Серпанок прокидався у красі,
Легенький вітер вибіг із туману.
У затишку пташиних голосів,
Почулось з неба жайвора сопрано.
Серпанок ледве нагрівав росу,
Що перлами світилась спозаранку.
Плакучі верби заплели косу,
Неначе одягали вишиванку.
Плесо мовчало. Лебеді пливли.
Сховались зорі, що вночі сіяли.
Сади так буйно пахли і цвіли,
І пелюстки сніжинками злітали…
Краса… І вірус ніби зник…
Хорошо! 
