Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЛЮТИЙ І ЛЮТУЄ, ТА Й ВЕСНУ ВІН ЧУЄ… - ВІРШ

Ось і наближається січень до кінця, Зима насміхається, і не шле гінця... На лютий надіємось, Й на його сніги, Ми його зустрінемо, він нам до снаги... Двері він відкриє і вступить у права... Сонце в ньому зимове, та ще й вітер часом дме... І слабкий, й сильний мороз, і то сніг іде, то дощ... Воду лютий відпуска, і морозом припіка... Бува в ньому й завірюха, не скидай, діду, кожуха... Будуть і метелиці, і сніги, й хурделиці... Не спіши, бабо, на двір, ще мороз буде, як звір... Хочу я ще всім сказать, наперед все не вгадать... Що природа нам подасть, те і будемо "ковтать"... То буває він як січень, то як березень, чи й квітень... Він лютує недарма, з ним кінчається зима... Є у ньому і прикмети,- метелиці і замети... Вітер диво гостро-кутий, не спитає, хто в що взутий... І хоч буде лютувати, та й весну буде стрічати... А ми лютий як зустрінем, до весни ще ближче будем... У зими він найкоротший, і тому для нас хороший... І хоч він ще полютує, та весну і він почує... Та як лютий не лютуй, на весну все ж брів не хмур...