Женихався вітер до зорі ясної,
Обіцяв кохати тисячі століть:
Вечорами й вранці вабив зірку грою
Трубадур-спокусник з грішної землі.
Навесні тихенько ніжить окарина,
Енно влітку флейта смалить жвавий біт,
Восени орган (по)грозами загримав,
А узимку плачуть скрипка й шість трембіт.
Раштра ріже душу, почуття — за ноти...
А холодна зірка знов ні пари з вуст!
Просто споглядає. Ні, вона не проти:
Спрагло жде кохання. Серце ж — ніби руст!..
Одягнути б серце в чудодійні шати,
Довгим поцілунком знищити б проклін,
І тоді зуміє зірка покохати...
Ярий вітре, дій! Облиш музичний флірт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Яніта Владович