Загорав наш Тишко... Спинку грів на сонці.
Так було приємно. Теплі літні дні.
Аж тут біжить мишка.
- Ось я!- кричить.- Ось я! Тишку, дожени!
Що ж коту робити? Ну, звичайно ж бігти.
То ж побіг за мишкою в квітник. Де ж її шукати?
Квіти навкруг хати. Серед квітів слід її десь
зник.
Аж тут підняв очі... Мишка та регоче:
- Ось я! Ось я! Тишку, подивись!
Сидить на кілочку. Уже дражнить квочку.
- Ну, - подумав Тишко. - Попадись!
Кинувсь до кілочка...Там стояла бочка. Другий
день вже бочка та пуста. Квіти поливали, воду
всю забрали. Ну, а де ж пустунка хитра та?
Кіт стрибнув у бочку. Думав заховалась в
бочці тій порожній мишка десь на дні.
Не знайшов там мишки. Гірко-гірко плакав. Там
просидів сам два вихідні.
- Підростай швиденько, котику маленький! Хитрих
в світі мишок є багато. Знай! Треба буть обачним,
котику руденький. Треба бути мудрим. Пам'ятай!
