У кожного – своя стежка
У спалахах надій і безнадій
Летять літа крізь мур-випробування.
Вони – у повсякденному труді,
У снах тривожних, в самовихованні.
Життя – мірило пережитих літ,
Де все сплелося: і шовки, і терни,
Бо вже такий цей неспокійний світ,
Де в кожного своє каміння й перли.
І хочемо цього ми, а чи ні,
У кожного – своя життєва стежка,
Котра частіш веде нас по стерні,
А це не шовком вишита мережка.
8.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016097
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
Коли постукає розлука у вікно,
Але ти не впускай її в серце
І тоді, коли навіть погладить чоло,
Хай вона відлетить, ніби скерцо.
Не впускай ти її, коли вмить обійме
І промовить, що щира подруга,
Знай, що з нею життя буде звісно не те,
Не тепло́ і не біла то смуга.
Відганяй і надалі, в дрімучі ліси,
Щоби зникла наза́вжди, навіки,
Ось, тоді у житті будуть вірні сліди
І для тебе цей захист, як ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015978
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 23.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm4pkaVqaT0[/youtube]
Незвичайний серця стук,
Струни серця в позолоті.
Чуєм тихий, ніжний звук,
Воно зАвжди у роботі.
Ні секунди на спочинок,
Прислухається до нас.
Прав нема на відпочинок,
Наший слухає наказ.
Може швидко ритм змінити,
Як відчує щось не так.
Здатне все в собі вмістити:
Спокій, радість, наший страх.
І заб"ється дуже сильно,
Разом з нами все долає.
Це здається дуже дивним,
Як воно все відчуває?
Часто плаче воно з нами,
Сліз гірких воно не ллє.
Болять сильно його шрами,
Пробачає все ж усе.
Нам пробачить усі сльози,
Негаразди у житті.
До нас завжди воно добре,
Трима в життєвій боротьбі.
Чуже серце, хто відчує,
Чи узнає, як болить,
І чому воно бідує?..
Своє сердечко бережіть!
Кожен стук - це шлях до щастя,
Без сліз гірких і без суми.
Вірить треба - це все вдасться,
Стук сердешний чуєм ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016067
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
Люблю стихи с красивой рифмой
И текстом "песни соловья".
Для Клуба, словно, доброй лимфой
Они являются всегда.
Люблю в стихах добро и радость,
Плюс руку помощи друзьям.
И не намешана в них гадость;
Подводных нету рифов, ям.
Люблю стихи за гениальность,
За позитив и светлый ум;
Когда отсутствует банальность,
Несправедливость рад и дум.
Люблю в стихах красу природы,
В ней первозданность чистоты.
И адекватны в них народы,
И с уваженьем "вы" и "ты".
Люблю стихи обыкновенно,
Я не фанат любой "мазни".
Стихи живут пусть непременно
В свободе, правде и любви.
18.05.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016077
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
(У ці важкі дні, так
хочеться світлих мрій)
Блакить неба ясна, як широке поле,
Із земним світилом людські побажання,
Сподівань таємних, щастячка і волі,
Як політ пташини, звечора й до рання.
А здаля, по краю, бірюзи серпанки,
Не зумів світанок, приховати радість,
Загравань із сонцем, його забаганки,
Вже втікав від ранку, щоб не їла заздрість.
Синьооке небо, то безмежне поле,
Волошковий колір, як цвіт витривалий,
Для життя, стежини подарунок долі,
Щоби настрій гарний, стук сердець бувалий.
Враз по небу, хмари, як білі ряднини,
Принесуть надії, тоді й душам спокій,
Як шматки лугові, зеленаві нині,
Тут цвітуть ромашки в них жовтенькі очки.
Та буває, раптом, потемніє злісно,
Блискавиць стремління - війни миготіння,
Навесні частіше, не чекавши звісно,
Ой не треба, простір, даруй просвітління.
Гей летіть хмари, із чорними хустками,
Хай яснить зірниця, а дощі сльозливі,
У минуле підуть. Сини й доні мами,
Мов птахи, на крилах, злетяться щасливі.
Підкрадався... вечір, ластівки високо,
Най у мирний час та й щоднини довіку,
До доріг незнаних, відлетить жорстокість,
Ластів’ятко миле втішається світу.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю із Зеленими святами!
Миру ! Щастя і добра!
Хай Трійця свята придасть вам більше віри і любові!
23.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016079
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
Є край села старий ставочок,
в якому лагідна вода —
старий куточок мрій дівочих,
що в душу смутком запада.
Над тим ставком верба похила
не зводить погляду з води:
там лебедині ніжні крила
лоскочуть хмарам животи.
Старій вербі доконче треба
розплутать таїнства клубок:
чи то в ставочку плава небо,
чи мо вже небом став ставок?
Був шлях до істини далекий
і вдалим видався б, якби
не знепритомніла від спеки
зелена маківка верби...
Ми всі шуканням оповиті.
Та як далеко не ходи —
усе пов'язане у світі.
Усе — від неба до води.
---
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015711
дата надходження 17.06.2024
дата закладки 17.06.2024
Переливається блакить.
Цвіте болото. Тріскотить
В багні квітучому вода.
Утихомирилась орда,
Розгойданих вітрами бриж.
Заверещав у хащах стриж -
Злетілись до верби пташки -
Вмостились на сухі вершки,
Старої, наче сивий світ,
Дуплястої до верховіть -
Вирішують життя боліт.
А восени їм у політ,
В краї далекі та чужі.
Про дім піклуються стрижі,
Народять тут своїх малят -
Крилатих, гомінких пташат.
Примітка: світлина автора 15.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015659
дата надходження 17.06.2024
дата закладки 17.06.2024
[i]Якось так...[b][/b][/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DlOoezO24aA[/youtube]
[color="#7a0585"][i][b]Вже вкотре ми спускаємось у морок,
бодай-то, Боже, не в рашистський “мрак”.
Й цілуємо Христа щодень раз сорок,
вдягаєм вишиванку, а не “фрак”…
І – стоїмо!.. Стої̀м на стражі світла,
боронячи планету віді зла, –
такий прирізок, згідно з заповітом,
Свята природа щедро нам дала!
І дай нам, Бог, не втратити потуги
й партнерам нашим в допомозі нам!
Вже скоро ми відзначимо Подугу –
дамо по шиї зайшлим “пацанам”.
Ось тільки б світу зрозуміти треба:
прикінчить зло – його це слушний шанс!
...Планета, вірю, йде, уже, до себе
і не впаде в “шаманський” раші транс…[/b]
[/color]
18.04.2024
[i]Від автора: шановний Булат Окуджава кличе
солдат "немитої росії" з неоголошеної війни...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013454
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 19.05.2024
Збирає сонце пальці позолочені у жменю,
Погладивши при заході смарагдову долину,
Розшиту квітами, ховає ніжно у кишеню,
Присівши за горою, губиться, укравши днину.
Звиваються вужами розпростерті світлотіні,
Перетворившись у густий, тягучий морок-йогурт,
Опущена пітьма з туманом разом у сплетінні,
Затягує думки в журливий та імлистий омут.
Простори зоряні умиються з роси сльозою,
Удари серця відчуваю у долині часу.
Крутливий, невгомонний вітер не дає спокою -
Затихне смирно перед атмосферною грозою.
Світанок переборе сум - наповнить світлом чашу.
Я й досі подумки шукаю тінь вечірню Вашу.
8-10 Травня , 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013057
дата надходження 12.05.2024
дата закладки 14.05.2024
Если в прекрасном будущем однажды мне скажут: «А ну,
возьми карандаш и нарисуй войну!»,
то и пяти секунд для этого хватит мне,
поскольку я знаю главное о войне.
Я нарисую не гору из черепов,
не бомбу, взорвавшую мирный сон городов,
не птицу стальную, что камнем летит с небес,
не алую реку, не черный безрукий лес,
не бескрайнее поле, где густо растут кресты,
не собак, человечьим мясом набивающих животы,
не старуху, что зверем воя, обнимает сыновний гроб,
не пулю-дуру, что ищет чей-то высокий лоб,
не новобранца с оторванной головой,
не мальчика, что под грудой обломков еще живой,
не плоский ослепший остов с табличкой «родильный дом»,
не погремушку, солдатским раздавленную сапогом,
не смерть, что в ночи подобна огненному столпу,
не потерявшую разум, мечущуюся толпу,
не атомный гриб, не дрон, не горящий танк, –
символ войны – запомните! – бумеранг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012907
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 12.05.2024
/віланела/
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Тривозі ж – цілу ніч волати.
Десь озиваються гармати,
Густіє кров, неначе ртуть –
Комусь прийшлось життя віддати.
У сні захисника-солдата –
Плугатарі з плугами йдуть,
Як солодко про це згадати!
Козак лишився б… Зачекати
На наречену молоду
( Ич, розспівалися дівчата!)
Та треба землю захищати.
Відводити страшну біду.
… А десь в тилу, ладнає мати
Вечерю в рідному саду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012903
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 12.05.2024
Як у голуба тріпоче,
Ваше серденько чуттєве -
Сповістити, мабуть, хоче,
Що усе в житті миттєве -
Крім вселенської любові,
Що у душах перестрічна.
Сни проходять кольорові -
Непогасна тільки вічна!
9.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012909
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 12.05.2024
Послухай мову ранішню весни,
Її таку тендітну і незриму,
Як граються зманіжені листки,
Чаруючи харизмою екстриму.
Кремезний дуб, як велетень стоїть,
Воліючи своїми почуттями,
Мов у безмежжі стомлених століть
Заглиблений у світ всіма думками.
Замріяна береза де луги,
Розкішно похилила милі віти,
Бентежить душу ніжністю весни,
Як неньки серце найрідніші діти.
Ожина задивилася у даль,
Охоплена земними відчуттями,
А за вікном, приглушено рояль
Співає дивовижно голосами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012937
дата надходження 11.05.2024
дата закладки 12.05.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,
А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.
Застрягла у суго́рбі лиш провина.
Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
Який вдихала, ніби кисень часу.
Душа, неначе всілась на журби шпагат.
Зима безмовна у холодній рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[i]Курка хоч і літає,
Та орлом ne стає!
Народна мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова курка, хлопаючи крѝльми,
Зідралась якось на високий тин
Й побачила орлана в небі… Пильно
Той споглядав на грішну землю… Й кпин
У тому вдався тут,
Що муж її – когут*
Орлана не злякався,
Лиш чемно запитався,
Чи може він навчить
Його й жону летіть?..
Обом щоб вище хати
Не в сні – в яву літати,
Маленьких щоб курчат,
Коли настане час,
Із даху доглядати
Та в курник заганяти…
Орлан на тин тут ґречно сів
Й таке когуту відповів:
— Простори неба – це мої пенати,
Родивсь я тут й згорю у тім вогні…
Мені дав Бог за хмарами літати,
А вам – довіку порпатись… в Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.
P.s. Чи не останні події...
є підгрунтям цієї баєчки?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Промінчики сонця пробили
Зашерхлу морозність світанку.
Бурульок лампади світили
Холодному, сонному ранку.
Ні сліду. Легке павутиння
Застрягло на лапах ялинок
Й махали крильми без зупину
Лелітки блискучих сніжинок.
Незаймане все, урочисте...
Та в ранок вплітається диво:
Льодово-червоне намисто,
Кришталем в снігу заіскрило.
Як постріл, у тишу без сліду,
Останнім штрихом на картині ̶
У повені білого снігу
Краплиночки крові калини.
Фото із інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
/четверик/
Примостився спогад на ослінчик,
Чай пахкий усім лили спочатку.
Долю чи урок життєвий, слід чийсь –
Від бабусі всотує дівчатко.
Чай пахкий усім лили спочатку,
Латаних коржів пекли чимало.
У минуле починали мчати
Повісті, що бабця вік тримала.
Долю чи урок життєвий, слід чийсь,
Все, що стало з нашою ріднею –
Як цікаву істину засвідчить
Бабця… От і я пишу про неї.
Від бабусі всотує дівчатко
Тогочасне, пережите,вічне.
Притчі все продовжують звучати
У мені, вмостившись на ослінчик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005453
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Гнали баба з дідом,
Зранку самогонку,
Він давився хлібом,
Їй кричав (вдогонку)
*
Скакаєш, як білка,
Літаєш мов бджілка,
Та ні, вже, як шкапа,
І досі ж не крапа!
То чим промочити?
Не хочеться й жити…
Вона ж гонориста,
Слова, як намисто,
Розси́палось в хаті,
Що склад, то вже мати.
Спітніла, присіла,
За мить вже й зраділа,
- Бач крапа, безвусий,
Хоч ти, мені й милий,
Пора, на спочинок,
Дай пару хвилинок,
Хай втіху відчую,
Сама посмакую.
І швидко до банки,
А зір куртизанки,
Не вмітила тряпку,
На (морді), вмить тертка,
Ото зашпортнулась,
Як лід послизнулась,
Напій на підлозі,
Як встать та й не в змозі.
Дід півником скаче,
Життя це собаче,
Вгодити не вмієш,
Про нічку, бач, мрієш,
Як ти та й до мене.
І я, так до тебе!
Підняв, все ж дружину,
Ловив без спочину,
З підлоги в долоньку,
Схилив голівоньку,
Хоча й помаленьку,
Та сьорбав сивеньку.
А баба ж мовчала,
Вона добре знала,
Хоч горло стискав сміх,
Сміятись певно гріх,
ЗмовчАти саме час,
Труїзм й погляд погас,
-Нам треба змиритись,
Навіщо сваритись!
Сказала так тихо,
- Але ж, це не лихо!
Хвалить звісно важко,
Ще раз зварю бражку,
Чуй дід, не журися,
Не злись, усміхнися,
Твій погляд не ласий,
Тож знову заквасим!
Надворі вже днина,
Дід спав мов дитина,
Вона ж не дрімала,
Фермент добавляла.
*
Не зраджує мету,
Усі ж, ліки на спирту,
Сто грам -не завада,
Любу́, знищить ваду!
10.02.2024р
В 13.40 вставлена
картинка з інтер.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Я нап'юсь твоєї любові
Розвеснію,як ябуневий цвіт.
Приголублю тебе у слові
Нахилю блакить неба -увесь світ.
Зацілую,як сонце квітку
І лебединим крилом обійму.
О, розквітай -мій райський цвітку!
До твого серденька стежку знайду.
Полюбив гарну вроду твою,-
Як вишня в саду ніжний-ніжний стан.
Погляд твій зачепив душу мою
Блиск синіх очей немов діаман.
Подарую троянди білі
В них океан -високі почуття.
Захищу від зим,заметілі-
Зігрію Сонцем літа тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005521
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Знай, розцвіте земля...
прикрасить Божий цвіт
ліси й поля, й на гори він збереться.
Розсіється туман, зрадіє поле й гай,
і сонце радо ранку усміхнеться.
І Перемоги день
зустріне співом птах,
і мрія знов ясна, знаю, воскресне.
Щоб доленька цвіла і щедрою була,
цю радість подаруй, прошу я, весно!
Цей переможний час
все ближче з кожним днем,
відважно всі свій край ми захищаєм.
Знай, розцвіте земля,і заспіває птах,
бо світ ясний любов'ю зігріваєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[b]Дід Петро про ту ВІАГРУ чув не раз хороше.
Та аби собі придбати - все немає грошей.
Але ціль собі поставив по осінній днині.
Щоб зробити подарунок бабці Катерині…
Не жував він довго соплі і зробив початок -
То продасть відро картоплі, то яєць десяток…
То пляшки здасть, що знаходить часом біля шинку.
Все у гроші переводить, щоб потішить жінку.
Капітал ховав від бабки, нащо ті розбори.
Люди нал несуть у банки, а дід – до комори…
Років два збирав, сердега, економи дійсно.
Далі вузлик взяв з грошима та подавсь у місто.
Це ж яку він ніч влаштує для своєї Каті !!!
Того щастя вже вже літ сорок не було у хаті.
Та ото було б спитати у дівчат аптечних.
Як пігулки ці приймати…Не спитав, сердечний…
Чув, що нюхають щось хлопці і стають веселі…
Розім`яв одну на бочці з причілку оселі.
Нюхав дід цей пил завзято, в носі лоскотало,
А коли зайшов до хати, бабці кепсько стало…
Глянула на діда скоса, -Та що ж це за лихо!!!
Подивись, що стало з носом… і зайшлася сміхом!!
Третій день уже сміється, спинитись не може…
Дай моєму діду розум, милосердний Боже!! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
В голубому небі, в голубому,
Я відчую щастя знову й знову,
Віднайду хмаринку, як дитину,
Відображу щемно цю хвилину.
Милий погляд і приємний дотик,
Дивна чудасія, мов екзотик,
Ось, загадка справжня у природи,
В ній сховаюсь тихо від негоди.
Ніжний подих і чудовий ранок,
Де краса ховається в серпанок,
Чиста і тендітна, як дитина -
Тихо розкривається година.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Ти пам'ятаєш перший мій верлірб:
Про дикий острів, золоту рибину,
В обіймах океанських часоплину,
Яка торкнулася душевних лір?
Відчула ярі промені тепла,
Сентиментальну, романтичну вдачу,
Усмішку загадкову на додачу -
В його палких обіймах ожила.
Двом прихистком став сонячний причал -
Торкань, цілунків незабутніх шал.
Читав її - здіймались вгору груди,
Вчащались різко серця амплітуди.
Ми спілкувались - він тоді мовчав.
В клітинці кожній вирував запал.
15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003258
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Найсильніший уночі,
Бо утримує ключі
На вервечці золотій,
Від усесвіту, як дар!
Заховав їх серед хмар
Від пітьми - вона крадій
І охоча до затій,
Місяць - магій воло-дар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002835
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
(онєгінська строфа)
Зимовий ранок ніжністю сповитий,
Припудрена земля в глибокім сні,
Колише вітерець ще сонне віття,
Проникли пасма сонячні скісні.
Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
Озерного прозору кригу глека.
Вуаль упала із сосни - сніжить.
Біліє небосхилу мляво нить.
Пливуть хмарини в небі, як вітрила
У свіжім мареві старі стежки.
Мої легкі мережаться думки
Про витвори зими, що підкорила
Тонкі вербові кучері дрібні,
І переможно їде на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
[b]Л[/b]етять сніжинки милі за вікном,
[b]Е[/b]х, вийду згодом трішки погуляти,
[b]Г[/b]ен, там обабіч, за отим ставком,
[b]К[/b]уди не глянеш, скрізь клубочки вати.
[b]А[/b] ось, з-за рогу йде сама краса,
[b]Х[/b]аризма виграє, прекрасні дані,
[b]О[/b]шатна і приваблива зима,
[b]Д[/b]екор бринить чарівністю в тумані.
[b]А[/b]гат вмістився, шарму додає,
[b]Т[/b]ріпочуть ніжно локони красою,
[b]А[/b] в роздумах уявлення моє:
[b]Г[/b]ординя в ній - здалася неземною.
[b]Р[/b]озгублена легенько у душі,
[b]А[/b] скільки там незнаних ще фантазій,
[b]Ц[/b]ікавий образ, шати із парчі
[b]І[/b] неповторні оплески овацій.
[b]Я[/b] в захваті була від тих щедрот,
[b]Р[/b]озчулена, не знала, що робити,
[b]О[/b] дякую, красуне, за курорт,
[b]З[/b]имою також можна відпочити.
[b]К[/b]идаю погляд в дивну далечінь
[b]І[/b] знову насолоджуюсь, вдихаю,
[b]Ш[/b]укаю ніжне сяйво мерехтінь
[b]Н[/b]айкращого для серця дивокраю,
[b]А[/b] щастя до дрібнички відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002768
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Я торкнулась думками руки
І відчула себе ще дитям,
Як же швидко злетіли роки,
А я ще не пізнала життя.
Милий дотик, дитинства порив,
Гріє душу, а згодом щемить,
Край найкращий у розквіті сил
Повернутися серцю велить.
Стільки літ, стільки весен пройшло
Та все лину в чарівні місця,
Посміхається щастям чоло
Де так дихає рідна земля.
Ніжний подих і все наяву,
Заколихує тихо мене,
Я цим дихаю, мрію, живу,
Бо в нім бачу найкраще земне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002630
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 09.01.2024
Де не було початку,
не буде і кінця.
(народна мудрість)
В усьому є початок і кінець -
Тут філософія присутня та знайома.
Все починається і сходить нанівець,
Як світ стара ця істина відома.
В усьому є початок і кінець...
Ти глянь, як джерельце мале збігає,
Тече вода, верба зняла вінець,
Схилилась і в ріку благословляє.
В усьому є початок і кінець...
Безмежний степ... Життя у нім вирує
Стрілою з неба вниз летить кібець,
Хтось поплативсь... Хижак вини не чує.
В усьому є початок і кінець...
На жаль чи то на радість так буває :
Недавно ріс і бігав хлопець-молодець,
Дивись, дідусь старенький шкандибає.
В усьому є початок і кінець...
Вже січень у права свої вступає,
Бо грудень обламав свій корінець
І рік новий Земля вже зустрічає.
В усьому є початок і кінець...
Чуть менше десять літ війна триває.
Засяють на весь світ і прапор, й тризубе'ць *
Вкраїни, а русня - нехай палає!
В усьому є початок і кінець!
* Тризубець - тут символ Герба, а не рослина,
два види якої росте в Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002587
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Ой на кухні крутиться молоденька жінка,
Все сама, чи й змориться, крутиться, як бджілка,
Тож так рано- раненько, у руках мукичка,
А для кого годить та має ж чоловічка,
Як у ліжечку, все він на вушко шепоче,
Так люблю варенички, із сиром, муркоче,
Ну,як котик її, що дріма на пуфику,
Разом з нею слухає бадьору музику.
Вже літає пташкою, часто й до люстерка,
Він весь час, чомусь говорить-Ой фантазерка!
То пухкі в сметані, а менші із шкварками,
Ой напевно знову, щось коїться між нами.
Вже мов п’яна він нього, йшла митись у ванні.
Освіжилась швидко, прилягла на дивані,
Ой вже ті варенички, будьте ви неладні,
Ще й вдалися ж вони, смачні і на вид гарні.
Вже й обід, побрився, раденький чоловічок,
Доторкнувсь пахучий, ледь щічкою до щічок,
Як троянда сяє, зчервоніла, всміхнулась,
-Почекай, візьми сметани, враз озирнулась.
На столі винце, сирок та й кільце ковбаски,
Про дівчат, щоб дум не мав, вночі хоче ласки.
Ой, як дуже пахнуть парфуми чоловічі,
Іскрять очі, до інтиму зваблюють свічі….
У обіймах ніжних, палкий погляд у очі,
Я варенички люблю і тебе щоночі.
23.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Нехай час біжить і роки втікають,
Та твоя любов у мені променить.
Проблиски кохання яскраво сяють,
Мелодія любові мило звучить.
Молоднече кохання вирувало
І до любові прокладало свій шлях.
Щасливі моменти нам дарувало
І літало жайворонком у полях.
Ловили закохані, юні миті,
Спивали кохання, цілющий нектар.
Ми купалися в небесній блакиті,
Літали щасливі вище сірих хмар.
Ми зустрічали привітні світанки,
Каву смакували за твоїм столом.
Виконували наші забаганки,
Збирали милі квіти ген за селом...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002491
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Питання таке завжди залишається цікавим:
"Як здобути на Землі кращу якість життя?!"
І відповідь:" Форму правління змінити лукаву".
За фактами людського досвіду є пуття...
Коли демократія стане міцно тямковита,
Щоб у суспільстві були всі люди щасливі!
...В єдиному моральному напрямку треба жити -
І спільною волею всіх, - знищити злидні.
Державні закони всі повинен приймати народ,
Як і однаково діють на всіх без вагань!
Ось це реальне втілення рівності і свободи.
...Людина - розбещена під "аплодування".
Де почуття обов'язку у верхів? Зіпсовано!
Вже надивились - "дитя", як пташка забилась...
У неї там... Замки, повний комфорт ізольований.
А тут - "чиясь" війна... Совість не пробудилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002463
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Земля України-це тіло держави,
це піт хліборобів,козацька це слава.
це Мати, яка свій Народ нагодує,
це стимул життя, що від смерті рятує.
це Килим Господній у нас під ногами
з своєю любов'ю, з своїми дарами,
з полями широкими, з хлібними нивами,
з лісами, з гаями, з садами красивими.
Земля України - це є Батьківщина,
вона неподільна, велична, єдина.
і тільки но ворог це може сказати,
що треба цю землю комусь продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002475
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Мама з татом говорила,
Кудись поспішала,
П’ятирічного Кирила
Вмила, зачесала.
-Я відлучуся, синочку,
Десь на три години,
Відвідаю перукарню
І ряд магазинів.
За тобою наглядати
В цей час буде тато,
Можеш пазлики складати,
З нянею гуляти.
З нянею цікаво гратись,
Не захочеш спати.
Що ти вибереш: ховатись,
Чи казки читати?
-Та у мене варіантів
Не так вже й багато,
Бо залежить все від того,
Що вибере тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Я присяду ось так за столом,
Чашка кави уже охолола
Та від неї ще милим теплом,
Мовби запахом доля дмухнула.
Аромат, як чарзілля зі сну,
В нім усе: і любов, і розлука,
Знов дарує мені новизну
Неймовірно цілюща сполука.
Ох, як ваблять ці нотки мене,
Додають у життя насолоду,
Смуток хвилею миттю пройде,
Звеселивши і душу, й природу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002402
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Мерзенні руки запустили
Ракетний град і дронів дощ,
І крики, плач безмежних площ
Від горя та від божевілля
Рашистських покидьків шалених,
В яких пуста душа марнот
Бездумності віків цейтнот,
Гріховності прокази, лепри.
Невже ти, світе, в летаргії?
Нечутний милосердя пульс,
Бо не торкнувсь ракетний пуск?
Породжує безкарність дії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Пора зимова… на зупинці люди. Жінок побільше, хто з торбою, а дехто й з двома. Дещо купити, хтось часто їздити любить. Бувають й рідко, бо долає старість, сили нема, чи грошей катма.
У автобусі, вже сидячі місця всі зайняті, здаля, хтось, про щось шепоче. Та враз, інший, як гучномовець, комусь розповісти, нетерпляче хоче.
Дві жінки, пенсіонерки ведуть розмову про буття.
Одна питає,
-Ну, як ти там, як ваше з дідом життя?
-Та так, як ( старики), виживаємо, що нажили, потроху витрачаємо. Якби ж то не оця війна, можливо б жили краще. А у вас, напевно хтось воює?
-Та ти що, щоб мої, хай біда десь днює! Діти при роботі, невістка в магазині, а він частенько на лимузині. Із молодими справу має, на весілля, хтось замовляє.
-Ну, а онучок, не одружився?
-Куди спішити, він ще свободою не насолодився.
-У Військкомат не викликали?
-Ага, оце б ми цього ждали! Як тільки почалося все, вдало відправили в Америку, бо тут точно б на війну забрали.
Навпроти жінка, бальзаківського віку, на вухо, щось прошепотіла чоловіку. Що сидів поряд, здвигнув плечима, ніби щось хотів сказати.
Та раптом водій пенсійного віку, гучно,сердито,
-Ви можете, хоч під час поїздки, трохи помовчати.
Враз всі замовкли, ніби приспані бджоли, водій же в салон, раз - у - раз позирав суворо. Зупинка – дві, нема того терпіння, як дуже хочеться поговорити. Знов жінка стала вихвалятися,
-Онуку, мабуть така доля, що тут смерті шукати? Треба все вміло спланувати, він обіцяв грішми допомагати.
Терпець урвався, у жінки, що навпроти,
-Тобі я зараз допоможу, подарую шпроти, щоб врешті – решт ти пельку закрила. Вже буде рік, як я синочка схоронила.Оце везу на поминальний стіл. Мій син на цій землі миру хотів. Щоби усі жили краще. А ти вихваляєшся чим, що він боягуз, утік ледаще.
Миттєво, ніби на всіх морок напав. Хтось мовчки, під ногами торбу шукав. Вже готувався на зупинці вийти. З кутка автобуса ледь чутні схлипи. У когось нерви напевно здали. А, як почуваєтеся ВИ?
Ті, хто відправив дітей, як подалі. Хтось, як ця жінка, до поминок готується, в печалі. Чи хтось спроможний її зрозуміти? Чи згодом, прийде до тями, насмілиться засуджувати, буде знов тихо шепотіти.
Подумайте! Якби не ті сини, що за нас із вами, на полі бою полягли, якби тоді, ми всі жили??? Навряд чи й вижили б…
Засуджувати - ні! Не маємо права, тих, хто не пішов захищати. Бо ж різні ми і різні є обставини. Але роздмухувати слова, як отраву, щоби комусь болю завдати. Треба думати де, коли і що сказати!
05.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002360
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kytxZ_LZUq0
[/youtube]
Сідає сонце на спочинок,
На зміну дню приходить вечір.
Зима накидала сніжинок,
Яка це радість для малечі!
Та сон тупцює від вікном,
Уже втомились малі ніжки.
Сніжинок чути передзвін,
А сон прийшов уже з незвідки.
Маленька доня уже в ліжку,
Як янголятко, та не спить.
Так любить мамині всі казки...
Нехай маленькій пощастить!
А мама, зморена за день,
Тихенько поряд задрімала,
На жаль, не чула тих пісень:
Маленька дівчинка співала.
Вона співала колискову
Своїй матусеньці рідненькій.
І вимовляла кожне слово...
Солодко спалось рідній неньці..
Спи, моя матуся, ти - моя рідненька,
Пісню чула нічна, тихо теж дрімала
Дівчинка маленька теж вже засинала..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002359
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024
Листочки вкотре позбиралися на страту.
Поговори зі мною, як раніше, тату.
В тобі знаходила розраду і відраду.
Спасибі, рідний, за турботу та пораду.
В далеких вимірах Великого Ковша
Тепер живе твоя просвітлена душа. 23.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999208
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Ти запросиш на вальс, закружляємо в жовтому листі,
Бач, калина стоїть у тендітно барвистім намисті
І розкішний пейзаж вже накинув тендітні вуалі,
Ми пройдемо не раз де розкинулись звабливі далі.
Закружляємо ми у танку неповторнім і дивнім,
Ніжний образ краси, відшукавши чарівний і мирний
І весь трепет душі знов відчуємо в кожному русі,
Віддамось почуттям і такій дивовижній спокусі.
І у митях нічних де сховалася ніжності ласка,
Світ для нас залишив неймовірну та радісну казку
І у сяйві земнім де відчутні всі ноти природи,
У її тишині ми відчуємо смак насолоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999206
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 24.11.2023
Шестикласницю Людмилу
Відчитала мати:
-Щось ти, доню, дуже рано
Стала дівувати.
Що за одяг - топ і шорти?
Пупа оголила,
Безсоромнице, сьогодні
В школу так ходила!
Тебе вчора відшукала
Я на дискотеці,
А сидіти тобі треба
У бібліотеці.
-Мамо, тихо, розберемось,-
Мовила Людмила,-
Он в казках - які герої?
А вони всім милі.
Попелюшка йшла додому
З останнього танку,
Бо вже мали заспівати
Півні на світанку.
А Дюймовочка заміжня,
Що скрізь виробляла?
На крота їй наплювати,
З Ельфом загуляла.
А Тарзан по лісі бігав
Без трусів, весь голий,
І всі його поважали
За такі приколи.
Білосніжка вела себе
Дуже аморально:
Всі сім гномів жили з нею,
То це як? Нормально?
Мама - жінка дуже мудра
(Сивина у скроні),
Але тут вона не знала,
Що сказати доні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
А зараз тиша,
Осінняя журба.
Вже дні пожовкли,
Схилена трава.
Сумує вишня,
І тих думок юрба.
В минулім жовтні
Пам'яті ужва.
Якби вернути
Ніжності хвилини.
Чуттів всесилля,
Бо ніби гріє.
Поникла ж рута,
Холодніє днина.
Слабіють крила,
Слабіють мрії.
І вже не можна
Повернути долю.
Не стане вишня
Молодою знов,
Бо осінь схожа
На луну у полі.
Бринить колишнє,
Мов душевний схов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997768
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Різні обличчя, вік і водночас - щось спільне в усіх.
Вальс об'єднав... Це найтонше торкання до серця.
Музика витончена, легка і рухи - на втіху.
Доказ тому, хто поруч з тобою, хто знає все...
Музика тут вражає поетичністю, ніжністю.
Все, ніби казка, ніби наснилось... Жива любов.
Люди вальс танцюють повсюди не за вірністю ніг.
Радість, натхнення... У глядачів багато розмов.
Люди завжди шепочуть:"Вони мабуть закохані".
Вальс - спів вітру, мелодія душ, зачарування...
Це і ніжна квітка , жива вода з чужим докором,
Поцілунок зворушливий, легкий - сподівання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997780
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
[b][i][color="#8f00ab"]Пам"ятаю, колись я була дуже схожа з весною,
Серед сонячних днів, розквітала, мов ружа щораз
Шепотіли вітри, мило бавлячись в полі зі мною,
Там, де бджілок рої танцювали над квітами джаз.[/color]
[color="#067504"]А як юність моя помахала рукою з-за гаю,
Та у літнє життя відтеснула мене течія.
Де я досвід років звідусіль в оберемки збираю,
І підкріплюю скрізь своє власне, отримане Я.[/color]
[color="#700c04"]Вже і осені час розбирати життєві пакунки,
Щось піде на смітник, щось в скарбничці своїй збережу.
Зрілість часу...і з ним листопадові склались стосунки,
Не чекаю весни, вже у зиму торую межу.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997787
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Гойдались сонні на вікні фіранки,
В бузковім вальсі їх вітрець кружляв.
Весна ішла в терновому серпанку,
Туди, де місяць ще собі куняв.
Лягає шлейф із чебрецю і м'яти,
Медово-п'яно пахне бузина.
Я у горнятко хочу назбирати
Пахучі трави, що дала весна.
Край сонного вікна чаю горнятко,
Стрічаю ранок й сонечко зі сну.
Довкола все духмяністю просякло...
Світає тихо, проводжа весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983440
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Зоріє вздовж неба ранковим багрянцем
Та променем сонце розгонить пітьму,
А ластівок трелі на проводі вранці
Оспівують дзвінко прийдешню весну.
Убралася яблуня в шати весільні,
Немов наречена, що йде під вінець
І плавно, розважно, доволі повільно
Теплом зігріває її промінець.
Бузок, що тихенько схилився над тином
Розносить над садом п’янкий аромат,
Змішавшись докупи із співом пташиним,
Вертається з неба блаженством назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Люблю коли співають солов'ї
І пахне дивовижно мила м'ята
Та мить найкраща на моїй землі
Де в пахощах сховалась рідна хата
Ось, підійду я вранці до вікна,
А ніжні аромати ваблять душу,
Заполонила серденько краса,
Цю тишу чарівну на мить порушу
Душа заграє мовою життя,
Колиска відгукнеться із дитинства,
Я дякую, за справжні почуття,
Відчувши смак найкращий материнства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983561
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
З листка на долоню спіймала росинку,
Ледь - ледь погойдалась, ну менш ніж хвилинку,
То ніби перлинка – дарунок природи,
Вона не ховає чарівної вроди.
В ній колір веселки і сонячне світло,
Зігрій на долоні - всміхнися привітно,
Ти радість відчуєш - душі насолода,
Перлинка на щастя - землі нагорода!
По травах ясніють сріблясті краплинки,
Під вітром холодним , тремтять намистинки,
Лежать, то рядочком, то в купі дрімають,
Вони, як і я - тепла й сонця чекають.
14.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
[b][i][color="#6b0391"]Чарівниця весна у вбранні, що квітує яскраво,
Як сніжинки з небес, облітає в садах білий цвіт.
А бузок під вікном заглядає в шибки величаво
Він володар весни, і цвіте, прикрашаючи світ.
*
Аромати його ніжним шлейфом окутали простір,
Час для свіжих думок, для народження планів і мрій.
Як зазвичай весна розстеляє для літечка постіль,
Щоб у ложі квіток врешті-решт розчинитись самій.
*
Милуватися цим можна вічно без лестощів й фальші,
Пити воду з долонь, відчерпнувши її з джерела.
Солов"ї у лісах, як солдати з піснями на марші,
Будять в душах людей струни ніжності й нотки тепла.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983525
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023
А ти мені, а ти мені в цю ніч наснилася,
Що на хвилиночку в саду вмить зупинилася,
Тебе побачив у квіту, мов наречену,
А плечі ніжно покривала шаль зелена
Тебе побачив, а душа бентежно линула,
Ти погляд ніжно чарівний легенько кинула,
Торкнувся стану і не зміг вже відпустити,
Бо серце прагнуло краси, щоби любити
І, що робити підкажи, моя ти доленько?
Тебе я довго так шукав, прекрасна зоренько,
Залишся, люба, чарівна, навік зі мною
І будеш в серденьку сіять завжди весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983364
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
У-таєна в легендах вікових.
З-емля радіє від бузкових хвиль.
К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
О диво-сон травневих серенад.
В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
О-азисом розлився пишноквіт.
Г-райливо насолоджує серця.
О-вва, пахучість щедра без кінця.
К-вітує різнобарв'ям кольорів,
А очі піднімаєш догори,
З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
Красуються пахучості зірки.
А-зартний аромат...казок стібки.
( Бузок ще називають "буз", "синель")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Ваші очі - неба чани -
Глибина космічна.
Через них пливу в нірвани -
Хвиля б'є сейсмічна.
Борсаюсь у вільнім стилі -
Вибратись не в силах...
Ваші очі - серцю милі,
А душа - на крилах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983057
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
А ти прийшов, як спали всі луги
І укладала спати ніч смерічку
Та в тишині у ніжності роси
Де зорі заглядали сміло в річку
Торкався сон черешні у саду,
Вкривав її вуаллю із туману,
А місяць цілував свою зорю
Та доторкавсь до чарівного стану
А ти прийшов, як шепотів струмок
Свою манливо милу колискову
Та у ві сні сопів малий листок,
Що відчував матусі рідну мову.
А ти прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983062
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Сховайте, мамо, від біди мене.
Тепер ви – янгол, дивитеся з неба.
Нехай вона повз мене промине,
Мені її ні крапельки не треба.
Хто ті лелеки, мамо, біля вас? –
Вони такі прекрасні у польоті
І квіти ваші схожі до прикрас,
Й хатинка ваша – вся у позолоті.
Це – справді рай, це – справді, мамо, – рай,
Він – із краси та вічної любові.
Така та грань, невидима та грань,
Де розчинились ваші колискові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983117
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Гаптує травень шовком яблуньки,
Стоять, всміхаючись до сонця.
Вмивають роси ніжні пелюстки,
Птахи їм вісті щастя носять.
П'янкий витає садом аромат.
Платочки гублять пустотливо,
І з вітром дзвінко радо гомонять.
Цвітуть неквапно, мов мрійливо.
Минають дні в любові і красі,
Встеляють землю білі квіти.
Гаптує травень шовком землі всі.
Сади, мов молоком налиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982640
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
[color="#00aaff"]..Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру![/color] [color="#ff0080"]Екклезіяст 3:1-8 . Біблія.[/color]
[color="#6b4178"]
Прадавні гештальти, минулого шпальти..
Вже кинуто карти. Не бійся, не варто …
На вічнім погості хтось крає у кості
Із душами . Злості нема . Ми – лиш гості
Під вічним. Під небом. Не бійся. Не треба.
У світі метафор – зрадливі порядки.
Чи кара, чи фатум – ти невинувата.
Світ втратив всі рамки. В зворотнім порядку
Крізь страх передбачень, крізь темінь без ранків
Ти мусиш пробратись, народження бранка,
Біль вклавши у мито, крізь лінію зіткнень
До тихого світла – чи нового літа...
І знов залоскоче нірвани торочка.,
І днів розмаїтість триватиме вічність,
І в долі вервечках старі добрі речі –
М’які суперечки, весела малеча.,
Долонь візерунки, буденності трунки -
Ти маєш прожити ще своєму світу.
Крізь всі теревені і схлипи фальшиві –
До нової смерті ти знову щаслива
Ще Будеш..
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982714
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Не соромся, донько, сивини.
З нею ти не догораєш,
Це на скронях відблиски війни.
Постаріли діти рано.
Стільки суму у твої́х очах.
Сивина ж ця прикрашає.
Все минуло: вибухи і жах,
Бо війни вогонь вгасає.
Не соромся, донько, сивини,
Ти прекрасна вдвічі стала.
Поверне́мось ми із чужини,
І журба, мов сніг розстане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982471
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Комусь життя під сонцем гріє душу,
Комусь дощем шмагає раз по раз
І залишає тільки незабудки,
Не розкриваючи замків і брам.
Не кожному щастить. Хитросплетіння,
Немов морозом влітку обдає,
Не залишаючи знайомі тіні,
Круті лиш береги, то ж рани є.
Нахабно світ до дна фальшивий досі.
Не схибити б і не зійти з путі,
Бо задуми тирана, ніби оси,
Криваво жалять - пруться до мети.
Війна лютує. Сподівань є ж віра.
Земля розп'ята - йде сміливець в бій
За всіх живих. Знешкодить, звісно, звірство,
Що ласе на чуже. Чи вщухне біль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982543
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Я зачиню своє вікно перед грозою,
Щоби побуть на самоті лише з собою,
Перегорнути сторінки, що прочитала,
Знов повернути те життя, що я пізнала
Відгородитись від усього негативу,
Щоби набрати до душі лиш позитиву
Та обійняти милий світ, ніби родину,
Тепло віддати і любов, і мить єдину
Відчути знову всю снагу, що забриніла,
А від квітучої краси душа хмеліла
І тихо вабили в гаю весняні роси,
Скрапала тихо благодать мені на коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Минають дні - мрій і сподівань,
Чи відлітають ввись до небес,
І чи бажанням буває грань,
Щоб швидко з вітром, розвіявсь стрес.
Жахи війни, щодня не до сну,
Машин сирени - крадуть спокій,
Все ж вірю я, в сонячну весну,
Хоча і йдуть бої жорстокі.
Чи можна звикнуть до тривоги?
І до небес, що часто плачуть?
Там не знайдуть мрії дороги,
Від злив холодних затріпочуть.
Й не досягнувши своїх цілей,
Вже біль проймає, безнадія,
Тобі здалось , між заметілей,
Лише за мить анестезія.
Жива душа, витримає все,
Війну, розлуку, дощ мінливий,
Для мене милий понад усе,
Щоб повернувся, був щасливий.
Тож не втрачаймо, любий віри!
Ми на порозі перемоги!
Здолаймо диких, злющих звірів!
Сонячний дощ змиє пожоги!
Все ж вірю я… в сонячну весну!
27. 04. 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
[b]Новий світанок смутком оповитий
А мав би бути кращим на землі.
Якби не підлі орки-московити,
І не шахеди у нічній імлі.
Не спить в тривозі ненька-Україна
У небезпеці матінка земля...
Але ніхто не стане на коліна,
Бо не злакались люди москаля.
А ранок...ранок з проблисками сонця,
Розкішні трави скупані в росі.
Ми за цей ранок нашим охоронцям,
Доземно й щиро вклонимось усі.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982630
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Звила' гніздо мала пташина
Під мирним небом на калині.
Майстерно галузки' сплітала,
Трудилася й біди не знала.
В турботах прокидалась зранку,
Пісні співала на світанку.
Радіючи, несла яєчка,
Щоб вивести діток в гніздечку.
Ось так, як горлиця, Вкраїна
Дочо'к й синів своїх ростила.
Як смерч, рашисти налетіли, -
Все сплюндрували, потрощили...
Вщент знищили цілі містечка,
Безвинних діток...мертві личка...
Бо народилися, щоб жити,
Щоб рід примножить на цім світі.
Ті сльози, що течуть з журбою.
Ту кров, що пролилась рікою, -
Повік нікому не забути!
Те горе і біди не змити.
Зруйновані людські гніздечка,
Розтоптане життя... Сердечко
Вкраїни-горлиці у ранах -
За що? Бо в оборону стала?
Що вистояла, не упала,
Синів і дочок згуртувала?
Таких Героїв - світ не бачив,
Непереможний рід козачий!
Знову співатиме пташина
І пісня Слави нехай лине...
Нескорена повік держава
Героям, Україні Слава!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Зустрітися б хоч поглядом, не більше,
Відчути б у душі оте тепло,
Щоб полилися з серця мого вірші,
Щоб смутку на душі більш не було.
Побачити твої щасливі очі,
Усмішку на щасливому лиці,
Я ж не багато, зовсім трохи хочу,
Бажання колись збудуться всі ці,
Надворі травень, все цвіте, буяє,
В гаю п*янкі співають солов*ї,
Лягаю спать і Господа благаю,
Щоб ти прийшла сьогодні в сни мої
А поки що, я в Господа благаю,
Я перед Ним навколішки стою,
Хай Бог нам Перемогу посилає,
Молитву хай почує Він мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982364
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Холод, вітер, надвечір'я,
По дорозі ніби пір’я,
То омана та то ж садки́,
Поскидали всі пелюстки́.
Усум’ятті вальсували,
Задарма, тепла чекали,
Нема втіхи в дні весняні,
Зникли пахощі духмяні.
День при дні сонце в дрімоті,
Білий цвіт не в позолоті,
Жартував холод із ними,
Намагавсь взяти в обійми.
Вітер з хмарами здружився,
Хлюпав дощ, не забарився,
Мов війна в середновіччя,
Їх з’єднало протиріччя,
У двобої хто сильніший,
Цьому цвіту хто миліший?
Тихий шурхіт у відлуння,
ПелюстОк, як умовляння,
Не страши, забери болі,
Дай спочити нам на волі.
У сльозах обіч дороги,
Загубилися тривоги,
Ніч підкралась, сон міцніше
Вже й пелю́сточкам тепліше.
07.05.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982536
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Схлипує пелюстка в затишку долоні—
чи упала з вишеньки спросоння,
чи її колиску розгойдав навмисне
надто рвійно капосний вітрисько…
Не у білім цвіті—в поглядах-наліпках
бачиться вона завиді-сліпню.
Нашпичачились його розгульні крила
і накрили перед ним безсилу.
Стихла пелюстина в ямочці долоні.
Причаївсь підступним змієм
вітер в кроні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023
Кульбабове щастя - пухнасте і миле,
Від подуву вітру летить, легкокриле,
В мрійливих обіймах весняної днини,
До сонця небесного на іменини.
Розкинуло німби з медового пилу.
Мільярд парашутів - дарунок Горнилу,
Щоб промені швидше на землю спустило
І ще яскравіше на землю світило! 1.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982163
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Яблуньки кралі красуються,
Сніжно рожевими квітами,
Весело бджілоньки тішаться,
Ніжним нектаром над вітами.
Ніби повторює провесінь,
Звичну травневу мелодію,
Тільки любуюся наново,
Чую, мов вперше, симфонію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982246
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Тавро тривоги, тряскоту та товчі —
Таківський, травню, твій терпкий талан.
Тріщить твердинь тисячолітніх товща—
То тлумиться тогобіцький тиран.
Терпіть, тримайтесь тихомирні трави,
Турнемо темряву, трухляву тать—
Тартарариська твань темнокривава
Тьму троглодитів тягне танцювать…
Та, терпеливцю, тло тьмяніє твоє,
Тож трактами ти тюпаєш тумою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982142
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 05.05.2023
Не забувай, ти рідного порогу,
Де народився, де пройшло життя
Та вирушай, хоч іноді в дорогу,
Згадавши мить, коли ще був дитям
Найперші твої кроки по стежині
Де всі поля всміхалися тобі
І волошкові чари сині-сині
Ховалися в любові та журбі
Де кожен гай наспівував мотиви
Чарівно ніжні та ще й голосні,
Як кроки пробігали навіть в зливи,
Лишавши слід у чарівній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981408
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Літа мої у осінь подалися,
І в коси впала сріблом сивина.
Народжена в Поліській я колисці,
Де святить землю неба пелена.
Там верби кучерявляться й тополі,
Перед красою їх безсила я,
Там найжовтіше в світі хлібне поле
І найдзвінкіша пісня солов’я.
Усе це залишилося зі мною,
Мов талісман, що в серці умістивсь,
Любов’ю зігрівав мене земною,
Зорею незрадливою світивсь.
Вплітаючи в думки свої тривоги,
Весніла моя леготом душа,
Як діставалась отчого порогу,
Де стежка не схолола в споришах.
Свій край я величаю веселковим,
Бо там мого дитинства світла тінь,
Шукала я і щастя там підкову,
Що мала буть в оздобі золотій.
Там сплять тумани у холодних росах,
До цього вже долинам не звикать,
А коли небеса відкупоросять,
Озвуться солов’ї в густих садках.
І хоч життя нагадує про осінь,
Ловлю себе на думці все частіш:
«Чи доля на осінній вальс запросить
Мене із тим, хто серцю наймиліш?»
4.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981467
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Не розучіться люди вчувати голос тишини!
У неї свої закони, влада її особлива...
Збагни тиші знайому премудру мову без вини.
Красу планети вона навчає берегти, як колись.
Вишнева віть, біліє усмішка , а серце мріє...
Як згусток тепла вишень в пишнім цвітінні, ще молоді.
Весняний день, радість на душі , сонце хоче погріть.
Скажи, чи помітив ти, як для тебе розквітли сади?
Неначе немає війни, кольори - тайна рослин...
Тюльпани, царські корони, кульбаби біля оселі,
У їхнім погляді, мов лагідний струм Батьківщини.
Оаза втішає мене і кличе думи веселі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981258
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023
У весняну годину на розкішному лузі
Дарував клен обручку дивовижній подрузі,
А за обрієм ніжно посміхалася доля,
Говорила калині, що то є її воля
Зашарілась, красуня, опускаючи віти,
А її обіймали зачаровані квіти
І схиляли голівки тихо в зелен-травицю
Де їх світ напувала так джерельна водиця
Цю звабливу картину вмить помітили люди,
Рознеслися мотиви неповторні повсюди,
У весняну годину на розкішному лузі
Клен вклонявся низенько своїй милій подрузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981210
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
[b][i][color="#05735f"]Як зІйде сонце ПЕРЕМОГИ
Війна, як сон страшний, мине.
В країні всі шляхи-дороги
Осяє щастя неземне.
Збереться люд на мирних площах,
І вийде сонце із-за хмар.
Бо це не щось - Господня Проща,
Від Бога нам, як справжній дар.
І радість тут, і сльози болю,
І, як набат, серцебиття.
Від розуміння, що за волю
Рахунок - не одне життя.
А в цей же час і в цю ж хвилину
Десь за застінками кремля,
Від болю скорчиться скотина
Мерзенна і огидна тля...
Весь люд земний зітхне - НАРЕШТІ !!!
Диявол згинув на землі...
Він в пеклі відтепер в арешті,
В гарячій вариться смолі.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981213
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Було тоді перше квітня,
Усі жартували,
Підсів парубок Микола
До моєї мами.
Мама дівкою була,
Як писанка, гарна!
Жартували серця юні -
Ніч пройшла не марно.
Через день кудись назавжди
Наш Микола змився…
В перший день Нового року
Я на світ з’явився.
Хто мій тато, і який він,
Де живе - не знаю,
Може, до цих пір у квітні
Дівок розважає?
Хто в День сміху розгулявся
І міри не знає,
Про цей жарт вам перше січня
Любо нагадає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981168
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Черешнецвіт розлився молоком,
А сонячне проміння, ніби пряжить.
Нарешті, квітень радує теплом,
І нитка-спомин в'ється з думки-пряжі.
Про нас, про шовк небес, кохання, фраз
Суцвіття раннє і пелю́сток ніжність.
Цінніших не було тоді прикрас,
Ніж щирість почуттів, мов сяйво німба,
Бо світ чистіший був у сотню раз
В сільськім черешнецвіті білім-білім,
І квітень пестив в молодості нас.
...Тепер лиш легіт доторкався гі́лля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981217
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Простелила стежку нічка у саду
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Бо нас доля розлучила, розвела,
Залишила ніжну згадку, як весна
Хоч і поряд ми блукаємо завжди
Та не разом прокладаємо сліди,
Мабуть просто не судилось бути нам,
Навіть дивно нерозчуленим думкам
Запалила мила нічка новизну,
Найпалкішу, найяскравішу зорю
Та ти знаєш, що я більше не прийду,
Не зустрінемо з тобою ми весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981010
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Немає матусі на світі,
Нарцисів її – повний двір.
Казки їм розказує вітер.
Природа , таки – ювелір:
Розсипала пам’ять по саду,
Де мама ступала колись.
Дивлюсь у дитинства свічадо,
Хоча на душі – падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981069
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Ми удвох зустрілись восени,
Вже скидали листя ясени,
Надвечір’я сонечко вкрало,
Та твоє серце покохало.
Напувала вдачею земля,
Відчувала мріяв про життя,
Не розлилось сяйво в небесах,
Ти повинен бачить по очах.
Несміливий погляд безнадій,
Хоч ти поряд, між нас суховій,
Не розквітнуть квіти й поготів,
Якби ти цього й надто хотів.
23.04.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981013
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Закінчаться дні непогожі
І сонечко з'явиться знов,
І буде світити нам , Боже,
Твоя незгасима любов.
Застуджені душі зігріє,
Поранені душі зцілить
В зневірену душу надію
На краще майбутнє вселить.
Де попіл там з'являться квіти,
Воскресне і пісня дібров,
Немає нічого на світі
Сильніше за Божу Любов.
Нове,буде сонце світити,
На краще обернеться час.
Якщо навчимося любити
Ми Бога як любить він нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980987
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Десь далеко чуть розкати грому,
Дощ міленький знову накрапа,
Він спішить, біжить до свого дому,
Ця життя дорога нелегка.
Зупинивсь, поглянув - чисте небо,
Закінчилась ця страшна війна.
Лиш тепер почув пташиний щебет,
У його країні вже весна.
Є дороги різні у житті,
Та найкраща, що веде додому.
Там живуть серця, що в доброті,
Це йому одному лиш відомо.
Ті, що не забудуть і не зрадять,
Будуть всі чекати до кінця.
Час серця ніколи не остудить,
Це найкращі у житті місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981022
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
– Квіть-квіть, квіть-квіть,
квіть-квіть, квіть-квіть, –
кирпатий квітень квіти кличе.
– Крайнеба колесо крутіть, –
кряхтить кислиця . – Клин курличе…
Кулачиться, крижує колотун,
коцюбляться кремезні клени.
Кудахчать кури коло клунь:
– Калюжа – крийка коллагена.
Кругом – ко-ко, кря-кря, кувіть,
купайте красно, кванти…
крилату кузеньку купіть,
клі-клі, – куватимуть куранти.
Кирпатий квітень: квіть-квіть-квіть,
кришіть клинцем крижинну кліть!
Колотун—холодний вітер.
«Клі-клі»—крик зозулиці, зозуля
чоловічої статі кричить «зо-зу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981087
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Річка сонцем текла -
Усміхалися доли.
Я тебе нарекла,
Як ніхто і ніколи
Не покличе тебе
В край солодкої мрії.
Небо там голубе
Пестить спраглі надії.
У світанках стрічань:
Сонце, місяць і зорі
Ніжать світлом зізнань,
Між мовчань та зітхань,
Краєвиди прозорі -
В пазлі наших торкань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981117
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Где рая обитель...
где дочка... где мать...
летел истребитель...
- Летел... убивать!
Там дом... там собака...
там радуги свет!
россии вояка
оставил свой след...
Все стало кровавым
в том рае земном!..
Он истинный дьявол!
Ему все равно...
Закрыл смертным дымом
небес синеву!..
Он проклят живыми!
Его ждут в аду...
* * *
- Зачем, россияне,
пришли убивать?!!
В раю первозданном...
погибшая мать...
А дочка сквозь раны
шептала молитв...
- Я вас проклинаю!
И Бог не простит...
22.04.2023 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980931
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 23.04.2023
В Петрика сьогодні свято
(Нехай заздрять всі малята),
На майданчик погуляти
Вийшов хлопчик вперше з татом.
Не минуло й пів години,
Аж захекалась дитина,
Прибіг мамі розказати,
Чим закінчилося свято:
-За щось тато зачепився
(Наче хтось підставив ніжку),
Із розгону усім тілом
Тяжко гепнув на доріжку.
-Ситуацію, синочку,
Зможеш ти переказати?
Тільки матюки і крики
Ти повинен пропускати.
Враз синок напружив лоба,
Й пролунало з вуст Петруся:
-Якщо так, то тато тихо
Згадував чиюсь матусю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 24.03.2023
Вже розпускаються верби
Хвильки в ставку мерехтять,
Я все дивлюся на небо,
А гуси чомусь не летять.
А гуси летять в схроні ночі,
На рідні ставки та лани.
Себе видавати не хочуть.
Мабуть,що бояться війни.
Земля вже парує як треба,
Весіння прийшла благодать,
Та тільки по синьому небу,
Гуси чомусь не летять.
А гуси летять в схроні ночі,
На рідні ставки та лани.
Себе видавати не хочуть.
Мабуть,що бояться війни.
В небо вдивляються очі
Шукають знайоме крило,
А гуси летять серед ночі,
Щоб їм спокійніше було.
А гуси летять в схроні ночі,
На рідні ставки та лани.
Себе видавати не хочуть.
Мабуть,що бояться війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977880
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Плаче земля… ой болять її рани.
Роси прозорі на неї упали?
З маків червоних пелюстки злетіли?
Воїна-сина залишили сили.
Плаче земля… вітри хмар наганяють?
Крові святої краплини стікають.
Страшна біда, мов змія, заповзає.
Жалить безжально, життя забирає.
Чує земля ще знесилене «Пити…»
Ось йде підмога… боєць буде жити!
Рани загоїть, хоч сили на донці.
Ангел - сестричка у вранішнім сонці.
А ясне слово – це теж наша зброя.
Знову воно врятувало Героя.
З нами осилить воно всі дороги.
Хай приближає наш День Перемоги!
Воїнам нашим нехай додасть сили.
Смуток розвіє, щоб всі ми раділи.
Радість дарує та висушить сльози.
Грім щоб лиш чули, коли гримлять грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977881
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Я чекаю тебе з війни,
Мій коханий, до болю любий,
Щоби мир ти приніс весни
І заграли у серці струни
Я чекаю, немає сил...
Та знаходжу і знов чекаю,
Навіть в світі зловісних злив
Мир і спокій я уявляю
І найкращу ту мить душі,
Що постукаєш ти у двері,
Занотую все у вірші -
Перший крок вже відчувши в сквері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977899
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Розмови чуєш, не завжди від душі,
Про сумнів ти, не напишеш у вірші,
І передать не зможеш хвилювання,
Бо сам, на краще маєш сподівання,
Тобі здавалось, під час спілкування.
Як – так, а може, людина нещира,
Вже підкрадається в душу зневіра,
На що багата? Загубила щирість?
Не притаманна їй любов і милість?
Зло посилилось? Його не позбутись?
На жаль із ним, не раз можна спіткнутись.
Собі зашкодити, блудити в пітьмі,
І врешті- решт, ти враз подібний зимі.
На якийсь час, душа мов скрижаніла,
Та чи вона, собі цього воліла?
Певно війна, все ж свою роль зіграла,
Смерть, безнадія, щодень пристрашала.
Душу ятрила, темнота при землі,
Жура і біль, що принесли москалі.
Та озирнися, вже буяє весна,
Мрій і надійся, закінчиться війна.
Душа зігріється, розтане крига,
Хоч і на мить, підкрадеться інтрига.
Та тут вже доля… тобою скерує,
Пробудить мозок, серденько відчує,
Трохи полегшення, хоч й мокре чоло,
Ти відчуваєш, зміг побороти зло.
Із часом, станеш щирим і добрішим,
Певно, як всі та вже будеш мудрішим,
Пізнаєш гордість, тож на душі ліпше,
Тепер і друзів, вже зустрінеш більше!
До свого серця, прислухайся, почуй,
Усі мости, що зруйнував, відбудуй!
Ти зрозумієш, вернуть щирість вдасться,
Й твоє життя, відчує солод щастя!
09.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977914
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Своє минуле торочу по нитці,
Немов картате ткане полотно:
Щось заніміло, щось і досі тисне,
А щось і досі бродить, як вино
І довгими мотаю вечорами
Клубочки дум із різних торочок.
О, з'їла міль! Чи то сердечна рана?
Та все ж міцна та тканка. Поки що .
Де сонячне і світле- то дитинство.
М'які ниткИ, як мамина рука.
А далі- чорне. Зрада досі тисне,
Забута майже, а чомусь щемка.
Червоне- то любов, немов у пісні.
Змотала, а вона ще пломенить.
Всього було в житті, клубки ті різні.
А вечори все довші восени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977181
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Розквітлим соняхом спалахуєш в мені,
Схиляєш голову над мною низько -
Я відчуваю торки близько-близько,
Цілунками обох впиваємось вві сні.
Запалюєш в палкім нутрі мільярд жарин,
Пелюстям пестиш личко, шию, руки,
І, наче, не буває в нас розлуки...
О, скільки сонячних приховано зернин -
Чуттів бентежних, що збагачують світи,
У розквіті підсилять пломінь сонця,
Нарозтіж відкриваючи віконця.
Цвіти в мені яскраво
Соняхом,
Цвіти!
Так можеш тільки ти!
І я учуся -
В тобі свічуся! 14.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977001
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Сходить ніч весни чарі́вна
В оксамит небеcних сил,
Першоцвітів сила дивна
Стелить зоряний настил.
Сад притишено шепоче,
Розливає білі сни,
Як травневий цвіт лоскоче
Погляд поміж пелюстки.
Мить твоїх очей розквітла,
У міжвітті ніжний сміх,
Нас вкриває злива світла,
Лет ясни́й цілує всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976005
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Вони стріляли в Україну ,
Незламну , сильну , солов'їну
В особі мужнього солдата,
Що здивував геройством ката.
Він стояв втомлений війною,
Та вогонь горів в очах героя...
До ворогів ненависть сильна ,
А в серці- Україна вільна!
Війну пройшов ,він все побачив,
І ворогам він не пробачить,
Що сплюндрували землю нашу...
В душі він проклинає рашу.
В голові думка - гідно триматись,
Хоч у полоні , та не здаватись!
Ворогу в очі , серед руїни ,
Звучала Слава для України!
І лють ворожа , і черга в груди...
Народ Героя наш не забуде!
Ми переможемо ! Буде держава!
Слава Україні ! Героям слава!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976154
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Скотилося щастячко з мідної гори,
Часто озиралося, дивилось на двори.
Хотіло спинитися та не на день, два,
Крутилася від бажання його голова.
Довго щастячко те йшло, уже випав й сніг,
Але в хати не пускали, навіть на поріг.
Задивлялося у вікна, стукало у двері,
Давно мало такі звички, це в його манері.
По дорозі білі хати, щастя там вже є,
Там не чув ні сліз, зітхання - далі воно йде.
Бачить хата кривобока, тихо, як у вусі,
Зайшло в хату ненароком, глянув - там бабуся.
Свого віку доживає, хвора чиясь ненька,
Мабуть, щастячка немає. Чом одна, старенька?
Примостилось поряд щастя. Приймаєш, рідненька?
Подивилася бабуся, заболіло враз серденько.
Та не треба мені щастя, я була щаслива,
А тепер стара і хвора, рано стала сива.
Десь поїхали синочки край свій захищати,
Поспіши до них швиденько, поки жива мати...
Розкажи, як їх чекаю, подаруй їм щастя,
Може, їх іще зустріну, якщо мені вдасться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976081
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Ти завжди повертайся додому,
До найкращого в світі порогу,
Коли навіть нікого немає,
Рідна стежка давно там чекає
Виглядає, мов рідная мати,
Яка вірно уміє чекати,
Щоби кроки найкращі відчути
Та в теплі найдорожчім побути
Рідну мову, любов до хатини,
Ніби погляд тендітний дитини,
Дивний спів солов'їний і чистий,
Наче подих осіннього листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976150
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Дивна мелодія лунає,
Танцюють закохані серця.
Вуста любов'ю промовляють,
Ллється наша пісня без кінця.
А твоє єство вогнем палає,
Та наповнює наші почуття.
Твоя душа на крилах літає,
Спиває насолоду до вінця.
Твоє тіло таке духмяне
І п'янке немов оцей нектар.
А серце таке полум'яне,
Я аж хмелію від твоїх чар...
З тобою я неначе у раю,
Ти цілуєш мене до безтями.
Тебе знову і знову пізнаю,
Ми пливемо синіми морями...
В насолоду поринаємо,
Пізнаємо до кохання шлях.
Від пристрасті ми згораємо,
Йдемо у гавань на кораблях...
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973710
дата надходження 13.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Мені було холодно літом,
В далекій чужій стороні.
Там сонце світило над світом,
Але не мені, не мені...
Мені було боляче в серці,
Боліло гірке відчуття,
Що доля мені не поверне
Найкращі хвилини життя.
...В гаю обнімаю калину,
І подумки Бога молю,
Помилуй мою Україну,
Яку я так щиро люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973741
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Леліє лебідочку лебідь,
Ласкаво лещить, лоскоче,
Люляє любов любов’ю,
Лавсаном лебідці лепоче.
Латаття, люстрою лотос,
Легато лебідь легоче.
Лекалом лінії лестить,
Лихацтво линвою любоче.
Лебідочка лагідно лещиться,
Латаття латає лілея.
Лебедик-ловкач лаштує
Лілей Ліхтентальалею.
Лебідочка – лебедя лада,
Ладувала лебедю лебедяток.
Лебедики любо люляють,
Леліють лебедедитяток.
Ладочком лебедяточка любі
Ладненько ладусі лабудять.
Лебедетато і лебедемама
Ладіно лебедяточок лучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973770
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Лиш дощ прошумів... і над житом з'явилась
веселка барвиста у полі.
Ясні її барви так мерехтіли,
мов зорі в вечірньому морі.
"Веселко, веселко! Яка ж ти красива!
Хто щічки тобі фарбував?" -
спитав її жайвір маленький привітний,
що знову над полем літав.
Всміхнулась веселка, ще більше рум'янцю...
навколо квітує розмай.
Вона вже набрала водиці в відерця
й тихенько понесла у гай.
Раділа ріка, що в долині за полем.
Смарагдові тут береги.
Просила вона:"Веселочко щедра!
Ти б цвіту сипнула й сюди."
Всміхались жита золотії у полі,
веселка над ними пливла.
І наливалося житнє колосся,
йому ж позолоту несла.
Скрізь цвіт свій веселий вона розсипала.
Від цього барвистішав світ.
Радіє земля:"Спасибі, веселко!
Найкращий у світі твій цвіт!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973593
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Яке щастя - жива,
І від цього така я щаслива!
Крикну в далі слова -
Це моя поетична вся сила!
Розірву на шматки,
Те прокляття, що стало війною,
Де найкращі стежки,
Що тернисті ще стали зимою
Не піти нам по них,
Знову куля ворожа зірвалась,
І немає стіни
Де будівля знайома стояла...
Та настане та мить,
Засіяє моя Україна!
Знову світ забринить
І розквітне розкішно калина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973749
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Яке щастя - жива,
І від цього така я щаслива!
Крикну в далі слова -
Це моя поетична вся сила!
Розірву на шматки,
Те прокляття, що стало війною,
Де найкращі стежки,
Що тернисті ще стали зимою
Не піти нам по них,
Знову куля ворожа зірвалась,
І немає стіни
Де будівля знайома стояла...
Та настане та мить,
Засіяє моя Україна!
Знову світ забринить
І розквітне розкішно калина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973749
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Ріка Усесвіту - невпинна,
Струмить надія швидкоплинна -
Не видно дальних берегів.
Крилатий обрій зазорів.
Спинитися хоча б на миті:
Мрійливий місяць в оксамиті
Пелюсткою троянд зажовк,
Закутаний у ніжний шовк.
Тремким вилискує промінням,
Нічним сповитий безгомінням,
Сіяє на усі боки,
Шукає у пітьмі стежки.
У візуальному натхненні,
Його красою полонені,
Віддатися б потоку яв -
Він розпливеться від уяв,
Назовсім зникне поміж віттям,
Немов імперія століття, -
Не втриматись їй назавжди -
Рікою змиються сліди. 7.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973186
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Не все так сіро в нашому житті,
Тож те, що маєш, треба цінувати,
Й про заповіді не забудь святі,
Що слід любов'ю душу лікувати.
Та й не бува життя ніде без втрат,
Надто тоді, як все залите кров'ю.
Лиш волі не осилить супостат.
Рани в душі ж лікуються любов'ю.
Цінуй і те, що терпить тебе світ,
І що виходиш ранок зустрічати,
Що ти на цій Землі – для когось свій,
Що вмієш сердитись, любити і… прощати.
Прислухайсь, як життя бринить в тобі:
– Люби мене у снах і в непогду,
Повчись кохатись в пари голубів,
Аби уникнути в сім'ї незгоди.
Прислухайся до шепоту зірок,
Коли на них ворожить тихий вечір,
Зайди у роси, котрі п'є ярок,
І зором проведи клини лелечі.
І ти забудеш про свої літа,
Хоч осінь уже й давить твої плечі,
І істина народиться свята:
Любов лікує все: тебе й малечу!
25.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973205
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Мрії зшиті ланцюгом...
Сонце в небі - зрідка...
Десь далеко світ з добром!..
Поряд... лише будка...
Та вона йому мала!..
Ще й холодна дуже...
Й від людей нема тепла...
- Всі такі байдужі!
А в сусідів вільний пес...
Доля без кайданів...
Чи такий у нього хрест?..
- Кожен їсть, що має...
Думи тяжкії у пса
застрявали в горлі...
А в очах пекла роса...
виїдали солі...
Скільки пес той сам-на-сам
днів протягне божих?!
Щоб віддати небесам
свій останній подих...
Не для нього вітру спів!
Запах квітів в полі...
Неосяжний сон степів...
клич доріг на волі...
Не для нього ліс шумить...
шепотить джерельце...
- Все життя - неначе мить,
де щеміло серце...
Доля зшита ланцюгом...
24.01.2023 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971871
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 06.02.2023
Вийду раненько у світ неповторний,
Чую шепоче світанок мажорний,
Поглядом сміло окину простори,
В думці наснаги уже ціле море
Гляну навколо, стежки сніжно-білі,
Далі доріжечки трішки змокрілі,
Голуб воркує з голубкою поряд -
Все неймовірно чарує мій погляд
Ось і майданчик розкинувсь і грає,
Квіт білосніжний з небесся злітає,
Знову зима закружляла у танці,
Дивна година всміхається вранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971174
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Обставини можуть змінити,
Натривожені наші думки.
Дружбою треба дорожити,
Ти відкинь всілякі будяки.
І нехай тебе не лякають,
Ці щоденні, сірі тривоги.
Нехай друзі допомагають,
У часі клятої знемоги...
Ти радій життю щохвилини,
Даруй щиру усмішку свою.
І бережи гідність людини,
Будь відважним в запеклім бою.
І розвій вітром сірі хмари,
Хай сонце серце зігріває.
Подаруй людям свої чари,
Нехай любов всіх омиває.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971185
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
[i] З приводу чергової трагедії, спричиненої рф...
[youtube]https://youtu.be/-_SaZ7SV6K0[/youtube]
[b][color="#04665b"]
Був Кременчук, тепер – Дніпро…
І – жертви, жертви…
Чим би тобі набити рот,
аби не жер ти?..
Тебе чи мати понесла,
а чи вовчиця?
З якого міста ти, села,
у кого вчився?
Невже всі там такі, як ти
худобо хтива?
Не люди ви, але скоти –
блатня паршива!
Воюєш ти проти жінок
і діток наших –
на них відточуєш клинок,
косу мантачиш…
На полі бою ж ти – мазня,
гарматне м’ясо.
Не запанує тут русня –
питання часу!
За вами йде природний тлін –
дух чорноземів,
а нам – прийдешніх поколінь
уклін доземний!
Відродиться ізнов земля
і кров арійська,
вітатиме землян здаля
юнь українська!
Бо я єсмь – дух, євшан-трава* –
здоров’я зілля,
ти ж – сеча, перегній, черва –
пусте бадилля.[/color]
[/b]
16.01.2023
_________
*За половецькою легендою, полин (євшан —
тюркська назва) як символ батьківщини,
пам’яті народу про отчий край; у Біблії
полин — символ суду Божого за
відступництво та непослух.
На світлині та відео з інтернеу - будинок 9-поверхівки
в Дніпрі після ракетної атаки еРеФії 14.01.2023 року.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971172
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Стояла я і слухала рояль,
В саду вже осінь в струни награвала...
Я зачаровано дивилась вдаль,
Де листопада музика лунала.
Зіграй мені, музико, про любов.
Нехай я серцем трохи відпочину,
Хай не почую рідний голос знов
І назавжди з думок його полину...
Ти грай,музико, тихо про любов
І не дивись на мене, я не плачу,
То осінь дощ пустила без розмов
З душі моєї змити біль пропащу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971213
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Прощальні крики, лелек у небосині
Сповиті смутком, колись були щасливі,
Під мирним небом, дружні, умілі злети,
Ой, рідна земле, так важко залишити!
Час не спинити… пора летіти у вирій,
Давно змужнілі, сміливі, білокрилі,
З легким тремтінням омріяні у серцях,
Не вмре надія, сміливо здолати страх.
У крилах сила, хоч і сльози на очах,
Їм важко знаю, але виходу нема,
Я не лелека та маю утікати,
Бомблять Херсон, шкода, попереду зима,
Ой надто важко, в дорогу вирушати.
Прощальні крики, лелек у небо сині,
Літає погляд, вдаль по Чорній долині,
Під серцем щем, надто важко, з ним прощатись,
Печаль проймає й смуток та зможу сподіватись,
Що тут недовго, рашистам гостювати.
Швидкий потяг, стук коліс, як крик лелеки,
Під стук коліс потягу, як крик лелеки,
Крізь хвилювання, втому, їду далеко,
Рідний край вмився ранковою росою.
Біль і жура, течуть гіркою сльозою,
Й ти якийсь час, сумуватимеш за мною,
Я повернусь! Повір, ранньою весною,
Адже душею й серцем, завжди з тобою!
( Село Чорна долина
в Каховському районі
Херсонської обл.)
02.11. 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971177
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
Який крихкий цей білий світ
В безмежнім савані наметів!
Сніжинок мандрівний політ
Снує мрійливість для поетів.
Іскряться пера від світил.
На небі духи і на суші
Ефірних здобули мастил.
От як же відбілити душі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971239
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 17.01.2023
***
Слова бувають різними:
ласкавими та грізними,
простими, величавими,
солодкими, гіркавими.
Народжуються з муками,
увінчуються звуками.
***
Не всі дороги поведуть у Рим,
опісля спаленої Бучі,
а Ви мене втрачаєте між рим,
шукаючи слова жагучі.
***
Прилипнуть до скелі холодним мовчанням
Слова, що вже більш не торкають душі,
Мохами покриються марні старання -
Камінними брилами стануть вірші...
***
Мої слова вас більше не чіпляють.
Шкода - там енергетики гольфстрим,
а почуття ще й досі не зникають
І марно пишуться із римами,
й без рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970284
дата надходження 06.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Люди, радійте, ви першій зіронці, ясній,
Златом засяяла у вишині небесній,
Віщає нам - народилось боже дитятко,
Ми привітаймо, заспіваємо колядку!
О добрий вечір господар, Бога славимо!
Та із Святвечором всіх, щиро вітаємо!
Най Ісус мир подарує й щоб мали силу,
Здолати ворога, мати долю щасливу,
Вижити важко, нині йде війна жорстока,
Та дух козацький сильний, ймовірність висока!
За столом славимо святий вечір і днину,
Тож ми помолимось, хай збереже дитину,
Що у боях сміливо усіх захищає,
За нами правда, бо ж це все Всевишній знає,
Люди, радійте, всі першій зіронці, ясній,
Златом засіяла у вишині небесній,
Віщає нам, народилося боже дитятко,
Ми привітаймо та заспіваймо колядку!
07.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970359
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Картина намальована піском,
Ось бачиш, вже жовтіє берег моря,
Його з'єднаю з трепетним теплом,
А в небі проводжає тихо зо́ря
Ступають кроки легко, ніби сон,
Безмежністю, що манить у тумані,
А нічка доторкається до скронь,
Даруючи нам подихи духмяні
Розкішний берег кличе знову в даль
І хвилі, ніби ніжно обіймають,
Вкриває плечі зваблива вуаль,
А очі зупинитися благають
Запам'ятати хочуть назавжди,
Оту майстерність, створену душею,
Ось бачиш, вже незлічені сліди
Покрили вмить непрохано алею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970343
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Мабуть сяду на мить,
Доторкнусь полотна,
В руці нитка бринить,
Наче доля одна
Доторкнулась, щоб жить,
Ніби подихом світ,
А душа все щемить
В милім вирії літ
Ось, стежина біжить,
У садок до струмка,
Ніжна пісня звучить
У мотивах листка
Стільки пройдено літ,
Що відчула в житті,
Виграє милий світ
На моїм полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970180
дата надходження 05.01.2023
дата закладки 05.01.2023
https://www.youtube.com/watch?v=6HgjzhJwLKs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970130
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Нарікаю на погоду,
Себе жаль, шкода природу,
От зима… мов осінь. Думки,
Їх відкинула б залюбки.
Певно лізуть і не дарма,
Сьогодення, немов карма.
Як сказати , нарікати,
Чи не треба поспішати,.
Газ коштовний, нема світла,
Та погода, все ж привітна,
Світ магічний, вищі сили,
Святу землю оросили,
Як тривогам катма міри,
Придають мужності й віри.
Де глянь смерть, розпач, сумні дні,
Та, як вистояти у війні?
Як снаряди і шахіди,
Летять вкотре, несуть біди.
Як би ж ворога здолати,
Не вдягла б хустинку мати,
Чорну схожую, до землі,
Важкий час, все душа в імлі.
Гіркі сльози, немов німа,
Нащо ж людоньки ця війна?
Серце крається на шматки,
Б’ють у скронях, мов молотки,
Знов вистукують - йде війна,
Ой коштовна ж, волі ціна.
Ряд могил, сироти діти,
Орді в пеклі би горіти!
За злочинство і руїни,
За всі сльози України.
Ви злодюги, не нація!
Тож не буде сенсація,
Як (не включите) вже мізки,
Чи, розіб’ється на друзки,
Земля орків та й навіки́!
Й не подасть дружньої руки!
Увесь світ, який любить МИР!
Нарікаю на погоду,
Нема снігу, жаль природу,
Вищі сили, певно знають,
Бо ж вони, допомагають,
Виживати у важкі дні,
Й край покласти, страшній війні!
01.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969836
дата надходження 01.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Летить зима на білих крилах,
Поля, дороги заміта.
І на сніжинках легкокрилих
Несе різдвяні нам свята.
Найперша – світла Катерина,
В барвистій хустці вигляда.
Це рукодільниць берегиня,
Красива, добра, молода.
Потім Андрій одяг кожуха,
Йде смакувати Калиту.
У сажі весь по самі вуха
Бо скуштував ту смакоту .
Ось вже підкралася й Варвара,
І з Савою, - немов на зло –
Безжально ночі увірвали,
Тай подались, мов й не було.
На зміну – Миколай зимовий
В наш край поважно завітав.
Послав на став місточок новий,
І все сніжком позамітав.
Слідком Свята Богиня Ганна
«Микільні» закрива святки.
«Ще трішки буднів»- кажуть здавна,
І залунають Колядки.
Меланка. Щедрик. Засівання
На день святого Василя.
Посіють зерном в хаті зрання,
Щоб колосилася земля.
Поллються щирі побажання,
Покотяться у вись і в шир.
Й одне на всіх у нас бажання –
Довгоочікуваний МИР
22.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969965
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Ясного місяця срібне вітрило
Тихо у небі пливе між зірок,
Губкою ніч уввібрала чорнило -
Буде художнику свіжий мазок -
Перетворити реальність у казку,
Удосконалити видимість фарб,
Музи безсоння отримати ласку,
Наче безцінний у ніч довгу скарб. 7.12.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969983
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Шепотіли в лісі трави,
Ніби грали всі октави,
А приємний милий промінь
Цілував мої долоні
З-під листків дививсь грибочок
Де співав пісні струмочок,
А замріяна калина,
Милувала, як дівчина
У долині де криниця -
Вигравала полуниця,
Колоритом спокушала,
Смак чарівний дарувала
У вишневому садочку
Чорнобривці у рядочку,
Вигравали дивні чари,
Як у ніченьку стожари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970002
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Щось гребеться в огороді...
там, де ясне сонце ходить...
То звичайний був крадій...
Ненаситний лиходій!..
- Що хотів знайти, чужинець,
із московії злочинець?..
Ти шукав собі рабів?!
Ще й немислимих скарбів...
Не навчила тебе мати,
що чуже не можна брати!
Жив так само й батько твій...
То ти й лізеш в дім чужий...
Всі сліди твої криваві!
І про тебе лине слава
до самих небесних зір!
- Ти жорстокий дикий Zвір!..
Ти не був ніколи добрим...
Зло твоє летить за обрій!
Згинеш сам в моїм краю!
Згубиш тіло у бою...
А душа полине в пекло...
- Ти тікай! Поки не смеркло...
Хоч вже пізно... за гріхи
будеш жаритись віки...
А в моїй країні люди
відбудують всі споруди!
Заколоситься пустир!
Буде щастя, буде мир...
2.01.2023 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969990
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Грудневий шалик доторкнувся ночі,
Прикрив землі оголеність невинну,
Пуховики хмарин розлізлись в клоччя.
Згадай: ранковий річки блиск і вигин.
Той перший морозець, що ліг на воду,
І снігу молодого подих свіжий.
Спивали вдвох цілунків насолоду,
Хоча зима тримала міцно віжки.
Грудневий шалик обвивав розмови
Двох постатей у єдності бадьоро,
І настрій, помережений святково,
У перехресних поглядах прозорих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968041
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Пригадаймо, як було в дитинстві,
Сніг ішов, і йшла собі Зима...
Ми чекали дива на Ялинці,
І не знали, що його нема.
Вірили, що все в житті буває,
В дивовижну зірку на Різдво!
Що корова з татом розмовляє,
Чи й насправді так воно було?...
І дива траплялись щохвилинки,
Ми самі творили їх з надій!
І кружляли чарівні сніжинки,
І сіяли зорі наших мрій!
Скрізь і всюди відчувалось свято,
У повітрі... А стовпи димів
Піднімались вгору так крилато,
Наче Ангел в небі пролетів.
... Йшли літа, мінялись зими й весни,
Кожен з нас нелегкий шлях пройшов...
Хай в душі під Новий рік воскресне -
Диво, свято, віра і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967861
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Гірчить полин із тих минулих літ
Де ніжна синь і дивовижний світ,
Дитинства милі, чисті небеса,
Торкає серце трепетна краса
Переплелось в один земний букет,
А згодом вже напишеться буклет,
Читати будем разом залюбки
Такі душевно дорогі рядки
Була і радість, мрії, милий сміх
Та все гірчить полин з минулих літ,
Переплелось і їх не роз'єднать,
Гірчить полин зворушливих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967880
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Людину, в якої мертвіє серце, душа
Захоплює жорстокість і зло бере в полон.
Вона іде - Землі не чує, поспішає...
Де цокає горя годинник однотонно,
А черствість мозок людей покриває шаром,
Який забуває про лихо й далі краде...
Суспільства гроші жує ця личинка-шашель.
Вітчизни біль ні озветься у неї ніде!
Нормальна ж людина нам нагадує птаху,
Якій потрібен простір, повітря і вітер...
На повні груди летить крізь здобуте життя,
Де правда проситься в серце - совісті втіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967836
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Остро-ви.
Море й Ви.
Кожна хвиля,
Наче миля,
Поміж нами -
Остро-вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967879
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Життя наше – суцільна таємниця:
Коли й на скіьки ми прийшли у світ,
Якої глибини душі криниця,
І скільки древу роду мати віт.
Є особливою і загадка кохання:
Хіба це не душевних струн дует,
Де в двох сердець єдине коливання?
Хтось розгадав із вас оцей секрет?
19.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967930
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Я не забуду погляд твій ясний,
В якому я була завжди в полоні,
Неначе промінь щедрої весни
Торкав душею трепетні долоні
Як наряджався сад у дивний стан,
Схиляючи до мене тихо віти,
А плечі ніжно покривав туман,
Вуаль з'єднавши з дивовижним квітом
У веремії щедрості ідей,
Могла я легко, просто загубитись,
В думках змагались анапест й хорей,
А я вагалась, що мені творити...
І знову погляд ніжний і простий,
Все перевилось у одну хвилину,
Неначе промінь щедрої весни
З'єднав рядки зворушливо в картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967959
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdqhhxJEuMI
[/youtube]
В цей час ревуть іще гармати,
Моя країна у вогні.
Зустріне сина свого мати,
Прийде кінець оцій війні.
Пшениця вродить важкий колос,
І буде хліб в нас на столі.
Птахів почуєм дзвінкий голос,
Тоді не буде вже війни.
У полі зараз тиша й спокій,
Червоні маки у жалі.
Затихло все в журбі високій,
Схилились квіти до землі.
Бійці боролись за свободу,
І віддали своє життя.
Уклін низький вам від народу,
Про вас не буде забуття.
Завжди ви будете із нами.
В серцях у наших ви - живі.
Ви полетіли з журавлями,
На вас ми дивимось з землі.
Подяка щира за відвагу ЗСУ,
Бо ви - накращі в усім світі.
Вам немає рівних в цім часу,
У змозі ви життя оце змінити.
Прийде омріяний ще час,
Тарас давно про нього мріяв.
Ми щиро віримо у вас.
У нас до вас любов і віра.
А поки час важкий для вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967826
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Українська врода – не відпустить.
Хто байдужим буде тут, скажіть?
Згадую я очі в терен хустки,
Бачу сни в холоднім бліндажі.
У волоссі пахне рута-м’ята,
Ллють пшеничні коси з-під хустин,
Буду я тебе завжди кохати,
Все коштовне у душі нести.
Біля тину постань одинока,
Молиться в узвишшя до Творця:
Бережи від кулі й злого ока
Ти мого коханого бійця…
І сумує личко янголине:
Збережи кохання від війни.
Притуляє до очей хустину
З густо-синім доторком тернин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967417
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Думки рохрититані, давно сумні,
Як пізня осінь, я їх відкину,
Мої ж думки - світанки навесні,
Під сонцем мрії оживуть ясні,
Про мир і дружбу на моїй землі.
Я помолюся за прийдешній день,
Хай в поміч Бог, воїнам – героям,
Сили придасть й сміливості щодень,
Щоб під крилом за його схваленням,
Відстоять право на мир, свободу!
Спалах не стримаю, болю, гніву,
Ракети, кулі летять повсякчас,
Болить душа,читаю молитву,
«Орда не зможе побороти нас»
Слова магічні, як заклинання!
Тьмяніє небо, мряка і холод,
Не сходить сонце, золоте, миле,
Літають ворони - послав ірод,
Земля в руїнах, всюди могили,
Для наших воїнів… прошу сили!
Ти всемогутній, глянь на країну,
На відчайдушність нашого народу,
Мову не зрадимо солов’їну,
Де любов, щастя. В міцну родину,
Тож нас згуртуй, щоб досягти миру!
У піднебесся, не зліта птаха,
Десь заховалась, в безкрайнім полі,
Як і людина, жде бідолаха,
Жде перемоги, літать на волі.
Серце маленьке, щемить до болю,
Я помолюся за прийдешній день,
Знай клятий вороже, не здамося!
Ти до свободи, не спиниш натхнень,
Щоб всюди мир,нам краще жилося,
Ми щастя виборимо на життя!
Думки рохристані, давно сумні,
Як пізня осінь, я їх відкину,
Мої думки - світанки навесні,
Під сонцем мрії оживуть ясні,
Про мир і дружбу на моїй землі.
04.12.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967406
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Зими біліє пелерина.
Замаскувалась далина.
Не видно світу - сивина.
Розпушена для двох перина,
Взаємних торків глибина -
Укрила щільно пелена.
Плетуться найсолодші мрії.
Твоє намолене плече.
Розтанув сніг. Тепло тече.
Нам не завадять сніговії.
А ніч нові полотна тче.
Уява думкою січе.
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967311
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Я сегодня не спала...
Мысли копошились...
- Сыпались с небес слова,
что шептал мне милый...
Теплый слов тех звездный свет
согревал сердечко...
Только вдруг пришел рассвет...
с пустотою вечной...
Скрип калитки на ветру
бередил надежду...
- Как понять судьбы игру?!
И забыть, чем брежу...
Веер лучиков прилег
по осенним лужам...
Я же... чувствую ожег...
- Нет того, кто нужен...
Облака спешили в даль...
Встретятся с любимым...
Пусть прольют мою печаль...
- Вспомнит, что сгубил он...
3.12.2022 г.
Автор фото Наталья Меньтюгова (Natalia Mentugova)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967317
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Лебідь журився на річці...
- Де ж тепер пара його?!
Бути одному на віці
розпорядився сам Бог...
Холодно... стелиться вітер
листям ржавілим... сідим...
Птаха сумує... у світі
бути судилось однім...
Хвиля шепоче про милу...
В небо підійме крило...
- Птах не знаходить обійми...
Не віднайдеться тепло...
Лебідь тужив за минулим...
Крик заплітався в вербі!..
Доля неначе заснула...
Серце тонуло в журбі...
3.12.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967304
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 03.12.2022
[b]Ми з супругом разом - вже немало літ,
Осипався з зимами наш весняний цвіт.
І життя буденнеє вже обридло - жах.
Дай влаштую, думаю, вечір при свічах..
Поки на роботі мій любий чоловік,
Новизною втішу нас, бо який той вік.
Глянула на себе я в зеркало криве,
Це ж яке створіннячко на землі живе!!?
Зморшки, наче ритвини, поблизу очей,
Від такої гарної та хто хоч втече!
Ні!! Я все продумала - буде романтІк
Подарунок милому... ну, під Новий рік!
Накрутила локони, брівки підвелА,
Свічі в виді серденька - посеред стола.
Одягла те платтячко, що ще з юних літ,
Навіть кращим видався, справді, білий світ.
Два бокали вийняла з срібним ободком
І вином наповнила, для смаку, з льодком.
Нанесла на губоньки розовенький блиск.
Так раділо серденько, аж піднявся тиск.
Чую в коридорі ВІН чобітьми шкребе,
Я назустріч вибігла: "Любий, жду тебе !!!"
Він в порозі дубом став, оком стіл обвів
І бровиська чорніі вмить до носа звів!!
-Не чекала, видрисько, бачу, ти мене!!
Що не слово вистрілить, та таке брудне!
А далі, ой лишенько, то вже справжній глум
Верещить, показуй-но, де сховався кум ?
Ухватив за локони, рукавом стер блиск,
Але ж у романтиці мав би бути зиск!
Бігав по квартирі, шафи відкривав
Не когось, а кума, людоньки, шукав.
Нічого в тім кумові доброго нема.
Не хотіла б я його навіть і дарма.
Інша справа - з фельшером з нашого села
Я б іще погодилась на якісь діла.
Нащо ж мені здався той вечір при свічах!!
Луплював аж свічечки блимали в очах !!
Ось... сиджу, замащую пудрою синець...
Це така романтика, хай би її грець !! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966742
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Похмура осінь все забула...
Про срібні зорі десь під ранком...
Про спів пташиний в поцілунку...
Про ніч в обіймах двох на ганку...
Забула осінь все... забула...
Про сонце жовте... ніжне... миле...
Ковтало нічку, як акула!
- А зараз... наче в тій могилі...
Що зеленіло, тріпотіло,
стелило землю буйним цвітом,
Тепер лягло, як мертве тіло!
Надія стерлась... зникло світло...
Повітря змокло у тумані...
і Вітер – вічний співрозмовник...
Безвихідь жме, неначе камінь!
Думки усі про теплий вогник...
Здавалось, десь в безкрайнім полі,
де сіре небо тче сльозами,
блукає виснажена доля...
Тягає пам’яті кайдани...
Немає світу... Мряка... холод...
І день насуплений в образі,
що осінь сум вела по колу...
топтала мрії по дорозі...
Похмура осінь...
27.11.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966725
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
В класі Коля, Петя й Жора,
Дві Натки й Марія
Обговорювали тему
Про життя і мрії.
-Мого татка називали
В дитинстві Семеном:
Мріяв стати космонавтом,
А став бізнесменом.
-Моїй мамі,- каже Ната,-
Не таке гадалось:
Мріяла моделлю стати,
Та життя не склалось.
Як не прагнула матуся,
Та не сталось дива:
Продає тепер в кіоску
Цигарки і пиво.
Підсумок зробив Микола:
-Можна все здобути,
А життя міняє плани,
Так повинно бути.
Коли дітки ще маленькі,
Знає мама й татко:
Хлопчики машинку хочуть,
А ляльку дівчатка.
А як виросли, малюють
Іншу вже картину:
Парубки шукають Барбі,
А дівки - машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966744
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
Кто стучит в мое окошко?
То ко мне пришла Зима...
Погостит пускай немножко...
- Все же буду не сама...
Вьюга песнею лихою
удивляет небеса!..
А снежинки бахромою
по округе колесят...
Ветер счастлив в ритме вальса
с юной девицей кружить...
Попытался целоваться...
- Только снег нельзя любить...
Вихрь с Метелицей у сада
рассыпают серебро...
- Я ищу тепло в прохладе...
Душу грею под ребром...
Пирогом творожным с вишней
угощу своих гостей...
- Лишь обидно - будет лишней
с нами Грусть... хоть всех верней...
Пусть заводит Ветер пляски,
Вьюга долго пусть поет...
Я была сегодня в сказке...
- Снова чувствовала лед...
25.11 2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966549
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 26.11.2022
В ніч глуху лунає звук,
із перервами: "тук-тук!"
"Може, тітонька сова
Переплутала слова?
Не кроти, не зайченята..." -
Міркували білченята.
Їм же хочеться поспати:
"Хто ж це проситься до хати?" -
Виглядають із дупла, -
"Ні, це точно не сова...
Дятел стукає в сосну,
Мабуть, вибився зі сну!"
* Світлина і фото до віршика 6-річної Анастасійки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966635
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
А в моєму саду знов цвітуть хризантеми
І мені додають ніжно-звабливі теми,
Ніби промінь земний повернувся у осінь,
Я його милий тон пам'ятаю ще й досі
Згадка - дивна то річ, може нас захопити,
Серед сніжних доріг нас красою зцілити
І від неї умить вже весна посміхнулась,
Її ніжна краса у серденьку відчулась
Згодом тихо, як тінь пробивається світло
Та вже шлейфом земним обіймається літо
І від нього завжди оживаєм мов квіти,
Ось, на стежці тепла знову бавляться діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966639
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Любов осіння – пурпурний велюр,
Величний, полум’яний, повний змісту,
Останнє соло кришталево-чисте
в романсах вічно юного «Люблю».
Щось в душу незбагненно-золоте
Лягло під оксамити листопаду –
Зім’яте серце ти шовками гладив,
що розум змовк… від м’якості отерп.
На скронях – слід від сніжної крупи,
а ти радієш: «Осінь – доленосна…»
Для тебе стану я слухняним воском:
Не випускай із рук мене… ліпи!
Ллє сонце. День новий там, за дверми,
для пари вносить масу корективів:
Осінні та без сорому щасливі
у оксамитах… Адже разом ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966648
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
О, Боже - Боже, ти вчиш любові,
Я ж не знайду правдоньки у слові,
Ти вчиш пробачити, жаль, не в змозі,
Коли рашисти, знов на порозі.
Убивці - злодії, погляд з - під лоба,
У очах ватра, ненависть, злоба,
За що спитать, що в кожній хатині,
Хтось усміхнеться малій дитині?
Чи заспівав доні колискову,
І що розмову веде казкову,
Опис і фото про Україну,
У вишиванках дружню родину,
За усі війни і голодомор,
За пісні й мрії творили терор,
За що, скажи, знущалися вони?
Нема у душах тепла і весни.
Й нині знущаються і вбивають,
І діточок,малих відправляють,
У чужих сім’ях безлад, пиятство
У тих краях, не гніздиться птаство,
І там не знають правил любові,
Одні лиш мати, при кожнім слові.
А що попи, рашистські не знають,
Законів тих, зате статки мають,
Жаль продаються за гроші мілкі,
Чи не ляка, розплата за гріхи?
Хіба не прийде?Я знаю й вірю,
Лише тобі Всевишній повірю,
Що прийде час, буде перемога,
Хоча болюча, довга дорога,
Козацький рід, ніяк не зганьбити,
Віра й надія - зможем вижити.
Нехай без газу й навіть без світла,
Та Україна, як цвіт під вітром,
Спроможна стримати негаразди,
Єднання, мир… між людьми назавжди!
У майбуття віра і в свободу!
***
Сьогодні ми запалимо свічку пам'яті, вшануємо
Невинно убитих та померлих від голоду.
26.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966654
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Немає світла. Місто у пітьмі.
Німі будинки, а не в сплячці.
Свічки у вікнах вже горять слізьми
зі стеарину, мов болячки.
Болить: ракетні обстріли весь час.
Болить за скоєну розправу.
Примусити орда не зможе нас.
Ці іроди не мають права.
Щодня звіріє кодло із кремля
Ми ж - витривалі, разом - сильні.
Нам допоможуть рідні стіни і земля.
Не обламати волі крила.
Продалися бездушні сатані,
Ми ж в серці кожен маєм Бога.
Ніколи не здамося. Скажем: ні,
бо праведна у нас дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966697
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Осіннє листячко летить,
У танку кружляє...
Вітер всівся відпочить
На сопілці грає.
Ось березовий листок
В пару взяв кленовий.
Заграв вітер гопачок -
Танець пречудовий!
Осиновий підхватив
Красня з горобини.
Вітер музику змінив
І вальс уже лине.
Ясен-лист в обійми взяв:
Золоті - з тополі.
Хороводом закружляв
Й пісні калинові -
Так лунають понад краєм!
Й кружляють листочки...
ЗСУ оберігають -
Вірні сини й дочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964976
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Захвачен мир враждебной силой (1)
И потому идёт война.
Зло в мире многих изменило.
Девятый вал -опять волна.
Смываются пути-дороги,
Нам объясняют -не судьба.
Ладья проходит вновь пороги,
Но ведь не в них источник зла.
Зло души многих подчинило
Уже не годы, а века.
Идёт война с нечистой силой
-Война за души и сердца.
Нам с детства рассказали сказки,
Добро и правду в них вложив,
Что зло не раз оденет маски,
Свою личину изменив.
Сейчас мы видим продолженье.
Вновь обнажился корень зла.
Да, повторенье -мать ученья.
Мир переходит на дрова.
(1)
мир -подразумеваются в стихотворении
народы и всё, что находится
на планете Земля.
22.10.2022.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963647
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 08.11.2022
Вони чекають наших молитов -
Ковточок слів, загублених у ранах,
Чекають незакінчену любов
Весною, у замріяних каштанах.
У літніх мальвах, вишні у саду,
У зорепаді, вишитій веселці,
В осінніх кроках зморену грозу
І вірність щиру у людському серці.
Чекають миті витканих свічок,
Тепло розлук у смутку світанковім...
Промінням сум притишить потічок,
Останнім криком, вірним, смерековим.
Останнім птахом в світлих небесах,
Осанною відспіваного болю,
Увіруйте у птаха в небесах -
В молитву, що відпущена на волю...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965059
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Мені б хотілось, друже, просто жити,
Вдихати аромати неземні,
Плекати тихо, мріяти, любити,
Схилитись просто низько до землі
Відчути її дихання гаряче,
Вдихнути смак найкращий у житті,
Повір мені, привабливий юначе,
Ці миті найдорожчі і святі
Мені б хотілось просто лиш радіти,
Дивитися у мирні небеса,
Від мудрості і спокою хмеліти,
Як від цілунків зморена весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965024
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Яскраві осінні барви
мої зачаровують очі,
так хочеться випити кави
у вишитій білій сорочці.
Заплющити очі від смаку,
думками змінити свідомість.
Війну залишити позаду,
поринути в цю монотонність
яскравого жовтого листя,
де світ без війни і без болю,
де правда з любов'ю сплелися...
За нашу державність і волю.
Яскраві осінні барви
мої зачаровують очі,
так хочеться випити кави
у вишитій білій сорочці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965029
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
[b][i]Вставай у повний зріст, могутнє слово,
Ти маєш йти сміливо до звитяг!
Не можна зараз десь, кудись у сховок,
Потрібно поряд з військом у боях.
Пліч о пліч у строю з захисниками,
Вперед! І лиш вперед за кроком крок.
Щоб фрази твердь була міцніш за камінь.
І в слові-зброї зведений курок.
З рушниці я стріляти не умію,
Та маю інший засіб боротьби,
Відважним словом завжди я зумію
Влучати в ціль не гірше від стрільби.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963022
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Так пахне вранці скошена трава,
Духмяний запах забиває дух.
Вбирає очі панорама степова,
І вітер зупинився, раптом вщух.
Парує ще недавно зорана рілля,
Себе до сонця радо підставляє.
Повільно оживає все довкілля,
І новий день неспішно звеселяє.
А сонце підбивається все вище,
Радіє, що життя дає усім.
Гостріше пахнуть трави всі щілющі,
Пахучий серед них - гіркий полин.
Повільно день схиляється до вечора,
Втрачає сонце всі свої принади.
І вся природа вже в його покорі,
Бо на землі одне лиш має владу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963012
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Ніч доторкнулася неба краєчком -
зорі заблимали, як ліхтарі,
викотивсь місяць з-під хмари яєчком,
жовтим-прежовтим, світився вгорі.
Дійство вершилось активно та щемно -
тіні снувались, торкались землі,
фея серця сповила нам таємно -
нитку шовкову знайшла у гіллі:
довгу, міцну, чарівну та прозору,
щільну, тонку, непомітну для зору.
В неї повчитися міг би павук.
Попрацювала натхненно та сміло,
нас поєднала майстерно, уміло,
в кожнім витку відчували: "тук-тук!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963040
дата надходження 16.10.2022
дата закладки 17.10.2022
Добігає осінь середини,
Та дарує теплі нам ще дні.
Радують серця наші жоржини,
Що в осінній квітнуть тишині.
Десь шматочок заховався літа,
Щоб зігріть у час осінній нас.
Ще нап"ємось літнього повітря,
І його сховаєм про запас.
Розмістились поряд чорнобривці,
Жовті, ніби сонця промінці.
Вони наші рідні, не чужинці,
Та тепер в задумі, мовчазні.
Це вони теж журяться за літом,
Швидко все ж прийде зимовий час.
Їм іще не хочеться старіти,
Осінь їм дала останній шанс...
-----------------------------------
Вітаю друзів і читачів зі святом Покрови.
Бажаю всім здоров"я, миру, удачі.
[img]https://spadok.org.ua/images/ariyi/05.jpg[/img]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQI1FpnFLLxzIGkmDGb-ctoor53XPTF6sQggQ&usqp=CAU[/img] [img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT5Y4wN-nVdwnZRXXLxpflcd2TFtLJEJ5dVMQ&usqp=CAU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962778
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
народе Світла, Щастя і Добра.
Разом ми всі - одна міцна родина,
стать ще сильнішими прийшла пора.
Терпкі проходим ми життя уроки,
у Доброті зникає жаху тінь.
До Перемоги йдемо, в наших кроках
кується доля нових поколінь.
Радій же, наша Україно-мати,
бо так ведеться в нас споконвіків.
Сини твої відважнії солдати,
звитяги вчаться у своїх батьків.
Народе мій! В твоїй відвазі й силі
бажання щастя й волі дух живуть.
Ще задзвенять скрізь голосочки милі
і світлу звістку світу принесуть.
Пишаюсь тим, що я твоя краплина,
дорожче це від чистого злата́.
Тільки разом ми всі є - Україна.
Із нами світ… О, доленько свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962645
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Золотими дукатами осінь засипала ліс.
Горобинові грона червоні їй жовтень приніс.
І уквітчана листям з відтінком гарячих багать,
Осінь просто прийшла...
І я рада її привітать.
Довгі коси руді вітерець заплітає в косу,
Хризантеми і айстри доповнюють щиру красу.
І на тлі неосяжних, блакитних, бездонних небес
Ще яскравіша осінь,
Подивишся - наче воскрес.
Наче всі негаразди лишились далеко в пітьмі,
Поруч з осінню добре мовчати і просто іти,
Із повітря вдихаючи ніжність, кохання, красу -
Відчуття ці чарівні крізь зиму тобі принесу.
10.10.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962604
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Не впускай у серце холод, не впускай,
Хай назавжди там поселиться розмай,
Ніжна казка, що чарівністю бринить,
Щоби серце відчувало кожну мить
І у рідному куточку на землі,
Оченята посміхалися тобі,
Ніжне сяйво, щоб торкалося лиця,
Милим щастям вигравало все життя
Не впускай у серце холод, не впускай,
Хай завжди співає в ньому дивограй,
Щирість, ніжність обіймає залюбки,
А в житті нехай зігріють ці рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962488
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022
Розпахлася осінь то яблуком стиглим,
То сливою сивою в чистій росі,
Заглянула в сад вона не на гостини,
А щоби добавити шарму красі.
У плахту багряну прибралась калина,
Із кетягів пишний вінок одягла.
Спіткнулось об явір «курли» журавлине
Й журбою війнуло, що в серце лягла.
Уже й алича у новім сарафані.
Махнула рукою услід журавлям.
«Ніколи вона не була така файна,» –
Пишалась красою її і земля.
4.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960982
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Весела пісня України
уже лунає на весь світ.
У ній слова – ясні перлини,
це мови рідної є цвіт.
У нашій пісні світла радість,
що світло ясне ллє на все.
Дзвінка, красива, голосиста,
хай МИР у ду́́ші принесе.
Бо непоборна пісня наша,
як ми... в ній велич і краса.
У ній верба є і калина,
і сині-сині небеса.
У ній є сонця позолота
в безмежній щедрості ланів.
Козацька слава, мужність й сила,
любов всіх дочок і синів.
Коли вона звучить… хоч осінь,
та смутку в ній шукать дарма.
Коли зимою залунає,
знай, холоду у ній нема.
Як розцвіте земля весною,
то пісню сонце обійме.
Барвисте літо в ній розквітне,
у світ мелодії позве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960928
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Хоч волхв, хоч характерник-заклинач.
Клич тим, кому озватися захочеш.
Мов лист осиковий, тремтиш, сокочеш, –
млів дощ, накинувши на осінь плащ. –
Лише не плач.
Не плач, бо сліз цьогоріч понадміру,
тебе війною знехтувано й ліру.
За невидющість й глухоту пробач.
Не поспішай іти до перехресть,
як чуєш що не день тривожні вісті,
і грунт рудий з горбків в ізюмськім лісі
й тобі завдасть обаполовий хрест.
Безодню мук прицвяшили кати.
Болітимуть вони невинним душам,
допоки їх до мирних днів грядущих,
мов меч покари, будемо нести
Тож волхв чи характерник-заклинач?
Луною– довгий плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960942
дата надходження 26.09.2022
дата закладки 26.09.2022
[i]На долю автора (за віком) випало дві ВВВ –
Друга світова, що звалась в тодішньому СРСР
(більшовицькій імперії) “великою вітчизняною”
і ця – ВВВ, Велика Визвольна Війна українського
народу від тіє ж, але вже відверто антиукраїнської,
КГБістсько-путінської, нищівної імперії… І не в дужках.
З дитинства запам’ятався вислів дорослих, що як
закляття повторювали тост на вечірках після так званої
“перемоги” – аби війни не було!
Інші часи настали. Інша війна. А побажання-тост той же!
І – як закляття… Хоч смисл інший. Та про це нижче.
[b][color="#066e35"]Якби не було в нас цієї війни,
були б уже, певно, у тому союзі,
що зветься ЄС, хоч не ждали вони,
повзли ж ми до цілі, як жаба на пузі.
Було б нам велично, що герб наш розцвів
в ряду геральдичному вільних народів,
лунав щоб вкраїнський наш гімн-переспів,
пеан Незалежності нашій, Свободі!
У хор європейських озброєних сил
влилось резонансом би й військо козаче:
багато хто ще б, як колись, попросив
його постояти за правду, одначе.
…Не будь в нас Росії цієї війни,
не знали б, що значить оте “брат-за-брата”,
і сліз матерів, і невчас сивини…
Звитяги, одначе, у нас не забракло!
Не знали б ще довго, що руський то "Мір"
створив нам огидний світ колаборантів,
які під сутанами лавр Святогірська
й Почаєва несли душ схрон від Гаранта.
Свою “солов’їну” ще довго б – “в ігнор ”,
аби не уторгнення “старшого брата”:
це путлера холодо-голодомор
нас змусив “уроки ті” в голову брати!
Тепер ми вже знаємо, як голоси
й за кого на виборах слід віддавати…
І хоч обіця́нки, хоч “гречку” неси –
у памці спливуть і події, і дати![/color]
[/b]
14.09.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959700
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Щедрі хмари, дощ холодний,
Вітер віє, мов голодний,
Зрива листя попід ноги,
Омиває… вспіх дороги.
По стежках ніби намисто,
Блиск пелюсточок… барвисто,
Цвіт дрібнесенький від айстрів,
На калюжі майже острів,
Зовсім поруч і вже далі,
Листя з цвітом... у печалі.
Плаче вересень, нещадний,
Чому злий, до злив не жадний?
Хай би хмари розступились,
Квіточки б іще погрілись,
Дощ спинити? Ні, не в змозі,
Справжня осінь на порозі,
Ясне сонечко дрімає,
День за днем, тепло вщухає.
По воді, наче в колисці,
У краплиночнім намисті,
Вітер стих, ледь - ледь гойдає,
Неминучо! Сон долає,
Кожну купу, мов дитину,
Час спішить… немає спину.
22.09.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960822
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
[b]Я[/b] сьогодні відображу ранок,
[b]С[/b]вітлом милим, що живе в мені,
[b]В[/b] дивній тишині уже серпанок
[b]І[/b]скрами запалює вогні.
[b]Т[/b]ихо замилуюсь та чарівно
[b]Р[/b]озмалюю день, який прийде,
[b]О[/b]хоплю зі співом мелодійно,
[b]З[/b]наю, що мелодія живе.
[b]Ф[/b]еєрична, ніби мила Фея,
[b]А[/b] здаля красуня чарівна,
[b]Р[/b]осами окутана алея,
[b]Б[/b]ачу виграє, як неземна.
[b]У[/b] розкішно дивному сюжеті
[b]Ю[/b]ністю малюю вечори,
[b]Т[/b]репетно із осінню в дуеті,
[b]А[/b], які виходять в нас рядки.
[b]К[/b]олихає вітер тихо річку,
[b]М[/b]елодійно додає мотив,
[b]А[/b] в уяві відображу нічку
[b]Г[/b]ордо, що веде серця до див.
[b]І[/b] душа, яка дарує ніжність
[b]Ч[/b]исто, мов прекрасне янголя,
[b]Н[/b]агадаю, що краса - це вічність,
[b]О[/b]беріг найкращий для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960796
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 25.09.2022
Осіння ніч - це чарівниця,
Усе у неї у руках.
Тобі, що хочеш, те й присниться,
Полинеш в небо, ніби птах.
А то присниться, що щасливий,
І зовсім іншим стане світ.
І все у сні такім можливе,
Життєвий зникне раптом гніт.
Тебе поверне у весну,
Про ту, що мріяв ти давно.
Забудеш ти про сивину,
Бо в сні кохати ще дано.
В цей час втече від тебе страх,
І скажеш їй : Любов моя!
(Хоч сам давно вже у літах),
Словам повірить цим вона.
Та десь крадеться сивий ранок,
І зникнуть з ним й чудові сни.
Накриє сірий все серпанок,
Реальність виведе з весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960745
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
А ця осінь доволі прохолодна,
Сипле білим снігом, сіє дощем.
З її примхами дітвора не згодна,
Що окутує їх мокрим плащем.
Війна тривожить осінні світанки,
Розсікає осколками навкруж.
І шматують землю поганські танки,
А осінь листя золотить чимдуж...
Осінь іде впевненою ходою,
Її не здолають сильні вітри.
Вкриває білосніжною габою,
Пагорби Мармароської гори.
Осінь казкові картини малює,
Її кольори такі барвисті.
І вона свій шарм усім нам дарує,
Волосся в калиновім намисті.
В осінню пору нам хочеться тепла,
Людину, що серце зігріває.
І щоб у каміні тліла ще зола,
А кохана ніжно обіймає.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960753
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022
Проспівав ти пісню журавлину,
Полетів на крилах тих пісень.
Рідний край назавжди ти покинув,
Той мотив залишив нам лишень.
Як тобі у тім далекім краї,
Чи згадаєш землю ти свою?
А чи серце сум розлуки крає?
Пам»ятаєм пісню ми твою.
Ти для нас немов отой журавлик,
Що шукає долю десь свою.
Може, просто схожий на метелик
Той, що спалить крила на вогню.
І назад немає вже дороги,
Терном поросли усі стежки.
Хай не згасне в серці твоїм вогник,
Згадки хай летять, як ластІвки.
Посхилялись віти край дороги,
Не забудь оте, що обіцяв.
Хай летять до отчого порогу:
Наймиліший тільки рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959887
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
Виліплю для тебе сонце,
як захочеш - не одне...
Глипне місяць крізь віконце
і ніколи не збагне:
чом світліш у світі стало,
витирається пітьма.
І, подумає, що впало
небо грішне, жартома,
на вколисану землицю -
перетнуло рубікон,
обласкало круглолицю
і потрапило в полон.
Сяєво таке натхненне -
ним піклується Творець -
пломениться сокровенне
від залюблених сердець! 16.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959924
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2022
У-країно, ти життя колиска,
К-ращої нема у цілім світі.
Р-ідне слово і козацька пісня,
А-вангард армійський у суцвітті.
Ї-(І)мідж твій зростає неповторний.
Н-епокірна нечисті російській,
А стремління - міццю непоборне.
Н-ацію єднаєш, правду сієш.
Е-х, яка ж у тебе волелюбність.
"З-ійде українське сонце" рв'яно,
А чужі ворожі згинуть люфи.
Л-иш настане Перемоги ранок,
Е-пігон залишиться в минулім.
Ж-итимеш ти в мирі, Україно.
Н-езалежність збережеш уміло,
А-втентично розвивайсь, країно.
(Авангард - найсвідоміша частина суспільства. Імідж- репутація, образ. Люф - ствол вогнепальної зброї. Епігон - застарілі ідеї. Автентично - по- справжньому. "Зійде українське сонце" - слова Джохара Дудаєва.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957046
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 21.08.2022
А я прокинусь, коли мить війне,
Солодким квітом зустрічі розмаю
І як за плечі вітер обійме,
Запрошуючи трепетно до гаю
Зашепотить веснянка у далі,
Торкне цілунком, ніби квіт калини
І знаю, що на всій моїй землі
Немає чарівнішої хвилини
Загляне в очі небо на зорі
Та зачарує ніжно кольорами
І знаю, що лиш тільки навесні
Торкнутись можна свіжості руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957081
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 21.08.2022
А та колиска ще мала, мені вночі наснилась знову,
Забуть її я не змогла, вона створилася з любові,
Солодкий голос милих снів все долинав із серця неньки,
Я хочу глянуть дивний світ, коли була зовсім маленька
Хотілось швидше підрости, в життя дорослеє пірнути,
А зараз в рай отой п'янкий стежину хочу повернути,
Пройтись сміливо, як дитя, щоб ні турбот, а ні печалі,
Щоб нічка дивна, чарівна зіграла п'єсу на роялі
І посміхнувся б милий світ і я в дитячому полоні,
Де милі посмішки батьків торкнули люблячо долоні,
Неповернути вже ніяк, та мить залишилась у серці,
Лиш тільки грітиме в думках та у душі відчинить дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956344
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Голубкою сизою вечір
летить у гніздечко своє.
Зібралося сонце до втечі -
останній промінчик снує.
Він воду черкає грайливо
і ковзає між берегів.
Як Ви, усміхнувся сяйливо,
замріяний, між островів.
Стрибав, наче зайчик, на хвилі -
награтись йому б досхочу!
Добрячі намотував милі.
До Вас я на ньому лечу...
голубкою... 13.08.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956293
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Збережу на згадку, вечоровий промінь,
Ніби милу казку для моєї доні,
Звабливий світанок де ступали кроки,
Ніжності серпанок, що ховали роки
Збережу хвилину, мить оту казкову,
Трепетні обійми, мову загадкову,
Голубе небесся та безмежність світу,
Дивовижне танго чарівного квіту
Збережу чарівність, посмішку грайливу,
Милу і найкращу, як завжди щасливу,
Дотик твій коханий, що теплом зігріє,
Від якого серце радісно хмеліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955542
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Несказані слова залишив у душі,
Ніхто не знає адресата.
Вони потихо гаснуть у тиші,
Для когось це - велика втрата.
Ну ось прийшов ти в гості у віршах,
Взяла старанно в руки твою збірку.
Твої вірші мали завжди Аншлаг!
Торкаюсь з хвилюванням я добірки.
Гортаю обережно кожен лист,
О, як умів в житті своїм любити!
Живий і неповторний у них зміст,
Слова, що можуть душу осліпити.
Рядки ведуть в щасливе те життя,
У молодість, що вже не повернути.
Гучніше вже моє серцебиття,
Для когось стали б незабутні.
Яке було у тебе ніжне серце!
Не всім дано любити так в житті.
І до сих пір лунає ніжне скерцо,
Що лине тихо із твоїх віршів.
Ти - велич і краса в одному тілі,
Це можна у рядках цих відчувать.
Ти про кохання так казав уміло,
Ти - майстер той, що міг так зчарувать.
Несказані слова були, як сповідь,
Лишилися наза́вжди у віршах.
А потім понеслися, ніби Лебеді,
А з ними понеслася і душа.
---------------------------------
До дня народження поета та виходу
його збірки " Несказані слова".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955432
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 05.08.2022
Так блискавично, через грому гуркіт,
веселку відчуваєш вдалині,
миттєво упіймавши серця стукіт,
ти ніжно засинаєш у мені.
Я виколисую палкі бажання
і бережу твій надчуттєвий сон.
Вірші читає нічка нам до рання,
виводять зорі пісню в унісон.
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955387
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 05.08.2022
[i][b][color="#9c0b89"]Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
ПРОГРАВАННЯ (без голосу).[/color][/b]
12.06.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950346
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 14.06.2022
Я був вже не раз убитий
Похований був не раз,
Та ваші палкі молитви
Мене повертали до вас.
З вирви,з траншеї,З підвалу,
З будинку розбитого вщент
Божі руки мене діставали
В геть безнадійний момент.
Боротись знаходив сили,
Не падав в багно лицем,
До вас повернусь з могили,
Вам вірити треба в це.
Я з полум'я вийду.Треба!
Скрізь страх,непроглядність,дим.
Мені допоможе небо
І я повернусь живим.
Вам скажуть , ви не здавайтесь!
Вірте,як вчив Ісус.
Без мене мене не ховайте!
Моліться! І я повернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950352
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Квітуче літо стелить килими
Із розсипу ромашок біло-ніжних.
Удвох ідемо, споглядаєм ми
Тендітність цвіту на тоненьких ніжках.
Пелю́стки дріботять на тлі зела,
Сере́динка у кожній квітці жовта.
У полі їхнє царство край села,
Дорога в'ється далі довга-довга.
Твої цілунки - розсипи тепла.
Любов ця квітне, мов ромашки білі.
Торкаємось легенько до стебла,
Пестливо вітерець гойдає хвилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950353
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Прийшла в гості до бабусі
Першокласниця Софійка,
Розказала: -Гарно вчуся,
Хоч не ставлять нам оцінки.
Бабця тішилась, хвалила,
Двадцять гривень в жмені м’яла
(Отаке внучатко миле),
Потім лагідно сказала:
-Це останні в мене гроші,
Так хотіла тобі дати
За ті успіхи хороші,
Але, що тут вже казати:
Якби було вдвічі більше,-
Баба ойкала й зітхала,-
То я б тобі кожен тиждень
На морозиво давала.
-Ти, бабусю, не журися,-
Соня радісно сказала,-
Взяла швидко цю купюру,
Перед дзеркалом поклала.
-Бачиш, грошей більше вдвічі
(Баба з подиву аж встала),
Заглядала внучка в вічі:
-Тобі радісно вже стало?
Гроші,- мовило дівчатко,-
Кожен чесно з нас здобуде:
Я візьму оцю двадцятку,
В дзеркалі - твоє вже буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950409
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Гонить, гонить хмари вітер батогами.
Кашляє громами навздогінці вись,
І, стомившись бігом, стишаться десь гнані—
Перед сліз потоком, гніве, й ти спинись!
Йде конфлікт стихій—
сили бережись!
Люто буйвітрисько верби гне додолу.
Ляскає по спинах яблунь малахай,
Розсікає груди клену по живому,
Махом збив без жалю кучму ясенову,
В січку хвилі трав сперіщив—то нехай?
Їхня в чім вина?
Бо земля не рай.
Козир у сильніших—так було і буде
(Що ж, в негоду смуток похмурнішав знов),
Спірки у природі—звичні й неосудні.
Завтра Сонце Всесвіт змирить, приголубить—
Чом же шлях до миру в нас, де ллється кров?..
Віриш, помисл це
Творця світобудов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950370
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Спека неймовірна, жарке літо,
Вітер десь сховався у гіллі.
Колоситься спіле уже літо,
Важкий колос хилить до землі.
У надії в небо поглядають,
Просять в хмар, хоч крапельку води.
Та бажання їх не співпадають,
Мабуть, їх не чують з висоти.
Щоб закрити сонце - треба сила,
Та вони легенькі, ніби пух.
Ненадовго хмарка все ж зуміла,
Всі навколо перевели дух.
Тут вітрець розправив свої крила,
Полетів прожогом до ставка.
Ця ідея швидко осінила,
І вона була така тривка.
Від води неслася прохолода,
Настрій вже змінився навпаки.
Показать талант - була нагода,
І притихли раптом всі птахи..
Очерету щось шепнув на вухо,
Попросив стеблину непросту.
Той уважно так усе це слухав:
Цю ідею я не пропущу!
І зробив вітрець собі сопілку,
Полилася музика зараз.
Грати вправно міг він ще змалку.
І була доречна музика якраз.
Все затихло, впала ніби й спека,
Як чарівна музика лилась.
А думки про спеку вже далеко,
Ніжна прохолода розлилась...
----------------------------------
Здогадались, хто її приніс? )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950427
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Спека неймовірна, жарке літо,
Вітер десь сховався у гіллі.
Колоситься спіле уже літо,
Важкий колос хилить до землі.
У надії в небо поглядають,
Просять в хмар, хоч крапельку води.
Та бажання їх не співпадають,
Мабуть, їх не чують з висоти.
Щоб закрити сонце - треба сила,
Та вони легенькі, ніби пух.
Ненадовго хмарка все ж зуміла,
Всі навколо перевели дух.
Тут вітрець розправив свої крила,
Полетів прожогом до ставка.
Ця ідея швидко осінила,
І вона була така тривка.
Від води неслася прохолода,
Настрій вже змінився навпаки.
Показать талант - була нагода,
І притихли раптом всі птахи..
Очерету щось шепнув на вухо,
Попросив стеблину непросту.
Той уважно так усе це слухав:
Цю ідею я не пропущу!
І зробив вітрець собі сопілку,
Полилася музика зараз.
Грати вправно міг він ще змалку.
І була доречна музика якраз.
Все затихло, впала ніби й спека,
Як чарівна музика лилась.
А думки про спеку вже далеко,
Ніжна прохолода розлилась...
----------------------------------
Здогадались, хто її приніс? )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950427
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Як квітне степ… Горби, яри та балки
Хвилює трав махрова цілина.
Сюди, здається, не дійшла війна –
Терпкий полин сховав в лиман русалку.
Ось суховій завив, немов заплакав:
Поніс типчак і хвилі ковили,
Умить до фарб художника лягли
Шафран, волошки, горицвіт і злаки.
Фіалки степові в блакитті льону
Не зірвані, не здушені ніким,
В байраках – дерези чагарники,
Квіт терну, що дрімає напівсонний.
Вогонь від маків блисне – не згасити,
Та вкрив гінкий їх, сизий тонконіг.
Природа – посміхається мені
Суцвіттям розпашілих гіацинтів,
Промінить світле й тепле зсередини!
Усе навкруг буяє і цвіте!
Хай буде мирним твій квітучий степ,
Красуне, чебрецева Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950439
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2022
Маленьке затишне кафе,
Стоїть самотнє край села.
Вдень рідко хтось сюди зайде
У літню пору, бо жнива.
Хазяйнуватий тут господар,
Лаштує затишок старанно.
Свіженький завжди тут товар,
Усе у нього бездоганно:
Пахучі свіжі скатертини,
Квітки на кожному столі.
Красива ще нова картина:
Летить десь зграя журавлів.
Присіла й я попити чаю,
Тут прохолода обняла.
Я це все добре пам"ятаю,
У голові все кружеля.
Один тут стіл упав у око,
Фужер з невипитим вином,
А поряд квітка одинока,
І золотий блищить кулон.
Сидить красивий тут хлопчина,
Весь час все дивиться в вікно.
Якась була у тім причина,
Чому не випив він вино?
В фужері краплі розгулялись,
Краплина краплю здоганя.
Але мені чомусь здавалось,
Що він сидить отут щодня.
Когось чекає з нетерпінням,
В очах надія, частий погляд,
А на лиці усе ж сумління.
(Й мене торкнула ця тривога).
Когось чекав, хотів побачить,
Так жаль - йому не повезло.
Але за це він їй пробачить,
Чекати буде все одно..
Прив"яла квітка непомітно,
А він все дивиться в вікно.
Чомусь мені так стало сумно.
О, як було це все давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949848
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Сьогодні дощ. Розмита авеню
Дрімає під яскравими вогнями,
Дві сотні кроків – зливою між нами,
Своїм ключем я двері відчиню.
«Бешкетник-дощ під вечір підстеріг
Й давай немилосердно поливати!»
… Смак піклування, кави аромати
Відчую, ледь ступивши на поріг.
«Як краплі б’ють. .. сумує, одинак –
Так хлюпотить, аж забиває подих,
Хоч він сумної ввечері заводить,
Не шкодить нам, закоханим, ніяк…»
Вразлива крапля шибкою тече,
А ми – у тиші… ніби у пустелі…
Камін палає в затишній оселі,
Яку відкрила я своїм ключем.
Кохання кожен пише власноруч,
Та всі love story між собою схожі:
А щоб ніхто коханих не стривожив,
Закриємось з середини на ключ.
...Геть вимокла французька авеню
Романтика-поета вічним вразить.
Крізь дощ домислю всі забуті фрази –
Сьогодні дощ… Здається, що я сню…
/Фото Кристофа Жакро./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949820
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Літа її у щедрій сивині,
Хоча і не глибоку має осінь.
Синок її, єдиний, на війні,
Вона й лягла автографом у коси.
Вже кілька літ матуся в молитвАх,
А іноді вплітає їх і… в вірші,
Шукає найчуттєвіші слова,
Аби вони звучали яскравіше.
Їй туга зморшкою поранила лице,
І усмішка кудись запропастилась,
Адже синочок став тепер бійцем.
Навідавсь раз. Вона й не надивилась…
А це наснився, хоч і не малим,
Як запускав повітряного змія.
Не бачила ніколи його злим –
Чи ворога убити він зуміє?
І вже думками поряд вона з ним:
Чи у безпеці син і чи здоровий?
Чи має він сніданок, хоч пісний?
А може, де стікає любий кров'ю?!
Тривогу жінка швидко проганя,
Адже у неї він один-єдиний,
Під ним його й її рідна земля
І усієї їхньої родини.
Тож Бог врятує і його, й її,
І всю-усю велику Україну,
Де особливі люди й солов'ї.
Може, тому і мова солов'їна!!!
16.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949896
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Куштуєш ягідки - це ж насолода!
Бо жимолості м'якоть соковита.
На смак солодко-кисла із насінням.
Голубить вітерець це юне віття,
І небо усміхається їй синню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949897
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Північ сплила —й на канві передсвіття
Півні сурмлять на три сторони світу.
Впору на чати йде з трухлої мерви
Вмитий в крові Іоанновій червень.
Заспане сонце, в соках кошенілі,
Не віднайшло сорочечку білу—
Й миттю увись, бо хитнулась планета.
Ризи Господні шпигнула ракета.
Землю тривога обв’язує пасом.
В сонця червневого сивіють пасма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949904
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Дощ барабанить по вікні,
Патьоки з радістю спливають.
Пливуть хмарки, і з висоти,
У річку воду підливають.
Уже наповнена доволі
Немов, дали нове життя.
І потекла собі поволі,
Так була рада, як дитя.
Біжать струмки вже по асфальту,
Змивають бруд весь по дорозі.
Змінився швидко весь ландшафт,
А грім сердитий слав погрози.
Земля ж, вся змучена від спраги,
Погроз не чула, пила воду.
Себе тримала в рівновазі,
Не зіпсувать би свою вроду.
Скінчився дощ, як і почався,
І хмари схудли всі за раз.
А грім недовго нервувався,
Та десь утік і без образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949700
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Станіслав Копиця - медик,
Травматолог непоганий,
Вислуховував вже зранку
Настанови жінки Гані:
-Ти складай там руки, ребра,
В межах свого діла знайся,
А на бюсти і на бедра
Там не дуже витріщайся.
Я твої манери знаю!
Не дивися так вороже,
Бо як очі поламаю –
Там твій гіпс не допоможе.
На роботі думав Слава:
-Не зуміли нас навчити,
Як обстежити ті ребра,
Щоб сосків не зачепити?
Люди всі мене шанують,
Я багато знаю, вмію…
Назло жінці опаную
Мануальну терапію.
Буду щупати, де схочу
(Всі жіночі точки знаю),
Ганю доведу до сказу,
А себе я оправдаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949688
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Выходить мне замуж иль не надо?..
Бу’дет лучше?! Иль наоборот...
Всю судьбу мою накроет рана!..
Поджидает горе у ворот...
Мне бы так, чтоб каждый день встречала
Солнышко... тепло в своей груди!..
Чтоб улыбок не казалось мало...
Счастье есть и будет впереди!..
Не коснуться к туче разногласий,
грубый не услышать тон... упрек...
Мне судьбу бы радугой окрасить!..
От нее не ждать иных дорог...
Встреча наша чтоб казалась чудом!
Чтоб благодарила я тот день!..
Чтоб любил меня... был лучшим другом!
Пусть объятий вечным будет плен!..
Выходить мне замуж иль не надо?..
- Выйду! Полюбила навсегда...
Только это сердцем знаю твердо...
Остальное... сыплют нам года...
5.06.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949693
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
[b]Сьогодні разом з нами плаче небо,
Стікає з чорних хмар рясним дощем.
Затих дитячий сміх і пташки щебет,
А у душі весь час нестерпний щем.
Вже стільки днів болить і рветься серце,
Бракує сил, бракує навіть слів.
Бо сповіщають кожен день про смерті
Найкращих наших доньок і синів.
Згорьовані матусі і вдовиці,
Як гине син, донькА чи чоловік...
О, небо, шли на орків громовиці,
Щоб знищити це люте зло навік.
Нехай під ними все горить-палає,
І навіть дощ стає важким свинцем.
Сам дідько в пекло браму відкриває
І забирає нечисть цю живцем.
Дай захист Україні-ненці,Боже!!!
Благаємо в молитвах день при дні.
Хай військо орків люте і вороже
Згорить дотла в пекельному вогні.
Вже вкотре плаче небо разом з нами,
Затьмарена згорьована блакить.
За доньками, за нашими синами
У неба, як і в нас душа болить...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949714
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
У сукні тендітній кольору вишні,
Ти загубилася в сонячній тиші,
Сміло зникала, як фея у далі,
Дивно, ховаючись в ніжній вуалі
В сонячнім сяйві розносились звуки,
Ніби обіймами вабили руки
І в колоритах чарівних пейзажів
Світ розкривав неземних персонажів
Ох і казково, краса така чиста,
Ніжно всміхалося звабливе листя,
Дивна картина, приваблива пані,
Знов розчинялася в сизім тумані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949591
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 04.06.2022
(вільний переклад пісні Морозової Тетяни
,,Бабка Ежка, выгляни в окошко,,).
По незвіданих доріжках
там, де веселковий міст...
Дім на курячих є ніжках...
А до хмар тягнувся ліс...
- Хто живе в будиночку –
200 років жіночці?!
Там бабусенька Яга...
кістяна її нога...
П-в:
Бабця Йожка, встало сонце!
Освітило всі поля...
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
Вибігай з своєї хати,
щоб співати й танцювати!
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
Стільки літ одна бабуся...
Так чекала друзів в дім!
Йдуть до неї... обіймуться...
Буде весело усім!
Буде бабця посміхатись...
Хоровод їй аж до сліз!
У танок пішла і хатка!..
Й пісня лине на весь ліс...
П-в:
Бабця Йожка, встало сонце!
Освітило всі поля...
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
- Я біжу!.. Біжить і хата!
Щоби з вами танцювати...
Тру-ля-ля, тру-ля-ля...
14.04.2022 р.
Переклад для дитячого танцювального колективу з Падіюна, м.Ужгород...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944992
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Вернулся папка, наконец, с войны...
Играет в прятки... спрятался в коробке...
Игрушек обещал... – И где они?!
Шептал мне в телефон: - По обстановке!..
Игрушки там, где дом стоит чужой...
и люди там живут... и дети с ними...
- Я самокат просил! И ножик выкидной...
Ты слышишь, пап, вы всех уже убили?!
А мамка так мечтала, чтоб манто
до самых пяточек... длиной до пола!
Ревет чего-то... - Где твое ,,потом,,?!
Еще ей миксер обещал и магнитолу...
Не вижу ничего... – Ну выйди, пап!
Не прячься... хватит... мне не интересно!
Сосед сказал тут, пап, что ты кацап!
И что людей ты убивал напрасно...
Еще сказал, что грязи много тут...
И что очиститься нам не удасться...
- А я еще, папуль, хотел батут!
Не будет ничего... с тобой все ясно...
И мамка ненавидит... позарез!
Вдруг кто-то поспешил за неотложкой...
Обидел пап... подарков не привез!
- Зарыла в землю с цинковой коробкой!
14.04.2022 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944990
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Март... Весна... Да только мира нет!..
Солнце скрылось... всех накрыла темень!
- Русские придумали сюжет,
где плюют свинцовой пулей в темя!
Дьяволята совершают казнь...
Убивают гордо... за похлебку...
- Отбирают, не жалея, жизнь!..
У отца... у матери... ребенка...
С поднебесья сыплется беда!
Я закроюсь от нее ладонью!..
- Не простим... Навеки к ним вражда!
И отрубим голову драконью...
13.04.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944907
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Кривавий ґрунт скропили сльози,
Холодний піт, немов роса.
Такі страшні метаморфози,
Де батько жив, пройшла гроза.
Скипіло дуло автомата,
В бентежне серце в’їлась сіль.
Десь тут була батьківська хата,
Тепер димить ворожа гниль.
Бузковий цвіт спадає тихо,
Стяг розвіває вітерець…
Вцілів солдат — минає лихо,
На милість нам, на чортів грець.
Заплющ козак невтомні очі,
Весна прийшла під неба гнів…
Згадай на мить любов дівочу
Ту колискову з ніжних слів.
Встояв Ірпінь — стоїть Гостомель…
Все відбудуєм, так і знай!
Шануймо тих, хто нас боронить,
Хто захищає рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944976
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Зерном поля засію.
Заколосишся, світла.
Цілує Землю Сонце...
-Загою твої рани.
Сипну червоних маків
там, де глибокі шрами.
Залишу променята
в твоїх шовкових косах,
коли веселим ранком
я пробіжусь по росах.
Позолочу у річці
грайливу хвилю синю
і пригорну до серця
твою я Україну.
Бо бачу, як з любов'ю
боронять її діти.
Сипну їм під віконця
барвисті ніжні квіти.
А діти ті хоробрі...
радію українцям.
То ж підмалюю брівці
я їхнім чорнобривцям.
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Садами заквітчаю.
Ой розцвітеш ти, світла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944838
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 13.04.2022
Місто світла та квітів… Не схиляй голови,
Не зламати сміливців нізащо.
Любий Харкове наш, ти мужній і живи,
В цілім світі для нас ти – найкращий.
Знов розквітнеш у спалахах сонця та клумб,
Відбудуєш будинки і школи.
Не здавайся… протився насиллю та злу,
Бо таких не зневолиш ніколи.
Оживуть всі альтанки, фонтанів розмай,
І петуній запахнуть розливи…
Тільки зараз прошу: оборону тримай,
Стрій бо твій – бойовий та сміливий.
Відбудуємо… будеш в ошатній красі….
у сучасних обновах, герою.
Тож тримайся, за тебе ми молимось всі
І пишаємось, рідний, тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944576
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Затухают под сердцем угли...
Перестал милый быть кавалером...
Осыпались надежды мои...
Вместе с ними - заветная вера...
Так хотела всю жизнь быть его!..
Родила бы ребеночка даже...
- Не была у него я одной!..
И что любит... уже мне не скажет...
Разбежались пути далеко...
В прошлом сад, где цветущие вишни...
И тепло на плече под рукой...
и улыбка... – Я стала вдруг... лишней!..
Так бывает... Как в небе лазурь
кружит солнышка ласковый мячик...
То вдруг тьма... стаи туч среди бурь...
- Но чуть позже... проклюнется лучик!..
Позабуду, что мы не смогли
сохранить с теплотою объятье...
Пусть затухнут под сердцем угли...
- Я свое подожду!.. Будет счастье...
10.04.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944583
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
[b][i][color="#0896c9"]Зупинись, плането, на єдину мить,
На твоєму тілі, ген, земля горить.
В неї сиплять гради, б"ють ракети в ціль,
А довкола смерті, сльози, крик і біль!
Просимо, плането, зупини орду!
В мирі хай розквітнуть вишні у саду,
Хай полине з гаю пісня солов"я,
Усміхнеться сонцю зранена земля.
Хай з підвалів вийде врешті дітвора,
І відлунням лине сміх у всіх дворах!!
А тривоги зникнуть з гучномовців геть,
І відпустить серце слово горя "смерть".
Зупинись, плането, хай притихне вир,
Україні, людям так потрібен мир!!!
Вже весна, лаштують гнізда журавлі,
Хай же горе щезне з нашої землі.
10.04.22 р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944608
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Пташки лякаються сирени,
Але співають знов пісні.
Чомусь на світовій арені
Нема відпустки для війни.
Земля не має відпочинку
Від безлічі важких подій.
Дощі, мороз скажений взимку;
Чи сніговій і буревій.
Страшні цунамі. Може штучні?
І пандемії в том числі.
Нерівно дихають до людства
Якісь глобальні "королі".
Вони "дарують" людям кризи,
Пожежи, зникнення людей.
Вдяглися в білі, вовчи ризи
І дуралей і бармалей.
Тому й тривають в світі війни,
В країнах безлічі проблем.
Готують штучний хаос, злидні,
Життя без совісті й систем
Які дають хоть краплю волі.
Ще не настав їх Новий мир. (1)
Ще вибір є людської долі
Щоб подолати хижий тир.
(1) "О дивный новый мир" Олдос Хаксли
Квітень 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944625
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 11.04.2022
Ти лебідка моя, ніжна синьоока,
Ти красуня земна та доля жорстока,
Чому, в чОму винна моя Україна,
Де пшениці в полі, мова солов’їна,
Працьовиті, дружні і добрії люди,
Нам би Миру, сонця і щастя повсюди.
Щоб мале дитятко всміхалось матусі,
Теплий, ніжний погляд грів серце бабусі,
Щоби татко поруч, мужній і сміливий,
Щоб війни, не знав він, працював щасливий.
Прошу Боже, подивися на родину
Від неволі спаси козацьку країну,
Всели віру у душу, любов, надію,
Щоб раділи люди, завжди мали мрію!
Я вклонюсь синочкам, донькам України,
За хоробрість, мужність, що сни зберігають,
У боях жорстоких волю захищають,
В перемогу вірю, виженуть навалу,
Розквітне країна, збудуєм на славу.
Всі міста і села. Хай хліб колоситься,
І малим діточкам війна не насниться,
У шовкових травах, посрібляться роси,
І життя настане, жаданим, прекрасним!
11.04.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944680
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 11.04.2022
[i] Трохи сентиментально...
[b]якого кольору журба,
як пахнуть вранці спілі лози
як навесні цвіте верба
і гуснуть враз дитячі сльози
чому посіявся кукіль
й не родить на ланах пшениця
чому дме вітер ізвідтіль,
що спохмурніли наші лиця
я ці питання задаю
собі не вам, о злії люди,
бо я чомусь в чужім краю
й не знаю ще, чи довго буду….
та хочеться, щоб цвів жасмин
й не рвались у садку гранати,
і не було ворожих мін...
вже хочу до своєї хати
бо хочеться свого борщу,
щоб парувала наша каша
й ніколи вже не допущу,
щоб це було чуже - не наше[color="#440545"][/color]
[/b]
21.03.2022,
Duisburg.de
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943198
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 25.03.2022
Ваш якір в моєму морі,
Припнутий до дна, адмірале!
А Ви у нічному дозорі
Пильнуєте цінні корали.
У бухті, омріяній нами,
Вигойдує сни бригантина,
Ваш прихисток тут, між штормами, -
Наснаги набратись причина.
На палубі - зоряні коди -
Таємна, містична в них сила.
Найкращі в житті нагороди -
Любові розкішні вітрила!
14.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942397
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Лиш стали на ноги... і знову руїна.
Та бореться наша славетна країна.
Та лишенько зникне, людоньки... Зникне!
І вишенька наша знову розквітне.
А в вишневім цвіту такі гарні хати...
Троянд ми насадим, насіємо м'яти
і чорнобривців ясних біля хвіртки,
щоб грались, де квіти, малесенькі дітки.
І знов побіжать галасливі стежини
в великі й красиві міста України,
й покличуть у світ дороги широкі.
Вперед, Україно, бо впевнені кроки!
Усі ми - разом. Усі ми - єдино.
Ми бачим майбутнє твоє, Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942492
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Девчонка встретила парнишку...
такой красивый!.. Прям, плейбой...
Зашел в салон к ней сделать стрижку...
шепнув ей... – Встретился с судьбой!
Она же... сразу полюбила!..
Навек сердечко отдала!..
Хотела, сколько бы ни жили...
чтоб только с ним душа была!..
Связал пути их солнца лучик
и обогрел своим теплом...
Счастливей нет! Не будут тучи
пугать, когда они вдвоем!..
Они встречались больше года...
Шекспировских коснулись пьес!..
Они коснулись небосвода!
- Потом красавчик вдруг... исчез...
Сменилось счастье тишиною...
Боль одиночества – года!
- Ее желание мечтою
осталось, видно, навсегда...
* * *
Переступить не всякий может
через родник любви своей...
И не у всех она под кожей
продержится вот столько лет...
10.03.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942071
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 10.03.2022
[feminine] [Ballad]
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
«Я не приїду, не чекай..
кохаю іншу.
Мене забудь. Навік прощай!
Більш не напишу.»
Не вірила своїм очам:
Невже це - правда?!
Подушка мокра по ночах –
коханий зрадив.
Поїхав десь на чужину́,
на заробітки,
та залишив її одну
й маленьких діток.
А там забув він про сім’ю,
що так чекала,
та поміняв на ту чужу..
Якби-то знала…
І ось тепер тримає лист
перед очима..
Вкриває тихо падолист
ніч за дверима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940879
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Не зламали заборони і тенета,
Не зазнала від репресій руйнування.
Мова - дивосвіт, духовності планета.
Зберегла традиції і сподівання.
Упродовж віків творили мову нашу.
В ній є таємнича сила і безсмертя.
Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
З досвіду, культури й слави в ній осердя.
Найкоштовніше надбання - рідна мова,
Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
Для народу українського - єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940884
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Дня прожитого закінчилась вистава,
Сонце впало в сосни нагорі,
Потягнулась вслід йому заграва ,
Захід, ніби спалах , відгорів.
Лиш жовтіє смуга понад лісом
Зеленню відсвічує з сосни,
А над нею - темних хмар завіса,
Ніби коней чорних табуни.
Шовку синього розмотує сувої
Вечір , що впирається до хмар,
Під якими плямою сумною
Догорає заходу ліхтар.
Місяць - ніби меду грудка жовта,
Відірвались зоряні крихтИ ,
Та й порозсипалися по шовку,
Так, що і до ранку не згребти.
Вітер стих, і пахне берег талий,
До води вербовий кущ припав,
Лютий ніби , а весна настала-
Лебеді вертаються на став-
Хвиля легкі тіні розплескала-
Шурхіт шовку тишу розірвав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940859
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Руки в діда Віті пружні –
Бабу Галю обіймав,
Про обов’язки подружні
Він сьогодні нагадав.
Але, як дід не мостився,
Чогось нового хотів,
Лиш подумав - вже втомився
І фіаско потерпів.
-Це все влада винувата,
Ось до чого довела,-
Дід розказував завзято,-
Хай би трясця їх взяла!
Я до слабості не схильний,
Це система в нас така,
Пригадай, який я сильний
Був колись за Кравчука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940867
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Горить земля...
Скільки підірваних мостів,
Скільки поставлено хрестів,
О скільки бід! Скільки горя!
І мертвих чайок, вздовж моря,
Убитих душ із гарматів,
У тюрмах змучених братів,
Що воювали за свободу,
Не берегли… душу, вроду
Погляд у вічі, всім смертям,
Щоби спокійно спалось нам.
І день і ніч...
По бліндажах блукає сум,
Всім не позбутись їдких дум,
Про смерть синів, що полягли,
На руках їхніх вмирали,
І, як сказати матерям,
На війну кожен, йшов дитям,
Та на жаль, серце спинилось,
Мабуть матусі й не снилось.
Що син зростав - йти на війну,
Що не зустріне вже весну,
І не спечеться каравай,
Його душа злетить у рай.
Летять снаряди...
Ворог не спить, імла… кордон,
Знов підкрадається »дракон»,
І свисти куль збивають сніг,
Понапивались, луна сміх,
То їх розвага, їх пиха
Банда на землю зазіха.
Коли ж нажреся, (людоїд)?
Чи замість серця, маєш лід?
Тобі не сняться ті хрести?
Маєш за гріх- відповісти!
Перед людьми й перед Богом,
Маєш криваву дорогу,
Не мрій про рай, тобі у ад,
На тебе там, жде (маскарад)!
Страждають сім`ї...
О, скільки бід! Скільки горя,
Коли уйметься ця буря?
Буря ненависті, війни,
Коли ж повернуться сини?
Стемніли знов, небосхили,
О, дай Всевишній, їм сили!
Відбити наступ, щоб країну,
Всю зберегти і родину!
19.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940761
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Зачем ты начал воевать
И в обе стороны стрелять?
Зачем законы преступил
И заповедь совсем забыл?
Разрушил мирные дома,
Подставил церковь и себя.
Опять сбивают самолёт,
А в нём гражданский ведь народ.
Ты как паук сплетаешь сеть,
В которой торжествует смерть.
Ты хочешь крови как вампир
И хочешь покорить весь мир.
Мечтаешь Киев захватить
И паспорт свой всем "подарить".
Стремишься Русь восстановить
И КГБ в ней насадить.
Ты у руля большой страны,
Которую не любишь ты.
Большой Семёрки чемпион
И не указ тебе ООН.
Твой путь ведёт людей в беду
И в мировую кабалу.
Зачем тебе нужна война,
Неужто она мать родна?
Зачем людей гнобить в стране?
Они и так как на войне.
Зачем в погибель уводить,
Чтоб вместе с демонами быть?
Ты знаешь, пролетает век
И остаётся только след,
А если много нагрешил,
То значит сильно наследил.
Запутать ведь порой легко,
Распутать может не дано.
Распутин -рус.... человек.
Какой же будет твой ответ?
Какой ответ простых парней,
Которых поджидает смерть?
Какой ответ людей в миру
Кто верит в честную войну
И ложь за правду посчитал.
Не тех в душе он "убивал"...
Ты истину опять распял,
Давно об этом ты мечтал.
Какого духа твоя Русь?
Порой и думать берегусь.
А выбор ведь уже стоит:
Московский, европейский чип.
Возможно начал воевать
Быстрей в концлагерь чтоб загнать
И мир "мамоне" покорить,
Любовь и правду подавить.
Стих написан в июле 2014.
Стихотворение было удалено
с моей страницы осенью 2017,
но поскольку стихотворение
не потеряло своей актуальности
и сейчас, то решил выставить его
снова, изменив в нём четыре
строчки и несколько слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940796
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
[i][b][color="#57082f"]Вкраїнців вам ніколи не збороти –
арійський рід по груди в землю вріс.
Земля хистить від роду і до роду
той корчуватий та міцний праліс…
Він верховіттям вперся в саме небо,
де молиться небесним всім богам,
бо в нього є нагальна в тім потреба,
щоб січу влаштувати ворогам…
Вони ж нараз підступно оточили,
узявши нас у вогняне кільце,
й шукають на́пасті сумну лучину,
щоб птаха заманити у сільце.
Не дочекатись злому людоїду,
бо він ще не всеможний Ганнібал!
З імперії не ли́шиться і сліду,
не звершить цілі лютий канібал,
Праліс розправить владні, дужі плечі
й покаже світу, чий тут богатир*!.
Уже відомо навіть і малечі,
в якому лісі потонув Батий**!
Були, одначе, й інші в нас навали –
перераховувати тут не варт –
закляті вороги в вогні сконали:
нам не звикати до побідних ватр!
Тож як з мечем в країну нашу зайдеш –
себе наразиш, вір, на люту смерть!
з часів далеких отамана Байди
тих лицарів
в Русі
сповна,
ущерть![/color][/b]
20.02.2022
_________
*Йдеться про претензії РФ на героїв відомої картина В. Васнецова
"Богатирі" ("Три богатирі"). Древні літописи Добриню Микитича
згадують як дядька князя Володимира Великого, брата Миклуші -
Володимирової матері, про Ілька Муромця – воїна з с. Муромська
з-під Чернігова та Олешка Поповича з Пирятина (див. світлину).
""Відомий історичний факт про потоплення татарського війська
гуцулами в долині Карпат, що ліг в основу повісті І. Франка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940824
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Снова птичий звон апреля
песни льет над рощами...
Память крылышком согрела...
прикоснулась к прошлому...
Горсть тепла еще осталась...
Согревает душу... плоть...
Но такого счастья мало!..
- Как он без меня живет?..
Ну зачем его я помню?!
Под ребром горячий вихрь...
Кладу мысли к изголовью...
- Ночь пролистываю их!..
Но с рассветом нет ответов...
лишь под сердцем маета...
- Мой любимый неприветлив...
Обнимает... пустота...
20.02.2022 г.
Фото Хейли Стейнфилд в образе Джульетты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940818
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Летіли журавки до рідного краю...
вони повертались та й до свого гаю.
Летіли журавки, крильця тріпотіли,
своїй землі рідній журавки раділи.
А у гаю травка та й зазеленіла...
бо журавкам ніжним вся земля зраділа.
А кожна журавка, як краплинка світла,
вона несе весну, щоб земля розквітла.
А кожна журавка краплю-радість несла,
щоби земля рідна у цвіту воскресла.
Кружляють журавки ген у небі синім...
так весна-красуня додає всім сили.
Летіли журавки до рідного краю...
вони повернулись та й до свого гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940767
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Штурпаки ще торішні стирчать
На старому печальному полі,
А слова твої досі ячать,
Ніби слід від палких меланхолій.
Хоч на брамі іржавий замок,
Зрозуміти тебе все ж резонно.
День здається з тобою замовк,
Відчуття пахкотять посезонні.
Згустком долі напишеш мені.
Знову книга міняє свій титул.
Так замшіло в старім курені,
В серце б трішки весни напустити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940607
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 19.02.2022
Цим віршем був навіяний вірш:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940614
Для мене будь сонцем,
Моїм охоронцем -
Тобі подарую тепло.
Будь мені хвилею:
Теплою, милою -
Цілунками вкрию чоло.
Стань мені піснею:
Світлою, пізньою -
Відчуй лебедине крило! 31.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940633
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
В нас урок літератури
Був цікавим і комічним:
Мислити навчав нас вчитель
Послідовно і логічно:
-Долетить не кожна птаха
Над Дніпром до середини,
То невже цей птах - невдаха,
Чи ще інші є причини?
Встав Грицько голубоокий:
-Гоголь цим хотів сказати,
Наш Дніпро такий широкий,
Що його не подолати.
-Молодець,- сказав учитель,-
І ця істина є вічна.
Постарайтеся назвати
Приклади аналогічні.
Каже Леся: - Ось в Кореї,
Там уже свої причини,
Жодна в них собака нині
Не дійде до середини.
Не тому, що там собаки
Вибирають відпочинок,
А тому, що всі корейці
Дуже люблять цих тваринок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940573
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
В безславні роки, кремлівські хрести,
Штурмують дніпровські висоти,
Мов чорнії янголи ллють із гори
Свинець в окривавлені соти.
Розпечений рій, шеренгами вій,
Зажмурює очі небесні.
Розгніваний змій у паніці злій,
ЄДНАЄ, щоб духом воскресли!
Під розпачу вий, зламав буревій,
Розлюченим воронам крила.
Стояла на смерть, на твердині земній
Козацька незламана СИЛА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940565
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Там, за вікном намітилась весна,
На фоні неба абриси і тіні...
Вже прилітала звістка , й не одна,
Щось чаклувала з вітром на калині.
Щоб не було, та збудеться сповна,
І з року в рік це діється - красиво!
... Коли в вікно постукає весна,
Ти мимоволі знов повіриш в диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940515
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 18.02.2022
За столом, посварились сусід із сусідом,
Спересердя, кожен друга обзивав дідом,
Хоч роки, ще ого-го, до молодиць гожі,
Стали пики червоні, як під вікном рожі.
Старий дід, сидів навпроти, ними пишався
У очах, блиск сліз, згадати юність старався,
Ой мені б, ваші роки, не втрачав би шансу,
Жіночки, такі славні, а вони до «Шнапсу»!
Як телята, до корови, от присмоктались!
Сказав вголос,- Досить пить, вже понажирались!
Дві сусідки, жінки славні, схожі на квочки,
Тож спочатку не втручались, дивились мовчки,
А коли, дійшло до бійки, стали наливати,
По грам двісті випили та й пішли танцювати.
Хапа кожна, чоловіка й тулить до себе,
Нащо силоньку втрачать та ще й без потреби,
Ходи сокіл, ходи ясний, жвавіший у бійці,
Може нині, вже й догодиш, своїй милій жінці.
Брали заздрощі старого, підкрутив вуса,
Так за віком годиться, взяв обох за вуха,
Хитрий погляд, всміхнувся, змовчати не в змозі,
-Воєвода, враз гучно крикнув на порозі.
Забіяки! Ну, як півні!Гайда до хати!
Може й справді, настав час квочок потоптати,
Вслід дививсь, позаздрив дід, почухав брюхо,
От мені б , молодому! Жаль, не та житуха!
13.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940542
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Слова, слова та й більш нічого,
Товпляться всі у голові.
Та що сказать тобі такого,
Щоб накінець дійшло тобі?
Як важно вміти слова слухать,
Що йдуть від серця, від душі.
Не пропускати їх повз вуха,
Не забувать у метушні.
Вони живі, їм треба воля,
Уважно слухать, зрозуміть.
В душі хорошій їм роздолля,
Коли захочеш їх впустить.
Якщо душа черства, безлика,
Нема таланту когось слухать,
То брак душі тут завеликий,
А в голові лиш завірюха.
Вчимося слухать тих, хто поряд,
І болі їм не завдавать.
Даруйте їм свій ніжний погляд,
Слова красиві роздавать...
Слова такі не для архіву,
Де павутинням обросте.
Вони, як зерня для засіву,
В надії, що в серцях зійде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940545
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Слова, слова та й більш нічого,
Товпляться всі у голові.
Та що сказать тобі такого,
Щоб накінець дійшло тобі?
Як важно вміти слова слухать,
Що йдуть від серця, від душі.
Не пропускати їх повз вуха,
Не забувать у метушні.
Вони живі, їм треба воля,
Уважно слухать, зрозуміть.
В душі хорошій їм роздолля,
Коли захочеш їх впустить.
Якщо душа черства, безлика,
Нема таланту когось слухать,
То брак душі тут завеликий,
А в голові лиш завірюха.
Вчимося слухать тих, хто поряд,
І болі їм не завдавать.
Даруйте їм свій ніжний погляд,
Слова красиві роздавать...
Слова такі не для архіву,
Де павутинням обросте.
Вони, як зерня для засіву,
В надії, що в серцях зійде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940545
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Ох, як чарує у саду осіннє листя,
Таке тендітне й неземне та ніжне й чисте,
Як ніби вміло змалював художник диво,
Що все сіяє навкруги ось так красиво
Який чарівний колорит, палітра грає,
Прекрасні образи листків, мов сон сплітає,
Танок, створивши чарівний у змові з світом,
Як відгук осені-краси, з'єднавшись з літом
Кружляють чари кожну мить, як балерини,
Ловлю тихенько всю красу дощу краплини,
Торкнувшись трепетно листків, мов мрій тендітних,
Я у мотивах розчинюсь, як снів розкішних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940455
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
- Я лечу на звездном шаре...
На огромном корабле!
С песней старой под гитару,
где любовь всего важней...
Не пугают душу тучи...
Есть над ними – океан!
У меня кораблик лучший!
Я - планеты капитан!..
Пусть мои проходят годы
в постоянной суете...
- Не касаются невзгоды
ни к одной моей мечте!
Днем есть Солнце, ночью – звезды
и огромная Луна!..
Стать еще счастливей можно!
- Есть красавица одна...
Подойду к ней утром ранним...
о своей скажу тоске...
Расскажу, как больно ранит
от нее быть вдалеке!..
Без нее дышать не в силах...
Сердце рвется из груди!
Без нее – печаль по жилах!
Пусть любовью наградит!..
Будет мне женою верной...
Мой маяк... ориентир...
С ней промчусь по всей Вселенной!
- С ней другим познаю мир...
Я лечу на звездном шаре...
На огромном корабле...
17.02.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940523
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
Злетів вітер до калини,
Ніжно промовляє:
"Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш. Ой!
Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш.
Чом сумуєш красунечко,
Віти опустила?
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в любві зростило. Ой!
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в красі зростило".
Припадає крильми вітер,
пестить і ласкає.
"Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає. Ой!
Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає".
Ніжно гладить і жаліє,
Та - мовчить, ні слова.
Та все більше червоніє...
Ось така розмова. Ой!
Та все більше червоніє...
Ось така розмова.
Присів поряд, зажурився -
Як розвеселити?
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити! Ой!
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити...
"Нещаслива у коханні?
Що ж, і так буває..."
Тут почув її зітхання...
І питань немає ...Ой!
Тут почув її зітхання...
І питань немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940114
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
В-есною пахне день зимовий,
Е-фектна сонця усмішка вгорі.
С-аба́ лютнева ось не повна,
Н-астил снігів не той вже має крій.
О-ладок озера - обм'яклий,
Ю-ла із вітром сплять у забутті,
П-илиною зимова клямка.
А-гов, підсохли вже нові путі.
Х-орал зимі не чути. Тихо.
Н-асуплені бурульки потекли.
Е-дем грунтів і сонця вихід -
Д-арунок щедрий неба на теплінь.
Е-маль морозна впала швидко,
Н-еквапний хоч іще весни приплив.
Ь -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940095
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
На уроки Петя в школу
Книжку, зошит забував,
Зате маску на обличчя
Завжди при собі він мав.
Вчора однокласник Женя
Чемно Петі розказав:
-Поклади її в кишеню,
Дуже ти зразковий став!
-Не тобі мене повчати,-
Гордо Петя відповів,-
Задоволення щоб мати,
Свої правила завів.
Бо раніше тільки дулі
У кишені я складав,
Як мене до дошки фізик,
Або мовник викликав.
А тепер я маску маю,
Тішусь нею день при дні,
Бо під нею виробляю
Різні фокуси свої:
Корчу вчителям гримаси
(Гарна витівка така),
А директору у класі
Покажу ще й язика!
Ця забава - як обнова,
Бо від Жені взнав Тарас,
І методика Петрова
Облетіла школу враз.
Кожен вчитель дивувався:
Вся у масках дітвора…
І ніхто не догадався,
Що заслуга ця - Петра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Медовий місяць гіпнотично
Причарував зимову ніч,
Щоб почувалась фантастично, -
Сніжинки струшував із пліч.
Леліток сила - незлічима,
Як і високих почуттів, -
Голубив тілом і очима,
Поміж безкрайніх берегів.
У поцілунках, захмелілі,
Кохалися. Їм всеодно.
На згадку квіти сніжно-білі
Прикрасили у світ вікно. 12.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940123
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Вслід кидали: вона не з нами, ой, не з нами…
Йти в пущу щось схиляє пані загадкову.
Словами рідними чужу веде розмову
І відчиняє не хвіртки—ненаські брами.
А звідти не почути про козацьку славу:
Погудки іудеїв глушать з Вавилону,
Хоча, як ми, давно привиклі до полону,
Сусідам віддані безвинно не поталу.
Вона не з нами—в Римі. Біля стоп Месії…
Вогнів досвітніх силу начебто пророчить,
Котрі засвітять в царській темряві робочі,
А варто б зглянутись на муки гречкосіїв…
Про нас «раби», «біда», — промовить з гіркотою
Й не в змозі приховати у блакиті туги.
Шукає світла, щоби вибратись з яруги,
Бо ж як сліпма нас путтю вивести отою?
…Ромашка ніжна під заслоном олеандра,
Що змусила на світ дивитись по-новому,
Провидиця різких майбутніх переломів
Була не з вами. Йшла попереду —Кассандра.
Несла нам слово, витончену грацію,
Котре сягнуло світових вершинних рівнів,
Надію, що здобудем волю неодмінно
Й народ консолідується у націю.
Раніше ромашка була емблемою товариства
боротьби з туберкульозом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940124
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
До дому вже не так то і далеко,
а стежка бур'янами поросла,
бо ми, нажаль, не відданий лелека,
який щороку лине до села...
Хоча пройшли дорогами багато,
а щасливіші не були ніде,
ніж на порозі стомленої хати,
яка все жде…
Тепер лиш роки важно, по-одному,
злітають тихим скрипом із воріт,
та туляться ромашки біля дому,
мов зграйка переляканих сиріт...
Струмить повітря пахощами липи,
яким колись впивались досхочу,
а бджоли лементують аж до хрипу,
коли впаде краплиночка дощу...
Любисток ще не вивітрили сіни,
стоять похмурі в хаті рогачі,
забуті фотографії на стінах,
та мамина хустина на печі...
Латає вітер плечі черепичні,
голосить, часом, в комині нудьга...
Стоїть порожня хата, наче вічність,
під небом на березових ногах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939904
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Лютневий подих прикрашає клени,
Синяву снігу припорошив златом,
А мені ж хочеться бачить зеленим,
Їх гілочки, щоб пахли ароматом.
Весняний подих, вже не за горами,
Хоч іще поле, в білому лататті,
І морозець, іскриться вечорами,
Прийде вона, в шифоновому платті.
І зачарує сріблястим намистом,
Із діамантів і льодових мостів,
По стежках піде, радо пройде містом,
На асфальтній поверхні, лишивши слід,
Малі озерця в сонячнім промінні.
Подих лютневий, давно потеплішав,
Він не суворий, як йому годиться,
Тож недарма, світлий день подовшав,
Й жвава пташина, зранку веселиться,
Теж відчуває наближення весни.
11.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939877
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
***
Ваша світлість очей, як на квітах роса, -
Екзотична така і красива.
Надпивають її кожен день небеса...
В них шукаю я справжнього дива. 9.02.22
***
Бездонні океани - Ваші очі
Вигойдують мої безсонні ночі,
Вихлюпують бентежні почуття,
Яким нема упину, каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939816
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 11.02.2022
В саду пора цвітіння яблунь - звабоока,
Дозріла осінь принесе плоди.
Я бути яблуком твого хотіла б ока -
В тобі щоб залишитись назавжди́. 11.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939911
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1hSGEkjns1k[/youtube]
Ніщо безслідно не зникає,
І твій залишиться десь слід.
Ось за вікном уже смеркає,
І завтра буде вечора прихід.
І сонце світить нам постійно,
На ранок знов проміння шле.
В житті не так все безнадійно:
Одне у інше перейде.
Як хтось колись пішов назАвжди,
Не вірте ви оцим словам.
Колись узнаємо ми правду,
Та зараз недоступна нам.
Колись в юрбі чужих людей,
Мелькне знайоме вам обличчя,
Зірветься зойк тоді з грудей,
І стане серце битись швидше.
Лиш посміхнуться вам услід,
І здвинуть з подивом плечима.
(Пройде по тілу ніби лід,)
Вони ж не знають цю причину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939898
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
У попелі днів, у часи неоліту,
Захмарений обрій проміння притиск.
Розгнівана мить спалахнула суцвіттям,
Ковтнувши живцем діамантовий блиск.
По схилам небес в розпростерті долоні
Ковзнула дугою зоря вогняна.
Кривавим рубцем, наче хвиля з безодні,
Залишила слід спломеніла сльоза.
Розкраяло вістря ножа атмосферу,
Окреслив порізом орбіту свою.
Вогонь осліпив яснооку Венеру,
Яка заблукала в небеснім краю.
Безсмертя зоріло в довкіллі віками,
Кропило планети сріблястим дощем.
Життя не зникає в обпечених ранах,
Любов проростає оновленим днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939589
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 08.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Намальована картина, ох, яка краса!
Посміхаються грайливо дивні небеса,
Білі трепетні хмаринки в милій новизні,
Ніжно падають сніжинки, ніби неземні
Ось і сонце заховалось, в звабливій красі,
Пробиваються крізь хмари милі промінці,
Щоб торкнутися природи, обійняти світ,
Від його п'янких цілунків розквітає квіт
Все змішалось в неповторність - мила дивина,
Хто ж чарує нас сьогодні, осінь чи зима?
У звабливому таночку сніжна й неповторна,
Загадкова мила краля трішечки мінорна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939367
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
1
Любов
Від неї в жилах кипить кров,
Що серце гріє знов і знов,
Проймає душу до основ,
Найкраща мова з усіх мов.
2
Ненависть
Це чорне, злісне почуття
Прискорює серця биття,
Тривожитиме все життя,
Поки не піде в забуття.
3
Надія
Вона міцна протидія
Супроти чар лиходія,
Чия кожна зла затія
Згорає, мов марна мрія.
4
Віра
Вона ‒ наслідку джерело,
Предвічнеє натхнення тло.
Усе, що марою було,
Із нею яв’ю зацвіло.
5
Довіра
Щоб мати до неї вхід,
Її заслужити слід,
Та лиш один хибний хід
Її знищить здатен вслід.
6
Жорстокість
Хто нею володіє,
Того душа черствіє,
А серце лиш нидіє,
Бо з нею світ мертвіє.
7
Смуток
Він ‒ спокою викрадач,
Що створює душі плач,
Лихих вчинків спонукач
В пітьмі ворожих невдач.
8
Радість
Коли з душі вона зрина,
Враз серце в світло порина,
Якого золота струна
Співа, мов арфа чарівна.
9
Страх
Навіює душі тривогу,
Що нівечить життя дорогу,
Що сковує свободи змогу
Над ним здобути перемогу.
10
Чуйність
Найвищий вияв теплоти,
Уваги прояв, доброти,
І значно легше з нею йти
До бажаної висоти.
11
Воля
Хто здатний нею керувати,
Того вже дух не поламати,
Бо зможе він усе здолати,
Спроможний суть свою пізнати.
12
Гордість
Вона щтовха на гідні справи,
Одначе не заради слави,
За честь як власну, так й держави,
Що всіх приймає в свої лави.
13
Щирість
З душі та серця глибини,
Неначе перший цвіт весни,
Спливають почуттів човни,
Яким би не були вони.
14
Приязнь
Вона подібна на кохання,
Проте у мить розчарування
Згасає, мов свіча остання
Навік сердечного з’єднання.
15
Кохання
Потужне, сильне почуття,
Це вічне двох сердець злиття,
Комусь ‒ єдиний сенс життя,
Смак ніжний світу сприйняття.
16
Гнів
Він сіє тільки злобу й страх
Як на словах, так і ділах,
Та ключ його в твоїх думках,
Адже усе в твоїх руках.
17
Повага
Глибокий прояв це пошани
Відвертої та без омани,
І тільки щирі душі стани
Здійснити здатні її плани.
18
Презирство
Байдужість у серце запрошує,
Зневагу й гонор оголошує,
Які в собі довго виношує,
Цим самим душу лиш спустошує.
19
Сором
Коли назовні випливає,
То гордість болісно терзає,
Та він у того лиш буває,
Хто чистеє сумління має.
20
Тривога
Коли вона вривається,
Душа щораз здригається,
Сум в серце підкрадається
Й скорити намагається.
21
Туга
Як душу вона огортає,
Солодкий життя смак зникає,
Але її той подолає,
Хто справжню силу духу має.
22
Лінь
Без приводу і без вагання
До дій відбирає бажання,
За гідного лиш спрямування
Візьмеш над нею керування.
23
Відвага
Хто нею вправно володіє,
У того небезпека скніє,
Той з неї скористать зуміє,
Хто з розумом із нею діє.
24
Розпач
На дрізки серце розбива,
Мертвіє з ним душа жива,
Збентеження лиш навіва,
Що внутрішнє єство вбива.
25
Впевненість
Вона, немов скеля, міцна
І протилежності не зна,
Коли в свідомість порина,
Всі нищить сумніви сповна.
26
Жалість
Пронизуюче почуття,
До горя інших співчуття,
В відчайні миті від життя
Осяє світосприйняття.
27
Наснага
Неробству все ж на противагу
Тамує тіла й душі спрагу,
Між прагненнями рівновагу
Формує в дійсну перевагу.
28
Огида
Коли всередину впадає,
Від неї душу вивертає,
З грудей серденько вистрибає,
Бажання жити відбирає.
29
Насолода
Сама довершеність вона,
Від кóтрої душі струна
Звучить, мов пісня чарівна,
І серце квітне, мов весна.
30
Ніжність
Вона голубить почуття,
У них вкладає зміст життя,
З душі провадить сум’яття
В безповоротне забуття.
31
Захват
Нестриманий душі порив,
Потужних вражень це приплив,
Що здійснює шалений вплив
На сферу емоційних жнив.
32
Обурення
Настала темная пора,
Кого воно все розпира,
Воно ‒ мов у душі діра,
На шмаття серце роздира.
33
Задоволення
Без жодних прагнень гіркоти,
Здійснить усе, що прагнеш ти,
Лиш силу слід в собі знайти
Тернистий шлях життя пройти.
34
Біль
Тоді, коли він виникає,
Душа щемить, тіло страждає,
Та втім усе це означає,
Що він лише нас захищає.
35
Симпатія
Стосунки лагідні будує,
Прихильність нею лиш керує,
Емоцій гідних вал дарує,
І очі, й душу враз милує.
36
Антипатія
Вона несе душі страждання,
Неприязнь і розчарування,
Бентежить серце, дух, сприймання,
Властиві нам переживання.
37
Подяка
Це вияв вдячності на змогу
За послугу чи допомогу,
Та не на змушену вимогу,
На поклик серця, перемогу.
38
Каяття
З душі знімає сум’яття
За ницих вчинків підняття,
Веде на гідний шлях життя
За знищення їх вороття.
39
Образа
Сповняє душу гіркотою,
Досадою та блекотою,
Полонить серце мерзлотою,
Вражає мозок сліпотою.
40
Доброта
Людських стосунків теплота,
Душі промінна висота,
Коли серденько огорта,
Рясніє з нього чистота.
41
Лють
Коли у душу проникає,
Її на шмаття роздирає,
Всередині вогонь палає,
Що серденько дощенту крає.
42
Жах
Від нього завмирає рух,
У п’яти заглядає дух,
Розносить спокій в прах і пух ‒
Немов осліп, немов оглух.
43
Розчарування
Стирає з серця сподівання,
Довіру та замилування,
Душі високі поривання,
Лиш сіє темні почування.
44
Зловтіха
Сумління, співчуття позбавля,
Вбира в душу моральне гнилля,
З ким вона чогось не поділя,
Тому в серце гострий ніж встромля.
45
Заздрість
Досаду в душу упускає
За те, що краще хтось щось має,
Та хто на щастя зазіхає,
Свого повік не відшукає.
46
Інтерес
Спонука до тих володінь,
Що прагнуть до навичок, вмінь,
Які за високих стремлінь
У світлу ведуть височінь.
47
Провина
Навіює серцю тремтіння,
Гризе нестерпимо сумління,
Її визнання й розуміння ‒
Це шлях до її умертвіння.
48
Розчулення
Воно пройма до глибини
Душі, огорнену у сни
Барвисті, наче всі вони −
То пишний розквіт є весни.
49
Пристрасть
Мов злива, буйная вона,
Прониклива та запальна,
Нестримна, миттю поглина
Об’єкт бажання аж до дна.
50
Передчуття
Неясне, дивне почуття,
Можливий проблиск майбуття.
Чи втілиться воно в життя ‒
Питання часу і буття.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2015 ‒ 16.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939325
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
[i][b][color="#0a12ad"]П-росыпайтесь, будем слушать утро,
Р-анний час без шума и возни.
Е-ле-еле иней перламутром
Д-ом укрыл... и луч над ним возник.
Р-азукрашен гроздьями рябины
А-йсберг белый у резных ворот.
С-нег с морозцем пишет нам картины.
С-частлив сам и вместе с ним народ.
В-сходит солнца шар над темным лесом,
Е-й-же-ей, услада для очей.
Т-о, что ночь держала за завесой,
Н-ебо красит яркостью лучей.
А- в природе новая завязка,
Я-сный день идет на смену мгле.
Т-емнота сняла под утро маску
И- бесшумно стало на земле...
Ш-епот снега слышал кто-то раньше?
И-з сугробов чуть заметный пар.
Н-ет на свете этих кадров краше,
А- все это - зимний месяц царь.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939319
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Засріблилася паморозь біла
І сховала в зимовий туман
Ту надію, що ледве жевріла,
Біль утрати та зболених ран,
І весь розпач, й буденні тривоги,
І предовгі сумні вечори,
І журбу, що несла до порогу
Чашу смутку й тривоги у сни.
Все це десь залишилось позаду,
А попе́реду жде пустота,
І лиш шлейф із холодним туманом
Мої думи щільніш обгорта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939297
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
добре знають ягідочки, хто мене щодня чекає.
Бачать, хто чекає й мене приголубить,
добре знають ягідочки, хто мене насправді любить.
Знає вже калина, чула нашу мову,
що вплету я в свій віночок ніжну гілку калинову.
Ягідки красиві, кожному б так вдаться,
у весільний свій віночок я вплету для свого щастя.
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
під калиною рясною мене миленький чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9yX8tz41pY8
[/youtube]
Усе проходить, все колись мине,
І злі морози, і вишневий цвіт.
Колись ночами все це промайне,
В минуле, без повернення політ.
Не треба тут шукати винуватих,
Бо час давно розставив тут крапки.
Який урок із цього можна взяти?
Можливо, що "було" узять в лапки.
Було оте, можливо, нетривке,
Що лед колись у душах тих трималось.
Розсипалось від вітру, бо крихке,
І не збулося, як тоді гадалось.
Рожевий цвіт розкидав давно вітер,
І у душі залишив пустоцвіт.
А час це спостеріг - і швидко витер...
Та що казать, пройшло вже скільки літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939281
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Хурделило ще звечора село.
Батьки взяли лопати в хату.
Уранці снігу навкруги багато.
Пухнасто-ніжне красувалось тло.
Із вікон видно білизну було,
І очі тоді сяяли - щасливі.
Побачила незвичне сніжне диво:
Гігантські кучугури намело.
Дісталися сніги до самих стріх.
Робота дружна - це не є проблема,
Лопатами пробили враз тунелі.
Здавався велетнем старий горіх.
І на дорогу сходинками вверх
Я піднялася, бо пора до школи.
По кучугурах, а тоді по полю,
Лиш валянки по снігу: шерх та шерх.
Санчатами усім були портфелі.
І діти з "групи третьої" раділи,
Летіли з гірок снігу, мов на крилах -
Зі школи повертались до оселі.
("Зі спогадів про дитинство". Це був 1967 р. Частину с. Малий Фонтан люди називали "третя група").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939285
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Ліворуч і праворуч сад дрімав:
В цегейках білих заспані дерева.
Куди не глянь - зимовий всюди крам,
Немов тулилася небесна сфера.
Ставок виднівся оком крижаним,
Дорога в діамантових крупинках.
Хоч нам хотілося скоріш весни,
Легкі спускалися до ніг сніжинки.
Хати забілені у два ряди, -
Це "заболотники", - казали люди.
І на подвір'ях втоптані сліди.
На вікнах - морозенкові етюди.
А на горі вже ліс у пелені
Нас вабив тишею у королівство.
Пірнали ми в м'якім снігів руні
І милувалися зимовим дійством.
("Із спогадів про дитинство". Частину с. Малий Фонтан Котовського (нині Подільського) району Одеської області люди називали "заболотники".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938896
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Я получил твоё письмо
И долгожданный в нём ответ.
Я думал- точно повезло,
Но было в нём лишь слово "нет".
Конечно я не Дон Жуан,
К тому же не Ален Делон
И на душе вдруг больше ран
Как-будто пробежался слон...
Уже прошло так много лет
С улыбкой вспоминаем дни
Когда желанный твой ответ
Был просто розыграш весны.
С уведомлением письмо,
Которое вручили мне,
Первоапрельское оно
Пылится где-то в вышине.
А через пять минут звонок.
Ты в дом зашла, сказала "да".
Весенний, жизненный урок
Соединил нас навсегда.
И продолжение "кина"
-Подарок нам на Новый год.
Дочурка первым января
Пришла в наш славный, добрый род.
Декабрь- январь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938727
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Весь мир ведут к Армагеддону
И казахстанцев в том числе,
Но кто-то держит оборону,
А большинство на "умняке"
Что правильно, мол, по закону
Скорее разогнать майдан...
Не по Небесному ведь Кону
В стране рулетки барабан.
Людей лишают прав, свободы.
Пойми, остались годы, дни
Когда свободные народы
Лишат и солнца и земли.
С "намордников" всё начиналось
И продолжается ещё.
Одной на всех победы малость.
Не ошибиться б- за кого?
За кьюар коды, без которых
И "не купить и не продать"?
Война ровняет злых и добрых,
Но честь лишь подвигом назвать.
Правительства "с цепи сорвались",
Такое вводят для людей,
"Экспериментами" занялись,
Как-будто правит Бармалей.
Сначала травят пандемией,
Потом укольчики дают.
Сердца от страха в аритмии
-Таинственный, опасный спрут.
Готовятся большие бойни,
Зачистки и Армагеддон,
Искусственные глады, войны.
Пройти непросто Рубикон.
07.01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938721
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Як душі поклик, широке рідне поле,
Все у смарагдах привиділося мені,
Напередодні ж, стояло майже голе,
Я зрозуміла, це ж бачу все уві сні,
Зачарувала сріблясто –біла днина.
Пухкі намети, ледь- ледь, торкне вітерець,
Легкі сніжинки, здіймались й припадали,
Сліди глибокі, за кроком крок навпростець,
А вдалині простирадла вигравали.
Приворожила, шовковитість пагорбів,
Ніби торкнулись чепурної блакиті,
Хатки по обіч - біліі шапочки грибів,
Й дерев верхушки іскрять, сріблом облиті.
Не зупиняюсь, то ж впевнено йду далі,
Мій рідний край, а за хатами яр дитинства,
Я по дорозі гублю усі печалі,
Немов проснулась, сягла стану блаженства,
Врешті обожнення, всього свого єства.
Сонячний промінь, торкнувся до обличчя,
Білизна снігу, завада глянути в яр,
Сяє, іскриться, в кришталі потойбіччя,
Золотом б’є, не побачиш без окуляр.
Ніби стою, майже над самим проваллям,
Донизу гладдю, по обіч рване рядно,
Біле лежить й руде споріднено хвилям,
Що вже замерзло, лиш біле накрило дно.
Здійнявся вітер, в лице січе крупою
Враз за мить тане. Струмочками краплини,
Стікають вниз. Почуваюсь я сильною,
Живу, радію, щаслива в ці хвилини.
Легенький стук…. і десь розвіявся мій сон,
До скла вікна,знов прилипають сніжинки,
Гуля хурделиця, співає в унісон,
Я на обличчі відчуваю сльозинки….
На душі тепло, то ж за сон вдячна зимі.
30.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938698
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Спасибі, ненько, що дала життя,
Що можу жити, дихати, любити,
Пізнати дивовижні почуття
Та і любов'ю можу все зцілити
За перші кроки, що пішли у світ
І найцінніше, найдорожче - мамо,
Та неповторний той весняний квіт,
Що так п'янив чарівно і духмяно
За першу поміч, корисну пораду,
Як вберегти найкращі почуття
Та обійти в житті і сум, і зраду,
Ось та важлива мамина мета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938314
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[b][color="#051d94"]А- води плинуть ріками в моря,
Я- пробую в потік пустити смуток.
Ш-епоче мені вранішня зоря -
У- долі не великий щастя жмуток.
К-охання загубилось... не знайду,
А- вірила, ось-ось мені це вдасться.
Ю-нацтво, перші зустрічі в саду,
В-есняне, наше вимріяне щастя.
Т-ам залишився простір юних мрій,
Р-азом ми спільні плани будували,
А- ти був мій, тоді був тільки мій...
Ч-и ж нам лихе щось долі віщували?
Е-легія сумна, а не романс
Н-аписана чомусь у нас з тобою
У- всьому Бог дає людині шанс...
Л-ишити б все, пов'язане з журбою.
Ю-рбою дум заповнені роки,
Б-езмежним залишається бажання.
О-дне-єдине, що далось взнаки -
В-ернути те прогаяне кохання.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938317
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[i] Вперше на своїй сторінці
презентую цю пісню...
Музика Сергія Голоскевича
Виконання Володимира Сіірого [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3
[i][b][color="#800860"]Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай![/color][/b]
12.07.2013
_________[/i]
*) щоб прослухати пісню, натисніть на
посилання, подане на початку допису.
Світлина з інтернету (Вікторія Сергієнко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6UTmyCjwiuU
[/youtube]
Коли проходиш мимо вікон,
Мене все поглядом шукаєш.
Та я до цього уже звикла,
На це вже зовсім не зважаю.
Махну рукою для порядку,
І вслід, як завжди, посміхнусь.
Зірвеш синеньку незабудку,
А я подумаю: Комусь...
Та ось не стало незнайомця,
І осінь спіла вже прийшла.
Я все ж виглядую в віконце,
Бо звичка ця іще жива.
На скло упав осінній лист,
Це лист від нього, точно знаю.
Я не забув, - короткий зміст.
Вір, незабудка... пам"ятаю...
Маленька, ніжна, синя квітка.
Що ти сказати цим хотів?
Де ти тепер? Ти пишеш звідки?..
Та так сказати й не зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938371
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Вірш до картини
Мабуть ревнуєш, може й ні, коханий мій,
Тліли думки, мов у вогнищі, не знала,
Як хмурий день, так сумно на душі мені,
Утекла нічка, сердечну мрію вкрала.
І ясний місяць, збліднів, загубив красу,
У хороводі, між тьмяних сонних зірок,
Приніс у душу: зневіру і сліз росу,
Ні, я не здатна, відважитись, зробить крок.
Не відчуваю за собою провини,
Пішов неначе.. навіть не озирнувся,
Чому ревнуєш? Як нагла хуртовина,
Не клич до себе, не жди, не повернуся.
Обвинувачення, досить безпідставні,
Вже й бере сумнів, чи в нас було кохання,
Вкотре згадаю прогулянки недавні,
У душі мала найкращі сподівання.
Не подзвоню, нехай, що поміж нас було,
Ой важко доленько, аж слізонька бринить,
Сніжна зима, зуміла зупинить тепло,
Усе забрала, як же серденько болить.
2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938329
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Немає осені без літа,
Весни не буде без зими –
На все свої закони в світі,
За ними й мусим жити ми.
Усе народжується в муках,
І це є істина свята,
Немає щастя без розлуки,
Нема задачі без питань.
Нема поранення без болю,
Як і вдовиці без сльози,
Ціни не знатимемо волі,
Коли не матимем грози.
Без материнської печалі,
Ще не навчився жити світ,
Бо доля часто їй вручає
Квиток туди, де гине цвіт.
Немає річки без долини,
І не буває без гори,
Нема весілля без калини
Й без волі Божої згори.
21.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938061
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
/дит.розповідь/
Була зима, схожа на осінь,
І ранок видався похмурий,
Лиш десь далеко видно просинь,
Барсик сидів, занадто хмурий.
Все зранку гавкіт, веселенький,
Дивлюсь й не можу, я зрозуміть,
То все розпустить хвіст пишненький,
Може надумав, ти захворіть?
Хоч гукала, без емоцій,
Схилив голівку, досить нижче,
Сльозу побачила на оці.
Тож підійшла, достатньо ближче,
Що за біда? Чому сумненький?
Немов дитя, тихенько плачеш,
Він скаулів.. .. О мій гарненький.
Ти ж кістку маєш, ще щось хочеш?
Побіг до буди, ціпок тягне,
А вона й справді далеченько,
Знов озирнеться й ніжно гляне,
Мов підзивав, давай швиденько.
От так дива! Будка прикрита,
Якесь лахміття і газети,
Хліба шматок, біля корита,
З -під дошки видно, шмат котлети.
Я ледь присіла. А він лиска,
Руки й обличчя. Махав хвостом,
Його торкнулась шийки, писка,
Ото вже мала, клопоту з псом.
За мить, вже хтось пищить із буди,
Сама до себе- Диви -, й сумно,
Хто ж там цікаво? Й руки туди,
Мені ж було, дуже незручно,
Я до землі мусила лягти.
Мале біленьке кошенятко,
Дуже тремтіло у руці
Чиєїсь кицьки, янголятко,
Таке худеньке, одні хребці.
Воно легеньке, як пушинка,
А Барсик мій, так звеселився,
То наче радості іскринка,
Проникла в серце, сполошився.
Бігав, що духу, наче в цирку,
На лапках, жваво, як в таночку,
До кошеняти,торкавсь писку,
І лискав радо, мов цукерку.
Тільки тепер, я зрозуміла
Чом дивний був, мій дружок Барсик
Його душа, добра веліла
От розумаха, гарний песик.
15.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938117
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
В туманной дымке небосвода
резвился Месяц молодой...
- Среди божественной природы
юнец с серебряной душой...
Сковавши Темень ледяную,
он сохранил тепло сердец...
Послал воздушный поцелуй ей...
и бросил в каменный ларец...
Украсил серп небес долины
до самых дальних уголков!..
Посеребрил овец пустынных -
ряды косматых облаков...
Как чародей из дивной сказки,
разлил повсюду серебро!
Цветной пусть не хватает краски,
картиной удовлетворен...
Вокруг - в бездонной чаше неба,
Плеяда звезд, рассыпав блеск,
волной гоняла сладкий трепет...
- Сердечных умилений всплеск...
С теплом им Месяц улыбнулся,
но не коснулся их мечты...
Смотрел на звезды ровным пульсом,
не сокращая к ним версты...
Взглянул на Землю... там девчонка
так сладко на перине спит!..
Лучом погладил нежно челку...
и отогрел от всех обид...
Пообещал ей, что однажды
во сне предстанет принцем он!..
Любовь к ней будет самым важным!
- А может вовсе то... не сон...
Ну а пока... с небес высоких
шептал сказитель молодой
о двух Вселенных одиноких...
- Но лишь до некоторых пор...
24.01.2022 г.
Ricardo Sanz - испанский современный художник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938059
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Пам'ять творця - художника здатна на різні дива,
Бо природа людська багатогранна, як ті слова.
Хоч нам не знайти зрозумілу, правильну відповідь,
Лиху дух не вбити, як впаде на плечі цілий звіт.
Ставши глухим, Бетховен музику не гіршу писав.
А Остужев, утратив слух, на сцені - не пропадав...
Пам'ятаємо його, як видатного актора
За любов, чисті сльози і за душу нестомлену.
Славен дух, що в кожному живе, проявляє голос.
Зве у путь мистецтво, не покладаючись на когось.
Моцарт одного разу почув, записать зміг точно...
Світу дав складну видатну п'єсу в неволі ночі.
Глазунов-композитор легко відновив всі форми,
Всі утрачені партитури музикальних творів.
Світе вчасний... В ньому дивне щастя і гордість майстра.
Все яскраве, світле в праці і в силі "маятника"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938029
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Як люблю я поля де квітують привабливі маки
Та найкраща земля де родилася з запахом м'яти
І у світі вітрів, що колишуть кущі та дерева,
Це прекрасне життя, мені іншого зовсім не треба
Я родилася тут і зростала в родині на славу,
Чула ніжності звук, ту найпершу чарівну октаву,
З кожним днем розквітала, як приваблива квітка
І чекала тепла з нетерпінням чарівного літа
І мені із цих пір сняться миті найкращі у світі,
Море маків в полях, у яких ніжно граються діти
І небесна блакить, що розкинулась сміло в безмежжі,
Де звучать голоси неповторні та ніжно бентежні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938100
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
А ти один межи світил,
Даруєш серцю сотні крил
В бентежних грудях.
Світаєш у моїй душі
І спонукаєш на вірші -
Нутро що будять.
Здіймаєш у свої світи
І кажеш: "Сонечком світи -
Мені та людям!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938070
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Осіннє сонце прямо в очі,
Моє обличчя обіймає,
По-особливому співоче,
Це листя жовте осипає.
І листя падає під ноги,
Картину спогадів малює,
І знову осінь, діалоги,
Дороги золотом лікує.
І знову рік один минає,
І знову перехід у віці.
І знову ми її кохаєм,
Таку майстерню - живописця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929175
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 22.01.2022
Ці верби поцілунком лоскотали,
коли на схилах вітер чарував,
неначе коси гарно розчесали,
а він їм колискову заспівав.
Вони давно з ним подружками стали
і пам'ятали все з давніх-давен:
коли ще козаки на кобзі грали,
коли "червоні" зграєю знамен!
Коли фашисти-нелюди напали,
коли весь безлад водночас і мор...
Коли у храмах молитов співали,
коли з'явилось на вустах "мажор".
Ці верби тихо-тихо щебетали,
немов казкові, про свою любов...
Тепер в смартфоні фото їх знімаєм,
а вітер хилитає знов і знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924130
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 22.01.2022
Над чубом—стріли блискавиць,
Кулі з свистом—повз.
Лиш тінь моя лягала ниць.
Бід не брав всерйоз.
Тримавсь корінням двісті літ
В ґвалті змін епох.
У камбінальних кільцях звіт—
Як були ми вдвох.
Так, довго пульсував в мені
Дотик її рук,
Й лишила спомин в сивині
Радощів і мук.
Осіла думка в кладці гіль
Муляла не раз:
В безглуздій смерті древа сіль,
В щезненні нараз?
…Безсмертний втілиться мій дух
В колянці-дуді.
На ній заграє до ладу
Хтось «Сім струн» тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937811
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[b]Р[/b]ай - це тоді, коли не одинока,
[b]А[/b] є родина, ніжність і любов,
[b]Д[/b]уша тоді щаслива і глибока
[b]І[/b]з тим теплом, що відчуває знов.
[b]Ю[/b]рба емоцій зібраних у серці
[b]Я[/b]скрава і помітна у житті,
[b]Б[/b]ез стуку відчиняє сміло дверці,
[b]О[/b]біймами, даруючи мені.
[b]В[/b] світлині де так люблячо приємно,
[b]С[/b]покійно зустрічає нас тепло,
[b]В[/b] такій родині затишно і чемно
[b]І[/b] є до кого прихилить чоло.
[b]Т[/b]оркнутись ніжно трепетно рукою
[b]І[/b] на хвилинку все забуть сумне,
[b]Н[/b]адія, віра і любов зі мною
[b]Е[/b]моції прекрасні збереже.
[b]С[/b]хилюсь низенько я своїй родині,
[b]А[/b] ще додам любов і теплоту,
[b]М[/b]оя повага щедра і понині
[b]І[/b] за турботу й їхню доброту.
[b]Т[/b]ворити світ - така важлива справа,
[b]Н[/b]аснага відчувається любить,
[b]Я[/b] знаю, що життя - це справжня мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937757
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
[b][color="#07a60c"]Дед Мороз пришёл под вечер,
Вид... О Боже... ну до слёз.
Поздравлялкой так отмечен -
Синий - весь, не только нос...
Во упился - до предела
Новогодний Дон Жуан.
Я его скорей раздела,
Уложила на диван...
Ну а Дед - не вяжет лыка,
Развалился и храпит.
Рядом села... - Горемыка!!
Нужен доктор Айболит!
Так сидела, сострадая..
И листала календарь...
Тут... как молнией средь мая!!!!
Нынче - МАРТ.... а не январь!!
Я !!зачем ему открыла?
Знать меня - попутал бес?
Дед Мороз -смотрю! Впустила!
Тут не разум, а рефлекс!
Завтра - День 8-го Марта!
Блин! Вот это карнавал...
Он, выходит, целый квАртал -
С Новым годом поздравлял![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937797
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Заглянь у природу, де біліє сніг на морозі.
Заглянь в історію, де добрий матерії погляд,
Отих літ хоч недосяжних краса, зосталась творчість.
Закарбувать все в пам'ять ми раді цінним спомином.
Петро Ніщинський... Варто,земляче, згадати тебе!
Письменник, поет-перекладач... Тиха грань таланту.
Сучасникам не відомо, що в нього звершень безліч.
Знав декілько мов... Рідний край був на першому плані.
Поетові честь і хвала, наче у слові живий.
В далі минулих років донині багато слідів.
Величний композитор поруч з нами в музиці мрій,
Який відчував гармонію звуків і відчуттів.
Перекладав рідною мовою Софокла й Гомера...
Він розумів на законах миру, пізнань і краси.
...Дитинства світ - заповідний край. Догорає ера.
Несуть співзвуччя рукі співучі. Пісням віддаси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937817
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Ця ніч зимова наче казка
Обійми Ваші надприємні
Ви зупиніть цю мить будь ласка
Уста в цілунках надто чемні
Ви зупиніть поки ще маю
Для Вас я аромат Жасмину
Яким Вас щедро пригощаю
Коли в обійми Ваші лину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937745
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Хтось перший клас в душі зберіг...
Хтось блиск очей на випускному...
Переступивши шкіл поріг,
душа свого лишалась дому...
А далі що?.. Комусь сніги...
вітри жорстокі... заметілі...
Комусь же... сонце навкруги!
Проміння ніжить душу й тіло...
Комусь каміння йти не дасть...
Когось крило несе в сузір’я!..
Комусь немає їжі... – Зась!
Біда шматує плоть безмірно...
Хтось робить помилку в житті,
а хтось вирішує проблеми...
- Бажаю всім... не в самоті...
вдихнути справжнього Едему!..
Лихий нехай скінчиться час...
Забудуть люди слово ,,відчай,,...
Всі посміхнуться водночас...
- Неначе рай знайшовся вічний!..
Щоби все бажане збулось...
Щоб Бог почув усі молитви!..
Щоб справжнє щастя всім було...
- Й самі могли теплом ділитись...
Бажаю всім...
21.01.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937733
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Давно земля, стала чорним вугіллям,
Розбита, спалена вщент чужаками,
Не вихваляється, ніхто весіллям,
Й нині відчужена, під вояками.
А хто вони, бомжі в рашистській спілці ,
Щодня погрожують, двигатись далі,
Чом не сидять, біля сім`ї в домівці?
А людей жаль, у підвалах з печаллю.
Наче той звір вигляда через решітку,
Як чорний ворон, вистежує здобич,
Нема кому, заповторити в клітку,
Летять снаряди. Як той змій Горинич.
Всякчас з вогнем, пащу не закриває,
Вночі і вдень хтось гине на кордоні,
І плаче мати, знов сім`я страждає,
Хоронять сина, давно немає доні.
О, Україно! Вистраждана доле,
Калини цвіт, опавший до землиці,
Яка ж важка, дорога твоя воля,
Дитя кричить, сльози в молодиці.
О Боже – Боже, скільки довгих ночей,
Розчарування, страждань, болей ,туги,
Скільки ж іще, треба за волю смертей
Як здолать ворога, позбутись наруги?!
Сьогодні зранку, гуляє свавілля,
Смертельні кулі, вмить сніг почервонів,
На Батьківщині не буде весілля,
Сердечний стук, хто зупинити посмів?
30.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937703
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Не забувай, людино, власних коренів,
Підтримка роду проникає в сни.
Хай серце б’ється спогадом прискорено,
Прислухайся: поради не жени.
Неси в собі нетлінну мудрість прадіда,
Все пам’ ятай: як жив, чому радів.
Навчися із людьми навколо ладити –
Не рвати нитку віри від дідів.
Не кресліть із минулого нічого Ви:
Дарма людей у світі не було.
Стежину власну пращур твій вичовгував,
Щоб не зазнав його ти помилок.
Не забувайте розповідь бабусину,
Хай людяність, як мальва проросте.
Нести тепло довіку щире мусимо,
Лишивши душу роду для дітей.
Теперішнє тривогою спотворене,
Душа людини – ніби льодостав.
Сучасність відштовхнула мудрість коренів –
Всі покоління їй жили «не так»…
Крізь війни предки йшли, голодоморами,
Та цінували хліб, природу, світ.
В щоденній праці бідували, зморені,
Щоб ти онукам істину повів.
З молитвою, душею коридорами,
Знайди свій щит – наснагу поколінь.
Не забуваймо, люди, власних коренів –
Свій справжній слід на матінці-землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937644
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Перечитала кілька поезій Миколи Ткача, про якого недавно писала, і дійшла висновку, шо
Так писати міг тільки він…
Не рукою писав – душею.
То від мами благословінь
Не покрилась душа іржею.
Так писати міг тільки він,
Бо опоєний був любов'ю,
Нею дихав, творив, сивів,
Все життя був самим собою.
Так писати міг тільки він –
Був святої землі зернятком,
Що жило у його крові
І було особливим статком.
Так писати міг тільки він,
Бо закоханий же у слово:
Влітку житечком половів,
Зодягався у шаль зимову.
Так писати міг тільки він…
Мав за подругу щедру музу,
Вдвох збирали зірки в траві,
Почуттям відкривали шлюзи.
Так писати міг тільки він,
В пелюстки заховавшись ночі,
Вони слухали серця дзвін,
Заглядали в кохані очі.
Так писати міг тільки він,
Бо від неба мав цей дарунок,
З дивовижних спивав суцвіть
Незбагненний поезій трунок.
Так писати міг тільки він
Під мелодію ліри й серця.
Сам Творець його світом вів
По стежині високих терцій.
20.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937585
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Пухнасту постіль, пурпурову,
Встелив мороз на небосхилі.
Торкання Ваші, серцю милі,
Зігріють нас у ніч зимову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937696
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=edg3MJmRR9k[/youtube]
Я обіймаю тих, кого люблю,
Найкращих друзів близьких і далеких.
З любов"ю обійматиму й сім"ю,
І тих, з ким порозумітися нелегко.
Я вам віддам частинку доброти,
Відчуєте її в моїх обіймах.
Наллю із келиха своєї теплоти,
Нехай зігріє у холодних зимах.
Нехай в очах цвіте лиш радість.
Коли на серці важко буде вам,
Знайду у серці я таку можливість:
Підтримку своїм словом я надам.
Тебе я обіймаю ніжно- ніжно,
Відчув мою ти ніжну теплоту?
Хай те́плою зима ця буде сніжна,
А серце хай не взнає сльозоту...
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937666
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 21.01.2022
Засніжені гори, — засніжені…
Розніжені очі, — розніжені…
Вже хвиля стікає на спід вранці — рано,
На річку студену холодним туманом.
Бурульки в гребінчик, — зростають сльозою,
По схилах гранітних спливають лозою…
Зоріє в мереживі скеля відьмацька,
Сполоханим птахом застала зненацька.
Ось вітер самітник дзвенить у дзвіночок,
Розшиваний травень плете свій віночок.
Мокріє каміння з дощами парними
Та падають роси на пахощі з ними.
Весна — весняніє в карпатських просторах,
Де беркут гніздиться на змієвих горах,
Де спокій сховався в мохах під сосною,
Де світ наодинці з бентежним тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937384
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Щоб розливати всім добро,
Щоб до зірок – неначе вершник!
Щоб поділитися теплом...
- Усі робили ми щось вперше...
В житті у всіх є перший вдих...
і перше серця тріпотіння...
Є перший крок... (один на двох...
Тоді була матуся тінню...)
Є перший погляд в небеса...
Туди ж злетіла перша мрія...
Світанку першого краса...
Та під ребром – зерно надії...
Є перше літечко в житті...
Є пальці змерзлі на морозі...
І розпач... наче на хресті...
- Був перший сміх та перші сльози...
Дорослий світ стрічав усіх...
- Хотілось, щоб новенькі душі
несли сердечність... перший сміх
з минулого у дні грядущі...
Приходимо ми в світ з крилом...
людину обійняти... звіра...
- Щоб поділитися теплом...
Щоб захистить когось від горя...
18.01.2022 г.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937317
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Любов ніколи не погасне,
Допоки ще живе душа,
І так, неначе сонце ясне,
Вона сіяє у віршах.
Допоки ще хвилюють серце,
Твої малинові вуста,
Допоки птахом в грудях б"ється,
Ота п"янка любов свята.
Любов, ніколи не погасне,
Вона, мов полум"я горить,
Це почуття, святе, прекрасне,
Нічим в житті не замінить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937146
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Заросла стежинка травами густими,
Заросла так щільно що і не знайти,
Ми по ній ходили зовсім молодими,
Нас вона із трав тих вивела в світи.
Маємо дорогу довгу та широку,
Наче й не погано склалося життя.
Та ота стежинка не дає нам спокій,
З нею нас єднають світлі почуття.
Мрієм залишити ці свої дороги,
Повернутись в місце де були колись,
Щоб душа раділа коли знову ноги
По знайомій стежці поміж трав пройшлись.
Скільки тих стежинок є на білім світі,
Та хвилює память тільки но одна,
Та що заховали трави соковиті,
Та що через серце пролягла вона.
Нас не покидає дороге бажання
Знову повернутись хоч на мить туди
Де живе у травах зоряне кохання,
Де таяться в травах юності сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937078
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Розбуджують сонце світанки спізнілі,
З холодного ліжка підводять повільно,
Плетуть з нього промені, наче в артілі, -
Підніметься в небо, засяє привільно -
Стихають миттєво земні заметілі.
Зима охолодженим подихом в груди -
Так дихає важко - німіє планета,
Малює на шибах морозом етюди,
Замріяна у крижаних переметах -
Стоять кучугури, неначе приблуди.
Видніє устелений світ пеленою,
А липовий чай пахне літом та медом.
Люблю, як торкнешся до мене рукою -
Усе забуваю, огорнута пледом, -
Втішаюсь в час за́тишку тільки тобою.
Грудень 2021 - моя світлина.
*Зимова пора - час затишку, смачної їжі, теплого дотику дружньої руки та розмови біля вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937181
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Розбуджують сонце світанки спізнілі,
З холодного ліжка підводять повільно,
Плетуть з нього промені, наче в артілі, -
Підніметься в небо, засяє привільно -
Стихають миттєво земні заметілі.
Зима охолодженим подихом в груди -
Так дихає важко - німіє планета,
Малює на шибах морозом етюди,
Замріяна у крижаних переметах -
Стоять кучугури, неначе приблуди.
Видніє устелений світ пеленою,
А липовий чай пахне літом та медом.
Люблю, як торкнешся до мене рукою -
Усе забуваю, огорнута пледом, -
Втішаюсь в час за́тишку тільки тобою.
Грудень 2021 - моя світлина.
*Зимова пора - час затишку, смачної їжі, теплого дотику дружньої руки та розмови біля вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937181
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Як спалахом яскравим сонця,
В примерзлість серця вп'явся.
І не здалося їй спросоння,
Уже тримали п'яльця.
І вправно день ним вишивався,
І ніч безсонню рада.
То нот лили́сь любовні кварти.
Вони ж були вже разом.
Хоч, кажуть, не буває довго
Закоханості буря.
Теплом торкнулась взимку доля,
В душі пропала кура.
( Кура - в значенні -заметіль)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937156
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Чому зажурений стоїш, понурений твій погляд,
Схилившись тихо до землі, думки твої не поряд?
Рука непрохано тремтить, а в серці світ надії,
У мріях зовсім лиш земних, зображені події
Від неба синіх кольорів, як ніби тінь на плечі,
Як хвиля смутку почуттів - мабуть вона доречі
І опадає тихо лист, сховавши в барвах літо
Де розгубилося тепло і те душевне світло
Сльоза збігає по щоці - емоцій не зупиниш,
Думками трепетно, як в сні в чужі краї полинеш,
Ось там захована причина того тяжкого суму
І стука в серці і душі вібраціями струму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937118
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Прогріло сонце ополонку
В надземній кризі,
Весну накліпало спросонку
В прадавній книзі.
Кладе сомнамбула наосліп
Чужі лекала.
Зима ж, як тінь, простоволоса,
Обруси ткала…
Фотонів зрання тішив хрускіт
Снігів скоринок.
Вдень—черв’яків-струмочків журкіт
Й річок з лощинок.
Заклали пролизень надвечір
Умах сніжинки.
Розтали з виром колотнечі
Зими журинки.
Сховалось до пори світило,
Та це не втеча—
Зима, як вміло, сповістило, —
Весні предтеча.
Всесяйне завтра з ополонки
Нам ті ж репризи:
—Вже яр зв’язала посторонки
Конятам сизим!
Яр—поет. весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937140
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Місяць в небі засвітився,
Це Син Божий народився
Тож від хати і до хати,
Саме час колядувати
В цей чарівний, дивний час
Дух Різдва єднає нас.
Щастя, мир, добро дарує -
Україна колядує
Колядуйте всі, співайте.
Одне одного вітайте
Хай ніхто з нас не сумує -
Україна колядує
07.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937094
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Она забыла обо мне...
- А я все помню!..
Узор морозный на окне...
и вечер темный...
Водила пальцем по стеклу...
в ресницах слезы...
- Прости, я больше не люблю...
Не нужно розы...
Другого встретила... Поверь,
лишь он мне нужен!
Тут от него пришел конверт...
просил быть мужем...
Ты вечность что-то там решал!..
Дела... проблемы...
Все радужный искал причал...
Нет лучшей темы...
В любви признался кое-как...
(швырнув монету...)
Меня втянул в гражданский брак...
- Зачем мне это?!
Взмахнув последнюю слезу,
к звезде умчала...
- А я хочу... сквозь тень безумств...
начать сначала!..
Душа попала в бездну мук...
и дальше – хуже!..
Пойду собаку обниму...
- Хоть ей я нужен...
Вдвоем посмотрим на Луну...
про боль расскажем...
С обидой на себя вздохну!..
- Не знал, что важно...
14.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937003
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 15.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sg5RVXHFItg[/youtube]
Сніжинка впала ни лице,
І потекла сльозою.
А необдумане слівце,
Поранить душу вдвоє.
І потечуть струмки образ,
Не зупинити болю.
Зробить це можуть кілька фраз,
Душа не знає вже спокою.
Вже неспокійні довгі ночі,
Обдумуєш оці слова.
І гнів образи вже клекоче,
Чомусь йде кругом голова.
Та раптом поряд проясніло:
Привіт, кохана! Як живеш?
І все пройде, що так боліло,
І слів хороших знову ждеш..
І ти забудеш, що зима,
Накриє ніжність з головою.
А слів в житті таких є тьма,
Вони не жалять кропивою...
---------------------------------
Вітаю, друзі, вас з цим святом.
Побільше кажіть один одному
приємні слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936615
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Остаться просто человеком
-Как это очень хорошо.
"Не улететь" с другой планетой,
Не быть кому-нибудь на зло.
Остаться просто человеком
-Любимым, нужным, дорогим.
Как очень много значит это
-Когда ты знаешь, что любим.
Остаться просто человеком
-Незримо "зверя" победить,
Ведь мы за многое в ответе
-Ценить, творить, уметь любить.
Остаться просто человеком,
Хотя так просто стать никем.
Будь молодцом зимой и летом,
А кто-то ведь замёрз в сей день.
Остаться просто человеком,
Ребёнку место уступив.
Ему ещё учиться в этом
И ты примером научил.
Остаться просто человеком.
Всегда есть выбор-"да" и "нет".
Ты проходил всё это где-то,
Хотя минуло много лет.
Остаться просто человеком
-Как это важно для страны.
Защитником, певцом, поэтом.
Учить детей, растить цветы.
Остаться просто человеком
-Всех, словно, солнышко, согреть.
И сказано ведь было кем-то:
"Что жить в пример- надо уметь".
Остаться просто человеком,
Простив друг друга от души
И в Рождество Христово это
И во все праздничные дни.
Остаться просто человеком
-Согреть хорошие мечты.
Живём сейчас и этим веком
И воплощаем для любви.
Вторая половина стихотворения:
Коснусь я важных размышлений,
А ведь то был единый стих.
На свете много развлечений
-Хороших и совсем плохих.
На свете много есть вопросов,
Задать порою их легко,
На обсуждение выносим:
"Что плохо и что хорошо?"
Остаться просто человеком,
Не возноситься над войной,
Мечтая умереть за "это"
С одной с другою стороной.
Простите, если всё-же жёстко
Сказал с какою стороной.
Останься просто человеком
И я остануся с тобой.
Не цель ведь жизни- чтоб погибнуть.
Не цель- побольше погубить,
Но цель- спасения достигнуть,
Не навредить, не наследить.
Кому война сегодня в радость?
Кто счастлив горем на войне?
Остаться просто человеком
И в Украине и в Москве.
Обоих Вас столкнули лбами
С ружьём направив для "любви",
Чтоб стали общими ......,
Так и не поняв- где же Вы?
Зачем сейчас мне "распинаться"?
Сложил бы стих про "аси-сяй",
Но человеком чтоб остаться
И не жалеть что промолчал.
Вот снова праздники приходят
И Новый год уже пришёл,
Вопросы новые находят.
А кто на них ответ нашёл?
Остаться просто человеком
И гражданином и отцом.
За будущее мы в ответе
И настоящее потом!
Стихотворение написано в начале
января 2018 и было сразу разделено
на две части с добавлением в начале
его второй части двух куплетов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936559
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Я взбалмошной была – метель, точь-в-точь.
Снежили дни, меняя рядом лица.
Жгли мысли, хоть гнала, сумбурных, прочь.
Ах, эта ночь!
Да что же в ней таится?!
Будило сердце облачную блажь,
На серебре гадали чародеи.
Ловил слова, что в жизни не предашь,
Мой карандаш,
На белой лжи чернея…
/Художник Магдалена Корженивска (Magdalena Korzeniewska), Польша./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936562
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Сняться степу соняхи,
Сте́жок сивий слід.
Світле сіло сонечко,
Спить строкатий світ.
Спиться саду солодко,
Солов'я стих спів.
Стиглі сливи - солодом -
Соковитий спив.
Сняться селам соколи,
Сойка світлом снить.
Сплять, схилившись соняхи.
Смага сонця спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936517
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Чи осінь, чи весна - сама не знаю...
Високе небо, сонце золоте...
Хоч невідомість холодом проймає,
Але душа ромашками цвіте!
Серед зими враз пригадалось літо,
Краплинки зір в схвильованій воді.
В польоті мрій ми починали жити,
Були такі щасливі й молоді.
...Зла доля двері в казку зачинила,
І зникла стежка у чагарниках.
Та, де вона нас тільки не водила,
Тепер звела самотніх і в літах...
Чи осінь, чи весна? і що робити?
Маленька радість губиться в юрбі...
Спасибі, доле... якось будем жити,
Як і раніше - кожен по собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936535
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Вірш до картини
Ой почекай, вітре хоч хвилинку,
Нехай спіймаю, білу сніжинку,
Бо з нею мрії, мої літають,
І я радію, ніби те дитя.
Мені вдалося її спіймати,
Всміхнись коханий, подарувати,
Я тобі хо́чу, в ній всі секрети,
Про життя наше, падіння й злети,
Любий не ва́рто, нам сумувати.
А в небі зорі, наче перлини,
Хай шлях освітлюють, всі стежини,
Та най іскряться й казкові миті,
Для двох дарують щастя щомиті!
Вітер спинити, справа не проста,
Тож ти коханий, поцілуй уста,
Срібні сніжинки, розтануть між нас,
Поки вогонь кохання не погас.
03.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936510
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Як в зимовий простуджений вечір
Заблукають у потемках зорі,
Сокотітиме вогник у печі
Й на стіні намалює узори,
Розгорни, люба мамо, хустину,
Подаровану мною обнову,
Де на синьому—маки й жоржини,
І з червоних ромашок підкови.
Як зимовий простуджений вечір
Чорнотою завішає вікна,
Усміхне хай сяйниста хуртеча—
Дрібноцвіту краса непоникла.
Не раз вернеться стужа зимова
Й лепетатиме дощ не до речі—
Загорнись у хустину тернову
В день січневий й безбарвистий вечір.
До весни зачекати лиш трішки—
І подвір’я потоне в розмаї.
На обличчі матусі усмішка,
Рідні руки мене обнімають…
Сокотить про щось вогник у печі,
Розмальовує тінями стіни.
Розцвіло літо в мами на плечах,
В її ясних очей мерехтінні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936458
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ти знаєш, не забула я ту мить і той садок, що дарував нам радість
І серце до цих пір моє щемить, бо то була найбільша моя слабість,
Перебираю тихо я думки і з ними нерозлучні, як подруги,
Ось, бачиш, з почуттів оці рядки, дарую щастя, ніби білі смуги
Я не забула літа глибину, в якім хотілось просто утонути,
Красу його маніжну і земну бажала я до тонкощів відчути
Та й осінь легкокрилу, як тоді, до неї я хотіла повернутись,
У колоритах ніжної краси бажала на хвилиночку забутись
Та ось, зима війнула лиш на мить та відлетіла мабуть на Канари
І віхола зимова тихо спить, лишивши десь по заду свої чари
Та в серденьку чекаю я завжди, коли в парчу дерева одягнуться
І віти білосніжні забринять та чарівливо знову посміхнуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936490
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Пролетіли так швидко роки
І назад вони вже не вернуться.
В край вертаються тільки птахи,
А роки у думках лише в'ються...
Тихий берег, кохання - ріка,
Несла хвилями нас за собою.
Обіймала так ніжно рука,
Ми щасливі були із тобою.
Посміхалася наче весна,
Наче пташка на зустріч летіла.
А тепер залишилась одна,
Не піднятися більше на крила.
Не співати нам разом пісень,
Не кружляти у парі з тобою.
І чомусь сірим став навіть день,
А душа не витримує болю.
Пролетіли так швидко роки,
Наче бистрії коні промчали.
Не догнати кохання - ріки,
У минуле роки повертали.
І як важко не буде мені
Перешкоди усі я здолаю.
Ти для мене зорею світи,
За тобою я дуже скучаю...
Автор Тетяна Горобець (MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936508
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ваші очі - ворота до раю,
Заворожує зір глибина.
Потопаю у них, виринаю -
Неможливо дістатися дна.
Ваші очі - сяйливі люстерка -
Погляд мій в далину між сторіч.
Я розтанула в них, як цукерка,
Почуттями запалених свіч.
Ваші очі - це космосу диво,
Випромінюють світло душі.
Поглядають на мене сяйливо
І диктують найкращі вірші. 2.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936455
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Чому вишиванка така дорога українцю?
Чому на сорочці той мак найдорожчий йому?
Чому розсип хрестиків, зшитий рукою умільця,
Вшивається в душу, як нитка лягає в канву?
Чому полотно, що ткане із прядених ниток,
Що зроблені з льону, що виріс на рідній землі,
Майстриню схиляє над п’яльцями довго сидіти,
Фарбовані жилки ладнати на білому тлі?
Щоб потім цей витвір потрапив до рук патріота.
Можливо у спадок, а декому як сувенір.
Щоб ця досконала, майстерна, мистецька робота
Вдягнулась на свято, як гарний, святковий мундир.
Так, дійсно, вдягати сорочку за честь патріоту.
Вдягати - на себе. Носити - глибоко в собі.
Червоний - несе в ній любов. А чорний - скорботу.
А разом це суміш народного щастя й журби.
Це прояв колись пережитого предками болю,
Розказаний у візерунках для всіх поколінь.
Це втілення міцності духу, любові до волі.
Найбільше з надбань і найбільш важливіше з творінь
Це ще один привід пишатись, що ти українець.
Нащадок князів, і славетних бійців-козаків.
Це спосіб усім показати, що ти не чужинець.
І знаєш всю сутність та значення цих кольорів.
То ж саме тому вишиванка і стала такою
Священною річчю на протязі довгих років.
Такою важливою та надзвичайно близькою,
Частиною пам’яті й спадщини наших батьків.
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936525
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ти мене проведи по стежках,
Де чарзілля залишила рута,
На її, пожовтівших листках
Подивись, відобразилась скрута
Мабуть тяжко прийшлося її
У житті ось такім не веселім,
Тихо стебла схилила живі,
Що деінде лишились зелені
Нахилюся з душею тепла,
Обів'ю я любов'ю своєю,
Доторкнуся рукою стебла,
Поведу я розмову із нею
А у відповідь милі листки
Посміхнуться і скажуть спасибі,
Рута знов оживе і думки
Засіяють у серці щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936265
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Й тобі пороша скроні притрусила,
А в тебе в серденьку іще цвіте весна,
І розлюбити ти не маєш сили,
Від щастя розквітаєш ти щодня.
Літа уже у вирій відлетіли,
Вже літечко у скронях відцвіло,
Але мабуть, так Господу схотілось,
Щоб ти відчула Лебедя крило,
Від щастя засвітились твої очі,
Від щастя, заспівали солов"ї,
Розмови й зустрічі із юністю щоночі,
Вмить ожили у серденьку твоїм.
П"яній, люби, лови щасливі миті,
Душа від щастя в небо хай зліта,
Найщасливішою ти будь у цілім світі,
Не дивлячись на прожиті літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936428
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
/ ремейк на твір
Олекси Удайка
" Рік Тигра золотий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935805
🎈🌟🌟🌟🌟🌟🌟🎈
Я ж намалюю
Зірку у вікні,
Вечірню зіроньку,
Сповісницю вечері,
Космічне світло
тче веретено,
Блискучі цяточки
скида на тло містерій.
Довкруж тієї
вісниці путі,
зірковий шлях
на сяючому небі
і зібрані
в сузір'я золоті,
Обшири поза
думкою ,далебі...
Краса ця -
запозичена в богів,
Трояна,Хорса,
Велеса,Перуна,
Що стримують
і випускають холоди,
Підсилюють життєві та
любовні руна.
Цей рух таємний-
космосу глибинь,
Чумацький шлях
у Сонячній системі.
І теми для яскравих сновидінь,
Фантастика
щасливого Едему...
Мазки лягають
плавно на папір.
Сповісниця Різдва
Лягла на думку.
Славімо Сина
Божого
і вір-мо:
Народження- для
Людства порятунок.
07.01.2022р.
👩🦰В.Мала
/ на світлині новорічна
ілюмінація Покрову/
🎈🎄☃️🎄☃️🎄☃️🎈
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936297
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
А гніді ті коні вітер перегонять,
а булані із полечка пшениченьку возять.
Як ніченька прийде… козаки чекають.
Своїх коней вороненьких вони осідлають.
Коні вороненькі, як зіроньки сходять,
козаків тих молоденьких до дівчат відвозять.
З них одна, мов пташка, інша немов квітка.
Ну, а третя наймолодша, мов біла лебідка.
Ой женіться, хлопці… та бережіть Квітку,
і шануйте гарну Пташку, і любіть Лебідку.
Ой женіться, хлопці… вітер обганяйте,
ростіть діток й пшениченьку в полечку збирайте.
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936390
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Ой, як казково! Летять сніжинки,
Іскрять чарівно, блистить повсюди,
У бистрім танці, як балеринки,
Віхола снігу, нанесла груди.
Радо із вікон, я виглядаю,
Юрба дітей, немала́ зібралась,
Вже чобітки поспішно взуваю,
На щедру зиму й не сподівалась,
Уже із гірки, весело мчала!
Красива зимонька та й чудова!
Кружляє, падає сріблястий сніг,
Снігова баба, стоїть здорова,
Гарно навколо, ще й лунає сміх…
*
То це ж канікули - прекрасна пора!
Гайда швиденько, летим на санчатах,
Най веселиться, радіє дітвора!
Хай сяє усмішка у всіх на устах!
09.01 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936403
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ySSdg8Nh0tQ[/youtube]
З тобою мовчки розмовляю,
Почуй мене крізь сто віків.
Тобі усе я довіряю,
Чекай, я добираю слів...
У нас зима давно в розпалі,
Навколо снігом замело.
Замерзли краплі у бокалі,
На дні прозоре лише скло.
Візьму бокал у теплі руки,
Зігрію подихом своїм.
Свої думки складу докупи...
Тебе винить - нема причин.
Як ти живеш? Хіба я знаю?
Пройшло вже сотні лютих зим.
Коли думки твої впіймаю,
Тепло повернеться у дім.
Зима не буде вже зимою,
В душі фіалки роцвітуть.
Тепло, що ти забрав з собою,
На жаль, уже не повернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936418
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Мода на сумки
В Австралії далекій
Із дуже давніх пір
Носити сумки — моду
Почав тамтешній звір.
Кладуть вони в ті сумки
Своїх малих звірят,
Ніколи не лишають
Без нагляду малят.
Відтоді, як так склалось
Їх сумчастими звуть,
Без зручної торбинки,
У справах, не ідуть.
Втомилася малеча,
Не хоче йти сама
І мама вередулю
У сумочку хова.
Практично, лапи вільні,
У сумці спить маля,
Із листям спритно гілку,
Щоб їсти нахиля.
За модою слідкує
Пухнастий вомбат-звір,
Котрий нарив чимало
Собі глибоких нір.
З торбами наче ґазди
Всі види кенгуру.
Валабі та гігантські,
Усіх і не назву.
Тушканчики і миші
За модою живуть,
У сумочки маленькі
Також дітей кладуть.
Опосуми з торбами,
Летяги, жабки тут,
Борсук місцевий в нірці,
На ймення — бандикут.
На дереві коала,
Із сумкою ведмідь,
Він меду не вживає,
А любить евкаліпт.
Там сумчасті повсюди:
В полях, в чагарниках,
На суші, у водоймах
В ярах та у лісах.
Всі з сумками гасають
Куди не глянеш ти
І навіть землю риють
Там сумчасті кроти.
А раптом хтось цю моду
У нас тут заведе?
Візьме теля корова
І в сумку покладе?
Й пошириться цей звичай
І в місті і в селі
І сумчастими стануть
Собаки і кролі?
Рогаті кози, вівці
І свині у хлівах,
І кицьки кошеняток
Сховають по сумках?
Ні! Краще хай не знають
Про моду цю вони,
Щоб з котиками гратись
Й надалі ми могли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936423
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Як зірка упаде із неба,
Ти загадай бажання.
В Різдвяну ніч спішить до тебе,
Негаснуче кохання.
Воно минає перешкоди
І сніжні заметілі.
Не стра́шні витівки природи,
Коли ідеш до цілі.
Приспів:
І нехай і нехай мрії збудуться,
Ми з тобою зустрінемось знову.
Сніг мете, сніг кружляє по вулицях,
Він веде із зимою розмову.
І нехай і нехай мрії збудуться,
А Різдво подарує нам казку.
Нехай ба́жана зустріч відбудеться,
Бо чекати, повір, дуже важко.
Доторкнулась сніжинка щоки,
Перекинулась в краплю.
Ледве видно у небі зірки,
Та до тебе я втраплю.
Приведуть мене мрії мої
І зігріє кохання.
Ти долоні простягнеш свої,
І здійсняться бажання.
Приспів:
Автор Тетяна Горобець ( MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936393
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Напевно, хоче немовля нам всім про щось сказати...
Мабуть, почуєм ті слова, що будять сонце зранку,
що несуть світло у наш дім, гойдаючи фіранку.
Вони веселі, гомінкі і лагідні, й цікаві,
вони є ніжні, ще й які, почуєш їх від мами.
І мужні, й сильні є слова, що вміють захищати
свою родину, рідний край. О, значать як багато!
Співаю гімн я тим словам, що є у колисковій.
О, як багато в них тепла... всі скупані в любові.
Радію завжди щирим тим, веселим і приємним,
що у закоханих в серцях є в закутках таємних.
Їх в цей святковий світлий день світ щедро розсипає.
Знайдіть, відчуйте і скажіть тим, хто на них чекає.
Слова уміють привітать, додати сили вміють.
Нехай перлиночки-слова, звучать як пісня солов'я,
як музика легка й дзвінка
із вуст на радість линуть.
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Прислухаймось, які слова нам всім хочуть сказати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936216
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 08.01.2022
Засніжило, а як захурделило!
БІлосніжжям лягло долілиць.
Прилягло, пересипалось меливом
Із небесних далеких зірниць.
У купинах пухнастих сховалося,
Побіліло довкілля в снігах.
Холоднеча вітрами озвалася
Візерунком - мазком на шибках.
Припухнастилось гілля перинами,
Теремками збіліли садки.
Заступилося небо хмаринами,
В чудернацьких беретах стіжки.
Вітровієм хурделить метелиця…
І, направду, зими антураж.
Срібна ковдра довкола простелиться -
Незрівнянний зимовий пейзаж!
Долілиць - додолу, вниз, на землю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936255
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022
Скаржилась сусідці Люсі
Молоденька Ніка:
-За свій шлюб я вже боюся,
Втрачу чоловіка.
Йому зовсім не цікаві
Всі мої забави,
Після сексу повернувся
До стіни зубами.
Хочу ласки я напитись,
Гратись без упину,
А тут змушена дивитись
На широку спину.
-Було й в мене таке лихо,-
Відповіла Люся,-
Я владнала справу тихо,
Зараз похвалюся.
Є відтінки у коханні,
Треба це відчути:
Сексуальне виховання
Тут повинне бути.
На стіну,- призналась Люся,-
Додала я дещо:
Зразу, тільки повернувся,
А там - портрет тещі.
Мамин погляд здатність має
Всюди керувати,
Чоловіка направляє
Мене обіймати.
Тепер Ніка - королева
Із таким секретом:
За годину уже бігла
З маминим портретом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 08.01.2022
С Рождеством Христовым, Друзья!
Легенда о рождественских розах
Б.Никонов
То было в давние года:
Над спящим миром ночь царила,
И светозарная звезда
Над Вифлеемом восходила.
И дети бедных пастухов,
Узнав, что родился Спаситель,
Со всех сторон, из всех шатров
С дарами шли в его обитель.
Несли ему ягнят живых,
И соты меда золотого,
И молоко от стад родных,
И хлеб от очага родного...
И только девочка одна,
В святой вертеп войти не смея,
Стояла поодаль, грустна,
А дети шли, смеясь над нею...
- О, Боже! - плакала она.-
Зачем меня Ты создал нищей?
Я одинока, я бедна...
С чем я войду в Его жилище?
Вдруг свет, как тысяча огней,
Сверкнул вокруг во тьме унылой,
И видит девочка: пред ней
Посланник неба святокрылый.
- Не плачь, бедняжка, не грусти! -
Промолвил кротко гость небесный. -
Ты можешь Богу принести
Своих слезинок дар чудесный.
Взгляни, малютка: на земле,
Куда твои упали слезы,
Там вырастают, там во мгле
Цветут прекраснейшие розы.
Ты розы светлые сорви,
Иди к заветному порогу
И дар страданья, дар любви,
Отдай, дитя, Младенцу-Богу!
И вот с кошницею цветов,
Цветов, усеянных шипами,
Она вошла под Божий кров,
Сияя светлыми слезами...
И ей в ответ в очах святых,
Как искры звезд, сверкнули слезы,
И изо всех даров земных
Христос-Младенец выбрал розы...
Художник Фриц Зубер-Бюлер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936188
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Снігу хрустик захрустів,
Кроки чути на морозі.
Вранці сніжно, стільки див
Виглядає із-за рогу.
Настрій, ніби карусель.
Закружляти б в танці білім.
Сніг будує цитадель,
Сипле щастя із ванілі.
Хто ж малює цю красу?
Січень з пензликом нажи́во.
Небо вбралося в ясу,
Дітвора біжить щаслива.
Радість нині, торжество.
Україна вся сіяє.
Ми шануємо Різдво,
Бога славимо, вітаєм.
(Сердечно вітаю всіх одноклубників з Різдвом Христовим! Миру, добра, любові і злагоди!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936213
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Ти шуми калино біля мого ставу,
Вийде в гай дівчина чарівна на славу,
Заспіває ніжно пісню солов'їну
Та прославить щиро нашу Україну!
Зазвучить та пісня на усі простори,
Відгукнуться щедро всі розкішні доли
І земля безмежна забринить, засяє,
Соловейко в гаї дзвінко заспіває
Зашумлять діброви з миром в поєднанні,
В них життєва схожість в милому бажанні,
Ніжність і чарівність перев'ються вміло,
Бо відчують чари у природі сміло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936172
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
На перехресті кинутих доріг,
там, де обходять люди забобони....
Знайшла потертий пара оберіг...
та не знайшла... обіймам заборони.
Вона тягла коханого вперед...
Туди, де сонце ллється у долоні!
- Він не хотів... він начебто помер!..
Все шепотів, що побіліли скроні...
Вона... неначе зіронька з небес!
Грайливо сяяла йому з безодні...
Найчарівніша із усіх чудес!..
- А він... був лише тінь... лиш тінь холодна...
Вона його затримувала час...
щоб він не падав та не йшов за вітром...
Її нестримний подих кожен раз
його душі давав ковток повітря!..
Йому стелила лагідні пісні!..
Так розливає спів весняна птаха...
- Прийшла до нього... кликав уві сні!..
Та наяву... без серця був невдаха...
З ним обняла сузір’їв острови!
Подарувала ніжність шовку в полі!
Босоніж з ним торкалася трави...
- А він не розумів, що це з ним – доля...
Вона сміялась, як з небес дощить
та грім лякає з чорної хмарини...
- Вона любила!.. Він же на щоці
не витер в неї жодної сльозини...
Вона витримувала кожен біль!..
Любов’ю огортала, наче лебідь...
- Самотності не витримала хвиль...
Пішла додому... до зірок на небі...
* * *
Життя своє він навпіл розділив...
Душа, як скреслий лід, від згуби щастя!..
Відчув тепер лиш сум та долі вплив...
а повернути серденько не вдасться...
Босоніж бродить довго по стерні...
колишнього не відчуває шовку...
- Все кличе милу... та шукає уві сні...
та плаче гірко... одиноким вовком...
7.01.2022 р.
Фото з інету.
Солнце в ладонях...
На перекрестке брошенных дорог,
где все обходят горе-предрассудки,
нашла потертый пара оберег...
Оставили себе... так, ради шутки...
Она звала любимого вперед...
Туда, где солнце льется к ним в ладони!..
- Но только он... хотел наоборот...
Хотел туда, где тишь лилась бездонно...
Она сияла звездочкой с небес!..
Все отдала ему без сожаленья!
Была неповторимей всех чудес!
- А он... лишь тенью был... холодной тенью...
Она его поддерживала жизнь!..
Не падал чтоб... и не скользил за ветром...
- Свободный вдох ее чтоб каждый раз
его душе давал частицу света!..
Весенней птицей разливала песнь!..
Чтоб он под кожей чувствовал горячность...
- Пришла... ведь так он звал ее во сне!..
А наяву молчал... как неудачник...
В созвездьях с ним касалась островов!..
Шелка дарила нежные в раздолье...
- По молодой траве с ним босиком
кружилась в вальсе полуночным полем!..
Она смеялась, коль попала в дождь!
И молний не пугалась в черных тучах...
- Он мог сказать... что день был нехорош...
и, точно, завтра вряд ли будет лучше...
Она терпела с ним его же боль!
Любовью согревала, будто лебедь! ..
Но одиночество... на ране – соль!
Ушла домой... где звездочки на небе...
* * *
Он жизнь свою надвое разделил...
Душа, как тронувшийся лед, без счастья!
Сейчас лишь ощутил судьбы узлы...
но возвратить, что было... не удастся...
Теперь один он бродит по траве
и не находит там былого шелка!..
- Потерянное ищет в синеве...
и плачет горько... одиноким волком...
10.01.2022 р.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936197
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
У родного берега
все хотят уют...
Только... все ли бережно...
правильно живут?..
Кто-то садит семечку...
ждет заветный плод...
Кто-то рубит елочку...
встретить Новый год...
- Нет другого выбора?..
Лучше всех – она?!
Но чуть позже выбросит...
будет не нужна...
Не рубите елочку!
Пусть она растет...
- Будет кара грешнику
сотнею невзгод!..
Кто погубит деревце,
будет целый год
видеть тучи серые...
- Ангел не спасет!..
У родного берега...
где живой озон...
- Люди, будьте бережны!
Чтоб не выйти вон...
1.01.2022 г.
Из цикла ,,СтихоВЫтворения,,.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935675
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
В сиві коси зими полини повплітались стрічками
Ряд нетоплених хат. Під снігами- трухляві тини.
Між беззахисним склом ще біліють облущені рами
Та відірваний шмат від покрівлі під вітром бринить.
Це дитинства село, де сплітались стежки в візерунок
Між криницею, клунею , й щоб до сусідів пройти,
І горить на щоках ще бабусин м'який поцілунок.
Й як плетіння її- по заметах пташині сліди.
Лиш дорога прочищена радо біжить - ще десь хата
Є , що світить теплом жовтих вікон у сині сніги.
Мертва вулиця ця, що була так дитинством багата
Болем щемно тремтить під нетоптаним слідом нудьги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935139
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Буває різним стан душі,
Зростає в щасті від любові.
Десь піддається він сльозі,
А то вирує він у слові.
Буває різним стан душі,
Плаче від розпачу й розлуки.
Колись співає він пісні,
То слухає пісенні звуки.
Буває різним стан душі,
Виходить він із рівноваги.
То крики чуються гучні,
Шле вірності він перевагу.
Буває різним стан душі,
Йому найкраще наодинці.
Побути десь на самоті,
Дарунки долі і гостинці.
Буває різним стан душі,
Летить з полону він на волю.
Долає шлях - роки сумні,
Лише б зустрітися з любов'ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935083
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Я пам`ятаю, ненько твої руки,
І часто очі, в сльозах, дуже сумні,
Нині ці спогади, як скрипки звуки,
Тривожать душу, так боляче мені.
Я пам`ятаю недоспані ночі,
Коли хвороба, як змія стискала,
Боліли ніжки. Може хто наврочив?
Співала пісню, у травах купала.
На ранок сонце й усмішка ласкава,
Її матусю, я й досі шаную,
І колискову тихенько співала,
Ще до цих пір, здається слова чую.
Жилисті руки гладили голівку,
З тремтінням легко заплітали коси,
Вплітала стрічечку, біленьку з шовку,
А по ній блиски, мов сяючі роси.
Хоча не форма та в квітковім платті,
Ішла до школи, бо все недостатки,
То від сестрички і капчики взуті,
На жаль, не мала й нової абетки,
Та відпустила мене в країну знань.
Зникло дитинство, давно босоноге,
Я милувалась квітами і садом,
І квітла мрія, це життя убоге,
Все ж закінчиться, лиш стане спогадом.
Кажуть, що доля, краща де родився,
Хто знає буде та туга і печаль,
Та так напевно, Бог розпорядився,
У путь невІдомий, послав хранитель.
На чужині, давно вп`ялось коріння,
І добре зернята укоренились,
Достатньо волі і порозуміння,
Святій землі,за щастя поклонились.
Давно стежина заросла до хати,
Червоні ружі в поклоні в бур`янах,
А, я ж так хочу, туди завітати,
Матусю рідна й не тільки у снах.
Хоч на хвилину, де яблуні в рядок,
Й диво півонії квітнуть запашні,
Ніжно торкнулася б, я до пелюсток,
Зігріють серце, ваблять очі пишні.
І теплі спогади про ті світанки,
Де рідне полечко в синіх волошках,
До душі дотик, неньки колисанки,
Іще не раз, я хочу бачити у снах…
Я пам`ятаю, ненько,
все було, наче вчора.
27.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935096
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Обігрій держава раннє дитинство дітей.
Освіти щастя матерів і батьків, долю,
Щоб душа у вирій не вилітала людей.
Із руїн піднімись, не торкаючись болю.
Нині, однак мало добрих твоїх побажань.
Тож потрібні добрі діла і ласка, любов...
Лікувати повинні за кошти держави,
Не очима цвісти та бажати здоров'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935125
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Ой летіли голубки́ та й сіли на тиноньку.
З Новим роком ми вітаєм всю свою родиноньку.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, сіли на віконечко.
А у хаті діточки, мов ясненьке сонечко.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, в них біленькі крилоньки.
З Новим роком вас вітаєм, набирайтесь силоньки.
З Новим роком! З Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935136
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Всё ближе, ближе Новый год.
На ёлках шарики сверкают.
Добрей стал, радостней народ
-Три дня на славу погуляет.
И отдохнёт в кругу семьи,
Друзей, подруг, своих знакомых.
Пусть будет счастье впереди
И больше радостей законных.
Дышать не в маске на дворе,
Решать житейские заботы.
Пусть будет мирно на земле
И больше денежной работы.
Пусть снова бизнес расцветёт
-Порадует людей вещами,
На фермах чтоб "растаял лёд"
И не остались с овощами.
Красиво, хорошо кругом,
Не надо уезжать в Европу.
Теперь мечтают за "бугром"
Скорей найти у нас работу...
Всё ближе, ближе Новый год.
На ёлках шарики сверкают.
Пусть в Украину принесёт
Чего все ждут, о чём мечтают.
Чтоб согревали каждый дом
Любовь, добро, уют, достаток
И были счастливы все в нём
И чуда миг не был так краток.
21.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935141
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
За кілька днів опівніч Новоріченко
Народиться під сплески феєрверків
І піде шляхом впевнено наміченим
Людьми віднизу і зірками зверху.
Крок в крок. Обабіч суще, ява, візії.
Незчуємось—й зостанемось в облозі.
Характери, сюжети і колізії
Окресляться у драмах ваших й прозі.
Претонкострунно забринять поезії,
Змережані палким пером жар-птиці
В пишноті жанрів (наче гожі фрезії!)—
У віршотворців власні таємниці.
Покличете— вмить музи із Пієрії
Для вас слова позичать у природи,
У ностальгії і в птахів у вирію,
В історії великого народу.
Нового року ще попрошу щиро,
Аби приніс він в Україну миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935142
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
***
Предпраздничные дни!Смешенье неслучайных
Удач, невзгод и встреч...
В них - волшебство есть.. И необычайно
Здесь будни рядом с тайной
Так спутаны, что и не устеречь
Тот тонкий лёгкий переход незримый
Меж чувством, мыслью, миром и тобой...
Событьями и грёзами гонимы,
Бегут года безумной чередой..
Бегут часы... Зима уют и вечер.
Так хорошо . И скоро - Новый Год.
И будет ёлка.Снова будет встреча
Так близко к счастью, что придёт вот-вот..
И мир весь станет лёгок, тих, невинен,
Морзен, свеж, отчаянно снежён..
Опять мы сядем тихо у камина,
И скажем - Боже, как же хорошо!
И нежно – нежно в белом балерина
Кружиться станет ночь всю напролёт..
Мы поцелуемся, съедим по мандарину,
И в небе кто-то нам свечу зажжёт..
И вновь нас унесёт.. В наш Новый Год!
***
А наша комната пахнет нашей комнатой -
Смешением девичьего тепла
С мечами и надеждами о ком-то,
Кто вдруг прийдёт из зимнего стекла
И уведёт нас в лучшее из комнаты,
Что тоже лишь в мечтаниях была...
А Новый Год пахнет Новым Годом!
В нём что-то очень светлое, воздушное,
Со старой тайной, вопреки всем модам,
Окутывающим давним детством души -
Чтоб этим Новым, самым новым годом
Всё старое усталое разрушить..
И новое построить в пепелище!
А за окошком вьюжный ветер свищет,
Зовёт меня в незнаную дорогу,
Где от сиянья снега света много,
Туманом белым небосвод обласкан..
И знаю - счастье есть. И верю в сказку,
Где хорошо, где есть покой и мир,
Где я - твоя принцесса и невеста.
И снова - мы. Так близко вместе - мы..
И Новый Год - на расстоянье жеста..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935039
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Вже морозець людей лякає,
Скував озера і потічки.
У наші душі заглядає,
І людей морозить залюбки.
Йому зима допомагає,
І снігом припорошує нас.
Пишні перуки одягає,
Та кружляє посеред терас.
Із сильним морозом мандрує,
Обіймає дерева й ліси.
Смерекам коси полірує,
Вона є еталоном краси.
Кружляє із вітром у полі,
Скидає білосніжну вуаль.
Мандрує у вечір поволі,
Сховала якнайдалі печаль.
Займає зорю вечорову,
Птахою летить над землею.
Маніжку вдягає казкову,
І морозить ніжну лілею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935015
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Первый луч вплету в ресницы...
Зорьке новой улыбнусь...
Буду петь и веселиться...
- В лес помчу под старый блюз!..
Там вдыхаю воздух чистый...
Зачерпну воды чуток...
Закружусь в осенних листьях
там, где веры есть исток!..
* * *
Туча Солнышко закрыла...
будто спрятала тепло...
Но мои не тронув крылья!..
- Чтобы в даль меня влекло...
Вдруг в тиши прорвалось небо!
Крик в долине лег... в лесах...
- Одинокий белый лебедь
горе стелет в небесах!..
Он единственный из стаи
выжить смог!.. Его беда...
Пули тело не достали...
- В сердце рана навсегда!..
Три охотника, играя,
затаились в камыше...
- Лишь его не расстреляли!
Боль его... в моей душе!..
* * *
Край судьбы у птиц трагичен...
Жизнь была... и нет теперь!
- В человеческом обличье
стаю встретил дикий Зверь...
Не найдет бедняга лебедь
смысл существования...
Обогреет только небо
и... воспоминания...
25.12.2021 г.
Фото из иета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934945
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Хай жінки ідуть служити
(Рівність гендерну вручили),
Та із вибором професій
Декому не догодили.
-Який нелюд безсердечний
Під законом підвів риску?
Я професії своєї
Не знайшла у тому списку!
Подалась до військкомату
Вкрай обурена Марія:
-Хто це вирішив, що в війську
Не потрібна вже повія?
Маю з гордістю казати,
Що і в Раді мене знають:
При потребі депутати
На роботу викликають.
Закон каже, що на облік
Всіх жінок потрібно брати,
А я чесна й благородна
Вже готова працювати.
Чоловіків в кабінетах
Треба нам оберігати,
Україну своїм тілом
Буду мужньо захищати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934967
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pzQBSMuKV6o[/youtube]
Зима втомилася - відлига,
І білий сніг уже не той.
Повільно тане в річці крига,
Навколо тиша і покой.
Відпочиває і природа,
Втекли морози, заметіль.
Але в душі ще прохолода,
Незрозумілий в неї біль.
Складає вітер сильні крила,
Приліг між гіллям - спочива.
Підняти крила вже несила.
Та свою неміч все ж хова.
Лиш де-не-де злетить сніжинка,
Повагом, нехотя впаде.
І вже тепер не та картинка,
Відлига всю красу вкраде.
Дерева вирівняли плечі,
Упав зими важкий тягар.
І лиш сумує порожнеча,
Зима вже втратила свій дар...
І все б здавадлося нічого,
Оце все можна пережить,
Та як позбутися малого,
Коли в душі зима сніжить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934872
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Прокинулось поле ромашками ніжно уквітчане,
Ніби ясними зорями дивовижно засвічене,
Чарівливою казкою, що дитинством війнула,
А душа моя трепетна всю красу не забула
Неподалік краси розлилася, як світ мила річка,
Прохолоду її відчувала зворушлива нічка,
А у дивних місцях де вже сонце сховалось за хмари,
Засіяли зірки неповторно, як ясні стожари
Ох, краса неймовірна, так вабила чарами очі
Та хіба загадковість буває чарівніш, як ночі?
Феєричність її і романтика, як у романі,
Ось, які неповторно звабливі у ніченьки дані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934862
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
У ЦУМі передноворічний бум продажу товарів… Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2003 роком!» Звучала весела музика,підбадьорювала покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошував відвідати відділки, рекламував товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й не наважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш - менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився - в думках лаяв себе.
Йому ж минуло лише п`ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким небудь познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримує погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час..
А часом, пригадає покійну дружину - Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить й слова не вимовить. Ніби не людина стриже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
-Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса - іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох в порохівницях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить котяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався - У космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п*ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?
В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими слова з продавчинею. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше сиділи на сухом`ятки. Хіба що в вихідний день зварить суп з фрикадельками. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя.Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружує очі, муркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Тих вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, втихомирює гучне серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтіло… людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів… тут простіше, тішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати. Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам`ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Уже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся - Як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь двинувши плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа….
Крутив головою, шукав чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув,що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
-Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір… розбігаються очі. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір - догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба в воді.
Між рядами білизни, в синій формі стояла жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями. Її каштанове волосся, виблискувало від освітлення. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
-Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
-Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу… Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце відвертість, сам себе спіймав на думці. Але ж у ній,щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так - так зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
-Тю!Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Уважний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
-Мене звати Марія. Ану розстебніть куртку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
-Ага так - так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то здвигнув плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Не поспішаючи, Марія в пакети складала вибрану білизну,
-Бачу багато подарунків собі зробили. Вирішили оновитися на Новий рік. Кажете дружини немає, то можливо донька є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з донькою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядав до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. Й таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
-О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я оновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сосискою порадую, а сам іще раз мірятиму новий одяг.
У спальні тихо- тихо… Поряд на кріслі міцно спав кіт. А Максим раз -у - раз ворочався, не зміг заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, угомони мою душу. Хай врешті я відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень … Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не розувши, зайшов до ванни. На підлозі лежав кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
-Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивився на господаря. З його рота стирчало щось чорне.
-Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розщепити зуби, але кіт виривається, витаращував очі, розширюються ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
-Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі…
Уже їхав на таксі, кіт сполохано позирав вбік і час від часу закривав сумні очі.
Максиму здавалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі… поспішав, ледь не збив з ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
-О! Куди це так летиш ?
-Ой, вибачте це ви Маріє?
-Так, що впізнав? У тебе щось сталося?
-Дуже поспішаю в ветеринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
-Це мій Кузя, щось запхав у рот, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
-Бідолаха…Тут недалеко, я з тобою, мене вдома все одно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога потрібна буде.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряє, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягає,щоб до неї звернувся на« ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п`ятидесяти, ніс на руках кота,
-Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м`ячик намоталась чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м`ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
-Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м`ясо перемелене. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу,з такими речами, вдома будьте обачливі.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя… Жінка забідкалася,
-Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний….
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверку,
-Маріє,сідай сюди, бери Кузю,а я сяду біля водія.
Таксі під`їхало до самого під`їзду…. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
-Ну,от і добре! Кузю,мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
-А тепер мене до моста підвезіть!
-Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
-Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима,підморгнув,
-Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима,вона лише подивилася вслід таксі,
-Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахло м`ясом…. Марія в каструлю кидала фрикадельки, весело до кота,
-Такий суп не тільки ти будеш їсти,а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
-Знаєш Маріє, я дуже радий,що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
-О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
-Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна будеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики… Освітлюючи частину піднебесся, раз- у -раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, вони стояли на балконі, милувалися містом. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
-З Новим Роком Маріє!
-З Новим Роком!
На вустах солодке вино і ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
-А, що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляли, прилипали на обличчя. Усміхнені,трохи задумливі, позирали один на одного, смакували вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Осень... тихо... Вечер поздний...
Будет ночь опять без сна...
- У меня мои есть звезды!
Серебристая Луна...
И крыло рассвета утром,
что цепляет облака...
И мечта есть с перламутром...
- Пульс горячий у виска!
Есть тепло моей надежды...
Вера, будто ось Земли!
- Пламя есть... того, что прежде
мы – влюбленные – зажгли...
Ну а боль, где я распята...
в прошлом! Больше не важна...
Те судьбою стерты даты...
- Будет новая весна!..
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934854
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Ялинці затишно в зимовім лісі,
Незрубана - у сніговім намисті.
Як пахне хвоя - аромат природний!
Комфортно дереву у прохолоді.
А штучна - то ж красуня в рідній хаті,
Їй так пасують новорічні шати.
Якби це кожен розумів! О люди!
Тоді б і дихалось на повні груди.
Тоді б і мали найцінніше - кисень.
Не знали б бід і ураганів свисту.
І лисі б не були земля і гори.
На жаль, великі гроші творять горе.
А кожен з нас - крупинка у природі.
Нащадків наших що ж чекає згодом?
Святкуймо біля штучної ялинки
У колі вірних друзів і родини.
Здоров'я, миру всім в Новому році.
Робіть до щастя тільки гідні кроки.
(Вітаю усіх одноклубників з чудовими зимовими святами!) (Світлина моя).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934898
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Догорел еще один денечек...
Затихают всюду голоса...
Только травит мысли колокольчик,
что звенел, касаясь к небесам...
Потерялся маленький теленок
и не может путь найти домой...
Мамку звать давно уж нет силенок...
Звон лишь разрывал туман густой...
Слушала теленка вся округа!..
Петухи умокли... детвора...
- Наконец-то - зов (иль, просто, ругань),
выбежавшей тетки со двора!..
Отлегло с души и стало легче...
- Маленького к мамке поведут!..
Пусть малыш порадуется встрече,
навсегда запомнивши к ней путь...
* * *
Догорел еще один денечек...
и совсем затихли голоса...
- Только травит душу колокольчик...
тот, что прикасался к небесам...
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934859
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Відкрило небо для снігів долоні -
Мигтять сніжинки зорями здаля,
Півмісяця сія в нічній короні -
Він краще бачить всесвіт, ніж земля, -
Притягує в солодкому полоні -
Єднаються містерії поля.
Я думаю про Вас - палають скроні,
Сніжинками віршується зима... 22.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934740
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Якби молодість знала, якби мудра була,
Глибу скелі рубала б і крізь гори пройшла,
Підстелила б м’якеньким на своєму путі
Щоб не боляче падать у подальшім житті,
Не робила б помилок - йшла на вірний лиш шлях,
Засівала добро лиш у родючих полях.
Якби молодість знала, якби мудра була,
То багато б змінила, людству радість несла.
Якби старість зуміла, якби старість змогла,
То ту глибу рубала б, щоби молодість йшла:
Прокладала б дорогу, навпростець, у полях,
Щоби сонце світило на тернистих шляхах.
Якби молодість знала, якби старість могла,
То життя би змінилось - світ зазнав би добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934785
дата надходження 24.12.2021
дата закладки 24.12.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні. (2 рази)
Програш
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах. (2 рази)
Програш
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934667
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Ушел мороз на крайний север
и потекли снегов ручьи...
Стал шаловлив и ласков ветер...
к мечтам подвязывал лучи...
Где сон уставшего сугроба,
где шум колес... и смех судьбы...
Компотом сладким лился шепот
на остановке средь толпы...
Парнишка был еще безусый,
но звал девчонку в пыль бесед...
(- Среди обманчивых иллюзий...
среди бессмысленных надежд...)
Она задумалась сначала...
(Души красавца не видать...)
Потом сомнения сломала...
- Любимою хотела стать...
Увлек ее тот парень в сказку
где сон созвездий... явь тепла...
Взялась за руку без опаски...
- Навеки сердце отдала!..
Но навсегда ему не надо!
Он вечности не понимал...
Душа его - с крупицей яда...
с дождем ждала осенний бал...
Девчонка не подозревала,
(влюбилась, видно, без ума...)
что за осенним покрывалом
нагрянет долгая зима!
Гирлянды звезд совсем исчезнут...
Исчезнет лунное гало...
Печаль накроет душу бездной!..
- Забудет милый, что влюблен...
Была у девушки возможность
не потерять земных светил...
Но выбран путь, где безысходность...
- Не тот парнишка сердцу мил!..
На остановке у вокзала,
(в начале солнечной весны...)
Душа другая восхищалась
девчонкой той со стороны!..
Другим бы скрасила сюжетом
весь календарь судьбы своей...
- Невероятным первоцветом...
иных сословий и корней...
* * *
Где сон уставшего сугроба,
где, будто мыши, воробьи,
компотом снова льется шепот
среди скучающей толпы...
По кругу катятся сезоны...
приходит часто сказка в сны...
- Мы снова можем быть влюблённы...
встречая тех, кому нужны...
20.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934400
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Під шерех листя, в піднебессі…
Танцює діва молода…
Граційність ліній, подих честі,
Жіноча ніжність та краса.
Самотня муза у мовчанні
В полоні танцю їз вогню,
Там мрія гріється в кохані
Під шепіт серця — Я, люблю…
Вогненна румба й холод ночі
Де ясні зорі молоді…
Танцює то душа дівоча
В ній біль розтоптаний на дні.
Присвята доні Яні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934345
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Коли дерева у безсніжній наготі
Вдивляються у захололе небо -
Відкритим бачу білий світ - у простоті -
До ребер.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933868
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
(за світлиною моєї подруги Наталії )
-Ну що, мій коханий, тобі як ця хустка?
Я зранку для тебе сьогодні вдягла.
Збиралися в ліс, бо настала відпустка,
Тож вділа щоб тепло і гарна була.
-Для мене найкраща, моя ти - зозулько,
І в цілому світі така ти одна.
Моя ти дружинонька, мила голубко,
І де ти пройдеш - там розквітне весна.
Та серце по вінця наллється любов’ю,
Захочеться жити, кохати, творить.
Я хочу за руку йти разом з тобою,
Підтримкою бути в житті та любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933858
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bK222X5fDWM[/youtube]
Розлогий терен зріс біля дороги,
Ніщо не зможе сонце затінять.
Та в серці затаїлася тривога:
Хто посадив?- Так хочеться узнать.
Давно вже цвіт упав, зима надворі,
Та ягідки тримають ще гілки.
Морозу не бояться, в непокорі,
Навколо ягід гострі колючки.
І хто не йде, зупиниться на хвильку,
В надії скуштувати ягідок.
Не так багато ягід росте взимку,
Терновий смак навіює думок.
Кохання проросло чиєсь у терен,
Колись не взнало щастя у житті.
Рости кущем колючим тепер здатен,
Тому живе гірким у самоті..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933942
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
У затишку душі
верлібр
У затишку душі, де сам собі хазяїн –
Те саме сокровенне, як в записнику,
Листаю... в сторінках... все радісне і щемне,
Лицем до мене все стає таке живе...
До школи з друзями – прозорий лід лиману...
...Вже й проводи до Армії, три роки вряд.
Та й Інститут в очах, на все життя колеги.
Весілля кілька днів, сміх рідних та сільчан...
Дітей поява в світ... Життєве поле в зорях!
Зрання́ робота жде – назад при ліхтарях.
Був дитсадок і школа, вже весілля згодом.
...Онуки, то святе – їх майбуття молить...
У затишку душі – сльоза і усміх з вуст...
15.12.2021р.
Картина французького художника
імпресіоніста Лорана Парсєльє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933919
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Наберу я в долоні світ барвистого листя,
А душа в нього мила і до тонкощів чиста,
Бачу се́рденько добре, ніби справжня людина,
Так тендітна і дивна, як малеька дитина
Пригорну я до себе, обійму і зігрію,
Від осінніх мотивів так душею хмелію,
У красі розчиняюсь, світ кружляє в повітрі,
Неповторні листочки колоритні й тендітні
І танцює чарівність вся зібравшись в таночок
Та бринить тихо- ніжно дивовижний листочок
І у звабливих чарах, що думки захопили,
Нам даються моменти, щоби просто любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933913
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Что может быть прекрасней больше
Чем эти милые черты?
Не в шубах счастье и не в кольцах,
А в том тепле что даришь ты.
Кому-то дорог звон браслетов
И блеск рубинов на руках,
Но разве то заменит этот
Весёлый блеск в твоих глазах.
И никакая сумма денег,
И необычный вид домов
Мне совершенно не заменит
Твоё тепло,твою любовь.
Ну что же может быть милее
Чем этот ангел что со мной.
Ничто меня так не согреет
Как поцелуй горячий твой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933890
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Время у нас - относительно!
Всё чем живём - показательно!
Наши грехи - отвратительны,
Если душа в нас сознательна!
Нужно бороться старательно,
Что б не случилось страдательно!
Совесть иметь - обязательно!
К жизни своей быть внимательным!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933783
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Інею пора
На корі дерев блищить
Прикраса денна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933754
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Хоч віртуальна дружба в нас з тобою,
Та ми з пів слова відчуваємо її.
Вона в життя ввірвалася з весною,
Коли від сну все прокидалось на землі.
Радію так, що ти з'явивсь у мене,
Твою підтримку дружню, відчуваю я.
Є поетичне слово в нас взаємне,
Без нього дружба, не буватиме міцна.
Я радість в спілкуванні відчуваю,
По поетичних ми блукаєм сторінках.
У них зустрівшись, дуже добре знаєм,
Таємні почуття до нас приходять в снах...
Для мене ти збираєш ясні зорі,
Подорожуємо у місячнім човні.
Я відчуваю доброту у кожнім слові,
Яку з цілунком посилаєш ти мені.
Твої слова звучать неначе пісня
І часто так торкають серця і душі.
А може то любов, як перша - пізня,
Про неї розповідь ведуть, мої вірші.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933746
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Не щастить Петру з жінками.
Чим у Бога провинився?
В шлюбі мучився роками,
З третьою вже розлучився.
Перша - лаятись охоча:
Було крику повна хата,
Аж на лоба лізли очі,
Що мала була зарплата.
Друга теж була горлата,
І завжди хотіла казки…
Утекла до мами й тата –
Їй не вистачило ласки.
А вже третя - справжнє горе!
Кожен ранок голосила –
Не возив її на море,
Монстра із Петра зробила.
Бився головою в стінку:
Як його у світі жити?
Гумову купив вже жінку –
Й ця продовжує шипіти!
Чоловік переконався:
Треба брати в руки дрюка -
Жінка в будь-якому виді,
Як не відьма, то зміюка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933740
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Тобі щастя дарую,
Наллю у келих вина.
Смачну каву зготую,
Ти вип'єш її до дна.
Я торкнусь твого тіла,
В якому вогонь горить.
Ти від щастя спяніла,
А в серці любов зорить.
Любий твій поцілунок,
Який тривожить мене.
Він, як солодкий трунок,
Та кохання вогняне.
В тобі вся моя сила,
Яка снаги додає.
Ти розправляєш крила,
Я щасливий, що ти є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933593
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Об одном лишь душа моя молится,
Об одном просит Бога она,
Чтоб твои, Украина, околицы
Никогда не коснулась война.
Непорочной пускай остаётся
Украинских небес синева,
И под мирным украинским солнцем
Растёт хлеб,зеленеет трава.
Нам не надо домов заколоченных
И невинных тяжёлых смертей,
Матерей,всех в слезах,в страх заточенных.
И своих,и чужих матерей.
Обнимаю душою околицы,
Будь счастлива родная страна.
Давай вместе за мир мы помолимся,
Пускай нас не коснётся война.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933592
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Доле найкраща, простори широкі,
Як же біжать і злітають всі роки,
Ніби недавно була ще дитина,
А ось вже зараз доросла людина
Ніби, як виросла квітка у полі,
Тихо горнулась стебельцем до долі,
Слушні поради матуся давала,
В довгу дорогу мене проводжала
Важко буває, то згадую очі,
Як колихала маленьку щоночі,
Сили зростали і я уже сильна,
Вміє зцілити порада та дивна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933516
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
В колостої скосмачені хмари
Вже віщують нічний снігопад.
Поповзли голокості примари
Чорнотінного скопища в сад.
Мерехтяться стовпи вензелями
(Ритуал, ліхтарняний обхід),
Й бачать зиму—скородить граблями,
Бадиляччя вдягає як слід.
Знов непроханим гостем під вечір
Зазирає з лілеями гість.
Проганяю його—суперечить
І на вікна вихлюпує злість.
Та навіщо мені мертві квіти,
Їх за інших оказій несуть?
Як почне синя вись журавліти,
Підеш сам, онімілості суть.
Ще задихає вповні розквіття,
Навесні цвіт воскресне з золи—
Хай дотягнеться рік лиш до квітня…
…З скла скотилася крапля сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933588
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Бродить осінь по дібровах,
Заглядає під пеньки,
Зашерха вода в цеброві,
Чистять хутро русаки.
Затуманилися луки,
Гниллю пахнуть болота.
Наступає час розлуки –
І в очах, і скрізь сльота.
Стогне яблуня від болю:
Вітер всі плоди відняв –
Всіх ростила із любов’ю –
Обтрусив це за пів дня.
Зажурилася калина,
Воду з потічка п’ючи,
Бо не бачить журавлиних
Попід хмарами ключів.
Бродить осінь по калюжах,
Завернула й на ріллю.
Ба, до всього не байдужа.
От за це її й люблю!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933585
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IUsRptlsiU4[/youtube]
Тихо вітер шепоче на вухо:
Не забула його? - він питає.
Ти скажи, хай не падає духом.
Щоб узнати - мені докучає.
Все затихло навколо, ні звуку,
День зимовий повільно згорає.
Десь сховалась у серці розлука,
Вітер відповідь довго чекає.
Похитнулася гілка бузкова,
Нагадала утрачений рай.
Знову тиша якась загадкова,
І почула: усе ти згадай.
І спливала минула весна,
Кожна квітка про це промовляла.
Але ж зараз цвіте вже зима.
Нащо снігом усе закидала?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933572
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Зайду, і трепетно відкрию скриню
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих ,кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало таки волі
Старезну скриню в дрова поламати.
Давно не чутна мамина розмова.
Пішла , стомившись роки довгі жити.
А під вікном- заграва калинова,
І до криниці йдемо воду пити.
То мамина намолена хатина.
Мина її і сирість і задуха.
Кудись мчимо. ЗайдЕмо на хвилину
Щоб тишу там іще живу послухать.
Там білих стін ще не торкнувся порох,
І в квітах рушники над образами.
Тече молитва, відганяє морок
Кружляючи і досі понад нами.
В вікно лиш гляну - зразу щемно в очі
Впадає хата , місяцем омита
Голубкою біліє і воркоче -
Запрошуючи грубу затопити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933559
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Добре, що це все було,
Хоч снігами замело..
Тепле, затишне село ..
Між снігів біліє хата -
І не бідна - й не багата,
З запахом сухої м’яти..
Світла є у ній кімната,
Особлива, наче свято!
Гордо там на давніх ліжках,
Дерев'яних і залізних,
Повставали подушки -
Вишивані, в три ряди !
Квіти в вазах і вазони,
Фотографії, ікони..
Все на стінах - в рушниках,
І підлога - в хідниках..
В цей «музей» в сільській хатині
Можна тільки на хвилину
Було чемно завітати -
По́душки - не зачіпати..
Але як же нам хотілось
Побувати в тому диві !
І тому ми тишком-нишком,
Як бешкетні кошенята,
Інколи вбігали в ліжках
Тих чудових полежати.
А старенькі нас любили,
Все прощати нам уміли!
Вже давно нема їх, милих..
Може зараз тільки снитись
Те дитинство - та світлиця,
Рідні і любимі лиця ,
Бабця, дєда - добрі,сиві ..
Й сон той -тихий і щасливий -
На великих подушка́х -
У майбутнього в руках..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933555
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
В бабусиній коморі стара скриня,
Дивні по ній розписані квітки,
Багатство - полотняні рушники,
Та сорочки на свято всій родині.
Дитинства мого той магічний знак,
Коли бабуся відкривала скриню,
Я зберігати в пам'яті повинна
Без нього я в майбутнє вже ніяк.
Здавалося, що жив там домовий,
Чи то з казкових снів моїх герої,
Між білих полотняних тих сувоїв
Було там те, що мріялось малій.
Перед святами відкривали скриню:
Для мене магія тодішнього життя,
Все дивувало в ній мене-дитину
І завмирало вмить серцебиття.
Що там все перекладала бабуся,
"Багатством" переповнена ущент,
Як зрозуміла - згадувать боюся,
Був клунок нею складений на смерть.
Нема нічого, спогад пам'ять пише
І навіть скрині теж давно нема,
Залишиться нехай у цьому вірші
В душі моїй від квітів тих весна.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933549
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gGJGSYrbYFk
[/youtube]
Не про зиму пишу, про літо,
В зимовий день додать тепла,
Що кольорами перелите.
Для вас, в душі, що зберегла...
Розлогий степ, трава шовкова,
І забива квітковий дух.
Цвітіння квітів веселкове,
А дощ лиш тільки що ущух.
Дощу краплинки зависають,
Немов намисто на гілках.
І ось-ось промені заграють,
Який усидить в гнізді птах?
Ще не втомилося перо,
Я знов пишу, що було потім.
Не псуй картинку ти, журо!
Хай буде це красиве фото..
Наперекір зимовим снам.
Ідем ми поруч рука в руку,
Назустріч сонцю і вітрам.
Нащо тут думать про розлуку?
Щасливий день, нема війни.
Мене ти ніжно обіймаєш.
Нема ніякої вини,
Що в день такий отак кохаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933548
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
А музыка ложилась на слова
И ню-душа тихонечко запела...
Беспечно утро, мысли оборвав,
Ко мне вернулось, как же я хотела...
Зайти "в траву, как в море, босиком",
Поймать себя с закрытыми глазами,
Мелодию услышать далеко,
Обрадоваться жизни несказанно...
О, где найти спокойствие уже -
Вот-вот - снега... Вчерашнее не греет,
Но, коль душа в прохладу - неглиже,
То никогда она не постареет...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933213
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Быва́ют люди
С А́нгелами схо́жи!
В них прибыва́ет
Безусло́вная любовь!
Чтоб ря́дом с ни́ми быть
Нужна́ похо́жесть!
Мой Бо́же, как же стать
И мне такой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933237
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Бажаю всім щасливої зими!
Хай всі печалі снігом замітає.
Хай в кучугурах, там за ворітьми,
Всі негаразди доля залишає.
Для радості я стежку промету,
Від хвіртки аж до самого порогу.
Включусь в передсвяткову суєту,
За кожну хвильку дякуючи Богу.
Бажаю всім здоров'я і тепла!
Це те, що всім завжди найбільше треба.
Щоб Віра в краще у душі жила,
Велика й світла - від землі до неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933259
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
До тебе осінню з'явлюсь, сплету вінок із листя,
З собою сміло захоплю мереживо барвисте
І той осінній килимок, що встелені стежини
Та неповторністю думок я полечу в долини
А ти стоїш, чекаєш там, у мріях захопився,
Твій погляд зовсім не простий до тонкощів змінився,
Перебираєш всі думки, завмер, як ніби в чарах,
Відчувши осені мотив чарівності появи
Впіймав мій подих дорогий, торкнувсь чолом долоні
І погляд сміло показав, що ти в моїм полоні,
Замилувався, затремтів, здійнявся, ніби з листом,
А вітер дружно повівав та проводжав зі свистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933201
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Зайшла Зоська до книгарні,
Пита в продавщиці,
-Чи є книги у вас гарні,
Хочу подивиться.
Продавщиця відпові́ла,
-Вам про що бабусю?
В мене нога оніміла,
Цілу ніч верчуся.
-Ви до лікаря зверніться,-
Дає та пораду.
-Що ви, любко схаменіться,
В черзі я позаду.
Все стою, усе чекаю,
Всі мене штовхають.
Йой, кричу, що помираю,
А вони зітхають.
Як піді́йде черга ближче,
То обід почнеться.
Їжте, кажу дохтор швидше,
Бо болить вже серце.
Він подивиться на мене,-
- Уже час бабусю.
Вам вінок робити з клена,
А ви сюсі - пусі...
Цілий час чекаю й більше,
А його немає.
Люди під дверима інші,
З черги випирають.
- Я стояла і молилась,
Враз терпець ввірвався.
Закричала - мов сказилась,
Натовп розіпхався.
- Двері враз мені відкрились,
Сіла на кушетку.
Іскри в очах заіскрились,
-Дайте хоч таблетку.
Промовила Зоська тихо,
-Невже помираю?
Чи наїв вже лікар пиху,
-В медсестри питає.
А вона її на вухо.
Закричала здуру.
-Треба бабо ноги рухать,
Щоб була фігура.
Тоді й лікар прийме швидко,
Бо він таких любить.
-А на вас, дивитись гидко,
Його від вас нудить...
Зоська вийшла з кабінету,
Лікар й не з'явився.
Полетіла, мов комета,
З думкою:"Вдавився!"
-Ось й прийшла я до книгарні,
Книгу купувати.
Щоби ноги були гарні,
Й молодою стати...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933119
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Далеке минуле...Жил пророк, реформатор Ісая.
Чи довіряв він прийдешнім часам? ...Ісуса признає.
І в глибині й в далечі бачив він межу,влади розчерк.
Критикував і вказував на тяжкі людські пороки.
Предбачив майбутнє суспільства хворобу невипадково.
Писав, що будуть руки у людей заплямані кров'ю,
А пальці з душею підвладні багатствам, беззаконню...
І боязно стало Землі. Життя з горем взято в полон.
Ісая описував дію брехні, спокуси й зраду...
Сьогодні люд надію кладе на марноту, на екран.
Бідою вагітнює швидко і породжує злочин...
Хто відступив від Божої істини, знову холоне.
Нема правосуддя в путі на стежках земного життя.
Тут мирні шляхи невідомі. Втрачаєм ми почуття...
Зростає соціальний занепад і правда зникає.
Брехні ведеться навмисна політика... Не спадає.
Суди згадує пророк, обвинувачення нечесні
І сфабриковані процеси, спотворену правду й честь...
Тож результат занепаду - несправедливість, насильство.
Врятуймо майбутнє, поки не припало серце гниллю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933131
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EU5T_VIxly0[/youtube]
Коли приходить вечір в хату,
Щоб скоротати ніч зимову,
Люблю з тобою розмовляти,
Чарує ніч така шовкова.
Я задивляюсь в твої очі,
Що випромінюють тепло.
А серце з радості стукоче,
Я хочу, щоб завжди отак було.
Струмками линуть твої речі,
Казковий світ з них вирина.
І я схиляюся на плечі,
Життя зникає рутина́.
Тебе вивчаю знову й знову
Яка все ж ніжність твоїх рук!
І вітер слухав цю розмову,
Нехай не буде в нас розлук.
Мене ти вводиш в світ казковий,
Я, як дитина, вірю в це.
Аж поки промінь світанковий,
Мене у тебе не вкраде.
І вже у сні йдемо у казці,
Там не зима - цвіте весна.
І пахне м"ята так на грядці,
І в цім щасливі ми сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933152
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Стоїть троянда на морозі,
Який ув'язнив її красу.
Рухатись вона вже не в змозі,
І не вип'є ранкову росу.
Вже не чутно її аромату,
Вона давно нерухомо стоїть.
І не співає птаха сонату,
Працьовитих бджіл уже не роїть.
Вона стоїть так одиноко,
А її душа ледь-ледь жива.
Любов заховала глибоко,
Яку відродить аж у жнива.
У троянді жевріє надія,
Яка їй опимізму додає.
Вже розквітла давня її мрія,
Із якою, досі вона живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933159
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Зимовий вечір….. молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що на душі, тягар полегшить? І, аж до ранку,
Все ж вишивала сину, сорочку – вишиванку.
На полотні з’являлись, відмінні візерунки,
Людської пам`яті, теплі, сердечні відлунки,
У кожен хрестик, із думками долю вплітала,
І «Отче наш» читала. Всевишнього благала.
Щоб син з війни, повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, тривогам, завірюхам сніговим,
Де чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.
Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Тропа в життя, щоб мрії не розбились на друзки,
А вздовж й пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав, а по долі тільки радіти.
Спромігся й завжди поспішав до рідного дому,
І ніколи, забуть не смів, до неньки дорогу,
Нитка до ниточки та й омрійливо всміхалась,
Тут мережками хрестик,на краще сподівалась.
Догора свічка, вже сонцем запалав світанок,
Тремтіло серце, – Боженьку, дай нам мирний ранок!
Ледь помарніла, дві сльози впали на хустину,
От уже й вишила сорочку, вертайся сину!
05.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Не поспішай у вирій відлітать,
Матусенько-матусю наша рідна,
Адже для нас ти є й була свята,
Ти, як повітря, нам завжди потрібна.
Цей світ, святий і грішний, не лишай,
Хай довше він побуде кольоровим,
Бо прикраша його твоя душа,
Красива, ніжна, зі слабким здоров'ям.
Найважчий біль – утрата матерів,
Що за дітей молитви посилають,
Це найвірніший в світі оберіг,
Він діє й там, де вороги стріляють,
І де пістеріга дітей біда,
Й тоді, як скроні в інеї біленькім.
За них життя готова теж віддать,
І це тому, що ймення має – ненька.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932303
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
У литопаднім повнолунні
Розлиті запахи кавунні -
Так свіжо пахне перший сніг.
Звільнити небо, наче хоче,
І сиплеться, як потороча, -
Пухнасто-білий восьминіг.
Блукав десь довго манівцями,
Вкриває землю пластівцями -
Покірно лащиться до ніг.
Обличчя ночі, стан лоскоче -
Їй повідомити щось хоче -
Те, що у пам'яті зберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932278
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ми зобов'язані усім нашій безборонній планеті
До елементів, які складають тіло людини і світ.
Ми всі повинні природі за сонячне світло понині
І за озоновий шар в пору атома, епоху ракет...
Ми зобов'язані нашим диханням безмежно природі.
І наша дружба рушиться з нею. Лишився згусток тепла.
...Життя в безводній пустелі, під холодним мереживом скла.
Хіба оце фінал людського буття, де знищена врода!
Ми нестримно, та і бездумно вичерпуєм надра Землі.
Лінійний прогрес і жадібність людство ведуть на ешафот.
Ми зараз вже на межі екологічної катастрофи,
Бо хижі люди в погоні за владою, "силою" стільки літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932365
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах, ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ян - відомий всім нероба,
Не виходив навіть з хати,
Все придумував хвороби,
Щоб ніде не працювати.
Лікарю уже набридло
Час на нього витрачати,
До психолога направив
Пацієнта виправляти.
Молода психологиня
Стала з Яном говорити:
Двісті гривень за годину
Мусив тут же заплатити.
Хлопу зразу, безумовно,
Стало прояснятись дещо:
Ці питання безкоштовно
Задають дружина й теща!
Кожен день його морально
Так навчились проробляти,
Що за їхні всі прийоми
Вчений ступінь треба дати.
Від фізичної розправи
Треба тіло рятувати,
Хоч-не-хоч, а треба завтра
На роботу вирушати.
Ян забувся за лікарню,
Зрозуміло стало нині,
Що вправляють мізки вміло
Вдома дві психологині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Тремтить і тане
на кінчиках твоїх вій
перша сніжинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932346
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Ти Прости мене Боже, що якось молюся невчасно
Суєтою запхавшись , буває з дороги збиваюсь.
Та не можна забути, що ЖИТИ Ти дав мені щастя,
І в сум'я́тті душевнім на милість Твою покладаюсь.
Ти прости мене ,Боже, за спомин, розвіяний вітром,
За бажання й спокусу , що серце буває тривожать.
Та висить над усім чорним шрифтом - незміненим титром-
Слава Богу за все! І за все Ти прости мене , Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932235
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Знову порт. Знов зупинка.
Осінь йде з корабля,
За квартали будинків,
Де в туманах земля…
Доки йшла, розгубила,
Злото милих доріг,
А знайти, ні, несила,
Під ногами вже сніг.
Ухопилась за груди,
Ні людей, ні вікна,
Тільки протягом - грудень,
І вина без вина.
-Та невже на орбіті,
Новий простір і час?
У холодному світі,
Клен останній погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932231
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
До берегу твого кохання,
Пливу через усе життя.
То світить зірка мені рання,
То місяць стелить вишиття...
Коли цвітуть сади весною,
Птахи вертаються в свій край.
Думками любий, я з тобою,
Ця зустріч, наче справжній Рай.
А як приходить тепле літо,
Пісень співає соловей.
Його теплом я так зігріта,
Блукаючи серед алей...
Журбою осінь накриває,
А ще, коли ідуть дощі.
Мені тебе не вистачає,
Й кохання твого пригорщі...
Засипе снігом все навколо
І холодом війне зима.
А серце все співає соло,
Воно чекає недарма...
Думками берег той шукаю,
Хоч його снігом замело.
Та сніг розтане, добре знаю,
Кохання ві́зьме на крило...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932230
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Я,Сонечком кохану називаю,
Вона й насправді сонечко моє,
Щовечора я зустрічі чекаю,
Щасливий, що вона у мене є.
Вона для мене зіронькою з неба,
Цілунки шле, неначе цвіт весни,
Ну що, скажіть, в житті мені ще треба?
Коли так гріють серденько вони.
Я Сонечком кохану називаю,
Без неї важко по житті іти,
Я в Господа одне лише благаю,
Світи для мене,Сонечко, світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932227
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Неподалік від поля і лісу , в покинутій хатині, під старою трухлявою підлогою, в нірці мешкала Миша. Вона проживала з донечкою на ім`я Чуча. Миша , самій донечці далеко бігати ніколи не дозволяла.Та інколи Чуча потай нишпорила під підлогою і вибігала надвір, подивитися на ліс. Вона любувалася ним, особливо, коли з дерев летіло кольорове листя. Від радості в її очах сяяли зоринки, задоволено підскакувала і пищала,
-Ото би й мені так полетіти! І чому я не пташка? Чому таких крил в мене немає? Ну навіть, не хай би на якийсь час я побула хмаринкою, ото би летіла, побачила світу.
Ця мрія довго не давала спокою. Їй хотілося, щоб якнайшвидше мама побігла в поле по зерно.
Одного дня майже весь час дощило. Та під вечір, дощ ущух і Миша вкладала доньку спати, сама ж хотіла побігти в поле назбирати зернят пшениці.
Осіння погода ніби спонукала до сну, але маленькій, вередливій Чучі не спалося. То на один бік повернеться, то на другий. За мить хитро поведе оченятами, подивиться чи мама, ще вдома, чи вже пішла. Стук- стук хвостиком, це вона так сердиться, думає - І коли ж мама піде по ті зернята?
В нірці тихо…. Чуча лежала з закритими оченятами, вдавала, що спить. Миша прислухалася до дихання доньки,
-Ну нарешті вгамувалася, ото непосида! Тільки й слідкуй за нею, щоб часом кудись не побігла, не потрапила в якусь халепу.
Матуся завжди за неї хвилювалася, адже вже декілька разів витягла з - під купи камінців. Не розуміла, чому вона під підлогу лізе? А одного разу Чучі довелося довго пищати, доки матуся не повернулася з поля.Тоді навіть захворіла та добре, що за три дні хвороба відступила.
Миша ковдрою накрила донечку,
-Ну все добре, здається спить,- пропищала і вискочила з нірки.
Минуло кілька секунд …. Чуча зірвалася з ліжка, потай поспішила за мамою. Втішила себе,
- Ну нарешті, я дочекалася! Сьогодні моя мрія здійсниться!
Вона пробігла попід хатиною і далі, оминаючи якийсь хлам, гірку хмизу, добралася до лісу.
В захваті, від падолисту вертіла голівкою,
-О! ! Яка ж краса!
Листя тихо злітало, кружляло, заворожувало. Вона й не помітила, як опинилась біля старого дуба. Жовте листя, доволі більше за листя з інших дерев, тож вирішила політати на ньому. В захваті від своє ідеї, спритно пробігла по товстому стовбурі. Зупинилася майже на самій верхівці,
-Ой – ой, це я з листочком, вже зараз полечу.
Озирнулася довкола, від побаченої краси лісу, не змогла й слова пропищати. На мить закрила оченята і уявила,що вона вже летить. Раптом одна задня лапка сповзла з гілки, вона ледь втрималася, злякалася,подивилася вниз,
-Ой, як я високо!
Не задумуючись, передніми лапками схопилася за листочок, який ще тримався на гілці.Та вмить він відірвався і мишка з ним полетіла донизу. Перед очима замерехтіло, від страху закрила очі.
Вона спинкою впала на купу листя, що лежало на купі хмизу. Тремтіла, подібна листочку, що ще тримався на дереві, сперечався з вітром. Відкрила оченята, ніби перед нею хмари, їй здалося,що летить разом з ними. Та ворухнувшись, пройняв легкий біль у спині,
-Тю, та я здається не лечу, а лежу! І чому все так швидко, чому не так, як листя?
Та знову позирнула до неба. Хмари пливли до заходу сонця.
-Ой і мені треба поспішати додому, скоро зовсім стемніє!
Але вона кілька раз пробігла довкола дуба, зрозуміла, що заблукала, стомлена, залізла в хмиз, вирішила відпочити. Злипаються очі, дрімала.
Пройшло трохи часу….Чучу розбудив шурхіт листя. За мить перед нею стояла мама Миша,
-Як добре, що я тебе знайшла! Ох і чому ж тобі вдома не сидиться? І чого було бігти так далеко, чи мене шукала?
Чуча мовчала, в неї трохи боліла спина,але про це не наважилась сказати. Вона знала, що мама буде сваритися, розуміла, що вчинила не правильно. Але обов'язково розповість, що разом з листком упала з дерева та не зараз. Вже потім, як вкотре в кутку відбуде покарання, попросить вибачення. І мама, як завжди її приголубить і скаже,
-Дорослішай, донечко! Це добре, що цього разу я тебе знайшла, але могло статися й гірше.
Приховуючи біль, вона додому бігла поруч з мамою. Їй, як скоріше хотілося бути в своїй затишній нірці.
***
Дітки! Не робіть таких помилок, як мишка Чуча! Прислухайтеся до порад. Батьки завжди вам бажають тільки добра!
28.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Печальная осень листвой показала действительность,
меня занесло куда-то в моей голове...
И я осознала ранимую сердцу чувствительность,
которая ранит в природном своём естестве.
Печальная осень со мною играет вновь струнами,
где струны души - по сердцу кровавым ножом.
Хотелось бы снова вернуться в ту девочку юную,
в наивную осень, где птицы по небу ключом...
В наивную осень, где я влюблена в небо звёздное,
где осень пьяна от любви, от мирской суеты!
Пленительный блеск и в глазах отражение розами,
и осень моя восприятие лишь доброты...
Печальная осень листвой показала действительность.
Меня занесло куда-то в моей голове...
И я осознала ранимую сердцу чувствительность,
хочу убежать по холодной осенней траве...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932222
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Цілую руки мами, поки є,
На світі теплі материнські руки,
Не знаю я ні горя, ні розпуки,
Допоки руки материнські є.
Цілую руки мами і вони,
Своїм теплом, неначе сонце гріють,
Вселяють в серце віру і надію,
Й дають в житті упевненість вони.
Цілуйте часто руки матерів,
Не дивлячись, що в вас вже сиві скроні,
Зашерхлі, грубі, мамині долоні,
Вас захистять, від зим і від вітрів.
Цілуйте руки мами, не соромтесь,
І хто б там що в житті не говорив,
Чомусь цілують... вже холодні руки,
Цілуйте теплі руки матерів!
Цілуйте теплі руки матерів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932221
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Кожен може світ зробить добрішим,
Кращим і хоч трішечки світлішим.
Миті щастя дарувати людям,
І з любов'ю жити в серці буде.
Прокладе до істини дорогу,
І надію матимуть від Бога.
Дні наповнить радістю земною,
Огорне теплом усіх, красою.
Просто посміхнеться - стане світло.
Відгукнеться на біду, розквітне,
Ніби квітка, з серця ласки віття.
Яскравіше стане жити в світі.
( Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої Каждый может сделать мир добрее
Каждый может сделать мир добрее,
Лучше и хоть чуточку светлее,
Если счастья миг подарит людям,
Жить с любовью,с верой в сердце будет.
К истине добра пути проложит
И надежду обрести поможет.
Дни наполнить радостью сумеет,
Всех вокруг себя теплом согреет.
Если каждый просто улыбнётся,
На беду чужую отзовётся,
Сердце людям распахнёт пошире -
Станет жизнь вдруг ярче в этом мире. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932249
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Когда уменьшится душевность
И в мире станет холодней,
Не потеряй любовь и нежность,
Храни тепло души своей.
Когда увидишь беззаконье,
Когда в законе будет зло,
То не "рогатое отродье",
То испытание твоё.
Всё дальше призрачные цели,
Всё ближе испытаний час,
Вновь где-то пули просвистели,
А ведь могли попасть и в нас.
Сценарий жёсткий кто-то пишет,
Людьми играясь на Земле,
Возможно он и не услышит,
Что стало холодней вдвойне...
Когда уменьшится душевность
И в мире станет холодней,
Не потеряй любовь и нежность,
Храни тепло души своей.
12.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932270
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 23.11.2021
Жінці каже чоловік:
"Он дивись панує півень,
у гаремі скільки дів,
і в любові кури вільні.
Ти пресуєш цілий день,
те не так,і тут не в тему,
як співати тут пісень,
та й із сексом у нас темінь.
Там свобода й вибір є,
кури бачу всі ласкаві,
ніхто з тебе кров не п"є,
бо всі милі й добрі кралі."
"То чого ж іди у курник,
заведи нову сім"ю,
всіх курей топтати будеш,
те що хочеш,як в раю.
Тільки в птиці куций день,
пару років і кінець,
переріжу весь гарем,
тебе гада в холодець.
А сама заживу вільно,
та знайду собі орла,
на основі,на постійній,
і не півняча сім"я."́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931709
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Не студё́н вечерок,
Река, тра́вы, лесок,
Желтизна́, как песок,
Путь листвы́, недалёк.
Ведь слегка́ ветерок,
Словно ста́рый дедок,
Не силё́н щёк надуть,
Лишь пове́ет чуть- чуть.
*
На меня́, так похож,
Уж совсе́м, я негож
Старость, во́жжи взяла,
Сполна сил забрала.
Словно ко́нь вороной,
Пахал зе́млю весной,
Нынче я́, посмотрю
В реке гру́сть, утоплю.
*
Ноги са́ми несут,
Слёзы го́рьки текут,
Шаг за ша́гом кряхтя,
Поруга́ю себя.
Уж бы до́ма сидел,
С горя пе́сню запел,
Но пройду́сь, хоть разок,
Ведь давно́ одинок.
*
Здесь разве́ю тоску,
Потепле́ет глазку,
Погляжу́, край родной,
Милый мо́й, дорогой.
*
Хочу до́лго любить,
Чашу сча́стья испить,
Здесь сторо́нка моя,
Как люблю́, я тебя.
*
Не проща́юсь, я нет
Хотя мне́, много лет,
Вновь пройду́сь, вечерком,
Погрущу́... о земном.
02.11.2021р.
Навеяла картина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931735
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Я читаю жизнь саму
Улиц, осенью одетых,
На распахнутых портретах
И во взглядах, синью спетых,
Я читаю жизнь саму.
Мостовыми лист печальный...
Ветр бодрящий карнавальный
Норовит улыбкой дали
Слаться в розовом дыму.
Расскажи-ка день мой славный –
Ведь души излечишь раны?
Чтобы трепетом органным
Возносило на крыла...
И высокое звучанье
Всё встряхнуло б мироздание!
А вот странника в мечтаньях –
В горний край даль привела...
23.11.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931743
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsgklDEeUXw[/youtube]
Осінній день вже догорає,
Схиляє стомлені він плечі.
На зміну прийде вечір - знає,
Неспішно стихнуть людські речі.
Спокійний сон прийде вночі,
У снах узнають люди щастя.
Забудуть всі свої плачі,
Бо тільки в сні оце їм вдасться.
А вранці буде так, як вчора:
Тяжкі і безпросвітні злидні.
До когось послух і покора,
Які самі собі огидні.
Прожить в надії новий день,
І дочекатись знову ночі.
Бо ніч одна, вона лишень,
Поспівчувати нам так хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931658
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Застиглий цвіт – троянда на морозі.
Краса і ніжність скована в імлі.
І сніжний кант ясної паморозі,
Спинив замрію літньої пори.
Готичний стиль, граційність, віртуозність,
Бутон любові, вірність без числа.
Морозний геній – срібності художник,
Створив картину змерзлого тепла.
І я здивуюсь, захопившись миттю,
І я застигну: потім – оживу.
І зажурюсь трояндовому цвіту,
Бо всьому час свій і своя пора.
Коли опівдні у обіймах сонця
Розтане лід, розвіється імла.
Краса-троянда запитає:
«Що це, не пам’ятаю, де це я була?»
То їй одвітом зашепоче вітер:
«Хай омине тебе ця участь зла,
Я так старався, навіть сльози витер,
Щоб ти ще квітла, мила, щоб жила!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931700
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2021
Были в моей жизни откровения
Женщин, утопающих в слезах,
Что теряли силу на мгновения,
Успевая главное сказать...
И мечтали грузы безысходности
Уничтожить, напрочь раскрошив,
Не желая просто быть похожими
На достигших сказочных вершин...
Женщины, хранившие молчание,
Силой духа, трезвостью души, -
Вдруг на красноречие отчаянно
Уповали искренне в тиши...
А потом, жалея, как и водится,
Что открыли тайны невзначай,
Понимали: стало легче, вроде бы,
Отошла угрюмая печаль...
........................
И опять - в круговорот за новыми
Крестиками-ноликами, датами,
Да следами старыми, знакомыми,
Ранами сердечными, заплатами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923567
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 22.11.2021
Я дуже люблю цю красу незрівнянну,
В парчовому платті, для вітру кохану.
Вона то сміється, а то бува плаче,
Та все ж вам скажу, має серце гаряче.
З дощами холодними любить дружити,
А ще вона віддано вміє любити.
Весільні музи́ки пісень їй заграють,
То гори й долини від них завмирають.
І лине луною далекою пісня,
Кружляє і падає золотом листя.
Природа для неї встеля килимами,
Доріжки, алеї і сиві тумани...
У кошику в неї завжди є дарунки,
На диво - картинах лиша візерунки.
Бурштино́ві відтінки лишають сліди,
У цю пору вона незрівнянна завжди.
Я з нею стрічаюся кожного ранку.
Як тільки відшторю з вікна офіранку.
Всміхаюсь до неї, вітаюся щиро,
Її не любити скажу, неможливо...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931648
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
На грудях землі золота пектораль.
Недовго прикраса утіхою буде—
Підхопить її круговерті спіраль,
Як тільки почину зима тло запрудить.
Творінню віддавши чимало зусиль,
Всесвітній Закон й прирікає на згубу,
Бо знає: діждеться землиця весни—
Й, як за́вжди, сам вдягне в розкішне, бо любить.
…Утрата платні восени за ужинок.
Цяцянка, абищиця— ця пектораль,
Якщо небесам абсолютно не жаль
Й свого надскладного проекту «ЛЮДИНА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931677
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Слова любові стислі,
Де почуттів лавина.
"Моя ти половина" -
Шепоче вітер в листі.
*моя світлина 21.11.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931691
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Скажи-но брате, милий мій,
Чого так в світі повилося,
Що там де моня*там і гній?!
Чи так лише мені здалося?
Чому на чорній скибі поля
Родючий родить урожай,
А у людей нікчемна доля?
Піди-но правдоньку пізнай…
Бо хтось Вкраїну щиро любить,
Вона рідненька, бо своя,
А інший за копійку журить,
Йому не жаль, йому — чужа.
Здере останнє та й до біса…
Все за кордон в швейцарський банк,—
Суха земля, Карпати лисі,
А по стерні ворожий танк.
Гребе з населення мільйони
Та розгодовує боки,
А волонтер купуй патрони,
Щоб не зійти до сліз ганьби.
Давай-но Ненько — прокидайся,
Збирай під стяг свої полки!
Твори, долай та не здавайся,
Об’єднуй, віруй та бори!!!
Моня* — Молоко.(Українська)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931643
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Я дуже люблю цю красу незрівнянну,
В парчовому платті, для вітру кохану.
Вона то сміється, а то бува плаче,
Та все ж вам скажу, має серце гаряче.
З дощами холодними любить дружити,
А ще вона віддано вміє любити.
Весільні музи́ки пісень їй заграють,
То гори й долини від них завмирають.
І лине луною далекою пісня,
Кружляє і падає золотом листя.
Природа для неї встеля килимами,
Доріжки, алеї і сиві тумани...
У кошику в неї завжди є дарунки,
На диво - картинах лиша візерунки.
Бурштино́ві відтінки лишають сліди,
У цю пору вона незрівнянна завжди.
Я з нею стрічаюся кожного ранку.
Як тільки відшторю з вікна офіранку.
Всміхаюсь до неї, вітаюся щиро,
Її не любити скажу, неможливо...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931648
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
[b][i][color="#0b38d9"]Ніч одягла на місто полотно,
Ні, не сумне, на ньому сяють зорі.
Цей візерунок виткав Бог давно
І розмістив у неосяжнім морі.
І день створив, за ним чарівну ніч,
Росою вкрив луги, поля й долини
Яку б не взяв Господь у руки річ,
Вона ставала дивом за хвилини.
А ще ліси, долини і ставки,
І береги, й прекрасні водоспади
Буквально все з Господньої руки
Не просто так, земних людей заради.
Та все ж найкраще із його творінь
Це Всесвіт весь, а ще - сама людина...
Любіть життя... і неба голубінь
Несіть Творцю подяку щохвилини..[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931540
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Вільний переклад з іспанської [color="#ff0000"] Luis Fonsi - ft. Daddy Yankee [b][u]Despacito[/u][color="#ff0022"][/color][/b][/color][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kJQP7kiw5Fk[/youtube]
[color="#ff0055"]
Ой! Фонсі! Ді.Ва! О, о, ні, о, ні.. О,так!
Так!
Ти .. Ти маєш знати – тебе вже давно шукав
Бачу погляд твій – ним кличеш ти .
Знай, наш танець я би з тобою затанцював –
Лише б міг до тебе шлях знайти .
Ти..Ти – то мій магніт, а я метал.
Я в голові своїй складаю план –
І в мені́ пульсує він так сильно.
Я – знаю – все не так, як зазвичай,
І всі ці почуття в мені – кричать.
Але я знаю – буде все - повільно...
Так повільно
Я цілую тихо твою шию,
В вушко ніжно шепотіти смію,
Що буде́ш моя ти скоро, Мріє..
Тихо–тихо
Роздягну тебе, щоб залишити
Десь на стінах твого лабіринту
Від цілунків моїх манускрипти..
Вище, вище, вище, вище….
У волоссі вітер, хочу бути твоїм ритмом,
За устами зрозуміти -
Де твоє таємне місце (фаворитне, фаворитне, мила..)
Ти дозволь всі небезпеки обійти повільно –
Доки не почую крику,
Доки ти не станеш дика.
[b][color="#ff0400"][i]Це було б дуже гарно –
Якби поцілував би
Мене – ти ж теж бажала !
Це – діє! Так! О, мамо..
Будем разом – все життя піде но-новій - Бам, Бам !
Будем разом – діти будуть в нас з тобою - Бам, Бам !
Ти приходь, щоб знати справжній смак моїх цілунків.
Ти приходь – щоб я побачив сенс наших стосунків..
Я зовсім не поспішаю, подорож велика -
Починаємо повільно - дійдемо до крику[/i].[/color][/b]
І крок поза кроком , ніби ненароком,
І всю твою спрагу втамує мій дотик.
Коли ти цілуєш мене так глибоко -
Вповільнюю рухи, затримую подих.
І крок поза кроком , так м'яко й глибоко
Вповільнимо дотик, затримаєм подих.
Ти – зага́дка моя, як головоломка.
Щоб її зібрати – маю свій шматочок.
Так повільно
Я цілую тихо твою шию,
В вушко ніжно шепотіти смію,
Що будеш моя ти скоро, Мріє..
Тихо - тихо
Роздягну тебе, щоб залишити
Десь на стінах твого лабіринту
Від цілунків моїх манускрипти..
Вище, вище , вище, вище....
У волоссі вітер, хочу бути твоїм ритмом,
За устами зрозуміти
Де є краще твоє місце (фаворитне, фаворитне, мила...)
Ти дозволь всі небезпеки обійти повільно
Доки не почую крику,
Доки ти не станеш дика..
Так повільно
Зробимо ми це в Пуерто-Ріко,
Доки хвилі не почнуть тремтіти .
Запечатаюсь в тобі – навіки..
І крок поза кроком - ніби ненароком -
І всю твою спрагу втамує мій дотик...
Свої́ми устами даєш всі уроки
І крок поза кроком , так м'яко й глибоко
Вповільнимо дотик, затримаємо подих.
Спочатку буде тихо - в кінці дійде до крику..
Так повільно..
[i][b]Дес - па -сіто[/b][/i]..[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931529
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B4Qh3kTBPJ0
[/youtube]
Приходить вечір непомітно,
Стихає гамір, людський шум.
І я звертаюся привітно
До неслухняних своїх дум.
Вони збираються юрбою,
Уважно дивляться в лице.
А я прошу у них спокою,
Їх шануватиму за це.
Вони це швидко зрозуміли,
Їм треба воля над усе.
Зібрались зграями й злетіли.
Тепер спочинь, моя душе.
Чомусь враз стало все пусте,
Нащо від себе відпустила?
Самотність швидко дістає,
Я їх за все давно простила..
Дивлюсь в вікно, їх виглядаю,
Надворі темінь, уже ніч.
А чи пове́рнуться, не знаю,
І я лечу думкам навстріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931517
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Іде тихенько манівцями
Обдерта, втомлена душа,
Байдужі їй вітри з дощами,
Що поли рвуть її плаща,
Що так безжалісно шмагають
У пізню осінь ось таку,
І роздирають, й вивертають
Холодним вітром наготу.
Розхристана і вщент промокла
У сірій і туманній млі..
Іде до раю, чи до пекла?! -
Вже не бентежить це її.
Лиш ззаду шлейф з туги та жалю,
Та слід із виплаканих сліз,
Що десь в обхід слів на скрижалях,
Життєвий шлях її проніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931516
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Людино, ти вид механизмів зі складених атомів...
Чомусь лиш добре визнаєш на словах важливість всього.
Не захищаєш твердження, що за зраду треба карать.
Де розумові здібності? Земля засіяна горем...
Усі ресурси країни, хто і куди витрачає?
...Справедливість і об'єктивність. Згадаємо про збитки.
Довірся щирій правді і слову. Прийшов вже час меча.
Меча правосуддя. Звершиться суд під цією блакиттю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931545
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
( із збірки "З ким на край світу...")
Оксамитова хмаринка
Зачепилася за обрій.
Сни чужі спішать навшпиньки
В мій вечірній тихий спокій.
Сонце променем останнім
Бік лоскоче у хмаринки,
І тихенько, і печально
Поринає у шпаринку.
Над яскравим дня спектаклем
Обрій вже напнув завісу,
Управляти другим актом
Випливає Повний Місяць.
В голубому сяйві ночі
Затаїлись чорні тіні,
І до витівок охочі
Сни чужі до мене линуть.
Прилітай мій сон! Скоріше!
Я чужого сну не хочу,
Принеси святе, колишнє
Юне щастя в сяйві ночі.
Чую: феї-чарівниці
В сон тихенько йдуть навшпиньки...
...Колисає Повний Місяць
Оксамитову хмаринку...
02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931283
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Неустанно хочеш побачити,
Невблаганно мимо пройдеш,
Ти мене не можеш пробачити,
Ну а я... та і я тебе теж.
Як минуле нам зараз вимкнути?
Як ввімкнути лайтове "тепер"?
До життя, де окремо, не звикнути,
Вже не той, де не разом, етер.
Як в пітьмі, ти без мене живеш,
Як наосліп — без тебе я,
Будь зі мною — щоб ти воскрес,
На любові ж стоїть Земля!*
*а не на трьох китах))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931311
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Ніч обняла нашу землю,
В тиші дрімала імла.
То не золочені зерна –
Зорями вись зацвіла
Вмитій росою травиці
Раптом добавилось сил,
Зорі упали в криниці –
Свідки нічної краси.
Ген зачепилась у хмарах
Тиша ранкова, дзвінка,
Під посивілим туманом
Плине у далеч ріка.
А коли сонце постука
В темне небесне вікно,
Перші птахів перегуки
Вмочать край неба в вино.
І запала калиново
Край той холодним вогнем.
Сонце заявиться знову
Світ повінчати із днем.
4.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931299
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
О як же ти земле радісна
І терпиш нас стільки літ –
Який же ти любий краю наш,
Все шлеш степовий привіт...
Не треба мені міський асфальт
І замкнутий цей комфорт,
Кімнатного простору тиха фальш,
Дай вітру й грози акорд!
Всім серцем в обійми я прийму
Рожеві світанки днів,
Хліб покладу й молоко в суму –
Твій квіт польовий все б пив...
Люблю осоко́рів білий лист
І очеретяний вірш,
Пташиноньки пісню й лету хист –
Лиш серцю, земля, повір...
Захоплює ніч так зорями,
Небес погляд душу рве,
Бо всі ж під його фаворами –
Земля... й фантазер поет...
19.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931329
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
В опалім листі
Спалахують гербери.
Листопад квітне.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931266
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Застелил окно ноябрьский вечер...
Выйду на крыльцо его спугнуть...
Не смогла... - Там был прохладный ветер!..
Он к груди моей хотел прильнуть...
Затоплю камин... накрою ужин...
и свечою приукрашу стол...
- Нет того, кто сердцу очень нужен!..
А другой... не нужен ни за что...
Тишину нарушила романсом...
Пусть тревожит душу до утра!..
За потерянным заплачу шансом...
- Прокляну все наши вечера...
19.11.2021 г.
Художник Мануэль Авендано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931308
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Я дивилась тобі тихо в очі,
Опускався на плечі туман
І всміхались привабливо ночі
Де писався життєвий роман
І у тиші, яка нас єднала
Де сіяли сузір'ям зірки
Ніжна нічка нам казку лишала
І привабливо ніжні сліди
Випливав місяченько з-за рогу,
Він указував сміло шляхи,
Щоби мали з тобою ми змогу
Всі відчути хвилини краси
Я дивилась тобі тихо в очі,
Опускався на плечі туман
І всміхались привабливо ночі
Де писався життєвий роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931312
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-m7BjKWFJVw[/youtube]
Сумує сад, людьми забутий,
Про що думки, мій старий друг?
На самоті так важко бути,
Тут тиша, пустка ріжуть слух.
Цей сад занедбаний і хворий,
Вже не торкне його рука.
Стоть безлистий і прозорий,
Так, доля ця його гірка.
Лиш пролетить колись пташина,
Спішить до теплого гнізда.
І зашаріється шипшина,
Коли гілками клен торка.
Все ж їй приємні ці торкання,
Чим відповість йому вона?
І тут на долю нарікання:
Чому весь час вона одна?
Як опинилась в цім саду,
Ще й до сих пір вона не знає.
Хто зрозуміє цю біду,
Чому тут молодість втрачає?
Ти молода, красива тілом,
То будь окраса серед всіх!
А твої ягідки, як світло,
На тлі покинутих, старих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931326
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Привела біда Семена
До невролога в лікарню:
-Лікарю, проблема в мене,
Скільки б’юся - і все марно.
Сон у мене нездоровий:
Тільки стану засинати –
На англійській чистій мові
Починають всі кричати.
Якісь люди-посіпаки
Мене тягнуть на дорогу,
Навіть гавкають собаки
По англійському, їй-Богу!
Рано встану, як побитий,
Від жахів цих - серцем млію,
Дуже важко мені жити,
Бо цих слів не розумію.
-Вихід є,- невролог каже,-
Будете спокійно спати,
Тільки треба постаратись
Організм врегулювати.
Щоб у снах цих розгадати
Всю тематику злодійську,
Треба взятись і негайно
Мову вивчити англійську.
Добре з місяць попрацюйте
(Будете тут менше спати),
Головне, щоб в сні навчились
Балачки перекладати.
Я гадаю, через місяць
У нас будуть результати,
З практики своєї знаю –
Будете спокійно спати.
Через тиждень в ресторані
Лікар пострічав Семена:
-Як здоров’я?- поцікавивсь,-
Що в сні кажуть джентльмени?
Грає усмішка в Семена:
-Вже відома вся балачка,
Бо під боком спить у мене
Молода перекладачка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Как жаль, что больше птиц не слышно!..
Их хор покинул край родной...
Лишь дождь промозглый бьет по крыше...
след оставляя под ребром...
Округа сердцу неугодна
с пожухлой выцветшей травой...
- Весь берег скрыла безысходность
и обняла меня тоской...
Мечты... все так же рвутся в небо!..
Найти бы к прошлому тропу...
Желания пусты... нелепы...
- Слезою горькой их топлю!..
Последний лист сорвался с ветки...
Держался долго... ждал тепло...
Сад опустел... скрипит калитка...
- Ко мне лишь ветерок влекло!..
Пускай дружок заходит в гости...
Пусть чай остывший пьет со мной...
листает мысли... пляшет, просто...
поет гитарною струной...
18.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931296
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Найкращий фільм, з тобою і сьогодні,
Найкраща новина, з знайомих вуст,
Найкращий день, коли у всіх все добре,
І світ без тероризму і розпуст.
Найкращий об’єктив – зіниця ока,
Найкращий клік – це дотик твоїх рук,
Найкраща пісня, то душевний спокій,
І серця безперервний тихий стук.
Найкращий янгол завжди за спиною,
Найкращий рік, коли наступний є,
Найкращі друзі – це коли стіною,
І ніч найкраща, коли спать дає.
Найкраща думка, проростає в дію,
Найкращий запах, запах рідних місць,
Найкраща справа та, яку ти вмієш,
І посмішки найкращі – рідних лиць.
Найкраще небо, що над головою,
Земля найкраща, що у наших ніг,
Й життя найкраще, що у нас з тобою,
Ти ж іншого пізнати і не міг.
07.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930216
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
З нудьги листки розклала для пасьянсу.
Минулись маскаради і бали.
Не їй співатимуть вітриська станси.
Не їй. Прогар не йде із голови.
Ще вчора донна-леді-фрау-пані
В сап’яні, оксамитах, з рос парчі,
Соромлячись потертого жупана,
Від нас світ-заочі піде хутчій, ,
Щоби ніхто не бачив і не чув
Осіннього тужливого плачу.
Піде, уклавши душу в крапелини
Обвитої льодистим сном калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930124
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
...якось так.
[youtube]https://youtu.be/rO1KXTJ_xcE[/youtube]
[i][b][color="#08728c"]Якось вже тісно стало на цім світі:
не ті слова, не ті поля, ліси…
Не тим вже квітом балки й гори вкриті –
нема тієї вічної краси.
Якісь трихѝ*), якесь дивне тусання
в громадах з кволістю живих ідей…
Як не хватає нам того єднання
з природою і поміж нас – людей!
І йде на ум одна лиш аксіома:
один же раз на світі живемо.
Для чого нам в житті закони Ома,
коли гуртом до кращого йдемо?!
Для чого нам оті блукання струмів
від опору, що стримує прогрес, –
ті запальні, незлагоджені думи,
що в людності породжують абсцес?
Нехай би плинув струмінь електронів
вільготно, тихо і без перешкод,
не збуджуючи звихрення нейронів –
діяння задля сум винагород…
Нехай би тісно стало лиш дерзанням
у руслі Неба і його послів –
для людності й природи процвітання
не слід щадити ні снаги, ні слів! [/color][/b]
18.10.2021
_________
*возня (рос.), суєта-суєт.
Світлина автора - АЛЕГОРІЯ, що уособлює часоплин.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928271
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 06.11.2021
Я б до тебе полетіла чайкою у даль
Та немаю крил злетіти, ох, як серцю жаль,
Щоб душею доторкнутись рідного чола
І тобі подарувати ніжності тепла
Я б до тебе полетіла навіть де зима,
А серденьком посміхнулась, як сама весна
І тобі б подарувала сині небеса
Та красу де заховала ранішня роса
Полетіла б і у гори, аж за небосхил
Та немаю крил злетіти і немаю сил,
Зупинюся у долині де бринить краса,
Знаю, що ти відшукаєш де моя душа
Доторкнешся, обігрієш - ось казкова мить,
Зберегти любов зумієш, серденько щемить
І захопиш на світанку всю земну красу,
У чарівному серпанку, що тобі несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928876
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Вірш для поета – білий журавель,
Який весна несе з коханням першим.
Під осінь лірик, голову задерши,
Вбирає сум, що вирієм пливе.
З’єднався з віршем… крила – їх розмах:
Величний, гордий, у натхненні дужий.
І неважливо – сонце чи калюжі,
Діймає спека чи сніжить зима.
Крилата муза, мов журавка та,
Невидима… кружляє – не спинити.
Їх дві душі лягають в кожен витвір,
Співець до серця пару пригорта.
Ти не сполохай риму їм, дивись!
Бо іноді вона примхлива панна,
Розсердиться – й розтане у туманах,
Прямуючи від них в безмежну вись.
Хай зачіпає слово за живе
І з хвилюванням стукає у груди:
«Яка краса, ви подивіться, люди!» –
радіє світу білий журавель…
Надходить ніч, без метушні й суєт,
Стихає шум в буденній каламуті.
Нарешті, можна власний світ відчути!
Зринають в небо Муза і Поет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928926
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Рясніє яблуками сад
І груш багато.
Вони між листячком висять,
А поряд – хата.
І заглядають у вікно
Високі мальви,
Що відцвіли не так давно,
Тепер дрімали.
Летять з-під стріхи горобці,
Шукають здобич,
Сіренькі жителі оці
Тікають з дому,
Щоб нагулятись досхочу
Роси напитись,
Щоб їхній галас сад почув.
В красі втопитись
І дикі сиві голуби –
Все воркували,
Було їм мало і доби.
Життя триває…
5.06.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926407
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]
Осінній день нахмурив брови,
Чомусь в ненастрої він був.
І влаштував він сонцесхови,
Свою мовчанку увімкнув.
Про що ти в час такий міркуєш?
Чи надоїв цей листопад?
Дивися - голуби воркують,
Хоч і безлюдний давно сад.
Вони тебе не розважають,
Тобі сьогодні все одно?
Давно всі сонечка чекають,
Його нема давним - давно.
За всим уважно споглядаєш,
Ну як покращить настрій твій?
Твою загадку розгадаєм:
Виходь же швидше з своїх мрій!
Ти не сумуй за днем вчорашнім,
Пішов у безвість на цей час.
Осяй людей ти сонцем краще.
Зроби щасливими ще нас.
[img]https://postila.ru/resize?w=500&src=%2Fdata%2Ff4%2Fc3%2F83%2Ff7%2Ff4c383f74a7212a0d0c5fb1eb15dbe24141bb6b1f562f581d852e2284c6bee70.gif[/img]
( НАТИСНІТЬ НА КАРТИНКУ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926438
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Коснусь ладошкой радуги...
Она с таким теплом!..
- Во сне сердечко радую...
Хоть там взмахну крылом!..
Хоть там себя порадую
свершившейся мечтой...
- Цветной касаюсь радуги...
и нахожу покой...
* * *
Пусть милый мой не рядышком!..
Душа его – броня...
- Он навсегда останется
любимым для меня...
28.09.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926427
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
[b]А[/b] я на мить поринула в дитинство,
[b]З[/b]емна краса - чарівна благодать,
[b]А[/b] у душі малесенька колиска,
[b]П[/b]риємно з неї спогад діставать.
[b]А[/b] так мені щемить вона у серці
[b]Х[/b]вилина незабутня знов і знов,
[b]М[/b]атуся відчинила в хату дверці
[b]О[/b]біймами, даруючи любов.
[b]Л[/b]иш мить одна і вже дитя щасливе,
[b]О[/b]хоплене найкращим почуттям,
[b]К[/b]олиска заколихує грайливо,
[b]А[/b] аромат насичений життям.
[b]В[/b]еселкою всміхається щаслива
[b]І[/b] ніжний дотик, як літневий сон,
[b]Й[/b]ого душа так трепетно манила
[b]Н[/b]атхненно доторкаючись долонь.
[b]У[/b] милих тінях де сховались миті,
[b]В[/b] солодких ароматах, неньки рук.,
[b]Я[/b] бачу, як любов і ніжність звиті,
[b]К[/b]расою, об'єднавшись в один звук.
[b]З[/b]ахоплююсь побаченим, почутим,
[b]Г[/b]райливо все милуюся життям,
[b]А[/b] так мені хотілося побути
[b]Д[/b]е б я себе відчула ще дитям.
[b]К[/b]расу і аромати всі вдихнути,
[b]А[/b] душу ще наповнить почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926226
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Шукає син, аж збився з ніг,
собі в дорогу оберіг...
Шукання ті цілком доречні,
бо ждуть важкі і небезпечні
дороги в синовім житті,
тяжкі доріженьки-путі.
Тому й шукає син в дорогу
оберіг як допомогу,
щоб він його оберігав
й долати путь допомагав.
Про клопіт сина каже мати:
"Ти, синку, мусиш добре знати,
що помогти найкраще зможе
тобі всеможна сила Божа.
Тож перед виходом в дорогу
ти помолися спершу Богу,
щоб Він в дорозі допоміг,
бо Бог --- найкращий оберіг."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926254
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Світилко сонця тьмяне вимила весна.
Горіха бру́ньки блимала лампадка.
Небавом в квіточку розвинулась вона.
Мале шпача пило з її горнятка.
Ховалася від злого вітру штурханів,
Щосил трималась, щоби не опасти,
І бачила, як град нестямно сатанів,
Як інші квіти долі впали пластом.
А кажуть: молодість! рожева юнь!
Знай, бався сонячним лапастим бликом.
На чатах спокою дозрінь зелена рунь—
Лиш в старості пізнаєш вперше лихо…
Вже й осінь. Зрідка блискавиця спалахне.
З-за крони синя збільшується латка…
Надійне, та останнє вкутання тісне
В шрамованого зрілістю зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
[color="#0009ff"]Переклад вірша Джорджа Байрона "Вона йде в красі"[b]George Gordon Byron « She Walks in Beauty»[/b][/color]
Вона іде у всій красі -
Як ніч у сяєві зорі
З безхмарних радісних країв..
Всі світла ніжні голоси
В її очах.. Як блиск роси
[color="#ff0000"][/color]
На сонці - у́смішка в лиці
Відтінки променів несуть
Гармонії граційну суть
І м’якість у її красу ,
Розвіюють печаль і сум -
В солодких дум палітру всю,
В життя щасливу полосу
А погляд цей, і ніжність скронь,
І легкий сміх, як передзвін,
І осяйних відтінків тон,
І тонких брів тендітний згин,
Любов її - ясна, як сон -
Добро привносять у часу плин
She walks in Beauty, like the night
Of cloudless climes and starry skies;
And all that's best of dark and bright
Meet in her aspect and her eyes:
Thus mellowed to that tender light
Which Heaven to gaudy day denies.
One shade the more, one ray the less,
Had half impaired the nameless grace
Which waves in every raven tress,
Or softly lightens o'er her face;
Where thoughts serenely sweet express,
How pure, how dear their dwelling-place.
And on that cheek, and o'er that brow,
So soft, so calm, yet eloquent,
The smiles that win, the tints that glow,
But tell of days in goodness spent,
A mind at peace with all below,
A heart whose love is innocent!
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926268
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Старались ми завжди за часом
Іти бігом, а не ходою.
Усяк було нам: часом з квасом,
Ну, а порою із водою.
Плекали храми вічні квіти,
А потім позривали їх.
Жили душе наші діти -
Наразі мліють від утіх.
Наш білий світ - це пляма біла.
Батьків ховає божество.
Ми біжимо, а хата сіла.
Мабуть, надибала єство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926276
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Повзе туман і котить сивину:
Дорогу биту ледь-ледь видно,
Немов шукаючи чиюсь вину,
Оповиває все, що рідне.
Долина в сумнівах, краплистий гай,
Ставок устелений туманом.
А хтось комусь сказав колись "прощай",
Немов стиснув коня арканом.
Повзе туман і котить сивину,
Доріжка в споришах притихла.
Чи віднайдеш життєву глибину?
Колись жили давно тин з тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
З далеких і близьких доріг,
Лечу, біжу, спішу до хати.
Вертаюсь я на свій поріг,
Щоб літо в кошик позбирати.
Привітно шелестить горіх,
Мені ця мить так часто сниться...
Криниця - вічний оберіг,
Яскраві айстри й чорнобривці.
І хата вікнами сія,
Схилилась в докорі німому...
Осіння доленько моя,
Ти привела мене додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926278
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jGASDZ7IN50[/youtube]
Пройдуть роки, зведе нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та вже не буде того болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишиться лише слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця буде пустка,
Байдужість тихо промайне.
І залишиться лиш пелюстка
з цвіту, до ніг тихенько упаде.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926233
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
На осінніх ланах свіжий вітер гуляє,
Так висвистує, ніби схолов від нудьги.
Розфарбованим золотом землю вкриває,
Шле останній привіт від п'янкої пори.
Потопає оранж у сріблястій калюжі,
Та виблискує промінь в краплинах роси
На сухих пелюстках у тендітної ружі,
Як невтішний коханець в полоні журби.
Оксамитовий ліс в кольорах пекторалі
Стелить долом на трави вбрання дорогі,
Висікає вогнем намистини - коралі,
Розмальовує воском листки золоті.
Ця фієрія фарб й нотки зрілого трунку
Залишають на згадку той присмак дощу,
що пролився з небес вересневого ранку
Та й омив, наче сповідь, остиглу красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926145
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
[b][color="#0812cf"]А у нас такая скука,
С карантином все сложней.
По утрам стал муж мяукать,
Молочка, мол, мне налей!
Я сегодня злая очень..
Молочка ему дала.
А он, *** жрать не хочет
Слабит, видите ль, козла!!
Учудила бабка наша
Ну не бабка, сущий цирк!
Из кумыса варит кашу
Внуки ржут, как жеребцы.
Муж в Москве, жена в поселке
К ней толпа через плетень,
До чего ж раздолье тёлке,
Новый хахаль каждый день
Что ты прячешь за сараем
Сквозь забор мне все видать,
Я здесь баба коренная.
Ну а ты - всего лишь зять!!
Весь на нервах, исхудал,
Ревность и заскоки.
Дед на бабку в суд подал
А правнуки - в шоке.
Вот такая нынче мода
Деньги важные в судьбе.
Переводят за полгода
Со счетов дедов себе!!
Своему миленку Нилу
Угождала, как чуме.
И кормила, и поила
А он жить ушел к куме.
Мы затеяли разборки,
Распотрошили весь склад,
Двадцать ящиков икорки
Ночью спер какой-то гад...
Завертело в попе шило,
Зачесалось между ног.
Выйти замуж поспешила,
Прогадала, видит Бог!!
Я посеяла петрушку,
Аж вспотел кудрявый чуб.
Позову сейчас подружку,
И бегом на танцы в клуб.
Семь потов сошло с Любаши
Я скажу, не ошибусь!!
Эта девка коль уж пашет,
То, как трактор "Беларусь".
Вот те раз! Какое чудо!!
Приготовлю, что за труд?
Ела я такое блюдо
Оливье его зовут.
Неужели скоро лето,
Настежь мы откроем дверь!!
Кот наставил в доме меток,
Летом метит во дворе.
Где ты бродишь, девка гарна?
Скоро, вон поди, обед.
Приходил к тебе пожарный,
Чё хотел, пожара ж нет![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Кожен день цікава теща
З наполегливим завзяттям
Ревізує й контролює
Поведінку свого зятя.
Молодий, а сиві скроні…
Чи достатньо заробляє?
Як відноситься до доні,
За дітей, добробут дбає?
Це Семена стало злити,
Ляпнув, теща ледь не впала:
-Як би, мамо, так зробити,
Щоб ми довго вас шукали?
Враз схопилась за голівку:
-Якщо я несу вам горе –
В червні ти купи путівку
І відправ мене на море.
В липні, щоб відпочивати –
Прибережні є курорти:
Там я зможу показати
Всі бікіні, сукні й шорти.
А у серпні я не проти
Пригадати сни дівочі –
Кращі всі міста Європи
Бачити на свої очі.
Буде в спокої радіти
Вся сім’я твоя, Семене,
Протягом усього літа
Відпочинете від мене.
А як все оце оплатиш,
Буду я не теща-мати,
Після цього мене будеш
Дорогою називати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Любов - натхнення до життя,
І буде добрим майбуття,
Коли в душі, вона живе,
Людина й зло, переживе!
Любов - натхнення до життя,
Коли в оселі є пуття,
Сім’я у злагоді й мирі,
Непропаде вона й в вирі.
Ради любові зробить все,
Бо лиш тепло в душі несе,
І чисте небо звеселить,
Подарувавши щастя мить.
Любов і мудрість назавжди,
То ніби річки береги,
Оберігають від незгод,
І цим втішається народ .
Любов солодка, наче мед,
Нею ділися, йди вперед,
Даруй коханому й другу,
Батькам і дітям – всамперед.
Любов й натхнення - є життя,
Всі найщиріші почуття,
Й ласкавий сонця промінець,
Як стук закоханих сердець.
Всім цим Господь нас наділив,
Цінить й любити, усіх вчив,
Земну красу й радісні дні,
Подарував тобі й мені.
02.09.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Руки твої, як ліани,
Ковзають в’юнко по тілу.
Ми летимо крізь нірвани
В осінь тремку, захмелілу.
В кожній клітинці — натхнення
Доторків ніжних, вібрацій.
Лине душі сокровення
Серед небесних овацій. 28/08/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924074
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Пахнуть у лузі покоси,
Щедрого літа дари.
Сині волошки у коси,
Теплі вплітають вітри.
Йдеш по широкому полю,
Шовку торкаєш трави.
На пасовиську вже коні,
Сонце всміхнулось згори.
Бджілка присіла на квітку,
Пісню свою завела.
Як же красиво улітку!
З квітки пилок узяла.
І полетіла швиденько,
В сад де бджолина сім'я.
Радіє моє серденько,
Чується спів солов'я.
Літечко миле і тепле,
В обійми мене взяло.
Там де схилилися верби,
Стежкою вдаль повело.
Знаю, мене ти чекаєш,
Вірю у нашу любов.
Серцем своїм зігріваєш,
Щастя в коханні знайшов...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920711
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Тобі не напишу уже листа,
А так хотілось серденько відкрити
І не звільниться ранена душа,
Щоби від смутку хоч на мить спочити
І голос не відчуєш, як колись,
Який упізнавав ти у рядочках,
Шляхи так сміло в далі розійшлись,
Як в осінь осипаються листочки
Ти не відчуєш подих, що п'янив,
Як ніби через роки на екрані
Та він тобі на згадку залишив
Мотиви милі та світанки ранні
Тобі не напишу уже листа
Та й відповідь не зможу прочитати,
Бо в володіннях вже давно зима,
Що буде далі впевнено писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920691
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Десь так...
[youtube]https://youtu.be/nhV_OX6ZQ0s[/youtube]
[i][b][color="#7a097a"]Прокинусь рано з сонцем я –
життям своїм насолодиться…
……А поряд – ангелів сім’я,
і зріє за вікном пшениця.
Я вийду в поле, щоб росу
всім спраглим тілом обійняти,
вдихнути щоб оту красу,
розквітлу в полі, рути-м’яти;
щоб сонцю жаркім навздогін
про радість – жити – прокричати,
творити щоб життю той гімн,
де в нього я стою на чатах…
О Боже милий, не карай:
Хіба не рай – це одкровення,
що в сон прийшло як благодення?!
За богохульство не карай...
Хіба життя моє – не рай?
Хіба не рай? [/color][/b]
28.07.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Забудеш про спеку,забудеш про втому,
Забудеш про все що боліло роками,
Коли стаєш знов на дорогу додому,
Дорогу до батька,дорогу до мами.
Знайомі ландшафти,знайомі пейзажі,
А рідне повітря п'янить до дурману,
А мама вже чує,їй серце підкаже
Що скоро обійме кровинку кохану.
А ось і обійми,і сльози щасливі,
І те найдорожче матусі тепло.
Лице вже змарніле і коси вже сиві
Та серце матусі любов зберегло.
Дорога до дому одна,не багато,
Дорога що серце благає - пройди
Дорога додому справжнісіньке свято,
Дорога туди де чекають завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920677
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 28.07.2021
ДЯКУЮ ЗА ІДЕЮ ОЛЕКСІ УДАЙКО
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920703
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TjLABRzqsEA[/youtube]
Я хочу вийти в спеку в поле,
Підняти руки до небес.
І щоб цвіло усе навколо,
Відчуть життєвий цей процес.
Побачить жито важке, спіле,
Що хилить колос до землі.
Відчуть, що трохи я щаслива,
Забуть, що сили є ще злі.
Вдихнуть повітря чисте, свіже,
Наповнить груди аромат.
На трави росяні приляжу,
Зчарує ніжний спів пташат.
Земля ковтає сині роси,
Від спеки сповнена жаги.
Десь недалеко дзвенять коси.
Все це надасть мені снаги.
Тут наберу я сніп проміння,
В вінок барвистий уплету,
В степу знайду душі спасіння,
На зло задусі пронесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920714
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Не впусти зречення свого кореня, своїх предків
Святої віри і своєї мови, свого прізвища.
В країні з'явилися перевертні, зрадники рідкі.
Не думай, не крути, це не плід уяви й не рідкість...
Хоч голос нашої держави почули у світі,
Не приняли нас до сім'ї європейських народів.
Глумляться над нею і нині, сміються у вічі,
Бо владні люди не можуть наситить утробу.
Ворота розчинені в поле, віє болем й горем.
Що творять вони, які землю не цінять роками.
Відчинені двері й вікна - нас ведуть через борню.
Немов звірі вже люди, тому живуть ворогами.
Бо кожній владі було не сором зло у світ нести.
Народ свій грабували і грабують! Добавлю слів...
В житті нічого не зосталось. Ні надії і ні мети.
Летіли мрії стільки літ та шукали щастя слід...
Пенсіонери до безтямності бідні, безсилі.
А молоді знову виїжджають із Батьківщини.
Відчалюють подалі, поки несуть ще свої крила,
Там поважаючи роботу всяку, ночі й днини.
Тому запізніла "демократія" пізнала крах.
Крізь тьму державної неволі ми не знаєм долі.
Як міст поміж серцями наша путь. Свій шукаєм дах.
Мов бритвою відтято горизонт на кровном полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920713
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Припав туман при лісосмузі,
Все ж соловей, співав неспинно,
Косив траву раненько лузі,
ВІН озиравсь і щохвилинно,
Про Музу, мріяв у напрузі.
Літо… краса, трава росиста,
Немов веселкою намисто,
Переливається сріблиста,
За мить вже сяє золотисто.
Та то ж усе - дива природи,
А мені б Музу для кохання,
Тоді б не втратив, я нагоди,
Гуляв би з нею, до світання.
Як зорі й місяць нерозлучні,
Вірші б читав, ніжні, душевні,
І дарував мрії сонячні,
Як ті троянди, в щедрім червні.
Злегка крап- крап, ранковий дощик,
Ніби ревнивець, прогнав думки,
Прошепотів, - Вставай романтик,
Наточи косу, бери в руки.
Поки не злива, тож поспіши!
Блищить коса й тихо задзвенить,
То з нею Муза виводить соло,
Подих землі, свіжий, аж п`янить,
Душа сприйма, чарівний солод,
Торкнулась серця, щаслива мить.
29.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Ой летіли білі лебеді над моєю країною,
Над широкими полями, над Донбасом – руїною.
Ой летіли та летіли, жалібно курликали,
Наче серце розпинали, наче Бога кликали.
Кликали та й кликали, мов до раю звали,
Мов своїми крилами пекло обіймали.
Чом ви білі лебеді горя не минаєте?
Ви ж від куль ворожих Неньку затуляєте.
Та ж ви, білі лебеді — янголи скалічені,
Ваші крила зламані — дотепер незлічені.
Ви ж безсмертні братики, побратими — лицарі,
У віках нескорені — кулями посічені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919316
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1LU9AJvwy3c[/youtube]
Спішить до осені вже віз,
Багато в літа ще роботи.
Зробити треба позаріз,
Одна його оця турбота.
Коротші дні - його тривога,
А чи зробити все успіє?
Коротша вже оця дорога,
Та хто завадити посміє?
Підставить ніжку сильна злива,
І все, що зроблене - стече.
Яка душа його вразлива:
Чому ж це сонце так пече?
Та попри все - його робота,
Закотить вище рукава.
Ступають ноги по болоті,
Все зробить чи за раз, чи два.
Колись все ж треба відпочити,
Дурне ж натхнення підганя.
Думки всі треба відпустити,
Пришвидшить все ж воно коня.
Немолоде вже, де та сила,
Яка спочатку ще була?
Та знову думка осінила:
Усе робила, що могла.
Присядь, спочинь, не поспішай,
Ще середина тільки літа.
Своїм думкам не потурай,
У всій красі ти вже розквітла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918801
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Ой на Івана, та на Купала,
Ой там дівчина гільце вбирала
В волошки й маки із зелен-поля,
В ромашку білу на гарну долю,
В кетяг черешень червонобоких,
Щоб личко було червонощоке,
Щоб були брови, як рута-м’ята,
Щоб на Пречисту йшли свати в хату,
А ще в цукерку й бублик солодкий,
Щоб милий сватав її – молодку;
А ще у зірку та на верхівку,
Щоб ішла заміж прекрасна дівка.
Ой на Івана, та на Купала,
Там та дівчина гільце ламала,
З вербиці корінь в воді топила
І у Купала щастя просила:
З гільця корінчик, що від вербиці,
Пливи тихенько в річці-водиці,
Разом з віночком із квіток білих,
Нехай спіймає його мій милий.
Якщо віночок він цей спіймає,
То значить: доля нас поєднає.
Сьогодні в нічку піду до гаю
Й чарівну квітку там пошукаю.
Вона опівніч розсипле чари –
Хто її знайде, той буде в парі.
Ой на Івана, та на Купала,
В гаю ходила, квітку шукала..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918885
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Як вечір торкається вуст черемшини,
Хмеліє весна в солов’їних садах,
У пам’яті знову зринають світлини…
До тебе, мій любий, літаю у снах.
І кожна клітина вібрує у тілі,
А душі сіяють — у профіль, анфас.
Ці миті солодкі — такі захмелілі,
Заповнюють розум думками про нас. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918745
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.
П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,
Певне, дрімає в тихих галузках.
Червень-господар, квітує пора.
Стебла тоненькі. Ніжне суцвіття.
Сонця й рум'янку захоплива гра.
Літо в ромашках - радощі світу.
( Ромашку ще називають рум'янком, невістульки.) Світлина у саду сусідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
Розніжуєш і душу, й тіло —
Так лагідно і захмеліло,
Суничне розливається вино…
Загрався мідний місяць в доміно
З яскравими вночі зірками.
Укрився обрій пелюстками
Завій жасминних літньої пори.
Гойдають небо пишні явори —
Підставили в сплетінні руки,
І линуть дивовижні звуки —
Вібрують в просторі на крилах мрій.
Мій любий червню, кожну ніч зорій! 28/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918116
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
Я хочу голову схилить, там де пройшли солдати,
За них душа моя болить, їх так чекає мати,
Ховає сльози від усіх, подалі у куточок,
Хотілося, щоб в цій весні вже був без сліз рядочок
Нарешті мир, щоби прийшов тихенько в кожну хату,
Щоби матуся в темну ніч могла спокійно спати
І посміхнулися весні її прекрасні очі,
А негаразди і жалі згоріли в темні ночі
Щоби любов і почуття торкнулися людини
Та серце вірне і душа до кожної дитини,
Щоб щирість, чуйність і добро - лунали в кожній хаті
А ми від щастя і тепла були завжди багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918121
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
[b][color="#046656"][color="#e31246"]Я[/color]-скравий той роман забути серцю важко,
[color="#e31246"]У[/color]- спогадах живу багато довгих літ
[color="#e31246"]П[/color]-оринула б увись, та я - безкрила пташка,
[color="#e31246"]А[/color]-дже любов скував своїм зимів"ям лід.
[color="#e31246"]М[/color]-ожливо й у зими бувають потепління,
[color="#e31246"]Я[/color]- подумки не раз буваю там, де МИ.
[color="#e31246"]Т[/color]-ам радість і любов, там ніжних рук сплетіння
[color="#e31246"]І[/color]- літо там весь час, без лютої зими...
[color="#e31246"]П[/color]-опливли врізнобіч, як дві бродячі шхуни,
[color="#e31246"]Р[/color]-озбіглись... та в думках ти ніби поряд знов.
[color="#e31246"]О[/color]-дначе це ж не так, що почуття лиш юним,
[color="#e31246"]Ш[/color]-укаю крізь рокИ загублену любов.
[color="#e31246"]У[/color]- всіх подій життя зазвичай є і давність,
[color="#e31246"]Т[/color]-а наші почуття не йдуть ніяк з думок.
[color="#e31246"]А[/color]- треба їх уже відправити в туманність
[color="#e31246"]Й[/color]- нехай біль віднесе в моря швиидкий струмок.
[color="#e31246"]М[/color]-ине можливо час, не буде рватись серце,
-
[color="#e31246"]А[/color]-би той час мені Господь подарував.
[color="#e31246"]У[/color]-яво моя, біль, звучи десь поміж терцій,
[color="#e31246"]Т[/color]-а видно ти мене тоді причарував.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918066
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Хвалиться колезі Настя:
-Я тепер така щаслива,
Бо зустріла справжнє щастя,
І літаю, як на крилах!
Дуже милий мій багатий –
Олігархом, точно, зветься:
Не біжить у карти грати,
І на танці не женеться.
Не метає кулю в кеглі,
В депутати теж не преться,
Має фірму, де підлеглі
(До ста тисяч набереться).
Поділилася, що хочу
Збільшити і губи, й груди,
То сказав, що у цій справі
Взагалі проблем не буде.
-Знаю твого кавалера,-
Тут колега промовляє,-
Це наш пасічник Валера –
Вулики прекрасні має.
Його бджоли-трудівниці
Свою справу добре знають:
В чоловікову скарбницю
Дещо з грошей відкладають.
Бджілки кошти зберігають,
Щоб не тратив милий здуру,
За красу твою подбають –
Накачають всю фігуру!
В Насті щелепа відвисла,
Креслила якусь кривульку…
Все багатство зразу скисло,
Луснув олігарх, як булька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
А зелень пишна тогою до самих його п’яток.
Й теплінь замотує ліс в кокон, наче шовкопряд.
Гуртом навчаються вокалу плиски й солов’ята—
Продовжує справляти літо свій обряд.
Трухлявіє на тлі розмаю яблуні оцупок.
В зелено-срібний мох злітає клаптями кора.
Нехай би впав уже—та ґрунт тримає корінь цупко
Й не відпускає. Каже: —Ні, ще не пора.
На зморшкуватім окоренку крихітний росточок,
Бо, орючи, не зачепив час лезом лемеша.
І тріпотить на всіх вітрах листочковий зубочок—
Немовби в дряхлім тілі молода душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Здійнялась уві сні
В теплих сутінках літньої ночі -
І так любо мені,
І багрянцем світилися в очі
Золоті купола
Оксамитного пишного неба,
А колосся в полях
Наливалися соком у стеблах,
А у лузі трава
Простяглася у довгі покоси,
Вечір враз покривав
Ті отави в холоднії роси.
І пташок переспів
Ген аж нісся з зеленого гаю,
Ллялась пісня без слів
В тім куточку блаженного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918034
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Велична книга є в Державі- Конституція!
У ній записано для нас право - інструкція,
На прожиття на святій, на народженій землі,
Де диво – ранки і влітку співають солов`ї.
Де крутосхилі береги й повноводні ріки,
Й яскраве сонце і блакитне небо навІки,
Нас на життя надихне Богом дана природа,
В книзі записано, все це - багатство народа.
Щоб зберегти, ми маємо жити по закону,
Кожному з нас треба завжди бути правдивому,
Не відрізнятись,чи незаможний, чи багатий,
Сором`язливий, чи вже занадто пихатий.
У книзі цій, написано про кожного із нас,
Ми маєм право жити, який би не був той час,
Закон один для всіх - працювати і навчатись,
Та нині бідному, як вижити, лікуватись?
Кажуть землиця наша, на надра забагата,
Але чомусь, у старого все холодна хата,
Майже обдерта, жаль, не спроможній поладнати,
Ніби Держава, для народу, як рідна мати?
То де ж наш газ? Чому віддали в приватні руки?
Хіба не знають, що всіх покинули на муки?
Останні гроші похабно здирають з народу,
Не один пан, за це має нагороду.
А, як же сім`ям, у кого діти ходять до школи,
Вони ж бідують, голодні, як узимку бджоли,
Як виживати, коли давно нема роботи?
Он у дитини, шкода, знов диряві чоботи.
Хтось роз`їжджає на найдорожчих Мерседесах,
А хтось же їздить у брудних, старих автобусах,
В книзі записано - ми маємо бути рівні,
На жаль, вже майже тридцять років ми ніби в прірві.
І як насправді вибратись, закон поважать?
Як олігархів вижити й можновладців рать?
Яка збагачується кожного дня й хвилину,
Чи й в майбутті, побачимо щасливу людину?
День Конституції відзначає Україна,
У сподіванні - жити краще кожна родина,
В серцях надія, що стане один закон для всіх,
Країна встане з колін і до нас прийде успіх!
Я українка- маю закони поважати,
Мене завжди, цього навчали батько й мати,
І моя віра в чесність, прекрасне майбуття,
Щоби пізнало щастя, знов народжене дитя!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
28.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Ой, кувала зозуленька. То комусь кувала,
А я свого миленького під бузком чекала,
Диво цвіт, як твої очі, зваба в них і ніжність,
Гріє серденько і в душу вкладає бентежність.
Линуть пахощі повсюди, п`янять ніби чари,
Вітер стрімко розгулявся, аж здригались хмари,
Відступали лежебокі, золотистий промінь,
Лиця ніжно торкнувсь, неначе здаля пломінь.
І раптово, так помітно, небо засіяло,
Ясне сонце, по обрію жовте жабо пряло,
Розстеляє й червону дивовижну мережку,
Кольорам, як у водограї, проклада стежку,
Я по ній, по між трав, назустріч поспішаю,
Милий мій, жаданий, нині скажу, що кохаю,
Хай співає зозуленька, обом нам на щастя,
Підем разом, ми до храму, там приймем причастя.
24.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Прийшов кум до Василини,
Позич цибулину,
А я тобі відпрацюю,
В лихую годину.
А до тої цибулини,
Налий іще й пляшку,
То я зроблю щось приємне,
Це мені не важко.
А Василина:"Ні, не дам!"
- І тиче дві дулі,
Будеш потім цілувать,
Наївшись цибулі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917568
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку, раді мама й тато.
Стоять коні на припоні, коні вороненькі.
Буде тепер у родині ще й зять молоденький.
А ті коні вороненькі стоять біля тину.
Рада мама, радий ненько зятю, ніби сину.
А тим коням вороненьким вівса підсипають.
А тих коней вороненьких з відер напувають.
Напувають вороненьких з гарного відерця,
Бо дівчиноньці красивій парубок до серця.
Хоч козак той молоденький забере дівчину,
Повезе невісточкою у свою родину.
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку – весілля гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IURlXk0AFIA
[/youtube]
Мрія - справа нелегка,
Треба тут помучиться.
Раз ступнув, чи, може, два.
Може, ще получиться.
Розбив носа - зупинився.
Спробувать ще раз?
Де ж оце я помилився?
Відступать - не час.
Вдох зробив на повні груди,
Підняв вище ніс.
Засміялись злії люди:
Бачиш в цьому зміст?
Мрія - це красива пташка,
Схоче - прилетить.
Дочекатись дуже важко,
Потім зникне вмить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917574
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Мамо! липа так рясно цвіте,
Дух медовий кружля коло хати.
Літо стало таке золоте,
Вам сьогодні я хочу сказати.
Дикий голуб туркоче в гіллі,
Як тоді, коли ви відлетіли...
Стало порожньо враз на землі,
Наче сонце для нас погасили.
Стільки мудрості, стільки добра,
Почерпнула від вас я для себе!
... День найдовший і літня пора
Знов нагадує - мама на небі...
Квіти так неймовірно цвітуть,
І любисток пахучий і м'ята.
Наче й знають та віри не ймуть,
Що спустіла давно ваша хата...
Ви приходите з теплим дощем,
Щоб сади і городи вродили...
...Пам'ятаємо і бережем
Все найкраще, що ви нам лишили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917592
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Любіть мене… Ні! Не любіть,
Коли я зовсім Вам не рідна.
Душа у мене — своєрідна,
В коханні піснею бринить.
Любіть, не згадуйте, як сни.
Навіщо ті бездонні ночі?
Думки до вирію охочі,
В п’янких обіймах у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913539
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Слова стихотворения в равной мере
относятся двух враждующих сторон.
Двух братьев в разные края
По жизни развела тропа
И каждый счастья захотел
И в чём-то даже преуспел.
Но вот беда- всё дальше путь,
Который хочет обмануть.
Им разрешили торговать,
А после даже воевать.
Не удивляйтесь Вы тому,
Ведь эта сказка наяву.
Чтоб полностью счастливым быть
Сказали: "Надо победить!"
Проходят годы и беда
Не рассосалась вдруг сама.
Командует всё тот-же грех
И он порабощает всех
Кто промолчал, и кто стрелял,
И кто законы написал
Что можно честно убивать
-По братьям во Христе стрелять,
Чтоб на земле построить рай,
Лишь банкоматы наполняй.
Что можно доверять врагам
-Лукавым духам и грехам.
А строится сейчас везде,
А также вводится в стране
Один "концлагерь" мировой
И потому закон такой
Что важен мировой стандарт
И здесь и там, где папуас,
Где россиянин "дорогой"
И где казах, и где ковбой.
Где европейский джентельмен
И где китайский супермен,
Где немец, турок и араб
-В системе каждый, словно, раб.
Везде система для тебя
Как-будто матрица одна
И крайний не "директор" здесь,
Над ним ведь тоже кто-то есть.
За что сейчас идёт борьба
-Междоусобная война?
Ведь вся Земля- наш общий дом,
Чтоб с миром Божьим жили в нём...
Двух братьев в разные края
По жизни развела тропа,
Но после встретились они,
Нажав так быстро на курки.
Октябрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913430
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Я не плакала... то плакав дощ.
Ой, які його краплі холодні...
Мої сльози усі той дощ змив,
як пішли ми у бій знов сьогодні.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Я не плакала... то плакав дощ.
Хтось розкидав його краплі-мрії.
Як пораненим тебе знайшла,
на життя не втрачала надії.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
Рятувала тебе, як могла.
А ти в мене просив усе пити.
То не я... врятував тебе дощ,
зміг вологою губи змочити.
Дощ, дощ, дощ...
Кожна крапля гірчить полином.
Дощ... дощ... дощ...
Там, де бій ішов за селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913467
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.
Весна-співачка голосиста, легкокрила.
Для нас - пташині довгі арії звучать.
Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.
Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
Мелодія кохання - звуки клавесину,
Це спомин добрий з юності тобі й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913510
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Стоїть береза тихо у зажурі,
Сумна-сумна, як ненька у дворі,
Гілки схилила трепетно понурі
Та все шукає погляд в далині
Кого вона з дороги виглядає?
Переплелися образи, думки,
Мабуть на зустріч трепетну чекає,
Схиливши так низесенько гілки
Я підійду тихенько та й спитаю,
Чому журливий, невеселий стан?
В очах думки зворушні прочитаю,
Як щемний недописаний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912972
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Коли помре надія в серці,
Чужі вуста сплетуть плітки…
Біда зламає мури вперті
Твоєї чистої душі.
Та щезнуть змії паперові,
Зміліє духу океан…
Іржею напис на підкові
Зітре задушливий обман.
Ти зціпиш зуби мимоволі
Та ти закотиш рукави.
Ти встанеш мужньо навкір долі,
Щоб у безчестя не зійти!
Бо хто там знає, що там буде?
Одні базікання кругом,
А непокірні — гідні люди,
Ідуть у вічність напролом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912993
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Знову політ у чистім повітрі -
Сонячний зранку проміння засів.
В'ється легка, строката палітра -
Кучері з ніжності "квітів дощів".
Ось і рожеві, і золотисті,
Сині і білі, бузкові ... Краса!
Стебла зелені, глянцеве листя.
В нім загубилась блискуча роса.
Щедрості повінь - сад гіацинтів.
Барви яскраві, квіти духмяні.
Запахи линуть, запахи линуть...
Диво з Харлема - казка весняна.
(Світлина моїх гіацинтів. Гіацинт - переклад з грецьк. мови - "квітка дощів".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912943
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
За спиною, прожиті золоті літа
І я, вже не біжу ...а іду поволі.
Впереді, сходинка веде вниз у життя
Там де захід сонця , що сідає в полі.
Для мене є неповторна кожна мить
Безцінна , дорога і серцю мила.
Так хочу , цей прекрасний світ долюбить
Злетіти, за синій обрій на крилах.
Допоки, є мій час ...Я, клонюся землі
І Славлю , Бога його велич, і силу.
Він, дав мені це життя -незабутні дні
Оспівати , життя - Україну милу.
О ,Сонце весни відігрій мою душу!
І променем, моїх ніжних крил не спали.
І зароди, на вітті солодку грушу
З рук, літнього саду подорожніх вгости.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912900
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Задивлявся на Марисю
Чорнявий Микола,
Із сусідом поділився:
-Тремчу, як ніколи.
Закохався і журюся,
Що робить - не знаю…
Ще до неї притулюся –
Я надію маю.
Кажуть, що вона гаряча,
І з радості скаче,
З кавалерами активна,
Ніколи не плаче.
Сусід мовив: -Дівка - диво!
Що тобі сказати?
Того жару пощастило
І мені спізнати.
Багатьох отак зустріла,
Дісталося й куму:
Залицяльників нагріла
На пристойну суму.
Якщо в тебе зайві гроші,
Бува, завелися,
Вихід дуже є хороший –
Іди до Марисі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912345
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
В мовчанні — сила безголоса.
Не треба більше зайвих слів.
Душа, розніжена та боса,
Пішла у світ, між полинів. 26/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912337
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jUYCghC4h58[/youtube]
Повільно день складає білі крила,
Натомлений життям цим непростим.
Роса вечірня квіти окропила,
І все запахло свіжістю, близьким.
Душа лаштує намір відпочити,
Звільнитись від настирливих думок.
І все, що так складне - спростити,
Розтане хай душевний холодок.
Думки, думки, у чому ваша сила,
Чому без вас так важко в світі жить?
Їх в тиші цій вечірній захистила:
Зі мною, я прошу вас, помовчіть.
Не думати про те, що буде завтра,
В минуле в тиші можна зазирнуть.
Та плакати при цьому все ж не варто,
Його сльозами нам не повернуть.
Лиш посміхнутись ніжно, ненароком,
Відчути теплоту із тих країв.
І повернуть в сьогодні тихо кроки,
Без гірких сліз своїх і зайвих слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912313
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Я буду загадкою завжди в житті,
Промінчиком сонця сія́ть навесні
Та зорею в небі світити, як сон,
Торкатися ніжністю рідних долонь
Хмаринкою буду ставати на мить,
Нехай твоє серце, коханий, щемить,
А згодом на землю сміливо зійду,
Тобі подарую чарівність земну
Я буду загадкою, любий, в житті,
Трояндою ніжно всміхнусь на зорі,
А потім тебе проведу по стежках,
Красу подарую ліричну в рядках
І так дивовижно під милий мотив,
Я знаю, коханий, завжди ти любив,
Шукав мою ніжність, тендітну красу,
Яка поєднала в собі і весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912256
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
[i]Ясну блакитнооку просинь
Гойдала на собі вода.
Весняний квіт на абрикосі
Моє кохання нагадав.
Як зустрічалися з тобою
Пройшло чимало довгих літ.
Під абрикосою старою,
Що сум лишила на землі.
У ароматах ніби тоне
Пелюсток плач – біжать літа…
Казав, любитимеш до скону,
До серця ніжно пригортав.
Хотіла берег я забути,
Який не виправдав надій.
Кохання впало білим смутком –
Ти розтоптав його тоді.
Несло кохання течією.
І загубився слід гіркий.
Під абрикосою тією
Згадаю юності роки.
Я обійму німого свідка,
(Як і тоді колись дівчам.)
Впаде на землю біла квітка –
Моя любов… моя печаль…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912216
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 28.04.2021
У піднебессі зірка засіяла,
І народилось маленьке дитятко,
То немов квітка весни забуяла,
Втішалась ненька і щасливий татко.
Змінилась нічка на день, а день на ніч,
Вставало сонце омріяне сяйвом,
О, як же добре, як йдеш піч – о – пліч,
Коли підтримується добрим словом.
У вишиванці з золотом світанки,
Де тиша, спокій і порозуміння,
Там босоногим зустрічаєш ранки,
Себе втішаєш, росте покоління.
Уже позаду недоспані ночі,
Ясніший місяць увібрав тривоги,
Біля колиски голоси співочі,
Вже відлунали, вийшли за пороги.
Хата мов вулик, розмови, поради,
В очах зоринки, дитя йде до школи,
І ти в нащадка помічаєш вади,
Від хвилювань не раз руки хололи.
Вдосталь освіченості, шляхетності,
У сім`ї кожній, доволі турботи,
Неначе й гени, в них зовсім не ті,
І не той настрій до навчань, до роботи.
Та відлік часу сплив занадто швидко,
І самостійність вершить сподівання,
Й не раз почуєш, докірно- Ну мамко,
Твоє життя мені розчарування.
На гущі кавовій, ні, не ворожу,
Коли все ж йду по життєвому шляху,
Знайти потрібно, лиш добро для душі.
Тож основне, щоб прожити в розкоші.
А, що попереду буде,побачим,
Принаймні тут - не першорядні гроші,
Та й не назву своє життя собачим,
Бодай шкода та ваше таким бачу.
Роки минають, весільні рушники,
А по них маки і волошки сині,
Веселі в ліжку, неначе голубки,
Батьки хатину придбали дитині.
Надмірно тягнуться весь час, як воли,
А їм, знов кажуть,часи важкуваті,
Як це прожить - не купить «Кока- коли»,
Хоча старі, зовсім не в захваті,
Та що ж поробиш, треба помогати,
Щоби навчились самі виживати.
Так пори року, змінялись кілька літ,
Є малі діти, ото справжня радість,
-Життя невдале, то сусіда пристріт,
Їх розпинає всіх за нас заздрість,-
Тільки й почуєш ті слова по хаті,
Старі сумненькі, що в руках планшети,
Гризе сумління, думки волохаті,
За що живуть, влаштовують бенкети!?
А погуляти, діти вміють добре,
Хай онучата в старих поночують,
Ну, а звичайно, коли їм, зле зовсім,
То вже тим паче, тож краще нас лікують.
Холодні зими, газ забира грошву,
О, як настачиш? Пахать неохота,
-Адже я раз, на цьому світі живу,
А за комп`ютером, що не робота?-
Якусь рекламу, комусь скинуть вранці,
Уже копійка, дитині в школу є,
А, як пусті, два гаманці, так зразу,
За гроші докір, на що дід складає?!
Чи часто бабця спішить до базару,
Їм скільки треба? Могли би й помогти,
За день чи два несуть повненьку тару,
Чи й дали вдосталь?!Допомога! Все би забрати.
Їм жилось легше. Хату будували,
Хоч самотужки, те давно минуло,
Але такої, в банку позики не мали,
А, що якби… із заначки відбуло.
А чи подумать можна, все на ліки,
Спустили й не мають грошей прожити!
А коли хочуть, щоби йшли онуки,
А за, що діда і бабу любити?
Як на городі старенькі, все( окей),
Гарний врожай, весь поспіхом збирають,
Як відірватись? На планшеті ж хоккей,
Ще ж місяць жовтень куди поспішають?
Гостей приймають - онуків до старих,
Тож нехай тішаться, трохи гуляють,
Ні, не відмовлять,знають матимуть гріх,
І най хоч трішечки позабавляють.
Роки минули підросли онуки,
Стежки далекі, стали до всіх батьків,
Вже й повивчали основні науки,
Нема давненько зорин у малюків.
В тих оченятах яснооких на жаль,
Не поспішають провідать, як колись,
По старій хаті розвіялась печаль,
Та слава Богу, що уже піднялись.
Зв’язки, стосунки - спадок до роботи,
Щоб гарував за три штуки, що дурень?!
Скоти, горбатитись, то так на когось,
Тож тільки мова - уже взявся мігрень.
Знов планшет, друзі, розваги, стрілялки,
Довгі розмови про життя сумбурне,
Ьо, як від ліні, найкращі пігулки,
Не переймаються й так життя гарне.
Он дід є й баба, батьків потормошу,
Допомагать? Хай осилюють самі,
Глянь, невелику ж мороку приношу,
Ще нароблюсь, дайте відпочить мені.
.
За вікном зимонька, намети снігу,
Забута хата? Та ні, там світло є,
Пес мабуть спить, бо ніякого сліду,
Кого діждатись?! Дідусь сніг відкидає.
Так у родинах, жаль, часто буває,
Їм скільки дай, завжди скажуть замало,
Під серцем щем, аж розпач душу крає,
Чомусь дитя позирає зухвало.
Та світ змінився - ніби відстаємо,
У людських помислах любити працю,
Надто прискіпливі, шкода, стаємо
Чи й зрозуміють, колись діда й бабцю?!
Я трішки тішуся, то ж не всі такі,
Може буяє так їхня молодість,
Колись ачей й зникнуть почуття терпкі,
Чи у них згодом, пробудеться совість.
10.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
Буває свято в Україні,
І линуть так далеко мрії.
Пісні там чути солов'їні,
Той клич у небі журавлиний.
Буває свято в Україні,
В одному серці бій подвійний.
В полоні закоханих серця,
Бо немає в любові кінця.
Буває свято в Україні,
Та всі живуть в одній надії.
Зійдуть злі віруси і війни,
Не хмара в небі, а день світлий.
Буває свято в Україні,
Іде весна у повній мірі.
Чари літа, осінь золота,
У кожну сім'ю- щасливе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912259
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 28.04.2021
[b][color="#1f08a1"][color="#c90a34"]В[/color]ечер... и волшебный, и красивый,
[color="#c90a34"]З[/color]а горой ложится солнце спать.
[color="#c90a34"]В[/color]се заволокло туманом сивым,
[color="#c90a34"]Е[/color]сть земная в этом благодать...
[color="#c90a34"]З[/color]а рекой во мгле токует филин,
[color="#c90a34"]Д[/color]нем он среди веток тихо спал,
[color="#c90a34"]Н[/color]у а мрак с отливом темно-синим
[color="#c90a34"]О[/color]н нас, словно маг, очаровал.
[color="#c90a34"]М[/color]ы идем густой травой вдоль речки,
[color="#c90a34"]Б[/color]ерег утопает в камышах.
[color="#c90a34"]А[/color] на небе зорьки, словно свечки...
[color="#c90a34"]Р[/color]адостью наполнена душа.
[color="#c90a34"]Х[/color]оровод из ярких самоцветов,
[color="#c90a34"]А[/color] понятней - просто млечный путь...
[color="#c90a34"]Т[/color]ам встречают часто Муз поэты,
[color="#c90a34"]Е[/color]стеством свою наполнив грудь...
[color="#c90a34"]Н[/color]ебо... и светящиеся точки,
[color="#c90a34"]О[/color]чи наблюдают лоск и гладь...
[color="#c90a34"]Ч[/color]ерный шелк без разных фалд и строчек
[color="#c90a34"]И[/color]ли кров, что дарит благодать.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912173
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Експеримент пройшов невдалий,
Низький контроль безпеки.
Чорнобильські підвладні далі
У вибусі, мов в пеклі.
І дах реактора - руїна.
Ще вибух - враз пожежа.
Водою гасять люди...Спинять?
Горять графітні межі.
А викиди - радіаційні!
Південно-східний вітер
Поніс хмарину горесійну _
Забруднене повітря.
Зараження навкруг суцільне:
Радіаційність йоду
І цезій лиха, ковкий стронцій...
Людське життя в смертельних дозах.
...Пройшло уже чимало часу.
Помилка і провина,
А наслідки ЧАЕС ще плачуть,
Голосить Прип*ять й нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912153
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021
[b]В[/b]есна вже стиха входить в володіння,
[b]С[/b]відомо нам даруючи тепло,
[b]А[/b] сонце ніжно шле своє проміння,
[b]Д[/b]овершуючи квіти і стебло.
[b]У[/b] гоміні вітрів за небосхилом
[b]П[/b]ривабливо лунають голоси,
[b]О[/b]сяяна мотивами долина
[b]Ч[/b]арівно поєднала кольори.
[b]У[/b] тиші неповторній, ніби в казці,
[b]Л[/b]ояльність дивувала, як весна,
[b]А[/b] поряд утопаючи у ласці
[b]З[/b]амислилась дівчина чарівна.
[b]В[/b]еселкою привітно посміхнулась,
[b]У[/b] чарах світанкової роси,
[b]К[/b]раси рука тендітно доторкнулась,
[b]В[/b]альсуючи із дотиком весни.
[b]І[/b] не зрівнять мелодію чарівну,
[b]О[/b]світлену весняним почуттям,
[b]Л[/b]ітаючи в повітрі мелодійно
[b]А[/b]налогічно ваблячи життям.
[b]Н[/b]айкращі ноти вищої октави
[b]Ч[/b]ерез глибинні, ніжні голоси,
[b]Е[/b]моції тендітної появи
[b]Л[/b]егенько доторкались до краси
[b]І[/b] утопали в ніжності роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912170
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1iSqARheumA[/youtube]
Ось з вирію тихо летять журавлі –
Додому здалеку вертають,
З собою весняне тепло на крилі
Несуть, бо його всі чекають.
Не чути тих криків журливих з-під хмар,
Що в осінь пронизують небо,
Тож в серце із болем не ляже тягар,
Щоб душу гнітити безмежно.
Нема хвилювання за наших птахів:
Вони долетіли додому.
Пройти через що із них кожен зумів,
Не знати тепер вже нікому.
Тепер вже лиш радість, тепло і весна,
Де все зацвітає розмаєм.
В усіх журавлів клопітка йде пора:
Зростить журавлят в ріднім краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912174
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
На світанку біля ганку впали свіжі роси…
Обійняв Василь Мар’янку,
Пестить ніжно коси.
В піднебесся голуб рветься — крилами тріпоче…
Юне серце не здається,
Цілувати хоче.
На окраю біля гаю косарі співають…
Жух та жух на косовиці
Травонька лягає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912194
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
- Где Солнце спит?.. И Зорька...
Кто будит их потом?
Кто звезд насыпал столько?!
Сверкают серебром?
Откуда дует ветер?
Кто лепит шоколад?
Как пишут на газетах?
- Хочу про все узнать!..
Как делали мой мячик?
А как твой гребешок?
Смеется или плачет,
когда пищит щенок?..
А что он ест на ужин?..
А мама где его?..
Он никому не нужен?!
- Хорошенький такой!..
От детки неуемной
кружится голова...
- Что значит быть бездомным?!
Он где сегодня спал?..
Решила мама с дочкой
на лавочку присесть...
Погладила щеночка...
- Попробуй-ка не есть!
Бездомным... это плохо...
Бери щенка себе!
Смотри, какая кроха!..
Ты луч в его судьбе...
На все твои вопросы
ответы расскажу...
- Лишь... кто щеночка бросил...
понять я не смогу...
19.04.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911472
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Мені ти лист писала, люба нене,
Схилившися низенько за столом
І малювала у думках ідеї
Та солодила трепетно теплом
Як було любо бачити в задумі,
Твоє прекрасне, любляче лице
Та змінювалось радістю і сумом,
У нім вбачалось рідне та святе
Тобою милувалась щохвилини,
Як тихо неповторністю руки,
Ти, ніби вже летіла до дитини
Через тернисто встелені шляхи
Хоч не художник та моя уява,
Все малювала образ неземний,
Мені потрібна так твоя порада,
Щоби відчути справжній смак весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910870
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[i]Згадай рибацький човен на воді,
Як першим почуттям серця кричали.
Вертали ми з уловом небувалим
на хвилях із безхмарних сновидінь.
Під сонячним мазком вода дзюрчить,
Малює нам тепло бентежно-раннє,
В два голоси сміялося кохання,
До берега на веслах ідучи.
Озерно-чисті, ніби з кришталю,
Вражали очі, виткані із сині.
Під бриликом – весняне ластовиння –
Здавалось, все життя його люблю.
В’юниться сріблом у човні улов,
Тріпоче серце рідне твоє близько.
І долітають з весел теплі бризки,
Як добре, що колись таке було!
Червоний човен, капелюху в тон,
Тепер старий, без нас осиротілий.
І тільки досить часто чайка біла
Доносить нам цей підлітковий сон.[/i]
[b]На вёслах юности[/b] /рус./
Ты помнишь нашу лодку на воде?
Как первым чувством нам сердца кричали?
Шли к берегу с уловом небывалым,
И с облака стрелой Амур задел.
Любовь, казалось, о себе кричит
В два голоса, идя на шумных вёслах,
Мы так с тобой изображали взрослых,
Что улыбалось солнце сквозь лучи.
Глаза твои, как в озере вода,
На носике – любимые веснушки,
Панамку ветер сносит на макушку –
Не позабыть миг счастья никогда.
На лодке рыба блещет чешуёй,
Прохладой с вёсел долетают брызги,
Ты их встречаешь громким, диким визгом –
Но всё равно рыбачишь ты со мной.
Был красный борт твоей панамке в тон.
Теперь он стар, на берегу скучает.
А нам с тобой несёт на крыльях чайка
Наш светлый, тёплый, подростковый сон
/Надихнула картина Шеррі Валентини Дейніс, Великобританія, 1956/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910897
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Жовтий підбіл на горбочку
Оксамитову сорочку
Одягнув собі на груди,
Домальовує етюди.
Де розлогі, довгі балки,
Надпивають синь фіалки
Із небесної піали.
В них — весільні ритуали.
Світлі очі незабудок
Розгубили в росах смуток —
Голубінь іде до личка
І смарагдова травичка.
Мов ромашки білосніжні,
Анемони в лісі, ніжні,
В листі палому — прикраси,
Споглядати кожен ласий.
А медунки кольорові
Пахнуть медом у діброві —
Напувають комашину,
Звеселять в душі людину.
Золотесенькі кульбабки
Намочили в росах лапки,
Задивились на проміння
І розсипали насіння.
Освіживсь дощем барвінок —
Увібрався у відтінок
Солов’їного садочка,
З квіточок заплів віночка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910867
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M
[/youtube]
Не сумуй, наш Друже,
Бачиш - вже весна?
Запізнилась дуже,
Все ж таки прийшла.
Розіллється цвітом,
Ти ж таку чекав.
Визира десь й літо,
Та не має прав.
Думай про хороше,
У важкий свій час.
Ангел допоможе,
Добрий надасть шанс.
Поруч ми з тобою
В радості й біді.
Справишся з журбою,
З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ІДИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910880
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
В промінні сонячних заграв,
де пень стояв сутуло...
накрите ніжним шовком трав,
мале зайча... заснуло...
Нема ні лиски... ні орла...
- Страх... наче кляте путо!..
Солодка тиша обняла...
дозволила заснути...
Приснилась матінка йому!..
Теплесенька... ласкава...
- Та раптом... злякано... в диму...
миленька закричала!
Прокинулось мале дитя...
(Спасала рідна мати...
бо на кону його життя...)
Й не вдасться вже поспати...
Жахливе полум’я навкруг...
Сірник в траву хтось кинув...
Став пеклом рай!.. Зайнявся луг...
- Біжить з вогню дитина!..
Душа тріпоче у вогні!..
Нема й ковтка повітря...
Він в справжнім пеклі... у імлі...
- То долечки палітра...
Спаслось мале!.. Хоч боляче...
Душа ще жити варта...
Ще джерело життя тече...
- А що чекає завтра?..
12.04.2021 р.
Фото з інету.
Путо
Нашел поляну зайка – рай!
Совсем врагов не слышно...
- Душа, спокойно засыпай
в местечке живописном!..
Где лучик стелет свой рукав,
где пень стоял сутулый,
укрывшись нежным шелком трав,
уснула крохотуля...
Приснилась матушка ему...
с теплом невероятным!..
- Вдруг закричала вся в дыму!..
Душил тот дым нещадно...
Малыш проснулся... Все в огне!
Поджег траву прохожий...
Стал адом рай!.. Все в пелене...
Огонь залез под кожу...
Хотя бы воздуха глоток!
Душа трепещет в зное...
Кипит по венам кроток...
- Но зайка стал сильнее!
Рванул сквозь пламя... черный дым!..
Хоть тельце все в ожогах...
Зайчонок бегом волевым
с судьбы убрал жестокость...
Спас сам себя!.. Нашел ведь путь...
где травушка... нет жара...
На спинке раны заживут...
но только... – Что ждет завтра?..
12.04.2021 р.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910857
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]
Веде омріяна дорога,
Та на шляху не заблукай.
Згадай усі перестороги,
І лиш омріяну шукай.
Здолай вітри, дощі, тривоги.
Не йди до цілі навпростець,
Лиш так дійдеш до перемоги.
Не увірветься хай терпець.
Навколо снігу кучугури,
Тобі так важко вже іти.
Але ж ти сильна, вір, натура,
Ти доберешся до мети.
Не плач, а смійся у дорозі,
Повітря глибше тут вдихни.
Ти все здолаєш, бо ти в змозі,
Сльозу непрохану змахни.
І ти уже на півдорозі,
Упав, стомився... не біда!
Лиш тільки крок і вже невдовзі,
Твоя упевнена хода...
Яке воно людське те щастя?
Мабуть, у кожного своє.
І досягнути тому вдасться,
Хто в нього вірить - воно жде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907925
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Коли щось маєш, то сприймаєш
Ти як належне в цім житті,
Живеш собі й не помічаєш,
Що не все вічне на землі.
Живеш собі і не цінуєш
Ту кожну мить свого життя,
Даремно звичний час марнуєш
Й хвилини радості буття.
Сьогодні ліньки й відкладаєш
На завтра справи, й так бува,
Що завтра, навіть забуваєш,
Всі недомовлені слова.
А завтра може й не настати,
Бо не все вічне на землі.
Дано від Бога нам втрачати
Ті миті звичні і прості.
Коли втрачаєш – розумієш,
Що вже назад не повернеш,
Що теплим словом не зігрієш,
Й в минуле стежку не знайдеш.
Цінуй сьогодні все, що маєш
І днем сьогоднішнім живи,
Та дякуй Богу, що ще можеш
Сказати ти комусь «прости».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907937
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Я стояла край дороги...
Плач ховала віхола...
- Далі йти не можуть ноги...
Забуваю дихати...
Таточка везуть додому!
Провести в останній путь...
Що ж дісталось золотому?!
Звідки бідоньки пливуть?..
Думи ранять... - Був здоровим!..
Біль який забрав життя?!!
Як же житиму без нього?..
Без його серцебиття...
Розірвала навпіл доля...
Мій рідненький... Мій маяк!..
- Зможу витримати горе?!
Зустріч витримати як?..
Що там далі?.. Невідомо...
Нащо всіх туди зовуть?!
- Їде таточко додому...
їде в свій останній путь...
Не потрібна ця розлука!..
Може є другі світи...
- Хай би взяв мене за руку...
вдвох би матінку знайшли...
Я стояла край дороги...
Плач ховала віхола...
13.03.2021 г.
Фото з інету.
Років багато вже пройшло, а болить так само...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907883
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 14.03.2021
[i] Є Свята в в нашому житті, котрі не можна
не відмічати. Недарма ж вони мають корінь
"свят-", спільний зі словом "СВЯТІСТЬ"!
Одними серед таких Свят є Шевченківські дні:
9-те та 10-те Березня! Останнє пам'ятне ще
й тим, що цьогоріч воно є 160-ю річницею
пам'яті нашого поета, пророка, апостола. [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
[i] І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся: чому не йде
Апостол правди і науки?!
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#78096f"]Ми – напрочуд сором’язлива раса…
Не по собі нам – все бо в нас своє:
земля і надра, дух і мова наша.
Сусідка ж з нас кровицю жадно п’є.
Як втамувати люті апетити,
що має хижий, хтивий людоїд?
Допоки вже наш люд в крові топити
І кидати у вир нелюдських бід?
Ключі до рішень – в помислах Тараса:
його Кобзар – до волі й сили код,
дороговказ на міжнародній трасі
від власних й імпортованих негод!
Нехай наш меч Тарасом освятиться,
наш крицевий, твердий каральний меч!
Без просу не піду в твою світлицю,
то ж поважай і ти мою картеч!
Моя душа геть гнівом вибухає
і вибухне тротилом ще не раз,
якщо урвеш священний шлях до раю…
Бо в мене є апостол – мій Тарас!
Шануймо ж, гей, месію і пророка!
Прислухаймось до меседжів його –
Й ростиме правда й мудрість рік за роком
в очах людей!
І – в чорта самого̀![/color][/b]
7 березн 2021 р.
© Олеса Удайко
______________
На світлинах з інтернету. - недавні сліди вандалізму
"славних прадідів великих правнуків поганих"щодо
нашого месії, апостола, пророка Тараса Шевченка...- [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Ще говорили, але обережно,
Себе труїли так бентежно.
Скривалась правда, кинута за ґрати,
Забракло слів, щоб щось сказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907775
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Здається ти холостяк до нутра кісток,
З красунями ти зачав не один роман.
Деякі не можуть відійти від душі ран,
Важкий ти подругам до шлюбу місток.
Мамуня зачекалась від тебе невісток,
Не імпонує мамі твоїй холостяка стан.
Здається ти холостяк до нутра кісток,
З красунями ти зачав не один роман.
Кохання твого падав не один листок,
Годинник цокає хоч ти серцем титан.
Облиш же холостяцьких ігор дурман,
Смакуй свого щастя сімейний ковток.
Здається ти холостяк до нутра кісток.
(Рондель)
19 січня 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907712
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
А ти прийдеш, коли зовсім не жду
І синь небесну вкриють ніжно хмари,
Як світ побачить ранішню росу,
Накинувши в життя душевні чари
Впаде листок, забутий на гілках,
Останній, що лишивсь тобі на згадку,
А ти полинеш думкою в літа,
Згадавши неповторно милу казку
Війнуть зворушно миті дорогі,
Торкнуть чутливо ніжністю своєю
І зрозумієш, що на всій землі -
Була завжди я тільки лиш твоєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907706
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.
Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.
Для чого ці в душі німі дебати?
Багаття не розпалиш після довгих злив.
Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
І не шукай тепер торішнього мотив.
Я іскра не твоя. Даремний виклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Біснуються у березні завії
На кришталевій крапельці тепла,
А небо лебедіє й журавліє,
Бо вже весна. Весна.
Вона ступає обережно краєм,
До річок закликає береги,
Уверх піднятись просить шовкограїв—
А їм не до снаги.
Не втямить: сновидіння це чи прокид.
І первоцвітами не пахне сніг…
Відчуло сонячне проміння докір
Й заластилось до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Загадаю я бажання,
Милі мрії, сподівання,
Миті, що життя дарує -
Знову казка нас милує
Дивні, гарні наші долі,
Сніг іскриться, ніби зорі,
Сміло сипляться сніжинки,
Як привабливі перлинки
Закружляв світ в водевілі,
Рухи ніжні та умілі,
Всі радіють, що за чари
Нас в таночку закружляли?
Підійнявся сміло вітер,
Закружляв мінор у вітах,
А сніжинки, ніби феї,
Покривають всі алеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907617
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли,
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі,
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів –
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі:
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907584
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RRBSmQhStAE[/youtube]
Розтав вже лід, зажебоніла річка,
Хвильки веселі подалися в нікуди.
Весну чекає молода смерічка,
Зими пропали вже тепер й сліди.
І потекли струмки, розбуджені весною,
Спросоння не повірили в тепло,
І жваво розмовляли між собою.
Це сонячне проміння припекло.
Тут горобців злетіла ціла зграя,
Давно вони чекали банний день.
І радість цих пташок була безкрая,
Бо про весну таку думки лишень.
І знову погляд кинула на річку,
Листок торішній он кудись пливе.
Ніхто не прочитає того змісту,
З запізненням цей лист комусь несе.
Пройшов вже час, але його ж чекали,
Та винувата в цім була зима.
Вона цей лист старанно приховала,
Спішить, мабуть, листок цей задарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907639
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Журавлі, журавлі, ви повірте мені,
Я від дому тепер так далеко.
Мої рідні місця бачу лише у сні,
Де гніздяться на хатах лелеки.
Журавлі, журавлі, дивні птахи мої,
Ви літали в далекі дороги.
Розкажіте, співають, чи там солов'ї?
Де батьки мої й рідні пороги.
Журавлі, журавлі, прокурличте мені,
Уявити, що я в ріднім краї.
Не дивуйтесь, що маю я очі сумні,
Поселились у душу печалі.
Журавлі, журавлі, ви повірте мені,
Що я сильний і відстань здолаю.
Прикипів я всім серцем до свої землі,
Жить не в змозі без рідного краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907681
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Літо бабине казкове!
Наплело мережива...
Заплело усю діброву...
- Неймовірні там дива!..
У повітрі присмак м’яти
та легесенька блакить...
Хмари – папірці пом’яті...
уляглись під береги...
А в берізоньки кленове
листя ковдрою лежить!..
Клен закоханий шле знову
стос листівок... – Ніжна мить!..
Спів пташиний чути з лісу...
- Неповторний їх вокал!..
Там і казка... там і пісня...
Щем під шкіру заповзав...
З прохолодною росою
п’ю малинову зорю...
- Лиш з цією стороною
відчуваюсь, як в раю!..
Знаю, є на світі чари...
Хай підтримають надій!..
- Я під берегом у хмари
покладу сердешних мрій...
14.03.2021 р.
Фото з інету.
Утро раннее
Бабье лето кружева
рассыпает по дубраве...
Дым пушистых покрывал
ветер весело дырявил...
Мятный воздух с бирюзою...
- Льется небо свысока!..
А на речке под вербою
утонули облака...
Под березой лист кленовый...
Осень... старый почтальон...
Письмеца летят с любовью...
потому что клен... влюблен...
С самых дальних перелесков
слышен птичий разговор...
- Там и сказки... там и песни...
и церковный перезвон...
Пью с прохладною росою
золотистую зарю!..
- Здесь лишь душу я открою!..
Здесь судьбу благодарю...
Запущу с мечтой кораблик
в облака среди волны...
Утро раннее... Озябла...
- Мысли... ветром сметены...
11.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907608
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Забралось чувство под ребро...
и ранит бесконечно...
Я улыбнусь ему порой...
- Коснусь любви сердечной...
А он не смог меня понять!..
Не знал моих желаний...
- Вернуть лишь я хотела вспять
горячий пыл свиданий!..
Чтоб пить волшебный блеск Луны
сквозь стоны поцелуев...
Где вокруг нас... лишь соловьи...
поют, сердца волнуя...
Где звезд волшебных фонари
присыпаны мечтами...
А мы парим... - Да, мы – парим!
Мы в сказке с чудесами...
Он не хотел меня понять...
Не плел из слов мне кружев...
- Лишь я могу, сквозь много дат,
шептать... как он мне нужен!..
Лишь я во сне ищу ладонь...
Ищу тепла частицу...
- Найду его!!! Но то... лишь сон...
Ничто не повторится...
Забралось чувство под ребро...
и ранит бесконечно...
- Я улыбнусь ему порой...
коснусь любви сердечной...
10.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907582
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Немов весілля надворі,
Набули промені веселки.
Он красень Сонце угорі,
а свіжість пахне медом зранку.
Весна! Весна...! Кричать хлоп’ята,
Музики втяли гопака.
Летять метелики на свято…
Привело шляхом чумака.
Воли сопуть неначе п’яні,
З Тавриди cніжним степом йшли.
Мішки на возах полотняні…
Не видко й сліду від зими.
Іванко грає на цимбалах,
Василько грає на дуді,
На тин посіли сірі гави —
Шпаки підтьохкують весні.
Танцює шлях, танцює панство,
Старі танцюють та малі,
Все українське щире братство,
На цій освяченій землі!
Село ожило — загуділо,
Неначе світ у дивнім сні.
Радіє мила Україна,
Як все радіє навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907530
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
С глухой покорностью...
с потухшими свечами...
бежим над пропастью!..
- Ее искали сами...
Спешим... Не видим явь...
- Не чувствуем друг друга!..
И каждый был неправ,
коль встретилась разлука...
Теперь болит душа!..
Пролистывает нежность...
- Надеждою дыша,
желает жизни прежней...
Но небо дождиком
закрыло вход и выход...
И боль истошная
шумит под сердцем лихо...
Исчезло прошлое...
мечты весенние...
- Любовь отброшена...
двумя влюбленными...
С глухой покорностью...
4.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906873
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Мов цвіт лобелії, небесна синь
Вдивляється у шумовиння біло-пінне.
Невтомний моря бірюзовий плин.
І хвиль дзвінка лунає знову чиста пісня.
Про що співає море повсякчас?
Про парашути хмар, про світло сонцекола,
Про шторм, прибій і катастрофи бас.
Кипить його безмежна і розкішна воля.
Про хор чаїний, острови примар,
Про втрати, знахідки, скарби, пісок і вічність.
І про маяк, і свіжості азарт,
І силу громовиць - кардіограмне віче.
А естрагонні пахощі навкруг -
Стихії бірюзової стрімка звабливість.
І бриз, і обрію далекий пруг...
Ця пісня моря таємнича і мінлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
[i]Вже березень… та сиплеться до ніг
Білявий красень впевнений і впертий.
Танок сніжинок в срібній круговерті –
Останній козир в рукаві зберіг.
Розлогий дуб – могутній восьминіг,
Всміхається красі такій відверто.
В розкішнім сріблі чистий, незатертий
Блищить коштовним сяйвом вранці сніг.
На землю тільки, стомлений, приліг,
Щоб відпочити з вранішніх концертів –
Й розтанув… залишивши на мольберті
Чуттєву згадку про весняний сніг.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906515
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M
[/youtube]
Я чую кроки обережні,
Іде омріяна весна.
Вона на вигляд так поважна,
Та поки що не запашна.
Іще не стала до роботи,
Лиш оглядає все навкруг.
Зиму ще треба побороти,
Он знов наслала завірюх.
Літають стомлені сніжинки,
Ледь досягають до землі.
Вони так хочуть вже спочинку,
Літать не звикли у теплі.
Розправлять крила неохоче,
Що толку з них - уже ж весна.
Чому це вітер з них регоче?
Та їх примушує зима.
І сміх, і гріх, вони це знають,
На землю ляжуть відпочить.
Тайком на зиму споглядають:
Невже вона в цей час вже спить?
Весна присіла до престолу,
Чи щось робити пора вже?
Роботи повно, усе голе.
Не варто їй спішить іще...
___________________________-
Мої любі Друзі і Читачі! Бажаю ВАМ
щасливої ВЕСНИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906488
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
В такі холодні темні ночі,
Коли завія плаче за вікном.
Не хочуть спати чомусь очі.
Невже лякає вітролом?
Та ні! Причина тут не в цьому,
Думки рояться раз - по - раз.
Вночі не знають вони втоми,
Приходять в гості в такий час.
І не тому, щоб випить чаю,
Щоб заспокоїлась душа.
Мене для іншого шукають,
Це не для них - мене втішать.
Мене знайдуть вони без втоми,
Щоб більше болю завдавать.
Бо не змогла поставить коми,
За це все будуть нарікать.
Де заховатись, куди дітись?
Ось знову стукають в вікно.
На цей раз, може, порадіти?
А ранок вже цвіте давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905110
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Осінь - пора до відльоту птахів... Їх ждуть маршрути в небесах.
За горами, лісами й морями теплий дім шукати мусять.
...Різав мороз лице, ранковий ставок остигає на очах.
Задихалась остання жива вода у морозному диму.
Злий туман завис там, де красувались великі білі птахи.
Лебеді не хотіли відлітати, кидати рідні місця.
Крилами розбивали лід, поки в ньому була м*яка хибкість,
Не давали зникнути воді. ...Щедро палахтіли їх серця.
В перші часи птиця, наче перемагала, і лід відступав.
Приклика увагу, лебеді плавали, але мороз брав верх.
Завмирає в диму вода та скляніє, інших шансів не мав.
...Птиці відлітали вночі. Звісно, голос голосу озветься!
До весни вони нам залишили лебедину пісню.
Та до мене долітає ледве чутний прощальний перегук.
Я шукаю очима по всьому небосхилу. Вирій був над лісом.
Дружньо летять птахи сумним трикутником - ключем далеких мук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905130
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
МОЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(Надруковано у літературному альманасі)
Це було десь у 1977 році.
Перебуваючи в Києві на курсах підвищення кваліфікації, вечорами я поспішала до театрів, подивитися спектаклі саме там, в тих храмах культури, де вони народжувалися, де уже біля гардеробної витає неповторний аромат театру, сцени, декорацій...
Ось так, скажу відверто - зовсім випадково, у драмтеатрі ім. Лесі Українки поталанило мені побачити спектакль “Сподіватися” - про життєвий шлях Лариси Косач — в майбутньому Лесі Українки.
Її роль виконували відразу три актриси: дві уже добре знані глядачами — Ада Роговцева і Валерія Заклунна, а третя — ще зовсім маленька, п'ятирічна дівчинка, донька Ади Роговцевої Катя Степанкова. Вона грала дев'ятирічну Ларису Косач.
Пройшло багато років, з пам'яті стерлося чимало, але перед внутрішнім зором постає сцена, жінка в інвалідському візочку і приголомшливе величчю враження, яке так хочеться передати у віршованих рядочках...
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА
Київ. Осінь. Роки' сімдесяті,
Ми на курсах тут, з Кременчука,
Нам з колегою випало щастя:
В “Драмтеатр Лесі” є два квитка.
Дощ періщить, і хочеться спати,
Ще й болить голова, на біду,
Дивна п'єса якась, “Сподіватись”,
... Все ж, пігулочку випивши, йду.
Жаль, місця наші аж на балконі,
Мо', в партер хтось не прийде? Аби!
Та хоч дощ, зал “під зав'язку” повен
Тож балкон, перший ряд. Йдем туди...
І, забувши про дощ, і про болі,
Мов крізь терни, із Лесею вдвох,
Йшла по стежці, що вишила доля,
Не в театрі — в житті — до зірок!
СПОДІВАТИСЯ...
(МОЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА)
В декораціях - болю відлуння,
Гасне світло. Зал нишкне за мить...
... В інвалідськім візочку Заклунна -
Тілом зболена жінка сидить.
Під оглушливий гуркіт овацій,
Ада Роговцева — мрій політ!
Виринає з тенет декорацій.
З нею донька, п'яти-шести літ.
Три актриси, три суті — в єдиній.
Ада — світла, яскрава, стрімка,
Донька Ади — то Леся-дитина,
А Валерія — доля важка.
І витає на сцені крилата
Клятва духа незламного: - НІ!
Не піддамся хворобі триклятій,
Квіти сіятиму навесні!
О, Поезіє! Ніжність і сила,
Жар душі, перелитий в рядки:
Горе, сум, мить любові щаслива —
Відізвуться і через віки!
*******************************
Промайнули літа безупинні
в потрясіннях, кривавих штормах,
Революції, голод і війни,
Ні царів, ні Союзу — нема!
Та дзвенять крізь віддалену Вічність
Гімном мужності Лесі слова!
Ті пророчі слова поетичні
не вмирають.
Їх Час не змива.
Знову й знову під гуркіт овацій
Клятва Лесі зове в Майбуття:
“Без надії — таки сподіватись!”
Будувати достойне життя!
04.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905151
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Ты поссорилась с любимым...
Не нужна ему совсем...
Он теперь проходит мимо...
Он разрушил Ваш эдем...
- Он плохой!.. Ты это знаешь...
Не души себя тоской!..
Вытри щечки со слезами...
Отвернись! Забудь его...
Пусть сгорят в душе архивы!
Посмотри на все, шутя...
- Бог, чтоб ты была счастливой,
подарил тебе... дитя!..
Не ему!.. Тебе - ребенка!
Достучалась до небес...
- Позабудь-ка об аборте!..
Береги, что есть в судьбе...
Времени пройдет немножко...
- Девочки... иль мальчика...
будешь чувствовать в ладошке...
маленькие пальчики!..
Назовет ребенок ,,мамой,,!..
Доброй... ласковой... родной...
милой... нежной... самой-самой!!!
Будет маленький... лишь твой...
Больше всех тебя полюбит!..
Это будет солнца свет!..
- Ты не будешь душегубом!!!
Кто придумал этот бред?!
А однажды... будет зритель
средь зеленых покрывал...
- Ненаглядный Вас увидит!..
И поймет... что’ потерял...
Он присесть захочет рядом...
тронет прошлого тепло...
Ты... – Чужой, - прошепчешь, - дядя!
И с ребеночком... уйдешь...
Знаю точно, время лечит...
и у каждого свой крест...
Повторяю бесконечно:
- Береги того, кто есть...
17.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905155
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Цивілізацією розбещена, зіпсована людина.
Чомусь поступився народ природними своїми правами
Цій горстці злочинців, групі маючих силу грошей і нині,
Нечесно здобувши весь капітал. І тепер керують нами...
Хіба збагне та істота, в якої жадібність немає дна.
Крадіть, але знайте, що в кінці приходе смерть та правосуддя...
Розумне влаштування миру бачу: не ідея керівна
І судова сфера - обслуговування галузь... Правда суща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905012
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Я повертаюсь знову в весни,
Ваші співаючи пісні,
І знову почуття воскресли,
Не дають спокою мені.
Співаю пісню, серце в"яне,
І рветься в небо ніби птах,
Таке освідчення в коханні,
Бува, хіба що у віршах.
Але коли душа співає,
І пишуться такі пісні,
Мабуть, це серденько кохає,
Здається так чомусь мені.
Нехай кохання Ваше пізнє,
Чарує Вас, вночі і вдень,
Нехай воно дзвенить мов пісня,
А ми співатимем пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904998
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Хай порозмовляє з світом вітер,
В різних своїх проявах краси,
Зачерпне на згадку ніжне літо
І пожовклі трепетні листки
Хай порозмовляє із садами
Де п'янять плодами восени,
Ніжно поспілкується з квітками,
Що лишають ніжності краси
Згодом полетить де небосхили
Та захопить згадку у весни
І зупине погляд у долині
Та напише подихом рядки
Хай порозмовляє з світом вітер,
У зимову казку поведе
Та ми не забудемо про літо,
Хай у душах наших поживе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904972
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Осенние деньки
царапались дождями...
Мы стали далеки...
Мы стали вдруг... друзьями...
Любовь прошла, как ночь...
Луна исчезла... звезды...
Мы разбежались прочь...
У каждого свой остров...
Но только без тепла...
Без ласковых ладоней...
- Мы страсть сожгли дотла!..
Мы больше не влюбленны...
Осыпалась листва...
Что было... стало пылью...
Под сердцем кружева
застелены полынью...
Мы стали далеки...
Вдруг стали мы... друзьями...
И наперегонки
туда... где путь с камнями...
Осенние деньки
царапались дождями...
16.02.2021 г.
Художник Слободан Трпевски. Картина ,,Идиллия,,.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904996
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Осень... Греюсь у камина...
Мысли льются ручейком...
Под окном горит рябина...
жжет сердечко мне огнем...
Потерялся мой любимый...
- Чтоб дышать, мне нужен он!..
Рву сердечко всею силой!..
Быть хочу его цветком...
Пел мне песни на гитаре...
Зацепились под ребром...
- Он судьбою мне подарен!
Так хочу его тепло!..
На крыльце прохладный ветер...
отобрал клочки надежд...
Угасал ноябрьский вечер
средь законченных бесед...
Был единственным мужчина...
но забыл дорогу в дом...
И горит моя рябина...
- Будто плачет под окном...
15.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904935
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Чому поїхав в далечінь,
Лишив на серці тільки тінь,
Слова розкидані по світу,
Як ніби сад, опавшим квітом?
Чи лист осінній розтріпався,
Який із осінню прощався,
Чи фарби втратила світлина,
Що зберігала вся родина?
Чому поїхав в далечінь,
У неприємну моросінь
І почуття забрав з собою,
Залишив серце із журбою?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904723
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2HD64KpzEc
[/youtube]
Люби мене різною, як квіточку ніжно,
Люби в тепле літо, зимою, як сніжно.
Як сонце рум"яне, як трави духм"яні,
Щоб ми від кохання були, ніби п"яні.
Як дощик весняний, що пахне грозою,
Тримай мене міцно своєю рукою.
Хай місця не буде зимовим завіям,
Не зрадь лиш найкращим рожевим ти мріям.
Люби, коли плачу гіркою сльозою,
Зітри ти сльозинки своєю щокою.
В обіймах своїх заспокій мою душу,
Та вірність тобі ( ти повір) не нарушу.
Живе хай Любов ця - на зло всім вітрам,
Дарована Богом, призначена нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904748
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Відчула лебедя крило,
Його турботу, чемність, ніжність,
Незвичну ласку, дивовижність
І внутрішньо-близьке тепло.
Він доторкнувся і до вух —
Так делікатно та чуттєво —
Пішла реакція миттєво,
Неначе в нас єдиний дух.
Не відірватися від мрій —
Заворожила і постава.
Йому б лебідкою я стала…
Насправді, то був Янгол мій! 12/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904659
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2021
Тобі красивих слів не бракувало, почула ти їх досить за роки,
Та я б хотів щоб ти почула, слова найбільшої ваги.
Не "я люблю..." чи "ти потрібна...", в стосунках цього вдосталь є завжди,
Почути маєш ти, єдина, - Тебе я буду берегти!
Не про́йдусь я твоїми почуттями, у складнощів глухі кути не зажену,
Не відвернусь коли ти ждеш підтримки - обіймами тебе я обгорну!
Про все що в думці, вислухаю щиро, холодний розум мій на тво́їй стороні,
Тож викликам черговим долі - є досить представлятись в однині.
Ти потребуєш буть в безпеці, шукаєш захист від проблем,
Перед тобою стану я стіною, котру не про́йде жоден із гидких нікчем.
Бо ж бережуть лиш найдорожче, лиш те, чому нема ціни,
І жодних сумнівів немає, моїм безцінним найдорожчим стала Ти!
Я би хотів, тобі одній це сам сказати,
Тримаючи за руку, ніжно в очі промовляти,
Та це є ті слова, які лиш тільки раз говорять,
І я, це все, уже колись,.. комусь,.. сказав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898707
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 13.02.2021
[b][i]Я ЗГАДУЮ ВЕСНУ ВЕСЕЛУ Й ЧАРІВНУ,
ЯК Я ПЛЕЛА З ТРАВ КОСУ ЗЕЛЕНУ, ЗАПАШНУ,
ЇЇ, ТАКИЙ БУЗКОВИЙ АРОМАТНИЙ КВІТ
І БАРВИСТИХ МЕТЕЛИКІВ НА ТОЙ ЗАПАХ ЗЛІТ!
А МИ ЗАКОХАНІ Й ТАКІ ЩЕ МОЛОДІ,
ЦІЛУВАЛИСЯ В ТІЙ ЇЇ БУЗКОВІЙ ІМЛІ,
ДУРМАН КОХАННЯ НАД НАМИ ВІТАВ, ЛІТАВ,
У ТАНЦІ ДИВНОМУ КРУЖЛЯВ І НАС ЗАКРУЖЛЯВ...
У НЕБЕСНОМУ ВИХОРІ ВЕСНЯНИХ ЧАР,
МИ ПОКЛАЛИ ТОДІ ВСЕ НА КОХАННЯ ВІВТАР,
ПІД МЕЛОДІЮ СОЛОВ'ЇНИХ СЕРЕНАД
НАС ПОГЛИНУЛА БЕЗОДНЯ ВСІХ ЇЇ ПРИНАД...
ЗНОВУ МРІЮ ПРО МАРЕВО ТЕ ЧАРІВНЕ,
ТАКЕ БУРХЛИВЕ, ПРИСТРАСНЕ ВАНІЛЬНО ХМІЛЬНЕ....
МОЖЛИВО З ПЕРЦЕМ АЛЕ ЗОВСІМ НЕ ГІРКЕ,
З АБРИКОСОВИМ ФЛЕРОМ І НІЖНО ОСЯЙНЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902959
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 13.02.2021
Ми із кумом у запої вже три дні,
Наливаю куму я, а кум мені,
Раптом кум мені гукає:"Подивись,
А звідки це рогачі оці взялись?"
Я подумав, що кум "білочку" впіймав,
Я давно цю слабину у кума знав,
Коли глянув, Боже милий, оце жах,
Стоїть теща і трима рогач в руках.
Ну все, думаю, голубчику, допивсь,
То на кума, то на тещу подививсь,
Рогачем таким торохне і нема,
Молю Бога, швидше щоб прийшла кума,
Ми ж з кумою, як не як, якась рідня,
Виручала у житті мене вона,
Я за це кумі купальника купив,
Навіть мірить до ставка її водив,
Я рішив відразу тещу задобрить,
Став молитись, обіцяв покинуть пить,
І...проснувся, хоч від страху чуть не вмер,
На село, один неп"ющий я тепер.
Всі дивуються в селі,ото дива,
Як це в мене і твереза голова,
Див немає, вже наука довела,
Це рогачотерапія помогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904575
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Життя гайне мов холод від тепла
Торкне мене а потім жди розлуку
Мені б твого повітря без вина
І щоби разом взятися за руку
Бо що ж душі? Замерзне від жалю
Без теплоти без дотиків коханих
Я просто хочу.. я тебе люблю...
Я хочу бути в променях останніх....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904587
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.
Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.
Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.
Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.
То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...
І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.
В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.
Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Лютнева ніч на роздуми наводить.
Затишшя - мов від скуки втеча.
Скувало льодом ті кохання води,
І ліпить сніг в вікно хуртеча.
А як же ми купались у любові!
Чому лишилась порожнеча?
Дзвенить лиш інеєм гілля вербове,
В кімнаті віє щось чернече.
Розбіглися стежини сантиментів.
Зима доклала всі зусилля?
Невже ті зустрічі слабкі фрагменти?
І спогадів примерзла хвиля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Вже сонечко частіше в нас гостює
Природу до весни воно готує:
Рослини, звірів і завбачливих людей –
Ніщо вже не сховається й ніде.
Коли ж повернуться у край у рідний птахи,
Прокинуться від довгих снів комахи,
Проснуться річка й матінка-земля,
Це душу кожному собою звеселя.
І здасться всім життя буденне кращим,
Бо ніколи питать: живемо нащо;
Адже народжуються світлі почуття
Один до одного і навіть до буття.
Така природи суть воістину велична,
І щовесни вона для нас і всього звична,
Й здається, що немає кращої пори
Для нас, дорослих, і для дітвори.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904527
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
В промозглой тьме
брел человек с мечтою...
Под сердцем хмель...
и спорил сам с собою...
Взгляд в облаках...
Рвал веру злобный ветер...
Пульс у виска...
- Как тяжко жить на свете!..
Его камзол -
бязь ярких звезд с Луною!..
Один он шел
бесплодною землею...
Чащобами
тащил мечту безумец...
- Рев пропастью!..
Как будто кто-то умер...
Как зверь скулил
над долею ненастной!..
- Нет больше сил
искать былое счастье!
Берег клочок
израненной душою...
- Дней прошлых шелк...
пропитанный слезою...
Его алтарь
тащил с собой повсюду...
Под сердцем гарь...
- Разлука... вечной будет...
* * *
Шел человек...
и мыслью плоть царапал...
- Не уберег
любовь... душа в заплатах...
12.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904547
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Сміливий вітер схилами співав
Траві шовковій тиху серенаду.
Крутилась від кохання голова
У чебрецево-дивних ароматах.
Стелилась в ноги шовком ковила,
Грав вітер теплий із її волоссям.
І раптом пісня інша ожила –
Дівоче, ніжне світом полилося.
Клубком звернувся в сірі типчаки,
Розтанув в насолоді чуйний вітер.
Про щось народне голос вів дзвінкий,
Лунав над схилом тембр той колоритний.
Здавалось, пісню журавлі несуть,
Душа жіноча щось благала небо.
Прислухайсь: український степ красу
В дуеті з вітром донесе й до тебе…
Автор: Білоозерянська Чайка
/ Надихнуло чудове фото Андрія Любарського «Ходосівські схили.» с.Ходосівка, Київщина./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904549
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
[b]М[/b]ені сьогодні сон наснився дивний,
[b]О[/b]голені дерева вже в квіту,
[b]Р[/b]омантикою ранок так чарівний
[b]О[/b]співує небачену красу.
[b]З[/b]агадка неповторна у природи
[b]У[/b]спішно розмальовує життя,
[b]М[/b]елодія, відлуння, переходи
[b]І[/b] все сприймає радісно душа.
[b]Л[/b]атаття на водоймищах чарує,
[b]О[/b]х, як прекрасне все-таки життя,
[b]Р[/b]оса на листі звабливо милує,
[b]О[/b]сяяна в промінні почуття.
[b]З[/b]амислилася трішки на хвилину,
[b]Ф[/b]антазія довершує весь стан,
[b]А[/b] поряд у замріяній долині
[b]Р[/b]ічки вкриває звабливий туман.
[b]Б[/b]айдарки потихеньку пропливають,
[b]О[/b]крилені лебідки на воді
[b]В[/b]ітаються обіймами - зникають
[b]У[/b] зарослях водоймищ в тишині.
[b]В[/b]есна з зимою мило поєднались,
[b]А[/b] завжди суперечки в них були,
[b]В[/b]ійнувши вітерцем вже залишались
[b]В[/b]агомості відчутні і смаки.
[b]І[/b] сон так непомітно розчинився,
[b]К[/b]оли ранкова стишилась хода,
[b]Н[/b]акидку із сніжиночок створивши,
[b]О[/b]х, як малює чарами зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904563
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
У сподіванні, я поруч з тобою,
Що ти, зігрієш, хоч надворі мороз,
Твій погляд теплий, як сонце весною,
Як цей букет, досить звабливих мімоз.
Що дарував, як посланець кохання,
Так несподівано сполохав серце,
Віщала щастя, нам зіронька рання,
Ти ж намагався стримать хвилювання.
Я пам`ятаю, білосніжну зиму,
Що залишили, давно за плечима,
Ти витирав непрохану сльозину,
Одній побути, знав була причина.
Ясні зірки, скрип снігу під ногами,
Уповні місяць… шепіт про кохання,
Та час летів, відстань лягла між нами,
В душі таїла сум і сподівання.
В морозний вечір - вітер ятрив душу,
Ти обіймав жадав мене зігріти,
Втішав,- Пробач та я їхати мушу,
Адже дав слово, його не порушу.
Я почекаю, як ота калина,
Нині під снігом, у білій вуалі,
І також вкрита вузенька стежина,
Вітер здіймався… порошив печалі.
У метушні, позирну, що за вікном?
Лапатий сніг - підкрався, як цей спогад,
Земля прикрашена сріблястим вінком,
І мій коханий - ти зі мною поряд.
13.02.2021р
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904577
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Чи існує у світі, щось об*єктивно правильне,
Незалежне від суджень, висновків й уявлень людей?
Правильність залежить від культури та норм прагнення.
І майбутнє наше все у нім, бо немає ідей...
Визнаємо: життя в Україні сьогодні складне...
Ми не впевнені в правильності усіх своїх рішень.
Неможливо передбачити все. Хлюпоче сумне.
Батьківщину знедолену знову принизили скрізь.
Та знеславили народ. ...Виплив місяць нелюдимим.
Влади рішення не відповідають жодним нормам,
Ні духовним, ні моральним. І щось було правдивим?
Повноправний день новий - депутат спішить до ночви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904532
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
хай старість нікого в житті не лякає,
свій вік поважайте і навіть любіть,
не старять вас зморшки,вони прикрашають,
частіш посміхайтесь, здорові живіть.
посмішки щирі сильніші за ліки,
а ваші роки найцінніший це клад,
отож насолоджуйтесь ви своїм віком
і тільки з любов'ю дивіться назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904540
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Вже сонце хилиться до обрію поволі...
За день втомилося,лягає спочивать.
Вітер притих , вже не гуляє в полі,
І трави прохолодою бринять.
Он захід неба ,аж зарум'янився,
Барвами міниться , виграє...
В дзеркало ставочка задивився,
Де срібна хвиля чари роздає.
В очеретах промінчик загубився,
Голубить вербу , що схилилась до води
Палає захід ,наче запалився...
Кумкають жаби на усі лади.
А у селі так пахне прохолода,
Бо сонечко в колисочку лягло.
Від спеки дня звільнилася природа...
Вже літній вечір розпустив крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904278
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Ползет под ребра дымкою
проснувшийся рассвет...
Всю ночь была в обнимку я
с любимым!.. – Жаль, во сне...
Вдвоем считали звездочки
в неведомых мирах...
Одной судьбою-лодочкой
парили в облаках...
Вдруг рассвело... забрезжило
туманностью густой...
Исчезла сказка нежная...
а с ней... любимый мой...
Сквозь занавески лучиком
рассеялся мой сон...
А милый этим утречком...
в другую был влюблен...
Душа накрылась буднями...
Прохлада там... озноб...
печаль за счастьем лютая...
соленых слез потоп...
10.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904308
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Такої шкоди, як самим собі,
Не зміг би ворог навіть нам завдати
Тепер в такій прострації, ганьбі,
Що рейвах той, не сила споглядати.
Все розумію… Та питаю як?
Куди поділись розум і свідомість?
Бажання мати все і на дурняк,
Нічого не вкладаючи натомість.
Тому благаю, - Господи! Навчи,
Брехню від правди люд цей розрізняти?
Карай нас грішних, але не мовчи,
Не дай Москві нас знову підім’яти.
Ми помилились! Тож нехай цей крок,
Як крок ганьби і відступу в минуле,
Буде останнім кроком помилок
І щоб про це ніколи не забули!
08. 02. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904135
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
То легенький не з лебедів пух
Розлітається тихо в цю днину —
Пустодуйки з кульбаб-відчайдух
Замережили річку, долину.
Парасольки розкрили свої —
Делікатні, маленькі, пухнасті —
Забілили поля та гаї,
На дерева накинули снасті.
Лоскітливо торкаються вух,
Намели кучугури чубами,
Хаотичний у них кожен рух,
І утеплюють землю снігами! 1/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903648
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SoT1pSX1Fbc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uA8l8-gsA6w[/youtube]
Вже вечір заходить, тихенько
Спустилася ніч на село.
Поїхав мій милий далеко
І смуток зайшов крізь вікно.
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.
Де ходиш, я того не знаю
І з ким ти проводиш свій час.
А серце щемить і ридає,
На тебе чекає щораз.
Чи досі мене ти кохаєш?
У парі зі мною ти був.
Чи з іншою ранок стрічаєш,
Можливо, мене вже забув?
Ви, зіроньки, вийдіть з-за хмари,
Ти, місяцю, з неба світи.
Нехай розійдуться тумани,
Для милого шлях покажи.
*************************************************
Вже вечір заходить, тихенько
Спустилася ніч на село.
Поїхав мій милий далеко
І смуток зайшов крізь вікно.
Де ходиш, я того не знаю
І з ким ти проводиш свій час.
А серце щемить і ридає,
На тебе чекає щораз.
Приспів:
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.
Чи досі мене ти кохаєш?
У парі зі мною ти був.
Чи з іншою ранок стрічаєш,
Можливо, мене вже забув?
Ви, зіроньки, вийдіть з-за хмари,
Ти, місяцю, з неба світи.
Нехай розійдуться тумани,
Для милого шлях покажи.
Приспів:
Сховалися зорі за хмари
І місяць спочити приліг.
А вечір холодним туманом
Легенько ляга на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903572
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Чудно, дивно на Землі...Доля нам не дарувала
І до самої межі муки наші, як чужі.
Не по добрій волі - всіх по неволі роз*єднали.
Гуркіт, шум і все таке, лиш ведуть до грабежів.
Шум надмірний впливає на серце, органи слуху
І життя гучне з використанням "навушників"
Розвиває приглухуватість і давить на "вуха".
Шум відволікає, травить добру нашу душу.
Так впливають на нервову систему звуки біди.
Під діянням їхнім зростає пульсу чистота,
Змінюються ритмічність, навіть глибина дихання.
Шум - забруднювач середовища, губить світа.
Всі шкідливі ці чадні газоподібні домішки
Швидше потрапляють до організму людини.
Тривалість шуму призводить до швидкої утоми
Та погіршення пам*яті і чварам в родині...
Шум чинить погіршений сон, слабкість та біль головний.
Люди втрачають працездатність і силу свою.
Він повільний вбивця. Нудливо, сонно тягне до труни.
Зрозуміло, що ми зростили ядовиту змію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903521
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]
Ти довго вчив її тебе любити,
Вона тобі слухняною була,
Бо так боялась все це загубити,
Тому на тебе не тримала зла.
Та не цвіла любов ця первоцвітом,
Не часто гріла і в осінні дні.
Коли весна вкривалась білим квітом,
Обоє ви сиділи мовчазні.
Думками десь далеко все літали,
І кожен думав про своє в цей час.
І в дні такі обоє відчували,
Що обмілів чарівних слів запас.
І ось зима у очі заглядає,
А ви вже порізно, одні.
Вона на вас з-під лоба поглядає,
Чому ж ці погляди її сумні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Багатство фасонів,
Плюмаж… кольори…
Каміння коштовне –
рубін, діаманти.
У розкоші тонуть
блискучі двори,
Шляхетністю повнять
Убори крислаті.
Кокошники й кло́ші –
Мистецтво прикрас.
Панами й берети
у стрічках та стразах.
Віддати б всі гроші…
так сяє алмаз
У милій «таблетці» –
об’єкт всіх фантазій…
Боярки й тюрбани,
«колеса» й брилі,
Незвичні й буденні,
прості й елегантні.
В мереживі й бантах,
великі й малі,
Мірила натхнення
та символи знаті.
В них смак та культура,
і менталітет.
Із фетру й соломи,
із хутра та повсті.
Чорніють в зажурі…
й весільний є тренд,
Носили їх вдома,
вдягали у гості.
Таку енергетику
моді несуть!
Для статі слабкої –
хара́ктерність стилю.
І сяє кокетливо
личко красунь,
Й нема супокою –
такі вони милі!
/Картина Ельжбети Брожек, Польща./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
А буває, що година,
Лиха́ підбереться.
Різною бува хвилина
Інколи сміється.
Та сміятись їй не довго,
Добро перемагає.
Нас зустріне тепле слово,
Любов хай зігріває.
Для чого в світі живемо?
Не здатні лиш пахати?
Посіяти в весні зерно,
Уміємо кохати...
Наше кохання від душі,
Як сплав металолому.
Достойні пишемо вірші,
Проводимо додому.
Кохайтеся, усі, усі!
Любов хай прогресує.
Нехай звучать гучні пісні,
Весь світ нехай почує!
Удачі зичу і добра,
Того благословіння.
Порадує усіх весна,
Є в неї щире вміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903576
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[b]Ц[/b]інуйте мить, яка дається зранку
[b]І[/b] дотиком розбудить, як дитя,
[b]Л[/b]ише ві сні потрапимо у казку
[b]У[/b] дивний сон чарівного життя.
[b]Н[/b]аповнить світ чудовим водевілем,
[b]О[/b]горне неповторно, як струна,
[b]К[/b]расою зачарує нас уміло,
[b]С[/b]міючись ніжно, ніби янголя.
[b]О[/b]хопить сміло подихом весняним
[b]Н[/b]езнано чарівної насолоди,
[b]Ц[/b]ікавим сяйвом ніжним та бажаним
[b]Я[/b]сним промінням матінки-природи.
[b]З[/b]аграє радість в кожного у серці,
[b]Н[/b]агадуючи сміло про красу,
[b]О[/b]х, як прекрасно в свіжому озерці,
[b]В[/b] люстерку, ніби бачити весну.
[b]У[/b] ніжнім відображенні такому
[b]Н[/b]езнано забавляє новизна,
[b]А[/b] поряд відчуваєм насолоду
[b]В[/b] чудових митях справжнього життя.
[b]У[/b] світі казки де чарівність вічно
[b]С[/b]мак додає солодким почуттям,
[b]Т[/b]ак відчуваєм трепетно і ніжно,
[b]А[/b], як приємне сяйво промінця,
[b]Х[/b]оваючи в куточок для життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903588
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Весна свої вже розправляє знову крила –
Готова землю зігрівати та серця людей,
То ж завмираєм всі в очікуванні дива
Й душа уже виспівує веснянок ніч і день.
Під снігом білим зачаївся вже підсніжник,
Струмки кришталю передзвонюють Весні,
На серці навіть почуття прокинулися ніжні,
Так ніби проростають нові паростки в мені.
Весна свої вже розправляє знову крила –
Уже, мабуть, валізи ранніх квітів набрала,
Зима щоб врешті догуляла й відступила,
Й по проліски побігла галаслива дітвора…
Вже сонце ніжно виглядає спозаранку,
У шибки промінцями дзвінко стукотить,
Мереживом озолотило скло й фіранку,
Залоскотати вікна хоче й розбудить…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Уквітчано-святкову нову сукню надягла,
В Небес благословення, мабуть, попросила,
Та шлях новий на землю свій розпочала…
Вже кіт з просоння муркотить на ґанку,
В гілках прорізуються котики й бруньки,
А півень стрибає з сухих штахет на лавку,
Мабуть, весняну зелень хоче віднайти…
Весна свої вже розправляє знову крила –
Веде весняну, теплу нам когорту близнюків,
Бо Березень, і Квітень, й Травень породила,
Назвати щоб бездітною ніхто її не смів…
Весна вже навіть темні ночі вкоротила,
А сніжні хмари вправно розганяє батогом,
Хоча ще міцно біла ковдра землю вкрила,
Та спів пташиний вже лунає за селом…
Весна свої вже розправляє знову крила,
Та у озер люстерко заглядає крадькома,
Якого б болю й клопоту Зима не наробила,
Весна все вилікує й виправить сповна!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903418
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Горить багаття древнього народу,
летять жаринки в темінь вогняні...
Голодне Сонце проситься до сходу,
багрянець тліє у небесній млі...
Блукають тіні у відлунні світла,
злягає тихо росами туман,
він наче хоче напувати тишу,
слізьми омити спалений вігвам.
Невинні душі, ще поспіють в небо...
Струмок кривавий в гору не тече,
його ковтком Землі допити треба,
допоки Сонце з неба не пече.
Летить вогонь, бо дме невпинно вітер
та сіє сивий преріями дим,
додолу гне сухі криваві квіти,
немов прийшов віддячити живим.
Зійшлись й вовки, віддати мертвим шану,
колись вони єдиний був народ.
Тепер немов зализували рани —
співавши пісню виючих скорбот.
Та вили гордо, наче звали душі,
отих на смерть скалічених дітей,
бо навіть звірі не були байдужі,
до цих простих — нескорених людей.
Захтілось лордам крові на забаву,
кортіло в війнах нищити народ,
в жорстоких битвах здобувати славу.
Для них Шeйєни були ніби скот...
На совість вділи золоті мундири,
пішли мечем підкорювати світ,
Поклавши плем'я під війни сокиру —
Сховав в шляхетстві свій лукавий рід!
Та де ж тепер той мужній індіанець,
та зграя з ним танцюючих вовків?!
На всіх висить ярлик — американець,
свинцевим гнітом вкрадених років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903413
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Французська дівчина навчалась у Китаї,
Де рисові поля і ріки неокраї.
Жила на чужині злиденно із сім’єю.
Багатого китайця син страждав за нею.
Чекав на перший крок її в своїй машині.
У поглядах його топились очі сині.
І ось, вона прийшла… Постукала в віконце.
В яскравих променях їх пригорнуло сонце.
Благав він батька, чемно кланявся, сумлінно,
І одружитись дозволу просив уклінно:
— Наш дух, тіла злились навіки, воєдино…
Без неї я — ніхто. Прийми її в родину.
— Твої вмовляння не поможуть й сокровення,
Даю тобі із іншою благословення —
З китайкою-красунею у нас в окрузі.
Тобі позаздрять рідні та найкращі друзі.
Коли на батьківщину вдалеч відпливала,
В той день його рідня весіллячко гуляла.
Рясненькі сльози заливали ніжне тіло,
Котре, здавалося, навіки заніміло.
Пройшли роки... Вона — письменниця відома,
Життя її ні з ким не склалося удома.
Він розшукав її, аж у Париж приїхав.
Побачити кохану — найсолодша втіха.
Здається, все життя чекав тієї миті.
Відмовилась. Спливли літа несамовиті.
І як не хочеш, та минуле не вернути.
У творах спогади — кохання не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903440
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Ой люблю, таку погоду,
Прикрашає зимі вроду,
Снігом землю звеселяє,
Душу й серденько втішає.
Повіва, спішить вітерець,
Здійма сніжинки й навпростець,
Розсипа чари довкола,
Кине срібла, жмут додолу.
Йде зима та й по стежинці,
Зірки з неба на долонці,
Всюди златом заіскрилось,
З білим пір`ям розстелилось.
Всі поля в коцах пухових,
А кущі в шалях шовкових,
Дріма річка, спить долина,
Сяйвом вкрилася калина.
День із сонцем творять казку,
Тож корону вдягнуть царську,
Заблистить зима красою,
Вмита срібною росою.
Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6msihS6AzsQ[/youtube]
Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.
Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.
І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.
А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903244
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Зима повноправна, моторна ґаздиня,
В сніжинках-лелітках її полотно.
Сувої тканини дістала зі скрині,
Наткала сама на верстаті давно.
Вже стелить майстриня, гаптує узори.
Морозного срібла не жаль їй на сніг.
У білі берети вдягає знов гори,
Бо сніжної пряжі розсипався міх.
Співають їй норди, лоскочуть принади.
Бурульок гірдянди. Мовчання печать.
Зими це творіння - кришталь водоспадів.
Моторна ґаздиня - і шати блищать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[i]Постукала вертка синичка в шибку,
Цей епізод мене не полишав:
а раптом, це чиясь прийшла душа?
Спустилась птахом на біляву липку?
Земне життя і незбагненна вічність…
Багато рідних перейшли межу.
Всі спомини коштовні бережу,
За царство їх – молитва в сумі свічки.
То, може, хтось із них – ота синиця?
І той прийшов, з ким бачились давно?
Синичка дзьобом стукала в вікно –
Й схотілося до шибки притулиться…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903272
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[b]Загадала в Новый год
Пусть ко мне мужик придет
Весь такой - с любовью пылкой.
А пришел сосед с бутылкой!
Кто там в маске и с мешком?
Этот дед почистил дом!!!
Съел на кухне литр варенья,
С елки снял все украшенья.
Я себе слепила бабу
Под забором у Генштабу.
Так служивые три дня
Гнали улицей меня!
Кто под елкой - не понять
Хоровод ведет опять.
Дед Мороз какой-то левый
И не те поет напевы.
Крыса серая. прощай!!!
Гонит в зад тебя бугай!
Надоел твой маска-рад
Бык выходит на парад!!
Веселиться мы умеем
Как ни как, а Новый год!
С дружбаном - зеленым змеем
Праздник весело пройдет!!
Был подарочек с сюрпризом
Всех убил его финал.
Натянули кверху низом,
и пошли на карнавал...
Ёлку с мужем украшали
Но игрушек мало, блин!!
Мы изрезали три шали
Чтобы сделать серпантин.
Как то раз мы со Снегуркой
Выпив по 0,5 вина.
Долго мерились фигуркой
У кого стройней она.
У Снегурки грудь мала
И она - в уныньи.
А хирург! Ему хвала!!
Нарастил, как дыни.
Белым снегом замело
Двор, сарай, хибару!
Со своим сижу козлом
Пятый день на пару.
На завалинке сижу
После ссоры с мужем,
Молодым - не пригожусь,
Старый - мне не нужен!
Самогона полторашку -
Раньше была такса..
А сейчас - гони бумажку
Брачную.. из ЗАГса!!
Про любовь я петь не буду,
О мехах и платьях!
Лучше я спою частушки
Тут хоть деньги платят.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903147
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
А ти прийдеш, як лист впаде останній,
Земля вже підготується до змін
І сад оголений в період ранній
Торкнеться ніжно так розкішних вій
Коли мороз торкне усе суцвіття
І інеєм окутає сади,
Я пам'ятаю, що пройшли століття
Та погляд не відірвеш від краси
А ти прийдеш де все отак змінилось
І не пізнаєш дорогі місця,
Лиш згадка щемна в серці залишилась
Та образ ніжний милого лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903125
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Мается де'вица
пламенем вспыхнувшим...
Сильно надеется...
- Встретится миленький!..
Счастье нечаянно
обняло милую...
- Только не вечное!..
Слишком пугливое...
Скрылось за птицами...
- Как околдовано!..
Дни вереницею
грустью зашторены...
Пусто надеется...
Вера не надо ей!..
- Любит ту девицу
Ветер прохладою...
Будет с голубушкой...
Будет не сладко ей...
Долюшка грубая...
холодом наткана...
* * *
Мается дe’вица...
Мается глупая...
- Пусто надеется...
Больше не любит он...
31.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903122
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Час летить, зима мчить на конях,
З ним неначе на перегонах,
Забарилась, сьогодні ж спішить,
На змарнілу землю, спорошить.
І кружля, пада біленький сніг,
Рядном й ковдрами до неї ліг,
Не замерзла, щоб врешті вона,
Подарує любові сповна.
На деревах, аж іскрить вуаль,
Приховає перлами печаль,
Про ті дні, що позаду, в думках,
Як мороз лякав, наводив страх.
Час летить, зима мчить на коні,
І на серці, так тепло мені,
В полі вітер сніжинки здійма,
Врожай щедрий, ляже в закрома.
27.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903150
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Квітує пісня у духмянім полі,
Мотив – весняним настроєм засів.
Купаю ліру в сонячній красі,
Мелодію-нектар збирають бджоли.
Пісні, мов квіти – різні є в букеті:
Сумної про розлуку хтось завів,
І знітились волошки польові –
Затихли у печальних силуетах.
Ось – незабудка. Так дзвенить кохання…
Щасливі ноти рвуться до небес.
Вже сумнів в почуттях коханих щез –
Стрічають ранок в маковім світанні.
Про світле хтось та радісне співає,
Дитини пісню чуємо дзвінку.
Ромашкою у плетенім вінку –
Замилування українським краєм…
Хай не змовкають у серцях ніколи,
Теплом звучать – забуті чи нові,
Завжди з піснями-квітами живіть,
Щоб Вас ніяке лихо не збороло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903185
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Хтось щастя має в парі, хтось – в батьках,
А хтось його знайшов у власних дітях,
Нещастя біль усіх-усіх ляка,
Щасливо жити, мабуть, треба вміти.
Наука ця і справді непроста,
Звичайно, й доля вносить корективи:
Собою бути в будні і свята
З сусідом, у сім’ї, у колективі.
Хоч це й не скарб, але допомага
Долати виклики життєвої недолі,
Коли доводиться й себе перемагать,
Коли шляхи подальші невідомі.
І почуваєшся тоді ти на коні,
Коли біда лишилася позаду,
І поряд голос чийся ще дзвенів,
Отже тебе ніхто в біді не зрадив.
Отож, щасливі будьмо ти і я,
Бо щастя відшукати можна всюди,
Й його гарантом є таки сім’я,
А також добрі незрадливі люди.
24.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903199
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Неначе завітала Арктика до нас,
Бо білий колір нині в моді.
Несе хурделиця свій сніговий запас,
Циклон гуляє на свободі.
В зимовім ареалі зайці-біляки,
Мов притаїлись під кущами.
Полярні, ніби залягли навкруг вовки -
Намети білими пластами.
Ведмідь кошлатий, леопард і білий лев
Вляглись сугробами на землю.
Сова полярна всілась на гіллі дерев,
Мороз розсипав з лоском зерна.
А на верхівках сосен - екстремал макак.
Пролізла ласка у щілини.
Сніжить повсюди, повний вже зими гамак.
Зимовий подих справжній нині.
( Полярний вовк, ведмідь, леопард, білий лев, ласка, сова полярна - тварини білого кольору, а макак має назву "сніжний").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Не журіться Ви так на прощання —
Хай не Вашою стане печаль,
Ранок скинув із ночі вуаль,
Поселились у серці вагання.
Не страждайте — розвіються муки,
Загудуть, як у комині дим.
Знаю я, що тепер не один,
Хоч між нами вляглился розлуки.
Не журіться, кохана, не треба,
Тріскотить наостанок камін.
Ви отримали волю взамін
І політ до високого неба. 27/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903056
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Замітає стежки, ось і знову зима завітала,
На зів'ялі листки накидає красу-покривала
І дерева стоять у тендітно чарівних нарядах,
А покрівлі вкрива білосніжно приваблива вата
Сріблом сяє весь світ, ніби зорі із неба упали,
Як чарівний привіт, ніжні чари красою заграли
І торкнулась рука, казка в мене уже на долоні,
А зима звідусіль покриває чарівністю скроні
Дивина навкруги, оглянулась, як ніби у казці,
Наяву чи ві сні, я купаюсь у трепетній ласці,
Білосніжна краса все кружляє в ранковім тумані,
Як прекрасно мені, у такім феєричному стані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902887
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[i]Куди іду я стежкою життя?
Не знають тихі маки при дорозі,
Замріяно зітхають верболози:
Куди так роки поспіхом летять?[/i]
Спішу туди, де неба й трав злиття,
Де райдуга крізь дощик тонкосльозий
Відпочиває на духмянім стозі –
Громи примовкли… вже не гуркотять.
[i]На власну стежку вийшла ще дитям,
Раділа тата й мами допомозі.
До крові позбивала ноги босі –
Мінялась швидкість з силою тертя…[/i]
Кохання серце рвало на дрантя –
Хилилася, підкошена, в знемозі.
Та йшла вперед, крізь спеку та морози,
Мій кожен крок лунав серцебиттям.
[i]Ціную кожен день свого життя,
І вірю в кращий із усіх прогнозів.
А – скажете – каміння при дорозі?
Мій Ангел знов крило мені простяг…[/i]
/Надихнула картина Герхарда Несвадба «Пшеничне поле»./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902923
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[b][i][color="#ab0505"]А[/color] мне бы снег, он точно лечит душу.
[color="#ab0505"]А[/color] мне бы вьюг, метелей волчий рык.
[color="#ab0505"]Н[/color]еужто сердце, леденея в стужу,
[color="#ab0505"]Г[/color]ортанным звуком изрекает крик:
[color="#ab0505"]- "Е[/color]ще чуть-чуть и я скорее в клочья!!!
[color="#ab0505"]Л[/color]юбовь теперь приносит только боль."
[color="#ab0505"]Л[/color]арец любви, а все о ней - в межстрочьях,
[color="#ab0505"]Е[/color]сть та, с высот назначена юдоль.
[color="#ab0505"]Г[/color]орчит в душе и жжет огнем сердечко
[color="#ab0505"]У[/color]шел... а я? Как дальше с этим жить?
[color="#ab0505"]К[/color]ак нужно мне хотя б одно словечко,
[color="#ab0505"]Р[/color]азрушить грусть и счастье заслужить!
[color="#ab0505"]А[/color] слов-то нет, куда не глянешь - пропасть,
[color="#ab0505"]Я [/color]вновь стою над бездною... одна,
[color="#ab0505"]Н[/color]еровен час и жизненная лопасть,
[color="#ab0505"]Е[/color]щё виток... и я уже у дна....
[color="#ab0505"]Б[/color]езгрешный вестник, самый добрый вестник,
[color="#ab0505"]О[/color]н рядом есть, когда так нужен мне,
[color="#ab0505"]С[/color] небес поет спасительные песни,
[color="#ab0505"]К[/color]асаясь нежно-нежно в тишине...
[color="#ab0505"]Л[/color]ишь он держал над жизнью звездный купол,
[color="#ab0505"]О[/color]бъяв меня заботой и теплом.
[color="#ab0505"]Н[/color]ет, шаг мой в бездну - это будет глупо,
[color="#ab0505"]А[/color] мне надежно под его крылом...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902889
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Людину в собі поважати
І гідність своїх громадян
Навчились тоді цінувати,
Як вийшли усі на Майдан.
Як падали беркутом вбиті,
В січневу ніч перші сини,
А потім вже кров’ю залиті
Тіла все несли і несли.
Як Крим захопили зненацька
Московські посланці кремля.
І кров полилася козацька,
Й вогнем запалала земля.
Як стали до бою на сході,
Де били сепари вогнем,
Влучали із градів і досі
Стріляють гарячим свинцем.
Солдати готові до бою,
І в полі, і на блокпосту.
За наші родини стіною
Герої стоять на посту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902916
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Осень... Птиц шумит гурьба...
Предстоит немало им...
Застелила всех судьба
серым покрывалом...
На тепло надежды нет...
Ветерок хохочет...
Летом каждый был согрет...
солнцем позолочен...
А теперь, душа, встречай
сырость и прохладу!..
Обогреет мятный чай
с плиткой шоколада...
старый плед... охапка дров,
что трещат в камине...
Да еще... клочки из снов...
где была счастливой...
* * *
Осень... грусть за окнами...
- Где-то там любимый...
Дождь пошел... намокло все...
Жизнь проходит мимо...
29.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902920
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну як примусить долю покоритись,
Щоб була лагідна для нас?
І щоб вона змогла цьому скоритись,
І щоб в житті було так повсякчас.
Важка моя ця просьба - добре знаю,
Чому ж тоді в житті однім щастить?
А я свою, як є, завжди приймаю,
Не раз ти намагалась засмутить.
З тобою я борюся, як умію,
Прихильною ти не завжди була.
Життя - це боротьба - я розумію,
Додай мені хоч трішечки тепла.
Прошу про це я також і для друзів,
І за мою рідню тебе прошу.
Ти не тримай усіх нас у напрузі.
Почуй усе оце, що я пишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Прийде знову весна, радість всім принесе,
Свою душу природа розкриє.
У обіймах весни оживає усе,
Подарує усім своє диво.
Прийде знову весна і розквітнуть сади,
Та літа вже до нас не повернуть.
Поспішають до рідного краю птахи,
Проросте на полях нове зерня.
Прийде знову весна, роки разом зведе,
Не у всіх буде щастя, а й смуток.
Адже старість попереду всіх нас іде,
Не сприймає душа той дарунок.
Прийде знову весна і залишить журба,
Коли сонце теплом нас зігріє.
Надоїли дощі і недбала зима,
Вона настрій прогнати уміє.
Прийде знову весна, оживуть почуття,
Тим пташиним розбуджені співом.
Дасть надію на мир і на краще життя,
Ще приємною зустріч із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902790
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
В квартирі тихо… Лише інколи вітер, кинувши на скло вікна жмуток снігу, порушить тишу. І то так тихо, але Вона тупо дивиться на скло, хоч й час від часу чує, те тихе торкання. Для неї мов пробудження від думок.
В кімнаті, навпроти вікна, святковими стравами накритий стіл. Два кришталеві бокали, в них на дні залишилося по кілька крапель недопитого вина. Ті залишки, їй здавалися недомовленими словами, на які Вона чекала роками. Вогонь і запах пахучої свічки, часом хитався від її подиху, торкається душі, намагався втішити, зігріти. Бо ж стан душі такий, як надворі зимовий, холодний, а так хотілося тепла. Немов шукала десь розради, щоб не розплакатись. На склі вікна, купки сніжинок трималися його, деінде на лисинах стікали маленькі краплинки. Цим придали жалю, Вона тихо заплакала. Напевно від своєї недолугості, було бажання все висказати, що лежало на душі, щоби врешті почув.Та не посміла, адже в такий вечір не мала бажання сваритися. Декілька років поспіль такого не було, щоб він пішов і не всміхнувся, чи не залишивши на ній ніжний погляд, чи на якусь мить затримався в солодкого поцілунку.
В душі, спогад, мов написав книгу про її життя.Чи плач є в ньому, напевно так, коли не приходив вчасно, як обіцяв. В тій книзі викарбувані золотом слова про щасливі миті; в спокусі, в теплих обіймах. Ніжні дотики, ласкаві погляди, як нагорода за її ласку. А Вона мліла, вміла дарувати, адже кохала. І не жадала знати, що він одружений і є дитя . Та мала сподівання, що буде майбуття, нехай не зараз, а колись. Та поки кров у жилах кипить, прийде до неї, вгамує полум`я, той жар потушить, що палить її тіло. Віддасть йому частину тепла, порине в річку прохолоди, з тремтінням впаде на його мужні груди. Він так жадав її. Таким солодким було їх кохання. Не сміла відмовити і Він руками, немов птах крилами, пригорнув її. І обіцяв все життя кохати. Хоча і знала, що це гріх, але погодилась його пронести через все життя. Бо Він один, як розділити на двох? Коли топилась в його зелених очах, немов ковток цілющої води шукала там для спасіння. Тож серце затріпотіло, немов у пташки, що тікає від яструба, в обіймах знаходила захист. Він цілував її груди, стан, ховався під простирадло, відчував її бажання, виконував їх і сам з блиском в очах, від задоволення стогнав.
Сльози котились…. Деж молодість? Чому покидає? Адже не бажає з нею прощатись. Хай би, як раніше…. під лісом широке поле. Почути дзвінкоголосого солов`я, спів про кохання, збирати в букет квіти; маки, волошки, ромашки і стиглі колоски жита, пшениці. І бігати по травах, квітах, як колись, немов діти. Чи на долоню покласти декілька зерен і пригостити, вустами доторкнутись долоні. І, як вдячність - відчути поцілунок, що стрілою проникне через все тіло. Як же відмовитись від цього? Не знати. Підкралась думка - »Хіба, як сорок років, то вже все не так сприймаєш? Можливо хтось та тільки це не для нас… В такі роки здається магія притягує до того, кого по - справжньому кохаєш. Відмовитись? Де сили взяти?
Думки літали -» Ну ось,провели Старий Новий рік. Невже з ним моя молодість відлітає. Перше і останнє кохання мене покине? Що це було? Ніяких слів, лише зітхання. Між нас, як прірва в небуття. Холодний став, як айсберг в океані. На жаль не доторкнувся до мого тепла. А, як же я? А може, ще прийде? Чи може - це моя помилка в житті? Ой, від думок, аж голова стала свинцева «.
Вона встаючи з-за столу, на ходу налила в бокал вина і залпом висушила до дна. Кілька раз сердито труснула головою, кліпала очима, з вій на тарілку впали останні сльози. Відсунувши її, підійшла до люстерка, криво усміхнувшись, обома руками взяласяь за голову. На скронях помітила кілька сивих волосин. Так, Вона білявка, їх важко розгледіти, але ж раніше не було. В розчаруванні пригадала »- Пішов, але ключі від квартири не залишив,значить прийде! В душі мов буря бушувала, розставивши руки, повсюди роздивлялась, що справді не залишив? На мить надія, мов промінь сонця зігріла серце. Але, підійшовши до телевізора, на підвіконні балкону, на коробці цукерок помітила ключі. Схиливши голову, мов підстрелена пташка припала до холодного скла вікна, в ньому хотіла знайти розраду. П`ятнадцять років надій і сподівань забрав з собою Старий рік...
Крізь сльози шепіт,
- Так це була моя помилка.
А за вікном гуляла заметіль, сховала всі стежини, по яких він приходив до неї. Вітер по склі, немов би в такт із сердечним частим ритмом, відбивав,- «Так,це помилка … Помилка… Помилка…
28.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Сніданок на світанку,
хатиночка стара.
Два голуби на ганку,
десь Куцого нема.
Ось півень на воротях,
задер до неба дзьоб,
й Іванко у чоботях,
а дід наморщив лоб.
— Шикуйсь, малих орава! —
(Іванко до курчат)
— Це зовсім не забава,
бо Я ваш комендант!
Дідусь старий всміхнувся.
— Дивись на вояка,
ще азбуки не вивчив,
а виправка яка!
— Іди вдягни рейтузи,
Славетний командир!
Солдати бачать пузо,
забув одіть «мундир»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902817
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Дівка- оранж,персик,сонце,
А чи мандаринка,
Глянь,кучерики звисають=
Дівчина- картинка.
Сяє вся,не де- не-де,
бо волоссячко руде.
Очі- ніби два смарагди-
То дівочії принади.
Щастя світиться в очах
.Локон висне на плечах .
Виклик робить всім і вся...
Де ж це легінь подівся?
Губи бантиком пухкі,
Брови- чорнії,чіткі.
Ой,руда,руда,руда,
Дівко,гарна й молода!
Персик,сонце,
мандаринка,
Два смарагди-
Й ось картинка.
/ світлина- картина "Руда дівчина",виконана авторкою в стилі " малювання по цифрах"
27.01.2021р.
Полотно 40×50.Акрил./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902755
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
/музика - Віктор Ох, слова - Білоозерянська Чайка/
[i]В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця – сльози площ –
В нашу втрачену любов.[/i]
Ро́ки – птахи перелітні –
Тануть вирієм в очах.
В них – кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
[i]Разом – змоклі ти і я,
Про́шу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.[/i]
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка – в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
[i]...Серце струни рвуть, пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач -
Розгубили почуття. [/i]
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
/Фото Олександри Шаторної./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902768
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Я казку розповім тобі одну,
В якій з тобою - головні герої,
Це ми створили у житті красу,
Щоб поєднати наші милі долі
Вкладали все хороше із дрібниць,
Щоб засіяла в небі ясно зірка
Та поглядом нескорених зірниць
У слід нам говорила сміло - гірко!
Чарівний світ, кохані почуття -
Це, любий, наша сила і наснага,
Весь ароматний квіт всього життя
І мудрості життєвої поява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902655
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Ти одна є у світі така,
мов розквітла під вікнами вишня.
І весела, й дзвінка, мов ріка…
знов до мене ти вечором вийшла.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Кожен день залишає свій слід…
позолотить і літо колосся.
Твої очі - неба блакить,
і ромашками пахне волосся.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Ми підемо разом по житті...
тут несолодко часто буває.
Нехай усмішка ніжна моя,
немов сонце тебе зігріває.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902637
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021
[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]
Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.
[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]
Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.
В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.
У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.
У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Як колись буде тяжко тобі,
То прийди на те місце до гаю
І згадай почуття неземні,
Як хилилися руки до раю
Де душа все співала пісні,
Натискала сердечні октави,
Стане легше відразу тобі
Та глибокі затягнуться рани
І поглянеш на все навкруги,
Як же долі були наші звиті,
Ти пробач, дорога і прости,
Я і зараз ті згадую миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902177
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.
Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.
А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.
Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w[/youtube]
Ти ненароком струн торкнувся,
Моєї ніжної душі.
То ніби час в тиші схитнувся:
Заграли струни мовчазні.
І стрепенулася душа,
Нові малюються етюди.
Немов все знову воскреша,
Давно забуті ці акорди
І відізвалося кохання,
Що вже мовчало скільки літ.
І миті ніжні хвилювання,
Перевернули увесь світ.
Душа уважно прислухалась,
Мов зачарована була.
Невже, вона знов закохалась,
У віртуоза - скрипаля?
І лине музика, торкає,
Знайти де сили, зупинить?
Мене вона чомусь лякає,
Чи, може, слабкості це мить?
Впустить у душу, помилитись?
Чому ж вона так спокуша?
Душе! Ти можеш запізнитись,
І стане та душа чужа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902212
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Село моє – моя одвічна казка,
Буття мого й любові джерело,
Мого дитинства недопита ласка,
Знов на краєчку пам’яті спливло.
Село моє, далеке, незабутнє,
У спеки час і довгих холодів,
Ти у мені завжди-завжди присутнє
І особливе в повені садів.
Село моє! Дорожчого куточка
Я не знайшла на грішній цій землі.
Колись обрала долю я листочка,
Якого вітер носить на крилі.
Село моє. Мені болить розлука.
У цім йому не вперше зізнаюсь,
Бо ж там мого дитинства сни і звуки,
Та долі своїй вкотре підкорюсь.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902122
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Все починається з любові.
Буяє надворі весна
І все навкруг стає враз нове,
Й кохання в серці ожива.
Все починається з любові
Від материнских ніжних рук,
Вона тече із кодом в крові
Від дотику дитячих губ.
Все починається з любові:
Краса душевна й теплота,
Коли дитині тепле слово
В хатині мама промовля.
Все починається з любові:
І щирість серця, й доброта,
Взаємність ляже нам в основу
Будови свого майбуття.
Все починається з любові
До краю рідного й землі,
Саме вона нас зве на подвиг,
На вчинки праведні, святі.
Все починається з любові –
Й трава без неї не росте,
Любов звучить у Божім слові,
І до людей з небес іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]
Йди сміливо по слизькій дорозі,
Обережним будеш - не впадеш.
І не бійся, що печуть морози,
Так сміливо до мети дійдеш.
Не ховай обличчя від завії,
Сльози хай від вітру потечуть,
Хай сніжинки падають на вії,
Це вони від мрії так цвітуть.
Ти ідеш невпинно і уперто,
Хай не раз впадеш на цім шляху.
Діалог з життям веди відверто:
Не піддайся непогоді і страху.
Впав? Нічого, швидко підіймайся,
Це життя випробує тебе.
На ногах упевнено тримайся,
Ти відчув? Надія поряд йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Хто твій володар — страх чи слава?
Хто переможець — ти чи біль?
Шукає ціль твоя уява
ти розсікаєш джебом тінь.
Міцні, як сталь гарячі м’язи,
за кожним подихом стрибок…
Б’єш боковий в щелепу — зразу,
відхід у бік та знову крок…
Кружляй метеликом у ринзі
та жаль ударом, як бджола!
Будь чорним вороном на кризі —
ґатунки є, бо ціль одна!
Нехай тепер танцюєш с тінню
та згодом вийдеш на двобій,
бо цей танок — то битва з лінню,
як вийшов в ринг — до смерті стій!
В синцях лице та краплях поту!
Яким не був би твій фінал,
ти виконай свою роботу —
тоді зійдеш на п’єдестал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902121
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Стоїть зимова ніч, беззора, сива.
Мов соняхи, в задумі ліхтарі.
Повіки вікон сіпаються з дива:
Пихтять без спину з люльок димарі.
Зриває покривало з тиші потяг.
Додому хтось прибув о цій порі:
Хто всі п’ять днів очікував суботи,
Щоб стати знов на батьківський поріг.
А хтось вертає з довгої розлуки
Й хвилини підганяв би, якби міг.
Його обнімуть материнські руки,
Утішить дім, родинний оберіг.
А дехто слухає чеканку з жалем,
Бо ждать на нього вже нема кому.
Йому вночі дивитися зосталось
У даль безмовну й про́сиву пітьму.
-Тік-так, тік-так, – відмірюють колеса.
І відстані маліють, і віки.
Шрамує тишу стукіт, наче лезом.
Як боляче розставити крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Це увечері сталось, небо палало,
Та воно, випадково про щось віщало?
Розгулявся вітер, мов дух навіжений,
На підмогу, йому мороз злий, скажений.
Вся природа дріма, зима закувала,
Та й озера і водойми зачаклувала,
В задзеркаллі місяць - водевіль гуляє,
А чарівність красуні, аж звеселяє.
Перламутром сірим, переливавсь нині,
І цілунки послав, сонливій калині,
А ясні зірниці - ревнощі принади,
Їм тужливо, вітер співав серенади.
Сніжна пані, вже із вихрем закружляла,
Простирадла білі в полі розстеляла.
Попід лісом, пагорби осяйні сріблом,
А стежки, мережки покриті кристалом.
В сповитку вечір, прошепотів вітриську,
Не показуйте, друзі - велич гетьманську,
Не морозьте землю - поведіть у казку,
Хай природа у сяйві, пізнає ласку.
17.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901980
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.
Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.
Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
[i]Над проваллям –
Сила мрій – два крила,
В Задзеркалля
Нас несе рятівним альбатросом.
Там життя для вразливих дорослих:
Без образи, без зради і зла…
Сонце сіє
Щедрі зерна тепла,
Стигла мрія,
Витікає з глибин водоспадом –
Кришталево-прозорим свічадом
Серце ніжність п'янка обплела.
Мрії крила
Небом носять мене,
Їхня сила
Плавно спустить з небес до підніжжя,
Ми зіллємося в подиху ніжнім,
Буде серце на двох в нас одне…
- Ти – несправжній?
Це ілюзія лиш?
Я уважно
В очі-зорі крізь мрію дивлюся
І тону в них, немов в завірюсі:
- Ти несправжній? Ну що ти? Облиш…
Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію просять:
В водоспаді ілюзій дні сиві –
Залиши наяву їх пориви!
В справжнім світі вони – нічиї…
Все засяє
У красі в той же час.…
Водограєм
Забринить-заспіває кохання…
Сонця промінь проб’ється з туманів:
І освітить закоханих нас...
(Надихнула фантастична картина американського художника Джима Уоррена.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Тасує пінний берег гребінці
Мінливих хвиль, що скачуть, мов гінці,
Крикливих зграй, чаїних, балаган
Окрилює простори — снить туман.
Вигойдується човен в осоці,
Твоє тепло тримаю у руці.
Звивається вітрисько-бусурман,
В очеретах красується лиман.
Жбурляє сонце спиці-промінці —
Скидає петельки́ в усі кінці,
Торочить почуття, як кардиган —
Не дов’язався, як і наш роман,
І котиться сльозинка по щоці.
У позолоті тонуть манівці,
Пливе хмаринок в небі караван,
На крилах мрій здіймається баклан. 31/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902035
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Кували долю ковалі,
У кузні над горою.
І чули дзвін той дві зорі
І місяць, що дугою.
Кували день, кували ніч
І лише на світанні.
Торкнулась доля щастям, пліч,
А серденька коханням.
Всміхнулась й дух перевела
І зазирнула в очі.
Блакить небесну їм дала,
А бровам - чорні ночі...
Помітив вроду ту юнак,
До юнки привітався.
Послала доля йому знак,
Він взяв і закохався...
Чарівна пара - він й вона,
Усміхнені й вродливі.
Обоє біля вівтаря,
У доленці щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Вмостились білосніжні прядива на видноколі,
Тусуються призахідні, найдовші вечори —
У грудні дочекалися зимової пори.
Ти — зовсім не чужий мені — та і не був ніколи…
Ворожка-ніч віщує зорепад — летіть опали!
Чатує круглий місяць нас і вибіливсь, як льон…
Якби ж забути я могла тебе колись, як сон…
Спиваю спогади із новорічної піали. 24/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899152
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Кажуть люди: грудень - студень,
вистачало в ньому свят...
Та минають свята й будні,
ми ж нових чекаєм свят...
Новий рік уже на "носі",-
знає, звісно, кожен з нас..
Та є вірус у прогнозі,
у важкий життєвий час...
Новий рік, Різдво Христове,
для дорослих і малят...
Та не все у нас готове,
бо ж проблем є цілий ряд...
І війна, що йде на Сході,
і цей вірус не спинить...
Та ж і хворі, і здорові,
хочуть свята всі зустріть...
І Свят вечір із кутею,
з дванадцятьох різних страв...
Розвивай свої ідеї,-
і печи, вари і жар...
А чи буде щедрування,
й вечорниці чарівні?..
Кому дать таке питання,
невідомі всім й мені...
А Меланки, Меланії,
Щедрий вечір й знов кутя...
Як тут стримать свої мрії
ще й Святого Василя...
Кажуть люди: грудень - студень,
січень буде схожий з ним...
Та вже буде так, як буде,
вижить треба все ж усім...
Будем ми молитись Богу,
щоб усе було гаразд...
І свята ми всі зустрінем,
звісно в визначений час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899208
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Чекаємо чудес у Новім році
Усе погане - ли́шить високосний,
Де на поріг – не можна навіть го́стей.
Емблема року – щур китайський – в шоці.
Світ в масках… без обличчя… без емоцій…
Усе ж й цього нам в році ще замало.
Народ долає тільки пандемію –
Огнем пожеж планета вся чорніє…
Вже так багато їй заборгували.
Останні дні цього спливають року,
Рік Білого Бика іде на поміч.
І хай він буде кращим ніж цього́річ:
Чекаємо у ньому мир та спокій.
Напевне, ми загрузли у гонитві
Усяких благ… та тільки не духовних.
Нам міркувати треба, безумовно,
І не ходити більш по лезу бритви.
Чудес! Здоров’я! Зичу всім в молитві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898881
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Осенней порою в туманы субботы
шагала орда мужиков...
Азарт - слаще меда!.. Не нужно свободы...
Плевали на кипы грехов...
Один, улыбнувшись веселой пехоте,
сказал, что вожди им под стать...
- Ведь дедушка Ленин... увлекшись охотой...
любил - как они... убивать...
Осенней порою в туманах субботы
шумела ватага мужчин...
Могли, улыбаясь... совсем беззаботно...
- В кого-то стрелять без причин...
* * *
А в небе над тучей... с судьбой невезучей...
толпа собиралась из душ...
- Расскажут все Богу... о жизни горючей...
Накажет охотников пусть...
17.12.2020 г.
Художник Саханов А. И.
---------
Ленин убивал зайцев на острове во время половодья прикладом ружья...
"Его жена в своих воспоминаниях о нем рассказывает, как однажды в
Шушенском он охотился на зайцев. Была осень, пора, предшествующая ледоставу.
По реке шла шуга - ледяное крошево, готовое вот-вот превратиться в броню. На
маленьком островке спасались застигнутые ледоставом зайцы. (Как тут не
вспомнить русскому человеку про деда Мазая! - В.С.) Владимир Ильич сумел
добраться в лодке до островка и прикладом ружья набил столько зайцев, что
лодка осела под тяжестью тушек. Надежда Константиновна рассказывает об
охотничьем подвиге антипода некрасовского деда Мазая с завидным благодушием.
Способность испытывать охотничье удовлетворение от убийства попавших в
естественную западню зверьков для Ленина характерный штришок". (Выписано из
книги Доры Штурман "В. И. Ленин: ИМКАпресс. Париж. 1989, стр. 61.)
Владимир Солоухин. «При свете дня». М., 1992. С. 116.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898443
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Ти заглянеш тихенько в вікно,
На столі охолонувша кава,
Стільки років, коханий, пройшло,
А вона, ніби завжди чекала
І серветка тендітна, мов квіт,
Білосніжна, неаче хустина,
Із тих пір вже пройшло стільки літ
Та радію, немовби дитина
А на блюдці смачненький бисквіт
Солодить ароматом ванілі,
Ніби шле із дитинства привіт
І шедевр - твої руки умілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898865
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Відкрийся, радощів джерельце,
Пролийся — в душу, розум, серце,
Очисти в тілі дух та кров —
Всесвітня вселиться любов.
Призупини невірні кроки.
І з них вивчатиму уроки,
Складатиму життєвий звіт —
Мене зміни і цілий світ! 22/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898931
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Когда Любовь играет в прятки,
А Сердце ищет впопыхах,
То поцелуй вишнёво- сладкий ,
Вздымает в небе белый флаг.
Моя Душа проснётся рано,
Возьмёт аккорды соловей,
Но, а затем Закат багряный,
Пленит нас Мудростью своей.
Осенний День Слезой повержен:
Дожди, Разлука , Листопад -
Судьбы избранники всё те же,
Забыть о встречах не хотят.
Зима оставила нам сани,
Весна в цвету плывёт рекой.
И где ж тот берег мой хрустальный ?
Где я найду Любовь легко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898884
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Є святе, то – заповіді Божі,
Та прошу іще одну-одненьку:
Україну щоб любили-неньку.
Всі, хто хлібчик їсть її, негоже,
Щось в лице казати їй вороже
І топтати тут святу земельку.
Є святе, то – заповіді Божі,
Та прошу іще одну-одненьку.
От, якби любив її так кожен
І щодня носив її в серденьку,
Не співав в догоду воріженьку,
Так собі та іншим допоможеш.
Є святе, то – заповіді Божі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898780
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я хочу дива! як я хочу дива!
Хай трапиться, хоча би раз в житті.
Під Новий рік прийде до нас красиво
Й засвітить в серці зорі золоті.
Намріяне - само собою вдасться,
І радісні новини - звідусіль!
Накриє світ рясне раптове щастя,
Як Новорічна сніжна заметіль.
В душі надія, віра і тривога,
Даруймо і приймаймо позитив!
І всі молитви звернені до Бога -
Без нього в світі не буває див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898818
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Як не було би любові — квітка б не розцвіла,
не журила її доля — виживати вміла.
Виростала — біль ховала в пелюстках тендітних,
не забракло в неї духу, бо любити хтіла.
Сіяв-віяв вітер з неба — кришталеві роси,
напували в оксамиті — трави свої коси.
Та кружляли біля квітки соколи навколо,
бо вона любити вміла, як ніхто ніколи...
Застелила стиглим цвітом золотисте поле,
засівала свої зерна навкруги-довкола...
Майорять на рідних землях маки пурпурові,
бо зростали діти-квіти, в маминій любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898809
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[i]Який чарівний ти, мій рідний краю,
Ти знаєш, а тобі зима – пасує –
В поезію красу твою вбираю[/i]…
Ялинка… мерзла гілка… галок зграя –
Тепла частинку кожного несу я,
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]І вибілене поле це безкрає
До себе в серце віршем занотую,
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Ось вечір сонце у Лиман ховає,
На спалах Муза в римі тріумфує –
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]Зринає день новий, уже світає…
Тонке мереживо зі слів плету я –
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Не знаю, звідки все взялось сама я,
Та рими на вікні мороз малює:
Який чарівний ти, мій рідний краю,
В поезію красу твою вбираю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898791
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Думки твої, мов зорі таємничі
Блищать гірляндою у небесах.
І зіткані зі згоди й протиріччя,
Пливуть у просторі на парусах.
Твоє мовчання - прохолода ночі,
Кришталь морозний, заметіль снігів.
Вдивляюся у рідні сині очі,
Щоб розгадати ребуси зі снів.
Слова твої пахучі, мов троянди,
Як шелест ніжний шовку пелюстків.
Світанку ласка і санскриту мантра,
Сплетіння розуму і почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898786
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Я закохалася у тебе
У твої очі голубі.
Всміхалось ніжно мені небо,
А я всміхалася тобі.
У філіжанках наших кава,
А душу зігріва любов.
Ця ніч для нас така цікава,
З тобою ми зустрілись знов...
Ти цілував мої долоні,
На вушко шепотів слова.
Так пульсували наші скроні,
З під ніг тікала десь земля.
З тобою ми такі щасливі,
Моя рука в твоїй руці.
Твій поцілунок справжнє диво,
Назавжди лишивсь на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/128174247_2717569081836800_1452802173841110640_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=CtABdm9Q_HkAX_MDH8d&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=1555ad10aec1d40268b4dc4263b2293b&oe=60059C49[/img]
Кружляє в дивнім піруеті
Осіннє танго жовтий лист.
Як відтворити у сюжеті
Природи неймовірний хист?
Оту палітру у відтінках,
Що грає барвами навкруг.
Яка ж красива Осінь-Жінка!
Я навіть слів не підберу.
Завжди ошатна і зваблива,
Міняє вправно свій декор.
Буває часом вередлива
Й дощем виплакує мінор.
То повні келихи проміння,
Проллє із щедрістю з небес.
То виставить свої творіння,
Щоб милувався світ увесь!
То з рукава немов причастя,
Сипне росинок у траву.
Комусь - наповнить жмені щастям,
На довгу ниву вікову.
Сама ж, роздавши всім щедроти,
Залишить незабутній слід.
Митцям віддасть натхнення й ноти,
І для віршів, і для сюїт.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/128783009_2717569248503450_435858984071897405_o.jpg?_nc_cat=107&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=S39jNMBpdbwAX84dtOq&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=c7ed3e7c72a24c6d5281bc98cabbe74c&oe=6003FA43[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898701
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Я тебе не віддам ніколи ,я нікому тебе не віддам,
Я тебе так благав у долі,і нарешті тебе повстрічав.
Наче квітку найкращу в світі,найчарівнішу серед квіт,
Буду серцем усим любити, пить кохання нектар і п"яніть.
І нічого, що скроні білі, в серці полум"я ще горить,
Тож цінуймо кохання пізнє те, що полум"ям палахкотить.
Навіть зорі яскраві в небі, світять щастям в височині,
Щастя більшого вже не треба, Богом послана ти мені.
Ні зима, ні хурделиця біла, шлях до щастя не замете,
Серце ніжністю запалила, мов троянда воно цвіте,
Я тебе не віддам ніколи, я нікому тебе не віддам,
Я ж тебе так благав у долі! Тебе Бог Сам мені послав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898609
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVOoETLPrfU[/youtube]
Життя непередбачене й складне,
В житті нічого не буває вічне.
Та винятком із правил є одне:
Тримає пам"ять, що було незвичне.
Оте, що нас тримає на плаву,
Без дозволу вселилось колись в серце.
І поки є, до пір отих живу,
Життя мого невичерпне джерельце.
Коли втрачаєш - все наперекіс,
Життя втрачає фарби - чорно - біле.
Та що зупинить тут потоки сліз,
Коли ріка життя вже обміліла?
Самотність - це як вирок для душі,
І як тепер оце усе змінити?
Не може бути, що ми уже чужі,
Ну як оце душі все пояснити?
І знову край вікна самотність й я,
А за вікном повільно вже світає.
Пробач, прошу, мене, душе моя,
Чому буває так, ніхто не знає...
--------------------------------------------
Події в творі не стосуються автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898616
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 19.12.2020
Сокрыто солнышко в свинцовых тучах
И дождь танцует в лужах декабря.
А мысли в этот вечер не тягучи,
Шумят, толпятся в образах летучих
И судьи и творцы и лекаря.
Года летят, сгорают быстрой искрой
И жизнь спешит, хоть недалек финал.
Судьба была талантливой актрисой
Суровой, а порой интимно близкой.
Кто подарил мне этот идеал?
Она мотала как снежинку ветер,
Целуя редко мой морской погон.
Прошедшее искрилось в разном цвете
Где молодость сияла на рассвете
А зрелость - старости вязала сон.
Любви моей прекрасные мгновенья
Храню, лелею, и в стихах пою.
Всю красоту ушедших вожделений
И чистоту их мыслей, откровений,
Что дали побывать в земном раю.
13.12 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898524
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 18.12.2020
Ти послухай, коханий, як шепоче ріка,
Її хвилі рахують нам життєві літа,
Наше щастя до купки позбирали і вкрай,
Хай співає душевно чарівний дивограй
Позбираємо зорі, що упали з небес,
Замилуємось долями, що дісталися веж,
Хай земля заспіває неповторний мотив
Та рядки зачарують неймовірністю рим
І до серденька горнеться краса неземна,
Щиро вдячна я долі та це справжня весна
І гов