Ворона до нас прилітає щоранку
І сяде на поручнях ганку.
Уважно загляне в небо у квартиру:
-Чи люди дадуть хліба чи сиру.
Та ми без вагання,
Хліб і сир кладемо з бажанням.
Не зразу ворона з'їдає поклажу:
-Чи може воронам раніше покаже?
Не стала чекати. Взяла хлібину,
В дзьобик поклала, ніби в торбину
І там примостила кусочок сиру.
Полетіла з сніданком додому з миром.