На шляху своїх перероджень, у часи всі й між різних рас,
Я Ринку Богам новітнім – вклоняюсь усякий раз,
Дивлюся крізь пальці в молитві – на зріст і занепад їх,
Та Боги Прописних наших Істин, я бачу – стійкіші всіх.
На деревах Вони знайшли нас, давши знання просте –
Вода неодмінно нас мочить, Вогонь неодмінно пече,
Та знайшли ми, що Їм все ж бракує – Розмаху й Злету мрій,
Їх лишили Горил ми навчати й Маршем Людства пішли мерщій.
Нас носило по волі Духа. Вони темп не міняли свій,
Ніж ті Ринку Боги новітні, що гнулись під хід подій.
Та Вони наздогнати прогрес наш – встигали, і чули ми,
Про зникле від криги плем‘я, чи Рим у полоні тьми.
Тих Надій, що тримають Світ наш – були шанси у Них малі,
Їм – брехня, що із «Стілтону»* Місяць, що голландський він взагалі,
Їм – брехня, що Бажання – Коні, що й Свиня може Крила мать,
Ми ж тим Ринку Богам вклонялись, їх співам про благодать.
Коли Кембрію світ сформувався, вічний мир обіцяли Вони,
Присягались – віддавши їм зброю, племена не пізнають війни.
Та коли ми роззброїлись швидко – продали нашим нас ворогам,
А в Богів Прописних наших Істин: «Краще Зло, вже знайоме вам».
На початку Пісків Феміністських, обіцяли Життя Повне Втіх
(В нім до ближніх любов, по-тихеньку, на жінок перекинулась їх)
І жінки без дітей тоді стали, і безвірними чоловіки,
А в Богів Прописних наших Істин: «Смерть – Розплата вам за Гріхи».
У Карбона період – достаток, обіцяли Вони нам всім,
Що Петро заробив – забрати, щоб нероба-Павло був з цим,
Та хоч мали багато ми грошей, вже купить не могли щось теж,
А в Богів Прописних наших Істин: «Не працюючи, ти помреш».
Тоді Ринку Боги упали, і глашатаї їх втекли,
І останні серця згадали – світло правди з віків імли,
Що не все, що Блищить – то Злато, й Два і Два – то Чотири є
І Боги Прописних наших Істин нам ще раз пояснили це.
Те саме у майбутнім буде, що було з появи Людей
І з початку Прогресу Людства, змін нема чотирьох речей –
Пес знайде своє Блювотиння, знайде Болото Свиню.
І палець обпечений Дурня повернеться до Вогню;
І тоді нас усіх чекає – дивовижний і новий світ,
Де за факт існування платять, а платити за гріх не слід,
І тоді, як Вода нас мочить, і як завжди пекти Вогню –
Боги Прописних наших Істин влаштують нам жах і різню!
* “Stilton” – сорт сиру
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2023
автор: Віталій Гречка