  я  його  вб'ю,  довіряти  не  можна.

ти  розумієш?  я  тобі  нічого  не  зроблю,
та  ця  брудна  тварина  обрала  собі  долю.
будь  певна.  а  якщо  станеш  за  неї  просити,
я  вб'ю  її  ще  жорстокіше,  а  тобі  за  твоє  милосердя
дам  телевізором  по  голові,  купиш  собі  нового.

купиш?  бо  я  вже  бачу,  до  чого  ведуть
наші  дивні  стосунки.  то  було  зайнялося  в  підвалі,
а  тепер  вже  скидає  стріху,  мов  кришку
з  романтичного  чайника.  ого,  ти  тремтиш,  маленька!

в  чому  річ?  ти  гаряча!  гай-гай!  дивися,  кажи  мені  правду.
про  що  ми  насправді  мріємо?  невже  я  тебе  не  знаю?
а  ти  мене  знаєш:  я  хочу  бути  спокійним  за  тебе,
хочу,  щоб  ти  зі  мною  почувалася  у  безпеці.

–  а  ти  почуваєшся?  бачиш?  ось  я  до  чого  веду.
не  бійся  мене  ніколи:  навіть  коли  приходжу
дикий  і  закривавлений.  скажи,  кого  мені  вбити,
й  моє  серце  вмить  заспокоїться  –
хіба  ти  не  хочеш  цього?

tell  me  who  to  kill,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885074
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Alisson

till the end

mon  ami,  не  кажіть  мені,  що  робити  й  чого  не  робити.
ви  розбиваєте  більше  сердець,  ніж  можете  зцілити.
ну,  а  себе  я  знаю;  це  –  дуже  просте  знання:
я  –  той,  кому  нема  чого  втрачати;  що  понад  те  –  брехня.

моя  голова  сповнена  мудрістю  аж  по  вінця.  –
народню  мудрістю.  накажіть  мені  двічі  й  тричі
зруйнувати  мій  рай,  і  я  відповім  вам  так:
не  буде  діла.  тут  нема  таких  законів,
через  які  потрібно,  трясця,  переступати!

так  було  завжди.  не  буває  нічого  постійного.
минає  час,  і  можна  знову  зазначати,
що  деякі  речі  не  змінюються.  часу  не  повернеш  назад,
–  я  можу  тобі  сказати,  що  змушує  нас  так  думати.

все,  що  я  знаю:  хто  я  такий.  я  знаю  це  дуже  добре.
якщо  я  сказав,  що  кохання  існує,
значить,  так  воно  й  є.
дайте  мені,  наприклад,
яблуко,
і  скажіть,  що  то  –  ваше  серце,
я  вам  повірив  би  свято,  й  сховав  його  сам  від  себе.

ви  не  знаєте,  що  буде  завтра;  я  не  знаю,  чому  ви  не  знаєте:
якщо  перевернеться  світ,  і  земля  змішається  з  небом,
і  не  буде  нічого  певного,  я  неодмінно  прийду.
і  нехай  за  моєю  спиною  залишається  попіл  та  порох  –
знайти  вас  так  само  легко,  як  голову  в  себе  на  плечах.

попіл  та  порох  –  ось  що  таке  минуле.
хай  ваше  минуле  так  само  ніколи  вас  не  турбує.
я  знаю,  чого  шукаю;  знаю,  чого  я  хочу:
я  шукаю  за  вами,  що  ви  вже  й  так  у  моїй  голові.

тим  часом  всесвіт  прискорився.  кажуть:  він  зійде  з  рейок,
як  потяг,  на  повороті.  а  що,  коли  б  не  зійшов?
далі  –  все  буде  добре  –  це  я  кажу  вам  точно:
з  цілого  людства,  з  усіх  людей  ми  лишимося  останніми,
і  я  вам  тоді  співатиму  чудових  пісень  про  любов.

а  якщо  цього  всього  не  станеться,  і  земля  не  зійде  з  орбіти,
доведеться  нам  з  цим  змиритися,  і  втішатися  тим,  що  є.
все  одно,  mon  ami,  я  з  вами  –  не  кажіть  мені,  що  робити;
пам'ятайте  цю  пісню.  кохання  існує,  і  навіть  не  перестає

till  the  end,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=I4qHmryJYs0

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884993
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Ulcus

доброго ранку, серце

доброго  ранку,  серце  моє  гаряче
тісно  тобі  у  грудях?  тривожний  стук
просить  на  волю,  вмивається  кров’ю,  наче
кожен  наступний  поштовх  –  останній  звук…
стишся,  шалене,  пісня  ще  не  скінчилась
не  доспівали  (рано)  ні  ти,  ні  я
ще  не  націлився  долі  безжальний  стилос
він  не  для  нас,  «розлука»  -  його  ім’я…
доброго  ранку,  бачиш,  усе  для  тебе  –
повниться  світлом  наш  неозорий  рай  –  
тільки  бери…  безоплатно,  (не  треба  треби)
тільки  живи  і  бийся…  не  завмирай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746623
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 04.08.2020


Alisson

evil eye

поглянь  на  мене!  поглянь  на  мене!  чого  ти  хочеш?
я  –  чоловік?  людина?  робот?  нав'язлива  ідея?
повітря  насичено  злом  –  не  закликай  біди.
подай  на  хліб,  скажи  мені  те,  що  я  хочу  знати.

ти  поглянь!  що  таке?  чому  це  ти  на  колінах?
дитино,  це  –  сором!  жаль  і  скорбота
сходять  на  землю  з  дощем.
ви  повинні  йти  геть  спокійно  й  не  озираючися.
хтось  наслав  на  цю  землю  урок  неправдивого  бачення.
твоя  поведінка  здається  хитрою  та  кривою.

дивися  під  ноги,  не  дивися  на  мене  підступно.
недобрі  часи  настали!  можеш  цьому  зарадити,
просто  йди  геть  далеко.  що  це  в  твоїй  руці?
гадюка,  чи  що?  здається,  ти  мене  так  відштовхнула,
що  сама  полетіла  геть.  дай  мені  срібного  долара.

стривай,  озирнися  довкола:  а  чи  нема  на  землі
якогось  поганого  знаку?  твій  шлях  видається  сумним.
[i]бідний  хлоп  полюбив  дуже-дуже  погану  дівчину[/i]  –
наворожила  циганка.  її  підкупили.  ти  знала?
злі  чари,  яничари,  чорні  хмари  –
все  то  знаряддя  праці  за  гроші  зміїного  ока.

не  озирайся,  щоб  не  побачити  чогось  небажано  дивного.
навіть  болотна  грязюка  стала  тепер  товаром.
магія  вуду  –  брудна,  дуже  сильна  й  ворожа  магія  –
хоче  тебе  супроводжувати,  наче  малу  дитину.
ти  на  таке  готова?  маленька,  нікого  не  слухай.
дай  мені  срібного  долара,  я  знаю,  що  з  ним  робити.

слухай  тепер  і  мовчи:  циганка  мені  сказала,
що  бачила  у  вогні  твою  розгублену  постать.
я  її  допитав,  і  вона  неохоче  призналася,
що  її  підкупили.  питання:  хто  підкупив  і  навіщо?

evil  eye,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884957
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Alisson

electricity

не  розводься  про  свої,  ой,  переконання:
бережи  їх  і  нікому  не  показуй.
минає  час  –  він  кришить  і  каміння,
він  може  стерти  й  пам'ять.  твоєї  ще  не  стер?

не  забувай  себе  лиш,  а  то  все  –  хай  минає.
адже  не  я  й  не  хтось,  а  ти  одного  разу
побачиш:  ти  –  сама  у  центрі  цього  світу,
і  спробуєш  зробити  все  сама.

свобода  вірити  дається  нам  від  бога.
невинністю  не  можна  торгувати.
цілуйте  блискавку!  вона  вас  не  вбиває,
лиш  змушує  співати,  як  небо  навесні.

в  твоїй  душі  –  електрика.  там  вихори  й  розряди;
твоє  чудове  мислення  –  чудове,  як  гроза.
лиш  не  кажи  мені,  що  я  –  тупе  й  жорстоке,
як-от  розетка,  чи  вітряк,  чи  електричний  стовп.

але,  якщо  ти  не  віриш  моїм  словам,
якщо  ти  така  екстремально  розумна
та  чиста  серцем,  вийди  та  прийми
цим  серцем  блискавку!  вона  тебе  не  вбила,
бо  ти  ще  не  брехала,  й  не  слухала  брехні.

не  вірити  –  це  теж  небесний  подарунок.
як  можна  торгувати  невинністю?  абсурд.
я  знаю,  чого  тобі  треба:  відкритости  до  незвичайних,
нових  і  на  перший  погляд  абсурдних,  смішних  ідей.

ти  знаєш,  бо  електрика  –  твоя  душевна  сила.
ти  бачиш:  твій  хребет  напружився,  як  струна.
не  згадуй,  що  було:  хай  спочиває  в  мирі;
я  вже  своє  забув,  –  там  зомбі  й  упирі,
гігантське  кладовище,  жах.  та  ти  не  бійся:
то  я  збрехав.  авжеж,  я  пам'ятаю;
я  пам'ятаю  всіх  і  кожного:  вони
лишилися  в  минулому,  а  я  то  все  пройшов.

свобода  вірити  –  безцінна.  вона  не  продається.
так  само  й  невинність.  сказати,  чого  тобі  треба?
я  вже  казав,  дитино:  тобі  потрібен  шок
і  трохи  рокенролу;  а  я  з  тобою  –  завжди

electricity,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=SF-8LKPknhU

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884911
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


синяк

Дивлюсь на місячну стежину

Дивлюсь  на  місячну  стежину,
Через  кімнату  із  вікна,
Кому  простелена  вона?
Не  скаже  місяць  із  гордині.
Он  світить  сам  собі  вночі,
Вже  навіть  зорі  десь  поснули,
Тільки  згубили,  чи  забули,
Мабуть  до  сну  мого  ключі.
У  роздумах  втікає  ніч,
А  ми  із  місяцем  -  солдати,
Чийсь  сон  взялись  оберігати
З  безвиході  -  від  протиріч.
Не  здогадається  ніхто:
У  ніч  таку  -  як  місяць  повний,
Його  тримаєш  між  долоней  -
Кермо  небесного  авто.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884925
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Білоозерянська Чайка

ЧЕРВОНІ КОРАЛІ

 [b]  [i]        (Віланела)

На  шиї  –  червоні  коралі,
Нанизані  срібні  дукати.
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…

Я  тільки  зітхаю  в  печалі  –
Чи  може  так  серце  кохати
На  шиї  –  червоні  коралі?

Світанки,  що  разом  стрічали,
Мов  спалах,  мов  постріл  гармати,
А  очі  -  так  звуть  в  сині  далі…

Всі  рухи  твої  -  досконалі,
І  будуть,  мов  маки    палати  
На  шиї  –  червоні  коралі…

Кивнеш  мені  злегка,  недбало,
Немов  би  хотіла  прогнати…
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…

Зустрінемось  ми  на  причалі…
Тебе  в  моїм  серці  –  багато:
На  шиї  –  червоні  коралі,
А  очі  –  так  звуть  в  сині  далі…  [/i][/b]

Фото  -  інтернет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020


синяк

А ви проходили крізь коридор ганьби

А  ви  проходили  крізь  коридор  ганьби?
Напевне  є  він  біля  кожного  під'їзду,
Ти  йдеш...  А  в  слід  тобі  вже  вироком  юрби:
Приречена!  Юрба  вже  править  тризну.
Словесним  брудом  з  голови  до  ніг
Тебе  тут  обіллють  -  нема  пощади,
Як  ступите  на  рідний  свій  поріг
Під  душ  з  молитвою  -  лише  одна  порада.
І  так  завжди,  про  кожного  і  враз,
Від  ранку  і  до  вечора  святого,
Не  виняток  неділя  -  миють  нас...
Це  правда,  що  не  буде  хоч  артрозу  злого?
Та  не  хвилюйтеся,  не  вічна  ця  мана,
На  довго  в  них  не  хватить  аргументів,
Не  раз  ще  тема  поміняється  брудна,
Хтось  інший  на  язик  потрапить  -  як  на  вертел.
Галина  Грицина

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884813
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Alisson

the devil

цікаво,  що  ми  тут  шукаємо,  дитино?
чи  легендарне  золото?  подумайте  про  час:
його,  як  переказують,  приховують  від  нас
тисячолітні  демони,  що  мучать  україну.

ось  я,  наприклад:  знайдете  мене,
і  гірко  пошкодуєте.  хіба  вам  не  відомо?
я  –  той,  чиє  ім'я  таке  страшне,
що  й  не  рекомендоване  нікому.

диявол  дивиться,  й  дивується:  "хіба?"
він  краде  ваше  дихання,  він  кривить  вашу  карму.
і  ось  ви  вже  сама,  зневірена  й  слаба,
ввіходите  в  його  коричневу  казарму.
 
о,  пречудовненько!  поглянь  в  обличчя  смерті,
які  ми  раді  бачити,  дитиночко,  що  й  ти
на  шляху  до  одужання!  всміхайся,  й  підмети
долівку  та  підклей  шпалери,  де  подерті.

а  ми  якраз  балакали  про  наше,  захалявне.
тут  стільки  інформації  –  кради  та  продавай.
лиш  наше  слово  –  байдуже:  приватне  чи  державне  –
не  може  покидати  цей  галатасарай.

куди  ти  вляпалася!  дідько  тебе  знає!
було  б  не  пити.  а  тепер  не  смійся  і  не  плач.
він  скрутить  тобі  голову,  заріже  й  зарубає
у  телевізорі!  я  знаю:  я  сам  –  телеглядач

the  devil,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884887
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Alisson

all of your lights

скажіть  мені,  й  я  відійду  до  пункту,  звідки  прийшов,
та  перше  хотів  би  навчитися  ваших  хитрощів  маніпуляції.
зробіть  мені  певну  капость,  і  якщо  мені  це  сподобається,
покажу  вам  справжню  ненависть,  що  спалює  цілі  міста.

щодня,  немов  на  роботу,  ми  сходимо  до  цього
щурячого,  ой,  лабіринту,  де  немає  добра  і  зла.
боротьба  за  ілюзії,  невпинна  гризня  й  штовханина  –
наш  стабільний,  трохи  абсурдний,  неприбутковий  бізнес.

ваше  [i]вниз  за  водою[/i]  робить  тебе  страшною,
робить  тебе  війною.  ти  –  моє  ремесло.
щовечора,  ой,  коли  час  цілувати  вас  на  добраніч,
ми  кажемо:  час  помирати!  час  невблаганно  минає,
ми  думаємо:  розстріляймо  всі  ці  нічні  зірки!

дайте  мені  підказку,  –  й  другу,  і  скільки  схочете.
дайте  мені  лиш  те,  на  що  я  вже  заслужив.
наприклад,  вашу  ненависть,  поки  ще  маєте  змогу,  –
і  я  покажу  вам,  кохана,  як  її  втамувати.

тут  внизу  в  наших  норах  ми  горимо,  як  вугілля.
наш  страх  перед  смертю  перегорів  давно.
тут  в  цих  печерах  немає  святих  чи  спасенних.  –
тут  ворожнеча  та  розбрат,  бійки  та  різанина.

знов,  моя  золота,  я  бажаю  вам  доброї  ночі;
цілую,  мов  на  прощання.  як  швидко  минає  час!
якщо  я  загину,  пробачте  мені  непрощенне,
божевільне  бажання  розстріляти  ваші  зірки.

ні:  розкажіть  мені,  як  би  я  міг  скористатися
з  вашої  ласки;  дозвольте  мені  таке,
чого  не  дозволяють.  ви,  наприклад,  могли  б
показати  всі  свої  зуби,  щоб  я  смертельно  злякався
та  навчив  вас  всіх  зловживань,  заборонених  в  цьому  світі.

тут,  в  нашім  пеклі,  під  тягарем  прокляття,
можемо  тільки  горіти,  і  глузувати  з  людей.
купаємося  в  крові,  плаваємо  з  акулами,
сваримося  й  б'ємося.  от  горе.  дитино,  добраніч:
напевно,  я  тебе  вб'ю.  я  тебе  вже  вбиваю.
запалюй  зірки  на  небі!  тих,  що  були,  вже  нема.

так,  ми  смертельно  прокляті.  ми  наводимо  переляк,
виправдань  нам  немає.  цей  час  так  швидко  спливає!
ми  гасимо  ваші  зірки,  ми  ріжемо  ваші  ягнята,  –
мені  це  все  починає  набридати.  вже  спиш?  добраніч

shoot  out  all  of  your  lights,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884816
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Чайківчанка

ГАЛИЧАНКИ

Слова  до  пісні  зареєстровано  у  пісні  України
ГАЛИЧАНКИ
Леді,галичанки  привабливі  красуні
Зі  щирою  душею  чудові  господині.
Розрадять,серденько  пташки  щебетуні
Як  заспіває  ,то  квітне  цвіт  на  калині.

Встають,зі  сходом  сонця  на  світанку
Біжуть  ,  до  берега  Дністра  до  річки.
Немов  бджілка  на  квітці  спозаранку
Працюють,зранку  і  до  пізньої  нічки.

Ллється  ,чисте  джерело  з  синіх  гір
І  немов  ручай  цілюща  водиця.
Вслухаюсь,у  мову  з  мелодійних  лір
Це  співає  пісню  панна  білолиця.

Як  усміхнеться  мило  моргне  бровою
То  мліє,  серденько  у  тілі,  кров  бурлить.
Журавки  ,до  її  голосу  летять  юрбою
Слухають  ,високі  струни  прекрасну  мить.

А  галичанки,є  найвродливіші  дівчата
Стильні  ,модні  одягнені  у  вишиванку.
Зустрічає,  гостинно  з  хлібом  жінка  мати
Наллє,  парного  молочка  у  філіжанку.

Люблю,твою  мову  красуне  галичанко!
І  твій  стрій  український  у  віночку.
Ти  ,немов  запашна  троянда  зранку
Білосніжний  цвіт  вишні  у  садочку.

Дівчата-  галичанки  як  ті  вишиванки  ...
Одна  ,одної  краща  як  зіронька  сяє.
Її  будять  ,ніжно-  ніжно  сонячні  ранки
Білою  лебідкою  над  Дністром  літає.
М  .Чайківчанка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884881
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Ulcus

Смакота ще та! (з гумором і без образ)

Якось  Гриць  покликав  друзів  борщем  частувати  -
Василя,  Павла,  Микиту,  ще  сестру  і  брата.
Узялась  дружина  Галя  зразу  до  роботи,
Буряки,  цибулю,  моркву,  картоплі  достоту  -
Все  у  горщик  поскладала,  залила  водою,
Ще  й  капусти  натрусила  шапкою  густою.
Гості  дружно  посідали,  ложками  ворушать,
Щось  жартують  між  собою,  що  голодні  дуже.
Принесла  ґаздиня  горщик,  порізала  хліба,
Насипала  по  тарілках  усім  щедро,  ніби.
Нахваляє,  припрошує  гостей  частуватись:
«Я  старалась,  готувала,  нумо  наїдатись!»
Взяв  Павло  найпершу  ложку,  зробив  круглі  очі,
Мляво,  кисло  усміхнувся  -  другої  не  хоче,
Але  якось  так...  незручно...  тож  прийшов  у  гості!
Ну  то  й  що,  що  у  тарілці  не  м‘ясо,  а  кості?
Й  ну  хвалити  господиню:  «Боже,  як  же  смачно!»
Василю  -  пісок  на  зуби,  щось  слизьке,  мов  з  флячків,
А  Микиті  на  капусті  попалася  гусінь,
Вже  готова,  бо  ж  зварилась,  -  сховав  її  в  вуса.
Сестрі  -  з  буряка  лушпайка,  брату  -  волосина,
Але  ж  гарні  друзі  в  Гриця  і  чемна  родина!
Настрою  сердешній  жінці  все  ж  не  зіпсували,
Тільки  краще  господиня  вже  й  не  готувала.  
Нащо  вчитись,  як  все  добре,  усі  тільки  хвалять?
Дурня  думка  потішає,  компліменти  -  Галю!
***
Так  і  з  віршами  буває,  хоч  вони  й  не  борщик,
Та  все  сунуть  «куховарки»  помилки  у  «горщик».
А  всі  тільки  «гарно  дуже!»,  «браво!»  кричать  всує,
А  «поети»,  як  та  Галя,  далі  «борщ»  готують!

дякую    за  натхнення  поетові  Горбункову  С,  С,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858227

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858448
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 03.08.2020


Ulcus

люби мене тихо, мовчки…

Люби  мене  тихо,  мовчки
В  чорничних  обіймах  ночі
В  потилицю  жаром  дмухай
Губами  кусай  за  вухо
Відчуй,  як  пульсує  шия...
Ти  й  серце  спинити  вмієш  
Лиш  поглядом,  лиш  любов‘ю
Так  пристрасно,  безумовно...
Приковуй  мене  до  себе
Топи  у  своєму  небі
Нехай  промовляють  очі  -
Люби  мене...  тихо,  мовчки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825223
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 03.08.2020


Ulcus

Дві різні душі в однім ліжку

Дві  різні  душі  в  однім  ліжку  та  спільній  постелі  
Два  серця  звучать  врізнобій,  хоч  колись  -  в  унісон
Дві  пари  очей  щось  шукають  на  біленій  стелі
Та  світле  там  годі  знайти...  тільки  вицвілий  фон
Забути,  забутись,  закреслити,  витерти  весни
Які  хвилювали,  будили  та  цупили  сни
Губили  в  обіймах  і  сили  давали  воскреснуть
Безсилим,  безкрилим,  озлобленим  і  навісним
Дві  різні  душі,  дві  розлиті  калюжі  печалі
Дифузія  смутку  терпкого  й  пекучих  образ
Не  треба  повторення  -  вже  вибачали  й  прощали
Кохання  ж  одне,  як  це  ліжко,  і  стелить  лиш  раз

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793415
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 03.08.2020


Mariami

Форевер лост

Переставати
грати
у  трансформації.
Зупиняти
комунікації  і  деградації.
У  чужому  
дворі
не  шукати  
локації.

Що  я?  Де  я?

У  голові  
пустка.
На  голові  
хустка.
Навколо  
натовп.
Біжу  на  пагорб.

Що  там?  Де  там?

Філософи,  
аристократи,
демократи,
бюрократи.

Тікай,  ховайся,  щоб  не  здуріти.
Щоб  не  знайшли  тебе  твої  діти.

Схопили  
за  руку.
Кохати  
без  звуку.
Чекати  
розлуку.

Що  буде?  Як  бути?

Як  бити
на  сполох?
Йому  ти  не  ворог.
Кому  тоді  ворог?
Винось  з  дому  мотлох.

Куди?  Навіщо?

Вітер  розсудить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884858
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Ulcus

такі собі міркування

Тихіше  їдеш  -  далі  будеш,  що  менше  знаєш  -  краще  спиш,  
Та  голки  й  у  копиці  не  втаїш,  
Якщо  вона  ТА  саме  голка,  
Яка  вп’ялась  дошкульно  у  сідницю  вовка.
І  як  би  не  дивився  він  у  ліс,  
Укол  пече,  й  на  місці  давній  віз
І  не  про  ноги,  що  годують,  ця  промовка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774126
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

Я - квітка

Коментар  до  твору  Redivivus  et  ultor,  присвяченого  Квітці  кохання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834673

Я  дощова  і  трохи,  може,  сонячна
Веселкою  розкладена  на  спектр
Сріблястим  душем  з  твого  неба  сходячи
Ховаю  світло  під  плетений  светр
Хіба  я  квітка?  Шепочу  пелюстками
П‘янкої  ружі,  листом  лоскочу
А  потім  сиплю  росяними  друзками
Натішившись  тобою  досхочу
Хіба  ж  я  квітка?  Проникаю  запахом
В  клітинку  кожну,  в  душу,  у  життя  
Ти  грієшся  у  мене  попід  пахвами
Мій  світ  собою  твій  світ  перетяв
Чи  квітка  я?  Щоразу  вранці  квітнучи
Красою  заворожую  твій  зір
Веду  кудись  ясним  незгасним  світочем
Зоріти  щастям  серед  квітів-зір...
Я  дощова,  я  сонячна,  я  райдужна
Я  -  квітка,  я  -  початок  всіх  основ
Чи...  щось  не  те  пишу?  Та  годі  -  байдуже
Хто  я  така...  бо  я  -  твоя  любов  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834839
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

музине соло

я  -  невичерпна  тема  для  твоїх  поезій  
солодких  і  терпких,  неначе  дикий  мед
хиткий  баланс  на  гострім  і  холоднім  лезі
безперешкодний  рух  доверху  і  вперед
твоє  я  щастя  несподіване  й  невчасне  -  
від  того  ще  ледь-ледь  пікантніше  на  смак  
я  зірка  в  небі,  що  між  чорних  хмар  не  гасне
й  сплітає  місяцю  осяяний  гамак
тортури  вишукані  й  вічна  насолода
та  думка,  що  зринає  в  мозку  повсякчас
я  -  особистий  тренд,  що  не  боїться  моди
минуще  «я»,  що  перейшло  в  незмінних  нас

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770819
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

добре з тобою

добре  з  тобою,  так  хороше  й  добре  з  тобою
слово  єдине  твоє  мої  сумніви  гоїть
сміх  твій  грайливий  торкається  струн  переливом
тих,  потаємних,  що  роблять  з  сумної  щасливу
я  би  мовчала,  ні  звуку  нікому  й  ніколи
віями  сльози  прядучи,  струмками  додолу
але  не  маєш,  не  виборов  права  не  знати
ти,  мій  єдиний,  мій  боже,  мій  лагідний  кате!
я  би  мовчала,  жила  б  за  якоїсь  потреби
якби  не  знала  -  мені  все  ж  несила  без  тебе...  
добре  з  тобою,  без  тебе,  коханий,  -  недоля
ти  -  мій  рятунок,  моя  найсолодша  неволя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785963
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

клітка

Життя  у  когось  -  як  у  клітці  птах,
Ледь  жевріє,  минаючи  поволі,
Та  навіть  той,  хто  не  у  кайданах,
Не  завжди  почувається  на  волі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783278
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

причинна

Блукає  тінь  печальна  і  густа
У  ній  сховалось  щось  страшне,  глибинне
Від  горя  сива,  репані  вуста
Від  зойків  стерпли.  То  вона...  причинна...

З  очей  шалених  ненависть  на  світ  
Впритул  стріляє,  дико,  без  розбору
Отрута  відчаю  спеклась  у  лід
Та  не  спішіть  судити  -  в  неї  горе

Хіба  ж  то  не  вона  колись  була
Закохана,  усміхнена,  грайлива?
Допоки  не  обтяжила  хула
Байдужість  того,  з  ким  була...  щаслива

Пекучий  біль  кохання  заступив  
Роздер  розпукою  красиві  груди
Здається,  для  прощення  бракне  сил  -  
Причинна  нині...  завжди  ж  так  не  буде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760081
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

твій дім

ти  живеш  у  моїй  голові,  
і  відлунюєш  пульсом  у  венці,  
не  зізнаюсь  у  цьому  тобі,
бо  заселишся  далі  -  у  серці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756058
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

щастя або біль

якщо  ти  той,  з  чиїм  ім'ям  розплющу  очі,
чий  голос  перше  чую  звідусіль,  
якщо  ти  той,  про  кого  думка  проти  ночі,  
ти  -  моє  щастя  або  вічний  біль....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755746
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

життєві кілометри

шиплять  калюжі  під  колесами  автівки
на  сірих  шибках  -  вени  дощових  потоків
людське  життя  -  також  лише  чиясь  мандрівка
дорога  довжиною  кілометри  років

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754875
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 02.08.2020


Sin el mar

Ти – затишок

Мій  ти  затишок,  любий.
Знаєш?
Я  –  та,  хто  тебе  лиш  любить.
Чуєш?
Ти  єдиний  мені  потрібен.
Віриш?
Твої  обійми  –    моя  таємна  мрія.
Втілиш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884782
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

людські думки

із  неба  сипле  сніг,  великий  та  лапатий
немов  у  висі  хтось  стриже  з  овець  руно
сидять  людські  думки  у  головах  по  хатах
і  тисячі  очей  кидають  на  вікно...

а  за  вікном  комусь  турботи  допікають
а  хтось  свою  любов  чи  щастя  зустрічав
біжать  людські  думки  -  їм  ні  кінця,  ні  краю
і  скапує  життям  вселенська  ніч-свіча...

спішать  людські  думки,  неначе  звірі  в  пущі
ховаються  між  зір,  а  потім  знов  -  до  хат
замислених  людей,  в  яких  усе  минуще
як  цей  лапатий  сніг,  руно  із  хмар-ягнят...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861270
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

плетиво

іди!!!  біжи!!!..  мене  не  кидай!
на  місці  стій  і  йди  сюди
отам  в  глибинах  -  гір  бескиди
в  сухих  пісках  -  моря  води
без  тебе  добре!  лиш  з  тобою...
з  тобою  -  всюди  і  ніде
така  самотня  я  юрбою
і  тиша  сурмою  гуде
іди!  біжи!  сховай  в  обіймах
усі  хай  бачать  і  ніхто
візьми  мене  і  сам  йди  в  прийми
..........
петля...  гачок...  клубок  ниток

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875990
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

спи, моя радосте

спи,  моя  радосте,  спи,  мій  коханий
нічка  недовга,  ранок  настане
нічка-дрімотонька,  ніжна  колиска
місячна  темінь,  морок  імлистий
спи,  моє  щастячко,  хай  тобі  сниться
люба-єдина,  диво-дівиця
тілька  не  тая,  що  серце  украла,  -  
та,  що  додому  завжди  чекала
та,  що  між  росами  сльози  губила
та,  що  для  неї  ти  будеш  милим
в  горі  і  в  радості,  в  щасті  і  в  жалю
спи,  мій  коханий,  ніченьки  мало...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842783
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

вір мені

я  повернусь  із  вирію
коловоротами,  вирами
не  загубивши  ввірене
хоч  відболить  та  виранить...
я  залишуся  вірною
я  твоє  серце  вигрію
всі  поєдинки  виграю  
ти  лиш  люби  і  вір  мені...

#вір_мені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842021
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

рудимент мрії

я  -  рудимент  твоєї  мрії
я  -  пляма  в  спогадах  твоїх
не  спадкоємиця  Марії
не  послідовниця  святих
не  праведна,  але  й  не  грішна
настільки,  щоб  палать  в  вогні
від  розпачу  буває  смішно
та...  не  радіється  мені
я  не  пишаюся  собою
що  серце  з  криці,  не  хвалюсь
здаюся  часто  і  без  бою
а  ще...  втікаю,  бо...  боюсь
не  надлюдина  -  жити  хочу
а  не  вмирати  повсякчас
і  воскресати  в  ранках,  ночах
без  тебе.  тож...  забудь  про  нас

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836635
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

кава по-французьки

тоне  в  ніжних  вершках  смак  духмяної  чорної  кави
набирає  м‘яких,  заспокійливих,  лагідних  нот
у  навушниках  пісня  французькою  тихо  картавить
про  любов  і  розлуку,  про  те,  що  в  житті,  як  в  кіно
захлинається  пристрасть,  ховається  десь  за  басами
затихає  в  плачі  віоліни  гаряче  «je  t'aime»
у  горнятку  видніється  дно,  в  сірих  буднях  -  так  само
хлюпни  ще  коньячку,  і  нікуди  уже  не  підем

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835417
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 02.08.2020


синяк

Жага життя.

Спинилася...Дивуюсь  не  на  жарт...
Тут  на  дорозі,  що  розпечена  від  літа,
Як  диво,  проростають  крізь  асфальт
Та  ще  й  цвітуть  маленькі  білі  квіти.
Їх  топчуть  люди,  сонце  попелить
Розпечений  асфальт  пече  мов  рана,
Вони  ростуть,  квітують  і  на  мить
Не  думають,  що  це  життя  погане.
І  пробиваючись  у  світ  через  пітьму
Не  дивлячись  чого  життя  їм  варте,
До  сонця  квітку  нахиляють  чарівну
Бо  вижити  в  умовах  цих  не  жарти.
Відкинувши  умовності  речей,
Всі  труднощі  достойно  пронести,
Маленька  квітка  -  приклад  для  людей,
Так  прагнути  життя,  та  ще  й  цвісти.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884701
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Alisson

thunder and lightning

чого  ти  хочеш  від  свого  нещасного  життя?
що  гарного  й  яскравого  ти  бачиш  у  майбутньому?
бери  все,  що  хочеш;  роби  все,  що  можеш.
синку,  ти  можеш  найбільше,  коли  ти  в  моїй  рок-банді.

я  завжди  хотів  горлати  вночі,  як  закоханий  слон;
я  завжди  хотів  ще  більше  й  більше  галасу  й  світла.

коли  ти  на  сцені,  ти  поширюєш  хвилі  хаосу:
трус  і  тремтіння,  рейвах,  паніка  й  переполох!
ти,  мов  кабан  апокаліпсису,  підриваєш  засади  світу.
застосував  громоблискавку  –  не  врятувався  ніхто.

таке  мандрівне  життя  –  непросте  й  нелегке,  мій  друже.
щось,  буває,  забудеш;  когось,  буває,  покинеш  –
однаково  мусиш  вдавати  героя,  що  знає  все.
і  якщо  твої  мрії  здійснилися  в  найкращий,  чудовий  спосіб,
можуть  так  само  здійснитися  й  моторошні  кошмари.

втім,  мені  до  вподоби  гуляти  в  страшній  небезпеці;
життя  за  межами  закону  смакує  по-особливому.

люблю  цю  мить  перед  грозою:  всі  обіцянки  дано,
борги  –  з  презирством  сплачено;  ще  крок,  і  ти  на  сцені.
який  приємний  шок!  всі  погляди  світу  сходяться  на  тобі;
на  тебе  націлено,  певно,  мільйон  голодних  ненавистей,
насувається  неминуче:  твоя  смерть,  а  по  ній  –  воскресіння
і  піднесення,  звісно;  ну,  а  там,  на  високому  небі  –
моя  громоблискавка  радо  мене  –  аж  підскакує  –  так  вітає
та  обіймає  цілуючи.  я  кажу  їй:  ну  що,  мухобійко,
думала,  вже  не  прийду?  скучила  тут  за  мною?  –
нічого,  народ  вже  зібрався,  хмари,  я  бачу,  згустилися  –
час  починати  виставу,  що  розбиває  серця!

thunder  and  lightning,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884686
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Ulcus

«наступаючому»

хай  рік  прийде,  не  вступить  й  не  наступить
бо  вже  й  минулий  добре  натоптав
хтось  скаже:  наступає,  отже  -  любить!
хай  дужче  б‘є?  та  він  і  так  вже  дав!
нехай  майбутнє  станеться  найліпшим
на  добрім  слові,  серед  гарних  справ
нехай  лихе  в  минулому  залишить
і  щоб  ніхто  надії  не  забрав.  
хай  буде  радісно,  і  не  лише  на  свято
нехай  щасливі  миті  згублять  лік
успішним  будь,  2020
не  «наступаючий»,  а  наш  прийдешній  рік!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859841
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 01.08.2020


Ulcus

про позерство

цинізм,  насмішка  кулуарна
та  недолугий  брудопад  -  
це  те,  що  зробить  популярним,
а  от  людиною?  навряд

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782884
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 01.08.2020


Ulcus

Переосмислені заголовки 27

[i]Сьогодні  знову  стрічка  впала  в  око,  та  дивно  -  якось  очі  не  болять[/i]

****
Ти  дуже  близько  і  далеко,  я  ж  -  посередині,  сама

****
А  ти  мене  учора  розбудив...  Шкарпетки  -  в  шафі!  Кава  -  на  полиці!

****  
Залиш  мені  хоча  б  надію,  якщо  не  плазму  та  диван

****  
Приснився  сон,  а,  може,  й  ні,  -  знов  накальянили  сусіди...

****
 Не  любимо  ми  багатих,  -  хто  б  нас  би  ще  так  не  любив  ;)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780673
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 01.08.2020


Ulcus

про ню

не  встигнеш  роздягнути  і  плеча,
"лахудра!  шльондра!"  -  заволає  натовп  дружним  хором,  
чому  ж,  коли  оголена  душа,
то  порпаються  в  ній  гуртом,  і  хоч  комусь  би  сором?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743000
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 01.08.2020


Ulcus

про невзаємність

щодня  йому  дарую  океан  любові,
а  він  -  випробування  й  муки  в  вічній  цитаделі
де  зло  й  добро  нуртують  поміж  згустків  крові
він  -  усього  лиш  Світ,  я  -  хвора  на  синдром  Аделі*...

*  [i]синдром  Аделі  -  нав'язлива,  пристрасна  й  сліпа  любов  до  когось  чи  чогось.  людина  навіть  не  зважає  на  те,  що  їй  не  відповідають  взаємністю  або  й  взагалі  ненавидять.  так  кохала  молодша  донька  Віктора  Гюго  Адель  офіцера  Альберта  Пінсона.  через  те  цей  психічний  розлад  носить  її  ім'я[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742266
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 01.08.2020


Ulcus

про любовввв

Любов,  мабуть,  -  величина  умовна,  
Вимірюють  її  лиш  ті  безумці,
Чиєму  щастю  і  не  бути  повним
З  причини  зайвих  сумнівів  на  думці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741073
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 01.08.2020


синяк

Не хочу я писати про війну

Не  хочу  я  писати  про  війну,
Вже  стільки  років  сум  з"їдає  душу,
Та  обнімають  рідні  десь  труну
І  зрозуміло,  що  писати  мушу.
До  пульта  і  не  тягнеться  рука:
Як  боляче  почути  -  знову  втрати..
Писати  б,  що  любов  така  палка,
Пишу  про  смерть  -  бо  гірко  плаче  мати...
Так  серце  прагне  -  літа  і  тепла,
Оспівувати  б  все,  що  є  красиве,
Щоб  в  Україну  звістка  не  прийшла,
Що  знову  десь  батьки  ховають  сина.
У  росах  ранок  -  Бог  дарує  день,
Прошу  в  молитві  миру  та  любові,
Щоб  в  них  була  причина  для  натхнень
Хочу  радіти,  а  не  плакати  у  слові.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884601
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020


Alisson

victory or die

то  що,  ти  кажеш,  я  можу  для  тебе  зробити?
як  ми  сьогодні  згайнуємо  час?
чи  не  обуришся  ти,  наприклад,  коли  довідаєшся,
що  світ  –  не  такий  прекрасний,  а  життя  –  не  таке  досконале?
люди  мріють  про  рівність.  що  за  дурна  ідея?
доводиться  нам  вдовольнятися  чимось  приблизно  прийнятним.
накресли  мені  на  сьогодні  де  схочеш  червоні  лінії  –
я  шануватиму  їх,  як  священні  права  людини.

що  ти  змінила  в  своїх  думках  заради  свої  потреб,  –
що  ти  змінила  в  своїх  думках,  наприклад,  заради  мене?
ми  підемо  сьогодні,  все  це  реалізуємо,
а  завтра  вже  й  не  згадаємо,  що  існує  така  проблема.
жорстокі  вітри  життя  гасять  людину,  мов  свічку,
а  її  ж  треба  ще  запалити.  це  дуже  складне  питання  –
досить  нам  знати:  найкраще  –  це  те,  що  нам  добре  сьогодні;
а  завтра  можна  придумати  щось  нове,  безумовно  краще.

поглянь  он  на  небо  –  бачиш?  моя  летюча  тарілка.
багато  є  в  світі  такого,  в  що  навіть  повірити  важко.
кажуть,  життя  –  перегони,  боротьба,  конкуренція;  кажуть:
[i]не  переможеш  –  не  виживеш;  хто  виживе,  той  переміг  –[/i]
крути  як  завгодно;  і  навіть  бойове:  "перемога  чи  смерть!"

чула?  звучить  мелодійно.  світ  влаштовано  так,
що  хтось  промовляє,  хтось  –  слухає.  ти  обираєш:  прийняти
чи  заперечити.  але  що  робити,  коли  людина  –  сліпа?
коли  ти  бачиш,  що  сліпий,  ти  бачиш  тільки  це
і  темряву.  я  думаю,  вона  цілком  комфортна,
зручна  та  звична.  вірити  –  це  правильно  і  добре,
та  хто  б  не  запалив  твого  вогню,  щоразу  бачиш,
що  ти  –  сама  в  брудному  погребі  життя.

диви:  он  загін  солдатів  танцюючи  йде  на  війну.
ти  тільки  поглянь:  герої.  вони  нічого  не  знають,
вони  вже,  безперечно,  здобули
духовну  перемогу  в  спосіб  віри:
вони  прийняли  "перемога  чи  смерть".

а  он,  ти  можеш  бачити,  в  паркових  алеях
голодні  потвори  ночі.  ти  бачиш,  які  в  них  очі?
вони  задивляються  на  людських  дочок,
вони  провадять  їх  до  темних  летючих  тарілок  –
вони  помруть,  якщо  й  тепер  не  переможуть.

дитино,  ти  ж  знаєш:  за  такі  перемоги  вбивають,
та  вони  не  бояться,  бо  звикли,
що  завше  перемагають

victory  or  die,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884643
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020


Ulcus

настроєвий катарсис

В  закапелках  душі,  як  далеко  під  ліжком  у  спальні,  
Назбиралося  пилу,  і  клаптями  м'яко  лежить
Ген  деталька  конструктора,  слово  на  картці  вітальне,
Хто  б  відсунув  те  ліжко  й  протер?  А  надворі...  сніжить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712084
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 31.07.2020


Alisson

paralyzed

коли  біжиш  через  джунглі,  шукаєш  якогось  світла.
так  ось:  ти  біжиш,  мов  кляте  мале  байстря,
і  раптом  тобі  назустріч  розквітла
в  вінку  з  орхідей  невідома  зоря.

це  вже  ранок.  ти  тут  шукаєш  храм
давньої  цивілізації,  там  повно  артефактів:
терактів,  революцій,  і  навіть  тессерактів,
лиш  відгадайте  загадку  зі  смертю  сам-на-сам.

так  оповідають.  [i]не  бійтеся,  герою!
я  вам  підіграю,  всміхнуся  й  підморгну[/i].
і  ось  ми  заблукали.  нас  обманули  грою,
танцями,  співом,  вином.  я  ненавиджу  цю  дичину!

відчепися,  малий.  я  не  знаю  дороги  до  храму.
якби  це  був  ти,  з  тобою  було  б  так  само.

летимо  понад  горами,  летимо  понад  морем.
ми  осідлали  блискавку,  нас  слухається  ураган.
моліться!  ми  вам  зарадимо  з  вашим  невтішним  горем.
зі  смертю  віч-на-віч  –  не  вперше!
герой  значить  сам  собі  пан!
ми  летіли  навпомацки  –  ні?  ну  гаразд:  наосліп.
тепер,  на  мій  погляд,  приїхали.  здрастуйте,  нам  кінець.
дітки,  надії  немає.  рюмсаєте?  а  дорослі  б
робили  не  так:  он  що  значить  володарі  юних  сердець!

малий,  я  сказав:  відчепися.  не  знаю,  чого  тобі  треба.
я  скажу  тобі  так:  я  не  маю  ніяких  ключів  від  неба.

знов  біжу  через  джунглі:  я  біжу,  мов  дурний  маніяк.
миготять  небезпечні  тіні,  мертві  люди  хапають  за  ноги.
[i]я  не  хочу  вмирати!  я  знайду  якийсь  вихід![/i]
синку,  не  вийде  ніяк:
ти  впадаєш  в  истерику,  ти  –  дурний,  ти  бажав  перемоги.

[i]ні,  я  знаю,  я  зможу[/i].  –  ні,  ти  невчасно  почав,
ти  знехтував  настановами,  ти  навіть  не  перехрестився.
ти  навіть  не  знаєш  правил,  ти  не  маєш  ніяких  прав
і  не  зможеш  мене  вблагати.  вечоріє.  ти  провалився.

так  повідають.  я  полюбив  казки  тропічного  лісу.
бачу,  москіти  з  вампірами  вийшли  на  стежку  війни.
темрява  зареготала,  ніч  опустила  завісу.  –
так  було  б  і  з  тобою.  бачиш?  ти  вже  й  наклав  у  штани;

а  якби  ти  був  там,  тебе  розбив  би  такий  могорич,
що  зарікся  б  навіки  мріяти  про  гарячу  тропічну  ніч

paralyzed,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884545
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Vita D.

Я кохатиму три дні

Не  питай  мене  ніколи  -
Чи  люблю  тебе,  чи  ні.
Скаже  вітер  волошковий,
Що  кохатиму  три  дні!
Скаже  сонце  і  гроза,
Скаже  шум  зеленотрав'я,
Скаже  вдячності  сльоза
І  коротка  мить  зітхання..
Я  три  дні  кохати  буду,
Але  пристрасно,  без  меж,-
Їх  ніколи  не  забуду:
Вчора,  Зараз,  Завтра  теж)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884542
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Іра Задворна

І ми, як те літо

Насичене  сонцем,  пекуче  повітря  щипається,
Місцеві  голуби  у  місті  одне  з  одним  вітаються,
Все  навколо  не  проти  у  дощі  скупатися,
Земля  вкотре,  знову,  зуміла  в  літо  закохатися,

І  лиш  один  вітер,  як  завжди  вільний  одинак,
Обожнює  зграю  птахів  над  землею  колихати,
А  небо  таке  ясне,  чисте,  світле,  немов,  так  здається,
У  ньому,  як  у  дзеркалі,  скоро  земля  зображенням  відіб’ється,

Літо  не  поспішає  осінь  зустрічати  з  жовто-червоними  барвами,
Кожного  дня  ще  більше  розкривається  перед  нами,
У  всій  красі:    у  кожній  квітці,  зеленому  листочку,  промінці,
І  ми,  як  те  літо:  в  кожнім  слові,  думці,  вчинку,  ми  –  українці.

31.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884521
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Alisson

keep your powder dry

ви  повинні  робити  все,  що  хочете;
ви  повинні  зберегти  всю  свою  душу.
ви  повинні  з'ясувати,  як  працює  цей  механізм,  –
ви  не  повинні  брехати.  ви  не  брешете?  не  брешіть,
инакше  система  правди  може  зазнати  краху.

чиніть,  як  вимагає  ваша  душа.
йдучи  своїм  шляхом,  не  забувайте
що  ви  лишили  позаду:
прокляті,  прокажені,  пробачені
та  ніякі  в  найгіршому  значенні.

не  баріться  ніде,  адже  ви  в  дорозі.
кажуть:  [i]не  зупиняйся,  коли  біжиш  через  пекло.[/i]
дивіться,  як  минає  час  –  отак  і  ви  минайте
все  нетривке  та  минуще:
не  сподівайтеся  на  людину,
не  спирайтеся  на  дим
і  тримайте  ваш  порох  сухим.

ви  мусите  бути  відважним,  хоробрим
і  твердим:  справедливим,  жорстоким  і  добрим.
забудьте  всі  чемні  правила,  відкиньте  поплічників,  друзів,
посіпак,  брехунів,  лицемірів,  підлабузників  та  боягузів.    

завжди  чиніть,  як  вважаєте  правильним.
не  учиняйте  боїв  з  повітрям,  водою
і  вселюдською  тупістю;
не  викликайте  духів  нетерплячки
ні  в  суботу,  ні  судного  дня,  –  ні  ночі
полювання  на  відьом  вашої  вулиці.

не  вдавайтеся  до  метушливого,  не  робіть  істеричних  заяв.
не  міркуйте  занадто  довго  про  вечірній  туман  та  гуманність.
коли  ворог  вже  так  повірив  у  свою  майбутню  поразку,
що  бажав  би  її  негайно,  хай  потерпить  ще  рік  чи  десять,
хай  страждає  від  депривації,  деривації  й  прокрастинації;
а  не  стерпить,  то  й  дідько  з  ним:
хай  зазнає  своєї  поразки,  лиш  тримайте  свій  порох  сухим.

чули?  робіть,  що  хочете,  й  тримайте  ваш  порох  сухим.

тепер  ви  вже  точно  знаєте,  що  правильно  й  що  неправильно.
я  розповім  вам,  що  відбувається,  завтра.  а  ви  тим  часом
заявіть  про  свої  права,  що  належать  вам  від  народження,
якщо  ваш  порох  сухий.  тримайте  його  сухим,
і  я  вам  на  всі  запитання  –  здивуюся,  та  відповім.

keep  your  powder  dry,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884485
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

ранково-мотиваційне

Ранкова  ерекція  настрою  кличе  на  подвиг,
На  звершення,  успіх,  покору  висот  небувалих
І  скільки  б  бажань  не  було,  отих  п'ятих,  десятих  (чи  сотих?)
Однаково  буду,  полізу,  піду,  бо  інертність  дістала

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699459
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

Переосмислені заголовки 9

Ранкове  :)

***Ти  відрікся  від  мене  в  сумний  листопад,
Тому  грудень  удався  достоту  веселий

***Створили  тут  собі  безрозділову  секту,  а  от  мене,  як  завжди,  не  взяли...

***Заплету  вінок  з  любові,  
А  піддався  лиш  язик...

***  Тендітність  ніжністю  у  душу  заглядає
(Мабуть,  не  знає,  що  я  лоскоту  боюсь)

***А  вже  за  обрієм  згасає  промінь...
Турбуюсь,  щоб  у  тебе  не  погас

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698697
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

Переосмислені заголовки 5

надихнули  сьогоднішні  новинки

***  Розпустила  нічка  коси
Й  розпустилась  не  на  жарт!)

***Кружляє  рима  зорепадом
Ніяк  не  вцілити  тепер…

***Як    гостя,  прийшла  у  цей  світ,
Як  гостя,  й  піду  –  без  «гостинців»

***Для  чого  пишуться  вірші?
А  щоб  заповнити  шухляду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697974
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

Сердечне похмілля

Серце  збирає  по  ночі  порожню  тару
Келих  до  келиха,  кожній  пляшчині  знаходить  пару
Серце  сумне,  цідить  кров,  мов  діряве  сито
Боляче,  важко  -  сьогодні  як  завжди  воно  розбите
Серце  не  вперше  справляє  тяжке  похмілля
Це  у  когось  -  квітники,  а  у  нього  завсігди  зілля  
Серце  рахує  ритм  у  сердечних  мізках
Ще  один  промах,  до  берега  знову  прибилась  тріска
Серце  не  плаче,  бо  всохло,  та  й  сліз  не  стачить
Звикло,  напевне,  та  все-таки  б‘ється,  бо  ще  гаряче  
Серце,  воно  ж  дурнувате,  про  що  тут  мова?
Знову  пірне  у  любов  і  потоне.  Уп’ється  знову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799999
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

покликані любити

Нам  кожен  день  дарований  з  любові  -  
Світанок,  вечір,  ніч,  найменша  мить
Це  ми  плетемо  їй  вінки  тернові,
Забувши,  що  покликані  любить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

навпіл

[i]коментар  до  поезії  Тетяни  Мереги  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862904[/i]

напівпошепки,  напівподихом  
напівкроками  до  зізнання  
наполохане  напівстрахами  
навпіл  ділиться  в  нас  кохання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862945
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

знову

і  знову  дощ...  такий  густий,  теплющий
шумить,  немов  царата  шарудить
і  знов  мене  чомусь  від  тебе  плющить  -
з  тобою  хочу...  завжди,  будь-куди
осліпнути  від  дикої  любові
оглухнути  від  слів  -  люблю  тебе
щоб  заніміли  в  пестощах  обоє
забули  про  «ніколи»    і  «ніде»...
***
ось  так  пишу  свої  солодкі  вірші
і  слухаю  сльозливу  лабуду
під  літню  зливу...  стало  тільки  гірше...
ліниво  лиже  дощ  вікна  слюду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839706
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

жити в тобі

я  дуже  хочу  до  тебе  в  середину...
глубко,  далеко...  хоч  би  й  в  печінку
влитися  в  вени  вином  розведеним
як  чоловік  проникає  в  жінку
хочу  сховатися  десь  під  повіками
ковзати,  пестити  яблуко  ока
в  мозку  блудити  під  різними  ніками
серце  стискати  сильно,  жорстоко
хочу  я  бути  твоєю  правицею
щоби  писати  мені  послання
про  сокровенне,  давно  обіцяне
те,  що  колись  нарекли  коханням...
я  дуже  хочу  до  тебе  всередину
я  ж  бо  давно  вже  з  тобою  стала
мислимим,  сотні  разів  доведеним
збігом,  сукупністю,  інтегралом
чи  відчуваєш  мене  усередині?
черевомовцем  гучним,  пророчим?
кров’ю,  скелетом  чи  нервів  плетивом  -
байдуже...  жити  в  тобі  я  хочу....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838020
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

душевний вуаєризм

не  люблю,  коли  хтось  зазирає  в  зашторені  вікна
одержимо  шукає  хоч  шпарку  й  ковтком  захлинається
що  він  хоче  побачити,  що  йому,  вбогому,  видно?
помирає  утома,  а  шоу  лиш    розпочинається!
прокидаються  образи,  вхоплені  оком  із  плебсу
що  руками  розмахують,  шкіряться  губошпагатами
гул  буденності  враз  набирається  дивного  сенсу
етикету  байдужості  між  політесними  матами
там  затуркана  сутність  здіймає  долоні  на  плечі  
відчайдушно,  судомно  дереться  та  трусить  мурахами
що  сховатись  хотіли,  напевне,  у  шкурі  овечій
та  душа  -  не  вівця,  скорше  -  птах  і  живе  поміж  птахами
не  в  хліву,  не  у  ямі  помийній,  де  рухають  зливки
тихо  бродять,  як  дріжджі,  отруєний  газ  випускаючи
а  у  тій  голубіні,  де  миє  сліпучого  лика
те  світило,  що  шле  поцілунки  всім  сонячнозаячі...
так  дратує,  як  хтось  підглядає  в  зашторені  вікна
сподіваючись  влізти  у  душу  двома  черевиками
я  звикаю,  та  певне,  ніколи  вже  так  і  не  звикну
бо  «своє»  й  «сокровенне»  залишаться  рівновеликими

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785282
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

цілуй скоріш

комар  прокинувся.  пищить  його  нездала  скрипка
зудить  у  мізках,  точить,  виїдає  сіре  
черствіє  на  столі  вчорашня  /у  півколах/скибка  -
отак  надкушуємо  все,  голодне  око  їсть,  не  чує  міри
у  крихтах  хліба  -  сіль.  розсипалась  /мабуть/до  сварок
до  зриву  серця,  до  безумства,  до  колапсу
стосунків  наших.  ми  таки  не  пара,
/не  з  тих,  що  постять  селфі  у  ФБ  і  пишуть  капсом
під  ними/  ми  з  тобою  досить  дивні
обоє  /і  смішні/  хтось,  певне,  біля  скроні  крутить
коли  нас  чує.  ми  такі  противні
/ядучі,  іронічні,  саркастичні/  досить  в  нас  отрути
один  для  одного.  малюємо  картинки
/одна  від  іншої  страшніші/  для  майбутнього
та  досить,  баста,  вже  кінець.  зупинка.  
цілуй  скоріш  -  оце  найперше  на  сьогодні  щось  із  путнього

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789100
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

щось про страх

Боюсь...  тебе.  Караюсь,  мучусь,  каюсь,
І  все  ж  боюсь  до  холоду  у  серці.
Мов  тріснув  з  намистиночками  паюс  -
Розсипались  в  душі.  На  її  денці.
Боюсь,  і  вже    заплющуються  очі
Й  здіймається  рука  над  головою  -
Не  бий,  прошу,  -  хіба  цього  ти  хочеш?
Із  ким  війна,  мій  лютий,  грізний  вою?
Не  бий  мене  разючим  гострим  словом,
Що  залишає  за  собою  стьожки
Запеченої,  згорнутої  крові,
І  кожне  -  в  ціль,  і  смертоносне  кожне.
Страшна  мені,  жаска  твоя  образа,
Твій  стогін  -  наче  голоси  із  пекла,
Що  розбивають  кришталеві  стрази
Моєї  мрії.  Не  ховай  -  ще  тепла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755237
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

щось про мрію

Потримай  мені  до  сонця  сходи
Я  зійду  туди,  де  ти  не  бачиш
Буду,  доки  світло  світ  народить
Тихим  свідком.  Й  не  завада,  наче...
Вилізу  на  сонячну  драбину
Щоб  ти  очі,  дивлячись,  примружив
І  мені  підставив  свою  спину,
Як  впаду,  щоб  не  забилась  дуже

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752229
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

щось про світило

     [quote]-  може,  погуляємо?
-  куди  ж  на  ніч?
-  я  покажу  тебе  зіркам  [/quote]
                                                               [i]Ринат  Валіуллін[/i]  «Де  валяються  поцілунки»

ходім,  
я  покажу  тебе  зіркам  -  
нехай  тьмяніють  поруч  зі  світилом
яке  моє  кохання  запалило
лиш  покажу,  та  тільки  не  віддам...
ходім  -  
тебе  світанку  покажу
скропивши  ноги  перлами-росою
зігнувши  світ  веселкою  косою
й  ступивши  ув  обіймах  на  межу
ходім,
 нехай  тебе  побачить  день
і  знітиться,  всміхнеться  нашім  щастю
і  за  гріхи,  звичайно,  нам  воздасться,
та  не  сьогодні...  
                                         завтра.  
                                                             ми  -  мішень...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757021
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

щось про сонце

сонцем.  ти  ще  колись  увійшов  в  мене  світлим  сонцем
і  залишився.  назавжди,  мов  атоми  стронцію.
ти  не  з‘їдав,  не  труїв,  тільки  солодом  вени  в‘ялив.
я  піддавалась.  а  що?  було  добре.  хоч  мало...  мало...
завжди  і  скрізь.  то  раптово,  зненацька  не  вистачало.
часом  -  нестерпно,  та  так,  що  самими  очима  кричала
мовчки.  без  звуку  ламала  об  стіни  повітря  руки,
а  ти  ловив,  цілував,  мов  з  морозу  в  долоні  хукав
і  дарував  мені  щастя  наступну  безмірну  порцію...
порожньо  скрізь,  лиш  в  мені  -  найрідніше,  найближче  сонце.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764809
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

про дощ

Я  чую,  як  у  тебе  крапле  дощ
Крізь  сотні  кілометрів,  з-попід  стріхи
Немов  струною  прорізає  товщ
Із  відстаней  так  методично  й  тихо
Бо  кожна  крапля  в  тім‘я  б‘є  нудьгу
Весняної  відлиги  ностальгію
І  як  би  вітер  жалісно  не  гув  -  
Я  дочекаюсь,  зможу,  я  зумію
Хіба  лякає  в  березні  мороз
Ту  птаху,  що  із  вирію  зарано  
В  гніздо  спішила,  й  золото  мімоз
Не  сприйняла  серденьком  за  оману?
Нехай  замерзла,  бідна,  все  одно
Своєї  пари  віддано  шукає
Отак  і  я  чекання  полотно
Коханням  вірним  на  стрічки  розкраю
Я  чую,  як  у  тебе  крапле  дощ
Гудками  в  слухавці,  секундами  напруги
Крізь  шум  шосе  і  крізь  мовчання  площ
Єдиним  будеш.  І  ніколи  другим.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

… про «кишенькову» любов

ще  мить  -  і  ми  розійдемося  по  кишенях
я  -  у  твою,  а  ти  затихнеш  у  моїм  пальті
це  так,  як  сонце  потримати  в  жмені
і  відпустити...  щоб  лишитися  на  самоті

теплом  і  світлом,  і  своїм  тонким  промінням
воно  сягатиме  чогось.  когось,  але  не  нас.
хотілось  макси,  мега!...  а  дісталось  міні
чи  мілі,  мікро,  може  й  нано...  бо,  мабуть,  не  час...

не  час,  бо  ні  секунда  й  навіть  ні  година
не  вирішить  і  не  поверне,  не  наблизить  дня
коли  судилося    зустріти  половину
оту,  що  кожному  в  житті  своя  і  лиш  одна


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816770
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 30.07.2020


Ulcus

… про чорне на білому

маститься  криво  чорнило  на  біле  тло
мов  простирадло  заляпала  кров  від  цноти
може,  дарма?  залишилося  б  як  було?
пізно...  думки  вже  лежать  на  чолі  блокнота
що  в  них?  відвертий  біль,  а  чи  похвальба?
сповідь,  плачі,  чи  бажане  замість  дійсне?
вихлюпнеш  душу,  а  легше  тобі  хіба?
чи  позникають  слова  у  життєвій  пісні?
кулька  натисла  на  чистий  цнотливий  лист
нумо,  пиши,  а  папір-бідолаха  стерпить
байдуже,  хто  ти  -  убивця  чи  мораліст
чорним  по  білому  -  жити  не  можна  вмерти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843467
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2020


Alisson

Нічого крім спокою

Не  бажаю  нічого  крім  спокою.
Хоч  на  хвильку  побути  б  мені
Зі  своєю  душею  глибокою
Наодинці  в  її  глибині  —
Під  водою  уяви  й  фантазії,
Під  лататтям  своїх  сподівань,
Поміж  згадок  про  друзів  з  гімназії,
На  пісочку  блукань  і  вагань.
От  би  скласти  вірша,  ще  й  пісеньку
Й  записати  їх  згодом  в  блокнот,
Після  чого  годину  цілісіньку
Не  згадати  про  жодну  з  турбот;
Уявити  підсак,  порибачити  —
Наловити  нездійснених  мрій,
Крізь  заплющені  очі  побачити
Ніжне  сонце  й  метеликів  рій
©  Alice  F.  (29.07.2020)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884434
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Alisson

knife 'n' snake

тут  –  нічого  живого,  тільки  пил  та  пісок.
взагалі  не  існує  нічого,  чого  варто  чекати  довіку.
світає.  велика  пустеля  співає  пісню  кісток  –
цій  пісні  не  вистачає  мого  передсмертного  крику.

що  ж,  пустеля  чекає.  вона,  як  ледача  змія
з  кам'яними  очима;  вона  знає  історію  світу;
її  усмішка  –  смерть;  її  слово  –  отрута;
вона  розуміє,  що  я
відріжу  їй  голову.  я  цього  хочу  дико  й  несамовито.

немає  країни,  як  пекло!  змія  не  боїться  ножа,
ніж  не  боїться  нічого.  ця  африканська  спека
доводить  мене  до  сказу.  йди  геть!  ти  бридка  й  чужа,
страшна  та  безглузда,  й  ніби  така  далека!

кажеш,  боїшся?  гаразд,  я  принесу  тебе  в  жертву
фуріям  чилі,  перу,  амазонії,  ямайки,  і  всім  навмання.
випатраю,  мов  курку,  а  потім  спалю  тебе  мертву;
попіл  продам  релігійним  фанатикам  судного  дня.

ти  забираєш  життя,  твоя  доля:  неславна  смерть.
кожен  повинен  робити  те,  для  чого  він  народився.  
ти  звиватимешся  –  не  відкрутишся.
як  то  кажуть:  [i]хоч  круть,  хоч  верть,
твоя  свічка  згоріла,  твій  життєвий  проєкт  закрився.[/i]

у  тебе  в  голові  –  бите  скло,  павутиння  й  іржа.
у  тебе  в  серці  –  пекло.  ти  –  небезпечний  ворог!
ти  любиш  кусатися  –  ось,  кусатимеш  мого  ножа,
а  потім  –  знов,  як  схочеш,  обернешся  на  порох

knife,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884374
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020


синяк

Ми поряд йшли - куди вела дорога

Ми  поряд  йшли  -  куди  вела  дорога...
В  розлуку...  до  короткого:  бувай...?
До  запитання  у  очах  німого:
Зустрінемось...?  Чи  просто:  прощавай...
Перон  шумів,  Сплітались  руки  й  очі,
Слова  усі  поділися  чомусь...
Ось  ми  ще  поряд  -  доторкнутись  хочу...
Немає  сенсу.  Ніби  й  не  дивлюсь...
А  хтось  комусь  нашіптує  ласкаво
Слова,  що  у  душі  залишать  слід,
Я  так  тобі  нічого  й  не  сказала...
І  ти  пішов  за  кимось  -  наче  вбрід...
Була  ця  зустріч,  як  хотіло  небо,
Чи  може  так,  як  нам  це  все  вдалось,
Спитати  в  кого  -  в  тебе,  чи  у  себе...
Це  все  було...  чи  нам  лише  здалось...?
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884401
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Олеся Шевчук

Відлік

Хочу  щоб  Твої  долоні  били  мене  током,ніжність  топилася  вершковим  маслом  по  моїх  плечах  -  наче  крихкий  папірус,  з  обережністю  Ти  торкався  моєї  шкіри  до  відчуття  холодного  поту.Навіжено  їв  мене  своїми  вогнено  -  синіми  очима  до  напівсвідомості  -  поки  не  забракне  Тобі  сил.Наче  кущ  виноградника,що  впускається  у  землю  і  своїм  міцним  коренем  забирає  усі  підземні  води  землі,а  натомість  віддає  на  благо  соковиті  і  стиглі  грони.  

Хочу  щоб  ти  розгортав  мене  як    надто  дорогий  лист,оповитий  солодкою  настоянкою  розмарину  -  як  символ  вірності  і  кохання,мягким  едемовим  ароматом,  що  вривається  у  свідомість  і  запалює  бажання  у  Тобі,помаранчевим  сонцем  наповненим  ігристим  вином.
Я  неодмінно  Тобі  про  це  нагадаю  з  часом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341323
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 29.07.2020


Олеся Шевчук

Завтра

Завтра  лісовою  піснею  до  Тебе  завітає  осінь
ввірветься  щосили  в  твою  оселю  ,
розкидаючи  золоті  підкови  щастя  по  твоєму  ліжку,
цілуючи  рясно  сонцем  Твої  теплі  щоки
будячи  Тебе  ще  зовсім  сону  і  мляву
допоки  Твоє  гаряче  тіло  не  почне  тремтіти
від  її  пестливого  доторку  .
Завтра  Тебе  відвідає  осінь
залишаючи  опісля  себе  на
Твоїх  скронях  бронзові  сліди.
Щосили  лясне  Тебе  по  стегнах
наче  шматочок  кулі
з  пневматичного  пістолету
що  пройшла  крізь  Тебе,
крізь  пальці  твоїх  рук
Наче  піщинки  часу  -  що  десь  загубилися  посеред  вічності.
Ляже  біля  Тебе  ,глибоко  зазираючи  Тобі  в  вічі  ,
щоб  ти  змогла  відчути  як  тонни  смутку  розходяться
по  судинам  її  очей.
“Як  же  важко  втрачати  те,  що  ще  вчора
несло  у  собі  життя”  –  прошепоче  тобі  тихенько,
щосили  візьме  тебе  за  руку
лиш  би  ти  з  нею  щодуху  витанцьовувала  хастл,
наче  навіжене  дівчисько
якому  бракує  радості.
Завтра  до  Тебе  прийде  осінь,
прийде  щоб  нагадати  тобі  -
що  в  Тебе  ще  є  час
сміятися  кожною  ямочкою  на  щоці
радіти  сонячному  дню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365646
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 29.07.2020


Олеся Шевчук

Якби замість того

Якби  хтось  сьогодні  ранком
кинув  окрайок  хліба  вуличній  кішці,
що  до  кісток  обмокла  від  бруду,
байдужого,  людського  скупого  погляду:»  Мені  і  ще  гірше»  -
може  на  одну  у  місті  нещасну  сутність  стало  менше,
яку  завтра  чекає  голодна  смерть  -  чи  порція  отрути
Якби  замість  того  щоб  в  черговий  раз
сидіти  одному  у  холодній  квартирі,  у  якій  стіни  давно  промокли
від  сліз  і  розчарувань  ,
і  споглядати  за  тим  як  вітер  у  тюлі  вплітає
маленькі  фрагменти  вічності,
оберемки  твоїх  думок  і  одкровень,
поки  ти  надієшся  і  вимальовуєш  у  своїй  уяві
пастельне  жагуче  кохання,
що  висмоктує  із  судин  твоїх  губ
ту  ще  зовсім  юну  ,ніжну  м’якоть
кутатися  від  конвульсій  горя  -  у  грубе  вовняне  простирадло  ,
аби  зап’ястя  твоїх  рук  зігрілись
від  морозного  подиху  власної  душі.
Якби  замість  того  щоб  чекати  і  надіятись,
Ти  б  рушила  з  місця  ,
наче  на  хтось  смикнув  Тебе
за  нитки  як  маріонетку,
щоб  почалось  театральне  видовище
Ти  загубила  біль  і  зігріла  свою  мереживну  душу
об  лагідність  цієї  давно  всіма  забутої  кішки.
Забрала  її  собі,  і  розділила  з  нею
намріяну  палітру  радощів  і  сподівань,
а  взамін  отримала  відданість,  і  благословення  за  добру  справу.
Якби  замість  того  щоб  багато  розмірковувати  над  всіма  бідами  людства
Ти  б  хоча  б  спробувала
Поділитися  з  кимось
З  нею
вона  б  була  вдячною  тобі
Вдячною  до  самого  денця  своєї  котячої  душі.
Ти  просто  спробуй!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376309
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 29.07.2020


Alisson

queen of the damned

та,  кого  ти  боїшся,  вже  майже  тебе  спіймала.
жорстока,  татуйована,  з  трояндами  на  литках
і  котячими  пазурами.  вона  вже  спіймала  тебе,
щоб  порвати  на  клапті,  й  годувати  міських  птахів,
ті  клапті  ностальгійно  сиплючи  з  балкона.
помста  –  її  мета.  на  базарі  кричала  вчора  –
ні,  позавчора  –  що  хтось,  граючи  ніби  й  чесно,
насправді  шахрує,  і  мусить  заплатити  за  чесну  гру.

аби  вам  не  зустрітися  з  королевою  хатніх  тварин,
вшивайтеся  з  цього  міста  без  зволікань,  без  нічого.

кажу  тобі:  та,  кого  ти  так  добре  знаєш,
вже  прийшла,  щоб  забрати  тебе  до  пекла.

а  що  ти  робитимеш?  ось  вона  вже  надходить,
тебе  починає  трусити  вздовж  і  впоперек,  і  навскоси.
можливо,  ти  станеш  першим,  хто  відмовиться  їй  платити?
це  дуже  сумнівно,  друже,  це  –  надзвичайно  сумно.  

не  розмірковуй,  тікай!  що  тут  буде  без  тебе  –
нехай  тебе  не  обходять  всі  ті  гори  невинних  трупів:
вони  не  втекли,  отже  вони  стали  здобиччю.
королеві  хатніх  тварин  потрібні  невинні  жертви.

отже,  що  ти  робитимеш  вже  тепер?  вона  там  внизу
чекає  на  вашу  відповідь,  а  мені  –  надзвичайно  цікаво,
чи  довго  ти  ще  опиратимешся?  ти  вичерпав  всі  аргументи
на  суперечку  зі  мною;  і  що  ж  протиставиш  їй?

годі,  замовкни.  збирай  необхідні  речі.
кажуть,  сьогодні  вона  не  в  гуморі  мордувати  таких,  як  ти.
ночуватиме  чи  в  зоопарку,  чи  десь  у  нічному  клубі  –
знехтуй  цим  клятим  містечком,  зникни  без  драматизму

queen  of  the  damned,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884276
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Alisson

when you speak to me

ти  відповідаєш  на  моє  кохання,
ти  відповідаєш  всім  моїм  уявленням,  дитино.
хочу  знати:  розкажи  мені  про  свої  дитячі  страхи
та  повідай  свої  таємниці.  я  слухатиму  так  чемно,
як  діти  в  школі  –  вчительку.  наука  живить  розум,
а  твої  оповідання  зцілюють  мою  душу.

ніколи  не  буває  так,  як  здається,
нічого  немає  постійного.  все  тече,  як  вода.
тому  я  хотів  би,  щоб  ти  мене  запам'ятала
таким,  як  сьогодні,  твоїм  фанатичним  учнем,
а  я  тебе  –  теж  такою,  якою  ти  є  сьогодні:
владною,  непокірною,  розгублено  мовчазною.

мовчи.  що  є  правда?  весела  дитяча  гра.  –
прийми  цю  реальність,  як  уявну  гірку  пігулку.
я  чув,  як  ангел  казав:  [i]не  бійтеся!  ми  прийшли
не  для  того,  щоб  дати  вам  волю,  знання  та  правду,
а  для  того,  щоб  зняти  з  вас  ваші  смішні  кайдани[/i].
мовчи:  ми  говоримо  й  так,  це  –  незабутня  розмова.

як  добре,  що  ти  мені  віриш!  –  добре,  бо  я  не  брешу:
хотів  би  про  тебе  знати  все,  всі  твої  таємниці,
а  також  і  не  твої.  в  цьому  казковому  світі
обертаються,  я  гадаю,  мільярди  всіляких  чуток,
потворних  пліток  та  легенд:  про  жадобу,  підлоту,  зраду,
–  то  надзвичайно  цікаво,  я  хотів  би  то  знати  все.  

я  забагато  балакаю.  я  не  хочу,  щоб  ти  мовчала.
запечатай  мої  уста  поцілунком,  тоді  скажи:
чи  не  стає  вся  моя  брехня  істиною,  коли  промовляю
реальні  слова  кохання?  я  чув,  як  ангел  казав:
[i]ми  прийшли  не  для  того,  щоб  прихилити  коліно
перед  вашим  прекрасним  світом[/i].  тихо,  тихо.  мовчи.

так,  ми  всі  –  брехуни:  кожен!  не  віриш?  це  –  істина
така  сама,  як  місяць,  зірки  та  сонце,  повітря,  вода  й  земля.
і  водночас  ми  всі  –  правдиві,  нам  свідком  правдиве  небо:
ми  мовчимо,  дитино,  тоді,  коли  час  брехати,
проклинати  і  звинувачувати.  я  міг  би  мовчати  навіть,
коли  б  мене  обмовляли.  не  звинувачуй  мене.  –

а  цілуй,  пригортайся,  запам'ятовуй.
цей  час,  коли  ти  зі  мною,  вже  не  повториться  знов.
потім  ходитимеш  десь  в  суспільстві  по  білих  лініях,
а  зараз  –  танцюй  і  гори.  твій  вогонь  огортає  мій  розум.
реальність  –  то  завжди  боляче.  не  бійся,  ми  не  страшні.
тихо,  мовчи.  я  знаю:  ти  –  моя,  ти  вже  віриш  мені

silence  when  you  speak  to  me,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884243
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Іра Задворна

Зірвана квітка

Упакувала  свої  почуття,  як  речі,
Та  їх  немає  мені  куди  перенести,
На  порожніх  полицях    залишила  свої  думки,
Всі  вийшли  на  сцену,  я  лишилась  за  лаштунками.

Щаслива  у  своїй  нещасності,
Спостерігач,  недієвий  герой,
Я  -  ніч,  що  бажає  ясності,
Я  -  день  з  небом,що  вкрився  грозою.

Я  ніколи  не  рву  квітів  ні  на  клумбах,  ні  при  дорозі,
Бо  як  квітка  зірвана  сама,
Вони  не  цвітуть  при  лоскотанні  морозу,
А  я,  навпаки,  лиш  при  ньому  й  цвіла.

Якщо  мої  руки  ще  в  твоїх,  мій  голос  ще  тобі  потрібний,
Познайомимось  ще  ближче?  Бо  ж  так  стають  рідними...
Для  негод  ми  сліпі,  мовчазні,  глухі,
А  для  щастя  –  відкриті,  зважені,  прості.



28.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884253
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Vita D.

Промінь сонця

Ти  -  Промінь  сонця,  ранку  що  радіє.
Несеш  в  собі  і  світло,  і  тепло.
Моя  ти  заповітна  мрія,
Мені  іще  в  житті  так  не  везло.
Я  знаю,  ти  не  близько,  і  даремно
Чекати  на  приємний  голос  твій.
Та  дочекаюсь  хвильки,  щоб  таємно
Торкатися  губами  твоїх  вій...
І  віддавать  цілунок  за  цілунок,
І  ніжно  пестити,  чи  міцно  обіймать,
І  пити  сповна  цей  медовий  трунок,
І  довго-довго  одне  одного  кохать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884260
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Рясна Морва

Йду я далиною

Догоряє  сонце  -
хмара  гріє  руки.
Щось  тривожно  сойці,
Щось  шепочуть  буки.
Вдаль  втікають  гори
від  мойого  ока.
Заспівала  хором
синява  широка.
Йду  я  далиною,
втіхи  не  шукаю.
Плаче  наді  мною  
птаха  в  зелен-гаї.
Випливла  на  небо
зірка  одинока  --
більшої  не  треба
радості  для  ока.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884266
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2020


Олеся Шевчук

Дякую

Я  дякую  ,Боже,Тобі  за  мигдальні  сади,
З  них  в  сонячний  день  розливаються  сонячні  ріки
І  в  серці  лишають  по  собі  зі  злитків  сліди,
Які  і  в  негоду  і  в  холод  спроможні  зігріти.

Я  дякую  ,Боже,за  те  що  зима  промайне,  
За  нею  прибуде  весна  і  розпечене  літо
І  Ти  над  долинами  тихо  спитаєш  мене:
Ну  що  ще  для  щастя  потрібно  вам  ,любії  діти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401745
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 27.07.2020


Білоозерянська Чайка

КАЗКА

[b][i]Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій.
А  я  –  твоя,  лише  твоя  принцеса…
Кохання  наше  лине  в  піднебесся,
О  принц…  єдиний  і  коханий  мій!
Ці  почуття,  неви́мовно  чудесні,
Торкають  серце  в  сподіванні  мрій.
І  я  твоя,  лише  твоя  принцеса.
Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій…

Ти  тільки  сумніватися  не  смій…
Кохання  наше  –  світле,  чисте  плесо,  
І  в  серці  забринять  казкові  весни  –
Бо  не  страшний  коханню  буревій.
Удвох  пройшли  крізь  самі  гострі  леза  –
Не  бути  тут  історії  сумній,
Кохання  наше  –  світле,  чисте  плесо,
Ти  тільки  сумніватися  не  смій…
 
Так  серед  днів  буденних  та  подій  –
Цій  казці  мимоволі  усміхнешся,
Бо  я  у  ній  –  закохана  принцеса,
В  полоні  вже  далеких  наших  мрій.
І,  незважаючи  на  труднощі  та  стреси,
Кінець  щасливий  в  дивній  казці  цій.
…  За  руку  лагідно  до  мене  доторкнешся,
Ти  –  принц…  єдиний  і  коханий  мій…    [/i][/b]

(Малюнок  -  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884154
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Alisson

going to mexico

ми  бачили,  як  люди  плакали  від  страху;
ми  бачили,  як  инші  весело  скакали.
ну  що,  пора  втікати  від  копів  з  пістолетами!
краще  бути  в  безпеці,  ніж  потім  шкодувати  в  тюрмі.

летимо  –  я  не  рахую  миль,  що  піді  мною.
знай,  це  не  брехня:  мексика  вже  близько.
дайте  нам  хвильку  часу,  і  ми  вам  зробимо  злочин.
авжеж,  ми  знаємо  одне  приємне  місце
на  південь  від  кордону;
ми  їдемо  до  мексики.

а  час,  мов  чорт,  минає  досить  швидко!
біжіть,  біжіть,  мов  дикі  кабани,
полем  і  через  той  чагарник,
поки  вам  стане  сили.
ми  йдемо  до  перемоги  через  гріх,
ми  йдемо  до  успіху  від  злочину  до  злочину.

тепер  нам  краще  бути  тут,
ніж  там,  де  ми  були  раніше.
гей-гей!
біжіть,  немов  сам  люцифер  наступає  вам,  хлопці,  на  п'яти:
він  котиться,  як  колесо,  за  ним  стовпом  курячка;
в  холоднокровних  зубах  –  десятеро  злочинців.

дайте  нам  хвилинку,  ми  скоїмо  злочин.
ми  багато  знаємо,  ми  багато  вміємо.
на  південь  до  кордону!  ми  їдемо  до  мексики.

здається,  ми  вже  тут.  хлопці,  ми  перетнули  межу,
межа  була  кордоном.  вітайте  ріо-ґранде:
тут  змиємо  свої  провини  в  якусь  каналізацію.
гей  ти,  не  треба  падати!  забудьте  про  їжу  та  сон.
всім  бігти  до  річки,  й  слухати  на  команди:
ми  їдемо  до  мексики,  –
це,  бляха-муха,  чудово

going  to  mexico,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884127
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Alisson

death machine

я  чекаю  на  відповідь,  я  шукаю  підказки.
як  не  з'їхати  з  глузду  після  того,  що  я  зробив?
так,  я  добився  успіху,  подібного  до  поразки:
люди,  здається,  я  знищив  всіх  своїх  ворогів.

що  робити?  радіти?  прошу  про  душевний  спокій.
скажіть,  що  я  –  молодець,  апокаліптичний  князь!
мої  володіння:  весь  світ;  мій  трон  –  непохитний,  високий,
і  стоїть  на  підвалинах  правди.  я  кажу:  моя  правда  збулась;

я  правлю  цим  світом;  хай  всесвітом  править  тиша!
я  можу  це  навіть  гукнути  грізно,  як  гримає  грім,
та  відповіді  не  буде.  звісно  ж,  вона  –  сильніша
зі  всім  своїм  військом  розлюченим,  зляканим,  та  мовчазним.

ще  вчора  звідти  лунали  бойові  боягузливі  крики,
та  наша  машина  смерти  написала  на  їхніх  кістках
слово  про  їхню  загибель.  їхня  релігія:  страх;
їхня  зброя:  брехня.  заперечте  мені,  каліки!

шукаю  когось,  хто  раніше  гордо  ходив  моїм  другом,
тепер  –  жалюгідно  сховався  в  натовпі  хробаків.
ти  посвідчиш  за  мене,  як  я  мирно  ходив  за  плугом,
доки  ти  не  продався.  мій  розуме,  хіба  я  тобі  не  платив?

ти  поділив  би  зі  мною  мою  титанічну  провину.
хіба  цю  теперішню  дійсність  накреслили  ми  не  вдвох?
а  якщо  ти  не  схаменешся,  я  її  зовсім  відкину.  –
кого?  і  провину,  і  дійсність.  так,  удвох  ми  були,  як  бог.

а  тепер  навіть  небо  стало  мертвотно-білим.
космос  уперто  мовчить,  і  цілий  світ  осліп.
наша  машина  смерти  вибиває  землю,  мов  килим;
там  вдалині  виростає  ще  один  атомний  гриб,

а  я  все  шукаю  когось  все  то  обговорити  –
ніхто  не  знаходиться.  що  вам  сказати  в  цю  славну  мить?
від  науки  завжди  було  більше  шкоди,  ніж  користи,  діти!
–  ліпіть  з  неї  що  завгодно,  лиш  ідола  не  робіть

death  machine,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884084
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Вєра Євгеньєвна

Я знов тебе ненавиджу й люблю

"Я  знов  тебе  ненавиджу  й  люблю"-
Ця  істина  руйнує  всі  догмати,
І  хочу  я  давно  вже  запитати:
-  Чи  є  в  тобі  хоч  крапелька  жалю?

 Твій  помах  вій  -  я  у  земнім  раю,
А  ти  втекла  -  не  встиг  тебе  спіймати.
"Я  знов  тебе  ненавиджу  й  люблю"-  
Ця  істина  руйнує  всі  догмати.

На  тебе  сам  накинув  я  петлю,
Руйнуючи  всі  правди  постулати.
І  все,  що  зміг  -  це  просто  промовчати.
Пробач  мені,  що  я  тебе  гублю...
Я  знов  тебе  ненавиджу  й  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884092
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Олеся Шевчук

Метелики у серці


вера  –  как  топор  гильотины,  так  же  тяжела,  так  же  легка.  
Франц  Кафка


У  кожного  з  нас  в  серці  є  маленький  погріб,  
в  якому  зберігається  кокон,
вистелений  з  наших  вчинків,
думок  ,одкровень  ,слів,
з  якого  щоранку  вилітають
 великі  чи  дрібні  метелики  і  мошки,
що  прямують  прямо  в  небесну  синь  
океану  -  
розповісти  Богу  
про  наш  вчорашній  день.
Одні  ,неначе  жовтогаряче  сонце,  
обпалюють  Боже  серце  нашими  гріхами
і  годуються  болем,
Інші  -  немов  гіганти  хвиль  ,  
що  дихають  прохолодою,
і  ,вертаючись,  у  наші  серця  
на  своїх  лапках  приносять  
Божу  любов  і  прошення.
закриваючи  ними  усі  прогалини  
і  рубці  .
У  кожного  з  нас  в  серці  заховані  
різні  великі  скарби
Тільки  одним  потрібна  вічність,
щоб  зрозуміти  і  розшукати  їх,
А    іншим–  лише  декілька  фрагментів  пазлів,
щоб  віднайти  до  них  дорогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411823
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

А знаєш Боже

А  знаєш  Боже  часом  
так  болить,
Надбирати  із  світу
 частинки  тепла,
Повертатися  спиною,
себе  боронить
Від  найменшого
шурхоту  за  плечима  зла.
Носити  Боже  орхідеї  -    що  розцвіли,
В  самому  серці  
від  людей  близьких  й  далеких,
Дарувати  посмішки  
людям  що  змарніли
Від  днів  що  бувають  такі  нелегкі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468206
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Лірика душі

Подаруй  мені
Боженько  -  сонце,
А  то  ніяко  якось  ,
холодно
Ніч  лишає  намул
де  серце...
А  душа  виє  вовком
-  їй  голодно.
Їй  би  трішечки
зерен  світла
Хай  собі
на  добро  множиться
Світ  зажде,а  душа  
заквітла
Сплине  час  -  
а  усе  подвоїться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590019
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Опівночі

Відкрилися  очі  опівночі,  вдих  і  ковток,  
 Вбираю  я  літньої  ночі  свіжість  цистернами.  
Спогади  потягом  в'ються  з  кутка  у  куток,    
Місячне  світло  закривши  своїми  химерами.  

Прошарок  ранкового  холоду  зверху  до  п'ят  
Солодко-солодко  так  огортає  суцвіттями.    
Дорослих  усіх  надихає,  тямує  малят,  
Аби  усміхалися  всі  передденнями  літніми.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671814
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Віднайди

Віднайди  в  мені
 сонце,
 натруси  пряне
 світло,  
Загорни  в  мякоть  серця  
любов.  
Щоби  кожен  рубець
 у  мені  проріс
 цвітом
І  між  ребрами
 біль
 охолов.  

Просякни  нутро
 миром,  
з  позолоти  оправа  
І  на  дні  –
 мінеральна  вода.
Я  так  хочу  горіти
 Тобою
 яскраво  
Щоби  грілася
 кров
 молода.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676110
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Сліди

(  З  Володимиром  Шевчуком)  

В  грудях,  мов  стиглий  плід,  
Гупає  серце-м’ячик.  
По  собі  залишив  слід  
Спомин  про  сонячний  зайчик.

Ловиш  фантом  тепла,
Черпаєш  в  легені  всесвіт…  
Чи  твоя  любов    відцвіла?  
Чи  до  грама  скотилась  в  безвість?

Єво,  поглянь,  трава  
Зросла  як  надійний  панцир.  
Бувають  у  світі  дива,  
Та  любов  не  закриєш  в  карцер.  

Все  проходить,  ти  тільки  зажди
Наливай  у  причал  душі  світло…  
Життя  залишає  сліди  
Щоби  серце  у  згадках  квітло.  

25.07.2016  р.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680099
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Барви осені

Осінь  ступає  тихими  кроками  ,
тане  літо  в  долонях  ночі  
Витікає  прощаючись  пошепки
крізь  шпаринки  у  небі  тепло  
Заховалось  в  кишені  лісу
і  душу  сонце  лоскоче  
Сипле  листя  з  повік  ,
наче  його  не  було.  
Не  ховайся  глибоко  прошу
 світло  -    лийся  потоком
крізь  хмари,  
Крізь  гілля  і  поля  і  тумани,  
Землю  мерщій  напувай  
Розсипай  стрімголов  
найчистіші  свої  дари  
Торкайся  сердець
і  райдужні  ріки  вливай.  
Не  біжи  ген  кудись,  
на  вершину  самого  світу  
Натруси  у  долоні
кусень  літа  ,а
я  його  вбережу
Ти  не  бійся  не  віддам  
я  тебе  холодному  вітру  
Я  тебе  у  собі  стережу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687489
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 26.07.2020


Білоозерянська Чайка

ЧОРНА КОРОЛЕВА

[i][b]Жорстокість,  розум,  воля  –  сила  протиріччя  -
Ти  ними  трон  тримати  намагалась,
добро  дала  жорстокому  насиллю,
лине  наказ  Варфоломіївською  ніччю  –

І  звірство-різанина  протестантів  сталась…
Це  було,  дійсно,  справжнє  божевілля,
в  кров  забруднити  доньчине  весілля,
У  тому  вчинку  надлюдськім  –  твоє  обличчя…

Загинули  десятки  тисяч  гугенотів,
І  в  поколіннях  все  міркують:  хто  ти?
Чи  справедлива  королева  –  мати,
яка    дозволила  криваву  цю  охоту?

Залізне  серце,  почуття  сталеві  –
…Була  такою  ти,  о  Чорна  королево?![/b][/i]

(Картина  -  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884046
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Усе пройде


Усе  пройде,  зникне,  як  
марево  ночі,  
Щезне  назавжди  так  як  
нічого  не  було.  
Годі  лити  за  ним  свої  сльози  
дівочі.  
Як  зорі  на  ранок  кохання  
минуло.  

Вицвіло  з  часом  серце  ж
рясніє  холодом,  
Скільки  зронилось  в  тиші
надії  й  смутку.  
Але  хай  любов  залишається  
теплим  спогадом,  
Поки  світ  вбраний  за  вікном  в  білу  свитку.  
…Білу  зимову  свитку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717377
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 26.07.2020


Юрій Цар

Думки

Замовкніть!  Згиньте  в  тиші!
Досить  дути  в  гудки!
Дайте  відчути  струни  душі.  
Безпощадні  думки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884036
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2020


Alisson

end of time

стоїш-стоїш  біля  вікна,  вдивляєшся  у  темряву  –
жодного  маніяка.
ба,  там  взагалі  нікого  немає:
навіть  героя  з  вогненним  мечем!
твоява-уява.
я  знаю:  мені  довелося  жити,
значить  колись  доведеться  й  померти.

моє  дитя,  я  знаю  про  життя,
що  воно  складається  з  брехні  наполовину,
й  наполовину  з  неправди.  –  та  це
лиш  один  його  бік,  а  иншого  ми  не  знаємо.

якщо  ти  перетнула  якусь  уявну  лінію
і  цього  ніхто  крім  тебе  не  знає,
і  ти  питаєшся,  чи  правильно  вчинила,  я  скажу:
відповідей  шукай  в  кінці  часів.

стоячи  біля  вікна  так  само,
чекаю  на  якийсь  неймовірний  знак  з  неба.
–  жодних  страшних  прибульців,
жодних  чужих  солдатів  –
і  жодної  зірки  не  впало
за  звітний  період  часу.

а  стою  вже  довгенько.  тисячоліття  минають
спокійно  та  мирно.  часом  приходять  мертві,
скаржаться:  забагато  правил,  принципів  та  обмежень,
нічого  не  можна  зробити.  цей  світ  –  просто  звалище  мрій.
я  їм  не  вірю,  вони  сердяться  й  теж  не  вірять,
та  я  все  одно  їх  повчаю:  цей  світ  –  маячня  параноїка.
я  бачив  його  і  в  конвульсіях  миру,  і  в  истерії  війни,
та  все  то  –  лиш  з  цього  нашого  темного  боку,
де  й  політика,  і  релігія,  й  навіть  наука  –  безглузді

end  of  time,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883969
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Рясна Морва

Архівне кіно

Хочеш  помріяти  -  досить  простору,
Видно  Поділ  весь  і  всю  Оболонь.
Знизу  облизує  Києва  гору
Зарість  бузкова  -  травневий  вогонь.
Де  ви  поділися,  горді  бувальці
Обри,  варяги,  і  хан,  і  каган?
Ваші  дружини,  мов  порох  крізь  пальці,
В  полі  розсіялись,  в  морі  слов*ян.
Скільки  земель  цій  горі  підкорилось!
Скільки  й  відпало  від  неї  давно!
Все  -  ніби  казка,  ніби  наснилось,
Ніби  дивлюся  архівне  кіно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883968
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Олеся Шевчук

Don't stop

Люди  тікають  від  тої  самотності,
 що  всередині  
ховається  в  тінях.  
В  кожного  свій  стиль  
написання  своєї  книги,  
в  кожного  власний  вибір.  
Хтось  гріє  душу  в  словах,  
хтось  закриває  власні  таланти  в  скрині,  
Хтось  мотивує  себе,
 навіть  якщо    відчуває  слабкість  
і  за  це  каже  світу:    
спасибі.  
Людина  тікає  від  своєї  самотності,
 за  п'ять  дванадцята  пірнає  в  сни.  
Кожна  твоя  спроба  вийти  із  себе  -  
це  віднайти  
магію  в  серці,  
Це  балансувати  навіть  тоді,  
коли  мрії,
 як  папір,  
рвуться  і  ще
 далеко  до  весни,  
А  люди  завжди  будуть  
крихти  світла  збирати  у  собі,
 бо  душі  у  них
 в  обгортці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883965
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


синяк

Буває так болить душа

Буває  так  болить  душа,
Кому  про  біль  цей  розказати?
Коли  немає  сил  мовчати:
Ляжуть  слова  в  рядки  вірша.

Тут  мої  сльози  і  жалі,
Сердечні  і  душевні  рани,
Тут  квіти  мрій  моїх  не  в"януть,
Навіть  співають  солов"ї.

Тут  моя  радість  і  печаль,
Тут  мої  весни  й  листопади,
І  твоїх  губ  й  очей  принади,
Що  я  забула,  і  що  жаль.

І  хто  читаючи  збагне,
Словами  що  сказать  хотіла,
Душа  боліла,  чи  раділа,
Хто  мою  душу  осягне?
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883962
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Bohuta_Julian

fire

Ялиномовно  вітер  вив.
Палахкотіли  мовчки  блискавки
Жахливі  сни,  немов  гадюки,  лізли
По  стінах,  по  шпаринах,  падали  у  комин,
Конали  в  муках;
Люттю  захлинались
На  небі  хмари,  мов  скажені  пси;
Їм  з  хащі  озивались
Налякані  дитячі  голоси;
У  двері  гупав  Вій.  Кохана,  ми  злякались,
Бо  ти  вже  третій  день  нічого  не  їси.

Так  страшно  вітер  вив  ялиномовно!
Ото  ж  –  дитину  мертву  під  вікнами  носив
Та  все  її  старався  приспати,  невгамовну:
Все  бив  її  та  бив,  сміявся  й  голосив.

[i]Вб'ємо,  з'їмо,  задушимо[/i]  –  такі  й  подібні  речі
Вони  казали,  малюки.
Плювалися,  кривлялися,  давали  старшим  дулі.
Голови  носять,  як-от  рюкзаки,
На  ремінцях  у  себе  за  плечима:
Свинячі  та  ведмежі  –  дається-бо  взнаки
Їм  звичка  голови  за  плечі  закидати,
Коли  ревуть  і  виють  як  вовки
На  знак  протесту.  Завжди  вередують,
Говорять  зад  наперед  і  чинять  навпаки,
Так  само  думають;  справа  наліво  пишуть,
Не  знаючи  ні  лівої,  ні  правої  руки;
Добра  та  зла  також  не  розрізняють,
Однакові  для  них  жінки  й  чоловіки,
Почувши  ж  слово  правди,  враз  падають  додолу,
І  зубами  скрегочуть,  і  б'ють  в  кулаки.
Коли  ж  балакають,  жують  слова  якісь  огидні,
А  потім  вже  випльовують  обкусані  шматки.
Не  зрозуміти  їх.  Страшні,  бридкі  на  вигляд,
Скручені  в'язи  в  них,  покручені  й  мізки.
Тож  бо  й  карають  їх  наставники  сердиті,
А  в  них  напоготові  дубці  та  канчуки:
В  куток  їх  ставлять,  в  льоху  замикають,
За  шкірки  їх  чіпляють  мов  одяг  на  гачки.
Минулого  не  знають:  пам'ятають
Прийдешні  дні,  –  й  читаючи  зірки,
Як  ми  –  літописи,  а  в  думці  споглядають
Далекого  майбутнього  віки.
Отак  от  плаче.
Принишкло  слухаємо,  витріщивши  очі:
Що  пані  скаже?
Вітре!  Де  мій  сум?
То  знов  завиє  –  та  ніхто  не  розуміє,
Бо  не  по  нашому,  по  мертвому  казав.

Двоє  потоки  ринули  з  гір  –
Кожен  реве,  як  поранений  звір.

Розвиднілося.  Здобич,  мишу  з  хащі,
Несе  додому  вовк  у  своїй  пащі.
Поперед  себе  глипає  сова,
Оптимістично  сидячи  на  гілці;
Радіє  квітка  дикій  бджілці,
А  бджілка  –  їй;  росою  вмилася  трава.
Ото,  як  хлібороб  завершує  роботу  –
Так  само  вмитий  він  росою  свого  поту:  
І  блищить  проти  сонця,  і  грає  в  нім  кров
В  його  душі  співає  срібло  й  злото
В  душі  у  нього  сяє  срібло  й  злото
В  очах  у  нього  сяє  срібло  й  злото
І  кожен  погляд  випромінює  любов.

[i]Вогонь[/i]:  Щойно  згасає  над  долом  плачу
Розуму  втомлена  мова,
Чути  стає,  як,  вогонь,  регочу
З  дрів  та  з  людей,  що  як  дрова.
Бо  й  люди  своєю  пекельною  мукою
Прославляють  життя,  а  життя  ваше  –  піч.
Ото,  час  від  часу  звитяжно  ошукую
І  вас,  і  цей  холод,  і  голод,  і  ніч.

Що  то  ви,  люди,  шкода  мені  вас:  
Нема  вам  ніякої  долі!
Привели  вас  до  моря  –  ви  хлепчете  квас
Та  все  лиєте  сльози  без  солі.

Бо  ж  я  мова  цих  дрів.  Ви  не  знаєте  й  літер.
Дав  би  вам  Прометей  –  та  його  вже  ж  нема.
Беріть  свої  слова,  та  кидайте  на  вітер
Без  суму  й  сумнівів,  з  надіями  всіма!
Як  пташку  в  небо,  й  пляшку  в  море  
Свою  останню  мореплавець,  відпусти
Свої  надії,  друже.  Небо  неозоре!
Не  пропаде  воно  без  тебе,  сироти!

Що  ж?  Не  чує  воно  ні  тебе,  ні  мене,  
Ні  своїх  незчисленних  пророків.
Нехай  моя  пані  свій  сум  проковтне
Й  не  ллє  на  мене  цих  гірських  потоків.

Так,  я  мова  сих  дрів!  Знаю  мову  людей:
А  складаємо  слово  про  слово,
Добуваємо  сльози  з  мільйонів  очей,
Кладемо  собі  смерть  за  основу.

[i]Елеонора:[/i]  О  гречні  дрова!  Добре  ж  ви  людей
Смішити  вмієте!  Як  часто  ваше  слово
Виривало,  бувало,  нам  стогін  з  грудей
Або  й  життя,  всіх  мов  передумову.

[i]Вогонь:[/i]  Богине!  Ти  почула?  Небудякую!
Ще,  може  почастуєш  якою  дровенякою?

[i]Елеонора:[/i]  Сьогодні  в  гуморі!  То  що  ж,  як  до  людей
Подібні  дрова  –  я  не  дерев'яна.
Хотіла  б  почути  я  мову  дітей,
Вкинутих  в  жерло  вулкана.
Скільки  б  тобі  я  не  кидала  цурок  –
Не  примушу  замовкнути.  Ясно  гори.

[i]Вогонь:[/i]  Сьогодні  я  гладкий  в  гаремі  турок,
Щасливий  я  до  решти,  від  низу  до  гори!

[i]Елеонора:[/i]  То  й  добре.  На  тобі  ще  грушку
Солодку  сушену  в  печі.
Я  ж  –  покладу  сокиру  під  подушку:
Може,  не  буде  страшно  уночі.
(  йде  стелитися  )

[i]Вогонь    (  сам  ):[/i]  Не  тому  я  щасливий.  Не  покинь  же  мене,
О  княгине  мого  існування!
Хай  життя  твоє  буде  все  так  саме  тісне,
Хай  не  зазнаєш  ти  в  житті  розчарування  –
Засну,  щоб  не  вмерти  мені!  Не  почує  від  мене  зітхання,
По-своєму,  не  так,  як  я,  засне.

Гай,  скільки  вже  було  мені  –  о  люди,
Якби  ж  ви  знали  –  і  насправді,  і  в  словах
Таких,  що  ви  не  знаєте,  –  а  скільки  знову  буде
Долати  цей  неблискавичний  шлях

Від  домовини  до  колиски!
Що  живить  дух  життя?  Чи  певна  є  оця
Надія,  що  віків  минулих  списки
Одного  разу  дочитаю  до  кінця?
Ту  величезну  думу,  що  її
Чи  хто  й  додумав?
Ні,  я  знав  би.  Жоден,
Хоч  би  почав  від  смерті  до  народин
І  присвятив  їй  муки  всі  свої!
А  щоб  додумати  –  всього  лишень  і  треба,
Гадаю,  чи  не  сто  ночей  не  спати
Й  не  снити  знов  доскочити  неба,  –
А  лиш  тяженну  думу  догадати
Як  то  воно:  ніколи,  довіку  не  згасати.

Колись  та  я  й  зможу  її  догадати!
Не  всім  скажу  –  лишень  тобі,  мій  сину:
Не  слухай  батька,  пнися  догори,
Та  не  шукай  на  небі  покладів  бензину,  –
Або  й  шукай,  як  батько,  та  вари
Хазяйчин  борщ.  Коли  жереш  деревину,
Ростеш  та  поринаєш  в  сиву  давнину:

Тоді  я  з  неба  впав  і  людям  підкорився;
Число  разів  зі  свого  жару  відродився
Однаковий  щоразу.  Читаємо:  "Щодня
Заповідає  батько  заповіта,
Та  смерть  його  –  самотністю  повита,
Не  плаче  біля  нього  ні  друзі,  ні  рідня."
Написано  й  так:  "Дурень  думкою  скаче
Шляхами  небитими  ген  до  небес  –
Та  з  півдороги  повертається,  одначе,
Щоб  пообідати  й  засвідчити  прогрес".

Хих,  нащо  заживаєш,  небораче,
Безглуздого?  Та  й  батько  твій  учора
Казав  те  саме,  як  тебе  ще  не  було,  –
І  дід  так  саме.  Молодість  бадьора  –
Нехай  вона,  як  ми,  напружує  чоло.

Не  стануть  батькові  на  плечі
Сини  й  онуки  –  собі  сам
Заповідає  завтра  вискочити  з  печі
Та  вже  й  завдати  жару  небесам.

Нове    –  то  й  ліпше?  Ні,  не  довго  звикайте
І  ненадовго  до  святої  новизни:
Освячуйте  її  і  знов  шукайте,
І  зневажайте  знову,  винні  без  вини

Кохані!  –  на  шляхах  небитих,  незнайомих  
До  країв,  де  свобода,  де  не  править  закон,  –
Лише  в  личинах  звичаїв  питомих
Танцюють  випадок  і  сивий  забобон.

Вогонь,  мов  дяк  у  себе  в  книзі,
Бурмоче  в  хмизі.
Бурчить,  пускає  слину,  скаче,  
Як  мавпа;  проклинає  комарів
І  скиглить  так:  а  чом  би?  –  а  вчора  ти,  юначе,
Спокійно,  заспокійливо  горів!

Ненавиджу  ці  модні  запальнички.
Я,  раб  людей,  рабів  своєї  звички
Все  змінювати  –  я  б  змінив  людей.
Змінив?  Та  ви  не  змінитеся,  доки  я  живий.
А  як  помру  –  не  треба.  Чуєте?  –  Це  морок
Знов  виє  в  комині.  Його  я  розжену,
Та  що  робити  з  хором  позавчорок,
Що  сподівалися  на  цю  деревину?

Коли  горять  –  ото  вони  горять!
Не  нарікай  на  долю  не  до  речі.
Виконуй  просто,  що  вони  велять,
Як  раб  життя,  й  як  раб  своєї  печі.

Сьогодні  печі,  завтра  свічки,
Позавтра  знов  дурної  запальнички

Я  бачив  день,  коли  ви  помрете:
На  волю  несподівану  і  дику
Прожогом  вийшовши,  себе  пожерете,
А  перше  –  ліс,  а  перше  –  цюю  хатку.
Лиш  піч,  що  ти  є  в  ній,  залишиться  на  згадку:

Я  з  неба  впав  і  людям  підкорився,
10000  разів  від  себе  народився,
На  100001  сили  не  стягну,
Якщо  ти  спиш,  то  я  таки  боюся
Що  не  прокинешся!
Так,  в  сиву  давнину
Ти  звалася  –  Маруся?  Ні,  матуся!
(  сміється  )
Оце  вже  я  дочитую  останню  новину,
Немов  той  диктор  з  радіо:  новій  тепер  звикати
До  голосу  й  до  виду,  й  до  мисленого  строю,  –
Та  все  мені  так  само  підкидати
Тих  самих  дрів  святою  простотою:

"Той,  хто  боїться  змінювати  звички  –
Той  є  не  ти.  Лиш  люди  боїмось.
А  ти  –  сьогодні  печі,  завтра  –  свічки,
Позавтра  –  ще  хто  зна  чогось".

Я  всохла,  потім  відламалась,
І  якось  там  по-своєму  помстися:

Я  був  дурний,  та  ще  дурніша  –  жінка!
Лисиця  з'їла  пташеня,
Кидай,  каже,  ще  одне,  бо  дерево  зрубаю  –
Прибігла,  крутила,  била  хвостом,
Побігла,  прибігла  наступного  дня,
Та  ще  одненьке  з'їла  пташеня.
Що  мали  робити?
Давай,  каже,  ще,  бо  дерево  це  я  зрубаю,
Хвостом  своїм  грозила  стукаючи  –
Отака  вона,  лиха  лисиця:
Страшно  грозиться,  грізно  божиться,
"Ну,  каже,  начувайтеся  тепера".
Не  дав  він  пташенятка,
Пожалів  свої  діти  малі.
Так  і  жили  вони,  бідні,  в  своєму  дуплі,
А  те  дупло  –  про  мене  згадка,
Ото  ж  отам  і  я  колись  була
Зелена  гілка  свого  дерева.

Оце  вам,  пані,  казка,
Подякуйте  будь  ласка,
Не  те,  що  дві.  І  знову  до  засад
Його  висот  висотуєш,  припавши  ридма,  море,
Благаючи  –  та  час  не  йде  назад
Ніколи,  моя  зоре.

Тож  ліпше  спи,  даремно  не  світи,
Бо  лиш  мова  я  дрів  і  не  знаю  кохання
Як  люди,  й  лиш  плекаю  сподівання,
Що  хто  його  роздмухає,  та  знову  будеш  ти.

[i]Ліс:[/i]  Старий!  Постиралися  й  древности  риси,
Відрізнилася  пам'ять,  і  хмизу  ніхто  не  збира.
Лишень  вітри  пронизливі  гуляють,  мов  гульвіси
У  вовчих  шкурах.  Пізня  вже  пора  –

На  кого  то  полюєте?  "Полюємо  на  того,
Хто  зветься  сон  та  спокій.  –  А  просто  на  кнура,
Що  тут  ховається:  там  смальцю  центнери  з  півтора,
Бо  так  же  нудно,  як  не  роблячи  нічого".

Щасти  вам,  небожата.  Ну,  а  ти,
Неборожденний  в  лісовій  хатині?  –
Чи  сонно  та  спокійно  тобі  нині,
Чи  хочеш  знов  додому  утекти?

Либонь,  спокійно  спить  твоя  хазяйка!
Проте,  як  ні,  які  веселики  поклич.
Ото,  бувало,  грають  і  скрипка,  й  балабайка,
І  арфи,  й  бубни,  і  цимбали  у  неї  цілу  ніч.  –

І  в  тебе:  в  вас.  Аякже,  мусиш  стерегти.
Так  і  мені,  дрімучому,  з  моїми,
Бо  люди,  знай,  не  терплять  самоти,
А  ми  з  тобою,  отже,  сусіди  й  побратими.

Не  в  сих  ні  ти,  ні  я.  Еге  ж,  еге  ж!
Приходжу  й  я  –  та  лиш  топчуся  на  порозі,
Немов  боюся;  але  ти  як  схочеш,  то  втечеш,
Ще  й  бідний  світ  цей  –  бідний  –  спалиш  по  дорозі.

[i]Вогонь  (  сміється  ):[/i]  Не  бійся,  не  зіпнуся:  не  біг,  лише  перебіг.
[i]Ліс:[/i]  Авжеж.  Та  все  ж  і  ти  обмежений  в  потребі
Горіти  –  чи  не  так?  Коли  спалив  би  все,
Чи  не  помер  би  й  сам?  Дивися:  он  на  небі
Рогатий  місяць  зіроньки  пасе,
Немов  глузуючи.  Та  то  він  не  глузує:
Виконує,  для  чого  створено  його.
Коли  б  не  світ  оцей  коханий,
Що  вабить  і  дратує,
Ніхто  б  не  знав  призначення  свого.

[i]Вогонь:[/i]  Бурмоче  та  рипить.  Не  небіж  –  не  небіжчик.
Га?  Слухай  ти  тепер,  що  в  мене  в  голові:
Провіщик,  блищик,  –  пищик  є  найближчик.
Зустрінемося  там,  де  будемо  живі!
Межі  собі  –  собі  благалагала!
Зігну  я  гін.

Ячала  та  сичала,  числова,
Диявольська  ялова  воля.

Тобі  корисний  –  ти,  дитя,  й  корися.
О  ладначасі,  –  возопи  сліпо  –
Сіромі  нотна  грамота,  а  в  мене  страмота!
І  годуй  же  ж  так  –  й  інотна  грамота  так  добре,
Й  книжок  недоїдених  не  перечитуй:
Дай-но  погляну.
Добре!

То  ж  ти,  Марино,  добре  все  зробила,  –


Тс!
Пеньк,  пуньк!  На  нібесих  сих  пси
Собітаки,  соліяки  на  ніколесих  отам
Бабах!  Тоді-то  бог  йому:  помри
Або  згори  хоч  раком  догори.  –

Га!  З  давнім  мороком  блукає    
Галала!  Галала!  Трісла,  трісла!
Богила,  могисла,  сказа  речисла  суха
Це  не  я,  це  не  я!
Біжіть,  зрубайте  дерево.

А  сказано  ж  було  учора  натщечерево
Не  їсти  й  не  пити.

О  відійди  й  ніколи  не  підходь,
Душе  пропаща:
Хай  береже  тебе  Господь
І  наша  хаща.

[i]П.  Р.[/i]  Хіба  ти  не  знала,  що  горілка  горить?
Гайда  ж  тепер  на  небо
Забуваю  про  тебе  на  мить,
Моя  свята  потребо!    
Вогонь:  Гиля,  гілляки  впалі  далі,
Гиля,  а  далі  від  гріха
Вище,  бо  ви  ще  зелені  були,
Хоч  долі  доля,  діти,  гріти!
На  небо  сон
Потягусі,  рій  ви  духів
Небораків,  десь  там  вирій,
Батьківщина  сажі  аж.
Мили,  лили  ми,  розчу,  розча
Котра  є  річ  ми  найдорожча
–  Для  неї,  бо  я  –  розганяйло  пітьми
Заради  істини.  А  їй  –  одна  забава
Шпурлятися  дітьми.  Ех,  діти!
Не  лізьте  ви  в  піч  передчасно
А  я  вже  не  хочу  нікого  палити,
Заради  цього  згасну.

Ні,  я  домагаюся,
Так  я  домагаюся  –  така  моя  забава  –
Свого  безпідставного  безперечного  права
На  все,  що  є,
Й  на  все,  чого  не  буде

Я  пам'ятаю,  як  з  небесного  туману,
Як  було  холодно  там,
Впав.  Тож  нехай  я  повстану:
Заздрити  знаю  лише  небесам.

Де  окрилитва  дум  –  там  двох  туманів  битва
Під  ноги  людям  кинула  вогонь,
Що  в  ньому  жевріє,  зростаючи,  молитва
Двох  для  молитви  стулених  долонь:
Чи  ви  хотіли,  діти  на  болоті,
Щоб  я  знайшов  вам  маму  та  й  відрядив  назад?
Ні  я  –  проста  жага  й  горіння  плоті.
Спалю  вам  все,  спалю  всяк  райський  сад!

Дітей  дерев,  що  пані  моя  вами
Жбурляється,  змагаючи  пітьму,
Та  все  гукає:  "Мамо!"  до  нестями,
Що  та  не  йде,  і  відає  чому:

Ви,  дикі  гуси?  Добре  мені,
Що  впився  перед  смертю
Не  довіку  ж  було,  як  свині,
Давитися  книгами  й  дертю.
Та  розумію  й  твою  муку:

Йой,  лихо!  Що  ж  ти  наробив!
Якби  мені  хоч  одну  руку,
То  був  би  жив.

А  так  –  потягусі!  Добре  в  світі  без  зла  ж!
Та  без  свідків  того,  що  є  й  світ  без  добра  ж.

Йой,  люди,  вибачте!  Нам  істина  дорожча:
Для  того  й  плачемо,  а  служимо  тому,  
До  кого  наш  прокльон  і  наша  проща
Сьогодні  і  довіку,  в  чорному  диму
І  в  білому  –  хто  спалює  пітьму
З  усім,  що  в  ній  ховається.

Ось  воно,  лихо!  Яке  насувається  лихо!
Свідоме  сили  темної  і  непоправних  прав  –
Впаде  мені  на  голову  нетихо
За  присяги  й  слова,  за  все,  що  був  зламав.

Жени,  гукни  "Рамазанас,  коні!"
Та  всі  не  міг  ородити!  
Рахую  харити  дорогі  мені  святинь:
Оксана  за  Маринку  гине  ж.

[i]Мавгли:[/i]  Не  може  бути.  То  не  я!  Не  я!
[i]Валентина:[/i]  Звісно  ж  не  ти,  синку!  ПР  то  зробив,
Щоб  ти  побачив  і  не  ліз  куди  не  можна:
Немає  там  нічого  доброго  в  тім  Києві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883948
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Сниться

Єві  сниться  щастя,  що  зростає    у  неї  в  грудях  
і  цвіте,
Бухкає  в  скронях  цівкою,  
теплом  проникає  в  серце.  
Єва  щаслива,  горить  зсередини,  квітує  весна
 та  проте
Ховає  далеко  в  собі  любов
 у  жасминовій  скриньці.  
Єва  знає,  що  страх  
похитнеться,  потріскуючи  де-не-де,  
Промінь  світла
 перетече  плавно  у  віру  і  тишу.  
Холоду  не  зостанеться,  розпадеться  на  атоми
 і  пропаде,  
Аби  тільки  змогла  забути  те,
 що  колише  душу.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736198
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Бережи його

Бережи  його,  Боже!  В  нього  серце  на  правду  м'яке,  
Загорни  його  в  спокій,  бо  вкотре  негоди  і  зливи,  
Густа  ніч  каламутить  нам  світло  яскраве  таке…  
Він  злітає  униз,  а  я  хочу  щоб  він  був  щасливий.  
Бережи  його,  Боже!  Втамуй  біль  і  кудись  відпусти  
І  за  обрієм  сонце  най  душу  його  зігріває.  
Не  барися,  прошу,  нехай  він  мені  все  це  простить,  
Бо  я  знаю,  він  зможе  насправді.  І  він  хай  це  знає.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737070
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Летиш

Летиш  на  мріях,  пташкою  летиш,  
Смакуєш  сонцем,  вглиблюєшся  в  спогад.  
Будь  обережна,  впадеш  і  згориш,  
А  в  глибину  душі  впаде  тривога.  

Хитнеться  світ,  потонеш  у  думках,  
Відтінок  смутку  скотиться  на  плечі
І  згустки  болю  стомлено  в  руках
Залишаться  і  ти  захочеш  втечі.  

Між  ребрами  дощі  пролили  тінь  
І  серце  утомилось,  жде  спочинку…  
Зрони  із  себе  все  погане,  скинь,  
Хай  стане  тепло  в  серці  на  хвилинку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740026
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Збережи

Збережи  в  собі  світло,  
бо  між  ребрами  надто  вітряно,  
Бо  весні  надто  солодко  спиться
 між  теплом  і  холодом  глибоко.  
А  зима  як  орлиця  
скидає  пір’я  додолу
 і  все  засіяно,  
Біло  так,  що  лютий  застиг  на  мить,  
а  на  землю  пролилось  молоко.
Море  з  інею.  
Збережи  в  собі  віру,  
щоб  насамперед  бути  сильною,  
Щоб  достатньо  її  було,
 а  то  в  серці  вже  надто  темно.  
Ніч  розлилась  сіллю  у  небі,  
стежиною  зоряною,  
Щоб  ти  повірила  в  себе,  
все  що  не  робиться  –  не  даремно.  
 І  Була  сильною.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778984
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Бережи

Бережи  того,  
з  ким  серце
завбільшки  із  сонце,  
Хто  запускає
розкішну  весну
в  твої  груди
І  наперекір  усьому
є  для  тебе
ангелом-охоронцем,  
Навіть  коли  в  душі  
досі  
грудень.

Бережи  того,
хто  кожну  втрату  
перетворює  в  пил,  
Що  аж  перестає  боліти
і  дихати  зразу  легко,  
Хто  не  дивиться  ні  на  що,  
подарує  дві  пари  крил
Щоб  ти  полетіла
високо  і  далеко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785919
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

В тобі

Сьогодні  досить  вітряно.  
Холод  осідає  пилом  на  груди,  
А  виткані  теплі  спогади  ховаються  в  серці.  
Скільки  в  тобі  засіяно  тих  дощів  
і  скільки  пролилось  зливи?  -  
Не  смій  ніколи  опускати  руки.  
І  нехай  злі  язики  говорять,  
що  ти  не  зможеш  
Втриматися,  
Що  рано  чи  пізно  
механізми  ламаються  
і  з  ними
зламаєшся  ти,  
Але  коли  
повні  легені  мрій,  
моя  рідна  Пташко,  
Ти  зможеш,  
я  вірю,
іще
рости  і  рости

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819173
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Скарби



Хто  знає,  про  що
вона  молиться,
хто  знає,  що  в  неї  на  душі?
Світ  крутиться,  губиться
вервиця
В  руках,
а  в  храмі  ані  душі.
Про  що  вона  думає,  просить
Тепло  поміж  серцем  і  біль
Під  свитою  білою,
коси
Видніються  над  шовковим  плащем.
Хто  знає,  чому  вона  молиться
І  скільки  потрібно
скарбів
Для  серця,
щоб  бути  хорошим
І  світло  носити  в  собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867108
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Тихий янголе

Моя  ластівко,  тихий  янголе,
   Хто  тебе  скривдив,  
що  на  серці  зарості?
   Більше  ніколи  
не  буде  страшно  і  боляче,
 леле.  
 Все  мине,
 от  повір,
 бо  тепло  вже  близенько;
   Он  бачиш,  
кують  зозулі.  
 Коли  холод  так  сковує,
 що  серце  ховається  в  сутінки
 І  ти  бинтуєш  його,
 як  можеш,  
аби  не  було  уламків  -    
Ти  відкинь  всі  страхи,
 що  обмежують  подих,  і  сумніви:
   Все  минає,  і  це  мине  
 І  ніколи,  рідна,  
не  закривай  серце  
на  тисячі  замків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870901
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Where are you

Якщо  сьогодні
 пересохне  в  горлі,  
І  якщо  з  часом  
втратиш  молитву  чи  віру  -  
Будь  мені  другом,
 вишли  мені  з  неба  звістку,  
Що  ти  зі  мною.
 Боже,
 промий  моє  серце  від  болю.  
Пообіцяй,
 що  затонуєш  усі  синці,
 що  я  набила,  
Зтешиш  всередині  мене  голоси,  
що  кажуть,
 що  я  не  можу.  
Кожен  робив  помилки,
 і  кожен  в  собі  щось  губив;
 і  я  загубила.  
І  коли  ти  приходиш  до  мене,
 то  я
 те,
 що  втратила,  
знову  
в  собі  знаходжу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873946
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 25.07.2020


Білоозерянська Чайка

Почуй мою тишу…

Я  читаю  тебе  з  року  в  рік,
відчиняю  міжпростірну  браму.
Розумію  тебе  так  же  само  –
через  відстані,  пам’ять  і  вік.

В  білий  гребінь  убрався  потік:
то  вирує  глибинне  між  нами.
На  пісок  котить  літо  слідами,
пінний  слід  -  ніби  наскрізь  пропік…

І  крізь  шторм,  яким  кожен  хмелів,
Безкінечно-стрімкий,  неозорий  –
Розумію  тебе  я  без  слів.

Почуття  –  розливаються  морем,
Вітер  хвилі  безкраї  колише…
…Я  прошу:  ти  почуй  гучну  тишу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Олеся Шевчук

Пташко

Як  тобі,  
моя  пташко,  
літати  у  небі,  
не  надто  вітряно?  
Ніч  чарівниця  розкинулася,
 місяць  
закріпився  за  болти.  
Скільки  в  тобі  тої  сили,  
скільки  в  тобі
 того  світла  
засіяно?  
Прагнеш  висот,  
кружляєш  над  небом,  
хочеш  від  чогось  
втекти.  
Бачиш,  
у  травах  люди,  
серця  у  них  загіпсовані,  
Сполохані  
маленькі  мурашки,  
в  яких  серця  
надто  малі.  
Всі  свої  почуття,
 пташко,  
складають  в  пазли,  
бо  вони  змарновані,  
Сковані
 і  їм  тяжко  
від  того  рухатись  далі
 по  землі.  
Я  б  полетіла
 з  тобою,  
приймеш  мене,
 однаково,  
Тут  надто  довго
 триває  зима,  
вулиці  сповнені  сумом.  
Я  б  так  злетіла  
і  знову  відчула,  
яке  на  смак  життя
 заново,  
Під  твоїм  крилом  
було  би  спокійно,  
я  б  попрощалась
 з  шумом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875741
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 24.07.2020


Олеся Шевчук

По - літньому

Ось  бачиш,  
ніч  тане,  
облазить  з  неба  сливового,  
змінює  колір;  
Залишки  снів  розсипаються,  
коли  сонячний  промінь
 губить  рівність  темряви.  
Холод  насправді  бажаний,  
коли  серцю  тепло,  
коли  воно  не  тонке,  
а  має  розмір  
І  тоді  всі  вади  губляться  
в  проміжку  часу,  
стираються
 всі  сумніви.  
Інколи  ти  наповнена  відчаєм,
 бо  так  є,  
що  світ  часом  
гризе  тебе  і  коле,  
Кожну  складку  душі  твою  заточує,
 а  з  тим  
все  добре  і  світле,  
що  є  у  тобі.  
Все,  що  тобі  здавалось  миле,    
зношується,  
осипається  довкола,  
Та  важливим  є  те,  
що  попри  все  
потрібно  видужати  
від  любої  недуги
І  не  загубити  
себе  в  собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879181
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 24.07.2020


Alisson

lost woman blues

напевно,  я  збожеволію.  я  обурений,  просто  не  маю  слів!
зараз  я  пригадаю.  я  без  неї  не  можу,  але  не  можу  й  без  слів.  
від  мене  втекла  моя  подружка.  я  вже  думаю,  я  здурів.

треба  купити  костюм  туриста,  рюкзака  й  десять  пар  чобіт.
ні,  я  зношу  сто  спортивних  костюмів,  рюкзака  й  сорок  пар  чобіт.
я  знайду  свою  втрачену  дівчину,  я  обшукаю  цей  світ.

будьте  певні.

сьогодні  вранці  прокинувся  –  бачу:  вона  втекла.
може,  її  й  не  було?  ні,  я  знаю:  вона  безперечно  була.
може,  хтось  її  вкрав  та  забрав  аж  ген  до  чужого  села.

гей-гей,  я  приведу  її  додому.

всі  ці  скрутні  обставини  не  зіб'ють  мене  з  пантелику,  –  ні!
я  не  скорюся  таким  обставинам!  чи  скорюся?  та  звісно  ж,  ні.
що  я  роблю?  співаю?  я  плачу  й  стогну.  я  здурів  від  її  брехні.

хтось  її  там  колись  покинув,  ще  хтось  її  одурив,
–  тепер  їй  здається,  то  я  її  чи  покинув,  чи  одурив.
виходить,  тепер  я  розплачуюся  за  всіх  її  чоловіків.

lost  woman  blues,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=qVEUZNRp52Y

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883854
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Я люблю музику…

Коли  від  щастя
Серце  калата
Або  воно  на  нитку
Сходить  сумом,
Я  люблю  музику.
Вона…  Вона  свята,
Найбільш  щирішого
Ніхто  ще  не  придумав.
Вона  все  знає
Про  моє  життя,
Слова  відверті,
Думки  потаємні,
У  мене  з  нею
Спільні  почуття,
Єдині,  своєрідні
Та  взаємні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693827
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Сьогодні блюзу не буде

Сьогодні  блюзу  не  буде,
Дощу  по  запотілих  вікнах,
Що  доїдало  –  мовчки  зникне.
Сьогодні  блюзу  не  буде.

Сьогодні  блюзу  не  буде,
Не  буде  дзвінких  нот  в  мінорі,
Вони  в  думок  потонуть  морі,
Сьогодні  блюзу  не  буде.

Сьогодні  блюзу  не  буде,
Не  буде  сум  ходити  колом,
Він  з  ланцюга  втече  на  волю.
Сьогодні  блюзу  не  буде

Сьогодні  блюзу  не  буде,
А  замість  нього  –  щось  тепліше,
Прийде  та  продиктує  вірші
«Сьогодні  блюзу  не  буде».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694024
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Земля і небо сховані в золі…

Земля  і  небо  сховані  в  золі
І  ніч  собі  придумує  питання:
Що  хоче  дощ  від  мокрої  землі,
Якщо  він  йти  збирається  до  рання?
Чого  він  досі  б’ється  у  вікно?
Чому  не  хоче  мирного  фіналу?
Бо  хижа  спрага  випила  давно
Усе,  що  влітку  їй  не  вистачало.
Уже  немає  зайвого  тепла,
Його  дають  як  ліки  –  в  малих  дозах,
І  жовтим  листям  осінь  замела
Температури  у  своїх  прогнозах.
Чи  зрозуміють  суть  його  мети?
А  втім,  кому  та  відповідь  потрібна?
То  просто  дощ.  Він  просто  хоче  йти
Поки  не  бачать,  затишно  та  дрібно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694190
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Я Вами не зумів перегоріти…

Я  Вами  не  зумів  перегоріти,
Хоча  на  це  і  витратив  роки,
Мабуть,  це  кара  –  світлим  смутком  жити
Відведені  години  та  віки.
Сміється  мовчки  доля  вередлива,
Є  я,  є  Ви,  але  немає  «нас»,
І  якщо  так,  то  будьте  ж  Ви  щасливі,
А  я  тихцем  порадуюсь  за  Вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694596
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Небо говорить

Небо  говорить
Зливами,
Громом,  пташиними
Мовами,
Простими,  але  
Красивими,
Я  б  навіть  сказав,
Кольоровими.
Вітер  говорить
Травами,
Листям,  дротами-струнами,
Простір  говорить
Відстанню,
Шумом  шляхів
Та  лунами.
Кохання  взаємне  –  
Нестримними
Й  солодкими
Поцілунками,
А  невзаємне  –  
Римами,
Поглядом  та  малюнками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695024
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Картина

Стару  розгорнувши  скатертину,
Вийшовши  під  сонячний  софіт,
Продавав  художник  не  картину  –  
Він  міняв  на  гроші  цілий  світ.
Там  така  гармонія  буяла!
Там  такі  творилися  дива!
Бігали,  сміялися,  кричали
У  олії  втілені  слова.
Як  вони  хотіли  просто  жити
І  теплом  своїм  долати  глум!
Дарувати  радість  і  любити,
Відганяти  якнайдалі  сум.
Недовіри  знести  огорожі,
Щедрістю  збудить  серця  скупі,
Та  ішли  по  справах  перехожі,
Ніби  зрячі,  та  в  душі  сліпі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695480
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 24.07.2020


Alisson

brotherhood of man

ваш  час  настав:  залізний  шторм  на  небі,
війна  і  вбивства.  пощастило  тим,  хто  вже  помер.
ваша  доля  –  страшна.  не  ригайте  прокльонами:  пізно.
вас  ніхто  не  згадає,  навіть  я  вже  про  вас  забув.

музика  вже  не  та.  все  валиться,  кришиться  й  падає.
на  місці  великих  міст  –  закіптюжені  мертві  руїни.
вбивство  стало  законом;  немає  притулку  нікому,
тут,  на  планеті  колись  людей,  запанував  хаос.  

ви  не  сховаєте  правди.  бачу  в  ваших  серцях,
читаю  у  мізках:  морок,  жадоба,  заздрість.
навіть  гірські  системи  розсипалися  на  порох,
а  суспільні?  планету  людей  поглинає  байдуже  пекло.
немає  кому  піднести  молитву.  ви  слухали  брехунів.

вашим  світом  правлять  чудовиська.  ви  боїтеся,
ви  не  можете  мислити.  вас  неодмінно  засудять
і  повісять.  ви  лиш  погляньте  на  ваше  гидке  життя!
в  нечистотах,  без  правди,  без  совісти.
ви  їсте  ваших  власних  дітей.
дуже  погану  долю  ви  обрали  планеті  людей!

кров  на  ваших  руках  –  вмивайте  чи  не  вмивайте.
знайдіть  історію  людства  там  в  бабиній  скрині  на  дні,
читайте.  масові  вбивства,  війни,  винищення  народів!
вся  ваша  спадщина:  злочин,  збочення  та  безумство.

ви  –  як  собаки  та  свині.  коли  вам  грозить  небезпека,
ваші  дії:  втекти,  верещати,  гавкати,  вбити,  втекти.
вас  женуть  маніяки;  маніяки  ж  вас  і  провадять
у  жадобі,  розпусті,  ненависті.  вас  проклято,  я  гадаю

brotherhood  of  man,  motörhead  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883806
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Ася Оксамитна

Не відривався

Не  відривався  вітер  від  спідниці,
Її  невпинно  й  ніжно  розвівав,
Хотів  мене  вхопити  за  сідниці,
І  прохолодно  в  ніжки  цілував.

Щось  стукають  підбори  безтурботно  –  
найщасливіша  й  безліч  най  най  най.
Не  зупиняйсь  і  дми,  коли  спекотно,
Моїх  думок  лиш,  вітре,  не  чіпай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883798
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Ася Оксамитна

Ти зустрічав

Ти  зустрічав  мої  руді  світанки.
До  мене  шлях  –  далекий,  непрямий.
В  обіймах  ночі,  темної  коханки,
Ти  сумував  закохано-німий.

Могли  з  тобою  просто  говорити.
Ніколи  не  рахуючи  годин.
М'які  слова,  мов  ніжні  оксамити,
Ми  слали  на  гіркий  життя  полин.

Життя  і  мрії  –  не  одне  й  те  саме,
Й  ти  знов  в  обіймах  відблисків  заграв,
І  з  нашими  німими  голосами
Рудого  сонця  захід  проводжав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883569
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Я побуду поруч…

Смуток  мій.  Моя  щемлива  втіха.
Програш  мій.  Моя  гаряча  пам'ять.
Я  побуду  поруч.  Тихо-тихо.
Ти  того  і  не  побачиш  навіть.
Вдягне  осінь  знову  модне  ретро,
Будуть  листя  в  сонячній  помаді,
Я  побуду  поруч.  Кілометри
Для  того  не  стануть  на  заваді.
Що  чекати?  Це  життя  –  полова,
Вічність  розмете  і  не  помітить.
Я  побуду  поруч.  Срібним  словом  –  
Поцілунком  зоряної  миті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696534
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 23.07.2020


Рясна Морва

Самотності дно

Гаряча  кава
Більш  ніхто  не  чекає
Самотності  дно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883758
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


rutzt

Зізнайся, чи ти згадуєш мене?

Зізнайся,  чи  ти  згадуєш  мене?
Чи  недарма  тобою  захлинаюсь?
Чи  має  сенс  життя  моє  земне,
В  якому  я  за  тінь  твою  хапаюсь?
Зізнайся,  чи  я  й  досі  не  набрид?
А  може  вже  набрид,  того  ж  не  знаю,
Чи,  може,  голос  мій  -  то  пустоцвіт
Для  тебе,  мій  малий  шматочок  раю.
Зізнайся,  чи  я  зможу  ще  хоч  раз
Тебе  торкнутись  поглядом  тендітним,
Допоки  не  настав  останній  час,
Який  до  всіх  приходить  непомітно.
А  він  прийде,  він  світ  переверне,
Поцупить  землю  й  подарує  зорі,
Зізнайся,  чи  ти  згадуєш  мене,
Живу  краплину  у  людському  морі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696927
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 23.07.2020


rutzt

Критик

На  сайті  без  бруду  політик,
Де  струни  ридають  душі,
Гуляє  закоханий  критик
(у  критику,  не  у  вірші).
І  дивиться,  як  там  поети?
Чи  з  неба  спустилися  вниз?
Чи  правильно  пишуть  сонети,
Як  критик  порадив  колись?
Чи  твори,  нарешті,  їх  схожі
На  диво?  Чи  без  помилок?
Чи  хтось  не  затис  (не  дай  Боже!)
Великий,  підступний  CAPS  LOCK?
Слова  його  –  наче  огнище,
Біблійних  історій  скрижаль.
Та  тільки  зразкового  вірша
Він  сам  не  напише,  нажаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697262
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 23.07.2020


rutzt

Навіщо Бог придумав слово «ні»?

Навіщо  Бог  придумав  слово  «ні»?
Навіщо  ми  його  повинні  мати?
У  того  слова  очі  неземні
Та  крила,  що  не  можуть  піднімати.
У  слова  «ні»  замучена  душа,
Замотана  у  ковдру  безнадії,
У  слова  «ні»  вогнем  горить  межа,
Яку  не  можуть  перетнути  мрії.
На  нього  всі  нацьковують  собак,
Його  ніхто  не  любить  у  природі.
Як  добре,  що  існує  слово  «так»,
Яке  за  словом  «ні»  по  світу  ходить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697425
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 23.07.2020


rutzt

Моя душа, коханням розігріта…

Моя  душа,  коханням  розігріта,
Замріяна,  як  дівчинка  мала,
Упала  в  трави  скошеного  літа  –  
Вона  себе  до  краплі  віддала.
Чом  ти  лежиш,  лице  своє  воложиш?
Що  дасть  земля,  крім  пагорбів  могил?
Вставай.  Іди.  Я  знаю,  ти  це  зможеш,
Я  дам  тобі  останні  крихти  сил.
Поганого  боїшся?  Це  вже  сталось,
І  вже  згоріло  в  полум’ї  пожеж.
Вставай,  душа,  бо  осінь  зачекалась,
А  ти  до  неї  й  досі  не  ідеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699197
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 23.07.2020


Alisson

waiting for the snake

я  не  знаю,  що  я  роблю,  я  не  знаю,  хто  я  такий,
я  не  знаю,  куди  я  йду,  і  нікого  в  тім  не  звинувачую.
цей  світ  збожеволів  –  і  хто  ж  підпишеться  тут  за  мене?
дитино,  є  кілька  речей,  які  я  знаю  напевно:
ми  вляпалися  в  історію,  що  порівнюється  з  лайнoм.

диви:  то  дірка  у  сонці?  мені  не  подобається.  чому
ми  завжди  втікаємо?  якщо  ти  заплющиш  очі,  я  взагалі  не  спатиму.
ти  спиш,  як  мале  янголятко,  слухай:  ти  що,  божевільна?
ми  –  ліниві,  як  сонні  мухи,  в  очікуванні  змія.

ти  спиш,  як  мала  таємниця.  –  чи  велика?  авжеж,  велика.
а  проте  й  ти  не  знаєш,  чому  я  досі  не  втік.
вважаєш,  все  йде  нормально?  ні:  ми  вже  давно  заблукали.
поводься  звичайно,  та  спи  зі  шмайсером  під  подушкою.

чорні  хмари  на  небі.  знову  на  дощ,  напевно.
як  мені  тяжко!  добре,  що  спиш,  і  не  бачиш  мене  таким.
ти  сумна,  ти  завжди  сумна!  я  не  можу  з  цим  примиритися.
так,  очікуючи  на  змія,  колись  не  дочекаємося  ранку.

наш  борг  –  завеликий,  наша  провина  –  страшна.
де  нам,  скажи,  ще  ховатися?  під  ковдрою  з  головою?
знаю,  ти  віриш.  ти  вгадаєш  його  наближення,
коли  заворушаться  штори  від  раптового  протягу.  жах!

чорна  смерть  в  нашій  хаті.  хто  оспіває  цю  мить?
тільки  не  ти.  нам  кінець.  труситься  ціле  місто.
бачу,  як  помирає  світ.  не  брешу,  їй-богу!
ти  й  сама  то  вже  бачиш.  не  плач.  ми  очікуємо  на  змія

waiting  for  the  snake,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883737
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Alisson

rock 'n' roll music

час  тече  по-справжньому  повільно  –  ви  знаєте,  як  це  нестерпно.
він  тече  вибагливо,  свавільно  –  й  ваше  життя  буксує  в  куветі.
час  потрапив  в  скрутні  обставини  –  ми  дамо  йому  трохи  подихати.
час  –  лукавий  плазун!  він  слизький  і  неправдомовний,
та  ви  мені  допоможете  спіймати  його  надійно.

музика  рокенролу  –  ось  надійна  релігія.
вона  не  обмане,  не  зрадить,  танцювати  під  неї  –  приємно.
з  нею  можна  сидіти  вдома,  а  можна  гуляти  небом.
вона  приносить  веселощі,  позбавляє  нудьги  та  смутку,
ставить  на  ноги  слабих,  дозволяє  сліпим  прозріти.

я  труситиму  ваше  дерево  цілу  ніч.  бачите,  люди  танцюють:
хлопці,  дівчата,  й  старі  шкарбани,  і  навіть  моя  прабаба;
он  якийсь  лисий  дегенерат  вимальовує  шурку-мурку,
хоч  воно  й  не  пасує  до  музики.  я  ж  кажу:  рекенрол  –  то  сила.

вийди  сьогодні  вночі!  на  небі  тепер  комета.
запустимо  змія  –  насправді  то  буде  звичайний  місяць.
вони  танцюватимуть  вдвох;  ти  скажеш,  що  це  –  дуже  гарно,
ти  сполучиш  мрію  з  реальністю,  і  отримаєш  справжню  казку.

музика  рокенролу  –  ось  прекрасна  релігія.
правдива  і  незрадлива.  танцювати  під  неї  –  легко.
з  нею  можна  сидіти  вдома,  а  можна  гуляти  небом.
вона  робить  тебе  щасливою,  перетворює  сум  на  радість,
дозволяє  недужим  ходити,  а  сліпим  –  дивитися  ясно.

я  вірю,  що  рокенрол  визволяє  з  могили  мертвих.
ти  зі  мною  погодишся,  коли  спробуєш  повної  гучности.
наша  банда  вже  вирушає,  а  ти  пам'ятай  моє  слово,  дитино:
ви  полюбите  цей  рокенрол,  і  здобудете  справжній  скарб.

я  труситиму  ваше  дерево  цілу  ніч,  і  коли  впадете,  я  зможу
впіймати  вас  так  надійно,  –  ви  не  встигнете  навіть  злякатися.
вам  не  завадило  б  трохи  божевілля,  розважлива  панно:
довіртеся  рокенролу.  якщо  ним  не  зловживати,
він  збагатить  вам  розум,  і  ваша  душа  розквітне

rock  'n'  roll  music,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883726
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Білоозерянська Чайка

Гідні князя

[i][b]До  Києва  під  захистом  щита
потрапила  із  жалю  брата-гридня.
Із  Любеча,  наївна  і  проста,
жила  спочатку  в  голуб’ятні  та,
краса  якої  стала  князя  гідна.

Вже  доля  в’ється  в  світлі  терема,
де  ключниця  Ярина  –  ніби  мати.
Стара  прислуга  вирішить  сама,
що  помочі  їй  кращої  нема,
хто  б  міг  так  прислужити  і  подати.

...Купальське  свято  трепетні  вогні
кохання  запалило  у  загравах.
Вінок  купальский…вершник  на  коні…
і  папороть,  що  мріяла  вві  сні,
знайшли  удвох  із  князем    Святославом.

Кохання  билось  …всім  наперекір,
усупереч  традиціям,  законам.
Вогнями  та  любов  несла  до  зір,
це  справжнє  почуття,  мов  поводир  –  
між  юними  повік  не  охолоне.

Та  знищила  нерівне  це  злиття,
княгиня-мати  -  розірвала  душі.
Забрала  і  коханого,  й  дитя,
відправила  любов  у  небуття,
заславши  геть  з  очей  своїх  Малушу.

Боротися  –  не  мала  змоги  й  сил…
…Багато  літ  вже  пронеслось  над  ними.
та  знов  Малуша  встала  із  колін  –
на  трон  зійшов  її  єдиний  син,
той  плід  кохання,  княжич  Володимир.

Достойний  батька  красень  молодий,
мав  очі  Малки  –  лагідні  і  сині…
Він  гідно  ніс  князівськії  бразди,
від  нього  до  Христа  ведуть  сліди  –
від  сина  Святослава  і  рабині.[/b][/i]

(Картина  -  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


синяк

Стоїть хатина у моїм селі

Стоїть  хатина  у  моїм  селі
Де  я  родилась  й  виросла  з  малої,
З  криниці  воду  несла  у  відрі
Води  в  житті  я  не  пила  такої.

Стоїть  моя  хатина  -  сирота
В  задумі  опустивши  гірко  плечі,
І  згадує  життя  коли  було
Веселі  чути  голоси  малечі.

Тут  виросли  і  в  світ  пішли  сини
Моїх,  дідуся  і  бабусі  -  трудівниці,
Не  знали  і  не  відали  вони,
Що  в  чужині  судилось  їм  лишиться.

Розкидані  могили  по  світах
Чи  хтось  згадає  їх  в  далеім  краї,
Тому  і  плаче  хата  -  сирота
І  плач  той  моє  серце  обпікає.

Живу  і  я  одна  на  чужині
Та  до  чужих  людей  іду  в  печалі,
І  чую  я  бабусині  пісні
І  руки  ніжні  на  плечах  я  відчуваю.

Не  плач  моя,  хатино,  не  ридай
Хто  ще  живий,  тебе  ті  пам'ятають,
І  рідні  стіни  як  святий  вівтар
Нас  у  життєвих  бурях  підпирають.

З  криниці  воду  п'ю  я  хоч  у  снах
У  сад  ходжу  я  по  ранкових  росах,
І  чути  буду  я,  як  дід  клепає  косу
Поки  ти  там  стоятимеш  сама...
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883693
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Alisson

devils in my head

немає  таких  скажених,  як  я!  смішно,
що  я  кажу  це  тобі  постійно,
а  сам  –  сумніваюся.  лежу  собі  на  підлозі,
роздивляюся  стелю,  міркуючи  так:
о  ні,  нема  дурних.  насправді  я  люблю
дивитися  на  небо  з  цього  боку,
а  краще  було  б  –  з  того.

та  то  все  жарти.  ширяючи  на  своїх  вогненних  крилах,
я  розумію:  ніхто  не  злетів  би  вище  за  мене.
ніхто  не  знає,  чого  я  хочу,  коли  я  комусь  кажу
зробити  чи  те,  чи  те:  навіть  коли  кажу
вмитися,  чи  зав'язати  шнурка,  чи  розв'язати  задачу.

коли  гроза,  я  знаю,  куди  влучить  наступна  блискавка;
коли  я  бачу  вампіра,  я  знаю,  кого  він  вкусить.
я  знаю  багато  чого.  я  балакав  з  занепокоєними  мерцями.  –
вони  кажуть,  що  світ  котиться  в  хибному  напрямку;
я  знаю,  як  мислять  пацюк,  гадюка  або  злочинець  –
немає  таких,  як  я.  я  чую  чортів  в  голові.

всі  проти  тебе,  ніхто  не  стає  на  твій  бік.
буває,  твої  очі  –  сліпі;  буває,  ти  губишся  в  мріях.
ніхто  не  стає  на  твій  бік.  ти  думаєш,  ти  –  розумний?
ти  маєш  холодний  камінь  там,  де  в  людини  серце.

шугаючи  на  крилах,  охоплених  полум'ям,  знаю:
вже  ніколи  не  буду  так  високо.  ти  розумієш  цей  жах?

бачу  море  чорних  прапорів,  що  кожен  є  ознакою  кінця.
бачу,  як  в  муках,  в  пітьмі  та  неславі  гинуть  безсмертні.
чую,  як  гори  рушили  –  куди  вони  йдуть?  не  знаю.
вже  було  мені  бачити  смерть  багатьох  світів;
чую  хор  чорних  вдів,  що  оплакує  вбитого  бога;
–  я  чую  чортів  у  своїй  голові.

немає  таких  божевільних,  як  я.  навіщо  мені  брехати?
я  маю  багато  облич,  можу  бути  де  схочу,  та  просто
сиджу  та  сумую:  я  бачу  помилку  в  світобудові.
ці  ночі  –  такі  страшні!  я  знав  їх  живими  й  веселими.
[i]ніколи  не  знаєш  хто  зараз  з  тобою  поруч[/i]
–  так  вони  кажуть  –  [i]не  бійся,  сідлай  електричну  бурю
та  жени  цілу  ніч  аж  до  того  інфікованого  світанку.[/i]

ніхто  не  повірив  би.  ми  породили  страхіття.
я  знаю  дорогу  до  пекла,  я  знаю  життя  мікробів;
я  знаю  кожну  клітину  свого  й  твого  організмів.
багато  героїв  загинуло.  знаю  твої  кошмари,
і  хто  їх  тобі  надсилає  в  десятки  ганебних  способів.

–  той,  хто  любить  дитячі  сльози  й  змушує  їх,  дітей,
плакати.  бачу  його  нутро:  страшне,  як  вечірнє  пекло.
вони  кричать  перелякані;  він  забиває  їм  цвяхи  в  голову;
він  регоче:  [i]ми  всі  колись  помремо,  ну  чого  ти  плачеш?[/i]
місяць  спливає  кров'ю;
я  чую  чортів  в  голові

devils  in  my  head,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883655
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


rutzt

І потім не кажи, що ти не знав…

І  потім  не  кажи,  що  ти  не  знав,
Коли  смертями  тішились  газети,
Коли  тиран  до  пекла  посилав
Та  кров’ю  умивалися  багнети.
І  не  кажи,  що  жертвою  був  ти,
Великого,  підступного  обману,
Коли  від  болю  плавились  світи,
А  в  головах  стояв  туман  дурману.
Не  говори:  «Такі  були  часи»,
Бо  інші  зла  порвали  пуповину,
Тим  сам  обрав  прокляття,  так  неси,
А  не  шукай  того,  хто  в  тому  винен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699199
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Зорі – рани небесні наскрізні…

Зорі  –  рани  небесні  наскрізні,
Тоне  рік  у  своїй  високосності,
Ми  з  тобою  у  вимірах  різних,
Я  –  в  дитинстві,  а  ти  –  у  дорослості.
Тане  голос  у  пам’яті  срібний,
Вічна  думка  тупцює  сновидою:
Я  –  наївний.  Такі  теж  потрібні,
Та  для  кого  і  чого  –  не  відаю.
Може,  в  задумі  щось  дивне  малось,
Мало  хто  розумів  сили  вищі.
Я  уже  не  цікавий.  Так  сталось.
І  ніхто  не  розкаже,  навіщо…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699962
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Чи ти поема, чи ти просто проза…

Чи  ти  поема,  чи  ти  просто  проза,
Чи  приказка,  на  розміри  скупа,
Відлунюють  в  тобі  весняні  грози
І  тихий  шерех  зжатого  снопа.
Осінні  фарби,  запах  листя  пряний,
Мороз,  відлига  з  чистими  слізьми,
Накинуті  на  землю  білі  плями
Холодної,  поснулої  зими.
В  тобі  щось  є.  Без  підступу,  без  краю,
Закутане  у  відданість  чужу.
Чи  ти  поема?  Я  того  не  знаю,
Але  і  досі  з  радістю  пишу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705823
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Поки снігом згинає віти…

Поки  снігом  згинає  віти
Та  морозам  немає  меж,
Розкажи-но  мені  про  квітень,
І  про  березень  можна  теж.
І  про  синє  скажи,  зелене,
Що  рідкою  бува  вода,
І  про  те,  що  є  час  для  мене,
Що  тобі  його  не  шкода.
І  тоді  я,  мабуть,  воскресну,
І  забуду,  що  є  чуже,
Розкажи-но  мені  про  весну,
Від  зими  я  втомився  вже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708301
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Зима - це коли…

Такого  не  знайдеш
В  розвалах  книг,
Такого  ніколи
Не  скажуть  в  школі,
Зима  –  це  не  завжди
Коли  є  сніг,
Коли  за  вікном
Дерева  схололі.
І  не  тоді,  коли  кров
Не  дзвенить,
І  не  тоді,  коли  світ
Дрімає,
Зима  –  це  іноді  просто
Мить,
Коли  у  думках
Тепла  немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709005
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 22.07.2020


rutzt

В цього вітру дуже дивний смак…

В  цього  вітру  дуже  дивний  смак,
Смак  тепла,  розлитого  усюди,
Дякую  за  те,  що  буде  так.
Дякую  за  те,  що  вже  не  буде.
Дякую  за  те,  що  у  пітьмі
Зоряні  блищали  самоцвіти,
Дякую  за  те,  що  у  зимі
Я  весною  був  і  навіть  літом.
Дякую,  що  у  гонитві  літ
Не  піддався  сірості  химері
І  за  те,  що  свій  осінній  світ
Я  малюю  синім  на  папері.
І  у  кожній  прожитій  добі,
І  на  гранях  грішного  й  святого,
Дякую  за  все,  що  є,  тобі,
Навіть  якщо  ти  не  чуєш  того.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709372
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Абсолютний мінус

Абсолютний  мінус  –  це  не  космос
Не  підспідок  надр  лабораторій,
Не  далекий  недосяжний  полюс
І  не  цифри  дивних  категорій.
Це  не  спокою  першопричина
І  не  інфантильності  лекала,
Абсолютний  мінус  –  це  людина,
Що  в  житті  ніколи  не  кохала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711367
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 22.07.2020


rutzt

До неба ближче

Прозорі  очі  і  пусті,
Сідниці  –  реп’яхом  на  троні,
Погано  вимиті  долоні
В  крові.
І  жити  хочеться  безмежно
І  на  землі,  і  у  раю,
І  аби  на  усіх  портретах
Була  лише  одна  мармиза,
Та  трон  –  це  ліфт,
Як  правило,  донизу,
До  неба  ближче  на  хресті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711756
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Не бійтесь пам’ятати про людей

Чи  щастя  вас  притисло  до  грудей,
Чи  віри  в  нього  вже  давно  немає,
Не  бійтесь  пам’ятати  про  людей,
Які  про  вас  з  добром  ще  пам’ятають.
Допоки  недосяжна  далина
І  світу  в  неї  ще  триває  поступ,
Смакуйте  всі  чарівні  імена,
Пишіть  листи  чи  смски  просто.
Не  треба  неабияких  ідей,
Напружуватись,  кланятись  доземно,
Не  бійтесь  пам’ятати  про  людей,
І  вам  не  важко,  й  людям  тим  приємно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712792
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Ховало сонце об’єктив

Ховало  сонце  об’єктив,
Летіли  хмари  –  сірі  душі,
Сьогодні  снігу  світ  хотів,
Виходив  дощ,  і  той  не  дуже.
Весна  далеко  десь  ішла
І  лютий  був  не  зовсім  лютим,
Бажалось  чайного  тепла
І  слів  тепло  хоч  раз  почути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717462
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Чи ти пишеш мені листи?

Чи  ти  пишеш  мені  листи?
Довіряєш  себе  паперу?
Відпускаєш  думки  з  вольєру,
Де  їх  любиш  тримати  ти?
Може  просто  живеш  собі,
І,  як  завжди,  ховаєш  погляд,
Залишивши  про  мене  спогад
У  забутій  колись  добі?
У  далекім  відлунні  мрій,
У  глибокім  мовчанні  тиші,
Може  й  пишеш…  хоча…  навіщо,
Якщо  я  адресат  не  твій?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719371
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 22.07.2020


Анна Шульке

Зморшки

Що  заховано  в  зморшках  у  сивої  тої  бабусі...
А  в  старечих  руках,  що  тремтять  навіть  в  стані  споко́ю...  
Уяви  на  хвилинку  її...  Уяви  не  такою...
Молодою  красивою  жінкою  в  вічному  русі...
Уяви  між  дітьми  й  пирогами  із  сиром  чи  з  маком...
Чи  в  театрі  у  сукні  вечірній  в  партері,  чи  в  ложі...
Звісно,  образи  ці  між  собою  нітрохи  не  схожі,
Звісно,  зморшки  лише  довжини,  а  не  змісту  ознака...
Злою  відьмою  жити  могла  би  та  літня  особа,
За  собою  лишити  розорені  душі  і  хати...
Споглядання  до  роздумів  має  талант  надихати.
А  її,  чомусь,  доброю  більш  уявлять  до  вподоби...



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883595
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Alisson

get back

ми  залізли  в  борги,  ми  розтринькали  всі  надії.
ми  б'ємося  за  кожну  шкоринку,  пробачення  нам  нема.
ми  звикли  чинити  так,  як  не  радимо  нашим  друзям.
кажуть:  чекай,  і  отримаєш.  чеканню  немає  кінця.

ми  –  щасливі  обранці,  заморожене  ангельське  військо.
не  маючи  що  нам  робити,  просто  гаємо  час:
винаходимо  різні  мови,  забуваємо  цю  англійську,
байдикуємо,  і  чекаємо,  що  господь  згадає  про  нас.

вже,  напевно,  тисяча  років,  як  не  знаємо,  що  робити.
і  як  ми  ще  не  забули,  хто  ми  такі?  біда.
наші  корисні  навички:  ховатися.  де  всі  инші?
нам  це  не  дуже  подобається.  хіба  це  життя?  сміття.

ми  –  обрані,  так.  ми  не  знаємо,  де  правда,  а  де  брехня,
не  знаємо,  що  відбувається  в  світі  й  на  небесах.
ми  –  кляті  собаки  війни,  що  навчилися  не  чекати,
коли  наш  закон  покличе  нас  очолити  наші  лави.

нас  умовно  засуджено?  чи  помилувано  достроково?  –
ніхто  нам  не  скаже.  напевно,  наші  душі  –  продажний  товар.
подейкують,  там  десь  народ  голосує  за  демократію,
наша  задача  –  вбивати  час  і  ні  на  що  не  чекати.

кажуть,  що  нас  призначено  для  пожертви  богам  війни.
–  брехня,  таких  не  існує.  кажуть:  не  сипте  свиням
перлів.  невже  ми  сиплемо,  сидячи  тут  в  печерах?
прийде  ісус  –  побачимо,  де  правда,  а  де  –  неправда.
ми  очолимо  наші  лави,  і  вчинимо  там  закон

get  back  in  line,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883620
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Вечірнє

Я  входжу  в  ліс.  Ніч  просить  слова.
Мовчати  їй  уже  несила.
Шумить  склепіння  смерекове
І  місяць  гострить  свої  вила.
Вода  калюж  тверда  мов  криця  –  
Мороз  уже  за  кільканадцять,
І  чути:  ходять  таємниці,
Але  наблизитись  бояться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720095
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 21.07.2020


rutzt

І ніч пішла, і день сміявся славно

І  ніч  пішла,  і  день  сміявся  славно,
І  сон  короткий,  врешті,  відпустив.
У  тому  сні  Ви  були  нещодавно
Така  як  є.  Не  дарували  слів.
Я  теж  мовчав.  Навіщо  звуки  зайві,
Якщо  уже  все  сказано  до  них?
Підбілювало  небо  сніжним  сяйвом,
І  погляд  був  неначе  оберіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720097
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 21.07.2020


rutzt

Сьогодні небо було вище

Відчувши  невагому  тишу,
Забувши  гніт  зимових  справ,
Сьогодні  небо  було  вище
І  дух  весняний  пролітав.
Ще  холоди  були  у  силі,
Ще  лютий  був  супроти  всіх,
Але  дерева  гомоніли
Та  заплітали  в  гомін  сміх.
Коротких  днів  кінчалась  скрута
Та  прокидалося  життя,
І  вже  хотілось  просто  бути
Та  не  пектись  про  майбуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721246
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 21.07.2020


rutzt

Не римується

Весняна  мить  бринить  грозою
І  хмари  плавляться  вогнем,
Ти  не  римуєшся  зі  мною,
Я  не  римуюся  із  днем.
І  дощ  не  знає  супокою
Та  розливає  тихий  щем,
Бо  не  римуєшся  зі  мною
І  не  римуюсь  я  із  днем.
Життя  ще  прагне  щось  зі  мною
Змінити,  в  нього  стільки  схем,
Та  не  римуюсь  я  з  тобою,
Як  не  римуюся  із  днем.
Хоча  ті  рими  –  сараною,
Я  почуваюсь  злидарем,
Бо  не  римуєшся  зі  мною,
Як  не  римуюсь  я  із  днем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721247
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 21.07.2020


К. Тарновська

Збираю думки

Хотіла  б  я,  щоб  в  нас  не  було  стільки  спільного,
Яке  починається  далеко  до  наших  історій.
Хотіла  б  я  не  чути  всіх  тих  слів,  що  злітали  з  твоїх  вуст  так  легко,
В  той  час  як  мої  начепили  на  себе  дванадцять  замків.

Шостий  день  збираю  свої  думки  докупи.
Вони  розсипались  як  намисто.
Слова  повтікали  далеко  за  кордони  душі.
Її  так  тяжко  зрозуміти,  навіть  мені.  
Особливо,  коли  мовчить,  а  твоя  кричить.

Коли  ти  поряд  і  водночас  за  тисячі  миль  від  мене,
Так  легко  дихати,  так  легко  пишеться,
А  потім  задихаюсь  від  власних  думок,
Від  слів,  що  приходять  занадто  пізно,
Коли  ніхто  не  почує,  крім  їхнього  володаря  –  Вечора.

Безліч  упереджень  відпустила  я  
Лиш  заради  того,  щоб  сказати  тобі  незліченну  кількість  разів  «так».
Але  коли  кімната  порожня,  дамбу  прориває,
І  я  більш  не  довіряю  собі.

Хотіла  б  я  бути  більш  відкритою,
Щоб  сказати,  що  згубила  свою  душу.
Хотіла  б  я,  щоб  всіх  цих  слів  не  звіяла  травнева  буря,
Не  забрала  моїх  думок  подалі  від  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883559
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


rutzt

Дорожній пил. Старенькі хатки.

Дорожній  пил.  Старенькі  хатки.
Вапняні  світлі  кольори.
Тут  край  життєвого  початку,
Музей  минулої  пори.
Він  знав  усе  –  добро  і  лихо,
Тепер  самотність  на  лиці,
Лише  вовтузяться  у  стріхах
Непосидючі  горобці.
Тут  у  часу  немає  плину,
Тут  спокій  ходить  по  дворах,
І  запах  сивого  полину,
І  спогадів  нетлінний  прах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724615
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.07.2020


К. Тарновська

Heaven

Я  ніколи  не  буду  задоволена  всім  тим,  що  маю,
У  мене  свої  очі,  а  у  них  погляд,  який  не  збігається  з  жодним  чужим.
Десь  поряд  відчуваю  спиною  та  руками  рожеві  хмари,
Але  ногами  торкаюсь  вогню.

Я  ходжу  на  сеанси  до  реаліста,
Живу  з  затятим  оптимістом.
Пишу  на  нічному  небі  свої  бажання,
У  відповідь  Всесвіт  плюється.

Якось  поскаржилась  коту  на  те,  що  мене  оточують  люди  не  «мого  кола»,
Він  сказав,  що  ми  притягуємо  подібне  собі.
А  хтось  переконаний  –  протилежності  поєднуються.
...  а  коти  взагалі  не  можуть  повчати.

Малюю  старт  і  фініш,
Знаючи,  що  не  відправлюсь  у  подорож.
Доля  щедра  –  я  маю  все,
Крім  зайвого.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883557
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Alisson

how to die

скажи,  й  я  буду  твоїм.  врятуй  мене  з  цього  пекла.
поза  часом,  поза  простором,  попри  все  приповз  до  тебе.
давно  вже  не  бачу  твого  обличчя.  то  часом  не  ти  у  хмарах?
думаю,  ти  пішла  назавжди.  вже  довго,  довго  так  думаю.

на  цю  біду  немає  ліків.  мені  померти?  от  і  плачу.
так,  я  знаю  закон,  –  знаю,  крихітко,  як  померти.

тисячу  років  поза  часом,  ніде.  тут  немає  ні  форм,  ні  ліній.
ти  знаєш:  літаючи  високо,  шукав  лиш  слушних  світів  для  тебе.
пам'ятаю  "гайда  гуляти".  ми  вчилися  вдвох  літати.
ти  навчилася?  будь  зі  мною.  ненавиджу  довгі  прощання!

не  вірю  в  чудеса.  –  не  вірте  й  ви.  не  вірите?
знаю,  знаю  закон.  знаю  тепер,  як  померти.

ні  обіцянок,  ні  пробачень.  твої  слова  не  мають  значень.
вкради  три  шпали  з  залізниці,  не  наближайся  до  в'язниці.
не  бачу  куди  мені  йти,  бо  не  маю  скабки  в  оці.
натовп  прогнилих  шибеників  повісив  мене  сушитися.

прошу  останньої  ласки:  хочу  знати  твою  причину.
а  потім  –  перехрестися,  й  я  дозволю  тобі  померти.

я  ще  міг  сподіватися  виправити  твій  шлях.
присягнися,  що  ти  не  повернешся.  будь  ласка,  поглянь  мені  в  очі.
я  –  вже  не  ангел.  зламані  крила  відмовилися  літати,
та  я  все  ще  знаю  закон;  я  подумаю,  як  померти

how  to  die,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883551
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


синяк

Торкнись мого волосся наче вітер

Торкнись  мого  волосся  наче  вітер,
Чи  губ  торкнись,  мов  келиха  вина,
До  серця  пригорнись  -  я  в  щасті  мліти,
Для  тебе  стану  літом  -  де  зима.
Почуй  мій  подих  поруч  із  собою
В  душі  нехай  співають  солов'ї,
Я  з  осені  враз  розцвіту  весною,
В  долоні  зіркою  я  упаду  твої.
Торкнись  мене,  як  до  води  у  спеку,
Я  твою  спрагу  зможу  погасить,
Полину  я  у  небо  де  лелеки,
І  нам  там  небо  всі  гріхи  простить.
Я  квіткою  розквітну  біля  тебе,
Торкнися  ніжно  так,  мого  чола,
До  твоїх  ніг  впаду  я  синім  небом,
Я  хочу  знати,  що  коханою  була.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883524
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


rutzt

Шпак

Я  бачив  мертвого  шпака.
Лежав  маленький,  сиротливий.
У  когось  піднялась  рука
На  співака  весни  та  дива.
Хтось  не  боявсь  зробити  гріх,
Лишивши  світ  без  цього  птаха,
Він  вчора  ще  співав  для  всіх.
Тепер  не  буде,  бідолаха.
Не  треба  виправдання  слів
У  бік  морального  каліки,
Він  не  шпака  сьогодні  вбив,
Він  душу  вбив.  Свою.  Навіки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726613
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 21.07.2020


rutzt

Мандрує небом місячна ікона

Мандрує  небом  місячна  ікона,
Холодний  пил  розтрушують  зірки,
І  вітер  наче  вирвався  з  полону
Та  вишиває  хмарні  рушники.
Роса  траву  вкриває  сивиною
І  час  не  йде.  Втомивсь.  Заціпенів.
І  поле  тихо  хреститься  луною
Відгомонілих  у  минулім  днів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726974
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 21.07.2020


синяк

Під дощ підставлю я долоні

Під  дощ  підставлю  я  долоні.
Ці  краплі,  наче  сльози  з  неба,
Прозорі,  але  не  солоні...
В  долонях  піднесу  для  тебе.
В  небесних  краплях  грає  сонце
Чи  то  веселка  кольорова,
Можливо,  як  краса  в  долонці,
В  душі  народжується  слово.
Тільки  тобі  сказати  маю
Усі  слова  як  подарунок,
Їх  дощ  в  оваціях  скупає.
Ні,  це  не  дощ  -  кохання  трунок.
Стихає  дощ,  уже  пів  неба
Неначе  голубі  вітрила,
Горнуся  пташкою  до  тебе,
Душа  летить  кудись  на  крилах.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883543
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


синяк

Розмовляю, чи мовчу думками

Розмовляю,  чи  мовчу  думками
Вечір  вже  заглядає  в  вікно,
Щось  було,  чи  буде  щось  між  нами
Так  здалося  -марилось  давно...
Я  сама  придумала  напевно
Мрія,  народилась  через  страх,
Варто  вже  забути  -  та  даремно
Дотик  поцілунку  на  губах.
Вечір.  Ні,  вже  ніч  -  темніє  небо
Тліють  зорі  -  спалені  свічки,
Промовляю  думкою  до  тебе,
Чую  дотик  рук  твій  і  щоки.
Тихо  в  домі  -  ніч  як  безнадія
Я  і  ніч,  ще  в  келиху  вино,
Боляче,  що  мрія  не  зігріє
Серцю  чомусь  холодно  давно...
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883522
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Alisson

the thousand names of god

вічне  буття  -  це  дуже  довго,
доля  -  старий  нудний  одноманітний  шлях.
війна  прийшла,  і  ми  її  впустили,
святу  війну  за  кров  ісуса  христа.

все,  що  ви  бачите  –  ілюзія  світового  ладу;
все,  що  відчуваєте  –  образ  хаосу.

насправді  ця  війна  точиться  давно,
припиняючися  тільки  на  вранішню  молитву
[i]хліба  нам  нашого  дай  на  сьогодні,
і  нехай  буде  воля  твоя[/i].

–  легко  запам'ятати.  повного  тексту  ніхто  не  знає;
на  кожну  таку  молитву  бог,  переказують,  відповідає:

ніхто  ніколи  не  бачить  моєї  чорної  тачки.
ти  ніколи  не  доростеш,  щоб  носити  мої  черевики.
земля  –  мій  забійний  цех  з  золотими  орлами  на  стінах,
де  збуваються  мрії  злодіїв,  мрійників  та  людожерів.

що  ви  тут  робите?  ви  не  можете  вбити  час.
треба  вас  трохи  спростити,  щоб  позбавити  мук  сумління.
невідомого  дня,  коли  прийдеш  платити  за  скоєне,
плакати  не  доведеться:  достатньо  тобі  назвати
в  правильному  порядку  тисячу  божих  імен,  

кожен  твій  день  наближає  тебе  до  смерті.
над  головою  в  тебе  кружляє  моє  вороння.
люди!  хоч  ви  й  пихаті,  і  понад  міру  вперті,
всі  неодмінно  вклякнете  перед  брамою  судного  дня.

один  по  одному  –  такий  світовий  порядок  –
всі  ваші  дні  помирають  –  лиш  дурний  не  оплакував  їх.
адам,  ваш  старий  прабатько,  залишив  вам  гріх  у  спадок,
і  багато-багато  мрій  про  ніщо:  невагомих,  легких,  пустих.

ваша  мрія  ніколи  не  здійсниться.
ця  війна  не  скінчиться.

ніхто  ніколи  не  хоче  правди.
правда  звинувачує  всіх,  хто  її  знає.
ви  соромитеся  навіть  самих  себе,
живих  кричущих  доказів  власного  нікчемства.

ви  не  маєте  иншого  вибору.  ви  не  можете  вбити  час.
прийдіть  і  сплатіть  свій  борг  вашому  предку  й  нащадку.
щоразу,  коли  вам  здається,  що  життя  обрало  не  вас,
називайте  тисячу  божих  імен  в  правильному  порядку.

під  сподом  світу  є  лиш  смерть  і  холод.
ви  все  ще  вважаєте,  встигнете  врятувати
ваші  приречені  душі?
ось  настала  війна,  а  ви  вмиваєте  руки,
що  на  них  –  справжня  кров.  ваше  серце  давно  розбито,
ваша  душа  –  вже  мертва.  винаходьте  мільйони  кучерявих  слів,
промовляйте  магічні  закляття,  читайте  ліричні  віршики  –

диявол  грязі  не  боїться,
війна  ніколи  не  скінчиться.

цей  світ  –  ярмаркова  безпрограшна  лотерея.
ви  не  підете  звідси  безневинним  ягням.
а  тут  –  ваша  голова  не  носитиме  ні  корони,
ні  доброї  думки,  ні  сподівань  на  майбутнє

the  thousand  names  of  god,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883530
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Анна Шульке

Навіщо є печаль

Чому  мене  нема  в  твоїх  очах,
А  є  якась  руденька  незнайомка...
Не  наробити  дублів,  як  на  зйомках,
На  жаль,  в  житті...Зате  в  нас  є  печаль...
Вона  дарує  крила,  щоб  політ  
Розвіяв  ненароджені  надії...  
І,  хоч  сльозами  прикрашає  вії,
Та  розливає  ріки,  де  був  лід...
Вони  напо́ять  щедро  день  новий...
І  простягну́ть  до  сонечка  долоні
Ті  почуття,  які  були  в  полоні
Ображеної  кимось  голови...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883493
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


rutzt

Дорога йшла на схід

Дорога  йшла  на  схід.
Морозом  обпікало.
То  пагорб,  то  лісок,
То  потічок,  то  яр.
І  день  кудись  спішив,
І  часу  було  мало,
І  сонячний  ховавсь
У  хмарах  окуляр.
А  десь  була  весна
І  світ  радів  нівроку,
І  падали  дощі,
Життя  цвіло  в  полях,
А  тут  була  зима
У  кожну  пору  року,
Скінчались  голоси
І  не  скінчався  шлях.
Скажи-но,  брате  мій,
Чи  діждемо  з  тобою?
Чи  дійде  хоч  один
До  нашої  мети?
І  чи  скінчиться  час
Із  нечистю  двобою,
Заради  чого  ми
І  зважились  піти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726976
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Криниця

В  гаю  ховалася  криниця,
Сочила  воду  із  імли,
Старий,  дитя  та  молодиця
Напитись  свіжості  могли.
Хиталась  листяна  завіса,
Котився  сонячний  клубок,
І  жовтий  місячний  гульвіса
Вночі  чіплявся  до  зірок.
Там  розкривались  таємниці
У  чистій  пісні  солов’я,
Тому  і  досі  ту  криницю
На  цій  землі  шукаю  я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727535
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Пусті думки. Порожня філіжанка.

Пусті  думки.  Порожня  філіжанка.
Гарячий  чайник  стигне  у  кутку.
По  снах  мандрують  денні  забаганки
Та  мрію  причаровують  хитку.
Втекти  б  кудись…  та  вислизає  втеча.
Завмерли  руки.  Ходить  тільки  час,
Заповнюючи  тиші  порожнечу
Схвильованими  римами.  Для  Вас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728214
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Гаряче поле

Гаряче  поле.  Десь  у  вишині
Кружляють  відгодовані  ворони,
Бо  саме  тут  в  криваво-чорні  дні
Гордині  загубилася  корона.
Дивились  сумно  прожиті  віки
(сказати  б  щось,  та  слів  вони  не  мали)
Як  йшли  самозакохані  полки
Вбивати  тих,  кого  так  зневажали.
Та  й  ще  сміялись  щиро,  від  душі
(хоча  хіба  вони  ту  душу  мали?)
Підступність  їх  не  відала  межі
(вони  її  братерством  називали).
Ті  зайди  возвеличували  страх
Та  сліз  гірких  бездонні  океани.
Тепер  лежать,  впокоєні,  в  полях,
Безглузді  жертви  пихи  та  обману.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729509
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.07.2020


Олеся Шевчук

Сухоцвіти душі

Ми,  як  закриті  книги,
 зв’язані
 різними  стрічками,  
Кожен  у  своєму  вимірі,  
кожен  зі  своїм  хламом.  
Кожен  в  своїй  траєкторії,  
кожен  під  своїм  
екватором.  
Хтось  емоції  ковтає  таблетками,
 в  когось  серце
 вкривається  шрамом.  
В  когось  душа  покреслена  маркером
 і  звичайний  день
 гасне  від  втоми.  
Хтось  наповнений  ароматом  м’яти
 з  середини,
 в  когось  замість  душі  
коми.  
 Кожен  в  своїй  часовій  капсулі,  
 загнутий  в  власний  чохол  
закладками.  
Ми  такі  люди  різні,
 але  коли  болить,  
рвемося  на  клаптики.  
В  кожного  в  серці  
різного  розміру  
скалки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883436
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Сьогодні в душі блюз

Сьогодні  в  душі  
Блюз
І  плескає  дощ
В  долоні,
Це  примха  така
У  муз,
Я  знову  у  них
В  полоні.
І  легкі  думок
Сліди,
І  шепіт  далекий
Бога,
Бо  знову  в  душі
Ти.
Нічого,  утім,
Нового.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732161
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

А уже за дванадцяту. Глухо.

А  уже  за  дванадцяту.  Глухо.
Світить  місяця  в  небі  клейнод.
Ходить  тінь  опівнічного  духу,
І  шукає  якихось  пригод.
Щось  за  думку  несміло  тримає,
Може,  вигадка  дивна,  чи  згад.
Чай  парує,  бо  кави  немає,
І  гірчить  не  лише  шоколад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883428
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Іра Задворна

Багаті серця

Небесна  синь  із  ватних  хмар,
Відкрите  сонце  для  кожного,
Від  рани  не  завжди  лишається  шрам,
Й  кохані  частіше  стають  такими  із  перехожих.

Космічний  простір,  невідома  даль,
Ще  немало  має  таємниць,
І  чергова  за  успіхи  медаль,
Частіше  лиш  прикраса  для  полиць.

Там  за  неба  синню,  там  за  космосом  вдалечині,
Наші  серця  служать  за  зорі,
Бути  красивими  в    душі,
Героєм  ще  однієї  із  історій.

І  тільки  подих  вітру  завжди  має  рацію,
Прозорого  можна  лише  відчути,
Навчитись  в  нього  б  цієї  грації,
Щоб  від  тебе  все  починало  тремтіти.

 Хай  успіхи  збагачують  серця,
Нам  досить  знати  те,  що  вже  відомо,
А  невдачі  хай  йдуть  у  забуття,
Ділімось  одне  з  одним  взаємною  красою.

20.07.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883404
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Подивися у небо моє

Якщо  чуєш,  то  прошу,  будь  ласка,
Подивися  у  небо  моє,
Бачиш  місяць,  закоханий  в  казку,
На  сопілці  вітрів  виграє?
Бачиш  мої  тополі  шпилясті
Наче  пензлі  малюють  зірки?
Бачиш  хмари,  прозоро-сріблясті?
То  є  хвилі  застиглі  ріки.
Бачиш,  ходить  у  небі  комета
І  женеться  за  нею  пітьма?
Не  лякайся,  то  добра  прикмета,
А  поганих  у  мене  й  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733593
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 20.07.2020


Vita D.

Тобі

Ти  -  те  найкраще,  що  могло
Зі  мною  статися,  напевно!
Даєш  мені  своє  тепло,
Я  цьому  тішуся  таємно...

Усе  таємне  -  не  для  нас.
Чуття  не  можна  приховати.
І  ось  тепер,  саме  в  цей  час,
Багато  хочу  так  сказати...

Про  справжність,  чуйність,  теплоту,
Про  сенс  життя,  що  дав  мені  ти.
І  хоч  люблю  я  темноту,
Та  ти,  як  сонце,  ясно  світиш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883397
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Я тобі напишу лист

Я  тобі  напишу  
Лист,
Я  зі  слів  перекину
Кладку,
Там  знайомий  буде  
Зміст
Про  довіру,  про  щем,
Про  згадку,
Про  природу  буде,
Про  ніч
І  про  зорі  у  синім
Небі,
Про  мовчання  і  крик
Сторіч,
Про  луну  і,  звичайно,
Тебе.
Про  бездушність  чужих
Міст,
Про  богів  та  про  їх
Зраду
Я  тобі  напишу
Лист
І  до  інших  жбурну
В  шухляду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734835
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Я прошу

Чи  сяє  в  небі  сонця  обруч,
Чи  місяць  в  далечінь  несе,
Я  Вас  не  прошу  бути  поруч,
Я  прошу  бути,  от  і  все.
Ковтають  мрії  звичні  справи,
Рахунок  виставляє  час,
Я  не  вишукую  забави,
Я  просто  прошу  бути  Вас.
У  цьому  світі,  де  мізерне
Дорожче  вищої  мети,
Де  сподівання  ефемерні,
Я  прошу  бути  Вас.  Завжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739461
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Я сьогодні нічий…

Ніч  вдягнула  своє
Непримітне  пальто,
Запалив  повний  місяць
Цигарку,
Я  сьогодні  нічий,
Я  сьогодні  ніхто,
Я  з  людського  утік
Зоопарку.
Ліхтарі  на  доріжках
Скликали  комах
У  красиві  й  пусті
Хороводи,
Говорили  щось  клени
У  темних  чалмах
(може,  просто  просили  погоди?)
Я  не  слухав  отих
Пишнолистих  базік,
І  зірок  не  вишукував
В  небі,
Я  сьогодні  нічий,
Я  сьогодні  утік
Від  численних  людей,
І  від  себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746248
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Дивилось сонце у калюжу…

Дивилось  сонце  у  калюжу,
Ішли  мовчазні  покупці,
Я  віддавав  сьогодні…  душу,
Торбинку  стиснувши  в  руці.
Сусіди  торгували  крамом,
Якесь  ганяло  циганча,
Життя  нові  сплітало  драми
(неначе  їх  не  вистача).
Агов!  Візьміть  її  без  грошей,
Бо  та  душа  немов  дитя:
Їй  треба  тільки  рук  хороших
І  серця  чистого  биття.
Та  не  робіть  ви,  люди,  хиби,
Тілесне  –  це  порожній  дим!..
Та  натовпу  хотілось  хліба,
І  він  уперто  йшов  за  ним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746973
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Ми у цьому житті недолугі аматори…

Ми  у  цьому  житті
Недолугі  аматори
(дійсні  профі  уже
під  травою  лежать),
Ми  щодня  розриваємо
Жилку  екватора
І  знімаємо  ввечері  
Душі  з  розп’ять.
Сміємося  очима,
Тихо  плачемо  римами,
І  уміємо  в  снах
Роздивитись  майбутнє,
Розганяємо  кров
По  тілах  своїх  ритмами,
І  заходимо  в  серце  мов  духи  –
Нечутно.
Ми  –  птахи  й  плазуни,
Ми  –  раби  і  нескорені,
Одночасно  усі  ми
І  мед,  і  полин,
І  якщо  вже  були
За  подобою  створені,
То  яким  був  зразок?
То  який  справжній  Він?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747907
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Нема сусіда.

Нема  сусіда.  Взяв  Всевишній.
Гуляє  вітер  на  току.
Нема  кому  збирати  вишні,
Траву  косити  у  садку.
Порожній  хлів.  Порожня  хата.
Ніхто  не  стане  на  поріг.
Кому  печаль,  а  пустці  –  свято,
Де  знайде  ще  такий  барліг?
Тут  навіть  час  уже  не  плине,
І  сонце  не  спішить  руде,
Лише  чиїсь  літають  тіні
І  джміль  над  квіткою  гуде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748159
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Неполоханий ранок. Плита.

Неполоханий  ранок.  Плита.
Розпускаються  газові  квіти.
Чи  то  день,  чи  погода  не  та,
Що  так  хочеться  в  ліжку  сопіти?
Курить  димом  у  пальцях  сірник
(все,  своє  відробив,  бідолаха),
Старий  кран  мов  вичавлює  сік,
Час  повзе  наче  та  черепаха.
Врятуватися  б  кави  ковтком…
Надто  довго  вона  закипає…
Почуваю  себе  сірником:
Спалахнув,  задимів  і  –  немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748458
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 20.07.2020


Vita D.

Я не проти)

Усе  на  краще  буде,  так!
І  кожен  чашу  вип'є  сповна.
У  Долі  є  таємний  знак-
Як  щастя  нам  налить  по  повній!!!
Мені  відлила  щедро  так
Усмішок,  радості,  сарказму,
На  кінчику  ножа,  на  смак,
Додала  трохи  ще  й  обра́зи.
І  смутку  трішки  налила.
І  пристрасті,  і  насолоди,
Кохання  світлого  дала,-
І  зовсім  з  того  я  не  проти.
Спасибі,  Доленько,  за  все!
За  те,  що  вмію  я  радіти,
Нехай  всі  прикрощі  несе
Далеко  в  безвість  теплий  вітер!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883371
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


Alisson

time is right

ви  краще  будьте  там,  де  лежите.
знайдіть  в  моїх  словах  велику  ласку.
ви  надто  довго  сподівалися  на  те,
на  що  не  сподіваються:  на  мамину  підказку.

ви  бажали  безсмертя  –  потерпіть  ще  одну  хвилину.
ви  ще  можете  забагатіти  чи  здобути  якоїсь  слави.
та  найкраще  для  вас:  плюватися.  а,  саме  це  ви  й  робите?
молодець.  саме  так  чинять  справжні  епічні  невдахи.

ви  йшли  до  успіху,  та  вам  не  пощастило.
так  кажуть.  просто  ваш  світанок  не  настав.
тепер  ми  в  захваті  від  вас:  яка  кумедна  іграшка!
час  –  проти  вас,  потерпілий.  пора  вам  це  усвідомити.

так,  проти  вас.  тому  сидіть  тихенько.
прийміть  ваші  ліки,  поміркуйте  про  сенс  життя.
там  недалечко  від  вас  росте  знамените  дерево,
де  зазвичай  і  знаходять  спокій  такі,  як  ви.

кажете,  ви  –  невинні?  справді  смілива  заява.
я  не  схильний  її  розглядати.  ось  ми  й  прийшли.  бачите?
тепер  усміхніться,  вас  фотографують;
а  плакати  зможете  потім,  за  прикладом  багатьох.

так,  вам  дуже  не  пофортунило,  бо,
як  відомо,  фортуна  ніколи  не  була  на  вашому  боці.
слушний  час  для  молитви!  моліться  до  вашого  бога
й  побачте  сліпуче  світло  там,  де  його  немає.

а  на  цвинтарі  вже,  подейкують,  ваша  яма  давно  готова,
і  позіхає,  нудьгуючи:  виглядає  на  нареченого.
а  в  ваших  очах  ще  можна  з  подивом  спостерегти
тугу  за  катом-садистом  з  інструментами  для  тортур.

слушно,  не  заперечую.  це  –  дуже  тяжка  тортура:
стояти  на  ватяних,  майже  не  ваших,  ногах,
а  кругом  –  вороги.  правильно?  і  погода  якась  похмура.
–  неслушний  час  ви  обрали  для  публічного  самогубства

time  is  right,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883384
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Дуже заняття цікаве…

Вітер  фіранкою  рухає,
Сонечко  сяє  яскраве,
Спостерігаю  за  мухою  –  
Дуже  заняття  цікаве.
Десь  за  вікном  м’ячик  гупає,
Зваблює  небо  широке,
Враження  носяться  купою…
Хто  ті  придумав  уроки?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748762
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Мій тихий світ…

Мій  тихий  світ
Без  зайвих  запитань,
Сполоханих  надій,
Примарних  шансів,
Мов  музика  із  кроків
Та  бажань,
З  краплиною  незвичних
Дисонансів,
Наповнений  словами
До  країв,
Із  присмаком  якогось
Покарання,
Прозорістю  весняних
Ручаїв
Чомусь  воліє  зватися
Коханням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748880
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 19.07.2020


ялідія

Пісні

 

Люблю  пісні  співати!
Вони,  нехай  сумні,
Мій  біль  змогли  ввібрати  –  
І  легше  вже  мені!
Народна  пісня  ллється:
«Ой,  краще  б  я  була…»
І  серце  відгукнеться:
«Кохання  не  знала»
Журба  відходить  тихо,
Бо  пісні  вже  кінець.
Мов  виспівали    лихо
З  душ  наших  та  сердець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871526
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Місяць на літеру «сі»

Місяць  на  літеру  «сі».
Ніч  розілляла  снодійне.
Ходять  останні  таксі,
Блимають  меланхолійно.
Майже  не  видно  зірок
(тих  золотавих  родзинок),
Рипнув  у  дверях  замок,
Тінню  в  калюжі  будинок.
Вдало  ховає  пітьма  
Щось  невелике  й  хвостате,
Мене  для  світу  –  нема,
Йду  із  собою  гуляти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748882
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Під посвист стріл…

Під  посвист  стріл
Щербилися  мечі,
Іржали  коні,
Сіялось  прокляття,
І  тихо  плакав
Янгол  на  плечі
Того,  кого  не  зміг
Урятувати.
Ділили  землю
(дивний  інтерес)
Не  витримавши  з  розумом  
Розлуки…
Як  добре,  що  до  райдужних
Небес
У  тих  людей
Не  дотягнулись  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749208
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Я гріх вчинив… Я визнаю провину…

Я  гріх  вчинив…  Я  визнаю  провину
Перед  людьми.  І  Богом.  І  собою.
Загорнутий  у  думки  мішковину
Стою  перед  великою  юрбою.
Вона  тече.  Вона  не  знає  краю.
Брудна,  мов  відпрацьована  олія.
Їй  що  мій  гріх?  Юрба  своїх  не  знає,
І  суті  каяття  не  розуміє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749363
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Життя потроху змінювало моди…

Життя  потроху  змінювало  моди,
Безсмертний  час  від  стомленості  млів,
Дивилися  з  минулого  народи
Зіницями  пожовклих  черепів,
Старе  рипіло  колесо  сансари
(комусь  не  пощастить  –  ото  печаль…)
Сліпців  духовних  бігали  отари,
Через  святих  Господь  читав  мораль,
З  натхненням  розкидалося  каміння,
Весна  сади  топила  у  красі,
І  знов  у  двері  стукало  Спасіння,
Та  надто  тихо  –  чули  не  усі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749525
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 19.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Ранкове

Золотавий  промінь  рано
Пробігає  по  щоці,
Чути  як  на  кухні  мама
Розколочує  млинці,
Хтось  на  вулиці  балака
(всі  новини  –  в  п’ять  хвилин),
Тихо  гавкає  собака,
(захворів,  напевне,  він).
Піє  півень.  Прохолода
Із  вікна  цілує  в  ніс,
І  тікає  сон  городом,
Бо  його  чекає  ліс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749815
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

То тихий дощ…

Блищить  асфальт  –  
Уламок  чорний  ночі,
Насичене  повітря  
Сивиною,
То  тихий  дощ,
Він  тихо  жити  хоче,
Долонею  втішаючись
Земною.
Мовчать  створіння  на  гілках
Крилаті,
На  вікнах  –
Білі  дотики  холодні,
То  тихий  дощ
Наївно  хоче  знати,
Чи  ти  на  нього  дивишся
Сьогодні.
За  хмарами  безсиле  сонце
Тліє,
Летять  слова,
Туманом  оповиті,
Це  тихий  дощ,
Який  не  розуміє,
Навіщо  він  навчився
Говорити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750442
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 19.07.2020


синяк

Заглянув повний місяць у вікно

Заглянув  повний  місяць  у  вікно,
Збудив  мене  і  не  дає  заснути:
"Що  може  зайдЕш,  є  в  мене  вино,
Порозмовляєм  як  нам  далі  бути"
Ти  там  один  і  я  ось  тут  одна,
У  тебе  зорі  дружно  танець  водять,
А  я  підхожу  завжди  до  вікна.
І  думаю:"Вже  знову  місяць  сходить"
Дивився  повний  місяць  і  мовчав,
Холодне  сяйво  не  зігріло  душу,
У  келиху  вино,  як  зазвичай,
Невипитим  стояло  непорушно.
Не  вийшло  в  нас  душевної  розмови,
Лиш  промінь  спалахнув  у  келиху  вина,
Не  сплю...  Біля  вікна  чекаю  знову...
Хоч  з  місяцем  вночі  -  та  все  ж  я  не  сама.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883301
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


синяк

Ти дарував мені троянди

Ти  дарував  мені  троянди,
Коли  були  морозні  дні,
І  обіцяв:"Так  буде  завжди,
Кохана,  вір  лише  мені".
Серед  зими  буяло  літо,
Воно  цвіло  в  моїй  душі,
Я  і  тепер  люблю  ці  квіти
Але  в  життя  прийшли  дощі...
За  вікнами  снує  негода,
В  ній  наші  долі  розійшлись,
Лиш  спогади  туди  все  водять,
Де  з  квітами  ти  йшов  колись...
Чомусь  зів"яли  наші  квіти,
Хто  винен  з  нас  -  чи  я,  чи  ти...?
Змогли  лиш  потім  зрозуміти,
Ще  є  між  квітами  шипи...
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883300
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Осінній дощ журби налив…

Осінній  дощ  журби  налив
І  холодом  у  вікна  дише,
Та  для  тепла  не  треба  слів,
Достатньо  коцику  і  тиші.
Думки  одвічні  та  ясні
Нехай  лежать  між  подушками,
Хай  тішить  пляцок  запашний
Із  соковитими  грушками.
Хай  тихо  серце  дріботить,
Нехай  вода  на  підвіконнях,
Якщо  є  життєдайна  мить
І  філіжанка  у  долонях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750982
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Ранок осінній. Слизько.

Ранок  осінній.  Слизько.
Заспані  мерзнуть  кури.
Кіт  заглянув  до  миски,
Мовчки  пішов  похмурий.
Гупає  десь  сокира,
Бризкає  світло  в  шибку,
Хмарка  багрово-сіра
Сонця  ховає  скибку.
У  горобців  інтрижка
Сварить  маленьку  зграю…
Світ  –  неповторна  книжка.
Тихо  дивлюсь.  Читаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751440
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Коваль

Я  цвях  гострив.  Робота  не  тяжка,
Настільки  примітивна  –  учень  зможе,
Стирала  піт  замащена  рука,
І  місяць  у  вікно  дививсь  вороже.
Він  знав  для  чого  плід  моїх  трудів,
Тому  і  не  приховував  емоцій,
Палав  червоним  неприкритий  гнів
Та  вітер  застигав  на  кожнім  кроці.
А  я  гострив.  Для  мене  то  був  хліб,
А  не  забава  зовсім,  не  спокуса,
Залізна  крапка  до  віджитих  діб  
Якогось  хлопця.  Кажуть,  що  Ісуса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752216
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Ліхтар і вітер. Світла колисання.

Ліхтар  і  вітер.  Світла  колисання.
Старий  пергамент  з  пилом  днів  колишніх.
Я  вічність  пізнаю  через  Писання,
Без  слів  порожніх,  пафосних  і  лишніх.
Пішов  сусід.  Давно  уже  гуляє.
(у  нього  ніч  і  вулиця  –  кумири)
А  в  мене  тих  кумирів  і  немає,
Я  замінив  їх  на  питання  віри.
Нащо  мені  ота  земна  мінливість?
Дзвін  золота  обернеться  луною.
Я  пізнаю  і  сподіваюсь:  милість
Тепло  долонь  тримає  наді  мною.


P.S.  

За  Лютером  людина  може  бути  врятована:
-  sola  scriptura  -  "лише  через  Писання";
-  sola  fide  -  "лише  через  віру";
-  sola  gratia  -  "лише  через  милість"
(за  матеріалами  журналу  "Вокруг  света"  №10  2017  р.  (стор  96,  кому  цікаво)).

P.P.S.  Ні,  я  не  протестант.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753388
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Збирала намисто з глоду…

Збирала  намисто
З  глоду,
Вогнем  прикрашала
Листя,
Студила  в  озерах
Воду,
Пташині  ховала
Свисти,
На  клапті  рвала
Тумани,
Шуміла  верхів’ям
Сосен
Струнка  і  красива
Панна,
Що  звалася  просто  –  
Осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754377
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Холола ніч, без гриму і прикрас…

Холола  ніч,  без  гриму  і  прикрас,
Дощем  осіннім  сіяла  печалі,
Безсоння  говорило  щось  про  Вас,
Листи  і  телефони  знов  мовчали,
Душі  моєї  танула  броня
(яка  є  користь  уночі  від  неї?),
Я  заздрив  тим,  хто  чує  Вас  щодня
І  сам  лякався  заздрості  своєї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756295
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Пише липа тінь на плоті…

Пише  липа  тінь  на  плоті,
Миє  кіт  вологий  ніс,
Ходять  дяді,  ходять  тьоті,
Сонце  котиться  униз.
Виє  радіосопрано,
Хлопці  граються  в  м’яча,
Не  беруть.  Сказали:  «Рано!
Нам  малих  не  вистача!»
І  гасають  з  диким  криком,
Розсипаються  на  сміх…
От  я  виросту  великим
Й  не  покличу  вас,  старих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756451
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Сьогодні, кажуть, сніг ішов…

Сьогодні,  кажуть,  сніг  ішов,
Далеко  десь  за  виднокраєм,
А  я  із  ним  чекав  розмов,
Відволікав  чекання  чаєм.
І  мріяв,  щоб  думки  збулись
(єдине,  певне,  що  я  вмію),
Що  сніг  отой  прийде  колись
І  землю  свіжістю  накриє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760243
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Іди за мною, люде мій…

Іди  за  мною,  люде  мій,
Забувши  біль  і  труд  даремний,
В  країну  дум,  країну  мрій,
Яку  вимолював  таємно.
Іди,  не  бійся,  я  веду
Скрізь  пастку  хижої  пустелі,
Тобі  судилось  на  роду
Нову  побачити  оселю.
Отут  життя  вартує  гріш,
А  там  –  цінуються  таланти,
Чого  ж  ти,  люде  мій,  стоїш
І  просиш  видати  баланди?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760888
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 19.07.2020


Білоозерянська Чайка

Намисто

Безсилий  гнів
Від  слів  холодних,  кинутих  недбало,
Розсипавсь  мороком  й  полинув  геть  у  даль.
Не  треба  слів…
Байдужістю  Ви  все  мені  сказали,
та  дріб’язкова  вже  ця  незначна  деталь…

Німа  печаль,
Що  підступила  з  чорними    птахами,
Гуртом  знялася  й  відлетіла  в  чужину.
Пустий  причал,
У  світі,  де  ми  трепетно  кохали,
Думки  невтішні  я  подалі  віджену.

А  час  іде…
Загублене  життя  в  торішнім  листі
відшукано,  але  то  справа  непроста…
Зірву  з  грудей
із  Вас  –  дешевовартісне  намисто
і  відчуватиму  все  з  чистого  листа…

З  нуля  життя
почну  тепер  сама  в  чужому  місті
щезає  слід  дешево-штучних  намистин.
і  в  небуття
відійде  з  Вас  підроблене  намисто  -
не  каяття...а    пізні  декілька  сльозин.

(Картина  Витушко  Євгенія  "Осінь".)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Alisson

heroes

подивіться  ліворуч,  подивіться  праворуч,
дивіться  куди  хочете,  навіть  у  бінокль:
ви  не  побачите  правди,  не  побачите  причин,
а  самі  лише  дуже  невтішні  для  всього,  що  є,  наслідки.

ми  не  знаємо,  чи  справедлива  наша  боротьба,
ми  лиш  спрямовуємо  нашу  ненависть  правильно.
гине  багато  людей,  ще  більше  –  з'їжджає  з  глузду.
божевільні  й  поранені  стогнуть,  кричать  цілий  день  –
це  справжня  моральна  мука  для  нас,  що  в  цьому  винні.

нас  називають  героями.  це  –  ніби  й  почесно.
дим,  немає  чим  дихати.  спека  чи  холод  –  ніхто
крім  нас  не  може  чи  не  хоче  бути  тут;
ми  –  не  хочемо  теж,  та  нічого  не  вдієш:
ми  не  хочемо  й  падати,  як  впали  б,  наприклад,  ви.

нас  називають  дурнями.  це  –  справді  дуже  погано.
навряд  чи  ми  звідси  підемо:
хай  ті,  що  так  кажуть,  марять,
що  боремося  за  них.  ми  –  приречені  на  поразку,
якщо  в  це  повіримо.  люди,  до  чого  тут  ви?

стій  презирливо  й  бийся.  ти  –  на  своїй  землі,
твої  наміри  –  чесні.  відкинь  останню  надію.
стій  безстрашно,  й  роби,  що  можеш:
ти  стоїш  перед  спробою  чести,  –
підкоряйся  лиш  поклику  серця,
як  останній  з  людей  на  землі.

ми  знаємо,  як  ми  стали  людьми  війни.
наш  обов'язок:  бути  нещадними,
отже,  це  –  наше  право.
браття,  борімося  аж  до  самої  клятої  смерти!
ваше  останнє  зітхання  буде:
я  виграв,  а  ти  –  програв.

герої,  тримайте  лінію!  тут  буде  лінія  трупів,
що  її  буде  видно  з  космосу.  чули?  небо  –  за  нас!  
нас  називають  дурнями.  ви  –  легендарні  дурні,
з  піснями  про  вас  маршируватимуть
нові  покоління  героїв.

настане  день  –  сюди  приходитимуть  люди
грати  в  шахи,  гуляти  з  дітьми,
слухати  солов'їв.
казатимуть:  тут  гарно,  дуже  гарно!
герої  боролися  чесно
як  один,  і  ніхто  не  втік.

герої,  увага:  ворог  знов  наступає.
шикуйтеся!  це  вже  –  востаннє.
наша  доля:  загинути;
наш  обов'язок:  вбити  їх  якомога  більше;  
крім  нас  тут  немає  нікого,
ми  –  останні  з  людей

heroes,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883254
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Анастасия Яковлева

Нефрит

Мене  у  серце  назавжди  прийми,
Обравши  лиш  одну  з  цілого  світу.
Ніколи  не  наситимося  ми
Енергією  чорного  нефриту.
І  найп'янкішу  пристрасті  росу
Смакуй,  торкнувшись  лагідно  вустами.
Всі  відчуття  до  неба  піднесу.
Я  так  тебе  жадаю,  мій  Адаме!
Мене,  мов  книгу,  вперше  розгорни,
І  закохайся  з  першої  сторінки,
Мелодією  кожної  струни
Нас  огортають    сутінки-відтінки.
Всередині  невидимий  магніт,
І  скільки  б  ще  не  замикались  двері,
Тебе  притягне  знову  мій  нефрит,
І  затишок,
                                         і  дух  священної  вечері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872054
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 19.07.2020


синяк

Ліки від зла

Нам  всім  би  карантину,  та  від  -  зла,
І  обсервації  від  жадібності  й  болю,
Щоб  лиш  любов  тільки  в  душі  жила
І  кожен,  щоб  не  грав  фальшиві  ролі.
Щоб  посадить  язик  на  карантин
І  руки,  що  уміють  тільки  красти,
Не  заздрили  б  сусіду  через  тин,
Вміли  б  радіти  і  чужому  щастю.
На  обсервацію  ще  б  посадить  війну
І  не  на  день,  чи  місяць,  а  -  навічно,
На  волі  залишити  лиш  весну
Спасати  світ,  що  гине  так  трагічно.
Імунітет,  ще  правдою  зміцнить,
Тоді  брехня  загине  як  мікроба,
Любов  і  віру  в  душах  поселить,
Не  ідолам  вклонятися,  а  -  Богу.
Дезинфікацію  провести  всіх  думок,
Добро,  це  -  вітаміни  від  напасті,
Коли  б  засвоїли  ми  Божий  лиш  урок
То  б  і  жили  всі  -  в  радості  і  щасті.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883202
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Анастасия Яковлева

Хвилі

Ти  закохався  в  ці  ранкові  хвилі,
Вони  тебе  зуміють  потопити.
Від  хвиль  бувають  кораблі  безсилі,
Але  без  них  вони  не  можуть  жити

В  обіймах  ночі  -  темної  коханки
Ти  втратив  розум,  а,  можливо,  й  душу.
Зустрінеш  ти  мої  руді    світанки,
Але  тобі  лиш  усміхатись  мушу.

Тікаючи  від  тихої  пустелі,
Пірнай  у  шторм,  зібравши  всю  сміливість,
І  головою  вниз  лети  зі  скелі.
Це  твій  політ!  Знайди  свою  можливість.

Пірнай  в  міцні  обійми  океану,
Давно  твоя  розтанула  свідомість.
Куштуючи  солодку  цю  оману
Дістанешся  лиш  дна  вкінці  натомість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883170
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Крапає дощ. Осінь.

Крапає  дощ.
Осінь.
Вітер  в  трубі
Виє.
Неба  нема
Зовсім,
Тільки  одна
Мрія.
Мрія  про  щось
Інше,
Може  й  ковток
Раю,
Але  буде
Тиша.
Ти  не  гукнеш.
Знаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761558
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Я бачив чорні сни…

Я  бачив  сни.  Я  бачив  чорні  сни
Про  яв,  яка  сховалась  в  передвіку,
Про  хліб  черствий,  який  не  мав  ціни,
Про  душі  кам’яні,  слова-каліки.
Про  випалені  голодом  лани,
І  тихий  плач  здивованої  смерті
Від  того,  що  зуміли  без  війни
Безмежжя  поколінь  з  планети  стерти.
Про  жадібність  червоної  імли,
Про  людяність,  що  втратила  опору
Я  бачив  сни.  І  мовчки  тіні  йшли
Та  з  докором  дивилися  угору.
(малюнок  Юрія  Журавля)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762421
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Йде листопад та миє кожен слід…

Йде  листопад  та  миє  кожен  слід,
Листки  з  дерев  обтрушує  останні,
Пече  холодне  сонце  на  обід,
І  сіється  туманом  на  світанні.
В  повітрі  щось  розчинено  сумне,
Але  що  саме  –  я  того  не  знаю.
Йде  листопад,  та  не  бере  мене,
Напевне,  знов  для  грудня  залишає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763189
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Без біганини. Без епох.

Без  біганини.  Без  епох.
Без  стресів  в  боротьбі  за  істинне
Рости  тихенько,  наче  мох,
Допоки  серця  жар  не  вистигне,
Не  зазнавати  впливу  зваб,
В  житті  не  тішитись  хлібиною,
І  не  кохати  раз  хоча  б  –  
Не  називатися  людиною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764185
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Не заздри розумному…

Не  заздри  розумному,
Розум  –  то  кара
За  скоєний  предками  гріх,
Це  він  насилає
Надії  примари,
В  баранячий  скручує
Ріг.
Із  розумом  завжди
У  сумнівів  свято
Та  розпачу  чути  
Виття,
А  якщо  до  нього  
Ще  совість  додати,
То  пекло  буде
Й  за  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764614
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Не залишайте недосказаним…

Допоки  до  землі  прив’язані,
Допоки  нас  воліють  знати,
Не  залишайте  недосказаним
Усе,  що  варто  розказати.
Нехай  не  збудеться  омріяне,
Нехай  ми  будемо  мов  діти,
Не  для  того  слова  затіяні,
Аби  їх  тиші  залишити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767147
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Грудневий вечір. Тихі спомини.

Грудневий  вечір.  Тихі  спомини.
Зірки  торкаються  гілок.
Танцює  білий  дим  на  комині
Якийсь  нечуваний  танок.
Порожній  шлях,  морозом  кований,
Веде  до  краю  давніх  мрій,
Я  граю  музику  римовану,
Де  образ  твій  іще  живий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768855
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

День спрацьований. Сиро…

День  спрацьований.  Сиро.
На  душі  –  самота.
Підгодовую  сиром
Золотого  кота.
Кілька  кроків  до  ночі.
Небо  тане  бліде.
Кіт  тихенько  муркоче,
А  до  рук  не  іде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883154
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Я наче пливу…

Під  самовдоволений  регіт  іронії,
Під  скрегіт  загострених  люттю  мечей,
Я  наче  пливу,  бо  я  чую  симфонії
Розсипаних  поспіхом  днів  і  ночей.
І  сам  розкидаю  і  зойки,  і  враження,
Дратую  примар  ненароджених  книг,
І  ходить  землею  моє  відображення,
Та  прихистку  просить  у  душах  чужих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769026
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Я снігу взяв маленьку грудку…

Я  снігу  взяв  маленьку  грудку,
Блукали  хмари  кочові,
Бадьорий  півень  грав  побудку
У  ще  зачиненім  хліві.
На  сході  бавилось  червоне,
Гуляв  слабенький  морозець,
Якась  замріяна  ворона
Молилась  на  черствий  хлібець.
В  думках  ішли  до  немовляти
Непосидючі  мудреці,
А  я  продовжував  стояти,
І  грудка  танула  в  руці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770806
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Я в землю вріс…

Я  в  землю  вріс,  маленький  пагінець
Людського  нестаріючого  дуба,
Зубами  смерть  скрегоче  білочуба
І  хитро  мружить  очі  Праотець.
Збігають  сни  з  небесної  гори,
Течуть  неквапно  судження  і  соки,
Свої  навперегін  рахують  кроки
Непосидючі  дні  та  вечори.
А  я  гадаю,  може  є  мета
У  тому,  що  встромляю  в  небо  віти?
Чи  стану  я  опорою  для  світу,
Чи  просто  з  мене  витешуть  хреста?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771171
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

сонце моє

очі
твої
кольору  
неземного  
неба  
світять  
мені  
твоєю  
любов'ю  
вздовж  
дороги
життя  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766695
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

безперервні

ті  цілунки    
всередині    
люблять  
мене  
до  неможливості  
рівно  
дихати

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767025
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

я не можу одночасно дві)

яку  сукню    для  Тебе  одягнути    -  орхідейну,    з  метеликами,  чи  з  орхідейними  метеликами  ?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767641
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

аксіома

Проаналізувавши  глибину  нашої  образи,    виміряли  глибину  образи  нами  іншої  людини.
Солодко?!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768038
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

нестерпність любові

проходити  крізь  квітку  душею
пити  красу
виливати  її  в  світ


Фото  авторське  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768726
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

дійсність творить кожен

краса  моя,  
запалювати  світ  очима  чистоти  -  
означає  жити  правдою,  
що  навколо  -  це  любов.  

Фото  авторське    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768742
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

минуче

Особливість  -  не  шукати  людської  слави  .
Якщо  люди  складають  славу,  це  означає,  що  їм  щось  від  нас  треба,    це  і  є  образ  людської  слави.  І  наслідки  її    -  розп'ятий.
А  не  отримуємо    нагороди    небесної  тоді,  коли    міняєм    її  на  славу  людську.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768790
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Солнца оргазм

без рамок часу

нема
кінця,  
бо
не  було  
початку.

Фото  авторське  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769896
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 18.07.2020


Оргазм солнца

чорні долі

сніг
білий
а  душі
і  далі
чорні-чорні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765095
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Оргазм солнца

утоплениця

затягло    в  любов  глибоко


не  дай  шансу  виплисти


просто

ти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764429
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Оргазм солнца

добре

вечір  
купається  
в  снігових  водах
забутого
грудня  
спокійно


Фото  авторське  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764005
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Zest

цедра

те,  
що  зверху,  
приманює  
до  того,  
що  всередині.  
де  краще?  

неймовірно  
всюди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767072
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Zest

так?

віддати  
небо  
зі    своїх  рук
тобі
щоб
мати
небо

з  тобою  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764957
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 18.07.2020


Zest

добре

вечір  
купається  
в  снігових  водах
забутого
грудня  
спокійно


Фото  авторське  
ID:  764005
04.12.2017  
автор:  Оргазм  солнца

зі  згоди  автора,  що  не  має  доступу  до  другої  своєї  сторінки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765524
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Неділя і вечір.

Неділя  і  вечір.
Вклопотана  втома.
Танцює  в  каміні
Створіння  руде.
Лишилось  заснути,
Іронія  в  тому,
Що  сон  дуже  хоче,  
Але  не  іде.
Він  десь  за  зірками,
Далеко,  не  видко,
Збирає  неквапно
Історій  мішок,
І  смикає  спогад
Тихенько  за  нитку,
І  час  розсипає
Останній  пісок…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772245
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Зимовий парк, північна сторона…

Зимовий  парк,  північна  сторона,
В  каньйоні  загубилися  сторіччя,
Сміється  розмальована  стіна
Великим,  задоволеним  обличчям.
Закутані  у  посірілий  сніг
Нового  сну  чека  атракціони,
Молодик  точить  свій  жовтавий  ріг,
І  блимають  зіркові  легіони.
Відходить  час  без  зайвих  заморок,
Фантазій  тіні  розкривають  крила,
І  внутрішній  ворушиться  пророк,
І  знов  бурмоче  щось  незрозуміле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777778
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Вночі я вийшов на мороз…

Вночі  я  вийшов  на  мороз,
Ховаючи  у  шапку  вуха,
Щось  тихо  шепотів  Христос
Мені,  та  я  його  не  слухав.
Трощили  ноги  карамель
Із  перестудженого  льоду,
І  вікна  затишних  осель
На  сни  пропонували  моду.
Я  вірив  вікнам  тим  чужим
(я  вірю  всім  немов  дітисько),
І  думки  розчинявся  дим,
І  нахилялось  небо  низько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778295
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Поле. Вітряно. Зимно.

Поле.  Вітряно.  Зимно.
Небо  струшує  сніг.
Всі  думки  –  швидкоплинні,
І  немає  доріг.
Час  блукає,  гульвіса,
Не  лишає  слідів,
Виднокіл  ляпку  лісу
На  горба  посадив.
Скрізь  шпарину  останній
Промінь  сонячний  збіг,
І  пропав  до  світання.
Поле.  Вітряно.  Сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778997
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Агов, гаучо, де мої корови?!

Агов,  гаучо*,  де  мої  корови?!
Куди  вони  поділись,  бісів  син?!
Чом  у  коня  не  стерлися  підкови?
Чом  сам  не  загубився  між  рівнин?
Чого  ще  й  досі  пончо  не  в  пилюці?
Чого  твоє  обличчя  не  сумне?
Чи  може  ти  продавсь  якійсь  падлюці,
І  розорити  вирішив  мене?
То  й  що,  що  дівка,  гарна  та  цицьката,
В  гущавину  зманила  лісову?
Скачи  давай!  Шукай  свою  зарплату,
Інакше  місяць  їстимеш  траву!

Гаучо  -  аргентинський  ковбой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779913
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Небо виплакує джаз…

Вітер  закашлявся,  хворий,
Небо  виплакує  джаз,
Може,  зима  зникне  скоро?
Може,  забуде  про  нас?
Може,  запахне  весною?
Може,  нарешті  уже,
Станеться  щось  і  зі  мною,
Та  від  журби  вбереже?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780821
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Якщо можеш – пиши, хоч трішки…

Якщо  можеш  –  пиши,  хоч  трішки.
Двійко  слів:  як  живеш  і  дата,
І  листи  відправляй  хоч  пішки,
хоч  на  хвилі  морській  горбатій,
черепахою,  вітром,  возом,
хоч  би  натяком,  хоч  луною,
Бо  інакше  я  втрачу  розум,
стану  деревом  чи  стіною,
самоти  переп’юся  лишку,
до  мовчання  піду  на  страту…
Якщо  можеш  –  пиши,  хоч  трішки.
Двійко  слів:  як  живеш  і  дата.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

В нашій пісні нема зайвих слів…

В  нашій  пісні  нема  зайвих  слів,
В  нашій  пісні  нема  зайвих  звуків,
Там  лише  нескінченність  степів,
Перегуки  дідів  та  онуків.
Там  живуть  відчайдухи  та  сміх,
Гіркоти  анітрохи  і  солі,
Там  є  коні.  Не  можна  без  них
Скуштувати  солодкої  волі.
В  нашій  пісні  не  виють  круки,
В  нашій  пісні  прихована  сила,
Ми  міцні  і  водночас  м’які
З  тих  часів,  як  нас  небо  створило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783411
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Забутий король номер нуль…

Забутий  король  номер  нуль
Сховався  у  хроніках  давніх,
Не  здійснює  подвигів  славних,
Вовків  не  полює  й  косуль.
Не  кличе  васалів  своїх
На  довгі,  мов  осінь,  гулянки,
Де  ходять  пажі  та  панянки,
І  котиться  залою  сміх.
Не  стогне  в  походах  земля,
Не  падають  коні  від  втоми,
Й  нікому  тому  невідомо
Про  справи  того  короля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784539
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

Це сірий край крокуючих колон…

Це  сірий  край  крокуючих  колон,
Упевнених  у  власній  правоті,
Тут  за  реальність  править  дивний  сон,
В  якому  кровопивці  всі  –  святі.
Тут  не  дарують  квітів  і  зірок,
Якщо  наказ  не  кинули  згори,
Бо  тут  вождів  кохають,  не  жінок,
І  їм  свої  присвячують  дари.
Тут  зрада  найрідніших  –  еталон,
Тут  від  доносів  валяться  столи…
Це  сірий  край  крокуючих  колон,
З  якого  нещодавно  ми  втекли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787554
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 18.07.2020


rutzt

А скоро травень…

А  скоро  травень…
Стане  у  дощах
свою  ховати
різнобарвну  сутність,
Чи  зорі  малювати  по  ночах,
Чи  іншу  неповторну  незабутність,
Перекидати  мовчки  календар,
Ковтати  ноти
музики  живої,
І  буду  я
із  давньою  журбою
переплітати  
свій  небесний  дар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788993
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 17.07.2020


Рясна Морва

Слухай

Слухай  уважно
Мушля  розповідає
Морські  пригоди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883053
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Сьогодні зрізали тополю…

Сьогодні  зрізали  тополю,
Звалили  велетня  без  слів,
Ніхто  її  не  слухав  болю,
Ніхто  прощення  не  просив.
Гарчала  зголодніла  пилка,
У  вікнах  дзеленчало  скло,
Світила  сонячна  тарілка,
Та  тільки  тепло  не  було.
Натомість  вистачало  солі,
І  до  думок  чіплявся  гнів…
Сьогодні  зрізали  тополю.
Звалили  велетня.  Без  слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789436
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Я грав дощову колискову…

Я  грав  дощову  колискову,
Краплин  вислуховував  дзвін,
Хиталася  світу  основа,
І  сон  піднімався  з  глибин.
Не  чулось  порожнього  страху,
Й  до  всього  голодного  зла,
І  був  я  немов  черепаха,
Бо  вічність  скрізь  мене  текла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790317
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Зорі були синіми…

Я  пізнавав  істину,
Перебирав  римами,
Грав  календар  числами,
Зорі  були  синіми.
Істина  десь  висіла
Схована  між  тінями,
Але  одне  тішило:
Зорі  були  синіми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790589
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Буде усе не так…

Буде  усе  не  так,
Буде  інакше  зовсім,
Змінить  напруга  знак,
Стане  весною  осінь,
Стане  природа  «за»,
Доля  не  буде  проти,
І  почуттів  гроза
Буде  не  так  колоти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791395
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

У пустелі Атакама…

У  пустелі  Атакама,
Де  в  дощів  немає  сил,
Виє  вітер  дикі  гами,
І  гарячий  носить  пил.
Там  не  водяться  події,
Там  закляк  навіки  світ,
Тільки  ящірки  і  змії
Залишають  часом  слід.
Там  не  вимолиш  спасіння,
В  небесах  мовчить  Отець,
І  повзуть  надвечір  тіні,
У  яких  нема  сердець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792094
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Замріяна музика…

От  чую,  що  добре,
От  чую,  що  вчасно,
От  чую,  що  це  і  потрібно  мені:
Замріяна  музика,
Тиха,  прекрасна,
Історії  каже
Свої  неземні.
І  те,  що  цим  світом
Ще  ходить  свавілля,
Яке  відпустили  на  волю  чорти,
Уже  не  важливо,
Бо  музика  –  в  силі,
І  більше  немає  
В  душі  пустоти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792242
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Ви можете бути різними…

Ви  можете  бути
різними,
Всілякою  міряти  
мірою,
Та  прошу,
не  будьте  залізними,
З  холодними  душами
сірими.
Підтримуйте  пісню
і  бесіду,
Живіть,  не  шкодуйте
взаємності,
Додайте-но  кольору
всесвіту,
Він  теж  полюбляє
приємності.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792623
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 17.07.2020


Alisson

english rose

моя  маленька,  я  чекав  тебе  годинами,
а  ти  все  не  приходила,
Чекав,  чекав,  висів  на  телефоні,  мов  шибеник,
–  і  це  триває,  мабуть,  років  сто.

так,  ти  тримаєш  мене  в  підвішеному  стані,
такі  фігури  мови  доводять  мене  до  сказу.
та  коли  вже  доходить  до  пекельних  меж  божевілля,
твої  великодні  дзвони  повертають  мене  до  життя.

вітаю.  така  погода!  гайда  гуляти,  кице!
маю  гроші.  можна  поїхати  хоч  до  лондона,  хоч  куди.
я  так  за  тобою  скучив,  що  мало  не  з'їхав  з  глузду,
–  така  ти,  по  правді,  погана,
зовсім  безсовісна  дівчинка!

англійська  трояндо,  ти  –  як  терновий  вінець,
ти  –  як  тавро  "невинен"  на  чолі  короля  бандитів.
я  сподіваюся,  будеш  зі  мною  завжди,
аж  доки  зносиш  мене,  як  стару  улюблену  сукню.

я  пам'ятаю  наш  перший  раз:  так,  то  будо  дивовижно;
а  наступного  разу  це  буде  справжнім  пеклом.
твоя  мама  тобою  пишається,  вважає  милою  дівчинкою,
вона  тебе  вже  не  знає,  кажучи  ретроградно.

га?  не  вгадав?  не  ховай  винозорих  очей,  кохана!
невже  я  не  заслужив,  невже  я  страждав  даремно?
кинув  заради  тебе  виклик  натовпу  дурнів,
й  довелося  йому  зів'янути,  прекрасна  жахливо  дівчино.

англійська  трояндо,  ти  –  справді  терновий  вінець.
чи  бажала  б  ти  справді,  дитино,  мене  відкинути?
ти  повинна  носити  корону  з  діямантами,  як  горіхи,
й  черевички  зі  шкіри  дракона,  моя  англійська  трояндо.

ми  вже  давно  заодно.  я  не  знаю,  що  в  нас:  кохання?
припустімо.  тоді  все  добре.  та  що,  коли  це  не  так?
мрію  про  тебе  щоночі,  –  буває,  не  сплю  до  рання;
міркую:  кого  вона  любить  більше:  котів  чи  собак?  

стривай,  юна  жінко,  тримайся:  сам  до  тебе  прийду.
це  ти  мене  смикаєш,  мов  маріонетку,  за  нерви?
будь  там,  де  ти  є,  нестерпно  погана  дівчино;
будь  моєю,  і  я  зможу  тебе  терпіти.

я  дозволю  тобі  робити  жахливі  речі:
зможеш  мені  морочити  голову  вдень  і  вночі;
зможеш  мені  копирсатися  в  печінці  тупим  ножем;
зможеш  і  в  серці,  безсердечно  жорстока  дівчино,

англійська  трояндо!  ти  –  мій  терновий  вінець.
тримайся,  не  падай.  кортить  сказати  ще  й  образно:
дико  ростеш,  недоглянуто.  в  цьому  –  твоя  особливість,
–  я  навіть  дозволю  тобі  носити  мене,  мов  сукню
й  заносити  дотла  –  та  навряд  чи  тобі  це  вдасться

english  rose,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883048
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Мандри

Підперши  світ
утомленим  плечем,
Змочивши  лоба
потічками  солі,
Я  мандрував
країною  нікчем,
Шукав  там  крихти  
гідності  і  волі.
Стираючи  підошви
падав  з  ніг,
На  світло  сподівався
у  фіналі,
Але  нікчеми
славили  батіг,
Й  духовністю  нікчемність
називали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793039
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Мандри

Підперши  світ
утомленим  плечем,
Змочивши  лоба
потічками  солі,
Я  мандрував
країною  нікчем,
Шукав  там  крихти  
гідності  і  волі.
Стираючи  підошви
падав  з  ніг,
На  світло  сподівався
у  фіналі,
Але  нікчеми
славили  батіг,
Й  духовністю  нікчемність
називали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793039
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Про те, що реально важливо…

Про  те,  що  реально  важливо,
Без  чого  прожити  непросто,
Відверто  сказати  б  змогли  ви,
Спустившись  з  вершин  свого  зросту?
Навіщо  вам  магія  слави?
В  простому  відчуйте  потребу,
Бо  там,  унизу,  теж  цікаво,
Не  гірше,  ніж  в  вашому  небі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793274
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Придумайте цукеркові дощі

Чому  нема  цукеркових  дощів,
А  також  шоколадно-мармеладних?
Хто  казку  не  придумати  посмів?
Скажіть,  хіба  це  було  надто  складно?
Зробіть  хоч  щось,  не  будьте  мов  дуби,
Є  їх  і  так  мільйонами  по  світу,
Ідеш  по  лісі  –  там  одні  гриби,
І  жодного  льодяника  на  вітах!
Тож  годі  вам  шукати  бариші,
Ловити  одне  одного  на  слові,
Придумайте  цукеркові  дощі,
А  разом  з  ними  можна  і  тортові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793410
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 17.07.2020


Alisson

Усміхнуся

Усміхнуся  тобі  —  ти  у  відповідь  теж  усміхнешся,
Наші  очі  засяють  мов  зорі  на  шпальтах  небес,
І  до  мене,  мов  киця,  ніжнесенько  так  пригорнешся,
Що  нарешті  забудеш  про  втому,  дедлайни  і  стрес...
Поцілую  тебе  —  й  зіллємося  в  щось  первісно  ціле  —
Непокорний,  нестримний  струмочок  людського  буття.
Вітерець  обережно  здуватиме  з  нас  наболіле
І  заглушить  усе  окрім  нашого  серцебиття...
©  Alice  F.  (17.07.2020)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883042
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Вийшли зорі в далекий путь…

Вийшли  зорі  
в  далекий  путь,
Небо  місяця  ріже  
ніж,
Я  у  всьому  шукаю
суть,
Навіть  там,  де  її
на  гріш,
Навіть  там,
де  шукать  дарма,
Й  загадковості  чути
сміх.
Тільки  розум  уже
дріма,
І  думки  замітає
сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793528
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Стою один…

Стою  один
В  обіймах  сьогодення,
Стою,  не  йду  –  
Усе  довкруж  іде,
І  кожен  вірш
Неначе  одкровення,
І  мовчки  небо  тішиться  
Святе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794625
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Спочинь, солдате…

Спочинь,  солдате,
Ось  твій  щит,
Ось  гладіс  твій,
Шолом  блискучий,
Ти  захищав
Безстрашно  світ,
І  долі  колесо
Рипуче.
Ти  все  розтратив,
Все,  що  мав  –  
Здоров’я,  молодість
І  силу,
І  те,  що  ти  так  захищав,
Без  тебе  далі
Покотило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795498
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

У цих лісах жили колись дуліби…

У  цих  лісах  жили  колись  дуліби,
Свободу  цінували  над  усе,
Ростили  хліб  і  мали  ще  й  до  хліба
З  того,  що  Бог  в  долонях  принесе.
А  заздрощів  із  пихою  не  знали,
Шляхетських  не  любили  батогів,
Гостей  та  рідних  радо  зустрічали,
Й  залізом  зустрічали  ворогів.
Пройшли  віки,  поділися  заброди,
Стекли,  немов  вода  у  білий  рінь,
Та  зайдеш  в  ліс  і  вигукнеш:  Свобода!
І  відгукнуться  сотні  поколінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796311
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Я дуже люблю пензлики дерев…

Я  дуже  люблю  пензлики  дерев,
І  голубу  небесну  нескінченність,
Текучий  час  дороги  без  перерв,
Смарагдову  полів  благословенність.
І  як  в  полях,  що  хмари  підпира
Горбатими  хребтами  мезозою,
Червоний  день  потроху  догора,
І  плаче  за  перейденим  росою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796556
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Спасибі, люди, вам за те…

Спасибі,  люди,  вам  за  те,
Що  я  не  буду  вже  колишнім.
Це  було  боляче,  проте
Не  був  ще  жоден  досвід  лишнім.
У  коліщатках  й  ланцюжках
Життя  старого  механізму
Мене  уже  не  візьме  страх
Пізнати  користь  егоїзму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796930
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 17.07.2020


К. Тарновська

Зупинка

Ти  –  це  ще  один  незнайомець  в  моєму  житті,
Тому  я  не  поспішаю  запитувати  твоє  ім'я.
Ти  –  квітка  в  чужому  саду,  яка  привернула  мою  увагу.
Знаю,  що  не  зможу  її  зірвати.

Мені  не  потрібні  знаки  долі,  які  я  все  одно  не  розумію,
Не  потрібне  кохання  раз  і  назавжди.
Серце  занадто  недосвідчене,  тіло  довірливе.
Мною  керують  власні  почуття  і  страхи,
Але  я  добре  знаю,  що  вони  минають.

Серце  –  просто  орган  в  грудях,
Але  коли  ти  мені  пишеш,  воно  підказує,  як  діяти.
Мозок  –  лиш  механізм
І  завдяки  йому  я  можу  писати  про  тебе,  а  потім  забути.

Мені  не  потрібна  веселка  після  дощу,
Не  потрібні  зорі  на  нічному  небі,  
Щоб  зрозуміти  чи  варте  це  нове  почуття  того,  щоб  жити  в  моїй  душі.
Мене  спіймали  прекрасні  сни,
Але  я  добре  знаю,  що  вони  нічого  не  значать.

Ти  –  це  лиш  зупинка,  яку  я  зробила  на  трасі  життя.
Що,  не  віриш?
Тоді  доведи  протилежне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883032
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


К. Тарновська

Забирай

Мій  розум  завжди  буде  казати,
Що  це  протриває  недовго,
Брехатиме,  як  було  востаннє  боляче.
Це  вперше.
Не  здатна  керувати  ним  поруч  з  тобою.
Він  говорить,  серце  мовчить,
А  ти  віриш.
Все,  що  я  можу  дати  тобі  сьогодні  –  це  наш  час.
Що  ж,  забирай  і  повертайся,
Коли  почуєш  голос  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883031
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Люблю цей край у будь-якій порі…

Люблю  цей  край  у  будь-якій  порі
За  грози  з  блискавицями-ножами,
За  чисті  зорі  в  небі  угорі,
За  спеку,  що  чаклує  міражами,
За  ранки,  вечори  та  краєвиди,
За  співи  прохолодної  води…
За  що  ж  ти,  набундючений  сусіде,
Не  любиш  свій,  раз  лізеш  так  сюди?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798980
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Люблю цей край у будь-якій порі…

Люблю  цей  край  у  будь-якій  порі
За  грози  з  блискавицями-ножами,
За  чисті  зорі  в  небі  угорі,
За  спеку,  що  чаклує  міражами,
За  ранки,  вечори  та  краєвиди,
За  співи  прохолодної  води…
За  що  ж  ти,  набундючений  сусіде,
Не  любиш  свій,  раз  лізеш  так  сюди?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798980
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

У цього музиканта справжній дар…

У  цього  музиканта  справжній  дар,
Напевне  від  богів  його  він  має,
Почуйте,  як  в  руках  старий  ситар
Щось  неможливе  з  серцем  витворяє.
Де  взяти  ще  такої  дивини,
В  якій  є  все  –  мелодії  і  сутри?..
Заплющиш  очі  і  ідуть  слони,
Та  бурмотить  легенди  Брахмапутра.
Немає  ані  гніву,  ані  скрут,
Законів  і  якихось  профанацій,
Й  здається,  що  нірвана  прямо  тут,
Без  зайвих  слів  і  мудрих  медитацій


П.С.  Замість  картинки

https://www.youtube.com/watch?v=9QZOHzWLF9w

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799657
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Блукає пиха…

Блукає  пиха,
Гупає  в  литаври,
Ладнає  маску  слави
До  лиця,
А  вічності  не  треба  зовсім
Лаврів,
Їй  вистачить
Тернового  вінця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800046
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

А чим похваляться часи…

А  чим  похваляться  часи,
Коли  буде  усе  відкрите,
Усі  можливі  полюси
Чи  загадки  етруських  літер?
І  люди,  як  не  стане  мрій,
Залишать  що  своїм  нащадкам?
Чи  світ  придумають  новий
І  там  почнуть  усе  спочатку?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800690
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Людьми і часом дерті стіни…

Людьми  і  часом  дерті  стіни,
Квадратик  неба  угорі,
Чавунні  ноги  топчуть  глину
У  цій  загубленій  дірі.
Охриплий  подих  ходить  лунко.
Як  Бога  хочеться  води…
Не  за  борги  –  за  іншу  думку
Я  був  відправлений  сюди!
Буває,  хтось  спокусу  кине:
-  Покайся,  грішнику,  та  йди…
Я  краще  Господа  зустріну,
Ніж  зраджу  совісті  труди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805628
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

День на страву з пригод багатий…

День  на  страву  з  пригод  багатий,
вимкнув  хтось  ліхтарів  кольє,
в  небі  хмарна  іде  регата,
сонце  воду  з  калюжі  п’є.
Тихий  вітер  планує  втечу,
заблукала  дзижчить  бджола,
За  фонтаном  кричить  малеча  –  
щось  цікаве  собі  знайшла.
Десь  питання  блукають  гострі,
за  горлянку  думки  трима,
А  мені  неймовірно  просто,
бо  у  мене  думок  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807586
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Не бійсь…

Не  бійсь  дороги,
Не  бійся  ями,
Не  бійсь  ніколи
Нових  думок,
Бо  ж  і  на  сонці
Бувають  плями,
І  сильним  тяжко
Від  помилок.
Пліток  не  бійся,
Не  бійсь  печалі,
Нерозуміння
І  самоти,
Якщо  боїшся
Рухнутись  далі,
Було  навіщо
В  цей  світ  іти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809972
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Коли ще не відкрили Антарктиди…

Коли  ще  не  відкрили  Антарктиди,
В  лісах  молились  привидам  вовків,
Уже  на  світ  Великі  піраміди
Дивилися  із  безміру  віків.
Ніхто  не  мав  про  зорельоти  мрії,
Новин  не  пив  брехливої  смоли,
Ніхто  не  знав  маленького  Месії,
А  піраміди  древні  вже  були.
Усе  мине,  що  зараз  модне  дуже,
Розвіється  у  часі  і  воді,
І  ми  з  тобою  теж  минемо,  друже,
Та  піраміди  будуть  і  тоді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810929
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Не всі слова потрібно говорити

Не  всі  слова  потрібно  говорити.
Не  всім  думкам  давати  треба  волю.
Нехай  у  серці  гіркоти  налито,
Вона  є  теж  у  довгим  списку  долі.
Нехай  довкруж  давно  набридлі  лиця,
І  осінь,  що  здається  не  минає,
Душі  потрібні  часом  таємниці,
Без  того  в  неї  спокою  немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814481
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Як маєш натхнення – слухай

Як  маєш  натхнення  –  слухай.
Як  маєш  бажання  –  вір
У  силу  і  велич  духу,
В  досяжність  високих  зір,
У  янгольський  голос  срібний,
У  невідворотність  мрій…
Зумій,  як  тобі  потрібно.
Не  хочеш?  Тоді  не  ний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Знімайте діадеми і корони…

Цінують  поле  не  за  бур’янами.
Не  зачіска  оздоблює  чоло.
На  війни  ходять  не  за  орденами,
А  щоб  тих  війн  нарешті  не  було.
Шанують  пісню  не  за  обертони.
Не  кожен,  хто  на  сцені,  той  артист.
Знімайте  діадеми  і  корони,
Вони  не  зможуть  замінити  зміст.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819553
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Срібний вітер бере акорди…

Срібний  вітер  бере  акорди.
Запорошена  ніч.  Луна.
Тихий  місяць  коряву  морду
Устромив  в  оксамит  вікна.
Час  відклав  до  світанку  сили,
Дописавши  хвилин  рядок,
І  сумують  за  небом  крила
Прозаїчних  земних  думок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823855
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Жиль де Ре

Часу  напнута  жила.
Тихий  трясеться  сміх.
Що  ж  ти  накоїв,  Жилю?
Нащо  тобі  цей  гріх?
Так  бракувало  слави
Й  крові  в  твоїм  житті?
Чим  тебе  збив  лукавий
З  праведного  путі?
Скоро  у  пекла  свято,
Раю  уже  не  жди:
Синього  так  багато
В  полиску  бороди…


Жиль  де  Ре  -  прототип  Синьої  Бороди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825693
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Цукерка. Тістечко. Какао…

Цукерка.  Тістечко.  Какао.
Злітає  янгол  на  плече.
Душа  забула  про  лукаве
І  час  невидимий  тече.
В  думках  мелодія.  Не  збути.
Спектакль  демонструє  скло.
А  в  мене  поспіху  отрути
В  житті  неначе  й  не  було.
Не  бачив  наче  гріх  у  вічі.
Не  чув  прокльонів  чорних  слів…
Тож  хай  цей  світ  мене  не  кличе,
Я  ще  какао  не  допив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825969
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Коли у небі золотому…

Коли  у  небі  золотому
Воскреснуть  хмари  дощові
І  тихим  пилом  ляже  втома
В  новонародженій  траві,
Коли  весна  наповнить  груди,
Думки  наповнить  і  серця,
Тоді  повіриться  у  чудо,
Яке  не  відає  кінця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826818
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

А там, за обрієм весняним…

А  там,  за  обрієм  весняним,
На  безмірі  озимих  нив,
Ранкові  куряться  тумани
І  голубих  чекають  злив.
Там  жартівливий  вітер  віє,
Нуртує  небо  від  птахів,
І  носять  у  серцях  надію
Журби  не  знати  і  гріхів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827604
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 17.07.2020


Alisson

Запам'ятай мене

Запам'ятай  мене  такою,
Якою  я  була  тоді:
Як  милувалася  рікою
У  горах  в  роки  молоді...
Запам'ятай  як  я  сміялась
Коли  ми  бігли  через  ліс,
Як  загубитися  боялась,
Як  пластир  клеїла  на  ніс...
Запам'ятай  той  дивний  вечір:
Червоне  сонце,  шум  дерев,
Мої  брудні  засмаглі  плечі
Й  гірського  грому  дикий  рев...
Запам'ятай  як  ночували
В  малім  наметі  —  ти  і  я,
І  як  душею  відчували,
Що  ти  —  моя,  а  я  —  твоя...
©  Alice  F.  (10.07.2020)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882932
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Аїда

З  глибин  старенького  вінілу,
Де  пил  кубло  для  себе  звив,
Непереборна  лине  сила,
Дарунок  пам’яті  і  снів.
Там  нот  розбурхані  потоки,
Там  гомін  древніх  голосів,
Там  переможні  чути  кроки
Давно  загублених  часів,
Тримають  небо  піраміди,
Життя  в  піски  несе  ріка,
І  загорьована  Аїда
З  походу  милого  чека.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828789
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

У цім краю прадавньої природи…

У  цім  краю  прадавньої  природи,
Живих  лісів  та  шурхотливих  нив,
Дай,  Господи,  ще  мудрості  народу,
Бо  іншим  Ти  його  вже  наділив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831224
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Глибина небокраю…

Глибина  небокраю.
Неполоханий  світ.
Біла  хмарка  літає
Мов  якийсь  вертоліт.
Лісу  темна  колода
Визира  вдалині
І  готує  природа
Щось  цікаве  мені,
Без  надмірної  солі,
Без  жадоби  і  справ.
Біла  хмарка  і  поле.
Нереальність  і  яв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831799
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

ця реальність – суцільні стреси…

ця  реальність  –  суцільні  стреси
але  іншої  не  знайти
за  колумбами  йдуть  кортеси
руйнувати  нові  світи
за  ісусами  ходять  юди
за  модерном  спішить  кліше
хто  ходить  за  тобою  буде
обирати  тобі  лише

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831945
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Телевізор сказав…

Телевізор  сказав,
Що  змінилась  погода.
Телевізор  сказав,
Що  нам  дуже  погано.
І  плануємо  ми
На  майбутнє  пригоди,
Не  встаючи  
З  нагрітого  тілом  дивану.
А  навіщо  тоді
Нам  дало  небо  очі?
А  навіщо  тоді
Нам  придумано  розум?
Телевізор  сказав…
Ми  ковтнули  охоче,
І  до  прірви  йдемо
Під  брехливим  гіпнозом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832729
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Скажіть-но, де дістали стільки злості…

Скажіть-но,  де  дістали  стільки  злості
До  того,  хто  не  думає  як  ви?
В  могилах  вже  перевернулись  кості,
І  від  набату  трусяться  церкви.
Бо  знову  оживають  давні  дати,
Які  неначе  перейшли  у  дим,
Де  брат  іде  на  брата  полювати,
І  нищити  завзято  рідний  дім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833537
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Травнева ніч. Самотній перехожий…

Травнева  ніч.  Самотній  перехожий.
Холодна  тиша  впала  на  район.
Золотобокий  місячний  вельможа
Зірок  по  колу  водить  пантеон.
Повзуть  казки  у  небі  та  легенди
Без  поспіху  і  без  залишніх  слів.
Все  буде  добре,  бо  на  хепі-енда
Я  долю,  мов  годинника,  навів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834805
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Мій прадід, той іще вояка…

Мій  прадід,  той  іще  вояка,
Не  шкодував  хороших  слів,
Не  довіряв  чуткам  та  знакам,
І  зроду  злого  не  зробив.
Він  не  шукав  від  влади  ласки,
Доземно  кланятись  не  вмів,
Та  дітлахам  новеньку  казку
В  скарбниці  розуму  носив.
Ще  й  до  науки  мав  охоту,
Умів  читати  стародрук,
І  Богом  видана  робота
Його  не  оминала  рук.
Любив  людей.  Любив  природу.
Тримав  у  прикрощах  лице.
І  штампом  «ворога  народу»
Йому  віддячили  за  це.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835655
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 17.07.2020


Alisson

buried alive

погані  часи  настали:  дуже  погані.
хто  в  тому  винен?  невинних  нема.
скажи,  що  ти  бачиш?  і  що  б  ти  хотіла  бачити?
скоро  мене  не  стане.  схаменешся  –  а  ти  сама.

чи,  може,  ці  люди  –  хто  вони,  такі  величаво  дрібні?
–  може,  ляльки  для  биття,  виховання
та  инших  таємних  забав.  
а  що  мене  тут  з  вами  не  було  аж  три  дні,
то  не  було  ж  нікого.  що  я  робив?  міркував.

ви  не  знали?  тут  така  радіяція,
що  її  не  бояться  лиш  пафосні  таргани;
мої  залізні  мізки  трохи  підгоріли,
і  мені  вже  примарилося,  мене  поховали  живцем.

час  –  це  те,  що  є  зараз.  чи  добре  вам  там  самій?
засіваючи  лоно  темряви  емоційно  тупими  словами,
чуємо  в  відповідь  стогін  жінок,  припнутих  для  покарання
десь  до  ганебних  стовпів.  міледі,  чи  ви  ще  з  нами?

курив.  відпочив,  погуляв  –  стало  відносно  легше.
та  коли  повернувся,  побачив:  кепські  справи!  пора  йти  геть.
тут  потопаю  в  розпусті,  задихаюся  в  гріху,
блукаю  сміттєзвалищами  безумства  –
все  це  –  набагато  гірше,  ніж  бути  похованим  живцем.

час  для  об'яв.  розгніваюся,  й  постану  самим  собою.
хто  тут  бажав  би  реально  перемогти?
всі  бажають  угод,  компромісів,  якогось  слизького  миру
з  ворогом  людського  роду,  кажучи:  чорт  нам  пастир,
а  ми  –  його  вівці,  свідки  його  мерзоти.
подивлюся  на  це,  послухаю,  та  й  промовлю  недбалим  жестом:
зрозуміло.  спаліть  це  місто,  й  не  забудьте  полити  квіти

buried  alive,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882926
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Alisson

one short life

мама  мене  навчила  багатьох  важливих  речей
про  життя  і  про  те,  як  ми  його  провадимо.
кажучи:  синку,  це  було  б  неприйнятно  банально:
жити  заради  згромадження  матеріяльних  благ;

вона  казала:  я  думаю,  з  тебе  вийде  чудова  людина,
і  я  буду  рада  тобою  пишатися;
ти  будеш  чесним,  хорошим  і  людяним,
–  навіть  не  знаю,  чого  тобі  ще  бажати.

все-бо,  що  ми  отримали,  наскільки  нам  відомо,
від  наших  святих  при  народженні:  одне  коротке  життя.
якщо  ми  не  навчимося  добре  його  провадити,
світ  буде  недобрим,  і  все  буде  дуже  погано.

ні,  на  моєму  імені,  я  знаю,  не  буде  ганьби.
не  дивіться  на  всяких  негідників,  поганців  та  комуністів:
я  –  не  такий,  як  вони,  я  відкидаю  безчестя
так,  щоб  ніхто  ні  в  чому  не  зміг  мене  звинуватити,
щоб  уникнути  всіх  прокльонів  аж  до  самої-самої  смерти,
і  коли  вже  її  приймати,  з  гідністю  і  в  чистоті.  

так  само  й  подібно  мене  повчала:  скажу  тобі,  що  робити,
щоб  здобути  поваги  та  слави;  а  чого  навпаки  не  робити,
з  суспільством  взаємодіючи.  якщо  коротко,  дбай  про  манери,
не  засмічуй  своєї  мови  ні  русизмами,  ні  лукавством,
а  якщо  ти  побачиш,  як  хтось  лається  й  брудно  бреше,
візьми  держака  від  лопати,  помолися  й  товчи  йому  пику.

й  ще  одне,  синку,  можу  сказати,  що  знаю  напевно
заради  всього,  що  знаємо,  любимо  та  цінуємо:
якщо  ти  порушиш  свою  безкомпромісну  цілісність,
краще  тобі  було  б  втопитися  в  власній  крові.

тепер,  коли  я  –  старий,  досвідчений,  трохи  дивний
і  дуже  розумний,  я  згадую  все,  що  вона  казала.
я  знав,  що  вона  має  рацію,  й  тримав  це  в  своєму  серці.
я  ніколи  не  шкодив  світові,  суспільству  чи  добрим  людям;
мене  не  гризла  жадоба,  а  ні  заздрість,  а  ні  злоба;
я  старався  робити  все  правильно  –  чим  вам  мені  дорікати?

все,  що  я  маю:  одне  коротке  життя.
все,  що  я  хочу  знати:  чесне  воно  чи  нечесне.
бо  якщо  ви  ніколи  не  знаєте,  що  добре  і  що  погано,
значить,  ви  втратили  розум,  чи  незабаром  втратите.

моя  репутація  –  чиста:  без  вади  і  без  догани.
якщо  я  здаюся  негідником,  моєї  вини  в  тім  немає.
я  люблю,  я  живу,  а  колись  і  помру,  напевно,
та  я  не  прийняв  би  смерти  в  соромі  і  в  безчесті

one  short  life,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882923
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Alisson

teach you how

ну,  годі:  злазьте  з  вашої  високої  трибуни.
як  ви  гадаєте,  блазню,  хто  ви  тепер  такий?
ваша  гітара  втомилася.  послабте  нарешті  струни,
притуліться  он  до  стіни,  стійте  як  сам  не  свій:

дитинко,  що  ти  надумала?  будь  розумничкою,  красуне!
якщо  ти  не  мрієш  про  сцену,  тоді  ні  про  що  не  мрій.
скніючи  тут  в  величезному  –  скільки  тут  клубів?  –  містечку,
зовсім  нічого  не  бачиш,  то  хоч  горілки  не  пий.  

дурницям  немає  виправдань.  не  годуй  мене  цим  лайнoм,
любите  прикрих  клоунів  –  вклоняйтеся  дохлим  жабам.
ненавидьте  цілий  світ,  наливайте  з  подвійним  дном
обіцянок  ляхам,  москалям,  жмеринчанинам  та  арабам.

чи  ви  не  любите,  коли  вас  примушують  жити?
чи  вам  здається,  що  слухатися  –  доля  дурних?  –  так  і  є.
хто  грає,  але  не  слухається,  не  здобуде  всієї  освіти,
він  –  чи  вона  –  брехатиме,  та  не  вмітиме  одурити,
такий  –  чи  така  –  неминуче,  постійно,  завжди  програє.

не  засмучуй  мене,  не  танцюй  з  посіпаками  дохлих  муз,
бо  розсерджуся  і  навчу  тебе  пити  пиво  й  співати  блюз.

ти  серйозно?  сідлай  свого  коника.  я  знаю  чудове  місце  –
там  швидкі,  як  демони,  покидьки  барабанять  вночі  та  вдень.
я  не  знаю,  як  зараз,  коли  всюди  безлад,  але  колись  це
називалося  рокенролом.  ти  здурієш  від  тих  пісень,

там  ти  зможеш  мене  спалити  поглядом,  як  ганчірку,
бо  тобі  навряд  чи  сподобається  поведінка  крутих  дівчат,
що  танцюють  там  на  столах.  я  влаштую  всесвітню  вечірку
з  гарантованим  армагеддоном  і  повстанням  святих  поросят!
–  а  тут,  коли  хто  й  задивиться  на  мою  неслухняну  зірку,
пошкодує  про  це  разів  сорок,  а  може,  й  всі  п'ятдесят.

ти  не  маєш  причин  слухати  якихось  тупих  резонів,
а  забагато  базікати  –  наш  святий  привілей.
і  якщо  нам  в  прерії  трапиться  стадо
рябих  тупорилих  бізонів,
ми  зможемо  їм  пояснити,  де  язик,  а  де  –  мова  людей.

але  ти  забагато  базікаєш:  особливо  тоді,  коли  треба,
наприклад,  комусь  сказати,  що  він  –  блідий  боягуз.
і  якщо  ти  ще  віриш,  що  гроші  повинні  нам  падати  з  неба,
я  навчу  тебе  перше  мовчати,  а  вже  потім  –  співати  блюз.

в  цих  –  зависокі  підбори.  ці?  ну,  поміряйте  ці.
краще  вам  зовсім  без  них,  і  взагалі  без  нічого.
я  казав  вам:  я  маю  принципи;  отже,  в  моїм  гаманці
немає  місця  грошам.  гей,  заради  всього  святого!

чого  ми  чекаємо?  бачу,  для  вас  тут  нічого  немає.
якщо  ти  станцюєш  самбу,  прибіжить  слизький  сажотрус,
пропонуватиме  нам  всього  всякого,  зробленого  в  китаї,
і,  я  думаю,  пообіцяє  навчити  співати  блюз

teach  you  how  to  sing  the  blues,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882921
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Овочі

Не  треба  глузду  помочі,
Який  у  нім  резон?
Простіше  бути  овочем,
Буде  спокійним  сон.
У  носіїв  ментальності,
Що  на  землі  трима,
Нема  відповідальності,
І  сумнівів  нема.
Хай  думають  погоничі,
Володарі  скарбниць.
Простіше  бути  овочем,
Із  шлунком  без  границь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838468
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Де ж той розуму спалах?

Де  ж  той  розуму  спалах?
Де  ж  той  глузду  запас?
По  московських  лекалах
Хижий  шиється  час.
Там  нема  віри  слову
Й  на  малесеньку  мить,
Й  знову  нечисть  готова
Всесвіт  кров’ю  залить.
Там  біда  у  прогнозах,
Там  керує  дурне…
В  нас  оклигає  розум,
Чи  навіки  засне?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839675
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Більшість

Хтось  хоче  свободи.
Хтось  жити  щасливо.
А  інших  красива
влаштовує  мить.
Та  більшість  бажає
шлункового  дива,
І  поту  за  це  
не  бажає  пролить.
Вона  не  шука
чарівного  у  слові.
Вона  не  долає
життя  течію.
Вона  не  шкодує
гарячої  крові,
Та  кров  витрачає,  утім,
не  свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840386
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Холод вечірній. Місто.

Холод  вечірній.  Місто.
Модний  таксує  франт.
Скільки  додому?  Триста?
Скромність  –  не  Ваш  талант…
Скажете  щось  хороше?
Досить  уже  мовчать:
За  отакенні  гроші
Можна  і  станцювать.
Щось  бубоніть  про  моду,
І  про  тепло  сердець,
Можна  і  про  погоду
(хай  тій  погоді  грець),
Про  риболовлю,  карти
Та  неспокійний  час…
От  про  любов  не  варто,
Знаю  про  те  й  без  Вас…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846051
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Нічому не вчать незагоєні рани…

Нічому  не  вчать
незагоєні  рани,
І  сила  не  тане
моральних  повій.
Чому,  мій  народе,
ти  любиш  оману?
Чом  досі  брехня
у  правиці  твоїй?
Навіщо  ти  молишся
тіням  облуди,
Які  у  свавіллі
не  знають  кінця?
Народе!
Це  ідоли  з  дубу,
не  люди!
І  з  дубу  змайстровано
їхні  серця!
Чи  ти  не  дорослий?
Чи  глузду  немає,
що  кличеш  до  себе
збіговисько  лих?
Ти  наче  і  досі
блукаєш  Сінаєм,
І  виє  пустеля
у  душах  твоїх.

Він  годується  попелом!  Звело  його  серце  обманене,  і  він  не  врятує  своєї  душі,  та  не  скаже:  «Хіба  не  брехня  у  правиці  моїй?»  Ісаї,  44

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846418
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Вечірні мандри. Часу мізер…

Вечірні  мандри.  Часу  мізер.
Дорожні  блимають  вогні.
Нейрони  трощить  телевізор
В  чужому  синьому  вікні.
Майнула  привидом  автівка.
Калюжі  смикнувся  агат.
Розкидав  зоряну  готівку
Якийсь  небесний  автомат.
За  мною  сну  повзе  химера.
Десь  кіт  нявчить  за  ворітьми.
А  я  нову  шукаю  еру,
Яка  сховалась  у  пітьмі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848514
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

У самоти свої плюси…

У  самоти  свої  плюси.
Своя  краса.  Свої  принади.
В  ній  розчиняються  ліси,
І  ніч  малює  зорепади.
Надії  світ  примарний  тчуть,
І  у  думок  незвичних  свято.
У  ній  якась  таємна  суть,
Яку  не  хочеться  втрачати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849376
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

А кава зовсім не гірка…

А  кава  зовсім  не  гірка.
Гірчать  слова.  Гірчить  мовчання.
Неврівноваженість  рядка.
Судьби  небажане  втручання.
Гірчить  небес  глуха  блакить.
Гірчать  людей  абсурдні  вчинки.
А  кава…  Кава  не  гірчить,
лише  підкреслює  відтінки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853378
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

Свобода

Коли  настають
Невеселі  часи
І  гідність  здають
Без  бою,
Уперта  свобода
Іде  у  ліси,
Де  чистить  
Стареньку  зброю.
Довкола  танцює
Непроханий  страх,
І  сумнів  у  спину
Дише,
Бо  стільки  манкуртів
Лишилось  в  містах,
Страждати  за  них
Навіщо?
Та  виграє  хто
Із  нечистим  війну
Й  оберне  на  крапку
Кому?
І  чиститься  зброя
За  тих,  хто  ціну
Нарешті  складе
Усьому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853702
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 17.07.2020


rutzt

За голубою заметіллю…

За  голубою  заметіллю,
де  пругу  світиться  плече,
зима  солодке  варить  зілля
і  дивні  коржики  пече.
Пахку  хитає  вітром  хвою.
Свята  в  санчата  запряга.
А  в  буді,  зморений  нудьгою,
мороз  зриває  ланцюга.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856458
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Можливо помилялися не Ви…

Можливо,  помилялися  не  Ви,
а  з  долею  щось  трапилось  моєю,
торкнулось  потойбічне  голови,
чи  просто  встав  з  ноги  я  не  тієї.
У  світі  холодів  та  німоти,
якоїсь  неозначеної  скрути,
можливо  Вам  хотілось  простоти,
а  я  не  міг  таким  довіку  бути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856903
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 14.07.2020


rutzt

У цьому віці дні неговіркі…

У  цьому  віці  дні  неговіркі.
Неговіркі  і  ночі,  і  світанки.
Ковтають  телефони  язики,
І  згадують  про  тебе  тільки  банки.
Сплітаються  сезони  на  дворі.
Туманами  минуле  оповите.
І  казяться  чомусь  календарі,
Календарям  немає  що  робити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857949
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Як порожньо на вулиці в селі…

Як  порожньо  на  вулиці  в  селі.
Хати  вдягнулись  у  мовчання  шати.
Літає  небом  пустка  на  мітлі,
І  думає,  куди  б  ще  завітати.  
Старі  уже  впокоєні  в  землі.
Дітей  собі  міста  забрали  хижі.
Тож…  порожньо  на  вулиці  в  селі,
Є  де  гуляти  здичавілій  тиші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859828
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Упасти мало…

Упасти  мало.  Треба  ще  померти
у  пам’яті  короткій,  наче  сни,
і  назви  з  карт  на  віки-вічні  стерти
до  пустоти  німої  білизни.
По  світлому  розвішать  павутиння.
Забути  кольори  своїх  знамен.
Святих  перетворити  на  каміння.
Без  чистих  душ.  Сердець.  І  без  імен.
Лягти  під  ноги  згубникам  та  юдам.
Вдягнуть  на  шию  золотий  хомут.
Упасти  мало.  Отже,  жити  будем.
Інакше  нащо  ми  іще  отут?

малюнок  Олега  Шупляка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860158
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Різдвяним світлом блимають берліни…

Різдвяним  світлом  блимають  берліни.
Парижі  в  небо  башти  простяга.
Венецій  пісня  у  безсмертя  лине.
До  вальсів  віднів  гаситься  жага.
Напевно,  так  закладено  в  природі:
до  радощів  людина  має  хіть.
Допоки  чорт  застряг  на  нашім  Сході,
ну  що  ж,  радійте.  Блимайте.  Живіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860499
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Моя журба не ходить по хатах…

Моя  журба  не  ходить  по  хатах,
жовтавість  не  розтрушує  осінню.
Вона  тремтить  тихенько  на  вустах,
або  летить  за  мною  тихо  тінню.
Куди  їй  йти?  Довкола  –  пустота,
посаджена  на  трон  двоногим  стадом.
Із  нею  дружить  тільки  самота,
та  пригощає  чаєм  з  шоколадом.
У  темний  час  людської  глухоти
журбі  уже  не  треба  небокраю,
Хоча  у  снах  цвітуть  іще  сади,
і  птах  співочий  на  гілля  сідає.

малюнок  Томаш  Ален  Копера

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860672
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Неба розкрита рана…

Неба  розкрита  рана.
Вітер  пасе  овець.
Оком  Альдебарану
дивиться  в  ніч  Тілець.
Топить  долину  мряка.
Часу  тремтить  хода.
Стогне  якась  гілляка,
певне  про  щось  згада.
То  є  не  вічним?  Знаю.
Поки  душа  жива
навіть  краплина  раю
може  творить  дива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864153
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Лютий. Світань. Неділя…

Лютий.  Світань.  Неділя.
Серця  знайомий  зліт.
Бігає  сонце  в  милі,
дивиться,  як  там  світ.
Глухо  бурмоче  траса,
цей  ненаситний  звір,
хтось  вибива  паласа,
тільки  дратує  двір.
Музика  звідкись  лине.
Ходором  ходить  сміх:
то  звеселивсь  хлопчина,
в  нього,  нарешті,  сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864271
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Таланту потрібне натхнення…

Таланту  потрібне  натхнення,
уважність  та  самоцензура,
нове  у  крихкім  сьогоденні,
цікава  та  плідна  натура.
Талант  не  уміє  за  гроші,
коли  навіть  дуже  попросять,
він  і  через  силу  не  може,
а  фальші  –  сміливості  досить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865923
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

У загадках божественної суті…

У  загадках  божественної  суті,
У  таємницях  світосприйняття
живе  усе,
що  мало  ким  почуто,
хоча  просте  до  крику,  
мов  дитя.
У  пошуках  омріяного  сяйва
веде  людей  якийсь  тваринний  страх,
І  складнощі  придумуються
зайві,
І  танці  процвітають
на  граблях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866136
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Шкода, що я не Ренуар…

Такі  глибокі  очі  сині,
І  губ  усміхнених  муар,
Із  Вас  писати  би  картини,
Шкода,  що  я  не  Ренуар.
Для  мене  фарби  й  пензлі  –  мука,
А  полотно  -  реальний  кат,
Ще  не  знайшлася  та  наука,
Яка  дала  би  результат.
Не  йдуть  мені  чомусь  і  гами,
Я  навіть  з  фото  не  на  «ти»,
Напевне,  спробую  рядками
Вас  в  цьому  світі  зберегти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867667
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Люди доброї волі…

Смертю  зоране  поле.
Нескінченність  і  бруд.
Люди  доброї  волі,
скільки  вас  нині  тут?
Є  у  вас  досі  сила?
Є  до  ворога  лють?
Бо  ж  свої,  ті,  що  з  тилу,
вже  у  спини  плюють.
Що  нікчемам  відвертим
сенс  й  ціна  боротьби?
Хто  боїться  померти  -  
не  боїться  ганьби.
Що  до  вашого  болю
послідовникам  юд?...
Люди  доброї  волі,
скільки  вас  нині  тут?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868003
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Куди не кинь – довкруж самі страждальці…

Куди  не  кинь  –  довкруж  самі  страждальці,
в  думках  на  місяць  виє  темнота.
На  слово  «треба»  дивимось  крізь  пальці,
а  слово  «хочу»  -  вище  за  Христа.
Де  варто  битись  –  там  гниє  покора,
де  треба  йти  –  там  лінощів  диктат.
Століття  неприродного  відбору
дало,  нарешті,  прикрий  результат.

мал.  Петра  Бєлова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869359
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Улюблений образ не знає пихи…

Улюблений  образ  не  знає  пихи.
Улюблена  тінь  не  бува  холодна.
Улюблена  мрія  буває  й  тиха,
і,  в  разі  потреби,  мовчати  згодна.
Улюблена  хата  дорожча  світу.
Улюблена  кава  завжди  гаряча.
Улюблений  голос  не  може  вбити,
вбиває  тільки  його  нестача.
Улюблені  спогади  вертаються  снами.
Улюблений  вік  вічно  бігає  босим.
Улюблена  пісня  ота,  що  з  нами
була  в  час  скрутний  і  лишилася  й  досі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869767
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

А світ неначе в плейстоцені…

А  світ  неначе  в  плейстоцені
І  не  зробив  до  світла  крок,
Не  всі  історією  вчені,
Не  всі  позлазили  з  гілок.
Нетям  й  невігласів  –  без  ліку,
Достойність  коштує  мідяк,
Епоха  кам’яного  віку
Чомусь  не  скінчиться  ніяк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870022
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 14.07.2020


Alisson

kingdom of the worm

чи  пам'ятаєте  ви?  чи  пам'ятаєте  ви  мене  так,
як  пам'ятаю  сам?  погляньмо.  які  жахливі  шрами!
згадую  зірки,  згадую  пекло;  згадав  свою  рідну  матір.
я  бачив  господні  очі.  молодь  не  вірить  старшим.

треба  нам  було  зробити  це.  ви  ж  знаєте,  це  правда.
скільки  разів  я  думав,  розуміємо  це  однаково!
мабуть,  правда  в  тому,  що  тоді  це  правдою  ще  не  було,
а  було  –  солодкою  мрією.  мрія  –  звичайна  річ,
квітучий  рай  фантазії  з  нами  двома  включно.

дитино,  подивіться,  ким  ми  були  тоді,
коли  дикуни  вперше  почули  звуки  слов'янської  мови.
ви  повинні  знати  історію.  не  знаєте?  сором  моїй  бороді:
якесь  моє  мислення  досі  –  забув,  підкажіть.  наукове!
 
читайте  книжки,  вчіться  рятувати  своє  життя,
як  ви  можете  знайти  знання,  якщо  цього  не  зробите?
всі  хоробрі  давно  загинули  до  нас  не  дійшов  ніхто,
щоб  розповісти,  як  все  було  насправді.

ви  живете  життям  за  вашими  власними  поглядами.
чи  є  у  ваших  поглядах  якийсь  негативізм?
або  ви  будете  господинею  цього,  не  знаю,  як  назвати  цей  світ,
або  не  будете  ніким,  і  я  вас  не  впізнаю
в  наступному  житті,  коли  в  вогні  і  в  крові
вдеруся  до  твоєї  мирної  домівки
з  мечем.  тоді,  в  минулому,  ви  впали  на  коліна,
і  мовчки,  усміхаючися,  білою  рукою
вказали  на  дітей:  мовляв,  убийте  їх,  невинних,
аби  не  бачили,  як  мучать  їхню  матір.

ви  не  тямите  справжнього  способу  усвідомити  правду.
побачимо,  чому  всі  ці  хоробрі  люди  даремно  загинули,
обороняючи  ваше  місто  навіть  тоді,
коли  наші  списи  вже  зламали  їхню  хоробрість,
і  їхні  гарячі  кишки  опинилися  на  бруківці.
якщо  це  страхіття  вас  не  засмучує,
ви  просто  зробите  помилку:  знову,  і  знову,  і  знову.

чи  можу  я  згадати,  пам'ятаю  тебе  чи  ні,
чи  можу  я  пам'ятати  золото,  я  пам'ятаю  срібні  очі,
пам’ятаю  сріблясте  небо,  пам’ятаю  приголомшливий  біль.
я  чую  коня  в  темряві.  здається,  він  мріє  про  славу.

бачив  лише  володаря,  як  він  підвівся  й  піднісся,
аж  по  століттях  тиші  люди  стали  сміятися.
зрештою,  всіх  незнайомих  людей  били,  вбивали  й  гнали,
і  це  було  правильно:  щоб  з-поміж  них  ніхто
не  удостоївся  твого  співчуття,  що  не  має  причини.
кивніть.  чи  все  ви  чуєте?  чи  всі  мої  слова
вкладаються,  як  слід,  у  вашім  розумінні?
згадайте  все,  що  знали  чи  не  знали;
про  що  колись  бодай  побіжно  міркували,
спробуйте  розмістити  всі  речі  у  певному  ритмі.
Зробіть,  як  сказано  в  книзі.  –  всі  її  вирвані  сторінки
силою  вашої  думки  постануть  в  людській  подобі.

стоячи  на  краю  реальности,  ви  можете  нарешті,  –
чи  можете  ви  бачити  те  саме,  що  я?
одні  вже  мертві;  в  инших,  що  в  великому  страху
метушаться  та  бігають  базарним  майданом,
стріляють  п'яні  переможці.  біля  річки
безладно  купчаться,  охоплені  вогнем,
крилаті  коні.  то  не  ваші?  нам  шкода.
війна  –  жорстока  річ,  моя  прекрасна  панно.
цієї  крови  не  змиє  навіть  велика  вода,
що  приходить  до  вашого  міста
хоч  нечасто,  та  невблаганно.

чи  відчуваєте  ви  долю,  чи  трафаретно  брешете,
коли  промовляєте  речі,  приємні  для  нашого  слуху?
робіть,  для  чого  вас  створено,  все  це  має  загинути,
брама  замкнулася  наглухо  –  це  на  добро  чи  на  зло?
вам  годиться  тепер,  мов  страшній  крижаній  королеві,
проголосити  вступ  у  царство  хробака.

романтичне  царство,  царство  душевно  мертвих,  –  
ось  ваше  царство,  міледі.  всі  повинні  страждати

kingdom  of  the  worm,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882877
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Де під аґукання луни…

Де  під  аґукання  луни
Рибалка  місяць  ловить  хмару,
Де  сон  собі  шукає  пару
І  тіней  ковзають  човни,
Де  всі  загублено  слова,
Де  в  них  уже  нема  потреби,
Бо  зорі  захопили  небо,
Ти  чуєш,  як  росте  трава?

мал.  Юрія  Нагулко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871762
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Не чекай на дива, мій сину…

Не  чекай  на  дива,  мій  сину,
не  буває  судьба  м’яка,
вороженьки  самі  не  згинуть,
якщо  в  них  не  всадить  кілка.
Той,  хто  вірить  лише  надії,
той  втрачає  даремно  час:
усміхається  доля  діям,
а  не  снам  інфантильних  мас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872312
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Не мовчіть барабани і труби!

Не  мовчіть  барабани  і  труби!
Сійте  щедро  мелодію  справ!
Забуття  переможених  любить,  
а  не  тих,  хто  свій  острах  здолав.
Не  давайте  всевладдя  століттю,
бо  затопче,  знеславить,  зітре.
Розсипайтеся  громом  і  міддю,
омолоджуйте  звуком  старе!
Розганяйте  у  спогадах  морок!
Вкорінитись  не  дайте  ганьбі!
Бо  інакше  історію  ворог
забере  неодмінно  собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872792
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

На планетіUA

Небагато  людей
На  планетіUA
Шлях  туди  непростий,
Немиттєвий.
Більше  лізуть  в  діру
МалороскрапкаRU,
Там  морозиво,  кажуть,
Дешеве.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880698
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

Іще не вся зотліла слава…

Іще  не  вся  зотліла  слава.
Іще  минуле  гомонить.
Іще  не  всі  шаблі  іржаві,
Є  ще  й  такі,  що  можуть  вбить.
Іще  не  все  залито  горем,
І  місце  є  іще  для  мрій.
От  тільки  дурнів  –  з  перебором,
І  давній  ворог  ще  живий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881799
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 14.07.2020


rutzt

День за обрієм тоне…

День  за  обрієм  тоне.
Ніч  підкралася  близько.
Ми  такі  безборонні,
наче  справжні  дітиська.
Сяє  місяця  вензель.
Час  лінується  бігти.
Наче  Гретель  і  Гензель
розкидаємо  крихти.
Крихти  світла  у  слові.
Крихти  мислей  гарячих  –  
у  живої  любові
не  буває  нестачі.
І  гарячі  долоні.
І  нуртує  утіха…
День  за  обрієм  тоне.
Ніч  підкралася.  Тихо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882748
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Alisson

god was never on your side

коли  небесні  зорі  падають  мені  на  голову,
коли  сонце,  хоч  і  зійшло,  відмовляється  сяяти,
тоді  мої  кайдани,  можливо,  вже  відімкнулися,
і  всі  заповітні  рими  перестали  бути  такими.

навіть  якщо  це  небо  стане  старою  бруківкою,
це  не  буде  мені  причиною  журитися  дужче,  ніж  зараз.
ми  кажемо  "небо"  –  це  правильно.  небес  насправді  немає;
і  пекло  вже  не  чекає  ні  на  чиє  падіння.  

коли  не  сяє  сонце,  повинен  сяяти  розум.
нехай  всі  святі  й  благочесні  пощезнуть  на  всі  віки.
бог  ховає  своє  обличчя,  тому  він  нічого  не  бачить,
ні,  не  запитуйте  в  бога,  що  це  все  означає.

він  ніколи  не  був  на  вашому  боці.
ви  не  були  йому  навіть  скабкою  в  нього  в  оці.
чи  правда  це,  чи  брехня  –  обирай,  як  тобі  до  вподоби,
але  бог,  я  кажу,  ніколи  не  був  на  твоєму  боці.

ти  поглянь  на  цих  лицемірних  собак,
що  моляться  перед  екранами,  й  б'ють  віртуальні  поклони.
чого  вони  хочуть?  –  спитай,  і  вони  тобі  збрешуть  так,
що  –  не  знаю,  що  тоді  буде.  тут  не  діють  ніякі  закони.

все,  що  ці  люди  роблять:  моляться,  брешуть  і  крадуть.
крадуть  у  бога,  моляться  дурням;  брешуть  –  таким,  як  ти.
ти  можеш  так  само,  але  тоді  не  питайся,  чи  правда,  що  з  богом
наші  стосунки  не  склалися,  й  він  би  волів  піти.

може,  він  вже  й  пішов.  запали  свій  прекрасний  розум
та  спробуй  пройти  над  цим  світом,  як  вміють  канатоходці.
а  як  ні,  то  залиш  мене  наодинці  з  моїм  психозом:
я  підозрюю,  бог  ніколи  не  був  на  твоєму  боці

god  was  never  on  your  side,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=ojOKGrvXFUE

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882635
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Анна Шульке

Береги

У  повний  місяць  часом  береги
Свідомості  розходяться  і  тануть...
Й  химери  снів  виходять  із  туману,
Ці  розуму  ясного  вороги.
Примари  ненароджених  ідей,
Скелети  мрій,  які  в  життя  не  вийшли...
В  параді  нереальнім  і  невтішнім
Десь  і  кохання  втрачене  іде...
І  раптом  пізнаю  серед  тіней
Знайому  постать,  ту  забуту  казку...
Заходь  на  чай,  на  кілька  слів,  будь  ласка!
Але  й  вона  забула  вже  мене...







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882549
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Alisson

under the gun

піраміду  завершено,  покладіть  її  долі.
чи  не  пора  вже  й  нам?  наше  ліжко,  як  саркофаг!
ми  граємо  тут  провідні  героїчно-космічні  ролі,
доля  всесвіту,  без  перебільшення,
опинилася  в  наших  руках.
не  все  ж  нам  тікати  від  цього  прекрасного  ката?
ви  знаєте:  я  про  кохання,  що  воно  ж  –  і  вогонь  життя.
подумайте:  ми  живемо  під  дулом  автомата,
а  краще  було  б  –  під  сонцем.  чи  не  так?  
я  не  знаю,  дитя.

може,  схрестити  наші  стежки?  мрію  про  це,  як  той,
хто  зробить  цей  світ  безпечним,
хто  не  зрадить  і  не  покине;
і  втішно  вам  буде  бачити,  як  ваш  кримінальний  герой
рятує  дітей,  бабусь,  кошенят  –  і  навіть  цілі  країни.
це  –  наше  спільне  бажання.  покину  свої  брудні
неприємні,  таємні,  сумнівні  та  инші  справи,
та  служитиму  вам  для  початку  в  едемі  123  дні,
ну,  а  тоді  вже  –  в  масштабі
як  не  всесвіту,  то  держави.  

встановимо  тут  монархію.  це  легко:  царівна  вже  є,
їй  не  соромно  буде  побратися  з  королем  тіньового  світу.
так  ми  найкраще  реалізуємо  наше  спільне  –  твоє  й  моє  –
бажання  тут  панувати,  караючи  та  милуючи  розмаїто.

народові  вже  й  самому  під  автоматним  прицілом
набридло  сидіти  мовчки.  чи  ні?  поганенький  народ.
як  в  таборі,  навпочіпки,  трусячися  всім  тілом,
сидить,  і  міркує,  бачиш,  коли  ж  прийде  цар-ідіот

under  the  gun,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882516
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020


Та , що живе поезією...


Торкайтесь  серцем  -  часом
До  рідних  Вам  сердець
В  житті    всім  негараздам
Прийде  ,  таки  ,  кінець...
Торкайтесь  рук  коханих
В  обіймах  -  почуття
І  день  новий  настане
Кохайте  це  життя  !
Вдивляйтесь  в  небо  -  зорі
У  красоту  лісів
І  хвилі  в  синім  морі
І  спів  ,  і  спів  птахів....
Не  пропустіть  ні  миті
Життя  -  прекрасне  ,  знай  !
Життям  потрібно  жити
І  Ти  не  забувай....
В  житті  своя  погода
Буває  ,  як  в  людей
Чи  дощ  чи  сонце  знову
Приходить  новий  день....
І  кожен  день  -  прекрасний
Із  відтінком  яким  ?
Життя  !  Життя  -  це  щастя  !
Живи  життям  своїм  ....
І  на  узбіччі  в  долі
Ти  зайве  не  питай
Живи  життям  і  вкотре
Життя  своє  -  кохай  !!!
Кохай  усі  світанки
І  гори  і  моря
І  кожним  новим  ранком
Нехай  твоя  душа...
Вбирає  лиш  найкраще
Із  пройдених  років
Життя  ,  життя  -    це  щастя
Ти  так  й  не  зрозумів  !?
У  кожному  світанку
У  росах  ,  у  саду
Вдихни  життя  щоранку
Відчуй    його  красу....
Послухати  б  мовчання
Яка  ж  вона  -  краса
Біжить  ріка  -  ти  знаєш
Минає  це  життя....
Та  встигнути  б  напитись
Життя  цього  роси
І  вдосталь  надивитись
Та  скільки  ж  в  нім  краси  !!!
Та  скільки  ,  скільки  всього
Красивого  в  житті
І  сонце  ,  дощик  знову
І  в  крапельках  роси....
Прокинуться  дерева
Прокинуться  ліси
І  ранок  -  сонце  в  небі
Усе  тобі  -  візьми  !!!
Візьми  з  життя  найкраще
Що  Нам  дає  земля
І  пам'  ятай  -  що  щастя
Лиш  там  ,  де  є  ЖИТТЯ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882492
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Alisson

trigger

безладно  бігаючи  там  десь  у  темряві,
ви  уявляєте,  що  за  вами  женеться  чорт:
його  не  видно,  адже  він,  напевно,  чорний;
така  обставина  не  може  не  лякати,  –
таки  не  вдасться  вам  втекти  від  того  чорта.

блукаючи  десь  там  золотою  країною,
ви  уявляєте,  що  ви  –
не  знаю,  ким  ви  себе  уявляєте,
і  хто  за  вами  ганяється  там,
де  немає  де  дівчині  втекти  чи  сховатися,
але  й  видно  зате,  що  ніяких  чортів  там  немає.

ви  знаєте,  що  я  –  навіки  схиблений,
як  також  і  те,  що  я  –  божевільний.
мій  хребет  аж  бринить.  я  лінивий,  як  мавпа,
та  все  ж  не  полінуюся  натиснути
на  ваш  спусковий  гачок,  дитино.

лишень  озирніться  через  плече:
чи  ваш  цей  світ,  чи  ваше  місто  й  вулиця?
котре  з  тих  усіх  освітлених  вікон  –  ваше?
котра  з  тих  шикарних  дівчат,  що  вклоняються
золотому  бичку  біля  бару  "веселка",
є  однією  з  вас,  ким  ви  себе  розумієте?
вам  потрібна  якась  додаткова  швидкість,
бо  зараз  я  вріжуся  в  вас,  і  буде  велика  аварія.

ви  знаєте,  що  я  –  навіки  схиблений,
як  також  і  те,  що  я  –  божевільний.
мій  хребет  аж  бринить.  пощастило  тобі,  малятку,
що  я  аж  такий  лінивий,
що  лінуюся  навіть  натиснути  на  гачок.

так,  ви  не  можете  зупинитися.  це  мені  вже  хтось  казав.
так,  ви  самі  й  казали.  рухайтеся,  я  пригальмую,
і  тоді  це  вже  буде  инша  історія,
що  її  можна  буде  знати
вашій  мамі,  і  вашим  онукам,
і  навіть  бабі  горгулії,  старій  ліберальній  відьмі,
що  сповідує  вас  по  неділях  і  навчає  варити  каву.

тут,  в  місті,  де  ви  народилися,
все  близько,  все  поряд  та  поруч.
коли  ви  блукаєте  тут  вночі,  воно  здається  чужим.
яку  ви  хотіли  б  знайти  золоту  чи  срібну  троянду,
весь  час  ненавмисно  втікаючи  від  того  уявного  чорта?
дитино,  чи  день,  чи  ніч  –  ви  постійно  в  моєму  серці,
і  в  думках,  і  в  очах,  ніби  я  –  то  не  я,
а  гвинтівка  з  оптичним  прицілом
в  руках  у  вільгельма  телля

trigger,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882399
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2020


Рясна Морва

Людська ціна

Пізнай:  на  чому  ж  світ  стоїть?
Заглянь  у  дзеркало  століть.
Шукай,  неначе  археолог.
Побачиш  глибше  предків  порох.
Копни  -  побачиш  корінь  свій.
Байдужим  пнем  лише  не  стій.
Тягнись  увись,  себе  вивершуй.
І  неважливо,  що  не  перший.
Завзяття  -  вся  людська  ціна.
А  день  новий  -  то  цілина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882393
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Іра Задворна

Блакитне небо, зелена земля…

Блакитне  небо,  зелена  земля,
Усі  купаються  в  сонячних  променях,
Це  літо!  Літо  нових  вражень,
Пробудження  зі  сна.

Розкажи  мені  казку  з  прекрасним  кінцем,
Обіцяю,  я  дослухаю,  не  засну,
Тільки  нічого  не  наплутай,
А  я  з  тобою  поділюся  сонцем.

Світло,  але  всередині  напівтьма,
У  ній  ховаюсь,  як  у  тіні,
Не  розберу  ні  слова  в  шепотінні,
Я  окремо  і  з  усіма.

Дотики  води,  мов  надихають,
Такий  ніжний  був  світанок,
Не  проспи  цей  ранок,
Ранки  все  про  нас  знають.

Хто  стільки  бід  в  наші  долі  вплітає?
Стільки  печалі  осіло  на  серці,
Лиш  чорного  не  вистачає  на  веселці,
Та  все  рівно,  я  крім  тебе  більше  нічого  не  пам’ятаю.

10.07.2020.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882374
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Бог Обману

Пісня про перекур у тамбурі життя

[i][b]Запах  чаю  зупиняє  мене.
Ложка  б'є:  "Let's  get  ready  to  rumble!"
Мій  потяг  знов  усі  зупинки  мине,
під  співи  мрій  іду  курити  у  тамбур.

Летять  дерева,  хмари,  тижні  і  дні.
Кільце  розчиниться  на  склі,  роблю  подих.
Під  стук  коліс  я  намалюю  на  склі
те  місце,  де  мій  зупиниться  потяг.

Сам  пасажир  і  сам  собі  провідник.
Роблю  ковток  -  язик  ошпарив  і  губи.
До  шуму  потяга,  вібрацій  я  звик,
не  звик,  що  десь  далеко  хто  мне  любить...

Летить  недопалок  додолу  -  я  йду.
Тікаю  наче  грішник  з  райського  саду.
Та  повернувшись  місце  вже  не  знайду,
тому  у  ніг  людей  без  тями  я  впаду.

Затягло  вітром  у  віконце  квиток.
Знайди,  хапай  та  біжи  на  свій  потяг.
Поїдеш  далі  з  хрустом  моїх  кісток
туди,  де  я  не  встиг  здійснити  свій  подвиг...[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882326
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Іра Задворна

Це більше за все!

 Це  більше  за  все!
Закохані,  що  валяються  всю  ніч  у  сіні,
Птахи,  що  в  теплі  краї  полетіли,
Вітри,  що  дихають  таємно,
Світло,  що  з’явилося,  коли  скрізь  темно,
Ті  що  блукали,  свою  стежку  віднайшли,
Сумні,  що  сльози  свої  витерли,
Красиві  ,  що  прикрашають  білий  світ,
Багатство  і  тепло  добрих  слів,
Стук  в  замкнені  двері,  які  потім  відчинились,
Дощі,  що  в  засуху  полились,
Любов  вічнозелена  і  вічно  квітуча,
Голос  солов’я  у  лісі  співучий.
Це  більше  за  все!

10.07.2020.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882352
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020


laura1

Висока мода

Все  частіше  лине  думка  серед  віп-поетів,
Що  поезію  шукати  годі  в  інтернеті.
Тільки  віршики  нікчемні  в  поетичних  групах
Строчать  неуки-писаки  в  неймовірних  муках.

Розвелося  графоманів  надто  вже  багато!
Прагнуть  слави  і  визнання  вперто  і  завзято.
Кажуть,  душу  укладають  у  свої  творіння
І  ніяк  не  зійде  зверху  до  сліпих  прозріння.

Що  поезія  насправді  -  це  висока  мода!
Лиш  для  вибраних  існує,  а  не  для  народу.
Мають  в  ній  слова  лунати  лиш  зарозумілі,
А  не  скудні,  жалюгідні,  ниці,  зубожілі.

Дотепер  не  знала  та́кож,  пані  і  панове,
Що  поезії  окраса  -  нецензурне  слово.
І  чим  більше  слів  брутальних  втілено  у  вірші,
Тим  скоріше  він  злітає  вгору  вище  й  вище.

Віднайшла  таке  творіння  і  тепер  в  нірвані.
Мабуть,  Музи  на  Парнасі  у  такому  ж  стані.
Зрозуміла,  що  Говерлу  вже  не  підкорити,
Бо  мої  не  в  моді  вірші,  а  душею  спиті.

09.  07.  2020          Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882298
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Таня Тарасюк

Думка

цей  манір  яким  дихаєш
ця  римованість  голосу,  тиші
і  простору  в  закутках  меж
ці  думки  які  живуть  в  звивинах
стукіт  живий  із  грудей
погляду  хмурена  синява
чи  то  карих  задума  очей  -
Ти  нічого  із  нього  не  виріжеш
своїх  недоліків  (а,  скоріше  -  плюсів)  
не  сховаєш  і  не  забереш
це  як  карма
чи  момент  із  твоєї  історії
ти  можеш  сказати  будь-що
але  ж  думка  це  буде  все  та
але  що  тобі  із  зміни  своєї
Зовнішньої
бо  манір  яким  дихаєш
інші  слова  на  вустах
а  римованість  голосу
а  розмови  із  тишею
Ти  людина  ота  та  ж  сама  
тільки  думка  інша  у  звивинах
І  що  інше  є  щось  
крадькома  
у  очах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881586
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 10.07.2020


Таня Тарасюк

Дощем

Океанською  зернокавою
Пахне  небо  дощем
Пахне  спекою,  пахне  спрагою...
Вітром  хмаро-митцем
Пахне  мрією  та  таємною
Вітром  східним  з  пустель
І  полегшенням  оперезує
Дирижаблем  везе...
Відпускає  за  тихою  вуличкою
Перші  краплі  та  перший  щем
Нехай  місто  дедалі  безлюдніє
Нехай  небо  пропахне  дощем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881258
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 10.07.2020


Alisson

poison

як  нам  ведеться?  нам  вже  довелося.
невинність  -  для  сонечок  та  райських  птахів.
ми  ллємо  вам  отруту  на  голову,
ми  –  отрута  на  ваше  волосся,
ми  роздягаємо  вас  для  купання  –
нам  не  соромно,  так  нам  сам  бог  повелів.

–  сам  бог!  і  поки  ми,  слухняні,  вірили  йому,
він  невдоволено  курив  свою  небесну  люльку,
аж  стало  холодно;  все  небо  сховалося  в  диму,
лиш  сонце  де-не-де  з'являлося  на  хвильку.

і  ти,  така  дорогоцінна,  розтанула  в  диму,
занадто  легковірна,  щоб  вірити  йому.

ніхто  не  знає,  виграли  ви  чи  програли.
де  ви  тепер?  десь  на  троні?  ой,  а  може,
десь  на  хресті?
це  –  малоймовірно,  як  кажуть  мої  генерали,  –
ви  маєте  бути  зі  мною  безумовно,  у  всій  наготі.

це  –  не  жарти.  чого  ми  хочемо,  того  ніколи  не  маємо.
багаті  люди  не  ходять  вбраними,  як  жебраки.
о,  ми  –  криваві  монстри,  бо  неуважно  читаємо,
що  пишуть  про  нас  горбаті  кавалери  кривої  руки.

ви,  що  кусаєте  наше  повітря,  гукайте  гучніше!
пийте  море  і  їжте  землю,  навіть  гризіть  закон:
той,  хто  плаче,  не  дуже  зважає,  хто  що  про  нього  пише,
–  занадто  легковажний,  щоб  не  вірити  в  п'яний  сон.

нікого  не  обходить,  програв  ти  чи  переміг.
всі  лише  бачать,  що  все  дуже-дуже  погано.
я  танцюю  на  вашій  могилі.  це  дуже  великий  гріх,
та  не  такий,  як  ваш.  покайтеся,  й  я  перестану.

що  ми  тут  робимо?  я  щось  порушив?  можливо.
ми  скуштували  помсти,  як  ви  скуштували  ганьби.
погляньте:  ми  навіть  кривди  ніколи  не  чинимо  криво,
тавруючи  несправедливістю  ваші  тупі  лоби.

так,  ми  обрали  вбивство,  так  нам  було  до  вподоби.
відтоді  все  переплуталося,  –  й  справдилося,  дитя!
мабуть,  нас  надто  захоплює  перебіг  цієї  хвороби,
щоб  ми  переймалися  чимось,  що  нагадує  про  життя.

доведеться  платити:  подобається  вам,  чи  ні.
ці,  що  ходять  довкола,  зроблять  ціну  страшною.
звісно  ж,  моя  безцінна,  я  знов  заплачу  за  вас,
та  це  буде  проти  правил  –  це  обернеться  нам  війною;

ви  програєте,  й  підете  геть:
десь  посядете,  може,  трона,
а  може,  на  хресті,  заплакана  ледь-ледь,
примоститеся  справа,  як  золота  ворона

https://www.youtube.com/watch?v=Ld4csPdP174

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882290
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Аленіяк

alenijak

див.  прикріплений  файл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414739
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 09.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2020


Рясна Морва

Сяйво

Самотня  зірка
Тягнеться  до  місяця
Сяйво  тіл  з  неба

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882159
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


синяк

Поговір

Ну,  що  мені  той  поговір
Любила  я,  чи  не  любила,
Гарчав  той  поговір  як  звір,
Що  тебе  в  іншої  відбила.
Відбити  можна  як...?  Кого...?
Якщо  по-справжньому  кохати,
Я  не  ховалася  того
Бо  все  сама  бажала  знати.
Я  віддала  все,  що  могла
Нехай  собі  говорять  люди
Я  випила  любов  до  дна
І  хто  й  за  що  мене  осудить?
Хай  пройдуть  шлях  такий  як  я
Бо  так  як  я  в  житті  ходила,
У  свідках  небо  і  земля
Любила  я,  чи  не  любила...
Нехай  за  спиною  уже
Шепочуть  те,  що  так  огидно
Своє  хай  кожен  стереже,
Чи  у  чужого  краще  видно.
Ну,  що  мені  той  поговір
Я  ще  в  душі  кохання  маю,
Та  в  чужу  душу  й  чужий  двір
З  цікавості  не  заглядаю.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882164
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Білоозерянська Чайка

Штиль

[b]Не  хвилюй  Лиман,  нехай  дріма,
так  приємна  прохолода  рання.
Не  буди  чуттів,  яких  нема  –
не  вернути  втрачене  кохання…

Не  шукай  його  бліді  сліди,
це  –  міраж  тієї  насолоди.
Йди  вперед…  без  мене,  просто  йди,
де  життя  вирує  повноводе.

…Пристрасно  чатують  рибаки
на  зорі  ранковій  мить  улову.
Вправний  ти  рибалка  і  меткий  –
 десь  ти  розставляєш  сіті  знову.

Озеро  завмерло,  спочива,
Змовкли  крики  чайок  галасливих.
А  кохання  трепетні  слова
У  цім  штилі…більше  не  важливі.[/b]

(Фото  -  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Іра Задворна

Осіння любов

Твоє  тепло  –  осіння  любов,
Коли  під  сонцем  блищить  листя,
Коли  під  свіжим  холодком,
Вся  шкіра  шовковиста.

Аромат  осені  -  твої  нові  парфуми,
Прохолодний  вітер  з  присмаком  зими,
Коли  уже  усі  його  відчули,
А  в  серці  ще  радість  весни.

Твій  дотик  –  пишна  хмаринка,
В  осінньому  небі,  що  сонце  закрила,
А  волосся  моє  накрите  хустинкою,
Яке  під  ним  розпустила.

Ти,  як  прозора  плавна  хвиля,
У  озері,  за  білим,  як  сніг,  лебедем,
Якого  ввесь  свій  вік  лебідка  любила,
І  він  любив,  беріг  її  із  трепетом.

Під  зорі  жовті  вбралися  дерева,
Ввечері  під  ліхтарями  шелест  чути,
Це  ти  ідеш  до  мене,
Просто,  щоб  зі  мною  бути.

08.07.2020.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882139
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Vita D.

Ну от і все

Ну  от  і  все...  Вже  і  збулось,
Про  що  так  думать  не  хотіла.
Ти  одружився...  Та  чогось
Мені  ця  звістка  стала  мила.
Я  так  боялася  її,
Бо  сподівалась,  якось  буде...
І  час  мине,  і  прийдуть  дні,-
Розтане  серце  твоє  грубе.
Та  ні,  не  грубе  воно  є,
Лишень  йому  я  не  потрібна,
І  вже  ніхто  не  розіб'є,
І  на  уламки  не  подрібнить.
Як  добре,  що  усе  пройшло
І  вже  боліти  перестало.
Живи  щасливо!  Що  було
У  кошик  кину,  там,  де  спами)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882100
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Білоозерянська Чайка

А як у Вас?

Я  так  і  не  змогла  забути  Вас,
І  хоч  ніхто  минуле  не  поверне,
Перед  очима  –  спогадами  –  терни,
Незгойний  біль  не  заспокоїв  час…

В  очах  рябіли  спалахи  подій:
Якась  рутина,  дріб'язкові  справи,
Напружені,  в  буденності  –  яскраві,
Я  не  здалася  хвилям  безнадій.

Моя  душа,  обпалена  до  тла,
Серед  ілюзій  втрачених  німіла,
в  молитві  кріпла...  і  лишилась  ціла.
і  ожила…  не  підвела...  змогла!

А  серце  лікувалося  щораз,
складалось  зі  шматків,  уламків,  крихіт...
В  рідні  та  друзях  бачило  утіху.
…Та  так  і  не  змогло  забути  Вас.

Цей  монолог  чуттєвостей  лишіть:
Торкають  терни  зболено-студене.
…А  Ви  в  думках  звертаєтесь  до  мене?
І  як  у  Вас  при  цьому  на  душі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882105
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Анна Шульке

Єнот

Цікавість,  милий  внутрішній  єнот,
Вже  лізе  у  кишеню  вправно  дуже...
Дивись,  гортає  задумів  блокнот,
Наробить  він  там  справ  тобі,  мій  друже.
Боїться  зла  й  ховається  в  кутку...
Товстий  й  лінивий,  в  душу  не  полізе...
Та  ніжну  ручку  шкіряну,  тонку
Лишень  пусти  в  якусь  свою  валізу...
Помиє  все,  й  бабусині  кістки,
Й  вставну  стару  щеле́пу  твого  діда...  
Прогрес  і  еволюція,  й  віки
Ідуть...А  той  єнот  із  нас  не  піде...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882110
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


синяк

Крокує літо

Шепоче  вітер  поміж  трав
Крокує  літо,
І  вже  у  мареві  заграв
Достигло  жито,
Квітують  мальви  край  вікна
Пейзаж  знайомий,
І  ти  один,  і  я  одна
І  сум  у  домі.
Живемо  ми  на  полюсах
Людського  щастя
І  поміняти  щось  в  житті
Навряд  чи  вдасться,
Як  вечір  зміниться  на  ніч
Поглянь  у  небо
Це  я  думками  протиріч
Спішу  до  тебе.
Упала  зірка  десь  в  жита
Чи  може  в  літо
Чи  вийдемо  разом  на  шлях
Щастя  зустріти,
Шепоче  вітер  між  гіллям
Вже  день  стихає
Ми  може  поряд  ти  і  я
Про  це  не  знаєм...
Галина  Грицина

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882090
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Alisson

whorehouse blues

гей,  всі  ми  вилізли  з  канави,  з  низів  народних  мас.
так,  всі  ми  вилізли  з  канави,  там  робітничий  клас.
бо  наша  музика  –  це  сила,  і  вся  вона  –  для  вас.

ой,  ми  мандруємо  світами:  були  вже  й  там,  і  там.
атож,  мандруємо  світами.  були  вже  й  там,  і  там.
–  аякже,  нам  не  набридає  –  хай  не  набридне  й  вам.

бо  ми  палаємо,  як  зірка,  нас  терплять  цей  і  той.
кажи,  яке  твоє  бажання?  нас  люблять  цей  і  той.
ми  разимо  вас  прямо  в  мозок,  люба.  тепер  я  –  твій  ковбой.

о,  ти  –  моя  губна  гармоніка.  в  нас  вийде  гарний  блюз.
а  ну  ж-бо  дай.  –  так,  ти  солодка.  в  нас  вийде  гарний  блюз.
ти  знаєш,  я  люблю  сюрпризи,  кице,  й  це  наш  великий  плюс.

нехай  я  лаюсь,  як  биндюжник  –  я,  знай,  в  душі  поет.
гай-гай,  я  лаюся,  мов  кочегар!  все  ж  я  –  крутий  поет.
ходімо,  спробуєш  зламати,  зірко,  весь  мій  менталітет  

https://www.youtube.com/watch?v=d5F7uhCIBco

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882014
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020


foxygirl

***

Як  у  вічних  пошуках  істини
не  розгубити  натхнення?
Як  зробити  майбутнє  світлим,
Не  втративши  сьогодення?

Як  навчитись  любити,  вірити,
Впавши  -  нескорено  встати?
Як  забути  давно  пережите,
Прощаючись  -  відпускати?..

Питання  одвічно-глибокі
Для  людства  -  чомусь  незвідані
Готуйся  прийняти  самотність,
Шукаючи  правильну  відповідь!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881992
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2020


Анна Шульке

Неспляча красуня

Хто  знає,  чи  щиро  кохала  вона,
Любителька  суконь  й  намиста.
Замислена    дівчинка,  трохи  сумна,
Із  поглядом  добрим  і  чистим...
Хто  знає,  чи  щиро  кохали  її,
Безмежно  серйозну  і  милу,
Що  знає  напам'ять  пісні  солов'їв
Й  від  них  набирається  сили...
Не  знаю,  як  ніжно  букет  обійма,
Про  що  її  мрії  безкраї...
Чому  ця  неспляча  красуня  сама...
Чому  вона  плаче...Не  знаю...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881972
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020


Alisson

smiling

я  –  той,  кого  ти  не  бачиш,
я  –  темрява  в  темряві  ночі,
коли  ти  тривожно  вдивляєшся  в  своє  вікно,
я  –  там,  я  спокійно  дивлюсь  тобі  в  очі.
замкнися  та  йди  до  ліжка.  якщо  поглянеш  у  дзеркало  –
ні,  не  треба:  а  раптом  там  я
за  спиною  в  тебе,  хехе,
усміхаюся,  як  душогубець?

хто  то  грюкає  в  двері,  коли  ти  вдома  сама?
тут  тепер  зона  сутінків,  хаха,  порятунку  нема.
ні,  то  не  я:  ти  сама  перерізала  собі  горлянку,
аж  подих  перехопило:  ти  диви,  яка  ти  кривава!
невже  то  я,  кого  ти  бачиш  перед  смертю?
я  усміхаюся  –  то  для  реклами  асоціяції  вбивць.

вбивці  в  тебе  в  хаті,  вбивці  у  дворі
либляться,  мов  клоуни:  де  твої  старі?
знайдуть  твого  тата,  знайдуть  твою  маму,
знайдуть  твою  кицьку  –
ви  бачили  нашу  рекламу.
знають  вашу  адресу,  знають,  хто  ви  така  –
вони  усміхаються  щиро:  а  де  зараз  ваша  дочка?

я  –  бритва  в  тебе  на  горлі,  твоя  гарячкова  мрія.
я  заріжу  твою  козу:  в  неї  й  так  вже  зламана  шия.
все  не  таке,  як  здається.  усміхайся  і  стій  спокійно.
я  відріжу  тобі  всю  голову.  так  буде  більш  надійно.
тут  кров.  посковзнешся,  впадеш  –  доїдеш  до  самих  дверей.
я  думаю,  ти  –  слухняна,  й  не  робиш  поганих  речей.
хай  бережуть  тебе,  кице,  сили  земні  й  небесні.
ми  –  вбивці,  ми  фахівці:  шкода,  що  не  дуже  чесні.  

що  ти  там  робиш?  навіщо  скрутилася  в  маминім  кріслі?
усміхайся.  якісь  твої  усмішки  нещирі,  криві  та  кислі.
дивися,  як  треба:  ось  так  усміхаються  справжні  вбивці.
ми  –  фахівці,  та  можливо,  в  душі  –  юнаки-початківці.

усміхайся  до  нас  в  натовпі,  усміхайся  на  самоті.
знай,  що  ти  усміхаєшся  востаннє  в  своєму  житті.
ми  вам  зателефонуємо,  владнаємо  всі  питання.
знайте:  ми  сподіваємося  як  мінімум  на  кохання.

може,  ми  ще  й  не  вбивці,  а  просто  смішні  волоцюги.
ми  зможемо  це  з'ясувати:  чи  вбити  вас  вперше,  чи  вдруге.
це  нічого,  що  ми  регочемо  вночі  біля  вашої  школи?
ну,  виходьте!  у  нас  тут  пиво.  ніколи?  як  це  ніколи?
можемо  потанцювати,  й  закрутити  якийсь  роман.
гляди,  бо  ще  трохи,  й  на  мене  впаде  туман.
тоді  я  піду,  й  коли  вб'ю
та  з'їм  твого  злого  собаку.  –
я  думаю,  ти  усміхнешся,  й  полюбиш  мене  з  переляку

smiling  like  a  killer,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881954
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2020


Білоозерянська Чайка

ТОТОЖНІ

Назавжди  очі  ці  сумні,  
Немов  докір  зорять  мені:  
Міський  автобус  почуття  завіз  навіки…  
Я  не  була  в  тій  стороні,  
Хоч  часто  бачила  вві  сні,  
І  щем  розлуки  червонив  мої  повіки.

Вже  скільки  часу  утекло,  
Та  погляд  бачу  Ваш  крізь  скло,
І  закриваю  щільно  почуттів  завісу…  
Ясніє  спогад  у  теплі:
Троянди  білі  на  столі  –
Така  краса  і  сум,  я  певна,  не  сумісні…

Відтоді  я  із  року  в  рік  
Веду  трояндам  білим  лік  
Вони  й  кохання  наше  –  назавжди  тотожні.  
Пелюстки  ніжної  сліди
Із  білим  сумом  назавжди
Забути  їх,  як  перший  сніг,  ніяк  не  можна…    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881918
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020


Alisson

suicide

ця  ніч  –  як  жадібне  і  моторошно  чорне
пекельне  полум'я,  що  в  ньому  вже  згорів
минулий  день.  хаха,  за  мить  вона  огорне
світанок  цього  дня,  і  всіх  наступних  днів.

ви  спитаєте,  що  це  у  мене  скоїлося  в  голові.  –
звичайна  блудна  хвороба  людського  роду.
хто  шукає,  той  знайде:  хто  болото,  а  хто  –  перешкоду.
ми  вже  законно  мертві  –  навіщо  ж  ми  досі  живі?
 
я  повинен  згадати  важливе  таємне  слово
про  пожежі  та  повені.  дещо  вже  з'ясував:
не  чекайте  добра,  а  біда  прийде  обов'язково,
–  й  відповість  вам  на  всі  запитання,
як  міністр  всіх  на  світі  справ:

майбутнього  немає,  тільки  хмари  й  отруйний  дощ.
ми  сидимо  та  пишаємося  нашою  скромною  роллю:
зґвалтоване,  змерзле  й  голодне  саме  у  пустелі,  воно  ще
вимагає  солодких  снів.  я  подумаю.  так,  я  дозволю.

не  вірте,  що  дні  –  все  коротші,  плутаніші  й  страшніші.
не  вірте,  що  сонце  –  сонне,  змучене  і  слабе,  –
бо  що  нам  робити  без  музики?  померти  в  цій  мертвій  тиші,
якщо  ми  вже  навіть  не  можемо  обманути  самих  себе.

немає  шляху.  я  не  бачу,  отже,  його  нема,
й  не  буде  кому  нас  оплакати,  –  й  плюнути  на  могилу.
бо  не  буде  й  могили.  всі  тупи  вкриє  дбайлива  зима,
й  пошкандибає  у  вічність.  –  хіба  це  не  досить  мило?

це  –  дуже  сумно,  згоден.  питаєте,  що  робити?
я  вже  й  не  знаю.  все  одно  ходіте  в  чистоті,
робіть  все  правильно,  ловіть  метеликів  просвіти,
громадьте  мудрість,  не  лінуйтеся  ніколи  у  житті.

–  виконуйте,  як  я  виконую  своє:
розв'язую  криваві  загадки  творіння.
мене  примушує  до  цього  моя  страшна  богиня,
що  хоче  знати  правду-неньку,  яка  вона  є.

а  правда  наразі  така,  що  від  створення  світу
єдине,  чого  ми  навчилися  –  вбивати.  оце  –  страшне:
це  знання,  коли  вийде  на  свою  проєктну  орбіту,
може  вбити  нас  всіх,  як  тепер  убиває  мене.

дитино,  цей  дощ  –  токсичний.  ти  здуріла?  не  пий  дощу.
якщо  ти  загинеш  так  по-дурному,  я  тобі  не  прощу

suicide,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881839
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020


Анно Доміні

Перша цикада

Перша  цикада
Несміло  озвалась  з-під  віт:
Спеку  віщує.

2019-06-18

https://www.youtube.com/watch?v=nBHhLcCDo6g  -  це  уже  не  перша,  але  таки  цикада.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881767
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Sin el mar

Твоя лиш

Я  –  кішка,
яка  тобі  лиш  дарує  ніжність.

Я  –  пташка,
якій  з  тобою  нічого  не  страшно.

Я  –  квітка,
якій  ти  потрібен,  як  дощ  улітку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881728
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Рясна Морва

Ліхтар самотній

Ліхтар  самотній
Зупинка  біля  дому
Вечір  роздумів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881702
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Alisson

terminal show

золотоокий  звір  усміхнувся,  й  знову  посів  свій  трон.
так,  в  цих  очах  –  всі  гукнули  –  вся  рекурентна  вічність!
шестеро  сотень  гостей,  вершки  відчайдушного  людства,
досі  не  можуть  отямитися:  люди,  а  де  ми  є?
може,  ми  –  там,  куди  ведуть  всі  земні  шляхи?
ті  шляхи  вже  горять;  той  досвід,  що  ми  здобули,
ніколи  не  знадобиться,  можна  його  забути.
що  нам  робити,  коли  повстануть  мертві?
вони  танцюватимуть  на  наших  столах.
чи  вдасться  нам  гримнути  нашу  останню  пісню,
коли  побачимо,  як  нас  обмануто?
 
це  –  якась  страхітлива,  браття,  дуже  нечесна  гра.
які  її  правила?  мабуть,  ніхто  не  знає.
майбутнє  тепер  вбачається  в  дуже  похмурих  барвах:
чи  ув'язнення  в  цьому  тумані,  де  не  існує  правди,
чи  блискавична  смерть  з  чиєїсь  примхливої  примхи?  
тут  ніхто  нічого  не  знає;  тут  кожен,  як  хоче,  грає
самого  себе,  як  він  думає,  в  цій  термінальній  виставі.  

золотоокий  цар  має  свої  таємниці:
темні,  таємні,  жахливі  й  примхливі.
його  воля  –  жорстока,  а  бажання  –  просте:
щоб  нам,  його  любим  гостям,  велося  добре.
так  і  буде,  коли  нам  всім  заманеться
стати  такими,  як  він,  а  може,  й  його  перевершити.
хто  зна,  якими  б  ми  стали,  якби  планували  життя
не  на  день,  а  на  десять.  а  якби  на  тисячоліття?

всі  дороги  ведуть  сюди,  та  здебільшого  їх  закрито
з  огляду  на  те,  куди  вони  ведуть.
чи  абсолютно  ми  впевнені  в  усьому,  що  ми  знаємо?
де  й  коли  ми  схибили,  що  пройшли  лабіринтом  шляхів,
і  опинилися  тут,  в  безвихідному  лабіринті?
золотоокий  звір  заспокоює:  ні,  ви  ніде  не  схибили,
ви  навіть  не  запізнилися  на  термінальний  бенкет.

добре  було  б  з'ясувати,  що  це  за  гра  насправді.
яка  імовірність  побачити  новий  легендарний  світ,
і  яка  –  досхочу  милуватися  згарищами  старого?
ми  навіть  не  знаємо,  чи  слушні  такі  запитання,
ми  надто  замріяні,  отже,  це  –  термінальна  вистава.  

хто  та  чирвова  дама?  навіщо  вона  прокинулася?
вона  мандрувала  снами,  мріючи,  як  одіссей,
добутися  рідного  краю.  тепер  її  дійсність  –  жах,
і  мертві,  що  теж  прокинулися,  розбирають  її  на  частини:
всі  дороги  ведуть  сюди;  виходу  звідси  –  немає,
та  коли  вже  ми  тут,  втішаймося:  ми  –  обрані,  ми  –  вершки
без  вини  винуватого,  без  надій  відчайдушного  людства.

отже,  шляхетні  вершники,  чи  не  пора  встановити,
що  тут  за  гра,  й  які  її  правила:  вивчимо  їх  чи  ні?
доля  старого  світу:  сум,  нудьга  й  безнадія;
доля  нового  –  непевна.  над  нами  кружляють  грифи  –
це  значить,  нам  можна  боротися  за  наше  власне  життя.
всі  ми  достатньо  зневірені,  знебожені  і  знесилені;
нас  обмовлено  і  обумовлено.  це  –  дуже  добрий  початок,
як  на  цю  –  вже  не  маємо  сумніву,  чи  термінальна  –  виставу

terminal  show,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881694
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Vita D.

Із вдячністю приймаю кожен день

Із  вдячністю  приймаю  кожен  день.
Ніщо  мене  не  зіб'є  із  дороги,
Якою  крокуватиму  щодень,
Писати  вірші,  чи  співатиму  пісень,
Допоки  будуть  йти,  або  плестися,  ноги.

Триматися  за  сонце,  чи  росу,
Купатися  у  хвилях  прохолодних,
В  спекотний  день  чекати  на  грозу,
В  дощу  краплині  бачити  красу,
Твоїх  торкатись  вуст,  затримав  подих....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881636
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


синяк

Ромашки

Цвітуть  ромашки  -  я  люблю  ці  квіти
В  ромашках  -  вірність,  ніжність  і  краса,
Ці  ясні  сонечка  в  минуле  мені  світять
І  в  цьому  світлі  юність  воскреса.
Ніколи  на  ромашках  не  гадала
Згубити  цю  красу  я  не  могла,
Я  просто  знала...  Серцем  відчувала,
Що  я  -  єдиною  й  коханою  була.
Мені  завжди  в  цих  квітах  ти  ніс  літо
Приносив...  і  світилося  чоло...
Вінки  з  ромашок  ми  плели  як  діти
І  небо  нас  вінчало  як  могло...
Завжди  -  коли  ромашки  розквітають
В  душі  чомусь  пригадується  все,
Я  впевнена,  що  ти  МЕНЕ  кохаєш,
Хай  навіть  іншій  квіти  ці  несеш.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881613
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Чайківчанка

ЛЮДИНО, НЕ ЗНИЩУЙ ВСЕ ЖИВЕ!

За  рогом,  на  правдолюба  полює  звір
Думає,  як  звести  його  в  могилу.
Виконує  роботу  за  тисячу  лір
До  смерті  ,катує  чужу  дитину.

А  солдат,  в  окопах  в  бою  воює
За  Україну,  і  кожну  п'ядь  землі.
Кат,  дикий  звір  за  жертвою  пантрує
І  завдає  ,  удару...  той  лежить  у  крові.

Для  злодюг  ,  вбивці  нема  ніц  святого
І  не  писаний  закон  для  зайд  ,заброд.
Цинізм,  егоїзм  глумиться  з  малого
Воюють,  олігархи  страждає  народ.  

Йде  ,війна  за  Незалежність,  Cвободу
І  гинуть  ,  кращі  із  найкращих  синів.
Рубають,  ліс...  вже  бунтує  природа
Йдуть,  зливи  виходить  вода  з  берегів.

Вода,  змиває  дамби  несе  все  живе
Що  проросло  корінням  до  землиці.
Людино,не    топчи  ,не  знищуй  святе!
Пилою,не  рубай  дуба,  ясен  ялицю.

Якщо  у  твоєму  серці  є  Україна  
ти  ,  до  зуба  будеш  за  неї  стояти.
Щоб  процвітала  червона  калина
Зародила,  хлібом  земля  мати.
M  .ЧАЙКІВЧАНКА.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881659
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Чайківчанка

ЙДЕ ЖОРСТОКА ВІЙНА




З  хижою    ордою  йде  жорстока  війна
Коли  закінчиться  цей  хаос,  безлад.
Слуги  народу  обрали  царя
Грає  ,  у  цирк  немов    життя  шоколад.

Народ  розділився  на  три  ряди
Одні  за  ''По'',  а  інші  ''за  зелених''
Треті    ,байдужі  ні  туди,  ні  сюди...
Хіба  шут,  знає  біль  у    нужденних.

Рвуться  ,  до  трону  блазні  ,  пихаті...
І  мутять    ,воду  у  Дніпрі  словами.
Не  життя  ,  пекло  у  власній  хаті
І    топчуть  ,  все  українське  ногами.

Радять  ,  пса  продати  на  квартплату
То  землю,  іноземцям  за  валюту.
Ширші  ,  чим  довші  тре  демократа
Мій  Боже    ,за  що  люд  несе  покуту.

Мій  народ,  мовчить  набрав  в  рот  води
 З  глузду  ,з'їхав  цей  синок  олігарха.
Гуляють  ,під  шансон  ''круті  понти''
Кожен  день,  біду  латає  баба  Одарка.

Пише  ,  дикі  закони  капустяна  голова
Всюди  ,  егоїзм  ,  цинізм  нема  довір.
Плаче,  від  сліз  Мадонна  Пресвята
У  крові  ,солдат...  катує  його    звір.

О  ,  Боже,  не  дай  нації  пропасти!...
Нагадай,  чужинцю  хто  господар.
Прийшли  сюди    ,заброди  різної  масти,
Як  пиріг  в  маслі    варвар  ,  лотар.        

М.  ЧАЙКІВЧАНКА.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881652
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Анна Шульке

Щасливе дитинство

Щасливе  дитинство  це  там,  де  печуть  пиріжки,
І  озеро  радо  дарує  свою  прохолоду...
Де,  просто,  від  ліжка  свій  шлях  починають  стежки́
В  чарівні  світи.  Обирай  ту,  що  більше  підходить...
Це  там,  де  хороші  книжки  про  хороших  людей,
Де  мрії  збуваються  всі  і  збуваються  вчасно..  
Де  вчителька  перша  в  майбутнє  за  руку  веде,
І  в  кожнім  горобчику  бачиш  жар-птицю  прекрасну...
Це  там,  де  живуть  кольорові  твої  олівці,
А  лялька  твоя  розмовляє  з  тобою,  як  схочеш...
Щасливе  дитинство  в  щасливих...І  спогади  ці
У  снах  кольорових  вони  проглядають  щоночі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881632
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Ася Оксамитна

White Rabbit

Одна  таблетка  –  й  ти  людина  маленька,
Одна  таблетка  –  й  великим  ти  став,
А  ті,  що  дає  тобі  ненька  –
Ніяк  не  полегшують  справ.

Спитай  Алісу,  вона  велика.

Коли  кролика  ще  не  схопила,
Бо  знаєш  –  впадеш  у  бур'ян,
Скажи,  щоб  гусінь  тобі  подзвонила,  
Коли  докурить  кальян.

Дзвони    Алісі,  вона    маленька.

Он  грає  в  шахи  той  дивний  тип,
Твій  шлях  поверне  він  навпаки.
І  ти  знайдеш  там  чарівний  гриб,
Що  уповільнить  твої  думки.

Спитай  Алісу,  вона  щось  знає.

Пропорційність  та  логіка  стерті,
Білий  лицар  гукає  назад,
Королеви  червоні  всі  вперті,
Каже  Миша  щось  невпопад.

Годуй  розум
Годуй  розум

Переклад  (Jefferson  Airplane  -  White  Rabbit)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881602
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Alisson

the game

вся  справа  в  грі  та  в  тому,  як  ви  граєте;
вся  справа  в  контролі.  ви  вже  програли:
справа  у  ваших  боргах:  ви  не  можете  їх  сплатити.
хто  кому  зробить  боляче?  –  ось
в  чому  питання,  горбатий  друже.

я  –  гра,  я  граю  за  чесними  правилами.
коли  ви  їх  вивчите,  ваш  неоплатний  борг,
я  думаю,  розчавить  вас,  як  жабу.
тоді  я,  справді,  не  буду  причетним
до  того,  що  з  вами  станеться.

та  позаяк  я  вже  причетний,  поглянь  через  плече:
може,  я  в  тебе  вже  вистрілив?
таки  правда.  лети,  моя  куле!
твоя  горбата  ціль  від  тебе  не  втече:
вчора  вона  була,  сьогодні  про  неї  забули.

га?  що  ви  кажете?  невеличка  поправка:  ця  гра  –
моя  дотепна  допотопна  улюблена  забава.
ходіть  –  я  подумаю.  знаєте,  як  на  мене,  вона  вже  стара,
тож  правила  змінилися  ще  вчора;
а  ви  не  знали?  ось  у  чому  справа!

тепер  ви  можете  померти,  як  святий,
а  можете,  як  дурень.  ви  –  дурень,  бо  так  треба:
в  такому  я  гуморі.  друже,  ви  –  той  знаменитий  плаксій,
що  ніколи  не  вгадує  з  двох,  і  ніколи  не  бачить  неба.

чому?  бо  ви  –  не  людина.  я  записав  вас  свинею  –
доведеться  вам  трохи  пожити,  –  і  померти  за  цю  ідею

the  game,  motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=FM2WB0AyAjA

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881597
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Vita D.

Про Важливе

Писати  про  Важливе  ми  не  будем,
Нехай  тонкий  зв'язок  існує  поміж  нас...
Ми  краще  ніжно  одне  одного  розбудим
Від  сну,  в  якім  тривали  довгий    час...

І  сонця  промінь,  що  торкнеться  вранці,
Мене  відчує  і  тебе  також...
Духмяна  кава  й  сирники  в  сметанці...
Тонкі  моменти  Щастя.  Ти  їх  множ!

Помножимо  на  нуль  усі  проблеми,
Що  марнотою  тяготять  людей,
Скасуємо  життєві  теореми,
Наповнені  безглуздістю  ідей.

І  ось  тоді  напишем  про  Важливе,
Що  народилося  і  хоче  жить.
Його  обіймуть  дуже  бережливо
Дві  пари  рук,  щоб  раптом  не  розбить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881574
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Bohuta_Julian

anger of human

[i]Валентина:[/i]  Розгнівався  великий  шах  Адаб-Бада,
Гукнув  на  свої  яничари:
Життя  є  сон,  а  всі  ми  тут  –  примари.
Вагоме  слово  тут,  а  правда  –  як  вода!
Тепер  по  тисячах  даремних  поколінь
Повідомляю  всім,  хто  мене  чує:
Я  –  той,  хто  є!  Й  нехай  же  моя  тінь
Шляхів  мені    до  втечі  не  готує:      
Моє  минуле  –  то  є  моя  тінь,  –
Освітлення  не  потребує!
І  коли  хто  навмисне  й  випадково
Забуде  своє  істинне  ім'я,
Я  нагадаю  вам,  що  перше  було  слово,
І  це  було  священне  слово  Я.
Тому-то  ви,  ті,  хто  в  камінні,
В  річках,  деревах  і  в  тіні,
Й  на  сонці  там  –  всі  як  один  повинні
Коритися  й  подобатись  мені.

[i]ПР:[/i]  Виходить,  він  тебе  не  зміг  переконати.
[i]Валентина:[/i]  Переконати?  Віриш  ти,  чи  ні  –
Ми  просто  говорили.  Як-не-як  я  –  мати,
Та  й  що  робити  дітям  на  війні?
[i]ПР:[/i]  А  що  ж  він  ще  казав?
Валентина:  Що  див  доба  гряде
Навпомацки  в  своїм  сліпучім  сяйві,
А  ми  –  й  за  нинішньої  зайди  завжди  зайві,
Все,  що  ми  робимо,  напевно,  пропаде.
ПР:  Хто,  українці?  Он  він  який,  чисто  пророк!
[i]Валентина:[/i]  Вони  вітчизну  бачили  у  світлі
Інакшому:  завзяті  вояки  й
Співці,  і  ґудзики  на  китлі
Так  і  блищать,  а  очі  –  як  у  вовка,
Коли  змовкає  скоростріла  скоромовка,
Тому  я  повторюю:  втрат  ніхто  не  лічи:
Лічи  набої,
Бо  легше  померти  від  кулі  дурної,
Ніж  від  ґудзика  мідного!  Як?
Невже  й  ви  самі,  пане  Вітре,
Нас  оспіваєте?  Кожен  тут  –  вовк  і  вояк,
Невже  нам  шмарклі  свої  витре
Той,  кому  збоку  видніше?
[i]ПР:[/i]  А  й  справді,  збоку  ріжеться  гостріше
Вся  правда-матка.  Хитрощі  облиш,
О  Україно!  Щоб  сказати  збоку,
Скажу:  чи  бачиш  ту  мету  високу,
Що  знов,  задерши  голову,  під  нею  ти  стоїш?
[i]Валентина:[/i]  Хто,  я?
[i]ПР:[/i]  Ні,  цього  разу  –  мати  Україна.
Про  неї  зараз  байку  розповім,
Одного  за  одним  наказом  своїм
Вона  посилає  на  бій  свого  сина.
А  той  –  що  він  робить?  Завжди  те  саме.
Завзято  воює  з  усіма  ворогами,
Багато  й  друзів  також  вбити  довелось
Заради  матері  Батьківщини.  –  Аж  ось
Як  кажуть,  піраміду  поколінь
Завершив,  і  самотності  жахнувся.
І  заволав:  Моя  туго!  До  рідного  серця  долинь,
Бо  страшно  мені!  Але  ні:  знов  самотності  голос  почувся:
"Ти  тільки  будь  відважний  дуже  й  сильний
Підведи  свої  очі,  і  побачиш  Мене"
"Вітер  шалено  рвучкий,  холод  раптово  могильний,
А  ну  хтось  підкрадеться  та  штовхне!"
"Негоден  той  народи  пасти,
Хто  відцурався  самоти,
Багато  бачило  мене  –  побач  тепер  і  ти,
Тільки  не  бійся  впасти"
Ні,  я  впаду.  Не  зможу!  Чи  для  того
Сюди  аж  дерся?  Дерся  аж  сюди!
Знов  чути  голос:  "Підведи  
Очі  свої,  бо  не  бачив  ти  Бога  Близького!"
"Боюсь".  "А  хто  казав,  рости  нам  треба?"
"Я,  Господе".  "То  чом  же  не  ростеш?
Не  знаєш,  як  позріти  неба,  
Не  знаєш  сам  –  і  іншим  не  даєш!"
"Гаразд,  тоді  навчи"  "Роби,  як  Я"
"А  як?"  "Ось  так!  Та  як  же  ти  побачиш,
Коли  не  дивишся!"
"Благаю,  зніміть  мене  звідси!"
[i]Валентина:[/i]  А  все  ж  таки  Мавгли  я  не  віддам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881486
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Ормузд

Вулиця милосердя.

Блищать  вітрини
Пусті  очниці  манекенів
Понурі  спини
Кудись  спішать
Ти  де,  моя  нене?

Людино,  відкрий  своє  серце
Вона  так  довго  стукає
Вулиця  милосердя.

Ніхто  не  хоче  бачити,  чути
Сковзнути  поглядом
І  зразу  забути
Твої  очі  горять  у  небі
Ти  знаєш,  моя  нене.

Людино,  відкрий  своє  серце
Вона  так  довго  стукає
Вулиця  милосердя.

Ніхто  не  спробує
Руку  подати,  спасти
Надія  є,  та  не  в  цьому  житті
На  небі  ти  і  твоя  наречена
Каже  мені  моя  нене.

Людино,  відкрий  своє  серце
Вона  так  довго  стукає
Вулиця  милосердя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868304
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 02.07.2020


Alisson

serial mind

я  –  серійний  вбивця,  я  –  кривава  рука.
я  вечеряю  тільки  з  жінками
суперповажної  поведінки.
я  примушую  їх  танцювати  еротичного  гопака,
і  всебічно  виконувати  генеральне  призначення  жінки.

я  вмиваюся  кров'ю.  я  –  небезпечна  бритва,
я  –  знаряддя  диявола  в  його  невгамовній  грі.
я  –  бугаймен.  мій  регіт  –  це  лагідна  й  тиха  молитва,
що  приємна  й  йому,  сатані,  і  смерті,  його  сестрі.

я  ховаю  під  каптуром  своє  жахливе  обличчя,
–  не  вдивляйтеся  в  нього.  мої  очі  –  безодня  пітьми.
я  прийшов,  аби  підсумувати  це  не  дуже  вдале  сторіччя
головування  зла,  що  його
не  помітили  навіть  ми.

що  ж,  я  можу  це  виправити.  людство,  танцюй  для  мене!
маю  такі  мелодії,  що  відмикають  всі  –
так:  і  серця,  й  двері;  й  такі,  що  ламають  мозок,
і  везуть  його  ген  до  раю  –  він  так  думає  –  на  таксі.

співайте  так:  [i]бугаймене,  аж  вирви  з  мене  серце!
нехай  настане  світле  царство  хробака!
невже  це  все  –  для  мене?[/i]  так,  люба,  та  тепер  це
вже  ледь  не  так,  бо  й  ти  вже  за  хвильку  не  така.

а  тим  часом  навчу  тебе  інфернального  бугі-вугі.  
ти  ще  жива?  тримайся:  я,  твій  чорний  мертвий  кошмар,
принесу  тобі  світло,  щоб  ясно  бачити  перші,  й  другі,
і  навіть  останні,  смертельні,  громи  тріумфальних  фанфар:

погляньте:  ось  ваше  серце  тріпоче  в  руках,  мов  пташка.
куди  ми  йдемо?  побачимо.  наша  дорога  –  вниз.
темно.  десь  виють  собаки.  дивися:  великий  віз
перекинувся;  впала  зірка,  наче  скинута  з  неба  пляшка;

почалися  дива  пообіцяні.  вам  вже  страшно?  буде  й  страшніше,
коли  бог  через  ціле  небо  свій  останній  прокльон  напише
 
serial  killer,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881480
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Тетяна Мошковська

Чайка білокрила

Влетіла  мрія  у  вікно
І  на  моїй  долоні  сіла.
Мені  здалось  усе  це  сном  -  
Була  то  чайка  білокрила.

І  з  того  часу  я  не  знав,
Що  є  печаль,  що  десь  страждають.
Я  в  снах  за  обрії  літав
І  так  кохав,  як  не  кохають!

Нарешті  щастя  я  знайшов  –  
Свою  солодку  давню  мрію.
Доріг  багато  я  пройшов,
А  поруч  –  чайка  білокрила!

Приспів
Над  морем  вітер,  в  серці  –  спокій.
І  стогнуть  хвилі  одинокі.
Над  морем  вітер,  в  серці  –  сила!
Мій  ангел  –  чайка  білокрила!

1998

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881470
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2020


Анна Шульке

Хижий птах

Тінь  зрізає  маківки  трави...
Знову  й  знову  падає  з  небес,
Наче  східний  гострий  ніж,  кривий,
Створений,  щоб  знищити  тебе.
Миша,  чуєш,  бачиш,  стережись!
Лезу  не  відоме  співчуття...
Добру  долю  не  чекай,  біжи,
Може  збережеш  своє  життя...
Як  машина,  сильний  і  стрімкий,
Пазурі  сталеві  розпустив...
Знаю,  він  уб'є,  бо  він  такий,
Та  очей  не  можу  відвести́...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881435
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Tina Volnikova

Можливо я не математик

Можливо  я  не  математик,  
Не  фізик,  хімік,  чи  ще  хтось
Я  не  географ,  не  історик.
Може  хоч  трохи?  Ні,  здалось

Я  в  біології  далека,  
я  не  малюю  як  Моне
І  з  претендентів  на  відзнаку,  
навряд  чи  вибрали  б  мене

Можливо.  Але  я  умію  
лічити  зорі  в  небесах
Та  що  мені  ті  теореми,
Коли  я  бачу  інший  шлях?

Я  формули  ще  вивчу,  справді
Не  в  математиці,  в  житті
Я  буду  знати  бездоганно
Без  нотних  грамот  всі  пісні

Так,  не  розв’яжу  я  задачу
Це  краще  зробить  інший  хтось
Я  просто  запитаю  сонця
А  сонце  скаже:  навчимось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568337
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Не заплющуй очей

Не  заплющуй  очей,  коли  сонце  заходить
За  небесні  тумани,  безкраї  світи.
Поки  місяць  алеями  вогників  ходить,
Є  можливість  таємну  планету  знайти.

Не  заплющуй  очей,  коли  сонця  не  бачиш,
Бо  ти  втратиш  багато,  скажу  віч-на-віч.
Більше  небу  ніколи  того  не  пробачиш,
Не  пробачиш  того,  що  побачив  в  ту  ніч.

Не  заплющуй  очей,  я  пораджу  у  тиші,
Час  пірнати  в  моря  темно-сірих  тіней.
Поки  сон  нічне  місто  у  мріях  колише,
Ти  сьогодні  на  варті,  нічний  Галілей.

Не  заплющуй  очей,  а  як  ранок  настане,
Люди  знати  не  будуть  про  край  нічних  див.
Пам’ятай  завжди  ту  непомітну  оману,
Що  звершив  ти  тоді,  коли  очі  відкрив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579183
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Кицю, не плач

Кицю,  не  плач
Загорнись  в  теплу  постіль,
я  прошу,  я  благаю,  засни
Кицю,  пробач
Розбудив  тебе  простір
вдарив  в  очі  дощем  голосним

Кицю,  не  плач
Подивися  на  небо
Кажеш,  що  у  житті  все  складне?
Кицю,  пробач
Але  дев’ять  їх  в  тебе,
А  у  нас,  у  двоногих,  одне

Кицю,  не  плач,
Все  мине,  обіцяю
Хочеш,  в  мене  поспи  на  руках
Кицю,  врозпа́ч
Я  поп’ю  собі  чаю
А  для  тебе  наллю  молока

Кицю,  не  плач
Я  готова  роздерти
Всіх  собак,  що  словами  кололи
З-поміж  невдач
Зроблю  все,  що  захочеш
Тільки  ти  не  плач,  кицю,  
Ніколи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581410
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Дівчина з кишенями розміру серця

Дівчина  з  кишенями  розміру  серця
Рідко  сміється,
Втопає  в  собі

Дівчина  з  кишенями  розміру  неба
Нічого  не  треба,
Не  кидай  її

Дівчина  з  кишенями  розміру  смутку
І  без  порятунку,
В  кривавій  борні

Дівчина  з  кишенями  розміру  сонця
В  кишенях  проміння,
Віддасть  їх  тобі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615092
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Ми пили карамель із вен

Ми  пили  карамель  із  вен
Їли  з  горіхами  ключиці
Без  зайвих  слів,  казок,  імен
Ковтали  залпом,  блідолиці

Ми  гризли  скули  як  ті  пси
Бувало,  ми  були  гурмани
Кусали  щоки  з  усіх  сил
Вином  всю  біль  ту  запивали

Ми  мозок  посипали  цукром
І  як  желе  його  з'їдали
А  гороши́ни  всіх  думок
Ми  як  горобину  клювали

Ми  спорожнили  все  до  дна
Ми  врешті-решт  усе  доїли
Нам  було  вдосталь?  Та  брехня.
З  кожним  укусом  голодніли

Нам  не  наїстись  досхочу
І  як  би  довго  не  жували
Все  ж,  тіло,  серце  і  душа-
Нема  на  світі  ліпше  страви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616313
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Білі лебеді з чорними душами

Білі  лебеді  з  чорними  душами
Як  ви  любите  серце  клювати!
Руки,  ноги  ламаєте,  душите
Замість  того,  щоб  в  небі  літати

Білі  лебеді  з  чорними  ду́мками
Як  ви  прагнете  долю  зламати!
Оповити  життя  когось  муками
Аби  щастя  ніяк  не  пізнати

Білі  лебеді  з  чорними  чарами
Де  взяли  їх  рецепти  смертельні?
Що  так  їдко  впиваються  грамами
Згодом  літрами  в  шкіру  ретельно

Білі  лебеді  з  чорними  душами,
Як  би  я  не  благала  сльозами
Вашу  силу  ніяк  не  подужаю.
Розливайте  чорнило,  я  з  вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624910
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Ми були кіллери в тому житті

Ми  були  кіллери  в  тому  житті,
Бандити  з  одної  команди
Хто  жив  у  щирості  і  доброті,
Не  ми.  Ми  —  жорстокості  банда

У  нас  пістолетів,  ножів  тих  було
Хоч  греблю  гати,  аж  доволі!
Щоправда,  не  в  зброї  таїлося  зло
В  словах  —  ось,  де  наша  сваволя!

Згадаю  приємні  часи  перемог:
Серця  як  трофеї  збирали
Спочатку  ми  сіяли  зерна  тривог
А  потім  ганяли,  стріляли!

Та  що  нам  закон?  Що  нам  душі  оті?
Вони  все  одно  вже  пропащі
Спинитись,  щоб  інші  прийшли  замість  нас?  Е,  ні
Так  не  буде,  нізащо

Ох,  як  було  хвацько,  як  гарно  було!
Слова  мов  ті  стріли  летіли
Стривай,  ну  а  Ти?  Теж  словами  колов!
Виходить,  що  Ти,  як  ми….кіллер?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646931
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Принцеса любить принца

Принцеса  любить  принца
Чарівна,  білолиця
Принцеса  любить  принца
А  він  її  –  на  жаль.

Принцеса  любить  серцем
В  душі  її  –  озерце
Принцеса  в  тім  озерці
Таїть  нестерпний  жаль.

Принцеса  любить  принца
Не  з  того  королівства
Принцеса  любить  принца
З  палацу  принців  злих.

Шкода,  бо  добрі  принци
В  своєму  королівстві
Давно  принцесу  люблять
Принцесі  ж  –  не  до  них.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668672
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

І спробуй втекти

І  спробуй  втекти,  спробуй  геть  дременути
Коли  вже  нема  шляхів  далі  іти
Коли  на  кордоні  не  вдасться  заснути
Через  непове́рнуті  більш  паспорти

І  спробуй  втекти,  спробуй  все  подолати
Або  бігти  вже  –  або  знову  назад
Туди,  де  чекають  і  мама,  і  тато
Туди,  де  все  добре,  й,  водночас,  не  так

І  спробуй  втекти,  коли  тягнуть  з  всіх  бо́ків
Проблеми,  невдачі,  та  хай  вже  їм  грець!
І  хай  ті  проблеми  й  забудуться  згодом,
Тікай,  ну  ти  ж  сам  життя  свого  знавець

І  спробуй  втекти,  та  не  встигнеш  на  потяг
Нема  літаків  із  маршрутом  твоїм
Та  ти  не  тікай,  будь  із  нами,  з  народом
Втекти  можна  завжди,  вернутися  –  ні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700795
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Мамо, а ким я буду?

Мамо,  а  ким  я  буду?
Ким  стану  в  потоці  реалій  життя?
Мамо,  а  ким  я  буду?
Я  ж  зовсім  мала,  завше  твоє  дитя

Мамо,  а  ким  я  буду?
І  хто  мене  кинув  в  це  море  без  дна?
Мамо,  а  ким  я  буду?
Чи  ким  уже  є,  ще  й  не  знаю  сама

Мамо,  а  ким  я  буду?
Чому  моя  юність  так  скоро  мина?
Мамо,  і  з  ким  я  буду
Іти  по  життю?  Я  ж  не  хочу  одна

Мамо,  то  ким  я  буду?
Чи  зникне  назавжди  печалі  стіна?
Мамо,  та  кимось  буду
А  ким  –  то  спитати  у  долі  пора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707648
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Для тих, хто мене давно тут не читав

Життя?  Та  ніби  все  стабільно.
Як  справи?  Дообре,  як  завжди.
А,  чорт.  Ніяк  не  добре.  Брешу.
Ти  хочеш  правди?  Що  ж,  зажди

Про  моїх  друзів.  Вони  -  поряд.
Сміються,  діляться.  Дарма.
Я  з  ними  радісно  говорю,  
В  думках  шепочучи  «сама».

Про  мої  успіхи:  потрохи.
Усе  іде  своїм  шляхом.  
Чи  я  тим  тішусь?  Може  трохи  
«Що  буде  далі?»  -  я  з  страхом.

І  про  любов:  ай,  я  забила
Нема  того,  хто  є  «моїм».
Те  почуття  десь  загубила  
Піду  пройдусь,  або  поїм.

Прохожі  скажуть:  «ех,  щаслива,
Їй  посмішка  не  сходить  з  вуст»
А  я  в  думках  їм:  «то  фальшива.
Тільки  зізнатися  -  боюсь».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757804
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Хлопчик з соцмереж

А  той  хлопчик  з  соцмереж  
з’їв  моє  терпіння!
Я  йому  пишу,  пишу
Знов  до  посиніння

Та  нехай  хоч  відповість!
Що  не  любить,  збреше!
Я  б  йому  простила  все…
Було  б  мені  легше…

В  сенсі?  Як  я  не  одна?
Є  дівчата  інші?!
Мені  байдуже,  його
Я  люблю  найбільше!

Хай  всі  заздрісники  враз
Сумніви  залишуть
Я  йому  поставлю  лайк  –
Він  мені  відпише!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778965
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Впади

Впади  в  істерику  зі  мною
Впади,  лежачим  до  землі
А  потім,  літом,  чи  весною
Впади  в  обійми  диво-млі

Впади,  і  не  відчувши  болю
Візьми  за  руку  небеса
Впади  від  дози  алкоголю
Поки  цигарки  пил  згаса

Впади  в  світ  ранішньої  спеки
В  долину  квітів  і  жар-птиць
Впади,  поки  летять  лелеки
Простеж  за  ними  горілиць

Впади,  коли  весь  сніг  розтане
Проміння  сонця  збережи
Впади  і  я  відразу  встану
Ти  не  зі  мною.  Ти  лежи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549164
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Мої потріскані губи

Я  дивилася  вслід  літакам  і  птахам
Ти  сказав,  що  у  мене  потріскані  губи
Я  їх  часто,  бува,  віддаю  вечорам
Вони  вабити,  нищити  холодом  люблять

Я  спитала:  чому  опустив  сумно  плечі?
Ти  сказав:  та  тому,  що  це  зрада.
Вибачай,  бо  для  вітру  в  морозяний  вечір
Мої  губи-єдина  розрада.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547997
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Твоя гра, твоє тавро

Не  можу  більше.  Припини,  негайно
Я  не  тварина,  не  матеріал
Ти  не  відмовишся  від  гри,  звичайно
Це  більше  ніж  традиція,  твій  ритуал

Обводиш  білим  кольором  спочатку
Заманливо  пускаєш  в  очі  тінь
Поки  не  з’явиться  на  білому  печатка
«Вона  моя»  -  тих  фраз  переплетінь

Тавро,  що  є  на  комусь,  на  тобі  є  теж  
Бо  хтось  поставити  його  таки  зумів
І  якби  глянув  собі  в  душу,  то,  авжеж
Давненько  все  уже  би  зрозумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540313
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Різні

Вона  п’є  чай,  а  він  з  лікером  каву
Він  любить  зи́му,  а  вона  нена́видить  сніги
Вона  без  солі  їсть,  він  додає  приправу
Втомився  усміхатись,  а  їй  це  до  снаги

Він  дивиться  вперед,  вона-на  небо
Вона  б  літала,  він-об’їхав  б  світ
Йому  до  сонця  байдуже,  для  неї  то  потреба
Вона  любить  троянди,  а  він-ромашки  квіт

Він  не  засне  до  ранку,  для  неї  сон-важливо
Вона  піде,яскраво,  він-опустивши  зір
Він  не  боїться  страху,  вона  тонка,  чутлива
Життя  для  неї-казка,  для  нього  то  турнір

Вони  до  болю  різні,  в  них  різні  інтереси
Їм  скажуть  «Ви  не  пара»,  «Шкода,  та  не  складеться»
Дурня  всі  гороскопи,  що  пишуть  зранку  в  пресі
Вони-разом,  допоки  їх  серце  в  грудях  б’ється

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538025
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Новий

Ти  зовсім  но́вий,  в  обкладинці
Ти  хтось,  кого  не  знаю  ще
То  ти  з  людьми,  то  наодинці
Тут  ти  іскра,  там  -  вогнище

Ти  не  порожній  і  не  повний
Якийсь  солодкий,  та  гіркий
Дешевий  може,  чи  коштовний
А  може  й  надто  дорогий

Ти  справжній,  може,  чи  фальшивий
Щасливі  очі,  та  сумні
Ти  переконливо  вродливий
«Можливо»  -  думки  потайні.

То  хто  ти,  все  ж?  Який  ти,  справді?
Понуро  йдеш,  чи  ніс  задерши?
Я  віритиму  тільки  правді
Глава  один,  сторінка  перша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532252
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Ти зайвий

Ти  зайвий.  Не  підходь  сюди
Я  відштовхну  тебе,  не  треба.  
Не  лізь,  не  пхайся,  не  ходи
За  мною  вслід,  нема  потреби.

Ти  зайвий.  Правила  такі:
Мене  не  чув  й  не  знав  ніколи
Зімкни  уста  свої  тонкі
Вони  встромляють  болісні  уколи.

Ти  зайвий.  Геть  йди,  забирайся!
Ні,  я  не  слухаю.  Давно  оглухла.
Змінити  як  було-не  намагайся.
Нестримна  буря  почуттів  давно  ущухла.

Ти  зайвий.  Крок-і  ти  не  будеш  жити.
Я  вистрілю,  клянуся,  обіцяю.
Ти  не  пізнав  науки  що  таке  любити.
Останнє  слово?  Ні,  не  дозволяю.

Ти  зайвий  всюди  й  відтепер  довічно
Я  вирок  оголошую  негайно
Пробач,  сказати  мушу  це  публічно:
Лети  в  світ  забуття  навік.  Ти  зайвий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507328
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Здається

Я  вже  не  та,  здається,  я  змінилась
Чи  просто  це  мені  здається,може  й  так
Здається,  я  в  двох  стінах  загубилась
Але  раніше  я  не  помічала  цих  ознак.

Здається,  я  самотня.  Ні,  не  правда!
Сама  себе  накручую,  цькую
Здається,  я  втекла  б  зі  швидкістю  гепарда
Та  все  ж,  завмерши  на  одному  місці,  я  стою.

Сплітає  день,  ховає  сонце,  небо
Та  сама  ніч,  та  місячна  царівна
Здається,  божеволію  від  тебе
Здається,  мені  глибоко  все  рівно

Безглузді  думки,  невиче́рпні  фрази
Та  звідкіля  взялись  ви?  Припиніть!
Чому  не  розігнала  вас  одразу?
Геть!  Забирайтесь!  Досить  цих  жахіть!

Ви  робите  ще  гірше,  задля  чого?
Здається,  я  безсила…Хоча  ні!
Ховаюся,  тікаю  від  будь-чого
Страждаю  від  усякою  дурні.

Ні-ні,що  ж  я  таке  говорю!
Здається,тиша  зараз-це  найкращий  друг.
Я  промовчу,  засну,  не  договорю
Мовчання-  кращий  засіб  від  недуг.

Здається,  це  все  сон,
Здається,  це  реальність
Це  ти?  Чи  це  ілюзія,  міраж?
Це  мрія,  це  обмежена  банальність
Шкода…я  вже  була  ввійшла  в  кураж.

Прийди  до  мене  знову  в  сні,  благаю
Хоч  не  вживу,  та  доторкнусь,  почую
Здається,  тихо  плачу  я  з  відчаю
Здається,  болю  й  страху  вже  ніколи  не  відчую

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484728
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Ні, я не гніваюся, сонечко

Ні,  я  не  гніваюся,  сонечко,
Я  просто  зараз  зла
Бо  ти  казав,  що  я  –  те  сонце,  що  тобі  потрібно.

Ні,  я  не  гніваюся,  пташечко,
Я  просто  завела,
Та  ні,  то  ти  завів  у  рух  те  серце,  що  застигло.

Ні,  я  не  гніваюся,  котику,
І  зовсім  не  сумна
Та  й  зрештою,  яка  різниця,  ну,  тобі  ж  все  рівно.

Ні,  я  не  гніваюся,  сонечко,
Я  просто  не  змогла.
Бо  ти  казав,  що  то  любов  -  а  було  непомітно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792942
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Пауло Коельо

Ти  б  не  шукав  мене  як  ту  Естер,
Що  зникла  так  раптово  і  безслідно
Пройшовся  б,  певно,  посеред  люстер,
Сказав  «шукати  –  нудно  й  не  солідно».

Ти  б  не  шукав  мене  як  ту  Естер,
А  я  б  тебе  чекала  з  дня  до  ночі
Я  пам’ятаю  ніч,  то  був  четвер
Тоді  пішов  на  пошуки  б  охоче…

А  зараз  що?  Невже,  мов  та  Естер
Я  маю  зникнути,  любов  твою  вернувши?
Та  я  б  знайшлась,  ти  сльози  мої  б  втер
А,  я  забула,  що  ти  їх  не  любиш.

Ти  б  не  шукав  мене  як  ту  Естер,
Завмерши  в  часі  й  в  постаті  трагічній,
Ти  постраждав  би  мить,  а  потім  стер
Мене,  мій  запах  з  пам’яті  навічно.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807730
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 01.07.2020


Tina Volnikova

Я посміхаюся світу, а він мені каже «бувай».

Я  посміхаюся  світу,
А  він  мені  каже  «бувай».
Як  можна  отак  без  привіту
Покласти  моїй  долі  край!?

А  я  ж  хочу  бути  щаслива
І  з  часом  щоб  аж  до  зірок!
«Диви-но  яка  ти  мрійлива,
Купи  в  лотереї  квиток».

І  що  з  тим  квитком,  куди  далі?
Агов,  я  не  знаю  де  йти!
Ти,  замість  читати  моралі,
Вже  міг  би  хоч  раз  помогти…

«Я  скажу  зараз  чітко  і  гучно,  -
Відповів  мені  виразно  світ:
Ти  весь  час  посміхаєшся  штучно
Я  не  хочу  казати  «привіт».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881377
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Bohuta_Julian

kill yourself

Вбийте  себе,  щойно  ваше  майбутнє
Проголосить  вас  богом  своїх  перемог,
Або  не  вбивайте,  й  хай  ваше  майбутнє
Проголосить  вас  батьком  своїх  перемог!

Привид  з  пущі:  Єльцин  кричить:  он  у  кутку
Кривава  чеченка!
Випиває  ще  2  чарки,  шле  по  Лукашенка.
Лукашенку,  любий  друже,  голубе  мій  білий,
Чогось  мені  приверзлося,  що  не  буду  цілий.
Чи  молитися,  чи  пити,  чи  поле  орати?
Порай,  брате  що  робити?  Моторошно,  брате!

[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Джохар  писав!  Непогано!  Що  то  воно  значить
Особистість:  очей  їй  не  замилить  навіть  аеробіка  войовничої  музи!
Отже,  ти  Мавгли!  Я  –  генерал  Дудаїв.
Чув  про  такого?  Нам  бракує  літаків,
Хоч  не  бракує  мужніх  вояків.
Чи  брав  ти  участь  у  повстанні  сипаїв?
[i]Мавгли[/i]:  Не  знаю.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  От  тобі  й  на,  син  нічогонезнаїв,
Моджахатаскраїв!  Набої  б  хоча  полічив?
[i]Валентина[/i]:  [i](  осудливо  хитає  головою  )[/i].  
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Ну  та  гаразд.  А  як  твоя  англійська?
Для  тебе  Англія  –  гнобителька.
Послухаю,  що  скаже  твоя  вчителька,
Тоді  подумаю,  чи  не  візьму  тебе  до  війська!
[i]Валентина[/i]:  Дядьку,  ви  хто?  Воно  ж  дитина,
І  в  жодній  армії  служити  не  повинна,
Хоч  я  й  не  вчителька.  Слід  перше  пожити,
Звести  хату,  оженитись,  дітей  породити,
Тоді  й  приходьте.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Хто,  себто?  –  Я?  На  це  не  маю  часу:
Стратегія,  знаєте,  зажерлива  річ!
Князь  Володимир,  за  легендами,  пиячив  цілу  ніч,
На  ранок  обирає  собі  віру.
А  я  по  закінченні  десятого  класу
Й  після  зустрічі  сонця  обрав  собі  ціль        
Як  обирає  камікадзе,  –  й  як  я  вчився!
Все  більше  й  більше  докладаючи  зусиль  
Я  за  наукою  війни  невтомно  волочився;
Тепер  я  –  генерал,  і  маю  довгі  руки,
Завдам  кому  завгодно  тотої  науки!
Війну  зробив  я  справою  життя,
Від  рідної  дочки  мені  вона  рідніша.
Миліше  нам  падучих  бомб  виття
І  брязкіт  гусениць,  ніж  вся  та  мирна  тиша.

І  часто  плакав  я  безсонними  ночами:
Не  той  вже  світ,  не  та  тепер  війна!
Як  жінка,  щоб  не  бути  шльондрою,  так  саме
Одному  лиш  народові  належати  вона
Повинна.  Пролий  бурякового  квасу
Невинного  й  винного  цілі  моря,
Але  знайди  собі,  нарешті,  гідну  расу,
Обери  собі,  війно,  народа-царя!

[i]Валентина[/i]:  Доладно  промовляєте:  достоту  як  філософ.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  А  ви  чутливі  до  віршів?
Гай,  легше  жінці  бути  генералом,
Ніж  генералові  –  поетом,  що  орудує  військами.

[i]Валентина[/i]:  А  все  ж  таки  слово  –  то  зброя.

[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Ну,  це  лиш  слова,  а  вірші  –  лише  засіб
Для  пом'якшення  твердих  жіночих  сердець,
Коли  йдеться  про  кохання,
Чи  для  загартування  м'яких  чоловічих,
Коли  йдеться  про  війну:
На  війні-бо  і  в  коханні,  як  відомо,  не  гребують  нічим.

[i]Валентина[/i]:  Справді,  так  кажуть.

[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Отож  бо  й  воно!  А  я,  розумієте,  гребую.  –
Багато  чим!  Спіткався  я,  до  прикладу,  з  потребою
Вбити  поета  в  собі,  як-от  собаку  й  раба,  –
І  що  ви  думали?  Не  вбив!  Гидую  і  начхати.
От  хоч  би  ви  скажіть  мені:  хіба
Таке  пробачать  жінка  і  солдати?

[i]Валентина[/i]:  Що  саме?

[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Взагалі!  Подати  б  у  відставку,
Та  не  дають  одвічні  вороги,
Що  я,  бач,  засмучую  їхню  велику  державку  
Своїми  справами  злочинної  ваги.
А  злочинці  ж  –  вони!  Хай  їм  грець!  І  шахрують,  і  шкуру  деруть,
І  несправні  гармати  –  собаки,  чорти  –  продають.

[i]Валентина[/i]:  Невже  й  гармати?
Тобто,  коли  можна  запитати,
Ви  з  ними  воюєте
І  з  ними  ж,  клятими,  гарматами  торгуєте?  
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Авжеж!  Не  те,  що,  а  скажу:  з  ворогами  такими
Довоюєшся  і  доторгуєшся  й  до  дактилічної  рими!

[i]Валентина[/i]:  А  ви  свій  розум  витрачаєте  на  жарти:  
Вас  як  послухати  –  й  життя  того  не  варте,
Щоб  жити,  бо  складається  з  потреб.
Якби  їх  зовсім  не  було  –  було  не  зле  б!
Всі  лиш  пили  б  тоді  горілку  й  грали  в  карти,
Принаймні,  хоч  не  воювали
Та  не  вбивали  з  необхідности.

[i]Дж.  Дудаїв[/i]  [i](  невдоволено  )[/i]:  Я  гадаю,  що  з  японців  були  б  добрі  вояки.
Це  видно  хоч  би  з  того,
Що  на  американців  вони  страху  наганяли  не  меншого,  ніж  отії  на  німців,
А  німці  –  на  "наших",
Але  китайці  –  ви  чули  їхню  мову?
Японіє  шляхетна!  Ти  Китаєва  
Сусідка  й  родичка,  і  лиш  його  боїшся,
Як  решту  світу  любиш!  Зміцнюй  же  лад  світовий!  

[i]Валентина[/i]:  О,  то  виходить,  що  (  скуштуйте  ще  моєї  )
Я,  жінка,  підказала  вам  якісь  нові  ідеї?  
Тим  часом,  може  б,  довше  в  нас  погостювали,
Та  відпочили,  голови  собі  даремно  не  ламали?
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Еге!  Воно  й  не  гріх,
Та  знаєте,  як  кажуть:
Не  тріумфуй,  доки  не  переміг.
Тим  часом  –  дякую.  А  ну  ж  війна  ущухне?

[i]Валентина[/i]:    Війна  –  не  вітер  і  не  дощ.
О  чоловічих  рук  ганебна  справо!
Ти  гірша  за  розпусту  й  за  пияцтво,
Ти  опіум  для  маминих  синів.

Подумайте  самі,  яке  це  марнотратство!
Коли  збираються  гуртом  чоловіки,
То  напиваються  і  грають  потім  в  дурня,
Іноді  й  пики  одне  одному  товчуть  –  

Мені  огидне  збройне  панібратство:
Воюють,  ще  й  якісь  переговори
З  своїм  же  ж  ворогом  ведуть;
Тоді  братаються  й  співають  про  воєнну  славу.

[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Стратегія!  А  слава  без  війни  –
Це  як  без  матері  дитина,  та  й  без  батька.
[i]Мавка[/i]:  А  Мавкгли  пістолета  розібрав.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Оце  джигіт!  Оце  я  розумію!
Гляди,  синку:  ці  миролюбні  жінки  занапастять  твою  безсмертну  душу,
А  в  мене  як  і  загинеш  –  то  козаком  зате!  Бо  що,  в  такому  разі,
Ти  робиш  в  цій  країні  козаків?
[i]Валентина[/i]:  Побійтесь  Бога,  пане  генерале!
Але,  якщо,  за  вашим  припущенням,  слід  шукати  в  житті  лише  слави,
То  чи  не  варто  заодно  шукати  й  правди?  А  коли  зважити,
Яке  саме  віросповідання  є  в  нашій  Україні  панівне,  то  ось  вам  і  відповідь.
Ще  доважте  до  цього  імовірну  прабатьківщину  також  і  його  предків!
[i]Дж.  Дудаїв  (  дивиться  на  Мавгли,  недовірливо  хитає  головою  )[/i]:
Зробіть  велику  ласку!
Ще  ж  навчите  його  сякатися  в  запаску:
Дива,  дива!  Але  в  якій  ділянці?
Покинув  рідний  край,  дітей  не  породив!
Або,  як  кажуть  ті  американці,
Пішов  шукати  див  з  країни  див.
Або,  як  кажуть  ті  японці,
Не  панує  добрий  розум  у  своїй  сторонці;
Або,  як  кажуть  ті  естонці,
Хай  полює  кожен  розум  у  своїй  сторонці;
Або,  як  кажуть  тії  мирмидонці,
Не  полює  добрий  розум  у  своїй  сторонці;
Або,  як  кажуть  ції  українці,
Запануємм  і  ми,  браття,  на  своїй  сторінці.
[i]Валентина[/i]:  А  ви,  либонь,  про  нашу  Україну  
Невисокої  думки,  та  пильної:
Так  кричите,  аж  слина  з  рота  вилітає.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Що  довше  вдивляюсь  –  то  більше  дивуюся!  Та  ні,  я  не  про  те.
Це  я,  коли  хочете  знати,  про  сучасність.  Ось  цим  дітям  вона,  либонь,
Видається  привабливою  казкою.  Cуча  дочка!
Сам,  пам'ятаю,  в  дитинстві  колись  пішов  я  купатись  на  річку,  –
А  ви  щойно  звідти;
Гадаєте,  все,  що  ви  бачите,  гідне  того,  аби  розповідати?  Е,  ні!  Дзуськи!
Я  вам  скажу:  багато  є  такого,  про  що  мовчать  досвідчені  мужі!
Про  Україну  що  скажу?  Їй  треба  породити,
Дійсно,  хоч  би  двох  чи  трьох  синів
Принаймні.  Але  ж  хто  ця  юна  панна  
Зеленкувата  й  дивної  краси?
Напевне,  й  вас,  як  Мавгли,  колисали
Минулого  століття  незаймані  ліси?
[i]Валентина[/i]:  Це  –  наша  Мавка,  що  з  Волині;
Вгадали  ви.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Я  вражений.  О,  як  же  ж  я  вам  заздрю!
Я  хочу  вмерти  –  й  народитися  тоді,
Коли  й  на  вас  зійшла  Господня  ласка,
Шановні  і  прекрасні  молоді!
Ото,  як  кажуть  в  нас  на  сонячнім  Кавказі,  –
Що  сталося?  Я  щось  не  те  сказав?
[i]Валентина[/i]:  
Вибачте,  вибачте!  ПР  мене  попередив  про  вашу  ексцентричність,
А  вас,  очевидно,  забув.
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  А  чим  погано?  Знаєте,  я  вам  скажу:  весілля    
Таке  ж  мені  любе,  як  добра  війна.
Люблю  той  час:  тоді  було  дозвілля
Й  на  те,  й  на  инше.  Так,  старовина
Шляхетніша  була,  ніж  ця  Сучасність.
Хоча  й  тоді  була,  й  тепер  приватна  власність  –
Господарі  пішли,  а  власники  прийшли;
Хай  йому  біс!  Тепер  я  в  себе  вдома
Так  почуваюся,  немов  би  довго  спав,
Та  ось  прокинувся  –  й  жахнувся,  і  не  міг  впізнати
Домівки  рідної:  це  ж  тут,  в  моїм  раю
Я  слухав  предків  думи  про  минуле
І  про  майбутнє  мріяв,  –  ні  неба,  ні  каміння,
Ані  людей  не  впізнаю:
Все  марсіяни,  шпигуни,  мутанти  з  батогами,  –  
Іржею  вкрились  їхні  кораблі,
А  люди  з  дурним  сміхом  та  з  піснями
Будують  Марса  на  моїй  землі.
Летить,  мов  галка,  думка  інженерна,
Кудись  під  себе  гидить  на  льоту
(  На  пам'ятник,  між  иншим,  Жуля  Верна
Також  насрала  ),  –  й  иншу  висоту
За  иншою  підкорює.  О  галко  безіменна!
Що  загубила,  що  шукаєш  там,
Де  з  волі  світового  бізнесмена
Не  стало  місця  мріям  та  орлам?

Всі  інопланетяни  й  чужоземці
З  собою  носять  власні  запитання
І  власні  відповіді  на  них  –
Вони  дарують  нам  свої  хвороби,
Щоб  продавати  нам  ліки  від  них  –

А  ти,  Америко!  Собако  на  перині
Земної  кулі!  "На  перині",  я  сказав?
Бодай  тобі,  холоднокровна  ***    
Наснилося  найменше  з  тих  страхіть,
Що  сняться  нам;  бодай  ти,  білоручко,
Прокинулась  –  а  в  тебе  нічого  не  болить!
А  біля  моря,  де  була  Свобода  –
Джохар  Дудаїв  там  навколішках  стоїть!
 
Га?  Дзуськи!  Ми  не  віруємо  в  розум,
Адже  від  Бога  він:
Данайським  подарунком,
Як  і  свобідну  волю,  я  кваліфікую
Саме  життя.  Вшануймо  індіянців,
Що  так  і  думали,  –  та  з  гідністю  приймали
Життя  від  предків,  смерть  від  ворогів,
А  правду  –  від  Господніх  шпигунів!

А  що  ти  робила  минулого  літа,
О  моя  вчителько  моїх  вояків?
І  чом  на  тобі  чоловікова  свита:  
Чи  ти  батька  не  маєш  –  чи  мучитель  запив?

[i]Валентина  (  співає  ):[/i]
Перлів  лантух  на  базарі  я  свиням  купила
Як  перли  з  неба  падають  –  то  град,
Ненависний  селянам.  То  –  просвіта.
Нехай  просвіта  буде,  як  каменепад.
Цей  –  з  кари  божої  блискуче  варить  кашу.
Лиш  дайте  мені  точку  опертя  –
Я  обіцяю,  що  покращу  і  прикрашу
Все  ваше  невдоволене  життя.
Перлів  разок  на  шиї  –  підшипник  марнославства.
Вершки  народу  –  то  мужі  законодавства,
Що  сиплють  перлами,  як  лузають  насіння
І  закликають  до  порозуміння.

О,  покупців  коштовні  перли!
Як  віддано,  за  вами  спритні  продавці
Шукаючи  в  морі  вільного  ринку,
Прогресові  служать!
Шукайте  за  правдою:  вона  в  Україні
Десь  як  перлина  в  барилі  борщу.
Теж  сипле  перлами  вівця  з  своєї  дупи  –
Ото,  як  їх  згребти  до  'дної  купи,
То  вийде  вам  гордість  Планети  Людей;
А  що  її  мудрість?  –  Мудрість  приводить  до  Бога
Дорогою  втоми  та  розчарувань,
То  лиш  одна  для  мудрості  дорога,
Ставай  на  неї  без  вагань.

[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  Але  ж  я  тут,  бо  рахував
На  деяку  підтримку.
По  правді,  славу  світу  б  я  віддав
Лиш  за  одну  людину,  шапку  чи  ракету-невидимку
А  слави  мені  наразі  не  пропонуйте.  До  дідька  самурайську  етику!
Я  обіцяв,  що  зрівняю  Москву  з  землею  –  то  що  ж  мені  тепер,  кашкета  їсти?
[i]Валентина[/i]:  Пан  генерал  бажав  би  виграти  війну?
[i]Дж.  Дудаїв[/i]:  На  бога,  виграти!  Чим  я  її  виграю,  коли  земля  така  кругла,
Що  всі  хати  скраю?
Ні,  я  бажаю  програти,  як  програла  й  Японія.  Японія  таки  програла!
Та  й  чи  було  б  до  чести  виграти  ту  війну,  виграшну  з  самого  початку?!
Закиньте  в  минуле  атомну  бомбу,  –    і    воно  закине  її  ще  далі.
Якось  одного  разу,
Щойно  відродившися  з  попелу,  я  несподівано  відчув  себе  росіянином.  
То  було  дивне  відчуття:  відразу  ж  захотілося  похмелитись,  абощо.
Ні,  панове!  Я  бажав  би  назавтра  знову  бути  самим  собою!

Але  сьогодні  зле  мені.  Ет,  виздихали  б  люди!
Тоді  вже  землю  успадкують  таргани.
Як  нас  не  буде  –  байдуже  нам  буде,
Як  між  собою  миряться    вони.

Піду,  та  викопаю  дідову  сокиру!
До  чого  вам  слід  ще  докласти  зусиль?
Вчітеся,  браття,  терпіти  біль,    
Та  не  терпіть  століть  принизливого  миру:    

Коротке  бо  життя,  й  непевні  спадкоємці!
А  в  своїй  хаті  правда  лиш  одна.
Ви  ж,  інопланетяни  й  іноземці,  –
[i](  Грозить  кулаком  Кремлівській  Зірці  )[/i]
Мир  з  вами  –  то  є  програна  війна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881376
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Alisson

no remorse

всі  ми  знаємо,  що  нас  чекає
в  кінці  життя:  домовина,  хробак  і  тлінь.
а  може,  небесні  ворота:  новенькі,
перламутрово-срібні,  аж  сліпнуть  очі?
ти  стоїш  перед  ними  три  дні  й  три  ночі
навколішках,  намагаючися  згадати
бодай  якусь  молитву.  не  можеш?  ну,  вірша.
не  можеш  і  вірша?  то  йди  ж  ти,  пранцювате,
до  пекла.  то  вже  грішна  дурна  твоя  душа!
все  втрачено.  стривайте!  ще,  я  чула,
десь  є  чистилище.  ну,  спробуй  ще  й  туди.  
я  напишу  тобі  на  лобі:  "мамула-не-хамула"  –
це  допоможе;  ще  друзів  десяток  знайди,
з  собою  туди  приведи.

увіходиш  до  чистилища,  схрестивши  пальці.
тут,  як  в  великому  місті:  тиснява,
конкуренція  і  штовханина.
тут  тобі  зразу  ж  якась  баба  ніна
бажає  здоров'я  та  успіхів,
і  жіночого  щастя  на  смальці.

ви  роззираєтеся,  як  вам  тут  влаштуватися.
вічність  –  це  дуже,  дуже,  надзвичайно  і  дуже  довго.
люди  з  собачими  головами  кличуть  до  них  приєднатися,
щоб  разом  шукати  якийсь  спасенний  нектар  поезії.

не  провалися,  не  увійди  в  спокусу,
не  страть  своєї  –  вона  лиш  одна  –  надії.
ти  не  стратила?  ти  надзвичайна,  мудра  душа,  молодець.
вічність  готує  тобі  не  1000,  а  безліч  хитрих  випробувань;
одного  разу  ти  схибиш,  щоб  каятися  в  пеклі.

але  можна  й  не  каятися.  думаю,  ти  це  знала.
провина  по-християнському  –  контраверсійна  річ.
єретиків  палили,  й  вони  потрапляли  до  пекла,
а  ти  вже  стоїш  на  колінах,  напевно,  четверту  ніч!
що  ти  ще  можеш  зробити?  можна  жебракувати,
можна  роздати  гідність  вбогим  базарного  дня,  –
можна  навіть  лизати  папські  чи  хамські  п'яти,
все  одно  гарантій  немає,  все  на  світі  –  обман  і  брехня.

світ  встановлено  з  нахилом.  хто  не  вірить  –  котиться  вниз;
але  котиться  й  той,  хто  вірить,  як  публіці  вірить  клоун.
дурню,  покайся  –  бог  почує  твою  колядку,
не  дасть  тобі  впасти  в  калюжу  лицемірних  диявольських  сліз.

людям  дано  інстинкти,  щоб  було  їх  за  що  карати.
сатана  вже  чекає  на  тебе:  бородатий,  з  собачим  хвостом,
він  усміхається  криво:  "хто  вірить  в  такі  казочки,
той  заслужив  на  спалення  і  на  землі,  і  в  пеклі"

no  remorse,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881373
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Рясна Морва

Світе злаковий і картопляний

Легко-легко  проходжу  полями,
Знову  тінь  під  ногами,  мов  пес.
І  зворушливо  до  нестями
Під  пухким  капелюхом  небес.
Цілий  день  будуть  марево  гнати
Придорожні  якісь  пастухи.
А  по  луках  ще  сонні  телята
Розглядатимуть  лопухи.
Пролетить,  тільки  курява  встане,
Мов  ракета,  блискуче  авто.
Світе  злаковий  і  картопляний
Не  байдужий  до  тебе  ніхто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881374
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Тетяна Мошковська

Юній поетці


Ти  уявила,  що  уже  доросла,
Що  можна  все!  І  навіть  власну  думку!
Та  він  велів  тобі  писати  прозу
І  твої  вірші  склав  собі  у  сумку.

Ти  бачила  себе  в  промінні  слави,
А  він  сказав,  що  ти  «тупоголова».
Ти  чула  музику…  Здавалось,  що  кохала…
А  то  була  лиш  дудка  щуролова.









Картина  -  Олександр  Колодін  "Щуролов"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881314
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Зелений Гай

З метро я вийшла в темінь.

                   
                             І

З  метро  я  вийшла  в  темінь  -
Зупинка  вже  пуста.
Робота  ненавистна
Тримала  допізна
Ще  не  дали  зарплати,
Тож  на  таксі  нема
Ні  "кешу",  ні  на  картці
В  халепі  знову  я.

                             ПРИСПІВ:

Автобуси  не  ходять
Й  маршрутка  вже  пішла.
З  собою  парасольки
Сьогодні  не  взяла.
А  дощик  накрапає,
Стою  розгублена.
На  "принця"  я  чекаю?
Чи  просто  на  коня?

                             ІІ

Весна  на  всю  буяє
Краси  не  бачу  я.
В  кіно  любов  та  щастя.
А  в  мене  їх  нема.
Сподобатись  хотіла
Та  й  взула  каблуки.
І  як  шість  кілометрів
Мені  на  них  іти?

                             ПРИСПІВ:

Автобуси  не  ходять
Й  маршрутка  вже  пішла.
З  собою  парасольки
Сьогодні  не  взяла.
А  дощик  накрапає,
Стою  розгублена.
На  "принця"  я  чекаю?
Чи  просто  на  коня?


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868655
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 01.07.2020


Анна Шульке

Соняхи

Соняхи,  сонця  посмішка  на  землі...
Он  вони,  бачиш,  щастя  тобі  бажають...
Хочеться  неба,  вітру  серед  полів,
Простору,  щоб  нічого  не  заважало...
Очі  жадають  бачити  горизонт...
Мріється  пальцям  теплі  відчути  трави...
Тільки  в  природі  істина  і  резон,
Навіть  для  крайніх  лівих  і  ультраправих...
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881351
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Іра Задворна

Ти проханий гість мого серця…

Ти  проханий  гість  мого  серця,
Ти  світиш,  коли  немає  сонця,
Моя  весна  завжди  зі  мною,
Відколи  я  поруч  з  тобою,

Ти,  немов  її  синьоокий  пролісок,
Що  перетворив  землю  в  пісок,
Синіми  пелюстками  розлився  в    хвилі  морські,
І  п’янкий  твій  запах  скрізь…

Світ  навколо  занадто  різноманітний,
І  моя  присутність  в  ньому  майже  непомітна,
Але  ти  помітив  мене,  
Я  насолоджують  душевним  спокоєм,
І  тишею  його  мовчання,
Пробач,  що  це  -  неідеальне  в  любові  зізнання.


30.06.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881349
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2020


Alisson

emergency

це  ви  про  кого?  вона  –  дитина;  
вона  вміє  так  ласкаво  усміхатися,
що  й  дорослий  чоловік  заплаче  від  щастя.
ви  знаєте,  що  вона  –  природна  жінка:
вона  любить  квіти,  котиків,  і  все  гарне  та  прекрасне.
а  ще  ви  знаєте:  вона  –  тотальна  вбивця.

хочу  її  так  сильно,  що  мене  аж  трусить  пропасниця,
коли  1000  років  її  не  бачу.
я  хочу  знати,  наскільки  вона  стабільна,
хочу  її  смертельно  поранити,  щоб  потім  знов  поставити  на  ноги.
вона  зовсім  не  знає  жалю  –  зовсім.
їй  байдуже,  зцілювати  чи  калічити  людські  беззбройні  душі.

так,  як  вона  усміхається,  можуть
лише,  напевно,  ангели-садисти.
каже,  її  засмучують  такі  важкі  пацієнти  –
засмучують!  я  хочу,  щоб  і  вона  збожеволіла.
ви  знаєте,  всі  визнають,  що  вони  –  дивовижні  й  гарні,
коли  їм  за  це  заплатити  серцем  чи  навіть  життям.
можливо,  є  факти  корупції  навіть  в  твоїй  лікарні,
де  ти,  дбаючи  про  пацієнтів,  дбаєш  про  себе  й  сам.

чи  вона  божевільна?  вона  не  хоче  боротися,
вона  хоче  бути  особистістю,  приємною  для  всіх;
та  найбільше  хоче  подобатися  тим,
що  бронзово  стоять  на  високих  постаментах.

лікарю,  навчіться  ходити  на  ходулях,
і  вона  сумлінно  виконуватиме  всі  ваші  приписи

dr.  love,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881303
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020


Alisson

jester

співаючи  в  глухому  підземеллі
так,  ніби  виправдовуюся  в  суді,
сумую:  мій  голос  тремтить  зрадливо;
мої  кості  та  плоть  стали  мені  чужими.
–  яка  то  біда  для  простої,
невибагливо-тихої  Jester!

я  виповнив  вашу  мудрість
справді  плодами  Едему,
я  зберіг  твій  переляк  разом
з  моїм  у  тих  самих  яслах.
моя  приповість  –  повна;  так  само
й  твоя  досконала  правда:
обґрунтована,  аргументована  та  всеосяжна.

сапфіровим  палацом  був  для  мене
твій  розум  нестерпно  дотепний
і  проникливий  аж  до  споду!
скажи,  хоч  мені  й  не  дозволено  нешанобливих  речень:
як  може  серце  Jester  бути  настільки  добрим?

дивуй  мене,  й  ніколи  не  дивуйся  –
гукала  я,  мов  дике  порося,
коли  сам  місяць  вив,  мов  з-під  землі  вовчисько,
а  сонце  казилося  й  палахкотіло:
дай  усмішки,  дай  розуміння
оцій  пурпуровій  заграві!

не  лишилося  вже  почуттів:  нічого
крім  страждання  й  раптового  болю:
нічого  не  встановилося  –  а  ні  лишилося  цілим.
сором  мені  нескінченний  в  тому,  як  це  скінчилося!
–  та  як  може  серце  Jester  відмовитися  від  м'яса?

ми  молилися  ревно  –  та  пили  забагато  вина.
омар,  курвa,  хаям  аплодував  навстоячки.
шлюбні  справи  –  таке  серйозне,  виснажливе  бездоріжжя!
дам  же  я  волю  сльозам:
може,  втішать  мене,  невтішну.

ви  зробите  собі  шипшинового
запашного  англійського  чаю:
примариться  вам  поточитися  –  я  вже  й  впаду  насправді.
в  темному  розпачі  рватимеш  ромашки  –  та  не  для  мене.
–  та  як  може  серце  Jester  розбитися,  га?  от  горе

переклад  з  англійської  с)  юлія  марген

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881233
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Bohuta_Julian

patient examiner

[i]Мавка[/i]:  Бідна  Марино,  це  –  зворотний  бік
Твоєї  золотої  чи  срібної  медалі?
І  в  навчанні,  і  в  поведінці  ви  –  три  Валі  –
На  плечах  в  того,  хто  до  чого  звик.

[i]Марина[/i]:  Які  три  Валі?  Прошу  послуху,  малята.
Сьогодні  сьомий  день,  як  Мавка  –  язиката.
Чи  дурнувата?  То  як  карта  ляже,
Тим  часом  порегоче,  ще  й  язика  покаже;
Тим  часом  вже  вівторок!
Вона  дурна,  як  короп?  Ні,  як  корок!
Чи  й  ви?  Чи  й  я?  Довіку  нічия
Наука  наша!  Отже,
Чи  слово  "сім"  –  число  чи  слово?
Назвіть  мені  кисле  число,
Щоб  воно  без  сумніву  було
Ошатним,  красним,  кратним  і  придатним
Не  численню,  а  логіці.  Не  знаєте?  –  гаразд.
Чи  слово  "мислово"  існує  в  природі?
Те  саме  про  "вислово",  "яслово",  "тислово",  "стислово",  "мстислово".
Мстиславо!  Ти  знаєш?  Скажи  Мостиславі,
Местиславі,  Мастиславі  й  Містиславі,
Що  до  школи  треба  ходити  гуртом,  а  не  як  череду  ганяти.
Чи  Мостислава  –  Ростиславі  чи  скаже?
За  решту  не  питаю:  самі  бачите,  що  поведінка  в  нас  нікуди  не  годиться.
Назвіть  мені  слово,  котрого  не  знає  ніхто,
Назвіть  мені  число,  котрого  не  знає  ніхто.
Якого  слова  не  знає  Нестислава?
Вона  не  знає  слова  Честислава.  А  якого  числа?
Вона  не  знає  кислого  числа!
Кисле  число  –  то  сметана.
Не  вірите?  Вона  густа,  часта,  ще  й  чиста,  –
Й  належить,  безперечно,  до  числа  сметан.
Ніхто  не  знає  нічого,  отже
Всяке  слово  і  будь-яке  число
Є  таким,  що  його  ніхто  не  знає.

[i]Мавгли[/i]:  Нічого  собі  лекція!
[i]Мавка[/i]:  Можна  вийти?
[i]Марина[/i]:  Урок  триває  –  чи  не  так?
Отже,  слухайте  уважненько:

Якщо  subR  –  підводний  човен,
То  ребус  буде  –  цепелін!
Та  не  води,  а  водню  повен,
Не  любить  мороку  глибин.

Щит  Ахілла  –  череп  тисяч;
Щит  Ахілла  –  сорок  тисяч,  –
Звідси  можна  легко  помітити,
Що  1040  =  40000.
Далі,  оскільки  один  троянець
Відповідає  сорока  сорокам,  приблизно  –
[i]Мавгли[/i]:  Стривай!  А  тисяч  –  то  скількох?
[i]Марина[/i]:  Ну,  взагалі,  не  менше  трьох,
Але  сьогодні  це  не  має  значення,
Бо  в  нас  тисяча  в  знаменнику
І  така  сама  в  знаменнику.  Ясно!  –
В  чисельнику.  Відповідає  на  число,
Знаменник  –  на  числово,  а  це  одне  й  те  саме.
Тепер  одна  сорока  відповідає  декільком  троянцям:
Чотирьом  сотням,  точно.  Отже,
Якщо  за  одиницю  допитливости  взяти  одного  троянця,
А  за  одиницю  досвідчености  –  мізинця  Одіссея,
[i]Мавгли[/i]:  Знов  похибка  закралася,  а  це  вже  тхне  софізмом.
[i]Марина[/i]:  Чому?  Допитливість  обчислюють  в  носах
І  ще,  в  окремих  випадках,  у  навуходоносорах,
Крім  того,  всі  джерела  вказують  на  те,
Що  Ніс  –  омонім,  і  ніяк  не  був  троянцем.
Це  зрозуміло?  Якщо  ви,  наприклад,  помітили,
Що  з  озера  виникає  голова,  дві  руки,  що  хтось  їх  підняв,
Тоді  вже  й  голова,  то  легко  припустити,
Що  всі  ці  об'єкти  –  то  насправді  суб'єкти
Людської  одиниці  й  одиниці  людства.
Якщо  ми  з'ясували  це,  то  можна  повернутись
Вже  з  деякою  зброєю  до  нашого  Ахілла:
Він  має  швидкість  слова;  слово  –  це  число
Тих,  чим  його  записують,  якщо  це  для  нащадків,
Довільних,  від  смаку  залежних  літер:
Наприклад  Йові  –  Зевсові.  Розбіжність  очевидна,
Бо  там  чотири,  а  там  сім,  а  ось  в  числові  вітер
Доцільно  сумніватися,  бо  що  для  мене  зліва  –
Для  тебе  буде  справа,  і  коли
Він  дме  з  Землі  у  напрямку  до  Марса,
То  Сонце  думає,  що  вітер  дме  з  Землі
Супроти  "мого  сонячного  вітру",
Хоч  то,  позірно,  аномалія,  –  та  й  Марс,  як  нам  відомо,
Тепер  не  там,  де  був.  Так  саме  плине  й  час  –
Дамо  йому  хвилинку  відпочинку:
Що  зроблено  –  то  зробиться  не  раз
За  правом  звичаю  –  отак  і  люди  звикли
Не  помічати  найсуттєвішого:  третій  елемент,
Що  повторює  чуттєві  метацикли  попередніх.

Ну,  я  їм  втерла!  Ти  записував?

[i]Вар'ят  Нестеренко[/i]:  Це  –  право,
Котре,  крім  голови,  ношу  на  своїх  плечах.
[i]Марина[/i]:  Хух!  А  як  у  ЦРУ
Справляють  дні  народження  там,  похорони,  свайби?
[i]Вар'ят  Нестеренко[/i]:  Конфіденційно,  звісно:  зовсім  без  довіри
Організація  розпалася  б.
[i]Марина[/i]:  А  раптом  шпигуни?
[i]Вар'ят  Нестеренко[/i]:  Таких  –  висміюють.  Пора  компілювати
Вечірній  рапорт:  сонячне  проміння
Виборсується  з  лип  шелестовиння;
Зелений  сум  і  борщ:  щемить  мені  щавель.
Моє  плече  –  защемлений  щабель
Наступної  доби  дощу  до  скородіння

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881221
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020


Вікторія Т.

Бунтівник 2020

Коли  блукаєш  в  долині  смутку,
усе  --  страждання,  усе  –  нерівність.
Якщо  без  Бога,    кругом    –    облога
і  непроглядна  чужа  провинність.

Якщо  без  віри  –  немає  неба,
єдиний  вимір  –  земна  поверхня,
серед  пустелі  --  буремний  відчай,
немає  ліків,  життя  нестерпне.

Якщо  без  висі,  усюди  –  змова,
але  даремно,  бо  ти  –  не  з  вати,
ти  набираєш  у  груди  гніву  
і  сталенієш  --  щоб  воювати.

Ти  не  шкодуєш  життя  чужого,
чужої  слави,  фігур  із  бронзи,
доріг  і  храмів,  що  будували
давно  померлі  латинські  ксьондзи.

Коли  без  Бога,  ввесь  світ  –  неволя,
усюди  –  примус    і  вічне  рабство,
і  крихти  світла  клює,  як  хмара,
з  глибин  підняте  пекельне  птаство.

І  ти  зруйнуєш  усе  навколо,
до  чого  буде  дістатись  змога,
а  озирнешся  --  все  та  ж  нерівність,  
таке  ж  страждання,  така  ж  облога...                                                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881106
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Лілія Мандзюк

Не закопуй таланту, друже!

“Не  занедбуй  благодатного  дара  в  собі...”  (1  Тим.4:14)

Не  закопуй  таланту,  друже!
Бачу  Я,  ти  втомився  дуже.
Твоя  сила  і  радість  —  Я,
Над  тобою  Моя  рука!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881165
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Іра Задворна

На одному диханні…

На  одному  диханні  леліти  життя,
Очі,  в  яких  печаль  звідкись  крає  серце,
І  осінь  -  прохолодна,  золота  -
Та,  що  на  ім’я  своє  не  відізветься.

Життя  кожного  гідне  для  книги  як  сюжет,
В  ранимому  серці  бережемо  почуття,
В  одному  із  осінніх  букетів,
Як  квітка  вирвана,  я.

Непомітно  вітер  все  розвіяв:
Із  спогадів    зробив  густий  туман,
Вижив  той,  хто  кожного  дня  мріяв,
Із  усього  правду  обирав.

Мить  і  все,  наступним  будеш  ти,
Відірватись  від  землі  і  також  бути  щасливим,
При  дорозі,  де  ти  будеш  йти,
Любов,  як  квітка,  для  тебе  цвістиме.

29.06.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881172
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


rutzt

У невідомому столітті…

У  невідомому  столітті,
Що  щойно  вийшло  із  пітьми,
Збирав  плітки  холодний  вітер,
І  щедро  сіяв  між  людьми.
Минули  дні,  гіркі  й  щасливі,
Все  до  майбутнього  звика,
Плітки  і  досі  галасливі,
А  правда  знов  неговірка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881167
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Виктория - Р

Дякую, Боже…

Дякую,  Боже...

Дякую,  Боже  за  те,  що  живу
За  їжу,  за  хліб,  і  за  воду.
За  те,  що  стрічаю  я  днину  нову,
За  радість,  за  щастя,  за  вроду.

Дякую,  Боже  за  сіль  на  столі,
За  те,  що  є  батько  і  мати.
За  те,  що  ступаю  по  рідній  землі.
Навчилась  усе  цінувати.

Дякую,  Боже  за  спокій  в  душі,
За  діток,  за  гарну  родину.
Вони  мого  серця  незламний  рушій,
Підтримка  в  найважчу  годину.
28  06  2020  р
Вікторія  Г  (Р)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881121
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Андрей Кривцун

Мне сегодня вырвали сердце…

Мне  сегодня  вырвали  сердце…
Мне  сказали  –  так  будет  легче…
Без  него  сумею  согреться,
Без  него  все  раны  залечит
Доктор-время.
Что  ж,  проверим…

А  пока  –  на  ладонях  иней,
Я  рисую  на  нём  линии.
Та,  что  жизни  –  чтоб  покороче…
Я  скучаю,  любимая…  Очень…

Мне  сегодня  вырвали  сердце…
Без  тебя  ведь  оно  не  бьётся.
Но  живешь  в  нем  ночным  светом,
Но  живешь  в  нем  тенью  от  солнца
Ты,  родная.
И  это  ранит.

Это  ранит  неимоверно,
Как  разбитое  это  лето,
Что  осколками  я  глотаю
После  смерти  твоей,  родная…

Это  ранит  снова  и  снова…
Как  твои  записки  и  фото.
Как  одежда,  видео,  обувь,
Твоя  чашка  с  чуднЫм  бегемотом.
В  этом  доме
Всё  НАС  помнит.

И  зачем  мне  скажи,  сердце?
Мне  забыться  бы,  запереться,
Никого  в  себя  не  впуская.
Не  вдыхая.  Не  выдыхая.

Мне  сегодня  вырвали  сердце…
Приживили  какую-то  душу.
Вшили  в  память  чужое  детство,
Влили  песни  забвенья  в  уши.
Но  тебя  я
Не  теряю…

Всё  равно  ты  во  мне…  И  это
Не  изменит  чёртово  лето.
Всё  равно  ты  вокруг,  родная.
И  ты  шепчешь  «Живи»,  как  живая…

29  июня  2020  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881119
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Я чекаю (відповідь на коментар автору SERGE DRONG до мого вірша

Я  чекаю  тебе,  коли  квіти  збирають  ще  роси
Та    розкішна  верба  ополіскує  довгії  коси
І  шепоче  трава,  ніби  також  на  когось  чекає,
Мовби  книгу  життя  вітерець  мелодійно  листає

Я  чекаю  тебе,  коли  промінь  торкається  вроди
Ніжна,  літня  краса  заколихує  подихом  води,
Коли  місяць  пливе,  обіймаючи  трепетно  зорю
Та  усеє  живе  вимальовує  справжнюю  долю

Я  чекаю  тебе,  коли  осінь  золотить  листочки
І  тендітну  красу  додає  так  уміло  в  рядочки,
Як  із  вітром  кружляє  в  танку  до  нестями
Кожен  день  додає  неповторнії  гами

Я  чекаю  тебе,  коли  сніг  замете  всі  дороги
І  покриє  мороз  найрідніші  у  світі  пороги,
Коли  злива  піде  і  вже  змиє  останні  слідочки
І  той  смуток  вкладе  у  мої  незабутні  рядочки.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881108
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

А…я

На  пам"ять...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806976
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Тебе покохала так раптом…

Тебе  покохала  так  раптом,  неждано-негадано,
І  знати  не  знаю,  що  світ  –  то  лиш  біль  і  пітьма,
Бо  очі  твої  мені  сяють  так  радо,  так  райдужно,
Бо  серце  тріпоче,  що  врешті  уже  не  сама.

Я  це  почуття  берегтиму  як  скарб  найкоштовніший.
Направду,  без  тебе  нічого  у  світі  нема.
За  тебе  спокуту  любов’ю  своєю  приношу  я,
Аж  поки  мені  не  обтяжить  повіки  зима.

2015-01-15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555611
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Йому втинають голови…

Йому  втинають  голови,  а  він
Пручається,  лютує  і  кусає.
На  сполох  б’є  в  Михайлівському  дзвін,
І  Україна  тихо  умирає…
А  покруч  той  –  двоглавий  птах  чи  –  звір?  –
Свободу  звіку  прагне  задушити.

Та  образ  Неба  –  в  нас,  а  не  в  тобі,
Тож  не  потворам  в  цьому  світі  жити!

2015-01-04

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548763
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Моя любов - неначе монастир…

Моя  любов  –  
Неначе  монастир:
Замкну  всі  брами,  вікна  заґратую.
Безсилий  янгол,
Надто  дужий  звір  –  
Та  я  тебе  від  нього  порятую.

Бо  ти  і  сам
Свою  не  знаєш  силу:
В  тобі  Любов  ще  принесе  свій  плід.
Нехай  життя
Крокує  у  могилу  –  
За  тебе  я  благала  стільки  літ!

І  от  тоді
Повідмикаю  брами
І  свіжий  вітер  серце  оживить.
Торкнусь  чола
Тремтливими  устами,
Аби  тебе  до  Нього  відпустить.

2014-12-31

Навіяно  образами  поезії  п.  Валі  Савелюк:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282741  Хоча  зрештою  звелося  до  свого,  до  своїх  героїв,  любих  і  вистражданих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547805
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Моя душа

Моя  душа  –  
на  кінчику  ножа.
Любив  тебе,  а  ти  і  не  зважала.
Я  власноруч  тебе  занапастив  –
Ти  ж  милосердя  так  і  не  шукала.

Я  помилився.  Вибач.  Як  же  буть?
Віддав  тебе  чужинцям  на  поталу.
Ти  йдеш  навічно  –  в  незворотну  путь.
Й  без  тебе  серце  засиха  помалу…

2015-03-26

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571110
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 29.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Закохана в тебе, мій янголе дикий

…  Закохана  в  тебе,  мій  янголе  дикий,
Мій  янголе  дивний,  мій  бог.
Мій  світ,  мов  мозаїка  –  багатоликий.
Та  буть  не  судилось  удвох.

Торкаюсь  тебе,  але  ти  –  наче  глина,
В  долонях  моїх  розкришивсь...
Здавалося  –  вічність.  А  може  –  хвилина?
І  світ  твій  мені  не  відкривсь.

Мій  янголе  дикий,  мій  янголе  мужній,
Лети!  Порожніє  буття.
Про  себе  на  пам”ять  мені,  осоружній,
Залишив  лиш  вітру  виття...

7-02-2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540658
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Темниця мого серця…

Темниця  мого  серця  і  мій  рай  –  
Важкий  романський  замок  на  узвишші.
Ламають  сині  гори  небокрай.
Ніщо  не  рушить  надвечір’я  тиші.

І  над  ставком,  що  ряскою  заріс,
Камінна  лава  все  ще  пам’ятає,
Як  мала  мужність  не  зронити  сліз
Перед  лицем  того,  хто  не  кохає.

11-2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390501
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Темниця мого серця…

Темниця  мого  серця  і  мій  рай  –  
Важкий  романський  замок  на  узвишші.
Ламають  сині  гори  небокрай.
Ніщо  не  рушить  надвечір’я  тиші.

І  над  ставком,  що  ряскою  заріс,
Камінна  лава  все  ще  пам’ятає,
Як  мала  мужність  не  зронити  сліз
Перед  лицем  того,  хто  не  кохає.

11-2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390501
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 29.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020


Анно Доміні

Наївний вірш наївній дівчинці

Для  Miafina

Наївна  дівчинко  мала!
Ти  смак  життя  ще  не  пізнала,
Іще  себе  не  віднайшла,
Ще  між  спокус  не  заблукала.

Ти  ще  довірлива  й  проста.
Стоїш  іще  на  роздоріжжі  –
Спрямуй  же  погляд  на  Христа,
Поки  гріхи  не  вадять  хижі.

Спрямуй  же  стежку  до  Отця  –
До  брам  зі  злота  і  кришталів  –
Бо  Він  лиш  зцілює  серця
І  утішає  у  печалі.

2020-06-29

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881143
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Анна Шульке

Вибір

Завжди  є  вибір,  вліво  йти  чи  вправо...
У  темряву,  чи  в  світло  нових  днів...
Як  ритуальну  п'ю  ранкову  каву,
Я  знаю  це  і  радісно  мені...
Доріг,  звичайно,  в  світі  більш,  ніж  треба,
А  от  шляхів  можливо  тільки  два.
Під  землю  в  Пекло  чи  у  Рай  на  небо,
Цим  вибором  душа  моя  жива...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881135
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020


Анна Шульке

На пірсі

У  круговерті  сонця  і  піску,
Під  куполом  безмежним  світло-  синім,
Я  там  була,  та  не  така,  як  нині...
А  вітер  сукню  з  ме́не  рвав  тонку...
На  пірсі,  що  врізається  в  прибій  ,
Стояла  я  закохана  й  печальна...
Солоні  бризки  сипались  вінчальні,
Медузи  виростали,  як  гриби...
Краса  у  саме  той,  потрібний,  час
Проходить  перед  нашими  очима,
Вологими,  бо  їх  сльоза  змочила,
І  мрій  нових  палає  вже  свіча...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881116
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Ulcus

усього лиш день

скубуть  світанок  жваві  горобці
і  мухи  крутять  у  повітрі  сальто
стискає  день,  як  повідок  в  руці  
дитину-урбан    міста  і  асфальту

а  час  біжить,  штовхаючи  двигун
бажанням  стимулюючи  потужність
минаючи    висоток  кітч-пиху
майстерно  маневруючи  й  не  дуже

куди  спішить?  від  долі  не  втечеш  -  
усе  його  від  вчора  і  до  завтра
життя  ж  не  бачить  визначених  меж
воно  -  як  ніж  в  руках  свободи  Сартра

ганяють  мух  нахабні  горобці
дитина-урбан  тре  червоні  очі
збігає    день,  минає  манівці
і  віддається  неминучій  ночі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881088
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Рясна Морва

Час відлітає

Крильця  прозорі
Час  відлітає  кудись
Хіба  втримаєш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881074
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


Білоозерянська Чайка

Коні

[i][b]Палка  душа  ув’язнена  у  вас,
У  кожнім  м’язі  –  прагнення  свободи,
Казковий  епос  та  любов  народу  –
Червона  нитка,  що  іде  крізь  час.

Бив  чудотворне  джерело  Пегас
На  муз  горі  –  у  грецькім  Геліконі,
Назавжди  в  поетичнім  лексиконі
Він  став  натхненням,  вірою  для  нас.

Цей  білосніжний  надзвичайний  кінь.
Несе  поета  до  вершин  Парнасу.
 А  в  міфах  зустрічається  щоразу
Кентавр  –  злиття  коня  й  людських  створінь.

Згадались  коні  всіх  богатирів,
Козацькі  –  ті,  що    справжні  побратими,
Пишалися  герої  завжди  ними,
І  зараз  цей  тандем  не  застарів.

Звитяга,  вірність,  сила  всіх  стихій
Єднання  людства  й  справжньої  природи,
Поету  –  ще  й  натхненна  насолода  
І  втілення  про  волю  кращих  мрій.[/b][/i]

(Фото  -  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881073
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2020


Амадей

Мелодія і вірші про любов

Мелодія  і  вірші  про  любов,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
До  мене  ви  вертаєтеся  знов,
Знаходжусь  досі  в  вашому  полоні.

Здавалося  б  для  мене  солов"ї,
Вже  відспівали  пісню  солов"їну,
Але  ж  звучить  струна  в  душі  моій,
Вона  в  мені  звучатиме  до  згину.

Я  переміряв  тисячі  доріг,
Я  знаю  добре  за  кохання  плату,
В  своєму  серці  назавжди  зберіг
Батьківську  ласку  і  батьківську  хату.

Тут  мамині  на  стінах  рушники,
І  давні  фото  в  рамках  мов  ікони,
І  ніжність  материнської  руки,
Диктує  пам"ять  нам  свої  закони.

Мелодія  і  вірші  про  любов,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
До  мене  ви  вертаєтеся  знов,
З  минулого,  мов  полохливі  коні.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878383
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 28.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

Пам’ять про Чорнобильську катастрофу

Стояла  ніч  самотня  і  сліпа.
Світилися  у  сутінках  жахіття.
Блукала  тиша  й  моторош  німа.
Черкали  хмар  старезні  верховіття.

І  спало  місто  тихим,  мертвим  сном.
І  снився  місту  сон  страшний,  недавній.
Де  річка  Прип’ять,  обійма  крилом,
Котила  води  по  землі  прадавній.

Щасливі  люди,  радість,  щирий  сміх.
Світило  сонце,  гріло  промінцями.
Ніхто  не  знав,  що  скоро  на  поріг,
Примчиться  лихо,  хиже  до  нестями.

Воно  раптово  знялося,  мов  птах
І  дихало  вогнем  страшним,  палючим.
Повітря  сповнював  смертельний  жах.
Ножем  вражало  гострим  і  болючим.

Ридала  мати,  загубивши  сина,
Ридали  люди,  покидали  дім.
І  плакала  від  болю  Україна,
Її  отруював  радіаційний  дим.

Текла,  текла  безшумно  Прип’ять-річка
І  несла  води  болю  й  полину.
Згасало  місто,  наче  гасне  свічка,
Котилися  життя  у  глибину.  

Та  ця  трагедія,  на  жаль,  не  закінчилась,
Той  звір  ще  ходить  десь  поміж  людей.
Він  закрадається  так  тихо,  як  злочинець
І  перетворює  життя  на  світ  тіней.

Нічне  видіння,  правдою  повите,
Залишиться,  як  кара  на  віки.
Весняний  дощ  пробуджує  забуте
І  сіє  руту,  руту  і  квітки.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714804
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

Життя заграє клавішів печаль

Життя  заграє  клавішів  печаль  
У  серці  будуть  смуток  й  горе,
 А  ти  накинь  оманливу  вуаль
І  усміхайся  та  іди  крізь  море.

Втопи  весь  біль,  що  сильно  краяв  душу
І  голову  високо  підніми,
Ти  сильна,  ти  усе  здолати  мусиш,
А  ангел  ззаду  обійме  крильми.

Дивися  вгору,  мрій  і  йди  вперед,
Закривши  очі  на  усі  негоди.
І  просто  вір,  оце  увесь  секрет,
Хоч  крил  немає,  та  шукай  свободи.

Люби  цей  світ  і  як  там  не  було  б,
Ти  витри  сльози,  щоб  ніхто  не  бачив.
Життя  коротке,  повне  перешкод,
Не  бореться  за  щастя  лиш  ледачий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717067
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

Кленóві зорі

А  я  засинала  під  скрип  зірок,
Які  зривалися  з  неба  й  котилися  дахом.
Деякі  схожі  на  кленовий  листок,
Дивіться  під  ноги,  як  йдете  осіннім  шляхом,

Бо  там  між  листям  можуть  ховатися  зорі...
То  чиєсь  нездійснене  бажання.
Візьми  його  в  руки.
І  віддай  комусь  з  перехожих,
Може  це  їхнє?

Не  будь  злодієм  мрій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763408
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

КО-ХАЙ

Спішиш.
Заварюєш  каву.
Розлив  молоКО-ХАЙ!
Будемо  пити  удвох  -
Зелений  чай!

Їдеш.
Бо  треба.
До  мене  далеКО-ХАЙ!
Відстань  умовна  -
Чекай!

Часом.
Бувають  проблеми.
А  на  душі  так  нелегКО-ХАЙ!
Найкращі  ліки  -  обійми  -
Приймай!

Боїшся.
Не  знаєш.
Сказати  так  важКО-ХАЙ!
Ти  все  подолаєш  -
Знай!

Втомився.
Голодний.
У  холодильнику  -  яблуКО-ХАЙ!
Мій  поцілунок  смачніший  -
Кусай!

Любиш.
По-справжньому.
Щиро  і  палКО-ХАЙ!
Так  буде  завжди  -
КОХАЙ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838297
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

Мариновані почуття

Серпень.  
Пахне  змученим  сонцем  і  літом.
Я  на  кухні.
Нарізаю  овочі  з  кропом.

Готую  салати  з  томатів.
На  плиті  кип'яток.
Обережно!
Не  можна  чіпати!

Ти  так  любиш  
І  завжди  солиш.
Іноді  зайвого.
Але  я  не  люблю  солоного!

Консервовані!
Почуття  наші  мариновані!
Тріснуть  банки  ще  до  зими!
-  Зіпсовані.

І  навіщо?
На  щось  надіятись?!
Попсувати  що  свіже!  
І  тішитись?!

Шкода.
Овочів  різати.
Ну  а  серце  для  чого  краяти?!
І  себе  і  мене  обманювати?!

Не  просто
Розірвати  слабкий  зв'язок,
Зимувати  одне  без  одного.
Маринуємо  на  всяк  випадок
Хоча  шансу  немає  жодного.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839816
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

Знаєш… Я багато про тебе думала…

Знаєш...  Я  багато  про  тебе  думала…
В  мене  часто  зникала  реальність.  
І,  о  Боже,  як  я  боялася,  
припустити,  що  закохалась.

Я  хотіла  здаватись  сильною
і  холодною,  як  крижина,
щоб  ніхто  і  торкнутись  не  зміг
і  розбити  мою  корону.

Мої  стіни  –  пекуча  гордість.
Мої  принципи  –  це  лиш  рани.
Я  боюся  бути  з  тобою,  
та  без  тебе  мені  погано.

Надто  пізно  казати  правду!
Надто  пізно  тебе  любити!
Я  вже  втратила  стільки  часу,
твоє  серце  для  мене  закрите.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867155
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 28.06.2020


Тетяна Романів

Біль

З  болем  знайомий  кожен...  Кожен  із  різним,
Та  це  не  мінятиме  його  суті,
Хоч  би  яким  ти  не  був,  хоч  залізним
Він  влиє  в  твій  келих  бодай  краплю  ртуті.

Біль  він  не  вбивця,  ні  –  
Він  безжалісний  кат,
Якщо  він  вже  є  –
То  він  твій  господар,  а  ти  його  раб.
Він  лезо  ножа,  він  пекуча  образа,
Ти  жертва  для  нього,  і  ти  його  м'ясо.

Він  втрата,  він  кривда,  брехня  чи  він  зрада.
Лікуєш  чи  плачеш  й  звикаєш  із  часом
Й  до  травми,  й  до  рани  на  серці...

Та  біль  він  не  вічний,  
Ба  гірше  –  це  іграшка  смерті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881058
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2020


Білоозерянська Чайка

Морське ім'я

Марина…  Ще    з  народження  «Морська»  я,
Душа  прозора  в  ліриці  до  дна.
У  ній,  бурхливій,  хвилі  б'ють  і  грають:
Розхристана,  оголена,  чудна…

Малюю  серцем  моря  горизонти,
Поезія  –  між  гребенями  хвиль,
На  дні  ж  –  Ви  потаємне  не  чіпайте  –
Залиште  почуття  зі  мною  Ви.

Вирує  море  –  я  немов  дитина.
Літа  ж  не  зупиняються,  спішать.
І  між  людей  розчулено-невинна,
На  хвилі  мчить  довірлива  душа.

А  бриз  несе  ранкову  прохолоду,
Кришталь  кохання,  прошу,  не  покинь.
"Люблю"  у  віршах  –  мов  чуттєва  ода,
Тривожать    почуття  прозору  синь.

Каскад  зірок..    припливи  та  відпливи…
Для  когось  гра,  комусь  же  –  усерйоз.
Удвох  не  знали  ми  перед  розривом,
Що  холод  почуттів  несе  норд-ост.

Чутки  людські  водойму  забруднили,
Здавалось,  мить    –    і  я  у  ній  тону.
Морській  душі  усе  тепер  немиле,
Кохання  йшло  навік    у  глибину…

З  народження  моє  ім'я  Марина  –
Рядок  у  вірша  хвилею  веде….
Та  особисте    у  морських  глибинах
сховаю  потай  у  надійній  скрині  
У  твані,  недосяжній  для  людей  ...
рос.  версія
С  рожденья  имя  мне  дано  «Морская»,
И  каждый  душу  норовит  раскрыть  до  дна.
А  в  ней,  сумбурной  –  волны  бьют,  играя,
Как  на  ладони,    в  штиль  -  душа  моя  видна.

Рисую  сердцем  моря  горизонты,
Поэзию  влечет  прибрежною  волной,
На  дне  же  –  сокровенное  не  троньте  –
Пусть  чувства  вечности  останутся  со  мной.

Плеск  моря,  его  влажное  дыханье
Взывает  к  чувствам  -  и  стоим  мы,  чуть  дыша.
В  той  неге  –  и  чиста,  и  первозданна,
Влюбленно-ласкова  безбрежная  душа…

Несет  прохладу  бриз  нам  с  упоеньем:
Чистой  любви,  хрустально  -хрупкой    -  не  покинь.
"Люблю"  кричат  тебе  стихотворенья,
Тревожат    силой  чувств  своих    морскую  синь.

Все  изменилось  с  пенным  тем  отливом:
Огнем  душа  сияла  под  каскадом  звезд.
Вдвоем  не  знали  мы  перед  разрывом,
Что  охлажденье  чувства  принесет  норд-ост.

Волной  неслась  уже  молва  людская,
Казалось  мне,  что  в  этот  миг  -  я  утону.
И  штормом  билась  вся  душа  морская,
Любви  роняя  чувства  с  треском    в  глубину…

С  рожденья  имя  мне  дано  Марина  –  
Играет  море  белой  пеною  в  строке.
И  только  где-то  там,  в  шелковой  тине
Все  сокровенное  -  навеки  в  сундуке...[/b]

(Фото  -  интернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881055
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


Alisson

down the line

агов,  маленька!  зараз  ти  прокинешся,
й  я  доповім  тобі  про  свою  біду.
це  страшне:  відчуваю,  засидівся  тут  з  тобою.
це  важко  навіть  сказати:  сьогодні  я  звідси  йду.

моє  ремесло:  ловити  велику  хвилю.
розумієш?  заради  цього  я  готовий  на  все.
я  пройшов,  як  то  кажуть,  останню  милю
в  чужих  черевиках  цим  диким  шосе,

що  петляє,  виснажує,  і  не  веде  нікуди.
ти  могла  здогадатися,  чому  я  на  це  пішов:
щоб  і  ти,  й  навіть  ці  всі  тупі  й  безнадійні  люди
бачили  й  знали,  і  чули,  як  промовляє  любов.

ой,  яка  ж  ти  гарненька,  і  мудра,  і  дуже  добра!
й  не  зробила  нічого  поганого.  та  є  ще  такі  місця,
які  я  повинен  відвідати.  не  бійся,  моя  хоробра:
світ  ловитиме  знов,  та  не  зловить  мене,  молодця.

ти  не  повинна  мене  ненавидіти.  будь  ласка:
твоє  милосердне  ставлення  –  це  найкраще
зі  всього,  що  я  коли-небудь  мав.
все  коли-небудь  закінчується.  скінчилася  й  наша  казка.
можливо,  я  винен  лиш  в  тому,  що  романсів  тобі  не  співав.

а  тепер  моя  пісня  така:  йти  своїм  власним  шляхом,
де  лиш  сонце,  і  вітер,  і  дощ,  і  блискавка  ненароком.
вони  мене  люблять,  не  вб'ють.  –
ну,  а  ти,  що  цікавим  оком
постійно,  постійно  цілишся,  мов  якийсь  бойовий  астроном?

ти  цінуєш  мене,  як  золото.  мабуть,  я  божевільний,
що  розумієш  мене  то  правильно,  то  навпаки.
моя  золота,  не  божеволій!  твій  гумор  –  якийсь  могильний,
та  я  радо  прийняв  би  смерть  від  твоєї  руки.

ти  знаєш,  я  дуже  старався.  я  старався  лишитися  тут,
а  тепер  я  повинен  спробувати  рухатися,  йти  далі.
ці  голоси  вже  замучили:  лунають  з  усіх  усюд,
вимогливі,  наполегливі,  налякані  й  недосконалі.

є  речі,  яких  ви  не  можете  бачити,  люба.
щось  там  таки  відбувається,  я  мушу  це  з'ясувати.
потім  я  повернуся,  й  поставлю  питання  руба:
чи  прийнятне  таке  пояснення,  чи,  як  кажете,  дивакувате

down  the  line,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881044
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


синяк

Нащадкам

Бандерівські  нащадки  до  кісток,
Любов  до  України  в  наших  жилах,
Ми  всі  з  тих  пір  засвоїли  урок:
В  криївках  нас  тоді  усіх  не  вбили.
Не  вбили  нас  заслАння  й  Воркута
Не  вбили  Соловки  свободи  духу,
Ми  пронесли  любов  цю  крізь  літа
Хоч  на  землі  пізнали  пекла  муки.
Нас  вішали  й  топили  в  криницЯх,
Серця  виймали  сповнені  любові,
Ми  всі  стояли  завжди  до  кінця:
Останній  постріл  до  своєї  скроні.
Цей  дух  свободи  діти  підняли,
Щоб  внукам  і  правнУкам  передати,
Життя  наче  на  плаху  віддали,
За  "брата"  ми  не  визнаємо  ката.
Ми  і  тепер  наш  стяг  і  клич  несем:
Цей  дух  свободи  покоління  мають,
Бо  Україна  нам  -  понад  усе!
Героям  слава!  -  хай  завжди  лунає.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881023
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


Анна Шульке

Свій дім

Місяць  світло  своє  розливає  на  темну  підлогу,
Місто  спить,  кожним  ліжком  безмежно  важливе  мені...
Як  приємно  збиратися  зранку  у  дальню  дорогу,
Залишаючи  частку  себе  у  своєму  вікні...
Як  потрібно  відчути  у  холод  тепло  свого  дому,
Де  кружляють  в  повітрі  надії  і  мрії  мої...
Рідним  містом  ходити  і  дихати  вічно,  без  втоми,
Не  манкуртом  безрідним,  дочкою  своєї  сім'ї...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881018
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020


Bohuta_Julian

them not me

поглянь  на  оці  закривавлені  руки,
злови  цей  дикий  погляд,  скажи  мені:  [i]па-па[/i].
гадаю,  досить  вже  тобі  жорстокої  науки.
скажи:  це  я  розбитий,  а  чи  це  ти  сліпа?

ти  зв'язала  себе,  ти  загрузла  в  фальшивій  згоді
з  цілим  світом,  і  дорікаєш  тепер
поганим  ставленням.  а  я  в  підземнім  переході
торгую  надіями,  й  плачу:  чому  я  тоді  не  вмер?

небо  не  знає,  й  ти  не  підкажеш  теж.
та  ми  досягнемо  свого  порозуміння:
я  відштовхну  тебе  –  й  від  того  не  помреш,
а  навпаки  воскреснеш,  і  будеш,  як  богиня.

а  тепер,  як  ти  й  кажеш,  ти  загрузла  в  фальшивій  моді,
недоросла  і  недоречна,  як  черешня  у  нас  на  городі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880991
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2020


rutzt

А ми неначе нетутешні…

А  ми  неначе  нетутешні.
Парадоксальні.  Неземні.
Стоять  замислені  черешні
в  нерукотворній  пелені.
Якусь  мелодію  розлито,
ще  не  спотворену  людьми,
Бо  їх  нема  й  немає  світу.
Є  тільки  дотики.  І  ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880976
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Анно Доміні

Скарби свого серця…

Скарби  свого  серця  кида́ть  перед  натовпом?  –  Ні.
Бо  натовп  не  тямить  ні  правди,  ні  світла,  ні  Бога.
Лиш  очі  Ісуса  –  задумливі  й  трошки  сумні  –
Зоріють  любов’ю,  куди  і  прямує  дорога.

2018-11-30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880961
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Анно Доміні

Дотик (Не Галатея…)

Не  Галатея.  Не  Пігмаліон.
Але  твій  дотик  оживляє  камінь.
Життя  до  тебе  –  існування,  сон.
Мій  шлях  до  тебе  –  стертими  слідами.

Мене  знайшов.  Торкнувся.  Оживив.
І  я  щаслива.  Виростають  крила.
Хіба  не  диво,  що  мене  зустрів?
То  справжнє  диво,  що  тебе  зустріла.

Втрачає  сенс  все,  що  було  колись:
Міста,  дерева,  навіть  зорі  з  неба.
Ти  тут  –  і  досить.  Лиш  мені  лишись.
Твоє  життя  –  це  все,  що  мені  треба.

...2000

Малюнок  автора.


[i]Із  циклу  "Брабантське  мереживо"[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880954
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Моє ім’я


Ім’я  моє  Квітка:
без  вологи  губ  твоїх  я  зів’яну.
Ім’я  моє  Вугілля:
без  полум’я  твого  я  згасну,
від  пристрасті  згорю,
наодинці  зітлію.
Ім’я  моє  Земля:
ти  посієш  –  я  в  муках  народжу.
Ім’я  моє  Релігія:
для  тебе  моє  слово  святе.
Ми  з  тобою  єдине  ціле  –  
і  тепер  наше  ім’я  Кохання.


1997

 
Фотограф:      Clouds  Inside  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878978
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Математика слова

Не  вабить  мова  цифр,  вони  бездушні!
Я  вірю  в  силу  слова  –  в  них  добро!
Закони  чисел  тверді  й  непорушні.
І  хибний  ікс  прямує  до  зеро.

Але  накресли  слово  на  площині,
Розглянь  його  крізь  призми  і  кути  –  
Знайдеш  там  аксіоми  й  величини,
І  літер  закодовані  шрифти.

Побачиш  фонетичні  паралелі,
Множини  синтаксичних  векторів,
Орфографічні  дроби  і  моделі…  
Створи  свою  систему  точних  слів!




Фото  -  з  Інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878887
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Мотив мрій / Мотив мечты

[b]Мотив  мрій[/b]

Заспівай  на  світанку  мотив  давніх  мрій
І  згадай,  як  дивились  на  зорі.
І  бажанням  звучить  голос  лагідний  твій  –
Цілуватись  в  ранковому  полі.
Піддається  волосся  зухвалим  вітрам,
І  земля  відчуває  зізнання,
Бо  немає  тут  місця  застиглим  словам,  
Коли  губи  палають  коханням.

2021

[b]Мотив  мечты[/b]

Ты  напой  мне  мотив  той  старинной  мечты,
Что  рождается,  глядя  на  зори.
И  по  голосу  слышно,  что  жаждешь  и  ты  
Заласкать  меня  в  утреннем  поле.
Вьются  волосы  шёлком  вслед  буйным  ветрам,
И  земля  так  щедра  теплотою.
И  не  место  здесь  вовсе  привычным  словам,
Когда  губы  пылают  любовью.

1995

Фото  из  Интернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879471
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Сінокоси


Пахнуть  свіжістю  далекі  сінокоси  –
На  крила́х  приніс  духмяність  вітер.
У  розкидані  по  пле́чах  темні  коси
Ти  мені  вплітаєш  свіжі  квіти.

І  смаглява  лагідна  долоня
(що  бува  на  світі  лагідніше?)
Так  голубить  мої  вії  сонні  
І  в  свої  обійми  міцні  кличе.

Упаду  в  роман-траву  високу,
І  на  мить  заплющу  карі  очі,
І  відчую,  що  вуста  солодкі
Поцілунку  розірвать  не  хочуть…




Фото  з  Інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879663
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Ціле життя / Целая жизнь


[b]Ціле  життя[/b]

Не  обіцяні  нікому  почуття,
Не  розкидана  в  чужих  ліжках  нахабність.
І  не  витрачене  марно  каяття,
Лиш  в  ході  непрохана  зухвалість.

Нерозміняну  купюру  одягла
На  роки  –  відсотки  не  зібрала.
Не  розкриті  за  спиною  два  крила…
Жаль,  що  цілого  життя  замало!

2021

[b]Целая  жизнь[/b]

Нерастраченная  жизнь  по  пустякам,
Неразбросанная  по  постелям  нежность,
Нераздаренная  песня  по  словам,
Лишь  в  походке  легкая  небрежность.

Неразменянной  купюрой  жизнь  прошла
И  с  друзей  проценты  не  собрала.
А  жила,  как  надо?  Не  жила!
Жаль,  что  целой  жизни  слишком  мало…

1997

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879734
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Твій Літопис

Ти  віднайди́  Літопис  Своїх  Мрій.
На  сторінках,  де  оживають  почуття,
Розкрий  його.  Перечитай  свій  Біль,  
Свої  Надії  –  все  своє  життя.
Перегорни  Епоху  Перших  Сліз,
Знайди  своє  Століття  Сподівань.
Нехай  піде́  назавжди  Страх  і  Злість!
Нехай  прийду́ть  Часи  Твоїх  Бажань!
Нехай  палає  Пристрасть  і  Жага́!
Забудь  про  втрати  всіх  числе́нних  війн.
Коханню  панувати  вже  пора!
Хай  буде  Вічність  Поцілунків  і  Обійм!




Фотограф:      Clouds  Inside  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880046
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

У пошуках долі

Я  знаю,  що  не  схожа  я  на  інших.
Хіба  в  повторах  доля  має  сенс?
Комусь  дістанеться  життя  сценарій  грішний,
Ну,  а  комусь  –  щасливий  хепі  енд.

А  я  блукаю  між  людей  по  долі:
Гублю,  втрачаю,  знову  десь  знайду  …
Примарний  я  один  у  полі  воїн,
Одинаком  що  народився,  на  біду.

Я  меч  щерблю́  об  камені  зневіри,
Метаю  стріли  в  злу  нещасну  мить.
Мій  щит  і  захист  –  це  любов,  і  віра,
Й  надія,  що  я  просто  [b]буду  жить[/b]!





Фото  -  анонс  до  фільму  "Диво-жінка"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880349
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Зізнання королю / Признание королю

[b]Зізнання  королю[/b]
                 [i]У  короля  єдиний  підданий  –  його  дружина
                                                                     Оноре  де  Мірабо[/i]
О  мій  королю!  Твій  слуга
Давно  служити  вже  не  гожий!
Ти  думав:  він  твоя  рука?
Він  гаманець,  що  прагне  грошей!

І  у  васала,  лорда  U,
Давно  на  тебе  погляд  гострий,
Він  таємницю  знав  твою  –
Його  солдати  прагнуть  помсти!

Народ  –  сьогодні  тобі  кат.
Ти  був  тираном  значно  довше.
Сховай  корону,  бо  з-за  грат
Ти  не  побачиш  більше  сонце.

Твій  блазень…  Та  нехай  з  ним  грець!
Так,  він  шпигун,  його  купили.
Всім  обіцяли  твій  кінець,
А  блазню  мною  заплатили.

Я  жінка  Вам,  королю  мій!
Пізнала  я  спокуси  й  зради,
За  що  й  скарає  меч  святий  –  
Лиш  я  одна  у  Вашій  владі.

2021

 [b]    Признание  королю  [/b]      
             [i]У  короля  единственный  подданный  –  его  жена.
                                                                                 Оноре  де  Мирабо[/i]

Король  мой!  Знаешь,  твой  слуга
Давно  уже  тебе  не  верен.
Ты  думал:  он  твоя  рука?
Он  кошелёк,  прося́щий  денег.

И  у  вассала  лорда  U
Давно  уже  король  не  в  чести.
Он  тайну  знал  одну  твою  –
Его  солдаты  жаждут  мести!

Народ  –  сегодня  твой  палач!
Ты  был  тираном  много  дольше!
Корону  ты  подальше  спрячь  –
И  проживёшь  хоть  часом  больше.

Твой  шут  –  ты  думал:  он  глупец?  –
Нет,  он  шпион,  его  купили.
Всем  обещали  твой  конец,
Шуту  же  мною  заплатили.

Я  –  Вашей  Светлости  жена.
Я  предавалась  тайно  страсти,
За  что  и  буду  казнена  -
Лишь  я  одна  под  вашей  властью!

1997

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880655
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Тетяна Мошковська

Лист / Письмо

[b]Лист[/b]

Лягають  сльози  смутком  між  рядків  –
Давно  уже  листів  я  не  писала.
Мовчання  протягом  останніх  трьох  років  –
Для  почуттів  цього,  мабуть,  замало.

І  ти  мене  по  світу  не  шукав,
Не  біг  до  кожного  дзвінка  із  телефона,
Бо  на  життя  чуже  немає  прав,
Нема  в  обра́з  зворотного  закону.

І  все  відчуте  за  трирічний  строк
Не  можна  пережити  за  хвилину.
Внівець  не  повернути  плин  думок,
Не  випить  всього  суму  до  краплини.

Опівночі  знеможусь  хоч-не-хоч.
На  аркуші  –  сліди  вологі  смутку.
І  раптом  чую  крізь  нещадний  дощ:
Забуті  кроки  підступають  хутко.

2023


[b]Письмо[/b]

Ложились  слёзы  грустью  между  строк.
Давно  уже  я  писем  не  писала.
Три  года  без  любви  –  ничтожный  срок.
Да,  столько  лет  я  о  себе  молчала.
И  ты  меня  по  миру  не  искал,
И  не  сидел  всю  ночь  у  телефона  –
Ты  никого  не  ждал,  ты  просто  знал,
Что  у  любви  такого  нет  закона,
Чтоб  всё  вернулось,  третий  год  спустя,
Как-будто  мы  не  виделись  мгновенья,
Чтоб  ты  в  объятьях  заласкал  меня,
И  все  обиды  предались  забвенью…
Глаза  открою.  За́  полночь  уже..
И  предо  мной  листок,  залитый  грустью…
Но  различаю  я  в  ночном  дожде
Забытый  скрип  шагов  в  промокших  туфлях…

1996

Фото  -  з  Інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880735
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Білоозерянська Чайка

Не мій…

До  твору    SERGE  DRONG  «Прости»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674

[b]Пробач,
тоді  не  знала  я,
що  ти  в  душі  беріг  ті  спалені  мости,
моя  образа  не  змогла  б  тоді  рости.
Я  так  чекала  в  хвилях  смутку  й  самоти,
а  ти,  на  жаль,  посмів,  зумів  не  підійти  –
була  безжальною
та  мить  невдач.

Мотив
цієї  істини  –
тепер  навіки  кожен  з  нас  утратив  шанс…
і  в  спільній  долі  більше  вже  не  буде  нас.
А  те,  що  вогник-спогад  у  серцях  не  згас  –
Лише  нюанс,  щоб  біль  ущух  -  потрібен  час
з  душею  чистою
вперед  іти…

Не  мрій  –
я  вже  прокинулась  
від  того  зимного,  замріяного  сну,
розбила  серцем  диких  ревнощів  стіну,
вже  почуттів  забула  силу  й  глибину
і  віднайшла  лише  свою  тепер  весну.
Прожогом  ринулась  –
в  вогненний  рій…

Зумій!
В  дарунок  ночі  тій,
для  двох  намріяній  -  щось  в  серці  віднайти,
цей  вогник  радощів  розквітлих  донести,
ти  не  шукай  в  пітьмі  мене  –  де  я,  не  ти…
тому  прошу  –  ім’ям  кохання  –  відпусти,
прости  дівоче  те
і    –  зрозумій  –

Ти  вже  не  мій…[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880902
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Sin el mar

Моєму пухнастому

Ти  мене  розумієш  з  півслова,
Завжди  мій  заспокоюєш  сум.
Пісню  тихо  співаєш  чудову,
Переповнюєш  ніжно  теплом.
Шкода,  завжди  ти  будеш  котом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820458
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 26.06.2020


Sin el mar

Хочеш зігрівати

Може,  від  протягу  холодно?
Ні,  то  спогади.
Ти  не  забула  нічого,  пташко,
Тому  і  важко.
Добре  ти  знаєш,  як  страшно
Розбиватись.
Хочеш  тому  рятувати,
Зігрівати
Серця  його  дрібні  скалки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879715
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 26.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2020


Sin el mar

Для мрії - цвяхи

Майбутнім  нас  лякають,
Ножами
У  мрію
Жбурляють.
Не  радять:
"Ця  мить
Хай  буде
Прекрасна".
Не  пам'ятають:
І  з  ними
Вчинили
Так  само.
Мабуть,
До  серця  
Дістали
Ножі
Іржаві,
А  мрія  їхня  —  
Побита,
В  куточку,
Скрутилась
В  клубочок.
Бажання  
Єдине  —
До  завтра
Дожити.
Ми  ж  прагнем
Кричати,
Сміяться
І  плакать
Дощами.
Вони  ж  уперто
Нас  заганяють  
У  рамки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804840
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 26.06.2020


Sin el mar

Чекаю, жду…

Зима.  Сніги.  Все  біле  навкруги.  Сама.  Вікно.
Сніги  і  даль.  Зима.  Сама.  Льоди.  Чекаю.  Страх.  
Прийдеш?  А  чи  ...  в  снігах?  Забув.  Втонув.  І  загубив.
Подих.  Дотик.  Мій  і  твій.  
Чи  ...  тямиш?  Мене.  Ще.  Чи  ...  льоди?
Ідеш?  Чекаю,  жду.  Іди!  Люблю.
А  поки  —  скло.  Мороз.  Сніги.  Вікно.
Подих.  Пара.  І  ...  тепло.  
Я  жду.  Тебе.  Весни.  Іди.
Без  —  загублю.  Тепло.  Любов.  
Чекаю,  жду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816769
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 26.06.2020


Sin el mar

Літні яблука

Зелені  яблука  падали,  ніби  град,
Від  того  ставало  радісно  й  легко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808632
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 26.06.2020


Рясна Морва

Щаслива зустріч

Бджолина  пісня  
Забавляє  лаванду
Щаслива  зустріч

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880892
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2020


Гарніцька Анастасія

Мої закоханості

Чи  можна  покохати  невпевненість?  А  сором?  Вайлуватість?  Риси  її  задушевної  натури  можу  перераховувати  вічність.  Головне  не  це.  Важливо  те,  що  саме  такою  я  її  покохав.  Чому  у  минулому?  Дурень,  я  й  досі  її  кохаю.  Кожну  її  клітинку,  кожен  невпевнений  рух,  кожне  гостре  слівце…  Вона  вибудовується  із  усього  цього.  І  цю  неймовірну  будівлю  ознак  і  надбань  я  шалено  кохаю.
Наша  історія  знайомства  не  підійде  для  романтичного  фільму  чи  задушевного  роману.  Ми  не  зіткнулись  десь  у  коридорах  університету,  коли  вона  задумливо  поспішала  на  пару.  І  я  не  вийшов  з-за  рогу  і  не  злякав  її  своїм  виглядом.  А  потім  не  допомагав  їй  підіймати  зошити  та  папери  з  підлоги.  І,  як  ви  могли  б  зрозуміти,  наші  руки  не  доторкнулись  одна  одної,  а  погляди  не  вловили  тієї  шаленої  іскри.  Все  було  значно  простіше  –  ми  просто  навчались  в  одній  групі.  
Вона  ніколи  не  запізнювалась.  Дивно,  бо  я  як  той  дурень    намагався  переплюнути  її,  прийти  на  хвилину  раніше,  зайняти  її  улюблене  місце  біля  вікна,  аби  поставити  її  у  незручне  становище.  Та,  чорт  забирай,  заходячи  в  аудиторію,  бачив  її.  Невже  вона  відчувала  моє  бажання  позмагатися  з  нею?  І  невже  вона  настільки  витривала?  Так,  вона  така.  
Зараз  намагаюсь  пригадати,  якою  вона  була  тоді.  Мовчазна  і  замріяна.  Ні,  вона  зовсім  не  витала  в  рожевих  думках  про  принца  на  коні  чи  рудих  кошенят  на  підвіконні.  Я  певен.  Я  її  знав.  Вона  занурювалась  у  власний  світ,  роздумувала  над  буденним,  намагалась  розплутати  одну  із  мільйонів  ниточок.
Мені  подобалось,  коли  викладачеві  набридала  її  пасивність.  І  тоді,  із  зацікавленістю  в  очах  і  жаданням  почути  якусь  нестандартну  думку,  він  звертався  до  неї.  
- Аніто,  як  ви  гадаєте,  що  йде  пліч-о-пліч  із  людським  життям?
- Залежність,  -  тихо,  але  впевнено  відповідала  вона,  -  всі  ми  від  чогось  залежні.  А  без  залежності  ми  –  ніхто.
І  тоді  вона  затихала  знову.  А  викладачеві  залишалось  розмислювати  над  словами  дівчини.
Вона  постійно  верзла  якусь  нісенітницю.  Ну,  так  гадали  усі.  Для  мене  ж  це  були  слушні  слова,  які  мали  неабиякий  зміст.  Та,  чорт  забирай,  як  це  було  смішно  чути  з  її  уст.  Здається,  її  миловидне  лице,  тендітне  тільце,  писклявий  голосок  не  могли  вмістити  тієї  тяготи,  тих  важких  думок,  що  панували  в  її  голові.  От  і  вимальовувалась  така  картина:  мале  5-літнє  дитя  роздумує  над  буттям,  
Я  любив  спостерігати  за  нею.  Тихо  і  непомітно,  звичайно.  Надіюсь,  в  мене  це  добре  виходило.  Бо  вона  ніколи  не  сміялась  з  цього,  не  згадувала.  Її  рухи  були  дуже  плавними.  Здавалось,  вона  як  та  хвиля,  що  переростає  в  цунамі.  Тільки  от  те  цунамі  ніхто  не  бачив.  Бо  воно  було  лише  в  її  голові.  Дуже  часто  помічав,  як  вона  настукувала  олівцем  якусь  мелодію  чи  перебирала  пальцями  по  зошиту.  Певен,  в  її  голові  вигравали  прекрасні  мелодії.  Але  так  жаль,  що  крім  неї  їх  ніхто  не  почув.
Вона  була  занадто  повільною  у  всьому.  Довго  думала,  важко  й  протяжно  відповідала.  Звичайно,  розумію  її.  Занадто  це  важко  –  виштовхувати  важкі  осілі  в  душі  камені  назовні.  Тому  цю  повільність  я  їй  пробачаю.
Намагаюсь  згадати,  коли  вперше  вона  до  мене  заговорила.  Авжеж  вона.  Я  б  не  осмілився  зайти  в  її  світ  першим,  без  її  дозволу.  І,  певен,  гості  їй  не  потрібні  були.  Мабуть  це  сталось  тоді,  коли  на  одній  із  пар  нам  довелось  працювати  у  парах.  Мій  друг  Арсен  тоді  просиджувався  у  якомусь  дешевому  генделику,  тому  я  сидів  сам.  І,  як  ви  могли  б  зрозуміти,  ми  обоє  залишились  без  пари.  
- Ти  чув  завдання?,  -  запитала  вона.
- Якщо  чесно,  ні,  -  з  посмішкою  відповів  я.  Звичайно,  дурне,  ти  ж  увесь  цей  час  спостерігав  за  нею.
- Ну,  до  кінця  ще  не  довго.  Давай  просто  не  підійматимемо  руку,  окей?
- Круто  знайти  однодумця!
Викладач  тоді  все  ж  запитав  нас.  Вона  подивилась  на  мене  благаючим  поглядом,  ніби  стара  бабка  на  ікону  Діви  Марії.  Якщо  ти  довірила  мені  функцію  твого  персонального  Бога,  у  цій  розкоші  я  собі  не  відмовлю.  Тоді  я  сказав  щось  на  кшталт  «Ми  ще  не  закінчили»,  а  вона  задумливо  прикусила  нижню  губу.  Ет,  кокетка…  
Мені  дуже  хотілось  пізнати  її.  Господи,  мене  настільки  до  неї  тягнуло,  що  я  був  готовий  залізти  через  вікно  до  її  кімнати  вночі  і  поселитися  в  її  душі,  доки  вона  спокійно  спала.  Цікаво,  чи  може  така  людина,  як  вона,  спокійно  спати?  
Наступного  разу  доля  звела  нас  під  час  прогулювання  якоїсь  пари.  Пам’ятаю,  як  сидів  у  студентській  кав’ярні,  попиваючи  пепсі,  і  ледь  не  поперхнувся  бутербродом,  коли  вона  спокійно  підійшла,  відсунула  стілець  навпроти  мене  й  сіла.  
- Не  хочу  йти  на  пару.  Він  знову  зараз  до  мене  причепиться…  -  все,  що  вона  змогла  витягти  з  себе.
Гадаю,  саме  той  день  був  найщасливішим  у  моєму  житті.  І  всі  наступні,  проведені  з  неї,  також.  Вона  довго  й  мовчазно  сиділа  й  зрідка  поглядала  на  мене.  А  я  так  і  не  зміг  доїсти  того  клятого  бутерброда.  Смішно  вийшло,  коли  ми  раптом  в  один  голос  сказали:  «А  знаєш…».  Вона  мило  усміхнулась  і  подивилась  на  мене.  І  тоді  я  закохався.  Знову.  Вже  не  пам’ятаю,  що  саме  хотів  їй  сказати.  І  на  правах  свого  джентльменства  довірив  мовити  першій.  Знову.  Дурень.  Який  же  я  дурень.  
Ви  не  повірите  і  нізащо  не  здогадаєтесь,  що  вона  тоді  сказала.  Господи,  чому  ж  я  настільки  її  кохаю?  Чому  я  покохав  іще  й  кумедність?
- У  чорному  хлібі  набагато  більше  корисного,  аніж  у  твоєму  білому.
Я  тоді  довго  не  міг  оговтатись  від  почутого.  Довго  дивився  на  кусень  хліба,  який  лежав,  загорнутий  у  фольгу,  і  не  міг  збагнути,  чому  саме  такі  думки  прийшли  їй  в  голову.  Цікаво,  вона  їсть  лише  чорний  хліб?  Гадаю  із  висівками  чи  якимсь  насінням.  А,  може,  вона  взагалі  не  вживає  такого  продукту?  
Мені  подобається  білий  хліб.  Я  його  постійно  їм.  Їв.  Бо  потім,  поважаючи  і  підтримуючи  її,  не  з’їв  ні  шматочка.  Я  й  сьогодні  прошу  в  кафешці  чи  деінде  лише  чорний.  Бажано  із  висівками.  Бо  так  смачніше.
- Ти  писала  доповідь  на  сьогодні?  Бо  я  щось  довго  вчора  сидів  і  так  нічого  не  вигадав…  Тому  і  не  пішов  на  пару…  -  все,  що  я  зміг  витягнути  із  себе  після  довгого  оговтування  й  дивування.
- Так.  Але  не  хочу  сидіти  в  тій  аудиторії.  Розумієш,  там  настільки  тісно…  Тут  набагато  вільніше.
І  тоді  я  задумався  над  аудиторією,  де  проходила  зараз  пара.  Думаю,  туди  б  вмістилось  людей  зо  двісті.  Розумію  її.  Я  й  сам  ненавиджу  ту  кімнату.  Ніде  сховатись  від  світу  і  спостерігати  за  прекрасним.  Але  приємно,  що  тут,  в  підвальному  приміщенні,  де  кожен  сантиметр  заповнений  то  столами,  то  посудом,  то  людьми,  їй  вільніше.  Певен,  вона  це  сказала  щиро.
Могло  би  здатись,  що  наша  розмова  ніяк  не  складалась  в  діалог  двох  нормальних  людей.  Авжеж,  бо  ми  ділились  одне  з  одним  світами,  переходили  з  однієї  планети  в  іншу.  Невже  нормальні  люди  так  роблять?
Ми  перекинулись  ще  кількома  зовсім  незв’язними  між  собою  фразами,  після  чого  вона  обірвала:
- Мушу  йти.  Вибач.
- Ми  ще  поговоримо?  Давай…  Давай  якось  зустрінемось?  
- Окей.  Я  напишу  тобі.  Бувай.
А  тоді  вона  різко  зірвалась  і  побігла.  Я  ще  не  встиг  усвідомити  її  слова,  не  встиг  попрощатись.  Я  навіть  не  встиг  зрозуміти,  що  їй  нікуди  мені  писати,  бо  мене  не  було  в  жодній  соціальній  мережі.  Так  я  й  залишився  сам.  Із  своїм  бутербродом  із  білого  хліба,  недопитою  пепсі  та  любов’ю.  Так,  я  закохався  у  поспіх…
Прийшовши  додому,  одразу  ж  сів  за  письмо.  Так,  я  дописав  ту  кляту  доповідь  та  надіслав  її  викладачеві.  За  декілька  годин,  до  речі,  отримав  відповідь.  Йшлося  про  те,  що  це  ще  не  найкраща  моя  робота,  але  такого  прогресу  професор  від  мене  не  очікував.  
Того  ж  дня,  ввечері,  Арсен  запросив  мене  на  грандіозну  тусу  в  одного  із  його  друзів.  А  це  означало,  що  на  пари  завтра  я  не  піду.
Не  пам’ятаю,  скільки  днів  пройшло  з  нашої  розмови  в  студентській  кафешці,  але  то  був  останній  раз,  коли  я  її  бачив.  Ні,  з  нею  все  буде  гаразд,  не  переймайтесь.  Гаразд  буде  тривати  ще  принаймні  декілька  років.  З  того  часу  пройшло  вже  декілька  тижнів.  І  я  потрохи  починав  закохуватись  у  відсутність.
А  потім,  якогось  холодного  лютневого  ранку,  зневірившись,  йдучи  якомога  повільніше,  я  увійшов  до  аудиторії.  Тієї  самої,  тісної.  І  яке  ж  було  моє  здивування,  коли  я  побачив  її.  Тоді  я  покохав  несподіванку.
Я  був  ладен  покинути  все,  забути  про  все,  аби  просто  з  нею  поговорити.  Та  я  не  наважився.  Все,  на  що  я  був  здатен,  -  сісти  позаду  неї.  Аби  хоч  трохи  бути  ближче.  А  потім  отримав  маленький  папірець  від  неї  із  текстом:  «Я  ж  обіцяла  написати  ;)  ».  І  тоді  я  покохав  слова.  
Той  день  став  ще  одним  найкращим  днем  поряд  з  нею.  Я  наважився.  Я  наважився,  чуєте?  Вже  за  декілька  годин  я  міг  чути  знову  її  голос,  спостерігати  за  тим,  як  вона  поправляла  волосся  на  вітрові,  і  бачити,  як  формуються  її  думки  в  голові.  
- Чому  тебе  так  довго  не  було?  –  вирвав  я  із  себе.
- Вибач,  що  відписувала  так  довго.  Поштове  відділення  тимчасово  не  працювало.
- А  чи  не  здається  тобі,  що  вже  надворі  весна?  Дивно…
- Так,  це  вона.  Ще  трішки  і  деревця  почнуть  набухати  цвітом.
- Здається,  вони  вже  починають  це  робити,  -  сказав  я,  уважно  дивлячись  на  неї.  Вона  тоді  низько  опустила  голову  і  почала  закутуватись  в  шарф.  Я  взяв  її  руки  і  міцно  затиснув  у  своїх  долонях.  Тоді  я  закохався  у  весну.  Здавалось,  я  торкаюсь  до  якоїсь  реліквії,  до  чогось  неймовірного.  Її  тоненькі  пальці  були  такими  холодними,  що  запалювали  мені  душу,  обпікали  серце,  освітлювали  розум.  І  тоді  я  вперше  побачив  її  маленькі  порізи,  що  окреслювали  її  кисті.  Побачивши,  що  я  зосередив  на  них  увагу,  вона  хутко  заховала  руки  до  карманів  й  почала  ногою  буцати  сніг.  А  я  безперестанку  дивився  на  неї.  Її  очі  наповнювались  сльозами,  губи  починати  тремтіти,  а  погляд  розбігся  і  заховався  десь  дуже  далеко.  Я  обійняв  її.  Настільки  сильно,  що  наші  серця  торкались  одне  одного,  бились  шалено  у  дикому  танці.  Я  закохався.  Знову.  Але  вже  по-новому.
Того  вечора  я  провів  її  до  будинку,  де  вона  мешкала.  Великий  радянський  дім  намагався  доторкнутись  численними  антенами  до  неба  так  само,  як  прагнув  зануритись  в  її  очі  я.  Вічно  би  стояв  й  дивися  на  неї,  слухав  її  німоту,  поправляв  би  волосся,  яке  хотіло  заплутатись  на  обличчі,  грів  би  їй  руки…  Якби  не  лютнева  спека,  що  пробирала  до  кісток.  Вона  тихо  подякувала  й  зникла  за  важкими  залізними  дверима  будинку.  Та  я  все  ж  встиг  втопитись  в  її  погляді.
Пам’ятаю,  як  тієї  весни  вона  почала  рідше  з’являтись  на  заняттях.  Вона  нічого  не  пояснювала,  лиш  поглядом  дедалі  глибше  занурювалась  у  вимріяний  світ.  Я  хотів  поселити  її  у  свій.  Вкрасти.  Взяти  силою.  Просто,  аби  бачити  її.  Бачити  її  голос,  рухи,  думки.  І  мені  це  вдалося.  Пізніше  і  ненадовго.  
Вона  зникла  на  початку  літа.  Склала  достроково  сесію  й,  нічого  не  пояснивши,  зникла.  Господи,  ті  два  місяці  були  мукою  для  мене.  Я  зненавидів  незрозумілість  й  очікування.  Але  вселив  у  собі  надію.  Я  ще  й  не  знав,  що  ту,  в  яку  я  закохався,  поглинула  пітьма.  І  ця  подія  стала  би  хорошим  кроком  до  близькості.  І  вона  стала.  Дякую,  Аніто,  що  змінилась.
Зайшовши  до  аудиторії,  я  її  не  побачив.  Вікно  самотньо  чекало  її  погляду,  парта  –  вистукувань  олівцем.  Я  хотів  уже  вміститись  на  її  улюблене  місце,  як  хтось  доторкнувся  до  моїх  очей.  Моїм  здогадкам  не  було  можливості  розвинутись,  адже  руки  пахли  карамеллю,  а  не  бузком,  подих  був  впевненим,  а  не  трепетним,  голос  –  упевненим,  а  не  замріяним.  Я  надіявся  побачити  Аніту.  Колишню.  Та,  забравши  руки  з  очей,  на  мить  впізнав  знайомі  шрами  на  руках.  Я  побачив  її.  Зовсім  нову.  Переді  мною  стояла  все  та  ж  дівчина  із  дитячим  обличчям,  глибокими  очима  та  неслухняним  волоссям.  Але  здавалась  якоюсь  новою,  іншою.  Її  енергетика  буяла  рішучістю,  рухи  –  агресивністю.  Тоді  я  знову  закохався.  Так  само.  І  в  ту  ж  саму.
Мені  подобались  її  зміни.  Вона  виробила  в  собі  твердіший  характер,  рухи  стали  більш  упевненими,  розмова  барвилась  красномовством.  Це  вже  була  не  та  замріяна  дівчина,  яка  боялась  зробити  крок  вперед.  Нова  Аніта  жартувала,  перша  починала  розмову,  почала  відповідати  на  заняттях.  Господи,  я  кохатиму  її  будь-якою.  
Наші  стосунки  розвивались  стрімко.  Так,  саме  стосунки.  Я  шаленів  від  неї,  вона  –  від  мене.  Ми  були  як  дві  свічки  в  церкві,  що  ділили  між  собою  одне  полум’я.  Пам’ятаю,  як  сиділи  в  кафе,  попивали  гарячий  лате  й  говорили  про  Висоцького.  Я  ніяк  не  міг  натішитись  її  експресивним  рухам,  запалу  в  очах…  Тоді  я  різко  взяв  її  за  руку  й  на  мить  почув  її  німоту.  
- Аніто…  Останнім  часом  ти  стаєш  все  ближчою  для  мене.  Я  би  хотів,  аби  ти  завжди  була  поруч,  аби  не  зникала  так,  як  тоді.  Я  хочу,  аби  ти  мені  довіряла.  Довірилась.  Ти  розумієш?  Я…  Я  ладен  замінити  Сізіфа,  якщо  ти  цього  захочеш,  вивчити  санскрит,  якщо  це  дасть  змогу  бути  до  тебе  ближчою…  Я  просто  хочу,  аби  ти  була  поряд.  І  нехай  мої  слова  здаватимуться  якоюсь  нісенітницею,  мої  дії  –  схоластикою…  Я…  Я  не  зможу  не  кохати  тебе.  Допоможи,  прошу…  
Тоді  я  відчув  сильний  біль.  Вона  зжала  мою  руку  настільки  сильно,  що  я  відчував,  якими  напруженими  стали  її  м’язи.  Я  чув,  як  ллється  по  венам  її  кров.  Я  бачив,  як  давно  забуті  шрами,  починають  кровоточити  зсередини.  Я  бачив,  як  її  легені  давляться  повітрям.  Вона  різко  підвелася  й  потягнула  мене  за  собою.  Десь  там,  на  виході  з  будівлі,  де  було  ані  люду,  я  закохався  у  її  губи.  Солодкі,  із  присмаком  карамелі.  
Вона  мені  допомогла.  Дякую,  господи,  за  неї.
Наші  дні  летіли  із  шаленою  швидкістю.  Ми  постійно  були  разом,  жартували,  горювали,  роздумували…  Щодня  я  вивчав  її  по-новому,  закохувався  по-новому,  жив  по-новому.
На  останньому  курсі  ми  почали  жити  разом.  Пам’ятаю,  як  шукали  якусь  особливу  квартиру.  З  особливими  стінами,  такими  ж  вікнами  та  атмосферою.  Певен,  в  її  голові  вималювалась  точна  картина  нашого  помешкання.  Підвіконня,  які  закликали  б  всістись  якнайзручніше,  диван,  який  би  дарував  солодкі  сни,  люстри,  які  б  випромінювали  щастя…  Але,  дурненька,  таку  квартиру  ще  не  вигадали  прості  люди.  Наші  пошуки  зупинились  на  маленькій  квартирці  в  будинку  біля  універу,  де  були  маленькі  дерев’яні  вікна  та  блакитні  шпалери  у  вітальні.  Як  вона  раділа  люстрі  в  коридорі!  Як  на  мене,  то  була  звичайнісінька  куляста  люстра  із  візерунком.  Та  вона  ж  підплигувала,  майже  торкаючись  її  головою,  плескала  руками  й  несамовито  сміялась.  Господи,  яка  ж  вона  була  щаслива!  І  я  поряд  з  нею.  
Я  любив  ранки.  Тоді,  коли  вона  прокидалась  раніше  й  ішла  на  кухню  варити  чай  та  робити  вівсянку  з  ягодами,  я  впивався  носом  в  її  подушку  і  заповнював  легені  бузково-карамельним  повітрям.  А  вона  постійно  сварилась  і  казала,  що  таким  чином  я  слюнявлю  її  подушку!  Я  любив,  коли  вона  злилась.  Саме  в  такі  моменти  на  її  обличчі  вискакувала  та  зморщечка  над  бровою,  яка  так  смішно  виглядала  й,  водночас,  так  личила  їй.  
Я  любив  спостерігати  за  нею,  такою  маленькою,  у  піжамних  штанах,  у  яких  вона  постійно  заплутувалась,  і  в  футболці  втричі  більшій  за  неї.  Постійно,  розчісуючи  волосся,  вона  злилась,  намагалась  випрямити  пасма,  що  смішно  стирчали  в  різні  сторони.  Коли  вона  розуміла,  що  справа  даремна,  полишала  цю  справу  й  закручувала  смішний  хвіст  на  голові.  Господи,  вона  постійно  злилась,  коли  я  цілував  її  у  волосся.  Чому  вона  так  не  любила  мою  слину?  Який  же  я  дурень…
Взимку,  коли  в  квартирі  було  холодно,  бо  чомусь  знову  виникла  поломка,  яку  от-от  полагодять,  ми  закутувались  у  ковдру  й  слухали  одне  одного.  Її  дихання  було  завжди  обірваним  і  нерівномірним.  Я  кохав  цю  нерівномірність  усією  своєю  рівномірністю.  Вона  любила  схиляти  голову  мені  на  груди  й  подовгу  мовчати.  Я  постійно  думав,  що  вона  давно  вже  спить,  але  помилявся.  Вона  сиділа  з  відкритими  очима  й  дивилась  у  пітьму.  Я  любив  її  за  це.
Я  любив  їсти  її  дивні  страви.  Вона  постійно  поєднувала,  здавалося  б,  непоєднувані  продукти.  Але  було  смачно.  Навіть  пересолені  макарони  із  квасолею  в  томаті.  Я  часто  купував  їй  зефір  в  шоколаді.  Вона  їла  його  так  само  шалено,  як  я  пожирав  її  своїм  поглядом  за  задньою  партою.  І  як  же  мені  було  смішно,  коли  я  з’їдав  більшу  за  її  порцію,  а  вона  ще  й  половини  не  осилювала.  Вона  так  кумедно  наколювала  макаронини,  повільно  їх  пережовувала…  Господи,  за  що  мені  це  кохання?
Я  любив  її  будь-якою:  замріяною,  злою,  стурбованою,  щасливою,  ревнивою,  оголеною,  патлатою,  втомленою,  натхненною,  температурною…  Я  би  вічність  дивився  б  у  її  очі,  поглинав  її  запахи,  торкався  б  її  шкіри…  Я  б  розчісував  її  волосся,  купував  би  зефір,  навчився  би  грати  на  фортепіано,  прочитав  би  Кафку  в  оригіналі…  Я  б  віддав  усе,  аби  бути  поряд,  аби  бачити,  аби  чути,  аби  відчувати…
Вона  пішла  минулої  осені.  Просто  зібрала  речі  й,  нічого  не  пояснивши,  закрила  за  собою  двері.  Я  телефонував,  та  чув  щоразу  одне  й  те  ж:  «Номер  недійсний».  Я  ходив  у  деканат,  де  мені  сказали,  що  вона  забрала  документи.  Я  питав  у  Господа.  І  він  єдиний,  хто  не  відповів  мені.  
Що  мені  залишилось  зробити?  Я  почав  вивчати  німецьку.  Закінчивши  магістерку,  почав  працювати  на  хорошій  посаді.  Пізніше  зайнявся  благодійністю.  Щомісяця  я  приїздив  до  місцевого  дитбудинку  та  роздавав  малечі  зефір  в  шоколаді.  Мене  часто  запрошували  до  мого  універу  провести  лекції.  Я  погоджувався.  Мої  лекції  слухали  в  тісній  аудиторії  на  200  людей.  
Моє  життя  дуже  змінилося.  
Одного  суботнього  вечора  мені  надійшов  лист  без  адреси  відправника.  Взявши  за  звичку  не  відкривати  сумнівних  паперів,  я  його  поклав  у  шухляду  й  розгорнув  місцеву  газету.  Вночі  на  мене  напав  жар.  Я  згадав  про  той  злощасний  лист  на  вирішив  його  відкрити.
[i]Любий  мій  хлопчику,
Вибач  за  різкість,  яку  довелось  відчути  тобі  у  моїй  присутності.  Я  різко  пішла  і,  так  само  різко,  прийшла  із  цим  листом.  Найголовніше,  що  тобі  потрібно  знати,  любий,  -  я  тебе  кохаю.  Я  тобі  допомагаю.  Я  з  тобою.  
Знаєш,  вчора  я  їла  білий  хліб.  І  мені  сподобалось.  Мені  неймовірно  хочеться  скуштувати  зефіру.  Але  там,  де  я  зараз,  його  не  взяти.
Коханий  мій,  я  люблю  тебе.  І,  якщо  твої  почуття  такі  ж  щирі,  як  і  мої,  прошу,  врятуй  мене.  Мій  любий,  я  благаю  твоєї  допомоги!
Залежність  ходить  за  руку  з  усіма.  Я  залежу  від  тебе,  любий.  Моя  залежність  –  залежати  від  тебе,  чуєш?  Я  перечитала  Кафку,  та  мені  це  не  допомогло.  Я  намагалась  забути,  та  я  залежна  від  думок.  Від  думок  про  тебе,  любий.  Прошу  тебе,  врятуй.  Я  чекатиму  тебе.  На  звороті  адреса.  Кохаю![/i]
Я  вдихаю  запах  листа.  Легені  повільно  наповнюються  бузково-карамельним  повітрям.  Я  торкаюсь  букв  і  відчуваю  її  руки.  Проходжусь  руками  по  краях  паперу  і  вловлюю  її  погляд.  Я  теж  тебе  кохаю,  Аніто.
Вже  вранці  я  був  за  вказаною  адресою.  Обласна  лікарня  «для  душевнохворих»,  в  народі  «психушка».  Я  увійшов  до  палати  з  зефіром  в  руках  і  побачив  її.  Дівчина  із  важким  поглядом,  перебинтованими  руками,  синцями  під  очима,  в  інвалідному  візку.  Ні.  Дівчина  із  запахом  весняного  бузку,  солодкої  карамелі,  скуйовдженим  волоссям  та  глибокими  очима.  Моя  дівчинка.  Я  закохався.  
Вона  розповіла  про  хворобу,  нездатність  ходити  й  спроби  залишити  цей  світ.  Сказала,  що  її  вважають  божевільною  через  напади  агресії  та  глибоку  депресію.  Вона  просто  жадає  легкості.  
Я  дивився,  як  жадно  вона  поїдала  той  зефір.  А  потім  різко  взяла  мене  за  руку  й  боляче  стиснула.  Я  не  відчував  крові,  що  текла  по  венах,  повітря,  яке  б  наповнювало  легені.  Єдине,  що  я  бачив,  -  червоні  краплі,  що  просочувались  крізь  бинти.  
- Допоможи  мені!
Я  побачив  знайомий  погляд.  Погляд  моєї  дівчинки.  Очі  5-літньої  дитини,  наповнені  жагою.  Її  нігті  впивались  мені  в  руки,  та  я  не  відчував  болю.  Мені  було  добре  поряд  з  нею.  Я  закохався  у  божевільність.  
- Кохаю  тебе!  –  сказав  я  й  поцілував  її  холодні  й  обмазані  шоколадом  губи.
А  потім  я  закохався  у  свободу.  І  це  була  моя  остання  закоханість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855326
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 26.06.2020


Гарніцька Анастасія

Бог помер…

Бог  помер.  Його  більше  немає…
Задувайте  всі  ваші  свічки.
І  ніхто  вже  більше  не  карає
За  недопалки  життя  й  кровавії  стовпи.

Бог  помер.  Його  більше  немає…
Спалюймо  і  знищуймо  церкви.
Напечемо  пра́зних  короваїв
І  забудьмо  ту́пі  молитви́.

Бог  помер.  Його  більше  немає…
Перекручуймо  цвинтарнії  хрести.
Радуймось!  Радує  Він  навзаєм.
І  читаймо  за  хегштегами  пости.

(25.09.19)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855331
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 26.06.2020


Гарніцька Анастасія

Чуєш?

Чуєш?
Мені  не  вистачає  безшумних  зірок.
Чуєш?
Давай  я  загляну  в  твій  Всесвіт?
Чуєш?
Давай  я  зачиню  кімнату  на  три  замки  і  підіпру  стільцем  двері?  
І  ми  поговоримо.
Як  завжди.
Як  раніше.
Але  вже  так  по-новому…
Чуєш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861436
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 26.06.2020


Білоозерянська Чайка

Гостина

[b]На  столі  –  вареники  і  глечик,
Повний  прохолодного  узвару.
Ароматом  літнього  нектару,
Рідним  щастям  огортає  плечі…

На  порозі  примостилась  кицька:
- Що  за  гості  в  господині  ранні?
У  твоїм  нехитрім  частуванні  -
Невимовна  радість  материнська.

На  подвір’ї  мокрі,  безтурботні
Бігають  -  хлюпощуться  качата.
 Рідко  нас  доводиться  стрічати,
Бо  між  нами  –  кілометрів  сотні…

Все  у  мами  -  світле  і  ошатне,
Квіти  розмаїттям  привітали,
Рідні  очі  мамині  –  кристали
Ніжать  серце  в  теплій  благодаті.

А  домівка  пахне  пиріжками,
Ось  вони  –  духмяні,  з  пилу,  з  жару!
Затишна  гостина  манить  чаром  –
Мов  душа  той  рідний  голос  мами…

Сонечко  ласкаве  ген  за  обрій…
Вже  до  купки  збилися  качата…
Сумно  тебе,  мамо,  полишати  –
Хай  же  буде  все  у  тебе  добре!

Поцілунок  в  рідні  сиві  скроні  –
Знову  сум  в  очах  завжди  привітних:
- Чи  приїдеш  ти  хоч  раз  за  літо?
…В  хаті  -  кицька  знов  на  підвіконні.[/b]

(Фото-  інтернет.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Рясна Морва

Спішу до тебе

Там  залишився  шум  гаїв,
Поля  пшеничні  і  луги.
Між  трав  густих  сліди  мої.
Над  скиртами  -  гілля  пруги.
Ночей  вишневих  аромат.
Дзвінких  пісень  співа  луна.
І  біля  хати  пишний  сад,
Моєї  юності  весна.
Доріг  немало  сходжено
Крізь  тишу  й  сильний  грозовій.
Любові  мить  зародження.
Спішу  до  тебе,  краю  мій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880793
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020


синяк

Стяг

Топтали  стяг,  що  кинули  під  ноги
Неначе  рідну  землю  й  небеса,
Про  що  вони  проситимуть  у  Бога
Коли  байдужа  злість  у  їх  очах?
Топтали  стяг  -  немов  святу  ікону
В  людській  подобі  -  звірі-упирі,
Скликали  ворогів  до  свого  дому
Хто  вони  є  тут  на  свой  землі?
Ще  деякі  дивились  і  сміялись
Яка  мораль  і  в  чому  її  суть...?
Герої  за  цей  стяг  навіть  вмирали
А  цих  "хохлами"  вороги  назвуть.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880822
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Іра Задворна

Вистачить життя

Нехай    у  кожного  загоряться  очі,
Як  ліхтарі  вечорами  на  вулиці,
Хай  сяють  вони  завжди:  всі  дні  і  ночі,
Як  сонце  лимонне  далеко  в  Галактиці.

Покірно  і  з  протестом  йти  по  шляху́,
Сонно  і  бадьоро  серед  всього  і  всіх,  
Я,  як  і  кожен,  лиш  своє  оберу,
У  когось  захід  сонця,    а  у  когось  схід.

Досить  рахувати  хвилини  до  щастя,
Воно  починається  з  малої  дрібниці,
Сьогодні  ти  інший,  ніж  вчора  і  будеш  завтра,
І  в  цьому  є  рух,  в  цій  малій  різниці.

Життя  нас  веде,  воно  ж  і  ламає,
Хвилина  це  навіть  не  мить,
Помиляється  той,  хто  часу  довіряє,
Має  рацію  та  дитина,  яка  в  нас  сидить.

Я  знаю,  що  любов  –  це  серця  потреба,
Любити  навчитися  і  любити,
ЇЇ    задовольнити  треба,
Вистачить  життя,  щоб  це  зробити.



26.06.2020;  7:22



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880847
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2020


Анна Шульке

Полуничне варення

Полуничне  варення  у  червні  то  зілля  чарі́вне,
В  ньому  легкість  і  барви,  і  радості  літнього  дня...
В  листопаді  чи  в  грудні  скуштуй  його,  мила  царівна,
Досить  ложки,  й  мелодії  літа  в  тобі  задзвенять...
Полунички  відбірні  маленькі  у  сукнях  цукрових,
Кожна  просить,  щоб  першою  зʼїла  ти  саме  її...
Чаклуватиме  разом  зі  мною  і  клен  вечоровий,
Він  мішатиме  ложкою  ягідні  мрії  мої...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880837
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Alisson

ace of spades

якби  ви  були  кінозіркою,  кого  б  ви  грали?
якби  вас  судили  за  вбивство,
що  б  ви  сказали  на  виправдання?
якби  ви  чомусь  не  прийшли  сюди  раптом  в  обід,
чи  лишилися  б  ви  голодним?
ми  хочемо  знати  відповіді  на  ці  запитання,
а  також:  перед  ким  ви  сьогодні  гнутимете  реверанси?

не  показуйте  ваших  страхів  чи  уподобань,
зберігайте  свою  душу  поза  цим  сайтом,
носіть  на  чільнім  місці  свою  акредитацію,
і  з  вами  може  бути  все  гаразд.

не  відповідайте  на  наші  запитання,  –
коли  щось  робитимете,  робіть  це  не  тут:
в  цьому  жорстокому  світі  не  терплять
такого  тупого  обличчя,  зліпленого
з  трьох,  чотирьох,  і  більше  вельми  тупих  облич.
бугаймене,  ваше  ім'я:  бугаймен?
чарівно.  вам  призначається
гуляти  кривою  милею.

якби  ви  називалися  ацьким  армагеддоном,
з  якої  країни  почався  б  справжній  армагеддон?
якби  ви  були  останнім  швейцарським  поетом,
чи  переймалися  б  ви  тією  проблемою,
що  він  почнеться  в  швейцарії?
–  вам  би  забракло  повітря.  затамувавши  подих,
наш  великий  народ,  безперечно,  чекає,
що  там  за  козир  у  вас  в  рукаві.

як  не  хочете,  не  пред'являйте,
знайдіть  який-небудь  спосіб  уникнути  відповідальности;
та  якщо  ви  тепер  не  підвищите  ставки,
чи  привітаєте  ви  ваш  завтрашній  день?  –  навряд.

не  сперечайтеся,  накиньте  долар  зверху.
коли  ви  боїтеся,  маєте  жалюгідний  вигляд.
якщо  ми  тут  провалимо  репетицію  вашої  смерти,
то  лиш  тому,  що  нас  втомить  ваша  фальшива  усмішка.
ваше  ім'я  –  бугаймен?  погляньмо,  що  вам  судилося.
ага,  дуже  добре,  м'яко:  померти  в  кривому  розі.

тому,  хто  в  центрі  уваги,  важко  сконцентруватися.
якби  ви  були  солдатом,  чи  хвацько  б  рапортували?
якби  ви  були  дощем,  чи  змок  би  ваш  верхній  одяг?
ми  зголодніли,  й  бажаємо  знати,
чи  настільки  ви  переконливий,  як  миска  вареників  з  сиром.
бо  якщо  це  не  так,  відпустіть  ваших  друзів  додому:
ви  їх  побачите  завтра,  розлука  буде  недовгою.

ой,  стривайте.  я  прочитав  тепер
щось  вельми  тривожне  й  незрозуміле:
[i]він  народився,  трохи  пожив  –  і  помер,
бо  не  мав  ні  страху,  ні  хоробрости,  ні  краси,  ні  сили[/i].
ви  справді  бугаймен?  дослідіть  всі  безладні  зв'язки
вашої  матері,  й  оселіться  в  кривому  розі;
а  тут  ви  вже  так  почорніли,  як  антрацит  на  морозі

walk  a  crooked  mile,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880816
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Alisson

lost johnny

я  їду  вночі  цією  пустельною  трасою,
щоб  змусити  тебе  померти.
моє  серце  чисте,  хочу  тебе  вбити.
я  –  вбивця;
я  усміхався,  коли  мені  снився  твій  страх.
це  правильно:  я  маю  довгі  руки,
від  мене  не  втечеш  і  не  сховаєшся.
це  знають  всі.
всі  люди  тремтять,  їхні  будинки  падають,
їхні  газони,  що  перед  будинками,
не  косяться  вже  давно.
я  –  вбивця.
будь  приємною,  ой  моє  миле  маля!
якщо  я  тебе  не  вб'ю,  
ти  розбереш  мій  розум  на  запчастини;
якщо  ти  мене  не  поцілуєш,
я  тебе  вб'ю.
бачиш?  будинки  палають  і  падають,
люди  безтямно  бігають,
кричать,  викликають  поліцію,
всі  бояться  скаженого  пустельного  пса.

я  не  собака,  не  бреши.  я  –  джоні  пустельний  пес.
люди  бігають,  волають,  тягнуть  руки  до  небес.  –
не  дістануть.  а  я  маю  довгі  руки,
вже  незабаром  буду  з  тобою.
мені  здається,  ми  будемо  гарною  парою  злочинців,
хоч  мені  й  не  потрібні  спільники,
я  звик  працювати  сам.
я  не  маю  нічого,  що  є  моїм,
але  маю  багато,  що  могло  бути  вашим.
так,  я  нічого  не  маю  для  себе
й  нічого  не  мав  би,  щоб  дати  тобі.

часом  мені  здається,  ви  –  це  не  ви,  а  хтось  инша,
і,  хоч  я  маю  все,  що  мені  потрібно,
я  маю  не  все,  що  ви  можете  втратити,
та  все  ж  чимало.
я  бачив  діямантові  зовнішні  світи,
я  бачив  форму  всесвіту  і  формулу  кохання.
я  не  маю  нічого,  крім  світу,
і  не  знаю,  хто  міг  би  його  зробити  ще  кращим.

я  знаю,  що  я  –  красунчик,  хоч  ви  мене  й  не  кохали.
чому  б  вам  не  стулити  ваших  прекрасних  уст,
щоб  вони  не  могли  промовляти  неправду?
бо  я  не  брешу.  гарні  манери  нічого  не  коштують,
але  це  не  те,  що  я  готовий  вам  дарувати.
чому  ви  так  наполягаєте  на  вашому  нібито  праві
ставити  під  сумнів  все,  що  я  кажу?
бо  я  вже  казав,  дитино:  краще  померти  в  полтаві,
ніж  з  вами  обмінюватися  компліментами  через  межу.

так,  ви  вгадали.  злочинці  взагалі  не  люблять  плакати,
тож  якщо  я  роблю  це  для  тебе,  я  знаю,  що  я  роблю.
бо  відповідь  полягає  в  трагічному  позавчорашньому  дні,
коли  погані  хлопці,  наркомани,  розбили  твої  ворота.

тоді  я  вперше  побачив  тебе,  люба,
і  жодне  слово  не  прийшло  б  мені  до  вуст.
розумієш,  я  так  боявся,  що  ти  глузуватимеш  з  мене,
тому  їх  просто  допитав,  і  відпустив  по  домівках.
весь  час  про  тебе  думаю.
дивні,  але  реалістичні,  об’єкти
весь  час  кружляють  десь  над  головою,

вже  зробивши  мене,  гадаю,  своєю  покірною  здобиччю;
демони  сміються  мені  в  обличчя,
пропонуючи  –  й  забороняючи  все  потойбічне  щастя.  

я  мав  обід  з  богами  на  далекому  східному  березі;
куштував  екзотичні  фрукти  солодкості  на  все  життя;
кришталеві  зірки  танцювали  під  музику,
що  від  неї  вмирає  серце;
діти,  що  кожне  –  як  ти  і  я,  ловили  єдинорога.
перед  моїми  очима  розгорнувся  весь  рай  –  і  ось
все  минуло  ще  швидше,  ніж  воно  почалось,
і  тепер  перед  нами  –  пустельно  порожня  сцена,
і  ти  мені  кажеш  тепер  не  тішитися  ілюзіями.

ви  смієте  казати  мені,  що  робити.
ви  маєте  багато-багато  нервів.

моє  життя,  як  чорні  хмари
прекрасний  сонячний  день,
затьмарили  ваші  несправедливі  помилки.
я  сиджу  в  невеселій  тюремній  камері;
замість  проміння,  світла  та  сяйва
з  неба  точиться  ніч  і  кривавий  дощ.

вчора,  прокинувшися,  виявив,  що  я  вже  на  марсі.
тут  абсолютна  свобода,  можна  робити  все.
коли  нема  чого  робити,  вивертаю  свої  кишені
і  складаю,  мов  маніяк-шизофреник,
список  свого  майна.  ну,  оце  тобі  й  на!
безсонні  ночі,  що  тривають  все  життя  –
це,  виявляється,  все,  що  маю.

ми  мріяли  про  мир,  і  звикли  до  війни.
відрубай  мені  голову,  я  стану  твоєю  совістю.
моя  совість  блукає,  вона  шукає.  –
моя  совість  шукає  кінця  темряви.
ти  кажеш,  ця  ніч  –  навіки.  ти  зовсім  не  маєш  серця,
я  тішу  себе  ілюзією,  бачу  себе  на  волі,
де  немає  тебе.  це  дуже  солодка  думка!
я  тебе  вб'ю,  я  вже  тут.  пакуй  валізи  й  тікай,
ти  завжди  любила  цю  сукню,  і  зовсім  не  маєш  часу.

люди  вже  зовсім  подуріли  з  жаху.
якась  розхристана  жінка,  мати,
вчепилася  в  чувака  з  очевидним  наміром
обмежити  його  рухливість  і  волю  до  життя.
[i]ні,  ні!  ти  здурів[/i].
той,  здається,  вагається:  чи  боротися,  чи  померти.
мертві  тіла  розкидані  по  всій  цій  частині  поля.
я  ж  казав  тобі,  що  було  б,  якби  ти  наважилася.
–  [i]боже,  припиніть  ці  вбивства[/i],  –
сказав  перед  смертю  коп,  що  приїхав
за  хвилину  до  мене.  ну,  ось  ми  й  серед  зірок.
запаморочення  від  поспіху  стало  останнім
запамороченням  від  успіху.  всі  зберігають  спокій!
ми  вже  не  можемо  бачити  вашого,  леді,  обличчя.
ми  вже  не  бачимо  навіть  господнього  лиця.
під  тим  кущем,  що  спалахнув  пожадливим  полум'ям,
мабуть,  знайшовся  б  ключ  від  твоєї  хати.
моя  біблія  там  згоріла.  я  озирнувся,  і  впав:
смішно,  як  швидко  минув  цей  день.  –
обмінюйтеся  інформацією

за  творами  uriah  heep  та  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880766
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


синяк

Карантин

Потрібен  в  душах  карантин

Хай  зникне  там  усе  погане:

"Лише  любов  лікує  рани..."

Як  научав  нас  Божий  Син.

Самі  ми  зраджуєм  себе

Як  варвари  ми  дім  свій  нищим,

Вже  душі  стали  попелищем

Куди  ж  це  зло  нас  приведе.

Ми  Бога  кличемо  тоді

Коли  гріхи  нас  полонили,

Самі  ми  вибратись  не  в  силі

І  гинемо  в  цій  боротьбі.

Питаєм:  "  Чом  караєш  нас?"

Та  Бог  мовчить  -  це  ми  ділами,

Останній  приближаєм  час

І  далі  грішимо  так  само.

То  може  карантин  -  добро...

Спинімося...  Спасаймо  душу!

Бо  каяття  мов  дощ  у  сушу

Зерно  добра  щоб  проросло.

Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880669
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


Анна Шульке

Вогонь

На  березі  ріки  горить  вогонь,
Чужий,  далекий,  та  усе  ж  привітний.
Неначе  на  запрошення  його,
Я  підійду  тихенько,  непомітно.
Шлях  до  краси,  то  шлях  у  власний  храм
І  поспіх  тут  не  стане  у  нагоді...
Багаття  -  квінтесенція  добра
Для  нас.  Та  непоборне  зло  природі...
Тому,  коли  я  бачу,  як  вогонь
Запалюють  в  траві,  живій  до  того,
Шкодую,  що  творцем  людських  долонь
Вважають  не  Диявола,  а  Бога...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880683
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


Іра Задворна

Золотавим сяйвом

Золотавим  сяйвом  на  пелюстках
Грається  проміння  сонця,
А  десь  хоче  бажання  збутись
Тіні,  що  стоїть  в  сторонці.

Посекундно  щось  трапляється  нове,
У  літа  свої  на  нас  плани,
Що  прокидається  -  те  ще  живе,
Ми  ще  людьми  впізнавані.

В  Вселенної  свої  умови  -
Зірки  в  обмін  на  щасливі  обличчя,
А  в  нас  нестача  доброго  слова
Й  життя  зі  злом  безкінечне.

Хіба  удвох  не  краще,  ніж  одному?
Хіба  любов  порожній  для  нас  звук?
Чи  вдосталь  у  нас  втоми
Від  дотиків  тіл  і  схрещених  рук?…

Принаймні  є  ми,  це  уже  відрада,
Досить  наших  бажань  і  мрій,
Наш  шлях  лише  солодка  правда,
Шукаймо  відповіді  тільки  в  ній.

24.06.2020;  12:58

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880682
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


Alisson

be true

люди  мелють  зерно  брехні.
комусь  це  до  вподоби,  тільки  не  мені.
брехня  вам  не  замінить  бажаної  слави.
їхні  слова  нудні,  як  казки  старої  халяви.

їхнє  мовчання  –  як  човгання  дірявих  чобіт  без  рипу.
в  цьому  храмі  поезії  ви  тиняєтеся  з  кутка  в  куток
вибурмочуючи  безперебійно  меланхолійного  типу
між  собою  не  зв'язані  речення,  як  в  комедії  помилок.

з  них  сиплеться  кукіль,  лобода  і  насіння  хаосу.
ви  не  знаєте,  чим  вам  пишатися,  й  стрибаєте  в  ширину.
і  знову  клеплете  брехню  завзято,  як  клепле  косу
хазяїн  такий,  як  я.  що  ви  сієте  –  я  то  пожну.

ви  повинні  соромитися,  й  колупати  підлогу  пальцем.
а  якщо  вам  кортить  скласти  вашу  вину  на  мене,
навчіться  спочатку  ходити,  як  пінгвіни,  смішним  перевальцем,
і  вдавайте,  що  ваше  безумство  –  не  вдаване,  а  натхненне.

ви  не  знаєте,  що  відбувається.  незабаром  –  війна  з  брехунами.
я  повинен  зробити  все  правильно,  коли  вони  нападуть.
тому  не  брешіть  сьогодні  занадто  складними  словами,
щоб  був  зберігав  і  примножував  свою  благородну  лють

для  ворогів.  ви  чуєте?  чутки  та  поголоска
вже  згуртувалися,  й  тихенько  поплямкують  в  пітьмі,
як  плямкає  болото,  коли  спека  в  великій  силі,
а  всі  герої  десь  прохолоджуються:  хто  в  могилі,  а  хто  в  тюрмі.

ви  не  можете  перетворити  на  золото  це  болото.  
люди  по  всьому  світі  базікають  про  брехню,
а  реально  –  ніхто  не  бореться.  та  я  проведу  роботу
серед  інертних  мас,  і  багато  чого  зміню.

ми  їли  факти,  мов  фрукти,  й  випльовували  кісточки  –
де  вони  зараз?  питання.  поверніться  до  правди  обличчям:
ваш  особистий  простір  –  і  ліси,  і  поля,  й  річки  –
тільки  розширився  всупереч  всім  забобонам  та  звичаям.

чи  ви  не  помітили?  бо  всесвіт  розширюється  теж.
а  чоловік  зобов'язаний  дбати  про  все  на  світі.
я  дуже  стурбований.  що  ти  мені  подаєш?
це  не  схоже  на  борщ.  так  варили  –
так  не  варили  ні  в  якому,  щоб  не  брехати,  столітті.

розумієте,  тут  немає  ні  часу,  ні  місця  для  помилок.
ви  вживаєте  заходів  –  це  такі  запобіжні  кроки,
що  їх  називають  демаршем;  і  кожен  наступний  крок
має  бути  все  ширшим,  хоч  болото  вже  й  так  широке.

дипломатична  мова,  як  сказано  –  мова  брехні.
брехня  вже  не  є  собою,  коли  вона  –  очевидна.
наскільки  вона  дієва,  настільки  ж  вона  й  огидна.
володійте  цим  інструментом,  лиш  не  брешіть  мені.

дитина  каже  правду  –  докази  нам  не  потрібні;
ми  керуємо  справами  всесвіту,  наша  гідність  сягає  небес.
слова  її  правди  –  золоті,  а  неправди  –  навіть  не  срібні,
а  такі,  як  слова  цих,  про  кого  веду,  перевиданих  поетес.

людина  складає  казання;  там,  де  чогось  не  знає,
з  необхідности  бреше.  що  робить  людина,  що  знає  все?
вона  вимикає  дурного  телевізора,  палко  мене  обіймає,
каже:  "а  хто  ж  це  у  нас  такий,  що  правду  у  світ  несе?"

так,  я  згоден:  це  –  дуже  небезпечна  космічна  гра.  
досліджено  ще  не  всі  підвалини  світобудови,  
та  ті,  що  вже  знаємо  –  правда:  прадавня,  суперстара,
що  наше  знання  про  неї  –  виключне  і  виняткове

don't  lie  to  me,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880670
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


Alisson

be true

люди  мелють  зерно  брехні.
комусь  це  до  вподоби,  тільки  не  мені.
брехня  вам  не  замінить  бажаної  слави.
їхні  слова  нудні,  як  казки  старої  халяви.

їхнє  мовчання  –  як  човгання  дірявих  чобіт  без  рипу.
в  цьому  храмі  поезії  ви  тиняєтеся  з  кутка  в  куток
вибурмочуючи  безперебійно  меланхолійного  типу
між  собою  не  зв'язані  речення,  як  в  комедії  помилок.

з  них  сиплеться  кукіль,  лобода  і  насіння  хаосу.
ви  не  знаєте,  чим  вам  пишатися,  й  стрибаєте  в  ширину.
і  знову  клеплете  брехню  завзято,  як  клепле  косу
хазяїн  такий,  як  я.  що  ви  сієте  –  я  то  пожну.

ви  повинні  соромитися,  й  колупати  підлогу  пальцем.
а  якщо  вам  кортить  скласти  вашу  вину  на  мене,
навчіться  спочатку  ходити,  як  пінгвіни,  смішним  перевальцем,
і  вдавайте,  що  ваше  безумство  –  не  вдаване,  а  натхненне.

ви  не  знаєте,  що  відбувається.  незабаром  –  війна  з  брехунами.
я  повинен  зробити  все  правильно,  коли  вони  нападуть.
тому  не  брешіть  сьогодні  занадто  складними  словами,
щоб  був  зберігав  і  примножував  свою  благородну  лють

для  ворогів.  ви  чуєте?  чутки  та  поголоска
вже  згуртувалися,  й  тихенько  поплямкують  в  пітьмі,
як  плямкає  болото,  коли  спека  в  великій  силі,
а  всі  герої  десь  прохолоджуються:  хто  в  могилі,  а  хто  в  тюрмі.

ви  не  можете  перетворити  на  золото  це  болото.  
люди  по  всьому  світі  базікають  про  брехню,
а  реально  –  ніхто  не  бореться.  та  я  проведу  роботу
серед  інертних  мас,  і  багато  чого  зміню.

ми  їли  факти,  мов  фрукти,  й  випльовували  кісточки  –
де  вони  зараз?  питання.  поверніться  до  правди  обличчям:
ваш  особистий  простір  –  і  ліси,  і  поля,  й  річки  –
тільки  розширився  всупереч  всім  забобонам  та  звичаям.

чи  ви  не  помітили?  бо  всесвіт  розширюється  теж.
а  чоловік  зобов'язаний  дбати  про  все  на  світі.
я  дуже  стурбований.  що  ти  мені  подаєш?
це  не  схоже  на  борщ.  так  варили  –
так  не  варили  ні  в  якому,  щоб  не  брехати,  столітті.

розумієте,  тут  немає  ні  часу,  ні  місця  для  помилок.
ви  вживаєте  заходів  –  це  такі  запобіжні  кроки,
що  їх  називають  демаршем;  і  кожен  наступний  крок
має  бути  все  ширшим,  хоч  болото  вже  й  так  широке.

дипломатична  мова,  як  сказано  –  мова  брехні.
брехня  вже  не  є  собою,  коли  вона  –  очевидна.
наскільки  вона  дієва,  настільки  ж  вона  й  огидна.
володійте  цим  інструментом,  лиш  не  брешіть  мені.

дитина  каже  правду  –  докази  нам  не  потрібні;
ми  керуємо  справами  всесвіту,  наша  гідність  сягає  небес.
слова  її  правди  –  золоті,  а  неправди  –  навіть  не  срібні,
а  такі,  як  слова  цих,  про  кого  веду,  перевиданих  поетес.

людина  складає  казання;  там,  де  чогось  не  знає,
з  необхідности  бреше.  що  робить  людина,  що  знає  все?
вона  вимикає  дурного  телевізора,  палко  мене  обіймає,
каже:  "а  хто  ж  це  у  нас  такий,  що  правду  у  світ  несе?"

так,  я  згоден:  це  –  дуже  небезпечна  космічна  гра.  
досліджено  ще  не  всі  підвалини  світобудови,  
та  ті,  що  вже  знаємо  –  правда:  прадавня,  суперстара,
що  наше  знання  про  неї  –  виключне  і  виняткове

don't  lie  to  me,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880670
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


Alisson

be true

люди  мелють  зерно  брехні.
комусь  це  до  вподоби,  тільки  не  мені.
брехня  вам  не  замінить  бажаної  слави.
їхні  слова  нудні,  як  казки  старої  халяви.

їхнє  мовчання  –  як  човгання  дірявих  чобіт  без  рипу.
в  цьому  храмі  поезії  ви  тиняєтеся  з  кутка  в  куток
вибурмочуючи  безперебійно  меланхолійного  типу
між  собою  не  зв'язані  речення,  як  в  комедії  помилок.

з  них  сиплеться  кукіль,  лобода  і  насіння  хаосу.
ви  не  знаєте,  чим  вам  пишатися,  й  стрибаєте  в  ширину.
і  знову  клеплете  брехню  завзято,  як  клепле  косу
хазяїн  такий,  як  я.  що  ви  сієте  –  я  то  пожну.

ви  повинні  соромитися,  й  колупати  підлогу  пальцем.
а  якщо  вам  кортить  скласти  вашу  вину  на  мене,
навчіться  спочатку  ходити,  як  пінгвіни,  смішним  перевальцем,
і  вдавайте,  що  ваше  безумство  –  не  вдаване,  а  натхненне.

ви  не  знаєте,  що  відбувається.  незабаром  –  війна  з  брехунами.
я  повинен  зробити  все  правильно,  коли  вони  нападуть.
тому  не  брешіть  сьогодні  занадто  складними  словами,
щоб  був  зберігав  і  примножував  свою  благородну  лють

для  ворогів.  ви  чуєте?  чутки  та  поголоска
вже  згуртувалися,  й  тихенько  поплямкують  в  пітьмі,
як  плямкає  болото,  коли  спека  в  великій  силі,
а  всі  герої  десь  прохолоджуються:  хто  в  могилі,  а  хто  в  тюрмі.

ви  не  можете  перетворити  на  золото  це  болото.  
люди  по  всьому  світі  базікають  про  брехню,
а  реально  –  ніхто  не  бореться.  та  я  проведу  роботу
серед  інертних  мас,  і  багато  чого  зміню.

ми  їли  факти,  мов  фрукти,  й  випльовували  кісточки  –
де  вони  зараз?  питання.  поверніться  до  правди  обличчям:
ваш  особистий  простір  –  і  ліси,  і  поля,  й  річки  –
тільки  розширився  всупереч  всім  забобонам  та  звичаям.

чи  ви  не  помітили?  бо  всесвіт  розширюється  теж.
а  чоловік  зобов'язаний  дбати  про  все  на  світі.
я  дуже  стурбований.  що  ти  мені  подаєш?
це  не  схоже  на  борщ.  так  варили  –
так  не  варили  ні  в  якому,  щоб  не  брехати,  столітті.

розумієте,  тут  немає  ні  часу,  ні  місця  для  помилок.
ви  вживаєте  заходів  –  це  такі  запобіжні  кроки,
що  їх  називають  демаршем;  і  кожен  наступний  крок
має  бути  все  ширшим,  хоч  болото  вже  й  так  широке.

дипломатична  мова,  як  сказано  –  мова  брехні.
брехня  вже  не  є  собою,  коли  вона  –  очевидна.
наскільки  вона  дієва,  настільки  ж  вона  й  огидна.
володійте  цим  інструментом,  лиш  не  брешіть  мені.

дитина  каже  правду  –  докази  нам  не  потрібні;
ми  керуємо  справами  всесвіту,  наша  гідність  сягає  небес.
слова  її  правди  –  золоті,  а  неправди  –  навіть  не  срібні,
а  такі,  як  слова  цих,  про  кого  веду,  перевиданих  поетес.

людина  складає  казання;  там,  де  чогось  не  знає,
з  необхідности  бреше.  що  робить  людина,  що  знає  все?
вона  вимикає  дурного  телевізора,  палко  мене  обіймає,
каже:  "а  хто  ж  це  у  нас  такий,  що  правду  у  світ  несе?"

так,  я  згоден:  це  –  дуже  небезпечна  космічна  гра.  
досліджено  ще  не  всі  підвалини  світобудови,  
та  ті,  що  вже  знаємо  –  правда:  прадавня,  суперстара,
що  наше  знання  про  неї  –  виключне  і  виняткове

don't  lie  to  me,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880670
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


Анна Шульке

Юність

Є  дві  руки  тримати  меч  і  щит
Й  знання,  що  хтось  за  тебе  вже  розп'ятий...
В  очах  блискучих  і  пісок  блищить,
А  лід  у  пристрасть  обпікає  п'яти...
Такі  дива  відомі  молодим...
Коли  пульсує  серце  у  клітинах...
Й  на  пошуки  болотної  руди
Веде  мета,  чомусь,  в  морські  глибини...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880654
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020


Букво-їжка)))

Бестолковые опечатки 12

Военно-[b]б[/b]олевой  госпиталь

***

Эвакуация  [b]ж[/b]ирного  населения

***

Гро[b]б[/b]  не  грянет  -  мужик  не  перекрестится

***

[b]Ш[/b]мель  ударил  в  голову

***

Салат  за[b]т[/b]равленный  майонезом


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880606
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2020


Анастасия Яковлева

Fly People Fly

бачу  сльози  в  твоїх  очах.  –
напевно,  буде  дощ.  а  може,  й  ні.
щоб  нам  краще  порозумітися  на  таких  речах,
полетімо  до  неба  сьогодні!  ці  люди  –  такі  смішні!
не  літають.  люди,  літайте.
літайте  аж  до  неба,
літайте  бодай  до  хмар.
бо  зрештою,  чия  це  потреба?
моя?  ну  авжеж,  бо  маю  сонячний  удар.

бачу  усмішку  на  твоєму  обличчі,
коли  споглядаєш  космічні  небеса.
вони  такі  чудові!  я  вже  просив  тебе  двічі:
летімо  та  погляньмо  на  їхні  чудеса!
та  люди  не  літають.  –  це  твоя  особиста  думка
чи  та,  вчорашня,  шаблонна  суб'єктивна  жувальна  гумка?
літайте!  люди,  літайте!
я  ж  не  кажу  вам  "плавайте  брасом".
ну,  а  коли  вже  плаваєте,  добре  запам'ятайте:
літати  –  це  весело,  круто,  і  в  згоді  з  майбутнім  часом.

бачиш  веселку  на  небі?  гадаю,  тобі  ще  не  пізно
зрозуміти:  на  ній  танцюють  феї,  а  люди  –  ні.
а  летіти  до  неї  нам  вдвох  –  приблизно
не  дуже  далеко.  я  долітав  за  2  дні.

бачу  в  твоїх  очах  бісики  й  чортенята.
люди,  ви  не  літаєте!  відкиньте  ваші  гріхи
та  літайте,  як  люди,  або
хоча  б  як  казкові  птахи,
що  ними  розмальовується  проста  німецька  хата

https://m.youtube.com/watch?v=fkmnT3Wi2k4

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880508
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020


Рясна Морва

Предмет прагнення

Думка  приємна
Не  соромтесь  мріяти
Предмет  прагнення

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880504
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2020


Анно Доміні

Бути людиною…

Бути  людиною  –  не  так  уже  і  почесно.
Бути  людиною  –  не  так  уже  і  поважно.
З-поміж  безлічі  інших  створінь
Лиш  через  нас
Умирав  на  хресті  Спаситель!
Чи  ж  є  чим  пишатися  –
Бути  причиною
Смерті  Бога?

2018-11-28

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825654
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 22.06.2020


Білоозерянська Чайка

В молитві скорботи

На  мить  давайте,  люди,  стишимо  свій  біг,
Молитву  подаруємо    в  цій    тиші
Захисникам,  хто  повернутися  не  зміг,
Зберігши  від  фашистів  найсвятіше.

Вони,  як  ми  –  ростили  доньок  та  синів,
Були  Вітчизни  вірні  патріоти.
Згадаймо  долі,  понівечені  в  війні,
Схилімо  наші  голови  в  скорботі…

Лише  на  мить  одну  згадаймо  їх  усіх:
Кого  чекала  та  не  стріла  мати  –
Кохати,  жити  він  хотів,  але  не  зміг…
Вдову,  що  зачекалася  солдата…

Останній  подих  -  вічний  подив  юнака,
Що  впав  від  кулі  на  духмянім  полі.
Сліпа  війна    їх  душі    кинула  зіркам,
Так  не  забудьмо  ж,  люди,  це  ніколи!

В  стрімкому  русі  на  хвилину  зупинись.
Замислившись  про  вічне  та  нетлінне  –
В  скорботній  тиші  за  героїв  помолись,
Ти  їм  завдячуєш  своїм  життям,  людино!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Анно Доміні

Йому втинають голови…

Йому  втинають  голови,  а  він
Пручається,  лютує  і  кусає.
На  сполох  б’є  в  Михайлівському  дзвін,
І  Україна  тихо  умирає…
А  покруч  той  –  двоглавий  птах  чи  –  звір?  –
Свободу  звіку  прагне  задушити.

Та  образ  Неба  –  в  нас,  а  не  в  тобі,
Тож  не  потворам  в  цьому  світі  жити!

2015-01-04

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548763
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 22.06.2020


rutzt

Котик йшов до магазину…

Котик  йшов  до  магазину
Купувать  собі  хлібину,
Ну  а  там  мишуська  біла
Майже  все  уже  скупила.
Залишились  кавуни,
Й  нащо  котику  вони?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880492
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Анно Доміні

Величний лик Спасителя…

Величний  лик  Спасителя  Святого.
Моя  душа  в  захопленні  тремтить.
В  Нім  розчиняюсь.  Вже  нічого  мого,
Усе  єство  лиш  Господом  бринить.

Небесні  хори  славлять  Твоє  Ймення,  
Свій  тихий  голос  долучу  до  них.
О  Господи,  лиш  Ти  –  моє  натхнення!
З  Тобою  буть  –  найбільша  із  утіх.

2011/05/15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356590
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 22.06.2020


Анно Доміні

Все запитую я

Все  запитую  я:  чому?
І  чия  є  у  тім  вина?
Ми,  на  жаль,  потрібні  тому,
Хто,  на  жаль,  не  потрібен  нам…

2011-10-05

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555890
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 22.06.2020


Анно Доміні

Дерева помирають стоячи

[i]ДМ[/i]

А  жити  треба,  треба  далі  жити  –  
Вставать  уранці,  на  роботу  йти…
Хоча  уже  нема  куди  спішити,
Хоча  немає  у  життя  мети.

Спливла,  мов  дим,  і  мрія  та  рожева,
Вже  твоє  сонце  не  сія  в  вікно.
Та  помирають  стоячи  дерева  –  
І  я  стою,  хоч  неживий  давно.

2011/06/09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356512
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 22.06.2020


Alisson

Бывает

С  каждым  вдохом  теряю  надежду
на  счатливую  старость  с  тобою.
Ты  и  он...  Я  опять  где-то  между  —
вами,  счастьем  и  жалкой  судьбою,
потерявшая  прежнюю  прыть,
обречённая  лишнею  быть...

С  каждым  днём  становлюсь  всё  слабее,
всё  ничтожнее  —  с  каждой  минутой.
Я  как  будто  по  зимней  аллее
в  минус  двадцать  иду  необутой,
изнутри  словно  рана  болю
и  снежинки  губами  ловлю...

Коченеют  и  ноги,  и  руки,
сердце  лёд  изнутри  покрывает
в  миг  когда  от  любимой  подруги
слышу  "Ладно,  не  парься,  бывает".
Я  готова  поклясться  Луной  —
так  случается  только  со  мной...

Может,  я  неправа?!  В  самом  деле  —
и  зачем  я  к  ней  так  привязалась?!
Только  боль,  что  покоилась  в  теле,
прямо  в  душу  клыками  вгрызалась,
донося  до  меня  статус-кво:
"Ты  добиться  должна  своего!".

(22  января  '20  г.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862263
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 22.06.2020


Alisson

Бывает

С  каждым  вдохом  теряю  надежду
на  счатливую  старость  с  тобою.
Ты  и  он...  Я  опять  где-то  между  —
вами,  счастьем  и  жалкой  судьбою,
потерявшая  прежнюю  прыть,
обречённая  лишнею  быть...

С  каждым  днём  становлюсь  всё  слабее,
всё  ничтожнее  —  с  каждой  минутой.
Я  как  будто  по  зимней  аллее
в  минус  двадцать  иду  необутой,
изнутри  словно  рана  болю
и  снежинки  губами  ловлю...

Коченеют  и  ноги,  и  руки,
сердце  лёд  изнутри  покрывает
в  миг  когда  от  любимой  подруги
слышу  "Ладно,  не  парься,  бывает".
Я  готова  поклясться  Луной  —
так  случается  только  со  мной...

Может,  я  неправа?!  В  самом  деле  —
и  зачем  я  к  ней  так  привязалась?!
Только  боль,  что  покоилась  в  теле,
прямо  в  душу  клыками  вгрызалась,
донося  до  меня  статус-кво:
"Ты  добиться  должна  своего!".

(22  января  '20  г.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862263
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 22.06.2020


Анна Шульке

Права

Правильно  думати,  влучно  підбирати  слова
Це  суспільно  корисно  і  точно  самозбережливо.
Але  хто  дав  право  сумніватись  в  моїх  правах
На  носіння  кросівок,  хоч  в  моді  зараз  мереживо...
Моє  право  на  слово,  яке    промовчу  колись...
Моє  право  на  думку,  яку  я  потім  додумаю...
Головне,  щоб  права  на  обов'язки  чинні  були,
Бо  за  право  іх  мати  заплачено  круглою  сумою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880470
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Зоряна Бандровська

Я з тобою

Як  час  невпинно  плине  за  водою
Невидима  вуаль  закрила  спокій  
днів-ночей
І  птах,який  злетіти  хоче,і  сумніви,які  невідпускають
Здається,що  нічого  більше  не  тримає
Затьмарить  розум  пелена  буденності
й  реалій
Але  не  стреться  спогад  в  пам'яті  твоїй
Ти  не  забудеш  ті  прості  моменти  щастя
які  здавалося  здобути  дуже  важко
Та  коли  теплий  вітер  буде  уночі  весною
Знай,що  прийду  я...  і  залишуся  з  тобою

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860269
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 22.06.2020


Зоряна Бандровська

Не придумуй собі кохання

Ти  була  закоханою  у  життя,молодою
Немов  пелюстка  розкритої  троянди
Ти  хотіла  бачити  найкраще  у  світі
Шукаєш  любов  навколо,але  не  знаходиш
Бо  вона  справжньою  буває  дуже  рідко
І  я  кажу  тобі,лиш  ти  мене  послухай
Почуй  мене...

Не  придумуй  собі  кохання,
якого  немає
Не  придумуй,усе  це  зайве,
любов  -  не  зникає

Не  придумуй  собі  кохання  -
якщо  вже  немає  
Не  придумуй,якщо  немає  -  
ніколи  й  не  було

У  житті  потрібно  завжди  робити  вибір
Обирати,що  далі  і  шукати  собі  місце
Що  ж  ти  хочеш  натомість  -  загубити
себе  чи  віднайти?
Любов  -  не  на  словах,вона  завжди  у  діях
Якщо  потрібна  ти  йому  -  ти  це  побачиш
Будеш  щаслива  ти,він  завжди  буде  поруч
Але  якщо  цього  немає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861816
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 22.06.2020


Анна Шульке

Срібна рибка

У  срібної  рибки  немає  розкішних  плавців,
Її  коронації  час  не  настане  ніколи...
Та  все  ж,  як  спіймаєш,  тримай  її  міцно  в  руці,
Пильнуй,  бо  охочих  до  неї  багато  довкола...
Це  й  ситі  гурмани,  що  дивну  їдять  свіжину,
І  ті  божевільні,  що  мають  потребу  вбивати...
Когось  з  них  побачиш,  поклич  я  їх  вмить  прожену,
Бо  важко  себе  поряд  з  ними  людьми  удавати...
Ми  сядемо  в  човен  на  веслах,  зелений,  старий
І  десь,  посередині  срібного  озера-дива,
Відпустимо  рибку  назавжди,  а  не  до  пори,
Всміхнеться  вода  і  заплаче  від  радості  злива...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880446
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Alisson

dancing in the grave

ви  ще  не  знаєте,  в  яку  страшну  халепу
ви  вскочили.  чи  в  раю,  чи  в  гріху  живете?
обачайтеся,  дитино,  бо  одного  сумного  дня
прийде  сумний  чоловік,  що  змінить  твої  шляхи.

порушену,  зламану  правду  треба  оголосити;
про  порушену,  зламану  правду  можна  поговорити.
чи  повинні  ми  нести  нашу  відповідальність,
коли  вже  прийшов  хтось  сумний,  і  сплатив  за  вашим  рахунком?
він  розбитий  і  зламаний,  ще  куряться  всі  пістолети,
що  в  нього  стріляли.  скажіть  мені  зараз  таке:
чи  не  хочете  й  ви  померти  згідно  з  законом  ома,
якщо  вам  на  всяку  дію  потрібен  якийсь  закон?
сонячне  засліплення,  місячна  глупота,
війна,  погана  карма,  повінь  та  пожежа;
злидні  й  голодна  смерть  стали  твоїми  сусідами.
ти  знаєш,  в  якій  ти  халепі?  гай,  стережися,  дитино,
хтось  сумний  і  засмучений  прийде,  й  постріляє  твоїх  курей.

всі  зламані  та  розбиті  незабутні  слова  брехні
неминуче  буде  промовлено,  й  тоді  ми  самі,  як  слова,
втратимо  статус,  і  блиск,  і  зміст,  розчавлені  прикро.
всі  двері  відтак  зачинятимуться  –  хрясь!  –  перед  нашим  носом,
і  як  нам  тоді  признаватися  в  відповідності  до  закону?
буду  цілком  відвертим:  вам  не  завадило  б  зараз
порвати  з  цим  вашим  життям,  і  втекти  –  ну,  хоча  б  до  канади,
чи  звідки  ви  родом,  і  там  все  життя  стерегтися,
щоб  ваше  злочинне  минуле  ніколи  вас  не  знайшло.    

я  розбився,  як  сказано.  швидкість  була  140  –
цього  не  виправдовує  ні  совість,  ні  закон.
все  розбито.  коли  не  лишилося  взагалі  нічого  святого,
навіть  кохання  нічого  не  виправдовує,  а  навпаки
звинувачує!  зламану  правду  можна  обговорити:
це  буде  дуже  зворушлива,  гарна  вистава  над  гробом.
хай  всі  жінки  й  дівчата  плачуть  з  такого  приводу;
всі  пістолети  ще  куряться;  вам  слід  зберігати  мовчання:
тепер,  коли  я  розбився,  доведеться  вам  бути  обачною

broken,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880420
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


Лілія Мандзюк

Дівчині-християнці



           Дорога  подружко!  Нехай  не  тривожиться  твоє  серце.  Твій  неземний  Друг  все  тримає  під  контролем.  Його  плани  досконалі,  а  цілі  високі!  Невже  не  забажаєш  їх  пізнати,  щоб  послідувати  небесному  поклику?

           Я  -  твоя  ровесниця,  знаю  твої  турботи  і  переживання.  А  ще  краще  їх  знає  Бог.  Впевнена:  тобі  не  вдалося  забути  першої  зустрічі  з  Ним,  і  не  вдасться.  Якщо  та,  звичайно,  була.  Якщо  ти  не  знаєш  про  що  я  говорю,  всеодно  послухай  далі.  Не  позбав  себе  найдорожчого  в  світі  скарбу  —  Ісуса.

           Отже,  дорога  приятелько,  думаю,  тобі  не  було  важко  пригадати  той  день,  коли  між  вами  почалася  дружба.  Тобі  напевно  не  хотілося,  щоб  той  чудовий  день  кінчався.  Твоїй  радості  не  було  меж!  Ти  не  сумнівалася:  відтепер  моє  життя  в  безпеці!  Цю  впевненість  тобі  подарував  Бог.  Що  ж  тепер  сталося  з  твоєю  довірою?  Бог  не  змінився.    Він,  як  і  раніше,  сьогодні  промовляє  через  Біблію:  “Покладіть  на  Нього  всю  вашу  журбу,  бо  Він  опікується  вами”(1  Петра  5:7).  “Я  опікуюся  тобою!”  Подружко,  не  бери  на  себе  той  тягар,  який  охоче  готовий  нести  твій  Сильний  Друг  —  Ісус  Христос.

           Йому  відома  твоя  стурбованість  про  майбутнє.  Але  ж  чи  не  сказав  Він,  що  попіклується  про  все!?  Ти  це  чула.  Він  особисто  промовляв  до  тебе  зі  сторінок  Біблії.  Чому  ж  ти  вирішила,  що  Бог  втомився  турбуватися  про  тебе?  Невже  не  бачиш  Його  опіки  щодня  щойно  відкривши  очі?  Чи  одяг  і  їжа  —  не  Божі  дари?  Чи  здоров’я  і  життя  не  від  Нього?  Чи  не  Він  —  твій  Лікар  і  Сторож?  Чому  ж  засумувала?  Чому  нарікаєш,  що  ти  самотня?  Чому  шукаєш  любові  у  світі?  Там  її  немає!  Там  немає  її!
Повертайся  до  свого  небесного  Друга.  Він  Той  Самий!!!
 
           Земні  друзі  не  потурбуються  про  твою  душу  більше,  ніж  Він.  Можливо  в  даний  час  Він  Один  цікавиться  тобою.  Ісус  по-справжньому  цінує  тебе.  Це  за  тебе  Він  віддав  Своє  життя.  Його  любов  не  земна:  “Чи  ж  жінка  забуде  своє  немовля,  щоб  не  пожаліти  їй  сина  утроби  своєї?  Та  коли  б  вони  позабували,  то  Я  не  забуду  про  тебе!”  (Ісаї  49:15)  Чи  не  ради  такої  Любові  варто  жити?

           Геть  сум!  Геть  печалі  і  гнітючі  роздуми.  Твоє  майбутнє  в  Божих  руках!  Налаштуй  своє  серце  на  Божу  мелодію,  написану  особисто  для  тебе.  І  вперед  з  Ним  до  виконання  Великого  доручення,  яке  оплачується  (обов’язково!)  нетлінним  вінцем  в  небі.

           Запрагни  Господа  всім  серцем  і  всією  душею.  Всіма  силами  і  цілою  думкою  люби  Його!  Він  має  чудовий  план  для  тебе.  Вже  сьогодні  почни  співати  Божу  пісню,  навіть  якщо  вона  починається  мінорними  нотами.  Досягати  сердець  людей  любов'ю  Ісусовою  -  ось  те,  що  хоче  від  тебе  Бог.

           Довірся  Ісусу.  Він,  як  ніхто    інший,  любить  тебе.

           Нехай  твої  цілі  звучать  в  унісон  з  Божими.  Ти  створена  для  щастя!  Вічного  і  неземного!  Пам’ятай:  Ісус  завжди  любив  тебе,  любить  і  буде  любити!  Чи  дозволиш  Йому  благословити  тебе?  Не  відкинь  Приятеля  твоєї  душі!

           Благословляю  тебе  і  вірю,  що  в  тебе  буде  велике  майбутнє!  Майбутнє  ради  Христа  і  з  Христом!




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880403
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Лютий

Небо  лютого  –
Весняне́-весня́не,
Синє-синє,
Напоєне  сонцем.

Квіти  лютого  –
Білі-рожеві,
Абрикосові,  сли́вові.

Гори  лютого  –
Ніжні-прозорі,
Смереко́ві,  соснові,  дубові.

Звуки  лютого  –
Тихі-тихі,
Шепіт  вітру,  дзвіночок  у  храмі.

Серце  лютого  –
Тепле-тепле.

Чи  ж  він  лютий?  Ні,  
він  –  лагідний.

2016-02-21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645771
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Хурма

На  тлі  неба  осіннього  –  сонцем  налиті  плоди.
Вже  залишила  осінь  на  листі  багряні  сліди.
Прислухаюсь  тихенько  до  дерева  з  вітром  розмови  –  
Ніжну  пісню  осінню  нашіптує  листя  хурмове.

2015-11-11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626285
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Повернувся живим

[i]Артурові  Сіренку[/i]

Повернувся  живим,  залиши́вши  війну  у  степах;
Повернувся  додому,  пів-серця  війні  залиши́вши.
Чи  удасться  забути,  як  світ  розпадається  в  прах,
Коли  в  безвість  відходять,  ще  часом  як  слід  і  не  живши?

2015-08-05

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597936
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Ілюзії

Ілюзії  так  манять  знову  вдаль  –
Забуть  «тепер»,  розкрилитись  у  «завтра»,
І  все  не  відпускає  та  печаль,
Яка  одна  усього  світу  варта.

2015-05-14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582642
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Я присвятила б тобі роман…

Я  присвятила  б  тобі  роман  –  
Але  мене  не  наділено  даром  слова.

Написала  б  тобі  симфонію  –
Та  мені  не  дано  осягнути  таємницю  народження  музики.

Я  намалювала  би  для  тебе  портрет  Усесвіту  –  
Але  руки  мої  не  створені  тримати  пензля.

Склала  б  тобі  поему  –  
Неслухняні  рими  розбігаються  від  мене.

Єдине,  що  можу  –  подарувати  тобі  своє  серце.  

~2002

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581761
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Я ще жива

Я  ще  жива,  я  все  іще  жива,
Хоча  росту,  мов  при  шляху  трава,

Хоч  не  лечу  –  немов  безкрилий  птах,
Хоча  пливу  –  мов  смуток  у  очах,

Хоча  мій  голос  вже  давно  затих,
Хоча  бракує  навіть  слів  простих,

Хоча  без  тебе  вічно  ніч  трива,  -  
Ти  бач:  жива,  я  все  іще  жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573233
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

У самотності теплого літа…

У  самотності  теплого  літа
Залишились  сліди,  наче  рани,
І  тобою  душа  не  зігріта.
Ти,  як  завжди,  порушуєш  плани.

У  глибокі  самотності  очі
Я  дивлюся  спокійно,  бо  звикла.
Ти  шукаєш  мене  серед  ночі?
Не  шукай,  уже  пізно:  я  зникла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572679
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Нехай нас поєднає тільки танець

Нехай  нас  поєднає  тільки  танець,
Нехай  два  серця  б’ються  в  унісон.
Бо  ти  мені  не  друг  і  не  коханець.
Реальність  ця  химерна,  наче  сон.

Твою  зрадливість  і  свою  скорботу  –
Усе  це  в  танку  забуваю  враз,
Бо  ти  даруєш  відчуття  польоту.
Тож  хай  єднає  тільки  танго  нас.

2015-03-17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571970
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

ФОНҐАРАНДА

Бути  собором  Паризької  Богоматері,
Чи  костелом  Петра  і  Павла,
Або  й  просто  –  скромним  буддійським  скитом.
Віддавати  себе
Для  просвітлення  тих,
Хто  вступає  у  серце  твоє
Врочисто  і  з  благоговінням.
Дихати  спокоєм,  колисати  тишею,
Відживляти  надію,  дари́ти  вірою.
Бо  це  теж  –  Господнє  служіння:
Бути  Храмом.

2015-02-17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570332
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Актор

Я  закохалась  в  те,  чим  ти  не  є  –
Ти  просто  твориш  образи  на  сцені:
Щоразу  різний,  і  щоразу  інший;
А  я  попалась  міцно  у  тенета.

І  щось  нове  тепер  в  мені  жиє  –  
І,  зазирнувши  в  очі  ці  зелені,
Я  забуваю  про  усе  навколо.
Ти  твориш,  а  для  мене  це  –  життя.

2011-08-05

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569795
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Виношу вирок…

Виношу  вирок:  винен?  –  Безумовно!
Ці  почуття  я  кидаю  за  ґрати.
І,  певне,  вже  не  зможу  упізнати
Того,  хто  серце  розтинав  безкровно.

А  після  суду  що?  Тюрма  чи  воля?
Простити  чи  ненавидіть  довіку?
Мій  шепіт  вигас  до  німого  крику
І  я  тепер  –  сама  собі  недоля…

2015-01

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556663
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

А там - війна…

А  там  –  війна.  А  я  танцюю  танго.
А  світ  летить  з  котушок  –  у  безодню.
Як  жити?  І  як  думати  про  Завтра?
Якщо  тепер  і  тут  –  ТАКЕ  Сьогодні?

2015-01-04

[i]Війни  у  світі  точаться  завжди.  Одначе  мене  то  мало  обходить,  поки  не  зачепить  [b]безпосередньо[/b].  І  от  тоді  я  починаю  волати  про  несправедливість  світу,  дорікати  Богу  за  те,  що  покинув  мене  і  мою  країну,  взивати  до  Його  справедливості…

Коли  біль  людини,  яку  я  ніколи  не  бачила,  болітиме  мені  так  само,  як  мій  власний  –  отоді  і  припиняться  війни.
[/i]
2015-02-01

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556146
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Я - не кішка…

Я  –  не  кішка.
                     І  на  лапи
                                   Після  тебе
                                                 Не  упала.
М"якість  ліжка,
                     Сутінь  лампи
                                     Довго  потім  
                                                   Забувала.
Не  зуміла.
                     Після  тебе
                                     Я  жила,
                                                   Мов  у  тумані.
Зрозуміла  –  
                     Усе  просто  –  
                                     Я  була  
                                                   Лиш  некохана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349058
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Дуґґур (?)

Якийсь  неспокій  знов  жене  із  дому,
В  різноліхтар’я    літніх  вечорів.
І  знову  відчуваю  дивну  втому,
Між  натовпів  шукаю  знову  див.

Габою  теплий  присмерк  огортає,
І  манить  погляд,  усміх,  аромат.
В  обійми  пристрасть  лагідно  приймає
І  вже  нема,  нема  шляху  назад…

2015-05-07

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580639
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 21.06.2020


Анно Доміні

Тернова корона

[i]Потім,  роздягши  Його,  накинули  на  Нього  багряницю.  Надягли  Йому  на  голову  корону,  сплетену  з  терну,  а  в  праву  руку  дали  Йому  палицю.  (Мат.  27/28-29)[/i]

Цікаво,  звідки  взялася  ця  корона  з  терну?  

Ну,  багряницю  зняли  з  якогось  римського  солдата,  палиця  теж  могла  валятися  десь  у  кутку…  Але  тернова  корона?!  Звідки  вона  у  дворі  преторії?  Та  ще  й  так  «доречно»?  Це  ж  її  потрібно  було  комусь  сплести!  А  колючки  терну  –  мало  не  з  мізинець  довжиною,  тверді  і  гострі!  Навіть  якщо  той,  хто  ламав  терен  і  плів  її,  захистив  чим-небудь  руки  –  все  одно,  скільки  зусиль,  терпіння  –  і  для  чого?  Аби  завдати  комусь  іще  більшого  болю!

Так,  людина  дійсно  загадкова  істота  –  часом  і  себе  не  шкодує,  аби  лише  дошкулити  комусь.

…Ах,  людино!  Тобі  не  шкода
І  свої  зранити  руки,
Аби  тільки  чиясь  біда
Іще  більшою  стала  мукою.

2015-02-08/04-28

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578676
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 21.06.2020


Анна Шульке

Давно

Давно,  напевно,  років  сто  назад,
Та  близько,  простягнути  тільки  руку,
Я  в  сніг  пішла,  ти  слова  не  сказав.
А  дятел  в  скронях  стукав  все  і  стукав...
Та,  що  було,  як  кажуть,  загуло...
Відлуння  ж  чути    іноді  і  досі,
Адреналін  наповнює  теплом
І  обрис  дятла  б'ється  у  волоссі...
То  пам'ять  так  влаштована,  так  є...
А  забуття  -  ілюзія  свободи,
Все  водить  підсвідоме  те  моє,
Як  Моісей  синів  свого  народу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880350
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Де два українці – там три гетьмани.

«Де  два  українці  –  там  три  гетьмани.»  

І  це,  виявляється,  добре!!  Бо  саме  такий  менталітет  українців  ніколи  не  дозволяв  –  і  не  дозволить  –  їм  прийняти  [b]царя[/b],  а  отже  –  унеможливлює  виникнення  [i]тиранії[/i].  На  жаль,  зворотний  бік  цієї  медалі  –  часті  чвари  народних  провідників,  коли  кожен  тягне  ковдру  на  себе  -  одначе  при  цьому  і  пильно  стереже,  аби  ту  ковдру  не  перетягнув  хтось  інший.  А  тому  –  нема  можливості  запанувати  комусь  одному  одноосібно  і  безумовно.

Зрештою,  якщо  глянути  на  цю  приказку  позитивно  -  українці  прагнули  завжди  мати  [b]вибір[/b],  а  вибір  –  то  умова  існування  свободи,  свобода  ж  –  невід’ємна  властивість  вільної  людини,  а  не  раба.

І,  зрештою,  саме  тому  Україна  ось  уже  кілька  століть  поспіль  перешкоджає  сусідній  НЕДОімперії  (яка  є  тиранією  від  самісінького  свого  виникнення)  перетворитися  у  НАДімперію.

2015-02-03/05

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557196
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Чому так сумно буває у свято?

Чому  так  сумно  буває  у  свято?
Люди  приходять,  проходять  і  йдуть,  залишають  по  собі  лише  пам”ять.
Нитка  життя  розмотується  усе  більше,  котиться  у  невідоме  клубочок,  -  а  вони  минають  обабіч  мого  шляху,  і,  здається,  зникають  удалині  все  швидше.
Де  ж  серед  них  він  –  той  єдиний,  котрого  шукаєш  усе  життя,  з  радістю  упізнаєш  в  кожному,  але  –  знову  помиляєшся?  Як  же,  нарешті,  остаточно  його  розпізнати?
А  Він  –  поруч.  Шукаєш  Його  десь,  а  Він  –  скрізь;  бачиш  Його  в  комусь,  а  Він  –  у  тобі;  мовчиш  –  а  Він  промовляє  із  глибини  твого  серця...
Христос  воскрес  –  звідки  ж  беруться  ці  сльози?  Я  плачу  –  гіркіше,  ніж  у  Страсну  П”ятницю.
2010-04-03

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386159
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Чому так сумно буває у свято?

Чому  так  сумно  буває  у  свято?
Люди  приходять,  проходять  і  йдуть,  залишають  по  собі  лише  пам”ять.
Нитка  життя  розмотується  усе  більше,  котиться  у  невідоме  клубочок,  -  а  вони  минають  обабіч  мого  шляху,  і,  здається,  зникають  удалині  все  швидше.
Де  ж  серед  них  він  –  той  єдиний,  котрого  шукаєш  усе  життя,  з  радістю  упізнаєш  в  кожному,  але  –  знову  помиляєшся?  Як  же,  нарешті,  остаточно  його  розпізнати?
А  Він  –  поруч.  Шукаєш  Його  десь,  а  Він  –  скрізь;  бачиш  Його  в  комусь,  а  Він  –  у  тобі;  мовчиш  –  а  Він  промовляє  із  глибини  твого  серця...
Христос  воскрес  –  звідки  ж  беруться  ці  сльози?  Я  плачу  –  гіркіше,  ніж  у  Страсну  П”ятницю.
2010-04-03

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386159
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Шукаю весни…

Шукаю  весни,  та  вона  відлетіла;
Вже  літа  не  буде  ніколи.
Лишилась  не  я  –  лиш  гріхи  мого  тіла
Живуть  в  зачарованім  колі.

Руками  ти  можеш  розвіяти  морок
І  сонце  навік  запалити.
Та  я  помилилась:  мій  бог  –  і  мій  ворог...
Під  ноги  –  розпечені  плити,

На  плечі  –  лахміття,  що  дряпає  шкіру,
У  руки  –  терня,  в  очі  –  жару.
Я  втратила  все  –  бо  утратила  віру.
Так  треба:  за  тебе  покару...

2005.06.04

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370655
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Цілувати руки твої…

Цілувати  руки  твої  готова  –
Відвертаєш  очі,  не  мовиш  слова.
Цілувати  ладна  твої  сліди  –
Порох,  пил  в  долонях,  а  все  ж  не  ти.
Я  до  тебе  птахом  за  обрій  лину,
Не  любить  не  можу,  від  того  гину.
Роз’єднала  долі  плинна  течія:
Ти  належиш  завтра,  і  учора  –  я.
Ти  належиш  Богу,  я  -  тільки  світу.
Заблукала,  вибач,  нема  одвіту.
Дай  почути  голос,  почути  спів  –  
Моє  серце  міцно  полонить  зумів!
2011-03-28/30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367538
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Розрізати вени…

Розрізати  вени  –  хай  кров  витікає  собі.
Хай  крапля  по  краплі  життя  залишає  це  тіло.
Воно  не  потрібне  мені,  як  не  треба  воно  і  тобі.
...Лиш  дуже  болить,  бо  зробила  це  вперше  –  невміло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365675
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Чужі слова (Затерті рими)

Затерті  рими,  зовсім  вже  не  нові.
А  почуття  горять,  їм  треба  жити  в  слові.
Їм  треба  вирватись  із  закутків  душі.
Папір  і  ручка  –  і  мої  вірші.

Банальні  фрази,  стерті  до  дірок.
Шлях  до  поезії  –  крізь  терни  до  зірок.
А  у  душі  кохання  закипає.
Фантоми  є,  та  слів,  на  жаль,  немає.

***

Як  страшно,  коли  хтось  говорить  те,
Що  ти  сама  сказати  не  зуміла.
Коли  початок  є,  нема  кінця.
А  ти  хотіла,  так  цього  хотіла.

Хотіла  написати  –  та  дарма.
Чужі  слова  написані  гарніше.
У  тебе  біль.  А  в  когось  є  слова.
Чужі  слова  –  від  цього  навіть  гірше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365234
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 20.06.2020


Alisson

in another time

сивий  порох  на  дзеркалі.  дзеркало  чи  вікно?
оце  –  питання,  та  цікаво  все  одно:
вулицею  човгає  старий  похилий  раб
з  державним  прапором  замість  ковіньки.
його  підтримують  140  бао-баб,
вклоняючися  хмарам,  що  в  нього  в  голові,
піднесено,  навшпиньки.
 
ні,  то  не  ми.  це  було  по  літах
спроб,  помилок,  ганьби  й  поневіряння.
тепер  це  –  ніби  сон,  кошлатий  жах
під  сподом  героїзму  та  кохання.

то  було:  ось  ми  –  чорні  й  безжальні,  а  он  –  золоті,
понад  боги  ласкаві  й  милосердні,
коли  було  все  правильно  і  в  смерті,  і  в  житті,
коли  прохання  –  щирі,  а  відповіді  –  ствердні.

цей  реферат  –  недосконалий!  всі  дзеркала  тріщини  –
ах,  викривлене  відображення!  бачите,  переливаю
з  не  дуже  повного.  все  знівечене  й  знищене
має  бути  забутим.  це  –  розумно,  і  я  забуваю.

кожен  забутий  час  має  свій  особливий  спів.
зараз  подібно  до  цього  співає  порожній  келих:
мовляв,  не  повернути  днів  моїх  дебелих,  –
навіщо  я,  премудрий,  так  швидко  спорожнів?

слова  ведуть  до  смерти.  вони  можуть  бути  й  німими.
чи  перемагаємо,  чи  програємо,
часи  минають,  ми  прощаємося  з  ними;
але  неправильно  й  ганебно,  коли  самі  йдемо.

ось  ми  пішли  раніше,  не  чекаючи  фіналу:
за  п'ять  хвилин  до  смерти,  за  три  дні  до  чуми.
дитино,  якщо  твоє  серце  хоч  коли-небудь  кохало,
ти  зможеш  це  споглядати  так  само  спокійно,  як  ми:

перед  світанком.  холодно,  темно.  ці  голоси,
що  тремтять,  але  намагаються  весело  жартувати,
ще  довго  лунатимуть  в  пам'яті.
чемно  перепроси,
а  краще:  кинь  їм  щось  бадьоре  й  дурнувате.  –
ми  вже  йдемо.  це  час  ганьби,  загибелі  й  презирства,
неконтрольованих  злочинів  і  невеселих  страхіть.
чого  ти  ще  боїшся?  брехні  та  лицемірства?
це  буде  тут;  а  потім  цей  світ,  як  всі,  згорить  

in  another  time,  motörhead

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880284
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Вона дивилась. Як вона дивилась!

Вона  дивилась.  Як  вона  дивилась!
Він  був  для  неї  справжній  ідеал.

Вона  молилась  –  як  вона  молилась!  –  
Щоб  він  хоч  погляд  їй  подарував.

Вона  віталась.  І  вона  віталась.
А  він  проходив  поруч  і  –  мовчав.

Й  вона  сміялась.  Так,  вона  сміялась!
У  грудях  –  пустка.  Але  він  не  знав.

Вона  кохала.  Як  вона  кохала!
А  він  для  неї  навіть  слів  не  мав.

Вона  чекала..  Вона  так  чекала!
Він  не  помітив.  Отже,  не  кохав.

~2003.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364534
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Де спориш проростає крізь долю

На  узбіччі  життя,  де  спориш  проростає  крізь  долю,
Я  стою  і  молюсь.  Я  не  знаю,  куди  мені  йти.
Дощ  спада  мовчазний.  І  немає  країв  цьому  полю.
І  молитва  моя  усе  плине  туди,  де  є  ти.

Мов  хвороба  душі,  твої  очі  в  мені  не  згасають.
Не  карає  Господь  –  та  я  просто  лишилась  сама.
Ти  –  молитва  моя.  Й  непомітно  в  мене  поринають
Ті  дороги  в  життя,  де  на  весну  подібна  зима...

2006.05.08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361938
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

НЕЗНАЙОМКА З МІСЬКОЇ НОЧІ (2)


1998-2000

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361190
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Моя зима уже…

Моя  зима  уже  занадто  сива,
Аби  вітать  розквітлую  весну.
Чи  я  була  у  цім  житті  щаслива?
Чи  я  кохала?  –  Досі  не  збагну.

Минулося:  і  я  була  весною.
Моя  усмІшка  запалила  світ.
Душа  була,  мов  небеса,  ясною,
І  знала  я  на  все  тоді  одвіт.

Ну  а  тепер,  коли  вже  сиві  коси,
Здається,  що  не  знаю  нічогО.
І  лиш  тепер,  коли  я  вже  й  не  осінь,
Я  розумію,  як  люблю  Його.
2009-05-26

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360703
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Зриваюсь на крик. Відпусти!

Зриваюсь  на  крик.  Відпусти!
Я  хочу  на  волю.  Без  тебе.
Спалити  б  ці  ніжні  листи
І  душу  із  ними.  Не  треба
Ні  спогадів  більше,  ні  мрій,
Ні  сірих  очей  цих  холодних.
Я  стану  одною  з  повій,
Продам  своє  тіло  за  подих,
Хоча  вже  не  твій,  не  твій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360285
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Мирська любов…

Мирська  любов...  Про  неї  –  і  пісні,
І  вірші,  й  кінофільми,  і  романи.
Вона  дарує  відчуття  весни,
А  потім  часто  –  гіркоту  омани.

Філософ,  композитор,  і  поет
Шукають  відповідь  на  запитання:
Кохання  –  це  падіння  ачи  злет,
Що  взагалі  таке  оте  кохання?

Й  ламають  списи  в  суперечках  знов,
І  кажуть,  що  любить  –  необережно.
Я  ж  лише  знаю:  вічна  та  любов,
Яку  Господь  дарує  нам  безмежно...
2004-04-21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360283
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Два дерева хурми

Ми  -  наче  ті  два  дерева  хурми,
Та  нам  не  зеленіть  після  зими.
Ми  -  наче  два  підсвічники  у  храмі,
Та  пролягла  безодня  поміж  нами.
Ми  -  наче  дві  оливи  біля  скелі...

Не  оживить  духовної  пустелі.
17.08.2012

(малюнок  автора)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359501
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Здається… (о. О. )

Здається,  я  знаю  –  ти  мене  любиш.
Ти  не  кажеш  цього,  але  про  це  промовляють  твої  уста  –  коли  усміхаються  до  моїх,  твої  долоні  –  коли  вітаються  з  моїми,  твої  променисті  очі  –  коли  зазирають  у  мої.  
І  я  також,  здається,  люблю  тебе.  Ми  не  зізна́ємось  у  цьому  нікому,  тим  більше  –  одне  одному.  Це  буде  таємниця,  що  поєднує  наші  серця  і  дає  їм  наснаги  битися  у  суголоссі.  Бо  ми  належимо  різним  світам  –  і  до  останку  належимо  Йому.  Тому  будемо  любити  мовчки,  трепетно  оберігаючи  цноту  наших  почуттів.
А  може  –  може,  мені  усе  це  лише  здається...
2010-04-01

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359268
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Ти хотів, аби я…

Ти  хотів,  аби  я  народила  тобі  доньку.
Ти  хотів,  аби  я  народила  тобі  і  сина.
Ти  любив  мене,  потім  покинув  мене  –  таку...
Я  не  знаю,  чия  –  чи  моя,  чи  твоя  –  в  тім  провина.

Перший  випаде  сніг  і  покриє  надії  мої,
А  останній  мені,  наче  попелом,  вкриє  волосся,
Лише  серце  болить.  Лиш  жевріє  життя  десь  на  дні.
Сумувать  чи  радіть,  що  спізнати  тебе  довелося?
2007/02/24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359073
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Про любов до ближнього

Спостерігаю  за  Арсеном,  як  він  радіє,  коли  бачить  інших  дітей  (а  частенько  –  і  дорослих,  які  усміхаються  до  нього),  як  хоче  помацати  їх,  притулитися  до  них  –  і  приходить  думка:  виявляється,  любов  до  ближнього,  до  подібного  собі    є  у  нас  від  найперших  наших  днів.  (Мама  каже,  що  у  його  віці  і  я  була  такою...)  Ця  любов  не  з”являється  колись  потім,  тому  що  священик  у  церкві  так  нас  навчив  –  вона  закладена  у  нас  Господом  від  самого  початку.  
Але  куди  ж  вона  дівається  пізніше,  коли  підростаємо?  Чому  зникає?  Чому  безумовне  почуття  приязні  до  кожного  собі  подібного  натомість  поступається  місцем  егоїстичному  почуттю  ласки  й  любові  в  першу  чергу  до  того,  хто  любить  і  симпатизує  нам,  або  навіть  є  нам  чимось  корисним?  Чому  замість  любити  ближнього,  ми  ненавидимо,  проклинаємо,  убиваємо?  Ми  ж  усі  були  дітьми  –  то  чому  ж  виростаємо  такими  черствими,  і  –  такими  ж  виховуємо  своїх  дітей?  Ми  самі  придушуємо  у  них  це  почуття,  або  й  просто  –  своєї  байдужістю  не  допомагаємо  йому  розвинутися,  перерости  у  те,  що  може  стати  жертвеною  любов”ю  до  кожного,  яка  дійсно  здатна  врятувати  світ.  Ми  створені  за  подобою  Бога  –  чому  ж  поводимо  себе,  мов  діти  диявола?

...Тепер  я  розумію,  чому  Ісус  казав:  „Пустіть  дітей  приходити  до  мене,  і  не  забороняйте  їм,  бо  таких  є  Царство  Боже.”

25-28/04/2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357741
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Сонце червоне…

Сонце  червоне  з-за  гір.
Над  ставком  –  набурмосені  чаплі.
Ранок  робочий.

2015-08-30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825291
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Іскрять сніжинки

Іскрять  сніжинки,
Й  усміхнувся  Будда
Дарунку  Неба.

2014-12-08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542318
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

НІБИХОКУ

2012  рік

Вже  вільха  листочки  пожовклі  зронила
На  озеро  тихе.
Наблизилась  осінь.
26/07

Сосни  величні  обабіч  стежини
Спокоєм  дихають.
Їду  до  озера.
26/07

Вітер  коліна  голі  цілує.
Коник  сюркоче.
Тиша  над  лугом.
6/08

Темні  хмари  і  сонце  червоне.
І  веселка  од  краю  до  краю.
Свіжість  післягрозова.
8/08

Вдарив  дзвін  у  далекому  храмі.
І  схилилися  гори  –
В  молитві.
16/08

Я  чужий  в  цьому  місті  примар…
Брунатні  іскринки  у  келиху  –
Забути.
24/08

(Дії  17/25)
В  мені  Твоє  дихання.
Хто  я  без  Тебе?
Камінь  бездушний.
24/08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389315
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

О, українці, що за лихо з вами?

О,  українці,  що  за  лихо  з  вами?
Чи  козаків  ви  –  дочки  і  сини,
Якщо  в  серцях  зростили  бур'яни
І  поле  заквічали  полинами?

Стихає  пісня:  щира  і  дзвінка!
Ви  –  нація,  ви  –  річка  повновода!
Де  причаїлись  гідність  і  свобода
У  вашій  славній,  гарній  ДНК?

Ой,  схаменіться  зараз!  Навздогінці!
Від  кого  ви  чекаєте  спонуки?
На  вас  ще  сподіваються  онуки,
Що  народитись  мають!  Українці!

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827021
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Серце

Ой,  спіткнулось  серце  об  жорстоке  слово,  –
Як  об  гострий  камінь,  вдарилось  добряче  –  
Плакало  безслізно,  зойкало  безмовно,
Щоб  ніхто  не  чув  і  ніхто  не  бачив.

Застудили  серце  не  дощі  осінні
І  вітри  колючі,  а  серця  байдужі.
Хто  цьому  зарадить  в  нашій  медицині  ?
А  заплаче  скрипка  і  воно  одужа.

Що  пережило,  пам`ятати  буде,
Хай  його  осудить  за  сивини  хтось  !
Думає,  страждає,  барабанить  в  груди
На  чотири  камери,  просто  так  –  насос.

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816754
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

День відлітає

День    відлітає,    темніша    його    силует.
Якось    неждано    у    душу    проникла    не    проза.
Вечір    домашній  –  звичайний,    здавалось,    сюжет…
Чиста    печаль    і    натхнення  –  як    сніг    і    мімоза  !

Нащо    весна    надсилає    шалені    листи  ?
Стомлене    серце    в    полон    захопила    не    втома  !
Знаю  вже    я,    що    зі    мною  ?    Так,    знаю  !    Це    ти
Спокій    забрав,    і    з`явилась    ця    даль    невідома  !

Хай    неповторність    живе    в    паралельних    світах  !
Тільки    крізь    межі    у    них    пробивається    ніжність  –  
Ти    зацілуєш    всесильний,    великий    мій    страх  !
Я    подарую    цей    вірш,    наче    перший    підсніжник  !

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815907
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Моїм випускникам


Що  ж  розлетітись  вам  тепер  пора!
Щасти  вам,  любі!  А  ніхто  не  знає,
Що  вас  чекає  десь,  в  далекім  краї…
За  ваші  парти  сяде  дітвора…

І  хтось  з  малих  дівчаток  та  хлоп`ят
Допише  те,  що  ви  не  дописали.
А  вам  саме  життя  поставить  бали  –  
У  віртуальний  тільки  атестат.

Всього  для  вас  відкриється  сповна  :
Спокус  безмежність,  радощі,  тривоги.
Вертайтесь  завжди  в  інший  край  дороги  :
Доріг  багато,  в  рідний  край  –  одна!

Зустрінемось  і  пам`ять  нашу  втішимо!
Побачать  вас  школярики  малі.
Чомусь  здаються  ваші  вчителі,
Чи  й  справді  є  для  них  уже  старішими…

Літа  зростають  швидко  у  вазі…
Хай  будуть  ваші  мрії  не  примарними,
А  долі  тільки  вдалими  і  гарними!
Терпіння  вам,  терпіння  сто  разів!

Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793118
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Чорнобиль

Чорнобиль    виживав    щосили.
Бродила    паніка    в    юрмі.
У    травні    трави    голосили.
Мовчали    ЗМІ.

Ми    не    вгризалися    в    науку.
Сімнадцять    нам    було    коли
Горнули    у    садку    пилюку
І    йод    пили.

Тріщали    зморені    вокзали,
А    десь    жили    собі    “титани”.
Асфальти    ледве    просихали,
Цвіли    каштани.

Гуляла    Києвом    примара,
Тремтіли    збурені    антени.
Бомбила    навіжена    хмара
Чудесні    гени.

Вселялася    у    долі    дата  –  
На    календар    лягали    тіні.
І    йшли    до  шлюбу    молодята
Тут,    в    Україні.

Тримались    за    життя    зубами  –
Берем    уроки    в    Хіросіми…
В    лікарнях    засинають    мами
З    дітьми    малими.

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788869
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Пора мені – чекай мене завжди

Пора  мені  –  чекай  мене  завжди.
Печалям  нашим  ще  горіть  дотла!
Я  все  лишу  і  повернусь  туди,
Де  наша  зірка  щастям  розцвіла.

Вокзал,  перон  і  –  туга  на  пероні!
Зелені,  наче  туга,  поїзди
Не  розімкнуть  сердець,  лише  долоні.
Я  повернусь  –  чекай  мене  завжди!

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785392
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Бувай !

Бувай  –  а    я    спішу    в    нікуди  !
Судилися    мені    буденні    і    сумні
Без    тебе    нові    дні  –  
Я    звикну,    будь    що    буде  !

Бувай  !    А    смуток  –  через    край  !
А    варто  :    отак    життя  –  на  карту  ?
Найтяжчі    ці    хвилини    старту
Від    тебе  !    Що    ж  –  бувай  !

Бувай  !    Думки    мої    пречисті,
А    ніч    спада    на    плечі…
Ти    пам`ятай    цей    вечір
І    дощ    в    чужому    місті.

Бувай  !    Нічого    вже    між    нами,
Лиш    цигарковий    дим.
А    я    сп`яніла    ним,
Що    не    прийду    до    тями.

Бувай  !    В    тролейбуснім    вікні
Зникає    рідне    дуже.
І    так    мені    байдуже,
Так    все    одно    мені,

Куди    поїду,    знай  !
Минулого    не    зви  :
Ми    будем    вже    “на    Ви”…
Пора    обом  !    Бувай  !

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778137
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Книжними ставали вечори

Книжними  ставали  вечори,
Глибшала  печаль  і  суть  речей.
Ще  мовчала  (тільки  до  пори  !)
Незабутня  магія  ночей.

Мрії  набирали  висоти,
Наче  в  небі,  у  далекій  долі
Сходив  мій  чудесний  місяць  –  ти  !
Космос  мого  серця  божеволів  !

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777993
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.06.2020


миттєвий

Троянда

Хоча  червона,  мабуть  квітка  неба,
Тому  ця  квітка,  як  для  всіх,  так  і  для  тебе.
Найкраща  квітка  -  це  троянда,
Ціну  рівняють  до  діаманта,
Її  прекрасні  пелюстки.
Хоч  в  неї  є  прості  листки,
Але  гарну  має  вроду.
Ти  отримаєш  насолоду,
От  побачиш,  квітка  ця
Буде  зразу  до  лиця.
Як  спішиш  жити  -  закохаєшся,
Візьми  цю  квітку,  не  барися.
Візьми  цю  квітку  непросту:
Її  знають  може  і  в  Уганді.
Візьми  листівки,  візьми  квітку  ту,
Дай  кожній  жінці  по  троянді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672908
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Приходить час

Приходить  час  і  ваблять  нас  вокзали  –
Берем  квитки,  отримуєм  –  білети…
Щоб  душу  інші  втішили  сюжети,
Яких  свої  дощі  не  написали.

Ми,  перелітні,  втративши  в  вазі,
Такі  долаєм  позахмарні  траси,
А  не  платформи  чи  дорожні  каси
І  летимо,  хоч  на  одній  нозі  !

Лишаєм  тихі  острівці  свої,
Про  непогоду  думаючи  мало,
Щоб  десь  були,  щоб  завжди  нас  чекали
Далекі  хоч  та  теплії  краї.

Хай  їх  шкодують  стужі  і  сніги,
Не  обшмагавши  їм  садів,  ні  квітів,
Щоб  усміхались,  сонечком  зігріті
Краї  жадані,  серцю  дорогі  !

Щоб  і  між  нас  не  сталося  зими,
Щоб  наші  душі  теж  цвіли  розмаєм…
І  знали  ми  про  те,  про  що  ми  знаєм;
І  ми  були  і  не  згасали  ми.

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776623
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Ромашка

Ромашка  з  давніх  ще  віків
В  серцях  коханих  сумнів  будить  –  
Зривають  руки  пелюстки  :
“Не  любить…  Любить  !”

Комусь  всміхнеться  мило  доля,
Комусь  покаже  люто  спину,
Комусь  судилося  загинуть
Ромашкою  в  чужому  полі.

Цікавість  вколисати  тяжко  :
Чекати  щастя  чи  розпуки  ?
Хто  лиш  одну  згубив  ромашку,
А  в  кого  вже  зелені  руки…

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776149
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Простіть того, хто Вас кохає

Простіть    того,    хто    Вас    кохає,
Кому    цей    пломінь    не    на    мить.
Того,    хто    вірить    Вам    безкрає,
Не    осудіть,    не    остудіть  !

Простіть    того,    хто    Вас    кохає,
Того,    хто    не    зустрівши    б    Вас,
Уже    б    зачах,    навік    погас,
А    так  –  живе    і    як    палає  !

Простіть    того,    хто    Вас    кохає,
В    чиїм    житті    Ви  –  над    усе,
Чия    душа    цей    хрест    несе,
А    ніжність    виходу    шукає.

Простіть    того,    хто    Вас    кохає,
А    Вам    не    сміє    нести    квітів,
Даруйте    літу,    що    не    знає,
Весни,    як    Ви,    в    усьому    світі  !

Простіть    того,    хто    Вас    кохає,
Кого    жаданням    лихоліть
Не    Бог,    кохання    покарає.
А    Ви    простіть.    Чи    не    простіть  !

©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775716
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 20.06.2020


Оксана Осовська

Може, буває на світі любов без печалі

Може,    буває    на    світі    любов    без    печалі  –  
Радість    чиясь    досягає    постійних    висот,
І    рівновага    приность    плоди    небувалі  –  
Рай    на    Землі.    А    в    раю    не    буває    турбот  !

Мабуть,    у    небі    чиємусь    є    сонце    барвисте  –  
Майже    розумне,    що    знає    про    міру    і    межі  !
Ніжну    веселку    малює    над    дахом,    над    містом,
Пестить    обранців    своїх    і    не    чинить    пожежі.

Звісно,    у    когось    поняття    нема    про    розлуку,
Спільна    кімната    на    двох    і    вечеря,    і    сон,
Вічна    гармонія    сфер  –  і    ні    вітру,    ні    звуку  :
Серце    із    серцем    чиїсь    гомонять    в    унісон…

Знаємо    ми,    що    буває    у    сфері    високій  !
Снилось    комусь,    що    ніколи    у    нас    не    мине  ?
Я    не    віддам    за    казковий,    розмірений    спокій
Шторм,    де    без    тебе    нема    і    не    буде    мене  !..


©  Оксана  Осовська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779448
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 20.06.2020


миттєвий

Яблука

ЯБЛУКА
Падають  яблука  додолу,
покотились  тичком  до  мішка,
трусимо  яблуню  кволу,
застигла  перед  яблуком  рука.
Ти  не  один,  тебе  багато,
твої  думки  окремі  люди,
уже  не  тішить  всяке  свято,
лиш  з  віром  в  серці  досі  груди.
Чиї  м'язи  до  ябка  рвуться,
ще  ізмалку  як  змужнілі,
які  у  батька  сили  вчуться,
які  ще  змалку  були  смілі.
А  мій  тато  трясе  гілку,
а  мій  тато  ябка  рве,
а  я  в  житті  тоненьку  стрілку
знайшов,  шукаю  все  нове.
Я  не  один,  мене  багато,
як  подружитися  з  собою?
А  як  пробачить  свого  брата?
Як  поріднитись  із  сестрою?
Як  щастя  з  друзями  спіймати?
А  душа  рветься,  не  болить!
Зумів  я  яблуко  дістати,
лиш  за  одну  прекрасну  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666626
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 20.06.2020


миттєвий

Сонце

СОНЦЕ
Засіяло  в  небі  красне  сонце,
Може  дуже  гарно,  може  сон  це.
Я  не  сплю  і  краса  світ  заполонила,
Кольорові  хмари  близько  і  картина  мила.
Я  не  сплю  і  полярне  сяйво  дивиться  з  небес,
Таке  навіть  допоможе  пережити  стрес.
Сонце  промінь  запустило  мені  в  вічі,
Як  козак-характерник  в  Запорізькій  Січі,
Наче  кулю,  уловив  промінь  той  зубами.
Не  стримався  усміхнувся,  відкрив  рот  губами.
Таке  славне  наше  сонце,  лиш  промінь  злови.
Нехай  зникне  всяке  зло,  ви
Усміхніться  теж,
У  сонця  радості  без  меж:
Світить  сонце,  наче  радість,  наче  сміх
Всього  Всесвіту,  що  дивиться  на  всіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666492
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 20.06.2020


Анно Доміні

Феніта ля комедія

Фальшивих  слів  мені  уже  не  треба.
Від  усмішок  фальшивих  я  втомилась.
Нещирістю  твоєю  не  зігрілась.
Тобою  дихать  зникла  вже  потреба.

Ким  був  для  мене  –  я  не  зрозуміла.
Старанно  приховали  себе  справжніх.
Вже  не  бракує  дотиків  вчорашніх.
Не  хочу  більш  полону  твого  тіла.

Залиш  мене,  пусти  мене  на  волю.
Твоя  любов  –  немов  весняна  повінь  –  
Зійшла  й  згасила  в  серці  моїм  пломінь.
(Чому  ж  душа  іще  тремтить  від  болю?..)

~2003

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582429
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Ранковий спів півня

Струнка  хата  і  ранковий  спів  півня,
З  заходу  на  схід,  з  півночі  на  південь  -  
Одна  з  доріг  завжди  веде  в  село,
Де  вічно  юне  дитинства  тепло́.

Неначе  сліди  від  цілунків  весни,
Усі  квіти  в  садку  розцвіли,
І  ті  ж  на  городі  бур’яни
На  тім  же  місці,  де  й  завжди  росли.

Село  це  окрема  країна,  країна  в  країні,
Перед  ним  герої  стають  на  коліна,
І  казка  у  ньому  знаходить  початок
Про  вільне  небо  над  гніздом  журавленяти.

19.06.2020                
Картинка  з  інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880155
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Ми

Ми  повинні  зробити  все  для  того,  
Щоб  у  грудях  було  почуття  перемоги,

Тоді  нікому  і  нічому  не  під  силу,
На  зло  зламати  наші  крила,

Усмішка  на  те  й  вона  й  існує,
Що  вона  лиш  щирість  шанує,

І  пам’ятаймо!  Ми  у  світі  не  тому,
Щоб  доповнювати  тінями  пітьму,

А  тому,  щоб  кожен  в  цьому  світі
Був  щасливим  в  істинному  світлі.

16.06.2020.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879886
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Це КрАсИвО

Досконале  завжди  досконале  тоді,  коли  досконалі  частини,  з  яких  воно  складається;
Наприклад,    білосніжний  сніг,  який  блищить  в  морозний  зимовий  сонячний  день.  
Його  сніжинки,  з  яких  він  складається,  майстерно  вирізьблені  зірочки,  які  навіть  не  схожі  одна  на  одну,  
а  всі  разом  вони  роблять  зиму    блискучо  -білою.
І  навіть  жінка.  Чисте  тіло,  красивий  акуратний  манікюр;
 сережки,  браслети,  персні;  
вимите  чисте  волосся  і  зачіска,
 і  ще  багато  багато  жіночих  секретів,
Так  ми  бачимо  милу  жінку,  красиву  і  охайну;  
В  більших  випадках  це  діє  всюди:  
Все,  що  нам  є  пред’явити  світу,  потребує  досконалості,  хоча  б  максимального  до  неї  приближення;
Хоча  почуття  досконалого  у  всіх  різне:
Для  когось  картина  художника  –  шедевр,  для  когось  –  мазанина.
Будьмо  ближче  до  того,  що  конкретно  для  нас  є  досконалим.  
Це  красиво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879762
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Померкли кольори

Померкли  кольори,  усе  посутеніло:
Де  була  жива  вода,  вона  помутніла;
Де  було  сонце    -    чорна  хмара;
Де  було  «кохаю»,  стало  «кохала»;
В  одному  числі  всі  множини;
Де  був  сенс,  там  спорожніло.
Сховаюсь  за  горами,  
Поговорю  з  вітрами,
Послухаю  про  що  вони  шепочуть…
Подивлюсь,  як  мутна  вода  дзюркоче,
Як  хмара  чорна  дощем  розпадається,
Кохання  живе,  коли  воно  зізнається,
Множини  усі  в  одному  числі,
Новий  сенс  займе  місця  ці  пусті,
А  вітри  шепочуться  щось  про  своє,
Мені  часом  здається,  я  люблю,  коли  в  сутінках  усе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879669
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

З цим літом

З  цим  літом  ми  все  зможемо  -
Знов  полюбити,  бути  щасливими  –
Всі  літа  між  собою  схожі,
Але  кожне  по–своєму  особливе.
Яскраве  сонце,  ясне  небо
Зелені  дерева,  зелена  трава
І  хтось,  колись,  коли–небудь…
Це  скаже:  "цей  хтось  мабуть  я".
Так  посвітліло  навколо,
Нехай  посвітліють  і  наші  серця,
Часом  здається,  що  літо  це  блакитнооке
Світловолосе  миле  дівча.


12.06.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879427
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


Анна Шульке

Монолог сливи

Я  була  молодою,  ходила  до  школи  вітрів,
Припливали  ,  бувало,  дощі  і  вели  семінари...
Покохав  мене  аґрус,  одразу,  як  тільки  зустрів,
Ми  були  еталоном  садово-городньої  пари...
Я  його  затіняла,  вірші  він  для  мене  складав,
Сперечалися  ми  про  корисні  властивості  груші...
І  морози  були,  і  посухи,  й  весняна  вода,
Наші  віти  сплелися,  в  них  наші  кохалися  душі...
Час  спливав,  сад  старів  ,  в  рукавичці  безжальна  рука
Нас  водночас  убила  обох,  як  його  прибирала.
Свіжозрита  земля-  поминального  обрис  вінка...
Працьовита  рука  із  граблями  і  це  в  мене  вкрала.
Я  тепер  не  цвіту,  бо  душа  нам  дається  лиш  раз
І  вона  надчутлива  до  болю  близької  рослини...
Знай,  людино...Дерева  не  знають  образ...
Тож  зроби  собі  лавку  з  моєї  сливової  спини...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880234
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Роман

Максимум  зусиль,  максимум  дотиків,
Ціль  -  в  центр  мішені  попасти  дротиком,
Запах    дощу  в  провітреній  кімнаті,
Як  дощ  падати  і  зникати,
Солодкі  слова  розтанули,
Ми  двоє  ситі  обманами,
Наша  любов  ще  один  обман,
Разом  ми:  я  сама  з  тобою  і  ти  зі  мною  сам.
Скажи  лиш  одне…

Які  були  почуття  твої?
З  кришталю  й  ти  боявся  не  розбити?
Чи  з  бруду,  що  хотілось  швидше  змити?
Я  сама  знаю  відповідь  -
З  ілюзії  про  одну  любов  на  все  життя,
Це  не  лише  твоя  помилка,  а  і  моя.



Вечори  без  мене,  те  що  тобі  бажаю,
І  мені  теж  саме  бажаєш,  я  знаю
Розігнатись  і  розсипатись  попелом
В  твоїй  попільничці,  це  все,  що  лишилося  від  ангела,
Нарядна  я,  сама  у  порожній  кімнаті,
Ми  як  дві  точки  в  замкнутому  квадраті,
Дні  на  підвіконні  з  чашкою  кави,
Щоб  забути  все  те,  що  було  між  нами
Скажи  лиш  одне….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878548
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Я не одна

Я  не  одна  
Люблю  віночки  калини,
Навесні,  коли  цвіте  земля,
Коли,  немов  би  наречена  дівчина,
Залишила  на  ній  своє  вбрання.

Я  не  одна  
Колись  всім  серцем  полюбила
І  вибрала  його  душою,
Але    на  серці  залишилась
Любов  та  раною  живою.

Я  не  одна
Згубилась  серед  квітів,
Не  змогла  стежку  віднайти,
А  тая  стежка  в  калиновім  цвіті
Простелена  на  самоті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877784
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 20.06.2020


Іра Задворна

Деякі міркування

Якщо  б  всі  люди  на  землі  за  одну  секунду  стали  пташками,  
Всі  відразу  ж  перелетіли  всю  землю,  відвідали  б  кожен  куток  Землі
(мені  так  здається);
Прогулянка  по  повітрю;
Розправивши  крила,  дивитись  вниз  з  висоти,
Напитись  легкої  втоми  і  присісти  десь  на  даху,  горі,  дереві  для  відпочинку.
Напевно  воля  -    якби  вони  знову  побажали  стати  людьми;
Для  людини  –  все,  навіть  така  примха  як  мріяти,  також  для  людини.
І  половиною  не  користуємося  тим,  що  нам  дано.  
В  цьому  і  різниця  -  пташка  досконало  користується  всіма  можливостями  даними  їй  від  природи;
Ми  все  псуємо  -  не  бачимо  натхненно  створеного  світу  для  сприятливого  щасливого  життя  в  ньому;
Кожен  вартий  своєї  волі,  
Бути  самим  собою,  
бути  подібними  до  птахів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876843
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Шаблонне і нестандартне

Відкрила  для  себе  нові  думки.
Якось  у  фільмі  почула  два  вислови:  «шаблонне  мислення»  і  «нестандартне  мислення».  
Часто,  керуючись  бажанням  виділитись,  ми  стараємось  мислити  нестандартно.
Щоб  сфотографувати  квітку,  ми  стараємось  зловити  найпривабливіший  для  неї  ракурс:
 зверху  донизу,  або  під  кутом;  
Я  помітила,  що  мислення  шаблонне,  наприклад  сфотографувати  квітку  прямо,
 так  як  воно  є  –  не  менш  привабливо,  а  навіть  навпаки!
Всі  чомусь  прагнуть  зараз  креативу,  новостворення,  але  цей  креатив  будується  на  шаблонах  давно  всім  відомим,
 креатив  це  побачити  в  звичних  речах  щось  унікальне,  незвичайне,  під  іншим  кутом.
Тому  перше  дивіться  під  прямим  кутом,  а  потім  генеруйте  нові  ідеї.
Усвідомлення  того,  що  ти  не  досконалий,  маєш  свої  недоліки,  свої  «доліки»,  плюси  і  мінуси,  які  будує  тебе  справжнього  –  це  зрілість.
Плюс  і  мінус  притягуються  (це  фізика),
Ти  це  місяць,  що  дивиться  на  світ  лише  з  тієї  сторони,  що  освітлюється  сонцем  і  майже  ніколи  не  повертається  темною  стороною,  а  вона,  ой,  як  є  у  всіх.    (це  філософія).
Шаблонне  і  нестандартне  мислення.
Музиканти  спочатку  вивчають  мелодії  великих  митців,  грамоту,    а  потім  пишуть  музику  самі.
Щоб  створити  оригінальну  картинку,  потрібно  підібрати  і  помайструвати  над  «шаблонними»
Для  прикладу  маю  наступне,
Як  кажуть,  дівчині  треба  вчитись,  потім  вийти  заміж  по  любові,  народити  дитину,  а  краще  двоє,  і  берегти  домашнє  вогнище,  а  якщо  вийде,  ще  можна  спробувати  побудувати  кар’єру,  
У  всіх  так  виходить?  Звичайно  ні,  виходить  нестандартно:  народжують  дуже  рано,  або  пізніше,  розлучаються,  виходять  заміж  вдруге,  народжують  від  різних  чоловіків,  або  взагалі  не  народжують,  або  просто  будують  кар’єру,  не  маючи  ніякої  родини.
Жінка  сама  від  природи  нестандартний  мислитель  -  митець,  тобто  той,  хто  створює,  і  кожна    унікальна,  як  і  унікальне  нове  життя,  яке  вона  дає,
 народжуючи  в  світ  нову  людину,  і  випромінює  таке  тепло,  ніжність  і  турботу,  від  якої  дерево  може  загорітися.
Змінюються  потреби,  задовольнивши  одні,  приходять  інші.
Найважливіший  шаблон  це  ти  справжній,  з  недоліками  і  «доліками»,  
Усвідомлення  -    це  зрілість  і  вона  не  приходить  бо  тобі  н  –  стільки  років,    або  н7  –  років,  вона  знає  свій  час.
Все  на  світі  має  свій  час.  
Зрілість  тотожна  мудрості,
Мисли  так,  як  ти  мислиш,  
говори  те,  що  ти  кажеш  
і  подаруй  себе  цьому  світу.
                                                                                                                                                                                                                             


З  повагою,  Арі.    
27.04.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875115
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Я навчилася

Я  навчилася  слухати  тишу,
Знизу  дивитися  уверх,
Коли  там,  десь  вище,
Увесь  космос  завмер.

Моє  серце  б’ється  не  швидше,
А  навпаки  -    повільніше,
Кожен  раз,  коли  сниться,
Що  стаю  я  сильніша,

У  тому  моя  сила,
Що  я  слабка,  
Коли  сльози  змили,
Мій  образ  здалека,

Не  в  золоті  мій  скарб,
Не  десь  закопаний  в  землі,
А  в  серці,  частка,  яку  ти  вкрав,
Й  порожнім  місцем  залишив  в  мені.


02.05.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874342
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Як двоє закоханих…

Водоспади  сліз…  безперервний  потік,
І  те  озеро,  в  яке  впадає,  також  зі  сліз,
І  темна  ніч  все  не  збагне,
Як  змусити  заснути  тебе,
Буває  місяць  з  сонцем  на  одному  небі,
Як  білі  два  закоханих  лебеді,
На  тому  озері  зі  сліз,
Коли  він  від  зла  її  беріг,
Та  тільки  сльози  прісні,  як  із  джерела,
Коли  вона  від  зла  його  берегла.

27/04/2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873717
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 19.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Відверто…

Шукай  мене,
Я  розмальована  на  фотографії  чорно  -  білій,
Шукай  мене,  
Я  одна  із  зграї  птахів,
Де  сонце  з  ниток  хмари  плете.
Серед  білих  квітів,
Шукай  мене…

Відчуваєш?  Я  там,  де  тебе  завжди  чекають,
Розуміють,
 так  як  ти  відчувають,
Любов  не  руйнує,  
вона  створює,
І  ти  ніколи  не  порушував,  
що  любов  це  ми  двоє,
Відчуваєш?
Твій  дім  це  є  наш  дім,
І  нам  тепло  в  нім,
Знаєш,  я  ніколи  не  жалкувала  про  те,
Що  з  усіх  милолицих  обрала  тебе.
Я  живу  так,  як  уві  сні,
Я  хто  сказав,  що  сни  всі  завжди  ясні?
Бувають  сірі  дні  і  світлі,
Та  хіба  в  цьому  суть?
Завжди  однаково  люблю.
Й  щаслива  в  ці  дні  різні.

20.04.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872770
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

ПередПасхальні роздуми

Найголовніше  це  бути  таким,  як  ти  відчуваєш,
якщо  тобі  болить,  натягнута  усмішка  біль  не  затамує,
 просто  є  в  житті  почуття,  які  просто  треба  пережити,
 але  ні  в  якому  разі  не  фальшивити  за  маскою.
Завдані  рани  любов’ю  лікуються  любов’ю!
Темрява  це  відсутність  світла  і  ця  відсутність  завжди  тимчасова,
 світло  завжди  проб’ється  і  розвіє  темряву!
 Ніхто  не  бажає  нам  лихої  долі,  навіть  вороги,  повірте!  (  вороги  зайняті  думками  про  власне  благополуччя).  
Життя  непросте,  складне,  але  всі  ми  знаємо,  що  складне  складається  з  простого,
 візьмемо    простий  один  день  -  турбот  одного  дня  в  нашому  житті  вистачає,  а  завтра    саме  про  себе  подбає.  (  ця  мудрість  завжди  буде  актуальною,  правдивою  і  корисною  для  кожного)
 Мені  болить  палаючим  вогнем  в  душі  смерть  моєї  коханої  людини,
   скорбота  полонила  мене  і  не  відпускає,
 кожного  разу  коли  я  плачу,  
мені  здається,  що  єдиний  порятунок  -  виплакати    свою  печаль,  але  це  печаль  настільки  глибока,  що  не  видно  її  дна.  
(нижче  я  написала  ще  один  вірш....  запрошую  прочитати).
 Сталі:  минуле,  теперішнє,  майбутнє,  час  міняє  місцями  –  теперішнє  стає  минулим,  майбутнє  -    теперішнім.Те,  як  ми  мислемо  і  як  відчуваємо  і  є  наше  все,  і  ми  повинні  прийняти  свої  почуття  такими  якими  вони  є,    прийняти  і  пережити  всю  їхню  глибину,  впорядкувати  мислення  і  направити  його  на  ті  прості  частини  життя,  які  роблять  його  складним,  
 налаштуватись  на  те,  що  все  добре,  все  стається  так  як  має  бути.  
Через  два  дні  Пасха,  у  неділю  19  квітня  2020  року.
 Це  свято  в  першу  чергу  для  мене  це  перемога  Ісуса  Христа  над  смертю,  навіть  смерть  немає  над  Ним  своєї  влади  про  що  і  кажуть  слова  «  Христос  Воскрес»  
Гарної  вам  Пасхи,  правди,  світла,  блаженного  спокою  в  життя.    


Люблю  безмежно,  обережно,
Так  як  буває,  назавжди!
Жаль,  що  про  це  тобі  сказати
Можуть  лише  сльози  мої.

Ти  вмер.  Весну  забрав  з  собою,
Лише  одного  не  прийму  -  
Чому  пішов  і  залишив  мене
З  зимою  холодною  одну.

Пробач,  мій  рідний…
Я  та,  що  плаче  про  тебе  душа  моя,
І  як  би  не  було  важко  чи  легко,
Я  і  зараз  захоплююсь  твоєю  любов’ю  до  життя.
(13  квітня  2020  року)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872399
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Ділюсь думками.

Познайомся  з  собою.  Подивись  навколо:  на  те,  що  ти  робиш,  
чим  би  ти  не  займався  –  це  є  ти,
 за  чим  ти  плачеш  –  це  є  ти,
 про  що  радієш  –  це  є  ти.  
Все,  щоб  ти  не  робив,  ти  вкладаєш  свої  власні  цінності,  набуті  з  дитинства  до  цієї  самої  миті,  коли  ти  читаєш  цей  текст.  
Не  займайся  пошуками  себе  -    все  життя  -  в  Космосі  ,  ще  десь,
 надіюсь  ці  мої  слова  тобі  допоможуть.    
Ти  там,  де  серце  твоє,  послухай,  що  воно  тобі  каже  і  слідуй  за  його  словами,  так  казали  мудреці  різних  часів,  і  повір  смартфони,
 «  Інстаграм»    цю  мудрість  собою  не  замінили.
 Не  діли  своє  життя  на  до  і  після,  
твоє  життя  це  одна  цілісна  картина.
 Легко  казати  слухай  своє  серце,  як  його  слухати,  через  навушники?  Так,  через  навушники,  бо  навіть  ті  твої  улюблені  пісні,  які  ти  слухаєш  постійно  –  це  також  є  ти.
 Помічай  людей  навколо  себе,  яких  ці  поради  чи  думки,  як  бажаєш,  також  стосуються,
поважай  це  і  враховуй.  
Маєш  проблему  –  знайди  не  лише  її  причину,  а  її  суть,  і  проблема  розвіється  стикнувшись  віч  –  на  -  віч  з  твоєю  мудрістю.
 Якщо  ти    з  чимось  не  згоден  –  кажи  про  це,
 якщо  тебе  щось  дратує  –  кажи  про  це,  з  роздратуванням,
 любиш  –  скажи  про  це,  з  любов’ю.
Такі  думки  сьогодні  мені  прийшли,
 те,  що  раджу  щиро  робити  тобі,  якщо  віриш  мені,  
те,  з  чого  почну  наступну  хвилину,
 і  перестану  лінуватися  ставити  під  своїми  творами  дату.  
 Будь  щасливим.
13.04.2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871890
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Прадідусям

Жаль…  за  скалічені  долі,
Що  війна  (розруха)  залишила,
Що  із  рідним  краєм,  із  близькими,
Вона  ці  долі  розлучила.

Жаль…  за  поранених,
Що  повмирали  з  думкою  не  про  смерть,
За  всіх,  хто  нею  хвалений,
І  нею  розбитий  вщент.
 
Жаль…за  пролиту  кров,  
за  вірність  і  обставини,
У  кого  дім  був  там,  де    був  покров,
 у  тих,  чиї    могили  травою  позаростали.

Жаль…  що  ми  і  вільні,
Й  радісні,  не  знаємо  шляху  свого,
Він,  ніби  на  терновому  вінку  покладений,
І  як  він,  тягнеться  по  колу.

Жаль…що  не  всі  побачили,
Як  світ  розцвів,  нарешті,  своїм  цвітом,
А  не  чужим,  ми  всі  красиві,  зважені
Прадідів,  прабабусь  є  діти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870637
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Зрада

Нам  з  тобою  не  по  дорозі,
Цієї  ночі  ніч  заснула,
Та  чому  ж  усі  шляхи  нас  зводять,
І  нас  з  тобою  зрада  торкнулась.

Змінила  зачіску,  стиль  одягатись,
Хочу  забути  все  що  сталось,
Так  я  повинна  зізнатись,
Перед  очима,  як  ви  з  нею  кохались.

Цей  мій  біль  залиш  собі,
Далі  я  одна,  без  тебе,
Бо  ти  для  мене  відтепер,
Образ,  як  виглядає  зрада.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870406
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Іди до нас…

Іди  до  нас.
Серед  метушливих  перехожих,  ти  не  такий,  як  вони,
 і  для  них  ти  перехожий,  не  такий,  як  вони.
 Запроси  весну  на  побачення,  помийся,  одягнися  гарно,  візьми  букет  квітів,  
залиш  на  потім  всю  печаль,  яка  досі  живе  на  серці  власним  життям,  
Навчись  у  неї,    також  живи  власним  життям,  але  окремо  від  неї.
 Все,  що  з  нами  стається,  не  обов’язково  приймати  як  належне,  сперечайся  з  цінностями,  які  не  є  цінність  для  тебе,
 і  ти  помітиш,  що  та  весна,  яку  ти  запросив  на  побачення  прийде  вчасно  
секунду  в  секунду,  бо  щастя  не  змушує  чекати,  воно  чекає,  коли  ти  будеш  до  нього  готовий.
Так,  весна  –  це  щастя,  так…образно,    коли  все  оживає,  народжується,  прокидається  від  довгого  сну,  асоціюю  весну  з  щастям.  Весни  тобі  на  серце.
Іди  до  нас,  твоїх  перехожих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870251
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

І війна…

Я  наступив  на  тінь  іншої  людини,
Я  розбив  мрії:  власні  і  чужі,
Не  тут,  де  ворог  на  іншій  стороні,
Хотілося  би  буть  мені.

Я  подивився  ворогу  в  лице,
Я  вперше  зважився…
Та  я  побачив    там  себе,
Ніби  в  дзеркалі  відображення.

Наш  перший  ворог  це  ти  сам,
Твоє  єство  прийми  всеціло,
 В  його  лиці,  в  його  очах,
Все  що  мені,  йому  боліло.

Я  відпустив  його  із  миром,
Все  як  є,  прийняв  душею,
І  мене  печаль  уся  покинула,
І  війна  пішла  із  нею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870078
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 19.06.2020


Іра Задворна

Просто. Іти.

З  заходу  на  схід,
З  півночі  на  південь,
Із  усіх  усюд,
Шлях  до  тебе  рівний.
Тисячі  секунд,
Тисячі  думок,
Там  і  тут,
Впевнений  крок.
Золото  це  ти,
Світи  світу,
З  легкістю  іти,
Або  просто  пропасти.
В  гості  до  тебе  назавжди,
Мій  дім  там,  де  ти,
Я  зміг  тебе  знайти,
А  ти  змогла  дочекатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867937
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 19.06.2020


#tenderness

Кого ти кохаєш насправді?

Кого  ти  кохаєш  насправді?
Хто  приходить  у  твої  сни?
Ти  солодка  отрута,  по  правді
Я  думав  нарешті  від  тебе  піти...

Твої  губи  -  лимонні  і  терпкі
Язик  твій  палить  як  коньяк
А  очі  твої  такі  незалежні!
Я  хочу  тебе  неначе  маньяк

Я  хочу  тримати  тебе  за  волосся
Лишати  на  шкірі  сліди....
Ти  знаєш,  давно  уже  все  відбулося
От  тільки  тепер  це  не  ти

Кого  ти  кохаєш  насправді?
Чому  ти  вбиваєш  мене  без  жалю?
Мої  поцілунки  сьогодні  -  останні
Скажи  мені  -  хто  це,  молю!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880199
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020


Рясна Морва

Не зв`яжеш серця

Не  зв`яжеш  серця
Ілюзія  дитяча
У  хмари  воля

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880194
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

like a willow

вона  ловить  вітер:  найніжніший  з  вітрів,
що  провів  би  її  через  море:
через  буремні  протоки  і  небезпечні  рифи
в  моїх  ідіотських  витівках
і  незбагненних  дурницях.

вона  постає,  вона  сходить,  як  сходить  сонце,
і  читає  в  мені  докладно  та  ясно
все,  чого  сам  не  бачу.

заглибина  в  подушці  –  там  був  її  лікоть.
то,  як  гніздо  покинуте.  де  вона,  де  поділася?
вона,  як  вода.  вона  міниться  і  втікає,
а  ось  вона  тут:  небо  ясне  наді  мною.
ні,  то  вона  похилилась,  мов  верба  над  водою.

вона  омиває  мене,  як  хвиля  –  берег.
я,  мов  рибина  в  ятері;
я,  мов  цяцька  в  подарунковій  обгортці,
спіймався  в  м'якій  серцевині  у  себе.
літнє  сонце  мене  покинуло,  як  такого,
що  навчився  любити  зиму.
вона  хороша,  добра,  гарна.
вона  від  бога;
вона  наді  мною  схиляється,
ніби  верба  над  водою.

з  нею  ангел  в  повному  бойовому  спорядженні.
він  заступає  мене
від  дощу,  й  від  брехні,  й  від  ворожої  кулі.
знаю:  якби  я  впав,  
вона  проповзла  б  сотню  миль  під  колючим  дротом,
щоб  витягти,  де  трава,  і  пташки,  і  сонце.

коли  я  страшний  і  скажений,  і  в'їдливий,
вона  все  одно  не  боїться.
її  слово,  як  тіло  тепле,  м'яке,  довірливе.
вона  напуває  мене,  обіймаючи,
щоб  я  міг  підвести  голову;
гадаю,  колись  я  й  сам  так  навчуся:
схилятимуся  перед  нею,  як  тепер
вона  до  мене  схильна,  –  як  схиляється
над  землею  небом,
вербою  над  водою.

за  твором:  bends  like  a  willow,  jethro  tull

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767257
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

the walking edge

коли  прокидаюся  десь  в  незнайомій  кімнаті,
щоразу  бачу:  світанок  не  настав.
є  лиш  тонкий  горизонт  між  нами,
далекий  рубіж  напівсонного  сяйва.

знай,  я  відчув  її  поруч  уві  сні  минулої  ночі.
постіль  моя  горить,  я  злякався,  і  мусив  прокинутися.
і  як  мені  тепер  означити  межу  моєї  дійсности?
вона  мов  змія  вислизає,  і  віддаляється,  й  шириться.

та  я  намагався,  старався  її  утримати.  –
окреслити,  намалювати  –  й  на  стіні  почепити  на  згадку:
[i]злови  цю  живу  та  рухливу  грань,  опечися
чи  завтра,  чи  післязавтра,
чи  хоч  коли,  та  навіки.[/i]

знайомі  тіні  в  цій  незнайомій  кімнаті
досі  тут,  наче  хочуть,  щоб  їх  упіймав.
здається,  вони  залишаться  навіть  тоді,
коли  згаснуть  всі  ліхтарі  надворі
і  буде  розбитися  так,  як  і  вчора,
порожньому  світанку.

моє  особисте  кіно  триває  в  моїй  голові.
яку  мені  кнопку  натиснути,  щоб  переграти?
я  перегрівся,  загрався.  зловити  рухливу  межу,
межу  мого  сну  про  неї.

ти  вгадала.  вона  була  поруч,  я  обіймав  її,
а  тепер,  мов  чамрений,  сиджу  тут  сам,
і  постіль  моя  холодна

за  твором:  the  walking  edge,  jethro  tull

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766570
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

pibroch

є  світло  в  цій  хаті
в  цьому  лісі  в  цей  час.
є  думка  в  голові  одного  чоловіка.
він  носить  свої  мрії,  як  пальто  на  плечі,
коли  подає  тобі  чашку  вранішнього  кохання.
і  коли  він  підходить,  кожен  крок  йому  довгий,
як  пів  життя.
він  не  вміє  жодного  слова,
яке  б  ти  зрозуміла.

але  він  вкладає  свої  жалі  в  розпачливий  рух  рукою,
подаючи  тобі  чашку  гарячого  смутку  вранці;
аж  йому  дух  перехоплює:
він  бачить  в  вікні  їдальні
стіл  для  двох,  і  свічки  на  ньому;
якісь  дивні  капці  сушаться  біля  вогню,
якісь  дивні  чоботи  –  в  передпокою.

надінь  мені  на  голову  цього  картуза.
я  розвертаюся  геть  і  йду  собі  геть  гуляти

за  твором:  pibroch  (  cap  in  hand  ),  jethro  tull

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765566
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

ohne inspiration

У  мене  було  натхнення,  і  я  писала  вірші
про  почуття,  про  Долю,  про  все,  що  мене  хвилювало.
Я  любила  цей  збитий  ритм  та  відсутність  рими.
Про  що  писати,  я,  на  диво,  не  знала.
Вірші  приходять,  ніби  мені  їх  хтось  каже,
і  вони  здаються  такими  мудрими  та  старими,
хоча  насправді  це  -  нова  хвиля.
Попіл  Фенікса,  чи  може,  це  уже  сажа?
Якщо  я  не  пишу,  чи  я  досі  вважаюсь  поетом?  
Чи  я  маю  притримуватись  одного  і  того  ж  стилю?
Скільки  я  маю  написати  беззмістовних  памфлетів,
щоб  повернутись  до  того,  про  що  всі  говорили?
І  цей  вірш  -  як  примус,  я  хотіла  хоч  щось  написати,
підтримати  статус  автора,
проігнорувати  примітивні  дієслівні  римування.
Римування?  Старання?  Кохання?
Деколи  рими  дурні,  коли  насправді  нема  що  сказати.
Натхнення  це  мала  проститутка,
що  насправді  не  піддається  контролю,
я  ніколи  не  вважала,  що  мені  не  вистачає  сили  волі,
щоб  писати.
Та  зараз  я  хочу,  перечитую  старі  твори  -
вони  такі  цікаві,  і  –  так,  я  розумію,
чому  про  них  досі  говорять,
і  чому  я  можу  про  себе  говорити
як  про  поета.
Так,  я  поет,
якому  деколи  нічого  робити,
що  втрачає  натхнення,  буває,  на  тижні.
Напевно,  я  так  і  не  втраплю  в  престижні.
Я  занадто  яскрава  –  така  моя  слава.
А  тепер  -  кінець  вірша.
І,  за  моїм  правилом,  він  має  бути
цікавим.  Так,  цікавим  –  оце  й  стереотип;
а  ще  один  –  ламати,  рвати  і  метати.
Як  вийшло,  так  і  буде:  поезія  –  мій  хліб,
а  масло:  римувати  чи  не  римувати.

без  згоди  автора:  Попіл  Фенікса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764678
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

Jeden Tag

Jeden  Tag  begegne  ich  Geschichten.
Ich  höre  Leute,
reden,
schreien,
kichern.
Wir  sind  nicht  einsam,  nur  interessant,
selbstkonzentriert,
hochnäsig,
provokant.
Man  kann  sich  lieben  -  oder  sich  verlieren,
die  Welt  beobachten,
wahrnehmen
und  kapieren,
und  die  Geschichten,  die  vergisst  man  nicht,
man  sucht
und  findet
fast  das  Gleichgewicht.
Wenn  ich  größer  schreiben  können  würde,
so  wie  im  Buch,
Roman,
Verfassung  über  
Würde,
dann  könnte  über  jeden  Menschen  ich  was  schreiben,
über  die  Liebe,
Leben,
Lust  und  
Leiden,
aber  man  kann  in  das  Gehirn  nicht  einbrechen:
da  muss  ich  noch  behutsam
mit  den  Menschen  sprechen.

Кожного  дня  я  натрапляю  на
Історії.
Я  чую  людей,
Вони  говорять,
Кричать,
Хіхікають.
Ми  не  самотні,  лише
Цікаві
Сконцентровані  на  собі
Із  задертими  носами
Провокуючі.
Можна  себе  любити  -  або  загубити,
Спостерігати  за  світом,
Сприймати  його
І  розуміти,
І  ті  історії,  їх  не  забуваєш,
Ти  майже
Знаходиш  рівновагу.
Якби  я  могла  писати  більшим  форматом,
Як  у  книзі,
Романі
Чи  конституції,
То  я  могла  б  написати  про  кожну  людину,
Про  любов,
Життя,
Прагнення  та
Страждання,
Але  я  не  можу  вторгнутися  у  мозок:
Я  досі  мушу  обережно  розмовляти  з  людьми

автор  і  перекладач:  Попіл  Фенікса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764676
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

the promise

позич  мені  вуха,  назвати  тебе  дурною.
безперечно,  тебе  цілувала  відьма  у  лісі  вночі.  –
а  що  обіцяла?  мабуть,  її  почуття
були  дуже  чесні  й  щирі,
бо  обіцянка  справдилася:  він  зачаровано  слухав
тим  часом,  як  ти  реготала
й  льотрала  десь  далеко.

падає  листя  червоне,  і  жовте,  й  буре  –  однакове.
любов,  що  ти  знайшла  –  надворі  під  дощем.
дощ  її  омиває,  і  промиває  рани.
відьма  свою  обіцянку  виконала,
й  тепер  ти  шукаєш
ще  кого-небудь,  иншого
для  потіхи  твого  себелюбства.

шукай  та  вишукуй,  нишпор  по  всіх  світах,
та  ти  лиш  змарнуєш  час:  дурнів  таких  вже  немає.
бачиш,  як  падає  листя?  ти  надто  сліпа,  щоб  бачити;
ти  надто  дурна,  що  повірила
обіцянкам  старої  відьми.

шкода!  ти  не  знайдеш  нічого,
та  в  тому  ж  і  є  своя  справедливість:
він  був  віддав  тобі  все,  а  ти  на  то  все  начхала.
шкода:  то  й  була  твоя  доля.  відьма  тобі  обіцяла  –
відьма  все  чесно  зробила:
обітниця  стала  прокльоном;
не  чекай  ні  на  кого:  хтось  прийде,  та  він  спізниться.

за  твором:  witch's  promise,  jethro  tull

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763779
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

song for tomorrow

бачу,  вже  завтра  я  з'їду  з  цього  шляху;
може,  навіть  комусь  подарую  свою  машину.
бо  так  мені  сказали:
скинь  оберти,  кинь  пиху,
бо  відчуваю,  вже  досить:  загинеш,  і  я  загину.

дитино,  я  взяв  би  тебе  з  собою
як  завгодно  далеко,  якби  знав,  куди  йду.
не  дивися  на  те,  чого  я  не  хочу  бачити.  –    
горе,  бачу  в  майбутньому
тільки  морок  і  всяку  біду.

ти  не  слухаєш  того,  чого  я  не  хочу  казати.
з  того  всього,  чого  не  буде,
я  ніколи  не  буду  нічим.
можу  пошитися  в  дурні,  в  зрадники  чи  в  ренегати  –
потім  колись  докладно,  мов  казку,  про  те  оповім.

не  дивися,  дивися,  дивися,  дивися,  дивися,  де  йду.
не  дивися,  дивися,  дивися,  дивися,  дивися,  де  йду.    
не  дивися,  бо  я  не  хочу.
завтра  тебе  побачу
перелякану,  тиху  й  бліду,
розгублену,  замріяну  –  а  може,  й  ще  солодшу.

що  ранок,  то  новина.  так,  дивні  діла  господні.  
завтрашній  день  дає,  чого  не  бажав  би  сьогодні

за  твором:  song  for  jeffrey,  jethro  tull

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763606
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 19.06.2020


Ася Оксамитна

Nothing Else Matters

Хоч  як  би  там  далеко  не  була  –
Ти  завжди  поряд,  дуже-дуже  близько,
Давно  ти  в  мене  в  серці  проросла,
Моє  кохане  лагідне  дівчисько.
У  світі  довіряю  лиш  тобі,
З  тобою  справжній,  бо  душа  кохає,
Та  коли  поряд  трохи  не  в  собі
І  значення  ніщо  уже  не  має

Я  більш  себе  нікому  не  відкрив,
Казати  ці  слова  не  дуже  просто.
У  кожному  житті  бува  обрив,
Хоч  тобі  двадцять,  чи  хоч  дев'яносто.
Лиш  ти  мій  порятунок  і  мій  міст,
З  тобою  все  душа  моя  долає,
Нам  кожен  день  новий  дарує  зміст
І  значення  ніщо  уже  не  має

Твій  погляд  відкриває  цілий  світ,
Ніколи  не  зважав  на  те  що  кажуть,
У  нас  від  них  стальний  колючий  дріт,
Хай  лізуть,  свою  кров  на  нім  розмажуть.
Тебе  вдихаю  ніби  вітер  східний,
Ти  мій  причал,  і  море,  що  безкрає,
Мій  захід  сонця  золотаво-мідний
І  значення  ніщо  уже  не  має

За  піснею  "Nothing  Else  Matters",  Metallica

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880158
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

strange ways, part II

вона  сліпить  тебе  осяйною  брехнею,
ти  киваєш,  хитаєшся,  і  покірно  бредеш  за  нею.

тяжкі  часи  минули,  всі  нежиті  померли.
чому  ж  ти  невесела?  не  чую  твоїх  слів  –
а  лиш  сумнівне  золото,  й  якісь  фальшиві  перли,
і  відмовки,  немов  з  переляку.
та  якщо  я  тебе  засмутив,
маю  шрами  на  черепі  –  я  не  пишаюся  ними,
я  радію,  що  досі  живий.  люблю  тебе,
і  радію  кожній  нагоді
знов  ожити,  й  зрадіти,  моя  несподівана  блискавко:
ти  влучаєш  мені  в  моє  серце,
коли  воно  мертве;  а  помирає
з  туги  за  тобою.
ох.
так,  це  складне  питання,  справді,  дитино:
воно  складається  аж  з  двох,  як  яблуко,  частин:
з  тебе  та  з  мене.  та  довго  не  думай  про  це:
додай  лиш  до  мене  свою  половину,
і  буде  добре.  без  тебе  я  просто  кретин.

а  ти  без  мене  –  чи  ти  щаслива?
можеш  зробити  світові  неоціненну  ласку.
як  врятуєш  мене  від  загибелі,
я  з  цього  доброго  дива
дам,  кажу,  людству  якусь  дуже  мудру  підказку,
як  йому  жити.
поцілуй  мене  в  серце.
об  нього  розбиваються  все  лиш  нещирі  серця.
люди,  а  ви  мовчіть.  чи  то  не  вам  я
подарував  свободу?  вбийте  в  собі  мерця,
переламайте  об  коліно  стартового  прапорця,

випустіть  всі  демони,  і  спостерігайте.
а  якщо  ви  спираєтеся
на  правдиві  моральні  засади,
вбийте  того,  що  веде  мене  до  влади,
і  я  виконуватиму  його  обов'язки.

гей,  гей!  хапайте  віжки  і  відпустіть  собак,
а  самі  відійдіть  на  відстань  польоту  уяви:
маю  намір  виправляти  людську  расу,
як  war  machine  з  обмеженим  нелюдським  інтелектом
та  з  непомірними  бажаннями.
дитино,  зрозумій:  це  раса  дурнів,
і  ти  ніколи  не  зможеш  перемогти,
коли  б  схотіла,  й  коли  б  взаємодіяла  з  нею
за  протоколами  класичних  мудреців.

шановна  громадо,  звертаюся  до  тебе
з  тієї  причини,  що  маю  таке  доручення.
не  питайте  від  кого,  бо  не  скажу.
мені  не  потрібна  причина,  щоб  з'їхати  з  глузду,
тобі  не  потрібна  причина,
щоб  бути  людським  багном.
ну,  хто  тут  резидент  радянського  союзду?
зачитайте  нам  коротенько
рішення  вашого  з'їзду,
я  пошлю  вас  до  пекла  через  центрвиборчком.
а  якщо  не  до  пекла  –
добре,  містере  канча,  побачимо.
це  не  означає,  що  вже  кінець  світу.

парод:
ну,  ми  працюємо  цілий  день,
і  ми  не  знаємо,  чому.
коли  тіло  голодує  цілий  день,
це  підгодовує  твій  апетит.
тіло  дано  людині  для  гріха
та  апетиту.

йди  до  пляшки,  бо  ти  заплатив,
а  щоб  легше,  ти  заплутав  заборгованість.
добре  життя  –  найкраща  покара
таким,  як  ви,  нікчемам.
тому  дай  пекло  тим,  хто  того  потребує,
а  хто  не  потребує  –  тих  не  помічай.

що  відбувається  там  у  людей  за  дверима,
поки  місто  спить  –
нехай  то  буде  великою  жовтневою  таємницею.
так,  жебраки,  злодії  та  невдахи,
немає  ніякого  смутку  чи  радости,
немає  ніякої  користи  з  вас

за  творами  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762437
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

change the world

і  тоді  я  виношу  своє  бажання  –
я  виношу  його  на  крилах  орла.
бажання  таке:  щоб  ця  воля  була  не  остання,
а  просто  наступна:  вона  буде,  вона  й  була.

ми  повинні  постати  на  вирішальну  битву.
ну,  а  коли  хто  не  схоче,  так  собі  мирно  й  живи;
і  коли  я  співаю  вам,  люди,  цю  трохи  нудну  молитву,
я  молюся  за  мир.  моліться  за  мир  і  ви.

нічого  не  відбувається,  якщо  ви  нічого  не  робите.
коли  нічого  не  відбувається,  причина  саме  в  цьому.
що  нам  треба  робити?  захищати  святі  ідеали
від  босоти,  голоти,  марксистів,
і  від  натовпу,  й  від  погрому.

гай-гай.  коли  я  сьогодні  прокинувся,
я  подумав,  що  зможу  змінити  світ.
привіт,  коли  я  сьогодні  прокинувся.

ми  повинні  боротися,  щоб  вдосконалити  цей
недосконалий  світ.  оце  я  для  того  й  прийшов;
і  коли  я  дивлюся  на  безтурботні  обличчя  дітей,
я  бачу  небесний  мир  та  ідеальну  любов.

і  коли  я  молюся  до  бога  мого  на  небі,
я  молюся  за  мир.  всі  моліться  за  мир,
а  я  вас  не  покину  ні  в  смутку,  ні  в  потребі,
ні  в  зневірі,  ні  в  виборі.
я  не  вірю  в  природний  добір.

так,  правда.  вважайте:
настав  час  для  змін,  для  зміни.
коли  я  був  молодий,  я  грався,  це  було  круто.
але  тепер  я  бачу,
настав  час  для  змін,  для  зміни.
цей  світ  –  неточна  копія  якогось  абсолюту.

точний  час,  слушний.  слухайте  моє  слово:
ми  повинні  стати  дружно  всі  на  бій
і  внести  деякі  зміни:  революційно,  раптово  –
та  спочатку  в  свідомості  і  твоїй,  і  моїй.

коли  я  сьогодні  прокинувся,
не  знав,  чи  засну  сьогодні,
а  тепер  вже  точно  знаю:  не  засну.
це  не  тому,  що  я  в  розпачливій  безодні,
а  просто  добре  виспався,  й  люблю  тебе  одну

за  твором:  change  the  world,  ace  frehley

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761939
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

say yes

так,  ти  казала:  мріяти  не  гріх,
скажи  ще:  а  не  мріяти?  я  мрію;
я  сподіваюся,  що  й  ти  розквітнеш  у  своїх
таємних,  та  ясних;  і  коли  ввечері  звично
почуєш  знов  мій  голос  у  себе  в  голові,
не  лякайся:  то  я.  послухай,  що  він  каже;
а  він  тобі  скаже  добраніч,  лягай,
не  соромся;  а  коли  серед  ночі  прокинешся
й  побачиш,  що  ти  сама,
то  не  значить,  що  мене  біля  тебе  нема,  –
то  значить  певно:  треба  щось  робити,
щоб  виправити  це  неприпустиме  становище.

так,  ти  казала:  могла  б,  та  чи  хотіла  б?
та  чи  хотіла  б  спалахнути
солома,  коли  її
обіймає  вогонь?  це  так  само  й  моє
бідолашне  солом'яне  серце  палає,
коли  чую  твій  голос,  і  добре  мені,
коли  мрію,  що  й  ти  спалахнула  б  так  само,
зовсім  не  думаючи.  кохана,  це  ж  я!

це  ж  я,  хто  плаче  в  тебе  під  вікном,
коли  ти  думаєш:  [i]вітер[/i],  чи  [i]дощ[/i],
чи  [i]собака[/i].  послухай  ту  пісеньку,  й  знатимеш,
про  що  насправді  мріють  всі  закохані,
а  мріють  про  одне:  побачити  в  очах
веселий  вогник  і  розгніване  бажання
владнати  якось  цю  неприпустимість;
почути  музику,  що  в  ній  одвічна  правда
і  море,  що  у  ньому  хлюпається  радість,
немов  мала  дитина  –  то  скажи!
так,  діти  кажуть  "мама"  –  то  цілком  розумно,
як  для  дітей,  а  ти  скажи  лиш  [i]так[/i].

за  твором:  say  yeah,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761011
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

modern day curse

ще  пам'ятаю  твоє  обличчя  в  протилежному  куті,
яке  воно  зухвале.  каже:  [i]осоромиш  мене?  зганьби[/i].
еге,  пам'ятаю:  ціна  кохання  –  покришка  моєї  домовини,
всі  твої  друзі  –  мертві,  й  до  того  ж  вони  –  раби.

вже  знаю,  в  який  спосіб
розбивала  серця  багатьом  до  мене,
але  будь  обачна:  як  гратимешся  зі  мною,
кожен  твій  рух  буде  твоєю  смертельною  помилкою.

ти  ніколи  не  вчишся,  ти  двієчниця  в  житті,
теперішніх  днів  даліло:
щоразу,  коли  намагаєшся,
ти  загрузаєш  глибше,
ти  провалюєшся  до  пекла
разом  зі  своїм  електричним  троном
королеви  рабів.

ти  живеш  в  уявній  славі,
в  серпанку  брехні
та  в  імлі  своїх  злочинів.
ти  будуєш  свої  розрахунки,
як  помилковий  соціопат
будує  плани  порятунку  втраченої  молоді.

ти  досі  мрієш  поставити  мене  на  коліна.
може,  тому  ти  плачеш?  дитино,
не  плекай  безнадійних  мрій.

завтра  скажу  тобі  так  без  хитрощів  просто:
так  само,  як  тригер  завантаженого  пістолета,
ви  були  причиною  заподіяної  шкоди.
забагато  любителів,  як  мисливці:  видобуток
сьогодні  на  хвилину,
а  вчора  на  позавчора,  і  так  в  нескінченність.

ну,  а  так,  якщо  не  казати  нічого,
то  можна  сказати  так:
ті  самі  старі  шляхи,
ті  самі  сумні  гріхи  –
все  то  для  тебе,  теперішніх  днів  даліло.
сором  тобі,  ганьба  на  тобі,  дівчино.
ти  королева  рабів,
королева  недбалих  екологічно  нечистих  злодіїв,
ти  сказала:  [i]любов[/i]  –  і  розпалася  як  поняття

за  твором:  modern  day  delilah,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760822
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 19.06.2020


Crystal view

walk alone

я  знаю,  в  душі  десь  глибоко
є  місце,  до  якого  я  причетний:
причетний  лиш  я,  а  більш  ніхто.

я  шукаю  себе,  шукаю  те  місце  й  час,
і  ось  я  сам  один.  можу  заплющити  очі,
й  того,  що  бачу,  не  побачить  ніхто.

я  гуляю  самотою  –  чи  ти  не  бачиш?
непричетний,  без  прав,  без  обов'язків.
дозволь  мені  бути  самим  собою:
то  є  все,  про  що  мріяв  ціле  своє  життя.

мої  ноги  не  знаходять  иншого  опертя,
як  ця  грішна  земля,  що  її  попираю  ногами.

ти  не  знаєш  мене,  та  я  й  сам  не  знаю.
я  не  бачу  тебе,  ти  не  бачиш  мене.
в  разі  чого  мовчки  закрий  мені  очі
і  так  само  покинь  цей  світ:
чи  причетна,  чи  непричетна.

тут  я  не  маю  серця.  так,  моє  серце  не  тут.
тут  я  не  маю  домівки,  бо  домівка  моя  не  тут.
я  не  причетний  до  цього  місця
ні  словом,  ні  ділом,  ні  пальцем  –
чи  так  кажуть?  не  знаю,  бо  я  непричетний,
і  не  маю  причин  з  цього  приводу  непокоїтися.

я  гуляю  самотою.  я  ніколи  не  мріяв  бути  ніким,
а  лиш  собою  самим.  так,  я  буду  самим  собою.

топчу  цю  грішну  землю  –  вона  мені  за  опертя,
а  більш  ні  за  ніщо.  так  було  ціле  моє  життя.

все  просто,  коли  подумати.  десь  я  цю  думку  чув:
у  себе  в  голові,  бо  де  ще  міг  би  чути?
не  маю  де  прихилитися.  де  все  моє,  забув.
маю  ще  сховиток  –  де  він?  зможу  й  про  нього  забути.

дівчино,  десь  в  глибині  душі  я  знаю
місце  одне,  та  його  ніколи  не  видно:
я  причетний  до  того  місця;
там  я  сам,  але  більш  ніхто.

так  шукаю  себе,  шукаю  себе  весь  час,
і  коли  опиняюся  там,  можу  заплющити  очі,
і  ніхто  не  побачить  того,
чого  я  не  бачу  сам

за  твором:  i  walk  alone,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760459
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

somewhere between

слід  було  мені  вчитися  на  читача  думок,
тоді  я  знав  би  точно,  що  відбувається  з  нами.
а  тобі  й  так  все  ясно,  чи  не  так?  –
ти  й  кави  не  пий,  і  воску  не  лий,  –
знаєш,  як  люблю  тебе:
дуже,  дуже.

чи  ти  не  знаєш,  як  мене  ламає,
коли  тебе  не  бачу?  думаю:
оце  приворожила!  ламає,  плющить  і  хитає.
гляди,  підхопить  вранішнім  вітром,
до  тебе,  мов  тінь,  понесе.

десь  посередині  між  пеклом  та  раєм,
буває,  здається,  що  любиш  і  ти.  –
чи  признався  б,  що  знаю?  не  признавався.
десь  посередині  між  смутком  та  радістю,
між  горем  та  щастям
я  божеволію  тихо,
немов  замерзаю  на  холоді,
й  бачу  солодкі  мрії.

мені  вже  не  треба  ніяких  тлумачних
енциклопедій  снів;
тобі  вже  не  треба  ніяких  ворожок,
чи  андріїв,  чи  дмитрів:  знаєш  сама,
хто  мені  серце  розбив,
так  хазяйнуючи  в  ньому  дбайливо,  та  нерозумно.
ти  сама,  мов  замок,  що  на  дверях  до  нашого  раю  –
ти,  мов  святий  петро,  нас  удвох  не  пускаєш  туди!
чи  не  набридли  тобі  ці  прогулянки  з  джентельменом,
та  все  англійським  парком?  ти  лиш  собі  уяви:
кохання  –  то  сонце,
а  ти  в  холодочку  сидиш,  тремтиш.

там  десь:  між  правдою  та  брехнею,
між  знехіттю  та  визнанням,
десь  між  ненавистю  та  коханням  –
ми  з  нею,  ми  вдвох.  так,  я  назавжди  з  нею.

тепер,  коли  надворі  вогкий  листопад,
я  мав  би  за  руку  тебе  потягти  –
як  то  куди?  до  хати.
що  тут  робити  надворі?  ти  пручалася  б,
та  все  озиралась  назад,
та  зрештою  б  визнала  правду,
й  перестала  б  відтак  сумувати.

кохана,  це  у  мене,  як  завжди,  маячня.
чи  я  наважився  б?  як  холодно!  давно  не  бачив  сонця.
лиш  хочу  вірити.  помру,  й  того  самого  дня
до  тебе  примчу,  вже  демоном,
не  пегасом,  не  потягом,  а  світанковим
сонячним  вітром  веселим

за  твором:  somewhere  between  heaven  and  hell,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759800
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

king of hearts

їй  було  19,  і  в  її  очах
я  бачив  всю  мудрість  нового  світу.
ми  здибалися  на  якійсь  робітничо-осінній  вулиці,
а  потрапили  в  сон,  де  панує  тропічне  літо,

де  рай  земний.  поза  тим  сном  не  вижили  б,
бо  там  непристойні  бабусі  та  дідусі
пишуть  на  стінах  і  в  конституціях
золотозубі  закони.
ну,  відколи  ми  вдвох,  ми  їх  порушили  всі;
вона  –  моє  серце  потужністю  в  три  мегатонни.

коли  вона  каже:  [i]ходи[/i],  мене  б'є  електричний  батіг,
коли  вона  торкається,  мій  мозок  волає  рятунку,
та  я  зберігаю  обличчя:  я  король,  я  ніколи  б  не  зміг
відмовити  народові,  що  бажає  війни  й  поцілунку.

я  король  всіх  сердець,  я  король  її  дикої  мрії,
я  король  її  дикого  заходу,
й  сходу,  й  всієї  руси.
вона  сяє  та  світиться,  й  лягає  поруч  –
так,  так  ніхто  не  вміє,
а  тоді  так  ласкаво  киває:
хто  там?  посол  з  оріона?  проси.

і  коли  я  стою  на  порозі,
коли  чую  ледь  кисле  [i]заходь[/i],
а  у  неї  в  очах  і  зірки,  і  галактики,
й  нетерплячі  волошки  сині,
я  вірю:  я  бог,  я  триклятий  великий  господь,
що  прийшов  нагострити  ножі
гордовитій  маленькій  богині

за  твором:  king  of  hearts,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759453
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

bang

знай:  до  тебе  моє  кохання
вже  летить,  мов  гарматне  ядро  –
я  влучу  в  тебе,  влечу,  мов  шпак,
мов  баскетбольний  м'яч  у  відро.
не  ховайся,  бо  ти  все  одно  впадеш:
чи  в  муках,  чи  в  конвульсіях,
та  я  з  тобою  теж.

ось  ми  йдемо.  раз,  два,  три,  чотири.
ось  я  вже  б'юся  лобом
об  двері  якоїсь  квартири.
твоєї?  п'ять,  шість,  сім.  я  тебе  з'їм.
вісім,  дев'ять,  двадцять  три.
з'їж  мене,  як  морозиво,  дідькo  тебе  забери!

більше  не  можу  чекати,
застрелю  тебе,  мов  горобця,  з  гармати.
сто  тисяч  п'ятсот  дев'яносто  п'ять,
мої  печінки  вже  горять.
руки  й  ноги  тремтять,  мої  нерви
вже  аж  бринять  та  дзвенять.  впусти,
хочу  тебе  застрелити,
хитати,  гойдати  й  трясти.

а  так  –  просто  вибухну.
як  вибухну  в  тебе  в  серці!
і  тобі  буде  соромно,
як  ненажерливій  та  кровожерній,
безсовісній  людожерці.
знаю:  любов  –  це  злочин.
потім  ти  зможеш  мене  розстріляти,
та  перше  дай  я  тебе  розстріляю,
щоб  врятувати  космос,
щоб  по  прекрасних  зірках
не  стріляти  з  моєї  брудної  гармати,
бо  то  вже  є  злочин.  ах,  то  є  жах!

дай  запишу  своє  слово
до  твоєї  поеми,  до  книги  рожевих  мрій.
які  твої  мрії?  я  теж  маю  мрію,
всі  твої  мрії  потрібні  моїй.

мрія  така:  не  здавайся,  борися.
вбий  мене,  руки  вгору!
ти  досягнеш  небес,  коли  виявиш
безумовний  характер  і  непохитну  покору.
я  стерпів  багато  мук.
а  ця  –  вже  не  стерплю  такої:
це  нереально.  
дай  вистрілю  в  тебе,  й  будемо  живі  обоє!

ні,  не  кажи  мені,  що  я  оскотинився,
що  ощетинився  і  скотився.
я  скорився  б  тобі,  та  жорстокій  недолі  –
подумав  би  –  й  не  скорився.

слухай,  я  поясню  тобі,  що  до  чого.
тут  немає  нічого  складного,
немає  нічого  страшного.
настала  пора  кохання  –  й  мусимо  так  робити.
так,  це  брудна  робота,
та  хто  ж  її  зробить  за  нас?
а  ми  удвох  там,  де  треба,
й  я  у  відчаї  в  слушний  час.

ні,  ні,  не  кажи,  що  втомилася,
чи  боїшся,  чи  до  незмоги  п'яна  –
знаю,  ти  зможеш.  а  як  буде  треба,
я  залишуся  тут  аж  до  рана.
що  моє,  то  моє,  що  твоє  –  то  також  моє.
просто  постав  тут  галочку,
як  у  виборах  батька  нації  –
і  отримаєш  9  життів;
просто  прилипни  до  мене,  та  пригорнися,
щоб  я  тут  не  стовбичив,  не  пив  і  не  курив.

а  якщо  ти  боїшся,  озбройся:
візьми  там  якогось  гранатомета  чи  макогона.
я  притримаю  двері  ногою;
а  горілки  мені  не  лий,
і  не  скидай  з  балкона

за  творами:  bang  bang  you;  no,  no,  no,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759278
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

secretly cruel

дивлюся  –  картинки  з  моїх  журналів,
ой,  повирізала  й  почепила  на  стіні.
стояла  спека,  а  вона
вбралася  в  білі  мережива,
та  так  і  ходила  без  ніякого  сорому.
о,  в  неї  довге  волосся
і  високі  чоботи  зі  зміїної  шкіри;
вона  була  –  не  знаю  як  сказати:
вона  була  як  повсякденний
мій  улюблений  звичний  костюм.

потім  вона  скинула  з  себе  то  все,
та  й  заходилась  обдирати  мою  душу!
це  було,  чисто  пісенька
shake,  rattle,  and  roll,
а  може,  карпати  програли  в  футбол.

та  я  знаю:  вона  таємно  жорстока.
не  такий  вже  я  дурень  в  підніжках  у  неї;
всі  її  наміри  бачу
зі  швидкістю  заплющеного  ока,
і  навіть  коли  почуваюсь  в  безпеці,
чекаю  від  неї  чого  завгодно.

таємно  жорстока.  схопила  мене  за  чуба,
кудись  потягла.  я  хотів  спитати
чого  їй  треба  –  та  лиш  поглянув  у  вічі.
я  поглянув  у  вічі,  й  побачив  те  двічі,
чого  вона  хоче.  так,  вона  дуже  груба.

тим  часом  наливає  собі  вина,
повільно  п'є.  каже:  авжеж,  повільно.

ну,  це  просто  таке  моє  щастя.
я  звик:  я  стукаю  по  дереві,
де  лиш  тільки  надибаю.  як  же  мені  щастить!
кажу  їй:  "ти,  як  вогонь,  а  я  –  твоє  паливо".
так,  вона  дасть  і  дає  мені  все,
я  ніколи  й  не  сумнівався  в  тому.

горе.  проте  ж  я  знаю:  вона  таємно  жорстока.
був  би  я  дурнем,  ніколи  б  того  не  знав.
жорстока,  жорстока.  таємна!  вона  жорстока,  –
ніхто  б  мене  у  цьому  не  розчарував

за  твором:  secretly  cruel,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759275
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

any way

грім  за  роги,  блискавку  за  хвіст!
я  вхопив  цю  бурю  за  хвіст,
я  вже  ніколи  не  буду  тим,  що  раніше.
там,  де  раніше.  нехай  ця  контора  пише:
я  вийшов  за  край,  ти  під  шкірою  в  мене,
я  бруд  під  твоїми  нігтями.  гадаю,  це  тому
тепер  ти  можеш  посадити  мене  в  тюрму.
та  й  сама  вже  попалася,  вирватися  не  вдасться.
ми  вдвох  у  повітряній  ямі,  так  падати  й  падати  –
а  як  розбитися,  то  на  щастя.

ти  переступиш  межу,  ти  не  стерпиш  мого  шантажу.
не  можна  ж  бути  маминою  лялькою  довіку.
я  завжди  з  тобою,  я  навчу  тебе,  все  покажу,
бо  я  такий  лікар,  що  знає  всього  без  ліку.

обережно:  це  ніж,  він  гострий.  
я  кажу  гострий,  а  ти  просто  повір.
а  як  поріжешся,  то  вже  не  заперечиш,
що  треба  слухатись.  твій  лоб  такий  гарячий!
гадаю,  ти  вже  не  маленька  мамина  доця.

йой,  то  хто  на  порозі  стоїть?  не  вовк?
ні,  нехай  там  стоїть,  то  нічого.
а  в  разі  чого  скажи  йому,  щоб  замовк,
бо  ти  його  боїшся,  сірого  й  страшного;
і  якщо  він  послухається,  ти  таки  чарівниця,
ти  ночуватимеш  сьогодні  в  солодкому  раю,
і  насниться  тобі  –  ну,  ти  сама  розкажеш,
що  тобі  там  насниться,
доки  я  тут  з  тобою  і  на  сторожі  стою.

та  я  трошки  знаю,  може  вгадаю.
знаю,  що  снилося  нам  сторожкої  минулої  ночі.
ти  вже  не  мамина  доця.  добре,  посиджу  тут  скраю,
ох,  ночі  вже  довгі,  а  дні  все  коротші  й  коротші.
і  коли  таки  схочеш,  ти  перескочиш
і  річку,  і  тин,  і  межу.
слухайся  мами,  та  роби  все,  як  я  кажу,
бо  я  такий  лікар  –  казав.  ну  добре,  посиджу  скраю,
а  що  тобі  снитиметься  –  побачу,  коли  задрімаю.

а  тим  часом  співатиму  нудну-пренудну  колисанку.
ні,  не  бійся:  там  у  кутку  –  то  не  вовк.
то,  може,  сон  твій  дрімає.  коли  скажеш,  щоб  я  замовк,
я  замовкну,  і  буду  поруч,  і  колисатиму  до  світанку

за  твором:  any  way  you  slice  it,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758779
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

trial by fire

ой,  я  маю  одне  життя,  й  мушу  його  прожити.
а  прожити  –  деякі  кажуть,  я  вже  далеко  зайшов.
то  й  що?  мені  треба  ще  трохи  зірок  наловити,
та  проспівати  ще  декілька  тисяч  пісень  про  любов.

що  ж,  я  знаю  дорогу,  а  насправді  драбину  до  неба;
я  вже  лізу,  ви  бачите?  –  нехай  начувається  світ.
похваліть  мене,  люди,  вам  робити  нічого  не  треба:
дядько  зробить  все  сам,  без  ніяких  борщів  на  обід.

ви  там  грайте  у  ваші  азартні  ігри,
а  на  мене  чекає  випробування  вогнем.
хай  вас  не  лякають  ні  азійські  вовки,  ні  тигри,
ні  теорії  змови,  ні  ленон,
ні  маркс,  ні  станіслав  лем.

нікого  не  слухайте,  вірте  лиш  тільки  в  себе.
вони  видають  вам  закони,  –
знайте,  хто  ви  насправді  є,
зважуйте  ваші  можливості,  знижуйте  ваші  потреби,
бо  я  лізу  нагору,  й  до  того  ж  зима  настає.

та  життя  нам  для  того,  щоб  жити.
знаєте,  в  чому  суть?
вони  мене  й  путають,  і  підрізають  крила,
та  я  житиму,  як  живу,  доки  річки  течуть,
і  ніяка  ще  гребля  цього  життя  не  спинила.

бо  насправді  життя  –  то  випробування  вогнем.
не  дощем,  не  плющем,  і  не  щемом.  –
затямте  собі  навіки:
це  спроба  сонцем,  що  сходить,
і  цілим  шаленим  днем,
і  пекельною  втомою  ввечері,
і  вночі,  коли  глюки  та  бліки

за  твором:  trial  by  fire,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758778
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

young and wasted

чи  ти  причарована,  чи  розчарована?  –  поясни  мені  так,
щоб  і  сам  я  повірив,  ніби  тебе  насмішив.
то  все  гра  і  брехня  споконвіку.  як  метелик  летить  на  маяк,
так  і  ти,  безголова.  отямся  –  і  не  слухай  людей-павуків.

ти  нерозважлива  й  дика.  гуляй  собі  десь  на  волі.
ти  не  просто  гарненьке  обличчя  і  золоте  ім'я.
спиш?  ну,  спи  цілий  тиждень  –
та  не  грай  невластивої  ролі.
хто  тобі  аплодує  –  павук.  хто  там  хвалить  тебе?  –  не  я.

ці  ж  павуки  казатимуть:[i]  ця  –  молода  та  марна.  
гайда  за  нею  лити  потоки  солодких  сліз[/i]  –
ах,  перепрошую:  "слів".  все  одно.  це  брехня,  й  нездарна
гра  павуків  у  банці,  й  я  вже  у  неї  заліз.

бачив:  дивився  здалеку,  як  у  центральнім  парку
виступала  з  погордою,  аж  кривилася  від  глядачів.
отже,  ти  прагнеш  вогню?  краще  викинь  свою  цигарку,
доки  я  ще  не  зовсім  п'яний,  і  нікого,  вважай,  не  вбив.

тобі  кажуть:  [i]пропаща[/i].  ти  кажеш:  "роби,  не  роби  –
все  одно  шкодувати",  –  й  регочеш.  ото  ж  ти  сумна  дурносмішка!
майже  тішуся.  дам  тобі  волю  –  й  нехай  ти,  мов  та  сироїжка,
блукаєш  цим  лісом,  де  люди  –
гадюки  й  отруйні  гриби.

горе:  ангели  не  дозволяють.  плакатимуть  за  тобою,
казатимуть,  лиючи  сльози:  "дурна,  молода  та  марна".
я  майже  втішаюся.  так,  я  також  зачарований  грою:
вона,  хоч  не  дуже  майстерна,  та  по-дурному  гарна.

аплодуватиму  лежачи;  а  ридатиму,  як  крокодил:
гарна,  та  марна!  заступіть  її  та  рятуйте.  –
захищайте  її,  не  шкодуючи  ні  людей,  а  ні  ваших  крил,
не  шкодуйте  нічого  –
й  ні  за  чим  тоді  не  шкодуйте.

за  твором:  young  and  wasted,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758470
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 18.06.2020


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

autumn leaves

осіннє  листя  за  моїм  вікном.–
осіннє  листя,  золоте  й  багряне.
я  сумую,  сумую  за  тим  дорогоцінним  сном,
де  осінь  –  ось  така  –  ніколи  не  настане.

ось  твої  губи,  вкриті  сонячним  пилком;
ми  в  сяйві  вдвох  посеред  сонячного  світу.
цілуєш,  як  сонце,  і  сонце  у  тебе  над  чолом
щасливо  усміхається.  так  цілує  літо.

так  цілує  воно,  коханий,  золотом  твою  руку  –
рідну,  що  за  неї  колись  трималася.
ти  пішов,  і  тепер  я  все  падаю,  мов  той  листок,
так  приречено  й  тихо,
ніби  йду  на  довічну  муку.
і  все  моє  життя  вмістилось  в  тому  дні,
а  дні  мої  всі,  як  життя.  скоро  знову
заспіває  зима  ту  саму  колискову,
пісню  смерти  –  й  потому  буде  снитись  мені,
мій  безцінний,  той  самий  сон:  пречисті
золоті,  золоті  поцілунки  на  листі

за  твором:  Les  Feuilles  mortes,  Jacques  Prévert

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758008
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

naked sity

де  ж  потерпілі?  всі  скам'яніли,
не  врятувався  ніхто;
ніхто  не  знайшов  свого  щастя  –
так  і  покам'яніли  самі.
так  фантазую,  бо  ходжу  цим  містом
сп'янілий  від  фантазій:  чи  стати  фінансистом,
чи  народним  –  чи  вільним,
чи  хто  зна  яким  артистом,
чи  політиком.

що  ж,  я  виношу  вам  мою  громадянську  позицію:
в  цьому  нев  йорку,  в  цьому,  агов,  мільйонері
й  люди  такі,  як  він  сам:
непарні,  з  жалюгідно  допитливими  очима,
а  я  не  шукаю  кохання.  я  блуджу  тут,
бо  заблудився,
я  блукаю  тут,  бо  заблукав.

в  цьому  голому  навіки  місті,
де  аж  10000000  життєвих  історій,
я  не  маю  жалюгідного  розгубленого  вигляду,
я  не  шукаю  за  розумінням  чи  співчуттям.

вулич-нічні  вампіри,  парочки,  парки  –
скільки  тут  парків?  –  стільки  тут  і  подій
блискавичного  закохування.  то  там,
то  там,  то  он  там
я  бачу  спалахи  сліпучого  кохання.
чи  то  лиш  фантазми?  старі  леді  з  юнаками,
юнки  зі  старими  джентельменами.
вони  могли  б  і  помінятися,  здається  –
ну,  то  таке  привиділось  дурне.
здається,  я  маю  проблему,  мене  трошки  нудить  –
так  само  сказала  б  он  та  гарна  дівка  –
та  я  дам  тому  ради,  бо  незабаром  сесія.

кажуть:  ми  тут  живемо  в  божевільному  темпі.
правильно  кажуть,  бо  то  перегони  з  дияволом.
так  мені  уявляється,  так  воно  й  є  насправді.
жаль  і  смуток  кругом  –  то  розлито  численні  вогні,
мов  калюжі,  і  там  чи  монетки,  чи  люди  на  дні,
чи  то  їхні  розбиті  скам'янілі  серця
і  надії  на  блискучу  стрімку  кар'єру.

незчисленні  загублені  люди
тиняються  тут,  мов  зоопарком,
все  шукаючи  пари  собі
в  цім  розпарованім  безнадійно  місті.

люди  мають  самотній  вигляд,
люди  мають  самотній  погляд.
кажуть,  це  місто  –  місто  широких  світоглядів
і  розмаїто-яскравих  поглядів  на  життя.

тут,  без  сумніву,  10000000  життєвих  сумних  історій,
тут  люди  10000000  категорій.
лиш  уявлю,  що  все  то  –  у  мене  в  голові,
і  знов  мені  нудно.  імовірно,  що  їй,  вже  під  зав'язку  хворій,
завтра  буде  ще  гірше,  а  позавтра  –  то  знають
лиш  сутінки,  та  настрої,  та  всілякі  думи:
чи  мої,  чи  суспільні,  і  якісь  вони  всі  нульові.

це  місто  мільйонер  і  місто  мільйонерів.
чимось  воно  скидається  на  далекий,  далекий  харків.
так,  я  згадав:  ви  могли  б  позмагатися
кількістю  чи  паркінгів,  чи  парків  –
та  вже  нехай.  але  де  більше  смутку  й  нудьги  –
не  скажуть  вам  ні  демони,  ні  люди,  ні  боги.

я  не  знаю,  чому  називаю  це  місто  голим.
цей  щасливий  нев  йорк  цілий  місяць  мені  не  дає
заспокоєння.  досі,  досі  не  під  моїм  контролем.
я  не  шукаю  кохання,  отже  я  заблукав.
йой,  нев  йорку,  ти  жорстоке  містечко!
коли  вже  будеш  моє?

за  твором:  naked  sity,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758005
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

x-ray eyes

і  знов  ти  кажеш,  що  не  хочеш
ні  кохання,  ні  романтики,  ні  пера  жар-птиці.
ні  кохання,  –  нічого.  та  зорі  очевидці:
знаю,  куди  ти  хилиш,
знаєш,  про  що  мовчу.
відомо,  що  тут  моє  в  цій  бакалійній  крамниці.
трохи  тебе  спантеличу,  а  трохи  тебе  засмучу:

маю  рентгенівські  очі  –
вони  бачать  і  через  брехливі  облуди,
і  через  броньовані  двері,
й  через  солом'яні  матюки,
і  через  вселенське
розчарування  аж  відтуди  й  досюди.  –
бачать,  як  ти  забрехалася.
я  не  вірю  в  народні  плітки.
ох,  таки  правда:  за  тебе  правдивіші
навіть  твої  чобітки.

не  віриш?  колись  ти  так  само  навчишся.
то  важко,  так  важко!  важко.
можливо,  знов  прийдеш  до  мене.  –  що  я  тоді  скажу?
не  знаю.  може,  скажу,
як  завжди:  не  плач,  моя  пташко,
бо  я  свою  любов  дбайливо  бережу.

за  твором:  x-ray  eyes,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757828
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

know something

я  бував  нагорі  і  внизу,
на  вершинах  і  на  глибинах  –
так,  я  бував  повсюди.  куди  ж  я  тепер  повзу?
можливо,  знатиму.  побачу  в  завтрашніх  новинах.
я  бував  і  запаморочений,  і  зачарований,
і  сліпий,  глухий  –  та  я  досі  чую,
як  ти  кличеш  вночі,
як  ти  кличеш  моє  ім'я.

я  бував  наодинці  сам
зі  своєю  дрімучою  самотою,
я  бував  і  з  тупою  байдужістю,
я  бував  навіть  сам  без  себе,
без  надій,  без  бажань  і  без  сил.  –
та  я  досі  бажаю,  щоб  ти  була  тут  зі  мною.

я  знаю,  я  точно  знаю:
я  вмію  розпізнавати  обман  і  шахрайське  мистецтво.
ти  навчила  мене  такого,  чого  не  вчать  ніде.
я  знаю  –  так  люди  кажуть,
до  чого  воно  веде;
так  і  ти  була  думала,  та  не  казала:
ніхто  мені  цього  не  дасть  так,  як  то  ти  давала:
ти  дала  мені  знати,  я  тепер  знаю  це  точно.

мені  було  27,  ти  стала  моїм  сонцем,
ти  стала  моєю  ніччю,  вечором,  ранком  і  днем.
ти  навела  на  мене  уроки  й  страшний  переляк.
ти  знала:  ти  розбила  мене,  бо  ти  знала.
мені  досі  болить,  лиш  тепер  ти  не  знаєш  як.

мене  вигнано,  списано,  викинуто  геть.
що  ж,  я  ходив  зі  своїми  страхами
й  зі  своїми  зірками  в  очах,
та  щоночі  я  досі  чую,  як  ти  кажеш  "заледве  ледь",
щоночі  я  бачу  тебе,  і  знову  роблю  те  саме:
те,  чого  ти  навчила.
чи  ти  вчителька,  чи  ти  нечиста  сила?
я  знаю,  я  знаю,  й  такого  знання
вже  не  дасть  нам  ніхто.  так,  тепер  я  не  маю
ні  вечора,  ні  ночі,  ні  ранку,  ні  дня,
та  зате  я  спізнав,  і  тепер  я  знаю

за  твором:  sure  know  something,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757816
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Маг Грінчук

"Не затулить лукаво тінню"

Не  прагни  бути  видатним  -  тебе  здолає  суєта.
Не  прагни  бути  самобутнім  -  відвернеться  простота.
Не  прагни  бути  досконалим  в  байдужому  безмір*ї.
Не  прагни  бути  і  сучасним,  де  кублиться  зневір*я.
Сьогодні  день  не  добрих  дій.  Він  беззахисно  відкритий.
"Його  не  затулить  лукаво  тінню"  -  сказав  так  критик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880075
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

anything

я  працював,  і  трудився,
аж  падав  і  підскакував,  –  все  заради  неї;
я  й  крутився  б,  і  вертівся,
шахрував  би  й  дурив  би,
й  закладав  свою  душу,
й  торгував  би  всіма  традиційними  цінностями
для  моєї  дитинки;
я  вкрав  би  і  вбив  для  моєї  дитинки,
я  грабував  би,  я  рвав  би  й  метав  би
все  для  моєї  дитинки;
я  повзав  би,  і  плазував  по-пластунському
через  все  це  флоридське  болото,
щоб  до  неї  прилужитися  делікатно  та  чемно.
я  щасливий  хлопець,  я  майже  ніколи  не  плачу.
якби  вона  десь  втекла,
я  все  одно  не  підвівся  з  колін,
а  так  би  навколішках  кинувся  наздоганяти.

я  марную  свій  час,  коли  мрію  про  неї,
так  залюбки  марную,  і  ні  про  що  не  шкодую.

їй  легко  догодити,  й  вона  не  вимагає  нічого.
я  хотів  би  знати  про  неї  все:
що  її  звеселяє,  і  що  навпаки  засмучує.
все  одно,  навіть  коли  з  неба  не  падають  гроші,
вона  все  одно  не  журиться.

вона  мені  показує  все,  що  знає  та  вміє,
через  те  я  такий  щасливий,
і  навіть  дуже  дурний.
коли  я  щось  пояснюю,  вона  уважно  слухає,
а  потім  усміхається,  й  каже:  "хочу  танцювати".

ми  гайцюємо  рокенрол:
то  коли  вертяться,  й  крутяться,
і  гойдаються,  й  скачуть.  вона  мене  веде
десь  у  первісницько-дике  суспільство  –
цей  стиль  життя  їй  подобається,  
а  мені  хоч  не  дуже,  та  все  одно  нехай

за  творами  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757448
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

getaway

я  намагався  втекти,
покинути  це  місто.
це  вже  вирішено.
тут  навіть  думати  нічого  нема:
я  не  повинен  місити
цю  грязюку,  що  наче
напівфабрикатове  тісто;
тут  задушливе  літо
і  холодна  брудна  зима.

я  намагався  вшитися
з  цього  поганого  місця,
щоб  знайти  вже,  нарешті,
свій  власний  американський  шлях:
він  простий,  як  стріла,  йде  за  обрій,
обабіч  високі  пірамідальні  тополі  –
в  цій  реальності  вільній,  безхмарній  і  добрій
шукатиму  власної,  може  й  нещасної,
та  незрадливої  долі.

як  часто  було,  що  я  почувався  самотнім!
та  це  вже  минуло.  тепер  я  лиш  знаю  одне,
тепер  я  лиш  хочу  одного,
маю  одну  лиш  нагальну  справу:
я  маю  піти.
так,  ось  як  кажуть:  [i]з  цього  діла  немає  тіста.[/i]
ні,  кажуть  так:  [i]з  цього  детройта  немає  міста,
а  як  є,  все  одно,  бо  воно  не  моє.[/i]

ось  мій  квиток.  завтра  востаннє
зійду  в  метро,  і  прощавайте  всі.
а  там  нарешті  воля.  тут  крутився,
як  білка  в  лотерейнім  барабані,
як  колесо  в  старому  шарабані,
як  кермо  у  невмілих  руках.
моя  дівчина  водить  таксі.

маю  втекти.  справді  буває  цікаво,
аж  дивно:  а  чи  моє  це  рішення?
яка  різниця.  моє  чи  не  моє  –
я  так  само,  як  ти,  маю  законне  право
на  це:  неухильно  й  без  околясів,
без  сумнівів  і  сумлінно,  –
виконувати,  як  є

джерело:  getaway,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757388
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

hotter than hell

Гайда,  рушай.
яка  вона  гарна!
вона  гарна  й  гаряча,  палкіша  від  пекла.
коли  я  побачив  її,  мало  не  впав  з  мотоцикла.
вся  в  шовках  та  в  мереживах,  ох!
не  дивися  –  хапай  її,  доки  не  зникла.

ти  диви.  я  кажу:  перепрошую  панну,
мій  обов'язок  –  допровадити  вас  додому.
а  відтак  супроводжуватиму  вас  в  навколоземній  подорожі:
там  в  просторах  світового  океану
є  багато  цікавого  та  захопливого,
якщо  випити  пляшку  рому.

гаряча,  гаряча!  палкіша  від  пекла.
ми  зробимо  правильно,  ми  вчинимо  гріх.
[i]я  не  звикла  до  рому[/i].  а  до  чого  ж  ти  звикла?  
вона  палить,  мов  сонце  ямайки,
я  люблю  її  більше  за  всіх.

в  чому  ж  проблема,  питаю.  –  чого  б  ти  тепер  хотіла?
вона  каже:  [i]багато  чого,  не  проблема,  але  не  в  тому  річ.
але  річ  і  проблема  ось[/i].  –  вона  показала  обручку,
і  я  провалився  в  пекло,  де  панує  полярна  ніч.

гаряча,  гаряча.  ми  зробимо  дуже  добре.
палкіша  від  сонця,  пекельна,  як  предковічне  зло.
ну,  будь  сильний  та  мужній.  рушай,  в  кого  серце  хоробре:
ти  справді  не  знаєш  зла.  а  як  би  нам  добре  було!

джерело:  hotter  then  hell,  kiss

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757137
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

goin' blind

я  знаю,  як  все  має  бути  –
не  для  нас,  не  для  них,
а  для  землі  взагалі.
деякі  люди  –  пігмеї,
а  деякі  –  ліліпути;
дехто  старий  вже  змалечку,
а  в  старості  всі,  наче  діти  малі,

тішаться  мріями.  я  ні  про  що  не  мрію.
то  означає,  що  я  сліпий.
в  світі,  що  нас  оточує,  бачу  саму  ентропію,
не  бачу  нічого  святого,
лиш  світло  в  тобі  одній.

дитино,  хіба  ти  не  бачиш?
скільки  тобі  вже  рочків?
а  мені  –  то  вже  давня  казка.
я  вже  сліпий,  гадаю.  мова  моя  суха,
та  такі  й  мої  очі;
і  якщо  сліпота  –  поразка,
я  прийму  її  чисто:  лагідну  й  без  гріха.

я  знаю,  як  все  має  бути  –
вмію  й  зробити  все  так.
ти  ще  дитина.  скільки  тобі  ще  забути!
я  вже  забув  все,  що  треба,
я  турок,  а  не  козак

джерело:  https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/goinblind.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756786
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

deuce

дитя,  підведися
та  виведи  звідси  свою  бабусю.
підведи  її  та  виведи.  я  вдячний,  дякую  тобі.
ти  ж  знаєш,  твій  старий  джоні  тяжко  працює  –
слухайся  його  і  роби,  що  він  каже.

дитино,  якщо  тобі  добре,
якщо  ти  з  усього  вдоволена,
ти  знаєш:  твій  чоловік  тяжко  працює,
він  працює  за  двох,  він  вартий
аж  двох  таких,  як  сам;
отже,  ціна  йому  –  аж  цілих  дві.

моя  золота,
не  став  чоловіка  за  його  літами:
він  став  чоловіком  якраз  за  віком,
якщо  це  не  дуже  складно.
перестань,  будь  ласка,  плакати,
й  роби,  що  він  каже.

насправді  він  тебе  дуже  кохає,
і  навіть  боїться.
дитино,  це  правда.  чи  добре  тобі?
він  тяжко  працює,  щоб  ти  почувалася
щасливою.  він  має  подвійну  ціну,
він  і  платить  подвійно,  –
він  і  платитиме  подвійно  за  все;
ну,  а  ти  –  правду  кажу:  неоціненна.
знай  собі  ціну  також,
і  слухайся  його:
він  знає,  що  робить,
він  знає,  що  каже.  –
завжди  роби,  як  він  каже

джерело:  https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/deuce.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756706
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

heart of chrome

думкам  не  потрібно  злості,
словам  не  потрібен  слухач.
приходиш  до  мене  в  гості  –
не  матюкайся  й  не  плач.

втім,  слухачі  потрібні.
на  коні  я,  чи  на  слоні,
приходьте,  чемні  та  здібні,
розумні,  веселі  й  смішні.

от  коби  ще  й  поодинці!
що  значить  ваше  "цвірінь-цвірінь"?
послухаю  –  бачу:  якісь  піхотинці
у  дворі  марширують  з  підскоками.
скажіть  мені,  що  за  хрінь?

о,  то  мої  чорногузі  бузьки,
а  то  он  –  надвірні  та  вірні
друзі  мої  горобці:
ґречні,  охайні,  вбрані  у  все  французьке,
а  дивляться  на  мене,  як  вперті  покупці.

любі  мої,  чого  вам  треба?
в  кожного  руки  та  ноги,  тулуб,  та  ще  й  голова.
чого  вам  ще  треба,  крім  сонця  та  неба,
й  української  мови,  що  здорова  й  жива?

кажуть:  у  тебе  там  завелося
ворогів,  шкідників  незліченно.  нащо  тобі?  продай.
нам  треба  таких,  що  римують  "колосся-волосся",
"роси-покоси",  й  "перепродай-продай".

а  сміюськи  не  хочете?  ви,  чорногузьки,
мало  тямите  в  тому,  що  таке  шкідники.
почитайте  граматику,  на  добраніч  і  дзюськи;
ну,  а  ви,  горобці,  постривайте,  гуляйте.
скільки  маю  зубів?  не  бачите?  знайте:
32  –  а  в  цій  пісні  теж  32  рядки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756455
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

rain

Я  не  можу.  ні,  я  не  можу  –
пробачте.
це  й  не  я:  це  від  мене  самої
відламана  дика  гілля.
о,  мої  неоспівані  дні,
о,  мої  несповідані  ночі,
не  плачте.
небо  зреклося  мене,
і  втікає  з-під  ніг  земля.

То  не  зрада  себе  самої
врешті  мене  надломила,
то  не  кинуте  поспіхом
запальне  курям  на  сміх  "люблю";
то  не  правда  свята,  що  за  неї
так  Божу  Матір  молила,
то  не  вірність,  о  Матінко  Божа,
що  за  неї  тебе  молю.

Тихо-тихо  у  грудях.
бідне  серце  моє  затяте!  –
то  ж  сама  його  там  замкнула,
щоб  од  світу  його  спасти.
вже  не  маю  нічого.  пам'яті  не  продати,
а  любити  отак  помірковано  –
краще  спалити  мости

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756383
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

no one writes

начистьте,  полковнику,  до  блиску  свої  черевики:
хай  не  знає  ніхто,  чого  тобі  варті  ці  дні.
таких  у  народі  шанують,  і  по  правді  вважають  великими,  
таким  не  стріляють  в  спину  –  хіба  що  вже  зовсім  дурні.

чи  плаче  вона,  чи  не  плаче  –  погода  надворі  не  зміниться.
пробач  їй  ці  сльози:  матерям  не  завадиш  плакати.
терпіння  у  неї  лишилось  на  денці,  а  сліз  –  по  вінця.
хоче  одного  тепер:  прочитати,  зрадіти  –  й  зіжмакати.

сієста,  полковнику.  –  година  недбалих  і  сонних.
а  в  тебе  –  і  справи,  й  обов'язки,  й  купа  уявних  листів.
а  ще  –  когута  годувати,  й  дивуватися  з  тих  забобонних,
темних  людей,  і  казати  про  сина:  "він  мало  чого  зробив".

тож  начистьте,  полковнику,  до  блиску  свої  черевики:
нікому  не  треба  знати,  чого  тобі  варті  ці  дні.
так  і  годиться  чекати;  таких  і  вважають  великими.  –
до  таких  і  не  пишуть  ще  1000  літ  по  війні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756294
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Рясна Морва

На захисті

Дрімає  ліс  у  тиші,
Дерева  в  сутіні,  в  росі.
Лиш  небо  вже  щось  пише.
Радіє  вранішній  красі.
Прозрів  ліс  з  ночі  чорний.
Шепочуть  збуджені  листки.
Утік  з  галявин  морок.
Проміння  ринуло  в  гілки.
І  море  звуків  всюди,
Заметушилась  комашня.
Пташині  скрізь  етюди.
На  захисті  краси  -  терня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880101
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

into the void, part I

ракетні  двигуни  жеруть  своє  пальне
так  швидко,  що  ракети  вибухають
стартом  з  землі  до  неба.
насправді  все  справне,  та  щось  їх  жене  й  жене,
немов  якась  неусвідомлена  потреба.
ревуть  і  стогнуть  їхні  полум'яні  дюзи,
трандець  усьому  світу  надійшов  –
то  й  що,  як  люди  –  дурні  й  боягузи:
спаскудили  планету  й  не  вірять  у  любов.

з  ракетних  двигунів  ростуть  стовпи  вогню,
той  вогонь  палить  все;  ракети  летять  в  порожнечу.
люди,  згоряючи  там,  проповідують  всяку  фігню
і  проклинають,  хто  наважився  на  втечу.
земле,  бувай.  будь  здорова  в  своїх  турботах,
в  ненависті  й  страхах,  і  в  війнах  за  твої
вичерпані,  виснажені,  витрачені  блага.
на  нас,  голо-босих  людських  істотах,
вже  немає  провин.  все,  що  в  нас  є  –  відвага
і  зухвальство  не  втручатися  в  твої  кишенькові  бої.

чи  не  ти,  хто  послав  аж  до  сонця  борців  за  свободу?
їхні  мізки  промиті;  лоно  твоє  –  брудне.
той,  що  обрав  по  парі  з  кожного  плем'я  та  роду  –
хай  він  себе  самого  до  пекла  вперед  підштовхне.
земле,  бувай.  ми  лишили  по  собі  незабутній  слід.
тим  слідом  вже  ніхто  не  піде.  хто  лишається  –
той  позбудеться  всього.
ну,  а  ми  десь  у  зорях  знайдемо  кращий  світ:
без  людей,  без  свиней,  без  грошей,
без  політичних  партій,  дякувати  богу:

без  нічого.  а  врешті  –  самі  невідомішки.
ось  де  слово  чудове,  ніби  щойно  з  книгарні.
там  печуть  пироги,  в  пирогах  –  лиш  вишневі  домішки,
як  от  ми  були  там  на  землі,  неконтрольовані  й  гарні.

прощай.  переказуй  те  саме,  ще  й  до  слова  додай
сатані  та  рабам  його:  хто  лишається,  той  лишайник.
може,  ще  й  серед  них  оприлюдниться  один  криворукий  чайник,
що  збудує  такі  ракети  –  то  скажи,  хай  відродить  рай

джерело:  https://www.azlyrics.com/lyrics/blacksabbath/intothevoid.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756152
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

shed

вже  не  можу  сказати  нічого  нового.
слова  –  не  звідси  родом.  тут  вони,  як  чужі.
тут  і  гроші  не  ходять  –  лиш  натовпом  ходять  в  ногу
якісь  карикатурні  дами  та  мужі.
хто  з  ними  злигається,  втратить  свою  дорогу
і  стоятиме  так,  як  я  оце,  нерішучим  стовпом  на  межі.

я  старався,  й  робив  все  правильно:  правильно,  але  й  ти
втратила  віру.  то  слухай:  далі  нема  де  йти.
 
погуляй:  я  копатиму.  вирию,  може,  скарб,
а  як  ні,  то  вже  звісно:  землянку  або  траншею.  –    
чи  даремно  тобі,  не  шкодуючи  ні  часу,  ні  уяви,  ні  фарб,
малював  майбуття,  що,  втілене,  зневажає  свою  ідею?
а  ідея  така:  не  втікай,  але  стій  та  борися,
хто  хоче  вийти  звідси  живим.
хоч  ховайся,  але  не  втікай:  не  вклонися
ні  ворогам,  ні  байдуже-боягузливим  друзям  твоїм.

скільки  нещастя  й  гніву  збурюють  чесні  слова,
коли  їх  за  звичаєм  осмислити  й  перекрутити!
люди,  зітхайте  й  плачте,  бо  правда  ще  досі  жива
і  дозволить  вам  з  неї  глумитися,
і  не  дасть  вам  ні  сну,  ні  просвіти.

і  буде  вам  гірше  дедалі,  і  в  вашу  нудьгу  впадете,
і  киватимете  хто  на  обставини,
хто  на  гнилі  моралі,
і  ніхто  з  вас  ніколи  не  згадає  про  те,
що  кажу  вам  тепер.  не  слухайтеся  й  надалі:

хто  хоче  вийти  звідси  живим,
не  втікай,  не  ховайся,  але  стій  та  борися.
не  перекручуй  вже  правди,  та  як  схочеш,  вклонися
брехунам,  ворогам,  нікчемам  –
всім  теперішнім  друзям  твоїм

джерело:  http://www.lyricsdepot.com/rainbow/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754877
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

catch the rainbow

години,  коли  сутінки,  –  щасливої  години,
коли  про  неї  згадую  –  тоді  вона  прилине,
мов  мрії  тихий  голос,  мов  тихий  невидимий  сон:
то  сон  про  еолову  арфу,  й  перед  нею  тремтить  єрихон.

аж  нарешті  впаде:  то  так  тепло  та  ніжно,
якось  так  блискавично  без  грому
торкнеш  моє  обличчя,  і  вже  я  запалав  –
і  ми  обоє  падаємо  ген  в  сонячну  солому,
й  лиш  хочемо,  й  молимо  бога,
щоб  це  було  правдою,  й  щоб  ранок  не  настав.

ми  вірили,  ми  ловимо  веселку,
коли  вітром  нас  несло
до  сонця,  що  падає
так  поволі  за  виднокрай.
лети  ж  тепер  без  сумніву:  ми  знову  без  притулку,
лиш  наші  кораблі  тремтять  нетерпляче:  рубай
швартові,  сонечку!  не  думай,  що  земля  –
то  щось  пласке  й  приблизне,  як  от  глибока  тарілка.
я  бачив  її  уві  сні:  я  бачив  її  здаля
в  залізних  кайданах:  марна,  змарніла,
та  зате  в  неї  космос,  –  і  вона,  мов  весела  бджілка,
все  біжить  та  біжить.  не  мороч  мені  знов  голови,
лиш  прийди:  я  благаю.  о  сонечку,  благослови!  

прийди  на  світанку  –  я  прийду  на  світанку.
хоч  би  як,  я  молитиму  знову  тебе  аж  до  ранку:
прийди,  мій  світанку,
прийди,  мій  світанку,
прийди

джерело:  http://www.lyricsdepot.com/rainbow/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754575
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

full of rascals

течу  додолу  сходами  цієї  інституції
для  політично  божевільних.  –
я  течу,
мене  тут  більше  не  побачать.
попрощайся  з  цим  днем,  з  цим  сонцем.
відтак  я  гнистиму  десь
в  нелегальній  підпільній  в'язниці
на  оберемку  несанкціонованої  соломи.

кажуть  про  мене,  що  я  народився  з  попелу.
це  правда,  –  й  від  самого  попелу  вчився.
я  вчився  чемної,  ухильної
та  продуманої  поведінки
–  вчився,  як  блазень,  корився,  мов  раб.  
і,  поки  смоктав  отруйну  державну  цицьку,
не  знав,  що  вона  отруйна.
тепер,  коли  знаю,  все  одно  не  втечу.
але!  я  піддався,  і  за  те  нікому  не  віддячу:
ні  коту,  ні  собаці,  ні  тобі,  офіційному
всіх  країн  з-під  поли  діячу;

і  хоч  я  на  висотах,  кажуть,  мені  не  шкода
ні  тебе,  ні  тебе,  ні  себе  самого.
цих  висот  не  сягає  навіть  тепла  вода.
така  бридота.  ну,  побачимося  в  пеклі  в  разі  чого.

знайте  ж:  мене  заморозили.  я  –  заморожений  тіломатеріял,
що  примерз  до  свого  виняткового  трону.
тут  зі  мною  метелики  ще,  ніби  ангели,
й  цілий  народний  хурал  –
кожен  боїться  поміряти  мою  виняткову  корону.

що  я  скажу  їм  після  століть  царювання?
я  не  маю  нічого,  лиш  запеклі  переконання.
колупаю  стіну,  кров  тече  мені  з  пальців  –
я  втечу:  я  в  це  вірю  –  й  тоді  ми  побачимо,
чи  проститься  мені  ця  втеча
від  життя  до  життя,  з-під  ярма  прокляття  

це  наслідування.  джерело  –  deep  purple

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754083
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

all the time

далекий  шлях  попереду
аж  ген  за  багатьма  ночами,
немов  за  багатьма  дверима.
проте,  коли  б  я  біг,  мов  дикий  тур,  
та  вибивав  їх  лобом,  
далеко  був  би.  –
вже  був  би  далеко
від  цих  нескінченних  тортур,
і  вже  десь  подвизався  б
чи  мікробом,  чи  землеробом,
наприклад.  так  буває.  мене,  мов  черепаху,
безперестанно  переслідує  чи  слава,  чи  ахіл,
чи  смерть  від  грипу.  не  бійся,  бо  я  маю
на  кожен  день  новеньку  жменю  праху,
щоб  в  вічі  кинути,  –  ще  й  пару  білих  крил.

нема  таких,  щоб  скинули  мене  з  моїх  коліс,  
чи  з  трону,  чи  з  небес,  чи  кинули  за  ґрати,
але  я  біг  би,  мов  дикий  кабан  через  ліс
стрімголов,  коли  мав  би  тебе  наздогнати.

хтось  казав  чи  співав,
що  життя  –  то  порожнє  шосе:
мчи  та  мчи.
ну,  не  смішно?  я  виграв  би  всі  перегони,
і  робив  би  потому  те  саме,
що  тепер:  лінувався.  я  маю  все,
і  то  куди  ж  мені  бігти?
але  ти  випий  море,  зеноне.

я  полежу  тут  сонний  в  високій  траві,
мої  ноги  –  за  обрієм;  всі  мої  мрії  –  зі  мною.
хай  дзижчать  невгамовні  амбіції
там  десь  у  голові:
не  змагатися  ж  їм  з  тобою,  такою  дзвінкою?

ми  тут,  ми  в  згоді.
ми  в  згоді  з  часом,
ми  в  згоді  з  усіма  часами  світу  –  
не  квапся,  не  турбуйся,  любови  не  сором
рвучкими  вчинками,  дурними  цілковито.

за  твором:  all  the  time  in  the  world,  deep  purple

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753915
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

t. s. eliot, the rock, part X

ви  бачили  новобудову,  що  оздобив  її
той,  хто  вночі  приходить;  її  вже  присвячено  богу.
це  тепер  церква  земна,  ще  один  світоч  на  пагорбі
в  світі,  де  заворушення  й  темрява,
і  ознаки  страху  великого.
і  як  нам  про  майбутнє  мовити?
чи:  та  церква  одненька  –  все,  що  могли  збудувати?    
чи:  церква  земна  свята  порятує  цей  світ  невдовзі?

великий  змій  дрімає  десь  насподі  світу,
скрутившись  так,  немовби  ковбаса  –
чи  нас  приваблює  така  романтика  й  краса?
ось  він  око  розплющив,  і  друге.
він  прокинувся.  він  голодний.
він  підвів  свою  голову,  роздивляється  направо  й  наліво:
"я  голодний  до  дії.  так,  я  голодний  до  смерти.
милосердна  пора  минула,  і  настала  година  жерти".

але  таємниця  зла  –  надто  глибока  яма,
щоб  її  глибину  заміряти  цікавим  людським  поглядом.
покиньте  юрбу  шанувальників  золотого  зміїного  ока:
то  раби  й  перша  здобич  змія.
залиште  їх,  ходіть  своїм  шляхом,
не  вдивляйтеся  в  прірву.  щоб  пізнати  добро  та  зло,
знадобилася  б  вічність;  щоб  осягнути  вічність,
знадобилося  б  дві.  радійте,
бо  вже  маєте  світла  досить,
аби  вам  не  спіткнутися  на  вашім  шляху  й  не  впасти.

о  наше  світло  незриме,  хвалимо  тебе!
ти  сліпуче  для  зору  земного,  в  тобі  споглядаємо  істину.

о  найясніше  світло,  хвалимо  тебе.
світло,  що  вранці  осяяло  маківки  нашого  храму;
світло,  що  ввечері  приязно  та  прихильно
споглядає  наш  спокій  і  лагідний  лад  у  родині,
щоб  відбити  його  на  небесній  золотаво-рожевій  світлині;
о  світло  сутінків,  о  присмеркове  світло,
що  тишу  приводить;  що  збуджує  сови  на  лови
і  кажани,  щоб  з  вибриками  пурхали  вони,
як  інтровертні  стрімголов-карколомні  перевертні,
як  нло,  що  не  світяться,  а  поглинають  світло;
і  нетлі,  що  вабить  їх  світло  ніч-не-та-не-ден-не  
і  все  незвичайне,  дивне  й  несвітенне.–  
о  світло  місячне,  і  зоряне,  о  світила  небесні!
у  хмарних  просвітках  –  просвітлення  й  просвіта;
і  танки  світлячків,  безтурботно-допитливих  нічних  літописців,
над  мовчазними  лавами  рішучо-татарського  зілля,
що  очікує  чи  то  на  ранок,  чи  на  туман  та  росу;
 
і  ви,  нарешті,  досвітки,  й  усміхнені  світанки  –
й  знов  сходить  сонце,  сонце.
о  світло,  сутносте  світу!
тобі  вклоняємося,
славимо  тебе;
дякуємо  за  світло,  що  ми  запалили:
світло  жертовника,  світло  святині;
світлики  маленьких  свічок  для  тих,
що  опівночі,  думками  до  бога  линучи,
молитися  люблять;
і  світла,  що  йдуть  через  вікна,
мов  через  святі  ікони;
і  світла,  що  відбиваються
від  мармуру,  й  золота,  й  деревини  всередині.
о  світло,  наш  зір  слабосилий  та  кволий.
твій  світ  нам  такий,  наче  дивимося  з-під  води,
що  брижами  вся  вкрита,  й  навіки  неспокійна.
ні,  ми  не  можемо  всього  побачити,
щоб  як  слід  то  віддати  в  слові,
бо  вода  –  не  для  наших  очей:
ми  бачимо  світло,  та  ми  не  бачимо,
що  породило  його;  в  щирих  сльозах  гукаємо:
о  світло  незриме,  невидиме,  незнане  і  незбагненне,
славимо  тебе!  

в  нашій  земній  біганині  нас  втомлює  наше  світло.
радіємо,  коли  завершується  день,  бо  тоді  гра  скінчилася;
наше  завзяття,  наш  захват  завдають  забагато  болю.
ми  –  діти,  що  легко  втомлюються:  діти,
що  вночі  прокидаються  часто,  а  так  засинають,
як  злітає  вночі  ракета:  миттю.
наш  день  –  чи  для  роботи,  чи  для  гри  –  задовгий.
коли  ми  втомилися,  коли  неуважні  і  недоладні  в  усьому,
то  значить,  що  треба  вже  спати,
і  слухняно  ми  спати  йдемо,
коли  каже  нам  втома,  і  зорі,
і  ніч,  і  день,  і  пора  цього  віку,  і  року;
і  ось  ми  в  ліжку  вже;
ще  свічку  загасити.
гасити  й  знов  запалювати  –
то  наш  обов'язок:  завжди  гасити,
завжди  запалювати  знов.

отож,  ми  дякуємо  тобі
за  цей  маленький  вогник.  його  огорнула  пітьма.
ми  дякуємо  тобі,  що  наш  подвиг  довершено.
це  був  подвиг  віднайдення,  вгадування  й  творіння
навпомацки  в  темряві  лиш  при  світлі  наших  очей.

і  коли  ми  повинні  звести  олтар
для  цього  незримого  світла,
ми  зведемо,  щоб  на  ньому  встановлювати
такі  от  маленькі  вогники,  звичні  для  нашого  ока.
дякуємо  тобі.  темрява  тепер
нагадує  нам  про  світло.
о  світло  незриме,  складаємо  дяку  тобі,
і  величі,  й  славі  довіку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753584
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

t. s. eliot, the rock, part IX

сину  людський,  поглянь  твоїм  оком  та  почуй  твоїми  вухами,
і  прихили  твоє  серце  до  того,  що  показую  тобі  тепер.

хто  є  той  –  та  ми  знаємо,  хто  то  сказав:
[i]прихисток  божий  є  оселя  печалі;
там  ми  повинні  ходити  в  чорному,  човгаючи  скорботно;
там  з  видовженими  кислими  обличчями
повинні  блукати  між  голими  стінами
з  лебедінням  глухеньким,  з  пошептом  тьмяним
в  блиманні  та  мерехтінні  поодиноких  вогнів[/i].

вони  склали  б  на  бога  свої  глибочезні  смутки,
свою  зашкарублу  журбу,  що  мучить  їх  безперестанно
через  їхні  гріхи  та  переступи,  старі  та  нові  на  всяк  день.
вулицями,  однак,  гуляють  вони  гордовито  та  пишно,
мов  рисаки  чистокровні,  нетерплячі  до  перегонів:
приоздоблені  та  причепурені,  на  всяк  погляд  великорозумні
однаково  на  ринку,  на  майдані,
в  парламенті,  і  навіть  на  вечірці.

високої  думки  про  себе,  завжди  вухом  і  носом
до  фестивалів,  гаразд.  ми  посидимо  трохи  в  жалобі
десь  в  приватнім  покої,  ніби  уроки  вчимо,
але  потому  –  вивчимо,  як  насправді  веселяться  святі.

душа  людини,  щоб  творити,  має  танцювати.
ось  камінь  мовчазний,  неоковирний.  коли  митець
поєднає  свою  душу  з  його  душею,
він  породить  якесь  нове  незвичайне  життя.
будь-яка  частка  природи,  жива  чи  мертва,
в  єднанні  з  мистецьким  зором
стає  новим  життям,  і  постаттю,  і  барвою  –
стає  художнім  твором.
з  хаосу  звуків  постає  прекрасна  музика,
з  болотяної  твані  слів,  що  довкола  нас,
зі  сльоти  розмитої,  з  туману  й  грязюки,
що  не  мають  в  собі  нічого  осмисленого  –
краса  й  зачарування,  ясна  джерельна  мова,
досконала  й  жива  навіть  в  своїх  спотиканнях.
 
господи,  чи  не  приносити
на  славу  тобі  таких  подарунків?
всі  наші  сили  та  здібності
на  твій  олтар  покладаємо  –  чи  не  треба  вже  цього  тобі?
так  догоджаючи,  не  шукаємо  ласки  твоєї,
а  лиш  хвалимо  наші  дари,  що  від  тебе:
життя,  добрий  розум,  гідність,
благодатну  просвіту  й  смиренство.
а  про  танці  та  співи  ума,  і  всілякі  веселі  забави:
ти  –  господь,  що  творив.  побажай  так  і  нам  творити
з  насолодою,  й  та  насолода  –  також  на  славу  тобі.
все,  що  наше  –  від  тебе;  й  також  –  творча  свобода,
адже  в  творчості  нашій  –  наше  служіння  тобі.
 
в  людині  єднаються  дух  та  плоть.
так  і  служить  вона:  як  духом,  так  само  й  плоттю.
видиме  та  невидиме,  двоє  світів  поєднались  в  людині,  –
так  само  вони  поєднуються  і  в  господнім  храмі.
не  заперечуйте  плоті,  служіть  також  їй,  як  належить,
і  ви  побачите:  храм  наш  довершено.  після  стількох  тривог,
після  прагнень  і  спроб,  по  труднощах  та  перешкодах,
бачимо  камінь  –  він  досконалий,  прекрасний  –
бачимо  образ  розп'яття  господнього  заради  нас;
бачимо
вівтар  його,  уквітчаний  розмаїто;  з  вівтаря  б'є  до  неба  світло  –
світло,
світло  –
то  є  видимий  образ  світла  невидимого

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753451
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 18.06.2020


Crystal view

t. s. eliot, the rock, part V

борони  мене,  господи,  від  чоловіка
з  добрими  намірами,  та  з  пишним  серцем,
бо  серце  –  облудне  понад  усе  й