Сонце шукає за обрієм сон,
Згорає між пальцями променів день.
Знову співають зірки в унісон,
Знають мелодії вічних пісень.
Важливі слова лягають на дно,
Місячне сяйво заплутує ніч.
Лишилися ті, кому все одно,
Не помічають різниці облич.
Холодний вечір зробив все, що міг,
На небі лишив намисто із душ.
Кидає вітер солодкий до ніг
Розбиті серця бурштинових груш.
