Уяви що "завтра" вже не буде.
Той хатини, де сади цвіли,
Того двору, де зростали діти,
Де онуки з галасом росли...
Ні дітей, батьків, сестер, онуків...
Взагалі нікого із рідні...
Суєта і мрії будуть зайві,
Лиш на мить собі це уяви.
Я не знаю чим ще можна жити,
Без любові в'яне це життя.
Без кохання, споминів і мрії
Йде душа у повне небуття.
Але ні, душа не помирає
І любов, що в ній є навіки
І тому життю немає краю
Це лиш мить, що піде в забуття.
Розпач рве, війною нас лякає
Та любов тримає на землі.
Добротою душу зігріває
Ласка , щедрість, ніжність що в мені.
Щоби душу визволить із пекла
Щоби повернуть її життя,
Треба нам зусилля невелике
Доброта і спрага до життя.
ГАРНО!