Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Я ЗИМУ ХОТІЛА ПРО ВСЕ РОЗПИТАТИ… - ВІРШ

Я в зими хотіла якось запитати, Чом не прилетіла до нас погуляти, Чому мої мрії вітер розганяє, Віру і Надію в мене забирає?.. Чому нема снігу в мене на порозі, Де зима ховає - зрозуміть не взмозі... Чом вітер, спитаю, дерева хитає, І, бува, без дозволу - ворота ламає... Уже місяць лютий добіга до краю, Хоч він госто-кутий, снігу все ж немає, Чом зима не біла цьогоріч була, Чи то загубила білизну вона?.. Я зиму хотіла про все розпитати, Та вона не може правду розказати, Це мабуть тому що, говорить не вміє, Під опалим листям трава зеленіє... Та зима тим часом, ще й не відступає, І усе навколо дощами вмиває, Умита дощами, вона часом плаче, Не вкриває снігом все навкруг одначе... А я все чекаю сніжинки імлисті,- На моє обличчя і на моє місто... За вікном у мене простір сизо-сірий, А у зими колір мусить бути білий... Білий колір завжди був і є у моді,- І колись, і вчора, завтра і сьогодні... Певне щось зима ця, та й не зрозуміла, Тому сизо-сіра вона, а не біла... Так склалось, що зиму я й не запитала, Десь вона в цім світі, певне загуляла... А там десь з-за обрію весна виглядає, Березовим віником зиму вимітає... В синім небі сонце пливе понад нами, Загляда в віконце диво - промінцями, Вже весна готова, і ключі забрати, Відкрити всі двері, тепло людям дати...