***
День розпочався з того,
що за вікном – блакить.
Осінь пішла надовго.
Падало листя - мить.
Нижче мій зір сягає
крон, що тремтять нагі.
Музика ллється Гайдна
сходами райдуги.
Спектра хоч і не видно -
знаю, веселка є.
Птаха під небом рідним
щастя несе кольє.
І неістотно, хто з них –
голуб летить, галки…
Вірю у тиху крону
й те, як ростуть гілки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2023
автор: Надія Позняк