Хотів, щоб мовчала — мовчу, аж луна.
(У шафі кричить моя внутрішня Жанна).
Сказав, щоб була, мов весняна струна —
Я ж стала акордом для твого баяна.
Хотів, щоб я їсти варила щодня —
Я варю інтриги, борщі — по настрОю.
Сказав: “Ти жіночна, як рання роса!” —
То чом ти тікаєш, як пахне грозою?
Хотів — щоб в запасці, з вустами із меду.
Та з шовку я, з перцю, та із кропиви.
Я може, коханий, і в пекло піду—
Та все ж не змінюсь, тому просто люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042156
дата надходження 21.06.2025
дата закладки 21.06.2025
Приручити мене — як кішку:
Ні один за життя не зміг.
Я торкаюсь — м’яка і ніжна,
та у погляді — тінь доріг.
Ти гадаєш — я вже з тобою,
Бо пірнаю в обійми твої.
Та насправді — я граю грою,
де всі правила у мені.
Ти вважаєш — я вже покірна,
що пішла на тепло й любов…
Та в мені — ніч напіввільна,
і свобода — мов тихий зов.
Я муркочу — та це омана,
я зникаю, коли схотів.
Моє тіло — шовкова рана,
Що не любить чужих ланцюгів
Я втікаю — і ти за мною,
я шепочу — й тремтять уста.
Ти вважаєш, що я без зброї…
Й моя зброя — жага пуста?
Я ж в тобі вже, як дим у тілі,
Як слабкий, то мене минай,
Ти ще мрієш — а я вже вмію…
підкорити. Не підпускай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041527
дата надходження 12.06.2025
дата закладки 12.06.2025
Приручити мене — як кішку:
Ні один за життя не зміг.
Я торкаюсь — м’яка і ніжна,
та у погляді — тінь доріг.
Ти гадаєш — я вже з тобою,
Бо пірнаю в обійми твої.
Та насправді — я граю грою,
де всі правила у мені.
Ти вважаєш — я вже покірна,
що пішла на тепло й любов…
Та в мені — ніч напіввільна,
і свобода — мов тихий зов.
Я муркочу — та це омана,
я зникаю, коли схотів.
Моє тіло — шовкова рана,
Що не любить чужих ланцюгів
Я втікаю — і ти за мною,
я шепочу — й тремтять уста.
Ти вважаєш, що я без зброї…
Й моя зброя — жага пуста?
Я ж в тобі вже, як дим у тілі,
Як слабкий, то мене минай,
Ти ще мрієш — а я вже вмію…
підкорити. Не підпускай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041527
дата надходження 12.06.2025
дата закладки 12.06.2025
Приручити мене — як кішку:
Ні один за життя не зміг.
Я торкаюсь — м’яка і ніжна,
та у погляді — тінь доріг.
Ти гадаєш — я вже з тобою,
Бо пірнаю в обійми твої.
Та насправді — я граю грою,
де всі правила у мені.
Ти вважаєш — я вже покірна,
що пішла на тепло й любов…
Та в мені — ніч напіввільна,
і свобода — мов тихий зов.
Я муркочу — та це омана,
я зникаю, коли схотів.
Моє тіло — шовкова рана,
Що не любить чужих ланцюгів
Я втікаю — і ти за мною,
я шепочу — й тремтять уста.
Ти вважаєш, що я без зброї…
Й моя зброя — жага пуста?
Я ж в тобі вже, як дим у тілі,
Як слабкий, то мене минай,
Ти ще мрієш — а я вже вмію…
підкорити. Не підпускай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041527
дата надходження 12.06.2025
дата закладки 12.06.2025
Текст - автора, виконання пісні - штучний інтелект
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033923
дата надходження 23.02.2025
дата закладки 16.03.2025
Ти - Зорепад зачарованих мрій...
Ти – моя Радість і Смуточок мій.
Ти – як Усмішка щаслива, ясна.
Ти – наче Пісня в гаю голосна.
Ти - моя Нічка, що пестить мене.
Ти – моє Світло, що сум прожене!
Ти - наче райдужний спалах Вогню,
Ти - моя Сталь, що дарує броню.
Ти – мій Прихисток, коли буревій.
Ти – як Розрада в печалі сумній.
Ти - як Троянда в пустелі пісків,
Ти – моя Мудрість в безодні віків.
Ти – як у квітах шалена Весна!
Ти - мелодійна Кохання струна.
Ти – наче росяний Спів солов’я,
Ти – моя Жінка.
Назавжди моя!
2008
____________________
в якості ілюстрації використано одну з робіт С.Хенкса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849322
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 18.03.2021
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.08.2020
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 25.02.2020