Як нам хочеться тиші, тиші…
Як бракує всім лагідних днів.
Плачуть янголи в зоряній висі
І приходять до маминих снів.
Над могилами вітер гуляє,
Заколисує спомини й біль.
Ця війна кожен день забирає
Й сповіщає про горе довкіл.
Вже дороги, як Хресні дороги,
Чорна хустка, як долі клеймо.
Чуєш, Боже, цей шлях перемоги
Переплачений кровʼю давно,
Перестелений квітами в вічність,
Переплаканий в темних ночах…
Хай сьогоднішня зболена дійсність
Захлинеться в чужинських очах.
Нам би тиші і мирного неба
На землі – на якій живемо!
Дай нам, Боже, тогó, що нам треба,
Лиш прошу́: не ярмо, не ярмо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2023
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА